Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

ДIвчата-ВоЇвельницI Брань У КосмосI

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    У космосi вiдбуваються битви мiж гарними войовницями Рубiнового сузiр'я з одного боку. I войовницями Смарагдового сузiр'я з iншого. I в боях беруть участь виключно дiвчата-клони, якi босонiж i в бiкiнi.
  ДIВЧАТА-ВОЇВЕЛЬНИЦI БРАНЬ У КОСМОСI
  АННОТАЦIЯ.
  У космосi вiдбуваються битви мiж гарними войовницями Рубiнового сузiр'я з одного боку. I войовницями Смарагдового сузiр'я з iншого. I в боях беруть участь виключно дiвчата-клони, якi босонiж i в бiкiнi.
  . РОЗДIЛ Љ1.
  Билися у вакуумi двi космiчнi армади. З одного боку сузiр'я Рубiнове, а з iншого - Смарагдове.
  I з того й з iншого боку виключно бiйцi дiвча-клони. Втiм, досить рiзноманiтнi за зачiсками. Їхнє волосся було чотирьох основних кольорiв: блакитний, жовтий, червоний i бiлий!
  I войовницi просто супер.
  Зрозумiло, дуже яскравi спалахи наднових зiрок. I зорельоти особливо великi грос-лiнкори посилають один одного залпи вбивчих ракет.
  Потужнi космiчнi броненосцi та лiнкори, i дредноути - це основна ударна мiць. Вона посилає один по одному руйнiвнi променi, великi торпеди, i променi з ляпками гiперплазми.
  Та носиться по вакууму, i прихоплює дрiбнiшi зорельоти.
  Дiвчата-клони, носяться своїми кораблями, миготивши голими, рожевими i з витонченим округленням п'ятами.
  Вони такi гарнi, i їхня шкiра блищить, неначе набита бронза. Це чудовi дiвчата - просто супер.
  Чотири найбiльшi флагманськi грос-лiнкори Смарагдового сузiр'я намагаються розiрвати побудову Рубiнового сузiр'я. Але у вiдповiдь на них наповзають чотири найбiльш масивнi флагмани супротивника. Великi зорельоти схожi на кашалоти розмiрами о пiв на Мiсяць. I гармат вони мають великих калiбрiв тисячi. Є такi стволи, що викидають за хвилину енергiю, трильйони атомних, бомб, скинутих на Хiросiму.
  Але, зрозумiло, грос-лiнкори прикривають силовi поля, що пом'якшують руйнiвну дiю променiв, iмпульсiв, ракет i торпед.
  Вони мерехтять, мов срiблястий туман на поверхнi великих кораблiв.
  Ось в атаку йдуть i дрiбнiшi зорельоти. Зокрема крейсера рiзних класiв - важкi, середнi, легкi, допомiжнi. I есмiнцi, схожi на голi, з товстим лезом кинджали. I витонченi бригантини. Вони формою наче мальки.
  I подiбнi до пiрань мiноносцi, i бiльшi потужнiшi озброєнi контр-мiноносцi.
  Ось зокрема крейсери борються iз крейсерами. I вiд влучень ракет, променiв та iмпульсiв спалахують пожежi.
  Дiвчата-клони тiкають вiд вогню, що охоплює кораблi. I полум'я мчить за ними, хапаючи красунь за босi п'яти.
  Дiвчина в блакитному волоссi, палить по ворогу за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Нею випущена ракета потрапляє у фрегат, i там спалахують пожежi, i йдуть вогнянi хвилi. Дiвчата-клони несамовито верещать. Вони майже не прикритi одягом. Лише вузькi смуги тканини на грудях та стегнах. I видно рельєфнi м'язи пiд засмаглою, золотисто-оливковою шкiрою.
  Дуже спокусливi нiжки у дiвчат. I пальчики босi красуня натискають на кнопки джойстикiв.
  I довбають iз агресивним настроєм.
  Ось пальнула дiвчина iз золотистим волоссям. I натиснула голою, дуже витончено вигнутою п'ята.
  I зреагувала ракета, i помчала, розсiкаючи вакуум. I дуже точно вона пройшла повз променi лазерiв. I потрапила до крейсера. I той, як струсить.
  I з iншого боку, як дiвчисько з червоним волоссям, теж вистрiлить. Натиснувши при цьому пупком. Що зреагував дуже жорстко.
  Дiвчата знову верещать i пiдскакують. I при попаданнi витiкають, видно якi у них спокусливi нiжки.
  Ось дiвчина з бiлою зачiскою посилає вбивчий подарунок руйнування та загибелi. I той вилiтає, пробиваючи черево дредноута. I це дуже успiшне жало. Хоча обидвi сторони з дiвчиськом сильнi. I тi вiдповiдають. Зокрема дiвчина з блакитним волоссям дає презент у вiдповiдь анiгiляцiї.
  I знову удар, пожежi, струс машини.
  Є зорельоти ще дрiбнiшi: катери та винищувачi. Останнi або двомiснi чи одномiснi.
  Вони теж жалять друга i красивi дiвчата показують найкрасивiший i найсексуальнiший пiлотаж.
  Ось войовниця з фiолетовим волоссям, проти красунi з лiловим.
  Обидвi дiвчини навiть скинули з себе лiфчики. I намагаються один одного вкусити за допомогою червоних соскiв грудей. I дуже войовницi хорошi.
  Дiвчина з фiолетовим волоссям кидає свiй винищувач убiк. I палить iз шести лазерних авiагармат. I в її противницi з лiловою шевелюрою теж схожа машина. Обидва винищувачi схожi зовнi на скати, з напiвпрозорою бронею.
  Вони дуже непогано маневрують та пiдскакують. I роблять дуже непоганi кульбiти.
  Дiвчата знову застосовують при стрiльбi рубiновi соски, на своїх повних, апетитних грудях.
  Ось це красунi - просто втiлення краси. А коли вони в одних лише трусиках, це так спокусливо. I на них можна дивитись i не вiдриватися.
  Обидвi дiвчата намагаються прикриватися, використовуючи силове поле лоба винищувачiв.
  I вони дуже пристойний захист. I здатна вiдбивати вражаючi променi.
  А ось дiвчата одне з волоссям мiдно-червоним, а iнше свiтло-жовтим знову фехтують i маневрують один проти одного на винищувачах.
  Дiвчата намагаються один одному вийти у тил. Але це не надто виходить. Войовницi крутяться i пiдскакують. I їхнi винищувачi немов кульки пiнг-понгу, то вгору, то вниз.
  Дiвчина з мiдно-червоним волоссям, наче на санках з гiрки з'їхала по вакууму, i вивернулася. А войовниця зi свiтло-жовтим волоссям зробила прийом: ластiвки. I пальнула поблизу, застосувавши свiй рубiновий сосок.
  I дiвчина з червоним волоссям вiдчула сильнi жари. I її мускулисте тiло вкрилося краплинами поту.
  Дiвчина з жовтим волоссям проспiвала:
  - У нас велика сила, велика сила,
  З нею дружити, що грати iз крокодилом!
  I теж одержала попадання розрядом. I теж потiла i блищала. Це все виглядало як у якомусь дуже дорогому кiно iз сумiшшю еротики та космiчної опери.
  Дiвчата майже голенькi, спiтнiлi. I палять, використовуючи сиськи, якi нiби бутони троянди, i босi пальчики спритних нiжок.
  I войовницi не забувають спiвати:
  Нехай весь космос у хаос занурений,
  I вакуум трясеться вiд розривiв...
  Ворог буде силою дiвок вражений,
  А ми навiчно з Батькiвщиною єдинi!
  Хоча цiкаво, яка може бути Батькiвщина у дiвчат-клонiв. Дуже красивих i мускулистих.
  I уявiть собi мiльярди бiйцiв, i всi гарнi, напiвголi дiвчата та жодного чоловiка.
  До чого ця армiя чудова. Наскiльки в нiй чудовi бiйцi. А фiгурки якiсь у них. А розкiшнi стегна, високi груди, з сосками що сяють нiби гранованi рубiни.
  Це дiвчата, якi є бездоганними у своїй атлетичнiй красi. Прекраснiше їх знайти. Хоча, звичайно ж, це вiдносно. Флот величезний. На флагманських грос-лiнкорах мiльйони дiвчат. Вони вiдрiзняються надзвичайною красою та грацiєю.
  I ось за знаряддям лiнкора дiвчина з бiлим волоссям палить дуже влучно по броненосцi противника. I ось снаряд пробиває вежу та розбиває гармати. А в снарядi гiперядерна реакцiя, яка спрацьовує iз колосальним руйнуванням. I по-звiрячому пропалює метал. I тут дуже жорстокi вiдбуваються анiгiляцiйнi пориви.
  Дiвчата навiть заспiвали, хором, трясучись своїми полуничними, якi зводять чоловiкiв з розуму цицьками:
  - Перервалася нитка,
  Нам загрожує зла смерть.
  I щоб жити,
  Дiвчинцi треба потерпiти!
  Войовницi дуже здорово розiйшлися. Пляскають голими, круглими п'ятами по кнопках. I спрацьовують загрозливою, руйнiвною силою ракети iз торпедами. Вони довбають супротивника, пропалюючи вежi. I вiдлiтають у рiзнi боки обпаленi, пораненi, пораненi дiвчата. А одна з них опинилася прямо у вогняному вихорi.
  I вiд неї залишилися лише босi нiжки. Ось так дiвчата гинуть у цiй вiйнi.
  Одна з них навiть заспiвала, трясучись своєю жовто-мiдною шевелюрою:
  - Вирує у всесвiтi вiйна,
  Вiйна без розумних причин.
  Зiрвався з ланцюга Сатана,
  I загибель прийшла разом iз ним!
  Iншi красунi, тупаючи i смикаючи, голими, витонченими нiжками, i трясучи грудьми з червоними сосками пiдхопили:
  I хто зупинить потiк,
  Кривавих розлючених рiчок.
  Промiнь лазера всадить у скроню,
  I в спалаху зникла людина!
  Дiвчата дружно натиснули рубiновими сосками на кнопки, випустили забiйною силою ракети i продовжили:
  I таке свавiлля,
  Затопив собою свiтобудову.
  Людства сумна доля -
  Терпiти бiль, страждання!
  Справдi свавiлля, гинуть у боях зорельоти, а разом iз ними й гарнi, засмаглi, мускулистi, напiвголi й дуже спокусливi дiвчата.
  Дiвчина з блакитним волоссям, пальнувши за допомогою полуничного соска грудей, i випустивши руйнiвнi ракети, якi несуть у собi енергiю мiльярдiв атомних бомб, скинутих на Хiросiму, i надiславши подарунки тотальної опади на дно смертi, заспiвала:
  -Син Землi ж у вiдповiдь скаже нi,
  Я рабом злих панiв не залишусь.
  Вiрю буде гарний свiтанок,
  Освiжить вiтер свiжу рану!
  
  За вiтчизну священну в лайку,
  За могутнiй Господь закликає,
  Пiднiмися швидше дiвка рано,
  Темрява пiде - розцвiтуть троянду травня!
  I знову боса нiжка дiвчинки при дiлi, i показує свiй з нiг збиваючий порив.
  I дiвчата хором кричали:
  - Плешивому фюреру смерть!
  Вони войовницi, якi борються за свiтло та справедливiсть. Вони повно мудростi i вiдважних душевних поривiв.
  Ось красунi - найвищий клас еротики та космiчної лайки. Проти таких, як вони, нiхто не встоїть.
  Дiвчина з жовтим волоссям теж як вiзьме i влучно пальне по вороговi. Зробить це зi смертельним заскоком.
  I вразить ворожих лiнкор смарагдового сузiр'я. А iнша войовниця, iз синiм волоссям застосувавши теж дуже гарний полуничний сосок грудей, довбає по зорельоту рубiнового сузiр'я. I теж у вiдповiдь руйнування та загибель.
  Дiвчата - це найвищий i колосальний показник небесного класу та космiчної глибини, своїх найвищих голосiв, що беруть колосальнi ноти.
  Нема цих красунь не здолати нiчим. Хоча вони один одного й знищують iз гарячим ентузiазмом.
  Ось, наприклад, флагманськi грос-лiнкори отримали колосальнi руйнування. I багато веж виявилися пошкодженi i знаряддя погнутi та деформованi. Самi снаряди пускалися у детонацiю. I ламалися броньовi перекриття, i прозирало по поверхнi гаряче повiтря.
  I дiвчата розбiгалися, i їхнi голi, дуже спокусливi i викликають сильне збудження у чоловiкiв п'яти та нiжки миготiли. I часом босi, рожевi пiдошви красунь, лизали вогнянi язики гiперплазми.
  I войовницi скрикували, пiдскакували, i верещали.
  Їм було схоже боляче.
  Але вони при цьому спiвали:
  По порожнечi, космосу конi,
  Дiвчата скрiзь, нас не наздоженуть!
  Нас не наздоженуть! Нас не наздоженуть!
  Войовницi i справдi веселi та щирi у своєму поривi.
  I вони спiвають у всi ковтки:
  - Я свято вiрю в те,
  Що фюрер iз батогом здохне скоро...
  Дiстаньте долото,
  Хай буде мороку вироком!
  I їхнi голi п'яти тиснуть на кнопки, i спалюють за допомогою гiперплазмових клякс фрегати та бригантини.
  Ось два есмiнцi сузiр'їв зiткнулися вiстрями. I спрацювали силовi поля, поглинувши енергiю. А потiм вiдбулася реакцiя анiгiляцiї. I стало конкретно рвати та руйнуватися. I пiшла дуже тотальна загибель, i викрутки ультравогню.
  Пожежi вирували найсильнiшi. I при цьому надзвичайної згубної сили.
  I вiдбувалися буквально диявольськi зiткнення. Йшла без перерви загибель та палахкотiння космiчних кораблiв.
  Дiвчина з синьою зачiскою взяла та натиснула босими пальчиками нiжок на чергову кнопку. Вiдбулася реакцiя щодо спрацювання гiперплазмового зчеплення.
  I ось знову дредноут рубiнового сузiр'я встромилася бойова субстанцiя руйнiвного впливу.
  Дiвчина з жовтим волоссям, взяла i заспiвала, пославши в ворога полуничним соском подарунок загибелi.
  I войовниця перевiряла:
  - Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець дракону.
  I засяє сонце,
  Злих привiвши до розгрому!
  Дiвчина з червоним волоссям, теж не дуже довго думаючи пальнула, за допомогою червоного соска грудей. I спрацювала, руйнiвна енергiя. I отримали супротивницi по зубах.
  Але тут же вiдповiли, пiдбиваючи зорелiт у вiдповiдь. Могутнi флагманськi грос-лiнкори тим часом перебували у станi ремонту. I iскрилося зварювання, вiдбувалося спайками, i склеювався метал. Водночас гасилися численнi пожежi.
  Дiвчата затоптувало полум'я своїм босими, точеними нiжками. Ось це була битва.
  Дiвчина-маршал з блакитним волоссям, взяла та заспiвала:
  - Бiй у крутому вогнi вирує диким штормом,
  Гiперплазма полум'ям палає...
  Я люблю, у вiдповiдь ти дивишся гордо,
  Хоча крутiше дiвки не буває!
  Дiвчина-маршал iз жовтим волоссям помiтила:
  - Ми тут усi крутi!
  I теж довбає за допомогою свого полуничного соска грудей. Така ось чудова войовниця у званнi маршала. Вона майже зовсiм гола в одних лише тоненьких трусиках. Зате на плечах намальованi еполети iз зiрочками.
  I це її вiдрiзняє вiд iнших дiвчат. Що треба сказати дуже здорово i круто.
  Дiвчина-маршал з блакитним волоссям, також натискає червоним соском грудей на кнопку.
  I випльовується з широкого стовбура, гiперплазмова пляма. Та летить та розповзається. Огортає ракетну бригантину i сильно її стискає, так що навiть метал трiщить i згоряє. I дiвчата на бригантинi як заревуть i завиють, i замиготять уже вкотре босими нiжками.
  Дiвчина-маршал вже, з iншого боку, з червоним волоссям, довбає своїм соском грудей по кнопцi, i випускає дуже моторну ракету. Та летить нiби паморочок, прослизаючи по вакуумi. I влучає у броненосець.
  Удар збиває платформу з гарматами. I знову гинуть або калiчать дiвчата.
  Вони з великою люттю стикаються один з одним. У них просто пекельна пожежа i дика сила волi.
  Дiвчина-маршал iз червоним волоссям заспiвала:
  - Але пульсацiя серця та вен,
  Сльози наших дiтей, матерiв...
  Говорять ми хочемо змiн,
  Скинути ярмо дракона ланцюгiв!
  Дiвчина-маршал з бiлим волоссям, теж заспiвала:
  - Вiд злого дракона,
  Ми землю позбавимо...
  I тiнь небосхилу,
  Ми людям залишимо!
  I войовниця як довбає по ворогу за допомогою свого рубiнового соска, i зробить жорстокi спустошення, за допомогою гiперплазмової плями.
  I ось вихор проноситься платформою. I випалює гармати разом iз прислугою, що стоїть та їх обслуговує.
  Дiвчата взяли i хором заспiвали:
  - Як жили ми, борючись,
  I смертi не боячись,
  Так i вiдтепер жити тобi i менi.
  I в зорянiй висотi, i гiрськiй тишi,
  Морський хвилi, i лютому вогнi!
  I лютому, i лютому вогнi!
  I войовницi з придихом знову застосували свої червонi, дуже яскравi соски. I довбали з диким шаленством.
  I ось зреагувала гiперплазма, розпечена на трильйони градусiв. I пiшла потоком знищення.
  I загорiлися новi броненосцi, дредноути та лiнкори. А також вибухали i кораблi та дрiбнiшi. Скiльки було тут страждань та смертей. Треба зазначити, що деякi дiвчата-клони мали дiтей. I їхня загибель, коли залишаються малюки сирiтками трагiчна подвiйно. I тут жорстокостi анiтрохи не менше.
  Дiвчина-маршал з жовтим волоссям взяла, пальнула за допомогою босих
  пальчикiв нiжок по ворогу, вибиваючи його шеренги, немов за допомогою коси.
  Дiвча взяла i заспiвала:
  - У космосi б'ються дiвки хоробро,
  Хоч вони в бiкiнi, босонiж...
  Перемагають усiх ворогiв вiдважно,
  Якщо треба врiжуть кулаком!
  Та маршал ще й виявляється сильно. А численнi кораблi обсипають один одного ракетами та рiзними видами вибухових пристроїв. I реагують забiйнi гiпергравiтацiйнi бомби та ракети.
  Вiдбуваються вiтражi i згубнi пориви в глибинi побудов. Бiй мiж дiвчатами все бiльше i бiльше схожий на звалище. I стрiй похiдний змiшався.
  Дiвчина-маршал з бiлим волоссям взяла i прочiрiкала, при цьому її малиновий сосок вкотре послав згубну ракету, яка несла тотальнi пожежi та загибель.
  Дiвчина-маршал заспiвала, скелячи зубки i показуючи мову:
  Вiдступила з сонцем холоднеча,
  Струмок виблискує дзвiнкий...
  I тепер бiжать по калюжах,
  Босоногi дiвчата!
  Войовниця як видно любить лiто та весну. Насправдi такi струмки в цьому випадку течуть. I вибухають потужнi бомби iз гiперядерним зарядом.
  I ось наче надновi зiрки спрацювали термопреоновi ракети. I палить вакуум капiтально.
  I палить буквально до самих хребцiв потоками гiперплазми. I знову спрацювали силовi поля. Пiшло дуже тотальне руйнування та знищення.
  Платформи взяли i запалали з новою, вбивчою силою. А язики полум'я лизали дiвчатам голi, дуже симпатичнi п'яти, завдаючи болю та страждань.
  Войовницi, втiм, i кричали, i вили, i водночас не забували, пiдскакуючи вiд вогника спiвати:
  - Босi дiвки нiжки,
  Як хорошi...
  Ми в бою не крихти,
  Б'ємо ворогiв вiд душi!
  Войовницi, яким смажать п'яти, i босi пiдошви покриваються пухирями, це щось i дуже рясна i неповторна краса. Такi дiвчата не те, що коня - слона на скаку зупинять.
  Дiвчина-маршал з жовтим волоссям взяла i проворкувала, спiваючи своїм солов'їним голоском:
  - Будь-хто, хто людина воїном народжена,
  Значення не має стать i вiк.
  Коли ворогiв без рахунку легiон,
  Нам вбивати худоби повiр не пiзно!
  Тут iнша дiвчина-маршал з бiлим волоссям взяла i спочатку пальнула за допомогою рубiнового соска, а потiм заспiвала:
  - Ну скiльки можна близьких вбивати,
  Адже людина породжена повiрою для щастя...
  На фронт не вiдпускає сина мати,
  I навiть влiтку на вiйнi негода!
  Дiвчата подивилися один на одного. У космiчному вакуумi рвонув лiнкор. Величезний такий розмiрами добрий астероїд. I нiби спалахнула наднова зiрка.
  Обличчя дiвчат освiтлилися, i стали багряними. I дiвчата поморгавши трохи, взяли i заспiвали, люто:
  - Поруч, поруч, радiсть та бiда,
  Треба, треба, тверда вiдповiдь.
  Сонячному свiту - так, так, так!
  Ядерному вибуху - нi, нi, нi!
  Войовницi, зрозумiло, спiвали з усiєю повнотою щиростi. Вони мали i жар, i азарт.
  Дiвчина войовниця з блакитним в червону цятку волоссям, i еполетами маршала, теж стрiльнула за допомогою червоних соскiв грудей i заспiвала з силою почуттiв:
  -Невже завтра заснуть моря,
  Згасне сонце, згаснуть зiрки.
  Вже не зможе зiйти зоря,
  I скаже небо - невже пiзно!
  I дiвчисько-маршал взяло i пустило сльозу. I її очi були такi блакитнi, немов чистий сапфiр.
  Войовницi всi хором стукнули босими п'ятами, своїх чарiвних, витончених, спокусливих, сексуальних, засмаглих, сильних, мускулистих i викликають запаморочення нiжок.
  I на всю горлянку проспiвали:
  - Миру мир, вiйни не треба,
  Нехай панує у всесвiтi дружба!
  I дiвчата як засвистять у всi нiздрi. I з них зiрвалися червонi, красивi серця. Якi засвiтилися i стали виблискувати i переливатися в повiтрi.
  Войовницi хором вимовили, скелячи зуби. I знову натискаючи на кнопки червоними сосками грудей, замiли:
  - Я, ти, вiн, вона разом цiла країна,
  Разом дружна сiм'я,
  У словi ми сто тисяч я!
  Ми дiвчата з нiжкою босою,
  Усiх ворогiв крушимо...
  I у нас iз зла коси,
  З нами херувiм...
  I дiвчата одразу багато мiльярдiв войовниць пiдняли вгору нiжки, вивернувши круглi, голi, рожевi п'яти прочiркали:
  - А що вiйна, а що вiйна,
  Погана тiтка i стерво вiйна!
  Ми скажемо лайки тверде немає,
  За мир та дружбу одна вiдповiдь!
  I несподiвано бiй припинився. I численнi космiчнi зорельоти почали розходитися у рiзнi боки.
  Пошкодженi кораблi кинулися ремонтувати рiзнi команди, якi гули зварюванням та електричними дугами.
  А дiвчата взяли та заспiвали:
  I щоб усiм у дружбi щастя жити,
  I щоб раєм усiм земля була...
  Повиннi ми не дивитися на свiт як дичину,
  Не нападати на люд iз-за рогу!
  
  КОХАННЯ ПРЕКРАСНОЇ ДАМИ, ЗАРАДИ ЯКIЙ ДИРУТИСЯ ЛИЦАРI
  Наче вона принцеса одного королiвства. Дуже молода рокiв шiстнадцяти. I скаче на конi. Але настрiй не найрадiснiший. Її хочуть видати замiж за старого iз сусiднього царства. А вона має своє кохання. Теж юний, рокiв шiстнадцяти пастушок. Дуже красивий пiдлiток, з нiжним як у дiвчини обличчям, i свiтлим, довгим волоссям.
  I вона скаче до нього. Зрозумiло, принцеса не може вийти за простолюдина. Але кохання почуття сильне, i йому не накажеш.
  Амелiна пiд'їхала до стада. Ось її наречений у серцi пiдганяє батогом овець.
  Вiн невисокого зросту, в шортиках та босонiж. Можна, на вигляд рокiв взагалi чотирнадцять-тринадцять - зовсiм ще хлопчик.
  А той, кому хочуть вiддати Амелiну за дружину глибокий старий.
  Лисий, з рiдкою сивою бородою, iз вставними золотими зубами. Огидний старий. I рокiв йому вже вiсiмдесят шiсть. Може, тому Амелiна й не стала втiкати вiд вiнця. Трохи помучений i станеш королевою вдовою. А король хоч гидкий i став, але дуже багатий, i в нього велике королiвство iз заморськими колонiями. Майже iмперiя.
  I головне немає синiв. Отже, вона може стати правителькою величезної держави.
  Амелiнi всього лише шiстнадцять рокiв, але вона дiвчинка дуже розумна.
  Але зрозумiло, як своє перше, юне кохання забути.
  Вона зiскочила з коня. I кинулася хлопцевi не шию. Вони обнялися i стали цiлуватися... Чистi такi молодi...
  Потiм Амелiна скинула туфельки та панчохи, пробувала ходити травою. Травинки кололи її нiжнi ноги.
  Юнак-пастух Сiд з усмiшкою помiтив:
  - Нашi дiвчата влiтку весь час бiгають босонiж, а ти така блiда!
  Амелiна зiтхнувши вiдповiла:
  - Засмагла шкiра вважається ознакою низького походження! А ось шкiрою темний, а волосся у тебе майже як снiг!
  Хлопець кивнув:
  - Це красиво!
  Вони ще трохи пройшлися. Потiм принцеса натяг панчохи та туфлi, промовила:
  - Незабаром весiлля iз королем Картаусом. Вiн старий i хворий. Коли я стану вдовою, то вiзьму тебе до палацу!
  Сiд з боязкою надiєю запитав:
  - I ми одружимось?
  Амелiна знизала плечима:
  - Не знаю! Я стану вдовою королевою. Але доведеться вiдбивати свою владу вiд родичiв Картауса. Якщо мiй трон змiцнитись, то я вчиню як захочу!
  Поцiлувавшись на прощання, юнi коханцi розлучилися.
  Амелiна помчала до свого замку. Вона дуже розумна дiвчина. I бачила, що шлюб вiдкриває їй великi можливостi. Але лягти в лiжко зi старим так гидко. Уявити, що з ним доведеться цiлуватися.
  Амелiна важко зiтхнула.
  I заспiвала, щоб скрасити бiль:
  Пофарбований космос чорне похмуре свiтло,
  I, здається, що зiрки потьмянiли на орбiтах!
  Менi хочеться кохання, у вiдповiдь я чую - нi,
  Серця закоханих у брязкiт розбитi!
  
  Молю тебе мiй принц до мене прийди,
  Я виплакала у горi океани слiз!
  Всi ланцюги забобонiв розiрви,
  Хочу, щоби народу правду ти донiс!
  
  Любов важливiша за обов'язок i корон,
  Як треба тобi - я зраджу вiтчизнi!
  I посаджу коханого на трон,
  Адже для мене мiй принц дорожчий за життя!
  Та вона справдi його любить. Хлопчик дуже гарний, хоча трохи iнфантильна у нього зовнiшнiсть. Але справдi чарiвнiсть. Проте босоногих пастушок ще розумний. I вмiє дуже добре складати. Вiн зараз жене овець, i своїм чистим, повнозвучним голоском спiває, i його трель, немов у солов'я;
  Шум чудової пристрастi в берегах,
  Рiчки, де кров бурхливим потоком!
  Обрушить вал зiрок у хмарах,
  Iскря чудом знаменом!
  
  Ти як богиня для мене,
  З палаючою в темрявi душею!
  Сильнiше, нiж життя тебе люблячи,
  Свiй свiт я осяяв мрiєю!
  
  Тебе прекраснiше у свiтi немає,
  Всесвiтнiй iдеал!
  Помру в бою в кольорi рокiв,
  Свiй рок я зустрiв!
  
  Любовi незгасне свiтло,
  I блиск твоїх очей!
  Прийшли красуня привiт,
  Не сплю у сльозах ночей!
  Та гарно вiн спiває. Голi пiдошви хлопчика тепер ступають по гострому каменю дороги. Вони пружнi, огрубiлi. Дитина босонiж ходила, з народження. Тут зими досить м'якi. I можна не взутися, навiть узимку.
  I тому Сiд навiть не морщиться, коли його голi п'яти, ступають на гостре камiння. Хлопчик лише усмiхається. Точнiше не хлопчик, а юнак. Гарненький, якого люблять дiвчата.
  Але, ясна рiч, його захоплює принцеса. Дивно, дiвчина i дуже багата, знатна, юна, та надзвичайно гарна. Її мiдно-червоне волосся,
  Такi яскравi що будь-кого зведуть з розуму.
  Тут i серце, i розум у повнiй згодi. I ти хочеш на нiй одружитися i з любовi, i з розуму.
  Ну, що ж поки суть i справа, батько принцеси Дурiмон, швидше
  Поспiшив зiграти весiлля.
  Зрозумiло, вона була пишною. Картаус навiть наказав влаштувати,
  З цiєї нагоди рицарський турнiр.
  З'їхалися лицарi з рiзних країн. Їх було багато. Але бої йшли кубковою системою.
  Сам король Картаус дуже любив гладiаторськi бої. Для цього старого вони були втiхою.
  Був названий i приз: цiлий мiшок золота i звання головного охоронця для майбутньої королеви Амелiни.
  Ось на величезному стадiонi стали з'їжджатися у бою лицарi. Серед них Амелiна звернула увагу на одного. Вiн був якийсь маленький, мов дитина в обладунках. I в неї затремтiло серце.
  Хоча за забралом i невидним обличчям, Амелiнi здалося, що в цьому маленькому лицарi, є щось знайоме.
  Бiйцi з'їжджалися i роз'їжджалися одночасно. Проти маленького лицаря в бiлих обладунках був справжнiй гiгант у чорних.
  Амелiна дуже турбувалася за хлопця в обладунках. Чи встоїть вiн?
  Але ось лицарi роз'їхалися у рiзнi боки. I потiм почала з'їжджатися, пришпорюючи коней. I помчали на зустрiч один одному. Здавалося, чорних гiгант розчавить хлопця. Але той спритно пiшов вiд вiстря списа, i вклавши весь корпус, вдарив у забрало. Противник полетiв iз коня.
  Амелiна видихнула, i сказала:
  - Молодець хлопчику!
  Перший бiй вiдiграв. Хоча деякi лицарi з'їжджалися вдруге. Але не бiльше трьох разiв, пiсля чого вiддавали перемогу за очками.
  Тут, звiсно, можуть i зловживання.
  Потiм другий тур змагань. Противник у лицаря в бiлих обладунках тепер не такий великий, але спритний у червоних латах. Все одно юний вiзавi набагато менше.
  Амелiна молитися за цього лицаря. I навiть хотiла стати на колiна.
  Але вони знову з'їжджаються. I розганяються до великої швидкостi. Червоний лицар цiлить у забрало. Але воїн у бiлому спритно йде. I потрапляє до центру щита. I збиває його знову з великим задоволенням. Той падає. Публiка трiумфує.
  Бiльшiсть пар визначила переможця. Але деякi все ще б'ються.
  Ось з'їхалися вдруге. I знову зiткнення, i сиплються iскри. I падають вершники.
  Звучить гонг... I втретє з'їжджаються останнi пари. Багато збитих iз коней. Декого i покалiчило. Та без жертв не обiйшлося.
  Потiм пiвгодини вiдпочинку. Лицарi перекусили, попили, води, квасу та вина. I знову у бiй.
  Знов вершники взяли i роз'їхалися. У рiзнi боки. Проти бiлого, маленького лицаря, великий боєць жовтих обладункiв. Вони знову готовi збивати один одного. Хлопчик з одного боку, та дорослий з iншого.
  I ось вони знову з'їжджаються. Хлопчик навiть бореться без чобiт. Його босi, дитячi нiжки упираються в боки коня бiлої мастi.
  Теж конячка начебто невелика, але дуже швидка. Вiдбувається форсоване зближення.
  Амелiна взяла i прошепотiла:
  - Стогiн йде по всiй землi,
  Де ж лицар хоробрий - де!
  Хлопчик-лицар знову дуже спритно iде i б'є жовтого лицаря в центр щита. Спис зламався, розсипався в потерть. Але досвiдчений борiн у жовтих обладунках зумiв якось усидiти в сiдлi.
  Довелося роз'їхатися i знову чекати на можливiсть один одного таранити. Обидвi сторони напруженi. Вони вiдчувають силу. Барон дуже сильний боєць i рази як мiнiмум у два важчi за хлопчика. Але той такий спритний.
  Ось вони знову з'їжджаються. I хлопець б'є голими п'ятами по крупу. I ось хлопчик пiрнає i його спис знаходить забрало. Такий удар просто чарiвний. I вiзавi пацана падає.
  Перемога! Цього разу не така вже й легка.
  Слiд пауза. Лицарi та їхнi конi вiдпочивають. Потрiбно завершити турнiр одного дня, що дуже непросто.
  Проти хлопчика битиметься по жеребу граф у фiолетових обладунках. Це також дуже серйозний противник i герой хрестових походiв. Але молодий воїн готовий. I не збирається здригнутися.
  Ось вони роз'їхалися i почали з'їжджатися. Досвiдчений граф бачачи, наскiльки хлопець швидкий, намагається потрапити до центру щита. Але хлопчик знову дуже спритно змiщується. I спис зiсковзує. А сам хлопець потрапляє в ворога, прямо в груди. Удар дуже гарний i спис ламається. I вершник упав, заплутавшись у збруї.
  Хлопчик знову вкотре вклонився публiцi та отримав вiтання з перемогою.
  Ось уже залишилося лише вiсiм лицарiв. I п'ятий бiй - це чвертьфiнал.
  Хлопчику дiстався серйозний супротивник герцог де Гiзз. Це справдi той, хто змушує тремтiти. I в нього є i зрiст, i вага, i швидкiсть!
  Юний воїн разом iз тим спокiйний. Вiн знає, що вiн має, i не збирається здаватися.
  Ось вони роз'їхалися. У де Гiзза обладунки вiдливають сталлю. Але хлопчик у бiлому, i з босими нiжками, справляє враження херувима, який бореться з демоном пекла.
  Амелiна з посмiшкою проспiвала:
  Був учора ще просто дитиною,
  Нiчого не поробиш тут.
  А тепер перестав дошкiльнятком,
  I тебе хоробрий лицар звуть!
  Ось обидва вершники стали з'їжджатися. Герцог де Гiзз втричi важчий за хлопчика. Точнiше за пiдлiтка в латах. Але той анiтрохи не бентежиться.
  Знову уникає поразки i б'є де Гiзза списом у груди. Воно з трiском ламається. Але величезний герцог устояв. I вони роз'їхалися.
  Де Гiзз гаркнув:
  - Я тобi зламаю!
  Хлопчик вiдкрив забрало i показав мову. Обличчя у нього, як дитя кругленьке.
  Амелiна впiзнала його i заплакала:
  - Нещасний! Ну куди ти пнешся!
  Але вона не знала природно, що босоногий пастушок зовсiм не такий простий.
  Що вiн здатний на дуже багато.
  Хлопчик взяв та вирiшив змiнити тактику. Коли вони стали зближуватися, то вiн погнав свою конячку в галоп. I потiм з усього розмаху всадив списом у центр щита, пiдключивши i корпус. Де Гiзз не чекав такого сильного удару, вiд якого розлетiлося на дрiбнi уламки спис. I цього разу майже зiсковзнув з коня. Гола п'ята хлопчика додала. I герцог злетiв, i досить сильно забився.
  Так чверть фiнал хлопчика пройшов блискуче. Вiн справдi не просто пастух, а влучник iз двадцять першого столiття. I рокiв йому не шiстнадцять, а набагато бiльше. Хоча навпаки, вiн виглядає дуже юним. Тому з моменту перемiщення перестав рости та дорослiшати. Хiба що волосся ще пiдростало, i трохи повiльнiше нiгтi.
  Ось зараз з ним битиметься у пiвфiналi сам король: Рiчард Левине Серце. А це дуже серйозний противник. Що нiколи не програвав на турнiрах. I був надзвичайно сильний фiзично.
  А тут проти нього босонога дитина.
  Але всi бачили, як хлопчик-лицар добре i вiдчайдушно бився. I на нього багато хто робив ставки.
  Старий король помiтив:
  - Краще нехай дитина буде головним охоронцем принцеси, нiж доросла!
  Батько принцеси кивнув:
  - Так! Моя дочка хлопчиком, який її на голову нижче не захопиться!
  В iншому пiвфiналi, невiдомий лицар у зелених обладунках, дуже великий i спритний, i iспанський герцог де Гальба - теж чудовий боєць.
  Але бiльшiсть публiки зiбралася там, де билися король Рiчард Левине серце, який вважався головним фаворитом турнiру. I невiдомий хлопчик. Який навiть чобiтки зняв, i хизувався, дитячими, круглими, рожевими п'ятами.
  Але вони пiшли на зближення. Рiчард Левине Серце цiлив у центр щита юного воїна. Той у вiдповiдь узяв i змiстився. Хоча в цьому випадку досвiдчений король, змiг хлопчика зачепити. Але той у вiдповiдь ударив Рiчарда списом у груди. Удар був добрий, але могутнiй король змiг встояти. Адже вiн бився дуже багато. I у хрестових походах, i турнiрах. I завжди перемагав, i був стiйкий у сiдлi.
  Що ж публiка i не хотiла швидкої розв'язки. Бiйцi роз'їхалися i почали потiм сходитись повторно. Рiчард Левине серця спробувала у разi змiнити тактику. Вдав, що знову б'є в центр щита, а потiм взяли i перевiв у голову. Але хлопчик, певна рiч, дуже швидкий. Вiн пiшов вiд довшого списа супротивника, i сам ударив по забралу. Такий удар важко вiдбитий. Грати на обличчi Рiчарда Левине серце прогнулося. Але вiн зумiв утриматися в сiдлi, хоч i сильно похитнувся.
  Знову хлопчик i король роз'їхалися у рiзнi боки. Цього разу пацан-лицар трохи розгубився. Ранiше чарiвний удар у забрала Король-лев витримав.
  Але нiчого, адже його теж не збив. Ось вони пiшли втретє на зближення.
  Обидва воїни скакали один на одного. Хлопчик i великий чоловiк. I ось Рiчард знову намагався вдарити в центр щита. Але знову молодий воїн ухилився.
  I ось спис хлопчика знову вдарив у забрало. I в даному випадку значно сильнiше. Рiчард знову сильно похитнувся. Втратив сiдло, але змiг утриматися на крупi та не впасти. Але все одно очко пiшло в залiк хлопчику-лицаревi.
  Наразi очiкувалося суддiвське рiшення. Старий король кивнув:
  - Перемогу по очках отримує юний воїн Сiд, який завдав трьох точних ударiв!
  Вперше король Рiчард Левине серце програв. Але iз сiдла його так i не вибили.
  А незнайомий лицар у зелених обладунках вибив з першого разу уславленого герцога Гальбу.
  Тепер у фiналi мали битися, два бiйцi ранiше невiдомi у турнiрних боях. Два коти в мiшку. I це посилювало iнтригу!
  Ось вони роз'їхалися i почали зближуватись. Воїн у зелених обладунках був бiльшим за хлопчика i в чорних чоботях. А той боровся босонiж i з великою енергiєю.
  Обидва розвинули велику швидкiсть i зiткнулися. Сiд, усунув щит, i пiшов вiд удару i потрапив супротивнику в живiт. Той навiть не похитнувся у сiдлi. I обидва бiйцi знову роз'їхалися. I вони були готовi реально серйозно побитися до кровi.
  Ось обидва бiйцi знову мчать один на одного. Зближаються на великiй швидкостi. I рiзко стикаються. Хлопчик ударив з усiх сил, вiн був швидше, i влучив у забрало, хоча його самого подряпнуло по плечу. I досить серйозно.
  Але обидва бiйцi встояли i не впали. Зберегли свiй адекватний вплив.
  Ось вони з'їжджаються втретє. Майже не роблячи паузи, то вже вечорiє й темнiше. Нехай i лiто, але все одно темнiє. I треба поспiшати.
  Ось знову обоє зiткнулися. Сiд наче блискавка вивернувся i знову по забралу. Але ворог стоїть немов зачарованих, але хлопчик все ж таки спритний i зелений лицар у нього списом не влучив, лише сковзнувши по бронi.
  Тричi з'їздили i тепер суддiвське рiшення.
  Старий король був дуже задоволений, що дитина має стати головою охорони. Адже його дочка не змiнюватиме з тим, хто молодший за неї, i на голову нижче.
  I оголосив перемогу за очками Сiду. Iншi суддi погодилися. Все ж у хлопця три чистi влучення, i вiн повiв по окулярах чесно.
  Плюс ще Сiд отримував великий мiшок золота.
  Вiн пiдiйшов до принцеси Амелiнi. Їй навiть довелося нахилитися та поцiлувати своє кохання. I всi були дуже задоволенi.
  Принцеса сказала:
  - Ти мiй найвiрнiший лицар, зберiгатимемо любов!
  
  БОСА ВОЙАРКА НА ДИБI
  АННОТАЦIЯ
  Войовниця-попаданка Августина потрапила в полон до орок. Жорстокi, волохатi ведмедi пiддають красуню бузувiрським катуванням. Але Августина виявляє незламну мужнiсть.
  . РОЗДIЛ Љ1
  Тодi була зима i стояли сильнi морози. З Августини зiрвали теплий одяг та чоботи. Роздiли її, до тоненьких трусикiв. Зв'язали рудiй дiвчинi ззаду руки. I повели, далi майже зовсiм голу.
  I її босi, витонченi, точенi нiжки залишали на снiгу слiди. Дуже красивi, i дуже спокусливої форми. I хоча лютих вiтер гуляв по голих ребрах дiвчинки, смикав її полуничнi соски, i рельєфний прес. Також дiвчисько виявляло переважну силу енергетику.
  Августина пiдняла голову з мужнiм пiдборiддям, i розпрямила плечi.
  Вона навiть не намагалася прикрити свої оголенi груди. Тим бiльше, руки пов'язанi ззаду. Її босi пiдошви вiд твердого снiгу буквально палають, i це так боляче.
  Але дiвчина-красуня не згинає спину. Вона, навпаки, горда. Та холодно, та боляче, i вiдчуваєш приниження, що ти гола, а навколо тебе волохатi, смердючi тварюки.
  Немає видно дiвчина налаштована так, щоб її запросто не зламали.
  А ось до неї пiдходив волохатий гiгант, що сильно скидався на ведмедя орк з генеральськими еполетами.
  I його могутня рука лягає на оголенi груди дiвчинки. Починає крутити полуничний сосок красунi. Августина хмурить мордочку, але мовчить, i очi не вiдводить. Хоча їй треба сказати дуже гидко.
  Але дiвчина намагається на виду. А ще одна лапа генерал-орка лягає вже на iнший сосок. I починає щипати ще грубiше i жорсткiше.
  Августина, щоб не показати, що їй гидко i боляче, жорстким голосом, вимовляє:
  - А щось серйознiше не можеш? Ти як чоловiк що нуль?
  Генерал iз роду оркiв проревiв:
  - На дибу її!
  I дiвчину провели ще трохи снiгом. Довели до пристрою, яке було дуже схоже на турнiк з рiзноманiтними тренажерами.
  I тут висiли сталевi ланцюги.
  Дiвчинi заломили руки назад i мiцно закували. Пiсля чого взяли та потягли ланцюг. Стали вивертати дiвчину, пiднiмаючи її кiнцiвки вище.
  Августина вiдчула бiль у передплiччях, зап'ястях та ключицях. Руда войовниця почала вигинатися, нахиляючись.
  Два великi орки-кати взяли i смикнули дiвчину за тулуб i повернули красуню. Голова Августини прослизнула мiж пiднятих догори рук.
  Дiвчина тяжко охнула. Її буквально прорiзало болем.
  Генерал-орк промовив на розспiв:
  - Говори злочинниця, злодiйка та терористка, де перебуватиме ваш склад зi зброєю?
  Августина жорстко заявила, хоча їй було i боляче, i страшно, i трохи соромно, i навiть дуже гидко:
  - Не скажу! Нiчого я вам не скажу, як би ви мене не мучили, не катували, не катували б!
  Генерал-орк iз задоволеним виглядом облизнув собi фiолетовi губи, з-пiд яких стирчали кривi iкла.
  I прохрипiв:
  - Тим краще! Яке задоволення, катувати таку гарну, з гладкою, засмаглою шкiрою людську самку. Нам навiть було б прикро якщо ти вiдразу розкололася б позбавивши нас оркiв, такої величезної насолоди, яка куди краще, нiж тебе просто зґвалтувати!
  Августина зло вимовила:
  - Ну, якщо ви на iнше нездатнi, то спробуйте зламати вiдчайдушну войовницю-космополiтку!
  Орк-генерал наказав:
  - Десять ударiв по нiй батогом iз береженням!
  Однi з катiв дiстав iз урни, в якiй плавали iнструменти порки, вербовий прут. Махнув їм у повiтрi, той засвистiв.
  I волохатий ведмiдь у половину замаху вдарив дiвчину.
  Августина вiдчула бiль вiд удару. Її шкiра на спинi набрякла, але не луснула.
  Кат знову вдарив.
  Руда дiвчина стиснула сильнiшi зуби, щоб не видати борошно. Вона вирiшила, щоб не сталося, мовчати, мовчати та ще раз мовчати.
  Орк-генерал прохрипiв:
  - Три!
  Коханий кат знову вдарив. М'язисте тiло дiвчини здригнулося. Громила врiзав уже набагато нижче, змусивши набрякнути свiжу смужку шкiри.
  Орков зiбралася дюжина i вони жадiбно дивилися на майже зовсiм оголену дiвчини в одних трусиках, що висiла на дибi i злегка хитається пiд ударами катувальника.
  Орк-генерал скомандував:
  - Шiсть!
  I знову на дiвчину взяли i обрушився сильний i жорсткий удар.
  Августина, зробила вимучену посмiшку.
  Генерал продовжував командувати:
  - Сiм! Вiсiм!
  Удари сипалися на дiвчину, але терпiла i намагалася не стогнати. Її обличчя було i гарним, i мужнiм водночас.
  Орк-генерал закiнчив:
  - Дев'ять! Десять, поки що досить!
  Кат опустив батiг. Потiм пом'яв його пальцями, i кинув у кошик.
  Августина внутрiшньо здригнулася. Що її можуть вигадати для неї кати.
  Адже орки дуже любили мучити жертви. Треба вiдзначити, що у свiтi майбутнього жiнок у багато разiв бiльше, нiж чоловiкiв, i тому орки вiдчували при катування сексуальну насолоду.
  Орк-генерал спитав, знущально посмiхаючись:
  - Ну скажеш ти нам десь схованку? Чи ти хочеш тортури жорсткiшi?
  Августина жорстко заявила:
  - Я вам нiчого все одно не скажу!
  Орк-генерал наказав:
  - А тепер струсiть її гарненько!
  Кати стали регулювати турнiк. Катування вiдбувалося на свiжому повiтрi. I її могли бачити багато хто.
  Вже стали збиратися i орки, i представники iнших цивiлiзацiй. Їм було цiкаво подивитися на подiбне, дуже цiкаве видовище.
  А поруч палала i жаровня, а також iншi iнструменти для катувань.
  Августина зрозумiла, що їй доведеться пройти через пекло. З одного боку, це страшно. Але з iншого навiть цiкаво та цiкаво. I головне скiльки ти зможеш витримати, пiд нелюдськими катуваннями.
  Турник наче антена пiднiмався вгору. Також Августину потягло до вершини. Бiль у передплiччях i ключицях став сильнiшим.
  Ланцюг, за який була прикута Августина, скрипiла, i шарудiла.
  Ось вона пiднялася на добрих десять метрiв - це приблизно рiвень четвертого поверху.
  Ось дiвчина зависла на вершинi. I ланцюг здригався, i навiть побрязкував.
  Генерал-орк проревiв:
  - Вiдпускай!
  Орки вiдпустили барабан. Тiло мускулистої дiвчинки впало вниз. Воно долетiло майже до самої поверхнi. Але тут воно несподiвано зависло. I дiвчисько рiзко на натягнутому ланцюгу, як заволає вiд дикого болю. У неї навiть вiдбило подих.
  Августина почувалася так нiби її рвали на частини. Який жорстокий бiль i нестерпнi страждання.
  Дiвчина волала, її тiло незважаючи на мороз вiд дикої напруги спiтнiло i почало блищати.
  Коли крики Августини притихли, вона з величезним зусиллям стиснула собi зуби, генерал-орк спитав:
  - Ну, а тепер скажеш?
  Августина рiшуче та твердо заявила:
  - Нi, не скажу!
  Генерал-орк наказав:
  - Струсiть її ще раз!
  I знову скрiпить, злегка поржавiлий сталевий ланцюг. Дiвчина пiднiмається, все вище та вище. I її ланцюг тягне за руки, вивертаючи суглоби.
  I ось Августина знову на вершинi. Вона озирнулася навколо i вниз. М'язистi руки дiвчини пiднятi вгору i ворушити шиєю було дуже боляче.
  Зараз вона впаде вниз.
  Генерал-орк скомандував:
  - Вiдпускай!
  I ланцюг знову був вiдпущений катами. Сильне тiло дiвчини полетiло вниз. I вона впала, i зависла бiля самої поверхнi. Цього разу здвоєний вiд без того розтягнутих зв'язок бiль виявився настiльки сильним, що, зазнавши ударного шоку - дiвчина знепритомнiла.
  Генерал-орк наказав:
  - Привести її до тями!
  Кат вилив на неї цебро крижаної води. Августина прийшла до тями. Разом зi свiдомiстю повернувся i бiль. Жорстокий i страшний бiль у руках, плечах, ключицях.
  Августина застогнала. Але перехопивши отруйнi усмiшки оркiв, прикусила губу, мiцно стиснувши зуби. I ось вона знову мовчить. Мокра, майже гола, боса, i мускулиста.
  Генерал-орк жорстко її огрiв батогом i спитав:
  - Говоритимеш?
  Августина ревла, розлiпивши губи:
  - Нi!
  Генерал-орк наказав:
  - А тепер розтягнiть її гарненько!
  Кати пiднесли колодку i защемили її на босих ногах красунi. Як слiд затиснули їй кiсточки.
  Августина вiдчула тяжкiсть дубової, кованої залiзом колодки, та посилення болю. Дiвчина важко задихала i стиснула сильнiшi зуби.
  По краях колодки висiли гаки.
  Один кат обережно повiсив на гак гирю праворуч, а iнший катувальник лiворуч.
  М'язисте, добре, засмагле тiло дiвчини витяглося ще сильнiше. Бiль теж став куди жорсткiшим.
  Хоча Августина з усiх сил i стиснула зуби, все одно з її горла виривалися тихi стогiн.
  Вже вкотре орк-генерал проревiв:
  - Говоритимеш! Розкажи нам усе, що знаєш, i твої муки припиняться!
  Августина вигукнула:
  - Не скажу!
  Генерал-орк наказав:
  - Ще додати!
  Кати з рiзних бокiв колодки, щоб не перекошували, акуратно повiсiли ще по однiй пудовiй гирi.
  Августина заскреготiла зубами вiд нестерпних страждань. Її загрожувало порвати навпiл. А зв'язки i так сильно розтягнутi через дикi струси.
  Августина почувається розтягнутою на дибi, неначе свята на хрестi. А може, навiть ще болючiше. З тiла капає пiт, i вода якої її облили.
  I водночас холодно. Намагаються ж дiвчинку на морозi.
  Самi орки, по-перше, одягненi в чоботях, а по-друге, у них ведмежа шерсть.
  Генерал знову спитав розтягнуту на дибi дiвчину:
  - Говоритимеш!
  Августина проревела:
  - Не скажу!
  Генерал-орк наказав:
  - А тепер пiдсмажте їй, тобто цiй дiвчинцi п'яти!
  Кати стали складати тонкi полiна пiд босими нiжками дiвча.
  Iнший притягнув шланг вiд балона з газом. I також приєднали. I шланг вiд балона iз киснем.
  Кати як бути були готовi. Августина дивилася на цi приготування зi страхом. Коли ти навiть на вугiлля стаєш, це боляче, а тут ще пiдошву тобi збираються пiдсмажити.
  Генерал-орк наказав:
  - Змастiть їй п'яточки олiєю! Щоб довше мучилася!
  Кати закивали. I витягли з бочки сулiю з маслом, судячи з запаху з оливок. I полили собi на волохати лапи. I потiм стали мазати не надто грубi, але й не надто нiжнi ступнi дiвчинки.
  У неї пiдошва рожева, пружна, iз витонченим вигином круглої п'яточки.
  Августина вiдчула лоскоту вiд дотикiв грубих, волохатих рук оркiв.
  I мимоволi вишкiрила мордочка, хихикнувши незважаючи на бiль у розтягнутому тiлi.
  Генерал-орк крикнув:
  - Ти ще будеш скелятися чортiвня!?
  Августина гаркнула:
  - Я вас не боюсь!
  Генерал-орк проревiв:
  - А тепер смажте, тiльки акуратнiше, щоб довше болiло!
  Кати включили кранiки та пустили газ. Потiм клацнули запальничкою.
  I пiд босими нiжками розтягнутого на дибi дiвчата спалахнуло полум'я.
  Воно дуже бурхливо розгорiлося. Але спочатку босi нiжки Августини, вiдчули лише приємне тепло.
  Але потiм їх почала припiкати. Полум'я лизало голi, рожевi, густо змащенi олiєю пiдошви дiвчинки.
  Августина вiдчувала подвiйну у своїх босих п'ятах, що смажила вогонь, i розтягнутому на дибi всiм тiлi. I це дуже треба сказати боляче. I страждання нестерпнi.
  Августина стискала щелепу з усiх сил, але стогiн все одно виривалися з горла.
  А пiдсмаженi пiдошви дiвчата хворiли i дико сiдали все сильнiше i сильнiше.
  Генерал-орк проревiв:
  - Ну, а тепер ти нам видаси схованку зi зброєю?
  Августина промовила:
  - Нi!
  Генерал-орк наказав:
  - А тепер їй п'ять ударiв батога... на повну силу!
  Кат пiдiйшов до ступи. Вибрав у нiй батiг куди мiцнiший, i товщий, з колючими кiнцями.
  Примiряв його на руку. Потiм пiдiйшов до жертви. Розставив ноги ширше. I вклався з усiх сил у удар.
  Загорiла, вже й так вкрита смугами, що здулися, шкiра на спинi дiвчини лопнула. I полилася червона кров.
  Августина здригнулася, i застогнала. Але потiм стиснула собi титанiчним зусиллям щелепи, i замовкла.
  Кат ударив з усього розмаху знову, стрясаючи все тiло. Дiвчина, важко дихаючи, тихо простогнала.
  Генерал-орк скомандував:
  - Три!
  I знову жорстокий удар по спинi. I це надзвичайно слiд сказати боляче.
  Августина тримається.
  Генерал-орк командує:
  - Чотири!
  I знову удар. Все тiло у дiвчинки здригається. Крiм болю вiд батога, ще вiддається в плечах i тiлi вiд страшного струсу.
  Знову команда:
  - П'ять!
  I знову кат iз-за всiх сили б'є. I лопається шкiра, i кров буквально стiкає струмком.
  Августина мовчить.
  Генерал-орк запитує:
  - А тепер ти скажеш?
  Дiвчина продовжує мовчати. Кат запитливо дивиться на генерала. Той бачить, що бранка впертий.
  I наказує:
  - А тепер пiдсмажимо йому груди! Змастiть її маслом, щоб не вiдразу згорiла!
  Кати полили собi жирну рiдину на лапи. А потiм їхнi руки сунулися до оголених грудей дiвча.
  Грубi, довгi, товстi лапи оркiв м'яли дiвчинi погруддя i полуничнi соски.
  Августина вiдчула мимовiльне збудження. I голi груди разом затвердiли, i стали жорсткими. Дiвчина навiть застогнала, цього разу не вiдболи, а вiд збудження. Орк хоч i ведмiдь, але при цьому i бiлковий самець, який жiнку не може не порушити.
  Августина пробурчала:
  - Який сором...
  Нарештi орки скiнчили їй м'яти грудей. I залишили їх такими блискучими.
  Кати взяли в руки смолоскипа, занурили в жаровню i пiдпалили.
  Потiм пiднесли до оголених грудей Августина. Дiвча вiдчула жахливий бiль. Не одразу вона була сильною. Але змащенi олiєю соски нагрiлися, i вiдчували тепер найжорстокiший опiк. Причому диявольськи жорстокий i надзвичайно болiсний.
  Августина застогнала, а потiм почала вити... Який це жах...
  Кати водили по грудях i посмiхалися.
  Генерал-орк уже вкотре запитав:
  - Ну, скажеш, де ви партизанки ховаєте зброю?
  Незважаючи на жахливi страждання Августина знайшла в собi сили, зухвало вiдповiсти:
  - Партизанки? А хiба ви не називали нас терористками?
  Генерал-орк посмiхнувся i вiдповiв:
  - Хочеш, щоб тебе називали терористкою? Що ж будь ласка! Ну говоритимеш терористка?
  Августина зухвало вiдповiла, переносячи жахливий бiль:
  - Нi! Не скажу!
  Генерал-орк наказав:
  - А зараз зламайте цiй зухвалiй дiвчинцi пальцi на ногах.
  Кати здали доставити iз повiшених на стiнi щипцi.
  Генерал їх несподiвано обiрвав:
  - Зламайте їй пальчики розпеченими щипцями!
  Тi, хто розумiє, закивали. I дiстали щипцi, якi вже
  наперед були розжаренi на електричнiй плитi. I ось кати пiдiйшли до Августини.
  I один iз них тримаючи в руках червонi вiд жару щипцi нахилився в її закутiй нiжцi. I схопив дiвчисько за мiзинець. I розпечене залiзо взяло i вчепилося в маленький пальчик красунi. I став його викручувати i ламати.
  Бiль був подвiйний. I вiд дотику червоного вiд жару залiза палило шкiру, тоненькi кiсточки ламалися. Августинi також продовжували палити i босi п'яти, i розтягувати її тiло дибки, i з вантажем на ногах.
  Генерал-орк грiзно запитав:
  - Говоритимеш!
  Августина гаркнула:
  - Не дочекаєтесь!
  Генерал наказав:
  - Ламайте їй пальцi, все до одного!
  Кат продовжив, повiльно, але дуже болiсно i жорстоко ламаючи пальчики на босих ногах дiвчини. I це так боляче, що Августина мимоволi стогнала. Хоча терпiла з усiх сил. Але ж скiльки можна триматися. Як болiсно i жорстоко. Ось уже катувальник зламав i мiзинець на лiвiй нозi та на правiй. Що дуже боляче.
  Потiм взявся за безiменнi пальчики.
  Генерал-орк наказав:
  - А тепер давайте ще й нанесiть кiлька ударiв розпеченим дротом по спинi!
  Дрiт уже нагрiли на електричнiй плитi. I тому на нiй була спецiальна ручка, а сам кат був у рукавичках.
  I ось вiн пiдняв свою червону вiд жару батiг. Пiдiйшов до дiвчинки i огрiв її через сили.
  Августина взяла i скрикнула, вiдчувши дикi страждання. I дiвчисько забилося в конвульсiях. А ще продовжили i бити, по спинi розпеченим дротом, i смажити голi п'яти, i голi груди, i ламати пальчики на ногах, i ще розтягувати дибки.
  Ось таке поєднання всього i жаху:
  Генерал-орк запитав:
  - Говоритимеш?
  Августина прошипiла:
  - Нi!
  Генерал-орк посмiхнувся i помiтив:
  - Стiйка дiвчина. Але все ж таки ми ще спробуємо!
  I громила з еполетами проревiв:
  - А тепер пiдсмажте їй та лоно!
  Орки захрюкали вiд задоволення. I не дуже довго думаючи взяли i зiрвали з дiвчинки трусики. I тепер вона повнiстю оголилася. I орки вже хотiли пiднесли до лону смолоскип iз вогнем.
  Генерал-орк обiрвав їх:
  - Зачекайте! Спочатку змастiть її лоно Венери, щоби не згорiла вiдразу!
  Кати енергiйно закивали. I стали лити собi на лапи олiю.
  Воно пахло дуже апетитно.
  Орки навiть облизувалися. I ось їхнi лапи полiзли дiвчинi в грот Любовi. I стали там мазати. Вiд цих грубих дотикiв Августина вiдчула i сором, i муку раптового бажання. Але цей сором, поєднувався i голосом пожадливостi, i переконаннями, що це недобре.
  Августина крикнула:
  - Безсоромники!
  Генерал-орк проревiв:
  - Говори бiса! Або тiльки буде тобi погано!
  Августина знайшла у собi сили вимовити:
  - А що гiрше може бути?
  Генерал-орк сухо наказав:
  - Палiть її!
  Кат пiднiс смолоскип до змащеного маслом лону дiвчини. Кучеряве волосся на лонi Венери дiвчата скрутилися разом i обвуглилися. Спочатку Августина вiдчула жар, а потiм сильний бiль.
  А iнший катувальник продовжив їй ламати пальчики на босих, дiвочих нiжках. I це було теж дуже боляче. Пальчики хрумтiли, i Августина тремтiла вiд страждань.
  I її кiсточки просто ламалися, i нiгтики виверталися назовнi. А два смолоскипи палили їй оголенi груди, один лоно Венери, жаровня смажила красунi п'яти. Одночасно колодка розтягувала дiвчинцi тiло. I в той же час ще один з катувальникiв отримав наказ вiд генерала орка.
  - Розпеченим дротом її!
  I на дiвчину обрушилися удари ще й червоною вiд жару дроту.
  I в цiй ситуацiї Августина не тiльки не втратила, свiдомостi вiд тортур, а й навпаки в нiй додалося мужностi, i вона взяла та заспiвала;
  На дибi гола, з плечей вириває суглоби,
  Вишу, пiд ударами рветься спина!
  I сипле з усмiшкою кат - сiль на рани,
  Набився веселий худоба хмiльного вина!
  
