Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

Сатана в рукавичках розбушувався

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Чарiвнi рукавички, подарованi Сатаною, продовжують приносити їхньому володарю, Михайлу Бiйку, новi славнi перемоги. А Амелiна Амстронг швидко багатiє. I як розвага бере участь у боях без правил, показуючи зростаючу силу. А тим часом її син Марк продовжує перебувати в центрi Тимчасового утримання неповнолiтнiх у Нью-Йорку. А там злочинцi, з якими треба боротися, щоби вижити. Ще один представник темних сил, який прожив уже майже тисячу рокiв, хлопчик-демон Олег, продовжує бешкетувати. I навiть влаштовує Михайлу Бiйку веселу прогулянку в Пекло.
  Сатана в рукавичках розбушувався
  АННОТАЦIЯ
  Чарiвнi рукавички, подарованi Сатаною, продовжують приносити їхньому володарю, Михайлу Бiйку, новi славнi перемоги. А Амелiна Амстронг швидко багатiє. I як розвага бере участь у боях без правил, показуючи зростаючу силу. А тим часом її син Марк продовжує перебувати в центрi Тимчасового утримання неповнолiтнiх у Нью-Йорку. А там злочинцi, з якими треба боротися, щоби вижити.
  Ще один представник темних сил, який прожив уже майже тисячу рокiв, хлопчик-демон Олег, продовжує бешкетувати. I навiть влаштовує Михайлу Бiйку веселу прогулянку в Пекло.
  . РОЗДIЛ Љ 1.
  Михайло Драка готувався до поєдинку iз Василем Костоломовим. Цей маленький боксер з України був феноменом, i пiднявся до легкої ваги, б'ючись ранiше з мухачами . Василь претендував на побиття рекорду Меккi Пакiо , що був чемпiоном свiту у восьми вагових категорiях. Василь найкращий боксер серед усiх вагових категорiй. I був непереможним серед аматорiв та професiоналiв.
  Йому належало кiлька рекордiв. Найтривалiша переможна серiя в любителях: двiчi олiмпiйський чемпiон, семиразовий чемпiон свiту поспiль, жодної поразки чи нiчиї. П'ятиразовий чемпiон свiту серед любителiв, який витратив на це рекордно малу кiлькiсть боїв. Перший боксер, який двiчi завоював звання абсолютного чемпiона свiту, одночасно, вiдразу за чотирма версiями. I з раннього дитинства Василь Костоломов не програвав жодного разу.
  I, природно, вважався найкращим любителем усiх часiв та народiв. I претендував на роль найкращого i серед професiоналiв за всiх часiв. Хоча були ще сильнi конкуренти. Наприклад, Пакiо Майвейзер та iншi, якi вже завершили кар'єру. Але багато хто вважав, що Василь Костоломов i їх перевершить.
  Але щойно спалахнула нова зiрка, Михайло Драка, наймолодший абсолютний чемпiон свiту, перший в iсторiї, хто в першому раундi нокаутував абсолютного чемпiона свiту.
  Звичайно, з таким бiйцем це буде не просто бiй, а супербiй .
  I тепер мiж ними буде iсторичний поєдинок. Василь Костоломов зростом у метр шiстдесят п'ять. I йому куди зручнiше битися у легкiй вазi. Так як вiн надзвичайно швидкий та технiчний. I не поспiшає з нокаутом.
  Василь навiть погодився поставити на кiн свої титули. А Михайло Драка нiчим не ризикував. Але яке хлопцю зрiст метр вiсiмдесят п'ять i досить широкою кiсткою, опуститися до ваги шiстдесят один кiлограм з половиною. Це взагалi будеш худий, як трiска. I вага названа легкою.
  Але Михайло Драка мiг, перемiгши в цiй вазi i пiднявшись до суперважкого , побити рекорд Пакiо , i стати чемпiоном свiту в дев'яти вагових категорiях.
  Зробити те, що нi в кого не виходило: пройти вiд легкої до суперважкої ваги.
  Заради цього доводиться юнаковi терпiти сильнi муки. Але на жаль, нiчого не вдiєш. Зате можна увiйти в iсторiю, як найкращий боксер усiх часiв та народiв. I це, маючи десять поразок поспiль перед боєм iз абсолютним чемпiоном свiту.
  До речi, рекорд - стати абсолютним чемпiоном свiту, не маючи до цього жодної перемоги. Але Михайла Бiйка це не бентежить. Вiн з одного удару вже увiйшов до iсторiї. I тепер чекає найбiльший виклик з непереможним любителем i чудовим технарем. Але ж у Михайла Бiйка є рукавички. I рукавички не простi, а подарованi демоном. I в них вiн непереможний.
  Амелiна Роджерс змогла дiстати щось надзвичайно круте, те, що змiнює форму, колiр, i при цьому залишається рукавичками, якi приносять перемогу.
  Сама ця жiнка з волоссям рудого кольору за одну нiч заробила десятки мiльйонiв доларiв. I з нею контракти хочуть укласти й iншi боксери та навiть учасники змiшаних єдиноборств.
  Амелiна, зрозумiло, дуже задоволена. Хоча у неї син ув'язнений у дитячiй в'язницi. Точнiше, поки що в центрi тимчасового утримання неповнолiтнiх у Нью-Йорку.
  Треба б звiльнити хлопчика пiд заставу, але Амелiна, мати досить зла, i якщо її син грабував банк, то хай посидить, помучиться. А те, що вiн лише дитина рокiв одинадцятої, то це її не хвилює.
  Принаймнi поки що. Марк, як звати її сина, помiщений в одиночну камеру без телевiзора та ноутбука, i йому там нудно. Лише iнколи розваги: возять на допити.
  Хлопчика, звичайно, не б'ють, але психологiчно тиснуть. Щоправда, не надто брутально. По-перше, все-таки дитина, а по-друге, син вiдомої особи та невiдомого батька.
  Принаймнi Михайло Драка при зустрiчi з Амелiною нагадав:
  - Може, все-таки внесеш заставу за сина? Невже тобi не шкода, що одинадцятирiчний хлопчик страждає у в'язницi!
  Амелiна знизала плечима i вiдповiла:
  - Раз заслужив, нехай зрозумiє, що таке в'язниця. А по-друге, вiн сидить один, його навiть виводять гуляти окремо, щоб не було контактiв з iншими в'язнями. I це тiльки на користь гiперактивному пацану, дозволяючи заспокоїти нерви та трохи подумати!
  Михайло зауважив:
  - Так , мене закривали якось у центрi тимчасового тримання неповнолiтнiх. За умовами жити можна, але... хлопцi дуже паскуднi. Постiйнi бiйки, мат, лайка. Годують непогано, але старшi хлопчики забирають їжу у молодших. Можуть ще й у тарiлку плюнути. Камери непоганi, по двi, максимум по чотири людини, можуть i телевiзор поставити, якщо добре поводиться. Але компанiя досить погана.
  Амелiна хихикнула i вiдповiла:
  - Я теж була на короткий час у в'язницi для дiвчаток. Досить паршивi вони, але я їх швидко поставила на мiсце. Нi, мiй син не слабкий i не зламається. Вiн їх там збудує!
  Михайло зауважив:
  - Йому лише одинадцять рокiв. А там є i дорослi хлопцi. Що проти них дитина?
  Амелiна помiтила:
  - Дiтей до чотирнадцяти тримають в окремому секторi. Та й загартування хлопчику не завадить. У тому числi, якщо йому на мордочку поставлять пару синцiв. Це хлопчиковi лише пiде на користь.
  Михайло зазначив:
  - Хлопчики, навiть такого вiку, вже можуть щось гiрше зробити, нiж пару синцiв поставити. Адже сама знаєш.
  Амелiна суворо вiдповiла:
  - Я знаю! Але тобi яка справа? Вiн мiй син, а не твiй. Я сама зрозумiю, що з ним зробити. А тобi треба сидiти на дiєтi та робити вагу. Є унiкальний шанс забрати пояси у дев'яти вагових категорiях та увiйти у свiтову iсторiю боксу найкращим бiйцям усiх часiв та народiв!
  Михайло погодився:
  - Правильно! Шанс унiкальний є. I може найважче, це за мого зростання i широкого кiстяка, в шiстдесят один кiлограм вкластися. Це й справдi борошно!
  Амелiна впевнено сказала:
  - Нiчого страшного, потiм пiднiмемося. I будемо ще у найважчому дивiзiонi. До речi, ти ростом вищий за Майкла Тайсона. I при цьому, битимешся в легкiй вазi, а той весь час бився у важкiй. Так себе засушити - це також подвиг!
  Михайло, щоб себе хоч трохи пiдбадьорити, заспiвав:
  А я люблю пельменi,
  Пельменi зi сметаною.
  Даремно всi вважають,
  Що вони шкiдливi,
  Але тiльки за дiєтою,
  Їх треба їсти без хлiба,
  Їх треба їсти без хлiба,
  У розвантажувальнi днi!
  Амелiна жорстко вiдповiла:
  - Чим спiвати, краще боксуй. Василь Костоломов - унiкальний боксер. Твої рукавички, втiм, роблять непереможним. Цiкаво, чию душу тепер забере демон?
  Михайло зауважив:
  - Демон забрав правильну душу президента-диктатора i зупинив вiйну. Виходить, що Сатана творить добро. У всякому разi, результат того, що душу Футiна викрали з тiла, виявився дуже позитивним!
  Амелiна згiдно кивнула:
  - Це правда! Немає правил без виняткiв. Крiм того, добро i зло це вiдноснi поняття! Ось, зокрема, можна вважати Бога добром, якщо Вiн у Бiблiї вбив людей стiльки мiльйонiв, що навiть не порахувати. А Сатана вбив лише десять чоловiк, i то з дозволу Всевишнього. - Молода, руда жiнка стукнула високим пiдбором по пiдлозi i продовжила. - Тож абсолютної iстини не iснує. I поняття свiтла та темряви теж вiдносно!
  Михайло кивнув i помiтив, постукуючи пальцями по столу:
  - Ти читала "Майстри та Маргарита"?
  Амелiна хитнула головою:
  - Нi, а що?
  Юнак заявив:
  - Там Сатана, вiн же Воланд, що прийняв людську подобу i побував увi снi, цiлком логiчно вiдповiв Матвiєвi, до чого приведе повне знищення тiней. I як для цього доведеться обдерти всю планету Земля.
  Тож висновки робiть ви самi!
  Молода жiнка погодилася:
  - Правильно! Людина має на те вiльну волю, щоб грiшити. Тому вiн i є людина! А безгрiшних не знає природа.
  Михайло згiдно кивнув:
  - Навiть Iсус лаявся, ображав, махав батогом, може навiть когось нею вдарив. Тож безгрiшних людей не буває.
  Амелiна з посмiшкою промовила:
  - Так, поняття i добра, i зла дуже вiдносне. Хоча, наприклад, якщо вдарити молотком по пальцю... Хоча, це теж вiдносно, дивлячись кому!
  Михайло зазначив:
  - Ось менi дуже хочеться поїсти. I це є абсолютно.
  Молода жiнка заспiвала:
  - Нехай навiть зуби випадають,
  Нехай зникне апетит.
  Але банку меду в чашку чаю,
  Нiхто нам класти не заборонить!
  Хлопець iз цим погодився:
  - Так, не заборонить!
  Виникла пауза. Амелiна подивилася на Михайла. Йому рокiв двадцять, але нi борода i нi вуса не ростуть, i обличчя боксера, як у худенького пiдлiтка. Причому нiс рiвний, скiльки по ньому не били, вiн деформувався. Тiло худе, сухе, але жилисте, кiстка широка. Якщо набрати вагу, це був би дуже мiцний i сильний юнак. Михайло, безперечно, гарний. Його зуби мiцнi, i нiхто їх не мiг вибити.
  Лоб високий, гладкий, витонченої форми. Волосся свiтло-руде, злегка в'ється. Вiн був голий до пояса, i видно, як проступають реберця, а шкiра чиста, безволоса, без солодок i зморшок. При цьому, з рiвною, свiтло-бронзовою засмагою.
  Михайло глянув на Амелiну. Пiсля зникнення шраму її обличчя стало красивим. Фiгура у жiнки мускулиста, живiт голий i видно рельєфний прес з плиточками, немов у гранати Ф-1, i засмагла шкiрою.
  Ноги також мускулистi, без колготок, i видно сильнi. Туфлi на високих пiдборах на босу, витончену ногу. Амелiнi скоро тридцять три роки.
  Хоча на обличчi немає нi зморшки, нi сiточки, формою видно, що це не дiвчина, а зрiла, нехай i прекрасно виглядала жiнка. Шия у неї сильна, а плечi не по-жiночому широкi, груди при цьому високi, пишнi i пружнi.
  Коли посмiхається, видно великi перлиннi зуби. Волосся у Амелiни мiдно-червоне, таке яскраве, що можна засумнiватися - чи це природний колiр. Але молода жiнка не фарбується, вона дiйсно надто вже руда. I фiзично сильна, хоч самiй бiйся в єдиноборствах.
  I вона готова битися з будь-яким ворогом.
  Пiсля смертi президента Росiї у свiтi якось полегшало дихати. I коронавiрус затих, i вiйни згасли. У США очiкувалися вибори до конгресу та сенат. Цiни на нафту почали падати.
  А отже, дешевшав i бензин.
  Амелiна подивилася на Михайла i запропонувала:
  - Пiшли до тренажерної зали. Гойдатимемося i розмовлятимемо, одночасно!
  Хлопець згiдно кивнув:
  - Це практично. Дуже навiть практично.
  Амелiна взяла i прочирикала, спiваючи:
  - Був пацан колись хiляком,
  Але потiм вона штангу враз знайшла...
  Раз гойдався, два гойдався,
  Поступово на Шварца перетворювався!
  I вони зайшли сусiдню залу з рiзними пристроями для тренувань.
  I почали розминку.
  Амелiна мала дуже малий вiдсоток жиру, але пристойну для жiнки м'язову масу. Вона дуже комплексувала з приводу постатi. I намагалася бути гарнiшою.
  Їй подобалися чоловiки, особливо молодшi, i це для багатьох жiнок властиво.
  Амелiна пiд час тренiнгу скинула з нiг туфлi. Її босi ноги, хоч i досить великi, але правильної, гарної форми, засмаглi та спокусливi.
  Михайло, навiть дивлячись на неї, промовив:
  - Найкраще жiнка взує чоловiка босими ногами!
  Амелiна iз цим погодилася:
  - I заганяє босими п'ятами пiд пiдбор!
  Михайло несподiвано брякнув:
  - А вийти замiж не хочеш?
  Жiнка засмiялася i вiдповiла:
  - А навiщо це менi...
  Михайло знiяковiв i вiдповiв:
  - Ну, не добре такiй вродливiй жiнцi бути без чоловiка.
  Амелiна розсмiялася i вiдповiла:
  - Нi! Чоловiка я собi не хочу. А ось ще одну дитину народити, це непогано. У мене ще є дочка, i теж на облiку в полiцiї перебуває. Сiмейка наша хулiганська!
  Михайло запитав, не надто, щоправда, впевнено:
  - А вiд мене ти сина не хотiла б?
  Амелiна знизала плечима i вiдповiла:
  - Був би ти справжнiм чемпiоном свiту, а не завдяки рукавичкам Диявола, то я б iз задоволенням зачала вiд тебе хлопчика. Але ж ти абсолютний чемпiон - липовий!
  Юнак з усмiшкою помiтив:
  - Але я гарний. А наберу вагу, стану ще гарнiшою.
  Амелiна згiдно кивнула:
  - Можливо! - I тупнувши голою п'ятою, одночасно розгинаючи руки, вимовила. - А я не проти дитини мати вiд тебе. Люблю такi мордочки, коли шкiра гладка, без волосся, як у хлопчика, а сам ти при цьому дорослий. Менi не подобається, коли у чоловiкiв на обличчi волосся.
  Михайло розсмiявся, розгинаючи при цьому в тренажерi ноги, i зауважив:
  - Я теж не люблю, коли у жiнок волосся на обличчi.
  Молода жiнка деякий час розминалася мовчки. Потрiбно прокачати усi групи м'язiв. Щоб бути красивою та сильною. Її зараз цiкавило питання, чи не побитися в боях без правил серед жiнок? Можна заробити, у разi перемоги, непоганi грошi та гарненько розiм'яти кiстки.
  Та й хотiлося їй виступити на змаганнях, щоб на тебе дивилися тисячi чоловiкiв i молодикiв, а ти боса , в одному лише бiкiнi, б'єшся з такою ж, ледве прикритою тонкими смужками тканини, мускулистою дiвчиною, що сяє очима.
  Амелiна зробила дзвiнок. I їй повiдомили, що вже сьогоднi ввечерi можна буде побитися у боях без правил. Грошей великих поки не дадуть, але...
  Можна буде розiм'ятися i трохи зiгрiти кров.
  Амелiна запитала, з ким битися, i охоче кивнула.
  - Це добре, а грошi не головне!
  Їй i справдi так хотiлося побитися.
  Потужна жiнка пiдскочила до грушi та стала її
  бити босими ногами, i лiктем, i, зрозумiло, кулаками.
  Ось це дiвчисько, якщо так можна сказати, про зрiлу,
  великою, мускулистою i стала сильнiшою,
  нiж ранiше, жiнцi.
  Амелiна зазначила, що її м'язова маса, i в самому
  Справа, виросла, i вона б'є так, що масивна груша
  згинається. Або тремтить.
  Михайло милується на неї. Рiдко знайдеш таку мускулисту, сильну та рельєфну жiнку. Вона зараз майже гола. Тiльки груди та стегна ледь прикритi тонкими смужками тканини. Видно кожна набрякла жилка i м'язи, немов сталевий дрiт. Якi красивi жiнки, якщо вони мускулiсти.
  Михайло вiдчуває сильне збудження i, щоб не видати почуттiв, сiдає за тренажер i натисканням кнопки додає вагу. Хоча, саме йому для сушiння потрiбна вага менше, а повторень бiльше.
  Хлопець милується на це тiло. Чимось Амелiна нагадує Фай Родiс .
  Теж була така жiнка в одному iз фантастичних романiв. М'язова i спортивна. I навiть позувала оголеною. Наскiльки йде жiнкам розвинена та рельєфна мускулатура та бронзова шкiра. Вони так виглядають сильними та привабливими для чоловiкiв.
  Такi жiнки та потомство народжують сильне, раз вони самi самки-богатирi. А хто з чоловiкiв не мрiє про здорове, сильне потомство. Кому не хочеться мати дiтей-монстрiв? Або, скажiмо, красивiше: - дiтей-суперменiв!
  Амелiна має ноги м'язистi, сильнi.
  Але вигин голої п'яти, у неї такий витончений. Що
  коли її ноги миготять, то вiдчуваєш таке захоплення.
  Михайло любить фiзично сильних жiнок. I те, що вона його
  бiльше, нiж на дванадцять рокiв старше, не бентежить.
  Амелiна у вiдмiннiй фiзичнiй формi. Якби
  не її м'язова маса, i мужнє пiдборiддя.
  То можна було й за юну дiвчину прийняти, хоч...
  При сучасному розвитку пластичної хiрургiї,
  i у вiсiмдесят рокiв жiнка може мати обличчя дiвчини.
  До чого сягнув прогрес.
  Щоправда, це не справжнє омолодження.
  Але демон Олег, якщо не обманює, ще в дитячому хрестовому походi брав участь. I пам'ятає короля Рiчарда Левине серця та Жанну Дарк . I Робiн Гуда був у його бандi. Такий дивовижний, хлопчик, який виглядає на тринадцять-дванадцять рокiв, а йому вже понад вiсiмсот рокiв.
  Скiльки точно, вiн не каже. Але судячи з усього, народився ранiше Чингiсхана.
  Якщо, звичайно, не прибрiхує. Дiйсно, хлопчики
  часом так прибрiхують.
  Олег теж дуже м'язистий, бронзовий вiд засмаги, наче iндус, але волосся свiтле, навiть майже бiле, наче перестигла пшениця. Хлопчик постiйно ходить босонiж i в шортах, i в майцi на голе тiло. Її вiн охоче знiмає, демонструючи рельєфну та дуже гарну мускулатуру. Те, що вiн незвичний хлопчик, Олег показав наочно. Вдарив себе кинджалом у живiт.
  I показав, як буквально на очi зникла рана, не залишивши слiду. Тодi мимоволi вiриш, що вiн бути знайомий i з Рiчардом Левине серце, i Робiн Гудом, i Христофором Колумбом.
  Ну з Цезарем, правда, хлопчисько не знайоме, i Iсуса Христа не бачив. Приблизно, за його словами, йому десь мiж вiсiмсот та дев'ятисот рокiв.
  Олег також був здатний перекусити зубами, товстий, сталевий прут. I сила у ньому не дитяча.
  Подробицi хлопчик не розповiдав. Але в нього вже ранг демона. За якiсь заслуги перед темними силами, не говорив. Але розумний грiшник стати чортом може, напевно, i демоном, якщо пощастить. А життя у демона дуже веселе.
  Вiн може лише по Землi перемiщатися, а й iншими планетам. А вони є поза Сонячною системою, свiтами. Олег не дуже-то на цю тему поширювався, але, судячи з усього, бiльшiсть населених свiтiв ще бiльш дика, нiж Земля, i розвинених цивiлiзацiй небагато. Але є пара роз схожих на земну: ельфи та гноми, якi технологiчно людей перевершили.
  Михайлу дуже цiкаво було б послухати про ельфiв та гномiв, але хлопчик на найцiкавiшому мiсцi переривався i зникав.
  Якось Михайло його запитав:
  - А чому ти не зробиш собi доросле тiло?
  Олег усмiхнувся i вiдповiв:
  - Всьому свiй час. Поки що я хлопчик-демон.
  I повiр , бути хлопчиком куди краще, нiж старим!
  Михайло зауважив:
  - Але юнакiв все ж таки краще бути, нiж хлопчиком.
  Олег з усмiшкою кивнув:
  - Можливо! Але я вже звик бути дитиною.
  Не знаю, чи сподобається менi стати бiльшим, i тим
  бiльш гiгантом, якi час вiд часу б'є головою в дверний отвiр.
  Михайло з цього смiявся, адже вiн теж вищий за середнiй зрiст, i, наприклад, в автобусi та поїздi - це легкий дискомфорт викликає.
  Амелiна почала блищати вiд поту. А груша вiд чергового, дуже сильного удару лопнула i посипалася тирса. Молода жiнка наступила на тирсу, залишила на них босi, дуже спокусливi для чоловiкiв та деяких дiвчат, слiди.
  У цей момент народився хлопчик-демон Олег. Вiн виник, як завжди, немов вистрибнув чортик iз табакерки. Це вкотре пiдтверджувало його потойбiчну сутнiсть. Хоча, з iншого боку, це була справжнiсiнька дитина, що має вiдчутну плоть.
  У всякому разi, вiн це показав одразу, схопивши Михайла босими пальчиками своїх мiдних вiд засмаги нiг, за нiс. I мiцно стиснув.
  Юнак заревiв вiд болю i спробував вiдштовхнути хлопця. Але той стояв наче литий, i вiд поштовху навiть не похитнувся. А в Михайла нiс опух. Виникла слива, така болiсна.
  Юнак прокричав:
  - Олежка, годi!
  Амелiна теж крикнула:
  - Досить, шибеник! Ми цiнуємо твоє почуття гумору.
  Олег вiдпустив носа у Михайла i сказав:
  - Ну, як тобi вершка?
  Юнак помiтив:
  - Для людини, якiй за вiсiмсот, ти поводишся дуже легковажно!
  Хлопчик кивнув:
  - Це добре! Ти знаєш, у менi сидить тисяча чортiв. Втiм, ти ще щось може бути, хочеш?
  Амелiна строгим тоном запитала:
  - Ти, мабуть, хочеш, нам щось сказати? Може, якась новина?
  Олег наголосив iз смiшком:
  - Новина в тому, що бiй iз Василем Костоломовим вiдбуватиметься у Нью-Йорку. I на найбiльшому стадiонi. I що квитки вже розкупленi, незважаючи на найвищi цiни. Тож це величезний плюс!
  Амелiна кивнула:
  - Що ж, цього й слiд було чекати. Ми на менше i не розраховували.
  Хлопчик-демон крутнувся довкола своєї осi. У його руках з'явилися три пачки морозива.
  Олег промовив з посмiшкою:
  - Частуйтесь! Це дуже смачно.
  Амелiна суворо запитала:
  - А це без каверзи?
  Хлопчик-демон впевнено промовив:
  - Цього разу, так! Не бiйтеся, морозиво справжнє.
  Молода жiнка взяла в руку палицю на паличцi. Зняла яскравий папiрець обгортки. Пiсля чого обережно лизнула. Смак морозива був солодкий та приємний, оболонка схожа на шоколадну.
  Амелiна почала лизати морозиво та покусувати. Смачне якесь тут... Цiкаво, як зветься? Ось росiяни мають знамените "Ескiмо".
  А що в американцiв у шоколадi? Напевно, покращувач смаку використовується, дуже смачно i приємно. Наче амброзiя олiмпiйських богiв.
  Михайло Драка теж вiдкоркував пачку i почав її лизати. А потiм вiдкусив. На смак це було дивно. I надзвичайно приємно.
  Хлопчик Олег теж приступив до трапези. I енергiйно цим займався. Вiн чудовий хлопчик та його перлиннi зубки сяють. I язичок хитрої дитини лиже шоколадну поверхню, а потiм юних демон кусає.
  Олег вимовляє:
  - Все ж таки добре мати власного демона?
  Амелiна хихикнула i вiдзначила:
  - У нас вiдразу два демони - Авадон i ти. I обидва чари!
  Хлопчик тупнув босою, засмаглою ногою i вiдзначив:
  - Старший Авадон, i вiн у минулому був ангелом. Я ж звання демона заслужив!
  Михайло вiдразу запитав:
  - I як заслужив?
  Олег приклав палець до губ i вiдповiв:
  - Це мiй великий секрет,
  Вiриш ти, чи нi?
  Амелiна згiдно кивнула:
  - Можеш не вiдповiдати. Мене, наприклад, теж питають -
  Де я, наприклад, такого боксера вiдкапала? I чому в нього не
  прорiзався удар ранiше?
  Олег хихiкнув i зазначив:
  - Пiзнє дозрiвання. Буває, наприклад, таке.
  Амелiна хихикнула i стала їсти морозиво швидше. I його лизала та кусала.
  Михайло не вiдставав вiд неї.
  Олег хихикнув i пiдiйшов до стiйки, що стоїть на стiйках. Клацнули пальцями своїх босих нiг. I млинцi стали самi собою наскакувати на гриф штанги. I нависати на нiй. Вони пливли, пiдкоряючись феноменальнiй, чарiвнiй силi юного демона.
  Амелiна свиснула:
  - Оце клас!
  Олег згiдно кивнув:
  - Мабуть, клас! I непогано.
  Гриф штанги вiд ваги млинцiв сильно вигнувся. Пiднялися затискачi та закрутились на млинцях.
  Потiм хлопчисько пiдiйшов i взяв штангу до рук, i просто зi стiйок штовхнув над головою. Пiвтони вагою кинулося вгору. Хлопчик зафiксував штангу. Потiм опустив її на плечi. I зафiксував на стiйках.
  Усмiхнувшись, пацан повiдомив:
  - Щойно я встановив свiтовий рекорд! Можете повторити?
  Амелiна помiтила:
  - Ми єством, а ти чаклунством.
  Олег згiдно кивнув:
  - Так, i чаклунством, чи магiєю, зокрема! Що ми можемо демони... Вам
  людям i не снилося. Зростати треба.
  Михайло кивнув i впевнено пiдтвердив:
  - Я читав "Майстер i Маргарита" i приблизно знаю, на що здатнi темнi сили!
  Олег логiчно зауважив:
  - "Майстер i Маргарита" художнiй твiр та людська фантазiя. А реальнiсть ще крутiша. Повiр менi, значно крутiше!
  Амелiна у вiдповiдь заспiвала:
  - Вiдчиняй ворота армiя бацил,
  Чорти вилазять iз сирих могил!
  Не зовсiм доречно пiсня. Не сама, скажiмо так, найкраща.
  Олег узяв i заспiвав:
  Наш король обранець небес,
  Наш король, як примарний бiс...
  Наш король посланник долi,
  Наш король - це лише ти,
  Люцифере! Люцифере! Люцифере!
  Молода жiнка i хлопець поплескали. Потiм знову взялися до морозива, продовжуючи його поїдати.
  Олег тим часом викинув ще один трюк. Взяв штангу за гриф босими пальцями своїх нiг i впевнено пiдняв її над головою, демонструючи чудову розтяжку.
  Пiвтонни вагою, дитина рокiв дванадцяти-тринадцяти тримала на витягнутiй нозi.
  Амелiна здивовано вигукнула:
  - Як це ти так?
  Олег чесно вiдповiв:
  - Сила демонiв! Штанга для вас важка, а для мене пушинка. Ось так це спостерiгається у потойбiчному свiтi.
  Михайло зазначив:
  - Як у моїх кулаках динамiт. Навiть шкода Василя Костоломова . Такого унiкального боксера шкода калiчити!
  Хлопчик-демон кивнув:
  - Не хвилюйтеся. Вiн вiдновиться. Але ось чи хочете ви реваншу в такiй легкiй вазi i далi голодувати?
  Михайло похитав головою:
  - Не хочу!
  I в цей момент з його рота взяв i вилетiла мильна бульбашка. Михайло безглуздо заїкав i посипався цiлий каскад мильних бульбашок. Розкрився рот i в Амелiни.
  Теж з неї пiшли мильнi, блискучi всiма кольорами веселки, бульбашки. Причому вони швидше дзеркальнi, нiж мильнi. I так переливаються, i такi яскравi фарби у них.
  Амелiна крикнула, захлинаючись вiд бульбашок:
  - Ось , шибеник! Це твоє морозиво!
  Хлопчик пiдскочив i закрутився в повiтрi каскадом сальто:
  - Робити те, що зовсiм не належить,
  Це солодше, нiж морозиво.
  Хочу, не хочу, хочу, не хочу,
  Мої почуття трохи потривоженi!
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  А що вiдбувалося в Росiї пiсля того, як душа глави держави пiшла до пекла?
  Похорон у президента Росiї пишний i урочистий.
  Скiльки зiбралося народу та рiзних гостей з усього свiту.
  I труна, густо всипана дiамантами, сама з чистого золота. I це красиво та багато.
  Прибули гостi iз рiзних країн свiту. У тому числi з Європи, Китаю, США, Iндiї тощо.
  Михайло Шустiн, як i обiцяв, провiв зустрiч iз президентом США. Але ранiше зустрiвся i з товаришем Сi. Вiн постарався запевнити китайського друга, що Росiя, як i ранiше, союзник пiднебесної iмперiї, i нiчого не змiниться. Але Шустiн уникав конкретики. Поки Китай вiд Росiї нiчого додаткового не вимагав, та й гаразд. Хоча Китай i натякнув, що Росiя могла б i подiлитися вiйськовими секретами та технологiями, а також знизити цiни на нафту та газ. Мовляв, Китай дуже сильний пiсля пандемiї став i що в них такi ресурси...
  Шустин вiдчував, що китайцi посилять на Росiю тиск. Тим бiльше бiльше сили i бiльше нахабства. Товариш Сi запросив виконувача обов'язкiв президента вiдвiдати Китай i там обговорити деякi спiрнi моменти.
  Видно було, що голова КНР дивиться на виконувача обов'язкiв президента Росiї Шустiна зовсiм, як не на рiвного, i явно збирається добре його пiджати. I холодка у його поглядi бiльша. Йому скоро йти на третiй термiн - попри традицiю Ден Сяопiна. I проти цього значна частина партiї - не такий великий товариш Сi, щоб два термiни порушувати. Звичайно, голова КНР, якого вважають у зовнiшнiй полiтицi нерiшучим лiдером, хоче натиснути на Росiю. Тим бiльше, наступник у полiтичному сенсi та планi народного кохання, слабший за попередника.
  Китай хоче показати, що вiн здатний i нахилити Росiю, що росiяни лише молодшi партнери.
  Михайло Шустiн це вiдчував. Як пiсля смертi Сталiна, коли Мао Цзедун рiзко посилив свiй тиск на СРСР i став набагато крутiшим i непоступливим.
  Михайло Володимирович на зустрiчi з американцями намагався виглядати впевнено, але його руки тремтiли.
  Президент США привiтався. I вони почали говорити.
  Шустiн повiдомив:
  - Ми, Росiя - це кузня озброєнь та сировини. I при цьому маємо колосальний науковий потенцiал. I наш обов'язок - зберiгати стабiльнiсть та процвiтання у всьому свiтi.
  Президент США iз цим погодився:
  - Звичайно, Росiя сильна країна та свiтова держава. I нам слiд дружити та зберiгати свiт разом!
  Виконувач обов'язкiв росiйського президента кивнув:
  - Так, пане президент! Але для цього потрiбно настроїти громадську думку на взаємне творення. Ви не повиннi чiпати нас, а ми вас!
  Президент США зазначив:
  - У нас вiльна преса.
  Шустiн кивнув:
  - I у нас, формально, вiльна! Але фактична залежнiсть завжди є.
  Президент США зазначив:
  - Притримайте своїх журналiстiв, а нам буде легше притримати своїх.
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї заявив:
  - Це буде взаємнi рiшення iз не нападом.
  Президент США логiчно зауважив:
  - Одного цього мало . Потрiбна спiльна американо-росiйська дружба. Щоби ми один проти одного не виникали.
  I, навпаки, хвалили, та обмiнювалися святами дружби!
  Шустiн iз цим погодився:
  - Нехай буде так! Ми зблизьмося у своїх позицiях. Я надiшлю делегацiю дiтей у США.
  Американець кивнув i вiдповiв:
  - Так, i слiд скасувати закон Дiми Яковлєва. Вiн дуже образливий для американського народу та ЗМI.
  Виконувач обов'язкiв президента вiдповiдно кивнув:
  - Скасуємо, пане президент! Ми з вами друзi навiки! Я дружитиму i з вашим наступником, хто б вiн не був.
  Президент США спитав по сутi:
  - Вибори на пост президента Росiї зможете виграти?
  Шустiн вiдповiдно кивнув:
  - Не важливо, як голосують - важливо, як рахують! Я виграю, i мiй новий курс буде мудрiшим. Президент США зазначив:
  - Ми можемо надати вам допомогу на виборах.
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї зауважив:
  - Тут головне, ви не заважайте! Противник, особливо комунiсти, також використовують антизахiдну риторику. Надто вже сильним зближенням iз Заходом вони можуть i скористатися з пропагандистською метою. Тут головне, щоб ви не давали їм пiдстав для критики США. Зокрема, ми готовi допомогти вам в Афганiстанi. У нас є досвiд у цiй справi, а талiби у пiдчерев'ї Росiї нам i не потрiбнi!
  Президент США зiтхнув:
  - Ця вiйна надто вже затягнулася. Переважна бiльшiсть американцiв вважає, що нам там нема чого робити! Справдi, чого нам витрачати на кожного свого солдата в цiй країнi мiльйон доларiв!
  Шустiн кивнув, i засопiв носом помiтив:
  - Так, я вас розумiю! У нас також посилилася критика за Сирiю. I це дуже агресивна критика. Особливо з боку нової зiрки комунiстiв Олексiя Кузнєцова. Це справжнiй монстр.
  Президент заявив iз посмiшкою:
  - Ви ж можете його посадити, як Навального!
  Виконуючий президент Росiї зауважив:
  - Ось якраз, ми збираємося Навального звiльнити! Я вже пiдписав його помилування.
  Президент США вiдповiдно кивнув:
  - Це добре! Це полегшить ведення пропаганди на користь нового, росiйського керiвництва.
  Ш устин з усмiшкою кивнув:
  - Це буде чудово, мiй друже!
  Президент США зiтхнув:
  - На жаль, президент США дуже старий, i йому недовго залишилося. У цьому випадку потрiбна довгострокова система вiдносин!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї зазначив:
  - У мене немає бажання повторювати шлях Футiна та обнулювати свої термiни. Але головне - це партiя та її настрiй, а лiдер вторинний!
  Президент США погодився:
  - Так, партiя та система первиннi! I в цьому планi ми будемо разом назавжди, якщо виробимо дiєздатну систему.
  Михайло Шустiн кивнув i помiтив:
  - Коли громадська думка дозрiє, ми вступимо до НАТО i великої сiмки, i навiть до Євросоюзу! Сподiваюся, за Євросоюзом буде майбутнє!
  Президент пiдтвердив:
  - Так, ми створимо Євро-Американський-Азiйський союз! Майбутнє буде за полiтичною глобалiзацiєю свiту! Адже глобалiзацiя - це прогресивний процес, чи не так?
  Виконувач обов'язкiв президента погодився:
  - Без жодного сумнiву, прогресивний! I я це розумiю на вiдмiну вiд Футiна, який був прихильником багатополярного свiту.
  Президент США логiчно зауважив:
  - Багатополярний свiт - це глухий кут! Лише у полiтичному глобалiзмi порятунку людства вiд взаємного знищення.
  Шустин агресивно замотав головою:
  - Велике та взаємне знищення! Адже у нас одна планета, i ми всi люди! Нам треба дружити.
  Президент США запитав:
  - А навiщо ви труну всипали дiамантами?
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї хихiкнув:
  - Звичайно, це перебiр. Але ми граємо на iнстинктах натовпу. Олександра Футiна буквально канонiзували, i перетворили на живе божество! I з цим, поки доводиться рахуватися! Але скоро дурман спаде, i новий лiдер у нацiї! I прийде двадцятий з'їзд!
  Президент США хихiкнув i вiдповiв:
  - Двадцятий з'їзд! Це прекрасно. Росiя рухається у правильному напрямку. I, зрозумiло, ви вибираєте...
  Михайло Шустiн впевнено заявив:
  - Я вибираю цивiлiзацiю проти варварства!
  Президент схвально кивнув:
  - Краще й не скажеш!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї зазначив:
  - Нехай у дiамантi , але все-таки в трунi цей Футiн! I золото його жвавiше не зробить. Тож я тепер, царю! I нiкому свiй трон не вiддам.
  Президент США з усмiшкою зазначив:
  - Трона немає - ми лише слуги народнi.
  Шустiн iз цим погодився:
  - Так, ми слуги народнi, але чомусь почали понукати господарями. Президент агресивно зазначив:
  - Епоха царiв застарiла! Президент, це насамперед слуга народу.
  I президент США випив трохи соку... Шустiн вiддав перевагу червоному вину. Йому пiдносили це гарнi дiвчата.
  Настала пауза... Михайло Шустiн зауважив:
  - На похоронi президента Росiї все обговорити неможливо. Та й доки я не обраний всенародно президентом, у мене руки пов'язанi. Вiдразу йти на зближення iз США небезпечно. Тут треба дiяти мудро та розумно, без зайвих крайнощiв.
  Президент згiдно кивнув:
  - Та ми й не поспiшаємо! А все ж таки, як з Україною?
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї вкрадливо сказав:
  - Ми маємо з ними вiдновити економiчнi вiдносини, i насамперед. А вже потiм вирiшувати спiрнi питання! Поки що ми не загострюватимемо стосункiв.
  Президент США зазначив:
  - Але ж Мiнськi угоди слiд переглянути. I внести низку змiн, на яких наполягає українська сторона.
  Михайло Шустiн пiдтвердив:
  - Постараємось це ми реалiзувати. Будемо працювати. Не забувайте, що поки що я сам лише виконуючий обов'язки i не встиг змiцнитися. Треба розумiти, що силовики поки що не мої ставленики. I вони можуть показати себе.
  Президент згiдно кивнув:
  - Я це розумiю! I намагатимусь зробити все акуратно i не нашкодити новiй росiйськiй владi. Прихiд молодого та талановитого комунiста нам не потрiбний! Бажаєте iнтелектуальної допомоги?
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї зазначив:
  - У нас вистачає розумних людей. Втiм, дещо може i з нашого досвiду стати в нагодi. Тобто, вибачте, з вашого американського досвiду!
  Президент США нагадав:
  - Першому президенту ми свого часу дуже навiть допомогли. Якби не нашi полiтичнi технологiї, то був би його капiтальний провал на виборах. А так, допомогли скоротити розрив iз комунiстами, а потiм ще трохи пiдкинули бюлетенiв. I провели генiальну операцiю з проходження непрохiдного болота i реальнi чудеса!
  Шустiн зазначив, скеля вставнi зуби:
  - Авторитет нашої влади великий . I народ поки до повернення комунiстiв не готовий! I сподiваюся, нiколи не буде готовим. I ми всiх розмажемо по стiнi.
  Президент засмiявся i вiдповiв:
  - Це теж добре! Люблю бойовий запал.
  На прощання обидва правителi потиснули один одному руки i розлучилися... Зрозумiло, розлучилися майже друзями. Хоча конкретики було й небагато.
  Михайло Шустiн, втiм, справдi помилував Навального. I це вiн вважав за сильний хiд.
  Тим часом, похорон проходив дуже пишнi. I салют був у нiчному московському небi, i десантники стрибали, i багато чого було. Не зрозумiєш, чи це похорон, чи справжнє свято.
  I взагалi, багато тут танцiв i пiсень... Мовляв, не варто людям, незважаючи на жалобу, псувати настрiй.
  Шустiн провiв пiд час похорону та коротку зустрiч iз президентом України. Той виглядав радiсним, помер головний ворог його країни. Обговорення вiдбувалося досить швидко. Одразу на мiсцi пiдписали деякi економiчнi контракти.
  Михайло Шустiн зауважив:
  - Нам Донбас не потрiбний. Свого вугiлля подiти нема куди. Заради чого нам намагатись i за них пiдписуватись.
  Український президент зазначив:
  - Ви нам тiльки не заважайте - ми самi проблему Донбасу вирiшимо!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї хихiкнув i зауважив:
  - Сумнiваюся, що ви зможете їх перемогти силою, навiть якщо ми вам не заважатимемо! Дуже навiть сумнiваюся.
  Президент України усмiхнувшись, вiдповiв:
  - Нам допоможе Америка та НАТО. I повiрте, українцi вмiють битися не гiрше за росiян! Згадайте братiв Кличкiв.
  Михайло Шустiн насупився. Володимир Кличко, якого вже списали в запас, чи до зали слави, несподiвано повернувся на ринг, хоча вже всi втомилися, на це чекати. I воював iз колишнiм чемпiоном свiту за чотирма версiями Руїзом. I вiдправив, ще щодо молодого та з потужним ударом боксера, у нокаут.
  Це викликало великий фурор у свiтi боксу. I тепер Володимир Кличко має битися у реваншi з Тайсоном Ф'юрi! I це, звичайно, просто супер! I якщо Володимир Кличко реванш вiзьме, то стане справжнiсiнькою легендою. I поб'є рекорд Форману. А ще є i Усiк, i Ломаченко - теж зiрки!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї вiдповiв:
  - Краще не поспiшайте. Цю проблему вирiшимо свiтом. Можливi тут деякi компромiси, тим паче це законна українська територiя. I ми можемо добре натиснути на сепаратистiв.
  Президент України iз цим погодився:
  - Мирним шляхом, звичайно ж, куди краще цього досягти. Тож сподiваюся, ми помиримося.
  Михайло Шустiн проревiв:
  Ми за мир за дружбу,
  За посмiшки свiту...
  За сердечнiсть зустрiчей!
  I дещо пiдписали на мiсцi... Українець пообiцяв приборкати Раду та пом'якшити закон про росiйську мову.
  Шустiн, у свою чергу, дав знижки на газ та нафту. Заодно обидвi сторони потиснули один одному руки.
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї запропонував також новi поправки до конституцiї. Право голосувати з чотирнадцяти рокiв та ув'язненим за вироком суду. А також заснувати посаду вiце-президента. Щоб це була стiйкiша, полiтична система. Бо помер президент. Втiм, вигляд у нього вже кiлька рокiв був дуже втомлений. I це не стало великою несподiванкою.
  Куди бiльшою неприємнiстю став феномен Олексiя Кузнєцова, котрий скинув лiтнього i вже впав у маразм лiдера комунiстiв. Якщо Навальний, безперечно, сильний лiдер, але не надто популярних у народi лiбералiв, то Кузнєцов очолив комунiстiв - а це колосальна мiць та популярнiсть.
  Старий лiдер, воiстину така опозицiя, що подарунок будь-якої влади, i старий, i хворий i повний маразматик! I занадто консервативний, i архаїчний, навiть у дев'яностi роки. Адже вже третiй десяток двадцять першого столiття пiшов i, безперечно, потрiбен комунiстам новий лiдер, i це бачить кожен, хто не слiпий!
  I ось кошмар Кремля справдився. У комунiстiв справжнiй молодий та бойовий з'явився боєць!
  I це, ясна рiч, серйозно. Цей рiк опинився у Росiї роком дострокових президентських виборiв. I дуже серйознi випробування чекали на правлячу верхiвку. На цей раз слабкий i старий лiдер уже не мiг бути спаринг-партнером кандидата вiд влади. Хоча найкращого конкурента i не знайти. I принаймнi старший за Михайла Шустiна. I з ним вести бiй також було б зручно.
  А так з'явився цей доктор наук Олексiй Кузнєцов i все заплутав, усi карти перемiшалися.
  Михайло Шустiн зустрiвся з лiдером ЛДПР.
  Повiдомив про присвоєння головi ЛДПР звання генерала-майора, яке йому обiцяв ще Єльцин. I що йому виявилося несподiваним, зiрку героя Росiйської Федерацiї. То була висока нагорода. Втiм, у лiдера вже орденiв зiбралося чимало. А ось звання генерала виявилося дуже доречним.
  Михайло Шустiн, на запитання запеклого полiтика, чи йти йому на вибори, вiдповiв:
  - Iти! Хто ваш головний ворог, ви знаєте!
  Лiдер ЛДПР зазначив:
  - Другого туру, найiмовiрнiше, уникнути не вдасться.
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї впевнено заявив:
  - Тим краще! У другому турi я можу i рекорд Футiна побити!
  Голова ЛДПР кивнув:
  - Не важливо, як голосують, важливо, як рахують.
  Михайло демонстративно позiхнув i зауважив:
  - Це , банальна фраза! А думав вам запропонувати попрацювати в урядi.
  Лiдер ЛДПР зауважив:
  - У сiмдесят шiсть рокiв, не надто приємно звалювати на себе тягар мiнiстра, особливо в такiй тяжкiй ситуацiї, як зараз!
  Михайло Шустiн знизав плечима i нагадав:
  - Американський лiдер у сiмдесят вiсiм рокiв узяв на себе президента США. А це, напевно, важче, нiж просто бути мiнiстром чи навiть вiце-прем'єром!
  Голова партiї стиснув кулаки i вiдповiв:
  - Ну, задля поста вiце-прем'єра я можу й увiйти до виконавчої структури влади. Зрозумiло, що може у цьому моя доля. Коли, майже наприкiнцi життя, мрiї здiйснюються!
  Михайло Шустiн кивнув i помiтив:
  - А я ось зiйшов на трон ранiше, нiж розраховував! Втiм, проживи ще президент, вiн мiг би поставити когось iншого. Може навiть Вайно !
  Спiврозмовник кивнув:
  - Вам пощастило! Для кого смерть лихо, а вам велика радiсть!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї енергiйно кивнув:
  - Так, це радiсть! Але та радiсть, яку не варто показувати на публiцi. Може й ви задоволенi?
  Лiдер згiдно кивнув:
  - Можливо, бiльше зберу голосiв!
  Михайло Мiшустiн усмiхнувся, вискакувавши, вставнi зуби:
  - Так Володимире! Втiм, конкуренцiя буде жорсткою i навiть жорстокою!
  Голова ЛДПР зазначив:
  - Даремно ви вiдпустили Навального!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї заперечив:
  - Нi! Я правильно розрахував . Два яскравi харизматичнi лiдери тiльки заважатимуть один одному. У цьому сенсi... Один сильний супротивник погано, пiвтора - дають додатковi шанси!
  Лiдер вiдзначив iз посмiшкою:
  - А ви, лисиця!
  Михайло Шустiн кивнув i додав:
  - Що робити, ви, я думаю, знаєте... Не вас вас iнструктуватиму. I ще, можливо, я вашому синовi дам посаду.
  Лiдер ЛДПР кивнув:
  - Вiн не дуже обдарований у публiчнiй полiтицi, але чиновник iз нього вийшов би першокласний!
  Михайло Шустiн хихiкнув i зазначив:
  - Це стає цiкаво! Ну гаразд, ваш син отримає посаду, але трохи згодом. Поки що маю рiзнi iдеї. А хто, на вашу думку, мiй головний союзник?
  Спiврозмовник одразу ж вiдповiв:
  - колишнiй лiдер КПРФ. Вiн максимум гудитиме Кузнєцову!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї зазначив:
  - Треба йому дати орден. Вiн майже тридцять рокiв водив маргiналiв по колу. Шкода, але Кузнєцов перетворив комунiстiв на реальну силу!
  Лiдер ЛДПР зауважив:
  - I всерединi моєї партiї зростає невдоволення. Багато хто каже, що я надто старий, i наполовину єврей, i взагалi сам собi суперечу! А потрiбнi молодi кадри!
  Шустiн вiдповiдно кивнув:
  - А може вони й мають рацiю... У сiмдесят шiсть рокiв ви вже не той... Хоча, президент США i старший!
  Голова ЛДПР кивнув:
  - Так, на його тлi я молодий!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї зазначив:
  - А може, ще й англiйську королеву пригадаємо? Ви їй взагалi в сини годiться!
  Лiдер хихiкнув i зазначив:
  - Гарне порiвняння з англiйською королевою! Так, на її тлi почуваєшся молодцем.
  Шустiн вiдмахнувся i вкрадливо промовив:
  - Золота зiрка героя та генеральськi еполети може бути i допоможуть вам стати сильнiшою та бiльш значущою фiгурою, нiж просто блазнем. Але пам'ятайте, що ви лише блазень за короля!
  Спiврозмовник зауважив:
  - У Росiї правду говорять лише блазнi!
  I, о, президента доповнив:
  - I не лише у Росiї! Втiм, я думаю , це для вас уже будуть останнi президентськi вибори.
  Лiдер ЛДПР скривджено пробурчав:
  - Але ви самi казали, що я англiйськiй королевi гожусь у сини. А її дружину тим паче. Що, думаєте, не доживу?
  Шустiн серйозно вiдповiв:
  - Я думаю ввести обмеження не старше сiмдесяти рокiв для кандидатiв у президенти. Приклад США каже, що передвиборча кампанiя може перетворити полiтику на будинок для людей похилого вiку!
  Голова партiї зауважив:
  - Але ж i ви не юнак! А якщо вам захочеться зробити собi обнулення?
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї вiдповiв:
  - Враховуючи претендент, створений ранiше, внесли поправку та обнулили термiн, якщо у мене виникне бажання ще поправити, то проблем змiнити норму не виникне.
  Спiврозмовник запропонував:
  - Але можна внести норму, що в сiмдесят рокiв, обмеження дiятиме лише через другий ваш термiн. Тодi я встигну взяти участь у виборах i восьмого разу!
  Михайло Шустiн погрозив йому вказiвним пальцем:
  - Який ви орел! Все про рекорди думаєте. А якщо я вас мiнiстром внутрiшнiх справ зроблю?
  Голова ЛДПР зазначив:
  - Сумнiвної цiнностi це придбання.
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї Шустiн iз награним здивуванням запитав:
  - А чому сумнiвне?
  Той чи то жартома, чи серйозно вiдповiв:
  - Треба щодня рано вставати.
  Михайло Шустiн кивнув:
  - Так, це вимотує. А ще хочете, щоб коли вам за сiмдесят рокiв продовжувати тягнути лямку президента.
  Лiдер партiї зазначив:
  - А може, до цього часу вiдкриють ефективний спосiб омолодження.
  Виконуючий обов'язки президента Росiї, проспiвав:
  Дай Бог слiпим очi вiдкрити,
  I спини випрямити горбатим.
  Так Бог, хоч трохи Всевишнiй бути,
  Але бути не можна трохи розiп'ятим!
  Лiдер зазначив:
  - А ви покращили риму. Ви маєте задатки поета.
  Шустiн вiдповiв:
  - Багато вiд удачi залежить . Я ще сам не вирiшив, як бути з Україною. З нею битися чи миритися? Захопити Україну ми можемо, але чи дасть це Росiї щастя та процвiтання?
  Глава ЛДПР зазначив:
  - Покiйний президент мав сiм iз лишком рокiв для захоплення України, але не зважився на пряму агресiю. Може, дiйсно, вам краще не потикатися.
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї засумнiвався:
  - Та НУ? I прогаяти славу великого завойовника?
  Спiврозмовник знизав плечима:
  - Це може призвести до санкцiй, i жорстокiшої гiбридної вiйни, а у вас немає особистого авторитету i харизми попередника. Нi, ви його нiтрохи не дурнiшi, а може бути й талановитiшi, але його харизма викликана надзвичайним везiнням!
  Михайло Шустiн зiтхнув:
  - Щастя мiнливе! Можна навiть згадати Миколу Другого. Непоганий був цар, а такий невдаха.
  Голова ЛДПР зазначив:
  - Я теж не дуже щасливий. Помер би Єльцин у тисяча дев'ятсот дев'яносто четвертому роцi - був би президентом Росiї.
  Виконувач обов'язкiв президента заперечив:
  - Ви могли б i так стати президентом Росiї, якби не були таким боягузом. У вас кишка була тонка критикувати владу. А от Навальний не боявся наїжджати на владу та всю банду! Ти ж завжди були надто кишеньковими i боягузливими.
  Глава партiї помiтив iз часткою безглуздостi:
  - Або груди в хрестах чи голова в кущах!
  Михайло Шустiн вiдповiдно кивнув:
  - Все, товаришу мiй, iнакше ми говоритимемо до другого пришестя. Що робити ви знаєте. А потiм буде...
  Лiдер ЛДПР дотепно зазначив:
  - Суп iз котом!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї видав:
  - Полiтик, що гавкає з усiма, зможе забезпечити виборцем лише суп iз котом!
  Полiтик iз ним погодився:
  - У солодких промовах полiтикiв так мало солi, що виходить для виборцiв лише суп iз котом!
  Шустiн дотепно додав:
  - Якщо виборця пригощають супом iз котом, то значить у промовах полiтика зовсiм немає солi!
  Лiдер дотепно продовжив:
  - Полiтики, що годують виборця супом iз котом, змусять у разi своєї перемоги сушити сухарi!
  Виконувач обов'язкiв президента також пiддав:
  - Полiтик виявляє винахiдливiсть кота в чоботях, щоби залишити виборця без порткiв!
  Голова ЛДПР зазначив:
  - Виявляючи собачу вiдданiсть до вовка в овечiй шкурi, в нагороду отримуєш суп iз котом та дiрку вiд бублика!
  Михайло Шустiн закiнчив iз посмiшкою:
  - Пiд таке перше, як суп з котом, добре йде на друге березова каша i дiрка вiд бублика на десерт!
  . РОЗДIЛ Љ 3.
  Амелiна, зрозумiло, увечерi провела бiй без правил. Бульбашки з рота це смiшно, i зовсiм не зашкодили здоров'ю. Ну, Олеже, хоч i демон, але все-таки дитина, що з нього вiзьмеш. Ну пожартував милий хлопчик-блондин, вiчно босонiж i в шортах.
  Хоча дияволовi стiльки рокiв. Хiба що Христа не бачив. А ось Iвана Грозного, наприклад, бачив. I навiть похвалився, що висiв на дибi i пiд ударами батога, i запаленим пiд босими ногами багаттям, навiть стогiн не видав!
  Втiм, Амелiна зазначила, що для демона, це не такий вже й великий подвиг. Чи змiг би вiн смiятися i скелятися на дибi, якби був звичайнiсiньким хлопчиком?
  Олег вiдповiв:
  - Що вiн i є майже звичайний хлопчик, який тiльки не дорослiшає столiттями. I свiт, що все ще сприймає, немов дитина. I вiн цим пишається.
  Амелiна хихикнула:
  - Ти говориш про себе у третiй особi?
  Олег розсмiявся i зауважив:
  - А ти знаєш - Я - це остання буква в алфавiтi. А говорити Ми якось для дитини не скромно!
  Що ж, такого хлопчика й не хочеться ображатися. Принаймнi Амелiна ще бiльше хотiла побитися.
  I ось проти неї боротиметься блондинка Монiка. Вони будуть битися в одному бiкiнi та босонiж. Лише на руках рукавички.
  Бiй вiдбувається на великому стадiонi у Нью-Йорку. Оскiльки публiки багато, можна заробити на тоталiзаторi. Але небагато. Амелiна дуже переконливо виглядає, i промоутер вiдомий. Монiка ж чемпiонка Нью-Йорка у важкiй вазi. Теж дуже сильна та велика дiвчина. Молодший за Амелiн. I, зрозумiло, на неї також ставлять. Все-таки у справi Монiку бачили, а Амелiн поки що немає.
  I на тоталiзаторi можна ще непогано заробити, особливо якщо вiдразу поставити на себе мiльйон.
  А так, гонорари невеликi. Амелiнi хочеться битися. I її буквально перекошує вiд бажання боротися.
  Плюс ще можливiсть заробити на рекламi. I ось назва фiрми з двох бокiв на трусах. Бiй буде у десять раундiв. I Амелiн попросили не поспiшати з нокаутом. Тому руда поставила на дострокову перемогу в останньому раундi. А це додатковi грошi.
  Тож з урахуванням тоталiзатора та реклами, можна за десять раундiв заробити, а це пiвгодини махання руками, три-чотири мiльйони доларiв.
  Що для бiйця-початкiвця зовсiм непогано. I Амелiнi перед боєм роблять масаж. М'язистi юнаки - двоє чорних та один жовтий, її потужне, з великими м'язами тiло, масажують.
  Амелiнi подобається, коли її мацають молодi, красивi та сильнi чоловiки. Це заводить i бадьорить. I пахнуть юнаки приємно, здоровi, свiжi, чисто вимитi тiла. I коли ще гладять груди, то стає так приємно.
  Амелiна взяла i заспiвала:
  - Юнаки бувають рiзнi,
  Синi, бiлi, чорнi, червонi.
  Але всiм однаково хочеться,
  З дiвчиськом заморочиться !
  Амелiна згадала, як хлопчик-демон Олег показував їм свої надздiбностi. Це виглядало чудово. Може, й не найгiрша iдея зв'язатися з нечистою силою. Можна вмiти робити те, що буває лише у кiно та казках.
  Ще Амелiн цiкаво, яке це на iнших планетах? Що ще там вiдбувається? I особливо ельфи. Вони у казках такi гарнi, i Амелiна мрiяла зайнятися з юним представником цiєї гламурної раси коханням. Це була б величезна спокуса.
  Ельфи, як казав Олег, живуть тисячу рокiв, i зовсiм не старiють, залишаючись на вигляд наче пiдлiтки рокiв шiстнадцяти, i дуже гарнi.
  От би з таким юнаком переспати та зайнятися коханням. I тут її мацають, гладять, мнуть чоловiчi руки. I це викликає захоплення, i вона буквально млiє вiд насолоди.
  I ще пiдiйшов один юнак iз рудим волоссям i став їй м'яти босi ступнi нiг. Вiн це робив дуже вмiло, i Амелiна захихотiла, їй це дуже здорово.
  Четверо гарних юнакiв, i всi рiзнi раси, робили енергiйний масаж м'язистого жiночого тiла. I виглядало все дуже грацiозно.
  Амелiна балдела в дикому захватi i хтиво постужувала вiд масажу.
  Все було дуже добре...
  Михайло тим часом вiдпочивав пiсля тренування. Вiн знову вирiшив подивитися, щось цiкаве смартфоном. Це справдi було б цiкаво. I особливо якщо показувати, щось особливе i космiчне, i веселе.
  Билися у вакуумi двi космiчнi армади. З одного боку сузiр'я Рубiнове, а з iншого Смарагдове.
  I з того, i з iншого боку, в основному, бiйцi дiвчата-клони, юнакiв небагато. У дiвчат досить рiзноманiтнi зачiски. Їхнє волосся було чотирьох основних кольорiв: блакитний, жовтий, червоний i бiлий!
  I войовницi просто супер.
  Зрозумiло, дуже яскравi спалахи наднових зiрок. I зорельоти, особливо великi грослiнкори, посилають один в одного залпи вбивчих ракет.
  Потужнi космiчнi броненосцi та лiнкори, i дредноути - це основна ударна мiць. Вона посилає один по одному руйнiвнi променi, великi торпеди, i променi з ляпками гiперплазми.
  Тi носяться по вакууму, i прихоплює дрiбнiшi зорельоти.
  Дiвчата-клони бiгають своїми кораблями, мелькаючи витонченими ногами.
  Вони такi гарнi, i їхня шкiра блищить, наче надрана бронза. Це чудовi дiвчата - просто супер. Юнаки не вiдстають.
  Чотири найбiльшi флагманськi грос-лiнкори Смарагдового сузiр'я намагаються розiрвати побудову Рубiнового сузiр'я. Але у вiдповiдь на них наповзають чотири найбiльш масивнi флагмани противника. Великi зорельоти схожi на кашалоти, розмiрами о пiв Мiсяця. I гармат мають великi калiбри тисячi. Є такi стволи, що за хвилину викидають енергiю трильйона атомних бомб, скинутих на Хiросiму.
  Але, зрозумiло, грос-лiнкор прикривають силовi поля, що пом'якшують руйнiвний вплив променiв, iмпульсiв, ракет i торпед.
  Вони мерехтять, мов срiблястий туман на поверхнi великих кораблiв.
  Ось в атаку йдуть i дрiбнiшi зорельоти. Зокрема, крейсери рiзних класiв - тяжкi, середнi, легкi, допомiжнi. I есмiнцi, схожi на оголенi, з товстим лезом кинджали. I витонченi бригантини. Вони формою, наче мальки.
  I скидаючi на пiрань мiноносцi, i бiльшi, потужнiшi озброєнi контр-мiноносцi .
  Ось, зокрема, крейсери борються iз крейсерами. I вiд попадань ракет, променiв та iмпульсiв спалахують пожежi.
  Дiвчата-клони тiкають вiд вогню, що охоплює кораблi. I полум'я мчить за ними, хапаючи красунь за ноги.
  Дiвчина з блакитним волоссям, палить по ворога за допомогою джойстика.
  Нею випущена ракета потрапляє у фрегат, i там спалахують пожежi, i йдуть вогнянi хвилi. Дiвчата-клони несамовито верещать. Вони майже не прикритi одягом. Лише вузькi смуги тканини на грудях та стегнах. I видно рельєфнi м'язи пiд засмаглою, золотаво-оливковою шкiрою.
  Дуже спокусливi ноги у дiвчат. I пальчики красунь натискають на кнопки джойстикiв.
  I довбають iз агресивним настроєм.
  Ось пальнула дiвчина iз золотистим волоссям. I натиснула голою, дуже витончено вигнутою п'ятою.
  I зреагувала ракета, i помчала, розсiкаючи вакуум. I дуже точно вона пройшла повз променi лазерiв. I потрапила до крейсера. I той, як струсить.
  I з iншого боку, як дiвчисько з червоним волоссям, теж вистрiлить. Натиснувши при цьому пупком. Що зреагував дуже жорстко.
  Дiвчата знову верещать i пiдскакують. I при потрапляннi тiкають, видно якiсь у них спокусливi ноги.
  Ось дiвчина з бiлою зачiскою посилає вбивчий подарунок руйнування та загибелi. I той вилiтає, пробиваючи черево дредноута. I це дуже успiшне жало. Хоча обидвi сторони з дiвчатами сильнi. I тi вiдповiдають. Зокрема, дiвчина з блакитним волоссям дає презент у вiдповiдь анiгiляцiї.
  I знову удар, пожежi, струс машини.
  Є зорельоти ще дрiбнiшi: катери та винищувачi. Останнi, чи двомiснi, чи одномiснi.
  Вони теж жалять один одного, i красивi дiвчата показують найкрасивiший i найсексуальнiший пiлотаж.
  Ось войовниця з фiолетовим волоссям, проти красунi з лiловим.
  I дуже воїнки хорошi.
  Дiвчина з фiолетовим волоссям кидає свiй винищувач убiк. I палить iз шести лазерних авiагармат. I в її противницi з лiловою шевелюрою теж схожа машина. Обидва винищувачi схожi зовнi на скати, з напiвпрозорою бронею.
  Вони дуже непогано маневрують та пiдскакують. I роблять дуже гарнi кульбiти.
  Дiвчата знову застосовують при стрiльбi рубiновi соски, на своїх повних, апетитних грудях.
  Ось це красунi - просто втiлення краси. А коли вони в одних лише трусиках, це так спокусливо. I на них можна дивитись i не вiдриватися.
  Обидвi дiвчата намагаються прикриватися, використовуючи силове поле лоба винищувачiв.
  I вони дуже пристойний захист. I здатна вiдбивати вражаючi променi.
  А ось дiвчата, одне з волоссям мiдно-червоним, а iнше свiтло-жовтим, знову фехтують i маневрують один проти одного на винищувачах.
  Дiвчата намагаються один одному вийти в тил. Але це не надто виходить. Воїтельки крутяться i пiдскакують. I їхнi винищувачi , немов кульки пiнг-понгу, то вгору, то вниз.
  Дiвчина з мiдно-червоним волоссям, наче на санках з гiрки з'їхала вакуумом, i вивернулася. А войовниця зi свiтло-жовтим волоссям зробила прийом - ластiвки. I пальнула поблизу, застосувавши свiй рубiновий сосок.
  I дiвчина з червоним волоссям вiдчула сильний жар. I її м'язисте тiло вкрилося краплинами поту.
  Дiвчина з жовтим волоссям заспiвала:
  - У нас велика сила, велика сила,
  З нею дружити, що грати з крокодилом!
  I теж дiстала попадання розрядом. I теж потiла i блищала. Це все виглядало, як у якомусь дуже дорогому кiно iз сумiшшю еротики та космiчної опери.
  Дiвчата майже голенькi, спiтнiлi. I палять, використовуючи груди, якi наче бутони троянд, i босi пальчики спритних нiжок.
  I воїнки не забувають спiвати:
  Нехай весь космос у хаос занурений,
  I вакуум трясеться вiд розривiв...
  Ворог буде силою дiвок вражений,
  А ми навiчно з Батькiвщиною єдинi!
  Хоча цiкаво, яка може бути Батькiвщина у дiвчат-клонiв. Дуже красивих, звiсно ж, i мускулистих.
  I уявiть собi мiльярди бiйцiв, i всi гарнi, напiвголi дiвчата та дуже мало чоловiкiв.
  До чого ця армiя чудова. Наскiльки в нiй чудовi бiйцi. А фiгурки якiсь у них. А розкiшнi стегна, високi груди, з сосками, що сяють нiби гранованi рубiни.
  Це дiвчата, якi бездоганнi у своїй атлетичнiй красi. Прекраснiше їх знайти. Хоча, звiсно, це вiдносно. Флот величезний. На флагманських грос-лiнкорах мiльйони дiвчат. Вони вiдрiзняються надзвичайною красою та грацiєю.
  I ось за знаряддям лiнкора дiвчисько з бiлим волоссям палить дуже влучно по броненосцi противника. I ось снаряд пробиває вежу та розбиває гармати. А в снарядi гiперядерна реакцiя, яка спрацьовує з колосальним руйнуванням. I по-звiрячому пропалює метал. I тут дуже жорстокi вiдбуваються анiгiляцiйнi пориви.
  Дiвчата навiть заспiвали хором, трясучи своїми полуничними, якi зводять чоловiкiв з розуму, сосками:
  - Перервалася нитка,
  Нам загрожує зла смерть.
  I щоб жити,
  Дiвчинцi треба потерпiти!
  Вiйницi дуже здорово розiйшлися. Пляскають голими, круглими п'ятами по кнопках. I спрацьовують загрозливою, руйнiвною силою ракети iз торпедами. Вони довбають супротивника, пропалюючи вежi. I вiдлiтають у рiзнi боки обпаленi, пораненi, покалiченi дiвчата. А одна з них опинилася просто у вогненному вихорi.
  I вiд неї залишилися лише босi ноги. Ось так дiвчата гинуть у цiй вiйнi.
  Одна з них навiть заспiвала, трясучись своєю жовто-мiдною шевелюрою:
  - Вирує у всесвiтi вiйна,
  Вiйна без розумних причин.
  Зiрвався з ланцюга Сатана,
  I загибель прийшла разом iз ним!
  Iншi красунi, тупотiючи i смикаючи, голими, витонченими нiжками, i трясучи грудьми з червоними сосками, пiдхопили:
  I хто зупинить потiк,
  Кривавих рiчок, що збожеволiли.
  Промiнь лазера всадить у скроню,
  I в спалаху зникла людина!
  Дiвчата дружно натиснули рубiновими сосками на кнопки, випустили забiйною силою ракети i продовжили:
  I таке свавiлля,
  Затопив собою свiтобудову.
  Людства сумна доля -
  Терпiти бiль, страждання!
  Справдi, свавiлля, гинуть у боях зорельоти, а разом iз ними й гарнi, засмаглi, мускулистi, напiвголi й дуже спокусливi дiвчата.
  Дiвчина з блакитним волоссям, пальнувши за допомогою полуничного соска грудей, i випустивши руйнiвнi ракети, якi несуть у собi енергiю мiльярдiв атомних бомб, скинутих на Хiросiму, i надiславши подарунки тотальної опади на дно смертi, заспiвала:
  -Син Землi ж у вiдповiдь скаже нi,
  Я рабом злих панiв не залишусь.
  Вiрю буде гарний свiтанок,
  Освiжить вiтер свiжу рану!
  