  А я ж не просто рабиня, а царська дива,
  Правителька, i земна сестриця богiв!
  I якщо страждаю, то значить, страждаю красиво,
  Не висловлю страху, перед моторошним оскалом iклiв!
  
  До нiг моїх босих шматок розпечений торкнувся,
  Димок обпалений лоскоче гидливо нiздрю!
  За що я вiддала безневинну царську юнiсть!
  За що так страждаю, нiяк рок долi не зрозумiю!
  
  Але воїни-дiви я знаю, поспiшають на допомогу,
  Мечами трощать злiсних монстрiв, кидаючи зло у багнюку!
  Знай, густо ми трупами мерзенними стелем дорогу,
  Адже з нами могутнiй воїн iз мужнiстю князь!
  
  Противник позадкував, бачу лайно, вiдступає,
  Жорстокий кат, ти у бою не король, не художник!
  Зруйноване зацвiте, вишнею у травнi,
  Хто псував i палив все отримати в п'ятак!
  
  А що ще є променистiшим i кращим за Батькiвщину,
  Що вище за неї, i покликання найпростiше честь?!
  За що я готова вiддати, до кiнця роки життя,
  Кому перед боєм молитву святу прочитати!
  
  Звичайно, таке є слово, воно дорогоцiнне,
  Виблискує променисто, алмазiв свiтила затьмарив!
  Адже Батькiвщина - це поняття кохання - зовсiм,
  Воно, безмежно включаючи всесвiтнiй свiт!
  
  Адже заради її не стогнала, вiд болю дибки,
  Зламатися принцесi пiдмiсячного свiту - грiшно!
  Вклонимося низько Вiтчизнi-святинi,
  Снiжок удома випав i став бiлим, як бiло!
  
  Тепер моє слово до майбутнiх нащадкiв,
  Не треба вам трусити, перемога завжди настає!
  Вiд усiх супостатiв залишаться лише уламки,
  I вилетять зуби того, хто вiдкрив жадiбний свiй рот!
  
  АУКЦIОН РАБИНЬ У КАЗКОВОМУ СВIТI
  АННОТАЦIЯ
  Продаються невiльники обох статей. Гарну дiвчину-студентку з двадцять першого столiття виставляють на торги як рабиня. Ставки швидко ростуть, i настає несподiвана розв'язка.
  . РОЗДIЛ Љ1
  Ось уже настає час торгiв аукцiон вiдкрився. Першими на помiст виводять двох дiвчат.
  Вони босонiж i покритi покривалами. Спершу їм окрили голови. Стартова вартiсть сто золотих дублонiв за пару - проста для прекрасних рабинь.
  - Сто!
  Аукцiонiст пiднiмає молоточок, звучить:
  - Сто десять...
  - Сто двадцять...
  I пауза. Iз дiвчат знiмають друге покривало.
  Знов шум:
  - Сто тридцять,
  - Сто сорок!
  - Сто п'ятдесят!
  I знову пауза... З них зняли третє лiжко.
  - Сто шiстдесят!
  - Сто сiмдесят!
  - Сто вiсiмдесят!
  - Двiстi!
  Аукцiонiст пiднiмає молоточок i на розспiв вимовляє:
  - Двiстi дублонiв разiв! Двiстi дублонiв два! Двiстi дублонiв три!
  Продано пару за двiстi дублонiв!
  Дiвчат накрили ковдрами i повели. Вони шльопали босими нiжками, що говорило про їхнiй низький, соцiальний статус.
  Потiм на аукцiонi продали одразу дюжину м'язових хлопчикiв. Їх узяв у рабство якийсь гном. За всiх оптом - сто динарiв! Цих невiльникiв використовували як робочої сили. Вони зовнi здоровi, доглянутi, привченi до фiзичних навантажень.
  Пацани шльопали босими нiжками i нанизали на ланцюг, вiдводячи у двiр. Одна з ельфiй помацала хлопця за мускулистi, засмаглi груди, але на неї прикрикнули.
  Потiм знову подавали рабиню, тiльки не босу, а в сандалях. Прикрили покривалами i оголювали три частини.
  То була гарна блондинка, i торг дiйшов до п'ятисот дублонiв. Пiд кiнець з неї навiть зняли сандалi та змусили танцювати босонiж. Потiм вiдправили до почесного троля. По дорозi бiлявку загорнули у покривало.
  Було весело, i публiка пожвавiшала. Поки купцi й євнухи, що зiбралися у великiй залi, всiх мастей не втомилися, на помiст вирiшили вивести Владлену. Зрозумiло, адже вона найзнатнiша i апетитна страва аукцiону.
  Її закрили покривалами, вона була в чобiтках до колiна, i волосся пiдiбрали, щоб не видно, як вони потiм розсиплються по плечах.
  Звикнувши ходити босонiж Владлена, вiдчувала себе в чоботях дискомфортно, її сильнi, мускулистi нiжки прелi. I сама закрита. Адже значно бiльший ажiотаж торгу, коли тебе оголюють частинами.
  Тут знають психологiю.
  Владлен зловила себе на думцi, що їй страшно, i неприємно смокче пiд ложечкою.
  Ось її зараз роздягнуть до гола перед сотнями чоловiкiв. Її не дуже, добре видно пiд покривалами зал. Але там не лише люди та схожi на людей гарнi ельфи. Там i гноми, i орки, схожi на босоногих дiтей, хобiти, i якi рогатi тварюки, пара величезних гоблiнiв, носатi тролi. I ще iстота, що нагадує гiгантську жабу iз зоряних воєн у коронi. Це видно цар морський.
  Серед публiки та високого зростання кiстлявий суб'єкт - сам Кощiй Безсмертний. Вiн виглядає жахливо, хоч i дуже худий. Тут є i жiнки. Майже всi юнi ельфiйки, або самки тролiв, пара знатних жiнок теж молодих. Але є й одна бабуся з мiтлою. Вона схожа на велику, дуже мiцну бабку, а з-за рота стирчать iкла.
  Владлена подумала - баба Яга.
  Це розумiє круто та дотепно. Бракувало тiльки змiя Горинича для повного комплекту. А ось дiдьок схоже є. Сумiш людина та дуба.
  I пара русалок є. Вони красивi дiвчата з риб'ячим хвостом.
  Тут очевидно iстоти i з iнших планет.
  Зрозумiло тепер чомусь герцог її виставив на аукцiон. Тiльки раз на рiк стiльки публiки збирається, i це чудовий шанс нажитися.
  Однак, то ще доведеться залишитися зовсiм голенькою перед таким кiлькiсть народу рiзного роду i племенi - це жах.
  Владлен стало дуже соромно, гидко i страшно. Хоча з iншого боку в нiй прокинулася i гордiсть: вона приверне до себе увагу наче зiрка.
  Крiм покривал, i трусикiв, на Владлен ще одягли спецiальний купальний костюм. I не тiльки груди прикриває, а й живiт. Це ще бiльше збiльшувало таємниць у дiвчинки.
  Владлена усмiхнулася... Пролунав сигнал, i торги почалися.
  Розпорядник на розспiв став вимовляти:
  - Знатна особа, прибулиця з iншого свiтобудови, велика войовниця, i дуже вправна в любовi i водночас незаймана. Її звуть Владлена Шаманова i наскiльки вона прекрасна, настiльки ж мудра!
  Аукцiонiст кивнув:
  - Початкова цiна сто дублонiв!
  Публiка зашумiла. Як завжди спочатку навiть за такий рiдкiсний видобуток, як дiвчину iншого свiтобудови, пропонують цiну, гарної рабинi, або десятка мiцних хлопчикiв-рабiв. Цiна не найкрутiша, але це ще тiльки початок торгу.
  Купець у синiй чалмi прошипiв:
  - Сто двадцять!
  Юнак-ельф гаркнув:
  - Сто тридцять!
  Лiсовик прокряхтiв:
  - Сто сорок!
  Троль буркнув:
  - Сто п'ятдесят!
  Баба Яга хихикнула:
  - Сто вiсiмдесят!
  Лицар у фiолетових обладунках видав:
  - Двiстi!
  Настала пауза. Публiка ще лише на розiгрiвi. Орк обережно зняв покривало, що прикриває верхню частину обличчя, але не оголюючи поки що волосся.
  Оголився високий, гладкий засмаглий лоб дiвчини та сапфiровi очi.
  По публiцi пройшов гул захоплення.
  Владлена блиснула очима i промуркотiла:
  - Дивiться на мене!
  Схожий на жабу морський цар про булькал:
  - Триста дублонiв!
  Баба Яга буркнула:
  - Чотириста!
  Ельф подав голос:
  - П'ятсот!
  Троль прошипiв:
  - Шiсть сотень!
  Євнух гарему султана вякнув:
  - Сiмсот!
  Русалка прочiрiкала:
  - Вiсiмсот!
  Лiсовик знову прокряхтiв:
  - Тисяча!
  I знову повисла тягуча пауза. Зрозумiло, все було цiкаво подивитись на дiвчину докладнiше. Що за вона за краля? I може бути щось гарне наторгувати. Або придбати.
  Орки зняли з неї покривало i вiдкрили нижню частину обличчя. Її виразний рот, гарний, витончений сон, мужнiй пiдборiддя.
  Особа справжньої войовницi.
  Троль визволив:
  - Тисячу п'ятсот!
  Морський цар булькнув:
  - Двi тисячi!
  Лiсовик прошипiв:
  - Три!
  Баба Яга в'якнула:
  - Чотири тисячi!
  I несподiвано прохрипiв:
  - П'ять тисяч!
  Усi озирнулися на Кощiя. Баба Яга хихикнула i вiдзначила:
  - I вiн також сюди! Що з нею робитиме.
  Знову пауза ... Але зрозумiло ж торг поки що не на пiку. I що собою являє дiвчинка?
  Орки знiмають покривало, що прикриває її шию та плечi. I публiка у захватi. Шия та плечi у дiвчини сильнi та мускулистi. Дуже навiть спокусливi. Видно, що це красуня-богатир.
  Лицар у фiолетових обладунках буркнув:
  - Шiсть тисяч!
  Лицар у рожевих додав:
  - Сiм!
  Кощiй Безсмертний видав:
  - Вiсiм!
  Морський цар ревнув:
  - Дев'ять!
  Лицар у фiолетових обладунках, повторно сказав:
  - Десять тисяч!
  Знову пауза. Сума серйозна, за неї можна купити тисячу хлопчикiв-рабiв або сотню дiвчат-гарних рабинь. Або найняти цiлий полк найманцiв.
  Але це ще не все. Покривало падає до нiг дiвчина. Можна розглянути тепер її руки та постать, хай i прикриту купальником.
  Руки у Владлен дуже мускулистi, i бiцепси трикутником. Великою войовницею.
  Баба Яга хихикнула i брякнула:
  - Одинадцять тисяч!
  Несподiвано подав голос гном:
  - Дванадцять тисяч!
  Троль перебив:
  - Тринадцять тисяч!
  Лицар у фiолетових обладунках, гаркнув:
  - П'ятнадцять тисяч!
  Лицар у рожевих латах додав:
  - Шiстнадцять тисяч!
  Кощiй проскрипiв:
  - Сiмнадцять тисяч!
  Юнак-ельф у коронi вигукнув:
  - Двадцять тисяч!
  Герцог де Гiззос свиснув: "Ого сам iмператор вирiшив взяти участь у торгу".
  Сума була вже значною. А роздягання не скiнчилося. Ось купальниця вiд'єднала орки тканину оголивши живiт. Вiдразу ж з'явилися плитки, немов у шоколад преса, i став видно вигин чудової талiї, дiвчини-богатиря.
  Лицар у помаранчевих обладунках пробурчав:
  - Двадцять п'ять тисяч!
  Ельф-iмператор прочiрикав:
  - Тридцять тисяч!
  Кощiй Безсмертний буркнув:
  - Сорок тисяч!
  Ельф-iмператор знову вставив:
  - П'ятдесят тисяч!
  I знову пауза. Сума вже величезна. Можна навiть мiсто розпочати будувати. Або лiнiйний корабель купити. Або дiвчаток-красунь табун.
  Але, зрозумiло, ще цiкавiше всiм принади Владлени, прихованi пiд одягом.
  Ось орки знiмають iз неї лiфчик. Тепер торс дiвчини-богатиря повнiстю оголений. Видно засмаглi, мов динi груди, увiнчанi червоними, як перестигла полуниця сосками. Оце так апетитно.
  У торг вступив постачальник султанового гарему, проревiвши:
  - Шiстдесят тисяч!
  Iнший головних євнух прошипiв:
  - Сiмдесят тисяч!
  Лицар у помаранчевих обладунках, проорав:
  - Вiсiмдесят тисяч!
  Кощiй прохрипiв, гримаючи кiстками:
  - Дев'яносто тисяч!
  Ельф-iмператор знову жорстко видав:
  - Сто тисяч дублонiв!
  I знову пауза. Сума десяти тисяч хлопчикiв-рабiв. Небачена за одну дiвчина, хай навiть видатну. Це цiлий вiз золота. Дублон це невелика, але золота монетка.
  Але все ще починається. I ось нарештi орки оголили дiвчинцi голову. Посипалося немов дощ волосся, кольори сусального золота.
  Вони розсипалися по плечах i публiка завелася.
  Постачальник султанового гарему вигукнув:
  - Сто п'ятдесят тисяч!
  Iнший головний євнух буркнув:
  - Двiстi тисяч!
  Ельф-iмператор прорепетував:
  - Двiстi п'ятдесят тисяч!
  Кощiй Безсмертний видав:
  - Триста тисяч!
  I знову пауза. Дiвчина з оголеним торсом, i золотим волоссям, мускулиста i нiжна, пристрасна, i водночас приваблива. Просто небачена краля. I суми за неї пропонуються зовсiм космiчнi. Все в нiй чудово, але ... Нiжки поки що не видно. А так їх усiм хочеться розглянути.
  I ось орк скидає чергове покривало. Голi нiжки, до самого колiна. I залишаються лише тоненькi трусики. I зрозумiло, нижче за колiна чобiтки.
  Але видно якi все-таки нiжки та дiвчата чудовi. М'язистi, засмаглi, а м'язи наче дрiт, пiд тонкою, бронзовою шкiрою.
  Iмператор-ельф проревiв:
  - Чотириста тисяч!
  Кощiй не поступався:
  - П'ятсот!
  Лицар у помаранчевих обладунках, буркнув:
  - Шiсть сотень!
  Кощiй знову прогугняв:
  - Сiмсот! I обережнiший лицар, не така ваша iмперiя багата!
  Iмператор-ельф впевнено промовив:
  - Вiсiмсот!
  Кощiй безсмертний прогарчав:
  - Все одно буде моя - дев'ятсот!
  Iмператор-ельф проревiв:
  - Мiльйон золотих дублонiв!
  Сума величезна. Сто тисяч хлопчикiв-рабiв можна купити. Навiть з огляду на розмiри та населення iмперiї - це просто неймовiрна сума. Навiть Кощiй завагався... Чи варто давати мiльйон дублонiв. Це сiм тонн чистого золота!
  Але ж торг ще не закiнчений. Володiє майже гола, але ще взута. I це все ще творить iнтригу.
  Справдi, що в неї пiд чобiтками? I ось орки роззуваються гарну войовницю, залишаючи її босонiж, в одних лише тоненьких трусиках.
  А у неї такi нiжки, просто неповторна досконалiсть лiнiй та фiлiгранна витонченiсть.
  Постачальник гарему прорепетував:
  - Мiльйон сто тисяч!
  Iнший євнух додав:
  - Мiльйон двiстi тисяч!
  Iмператор-ельф заявив:
  - Мiльйон п'ятсот!
  Кощiй чисто через впертiсть буркнув:
  - Два мiльйони!
  Iмператор-ельф рiшуче i агресивно заявив:
  - Два з половиною мiльйони!
  Сума така висока, що обидва постачальники гарему вiдкрили було рота, але тут же заткнулися. Насправдi це цiлий караван золота. Як ще їхнi султани сприймуть таке марнотратство? I взагалi стiльки вiддати за одну, нехай навiть i надзвичайно гарне дiвчисько?
  Але ось розпорядник торгiв кинув у хiд останню карту. У цьому випадку орки стягли з красунi тоненькi трусики i оголили ще й грот Венери.
  Тепер Владислава виявилася повнiстю гола, боса, i без жодної нитки на тiлi.
  Постачальник гарему вiдчайдушно проголосив:
  - Три мiльйони!
  Головних євнух, тремтячи пальцями, видав:
  - Три з половиною мiльйони!
  Iмператор-ельф рiшуче заявив:
  - Чотири мiльйони!
  Виникла, пауза... Кощiй хотiв щось вимовити i перебити цiну. Але тут же уявив собi, скiльки золота пiде з його бездонної скарбницi i промовчав. Тiльки заскрипiв зубами вiд досади.
  Пауза почала затягуватися. З голою i босою, мускулистою войовничкою-дiвчинкою знiмати бiльше нiчого. Хiба що шкiру живцем здерти. Вона абсолютно все дала.
  Розпорядник пiдняв молоточок i почав повiльно вимовляти:
  - Чотири мiльйони золотих дублонiв разiв! Чотири мiльйони золотих дублонiв два! Чотири мiльйони золотих дублонiв три ... - Але не встиг його молоток опуститися, як громовий голос вигукнув:
  - П'ять мiльйонiв золотих дублонiв!
  Всi озирнулися, на величезного, незграбного, у чорних обладунках гоблiна. Ось вiд нього цього найменше очiкували.
  Розпорядник розгублено сказав:
  - Це цiла гора золота! Чи є у вас такi грошi?
  Гоблiн впевнено промовив:
  - Так, у мене є цiла гора марного золота! А ця дiвчина така апетитна, що я готовий вiддати частину марного, жовтого металу заради цiєї свiжатинки!
  Розпорядник кивнув:
  - Це ваше право! Ну що ж! П'ять мiльйонiв золотих дублонiв вкотре! П'ять мiльйонiв золотих дублонiв два.
  Ельф-iмператор прокричав:
  - Шiсть мiльйонiв!
  Розпорядник став вимовляти:
  - Шiсть мiльйонiв золотих дублонiв разiв! Шiсть мiльйонiв золотих дублонiв два!
  Гоблiн ревнув:
  - Сiм мiльйонiв!
  Iмператор-ельф не поступався:
  - Вiсiм мiльйонiв!
  Гоблiн знову гаркнув:
  - Дев'ять мiльйонiв!
  Iмператор-ельф у розпачi проголосив:
  - Десять мiльйонiв!
  Настала пауза. Так це цiна цiлого мiльйона хлопчикiв-рабiв. I можна набрати найманцiв, що й iмперiю ельфа-iмператора вистачить завоювати.
  I це за одну дiвчину-рабиню.
  Розпорядник заходився на спiв спiвати:
  - Десять мiльйонiв золотих дублонiв разiв! Десять мiльйонiв золотих дублонiв два! Десять мiльйонiв золотих дублонiв три.
  Гоблiн ревнув:
  - Тридцять мiльйонiв золотих дублонiв!
  Публiка зашумiла вiд захоплення.
  Розпорядник взявся оголошувати:
  - Тридцять мiльйонiв золотих дублонiв разiв! Тридцять мiльйонiв золотих дублонiв два! Тридцять мiльйонiв золотих дублонiв три! - Молоточок на мить завмер, а потiм рiшуче вдарив. - Торг завершено. Владлена Шаманова продана за тридцять мiльйонiв золотих дублонiв гоблiну Хеку.
  Владлена пiд час торгiв так була захоплена грою фантастичних цифр, що навiть забула, що стоїть перед багатьма сотнями самцiв та самок зовсiм гола.
  А тепер їй стало так соромно, що вона машинально прикрилася руками. Особливо їй хотiлося сховати груди та лоно.
  Орки кивнули i накинули на неї покривало. А розпорядник зауважив:
  - А тепер ви маєте сплатити всю суму грошей. А це понад двiстi тонн золота! I негайно!
  Гоблiн вiдповiдно кивнув:
  - Зливки у дворi! Можете навiть не рахувати, їх бiльше, нiж треба!
  Хлопчаки-невiльники кинулися надвiр. Там i справдi сяяла цiла гора монет, чи точнiше пагорб. Їх було навiть бiльше нiж на тридцять мiльйонiв дублонiв.
  Герцог де Гiззос був у нестямi вiд щастя. Проте пiдiйшовши до Владлен, прошепотiв:
  - Постарайся втекти!
  Дiвчина пошепки запитала, герцога-ельфа:
  - Який великий?
  Де Гiззос засунув їй у руку сливу i прошепотiв:
  - Якщо ти її з'їси, то на годину станеш невидимою, нечутною i без запаху. Але тiльки на годину, не проґав! I тiкай не ранiше, нiж вiдiйдеш на пристойну вiдстань вiд мiста!
  Владлен iз погано прихованою iронiєю вимовила:
  - Спасибi володарю!
  Пiсля вiдчула як їй на шию надягають сталевий обруч iз ланцюгом. Тепер вона має власнiсть гоблiна. I вiн дивиться на неї м'яко облизуючись. I паща у цього чудовиська - величезна, як у кашалота!
  
  
  ТРЕТIЙ ПРИШАС IМПЕРАТОРА ПАЛПАТИНА.
  АННОТАЦIЯ
  Iмператор космiчної iмперiї Палпатiн, втративши тiло, зруйноване блискавками сили, зберiг свiй бiсiвський дух. I вiн уселився в клон чарiвної блондинки. I знову вiдроджує i орден темряви, i космiчна iмперiя. I знову киплять жорстокi космiчнi битви мiж iмперiєю та рухом опору. Повертаються старi герої: принцеса Лея, принцеса Рей, Асока Тана, i новi Енакiн - син Люка Скайокера, та Азалiя, дочка принцеси Леї.
  . РОЗДIЛ Љ1.
  Орден все ще не був знищений. I тривала вiйна. Бiльшiсть флоту iмператора Палпатiна, теж вирвалася з оточення. А у коалiцiї повстанцiв настали розбiжностi, i вона розвалилася. Внучка iмператора Рей, пiшла бродяжити, i не лiзла в полiтику. Її наречений загинув. Вiн залишив їй лише пару - хлопчика та дiвчинку.
  I принцеса Рей десь у далекiй глушинi, стала виховувати своїх дiтей.
  А iмператор Палпатiн потiло тiло, яке знищили вiдбитi блискавки сили. Але його бiсiвська душа не загинула. I дух iмператора космiчної iмперiї вселився на черговий клон.
  Зрозумiло, численнi бойовi зорельоти ордену та iмперiї поспiшили присягнути на вiрнiсть iмператору. А бунтiвний генерал потрапив пiд блискавки сили i був перетворений на жменьку попелу. Iншi вiдразу ж зрозумiли, що це iмператор. Нехай навiть клон i був безвусим юнаком.
  Палпатiн - це вражаюча мiць.
  I ось йде захоплення планет. Джедаєв немає, а планети галактики роз'єднанi. Проте Палпатiн має проблему. Клони не дуже довговiчнi, коли їх осiдлює пекельний темний сiтх. Принаймнi клони чоловiкiв.
  I Палпатiн вселяється у жiнку. Тiла самок куди легше переносять потоки темної сили, i незрiвнянно довговiчнiшi за чоловiкiв.
  I став Палпатiн гарною дiвчиною. I ця дiвчина грiзна iмператриця галактики.
  Зрозумiло, не все вдається iмперцям. Наприклад, Джабби намагаються чинити опiр. Вони мобiлiзували всi сили галактичної мафiї. I повстанцi руху опору приєдналися до них.
  Ось проходить вирiшальна битва. На боцi iмперцiв величезний флот. Вони збудували, використовуючи ресурси галактики новi кораблi. У боях беруть участь бойовi роботи, i бiльш скоростиглi клони.
  На боцi опору та галактичної мафiї свої значнi сили.
  Проте на сторонi Палпатiна бiльш нiж триразова перевага.
  I вони починають тиснути та пресувати.
  Новi воїни-клони - це дуже гарнi, фiгуристi та мускулистi дiвчата у бiкiнi.
  Так що бiй має бути суворим i сили iмперiї стали не тiльки могутнiми, а й прекрасними.
  Ось першими наче таран насуваються грос-лiнкори iмперiї. Вони вивергають сильнi, бойовi потоки лазерних променiв.
  Дiвчата-клони носяться бiля гармат. I босi, круглi, рожевi п'ятки так i миготять.
  Гарно знято. Дiвчата хоч i клонованi, але всi рiзнi, волосся у них всiх кольорiв вiдтiнкiв спектру. I тiла з дуже рельєфною мускулатурою, засмаглою, золотисто-оливковою шкiрою, i високi, повнi груди, розкiшнi стегна.
  Ось це дiвчата дуже добрi бiйцi. Ось випльовує шматок гiперплазми з важкого ствола. I знову руйнування та знищення зорельотiв з обох бокiв.
  Iмперськi кораблi намагаються, використовуючи побудову пiвмiсяця обiйти повстанцiв.
  На сторонi iмператора Палпатiна десятикратна перевага у грос-лiнкорах i просто лiнкорах. I його сильнi фланги йдуть на зближення.
  Бiй став набагато драматичнiшим. Свiтиться крейсер руху опору. Палубами бiжать рiзного роду iнопланетнi сутностi. Сотнi цивiлiзацiй та видiв борються з iмперiєю.
  Палпатiн все-таки за походженням людина. На вiдмiну вiд свого вчителя - який був iншої раси, хоч теж гуманоїдного типу.
  Майбутнiй iмператор убив свого вчителя - коли той став непотрiбним, а може, навiть i шкiдливим.
  Потiм Палпатiн досяг небаченої могутностi та знання сили. I його дух набув безсмертя. I здатнiсть робити такi чудеса, що не пiд силу в iмперiї ситхiв i за всю їхню iсторiю.
  А зараз дух найбiльшого за всю iсторiю темного володаря перебуває в тiлi дуже гарної, рослої, медової блондинки, не по-жiночому мускулистої дiвчини-клона.
  I керує битвою. Iмператриця вся обвiшана коштовностями та амулетами. На вiдмiну вiд iнших босоногих самок-клонiв, на нiжках дiвчинки-монарха туфельки на високих пiдборах, посипанi самоцвiтами.
  Ось слiд розпорядження висунути ракетнi есмiнцi ближче до правого флангу.
  Дiвчата, миготивши голими, засмаглими, витонченими нiжками виконують розпорядження iмператора або можливо правительки.
  Скiльки тут красунь. Есмiнцi зовнi скидаються на гострi кинджали.
  А ось грос-лiнкори немов кашалоти - краплеподiбної форми з безлiччю гармат.
  Палпатiн-самка проревела:
  - ламати, трощити i рвати на частини,
  Оце життя, ось це щастя!
  Ламати, трощити i рвати на частини,
  У моїй великiй знайте владу!
  Ось грос-лiнкор отримує серйозне пошкодження вiд влучення ракети з термокварковими зарядами. Ось це справдi нищiвний, i нокаутуючий удар.
  Дiвчата-клони бiжать, вiд полум'я, що розпалюється. Рiзнокольоровi язики вогню кусають красунь, за голi, рожевi, круглi з витонченим вигином п'яти.
  I це виглядає дуже здорово.
  Зачiски дiвчат, або кольори сусального золота, або мiдно-червонi, але є сапфiровi, смарагдовi, i навiть у цятку. I вони майорять, мов полотнища прапорiв.
  Войовницi тут дуже гарнi, i напевно, чоловiки просто збожеволiли б, вiд такої кiлькостi красунь у бiкiнi.
  Вирує у всесвiтi вiйна - тут не до сентиментiв. А в iншому мiсцi горить лiнкор повстанцiв. I обвугуються iстоти, схожi на ящiрок, чи зебр.
  Ось ще зiткнулися два космiчнi броненосцi. Носи сплющились, як довбане. I заiскриє, мов убивчi блискавки. А потiм полум'я як лясне.
  Дiвчина-генерал струснула сережками з дiамантiв i заспiвала:
  - Вогонь! Вогонь! I у зорянiй тишi!
  I в квазарах висотi!
  У морськiй хвилi, i космосу вогнi!
  I космосу! I космосу вогнi!
  Ось спрацювала i термопреонова ракета. Неначе спалах наднової зiрки.
  I вiдразу кiлька кораблiв згорiло повнiстю. А сотнi зорельотiв перекинулася, i закрутилося, немов пущенi дитиною дзиги.
  Жадiбне лоно термопреонової реакцiї - пекельна зброя в трильйон разiв сильнiша за водневу бомбу.
  Iмператриця Палпатiн, проревела:
  - Чорної сили Сатани,
  Пролив потужнiсть на свiт.
  I священний меч вiйни,
  Розрубав секрет!
  I знову як вiзьме i силою пекла рвоне. I руйнування просто незмiрнi.
  Iмперцi маю за кiлькiстю вогневої потужностi просто переважну перевагу. I таке вiдчуття, що їх нiщо не в змозi зупинити.
  Ось вони обiйшли опiр з флангу та тилу.
  Дiвчина-войовниця Асока, бореться з переважаючими силами iмперiї.
  Вона взяла i заспiвала:
  - Над нещасним всесвiтом зависла,
  Злобних клонiв кипляча пiтьма.
  Палпатiн свою сокиру ненависну,
  Заточив i рубай голова.
  
  Але джедай - це зовсiм не пiшака,
  I не завжди ходити пiд ярмом ...
  Перетворить клонiв темряви на головешки,
  I вiдповiсть на зло добром!
  I дiвчисько знову як виверне свiй зорелiт, i вiд влучного пострiлу, колишньої ученицi Дарта Вейдера, вiзьме i рознесеться на фотони великий ракетний крейсер iмперiї.
  Дiвчата-клони, помираючи вищать i спiвають:
  Велике свiтло iмперiї,
  Всiм людям дарує щастя.
  У всесвiтi незмiрному,
  Вам не знайти чудовiше!
  
  Кистями дорогоцiнними,
  Вiд краю до краю ...
  Розкинулася iмперiя -
  Могутня, свята!
  Дiвчата-клони дуже гарнi, навiть шкода, коли вони в потоцi гiперплазми згорають.
  Iмператриця Палпатiн реве на все горло:
  -Наша перемога буде близька,
  Напад вiд куркуля!
  I ось знову ракети у вакуумi i все руйнують. А такi вiдбуваються пекельнi розриви.
  Асока Тана пiдбила чергову машину. Змусивши її вибухнути з сотнями клонiв наче феєрверк, розсипаючись у повiтрi, i перевiряла:
  - Бачиш у небi знамення,
  То горить порожнеча.
  Зникає прагнення,
  Все навколо метушня!
  Iмперськi зорельоти майже з усiх бокiв оточили повстанцiв. Бiй носив все бiльш кривавий характер.
  Ось iмператор Палпатiн, взяла проревела:
  - Я послана зовсiм не дарма,
  Нести вам благодать...
  Коротше кажучи, коротше кажучи,
  Коротше кажучи!
  Мовчати!
  I її каблучки топають по металi.
  Зорельотiв з обох бокiв багато тисяч. I вони наповзають наче хвилi бурхливого шторму.
  I кипить вакуум i горить метал. Стiльки розривiв навколо та руйнувань. Сумiш кульбаби та лисички потрапила в вогненну пастку полум'я, i повiльно й неминуче обвуглюється.
  Дiвчина з iншого свiту гине та спiває:
  -Воїни пiтьми, мабуть, сильнi,
  Але я не здамся космiчним клонам.
  Ми ж крутi, ми ж орли,
  I переможемо всупереч фараонам!
  I ось гине кумедна самка-звiрятко, i її шкода до слiз. Все загалом вiдбувається пiд диктовку iмперiї.
  Вона перевершує i кiлькiстю вiйськ, i якiстю озброєнь. I тут iде таке бажання.
  Асока Тана, пам'ятає як вона багато рокiв тому була подана Енакiна Скайокера.
  I її свiтловий меч трощив у великих кiлькостях i найманцiв, i рiзних iнопланетних тварин.
  Але тепер проти неї самка. I це породжує проблему. Iмператор Палпатiн безсмертний. Як знищити його душу, яка може увiйти до будь-якого тiла?
  Може, в нього є хрестажi? I тiльки знищивши їх, чи можна перемогти цю дику чудовисько? Тiльки де їх знайти, i скiльки можна шукати по нескiнченному всесвiтi?
  Асока вiдчула, що по нiй потрапили. I температура у кабiнi рiзко пiдскочила.
  I навiть повiтря задимилося...
  Асока взяла i прочирiкала:
  - Всесвiтнiй воїн смертi не боїться,
  Нас смерть на полi бою не лякає.
  З ордою кошмарною буде хоробро битися,
  I подвиг нiби лицар здiйснить!
  I дiвчисько з гуманоїдної цивiлiзацiї, як вiзьме та виверне свiй зорелiт.
  I випустить термокваркову ракету в борт лiнкора.
  Той струснувся. Кiлька веж, що рухалися, було розплющено разом i перевернуто.
  Знову дiвчата-клони бiжать, а їхнi босi круглi п'ята блищать, як дзеркала на сонцi.
  Асока в досадi заспiвала:
  Ну скiльки можна ближнiх вбивати,
  Адже людина повiра народжена для щастя...
  На фронт не вiдпускає сина мати,
  I навiть влiтку на вiйнi негода!
  Iмперськi крейсера намагаються контратакувати. I лiзуть новi, дуже серйознi кораблi.
  Грос-лiнкор - це не просто зорелiт. Це цiле об'ємне мiсто, у формi кита чи косатки. I зрозумiло з такою мiццю нiчого не зрiвнятися.
  А в iмперiї, таких кораблiв у десять разiв бiльше, i вони бiльшi i з досконалiшою зброєю.
  А у опору навiть єдиного командування немає - хто будь що.
  Асока формально взагалi пересiчний боєць.
  Щоправда, великим авторитетом користується принцеса i маршал Лея.
  Вона зовнi виглядає рокiв на тридцять п'ять, але її фiгурка та талiя як юна дiвчина. Грiзна войовниця.
  Принцеса-маршал Лея, що має колосальну силу, бореться, мов велетень, i спiває:
  - Раз два -
  Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою!
  Знай, що свiтло кохання завжди з тобою!
  I ось принцеса-маршала, кидає в бiй цiлу хмару маленьких дронiв.
  Тi налiтають на iмперськi зорельоти. Виникають розриви та колосальнi руйнування.
  Принцеса Лея усмiхається зубами перлин. Вона позолочена бiкiнi.
  А босi пальчики витончених нiжок натискають на кнопки джойстика i випускають ракет.
  Молода жiнка з мускулистою фiгуркою, спiває:
  - Крихка квiтка пелюсток,
  Якщо його зiрвано давно...
  Хоч свiт навколо i жорстокий -
  Хочеться робити добро!
  I войовниця-маршал, посилає вбивчий подарунок смертi, за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Настрiй у принцеси Леї, втiм, починає псуватися. Її син убив чоловiка, а згодом сам загинув вiд рук iмператора Палпатiна. Що за моторошне чудовисько цей iмператор!
  Його злочинiв не порахувати. Ще принцеса Лея не народилася, а цей монстр перебив майже всiх джедаїв.
  Її батько Енакiн був ще дитиною, коли Палпатiн став верховним канцлером республiки.
  Принцеса Лея поклялася - що боротиметься з цiєю деспотiєю.
  Але iмператора так просто не вбити.
  Потрiбно щось дiєве....
  Асока Тана, з iншої не людської цивiлiзацiї. Вона дуже вродлива дiвчина. Хоча рокiв їй зрозумiло чимало.
  Вона Енакiна ще юного рятувала.
  I завдяки силi зберiгала вiчну юнiсть.
  Асока дуже сильний боєць. Ось її зорелiт збив полум'я та знову вражає черговий фрегат космiчного флоту iмперiї. Цього разу це старий корабель i в ньому клони-чоловiки в масках.
  Їх зовсiм не шкода. Iнша рiч, коли гинуть дiвчата. Недарма жiнки - це чудова стать.
  Асока вдарила голими п'ятами. У неї нiжки як у людської дiвчини - тiльки помаранчева шкiра з фiолетовими смужками. Навiть людськi чоловiки вiд неї балдять.
  Асока сама досконалiсть. Вiд усмiшки до тверда - вище за всiлякi похвали.
  А у лiжку показує чудеса.
  А в бою - чудеса у квадратi.
  Войовниця та колишнiй падаван майбутнього Дарта Вейдера, рознесла ракетою бригантину та заспiвала:
  - Воїн свiтло вiд болю не стогне,
  Його лазерний промiнь не лякає.
  Вiн i в чорнiй дiрi не втопиться,
  У плазмi зiрок його дух не згорить!
  У головi думки: добре було б знищити iмператора Палпатiна, точнiше його пекельну душу. Але як це зробити? Йода начебто теж має безсмертний дух. Вiн був i Люку, i Леє, i Асоке, i вiн навiть мiг якось вплинути.
  Але Йода все ж таки обмежений. А що може Палпатiн?
  Асока Тана взяла i заспiвала, збиваючи за допомогою босих пальчикiв нiжок, космiчний мiноносець:
  Усi можуть королi,
  Усi можуть королi...
  I долi всiх землi,
  Вершать вони часом!
  Але що не кажи,
  Але що не кажи!
  Одружуватися з кохання!
  Не може жоден,
  Жоден король!
  Не може жоден!
  Жоден король!
  I зоряна битва розвивається за наростаючою.
  Ось два грос-лiнкори зiйшлися впритул, наче ведмедi i стали завдавати один одного удари, i шпарити ракетами.
  Силовi, захиснi поля стикалися i трiщали. Скривлений простiр iскрилося. Лупили блискавки.
  Дiвчата-клони з мускулистими, спокусливими тiлами з одного боку, i сотнi рiзних рас з iншого пересувалися коридорами, величезних крейсерiв.
  Голi, з витонченими вигинами ступнi дiвчат-клонiв шльопали по нагрiтому металу.
  Генерал iмперiї кричав:
  - Могутнiй щит iмперiї,
  Повстанцям не пробити...
  Ми лютi звiрi,
  I нас не перемогти!
  Багато дiвчат-клонiв використовують при стрiльбi босi пальчики точених нiжок.
  Вони войовницi просто чудовi. У них стiльки шарму та енергетики. I гарячi вони. Хоча хлопцiв i не знають. Насправдi дiвчата-клони ростуть значно швидше, нiж чоловiки. Плюс у них i рани гояться стрiмко, i реакцiя i швидкiсть краще. I вони просто гарнi.
  Iмператор Палпатiн любить жiнок. I сам зараз у тiлi жiнки.
  Так наспiвує темний сiтх:
  Без клонiв жити не можна,
  На свiтi немає.
  Я яскрава зiрка,
  Надiшлю вам смерть-привiт!
  Ось грос-лiнкор повстанцiв затиснули одразу чотири величезнi iмперськi кораблi.
  Принцеса-маршал Лея заспiвала:
  - Не здавайся, не здавайся, не здавайся...
  У сутичцi зоряний син джедая не бiйся!
  Посмiхайся, посмiхайся, посмiхайся,
  Знай, що буде все квазарно та окей!
  I босi пальчики нiжок зовнi молодої жiнки з мужнiм пiдборiддям, i мускулистим тiлом запустили натисканням на кнопку чергову команду.
  Асока пiдморгнула, натиснувши на педаль голою, дiвочою п'ятою, пробивши борт космiчної, iмперської каравели i заспiвала:
  - Вона пройшла як гiперплазма,
  По пустотiлих хвилях,
  Надiслала рахунок i набiгла пеня!
  Я озирнулася подивитися,
  Чи не озирнулася вона...
  Щоб подивитися, чи не озирнулась я!
  Принцеса Лея пiдморгнулась i перевiряла:
  - Тримайся красуня!
  I ось знову воїни опору атакують. Точнiше використовують тактику - набiг вiдходу.
  I ось один легкий крейсер врiзався в iмперський лiнкор. I пролунав вибух.
  Пiшли хвилi руйнування та загибелi.
  Асока взяла i прочирiкала. Її червонi соски грудей оголилися, випорхнувши з бюстгальтера:
  - Рота, рота, рота,
  У мене пiшла позiхання!
  I знову гола п'ята дiвчини вiдправила до пекла чергову бригантину iмперського флоту.
  Асока подумала - якщо у клонiв душа?
  Ось у лицарiв-джедаєв вона точно є. I ми, вiддавши кiнцi, не вмираємо назовсiм!
  У бiй iдуть воїни-камiкадзе. Вони використовують, взятi зi звалища, давно списанi та напiвзгилi зорельоти.
  Це несподiвана карта, кинута в бiй принцесою Леєю.
  Свого роду останнiй аргумент королiв!
  Принцеса Лея заспiвала, зробивши босими пальчиками своїх нiжок, деяка подоба фiги:
  -Душу, серце, вiддамо,
  Ми своїй святiй Вiтчизнi...
  Вистоємо та переможемо,
  I не пошкодуємо життя!
  Асока Тана теж довбала по вороговi за допомогою босих пальчикiв нiжок. Рознесла дредноут дуже точним попаданням у силову точку, i оглушливо прочирикала:
  - Чекає на перемогу, чекає на перемогу, чекає на перемогу...
  Тих, хто прагне кайдани розбити!
  Чекає на перемогу, чекає на перемогу, чекає на перемогу,
  Ми зумiємо вбити дракона!
  Принцеса Лея з натхненням, скинувши лiфчик, i натиснувши рубиновим соском на гачок, вигукнула:
  - Свобода наша славитись свята,
  Люблю тебе всiм серцем i душею.
  Не знають пригоди нашi краї,
  З будь-якою знаю впораються ордою!
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Асока Тана б'ється немов справжня пантера, тiльки куди ефективнiша. I натискає босими, витонченими пальчиками нiжок на кнопки джойстика. I робить це дуже вправно.
  Але видно, що повстанцi однаково програють. Ось у бiй вступають новi полицi космiчної iмперiї. Зiрдололети щойно випущенi на заводах, а новi дiвчата-клони вирощенi ударними темпами. I вони знову бiжать, миготивши голими, круглими п'яточками.
  Принцеса-маршал Лея вiддається наказ:
  - Вiдходимо в органiзованому порядку!
  Але виконати його важко. Може, станеться так що вiдступ перейде в повальну втечу.
  Iмператриця Палпатiн тим часом пiдскакує i крутиться. У її тiлi дiвчата з волоссям кольору сусального золота сповненi енергiї.
  I вона спiває:
  - Наш король посланець небес,
  Наш король як примарний бiс.
  Наш король обранець долi,
  Наш король це лише ти!
  I численнi дiвчата-клони кричать на всю горлянку:
  - Люцифер! Люцифере! Люцифере!
  I їхнi босi, сексуальнi нiжки тупотять по металi. Ось це дiвчата - просто гiперклас.
  Дiвчата-клони з рядових лише бiкiнi. I це чудово. Причому колiр бiкiнi ледь прикриває їх тiла, вiдрiзняється за родом вiйськ. Але воно дуже тонке, що не приховує, мускулистих, засмаглих тiл.
  У дiвчат у ранзi офiцерiв, вже є деякi прикраси. Чим вище звання, чим розкiшнiше.
  А у самок-клонiв у ранзi генерала i вище, є дорогоцiннi каменi на браслетах що прикрашають кiсточки, i брошки, сережки, i кiльця.
  I при цьому у всiх, крiм iмператрицi, босi нiжки.
  По-перше, так дiвчаткам-войовницям спритнiше. I можна використовувати пальчики босих нiжок, щоб натискати на кнопки, метати зброю, хапати, i робити ще багато речей.
  Дуже гарна армiя стала в iмператора. Просто диво якесь. Неначе чарiвництво дуже сильного та талановитого джина. А ще у дiвчаток у всiх без винятку дуже гарний i рельєфний прес - плитками шоколаду, i це супер.
  I груди дуже правильної форми, засмаглi та пружнi.
  Iмператриця Палпатiн взяла i оглушливо заспiвала, скелячи зубки, що блищать немов найбагатшi дари моря:
  Iмперiї величезної пiдкоритися,
  Всесвiт безмежний повинен...
  I будуть дуже ми бiситися,
  I вiра в iмператора потрiбна!
  Помiчниця iмператрицi Палпатiна Еммануель, вишкiрила теж свої зубки, i натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика. Запустила вбивчий подарунок смертi - могутню термопреонову ракету.
  I довбала з шаленою силою. Наче вибухнув квазар.
  Навiть iмперськi зорельоти трохи постраждали вiд розриву. Башти пом'ялися, броня кораблiв оплавилася.
  Збилися у багатьох крейсерiв та лiнкорiв прицiли та оптичнi прилади.
  Еммануель зазначила:
  - Диявольський кинутий у бiй туз!
  Рух опiр практично був зламаний.
  Принцеса Лея вiдзначила:
  - Треба врятувати все, що можна!
  Асока Тана хоробро борючись, i випускаючи бойовi та агресивнi презенти анiгiляцiї. Звездолети iмперiї, зазнали пошкоджень, або якiсь оплавки.
  Дiвчина колишня напарниця самого Дарта Вейдера, дiяла вiдчайдушно та дуже круто. Зiркольоти вибухали, слово фонтани китiв, вивергалися потоки гiперплазми з величезних лiнкорiв.
  Асока Тана взяла i заспiвала:
  - Я не ангел i не чорт,
  Знищила розрахунок!
  Ось це дуже прекрасне дiвчисько. Схожа на людину, але рiзнобарвна у неї шкiра, i вушка наче хоботки. Але вона реально дуже красива i приваблива.
  Асока з посмiшкою злого ангела, i її босi пальчики нiжок натиснули на кнопки з великою рiшучiстю.
  I укол голкою випромiнювання.
  Асока ледве уникла удару, вбивчою ракетою. Та пальнула i прожгла дiрку у вакуумi.
  Дiвчина пробурчала:
  Нехай весь космос у хаос занурений,
  I вакуум трясеться вiд розривiв...
  Ворог буде свiтлою силою вражений,
  А ми навiчно з добротою єдинi!
  Ситуацiя виглядала критичною, i повстанцi кинулися врозтiч.
  Iдея, яка насамперед i спадає на думку при поразцi.
  Еммануель про булькала:
  -Вам все одно не втекти!
  I як натисне голою, круглою, рожевою п'ятою на кнопку.
  I знову летить ракета, що базується на процесi злиття преонiв. А вже така як довбане, так довбане.
  Еммануель взяла i заспiвала:
  - Пронiсся страшної сили ураган,
  Труни стругати зараз вже пiзно.
  Такий дiвчисько лютий удар,
  Вражений небо, що похитнув зiрки!
  I войовниця взяла i показала супротивниковi свою дуже довгу i хльостку мову. Вiн у неї був як бич кучера, i сяяв рубiнами.
  Еммануель цей надмаршал iмперiї, просто диво. Iмператриця дуже любила її ласки. Справдi, коли двi дiвчини труться одна про одну - це супер!
  Вiйницi-клони пресують воїнiв опiр. Ось iстоти, схожi на мухомори з нiжками, вибухають. I горять немов свiчки у храмi.
  Одна з них стала на колiна i промовила молитву-сповiдь за допомогою двiйкового коду.
  Пiсля чого проспiвала:
  - Можна в планi зiрок згорiти,
  Але не перестану спiвати!
  I дiвчисько-мухомор знову взяло i показало одразу три мови.
  Ось це справдi круто i безглуздо - одночасно.
  Асока Тана закриває вiдхiд флоту повстанцiв. I вона на своєму зорельотi просто вiдчайдушно викладається.
  I посилає потоки руйнiвної гiперплазми.
  I тут з'явився самотнiй зорелiт, особливої конструкцiї пiд керуванням принцеси Рей.
  Ця онука iмператора Палпатiна смiливо вступає у бiй. Вона гарна, чорнява, i смаглява вiд засмаги.
  Принцеса Рей виглядає красивою та стрункою дiвчиною. Її босi, спритнi нiжки натискають на кнопки джойстика. I космiчний корабель уникає спалаху наднової зiрки ракети вiд злиття преонiв. А це диявольська сила.
  Принцеса Рей взяла i заспiвала:
  - Є у нас ракети, лiтаки,
  Сам мiцний свiтлий у свiтi дух.
  За штурвалом бiлi пiлоти,
  Буде ворог розгромлений на порох i пух!
  I ось вона натискає голою, круглою п'ятою на гашетку. Та спрацьовує дуже вбивчий потiк руйнування. I могутнiй грос-лiнкор iмперiї отримує вогняним жалом у бiк.
  I починає горiти та викидаються великi, чорнi клуби диму. Вони немов казковi джини вирвалися з пляшок. Точнiше з пробоїн велетенського корабля. Ось це удар красивої та фiгуристої дiвчини - яка треба сказати просто - супер!
  Принцеса Рей пiдскакуючи нiби пригорiла лисиця, i скинувши лiфчик, взяла i натиснула червоним соском грудей на кнопку.
  I взяла, довбала по ворогу ...
  Пiсля чого проспiвала:
  - Хвилi свiтла нас рятують,
  Будьте щасливi джедаї!
  I з нею команда дiвчат. Гарнi войовницi у бiкiнi, майже оголенi засмаглi, бiльшiсть свiтловолосi.
  Принцеса Рей вигукнула з величезним азартом:
  - Я воїн свiтла, воїн тепла та вiтру!
  I її гола п'ята знову як вiзьме i дуже швидко натисне на педаль. I це справдi вбивчо.
  Асока Тана вiдбиваючись у дуже агресивнiй та ефективнiй манерi, взяла та пискнула:
  - Де це було, коли це було,
  У дитинства, а може увi снi.
  Воїн джедаєв гнiздо для коханої,
  Свили навеснi...
  I знову її рубiновi соски як натиснуть iз забiйною силою на кнопки. Дуже агресивне i водночас добре дiвчисько вийшло.
  Принцеса-маршал Лея взяла i проворкувала, скелячи свої зубки, кольори слонової кiстки.
  Ось це принцеса просто супер.
  I ось повстанцi теж довбали по iмперському флоту термопреоновою ракетою. I це жало яке в трильйон разiв перевершує грiзну, термоядерну реакцiю.
  I якщо вже довбає, то кiлька грос-лiнкорiв з багатьма тисячами дiвчат-клонiв згоряють.
  Гинучи, красивi дiвчата так зворушливо смикають i тремтять своїми босими, гострими нiжками.
  Принцеса-маршала бачить, як охоплений блакитним i помаранчевим полум'ям крейсер повстанцiв, таранить дредноут iмперiї. I удар просто нищiвний i згубний.
  Лея дотепно помiтила, вискалив зубки:
  - Я дiвчинка гарна,
  Я дiвчинка гiдна...
  Богатирська наша сила,
  Сила духу та сила волi!
  Пiсля чого красуня взяла та пiдморгнула. Її очi такi сапфiровi i блискучi. Чудове дiвчисько-принцеса.
  Ось iмперськi кораблi, зiткнувшись з таким неприємним сюрпризом як термопреонi ракети, трохи зменшили темп.
  Жорсткий проходить поєдинок, i подих смертi та темної сторони сили, якiй вiдчайдушно чинить опiр свiтло.
  Ось серед повстанцiв б'ється позашлюбний син Люка Скайокера - хлопчик рокiв дванадцяти Енакiн.
  Хлопчик б'ється, натискаючи босими, дитячими нiжками на кнопки i посилаючи агресивнi подарунки долi.
  Юний воїн, пiдбив грос-крейсер iмперiї, i проспiвав, скелячи своїх невеликi, але гострi, i бiлi зубки, спiваючи:
  -Заклятий i давнiй,
  Ворог знову клянеться.
  Мене розтерти,
  Розтерти на порошок!
  Але ангел не дрiмає,
  I все обiйдеться,
  I скiнчиться все добре!
  Хлопчик-падаван натиснув голою, круглою п'ятою на кнопку, i випустив ударної сили ракету, i прочирикав:
  - I скiнчиться все добре!
  Принцеса Лея агресивно вiдзначила, своїми смарагдовими та сапфiровими очима блищачи, проворкувала:
  - Смерть дракона дощу!
  Хлопчик-падаван Енакiн погодився:
  - Дракону дощу - смерть!
  I ось повстанцi йдуть у контратаку. I летять бойовi кораблi. Дiвча ще одна бореться.
  У цьому випадку це Азалiя. Вона донька принцеси Леї.
  Войовниця, яка не захотiла свого часу бути разом iз братом у середовищi нового ордену джедаєв. Але тепер вона приєдналася до своєї матерi.
  Вони разом борються iз колосальною армiєю iмперiї.
  Втiм, Азалiя собi на думцi. Вона зазначила: може бути краще, щоб iмперiя об'єднала всi народи спочатку в галактицi, а потiм i у всесвiтi.
  I був порядок iз творчою силою. А не хаос i бардак республiки, а тим бiльше великої множини свiтiв пiсля її розпаду.
  Азалiя босими пальчиками нiжок запустила щось надзвичайно руйнiвне i згубне для флоту космiчної iмперiї.
  Пiсля чого проворкувала, вискалив свiй дуже витончений i спокусливий рот:
  - Слава свiтлим силам!
  Принцеса Лея пiдтвердила, посилаючи в супротивника, голою п'ятою руйнiвну, рухливу i збiльшується в розмiрах ляпку гiперплазми.
  - За перемогу свiтлого боку сили - слава!
  Ось це дiвчата тут дуже крутi.
  I ось рух опору перебудовує свої зорельоти. Їм вдалося уникнути влучення в безнадiйний мiшок. Але перевага в чисельностi та силi кораблiв iмперiї зберiгається.
  Асока Тана дотепно помiтила, своїм червоним соском грудей натиснувши на кнопку i надiславши подарунок анiгiляцiї:
  - Сила дурня - дрiбнiше за п'ята!
  I пiдморгнула своїм приятелям.
  I її босi пальчики нiжок у русi. I збивають ворога з прицiлу.
  Принцеса Рей, б'ючись iз противником, натиснула на кнопку своїм полуничним соском грудей i видала:
  - Дурень м'язами сильний, коли розумний мiзками безсилий!
  Хлопчик-падаван Енакiн голою, дитячою п'ятою натиснув на забiйну композицiю кнопок.
  I виплюнулося вiдразу кiлька пекучих, гiперплазмових пульсарiв, що спалюють крейсера великої iмперiї.
  Юний воїн заспiвав:
  - Якщо нiкудишнiй тил, не допоможе ратний запал, ну, а якщо запалу немає - тил пiде вороговi в обiд!
  Принцеса Лея довбаючи ворогiв i спритно посилаючи подарунки загибелi вiд свiтлих сил, видала:
  - Свiтло для всiх рiзне за задоволенням, темрява однаково огидна будь-кому!
  I ось донька Леї Азалiя дуже спритно босими пальчиками нiжок натиснула на важелi, пiдбила есмiнець iмперiї ракетою. Той вибухнув, наче лопнув пакет iз бензином, i миттєво спалахнув палаючий.
  Войовниця прошипiла:
  - Добро не завжди отримує нагороду за життя, але зло обов'язково отримує покарання пiсля смертi!
  Асока Тана стрiляючи по воїнам iмперiї, i вражаючи ворогiв, з великою i ефективною влучнiстю, буркнула:
  - Добро швидко забувають, зло довго пам'ятають, але добрi справи приносять безсмертя, а зло призводить до забуття i за довгої пам'ятi!
  Хлопчик-падаван заспiвав:
  Добрим бути на жаль зовсiм непросто,
  Чи не залежить доброта вiд зростання!
  Асока помiтила, знову пославши голою п'ятою, дуже вбивчий та смертоносний подарунок смертi:
  - Маленька змiйка найотруйнiша!
  Принцеса Лея пославши в противник вбивчий гостинець, натисканням кнопки червоним соском, видала:
  - Свiтло дає - енергiю, пiтьма забирає сили, ну чому ж люди самi йдуть у могили?
  Хлопчик Енакiн вигукнув iз азартом:
  - Чому люди частiше йдуть за пiтьмою - у темрявi не видно проблем i власної потворностi!
  Принцеса Лея довбанула за допомогою босих пальчикiв своїх витончених, точених нiжок i гаркнула:
  - Темрява приховує вiд очей тiлесну потворнiсть, але вiд цього душа негiдника, ще потворнiша!
  Азалiя довбанула за допомогою полуничного соска, i дуже точно довбанула по крейсеру iмперiї.
  Воїтелька зазначила:
  - Свiтло висвiчує недолiки, але при цьому твоя моральна потворнiсть тане як лiд на сковорiдцi, а в темрявi приховує неподобство, ти ще бiльше стаєш мерзотою!
  Принцеса Лея вiдзначила, фiлософствуючи:
  - Свiтло - це непросто фотони, а вiд темряви лише страждання та стогiн!
  I великий маршал довбанула в ворога чимось дуже руйнiвним i реально згубним.
  I полум'я розгорiлося, охопивши черговий лiнкор космiчної, кривавої та жорстокої iмперiї.
  Iмператриця Палпатiн жорстко видала:
  - Не страшна велика смерть тiла, бо душа i в астралi знайде собi справу!
  Велика войовниця, i надмаршала iмперiї Еммануель взяла i дуже вбивчо довбала за допомогою босих пальчикiв своїх спритних нiжок, i пискнула:
  - Темрява - це не вiдсутнiсть свiтла, це провiсник свiтанку!
  Пiсля чого вони цi гарнi дiвчата-клони розреготалися.
  I босi, спритнi нiжки красунь дуже спритно грають по джойстиках, i роблять це круто.
  Принцеса Лея здiйснює перегрупування сил. Їй вдається врятувати частину сил опору.
  Ось повз проноситися цiлий рiй комет. Вони залишають хвости, що тягнуться наче шлейф нареченої.
  I все палає, здригається, i буквально iскриться, а кожна iскри - наче гора Еверест.
  Принцеса Лея з посмiшкою вимовляє:
  -Ми показали дуже велику мужнiсть.
  I тут же згадала себе у полонi. Особливо коли за наказом Джабби її вели босонiж по розжареному пiску пустелi. Планета дуже гаряча для людини. I пiсок такий пекучий. А її ступнi, голi, беззахиснi, що ще не встигли огрубiти.
  Зрозумiло, було дуже боляче. Принцеса Лея тодi обпекла собi пiдошви, i вони вкрилися великими пухирями. Кожен крок буквально вибухав болем.
  Важко повiрити, що може так болiсно ходити босонiж. Але це все одно що ступати на розпечену до червоної сковорiдки.
  Але зараз босi пальчики нiжок принцеси-маршала Леї знову натискають на кнопки i викидають вбивчий потiк анiгiляцiї.
  Принцеса, яка пережила i загибель планети, i публiчне згвалтування цiлою ордою iнопланетних iстот, взяла i заспiвала.
  -Не Постало дiвчатам здаватися,
  Не лякає юних кралiв лайка.
  Ми завжди вмiли хоробро битися,
  Буде баба смiливою, як джедай!
  I ось знову летять у противникiв ракети, цього разу пущенi за допомогою червоних соскiв грудей.
  Асока Тана пискнула i видала:
  - Хоробрим стане той,
  Хто дракона зб'є!
  I з її пупка вилетiла блискавка сили.
  Бойовi дiвчата, дуже дотепнi та агресивнi, та добрi одночасно.
  Азалiя послала в iмперський флот забiйний подарунок анiгiляцiї, спалахнувши руйнiвним розрядом i буркнула:
  - Нашiй силi немає меж!
  Асока пiдтвердила:
  - Свiтло сильнiше темрява! Добро завжди перемагає зло!
  Хлопчик-падаван Енакiн посла до воїнiв iмперiї подарунок смертi, своєю босою, дитячою нiжкою i прочирикав:
  - Будує пiдступи кривавий лиходiй,
  Але герой благородний сильнiший!
  I лиходiй буде в сутичцi розбитий,
  А добро, як завжди, переможе!
  Принцеса Лея натиснувши рубиновим соском на важiль знищення та смертi, пiдтвердила:
  - Звичайно добро переможе!
  I войовниця знову пiдiрвала iмперський фрегат натисканням босими пальчиками нiжок на кнопку i заспiвала:
  - Нi повiстi щасливiше у свiтi,
  Чим повiсть, про променисте, яскраве свiтло!
  Азалiя пискнула, пiдморгнувши своїми сапфiровими очима:
  - Я бачила свiтло, i буде вiчно яскрава зiрка свiтити!
  Енакiн пiдтвердив:
  = Зрозумiло буде!
  Асока Тана ринула:
  - Та вiдбереться успiх у дракона дощу!
  Принцеса Лея пальнула, знову застосувавши свiй сосок кольору полуницi, i проворкувала:
  А на вулицi дощ, а на вулицi сльота,
  А по ньому пурхає кривавий дракон.
  Ми смiємось тодi, коли хочеться плакати,
  Але жорстокий правитель отримає розгром!
  I ось повстанцi вiдлетiли до чергового рубежу оборони. I гармати у них дуже непоганi на астероїдах припасенi.
  Iмператриця Палпатiн теж зробила паузу. Її флот зазнав великих втрат.
  Хоча й мав переважну перевагу у вогневiй мощi.
  Надмаршал Еммануель за допомогою червоного соска своїх повних i пишних грудей запустила черговий подарунок смертi та абсолютної загибелi, взяла i проворкувала:
  - Ми маємо всi планетам, нашi новi дати iмена!
  I лизнула язиком, дуже солодкий пусковий гачок.
  Iмператриця Палпатiн, тупаючи високим, з алмазною пiдошвою пiдборами, дотепно помiтила:
  - Планетам? А чому ти така скромна? Може, бути одразу галактикам?
  Еммануель пискнула:
  - А ще краще всiм всесвiтам! Адже їх безлiч!
  Iмператриця Палпатiн з цим погодилася, i її рот повних перлинних зубiв вiдкрився, i вилетiв довгий, рожевий язичок.
  Правителька проспiвала:
  - Це значить бити гарно,
  Це означає бити гiдно!
  Ця темна наша сила,
  Сила духу та сила волi!
  I ось знову нiби надновий спалах палає термопреона бомба. I розриваються планети, i руйнуються силовi поля.
  Ось згорiв цiлий полк повстанцiв - схожих на прямостоячих крокодилiв. Вiн буквально тривiально розкидався на дрiбнi фотони.
  Крокодили не встигли вiдчути бiль.
  Асока Тана сумно зiтхнула:
  -Злетять нашi душi, як два лiтаки,
  Адже їм одне без одного не можна!
  I її босi пальчики нiжок знову запустили повальну руйнацiю та тотальну загибель для iмперiї.
  Азалiя теж пальнула, розбивши лiнкор за допомогою соска кольору маку, своїх повних грудей i видала:
  - За вiчне радостi свiтло!
  Хлопчик-падаван Енакiн, запустив за допомогою своїх босих, дитячих пальчикiв руйнування i прочирикав:
  - А поки що ми тiльки дiти,
  Нам рости, ще рости.
  Тiльки небо, лише вiтер,
  Лише радiсть попереду!
  Тiльки небо, лише вiтер,
  Лише радiсть попереду!
  Принцеса Рей iз цим погодилася, довбаючи черговий за рахунок крейсер iмперiї ракети:
  - Радiсне життя попереду! Якщо ти з кохання не зiйди!
  I всi дiвчата-войовницi заспiвали:
  Хочеться, хочеться робити добро,
  Свiтло розпалювати по всесвiту безкрайнiм,
  Стати людиною нам пощастило,
  Будемо ми всi благороднi джедаї!
  . РОЗДIЛ Љ3.
  У битвi настала пауза. Обидва величезнi флоти зупинилися на ремонт i вiдпочинок.
  Загуло зварювання, iскрилися розряди блискавок. Ремонтнi бригади кинулися лагодити кораблi.
  Тож закипiла робота. А рядовi воїни стали вiдпочивати.
  Асока Тана та принцесi Рей стали грати у шахи, переставляючи фiгурки босими пальчиками нiжок.
  Зрозумiло, i клiтин i, рiзного роду типiв вiйськ значно бiльше, нiж у традицiйних шахах.
  I фiгурки нiби живi у русi.
  Асока Тана помiтила:
  - То ти стверджуєш, що iмператор згорiв у блискавках сили?
  Принцеса Рей пiдтвердила:
  - Я вiдбила блискавки сили мечами. I вони спопелили Палпатiна. Але навiть блискавки не можуть повнiстю знищити душу!
  Асока Тана припустила:
  - Швидше за все iмператор має сiм хрестарiв. Вони роблять його душу абсолютно безсмертною i не дають засмоктати особистiсть у царство мертвих. I скiльки не вбивай iмператора, вiн i далi вселятиметься в рiзнi тiла, i гадитиме по всьому всесвiту.
  I дiвчина збила пiшака, переставивши колiсницю босими пальчиками, своїх витончених нiжок.
  Принцеса Рей погодилася:
  - Так можливо! Хрестажi дозволяють душi вiчно перебувати у цьому свiтi, i вселятися у рiзнi тiла. Тiльки знищивши їх, можна покiнчити з особистiстю Палпатiна, принаймнi у цьому свiтобудовi! Iнакше це буде вiчна загроза!
  I дiвчина перемiстила гаубицю своєю босою, дуже гарною, засмаглою i мускулистою нiжкою.
  Асока Тана вiдзначила, перемiстивши голою ногою фiгурку:
  -Всесвiт великий i крестражi, можуть бути де завгодно. У практично будь-якому предметi. I знищити їх дуже непросто. Тут теж треба мати якусь особливу зброю.
  Принцеса Рей запитала:
  - Ти бiльш досвiдчена Асока. Пам'ятаєш ще юного Дарта Вейдера, що боролася разом iз ним проти армiї графа Дука. А що тобi не вистачало в цьому життi, чому не приєдналася нi до тих, нi до iнших?
  Асока Тана знизала плечима i вiдповiла:
  - У мене був свiй шлях. Коли з'явилася iмперiя я вирiшила подивитися, що з цього вийде. Всi так втомилися вiд воєн та бардаку, i хотiлося, зрозумiло, хоч якогось елементарного порядку!
  Принцеса Рей рушила босими пальчиками нiжок лучника, i заявила, вискалив зубки:
  - Це по-своєму цiкава позицiя. Хоча бардак зiзнатися i набрид. Але ж iмперiя Палпатiна - це зовсiм не рай!
  Асока Тана жорстко помiтила, пересунувши голою п'ятою, фiгурку генерала, i виблискуючи сапфiровими очима:
  - Будь-яка влада не iдеальна! I всi не можуть бути задоволеними!
  Настала пауза у розмовi. Дiвчата пересували босими пальчиками нiжок фiгурки. Збивали i намагалися захопити бiльше клiтин.
  Гра йшла у дуже динамiчному ключi.
  Принцеса Лея та Азалiя разом з Енакiним грали в карти. I вони також обговорювали питання - як знищити Палпатiна.
  Хлопчик Енакiн запропонував:
  - Довбати по ньому термопреонновим зарядом. Тодi i вiд душi Палпатiна нiчого не лишиться!
  Принцеса Лея заперечила:
  - Хрестажi дають абсолютне безсмертя. Таку душу, навiть найдосконалiшу i найпотужнiшу зброю знищити не може. Це щось поза звичайної матерiї. Лише лiквiдувавши хрестажi, ми зможемо перемогти iмператора!
  Азалiя дочка Леї додала:
  - I навiть цього мало, щоб покiнчити зi злом!
  Принцеса Лея кинула за допомогою босих пальчикiв нiжок, карту з малюнком, що рухається, i вiдзначила:
  - Та мало! Зло на рiвнi свiдомостi кожної людини! Але я вiрю в кiнцеве торжество добра!
  Хлопчик Енакiн кинув босою, дитячою нiжкою карту i цiлком логiчно зауважив:
  - Без зла було б зовсiм нецiкаво! Не було б жодного мiсця для подвигу та боротьби!
  Азалiя з великим захопленням проспiвала:
  Смiливо товаришi в ногу,
  Духом змiцнiмо в боротьбi.
  На дальнє щастя дорогу,
  Свiтлом прокладемо собi!
  Принцеса Лея цiлком серйозним тоном запитала:
  - А як шукатимемо хрестажi?
  Азалiя знизала плечима i вiдповiла:
  - За iдеєю, треба подивитися в архiвi джедаєв. Там може бути якась корисна iнформацiя.
  I дiвчина кинула, босими пальчиками нiжок карту, що у польотi помiняла колiр.
  Принцеса Лея кивнула:
  - Так! Потрiбно вiднайти цей архiв. Але Люк Скайокер здається його спалив!
  Тут хлопчик Енакiн стукнула кулачком у повiтрi, так що навiть задзвенiло, i ревiв:
  - Рукописи не горять!
  Принцеса Лея погодилася:
  - Вiн правий! Можна вiдновити всю iнформацiю в архiвi. Бо мудрiсть джедаїв має не лише матерiальне втiлення!
  Енакiн Скайокер-молодший запропонував:
  - Давай я злiтаю на планету, де був архiв джедаєв!
  Принцеса Лея заперечила:
  - Ми туди всi - п'ятiрка обраних i тих, хто володiє силою, попрямуємо. Але поки що в бiй!
  Азалiя помiтила, кинувши знову босими пальчиками своїх дуже гарних i спокусливих нiжок карту:
  - Хоч якась зачiпка! Але якщо й там ми нiчого не знайдемо?
  Принцеса Лея жбурнула голою нiжкою карту i заявила:
  - Тодi викличемо дух Йоди! Вiн у контактi зi свiтлом i повинен дуже багато знати, що недоступне живим!
  Енакiн хихiкнув i вiдповiв:
  - А Йода такий маленький - менше за мене!
  Азалiя пискнула:
  - Маленький, та далеко!
  Принцеса Лея попередила:
  - Нас чекає ще бiй. I треба зберегти хоча б частину сил опору в боротьбi з бiльшою силою iмперiї! I наша п'ятiрка має бути на передовiй!
  Енакiн зухвало сказав:
  Хлопчик бачить у мрiях автомат,
  Адже йому танк милiший за лiмузин...
  Хто хоче грiшок перетворити на п'ятак,
  З народження розумiє - править сила!
  Асока Тана переставивши фiгурку босою нiжкою, погодилася:
  - Так! Безперечно править сила!
  Принцеса Рей уточнила:
  - Свiтла сила!
  Асока зi смутком у голосi заперечила:
  - На жаль, далеко не завжди!
  Внучка Палпатiна помiтила:
  - Не завжди, зате назавжди!
  I обидвi дiвчата шльопнули босими пiдошвами одна об одну.
  Але знову бiй. Насуваються зорельоти iмперiї. Попереду за традицiєю рухаються грос-лiнкори, схожi або на синi кити або кашалоти, але при цьому втиканi безлiччю знарядь.
  Прибуло кiлька нових грос-лiнкорiв, щойно побудованих ударними темпами на заводах iмперiї. Вони вiдливали сталлю i виглядали дуже грiзно.
  Також пiдiйшли зорельоти, що скидалися на оголенi кинджала з гострими кiнцями, i крилатою рукояткою. Вони теж блищали металом. В цiлому армада iмперiї мала переважну перевагу в числi кораблiв, i ще бiльшу вогневу силу.
  Як мiнiмум флот iмперiї переважно дiвчат-клонiв, що складаються з екiпажiв, був сильнiший раз на вiсiм.
  I зрозумiло, що повстанцi просто прикриватимуть вiдступ.
  Але серед них п'ять бiйцiв - чотири дiвчини та хлопчик - володiють неабиякою силою. I це дає певнi шанси протриматися.
  Асока Тана пальнула по лiнкори, що наближає до неї, за допомогою босих пальчикiв нiжок, i пропищала:
  - Свiтла сила з нами!
  Гросс-лiнкор отримав пробоїну вiд розриву термокваркової ракети. Маса веж та гармат була спалена та зiм'ята.
  Дiвчата-клони тiкали вiд пожежi, миготивши босими, кругленькими п'ята.
  Асока проспiвала:
  -За велике променисте свiтло,
  Переможемо темних синхiв ми...
  Настає гарний свiтанок,
  Дочки та джедаєв сини!
  Принцеса Рей агресивно вiдзначила, надсилаючи вбивчий подарунок анiгiляцiї у противника:
  - Один два три! Дракона розiрви!
  I ось вона оголила свiй яскраво-червоний сосок грудей i натиснула їм на кнопку.
  Енакiн цей красивий, свiтловолосий, ще красивiший, нiж батько Скайокер-молодший пальнув за допомогою босих пальчикiв, своїх дитячих нiжок i заспiвав:
  Дитинство, ах дитинство,
  Дитинство свiтле будь зi мною.
  Дитинство, ах дитинство,
  Я пацан сiю свiтло круте!
  I знову могутнiй грос-лiнкор темної iмперiї отримав по шапцi. Точнiше в нього лопнула броня i запалала пожежа.
  У повстанцiв залишилося лише два грос-лiнкори. Аж надто велика перевага ворога.
  I вони менше iмперських i поступаються у забiйнiй силi. Зрозумiло, саме їх у першу хоча б знищити зорельоти iмперiї.
  У дрiбних судах перевага темних сил менша. I принцеса-маршал Лея намагається це використати.
  Ось вона стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок. Дуже точно вражає крейсер iмперiї. Примушує її спалахнути та розколотися. I уламки ракетного корабля горять декiлькома рiзними кольорами.
  Принцеса-маршал Лея спiває:
  Нехай буде все чудово у всесвiтi,
  Потоки свiтлої не вичерпаються нiколи.
  Своєю мiццю в боротьбi незмiнною,
  Вiдкинемо в юнiсть старi роки!
  I знову гола п'яти красивої, молодої жiнки запускає зi стовбура пекучу i вогняну ляпку.
  Войовниця з радiстю прочирикала:
  - Ми воїни свiтла прекрасного,
  Який дає щастя свiту...
  Рiшення бувають небезпечнi,
  I багато без граней ефiру!
  Азалiя пiдтвердила. Вона зняла лiфчик i довбанула з великою влучнiстю за допомогою рубiнового соска.
  Вразила есмiнець темної iмперiї та провизжала:
  - Сила темряви розкинулася на свiт,
  У тiнi пекла ховаються вдома.
  I бажаючи нагодувати зло бенкетом,
  По вулицях крокує Сатана!
  I войовниця пiдморгнула своїм напарницям. Вона треба вiдзначити красуня бойової комплекцiї.
  Хлопчик Енакiн знову пальнув, натискаючи на кнопки босими пальчиками, дитячої нiжки i в'янув:
  - Iмператор Палпатiн,
  Ти мерзотник i дебiл!
  Iмператор Палпатiн -
  Володар темних сил!
  Асока Тана агресивно вiдзначила:
  - Перемога все одно буде лише за нами!
  I дiвчина лупнула по ворогу за допомогою полуничного соска грудей. I рознесла масу ворогiв.
  Войовниця досвiдчена. Ось принцесi Леї вже рокiв пiд вiсiмдесят. А Асока вже була уславленим воїном до того, як народилася Лея. Вона ровесниця Дарта Вейдера.
  I минула з ним багато вiйни.
  Асока, до речi, встигла i на боцi повстанцiв повоювати вже наприкiнцi. Коли знищили недобудовану "Зiрку смертi" i самого iмператора Палпатiна.
  Тодi й Дарт Вейдер також загинув. Точнiше його тiлесна оболонка. А дух здобув свободу.
  I його можна викликати iз чужого свiту. Обi Вана Кенобi Асока також пам'ятає. З ним вона боролася на пару.
  Асока залишилася дiвчиною, а Обi Ван постарiв. Лея виглядає добре та бадьоро.
  Але видно, що у неї обличчя зрiлої жiнки, а не боязкої дiвчини. Мужнє пiдборiддя маршала, iдеальнi класичнi, суворi риси.
  У двадцятому столiттi так виглядають спортивнi жiнки у тридцять п'ять рокiв. Фiгура в неї Леї мускулиста, майже дiвоча, тiльки важча з бiльшою масою.
  А ось Асока струнка, з рiзнобарвною шкiрою, та майже дитячим обличчям. Вона iз десятилiттями не змiнюється. Якщо не рахувати хоботкiв замiсть вух, забарвлення, майже така сама як людина.
  Можна навiть не бачачи голови, подумати, що це дiвчина з роду людей, тiльки шкiру розмалювала в помаранчевi, фiолетовi та жовтi вiзерунки.
  I груди у неї людськi.
  Яскравi як маки соски тиснуть на кнопки i вивергають вогнянi потоки тоталiтарної руйнацiї.
  Асока спiває, борючись iз iмперiєю:
  - Свiт темрявi глибокий, весь обплутаний,
  Хай буде свiтло - i скинемо синхiв пута!
  I ось черговий зорелiт ворогiв вибухає. I виробляються черговi руйнування.
  У кожного члена п'ятiрки пiд керуванням дуже сильний та бойовий зорелiт.
  Навiть хлопчик на вигляд рокiв одинадцяти-дванадцяти Енакiн дуже спритно керує своєю машиною за допомогою босих пальчикiв нiжок, i звичайно рук.
  Крiм того, накази можна вiддавати i подумки.
  Енакiн дуже дотепно зауважив:
  - Вбивати грiшно, але залишати iнших жити зовсiм смiшно!
  I хлопчик натиснув на кнопку голою, дитячою п'ята.
  I пiдрiзав цiлий грос-фрегат.
  Тут головне точно потрапити.
  Хлопчик-падаван, як завжди в ударi.
  Принцес Рей пiдтримує дитину-термiнатора:
  - Давай онук Дарта Вейдера, будь вартий свого дiда!
  Енакiн зазначив, пiдморгуючи дiвчинцi i використовуючи босi пальчики дитячих нiжок зi спритнiстю мавпочки:
  У битвi з синхами пацан,
  Сперечатися не звик!
  Сперечатися не звик!
  Хай буде гiдний вас,
  Нехай гiдний вас!
  Свiтлана учень!
  Ось це хлопчик - дуже крутий i справний.
  Азалiя це дочка Леї вiдзначила, пальнув за допомогою рубiнового соска своїх грудей, i пошкодивши дредноут iмперiї:
  - Мiй братик ми перемагатимемо - я вiрю!
  Азалiя та Енакiн - це i справдi двоюрiднi брат i сестра. I вони такi, скажiмо, бойовi.
  Азалiя вже доросла дiвчина, Енакiн ще дитина. Але обдарованiсть у них величезна.
  Бойова i дуже агресивна i водночас добра пара.
  Азалiя пальнула, знову застосувавши червоний сосок i прочирiкала:
  - Довго свiтло у в'язницях тримали,
  Довго свiтло морок зла морив.
  Темнi днi минули,
  Час викуплення пробив!
  I дiвчисько знову довбало. Цього разу застосувавши босi пальчики своїх витончених нiжок.
  Асока ствердно кивнула:
  - Ти просто супер!
  I теж рубiновим соском вiдправила черговий корабель iмперiї пiтьми на той свiт.
  Азалiя пiдтвердила, використовуючи полуничний сосок своїх повних, засмаглих грудей:
  - I ти супер!
  I обидвi красунi пiдморгнули одна однiй. Азалiя дуже гарна. Її волосся як медова блондинка. А Лея темнiша.
  Вони обидвi гарнi, але якiсь рiзнi. Жаль, що її брат убив отця Соло.
  Така втрата.
  Але з того свiту можна викликати дух людини. У всякому разi, якщо ця людина була яскравою особистiстю, i не встигла її iндивiдуальнiсть розчинитись у силi.
  Принцеса Лея журилася i по сину, що пiшов у темний бiк силу. I за чоловiком, якого син убив.
  Найгiрше, що винен у цьому той, кого вважали вбитим - iмператор Палпатiн.
  Ще її Дарт Вейдер або Енакiн Сайокер був дитиною, а Палпатiн вже був лiтнiм сенатором iз сивим волоссям.
  Але скiльки рокiв iснує це зло? Спочатку Палпатiн був понiвечений блискавками силами. Потiм втратив тiло вселившись у клон.
  А зараз вони зовсiм у тiлi дiвчини. I творить зло, не знаючи нi мiри, нi навiть межi сили.
  Справдi, iмператриця Палпатiн - це дiвчина з дуже яскравим волоссям i яскравою, виразною зовнiшнiстю, простягла вперед руки.
  Лобова частина грос-лiнкора розкрилася. Було видно гарнi, витонченi руки iмператрицi-клони з довгими нiгтями.
  I ось вона уважно дивиться.
  Звичайно, iмператорський флот багаторазово сильнiший i бере вгору. Але п'ятiрка воїнiв з числа тих, що володiють силою, надає впертий опiр.
  I завдає величезної шкоди iмперському флоту.
  Надмаршал-клон Еммануель зi злiстю вимовляє, тупаючи босою нiжкою (усi дiвчата-клони крiм iмператрицi позбавленi взуття) i реве:
  - Знищ їх про найбiльшу з найбiльших!
  Iмператриця Палпатiн з люттю шипить:
  - Нехай буде так!
  I з довгих нiгтiв красунi виривають блискавки сили. Вони збiльшуються у розмiрах. I ось розростаються немов павутиння, що складається з блискавок.
  Еммануель люто заспiвала:
  - Вiд розрядiв не рятують,
  Будьте проклятi джедаї!
  Iмператриця Палпатiн жорстко видала:
  - Одне вбивство - краще за тисячу прокльонiв!
  Блискавки сили огорнули зорельоти бойової п'ятiрки. Вони нiби мухи опинилися в вогняному павутиннi.
  Асока Тана кричала:
  - Блискавки сили не страшно!
  Принцеса Рей натиснувши червоним соском грудей на кнопку з цим погодилася:
  - Я тримала удар усiх сiтхiв разом!
  А вiд Енакiна якої був менш досвiдченим блискавки вразили. I обпалили дитячi голi п'яти.
  Хлопчик закричав:
  - Це боляче!
  Азалiя пiдказала:
  - Паруй свiтловим мечем!
  Хлопчик клацнув пальцями рук. Вони виник свiтловий меч. I юний воїн лупнув по блискавках.
  Босi пiдошви дитини димилися i на них набрякли пухирi.
  Азалiї теж дiсталося. Дiвчинi обпалило не тiльки п'яти, а й оголенi, повнi груди.
  I вона теж вiдбилась мечем.
  Iншi досвiдченiшi войовницi, включили i захист, що їх навчали джедаї i без мечiв.
  Але все одно, потоки негативної енергiї були такi сильнi, що з ладу вийшли оптичнi прилади та прицiли. I стали деформуватися i плавитися стволи знарядь.
  Принцеса-маршал Лея помiтила:
  - Яка Диявольська мiць! Вiн став ще сильнiшим!
  Войовниця Рей погодилася:
  - У руйнуваннi темна сторона вiдкриває неймовiрнi можливостi. Недаремно убити завжди було легше, нiж воскресити!
  Асока Тана облизнулася i вiдзначила:
  - Доведеться нам вiдступити. Вiдступити щоб повернутися, та з новими силами вступити у бiй з темною стороною сили!
  Хлопчик-падаван заперечив:
  - Перервалася нитка,
  I загрожує свiтлу жити...
  Щоб свiтлим жити -
  Героя має померти!
  Войовниця Рей заперечила:
  - Ми унiкальна п'ятiрка! Як кiнцi зiрки. I поки не час здолати темний бiк сили!
  Принцеса-маршал наказала:
  - Вiдходимо! Боротьба не закiнчена! Ми знайдемо хрестажi, i втiлений Диявол буде знищено.
  Принцеса Рей кивнула i додала:
  - I все ж таки наша п'ятiрка покине поле бою останньої!
  Дiвчина взяла та пiдняла свою босу нiжку. I з голої п'яти випустила пульсар сили.
  Вiн полетiв у напрямку грос-лiнкора iмператрицi Палпатiна. Так зустрiла його ударами блискавок.
  Але павутиння, що оточує зорельоти великої п'ятiрки, стало блiдiшим, негативна енергiя ослабла.
  Асока Тана вiдзначила:
  - Я знову можу стрiляти!
  I войовниця знову як довбає, за допомогою своїх полуничних грудей.
  I ось руйнiвний удар пробиває iмперський дредноут, змушуючи його палати i розколюватися.
  Азалiя пискнула, теж стрiляючи i не звертаючи уваги на бiль обпалених пiдошвах:
  - Це наша доля,
  Жити не можемо iнакше...
  Якщо влiз Сатана -
  То йому врiжемо здачi!
  Хлопчик Енакiн також своє дитячi, обпаленi, але не втратили рухливостi нiжки в хiд пустив, i заспiвав:
  - Сила пiтьми не зупинить,
  Сила пiтьми не переможе!
  Ми дракона-шпика уроєм,
  Буде Диявол пекла розбитий!
  Принцеса Лея пiдтвердила, довбаючи по iмперському флоту:
  - Буде розбитий ворог, хоч вiн i дуже сильний!
  Асока Тана знову вкотре запустила щось надзвичайно вбивче червоним соском грудей i перевiряла:
  -Прагнула у свiт душа твоя,
  Народишся знову з мрiєю...
  Але якщо темрява - доля твоя,
  Залишишся свинею!
  Iмператриця Палпатiн дуже досадувала, що п'ятiрка воїнiв свiтла не хоче пiддаватися.
  Хоча знову в хiд пущенi блискавки сили.
  Втiм, надмаршал Еммануель застосувала щось бiльш суттєве та вбивче: термпреоннову ракету.
  Вона її направила за допомогою босих пальчикiв своїх спритних нiжок.
  Вважай у такiй ракетi - сто трильйонiв атомних бомб скинутих на Хiросiму. Тож розрив буде страшним. Iнша Надмаршал: Монiка навiть наказала iмперським кораблям з усiєю можливою швидкiстю пiддати назад.
  Щоб не постраждати вiд нищiвного спалаху наднової зiрки.
  Ракета рвонула на дистанцiї. Але її ударна мiць була така, що п'ять зорельотiв iз джедаями потрапили пiд удар i спалахнули слово солома. I їх закрутила хвиля.
  Принцеса Лея прочирiкала:
  - Ментальний захист увiмкнiть! Ми маємо вижити!
  Хлопчик Енакiн якому знову, i цього разу куди сильнiше припалило дитячi п'яти, проспiвав:
  - Для воїна прiсней немає слiв,
  Притиснути до грудей потiк променистий свiтла.
  За доброту я життя готовий вiддати,
  Нехай будуть нашi подвиги оспiванi!
  Незважаючи на захист, i Енакiна та Азалiю дуже сильно обпалили вогонь гiперплазми та пекельна енергiя ракети на злиттi преонiв. Такий подарунок цiлком мiг розiрвати на частини та планету Земля.
  I решта дiвчаток-джедаїв серйозно постраждала. Щоправда, все-таки меншою мiрою, нiж наймолодшi бiйцi.
  Крiм того, у них глючило в очах. Битися вже не було сили, i воїни свiтла подалися назад.
  Iншi зорельоти повстанцiв зовсiм кинулися в рiзнi боки. Тепер битва була остаточно програна.
  Принцеса Лея вигукнула:
  - Схоже, нам не зiбрати бiльше сили!
  Принцеса Рей заявила:
  - Будемо партизанити!
  Енакiн вiдважно заявив, хоча був червоний як рак вiд опiкiв i звiстка покрита пухирями:
  - Пiснi партизанiв червона зоря,
  Батькiвщина моя, свiтла iмперiя!
  Азалiя, яка теж сильно обгорiла, але вiдважно трималася, люто вiдповiла:
  - Iмперiї свiтлими не бувають. Правильно казати: свiтла республiка!
  Хлопчик Енакiн чия мова вiд опiкiв практично не постраждала, у вiдповiдь уперто заспiвала:
  - Не треба бути оратором,
  Щоб довго пояснювати...
  Я стану iмператором,
  Адже їм недовго стати!
  Принцеса-маршал Лея жорстко заявила:
  - Надмiрна зарозумiлiсть до темної сторони сили вiдкриває дорогу!
  Асока Тана помiтила:
  - Коли Енакiн став Дартом Вейдером, я теж хотiла приєднатися до iмперiї. Але потiм подумала, що все одно таку сильну як я рано чи пiзно пiдступно вб'ють.
  Принцеса Рей кивнула:
  - Так звичайно! У чому слабiсть темної сторони сили? Важко бути у нiй союзу рiвних. Вони один одного вбивають та винищують. Джедає було багато. А ось сiтки мали правило двох. Коли їх ставало три - хтось когось i вбивав. Або учень убивав учителя.
  Енакiн вигукнув:
  - Я не розлучуся зi свiтлом!
  Азалiя прочирикав:
  - Не обiцяй мiй любий брат,
  Не обiцяй мiй любий брати...
  Iнакше буде дуже поганим результат!
  Хлопчик-падаван заперечив:
  - Не дав слова - крiпись, а дав тримайся!
  Принцеса Рей жорстко заявила:
  - Ми знайдемо хрестажi, i покiнчимо з найсильнiшим i вмiлим сiтхом в iсторiї свiтобудови.
  Флот опору розбiгався з рiзних напрямiв. I результат вiйни був незрозумiлий.
  
  
  
  АМЕЛIНА У КРАЇНI ЧУДЕС
  АННОТАЦIЯ
  Дiвчина потрапляє в казкову країну, де їй доводиться побачити безлiч мультяшок i всього цiкавого та космiчного.
  . РОЗДIЛ Љ1
  Амелiна йшла жовтою цеглою дороги, а навколо росли алеї з пишними квiтами. Клумби були доглянутi, i квiти сяяли всiма кольорами веселки.
  А сама Амелiна перетворилася на дiвчинку рокiв дванадцяти. I шльопала босими нiжками. То була якась казка.
  Ось почувся галас. По дорозi мчав кролик у сюртуку та цилiндрi. Вiн дiстав з кишенi годинник на ланцюжку, подивився на бiгу i проревiв:
  - Ах, як я спiзнюся! Мене голять, мої вушка та вусики буде так непристойно!
  Амелiна кинулася за кроликiв, пропищавши:
  - Хочеш вухатий - рiзко прискоритися?
  Кролик у цилiндрi прохрипiв:
  - А герцогиня може засмутитися!
  I вони побiгли алеєю вже вдвох. Амелiна мелькаючи голими, рожевими п'ята запитала:
  - А чому ви бiлий?
  Кролик буркнув:
  - А чому я бiлий? Ах був би сiрий, i не бiгав посидiв!
  Амелiна тут взяла i брякнула:
  - Хочеш бути сильним бiгай! Хочеш бути розумним бiгай! Хочеш бути здоровим - бiгай!
  Кролик запищав у вiдповiдь, пiдморгуючи:
  - Не страшнi поганi звiстки,
  Ми у вiдповiдь бiжимо на мiсцi!
  Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  Дiвчинка та кролик продовжували бiгти. Попереду несподiвано з'явився дуб з величезним дуплом. Кролик пiрнув туди, i за ним заскочила й Амелiна.
  Дiвчинка стрибнула i вiдчула, як вона падає, а її сукня розпустилася наче парашут.
  Амелiна почала опускатися повiльно, немов увi снi. Кролик летiв трохи нижче i спiвав:
  - А носився цiлий день, як заєць, засмажений,
  Напевно, вiд страху я став бiлий кролик.
  Амелiна у вiдповiдь взяла i заспiвала:
  -Скiльки ж трусити - я не зрозумiю,
  Сильний воїн для битви народжений.
  Страх - це слабкiсть i тому -
  Хтось злякався вже переможений!
  I дiвчинка босими пальчиками нiжок пiдхопила чашку, що стояла на борту колодязя, з чимось апетитним. I спробувала на смак. Це нагадувало чимось мед. I Амелiна заспiвала:
  - Значить, у тата важка лапа,
  Якщо цiєю лапою тато вiзьме,
  То буде зовсiм не мед!
  Кролик пропищав, тряся вушками:
  - По землi чомусь люди,
  Ходять, тупаючи ногами,
  Що i безглуздо, i страшенно некрасиво!
  Амелiна побачила на полицi торт. Такий гарний з квiточками та вишеньками. Дiвчинка простягла до нього руки.
  У торт несподiвано виник рот, i вiн прочiрикав:
  - Вгадай загадку!
  Пiсля чого торт зiрвався зi срiбного таця i поплив разом iз дiвчиськом.
  Амелiна кивнула:
  -Давай!
  Торт, прочiрiкавши, наспiваючи промовив:
  -Чому в кози три роги?
  Дiвчинка продовжуючи повiльно падати в колодязь, з подивом запитала:
  - А хiба у кози три роги?
  Торт засмiявся i вiдповiв:
  - Та цiлий три як голови у змiя Горинича!
  Амелiна хихикнула i вiдповiла:
  - Тому що четвертий рiг козi зрубав Iлля Муромець!
  Торт розсмiявся i вiдповiв, скелячи зубки, вкритi шаром шоколаду:
  - Нi! Рiг козi зрубав Фiнiст - ясний Сокiл!
  Дiвчинка потягла до тортика свої руки i заспiвала:
  - Тортiку, ти моя мишка,
  З солодкою шкiркою я тебе з'їм!
  У вiдповiдь кулiнарний вирiб заспiвав:
  - Борошна без перепочинку,
  У пеклi дурненька...
  Пекло без проблем!
  Амелiна знову спробувала зловити такий апетитний i гарний торт, але руки у дiвчинки раз у раз проскакували повз.
  Торт посмiхнувся:
  - Не тягни руки - простягнеш ноги!
  Тодi Амелiна недовго думаючи пустила в хiд нижнi кiнцiвки. I пiймала торт... Той, плюючись кремом, заволав:
  - Босими ногами торти не їдять! Давай золотi ножик i виделку пусти у справу!
  Амелiна озирнулася. По стiнах колодязя висiло все, що завгодно. У тому числi й важкi бичi, якими можна пiдганяти слонiв, а не столовi прилади.
  Амелiна прочирiкала:
  - А де тут столовi прилади?
  Торт прошипiв:
  - Де де? В Карагандi!
  Дiвчинка з Америки розгублено вiдповiла:
  - Не знаю я такого мiста!
  Торт iз захопленням проспiвав:
  - Широка країна моя рiдна,
  Багато в нiй лiсiв, полiв та рiчок.
  Я iншої країни такої не знаю,
  Де так вiльно дихає людина!
  Амелiна подивилася на стiни. Ось видно полицi, i на них стоять банки. Досить багато рiзних банок. У тому числi i з варенням та медом.
  Амелiна спробувала взяти баночку за допомогою рук, але не вийшло. Вони нiби голограми проскакували мiж пальцями.
  Зате коли дiвчинка застосувала босi нiжки, то дуже чiпко прихопила банку з варенням. I пiднесла її до рота.
  Пахло дуже приємно.
  Амелiна стала пити смачну полуничну та змiшану з iнжиром масу. I це було так смачно, що дiвчина заспiвала:
  - Радiсна країна, радiсна країна,
  Хто менi розповiсть, хто покаже...
  Де ж вона, де вона!
  Кролик помiтив зi строгим виглядом, тряся цилiндром:
  - Шкiдливо дiтям їсти багато солодкого!
  Амелiна образилася:
  - Я доросла жiнка, а не дитина!
  Кролик хихикнули i вiдповiв:
  - Зрозумiло! При перемiщеннi до казки, дорослi стають дiтьми! Але як казав Карл Маркс - буття визначає свiдомiсть?
  Амелiна розсмiялася i вiдповiв:
  - Карл Маркс? Це що котрий живе на даху?
  Кролик хихикнув i вiдзначив, скелячи зубки, якi були у нього дуже великi.
  - Нi, на даху живе Карлесон. А Карл Маркс - це ... - I тут кролик зам'явся, i хихикнув додав. - Ми з тобою знайомi незнайомцi. I не знаючи про мене, ми до мене приходиш незнайомка, але поки що лише увi снi!
  Амелiна хихикнула, i ревла:
  - Сидiли ми на даху,
  А може ще вище.
  А може А, I, Б -
  Сидiли на трубi!
  I дiвчинка знову сунула мордочку у варення i почала лизати соковиту, солодку м'якоть. I її настрiй ставав бадьорiшим.
  А ось i Карлесон з'явився. Такий товстий хлопчик iз мотором на спинi. Вiн вилетiв iз боку колодязя, прокрутився i запитав:
  - Привiт фрау мадам!
  Амелiна зi смiшком вiдповiла:
  - Привiт, карапуз iз мотором!
  Карлесон образився, примхливо цмокнув губами:
  - Я не карапуз! Я чоловiк у повному розквiтi сил!
  Дiвчинка вiдповiдно кивнула:
  - Я теж не дитина - зовнiшнiсть оманлива!
  Хлопчик iз мотором проспiвав:
  - Дитинство закiнчиться, коли,
  Тiльки у казках назавжди!
  Стануть дорослими хлопцi,
  Розлетяться хто куди!
  Амелiна розсмiялася i вiдповiла:
  - Дитинство назавжди у фантазiях!
  Кролик примхливо помiтив:
  - У тебе в головi дитинство, а в мене постiйний геморой!
  Амелiна хихикнула i вiдзначила:
  - Що скажеш - сам винний,
  I тобi готовий автомат!
  Кролик пробухтiв, скелячи зуби:
  - Ми не лошата, ми не лошата...
  I тут вухатий не в риму буркнув:
  - Ми кролики!
  Амелiна прочирiкала, пiдморгнувши новому знайомому:
  - Роздали маски кроликiв, слонiв та алкоголiкiв!
  Торт помiтив з усмiшкою:
  - Я вiд бабусi пiшов, я вiд дiдуся пiшов, i вiд зайця пiшов, i вiд вовка пiшов, i навiть вiд ведмедя втiк!
  Кролик у вiдповiдь прогугняв:
  - У цьому диму, мов у пеклi,
  Ти менi дай вiдповiдь!
  Вiчно одна, ти чому
  Де твiй ведмiдь?
  Амелiна тупнула в повiтрi босою, дитячою нiжкою i заспiвала:
  - На ведмедя я друзi, на ведмедя я друзi,
  Вийду без переляку.
  Якщо з другом будуть я,
  Якщо з другом буду я,
  А ведмiдь без одного!
  Кролик презирливо пирхнув:
  - Ведмiдь тебе порве! Видно, що ти так i не подорослiшала!
  Амелiна зiтхнувши помiтила:
  - I взимку i, влiтку небувалих чекати чудес,
  Буде дитинство десь, але не тут!
  Босонiж по калюжах, що сяють у струмка,
  Хлопчик бiгатиме, з ним i я!
  Настала пауза. Амелiна, що стала дiвчинкою увi снi, плавно опускалася вниз. Їй не зовсiм було зрозумiло, що в цьому випадку вiдбувається. Кролик же раз у раз сiпався i бурчав:
  - Я як загнаний кiнь,
  Шлях реально поганий!
  Амелiна хихикнула... Ось вона пролетiла повз розвiшанi столовi прилади. Причому, ножi, ложки та вилки були тонкої роботи iз золота.
  Дiвчинка босими пальчиками нiжок пiдхопила нiж i виделку, що сяяли в напiвтемрявi, i проревела:
  - Ми в очi спочатку торту подивимося,
  А потiм його засмажимо i з'їмо!
  Торт пропищав у вiдповiдь:
  - Не правильно спiваєш дiвчисько!
  Амелiна продовжуючи падати iз подивом запитала:
  - А як треба?
  Торт заспiвав дзвiнким голоском:
  На твої вiзерунки, троянди подивимося,
  А потiм тебе розрiжемо i з'їмо!
  Амелiна хихикнула i вiдзначила:
  - Ось це правильно! Красиво!
  Кролик не зовсiм до мiсця брякнув:
  - Не сiдай на пеньок,
  Не їж пирiжок!
  Торт логiчно зауважив:
  - А що зачерствiти? Мене для того й зробили, щоби бути з'їденим!
  Амелiна тримаючи босими пальчиками нiжок - нiж та вилку, спробувала дiстати торт. I той сiпнувся.
  Кролик узяв i знову подивився на годинник i з фiлософським виглядом вiдзначив:
  Як зазвичай незадоволенi
  Люди часом своїм,
  То його даремно женемо,
  То без толку гальмуємо!
  Амелiна логiчно вiдзначила:
  - А iснуючим становищем людина завжди незадоволена.
  Кролик погодився:
  - Це цiлком по-людськи!
  Торту стало смiшно, i вiн пропищав:
  - Людина, людина, людина,
  Свiтло та надiя народна...
  Скiнчиться незабаром рахуй бурхливий вiк,
  Чучело ти городне!
  Амелiна знову спробувала тортик оприбуткувати. Але в неї це явно не виходило. Торт пiдлiтав i не давався.
  Їхнi боки колодязя знову вискочив уже знайомий товстий хлопчик з мотором. Вiн тримав у руках банку з варенням, його дитяча мордочка була вимазана в крем.
  Хлопчик, який живе на даху, помiтив:
  - Торт тут виявився дуже впертим!
  Амелiна iз цим погодилася:
  - Та вперта буває їжа!
  Карлесон заспiвав:
  - Їжа, їжа, нагрiта їжа,
  Набити живiт - адже це дурниця!
  I хлопчик iз мотором узяв та пiдхопив торт за шкiрки. Той закрутився i спробував вирватись. Але видно Карлесон знав якийсь секрет i зумiв утримати.
  Торт прочiрiкал:
  - Ти, звичайно, людожер,
  Але людей не треба їсти.
  Тому що людожеру,
  Люди можуть набриднути!
  Карлесон помiтив iз посмiшкою:
  - А ти хiба людина?
  Торт заявив iз посмiшкою:
  - Я вмiю говорити!
  Хлопчик iз мотором помiтив:
  - Папуга теж каже!
  Торт вякнув:
  - У мене ще й iнтелект є!
  Хлопчик Карлесон хихикнув i вiдзначив:
  - Скiльки буде п'ять п'ять?
  Торт вiдповiв:
  - Двадцять п'ять!
  Амелiна помiтила:
  - Так, є розумна iстота надто жорстоко!
  Торт промуркотiв:
  - Сите черево,
  У додаваннi глухо!
  Карлесон кивнули i спитав:
  - Чим вiдрiзняються ворони вiд ворона?
  Торт запихкав i буркнув:
  - Ворон - вiн, а ворона - вона!
  Карлесон засмiявся:
  - Нi! Це рiзнi види, можливо тебе за це з'їсти?
  Торт заперечив:
  - А в буфетi для iнших закритому,
  Кухар заспокоїв - не бiйся...
  З цим м'ясоїдним апетитом,
  Ти проковтнеш розум чужий лиходiй!
  Амелiна запропонувала, взявши вилку та ложку до рук:
  - Не будемо так жорстоко чинити з розумною iстотою. Може, краще прималювати йому i руки i, ноги?
  Карлесон нагадав:
  - А ви хiба не хотiли попоститися?
  Амелiна хихикнула i вiдповiла:
  - Шкiдлива котлета, для атлета,
  I тiльки бiг зганяє вагу!
  Кролик цiлком логiчно заявив:
  - Ось заєць бiгає багато -
  I що довго живе?
  Карлесон посмiхнувся i вiдзначив:
  -От черепаха повiльна, але й живе довго!
  Амелiна взяла i заспiвала:
  Затягло бурхливою тiнею,
  Гладь старовинної ставка.
  Ах була як Буратiно,
  Я розпущена, груба!
  Карлесон хотiв щось видати, як з'явився ще один персонаж. Ну-так це Вiннi-Пух, дуже бойовий ведмiдь.
  I вiн летiв на кульцi i ревiв:
  - У менi вирує пожежа,
  Який викликає сильний голод.
  Вклав всю силу лютi в удар,
  За тепер душею Вiни молодий!
  Карлесон простягнув руки i сказав:
  - Провини, може ти заспiваєш, щось лiричне?
  Вiнi Пух логiчно заявив:
  - Що в мене в головi тирса, щоб я даремно спiвав!
  Амелiна хихикнула, i тут її босi пальчики нiжок схопили ведмедя за коричневий нiс.
  Ведмiдь пробурчав, рiзким ривком звiльнившись:
  - Нi! Чи не дурiть!
  Амелiна хихикнула i вiдзначила:
  - Та я тебе не втримала!
  Карлесон логiчно заявив i навiть заспiвав:
  - Нiкому його не втримати,
  Його думки тягнуть прямо в далечiнь.
  Може я виродок,
  Розливаю компот...
  Але менi плюшок за снiданок не шкода!
  Кролик вiдзначив, шльопаючи вушками:
  - Нi! Ось справдi людина з мотором намагається спiвати!
  Амелiна запитала:
  - Вас дивує, що вiн спiває, або те, що вiн спiває безкоштовно?
  Карлесон у вiдповiдь знову заспiвав:
  Нам пiсня будувати та жити допомагає,
  Нехай людина добру лiру проспiває.
  I той, хто з пiснею по життю крокує,
  Той нiколи й нiде не пропаде!
  Кролик запропонував по-своєму логiчно:
  - Може, краще роздiлимо торт на чотирьох? Тодi радiсть буде взаємна i не погладшаємо?
  Торт агресивно про булькав:
  - Не треба менi четвертування! Це так негуманно!
  Амелiна знову запропонувала:
  - Невже в казковiй країнi не знайдеться чарiвних фломастерiв, щоб прималювати торту руки та нiжки?
  Кролик хихикнув i вiдповiв:
  - Можна, знайти таке якщо й надалi продовжувати падати в колодязь. Хоча тут багато залежить вiд випадку!
  Карлесон нагадав:
  -Я свого часу i моторчик собi змiг роздобути, i надовго залишився хлопчиськом, як i Пiтер Пен!
  Кролик скривився:
  - Та тихiше ти! Бо ще п'ятий їдок на торт прилетить!
  Амелiна брякнула:
  - Кролики не їдять тортiв!
  Вухатий звiрятко помiтив:
  - Вихованi дiвчатка не бiгають босонiж!
  Амелiна зiтхнувши вiдповiла:
  - Ну, я не зовсiм дiвчинка!
  Кролик прошипiв:
  - Тим гiрше, коли доросла хизується голими, рожевими п'ятами!
  Карлесон заперечив:
  - Кроликам непристойно ходити в цилiндрi та рукавичках!
  Вухатий звiрятко заволав:
  - Це ще чому?
  Вiн Пух тут вставив:
  - Схоже на нас чекає в падiннi перша зупинка! Припинимо суперечки. А раз торт вмiє лiтати, то йому руки та ноги не потрiбнi!
  Кулiнарний вирiб заспiвав:
  Пiратам не потрiбнi науки,
  I це ясно чому...
  У нас i ноги є i руки,
  А голова нам нi до чого!
  