  За вiтчизну священну в лайку,
  Нас могутнiй Господь закликає,
  Пiднiмися швидше дiвка в рань,
  Темрява пiде - розквiтнуть троянди травня!
  I знову боса нiжка дiвчинки при дiлi, i показує свiй з нiг збиваючий порив.
  I дiвчата хором кричали:
  - Плешивому фюреру смерть!
  Вони войовницi, якi борються за свiтло та справедливiсть. Вони повно мудростi i вiдважних душевних поривiв.
  Ось красунi - найвищий клас еротики та космiчної лайки. Проти таких, як вони, нiхто не встоїть.
  Дiвчина з жовтим волоссям теж, як вiзьме i влучно пальне по вороговi. Зробить це зi смертельним заскоком.
  I вразить ворожих лiнкор смарагдового сузiр'я. А iнша войовниця, iз синiм волоссям, застосувавши теж дуже гарний полуничний сосок грудей, довбає по зорельоту рубiнового сузiр'я. I теж у вiдповiдь руйнування та загибель.
  Дiвчата - це найвищий i колосальнiший показник небесного класу та космiчної глибини, своїх найвищих голосiв, що беруть колосальнi ноти.
  Нi, цих красунь не здолати нiчим. Хоча вони один одного й знищують iз гарячим ентузiазмом.
  Ось, наприклад, флагманськi грос-лiнкори зазнали колосальних руйнувань. I багато веж виявилися пошкодженi, i знаряддя погнутi та деформованi. Самi снаряди пускалися у детонацiю. I ламалися броньовi перекриття, i прозирало по поверхнi гаряче повiтря.
  I дiвчата розбiгалися, i їхнi голi, дуже спокусливi i викликають сильне збудження у чоловiкiв п'яти та нiжки мелькали. I часом босi, рожевi пiдошви красунь, лизали вогнянi язики гiперплазми.
  I войовницi скрикували, пiдскакували та верещали.
  Їм було, схоже боляче.
  Але вони при цьому спiвали:
  По порожнечi космосу конi,
  Дiвчата скрiзь, нас не наздоженуть!
  Нас не наздоженуть! Нас не наздоженуть!
  Войовницi, i справдi, веселi та щирi у своєму поривi.
  I вони спiвають у всi горлянки:
  - Я свято вiрю в те,
  Що фюрер iз плецькою здохне скоро...
  Дiстаньте долото,
  Хай буде мороку вироком!
  I їхнi голi п'яти тиснуть на кнопки, i спалюють за допомогою гiперплазмових клякс фрегати та бригантини.
  Ось два есмiнцi сузiр'їв зiткнулися вiстрями. I спрацювали силовi поля, поглинувши енергiю. А потiм вiдбулася реакцiя анiгiляцiї. I стало конкретно рвати та руйнуватися. I пiшла дуже тотальна загибель, i викрутки ультравогню .
  Пожежi вирували найсильнiшi. I при цьому надзвичайної згубної сили.
  I вiдбувалися буквально диявольськi сутички. Iшла без перерви загибель та палання космiчних кораблiв.
  Дiвчина з синьою зачiскою взяла та натиснула босими пальчиками нiжок на чергову кнопку. Вiдбулася реакцiя щодо спрацювання гiперплазмового зчеплення.
  I ось знову в дредноут рубiнового сузiр'я встромилася бойова субстанцiя руйнiвного впливу.
  Дiвчина з жовтим волоссям взяла i заспiвала, надiславши в ворога полуничним соском подарунок загибелi.
  I воїнка перевiряла:
  - Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець дракону.
  I засяє сонце,
  Злих привiвши, до розгрому!
  Дiвчина з червоним волоссям, теж не дуже довго думаючи, пальнула за допомогою червоного соска грудей. I спрацювала руйнiвна енергiя. I отримали противницi по зубах.
  Але тут же вiдповiли, пiдбиваючи зорелiт у вiдповiдь. Могутнi флагманськi грос-лiнкори тим часом перебували в станi ремонту. I iскрилося зварювання, вiдбувалася спайка та склеювався метал. Водночас гасилися численнi пожежi.
  Дiвчата затоптувало полум'я своїм босими, точеними нiжками. Ось це була битва.
  Дiвчина-маршал з блакитним волоссям, взяла i заспiвала:
  - Бiй у крутому вогнi, вирує диким штормом,
  Гiперплазма полум'ям палає...
  Я люблю, у вiдповiдь ти дивишся гордо,
  Хоча крутiше дiвки не буває!
  Дiвчина-маршал iз жовтим волоссям помiтила:
  - Ми тут усi крутi!
  I теж довбає за допомогою свого полуничного соска грудей. Така ось чудова войовниця у званнi маршала. Вона майже зовсiм гола, в одних лише тоненьких трусиках. Але на плечах намальованi еполети iз зiрочками.
  I це її вiдрiзняє вiд iнших дiвчат. Що треба сказати, дуже здорово i круто.
  Дiвчина-маршал з блакитним волоссям, також натискає червоним соском грудей на кнопку.
  I випльовується з широкого стовбура гiперплазмова пляма. Та летить та розповзається. Огортає ракетну бригантину i сильно її здавлює, тож навiть метал трiщить i згоряє. I дiвчата на бригантинi , як заревуть i завиють, i замиготять вже вкотре босими нiжками.
  Дiвчина-маршал, вже з iншого боку , з червоним волоссям, довбає своїм соском грудей по кнопцi, i випускає дуже моторну ракету. Та летить, мов хуртовина, прослизаючи вакуумом. I потрапляє у броненосець.
  Удар збиває платформу з гарматами. I знову гинуть, або калiчать дiвчата.
  Вони з великою люттю стикаються один з одним. У них просто пекельна пожежа та дика сила волi.
  Дiвчина-маршал iз червоним волоссям заспiвала:
  - Але пульсацiя серця та вен,
  Сльози наших дiтей, матерiв...
  Кажуть, ми хочемо змiн,
  Скинути ярмо дракона ланцюгiв!
  Дiвчина-маршал з бiлим волоссям теж заспiвала:
  - Вiд злого дракона,
  Ми землю позбавимо...
  I тiнь небосхилу,
  Ми людям залишимо!
  I воїнка, як довбає по ворогу за допомогою свого рубiнового соска, i зробить жорстокi спустошення, за допомогою гiперплазмової плями.
  I ось вихор проноситься платформою. I випалює гармати разом iз прислугою, що стоїть та їх обслуговує.
  Дiвчата взяли i хором заспiвали:
  - Як жили ми, борючись,
  I смертi не боячись,
  Так i вiдтепер жити тобi i менi.
  I в зорянiй висотi, i гiрськiй тишi,
  Морський хвилi, i лютому вогнi!
  I лютому, i лютому вогнi!
  I воїнки з придихом знову застосували свої червонi, дуже яскравi соски. I довбали з диким шаленством.
  I ось зреагувала гiперплазма , розпечена на трильйони градусiв. I пiшла потоком знищення.
  I загорiлися новi броненосцi, дредноути та лiнкори. А також вибухали i дрiбнiшi кораблi. Скiльки було тут страждань та смертей. Треба зазначити, що деякi дiвчата-клони мали дiтей. I їхня загибель, коли залишаються малюки сирiтками, трагiчна подвiйно. I тут жорстокостi анiтрохи не менше.
  Дiвчина-маршал з жовтим волоссям взяла i пальнула за допомогою босих
  пальчикiв нiжок по ворога, вибиваючи його шеренги, немов за допомогою коси.
  Дiвча взяла i проспiвала:
  - У космосi б'ються дiвки хоробро,
  Хоч вони в бiкiнi, босонiж...
  Перемагають усiх ворогiв вiдважно,
  Якщо треба, врiжуть кулаком!
  Так, маршал ще й виражається сильно. А численнi кораблi обсипають один одного ракетами та рiзними видами вибухових пристроїв. I реагують забiйнi гiпергравiтацiйнi бомби та ракети.
  Вiдбуваються вiтражi i згубнi пориви в глибинi побудов. Бiй мiж дiвчатами все бiльше i бiльше схожий на звалище. I стрiй похiдний змiшався.
  Дiвчина-маршал з бiлим волоссям взяла i прочирiкала, при цьому, її малиновий сосок, вкотре послав згубну ракету, яка несла тотальнi пожежi та загибель.
  Дiвчина-маршал заспiвала, скелячи зубки:
  Вiдступила з сонцем холоднеча,
  Струмок виблискує дзвiнкий...
  I тепер бiжать по калюжах,
  Босоногi дiвчата!
  Войовниця, мабуть, любить лiто та весну. Насправдi, такi струмки в цьому випадку течуть. I вибухають потужнi бомби iз гiперядерним зарядом.
  I ось, немов надновi зiрки, спрацювали термопреоновi ракети. I палять вакуум капiтально.
  I палить, буквально, до самих хребцiв потоками гiперплазми. I знову спрацювали силовi поля. Пiшла дуже тотальна руйнацiя та знищення.
  Платформи взяли та запалали з новою, вбивчою силою. А язики полум'я лизали дiвчатам голi, дуже симпатичнi п'яти, завдаючи болю та страждань.
  Войовницi, втiм, i кричали, i вили, i водночас не забували, пiдскакуючи вiд вогника, спiвати:
  - Босi дiвки нiжки,
  Як хорошi...
  Ми в бою не крихти,
  Б'ємо ворогiв вiд душi!
  Вiйницi, яким смажать п'яти, i босi пiдошви покриваються пухирями, це дуже рясна i неповторна краса. Такi дiвчата не те, що коня - слона на скаку зупинять.
  Дiвчина-маршал з жовтим волоссям взяла i проворкувала, спiваючи своїм солов'їним голоском:
  - Будь-хто, хто людина, той воїном народжений,
  Значення не має стать i вiк.
  Коли ворогiв без рахунку легiон,
  Нам вбивати худоби, повiр, не пiзно!
  Тут iнша дiвчина-маршал з бiлим волоссям взяла i спочатку пальнула за допомогою рубiнового соска, а потiм заспiвала:
  - Ну скiльки можна близьких вбивати,
  Адже людина народжена, повiр, для щастя...
  На фронт не вiдпускає сина мати,
  I навiть влiтку на вiйнi негода!
  Дiвчата подивилися один на одного. У космiчному вакуумi рвонув лiнкор. Величезний такий розмiрами з добрий астероїд. I нiби спалахнула наднова зiрка.
  Обличчя дiвчат освiтленi, i стали багряними. I дiвчата, поморгавши трохи, взяли i заспiвали з люттю:
  - Поруч, поряд, радiсть i бiда,
  Треба, треба, тверда вiдповiдь.
  Сонячному свiту - так, так, так!
  Ядерному вибуху - нi, нi, нi!
  Воїтельки, зрозумiло, спiвали з усiєю повнотою щиростi. Вони мали i жар, i азарт.
  Дiвчина воїнка з блакитним, у червону цятку волоссям та еполетами маршала, теж стрiльнула за допомогою червоних соскiв грудей i заспiвала з силою почуттiв:
  -Невже завтра заснуть моря,
  Згасне сонце, згаснуть зiрки.
  Вже не зможе зiйти зоря,
  I скаже небо - невже пiзно!
  I дiвчисько-маршал взяло i пустило сльозу. I її очi були такi блакитнi, наче чистий сапфiр.
  Войовницi всi хором стукнули босими п'ятами, своїх чарiвних, витончених, спокусливих, сексуальних, засмаглих, сильних, мускулистих нiжок, що викликають запаморочення.
  I на всю горлянку проспiвали:
  - Миру мир, вiйни не потрiбно,
  Нехай панує у всесвiтi дружба!
  I дiвчата, як засвистять у всi нiздрi. I з них зiрвалися червонi, красивi серця. Якi засвiтилися, i почали сяяти i переливатись у повiтрi.
  Воїтельки хором вимовили, скелячи зуби. I знову натискаючи на кнопки червоними сосками грудей, заспiвали:
  - Я, ти, вiн, вона, разом цiла країна,
  Разом дружна сiм'я,
  У словi ми сто тисяч я!
  Ми дiвчата з нiжкою босою,
  Усiх ворогiв крутимо...
  I у нас iз зла коси,
  З нами херувим...
  I дiвчата одразу, багато мiльярдiв войовниць, пiдняли вгору нiжки, вивернувши круглi, голi, рожевi п'яти i прочiрiкали:
  - А що вiйна, а що вiйна,
  Погана тiтка i стерво вiйна!
  Ми скажемо лайку тверду нi,
  За мир та дружбу одна вiдповiдь!
  I несподiвано бiй припинився. I численнi космiчнi зорельоти почали розходитися у рiзнi боки.
  Пошкодженi кораблi кинулися ремонтувати рiзнi команди, якi гули зварюванням та електричними дугами.
  А дiвчата взяли та заспiвали:
  I щоб усiм у дружбi щастя жити,
  I щоб раєм усiм земля була...
  Ми повиннi не дивитися на свiт, як дичину,
  Чи не нападати на люд з-за рогу!
  . РОЗДIЛ Љ 4.
  Амелiна вийшла першою. Адже вона, формально, новачок, i оспорюватиме титул чемпiонки Нью-Йорка в надважкiй вазi серед жiнок. Мiсто дуже велике, сильних бiйцiв багато, i цей бiй досить престижний, як i титул.
  Амелiна була в бiйцiвському бiкiнi, i йшла босонiж, з вiдкритою головою без шолома, як заведено у професiйних бiйцiв. Її мiдно-червоне волосся розвiвалося за вiтром, наче пролетарський прапор, нехай це дмухали вентилятори.
  За Амелiною ув'язався хлопчик-демон Олег, що знову з'явився, як раптово вискочив гриб пiсля дощу. Вiн iшов за нею, гордо пiднявши голову. Оскiльки вже було початок лiто, його голi, хлопчачi п'яти виглядали досить природно. I нiхто не заперечував.
  По дорозi Амелiна вiдiйшла убiк, однiй дiвчинцi, сама обережно вдягла на обличчя дзеркальнi окуляри з блискавками. То був її подарунок.
  Дiвчинка прошепотiла:
  - Добра тiтка!
  Амелiна зiйшла на помiст. Вона була велика, висока, i м'язи дуже добре промальованi. Вийшла та вклонилася публiцi. Амелiна дуже гарна, її обличчя, пiсля дивовижного зникнення шраму, мало царський вираз. I iдеально вилiпленi класичнi риси. Шкiра гладка, чиста, засмагла.
  Зрiла жiнка у вiдмiннiй формi. А коли посмiхається, видно великi, кiнськi зуби.
  I вона стояла в самому центрi рингу i ввiчливо вклонилася на всi чотири
  сторони.
  Потiм зазвучала музика i стала виходити Монiка. Вона також велика. Навiть трохи вище зростанням Амелiни та кiлограмiв на сорок важче. Щоправда, м'язи не такi рельєфнi, i глибоке промальовування. Монiцi всього двадцять один рiк, але видно вона приймала анаболiки i тому її м'язи залитi водою, а пiдборiддя подвiйне. I вiд чого вона виглядає набагато старшою за свої роки, i не особливо красивою.
  Волосся у неї пiдфарбоване, хоча вона, справдi, начебто блондинка, але не надто ефектна. Теж у бiйцiвському бiкiнi, але ноги у м'яких чобiтках. Це дає деякi мiнуси у пластичностi, але знижує ризик травми.
  Монiка фiзично сильна баба, має товстi руки в боксерських рукавичках. I, очевидно, є поняття технiки, i хороша швидкiсть. Все-таки чемпiонка мiста з населенням майже двадцять мiльйонiв людей. I це, зрозумiло, не жарт.
  Дiвчина-богатир йшла у супроводi чотирьох високих, великих, м'язистих хлопцiв iз чорною шкiрою та в шоломах. Вони голi до пояса, у штанах, у чоботях, а в руках тримають по мечу та щиту.
  Досить ефектний вихiд iз супроводом. Ну за нею, зрозумiло, тренер iз двома помiчниками. Монiка та Амелiна котируються, приблизно, п'ятдесят на п'ятдесят. I тому обличчя у дiвчини-блондинки серйозне. Бiй має бути важким.
  Його хотiли зробити за дванадцять раундiв. Але оскiльки був дефiцит часу, оскiльки бiй засунули поза планом у останнiй момент, то скоротили до десяти.
  Монiка уважно дивиться на Амелiн. Видно, вона вiдзначає рельєф м'язiв суперницi, здутi жили та впевнений погляд. I у Монiки на трусах рекламна емблема, тiльки цього разу iншої фiрми.
  Дiвчина-богатир потиснула руку одному з хлопчикiв, що сидiв у першому ряду. Вона це зробила м'яко. I потiм прискорившись пiднялася на помiст.
  Амелiна зазначила, що її суперниця, вагою майже пiвтора центнера, досить швидка. Навiть дивно, що ставки йдуть майже на рiвнi. Могла бути Монiка та великим фаворитом.
  Тодi й грошей на тоталiзаторi зiбрала б Амелiна бiльше.
  Дiвчина встала один проти одного. Пiшов швидкий перелiк титулiв Монiки. Вона була ще й чемпiонкою Вашингтона, i здобула бронзу чемпiонату США, програвши за очками у пiвфiналi дiвчинi, не такiй великiй, але спритнiшiй i технiчнiшiй. Ну, Амелiна, зрозумiло, перерахування не потребувала. Вона якщо й билася, то тiльки в пiдпiльних боях, i то рiдко, i за дуже великої потреби в грошах.
  Монiка, мабуть, морщилася вiд нетерпiння. Нарештi пролунав сигнал на початок бою. Монiка одразу ж кинулася вперед. Вона почала кидати удари рукавичками, i трохи рiдше ногою. Амелiна вiдзначила, при всiх своїй ведмежiй силi, не дуже у Монiки розтяжка нiг. I Амелiна врiзала їй у корпус ногою.
  Блондинка-термiнатор струснула. I скривилася вiд болю. Гола гомiлка залишила на боцi громили червоний слiд.
  Монiка провела трiйку, але не влучила. Амелiна змiстилася. Її тiло було рельєфним i, головне, швидким. А Монiка важкувата. Сильна, але дещо незграбна. Хоча щоб стати мiсцевою чемпiонкою, у неї швидкостi вистачило. I Монiка ще непогано комбiнує руками. А ось ноги у неї товстi, перекачанi. I вона якщо й пробиває, то колiном. Хоча й дуже.
  Амелiна поки що не поспiшає. Вона має на метi дiйти до десятого раунду. А потiм укласти цю корову. Що непросто, оскiльки Монiка поки що жодного разу не була в нокдаунi. У неї черепиця мiцна.
  I вона йде вперед i кидає знову трiйку. Класика - два удари лiвої та один правої. Руки Монiки досить довгi i удари з великою масою.
  Амелiна їх навiть не приймає на блок, а змiщується, i великi руки в рукавичках летять повз. Ось блондинка буде зачепити ногою, але знову повз.
  Амелiна провела легкий джеб лiвою i потрапила до пiдборiддя. Вона не вклалася в удар, але Монiка таки вiдчула бiль.
  Амелiна слова вдарила, цього разу по носi. I знову легко, навiть не розбивши його до кровi.
  Блондинка всадила по рудiй з усього розмаху i навiть похитнулася, втративши рiвновагу. Амелiна її пiдштовхнула. I Монiка впала. Але одразу схопилася.
  Реферi не вважав нокдаун. Видно вирiшив, що Монiка лише похитнулася, точнiше, впала вiд поштовху.
  Амелiна ще раз ударила ногою в корпус i вiдступила. Пролунав гонг, i перший раунд закiнчився.
  Монiка так жодного разу не зачепила Амелiну. Так раунд за рудою за очками.
  Олег схвально кивнув:
  - Непогано ти зав'язала!
  Амелiна вiдповiла:
  - До десятого раунду проти такої сильної противницi протриматися непросто. Вона б'є.
  Олег зазначив:
  - Iди вiд неї не по прямiй, i вона тебе не дiставатиме.
  Знову гонг , i другий раунд. Монiка йде вперед. I знов комбiнацiя трiйка. I спроба додати колiном. Амелiна йде. Прийняла удари руками та на блок. Вiдчула масу майже пiвтора центнера. А це навiть для чоловiка велика маса. Вважай, дiвчина важить, як Валуєв, i при цьому не сказати, щоб жирна. Звичайно, Монiка не така рельєфна, як Амелiна, але жирова частина у неї далеко не головна.
  Руда войовниця знову її вдарила у пiдборiддя. Потiм уже на трiйку Амелiна провела контркомбiнацiю . I потрапила їй по скронi. Монiка похитнулася. I її повне обличчя почервонiло. Мабуть, вона вiдчула.
  Амелiна вдарила i по носi.
  Монiка розмахнулась ногою. I Амелiна провела лоукiк . I збила ударом iз нiг.
  На цей раз реферi довелося вiдрахувати нокдаун. Бо падiння вже було з ударом. Хоча Монiка й пробувала протестувати. В лютi вона пiшла вперед, кидаючи удари. Руда могла б її жорстоко зустрiти, але не поспiшала. Лише кiлька разiв легко дала по обличчю.
  Ось звучить гонг, i цей раунд закiнчено.
  Монiка трохи важкувато йде у свiй кут. Амелiна впевнено, у свiй.
  Одне неприємно, що там цей демон-хлопчик. Який, все-таки неабияк, дiє на нерви.
  Олег, втiм, нiчого поганого не сказав:
  - Ти молодець! Непогано її ведеш.
  Амелiна вiдповiла:
  - Я завжди впевнена у собi!
  Олег зазначив:
  - Обережнiше, не вирубай її ранiше десятого раунду!
  Руда обурилася:
  - Я що, тупа?
  Хлопчик-демон помiтив:
  - Її можуть ще й зняти. Пропусти пару ударiв, нехай повiрить, що має шанс.
  Монiка у третьому раундi трохи змiнила тактику. Пробиваючи трiйку, ще почала додавати аперкот правою.
  Амелiна вдала, що попалася i пропустила в пiдборiддя. Удар такої маси труснув руду, хоча вона, вiдкинувши голову назад i пом'якшивши потрясiння.
  Нi, Монiка, звичайно, має удар слона i краще в неї не пропускати. Хоча в Амелiн теж мiцна черепушка.
  Досягши успiху, блондинка-богатир пiшла вперед. I почала кидати безлiч ударiв. Кiлька разiв Амелiна дозволила себе зачепити побiжно. I поки що не вiдповiдала. Вирiшила вiддати цей раунд. У тому числi, i через практичнi мiркування. Якщо такий сильний боєць, як Монiка, зiллє весь iз бiй в однi ворота, то всi ставитимуть на Амелiну. I тодi , фiг ти що заробиш у поєдинках на тоталiзаторi. Хiба що ще регулювати перемогу за раундами. Принаймнi потрiбно, щоб i публiка повiрила в Монiку та конкурентну битву.
  Амелiна у своєму кутку запитала хлопчика:
  - Ну як я?
  Олег кивнув:
  - Чудово! Немов у стилi Голлiвуду.
  Амелiна хихикнула i проревела:
  - Якi люди в Голлiвудi,
  Суцiльнi зiрки, а не люди!
  I ось четвертий раунд. Монiка в минулому раундi занадто багато викинула ударiв i тому не така активна. Амелiна її кiлька разiв легко зачепила. I загалом, взяла цей раунд за очками.
  Олег у кутку помiтив:
  - У наступному, дай по собi потрапити!
  Монiка справдi активiзувалася в п'ятому раундi i бiльше била в корпус. Амелiна прийняла кiлька ударiв у свiй сталевий прес, викладений, наче плиточки активної бронi танка. I кiлька разiв дала себе зачепити по обличчю. I ще один удар її прес прийняв вiд колiна.
  Сама Амелiна вдавала, що не може потрапити, i економила удари. Вона свiдомо злила цей раунд. Теж iз прицiлом на майбутнє.
  Потiм пiшла у свiй кут.
  Олег зазначив:
  - Може, заради бiльшого iнтересу, тобi слiд впасти в нокдаун?
  Амелiна заперечливо хитнула головою:
  - Нi! Я не хочу, щоб у моїй бiйцiвськiй бiографiї були падiння. Але дам їй у шостому раундi потрапити бiльше.
  Монiка, повiривши у свої сили, била щосили в корпус. Видно було, що це їй пiдказав тренер. Амелiна приймала удари своїм дуже добре прокаченим пресом. Хоча це боляче, i шкiра червонiє. Потрапило їй i колiном. Пропустила молода жiнка i по носi. Що дуже неприємно. Навiть крапелька кровi виступила. Видно, руда не пом'якшила, як слiд удар.
  I шостий раунд Монiка взяла в однi ворота. Хiба що, без нокдауну.
  Олег ствердно кивнув у кутку Амелiнi:
  - Добре ти її ведеш!
  Вона згiдно кивнула:
  - Так, це зробить на мене ставки рiзноманiтнiшими!
  Сьомий раунд пройшов рiвно. Монiка втомилася i менше кидала ударiв. Її надто великi м'язи вимагали надто багато кисню.
  Амелiна не поспiшала активiзуватися. Але кiлька разiв пропустивши, вiдразу вiдповiла. Раунд вийшов приблизно рiвним.
  Олег зазначив:
  - Треба вiддати їй ще два раунди. Щоб вона вела за очками.
  Амелiна погодилася:
  - Дамо їй на це шанс.
  Бiй у восьмому раундi проходив з боку Монiки активнiше. Вона знову почала кидати аперкот.
  Амелiна його навiть упiймала. I дозволила себе трусити. Потiм вона дозволила потрапити разiв десять, i пару видала вiдповiдей.
  Загалом Монiка забрала раунд.
  Олег кивнув Амелiнi:
  - Трохи вже лишилося потерпiти. Скоро ти вiзьмешся за неї!
  Амелiна пiдтвердила:
  - Зробимо!
  У дев'ятому раундi Монiка знову знизила оберти. I била трохи i якось мляво. Довелося Амелiнi, щоб вiддати цей раунд, буквально пiдставляти обличчя. I колiном вона одержала по корпусу.
  I руда вiдчула бiль.
  Ось раунд закiнчився.
  Олег схвалив:
  -Добре ти вiдпрацювала! Тепер для перемоги тобi потрiбний лише нокаут!
  Амелiна кивнула:
  - I нокаут буде!
  Монiка в останньому раундi, зрозумiло, вже не має економити сили, i намагається поставити ефектну точку. I, зрозумiло, знову перейшла на удари в корпус. Тiльки за таких ударiв руки опускаються нижче. I взагалi, по тулубу бити, коли ти сама вища за суперницю, незручно.
  Але Монiка намагається намацати i потрапити до печiнки. Раз голова Амелiни нокауту не пiддається. Однак руда войовниця до цього готова i проводить нищiвний удар ногою в голову. I влучає в нiс. Удар цього разу сильний. I нiс у Монiки лопається, i бризкає кров'ю. Монiка похитнулася. I Амелiна провела двiйку у пiдборiддя. Тряхнула блондинку.
  Але та й справдi мiцна i не впала.
  Мало того, заревiла i кинулася вперед.
  Амелiна люто провела удар у стрибку, i її гола п'ята потрапила в пiдборiддя дiвчинi-блондинку з повного розвороту. Монiка вiд попереднiх ударiв, хоч i не впала, але була вражена, нiчого не бачила i мчала вперед. Тому й уловила цю поразку.
  Блондинка-гiгант похитнулася i впала на спину. Цього разу важко. Реферi почав рахувати... Але Монiка важко дихала i тiльки смикалася. I реферi змахнув руками, даючи вiдмах бою.
  Монiку забрали. У неї полетiла зламана щелепа. I це серйозно з огляду на товщину кiстки.
  Амелiн передали пояс чемпiонки Нью-Йорка. I молода жiнка його прийняла. Разом iз невеликим гонораром, але iз солiдним виграшем на тоталiзаторi та заробiтком на рекламi.
  Амелiна виявилася дуже задоволена. Тим бiльше, за десять раундiв встигла на махатись та наповнити м'язи кров'ю. I це виявилося чудово.
  Така ось чiтка та крута перемога.
  Олег пiдбiг до неї i запитав:
  - А ще хочеш бiй?
  Амелiна запитала:
  - А навiщо?
  Хлопчик з iронiєю запитав:
  - Ти що, втомилася?
  Руда жiнка заперечливо хитнула головою:
  - Нi звичайно!
  Олег кивнув:
  - Тодi бiйся з чорною коброю. Можеш теж заробити на тоталiзаторi, i чергову рекламу отримати!
  Амелiна помiтила:
  - Але сьогоднi ми побитися не встигаємо.
  Олег знизав плечима i вiдповiв:
  - Поки що, нi... Щоб зiбрати максимум грошей, потрiбно буде ще кiлька днiв.
  Так пiшли, поплаваємо у басейнi.
  Молода жiнка вирушила разом iз вiчним хлопчиком. Її цiкавило: скiльки насправдi Олеговi рокiв. Чи справдi вiн жив ще за часiв лицаря Айвенго i знайомий iз Рiчардом Левине серце? Або хлопчик тривiально прибрiхує.
  Олег, вгадавши її думки, повiдомив:
  - Я воював з японцями в армiї США i навiть отримав пару справжнiсiньких нагород. Хоча, як правило, ми, демони, в людськi справи не втручаємося. Нам все одно хтось переможе. Але вiйна - це цiкава розвага. I часом так хочеться вбити.
  Амелiна посмiхнулася своїми кiнськими зубами i теж вiдповiла з почуттям:
  - I мене тiнять до бiйки! А ось такого пустотливого хлопчика, як ти, i плескати не грiх.
  Олег iз посмiшкою проспiвав:
  - Немов швидкi зайчики,
  Стрибають босi хлопчики!
  Вони зайшли до басейну. Амелiна в бiйцiвському бiкiнi, так спiтнiла i плюхнулася. А Олег скинув шорти та майку, кинувся у теплу воду у плавках. Босi пiдошви у хлопчика були трохи припиленi вiд довгих столiть ходiнь по рiзноманiтних покриттях. I це пил не змивалася,
  тому що в'їлася в твердi мозолi, на пiдошвi. Амелiна обережно торкнулася ступнi Олега. Вона була тверда, мов бивень мамонта. I вона подумала, що може бути пацану, i справдi не одне столiття. Хоча в цiлому, засмагла нога виглядала зовсiм дитячою. Хiба що м'язи дуже рельєфнi, та iкри жилавi.
  Вони в хлопчика немовби сплетенi з дроту. Видно, що хлопець дуже сильний.
  Амелiна посмiхнулася. Її син Марк теж був фiзично мiцний i м'язистий. Тiльки не блондин, а рудий та гарний. Хоча Олег, мабуть, бiльш рельєфний, у хлопчика демона мускулатура немов лита сталь, i промальовування навiть неприродно рiзке.
  Амелiна пiдпливла до хлопчика та погладила його по головi. Олег усмiхнувся i вiдповiв:
  - Ти люба, але щось серйозне у нас не вийде.
  Руда помiтила:
  - Але тобi вже майже дев'ятсот рокiв, i сили, як бик. Невже тобi не хочеться з жiнкою!
  Хлопчик засмiявся i вiдповiв:
  - Всьому свiй час! Я то , звичайно, бiльш нiж дорослий - люди стiльки не живуть, але ... Ми демони в цьому питаннi повиннi дотримуватися субординацiї. Тим бiльше, просто так - переспав i забув, принаймнi, для тебе не вийде. Але якщо хочеш, можеш поцiлувати босу пiдошву моїх нiг!
  Амелiна чмокнула Олега в голу п'яту i помiтила:
  - Ну чому ти не виглядаєш диявольцем старшим! Адже мене,
  навiть можуть ув'язнити. У США iз цим дуже суворо!
  Олег хихикнув i вiдповiв:
  - Натомiсть у Японiї можна. Втiм, маю i паспорт на
  дорослої людини, просто, як би це карлик, з генетичним
  зрушенням. Тож не бiйся - сидiти не будеш!
  Амелiна посмiхнулася i вiдзначила зiтхнувши:
  - Мiй син зараз у в'язницi для дiтей. I менi так тяжко на душi.
  Олег вiдповiв, посмiхаючись:
  - Я знаю! Можна замiнити його ув'язнення на домашнiй арешт.
  Або звiльнити пiд заставу. А там, з огляду на його юний вiк,
  дадуть умовно!
  Амелiна знизала плечима:
  - У Марка вже були приводи до полiцiї. У тому числi й за наркотики.
  А це значить, на умовно не розраховуй!
  Хлопчик-демон помiтив:
  - Якщо дати хабар суддi, то отримає умовне.
  Адже йому всього одинадцять рокiв.
  Руда набула:
  - Ну то й що, що одинадцять! Якщо вiн зараз уже грабує банки в особливо великому розмiрi, то яким вiн стане, коли зросте?
  Олег логiчно зазначив:
  - Зараз демократи при владi, i йде хвиля у ЗМI, що надто вже у США жорстокi закони до дiтей. Тож юний вiк буде пом'якшуючим обставинам. Твiй син отримає умовно, i раз на тиждень з ним лише розмовлятиме психолог. А так, якщо ти будеш пручатися, йому доведеться випробувати всi принади колонiї-малолiтки.
  Амелiна сердито гаркнула:
  - Виживе! Вiн умiє битися!
  Олег зазначив, з виглядом знавця:
  - Його можуть заслати до штрафної колонiї. А це зовсiм не санаторiй. Дванадцята година роботи, чотири навчання, живеш у бараку з iншими хлопцями. Ходиш босонiж до морозiв, i голова обрита наголо. I ще б'ють тебе i полiцейськi, i вихователi, i наглядачi, i самi в'язнi та їхнi активiсти!
  Амелiна насупилась i помiтила:
  - А як же права людини та права дитини? Що, у США таке припустимо?
  Олег впевнено кивнув:
  - Формально нi, але... Розгул дитячої злочинностi, з особливою жорстокiстю, дуже великий. I потрапляє пацан у комфортну в'язницю майже як звичайний пансiонат для дiтей. I телевiзор у нього, i комп'ютер, i годують, i камери майже як готельний номер. Ну, хто з малолiток боятиметься такої в'язницi? Хiба що iншi ув'язненi заїдають.
  А от якщо помiстити його на каторгу, то буде страх.
  I iншим малолiткам розкаже, як страждав.
  Тому влада, i через неї преса, заплющують очi.
  На те, як зневажаються права малолiтнiх злочинцiв.
  Амелiна помiтила, єхидно оскалив зуби:
  - Можливо! Але суд ще не скоро. Аж надто це
  гучна рiч - десять тонн золота намагалися вмикнути.
  I все одно умовно за таке пограбування не дадуть.
  Будь хоч тричi дитина! А так, нехай посидить i
  мучиться!
  Хлопчик-демон кивнув з усмiшкою:
  - Твоя справа! А ти його не вiдвiдаєш?
  Молода жiнка знизала плечима i вiдповiла:
  - Пiзнiше! Зараз вiн сидить поодинцi, а це саме,
  гарне мiсце для гiперактивних хлопчикiв.
  Трохи охолоне i порозумнiшає. Там у нього в камерi,
  дуже тихо, спокiйно, iнтернету немає, як i телевiзора.
  Буде так дуже нормальним i слухняним хлопчиком!
  Олег хихiкнув i зазначив:
  - Ти матуся з титану! А як твоя дочка?
  Амелiна знизала плечима i вiдповiла:
  - Теж уже неодноразово приводили в полiцiю. Думаю, що їй також не заважало б у камерi-одиначку посидiти!
  Олег кивнув:
  - Це ми врахуємо!
  Руда спохмурнiла:
  - Що, врахуємо?
  Хлопчик-демон хихикнула:
  - Азалiя теж може потрапити до в'язницi. Вона поки що неповнолiтня, i їй на користь пiде камера!
  Амелiна помiтила:
  - Наглядачки в тонких гумових рукавичках грубо мацають дiвчаток. Менi це не надто сподобалося. Втiм, годують непогано, хоч Азалiї фiгурку псувати не треба. Я ось у дитячому СIЗО навiть погладшала. Довелося потiм зганяти вагу.
  Олег хихiкнув:
  - Ви, своєрiдна жiнка. Недарма я вас вибрав! Ну добре. Вже дуже пiзно вам треба поспати пiсля такого важкого бою. А я... Менi сон майже не потрiбен.
  Амелiна зазначила:
  - Майже?
  Хлопчик-демон зiтхнув i вiдповiв:
  - Навiть ми iнколи втомлюємося! Хоча, спимо, приблизно, раз
  на мiсяць, i буквально кiлька годин. Фiзiологiя
  така.
  Молода жiнка запитала з посмiшкою:
  - А ти бачиш сни?
  Олег чесно вiдповiв:
  - Бачу, звичайно!
  Амелiна запитала з усмiшкою:
  - I про що?
  Хлопчик iз зiтханням вiдповiв:
  - Рiзне буває. Iнодi добре, iнодi не дуже.
  Ось, зокрема, ми демони дуже боїмося кiнця свiту.
  Нам було б вигiдно, щоб iсторiя свiтобудови не
  кiнчалася.
  Амелiна згiдно кивнула:
  - Зрозумiло, вам кинуть в озеро вогняне та сiрчане...
  Олег помiтив iз посмiшкою:
  - Тим бiльше, доки iснує людство, будемо
  iснувати й ми. Сам Сатана любить людей. Ви, наприклад, винайшли телебачення, iнтернет, комп'ютернi iгри. Наскiльки цiкавiшим став свiт завдяки науково-технiчному прогресу. I наше пекло з вiками стає тiльки комфортнiшим i цiкавiшим!
  Амелiна хихикнула i вiдзначила:
  - Пекло, комфортне мiсце?
  Олег згiдно кивнув:
  - Так! У нас навiть краще, нiж Землi. Зокрема, душi грiшникiв не старiють i вiчно юнi тiла дарованi Сатаною. Будь-який грiшник може зробити собi кар'єру. А на рахунок того, що їх нiбито варять у котлах, то це лише вигадка. I вигадка чисто людська. Хоча, для деяких, надто буйних, i в пеклi є в'язницi!
  Амелiна весело розсмiялася i вiдзначила:
  - В'язниця в пеклi! Це забавно!
  Хлопчик-демон помiтив, вискалив зубки:
  - А що? Так вийшло, що без в'язниць не обiйтися. Я, наприклад, не раз був у дитячих в'язницях, у тому числi й у ролi ув'язненого. - Олег хлюпнув босою ногою по водi i продовжив. - Звичайно, з моїми здiбностями звiдти втекти раз плюнути. I я збiгав, коли набридло. I був ватажком малолiток. Мiг i бунт влаштувати, якщо старшi демони дозволяють. Чогось за довгi сторiччя зi мною не траплялося!
  Амелiна запитала з усмiшкою:
  - А, наприклад, ти можеш набути вигляду жiнки?
  Олег кивнув iз м'ясоїдною посмiшкою:
  - Якщо треба для справи, то так!
  Молода жiнка хихикнула i знову запитала:
  - А можеш сказати, скiльки тобi точно рокiв!
  Хлопчик знизав плечима i вiдповiв:
  - У нас не прийнято про це говорити. Ми, демони, не повиннi вiдкриватися людям, навiть тим, що продали нам свою безсмертну душу бiльше, нiж потрiбно для справи.
  Амелiна згiдно кивнула:
  - Я це розумiю... Але все-таки...
  Олег жорстко вiдповiв:
  - Без жодних, все-таки!
  Амелiна взяла i заспiвала:
  - Звичайно ж, у вас секретiв багато,
  Поговорити б з чортом, тет -а- тет ...
  Адже навiть отрута не дiє на бiса,
  На отрути має iмунiтет!
  Хлопчик-демон помiтив:
  - Деякi види отрут, при особливому заклинаннi можуть пошкодити навiть межу.
  Амелiна вiдчула сильну втому i позiхнула:
  - Так це вiрно! Часом так хочеться.
  Олег зазначив:
  - Ти важиш добрий центнер, але я тебе вiднесу до лiжка на руках.
  Амелiна ще раз позiхнула, i заплющила очi, витягнувшись. Хлопчик демон взяв її на руки i понiс. I зiтхнув. Вiн не завжди був жебраком. I не завжди дитиною.
  Коли носив звання знатного графа за часiв, коли ще хрестоносцi завойовували Єрусалим. Вiн був дорослим, знав кохання жiнок. Навiть у хрестовому походi мав кохання з мiсцевими арабськими жiнками. Штурмував Єрусалим. Звiльнили вони тодi хрестоносцi "Труну Господню".
  Заради тiлесного безсмертя Олег (його не справжнє iм'я, а умовне, дане Сатаною!) став жебраком. Йому тодi було вже за п'ятдесят, а на тi часи - це вже вважай старий. I оскiльки граф де Бордун нарвався за тяжкий грiх на вiдлучення вiд церкви, то рай у будь-якому разi вже не свiтив.
  Тож довелося служити Сатанi. I стати босоногим, жебраком хлопчиськом. Втiм, хто не знає нi старостi, нi хвороби. I голi ноги безсмертної дитини не боялися нi морозiв, нi снiгу, нi розпеченого залiза.
  Так, славне i дуже-дуже довге життя тепер у Олега плюс ще зрослi здiбностi, якi дають себе вiдчути трохи Богом, або Сатаною.
  Олег поклав на лiжко Амелiну. Ловлячи на собi дорогою здивованi погляди пари юнакiв-спортсменiв i мовчки вислухавши їх вульгарнi жарти.
  Хлопчик прикрив потужну жiнку покривалом i заспiвав:
  - Били, били, бон,
  Який приємний сон!
  . РОЗДIЛ Љ 5.
  Син Амелiни, Марк, поки що перебував у центрi Тимчасового утримання неповнолiтнiх. Вiн щовечора приймав душ, харчувався чотири рази на день. Зрiдка викликався на допити.
  Їжа була калорiйна i її давали чимало. Хлопчик став товстiти i запливати жиром. Йому не давали контактiв з iншими малолiтнiми в'язнями. У камерi порожньо, тiльки лiжко з матрацом та голi стiни. Навiть меблiв нiяких, навiть немає дзеркала. Дуже нудно.
  Марк робив деякi вправи: особливо прес та вiджимання, а також присiдав. Але бiльшу частину часу волiв спати.
  I йому снилося таке чудове i, мабуть, божевiльне.
  30 травня 1945 року за наказом Сталiна Червона Армiя раптово атакувала вiйська союзникiв. Удар виявився таким вiроломним i раптовим, що незважаючи на зразкову рiвнiсть у пiхотi, невелика перевага союзникiв у танках i кулеметах, i в кiлька разiв в авiацiї, Червона армiя стала здобувати перемогу за перемогою. Вже в першi днi утворилися кiлька котлiв. I це було дуже суворим випробуванням. Особливо для союзникiв, якi не вiдрiзнялися стiйкiстю та мужнiстю. Хоча думка про те, що "Шерман" значно гiрша, нiж Т-3485, виявилося перебiльшенням. У лобовiй бронi та озброєннi танки були приблизно рiвнi. А оптика та оглядовiсть у американського танка навiть вища. Щоправда, у радянського силует був нижчий. Зате американський танк мав гiдростабiлiзатор , що пiдвищує ефективнiсть стрiльби в русi i, при цьому, набагато тихiший двигун. Ходовi якостi у машин
  були близькi. Американець поступався в запасi ходу, проте швидше розганявся i розвертався, i краще маневрував. Тобто, мабуть "Шерман", на практицi, за рахунок прицiлу та гiдростабiлiзатора ,
  навiть краще. Та й снарядiв пiдкалiберних i бронебiйнiших в американцiв значно бiльше.
  Дещо бiльше у США та кулеметiв, що в оборонi вiдiграє роль. I армiя, мабуть, все-таки мобiльнiша за кiлькiстю автомобiлiв i мотоциклiв, а також вантажiвок. Все на її боцi.
  Мабуть, i пiстолет-кулеметiв у союзникiв бiльше. А в чому перевага переважна - це бомбардувальники. Причому, у СРСР стратегiчних чотирьох моторних бомбардувальникiв - раз, давши i все,
  та й тi були застарiлi ПЕ-8. Тож у дечому союзники сильнiшi. Щоправда, зiграв роль чинник раптовостi. I це дозволило захопити iнiцiативу. Крiм того, радянська пiхота та танки мали бiльше досвiду вiйни iз серйозним противником. I, зрозумiло, це також мало значення. Як i бiльший досвiд радянських генералiв, порiвняно з конкурентом.
  Тож першi десять днiв були днями великих перемог та виходу Червоної Армiї до Рейну. А зазвичай, хто успiшно розпочинає вiйну, той i перемагає. Хоча бувають i винятки.
  Особливо коли справа стосується Росiї.
  Але зараз Сталiнська Росiя стала агресором. I це дуже погано. Але насамперед для союзникiв. Не встигли ще вiдгримiти залпи Великої Вiтчизняної вiйни, як усе пiшло новим колом. I це, ясна рiч, серйозно.
  У боях, ясна рiч, Червона Армiя сильна. Але в небi ворог бiльший. I бомбардування пiшли на радянськi мiста. Начебто винищувачiв у СРСР багато, але вони не надто
  добре б'ються великих висотах. Та й швидкiсть у бiльшостi лiтакiв нижча, нiж у винищувачiв Заходу. Бої показали, що в США винищувачi сильнiшi за озброєння i швидкiсть.
  Навiть найшвидший радянський ЛА-7 у швидкiсних характеристиках , мабуть, буде гiршим. Аерокобри почали дiставати радянськi машини. Почалися повiтрянi битви.
  У найпершi днi ще не така перевага союзникiв у повiтрi давалася взнаки. Але потiм, особливо коли перекинули частину сил з японського театру бойових дiй.
  Справдi, Японiя поки що почекає. Втiм, самураї i не проти свiту, але аби не було формулювання - капiтуляцiя. Принаймнi перемир'я потрiбне обом сторонам.
  Трумен запропонував Японiї перемир'я на шiсть мiсяцiв. Японцi погодилися, але за умови, що США знiмуть нафтове ембарго та разом iз Британiєю вiдведуть на сто кiлометрiв свої вiйська.
  Трумен на це змушений був погодитись.
  Це, зрозумiло, допомогло перекинути додатковi сили авiацiї та флоту. На морi, зрозумiло, СРСР у вiдсутностi шансiв. Його сили були слабкi, зокрема i пiдводний флот.
  Нiмцi також ще не до кiнця розгромленi. I намагаються чинити опiр. Радянськi вiйська намагалися форсувати Рейн, але потрапили пiд удари бомбардувальникiв. I їм було погано.
  Червону армiю бомбили. I кромсали щосили. I палиця працювала по радянських вiйськах, використовуючи повiтрянi позивнi. Але проти такого нiяк не встояти.
  Трумен прокричав:
  - Бомб не шкодувати!
  I бомбили капiтально... 15 червня вiдбулася велика битва у повiтрi. I зазнали колосальних втрат обидвi сторони. Але бiльш численнi американцi взяли нагору.
  У боях вiдзначилася Наталя Соколовська. Всупереч очiкуванням, виявилася дiвчина найкращою у флотилiї. Наташа Соколовська проревела:
  - Найбiльшi перемоги будуть у нас!
  Але в повiтрi союзники захопили панування, як i на морi. I йшов пресинг. Проте 22 червня Червона армiя вже прорвалася до Парижа.
  Двi дiвчини Алiса та Анжелiка завзято билися. Вони стрiляли дуже влучно у супротивника. I знаходили собi мету.
  Алiса, ведучи вогонь по союзниках, вiдзначила:
  - Ось як ми вчинили пiдступно, завдали удару в спину друзям!
  Анжелiка поправила:
  -Не друзям, i не в спину, а в лоба!
  Алiса з цим погодилася:
  - Так, прямо в лоба!
  Руда мегера помiтила, ведучи вогонь по супротивнику, i кидаючи босою ногою гранати:
  - Я якось таке в журналi з наукової фантастики читала.
  I дiвчина з мiдно-червоною шевелюрою почала розповiдати:
  "Бiлка" почухала лапою макiвку, кiгтики злегка iскрили.
  -Так треба використовувати ракету, аналогiчну технiцi аборигенiв.
  -А ось це дуже важко. Є така штука, як спектральний аналiз, вона за допомогою випромiнювання та руху елементарних частинок легко визначить, на якiй планетi було зроблено атомну, або термоядерну бомбу.
  -Я щось чула про це. Якщо це серйозно, то давай помiняємо орiєнтири.
   -Це , як?
  -Нехай мiсцевi мiлiтаристи самi пiдiрвуть себе. Маса, що розпливлася, набула фiолетового вiдтiнку.
  -Ти пропонуєш ввести когось iз генералiв у стан трансу i пiд впливом гiпнозу змусити запустити ракети?
  - Саме так. Це настiльки елементарно, що навiть не хочу висловлюватися. -З одного боку це так, але тут є проблема.
   -Це , яка?
  -Наш мозок влаштований таким чином, що ми не можемо загiпнотизувати тубiльця.
  -А чому?
  -Ну, я звiдки знаю. Факт залишається фактом. Може, тому, що у них бiлкова структура, а я, наприклад, буду з магнiю, а ти дiвчинка з сирапласту .
  -Ну, це легко можна виправити, наймемо гiпнотизера з iншої, можливо, бiлкової раси. I всi нашi проблеми буде вирiшено.
  -Присвячувати в цю справу найманця, дуже ризиковано, вiн нас може видати. -А ми приберемо його, пiсля виконаного завдання Хорал. Тут "бiлка" вперше назвала його на iм'я. Про себе Веронiка зазначила, що iнопланетяни, розмовляючи, не вiдкривали рота. "Телепатiя у них, чи що".
  -Ти дуже розумна Баррфа , менi б твiй iнтелект.
  -Нiчого, ми суфiти , завжди вважалися верхом розумових здiбностей. -А тепер, мабуть, давай одягнемо пояси та маскхалати з невидимим полем i покружляємо над цiєю планетою. Незабаром вона перетвориться на засiяну кратерами пустелю. Веронiка зрозумiла, що не можна зволiкати жодної хвилини. Єдиний спосiб врятувати Вiрнiсть вiд загибелi та поневолення - це захопити, або знищити цих тварин. Розвiдниця розмахнулася i шпурнула в бiльш спритну бiлку -суфiта свiй одяг та титанову каску. Попадання було точним, звiрятко впало i заплуталося.
  Потiм Веронiка пiдстрибнула, зарядивши голою ногою в драглисте тiло "носорога". Їй обпекло босу ступню, i вона вiдлетiла. У руках у чудовиська виник багатоствольний променемет.
   -От i закiнчується життя! - У головi Веронiки блиснула шалена думка.
  Алiса на це наголосила:
  - Чудово! Ну, що з цього?
  Анжелiка проворкувала:
  Антошка, Антошко, пiдемо копати картоплю!
  Антошка, Антошко, пiдемо копати картоплю!
  Дiвчина-блондинка прочирикала:
  - На славу Вiтчизни!
  I як жбурне босими пальчиками нiжок гранату. I порве масу супротивникiв.
  Руда мегера вiдзначила:
  - Вiтчизна i так у славi, а як ми?
  Алiса проворкувала:
  - Ми Батькiвщини великi сини!
  Анжелiка поправила:
  - Швидше, дочки!
  Дiвчина-блондинка пропищала:
  - Мовчиш, адже я кажан,
  I дiвчина босою нiжкою кинула вбивчий подарунок смертi.
  Анжелiка зазначила:
  - Дати б Сталiну босою п'ятою по лобi! Ми вже вiд вiйни втомилися, а ось i нова вiйна пiшла.
  Алiса хихiкнула i вiдзначила:
  - Так, цю вiйну не назвеш священною!
  Руда хихикнула i помiтила:
  - Будь-яка вiйна є священною, якщо ти ведеш її з коханням!
  Ось уже дiвчата нагромадили на Ейфелевiй вежi червоний прапор! Прапор кольору кровi та комунiзму.
  Алiса заспiвала, тупаючи босими витонченими нiжками:
  -Нi, не потьмянiє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний...
  Голос народу дзвiнкий,
  Шепiт розчавить змiїний!
  
  Вiрю, весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець собакам...
  I засяє сонце -
  Нас закликаючи у бiйку!
  Дiвчата великої крутостi. А Наташка Соколовська у небi...
  Бої за Париж iдуть жорстокi. I чаша терезiв коливається з боку на бiк.
  Алiса пострiлювала... Ось повзе танк "Першинг". Не наймасовiша машина, але перевершує в лобовiй бронi та забiйнiй силi гармати радянську тридцятьчетвiрку. Хоча, мабуть
  її корпус гiрше захищений , нiж верхня частина у IС -2 i, трохи кращого захисту чола вежi, але гiршої за борти. Ось таке дiвчисько круте. Потрапила Першiнгу до прицiлу i змусила повернути убiк.
  Наташа Соколовська з авiацiйних гармат довбає i за наземними, i за повiтряними цiлями. Ось це дiвка, така крута, що диво з чудес. I рознесе ще один лiтак.
  I їй стiльки лютi та дiлової хватки. Ну войовниця - просто найвищий клас та супермен. Що ти хочеш зробити? Вона тебе вiзьме та переламає на частини.
  Алiса взяла i дотепно заспiвала:
  -Що ти з нами зробив,
  Лiкар Франкенштейн!
  I як розсмiяється з великим оскалом зубiв.
  Алiса взяла i пропищала, вискакувавши зубки:
  -За могутнiй комунiзм - великого розливу!
  Анжелiка з цим погодилася:
  - За могутнiй комунiзм - тiльки нагору, нi кроку вниз!
  Дiвчата колосальної сили.
  Ось уже липень... Радянськi вiйська, незважаючи на бомбардування, пiдходили до Риму. Союзники в першi днi зазнали непоправної шкоди i явно вимоталися. Але й Червона армiя зазнала вiдчутних втрат. Поступово союзники перекидали вiйськ iз фронту з Японiєю. Проходили й додатковi мобiлiзацiї. Хоча зрозумiло, що Європу вже не стримати.
  Олена бiгла босонiж Римом. У самому мiстi союзники зiбрали значнi сили. Вiн розраховували, що, загрузнувши в затяжних боях, Червона армiя зазнає великих втрат i видихнеться.
  Олена вiдкрила вогонь по супротивнику, скосила його чергою i проворкувала:
  - Слався комунiзм! Слався!
  Анюта, що вела вогонь разом iз нею, проворкувала:
  - Ми зламаємо хребет релiгiйному мракобiсся!
  Алла, це красиве дiвчисько, агресивно проворкувала:
  - Слава iдеям комунiзму!
  I кинула босими пальчиками нiжок, презент смертi колосальної сили.
  Красива Марiя, дiвчина з волоссям кольору сусального золота, пропищала:
  - За народнi iдеї!
  Чудова могутня Олiмпiада, ведучи вогонь по вороговi, прошипiла:
  - За найбiльшi успiхи у мирному будiвництвi!
  Маруся хихикнула i зi смаком вiдзначила:
  - Завжди комунiзм розквiтатиме!
  Мотрона iз цим погодилася:
  - Так, безперечно, буде!
  Олена, ведучи вогонь i кидаючи босими нiжками гранати, пробурчала:
  - Ядерний будiвельний загiн, ядерний бiй загiн,
  Дiвчата автомат, плазми вогнi горять!
  I войовниця, як засвистить. I це видалося досить страшним. Ось це дiвчата тут. Натягнутi на шишку будь-кого. Олена згадала, як її катували фашисти.
  Пiдняли красуню на дибу. Один кат лупив батогом, другий розклав пiд босими нiжками дiвчини дрова i почав розпалювати полум'я. I завдавав удару за ударом. I батiг працював.
  Олена на дибi хоч i була гола, захоплено заспiвала:
  - Яке блакитне небо! Ми не прихильники розбою!
  I кат її, як ударить розпеченим залiзним прутом по спинi. I це було досить приємно. А коли босi п'яти лиже вогник, то й зовсiм чудово. Всi дiвчата мрiють пiддатися катуванням.
  Олена на дибi спiвала, i їй було весело.
  Олена любила, коли її мучаться та ґвалтують.
  А зараз вона стрiляє одразу з обох рук. I босими нiжками жбурляє колосальної вбивчої сили гранати.
  Олена - це дiвчина крутiша за яку, знайти когось складно. Дiвчата такого рiвня слiд поважати та падати перед ними на колiна.
  Олена, ведучи вогонь, навiть заспiвала:
  - У дорогу друзi, у дорогу...
  Беремося за працю з ранку!
  Адже лiплять горщики не боги,
  А добрi майстри!
  Анюта, ведучи вогонь у великому мiстi Берлiнi, пiдтвердила:
  - Та добрi майстри!
  Шпурнула босою нiжкою гранату i додала:
  - I, може, не зовсiм добрi!
  Алла, стрiляючи у солдатiв союзникiв, пiдтвердила:
  - Доброта - це вiдносне поняття!
  Марiя, дiвчина iз золотим волоссям, згiдно кивнула:
  - Так, вiдносне. Ось Бог це любов, а знищив мiльйони людей пiд час потопу, а врятував лише вiсiм!
  Алла охоче погодилася:
  - Що ж Творець,
  Рай, або пекло...
  Усiх вбиває,
  Твоя отрута!
  Оленка хихикнула i вiдзначила, iскрячи зубами:
  - Так, отрута вбиває! Ех, була б я богинею, зробила весь свiт щасливим!
  Анюта, ведучи вогонь i жбурнувши босою нiжкою гранату, заспiвала:
  - Де це було, коли це було,
  У дитинствi, а може увi снi...
  Лелека на даху гнiздо для коханої,
  Свив навеснi!
  Оленка хихiкнула i вiдзначила:
  - Це, безперечно, буде круто!
  I знову шпурнула босою нiжкою вбивчої сили руйнiвну гранату.
  Анюта свиснула i проворкувала:
  - Шахи - це гра великого розуму!
  I знову жбурне вбивчої сили, надзвичайно руйнiвну гранату. У цiй дiвчинi неймовiрна сила та мiць.
  Алла вiдзначила, ведучи по вороговi вогонь:
  - Життя не шахи та не завжди працює логiка!
  Оленка погодилася:
  -Логiка працює не завжди!
  I дiвчата, як розсмiяються та покажуть свої зубки. А вони у них перлиннi. А може навiть кольори слонової кiстки.
  Марiя з смiхом помiтила:
  -А Чого ми хочемо?
  Олiмпiада зi смiшком вiдповiла:
  - Хочемо сексу!
  Алека енергiйно пiдтвердила:
  - Навiть дуже його хочемо!
  I червоним соском ворухне, зiрвавши лiфчик.
  Анюта, стрiляючи, вiдзначила:
  - Жили на фермi у хлопчика Дiка,
  Рiзнi звiрi - лютi та дикi!
  Оленка проворкувала всю горлянку.
  - За мої великi перемоги!
  Дiвчатам стало так смiшно. Що скоро буде так смiшно та квазарно.
  Оленка заспiвала:
  - Мечi нашi гострi,
  Нiжки дiвок босi!
  I войовницi заревуть:
  -За святий комунiзм!
  I знову дали влучну чергу. I стiльки бiйцiв разом скосили.
  Анюта взяла i проревела:
  - Усiх ми замочимо й у труну!
  Оленка заверещала:
  - Я найсильнiша у свiтi,
  Дракона замочимо у сортирi.
  Не вiрить вiтчизна сльозам,
  Ми злом у шпигуна дамо по мiзках!
  Алла вiдзначила з смiхом:
  - Так, по мiзках ми конкретно врiжемо!
  I голою п'ятою дiвчина пiддасть вибух-пакет .
  Оленка хихикнула i видала:
  - Терем, терем, теремок...
  Вiн не низький i високий!
  Олiмпiада пискнула, i голими пiдошвами пiддала руйнiвний розряд:
  - Я вище сонця вилячу!
  Оленка зазначила:
  - Вище та нижче - поняття вiдносне!
  Анюта агресивно заявила:
  -I ми є найкрутiшi дiвки у свiтi!
  Марiя з цим погодилася:
  - Зрозумiло, найкрутiшi та бойовi у свiтi!
  I войовниця, як вiзьме та покаже мову. Ось це дiвки - просто супер!
  Алла зi смiшком помiтила:
  - Наша перемога, це лише питання часу.
  Не кожен таке зрозумiє. I не кожен у подiбному засвiтиться.
  Алла взяла i заспiвала:
  - Але якщо чесно говорити,
  Лiжу всiм яйця поголовно...
  Не може бути, не може бути -
  Нi, не скажи - секс безумовно!
  Войовниця кривавим свiтлом осяяла космiчну хвилю. У її агресiї щось було дуже страшне.
  Оленка дiяла з великим настроєм i гаркнула:
  -За мене Велика сила ...
  Мотрона погодилася, жбурнувши босою нiжкою смерть:
  - Так, колосальна сила!
  I пурпуровими сосками груди трусить. У цих дiвчаток переважна сила. З ними дружити, що грати з крокодилом. I просто скажений темперамент. I такi колосальнi заскочки.
  Маруся вiдзначила, даючи вогонь по противникам:
  - Я вищий, нiж Понтiй Пiлат!
  Алла у вiдповiдь агресивно прогарчала:
  -Тобi лiкуватися треба!
  Загалом, Рим дiвчата та вся Червона Армiя взяли. Адже вони не зовсiм задарма, борються або в трусиках, або в одному бiкiнi. Але в них є ще вiдмiннi приколи.
  Ось Оленка взяла полоненого генерала босими пальчиками ноги за нiс i заревiла:
  - Я є войовниця, що класу супер!
  Анюта це пiдтвердила, жбурнувши босими пальчиками нiжок кинджал, що зрiзав одразу три голови:
  -За велику перемогу!
  Алла iз цим охоче погодилася:
  - За найбiльшу перемогу у свiтi!
  Пiсля падiння Риму вiйська рушили на Неаполь. I це було вельми грiзним ходом. Тут дiвчата таке покажуть, що до них не втечеш. А якщо втечеш, то вiддеруть яйця.
  А ось радянськi вiйська окупували Бельгiю, Голландiю, Данiю, Норвегiю, Фiнляндiю... Остання, щоправда, чинила опiр вiдчайдушно i її захопили пiзнiше за всiх i то не повнiстю.
  I потiм настала черга Швецiї. I це дуже бойова ситуацiя. I окупацiя майже всiєї Європи до кiнця серпня...
  Останнi оплот Британiї Гiбралтар брали штурмом.
  Тут боролися дуже сильнi вiйська. Британськi, iспанськi, португальськi.
  Єлизавета та її команда билися на новiтньому радянському танкi IС-3. Вiн мав складнiшу за формою та краще захищену вежу. Щоправда, на три тонни важче за IС-2, i вiд чого ще гiрше ходовими якостями. Крiм того, машина була складна у виробництвi та досить дорога. Зате непогано захищена у лоб.
  Але її складну форму вiдтворювати масово було важко.
  Олена пальнула у противника за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - За великi успiхи!
  Катерина теж, як вiзьме та шугане по супротивнику. Рознесе чергову гармату i пискне:
  - За Русь святу!
  Єлизавета теж пискнула:
  - За великi успiхи наших вiйськ!
  Єфросинья про булькала:
  - За успiшнi перемоги!
  I теж за допомогою босих пальчикiв нiжок стрiльне. I як потрапить у ворога...
  Танк IС-3 йде напролом. Проти нього може непогано битися лише "Тортiлла". Цей танк з потужною гарматою i дуже довгою 94 мм калiбр гармати. I лобова броня
  230 мiлiметрiв. Ось саме "Тортiлла", взяла i вийшла проти IС-3. I тепер мiж ними епiчний поєдинок. I вельми агресивне протистояння. Англiйця в лоб з
  гармати IС-3 не проб'єш. Тiльки в борт можна взяти, i то майже впритул. Тим паче "Тортiлла", це не танк, а самохiдка. I її так просто не здолати. Але повернути вежу вона не може.
  Тож IС-3 йде на зближення. I це дуже зухвале рiшення.
  Олена зазначила:
  - Якщо буде нам погано, то й вороговi не солодко!
  Англiйський мастодонт має гармату досить забiйну. Стовбур довгий i калiбр 95 мiлiметрiв. Така машина навiть перевершує нiмецький "Тигр"-2 у бронебiйностi та лобовiй бронi.
  Але й важить вiсiмдесят тонн, i башта ще не крутиться. Тож у кожної медалi зворотний бiк. Хоча "Тортiлла" добре захищена з бортiв -170-мiлiметрiв бронi. Таку
  машину можна пробити лише стрiляючи майже впритул. Така потужна вийшла тут бойова черепаха. Ну що ж? Дiвчата готовi i до подiбного випробування.
  У них снаряд тупокiнцевий i це круто.
  IС-3 - це теж дуже агресивна мiць. Але все-таки має слабкi мiсця на лобi, що можна пробити. Особливо, зоман мiж чолом вежi та корпусом. I якщо туди потрапить, буде дуже погано для IС-3. Коротше кажучи, рознесе на трiски. I мало не здасться.
  Олена прочирикала з смiхом:
  - Майбутнє столiття за нами!
  Єлизавета пiдтвердила:
  - У нас ворогам не потрапити!
  Катерина про булькала, пiдморгуючи:
  - За мої великi успiхи!
  I босими пальчиками нiжок перевiряє прицiл.
  Єфросинiя агресивно помiтила з дикою люттю:
  - Влада комунiзму над свiтом!
  I розтягла губи в посмiшцi. Дiвчинi згадалося, як вона пасла корiв у селi. Вона дiвчинка була сильна та велика. Завжди ходила босонiж. Навiть у лютий мороз принципово не взувалася. Таке ось виявилося дiвчисько - просто супермен. I найвищий у нiй був пiлотаж... Дiвчина вiдзначила, пiдморгуючи i скелячи мордочка:
  - Я є щось супер!
  . РОЗДIЛ Љ 6
  Амелiна пiсля сну вiдчувала себе бадьорою та свiжою. Вiн прийняла душ, почистила свої великi, як у вовчицi зуби, i перед снiданком трохи вирiшила розiм'ятись у тренажерному залi.
  Справдi , коли спiваєш, тренуватися стає важко. Вона, зрозумiло, могла робити багато рiзноманiтних вправ.
  Поруч iз нею знову з'явився хлопчик-демон Олег.
  Безсмертна дитина теж почала розминатися, запитавши молоду жiнку:
  - Тобi подобаються бiйки та тренування?
  Амелiна чесно вiдповiла:
  - Сам знаєш, що так!
  Хлопчик-демон хихикнув i промовив з усмiшкою:
  - А як щодо того: повторення - мати вчення?
  Молода жiнка хихикнула i вiдзначила:
  -Вчитися, вчитися та ще раз вчитися!
  Олег запитав:
  - А хто це сказав?
  Амелiна моргнула i вiдповiла:
  - Не знаю! Мабуть, Кеннедi!
  Хлопчик хихикнув i вiдповiв:
  - Ну, хай буде Кеннедi. Їсти вам так завгодно.
  Амелiна перепитала:
  - А хто цю фразу сказав, як не секрет?
  Олег з усмiшкою вiдповiв:
  - Володимир Iллiч Ленiн!
  Молода жiнка знизала плечима i запитала:
  - Це колишнiй президент Росiї?
  Хлопчик-демон похитав головою:
  - Не зовсiм. Я його, до речi, бачив i навiть розмовляв. Вiн подарував менi цукерку. Щоправда, грошову карамельку.
  Амелiна з посмiшкою запитала:
  - А Ленiн був злий?
  Олег знизав плечима:
  - Зовнi вiн виглядає добродушним та доброзичливим. Але його рiшення i терор вiдомi всiм. Багато людей вирiшили за наказом, у тому числi i священикiв. I тортури були. Червоноармiйцi навiть дiтей любили мучити, особливо смажити п'яти. Я навiть спецiально потрапив до них у руки. I вони менi пiдошви палили вогнем. А я лише посмiхався i пiдморгував!
  Амелiна помiтила:
  - Реальний хлопчик навряд чи посмiхався б, якби його вогником палили.
  Олег згiдно кивнув:
  - Сережку, ось катували по-справжньому. Вишмагали хлопчика батогом, i вiн уже стогнав. А потiм, коли почали пацану палити п'яти, то вiн заволав. Це, звичайно, не iграшка.
  Амелiна запитала з усмiшкою:
  - А Сергiй твiй був друг?
  Хлопчик-демон заперечливо хитнув головою:
  - Скорiше знайомий! А взагалi, коли справа стосується людей, то дружба є вiдносним поняттям. Ось, наприклад, я б з дуже великим задоволенням тобi Амелiна пiдсмажив не тiльки п'яти, а й груди, i щось ще!
  Молода жiнка хихикнула i вiдзначила:
  - Можливо. Але тортурами мене не залякаєш.
  Олег погрозливо промовив:
  - Я можу дати тобi шанс випробувати на собi. Думаю, що такiй красунi, як ти, це сподобається!
  Амелiна взяла i заспiвала:
  - Босонiж, тiльки босонiж,
  Дiвчина з косою по вугiллю бiгла.
  Босонiж, тiльки босонiж,
  Не боячись вогню i напалму!
  Хлопчик-демон кивнув:
  - Непогано складаєш ти. I навiть якийсь мазохiзм є у твоїх вiршах.
  Амелiна посмiхнулася, вкотре показуючи свiй повний рот зубiв. Вона, прекрасна по всьому, жiнка, якiй скоро буде тридцять три.
  А ось Олег таки, як не крути - хлопчик. I дуже сильний, звичайно, хлопчик, i швидкий, i м'язи, як сталь, але все-таки дитина. Але iз досвiдом столiть.
  I при цьому у нього дитинство в головi гуляє. Ось це справдi хлопчик класу супер.
  Розiм'явшись на тренажерах, хлопчик та молода жiнка пiшли снiдати.
  Вони пили протеїновий коктейль, їли пiцу. Поїдали їсти дуже активно.
  Амелiна запитала юного демона:
  - А ви можете обходитися без їжi?
  Хлопчик впевнено вiдповiв:
  - Можемо!
  Молода жiнка цiлком логiчно запитала:
  - А тодi навiщо ви їсте?
  Олег хихикнув i вiдповiв:
  Життя без їжi можна добу,
  Можна бiльше, але часом.
  Не буває й хвилини,
  Без вдалого, милого жарту,
  I посмiшки заводний!
  Амелiна, вискакувавши мордочку, кивнула:
  - Добре сказано. Ти справжнiй поет.
  Олег прочiрикал, не без зарозумiлостi:
  - Великий генiй, розваги фортуни,
  Людей себе прекраснiше не зустрiчав.
  У поезiї лiричнi струни,
  Я втiлив свiтовий iдеал!
  Амелiна розсмiялася i вiдзначила:
  - Скiльки в тобi таки дитинства!
  Олег згiдно кивнув:
  - Так, я в дитячому тiлi, i сприймаю свiт як одну велику гру. Але при цьому, незважаючи на досвiд столiть, залишаюся хлопчиком.
  Вони доїли i пiшли у ванну мити руки та полоскати рота. Пiсля чого Амелiна вирушила у справах.
  А Олег перемiстився до Михайла. I зробив це молодий демон моментально.
  Боксер, пiсля бiльш нiж легкого снiданку, пiдсушувався i тренувався. Вiн був голодний i злий. Або, точнiше, поки що напiвголодний. I, зрозумiло, ганяв ваги без зайвого ентузiазму.
  Олег з'явився, як завжди, раптово. Михайло, пам'ятаючи, що цей хлопчик великий пустун, позадкував.
  Юний демон засмiявся:
  - А ти, мабуть, боїшся дiтей.
  Михайло жорстко вiдповiв:
  - Якщо ти син Диявола, то мимоволi злякаєшся!
  Олег зазначив iз посмiшкою:
  - Я певною мiрою син Сатани, як, втiм, i ти!
  Юнак-боксер запитав:
  - А з якою метою ти до мене завiтав?
  Хлопчик-демон хихикнув i вiдповiв:
  - Просто так, побалакати.
  Михайло похмуро вiдповiв:
  - Менi до балачки.
  Олег згiдно кивнув:
  - Я розумiю. Але не думай. Багато боксерiв сильно страждають на сушiннi. I ти не виняток.
  Юнак-боксер запитав:
  - Я розумiю, це звучить безглуздо, але ти можеш зменшити мою вагу? Адже ви демони багато можете?
  Хлопчик-демон хихикнув:
  - Так, можемо, але тобi це не дуже сподобається, якщо я почну з тебе зганяти масу.
  Михайло зiтхнув i вiдповiв:
  - Гаразд! Це нам не треба.
  Олег зазначив:
  - А я можу дуже радикально зiгнати з тебе масу!
  Юнак-боксер енергiйно запитав:
  - Як це зробити?
  Хлопчик демон клацнув пальцями босих нiг. У його руках з'явилася зелена пiгулка.
  Олег з усмiшкою промовив:
  - Ось ця таблетка радикально прибирає вагу. Тож буде все супер.
  Михайло з посмiшкою проспiвав:
  Шкiдлива котлета, для атлета,
  I тiльки бiг зганяє вагу.
  Худнемо добро ми при цьому,
  I скачемо прямо до небес!
  Хлопчик-демон кивнув i пiдтвердив, спiваючи:
  - А щоби iнфаркту уникнути,
  Ми всi виннi, ми всi виннi...
  Бiгти, бiгти, бiгти!
  Михайло взяв у руку пiгулку. Навiть понюхав її. Вiн пiдозрював, що не по роках пустотливий вiчний хлопчик знову йому пiдсуне щось таке, що не потiшить.
  Але пiгулка пахла медом i виглядала дуже апетитно. Її навiть хотiлося проковтнути. I дуже вже набридла напiвголодна дiєта та постiйне молочення по грушi. Коли ти довбаєш годинами i намагаєшся впiтнiти. Ну i ще п'єш пiгулки з кофеїном. I це теж дуже здорово допомагає.
  Михайло взяв зелену пiгулку до рота. Вiдчув язик солодку, приємну, що дає свiжiсть у ротi оболонку. I рiшуче ковтнув.
  Олег навiть iз посмiшкою проспiвав:
  Не треба нам рахувати нулi,
  Вiзьми ти в рот пiлюлi раю.
  Ваги величезнi, жартома порви,
  I закуси, мед запиваючи!
  Михайло вiдчув у собi надзвичайну легкiсть. I зробив крок. I вiдразу його пiдкинуло до стелi. Хлопець пiшов до перекриття i прилип до люстри. Потiм вiн вiдлiпився вiд неї. I розмазався по стелi з плиточками.
  Михайло свиснув:
  - Ого! Що це таке?
  Олег з усмiшкою вiдповiв:
  - Твоя вага не тiльки зникла, а й стала негативною. Свого роду антигравiтацiя!
  Юнак-боксер пискнув:
  - Чудово!
  I став на ноги. Тепер вiн мiг ходити по стелi, мов муха. Його тягнуло не вниз, а вгору.
  Олег заспiвав, ляскаючи в долонi:
  - По землi навiщось люди,
  Ходять, тупаючи ногами....
  Будуть Боги дурним суддi,
  Краще стрибати пiд стелями!
  Михайло зазначив, зi смiшком:
  - Так, це кумедно. А взагалi чого ви хочете?
  Олег хихiкнув:
  - Розмовляючи з хлопчиком, ти перейшов на ви?
  Юнак-боксер логiчно зауважив:
  - У тебе вiк не одне сторiччя. А здiбностi, просто супер!
  Хлопчик-демон погодився:
  -Так, i досвiду у мене багато, i здiбностей вище за дах. Але у будь-якому разi, тобою рухає страх.
  Михайло зауважив:
  - Люди можуть побачити.
  Олег з люттю проспiвав, тупаючи, босими, дитячими нiжками:
  На людей менi начхати,
  Я звик наказувати...
  Навiть найважливiших осiб,
  Я примушу падати ниць!
  Михайло благаюче промовив:
  - Я тобi вiрю, великий демоне. Дуже вiрю.
  Олег рiшуче заявив:
  - Вiра без дiл мертва!
  Юнак-боксер логiчно зауважив:
  - Але все-таки, без вiри теж не можна. Тим паче... - I тут вiн знайшовся. - Вiра народжує чудеса!
  Хлопчик-демон вiдповiдно кивнув:
  - До певної мiри, так! Втiм, це не кожен зрозумiє. А ти сама розумiєш?
  Михайло скривджено промовив:
  - Не сама, а сама! Я чоловiк, а не жiнка!
  Олег розсмiявся i вiдповiв:
  - Якщо ти чоловiк, то чому в тебе не зростає борода?
  Юнак-боксер iз посмiшкою вiдповiв:
  - Але ж i ти безбородий хлопчик? I не одне вже сторiччя!
  Олег згiдно кивнув:
  - Так, не кожен у когось борода чоловiк, як i навпаки. Козел зовсiм не цар звiрiв!
  Михайло посмiхнувся i спитав:
  - Ти дитиною був?
  Хлопчик-демон засмiявся:
  - Я i зараз дитина!
  Юнак-боксер уточнив:
  - Я маю на увазi справжньою дитиною. Мав дитинство.
  Олег зiтхнув i вiдповiв:
  - Моє дитинство було нудним. Нi комп'ютерiв, нi Iнтернету, нi телебачення, нi лiтакiв. Навiть повiтряних куль не було. У найкращому разi можна було сходити до театру. Ну я, дякувати Богу, був не з бiдної родини i дещо мiг собi дозволити. Хоча, на жаль, часи тодi панували дуже примiтивнi.
  Михайло згiдно кивнув:
  - Розумiю! Не те, що в мене. Повно-рiзно iгор. Просто райське дитинство!
  Олег хихикнув i вiдповiв:
  - Я багато чого бачив. I на Курськiй дузi бував, i бився пiд Мiдвей . Бачив руїни Сталiнграда, i палаючу пiд час громадянської вiйни Атланту.
  I де тiльки менi не доводилося побувати.
  Тамерлана пам'ятаю. Вiн хотiв стати безсмертним, як i Чингiсхан.
  Але, зрозумiло, Сатана має свої плани.
  Хлопчик пiдiйшов до автомата i налив себе чашку капучiно. Став поволi пити.
  Михайло спитав з усмiшкою, стоячи на стелi догори ногами. Що було бiльш-менш стiйко, коли ти маєш антивагу :
  - А чому Сатана не зробив Чингiсхана безсмертним? Адже тодi вiн пiдкорив би весь свiт. I встановилося б царство зла!
  Олег охоче вiдповiв, дрiбними ковтками, пiд час розмови, потягуючи капучино:
  - По-перше, Сатана - це не зовсiм зло. Його перше iм'я - Люцифер, що означає Свiтлонесучий . Отже, потяг Диявола до добра i творення була вiд початку. По-друге, ти добре знаєш Бiблiю?
  Михайло чесно вiдповiв:
  - Не дуже!
  Хлопчик-демон продовжив:
  - Так ось, за Бiблiєю в Одкровеннi Iвана досить туманно описаний Антихрист. Хто вiн, можна тлумачити по-рiзному. Тiльки одне очевидно - йому належить влада над усiм свiтом та всiма народами. Тобто коли виникне всесвiтня iмперiя, Всевишнiй почне виливати страти, чашi гнiву та зривати печатки. Так що Сатана спецiально робить так, щоб одна країна чи особистiсть не захопила весь свiт. Iнакше тодi прийде Христос i буде кiнець свiту. А поки є рiзнi країни та правителi, людство iснує самостiйно вiд Бога. I свiтобудова демонiв та бiсiв теж!
  Михайло здивовано запитав:
  - А хiба для людей було б не благом здобути єдину владу?
  Олег згiдно кивнув:
  - Звичайно, добре! I рано чи пiзно людство стане єдиним. Але спочатку мають виникнути поселення людей на iнших планетах. Тодi Бог не зможе прийти, так порушиться записане в Одкровеннi Iоанна, де люди були тiльки на планетi Земля. Ось тодi людська цивiлiзацiя може iснувати практично нескiнченно довго, як ельфи, чи гноми.
  Грiшники будуть у пеклi. А це не гiрше, нiж на Землi, а враховуючи отримання нових, юних тiл навiть краще. Праведники, яких вiдчайдушна меншiсть - приблизно одна з тисяч живуть на Землi, пiдуть до раю.
  I це ще не означає, що їм пощастило. - Хлопчик-демон тупнув босою ногою i вiдповiв. - У раю сувора дисциплiна, i абсолютно не можна грiшити. Тобi було б там нудно, i ти сам попросився б у пекло.
  Юнак усмiхнувся i запитав:
  - А що там мало праведникiв?
  Хлопчик-демон кивнув:
  - У парi апокрифiчних Євангелiє Iсус каже: "З тисячi одного оберу я". Це так багатьох налякало i збентежило, що цю фразу в канонiчнi євангелiї не включили. Тож... Я нiчого не програв, та й ти теж. Повiр, з нами краще нiж без нас. I тобi в пеклi будуть доступнi грiховнi насолоди. А в раю... Навiть на жiнку з пожадливiстю не подивишся!
  Михайло Драка зазначив:
  - Це серйозно! Якщо на жiнку з пожадливiстю не подивишся. Як це можна жити без жiнок?
  Олег кивнув i вiдповiв:
  - Так, там ти не зрадiєш. Хоча, звичайно, пекло малюють тi, хто не має про нього нiякого поняття. Наприклад, Данте!
  Юнак-боксер з усмiшкою кивнув:
  - Данте... Я щось чув про нього. Але не пам'ятаю точно.
  Олег вiдповiв:
  - Вiн написав "Божественну комедiю", i про сiм кiл пекла. Зрозумiло, твiр талановитий, але не має вiдношення до реальностi. Сатана - це перекладається як противник. Але в цьому випадку йдеться про те, що найдосконалiший ангел запропонував, що творiнню потрiбно дати бiльше свободи i допустити грiх. Що мовляв нудно, коли йде все правильно, i має бути гаразд якась кiлькiсть i безладдя. Та й жарт є цiлком допустимим.
  Хлопчик-демон пiдстрибнув, i встав разом iз Михайлом нагору ногами, i продовжив. - Суть у тому, що в абсолютно безгрiшному свiтi люди, гноми, ельфи, тролi, хобiти та iншi були абсолютно позбавленi мотивацiї, щось змiнювати та вдосконалювати. Тобто живi iстоти тупiли i лише спiвали дифiрамби Всевишньому Боговi. Щоб стимулювати розвиток та вдосконалення людини, йому слiд було створити деякi труднощi. Як i ельфам теж. I допустити грiх. У цьому випадку був би стимул для розвитку!
  Михайло згiдно кивнув:
  - Зрозумiло! Щоб я мав мотивацiю тренуватися, у мене має бути сильний супротивник на рингу. I бажаючи його перемогти, ти викладаєшся!
  Олег потис руку юнаковi-боксеровi i пiдтвердив:
  - Типу цього! Щоб голова у людей працювала, потрiбний був грiх. I Господь Бог зрештою погодився пiсля бурхливої полемiки з Люцифером. Так було допущено Сатанi спокушати творiння Господнi. I ангелiв, i тих, хто має iнтелект. Гноми, ельфи, тролi - пiшли за пiзнанням добра та зла. Кiлька людських цивiлiзацiй старшого вiку i свiтлi хобiти, залишилися вiрними безгрiшному шляху. Частина планет залишилася на рiвнi людських середнiх вiкiв, зокрема, темнi хобiти i трохи вище розвинулися магiчно-тролi.
  У ельфiв та гномiв теж пiшло по-рiзному. Частина з них змогли органiзуватися в космiчну державу та лiтати на зорельотах. Iншi досi користуються луками та стрiлами, або, у кращому разi, мушкетами.
  Є одна зiркова iмперiя ельфiв та iнша гномiв. Вони вже випередили людей у освоєннi космосу... Хоча, наприклад, у високих технологiях, наприклад, в iнтернетi чи смартфонах ви вже наздоганяєте космiчнi iмперiї.
  Михайло здивувався:
  - Точно наздоганяємо?
  Олег впевнено кивнув:
  - Так! Вони в космiчних польотах, особливо ельфи, досягли успiху. Але в електронiцi не так швидко розвиваються, як люди. I як не дивно, це тому можливо, що ельфи набагато швидше вмiють рахувати i писати, нiж люди, i порiвняно легко запам'ятовують мови. Взагалi, ельфи перевершують людину в силi, швидкостi, реакцiї, в математичних, лiнгвiстичних здiбностях. Також у ельфiв активнiшi стовбуровi клiтини, нiж у людей. Вони швидше вiдновлюються пiсля ран i не залишають шрамiв. Ельфи живуть близько тисячi земних рокiв, не старiють, майже не хворiють, у них виростають i вибитi зуби, вiдрiзанi пальцi, або навiть руки та ноги. Це, як надлюдини !
  Михайло взяв i свиснув:
  - Ого! Жаль, що я не народився ельфом. Це справдi, супермени!
  Олег з усмiшкою кивнув:
  - Вони, то так... Ельф приблизно в п'ять-шiсть разiв сильнiший за людину, втричi швидше. У бою на мечах проти ельфiв вам робити нiчого. З автоматами, вони теж сильнiшi. На рахунок танкового бою, чи лiтакового. Все-таки швидкiсть мислення та реакцiя на їхньому боцi.
  Михайло цiлком серйозно запитав:
  - У ельфiв взагалi немає слабкостей?
  Хлопчик-демон, що сам прожив майже тисячу рокiв. Адже вiн уже дорослим чоловiком рокiв тридцяти та знатним графом штурмував Єрусалим у 1099 роцi. Зрозумiло, за всiєї своєї дитячої зовнiшностi вiн знав дуже багато.
  I хлопець впевнено вiдповiв:
  - Є й у них слабкiсть. Багато людей, хай i не всi - бiльш кмiтливi, нiж ельфи. У планi кмiтливостi - ельфи гiршi за людей. Хоча, певна рiч, далеко не всiх. Але найкращi представники людської раси, винахiдливiшi.
  I взагалi, у творчому мисленнi людина не має собi рiвних. Великий Люцифер вважає, що у майбутньому технологiчно переженуть ельфiв. Тим бiльше, слiд врахувати, що i ельфи, i гноми мають фору iснування своєї цивiлiзацiї над людьми у багато тисяч рокiв!
  Михайло, цiкавлячись запитав:
  - А скiльки точно?
  Олег з усмiшкою промовив:
  - Я не тобi говоритиму. Це нiчого не дасть. Але ми напрочуд швидко розвиваємося. I тому Бог бiльшою мiрою схильний приборкати людство, нiж ельфiв та гномiв. Мало того, якщо ви об'єднаєтеся, не встигнувши освоїти iншi планети, то Одкровення Iоанна справдиться. I це вам слiд розумiти!
  Хлопець-боксер кивнув:
  - Зрозумiло! Потрiбно освоювати космос. А ви, демони нам допоможете?
  Олег похитав головою:
  - Явно у справи людей ми не втручаємось. Я й так дуже ризикую. Якщо вже вiдбувається втручання, то неявно i непомiтно. Ось, наприклад, ви у нашiй командi. А iншим людям знати про нашi свiти, сили та можливостi не слiд! Хоча побiчно допомогти польоту в космос ми можемо.
  Михайло захотiв уточнення:
  - А як це, побiчно?
  Олег впевнено вiдповiв:
  - рiзнi методи. Наприклад, допомогли Брауна евакуювати в США, не дали за Сталiна розстрiляти Корольова, i багато iншого. Звiсно, не всi. Сам Бог заважає людям освоювати космос. Наприклад, був такий грандiозний полiт на Мiсяць i потiм усе затихло!
  Хлопчик зробив кiлька крокiв по стелi, тупнув голою дитячою п'ятою i продовжив:
  - Рiзнi є способи уповiльнити освоєння космосу людям, навiть без явного втручання. Включаючи i ослаблення впливу СРСР та його розпад. Сатана був за збереження СРСР, щоб свiт був двополярним, але ангели Всевишнього розвалили атеїстичну iмперiю. Точнiше , допомогли розвалити, головне люди зробили самi - особливо Єльцин!
  Михайло кивнув:
  - Так, Єльцину... Це, здається, вiдомий диригент?
  Олег засмiявся. I вiдповiв iз усмiшкою:
  - Так, нiби того. I ще великий руйнiвник, якого так i не скинули.
  Ну гаразд, товаришу мiй. Ми вже втомилися штовхати людство до космосу.
  Ви навiть повторно злiтати на Мiсяць не можете. Витрачаєте свої
  творчi зусилля на рiзнi iгри та вдосконалення смартфонiв.
  А ось щоб органiзувати експедицiю на Марс.
  Юнак-боксер запитав у хлопчика:
  - А ти був на Марсi?
  Олег знизав плечима i вiдповiв:
  - Так, був... Холодно там i вiтер. У звичайному людському тiлi
  ти там за кiлька хвилин загнеш! Дуже розрiджена атмосфера.
  Михайло iз цим погодився:
  - Так, я читав одну книгу про планети Сонячної Системи. I як на
  Марсi робити поселення?
  Хлопчик-демон кивнув:
  - Мовчки! А якщо чесно, то ельфи та гноми роблять. Гноми взагалi в
  таких свiтах селяться - просто жах!
  Юнак-боксер зауважив:
  - Гноми працьовитi. А вони що, теж не старiють?
  Олег похитав головою:
  - Це ельфи не старiють, лишаючись зовнi, як пiдлiтками. Ельф виглядає,
  як людських юнак рокiв шiстнадцяти-сiмнадцяти, i на його обличчi,
  як у дiвчини, немає жодної волосинки i навiть гармата. Вони, ельфи, дуже
  гарнi: i самцi, i самки. I по обличчю пiдлогу не визначиш. Тiльки за фiгурою. I вiд людей, вiдмiннiсть насамперед вушками, як у рисi.
  А ось гноми мають, навпаки, бороди. I вони у них виростають за сторiччя.
  До величезної довжини. I сивiють. Тiльки зовсiм юнi громи та дiти не мають борiд.
  I ще якщо у ельфiв на одного самця десять самок, то у гномiв навпаки. У людських казках, наприклад, про жiнок-гномiв дуже мало згадок.
  Михайло свиснув:
  - Десять дiвчат, на одного юнака! Це круто та чудово.
  Олег кивнув iз усмiшкою:
  - Може бути! Але ельфи все одно бiсексуальнi. I як самцi, i самки.
  А ось у гномiв iз цим дуже суворо, i за гомосексуалiзм смертна кара.
  З огляду на те , як мало у них жiнок, то зрозумiло, що чоловiкам цiєї породи важко. Але живуть гноми навiть у пiвтора-два рази довше за ельфи. I змiнюються дружинами. Так що мати потомство є шанс у кожного!
  Михайло зiтхнув i вiдповiв:
  - А люди живуть так мало...
  Хлопчик-демон кивнув:
  - На землi мало. Але є ще для вас i пекло. Там ви, як ельфи, будете в
  молодих i прекрасних тiлах. Сатана - це Люцифер, найпрекраснiший i найдосконалiший з ангелiв. I вiн любить, коли люди гарнi. Ельфи змогли зберегти вiчну молодiсть. Люди та гноми стали старiти. У пеклi ж, якщо тебе й пiдняться на дибу, то в юному й гарному тiлi. А так навiть батогом отримувати приємно!
  Михайло насупився:
  - У пеклi мучать?
  Олег уточнив:
  - Виховують тих, хто порушує порядок. На Землi є злочинцi, i серед ельфiв та гномiв. Вони зберiгають свою особистiсть та вiльну волю. I їх доводиться виховувати. Пекло, це практично цiла всесвiт пiд керiвництвом Люцифера. I реально це начебто iмперiї. Прийде час, i я приведу вас ще живими до пекла. Там ви побачите рiзне. Є там Едем, Єлисейськi поля, Вальхалла, Джаннат. А є й мiсця гiршi.
  Сатана теж зацiкавлений гаразд i стежить, щоб грiшники не вiдгризли б один одному носи. Навiщо є i полiцейськi.
  Можна назвати їх за традицiєю, чорти. Тiльки чорт показаний на малюнках чисто по-людськи. Його плутають iз античним богом, сином Зевса Паном. А так, чорти це або духи, або дуже гарнi на вигляд люди, ельфи, гноми, хобiти i таке iнше. Коли ти станеш чортом, побачиш скiльки в тебе вiдкриється додаткових можливостей!
  Михайло зауважив:
  - На блатному жаргонi - чорт не дуже хороша масть!
  Хлопчик Олег кивнув:
  - I демон теж! Але ти сам бачиш, що можуть демони. Навiть тi, що були до цього людьми. Навiть i ходити по стелi, хоча це i ти пiсля таблетки можеш.
  Юнак-боксер благаюче попросив:
  - Менi хотiлося б опуститися на пiдлогу. I взагалi, раптом хтось увiйде i побачить нас у такому становищi.
  Олег впевнено промовив:
  - Я подбав, щоб не ввiйшли. I не бiйся. А щодо пiгулки... Її
  дiя тимчасова. I через п'ять хвилин ти впадеш на пiдлогу.
  Михайло благаюче попросив:
  - Може, ти допоможеш менi? Ти ж, я вiдчуваю, добрий!
  Хлопчик-демон помiтив:
  - Добро та зло вiдноснi поняття. Бог зробив так, що старiють та фiзично вмирають. Люцифер у пеклi повертає i здоров'я, i юнiсть. Та й Всевишнiй i Сатана вимагають покори. Але Сатана за це в пекло обов'язково вiддає благом померлим грiшникам. А Бог?
  Всевишнiй навiть апостолу Павлу не вийняв жало з плотi! Так що... Не зрозумiєш реально, що є добро, а що є... - Хлопчик сердито тупнув босою, дитячою ногою по стелi й вiдповiв: - У всякому разi, примiтивний подiл: Бог - абсолютне добро, а Сатана - абсолютне зло.
  Не пiдходить!
  Михайло хотiв щось сказати. Але хлопчисько-демон узяв його за руку. I не встиг чемпiон свiту з боксу оком моргнути, як виявився на пiдлозi. I стояв упевнено та твердо. Гравiтацiя повернулася.
  Олег променисто усмiхнувся i вiдповiв:
  - Я зовсiм не злий. Просто дуже великий пустун. I в умi, що прожив
  майже тисячу рокiв, у головi повно дитинства. Але нiчого, на вiдмiну вiд Бога, я тобi допоможу здобути рай, почестi, багатство та славу ще за цього життя. I не обiцяти, як праведникам рай, який набагато нуднiший i реальнiше суворiший, нiж пекло. У раю дисциплiна, що крутiше за в'язницю строго режиму! У раю навiть телевiзор не подивишся i в iнтернет не вийдеш.
  Чи потрiбно заради такого раю постити та молитися?
  