  РЕМЕЙК ТРIХ МУШКЕТЕРIВ
  АННОТАЦIЯ.
  Американська екранiзацiя "Трьох мушкетерiв" в альтернативнiй iсторiї. Зрозумiло, все крутiше, нiж Дюма, i з елементами магiї, i японської мантри.
  . РОЗДIЛ Љ1.
  Екранiзацiя "Трьох мушкетерiв" на новий лад. Дартаньян зовсiм ще дитина рокiв дванадцяти на вигляд, а iншi хлопчаки-мушкетери лише трохи старшi тринадцяти-чотирнадцяти рокiв.
  I зрозумiло, вони в шортиках i босонiж, як належить тiнейджерам давнiх часiв. I вони хочуть урятувати королеву вiд пiдступiв кардинала. Але їм протистоїть пiдступна i доросла мiледi, а Констанцiя Бонасьє теж дiвчинка.
  Багато в цьому фiльмi бiйка, i кидання морозивом, тiстечками, причому дуже сучасних видiв. А коли хлопцiв оточили гвардiйцi кардинала, то в руках Дартаньяна виявився вельми значний кулемет з розривними кулями великого калiбру. Хлопчиковi було важко тримати таку махину i йому допомагав найвищий i мускулистiший серед пiдлiткiв Портос.
  I тут якщо вже врiже, то кардинала гвардiйцiв викошує десятками. I в iнших гвардiйцiв голови вiдриваються i котяться травою.
  А ще кумеднiше, коли хлопчики-мушкетери як довбануть по ворогам з вогнемету. Вперлися босими нiжками, i як вiзьмуть i зарядять вбивчим струменем.
  Ось це хлопчики просто супер.
  Чотирка пацанiв, зрозумiло, на мiсцi не сидiла. Взяла та захопила крилатий корабель, що сконструювала за кресленнями Леонардо Да Вiнчi. Ось це хлопцi - такi крутi.
  I з ними босонога дiвчинка Констанцiя Бонасьє. Вона вiзьме i головою п'ятою пiдкине вогняний пульсар. I разом маса воїнiв кардинала згоряє в полум'ї.
  А кардинал зовсiм не за каноном заарештував короля. I це справдi вiйськовий переворот.
  Чотири хлопчики-мушкетери та дiвчинка борються проти цiлої армiї. I їм протистоять не лише люди, а й орки.
  Зрозумiло, цiлий фiльм можна тому зняти в стилi США - круто зi спецефектами.
  I чотири хлопчики дванадцяти-чотирнадцяти рокiв, босонiж i в шортах, атакує фортеця. I з ними дiвчисько з волоссям що блищать немов сусальне золото.
  Хлопчик Дартаньян крутить одразу двома чарiвними шпагами, розтинаючи супротивникiв.
  Потiм босi, засмаглi пацановi нiжки рокiв дванадцяти жбурляють горошинку смертi.
  Вона вибухає i пара дюжин оркiв, розлiтається кривавими шматками.
  Хлопчик-мушкетер спiває:
  - Як жили ми, борючись,
  I смертi не боячись,
  Так i вiдтепер жити тобi та менi!
  I в зорянiй висотi,
  I гiрськiй тишi...
  У морськiй хвилi та лютому вогнi!
  I лютому, i лютому вогнi!
  Гарний, м'язистий пiдлiток Портос, бореться з оголеним торсом i схожий на Аполлона.
  Портос рубає гострими шпагами оркiв та гвардiйцiв кардинала. Вiн дуже сильний хлопчик.
  Ось босими пальцями нiжок пацан у шортах запускає бумеранг. I вiдсiкає голови оркам.
  Портос взяв i заспiвав:
  Це означає жити гарно,
  Це означає жити гiдно.
  Богатирська наша сила,
  Сила духу та сила волi!
  I гола п'ята сильного хлопчика врiже в пiдборiддя генерал-орку. I усi зуби вилетять.
  Атос трохи дрiбнiший за пацан, рокiв тринадцяти на вигляд. Але з дуже виразною i шляхетною, хоч i дитячою особою.
  Ось вiн узяв i провiв шпагами прийом метелика. I зрубав кiлькох оркiв.
  А босi пальчики нiжок юного воїна кинули дуже згубний подаруночок анiгiляцiї. Ось це хлопчик - просто супер. А спiває ще краще.
  Хлопчик-мушкетер прочирикав:
  - Нехай лють благородна,
  Закипає як хвиля...
  Ми армiя народна,
  Нам перемагатиме доля!
  I пiдморгнув пацан-граф своїм вiзавi.
  Арамiс взагалi такий самий юний як Дартаньян i виглядає рокiв на дванадцять. Дуже красивий, бiлобрисий хлопчик.
  Арамiс рубає супостатiв мечами i скеля зубки наспiвує:
  -Диявол вiв проти Господа Бога вiйну,
  Ворог бився жорстоко, пiдступно.
  Але любов'ю Христос розтрощив Сатану,
  На хрестi довiвши свою правду!
  I босi пальчики нiжок хлопчика-мушкетера метнули, що має нищiвну руйнацiю.
  I маса оркiв виявилося розiрвано i шматки волохатого м'яса тривiально димилися.
  Пiсля чого милий i чарiвний пацана проспiвав:
  Боже мiй, до чого ти прекрасний i чистий,
  Вiрю я, що твоя доброта нескiнченна.
  Ти вiддав на хрестi своє славне життя,
  А тепер у моєму серцi горiтимеш вiчно!
  Констанцiя теж бореться. Вона на вигляд дiвчинка-пiдлiток, i одягнена обладунки. Тiльки нiжки дiвчинки босi та витонченi.
  Вона кинула ними подарунок руйнування. Розiрвала масу воїнiв пекла, i волохатих тварюк, пропищавши:
  - Слава королевi!
  Арамiс, цей гламурний хлопчик зробив пiдсiкання орку. Той упав, i рогатим шоломом пробив одразу двох своїх вiзавi.
  Юний воїн запитав:
  - А прославити Господа?
  Дiвчинка Констанцiя взяла i босими пальчиками своїх витончених нiжок кинула забiйний подарунок анiгiляцiї. Розiрвала масу оркiв, i пiсля чого чистим голоском заспiвала:
  Ти Господь краса, радiсть, мир та любов,
  Втiлення безмежного, яскравого свiтла.
  Ти пролив на хрестi дорогоцiнну кров,
  Врятована безмежною жертвою планета!
  П'ятiрка воякiв боролася наче зграя тигрiв чи пантер. То були дiти, але при цьому дiти-монстри. Як вони трощили всю цю армiю волохатими тварюками i гвардiйцями кардинала.
  Особливо, коли в руках у хлопчикiв виник вогнемет. I вони з нього як взяли i лупнули густим струменем рудого полум'я.
  Дартаньян цей хлопчик-термiнатор заспiвав:
  - Грiм гримить, запала мало,
  Виверження вулкана...
  Ось епоха зла настала.
  Вiйсько скаче Чингiсхана!
  Портос якщо б'є так б'є. Вiн уже не зовсiм хлопчик, а пiдлiток, юнак-богатир. На нього вже дивляться iз пожадливiстю жiнки. I вiн дуже гарний, якi у нього рельєфнi м'язи, плиточки преса, пiд засмаглою шкiрою. А обличчя ще дитяче, приємне. Ось Портом пiдняв цiлу дiжку з нiтроглiцерином. I як її запустить до оркiв.
  Гримнуло зi страшною силою i цiлий батальйон волохатих тварюк буквально розiрваний немов у пiну кинули гранату.
  Констанцiя проспiвала:
  - I раз, i два, i три, i п'ять!
  Я довго повторюватиму!
  Не зраджу повiрте думки,
  Вiдкину я Портос сумнiву!
  I дiвчинка знову запустила босими пальчиками нiжок, горошинку iз вбивчою вибухiвкою.
  Дартаньян рубаючи шпагами оркiв i кардинальських гвардiйцiв i, на всю горлянку як прореве:
  - Я найбiльший боєць,
  I скажемо отак - молодець!
  I хлопчик босими пальчиками нiжок як метне подарунок анiгiляцiї. I стiльки оркiв полегло.
  Портос ударив орка голою, хлоп'ячою п'ятою в живiт. Той перелетiв i збив цiлу дюжину волохатих тварин.
  Хлопчик Портос заспiвав:
  - Перервалася нитка,
  Нам загрожує зла смерть!
  Щоб людям жити -
  Орк повинен у лайцi померти!
  Атос, цей хлопчик у шортах раптом клацнув пальцями рук i в них з'явилася чарiвна паличка.
  Юний воїн як взяв i довбанув з кiнчика палички бойовим пульсаром. I розiрвав безлiч противникiв. I вони перемiшалися, i орки стали горiти, мов дрова, просоченi сiркою. Оце удар Атоса.
  Хлопчик-граф проспiвав:
  - Є в царствi оркiв -
  Мутний ставок.
  Там лiлiї цвiтуть!
  Там лiлiї цвiтуть!
  Цвiтуть!
  Арамiс вiдзначив зi смiшком, ламаючи шпагами оркiв, i босими пальчиками дитячих нiжок кидаючи отруйнi голки.
  I хлопчик заспiвав:
  - Щедра до нас грiшникам земля,
  А небеса сповнена загрози...
  Ми дружна людей сiм'я -
  Перед грозою так пахнуть троянди!
  Ось це хлопчики-мушкетери.
  I, певна рiч, Констанцiя - дiвчинка-термiнатор. Ось у неї в руках уже бластер. Босi пальчики нiжок кидають мiнiатюрну анiгiляцiйну гранату.
  Юна войовниця заспiвала:
  - Велич французiв визнає планет,
  Ми оркiв трощили ударом меча.
  Нас люблять i цiнують усi нацiї свiту,
  Хоча атакує - орда-сарана!
  А бластер - це зброя серйозна... Правда, не зрозумiло, звiдки вона виникла в цьому безглуздому фiльмi для пiдлiткiв.
  А ось мiледi намагається їх атакувати. Вона на грифонi - це лев iз крилами. I войовниця у руках тримає чарiвний скiпетр. I як довбає з нього вбивчим пульсаром.
  Тiльки голi п'яти хлопчакiв метнули, i їм обпалило босi, трохи запиленi дитячi пiдошви.
  Але хлопчик i у вiдповiдь заспiвали:
  - В непроглядному диму не видно рай,
  А до пекла звикло тiло.
  Кричимо ми атацi крутий банзай,
  Б'ємося в битвах смiливо!
  Ледi Вiнтер з грифону лупила пульсарами i блискавками i ревла, на всю горлянку:
  - Хлопцiв не шкодуй,
  Винищувати їх гадiв ...
  Як клопiв души,
  Пали як тарганiв!
  Дартаньян у вiдповiдь босою, дитячою нiжкою запустив кинджал. Той полетiв у бiк мiледi зламаною траєкторiєю.
  Грiзна чарiвниця проревела:
  -Ех хлопчики, та ви грабiжники,
  Записалися в астронавти та льотчики!
  Портос показав кулак, i прорепетував:
  - Впасти порву, моргали виколю!
  Констанцiя з посмiшкою поправила, могутнього шибеника:
  - Не лайся хлопчисько ти матом,
  Лаяти - це результат вiчним патом!
  Арамiс iз цим погодився:
  - З жiнкою треба поводитися як з жiнкою... А жiнка любить ласку!
  Ледi Вiнтер зловiсно посмiхнулася. У руках виникла бомба розмiрами з ананас. I на нiй зловiсно свiтилася лiтера "А".
  Дартаньян в лютi проспiвав:
  В останнiй вiйнi переможцiв немає,
  I воша не врятується вiд залпу ракет.
  Навiщо ж ти бомбу кладеш до арсеналу,
  Пiднiметься вихор, i злий ураган!
  Констанцiя взяла i босими пальчиками нiжок дiвча запустила крихiтну горошинку.
  Ледi Вiнтер засмiялася на це:
  - Жалюгiднi потуги!
  Дiвчинка смiливо вiдповiла:
  - Хто захоче бомбу - той отримає по лобi!
  I ось горошинка раптово взяла та збiльшилася у розмiрах. Вона роздулася немов велетенський мiхур. I ця ємнiсть наче хижий кашалот проковтнула ледi Вiнтер.
  Дартаньян вигукнув, скелячи зубки:
  - Та зустрiч нi подружжя простої удачi,
  Цього разу все було знай iнакше!
  Констанцiя пiдхопила з ентузiазмом i тупнула голою, круглою, рожевою п'ятою по землi. I пiшла хвиля цунамi, збиваючи оркiв та гвардiйцiв кардинала.
  I дiвчинка продовжила спiвати:
  -Не стане наша Батькiвщина пустелею,
  Хоча ми бiгом ми по кровi босi!
  Ледi Вiнтер виявилася спiймана мiхуром, i раптово навiть зменшилася у розмiрах.
  Орки перекинулися i теж застигли разом iз гвардiйцями. I п'ятiрка великих воїнiв додала кроку.
  Ось i сам кардинал Рiшельє. Вiн наче величезний павук весь у чорному. I теж як спробує довбати у вiдповiдь пульсаром.
  А пульсар величезний, мов слон. I летить, збiльшуючись у розмiрах.
  Констанцiя у вiдчаї заспiвала:
  - Свята дiва я пропала,
  Ти Дартаньян дурень
  I даремно полiз на кардинала!
  Портос у вiдповiдь суне собi скiнчить шпаги в нiс. I як вiзьме та чхне....
  Великий нiби пагорб пульсар трiпнувся. I полетiв, назад зменшуючись у розмiрах. I ось вiн обрушився на кардинала. I грiзний, фактичний правитель Францiї разом скам'янiв. А потiм камiнь лопнув, розсипавшись у пiсок.
  I бойова п'ятiрка пiдскочила вгору, покрутилася, i випустила блискавки з очей, проспiвавши;
  Пора, пора, порадiємо за своє життя,
  Красунi та кубку, щасливому клинку.
  Поки, поки, похитуючи пiр'ям на капелюсi,
  Долi не раз шепнемо, долi не раз шепнемо,
  Долi шепнемо - кукарек! Кукареку!
  . НОВИЙ ПОВОРОТ МАЙНШТЕЙНУ
  Майнштейн зумiв переконати Гiтлера, що операцiя "Цитадель" не пройде, оскiльки Червона армiя готова вiдбити удар. I нiмцi в останнiй момент змiнили плани i почали наступ на Донбас. I їм вдалося застати радянськi вiйська зненацька.
  I прорватися з ходу до Дону. Поспiхом перекидаючи сили, Червона армiя кидала вiйськ у бiй прямо з ешелонiв. Втрати були вiдчутнi.
  Але, зрозумiло, не це головне.
  У бою на "Пантерi" боролися чотири нiмецькi дiвчата. Зрозумiло, вони були босонiж i в бiкiнi. I якщо вже вистрiлювали, то точно в цiль.
  Герда натиснула на пусковий курок босими пальчиками нiжок, пробила тридцятьчетвiрку i проворкувала:
  - Я вiсниця велика вовчиця,
  Не повiрте в бою дрiб'язуватися!
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Не будемо дрiбнитися!
  I теж пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Та екiпаж виявився веселим. Немає таких дiвчисько нiхто i нiщо не зупинить.
  I ось уже й Христина лупнула, пробиваючи вежу радянського КВ. Дiвчата розiйшлися в космiчнiй силi та вихорi. Вони явний азарт чортiвок.
  Магда теж по черзi вистрiлила i теж босими пальчиками нiжок. I з дистанцiї пробила радянську гаубицю. Ось це дiвка.
  Загалом бiй був показаний карикатурно.
  Герда навiть лiфчик зi своїх грудей стягнула, i натиснула на курок червоним соском. I кинувся до згубної мети бронебiйний снаряд.
  Потiм малиновим соском лупнула, оголивши груди i Шарлота, пробиваючи радянську машину.
  I ось запустив руйнiвний снаряд i рубiновий сосок Крiстiни, точно вразивши цiль.
  А пiд кiнець спрацював i прикид Магди з її полуничним, набряклим соском.
  Дiвчата в бою виклалися.
  Смiшно це виглядає. Але нiмцi таки дiйшли Дону. Домоглися влiтку успiху, почавши наступ в обхiд Курськ, та напрямок Воронежа.
  Цей успiх вплинув i на перебiг дiй на Заходi. Висадку на Сицилiї знову вiдклали. Та й погода на Середземному морi не дуже.
  А значить, i перевороту в Iталiї не сталося. Муссолiнi все ще при владi, i нiмцi своїх сил на Заходi не вiдволiкають.
  У серпнi нiмцi захопили Курськ, наприкiнцi взяли Воронеж. Втрати Червоної Армiї були величезнi. Але до бою вступили новi резерви ставки. I абияк нiмцiв зупинилися.
  А потiм осiнь, дощi. Тяжкi нiмецькi танки "Пантери", "Тигри" та самохiдки "Фердинанди" стали грузнути.
  I дiвчатам на Пантерi не так комфортно. Вже в бiкiнi вони мерзнуть.
  Герда, втiм, для бадьоростi заспiвала:
  -Якби не було зими,
  У мiстах та селах...
  Нiколи не знали ми,
  Цих веселих днiв!
  I знову її босi пальчики нiжок натискають на курок та пробивають радянську машину.
  Шарлота зi смiшком вiдзначила:
  - Ой мороз мороз,
  Не морозь мене,
  Не мороз мене -
  Сяду на коня!
  I теж пальне босими пальчиками нiжок. Дiвча вона, зрозумiло, рiвня супер.
  Хоча, зрозумiло, з чоловiками у неї стосунки найбойовiшi.
  А ось Христина пальнула цього разу за допомогою червоного соска, стягнувши з себе лiфчик i пискнувши:
  -Не буде дiвчинцi ганьбою,
  Себе продавити за рублi.
  Мороз-воєвода дозором,
  Обходить свої володiння!
  Магда також пальнула за допомогою рубiнового соска i проворкувала, бачачи як палає радянська тридцятьчетвiрка:
  - Я багатствами володiю,
  Їх не порахувати, хоч столiття рахуй...
  Хто убила не шкодую,
  Ти солдатик не позiхай!
  I войовниця знову пiдморгне своїм напарницям. Четвiрка дiвчаток очевидно гламурна, i при цьому засмагла i мускулиста.
  Коли нарештi вдарили морози i намело кучугури, iнiцiатива перейшла до рук Червоної Армiї.
  Тут уже радянськi дiвчата у бою вiдзначилися.
  Бiжать в атаку Оленка та її батальйон. Зрозумiло, незважаючи на мороз, i кучугури дiвчини босонiж та одного бiкiнi. А деякi навiть залишили собi лише трусики.
  Оленка стрiляє з автомата. Її кулi летять точно в цiль. А потiм дiвчина як вiзьме i босими пальчиками нiжок жбурне вбивчої сили бумеранг. I голови супостатам з великою легкiстю зносить.
  Воїнка заспiвала, скелячи зубки, що немов перлини з намисто королеви:
  - Публiка чекає - скорботнi особи,
  Кошти не береться до уваги - я вбивця!
  Анюта довбанула по нiмецьких вiйськах блискавкою зi свого червоного соска i проворкувала:
  - Ти не права! Ми благороднi воїни, а чи не вбивцi!
  Руда Алла чиє волосся таке жарке i вогняне, що зможе спалити цiлий полк, теж iз рубiнових соскiв цiвками диму як спалахне, i те прокрутиться i цiлу роту ворогiв спалять з одного разу.
  Войовниця заспiвала:
  -Я дуже доброю була,
  Людей усiм серцем полюбила...
  Пiд знаком сизого орла,
  Собi вiнець - позолотила!
  Марiя теж строчить з автомата i кидає босими пальчиками нiжок димовi шахти з хiмiєю. Ось це дiвчата - видатний пасаж.
  I войовниця заспiвала:
  - Там сакура у кожнiй квартирi,
  Летить немов зла стрiла.
  Ми мочимо фашистiв у сортирi,
  I думка наша наче голка!
  Олiмпiада строчить фашистами з кулемета. Вона ж дiвчина-богатир проревела:
  - Голки мої, гострi, як кулi голки!
  Зрозумiло, що нiмцям у фiльмi довелося туго - запресували їх капiтально.
  Ось це гробовий порив.
  А ось i сцена iз пiонером. Хлопчик роздiли до трусiв i зi зв'язаними рука водять босонiж по морозу. I пiдхльостують батогами.
  Пацан же постає i додає кроку. Це дуже жорстоко...
  А ось грає нiмецька жiнка Маргарет на гармошцi. Пiдморгує пiонеру i каже:
  - Що хлопчик нiжки мерзнуть?
  Пiонер же вiдповiдає:
  - Якщо хлопчика ти мати сильно покохала,
  По морозу босонiж до милого ходила!
  Нiмка розсмiялася i помiтила хорошою росiйською мовою:
  - Ну, загартуйся пiонер! Це дуже корисно для здоров'я!
  I хлопчика босого i майже голенького повели далi снiгом.
  Потiм нова битва показана iз радянськими войовницями. Очевидно, це просто казка.
  Маргарита, крушивши супротивникiв, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та їхнi лiтаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубаючи бiлих солдатiв та танки, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають такнi та бiлi бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки - збиваєте танки та лiтаки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'є i слона, а танк тим бiльше.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi, танки та лiтаки горять.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує коричневих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками кидає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз гiтлерiвських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А коричневi воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло гiтлерiвцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить коричневi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує коричневих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами.
  Наташа - це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватися i танки та лiтаки збиваються.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та гiтлерiвцiв винищує. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  П'ятiрка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армiї та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме, i рознесе частину супротивникiв та танки i навiть лiтаки.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубає.
  Зоя рухалася i розкроїла багато коричневих воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свої зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та їхнiм танкам, продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя коричневої, пекельної iмперiї тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв та падають лiтаки.
  Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настає на гiтлерiвцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi у дiї i розрубують м'ясо та метал.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I зрубає масу коричневих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв коричневої армiї вiдкотилася i горiли танки.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, вiдламавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а покiнчити з такою вiдьмою в полум'ї.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, зрiзавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, i збиваючи лiтаки, прочирикала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи гiтлерiвцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу гiтлерiвцiв i веж танкiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили масу бiйцiв та лiтакiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Августина махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо та зносяться вежi танкiв.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i крилатих стерв'ятникiв, i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала гiтлерiвцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки, пiдiрвала масу танкiв, i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наташа знову рубала ворогiв, зносячи вежi танкам.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в гiтлерiвцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить гiтлерiвцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'ється. I вiд неї гiтлерiвцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи та вежi танкам.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата за гiтлерiвцiв взялися. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Маргарита, ламаючи коричневу армiю, i розтинаючи танки, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  
  . ХРАБРИЙ ПРАВНУК ТАМЕРЛАНУ
  АННОТАЦIЯ
  Десант попаданцев красивих дiвчат iз двадцять першого столiття допомагає правнуковi Тамерлана утримати владу, i мало того прокласти розширення iмперiї.
  . РОЗДIЛ Љ1
  Пiсля смертi Тамерлана в 1405 роцi його наступником був оголошений правнук Мухаммед Джахангир. Вiн був ще хлопчик рокiв дев'яти, i мав регент. I стала Оленка, щоб правою рукою Тамерлана, а потiм стала його першою дружиною.
  Вiчно юна дiвчина була вiдьмою мала колосальну силу. I вона стала фактичною правителькою iмперiї великого полководця.
  Оленка - це дiвчина-богатир поки що пов'язана з веденням вiйни з рiзного роду сатрапами Тамерлана.
  Ось її перша велика битва.
  У ворога досить велика армiя. Але Оленку - це не бентежить.
  Ось вона особисто веде бiйцiв до атаки. А разом iз нею команда з вiдьом, що поклоняються Всемогутньому Боговi Роду.
  Ось Оленка змахує мечами, проводить прийом - млин i зрубує голови моджахедам.
  Войовниця свистить ... Ворони непритомнiють i пробивають верхiвки голеним воїнам бунтiвникiв.
  Оленка кинула босими пальчиками нiжок бумеранг, зрiзаючи голови, бойовикам i заспiвала:
  -Я Велика султанша,
  I в боях отаманша!
  Анюта теж рубає ворогiв. Зрiзає їм голови, вiдьми своїми мечами.
  А потiм босою нiжкою як метне щось забiйне.
  I заспiває:
  - Усi ми можемо,
  Ми крутi...
  Обережно -
  Ми босi!
  I пiсля цього дiвчина вiзьме та покаже свою довгу мову.
  Далi в супротивника плюне i пiдморгне сапфiровими очима.
  Б'ється i руда Алла. Її мiдно-червоне волосся надає дiвчинцi подiбнiсть iз смолоскипом олiмпiйського чемпiона.
  Її мечi проводять прийом - метелик.
  Потiм босi пальчики спокусливих нiжок метають отруйнi голки, що пробивають ворогiв.
  Алла взяла i заспiвала:
  - Вiрю ми будемо всiх сильнiшими,
  Чи стане знищений у попiл лиходiй!
  Марiя також бореться. Її мечi наче лопатi швидкiсного вертольота. Так усi безжально зрiзають.
  I гола п'ята пiдкидає вибуховий пакет iз руйнуванням.
  Войовниця Марiя заспiвала:
  Бачиш у небi затемнення,
  Це дiвчаток знамення!
  Олiмпiада теж б'ється. Її мечi немов променi маяка подовжуються. I зрубують ворогiв наповал.
  Гола п'ята дiвчинки пiдкинула важку бомбу, i войовниця заспiвала:
  - Я всiх у свiтi сильнiший,
  Зробимо розгром швидше!
  I її червонi соски оголилися, i як довбануть блискавкою. I цiлу сотню ворогiв засмажило.
  Противник був розгромлений. I розбитий повнiстю та беззастережно.
  Ще кiлька дрiбнiших перемог, i iншi сатрапи поспiшили визнати владу юного спадкоємця.
  Мухаммед Джихангир отримав таким чином змогу змiцнити владу над iмперiєю. Хоча вiн був правителем суто формально. Реально керувала його мачуха-прабабуся.
  Iмперiя Тимурад була великою. Але все-таки не весь свiт вона контролювала.
  Оленка здiйснила свiй перший похiд на Iндiю - щоб захопити її пiвденнi райони.
  Дiвча, як завжди, боролася особисто, i зi своїми чотирма подругами.
  Оленка вбивала людей сотнями.
  Iнодi пiд час бою вона скидала лiфчик. I рубiновi соски викидали блискавки. Якi спалювали ворогом цiлими полицями.
  Втiм, й iншi дiвчата - особливо велика Олiмпiада могли бити з червоних соскiв, i обвугливать масу ворогiв.
  Так що проти таких дiвчат нiхто не встоїть.
  У 1408 була повнiстю пiдкорена Iндiя. I iмперiя змiцнилася.
  Потiм був похiд на Єгипет. I знову перемоги, розгроми супротивникiв та захоплення.
  Оленка босими пальчиками нiжок металу особливi горошинки, в яких була дуже руйнiвна вибухiвка.
  I рвана ворогiв.
  А ось Алла та Олiмпiада взяли, i емiра Єгипту схопивши босими пальчиками нiжок за руки та ноги, тривiально розiрвали.
  Пiсля чого дiвчата смiялися на всю горлянку i заспiвали:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо.
  З тим жартувати не станемо!
  На частини розiрвемо!
  На частину розiрвемо!
  Пiсля бою дiвчата змусили небагатьох уцiлiлих чоловiкiв пащу ниць з цiлувати їхнi голi, огрубiлi, закривавленi ступнi.
  Ось i єгипетський вiзир став навколiшки i поцiлував босу ногу Оленки.
  Дiвчина схопила його пальчиками голих нiжок за носа. I мiцно стиснула.
  Той, як зареве...
  Оленка пiдняла його своєю ногою i зi своєю шаленою силою жбурнула його подалi, на дистанцiю поле стрiли великої цибулi.
  Пiдкоривши Єгипет, чингiзиди пiшли далi... Дiйшовши i захопивши Марокко.
  До Європи Оленка поки що не пiшла. Її погляд звернувся на схiд. Насправдi Китай позбувся влади монголiв i там слiд було вiдновити їхню владу.
  У 1415 почався похiд на Китай. Мухаммед був цiлком дорослим i сам очолив похiд.
  Але фактично його армiєю управляла Оленка. Вона начебто мачуха-прабабуся i вiчна дiвчина. Втiм, це не означає, що у Оленки не було сексу.
  Вона сама вибирала для себе найкрасивiших, мускулистих юнакiв, i рiзними способами кохалася, причому одночасно з декiлькома.
  Ну їй це прощалося, як i рештi чотирьох вiдьм. Все це п'ятiрка войовниць була непереможною.
  Ось вони зiткнулися iз величезною армiєю Китаю.
  Оленка для початку провела мечами прийом блискавки.
  I стiльки голiв воїнiв пiднебесної iмперiї полетiло.
  Потiм Оленка кинула босими пальчиками нiжок кiлька дискiв iз алмазними гранями, i вони вбивали кожен по дюжинi супротивникiв.
  Дiвчина рубала мечами i спiвала:
  - Я войовниця вищого класу,
  I пограбую граючи касу!
  Потiм Анюта взяла i рубала мечами, видавши прийом "каракатиця", зрiзала масу супротивникiв, пiсля чого заспiвала:
  - Я дiвчинка крутiший за всiх,
  Ми вiдсвяткуємо успiх!
  Пiсля чого грiзна войовниця показала мову.
  I як плюне вогненним стовпом.
  Так одразу двi сотнi китайцiв спопелилися.
  Руда Алла була в повному азартi. Вона рубала китайцiв, зрiзуючи їм голови, наче бритвою.
  Заодно войовницi босими пальчиками нiжок шпурнула вбивчої сили горошинку анiгiляцiї. I порвала масу супротивникiв, i прочирiкала, скелячи зубки:
  - За велику Русь!
  Марiя розсiкаючи супротивникiв, i провiвши прийом бабки, вiдповiла скеля зубки:
  - За великий космос!
  I знову кинула босими пальчиками нiжок убивчий подарунок анiгiляцiї.
  Олiмпiада теж рубає ворогiв мечами. Вони немов лопатi млин. I рубають китайцiв i вiдсiкають їм голови.
  Олiмпiада пiддав голою круглою п'ятою цiлу зв'язку гранат. I розiрвалася вона, вiдправивши в iнший вимiр цiлий батальйон.
  Дiвча взяла i заспiвала:
  - Слава космосу просторам,
  Досить дурних розмов!
  Пiсля чого вся п'ятiрка красивих, сильних, i непереможних дiвчат-ведьм як засвистить. I ворони, цiлi хмари одержують серцевий напад, i падають приголомшенi i пробивають наскрiзь черепи солдатiв Китаю.
  Оце класна рiч.
  Оленка заспiвала:
  - Вiйна це дуже круто йде,
  Перемогу вiдриваємо ми рахунок!
  Дiвчата звичайно ж китайцiв молотять, наче кувалда горiшки. Ось це дiвча-термiнатори i зрубують, не забуваючи босими пальчиками нiжок жбурляти великий, вбивчої сили подарунки смертi.
  Ось Оленка стягує з себе лiфчик. I її червонi соски оголилися, i повнi груди стали таким спокусливим.
  I ось з її блискучих цицьок як вилетять блискавки. Обрушуватися на китайцiв, з дикою силою.
  Оленка жбурнула босими пальчиками нiжок вбивчий подарунок смертi, розiрвала, велику масу супротивникiв на дрiбнi частини i прочирiкала:
  - Слава комунiзму!
  I ось у китайського генерала вiдiрвала руку, i так пролетiла, i пробила вказiвним пальцем очi iншому сановнику.
  Анюта дотепно заявила, руйнуючи ворогiв:
  - Ми класнi дiвки!
  I теж оголила собi груди, знявши лiфчик. I пiсля чого вiд малинових соскiв довбанула блискавка. I пiшла тотальна руйнацiя.
  I обучувалися китайцi капiтально, i опинялися буквально у глибокiй трунi. Точнiше труну їм не отримати.
  Дiвчата влаштували китайцям колосальних розмiрiв бiйню. Стiльки скуйовджених гисло.
  Анюта взяла i заспiвала, вискалив зубки:
  - Я найсильнiша баба,
  Мене зґвалтувати треба!
  Ось у боях ще й Алла бере участь. Вона така жорстка i криваве дiвчисько.
  I її босi пальчики нiжок кинули отруйнi та згубнi голки. Ось це руда дiвка-термiнатор.
  I ось вона оголила собi груди. I з рубiнового соска як вiзьме i довбає колосальною руйнiвною силою. Цiлий батальйон китайських солдатiв згорiв.
  I ось Алла, чиє мiдно-червоне волосся, немов прапор пролетарiв, майорить за вiтром.
  I дiвчина взяла i заспiвала, вискалив зубки:
  -Найбiльша наша є країна,
  Буде знищено вiрус-Сатана!
  Марiя теж б'ється з агресiєю та смертельними помахами, укладає ворогiв i зносить буквально голови.
  I мечi у дiвчинки дуже гострi, немов бритви, i роблять тотальне вбивство.
  Марiя кинула босими пальчиками нiжок, що щось завдає тотальної загибелi i проворкувала:
  - За Вiтчизну - нашу велику Мати!
  I войовниця взяла i оголила свої повнi груди. I її полуничнi соски взяли i пульсарами великої, руйнiвної сили довбануть.
  I стiльки ворогiв знищили разом, що в Китаї багато дiтей тривiально осиротiли.
  Марiя взяла i скелячи зубки, проворкувала:
  - Ми за мир за дружбу,
  За посмiшки свiту...
  За сердечнiсть зустрiчей!
  Олiмпiада - ця дiвчина-богатир у бою немов справжнiй, i дуже надзвичайно агресивний звiр.
  Вона взяла i голими пiдошвами шпурнула цiлу дiжку з вибухiвкою. Для цього дiвчинцi довелося навiть впасти на спину.
  А потiм Олiмпiада оголила свої повнi груди, якi розмiрами немов кавуни.
  I войовниця взяла i як цiлим каскадом пульсарiв зарядить вiйськами Китаю. I скiльки жовтих солдатiв разом загинуло.
  Дiвча бичачої статури взяла i довбанула з величезною силою та енергiєю вогню. Ось це дуже рiзко все запалає. I горить земля, наче напалм вилився на голови китайцiв. I горить там багато ... Один китайський генерал, згорiв живцем, встиг закукарiкати.
  I ось одразу ж п'ять дiвчат засвистiли, i було оглушливе падiння цiлої хмари ворон, i вони пробили китайськi голови.
  Дiвчата вишикувалися в пентагон, i врiжуть з диявольською енергiєю.
  А ось у бiй проти китайцiв вступили й iншi дiвчата. Анастасiя Вiдьмакова на штурмовику з'явилася.
  I взяла, i запустила руйнування за допомогою босої, гострої нiжки, i знищила реактивною ракетою цiлий китайський батальйон.
  Анастасiя проспiвала:
  - Раз два три чотири п'ять -
  Вiдьма почала вбивати!
  I войовниця червоним соском грудей натиснула на кнопку джойстика, i знову летить ракета, з феноменальною швидкiстю та викидаючи великий потiк руйнування та загибелi.
  Акулiна Орлова взяла i теж оголила свої груди. I взяла, натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика.
  I вилетить iз незбагненної, космiчної сили ракета.
  I ось вiд батальйону китайцiв залишилися лише рiжки та нiжки.
  Акулiна Орлова взяла та пропищала:
  - Велика сила Сварога,
  Побачимо ми силу, силу Бога!
  I войовниця натиснула голою, круглою, рожевою i дуже витонченою вигином п'ятою на педаль.
  Обрушила вакуумну бомбу, вiдправляючи до пекла цiлий полк китайцiв.
  Пiсля чого енергiйно додала:
  - Росiя дуже багато, не бажай,
  Тодi отримаєш класний рай!
  Мiрабела Магнiтна теж дуже енергiйне дiвчисько. I войовниця взяла та босими пальчиками нiжок натиснув на кнопки джойстика. I як довбає по ворогу агресивним заскоком.
  I маса китайцiв з одного разу згорить i перетвориться на попiл.
  Мiрабела взяла i полуничним соском натиснула кнопку джойстика, i вiзьме, пролетить ракета.
  I стiльки бiйцiв з одного разу спалилася, i вирушила фiгурально в пекло чи рай, а може взагалi в таке мiсце, де вже казки крутiшi за будь-яку людську фантазiю.
  Мiрабела взяла i заспiвала:
  - Наша мiць така велика,
  Чи зможемо весь Китай зруйнувати...
  Ми побудуємо на вiки
  У небi, морi та на сушi!
  Всi три штурмовики як по китайських вiйськах довбануть. А ракети у дiвчат особливi, багаторазовi завдяки сильнiй магiї.
  I тисячi воїнiв пiднебесної iмперiї вирушають до праотцiв.
  А тут ще й Наташа взяла i зi свого штурмовика довбає ракетами з отруйними голками.
  Тi пролетять, i з одного разу масу супротивникiв без жодної церемонiї знищать.
  I верховний сановник Китаю з першого ж разу взяв i згорiв у лютому та безжальному вогнi.
  Наташа з натхненням заспiвала:
  Як жили ми, борючись,
  I смертi не боячись.
  Так i вiдтепер жити тобi i менi.
  I в зорянiй висотi,
  I гiрськiй тишi -
  Морський хвилi i лютий вогонь,
  I в лютому, i лютому вогнi!
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Дiвчата одну армiю Китаю перемололи. Але їм назустрiч подалася ще одна велика орда пiднебесної iмперiї.
  Оленка, крiм мечiв, ще й автомати зробила. I давай по китайцях строчити вiдразу з обох рук. I капiтально винищував армiю Пiднебесної iмперiї.
  Дiвчина знала вогонь.
  Одночасно вона скинула з себе лiфчик i оголила червонi соски. Ось це дiвчина - просто супер.
  I з її схожих на рожевi бутони цицьок полетiли вбивчої сили блискавки.
  I цiлий батальйон китайцiв виявився спалений та знищений.
  Оленка взяла i заспiвала, скелячи свої зубки:
  - Ми всiх китайцiв рознесемо на частини,
  Знищення у нашiй, сили влади!
  Анюта теж строчить по ворогах. У цьому вона використовує особливi, саморобнi кулемети. Тi ведуть просто тоталiтарне знищення супостатiв. I зводять цiлi кургани трупiв.
  I стiльки китайцiв за короткий час знищено.
  Анюта залишила босими пальчиками нiжок подарунок анiгiляцiї. I розiрвала безлiч китайських солдатiв.
  Потiм дiвчина зi своїх малинових соскiв як вiзьме по бiйцях пiднебесної iмперiї лупне.
  I цiлий ворожий полк разом спалить.
  Пiсля чого Анюта прочирикає:
  - У лютi своїй ми Китай громимо,
  Вiрю, безперечно, всiх переможемо!
  Бойова дiвчина Алла теж б'ється з агресивною безпосереднiстю.
  I її волосся таке мiдно-червоне i палахкотить, мов полум'я багаття iнквiзицiї.
  Войовниця взяла i босими пальчиками нiжок шпурнула вбивчий подарунок смертi. Порвала безлiч китайцiв.
  Навiть їхнi голови вiдкотилися у рiзнi боки.
  Пiсля цього войовниця з рубiнових соскiв як зарядить цiлою чергою пульсарiв. Ось вони взяли i цiлих два полки китайцiв спалили.
  Войовниця класу супер взяла та заспiвала:
  - Ми переможемо ворогiв, я це точно знаю,
  Ми не дамо захоплення весь свiт Китаю!
  I руде дiвчисько взяло й засвистiло, через свої дуже гарнi нiздрi.
  А носики у всiєї п'ятiрки дуже витонченi.
  А нiжки такi спокусливi i спритнi, i зовсiм не брудняться. Войовницi тут видатного обороту. I в них є неповторний шарм, i окомiр i натиск. Проти таких дiвчиськом, не встоїть, вважай, що будь-яка армiя, навiть така як Китаю!
  Дiвчина з золотим волоссям Марiя б'ється дуже небезпечно. I її босi, точенi нiжки метають навiть забiйне i руйнiвне.
  А от якщо ще й полуничнi соски грудей спрацюють. I з них блискавки колосальною вбивчою силою посиплються.
  I ще один китайський полк разом спалять.
  Марiя взяла i заспiвала, скелячи зубки:
  - Я дiвчинка, знай мила,
  З усiх бокiв гарна!
  З усiх бокiв гарна!
  З усiх, з усiх бокiв!
  I вона ще й плюне на ворога. I її плювок перетворився на гiперплазмову ляпку, розширився, перемiстився, i цiлий батальйон китайських солдатiв був знищений.
  Олiмпiада, ця дiвчина-богатир, яка має колосальну фiзичну силу. I її нiжки - досить великi, засмаглi, босi, i при цьому витонченi та спокусливi.
  I груди наче повне молока вим'я як у найдобрiшої i великої буйволицi.
  Соски при цьому як бутони маку, такi яскравi, соковитi та спокусливi.
  Недарма Олiмпiада перед боєм обов'язково усамiтнюється з дюжиною мiцних, молодих чоловiкiв, i кохається з ними.
  I це дає додаткову радiсть та силу.
  А ось зараз з її потужних, спокусливих, великих як помiдори соскiв вилiтають блискавки. I причому цiлим каскадом, наче це хвиля цунамi.
  I вiдразу ж тисячi китайцiв помирають у жахливих мук, її бiологiчної електрики.
  Олiмпiада проспiвала:
  Немає пощади, немає пощади,
  Немає пощади ворогу!
  Перепади, перепади
  Я в атаку бiжу!
  I войовниця взяла i показала свою довгу, мов батiг наглядача мову.
  I цiєю мовою вона кинула льодяник, в якому частка антиматерiї. Внаслiдок чого вiдразу два китайськi полки, було спалено вщент, i було завдано нищiвного удару по пiднебеснiй iмперiї.
  Ось уже п'ятiрка дiвчат взяла i без зайвих церемонiй як засвистить. I ворон починаються напади епiлепсiї. Вони крутяться в повiтрi, наче бумеранги, мчать униз. I їхнi дзьоби розкроюють черепи китайським солдатам до смертi.
  Олiмпiада вiдзначила, прогарчавши, немов пантера, i вискалив свої дуже довгi i потужнi iкла з-за рота.
  Вона, зрозумiло, певною мiрою вампiр. Тiльки iкла в неї всуваються, то навпаки висуваються.
  А голос у Олiмпiади дуже голосний:
  - Ми ворогiв зламаємо обов'язково,
  Голос дiвки чаруючи, чарiвний.
  За Китай ми взялися ґрунтовно,
  Адже ми не просто дiвчата-глядачi!
  Оленка треба сказати дiвчисько що треба ...
  I на нiй дiє агресивна природа справжньої кралi.
  Оленка взяла i з яскраво-червоних соскiв довбанула з лютою силою вогняними, i не знають жалю пульсарами.
  Кожен iз цих вогненних згусткiв мiстить надзвичайно багато енергiї. I отримують по рогах китайцi дуже капiтально.
  Оленка дотепно помiтила:
  - Там ми взялися за регулювання населення планети Земля!
  Анюта з малинового соска дала по китайцям блискавки. Вона пiсля того, як отримала кулею в плитку преса, тiльки засмiялася.
  - Брешеш! Чи не вiзьмеш!
  Оленка погодилася з величезною впевненiстю:
  - Та не вiзьмеш!
  Олiмпiада взяла i голою, круглою п'ятою наче кувалдою довбанула в щелепу китайському генералу, i про булькала:
  - За новий СРСР без царизму та вождизму!
  Марiя погодилася, довбаючи з полуничного соска, дуже руйнiвним i згубним подарунком смертi:
  - Та царя надто дорого годувати!
  I пiдморгнула подругам.
  Але поки що вони формально завойовують Китай, для особливих цiлей.
  Руда i дуже гарна дiвчина Алла, взяла i заспiвала, скелячи свої дуже бiлi та перлиннi зубки.
  - У своєму царствi дракон,
  Все живе та свiтле губить...
  Лунає лише стогiн,
  Скиньте ланцюг поганi люди!
  I войовниця взяла i з рубiнового соска як блискавкою довбає. I знову китайцiв загасить, i зрiвняє їх у жменьку попелу.
  Алла взяла i заспiвала, вискалив зубки, i пiдморгуючи:
  - Вiд злого дракона,
  Рiд Землю позбавив...
  I свiтло небозводу -
  Вiн людям залишив!
  I войовниця знову пiдморгне своїм напарницям...
  Ну, п'ятiрка розумiє Китай молотить з колосальним ентузiазмом.
  Але ось у бiй вступила - Альбiна та Альвiна. Вони дiвчата дуже гарнi та водночас блондинки.
  Летять на бойових лiтаках, на кшталт штурмовикiв. I надсилають один забiйний заряд за зарядом.
  Ось це дiвча - сказати, що супер означає нiчого не сказати.
  I натискають яскраво-червоними сосками на кнопки джойстика i посилають дуже нищiвнi ракети, колосальною забiйною мiццю.
  I стiльки руйнувань у Китаї виробляють. Пiднiмаються вгору цiлi гриби вiд анiгiляцiї солдатiв пiднебесної iмперiї.
  Альбiна спочатку пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок. I виплюнула величезний руйнiвний подарунок анiгiляцiї.
  А потiм i застосувала рубiновий сосок грудей. I китайцям знову дуже мiцно дiсталося.
  Альбiна взяла i прочирiкала, скелячи зубки i спiваючи:
  - У комунiзмi будемо скоро,
  Розквiт моя країна...
  Заберiть тiльки злодiя,
  I плешивого цапа!
  Пiсля чого дiвчинка взяла i показала свiй дуже довгий i спритний язичок.
  Їм вона дуже любила лизати пульсуючi, нефритовi стрижнi. Їй це дуже подобалося.
  Альвiна теж не проти чоловiкiв обслуговувати. Причому найбiльше задоволення отримуєш, коли береш iз самцiв грошi. Це справдi таке задоволення та смак.
  Альвiна взяла i заспiвала:
  - Роби грошi, роби грошi,
  Забувши про сон i лiнощi.
  Роби грошi, роби грошi,
  А решта все дрiбниця!
  I войовниця знову натиснула полуничним соском на кнопку, i викинувся вбивчої сили подарунок анiгiляцiї, i маса китайцiв була знищена.
  Такi дiвчата очевидно надзвичайно крутi.
  Альбiна помiтила свою напарницю:
  - Ти войовниця крута!
  Альвiна логiчно вiдповiла:
  - Так само як i ти!
  I Альвiна надiслала черговий подарунок анiгiляцiї за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  I прочирiкала:
  - Будуть новi вiки,
  Буде змiна поколiнь.
  Але нiхто й нiколи,
  Не забуде свiтлої мети!
  Дiвчата знову натиснули дружно голими п'ятами на педалi. I знову вбито масу китайцiв.
  Ось це справдi здорово.
  А ось у бою й Анастасiя Вiдьмакова. Вона на штурмовику дiє дуже активно та агресивно.
  Навiть спiває зi смiшком:
  - Вичитавши два рядки з нагана,
  Швидше ти злiсного вбий ...
  Шалений злий, виснажливе пекло,
  Став плiшивий винищувати людей!
  I Анастасiя Вiдьмакова взяла та пiдморгнула своїм напарницям. Вона войовниця дуже гарна, i теж руда.
  I всi китайцi що потрапили пiд удар її ракети, виявилися розiрванi на шматки.
  А ось у битвi й Акулiна Орлова. Дiвчисько бойове i стрiмке немов кобра.
  I її штурмовик скаче, наче трiска хвилями, пiд час шторму.
  Акулiна трощить китайцiв. Довбає їх за допомогою своїх босих пальчикiв нiжок.
  При цьому дiвчисько спiває:
  - Лисi, лисi, лисi,
  Неспокiйна доля.
  Але навiщо, щоб плиш закрити,
  Вам потрiбна бiда?
  Пiсля чого дiвчина знову пальнула, але цього разу використовуючи свiй апетитний немов стигла полуниця сосок.
  Мiрабела теж взяла та босими пальчиками нiжок натиснула на кнопки. I довбанула по китайцях ракетами.
  Стiльки загинуло ворогiв.
  Дiвча взяла i проспiвала, вискалив зубки:
  Вирує велика вiйна,
  Вiйна без розумних причин.
  Зiрвався з ланцюга Сатана -
  I загибель прийшла разом iз ним!
  Дiвчата-льотчицi били китайцiв дуже активно. I посилали ракети, що спалювали цiлi полицi. I ще скидали бомби з голками та кульками, виявляючи неабияку силу та винахiдливiсть. Войовницi що й казати - клас!
  А ось у бою проти китайцiв та Єлизавета, з трьома подругами на танку. Їхнiй екiпаж прозвали - Е-4, такi в ньому чудовi дiвчата.
  Зрозумiло, войовницi в одних лише трусиках.
  I ще засмаглi, i дуже м'язовi.
  Єлизавета натиснула босою, точеною нiжкою на кнопку. Послала снаряд колосальної вбивчої сили та проворкувала:
  - Я найсильнiша дiвчина у свiтi!
  I стiльки китайцiв було знищено цим вбивчим снарядом.
  Ось це дiвчата, якi люблять убивати.
  Олена теж дiвчина в одних лише трусиках та блондинка. I взагалi в цьому екiпажi усi чотири красунi блондинки. Хiба трохи рiзнi вiдтiнки волосся.
  I зрозумiло, красивi та грудастi.
  Олена натиснула червоними сосками грудей на кнопки джойстика. Спрацювала артилерiя та полетiли снаряди.
  Так у них не простий, а з чотирма гарматами.
  Дiвчата треба сказати дуже веселi i просто шикарнi.
  Олена проспiвала, скелячи зубки:
  - Я юна баба, на iм'я Карло,
  Граю не часто, але дуже розкiшно!
  Катерина теж натиснула полуничним сосками на кнопку джойстика, зреагувала руйнiвним фугасом i прочирикала:
  - Дарую все клiєнтам з алмазу посмiшки,
  Ходiмо шляхом свiтла - не знаючи помилки!
  Єфросинiї теж у бою не промах. Спочатку натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика i послала забiйний, осколково-фугасний снаряд.
  А потiм натиснула рубiновими сосками на кнопки i пiдрiзала супротивникiв на смерть. Пiсля чого проворкувала, посилаючи потоками кулi з кулеметiв, i скелячи зубки, з iклами вовчицi:
  - Вовки самi крутi звiрi,
  Рвуть усiх на частини, не знаючи пощади!
  I всi чотири дiвчата, взяли i прокричали:
  - А кого в бою знайдемо, а кого в бою знайдемо,
  Вiдразу роздерти, на частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  Ось такi вони дiвчата та танк посилає i снаряди вбивчої сили та строчить iз кулеметiв. Проти подiбних кралiв не встояти. У них сила гнiву, полум'я пристрастi та впевненiсть у перемозi. I заразом вони ще й полоненими китайцям свої бруднi, круглi п'яти в обличчя пхають i змушують язиком лизати.
  Чоловiкам це i подобається, i водночас гидко. А дiвчата просто супер.
  Втiм, китайцi не гидують i тортурами. Хлопчика рокiв тринадцяти Iлейку впiймали. I стали допитувати iз пристрастю.
  Хлопчик спочатку гордо мовчав. Тодi з нього зiрвали одяг i пiддiлили на гачок пов'язаними ззаду руками. I стали пiднiмати вище.
  Хлопчику вивертало суглоби, i Iлiйка застогнав. А його пiднiмали все вище та вище.
  Кат смикнув хлопця за босi ноги. I той прокрутився, i завив вiд дикого болю.
  Китайцi засмiялися i почали показувати пальцями. Пiдняли Iлiйку ще вище. Мотузка натяглася вже куди сильнiше. До стелi. Безпорадний, голий хлопчик висiв на дибi, його босi нiжки сiпалися.
  Потiм мотузок разом опустився. Тiло пацана сварилося вниз.
  I тiльки бiля самої пiдлоги мотузок знову натягнувся. Почувся нелюдський зойк вiд неймовiрного болю. Iлейка орла i сiпався.
  А кати смiялися. Вони навiть не ставили запитань, а просто мучили дитину.
  Потiм китайцi схопили хлопця за босi нiжки i притиснули їх. Надiли колодку, мiцно захомутавши. Прорiзи колодки були залiзнi, та спецiально зробленi для дiтей. I фiксували мiцно.
  Потiм кати почали вiшати на гачi гирi. Хлопця вони капiтально розтягли. Вiн висiв, оголений, спiтнiлий, з перенапруженими м'язами, зi свiтленькою головою, i перекошеним вiд страждань обличчям.
  Розтягнувши хлопця, китайцi почали його лупити батогом. Вони це робили з великим задоволенням.
  Хлопчик ревiв i стогнав... З його горла лунав хрип. А кати тiльки й знали, що смiялися.
  Шкiра на спинi пацана лопнула при перших сильних ударах. Капала кров, i вона змiшувалася з потом. Хлопчик волав, i пробував смикатися.
  Але вiд цього ставало ще болючiше.
  I вiн трясся вiд ридань.
  Потiм кати недовго думаючи стали пiд босими нiжками Iлейки складати тоненькi дрова.
  А двi жiнки з вузькими очками дiстали сулiя з оливковою олiєю. I стали змащувати огрубiлi вiд довго ходiння босонiж пiдошви хлопчика.
  Iлiйка простогнав:
  - Все одно нiчого не скажу!
  Жiнки розсмiялися i шльопнули долоньками, хлопчика по голiй попцi.
  Потiм вони перестали змащувати дитинi мозолистi, але перед тортурами вiдмитi вiд пилу пiдошви.
  Пiсля чого кат пiднiс смолоскип i запалив вогонь. Полум'я пiднялося, i хижо лизнуло, огрубiлу, круглу, дитячу п'яту.
  Iлiйка знову завив. Вогонь це боляче... Кат сунув кочергу i став пiд босими нiжками хлопчика нагрiбати жар. Iнший катувальник дiстав iз камiна залiзний, розпечений прут. I став бити юного Iлейку, червоним вiд жару прутом по засмаглiй, мускулистiй спинi.
  Хлопчик вiдчував жахливий бiль. Але все одно через силу волав:
  - Ух, не скажу! Ах, не скажу! Ай, мамо, матуся - не скажу!
  Кати смажили хлопцевi босi пiдошви, лупили по спинi. Потiм один iз них узяв з камiна шматок залiза. Приклав розпечений метал до грудей хлопчика i пожадливо посмiхаючись ламаною росiйською мовою запитав:
  - Що боляче?
  Хлопчик у вiдповiдь проголосив:
  - Не скажу!
  Хоча запах паленого м'яса став сильнiшим. Iнший катувальник узяв у руки щипцi, кiнець яких розпалився в камiнi.
  I став ламати хлопчику пальчики на босих нiжках. Почав iз мiзинця, i вiдкручував його з хрускотом.
  Iлiйка вiдчайдушно волав:
  - А-а-а-а! Не скажу!
  Кат спочатку зламав пацану всi пальцi на правiй босiй нiжцi, а потiм перейшов на лiву. Вiн був дуже великий i сильний дитину. Але намагався ламати пальчики якомога повiльнiше.
  Коли хруснув останнiй, великий палець лiвої ноги, змучений тортурою Iлейка вiд больового шоку знепритомнiв.
  На нього одразу вилили вiдро з крижаною водою. Хлопчик прийшов до тями. I його знову стали бити розжареним лозиною по спинi.
  Також смажили пiдошви вогнем. I одночасно два смолоскипи кати пiднесли i без того вже обпалених грудей Iлiйки.
  Хлопчик щось волав, що не розiбрати було слiв.
  Йому два ката пiднесли ще й смолоскипи пiд пахви. I це теж так боляче, i просто нестерпнi страждання.
  Iлiйка вив i скиглив, але все одно можна було розiбрати нероздiлене:
  - Не скажу!
  Кат пiднiс смолоскип i до голої попки хлопця, стало ще болючiше. Але Iлейко все одно волав:
  - Не скажу!
  Тодi жiнка-катувальник узяла в руки смолоскип, пiднялася навшпиньки i пальнула вогником по свiтлому волоссю хлопчика на його головi. I свiтло-русявi пасма взяли i спалахнули. Голову Iлiйки охопив вогонь.
  Жiнка розсмiялася i агресивно заявила:
  - Я є диявольська бiса!
  Охоплена полум'ям голова дитини впала на бiк. Видно, що тiло перестало смикатися.
  Кат знову хлюпнув приготоване наперед вiдро крижаної води.
  Але обгорiла дитина не ворушилася.
  Жiнка-катувальник поклала руку на покриту пухирями, i кiптявою груди хлопця. Потримала трохи i з досадою про булькала:
  - вiдкинувся оголець!
  Старший кат з досадою сказав:
  - Переборщили! Ну i блазень iз ним! Ще жодна жертва знайдеться!
  Так що Оленка могла битися з великою люттю, так розумiла, що їхня справа права.
  I ось дiвчина взяла i лупнула з червоних соскiв дуже великої сили вбивчими блискавками. Тi буквально спалювали китайцiв, не даючи їм нi шансу вцiлiти, нi завдати дiвчатам хоча б подряпини.
  Потiм Оленка кинула босими пальчиками нiжок навiть вбивчу i руйнiвну горошинку смертi.
  I та цiлий батальйон китайських солдатiв порвала.
  Оленка взяла i заспiвала:
  - Наша космiчна слава,
  Буде знову в радостi держава!
  Анюта теж взяла i провела мечами прийом восьминiг. Зрiзала безлiч китайських солдатiв. Зрубала їм без жалю голови.
  Пiсля чого босими пальчиками нiжок шпурнула вбивчi голки. Тi пролетiвши вражали на смерть китайцiв.
  А потiм малиновi соски Анюти як довбали по ворогах руйнiвними i згубними пульсами.
  Анюта заспiвала, вискалив зубки, що блищали наче перлинки.
  - Буде на планетi незабаром рай,
  Пiдкоримо ми навiть Китай!
  I войовниця взяла i як засвистить...
  У ворон виникли завихрення у мозку. I вони повалилися наче градинки, пробиваючи черепи китайським солдатам.
  Руда Алла пiдморгнула своїй напарницi, i заявила, пiдморгуючи смарагдовими очима:
  - На священнiй вiйнi,
  Буде наша перемога.
  Загибель дай Сатане,
  У цьому наша розмова!
  I дiвчисько з мiдно-червоним волоссям як шпурне босими пальчиками нiжок, великої руйнiвної сили горошинку смертi. I маса китайцiв розiрветься.
  Пiсля чого дiвчина ще й зарядить зi своїх рубiнових соскiв забiйними розрядами блискавок.
  Тi одразу два китайськi батальйони спалили.
  Алла взяла i заспiвала, пiдморгуючи своїм напарницям:
  - Я велика величина,
  Дiвчина найвищої проби.
  Для мене чоловiк - лише шинка,
  Купуй швидше оновлення!
  Марiя теж пiдморгнула напарницям i прочирикала:
  - Нас нiхто не зупинить,
  Дiвчинка цiлий полк упустить!
  I войовниця босими пальчиками нiжок жбурнула, навiть руйнiвний i згубний подарунок анiгiляцiї.
  А потiм Марiя як вiзьме i з полуничних соскiв б'ється пульсарами. Тi пролетять i двох китайських рот немає - однi вугiлля залишилися.
  Марiя взяла i заспiвала, плюнувши кляксою з магоплазми:
  - У моїй душi горить пожежа,
  А в головi вирує полум'я...
  Вкладу я лють знай у удар,
  Пiднiмемо вище - свiтла прапор!
  I дiвчисько знову засвистить... Бiднi ворони, такий ультразвук для їхнiх вух згубний.
  Як довбане по вухах, i повний розгром i винищування.
  У головi таке баскетбольне поле у дiвчат виникає.
  Точнiше не в дiвчат, а ворон.
  Тi падають униз. Пробивають китайськi голови.
  Марiя взяла i заспiвала, скелячи зубки:
  - Падайте ниць, ниць, ниць,
  Вам це право надано...
  Перед босою дiвкою падайте ниць,
  У сльоту чи в бруд все одно!
  Олiмпiада дiвчина-богатир пiдтримала свою напарницю i теж як плюнет. З-за рота дiвчинки вилетiла велика i все зростаюча пляма магiчної плазми. Вона обрушилася i поглинула цiлий полк пiднебесної iмперiї.
  Пiсля чого дiвчина-богатир взяла i кинула босими пальчиками нiжок, подарунок нищiвної та пекучої анiгiляцiї.
  Той рвонув наче невелика атомна бомба. I ще один китайський полк обвалився. I навiть кiсточок не лишилося, вiд тисяч воїнiв пiднебесної iмперiї.
  Олiмпiада вiдзначила, скелячи свої дуже потужнi, як у шаблезубого тигра iкла:
  - А все-таки мене сильнiше,
  Немає у свiтi нiкого, немає у свiтi нiкого!
  Пiсля чого її груди, як випустити подарунок колосальної вбивчої сили з соскiв розмiрами з добрий помiдор.
  Пiсля чого Олiмпiада, як видасть:
  - I жiнка за раз бере, за горло заразом!
  I ось всi п'ять дiвчат взяли i разом засвистели... I ворон це так оглушить, що вони буквально на власнi очi на лоб полiзуть. I завалятися у реальнi труни.
  Олiмпiада, скелячи зубки, i ревучи бегемотом, заявила:
  - Тут для слабких мiсця нема,
  Для слабких мiсць немає!
  I ось знову дiвчата як засвистять... I ворони падають, i китайськi черепи пробивають капiтально...
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова - цi вiчнi дiти знову борються та демонструють свою феноменальну молодецтво.
  Ось хлопчик Олег, узяв i провiв мечами, якi одразу ж подовжилися прийом махаону.
  I маса китайцiв виявилася розрiзаною.
  Потiм хлопчик кинув пальчиками своїх босих, дитячих нiжок спецiальний гострий диск... Той пролетiв по дотичнiй i цiлiй сотнi китайцiв зрiзав голови.
  Безсмертний пацан взяв i радiсно заспiвав:
  - Я велика людина,
  Або просто ангел.
  Перемагаю просто всiх,
  У боротьбi лютiй сутичцi!
  Маргарита Коршунова теж рубала китайцiв, не даючи їм шансiв або найменшої пощади.
  Войовниця екстра-класу взяла i мечами по ворогах як довбане. I голови фiгурально зрiже.
  I тi вiзьмуть i покотяться наче качани.
  А потiм дiвчинка босими пальчиками нiжок жбурне колосальної руйнiвної потужностi горошинку. I масу китайцiв з одного разу пiдiрве.
  Пiсля чого заспiває:
  - У свiтi космiчної сили,
  Будемо дракона сильнiшим.
  Заради великої Росiї,
  Згине лихий лиходiй!
  Пiсля чого хлопчик i дiвчинка надули разом щоки та взяли дунули. I пролунав дуже оглушливий свист.
  Ворони потрапили в ударний струмiнь i впали в нокаут. I вони сипалися наче градинки на голенi голови китайцiв. Тi падали та гинули, без жодної альтернативи.
  I воїнiв пiднебесної iмперiї було вбито багато тисяч.
  Олег i Маргарита хором вимовили:
  - Свiт нас має поважати боятися,
  Подвиги солдатiв не злiчити числа.
  Росiяни завжди вмiли битися,
  Буде дуже гостра стрiла!
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Дiвчата начарували собi спецiальну установку - вогнемет iз дванадцятьма стволами. Це треба сказати дуже серйозно. I ось Оленка натиснула червоним соском грудей на кнопку.
  I спрацювало, на китайцiв полилися потоки вогню. I це дуже пекуче i вбивче уявлення.
  I горять воїни пiднебесної iмперiї, наче вони свiчки на ялинцi.
  Оленка взяла i заспiвала:
  - Мiй величезний привiт,
  I найяскравiший букет!
  Довбанула по китайцях натиснувши малиновим соском грудей i Анюта. Вона дiвчина найвищої культури та класу.
  I якщо вже заспiває, то рознесе.
  I цiлого батальйону китайцi не мають - згорiв у попiл.
  Ось така дiвчина - надзвичайно крута.
  А ось руда Алла ще крутiша. I її рубiновий сосок тисне з великою силою та енергiєю на кнопки.
  I ось це спрацьовує.
  I реально все вщент спалює ...
  Алла, бачачи, як горять i гинуть китайцi, заспiвала:
  - Я найсильнiша дiвчина свiту,
  I пiдкорили усi гранi ефiру!
  I її гола п'ята пiдкинула руйнiвний прийом смертi. Ось воно дiвчисько як - круте!
  Алла зi смiшком заявила:
  - Моя феноменальна мiць...
  Марiя пальнула, натиснувши на кнопку полуничним соском i логiчно заперечила, скелячи зубки:
  - Не твоя, а наша!
  I войовницi вiзьмуть i засмiються, з твердим апломбом. А потiм вони як вiзьмуть i засвистять.
  Ворони отримали удар ультразвукової хвилi по мiзках. У них виникло запаморочення.
  I пернатi красунi стали падати вниз та пробивати голови китайським воїнам.
  Ось це дiвчата просто супер!
  Олiмпiада дiє дуже агресивно. Вона теж натисне своїм великим, немов апельсин соском на кнопку. I як виплюне вбивчий каскад смертi та руйнування.
  I стiльки китайцiв разом узяло та згорiло. Їх капiтально обвуглило.
  Олiмпiада взяла та проспiвала:
  - Я найсильнiша дiвчина свiту,
  Зможу супостатiв легко розiрвати.
  Пливемо по потоках суцiльного ефiру,
  Не зможе нас хунта - дракона зламати!
  I войовницi зi своїх соскiв грудей, як лупнуть такими забiйними блискавками, що просто жах.
  Капiтально спалюють китайськi батальйони. Ось це дiвчата. А їхнi босi пальчики нiжок кидають зi страшної сили презенти анiгiляцiї.
  Олiмпiада взяла i засвистiла.
  I її свист одразу багато тисяч ворон обрушив на землю, пробиваючи до смертi китайцiв.
  Войовницi, зрозумiло, у захватi. I вони смiються.
  Вся п'ятiрка красунь така войовнича та дотепна.
  Ось знову в атацi Альбiна та Альвiна з повiтря, на бойових лiтаках. I як пошлють колосальної руйнiвної сили ракети, якi все пiдривають та розривають.
  Альбiна взяла i заспiвала, натиснувши червоним соском на пусковий гачок:
  - Я найбiльша героїня свiту!
  Альвiна теж довбанула, натисканням рубiновим соском грудей, i прочирiкала, скалячи зубки:
  - Нi, це ми найгероїнiшi свiту!
  I дiвчата хором заспiвали:
  Я, ти, вiн, вона - цiла країна,
  Разом дружна сiм'я,
  У словi ми,
  Сто тисяч я!
  I дiвчата як розсмiяються, i голими п'ятами по важелях.
  I у китайцiв полетiли бомби. Зрозумiло пiднебесної iмперiї не пощастило мати справу з дiвчатами, якi борються лише у трусиках.
  Анастасiя Вiдьмакова теж у небi. I ця дiвчина, якiй уже понад сто рокiв, але вона не старiє, бо вiдьма.
  I войовниця рубiновим соском як натисне кнопку. I вiдразу ж полетять у цiль бойовi ракети.
  I цiлий китайський полк тотально знищений.
  Анастасiя Вiдьмакова вiдзначила, проводячи ребром долонi по горлу:
  - Йде велике чищення!
  Акулiна Орлова з цим охоче погодилася, теж довбаючи ворога, i скелячи собi зубки, що бiлiший за перший снiг:
  - Iде зачистка мiсцевостi!
  I дiвчина знову натисне полуничним соском грудей на кнопку джойстика, i надiшле вбивчу ракету.
  Мiрабела Магнiтна взяла i довбанула по супротивнику за допомогою босих пальчикiв нiжок. I вбивча ракета як клеїть по китайцях. I пiшла тотальна руйнацiя та загибель.
  Ось це Мiрабела - просто супер. I дiвчисько як лупне по супротивнику за допомогою полуничного соска.
  Дiвчата взяли i заспiвали, тупаючи голими, круглими п'ятами:
  - Ми всiх легко зiтремо,
  За владу порад...
  I все вас розiб'ємо,
  Пiд цю пiсню!
  Войовницi так довбають по вороговi своїми реактивними ракетами. I це реально надзвичайно вбивче.
  Ось це дiвчата з босими, точеними нiжками.
  Анастасiя Вiдьмакова, крушивши супротивника, проворкувала:
  -Череп вночi стрибає сяючи,
  Хоче дiвчину звести з розуму.
  I невинних жертв змiєю ковтаючи,
  Настає просто метушня!
  Акулiна Орлова довбала по ворогу за допомогою рубiнового соска грудей. Вразила на смерть супротивника, не давши йому жодних шансiв i спалив цiлий батальйон китайцiв.
  Пiсля чого Акулiна взяла та заспiвала:
  - Дiвчина тут, дiвка там,
  Життя як сон суцiльний обман!
  I войовниця послала в ворога круглою п'ятою забiйний подарунок анiгiляцiї.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Я всiх китайцiв знищу, покажу свою дiвки пику!
  Ось це дiвчата - босi i красивi i з спокусливими, дуже гострими нiжками.
  Анастасiя Вiдьмакова скидає бомбу маленьких розмiрiв, зруйнувала супротивникiв i прочирикала:
  - Слава нашiй Батькiвщинi великiй!
  Ось i Алiса, i Анжелiка у бою. Вони луплять китайцiв, використовуючи снайперськi гвинтiвки. Загалом дiвчата чудовi.
  Алiса вистрiлила, пробила вiдразу п'ятьох китайцiв i проворкувала:
  -На просторах Батькiвщини чудової,
  Гартуючись у битвах та працi...
  Ми склали радiсну пiсню,
  Про великого друга i вождя!
  I войовниця кинула босими пальчиками нiжок, убивчий подарунок смертi. I порвала масу супротивникiв.
  Анжелiка теж трощила ворогiв. Вона пробила з одного пострiлу чотирьох ворогiв i в'янула:
  - Ми всiх переможемо неодмiнно, i буде комунiзм!
  I войовниця знову жбурнула босими пальчиками нiжок забiйний подарунок анiгiляцiї. I стiльки китайцiв виявилося разом знищено.
  Це просто було супер.
  Обидвi дiвчата дуже гарнi. Алiса блондина, а Анжелiка - руда. Вони взагалi просто супер.
  I стрiляють по ворогах у саму гущу орди.
  Алiса взяла i заспiвала:
  - Сонячне коло,
  Небо навколо.
  Це малюнок дiвчинки!
  I войовниця голою п'ятою взяла та пiдкинула вибуховий пакет iз вугiлля. Який масу китайських бiйцiв взяв та порвав.
  Анжелiка вiдзначила зi смiшком, i вискалив зубки, якi у неї немовби великi перли:
  - Це просто чудово!
  I теж босi пальчики рудого дiвча як запустять вибуховi пакетики з агресивною сумiшшю знищення.
  Ось це дiвча - видатний пiлотаж. Вони показують свiй найбiльший та агресивний клас.
  Алiса взяла i прочiрiкала, вискалив зубки:
  Намалювала я на листку,
  Коло пiдписав на дошцi!
  I знову її боса, витончена нiжка жбурляє щось iз дуже вбивчою силою.
  I масою руйнування - вбиваючи китайцiв.
  Анжелiка проворкувала, пiдморгуючи:
  - Це все буде таким - феєричним!
  I її гола, кругла, рожева п'ята як цвяхне...
  Войовницi, зрозумiло, не дають китайцям захлеснути їхньою хвилею. А тi наповзають.
  Велика кiлькiсть воїнiв пiднебесної iмперiї. I вони все пруть i пруть, i атакую з величезним азартом.
  Анжелiка грюкнула в долонi i заспiвала:
  - Велич росiйську визнає планета,
  Ударом меча розтрощили фашизм.
  У поемах дiвчат перемога оспiвана,
  I вiрю збудують вони комунiзм!
  I войовниця як вiзьме та плюне... I клякса магiчної плазми разом виросла, i накрила китайцiв.
  Ось це скажемо так - дiвчата що треба.
  Оленка ж з автоматiв по китайцях стрiляє. То мечами їх рубає.
  А коли в її руках, як за помахом чарiвної палички, виник кулемет. I вона давай шматувати ворогiв.
  Ось уже Оленка викошувала китайцiв, не даючи їм жодної пощади.
  I дiвчинка жбурнула босими пальчиками нiжок убивчий подарунок смертi, i розкидала воїнiв пiднебесної iмперiї.
  Пiсля чого проспiвала:
  - Я найсильнiша дiвчина свiту,
  Крутий король земного ефiру!
  Анюта це пiдтвердила:
  - Та крутий король!
  I взяла босими пальчиками нiжок шпурнула вбивчий подарунок смертi, i стiльки китайцiв разом уклала.
  Ось таке дiвчисько.
  А ще й iз червоних соскiв як зарядить блискавки. I воїни пiднебесної iмперiї валятимуться наче снопи сiна.
  Анюта взяла i заспiвала:
  - Слава епосi росiйських царiв,
  Ти супостата народ розбий!
  Отак дiвчата й працюють. I Алла руда красуня з ними. I з рубiнових соскiв капiтально розряди блискавок пiддає. I завдає тотальної смертi.
  Алла заспiвала, скелячись:
  Не обламати лихому дiвчиськовi крила,
  Немає жалостi в менi i не просто...
  Я не люблю насильства та безсилля,
  Ось тiльки жаль розп'ятого Христа!
  Ось така вона бойова та агресивна, сповнена енергiї войовниця.
  Марiя теж iз полуничних соскiв зарядить пульсаром. Масу бiйцiв Китаю спалить i пробуркує:
  - Це моя космiчна мiць!
  I її очi блиснуть блискавками.
  А босi нiжки кинуть подаруночок анiгiляцiї. Ось це дiвчата - найвищий клас.
  Олiмпiада довбала супротивника. Вона при цьому використовувала i вогнянi пульсари зi своїх великих соскiв.
  Дiвчина-богатир працювала з величезним прискоренням. I не давала нiкому жодних шансiв.
  I войовниця жбурляла босими пальчиками нiжок навiть руйнiвнi подарунки смертi.
  I при цьому спiвала:
  - Батькiвщина та армiя це два стовпи,
  На яких i стоїть планета.
  Грудьми захистимо, ми тебе країна,
  Усiм народом рать твоя оспiвана!
  I знову її соски-помiдори запускають подарунки колосальної вбивчої сили.
  Єлизавета iз танка також веде вогонь. Вона стрiляє, натискаючи червоними сосками на кнопки, i вищить:
  - Немає мене сильнiшого, всiх порву на частини!
  I поморгує своїм напарницям.
  Олена з цим погодилася, натиснувши на кнопку своїм малиновим соском i зi стовбура виплюнула снарядом, розриваючи китайцiв:
  - За нашу Батькiвщину комунiзму!
  I войовниця пiдморгнула сапфiровими очима.
  Катерина зазначила, посилаючи у супротивникiв забiйнi подарунки реальної смертi:
  - Комунiзм - це наука!
  I знову натиснула кнопку рубiновим соском.
  Єфросинiя заявила, борючись з великою завзятiстю з противником, i використовуючи полуничнi соски:
  - Вiра наша у свiтле майбутнє, не заперечує й славного минулого нашої iмперiї!
  Єлизавета iз цим охоче погодилася:
  - Як славили царя, так i славитимемо!
  I войовниця показала довгий язичок.
  Катерина помiтила, пальнувши в даному випадку натиснувши кнопку джойстика за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - I вiд Чудських берегiв,
  До крижаної Колими,
  Все це наша Земля,
  Все це ми!
  Єфросинiя лупнула, знову застосувавши полуничний сосок i проворкуючи, пiдморгуючи:
  - Моя велика сила,
  Я зламаю крокодила!
  А ось ще дiвча атакують. Серед них i Наташа та Зоя.
  Ось дiвчата взяли i з гаубицi як заряд таким руйнiвним подарунком смертi.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бомби летять i ракети,
  Найбiльший пiар...
  У пiснях народу оспiванi,
  Страшний обвалений удар!
  Зоя агресивно заявила:
  - Потужний удар - добре!
  I взяла, i натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки. Отакi вони всi бойовi красунi.
  Олег Рибаченко на мурi. Безсмертний хлопчик, на вигляд рокiв дванадцяти, кидає босими пальцями нiг голки. I вражає китайцiв, що наступають. Вiдразу дюжину.
  Кидає босими пальцями нiжок голки та Маргарита. Дiвчинка винищує супротивникiв i пищить:
  - Моя велика сила!
  I хоробро бореться.
  Наташа теж босими пальцями нiжок як метне сильний бумеранг. Як розкришить супротивникiв, i пропище:
  - В iм'я великої слави!
  Далi вже Зоя рубає мечами китайцiв, i заразом метає босими нiжками голки з отрутою. I спiває собi:
  - На теренах Русi,
  Ми зумiємо всiх урятувати!
  I знову мечi опускаються на супротивникiв. I якщо вже рубають, то без жодної жалостi.
  А ось коли Аврора стала трощити, i метати босими пальцями нiжок бумеранги, то це зовсiм знищення. I китайцi битi падають пiд ударами рудої дияволицi.
  А дiвчина реве:
  - Все зламаю i розшматую!
  I обома мечами як вiзьме та рубане!
  А вiд її босої п'яти летить гострий i колючий диск. Це взагалi дiвчина тотальної смертi.
  А ось i Свiтлана у вирiшальному бою. Як давай терзати китайцiв i розрубати їх на дрiбнi шматки мечами.
  Прокрутила дiвчина метелика, i сiмох воїнiв пiднебесної iмперiї зарубано.
  А потiм вiд босих пальцiв нiжок i летять гострi, отруйнi голки. I вражають китайцiв.
  Олег Рибаченко б'ється iз жовтими воїнами. Його мечi миготять наче пропелер.
  Хлопчик зi смаком спiває:
  - Я буду найсильнiшим чемпiоном свiту,
  Ми переможемо Америку, Китай!
  I знову хлопчик метає босими пальцями дитячих нiжок гострi iгри. I падають одразу два дюжини вбитих китайцiв.
  Ось така битва. У реальнiй iсторiї царська Росiя допетровських часiв втратила частину своєї територiї. Але тут росiйськi витязi борються i не збираються поступатися.
  Олег Рибаченко б'ється i спiває:
  - Але ми витязi повнi росiйського духу,
  Катам нiколи не почути, наш здавлений стогiн!
  I знову хлопчик метає дуже гострi, i з сильною, звареною вiдьмами отрутою, дуже тонкi голки!
  Дiвчинка Маргарита поруч iз ним. I теж її нiжки жбурляють такi вбивчi голки. А руки рубають нападаючих китайцiв. Войовниця трощить супостатiв, i спiває:
  - Я така крута, наче демон усiх країн...
  Дiма, Дiма, Бiлан! Дiма, Дiма Бiлан!
  Король всiх країн!
  Наташа теж рубає китайцiв i спiває:
  - У вечiрнiй зорi, не дамо перемогти Сатанi!
  I вiд її босих нiжок теж летять убивчi голки.
  Далi ворогiв трощить Зоя. I вiд цiєї дiвчини наче виходять флюїди колосальної енергiї.
  I вiд босих нiжок красунi летять бумеранги та гострi голки.
  Войовницi пищить:
  - Я велика босонога мрiя та краса!
  I знову шпурне в супротивникiв щось надзвичайно вбивче.
  А ось коли Аврора проводить млин i зрубує китайцiв, то це взагалi - вищий пiлотаж анiгiляцiї.
  А потiм руда метне босими пальцями нiг пронизливi голки. I падають убитi жовтi воїни.
  А ось коли Свiтлана лупне. I одночасно вiд її голих нiжок летить цiлий пучок голок, якi все пронизують i вбивають.
  А воїнки пищить:
  - Так, так, так - отримай фашист у п'ятак!
  I її босi нiжки знову по китайцях вбивче викинуть.
  Наташа, рубаючи жовтих воїнiв мечами, помiтила:
  - З фашистами було i легше, i важче!
  Свiтлана, провiвши млин, помiтила:
  - А з нами дiвчатами завжди легко!
  Аврора, вiдтворила прийом вiял, i буркнула:
  - А зi мною взагалi не скучиш!
  I вiд її босих нiжок летить убивче жало.
  А Зоя як вiзьме i пропищає:
  - Ми не таргани, ми дiвчата - великої слави!
  I знову вiд її босих нiжок щось вилетить, i по ворогу додасться.
  Дiвчата взяли за роботу на совiсть.
  Ця фортеця майже єдиний опорний пункт росiян у цьому районi. Є ще пара мiст, що будуються. Добре, що китайцi не сунулися за Амур. Але Росiя у реальнiй iсторiї шматок своєї територiї втратила. Дуже агресивна династiя у владi у Китаї. Однак дiвчата це те, що здатне i Люцифера полицi звернути втечу.
  Олег Рибаченко рубає китайцiв. I при цьому хлопчик спiває:
  - Найвищий буде клас...
  I ось летить кинутий босою нiжкою хлопчика бумеранг i крик:
  - Усiх посiче дикобраз!
  Маргарита теж кинула у супротивника те, що є вбивством. Розкришила його на частини, i пискнула:
  - Я босонога мрiя i велика краса!
  I її нiжка метне дикi диски.
  Далi у бою Наташка. I теж у ворога метає те, що розколює супротивникiв.
  I робить це дуже спритно.
  А її босi нiжки жбурляють черговi, вбивчi голки.
  Далi у Зоя у бою. I теж мечет у противника, рiзного роду свастики та бумеранги.
  I викошує ворога.
  Пiсля чого як провоє:
  - Слава доброму царевi!
  А ось у бою та Аврора. Теж ворогiв iз Китаю винищує. I якщо вже метне, то кине забiйною силою.
  I при цьому заспiває:
  - Та в iм'я росiйської Землi!
  I також вiд її босих нiжок розлiтаються вбивчi заряди.
  Свiтлана також спуску ворогу не дає. I вiд її босих нiжок летить те, що приносить явну смерть.
  I войовниця спiває:
  - Не поступимось нiколи! Не прийде на Русь лихо!
  I знову китайцiв як зачепить. I вiзьме без церемонiй посiпати.
  Шiстка воїнiв та войовниць б'є мiцно. I рубає ворога, i кидає босими нiжками.
  Олег Рибаченко рубаючи китайцiв, проспiвав:
  - Зоряний боєць, дарма трубить твiй рiг -
  Край твiй далекий у сумнiвнiй славi.
  Полум'я битви тремтить мiж рядками -
  В одностороннiй грi без правил!
  I босий нiжки хлопчика летить черговий бумеранг, який цiлiй дюжинi китайцiв перерiзав горлянки.
  Хлопчика, як бачимо боєць.
  I Маргарита теж у битвi. I так її босi нiжки працюють. Вона винищує ворогiв без жодних сумнiвiв вкрай круто.
  I її мечi наче кати.
  Войовниця пищить:
  - Хай буде слава!
  Наташа теж веде вогонь босими нiжками i метає вбивче. А заразом i мечами активно рубає.
  Одночасно харчує:
  - Мiй антураж - казенний екiпаж!
  Далi у бою Зоя. Теж риса найвищого рiвня анiгiляцiї. Як проведе мечами метелика. А потiм вiзьме i босими нiжками вражаючi елементи метне.
  Пiсля чого провоє:
  - Армiя трiумфує - наступаючи!
  I цiла шеренга скошених китайцiв падає.
  Дiвчина собi спiває:
  - Зоя любить убивати! Ах, ця Зоя!
  А ось i Аврора у стрiмкому наступi. Або точнiше агресивну оборону. I за допомогою босих нiжок вибиває ворогiв.
  А заразом i пищить. А коли пройдуть її шаблi наче лопатi культиватора, то три дюжини китайцiв розiрвуться на шматки!
  А Авроре промовить:
  - Благозвучнi акорди, прапор Росiї дуже гордий!
  I ось її гола п'ята як потрапить китайському генералу в пiдборiддя. Той вiзьме i завалиться.
  Зоя у бою агресивна. Рубить собi ворогiв, i верещать:
  - Усiх сумнiваємо та приб'ємо!
  I вiд босих нiжок такi кинджали летять.
  Свiтлана теж узвозу нiкому не дає. I винищує ворогiв, наче коса траву зрiзає. Китайцi завалюються.
  Дiвчина вищить:
  - Шалена голка! Геть iз двору!
  
  БОКС I КРУТА ПОЛIТИКА РIНГУ
  Сергiй Ляхович здобув у боксерському поєдинку перемогу на Шеррон де Бiрсом. Вiн перестукав його по окулярах, i не пропустив нокаутуючий удар.
  I провiв перший захист титулу.
  Це призвело до деяких змiн у загальному графiку боїв. Замiсть обов'язкового захисту проти Чагаєва, Микола Валуєв та Сергiй Ляхович вирiшили спочатку провести бiй по об'єднанню титулiв у надважкiй вазi.
  Цей бiй i справдi був би дуже цiкавим. У Сергiя Ляховича лише одна поразка, у Миколи Валуєва i зовсiм сорок шiсть перемог поспiль. I вiн явний переможець.
  I призовий фонд за цей бiй для обох боксерiв рекордний десять мiльйонiв доларiв на двох.
  Бiй пройшов у США... На жаль, публiка була розчарована. Сергiй Ляхович травмував праву руку та злив усi дванадцять раундiв за очками. Але й Микола Валуєв не блиснув. I не змiг свого супротивника вiдправити нi в нокаут, нi навiть у нокдаун.
  Але титули об'єднав i зумiв здобути сорок сьому перемогу поспiль.
  Бiй iз Чагаєвим було перенесено. Потiм у Чагаєва виникло запалення i Валуєв провiв бiй з iншим, надто вiдомим суперником. I не надто переконливо здолав його по окулярах. А потiм бiй iз Султаном Iбрагiмовим. Дуже конкурентним виявився поєдинок. Багато хто навiть вважав, що Султан Iбрагiмов його виграв. Окремим рiшенням суддi все ж таки вiддали перемогу Валуєву. I вiн зрiвнявся з Роккi Марчiалi за кiлькiстю перемог поспiль - сорок дев'ять.
  Далi обов'язковий захист iз Русланом Чагаєвим... Але знову поєдинок зiрвався. I знову Руслан Чагаєв iз травмою та поза грою.
  Свiй ювiлейний п'ятдесятий бiй (якщо звичайно ж не вважати того, що один поєдинок Валуєва був оголошений таким, що не вiдбувся!) росiйський гiгант провiв проти Руїса. То справдi був повторний поєдинок. У першому Валуєв не переконливо перемiг роздiльним рiшенням суддiв. А тут другий бiй-реванш.
  Багато хто думав, що Микола Валуєв покращить свiй результат. I що буде круто ... Але знову росiйський гiгант виглядає не найкращим чином, i отримує дуже спiрну перемогу за очками, i знову роздiльним рiшенням суддiв.
  Потiм ще бiй iз Холiфiлдом. Цей боєць - справжня легенда. Але йому вже сорок шiсть рокiв, i у його шанси нiхто не вiрить. А у Миколи Валуєва п'ятдесят перемог поспiль та жодної поразки. Вiн побив рекорд Роккi Марчiалi i володiє двома чемпiонськими поясами у надважкiй вазi.
  Знову бiй ... I знову Микола Валуєв насилу вимучив перемогу за очками.
  I також окремим рiшенням суддiв. Зате покращив свiй рекорд, п'ятдесят одна перемога - поспiль! Це погодьтеся - дуже круто.
  А ось ще й добровiльний захист проти Девiда Хея. Микола Валуєв уже з 1993 року не має жодної поразки. Ось вiн знову в бою.
  Знову поєдинок, де Микола-кувалда не блищить i поступається супротивниковi у швидкостi.
  Зате чудово тримає удар. Виявляє стiйкiсть. I в результатi суддi знову вiддають Миколi Валуєву перемогу, роздiльним рiшенням. I, звичайно ж, дуже спiрну...
  Але рекорд Роккi Марчiла оновлено. П'ятдесят двi перемоги поспiль.
  I суперник намiчається: Вiталiй Кличко, який хоче отримати вiдразу два пояси в об'єднавчому бою.
  Але переговори незабаром зайшли в глухий кут. Вiталiй Кличко бився iз Сосновським.
  А Микола Валуєв бився з Мореком, боксером мiцним, але багато разiв битим.
  I ця перемога Миколи Валуєва, вже п'ятдесят третя поспiль, виявилася непереконливою i знову без нокдауну i за очками, роздiльними рiшенням суддiв.
  Проте рекорд було оновлено. I Микола Валуєв уже шiстнадцять рокiв не знав поразок - рекорд для надважкої ваги. I п'ятдесят три перемоги поспiль - рекорд серед усiх вагових категорiй.
  А бiй iз Вiталiєм Кличком та об'єднання титулiв так i не вiдбувся.
  Миколи Валуєва знайшли в головi доброякiсну пухлину i вiн був змушений завершити боксерську кар'єру.
  За його пояси билися Девiд Хей та Володимир Кличко. I Кличко-молодший перемiг.
  А ось Микола Другий як боксер, який формально побив рекорд Роккi Марчiалi, i володiє двома поясами, i ще жодного разу не битий, був уже в чималiй славi.
  I замiсть "Єдиної Росiї" Микола Валуєв вирiшив створити свою власну партiю. Назвав його - "Великий стрибок". I зумiв сенсацiйно пройти до Держдуми у 2011 роцi. А потiм узяв участь у виборах президента 2012 року. I знову сенсацiя, друге мiсце та вихiд у другий тур проти Володимира Путiна.
  Оце так! Микола Валуєв став новою, яскравою, полiтичною зiркою. Народу набридли старi, полiтичнi повiї i вiн пiшов за новим полiтиком та боксером.
  Володимир Путiн правда змiг у другому турi здолати Миколу Валуєва, але його перевага виявилася зовсiм невеликою.
  А ось у комунiстiв через провал Зюганова стався переворот i новим головою КПРФ став Сергiй Удальцов.
  Це молода та енергiйна людина влаштувала справжню бурю проти Володимира Путiна. I хвилювання були дуже серйознi. Масовi зiткнення iз полiцiєю. Застосування палиць. Побиття та навiть жертви серед затриманих.
  Тож олiмпiада в Сочi виявилася зiрваною. Потiм в Українi пройшов майдан. Янукович був повалений. Путiн в умовах внутрiшньої нестабiльностi не захоплював Крим. I на Донбасi не було вiйни.
  Україна на чолi з Порошенком переживала пiдйом.
  Вiталiй Кличко, який перервав свою кар'єру у боксi, вирiшив повернутися.
  I ось йому вдалося нокаутувати Стiвенсона. I стати вчетверте чемпiоном у надважкiй вазi, повторивши рекорд Холiфiлда. Згодом Вiталiй провiв ще один захист проти Крiсса Ареоли. Такий бiй реванш i знову вiдправив супротивника у нокаут.
  Але потiм через завантаженiсть посадою мера Києва, таки змушений, був завершити свою славну кар'єру.
  Володимир Кличко, хоч i не цiлком переконливий, але змiг захистити свiй титул проти Тайсона Ф'юрi. А потiм нокаутував свого спiввiтчизника Глазкова. А далi провiв ще й захист проти Брайана. I побив рекорд Джо Луїса за кiлькiстю чемпiонських перемог.
  Але лишається ще один пояс. Який завоював Деноте Вайдер. Цей боксер унiкальний - вся кар'єра з одних нокаутiв. Цiлих сорок нокаутiв поспiль - це круто! А Володимиру Кличку вже сорок один рiк. I очевидно цей об'єднавчий поєдинок викликав колосальний iнтерес.
  I вперше вiд бою з Пiтером Володимир Кличко не безперечний фаворит.
  Але ось бiй iз Денотеєм. Обмiн нокдаунами. I все-таки перемога зрештою, хай навiть i роздiльним рiшенням суддiв Володимира Кличка.
  Так Володимир Кличко вперше у надважкiй вазi об'єднав усi чотири основнi пояси. I це унiкальне досягнення.
  Володимир Кличко провiв ще реванш iз Уайдером, змiг цього разу вiдправити його в нокаут, та показати, що вiк спорту не завада. Перемiг також Паркера.
  Але потiм усе вже восени 2018 року в сорок два роки програв Ентонi Джошуа у драматичному поєдинку.
  Це бiй був супер... Володимир Кличко бiльше чотирнадцяти рокiв не програвав, але Ентонi все ж таки зумiв взяти вгору i завоювати всi чотири пояси.
  Єдина втiха Володимира Кличкова, що його тезка Володимир Путiн теж вибори 2018 року програв. Причому перемiг не Микола Валуєв, на якого мода вже пройшла, а комунiст - Сергiй Удальцов.
  Причина поразки була в тому, що через падiння цiн на нафту та газ економiчний стан Росiї погiршився. А ефект вiд окупацiї Криму не мiг спрацювати. Тож стало все по-iншому. Знову повернулися комунiсти. I знову над Кремлем - Червоний прапор.
  Володимир Кличко, втiм, поновив кар'єру. Коронавiрусу у свiтi не було, i 2020 року великий боксер змiг побити Руїса-молодшого i знову стати чемпiоном свiту. Потiм вiн захистив вiд Руїса-молодшого свiй титул. Але бiй реванш знову опинився за Ентонi Джошуа.
  Володимир Кличко, який побив безлiч рекордiв знову оголосив про завершення кар'єри.
  Хоча йому вдалося встановити ще один рекорд - стати найстарiшим абсолютним чемпiоном свiту.
  I це також величезне досягнення.
  Потiм ще й Вiталiй Кличко провiв виставковий бiй iз Холiфiлдом.
  Свiт йшов своїм шляхом.
  Новим абсолютним чемпiоном свiту серед супертяжiв став Олександр Усiк сенсацiйно перемiгши Ентонi Джошуа. А потiм захистив проти нього титул.
  Але Володимир Кличко несподiвано восени 2022 року повернувся. I воював з Усiком, заради чергового рекорду.
  I цей бiй побив усi досягнення колишнi у драматизмi та течiї.
  I Володимир Кличко знову сенсацiйно перемiг. I знову заволодiв усiма поясами. I вчетверте став чемпiоном свiту.
  Воiстину у боксi героїзм немає вiку.
  Життя йде своєю чергою, але справжнi герої не старiють!
  
  ГIТЛЕР РУКИ IНШ ВIД ЄВРЕЇВ
  АННОТАЦIЯ
  У Адольфа Гiтлера настало просвiтлення, i вiн перестав переслiдувати євреїв. У вiдповiдь союзники уклали з Третiм Рейхом безстрокове перемир'я. I тепер СРСР доводиться воювати на один фронт, а сили дуже нерiвнi.
  . РОЗДIЛ Љ1
  Ось наприклад, свiт у якому США запропонували у березнi 1943 року Гiтлер угоду: вiн припиняє переслiдування євреїв, натомiсть союзники оголошують безстрокове перемир'я. Фюрер програючи битву за Африку, i, будучи розгромленим пiд Сталiнградом, змушений погодиться. Ну, а США свiй розрахунок - нехай обидва диктатори та тоталiтарнi країни анiгiлюють одна одну. А то СРСР якось надто вже рiшуче настає.
  Дивись ще в Європi ранiше, нiж США виявиться. Британiя без Америки, одна воювати не хоче. Та й також Черчiлль теж, приходу червоних до Європи боїться.
  Коротше кажучи, домовилися. Гiтлер припинив переслiдувати та знищувати євреїв, а союзники згорнули з 1 квiтня всi бомбардування та бойовi дiї. Але це ще не все. Нишком дещо стали продавати i фашистам. А СРСР тепер не отримував безоплатної допомоги, а мiг купувати лише за золото.
  На Заходi настало повне затишшя. На сходi вiйна йшла переважно у повiтрi. На сушi теж поки що пауза. Нiмцi готували наступ на Курськiй дузi, Червона армiя стояла в оборонi та заривалася в землю.
  Але перемир'я на заходi дещо змiнило. По-перше, нiмцi стали значно сильнiшими в повiтрi, майже половину їхньої авiацiї до цього вiдволiкав Захiд.
  По-друге, Гiтлер тепер не так поспiшав наступати. Йому дуже хотiлося, щоб у боях пройшли випробування ще й Тигр-2, i Лев i особливо Маус.
  "Тигр"-2 став надходити в серiйне виробництво ранiше за всiх ще в травнi. Але в нього була легша, менш захищена вежа Порше. "Маус" лише у червнi пройшов випробування, якi показали задовiльнi результати. Роботи над танком "Лев" вiдновилися по-новому. Але потрiбно переробити машину, пiд потужнiший двигун вiд "Мауса", i посилити бронювання бортiв. "Маус" i "Лев" явно не встигали до наступу, а "Тигр"-2 ще потребував навчання екiпажiв та серiйного розгортання. Крiм того, в серiю запустили i "Ягдпантеру", i спiшно розроблену "Пантеру"-2. Остання машина мала подiбне до "Пантери", озброєння, але бiльшу товщину бортової та лобової бронi, що й вага збiльшило. Але й "Пантери"-2 не встигали до початку битви.
  Терпiння Сталiна урвалося i 5 серпня 1943 р. Червона армiя сама перейшла в наступ.
  Цього разу перевага радянських вiйськ у чисельностi була меншою, нiж у реальнiй iсторiї. Нiмцi змогли вивести свої вiйська з Африки i бiльше сил перекинули з Європи. Особливо додалося зенiток. Та й танкiв було бiльше, i загальний випуск озброєнь, без бомбардувань союзникiв виявився вищим.
  I оборона сильна. Особливо сильнi нiмцi Пiвднi, де Майнштейн та його основнi сили. Там Червона армiя намагалася наставати, але без успiху. Її атаки практично вiдразу ж захлинулися. Та й нiмецькi "Тигри", "Пантери", "Фердинанди" дуже сильнi в оборонi, i гiрше в нападi.
  На орловському напрямку нiмцi були дещо слабшими. А Червона Армiя навпаки основного удару завдала саме там. Тож добитися вдалося бiльшого.
  Але все одно оборона у нiмцiв розвинена в iнженерному вiдношеннi, танки i самохiдки добре себе демонструють у захистi, та й що значно, в небi у росiян немає переваги. Швидше навiть навпаки, хоча Фокке-Вульф i не зовсiм виправдав собi, але Ме-109 модифiкацiї "Г", непогана робоча конячка, i головне її багато. I аси досить сильнi. Ось Хаффман став новою зiркою Люфтваффе. Та й iз пальним у нiмцiв легше, дещо з нафтопродуктiв продають США та Британiя. Та й Румунiю союзники не бомбять, та й заводи синтетичного бензину також.
  У повiтрi поки взяти нагору не вдається. Правда з Фокке-Вульфом радянськi аси борються непогано, тим бiльше машинi виявився явний дефект - баки з пальним не заповнюються iнертним газом та їх легше пiдпалити. Правда сама машина досить потужна озброєнням i за правильної тактики може бути небезпечна. I як фронтовий бомбардувальник непогана, удвiчi бiльше несе бомб, нiж ПЕ-2.
  Червона армiя просувалася повiльно. Гiтлерiвцi чiплялися за кожен населений пункт i мали глибокоешелоновану оборону. Та ще й новi сили пiдтягували в бiй. Ось i пара "Маусiв" взяла участь у битвi. Але через пiвтора мiсяцi Червона армiя оточила Орел, i нiмецькi вiйська покинули мiсто. Орловський виступ був зрiзаний, але на цьому поки що успiхи Червоної армiї i обмежилися. Надiї пов'язувалися iз зимою. Коли боєздатнiсть нiмцiв рiзко падала.
  Сталiн виступив зi зверненням, i зазначив, що нiмцям за лiто не вдалося захопити i п'ядi радянської землi, а Червона армiя вiдбила Орел i потiснила фрицiв, а в холодну пору на нас чекають новi перемоги.
  I справдi, нiмецька технiка та солдати взимку воювали слабше. Червона армiя змогли прорвати оборону фрицiв на пiвднi i просунуться до Днiпра. Успiху вдалося досягти i в центрi. Пiд Ленiнградом також фашистiв побили у сiчнi та деблокували мiсто. Щоправда, настала весна, i фрицi змогли зупинити Червону Армiю на Днiпрi.
  Погода стояла холодна, прилетiли красунi якраз двадцять п'ятого грудня. Йде снiг i накручує кучерi вiтер. Та й мiсце вони собi обрали не найтеплiше - просто пiд Ленiнград.
  Пiсля прибуття, дiвчата в бiкiнi влаштували собi пробiжку кучугурами. Справдi, справжнi арiйки повиннi показати, що їм не страшний нiякий, навiть лютий холод. Разом з ними бiг хлопчик-нiндзя, який прибув з Японiї, якого всi називали Карась.
  Цей хлопець прославився участю у спецiальних операцiях. Приємнi схiднi риси, разом зi свiтлим волоссям, успадкованим вiд невiдомого батька, робили хлопчика дуже гарним.
  Дiвчата навiть будували йому у вiдповiдь очi, хоча Карась, мабуть, їм поки що не пара. Але рельєф мускулатури, наче дрiт, i бiжить, що за ним не наздогнати навiть цим загартованим i все тигрицям.
  Дiвчата пiсля пологiв на тренувальнiй базi повнiстю вiдновили форму, але витримувати такий крижаний темп, не кожному супермену дано.
  Стелла, яка встигла, як i Магда фон Зiнгер побитися з росiянами, помiтила:
  - Морози та снiги їхнiй головний союзник. А так, нiчим не крутiший за англiйцiв!
  Магда слушно помiтила:
  - Я б так не сказала. Росiяни набагато сильнiшi, i їхнi пiдроздiли практично нiколи не вiдходять назад!
  Стелла, зробивши сальто пiд час пробiжки, хихикнув, помiтила:
  - Але це скорiше їх слабкiсть, нiж плюс. Я взагалi не розумiю, таких методiв управлiння вiйськами, як створення загороджувальних загонiв i розстрiлiв командирiв вiдступаючих пiдроздiлiв.
  Герда, сама перевернувшись пiд час бiгу i зробивши розтяжку, погодилася:
  - Звичайно, з-пiд палицi не вийде добрий вояк. - Тут дiвчисько-блондинка, правда, була змушена, скрипучи серце визнати. - Але добре росiяни воюють, якщо вже цiлих два з половиною роки протрималися. Нам би їхня живучiсть!
  Клара зневажливо пирхнула:
  - Нам, кажеш?
  Герда хихикнула, помiтивши:
  - Ми ж елiта! Особливо Марсель!
  Найкращий ас усiх часiв i народiв, не дивлячись на категоричну заборону Гiтлера, який хотiв, щоб цей символ непереможностi зосередився виключно на викладацькiй роботi - адже вiн все-таки генерал-лейтенант, все ж таки вирвався на фронт.
  Точнiше, фюрер милостиво дозволив йому повернутися, якщо буде нiмцям десь погано.
  Фашисти, звiсно, про всяк випадок змiцнювали оборону i готувалися до зими, але дуже сумнiвалися, що з росiйських знайдуться ресурси для масштабних наступальних акцiй.
  Проте розвiдка працювала. Тобто iнформацiя про наступ, що готується, з метою звiльнення Тихвiна, все ж таки просочилася. Причому радянськi вiйська розпочали потужну артпiдготовку якраз на Рiздво.
  Лупили "Катюшi" i навiть пара перших реактивних пускових установок пiдвищеної потужностi "Андрюша". I гуркiт стояв вiд розривiв такий, що босоногi, напiвзамерзлi дiвчата вловили його.
  Благо слух у них чудовий i очi виблискують iскорками.
  Переглянувшись мiж собою, дiвчата дiйшли висновку:
  - Що ж, тепер поб'ємося, як слiд!
  А хлопчик-нiндзя Карась повiдомив:
  - Моє завдання буде увiйти до Ленiнграда i там все розвiдати. Ви надто гарнi для розвiдниць!
  Магда млосно нахилила вiї, вiдповiвши:
  - I ти теж. А якщо росiйським здасться дивним, то твiй акцент?
  Карась логiчно зауважив:
  - Коли говориш росiйською мовою надто правильно, це в тобi набагато сильнiше видає iноземця. Принаймнi я побiг, а ви, гарненько притиснiть їх на фланзi.
  Дiвчата помчали до свого танка. Вони ж танкiстки-випробувальницi. I вибрали собi щось нове. Точнiше навiть, одразу два танки-новачки, якi мають пройти обкатку на фронтi.
  А саме "Ласки", машини з двома членами екiпажу та дуже низьким силуетом. Найпершi моделi танкiв нового поколiння, де нiмцi i справдi серйозно зайнялися ущiльненням компоновочної схеми. I деякi цiкавi ноу-хау в управлiннi. Зокрема, електрична трансмiсiя та розташування коробки передач, вмонтованої у двигун. А самi танкiсти розташовувалися практично лежачи. При цьому трансмiсiю i двигун помiстили ззаду, а дiвчата зручно розташувалися на животах. I їхнi ноги давили передачi та кнопки ззаду, а руки, навпаки, при перемиканнi рухалися зручно. Найлежаче сидiння зроблено на замовлення i копiює форму їх тiл. Башти, щоправда, нi - вийшла САУ, причому таке низеньке, що ковзанки розкиданi назовнi.
  Звичайно, повертатися не може гармата, але трохи обертатися здатна. Ну, а сам танк хвацько розгортається навколо своєї осi, i компенсує, тим самим, вiдсутнiсть вежi.
  Магда пояснила дiвчаткам-напарницям:
  - Так без вежi танки виходять дешевшими i нижчими. Ось ми можемо регулювати висоту, опускаючи до 1,2 метрiв i пiднiмаючи до 1,5. Майже як партизани, повземо по-пластунськи.
  При вазi 12 тонн машина мала вiдмiнне лобове бронювання 82 - мiлiметри пiд кутом нахилу в 40 градусiв вiд горизонталi у верхнiй частинi. А нижня - зовсiм маленька. Борти захищенi гiрше, 60 мiлiметрiв, але ще прикривають самi ковзанки. Двигун 400 кiнських сил забезпечує вiдмiннi ходовi якостi. Плюс ще розташування коткiв i пiдвiска, дають можливiсть не тiльки знизити силует, але й, крiм того, забезпечують прекрасну прохiднiсть по заметах.
  Як не крути, але важчий звiринець, починаючи з "Пантери", куди важчий i незграбний. А на кучугурах i зовсiм труновiй.
  Герда, яка розташувалася зi своєю давньою напарницею Кларою, i мимоволi вiдчувала дискомфорт у тiсному, компактному i довгастому ящику танка. Хоча, звичайно, треба вiддати належне, що машина iз озброєнням Т-4 та найкращим бронювання вклалася у вагу 12 тонн. Блондинка-термiнатор помiтила:
  - Найкомфортнiшими танками були "Тигр" та "Лев". У цiй машинi навiть нам дiвчатам важко повернутися.
  Клара заперечила:
  - Зате захист. Як у новiтньої "Пантери", що тiльки з листопада i почала вступати до вiйськ з 60-мiлiметровим корпусом. Щоправда, лоб закритий краще за нашого зi 120 - мiлiметрiв, але в нього ще треба i потрапити. У такому вугiллi як у нас, 85-мiлiметрова гармата дасть рикошет i при стрiльбi впритул.
  Герда почухала собi ногою за вухом, але вiд цього руху все одно шкарпетка уперлася в похилий дах, i помiтила:
  - У росiян, якi нас попередили, можуть з'явитися танки з калiбром в 122 - мiлiметри. Розвiдка не спить!
  Клара впевнено вимовила, надуючи щоки i кривлячи в гнiвi рот:
  - Наша розвiдка, як завжди, на висотi. Тiльки нас замкнули в тiсному ящику.
  Новий двигун в 400 кiнських сил, як свiдчила iнструкцiя, мiг бути на короткий час форсований водометалонової або азотистої сумiшшю. У цьому випадку танк мiг кiлька хвилин промчати зi швидкiстю понад 100 кiлометрiв.
  Радянськi пiшли у прорив, перед тим, зрешетивши всi траншеї та дзоти фашистiв. Але гiтлерiвцi бiльшу частину вiйськ вiдвели на другий та третiй рубiж. Пiсля чого спробували зустрiти пiхоту артилеристським вогнем i кулеметними рядами.
  Попереду, ясна рiч, рухалися танки. Так як потужнiша Т-34-85 ще не надiйшла в масове виробництво, атакували бiльш дрiбнi та рухливi Т-34-76. Вони, не зважаючи на втрати, лiзли на лiнiю окопiв i користувалися своїми чудовими ходовими якостями на снiгу.
  А ось i нiмецькi машини намагаються вiдповiдати. Т-4 вже знято з виробництва, але кiлька таких танкiв ще перебувають у строю. Вони, як не дивно, краще рухаються по кучугурах, нiж новi монстри. Тих ще потрiбно завести, щоб очистити снiг, що забився мiж катками. Навiть смiшно, як фрицi кип'ятять у казанах воду, а потiм ллють її на гусеницi, щоб зiйшла ця мерзенна кiрка.
  Навiть найкращий нiмецький танк "Лев" i то мучиться з подiбними катками. Щоправда, у самих модифiкацiях вже французи це врахували, та й сама машина у них здатна й тридцятьчетвiрку обставити. Але це лише, умовно кажучи, так просто.
  Але пара нiмецьких танкiв таки зрушила. Але iншi, як сказати... У топi! Щоправда, зi "Лева" крутi танкiсти намагаються лупити Т-34-76 з великої дистанцiї. Треба вiдзначити, що з огляду на тендiтнiсть бронi бiля литої вежi радянської конструкцiї, шанс вразити, на жаль, є.
  Нестача легуючих елементiв настiльки гостра, що навiть 50-мiлiметровi знаряддя фрицiв небезпечнi. Втiм, вiд влучень маленької 37-мiлiметрової гармати теж трапляються обвали та обсипання бронi, або корпус iз вежею виходять трiщинами.
  Вiдносна вразливiсть "тридцятьчетвiрки" призвела до того, що iдею переозброєння "Пантер" потужнiшою гарматою вiдклали до кращих часiв. Або, точнiше, найгiрших - якщо до серiї пiдуть IС. Але поки що IС-1 не став масовою серiєю. Але на рахунок IС-2 iнформацiя вже просочилася. Оскiльки багато генералiв вже розумiли, що СРСР майже приречений, i не знаходили ганебним зрадити за грошi Батькiвщину. Отже, кiлькiсть шпигунiв, у тому числi i в генштабi, значно зросла.
  Ось важка модифiкацiя "Лева" зi 128-мiлiметровою гарматою. Намагається довжиною лапою дотягнутися до тридцятьчетверок. Але спробуй, потрап.
  Втiм, радянськi танкiсти вирiшують атакувати фрицiв самi. Нехай, навiть з огляду на скорострiльнiсть знарядь вермахту, це самогубно.
  Ось "Леву" вдалося вiдiрвати вежу, i четверо друзiв вiдлетiли голубами на той свiт. Але iншi танки ще активнiше пiдтискають. Ось нагострилися умiльцi якось форсувати дизельнi двигуни, що тi, хай на короткий час, але без усяких сумiшей розганяють танк до 70 кiлометрiв. Нехай двигун пiсля цього i ламається. Але тут в атаку iдуть вiдчайдушнi хлопцi, у яких повернення не передбачено. Ну що ж? Якщо iнакше не можна жити, то забудь про виживання.
  I ось, немов демон зi снiгового свiту, радянський танк, обравши собi найдорожчу жертву, таранить важкого та забiйного "Лева". Нiмецька машина тiльки-но почала виїжджати з ангару.
  Удар сильний, дуло радянської машини згинається. "Лев" досить низький, i корпуси обох машин сплющуються. А потiм вибухає розташований попереду нiмецький двигун. I починається пожежа i втеча гiтлерiвцiв через нижнiй люк.
  Не всi, звичайно, радянськi танки змогли прорватися на таранну дистанцiю. Зброї у фрицiв працюють i перемелюють. Але кому вдалося, той як урiже!
  Герда та Клара трохи випередили своїх подруг i опинилися в межах, коли вже видно радянськi машини. Що ж, стрiляти можна, але краще наблизитись. З п'яти кiлометрiв, навiть тендiтну броню тридцятьчетвiрки проблемно взяти.
  Вогняна Клара фiлософськи помiтила:
  - Ось завжди так. Не можна лупити на вiдстанi!
  Герда заперечила:
  - Можна якщо обережно!
  Але поки що ситуацiя не змушувала вiдкривати вогонь з великих дистанцiй. Та й їх, пофарбований у бiлий танк, навряд чи хтось помiтить. А як добре йде машина? Нiхто не дорiкне ходовiй частинi.
  Та й хiд плавний. Радянськi машини теж непоганi, i тут уже зламали першу лiнiю нiмецької оборони та прориваються через другу. А погода нельотна, пiднялася хуртовина, i численна авiацiя вермахту у вiдключеннi.
  Враховуючи чисельну слабкiсть червоної авiацiї, i найгострiший дефiцит пального, то найкращої погоди i бути не може.
  Нехай фрицi ховаються. Ось уже деякi з них навiть бiлими ганчiрками почали розмахувати. Буде Гiтлеру капут.
  Герда вистрiлила iз двох кiлометрiв. В принципi, це ще поразка не напевно, але бачачи, скiльки нiмцiв росiйськi встигли покалiчити, чого чекати. Тим бiльше, тридцятьчетвiрки ще менш живучi, нiж на початку вiйни, а розробити новi родовища поки що не встигли. Так що...
  Блондинка-термiнатор дуже хвилювалася, коли натиснула на курок гармати. Вже вiдвикла вiд бойової стрiлянини, хоча продовжувала i пiд час вагiтностi, а також перших мiсяцiв годiвлi, вправлятися у тирах та полiгонах. Але мабуть, у бiкiнi та босiй воювати легше, стаєш з машиною одним цiлим. Снаряд потрапив i перекосив вежу. Нi, не спалахнув, але все одно змушений був зупинитися, приятель. А тепер iншу жертву.
  Клара шепоче:
  - Хто звик за перемогу боротися. З нами разом у могилу зiйде. - Герда вистрiлила, а руда войовниця поправила. - Вiрнiше, ми всi разом ворогiв зведемо в могилу.
  Бiлоснiжка-термiнатор зло перебила:
  - Якщо немає натхнення, не вiдволiкай пiснею!
  Клара благаюче попросила:
  - Заспiвай сама! Адже ти така здатна.
  I Герда, ведучи вогонь, заспiвала;
  Батькiвщина та армiя- це два стовпи,
  На яких тримається планета!
  Грудьми захистимо тебе країна,
  Всiм народом твоя рать зiгрiта!
  
  Хмари прохолоднi, а свiтила спека,
  Автомат плече натер солдату!
  Назавжди вiтчизна ми з тобою,
  Вириємо могилу супостату!
  
  Так, часом жорстокий фортуни лик,
  Куля намагається пробити нам серце!
  Небагато вiдступився, i боєць загинув,
  Вiдкрий Господь герою дверцят!
  
  У небесах бездонних нам спокiй,
  Рай, блаженний воїновi не свiтить!
  Свiт на батькiвщинi ношу з собою,
  Плiд перемоги смакують нашi дiти!
  Герда поки що спiвала, побила ще дев'ять танкiв, помiтно покращивши свiй рахунок.
  Тодi i Клара заспiвала:
  Вабнi зорянi висоти,
  Ваблять у нескiнченнi дали!
  А наших людей свiту думки,
  Мрiя про Iкаря, що летить!
  