  . РОЗДIЛ Љ 7
  Хлопчик Марк, тим часом, все ще перебував на самотi. I йому було дуже нудно. Нi телевiзора, нi комп'ютера, нi приставки, нi iнтернету взагалi нiчого немає. Однi бiлi стiни, покритi мiцним пластиком, досить велике лiжко та мiсце, куди можна справити потребу з умивальником.
  Якщо не вважати, що щовечора його водили в кайданках у душову кiмнату i давали п'ять хвилин помитися пiд теплими струменями. Ну ще, пiд час коли немає iнших дiтей-в'язнiв, могли вiдвести на пiв години до тренажерного залу.
  Марк присiдав зi штангою на плечах i тиснув, якщо була можливiсть, ще хитав битки.
  Передач хлопчику не приносили. Але казенна їжа для малолiткiв була, хоч i не особливо смачною, але щедрою та калорiйною. У США надвиробництво продовольства, а тут ще правозахисники, яких дуже турбує доля малолiтнiх бандитiв. Тож Марк набирав поступово вагу.
  I дуже нудьгував... Йому дуже хотiлося потрапити в камеру до iнших хлопцiв.
  Шпана, то вiн зi шпаною i звик тусуватися. Але там веселiше та телевiзори є. Тут можна в центрi Тимчасового утримання неповнолiтнiх i пограти на комп'ютерi, i з iншими хлопцями м'яч поганяти.
  Жити щось у принципi можна. Не каторга, а майже дитячий табiр, лише за ґратами.
  А тут ти один, без розваг, як це нудно. Хоч вовком вий.
  До речi, Марк навiть реально взяли та повив. До камери увiрвалися полiцейськi i гарненько врiзали палицями.
  Вони були у цiй справi досвiдченi. Завдали сильного болю, але нiчого не вiдбили.
  I навiть практичнi не залишили слiдiв.
  Тiльки увi снi, багатий на фантазiю та пiдсвiдомiсть Марк, мiг побачити, щось цiкаве.
  I ось танк IС-3 отримав попадання в лоб башти, але снаряд пiшов у рикошет. I нiяк не зашкодив. I ось танк радянський дедалi ближче i ближче. Ось це бойове розгойдування.
  Єлизавета зi смiшком помiтила:
  - Якоюсь мiрою у нас диявольська команда!
  Олена поправила з усмiшкою:
  - Скорiше ангельська!
  I зiтхнула. У сорок першому роцi її вiра в Бога похитнулася. Але потiм знову вiдродилася. Насправдi такого монстра вони змогли здолати. I це справдi, наче диво. I як взагалi можна впоратися з усiєю Європою? Такi ось казковi часи бувають. Хоча щодо втрат, чутки ходять рiзнi. I вельми суперечливi.
  I можна тут багато про що посперечатися.
  Єфросинiя прочирикала з смiхом:
  - Досить вам судити i сперечатися,
  Бог такий, чи не такий...
  Нам би хоч що збудувати,
  Iз того, що пiд рукою!
  Олена зiтхнувши помiтила:
  - Кожен чоловiк коваль свого щастя!
  Єлизавета заперечила:
  - Вiд везiння теж багато залежить!
  Єфросинiя енергiйно помiтила:
  - Дуже багато залежить!
  I заспiвала:
  - Що не в казцi сказати, нi пером описати!
  Знов у них потрапило снарядом. Але цього разу в лоб корпусу, i презент смертi зiсковзнув з великого нахилу бронi. I танк все їде та їде...
  Олена пропищала:
  - Кiт не може бути добрим,
  З погляду мишей!
  Єлизавета помiтила:
  - Бувають i винятки. Якщо закiнчили жадiбного мiльярдера i отримали очiкувану спадщину.
  Катерина хихикнула i логiчно заперечила:
  - Мишки, це всього лише тварини, у них i грошей немає.
  Єлизавета кивнула:
  - Звичайно! А нам стрiляти у борт цiєї самохiдки. А борти також захищенi серйозно. Це майже "Маус".
  Олена пропищала:
  - Мiккi Маус, нехай буде з нами.
  Єлизавета пропищала:
  - Та хоч десять Маусiв...
  I їй це здалося смiшним. Так, проти "Тортiлли" битиметься дуже важко.
  I ось радянська машина, як боксер Майк Тайсон, пройшла дистанцiю та опинилася бiля борту. I там як вiзьме та лупне. I цей укус виявився смертельним.
  Хоча й не з першого разу.
  Снаряд промайнув i пiшов у рикошет. Без сенсу i сенсу. Хоч вiн i не розпочинав своїх пригод. Але ось, "Тортiлла" намагається розвернутися. А з вiсiмдесятьма тоннами це зробити дуже важко. I радянська машина встигає знову оминути ворожого мастодонту. I як лупнути... Цього разу майже впритул пострiл i броня не вiдрекошетила .
  Пробило англiйця i пiднялося велике i моторошне полум'я. I почав детонувати бойовий комплект.
  Єлизавета пискнула:
  - Чудово вийшло!
  Катерина буркнула:
  - А буде ще крутiше!
  I танк IС-3 помчав далi. I його рухи були такi стрiмкi... Хоча нi, радянський мастодонт рухався повiльно, але вiрно.
  Гiбралтар упав... Майже вся Європа пiд контролем. Тiльки ще на островах Грецiї та Iталiї тривають бої. Але це вже не так суттєво. Потрiбно здолати Британiю, а в неї явну, разом iз США перевагу на морi. Не надто це надихає. Спробуй так вiзьми її за горло. I до США дiстанься...
  А ось американцi та англiйцi поки що бомбять, i роблять це жорстоко. Але й СРСР має виробничi потужностi. I особливо у танках. Але й лiтакiв виробництво стрiмко зростає. Для цього використовуються ресурси захоплених країн Європи. А також ресурси та робоча сила. Йде вiйна та гонка озброєнь. СРСР також наступає на Африку та Iндiю. Потрiбно позбавити Британiю ресурсiв колонiй та отримати їх собi. I радянськi вiйська поперли чорним континентом. I це була їхня бойова позицiя. I дуже , треба сказати, агресивна.
  Восени сорок п'ятого року Червона Армiя марширувала Африкою. I ось ще радянськi вiйська на Туреччину напали. I це виявилося зухвалим викликом. I великим настанням колосальних сил.
  Наташа Соколовська ж боролася на ЯК-11, новiтньому винищувачi та пищала:
  - Я вас зiб'ю i прирiжу!
  I як при цьому, розсмiяється. Ось це дiвка - просто супер!
  Вона намагається прикрити вiд авiанальотiв Москву. Що й казати - дiвчисько, що треба. Анастасiя Вiдьмакова теж у боротьбi лютує. Це її фiрмовий почерк.
  А Алiса та Анжелiка бiжать босонiж, цього разу пустелею Сахара. I це, слiд зiзнатися, також екзотика. I голi пiдошви у дiвчат такi мозолистi та мiцнi. Ось це дiвчата. Ось це їхнiй найвищий клас.
  Так, цi дiвчата просто гiперактивнi. I можуть буквально усi. I зiмнуть усiх i розiрвуть на частини. Цих дiвчат пустеля не злякає. Нi, їх взагалi нiчого не злякає.
  Воїтельки тут найвищого ладу. I у них такi сили. Просто не зупиниш.
  Алiса стрiляє набiгу i пищить:
  - За комунiзм країни порад завзятої!
  Анжелiка з цим погодилася, агресивно стрiляючи:
  - Комунiзм, хай буде з нами!
  I пiдморгне своїй напарницi. Ось це дiвка. Усi дiвкам дiвка.
  I руда така i, зрозумiло, безсоромна.
  Алiса, пiдморгуючи, кинувши босою ногою гранату, пропищала:
  - За природну велич iмперiї!
  I згадала фiльм про Спартака . Так, там хлопчики-раби, майже голенькi, працювали на каменоломнях. I це було так чудово круто. I по-бойовому. I вище даху та столу.
  I ось римляни порають одного з хлопчакiв. I роблять це дуже жорстко. I натуралiстично це так знято. Просто чудово. I можна дивитися з азартом.
  Алiса пальнула, продовжуючи бiгти, i в'янула з оскалом:
  - Найвищий апломб!
  Анжелiка з цим погодилася:
  - Зрозумiло, найвищий!
  I босими пальчиками нiжок, як запустить агресивну гранату. I це логiчно i руйнiвно вище за усiлякi похвали. Ось це дiвки - просто супер квiти . I в них космосу квiти надзвичайної краси.
  Дiвчата - це вищий клас, найкреативнiший розлив. I ось вони беруть Трiполi, i знову скеляться. Їх нiчим не зупинити. Оленка та її команда теж у бою.
  Оленка б'ється, махаючи босими точеними нiжками, i реве:
  -За комунiзм святий!
  Анюта також дала чергу. Скосила масу супротивникiв i пискнула:
  - За Вiтчизну!
  I кинула босою ногою гранату.
  I знову бiжить пустелею, мелькаючи голими п'яточками.
  Алла агресивно зауважує, ведучи по супротивнику влучний вогонь:
  - На славу iдей комунiзму!
  I босими пальчиками нiг жбурляє вбивчу силу гранату.
  Марiя теж така ось дiвчина бойова i велика. I у нiй стiльки сили.
  I знову жбурне босими пальчиками нiжок у ворога, щось вбивче i пропище:
  -За СРСР!
  I її очi сапфiровi пiдморгують. I це кумедно. А язичок такий пустотливий.
  Олiмпiада, стрiляючи у супротивникiв, вякнула:
  - За дубовi дошки перемоги!
  Маруся теж кинула босою нiжкою подарунок смертi i крикнула:
  - За перемоги СРСР!
  Мотрона дала чергу, скошуючи ворогiв, i заявила:
  - За наймiцнiший росiйський у свiтi дух!
  Пiсля такого, англiйська частина була розпорошена, дiвчата поставили бранцiв на колiна. I змусили їх цiлувати свої босi, точенi нiжки. Тi це робили з помiрним ентузiазмом.
  Пiсля таких пригод i пострiляти не грiх. I дiвчата, як взялися за супротивникiв... I давай їх молотити буквально вiд щирого серця. I це було їхньою кипучою активнiстю.
  Так, проти таких дiвчат сам чорт не встоїть. Це войовницi самого колосального пiлотажу
  Алiса вiдзначила з дикою люттю, i вискалив зубки:
  -Слово на вiтер ти не кидай!
  Анжелiка погодилася, пiдморгуючи:
  - Вiшай чортiв i Росiю рятуй!
  Такi бойовi виявились дiвчата. Що завгодно зможуть рознести i будь-кого перемогти. I проти цих дiвчат нiхто не встоїть. Їхнi кулаки пудовi, а воля мiцнiша за молот.
  I взагалi, цi баби космiчнi та неймовiрно бойовi.
  Алiса пiсля важкого дня боїв заснула прямо на пiску. Лише трохи в нього закопалася. I вiдчула певне задоволення. А сон у неї був...
  Незнайомий i якийсь чужий голос прохрипiв:
  - Я теж так думав, але у землян могли знайтися власнi ноу-хау. Крiм того, росiйська наука розвивається дуже швидко, вже зараз вони практично рiвнi нам за рiвнем технологiй, адже їхня раса i цивiлiзацiя набагато молодша за нашу. Важко уявити якого рiвня вони б досягли, якби вони мали наш вiк.
  Пролунав примхливий писк:
  -А чому вони розвиваються швидше за нас? Адже ми п'яти порожнистi, у нас рiзноманiтнiшi комбiнацiї та поєднання генiв.
  Пролунало пронизливе i навiть жiноче, за тональнiстю:
  - Можливо тому, що процеси мутацiї та еволюцiї йдуть швидше. Крiм того, клiмат на планетi Земля був суворiший i екстремальнiший, що пiдхльоснуло еволюцiю. У всякому разi те, що примати розвиваються швидше за нас - факт залишається фактом.
  У вiдповiдь був грубий баритон:
  -Тим бiльше пiдстав знищити їхню цивiлiзацiю, залишивши лише кiлька особин як рабiв. А може навiть анiгiлювати їх пiд чисту.
  У вiдповiдь пролунав лагiдний голос:
  -Не варто, ваша величнiсть, у них чудова шкiра. З неї виходять такi пружнi рукавички, або волосся, особливо у жiнок, мають пiдвищений попит на внутрiшнiх i зовнiшнiх ринках. Крiм того, з їхнього м'яса можна приготувати вiдмiннi бiлковi консерви, багато наших рас-сателiти харчуються бiлками i iз задоволенням їдять людину.
  Далi слiдує харчування :
  -Шкода, але ми не їмо. Добре, ми їх залишимо на рiвнi худоби. На бiльшi примати не можуть претендувати.
  У вiдповiдь м'яке шарудiння:
  -Зрозумiло, король, але окремих представникiв цього виду, з числа зрадникiв, слiд заохочити, щоб представники iнших рас i народiв не боялися змiнити свою країну.
  У вiдповiдь пролунав бас, немов вiд контрабасу:
  -Звичайно, зрада, це сильна зброя. Крiм того, земляни складаються з безлiчi рас та нацiй, причому, головною вважається росiйська. Я думаю, що слiд цим скористатися та нацькувати проти росiян iншi нацiї. -Цим ми вже займаємося, найбiльший владика всесвiту. Особливо добре йдуть на контакт американцi та китайцi з-помiж вiйськових, не тотально, звичайно, але окремi представники передають нам цiнну iнформацiю.
  У вiдповiдь, нiби прочирикав соловей:
   -Це добре, що ще не всi земляни монолiтнi та вiдчувають себе єдиним цiлим. Вашi вiйськовi стратеги припустилися помилки, замiсть того, щоб усi сили кинути на Росiю та розгромити її в найкоротшi термiни, продовжували здiйснювати рiвномiрну експансiю до сусiднiх регiонiв. Ми явно недооцiнили примати. Моя думка, треба термiново перекинути на фронт додатковi пiдкрiплення.
  Далi вже взяла i прокаркала ворона:
  -Це розумно, чим швидше ми чоловiчкiв розгромимо, тим менша ймовiрнiсть того, що вони застосують проти нас свою зброю. Однак велике, що нам робити з расою Кайма, вони нашi союзники i претендують на частину Росiйської галактики.
  Тут уже iржаве хрипiння:
  -Якщо шматок не дуже великий, то можна i дати. З iншого боку, якщо вимагатиме багато, рiшуче вiдмовити. Васал має знати своє мiсце.
  Писк у вiдповiдь:
  -З точнiстю до кварку, про всенебесний .
  Лунає знову вже знайомий бас:
  -Тепер поговоримо про машину часу. Вона справдi здатна перемiщати живi органiзми в минуле?
  I чергова трель солов'я у вiдповiдь:
  -Так, про великий. Принаймнi для цього вона й створена.
  I знову потужний бас:
  -Якщо так, нам слiд обчислити її мiсцезнаходження i впровадити туди свого шпигуна, вiрнiше, цiлу агентурну мережу.
  -Тобто, розкрити пуп всесвiту? - перепитав, гуркотячи Джохара. (Увi снi несподiвано спливло iм'я представника iншої цивiлiзацiї!)
  I ось знову бас i мiдна труба:
  - Так, саме наша мета проникнути в минуле землян. Я хочу знати, як виглядали примати, коли стрибали по деревах. Крiм того, можливо, вони захочуть вплинути на своє минуле. У цьому випадку ми на них так натиснемо, що вони запищать, як сурику.
  Далi впевнений писк:
  - Розумiю, приголомшувач всесвiту. Ваша мудрiсть незбагненна для звичайного рафаццану .
  Гуркання у вiдповiдь:
  - Ще б! У моїй головi зосереджена вся свiтобудова, включаючи i паралельнi свiти. (Так , двi голови i подiл мозку, дозволяють владицi багато думати).
  I знову неприємна трель:
  - Ваша супервелич , ми проникнемо в минуле цiєї раси. А потiм винищимо їх усiх, ще до того, як вони з нами зiткнуться.
  Громовий вигук у вiдповiдь:
  - Мабуть, це буде стратегiя превентивного удару. Задушимо землян у зародку. А поки ти можеш вирiшити проблему проникнення в цей свiт наших шпигунiв?
  I знову цвiрiнькання:
  -Ось тут у нас став виявлятися просвiт, наймудрiший, але поки що ми зможемо вiдправити лише одного повноцiнного шпигуна.
  Далi гуркiт:
  -Тiльки одного, як шкода, цього замало, щоб зруйнувати майбутнє цiєї цивiлiзацiї.
  Потiм знову вигук:
  - Головне створити прецедент, а потiм з'являться решта.
  Далi бас:
  -Ну що ж, ти не надто погано попрацював, за це тобi буде маленька нагорода.
  Чiрiкання у вiдповiдь:
  -Я прийму будь-яку, мiй королю.
  Бас пом'якшав:
  -Ти, коли не бачив, як я кохаюся?
  Лiсiй вигук у вiдповiдь:
  -Нi, затьмарює квазари.
  -Так дивись. Зараз ти побачиш невимовне видовище.
  Великий Орал вiдкинувся в блискучому крiслi, поряд з ним з'явилися чотири блискучi фiгури. Це були фаццани у формi гарних чоловiкiв-культуристiв. Вони були голi, а їхнi переваги просто величезнi, як хобот у слона. Навiть Джохара, що бачив види, прицмокнув вiд захоплення.
   - Оце , самцi! Люди?
  Громовий вигук у вiдповiдь:
  -Нi, мої спiввiтчизники!
  Громила проревiв:
  - А хiба з людьми не краще, я особисто ще не разу не куштував людського м'яса.
  - Я , Орал , найрозумнiша i найвища iстота у всесвiтi, мене навiть можна назвати Всевишнiм Богом, або дияволом, i нижче моєї гiдностi вiддавати своє божественне тiло рабам. - З металом у голосi закiнчив iмператор, значної частини всесвiту, Орал.
  - Безперечно, що руйнує свiтобудову.
  Гуркання у вiдповiдь:
  - А тепер я займуся любов'ю з найкращими воїнами нашої iмперiї - дивись та насолоджуйся. Володар сто дванадцяти галактик розкрив два рота i розсунула чотири ноги. Четверо громив разом увiйшли до "священного" тiла. Найбiльший з найбiльших, за чиїм наказом знищувалися цiлi галактики виверг , що винищив квiнтильйони розумних iстот, трясся в сильному оргазмi. Оралу було дуже добре, вiн балдел, звиваючись i плескаючись у бурхливому океанi кохання.
   -Ось так, добре! Ану давайте сильнiшi воїни. - Джохара дивився на всi очi, всесвiтню велич мають маловiдомi бiйцi. I, головне, йому це подобається. "Добре, напевно, бути жiнкою, цiкаво, що вiдчувають людськi самки?" Король насолоджувався любов'ю довго i жадiбно, йому подобалося бути нанизаним на чотири гармати одночасно. Поступово, коли гострота переживань спала, Джохара почав нудьгувати. На думку спала думка. -Великий, я теж хочу насолодитися.
  -Ти хочеш? - ледве побулькав Орал.
  - А я не даю тобi дозволу.
  -Але чому?!
  Нелегко розмовляти, коли обидва рота зайнятi, але Орал знайшов у собi сили. - А тому, що я на це дивитимуся. Ти цього поки не заслужив, вiйну не виграно, машину часу не захоплено. I взагалi, ти, нiкчемний раб, нахабнiв. Якщо хочеш жити i пити чубуку з хеном , то будь винятково слухняним i не вимагай, вiд квазари, що затьмарює, занадто багато чого. - Я зрозумiв, свiтло свiтобудови, i наступного разу постараюся заслужити таку честь. Вiд усього навiть найкращого втомлюються, нарештi, божевiльне торнадо оргазмiв стихло, i "iмператор" рафаццанов лiниво вимовив.
  - А тепер, нiкчема, я дозволяю тобi пiти. Мiй час дорогий. Знову падiння ниць та вiдбивання поклонiв. Набрид тиран, щоправда, така честь, як спостереження за тим, як найбiльший iз найбiльших кохається, дорого коштує. Значить не за горами черговi чини та пiдвищення у ранзi. Може, додадуться найвищi ордени. Вони слiпуче яскраво сяють i їх дуже приємно носити, здалеку вiдразу видно, йде герой. Все-таки, як змiнює владу людей, народися той самий Орал у бiдняцькiй родинi, хiба в нього був би такий гонор? Нi, вiн би, напевно, був солдатом, або, в кращому разi, офiцером, маючи не легку лямку армiйської служби. А так став таким важливим. Втiм, не йому судити, навiть боятися думати, чи не вчує. Провинившихся фаццанiв, як правило, мучать довго, витончено катують, розбирають по кiсточках. Втiм, скелета, як у бiлкових iстот, у них немає, проте бiль i насолода вони вiдчувають надзвичайно гостро. Що чекає на нього особисто далi, туман, адже навiть якщо вiн впорається iз завданням, невiдомо, що подумає про нього Орал , а раптом заревнує. Найоптимальнiший варiант - самому стати володарем, теоретично це можна, якщо генеральна асамблея його вибере, а диктатор помре. Але на практицi все набагато складнiше. Хоча можливi й вiйськовi перевороти. От якби вiн домовився з мiнiстром вiйни, то все гранично спростилося б. Однак Оралом може бути тiльки один. I це заважало домовленостi, адже скiльки не обiцяй другому номеру команди, перший завжди може його прибрати , або позбавити всiх постiв, або зовсiм випарувати.
  -На тронi єдиний всiм править володар. А iншi лише раби! - Джохара важко зiтхнув i затупав по палацу. Вiн йшов не поспiшаючи, намагаючись привести думки до ладу. Машина часу, ось це цiкаво, треба знайти принцип управлiння. Тодi можна буде виготовити схожу штуковину у себе, а це захоплюючi перспективи. Ставши господарем часу, вiн зможе змiнити i свою долю, i долю полiтичних опонентiв. А це, своєю чергою, вiдкриває ворота до того, щоб стати повновладним владикою всесвiту. Навiть голова паморочиться, ось вiн Джохара володар всього i вся. А що далi? Наукою встановлено, що всесвiтiв багато, можливо нескiнченна кiлькiсть, а отже, йому i в майбутньому належить пiдкорювати iншi свiти, воювати, ставити на колiна. I його трiумф триватиме вiчно, оскiльки наука зумiє розкрити таємницi радiацiї, i хоча його зробити безсмертним. Ключ вiд тотального контролю над усiма та вся, у нього в руках. Однак i, на жаль, не єдине, що його непокоїть. Це те, що напевно завдання Орал доручив не йому одному. Є ще мiнiстерство сторожової вежi, яке також займається зовнiшньою розвiдкою, крiм того, i вiйськовий мiнiстр має свою власну розгалужену мережу. Тобто, у нього конкурентiв вищi за дах. Кричав не довiряє своїм мiнiстрам i нацьковує їх один з одним. Коли оточення вороже, їм важко об'єднатися проти тебе. Це дозволяє, при нагодi, кинути в плазмовий реактор мiнiстра, що проштрафився. Останнiм часом, правда, стала бiльш модною iнша кара, засуджених садять у прозорi бульбашки та скидають на зiрки. Там вони кружляють орбiтою, поступово наближаючись до свiтила, i повiльно обвугуються, болiсно вмираючи. Ось це страта так страта, навiть рiвень iонiв пiдвищується при думцi про це. Краще вбивати самому, нiж бути вбитим, крiм того, безсмертя душi науково не доведено, цiлком може статися, що це лише самообман, викликаний страхом перед смертю. Адже кому хочеться провалитися в небуття, щоправда, є ще спiритичнi сеанси, вiн сам у них брав участь, але є дивнiсть духiв, що викликаються, нiяк не вдавалося зняти на плiвку. Крiм того, прилади, хоч i фiксували їхню присутнiсть, нiхто не дасть гарантiї, що це тi самi духи померлих. Може це якiсь iстоти з паралельних свiтiв, якi бавляться i розважаються, дурня легковiрних фаццанiв. Або можливо агенти армiй з паралельних всесвiтiв. Хто його знає, якi там плани розробляють проти них, невiдомо з чого стратеги. Ну та гаразд, ось бiля входу на нього чекає особиста охорона, п'ятеро бiйцiв з променеметами . Вони вiтають свого командира. Потiм уклонюються i поступово покидають будiвлю.
  Так, сон, i справдi, у хлопця-в'язня цiкавий i божевiльний.
  Але лунає сигнал: пiдйом. I доводиться вставити. Марк робить машинально заряджання. Потiм iде до крана вмиватися. Казенна зубна щiтка з пастою. Зрозумiло, зубна паста дешева, але пахуча.
  Скоро снiданок, i хочеться ще до нього поспати.
  Але дверi в камеру вiдчинилися, i увiйшла жiнка в масцi та бiлому халатi.
  I з нею двоє полiцейських.
  Вона кивнула i спитала:
  - На що скаржитесь?
  Марк вiдповiв:
  - Надто нудно на самотi!
  Жiнка заявила:
  - Я лiкар. I мусить тебе оглянути. Роздягайся, ми перевiримо тебе.
  Марк тяжко зiтхнув. Але, звичайно ж, про його здоров'я дбають.
  I скинув iз себе помаранчеву робу.
  Ось, наприклад, у рота дивляться. Жiнка висвiтлила йому гланди та нiздрi, перевiрила вуха. Не зрозумiєш навiть, чи це шмон, чи медичний огляд. Натиснула йому на пупок. Помацала тiло руками в рукавичках i вiдзначила:
  - Товстiєш, хлопче.
  Марк зiтхнув i вiдповiв:
  - На казенних харчах не грiх i погладшати.
  Жiнка продовжила нишпорити по тiлу, оглядаючи i родимки, i шрами.
  Потiм iз задоволенням сказала:
  - Начебто ти здоровий!
  Хлопчик буркнув:
  - I що з того?
  Жiнка впевнено вiдповiла:
  - Це добре для тебе. Може, тебе переведуть до iнших хлопцiв. Щоправда, вони б'ються, або навiть гiрше.
  Марк стиснув кулаки i вiдповiв:
  - Я здачi дам!
  Жiнка кивнула i вiдповiла:
  - Завтра тебе допитуватимуть жорсткiше, нiж зазвичай. Раджу зiзнатися, бо буде боляче.
  Хлопчик-в'язень знизав плечима:
  - Не потрiбне моє визнання. Мене спiймали на мiсцi злочину.
  Жiнка не стала вiдповiдати, а обернулася i вийшла. I з нею полiцейськi.
  Марк тяжко зiтхнув. Видно, полiцейським набридла гра в мовчанку i його трохи битиму. Але, мабуть, так, щоби не було слiдiв. Все-таки дитину катувати у двадцять першому столiттi - варварство. Ну, вiн їм однаково нiчого не скаже.
  . РОЗДIЛ Љ 8.
  лiквiдували демони. А ось виконуючий обов'язки президента Росiї Шустiн прагнув виграти президентськi вибори.
  Зiбрали пiдписи вже понад сорок кандидатiв, i очiкувалося, що рекорд України буде побитий. Що ж, це стало круто, i боротьба йшла жорстока.
  Михайло Шустiн, щоб залучити до себе додатковi голоси, дозволив торгiвлю спиртним у нiчний час, а також роз'їзних кiосках та пивом у рiзних мiсцях.
  Був пом'якшений i антитютюновий закон. Причому його пом'якшили значно, особливо в тих пунктах, де вiн особливо часто порушувався, або його було важче контролювати.
  Рекламу пива на телебачення було вирiшено повернути. Щоб приватнi газети були задоволеними, їм дозволили рекламувати спиртне та тютюн.
  Михайло Шустiн заявив про повернення низки свобод та вертикальної лiбералiзацiї.
  Зокрема, пом'якшувалися покарання за поширення легких наркотикiв та проституцiю.
  Було знову легалiзовано гральний бiзнес.
  Михайло Шустiн навiть назвав заборону на казино дурiстю.
  I що тепер хочуть вiдiгратися на доброчесних громадян Росiї. I так далi...
  Михайло Шустiн став кермувати. Зокрема цiни на горiлку знизили. I реклама пива знову з'явилася на телебаченнi. А також багато чого.
  Iшла лiбералiзацiя.
  I губернаторiв було запропоновано обирати з двадцяти одного року, незважаючи на судимостi. Що теж стало новою мiтлою, яка по-iншому вже крейди.
  Михайло Шустiн заявив:
  - Буде вам свобода та багатство!
  Заодно, зрозумiло, зростали й зарплати чиновникам та бюджетникам. А курс рубля навiть змiцнився з допомогою валютних iнтервенцiй. Багато чого робилось.
  Але й iнфляцiя, ясна рiч, пiдскочила. Михайло Шустiн знизив податки на бiдних до десяти вiдсоткiв. Але поки що не став пiднiмати для багатих. I трохи розслабився.
  Соцiальна полiтика виявилася спiрною.
  У Москвi вирiшили органiзувати новi iгри та змагання. I це справдi серйозно. Зокрема провести альтернативнi олiмпiйськi iгри. Не зважаючи на витрати.
  I iншi проекти Михайла Шустiна. Ось, наприклад, теж iдея: провести першi у свiтi змагання з лiтерболу : хто бiльше вип'є за одну хвилину горiлки! Ось тут дiйсно росiяни можуть зайняти всi призовi мiсця.
  Михайло Шустiн i сам випити не дурень! Взяв склянку горiлки в себе перекинув. I закусив чорною iкрою, одразу три ложки оприбуткував. I далi зiграв у карти у пiдкидного.
  Потiм Михайло Шустiн пробував спiвати разом iз Лепсом . Кобзона, на жаль, поки що воскресити наука не могла.
  Втiм, виконуючий обов'язки президента Росiї тремтiв вiд думки, що ще воскресять i Олександра Футiна. Адже хотiлося самому бути королем, чи царем!
  Михайла Шустiна в однiй компанiї з дiвчатами було знято, i його оточували класнi телицi.
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї висунув гасло: побудова капiталiзму з людським обличчям! I кожному чоловiковi у вiльний доступ по жiнцi!
  I це викликало приплив ентузiазму... Особливо коли Михайло Шустiн вiдновив випуск передачi "Ляльки". Тим бiльше це хороша деза. Можна показати Олексiя Кузнєцова повним дурнем. Хоча в "Ляльках" усю опозицiю можна спотворити.
  Михайло Шустiн показав себе бойовим хлопцем. I крутим лiбералом.
  Ось, наприклад, вже i цигарки, i пиво в кiосках можна продавати у будь-який час доби. I це, погодьтеся, надзвичайно круто. Шустiн знову iдеї цiкавi штовхає.
  Наприклад, платити батькам, якщо дiти вiдвiдують спортивнi секцiї. Тобто не просто тренування безкоштовнi, а ще й платять за вiдвiдування секцiї.
  Своєрiдна пропаганда здорового способу життя. I при цьому, пиво та алкоголь тепер на кожному розi. I якщо хочеш випити - то пий!
  I покурити не заважає. За марихуану покарання зменшили. Причому, посилаючись на мiжнародний досвiд та ухвалу ООН. Зокрема, вже за перевезення легких наркотикiв лише штраф без ув'язнення.
  Взагалi Михайло Шустiн внiс низку поправок до кримiнального кодексу, якi пом'якшують покарання. Особливо там, де вони були надмiрними. Зокрема, щодо злочинiв не пов'язаних iз насильством. Мовляв i тут не треба перегинати цiпок.
  Та й зґвалтування жiнок, це такий злочин, де важко зрозумiти чи було насильство, чи сама баба мужика спокусила, а потiм налаштувала заяву. Принаймнi покарання в цьому випадку пом'якшили. А ось за зґвалтування чоловiком чоловiка навiть посилили.
  Тут мудрий виконувач обов'язкiв президента Росiї звернув увагу на наслiдки. Справдi, ну трахнули жiнку, що з неї? Тiльки шкодують та люблять. А якщо чоловiка зґвалтують, то йому вже багато хто й руки не подасть. А на зонi такий i зовсiм пiвень. Нехай навiть його зґвалтували й попри злодiйськi закони!
  Михайло Шустiн також термiн згоди зменшив до чотирнадцяти рокiв. Посилаючись на те, що в Японiї вiн загалом iз тринадцяти. I що пiдлiткам краще отримувати сексуальний досвiд iз дорослими та досвiдченими людьми. I це загалом чоловiки сприйняли з розумiнням. Так своєрiдна сексуальна лiбералiзацiя.
  Водночас можна й одностатевi шлюби легалiзувати. Конституцiю завжди витлумачити юристи можуть так, як хоче президент.
  Принаймнi геї це оцiнили. I в Європi ставлення до Михайла Шустiна стало ще теплiшим.
  А ханжi нехай заткнуться. Пiсля путiнської диктатури настав час свободи.
  I розкутiсть у всьому. Зокрема, Михайлу Горбачову звели великий пам'ятник i нагородили ще зiркою героя Росiї. А ось культ особи Футiна став усихати. Його дедалi частiше критикували.
  Михайло Володимирович, як i Михайло Сергiйович, став робити ставку на велику свободу особистостi. Коли все бiльше й бiльше дозволялося. Ось, наприклад, казино? А чому б i нi? Це ще в нульовi роки за Путiна було. Тiльки в голову наступнику святенництво вдарило.
  Михайло Шустiн кинув чиновникам кiстку, тепер дозволялося їм отримувати подарунки до десяти тисяч доларiв. I це, звичайно, викликало радiсть у апарату.
  Справдi, наставали вiльнi часи. Iмперську суворiсть почала замiнювати свобода. I знову голi жiночi тiтки з'явилися на екранах.
  I не тiльки це. У армiї з'явилися законнi будинки. Кожен солдат отримав право за талони кохатися з дiвчатами. I це, ясна рiч, велике досягнення демократiї. I навiть у в'язницях, колонiях та СIЗО можна було сходити до дiвчаток. Особливо Михайло Шустiн наполягав, щоб жрицi кохання були у колонiях для неповнолiтнiх. Щоб хлопчаки не ґвалтували хлопчакiв, а були з жiнками.
  Тодi й пiвнiв не буде на зонах-малолiтках.
  Що ж, подiбне викликало теж неабияке схвалення. I водночас осуд.
  Хоча гасло Шустiна: - вертикальна лiбералiзацiя i бiльше свободи, i було популярне, особливо серед молодi. I збиралися цiлi натовпи народу, що вiтали нового виконуючого обов'язки президента Росiї!
  Михайло Шустiн, людина, яка й справдi хотiла бiльшої свободи i не тiльки для себе. Йому нехтували заборони часiв соцiалiзму. А реакцiєю на посилення лiвих позицiй став антикомунiзм у пропагандi. I вiн усе наростав...
   Шустiн, буржуй вiд мозку до кiсток, хотiв тепер класичного капiталiзму та повної свободи.
  Заодно йшов процес i врегулювання на Донбасi. Виконувач обов'язкiв президента Росiї як компромiсний варiант запропонував зменшити обсяги самоврядування в ЛНР i ДНР до рiвня, прийнятного для України. А точнiше, запропонував їм повернутися до складу України, будучи таким самим суб'єктом, як i iншi областi. Мовляв, насправдi Росiї не потрiбно бiля своїх кордонiв мати регiони з особливим статусом.
  Оскiльки сьогоднi особливий статус мають регiони в Українi, а завтра захочуть подiбного i в Росiї. А чи треба це iмперiї?
  Якщо Футiн не взяв Донбас собi, то й Шустiн, тим бiльше, не вiзьме. Та й узятий курс на зближення iз Заходом.
  Вже частково було скасовано санкцiї з обох бокiв. I сепаратистам, виконуючим обов'язки президента Росiї, прямо сказав, що стратегiчне партнерство iз Заходом для нової влади важливiше. Щодо Криму. То компромiсом могло стати вiдступлення цiєї територiї Україною за грошову компенсацiю.
  Михайло Шустiн запропонував як варiант знижки Українi на нафту i газ, в обмiн на визнання Криму. I поки що тут йшли переговори.
  Президент України зазначив, що Мiнськi угоди застарiли. А якщо так, то Україна може розчавити сепаратистiв силою, якщо тi не пiдуть на поступки.
  У ЛНР та ДНР, звичайно, були незадоволенi позицiєю нової влади. Але справдi, якщо мiркувати рацiонально, навiщо Росiї для них особливий статус? Мати на кордонi розсадник нестабiльностi.
  Михайло Шустiн повiдомив, що Росiя має територiю з надлишком, а ось населення їй не вистачає. Тож вiн усiх, хто воював проти України, прийме, i не варто побоюватися репресiй у разi повернення територiй.
  А далi вести гiбридну вiйну iз Заходом, Росiя собi дозволити не може. Тим бiльше, Футiн помер, а без нього утримати своїх сепаратистiв важко.
  I треба кiнчати холодну вiйну i йти на мир iз Заходом, поки не стало пiзно.
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї говорив простi та зрозумiлi речi. I елiта, i росiйський бiзнес це схвалювали. Багато з них були радi, що нарештi в Росiї буде новий президент. А Захiд за духом таки ближче, нiж комунiстичний Китай. Де за хабарi розстрiлюють, i багатiї тремтять вiд страху.
  Захiд однозначно перейшов на бiк Михайла Шустiна. I його активно пiдтримував...
  У Сирiї виконуючий обов'язки президента запропонував компромiс: два термiни президентовi без обнулення. Так що Асад йде, коли п'ятирiчка закiнчиться. А це вже недовго лишилося. А наступника Асаду, Росiя та США визначать разом. Тим бiльше нi Захiд, нi Росiя не хочуть перемоги iсламiстiв у Сирiї. I всi хочуть там миру та стабiльностi.
  По Афганiстану з Каспiйської флотилiї було завдано ракетного удару.
  Росiя та США домовилися там вести вiйну спiльно. I цiпок один одному в колеса не вставляти.
  На тому й вирiшили. Ось частини росiйського спецназу вже у Кабулi. Нова назрiває вiйна Пiвднi. Але на це вона вестиметься технологiчно.
  Шустiн i президент США знову поговорили телефоном i потiм обмiнялися нагородами. Михайло Шустiн нагородив президента США орденом Росiйського Орла з дiамантами, а сам теж отримав у вiдповiдь медаль пошани.
  Що говорило про зближення позицiй обох держав.
  Тепер йшлося про зачистку Афганiстану. I Росiя, i США готовi були дiяти плiч-о-плiч.
  I почалися бомбардування росiйськими лiтаками.
  Нова вiйна. Шустiн i президент США розмiрковували про розподiл сфер впливу в Афганiстанi та Сирiї. А також розмова торкнулася i протистояння з Iраном.
  Виконувач обов'язкiв росiйського президента прямо заявив, що ядерний Iран для Росiї небезпечнiший, нiж для США. I що тут є iз чим i проти чого боротися.
  У США зазначили, що не хочуть вiйни вести проти Iрану. Але якщо Росiя разом iз ними, то слiд запровадити санкцiї ООН. I що слiд скинути в Iранi владу релiгiйних фанатикiв.
  Михайло Шустiн погодився:
  - Здоровий глузд каже, що всi релiгiї, це просто казка! I не варто робити релiгiю головнiше за полiтику. Причому це стосується не лише Iсламу, а й Християнства. I глибока вiра нiкого не фарбує.
  Президент США зiзнався, що вiн у глибинi душi атеїст, але поки що США обрати президентом явного атеїста не готовi.
  Втiм, якщо у що й вiрити, то це в людський розум!
  Михайло Шустiн погодився:
  - Вiра в людський розум - найздоровiша вiра!
  Далi, обидва президенти вели розмову про дружбу i мир, i космiчну експансiю.
  Михайло Шустiн доручив Роскосмосу за чотири роки пiдготувати та провести полiт на Мiсяць. Що, загалом, громадська думка сприйняла позитивно.
  Здiйснити те, що виявилося не пiд силу СРСР. I втерти носи комунiстам. I Олексiю Кузнєцову насамперед.
  I цей мiсячний проект викликав великий iнтерес у науцi. Далi Шустiн хотiв протягом десяти, максимум, дванадцяти рокiв ще й на Марс злiтати. Що теж не могло не викликати схвалення.
  Далi, виконуючий обов'язки президента, запропонував у конституцiї заборонити обнулення термiнiв у разi прийняття поправок, i запровадити сiмдесят рокiв включно як обмежувач на можливiсть обрання в президенти. Вiк, певна рiч, на дату виборiв президента. I з тридцяти рокiв уже можна обиратися.
  Крiм того, чиновникам дозволялося мати власнiсть за кордоном та рахунки. Що говорило про те, що нова влада готова остаточно вiдкрити себе i припинити конфронтацiю.
  Що, зрештою, i заперечення не викликало. Елiта не хотiла холоднiшої вiйни.
  Усi говорили, як добре, що колишнiй президент помер. I що вiн навiть дiамантової труни не заслужив. А ось, як добре було за царя Нiколаєва Другого. I що бiлi мають дружити з бiлими!
  Останнє, загалом, вiрно!
  Хоча i з чорними та жовтими дружити теж треба. Адже планета в нас одна.
  Китай заявив, що також рухатиметься шляхом демократiї, що голова не пiде на четвертий термiн. Тим бiльше, свiт стає безпечнiшим, i полiтична свiтова глобалiзацiя неминуча.
  З цим начебто всi погодилися... Президент Бiлорусiї заявив, що будуть у листопадi вибори президента, в яких вiн не братиме участi. I все прийде до свободи та демократiї.
  Загалом свiт швидко змiнювався.
  В Iранi був уже iнший президент, молодший i зухвалiший за його попередника. I, зрозумiло, йому не хотiлося бути пiд кимось. I Росiйськi спецслужби запропонували йому усунути режим iсламiстiв i так далi...
  Зрозумiло, у своїх iнтересах. I це ставало активнiшою полiтикою.
  Вiдносини мiж Росiєю та США стали переживати дружнiй злiт. Пiшов обмiн делегацiями та вiзитами доброї волi. I дiвчата танцювали та танцювали.
  Наставали часи подiбнi до Горбачевських. Коли вiдроджувалась дружба великих держав. I багато тепер було комплiментiв на адресу один одного.
  На Заходi Горбачов був популярним. Ось Єльцин уже негаразд. I розстрiл парламенту, i вiйна в Чечнi охолодили щодо нього вiдносини у ЗМI. А позицiя Росiї щодо Сербiї та Iраку вiдштовхнула й уряди. Багато хто навiть у дев'яностi роки почав говорити, що комунiсти, можливо, були б i краще. I що комунiсти теж є рiзнi.
  I що саме реакцiйний Єльцин завадив трансформувати комунiстiв у соцiал-демократiв. У будь-якому випадку , епоха Футiна загострила вiдносини до краю. I всi так на Заходi радiли, коли в Росiї змiнилася влада.
  I вiдносини мiж Росiєю та Заходом стали виходити на iнший рiвень. Президент Бiлорусiї зрозумiв, що його час минув, i вирiшив пiти, доки не стало гiрше. Це ще за колишнього президента можна було б розраховувати якось утриматися, чи термiни собi обнулити. Але в даний момент таке вже не проходило!
  З решти лiдерiв поки що залишалося вiдкритим питання з iншим довгожителем, президентом Таджикистану. Але вiн з Америкою бiльш-менш лагодив i мав усi шанси побити рекорд перебування при владi. Тож загалом йшла консолiдацiя бiлого свiту.
  США та Росiя дуже швидко зблизилися. I дуже багато хто дивувався, до чого було стiльки часу конфлiктувати. Адже свiт один, i ядерна вiйна - самогубство.
  Новий мiнiстр закордонних справ Росiї був дуже спритним дипломатом, i всiх зумiв умовити. I Росiя, i США лише виграли вiд цього. Мiнiстр умiв i вашим, i нашим.
  Росiя не сварилася з Китаєм, але разом iз США його пригальмовувала. I це було серйозним перебiгом.
  Михайло Шустiн, тим часом, теж дещо зробив. Зокрема, домовився про купiвлю у США кiлькох кораблiв та пари лiнкорiв. Що загалом було круто. I стосунки з Америкою стали ще теплiшими. В Афганiстанi провели росiйськi та американськi спецслужби операцiю та обезголовили талiбiв. Заодно i стравили їх iз IДIЛ. Тож робота пiшла активна.
  Шустiн виступав за приєднання Росiї до великої сiмки. I США пiдтримали таку пропозицiю. Йшли розмови про розширення НАТО на схiд. Виконувач обов'язкiв президента Росiї пропонував включити i Росiю, i Бiлорусь, i Україну в цей блок.
  Тут, загалом, у країнах були проти. I розширення зони вiльної торгiвлi, i вiдкритi кордони. Розширити Євросоюз i на Захiд, i на Схiд дуже прогресивна iдея!
  Президент США та Шустiн знову зустрiлися на нагородженнi. Обнялися... Пiсля чого Шустiн запропонував включити до НАТО всi країни СНД, а також Японiю. I це викликало бурхливi оплески.
  Активнiсть Шустiна на мiжнароднiй аренi призвела до зростання рейтингу виконувача обов'язкiв президента Росiї. Люди втомилися вiд постiйної конфронтацiї iз Заходом та гонки озброєнь. Як за часiв Горбачова, народ полюбив Америку. I цього разу, це могло виявитися мiцнiшим. Так у безперспективностi холодної вiйни переконалися тепер дуже багато.
  Загалом справдилися прогнози: дракон помер i настало потеплiння у вiдносинах iз Заходом.
  I багато хто навiть шкодував, що дракона не замочили ще ранiше. I що краще було б йому взагалi не народитись!
  Вiдносини iз Заходом налагоджувалися... Прибув i Римський Папа до Москви...
  Франциск Перший мав розмову i з виконувачем обов'язкiв президента Росiї, з рук якого отримав орден Андрiя Первозванного. I потiм була й зустрiч iз патрiархом Кирилом. Досить, до речi, тепла. I католики, i православнi присягалися у дружбi та єдностi у Христi.
  I було все досить мирно. Вiруючi цiлувалися та браталися. А християнам не належить смiтитись.
  Iшов обмiн подарунками. I православнi, i католики уклали союзний договiр та угоду про дружбу, мир та спiвпрацю.
  Потiм Патрiарх та Римський тато демонстративно омили ноги один одному.
  Було ухвалено й деякi цiкавi рiшення. 25 грудня в Росiї став вихiдним та святковим днем. Що, ясна рiч, народ схвалив. Православнi та католики домовилися паску вiдзначати разом. I що вiруючi i тiй, i iншiй конфесiї абсолютно рiвнi з прав. Також Римський Папа та Патрiарх, це рiднi брати тепер у Христi.
  Було прийнято й iнше, дуже прогресивне, i в дусi двадцять першого столiття рiшення: жiнка тепер уже могла стати священиком. I це було iсторичне рiшення.
  Справдi, перед Богом усi рiвнi? Зрозумiло рiвнi: немає нi юдея, нi еллiна. А жiнка має душу? Зрозумiло їсти! I що вона не дорiвнює чоловiковi в очах Бога?
  Ну, а в Переказi та Письмi завжди можна пiдiбрати потрiбнi тексти. Тим бiльше, чи були жiнки-пророчицi? Да були! А чому не можуть бути священиками? I не лише нижчої ланки. Може, настане час, коли Ватикан доросте до першого Римського Папи жiночої статi. I Патрiархом також стане жiнка?
  У всякому разi, жiнка на тронi була навiть у середнi вiки. То чому їм не бути служителями культу?
  Але поки що, обережно дозволили бути жiнкам, служителями лише нижчої ланки. Але лиха бiда почало.
  Михайло Шустiн дуже впевнено висловився, що кiнця свiту не буде, i людство ще злiтає до зiрок i долетить до краю всесвiту. I що нова Росiйська влада не ставитиме себе вищою, нiж людство. I що треба бути мiжнародними за iдеєю.
  Так що зближення пiшло... Римський Папа та Патрiарх помили один одному ноги, але не тiльки. Потiм вони вимили ноги й першiй дiвчинi iсторiя Росiйської Православної церкви, прийняла сан священика. I це треба сказати радiсну подiю для всiєї планети Земля та Християнського свiту.
  А босi нiжки у дiвчини помити дуже приємне заняття. Римський Папа , Франциск Перший зауважив, що можливо у Ватиканi вiдмовляться вiд принципу довiчного обрання пап, i кожнi сiм рокiв будуть на спецiальному соборi кардиналiв проводити перевибори.
  Патрiарх Кирило зазначив, що може, те саме буде i в них. I що будуть змiни багато в чому.
  Зокрема, Рiздвяну посаду вирiшили скасувати. Його мало хто дотримується. Та й немає сенсу.
  Рiздво - це свiтле свято, i навiщо людей мучити постами? Не кажучи про те, щоб зробити Православ'я привабливiшим для мусульман.
  На особистiй зустрiчi Римського Папи, Патрiарха та виконуючого обов'язки президента всi троє висловили стурбованiсть експансiєю Iсламу.
  Зокрема, чисельнiсть мусульман зростає значно швидше, нiж у християн. I головне, мусульмани куди бiльш фанатичнi та серйозно ставляться до цього.
  Михайло Шустiн зазначив:
  -Потрiбно розумнi книги писати та доводити, що Християнська релiгiя правильнiша, i фiльми знiмати!
  Франциск Перший зiтхнув i вiдповiв:
  - Робимо це. Але мусульмани просто не читають або їм забороняють дивитися фiльми. Крiм того, в Iсламi уявлення про рай привабливiше!
  Патрiарх Кирило кивнув:
  - Так, у них рай, як мiльярдер на курортi. У цьому планi, особливо у планi привабливостi для молодих чоловiкiв, ми чудово програємо!
  Виконуючий обов'язки президента, Михайло Шустiн вiдповiдно кивнув:
  - Так, не вмiєте ви гарно обiцяти, а треба! Треба активнiше показувати рай, i малювати його максимально привабливо для простої людини. Щоб i в нас були бенкети, гареми, палаци i навiть комп'ютери! I багато iншого!
  Патрiарх та Римський Папа хором вiдповiли:
  - Постараємось рухатися в ногу з часом. Не гальмувати, i в той же час не надто бiгти за секундною стрiлкою!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї зазначив:
  - Релiгiя має вiдповiдати поставленим завданням. Не бути опiумом для народу. I не старiти. Важко, наприклад, зрозумiти сучаснiй людинi, навiщо Всевишньому Боговi свiчки?
  Патрiарх Кирило зауважив:
  - Цi свiчки потрiбнi не Богу, а самим вiруючим, щоб через них висловити свою любов до Всевишнього Творця. Так коли свiчка горить, на вогонь легше зосередиться. I легше купити свiчку, нiж щось потрiбнiше, фундаментальне в життi зробити.
  Михайло Шустiн додав:
  - Так , свiчку легше купити, нiж кинути курити!
  Франциск Першим зiтхнувши помiтив i зiзнався:
  - Менi теж не дуже хотiлося перед чорними ставати на колiна. Але це не Боговi потрiбно, а нам самим, щоб упокорити свою гординю.
  Патрiарх Кирило суворо промовив:
  - Ну, це вже перегин. На колiна треба вставати тiльки перед Богом... або перед святими iконами.
  Римський Папа зауважив:
  - Той, хто пережив народження згори - вже святий! Точнiше, всi, хто перебуває у Христi, святi.
  Патрiарх погодився:
  - За Бiблiєю так воно i є. А з iншого боку, тiльки Всевишнiй Святий! I тут уже можна по-рiзному Святе Письмо трактувати.
  Михайло Шустiн зауважив:
  - Я вирiшив дати протестантам бiльше свободи. Зокрема, дозволити знову дiяльнiсть Свiдкам Єгови.
  Франциск Перший погодився:
  - Нехай будуть i Свiдки Єгови. На те й щука у ставку, щоб карась не дрiмав!
  Кирило заперечив:
  - Навiщо зайва брехня?
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї кивнув:
  - Щоб усе було по честi. Тим бiльше, Свiдки Єгови, це зразкова вiра щодо мiсiонерської роботи. I нам слiд вчитися. I католикам , i православним!
  Римський Папа кивнув:
  - Ми навчатимемося всьому хорошому.
  Патрiарх погодився:
  - Тому, що ефективно, не грiх i у ворога повчитися! Хоча, чи не вчимося ми у Сатани?
  Виконуючий обов'язки президента Росiї, Михайло Шустiн зазначив:
  - А Сатана, вiн хоч їсти?
  Римський Папа зiтхнув i вiдповiв:
  - Дивлячись на наш свiт, у iснуваннi Господа Бога ще можна сумнiватися, а Диявол на поверхнi кожної речi!
  Патрiарх заперечив:
  - Ну, не варто так похмуро. Свiт змiнюється на краще. З'явилися, нарештi, смартфони, та iнтернет... I взагалi, життя змiнюватиметься на краще, нехай навiть i зигзагами!
  Михайло Шустiн iз цим погодився:
  - Так , часи iншi ... I коронавiрус не такий смертельний, як iспанка, особливо для китайцiв. I вакцину створили швидко - до чого сягнув прогрес!
  Кирило посмiхнувся i вiдповiв:
  - До небачених чудес! Отже, не треба засмучуватися. Ми ще будемо на Марсi.
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї кивнув:
  - Ось я хочу врятувати людство! Щоб не згорiти нам у ядернiй пожежi вiйни.
  Римський тато вiдповiв прямо:
  - Я закликаю вiруючих католикiв голосувати за вас. Нам комунiста-атеїста не треба.
  Патрiарх Кирило пiдтвердив:
  - I я також, закликаю вiруючий голосувати за вас. Хоча, ви майже атеїст!
  Глава Росiї Шустiн усмiхнувшись, запитав:
  - А ви не атеїст?
  Патрiарх Кирило знизав плечима i помiтив:
  - Я у своєму життi бачив Бога покровителя i пiднявся високо. По лiнiї церкви на саму вершину. I здоров'ям Всевишнiй мене не образив, незважаючи на поважнi роки. Чому менi не вiрити в Бога?
  Михайло Шустiн кивнув:
  - Ну, якщо так рахувати, то... Я теж вiрю у Всевишнього Бога! Вже виконуючий обов'язки царя, а хотiв би бути i самим царем-батюшкою.
  Римський Папа зауважив:
  - Ти мудрий, що не продовжив конфронтацiю, затiяну попередником. Цей хлопець мав патологiчну ненависть до Заходу. А ви мудрий правитель Росiї! I сподiваюся, нашi стосунки не зiпсуються. Хоча ми пам'ятаємо часи з Єльциним, коли добросусiдськi вiдносини закiнчилися жорстоким конфлiктом!
  Михайло Шустiн iз зiтханням вiдповiв:
  - Було таке! Але я вiрю, лихо не повториться!
  I три правителi, i двi церкви, потиснули один одному руки.
  Завершилася перевiрка пiдписних листiв, i зареєстровано у Росiї п'ятдесят вiсiм кандидатiв у президенти. I це є абсолютний рекорд. Ну що ж, у добрi вибори.
  Дуже цiкава, обiцяє бути, президентська кампанiя.
  . РОЗДIЛ Љ 9.
  Амелiна билася з чорною коброю. Бiй обiцяв не надто великий дохiд. Чорна кобра не така велика, як Монiка, але швидша i технiчнiша.
  Теж мала титули, за очками перемагала Монiку. Ну, зважаючи на те, що Амелiна кiлька раундiв вiддала, дехто ставив i на афроамериканку. I деякi грошi на тоталiзаторi можна було б виграти. I бiй особливий: дванадцять раундiв та титульний.
  Амелiну масажували юнаки. Вона мускулиста, велика, засмагла лежала, i її м'яли руками гарнi, молодi, спортивнi чоловiки.
  I це дуже приємно. Їх четверо i жiнку-богатиря масажують з голови до п'ят.
  Амелiна лежить собi i думає. Ось, наприклад, чи справдi в пеклi краще, нiж на планетi Земля? Щодо раю у неї теж були сумнiви. Абсолютна заборона на грiх робить вiчнiсть нудною. Тебе навiть чоловiки не полопають . I це погано. А зараз її тiло ловить тотальну насолоду.
  Амелiна навiть заспiвала:
  - Хоч тiло, без душi не тiло,
  Але як слабка душа без тiла!
  М'язи в Амелiн дуже рельєфнi i жорсткi. I спини, i преса, i рук, i нiг. I її босi пiдошви мнуть руки сильного, спортивного хлопця.
  Амелiна подумала, а що буде праведнику, якщо вiн у раю лається матом? Що, його одразу ж кинуть в озеро вогняне та сiрчане, чи спершу просто випоруть? Чи ще припалять босi п'яти розпеченим залiзом, i ламатимуть сталевими щипцями ребра?
  Амелiна представила себе висить нагою на дибi й батогом. I їй стало так приємно, що вона навiть хтиво застогнала.
  А якщо ще й полум'я лизне босу, круглу, рожеву п'яту гарної жiнки? Адже це взагалi буде супер!
  Але час поєдинку настає. Чорна кобра виходить першою. Вона, як i належить афроамериканцi, дуже мускулиста i струнка, а шкiра немов вугiлля. Волосся коротко пiдстрижене i кучеряве. Обличчя мужнє i досить гарне.
  Ноги у чорної войовницi босi. Двоє бiлих, свiтловолосих хлопчикiв несуть кошики i кидають чорнiй кобри пiд ноги, дуже гарної форми, пелюстки троянд. За ними рухаються ще двi дiвчини. Також голоногi, в коротких спiдницях, але тулуб прикривають лати, а в руках топiрцi. У дiвчат волосся свiтле, але явно фарбоване.
  Дiвчата крокують, немов маршуючи - нога в ногу.
  Чорна кобра вилiзла на ринг, точнiше, заскочила. I вклонилася публiцi.
  Вона виглядала дуже швидкою та отруйною.
  Наступний вихiд Амелiн. Вона думала, що вийде просто пiд гiмн США та одна. Але з'явився цей нав'язливий хлопчик-демон Олег. I довелося йти разом iз ним.
  Втiм, у чорної кобри теж була пара хлопчикiв у шортах. Щоправда, не босих, а в сандалях. А Олег весь час хизується голими, рожевими, трохи припиленими п'ятами. Немов жебрак. Зате дуже пристойно босими пальчиками своїх ног метає кинджали. I це справляє враження.
  Амелiна йшла, гордо розправивши плечi. Вибрала на трибунi дiвчинку симпатичнiшу, i подарувала їй дзеркальнi окуляри. Це її традицiя. Щоправда, вона її не сама вигадала. А наслiдувала одного з бiйцiв реслiнгу. До речi, можна було i там битися.
  Але в таких боях, коли в тебе на руках рукавички - б'єшся по-справжньому. А в реслiнгу бiльшiсть боїв постановочнi. Хоча, бувають часом i винятки. В цьому випадку - це жорстоко!
  Амелiна йшла, впевнено ступаючи босими ногами. А Олег прихопив iз собою кошик i кидав їй пiд нижнi кiнцiвки пелюстки фiалок. Вони приємно лоскотали голi п'яти молодої жiнки.
  Амелiна також легко заскочила на ринг. I стала проти суперницi. Цього разу вже чорна кобра була трохи нижче i трохи легша за Амелiну.
  Сили були близькi, як i ставки. Хоча руда була, у разi, лiдером.
  А якби не вiддала кiлька раундiв блондинцi Монiцi, то її перевага за ставками була б взагалi безперечною.
  Її конкурентка перемагала за очками Монiку та мала деякi дрiбнi титули. I була другою на нацiональному чемпiонатi США - це круто. Щоправда, за найпрестижнiшою версiєю. А рiзних версiй у єдиноборствах багато.
  Амелiна, поки що чемпiонка Нью-Йорка, i захищатиме свiй титул.
  Пiсля перерахувань боїв - бiля чорної кобри лише двi поразки, пролунав гонг.
  Бiй дванадцять раундiв i, звичайно, на трусах та грудях у обох учасниць назви фiрм.
  Так що про швидкий нокаут i мови бути не може. Чорна кобра молодша за Амелiну, їй рокiв двадцять п'ять. I вона має тонку талiю, i добре б'ється ногами. Чим, наприклад, Монiка не вирiзнялася.
  I ось чорна кобра провела сильний удар Амелiнi в корпус. Та його зустрiла пресом. I вiдчула сильний вплив, незважаючи на все своє прокачування.
  Амелiна вiдповiла. Кобра взяла на блок. Згодом чорна дiвчина провела комбiнацiю руками. I дуже швидку. Амелiна взяла на блок i вiдповiла комбiнацiєю. I теж потрапила на захист. Пiсля чого обидвi войовницi стали фехтувати лiвими джебами. Поки що бiй йшов на рiвних. Пiсля цього вони включили в удар i ноги. Знову по нулях.
  Амелiна все ж таки була кiлограмiв на десять важча, i в швидкостi не поступалася. А вдарити руда могла дуже сильно.
  Пiсля першого раунду вони розiйшлися.
  Олег, зустрiвши в кутку Амелiну, зауважив:
  - Вона рухається так швидко, як i ти!
  Руда впевнено вiдповiла:
  - Я ще не включила надшвидкiсть.
  Другий раунд чорна войовниця розпочала активно. Вона розмахувалася i лупцювала ногами. Але Амелiна з такою силою зарядила на зустрiч, що хоч кобра i пiдставила рукавичку, але впала.
  Оскiльки удар був, то реферi вiдрахував нокдаун. I це означало, що Амелина повела у рахунку. Чорна войовниця стала активно пробивати руками. Але пропустила назустрiч i мало не впала. Але все одно було вражена.
  Але Амелiна не поспiшала. Реклама, i є реклама. Плюс ще пускають ролики мiж раундами.
  Олег з усмiшкою кивнув:
  - Тепер ти сильнiший. Може, вiддаси третiй раунд?
  Руда знизала плечима:
  -Подивимось.
  Чорна кобра сама пiшла в наступ i влаштувала неабиякий спурт.
  Вона махала так вiдчайдушно, що кiлька разiв зачепила Амелiну. Не витримавши, руда спiймала її назустрiч i наче рукавичкою в пiдборiддя.
  Чорна кобра впала. Щоправда, швидко пiдвелася, але реферi знову вiдрахував їй нокдаун.
  Пiсля чого вона трохи заспокоїлася i стала обережнiшою.
  Пiсля третього раунду Олег впевнено сказав:
  - Ти змiцнила перевагу!
  Амелiна кивнула i помiтила:
  - Це дiвчисько дуже хорт!
  Хлопчик-демон кивнув:
  - Не на прогулянку вийшли.
  Четвертий раунд обидвi войовницi провели обережно. Ну чорна кобра зрозумiло чому. Але й Амелiна вiдпрацьовувала рекламу i не поспiшала. А на рекламi прибутки чималi.
  Олег пiсля раунду з посмiшкою запитав:
  - Ти заснула?
  Руда хихикнула:
  - Так прокукарекай!
  У п'ятому раундi чорна кобра знову пiшла вперед. I знову почала махати своїми босими i дуже стрiмкими ногами. Амелiна вирiшила вiддати їй цей раунд i майже не вiдповiдала. Треба таки пiдтримати iнтригу. I взагалi, невигiдно бути у букмекерiв безперечним фаворитом - на ставках тодi майже нiчого не заробиш. Хiба що сама ляжеш.
  Але коли ти не маєш поразок, дуже важливо мати непереможну серiю.
  Тодi в тебе зовсiм iншi особливi гонорари.
  Олег хихикнув їй:
  - Спиш?
  Амелiна гаркнула:
  - Присплю перемогу!
  У шостому раундi чорна кобра стала ще активнiшою, її ноги, наче пропелер. I їй вдалося потрапити гомiлки i розбити губу Амелiнi. Та люто пробила лоукiк . Змусила впасти вiд удару. I знову вiдрахував реферiнокдаун.
  Чорна кобра знову намагалася атакувати. Але знову отримала та зiгнулася. Амелiна не стала добивати, хоч i добре потрапила. Так що реферi мало не зупинив бiй. Але чорна кобра змогла продовжувати.
  I знову розiйшлися.
  Олег зазначив iз посмiшкою:
  - Добре ти її приклала! Може, в наступному раундi буде точка?
  Амелiна похитала головою:
  - Я поставила на дев'яту.
  Хлопчик-демон, зобразивши подив, запитав:
  - А чому не дванадцятий?
  Амелiна вiдповiла з посмiшкою:
  - Саме мiнiмум реклами вiдпрацюємо на дев'ятий. А якщо вони хочуть бiльшого, то хай платять додатково!
  Сьомий раунд пройшов обережно. Чорна кобра не поспiшала. I в неї явно хворiла печiнка. Амелiна все-таки кiлька разiв врiзала їй рукою в рукавичцi по головi i один раз несильно ногою. А то публiка вже почала свистiти.
  Коли вона пiшла у кут, Олег зазначив:
  - Ти контролюєш ринг.
  Амелiна iз цим погодилася:
  - Зрозумiло. Все йде за планом.
  Хлопчик-демон хихикнув:
  - Ну прямо, як у КНДР!
  Восьмий раунд чорна кобра розпочала агресивно. Вона програвала по окулярах, i намагалася взяти нагору. Потрiбно вiдiграватись. Амелiна поводилася обережно. Або приймала на блок, або ухилялася. Але пiд кiнець спритно спiймала чорну кобру назустрiч i розбила їй носа. У войовницi-афроамериканцi потекла кров. I важко дихання. Вона, незважаючи, на активнiсть, тому що слiдує по Амелiнi i не потрапила. Тож руда могла бути задоволена.
  Олег, з посмiшкою справжнього дияволенка, сказав:
  - Ти ведеш дуже впевнено. Значить у наступному буде точка?
  Амелiна кивнула:
  - Так, я вже зголоднiла. Хочу пiци з сиром та грибами!
  Хлопчик-демон кивнув:
  - Дуже гарна пiца для нас буде!
  У дев'ятому раундi чорна кобра, продовжуючи програвати по очках, все ж таки пiшла вперед. Але дихала у своїй важко. Амелiна готова. Користуючись тим, що противниця втомилася, вона дуже сильним ударом провела ногою в голову. Хоча кобра i пiдставила рукавичку, але все одно впала. I реферi вiдрахував нокдаун.
  Проте кобра пiдвелася.
  Амелiна пiшла на її добивання. Вона почала кидати комбiнацiї i руками, i ногами. Точно влучила рукавичкою у скроню. Її суперниця впала. Але зусиллям волi кобра знову пiднялася. I виявила готовнiсть продовжувати бiй.
  Амелiна посмiхнулася. I почала бити ногами. Вiд удару в голову, трохи пом'якшеного рукавичками, кобра знову впала, але змогла схопитися.
  Час iде, i ставка могла зникнути.
  Вивернувши ногу пiд неправильним кутом, Амелiна прослизнула повз рукавички i потрапила голою п'ятою в печiнку. Вiд такого удару вже не встають.
  I чорна кобра забилась у судомах. Реферi дав вiдмах бою.
  I до кобри одразу пiдбiг лiкар. I їй одягли на обличчя кисневу маску.
  А Амелiнi реферi пiдняв руку.
  Публiка не iснувала . Знову руда здобула дуже ефектну перемогу нокаутом, а це так заводить публiку. I лунають бурхливi оплески. I вручають Амелiнi лавровий вiнок i чек на п'ятдесят тисяч доларiв. Не дуже багато, але ще реклама та тоталiзатор.
  Руда залишає арену з гордо пiднятою головою. Отака у неї чудова перемога.
  Пiсля чого можна i повечеряти. Перед боєм, зрозумiло, наповнювати шлунок погано. А потiм можна буде й душу прийняти.
  Втiм, нi... Спочатку Амелiна якраз прийняла душ, змила з себе пiт. А потiм узяла i вирушила до кафетерiї.
  Там на неї вже чекав Олег. Можна й справдi пiдкрiпитися. Ось уже двi пiци готовi. У них i гриби, i помiдори, i сир, i ковбаса хороша рiч. I до неї коктейль iз шоколадом.
  Хлопчик i молода жiнка, не поспiшаючи, почали їсти.
  Олег, скеляючи перлиннi зубки, якi за тисячу рокiв не втратили блиску, зазначив:
  - Хороша їжа! Так! Так! Так!
  Амелiна кивнула i помiтила:
  - Але ж ти за столiття пробував i не таке?
  Хлопчик-демон кивнув:
  - Пробував, так. I дуже рiзнi страви. Наприклад, в iнших свiтах дуже смачнi речi є. Причому, наприклад, суп iз черепашки з алмазним панцирем далеко не найекзотичнiше.
  Амелiнi стало цiкаво:
  - А якi там є страви?
  Олег iз м'ясоїдною посмiшкою вiдповiв:
  - Якщо старшi демони дозволять, ми з тобою погуляємо i iншими свiтами. I вiдвiдаємо Пекло. Все тобi буде!
  Прикiнчивши пiцу, хлопчик-демон вiдкланявся i зник.
  А Амелiна вiдчула в собi сильну сонливiсть. I вирушила,
  на диван. Там прямо ось так, в одному бiкiнi не ховаючись, заснула. Вона була вимотана.
  Їй снилося щось таке...
  Наче вона принцеса одного королiвства. Дуже молода, рокiв шiстнадцяти. I скаче на конi. Але настрiй не найрадiснiший. Її хочуть видати замiж за старого iз сусiднього царства. А в неї є своє кохання. Теж юний, рокiв шiстнадцяти пастушок. Дуже гарний пiдлiток, з нiжним, як у дiвчини обличчям, i свiтлим, довгим волоссям.
  I вона скаче до нього. Зрозумiло, принцеса не може вийти за простолюдина. Але кохання почуття сильне, i йому не накажеш.
  Амелiна пiд'їхала до стада. Ось її хлопець у серцях пiдганяє батогом овець.
  Вiн невисокого зросту, у шортиках та босонiж. Можна дати з вигляду рокiв взагалi чотирнадцять-тринадцять - зовсiм ще хлопчик.
  А той, кому хочуть вiддати Амелiну за дружину, глибокий старий.
  Лисий, з рiдкою сивою бородою, iз вставними золотими зубами. Огидний старий. I рокiв йому вже вiсiмдесят шiсть. Може, тому Амелiна й не стала втiкати вiд вiнця. Трохи помучуєшся i станеш королевою вдовою. А король, хоч гидкий i старий, але дуже багатий, i в нього велике королiвство iз заморськими колонiями. Майже iмперiя.
  I, головне, немає синiв. Отже, вона може стати правителькою величезної держави.
  Амелiнi всього лише шiстнадцять рокiв, але вона дiвчинка дуже розумна.
  Але, зрозумiло, як своє перше, юне кохання забути.
  Вона зiскочила з коня. I кинулася хлопчику не шию. Вони обнялися i почали цiлуватися... Чистi такi, молодi...
  Потiм Амелiна скинула туфельки та панчохи, пробувала ходити травою. Травинки кололи її нiжнi ноги.
  Юнак-пастух Сiд з усмiшкою помiтив:
  - Нашi дiвчата влiтку весь час бiгають босонiж, а ти така блiда!
  Амелiна зiтхнувши вiдповiла:
  - Засмагла шкiра вважається ознакою низького походження! А ось ти шкiрою темний, а волосся у тебе майже як снiг!
  Хлопець кивнув:
  - Це , гарно!
  Вони ще трохи пройшлися. Потiм принцеса натяг панчохи та туфлi, промовила:
  - Незабаром весiлля з королем Картаусом . Вiн старий i хворий. Коли я стану вдовою, то вiзьму тебе до палацу!
  Сiд з боязкою надiєю запитав:
  - I ми одружимося?
  Амелiна знизала плечима:
  - Не знаю! Я стану вдовою королевою. Але доведеться вiдбивати свою владу вiд родичiв Картауса . Якщо мiй трон змiцнитись, то я вчиню, як захочу!
  Поцiлувавшись на прощання, молодi закоханi розлучилися.
  Амелiна помчала до свого замку. Вона дуже розумна дiвчина. I бачила, що шлюб вiдкриває їй величезнi можливостi. Але лягти в лiжко зi старим, так гидко. Уявити, що з ним доведеться цiлуватися.
  Амелiна важко зiтхнула.
  I заспiвала, щоб скрасити бiль:
  Пофарбований космос, чорне похмуре свiтло,
  I, здається, що зiрки потьмянiли на орбiтах!
  Менi хочеться кохання, у вiдповiдь я чую - нi,
  Серця закоханих у брязкiт розбитi!
  
  Молю тебе, мiй принц, до мене прийди,
  Я виплакала у горi океани слiз!
  Всi ланцюги забобонiв розiрви,
  Хочу, щоб народу правду ти донiс!
  
  Любов важливiша за обов'язок i корон,
  Якщо треба тобi - я зраджу вiтчизнi!
  I посаджу коханого на трон,
  Адже для мене, мiй принц, дорожчий за життя!
  Так, вона справдi його любить. Хлопчик дуже гарний, хоча дещо iнфантильна у нього зовнiшнiсть. Але, дiйсно, краса. Проте босоногих пастушок ще розумний. I вмiє дуже добре складати. Вiн зараз жене овець, i своїм чистим, повнозвучним голосом спiває, i його трель, немов у солов'я;
  Шум чудової пристрастi в берегах,
  Рiчки, де кров бурхливим потоком!
  Обрушить вал зiрок у хмарах,
  Iскря, знаменням чудовим!
  
  Ти, як богиня для мене,
  З палаючою в темрявi душею!
  Сильнiше , нiж життя тебе кохаючи,
  Свiй свiт я осяяв мрiєю!
  
  Тебе прекраснiше у свiтi немає,
  Всесвiтнiй iдеал!
  Помру в бою в кольорi рокiв,
  Свiй рок я зустрiв!
  