  Мiй погляд невiдривний вiд неба,
  До сфери доторкнутися важко.
  Вiд перших гвинтiв Архiмеда
  Зворушили їх довго i нудно!
  Тут дiвчина не втрималася i стала сама наводити та палити. Радянськi танкiсти не звертали на пострiли уваги, хоча приєдналася i самохiдка Магди. Все ж у завiрюху не сильно розглянеш, де, що i як б'є. Плюс ще обидва танки пiдсiли i стали майже невиразнi з кучугурами. Та й нова гармата була непомiтнiшою, i на кiнцi стояв глушник з вiдведенням вогника. Така ось пiдступна машина вийшла у фрицiв.
  У небi стало трохи гiрше. З'явився реактивний МЕ-262, який мав дуже високу швидкiсть, i його було дуже важко збити. Швидшим i найдосконалiшим став Фокке-Вульф, i особливо його модифiкацiя ТА-152.
  Та й з'явився МЕ-309, дуже непогана машина. Має чотири кулемети i три 30-мiлiметровi авiагармати при високiй швидкостi 740 кiлометрiв на годину. Але це не межа на тлi бiльш досконалих модифiкацiй.
  Влiтку Червона армiя намагалася наступати в центрi, але не змогла досягти успiху. Нiмцi змогли цього разу розкрити задум Сталiна. Та й Днiпро стало надiйним рубежем оборони. У боях з'явилася досконалiша "Пантера"-3 з 88-мiлiметровою гарматою, i двигуном 850 кiнських сил. Вона показала себе чудовим танком в оборонi, i непоганим у контрудара.
  Кiлькiсть збитих лiтакiв для лицарського хреста зросла до ста, так рахунки нiмецькi аси набирали лихо.
  Наступ закiнчився для Червоної армiї розгромом, i фашисти знову оволодiли Смоленськом. Щоправда, взимку Червона армiя повернула це мiсто назад. Лiнiя фронту завмерла на Днiпрi.
  Нiмцi розгортали випуск реактивної авiацiї та здобули перевагу в повiтрi.
  Сорок п'ятий рiк пройшов у позицiйних боях. Лiнiя фронту стала, як i в першу свiтову вiйну малорухливою. У фрицiв з'явилися танки серiї "Е", поки що досить сирi.
  У 1946 роцi на фронтi у фашистiв стали спостерiгатися дисколет. Але цi машини дуже дорогi, i досить вразливi, вiдрiзнялися лише дуже високою швидкiстю, i здатнiстю набирати бiльшу висоту. Їх використовували у розвiдцi та бомбардуваннях з вiдстанi.
  ХЕ-162 виявився складним в управлiннi та не виправдав надiй. Зате з'явилася досконалiша модель МЕ-262 "Х", яка показала величезну швидкiсть, кращу маневренiсть та грiзне озброєння.
  Фашисти поки що в небi зберiгали домiнування.
  Тут Олег Рибаченко спiймав себе на тому, що це не казка, а найреальнiший всесвiт. I що їхнiй шiстцi доведеться тут битися. Саме на новий 1947 рiк, щоб зламати рiшучим маневром хребет гiтлерiвцям.
  Незважаючи на снiг, чудова шiстка була майже оголеною, зате зарядженою бойовою магiєю.
  Олег Рибаченко рубав мечами, розсiкаючи гiтлерiвськi танки, потiм кинув босою, дитячою нiжкою гранату, розриваючи фрицiв i вимовляючи:
  - Слава великiй радянськiй Вiтчизнi!
  Маргарита Коршунова теж дала влучну чергу, зрiзаючи фашистiв, а потiм рубала мечами. Пiсля цього босою нiжкою запустила подарунок знищення.
  Дiвчинка прокричала:
  - Слава комунiзму!
  Наталя перейшла у наступ. Дала чергу з автоматiв, збиваючи фрицiв. Потiм рубала по їхнiх танках мечами. А пiсля босими пальчиками нiжок пiддала презент анiгiляцiї.
  А пiд кiнець її лiфчик лопнув i з червоних соскiв пролетiли блискавки.
  Наташка пискнула:
  - Я чемпiонка всесвiту!
  Зоя вела вогонь iз автомата. Вона хвацько скошувала фашистiв. Її мечi, подовжуючи, розрубували танки. А її лихо босi нiжки кидали послання смертi.
  А ось її лiфчик теж лопнув, i з малинових соскiв полетiли пекельнi пульсари.
  Зоя прочiрiкала:
  - Слава Вiтчизнi! Слава!
  Ось в атацi й Августина. Таке ось агресивне дiвчисько. Вона босими нiжками жбурнула те, що приносить загибель. А потiм дала чергу викошуючи ворогiв, а потiм провела мечами млин. Насамкiнець її лiфчик теж лопнув, i з рубiнових соскiв полетiли вбивчi, що не дають шансiв на виживання розряди. I нiмцям довелося дуже туго. Немов вогненна палиця пройшлась по їхнiх головах.
  Августина гаркнула:
  - Найсвятiший у нас комунiзм!
  Свiтлана провела мечами прийом - метелик. Зрiзала башти бiля танкiв. Потiм дiвчина взяла i надiслала дуже з автоматiв. Потiм її босi пальчики нiжок послали несучу руйнацiю та знищення. А далi лiфчик знову лопнув, i ось пекучi кульки обрушилися на фашистiв.
  Свiтлана проворкувала:
  - Я найсильнiша у свiтi! Ворогiв замочу всiх у сортирi!
  Олег Рибаченко, цей одвiчний хлопчик, рубанув мечами. Потiм дав чергу з автоматiв. Пiсля цього босими, дитячими нiжками жбурнув убивчий подарунок смертi розриваючи фрицiв. А пiсля пацан-термiнатор як засвистить... Тисячi ворон з переляку таранили нiмецькi лiтаки. Показавши найвищий пiлотаж.
  Маргарита Коршунова теж рубала мечами, зрiзаючи з фашистiв вежi. Потiм дiвчинка дала чергу з автоматiв, укладаючи гiтлерiвцiв. А потiм босi пальчики дитячих нiжок жбурнули дуже забiйний подарунок знищення. I розiрвали фрiцiв.
  А пiд кiнець дiвчисько як засвистить... I тисячi оскаженiлих ворон урiжуться у фашистськi лiтаки, звертаючи їх у уламки та попiл.
  Наталя теж не промах. I мечами рубанет, i босими пальчиками нiжок подарунок смертi вiдправить. А потiм як лiфчик лопне з червоних соскiв понесуться розряди смертi.
  I вибивають гiтлерiвцiв у смертельну катавасiю.
  Олег Рибаченко зазначив:
  - Це є наш росiйський привiт!
  Наталя пiдтвердила:
  - I безкоштовний покажемо прийом!
  Зоя теж рубає мечами гiтлерiвцiв. I не дає їм спустити курки. А мечi проводять прийом метелика. I зiрванi башти з танкiв летять. Зоя вигукує:
  - Слава Батькiвщинi!
  I її босi пальчики нiжок як жбурнуть руйнiвний подарунок реального та невблаганного знищення.
  А потiм iз малинового соска вилетить таке розпечене жало, що масу фрицiв капiтально замочить.
  А ось i з пупка пiддасть блискавкою.
  Зоя верещать:
  - Один два три!
  Августина рубала мечами, зрiзаючи голови з фашистiв, i пiдтвердила:
  - Локатора протрiй!
  . РОЗДIЛ Љ 2
  Босими нiжками дiвчинка запустила черговий подаруночок анiгiляцiї. Розiрвала фашистiв. А потiм i рубiновими сосками пiддала пульсар розриваючий машини.
  А як її пупок викидає блискавки, що вбивають гiтлерiвцiв. I здатнi засмажити цiлий батальйон.
  А ось i Свiтлана фрiцев молотить, i дiє нiби справжнiсiнький бойовий робот. А її босi нiжки жбурляють чергову порцiю знищення.
  А малиновi соски викидають потiк магiчної плазми та цунамi. Що навiть бiльше, нiж смертельно.
  А як ще й пупок по гiтлерiвських армадах вiзьме i забiйне неповторне метне.
  Свiтлана реве на все горло:
  - Це мiй супер-хiт!
  Олег Рибаченко посмiхається. Ось, наприклад, нiмецький легкий танк Е-25. При вазi двадцять шiсть тонн, у ньому втiлилося озброєння та товщина бронi "Пантери". А всього, нiмцi розташували двигун i трансмiсiю разом i поперек корпусу танка. Висота "Пантери" скоротилася майже вдвiчi. I майже вдвiчi зменшилася вага. А захист навiть став ще кращим, через бiльший нахил бронi.
  Це, зрозумiло, неспроможна сподобається. При новiтньому двигунi дев'ятсот кiнських сил нiмецька машина дуже рухлива.
  Воно просто стрiмко пурхає.
  Хлопчик знову свистить. Ворони потрапляють у хвилю i вони трапляються серцевий напад, i вони падають на голови фашистам. I укладають супостатiв.
  Але ось звучить наказ, i чудова шiстка миготить босими, круглими, рожевими п'ятами, покидає радянськi позицiї.
  I одразу ж нiмцi переходять у наступ. I проривають оборону вклинюючись у радянськi позицiї, знову оточуючи Смоленськ. I це серйозна заявка.
  У полонi опинилося двоє пiонерiв рокiв тринадцяти Петька та Сашка. З хлопчикiв гiтлерiвцi зiрвали одяг i в одних трусах погнали снiгом. На кучугурах залишалися босi слiди босих нiжок полонених дiтей. Пiонерiв водили вночi по пiвгодини. Був лютий i ще морозно. Потiм їх майже голих вiдводили до хати вiдiгрiватися на п'ять-десять хвилин, а потiм знову на холод.
  Хлопчики сильно страждали i були червонi шкiри як раки. Нiчого не добившись гiтлерiвцi пiдняли їх на дибу. I пiд босими, дитячими нiжками розпалили багаття.
  Отак вони й лютували. Петька i Сашка, не витримавши мук, стали кричати. Але все одно нiчого певного не сказали катами. Хоча тi й сполоснули пiонерiв колючим дротом.
  Нiмцi також мучили i комсомолок, змушуючи їх босонiж i в одних трусиках ходити снiгом.
  Дуже грiзнi у нiмцiв з'явилися танки серiї "Е" i так просто не впоратися з ними. Особливо Е-75, який був вiдмiнно захищений з усiх ракурсiв, але досить рухливий.
  Ось здавалося, яких збиткiв можуть завдати двi машинки лише по дванадцять тонн кожна? Однак у цьому випадку кадри вирiшують усе. Дiвчата практично не промахувалися, хоч i не всi влучення виявлялися смертоносними. Три чи чотири рази похилена броня тридцятьчетвiрок давала рикошет, приблизно десяток пострiлiв призвiв до пошкоджень рiзного ступеня, але з тих, що легко виправити в полi. Але близько пiвсотнi, поганої за якiстю бронi радянських машин, постраждало серйозно.
  Ось, наприклад, командирську тридцятьчетвiрку почало рвати, коли детонував боєкомплект. Вежу далеко вiдкинуло, а дуло згорнуло бубликом. Загинули та люди.
  Радянськi танкiсти iз запiзненням зрозумiли, хто їх жалить, i спробували контр атакувати.
  Дiвчатам-тигрицям дуже тiсно, зате боєкомплект в 82 снаряди цiлком можна порiвняти з "Пантерою". Хоча боєприпаси упираються в нiс, i про них дiвчата обдирають лiктi. Але поки що є чим вистрiлити, а при зближеннi потрапити до росiйських простiше.
  Герда дуже швидко хреститься i, вiдправляючи ще один танк на металобрухт, шепоче:
  - Боже пробач! Це вiдважнi хлопцi, але хтось iз їхнiх командирiв круто збожеволiв!
  Клара помiтила, iстерично прошепотiв:
  - Якщо вони вийдуть нам у борт, то кiнець!
  Справдi, тридцятьчетвiрки стрiляли на ходу, огорнулися димом, здригаючись вiд струсу. Звичайно, їх попадання рiдкiснi, пострiли неточнi, але танк гуде.
  Лоб все-таки добре захищений i броня, як не крути, високої якостi, цементована. А це означає, що поверхня пiдвищеної твердостi дає вiдмiнний, просто як стрибки кролика, рикошет.
  Але все одно всерединi вiд цього стрiмко, все одно, що залiзти в барабан i по ньому лупитимуть важкими кийками.
  Правда, кабiна вiд влучень сильно нагрiлася, але коли ти в бiкiнi, це навiть приємно пiсля пiрнання в замети. Але куди неприємнiше, що радянський снаряд потрапив у правий фартух ковзанка. Це для ходових якостей машини як ломиком пiд око. Хоча якщо врахувати, що ковзанки не шаховi, а окремим вiзком, то танк ще може рухатися. Розвернутися та самим пiти. Ось це слiд робити ранiше. А так, захист корми слабший. I кут нахилу менший. Якщо потрапить, то може пробити. Не такi вже гармати у росiян слабенькi.
  Герда прошепотiла, знову випускаючи подарунок пекла з напiвавтоматичної гармати:
  - Але пасаране!
  Хоча це слово, точнiше, девiз iспанських комунiстiв, для нiмецьких тиражних войовниць виглядає зовсiм не доречним. Адже гiтлерiвцi воювали на боцi Франка. Хоча, часом солдати охоче переймають чужi прийоми.
  При стрiльбi Клара трохи повертала самохiдку "Ласку", розбивання снарядом правої ковзанки, створило їм проблему.
  Радянськi танки кучугурами мчали не так швидко, як по шосе, але все одно їх стрiмкi стрибки заважали i прицiлу, i були швидкi.
  Ось снаряди сиплють практично впритул.
  I Герда палить на граничнiй швидкостi, обливаючись згодом. Похила броня
  в лоб дає рикошет, але якщо по них влуплять в упор по бортах...
  Клара прокричала:
  - I навiть якщо потраплю я в товщi пекла - до колиски не повернусь!
  Дiвчата стрiляють до кiнця, але снаряди проносяться з бортiв i встромляються, ламаючи ковзанки. Броня трiскається, i машина спалахує.
  Герда приймає рiшення:
  - Пiдриваємо машини та йдемо!
  Клара з надривом вигукує:
  - Хочеш кинути залiзо?
  Герда рiшуче вимовляє:
  - Є речi важливiшi за метал, наприклад, кадри!
  Клара зриває невелику кiнокамеру i кричить:
  - Зате нашi подвиги будуть зафiксованi назавжди!
  Герда босими пальцями повернула важiль, що приводить у дiю вибухiвку, здатну рознести на основи експериментальний танк. Дiвчинi-тигрицi було дуже шкода знищувати подiбний витвiр мистецтва, але куди дiнешся, якщо iнакше радянськi воїни, яким не вiдмовиш у хоробростi, захоплять унiкальнi технологiї.
  Так що пiдiрвали "Ласку" i пiрнули в кучугуру, щоб урятувати свої унiкальнi життя.
  Магда фон Зiнгер i Стелла теж не хотiли вiдступати, i їхню машину розiрвали точнi влучення снарядiв. Ось така доля - нещадна Паллада будь-якої вiйни. Коли тобi доводиться ретуватися, залишаючи своє серце. Адже дiвчата билися вправно, i встигли витратити практично весь боєкомплект. Але тепер їм довелося зариватися, наче змiям у кучугуру i там намагатися вiдсидiтися вiд невблаганних радянських знарядь.
  Коли ти спiтнiла i в бiкiнi, то залiзти в глибини снiгу iдея не найприємнiша. Але хiба часто ти в нашому свiтi робиш те, що тобi приємно. У всякому разi, наприклад, вогонь серйозно встиг, що стрiляє до кiнця Стелле, обпалити пiдошви нiг. Але дiвчина вiд цього стала ще злiшою i кричала:
  - Честь i хоробрiсть на вагу не продаються!
  Магда, яку теж пiдпалило, ось навiть засмагла шкiра вкрилася пухирями, вигукнула:
  - Вогонь - це жар, а не пожежа!
  Радянськi танки, втiм, полегшили завдання. В лютi вони розстрiлювали покинутi "Ласки" без жалю, всаджуючи в розбитий метал багато десяткiв снарядiв. Заодно частина танкiстiв висунулася з люкiв i, немов каскад водоспаду, крила самi нiмецькi машини i тих, хто сидiв за кермом матом.
  Магда скривилася, помiтивши:
  - Вони, бiльшовики, звичайно ж, хоробри, але вкрай безкультурнi!
  Стелла, спльовуючи снiг, що лiз у рот, несподiвано проявила сувору справедливiсть:
  - А ти думаєш нашi воїни краще?
  Магда з приколом помiтила:
  - Звичайно ж краще, якщо перемагаємо. Кавказ уже наш, далi до Москви всього кiлька сотень кiлометрiв. - I медова блондинка суворо вишкiрила довгi iкла. - Чи ти хочеш вести мову зради?
  Стелла, яка встигла вже надивитися всього i всякого, тiльки пiдняла ногою фонтан снiгового пилу i хихикнула, вiдзначивши:
  - Часом мовчання, є найстрашнiший вид зради.
  Нiч, завiрюха та кучугури давали четвiрцi дiвчат хороший шанс на виживання. Тим бiльше, противнику не спало на думку прочiсувати снiги i шукати в кучугурах голоногих чортiв. Тож войовницi, закопавшись у кучугуру, вiдсиджувалися, а радянськi танки рушили далi, розвиваючи прорив. Хоча бiльше сотнi машин так i залишилися валятися розбитими, перекошеними внаслiдок дiй дiвчат-тигриць.
  В цiлому, радянськi вiйська в першi кiлька днiв досягли деяких успiхiв i зумiли помiтно вклинитися у ворожi побудови.
  Демiург-дублiкат особливо пiдкреслив Петру Дегтярьову:
  - Ну ось, у цьому випадку, ми ведемо гру чесно, i подiї розвиваються, як i мають розвиватися.
  Полковник-iнженер скептично помiтив:
  - На жаль... Це лише тактичний успiх.
  Справдi, щойно погода дозволила, налетiли численнi фашистськi стерв'ятники. Панування фрицiв у повiтрi стало воiстину слабкою ланкою для Червоної армiї. Фашисти мали змогу тепер гасити радянський наступ масованими авiаударами. I їм практично нiчого стало протиставити.
  Але героїчна Червона Армiя все ж таки продовжувала перемагати i в таких суворих умовах.
  Фрiци вiдiйшли до самого Тихвiна i постаралися закрiпитись у мiстi. Звичайно, будинки i житловi масиви, самi по собi вже досить серйозний захист вiд радянських вiйськ.
  Вiдважна четвiрка дiвчат-тигриць встигла вiдiйти до Тихвiна. Але їм довелося, взявши до рук пiстолет-кулемети обороняти мiсто. А для танкiстiв це не найприємнiше проведення часу.
  Клара, вiдстрiлюючись вiд пiхоти, що насiдала, вiдправляючи чергового червоного солдата на той свiт, висловилася:
  - Ну, хiба ми не чудовиськи? А ще хочемо отримати скарб!
  Тихвiн зазнав серйозних руйнувань ще при захопленнi мiста нiмцями.
  Зараз фрицi осiдлали барикади i розраховували побудувати неприступну лiнiю оборони.
  Герда вiдкрила вогонь одиночними - слiд берегти патрони. Радянськi вiйська втратили дуже багато танкiв, i тому в атаку пiшла пiхота.
  Звичайно ж, бронетранспортерiв радянських моделей не вистачало. Тому й перли солдатики на забiй. А їх зустрiчали кулемети та автомати. Четвiрка стрiляла непогано i спритно ховалась у барикадах.
  Герда уклавши чергового радянського воїна, заспiвала:
  - Нам треба ратний подвиг здiйснити - iнакше сенсу не отримаємо жити!
  Бiй кипiв у всьому мiстi. А зверху вже сипалися бомби, тим бiльше, що погода помiтно покращала, i фрицi отримали фору.
  Герда в лютi метнула свої витонченими босими пальцями кинджал i прокричала:
  - Наш бiй буде переможним, iнакше не можна!
  Клара, не гiрше стрiляючи, у вiдповiдь додала:
  - Перемога одна, але велика!
  Герда, зрiзавши короткою чергою кiлька бiйцiв, додала:
  - Але й поразка малим не буває!
  Радянськi самохiдки обстрiлювали Тихвiн, польова та облогова артилерiя пiдтягнулися трохи згодом. Фрiци посилили оборону та авiацiйний пресинг. Радянськi вiйська стягували новi лiтаки.
  Поява легендарного Марселя рiзко змiнила спiввiдношення сили.
  Великий ас лiтав на МЕ-309, дуже потужнiй по озброєнню машинi. I буквально зметав усiх на своєму шляху. Навiть у радянськiй армiї спецiально попереджали, що подiбний монстр з'явився у повiтрi.
  Сам Марсель у жодному разi не вважав себе злим, а тим паче жорстоким людиною. Вiн думав, що, борючись iз Червоною армiєю, лише виконує свiй священний обов'язок перед Батькiвщиною. Тим бiльше, що багато фактiв про звiрства фашистiв йому не були вiдомi. Та й надто багато списувалося на вiйну.
  Але перший, пiсля повернення, бiй суперасса. Летять радянськi бомбардувальники, штурмовики та винищувачi. Вони хочуть дати жорстокий бiй наземним частинам вермахту. Але Марсель усе це бачить i ще з дистанцiї за п'ять-шiсть кiлометрiв вiдкриває вогонь, та ще й насвистуючи, через нiс.
  Радянськi машини та вiдважнi аси ще до ладу i не розгледiли супротивника, як їхнi лiтаки почали вибухати, а крила розсипатися. Марсель стрiляв, не цiлячись, а iнтуїтивно. Вiн нiби заздалегiдь знав, куди кожен льотчик полетить i спрямує своє крилате чудовисько. Так ось виходило, що юнак iз дитячим обличчям змiтає крилатi армади.
  Новий рiк хоч i морозний, але видався спекотним. Радянськi вiйська, вiдчайдушно i завзято атакуючи, намагалися взяти Тихвiн. Фрiци ж завзято захищалися, намагаючись утриматися у мiстi, де лежала артерiя, яка живила неприступний Ленiнград. Крiм того, йшлося про престиж нiмецьких вiйськ, яким важко та соромно вiддавати великi мiста.
  Погода, як на зло, покращилася, i численнi бомбардувальники супротивника, особливо масовий Ю-288, жалили позицiї радянських вiйськ та бомбили комунiкацiї.
  Радянський лiтак ЯК-9 i Лагг-5 сильно програвали противнику у озброєннi та швидкостi. Зокрема, МЕ-309, немов дракон вибивав слабшi радянськi машини. Крiм того, нiмцi розробили тактику подвiйного веденого, яка дозволяла ефективно використовувати свою чисельну перевагу та знижувала деякi проблеми з маневренiстю у живучих, сильно озброєних, але важких нiмецьких машин новiтнiх Фокке та МЕ. Крiм того, на фронтах стали з'являтися i реактивнi МЕ-262, правда, ця машина поки що не цiлком технiчно надiйна, а також легка, маневрена та дешева модифiкацiя НЕ-162. Остання машина була простiшою у виробництвi i технiчно надiйнiшою за реактивнi месершмiти. Але для її управлiння були потрiбнi льотчики досить високої квалiфiкацiї. Що дещо знецiнювало такi позитивнi якостi даної розробки, як мала вага лiтака - всього 1,6 тонни в порожньому виглядi, дешевизну виробництва та найкращу у свiтi маневренiсть.
  Але тi нiмецькi аси, що освоїли цю машину, марнували їй похвали. Особливо досяг Хаффмана - льотчик номер два, пiсля Марселя, що залишається недосяжним. Перевершивши результат у 300 збитих машин, Хаффман отримав високу нагороду - Лицарський Хрест Залiзного Хреста, з дубовим листям, мечами та дiамантами. Його тактика зближуватися до мiнiмуму, а потiм бити i вiдлiтати назад максимально зручна на НЕ-162. Отже, Хаффман показав себе видатним майстром ближнього бою. Хоча результат Марселя в 3117 збитих лiтакiв все ще недосяжний.
  Тим бiльше, другого сiчня 1944 року цей льотчик-легенда з'явився в небi, все ж таки вламав Гiтлера, нагадавши, що нiмецьким вiйськам погано, а потужнiша нiмецька технiка явно пасує в снiгах. Тож слiд забезпечувати повiтряне постачання оточеному Тихвiну, де осiли нiмецькi вiйська та бомбили всi пiдступи до мiста.
  Першого ж дня Марсель здiйснив шiсть вильотiв i збив бiльше сотнi радянських лiтакiв. Щоправда, 4 сiчня погода рiзко зiпсувалась. Пiднявся буран, а радянськi вiйська пiшли на штурм мiста.
  Чудова четвiрка дiвчат-термiнаторiв волiла битися разом - плiч-о-плiч. Вони змушенi були через холод все-таки накинути на себе камуфляж i битися у бiлому.
  На допомогу прибув i хлопчик-нiндзя Карась. Безстрашна дитина-термiнатор не боялася холоду i билася в одних шортиках. Єдиним засобом зiгрiвання у нього був маскувальний крем, який зробив шоколадну вiд засмаги шкiру бiлої пiд снiг, який продовжував iти, засинаючи всi вулицi. Причому використовував у бою метальнi, дуже тонкi металевi диски та меч-катану. Але, зрозумiло, i стрiляв вiн чудово, причому з трофейної зброї. Втiм, дiвчата також не промахувалися, використовуючи автоматичнi гвинтiвки.
  Така зброя купнiше пiстолетiв-кулеметiв, а головне надiйнiше. Втiм, автомати МН-44 нiмцiв, як правило, не пiдводили. До третьої зими добре налагоджена нiмецька вiйськова машина була готова. Зокрема, навiть у хуртовину Фокке-Вульф та МЕ, використовуючи пiдiгрiв, умудрялися завдавати радянським вiйськам болючих, хоч i обмежених уколiв.
  Герда, стрiляючи навскiдку, намагалася не дивитись у тут бiк, де падали радянськi солдати. Багато бiйцiв були дуже молоденькi сiмнадцяти-шiстнадцяти рокiв. Пiхоту набирали обвалами, пiдгортаючи усi ресурси. Справдi, багато було втрачено.
  Але серед фрицiв повно iноземцiв. Зокрема, зi Швецiї, в якiй на недавнiх виборах перемогли нацисти, i вiд вiдкритого вступу у вiйну з СРСР утримує лише позицiя короля.
  До речi, на Колонтай якраз на Рiздво стався замах. Радянський посол був поранений дуже важко, i лiкарi борються за її життя. Вже двi дивiзiї та чотири бригади зi Швецiї прибули у ролi добровольцiв. У самiй країнi вiдбуваються мiтинги та масовi ходи з вимогою вiйни. I носять портрети Гiтлера та Карла дванадцятого.
  Отже вступ Швецiї у пряму вiйну, питання часу. Iспанiя та Португалiя вже воюють, але посилають вiйська куди на пiвдень. А зараз узимку вони взагалi намагаються забратися кудись за Кавказький хребет. Бразильський корпус, мабуть, готовий зробити стрибок у Середню Азiю, де вже з новою силою спалахує рух басмачiв.
  Але це все деталi, що в Тихвiнi бореться i дивiзiй власiвцiв. Цi хлопцi б'ються зло, розумiючи, що в полонi на них чекають страшнi катування та неминуча петля. А що нiмцi? Їм теж доведеться несолодко, багато хто здохне в Сибiру, але все ж таки вiшати без розбору їх не будуть.
  Герда, змiнивши обойму i скошуючи одягнених у сiрi шинелi солдатiв, на всiх у росiян не вистачає маскувальних халатiв, уявила, що може чекати їх у разi полону. I посмiхнулася можливiй сексуальнiй, крутiй пригодi. Щоправда, потiм у Сибiру буде гiрше. Як цей мороз дiстає, вогнеметний жар i краще. Ось у пустелi вони швидко звикли до розжареного пiску i носилися босонiж, але тут так не вийшло. Через пару годин у бiкiнi на морозi, починало трясти i слiд було вiдiгрiватися у лазнi. Там їм юнаки з елiтного батальйону СС розiгрiвали тiла ударами ялинового вiника. Ну i не тiльки, зрозумiло, вiником,
  там хлопцi добiрнi, красенi-арiйцi, те, що треба!
  Вони вже зовсiм втратили колишню сором'язливiсть, а може, навпаки, набули розкутостi мачо жiночої статi. Але зараз їм доводиться трохи вiдступати - радянськi пiхотинцi, завалюючи пiдступи трупами, пiдiйшли на занадто небезпечну близькiсть i стали закидати гранатами.
  Потрiбно було розiрвати дистанцiю, щоб не потрапити пiд осколковий град.
  Магда отримала невелике розсiчення осколком i у вiдповiдь за три секунди випустила вiсiм куль. Радянськi солдати бiгли, майже не зриваючись, лише трохи пригнувшись i обойма знайшла собi жертви. Розрядила вiсiм патронiв та Стелла. Агресивна шатенка виразилася:
  - Безумству хоробрих, спiваємо ми пiсню!
  Але радянськi воїни, мабуть, вирiшили довести, що у цьому мудрiсть життя. Нiмецький штурмовий кулемет лупить щосили, а його пострiли немов iгноруються. Хоча солдати i падають, але тi, хто вцiлiв, продовжують бiгти i навiть гранати кидають майже впритул, хоча це можна робити i ранiше.
  Карась дуже спритно кидає диски, одним зрiзуючи двох трьох солдатiв. Потiм атакує своїм мечем, що розрубує автомати та гвинтiвки легко, наче сiрники!
  Хлопчик-нiндзя ще зовсiм малий, на вигляд одинадцять-дванадцять рокiв, але такий швидкий. У нього не встигають потрапити, нi захиститися. Дитину виховували i тренували з самого народження, жбурляючи в немовля мечi, змушувала розплутувати i розрубувати стрiчки, занурюючи в крижану ополонку, нацьковуючи спецiально навчених кiшок. Ну i багато iншого, перетворюючи генетично обдарованого хлопчика на справжню машину смертi. Його мати, нiндзя у двадцять п'ятому поколiннi, батько могутнiй сибiрський чародiй та iдейний ворог радянської, "совкової" влади. Чудова генетика та тренування з магiєю - зробили хлопчика найкращим серед ниндзей. I звичайно, iмператор Хiрохiто, щоб показати нiмцям, що не вони найкрутiшi надлюдини, а є i в Японiї крутi хлопцi, вiдправив хлопця на нiмецько-радянський фронт.
  I Карась (риба карась символiзує собою гордiсть та життєву стiйкiсть самураю!) виявився гiдним воїном.
  Ось, наприклад, вiн босими, злегка почервонiли вiд багатьох годин знаходження на лютому холодi пальцями, метає, тонший за волосся сталевий диск. А в руках одразу два мечi, щоб легше було рубати густi шеренги ворогiв. Якою страшною є ця дитина-термiнатор, що може, вперше радянськi воїни, будучи беззахисними пiд ударами мечiв i пусками дискiв, подалися назад, зазнавши реального страху.
  Дiвчата ж, змiнивши обойми, стали проходити ще швидше, а точнiше i нiкуди.
  Трупи пiхотинцiв нагромаджувалися курганами. Вони майже одразу ж застигали на морозi, i по них пiдiймалися новi солдати. Ось так лiзли i не зважали на втрати. Але бiй вступав нiндзя i знову, нiби хвилi страху.
  Майже цiлодобово вирував вiдчайдушний напад. Радянськi вiйська, цiною найбiльших втрат, зайняли кiлька кварталiв, потiснивши нiмцiв на рядi рубежiв. Але слабка пiдтримка артилерiї (нiмецька авiацiя в колишнi днi розбомбила залiзничнi колiї, позбавивши пiдвезення) i дуже багато жертв серед частин, що наставали, змусили тимчасово призупинити рух пiхоти.
  Незважаючи на ризик подiбної тактики, в бiй були кинутi танки. Потрiбно зламати супротивника пiд Тихвiном, поки фрицi, використовуючи свою перевагу в технiцi, не деблокують мiсто.
  I в цьому штурмi було прийнято досить ризиковане рiшення - використати танк IС-2. Машину спецiально розроблену, як танк прориву. Так як потужне знаряддя через низьку скорострiльнiсть i вiдносно слабку купчастiсть стрiлянини, погано пiдходить для боротьби з чужими танками, зате можна їм успiшно громити неброньованi цiлi.
  Так, хоч танки в мiських умовах смертники, але треба проламувати позицiї хай навiть лобом.
  Першими рушу тридцятьчетвiрки. Щодо легких i невеликих машин, мчали вузькою вулицею. З дахiв на них посипалися гранати та пляшки iз запальною сумiшшю. Потiм вибухнули замаскованi баки з бензином та напалмом. Але великих втрат не зупиняли танкiстiв СРСР. Вони, втрачаючи сотнями машини, проривалися в центр мiста, i там вступали в завзятий обмiн ударами. Навiть ефективнi фаустпатрони, що розбивали тридцятьчетвiркам слабку бортову броню, не лякали радянського солдата.
  У бiй було кинуто одразу три танковi армiї. Сталiн навiть вирiшив вiдмовитися вiд другого удару у напрямку Воронежа, заради рiшучої перемоги над Тихвiном та порятунку "Колиски революцiї". Нехай навiть пального видають за жорстким лiмiтом, на кiлька годин їзди на добу Кавказька нафта втрачена, а на розробки нових родовищ потрiбен час та грошi, людськi ресурси, яких радянськiй iмперiї, пов'язанiй вiйною на два фронти, катастрофiчно не вистачає.
  Але Тихвiн - це артерiя Ленiнграда i дороги життя, а головне - це знак того, що радянськi вiйська можуть i можуть перемагати численних i добре озброєних фашистiв. Отже, за цiною не постоїмо...
  Танк IС-2 виглядає переконливо, теж схожий на тридцятьчетвiрку, тiльки вежа ще сильнiше зсунута вперед. Звичайно, сам ствол товстий i довгий, не порiвняти з Т-34-76, яка поки що домiнує на полi бою. За весь сiчень титанiчними зусиллями Т-34-85 буде випущено не бiльше сотнi.
  Щоправда, впадає у вiчi вразливiсть чола вежi: пласкуватого i дуже товсто броньованого.
  Карась, який кидав у танки невеликi, але дуже потужнi розривнi гранати, пiдбiг до дiвчат i запропонував:
  - Давайте захопимо IС-2 i покатаємось на ньому?
  Магда потримала iдею:
  - Звичайно ж, прокотимося! Ми скучили за рубкою.
  Герда попередила хлопця:
  - У цього танк цiлих чотири кулемети!
  Карась пiдморгнув дiвчатам, помiтивши:
  - Так це добре. Скоро знову пiде на напад пiхота, а ви її покосите!
  Магда пiдштовхнула хлопця-нiндзя:
  - Поспiшай, термiнатор!
  Рожевi п'яти замиготiли, як крильця комара, карате-пацан бiгав швидше за олiмпiйський чемпiон зi спринту. Для початку, вiн жбурнув у грiзний IС маленький грудочок з димовухою-згортком. Спалахнула реакцiя, повалив густий дим. При цьому чорнi струменi розiйшлися в рiзнi боки, заслiпивши кулеметникiв.
  Зрубавши кiлька пiхотинцiв, Карась пролетiв, як брукiвка, випущена з балiсти, i видерся на вежу. Спецiальним гаком пiдчепив люк i вiдкинув важку кришку. Далi вже все просто: пара помахiв двома мечами i п'ятеро членiв екiпажу важкого танка розлучилися в головах. У слiд за ним заскочили i дiвчата, якi скинувши хутряний камуфляж, знову опинилися в бiкiнi. Що ж, у танку пiд час руху тепло. Дизель у 520 кiнських сил непогано прогрiває метал. Та саму машину босi дiвочi пiдошви вiдчувають набагато краще, нiж через спецiальнi зимовi чоботи з ребристою пiдошвою iз синтетичного каучуку. Нiмецька iнтендант-служба врахувала досвiд суворих зим i створила нову амунiцiю, коли ноги в мороз не так мерзнуть. А то, справдi ганьба, фрицi забирали у мiсцевого населення валянки та натягували їх на себе. Або куталися у хутрянi хустки.
  Карась цмокнув на прощання Магду в губи i сказав:
  - Ну, це танк для вас! Я битимуся, де куди краще вмiю вбивати.
  Герда в захопленнi поцiлувала хлопчика в слизьку пружну п'яту i вимовила:
  - Ти диво!
  Стелла додала:
  - Еталон арiйця!
  - Я знаю! - промовив шибеник i вискочив на мороз одним стрибком з напiввiдкритого люка. Потiм кришка, з гуркотом впала... I дiвчата отримали нагоду битися на зброї супротивника. А гармата, справдi, потужна. Сильнiше тiльки недавно Лев-3, або як його ще називали - "Королiвський Лев" з 128 - мiлiметровою гарматою. Але цей танк ще на фронтах у поодиноких екземплярах. Його показали пiд час святкування 8 листопада бiснуватому фюреру. Звичайно, поки що вiн ще не в серiї. Як i IС-2, що проходить свою першу обкатку.
  Ось поки навiть радянськi танкiсти не зробили жодного пострiлу з зброї, мабуть, вибираючи собi мету напевно.
  Стелла єхидно помiтила, повертаючи механiзм:
  - Ех, старiє... Тут немає автоматики i все треба робити вручну.
  Герда, яка у наведеннi собаку з'їла, помiтила:
  - I прицiл галимий, i оглядовiсть не має значення. Їм не надто добре наводити на цiль.
  Магда, торкаючись босою ногою передачi та повертаючи коробку, помiтила:
  - I все ж таки, порiвняно з тридцятьчетвiркою, є деякий прогрес. Зокрема, перемикати передачi легше. У кабiнi тiсно, але бiльш-менш рухатися можна. Боєкомплект, щоправда, замалий. Двадцять вiсiм снарядiв.
  Герда логiчно помiтила:
  - Для стрiлянини по обмеженiй кiлькостi дзотiв, може й вистачити, але для повноцiнного танкового бою, явно недостатньо.
  Клара знайшла в танку i гарне:
  - Зате кулеметне озброєння на висотi! Чотири кулемети можуть забезпечити непоганий захист. А то дивилася я на цей "Маус" - у ньому лише двi "плювалки" на таку машину.
  Стелла, розганяючи двигун, пiдтвердила:
  - Саме так! Хiба це озброєння для такого важкого в сто вiсiмдесят тонн танка?
  Магда, мов пантера, що завалила буйвола, рикнула:
  - Курам на смiх!
  Дизельний двигун важко розганяє танк. Видно, що IС-2 шосе ще їде, але при бездорiжжi його змiщений вперед центр тяжкостi позначиться. Але нiчого, поки що можна розслабитися i вибирати собi гiдну мету.
  Магда вiдкрила вежу танка, щоб краще бачити довкола.
  А ось ще один IС-2, це хороша iдея застосувати такi танки масажнiше. За ним ще три IСа, але один з легшою 85-мiлiметровою гарматою. До речi, найбiльш небезпечний, тому що здатний взяти машину в лоб, i б'є швидкострiльнiше.
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Магда вирiшила всадити з дистанцiї за два кiлометри. Наказала мiнорним тоном:
  - Стрiляти точно в лоб башти... I... Вам зрозумiло!
  Машина зупинилася, тому що плавнiсть ходу була нiяка, i Герда, нарiкаючи на неважливу якiсть оптики, яку, напевно, шлiфували ненавченi пiдлiтки, навела стовбур. Дiвчата допомогли зарядити снаряд вагою пiвтора пуди. Войовниця-блондинка приклала до казенної частини щоку та постаралася вiдчути чужу машину. Адже вона нiколи ранiше не стрiляла з гармати, зразка 1931 року. Потужний, але морально застарiлий, з гострим, чутливим до рикошету снарядом. Взагалi, знаряддя, звiсно, не планувалося для танкiв. Але, мабуть, розроблена в 1940 протитанкова модифiкацiя 107 - мiлiметрової зброї виявилася занадто ненадiйною i вiд неї змушенi були вiдмовитися. А тут треба в умови поганої видимостi з дистанцiї 2000 метрiв вразити цiль. Та й противнику важко буде вiдповiсти, i потрапити, але...
  Герда поцiлувала казенну частину зброї, швидко визирнула з люка, пiдчепила язиком жменю снiгу, проковтнула, уперлася голими п'ятами в важелi i... вистрiлила!
  Вiддало так, що закололо зап'ястки та iкри та запахло димком.
  По довгiй дузi презент пролетiв i... IС-2, що йшов попереду, зупинився, задимив, а потiм почав рватися боєкомплект.
  Магда радiсно вiдповiла:
  - Ось ми їм дали! - I логiчно, точнiше, алогiчно сплутавши поняття, додала. - Не людина фарбує зброю, а зброю!
  Герда рикнула:
  - Перезаряджайте!
  I дiвчата напружилися. Звичайно, тут їм не "Тигр", доводиться попотiти, але так воно i веселiше, тим бiльше, що танк, що стоїть, швидко остигає. Залiзо, як хороший провiдник.
  Вдруге Герда вистрiлила швидше та впевненiше. IСи продовжували рухи, i, мабуть, там ще не розiбралися, звiдки б'ють гармати. Та й зупинятися над росiйському звичаї. Якщо є наказ... А другий снаряд уже впевнено лягає в цiль.
  Герда облизує губи i командує:
  - I третiй сюди.
  З великим запiзненням четвертий IС-1 вiдкрив на ходу вогонь. I, як не дивно, потрапив, хоча з такої дистанцiї з машини, що рухається, це майже неможливо, але кадри вирiшують все! Однак дистанцiя для 85-мiлiметрової зброї занадто велика, за межею пробивання. Але гримнуло у вежi капiтально, i лобова броня прогнулась. Герда послала у вiдповiдь четвертий "лист-бандероль" вагою пiвтора пуда... Лоб танка IС-1 розколовся i високо в небо злетiли помаранчевi мови. А ось ще один IС-2, це хороша iдея застосувати такi танки масажнiше. За ним ще три IСа, але один з легшою 85-мiлiметровою гарматою. До речi, найбiльш небезпечний, так здатний взяти машину в лоб, i б'є скорострiльнiше.
  Навеснi нiмцi взяли Смоленськ i пiдiйшли до Вязьми та Ржева. Потiм зненацька повернули на пiвдень до Донбасу. I це було дуже несподiваним та сильним ходом. Червона армiя не встигла зреагувати. I фашисти захопили всю лiвобережну Україну. А до кiнця лiта вийшли на закрут Дону. Лише восени радянськi вiйська важко змогли зупинити гiтлерiвцiв.
  Нiмцi також знову блокували Ленiнград iз пiвдня, перекривши кисень.
  А на пiвночi вже фiни намагалися наступати.
  Настала зимова пауза. У СРСР у серiю пiшов танк Т-54, краще захищений та сильнiше озброєний. А ось IС-4 та IС-7 запустити масово в серiю не вдалося. Хоча IС-7 машина здатна боротися з гiтлерiвськими мастодонтами, але надто вже складна у виробництвi, тим бiльше в умовах воєнного часу.
  Сорок восьмого року вiдзначився у лютому спробою Червоної армiї наступати в центрi, яка була вiдбита. Нiмцi, використовуючи iноземнi дивiзiї з усiєї Європи, були сильнi. Тим бiльше дисколет стали досконалiшими, i їх збити тепер не так просто. Та й реактивна авiацiя у фашистiв розвинулася. Дуже сильно. I новий винищувач МЕ-362 просто шокував радянських льотчикiв. А в серiї реактивної авiацiї СРСР не мав.
  У травнi почався великий наступ гiтлерiвцiв в обхiд Москви. Одночасно у вiйну вступила i Туреччина, вiдкривши пiвденний фронт у Закавказзi. I бої спалахнули з новою силою.
  Але є красивi дiвчата, що борються з люттю; зокрема екiпаж Єлизавети.
  Ось дiвчина в бiкiнi, натискає босими нiжками на спусковий гачок, i вилiтає снаряд iз 100-мiлiметрової гармати.
  Войовниця з СРСР послала його так спритно, що нiмецький танк Е-50, незважаючи на потужну броню, вражений.
  Катерина агресивно вiдзначила, скелячи зубки:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  I голою п'ятою як натисне на педаль.
  Олена теж вистрiлив у противника, рознесе "Пантеру"-4 i проворкує.
  - За СРСР!
  Єфросинiя оголить груди знявши лiфчик, i як довбане червоним соском, i проспiває, скелячи зубки:
  - Батьку Махну,
  Дивиться в вiкно...
  Надворi темним - темно!
  I дiвчата хором заспiвають, скелячи зубки:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Ворогiв усiх замочимо у сортирi.
  Не вiрить Вiтчизна сльозам,
  А злому дракону дамо по мiзках!
  Ось - це дiвчата - просто класу гiпер.
  Ось уже лiто настало. I знову тяжкi бої. Нiмцi до кiнця серпня 1948 замкнули кiльце навколо Москви.
  Вiдчайдушно боролися i пiонери.
  Хлопчик Олежка, кинув босою, дитячою нiжкою гранату i заспiвав:
  - Ось перша проталина,
  Увi снi бачу Сталiна...
  I трупами завалено -
  Моя рiдна Русь!
  Хлопчик Петька, стрiляючи по фашистам, проспiвав:
  - Якби хлопцi всiх Землi,
  Разом дракону врiзати б змогли!
  I голою п'ятою дитина запустила вбивчу лимонку.
  Ще один пiонер у шортиках Серьожка, то стрiльне по фашистам уклавши гiтлерiвського офiцера. А потiм босий, дитячий жбурне анiгiляцiйний подарунок смертi.
  Ось це дiти - дуже бойовi.
  Хлопчик-пiонер Сашка довбаючи фашистiв, йому лише рокiв дванадцять, i викошуючи фрiцiв, проспiвав:
  - У перемозi безсмертних iдей комунiзму,
  Ми бачимо майбутнє нашої країни.
  I червоному прапору - славної Вiтчизни,
  Ми будемо завжди беззавiтно вiрнi!
  I дитина голою, дитячою п'ятою пiдкине вибуховий пакет, розриваючи нiмцiв.
  Ось вони за справу i взялися дуже агресивно. I реально по-бойовому, що дуже виявилося круто.
  Дiти звичайно ж бiйцi найвищого класу, але Москва оточена вiдрiзаною.
  А гiтлерiвцi вже настають i на Кавказi. З пiвдня прет Туреччина.
  I таке вiдчуття, що реально проти ворогiв не встояти.
  Але дiвчата воюють, як i дiти наче великi героїнi.
  Особливо Олег Рибаченко. Цей хлопчик-термiнатор просто скажемо юний воїн та супермен.
  Хлопчик рокiв дванадцяти на вигляд, жбурнув убивчої сили гранату, розриваючи фашистiв, i заспiвав:
  - За Велику Росiю
  Хлопцi воюватимуть...
  Ми великi месiї,
  Чи зможемо фриця розiрвати!
  Маргарита Коршунова - теж дуже бойова дiвчинка, також дала чергу за фашистами.
  Потiм шпурнула босою, дитячою нiжкою презент анiгiляцiї, розриваючи на частини фрицiв та туркiв, пiсля чого проспiвала:
  - Слався Батькiвщина-СРСР,
  Людству ти приклад!
  Пiсля чого дiти як вiзьму i засвистять. Ворони, що злетiли, зомлiли i падаючи, пробивали голови гiтлерiвцям. I це виглядало дуже круто.
  А може, i не виглядало, а дiя витворювалася.
  Хлопчик i дiвчинка були дуже крутими.
  У них стiльки азарту та сили.
  Кавказ вже на межi падiння, i стає все драматичнiшим.
  А нiмцi лютують i застосовують тортури. Особливо люблять катувати нiмецькi дiвчата пiонерiв.
  Ось Герда та Шарлота хлопчика рокiв тринадцяти роздiли. I стали лоскотати пiонера. Сергiйко реготав i муркотiв. Потiм Герда пiднесла запальничку до голої круглої п'яточки хлопчика. Полум'я лизнула злегка огрубiлi пiдошву пiонера. Той скрикнув вiд болю. З'явилися пухирi.
  Дiвчата-нiмцi захихотiли:
  - Буде дуже здорово!
  I стали хлопця плескати батогами. Той стогнав i почав кричати. Особливо коли дiвчата стали пiдносити смолоскипи з вогнем до його босих нiжок. Потiм пiонери приклали до голих грудей розпечене залiзо i хлопчик знепритомнiв.
  Та нiмецькi войовницi на висотi. Помучити хлопця у них у порядку речей.
  Катування втiм не тiльки хлопчакiв, а й комсомолок. Дiвчат роздягали, i вели дибки. Там смикалися, змушували вигинатися i буквально корчитися вiд болю красунь. I пiд босими нiжками дiвчат запалили жаровню, погрожуючи обвуглити пiдошви.
  Як кричали вiд дикого болю комсомолки... Наскiльки це все було жорстоко. А фашисти вдихали в нiздрi запах паленого тiла i реготали, ляскали один одного по стегнах i кричали:
  - Хайль фюрер! Ми замочимо всiх!
  I знову тортури та катування людей. Особливо цiкаво катувати пiонерiв. Хлопчикiв б'ють смертним боєм, а потiм сiллю сиплють на їхнi рани i змушують стогнати. Та це дуже неприємно.
  А коли ще й застосовують розжарений дрiт. То виходить набагато болючiше.
  А фашисти вже забрали Махачкалу. I просуваються до територiї Азербайджану. I вже оточили та блокували Єреван. I штурмують з усiм розпач Батумi. I це агресивно.
  Маршал Рокоссовський сам мало не загинув. Вiдчувалося, що радянськi вiйська пiд пресингом i обвалюються. Зростає кiлькiсть тих, хто здався, i дезертирiв. I багато льотчикiв впадають у депресiю.
  Хоча Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова i уникають поки що поразки. Б'ються дiвчата хоробро i вiдчайдушно.
  Анастасiя перед боєм, з трьома хлопцями усамiтнилася, щоб зiбрати у собi феноменальну космiчну силу.
  I справдi зарядилася капiтально. I давай ворогiв вiдчайдушно збивати.
  I при цьому використовуючи босi пальчики нiжок.
  I пищала на всю горлянку:
  - Я велика чемпiонка свiту!
  I як голою п'ятою натисне на важiль.
  Акулiна Орлова теж у бою вiдчайдушна краля. I використовуючи босi пальчики нiжок, розбиває лiтаки вермахту.
  Ось вона збила МЕ-109 К. Ця машина вже застарiла, але пережила серiю модифiкацiй. I на нiй можна успiшно боротися.
  Акулiна Орлова дiючи з дикою люттю, заспiвала:
  - Слався великий комунiзм! Буде повалений фашизм!
  I знову голою п'ятою, та як натисне.
  Такi ось тут шаленi дiвчата.
  Але надто вже нерiвнi сили на Кавказi. Хоча вважається, що там чоловiки всi орли. Але проти росiйської баби нiхто не встоїть.
  А войовницi такi агресивнi та крутi. Палять лiтаки незважаючи на їхню якiсну перевагу.
  Акулiна Орлова проспiвала:
  Сонячне коло...
  I збила супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Анастасiя Вiдьмакова, давлячи на кнопки червоними сосками i збиваючи фашистiв, продовжила:
  - Нiмцi довкола...
  Акулiна пискнула, пiдрiзавши черговий нiмецький лiтак:
  - Гiтлер пiшов у розвiдку!
  Анастасiя впала фашистами продовжила:
  - У ямку впав...
  Акулiна, ведучи точний вогонь, хихикнула:
  - Нiжку зламав...
  Вiдьмакова iнтенсивно i точно паля, зазначила:
  - I на прощання сказав!
  I дiвчата хором проревiли:
  -Нехай завжди буде горiлка,
  Ковбаса i оселедцi.
  Помiдори, огiрки,
  От i Гiтлеру кiнець!
  Акулiна, знову пославши презент смертi у фашистiв, помiтила:
  - Взагалi треба спiвати; Роммелю кiнцi!
  Вiдьмакова босими пальчиками направивши гармату з авiаснарядами, погодилася:
  - Звичайно ж - Гiтлер - це вже пройдений етап!
  Там де немає особистого впливу бiснуватого Гiтлера радянськi вiйська намагаються органiзувати якийсь опiр. Але це дуже важко. Але все одно роблять все можливе та неможливе.
  I дiти, зокрема, борються. I в бiй iдуть пiонери. Якi зустрiчають супротивника пляшками iз запалювальною сумiшшю, i пострiлам iз рушниць.
  Хлопчики та дiвчатка, схудлi та подряпанi, як завжди, в бою. I б'ються вiдважно та вкрай вiдчайдушно.
  Скiльки їхнiх дiтей гине та залишається розiрваними на частини.
  Нiмецькi льотчицi Гертруда та Адала, шльопавши босими нiжками, залiзли у двомiсний ХЕ-328, у реактивну машину - це монстр iз десятьма авiагарматами.
  Щойно пройшов дощ i дiвчата залишили витонченi, дуже чiткi слiди голих нiжок.
  Вони були настiльки спокусливими, що пiдлiтки, що прислужували в аеродромi, жадiбно пожирали босi слiди очима, i навiть у хлопчикiв стали набухати досконалостi. Взагалi льотчиць було багато - бойовi дiї показали, що жiнки вiдрiзняються за рiвних умов удвiчi бiльшою виживання, нiж чоловiки. А отже, i ефективнi. А Гiтлер-Роммель, точнiше фельдмаршал-фюрер, зрозумiло не така особистiсть, щоб когось шкодувати.
  У самому Третьому Рейху офiцiйно введено багатоженство - право на чотири дружини. Це дуже практично. Але не дуже вписується в християнськi традицiї. Недарма фашизм шукає нової форми релiгiї. Фюрер-фельдмаршал наполягає на тому, щоб це був монотеїзм, але такий особливий - з пантеоном язичницьких, давньонiмецьких богiв. Звичайно ж, сам Гiтлер-Роммель у даному пантеонi поставлений найвище як вiсник i посланець Всевишнього Бога.
  Так що фюрер, звичайно дуже любить себе культивувати.
  Гертруда та Адала запускають у небо свiй багатоцiльовий штурмовик, який може грати роль i винищувача.
  Войовницi дуже впевненi у собi. У росiян немає реактивної авiацiї, i вони навряд чи зможе протистояти натиску тигриць неба.
  Гертруда прогарчала:
  - Я витязь пекучого потоку...
  Адала захоплено пiдтвердила, скелячи зубки:
  - I всiм поставлю матюку!
  Дiвчата, розреготалися. Вони натискали босими п'ятами на педалi i розкрутили реактивний штурмовик.
  Було ще темно, але трохи на сходi вже з'явилася свiтла смуга. Дiвчата засвистiли... Пiд ними вже попливли простори Росiї. Войовницi хихикали i пiдморгували один одному. Вони такi екстра-повiтрянi, i красивi.
  I босi, зрозумiло, не обтяжуючи себе такою непотрiбною для дiвчини рiччю на вiйнi, як взуття.
  I чутливiсть у лiтаку зростає вiд цього багаторазово.
  Ось їм назустрiч злiтають радянськi машини. Гвинтовий ЯК-9, мабуть, наймасовiша машина серед останнiх випускiв. Не надто озброєна, але вiдносно дешева та з невеликим бронюванням. МIГ-5, бiльш швидкiсна, з кулеметним озброєнням машина. МIГ-3 бiльш рання модель. ЛАГГ-7 ймовiрно найшвидший i озброєний птах. В останнiй модифiкацiї цiлих три 20-мiлiметровi гармати.
  Але все це гвинтовi машини - реактивних лiтакiв не створено. I нiмцi почуваються дуже впевнено.
  Гертруда стрiляє з десяти авiагармат. Луплять 30-мiлiметровi та двi 37-мiлiметровi знаряддя. Вони проносяться, наче вогненний смерч радянськими лiтаками. Проте червонi льотчики намагаються ухилитися та зайти у хвiст.
  Адала у цей момент маневрує. У лоб нiмецьку машину не вiзьмеш, але вихiд у хвости загрожує. Для вiйськ СРСР напад не є несподiваним. Вже запрацювали зенiтки. Свiтяться в темрявi снаряди, що розiрвалися.
  Нiмки вiдчувають певну нервознiсть. Здавалося, вже стiльки побачили, що нiчим не здивуєш, але... Радянськi льотчики вiдважнi й не бояться втрат. Їх нiчим не злякаєш. Але видно досвiду обмаль. Нiмецький лiтак легко виходить iз пiке, i збиває радянську машину. Розносить ще одну в трiски.
  Потужнiсть нiмецького озброєння дуже велика. Це компонент, у якому фрицi мають величезну перевагу над Росiєю. Але ще й швидкiсть у фашистiв колосальна.
  Адала прискорюється та проривається вперед. А Гертруда випускає реактивнi ракети за супротивником. Поради отримують по зубах. Деякi боєприпаси наводяться на тепло чи звук.
  Адала шепоче:
  - Вони нас не вб'ють!
  Дiвчата розкручують свою машинку... Вони намагаються бути холоднокровними. А тут радянський винищувач, як таранiт, сусiднiй нiмецький, реактивний штурмовик. I як почне рвати i розколюватися. I небо та повiтря.
  Гертруда прошепотiла:
  - Шалена смерть!
  Войовницi явно розгубилися, i їх можуть таранити.
  А до кордону рухаються танки. Легендарний екiпаж з Герди, Шарлоти, Крiстiни та Магда.
  Чотири войовницi встигли, покрити себе славою, борючись i англiйцями та американцями. У ходi бойових дiй з Америкою красунi освоїли танк "Пантера"-2. Добра машина перевершує "Шермани" i в озброєннi, i в лобовому бронюваннi. Пiзнiший "Першинг", практично не встиг повоювати. Та й вiн не суперник для "Пантери"-2.
  Тодi чотири дiвчата i завоювали легендарну славу. Хоча взагалi їхнiй славний шлях розпочався ще у сорок першому роцi. Гiммлер умовив фюрера спробувати у боях жiночi батальйони, iз спецiально пiдготовлених арiєк.
  Бойовi дiї показали, що жiнки: зовсiм не слабка ланка i вмiють непогано битися. I зазнавати при цьому менше втрат, нiж чоловiки. Войовницi билися й у пiхотi, босими нiжками шльопаючи гарячими пiсками пустелi Сахара. I освоїли танки. Випробувавши "Тигр", у боях iз Британiєю.
  Втiм, непогано б'ються i радянськi дiвчата на СУ-100.
  Хоча становище Росiї i здається безнадiйним. Але войовницi разом iз Єлизаветою борються немов орлицi.
  Катерина натискає босими пальчиками нiжок на важiль. Посилає снаряд, що пробиває гiтлерiвську машину Е-50 в борт i реве:
  - За великий червоний та багряний комунiзм!
  Олена теж лупнула з гармати використовуючи голу, витончену нiжку. Вона точно вразила танк супротивника.
  Дiвча прочирiкала:
  - За мою чудову Росiю!
  Єфрасiя агресивно помiтила, ведучи влучний вогонь:
  - Слава нашiй Вiтчизнi!
  I теж використовує босi, точенi нiжки.
  Радянська машина дуже сильна та бойова. А стрiляє майже влучно.
  СУ-100 здатна пробити Е-50 у борт. Але дiвчата навiть у лоб її пробивають потрапляючи в заману чи встик. I вражають метал наскрiзь.
  Єлизавета, використовуючи босi пальчики нiжок, вистрiлила у супротивника. I прочирiкала:
  - З блакитного струмка...
  Катерина теж пальнула, цього разу натиснувши на важiль червоним соском i проворкувала:
  - Починається рiчка.
  Олена, агресивно скалячись, i шипаючи, видала:
  - Ну, а дружба починається.
  I голою п'ятою теж натиснула на важiль.
  Єфрасiя проворкувала, ведучи вогонь по ворогу:
  - З усмiшки!
  Дiвчата працюють на СУ-100 дуже активно. I трощать ворожу технiку.
  А на пiдступах до Бака пiонери риють окопи. Тут хлопцi рiзних нацiональностей. Багато зокрема i свiтлих голiвок миготить. Є i рудi та чорнi та русявi дiти.
  Одне їх поєднує: вiра в торжество комунiзму та босi нiжки. Зрозумiло, що не всi пiд час вiйни мають взуття, i тому на знак солiдарностi всi дiти хизуються голими, круглими п'яточками. Зима в Закавказзi досить м'яка, i коли рухаєшся та працюєш лопатами холоду не такi й страшнi.
  Дiти працюють з ентузiазмом, i спiвають:
  Звiйтесь вогнищами, синi ночi,
  Ми пiонери - дiти робiтникiв.
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  I знову звучить сигнал тривоги. Хлопчики та дiвчатка стрибають на дно окопа. А згори вже починають рватися снаряди: працює ворожа артилерiя.
  Пашка з просила Машку:
  - Ну, ти думаєш, ми встоїмо?
  Дiвчинка впевнено вiдповiла:
  - Встоїмо хоч раз, у найважчий час!
  Пiонер Сашка логiчно зазначив:
  - Наш героїзм непохитний.
  Хлопчик постукав голою пiдошвою по камiнню. Видно хлопчик набив собi солiднi мозолi.
  Тамара дiвчинка помiтила:
  - Ми битися не вiдаючи страху,
  Ми рубатимемося не кроку назад...
  Нехай густо просякнута кров'ю сорочка -
  Побiльше ворогiв обрати витязь у пекло!
  Хлопчик Руслан, пiонер iз чорним волоссям, зазначив:
  - Минуть столiття, настане епоха,
  В якiй не буде страждання та брехнi.
  За це дерся до останнього подиху -
  Служи своїй Батькiвщинi, ти щиро!
  Хлопчик Олег, худенький i бiлобрисий прочирикав, вiршi:
  Нi не потьмянiє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний.
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт придавить змiїний!
  
  Сталiн живе у моєму серцi,
  Щоб ми не знали смутку,
  У космос вiдчинили дверцята,
  Зiрки над нами виблискували!
  
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє Сонце,
  Шлях осяявши комунiзму!
  Хлопчики та дiвчатка дружно зааплодували.
  Але вже летять реактивнi штурмовики i скидають бомби. I це агресивний захiд.
  Олег та Сашка пiдняли рогатку, та запустили презент смертi. I барило вразило гiтлерiвський штурмовик.
  Дiвчинка Наташка заспiвала:
  - Комсомол не лише вiк,
  Комсомол моя доля!
  Пiдкоримо я вiрю космос,
  Будемо живi назавжди!
  Ахмед хлопчик пiонер з Азербайджану з усмiшкою вiдповiв:
  - Ти ще не комсомолка Наташка!
  Дiвчинка сердито тупнула босою нiжкою i вiдповiла, спiвуче;
  Поряд iз батьками, з пiснею веселою,
  Ми виступаємо за комсомолом.
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Звати пiонерiв - завжди будь готовий!
  Звати пiонерiв - завжди будь готовий!
  Олег теж тупнув босою, дитячою нiжкою i проревiв:
  Мiцнiше молот стисни пролетарiй,
  З титану рукою ламаючи ярмо.
  Ми заспiваємо нашiй Батькiвщинi тисячу арiй,
  Причому свiтло нащадкам, добро!
  Дiти у захватi. I справдi, нiмцi вiдбомбили, i лише одна дiвчинка уламок потрапила в босу, круглу, рожеву п'яточку.
  Пiонерка скрикнула, але прикусила губу.
  I ось вони приготувалися вiдбивати атаку. I вже йдуть танки iз фашистами. Рухають грiзнi Е-100. Такi потужнi та небезпечнi машини.
  У них такий захист. Що не проб'єш з жодного ракурсу. Не пiд одним кутом не проб'єш. Єдиний шанс - це розбити гусеницi.
  Дiти готовi до бiйки i махають босими нiжками. Ось вони на дротi штовхають пiд гусеницi фашистам пакети iз саморобною вибухiвкою. Та спрацьовує та руйнує ковзанки танкам армiї Роммеля.
  I це грiзно виглядає.
  Сашка пищить:
  - Слава комунiзму!
  Хлопчик Пашка стрiляє разом з Олегом з рогатки i верещить:
  - Пiонерам слава!
  Хлопчик Руслан разом iз дiвчинкою Суфiр пiдтягує дротом мiну пiд нiмця i кричить:
  - Слава СРСР!
  Дiти з Азербайджану та росiйськi хлопцi борються. Засмаглi, худенькi, босоногi пiонери проти колосальної армади танкiв.
  Дiвчинка Тамара тупотить витонченою, маленькою, босою нiжкою i вимовляє:
  - Слава Росiї слава!
  Пiонер Ахмет пiдтверджує, ведучи вогонь по супротивнику:
  - Ми разом дружна сiм'я!
  Хлопчик Рамзан, руденький азербайджанець пiдтверджує, пiдбиваючи машину:
  - Зi слiв ми сто тисяч Я!
  Дiти дружнi ... Ось i вiрменська дiвчинка Азатуї, теж спритно за допомогою дроту переводить вибуховий пакет пiд гусеницю фашиста, i пищить:
  - СРСР сiм'я народiв!
  Iнша вiрменська дiвчинка Агас, каже:
  - Не зiгнемося фашизмом:
  I босими пальчиками нiжок пiдтягло дiвчина дрiт. Багато азербайджанських i вiрменських дiтей мають свiтле волосся, i їх не вiдрiзнити вiд слов'янських дiтей, яких теж багато. Хтось вiд нiмцiв пiшов подалi, iншi росiйськi сiм'ї селилися в Азербайджанi ще й за царiв.
  . РОЗДIЛ Љ4.
  На Кавказi багато слов'ян. Багато змiшаних пар. Та й дiти зазвичай свiтлiше волосся мають чим їх батьки. А слов'яни-хлопцi засмагли так, що не вiдрiзниш вiд мiсцевих. Тим бiльше що дiти зазвичай бiльш схожi, нiж дорослi.
  Так що мiжнародний радянський батальйон iз хлопчикiв i дiвчаток бореться, i всi вони єдинi, i дуже схожi. Їхнi голi п'ятки, миготять пiд час руху.
  I знову дiти посилають презенти смертi. Шамiль та Сергiйко обидва хлопчики-пiонери, тягнуть дрiт. I ось нiмецький Е-50 зупиняється iз пробитою гусеницею.
  Хлопчики хором спiвають:
  Союз непорушний, республiк вiльних,
  Згуртувала не груба сила, не страх.
  А добра воля людей освiчених,
  А дружба i розум, i смiливiсть у мрiях!
  I дiти у захватi. Усмiхаються бiлими, рiвними зубками. I вони щасливi, хоч їм i загрожує загибель.
  А нiмцi пруть. Пiдбитi танки стрiляють iз гармат, i строчать кулемети.
  Деякi нiмецькi машини забезпеченi гранатометами та дуже небезпечнi.
  Хлопчик Максимка i дiвчинка Зара з Азербайджану i вони, упираючись босими нiжками, пiдтягли мiну пiд супротивника i пiдбили фашистського мастодонта.
  I прокричали на всю горлянку:
  - За СРСР!
  Дiти такi веселi.
  Пiонери Аббас та Володимир теж використовую зброю. В даному випадку катапульту i гiтлерiвцю розбивають гусеницю Е-75. Пiсля чого хлопцi заспiвали:
  - За велич планети пiд покровом комунiзму!
  Олег i Абдула теж пiонери рiзних народiв, але з єдиним серцем теж запускають вибухiвку. Вражають Е-100 та спiвають...
  Ми вiдкрили нацiям планети,
  У космос шлях, до небачених свiтiв.
  Героїзму подвиги оспiванi -
  Щоб стерти назавжди смертi шрам!
  
  Пiд Священним прапором Росiї,
  У свiтi, дружбi, щастя та коханнi...
  Стануть люди всiєї землi щасливiшими,
  Пекельний морок розвiється в далинi!
  Бойовi тут дiти.
  Абдуррахман i Свiтлана - азербайджанський хлопчик та дiвчинка з Бiлорусiї разом натягнули дрiт i пiдбили фашистський танк. I заспiвали:
  - Велике iм'я священної Росiї,
  Сяє над свiтом - як сонячний промiнь...
  Я вiрю в єдностi ми станемо щасливiшими,
  Вкажемо народам усiм правильний шлях!
  Дiти дуже вiдважнi. I гiтлерiвцi просто шокованi таким упертим, i лютим опором.
  Абудуррахман це пiонер, що отримав осколком у голу пiдошву. Пробило мозолисту поверхню дитячої нiжки.
  Хлопчик прошипiв:
  - А менi боляче!
  Свiтланi теж потрапило в круглу п'яту, i подряпало плече. Але дiвчинка прошипiла:
  - Пiонерiв не зламати!
  Азiм та Колька теж таранили нiмецьку машину.
  Хлопчики навели за допомогою дроту та пропелi:
  Противник пiдступний пiшов у наступ,
  Але вiрю не здригнеться, радянський народ...
  Ворога чекає розгром i забуття,
  А слава Росiї сильнiше розквiтне!
  Ворога чекає: розгром i забуття,
  А слава Росiї сильнiше розквiтне!
  Дiти вiдважнi та не згинаються. I вони хочуть виграти. I спiвають, i борються.
  Нiмцi зазнають великих втрат. Щоправда здебiльшого вони розбитi гусеницi i ковзанки. I це не смертельно.
  Гiрше пiонерам, якi потрапили в полон.
  Хлопчика Абдулхамiда, коли вiн потрапив у полон, гiтлерiвцi пiднялися на дибу. Вставили босi ноги пiонера в колодку i стали на гаки вiшати гирi. А потiм розпалив вогонь. I голi п'яти пацана лизав вогонь. А на спину звалився батiг. Били довго. А потiм стали фашисти ламати розпеченими щипцями ребра.
  Хлопчисько, помираючи пiд тортурами, коли йому розтрощило червоне вiд жару залiзо ребра, заспiвав:
  Берлiн уже майже пiд нашою владою,
  У бiноклi бачимо проклятий Рейхстаг.
  Сподiваюся, скоро буде мир та щастя;
  Який опишу у своїх вiршах!
  
  Росiя комунiзм свiтам вiдкрила,
  Вона сiм'єю стала людям усiм.
  Але сунув Вермахт до нас свиняче рило,
  I кров тепер фонтаном хлюпає з вен!
  
  Що фюрер забув у нас випадково,
  Хотiв добути земельки та рабiв!
  Пiшов фашизм iз походом дуже далеким -
  I ось кошмар реальний, пекельних снiв!
  
  Простий хлопчина хлопчик босоногий,
  Нещодавно червона краватка пов'язала.
  Хотiв вiн свiт збудувати сам без бога,
  Але з неба раптом викинувся напалм!
  
  Довелося бiгти на фронт, нам самоволкою,
  Нiхто не хоче, брати таких молодикiв!
  Але впорався пацан-боєць у гвинтiвцi,
  Гiдним виявився шлях батькiв!
  
  Билися де i хитрiстю, i силою,
  А слабкiсть теж гiрка на жаль...
  Товаришам довелося копати могили,
  Строгати в мороз сосновi труни!
  
  Я пiонер тепер звик до страждань,
  У розвiдку йшов босий, кучугур хрумтiв.
  Можливо за невiрство покарання,
  Що Iсуса знати я не хотiв!
  
  Але що таке три години Голгофи?
  Три роки з гаком пройшло вiйни!
  У кожному селi плачуть гiрко вдови,
  Як лягли в цвинтар країни сини!
  
  Я вижив, був контужений, поранений кулею,
  Але на щастя сам лишився на ногах!
  Нiмеччини ми чесно борг повернули,
  Тим фашизм розтоптаний нами на порох!
  
  Я змужнiв, але все ще хлопчик,
  Вус не пробився, але вже титан!
  Так дорослий, i мабуть навiть надто,
  Адже серце стало твердим, як метал!
  
  Зiрка героя найвища нагорода -
  Сам Сталiн менi її повiр, вручив!
  Сказав: з таких, як ти приклад брати треба,
  Кують бiйцi до дверей у Едем ключi!
  