  Любовi невгасиме свiтло,
  I блиск твоїх очей!
  Прийшли красуня привiт,
  Не сплю у сльозах ночей!
  Так, гарно вiн спiває. Голi пiдошви хлопчика тепер ступають гострими каменями дороги. Вони пружнi, огрубiлi. Хлопець босонiж ходив iз самого народження. Тут зими досить м'якi. I можна не взутися навiть узимку.
  I тому Сiд навiть не морщиться, коли його голi п'яти ступають на гостре камiння. Хлопчик лише посмiхається. Точнiше не хлопчик, а хлопець. Гарненький, якого люблять дiвчата.
  Але, ясна рiч, його захоплює принцеса. Дивно, дiвчина i дуже багата, знатна, юна i надзвичайно красива. Її мiдно-червоне волосся,
  такi яскравi, що будь-кого зведуть з розуму.
  Тут i серце, i розум у повнiй згодi. I ти хочеш на нiй одружитися i з любовi, i з розуму.
  Ну, що ж, поки суть i справа, батько принцеси Дурiмон , швидше
  поспiшив зiграти весiлля.
  Зрозумiло, вона була пишною. Картаус навiть наказав влаштувати,
  з цiєї нагоди лицарський турнiр.
  З'їхалися лицарi з рiзних країн. Їх було багато. Але бої йшли кубковою системою.
  Сам король Картаус дуже любив гладiаторськi бої. Для цього старого вони були втiхою.
  Було названо i приз: цiлий мiшок золота та звання головного охоронця для майбутньої королеви Амелiни.
  На величезному стадiонi стали з'їжджатися до бою лицарi. Серед них Амелiна звернула увагу на одного. Вiн був якийсь маленький, наче дитина в обладунках. I в неї затремтiло серце.
  Хоча за забралом i не видно обличчя, Амелiнi здалося, що в цьому маленькому лицарi є щось знайоме.
  Бiйцi з'їжджалися i роз'їжджалися одночасно. Проти маленького лицаря в бiлих обладунках, був справжнiй гiгант у чорних.
  Амелiна дуже турбувалася за хлопчика в обладунках. Чи встоїть вiн?
  Але рицарi роз'їхалися в рiзнi боки. I потiм почала з'їжджатися, пришпорюючи коней. I помчали на зустрiч один одному. Здавалося, чорний гiгант розчавить хлопця. Але той спритно пiшов вiд вiстря списа, i вклавши весь корпус, вдарив у забрало. Противник полетiв iз коня.
  Амелiна видихнула, i сказала:
  - Молодець, хлопче!
  Перший бiй вiдiграв. Хоча деякi лицарi з'їжджалися вдруге. Але не бiльше трьох разiв, пiсля чого вiддавали перемогу за очками.
  Тут, звiсно, можуть i зловживання.
  Потiм другий тур змагань. Противник у лицаря в бiлих обладунках тепер не такий великий, але спритний, у червоних латах. Все одно, молодий вiзавi набагато менше.
  Амелiна молиться за цього лицаря. I навiть хотiла стати на колiна.
  Але вони знову з'їжджаються. I розганяються до великої швидкостi. Червоний лицар цiлиться в забрало. Але воїн у бiлому спритно йде. I потрапляє до центру щита. I збиває його знов iз великим задоволенням. Той падає. Публiка трiумфує.
  Бiльшiсть пар визначила переможця. Але деякi досi б'ються.
  Ось з'їхалися вдруге. I знову зiткнення, i сиплються iскри. I падають вершники.
  Звучить гонг... I втретє з'їжджаються останнi пари. Багато збитих iз коней. Декого i покалiчило. Так, без жертв не обiйшлося.
  Потiм пiвгодини вiдпочинку. Лицарi перекусили, попили води, квасу та вина. I знову у бiй.
  Знов вершники взяли i роз'їхалися. У рiзнi боки. Проти бiлого маленького лицаря, великий боєць у жовтих обладунках. Вони знову готовi збивати один одного. Хлопчик з одного боку, i дорослий з iншого.
  I ось вони знову з'їжджаються.
  Конячка, начебто невелика у бiлого лицаря, але дуже швидка. Вiдбувається форсоване зближення.
  Амелiна взяла i прошепотiла:
  - Стогiн йде по всiй землi,
  Де ж лицар хоробрий де!
  Хлопчик-лицар знову дуже спритно йде i б'є жовтого лицаря у центр щита. Спис зламався, розсипався в потерть. Але досвiдчений борiн у жовтих обладунках зумiв якось усидiти в сiдлi.
  Довелося роз'їхатися i знову чекати на можливiсть один одного таранити. Обидвi сторони напруженi. Вони вiдчувають силу. Барон дуже сильний боєць i рази, як мiнiмум у два, важчi за хлопчика. Але той такий спритний.
  Ось вони знову з'їжджаються. I пацан б'є п'ятами по крупу. I ось хлопчик пiрнає i його спис знаходить забрало. Такий удар просто чарiвний. I вiзавi пацана падає.
  Перемога! Цього разу не така вже й легка.
  Слiд пауза. Лицарi та їхнi конi вiдпочивають. Потрiбно завершити турнiр одного дня, що дуже непросто.
  Проти хлопчика битиметься по жеребу граф у фiолетових обладунках. Це також дуже серйозний противник i герой хрестових походiв. Але молодий воїн готовий. I не збирається здригнутися.
  Ось вони роз'їхалися i почали з'їжджатися. Досвiдчений граф, бачачи, наскiльки хлопець швидкий, намагається потрапити до центру щита. Але хлопчик знову дуже спритно змiщується. I спис зiсковзує. А сам пацан потрапляє супернику просто в груди. Удар дуже гарний, i спис ламається. I вершник упав, заплутавшись у збруї.
  Хлопчик знову, вкотре, вклонився публiцi та отримав вiтання з перемогою.
  Ось уже залишилося лише вiсiм лицарiв. I п'ятий бiй - це чвертьфiнал.
  Хлопчику дiстався серйозний супротивник герцог де Гiзз . Це дiйсно той, хто змушує тремтiти. I вiн має i зростання, i вагу, i швидкiсть!
  Юний воїн разом iз тим спокiйний. Вiн знає, що вiн має, i не збирається здаватися.
  Ось вони роз'їхалися. У де Гiзза обладунки вiдливають сталлю. Але хлопчисько в бiлому справляє враження херувима, який бореться з демоном пекла.
  Амелiна з посмiшкою проспiвала:
  Був учора ще просто дитиною,
  Нiчого не поробиш тут.
  А тепер перестав дошкiльнятком,
  I тебе хоробрий лицар звуть!
  Ось обидва вершники почали з'їжджатися. Герцог де Гiзз втричi важчий за хлопчика. Точнiше, пiдлiтка у латах. Але той анiтрохи не бентежиться.
  Знову уникає поразки i б'є де Гiзза списом у груди. Воно з трiском ламається. Але величезний герцог устояв. I вони роз'їхалися.
  Де Гiзз рикнув:
  - Я тобi зламаю!
  Хлопчик вiдкрив забрало i показав мову. Обличчя у нього, як у дитини, кругленьке.
  Амелiна впiзнала його i заплакала:
  - Нещасний! Ну куди ти пнешся!
  Але вона не знала, природно, що босоногий пастушок зовсiм не такий простий.
  Що вiн здатний на дуже багато.
  Хлопчик узяв та вирiшив змiнити тактику. Коли вони почали зближуватися, вiн погнав свого конячку в галоп. I потiм з усього розмаху всадив списом у центр щита, пiдключивши корпус. Де Гiзз не чекав такого сильного удару, вiд якого розлетiлося на дрiбнi уламки спис. I цього разу майже зiсковзнув з коня. Нога хлопчика додала. I герцог злетiв, i досить сильно забився.
  Так чверть фiнал хлопчика пройшов iз блиском. Вiн, справдi, не просто пастух, а влучник iз двадцять першого столiття. I рокiв йому не шiстнадцять, а набагато бiльше. Хоча навпаки вiн виглядає дуже юним. Тому що з моменту перемiщення перестав рости та дорослiшати. Хiба що волосся ще пiдростало, i трохи повiльнiше нiгтi.
  Ось зараз з ним битиметься у пiвфiналi сам король: Рiчард Левине Серце. А це дуже серйозний противник. Що нiколи не програвав на турнiрах. I був надзвичайно сильний фiзично.
  А тут проти нього босонога дитина.
  Але всi бачили, як хлопчик-лицар добре i вiдчайдушно бився. I на нього багато хто робив ставки.
  Старий король помiтив:
  - Краще нехай дитина буде головним охоронцем принцеси, нiж доросла!
  Батько принцеси кивнув:
  - Так! Моя дочка хлопчиком, який на голову її нижчий, не захопиться!
  В iншому пiвфiналi, невiдомий лицар у зелених обладунках, дуже великий i спритний, i iспанський герцог де Гальба - теж чудовий боєць.
  Але бiльшiсть публiки зiбралася там, де билися король Рiчард Левине серце, який вважався головним фаворитом турнiру. I невiдомий хлопчик. Який навiть чобiтки зняв, i хизувався круглими, рожевими п'ятами.
  Але вони пiшли на зближення. Рiчард Левине Серце цiлився у центр щита юного воїна. Той у вiдповiдь узяв i змiстився. Хоча, в даному випадку, досвiдчений король змiг зачепити хлопчика. Але той у вiдповiдь ударив Рiчарда списом у груди. Удар був добрий, але могутнiй король змiг встояти. Адже вiн бився дуже багато. I у хрестових походах, i на турнiрах. I завжди перемагав, i був стiйкий у сiдлi.
  Ну що ж, публiка й не хотiла швидкої розв'язки. Бiйцi роз'їхалися i почали потiм сходитись повторно. Рiчард Левине серця спробував у цьому випадку змiнити тактику. Вдав, що знову б'є в центр щита, а потiм узяв i перевiв у голову. Але хлопчик, певна рiч, дуже швидкий. Вiн пiшов вiд довшого списа супротивника, i сам ударив по забралу. Такий удар важко вiдбитий. Решiтка на обличчi Рiчарда Левине серце прогнулося. Але вiн зумiв утриматися в сiдлi, хоч i сильно похитнувся.
  Знову хлопчик i король роз'їхалися у рiзнi боки. Цього разу пацан-лицар трохи розгубився. Ранiше чарiвний удар у забрала Король-лев витримав.
  Але нiчого, адже вiн його теж не збив. Ось вони пiшли втретє на зближення.
  Обидва воїни скакали один на одного. Хлопчик i великий чоловiк. I ось Рiчард знову намагався вдарити в центр щита. Але знову молодий воїн ухилився.
  I ось спис хлопчика знову вдарив у забрало. I в цьому випадку набагато сильнiше. Рiчард знову сильно похитнувся. Втратив сiдло, але змiг утриматися на крупi i не впасти. Але все одно очко пiшло в залiк хлопчику-лицаревi.
  Наразi очiкувалося суддiвське рiшення. Старий король кивнув:
  - Перемогу по очках здобуває юний воїн Сiд, який завдав трьох точних ударiв!
  Вперше король Рiчард Левине серце програв. Але iз сiдла його так i не вибили.
  А незнайомий лицар у зелених обладунках вибив з першого разу уславленого герцога Гальбу .
  Тепер у фiналi мали битися два бiйцi, ранiше невiдомi в турнiрних боях. Два коти в мiшку. I це посилювало iнтригу!
  Ось вони роз'їхалися i почали зближуватись. Воїн у зелених обладунках був бiльшим за хлопчика, i в чорних чоботях. А той боровся босонiж i з великою енергiєю.
  Обидва розвинули велику швидкiсть i зiткнулися. Юний лицар змiстив щит, уникнув удару i потрапив противнику в живiт. Той навiть не похитнувся у сiдлi. I обидва бiйцi знову роз'їхалися. I вони були готовi реально серйозно побитися до кровi.
  Ось обидва бiйцi знову мчать один на одного. Зближуються на великiй швидкостi. I рiзко стикаються. Хлопчик ударив щосили, вiн був швидше, i влучив у забрало, хоча його самого подряпнуло по плечу. I досить серйозно.
  Але обидва бiйцi встояли i не впали. Зберегли свiй адекватний вплив.
  Ось вони з'їжджаються втретє. Майже не роблячи паузи, бо вже вечорiє i темнiє. Нехай i лiто, але однаково темнiє. I треба поспiшати.
  Ось знову обидва зiткнулися. Хлопець, мов блискавка, вивернувся i знову забралом. Але ворог стоїть немов зачарований, але хлопчик все ж таки спритний, i зелений лицар у нього списом не влучив, лише ковзнувши по бронi.
  Три рази з'їздили i тепер суддiвське рiшення.
  Старий король був дуже задоволений, що дитина має стати головою охорони. Адже його дочка не змiнюватиме з тим, хто молодший її на вигляд, i на голову нижче.
  I оголосив перемогу за очками юнака. Iншi суддi погодилися. Все ж у хлопчика три чистi влучення, i вiн повiв по окулярах чесно.
  Плюс ще отримував великий золотий мiшок.
  Вiн пiдiйшов до принцеси Амелiнi. Їй навiть довелося нахилитися та поцiлувати своє кохання. I всi були дуже задоволенi.
  Принцеса сказала:
  - Ти мiй найвiрнiший лицар, зберiгатимемо любов!
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  Наближався бiй мiж Михайлом Драком та Василем Костоломовим. I це було серйозним випробуванням обох бiйцiв.
  Ставки робилися величезнi. Причому багато на перемогу Михайла Бiйка у першому раундi.
  Амелiна сказала з тривогою Олеговi:
  - А чи не можна упустити ворога Василя у другому раундi? Все-таки занадто малий виграш за ставками, якщо вiдразу ж у першому! Вразив удар Михайла багатьох.
  Хлопчик-демон кивнув:
  - Так звичайно. Це можна зробити. Василь не є нокаутером , i твiй Михайло, гадаю, раунд вiдстоїть. А поки що, зрозумiло, роби ставки. Заробити ще можна багато. Поки що розклад майже п'ятдесят на п'ятдесят.
  Амелiна зазначила:
  - Михайле, все-таки фаворит. Його удар та нокаут сильно вразили публiку.
  Але ми ще дещо заробимо. А поки що... Потрiбно буде простежити, щоб перед боєм Михайло не лише не їв, а й не пив. З лiмiту легкої ваги з його зростанням можна легко вилетiти. I взагалi цей бiй може побити всi рекорди зi зборiв. I тут слiд бути дуже обережними i, водночас, час не втрачати.
  Олег погодився:
  - Треба, звiсно. Але ми в жодному разi не програємо! З нами найвищi сили.
  Бiй наближався.
  Михайло пiсля марафонського бiгу лежав i вiдпочивав. Начебто вiн у вагу все-таки влазить. А в день бою зазвичай не тренуються. Насправдi, потрiбно мати максимум сил.
  А поки, можна переглянути вiдео по ноутбуку;
  Роммель не зробив паузи пiсля взяття Толбука i продовжив наступ, не даючи англiйцям засiсти в оборонi. I в результатi йому вдалося здобути вражаючу перемогу.
  Єгипет став пiдконтрольною вермахту територiєю. Мало того, Роммель форсованим кроком увiрвався до Iраку, захопивши i Багдад, i Кувейт. Сталiн, зрозумiло, на прохання Черчiлля зреагував i посунув свої вiйська до Iраку. Але це призвело до того, що у вiйну за Нiмеччини вступила i Туреччина. Ситуацiю посилило i те, що до цього Японiя виграла у США битву при Мiдвей . I рiшуче захопила iнiцiативу в Тихому океанi. I японцi, одразу, змогли захопити i гавайський Архiпелаг. I це дало їм володiння повною та безумовною iнiцiативою на морi. Мало того, самураї вирiшили, що можна i на СРСР напасти. Америка на морi бита. Отже, руки у японцiв розв'язанi на Далекому Сходi.
  I цiлком можна взяти i запресувати радянську армiю... I 1 вересня 1942 року самураї атакували Владивосток, i позицiї радянських вiйськ у Сибiру. I це було нищiвним ударом.
  Гiтлерiвцi, щоправда, не змогли вiдразу взяти Сталiнград i загрузли в боях. Проте Туреччина атакувала в Закавказзi. Та й японцi вiдвернули значнi сили СРСР.
  До кiнця грудня нiмцi таки Сталiнград взяли i закрiпилися на Волзi. I потiм почали готувати новий наступ. Поповнивши армiю тотальною мобiлiзацiєю, i наштампувавши нових танкiв: "Пантера", "Тигр", "Лев", нiмцi рушили свої вiйська в наступ. Основний удар завдавав уздовж Волги у напрямку Каспiйського моря. Наступ
  почалося 15 травня, i було вiд початку зустрiнуте жорстким опором Червоної Армiї. Радянськi вiйська накопали окопи i були готовi вiдбити могутнього ворога.
  Але нiмцi, зрозумiло, сильнi, i в них нова технiка.
  Герда та її екiпаж билися на танку "Лев". Ця машина мала вагу в дев'яносто тонн, лобову броню корпусу в 150-мiлiметрiв пiд нахилом в сорок п'ять градусiв, а бортову - в 100-мiлiметрiв i теж з нахилами. I ще гармату в 105-мiлiметрiв та довжиною ствола в 70 ЕЛ. А лоб вежi загалом 240-мiлiметрiв iз нахилами. Танк "Лев," таким чином,
  був непогано захищений, але його маса дев'яносто тонн висока. Щоправда, двигун у 1000 кiнських сил забезпечував задовiльнi ходовi якостi. Цей танк був непробивний з бортiв для бiльшостi радянських протитанкових засобiв. А в лоб його взагалi радянськi гармати не брали. Дуже добрий захист мав "Лев". I його форма була з нахилами бронi, зокрема, i з бортiв.
  Бiльшiсть ресурсiв Третього Рейху, i фактично повне припинення бомбардувань заводiв Нiмеччини, дозволили цей танк запустити в серiю, i зробити його цiлком пiдходящим для вiйськових запитiв. А сама гармата була, мабуть, навiть надмiрною. Хiба що скорострiльнiсть у неї була не дуже, п'ять пострiлiв за хвилину. Але вона з великою
  дистанцiї брала усi радянськi машини.
  Герда їхала на цьому танку попереду iнших машин. Так як вiн був найкраще захищений. Танк "Маус" до серiйного виробництва ще не готовий. Другий iз захисту машиною виявився лише "Фердинанд". Але ця самохiдка дещо застарiла.
  Але "Лев" йде на радянськi позицiї, i снаряди вiд нього вiдскакують, наче горох.
  Герда пальнула по росiйських гарматах, за допомогою босих пальчикiв нiг i сказала:
  - Ось як у нас оборонна мiць!
  Шарлота хихикнула i вiдзначила:
  - А чого росiяни хотiли? Це похмурий тевтонський генiй!
  Христина з усмiшкою додала:
  - Це буде наша найбiльша перемога!
  Магда натиснула голою п'ятою на педаль i погодилася:
  - Нам належить правити на вiки!
  I дiвчина оглушливо розреготалися... I це було загалом по-бойовому i досить круто.
  Танк "Лев" йшов уперед i стрiляв.
  Герда, ведучи вогонь, вiдзначила:
  -Ось це, потужнiсть, що пробивається!
  I дiвчина труснула босою, точеною нiжкою.
  Шарлота теж вела вогонь i дiяла вкрай влучно. Якщо потрапить, то реально рознесе.
  Руда войовниця пригадала, як вона трощила ворога. I кохалася з чоловiками. I це було так класно, до нестями.
  Шарлотта з посмiшкою заспiвала:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  Христина, ведучи вогонь по супротивнику з кулеметiв, вякнула:
  - За найбiльший арiйський комунiзм!
  I як дiвчина вiзьме та розсмiється.
  Магда теж, як запищає:
  - Я войовниця космiчної швидкостi!
  Удар дiвчат нищiвний. Гiтлерiвцi першого ж дня глибоко вклинилися в позицiї радянської армiї. Дуже вже у них мiцнi клини та лiтаки-штурмовики грiзнi.
  Потужний Фокке-Вульф трощить радянськi позицiї з повiтря. I його забiйна сила велика. I потужнi, авiацiйнi гармати та броня. Оце машина. Справжнiй кошмар для радянських позицiй та ще й швидкiсна. Не те що IЛ-2. Та ледве набирає висоту.
  Альбiна, Альвiна та Хельга, нiмецькi льотчицi, прагнуть дати рiшучий бiй. I вони давай на Фокке-Вульф радянськi позицiї обробляти. Ось так вони трощать, i збиваються танки. I лiтаки також.
  Альбiна з напором заспiвала:
  - Я найсильнiша у свiтi,
  Ворогiв замочу у сортирi!
  I як зiб'є радянський лiтак. I це чудова краля. I дуже навiть у нiй бойовi та агресивнi якостi.
  А Альвiна не гiрша, i теж радянськi позицiї дуже хвацько обстрiлює. Бойова вона краля - не скажеш, що слабка. Та нi, Альвiна так хвацько ворогiв збиває, немов сама є дiвчина супер.
  I якщо вже зiб'є, то лiтак безпосередньо дощенту.
  I войовниця солодкозвучно спiває:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  I двiчi є два не чотири!
  I Хельга спiває за нею i радянськi позицiї обстрiлює.
  Але вiйна вiйною, а справа дiлом.
  Нiмцi просувалися вздовж Волги. Їх броньований кулак сильний, а побудова - клин. I цьому протиставити було важкувато. СРСР воював на три фронти, i сил не вистачало.
  А ворог фактичний не вiдчував тиску iз Заходу i впевнено насiдав. Крiм того, i у Червоної Армiї, яка майже не має перемог, моральний дух падав. Дезертирiв i реальної iсторiї чимало, а альтернативної ще бiльше. I тут, як кажуть, просто не порозумiтися з монстрами. Та влипла Червона Армiя по самi гланди. Та й по ленд-лiнзу майже нiчого
  не постачалося - самим союзникам не вистачало. I це теж суттєво. I особливо в авiацiї, де в реальнiй iсторiї бiльше половини алюмiнiю йшло ленд-лiнзом. Тож американцi не допомагали. А нiмцi у небi Червону армiю капiтально притиснули. Особливо важко довелося СРСР, коли з'явився легендарний ас Марсель. Це перший льотчик, який
  збив сто п'ятдесят лiтакiв. Потiм, за триста лiтакiв, повторно нагороджений Лицарським Хрестом Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям i мечами з дiамантами.
  А також отримав i орден Нiмецького орла iз дiамантами. А за п'ятсот лiтакiв, Лицарський хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Ставши першою нагородженою подiбною високою нагородою.
  Марсель був дуже небезпечний ас, i кидався в пекло бою. I це справжнiй феномен. Радянськi льотчики його боялися. I англiйськi також. I це було дуже круто з таким, як вiн, боротися. Марсель, як то кажуть, i у вогнi не горiв, i у водi не тонув. I для Червоної Армiї був жахливим кошмаром.
  Сталiн навiть за його голову призначив нагороду у мiльйон радянських рублiв. I це було дуже твердим ходом. А проти арiйських вiйськ не встояти.
  Через мiсяць завзятих боїв гiтлерiвцi вийшли до Каспiйського моря та дельти Волги. Розгорнулися жорстокi бої за Астрахань. А Кавказ був вiдрiзаний морем вiд основного континенту.
  Сталiн вiдчував, що програє... I запропонував Гiтлеру свiт за будь-яких умов.
  Фюрер погодився. За умови, що СРСР вiддасть Кавказ, усе вже захоплене нiмцями територiї, а також Ленiнград, Карельський пiвострiв та Архангельськ. I плюс її СРСР платитиме Третьому Рейху репарацiї та передасть бiльшу частину своєї технiки та вiйськового обладнання.
  Незважаючи на надмiрнiсть умов , Сталiн погодився. СРСР також був змушений поступитися i Японiї вже захопленим Примор'ям, Монголiєю, частиною Казахстану, Камчаткою i Магаданом, i теж платити данину.
  Сталiн пiшов на фактичну капiтуляцiю. Але зберiг Москву та власну шкуру. Гiтлер, загалом, був задоволений вiйною Сходi, хоча й вiдзначав дуже великi втрати, понад пiвтора мiльйона лише вбитими. I що цiна завоювань виявилася неймовiрно високою.
  А друга свiтова вiйна все ще тривала. Фашисти рушили Iндiю, яку Японцi не встигли захопити, й у Африку. Так, вiйна зi Сходу перемiстилася на Захiд.
  Третiй Рейх мав потужний, постiйно зростаючий пiдводний флот i, в тому числi, з'явилися швидкiснi субмарини на перекисi водню. У серiю пiшла i "Пантера"-2 iз потужним озброєнням, пристойною лобовою бронею у поєднаннi з не надто великою вагою та потужним, у дев'ятсот кiнських сил, двигуном. I це серйозно. Танк "Пантера"-2 за своїми бойовими якостями не мав собi рiвних. Жодна машина союзникiв не могла встояти проти нiмецької гармати калiбру 88-мiлiметрiв ЕЛ 71, а лобова броня Пантери-2, навпаки, не пробивалася протитанковими засобами противника. I це при непоганiй ергономiцi та хороших ходових якостях.
  Єдине слабке мiсце "Пантери"-2, це бортова броня всього 60-мiлiметрiв пiд нахилами. Але це завдяки швидкостi i маневреностi не так iстотно.
  Отже, поки що нiмцi мають перевагу. А що в англiйцiв? А нiмецький найновiший автомат МР-44 найкращий у свiтi?
  Так пiшло захоплення колонiй та повiтряний наступ. Щодо ракет ФАУ, то це питання спiрне, але їх, зрозумiло, теж розробляли та запустили до серiї. Благо ресурсiв вистачало.
  I реактивну авiацiю теж у серiйне виробництво запустили. Лондон зазнавав обстрiлiв... До лiта 1944 року Британiя втратила i Африку, i Азiю, i навiть нiмцi, разом з японцями, захопили Австралiю. отже тепер вермахт виношував плани висадки десанту в метрополiї.
  У фашистiв з'явилися десантнi модулi на танки. Крiм того, успiшно пройшов випробування танк "Маус"-2 пiдводного призначення. I ще багато чого. I субмарини нiмецькi, як лютували жорстоко.
  Так що Гiтлера, так легко, зрозумiло не здолати. А ось Британiю забити дуже навiть можуть.
  Сталiн тут теж не мiг нiчого вдiяти. Не влазити ж у вiйну з ворогом. А фрицi зiбрали потужнi сили... Висадку десанту планували спочатку на червень.
  Але лiнкор "Бiсмарк", збудований замiсть колишнього потопленого, ще не був готовий до експлуатацiї. Будувалися у Третьому Рейху та авiаносцi. Так що збиралася колосальна армiя на водi . Але це все вимагало часу. Навiть якщо й враховувати хвалену нiмецьку органiзованiсть та порядок.
  Ось уже в липнi пiшли масованi обстрiли ракетами ФАУ-1 i ФАК-2, i разом iз реактивними бомбардувальниками. I це, треба сказати, дуже жорстока поножовщина.
  Лондон був дуже зруйнований. I пiдводнi човни Третього Рейху дiставали. У бомбардуваннях також взяв участь ТА-400, потужний шестимоторний лiтак, i Ю-488, перший серiйний чотирьох моторний бомбардувальник.
  I це такi нищiвнi удари по Британiї, якi несуть цiлi квартали. Нiхто не встоїть. А в серпнi почалася висадка десанту та iнших переважаючих сил.
  Англiйцi були деморалiзованi i майже не чинили опору вiйськам, якi вiдчутно перевершували i кiлькiстю i, головне, якiстю.
  На Пантерi-2 боролася бойова Герда. Вона збивала один танк противника за iншим i спiвала:
  - Буде у свiтi комунiзм,
  Раз два три чотири п'ять!
  Атакує вас фашизм,
  Вийшла Герда пострiляти!
  А зверху ще й дiвчата iз голими нiжками пресують. А Марсель отримав за сiмсот п'ятдесят збитих лiтакiв унiкальний орден: Лицарський Хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. I це дуже круто.
  Британiя капiтулювала.
  I це дуже гучна перемога Третього Рейху.
  Пiсля падiння Британiї стало зрозумiло, що наступна жертва - це США. I що такого розгрому вороговi не уникнути.
  Американцям на чолi з Рузвельтом прищемили хвiст. Тим бiльше, наступнi вибори виграв республiканець, який став наймолодшим iз обраних президентiв Америки.
  I вiн запропонував Гiтлеру свiт... Фюрер же цю пропозицiю вiдхилив, заявивши, що Нiмеччину влаштує лише беззастережна капiтуляцiя США. I нiмцi рушили до Iсландiї, провiвши операцiю "Iкар", i далi на Гренландiю та Канаду. Почалося захоплення територiй.
  Ще нiмцi створили плацдарм i в Аргентинi, i стали насувати свої полицi i звiдти. I далi на Бразилiю та Венесуелу. Iшов похiд фашистських полчищ, та й ще японцi лiзли.
  I також їхнi сили були значнi.
  Так, проти них США не встояти. I йшов затискач Америки в клiщi. У серiйному виробництвi з'явилися танки Е. Вони досконалiшi, нiж колишнi моделi. Танк Е-50 став Пантерою-3, з набагато товстою бронею, особливо на бортах. Сам танк за вагою досяг шiстдесяти п'яти тонн, зате лобова броня в 250-мiлiметрiв, а бортова в 170, що
  при двигунi 1200 кiнських сил забезпечувало хорошi ходовi якостi. Гармата була 88-мiлiметрiв на 100 ЕЛ, що пробиває всi американськi танки з великої дистанцiї.
  Збiльшувати калiбр вважали не доцiльним. Ось така грiзна "Пантера"-3 i стала основним нiмецьким танкам, що випускаються. А в США з'явився тiльки з нових "Першинг" i то його мощi не вистачало, щоб пробити "Пантеру-3" навiть у борт або корму. I тiльки у нового понад першинг могли бути шанси, це зробити поблизу, i в борт.
  Нiмцi трощили США з великою люттю. I буквально бомбардували в трiски. Тож у Америки не було шансiв на перемогу. I вона програвала...
  Герда, стрiляючи їхнi гармати танка "Пантера"-3, агресивно ревiла:
  - Я найкрутiша баба у свiтi!
  I вела вогонь за допомогою босих пальчикiв нiжок. I це була дiвка дуже сексуальна. I її мова дуже спритна.
  Герда пальнула за допомогою голої п'яти i пискнула:
  - Ну, як вiд гвинта!
  I як розсмiяється пiсля цього.
  Ось це воно бойове дiвчисько - просто супер!
  Шарлота теж, як по ворогах пальне. I масу противникiв рознесе i промуркотить:
  - Я є дiвка супер!
  I пiдморгне сапфiровими очима. Ось це дiвчисько - просто гiпер!
  I Крiстiана, як у американцiв рушить. I як їх притисне.
  I проворкує:
  - Я є дiвчина найагресивнiшого польоту.
  I Магда також дiє активно i з натиском. I збиває танки супротивникiв, їжа:
  - За нашу Вiтчизну велику!
  Ось це дiвча - скажiмо так - класу гiпер!
  I всiх, хто потрапить - розтопчуть.
  А тим часом, в окупованих районах СРСР гiтлерiвцi кермують i педалять . Андрiйко потрапив у полон. Його зловили за доносом полiцая Рогатого. I почалося. Капiтан СС Краусе спочатку з хлопчиком, рокiв тринадцяти, розмовляв добре . Але хлопчисько спритно уникав пасток i будував iз себе невинного ягняти. Тодi Краузе наказу висiкти батогом
  Андрiйку. З хлопчика зiрвали сорочку i почали бити. А потiм ще й черевики зiрвали i били босими п'ятами. З того часу Андрiйку почали катувати. Хлопчик пiд ударами стогнав,
  плакав, але нiчого не казав. Навiть коли до голих пiдошв дитячих нiг доклали широкi смуги червоного вiд жару залiза. I хлопчисько , скрикнувши, знепритомнiв.
  Його також здригали на дибу i робили струс. I знову пороли, цього разу дротом. Змучений тортурами та допитами, Андрiйко виявився живучим. I змiг, коли повели його вiшати, дiйти до мiсця страти на скалiчених та обпалених ногах. З ним разом повiсили ще двох жiнок . Вiшати Андрiю вели лише в одних трусиках, i все
  бачили жителi численнi слiди вiд батогiв, дроту, опiки на грудях хлопчака. Свiтле волосся Андрiйку обрило, i видно стало, на майже голому черепi, шишки та забиття.
  Вiн iшов iз плакатом, де написано - я партизан.
  Потiм його поставили на ящик. Двi жiнки були повiшенi першими. Вони були лише у сорочках. А хлопчику накинули на тоненьку шию петлю. Андрiйко згадав, як полiцаї гасили про його дитячi груди цигарки i здригнувся.
  Ось петля затяглася i тупий чобiт фашиста вибив з-пiд нiг ящик. Андрiйко вiдчув, що задихається. Перед його очима помчали рiзного роду видiння.
  Такi яскравi та барвистi. Але щось сталося... I Андрiйко отямився. Його на ношах несли партизани. Хлопчик спочатку подумав, що це iнше свiтло. Але тут дiзнався дядько Макара i про булькав:
  - За комунiзм, Мак!
  Той вiдповiв упевненим тоном:
  - Буде ще комунiзм!
  Але все йшло в США не за правилами .... I 30 сiчня 1946 року США капiтулювали перед Вермахтом. Щоправда, на цей момент гiтлерiвцi дiйшли до Вашингтона, i ситуацiя стала практично безнадiйною.
  Настав перiод, щоправда, не надто довгого свiту.
  20 квiтня 1953 року розпочалася нова вiйна мiж Третiм Рейхом та Японiєю. Третiй Рейх хотiв вiдiбрати в Японiї її колонiї i її пiдкорити. Новим вождем СРСР, на той час, став Лаврентiй Берiя. I вiн запропонував Гiтлеру участь у вiйнi проти самураїв. Гiтлер погодився, i СРСР мiг повернути свої, ранiше втраченi у вiйнi з Японiєю, землi,
  а також отримати Пiвденний Сахалiн та Курильську гряду. I це точно.
  Так розпочалася нова велика вiйна. I тепер Третiй Рейх i Росiя були разом проти Японiї з її численними колонiями. I вже пiшла така вiйна.
  Оленка та її екiпаж билися на IС-7, трощили самураїв i спiвали:
  -Слава нашiй Батькiвщинi СРСР!
  Усi ми покажемо великий приклад!
  I Оленка , як пальне по противнику, за допомогою босих пальчикiв нiжок. I її пострiл - це просто супер.
  Анюта теж стрiляє за допомогою голої п'яти i верещить:
  - Я дiвчина гiпер!
  I Алла, ця руда чортiвка, як лупе i проворкує:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  I теж босi пальчики нiжок застосує.
  I Марiя також б'ється у бою. I знову-таки застосує при стрiльбi свiй червоний сосок грудей i пискне:
  - Я крутiший за всiх на планетi Земля!
  I заразом Свiтлана, як вiзьме i шарахне по супротивнику i пискне:
  - За Вiтчизну та свободу!
  I теж застосує полуничний сосок грудей.
  Ось це дiвки - просто диво. Вони мають капiтальний азарт. I нищiвна мiць.
  Оленка прочирикала:
  - Бачу чорт iде горбатий,
  Я йому мiж очей лопатою!
  I дiвчисько, як розсмiяється, вискалив зубки. Так, вона, скажiмо прямо, войовниця супер. I ще бойова понад будь-яку мiру. Ось це дiвка.
  Японцiв пiдтискують по всiх азимутах капiтально. I це їхня явна перевага i прагнення до перемоги.
  Альбiна та Альвiна в небi кружляють, i самураїв трощать. I при цьому спiвають:
  - Ми найсильнiшi у свiтi дiвчата,
  I нас так бояться будь-якi хлопцi!
  I Альбiна збиває лiтак супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок. Ось це дiвка, просто ультра!
  Альвiна, натиснувши червоним соском, скосила масу самураїв i пискнула:
  - Я є войовниця - гiпер!
  А Марсель зовсiм поза конкуренцiєю. Вiн стiльки лiтакiв збив. За тисячу отримав Зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  А за двi тисячi отримав - Зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. А за три тисячi вже була Зiрка Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. I це дуже круто.
  Японiя теж не витримала напруги, була за рiк завойована подвiйним ударом з усiх бокiв. I вийшло все дивовижно.
  СРСР повернув собi втрачене Сходi i змiг трохи розпрямити спину.
  А Гiтлер залишався диктатором. Третiй Рейх, пiдкоривши собi всю планету, 1959 року провiв референдум, де Адольф Гiтлер отримав статус всесвiтнього iмператора.
  I повна унiфiкацiя. 20 квiтня 1960 року стартував перший в iсторiї людства пiлотований полiт на Марс. А коли Гiтлер помер , у березнi 1961/ його спадкоємцем став, отриманий шляхом штучного заплiднення, принц Вольф. I вiн вирiшив добити останню суверенну країну на планетi Земля, а саме СРСР пiд управлiнням Берiї.
  I розпочалася нова, велика вiйна.
  вiйна, яка могла стати останньою в iсторiї людства.
  Нiмеччина напала на СРСР 20 квiтня 1962 року i це була агресiя. А до Москви всього лише кiлометрiв двiстi . Ну як тут встояти проти армiй iз усього свiту?
  I гiтлерiвцi рушили в обхiд радянської столицi, ламаючи потужнi, укрiпленi рубежi. I їх зустрiли буквально усi мобiлiзованi сили.
  I розгорнулася жорстока i нещадна битва.
  Але у нiмцiв вiйськ удесятеро бiльше, i вони беруть буквально кiлькiстю. I спробуй такi сили взяти.
  Наташа бореться з гiтлерiвцями i спiває:
  - Раз, два, три - ворогiв усiх розiрви!
  I босими пальчиками нiжок, як убивчої сили, гранату жбурне.
  Зоя теж бореться iз фашистами. I босими пальчиками нiжок метає презенти анiгiляцiї.
  I при цьому вищить:
  - Усiх ворогiв замочимо!
  Августина теж б'ється. Зминає супротивникiв влучними пострiлами. Буквально руйнує їх i спiває:
  - Вiрю, настане епоха комунiзму!
  Свiтлана теж викошує супротивникiв. Кидає голою п'ятою забiйну гранату i пищить:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  Ось це дiвки - прямо скажемо - кривавi дiвки!
  Наташа, строчачи по противнику, i вибиваючи з нього жар, пискнула:
  - Слава нашiй Батькiвщинi СРСР!
  Зоя, б'ючи ворогiв, пiдтвердила:
  - Нашим героям слава!
  I голою п'ятою дiвча знову метає гранату, куди вже забiйнiше i сильнiше.
  Ось це дiвки - найвищий i найкрасивiший у свiтi клас.
  Бойова Августина помiтила, ламаючи ворогiв, i вибиваючи їх цiлими шеренгами:
  - Слава епосi комунiзму!
  I руда мегера, як пiдморгне, своїми пекельними очима.
  Агресивна Свiтлана заявила, викошуючи ворогiв забiйними презентами смертi:
  - Наша епоха , i є комунiзм!
  I теж голою п'ятою руйнування пiдкине.
  Ось це дiвки - просто диво якесь.
  Ось як за фашистiв вiзьмуться та не зупиниш.
  . РОЗДIЛ Љ 11.
  А в небi Вiдьмакова бореться. Вона, ця дiвчина, просто жах якийсь. То фашистiв молотить, що спуску нiкому не дасть. Ось це дiвка Анастасiя Вiдьмакова - найвищий свiтовий пiлотаж.
  I войовниця, як прокукарекає:
  - Я найбойовiша i найсильнiша у свiтi!
  Акулiна Орлова, теж дiвчина, що звикла битися в одних лише трусиках, перевiряла:
  - Ми всiх ворогiв переможемо!
  I голою п'ятою вiдправить презент смертi та пискне:
  - А потiм смажимо i з'їмо!
  Мiрабела Магнiтна б'є ворогiв у повiтрi i верещить на всю горлянку:
  - Ми всiх у свiтi сильнiшi!
  I червоним соском, як натисне на кнопку, всiх розбиваючи. Ось це дiвки - всiм дiвкам, дiвки.
  Наталя теж б'ється з ворогом активно. I всi її влучення дуже точнi. I не промахується красуня.
  I войовниця верещить:
  - Слава епосi комунiзму!
  I знову показує мову. Нi, вона бойова дiвчина.
  I войовницi буквально ревуть вiд обурення та болю.
  I їхнiй накат на фашистiв дуже бойовий. I гранично агресивний.
  А тут ще й Оленка на IС-15 наспiла.
  Ну i куди фашистам вiд цього подiтися? А Оленка - ця баба бойова.
  I як вистрiлить по противнику за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискне:
  - За СРСР!
  I пiсля чого вiзьме i розсмiяється. Ось це дiвка - просто скажемо дiвка - супер!
  I знову по ворогах дiвчата стрiляють i дуже точно потрапляють.
  А їхнi нiжки босi, та п'ятки голi. А самi вони баби дуже чудовi. У них стiльки сили та смаку до перемоги.
  Анюта, стрiляючи босою нiжкою, вiдзначила:
  - Наша мiць усiх сильнiша!
  I Алла знову, як за противником з гармати врiже i провизжить:
  - За новi перемоги СРСР!
  I Марiя теж довбає в ворога влучно. Проб'є броню танка i пискне:
  - За комунiзм!
  I Олiмпiада голою п'ятою снаряд направить, гiтлерiвцiв рознесе i булькає:
  - За Русь святу!
  I ось вони цi дiвчата на IС-15 безпосередньо фашистiв трощать. Така у них мiць, а дiвчата босi, i голi в одних лише трусиках. Ось це дiвки - просто скажемо супер!
  Оленка помiтила з усмiшкою:
  - Я найсильнiша i найкрасивiша у свiтi!
  Анюта, стрiляючи у фашистiв, заперечила:
  - А я чим гiрший?
  Бойова Алла вiдзначила, строчачи по гiтлерiвцям:
  - Я найбойове дiвчисько!
  I як блисне очима.
  Ось це дiвчата класнi.
  I голими п'ятами, як натиснуть, що нiкому мало не здасться.
  I Марiя взяла i прокудахтала:
  - Я найкрутiша дiвка у свiтi!
  I Олiмпiада це пiдтвердила:
  - Усiх замочу ворогiв у сортирi!
  I дiвчата давай знову реготати. Оце красунi, i такi, скажiмо прямо, бойовi крали. I в них стiльки сказу та сили. Ось це дiвчата - просто ультра та понад!
  Наташа Соколовська перевiряла:
  - Хочу орлом лiтати з тобою над свiтом,
  Гориш ти, наче яскрава зiрка...
  Ти стала для мене кохання кумиром -
  З тобою я не розлучуся нiколи!
  I пiсля цього дiвчина, як покаже свiй довгий язичок.
  I це скажемо прямо - дуже здорово.
  Ну, а загалом, йде розмiн ударами та маса вбивств.
  Гiтлерiвцi таки оточили Москву i взяли її в кiльце. I продовжили свiй наступ до Уралу. I це дуже логiчно. А вони загалом такi бойовi кралi.
  I хто їх зможе зупинити.
  Але в горах Уралу почали робити бойовi роботи. I це серйознi воїни, яких практично неможливо пробити.
  Так що фашисти натрапили на бойових термiнаторiв . I вже гiтлерiвцiв стали капiтально i з величезним азартом бити. I пiшла iсторiя з другого кола.
  А що можна зробити проти бойових роботiв?
  I ось блокаду з Москви було знято, i радянськi бойовi роботи рушили до Берлiна. I кожен їхнiй крок переможний.
  Так Лаврентiй Палич Берiя зумiв на шарашцi зiбрати найкращих учених , i дуже багато вони змогли досягти. I це дуже круто. Коли вченi працюють пiд дулами автоматiв, видають вiдкриття, щоб їх не били i не морили голодом.
  А робота пiд конвоєм дуже ефективна.
  Амелiна пiдiйшла до Михайла Бiйка i тицьнула рукою:
  - Давай богатир, кiстлявий, як Кощiй, на зважування. А там за двi години i бiй.
  Юнак-боксер зауважив:
  - Дурнi правила зважуватися прямо перед боєм. Ранiше це робили за два днi!
  Амелiна кивнула головою:
  - Згодна, безглуздi. Але потерпи, до речi, i у твої рукавички треба вкласти записку.
  Тут з'явився раптово, нiби дуже спритний чортик, Олег i прочирикав:
  - Ось саме. I ти напишеш кров'ю.
  Руда Амелiна кивнула:
  - Я поки що напишу записку, а ти Михайло сходи в туалет. I прийми проносне. Щоб не потрапити в халепу, як це було минулого разу.
  Михайло зауважив:
  - Адже обiйшлося!
  Амелiна хихикнула:
  - Не можна сподiватися на авось!
  Хлопець-боксер логiчно вiдповiв:
  - Тут дуже великi грошi задiянi. I стiльки зборiв обiцяє цей бiй, що скорiше ваги пiдкрутять, анiж нас дисквалiфiкують!
  Руда войовниця кивнула:
  - Можливо! Але все-таки береженого Бог береже, або Сатана, як у кого.
  Михайло взяв пiгулку i подався до туалету.
  Олег дiстав записку на тонкому паперi та спецiальну ручку зi шприцем. Вiн узяв у Амелiни крапельку кровi, змiшав її з чорнилом i помiтив:
  - Ми хотiли спочатку прибрати президента Бiлорусiї, але оскiльки вона й так уже йде, плани демонiв змiнилися. Глава КНР нам поки що теж не заважає, вiн спокiйний. - Хлопчик хитро посмiхнувся i продовжив. - Тож ми вирiшили прибрати одного та сенаторiв, iм'я якого тобi нiчого не скаже. Але його усунення допоможе США рухатися у бiк повної свободи.
  I Олег написав iм'я та прiзвище, якi Амелiнi були зовсiм незнайомi.
  В даному випадку це усунення не особливо хвилювало свiт. Олег зауважив:
  - Щоб тебе не мучила совiсть, скажу - сенатор i так старий, йому недовго залишилося. Так що не соромся.
  Амелiна брязнула:
  - А хто буде втретє?
  Хлопчик-демон впевнено вiдповiв:
  - Вiд мiжнародної ситуацiї залежить. Якщо потрiбно буде послабити КНР, то, може, у них голову приберемо. А може, i в КНДР, щоб ядерну вiйну не розв'язали. Може й у Бiлорусi, якщо президент не пiде, а може й навiть у США приберемо дiда. Не менi це вирiшувати, а найвищим демонам. Головне, щоб не було ядерної вiйни i щоб жодна країна не стала свiтовим гегемоном. Недаремно США так сильно постраждали вiд коронавiрусу. Але й Китаю Сатана владу над свiтом не дасть!
  Амелiна з усмiшкою кивнула:
  - Я зрозумiла! Ви за багато полярний свiт, за розвиток людства i проти кiнця свiту.
  Олег додав:
  - I ще за стимуляцiю космiчної експансiї. Тому ми допустили пiднесення Китаю. Але уряд Пiднебесної Iмперiї лiтати на Марс не поспiшає. I, можливо, ми знову пiднiмемо США. Але так, щоби не було абсолютної гегемонiї.
  Амелiна з посмiшкою вiдзначила:
  - Тонка полiтика. Ви, демони, просто стратеги.
  Хлопчик пiдстрибнув i, зависнувши в повiтрi, заспiвав:
  - Стратегiя та тактика,
  У руках у нас галактика!
  Ось повернувся з туалету i Михайло. Вiн помив руки i спитав:
  - Ну що, я готовий?
  Амелiна сердито гаркнула:
  -Пiшли, богатирю.
  Зрозумiло, вони йшли поряд. Все в одному примiщеннi, що поряд iз стадiоном Нью-Йорка.
  Мало що може статися, щоб не дай Боже такий бiй не зiрвався.
  Тут такi ставки та запити.
  Амелiна увiйшла до зали перша. За нею йшов Михайло. А його суперник уже у залi.
  Василь Костоломов маленький, м'язистий, бiлобрисий. Дуже спритний та технiчний боксер. Не всi перемоги нокаутом, але жодного раунду у фахiвцях не вiддав. Та й у аматорах теж. Великий феномен iз найдовшою аматорською серiєю перемог. I претендуючий у професiоналах зробити найтривалiшу переможну серiю.
  Але тепер вiн не зовсiм звичайний суперник. Та ще на двадцять сантиметрiв вище та з довгими руками. Якi можуть так забiйно бити.
  Василь усмiхнувся i пiдморгнув. Михайло виглядав худим, як скелет, i в одних плавках. Кощiй з юним обличчям пiдiйшов до ваг.
  Амелiна напружилася.
  Михайло обережно пiдвiвся. Терези електроннi, i тут можуть i обдурити. Але показало шiстдесят один кiлограм триста грам. Навiть двiстi грамiв залишилося в запасi , i не довелося знiмати плавки.
  Василь i в легшiй вазi бився, i зробив масу легко з ще бiльшим, зрозумiло, запасом.
  Тепер головнi труднощi подолано.
  Амелiна запросила чотирьох гарних дiвчат. Двi з них чорношкiрi. I велiла їм, доки будуть йти другоряднi бої розiгрiву, гарненько помасажувати хлопця.
  Дiвчата взялися до роботи з великим ентузiазмом. Тим бiльше, шкiра на тiлi в Михайла така гладка, чиста i безволоса, що здавалося, що це не хлопець рокiв двадцяти, а пiдлiток. Адже жiнкам приємно гладити юних чоловiкiв, але страшно, а раптом посадять за спокушання малолiтки.
  Михайло лiг на лежак.
  Ще було в запасi добрих двi години. А може, навiть трохи бiльше, з урахуванням рекламних роликiв. I звичайно, швидкий нокаут це i добре, i погано. Але Амелiна шепнув йому:
  - Другий раунд!
  Михайло був упевнений, що вiн у другому раундi ворога i зробить. А поки що, можна дещо й подивитися на вiдео.
  Точнiше, на ноутбуцi. Американцi взагалi так люблять i, треба сказати, вмiють знiмати незвичайне i навiть божевiльне кiно. I особливо на тему АI.
  Що ж, гарне кiно вiдволiкає вiд поганих думок.
  Жив один хлопчик-принц Альберт. I в нього був багатий двiр, прекраснi батьки, що керували процвiтаючою, i дуже багатою державою. I хлопчик мав абсолютно все, що можна мати за часiв пiзнього середньовiччя. Зрозумiло, у нього телевiзора та комп'ютера не було, але багато було iнших розваг.
  Ось наприклад, принц дуже любив лицарськi турнiри. Їх проводили, щоправда, за новими правилами, щоб максимально убезпечити учасникiв, i до калiцтв i, тим бiльше, вбивства доходило рiдко.
  Принц i сам брав участь у турнiрах, хоча йому було лише тринадцять рокiв, i, про диво, завжди перемагав старших i дорослiших суперникiв.
  Ось i зараз, хлопчик одягнув особливi обладунки з м'якими прокладками i литi з титану, який i мiцний, i легкий одночасно, i перевiрив спис.
  З ним тепер має битися син сусiднього короля. Приблизно його зростання i вiку найяснiший хлопчик.
  Наставник повiдомив принцу, що треба не вдарити в багнюку обличчям i перемогти.
  Принц гордо сказав:
  -Я готовий! Я перемагав великих i великих чоловiкiв . Що менi якийсь ровесник.
  Наставник зiтхнув:
  - Не приховуватиму принц. Тобi пiддавалися.
  Принц люто пискнув:
  - Що? Як ти смiєш таке казати!
  Наставник тихо промовив:
  - У всякому разi, цей хлопчик, як i ти, у своєму королiвствi перемагав великих i дорослих чоловiкiв. I також чемпiон.
  Принц тупнув ногою по травi i заявив:
  - Ну гаразд, якщо треба його перемогти, я виграю неодмiнно.
  I хлопчик подався тренуватися. I посилено готувався до поєдинку.
  Але наступного дня настав поєдинок. I два принцi мали зiйтися один з одним.
  Поєдинок мав продовжуватися доти, доки один хлопчик не виб'є iншого з сiдла. Принц Альберт був свiтловолосий, а його противник Людовiк мав руде волосся.
  Обидва хлопчики одягли обладунки i сiли на своїх, невеликих розмiрiв, але жвавих коней. Альберт заспiвав впевненим тоном:
  - I навiть ворог хрипiв часом,
  Приховуючи страх, що король!
  Що я король?
  I хлопчаки вдарили шпорами своїх коней з бокiв. I помчали один одному назустрiч. Хлопчики були приблизно однiєї ваги i однаково тренованi. Тому, зiткнувшись, у обох зiгнулися еластичнi списи. I вони роз'їхалися, не завдавши пошкоджень одне одному.
  Альбер помiтив:
  - Вiн сильнiший, нiж я думав!
  Хлопчик Людовiк з досадою зазначив:
  - Так, наполегливий пацан!
  I ось обидва принцi знову з'їхалися i зiткнулися. Почувся скрегiт вiд ударiв пробкою по титанових латах. I знову жоден не поступився iншому. Хлопчики сварилися, i зло подивилися один на одного.
  Альберт мрiйливо промовив:
  - Пiдсмажити б тобi п'яти!
  Людовiк помiтив:
  - Я тебе завоюю i пiднявсь на дибу!
  Хлопчики, i справдi, були злi та лютi.
  Ось вони зiйшлися i зiткнулися втретє. I це була потiха. Скiльки кровi разом пролилося. Точнiше, тiльки в уявi найсвятiших пацанiв. Насправдi вони так один одного i не вибили. Роз'їхалися, щоб знову зiйтися. I це нагадувало вперте протистояння титанiв.
  Принцеса Маргарита, сестра Людовiка, помiтила:
  - Якось безглуздо хлопчикам ось так бодитися. Може, вони кращi на мечах?
  Пацани з'їжджалися без толку ще десять разiв, i капiтально видихнулися. Пiсля чого, була оголошена перерва на обiд та вiдпочинок. Хлопчики були й надалi готовi до подвигiв та боротьби за перемогу.
  Альберт був похмурим, йому так i не вдалося вибити супротивника з сiдла. Адже до цього завжди вдавалося. I це, зрозумiло, викликало почуття найсильнiшої досади.
  Хлопчик їв золотою ложкою та виделкою, i люто поглядав довкола себе. Раптом вiн побачив дiвчинку. Вона була бiлява i в ошатнiй розкiшнiй сукнi, немов казкова принцеса. I що дивно, бачив її лише Альберт, а решта як би не помiчали.
  Дiвчинка пiдiйшла до хлопчика i з усмiшкою запитала:
  - Не можеш здолати ворога?
  Альберт люто рикнув:
  - Так! Вiн надзвичайно завзятий.
  Дiвчинка посмiхнулася i вiдповiла:
  - Можна отримати дар непереможного воїна. I виграватиме всi турнiрнi сутички.
  Альберт пожвавiшав i пробурчав:
  - Це як?
  Дiвчинка кивнула:
  - А так ... Але треба натомiсть погодитися, наприклад, продати душу!
  Хлопчик енергiйно i негативно замотав головою:
  - Нi, душi я не продам!
  Дiвчинка кивнула головою i вiдповiла:
  - Молодець! Продати душу може тiльки той, хто має, а хто має, той не продасть!
  Альберт з посмiшкою промовив:
  - Я можуть дати золото. Багато золота.
  Дiвчинка знизала плечима:
  - Менi не потрiбне людське золото. Я можу його робити цiлi гори. Але якщо ти не хочеш продавати душу, то продай своє тiло.
  Альберт iз подивом запитав:
  - Тiло? А це як?
  Дiвчинка-Сатана вiдповiла:
  - А от! Ти пiдпишеш кров'ю договiр, що замiсть дару перемагати в турнiрах, вiддаєш своє смертне тiло Дияволу у вiчне користування!
  Хлопчик знизав плечима i помiтив:
  - Смертне у вiчне користування?
  Дiвчинка згiдно кивнула:
  - Ось саме! I тобi вiд цього велика вигода - ти нiколи не постарiєш!
  Принц посмiхнувся:
  - Ось як! Тодi пiдписую.
  Дiвчинка-Сатана простягла пергамент iз печаткою, де було написано умову Диявола, та мiдну голку.
  Хлопчисько вколов себе в палець i капнув кров'ю на золоте перо. Пiсля чого вивiв пiдпис. Таку червону i красиву царствену особу.
  Дiвчинка блиснула очима i прочирикала:
  - Тепер ти мiй!
  I перед очима Альберта все закружляло i перекинулося.
  Хлопчик не встиг i оком моргнути, як опинився в пустелi. Iшов караван i вели пов'язаних мотузкою дiтей-рабiв. Альберт вiдчув бiль у зв'язаних руках i печiння в босих дитячих пiдошвах, i сильну втому в тiлi. Плюс ще й горло пересохло вiд спраги. I саднiло шкiру. Альберт глянув на себе. Як вiн змiнився? Замiсть розкiшного та багатого одягу голе тiло, в одних лише плавках. Альберт здивувався тому, як вiн схуд i засмаг до чорноти. Тiло хлопчика висохло, i вiн став бiльше схожий на
  мумiю. Босi пiдошви стали дуже грубими та мозолистими, але все одно вiдчували пекучий жар пустелi. Альберт, який ще хвилину тому був знатним принцом, перетворився на хлопчика-раба. I вiн згадав... Ось уже багато днiв полонених хлопчакiв ведуть пустелею на невiльничий ринок. I вони голоднi i мученi спрагою бредуть, i гарячi пiски
  пустелi обпалюють їхнi босi ноги.
  Альберт бачить, як у переходi схудло його, нещодавнє таке гарне i м'язисте тiло. I ребра стирчать пiд тонкою, знежиреною, шоколадною та запорошеною шкiрою, немов кошик. А на спинi i боках видно i садять свiжi слiди батогiв, i вже загоєнi. Хлопчик вiдчув у собi сильний сором i приниження - його особу найяснiшої кровi смугували батогами, наче якогось простолюдина. I хлопчик-принц зневажливо пирхнув. I отримав батогом по спинi. Що обпалило хлопця i болем, i приниженням.
  Альбер лаявся i отримав знову батогом по ребрах. Хлопчишку найяснiший кров переповнював гнiв, але, водночас, i захлеснув сильний страх. Принц зрозумiв, що Сатана, який прийняв вигляд красивої та ошатної дiвчинки, отримав владу над його тiлом. I що тепер вiн назавжди раб Диявола. I ось перше випробування - ти невiльник.
  Принц зiщулився вiд страху i додав кроку. Рухав далi пустелею. I поряд з ним крокували хлопчики, або трохи старшi, або трохи молодшi за нього. Принц став рабом.
  I тепер його життя змiнилося на гiрший бiк. Причому радикально в гiршу.
  Хлопчик зiтхнув i брiв разом iз караваном. Йому згадався Фауст Ґете. Там теж Сатана спокусив професора продати душу. Але замiсть Фауст отримав i молодiсть, i прекрасну дiвчину Маргариту, i багатство, i шану , i владу. А що вiн отримав, Альберте? Зараз майже голий крокує зi зв'язаними руками пiд батогом наглядача?
  I це що, правда?
  Альберт зажурився, натрудженi переходом м'язи, особливо iкри, нулi, а ще розжарився пiсок, припiкаючи босi пiдошви нiг через кiрку мозолiв. Так, це жах.
  Плюс, тебе мучить слабко i тупо голод, i куди болючiша спрага. Щоб вiдволiктися вiд неприємних вiдчуттiв, Альберт спробував помiркувати. Сатана, це найпрекраснiший, найрозумнiший i найдосконалiший ангел. Якщо так, то йому щось вiд Альберта потрiбно? I зрозумiло, що найдосконалiшому ангелу у всесвiтi не потрiбно золота, або
  якась влада, що має королiв. Єдине, що Люцифер цiнує - це влада над душами. Але що йому дасть влада над тiлом Альберта?
  Адже не просто так Сатана пiдписав договiр. Якась мета у нього є. Щоправда, якщо взяти Фауста, то що потрiбне вiд нього Люциферу? Душа? Але бiльшiсть людей i так iде в пекло та у владу Сатани. Зрозумiло, що тiльки цього дуже мало.
  Може, Люцифер хотiв пограти та перевiрити, коли людина захоче сказати: зупинись мить - ти чудово! Але в даному випадку Альберт переживає жахливу мить.
  Хоча, коли б'ють голенького, гарного хлопчика батогом, це може бути комусь i цiкаво . але хiба найдосконалiшому ангеловi потрiбно це? Принц уже цiлувався з дiвчатами i цiкавився протилежною статтю, але ще не любив жiнок, як дорослий. Але вже увi снi вони йому були. I це було дуже цiкаво.
  Альберт зiтхнув... У чотирнадцять рокiв йому вже почали б шукати наречену, i це було б чудово. Вiн змiг би зробити найкращий i гарячий вибiр.
  Альберт зiтхнув. Попереду його голi, худi, вимушенi батогом i ззаду теж. I вигляд у них змучений та втомлений. Альберт подумав, що далi?
  I ось нарештi привал. Їм дали трохи попити, поїсти i знову погнали вже до заходу сонця.
  Альберт пiсля того, як поїв i попив, вiдчував у собi бажання поспати. А доводилося крокувати пустелею. I замiсть нiжних обiймiв Маргарити його стьобає жорстокий батiг.
  Хлопчик iшов i думав. Ну, який вiн таки iдiот, що погодився на угоду з Сатаною. Вiв же найщасливiший i найбагатший, для свого часу, спосiб життя.
  Мав усе, що може побажати хлопчик. I тут так пiдставився.
  Альберт згадав, що попереджали, нiби Сатана ворог людського роду i вiд нього хорошого не чекай. I що дуже безглуздо пiддаватися на його обiцянки. А ось тепер ти був принц, а став хлопчиком-рабом. I тут дуже навiть тобi стрiмко.
  Альберт був схильний вовком вити, i час вiд часу його обпалювала батiг. Справдi, що вiн одержав? Адже вiн i був хлопчиком, а тепер опинився в рабствi.
  Так вiн i дiйшов до того, як зайшло сонце. I рабам дозволили знову поїсти, попити i пiти спати. I це дуже цiкаве проведення часу.
  Альбер лiг на пiсок поряд з iншим напiвголим хлопчиськом. Згорнувся калачиком i заснув. I йому снилося...
  Що саме снилося, Михайло не встиг подивитися. До нього пiдiйшла Амелiна i рiшуче шльопнула по голiй, худiй, що видно кожна кiсточка, спинi.
  - Все, богатир, що гримить кiстками, як Кощiй ключами! Твiй час скiнчився. Точнiше, настав час виходити.
  Оскiльки ти претендент на титули Василя, виходиш першим!
  Михайло зiтхнувши, примхливо вимовив:
  - Ще у нас є час. Я хочу оглянути фiльм.
  Руда жiнка заперечила:
  - Ти також абсолютний чемпiон свiту. I тобi потрiбен ефектнiший вихiд. Не просто так у боксерських трусах. Тобi я пошила особливий костюм. Точнiше, змайструвала.
  Юнак-боксер неохоче вiдповiв:
  - Дякую!
  I Амелiна вiдвела свого вiзавi до роздягальнi. Там i справдi був особливий костюм. Втiм, не надто оригiнальний. Чорний плащ та пластмасовi обладунки з маскою. I ще особливий меч, що святиться.
  Михайло вiдзначив iз незадоволенням:
  - Це сильно скидається на Дарта Вейдера . Не думаю, що це оригiнально.
  Амелiна розсмiялася i вiдповiла:
  - Поки що буде так. Потiм я тобi придумаю щось оригiнальнiше!
  Хлопець не надто охоче одягнувся в легенiв, пластмасовий костюм. Це виглядало досить безглуздо.
  Музика була взята iз "Зоряних вiйн". А ось супроводжували Михайла дiвчина в бiкiнi, босонiж, зате зi шоломами на головi. Це вже оригiнальнiше.
  Замiсть чоловiкiв у скафандрах - дiвчата майже голi i босi, i в закритих шоломах бiлого кольору з волоссям, що стирчить з-пiд них.
  Михайло крокував повiльно. За ним йшла в суворому костюмi i на високих пiдборах Амелiна. Вона ж тримала рукавички, адже руки у Михайла зайнятi червоним мечем, що свiтиться.
  Амелiна виглядала доречно. А ось Олег одягнув нову майку iз зображенням хлопчика з чарiвною паличкою та моднi шорти з рекламним написом.
  А ось ноги хлопчика, як i ранiше, засмаглi i босi. Втiм, i там пiвсотнi дiвчат були з голими п'ятами, то вони хлопчисько з босими ступнями не так уже й недоречно.
  Михайло подумав, що в планi дизайну, у Амелiни не все гаразд iз головою.
  Та й не лише щодо дизайну. А ось у нього iдiотський вигляд. Хотiлося, якнайшвидше скинути цi обладунки та кинути. Одягти чарiвнi рукавички i випустити з противника дух. Дуже хочеться.
  Ось вiн прискорив крок i вилiз на ринг. Навiть випустив меч iз рук. Але хлопчик-демон Олег легко пiдхопив i знову подав Михайлу.
  Хлопчик шепнув:
  - Змахни їм кiлька разiв!
  Хлопець-боксер вважав безпечним не сперечатися з дияволом. Зробила легким знаряддям кiлька помахiв.
  Тут же спалахнули феєрверки та зазвучав гiмн Америки. Це грандiозно. Михайло має Американське громадянство i навiть народився на територiї США, i може бути президентом Америки.
  А ось Василь Костоломов виступає пiд українським прапором, i навiть поки що громадянин України. Тож тут бiй боксерiв рiзних країн. Хоч i однiєї кровi. I це пiднiмає iнтерес до поєдинку багаторазово.
  Ось звучить сигнал, i другим має вийти непереможний боксер, який не програвав з дев'яти рокiв, коли вперше став виступати.
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  Василь Костоломов виходив пiд українську пiсню "Козачок". Вiн знав собi цiну i не прагнув зайвих спецефектiв. Для нього головною була ефективнiсть. I колосальна швидкiсть, разом iз феноменальною витривалiстю. Правда був i недолiк - удар не надто нищiвний. Василь, незважаючи на своє прiзвище, технар. I в нього майже неможливо потрапити.
  З ним його тренер у темних окулярах, i два його помiчники. I бiльше нiкого. Досить простий вихiд. Наче це i не чемпiон у п'яти вагових категорiях, а рядовий боєць.
  Василь iде неквапом, але трохи пiдскакуючи. Вiн маленького зросту. Навiть нижче, нiж був, наприклад, легендарний Пакiо . Але коли починає розгойдувати корпус, його не надто довгi руки починають мелькати. То це взагалi клас. У багатьох боях Костоломов такий стрiмкий, що противники йому навiть на захист не могли потрапити жодного разу. Сам Василь бiльшу частину ударiв легко викидає. Але й нокаутiв у нього вiдсоток досить високий. Коли так часто в тебе потрапляють, нехай i не сильно, то багато хто падає вiд сукупностi ударiв.
  Незручний суперник для кожного.
  Ось Василь Костоломов пiднявся на ринг i вклонився на всi чотири сторони.
  Михайло теж, позбувшись костюма, вклонився залi. Потiм Амелiна одягла йому чарiвнi рукавички i шепнула:
  - Ну, з бiса!
  Михайло тихо вiдповiв:
  - Може з Люцифером?
  Спочатку йшло перерахування титулiв Михайла. У нього чотири основнi пояси, п'ятий непрямий та журналу Рiнг. Плюс ще спецiальний кубок за ефектний нокаут. Щоправда, чи це буде нокаутом року, чи десятилiття, невiдомо. Можливо, нокаут року, чи десятилiття буде у цьому бою?
  Михайло злегка нервує.
  У Василя Костолома послужний список крутiший. Двi олiмпiйськi медалi, сiм чемпiонатiв свiту. Адже є ще дитячi змагання. I жодної поразки, чи нiчиї. Найшвидше завоювання чемпiонських поясiв у п'яти вагових категорiях за мiнiмальну кiлькiсть боїв, i два абсолюти, i чотири лiнiйнi пояси. У цьому планi вiн уже Флойда переплюнув.
  I жодного раунду не вiддав.
  Ось це боксер. Просто другий Брюс Лi.
  Ось перелiк закiнчився, i вони стали один проти одного. Михайло вищий бiльш нiж на голову. Василь йому буквально до грудей. I в плечах Михайло ширший, тiльки дуже кiстлявий. Гострi лопатки юнаки стирчать. Сам вiн наче в'язень табору смертi. Кожна кiсточка видно. Щоправда, i сухожилки випирають.
  Василь з усмiшкою кивнув:
  - Ну що, землячок припух?
  Михайло зiтхнув i вiдповiв:
  - Вибач, але я тебе вирубаю!
  Костоломов знизав плечима i вiдповiв:
  -Нi! Це я тебе вирубаю. Не одразу.
  Бiйка вiдповiв впевненим тоном:
  - Твоя переможна серiя перерветься.
  Василь вiдповiв iз байдужим виглядом:
  - Подивимося!
  Ось лунає сигнал. Початок бою. Костоломов кидається вперед. Вiн має вiдмiнну фiзичну пiдготовку та активний з першого до останнього раунду.
  Бiйка махає у вiдповiдь, нiби перед ним не людина, а муха, чи комар.
  Ось Василь попадає Михайлу в нiс. I це боляче. I знову удар у пiдборiддя. А потiм у корпус.
  Василь не вкладається у удари. Вiн просто танцює. I легко б'є. Але якщо в печiнку навiть легко потрапити, то це боляче.
  Михайло намагається вдарити. Вiн розмахується i це виглядає повним колгоспом. Ну, нiяк не зачепити. А Василь дав i пiд око Михайлу. I той гематом. I знову по носi, i цього разу сильнiше. Потекла кров.
  Василь хихикнув i спитав:
  - Ну як, перервеш мою кар'єру?
  Михайло вже не так впевнено рикнув:
  - Перерву!
  Василь продовжив побиття. На обличчя Михайла посипалися невловимi удари. I по корпусу також. Вмiє бити Василь, i так швидко, i стрiмко. За ним не встежити та не проконтролювати.
  Михайло вiдчував, що ось-ось може впасти. Але пролунав нарештi рятiвний гонг. I хитаючи, юнак з розбитим обличчям пiшов не в свiй кут.
  Олег свиснув:
  - Йди сюди!
  Михайло зайшов i плюхнувся на лаву, видав:
  - Це , Диявол!
  Олег хихикнув i вiдповiв:
  - Люцифер тобi на допомогу! Твоє щастя, що Амелiна поставила на нокаут так рано. Iнакше б тебе сполоснули!
  Юнак-боксер зауважив:
  - Мене вже сполоснули!
  Хлопчик-демон кивнув:
  - Ну нiчого, нокаут буде. I швидкiсть не врятує.
  Ось звучить гонг i другий раунд. Василь кидається вперед. Михайло намагається його зустрiчати. Але не виходить. У українського боксера чудове розгойдування корпусу. I знову удари i по корпусу, i по обличчю.
  Михайло почувається немов курка, ошпарена окропом. Василь знову шепнув:
  - Боляче, землячку?!
  Михайло, насилу переводячи подих, вiдповiв:
  - Я не земляк тобi, я американець!
  Василь хихикнув:
  - Ну, отримуй, американець!
  I як посадить з усього розмаху в пiдборiддя. Михайло почув себе нiби п'яний, i почав падати. I в падiннi його довга рука вивернулася i вдарила Василя у скроню.
  Михайло впав на карачки, але його вiзавi звалився вперед, розкидавши руки.
  Реферi став рахувати. Український боксер не ворушився. А Михайло, за рахунку сiм, таки пiднявся. I здибив руки вгору.
  Закiнчивши рахувати реферi дав вiдмашку. Перемога! I у легкiй вазi новий чемпiон.
  Публiка трiумфує. А Василя забирають на ношах, i ставлять до обличчя кисневу маску. Амелiна вiтає боксера. Йому вручають аж п'ять поясiв. Що дуже круто.
  Перемога дуже гучна, над непереможним боксером! I тут радiсть неймовiрна.
  Американцi радi, що перемiг їхнiй земляк. Що, звiсно, їм почесно.
  Михайло дуже радий. Амелiна, зрозумiло, так вона багато виграла на тоталiзаторi, i рекламi та iнше.
  Один Олег серйозний. Насправдi це не єством, а чаклунством. I тут перемога диявольських сил.
  Тим не менш, хлопчик-демон потис м'яко руку Михайлу i вiдповiв:
  - Ну ти молодець. Твiй суперник, як мiнiмум, рiк вiдпочиватиме, доки вiдновиться.
  Юнак-боксер запитав:
  - Я йому дуже дав?
  Олег посмiхнувся:
  - Нормально дав! Але житиме вiн i боксуватиме. Так що пiднiмешся у бiльш важку вагу. I не треба буде так себе жорстоко мучити голодом.
  Михайло проспiвав:
  - Тримай голову в холодi,
  А шлунок у голодi!
  На ринг кидали квiти та повiтрянi кульки. Оце перемога. Хлопчик-демон пiдняв букет босими пальчиками нiг i простягнув його Амелiнi, зазначивши:
  - У цiй перемозi твоя найвища заслуга.
  Дiвчина, точнiше молода жiнка, iз цим охоче погодилася:
  - Так, найвища! Хоча насправдi трiумфом я зобов'язана тобi!
  Олег кивнув:
  - Давай вiдведемо Михайла, хай вiдпочине. А поки що ми домовимося з наступним абсолютним чемпiоном. Є шанс стати вперше в iсторiї тричi абсолютним чемпiоном свiту пiсля того, як завоювати пояси за чотирма версiями.
  Амелiна кивнула:
  - Чудово! Жаль тiльки в середнiй вазi, поки абсолютного чемпiона свiту немає.
  Олег зiтхнув i вiдповiв:
  - Ми намагатимемося швидше вирiшити цю проблему!
  Михайло залишив спочатку ринг, а згодом стадiон. Для початку, вiн помився пiд душем. Це обов'язковий обряд. А потiм можна буде i щось серйознiше зробити.
  Точнiше , сил уже не було... Але й апетиту не було....
  Михайло лiг на диван i ввiмкнув ноутбук. Вiн вирiшив подивитись далi цiкаве кiно.
  Справдi, там про принца Альберта зняли американцi. Адже вони такi винахiдливi.
  Ось вiн бере участь у турнiку бiйцiв разом з Айвенго та Рiчардом Левине Серце. Це дуже бойова команда.
  Альберт на бiлому скакунi. Вiн хлопчик, а довкола дорослi, великi лицарi. Дехто навiть глузує з дитини. Але Альберт упевнений у собi.
  Ось звучить гонг i перший бiй.
  Проти нього барон фон Бабеф. Такий великий, товстий, справжнiй бик, i на щитi у нього бик iз рогами. Вiн, як мiнiмум, утричi важчий за Альберта.
  Хлопчик кивнув i пропищав:
  - Чим бiльше шафа, тим голоснiше вона падає!
  Барон фон Бабеф, як прорепетує:
  - Я розчавлю щеня!
  I ось вони сходяться. У противника Альберта кiнь величезний, вороний.
  Хлопчик тримає свiй щит. Ось противник завдає удару, i Альберт злегка зрушується убiк. I важкий спис зiсковзує зi щита. А хлопчик-принц вражає супротивника просто в забрало, i той падає.
  Альберт смiється i спiває:
  - Падайте ниць, ниць, ниць,
  Вам це право надано!
  Перед королем, падайте ниць,
  У сльоту та бруд, все одно!
  Перший супротивник був битий. Потiм з'явився наступний. Ним був граф Болевентура . Вiн теж дуже могутнiй воїн i досить моторний.
  Альберт посмiхнувся i помiтив:
  -Слави Отчизна моя,
  Усi ми рiдна родина!
  I ось хлопчик поскакав на супротивника. I граф Болевентура помчав на хлопця.
  Альберт промуркотiв:
  - Люто рвуться в битву атлети,
  Кожен у перемогу вiрить...
  А ми вiдтепер разом iз Дияволом, при цьому,
  I нам будь-який бар'єр є по плече!
  Ось вони зiйшлися разом iз графом Болевентурою . I знову хлопчисько змiстився убiк, змусивши зiсковзнути спис, i як урiже своєю зброєю прямо в горло. I гордовитий граф, як полетить.
  I другий бiй пацан виграв.
  Наступний його суперник герцог де Гiз . Теж дуже сильний i потужний боєць. Причому, прославлений у численних турнiрах та змаганнях. I де тiльки герцог де Гiз не брав участi, i чого не показував. Так, це серйозний ворог.
  Хлопчик Альберт навiть у захватi заспiвав:
  - I бачу я серйозного,
  Увi снi Iвана Грозного...
  Земля в Сибiру роздана,
  Тобi Рiдна Русь!
  Тут Альберт упiймав себе на словi - до чого Рiдна Русь? Яке воно має до нього вiдношення?
  Хлопчик, загалом, налаштований по-бойовому.
  I ось вони обоє сiли на коней. Принц на бiлого, а противник на червоно-рудого. I вони помчали один одному назустрiч.
  Альберт здавався зовсiм маленьким i натомiсть цього рудого гiганта.
  Хлопчик агресивно висловився:
  - Маленька змiйка - найотруйнiша!
  I ось герцог де Гiз , чия спис була довша, спробував ударити хлопця по корпусу обладункiв, а не цiлитися в щит. Хоча це й було не за правилами. Але Альберт спритно ухилився.
  Взяв i пiдпiрнув пiд спис. Потiм, з усього розмаху, як рушив супротивниковi в забрало, ще посиливши рух корпусом. Герцог де Гiз , вiд сильного удару буквально впав.
  Хлопчик прочирикав:
  - Слава славним лицарям!
  А де Гiза потягли з поля бою. Його кiнь, зброя та зброя дiставалися переможцю.
  Альберт заспiвав:
  Ми соколами дивимося
  Орлами паримо...
  Ми у водi не тонемо,
  У вогнi не горимо!
  I в бою не стогнемо,
  Над нами херувим!
  Хлопчик, справдi, виявився дуже чудовим бiйцем, здатним багато на що.
  I ось його наступний суперник: сам лицар Левине Серце. Браво, можна привiтати себе iз таким конкурентом. I що це буде бiй, що треба.
  Альберт у радостi заспiвав:
  Весь свiт у нас у руках,
  Ми зiрки континентiв...
  Розбили по кутах -
  Проклятих конкурентiв!
  Хлопчик, i справдi, немов бойовий i пiвень, що насупився. Адже це, сам Король Лев, Рiчард Левине Серце.
  Альберт прогарчав:
  - Якщо ти лев, то зареви,
  З нами перемоги всiєї матiнки-Землi!
  Щоб було весело в компанiї такий,
  Щоб кожен хлопчик людина крута!
  Альберт трохи перед боєм перекусив. Йому принесли смажену гуску з гарнiром, i невеликий бiсквiтний тортик у виглядi трикутника. Тож хлопчиковi довелося добре поїсти. Поруч iз ним сидiла принцеса i все питала про те, якi Альберт робив подвиги. Хлопчик охоче розповiдав, прибрiхуючи.
  - Ось я зiйшовся з семиголовим драконом. I ми почали рубатися. Я йому зрубую голову. Вона падає, i вiдразу замiсть однiєї зрубаної голови, виростають двi!
  Дiвчинка-принцеса свиснула:
  - Ось тi на! А як такого дракона можна загалом перемогти, якщо голови у нього тiльки збiльшуються?
  Альберт впевнено вiдповiв:
  - А ти зрубай голову, i присип рану супротивника сiллю! I тодi вже зрубана голова не виросте!
  Юна принцеса проворкувала:
  - Який ти розумний!
  Принц напихався i сказав:
  - Ну чому, я Спiноза розуму?
  Пiсля обiду хлопчик вирушив у стайню. Начепив на себе обладунки i знову скочив на коня.
  Принц випромiнював упевненiсть у перемозi, i спрагу до бiйки.
  Хлопчик значною поступався у зростаннi та вазi Рiчарду Левине Серце. Тим бiльше, що король Англiї був дуже фiзично сильний - ламав пiдкови. I проти такого богатиря, спробуй ти встояти.
  Але хлопчик налаштований на боротьбу. I це його заводило. Хлопчиковi хотiлося раптом вiдчути, як його цiлує в губи принцеса i як це солодко i приємно.
  Ось вони вийшли на ристалище. I за сигналом гонгу почали зближуватися.
  Альберт заспiвав:
  - Та-та -та-та! Стукають копита,
  Тра-та -та-та! Вдарив лучемет...
  Армiя французiв на голову розбита,
  А армiю Iспанiї нiхто не розiб'є!
  I ось вони зблизилися. Рiчард Левине серце важкий списом постарався противника кольнути. Але Альберт ухилився i вдарив ворога в забрало. Але на цей Рiчард Левине
  серце, хоч насилу, але змiг утриматися в сiдлi. Хоча здавалося, що цей прийом непереборний. I обидва вершники роз'їхалися, а суддi зафiксували перший бiй - нiчия.
  Рiчард Левине в серцях гаркнув:
  - А вiн спритний, чортеня!
  Граф Балiстро зазначив:
  -А ви, ваша величнiсть, сховайте в спис iголку з отрутою!
  Рiчард Левине серце заперечив:
  - Це пiдло, а я благородний король, i крiм того, марно, цього чортяка не потрапити!
  Граф Балiстро вклонився:
  - Як знаєте, ваша величнiсть!
  Альберт тим часом готувався до другого заходу. I тут перед ним з'явилася знову дуже гарна, iз золотистим волоссям у розкiшнiй сукнi дiвчинка-Сатана.
  Вона блиснула перлинними зубками i пробуркотiла:
  - Ну що, мiй любий хлопчику, тобi подобається перемагати?
  Тут Альберт згадав i просипiв:
  - А ти з мене раба зробила!
  Дiвчинка вiдповiла з усмiшкою:
  - Кожному своє! Твоє тiло тепер у моїй владi!
  Альберт гаркнув:
  -Обман!
  Дiвчинка вiдзначила, тупнувши нiжкою в дорогоцiнному черевичку:
  - Всi чесно! Тепер ти перемагаєш на будь-яких турнiрах.
  Альберт подивився на гарну златоволосу дiвчинку. Невже це сам Сатана? Але Люцифер ангел, i не має людського тiла, будучи духом. Тому, може приймати будь-який вигляд, у тому числi i красивого, невинного на вигляд дитини. Так, це вражає.
  Дiвчинка-Сатана кивнула:
  -Бiйся, а щодо твого тiла... Залежить усе, що в життi є, вiд пiднебесної висоти...Але наша честь, але наша честь, вiд нас одних залежить!
  Альберт кивнув i помчав у бiй.
  Ось вони знову з'їхалися з великим майстром турнiрних боїв Рiчардом Левине Серце. I це був жорстокий бiй. Рiчард набрав максимальну швидкiсть, намагаючись
  скинути зухвалого молодика, точнiше, дитину. Альберт був зiбраний i готовий. Ухилившись вiд м'ясоїдного удару списом короля, хлопчик рушив своєю зброєю прямо по шиї.
  I могутнiй Рiчард Левине серце , вперше в iсторiї турнiрних боїв, вилетiв iз сiдла. Удар по горлу дуже чутливий i забiйний виявився.
  Глашатай оголосив переможцем Альберта. Так великий король середньовiччя i справжня легенда рiзних баланд i казок, герой хрестових походiв, виявився повалений
  лише хлопчиком рокiв тринадцяти, у якого навiть не пробивалися вусики, i тiльки-но вiн починав поглядати на дiвчаток.
  Така велика сенсацiя поєдинку.
  Втiм, це ще не кiнець. У фiналi найцiкавiший бiй iз самим Айвенго. Хоча Айвенго вже двадцять п'ять рокiв, вiн виглядає молодшим i в нього майже не росте борода i
  вуса. Вiд чого вiн худенький i невисокий, скидається на пiдлiтка. Його перевага в зростаннi та вазi над Альбертом невелика. Хоча зрозумiло, що чоловiк рокiв двадцяти п'яти,
  буде бiльшим за пiдлiтка рокiв тринадцяти в будь-якому випадку.
  Принц Альберт бачив, як Айвенго перемагав бiльш високих i важких лицарiв, нiж вiн сам. I розумiв, що це найнебезпечнiший противник. З яким битися буде непросто.
  Але в будь-якому випадку, має бути фiнал, i хто переможе, той отримає цiнний приз. Хоча чи багато користi вiд призу, отриманого увi снi?
  До принца Альберта знову прийшла дiвчинка-Сатана. Вона струснула золотими кучерями i вiдповiла:
  -Не бiйся! Скоро ти прокинешся i знову опинишся хлопчиком-рабом. Але якщо ти читав Бiблiю, то знаєш, що Всевишнiй пiддав своїх слуг жорстокому випробуванню.
  I тобi доведеться подолати труднощi, щоб змiцнiти i загартуватися душею i тiлом!
  Альбер кивнув з усмiшкою:
  - Хоч тiло без душi, не тiло, але як слабка душа без тiла!
  I хлопчик-принц засмiявся, вискакувавши зубки.
  I ось вони вийшли на ристалище - ця бойова пара. Уславлений Айвенго i висхiдних зiрок турнiрiв принц Альберт. I ось вони, тендiтний чоловiк i звичайних розмiрiв для
  тринадцяти рокiв хлопчик сходяться разом. Кiнь у Айвенго гарний i теж бiлий, як i Альберт. I це здорово, коли два спритнi i технiчнi воїни збираються битися
  за лицарськими правилами.
  I ось звучить гонг, i сходяться два видатнi бiйцi. Скачуть назустрiч один одному. I трясуть списами. I ось вони збилися. Айвенго спритний, i зумiв потрапити до щита Альберта.
  Щоправда , спис зiсковзнув. А Альберт цiлився у забрало, але також не влучив. I це не дуже вдало йому вийшло. Айвенго в останнiй момент прибрав голову, i спис
  ковзнуло по шоломi.
  Ось перший раунд завершився внiчию. I знову на конях роз'їхалися лицарi в рiзнi боки. П'ять хвилин паузи, i вони знову з'їжджаються. I скачуть iз великою енергiєю та силою.
  Альберт тепер бачив, що його вiзавi має високу швидкiсть i спритнiсть. I його швидкiсть буде гарною пiдмогою.
  Ось вони сходяться знову. Цього разу Айвенго цiлився в забрало, але Альберт ухилився i потрапив списом у центр щита. Вiд удару спис зламався, але Айвенго примудрився встояти
  у сiдлi. Тож поєдинок знову обернувся нiчиєю.
  Обидва лицарi роз'їхалися в рiзнi боки. Тут Альберту знову з'явилася дiвчинка-Сатана. Вона була гарною та веселою. Дiвчинка-Люцифер проворкувала:
  - Ну що, хлопче, ти готовий до бою?
  Альберт жартома заспiвав:
  Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий...
  I пил, як з килимiв,
  Ми вибиваємо з дорiг,
  I не зупиниться,
  I не змiнити ноги...
  Сяють нашi обличчя -
  Виблискують чоботи!
  Дiвчинка-Сатана кивнула:
  - Так, ти я бачу готовий! I цiлком здоровий.
  Альберт з посмiшкою прочирикав:
  -Я битися має намiр вiдчайдушно.
  Дiвчинка-Сатана вiдповiла з усмiшкою:
  -Ти вiдважний боєць. Ну i третiй бiй стане вирiшальним.
  Ось обидва бiйцi знову на ристалищi. I готовi з'їжджатися один з одним. Альберт, налаштовуючись, заспiвав:
  - Хто звик за перемогу боротися,
  З нами разом нехай заспiває...
  Хто веселий, той смiється...
  Хто хоче, той доб'ється,
  Хто шукає той завжди знайде!
  I ось вони почали з'їжджатися, пiдхльостуючи коней. I їхнi списи ворушилися в ходi. Альберт цього разу вигадав хитрiсть. I, дозволивши противнику рушити себе в забрало, хлопчик
  тiльки в останнiй момент ухилився i, як ударить списом в ногу Айвенго. Той скрикнув i полетiв з коня вперед, шкереберть. I знову звучить урочисте - перемога!
  I ось принца Альберта оголошують переможцем. I вручають йому приз: золотого коня. Хлопчик бере його собi, а вiн важкий, не пiдняти одному. Чотири м'язистi дiвчата-селянки, пiдхопили скакуна. I понесли його на плечах.
  Альберт заспiвав:
  - Хлопчик-каратист,
  Ти отримаєш приз!
  I тут з'явилася дiвчинка-Сатана та кивнула:
  - Давно я мрiяла про такого жеребця iз чистого золота!
  Альберт здивувався:
  - А хiба ви потребуєте золота!?
  Дiвчинка-Сатана з усмiшкою вiдповiла:
  - Звичайно ж нi! Але цей кiнь зроблено лицарськими майстрами i в ньому особлива магiчна енергiя. А цiннi магiчнi артефакти потрiбнi навiть найдосконалiшому i найпрекраснiшому.
  ангелу у всесвiтi!
  Хлопчик-принц кивнув:
  - Я перестану бути рабом?
  Дiвчинка-Сатана заперечливо хитнула головою:
  - Поки немає! Ти ще не вiдпрацював свiй дар. Але погодься, що Чингiсхан був колись рабом.
  Юна красуня тупнула каблучком. Кiнь зник. А принц Альберт не встиг моргнути оком, як... прокинувся!
  Знову вiн лише босоногий хлопчик в одних плавках. Якому дають на снiданок порцiю бурди та запрягають разом з iншими хлопчиками у вiз. На цей раз один з
  верблюдiв упав, i дiтей вирiшили заодно змусити тягти вiзок.
  Знайшли нове борошно, тягаючи вантаж i пiдганяючи хлопцiв батогами. Альберт тягнув вiзок, мов бичок плужок. I почував себе зовсiм не мажорно. Його настрiй був похмурим.
  Хлопчик, щоб збадьоритися, заспiвав:
  На волосинi доля твоя,
  Вороги сповненi вiдваги...
  Але слава Богу є друзi,
  Але слава Богу є друзi...
  I слава Богу у друзiв,
  Є шпаги!
  Коли твiй друг у кровi,
  Вiд жертва є кохання...
  Ти зможеш стати йому,
  Подiбнiстю батька...
  Але iншому не клич,
  Ти боягуза i брехуна!
  Хлопчик почував себе дуже захоплено i по-бойовому, пiсля такої пiснi. I штовхав з енергiєю вiзок, упираючись босими ногами в розпечений пiсок, i почував себе, як справжнiм лицарем з ордену Зiрки.
  Михайло не помiтив, як заснув. I тепер йому дуже добре. I сниться, щось дуже цiкаве.
  Але не дуже запам'ятовуєш, що переглянув увi снi. I це теж чудово.
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  А тим часом у Росiї розвивалася передвиборча президентська кампанiя. I вона мала дуже напружений характер. Одних офiцiйних кандидатiв у президенти було зареєстровано 58 осiб. I це жорстока конкуренцiя. I при цьому, справжнiсiнька i барвиста боротьба, рiвної якої ранiше в Росiї ще не було.
  I, звичайно ж, достаток кандидатiв у президенти грало на руку партiї влади, так багато кухарiв псували кашу, i багато кандидатiв у президенти заважали один одному.
  Михайло Шустiн вийшов на перше мiсце у рейтингу кандидатiв у президенти i сам виконував обов'язки президента. Але шансiв на перемогу у першому турi у нього практично не було. Тож вибори обiцяли бути у два тури.
  I їх результат, зрозумiло, не дуже передбачуваний.
  Хоча свiтовi ЗМI активно агiтували за Михайла Шустiна. I його основний конкурент був не надто вже популярним. Олексiй Кузнєцов, на якого зробили ставку комунiсти, це вже не такий свiжий кiнь. I на нього у пресi постiйно з'являвся компромат. I постiйно обливали Олексiя Кузнєцова брудом. I це було по-бойовому.
  Олексiй Кузнєцов не надто був гарний вже в очах i Заходу, i народу. Тим бiльше Михайло Шустiн дав бiльше свободи. Особливо курцям та пиякам.
  Вже можна було на вулицi та пиво пити. I курити, де завгодно... I спиртне продавалося тепер цiлодобово. I еротика по телебаченню йшла будь-коли.
  Ставало дедалi бiльше свободи. I ув'язнених iз в'язниць майже всiх випустили. А жiнок i неповнолiтнiх зовсiм.
  Закон про захист дiтей вiд шкiдливої iнформацiї був значно пом'якшений. А закон Дiми Яковлєва скасовано.
  I взагалi, зi США настав перiод дружби та миру. Знову все змiнилося на краще.
  I багато хто згадав , що Шустiн теж Михайло, як i Горбачов, i до того ж лисий. I народилися вони майже одного дня з Горбачовим, що виглядало дуже символiчно.
  Так, Горбачов був найулюбленiшим правителем Росiї у країнах. I Михайло Шустiн взяв та нагородив Михайла Горбачова дiамантовою зiркою ордена "Перемога". I це було дуже круто.
  Ось це Михайло Горбачов. Знову став героєм у пошанi. I його нагороджують. А що, хто проти Михайла Сергiйовича? Тепер його називають великим реформатором i представником царства свободи.
  I Михайло Шустiн пiднiмається нагору.
  Усi свiтовi ЗМI на нього працюють. I це дуже по-бойовому.
  Михайло Шустiн з посмiшкою промовив:
  - Слава великому реформатору Горбачову!
  А комунiстiв капiтально притиснули. Згадали їм i заворушення пiсля виборiв до Держдуми. Насправдi, не дадуть виграти комунiстам. I голосування вiдбувається за кiлька днiв.
  I в цьому у Михайла Шустiна фора.
  Щоправда, є й мiнуси нового вождя. Зокрема, велике черевце i лисина на головi. I це, треба сказати, дуже сумно.
  Михайло Шустiн помiтив з усмiшкою:
  - Це зовсiм не мажорно!
  I розсмiяється...
  I ось новий указ... Iменем Єльцина назвали Єкатеринбург. Теж кiстка на адресу лiбералiв та захiдникiв. Насправдi, це ж Батькiвщина Єльцина. I в цiлому очiкувалося, що тепер у Росiї буде iнша влада та змiн вимагають серця та очi.
  Михайло Шустiн зазначив:
  - Буде у вас i свобода, i багатство!
  I офiцiйно оголосив, що перша мета - це пiдвищення добробуту народу, i що вiн не збирається через iмперськi амбiцiї пiдсаджувати економiку. I що iз Заходом вони ворогами не будуть.
  Михайло Шустiн багато змiнив. На честь Нємцова назвали центральну площу Нижньому Новгородi. I це лише початок. I робилося все з великим настроєм.
  Втiм, Михайло Шустiн загравав i з язичниками-нацiоналiстами. У Москвi будувалися храми Сварога, Лади та Бiлобога. Зокрема, Рiдновiр'я набувало статусу державної релiгiї.
  Або, майже державною.
  У конституцiю вносилася поправка, що Росiя, у будь-якому разi, залишається свiтською державою, i з вiдокремленням церкви вiд влади. I що в Росiї не можна встановлювати, чи нав'язувати ту чи iншу релiгiю, чи, навпаки, її забороняти. З чотирнадцяти рокiв право голосувати отримували всi громадяни Росiї , у тому числi й ув'язненi, якi перебувають у мiсцях.
  позбавлення волi за вироком суду. Так також закрiплювався i пост вiце-президента Росiї. Який, у разi смертi чи припинення повноважень чинного президента, сам стає президентом. Також скорочувався термiн повноважень Держдуми до чотирьох рокiв та президента до п'яти, i залишалися два термiни. Крiм того, балотуватися у президенти
  можна було з 30 до 70 рокiв включно на дату виборiв. I це було суттєвим обмеженням влади. Також Держдума отримувала право вiдправляти двома третинами голосiв у вiдставку окремих мiнiстрiв i виносити простою бiльшiстю вотум недовiри окремим мiнiстрам. Причому якщо Держдума це робить двiчi протягом трьох мiсяцiв, то
  президент вiдправляє у вiдставку мiнiстра або розпускає Держдуму. Отже, формально парламент отримав додатковi повноваження.
  До Ради Федерацiй також було внесено змiни. Один член Ради Федерацiй обирався всенародно вiд кожного суб'єкта федерацiї, а один призначався президентом iз правом вiдкликання.
  Також губернаторам дозволялося тепер обиратися з двадцяти одного року, як i членам Ради Федерацiй, а Держдуму з вiсiмнадцяти рокiв. Також iз конституцiї забиралася заборона мати закордоннi рахунки та власнiсть за кордоном. Справдi, iноземцi не вороги, i нехай чиновники мають за кордоном власнiсть та рахунки.
  Також забиралася i заборона на подвiйне громадянство. У президенти можна було балотуватися громадянам Росiї, якi постiйно мешкали в Росiї п'ять рокiв, i не заборонялося мати подвiйне громадянство, або бути ранiше громадянами iнших країн. I це було ходом до демократизацiї та бiльшої вiдкритостi Росiї для свiту. Михайло Шустiн навiть
  став усе частiше засуджувати Олександра Футiна за те, що той розвiв ксенофобiю i зробив iноземцiв ворогами.
  I що нинi покiйний президент неправий, i що треба з усiма дружити, i що Захiд нiколи не був ворогом. I що колишня полiтика, загалом,
  ущербна i вона, взагалi, головний винуватець холодної вiйни. I цим кололи... Михайло Шустiн винiс на референдум, разом iз виборами президента, цiлу низку конституцiйних поправок.
  Одна з них забороняла обнулення термiнiв при ухваленнi нової конституцiї та проведення референдумiв щодо продовження термiнiв повноважень президента Росiї. Далi були й iншi виправлення.
  Зокрема, вiдновлювався прiоритет мiжнародних судiв над росiйськими судами, i заборонялося суддям конституцiйного суду бути старшим за сiмдесят рокiв. Також їх кiлькiсть знову збiльшувалася до дев'ятнадцяти осiб. Запроваджувалося ще й те, що колишнiй президент отримував пенсiю довiчно, у кiлькостi повної платнi чинного президента з усiма доплатами i залишався довiчний сенатор. Плюс, у разi смертi, дружина президента або дiти могли отримувати вiсiмдесят вiдсоткiв його платнi, а онуки п'ятдесят вiдсоткiв.
  I це також закрiплювалося у конституцiї. Також члени Ради Федерацiї i Держдуми, якi обиралися понад три термiни, отримували декларацiя про довiчну доплату до пенсiї i платню у виглядi окладу федерального мiнiстра.
  I це, зрозумiло, депутати Держдуми та сенатори сприйняли позитивно. Губернаторам дозволялося обиратися не бiльше нiж на три термiни i не бiльше нiж на п'ять рокiв.
  I не старше сiмдесяти п'яти рокiв на момент виборiв. I це також розумне обмеження. Також Держдума отримала право вручати державнi нагороди не менш як двома третинами голосiв, i не
  понад п'ять на рiк. I теж свого роду подарунок парламенту. Крiм того, у конституцiї закрiплювалося, що пiсля припинення повноважень депутата Держдуми та Ради Федерацiй ще десять рокiв дiє iмунiтет, i потрiбно у Держдуми та Ради Федерацiй запитувати дозвiл на позбавлення недоторканностi. Щоправда, права президента знiмати вже обраних
  губернатор теж був обмежений. Для цього, вимагалося тепер висновок президiї Верховного суду про наявнiсть серйозних правопорушень i прорахункiв.
  I, звичайно ж, губернатори таке сприйняли позитивно. I те саме стосувалося i мерiв. Отже, президент уже не мiг просто так влаштовувати падiння губернаторiв.
  А виконувати обов'язки губернатора до виборiв можна було не бiльше як пiвроку. Це було явним прогресом та демократизацiєю.
  Михайло Шустiн, також у конституцiю внiс поправку, згiдно з якою Росiя зобов'язалася нiколи не застосовувати ядерну зброю першою, право поважати територiальну цiлiснiсть iнших країн.
  Далi до конституцiї було внесено поправку, що окрiм iмпiчменту двома третинами вiд Держдуми та Ради Федерацiй, президента можуть змiстити i на референдумi простою бiльшiстю.
  А для проведення референдуму потрiбно зiбрати два з половиною мiльйони пiдписiв за тридцять дiб. При цьому парламент i президент не мають права обмежувати питання, що виносяться на референдум, крiм термiнiв продовження своїх повноважень, але не заборонено проводити референдум щодо дострокового припинення повноважень органiв влади.
  Референдум може оголосити президент, Держдума двома третинами голосiв, Рада федерацiй двома третинами голосiв або обидвi палати разом простим бiльшiсть. А також, iнiцiативна група громадян, що збере за тридцять дiб два з половиною мiльйони пiдписiв та заборона законами обмежувати права народу на референдум. I це також демократично.
  А не так Єдина Росiя, що всi закони вихолостила.
  До конституцiї було внесено i спецiальну поправку, що поняття сiм'я: чоловiк i жiнка, не перешкоджають укладання шлюбiв та нетрадицiйних форм. Також до конституцiї було внесено поправку, яка забороняє страту. I це теж викликало схвалення на Заходi.
  Загалом Михайло Шустiн опинився на подвiр'ї i тепер на нього, як свого часу на Єльцина, працювали всi ЗМI, Протестантськi громади теж отримали бiльше свободи та прав.
  Особливе питання було зi Свiдками Єгови. Чи готовi вони закликати паству голосувати за Михайла Шустiна, в обмiн на вiдмiну заборони їхньої дiяльностi.
  Ну, керiвництво Сторожової вежi прийняло рiшення - вони закликатимуть паству голосувати за Михайла Шустiна в обмiн на легалiзацiю та повернення власностi Свiдкам Єгови.
  Михайло Шустiн заявив, що Росiя у релiгiї найвiльнiша країна у свiтi!
  А серед кандидатiв у президенти проходили теледебати. I вони показали, яке це стадо мамонтiв. I, звичайно, не обiйшлося без скандалiв. Навальний i кандидат вiд народної партiї друг в
  друговi хлюпали соком. Тобто, цирк та смiття. А Михайло Шустiн на тлi цього балагану продовжував набирати очки. Вiн був немов новий Горбачов, якого полюбив увесь свiт.
  I робилася вся полiтика тепер у бiлих рукавичках. I це було красиво та з апломбом.
  Михайло Шустiн також запропонував вступити до НАТО Росiї разом iз Китаєм та Iндiєю. I це було сприйнято загалом на ура! Особливо китайцями. У КНР теж почався народний рух. Там вимагали всенародних виборiв президента та демократизацiї. I китайцi хотiли змiн. Їм теж нудно в тоталiтарному суспiльствi та полювання смiятися над своїми недорiкуватими та архаїчними вождями.
  Тож i в Китаї не спокiйно. А в Росiї вибори президента вiдбуваються дуже весело та енергiйно. I в них звучить гучна музика, i низка скандалiв. Олексiя Кузнєцова - кандидата
  вiд комунiстiв, звинуватили у зґвалтуваннi недосконалої дiвчинки. Доказiв, звичайно, немає, але дiвчинка рокiв чотирнадцяти дала iнтерв'ю. I тiнь на кандидата кинуто.
  I ще якась тiнь - хто не повiрить невиннiй дитинi? А ще й рахунки за кордоном у кандидата комунiстiв знайшлися. I знову скандали. I дуже брудна проходить полiтика.
  А iншi кандидати у президенти не є небезпечними. Тож можна пiднiматися i вище. Михайло Шустiн не бог весь якийсь хокеїст. Але грає чисто, без помарок.
  Хоча з таким животом кататися на ковзанах важко. I це навiть не смiшно. Михайло Шустiн, звичайно ж, красою та чарiвнiстю не блищить. I це суттєвий мiнус.
  Але є адмiнiстративний ресурс i практично необмеженi можливостi фальсифiкацiї. I це серйозна заявка на перемогу.
  Також, Михайло Шустiн дозволив торгувати алкоголем у газетних кiосках, i сигаретами у тому числi. I це практично. I реклама цигарок та алкоголю вiдновилася на телебаченнi.
  I знову пiшла iдея тотальної волi. I вiдновлення доцiльностi та нових перемог. У тому числi, слiдує i поправка до кримiнального кодексу. Згiдно з якою, не можна обирати запобiжним заходом утримання пiд вартою за злочини, за якi передбачено не бiльше десяти рокiв ув'язнення. I сам кримiнальний кодекс був пом'якшений, особливо за економiчнi злочини. А багато статей було декримiналiзовано. I знову амнiстiя, i визволення низки ув'язнених. I всi, хто одержав термiн до десяти рокiв включно, вирушили на волю. А рештi термiн ув'язнення було скорочено на десять рокiв. I це ще лише початок. Звiльнили також усiх пенсiонерiв. А жiнок та дiтей за амнiстiєю вiдправили на волю ще ранiше. I це дуже круто.
  Михайло Шустiн знову зустрiвся iз українським президентом. Переговори вiдбувалися у веселiй атмосферi. Вони пили дороге вино i закушували чорною iкрою.
  Українець зауважив:
  - А швидко донбаськi сепаратисти присмирiли!
  Шустiн вiдповiдно кивнув:
  -Я їм ясно дав зрозумiти, що жодної пiдтримки вони не отримають. I вони зрозумiли, що проти української армiї їм не встояти. Тим бiльше, за пiдтримки НАТО.
  Президент України випив червоного вина та закусив чорною iкрою:
  -А як щодо Криму?
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї заявив:
  - Можна оформити як поступку Росiї за грошову компенсацiю у двiстi п'ятдесят мiльярдiв доларiв. Десяту частину ми виплатимо готiвкою, а решта пiде в залiк як п'ятдесятивiдсоткова знижка за нафту i газ, що ми поставлятимемо на Україну. Вас це влаштує?
  Президент вiдповiв iз усмiшкою:
  -Мене особисто це влаштує, але у ради можуть виникнути питання. Там крикунiв вистачає!
  Михайло Шустiн вiдповiв:
  - Кого пiдмажемо, кому орден дамо i помиримося!
  Президент Росiї без п'яти хвилин кивнув i додав.
  - Ми з Україною дружитимемо завжди!
  Президент України вiдповiдно кивнув:
  - Ми друзi навiки! Але чи не завадить нам Кузнєцов?
  Михайло Шустiн пiдморгнув:
  - А ми його капiтально обгадали. Бач, як ми з нього педофiла-ґвалтiвника зробили!
  Президент України кивнув:
  - Тодi його слiд заарештувати!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї кивнув:
  - Обов'язково заарештуємо. А поки що весь свiт спостерiгає забавний передвиборчий балаган.
  Президент згiдно кивнув:
  - I у нас неабиякий балаган. Ну нiчого, економiка у зростаннi, i скоро будемо в Євросоюзi!
  Михайло Шустiн заявив iз посмiшкою:
  - I ми теж увiйдемо до Євросоюзу. У нас буде нова та вiдмiнна дружба.
  Президент України весело заспiвав:
  - Буде людям щастя! Щастя на вiки!
  Капiталу влади! Сила велика!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї вiдповiдно кивнув:
  -Ми капiталiсти один з одним чудово можемо домовитися. I навiщо нам бiгати один з одним.
  Президент цiлком логiчно зауважив:
  - Так, наша дружба, замiшана на меркантильних iнтересах, наймiцнiша!
  Михайло Шустiн енергiйно заявив:
  - Звичайно, ми не цiлком свого часу дружили, але тепер будемо на вiки у вiчнiй дружбi капiталу.
  Президент України знову зачерпнув золоту, посипану дiамантами ложкою чорну iкру. Жадiбно її з'їв i сказав:
  - Гарна чорна iкра! Думаю, ми капiтально потоваришуємо.
  Михайло Шустiн iз цим частково погодився:
  - Так, наша дружба буде такою - як титан! Що не бере нiяка iржа!
  I ось це дуже красиво, коли перед двома правителями стали танцювати красивi, засмаглi дiвчата. I це справдi дуже красиво.
  Президент України взяв та проспiвав:
  - Дiвчата бувають рiзнi,
  Синi, жовтi. червонi...
  I всiм однаково хочеться,
  У щось заморочитися !
  I це так красиво i дуже багато виглядало. I справдi, просто все виглядає супер.
  I дiвчина теж дуже сексуальнi. I їхнi лички такi милi та красивi. I в них стiльки всього слiпуче прекрасного. Ай-так , дiвчата, ну i сексуальнi.
  I, зрозумiло, чоловiки разом сходили до лазнi. I там з ними були дуже гарнi та професiйно навченi дiвчата. I як це було здорово та класно.
  Все це було дуже круто та красиво, i по-справжньому жорстко.
  Пiсля зустрiчi Михайло Шустiн пiдписав указ про пiдвищення зарплати та пенсiй у Росiї. I про значне збiльшення допомоги на дiтей, i ще десять тисяч доларiв усiм, хто офiцiйно укладає шлюб. З поверненням цих грошей iз вiдсотками у разi розлучення. I це є прогресивним. I одружуватися треба заохочувати чоловiкiв до жiнок з дiтьми.
  I це дуже красиво робилося.
  Шустiн зберiг i теплi стосунки з Китаєм. I це було дуже сильним ходом. Хоча у росiйських ЗМI дедалi частiше критикувався Китай i згадувалися права людини.
  Мовляв у Китаї жорстокi закони та боротьба з корупцiєю, мають характер скорiше зведення рахункiв, нiж наведенням порядку. I в Китаї народу все бiльше хотiлося битися з владою.
  I бажання свободи має все змiсти та призвести до перемоги демократiї!
  Шустiн агресивно зауважив:
  - Бiлi країни мають бути єдиними!
  Народилася i думка про прогресивне християнство. I що потрiбне, щоб i в небi була демократiя. I це iдеї цiлком серйознi. Мовляв, справдi чому не ввести i на небi парламент. I ухвалити з його допомогою справедливi закони: щоб люди не хворiли i не старiли, i так далi - на благо людства.
  Мовляв, справдi чому Бог про благо людства не турбується? Хiба люди не вартi щастя? Зрозумiло, дуже гiднi! I слава людинi!
  Михайло Шустiн нагородив релiгiйних дiячiв, у тому числi протестантських конфесiй. I це було щедро...
  Але це ще не все.
  Виконувач обов'язкiв президента зустрiвся з лiдером бiлоруської опозицiї. I це справдi дуже красива дiвчина.
  Михайло Шустiн її запросив до свого палацу.
  Бив у небо фонтан iз золотої статуї дракона.
  I ось у крiслах посiдали вони.
  Красива дама i лисий, неприємної зовнiшностi, правитель Росiї.
  Михайло Шустiн iз посмiшкою заявив:
  - Я радий вiтати законного президента Бiлорусiї!
  Дама з усмiшкою заявила:
  - А я рада вiтати майбутнього президента Росiї!
  Михайло Шустiн кивнув:
  - Наша дружба Бiлорусiї та Росiї мiцнiтиме i перебуватиме на пiдйомi!
  Молода жiнка заявила:
  -Так, ми будемо дружити з Росiєю, i це буде справжнє братство!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї зауважив:
  - Нам все одно, хто президент Бiлорусiї, головне, щоб нашi народи були братнi та дружили. У майбутньому Україна приєднається до нашого союзу. А потiм i вся СНД увiйде до Євросоюзу.
  Жiнка з цим погодилася:
  - Усi країни свiту прагнутимуть дружби та зближення зi свiтовою полiтичною глобалiзацiєю. Щоб усi країни були єдиними, i зникли б мiж ними кордони. I буде у майбутньому капiталiзм iз людським обличчям!
  Михайло Шустiн випив келих вина i проревiв:
  - Весь свiт насильства ми розриємо,
  Вщент, а потiм...
  Ми новий, новий свiт збудуємо,
  I в ньому не буде, знай проблем!
  I вони разом цокалися келихами. I це була щедра п'янка.
  I Бiлорусь, i Росiя домовилися, що буде одна загальна рубльова зона.
  Шустiн зазначив:
  - Я, на вiдмiну вiд попередника, з диктаторами обiйматися i цiлуватися не маю намiру!
  Лiдер опозицiї зазначила:
  -Росiя та США, та їхнi союзники боротимуться за свободу та демократiю в усьому свiтi.
  Виконуючий обов'язки президента Росiї, Шустiн, прорепетував:
  - Слава свободi та демократiї у всьому свiтi!
  Гостя енергiйно пiдтвердила:
  - Росiї та Бiлорусiї - слава!
  I правителi класу гiпер!
  I потiм можна з нею i в лазню сходити i попаритися. А що, на те й велика дружба Росiї та Бiлорусiї та Євросоюзу!
  Михайло Шустiн енергiйно набирав очки, i його рейтинг пiднiмався та йшов у наступ.
  Великий цар Росiї про булькал:
  - Великi росiяни визнають планету,
  Ударом меча розтрощили фашизм...
  Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту,
  Крокує народ усiєю країною в комунiзм!
  Так, i нова iдея - капiталiзм та комунiзм єдинi. I Росiя, минаючи стадiю соцiалiзму, прямо з капiталiзму пiде у комунiзм!
  У всякому разi , Шустiн у неї дуже вiрить i прислухається. I це по-бойовому.
  А передвиборча кампанiя йде. Номiнально вона демократична, але, зрозумiло, багато кандидатiв просто не встигають висвiтлити свої програми. I це породжує проблеми.
  Михайло Шустiн дуже навiть по-бойовому виступає, i в нього фора у всьому.
  I впевнене лiдерство у всiх соцопитуваннях. I новi iдеї. Наприклад, ордени материнства для жiнок. Бронзовий за чотири дитини, срiбний за шiсть, i золотий за вiсiм.
  I, зрозумiло, за кожну державу платить величезнi грошi. Ну за ордени та дiтей матерям платитимуть довiчно - так що плодiться та розмножуйтесь. I це активна демографiчна полiтика.
  Мовляв, настав час надерти i дупу Китаю. Що Росiї слiд своє населення за двадцять рокiв потроїти, що додасть їй додаткової ваги у всьому свiтi. I що такi будуть плани нового Наполеона.
  Михайло Шустiн, як то кажуть, людина дуже навiть бойова. I його завзятий настрiй передається й iншим. I ось новi реформи... Наприклад, хороша iдея платити батькам грошi, якщо їхнi дiти вiдвiдують спортивнi секцiї. I це заради здорового способу життя.
  I чого ще тiльки не робив Шустiн. Зокрема, вирiшив оголосити вихiдний день щоп'ятницi протягом разу на мiсяць. I це на догоду вже мусульман. I, зрозумiло, на Байран теж було встановлено вихiдний. Хоча в особистiй зустрiчi з патрiархом Михайло Шустiн висловив стурбованiсть експансiєю Iсламу. I запропонував реформи у православ'ї.
  Ось чому б попа не обрити бороди та не пiдстригти волосся? Хiба це була б погана iдея?
  Патрiарх зазначив, що це навряд чи хоч щось дасть. Iнша пропозицiя Михайла Шустiна була скасувати пости i спростити порятунок. Зокрема, пости все одно не дотримуються, особливо Рiздвяного, i лише вiдлякують людей вiд Православ'я.
  Михайло Шустiн зазначив, що зростання вiдсотка мусульманського населення в Росiї загрожує спалахами екстремiзму та тероризму, а може, чимось i гiршим. I потрiбно Православ'я зробити легшим та привабливiшим. У тому числi, i скасуванням поста. I плюс, зрозумiло, мають бути й iншi реформи. Зокрема щодо Християнського раю.
  Тут потрiбне вчення, щоб теж були гареми, палаци, розкiшнi бенкети i невiльницi, i невiльники. I взагалi потрiбно вчити, що рай - це рай, де всi мрiї збуваються.
  А то не дуже людину зi свiту приваблює, якщо вона буде лише безстатевим ангелом. I, зрозумiло, потрiбно також залякувати пеклом. I не надто розумiти.
  А навпаки, зробити Православ'я простiше, зрозумiлiше та привабливiше. Як i пекло спростити - як мiсце вiчних мук та озеро, що кипить вогнем та сiркою, де дуже боляче.
  I не треба розумiти i щось складне вигадувати. I що рятує лише церкву Православна, треба вчити, i, зрозумiло, вiрою та плюс справами.
  Але головне - це вiра. Якщо ти православний та хрещений, то ти вже врятований. Тiльки якщо ти великий грiшник тебе трохи в пеклi мучать. Та ось така виходить релiгiя.
  Вже куди простiше та зрозумiлiше.
  Михайло Шустiн запропонував у такий спосiб реформувати Православ'я.
  Патрiарх зазначив, що незважаючи на зовнiшню привабливiсть такої iдеї, подiбне може новi проблеми породити. Хоча, звiсно ж, Православ'ю не вистачає простоти.
  Торкнулося питання i Трiйцi. Шустiн запропонував варiант:
  - Що коли замiсть незрозумiлого вчення про Трiйцю, вчити, що Бог лише Один, i це Бог-Батько. А Iсус первiсток творiння, що цiлком по Бiблiї!
  Патрiарх Кирило заперечив:
  - Трiйця - це фундаментальне вчення Християн. Вiд нього не можна просто вiдмовитися. I взагалi, реформи мають бути обережними.
  Шустiн зазначив:
  - Без реформ не можна. Православ'я втрачає свої позицiї. I пiсля коронавiрусу скептиз про християнство лише посилився. Ось безбожний Китай iз мiнiмальними втратами з епiдемiї вийшов!
  Патрiарх зiтхнув i зазначив:
  - Злi i неправеднi процвiтатимуть!
  Виконувач обов'язкiв президента Росiї зазначив:
  - Так, будуть! А що за Бог, який припускає це? Якщо Бог може запобiгти лиху i допускає його, то що за це за Бог?
  Патрiарх знизав плечима i вiдповiв:
  - Ну ти бачиш, чадо, Бог чомусь припускає зло! А чим це пояснити? Справдi, незбагненна загадка. I клiмат на планетi Земля явно псується.
  Михайло Шустiн прогарчав:
  - Так, псується! I за це хтось та вiдповiсть своєю головою.
  I було видно, наскiльки виконуючий обов'язки президента сердитий!
  А вибори наближалися. I це, зрозумiло, серйозно. Видно було, як закiнчуються останнi днi до першого туру. Нi, з одного туру Шустiну навiть з урахуванням адмiнiстративного ресурсу не перемогти, хоча фальсифiкацiї очiкуються масовi. Але все одно боротьба має бути сувора. Михайло Шустiн дав таємну настанову, щоб у другий тур вивели лiдера
  опозицiї. I навiть вирiшив допомогти головi ЛДПР. А саме, взяв та нагородив його орденом Андрiя Первозванного i це було дуже навiть
  сильним та несподiваним ходом. I тут нiчого не можна було вдiяти. У другий тур теж треба знати, кого виводити.
  А ще Михайло Шустiн пообiцяв, що Росiя протягом чотирьох рокiв здiйснить полiт на Мiсяць. I це вже буде точно!
  А за десять рокiв вiдбудеться полiт на Марс. I це теж iз гарантiєю сто вiдсоткiв. Але не так це просто здiйснити йому. Проте амбiцiї наполеонiвськi.
  I це дуже круте рiшення. Хоча лiберали й були незадоволенi. Ось це справдi круто.
  А дата виборiв у липнi наближалася, i це дуже цiкавi передвиборчi перегони, якi невiдомо, чим закiнчиться.
  Точнiше, перше мiсце вiдоме: Михайло Шустiн. А ось хто вийде у другий тур - загадка!
  I вже полiтика Шустiна видно - вона на долонi. А ось що чекати вiд решти?
  Народ, загалом, наступником задоволений. Зарплата перевищила тисячу доларiв на мiсяць, досягнувши рекордного рiвня.
  Цiни та курс долара стабiльнi. Можна купувати алкоголь у будь-який час, i навiть послати по пляшку свого синочка. Можна, не соромлячись, курити та пити пиво, де завгодно.
  За марихуану не садять. Гомiки отримали свободу та право на одностатевi шлюби. I геї, i лесбiянки задоволенi. Можна i матом на телебаченнi лаятися: це свобода.
  I по телевiзору почали показувати еротику та м'яке порно. Справдi, свободи побiльшало. I особливо молодь, Михайла Мiшустiна любила. У будь-якому кiоску i в будь-який час купуй пиво.
  Народ, що втомилися вiд деспотiї, з радiстю сприймав волю Михайла Шустiна. I йому це вдавалося дедалi бiльше.
  Отже, всi соцопитування робили його явним фаворитом. Навiть кiлька кандидатiв у президенти взяли та зняли свої особи на користь Михайла Шустiна. I це треба сказати чудово.
  I його вже так i називали: Михайло Другий!
  Народ, що скучив за свободою, трiумфував. I йому хотiлося, щоб свободи ставало дедалi бiльше. I люди, нарештi, розпрямили спини, i Росiя справдi ставала державою реальної демократiї та прав людини.
  Жити стало краще! Жити стало веселiше!
  I Михайло Шустiн, разом iз усiєю країною, впевнено пiдiйшов до першого туру виборiв. I далi очiкувалися переможнi зведення трiумфу виконувача обов'язкiв президента Росiї.
  . РОЗДIЛ Љ 14.
  Пiсля того , як Михайло Драка вiдправив у глибокий нокаут Василя Костолома, через сильний струс, останньому заборонили цiлий рiк боксувати. I Михайло Драка зiтхнув iз полегшенням: реваншу не буде! А отже, не треба мучити себе жорстокою, голодною дiєтою. I можна пiднятися вище.
  Наприклад, у напiвсередню вагу. Там саме з'явився перший абсолютний чемпiон Ерор Спенс. Провели бiй i об'єднали титули. I, зрозумiло, бажання велике битися в обох бiйцiв.
  Пiвсередня вага це 66,7 кiлограмiв - i тут легше з вагою. Але все одно, такому як Михайло, треба сушитися. Ерор Спенс досить досвiдчений, поки не битий афроамериканець iз досить сильним ударом, i швидкий.
  Зростання на вiсiм сантиметрiв нижче за Михайла. Вiдсоток нокаутiв досить високий, але не нокаутер .
  Загалом технiчний боксер. Непогана аматорська кар'єра. Був тричi чемпiоном США у аматорах. Загалом боксер, з яким битися цiкаво.
  I одразу за чотири пояси. Михайло отримав унiкальний шанс здобути третє звання абсолютного чемпiона свiту. I це вперше в iсторiї боксу з моменту появи чотирьох основних версiй.
  Амелiна вже розпочала переговори. Ерор , звичайно ж, запросив величезний гонорар, але проблем уже не було. Зрозумiло, що все окупиться з лишком.
  Амелiна вже за двi години пiдписала контракт на бiй. I це їй дуже подобалося, що такий великий прибуток отримає.
  А Михайло, наївшись, поки що вiдпочивав. Вiн увiмкнув черговий, дуже цiкавий фiльм.
  Адже це Голлiвуд, там такi є витонченi фантазiї.
  Ось, наприклад, про вiйну мiж СРСР i Китаєм з одного боку, i США з iншого, що дуже круто.
  Китайцi лiзуть уперед на американцiв та їхнiх союзникiв, буквально закидаючи позицiї трупами. I дiвчата теж билися з величезним запеклiстю.
  Залишилась пiд контролем коалiцiї Заходу лише чверть пiвденної Кореї. Але цю чверть ще треба пройти. А дiвчата б'ються, наче богатирки.
  Джейн Амстронг випустила подарунок смертi по китайському танку, розбила його i пискнула:
  - За Британську iмперiю!
  Гертруда пальнула по китайцях за допомогою босих пальчикiв нiжок i проворкувала:
  - Слава епосi комунiзму!
  Мелання влiпила по солдатах Китаю за допомогою кулеметiв, але теж використовуючи босi нiжки, i пробурчала:
  - За капiталiстичний комунiзм!
  Монiка теж довбанула з гармати, використовуючи голу п'яту, i проворкувала:
  - За Велику Англiю!
  Ось такi войовницi. Вони свого часу брали участь у висадцi у Нормандiї. I тодi билися на танку "Черчiлль". Дуже гарна, особливо у лобовiй бронi машина.
  Її нiчим не проб'єш, крiм 88-мiлiметрової гармати ЕЛ71, але їх у нiмцiв, на щастя, не так вже й багато. А ось доводилося битися з "Пантерами".
  Незручний, прямо скажемо, противник. Досить добре захищений у лоб, i гармата потужна. Навiть лобову броню може пробити зблизившись. У борт з дистанцiї значною мiрою вражає.
  Тодi вони натерпiлися страху.
  Але зрозумiли одне, коли дiвчата борються босонiж, до їхнiх танкiв снаряди практично не потрапляють. Так що таке безпечне.
  Джейн прочирикала, пiдбивши чергову китайську машину:
  -Слави Британiя - володарка морiв!
  Ось це справдi дiвчина класу гiпер!
  Гертруда стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок i верещить:
  -За Англiйську королеву Вiкторiю!
  I Мелання натиснула босими пальчиками нiжок, вразила супротивника i прошипiла:
  - За королеву Єлизавету, ура!
  I Монiка, як натисне голою п'ятою i в'якне:
  - За Вiтчизну - нашу матiр!
  I вправно пробиває китайську машину. Робить це дуже влучно.
  Танк у дiвчаток дуже непоганий. I вони на ньому працюють, наче самки дятла.
  А ось i Герда бореться, наче монстр пекла. I трощить ворогiв з диким оскалом зубiв.
  Войовниця довбала по противнику за допомогою голої п'яти, винищила китайцiв i прошипiла:
  - За арiйський комунiзм!
  Шарлота теж б'ється вiдчайдушно. I використовує босi пальчики нiжок, громячи ворогiв i шипаючи:
  - Слава країнi комунiзму арiйцiв!
  Христина довбала супротивника. Рознесла китайцiв i в'янула:
  - За Батькiвщину США!
  Магда також лупнула ворога. Зiм'яла китайську машину i буркнула:
  - За Америку та її iндiанцiв!
  Ось це дiвки бойовi, та кажуть ще якiсь. I Китай вiд них отримає по рогах.
  I четвiрка дiвчат на Б-36 так б'ються з диким апломбом.
  Герда натиснула на кнопку голою п'ятою i в'янула:
  - За новий свiт ми битимемося!
  I вiд її пострiлу, як полетiли вбитi китайцi.
  Довбанула i Шарлота. Вона теж використовувала босi пальчики нiжок, воркуючи:
  - За Третiй Рейх та США!
  Христина зазначила, агресивно зминаючи ворогiв:
  - За прусський великий дух!
  I теж босi пальчики нiжок дiвчисько застосує.
  Магда також у бою вкрай агресивна дiвчина. I ворогiв капiтально б'є. При цьому дiвчина, винищуючи китайцiв, спiває:
  - Три, два, раз! Гумка "Адiдас"!
  Войовниця, скажiмо прямо, найбойовiша у свiтi. I китайцям доводиться вiд четвiрки погано.
  Тож союзники ще тримаються i тримаються дуже жорстко.
  Герда взяла i заспiвала зi смаком:
  - Я найсильнiша у свiтi,
  Сечу всiх китайцiв у сортирi.
  I знову, як довбає за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Шарлотта, стрiляючи по китайцях, зазначила:
  - Ми б перемогли, якби тотальну вiйну було оголошено на два роки ранiше!
  Христина лупнула за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - Так, цей Гiтлер неабияк гальмував !
  Герда заперечила:
  - Це не лише була його провина. Виннi експерти, якi занизили потенцiал СРСР.
  Шарлота гаркнула:
  - Розрахунок ОКВ показував, що для здiйснення плану "Барбаросса", потрiбно тридцять шiсть танкових дивiзiй. А їх було лише шiстнадцять.
  Магда тут вiдповiдно кивнула:
  - Звичайно, так воно i є!
  Христина проревела, вискакувавши зубки:
  - Я є войовниця, що зiтре Росiю в порошок!
  I довбане по китайцях босою, витонченою нiжкою.
  Оце баби, i такi крутi.
  А в небi Альбiна та Альвiна лютують. I теж китайськi лiтаки збивають, а самi борються в одних лише тоненьких трусиках пiд зiрково-смугастим прапором.
  Ось це дiвки - просто супер.
  Альбiна лупнула за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - За США!
  Альвiна теж пальнула, використовуючи босi пальчики нiжок, i прочiрикала:
  - За Велику Америку!
  Ось це льотчицi в Армiї СЩА - найвищий клас.
  А з iншого боку, теж дiвчата борються шикарнi.
  Наталя Соколовська, вдова самого Сталiна, i володарка безлiчi орденiв, причому найшикарнiших.
  I вона босими пальчиками нiжок, як повернула важiль i дала чергу з трьох авiацiйних гармат. I одразу вiсiмнадцять ворожих лiтакiв виявилися збитими одним залпом.
  Ось це дiвка, б'є, що треба!
  Анастасiя Вiдьмакова разом iз нею. I теж льотчиця найвищого класу. Куди до неї Покришкiну. Анастасiя всiх трощила, наче кувалдою. I при цьому, використовувала босi пальчики точених нiжок i вигукувала:
  - За Батькiвщину мою святу!
  Войовниця, справдi, боєць найвищого класу. Вiдьмакова, вона вiчно юна красуня, яка ще й Чапаєва пам'ятає.
  I боролася у його легендарнiй дивiзiї.
  Анастасiя Вiдьмакова прочирикала, вискакувавши зубки:
  - Широка моя кiстка,
  А природна моя злiсть!
  I теж, як врiже по ворога i так хвацько. Ось це дiвка - просто ураган. Проти такої нiхто, вважай, не встоїть.
  Анастасiя Вiдьмакова проревела, вискакувавши зубки:
  - Я мiцнiший за титан!
  I знову збила ворожу машину.
  Акулiна Орлова теж билася з люттю дикої кiшки. I її очi виблискували, а босi, засмаглi нiжки рухалися, наче пальчики на пiанiно. Ось це була дiвка - просто супер.
  I билася вона з хижою люттю пантери.
  Акулiна ревла i гарчала:
  - Я розповiм великий,
  Великий секрет -
  Сильнiше за кiшку звiра немає!
  Мiрабела Магнiтна дотепно помiтила, збиваючи противника босими пальчиками нiжок:
  -Слава епосi комунiзму!
  Ось така тут бойова красуня.
  А ось на сушi борються дiвчата, екiпаж Оленки на танк IС-7.
  Ось це дiвчата такi чудовi та шикарнi.
  Оленка босими пальчиками нiжок навела зброю. Пальнула по союзниках i пискнула:
  - На славу Батькiвщини святої!
  Далi довбанула i Анюта, теж використовуючи пальчики голих нiжок, i пискнула:
  - За Велику Русь!
  Бойова та руда Алла взяла i проворкувала:
  - Заради моєї Вiтчизни, слава прийде комунiзму!
  I теж босими пальчиками нiжок, як довбає по противнику.
  I Марiя теж проти ворогiв бореться. Вона їх трощить i верещить, скеляючи перлиннi зубки:
  - Слався моя рiдна земля!
  I знову куляє у ворогiв за допомогою босих пальчикiв нiг.
  Олiмпiада також у бою. I в ворога посилає вбивчi снаряди. I при цьому реве:
  - В iм'я iдей комунiзму!
  Отака вона бойова дiвчина.
  I тут екiпаж машини бойової дуже крутих красунь. Якi люблять секс iз чоловiками.
  А ось i Алiса, i Анжелiка в ударi. I теж босими пальчиками нiжок дiвчата кидають гранати та стрiляють iз снайперських гвинтiвок. Ось це справдi красунi кабаре.
  Алiса пальнула в супротивника i вразила його.
  Пiсля чого, прочiрiкала:
  - Слава Великому Сталiну!
  Анжелiка вистрiлила. Кинувши босими пальчиками нiжок смерть, i проворкувала:
  - I нехай буде слава не меншому великому Лаврентiю Берiї!
  Справдi, Берiя iз майже стовiдсотковим результатом перемiг на виборах Голови СРСР. Це виявилося свого роду чудовим стартом ще одного чудового грузина.
  Хоча, звичайно, в СРСР нацiональнiсть не мала значення. Головне - це росiйський дух! I Берiя продовжував впевнено правити пiсля Сталiна. А Микита Хрущов залишався мiнiстром сiльського господарства. Тож обстановка панувала пiсля смертi Сталiна зiбрана. I культ особи зберiгався. А ув'язнених не поспiшали випускати з таборiв. Втiм,
  бiльшiсть сидiли за справу. I працювало на совiсть.
  Берiя та Вознесенський продовжували колишнiй курс. I країна продовжувала крокувати до комунiзму.
  Алiса, стрiляючи з великою влучнiстю, логiчно вiдзначила:
  -Наша Росiя подарувала комунiзм народам!
  I кинула босою нiжкою вбивчу гранату.
  Анжелiка, ведучи вогонь, пiдтвердила:
  - I скоро подарує комунiзм i всiй планетi Земля!
  Пiсля цього дiвчина-богатир кинула босими пальчиками нiжок руйнiвний подарунок смертi.
  I обидвi дiвчата були веселi та гарнi.
  Алiса, ведучи вогонь, пискнула:
  - А пам'ятаєш, як ми брали в полон Гiтлера?
  Анжелiка згiдно i енергiйно кивнула:
  - Да пам'ятаю!
  I теж жбурнула босими пальчиками нiг, гранату вбивчої сили.
  Ось це дiвчата. Як вони захопили Гiтлера у дисколiтi, було навiть знято кiно. Мабуть, фюрер хотiв змотатися на Марс. I це дiйсно виявилася пригода з розряду супер.
  Гiтлерiвцi мало не перемогли у Другiй свiтовiй вiйнi, застосувавши лiтаючi тарiлки. Але СРСР та союзникiв, тодi врятувало лише падiння Берлiна. I це виявилося просто дивом.
  Алiса заспiвала з посмiшкою:
  - У славному селi,
  Варять чудовий мед.
  Розiллємося по гуртку -
  В день недiльний!
  I дiвчина знову жбурнула гранату босими пальчиками нiжок. I це виявилося з її боку просто рiшенням супер.
  Анжелiка хихикнула i прочирикала:
  - За виступ славетної iмперiї!
  I покинула гранату вбивчої сили.
  Ось цi дiвчата, як взялися i довбали по противнику з диким шаленством.
  Алiса взяла i проворкувала, жбурнувши босими пальчиками вибуховий пакет:
  - За Русь велику Сварога!
  I пальнула з гвинтiвки, збиваючи штурмовик.
  Анжелiка агресивно вiдзначила, пiдморгуючи смарагдовими очима:
  - За комунiстичний натиск!
  I жбурнула босими пальчиками нiжок убивчої сили руйнiвну сумiш.
  Ось це дiвчата - просто вони супер.
  Алiса взяла i пропищала:
  - Славиться нехай моя Русь,
  Лише за тебе я борюся!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить подарунок руйнування.
  Оце Алiса, дiвчина, що несе смертоносний заряд.
  Воїтелька пропищала:
  - За мною мiльйони!
  Анжелiка, зрiзавши супротивникiв, поправила:
  - За нами мiльйони!
  Ось такi ось тут дiвчата. Найвищий клас. Хоча, мабуть, вони всi тут найвищий i нищiвний клас. I якщо ворогiв молотять, то мало не здасться нiкому.
  А якщо й здасться, то в трунi.
  Маруся та Мотрена теж б'ються з коалiцiєю.
  Оскiльки лiто, то дiвчата босi й у трусах.
  I у них червонi соски грудей.
  Маруся дала чергу, скосила противникiв i кинула босою нiжкою гранату смертi, проревiвши:
  - Слава епосi комунiзму!
  I рубiновим соском, як блисне.
  Мотрона теж вороговi, як лiпить, i босими пальчиками запустила вбивчу i прочирикала:
  - За Русь велику Лади!
  I знову дiвчина своїм полуничним сосками тисне на кнопку базуки.
  Чудовi дiвчата. I вони люблять секс.
  Але в цьому їхня краса.
  Маруся взяла i заспiвала:
  - Маруся вiд щастя сльози ллє,
  Як гуслi душа її спiває...
  Кап, кап, кап зi свiтлих очей Марусi,
  Капають сльози на спис!
  Войовниця, i справдi, така виявилася славна та промениста.
  Мотрона теж прошипить:
  - Ножечки босi - ляпанцiв немає,
  Краще дорогi - буде вам балет.
  I як войовниця розсмiяється!
  А ось на танк Т-54 бореться i Єлизавета з її екiпажем.
  Войовнича вона краля i так реве.
  Ось Єлизавета взяла й верещала:
  -Слави наш комунiзм!
  I босими пальчиками нiжок, як навела зброю i лупнула по супротивнику.
  А потiм i Олена теж по черзi роздурить, використовуючи свiй червоний сосок.
  I теж прореве:
  - За Русь матiнку!
  А потiм замiсть неї i Катерина лупне. Всадить по ворога i продзижчить з оскалом зубiв:
  - Славиться наша рать!
  А далi довбає Єфросинiї, i зробить це надзвичайно влучно. Рознесе супротивника i пропище:
  - За комунiзм у всьому всесвiтi!
  I теж довбає, використовуючи босi пальчики нiжок.
  Ось це четвiрка дiвчат - така бойова i неповторна. I в них стiльки лютi та шарму.
  Єлизавета вiдзначила, скелячи свої перлиннi зубки:
  - Я є свiтло свiту!
  I знову лупне по вороговi, використовуючи босi пальчики нiжок. Так, це крали, проти яких нiкому не встояти.
  Катерина, стрiляючи по ворогах за допомогою червоного соска грудей, прочирикала:
  - За мою велику перемогу!
  Олена, стрiляючи за допомогою голої, круглої п'яти в'янула:
  - За нашу величезну перемогу!
  Єфросинiя лупнула по ворогу за допомогою полуничного соска i прочирикала:
  - За новий СРСР!
  Чудовi тут виявилися дiвчата. I в них просто шалений азарт i зростаюча агресiя войовниць.
  I на них наїжджає серйозний танк Б-36. У якого потужнiша зброя: 120-мiлiметрiв з великою довжиною ствола i початковою швидкiстю снаряда 1100 метрiв за секунду.
  Вона перевершує мiць тiєї, що Т-54 має.
  Тож американець стрiляє з дистанцiї. Його танк за товщиною бронi на лобi можна порiвняти з радянською машиною, трохи товщi по бортах, та й вага американця бiльша.
  Єфросинiя взяла та додала швидкостi машинi. Один iз недолiкiв Т-54 це те, що даний танк не має високої швидкостi, i його маневренiсть не надто сильна.
  Але є й плюси - низький силует, до якого важко потрапити. Машина маневрує. Американець стрiляє та промахується.
  Єлизавета репетує:
  - Слава епосi комунiзму!
  I пiдморгує напарницям.
  Знову танк дiвчат маневрує. Потрiбно скоротити дистанцiю, щоб ворога вразити. Катерина дуже дотепно зауважила:
  - Наша сила в босих дiвочих ногах!
  I ось радянський танк все ближче i ближче до танка противника. I набiгає, наче снiгова куля.
  Олена пискнула, човгаючи босими нiжками по бронi:
  - Моя сила буде у кулаку!
  I так довбанула снарядом з дистанцiї. I потрапила до корпусу. Американець сильно струснувся i зупинився. Здобув, схоже, пошкодження.
  Єлизавета заспiвала:
  - Раз, два, три - у трунi мiй вiзавi!
  I знову труснула своєю босою, точеною нiжкою.
  I ось її танк уже близько. А супротивник не може i повернути вежу.
  Катерина довбанула за допомогою босих пальчикiв нiжок, пробиваючи супротивника, i вякнула:
  -Ми За повний розгром ворогiв!
  I як слiпуче посмiхнеться. Так, це просто найвищий iз класiв. I з такими дiвчатами, сам чорт не брат.
  Єлизавета, хихикаючи, проворкувала:
  -Серце моє добре дiвчисько!
  I пiдморгне напарникам, i покаже свої перлиннi зубки.
  Ось це тут дiвки - найвидатнiший кураж.
  Вiд таких дiвчат i з глузду з'їхати можна. I хоча потрiбнi враження. I з ними не скучиш.
  Олена прочирикала:
  - Танк у янкi загорiвся,
  Це фюрер, мабуть, з'ївся!
  Єфросинiя вiдзначила, пiдморгуючи:
  - Я є дiвка найвищого класу!
  Ось так вони ворогiв i розривають на найдрiбнiшi частини.
  Але i з боку противника є сильнi кралi.
  У цьому випадку це, японки, дiвчата-нiндзя. I вони молотять китайцiв з люттю та колосальним азартом.
  Дiвчина, синя нiндзя, провела мечами млин, зрубала масу ворогiв i пискнула:
  - За велику Японiю!
  I як кине босими пальчиками нiжок бумеранг смертi.
  Дiвчина, жовта нiндзя, застосувала мечами прийом метелика. Зрубала масу ворогiв i, як проворкує:
  - За мiць країни самураїв!
  I теж жбурне босими пальчиками нiжок горошинки з вибухiвкою.
  А потiм i дiвчина, червона нiндзя, у бою. Рубанет трикутник мечами. Розрубає китайцiв i пискне:
  - За Японiю чудову!
  I знову босi пальчики нiжок голки отруйнi покинуть.
  А ось i дiвчина, бiла нiндзя, вiзьме та проведе мечами прийом козир. Розкришить супротивникiв. А потiм i голою п'ятою
  пiдкине вибуховий пакет Розiрве масу китайцiв i проворкує:
  - За те, щоб Японiя брала новi рубежi!
  I дiвчата-нiндзя, як закричать, розрубуючи та вбиваючи китайцiв:
  - Коротше кажучи, коротше кажучи, коротше кажучи - банзай!
  Ось такi тут виявилися дiвчата - просто найвищий клас! I вони так трощать противникiв, що тi й не мають жодних шансiв.
  Так , у Китаю воiстину чорнi днi.
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  Наташа Соколовська-Сталiна носить у своєму бiлому, як снiг, волоссi чорну стрiчку - жалобу по померлому чоловiковi. Вона дiвчина росла, гарна, i її личко незмiнно юне.
  Так, таким дiвчиськом можна тiльки пишатися.
  Наташа найтитулованiший воїн СРСР. I маршала авiацiї поважають усi громадяни свiту. I навiть вороги. За голову Наташi Соколовськiй-Сталiнiй обiцяно нагороду в десять мiльйонiв доларiв. I це, треба сказати, дуже крута пропозицiя. Проти подiбного дiвча нiхто i нiколи не встоїть.
  Наташа, за допомогою червоного соска, натискає на кнопку, збиває вiдразу дюжину ворожих лiтакiв i верещить:
  - Слава Сталiну i менi,
  Разом ми служимо країнi!
  Таке ось воно дiвчисько - просто супермен у бiкiнi!
  Акулiна Орлова зi смiшком зазначає:
  - Ми самi сильнi у свiтi.
  I босими пальчиками нiжок знову збиває масу супротивникiв.
  А потiм i Анастасiя ворогiв молотить i пищить:
  - За великий розклад!
  I теж босими пальчиками нiжок зарядить.
  Анастасiя Вiдьмакова взяла та збила за допомогою рубiнового соска черговий лiтак i пискнула:
  - За найкрутiшi перемоги!
  Мiрабела Магнiтна, зрiзуючи ворогiв та пiдбиваючи лiтаки, скелячи зубки, зазначила:
  - Немає мене крутiше i швидше!
  I полуничним соском знову взяла та вразила чергову мету.
  Ось цi чотири льотчицi най легендарнiшi та найкрутiшi у свiтi. I якщо почнуть бузити, то мало не здасться, навiть бравим янкi!
  Сталенiда та Тамара теж борються вiдважно.
  Дiвчатам дуже зручно в липнi битися в трусах, i це взагалi найвищий клас!
  Сталенiда дала чергу, жбурнула босими пальчиками нiжок гранату i проворкувала:
  -За Вiтчизну нашу матiр!
  Тамара теж взяла i довбанула по противнику з базуки, натиснувши на курок червоним соском.
  I з посмiшкою проворкувала:
  - Я голими грудьми рву натягнутий канат,
  I буде найкращим результат!
  Сталенiда полоснула по ворогу i в'янула:
  - Велич росiян визнала планета,
  Ударом багнета зруйнували фашизм...
  Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту
  Збудуємо гарний, святий комунiзм!
  Тамара дуже агресивно зазначила, з вискалом зубiв:
  - Слава Росiї та богинi Дiванi!
  I дiвчина босими пальчиками нiжок жбурнула вбивчої сили та вельми руйнiвну гранату.
  Ось це дiвки - просто суперклас!
  Сталенiда вiдзначила, агресивно пiдморгуючи:
  - Славиться мiй комунiзм.
  I босими пальчиками нiжок дiвчисько кинуло розривної сили лимонку.
  Тамара, стрiляючи в супротивника, пiдтвердила, вискалив пику:
  - Славляться дiвки та наш комунiзм!
  I дiвчина пiдморгнула своїй напарницi. Так, вони славнi красунi. Свого часу їх катували фашисти. I дуже боляче було, коли лупили гумовими шлангами, а потiм припiкали полуничнi соски цигарками. I це було, треба сказати, досить круто. I вельми сексуальнi вони, скажiмо прямо, крали. Вони просто неймовiрно крутий дух.
  Сталенiда з посмiшкою вiдзначила:
  - Росiя та США - вiрю будуть єдинi!
  I кинула босими пальчиками нiжок подарунок знищення.
  Тамара у вiдповiдь з ентузiазмом заспiвала:
  I Берлiн, Москва, Нью-Йорк,
  Як вiнок у руках єдинi...
  Комунiзму свiтло запалило,
  Вождь святий непереможний!
  
  У нашому серцi, знаю ти,
  Променистий витязь з нами...
  Втiлилися у дiйснiсть мрiї -
  Вождь усiх країн товариш Сталiн!
  I знову дiвчина кинула босими пальчиками нiжок убивчий подарунок смертi.
  Воїтелька Сталенiда вiдзначила, скелячи зубки:
  - Слава Сталiну!
  Тамара у вiдповiдь проворкувала, пiдморгуючи сапфiровими очима:
  - I його Берiї слава!
  Сталенiда вважала за потрiбне додати, стрiляючи по ворогах i кидаючи босими нiжками гранати:
  - I вдовi Сталiна, Наталцi Соколовськiй, слава!
  I воїни хором заспiвали;
  Слава Росiї, слава,
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї у червоних сорочках,
  Вiтає росiйський народ!
  
  Замоч, замоч фюрера-дегенерату,
  Замочи, замочи ти злодюгу з сенату...
  Потрясти намагаючись свiт,
  Атакує нас вампiр...
  Корчиться в пеклi,
  I бовтатись на суку!
  Вiйницi, треба сказати, дуже агресивнi та жорстокi. I при цьому так люблять чоловiкiв.
  Ось це дiвки - всiм дiвкам дiвки!
  Сталенiда вiдзначила, пiдморгнувши сапфiровими очима:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Тамара, пiдкинувши босою п'ятою пакет iз вибухiвкою, пискнула:
  -Смерть президенту-дракону!
  I воїни хором заспiвали:
  Перервалась нитка,
  Нам загрожує зла смерть...
  I щоб жити -
  Дракон повинен померти!
  Ось так ця пара грається в бою.
  Але, зрозумiло, Алiса i Анжелiка, хоч i генерали цi дiвчата, а б'ються тiльки в тоненьких чорних трусиках i з оголеними грудьми. Такi ось чудовi й з нiг хибнi пари.
  Алiса пальнула в супротивника i проворкувала:
  - Ми живемо на батькiвськiй Землi,
  Онуки Роду та дiти Сварога...
  Ми з богами в єдинiй сiм'ї,
  Подарував нам Всевишню свободу!
  I дiвчисько босими пальчиками нiжок, як запустить убивчий подарунок смертi!
  Анжелiка лупнула в ворога i пропищала:
  - На славу Великої Росiї!
  I теж босими пальчиками нiжок запустить нищiвний пакет смертi.
  Алiса, вiдчуваючи себе бадьорою та веселою, проворкувала:
  Гiмн Батькiвщини у серцях у нас спiває,
  У всьому всесвiтi немає її красивiшого...
  Стисни мiцнiше дiвка кулемет -
  Помри за Богом цю Росiю!
  I войовниця знову в ворога , як запустить те, що приносить тотальну загибель.
  Алiса пам'ятала скiльки вона провоювала. I побувала i в Iранi, i в Грецiї, i вже не вперше боролася з американцями. Якби вони вступили в битву ранiше, то й вiйна в Кореї була б закiнчена швидше.
  Але вони допомогли царськiй армiї Миколi Другому виграти першу свiтову вiйну в одному iз паралельних свiтобудов. I залишилася в результатi в Росiї монархiчна форма правлiння.
  А що, хiба ж Сталiн не був фактично диктатором i царем? Щоправда, трон Василю Сталiну не дiстався - розумом не вийшов. Натомiсть тепер на престолi Лаврентiй Берiя. I це особистiсть, яка мрiє затьмарити генералiсiмуса. Але поки що Берiя тiльки маршал, але вiн не курить i майже не п'є, мiцний здоров'ям, на двадцять рокiв молодший за Сталiна i цiлком може встигнути
  виграти Третю Свiтову вiйну. То що, чому не спробувати перевершити Кобу? Не все ж везiння i владу над свiтом вiддавати однiй людинi. Потрiбно дещо залишити iншим.
  Алiса трохи бачила двадцять перший у Росiї, де СРСР розвалив Горбачов, i зазначила, який все-таки Путiн егоїст. Так поламав кадрову проблему, що пiсля Путiна настав бардак та хаос. А тут ще й Зюганов загнувся, i пiшов, i поїхав. I Росiя стала країною олiгархiв. Якi сильної президентської влади вже й не хотiли.
  То що буде, коли пiде Берiя?
  Адже Наталя Соколовська-Сталiна вiдьма, i не старiє. Тож вона може правити вiчно. Або престол займе син i її, i Сталiна.
  До речi, хлопчику вже дванадцять рокiв.
  I вiн такий розвинений, швидкий i спритний, що теж вирушив на фронт. Тип сина полку, i бореться.
  Ось його перший бiй.
  Вiн у спеку бореться в один шортиках, i строчить з невеликого автомата.
  Скошує шеренгу воїнiв. А потiм хлопчик Володимир босими пальчиками нiжок кидає горошинку анiгiляцiї. I пiдриває масу вiйська коалiцiї.
  Володимир Йосипович Сталiн-Соколовський реве:
  - В iм'я Сталiна-Отця,
  Примусимо в унiсон стукати серця!
  Хлопчик, звичайно, ще замалий, але б'ється i стрiляє дуже влучно. Його тiло мускулисте i засмагле. Це справдi пацан i гiдний син Сталiна та Наташi.
  Хлопчика готують, щоб вiн став вождем СРСР i, можливо, так воно й буде.
  Володимир Йосипович пищить:
  -Нас на битву надихнув,
  Зробивши волю мiцнiшою, стали.
  Вiд чуми позбавив свiт
  Дорогий товаришу Сталiн!
  
  У багатьох образах мiряв,
  У всесвiтi нескiнченної...
  Шлях нам вiрний ти вiдкрив
  Вказавши його напевно!
  
  Описати не в змозi склад,
  До чого великий твiй генiй...
  Ти таке зробити змiг,
  Честь та мудрiсть поколiнь!
  
  Ми крокуємо на Берлiн,
  Комунiзму бачимо...
  Найголовнiший наш кумир,
  СРСР твiй мудрий Сталiн!
  Ось як хлопчик спiває i стрiляє. I його дитячi, але засмаглi та м'язистi ноги кидають такi горошинки з дуже потужною вибухiвкою. I це дуже круто.
  Такого хлопчика можна лише оспiвувати в поемах i пишатися ним на всi сто вiдсоткiв.
  Володимир Сталiн-Соколовський проревiв:
  - Ми вiзьмемо Вашингтон! Президенту-дракону - смерть!
  По-бойовому цей хлопчик дiяв.
  Веронiка та Вiкторiя - двi дiвчини снайпери з легiону Наташi Соколовської-Сталiної доглядали хлопчика.
  I теж стрiляли iз снайперських гвинтiвок. Вони дiвчата ну такi бойовi та серйознi.
  Веронiка пальнула по супротивнику i, агресивно скелячись, вiдзначила:
  - Слава Росiйським Богам!
  Вiкторiя теж довбала зi снайперської гвинтiвки, i кинула босими пальчиками нiжок убивчий подарунок смертi i проворкувала:
  - За радiсть комунiзму!
  Веронiка, ведучи вогонь по ворогу, проворкувала, скелячи зубки:
  - За радiсть нової переможної доби!
  I кинула босими пальчиками нiжок черговий подаруночок смертi.
  Ось це дiвчата, яких нiхто не забуде. Вони просто диво i казка, i еротична сила.
  Михайло заснув пiд час перегляду фiльму. Вiн при цьому ще й жував шоколаднi пончики, запиваючи їх молочним коктейлем.
  Хлопець прийшов до тями, що хтось клацнув його пальцем по носi. Розплющивши очi, Михайло побачив хлопчика-демона Олега. Той скалив пику i хихотiв.
  Юнак-боксер сказав:
  - Чорт менi коштував пики i моргав,
  А я йому тихенько сказав...
  Олег образився:
  - Я вже не чорт, а демон! А тебе хочу запитати - хочеш у пекло?
  Михайло здивувався:
  - Як, у пекло?
  Олег хихикнув i вiдповiв:
  - На прогулянку до пекла. Вам, мабуть, це буде цiкаво.
  Юнак-боксер засмiявся i вiдповiв:
  - Напевне так! Якщо тiльки на прогулянку, а чи не назавжди!
  Хлопчик-демон помiтив:
  - Моли Всевишнього, щоб Пекло було назавжди. Вiн є застиглим, а постiйно розвивається. Так що в Пеклi зараз добре, а завтра буде ще краще!
  Михайло проспiвав:
  - Завтра буде краще нiж вчора,
  Краще нiж вчора!
  Завтра буде краще нiж вчора,
  Бий дракона!
  I вiдразу запитав:
  - А Амелiну вiзьмемо?
  Олег знизав плечима i вiдповiв:
  - Вона поки що зайнята, бiзнес! Та й одразу двох брати... Скажу по секрету - це моя особиста iнiцiатива. Старшi демони вважають, що вас поки що в Пекло пускати рано.
  Михайло знизав плечима i вiдповiв:
  - Важко не погодитись. Хто захоче добровiльно до пекла.
  Олег пiдморгнув i скрививши дитячу мордочка вiдзначив:
  - Може, подивившись i захочеш там залишитися. Ми там пробудемо не бiльше години, там небезпечно. Та й взагалi, чи багато випадкiв, коли люди ось за життя бували в пеклi!
  Юнак-боксер заспiвав:
  - Вздовж Африкою гуляють,
  Фiги, фiнiки зривають...
  Та й Африка, ось так Африка!
  Хлопчик-демон хихикнув i зазначив:
  - А є й iнша пiсня:
  Африка жахлива, так, так, так!
  Африка небезпечна, так, так, так!
  Не ходiть дiти, до Африки гуляти!
  Михайло логiчно зауважив:
  - Я вже дорослий, i абсолютний чемпiон свiту у двох вагових категорiях.
  Олег уточнив:
  - З волi демонiв, ти чемпiон!
  Юнак-боксер заспiвав:
  - Ми у змаганнях призери,
  Вiрю я, що може дуже скоро.
  Стануть чемпiонами планети
  Чемпiони нашої школи!
  Хлопчик-демон кивнув з усмiшкою:
  - Я бачу - ти чемпiон! Та ще й планети!
  I знову схопив босими пальчиками своїх нiг Михайла за носа. Мiцно стиснув, тож навiть вийшла злива. Юнак боксер вiдчайдушно смикався, i намагався розтиснути руками босi пальчики хлопчика. Але вони у юного демона такi сильнi. Михайло провiв:
  - Будь людиною - вiдпусти!
  Олег хихикнули i вiдповiв:
  - Я не людина! Але, мабуть, навiть надлюдина!
  Юнак-боксер з змученою посмiшкою промовив:
  Ми всi дивимося в Наполеони,
  Двоногих тварин мiльйони!
  Хлопчик-демон пiдловив момент, коли Михайло знову сiпнувся.
  I розтиснув пальцi нiг. Юнак упав, але одразу ж схопився.
  Олег розсмiявся i вiдповiв:
  - Не психуй! Я тебе з Наполеоном познайомлю!
  Михайло пiдморгнув:
  - Iз шостої палати?
  Хлопчик-демон хихикнув:
  - Нi з справжнiсiньким! Ну, гаразд, часу мало, зараз ми перейдемо в пекло.
  Юнак-боксер запитав:
  - А це страшно?
  Олег хихiкнув:
  -Нi! Це забавно!
  Хлопчик-демон узяв юнака-боксера за руку. I поставив у центр кiмнати.
  Потiм босою ногою накреслив навколо себе та Михайла коло. При цьому, хлопець-диванок шепотiв заклинання. I ось коло навколо них засвiтилося.
  Олег вигукнув:
  - Пiдстрибни!
  Михайло послухався. I вiдчув, що вiн разом iз хлопчиком наче падає вниз. Юнак-боксер злякався i вигукнув:
  - Що це таке?
  Олег з усмiшкою вiдповiв:
  - Вiдкриття порталу! Не бiйся!
  Навколо них спалахнуло яскравим, сумiш блакитного та оранжевого свiтла.
  Потiм вони знову вiдчули пiд собою твердий ґрунт.
  Хлопчик-демон кивнув:
  - Ось i все! Бачиш як я вмiю швидко та безпечно перемiщатися мiж свiтобудовами? Не всякий демон на це здатний!
  Михайло кивнув:
  - Малолiтнiй супермен!
  I озирнувся. Навколо них було якесь мiсто. Причому дуже сучасний.
  Вiн свiтився багатьма вогнями дуже яскравих рекламних щитiв. Трасою проносилися рiзнокольоровi та красивi автомобiлi. Втiм, заторiв не було.
  Хмарочоси виявилися рiзноманiтними формами. Деякi бiльше скидалися на середньовiчнi замки, нiж на сучаснi будинки. А в небi свiтили одразу чотири великi мiсяцi. Вiд чого було ясно майже як вдень. I тим не менш,
  Вогнi величезнi будiвлi були видно.
  Температура була приємна. У повiтрi, на вiдмiну Нью-Йорка, не вiдчувалося вихлопних газiв. Придивившись, Михайло побачив численнi клумби та чагарники з квiтами. А на вiдстанi бив на добру сотню метрiв у висоту фонтан. Мiсто взагалi здавалося з безлiчi надзвичайно яскравих вогнiв, кiлометрових рекламних плакатiв, будiвель у стилi бароко, але дуже величезних - якоюсь футуристичною казкою.
  Причому, i шосе їхали машини, i повiтрям носилися лiтальнi апарати. В основному їх форми обтiчнi, немов у рибок. I вкритi позолотою, срiблом, платиною, або камiнчиками.
  У повiтрi пахло дорогими духами та медом. Михайло вiдзначив iз посмiшкою, пiдморгнувши Олегу:
  - Мiсто майбутнього!
  Поруч iз ними раптово виявилася пара: юнак та дiвчина. Вони були в якiйсь особливiй, гарнiй формi, а дiвчина навiть у короткiй спiдницi. На вигляд їм рокiв шiстнадцять-сiмнадцять, а в руках палицi.
  Вони подивилися на Олега, видно дiзнавшись, кивнули i спитали:
  - Це померлий?
  Хлопчик-демон махнув головою:
  - Нi! Це турист.
  Дiвчина посмiхнулася i вiдповiла:
  - А ми колишнi люди, а нинi чорти! Хочеш подивитися, як виглядає сучасне мiсто в пеклi?
  Михайло щиро вiдповiв:
  - Не погано! Зовсiм непогано!
  Хлопець-чорт, який бiльше схожий на гарненького пiдлiтка-курсанта, нiж слугу Сатани, вiдповiв:
  - А ти знаєш, грiшнику, ми це все збудували самi! Лише небагато допомоги вiд Всевишнього.
  Михайло здивувався:
  - Бог допомагає будувати Пекло?
  Юнi та гарненькi чорти розсмiялися. I хором вiдповiли:
  - Можна сказати, що Сатана - це Бог! Принаймнi для нас.
  Олег кивнув:
  - Треба поставити Всемогутньому Люциферу бодай одну свiчку у храмi.
  Такий звичай для туристiв.
  Риси-полiцейськi запропонували:
  - Давайте вiзьмемо пива, хай спробує те, що п'ють грiшники.
  Олег кивнув i додав:
  - I сушеної рибки до неї.
  Не встиг Михайло i оком моргнути, як вiн опинився бiля вiкна. Симпатична дiвчина з дорогоцiнною брошкою клацнула пальцями рук. I у всiх чотирьох у руках з'явилося по келиху пива та сушенiй рибцi iз золотою лускою. Пиво було дуже ароматним та таким приємним.
  Михайло жадiбно ковтнув. На смак, одночасно, i пиво, амброзiя.
  Юнак-боксер зазначив:
  - Як у рекламi - Божественно!
  Хлопець-чорт запитав:
  - А на Землi якесь пиво?
  Михайло знизав плечима i вiдповiв:
  - Я вже давно не пив. Вiд пива повнiють, а менi доводилося ганяти ваги. Але наскiльки пам'ятаю, воно гiрке i неприємне.
  Олег хихiкнув i зазначив:
  - А у нас гарна їжа. Бiльш досконалi технологiї. Тут у пеклi
  i технiка ельфiв та гномiв, i знання всiх поколiнь людей.
  Юнак-боксер запитав:
  - Розвиненiший свiт?
  Олег кивнув:
  - Так! I головне, вiн у постiйному розвитку. Наприклад, Гiпернет - наша нова мережа. Вона ще будується замiсть бiльш примiтивного, повiльного простого iнтернету.
  Хлопець-чорт кивнув:
  - Так! Цей свiт змiнюється. Хоча я прибув iз Землi сюди, то i на планетi нашiй ще не знали не те, що iнтернету, але навiть автомобiля. Та й тут ще таких чудес не було. Хоча iнтернет уже був - ельфи та гноми зробили!
  Олег додав:
  - Душi померлих тролiв та ельфiв зробили . Але ти, Мишко, давай швидше, пивко пий i рибку гризi. Часу мало, а ще до храму треба заглянути. Iнакше мене старшi вирубають.
  Михайло почав гризти швидше за цю рибку. I тягнути солодке та смачне пиво. I заразом дивився вгору.
  Там лiтали рiзнi апарати. Пiшоходiв було замало. Точнiше взагалi не видно. А ось лiтунiв. Тут вони всi якiсь схожi. Однi юнаки та дiвчата. Дiтей практично не видно, старих теж. Деякi, щоправда, летуни мали вуха, як у рисiв. Видно ельфи. I деякi менше зростання, але щiльнiше. Можна навiть подумати, що то дiти. Але надто квадратнi для дiтей.
  Одяг у всiх ошатний, красивий. Деякi дiвчата босi. Хоча таких меншiсть.
  У Михайла зiр став у пеклi дуже гострим, i вiн бачив дуже велику вiдстань. Ось на вiдстанi i хобiти. Вони справдi дуже схожi на людських дiтей рокiв одинадцяти-дванадцяти та босоногi. Тiльки чуття пiдказало, що це не справжнi дiти, а казковi iстоти.
  Михайло брязнув:
  - А дiтей у вас нема?
  Хлопець-чорт вiдповiв:
  - Буває, що навiть немовлята у пекло потрапляють. Особливо нехрещенi. Але вони швидко зростають до нашого вiку.
  Олег кивнув:
  -У пеклi справжнi дiти не народжуються. Бо поки ми не навчилися ще робити безсмертнi душi. Але можна зробити бiороботiв, або клонiв у виглядi дiтей. Це ми можемо. Старих також у нас немає. Усi юнi та безсмертнi. I це великий дар Сатани. Можна жити в пеклi i не боятися виходу на злиденну пенсiю, чи того, що в тебе помре бабуся, чи дiдусь. Всi тут живуть вiчно, або, принаймнi, поки що iснує пекло.
  Дiвчина-чорт помiтила:
  - Як добре, коли вiчна юнiсть. Я ось на планетi Земля, коли постарiла, так мучилася, i була гидка сама собi. А тут - ну просто справжнiй, невигаданий рай.
  Олег усмiхнувся i вiдповiв:
  - Але на вiдмiну вiд раю Iсуса, у нас щось секс є. I дiвчата дуже розкутi. Можуть i самi зґвалтувати!
  Дiвчина кивнула Михайлу:
  - Я б iз задоволенням спробувала з живою людиною!
  Олег кивнув:
  - Час у храм! Наступного разу ми затримаємось довше, i ви знайдете радiсть в обiймах один одного. А поки що, це його перша парафiя в Пекло.
  Хлопчик-демон узяв Михаїла за руку. Зробив босий ногой коло. I вони перенеслися у величезний, мов стадiон Лужники, зал. Тут було не надто багато народу. Але тi, що були, купували свiчки. Ставили їх i робили, кланяючись, рухи руками.
  Михайло зауважив:
  - нагадує Православний храм.
  Олег з усмiшкою кивнув:
  - Так, у нас спiльне - свiчки. Але є й рiзниця. У православних руками хрест. А ми робимо п'ятикутну зiрку.
  Михайло посмiхнувся:
  - Зiрку? Це забавно!
  Хлопчик демон клацнув пальцями. У них з'явилися двi свiчки. Вiн зрадив одну з них юнаковi-боксеровi i наказав:
  - Постав перед iконою. Вони самi спалахнуть. I я поставлю.
  Михайло слухався. Насправдi, на iконi був зображений
  дуже красивий чоловiк, можна сказати Аполлон, голий до пояса.
  А по обидва боки вiд нього двi прекраснi, напiвголi дiвчата.
  У всiх трьох волосся довге, наче сусальне золото.
  У чоловiка обличчя дуже гарного юнака, але тiло потужного та рельєфного атлета.
  Олег прошепотiв:
  - Дивись на мене та повторюй рух зiрки.
  Загалом нiчого складного не було. Спочатку три пальцi на праве плече, потiм лоба, потiм лiве плечем. Далi лiвий бiк, а потiм правий бiк. Ось i вся зiрка. I уклiн о пiв на корпус. Це дуже неважко.
  Вони так зробили сiм разiв.
  Олег сказав:
  - Досить! Тепер, поки є час, полiтаємо мiстом.
  I взяв Михайла за руку. Знову носком босої, засмаглої ноги зробив коло.
  Вони опинились у небi. Трохи вище за висотнi будiвлi граду.
  Якраз поруч iз пролiтаючими апаратами.
  Олег запитав:
  - Подобається?
  Мiсто пiд ними здавалося в кольорi вогнiв ще привабливiшим i красивiшим.
  Михайло iз захопленням проспiвав:
  - А я лiтаю, я лiтаю високо,
  Паря над дахами вiльно i легко.
  I тiльки зiрки мчать у небi надi мною,
  I лише музицi зрозумiлi ми однiй!
  . РОЗДIЛ Љ 16.
  Михайло розглядав мiсто з повiтря. У ньому багато фонтанiв. Причому струменi були висотою в сотнi метрiв i пiдсвiченi рiзними фарбами та вогнями.
  Вони неслися вгору , i при цьому звивалися i закручувалися. Виглядало все надзвичайно ефектно. Точно так i статуї. Причому багато хто з Михайлiв був знайомий за книгою: "Мiфи Стародавньої Грецiї". Так, тут язичницькi боги та богинi.
  Статуї в позолотi, платинi, срiблi та взагалi якихось невiдомих, але дуже яскравих та барвистих металiв, а то й усипанi дорогоцiнним камiнням.
  I на багатьох дахах виблискують коштовностi. Причому деякi дiаманти розмiрами з добру цистерну.
  Михайло вiдзначив iз посмiшкою:
  - Казка! Справжня казка!
  Хлопчик-демон вiдповiв:
  - Це , адже, все-таки пекло!
  Юнак-боксер взяв i заспiвав:
  - Добре у нас у пеклi,
  Я дiвчаток приведу!
  Олег показав на храм iз золотим куполом та алмазною зiркою на куполi:
  - Тут моляться Сатанi. Але є храми та iншим демонам. Наприклад, Вельзевулу . Наступного разу ми i там постаємо свiчку.
  Дiвчина-ельф виникла праворуч Михайла i оголила свої груди, прошепотiвши:
  - Я хочу тебе, жива людина.
  Олег кивнув:
  - Поцiлуй її в червонi соски.
  Михайло охоче чмокнула дiвчину-ельфiйку в полуничний сосок, спочатку правий, а потiм лiвий.
  Та, разомлiвши, вiдповiла:
  - Чудово i дивно! Я тобi можу влаштувати таке свято.
  Хлопчик-демон глянув на зап'ястя i вiдповiв:
  - Немає часу. Не хвилюйся, я тебе знайду, i ти з ним побавишся.
  I Олег сказав Михайлу:
  - Зараз ми виринемо на поверхню планети Земля. У те саме мiсце, де й пiрнули в пекло, тiльки на годину пiзнiше. Не бiйся, нiхто нас ще не схопився.
  Хлопчик-демон мiцнiше схопив юнака за руку i закрутив своїми босими ногами .
  Здiйнявся вихор, i в повiтрi Ада виник провал. Знову вiдчуття цього разу швидкого зльоту. Михайло мимоволi замружився. I через кiлька секунд вiдчув твердий ґрунт пiд ногами.
  Олег iз задоволеним виглядом хихiкнув i заявив:
  - Приємно повернутися пiсля прогулянки пеклом!
  Вони знову у звичайнiй кiмнатi з тренажерами.
  Михайло зазначив:
  - Схоже на чудовий сон. Тiльки запам'яталося набагато краще. I дуже цiкаво, тiльки надто швидко скiнчилося.
  Олег єхидно спитав:
  - Сподобалася ельфiйка?
  Юнак-боксер кивнув:
  - Її червонi соски чудовi i на смак солодше морозива!
  Хлопчик-демон кивнув:
  - Так, ельфiйки в лiжку супер. Втiм, у самцiв-ельфiв вважається нормальним кохати i жiнок, i чоловiкiв. I вони люблять груповий секс.
  Михайло кивнув:
  - I у нас такi бувають. I тi, що люблять чоловiкiв та груповий секс. Без цього життя нема.
  Олег з усмiшкою кивнув:
  - Це дуже добре! А тепер давай поспимо. Пiзнiй час. А завтра ми ще битимемо байдики.
  Михайло не став сперечатися i лiг на диван. Майже одразу ж вiн поринув у сон. I йому снилося щось особливе.
  Вiйницi були босонiж i в бiкiнi. Воювали з армiєю оркiв.
  Наташа жбурнула босою ногою бумеранг. Зрiзала кiлька кудлатих ведмедiв i проспiвала:
  - Бiй iде...
  Зоя теж босою, точеною нiжкою запустила гостро вiдточений диск . Зрубала оркiв i пискнула:
  - Кривавий!
  Тут Августина взяла i босими пальчиками нiг запустила щось дуже забiйне.
  Пiсля чого взяла i заспiвала:
  - Я непереможна така! Дiвчина мрiї!
  А далi вже б'ється Свiтлана i по орках рубане. I босими пальцями нiжок запустить зiрочку. Трупи валяться штабелями. А дiвчина руда спiває:
  - Я є чемпiонкою свiту!
  I войовницi, як розсмiяються. I вискалять собi мордочка!
  Наталя рветься у бiй iз диким шаленством. Вона метає босими нiжками гостру зiрочку i спiває собi:
  - Рватиме ворогiв!
  Зоя теж рубає оркiв i iз завиванням вимовляє:
  - Ах Кощiй, ти наш Кощiй!
  I вiд її босої нiжки летить вбивчий подарунок. I руйнує без проблем усiх оркiв.
  Августина також б'ється, її мечi взагалi немов суперзброя. I босi пальчики нiг так усi метають. Що неодмiнно ворогiв вбивають.
  Свiтлана також рубається, i босi нiжки войовницi метають убивчi презенти . А красуня собi виє:
  - Я супермен-самка! Вам кiнець!
  I дiвчата вирували все сильнiше i сильнiше. Їхнi мечi всiх ламали, i нарiзали м'ясний салат.
  Наталя зрiзала супротивникiв. I її босi нiжки, це взагалi щось те, що реально супер i велике вбивство.
  Таку дiвчину нiщо зупинити не в змозi.
  А вона босонiж i така гарна!
  Зоя теж ворогiв знищує, i реве собi:
  - Червона Плiснява!
  I знову босими нiжками метає подарунок смертi. При цьому, войовниця верещить :
  -Прорвемося в ближньому бою!
  Августина також бореться з диким шаленством. I скаче собi, мов дика коза!
  I знову метне босими пальцями нiжок, щось по-справжньому разюче.
  I прокриче:
  - Слава Росiї
  Миколи Другого!
  Свiтлана також бореться, i скеля собi зубки, пiдморгуючи:
  - Я чемпiонка фехтування!
  I босими нiжками бумеранг запустить. I цих оркiв, як вимело, немов корова язиком злизала.
  Далi в бою Наташа, така крута дiвка. Теж i рубане, i босими нiжками заряд метне. I розпотрошить цих оркiв, наче мiтлою вiдьми. Та ще й прочiркає:
  - Усiх замочу! Усiх провчу!
  Зоя теж босими пальчиками нiжок, як метне забiйний бумеранг i в'якне на всю горлянку:
  - Буде багато кровi та стогонiв вiд болю!
  Далi бореться Августина. Теж дiвчина в бою босими пальцями нiжок метає те, що приносить смерть, i теж спiває:
  - Свiтова я зiрка! Розганяю поїзди!
  I носиком покрутить собi!
  Далi в бою Свiтлана, руйнує ворогiв i спiває себе на всю горлянку, жбурляючи босими нiжками презенти!
  I її пiсня дуже дзвiнка:
  - Я така крута, дiвка-термiнатор! Чекає на всiх вас, не знаючи краю - тюремний iзолятор!
  Коротше кажучи, дiвки працюють на совiсть.
  I вони кривавi мегери!
  Але Наташа дуже потужна дiвка. I рубає без жодних церемонiй. А її босi нiжки знову вiзьмуть, i щось смертельне метнуть. А дiвчата взагалi - класу супер!
  А ось Зоя в бою б'ється. I босими нiжками бере та метає. Ось така дiвчина, повний звiр.
  I прореве:
  - Я буду найпершою у свiтi!
  А далi Августина б'ється, не тiльки босою нiжкою, а й з червоного соска випустить блискавку.
  I прокриче собi:
  - Чемпiонка свiту я! Хто не з нами, той свиня!
  I пiдморгне красуня смарагдовими очима. I пiсля чого знову, як прокриче:
  - Я руда мрiя! Велика краса!
  А ось i Свiтлана мчить у бiй. I як метне бумеранг у формi свастики босою ногою. Той прокрутиться, i одразу десяток голiв оркiв i зрiже!
  А дiвчина вiзьме i провiзить:
  - Я реально супермен!
  I пiдморгне своїм напарницям.
  Усi четвiрка дуже бойова, i спiвають вони, рубаючи рудих тварин.
  Ось дорiжка фронтова,
  Не страшна нам бомба будь-яка,
  А помирати нам зарано,
  Є у дiвчат велика мрiя!
  I Наталя знову у дикому бою. I вiдрiзняється колосальною силою духу. I спiває собi, i босими пальцями нiг метає:
  - Я, гарна, за росiйського царя!
  Зоя теж жбурляє босими пальцями нiжок вбивче i пищить:
  - Воювали ми не дарма!
  Б'ється i Августина, рубає ворогiв, i босою ногою, як жбурне те, що приносить смерть.
  I промовить собi:
  - Я є суперчемпiон!
  I войовниця знову у бою, наче реальний претендент на перемогу. А її мiдно-червоне волосся майорить, наче прапор Ленiна.
  А далi , бореться Свiтлана. Ось це дiвка вбивча i босонога. I така чудово рiзка та крута.
  I босими нiжками летять подарунки смертi.
  Ось четвiрка дiвок у жорсткому ударi... Вони спочатку лупили оркiв. Але тепер взялися i за китайцiв.
  А тут уже якщо дiвчата в бою, то мало не здається. I вони давай трощити воїнiв пiднебесної iмперiї.
  Спочатку метнули босими пальцями нiжок бумеранги, i кожна зрубала по дюжинi китайцiв. А потiм войовницi , як рубануть гострими мечами, i зрiжуть супротивникiв.
  Пiсля чого проспiвають:
  - Слава великому духу!
  Ось Наталка знову в атацi. Вона стрiмка та дуже крута. I босими нiжками воїнiв Пiднебесної iмперiї трощить.
  I спiває собi:
  - Слава царевi Миколi! Найвищий правитель усiх країн!
  I войовниця знову босими пальчиками нiжок запустила ультрасилу, забiйний бумеранг.
  А далi в атацi Зоя. Теж дiвчина найбiльшої мрiї. I всiм рубане. I так крутне. I цiла маса трупiв поляже.
  I знову босими пальчиками нiжок у ворогiв презенти смертi метає. А тi падають мертвими.
  Так, дiстається цього разу Китаю.
  А Зоя харчує собi:
  - Ми бiлi воїни духу!
  А ось Августина у битвi. Теж бореться з колосальним натхненням.
  I метає босими пальчиками нiжок подарунки смертi. При цьому кричить собi:
  - Буде наша перемога! Я в це вiрю!
  I пiдморгує зi звiриним оскалом очей!
  А її босi, дiвочi нiжки такi гарнi.
  А ось у бою Свiтлана. Таке агресивне i неповторне дiвчисько. Кидає у супротивника босими пальцями нiг черговий бумеранг смертi. I зрубує їм голови китайцям.
  А пiсля чого заспiває:
  - Не поступимося ворогам, буде наша перемога!
  Наталя теж у битвi. Босою нiжкою жбурляє забiйний бумеранг. Вирубує супротивникiв i насвистує собi:
  - Слався Вiтчизна свята моя! На зло ворогам!
  Зоя рубає китайцiв мечами. А потiм, босою нiжкою запускає презент смертi, i реве собi:
  - За Армагеддон!
  Августина дуже спритно провернула випад проти жовтих воїнiв i кричала:
  - Хай буде колiнвал!
  I теж вiд її босої нiжки летить убивчий подарунок анiгiляцiї!
  А ось, Свiтлана не тiльки босою ногою запустила пульсар, але ще й з червоного соска грудей, як шугане блискавкою. I вiд китайцiв вiдлiтають лише рванi уривки.
  А дiвчина взяла i заспiвала:
  - I буде росiйський дух мечем уславлений!
  Так, дiвчата, скажiмо прямо - орлицi смертi та великої перемоги!
  Наталка теж спочатку босими пальчиками запустила зiрочку, а потiм, як iз полуничного соска запустить тоталiтарну руйнацiю. Та якщо така дiвчина та лупне, мало здасться тiльки валуну з кремнiю.
  Та й тому, що в нього немає мiзкiв!
  А Наталя кричить собi:
  - Усiх на частинi розiрву - буде кенгуру!
  А ось i Зоя у стрiмкiй атацi. Така крута та неповторна. I теж босою нiжкою, як вiзьме та метне. А потiм з червоного соска спустить вогняний пульсар.
  I заспiває:
  - Космос та весна! Битимемося хвацько!
  А пульсар розiрве всiх китайцiв.
  А ось у бою Свiтлана. Теж бореться наче героїня. I босою нiжкою метає подарунки смертi. I з червоних соскiв викидає знищення та анiгiляцiю.
  Ось це дiвка - всiм дiвкам дiвка! Тоталiтарне наближається винищення.
  А Свiтлана , як заспiває:
  - Будемо чемпiонками планети!
  I знову босою нiжкою запустить, пекельний подарунок смертi.
  Наталя знову в дикiй атацi. I кричить собi на всю горлянку:
  - Стану чемпiонкою свiту!
  I босою ногою презент смертi метне. I з рубiнового соска вражаючу блискавку спустить.
  А груди у неї якiсь пишнi. А дiвки такi красивi!
  А ось Зоя знову в бою сяє. Босими пальцями нiжок презенти викидає. А яскраво-червоними сосками пульсари анiгiляцiї випускає.
  Ось це дiвка - всiм дiвкам дiвка!
  А як голою п'ятою скине пульсар нищення. А як усiх вiзьме i разом випрає. I вiд китайцiв вiдлiтають однi уламки. А взагалi вона дiвчина-винищувач.
  А тут Августина у битвi. Теж б'ється, без жодних заднiх нiг. I ось дiвчата тут, особливо руда, крутi. I войовниця вiзьме, i босими нiжками презент смертi випустить. А потiм iз полуничного соска пошле вiдразу кiлька блискавок по китайцях.
  Тi їх i розривають.
  А Августина прореве:
  - Я абсолютна чемпiонка свiту!
  Свiтлана взяла та босими пальцями нiг запустила бумеранг. Вибила супротивникiв i верещала:
  - Буде мiй класний чемпiонат!
  I ось вона , ця дiвчина з рожевого соска, як довбає розрядом блискавки, i попалить китайськi вiйська.
  I прореве на всю горлянку:
  - Розгромимо всiх китайцiв, i буде цар Микола всiх країн правителем!
  I дiвчина, як пiдморгне, i як вiзьме та гаркне на всю горлянку. Наталя теж у наступi. Її груди дуже красивi, iз сосками кольору рубiнiв.
  I вона, як довбає, i всiх спалить. I прокриче:
  - Хай славиться наша перемога!
  I босими нiжками по ворогу те, що перетворює на трупи, запустить.
  А ось Зоя у битвi теж лиха. I босими пальцями нiг жбурляє пару кинджалiв. I вони десятку китайцiв зрiзали горлянки.
  А потiм дiвчина вiзьме i з бутончика соска випустить пекельний презент смертi . I по китайцях влiпить!
  Августина в дикому шаленiннi кидається на китайцiв. I рубає їх мечами, наче слоєне м'ясо. I босими пальцями нiг, як метне бумеранги. I зрiже ворогiв. I знову з червоного соска випустить по супротивниках пекельний подарунок анiгiляцiї.
  Свiтлана воювала iз диким натиском. I босими нiжками посилала презенти .
  Войовниця взяла i з червоного соска запустила пульсар. I взяла, зрубала масу китайцiв.
  Наталя знову в бою. I босими нiжками викидає собi каскади блискавок. I реве собi:
  - Я , чемпiонка свiту!
  I з червоного соска, як випустить дикий пульсар.
  Зоя теж веде вогонь iз полуничних соскiв. I босими нiжками пiдпустила голки з отрутою.
  I китайцям стало галимо !
  Августина дiяла з енергiєю атомної електростанцiї. Її босi нiжки кидали бумеранги у виглядi свастик.
  Руда дiвчина просто втiлення тотальної та невблаганної анiгiляцiї. I китайцям доводиться так, наче їх забiйним молотком у труну вганяють .
  Рижуха заспiвала з люттю:
  - Пiонери там i тут, пiснi Ленiну спiвають!
  I проведе мечами вбивчий млин.
  А тут у дикiй атацi Свiтлана. З пупка це шалене дiвчисько вiзьме i випустить блискавку. I так двi дюжини китайцiв засмажить.
  А сама войовниця-блондинка, як пискне:
  - Я вас усiх, саме зарублю!
  I голою п'ятою, як пiддасть вогнезарний мiхур, а той рвоне з диким оскалом анiгiляцiї .
  Ось i Наташа у русi кобри. Дiвчина посилає подарунок смертi, ось лупе по китайцях. Тих розкидало вибуховою хвилею у рiзнi боки.
  Дiвчина почувала себе в дикому екстазi. I з її рубiнового соска злетiла блискавка.
  I масу китайцiв засмажила.
  Войовниця пiдстрибнула, перекрутилася в повiтрi i задерикувато видала, скелячи зубки:
  - Скляшки та комашки на глобусi Москви!
  Зоя знову у наступi. Теж босими пальцями нiг закрутить блискавки по китайцях. Садане по них i розтерзає, при цьому прочiркає:
  -Виставлений пекельний рахунок!
  I вiд її голої п'яти летить презент смертi!
  Воїтелька пищить в екстазi:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiщо не переможе!
  I вiд її полуничного соска китайцями вбивча блискавка мчить.
  А тут i Августина у наступi. Така дика, шалена мегера. I її мiдно-червоне волосся нагадує бойовий прапор Ленiна.
  Войовниця проревела на всю горлянку:
  - Подивлюся на ворога! Стане каменем на вiк!
  Свiтлана також у русi кобри. Зрубує китайцiв потрiйним млином i завиває:
  -Я є породження Ада!
  Наталка поправила:
  - Чи раю, здатного захищатися?
  I як метне босою нiжкою пульсар!
  Свiтлана погодилася:
  - Я вмiю боронитися!
  Наташа пискнула:
  - За царя Миколу!
  Зоя проревела, випустивши з червоного соска блискавку, i розриваючи китайцiв на частини:
  - За Київську Русь !
  Августина пiддала розряд електрики i буркнула:
  - За священну перемогу!
  I вiд її голої п'яти вилетiв презент анiгiляцiї.
  Свiтлана теж дала кидок дисками за допомогою босих пальчикiв нiг i в'янула:
  - За царя!
  I з її червоного соска полетiла забiйна блискавка.
  Дiвчата трощили китайцiв з дикою лютою люттю.
  Наташа, збиваючи супротивникiв, ревела:
  - Русь! Русь!
  Зоя з великою активнiстю, зрiзала ворогiв i шипiла:
  - I в гiрськiй висотi, i в зiрковiй...
  Тут вона кинула босою нiжкою гранату i продовжила:
  - Тишi!
  Августина, продовжуючи збивати супротивникiв, i час вiд часу iскрити червоними сосками, заспiвала:
  - У морськiй хвилi та лютому вогнi! I лютому, i лютому вогнi!
  Свiтлана, руйнуючи ворогiв, додала:
  - На небi та землi!
  Чотири дiвчата в атацi просто звiрi. I всiх буквально рвуть. Їх нiчого не зупинить, їх нiхто не переможе. Дiвки крутi давлять ворога. Дiвчата крутi - салют героям!
  Наталя в наступi трощить супротивникiв. Її мечi у стрiмкому русi. Вона сама виє:
  - За Русь Священну ми битимемося!
  I босими пальцями нiжок жбурне ще один подарунок знищення.
  Зоя випустила з рубiнового соска блискавку i пискнула:
  - За велику перемогу!
  I знову боса нiжка метає щось забiйне.
  Августина розфарбувала багато китайцiв мечами. Рубанула потрiйний млин.
  Потiм босою нiжкою пiддала подарунок знищення. I прокричала:
  - Душу, серце вiддамо,
  Ми своїй святiй Вiтчизнi...
  Вистоємо та переможемо -
  I не пошкодуємо життя!
  Свiтлана у стрiмкому русi, випустивши з малинового соска подарунок руйнування у виглядi пульсара, нявкнула:
  - Слава могутнiй Росiї!
  Наташа кинула босою нiжкою пару дискiв у виглядi свастик i, руйнуючи супротивникiв, булькнула:
  - За мир та дружбу!
  Пiсля чого з її соска-рубiну знову полетiла смертельна блискавка.
  Зоя, крушивши жовтих солдатiв, заспiвала:
  - Все це наша земля...
  I босою нiжкою кинула подарунок знищення.
  Августина, розносячи супротивника, додала:
  - Все це ми!
  I вiд її голої п'яти полетiло те, що приносить неминуче знищення.
  А вогняна дiвка заспiвала:
  - Буйнi голови сiч!
  Свiтлана теж запекла у битвi. Розрубує ворогiв i радiсно верещить, на все горло:
  - Росiйська мова!
  I теж босою нiжкою, як видасть подарунок тотальної анiгiляцiї.
  Наташа, зрiзуючи китайських солдатiв, волає на всю горлянку:
  - Нас тисне насiння орди!
  I ось її боса нiжка метає подарунок анiгiляцiї. Войовниця просто у дикому виступi .
  Зоя, борючись iз ворогом, i розрубуючи ворогiв на частини, спiває:
  - Мiй вищий клас, усiх перемогти та всiх ворогiв мечем убити.
  I войовниця метає босою нiжкою знову вельми вбивчу гранату, що вражає на смерть.
  Августина, розрубуючи супротивникiв, верещить:
  - За священну перемогу воювали нашi дiди!
  I з червоних соскiв випустить блискавки. А потiм проведе потрiйний, вбивчий млин.
  Пiсля чого i прореве:
  - Слава Священнiй Великiй Росiї!
  А ось у русi Свiтлана. Це дiвчина, яка своїми мечами завдає дуже диких i глибоких ран.
  Зрiже войовниця супротивникiв i заспiває:
  - Чорний ворон у лику смертi!
  I вiд її босої нiжки вiдлiтає потiк енергiї колосальної сили. Який все буквально розриває, на найдрiбнiшi шматки.
  Наталя знову в атацi. Агресивна та дуже активна дiвчина.
  Як проведе мечами потрiйний млин. Як скосить китайцiв пiд корiнь.
  Пiсля чого, спiває:
  - Заради моєї матiнки Росiї!
  I дiвчина босими пальцями нiг сама запустить убивчий презент анiгiляцiї. I розiрве масу бiйцiв на найдрiбнiшi та рванi, наче пропущенi через наждачку частини.
  Зоя iз захопленням випустила з червоного соска блискавку. Зрубала нею масу бiйцiв , i просипала:
  - За Вiтчизну та свободу до кiнця!
  I знову вiд її босої ноги полетiв подарунок анiгiляцiї.
  Августина дiє з усiєю агресивнiстю. Кидає босою, забiйною ногою подарунок знищення, закликає з усiєю енергiєю:
  - Слава Вiтчизнi!
  I вiд червоного соска випускає кошмарну блискавку.
  Свiтлана знову рухається. Взяла i босими пальцями нiжок запустила несуче винищення.
  Зрубала масу китайцiв, i заспiвала:
  - Славься Русь!
  I вiд червоного соска, як полетить блискавка винищення
  Наталя в дикому русi. Вона наче кобра, яка вже стрибнула. Завдала по противнику нищiвного удару. Зрубала масу китайцiв i пискнула:
  - За новi сили!
  Вiд її червоного соска знову летить подарунок анiгiляцiї.
  Зоя немов ласка в дикому русi. Зрiзала масу озброєних китайцiв. Провела потрiйний, точнiше, навiть чотириразовий млин. Шпурнула в ворогiв гостро оточенi диски. I на все горло заспiвала:
  - Слава священнiй Вiтчизнi!
  I знову своїми босими нiжками дiвчисько, що щось знищує, викидає i з червоного ротика плює.
  Августина також просувається. Так вона розкришила масу ворогiв. I босими пальцями нiг взяла i гранату смертi кинула.
  I летять на всi боки розiрванi на шматки жовтi бiйцi.
  Дiвчина дуже активна, i агресивна . Любить чоловiкiв i обожнює рвати тiла на частини.
  А як прокриче:
  - Слава Великої Вiтчизнi!
  I з червоного соска чергове послання анiгiляцiї.
  Свiтлана теж дуже чудове дiвчисько. Ось вiзьме i очима пiдморгне. I блискавки випустить. I всiх супостатiв разом порве.
  I босою нiжкою знову кидає гранату, що всiх противникiв на рванi шматочки.
  Пiсля чого заспiває:
  - За найкращу Русь!
  Наташа ось скосить, давши чергу з ракети по вороговi. Виб'є масу супротивникiв, i прореве:
  - Дай Боже, нам усiм сильнiше стати!
  I знову вiд босої нiжки летить вбивчий подарунок. I розриває ворогiв на найдрiбнiшi, що можна припустити частини.
  I вiд її червоного соска не дарма летить блискавка.
  А ось i Зоя у русi звiрка ласки. Розiрвала масу супротивникiв. Врiзала їх рухом мечiв. А потiм, як метне босими пальцями нiг подарунок руйнування.
  I вiд червоного соска випустить неабияке винищення противникiв. Пiдсмажить ворогiв i видасть:
  - За Росiйський шлях!
  Зоя теж у стрибках вражає китайцiв i, пiдскакуючи, вимовляє:
  - Ми надихнемося!
  Пiсля чого дiвчина випустила пульсар з рубiнового соска i пробулькала :
  - За такi змiни! Щоби розмножувалися гени!
  I босою нiжкою кине те, що приносить знищення.
  Далi Августина у стрiмкому накатi. Взяла, всiх ворогiв розрiзала, i буркнула:
  - Це мiй генiальний каскад!
  I вiд червоного соска, як випустить дику блискавку.
  Свiтлана дiяла з затятим натиском. Зрiзала супротивникiв i пищала:
  - За Велику Росiю Миколи, я ворогiв таких Батькiвщини розшматую!
  Пiсля чого дiвчина босими нiжками взяла i випустила вбивчий струмiнь гiперплазми.
  А пiсля i з рубiнового соска пiддала гуркотом руйнування та стирання супротивникiв.
  Четвiрка китайцiв винищувала дуже продуктивно. I не давала їм жодних шансiв на порятунок.
  Тисячi жовтих бiйцiв вже були винищенi.
  Наталка навiть заспiвала, метаючи босими, витонченими нiжками.
  - Сотня за сотнею, полк за полком,
  Дiвчата в бiкiнi рубають мечем!
  I знову з її малинового соска вилiтають блискавки та спалюють супротивникiв.
  Зоя, руйнуючи ворогiв за допомогою мечiв i пульсарiв, що вiдлiтали з червоних соскiв, заявила:
  - Це наш душевний порив!
  I босими пальцями нiжок випустила диск залякування.
  Пiсля чого, заспiвала:
  - Росiйський дух, великих росiйський дух,
  Ми всiх переможемо, i всiх зламаємо!
  Августина в стрiмкому русi розпорола черево масi солдатiв супротивникiв i додала:
  - Наймiцнiший у свiтi!
  I босими пальчиками нiжок, запустила пекельний подарунок смертi.
  А далi вже Свiтлана всiх винищує. Вона агресивна i дуже красива.
  Зрiзала масу китайцiв i пискнула:
  - За мої найвищi здобутки!
  I як голою п'ятою подарунок смертi та пiддасть!
  Виросли високi кургани трупiв.
  . РОЗДIЛ Љ 17.
  Хлопчик Марк все ще був у центрi Тимчасового утримання неповнолiтнiх.
  При допитi слiдчий Харрiс не почала його бити, або вiддавати подiбнi накази полiцейським.
  Вона холодно вiдзначила:
  - Схоже, доведеться направити твою справу до суду. I там тебе впаяти можуть рокiв п'ятдесят, або навiть сiмдесят п'ять. Ти це розумiєш? I без права на УДВ.
  Марк зiтхнув i вiдповiв:
  - Ну, значить, доля така. Втiм, iз в'язницi можна втекти!
  Харрiс кивнула:
  - Для тебе буде особлива в'язниця у стилi концтабору. Ти це розумiєш?
  Хлопчик iз зiтханням вiдповiв:
  - У концтаборi, хоч iншi хлопцi є. А менi набридла одиначка.
  Старший слiдчий кивнула:
  - Набридла одиначка? Що ж, можливо, тебе переведуть до хлопцiв. Але попереджаю, це малолiтнi злодiї, ґвалтiвники, вбивцi, бо дебiли!
  Марк зiтхнув:
  - Я сам добрий бандит. Я думаю, ми порозумiємося.
  Харрiс запитала з усмiшкою:
  - Можеш сьогоднi ж ночувати вдома у новому розкiшному особняку твоєї мами. Тiльки розкажи, як ти винiс десять тонн золота непомiтно. I гарантую умовний термiн.
  Марк хитро посмiхнувся i помiтив:
  - Гарантiї? Але ж ви можете завжди сказати: - Я давала гарантiю, але суддя вирiшив iнакше!
  Старший слiдувати впевнено сказала:
  - Ми так не робимо. Для нас набагато важливiше дiзнатися секрет. Як хлопчик рокiв одинадцятої винiс десять тонн золота. Чим калiчити життя дитинi Тим бiльше, я теж мати i менi тебе, зiзнатися, дуже шкода!
  Хлопчик знизав плечима i спитав:
  - А моя мама може хотiла зустрiтися зi мною?
  Харрiс похитала головою:
  - У тому й рiч, що нi! Не розумiю, що за матiр. Вона каже - нехай шибеник посидить, це йому буде на користь.
  Марк рикнув:
  - Сволота! Але я вам нiчого не скажу. От мамi може бути i сказав би, а вам, нi.
  Старший слiдчий суворо сказала:
  - Виведiть його!
  Марк знову поодинцi. Йому хочеться до iнших хлопцiв. Хоч вони злочинцi, але вiн звик зi шпаною тусуватися. А так залишається тiльки заснути якнайшвидше i побачити увi снi, хоч щось цiкаве.
  Бiй має вiдбутися 8 лютого 2022 року. Бiй у Чемульпо, бiй за командуванням контр-адмiрала Урiу . У ворогiв шiсть крейсерiв та вiсiм мiноносцiв. Проти них лише крейсер "Варяг" та канонерка "Кореєць".
  Марк Амстронг пам'ятав це з пiдручника iсторiї. Сили дуже нерiвнi. Данi щодо втрат суперечливi. Гiросiйськi джерела говорять про серйознi втрати коронавiрусiв - затонув мiноносець i потiм ще й крейсер. Коронавiруси заперечують будь-якi втрати. Тож iсторiя темна. У будь-якому випадку, гiросiйський флот тодi програв i втратив два кораблi. I це треба запобiгти.
  Але як?
  Марк Амстронг поки що точного плану не мав. Хоча в головi народилася думка, навiяна кiно. Проникнути на флагман ескадри та його затопити. У цьому випадку у ворогiв виникне панiка, i крейсер "Варяг" разом iз "Корейцем", проскочать у Форт-Артур.
  Тож шанс у хлопчика-термiнатора був. Флагман " Мiусо ", найпотужнiший iз шiстки крейсерiв. I його слiд знешкодити.
  Марк човпнув босою ногою по водi. Холодно, але терпимо. Згадав знаменитий роман: "Острiв скарбiв", який став культовим. Там Джим Хокiнс переправлявся на особливому круглому човнi. Пiратiв залишилося на кораблi лише двоє. Точнiше, навiть лише один. Отже, Джiм знав, що робив. Хоча й дуже ризикував.
  Марк Амстронг прикинув можливостi свого, увi снi тепер, безсмертного тiла. Нi, йому замерзнути точно не загрожує. Вiн упорається.
  Хлопчик у шортах кинувся в море i поплив. Ух, спочатку холоднувато, але молоде, безсмертне тiло швидко звикає. Цiкаво, що вiдчувають моряки , коли тонуть у таку погоду? Адже у них тiла не такi досконалi.
  Марк Амстронг плив i згадував вiдомий мультик: "Конан - хлопчик з майбутнього". Цей пацан не тiльки був сильний i швидкий, але й умiв ще й глибоко пiрнати i довго перебувати пiд водою.
  А якщо спробувати можливостi свого нового тiла? I Марк Амстронг пiрнув. I вiдчув себе спокiйним та вiльним. Немов ти плаваєш увi снi. Коли ти дихаєш пiд водою.
  I Марк задихав, вiдчуваючи, як у нього надходить цiлющий кисень.
  Пiд водою чудовi очi чудово бачили. Ось, зокрема, силуети риб , та iншої живностi.
  План у хлопця був простий. Проникнути на броненосний крейсер та пiдiрвати. Точнiше, дiяти за ситуацiєю. У головi майнуло, добре б обзавестися собi подругою, на зразок Лани. Ось щоб була дiвчинка, з якою вiн би дружив, i яку б рятував.
  Марк виринув, щоб краще орiєнтуватися. Ось вони, коронавiруснi кораблi. Чекають на вихiд двох гiросiйських судiв. Тут їх чотирнадцять проти двох. Якщо вiрити даним коронавiрусiв, то немає вiдомостей, чи вдалося їх хоч трохи подряпати.
  Марк усмiхнувся. Ось Конан - це японська мультяшка, але iм'я взяте у американського письменника Говарда. Так, цей герой швидко набув популярностi у США та за межами. Ось i в Японiї з'явився в анiме, такий хлопчик. Дуже сильний та швидкий. Але видно дана мультяшка не така популярна, як дорослий прототип, i був знятий лише один сезон.
  А ось про Марка Амстронга , у тiлi хлопчика, написано багато. I є шанс перевiрити, як це бути безсмертним хлопчиськом на практицi. I це, зважаючи на все, дуже здорово.
  Марк Амстронг виринув iз товщi вод i заспiвав:
  - Маленький хлопчик знайшов кулемет,
  Бiльше у селi нiхто не живе!
  I йому стало дуже смiшно та весело. Але коронавiруснi кораблi все ближче i ближче, i краще знову пiрнути. Шiсть крейсерiв та вiсiм мiноносцiв, сили дуже нерiвнi.
  Iнформацiя щодо успiхiв "Варяга", суперечлива. За гiросiйськими даними, непогано: один мiноносець потоплений, а крейсер Коронавiрус-iмперiї затонув пiсля бою. Але коронавiруснi данi такого не пiдтверджують.
  Гiросiї дуже не щастило в цiй вiйнi. Ось i вiр пiсля того, що не iснують вищi сили. Тiльки вони якiсь примхливi та непослiдовнi.
  У першi роки царя Фiкола Другого, Гiросiя досягла своїх максимальних кордонiв та могутностi. Краще весь час додавати, нiж падати та пiднiматися.
  Наприклад, у ХХ столiттi Гiросiя пiшла на пiдйом ... Але чи надовго? Ось у чому питання... Як часто видимiсть успiхiв буває оманливою.
  За царя Фiколая Другого експансiя Гiросiї трималася на потужному фундаментi населення, що росте, i потужного економiчного фундаменту.
  Але що буде згодом.
  Марк нацiлився на головний крейсер " Асама ". Що ж, ворога треба вражати прямо в голову, i це їм безсмертний хлопчик покаже.
  Марк Амстронг заспiвав:
  - По життю смiливо ти йдеш,
  Ворогiв могутньою силою вражаєш...
  Але знаєш друже, поки живеш,
  Ворогiв лише потужною силою перемагаєш!
  Хлопчик домчався до броненосного крейсера i стрiмко видерся на його борт, використовуючи пальцi рук i босих нiг.
  Так, цей пацан стрiмкий, як блискавка. Зима i погода холодна. I народу на палубах небагато. Хлопчик помчав, безшумно човгаючи босими ногами. Крейсер був у русi, i тепер слiд зробити один цiкавий маневр, зiткнути його з iншим броненосним крейсером " Чiода ". Але це не так просто.
  Штурвал має охорону. Хлопчик пiдскочив до коронавiрусiв i, як урiже з розбiгу ногою в зад, одному з них. Той, отримавши сильний удар, втратив рiвновагу та полетiв через борт. Марк Амстронг довбанув i iншого противника голою п'ятою по потилицi.
  Рухи безсмертної дитини швидкi. Не такий вiн уже й маленький, рокiв йому десять, але це приблизно дванадцять для звичайного пацана двадцять першого столiття, оскiльки Марк Амстронг великої породи. А м'язи у безсмертного пацана мiцнiшi за стали, а швидкiсть у два-три рази перевищує ту, що у гепарду. I хлопчик провiв вертушку, i збив i коронавiрусу бiля штурвала. Пiсля чого рушив корабель у бiк.
  Саме ескадра почала рухатися, оскiльки отримала вiдомостi, що крейсер "Варяг" i канонерка "Кореєць" виходять.
  I коронавiруси розраховували їх перехопити.
  Однак, раптове прискорення двох броненосних крейсерiв, поряд з поворотом штурвала, призвело до того, що Асама i Чiода пiшли на стрiмке зближення. I буквально таранили одне одного.
  Зiткнення було страшним. Немов два айсберги врiзалися один в одного. I з такою нищiвною силою це сталося. I крейсери просто бронебiйного виявились тарана.
  I посипалися коронавiруси за борт збитi та приголомшенi. I обидва броньовi крейсери стали тонути. Головна забiйна сила Коронавiрус-iмперiї зазнала пошкоджень.
  А Марк Амстронг одразу зiскочив i поплив до наступного крейсера. Що ж, такий простий i нехитрий маневр вдався, i слiд продовжувати.
  Марк Амстронг доплив до наступного крейсера. I теж куди спритнiше мавпи на нього видерся.
  I знову до штурвала. На напiвголого, в одних плавках дуже мускулистого хлопчика нiхто не звертав уваги.
  Марк Амстронг розкидав коронавiрусiв бiля штурвала i повернув корабель на зiткнення. I зробив це, використовуючи таранну силу.
  I два коронарованi крейсери знову з великою силою i пристойною швидкiстю зiткнулися.
  Хлопчик-термiнатор так уже дiяв у чужих романах, коли їх снив , i йому пак чинити звично.
  Ну, що ж, вже чотири великi кораблi Коронавiрус-iмперiї тонуть. Але ж це, зрозумiло, не межа.
  Потрiбно потiм ще й решту двох крейсерiв знищити. А мiноносцi вже не такi небезпечнi.
  Марк Амстронг заспiвав:
  - Гiросiя - це Батькiвщина слонiв,
  Хто нападе , не порахувати зубiв!
  Бойовий хлопчик знову плюхається у воду i пливе. Добре як. Ти немов у сновидiннi. Або навiть крутiше, i всiх ворогiв перемагаєш.
  Марк Амстронг, розтинаючи акулою воду, домчався до наступного крейсера " Нiїтака ", видерся на борт, буквально злетiвши соколом. I прорвався, мов термiнатор, до штурвала.
  Розкидав потужними ударами босих нiг ворогiв i заскочив до штурвала.
  I як хвацько його крутне. I ось знову два коронавiруснi крейсери пiшли на зближення, готовi один одного буквально таранити. I цей таран виглядав серйозним та небезпечним.
  I ось айсберги знову зiткнулися. Броня крейсерiв лопнула, i вони почали тонути.
  I тонули з великою кiлькiстю пробоїн i горiли, немов свiчки на рiздво.
  Марк Амстронг ударом голої п'яти в лоб, зламав шию коронавiрусу i пропищав:
  - Слава епосi комунiзму!
  I показав заразним тварям мову... Що ж, уже шiсть крейсерiв Коронавiрус-iмперiї тонуть.
  Але ще є ще вiсiм мiноносцiв. З ними теж слiд розправитися.
  Хоча це складнiше, тому що подiбнi кораблi меншi i легшi, i рухливiшi за крейсерiв.
  Але Марк Амстронг не сумує. Наздоганяє черговий коронавiрусний мiноносець.
  Точнiше, свою першу жертву серед кораблiв цього класу.
  Першi два крейсери, що зiткнулися, вже затонули. А кумеднi жовтi коронавiруси такi смiшнi на вигляд. Їх запросто не впiзнати.
  Точнiше сказати, важко повiрити, що коронавiрусам гiрськi програли. Може, i справдi, це вигадка рольшольвiкiв ?
  Марк Амстронг злiтає на мiноносець i знову проривається до штурвала. Вибиває ударами босих нiг заразних тварин. I знову крутить це дивне кермо.
  Той розвертається, i мiноносець iде на зiткнення.
  Коронавiруси, щоправда, намагаються ухилитися, але не було. Марк так спритно повернув кермо, що уникнути зiткнення мiноносця супротивника не вдалося.
  I сталося дике зiткнення. I обидва кораблi так урiзалися, що буквально посипалися iскри.
  I кораблi ламалися та тонули. Що ж, хлопчик був задоволений. Як добре бути безсмертною дитиною i здiйснювати рiзноманiтнi подвиги. I це навiть виявилося легшим, нiж у кiно.
  Ну що ж , давай знову в атаку. Не шкодуй себе i тим бiльше ворогiв. Використовуй проти противника його тактику.
  Але поки що досить i просто i зiштовхувати кораблi. Хлопчик стрiмко пливе до нового мiноносця.
  Нi, царська Гiросiя Коронавiрус-iмперiї цього разу не програє! I Марк однозначно з цим впорається.
  Хлопчик розсiкає прохолоднi води, i мчить немов косатка. Вiн бойовий пацан.
  Ось знову злiтає на ворожий мiноносець. Сталевим каркасом проноситься, розсiкаючи коронавiрусiв i збиваючи їх з нiг. А потiм агресивний пацан, як вiзьме та скине кiлька коронавiрусiв бiля штурвала. I потiм знову повертає штурвал.
  Мiноносцi намагаються прискоритися, але це полегшує їх можливостi збити.
  I ось вiдбувається зiткнення. I знову гинуть заразнi тварюки. I обидва їхнi кораблi, отримавши пошкодження, тонуть. Та ще й мiни в черевi почали рватися. Нi, вiд такого не встояти.
  I чотири мiноносцi тонуть, але лишилася їх ще половина.
  Хлопчику згадалася одна мiсiя. Там гном зробив "Тигр"-2 вагою всього тридцять шiсть тонн, i з великими нахилами бронi. I як ця машина радянськi позицiї пресувала.
  Ну що ж, тут буде ще простiше.
  Хлопчик допливає до чергового мiноносця. Заскакує на нього. I ось розкидає разом навколо штурвалу заразних тварин.
  I ось знову мiноносцi йдуть на зближення та стикаються. Вiдбувається детонацiя мiн, i слiдує колосальне руйнування.
  Залишилося лише два кораблi у Коронавiрус-iмперiї в цьому мiсцi. Марк Амстронг дуже зрадiв.
  I знову хлопчик пливе на зближення iз противником, збираючись його захопити стрибком.
  Марк Амстронг при цьому спiває:
  - Сталiна, Сталiна, ми хочемо Сталiна,
  Щоб зламати нас не змогли -
  Устань господар iз землi!
  Бойовий тут пацан, можна сказати, супер. I налаштований вкрай агресивно.
  Ось наздоганяє черговий мiноносець коронавiрусної армади. Рiзко пiдiймається на борт. Миготять голi п'ята хлопчики. I ось вiн знову прорвався до штурвала, наспiвувала:
  - Прощайтеся товаришi,
  Все по мiсцях...
  Останнiй парад настає -
  Ворогу не здається наш гордий "Варяг",
  Пощади нiхто не бажає!
  I вельми бойовий цей хлопчик, коли, захопивши штурвал, направив корабель на супротивника, змушуючи реально таранитися дуже могутнi кораблi. I таке виходить тут струс.
  Марк Амстронг взяв i заспiвав:
  - Удар, удар, ще удар, ще удар i ось, я проводжу аперкот!
  I хлопчик як розсмiяється. I вишкiрить зубки.
  Трушать, до речi, коронавiрусiв капiтально. I останнi мiноносцi зiткнулися i почали тонути.
  Марк Амстронг зiскочив у воду, справа вже було зроблено, i поплив назад.
  Шiсть коронавiрусних крейсерiв i вiсiм мiноносцiв було знищено. Отримали заразнi тварюки дуже мiцно по зубах. I поводяться украй агресивно.
  Хлопчик-термiнатор проспiвав:
  - Слава Росiї, слава,
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї царського прапора,
  Вiтає штатiв народ!
  Ось такий, треба сказати, тут бойовий та агресивний хлопчик. I скiльки ворогiв вiн уже перебив граючи.
  Адмiрал Ракаров прибув до Форт-Артура i справи пiшли веселiше. Ось ескадра вийшла у море. Марк Амстронг, хлопчик у шортах та матросцi, вийшов у море.
  Адмiрала Того поблизу не було, i росiйськi кораблi пливуть собi, не знаючи проблем.
  Як приємно пахне море. Як у ньому красиво та спокiйно. Марк Амстронг отримав звiльнення вiд кочегарки. Незвичайного пацана, який узяв у полон коронавiрусного генерала, сам Ракаров узяв у свою почет. Запитав хлопчика:
  - Ти грамотi навчений?
  Пацан енергiйно кивнув:
  - Так, ваше превосходительство!
  Адмiрал iз посмiшкою запитав:
  - Скiльки буде п'ять п'ять?
  Хлопчик випалив:
  - Двадцять п'ять!
  - А шiсть шiсть!
  - Тридцять шiсть!
  Ракаров з досить задоволеним виглядом кивнув:
  - Розумний я бачу ти. Я вiзьму тебе в ад'ютанти.
  Марк стиснув кулаки i вiдповiв:
  - Я хочу битися з коронавiрусами!
  Ракаров пообiцяв:
  - Подерешся ще, красеньку.
  Хлопчик кивнув i помiтив:
  - Я дуже сильний i швидкий ... Насилу стримую себе, коли матроси з мене жартують!
  Адмiрал зазначив:
  - Ти сильний i швидкий. Але тобi лише десять рокiв, точнiше, одинадцять - знай своє мiсце!
  Марк вiдповiв iз усмiшкою:
  - А на трохи бiльше, так?
  Ракаров кивнув:
  - На вигляд ти взагалi богатир, якi м'язи, i зростання непогане для десяти рокiв. Можна дати i бiльше на вигляд.
  Хлопчик був приблизно пiвтора метри заввишки, що за мiрками початку ХХ столiття чимало вже, не хлопчик, а пiдлiток. Вiн був десятирiчним хлопчиком, але розмiрами яким був сам у десять рокiв. А Марк Амстронг людина бiльша, нiж середнiй стандарт, i плечi у нього широкi. Але личко кругленьке та дитяче, волосся свiтленьке. Ноги босi у шортах. Сам, або в тiльнику, або голий до пояса, i видно плиточки м'язiв.
  Дуже красивий i надзвичайно рельєфний м'язами хлопчик. Просто Геркулес у дитинствi.
  Адмiрал Ракаров зазначив:
  - Ти битимешся, я тобi обiцяю! I матимеш ордени.
  Коронавiруси пiдходити до росiйської ескадри побоювалися. Поки вони висаджували десанти у Фореї . I тi рухалися довгою траєкторiєю. Оскiльки, на самому початку вiйни коронавiруси змогли вивести з ладу три гiросiйськi броненосцi, поки Ракаров чекав, коли тi увiйдуть до ладу. I не поспiшав.
  У Маньчжурiю прибували гiрськi вiйська.
  Немає лиха без добра. Тепер Гiросiя могла наповнити своїми вiйськами Форею та пiвнiч Фiтаю , взявши цi територiї пiд свiй контроль. I це пiдвищувало її вплив.
  Марк узяв i iз захопленням заспiвав класну пiсеньку;
  Будь-хто, хто людина, той воїном народжений,
  Так повелося, що горила взяла камiнь!
  З тобою бiйцiв - добiрний легiон,
  А в серцi з жаром палахкотить полум'я!
  
  Хлопчик бачить у мрiях автомат,
  Адже йому танк милiший за "Лiмузина"...
  Хто хоче грiшок перетворити на п'ятак,
  З пелюшок розумiє - править сила!
  
  Так, знай, iншого, немає в нас шляху,
  Прагнути вгору до могутностi вершини...
  Хто програв, у тих однi нулi.
  А батiг грає, по похмурих спинах!
  
  Але що ти хочеш, слабкiсть - смертний грiх,
  А життя нас вчить - перемагай усiх смiливо!
  На те й меч має людина,
  Щоб привчений грiзний лев умiло !
  
  Запам'ятай, Бог не любить слабакiв,
  Хто волею страх вiдважно жене...
  Тому могутнiсть пошле багнетiв,
  А хто загинув - палац у небесному лонi!
  
  Гарно треба з пiснею перемагати,
  А сльози, знай, вам битим не допоможуть!
  Сiм'я на благо - то в казармi рать,
  Хоч командир, Батьку суворий, суворий!
  
  А що в нагороду - буде цiлий свiт,
  Таке, що уявити - неможливо!
  Простори свiтобудови пiдкоримо,
  Безсмертним стати, повiрте, також можна!
  
  Як тiльки мудрiсть у сутичцi прояви,
  I не губися, якщо стало туго...
  Успiх не можна звести без кровi,
  Фундамент будинку, де народить чоловiка!
  Марк прокинувся... Знову лунає сигнал, що настав час вставати. А так це робити не хочеться.
  Все-таки неволя. Хоч би до школи його вiдвели. Так нудно, що Марк реально мрiє про заняття. Про зустрiчi з однокласниками - хлопчиками та дiвчатками. I що з ними можна буде поспiлкуватись. Нi, це нудьга бути одному.
  Марк навiть узяв i заспiвав:
  Завжди їсти морозиво одному,
  Не смачно нi менi, нiкому, нiкому.
  Адже скiльки у свiтi веселих людей,
  Веселих людей...
  I скiльки на свiтi смачних речей,
  Смачнi речi!
  Марку дуже захотiлося морозива у шоколадi. Набридли казеннi кашi та сендвiчi, та iнша дешева, але калорiйна їжа. Адже вiн явно гладшає на цiй казеннiй їжi.
  Хлопчик узяв проспiвання:
  -Не треба занадто багато жерти,
  Не варто поспiшати.
  Не треба надто багато жерти,
  А краще попоститися.
  Ти запиши собi у зошит,
  На кожну сторiнку...
  Не треба надто багато жерти,
  Не треба надто багато жерти!
  Дiєти потрiбно дотримуватися!
  Марку принесли снiданок. Хлопчик мовчки з'їв. Подумав, що безкоштовно мати окрему камеру та їжу не так уже й погано. У звичайному мiсцi, i за нормального розкладу, довелося б платити.
  Хлопчик поїв. Пополоскав рота i лiг. Треба було робити зарядку до їжi.
  А як, спiваєш стає важко i не хочеться рухатися. А взагалi, життя стоїть штука.
  Сюди б комп'ютер, i можна буде радiти життю.
  Марк проспiвав iз фiлософiєю:
  Коли пiд рукою комп'ютер,
  На снiданок пломбiр, шоколад.
  То нi, розумiючи сутi,
  Що означає зробити ратний внесок!
  . РОЗДIЛ Љ 18.
  Михайло Драка готувався до наступного поєдинку за звання абсолютного чемпiона свiту. Вiн стрибав i молотив у грушу. Хлопець дуже старався.
  Чимось це нагадувало фiльм "Роккi"-5 iз таким же молодим любителем. Хоча, здавалося, що вiдпрацьовувати технiку? Усi за тебе рукавички зроблять. Адже вони чарiвнi, i в них сидить демон.
  До нового бою є ще час. По-перше, противнику потрiбен час на пiдготовку. А по-друге, за максимом слiд розкрутитися, щоб зiбрати грошi.
  Тож поки що можна i не поспiшати.
  Олег з'явився на кiлька хвилин, трохи пострибав i зник. Такий вiн пустотливий хлопчик.
  Вiдмахавши до повної втоми, Михайло Драка лiг на диван. I не надто довго думаючи, увiмкнув ноутбук. Щоб подивитися , щось цiкаве i, як завжди, оригiнальне;
  Альберт знову йшов босоногий i в одних плавках пустелею. Радiсть вiд турнiрних перемог, здобутих увi снi, швидко зникла. Тим бiльше, вiн не просто крокував, а разом з iншими дiтьми штовхав важкий воз. I це було зовсiм неприємно. Так, влип же вiн капiтально. I тягни на собi цей тягар. А отримуй у вiдповiдь тiльки батогом.
  Альберт важко зiтхнув i штовхав ярмо, упираючись босими ногами в розпечений пiсок. I йому вiд цього було стрiмко.
  Хотiлося фехтувати та рубатися на мечах.
  I бути, наче Олександр Македонський. Хлопчик намагався уявити собi щось приємнiше. Наприклад, дiвчину, яка несе глечик. I вона в простiй селянськiй сукнi, а ноги засмаглi, витонченi, босi та гострi. Дiвча виглядає просто чудово з чарiвною красою.
  I вона пiдносить глечик з водою втомленому, спiтнiле хлопчику, i змочуючи йому губи, питає:
  - Чому ти босий i майже голий, принц?
  Хлопчик iз зiтханням вiдповiдає:
  - Я продав своє тiло Дияволовi, i тепер страждаю!
  Дiвчина здивувалася, тупнувши засмаглою, босою ногою:
  - Тiло? Зазвичай Сатанi продають душу!
  Альберт дотепно заявив:
  - Я продав тимчасове, щоб зберегти безсмертне!
  Дiвчина кивнула i поцiлувала у вiдповiдь хлопчика в губи, промовивши:
  - Мила дитина, ти хоч зрозумiв, на що прирiк себе?
  Хлопчик вiдповiдно кивнув:
  - Так, зрозумiв, хоч i дуже пiзно.
  Дiвча взяла i з натхненням заспiвала:
  - Краще пiзно нiж нiколи,
  Краще пiзно нiж нiколи...
  Значить, нам з тобою дiсталися,
  Найкращi роки, роки!
  Хлопчик вiдчув, що йому дiвчина знову сує глечик з водою, дозволяючи ковтнути цiлющої вологи. Потiм її руки проходять по худих ребрах хлопчика.
  Вона наголосила:
  - Схуд ти в рабствi!
  Альберт рiшуче заявив:
  -Зайвий жирок менi i задарма не потрiбний!
  Дiвча кивнула з усмiшкою:
  - Так , це все одно, що фiтнес безкоштовно займатися.
  Хлопчик кивнув з азартом:
  -Так, схуднути багатьом би не заважало.
  Дiвчина заспiвала:
  - А ось дiєта, не їж нi те, нi це,
  I хай бiльше ноги ходити не втомлюються...
  Ось дiєта, щоб жир залучити до вiдповiдi,
  При цьому не товстiють i про кохання спiвають!
  Альберту стало веселiше, i вiн заспiвав:
  - Що за страви, що за страви,
  Захопити б усе iз собою,
  Шкода, страчують мене не часто,
  Годують просто на забiй!
  I хлопчику було вiд цього, наче вiн на сьомому небi.
  Ось це справдi досягнення бойового пацана.
  Дiвчина була чудовою.
  Вони з нею стали плескати в долонi i посмiюватись.
  I штовхати вiз парубковi стало веселiше. Один iз юних невiльникiв упав у знемозi.
  Наглядач почав його бити батогом. Хлопчик безпорадно перебирав руками та ногами, йому не вистачало сил пiдвестися.
  Альберт обурено прокричав:
  - Не бийте його! Невже ви не бачите, вiн у грозi !
  У вiдповiдь наглядач огрiв i Альберта. Хлопчик завив. Вiдразу двоє великих чоловiкiв почали бити юного принца.
  Хлопчик вiдчайдушно намагався порвати мотузки зв'язуючi руки.
  Купець у розкiшнiй чалмi наказав:
  - Досить! Цей хлопчик має бути проданий на ринку. А тому, дайте йому води, нехай пройде без нiчого.
  Альберта перестали бити. Вiн рушив, натягнувши мотузку i разом з iншими пацанами знову тягнув вiз.
  Настрiй став куди бiльш стрiмким i паскудним. Хоча, з iншого боку, купець виявив прагматичне милосердя i не забивав товар.
  Так, невiльника краще продати, нiж убити...
  Альберт тягнув тяжкий тягар, вiдчував нiздрями запах спiтнiлих, брудних тiл хлопчакiв, i вiдчував спрагу i втому.
  Пробував знову пiдбадьоритися.
  Згадував, як вiн вибив iз сiдла Рiчарда Левине Серце, i це було дуже здорово. Рiчард був повалений, це так гарно.
  А тут з ним хлопчики: худi, спiтнiлi, бруднi, жилавi. I вони надриваються понад зусилля . I це дуже тяжко. Досить суворо тут вийшло.
  Альберт уявив принцесу, яку ведуть на ешафот. З неї знiмають дорогий одяг, усi прикраси, грубо видираючи сережки з вух. Далi дорогi туфлi iз перлинами.
  А потiм i спiдня бiлизна... Натомiсть видають лише сiру дерюгу. I вона боса, майже гола, у короткiй дерюзi йде до ешафоту. А публiка жадiбно дивиться на її голi, майже до стегон оголенi ноги. Але принцеса з золотистим волоссям, що спадає по сiрiй дерюзi, i босими, стрункими ногами виглядає ще прекраснiше.
  I публiка буквально гурчить вiд захоплення.
  Альберт має живу уяву. Ось вона якась прекрасна дiвчина. I сiра тюремна роба пiдкреслює її милу, здорову бiлизну обличчя та золотi, хвилястi кучерi волосся.
  I як прекраснi та витонченi її босi ноги iдеальної, правильної форми. I наскiльки сiрий балахон пiдкреслює стрункiсть фiгури та її iдеальнi пропорцiї.
  Ось вона пiдходить до колоди, де принцесу чекає величезний, бичачої статури кат. I сокира в нього, величезна i гострозаточена, блищить на сонцi.
  Дiвчина стала ще блiдiшою, але зберегла видимiсть спокою. Кат вишкiрив великi, але погано доглянутi зуби. Навколо стояла численна варта, i трiумфував натовп.
  Особливо були збудженi чоловiки виглядом прекрасної дiвчини, яку мали обезголовити. Вона виглядала так зворушливо та чудово.
  Тим часом глашатай оголосив:
  -Бачу особливу небезпеку злочинницi та вiдсутностi покаяння, гуманну смертну кару через вiдсiкання голови, замiнюємо публiчною тортурою та катуванням у присутностi натовпу.
  I тортури триватимуть доти, доки злочинниця не випустить дух!
  Натовп зустрiв подiбне оголошення з трiумфуванням - значить, тортури принцеси будуть довгi. Дiвчина ж зблiдла ще сильнiше. На неї чекала страшна доля.
  З'явилися кiлька потужних катiв, якi ранiше сховалися. Вони тягли на ешафот дибу, а також несли тортури та клiщi. Ось уже запалав вогонь.
  У ньому стали розiгрiвати клiщi, гаки, прути, ломики, свердла та iнше. Катування обiцяло бути довгим i витонченим. Босоногi дiвчата-служницi пiднесли також посудину з оливковою олiєю, цебра з водою, в яких плавав лiд, i мiшки з сiллю та перцем. На принцесу чекав суворий допит.
  Ось кати взяли i зiрвали з дiвчини сiрий балахон, оголивши її гарне, спокусливе тiло. Це було дуже добре. Така красуня i стоїть оголена перед катами.
  Старший катувальник подав знак. Принцесi заломили руки i потягли на дибу.
  Їй треба було тепер зазнати серйозних тортур. Принцеса вiдчайдушно намагалася чинити опiр. Але сили були нерiвними. Кати впоралися з тендiтною дiвчиною та зв'язали їй руки ззаду. Потiм пiдчепили зв'язанi кистi за гак i почали пiднiмати вгору.
  Принцеса завила вiд болю в плечах та жилах, почала згинатися. Кати її смикнули за плечi й провернули. З горла принцеси пролунав жалiбний стогiн. I вона гола i розтягнута повисла на мотузцi. Її босi ноги крутилися наче велосипед. Кат огрiв її батогом по голих ногах. Потiм кати схопили дiвчисько найяснiших кровей за ноги, i начепили
  на них дубову колодку, намертво затиснувши у дiрках. Вага тiла дiвчини збiльшилася, i вона завила вiд збiльшеного болю.
  Старший катувальник кивнув. З одного боку повiсили кати пудову гирку та з iншого. Тiло принцеси витяглося, а стогони стали сильнiшими. По голому тiлу дiвчини стiкав пiт.
  Настав:
  - Десять ударiв батогом iз береженням .
  Кат став завдавати ударiв по тiлу принцеси. Шкiра на спинi дiвчина набухала, але не лопалася. I йшла робота. Дiвча скрипiло зубами i вило.
  Мучник перестав бити. Подивився на старшого. Той кинув:
  - А тепер пiдсмажте їй п'яти!
  Однi кати почали змащувати дiвчинi пiдошви, щоб шкiра довше горiла, i тривали муки максимально довго. Iншi муки розкладали пiд голими пiдошвами тоненькi дрова, щоб пiдпалити їх, i палати багаття.
  Принцеса хрипiла вiд болю. Ось спалахнуло пiд її босими ногами полум'я. Дiвчина спочатку завмерла. Прислухалася до вiдчуттiв. Потiм почала кричати.
  Натовп схвально загув.
  А принцеса ревла... Можна було навiть розiбрати:
  - Не мучте мене! Все скажу!
  Але тут саме вiд неї не потрiбна була iнформацiя. Просто болiсна i жорстока кара.
  Старший кат наказав:
  - П'ять ударiв без заощадження!
  Кат, широко розставивши ноги, почав бити принцесу. З першого ж удару луснула шкiра та полилася кров. Дiвча волала на всю горлянку. Ось ще кiлька разiв батогом.
  Потiм старший кат наказав:
  -Додати вогнику пiд ноги!
  Кати розпалили полум'я сильнiше. I принцеса вже волала не перестаючи.
  Головний катувальник наказав:
  - А тепер пiдпалiть їй груди.
  Кати кинулися мазати олiєю оголений бюст дiвчини. Та вiд палких дотикiв рук здригнулася, i завила вiд дикого болю. А кати мазали її груди i реготали.
  Потiм, закiнчивши мазати, пiднесли до неї смолоскип. I запалав вогонь.
  Принцеса знову, як закричить. А натовп у бурхливому захватi. Людям так подобається дивитися на жорстокi тортури. I чути крики дiвчиська. А ще й те, що до них чути запах паленого.
  I дiвчинi палили одночасно i груди, i босi пiдошви нiг. Потiм знову почали бити батогом. Вiд ударiв знову луснула шкiра та полилася кров. Це було дуже боляче.
  Але, мабуть, цього катiв було мало.
  Мучитель наказав:
  - Змастiть їй дупу!
  I кати стали лапати дiвчинцi сiдницi, мажачи маслом. I ось, як завиє вiд приниження та болю принцеса. I їй уже знову всiм намазали, вогонь пiднесли до сiдниць.
  Запалав смолоскип. I дiвчинi стало так страшно боляче. I вона ревла, коли їй смажили одночасно: груди, п'яти та дупу.
  Наскiльки це все виглядало грандiозно та безсоромно.
  I стало так боляче принцесi. Вона кричала не своїм голосом i буквально корчилася вiд болю. У нiй стiльки було жахливого страждання.
  Дiвчина мучилася i ревiла, надсаджувалась бiлугою.
  А кати працювали, смажили. Ось за наказом старшого катувальника, один iз катiв дiстав з жаровнi розпечений прут i почав бити дiвчину сталевим, червоним вiд жару металом, по спинi. Iнший використовував клiщi, теж розпеченi, i став ламати ними пальчики на босих ногах дiвчиська. I це було дуже боляче. I принцеса дуже мучилася.
  Вона просто нестерпно страждала, i пливла океаном безмежного болю. А ось ще один кат взяв у руки розпечений прут. I пiднiс його до сiдниць дiвчини. А потiм, як засунув їй у заднiй прохiд. Принцеса дико скрикнула i знепритомнiла вiд больового шоку. Тут же на неї обрушилося цебро крижаної води. Дiвчина потрапила пiд струменi i прийшла до тями.
  Знову її продовжили смажити. Кати ламали їй пальчики на босих ногах, пхали розжарений прут у заднiй прохiд i били червоним вiд
  спека сталевим батогом по спинi. I це було дуже дико та жорстоко.
  I натовп прямо млiв вiд захоплення: ось це катування, ось це катування...
  А принцу-рабу стало гидко. Як це можна, ось так знущатися з дiвчини. Це взагалi витончений садизм. I так не можна. Хлопчик знайшов у собi сили рухатися далi.
  Ось вони знову заночували. Головний купець заявив, що завтра вони вже будуть у мiстi, i там хлопцiв продадуть.
  Принц Альберт трохи поїв, жадiбно випив балiю води i лiг на ще не охололий пiсок. Хлопчик заплющив очi, i майже вiдразу заснув. I йому снилося...
  Мов вiн, хлопчик, раб з армiї Спартака. I йому дещо вiдомо. Зокрема, що гречанка Евтiбiда задумала зраду i хоче видати Крассу хитрий план полководця. I це слiд запобiгти. Принц Альберт увi снi вже має деяку пам'ять про свої колишнi подвиги. Як вiн, зокрема, навiв римлян на пастку.
  Хоча для цього йому довелося пережити допит пiд тортурами. Не довiряючи простим словам, римляни, про всяк випадок, вiдшмагали хлопчика-розвiдника i припалили розпеченим залiзом огрубiлi п'яти. Альберт не змiнив свiдчень. I тодi римляни рушили в обхiд через ущелину i потрапили до пастки, де й були знищенi.
  Наразi Спартаку протистояв Красс. У Спартака приблизно сiмдесят вiсiм тисяч воїнiв, а у Красс близько вiсiмдесяти тисяч. Причому, римляни мають велику перевагу в кiннотi.
  Тож шанси у бою неяснi. Не всi раби досить добре навченi. У Красса у вiйськах багато новобранцiв. Принаймнi Спартак приготував пастку.
  Нiбито Крiс, через розбiжностi, вiдокремився вiд Спартака i став укрiпленим табором окремо.
  Красс, зрозумiло, повинен атакувати Крiсса , i тодi, у момент штурму укрiплених позицiй рабiв, Спартак ударить у тил. Гречанка Евтiбiда, дуже гарна дiвчина, закохалася у Спартака по вуха. Але Спартак зберiгав вiрнiсть Валерiї, вдовi Сулли. I тодi Евтiбiда вирiшила на ґрунтi ревнощiв мстити. Їй уже вдалося спокусити Еномая. I два легiони германцiв загинули. I сам Еномай упав пронизаний безлiччю мечiв. Евтибiда сама тодi була поранена, i мало не загинула. Так що свiдкiв не залишилася,
  i вона мала повну довiру Спартака.
  А свою ревнощi Евтiбiда вмiло приховувала. Альберт же знав за книгою, що саме Евтiбiда i є зрадницею, яка пiдставить Крiса. I тодi перебiг вiйни повернеться не на користь повстанцiв. Оскiльки загибель тридцяти тисяч спартакiвцiв це велика втрата.
  Крiм того, що Евтiбiда передала план Спартака Крассу, вона ще й виманила Крiса зi змiцнених позицiй. Розумiючи це, Альберт вирiшив перехопити цю дiвчину на шляху до Красса.
  З Евтiбiдою вони були знайомi. Гречанка, побачивши красивого, бiлявого м'язистого хлопчика , здружилася з ним. I навiть виклала урок кохання, що було дуже навiть приємно.
  