  Але нинi вiдклади смiливець гвинтiвку,
  Вiзьми ти, клiщi, молот i працюй!
  Побудуй з дерева вiтрильник i човен,
  I лiтак створи, щоб птахом вгору!
  Як би там не було, але Червона Армiя битву за Кавказ програла. I це, зрозумiло, не пiдвищувало шансiв СРСР на виживання. Справдi, все було стрiмко.
  Кавказ упав i настала зима. Москва та Ленiнград у повному оточеннi та блокадi. Нiмцi та їх iноземнi дивiзiї сильнiшi i за кiлькiстю, якiстю. I фрицi, наприклад, дуже пристойнi автомати мають. I здається, що вже й шансом на порятунок у оточених радянських вiйськ немає.
  Але поки Сталiн ще не здається. Хоча пропозицiї про сепаратний свiт фашистам уже й надсилав.
  Москва мiсто велике, i в ньому величезна кiлькiсть бойових припасiв, снарядiв, куль i продовольства зосереджено. Так просто це мiсто не взяти. I вiн ще тримається незважаючи на обстрiли та масове скидання бомб.
  Проте нiмцi продовжували наступати. Особливо навеснi. Щойно пiдсохли дороги, фашисти рушили до Казанi. I їхнiх фашистiв багато.
  Але тут б'ються прекраснi радянськi i очевидно босi в бiкiнi дiвчата.
  Наталка погладила сама собi полуничний сосок. I з променистою усмiшкою промовила:
  - Я ти! Вiн, вона разом цiла країна!
  Вiкторiя пiдтримала:
  - Разом дружна сiм'я! У словi ми - сто тисяч я!
  Оксана хихикнула i, вказавши на мастодонтiв, помiтила:
  - Танк "Е" дуже низькорослий i присадкуватий. Його важко буде дiстати.
  Веронiка сумно прошипiла:
  - Хай допоможе нам Бог!
  Наташа хихикнула i прочiрiкала:
  - В Америцi для всiєї країни, Америцi для всiєї країни, в Америцi для всiєї країни - можливостi рiвнi!
  Вогнява Вiкторiя як хихiкне, i прореве:
  - Для рiзних верств суспiльства можливостi рiвнi!
  I як захоче. I зубки свої гарнi, як покаже.
  Оксана висловила думку:
  - Коли нiмцi вiдiрвуться, вiд своїх баз постачання їм буде дуже погано!
  Веронiка хихикнула i запропонувала:
  - Тодi помолимося!
  Наташа зневажливо пирхнула i похитала головою:
  - Нi! Ми комсомолки, а отже атеїстки!
  Вiкторiя агресивно попередила:
  - А я взагалi войовничий атеїст! I Бога нема - це медичний факт!
  Веронiка обережно помiтила:
  - Але ж ви не можете цього довести!
  Вiкторiя у вiдповiдь агресивно блиснула смарагдовими очима. I прошипiла з оскалом:
  - Я можу! Якщо iснує Бог, то вiн має бути вiдповiдальним. А отже, дбати про людей. - Руда дiвчина агресивно вдарила босою нiжкою по стовбуру сосни. - Чи можна собi уявити феноменальний космiчний розум, який не дбав би про своє творiння!
  I дiвчина босою, точеною нiжкою жбурнула гранату.
  Наталя охоче пiдтвердила:
  - Саме так! Адже ми для Бога, як дiти для Батька, а вiн про нас не дбати!
  Веронiка обережно помiтила:
  - Але ж i дбайливий батько карає своїх дiтей.
  Наташа хихикнула у вiдповiдь:
  - Але не спотворює їх!
  Вiкторiя сердито вiдзначила:
  - Оце вже справдi бувають дивнi у вашого Бога методи виховання! Вiн, наприклад, взяв i потопив все людство i навiть невинних тварин. Виникає питання, а що це за фашистськi методи?
  Оксана з усмiшкою додала:
  - I взагалi вiчнi муки в пеклi... Це теж явний перебiр, бо жоднi методи справедливостi не можуть виправдати тортур!
  Веронiка розгублено розвела руками, i зiтхнувши:
  - Я теж вважаю, що потоп Ноя - явний перебiр. Адже Земля наповнилася грiхом перед очима Бога.
  Вiкторiя зi смiшком помiтила:
  - Та дiти стали пустувати. Батько взяв у руки автомат i пристрелив тих, хто в'якав, залишив тих, що сидiли тихiше води, нижче трави. - Руда вишкiрила великi зубки. - Така виходить аналогiя!
  Веронiка знизала плечима, i тихо промовила:
  - Я не священик, щоб давати вiдповiдi на такi запитання. Але гадаю, на це у Бога були причини.
  Вiкторiя хихiкнула та вiдзначила:
  - Так... Через це потрапляли без причини, тiльки всiх i бачили наче згинули!
  Наташа припустила:
  - Може, Бiблiя це просто єврейська казка. Чому ми маємо в неї вiрити?
  Оксана висловила свою думку:
  - Потрiбно, принаймнi, дотримуватися своєї честi. I не надто розраховувати на посмертний рай!
  Вiкторiя хихикнула, i помiтила:
  - Так ... Священики люблять розповiдати казки! Причому, не надто привабливi!
  Веронiка тихо помiтила:
  - Але ж Iсус Христос цiлком привабливий образ!
  Вiкторiя хихикнула i хитнула головою:
  - Я б за такого пацифiста замiж не вийшла б!
  Наташа хихикнула i помiтила:
  - Та чоловiк повинен постояти за себе... А чому навчає Бiблiя? Вдарили тебе по правiй щоцi - пiдстав лiву!
  Веронiка хотiла сказати, але явно знiяковiла. А тут вставила Вiкторiя:
  - Справдi дивна мораль. То Бог учить любити ворогiв, то топить разом все людство. I як таке можна пояснити?
  Наталка вiдповiла сама:
  - Думаю, що Бiблiя написана талановитими фантазерами!
  Веронiка на це мляво заперечила:
  - Хто як дивиться... Але iнакше, нiж iснування Бога, неможливо пояснити появу Всесвiту. - Тут дiвчина пiдбадьорилася. Провела босою, точеною нiжкою по корi i продовжила. - Як не крути, але бiльш переконливої версiї походження Всесвiту, крiм як її створив Бог знайти чи вигадати неможливо!
  Наташа знизала плечима i запитала:
  - А причина появи Бога?
  Веронiка зiтхнула i вiдповiла, втрачаючи впевненiсть:
  - Це вже аксiома... Слiд сприйняти вiрою, що Бог iснує. I що вiн iснував вiчно i не має першопричини.
  Наташа заперечливо хитнула головою:
  - Прийняти вiрою споконвiчнiсть Бога? Але я можу запропонувати прийняти вiрою вiчнiсть всесвiту, але вже без Всевишнього.
  Веронiка логiчно помiтила:
  - Це виглядає алогiзмом. Як це вiчна матерiя, а звiдки вона з'явилася?
  Вiкторiя вiдразу парирувала:
  - А що логiчно - Бог вiчний... А звiдки вiн з'явився? Тим бiльше, вiдразу всемогутнiй i всезнаючий?
  Веронiка з вiдчаєм вiдповiла:
  - Iснував завжди... Ми приймаємо це вiрою! А як це можливо - незбагненно!
  Наталя тут помiтила:
  - Справдi, ми тут стоїмо на рiвних. Матерiя теж мала якось виникнути. А вiдбувається незбагненне. - Дiвчина посмiхнулася i впевнено вiдзначила. - Але все ж таки питання, чому на землi стiльки зла залишається вiдкритим.
  Наташка кинула босою нiжкою гранату у фашистiв i заспiвала:
  - Даремно...
  Зоя запустила голою п'ятою презент смертi та додала:
  - Противник...
  Августина пiддала щось нищiвне i пискнула:
  - Вважає...
  Свiтлана босими пальцями нiг пiдкинула гранату i пискнула:
  - Що...
  Наташа жбурнула босими нiжками пару лимонок i в'якнула:
  - Росiйських...
  Зоя теж пiддала щось енергiйне та смертельне, пискнувши:
  - Зумiв.
  Августина запустила смертельне, пробурчавши:
  - Ворог.
  Свiтлана знову пiддала нищiвне i в'янула:
  - Зламати!
  Наташа дала чергу i пискнула:
  - Хто...
  Зоя теж пальнула по чорношкiрих iноземцям, що набрали фашисти i пискнула:
  - Смiливий!
  Августина видала з напором та люттю:
  - Той...
  Свiтлана пiддала з оскалом пантери:
  - У...
  Наташа кинула босою нiжкою гранату i в'янула:
  - Бою...
  Зоя жбурнула босими пальцями презент смертi i буркнула:
  - Нападає!
  Августина довбанула i буркнула:
  - Ворогiв...
  Свiтлана пiддала зв'язку гранат босими пiдошвами, i як прокриче на всю горлянку:
  - Будемо...
  Наташа цвяхнула чергою i прошипiла:
  - Яростно.
  Зоя зрiзала фашистiв i пискнула:
  - Бити!
  Августина знову пальнула, i в'якнула:
  - Яростно.
  Свiтлана прочирiкала, ведучи пальбу:
  - Бити!
  Наташка знову кинула витонченою, босою нiжкою гранату, прочiрикала:
  - Ми знищимо фашистiв!
  Зоя взяла i прочирiкала:
  - Майбутнiй шлях до комунiзму!
  I кинула босими пальчиками лимонку ноги.
  Августина взяла i розкидала черги, i полетiли її голi нiжки iз руйнуванням по фрицям:
  - Ми розколемо супротивникiв!
  Свiтлана взяла i босою п'ятою пiдкинула, зв'язку гранати, i пропищала:
  - Рознесемо фашистiв!
  I четвiрка продовжувала стрiляти та кидати гранати. Рухався нiмецький Е-75. Машина iз 128-мiлiметровою гарматою. I стрiляє собi.
  А дiвчата кидали гранати. Пiдривали фашистiв. А тi стрiляли у вiдповiдь. Лiзли вперед. Знову пруть танки. Рухається новий нiмецький "Леопард"-1. Дуже рухлива машина.
  Але i його дiвчата взяли в обiг i пiдбили. Роздерли рухому з газотурбiнним двигуном машину. I рознесли її на шматки.
  Наташка зi смiшком помiтила:
  - Ми дуже боремося!
  Зоя iз цим погодилася:
  - Дуже здорово!
  Августина дотепно помiтила:
  - У нас буде перемога!
  I запустила босою нiжкою протитанкову гранату. Сильна дiвчина. I стiльки в нiй дотепностi.
  Свiтлана теж пальчиками голої ноги запустила подарунок смертi, i потрапила до супротивника. Дуже агресивна дiвчина з очима кольору волошки. У нiй така дотепнiсть, i пасаж сил!
  Наташа дала чергу, i вишкiрилася:
  - За Русь святу!
  Зоя стрiляла дуже активно, i скелялася, показуючи перлиннi зубки:
  - Я войовниця того рiвня, що не згасає!
  Августина теж вистрiлила. Скосила фашистiв i пробулькала:
  - Я войовниця з великих амбiцiй!
  I вишкiрила перлиннi зубки!
  Свiтлана пiдтвердила:
  - Дуже великих амбiцiй!
  Дiвчата воюють дуже давно. I звичайно ж досягли успiху в ратнiй працi. Вони загалом класнi красунi. Визначний розум. I стрiляють першим ґатунком.
  Наташа, ведучи вогонь, подумала, що без Сталiна, якби його вбив фюрер. утворилася в душах людей якась порожнеча. Неначе померла близька людина.
  Хоча цей грузин i був жорстокий. I не все робив правильно. Навiть є iз цього приводу анекдот. Чому Ленiн ходить у черевиках, а Сталiн у чоботях? Тому що Володимир Iллiч вибирав дорогу, а цей вусатий все пре напролом.
  У цьому планi Сталiн був оптимальним iмператор. Справдi, як охарактеризував його Ленiн - надто грубий.
  Це кухар готує лише гострi страви. У планi жорстокостi це була палиця з двома кiнцями.
  З одного боку це допомагало тримати дисциплiну та стимулювало партiйний апарат. З iншого, вибивалися найцiннiшi кадри та здiбнi люди. Зокрема, пiсля вiйни втратили такого великого управлiнцi як Вознесенський. Якi мав найбiльшi заслуги перед Батькiвщиною.
  Вознесенський був, мабуть, iдеальним управлiнцем: як жорстким, а ще й розумним, освiченим. Наймолодший доктор наук у СРСР, академiк, видатна особистiсть. Без Вознесенського якось економiка Радянської Росiї неминуче у разi загибелi б розладналася. I перемогти фашистiв не можуть.
  Наташка кинула босою нiжкою лимонку i заспiвала:
  - З неба...
  Зоя теж жбурнула босими пальцями гранату i видала:
  - Зiрочка...
  Августина запустила голою ногою презент смертi та заспiвала:
  - Яскрава...
  Свiтлана теж кинула гранату за допомогою босої нiжки i видала:
  - Кришталiно!
  Наташа дала чергу i прошипiла:
  - Я вам...
  Зоя запустила босими пальцями подарунок смертi, прошипiвши:
  - Пiсеньку.
  Августина пiддала голою п'ятою, що несе смерть i пропищала:
  - Заспiваю...
  Наташка продовжила, агресивно спiваючи:
  - Про...
  Зоя кинула босонiжкою нiжкою вибух-пакет, розкидавши фашистiв i пискнула:
  - Рiдного...
  Августина пiддала голою п'ятою в'язку гранат, видала:
  - Сталiно!
  Дiвчата билися мужньо, але Казань, схоже, їм не втримати. Потрапили красунi пiд роздачу. Дуже вони бойовi крали. I доводиться вiдступати скрiпивши серце. А це неприємно.
  Наташка прочирiкала з досадою:
  - Ми довго мовчки вiдступали.
  Августина люто блищачи очима, погодилася:
  - Прикро було - бою чекали!
  Зоя взяла i заспiвала з люттю, а решта дiвчат з радiстю пiдхопила;
  Вставай, прокляттям затаврований,
  Весь Свiт голодних i рабiв! Кипить наш розум обурений I в смертний бiй вести готовий.
  
  Весь Свiт насильства ми зруйнуємо До основи, а потiм Ми наш, ми новий Свiт побудуємо: Хто був нiчим, той стане всiм.
  
  Досить кров смоктати, вампiри В'язницею, податком, злиднями! Для вас - вся влада, всi блага Свiту, А наше право - звук порожнiй.
  
  Ми життя побудуємо iнакше,I ось наше гасло бойове:Вся влада - народу трудовому,А дармоїдiв всiх - геть!
  
  Зневажливi ви у своєму багатствi,
  Вугiлля i стали королi!
  Ви вашi трони, дармоїди, На наших спинах звели!
  
  Заводи, фабрики, палати -Все нашим створено трудом.Пора! Ми вимагаємо повернення Того, що взято пограбуванням.
  
  Досить, королям на догоду, Дурманити нас у чаду вiйни! Вiйна таранам! Мир народам! Бастуйте, армiї сини!
  
  Коли ж тирани нас змусять У бою геройськи пасти за них, Вбивцi! У вас тодi направимо Ми жерла гармат бойових.
  
  Нiхто не дасть нам визволення: Нi бог, нi цар, i не герой. Доб'ємося ми звiльнення Своєю власною рукою.
  
  Щоб скинути гнiт рукою вмiлою, Вiдвоювати своє добро, Здувайся, горне, i куйте смiливо, Поки залiзо гаряче!
  Красиво дiвчата заспiвали i змоталися. А вiйна йде.
  Грiзнi ТА-400 i ще потужнiшi ТА-500, що несуть до двадцяти тонн бомб, трощать радянськi позицiї. Але Червона Армiя намагається втриматись. Навiть пiснi спiвають iз великою мужнiстю.
  Буде людям щастя,
  Щастя на вiки...
  У радянської влади -
  Сила велика!
  
  ЖИРИНIВСЬКИЙ НЕ СТАВ ПРОДАВАТИСЯ ЄЛЬЦИНУ
  Володимир Вольфович Жириновський взяв i на голосуваннi з iмпiчменту Єльцину 15 травня 1999 змiнив в останнiй момент рiшення. Справдi, заради чого йому втрачати половину свого електорату? Адже якi шкоди пiвтора мiльйона доларiв того не вартi!
  Володимир Вольфович попросив слова.
  I тут заявив:
  - Ви повиннi зрозумiти мене правильно: ми проти Єльцина та за iмпiчмент!
  Пiсля чого Володимир Вольфович Жириновський штовхнув блискучу промову. В якiй буквально не залишив i каменю на каменi вiд Єльцина та його банди.
  Так, Володимир Вольфович Жириновський був просто у величезному ударi.
  Вiн зрозумiв, що треба кувати залiзо поки що гаряче, а Єльцин - це вже полiтичний труп, який смердить, i сильно смердить, i на нього нiчого робити ставку.
  I ось пройшло голосування. П'ятдесят голосiв ЛДПР дозволили набрати понад двi третини Держдуми та оголосити iмпiчмент. Щоправда, поки що не до кiнця.
  I чекало ще затвердження кандидатури Степашина на посаду прем'єра Росiї.
  Тут Володимир Вольфович Жириновський запропонував цю кандидатуру вiдхилити i навiть анулювати вiдставку Примакова. На тiй пiдставi, що Єльцин має явну шизофренiю.
  I в Держдумi подiбну пропозицiю зустрiли з радiстю. Справдi, хiба Єльцин не божевiльний?
  У всякому разi, кандидатура Степашина не пройшла. А опозицiя вивела сотнi тисяч людей на вулицi.
  I вони всi перекрили... I вiдбулося термiнове засiдання конституцiйного суду.
  I на ньому було ухвалено рiшення пiд тиском народу анулювати вiдставку Примакова. А пiдставою стала ухвала про неосуднiсть президента Росiї.
  Держдума також ухвалила рiшення про призупинення президентства Єльцина на пiдставi його розумової неосудностi та явної шизофренiї. Тож Єльцину можна сказати - кiнець!
  Рада Федерацiй також пiдтримала усунення Єльцина з посади. I верховний суд пiдтвердив кiнець набридлого тирана.
  Принаймнi вирiшили з Єльциним настав час кiнчати, i з його злодiйською сiмейкою теж.
  А старий, досвiдчений, колишнiй мiнiстр закордонних справ Максим Примаков бiльш-менш влаштовував. Може, крiм Березовського, але цього олiгарха всi ненавидiли.
  Володимир Вольфович Жириновський вчинив i як порядна людина i водночас мудро. I його рейтинг злетiв наче сокiл нагору.
  Знову Жириновський став модним та крутим. Насправдi це великий полiтик, який давав усiм по рогах.
  Вибори i президента, i до Держдуми проходили одночасно. Вони йшли бурхливою хвилi. Зюганов потримав кандидатуру Максима Примакова в обмiн на посади в урядi. Прем'єром має бути Юрiй Лужков.
  Володимир Жириновський, як завжди, полiз у президенти. Йому хотiлося вiдзначитись там. I як з'ясувалося недарма.
  Хоча Володимир Вольфович i не перемiг, але провiв яскраву передвиборчу кампанiю i посiв друге мiсце - пропустивши вперед лише Максима Примакова.
  I ось здобуто перемогу новим президентом... Володимир Вольфович отримав посаду мiнiстра внутрiшнiх справ i першого вiце-прем'єра, який курирує силовий блок, а також звання генерала.
  Володимир Вольфович у такий спосiб пiднявся вище. Прем'єром став колишнiй мiський голова Москви Юрiй Лужков. Мiнiстром закордонних справ зробили Митрофанова. Першим вiце-прем'єром, який займається соцiальним блоком, став Геннадiй Зюганов, а Маслюков перший вiце-прем'єр з економiки. I мiнiстром фiнансiв став комунiст.
  Так пiшло формування нового уряду та курсу.
  У Чечнi почалася мiж Масхадовим i його командою з одного боку, i Шамiлем Басаєвим з iншого громадянська вiйна. Шамiль Басаєв об'єднався з ваххабiтами, Радуєвим та iншими бойовиками, включаючи i Бен Ладена. А Аслана Масхадова почало пiдтримувати росiйське керiвництво.
  I пiшла затяжна громадянська вiйна.
  Масхадову довелося мати справу з багатьма iноземними найманцями, що намагалися допомогти його головному вороговi Шамiлю Басаєву. Але пiсля теракту 11 вересня потоки грошей для ваххабiтiв та особисто Басаєва знизилися.
  I Масхадову вдалося взяти практично всю Чечню пiд контроль. Росiя за рахунок пiднесення економiки та зростання цiн на нафту, на газ, та iнша сировина стала набагато багатшою. I чеченцi на чолi з Масхадовим в обмiн на iнвестицiї погодилися повернутись до її складу. Тобто було, як i реальної iсторiї, лише росiйська армiя не воювала i тисячi росiйських солдатiв залишилися живi.
  А замiсть Ахмада Кадирова правил Аслан Масхадов. Все пiшло, як i у реальнiй iсторiї. Максим Примаков правил обережно, без рiзких рухiв. I третiй термiн вiдмовився йти. Та й стан здоров'я йому не дозволяв.
  I трон було передано майже у спадок Юрiю Лужкову. Це теж усiх бiльш-менш влаштовувало.
  Геннадiй Зюганов став прем'єром, i комунiсти пiдтримали Лужкова на виборах. Володимир Жириновський пiшов у президенти та був другим.
  На виборах 2003 року ще краще навiть було для Максима Примакова, тому Жириновський у цих виборах не брав участi.
  Були iншi кандидати, котрi боролися - так вiд балди. I вибори були схожi на фарс.
  Геннадiй Зюганов став прем'єром, а ось Жириновського з уряду прибрали, i вiн опинився в опозицiї. Цього звичайно i слiд очiкувати. Усунули з посади мiнiстра закордонних справ та Митрофанова.
  Ось воно пiшло та поїхало. Для партiї ЛДПР настали чорнi днi.
  Знову Жириновського Володимира Вольфовича цькують у ЗМI. I порiвнюють iз Адольфом Гiтлером.
  Щоправда Володимир Жириновський став генералом армiї та мав безлiч орденiв та медалей.
  Зробив-таки кар'єру чиновника. Але зараз довелося повернутися до парламенту.
  Благо францiя ЛДПР є. I все повернулося до кола свого. Мер Москви Лужков проводив полiтику помiркованого лiбералiзму. Зюганов же нiби забув, що вiн нiбито ленiнець. Його полiтика була приблизно такою, як i колишня.
  В Українi не сталося майдану. Просто перемогла на виборах президента Юлiя Тимошенко. Причина була в тому, що криза економiки 2008 року виявилася слабкiшою. Мабуть, трохи по-iншому пiшла iсторiя, i це трохи змiстило маяки та рiзнi цiни.
  Юлiя Тимошенко проводила помiрну прозахiдну полiтику. I не сварилася з Росiєю. Мер Москви Юрiй Лужков теж виявляв помiркованiсть в амбiцiях, i для нього бiзнес був понад усе.
  В результатi, деякi були нюанси у зовнiшнiй полiтицi. IГIЛ не зумiв розвинутися. У Сирiї замiсть Асада з'явився компромiсний президент. А у 2015 роцi Лужков, вже будучи старим, i не зовсiм здоровим за конституцiєю, у два термiни завершив правлiння.
  I тепер у президенти пiшов Геннадiй Зюганов. I його обрання суттєво не вплинуло на полiтику. У Сирiї запанував свiт... Американцi, правда, не змогли перемогти талiбiв i пiшли з Афганiстану.
  Дещо по-iншому пiшли подiї i в суперважкому дивiзiонi боксу. Вiталiй перемiг Стiвенсона - обов'язкового претендента. I продовжив кар'єру. Та до цього "бронзовий бомбардувальник", який зробив рекордну серiю з тридцяти двох нокаутiв, був Вiталiєм Кличком битий. А потiм Вiталiй Кличко провiв i об'єднавчий бiй iз Тайсоном Ф'юрi та отримав одночасно всi чотири пояси. Володимир Кличко став регулярним чемпiоном свiту.
  Вiталiй Кличко утримував титули до 2020 року, коли скiнчилися два термiни Юлiї Тимошенко. I Вiталiй Кличко пiшов у президенти. Впевнено перемiг....
  I все було поки що добре, але ось коронавiрус все зiпсував. Геннадiй Зюганов якийсь час був президентом. Виграв вибори 2019 року. А потiм вирiшив пiти. У 2023 роцi новим президентом Росiї став вiдносно молодий Афонiн. Тим самим перервалася традицiя, коли президентам було рокiв за сiмдесят. Володимир Жириновський ще в опозицiї. Ось такий старий дiд нацiоналiст.
  А ось у Афонiна перше серйозне випробування - вiйна з талiбами, якi напали на Таджикистан. I це серйозно.
  Зате, зрозумiло, красивi та босi дiвчата готовi смiливо битися.
  Епiчна битва з Талiбаном тривала. I ось атакують талiби росiйськi вiйська за всiма периметрами.
  А Росiйська Армiя вiдбиває їх наступ. I триває жорстока битва.
  Наташа дає чергу i кидає босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату. Розриває супротивникiв i реве:
  - Слава епосi росiйських богiв!
  Зоя теж з ворогами бореться бiльш нiж упевнено. Скошує супротивникiв i реве:
  - В iм'я Великої Росiї!
  I теж босими пальчиками нiжок запустить подарунок смертi.
  Ось так цi дiвчата дуже хвацько за справу взялися.
  Августина теж ведучи дуже влучний вогонь по супротивнику, i жбурляючи гранати босими пальчиками нiжок, гаркнула:
  -За великий СРСР!
  I Свiтлана бореться з моджахедами, вибиваючи їх шеренгами, реве:
  - За круту Русь!
  I голою п'ятою пiддасть вбивчий подарунок смертi.
  Ось це команда дiвчат народжених убивати талiбiв. I не лише талiбiв.
  Наташа хихикнула i стрiляючи по моджахеда, взяла i в'якнула:
  - Слава СРСР!
  I босими пальчиками нiжок як запустить вбивчий.
  Зоя, продовжуючи стрiляти по воїнах iсламської iмперiї, агресивно видала:
  - Слава нашiй армiї!
  I голими нiжками жбурне руйнiвне.
  I Августина як лупе по афганцях i проворкує:
  - Нашiй Батькiвщинi слава!
  I босими пальчиками нiжок запустить знищення.
  Свiтлана теж трощить ворогiв, вибиває їх з люттю i верещить:
  - За священний комунiзм СРСР!
  Ось такi дiвчата боротимуться на совiсть. I б'ються, i перемагають.
  Оленка боролася дуже посилено i кидала босими пальчиками нiжок убивчi подарунки.
  I дiвчина проворкувала:
  - За комунiзм!
  Анюта дуже красиво стрiляла в супротивника, i голою п'ятою вразила талiбiв i пискнула:
  - За Росiю комунiзму!
  Ось Алла боролася дуже скромно i активно. I босi пальчики нiжок запустили iз убивчою силою.
  Дiвчина рикнула:
  - За комунiзм СРСР!
  Дiвчина Марiя взяла i дала чергу, скосила афганцiв i ринула:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  I босими пальчиками нiжок запустила вбивчу силу.
  Олiмпiада теж дала влучну чергу i скосила безлiч ворогiв. I проворкувала дiвчина, жбурнувши босими пальчиками нiжок i в'якнула:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  Маруся бореться з дикою люттю кiшки i стрiляє по афганцям. I масово їх нищить.
  I реве дiвчина:
  - Це дуже круто!
  Мотрона дуже точно б'є по моджахедам, i скошує як колоски. Ось це дiвка.
  I реве собi з накатом:
  - За Дуже добрий комунiзм!
  Сталенiда теж боролася з дикою люттю i зрiзала з вiйськ Талiбан. Отака вона бойова баба.
  I писала по противнику дуже влучно.
  Сталенiда спiвала:
  - Слава епосi комунiзму!
  Ось такi виявилися тут бойовi дiвчата. I дуже гарнi та бойовi.
  Войовниця дала по супротивниковi чергу. Скосила масу афганських вiйськ i пискнула. За Росiю та свободу
  до кiнця.
  Веронiка, стрiляючи по талiбах, довбала їх ракетами i пищала:
  - Слава комунiзму!
  Вiкторiя, ведучи вогонь з мужнiх i героїчних воїнiв Аллаха прочирикала:
  - За Вiтчизну!
  Ось це дiвчата - самий сiк i краса. Дуже навiть гарнi та бойовi дiвки. I в них величезна сила. I такi бойовi дiвчата
  i трощать, i молотять, руйнуючи афганцiв.
  Серафима теж писала по ворогу, вибиваючи талiбiв з дикою силою.
  I дiвчина метала у противника босими пальчиками нiжок убивчi подарунки смертi.
  Ось це дiвки - просто супер.
  Оленка строчила афганцями, i дуже агресивно ворогiв скошувала.
  Войовниця проворкувала, зрiзуючи воїнiв iсламської iмперiї.
  I ревла:
  - За Вiтчизну - нашу матiр!
  Анюта дуже активно строчить з ворогами i скошуючи ворогiв iз її силою. I босими пальчиками нiжок метнула забiйну та колосальну силу.
  I дiвчина прочирiкала:
  - Слава комунiзму!
  I яскраво-червоним соском наша за кнопку базуки i пiдпалила танк.
  Ось бойова Алла трощить супротивника з великою люттю. I стрiляє, i мочить винищуючи моджахедiв.
  Ось це дiвчата дуже гарнi та бойовi стали героями.
  Бойова Алла в країнi довбає з дикою люттю.
  Ось це вiйськовий шлях у дiвчат. Якi стали навiть бойовi. I дуже агресивно трощили талiбiв.
  Бойова Марiя дуже трощила з дикою силою, i зрiзала всiх немов бритвою.
  I босими пальчиками нiжок дiвчисько кидали гранати руйнування. I безлiч ворогiв порвала дiвчина.
  Ось знову у бою вже Олiмпiада. I знову трощить моджахедiв. I знову босими пальчиками нiжок шпурнула з убивством та руйнуванням.
  I буде це брутально i дуже агресивно.
  I Олiмпiада почала воювати i голою п'ятою пiддала руйнування та тотальну смерть.
  Ось така бойова дiвчина-богатир Олiмпiада ця. Ось це бойова дiвка.
  I Маруся трощила афганцiв, з великою люттю. I викошувала їх iз дикою вiдвагою.
  I полуничним соском взяла та направила вбивчу силу.
  I маса моджахедiв у трунi.
  Оленка заявила, стрiляючи в ворога, i верещала:
  - За найсильнiший комунiзм свiту!
  Анюта, строчачи по афганцям i агресивно вiдзначила:
  - Ось знову ми на конi бiлому!
  Ось бойова Алла знову у жорсткому бою. I дiвчина руда знову строчить по моджахеда, i верещать на всю горлянку.
  I їх безпосередньо винищує.
  i верещать на всю горлянку.
  I дiвчина строчить немов кулемет.
  I Марiя дiє з усiєї дикої сили. I стрiляє афганцями дуже влучно. I скошує ворогiв дуже точно - кожна куля у око.
  I реве:
  - За Русь Сварога!
  Олiмпiада дуже жорстоко дiяла i вбивала супротивникiв i скошувала моджахедiв. I дуже бойова дiвка-богатир. Ось це дiвчата - просто супер.
  I проти них нiхто не вцiлiє.
  Олiмпiада ворогiв капiтально косить. I вибиває афганцiв босими пальчиками нiжок жбурляючи вбивчi подарунки смертi. Олiмпiада - це звичайно дiвка дуже навiть
  крута i сама у свiтi бойова з усiх.
  Ну i довбає ж по моджахедам, i викосить їх мечем.
  I дiвчина вiзьме i заспiває:
  - Я є красуня класу Гiпер!
  Ось це дiвчата такi гарнi i дуже бойовi. Вони колосального ступеня азарт i сила на диво.
  Маруся стрiляє по афганцям i пищить:
  - За епоху комунiзму!
  I теж босими пальчиками нiжок як по моджахеда довбає. Ось це дiвка - просто супер.
  Мотрона по ворогах з убивчою силою за допомогою червоного соска грудей з базуки врiже. I це справдi її гiперсила.
  I войовниця пискне:
  - За великий комунiзм!
  Ось це дiвчата, якi борються за СРСР та показують чудеса героїзму. Немає проти таких дiвчат, жодному вороговi не встояти. Навiть такому чисельному, як талiби. Хоч вони й здатнi трупами до Москви закидати.
  Сталенiда бореться з переважаючими силами супротивника. I теж як натисне на кнопку базуки полуничним соском i пискне:
  - Я войовниця класу супер!
  I пiдморгне своїм приятелям.
  Веронiка, теж афганцiв агресивно трощить, i не дає їм пощади. I йде капiтальне винищення.
  Дiвчина дуже бойова i у нiй феноменальна космiчна сила.
  А у Сталенiди що смiливо трощить моджахедiв цiєї сили ще бiльше. Ось це скажемо так, прямо дiвки.
  Вiкторiя довбає афганцiв з великою активнiстю, вражає їх i реве:
  - Я дiвчина класу гiпер!
  I Серафима молотить моджахедiв з азартом мегери, скошує їх, i верещить:
  - Я красуня рiвня ультра!
  Альбiна та Альвiна в небi афганцiв трощать. I з ними Хельга. Як вони активно взялися за жовтих. I винищують капiтально.
  Альбiна босими пальчиками нiжок збила талiбську машину i пискнула:
  - За НДР! Нехай знову повернеться до нiмцiв комунiзм!
  Альвiна теж збила лiтак iсламської iмперiї i в'янула:
  - За найбiльшi вершини комунiзму!
  I Хельга в небi за допомогою босих пальчикiв нiжок накрила танк Талiбану i прочирiкала:
  - За перемоги вище за дах!
  Ось так i билися бойовi та гарнi дiвчата.
  Анастасiя Вiдьмакова теж з неба трощила моджахедiв i спiвала:
  - Славитись нехай комунiзм!
  I босими пальчиками нiжок кидав по супротивниках з лiтака бомби.
  I Акулiна Орлова теж молотила афганцiв i спiвала:
  - Слава Вiтчизнi нашiй.
  I скидала на ворога важкi та вбивчi бомби.
  Ось це бойовi були скажемо прямо дiвчата.
  Мiрабела Магнiтна трощила супротивникiв з колосальним ступенем iнтенсивностi i верещала:
  - За великий та могутнiй комунiзм!
  I знову дiвчинка пiдморгувала своїми бузковими очима.
  Ось це були дiвки.
  Анастасiя Вiдьмакова молотила афганцями i пробивала їх, завивши:
  - Моє нове кредо - всiх перемагати!
  I теж як застосує босi пальчики нiжок.
  Акулiна Орлова молотила супротивникiв. Скошувала їх немов гребiнцем, i верещала:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  I як пiддасть голою п'ятою.
  I Мiрабела Магнiтна ворогiв збиває зi своєю колосальною силою i верещить:
  - Я дiвчина звiстка супер!
  I червоним соском як натисне на кнопку.
  Ось це дiвча - просто супер i гiпер.
  Альвiна трощила талiбiв i верещала з великою силою:
  - За комунiзм!
  I голими п'ятами як на педалi натисне. Ось це дiвка просто супер.
  I Альбiна по афганцям, як лупанет. I влаштує їм капiтальний гiпер.
  I безлiч ворогiв разом вiзьме i покладе.
  I зробить це все босими пальчиками нiжок.
  I заспiває:
  - Я найкласнiша дiвчина у свiтi!
  Хельга також молотить талiбiв. Їх колосально та активно винищує. Але потiм босими пальцями нiжок ракету наведе, i афганських дзот рознесе.
  А це взагалi супер.
  I дiвчина смiється...
  А ось Єлизавета на своєму танку, як за моджахедiв, вiзьметься i влаштує їм повний розгром. I масу талiбiв замочить досконалою разом.
  I вежi з танкiв Талiбану вiдриває.
  Єлизавета дiвчина, яка є найвищим класом супермен. I босими пальчиками нiжок ворогiв ламає. I буквально їх закопує у землю.
  Ось як ця Єлизавет - просто Гiпер.
  I її танк як по моджахеда та довбає.
  Взагалi не дiвчина, а щось супер активне та бойове.
  А Катерина, як афганцiв, молотить. У неї сила i спритнiсть неймовiрнi. I за допомогою босих пальчикiв нiжок винищує солдатiв iсламської iмперiї.
  Ось це дiвка i стiльки афганцiв уже замочила.
  I взяла, i заспiвала:
  - Я є ультра!
  I Олена ворогiв капiтально молотить. Показує їм свiй клас супер, i реве:
  - Я Гiпер!
  I босими пальчиками нiжок як довбає по китайцях. Ось це дiвка.
  I Єфросинiї бiйцiв Афганiстану винищує в дуже агресивнiй манерi. I стрiляє, використовуючи босi пальчики нiжок дуже точно.
  I при цьому ще й муркоче:
  - За Вiтчизну та Росiю, буде наш Сварог месiя!
  Дiвчата скажемо прямо так - воїни честi.
  Єлизавета, ведучи вогонь по афганцям, помiтила:
  - Менi взагалi якось бiльше до вподоби росiйськi Боги!
  Катерина пальнула голою п'яткою давлячи на кнопку, знесли талiбський танк i пискнула:
  - I менi теж росiйськi боги бiльше подобаються! Насправдi навiщо нам Iсус, обрiзаний на восьмий день?
  Олена пискнула з люттю:
  - Менi соромно за князя Володимира!
  Єлизавета iз цим погодилася:
  - I має бути соромно!
  Олена iз цим погодилася:
  - Звичайно ж соромно, щоби росiяни поклонялися єврейським святим!
  Катерина взяла i гаркнула:
  - У нас мають бути росiйськi святi та боги!
  Єлизавета з цим погодилася, скелячи зубки:
  - Так повиннi!
  I пiдморгнула супротивниковi.
  Єфросинiя енергiйно вiдзначила, лупнув з гармати по моджахедам:
  - Ми переможемо iсламську iмперiю...
  I знову Єлизавета як лупне по супротивнику забiйно.
  Герда також бореться дуже вправно. Вражає моджахедiв з убивчою силою i верещить:
  - За комунiзм великий!
  i така вона войовнича та знаменита краля!
  Шарлота теж трощить талiбiв i вищить, скелячи зубки:
  - Це супер!
  i така бойова дiвчина класу мега!
  Христина теж босими пальчиками нiжок по афганцям довбає. I їх безпосередньо переб'є.
  I вiзьме, i провоє:
  - Я арiйка номер один!
  I Магда по афганцям лупне, i масу їх переб'є i прошипить:
  - За СРСР та НДР!
  I пiдморгне свої сапфiровими очима. Ось це дiвка - просто гiпер!
  Немає з дiвчатами класу супер i гiпер не впоратися з талiбами.
  А вони дiвчата такi войовничi.
  I ще спiвають з азартом:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не стане,
  На частини розiрвемо!
  I войовницi як розривуться. Ось це дiвки.
  I вони ще й босi нiжки пхали в рила полоненим талiбським солдатам. I змушували їх цiлувати їхнi голi круглi п'ята.
  Ось це дiвчата у бiкiнi.
  А ось талiби катували комсомолку. Скрутили їй руки ззаду, i пiднялися на дибу. I пiдняли вгору. I вивернули дiвчину на деревi. I пiдняли її вище. А потiм взяли та вiдпустили.
  I дiвчина впала. Бiля самої трави взяла й зависла. I завмерла. А моджахеди злiсно розреготалися. Потiм дiвчину знову взяли i пiдняли вище, до верхiвки дерева.
  А потiм знову її вiдпустили. Дiвчина впала i знову зависла бiля самого дна. I мотузка натяглася, а красуня завила вiд болю. i її знову стали скидати вище.
  Затягли на саму гору. Пiдкинули добре, дали трохи провисiти. I потiм знову з дикою люттю вiдпустили. I дiвчина знову впала i в неї виверталися.
  суглоби. I взагалi вона була зовсiм гола. i як їй було боляче.
  потiм її знову пiдняли вчетверте i добряче струсили. Пiсля чого закрiпили на щiльнiй гiлцi та стали розтягувати. Прикрiпили до босих нiг дiвчина колодку,
  i стали на неї вiшати гирi. Повiсили талiби спочатку з одного боку пудову гирю, а потiм з другого. Потiм стали бити дiвчину батогом. Лупили так що лопнула шкiра.
  А потiм на рани комсомолки стали сипати сiль. А потiм взяли i пустили в хiд розпечений дрiт. I били дiвчину з хворою мiццю. Потiм афганськi кати змастили дiвчинi босi пiдошви ноги i запалили пiд нею жаровню. I давай без зайвих церемонiй красуню палити. I потiм дiвчинi кати з Талiбану змастили й груди. I пiсля
  чого запали вогонь на її грудях. I стали дiвчину капiтально курити.
  I смажать войовницю моджахеди та груди їй та п'яти. А потiм змастили дупу i пiднесли смолоскип до сiдниць. I стали дiвчину капiтально курити. А потiм вогонь торкнувся її лона. Волоски, що покривають грот Венери, разом обвуглилися. Ось це дiвчина - просто супер. I такi її тортури чекали.
  Афганськi кати палили дiвчисько i груди, i дупу, i лоно, i пiдошви босих нiжок. I смажили її капiтально. Потiм талiбський кат взяв розпечений прут i недовго думаючи засунув дiвчинi в анальний отвiр. I як вона заволає вiд дикого болю.
  Ось це було так їй боляче. I цi дiвчата такi пустотливi та красивi. Але дiвчину катували афганцi тяжко. I такi гарнi войовницi. I їх смажать войовницю капiтально.
  I ось дiвчину взяли її кати i стали лопати розпеченими щипцями її довгi витонченi пальчики. I це так боляче. Кати ламали дiвчинi пальчики з мiзинчика.
  I зламали у неї буквально все. А потiм у комсомолки стали лопати та ребра. I заразом розпеченi щипцi вп'ялися в груди. I стало червоне вiд жару залiзо крутити i червонi соски. I дiвчинi вiдiрвали груди. I це так жорстоко було i боляче.
  Отакi тут були й тортури.
  Герда ведучи вогонь по моджахедам зауважила:
  - Слава комунiзму!
  Шарлотта дуже агресивно вiдзначила з диявольською силою. I пропищала:
  - За Батькiвщину!
  I босими пальчиками нiжок довбає по супротивнику.
  Ось це дiвка. I така войовнича.
  Христина взяла i довбала по талiбах босими пальчиками нiжок i пискнула:
  - Слава епосi росiйських богiв!
  Магда також врiзала афганцями використовуючи босi пальчики нiжок i проворкувала:
  - За нашу Батькiвщину!
  I ось такi дiвчата дуже класнi.
  Герда стрiляючи у супротивникiв iз Афганiстану видала:
  - За великий комунiзм Нiмеччини.
  Ось це дiвчата - це такi бойовi красунi.
  Герда весело вiдповiла, строчачи по моджахедам:
  - Я є дiвчина просто супер.
  I Шарлота агресивно вiдзначила, кулячи у противника:
  - Слава арiйському комунiзму!
  I використовуючи босi пальчики нiжок, проворкувала:
  - За велику Вiтчизну!
  Крiстiна теж упала по супротивнику з великою влучнiстю, зазначила:
  - За Росiю та Нiмеччину в дружбi!
  Магда теж лупнула по моджахеда i пискнула:
  - Слався наша епоха!
  I знову напарницям пiдморгне.
  Ось тут такi дiвчата.
  I Джейн Амстронг почала лупити по талiбах з гармати.
  Дiвчина була дуже вродлива.
  Джейн лупнула супротивнику за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - Слава Батькiвщинi!
  От i Гертруда як урiже вiдчайдушно по ворогах, i їх капiтально накриє, i рознесе.
  I проворкує:
  - За Британiю!
  I Маланья як довбає по ворогу i зробить йому харакiрi, i перевiрить:
  - За англiйськi перемоги!
  Монiка теж влiпить по ворогам за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - За радянськi перемоги!
  I Тамара i Сульфiя борються з талiбами та вбивають бородатих воїнiв, що наповзає хвилею.
  I цi дiвчата спiвають:
  - Буде людям щастя,
  Щастя на вiки...
  У росiйської влади -
  Сила велика!
  Тамара дала чергу i пальнула босими пальчиками нiжок i проворкувала:
  - За мою думку про комунiзм!
  Сульфiя теж по супротивнику довбає, масу талiбiв замочить i пискне:
  - Про Росiю замовимо слово!
  I обидвi дiвчата як зареготають.
  Тамара дала чергу. Скосила масу афганцiв i перевiряла:
  - За найкращу силу Вiтчизни!
  Сульфiя теж по ворогу капiтально врiже i проворкує:
  - За комунiзм червоного кольору в СРСР!
  I пiдморгне сапфiровими очима.
  Ось це дiвчата - просто найвищий клас та полiт.
  А ось ще б'ються Алiса та Анжелiка.
  Блондинка та руда краля.
  Вони дiвчата сильнi та стрiляють iз снайперських гвинтiвок.
  I при цьому спiвають собi:
  - Слава СРСР! Усiм покажемо приклад!
  Алiса пальнула по ворогу зi снайперської гвинтiвки. Вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок, та
  пропищала:
  - Слава моїй країнi!
  Анжелiка теж як довбане по супротивнику, за допомогою босих пальчикiв нiжок жбурне гранату i пропищить:
  - За Русь найбiльшу.
  I своїми очима смарагдовими пiдморгне.
  Ось це дiвчата - просто вищий пiлот. I так афганцiв трощать. Ось вони бойовi та найкрутiшi та найрозумнiшi у свiтi.
  Алiса прочiрiкала, пiдморгуючи:
  - Слава часом КПРС!
  Анжелiка iз цим охоче погодилася:
  - Героям СРСР - велика слава!
  I знову кинула босими пальчиками нiжок у ворога гранату вбивчої сили.
  Ось вона баба звичайної похибки у надзвичайнiй зовнiшностi.
  Алiса взяла i прочирiкала:
  - В iм'я безсмертних iдей комунiзму!
  I кинула босими пальчиками нiжок презент убивчої сили.
  Анжелiка теж взяла i лупнула по супротивнику.
  Зрiзала його нiби наждаком i пискнула:
  - За Русь та росiйських Богiв!
  Ось це були баби дуже бойовi та крутi.
  Алiса, стрiляючи у ворога, взяла i босими пальчиками нiжок запустила в супротивника презент анiгiляцiї.
  I це було дуже крутим ходом.
  Анжелiка теж довбала супротивника, буквально винищуючи його та демонструючи колосальну мiць. I награючи вимовляла з посмiшкою:
  - Це колосальний захiд!
  I її босi пальчики запустили послання смертi та знищення!
  Ось це була дiвка - просто гiперклас.
  Алiса взяла i ревла на все горло:
  - Я найсильнiша i найкрутiша у всесвiтi!
  Анжелiка голими пiдошвами запустила цiлу бочку вибухiвки i пискнула:
  - А я в мегавсесвiтi!
  Ось це дiвчата дуже красивi.
  Алiса вiдзначила, стрiляючи у ворогiв:
  - Вiра у комунiзм велика!
  I кидаючи босими пальчиками нiжок убивчi гранати.
  I Анжелiка стрiляє по моджахедам i реве:
  - Наша вiра дуже велика!
  I босими пальчиками нiжок метне руйнiвною силою гранату.
  I войовницi взялися за супротивника i так цих талiбiв куролесили... I нi в казцi сказати, нi пером описати.
  Алiса цiлком логiчно помiтила, ведучи вогонь iз снайперської гвинтiвки та збиваючи талiбський штурмовик.
  Алiса взяла i прочирiкала:
  - Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє Сонце -
  Шлях осяявши комунiзму!
  I знову дiвчина босими пальчиками нiжок як вiзьме та запустить щось надзвичайно вбивче.
  Проти моджахедiв борються i добровольцi з Японiї. Зокрема дiвчата-нiндзя комунiстичних переконань.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям рубала млином афганцiв i посiкла їх.
  Потiм кинула босими пальчиками нiжок горошинки руйнування i пискнули:
  - За комунiзм у Японiї!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям теж провела мечами прийом метелик. Зрубала масу моджахедiв. I потiм її босi нiжки
  взяли й жбурнули сили гранату.
  Пiсля чого дiвчина перевiряла:
  - Слава СРСР та Японiї!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям теж взяла i рубала афганських солдатiв на розмах. I кинула босими пальчиками нiжок,
  щось вбивче на презент. I перевiряла:
  - Слава Росiї та СРСР!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям, провела прийом бочка. I як врiзала талiбським солдатам, зрiзаючи їм голови. Потiм шпурнула
  босою точеною нiжкою вбивчу руйнацiю i пискнула:
  - Слава Червоної армiї!
  I всi чотири дiвчата-нiндзя голими п'ятами пiдкинули горошинки руйнування i вибили цiлих батальйон афганцiв з танками. Ось це дiвча - просто ультра!
  Ось це краса - дiвчата реально дуже крутi.
  Олег Рибаченко теж рубає моджахедiв мечами. I разом з ним дiвчинка Маргарита.
  Цi безсмертнi дiти просто скажемо супер.
  I трощать ворогiв безпосередньо. Оце скажемо там i дiти!
  А потiм хлопчик i дiвчинка як засвистять. I ворони отримавши вiд дитячого свисту серцевий напад падають униз. I їхнi дзьоби пробивають черепи талiбам.
  Ось це дiти - руйнiвники всього i вся.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - слався наш народ радянський,
  Слався партiя моя...
  Наша спiлка сердець всiх дитячих,
  Ми всi дружна сiм'я!
  Маргарита Магнiтна, круша супостатiв енергiйно видала:
  - Славитись наша космiчна Русь!
  I дiвчинка босими пальчиками нiжок як запустить у ворога щось зовсiм забiйне.
  Олег Рибаченко, рубаючи талiбiв проспiвав:
  - Маргарита, вiкно вiдчинене,
  Маргарита, ти ж не забула,
  Як це все було!
  Ось це хлопчик такий крутий i войовничий. Ось це є пацан-термiнатор.
  Ось такi тут дiти дуже крутi та бойовi.
  Треба вiдзначити, що дiвчата дуже непростi.
  Алiса також веде вогонь по талiбах. I спiває собi пiд нiс:
  - Раз два три чотири п'ять! Вийшов зайчик погуляти!
  I дiвчина знову пальнула з великою влучнiстю.
  Анжелiка дуже спритно стрiляла. I робила потужнi пострiли з противника.
  А як червоним соском натисне i з базуки вiзьме i лупне.
  I войовниця так i стрiляла по супротивнику дуже влучно.
  Анжелiка взяла i проворкувала:
  - Славитись наша комунiстична партiя!
  I знову як довбає з великою влучнiстю по противнику. I знову падає талiбський лiтак.
  I Алiса теж вистрiлила з дуже точно, i штурмовик iсламської iмперiї спалахнув.
  Ось такi дiвчата.
  Анжелiка вiдзначила зi смiшком:
  -СРСР чудова країна в якiй усi народи дружна сiм'я!
  Алiса знову пальнула, збиваючи вiдразу трьох моджахедiв одним пострiлом i вiдповiла:
  - За велику партiю Росiї!
  I дiвчата дружно розреготалися. Вони загалом войовницi найрiзноманiтнiшi за поглядами.
  Але всi дiвчата носять у серцi iдею комунiзму. I хочуть, щоби був реальний рай на планетi Земля. I це було б дуже красиво.
  Анжелiка вiдзначила, стрiляючи по ворогах iз великою точнiстю, та пробиваючи черепи.
  - Комунiзм нiколи не складе крила i не вповзе в раковину!
  Алiса iз цим погодилася:
  - Нiколи комунiзм не складе крила! Наша iдеологiя - це побудувати щастя на планетi земля!
  I обидвi дiвчата як закричать:
  - Слава Росiї! Слава! Бiжать дiвки босики вперед.
  Дивiзiя баб босоногих... Вiтає росiйський народ!
  I войовницi показують агресивне та сексуальне захоплення.
  Алiса перевiрила, вискалив зубки i пискнувши:
  - За СРСР усi разом виступаємо!
  I войовниця знову лупнула по ворогах.
  Анжелiка теж стрiляла у супротивника, i шипала йому голови. I проворкувала:
  - Слава Вiтчизнi нашiй!
  I войовниця, була вкрай бойовою та рудою.
  А її волосся на вiтрi, ця мiдно-червона шевелюра майорить, мов пролетарський прапор.
  Ось це дiвчини дуже гарна та сексуальна.
  I стiльки моджахедiв уже закопала...
  Працюють i ще дiвчата.
  Ось Вiола та Домiнiка по афганцям стрiляють.
  Дiвчата палять з базуки по танках та азiатськiй пiхотi.
  Ось Вiола пальнули, використовуючи червоний сосок для натискання на кнопку базуки, i випустивши реактивну ракету.
  I безлiч афганцiв було розiрвано.
  Вiола знову заспiвала:
  - Вiрю у комунiзм великий!
  I Домiнiка теж по моджахеда курить конкретно. I їх величезними масами вибиває.
  При цьому дiвчата та босими пальчиками нiжок гранати метне.
  I червоним соском на кнопку базуки натисне ворогiв кардинально винищуючи.
  Ось це дiвчата, такi красунi. А як вони виглядають чудово, коли в одних лише трусиках борються. I войовницi найвищого класу.
  Вiола зазначила, знову пальнув по вороговi за допомогою полуничного соска:
  - Люблю я воювати! Адже це здорово!
  Домiнiка хихiкнула i вiдзначила:
  - А з чоловiками що погано?
  Вiола розсмiялася i вiдповiдi, кинувши в супротивника босими пальчиками нiжок гранату i пискнула:
  - Звичайно нормально! А деякими просто чарiвнiсть!
  Ось такi тут дуже навiть бойовi та гарнi дiвчата.
  Домiнiка зазначила:
  - Довго ж йтиме ця вiйна?
  Вiола знову пальнула по моджахедам використовуючи малиновий сосок i пискнула:
  - Я гадаю, що довго!
  Домiнiка взяла i заспiвала:
  - Вирує у всесвiтi вiйна,
  Крушити вбивати без причин...
  Зiрвався з ланцюга Сатана -
  I загибель прийшла разом iз ним!
  
  I хто зупинить потiк,
  Кривавих розлючених рiк.
  Промiнь лазера всадить у скроню,
  I в спалаху зникла людина!
  Вiола доповнила, кидаючи босими пальчиками нiжок гранату:
  I таке свавiлля
  Заповнив собою свiтобудову...
  Людства сумна доля -
  Терпiти бiль, страждання!
  Ось це дiвчата, такi класнi спiвачки.
  I Олег Рибаченко рубає афганцiв мечами.
  Хлопчик кидає босими пальчиками нiжок убивчої сили презенти смертi та спiває.
  Син же землi у вiдповiдь скаже нi
  Я рабом нiколи не залишусь...
  Вiрю буде свободи свiтанок,
  Зцiлить вiтер свiжу рану!
  
  За Вiтчизну священну в лайку,
  Сам Великий Сварог закликає...
  Пiднiмися витязь доблесний рано,
  Темрява пiде розквiтнуть троянди травня!
  Ось такий це хлопчик герой...
  А дiвчинка Маргарита, ламаючи мечами моджахедiв i жбурляючи босими пальчиками нiжок гранати додає:
  А пульсацiя серця та вен,
  Сльози наших дiтей, матерiв...
  Кажуть, ми хочемо змiн,
  Скинути ярмо жорстоких ланцюгiв!
  I дiти знову як засвистять. I воронi вiзьмуть i непритомнiють, втративши свiдомiсть. I буквально таранять черепи багатьом сотням моджахедiв.
  
  ОЛЕКСIНДР АЛЕХIН ДАРИТЬ ШАНС ЛЮДИНI
  Альохiн не помер, випадково подавившись бiфштексом у Португалiї, а все-таки зiграв матч на першiсть свiту з шахiв у Михайлом Мойсейовичем Ботвiнником.
  Матч проходив у Лондонi iз тридцяти партiй. Фаворитом вважався Михайло Ботвинник, який дуже успiшно виступав у багатьох турнiрах, i мав серiю з кiлькох виграних шахових турнiрiв. Крiм того, Олександру Альохiну вже було п'ятдесят чотири роки, i вважалося, що його час уже минув.
  Ботвинник майже на двадцять рокiв молодший i у чудовiй спортивнiй формi.
  Але Альохiн провiв непогану дебютну пiдготовку, i поводився у формi.
  Вже в першiй партiї вiн застосував дебютну новинку i завдав Ботвиннику поразки.
  Втiм, були заготiвлi й Михайла Моiсеївича. Спочатку досвiдченiший у матчах Альохiн повiв iз рiзницею у два очки. Iшов обмiн ударами. Потiм до двадцятої партiї Ботвiнник зрiвняв рахунок. Але в двадцять другий Альохiн застосував посилення i зумiв виграти. Пiсля чого Ботвинник втратив рiвновагу i почав ризикувати. I програв ще чотири партiї iз п'яти.
  Альохiн сенсацiйно виграв матч, у Ботвинника, та ще й з розгромним рахунком.
  I це показало, що Олександр Альохiн ще великий, i з роками не втратив грiзної сили.
  I чемпiон свiту став знову грати у турнiрах.
  Через два роки Альохiн розгромив ще й Кереса. Котрий багато рiзних турнiрiв виграв.
  А потiм, оскiльки у ФIДЕ все ще не взяло розiграш корони пiд контроль, перемiг i Решевського.
  Таким чином Альохiн став семиразовим чемпiоном свiту.
  А 1952 року Альохiн зiграв унiчию з Бронштейном. Цей матч був дуже напруженим i бойовим. I Альохiн насилу, вигравши останню партiю, звiв матч внiчию.
  А 1957 року Альохiн офiцiйно завершив шахову кар'єру. Будучи вже вiковим шахiстом, чемпiон, вiн раз у раз вiдкладав матчi на першiсть свiту, i зрештою пiшов так i залишившись непереможеним, i утримуючи шахову корону - двадцять вiсiм рокiв.
  Побивши цим рекорд Ласкера.
  Звання чемпiона свiту було розiграно на турнiрi у 1958 роцi. I новим чемпiоном свiту став Михайло Таль у двадцять роки. I це виявилося своєрiдною сенсацiєю.
  На вiдмiну вiд реальної iсторiї, зiрка Михайла Таля на шаховому престолi горiла довго.
  Михайло Таль виграв i Смислова, i Геллера, i Петросяна. Далi здолав i Спаського. I Боббi Фiшера, i Анатолiя Карпова та Корчного. I навiть Михайло Таль перемiг Гаррi Каспарова в першому матчi 1986 року.
  Тiльки 1989 року Гаррi Каспаров нарештi здолав Таля. Михайло Таль побив рекорд чемпiонства Альохiна. I пробув шаховим королем тридцять один рiк!
  Далi вже була епоха Гаррi Каспарова. Точнiше ери Гаррi Каспарова не було.
  Вiн лише один раз захистив своє звання чемпiона свiту вiд Шорта та пiшов у полiтику.
  А 1995 року новим чемпiоном свiту стала Вiшi Ананд. I це iндуст-генiй теж цiлу епоху царював у шахах. Йому не вдалося побити рекорд Таля в тривалостi чемпiонства на рiк, але вiн його обiйшов за кiлькiстю виграних матчiв.
  Вiшi Ананд навiть Карлесона у 2013 роцi перемiг. Так вiн був упевнений у своїх силах.
  I тiльки в 2015 роцi пiковий Карлесон зумiв все-таки взяти вгору до цього двадцять рокiв домiнуючим Вiшi Анандом.
  Карлесон вiдкрив свою епоху.
  А в полiтицi були також змiни. Гарi Каспаров брав участь у полiтицi. Створив свою партiю, вибрався до парламенту. I це вплинуло на перебiг iсторiї. На виборах до Держдуми 1995 року, партiя Гаррi Каспаров - "Росiя молода", подолала п'ятивiдсотковий бар'єр.
  Гаррi Каспаров хотiв би йти i до президентiв Росiї, ще був надто юним. Але Єльцина, ясна рiч, пiдтримав морально. Але до певного часу, звичайно. Коли у травнi 1999 року йшло голосування щодо iмпiчменту Єльцина, то францiя Гаррi Каспарова одноголосно видала за повалення диктатора.
  Понад двi третини Держдуми проголосувало за iмпiчмент Єльцину. I це очевидно змiнило хiд iсторiї. Рада Федерацiй теж пiдтримала бiльшiстю голосiв iмпiчмент. А виконувачем обов'язкiв президента став Максим Примаков. Хоча його вiдправили у вiдставку, але конституцiйний суд її анулював - мотивуючи це тим, що Єльцин у момент пiдписання указу був неадекватним.
  Таким чином у Росiї змiнилася влада. На дострокових виборах президента восени 1999 року перемiг Максим Прiмаков. А прем'єром став мiський голова Москви Лужков.
  Вiйни iз Чечнею вдалося уникнути. Але розпочалася громадянська вiйна у самiй Чечнi. З одного боку, Масхадов - законний президент. З iншого боку Басаєв i Радуєв i ваххабiти.
  Росiя пiдтримала Масхадова зброєю та грошима. Зрештою Масхадов i перемiг.
  Пiсля чого Чечня провела референдум та повернулася до складу Росiї.
  Максим Примаков був при владi два термiни по вiсiм рокiв i передав у 2007 роцi владу Юрiю Лужкову. Який правил також два термiни, до 2015 року. Коли вже колишнiй мер Москви вважав себе надто старим, i новим президентом став голова КПРФ Геннадiй Зюганов.
  А ось цей цар незважаючи на солiдний вiк, дуже любив владу.
  I взяв i обнулив собi термiни. Але у 2022 роцi почалася вiйна iз вторгнення талiбiв до Таджикистану. I це була нова битва.
  Проте застосувавши адмiнiстративний ресурс i сфальшувавши вибори, Зюганов пролiз i на третiй термiн.
  Гаррi Каспаров та Олексiй Навальний пiдняли проти комунiстiв велику хвилю хвилювань.
  Пройшли дуже масовi акцiї протесту. Були зiткнення народу з полiцiєю, застосовувалися гранатомети, сльозогiнний газ, кийки та гумовi кулi. Зрештою, справа навiть дiйшла до стрiлянини. I серiї масових убивств.
  У 2025 роцi нарештi спалахнув масштабний майдан, i Геннадiй Зюганов був повалений.
  Новим президентом Росiї став Гаррi Каспаров та прем'єром Олексiй Навальний. Так вiдкрилася нова епоха у свiтовiй полiтицi.
  Володимир Путiн так i залишився маловiдомим та тихим чиновником в адмiнiстрацiї Єльцина. Йому єдине, що поставили в заслугу:
  Не дав Єльцину здiйснити вiйськовий переворот пiсля iмпiчменту. Правда i сам Єльцин пiсля п'яти iнфарктiв битися за владу вже не хотiв.
  Гаррi Каспаров у ролi президента Росiї пообiцяв перегнати США та вивiв росiйськi вiйська з Афганiстану.
  Почалася нова ера у полiтицi, пiсля того, як чверть столiття правили квазiкомунiсти.
  