  Вона i стан зробила, i з рабинь себе я викупила, надаючи сексуальнi послуги багатим патрицiям. А тут трапився хлопчик, та такий гарний. Ну як його не спокусити?
  Альберту, звичайно, ця гра дуже сподобалася, хоча так хвилюєшся, що здається серце вискакує з грудей.
  Альберт, зрозумiло, не хотiв Евтiбiде зла. Але врятувати якось повстанцiв вiд пастки треба. Пам'ятаючи нiжнi ласки, на вигляд юного дiвча, а насправдi досвiдченої жiнки, Альберт не забув, що вiн сам був сином знатного патрицiя, який заборгував великi грошi Крассу. I тодi сiм'ю було продано в рабство. З хлопчика зняли гарну тунiку,
  штани, чобiтки та шапку. Роздiлили до гола i вiдправили на невiльничий торг. Як це було соромно. Його з братом купив патрицiй i вiдправив у каменоломнi. Хоча пацанам лише сiм рокiв було. А дiвчатка та мати пiшли на плантацiї, на польовi роботи. Там хоч на свiжому повiтрi. Удвох iз братом вони голенькi i пiдхльостуються батогом наглядача,
  штовхали тачку для одного дорослого раба. Працювали в потi чола. Влiтку, зрозумiло, Пiвднi Iталiї спекотно, i коли працюєш важко. А ось узимку прохолодно.
  Дiти швидко адаптувалися до навантажень. I за рiк помiтно змiцнiли. I хоча їм було всього по вiсiм рокiв, їхнi босi ноги ороговiли. I тодi їм дали штовхати тачку важче. I заразом стали використовувати i на iнших роботах. Годували рабiв непогано. Чергували роботу в шахтi та на поверхнi, щоб вони не так швидко загнулися.
  Тож хлопцi пiдросли та змiцнiли. I їх навiть узяли до школи гладiаторiв учнями. Там Альберт та Гета познайомилися зi Спартаком. Який уже встиг здобути свободу, непогано заробляв учителем фехтування та готував повстання.
  Спочатку рабам не дуже пощастило - змова була розкрита. Але невеликий загiн рабiв таки вирвався зi школи. I поповнюючись втiкачами, сховався на Везувiї .
  Першу атаку римських легiонерiв на вершину було вiдбито. Але потiм Спартака взяли у пастку. Там раби б затьмарилися вiд голоду. Але Спартак здогадався сплести сходи.
  Раби спустилися вниз i раптово перебили римлян ударом iз тилу. Так славна перемога зробила Спартака знаменитим i незабаром зiбрав велику армiю. Завдав кiлька поразок римлянам i навiть розбив двох консулiв. I тепер його супротивником став Красс. Не тiльки казково багатий патрицiй, але ще й член трiумвiрату: Сулла, Помпей,
  Красс має досвiд битв. Юлiй Цезар вiдмовився очолити римську армiю для боротьби зi Спартаком. Та й був тодi Юлiй надто молодий, i поки що не мав великого авторитету. А найпопулярнiший i найкращий полководець Риму Помпей воював на Сходi. Тож кандидатуру Красса треба визнати найкращою. А до нього Альберт мав свої рахунки.
  Мати його в рванiй тунiцi i боса, працювала разом iз трьома доньками в полi. Вона сильно засмагла на сонцi, i її босi ноги огрубiли, але виглядати вона стала навiть краще.
  Вимушена дiєта та постiйне фiзичне навантаження, зробили її струнким та м'язистим. I талiя у його мами, яка вже за тридцять, стала немов у юної дiвчини. Три доньки пiдросли та змiцнiли. Волосся в них вигорiло на сонцi, а шкiра стала смаглявою. Коротше кажучи, мати та п'ять дiтей у рабствi вижили. А ось де батько?
  Чи згинув вiн у походах, чи розбагатiв? Це ще питання!
  Альберт в однiй пов'язцi на стегнах бiг дорогою. Треба щось вигадати. Просто збити Евтiбiду стрiлою на виходi? I що тут ще додумати? Як перешкодити їй прискакати до краси? Iдей може бути багато, але всi недолiки.
  Як свого часу з Еномаєм . Тодi Альберту вдала iдея не спала на думку. Крiм того, вiн сподiвався, що Спартак встигне i не дасть розбити Консулу Гелiю Еномая.
  Але розрахунок не справдився. Германець прийняв нерiвний бiй i навiть дозволив переважаючим силам Риму оточити два легiони. I ось вони потрапили в казан i були знищенi.
  А Спартак трохи запiзнився i не встиг урятувати Еномая. Щоправда, римляни були втомленi битвою з легiонами з нiмцiв, i їх спартакiвцi швидко розбили.
  Розбити рабам двох римських консулiв - нечувана подiя. Це зробило Спартака воiстину непереможним, i його вважали найбiльшим полководцем усiх часiв та народiв.
  Але Спартак не пiшов на Рим, а рушив на пiвнiч Iталiї, де знову розбив римськi вiйська, що мали прикрити iмперiю у разi вторгнення галлiв. Альберт сам тодi бився, наче герой. Вiн був не по роках сильний, i як бiльшiсть хлопчакiв, дуже спритним. Альберт, загартувавшись у каменоломнях, завжди ходив босонiж i в стегновiй.
  пов'язцi. Зима в Iталiї досить м'яка, i морози та снiг бувають рiдко. Хоча, звичайно ж, коли вiн випаде, i ти пробiжишся босими ногами по бiлому, пухнастому та прохолодному, то це навiть приємно. Пiдошви у хлопця такi мозолистi, що холоду не вiдчувають. Вiн носиться босонiж i голим у будь-яку погоду, i пiд дощем, i хоч би чхнув.
  I Гета теж, його брат, майже близнюк i ровесник, такий же спритний, загартований i сильний.
  Альберт вирiшив запитати поради у брата, як бути.
  Той цiлком логiчно запропонував:
  - У нас є настоянка iз сонних ягiд. Прийди до Евтiбiди, нiбито за уроком кохання, i пiдсип їй у склянку. I вона вночi спатиме, i не поскаче до табору до Красса!
  Альберт вiдповiдно кивнув:
  - Правильно. Але треба поспiшати.
  Евтибiла була чорнява i невисока на зрiст, тендiтна дiвчина з невеликими грудьми. Її можна було навiть прийняти за пiдлiтка. Альберту вона зовсiм не здавалася старою, i вiн з радiстю йшов здобути урок кохання. Евтiбiда з великим задоволенням любила дитину такого вiку, що вона тiльки-но досягла розмiрiв, щоб доставляти насолоду
  дiвчина. Вона хоч i годилася по лiтах у матерi Альберту, але на вигляд таке безневинне i соковите дiвчисько, що Альберта вiдразу ж кидало в любовний жар. Йому було чудово i просто чудово. Задоволення невимовне. Найважче тут зупиниться. Гречанцi було дуже гарна, i вона захопилася гонитвою за насолодою. Альберт ж у каменоломнях, i гладiаторських постiйних i жорстоких тренуваннях, виробив у собi феноменальну витривалiсть. Так що вiн був здатний багато на що.
  Пiд кiнець Евтiбiда заснула. Альберт зусиллям волi здолав сон i капнув у келих гречанки настоянки. Пiсля цього Альберт заснув зi спокiйною совiстю.
  Евтибiла справдi прокинулася i машинально простягла руку до кубка вина i швидко допила. Пiсля чого рiшуче попрямувала до виходу. Потрiбно повiдомити Крассу про пiдступний план Спартака. Вона впевнена, що помститься ватажку повстання. Евтiбiда одягла сандалi. Їй не хотiлося, щоб її ноги огрубiли. Хоча, приємно лоскотати босу, круглу, грубу п'яту хлопчику. Вiн такий гарний, i його мозолиста пiдошва не зовсiм втратила чутливiсть i можна лоскотавши, змусити його смiятися.
  Жаль, якщо такому хлопчик потрапить у полон. Але вона попросить Красса подарувати хлопчисько їй, i вiн стане її домашнiм рабом. I її догоджатиме, поки не подорослiшає.
  А потiм вона його вiдправить у каменоломнi... Нi, краще в цирк для гладiаторiв, вiн дуже добре б'ється на мечах i на аренi заробить значно бiльше грошей.
  Дiвчина поскакала на конi. Але не встигла вiд'їхати вiд табору, як у неї закружляла голова, i вона впала з коня. Соннi ягоди спрацювали.
  На свiтанку Спартак знявся з табору, щоб сховатись у засiдцi в лiсi. Евтибiду знайшли непритомним. Привести її до тями не вдалося. Дiвчина мiцно спала. I її поклали у вiз, де перевозять поранених.
  Альберт був дуже задоволений, що йому вдалося врятувати армiю Спартака вiд небезпеки. I що вiн дуже багато досяг.
  А поки що Спартак i Крiс роздiлилися. Раби звели значнi укрiплення, i тому могли витримати штурм армiї Красса. Спартакiвцi приховали всi слiди i замаскувалися.
  Усiх випадкових пастухiв було схоплено та затримано. Тож навiть муха не пролетить.
  Красс справдi отримавши вiдомостi, що Спартак i Крiс посварилися, рушив зi своїм вiйськом навперейми. Вiн розраховував розчавити Крiса, а потiм всерйоз зайнятися i Спартаком.
  Вiйсько Красса було велике, але при цьому дисциплiновано. Сам Спартак теж зумiв навчити рабiв, i вони перемагали великi армiї. I в його вiйську були не лише раби.
  Багато вiльних громадян з бiдноти приєднувалися до Спартака. I це був уже воiстину всенародний рух.
  Красс просувався до Крiса. Той iз тридцятьма тисячами повсталих рабiв замкнувся в укрiпленому районi. Красс кинув у бiй шiсть легiонiв. Вони пiшли на штурм високого валу, за яким сховалися повстанцi. Сам Крiс, боєць трохи вищий за середнiй зрiст, але дуже широкоплечий i спритний, один iз найкращих гладiаторiв у Римi, кинувся в бiй.
  Вiн бився одразу двома мечами i стояв на стiнах. Раби метали заздалегiдь припасованi каменi та горщики iз запальною сумiшшю. Римляни зазнавали значної шкоди, i ось їхня атака захлинулась. Чимало воїнiв армiї Красса полегло пiд мурами. Тодi Красс наказав люто кинути ще вiсiм легiонiв - практично всю свою пiхоту. I запеклий штурм поновився з новою силою.
  Римляни лiзли вперед, не зважаючи на втрати. I буквально закидали всi пiдступи своїми трупами. Але лiзли та лiзли. Крiс бився разом iз усiма.
  Воював i Альберт, який вирiшив залишитися, з уступаючими майже втричi числом римлян, повстанцями, щоб прикрити їх на найслабшому мiсцi. Альберт був дуже спритний i сильний хлопчик. Його засмагле i м'язисте тiло буквально блищало вiд поту. Вiн бився немов найреальнiший богатир i демонстрував незламну мужнiсть.
  I його гола п'ята, як лупе легiонеру в пiдборiддя. Той i вирубається. I знову хлопчик рубає. Проводить мечами прийом млин, падає зрубана голова римлянина.
  Ось це його мужнiсть та сила.
  Альберт, це незламний хлопчик. I ось знову падають та падають римськi воїни. I знову гола, кругла п'ята хлопчика-принца ламає щелепу легiонеровi.
  Нарештi, Красс кидає в бiй свiй останнiй резерв: п'ятнадцять тисяч вершникiв. Все вiйсько, а воно, разом iз пiдкрiпленнями з Риму, досягло чисельностi вiсiмдесят п'ять тисяч, кинуто на штурм. I вони вже перехльостують через край.
  Але Спартак , вчасно пiдгадав момент, виводить сорок тисяч пiхоти та вiсiм тисяч вершникiв через засiдку. I починається нова битва. Раби атакують римську армiю у тил. I удар, i натиск страшний.
  Сам Спартак iде у бiй. Вiн бореться двома мечами, щоб рубати вдвiчi бiльше. Справжнiй гiгант, i немов зiтканий iз сталевих м'язiв. Скiльки рокiв Спартаку нiхто точно не знає.
  Вiн народився вiльним, але потрапив у полон ще хлопчиськом. Йому тодi було лише дев'ять рокiв, але виглядав вiн на дванадцять i був вiдправлений у каменоломнi. Там показав свою неабияку силу та витривалiсть, i був проданий за великi грошi у гладiатори. Найсильнiших i спритних рабiв часто з каменоломень продавали до шкiл смертi. Там можна було
  отримати велику прибуток. А той, хто ставав гладiатором, отримував шанс на волю. Потрiбно було лише вижити пiсля ста боїв. Спартак вижив та прославився.
  I пiсля здобуття волi пiшов до римської армiї легiонером. Там за доблесть та мужнiсть отримає чин центурiону та кiлька нагород. Але потiм, коли римляни вторглися до Фракiї, утiк i бився вже разом iз своїми спiввiтчизниками. Знову потрапив у полон i був проданий у гладiатори вже без права на визволення. Але продовжував блищати на аренi.
  I врештi його спокусила дружина Сулли, прекрасна Валерiя. I вона пiсля чергової гучної перемоги Спартака вмовила свого грiзного чоловiка помилувати героя.
  I Спартак знову здобув свободу.
  Так, це була велика людина. I вважався найкращим гладiатором у всiй Римськiй iмперiї. Ось зараз вiн так грiзно рубався, наче справжнiй богатир iз билини.
  Римляни потрапили пiд подвiйний удар, i загинули. I це було їхнє тотальне винищення. Красс, зрозумiло, намагався насамперед врятувати власну шкуру.
  Зрозумiло, у битвi на мечах вiн Спартаку не суперник. I ось спартакiвцi долали римлян.
  Альберт воював i босою ногою зламав щелепу римському генералу. Отакий вiн був вiдважний хлопчик. I то була його героїчна епопея. Як боровся цей вiдважний хлопчик.
  I як билися iншi воїни. Включаючи i Крiса, i Граннiка, та iнших. Це був розпач i кровопролиття. Вiйсько гладiаторiв перемагало, а армiя римлян гинула.
  Падали на землю вороги Римської iмперiї. I це було справжньою катастрофою.
  I Красс на чорному скакунi витiкав iз поля бою. I це був розгром та винищення великої армiї. Було вбито понад тридцять тисяч римлян i понад п'ятнадцять тисяч потрапило в полон.
  Фактично перестала iснувати та армiя , що стояла на шляху до Риму. I тепер шлях Спартаку до Вiчного мiста вiдкрито.
  Свого часу раби вiдмовилися повертатися до своїх рiдних країн. I схотiли походу на Рим. I отримали видатний трiумф у цьому свiтi, i поразку у реальнiй iсторiї.
  Так вже крутиться колесо удачi. А що буде далi...
  Цього Альберт не встиг побачити, бо... прокинувся i його огрiв бич наглядача.
  . РОЗДIЛ Љ 19.
  Нарештi й у Марка вiдбулися змiни. Хлопчик уже втомився на них чекати з дикої нудьги.
  Вранцi пiсля сну до нього прийшли полiцейськi та повiдомили про переведення у загальний сектор до iнших дiтей.
  Це втiшило Марка, що нудьгував. Нарештi хоч якесь буде спiлкування.
  Але ось на нього одягли кайдани i повели оформлятися. I тут було приємно мало. Спочатку знову допитливий обшук. Дуже ретельний та принизливий. I навiть iз використанням зондiв для перевiрки шлунка та кишечника. Перевiрили також i нiздрi. Кожен сантиметр шкiри обмацали i просвiтили лампами, як особливо небезпечну дитину.
  Потiм вiдкатали вiдбитки пальцiв. I не лише на руках, а й ногах, губах, вушних раковинах. Причому це вже ранiше робили.
  Потiм вимiряли зростання. Здається, Марк за час ув'язнення став на пару сантиметрiв вищим. Також змiряли у спецiальнiй кiмнатi та розмах рук.
  А потiм зважили на електронних терезах.
  Марк навiть свиснув. Вiн одужав у дитячiй в'язницi на вiсiм з половиною кiлограмiв. Його вiдгодовували, немов порося на забiй.
  Навiть смiшно якось стало.
  А потiм уже неприємна процедура. Увiйшов чоловiк у бiлому халатi та з машинкою в руках.
  Тепер Марка посадили в крiсло перед дзеркалом i заявили, що оскiльки його переводять у загальне вiддiлення, слiд зробити профiлактику вiд вошей.
  I почали зрiзати його пишне, руде волосся.
  Марку це було дуже неприємно, принизливо, соромно та страшно. Наче з кожним пасмом рудого волосся вiдлiтає частка його душi. I Марк дедалi бiльше вiдчував собi ув'язненим арештантiв. А тут ще й шлунок, у який тицяли зонд, розболiвся. I у кишечнику пожежа. Перевiряли досить грубо жiнки у бiлих халатах.
  Це водночас i дуже прискiпливий шмон, i медичне обстеження.
  А стрижка, остаточно перетворює тебе на зека. Ось у фiльмах про росiйськi в'язницi, малолiтнiх злочинцiв голять наголо обов'язково. Але у США переважна частина хлопчикiв зберiгає зачiски. У найгiршому випадку їх укорочують. Хоча деякi малолiтки й носять гриви.
  А тут його, як карного злочинця тоталiтарних країн, обривають наголо, спецiально, щоб принизити. Зрозумiло, де Марк, сидячи у стерильнiй камерi, мiг нахопитися вошей?
  Скiнчивши стригти, на Марка бризнули дешевим одеколоном. Пiсля чого повели його фотографувати вже без густої рудої шевелюри. I в профiль, i в анфас, i напiвбоком , ззаду. Зняли також Марка повторно i на повне зростання. З усiх бокiв голого, щоб мати картотеку.
  Пiсля чого вiдвели в душ. Дали казенного мила, i наказали добре помитися.
  Марк був дуже засмучений втратою шевелюри. Вiн тепер виглядає, наче хворий. I миється машинально.
  На виходi наглядачка видала йому рушник i зазирнула до рота. Наче вiн мiг проковтнути мило.
  Далi Марку видали нову помаранчеву робу, тюремнi капцi i навiть шапочку на голену голову, i повели. Зрозумiло, у кайданах, що було надзвичайно незручно.
  Марк почував себе зеком. Його вели до дитячого вiддiлення, де були хлопчаки, яким не виповнилося ще чотирнадцяти. Так робили тому, що старшi хлопцi дуже часто домагалися молодших, i їх тероризували. Тут були дiти вiд десяти до тринадцяти. Був сектор для ще молодших. Щоправда, довго не сидiли. Кримiнальна вiдповiдальнiсть США з десяти рокiв. А Марку могли влiпити сiмдесят п'ять рокiв, без права на УДВ.
  Про це й подумати страшно.
  За ґратами вже видно хлопцi. Вони свистять i трiумфують, бачачи новенького.
  Деякi кричать грубостi та вульгарностi.
  Але особливої агресiї немає. У дитячому секторi камери з вiдкритими ґратами i наглядачам, i наглядачкам все видно.
  Малолiтнiх дiтей тримають у камерах на чотири особи зi столом посерединi. Розмiрами цi примiщення приблизно як купе поїзда. Але є хоч екрани телевiзорiв. Невеликi, звiсно.
  Це втiшило Марка, хоч щось подивитися буде можна.
  Бiля входу з нього зняли кайдани. I шапочку. Тепер усi бачили, що пацан голений наголо, вiдрiзнiть вiд iнших дiтей. Половина хлопчикiв була iз чорним кольором шкiри.
  Марка поселили у камеру до трьох. Два чорнi пацани рокiв дванадцяти i китаєць рокiв тринадцяти.
  Марк, для своїх рокiв великий, тож почував себе в камерi впевнено. Неприємно лише, що замiсть дверей ґрати. Суворi тiтки у бiлих халатах та полiцейськi у формi, на них уважно дивляться.
  Загалом у дитячому секторi багато наглядачок у бiлих халатах, наче це якась лiкарня, а не в'язниця. Щоправда, скрiзь грати, i отвори у сходах забранi сiтками. Хлопчики в камерi простягли Марку руки. Вiн їм знизав.
  Найстарший, китаєць, зiтхнувши:
  - ТБ поки не працює. Нам по ньому пускають, або зовсiм дитячi мультики, або щось повчально, або, в кращому випадку, класику.
  Марк iз посмiшкою запитав:
  - А гойдалка у вас є?
  Китаєць кивнув:
  - Є, i дуже хороша гойдалка. I в басейн водять. Тут жити можна було б... Коли б постiйно не дивилися на нас. Якщо поб'ємося, то в карцер, а це та ще мука.
  Марк усмiхнувся. Те, що його одразу прописуватимуть, як у кiно, не збувається.
  А що прогрес. Тут є вiдеокамери, що стежать за найменшим кроком дiтей-злочинцiв. I жодної романтики.
  Марк запропонував:
  - Може на руках поборемося?
  Китаєць кивнув:
  - Це можна! А от у карти не пограєш... Хiба що вночi, там черговий полiцейський добрий. Може i бiйку допустити, якщо не калiчити.
  Хлопчики зчепилися. Марк пiдтримував форму i вiд природи сильний. Батько якийсь спортсмен, а мати взагалi боєць серйозний.
  Китаєць не слабенький, але Марк його звалив. Той зiщулився i запропонував на лiвих.
  Марко його знову повалив. Жовтий, вузькоокий хлопчик помiтив:
  - Ти сильний пацан. Але як на рахунок спритностi та технiки?
  Марк впевнено вiдповiв:
  - Я битися вмiю!
  Китаєць посмiхнувся i вiдповiв:
  - Я вiсiм рокiв займаюся карате. Серед дiтей менi немає рiвних у технiцi. Тож сьогоднi вночi, ми з тобою поб'ємося.
  Чорношкiрий пацан помiтив:
  - Цiєї ночi не вийде. З ним буде наглядачка фон Бок. А вона не виносить бiйки. Може, трохи згодом?
  Китаєць заперечив:
  - Нi, саме цiєї ночi. Фон Бок не буде, я точно знаю. I не забувай, я тут серед дiтей чемпiон. А тут бiлий грiнго мене валить на руку легко. Як я дивитимусь хлопцям у вiчi?
  Чорношкiрий пацан помiтив:
  - Вiн дуже сильний. Здається, це той рудий диявол , який забрав десять тонн золота з Центрального Банку Нью-Йорка.
  Китаєць-каратист помiтив:
  - Тим бiльше, я маю довести, що залишаюся першим бiйцем! А поки що, помовчимо. Полiцейський робить знаки, що ми голосно розмовляємо.
  Марк iз посмiшкою запитав:
  - Коли буде прогулянка?
  Китаєць зiтхнувши вiдповiв:
  -Сьогоднi не буде. Весь сектор покарали за спробу втечi одного чорного пацана. Тож доведеться сидiти до ночi в камерах.
  Марк зiтхнув i лiг на вiльне лiжко. Благо на нiй уже матрац та подушка. Саме лiжко досить велике, i тут свiже повiтря кондицiонерiв. Жити можна. Та ще й другий снiданок почали дiвчата у бiлих халатах розносити. Дали сендвiчем. Можна запитати водою з-пiд крана, що в кожнiй камерi.
  Голодний Марк збив сендвiч, запив його водою. I вiдчув у собi тяжкiсть.
  Хлопчик-в'язень заплющив очi i поринув у сон. Справдi, що робити. Розмовляти з юними спiвкамерниками не хотiлося. А так такi сни дикi сняться.
  Неначе Марк бореться з коронавiрусами. Хлопчик-воїн тримає в руках автомат i стрiляє по заразних тварях, що насiдали. Тi всi лiзуть i лiзуть, наче жаби на корч.
  Хлопчик рокiв одинадцятої у шортах, кидає босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату.
  I розриває ворогiв, що наповзали. Пiсля чого спiває:
  - Слава Америцi, слава,
  Танки рвуться вперед.
  Порвемо на собi ми сорочку,
  I НАТО до Москви прийде!
  I Марк, розстрiлявши всi набої, вiдклав автомат i взявся за кулемет. I давай писати з дикою енергiєю та силою. I всiх цих коронавiрусiв, як скошувало та пiдрiзало косою.
  Хлопчик знову босий, дитячою нiжкою жбурнув горошинку з анiгiляцiєю.
  Вона пролетiла, пiдiрвала цiлий батальйон коронавiрусiв.
  Дитина засмiялася. I показав заразним тваринам мову.
  Ось який вiн вiдчайдушний i крутий хлопчик.
  Потiм Марк узяв i як засвистiв. I його свист був такий пронизливий. I тисячi ворон разом зомлiли. I їхнi гострi дзьоби пробили голови наступаючим солдатам Коронавiрус-iмперiї. Хлопчик узяв i заспiвав:
  - Чорний ворон, чорний ворон,
  Що ти в'єшся над моєю головою?
  У мене крикливий гонор,
  Я хлопець такий крутий, крутий!
  Марк був дуже впевнений боєць. I його кулемет робить п'ять тисяч пострiлiв за хвилину. I трощить наступаючих бiйцiв коронавiрусiв. Ось це справдi крутий хлопчик. I її гола, кругла, дитяча, рожева п'ята пiдкидає горошинку смертi.
  I та знову розриває батальйони коронавiрусiв, що просуваються. I хвиля заразних тварин тривiально захлинається.
  Марк показує мову.
  А з правого боку з'явилася його мати Амелiна. I на спинi у великої, молодої, рудої жiнки РПГ. I вона, як вiзьме, i по ворогах з дикою люттю, як довбане.
  Амелiна так сильно врiзала i рознесла масу ворогiв. I стiльки там трупiв заразних тварин. I тi пiдскакують та пiдстрибують, уже будучи мертвими.
  Амелiна пiдморгнула хлопчику i вiдзначила:
  - Здорово я їх?
  Марк з усмiшкою вiдповiв:
  - Так, мамо!
  Амелiна взяла i заспiвала:
  - Я все можу, я все можу,
  Вiзьму зламаю кочергу!
  Марк хихикнув. Його мама взяла i босими пальчиками жiночих нiжок кинула руйнiвну лимонку. Та пролетiла i як рвонула. Як це було жорстоко. I цiлий батальйон коронавiрусiв виявився одразу ж знищений.
  Ось це дiвчисько - просто супер. Хоча можна назвати дiвчиськом - руду, i велику, щоправда, молоду жiнку?
  Думаю, щиро кажучи, не можна.
  Хлопчик разом зi своєю мамою почали бити з кулеметiв. Причому їх вiдразу ж стало чотири. I вони на пару стрiляли, використовуючи не лише руки, а й босi пальцi нiг. I так вибивали ворогiв. I стiльки коронавiрусiв одразу обсипалося i вганялося в могили.
  Марк узяв i заспiвав:
  -Нехай мама почує,
  Нехай мама прийде...
  Нехай мама мене неодмiнно знайде,
  Адже так не буває на свiтi,
  Щоб було втрачено дiтей!
  Амелiна, стрiляючи по наповзаючих, заразних тварях, взяла i проворкувала:
  - Хлопчик мiй, мiй малюк,
  У цей час ти не спиш...
  I в якiйсь невiдомiй країнi,
  Мої думки тiльки про тебе!
  Марк хихiкнув, давши чергу за коронавiрусами, i цiлком логiчно запитав:
  - А про чоловiкiв ти не думаєш?
  Амелiна хихикнула i чесно вiдповiла:
  - Я про них не думаю. Я з ними просто сплю!
  Марк хихiкнув i вiдповiв:
  - Це говорить про практичний розум, дуже розумної жiнки!
  Амелiна взяла i заспiвала:
  - Я розумна, розумна, i навiть така мудра!
  I знову її босi пальчики нiжок жбурнули дуже великої руйнiвної сили гранату.
  Марка увi снi пiдхопив вихор, i вiн побачив бiй у виглядi панорами, i, водночас, та iнших бiйцiв та войовниць;
  Єлизавета була чарiвна бiлявка. За час мандрiвок, битв i життя у ельфiв, вона стала ще бiльш мускулистою та рельєфною, з дротом м'язiв.
  Вона тримала в руках мечi, якими взяла та змахнула. I маса коронавiрусiв виявилася розсiчена навпiл.
  Воїтелька зазначила:
  - Знову повзе зараза.
  Пiсля чого, босими пальчиками нiжок жбурнула горошинки смертi.
  Тi обрушилися на коронавiруси, буквально розриваючи їх у дрiбнi, рванi, кривавi шматки.
  Олена з усмiшкою промовила, звертаючись до напарницi, i виблискуючи своїми перлинними зубками:
  - Наша перемога неминуча!
  I її гострi мечi змахнули, i, рiзко подовжившись, взяли i обрушилися на коронавiрусiв, буквально розрiзавши їх, наче метало рiзкою.
  
  Дiвчина також застосувала отруйнi голки, вражаючи заразних тварин. Тi взагалi завалилися в труну.
  А може й зовсiм до пекла.
  Олена зi смiшком помiтила, скелячи зубки:
  - Все у владi богiв,
  Настрогаємо трун!
  Аврора теж взяла i мечами провела вбивчу силу млин. I леза зрiзали масу коронавiрусiв. I бацили виявилися розрiзанi та розплющенi.
  Дiвчина була рудою мастi. Її мiдно-червоне волосся розвiвалося за вiтром немов прапор, з яким пролетарi йшли на штурм Зимового палацу.
  А потiм її босi пальчики нiжок, як кинуть руйнiвний презент знищення та загибелi.
  Аврора заспiвала:
  Ми смiливо в бiй пiдемо,
  За владу порад...
  I всiх у лайно зiтремо,
  У боротьбi за це!
  Катерина теж зрубує коронавiрусiв, немов вони лопаються подiбно до бульбашок. I її босi пальчики нiжок взяли i голки з отрутою почали метати, вбиваючи ворогiв.
  Катерина махнула мечами, розрубуючи ворогiв, i пропищала:
  - Слався наш комунiзм,
  Буде в трунi пацифiзм!
  I дiвчисько взяло i показало мову.
  Пiсля чого всi чотири дiвчата, як вiзьмуть i засвистять. I ворони, отримавши серцевий напад, завалилися, пробиваючи дзьобами черепа коронавiрусiв, просто на смерть.
  Єлизавета дуже жвава дiвчина. I її м'язи перекочуються немов бриж по водi.
  Ось вона змахнула мечами i обрушила на ворога свої леза. I розрiзала коронавiрусiв на дрiбнi частини.
  Воїтелька голою п'ятою пiдкинула вибуховий пакет, розриваючи на дрiбнi частини заразних тварин.
  I скинула з себе лiфчики. I з її червоних соскiв, як лупнули вбивчi блискавки.
  I цiлий батальйон коронавiрусiв був спалений.
  Єлизавета заспiвала:
  - Голi мої груди, голi мої груди,
  Ми перемагаємо цю заразу - адже нам з шляху не згорнути!
  Олена так рубає з дикою люттю. I її мечi подовжуються i рiжуть коронавiруси, мов промокашку.
  I її босi пальчики нiжок взяли i кинули частинку антиматерiї. Вона розiрвала масу коронавiрусних солдатiв.
  А потiм Олена оголила груди. I з її малинових соскiв, як урiжуть убивчi пульсари, розриваючи масу бiйцiв заразної iмперiї. I це дуже круто.
  Олена проворкувала:
  - На священнiй вiйнi - буде наша перемога!
  А ось i Аврора, спочатку босими пальчиками нiжок жбурнула подарунок анiгiляцiї. Розiрвала масу коронавiрусiв.
  А потiм скинула лiфчик. I як iз рубiнового соска блискавка врiже. I вiд пари рот коронавiрусiв залишилися лише рванi уривки.
  Аврора заспiвала:
  - Я найсильнiша у свiтi - реву буйволицею в ефiрi!
  А потiм i Катерина також взяла i дала за коронавiрусом чергу з вiртуального автомата.
  Потiм провела мечами зрiзуючий та вбивчий прийом.
  Босими пальчиками нiжок жбурнула подарунок тотальної смертi, який розiрвав цiлий батальйон коронавiрусiв.
  Далi було зняття лiфчика.
  I з полуничних соскiв, як лупе блискавкою. I кiлька сотень заразних тварин разом обвуглилися.
  Катерина проспiвала:
  - Бокс дiвчата - це бокс,
  Буде новий крос!
  Пiсля чого чотири дiвчата взяли i хором, в унiсон, засвистiли. Ворони отримали серцевий напад, завалилися в нокаут, i їхнi гострi дзьоби порвали коронавiрусiв, немов тi були перловою кашею.
  Ось це дiвчата й виступили. I всi чотири голi, круглi п'яти дiвчат як довбали в пiдборiддя генералам коронавiрусiв.
  Єлизавета взяла i знову, як рубанет по заразних тварях мечами.
  Посiкла їх капiтально.
  Потiм у її руках на мить з'явився гранатомет. I вона з нього взяла та пiддала ракетою.
  I пара сотень коронавiрусiв вiдразу ж була розiрвана на шматки.
  Потiм дiвчина взяла i з червоних соскiв довбанула вбивчими згустками енергiї. I стiльки заразних тварин виявилися разом знищенi.
  А коли пiддали блискавки з пупка, то цiлий полк коронавiрусiв без жодних шансiв набрид.
  Єлизавета заспiвала, скеля зубки:
  -Вiдьма, вiдьма, вiдьма,
  Нечиста сила...
  Вiдьма, вiдьма, вiдьма -
  Вiруси трощила!
  Олена у бою, зрозумiло, справжнiй монстр. Ось її мечi кружляють, наче променi прожекторiв. I обрушуються на заразний тварюк iз величезною, забiйною силою.
  А потiм у руках красунi виник пiдствольник . I вона з нього, як довбане, i стало боляче цим коронавiрусам по самi гланди.
  Босi пальчики дiвчата запустили бумеранг, який рiже заразних тварюкiв, немов тi медузи, пiд iклами акули.
  Малиновi соски дiвчаток вивергають, щось дуже схоже на струмiнь вогнемета, i коронавiрусам залишається тiльки обернутися в попiл.
  А потiм, i з круглого пупка дiвчини з рельєфним пресом, як вилетять вогнянi та вбивчi пульсари.
  I стiльки заразних тварин тепер корчать у пеклi.
  Олена прочирикала:
  Вiрус тут, вiрус там,
  А вакцина є обман!
  Вогняна Аврора, теж не подарунок. Ось узяла й мечами, як рубала коронавiрусiв, розрiзаючи їх на дрiбнi частини.
  А потiм у її руках виявився колосальної вбивчої сили гранатомет.
  I дiвчина взяла i довбанула руйнiвними анiгiляцiйними ракетами.
  I цiлий полк коронавiрусiв, мов вода на сковородi, випарувався.
  Руда красуня взяла i з рубiнових соскiв оголених грудей, лупнула розрядами електрики, пропалюючи супротивникiв, наче дiрку в бублику.
  А потiм, як пiддасть пульсар з пупка.
  Катерина у бою дуже крута та жорстка воителька. I її мечi, наче лопатi дуже швидкiсного пропелера.
  I ось войовниця клацнула пальцями руки, у них з'явилася базука. I бойова красуня з неї лупнула по коронавiрусах.
  А потiм, босi пальчики нiжок писаної красунi, так запустить, навiть вбивчий подарунок руйнування.
  I стiльки коронавiрусiв було знищено.
  А потiм i з полуничних соскiв оголених грудей лупнула неабиякою руйнацiєю.
  I пiшла просто тотальна та невблаганна загибель.
  А коли спрацював у чудової блондинки ще й пупок. I пiшла маса згубних потокiв магiчної плазми.
  Воїтелька прочирикала:
  -У природи багато не погоди,
  Життя, на жаль, зовсiм не благодать.
  I коронавiрусу виродка,
  Потрiбно з силою дiвкам винищувати!
  Пiсля чого, дiвчата взяли i як засвистять, через усi свої нiздрi та подачi енергiї. I ворони виявилися оглушеними i повалилися, наче градинки на голови заразних тварюкiв.
  Єлизавета хихикнула i вiдзначила:
  - Не рахуй ворон, не губи корон!
  Пiсля чого дiвчина знову рубанула, подовживши у битвi вбивчi мечi, i розрубавши противникiв, на найдрiбнiшi та крихiтнi шматочки.
  I вiд коронавiрусiв залишилися рванi, обвугленi клаптики.
  Войовниця взяла i босими пальчиками нiжок жбурнула вкрай руйнiвну силу подарунок згубних поривiв.
  Далi довбала зi своїх червоних соскiв грудей. I полетiли вогнянi потоки та спалюють масу коронавiрусiв.
  Ось це дiвчисько - кошмарного пориву....
  I з пупка , як пiддасть тотальною загибеллю для заразних тварин, i капiтально їх спалить.
  I нарештi, додатковий, тотальний хiд анiгiляцiї.
  I коронавiрусам копець.
  Єлизавета про булькала:
  - Свiт буде самим у свiтi крутим,
  А коронавiрус у труну з ним!
  Олена б'ється з великим апломбом, i рубає коронавiрусiв своїми дуже сильними кладенцами.
  I цi мечi зрiзають ворогiв цiлими шеренгами.
  I босими пальчиками нiжок, кидають убивчi подарунки, дуже руйнiвної та згубної анiгiляцiї.
  Ось це дiвчисько - класу супер!
  А з її малинових соскiв вiзьмуть i полетять жорсткi та дуже яскравi, згубнi блискавки. Вони спалюють у масових кiлькостях заразних тварин.
  I з пупка дiвчат вириваються потоки загибелi i, вельми, безрадiсною та жорсткою для коронавiрусiв смертi.
  Так, дiвчина чудова, з видатними здiбностями та згубними заскоками.
  Хоча зовнi, вона, як ангел з волоссям кольору сусального золота
  Олена пропищала i, прочiрiкавши, видала:
  -У менi вирує шалена пожежа,
  Його душити напевно пiзно...
  Вклавши всю силу лютi в удар,
  Приголомшений небо - зiрки, що похитнув!
  Аврора дуже гарна та руда дiвчина - типу супер. I рубає супротивникiв, i виявляє свою колосальну та феноменальну космiчну силу.
  I ось її мечi - для коронавiрусiв - кати!
  I войовниця босими пальчиками нiжок, метає у противникiв дуже руйнiвнi та надзвичайно сильнi шматки плазми.
  Аврора взяла i прогарчала:
  - Хiд королеви!
  Пiсля чого, войовниця взяла i з рубiнових соскiв грудей довбала пульсарами анiгiляцiї, якi сяяли всiма кольорами веселки.
  А ось i її пупок зреагував, виплеснувши агресивний i дуже пекучий потiк загибелi коронавiрусiв.
  I це чудовий висновок сил та руйнування.
  I розлетiвся вiд зарази пил.
  Аврора пропищала, скелячи зубки:
  - Хай будемо наша сила велика,
  Коронавiрус бiт напевно!
  Катерина теж у бою дiє дуже навiть наполегливо. Вона дiвчина феноменальної, космiчної сили.
  I її мечi, наче щупальце восьминога подовжилися, i розрiзали масу коронавiрусiв.
  Потiм, дiвчисько босими пальчиками нiжок шпурнуло бомби руйнування та повної загибелi бацил.
  Пiсля чого, войовниця пискнула:
  - Коронавiрусам повний кiнець!
  Далi дiвчина з полуничних соскiв по заразних тварях, як вiзьме та пiддасть, несучи тотальну загибель.
  I пупок дуже продуктивно блискавки в ворога вганяє. I спалить їх фактично в попелястий лушпиння. I пара батальйонiв коронавiрусiв у повному нокаутi.
  I як найбiльший позик, руйнiвний прибiй i викид магiчної плазми.
  I одразу два полки коронавiрусiв разом узяли i спопелилися в тотальному чадi.
  Катерина, скелячи зубки, вiдзначила:
  - Навiщо Ти Господь послав коронавiрус?
  I так проблем вище за дах!
  I ось дiвчата взяли i сунули босi пальчики нiжок собi в рот i як засвистять.
  I багато тисяч ворон посипалися на заразних тварин, пробиваючи їх i вбиваючи, i просвердлюючи наскрiзь.
  Ось це дiвчата-термiнатори - згубної сили.
  Марк отямився вiд поштовху в плече. Китайський хлопчик хихикнув:
  - Ну, ти й розпався. Час нам йти i побитися!
  Марк кивнув:
  - Ну що, побитися так побитися.
  I вийшов iз дверей камери. У центрi було троє полiцейських. Вони кивнули хлопчикам. Iншi хлопцi висипали iз камер. Вони всi були в однакових помаранчевих робах. Але трохи вiдзначилися зростанням, кольором шкiри, волосся, формою осiб. То були ще дiти, але дiти-злочинцi. У багатьох наколки. Декiлька хлопцiв з головами, голеними наголо. Але є i з довгим волоссям.
  Один взагалi такий, що можна подумати, що це дiвчинка у робi. Але, судячи з наколок на руках, теж авторитет не з останнiх.
  Марк та хлопчик-китаєць вийшли на майданчик. Хлопцi намагалися не шумiти, але все одно час вiд часу лунали посвистування.
  Найбiльший полiцейський кивнув:
  - Можете, битися. Тiльки не вбивати i не калiчити!
  Марк знизав плечима:
  - Як вийде!
  Китайський хлопчики скинув iз себе тюремнi капцi та сорочку, оголившись до пояса. Марк наслiдував його приклад. У хлопця була тiльки одна зiрочка на грудях, але це знак блатного. Марк не дуже любив колотися.
  А ось китаєць весь у татуюваннях. I дракони в нього, i тигри, i таке iнше. Вони стали один проти одного. Хоча китаєць-пацан на пару рокiв старший, але вони приблизно одного зросту. Але Марк важчий, хоча його супротивник сухiший i рельєфнiший. За час ув'язнення бiлий хлопчик дещо втратив у рельєфi м'язiв i став важчим, але сила в ньому залишилася.
  Але китайський шибеник явно технiчнiший.
  Бiй почався з раптового удару босою ногою китайця в груди. Удар був добрий. I Марк його пропустив, трохи розмрiявшись. Навiть на шкiрi грудей залишився червоний вiдбиток босої хлопчачої ноги.
  Проте Марк вiдповiв кулаком. Обидва хлопчаки стали махати ногами. Китаєць був технiчним. Його п'ята потрапила Марку в щоку, набивши синця.
  Потiм i кулак влучив по iншiй щоцi. Марк пробував вiдповiсти, але його суперник був швидшим. Ось вiн потрапив прямо в пiдборiддя рудому, голеному, щоправда, наголо хлопчику.
  Пацан бiлої раси кинувся вперед i зчепився у боротьбi. Обидва хлопцi стали боротися. Марк у боротьбi i важчий, i сильнiший. I китаєць спробував розiрвати дистанцiю. Але Марк дуже спритно взяв шию свого вiзавi в замок i почав тиснути. Китаєць тицьнув Марка пальцем у око. Хлопчик звив i здавив з такою силою, що противник обвис, знепритомнiвши.
  Але у Марка у вiчi утворився фiнгал. Полiцейський засвистiв i кинувся до хлопцiв. Огрiв Марка палицею.
  Потiм кинувся до китайського пацана. Той ледве дихав. Марк мало не зламав йому шию.
  Полiцейський почав йому масажувати обличчя. Шия у китайського пацана посинiла, наче вiн вiшався.
  Стало очевидним, що приховати бiйку не вдасться. У Марка синцi на обличчi та фiнгал. А китаєць нiяк не приходить до тями.
  Хлопчаки ще почали шумiти. У примiщення ввалилося ще дюжина полiцейських i кiлька наглядачок у бiлих халатах та гумових рукавичках на руках.
  Китайського хлопчика поклали на ношi i одягли кисневу маску. А Марка пiдхопивши пiд руку повели до карцера. Це одиначок без подушок i лiжок, тiльки лежак iз пластику. I там звуконепроникнi стiни. Чи не найприємнiше мiсце.
  Та ще й на Марка вдягли сором'язливу сорочку. А це взагалi мука. Хлопчик виявився при свiтлi ламп пов'язаним, i руки за спиною. Як це болiсно...
  Ось це дiйсно можна сказати пекло для дiтей.
  . РОЗДIЛ Љ 20.
  Михайло продовжував готуватися до бою, який мав би його зробити першим в iсторiї боксу абсолютним чемпiоном свiту iз чотирма поясами у трьох вагових категорiях. Час поєдинку стрiмко наближався. Михайлу Бiйку доводилося знову сидiти на дiєтi та сушитися. Що не дуже приємно.
  Коли ти на голоднiй дiєтi, тренуватися якось не хочеться. I ти волiєш дивитися цiкаве кiно. Наприклад, чудовий серiал про принца Альберта, який продав своє тiло Дияволу. Ось однi продають душу, а отут тiло.
  Не зовсiм подiбне зазвичай. А кiно, яке дивишся по ноутбуку, знято непогано.
  Альберт iшов до мiста. Вiн чекав змiн у своїй долi. I це йому давало натхнення. Незабаром його продаватимуть, мов худобу. I це чудово.
  Точнiше, бридко. Ну кому полювання пiддавати себе такому приниженню.
  Хлопчик тупав босими ногами по пiску i спiвав:
  -Нащадок гордий королiв,
  Марю, як раб i дурнiв!
  I тут його обiгрiли наглядачi батогом. Довелося замовкнути. Знову найяснiша дитина тягла важкий воз, разом з iншими дiтьми.
  Хлопчик намагався уявити собi щось приємне.
  Ось, наприклад, вiн хлопчик iде в атаку на вiйсько Атiлли, що атакує Рим. I вiн бореться мечами проти армiї варварiв, що наповзає на позицiї iмперiї.
  Альберт голою п'ятою посунув ватажку атакуючий орд у щелепу. Той i завалився мертвим, а зуби з її рота вилетiли. I це кумедно.
  Альберт, борючись з ворогами, провiв мечами млин, зрубуючи варварiв i заспiвав:
  -Нiхто довести не змiг,
  Що всi ми єдинi...
  Але вiрити, що є Бог,
  I зовсiм наївно!
  Хоча тут же хлопчик згадав, що не правий. Сатана, тобто, i вiн продав йому своє тiло. Але зате, як рубається з ордою. А Диявол у виглядi дiвчинки такий гарний.
  Справдi, найпрекраснiший i найдосконалiший ангел у всесвiтi. Люцифер - свiтлонесучий ! Ось це справдi могутнiсть i сила.
  Альберт уявив собi, як крокує дiвчисько в лахмiття по снiгу своїми босими нiжками. I залишає витонченi слiди. Ось це, скажiмо прямо, чудово.
  Хлопчик почував себе немов у казцi. I йому дуже хотiлося скакати та стрибати. Ось вiн iз двома мечами в руках кидається на варту, що веде по снiгу дiвчисько.
  Її, зрозумiло, у такий спосiб мучать холодом. Та й сам Альберт в одних плавках, i так рубається вiдчайдушно. Проводить мечами млин i зрубує одразу три голови.
  Пiсля цього, вимовляє:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  I хлопчик босими пальчиками нiжок жбурляє голки, що вражає стражникiв.
  Потiм бере дiвчину за руку i вимовляє:
  - Ходiмо зi мною!
  Дiвчинка-пiдлiток запитує його:
  - Ти хто?
  Хлопчик iз зiтханням вiдповiдає:
  -Я, Колишнiй принц!
  Дiвчинка рiшуче заявила, тупнувши по снiгу босою нiжкою:
  - Колишнiх принцiв не буває!
  Альберт вiдповiдно кивнув:
  - Так, я раб, але духом король!
  I вони, залишаючи слiди босих нiг, рушили снiгом. Чимось нагадуючи Кая та Герду.
  Дiвчинка запитала Альберта:
  - Ти маєш королiвство?
  Хлопчик вiдповiв:
  - Так є!
  Дiвчинка згiдно кивнула:
  - I ми будемо королями!
  Альберт впевнено пiдтвердив:
  - Так, будемо!
  Ось як добре крокувати разом зi своїм коханням. Нехай насправдi в тебе пiд босими огрубiлими пiдошвами пекучий пiсок, а у фантазiях крижаний снiг.
  Так, це треба сказати дуже здорово. I ти хлопчик, i тобi добре.
  I ось принц знову малює в уявi, як вiн бореться. I хоробро махає мечами, розтинаючи ворогiв. Нi, Римська iмперiя буде вiчною. Одна з проблем Риму, це часто змiнюванiсть iмператорiв i вiдсутнiсть стiйкої династiї. Ось найстiйкiша система у свiтi-Ватикан, змiг проiснувати двi тисячi рокiв, зберiгаючи стiйкiсть.
  А ось Римська iмперiя стiльки не проiснувала. Хоча вона мала казковi властивостi i живучiсть.
  А що було б... Альберт уявив собi , що вiн рятує iмператора, Юлiана Вiдступника. Який повернув до Риму знову язичництво. I ось, припустимо, хлопчик-термiнатор втручається в хiд iсторiї... I рубає мечами парфян, рятуючи iмператора. I Стародавнiй Рим здобуває перемогу. I ось Парфiя стали римською провiнцiєю. А Юлiан править так довго, що встигає обзавестися синами та онуками. I його династiя стає стiйкою та славною. А Юлiана прозвали Великим. А мода на християнство пройшло. Хоча вплив залишився.
  У Римi з'явився головний Бог i Творець Всесвiту - Хронус . I вiн Батько i творець iнших богiв. Тобто деяка подоба монотеїзму. I з'явилися Сини Божi, Римськi iмператори.
  Стародавнiй Рим не розпався, а навпаки, проiснував довго, i людство було об'єднане римлянами у єдину iмперiю. Яка стала освоювати космос.
  Так, це дiйсно було дуже круто.
  Всесвiтня Римська iмперiя. А наймоднiшою релiгiєю став архiгомотеїзм - що Бог, це, в першу чергу людина. I людина, справдi, стала найсильнiшою iстотою у всесвiтi, розселяючись по галактицi. Нехай буде так!
  Альберт тупнув босою ногою i пропищав:
  - Людина - це звучить гордо!
  I подумав, що все-таки люди жалюгiднi iстоти, що повiрили у Христа розп'ятого, нiби Вiн - всемогутнiй Бог. Справдi, у таке вiрити - це безумство.
  I як люди вiрять у таке? Iслам у цьому планi виглядає логiчнiше i простiше, i привабливiше. Дотримуйся правил Iсламу, i на тебе чекає гарем, палац, бенкети та раби у вiчностi.
  Хоча, зiзнатися чесно, навiщо Аллаху потрiбний Намаз чи Рамадан? Справдi, навiщо? Або що дає Аллаху хадж до Мекки? Прибери з Iсламу обтяжливi заповiдi, на кшталт заборони на вино та свинину, i вся планета до нього потягнеться. I справдi, чим погано свиняче м'ясо? Вона смачна, i свинина скоростигла та рентабельна. I яке соковите i вгодоване порося!
  Альберт iз посмiшкою зазначив:
  - Безглуздо через казку позбавляти себе гарної їжi!
  Та й випити теж непогано. Звичайно, в мiру й гарного вина. Якщо пити потроху i червоне вино, це навiть корисно. А не чорнило чухати , або самогон. Та й горiлка, це теж, якщо не зловживати, корисна!
  Альберт заспiвав:
  - Йому хотiлося дуже випити,
  Йому хотiлося закусити...
  Йому хотiлося генералу,
  Фiнгал по пицi засвiтити!
  I тут же на Альберта впала батiг. Мовляв , нiчого голому рабовi спiвати.
  Але все одно куди веселiше стало. Ось якщо думаєш про щось рiдне. А як люди втрачають радiсть та спокiй через вiру. Ех, чи зможуть люди стати реально розумнiшими та прогресивнiшими.
  I чи лiтатимуть до зiрок? Або розчиняться та деградують у релiгiйному дурманi!
  Альберт тяжко зiтхнув... Релiгiя це не те, чого хотiлося йому. Куди краще самому безкарно грiшити i потворнi. Ось це справдi найвища насолода.
  А коли ти б'єшся з ворогами i перемагаєш, то тим бiльше. I це надзвичайно круто.
  Хлопчик iз наснагою проспiвав:
  - Я люблю тебе грiх i сподiваюся, що це взаємно!
  I хлопця знову приклали батогом по спинi... Так, не скучиш...
  До мiста вони прийшли вже пiзно ввечерi. Рабiв мають продавати вже завтра. Їх облили водою зi шланга, погодували... Причому, цього разу дали їсти значно щедро, нiж зазвичай: i риба, i м'ясо, i овочi, i фрукти були. Вiдвели на лежаки iз соломою та ковдрами. I оголосили, що молодi невiльники можуть поспати довше. I набратись сил.
  Коротше кажучи, спiть красенi.
  I Альберт заснув i побачив продовження свого чудового сну про Спартака та його повстання.
  Насправдi Красс розбитий, i тепер раби рухаються до Риму i їхнє вiйсько зростає. Протягом двох тижнiв до армiї Спартака прибуло бiльше двадцяти тисяч рабiв. I вона виросла до дев'яноста п'яти тисяч. Поповнилася й кiннота.
  Спартак пiдвiвся бiля Риму. Залишки армiї Красса, отримавши новi пiдкрiплення, зiбрали п'ятдесят тисяч воїнiв i осiли в Капуї. Якщо штурм Риму затягнеться, вони могли пiдiйти i вдарити з тилу. Сенат, переляканий розгромом Красса, термiново вiдкликав iз Азiї Помпея, та якщо з Iспанiї Лукума. Але щоб подолати на кораблях такi великi вiдстанi, потрiбен час. Тож тепер Спартак стояв перед дилемою: чи йти на штурм Риму, чи спочатку добити Красса? Той теж займав укрiплену позицiю у мiстi, i не так просто
  взяти Капую. А якщо й взяти, то втрати повстанцiв могли бути такi високi, що не вистачило б сил на Рим.
  Альберт порадив Спартаку таки взяти спочатку Капую. Причому вiн намагатиметься знайти там пiдземний хiд, щоб захопити армiю Красса раптовим ударом.
  Спартак погодився iз цим. Щодня до нього прибували тисячi рабiв та бiднякiв iз числа формально вiльних. Втiкали раби i з Риму.
  Альберт одягнув на себе жiночу тунiку i вимив своє бiле, пишне волосся. Так вiн бiльше був схожий на дiвчинку зi своїм гарненьким личком. Повiсив на кiсточки та зап'ястя грошовi браслети зi скельцями. I вирiшив поринути у Капую пiд виглядом дiвчинки танцiвницi. З ним була справжня дiвчинка: його сестра Родопея. Двi дiвчинки-танцiвницi мали викликати менше пiдозр.
  У тi часи вiйна вважалася не жiночою справою, а тим бiльше не тим, що займають дiвчатка. А ось хлопчики-шпигуни досить поширене явище, i полiцейськi римлян напоготовi.
  Родопея та Альберт шльопали босими ногами. Погода була тепла, i вдягати сандалiї не хотiлося. Тим бiльше, дiти в рабствi зовсiм вiдвикли вiд взуття будь-якої пори року.
  Альберт i сестра бачили, як до Капуї прибуло щойно ще дванадцять тисяч - два легiони римських солдатiв, перекинутих з Вiчного мiста, звiдти успiшнiше прибути морем.
  Тож у Красса, з урахуванням ще деяких поповнень iз пiвденних мiст, має зiбратися близько вiсiмдесяти тисяч воїнiв. Залишати в тилу таку армiю занадто ризиковано.
  Рим добре укрiплений. У ньому сто десять тисяч вiльних чоловiкiв, що можуть носити зброю, i досить молодi та зрiлi для захисту. Так що Вiчне мiсто з його потужними укрiпленнями так просто не взяти. I це треба розумiти.
  У будь-якому випадку облога Риму могла затягнутися, i слiд було вирвати скалку Красса. У Спартака вже понад сто тисяч воїнiв, але значна частина з них новачки, i щойно приєдналися.
  Плюс ще безлiч полонених римлян. Що з ними робити Спартак не знав. Страти, занадто вже жорстоко. Але вони вимагали охорони та їжi. Втiм, Красс, бажаючи поповнити свої ряди, запропонував викуп золотом. Однак Спартак не хотiв поповнювати i так швидко збiльшується армiю Красса.
  Альберт розумiв, що мають складне завдання i, що мало просто проникнути в мiсто. Дiти: хлопчик та дiвчинка, пiдiйшли до ворiт. Вони були гарненькi, свiтловолосi, i солдати змусили дiвчат танцювати безкоштовно i спiвати, загрожуючи i зовсiм зґвалтувати. Альберта Евтiбiда навчила непогано танцювати, а Родопея вмiла це робити, як багато дiвчаток.
  Їх ущипнули та пропустили...
  Альберт важко зiтхнув. Евтiбiда проспала три днi поспiль i була дуже зла на Альберта. Але серце жiнки парадоксальне. Вона раптово, зрозумiвши, наскiльки хлопчик розумний, запалала ще бiльшою пристрастю. I закохалася ще сильнiше, присягнувшись бiльше справi повстанцiв не шкодити. Тим бiльше, образ Спартака потьмянiв, ревнощi були забутi i в неї нова пристрасть, малолiтнiй жеребець Альберт. Отже, душевна порожнеча заповниться. Крiм того , Евтiбiда, сама звичайного середнього зросту для жiнки, не любила великих чоловiкiв, може, крiм Спартака.
  Вона сподiвалася, що Альберт не буде надто великим. З великими чоловiками важче отримати задоволення в лiжку. Але нiчого, хлопчик, начебто цiлком звичайний для свого вiку, тiльки дуже сильний i з рельєфом мускулатури, наче Аполлон. А як приємно з таким юним обiйматися та цiлуватися. Коли шкiра гладка, чиста, без волосся i така нiжна, на дотик, немов у дiвчини. А поцiлунки такi солодкi iз хлопчиком.
  Евтiбiду, втiм, Альберт у свої плани про всяк випадок не присвячував. I йшов разом iз сестрою Родопеєю по Капуї.
  Дiвчинка запитала його:
  - Ну i де шукатимемо прихований пiдземний хiд?
  Хлопчик впевнено вiдповiв:
  - Треба знайти найстарiшу мешканку мiста. Вона напевно знає, де пiдземний хiд прихований.
  Родопея хихикнула i вiдповiла:
  -Старша мешканка мiста, можливо, i знає, якщо не при маразмi. А чим ми їй заплатимо?
  Альберт впевнено заявив:
  -Спляшем, або пiсеньку заспiваємо, а може i те й iнше!
  Дiвчинка згiдно кивнула:
  - Якщо так, то знайдемо напевно!
  Дiти тупотiли босими ногами по нагрiтих брукiвках брукiвцi. Вийшли на площу та стали спiвати та танцювати. А також ходити на руках. Публiка, переважно солдати, стримано аплодувала. Трохи покидали мiдних асiв. Принаймнi на їжу вистачить. Можна й сандалiї купити, але поки що це зайве.
  Родопея, вибравши в натовпi старшу жiнку, запитала:
  -А хто в Капуї найстарша мешканка?
  Та подивилася на дiвчинку i спитала:
  - А це вам навiщо?
  Родопея чесно вiдповiла:
  - Ми юнi та хочемо знання!
  Жiнка вiдповiла з посмiшкою:
  - Якщо хочете знання, вам треба йти до оракула!
  Дiвчинка заперечливо хитнула головою:
  - Нам потрiбнi iншi знання!
  Жiнка подивилася на них iз пiдозрою:
  - А ви не шпигунки Спартака випадково? Може, вас здати в полiцiю, щоб засмажили вам п'яти?
  Родопея з усмiшкою вiдповiла:
  -Навiщо нам це треба? Ми вiльнi громадяни Риму i непогано собi заробляємо. А переможуть раби, буде руйнування та загибель.
  Жiнка зiтхнула i вiдповiла:
  - Можливо... Я сама боюся цих рабiв, що втiкають! Але якщо хочете зустрiтися iз старшою мешканкою мiста, то вона бiля храму Венери живе. До речi, на вигляд не скажеш, що вона глибока стара. Жрицею вона була i служила гетерою при храмi. Ось вона дуже багато знає!
  Родопея кивнула:
  - Дякую! А який у неї будинок?
  Жiнка впевнено вiдповiла:
  - Вiн жовтого кольору, ви його одразу знайдете!
  Дiвчинка кивнула, i пiдiйшла до хлопчика:
  - Ходiмо!
  Альберт заперечив:
  - Ще трохи заспiваємо. Начебто непогано грошики потекли.
  Родопея здивувалася:
  - Тобi що, потрiбнi грошi? Та все зло вiд грошей!
  Хлопчик заперечливо мотнув головою:
  - Все зло не вiд грошей, а вiд їхньої вiдсутностi!
  Дiвчинка хихикнула i вiдзначила:
  - Можливо, ти i правий! Але якщо ми не працюватимемо, то й щастя собi не збудуємо.
  Альберт знизав плечима i помiтив:
  - Я от теж думаю iнодi, а заради чого ми затiяли повстання? Все одно щастя людям на голову не впаде. I може вийти так, що ми зруйнуємо Рим. Але деспотiя iмперiї змiниться диктатурою кожного сильного, над кожним слабким!
  Родопея знизала плечима i помiтила:
  - Будь-яка влада - це насильство... I вiдсутнiсть влади породжує насильство. Тож, можливо, одна деспотiя, змiнить собою iншу. I будь-яка деспотiя краща за повну анархiю.
  От подумай, чи не стане Спартак чимось на зразок Цезаря. I хто був рабом стане паном, а пан рабом. Але сутнiсть вiд цього не змiниться. Хто був нiким, той став усiм?
  Чи, навпаки, нiчим? I взагалi, щоби на земля було щастя, треба бути всемогутнiм Богом. Наприклад, насамперед скасувати старiсть i зробити всiх людей вiчно юними та красивими. А щастя, отримавши безсмертя, люди й так збудують! Справдi, якщо ти завжди юний i красивий, то тобi поспiшати нiкуди. А те, що люди вмирають - це
  страшно! I несправедливо - людина гiдна жити вiчно!
  Ось дiти трохи ще потанцювали та поспiвали, збираючи мiднi грошi. Потiм пiдiйшли до храму Венери. I тут почали танцювати. Один iз легiонерiв упiймав Альберта за ногу i погладив.
  Хлопцевi було гидко, i вiн мало не рушив розпусника голою п'ятою в пiдборiддя, але зумiв стриматися. Легiонер кинув срiбну монету i прошипiв:
  - Переспи зi мною, дам золотий!
  Альберт пискнув:
  - Я незаймана! I бережу невиннiсть!
  Той смiливо усмiхнувся i буркнув:
  - Можна й ротом! Дам два золотi!
  Альберт вiдскочив далi. Вiн вiдчував, що ще трохи, i вб'є розпусника. Ну гаразд, буря пройшла.
  Закiнчивши спiвати, дiти пiдiйшли до будинку колишньої жрицi та зателефонували.
  Їм вiдкрив хлопчик у пов'язцi на стегнах. Вiн уклонився i помiтив:
  - Панi не любить жебракiв!
  Альберт труснув, що вже став досить важким мiшечком з монетами:
  - Ми не жебраки!
  Хлопчик повеселiшав:
  - Пройдiть!
  Жриця лежала на диванi. Вона, справдi, виглядала досить молодо, а її бiле волосся блищало. Так на вигляд тридцять п'ять, ну не бiльше сорока рокiв досить гарної жiнки.
  Вона рiзко схопилася з дивана, показавши, що не втратила жвавостi i запитала:
  - Що тобi треба, хлопче?
  Альберт про булькал:
  - Я дiвчинка...
  Жiнка засмiялася:
  - Я бачу тебе наскрiзь! Ти хлопчик та шпигун Спартака!
  Альберт з усмiшкою вiдповiв:
  - Хiба це погано допомагати правiй справi?
  Жриця логiчно помiтила:
  - Ну, занапастите ви Римську iмперiю, а далi що? Будуть дрiбнi держави, а рабство та страждання залишаться. I може, стануть i бiльше!
  Альберт логiчно зауважив:
  - Ось ми й хочемо побудувати справедливу державу, де не було б рабiв , i не було б панiв, а всi були б рiвнi!
  Жриця помiтила:
  - Усi не можуть бути рiвними! Ти, наприклад, куди сильнiший i спритнiший воїн, нiж твої однолiтки. Люди нерiвнi, i тому нерiвнiсть вiчна.
  Хлопчик кивнув:
  - Але ми хочемо побудувати державу, за якої у всiх можливостi вiд народження були б рiвними. I щоб нiкого не продавали у рабство. Щоб була вiчна свобода всiм i щоб не приносили кривавих жертв богам. Щоб усi дiти навчалися у школi, i була турбота про людей похилого вiку. А в майбутньому ми розвинемо науку i винайдемо лiки, що люди не будуть
  старiти i надриватися непосильною працею.
  Жриця кивнула i похитала головою:
  - Мрiї... А ось хто триматиме, у разi перемоги, варварiв у руках?
  Альберт впевнено заявив:
  - Ми заснуємо виборну демократiю та парламент. I дамо рiвнi права всiм. Тодi й буде демократична держава, а багатих змусимо за законом дiлитись iз бiдними.
  I буде царство свободи та процвiтання!
  Жриця знизала плечима i помiтила:
  - Свiт значно складнiший, нiж уявляється в мрiях. Але гаразд, мiй хлопчику. Ти що хочеш дiзнатися вiд мене?
  Альберт з усмiшкою вiдповiв:
  - мiсце, де знаходиться пiдземний вхiд до мiста.
  Жриця кивнула, пiдморгнувши:
  - Хоч я не дуже вiрю, що в рабiв вдасться побудувати справедливе i щасливе царство, але... Так i бути, допоможу. Але натомiсть, ти займешся красень зi мною коханням.
  Альберт знiяковiв:
  - Але ж у нас така велика рiзниця у вiцi!
  Жiнка, якiй рокiв значно бiльше, нiж вона виглядала, кивнула:
  - Так, велика. Я ще Ганнiбала пам'ятаю! Але секс iз юними хлопчиками продовжує менi молодiсть. Так що ти подаруєш менi частку своєї юностi, непереможний герой, а буду довше молодий
  Альберт вiдповiдно кивнув:
  - Воля ваша, панi!
  Жiнка кивнула:
  - Ну, йди до мене! Не бiйся!
  Жриця була темпераментною та невблаганною. Альберт вiдчував моторошну втому i тримався на межi сил. Нарештi втомилася i жiнка.
  I вона проворкувала:
  - Пiдземний хiд у храмi Венери прямо пiд вiвтарем. Вiдтроєш дверi натисканням три рази на очi папуги. А там вийдеш та побачиш, де вхiд за мiстом.
  Альберт кивнув:
  - Спасибi вам велике!
  Жриця гаркнула:
  - Це тобi дякую! Нiколи я не вiдчувала такого приголомшливого задоволення! Просто неймовiрна насолода.
  Хлопчик вiдповiдно кивнув:
  - Так, це правда, клас!
  Жiнка кивнула:
  - Ну, йдiть! Хоча нi. Залиш мiшечок з мiдними монетами. Це буде плата менi за уроки кохання. А тепер уже стемнiло, iдiть. Поки храм не закрили, зайдете туди, як тi, хто молиться.
  . РОЗДIЛ Љ 21
  Так, i вiзьмете з мiшечка по мiднiй монетi дрiбнiшi. Заплатiть бiля входу. А там зорiєнтуєтеся!
  Альберт кивнув головою. Хоча, вiддаючи грошi, вiдчув досаду. Стара змусила переспати з собою дуже гарненького i м'язистого хлопчика, i ще взяла за це грошi.
  Але принаймнi завдання виконане.
  Альберт та Родопея вийшли з житла. Альберт у фонтанi пополоскав руки. I вiдчув, що йому дуже хочеться їсти. Але треба поспiшати, доки храм Венери не закрили.
  Що ж, рабовi не вперше терпiти голод.
  Хлопчик i дiвчинка увiйшли до храму. Варта бiля входу взяла по монетцi й змусила витерти об мокру ганчiрку їхнi босi, курнi, майже дитячi, але огрубiлi ноги.
  Альберт подумав, що вiн дорослий. Ворогiв вбиває мечем, i довiрена особа Спартака, беручи участь у вiйськовiй радi. Дехто навiть каже, що вiн позашлюбний син Спартака. хоча насправдi, у снi, його батько римський патрицiй з почесного роду.
  Коли босi ноги треш об мокру ганчiрку, це приємно i трохи лоскiтно. А ось стражники хтиво дивляться на твої голi, засмаглi, з чистою шкiрою ноги.
  Вони гадають, що вiн дiвчинка. Хiба що надто вже м'язовi ноги, але гарнi. Недарма жриця так у нього вчепилася. Альберт раптом подумав, що вiн може так i залишитися хлопчиком, коли Сатана господар його тiло. Плюс, що ти не станеш нiколи старим, мiнус - не подорослiшаєш. Але якщо жiнка тебе люблять, а дорослi чоловiки слухаються, то чого тут псувати?
  Альберт та Родопея пiдiйшли до вiвтаря. Вклонилися. Хлопчик побачив папугу. Очi iз зеленого скла, яке недосвiдчена людина цiлком могла б прийняти за смарагд.
  А оперення позолочене. Альберт швидко простяг руку i натиснув на очi. Раз, потiм другий i третiй... Почувся плавний шум, i дiти розвiдники швидко стрибнули в прохiд пiд плиту.
  Рушили бiгом коридором. Було темно. Але Альберт у темрявi , на свiй подив, бачив, як кiшка, або навiть сова, а може i краще. I тяг за собою Родопею.
  У тунелi було сиро та прохолодно. Альберту дрiбницi, а Родопея помiтила:
  - Холодно i мишi пищать!
  Альберт зiтхнув:
  - Так, невесело. Давай швидше.
  Вони пробiгли далi. Хлопчик тягнув за руку дiвчинку. I ось вони уперлися в кам'яну плиту. Тут мав бути замаскований пiдземний вихiд. Родопея помiтила:
  - Чому ти не спитав, як вiдкрити вихiд?
  Альберт вiдповiв:
  - Пiсля таких бурхливих занять коханням, мiзки буквально википають. Але не бiйся. Зрозумiло, що потрiбно щось натиснути, або щось повернути. Шукаємо i знайдемо!
  I хлопчик почав обмацувати плитки... Це зайняло пристойний час. Альберт перевiряв кожну щiлинку та западину, уважно промацував. I нарештi щось зумiв зачепити.
  Хоча їсти вже хотiлося сильно, i пити теж. Тяжко зiтхала i дiвчинка Родопея. Вона була голодна. Та й босi ноги в пiдземеллi вночi стали мерзнути, коли стоїш нерухомо.
  I дiвчинка, щоб зiгрiтися, пiдстрибувала. Нарештi хлопчик знайшов важiль i тричi натиснув на нього. I мiцна мармурова плита вiд'їхала. А в очi дiтям рiзануло свiтло.
  Вже розвиднiлося.
  Вони, змерзлi й голоднi, з радiстю вибралися на сонце. Тепер можна бути задоволеними. Завдання виконане, i скорiше до Спартака.
  I дiти побiгли з усiх нiг, мелькаючи голими п'ятами. Дiвчинка вiдстала i хлопчик-термiнатор вирвався вперед. I ось, нарештi, вiн домчався до табору.
  Спартак його зустрiв стразу i наказав армiї рухатися. Вирiшили напасти цiєї ж ночi. У Красса понад вiсiмдесят тисяч воїнiв. I, зрозумiло, за майже рiвних сил штурмом на стiни Капую не взяти. А так, можна завдати раптового удару.
  А Родопея, вiдставши вiд Альберта, мало не потрапила до лап одного з легiонерiв. Побачивши самотнє, свiтловолосе i дуже гарне дiвчисько-пiдлiтка, варвар кинувся за нею.
  Босi легкi ноги дiвчинки не дали наздогнати. Але вона розгнiвалася. I коли легiонер вiд швидкого бiгу почав задихатися, Родопея дiстала голку i, розвернувшись, з усього розмаху всадила ублюдок у горло. I дуже спритно потрапила прямо до сонної артерiї. Так що це дiвчисько теж вмiло безпосередньо вбивати.
  Спартак похвалив її. I навiть подарував золоту монету iз портретом Олександра Македонського.
  Пiсля цього вiйсько продовжило рух.
  Спочатку все йшло за планом i, як за нотами. Першими увiйшли в прохiд найдосвiдченiшi та найсильнiшi воїни. Вони пробрилися до храму Венери та вiдключили жерцiв. Потiм по нiчнiй Капуї рушили тисячi рабiв. Але в цей момент якраз до Красса пiдiйшло двадцять п'ять тисяч нових солдатiв. Чотири легiони по п'ять тисяч з морських колонiй, i п'ятий iз самого мiста.
  Сумарно це дозволяла зрiвнятися з армiєю Спартака. Щоправда, римлян у Капуї вночi застали зненацька, i багато тисяч легiонерiв було вбито вiдразу, не зумiвши чинити опору.
  I це дозволило захопити iнiцiативу повстанцям. Але порубатися довелося неабияк. Альберт махав одразу двома мечами, зрубуючи голови. Родопея та брат Гета, використовували в бою легшi шаблi. Билися iншi сестри, i навiть мати Альберта. Вона була фiзичною сильною жiнкою, якiй пiшло на користь рабство, i вона набула прекрасної фiгури.
  Альберт, рубаючи римлян, заспiвав:
  - Спартак великий доблесний боєць,
  Пiдняв рабiв вiн проти злого ярма...
  Я вiрю, не прийде мрiй кiнець,
  I щастя буде не частинку митi!
  Так ото люто бився вiдважний хлопчик i iншi воїни, i войовницi. I падають розрубанi бiйцi. У Капуї бiльшiсть римських бiйцiв було перебито у першу годину.
  Бiльшiсть бою припала на двадцять п'ять тисяч свiжих воїнiв. Але спартакiвцi, впевнено борючись двома мечами, зумiли їх оточити, користуючись чисельною перевагою.
  I то була велика перемога.
  Альберт бився. Ось гола, кругла п'ята хлопчика зламала чергову щелепу римському генераловi. Ось це справдi пацан-термiнатор. I так рубається i винищує.
  I все новi й новi воїни Риму падають убитi i зi знесеними головами. I Спартак двома мечами рубається, i Крiсс. А Красс боягузливо, вкотре, тiкає.
  I це, звичайно, велика пiдлiсть. А римську армiю у твердiй битвi частково перебили, а частково полонили. Розгром був цiлковитий, змогли вирватися з Капуї трохи бiльше п'яти тисяч римлян. Одних полонених було майже тридцять тисяч. I їхнiй змiст став проблемою.
  Принаймнi тепер руки у Спартака розв'язанi i можна смiливо йти на Рим.
  Тут кiно скiнчилося, i Михайло заснув. Його сон теж була дуже бурхливим.
  Весь час стрибки, битви, зiткнення. I навiть кохання з жiнками.
  Коли Михайло прокинувся , вже був обiд, i настав час йти на зважування. Цього дня буде бiй iз Еррол Спенсом - абсолютним чемпiоном свiту у напiвсереднiй вазi. Так що бiй має бути суворим.
  Олег тут як тут. Хлопчик-демон його супроводжує. З'явилася й Амелiна. Вона в красивiй сукнi та туфлях на високих пiдборах. Хоча Михайло i очевидний лiдер, дещо на тоталiзаторi заробити все-таки можна.
  Молода жiнка помiтила:
  - Найбiльше ставлять на нокаут у першому та у другому раундi. Тож варто протриматися нам до третьої. I там, упустити Еррола . Ти зможеш це зробити?
  Михайло з усмiшкою вiдповiв:
  - Протриматися, чи вкласти?
  Амелiна кивнула з усмiшкою:
  - Насамперед, зрозумiло, протриматися. Це слiд зробити негайно.
  Михайло знизав плечима i вiдповiв:
  - Постараюсь!
  Амелiна кивнула своєму вiзавi:
  - А тепер, на зважування!
  Юнак вирушив разом iз нею. Вiн йшов швидким кроком.
  Цього разу тримати вагу було легше, одразу через одну вагову категорiю пiдйом. I Михайло був спокiйний.
  Еррол Спенс прибув трохи ранiше, i вже зважився. Йому тридцять два роки, але виглядає чорношкiрий хлопець, мабуть, молодший. I миготить своєму вiзавi.
  Михайло взагалi схожий на пiдлiтка. Злегка набравши весь, вiн став здаватися навiть молодшим, так як мордочка округлилася. I вiн зовсiм зi своїм чистим, безволосим i безвусим обличчям молодик, щоправда, немалого зросту.
  Еррол пiдморгнув йому. У глибинi душi абсолютний чемпiон боявся небезпечного нокаутера , але здавався спокiйним i навiть веселим.
  Михайло в одних плавках став на терези. Показало шiстдесят шiсть iз половиною. Ще в запасi грамiв двiстi. Якщо що, можна i плавки зняти та прийняти проносне.
  Михайло спокiйний лише зовнi. Неприємно думати, що лише у третьому раундi доведеться ставити крапку. Значить, його добре поб'ють у перших двох.
  Юнак-боксер зiтхнув... А Амелiна та Олег вийшли. Тепер молода жiнка знову має обрати жертву для своїх рукавичок. Олег, цей хлопчик-демон, з усмiшкою промовив:
  - Цього разу жертвою буде бiльш вiдомий президент Венесуели. Вiн не захотiв iти, незважаючи на натяки США. I його ми поховаємо!
  Амелiна з усмiшкою кивнула:
  - США, це, зрозумiло, вигiдно?
  Олег кивнув, скелячи зубки:
  - Так звичайно! Але поки що Сатана допомагає Америцi. Але взяти владу над свiтом не дасть. Просто у США сильне бажання iснує злiтати на Марс. I ось цим варто скористатися. Може, ви люди збудуєте мiста на Мiсяцi, Марсi, Венерi, Меркурiї. Тодi одкровення Iоанна про Землю, як єдиної обителi людства, буде спростовано, i кiнець свiту не
  вiдбудеться.
  Амелiна розтягла губи. Хлопчик-демон вколов її у вказiвний палець. Виступила крапелька кровi. Потiм вiн написав посаду, iм'я та прiзвище майбутньої жертви. Пiсля чого записка була вкладена в рукавичку.
  Тепер лишилося тiльки дочекатися початку бою.
  Михайло повернувся з зважування, i за порадою Амелiна добре поїв.
  Вони спробували кальмара, устрицi та осетра. Їжа була замовлена прямо з ресторану.
  Разом iз ними їв i хлопчик-демон Олег.
  Михайло запитав у пацана-термiнатора:
  - А коли ми зможемо знову вiдвiдати пекло?
  Хлопчик знизав плечима i вiдповiв:
  - Подивимося! Це залежить не лише вiд мене. Але, можливо, ви будете разом з Амелiною там i довше.
  Молода жiнка вiдповiдно кивнула:
  - Я хотiла б подивитися на пекло. Хоча, саме слово Пекло i виглядає зловiсно, але Михайло менi казав, що там просто краса.
  Олег згiдно кивнув:
  - Справдi, там чарiвнiсть. Але поки що я вас туди не вiдведу. Буде дуже цiкавий бiй. Потiм ще бiльше ви пiднiметесь у вазi. I це буде круто.
  Пiсля їжi , Михайла стали масажувати красивi та мускулистi дiвчата. Юнаковi-атлетовi було добре.
  Вона знову хотiв подивитись ноутбук, але продовження цiкавого фiльму про Альберта не знайшов.
  Подивився натомiсть якусь комедiю. Типу того, що Гiтлер втiк iз бункера в жiночiй сукнi, i зробив собi пластичну операцiю, ставши жiнкою. I це виглядало вкрай кумедно. Фюрер дуже смiшно виглядав у ролi баби.
  I Михайло смiявся з цього буквально до кольк.
  Потiм йому довелося пiднiматися. Амелiна наказала, в даному випадку, одягнути костюм кажана. Справдi, час на вихiд.
  Але роль Бетмана , теж не найоригiнальнiша. Хоча, можливо, i нормально для зростання Михайла.
  Бо вiн претендент на пояси йому й виходитиме першим. Зрозумiло , знову Михайла супроводжують дiвчата у бiкiнi та з мечами в руках.
  В однiй руцi дiвчина тримає меч, а в iншiй смолоскип. Це красиво. Михайла супроводжує Олег. Хлопчик, як завжди, босоногий та в шортах. А ось майка нова, з картинкою Бетмана .
  Амелiна теж йде за ними у своїх туфлях на високих пiдборах, щоправда, сукня змiнила спортивну форму. Таке ось воно бойове дiвчисько, якому вже тридцять три роки - вiк не дiвчинки, а чоловiка.
  Звучить, зрозумiло, музика супроводу. Вона багата та соковита, якщо так можна сказати про композицiю.
  Михайло вийшов на ринг та вклонився на всi чотири сторони залу. Потiм за сигналом, став виходити чинний абсолютний чемпiон у цiй ваговiй категорiї.
  Еррол Спенс також пишно оформив вихiд. От був у лицарських латах. Зрозумiло, не в сталевих, а iз пластику. Але у супроводi почту. Такий намiчався жорстокий бiй.
  Михайло посмiхався, було смiшно - комiчно виглядають, усi цi лицарi. А тим бiльше ще й дiвчата з голими ногами.
  Ось Еррол вийшов на ринг. Чорношкiрий боксер теж вклонився до зали. I ось
  тепер було традицiйне. Грали двiчi гiмн США та перераховували титули.
  Михайло не мав аматорської кар'єри, точнiше, кiлька боїв у дитинствi. А у вiсiмнадцять рокiв вiн отримав лiцензiю у профi. Коли вiн бився вперше за титул, йому мало було двадцять рокiв. I вiн став наймолодшим абсолютним чемпiоном свiту. А потiм став наймолодшим двiчi абсолютним чемпiоном свiту. А тепер претендував стати наймолодшим володарем титулу абсолютного чемпiона у трьох вагових категорiях.
  Ось це, справдi, просто суперкар'єра !
  Обидва боксери досить високi, але Михайло все-одно вищий i має довшi руки.
  Еррол пiдморгнув i зазначив:
  - Я поб'ю тебе, юначе!
  Михайло жорстко вiдповiв:
  - А я тебе нокаутую, старий!
  Обидва бiйцi обмiнялися поглядами, якi могли розплавити метал. А потiм пролунав гонг. Початок бою.
  Еррол, знаючи, що його вiзавi може бути дуже сильно, дiяв обережно.
  Тримав руки високо i кидав лiвий джеб. Михайло теж тримав захист. I майже не кидав ударiв.
  Публiка почала свистiти. Але у кожного були свої мотиви поводитися обережно. Особливо Михайло.
  Раунд закiнчився, i бiйцi розiйшлися по кутках.
  Хлопчик-демон Олег зазначив:
  - Тобi щастить, вiн обережний!
  Михайло кивнув:
  - Еррол бачив, як я б'ю!
  Олег зазначив:
  - Вiн може i додати, пам'ятай про захист!
  Юнак-боксер вiдповiв:
  - Я все розумiю.
  Але Еррол продовжував обережно, тримаючи руку високо, кидати легкий джеб. Можливо, вiн розраховував виграти за очками. Михайло теж був обережний. Намагався маневрувати. I при цьому змiщуватися з боку в бiк.
  Пiд кiнець раунду Еррол вибухнув i кiлька разiв побiжно зачепив юнака-боксера по обличчю.
  Вони розiйшлися. У Михайла пiд оком синець .
  Олег дає пораду:
  - У наступному раундi поклади!
  Юнак-боксер згiдно кивнув:
  - Укладу, неодмiнно!
  Хлопчик босим пальцями нiг пiдняв з пiдлоги монету i пiдкинув угору. Та у повiтрi зникла.
  Пацан засмiявся.
  Михайло знову вийшов на ринг.
  Вiн почував себе нiби лев, що побачив лань. Нарештi.
  Еррол уловив цей блиск в очах i замiсть того, щоб рвонути вперед, взяв i позадкував. I заразом пiдняв руки вгору, точнiше поставив рукавички ще вище.
  Михайло зробив крок уперед i вдарив у захист. Противник змiстився. Руки Михайла раптом набули чарiвних зарядiв. I промайнула комбiнацiя: трiйка та аперкот.
  Останнiй потрапив точно у пiдборiддя i буквально пiдкинув вiзавi у повiтря. Той пролетiв i впав, розтягнувшись, мов сосиска, на рингу.
  Михайло пробурчав:
  - Гарний удар!
  Противник лежав нерухомо. Реферi навiть не вiдкривав рахунок, а дав вiдмашку. До Ерола пiдбiгли лiкарi, одягли кисневу маску i поклали на ношi. Бiй, треба сказати, виявився супер. I ще один жорстокий нокаут.
  Михайло пiдняв обидвi руки. Йому передали одразу п'ять поясiв. Що спричинило завершення бою.
  Михайло сказав:
  - Я найсильнiший! Я найкращий!
  Олег хихiкнув i зазначив:
  - Хто б говорив!
  Амелiна проворкувала:
  - Може вiн, i справдi, найкращий! Хоч би для мене.
  Пiсля цього боксер i чемпiон у черговiй ваговiй категорiї залишив ринг. Тепер Михайло став першим тричi абсолютом з часiв появи чотирьох основних версiй. I наймолодшим тричi абсолютним чемпiоном взагалi всiх часiв i народiв. Що слiд вiдзначити дуже велике досягнення.
  Михайло вирушив вiдпочивати... Можна трохи розслабитись на диванi.
  I полежати, як слiд...
  Михайло був надто збуджений i не хотiв спати. Амелiна його не турбувала. Олег теж кудись змотався. I можна трохи подивитись цiкаве кiно.
  Знову лунає гонг. Цього разу в бою вже борються дiвчата .
  Це гарно... Чотири першi красунi вийшли. Зрозумiло, босонiж i з оголеними грудьми. Вони засмаглi i м'язистi, зi свiтлим волоссям. Весь одяг, лише синi плавки в помаранчеву цятку. Озброєння - мечi та круглi щитки. А ось виходять i дiвчата у зелених плавках. I озброєнi шаблями та квадратними щитками.
  Теж засмаглi, м'язистi, босоногi. Чудовi, скажiмо прямо, дiвчата.
  Гiтлер вiдзначив з усмiшкою:
  - Ось це, баби!
  Мюллер кивнув:
  - Вони будуть битися за твою славу, о великий!
  Гiтлер помiтив:
  - Порожня слава нiчого не варта. Ось був у росiян Олександр Суворов. Його перемоги над французами принесли Росiї славу, але не принесли користi!
  Мюллер зiтхнувши кивнув:
  - Авжеж, о найбiльший. I про це можна лише пошкодувати.
  Борман поправив голову гестапо:
  - А шкодувати не треба. Якби Наполеон прожив сiмдесят рокiв, i був би як Суворов непереможним, то вiн скорив би весь свiт!
  Гiтлер засмiявся i вiдповiв:
  - А тепер увесь свiт пiдкорю я!
  I вiдразу одужав:
  - Точнiше, я вже весь свiт i так пiдкорив!
  Звiринець укладав ставки. I робив це енергiйно.
  Пiсля чого пролунав гонг i, перебираючи босими ногами, дiвчата пiшли в бiй. Вони були налаштованi битися по-справжньому. Дiвчата були добре навченi та зiйшлися.
  Почалася тверда рубка.
  Гiтлер зазначив:
  - Дiвчата гарнi! Хоча мучити приємно i їх, i хлопчикiв теж!
  Мюллер погодився:
  - Хлопчика, особливо бiлявого, помучити одне насолоду.
  Майнштейн згiдно кивнув:
  - Катування, о великий фюрер, будуть.
  Гiтлер заспiвав зi смаком:
  - Любимо бити людей i бити байдики.
  Мюллер проревiв:
  - Усiх зарiжемо та вб'ємо!
  Борман погодився:
  - I на частини розiрвемо!
  Гiтлер проревiв:
  - З тим жартувати не станемо! На частини розiрвемо!
  Мюллер кивнув:
  - I ще на стрiчки розрiжемо!
  Дiвчата боролися. I ось перша з них дiстала подряпину на грудях. I провила:
  - Боляче!
  Далi бiй продовжувався з великою жорстокiстю. I це було дуже круто. I жодних шансiв нi в кого вiдсидiтись. Немов смертельне розбирання.
  Ось одна дiвчина впала. Мавр припалив їй розпеченим залiзом голу дiвочу п'яту. Войовниця схопилася. I знову кинулась у бiй.
  Ось це жорстокiсть. I поєдинок не жартiвливий.
  Гiтлер зазначив:
  - Вийшов диявол на порiг,
  Довгий хвiст та гострий рiг!
  Борман зазначив:
  - По мудростi ви, фюрер, перевершуйте навiть Сатану!
  Фюрер вiдзначив iз усмiшкою:
  - У нашiй новiй релiгiї Бог тiльки Один, i його вищий посланець та вiсник Адольф Гiтлер!
  Мюллер зазначив:
  - Ви дуже розумнi, фюрер!
  Гiтлер заспiвав:
  - Я найсильнiший у свiтi!
  Тож битва тривала. Дiвчата билися повнi ентузiазму. I пiд їхнiх босих ноги маври кидали розжаренi вугiлля. I це було чудово.
  Гiтлер зазначив:
  - Навряд мене немає в свiтi нiкого.
  Мюллер додав:
  - I у всьому всесвiтi, мiй фюрер, теж.
  Борман логiчно зауважив:
  -Всесвiт великий, i ви , фюрер, її космiчний розум.
  Гiтлер зазначив:
  - А може i гiперкосмiчний !
  Шпеєр кивнув:
  - Мабуть, крутiшого за фюрера немає у свiтi нiкого.
  Гiтлер кивнув i заспiвав:
  - А крутiше Адика друзi,
  Немає у свiтi нiкого,
  Немає у свiтi нiкого...
  Народи дружна сiм'я!
  Адольфа одного,
  Адольфа одного!
  Одна з дiвчаток упала, i вже не змогла пiдвестися, хоча її голу, круглу п'яточку безжально припалили розпеченим залiзом. I це було круто.
  Мюллер зазначив, скелячи зуби:
  - Ми найкрутiшi у свiтi!
  Борман iз цим погодився:
  - Так, найкрутiшi у свiтi!
  Гiтлер заспiвав:
  - Слава моїй армiї!
  Ще одна дiвчина впала. I їй також припалили п'яту. I це виглядало чудово. Воiстину бойка iз бойок.
  Фюрер реве:
  - Сутiнки насунулися на мiсто,
  У тiнях хмари ховаються вдома.
  Затягнувши тугiше смертi молот,
  По вулицях крокує Сатана!
  Борман пiдспiвав:
  - Ставить вiн на грiшникiв капкани,
  Пiд плащем бiлiє гострий нiж.
  Хто пiддасться на його обмани
  Той отримає одразу мiдний грiш!
  I вся почет хором заспiвала:
  - Диявол тут, диявол там,
  Життя, як сон, суцiльний обман!
  Диявол тут, диявол там,
  Життя, як сон, суцiльний обман!
  Фюрер вiдповiдно кивнув:
  - Суцiльний обман!
  I вiйна продовжується. Точнiше, гладiаторський бiй. Бiй iде майже рiвних. Але вже й третя дiвчина затихла. Перемагають войовницi у синiх трусах у помаранчеву цятку. Ось вони дiвчата - просто супер.
  Гiтлер проревiв:
  - Нi духу нiмецького сильнiший! Всiх вженемо в труну!
  Борман iз цим погодився:
  - Всiх у труну, i скiнчимо зi справою творення!
  I ось упала четверта дiвчина. Тепер залишилася одна проти трьох синiх у цятку. I це дiвчисько спробувало втекти. Але її тицьнули розпеченим залiзом у груди.
  Дiвчина в'янула. I зупинилася. I її пробили тут же мечами. I рознесли у криваву кашу.
  Милувати не було кого. Усi дiвчата - п'ять штук убитi.
  Їх пiдхопили за гачами i потягли годувати крокодилiв. I це логiчно.
  Гiтлер проревiв:
  - Я кровожерливий, я нещадний, я злий розбiйник Бармалей...
  I менi не треба, нi мармеладу,
  Нi шоколаду...
  А лише маленьких, i дуже маленьких,
  та дуже маленьких дiтей!
  Так, дiтей!
  Гiтлер же типовий людожер i п'є кров у буквальному значеннi слова.
  Але його система працює на всi сто. I будує справжнiй комунiзм. Оце круто!
  Фюрер, звичайно ж, жорстокий та кривавий монстр.
  Ось зараз знову виводять дiвчат на черговий жорстокий бiй.
  А чому б i не вивести?
  На цей раз дiвчат десять на десять. I це чудово. Вiйницi вийшли: перший десяток у жовтих плавках, а другий у помаранчевих. I це красивi, свiтловолосi дiвчата. У них досить великi щити та довгi мечi. Ось це справдi потiха.
  Борман зазначив:
  - О фюрер, ви супер!
  Гiтлер кивнув:
  - Дiвчата, справдi супер!
  Вiйницi були босоногi та засмаглi. Дуже сексуальнi. I на них можна довго дивитися та милуватися. I навiть важко вiдiрватися.
  Борман про булькання:
  - Дiвчата, ось це дiвки - просто супер!
  Звiринець знову зробив ставки. Пролунав гонг i стартував бiй. Бiй жорстокий та агресивний.
  Мюллер вiдзначив iз смiшком:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  Борман зазначив, хiхiкаючи:
  - Найсильнiшi у свiтi!
  Ось це справдi дiвки - що треба. I зiйшлися вони разом битися i посипалися iскри. I ось мечi схрестились. I така жахлива рубка.
  Гiтлер проревiв:
  - Бiй продовжується, жорстокий бiй!
  Борман iз цим погодився:
  - Дуже жорстокий бiй!
  Майнштейн зазначив:
  - Але ж гарний!
  Роммель згiдно кивнув:
  - Естетика жiночих тiл - приголомшлива!
  Гiтлер перевiряв:
  - Добре! Все буде добре, я це знаю та нападаю!
  Борман вiдповiдно кивнув:
  - Все буде хокей!
  Гiтлер погодився:
  - Хокей завжди хокей!
  Обдуримо воротарiв,
  Забиваємо у ворота шайбу!
  Ось упала перша пiдрубана дiвчина. Їй одразу припалили розпеченим залiзом голу, круглу п'яту. Вона з ревом схопилася.
  I знову у бiй. А як красивi оголенi груди дiвчат з червоними сосками. Це просто супер. Такi дiвчата найвищий iз класiв. Це просто супер.
  Гiтлер реве:
  - Ми знову в бiй пiдемо, за владу порад!
  Роммель пiдтвердив:
  - Саме за владу порад!
  I звiринець, як розриветься. Ось це войовницi. I майже голi, що дуже красиво, i борються з великою жорстокiстю. Ось одна знову впала. I цього разу затихла надовго. I навiть розпечене залiзо її не оживило.
  Гiтлер вiдзначив iз смiшком:
  - Ми найгрiзнiшi бiйцi!
  Мюллер додав:
  - Все буде в самому ажурi!
  Борман гаркнув:
  - За космiчний комунiзм!
  Роммель заперечив:
  - За арiйську!
  I всi хором, як розсмiяються. Оце звiринець i справжнi фашисти.
  Гiтлер заспiвав:
  - Я фюрер, я фюрер, я фюрер, цап...
  Я всiх забобаю - паршивий осел!
  Отримають саме вiд Адi в п'ятак,
  Нарвуться на мiцний солдатський кулак!
  I смiшно так спiває цей фюрер. Це жорстока тварина. I фiгуральний садист. I що можна сказати про фюрера? Молодець!
  Гiтлер, як водиться, знову на бiлому конi.
  А дiвчата падають i затихають. I цiлi калюжi кровi розбризкалися. I безлiч слiдiв вiд босих нiг. Такi червонi, точенi слiди. I це так гарно.
  А дiвчата рiзнi: бiлi, жовтi, червонi! I так вони б'ються - просто диво.
  Гiтлер взяв i заспiвав:
  - Усiх я вас зарiжу, не жартуючи,
  Що я цар, чи дитя?
  Борман дотепно зауважив:
  - Ти є цар!
  Роммель узяв i заспiвав:
  - Адольф Гiтлер вождь-месiя,
  Великий цар царiв!
  Мюллер прочитав:
  - Так, вiн є царем царiв!
  I знову, як розсмiяється.
  Ось це фашисти - просто громили якiсь.
  А дiвчата гинуть. Перевага, втiм, мала тi, що з помаранчевими плавками. Вони першими захопили iнiцiативу i зав'язка бою опинилася за ними. Ось це дiвчата - вищий пiлотаж страху та перемоги.
  Гiтлер ревiв на всю горлянку:
  - Я найсильнiший у свiтi тиран!
  Борман iз цим погодився:
  - Ти справдi найсильнiший!
  Мюллер пропищав:
  - За комунiзм арiйського розливу!
  Шпеєр цiлком логiчно зазначив:
  - Чи буде у нас комунiзм -
  Я в це вiрю!
  Гiтлер заспiвав:
  - Кипуча, могутня, нiким непереможна,
  Країна моя, Земля моя - ти найулюбленiша!
  Ось це справдi пiсня людожера на мажорний лад.
  А дiвчата все падають та падають. I гинуть одна за одною. Нарештi залишилися на ногах лише чотири дiвчини в помаранчевих плавках. I це круто.
  Гiтлер цього разу пiдняв великий палець вгору i промовив:
  - Ми милуємо!
  I на цьому все закiнчилося, для дiвчат.
  . РОЗДIЛ Љ 22.
  Що ж, в Америцi свої подiї та перемоги. Змiни боксерiв, рiзних чемпiонiв, i навiть полiтикiв.
  Ось, зокрема, президент Венесуели помер. I це стало свiтлом наприкiнцi тунелю. Може нарештi настане мир i в цiй країнi в Латинськiй Америцi, яка так сильно постраждала.
  А в Росiї свої подiї, якi впливають буквально на весь свiт. I вплив зовсiм немаленький. I що через це вiдбувається.
  Ось вибори вiдбуваються президентом Росiї. Оголошують перший тур.
  Михайло Шустiн вже за даними соцопитувань очевидний лiдер. Тим бiльше, цiни на нафту i газ високi, можна потрясти скарбницю подачками. Крiм того, свободи, порiвняно з часами Футiна, побiльшало. Зокрема, дозволили торгувати спиртним цiлодобово. Фактично легалiзували легенi наркотики. Звiльнили з в'язниць майже всiх ув'язнених.
  Повернулась на екрани телевiзорiв реклама алкоголю та цигарок.
  Дозволили торгувати алкоголем i в кiосках, i в роз'їзних точках.
  На телевiзiйних екранах побiльшало еротики.
  Навiть у пiдлiткiв додалося свободи: дозволили продаж пива та слабоалкогольних напоїв та цигарок з фiльтром. А вiк згоди було знижено до чотирнадцяти рокiв.
  I закон про захист дiтей вiд шкiдливої iнформацiї пом'якшили. Тож усе було у найкращих традицiях дев'яностих.
  I передача "Ляльки" повернулася, i пиво на вулицях та в громадських мiсцях пити можна скiльки хочеш.
  Навiть проституцiю й ту легалiзували. I особлива радiсть - щомiсяця будь-який громадян Росiї може вiдвiдати бордель безкоштовно.
  Ну чим у Росiї не життя? У всякому разi, навiть бомж може хоч iнодi отримати ласку на халяву.
  Насправдi, Михайла Шустiна любили всi, кому не вистачало свободи. I одностатевi шлюби було легалiзовано. I це також було на користь рейтингу.
  На Михайла Шустiна усi закордоннi ЗМI працювали. I вони його надували капiтально.
  Сам виконувач обов'язкiв президента Росiї багатьох нагородив орденами та медалями.
  I ось коли почали надходити данi про вибори президента зi сходу, то явне лiдерство було у Михайла Шустiна.
  Новi зiрки так i не спалахнули. I знову представник партiї влади на конi та у фаворитi кохання народу, незважаючи на живiт i велику лисину.
  Крiм того, ще й багато кандидатiв у президенти в останнiй момент знялися на користь Михайла Шустiна.
  Олександр Футiн якраз помер 5 квiтня, а вибори припали на перший вихiдний липня.
  Звiсно, це символiчно, що нового президента обирають улiтку. Виконувач обов'язкiв президента, який повернув Волгограду назву Сталiнград i водночас нагородив посмертно i Сахарова, i Бориса Нємцова, i Солженiцина.
  Також посмертно здобули зiрки героя i Берiя, i Сталiн, i Брежнєв.
  Михайло Мiшустiн повернув Брежнєву також орден "Перемога", якого його позбавив Михайло Горбачов.
  Справдi, чому Леонiда Iллiча не пiдняти? Люди при ньому начебто добре жили.
  Також Михайло Шустiн посмертно нагородив зiрками героя Росiї та Тухачевського, Вознесенського, Єгорова, Блюхера та Троцького.
  Теж це серйозний полiтичний хiд.
  Отримав черговий орден: Дiамантову зiрку Дружби народiв та Михайло Горбачов. Як таку велику особистiсть не пошанувати.
  Зрозумiло, орден "Андрiя Первозванного" був вручений i англiйськiй королевi. Як тут не дати такiй великiй правительцi.
  Водночас i бiлоруса "умовили" не йти на черговий термiн. Справдi, скiльки можна однiй людинi перебувати при владi. Ну, i загалом, свiт змiнився.
  Тепер Михайло Шустiн Заходу друг. Холодна вiйна пiшла у минуле. Попереду великi змiни.
  I вибори, зрозумiло, вiдбуваються не зовсiм чесно. Коронавiрус ще не вщух i є привiд для введення дострокового та електронного голосування. I це, зрозумiло, не грiх скористатися. Мало того, Захiд, та й Китай заявили, що їм подобається Михайло Шустiн, i що вони не хочуть iншого лiдера.
  Тож усi дружно потримали Михайла Шустiна. I, зрозумiло, ставили на перемогу у першому турi.
  Тим бiльше, що на користь Михайла Шустiна зняли свої кандидатури понад тридцять кандидатiв у президенти Росiї, i, природно, це додавало шансiв виконувачу обов'язкiв президента.
  Комунiсти виглядали блiдо, i їхню партiю тряс скандал за скандалом.
  А пан Олексiй Кузнєцов був облитий брудом iз нiг до голови. Його вже в чомусь тiльки не звинувачували. I рахунки знайшли за кордоном, i взагалi, зробили i гомiком, i любителем дiтей, i злодiєм, i шизофренiком.
  Коротше кажучи, замочили за допомогою телебачення у сортирi. I не надали комунiстам шансiв.
  До конституцiї Михайло Шустiн на референдумi запропонував безлiч правок. Зокрема, дозволялося голосувати з чотирнадцяти рокiв, до Держдуми обиратись iз вiсiмнадцяти. Отримали право вiддавати голоси та ув'язненi.
  У губернатори можна було за новою конституцiєю йти з двадцять одного року, як i до Ради Федерацiї.
  У президенти Росiї можна було обиратися iз тридцяти рокiв. Для цього, за новою конституцiєю, достатньо проживати постiйно в Росiї п'ять рокiв. Тобто правило пом'якшувалося.
  Крiм того, президенту i вищим чиновникам, i депутатам усiх рiвнiв дозволялося мати за кордоном активи, рахунки та власнiсть, а також подвiйне громадянство.
  Це була свого роду полiтика бiльшої вiдкритостi країни i вiдмова вiд пози самоiзоляцiї.
  Також Росiя вбудовувалась у свiтову iнтеграцiйну систему, i в глобалiзацiю, як економiчну, так i полiтичну.
  Михайло з лисиною, Шустiн, i справдi навiть зовнiшнiй схожий на Горбачова. I вони з ним народилися буквально майже одного дня. Михайло Горбачов 2 березня, а Михайло Шустiн - 3 березня. Свого роду спадкоємнiсть у полiтицi.
  Але при цьому вiд старих фаворитiв стали позбавляти
  А що, нема чого думати про себе святенникiв.
  Також українцям Росiя зобов'язалася виплатити компенсацiю за Крим. Розмiр досить солiдний: 250 мiльярдiв доларiв. З них 50 мiльярдiв готiвкою, та 200 мiльярдiв у виглядi знижок на нафту та газ.
  Плюс ще, Михайло Шустiн запропонував купити i землi ЛНР та ДНР.
  Президент України зауважив, що Українi вугiлля потрiбне, i тому вони його Росiї не продадуть.
  А щодо Криму, то його Україна готова поступитися за вдвiчi бiльшу суму грошей.
  Коротше кажучи, сторгувалися. Україна i разом з нею весь свiт визнають Крим росiйським замiсть компенсацiї в 500 мiльярдiв доларiв. З них сто мiльярдiв Росiя вiддасть готiвкою, а решту чотирьохсот п'ятдесяти вiдсоткiв знижок на нафту i газ вiд свiтової, ринкової цiни.
  Це Україну влаштувало i значно пiдняло рейтинг президента. I його авторитет напередоднi виборiв виявився непорушним.
  Нова мiтла i по-новому крейда. I влада, зрозумiло, у Росiї стала iншою, коли змiнився лiдер нацiї.
  Футiнiзм помер разом iз Футiним . Настав час Михайла Шустiна. Який, будучи людиною прогресивною, виступив iз iдеєю всесвiтньої глобалiзацiї. I свiт, вийшовши з епiдемiї коронавiрусу, взаємно потеплiшав.
  Люди стали добрiшими, i виникла iдея - дружби народiв та всесвiтньої глобалiзацiї.
  Михайло Шустiн також вирiшив дати бiльше свободу та протестантським конфесiям, щоб була здорова конкуренцiя для Православної церкви, та зменшити вiдсоток у Росiї мусульман.
  Свiдки Єгови та їхня керiвна корпорацiя вирiшили прийняти змiни в догматах. Зокрема , дозволили шанувати i прапор, i гiмн, i державнi символи. Крiм того, питання про службу в армiї стало питанням совiстi. Також i переливання кровi.
  Що явний прогрес у свiтовому вiдчуттi.
  Свiдки Єгови також дозволили членам своєї конфесiї брати участь у голосуваннi.
  Натомiсть i в США, i в Росiї, i в Китаї стали скасовувати обмеження та заборони цiєї органiзацiї.
  У Китай також заговорили про демократiю. I те, що авторитаризм себе вичерпав.
  Михайло Шустiн заявив, що в Росiї бiльше не буде обнулень термiнiв, i що президенти стануть змiнними.
  Iм'я Олександра Футiна все частiше ЗМI згадували у негативнiй редакцiї.
  У Росiї назрiвали змiни.
  Наприклад, спиртне стали продавати цiлодобово, що викликало великий ентузiазм, особливо у чоловiкiв.
  I в газетних кiосках з'явилося пиво та горiлка та сигарети всiх марок.
  I людям не заважали бiльше пити та курити на вулицях. Навiть, навпаки, це стало ознакою бiльшої свободи i процвiтання, i толерантностi влади, що зросла.
  I це подобалося народовi. Насправдi свобода - навiть можна легкi наркотики вживати.
  I в Москвi вiдбувся перший легальний гей-парад. Що викликало величезний ентузiазм. I в Держдумi було прийнято закон про легалiзацiю одностатевих шлюбiв. I нiхто не заперечував, тiльки КПРФ трохи пробурчала для вигляду.
  А ось голову Чечнi заарештували. Звинуватили в корупцiї та низцi замовних вбивств. У тому числi, Ямадаєва , Нємцова та iнших.
  Справдi, надто самостiйного лiдера чеченцiв терпiти було небезпечно.
  Анатолiй Кашпiровський отримав посаду мiнiстра охорони здоров'я та ранг вiце-прем'єра. Вiн став вiковим мiнiстром iсторiя Росiї. I це було крутим ходом. Лiдер ЛДПР став секретарем Ради безпеки.
  Колишнього секретаря вiдправили у вiдставку. Щоправда, нагородили орденам за заслуги перед Батькiвщиною першого ступеня. I обiцяли не чiпати.
  Мiнiстром оборони зробили Ксенiю Собчак. А колишнього мiнiстра заарештували та звинуватили у корупцiї.
  Справдi, Михайлу Шустiну вiн поряд не потрiбний.
  Голову конституцiйного суду також змiнили. Ним стала чарiвна Тетяна Гайдар, донька Єгора Гайдара.
  Олексiй Навальний отримав посаду мiнiстра внутрiшнiх справ у ранзi вiце-прем'єра.
  Михайло Кастьянов став почесним помiчником президента Росiї з макроекономiки.
  Валуєва висунули до мера Санкт-Петербурга. I це також було цiкавим ходом.
  У свiтi боксу також були свої подiї. Усiк захистивши свiй титул проти Ентонi Джошуа, а Володимир Кличко, побивши Браяна, перевершив рекорд Формана.
  Але об'єднавчий бiй знову забуксував. I Володимир Кличко захотiв битися з Олександром Усиком. Така iдея виглядала дуже цiкаво i круто.
  Хоча багато хто говорив, що бiй двох українцiв - це не так уже й цiкаво.
  Але Тайсон Ф'юрi б'ється з Уайтом, i якось не рветься в поєдинок з Вусiком.
  Ну, це зрозумiло. Можна програти, крiм того, ще є iншi нюанси.
  Спонсори Ф'юрi побоюються, що їхнiй пiдопiчний, об'єднавши пояси, може i завершити боксерську кар'єру.
  Адже кожен бiй Тайсона - велике видовище.
  Ще один найцiкавiший бiй у надважкiй вазi поєдинок: Руїса - молодшого та "Бронзового бомбардувальника". Звичайно ж, подiбний бiй усiм хочеться подивитися. Тим бiльше, б'ються два нокаутери з дуже сильним ударом.
  А в шахах теж деякi подiї дуже цiкавi. Гаррi Каспаров заявив, що вiн готовий повернутися до шахiв заради рекорду. I зiграти одразу матч iз Карлесоном.
  Той, звичайно, не проти, але є ще правила ФIДЕ. Хоча, зрозумiло, тут можливi винятки.
  Проти Кiрсана Iлюмжiнова пiднялася кампанiя. Зазначалося, що ФIДЕ - мiжнародна органiзацiя, i неправильно, що в нiй командує представник Росiї.
  У США запропонували компромiсний варiант: поставити Вiшi Ананда, колишнього чемпiона свiту, причому титул, що завоював, трьома рiзними способами.
  Представник Iндiї на чолi ФIДЕ - це цiлком розумне рiшення.
  Втiм, Володимир Кличко заявив, що вiн теж може претендувати на роль голови ФIДЕ, зрозумiло, пiсля бою з Усиком.
  Хоча, звичайно ж, багато хто сприйняв цю iдею, як жарт. Але в бою з Браяном Володимир Кличко показав сильний бокс i вiдправив супротивника в нокаут.
  Тож ховати Володимир Кличко ще зарано.
  Михайло Шустiн нагородив обох братiв Кличкiв золотими орденами Iллi Муромця. I тi виявилися дуже задоволенi.
  Нагороду отримав також i Усiк. Вiталiй Кличко погодився , на знак примирення Росiї та України, провести за п'ятдесят мiльйонiв доларiв виставковий поєдинок у Москвi iз восьми раундiв. З ним битися мав Олександр Повєткiн.
  Що обох боксерiв дуже влаштувало.
  Вiталiй Кличко зазначив, навiть у вiршованiй формi:
  Довго у темрявi нас тримали,
  Довго нас голод морив.
  Чорнi днi минули,
  Година нової ери пробила!
  Тепер мiж Заходом та Росiєю не було ворожнечi. А Олександра Футiна все частiше поливали брудом.
  Тож тепер усе пiшло iнакше. Знайшлися i в Олександра Футiна закордоннi рахунки.
  Тож скандали розросталися.
  Олексiй Навальний навiть проспiвав:
  -Все у владi злодiїв,
  Або Божих руках...
  Або тих, хто вершить,
  Нашi долi у верхи!
  Адже корисливий мотив,
  найсильнiше,
  На планетi людей
  Править бал злодiйство!
  Але епоха прийде i вщухне ганьба,
  Чи стане краще всiм людям на нашiй планетi...
  I в тюрму сяде головний злодiй,
  Добре стане всiм людям у свiтi!
  Так, почалася нова епоха, i старе почало йти. I, зокрема, чому б Росiї та США не злiтати на Мiсяць разом? Чим це не iдея? А потiм протягом десяти рокiв не пiдкорити ще й Марс? I до чого, на Марс можна полетiти ще й з Китаєм?
  США, Росiя та Китай могли створити свого роду трiаду. I це дуже багатьом подобалося.
  Принаймнi йшли подiбнi розмови.
  I невдовзi вони оформилися цiлою низкою взаємних та дуже вигiдних угод.
  Михайло Шустiн також нагородив королеву Британiї Єлизавету Другу особливим вигаданим орденом - "Iсуса Христа" з дiамантами.
  Була вигадана новим президентом Росiї особлива нагорода: " Велика Дiамантова зiрка" героя Росiї.
  I це також досить серйозна рiч. Її могли дати за дуже визначнi заслуги.
  Михайло Шустiн також повiдомив, що вiн не хоче, щоби створювався претендент позбавлення нагород пiсля смертi. Але все-таки Калашнiкова роздули понад будь-яку мiру. Не такий вiн i герой.
  А ось заслуги Лаврентiя Берiї не оцiнили i навiть розстрiляли.
  I Михайло Шустiн взяв i зробив Берiю генералiссимуси. I нагородив його посмертно "Великою дiамантовою зiркою" героя Росiї.
  Подiбне рiшення спричинило легкий шок. Особливо незадоволенi були лiберали, якi вважали його за своє.
  Але на те це й Михайло Шустiн.
  Навiть хтось заспiвав жартома:
  Ведмедик, ведмедик, де твоя посмiшка,
  Повна завзяття та вогню...
  Найбезглуздiша помилка, Мишко,
  Те, що тобi Берiя рiдня!
  Потiм новий президент Росiї взяв та нагородив дiамантовою зiркою героя Росiї та Михайла Горбачова.
  Що теж викликало багато пересудiв, але iнтелiгенцiя сприйняла це загалом схвально.
  I закордоннi ЗМI також. Михайло Горбачов таки великий авторитет, i чимала шишка.
  Хоча нагородження одночасно Горбачова та Берiї виглядало якось надто екзотично.
  Але на те i великий стратег Шустiн: i вашим, i нашим. Зразок, слiд сказати, полiтичної гнучкостi.
  I це, слiд зазначити, надзвичайно круто.
  Згодом був нагороджений i посмертно Борис Єльцин. Ну як тут не взяти i не нагородити. I теж Дiамантовою зiркою героя Росiя.
  Плюс Михайло Шустiн не забув i академiка Сахарова.
  I це теж усiма було сприйнято схвально.
  Щодо Сахарова, то суперечок не було.
  Михайло Шустiн навiть заснував ордени чотирьох ступенiв: Горбачова та Єльцина.
  Четвертий ступiнь iз бронзи, третiй iз срiбла, другий ступiнь iз золота, i перший вищий - золото разом з дiамантами.
  А мiсто Свердловськ було перейменовано на Єльцинград . Що також було багатьма сприйнято двояко.
  Зюнова ось взяли та заарештували. Геннадiй Андрiйович дуже багато балакав. I це його приструнило. Ще була пара призначень доволi цiкавих. Вiдомий Митрофанов, колишнiй член ЛДПР та розпусник, став мiнiстром культури. Ще одне призначення досить скандальне - колишнiй губернатор Хабаровського краю Фургал - став першим вiце-прем'єром у зв'язках iз регiонами.
  I це також сенсацiя.
  Ну, що ж, жити за нового президента Росiї Михайла Шустина стало якщо не краще, то веселiше.
  А Фургал ще покаже себе.
  Ще одне призначення викликало великий галас. Петро Олексiйович Порошенко отримав пост мiнiстра фiнансiв у ранзi вiце-прем'єра. I це взагалi вгору екстравагантностi.
  А ось Романа Абрамовича заарештували. I почали доїти на грошi. Теж хiд надзвичайно крутий.
  Михайло, великий Шустiн впевнено кермував i набирав очки.
  I ще при цьому спiвав:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Ворогiв все замочимо у сортирi.
  Хоча свiт нам зовсiм не ворог,
  Отримає бацила у п'ятак!
  А якщо станеться облом,
  Пошлемо ми солдатiв мiльйон,
  Пощади, повiр, ми не знаємо,
  I трупами всiх закидаємо!
  I коли вiн спiвав, дiвчата, майже оголенi, тупотiли своїми босими, гострими, засмаглими нiжками. Оце так!
  Виконуючий обов'язки президент спiває:
  Босонiж, тiльки босонiж,
  Танцювати мають хоробри дiвчата.
  Босонiж, тiльки босонiж,
  Атакуй ворогiв i не стiй осторонь!
  I дiвчата теж, як вiзьмуть i пiдхоплять пiсеньку, тупаючи босими, точеними нiжками i крутячи тонкими талiями, i обертаючи розкiшними стегнами, i ще пiдспiвували:
  Новий президент тепер у Росiї,
  Вiн зможе грошей багато дати...
  Стануть люди всiєї землi щасливiшими,
  Втече, втрачаючи пазурi тати!
  I знову голими, круглими п'ятами, як дiвчата шльопнуть, i знову як почнуть ревти.
  З таким президентом Росiя можна почуватися куди впевненiше.
  Щоправда, ось талiби поперли до Таджикистану. I розпочалася нова, велика вiйна на пiвднi Росiї.
  Але тепер США та Росiя бомбардують супостатiв разом.
  I присягаються у вiчнiй дружбi. Крiм того , до вiйни проти талiбiв пiдключилося i НАТО.
  Оскiльки Бiлорусь та Україна тепер Росiї друзi, то постало питання, а чи не вступити Росiї, Українi та Бiлорусiї разом до НАТО? I включити до Пiвнiчного Альянсу всi країни СНД?
  Президент США пiдтримав цю iдею. Iншi заявили, що за це.
  Михайло Шустiн зазначив, що в майбутньому до НАТО вступитиме i Китай, i Iндiя, i взагалi скоро збудують комунiзм.
  У всякому разi, така iдея стала все бiльшою набирати популярностi.
  Казахстан також приєднався до пiвнiчного союзу.
  Виникло питання - чи проводити референдум? На загальну думку, можна на референдумi це й закрiпити. Народ ЗМI переконають у чому завгодно.
  Тим бiльше, Америка, Захiд та Росiї бiльше не вороги. А в Середнiй Азiї вибори та референдуми зовсiм не проблема для влади.
  I ось мiж НАТО та ОБКБ пiдписано угоду про iнтеграцiю. I призначено дати референдумiв.
  Причому одночасно в усiх країнах, навiть у Таджикистанi, що воює.
  Крiм того, є новi iдеї.
  Зокрема у сферi релiгiї. Вiдбулася у Москвi зустрiч Римського Папи та патрiарха Кирила. I постало питання про спiвпрацю i навiть укладання унiї.
  Питання стало - чи не час Православ'ю та Католицизму стати єдиною церквою та провести всенароднi вибори нового глави Вселенської, Християнської церкви.
  Причому так, щоб у них взяли участь усi вiруючi. I щоби чотирнадцять Православних церков об'єдналися в одну.
  У всякому разi, така iдея дуже сподобалася багатьом. I президентам у тому числi.
  I мусульмани до екуменiчного руху приєдналися. I Буддизм свiй внесок зробив.
  Час мовляв, стати всiм єдиними, нехай навiть це i буде єднiсть у рiзноманiттi.
  Думка про створення Всесвiтньої спiльної релiгiї стала дуже швидко набирати популярностi.
  Швидше за все, мiг бути спiльним главою всiх церков Римський Папа Франциск Перший. Яке саме втiлення доброти, лагiдностi та смиренностi.
  Ось це дiйсно, Римський Папа, який просто ягня та свята душа.
  А його поважний вiк, лише додавав популярностi та авторитету. Щоправда, були побоювання, що Франциск Перший правитиме недовго. Однак, кого ще призначити головою всесвiтньої релiгiї?
  Деякi протестанти та радикальнi мусульмани були проти, але їхня кiлькiсть швидко скорочувалася.
  У Китаї, де бiльшiсть населення атеїсти, трохи холодно до цiєї iдеї поставилися.
  Може замiсть нової спiльної казки, зручної для всiх, проповiдувати iстину - що немає нi Бога, нi богiв, нi надприродних сил? I повернутись до фундаментального матерiалiзму?
  Але це також не всiм сподобалося. А взагалi-то людям хочеться якоїсь барвистої казки.
  I бiльшiсть правителiв планети Земля розумiли, що єднання людства необхiдне, iнакше тотальна загибель. Вже той же коронавiрус, який забрав за неофiцiйними даними, якщо вважати також померлих i вiд його наслiдкiв, кiлькiсть людей можна порiвняти з Другою свiтовою вiйною.
  Хоча, звичайно ж, офiцiйно померло народу щось менше. Але хто вiрить офiцiйним даним?
  Загальна глобалiзацiя, зокрема й полiтична, стала модною. I про це все бiльше й бiльше почали говорити.
  Була iдея взагалi вiдмовитися вiд мiсцевих суверенiтетiв i створити єдину державу. Створити єдину державу на весь свiт.
  Але це вже те, чого, зрозумiло, не хотiв Сатана. Принаймнi на даному етапi розвитку людства поки люди ще не полетiли на Марс i не заснували там мiста.
  Проте, рано чи пiзно людство безсумнiвно об'єднається.
  У США тим часом вiдбулися змiни. Старий президент не пiшов на другий термiн, що, втiм, було очiкувано.
  Але на праймерiз-виборах несподiвано перемогла не чарiвна Камала Харрiс, а чорношкiрий боксер Флойд Майвезер . Цей непереможний чемпiон свiту у п'яти вагових категорiях у полiтицi зовсiм новачок.
  Але американцi пiшли за цiєю зiркою. Флойд взагалi мiльярдер, але виходець з низiв.
  I його любила i бiднота, i афроамериканцi, як свого, i молодь.
  Втiм, i у республiканцiв Дональда Трампа зробив молодий та вражаючий Гаррi Фiшер.
  Навiть пiснi на цю тему спiвали;
  Але врахуй, що Фiшер дуже яскравий,
  Вiн спить iз прикидом, сила в ньому,
  Але нiчого i Флойд, знай, не подарунок,
  I в нього в запасi хiд конем!
  I мiж ними була неабияка боротьба.
  Гаррi Фiшер таки змiг здолати Флойда. Той був недостатньо переконливий i дотепний на теледебатах. Та й багато хто розумiв, що Флойд чудовим був боксером, але ударiв по головi iнтелекту не додають.
  В Українi нинiшнього президента обрали на другий термiн.
  Поки що справи в економiцi досить хорошi.
  Комунiсти розкололися... У ЛДПР новий молодий лiдер.
  Старий лiдер ЛДПР залишив посаду секретаря Ради Безпеки за станом здоров'я та зв'язку з похилим вiком.
  А ось Анатолiй Кашпiровський все ще мiнiстр охорони здоров'я та вiце-прем'єр.
  Багато хто жартував, що Анатолiй Михайлович вiдкрив секрет вiчної молодостi.
  I дотепно спiвали коломийки:
  Щовечора потрiбний вкрай,
  Кашпiровський на екранi...
  Допомагає державi -
  Заощаджувати на лiках!
  
  Якщо сядеш бiля екрану,
  Кашпiровського врубавши...
  То зникне твоя рана,
  Заспiваєш на свiй мотив.
  Але це, зрозумiло, вже дуже велике забiгання наперед. А iсторiя з рукавичками Диявола продовжує текти не так квапливо. I вiдбуваються численнi подiї. Поки що не всi пояси зiбрано, i всi призи взято.
  А може, ще й третi сили з'являться. Принаймнi ставити крапку в цiй iсторiї дуже рано.
  Так що епiлог буде промiжним, i пiсля нього ще буде дуже цiкаве продовження.
  . ЕПIЛОГ
  Дiзнавшись про те, що її сина Марка перевели в загальне вiддiлення центру Тимчасового утримання неповнолiтнiх, Амелiна вирiшила його, нарештi, з великим запiзненням вiдвiдати.
  Звичайно ж, вона все-таки, як не крути йому матiр. А синок у дитячiй в'язницi страждає.
  Амелiна пiд'їхала до центру Тимчасового утримання неповнолiтнiх у Нью-Йорку. Вiн був великий i нагадував цiлий комплекс, скорiше спортивний, нiж тюремний. I ґрати були зверху, i сiтки виблискували над полем.
  Амелiну впустили до примiщення, змусивши пройти через спецiальний екран сканера.
  Молода жiнка думала, що на цьому все закiнчиться, i вона побачить сина.
  Але головний полiцейський повiдомив, що вона має пройти особистий огляд.
  Амелiна була цим неприємно здивована. Їй уявлялося, що обшукують з роздяганням лише в'язнiв.
  Її вiдвели до кiмнати з дзеркалами та прожекторами. Двi дiвчини-наглядачки в бiлих халатах одягли на руки тонкi гумовi рукавички. Ще одна в полiцейськiй формi скомандувала:
  - Роздягайся!
  Амелiна вже мала досвiд обшуку i не стала сперечатися. Їй не було особливо соромно.
  Ну хай обшукають, раз так годиться. У серiалi про дружин ув'язнених, здається, жiнок теж змушували роздягатися.
  Старша наглядачка командує:
  - Спiдницю!
  Амелiна покiрно знiмає.
  Далi слiдує наказ:
  - Блузку!
  Молода жiнка знову оголюється.
  - Туфлi!
  Амелiна зняла туфлi.
  - Колготки!
  Кожну зняту рiч дiвчата-наглядачки у бiлих халатах та рукавичках ретельно обмацують. Перевiряють кожен шов та згинання одягу.
  Старша наглядачка командує.
  - А тепер лiфчик!
  Амелiна покiрно зняла, оголивши свої повнi, пишнi, засмаглi груди з червоною полуницею соскiв.
  Старша наглядачка не втрималася i взяла вщипнула молоду жiнку за груди зi словами:
  - Ах круто, ай та якi сисiчки !
  Амелiна суворо вiдповiла:
  - Не розпускайте руки, старший лейтенанте!
  Та пожадливо посмiхнулася i вiдповiла:
  - Все одно тебе обшукають голеньку. I обмацають iз голови до п'ят. Давай тепер трусики.
  Амелiна зняла їх. Її обшукували i неодноразово, коли вона ранiше сидiла. I руда краля не висловлювала збентеження.
  Промацавши молодiй жiнцi труси, дiвчата в бiлих халатах почали її повний особистий огляд.
  Вiдразу три пари руки почали мацати Амелiну. Розгладили її довге, трохи кучеряве, мiдно-червоне волосся. Потiм зазирнули у вуха, свiтили лiхтариками.
  Обстежили за допомогою пiнцету та нiздрi, навiть сунули в них трубку.
  Але особливої уваги зазнав рот жiнки. Рука старшої наглядачки в рукавичцi, провела за язиком, пiд язиком i зверху, потiм за щоками, посунулась до гланд. I довго ковупалася у ротi.
  Пiсля цього Амелiнi стали мацати пахвами, дослiджували i руки, i долонi, i пальцi.
  Старша наглядачка тричi сильно тиснула Амелiнi вказiвним пальцем на пупок, намагаючись завдати болю. Але у молодої жiнки мiцний прес, i вона навiть не скривилася.
  Потiм старша наглядачка наказала:
  - Нахилиться i розсуньте ноги!
  Це була найпринизливiша частина процедури обшуку. Амелiне не стала сперечатися. Хоча в неї, рука в рукавичцi дуже великої наглядачки, дуже грубо вп'ялася. I стала залазити до матки, завдаючи бiль. I ще наглядачка не стала капати на рукавичку вазелiн, вiд чого нiжне мiсце задирало.
  Амелiна мовчала, вона намагалася уявити, що це її не стосується, хоча було дуже принизливо та боляче. Коли її обшукували минулого разу, там наглядачка капнула вазелiн i дiяла м'яко. А ця жiнка-горила хотiла i принизити, i завдати якнайбiльше болю. Вони явно колупаються набагато довше, нiж потрiбно для обшуку.
  Амелiна з нетерпiнням чекає, коли це закiнчиться. Явно її хочуть вивести iз себе.
  Руда жiнка може вiдключити цю велику, з лапами горили наглядачку одним ударом, але тодi зiрветься побачення з її сином.
  При думцi, що хлопця теж так грубо i принизливо шмонають, Амелiну перекосило.
  Бiльше десяти хвилин поковупавшись великою лапою в лоно, наглядачка сунула лапу в п'яту точку. Теж було принизливо, боляче i страшно. Вона сунула, товстi, довгi пальцi дуже глибоко, аж до прямої кишки i почала крутити. Амелiна намагалася стримати свiй порив, лягти наглядачку-садистку босою п'ятою пiд колiно, або в сонячне сплетiння.
  Як це все бридко. Очевидно, ця баба ненормальна, i хоче принизити Амелiн i розтоптати.
  Ось ще один палець додала, i стало ще болючiше...
  Амелiна хотiла було сказати, що вона може подати на наглядачку до суду, але вiдчувала, що тодi буде ще гiрше. Тим бiльше, практика показує, що проти полiцiї суд виграти значно складнiше, нiж проти приватної компанiї.
  Амелiна терпiла i навiть спiвала:
  - Зона, зона, зона, зона,
  За етапом, будується етап...
  Зона, зона, зона, зона,
  Де закон iз чiпких копа лап!
  Нарештi , наглядачцi-гориллi це набридло, i вона вiдступила. Тепер двi дiвчини в бiлих халатах помацали їй ще й ноги мiж пальцями i потерли ступню.
  Старша наглядачка ринула:
  - Одягайся! Тебе на синочок чекає!
  Марка перед побаченням теж дуже грубо та принизливо обшукали. I це було майже, як жорстоке катування.
  Амелiна насилу впiзнала сина. Його голова була обрита наголо i на нiй були слiди шишок та ударiв палицями. Обличчя Марка блiде, пiд очима темнi кола, бо в смиреннiй сорочцi незручно в карцерi, та ще пiд прожекторами спати. Ще видно, синяки, що не до кiнця зiйшли, i пара свiжих, поставлених полiцейськими.
  Щоправда, сам Марк навiть поповнiв у в'язницi, i проступив подвiйне пiдборiддя. Годували його, як i iнших малолiтнiх злочинцiв, калорiйно, а в смиреннiй сорочцi не посуваєшся. Так що Марка стало немов порося. З голеною наголо головою, з шишками i саднами, з синцями на поповнiлому, дитячому обличчi, вiн був схожий на запеклого карника.
  Амелiна з посмiшкою помiтила:
  - У тебе такий бандитський вигляд, мiй хлопчику! Ти став зовсiм карним злочинцем.
  Марк зло вiдповiв, стиснувши кулаки:
  - Я i є бандит!
  Молода жiнка помiтила:
  - Безглуздо так поводитися, мiй хлопчику. Ти що хочеш все життя провести у в'язницi? Причому, гiрше нiж у цiй?
  Марк жорстко вiдповiв:
  - А я хотiв би на каторгу, щоб схуднути! А то буквально запливаєш тут жиром.
  Амелiна зiтхнула i вiдповiла:
  - Це твiй вибiр. Але ти знаєш, можна досягти твого звiльнення пiд домашнiй арешт. Житимеш у моєму новому палацi, що я купила в кредит. Там є i фiтнес-зал, i басейн, i комп'ютери, i безлiч розваг, навiть власна оранжерея та внутрiшнiй сад. Ти будеш у цiй розкошi, i твiй термiн iтиме. А оскiльки ти дитина, то у вiсiмнадцять рокiв отримаєш УДВ.
  Марк iз кислою посмiшкою запитав:
  - А я нiкого не маю видавати?
  Амелiна впевнено вiдповiла:
  - Нi! Хоча тобi могли зарахувати вже попереднiй висновок, дати умовний термiн. Але я здогадуюсь, як це було, i тобi все одно не повiрять.
  Марк згiдно кивнув:
  - Правильно! Правда схожа на казку . Або на галюцинацiї. А нам слiд придумати щось правдиве, але все одно не вийде.
  Амелiна кивнула:
  - Є ще варiант звiльнити тебе пiд заставу i затягнути слiдство на роки. З огляду на обставину це реально. А коли тобi виповниться вiсiмнадцять рокiв, то тривiально закриють справу.
  Марк усмiхнувся i вже веселiше спитав:
  - А що я маю робити?
  Амелiна з посмiшкою, яка вiяла добротою, вiдповiла:
  - Нiчого! За законом є таке право. Тим бiльше, що ти дитина. А зараз якраз компанiя iз захисту дiтей вiд полiцейського свавiлля.
  Так що....
  Марк згiдно кивнув:
  - Я зрозумiв! Просто поводитися тихо, i мене завтра випустять.
  Амелiна знизала плечима i вiдповiв:
  - Завтра навряд. Суд буде за три днi. I я якраз запрошу журналiстiв. Вони створять певний тиск i тебе випустять пiд заставу до суду. А потiм, мої адвокати так загальмують процес, що ти дотягнеш на волi до вiсiмнадцяти рокiв, i справа буде закрита!
  Розумний хлопчик помiтив:
  - Дуже добре для того, щоб бути правдою! Я вже великий i знаю, що не все виходить, як задумано ...
  Погляд Амелина став раптом холодним i вона сказала:
  - А ти знаєш, я передумала! Посидь ще трохи. Може, тобi вiд цього й краще буде. Справа проти тебе заплутана, неясна. Поки дiйде до суду, закiнчиться максимальний термiн попереднього утримання малолiтки пiд вартою, i тебе все одно вiдпустять.
  Марк зло блиснув зеленими очима:
  - Хочеш заощадити на адвокатах?
  Амелiна посмiхнулася i вiдповiла:
  - Хочу подати тобi урок!
  Почувся голос полiцейського:
  - Побачення закiнчено!
  Амелiна посмiхнулася i обернулася. Марк теж вийшов. Молода жiнка прагнула якнайшвидше покинути в'язницю.
  Але не тут було. З'явилася знайома велика наглядачка та старший лейтенант. Вона пожадливо посмiхнулася i вiдповiла:
  - У кiмнату обшуку, будь ласка!
  Амелiна розгублено пробурмотiла:
  - Мене вже обшукували. I Марко теж, що ми можемо передати?
  Наглядачка жорстко вiдповiла:
  - Хлопчик цей вiднесено до особливо небезпечних злочинцiв. Так що пiсля побачення з ним , найретельнiший особистий огляд, обов'язковий!
  Амелiна мало не плачу сказала:
  - I з дитини, теж так знущаються?
  Громила кивнула:
  - Звiсно! Iншi хлопцi ще не так, хоч i їх шмонають, але твого Марка i тебе перевiряють по-особливому, як найнебезпечнiшого терориста. Давай йди.
  I ось Амелiна знову в кiмнатi з прожекторами та дзеркалами. I знову, вкотре роздягається перед наглядачками, одна найбiльша у формi, двi iншi в бiлих халатах.
  Цього разу була й вiдмiннiсть: спецiальне гiнекологiчне крiсло. Крiм того, зондом перевiрили i кишечник, i носоглотку. А потiм просвiтили приладом шлунок.
  А одяг не лише промацали, а й просвiтили рентгеном. Пiсля чого повернули назад, i вона ще пахла електрикою.
  Амелiну провели коридорами, змусивши закласти ззаду руки, хiба що кайданiв не одягали.
  Молода жiнка завагалася. Якщо так знущаються з її хлопчика, рiдного сина, може й справдi внести заставу i звiльнити дитину.
  Але Амелiна раптом вiдчула в собi злiсть i вирiшила, що нехай Марк помучиться. Тим бiльше, справдi, до суду у справi дуже далеко.
  Поки не з'ясували, як забрав пацан рокiв одинадцяти десять тонн золота, справу не закриють i до суду не вiдправлять.
  Втiм, побачення пiшло на користь Марку. Його, зрозумiло, знову обстежили, але випустили з карцера. А це найпростiше. Вiн повернувся до камери до китайця-пацана. Тому, щоправда, скоро чотирнадцять i його переведуть до старших хлопцiв.
  Марк тепер набув поваги серед хлопчикiв. I вже мiг жити, як i всi. Тренуватися в гойдалцi, плавати в басейнi, дивитись по телевiзору мультики. Грати у футбол. Якщо не брати до уваги постiйного спостереження, то жити тут можна. Тип безкоштовного дитячого табору. Хiба що раз на тиждень викликають до психолога i якi безглуздi запитання ставлять, i картинки показують. I ще обшуки, зрозумiло, без них.
  Але хоч м'язи тренувати можна, i Марк вiдчув, що його фiгурка стає бiльш рельєфною та стрункою. А гойдалка для малолiткiв у в'язницi непогана. I навiть якщо без зауважень, можна годинку на iгровiй приставцi розважитися.
  Марк навiть подумав, що недаремно є штрафнi в'язницi, можна так i страху покарати втратити.
  А Амелiна знову "забула" про сина. У неї черговий бiй iз Джорджом Чарлi. I знову за звання абсолютного чемпiона свiту, у важчiй ваговiй категорiї. А саме , перша середня вага до 69,9 кiлограм. Якраз добре, що з'явився там абсолютний чемпiон одразу за чотирма версiями.
  До бою залишилися лiченi днi. Бажання битися є у всiх. I очiкуються колосальнi збори грошей.
  Амелiна вирiшила побитися знову в боях без правил. Так розiм'яти своє мускулисте та сильне тiло.
  За нею уплутався хлопчик-демон Олег. Вiн запитав:
  - А ти свого сина звiльняти не будеш?
  Амелiна вiдповiла:
  - У нього все добре.
  Олег зауважив:
  - Потрiбно, щоб вiн вiдвiдував заняття у школi. Бо там однi навчаються, iншi немає!
  Амелiна кивнула:
  - Я йому напишу, щоб вiн не був невчим.
  Олег запитав iз безневинним виглядом:
  - Битися будеш?
  Амелiна згiдно кивнула:
  - Так! I бiй хороший, iз чемпiонкою США за серйозний титул. I грошi заплатять чималi, плюс реклама та тоталiзатор!
  Хлопчик-демон погодився:
  - Так, це непогано. Але ти маєш ризик i програти.
  Руда рiшуче заявила:
  - З нами бiсiвськi сили!
  Олег iз цим погодився:
  - Можливостi Сатани та його слуг дуже великi. Тим не менш, ми намагаємося надто явно у справи людей не втручатися. А ось ти таки жорстока мати, раз дозволяєш своєму синовi страждати у в'язницi.
  Амелiна знизала плечима i вiдповiла:
  - Йому це пiде на користь! Особливо, якщо хлопчик навчатиметься. У центрi Тимчасового утримання, принаймнi, уроки не прогуляєш.
  Хлопчик-демон хихикнув i пiдскочив, зависнувши в повiтрi:
  - Мабуть, не прогуляєш. Хоча там, треба сказати, вчать не дуже. Багато вчителiв вважають за краще це робити дистанцiйно i бояться своїх учнiв.
  Так що не спокушайся!
  Амелiна взяла i заспiвала:
  - Нi, я реально не хочу вчитися,
  Це нудьга, просто порожнеча.
  А бажання в мене одружитися,
  Робитимемо з дiвкою чудеса!
  Олег хихiкнув i зазначив:
  - З дiвкою? У тебе цiкавi нахили!
  Амелiна запитала у хлопчика-демона:
  - Ти хочеш у пекло?
  Олег вiдповiв:
  - Я й так iз Ада! Може, ти маєш бажання туди вирушити?
  Амелiна з придихом сказала:
  - Так, хоч одним оком!
  Хлопчик-демон помiтив:
  - Обережнiше iз такими словами. А то можна й без очей залишитися. А взагалi-то в Аду весело!
  Хлопчик клацнув пальцями босих, дитячих нiг. I перед Амелiною з'явився стiл, заставлений стравами. Причому дуже розкiшний. I тарiлки були золотi з камiнчиками.
  Амелiна кинулася до столу. I пролетiла через нього, тривiально грюкнувшись об пiдлогу.
  Олег розсмiявся i зазначив:
  - Отак буває, коли дозволяєш себе ловити на iлюзiю!
  Амелiна гаркнула:
  - Ти вища пекла!
  Хлопчик-демон кивнув:
  - Так звичайно! Але проти цього не попреш! А взагалi-то, вiйна та Пекло поняття вiдноснi. Багатьом i те, й iнше подобається.
  Молода жiнка потерла забите колiно i вiдзначила:
  - Синяк на нiй залишається. Чи можеш ти його прибрати?
  Олег вiдповiв:
  - Можу, звiсно, а що натомiсть!
  Амелiна погрозила пальцем:
  - Я з дитиною гидоти займатися не буду.
  Хлопчик-демон зазначив:
  - Чи можна вважати дитиною того, хто ще в одинадцятому столiттi брав участь у хрестовому походi та брав Єрусалим? Я стiльки бачив за майже тисячу рокiв, що тобi й не снилося. Так що красуня, немає нiкого з людей досвiдченiший за мене!
  Амелiна недовiрливо запитала:
  - А що, ти єдина людина, яка стала демоном?
  Олег заперечливо мотнув головою:
  - Нi звичайно! Але таких як я мало. Демоном не просто стати. А ось чортiв, особливо серед померлих, повно. Проживи в Аду тисячу рокiв, i не завинися перед Сатаною, i ти вже чорт. Можеш i на iншi планети злiтати. А демон, звання вище чорта. У мене чорти на побiгеньках!
  Руда хихикнула i вiдзначила:
  - Баба зустрiне мужика,
  Взяла сковорiдку.
  Пiддала йому боки,
  I послала до бiса!
  Олег iз посмiшкою продовжив:
  - Не було, i не було в нас смутку,
  Але поганого мужика чорти накачали!
  Амелiнi стало цiкаво:
  - А що, мабуть, що чорти людей можуть напоїти?
  Олег кивнув:
  - Так, особливо чорти з-помiж людей, дуже люблять, якщо їх випустити на Землю, когось та напоїти i посмiятися. У нас це не схвалюється, але часом трапляється. Навiть я якось так жартував.
  Амелiна суворо вiдповiла:
  - За такi жарти, у зубах бувають промiжки!
  Хлопчик-демон витяг з-за пояса смартфон i сказав:
  - Двi пiци та двi склянки шоколадного коктейлю сюди!
  Руда жiнка запитала:
  - А чому ти не начаруєш їжу?
  Олег чесно вiдповiв:
  - Чарiвництво слiд використовувати обережно. Iнакше може статися тотальна змiна законiв природи. Магiя, зокрема Люцифера, впливає закони фiзики, i це, якщо зловживати, може стати небезпечним свiтобудови.
  Амелiна кивнула:
  - Я щось подiбне у книзi про Конана читала. Начебто дiйсно небезпечно використовувати занадто часто чарiвну мiць.
  Дiвчата у коротких спiдницях принесли по пiцi та коктейлю. Амелiна вже зголоднiла i прийняла частування. Тим бiльше, що пiца була свiжа та добре приготовлена.
  Олег теж став їсти та вiдзначив з усмiшкою:
  - Докка - пiца - не можна не спокуситися!
  Хлопчик демон почав рiзати пiцу ножем, тримаючи його босими пальчиками своїх нiг.
  Амелiна їла без вигадок. Вона подумала, що все ж таки дивно, що в особистостi, якiй майже тисяча рокiв, там багато дитинства в головi. А це виглядає навiть неприродно. Але при цьому, хлопець кумедний.
  А взагалi, як там у Пеклi? Михайло розповiдав, що виглядає мiсто у пекло дуже красиво. I що краще навiть за Нью-Йорк. I це робить цiкавим iснування грiшникiв.
  Амелiна запитала пацана:
  - А в Раю як?
  Олег з усмiшкою вiдповiв:
  - Досить нудно! Немає нi телевiзорiв, нi смартфонiв, нi Iнтернету, нi навiть нормального кiно. Як у казармi. Хiба що лише з квiточками. Нi, вам там не сподобалося б!
  Амелiна брязнула:
  - I сексу в раю немає?
  Хлопчик-демон пiдтвердив:
  -Нi! Про це i Iсус прямо говорив. А грiха зовсiм нема. Навiть дивитися на жiнку, або чоловiка з пожадливiстю не можна. Тож радощiв мало. Гiрше, нiж у в'язницi суворого режиму!
  Руда жiнка вiдзначила:
  - Гiрше, нiж у в'язницi - розумiю!
  Олег помiтив iз посмiшкою:
  - Навряд чи хтось iз Ада захотiв би перейти до Раю. Це все одно, що зi свободи потрапити до неволi. Причому неволю абсолютну. Тим бiльше, що грiшники повнiстю зберiгають свою особистiсть. А в раю, подумав щось недозволене, i тобi одразу ж в озеро вогняне!
  Амелiна засумнiвалася:
  - Може, ти заливаєш?
  Хлопчик-демон знизав плечима i вiдповiв:
  - Потрапити до раю важко, але можна подивитися вiдео!
  Руда, як колишня жiнка, вiдзначила:
  - А якщо це пекельна пропаганда?
  Олег знизав плечима:
  - I про нас є контрпропаганда. Мов пекло мiсце вiчних мук. Насправдi це свiтобудова з абсолютною владою Сатани. А Люцифер зовсiм не садист. I нiкого не мучить. Якщо i є в Пеклi виправнi центри, то це тiльки заради порядку. Ось, наприклад, є справжнi злочинцi та садисти, i їх треба тримати у вуздi та перевиховувати, щоб вони не шкодили та не тероризували iнших грiшникiв.
  Амелiна кивнула з усмiшкою:
  - Так, рiзних вiдморозкiв, на жаль, вистачає! А взагалi, ти сам чому такий пустун?
  Олег чесно вiдповiв:
  - Коли живеш уже тисячу рокiв, щоб не було нескiнченної втоми вiд життя, треба сприймати свiт, як дитина - свiжо та по-дитячому. Тодi вiд життя довгих тисячолiть ти нiколи не втомишся.
  Руда дiвчина вiдповiдно кивнула:
  - Можливо, так воно i є! Але весь час бути хлопчиком... Це також, можливо, з твого боку є перебiр!
  Олег вишкiрив зубки вовченя i помiтив:
  - Це iнодi єдиний спосiб врятуватися вiд навантаження розуму i пам'ятi. Коли сприйняттям дитина, то все так легко та весело.
  Амелiна несподiвано попросила:
  - Заспiвай що-небудь!
  Хлопчик-демон, вискалившись, запитав:
  - Ти дiйсно цього хочеш?
  Руда жiнка енергiйно закивала головою:
  - Так! Так! Так!
  Олег ще ширше посмiхнувся i повнозвучно заспiвав;
  Я присвятю вiтчизнi без залишку,
  Хай буде подвиг ратний пiднесений!
  Удар меча, i кинута рукавичка,
  Безжальний царя Землi закон!
  
  Вулкан палає - закипiли води,
  Кохання моєї бурштиновi вуста!
  Хочу я знайти хоч мить свободи,
  Наскiльки ти повiтряна та чиста!
  
  Горить як золото дорогоцiнне волосся,
  Змахнув руками - виросло крило!
  Господь подарунок зробив менi безцiнний,
  I стало одразу радiсно, свiтло!
  
  Де Бог пройшов, там виросла долина,
  Квiтучих, пишних, бiлих троянд!
  Там буде честь - свiтiв усiх середина,
  Подарунок на вiвтар, що я пiднiс!
  
  Так, знаю, грiшний, пов'язаний з чаклунством,
  I не вартий райських кущiв i хащiв!
  Але на Голгофi разом я Христом,
  Ридав я, загорнувши iкону в плащ!
  
  Моя, ти найкращий образ усiх наречених,
  Всевишнiй, вiрю, дух перетворить!
  Я понесу свiй не гiдний хрест,
  I пiднiму щит, що впав з рук!
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"