  
  НОВI ШАНСИ ХОРОБИХ САМУРАЇВ
  Битва пiд Мiдвей мала за iдеєю у будь-якому випадку бути виграною Японiєю. Але не факт, що самураї вiдкриють у цьому варiантi другий фронт. А так все могло проходити трохи по-iншому. Допустимо, Сталiнград пройшов як у реальнiй iсторiї. I нiчого особливого не змiнилося. Операцiю "Смолоскип" англiйцi провели i без американських вiйськ. Роммель розбитий. Щоправда, висадка в Марокко не здiйснилася. Нiмцям, перекинувши певнi сили з Європи, вдалося призупинити англiйський наступ. Монтгомерi, натрапивши на впертий опiр, зупинився. Нiмцi деякий час тримали оборону. Згодом стали перекидати додатковi сили до Африки. Роммель завдав контрудару, трохи потiснив англiйцiв, але Монтгомерi вiдступив на оборонний рубiж у Лiвiї. Фронт стабiлiзувався. У липнi сорок третього року гiтлерiвцi спробували прорвати радянську оборону на Курськiй дузi. Оскiльки японцi захопили Гавайськi острови, американцi майже припинили авiанальоти на нiмецькi мiста та заводи. Це дозволило нiмцям випустити трохи бiльше танкiв, особливо "Тигрiв" та "Пантер". На курскiй дузi брало участь на чотириста машин бiльше, а також бiльшi сили авiацiї. Крiм того, Гiтлер перекинув ще додатково шiсть пiхотних дивiзiй iз Францiї та зняв частину гармат з Атлантичного валу. Це посилило нiмецьке угруповання. Наступ почався приблизно, як i в реальнiй iсторiї, але оскiльки фашисти були дещо сильнiшими, то й успiхiв досягли великих. Проте зiмкнути обручку навколо радянського угруповання не вдалося. Хоча сам наступ фрицiв тривало двадцять днiв i закiнчилося лише 25 липня. Потiм у контрнаступ перейшли радянськi частини. I бої розтягнулися вже довше. Нiмцi в Африцi стояли у оборонi. Їм не довелося витрачати сили на Iталiю, а на фронт надходило бiльше технiки, так бомбардування без американцiв набагато слабше. Японiя продовжувала перемагати. Так американське командування припускалося нових i нових помилок, i надто поспiшали вiдвоювати Перу-Харбор. Це призвело до того, що взяла гору думка - не потрiбна Америцi Європа. На подяку за це, нiмецькi пiдводнi човни практичнi припинили напад на американськi кораблi. Червона армiя, тому лише до кiнця вересня взяла Орел i Бiлгород, зазнавши величезних втрат. I тимчасово зупинила просування. Втiм, поки що причин для панiки не було. Наставала дощова осiнь, а за нею й зима. А там мають прийти новi перемоги Червоної армiї. Розумiючи, що Гiтлер запропонував Сталiну перемир'я. Мовляв, давай перепочинемо!
  Скiльки наших хлопцiв полегло пiд час останньої битви? Три мiсяцi рубалися СРСР та Третiй Рейх. Втрат у Червоної армiї було бiльше, нiж у реальнiй iсторiї, а Вермахта не менше. Обидвi сторони знекровилися. Але гiтлерiвцi збiльшували випуск технiки, змогли дещо вiдновитись. Слiд зазначити, у танках пропорцiя втрат, склалася на користь фашистiв, i оскiльки їх випуск виявився вищим, нiж у реальнiй iсторiї нiмцi свою шкоду заповнювали. В оборонних боях "Пантера" показала себе добрим танком. Її довгоствольна i скорострiльна гармата з чудовою для свого часу оптикою справлялася i винищуванням радянських танкiв. Крiм того, тридцятьчетвiрки не пробивали в лоб "Пантери", "Тигри", "Фердинанди", а важких танкiв ще занадто мало, щоб вплинути на перебiг боїв. Сталiн вiдхилив перемир'я iз Нiмеччиною. Радянськi вiйська вiдновили до кiнця жовтня наступ на Харкiв та Смоленськ. Нiмцi чинили опiр дуже завзято. Вони мали сильну оборону, особливо в центрi, i загалом очiкували на просування радянських частин саме в цих напрямках. Як не дивно, але порiвняно з реальною iсторiєю бiльше, кiлькiсть технiки, особливо лiтакiв i танкiв, дозволяла нiмцям значно ефективнiше чинити опiр. Крiм того, маючи бiльше резервiв, фашисти дiяли спокiйнiше, не металися при радянському наступi, по фронтах, а водили резерви послiдовнiше i спиралися на бiльш досконалу i глибокоешелоновану оборону. Пара десяткiв зайвих дивiзiй, зекономлених через вiдсутнiсть iталiйського фронту, а Африцi i Монтгомерi не поспiшав, i нiмцi не рипалися. Iнтенсивнiсть вiйни iз Британiєю рiзко впала. Про сепаратний свiт поки що не йшлося, але явно Черчiлль пригальмував бомбардування, мабуть роблячи розрахунок, на те щоб СРСР i Третiй Рейх максимально вимотали один одного. Випуск озброєнь у Нiмеччини та сателiтiв виявився вищим, нiж у реальнiй iсторiї майже на третину. Це дозволяло латати дiрки, i спираючись на щiльну оборону вiдносно успiшно чинити опiр. Ситуацiю посилювало i те, що радянське командування вело наступ, де на фрицi їх уже чекали, i встигли осiсти в оборонi. Саме просування внаслiдок цього було вкрай повiльним i коштувало великих втрат. Вiйна чимось стала нагадувати першу свiтову, коли оборона виявлялася сильнiшою за напад, сторона, що наставала, втрачала бiльше, i лiнiя фронту ставала внаслiдок цього малорухливою. Радянськi вiйська просувалися в середньому один-два кiлометри на день, дозволяючи нiмцям закрiплюватися, але на нових позицiях, i тримати оборону. Вийти на оперативний простiр не вдалося. Харкiв, щоправда, на початку грудня пiсля запеклих мiських боїв було взято. Нiмцi нарощували випуск авiацiї. Фокке-Вульф та МЕ-309 успiшно протистояли слабшим у озброєннi радянським винищувачам. Особливо небезпечний був МЕ-309 з сiмома вогневими точками, i високою швидкiстю. I Фокке-Вульф iз бронею, i гарним захистом - живуча машина iз шiстьма авiагарматами. Наявнiсть машин iз таким озброєнням, звичайно, призвела до того, що фашисти отримали перевагу у повiтрi. Найгiршу маневренiсть компенсувала висока швидкiсть пiд час пiкiрування, що дозволяє пiти при заходi в хвiст, а потужне озброєння дозволяло збивати лiтак з першого заходу. Крiм того, нiмцi розробляли особливу тактику для бою з радянськими машинами, щоб використовувати потужнiше озброєння та швидкiснi нiмецькi лiтаки. Дуже добре показав себе i новий бомбардувальник Ю-288. Ця машина i швидкiсна, i несла велике бомбове навантаження.
  Фокке-Вульф показав себе сильним фронтовим бомбардувальником, що перевершує ПЕ-2 за всiма статтями. Радянськi вiйська до кiнця грудня видихнулися i змушенi були через величезнi втрати зупинитися. Поки що нiмцi ще утримували Смоленськ, i частину лiвобережної України. I що найважливiше - родовища бокситiв та легуючих елементiв. Втрати радянських вiйськ виявилися в танках настiльки вiдчутними, що Майнштейн зробив контрудар i змiг навiть вiдбити Харкiв i утворити котел для радянських вiйськ. Але в сiчнi-лютому радянськi вiйська завдали контрударiв i змогли знову вiдбити багатостраждальний Харкiв. Але до березня Червона армiя вимоталася i була змушена призупинити наступ. Настала пауза... Надто багато втрат зазнали обидвi сторони. Крiм того, Сталiн хотiв поповнити свою армiю сильнiшими i досконалiшими танками Т-34-85 та IС-2. Щоправда i нiмцi поповнилися бiльш досконалими та потужними "Пантерою"-2 та "Тигром"-2. Сталiн розраховував також бiльш досконалi ЛА-7 i ЯК-3. Але нiмцi у вiдповiдь запустили новiтню модифiкацiю ТА-152 замiсть Фокке-Вульф, що особливо неприємно реактивний МЕ-262. Останнiй лiтак за швидкiстю, бронювання та озброєння у вiдсутностi собi рiвних. Щоправда коштував дорожче, i був бiльш трудомiстким у виробництвi. Зате нiмцi створили i НЕ-162 дешевий, маневрений, порiвняно простий у виробництвi i теж реактивний. Сталiн поки що не вигравав у технiчному змаганнi. Британiя вела вiйну надто пасивно. США поки що не могли перехопити iнiцiативу у японцiв. 25 червня, нагромадивши сили, Червона армiя перейшла в наступ у центрi. Спочатку радянськi вiйська змогли вклинитися в оборону, але потiм втягнулися у бої за Смоленськ. Типова помилка червоного генералiтету брати мiста до певної дати. А спробуй, вiзьми добре укрiплене мiсто, з потужним гарнiзоном та обороною. Наступ радянських вiйськ загруз, коли нiмцi перекинули додатковi сили i стали контратакувати. Бої знову як у першу свiтову стали позицiйними та дуже в'язкими. Гiтлер виявляв невластиву собi обережнiсть. Можливо, вiн розраховував на чудо-зброю та новiтнi технiчнi розробки i тому не поспiшав. Ймовiрно, ще вiдiгравало роль прагнення зберегти арiйську кров, якою й так нiмцi втратили дуже багато. Та й оборонi танки гiтлерiвцiв значно ефективнiшi, особливо "Тигр"-2, що часто ламається.
  Бої в центрi затяглися до осенi. Сталiн виявив упертiсть, бажаючи розвинути успiх. Але в цьому випадку знайшла коса на камiнь. Втрати радянських вiйськ виявилися величезними. Нiмцi, будучи оборонною стороною, втратили трохи менше. Гарним танком показала себе "Пантера"-2. Ця машина досить добре захищена в лоб i мала чудову бронебiйну гармату, i при цьому гiднi ходовi якостi. Вона помiтно перевершувала Т-34-85 у силi зброї, лобової захисту, i поступалася у швидкостi i маневреностi. Навiть для IС-2 нiмецька машина є небезпечним противником, що вражає на значнiй дистанцiї. Королiвський тигр через частi поломки, рiвної зброї, лише незначної переваги в захистi, виявився не на найкращому рахунку. Бiльш важка модифiкацiя "Пантери"-2 зрiвнялася з "Тигром"-2 у захистi та перевершила у ходових якостях. Незабаром нiмцi унiфiкували виробництва майже виключно на "Пантеру"-2 вагою п'ятдесят одну тонну з двигуном 900 кiнських сил. Цей танк бiльш-менш влаштовував вiйськових. Червона армiя не здобула перемоги i зупинила просування. Настала зима. З'явилися у нiмцiв танки серiї "Е" та новi реактивнi лiтаки. Iшов обмiн ударами. Британiя залишалася пасивною, США дещо проти Японiї вже почалося. Сталiн, бачачи, що доки СРСР грає роль гарматного м'яса, взяв та й сам запропонував Гiтлеру перемир'я. Мовляв, хай, фашисти повернуть на Захiд, i капiталiсти воюють. Розрахунок вождя був пiдступний i простий. Гiтлер висловив згоду з таким поворотом. I ось уже у лютому сорок п'ятого року нiмецькi вiйська перейшли у наступ у Лiвiї. I досягли там успiхiв. У боях з'ясувалося, що нiмецькi танки перевершують англiйськi, а реактивна авiацiя взагалi поза конкуренцiєю. США поки що не влазила в битву. У боях основну роль грала i "Пантера"-2 та "Е"-100, а також модифiкацiя "Тигра"-2 з маленькою вежею, i бiльш товстою бронею з потужним двигуном. Англiйський "Черчiлль" непоганий у бронюваннi, але слабенький озброєнням. "Кромвель" i не тягне. А "Челленджер", єдиний танк, що стоїть, не в масовiй серiї. Але найголовнiше це якiсть вiйськ. Нiмцi, пройшовши випробування вогнем i залiзом на схiдному фронтi, куди бiльш боєздатнi, нiж англiйськi вiйська. Тим паче колонiальнi дивiзiї. I перейшли нiмецькi частини у наступ. Вже у березнi був захоплений Єгипет. А потiм нiмцi увiйшли на Близький Схiд, захопили Iрак, Кувейт, а потiм i Саудiвську Аравiю. Гiтлер не проти був би, i пiти на Iндiю через Iран, але Сталiн, чиї вiйська все ще знаходилися в Iранi не дав згоди. Нiмцi перейшли в наступ, просуваючись Суданом. I далi на Ефiопiю та Сомалi. А звiдти до екватора. У наступi брало участь близько сiмдесяти дивiзiй Вермахту. А Британiї не було таких сил, щоби протиставити Третьому Рейху. Нiмцi захопили i Гiбралтар. Штурм виявився швидкоплинним, i майже блискавичним. У наступi взяли участь i реактивнi штурмовики, а також гелiкоптери. Африка була пiд загрозою повної втрати Британiєю. Але Сталiн не такий простий.
  Вихiд Британiї з вiйни надто небезпечний для СРСР. I Червона армiя у червнi 1945 року перейшла у наступ. Ослабленi нiмецькi вiйська Сходi не витримали i пiддалися тиску. Гiтлерiвцi, не витримавши, покотилися на захiд. Червона армiя змогла звiльнити Смоленськ, Київ i увiйшла до Бiлорусiї. Перекинувши додатковi сили, з Африки, нiмцi насилу змогли призупинити наступ радянських вiйськ. У боях взяли участь новi нiмецькi танк серiї Е-50, якi мали собi рiвних. Крiм того, фашисти завдали вiдволiкаючого удару з боку Туреччини. Та й сама Туреччина пiд тиском Нiмеччини напала на Радянський Союз. Таким чином ситуацiя знову ускладнилася. Проблема була i в тому, що Т-54 ще не пiшов у серiю, а Т-34-85 вже застарiв на тлi серiї "Е" i навiть "Пантери"-2. Взимку радянськi вiйська ще завдавали ударiв, але досягти iстотних успiхiв не змогли. Крiм того, в боях стали брати участь i дисколети... Єдине, що стало кращим, це успiхи американцiв проти Японiї. Нарештi вдалося американцям вiдбити Перу-Харбор, i iнiцiатива в Тихому океанi стала переходити на бiк Америки. Але, на жаль, допомога США могла й запiзнитися. Навеснi сорок шостого року, нiмцi, використовуючи перевагу танкiв Е над тридцятьчетвiрками, перейшли в наступ. Радянськi вiйська, загартованi боями, чинили опiр дуже завзято. Червона армiя була героїчною i дуже насичена артилерiєю. Особливо 100-мiлiметровими протитанковими гарматами. I окопалася. Нiмцям вдалося взяти назад Київ i вiдтiснити Червону армiю за Днiпро. Але саме на цiй воднiй перешкодi радянськi вiйська i збудували непробивну оборону. Нiмцi воювали все лiто та осiнь, але не змогли зламати радянськi вiйська. Лише їм удалося знову заблокувати Ленiнград. Але саме мiсто фашисти не взяли. Зима пройшла в обмiнi ударами. Американцi повiльно просувалися Тихим океаном, i поки не застосовували ядерну зброю. Навеснi нiмцi знову намагалися наступати. Вони використовували танки серiї "Е", новiтнi машини вагою сiмдесят тонн. СРСР випустив IС-7, здатнi протистояти мастодонтам. Почали з'являтися середнi танки Т-54. Активiзувалась i Британiя, розпочавши наступ в Екваторiальнiй Африцi. Тут допомогли i сухопутнi американськi частини. Для вiйни в Тихому океанi американцям не потрiбно багато вiйськ та танкiв. Тож стали видавлювати фашистiв iз Африки. Тепер союзники розумiли, що вiдсидiтися не вдасться, i що слiд давити та пресувати ворога. Влiтку та восени США та Британiя змогли вiдвоювати значну частину Африки, i навiть вибили нiмцiв iз Сомалi та Ефiопiї. Нiмцi не змогли розвинути наступ на Москву, загрузли у позицiйних боях. Взимку Сталiн завдав удару по Туреччинi. Червона армiя розбила османськi вiйська i захопила Карс, Ерзерум i Танрог. Нiмцi змушенi були перекинути значнi сили, щоб урятувати союзника. Але Червона армiя, зненацька вдаривши пiд Ленiнградом, здобула там велику перемогу. Настав 1948 рiк... Навеснi нiмцi знову намагалися наступати. Їм вдалося створити оригiнальний пiрамiдальний танк, який не пробивається з усiх ракурсiв стрiлянини. I з цiєю машиною пов'язувалися великi надiї. Просування розпочалося у травнi. Через два мiсяцi наполегливих боїв фашисти пiдiйшли до Смоленська. Пiрамiдальнi танки виявили свою бойову ефективнiсть, але часто пiдривалися на мiнах. Нiмцi не змогли взяти мiсто та оточили його. Але в Африцi союзники досягли великих успiхiв, вибивши нiмцiв з Єгипту. Японiя теж зазнала поразки, втративши безлiч островiв та Фiлiппiни. Восени нiмцi просунулися ще на сходi, центром, знову пiдiйшовши до Ленiнграда. Нiмецька авiацiя все ще була сильнiшою за радянську, особливо як. Але наприкiнцi 1948 року на фронт став надходити МIГ-15. Радянська реактивна машина поступалася нiмецькою у швидкостi та озброєннi, але була бiльш маневреною. Полiпшили свої показники та американцi.
  Взимку 1949 радянськi вiйська вiдтiснили нiмцiв вiд Ленiнграда i вiдкинули до Смоленська. А американцi разом iз англiйцями вибили фашистiв iз Африки. Весною сорок дев'ятого року з вiйни вийшла i Туреччина. Третiй Рейх втратив контроль над Близьким сходом. Становище гiтлерiвцiв погiршилося. Вони не ризикнули наступати на сходi, а перейшли до щiльного захисту. Радянськi вiйська, використовуючи танки Т-54 та IС-7, намагалися пробити оборону Вермахту. Але гiтлерiвцi мiцно тримали блок. Спроба союзникiв висадитись в Iспанiї теж закiнчилася невдачею. Дещо краще пройшла операцiя в Сицилiї, де за допомогою мiсцевої мафiї вдалося досягти успiхiв. Пiшов уже одинадцятий рiк вiд початку Другої свiтової вiйни. Усi країни гранично виснажилися i вкрай втомилися. Свiтова економiка була перенапружена. I всiм хотiлося скорiше закiнчити сварку. Особливо сильно виснаженим нiмцям та росiйським. Сталiн запропонував Гiтлеру мир на умовах нульового варiанта: повернення до колишнiх кордонiв та обмiн полонених - усiх на всiх! Але фюрер погоджувався лише на перемир'я, не бажаючи вiддавати захоплену територiю. Крiм того, у Нiмеччинi вже закiнчувалися роботи над створенням атомної бомби i вже були мiжконтинентальнi ракети. США думали над застосуванням атомної бомби. Але поки що побоювалися гадати в Європi. I скинули її у груднi 1949 року на Японiю. Наслiдки руйнування виявилися моторошними. I подiбний натяк у Нiмеччинi зрозумiли. Фюрер звернувся до нацiї та запропонував розглянути питання про гiдний свiт. Але потiм передумав... Настав новий 1950 рiк. Радянськi вiйська розпочали новий наступ на фронтi. Оборона нiмцем пiддавалася дуже туго. А союзники просувалися Iталiєю, де стався вiйськовий переворот, i змiстили Муссолiнi. Але пiрамiдальнi нiмецькi танки перевершували "Патони" i "Челленджери". Особливо пасував американський "Патон", який не мiг пробити броню нiмецького танка навiть впритул. I союзники стали стiкати кров'ю. Та й невразливi нiмецькi дисколети завдавали величезної шкоди США та Британiї. Поки що нiмецька авiацiя зберiгала якiсну перевагу над союзниками. Лiтня спроба висадки у Нормандiї завершувалася провалом. Щоправда, наприкiнцi серпня пiсля ядерних бомбардувань капiтулювала Японiя. Захiд розв'язав собi руки. Але США не наважувалися застосувати ядерну зброю, тому їх могли накрити мiжконтинентальнi балiстичнi ракети Третього Рейху. Червона армiя пiдiйшла до Днiпра, але теж була зупинена. Сили обох сторiн виснаженi гранично... I ось нарештi 25 листопада 1950 року Трумен запропонував Гiтлеру мир, за умов паритету. Тобто Європа залишається за Третiм Рейхом, за винятком Сицилiї та того, що залишилося вiд Iталiї. Сталiн йде компромiсний варiант: кордони СРСР 1939 року. Тобто нiмцi вiдходять трохи назад, поступаючись територiєю, але отримують деякi придбання. Францiя, Бельгiя, Голландiя та iншi дивнi залишаються пiд контролем Нiмеччини, але отримують певну автономiю. Тобто утворюється щось на зразок Євросоюзу. У Третьому Рейху припиняється геноцид євреїв та циган, хоча можуть i зберегтися деякi законодавчi обмеження їхнiх прав. Вiдновлюються у повному обсязi торговельнi вiдносини. Країни зобов'язуються поважати чужий суверенiтет. Репарацiй на кого не накладається. Полонених змiнюють усiх на всiх. Сталiн i Гiтлер настiльки втомилися, що прийняли таку пропозицiю. США виграли бiльше за iнших, так встигли включити у сферу свого впливу Китай та Азiю. А Британiя разом iз Америкою взяла Африку. Нiмеччина сильно виснажила людськi ресурси. У нiй фюрер офiцiйно запровадив багатоженство. СРСР залишився без територiальних придбань, отриманих у тридцять дев'ятому, сороковому роцi. I дуже виявився виснажений.
  
  
  ПЛОТОЯДНА ПАНТЕРА НОМЕР ДВА
  АННОТАЦIЯ
  Гарнi дiвчата-войовницi змогли зробити з "Пантери" - шедевр танкобудування. I тепер нiмцi капiтально пiдiбгали Червону армiю.
  . РОЗДIЛ Љ1
  У вереснi 1943 року до серiї надiйшла досконалiша "Пантера"-2. Ця машина мала товщину бронi та озброєння як у "Тигра"-2, але важила лише сорок тонн. Внаслiдок цього контрудар Майнштейна виграв у силi i нiмцi змогли скинути Червону армiю за Днiпро.
  Вiйна затяглася... Взимку фрицi встояли по лiнiї фронту i втримали блокаду Ленiнграда. А навеснi вибили союзникiв iз Iталiї. У червнi 1944 року спроба наступу та висадки десанту в Нормандiї теж зазнала краху. Одними полоненими союзники втратили понад сiмсот тисяч солдатiв та офiцерiв.
  У центрi Червона Армiя провала наступати двадцять другого червня 1944 року.
  Бої були жорстокi. У бою взяли участь i дiвчата.
  "Пантера"-2 була майже непробивна в лоб, чудовою гарматою, i при цьому досить спритна, особливо з новим двигуном дев'ятсот кiнських сил.
  Герда боролася в одному бiкiнi i використовувала босi пальчики нiжок.
  Дiвчина, натиснувши голою п'ятою на кнопку, проворкувала:
  - Буду я наймогутнiшою!
  Потiм пальнула натиснувши на кнопку пресом i Шарлотта.
  Войовниця пискнула:
  - Вищий пiлотаж танка!
  Христина пальнула, натиснувши кнопку мовою i буркнула:
  - За чоловiкiв гарних!
  Магда також лупнула, вражаючи ворога, за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - I за ще гарнiших жiнок!
  I дiвчата стрiляючи з гармати i вражаючи тридцятьчетвiрки, заспiвали:
  - Бережiть жiнок, Бережiть жiнок,
  Жiнок бережiться!
  Чоловiки на грошi, скорiше колiться!
  Ось це дiвчина якi вражають своїм темпераментнiстю та влучнiстю.
  Крiм цього ще є й деякi iншi нюанси. Зокрема замiсть ФАУ цих найефективнiших ракет - нiмцi зробили ставку на найновiший та найефективнiший багатоцiльовий лiтак ТА-152. Ця машина мала високу швидкiсть, хорошу маневренiсть i сильне озброєння з бронюванням.
  Вона могла бути i винищувачем, i штурмовиком i фронтовим бомбардувальником. Його швидкiсть була 760 кiлометрiв на годину, i шiсть авiагармат. Найпотужнiший в озброєннi одномiсний винищувач i дуже спритний гвинтовий. Для штурмовика та фронтового бомбардувальника його показники просто супер. I ось дуже ефективна виявилася машинка i на нiй льотчицi крутi: Альбiна та Альвiна. I вони красунi-блондинки просто супер.
  Альбiна довбала зi свого лiтака за допомогою босих пальчикiв нiжок i прочирикала:
  - Я крутiший за всiх!
  I радянський Як падає, залишаючи хвiст, що димить.
  Вистрiлила за допомогою босих пальчикiв та Альвiна. Збила радянську машину i прочирикала:
  - За Батькiвщину слонiв!
  I обидвi дiвчата як розсмiяються. Трохи оголять груди. Оголять свої красивi як перестигла полуниця цицьки.
  Альбiна пальнула за допомогою червоного соска грудей, i пробила дах танка, пiсля чого пропищала:
  - Адже вiд тайги до британських морiв!
  Альвiна теж лупану по радянському танку за допомогою рубiнового соска грудей i прочирiкала:
  - Дiвчина боса найсильнiша!
  Саме тому й не вдається пробити оборону. I союзники були битi. Виробляти реактивну авiацiю не вигiдно. Вона i дорожча, i бiльше жере пального, i потребує спецiальної пiдготовки льотчикiв та нової iнфраструктури.
  Так що краще зробити ставку на досконалiшi гвинтовi машини. А ТА-152 дуже вдала конструкцiя. А льотчицi - це взагалi - дiвчата гiпер!
  Нiмцi змогли вiдобразити радянський наступ у центрi i навiть самi прорвалися до Смоленська.
  Бої показали - "Пантера"-2 машина, яка практично не має собi рiвних. I з нею не впоратися. А восени з'явився Тигр-3. Нова машина при вазi сiмдесят тонн, мала лобову броню в 250-мiлiметрiв i 170-мiлiметрiв бортiв пiд нахилами. I двигун у 1200 кiнських сил.
  I "Тигр"-3 для радянських машин просто вбивчий. Його гармата у 105-мiлiметрiв у 100 ЕЛ довжина ствола зносить радянськi машини з п'яти кiлометрiв.
  Такий танк, зрозумiло, не по зубах радянським гарматам. Навiть на IС-2.
  Ось уже нiмцi оточили Смоленськ i виникла загроза Москвi.
  Настала зима та снiги... Ленiнград усе ще в блокадi. Нiмцi в оборонi i збирають сили. I готують нову зброю.
  Зокрема, дисколети. Якi можуть дати тотальне панування у повiтрi.
  Нiмцi взимку розпочали наступ в Африцi. Вони взяли Гiбралтар i стали наступати на Марокко. Франко пропустив нiмецькi вiйська пiсля ультиматуму фюрера.
  Гiтлер розраховував взяти чорний континент та його ресурси. У сiчнi Червона армiя намагалася наступати у центрi. Але фрицi були готовi до цього. I зiткнулися з наполегливою протидiєю радянськi вiйська. Причому ворог мав уже й штурмову гвинтiвку кращу, нiж у росiян.
  У квiтнi вже нiмцi наступали, причому вдаривши у пiвденному напрямку.
  Їм вдалося Червону армiю застати зненацька. I використовуючи новi танки та сильнiшу авiацiю.
  Втiм, у боях брали участь i реактивнi бомбардувальники "Арадо". Вони ефективнi та стрiмкi. I в них i потрапити iз зенiтки важко, а винищувачi не можуть наздогнати.
  Пiдсiкаючий удар нiмцiв допомiг вiдбити Донбас i зайняти лiвобережну Україну. Гiтлерiвцi навiть з ходу дiйшли до Дону. Але там їх таки зупинили.
  Пiшов наступ i на Крим. Сталiн був у панiцi. Союзники пасивно поводилися.
  Та й Японiя чинила опiр бiльш завзято i ефективно. I американцi не могли проти Третього рейху видiлити додатковi сили.
  Нiмцi застосували восени сорок п'ятого року ще грiзнiшу зброю - дисколети. Цi лiтаючi тарiлки завдяки ламiнарному струменю були практично невразливi для стрiлецької зброї. I могли збивати лiтаки своїм корпусом, а самi не зазнавали втрат.
  Проти дисколетiв не встояти у повiтрi.
  Ось Гринета та Єва летять на тарiлцi. Дiвчата дуже красивi дiвчата в бiкiнi, i блондинки зi стрункими талiями.
  Грiнета натиснула на кнопки джойстика за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  I її дисколет ламiнарним струменем збив одразу ж дюжину радянських лiтакiв i пискнула:
  - За нашi технологiї!
  Єва також довбанула використовуючи босi пальчики нiжок i знову випустила вбивчий струмiнь, всiх пресуючи та скелячи зубки, видала:
  - За найвищi технологiї в аеродинамiцi!
  I дiвчата пiдморгнули один одному.
  Ось це бойове хрещення.
  Ну ось у стратегiї противник у цьому випадку Третiй Рейх застосував деякi ноу-хау. I його вiйська вже пiдходили до Москви, щоправда, вперлися в Можайську лiнiю оборони.
  У фрицiв з'явилися вже й безхвiснi бомбардувальники iз реактивними двигунами. I фашисти агресивно скидали бомби у величезних кiлькостях. Лише настання зими зупинило просування фрицiв.
  Сталiн, щоб виграти час, запропонував Гiтлеру перемир'я на три роки.
  Фюрер погодився, але за умови повернення до Нiмеччини всiх вiйськовополонених та виплат репарацiй нафтою, золотом та iншою сировиною.
  Сталiн був змушений погодитись. А Гiтлер вирiшив допомогти Японiї. I повернув свої орди на Захiд.
  Насамперед нiмецькi вiйська наступали в Африцi. 1946 пройшов пiд трiумфами нових перемог Третього Рейху. Спочатку було окуповано Чорний континент.
  Тут головна проблема не вiйська супротивника, а великi вiдстанi, розтягнутiсть комунiкацiй, вiдсутнiсть дорiг. I це справдi колосальна проблема. Але нiмцi її вирiшували.
  Вони з'явилася легка самохiдка Е-25. При вазi двадцять сiм тонн вона мала гармату 88-мiлiметрiв 71 ЕЛ, i лобову броню в 120-мiлiметрiв за нахилами, i 82-мiлiметри з нахилами по бортах, i двигун при цьому дев'ятсот кiнських сил. Така ось була агресивна самохiдка.
  I разом з тим її ходовi якостi чудовi. I швидкiсть, i маневренiсть i низький силует, i вiдмiнна лобова броня, i гармата, що пробивала з пiвтора кiлометра навiть такий добре захищений танк як "Черчiлль".
  Африка впала... I нiмцi захопили також Близький схiд, Iран та кiнець вересня Iндiю, i увiйшли до Бiрми.
  Британiя була пiд нищiвними ударами нiмецької реактивної авiацiї. У листопадi якраз восьмого на рiчницю Пивного Путчу, гiтлерiвцi висадили десант у Британiї. I це було їх нищiвним ходом.
  У бою взяла участь цiла дивiзiя СС, з босоногими дiвчатами. I вони були незважаючи на мороз лише в одному бiкiнi. I їхнi голi, круглi, рожевi п'яти так i миготiли.
  Дiвчата бiгли узбережжям. Кидали босими, точеними нiжками гранати та спiвали:
  - На священнiй вiйнi буде наша перемога,
  Лева iмперiю ми - в одну мить зламаємо...
  Ми дiвчата-орли з нами дiти та дiди,
  Якщо треба потребу як цуценя переможемо!
  Ось це дiвчата вони такi гарнi та майже голi. I наскiльки такi дiвчата дiють на уяву.
  А ще й лiтаючi тарiлки у небо пресують. Грiнета i Єва ось ламiнарним струменем збивають ворожi позицiї, i ламають дзоти i доти, i траншеї розмелюючи праскою.
  Грiнета натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки i вдавлюючи британських солдатiв прочирiкала:
  - Злий бандит повзе по скелях,
  Довбанi його напалмом!
  Єва теж босими пальчиками своїх спритних нiжок натиснула на пусковий гачок i пискнула:
  - Ти їх не шкодуй,
  Винищувати всiх гадiв ...
  Як клопiв душi -
  Бий як тарганiв!
  Ось лiтаюча тарiлка мчить зi швидкiстю п'яти звукових i її жодна зенiтка не може збити.
  Зрозумiло, i льотчицi Альбiна та Альвiна теж красунi-блондинки просто супер.
  Альбiна натиснула босими пальчиками нiжок на важiль, i випустила авiаснаряди, збиваючи разом десяток лiтакiв.
  Дiвчина прочiрiкала:
  - Слава гарним дiвчатам!
  Альвiна теж застосувала голу п'яту, i випустивши презенти руйнiвної смертi, i зрiзавши дюжину машин, в'якнула:
  - I героїням слава!
  Ось це дiвчата в них таке незламне полум'я палає. Вони чудово скажемо так красивi. I блондинки. I стрункi талiї, i плиточки преса немов шоколадки.
  Ось це дiвчата - просто найвищi войовницi екстра-класу. I проти них нiхто нiколи не встоїть.
  Вони збили кожну бiльше тисячi лiтакiв, за що отримали особливi нагороди: Зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами!
  Зрозумiло, Британiя проти такої армiї не встояла. Пiд час штурму Лондона Герда та її екiпаж були на танку "Тигр"-4. Ця машина була на п'ять тонн легша, але з газотурбiнним двигуном в 1500 кiнських сил. I їхнiй танк був майже невразливий.
  А кути нахилу бронi в ньому навiть стали ще бiльшими. I якiсть захисних листiв зросла.
  Герда пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, пробила англiйську гаубицю i пискнула:
  - Слава Батькiвщинi слонiв!
  Шарлота теж лупнула в ворога за допомогою своїх дуже красивих i сексуальних нiг i в'якнула:
  - Так ми є Батькiвщина слонiв!
  Христина взяла та зняла з себе лiфчик. I оголила червонi соски грудей, i ворухнула ними.
  Пiсля чого її полунична цицька натиснула на кнопку джойстика, i посипалися подарунки смертi з кулеметiв.
  Дiвчина прочiрiкала:
  - Ах Моська знати вона сильна,
  Збиває пiшака та слона!
  Магда також лупнула i теж застосувавши рубiновi соски своїх повних, засмаглих грудей i проревела:
  - Серце моє, добре дiвчисько серце!
  I цiла англiйська батарея разом злетiла у повiтря.
  Англiйцi були шокованi. Коли Лондон капiтулював солдати падали на колiна, i цiлували босi, гострi, червонi вiд холоду нiжки дiвчатам.
  I лизали мовами солдати, офiцери та генерали красуням голi та круглi п'яти.
  Оце перемога Третього Рейху. I Людожер з великої лiтери - Адольф Гiтлер зумiв зробити те, що не вдалося Наполеони - пройтися з парадом Лондоном.
  Тепер Третiй Рейх i Японiя мала перемогти США. А це непросто.
  У Америки i ресурси колосальнi та економiка високорозвинена, i сил дуже багато. Населення є чимало. Плюс ще й розподiл вiд Третього Рейху океаном.
  Дiстати її складно... Нiмцi тепер мають колосальнi ресурси i чудо-зброю.
  Перший удар - це операцiя "Iкар" та захоплення Iсландiї. Цю територiю США використали для бомбардувань Третього Рейху. Тепер США не можуть дiставати Європу своїми машинами.
  Гiтлер зумiв захопити Iсландiї ще у груднi сорок шостого року. Вiн застав американцiв зненацька.
  Але, зрозумiло, це ще перемога.
  Втiм, фюрер мав такi амбiцiї... Круче Чингiсхана i Наполеона.
  Нiмцi стрiмко та ударними темпами, використовуючи рабську силу, будували флот. I лiнкори, i авiаносцi, i багато пiдводних човнiв. Одночасно було створено плацдарм у Латинськiй Америцi. Насамперед в Аргентинi з Перроном, а потiм i в Бразилiї, що керiвництво дедалi бiльше орiєнтувалося на Третiй Рейх.
  Японцi теж стали перемагати США та перехопили iнiцiативу. Вони мають вiдмiннi бiйцi, i сильнi льотчики.
  Але, зрозумiло, Альбiнi та Альвiнi немає рiвних. I цi дiвча в небi просто як орлицi суперкласу.
  Альбiна збила босими пальчиками нiжок одразу сiм лiтакiв США та проспiвала:
  - Я велика войовниця!
  Альвiна теж збила за допомогою своїх голих, засмаглих нiжок вiсiм крилатих птахiв з дюралю i пискнула:
  - А я войовниця ще бiльше!
  I красунi взяли та показали мови. I давай воювати.
  Гiтлерiвцi за лiто сорок сьомого року змогли захопити Гренландiю та вторгнутися до Канади.
  Альвiна борючись з ворогом у небi, i збила ще шiсть лiтакiв, цього разу червоним соском грудей.
  I агресивно проворкувала:
  - Немає мене сильнiшого у свiтi,
  Це ясно всiм на свiтi бiлому.
  Очевидно, двiчi по два чотири,
  Привернемо Америку до вiдповiдi!
  Альбiна теж лупнула по супротивнику рубiновим соском грудей, зрiзала ворожий лiтак, i пропищала:
  - Моєї сили немає межi,
  Я велике дiвчисько i краса.
  Якщо беруся в боях за справу,
  Значить iз силою назавжди!
  Альвiна хихiкнула i вiдзначила:
  - А не доладно, а не доладно -
  У тебе в трусах прохолодно!
  I дiвчата взяли i один одному пiдморгнули.
  Вiйна йде по наростаючiй. Майнштейн у Канадi зумiв взяти основнi мiста: Торонто та Квебек. I це дуже круто вийшло.
  А ось i Герда бореться зi своїм екiпажем. Вона дiвчинка дуже гарна.
  Недарма полоненi солдати їй з таким задоволенням цiлують голi ступнi, навiть коли вони запорошенi.
  Герда взяла i заспiвала, пальнув i пробивши "Шерман" босими пальчиками нiжок:
  - Все я зумiю, все зможу,
  Якщо я використовую в битвi ногу!
  I войовниця показала мову.
  Шарлота теж врiзала по противнику вбивчий подарунок, цього разу за допомогою червоного соска грудей i прочирiкала:
  - За мої визначнi досягнення!
  Христина теж пальнула по ворогу, причому дуже влучно. Пройшла танк наскрiзь i провизжала:
  - Я як кiшка залаю,
  Як собака завию,
  I ховрах козу дружно з'їм!
  Магда також пiдморгнула своїй супротивницi. I полуничним соском натиснула кнопку джойстика i пискнула:
  - Атамани думаю пiднiмуть воєн,
  I почнуть здобич порiвну дiлити!
  Герда пальнув за допомогою рубiнового соска грудей i пропищала:
  - Я не можу, дивитися "Плейбой",
  Менi треба хоч когось убити!
  Ось це вийшло так агресивно та жорстко. Ось це дiвча... До кiнця сорок сьомого року майже вся Канада була захоплена нiмцями.
  А в новому 1948 бої перейшли на територiю США. Ось це гiтлерiвцi отримали пiд зав'язку правда не шишок, а трофеїв.
  Навеснi сорок восьмого року настання вiйськ Третього Рейху йшло територiєю США з пiвночi. А в травнi вже фашисти разом iз японцями зайняли Латинську Америку та Мексику атакувала метрополiю з пiвдня. I це було серйозною заявкою.
  Гiтлер прагнув свiтового панування. А Трумен хотiв лише вижити. Але його шанси танули.
  Фюрер у разi був у ролi Авадона. Ну, що в США залишалося. Замiсть "Першингу" з'явився "Патон". Даний танк був трохи сильнiшим за зброю i мав потужнiший двигун, але перемоги, звичайно, це не могло принести.
  Були спроби створити i потужнiшi танки. Нiмцi основною машиною зробили "Тигр"-4, який був уже добрий за всiма показниками. Його гармата пробивала з великої дистанцiї всi американськi машини, а чоло тримало попадання майже будь-яких гармат. Лише танк "Авраам", з 120-мiлiметровою, довгоствольною гарматою мiг хоч якусь шкоду завдати "Тигру"-4 i то бiльше в борт i поблизу.
  Нiмцi також обзавелися бiльш досконалою штурмовою гвинтiвкою. I ця МР-64 була просто супер. I трощила американцiв капiтально.
  Лiто сорок восьмого року для Америки виявилося важким... Нiмцi до кiнця серпня пiдiйшли до Вашингтона та Нью-Йорка.
  I розпочався штурм цих мiст.
  Торiшнього серпня фашисти розпочали штурму Нью-Йорка. У боях брали участь лiтаючi тарiлки.
  Ось однiєю з них боролися Єва та Агата. Двi красивi дiвчата у бiкiнi керували потужною машиною.
  Вона обтiкалася ламiнарним струменем i була невразливою для стрiлецької зброї. А самi дiвчата використовували пiд час стрiльби тепловi променi.
  Єва натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика, викидаючи тепловi променi, запалюючи ворогiв, немов полум'ям i перевiряла:
  - Слава Третьому Рейху!
  Агата ведучи вогонь за допомогою босих пальчикiв нiжок, теж проворкувала на всю горлянку:
  - Хай буде наша перемога!
  Дiвчина вкрай бойова та красива. I як лупе з лазера по ворогах.
  I тепловi променi розплавлять черговий американський танк.
  А на сушi атакує Герда. Теж бойове дiвчисько.
  I ось вона та її екiпаж уже у самому центрi. I вiд танкової вежi вiдскакують снаряди. I самi дiвчата як врiжуть до янки. I розiрвуть цiлу хмару народу та з усiєю агресiєю, дiють. Войовницi такi жвавi та хорти, з босими точеними нiжками.
  Навiть заспiвують, скелячи зубки. Ось це бойовi красунi Третього Рейху. I стрiляють досить влучно. I пробивають ворогiв, наче голки олiєю наскрiзь.
  Ось уже й Нью-Йорк упав. США капiтулують та їхнi вiйська здаються.
  Так перегорнуто ще одну сторiнку iсторiї. Начебто б перемога... Але Гiтлер захоплює згодом i Латинську Америку.
  А 20 квiтня 1953 року починає i вiйну з Японiєю та її колонiями. Сили Третього Рейху мають перевагу у технiцi.
  I наступають, використовуючи потужну зброю. У тому числi невразливi лiтаючi тарiлки.
  Альбiна та Альвiна борються на дисколетi. Вони дiвчата бойовi, та кажуть ще якiсь. I босими пальчиками нiжок натискають на кнопки джойстика.
  Ось вони настають спалюють японськi вiйська.
  Тепловi променi летять немов килим. I дiвчата смiються собi. I трясуть грудьми з червоними сосками.
  Альбiна навiть проспiвала:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiхто не переможе!
  I голою п'ятою натиснула на кнопки джойстика, вражаючи супротивникiв. Така вона дiвчина, народжена вiд вовчицi.
  Альвiна теж босими пальчиками нiжок тисне на кнопки джойстика, i верещить:
  - За мою космiчну силу, президента-колгоспника заженемо в могилу!
  I пiдморгне подрузi!
  Та войовнички дуже спритнi i стрiмкi, мов блискавки. У них спалахує справжня пожежа.
  Альбiна нацiлюється за допомогою босої нiжки i запускає тепловий промiнь. Спалює противникiв i пищить:
  - За мої великi перемоги!
  Та дiвчата тут найвищої ланки та класу. Вони можуть таке, що iншим не пiд силу. I трощать японцiв, з шаленою енергiєю вовчиць.
  Але не тiльки нiмцi та iнша iноземна рать убиває самураїв.
  СРСР, яким зараз командує Берiя, також вступив у вiйну. Тут, до речi, Сталiн засмучений поразкою з Третiм Рейхом помер ранiше у березнi 1951 року. I Берiя встиг захопити владу. I тепер навiть змiцнившись вiн в однiй упряжцi з Гiтлером.
  I вони атакують самураїв разом.
  I екiпаж Єлизавети бореться з японцями у Примор'ї. Дiвчина дуже бойова та активна.
  Вони, звичайно босонiж i в бiкiнi борються. I молотять самураїв, з ентузiазмом.
  При цьому ще спiваючи;
  - I знову продовжується бiй,
  I серцю тривожно у грудях...
  I Ленiн такий молодий,
  I юний жовтень попереду!
  I ось Єлизавета стрiляє, використовуючи босi пальчики нiжок, з гармати танка Т-54 японською машиною i її пробиває на смерть.
  Пiсля чого проворкувала:
  - Слава епосi комунiзму!
  Катерина теж лупнула по ворогу, використовуючи пальчики голих нiжок. Пробила танк самураїв i агресивно вiдзначила:
  - Немає славнiшої країни, нiж наша!
  Олена вистрiлила у супротивника i проворкувала:
  - Чи буде ера комунiзму на Землi!
  Єфрасiя теж використовуючи босi пальчики нiжок, лупнула i перевiрила:
  - Смерть поганому президенту-сатану!
  Войовницi тут треба сказати найвищого та бойового класу.
  А в небi Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова набирають рахунки.
  Анастасiя збила японський винищувач i заспiвала:
  - А в небi лiтають дiвчата босi!
  Акулiна зрiзуючи самураїв, за допомогою голих нiжок, прочирiкала:
  - Крута стихiя! Крута стихiя!
  Вiйницi пограють м'язами преса. Вони в повному порядку та вiйну здатнi виграти жартома.
  Анастасiя, збиваючи черговий лiтак, взяла та проворкувала:
  - Буде круте захоплення ворогiв та їхнiй розгром!
  Акулiна з цим погодилася, збиваючи супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Тотальний влаштуємо розгром!
  Японцiв запресували...
  Ось у бою бере участь, i радянський танк ЛП-10, на якому борються дiвчата з екiпажу Оленки.
  I вони б'ються на великiй машинi зi 130-мiлiметровою гарматою.
  Оленка стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок i цвiрiнькає:
  - Оце слава комунiзму!
  Анюта теж лупнула по супротивнику. Вразила ворога i пискнула:
  - В iм'я нових iдей!
  I теж голою п'ятою ляснула.
  Алла натиснула кнопку джойстика за допомогою червоного соска. Вразила самураїв i в'якнула:
  - За велич країни!
  Марiя ведучи вогонь по ворогу, пропищала:
  - За єднiсть росiян у всьому свiтi!
  I теж використала полуничний сосок для стрiлянини.
  I Олiмпiада як бреше по ворогу. Рознесе масу бiйцiв i прочирикає:
  - За Русь найсвятiшу у свiтi!
  I теж голою п'ятою пiддасть по ворогу.
  Дiвчата треба сказати надзвичайно лихi. I в них колосальна крутiсть.
  Звичайно ж, Японiї проти такого напору не встояти.
  Тим бiльше, що фрицi застосували i ядерну зброю. Що взагалi виявилося шоком.
  Вiйна закiнчилася за пiвроку.
  СРСР повернув собi ранiше втраченi землi, а Третiй Рейхи пiдкорив самураїв та всi їхнi колонiї.
  I ось 1 травня 1958 почалася нова вiйна, проти СРСР з боку Гiтлера яких хотiв захопити, останню частину вiльної вiд окупацiї Третiм Рейхом свiту. Але то вже iнша iсторiя.
  . РОЗДIЛ Љ 2
  А гiтлерiвцi вже обтiкають iз рiзних бокiв Москву.
  Тодi Олег Акулов та дiвчата знову вступили у бiй, допомагаючи Росiї, точнiше СРСР.
  Тут до них приєдналася босонога дiвчинка Маргарита. Теж доросла жiнка письменниця стала дiвчинкою рокiв дванадцяти в обмiн на безсмертя та виконує мiсiю. Вона приєдналася до гри через матрицю Гiпернета.
  Воїни iз двадцять першого столiття знову зчепилися з гiтлерiвцями двадцятого.
  Дуже багато солдатiв у фашистської коричневої iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Олег Акулов, рубаючи гiтлерiвцiв мечами, як пiхоту, так i танки ревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопця полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та їхнi лiтаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубаючи бiлих солдатiв та танки, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають такнi та коричневi бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Олег Акулов настає проти гiтлерiвцiв. Хлопчик-термiнатор рубає коричневi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стволи та збивають лiтаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки - збивають танки та лiтаки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'є i слона, а танк тим бiльше.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Олег Акулов пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гiтлерiвцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i про булькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi, танки та лiтаки горять.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує коричневих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками кидає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз гiтлерiвських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А коричневi воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло гiтлерiвцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить коричневi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi.
  Олег у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є гiтлерiвцiв.
  Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує коричневих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами.
  Наташа - це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватися i танки та лiтаки збиваються.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та гiтлерiвцiв винищує. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Акулов знову у бою. I просувається, махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику-генералу згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Акулов пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армiї та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме, i рознесе частину супротивникiв та танки i навiть лiтаки.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубає.
  Зоя рухалася i розкроїла багато коричневих воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свої зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Олег Акулов стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки, i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Акулов заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та їхнiм танкам, продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя коричневої, пекельної iмперiї тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв та падають лiтаки.
  Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настає на гiтлерiвцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi у дiї i розрубують м'ясо та метал.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Олег знову сотню гiтлерiвцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I зрубає масу коричневих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв коричневої армiї вiдкотилася i горiли танки.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти бiйцям!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Олег Акулов буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, вiдламавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а покiнчити з такою вiдьмою в полум'ї.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, зрiзавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, i збиваючи лiтаки, прочирикала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи гiтлерiвцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Олег Акулов у бою виглядає - дуже навiть стильно.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-генiй i генерал запустив босою, дитячою ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в гiтлерiвцiв та танкiв, пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Олег, рубаючи коричневих солдатiв, про булькав:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу гiтлерiвцiв i веж танкiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили масу бiйцiв та лiтакiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Августина махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо та зносяться вежi танкiв.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i крилатих стерв'ятникiв, i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Олег Акулов про булькал:
  - Ох рано, дає охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала гiтлерiвцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки, пiдiрвала масу танкiв, i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наташа знову рубала ворогiв, зносячи вежi танкам.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в гiтлерiвцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить гiтлерiвцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'ється. I вiд неї гiтлерiвцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи та вежi танкам.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата за гiтлерiвцiв взялися. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Олег у бою та атакує гiтлерiвцiв. Б'є їх без жалю, розтинає танки, i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи коричневу армiю, i розтинаючи танки, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа взяла i провила, розрубуючи коричневих бiйцiв разом iз танками:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала гiтлерiвцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме, i випустить зiрочку босою ногою i прикiнчить масу фашистiв.
  Наташка взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд її голої нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя, також круша гiтлерiвцiв та їхнi танки, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення противникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
  Августина теж цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила гiтлерiвцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбає головою по гiтлерiвському генералу. Зламає йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана дуже люта в наступi, особливо збиваючи танки, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває, лiтаки завалюються. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити.
  Олег Акулов пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидає таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса гiтлерiвцiв завалилася.
  Олег ревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв, пiдбила i танкiв, i лiтакiв.
  Маргарита заспiвала у планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друже завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наташа у бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по гiтлерiвцях як цвяхне. I рознесе масу мастодонтiв та крилатих, пекельних машин.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла i про булькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по гiтлерiвцям потрiйний млин!
  А Августина проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I масу завалися воїнiв коричневої iмперiї, i навiть їх танкiв i лiтакiв.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися. Як вежi танкам вiдриває й крила фашистським лiтакам.
  Августина прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Августина пiдтвердила:
  - Усiх уб'ємо!
  I вiд її босих дiвочих витончених нiжок, знову летить презент тотальної анiгiляцiї! I стiльки танкiв i лiтакiв разом розiрвалося на дрiбну стружку.
  Олег заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи гiтлерiвцiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, знищуючи разом танки та лiтаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа, руйнуючи коричневих воїнiв, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Олег Акулов, розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт є не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу. Вiн зрiзав i вежi танкам, i хвости лiтакам.
  Маргарита, рубаючи воїнiв коричневої iмперiї та броню танкiв, проспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  Добре попрацювали вони тодi з гiтлерiвцями... I Радянська Росiя перемогла пiд час штурму Москвi коричневу iмперiю.
  Вiйна ще не закiнчилася, але вже у СРСР з'явився шанс перемогти гiтлерiвцiв самим. Так що шiстцi знову довелося перервати виконання своєї, супер та крутої мiсiї.
  ПРИКЛЮЧЕННЯ ЦИРКАЧОНКА ОЛЕЖКИ
  Кримською, лiтньою дорогою йшла маленька циркова група. Першим крокував босоногий, бiлобрисий хлопчик рокiв дванадцяти. Худенький, але жилистий пацан у шортах, i йшов у спеку з оголеним торсом. Стирчали ребра, але жилки як дрiт, пiд майже чорною через засмагу шкiрою.
  За ним iшла дiвчина. Свiтло-русяве волосся вигорiло на сонцi, наче перестигла пшениця. Брови у дiвчини теж свiтлi, а обличчя вiд пилу та сильної засмаги смагляве, як у циганки. Але риси обличчя дуже гарнi, лише трохи загостренi через худорлявiсть. Дiвчина струнка, в легкiй ситцевiй сукнi вище колiн. I теж боса, хоча не позаздриш тим, хто без взуття, якщо вони крокують кам'янистою дорогою Криму. Не тiльки камiння гостре, але ще й розпечене на лiтньому сонцi.
  Але дiвчата i хлопчик звикли босячити i в спеку, i в холод, i з бронзовi ноги, i мозолистi пiдошви не звертають уваги на такi дрiбницi.
  За ними семенить симпатична iстота. Бiле, але з коричневими смужками. Симпатичний тигреня-альбiнос. Теж схудлий, дуже голодний, ловить на ходу метеликiв i бурчить.
  За плечима дiвчини шарманка в руках деякi приналежностi. Навантажений трохи та хлопчик. Крокують вони з раннього ранку. Хлопчик наступив на пляшковий уламок. I вiдчув через мозоль укол, зашкутильгав. I так голi пiдошви збитi, а мозолi сверблять вiд гострого, гарячого камiння.
  Дiвчина, посмiхнувшись, помiтила:
  - Обережнiше Олежка! На дорогах iнодi трапляються сюрпризи!
  Хлопчисько сердито буркнув:
  - Та нiчого страшного, навiть кровi нема! А ось чим годуватимемо Фiмбо!
  Дiвчина важко зiтхнула i помiтила:
  - Та здала тигреня! Йому потрiбне м'ясо! На одних недоїдках довго не протягне!
  Хлопчик з посмiшкою вiдповiв:
  - Тут багато дач iз багатими людьми. Може, напоїмо на м'ясо. А ти Наташка теж схудла...
  Дiвчина струсила, i помiтила:
  - А менi це йде! Спритностi навiть побiльшало!
  I дiвчина пiдстрибнула i прокрутилася на носiннi. Олежка свиснув вiд захоплення, а тигреня загарчало.
  Пронеслися спогади сновидiння, спогади хибнi, але такi схожi на реальнi.
  Кiлька рокiв тому вони були в однiй цирковiй групi, яка зв'язалася з народовольцями i була розгромлена. Наташка теж брала участь, i з чуток навiть гримнула генерала. А зараз бродила по Росiї босонога та неприкаяна. Взимку вони перебиралися до Iрану, Iраку, там шльопали по кручами i давали уявлення. Влiтку спускалися до Росiї. Наташка знала кiлька мов, у тому числi перську та навчила Олега Акулова.
  Навiть смiшно ходити Iраном у чадрi, але з босими ногами. Вони тиснули на виставу, а зовсiм недавно у них з'явився Фiмбо. Теж утiкач, з якоїсь групи. Рiдкiсний по красi звiр, але страшенно ненажерливий. На нього швидко пiшли запаси, хоч i збирав народу тигреня чимало. Але останнiми днями для групи настала темна смуга. Чомусь гарнiй дiвчинi, хлопчику та тигренку-альбiносу не перепадало грошей. I вони голодували. Причому найгiрше голод переносив маленьких хижакiв.
  Трiумвiрат сiв на роздорiжжя. Олеся двi маленькi картоплини, подiлила мiж собою хлопчиком, а весь хлiб вiддала тигреню. Той жадiбно збив i запитав ще. Шкода так скулить... Немов цуценя. А який худенький.
  Наташа рiшуче встала, i шльопнула голими, курними, мозолистими пiдошвами:
  - Ходiмо! Будемо розважати панiв!
  Вже перша дача їх зустрiла непривiтно. Двiрник вiдмовився пускати, i обiзвав Наташку повiєю.
  На другий прийом був кращий. Паня тридцяти п'яти рокiв дозволила увiйти. Олег переодягся у старе трико, i спритно скакав. Намагалася Наташка. Її дiвоча фiгурка гiмнастки дуже спритна. Фiмбо вмiв трохи, але теж стрибнув через обруч, який Наташка тримала босими пальчиками нiжок, з огрубiлими пiдошвами, але не втратили витонченостi. Бариня була дуже задоволена i спитала Олега:
  - Ти добрий клоун!
  Хлопчик скривджено вiдповiв:
  - Я не клоун, а акробат i трохи жонглер!
  Бариня попросила:
  - Пожоргуй!
  Олег Акулов iз задоволенням став пiдкидати предмети, причому використовуючи не тiльки руки, але скинувши i без того пошарпанi чешки, i босi, засмаглi дитячi нiжки. У тому числi i ручку i гребiнець, що лежить на столi.
  Бариня, досить усмiхаючись, запитала:
  - А це жiнка твоя мати?
  Олег заперечливо мотнув головою:
  - Нi, моя напарниця!
  Бариня кивнула:
  - Та вона надто молода... А в тебе батьки є?
  Хлопчик тихо зiтхнув:
  - Я не знаю своїх батькiв!
  Панi сумно зiтхнула i вiдповiла:
  - Сирiтка! Ну гаразд, у мене вiд колишньої служницi залишилися туфлi! Принеси їм!
  Лакей, бурчачи, пiшов. Наталя досить посмiхнулася. Потiм з'явився лакей. Туфлi вже були зношенi, i з шкiрою, що лопнула.
  Бариня буркнула:
  - Я сама у боргах i бiльше дати, на жаль, не можу!
  Наташка взяла взуття i стримано подякувала панi. Потiм вони покинули дачу. Дiвчина невдоволено пробурчала:
  - За такi старичок бiльше п'ята не дасть. У-у, мироїди та дуги! А скiльки часу витратили!
  Олег Акулов зауважив:
  - День довгий, зберемо ще!
  На наступнiй дачi пощастило ще менше. Їх прийняли, але пiсля вистави дали лише тарiлку недоїдкiв зi столу. Тигреня, втiм, їх жваво проковтнуло. Хоч у цьому прибутки.
  Але на четвертiй дачi, у хлопчика луснула чешка, i довелося далi виступати босонiж не формою одягненим. А подали лише гривеньник.
  На п'ятiй дачi їх не пустили. На шостiй виявилося кiлька дiтей, якi, оточивши тигреня, стали пхати йому тiстечка. Почастували й Олежку. Голодний хлопчик злапав iз задоволенням крем з шоколадом. Але їм довелося попрацювати. Дiти довго не хотiли вiдпускати. Виставу подивився i пан. Йому особливо сподобався виступ гiмнастки Наталки. Вiн кiлька разiв вимагав повторити. Потiм теж почастував дiвчинку тiстечком. Часу зайняло багато, вже й сонце схилялося до заходу сонця. А заплатили лише два гривеньники.
  Пiд кiнець пан поклав свою лапу на голу ногу Наташi i про булькав:
  - Iз твоєю зовнiшнiстю можна заробляти великi грошi iншим шляхом!
  Наташка обсмикнулася:
  - Нiколи! Я не пiду на панель!
  Пан посмiхнувся i помiтив:
  - Циркачцi важче знайти вигiдного нареченого, нiж жiнцi легкої поведiнки.
  Босонога Наташа дотепно помiтила:
  - Але легше кохання!
  Але двадцять копiйок - це теж грошi. За них уже можна купити пляшку горiлки. У всякому разi, тигреня взяли шматок м'яса. Наталка продала туфлi за сiм копiйок. На їжу їм вистачало.
  Вже стало темно, i по дачах не схожий. Красива дiвчина Наташка, рiшуче, сказала Олеговi:
  - У нiчлiжку не пiдемо?
  Хлопчик впевнено кивнув:
  - Не пiдемо! Там смердить!
  Голонога та фiгуриста Наташа погодилася:
  - I до мене п'янi волоцюги лiпляться. Знайдемо собi мiсце у печерцi, а перед сном викупаємось.
  Хлопчик кивнув головою. Вони купалися в безлюднiй заплавi. Вода була тепла i солона. Олег Акулов милувався на фiгурку Наташки, дуже мускулиста та струнка. Тiло її зовсiм не здавалося худим, а було дуже гармонiйним. Засмагла, дiвчина-гiмнастка. Як вона активно розгрiбає руками та ногами. Наче пантера, яка виходить на полювання.
  Олег згадав твiр про "Мауглi". Там була цiкава iсторiя про хлопчика, якого виховували серед вовкiв. Щось подiбне й у них. Бродиш собi, зате вiльнi, стiльки бачать. Тi ж дачi розкiшнi, деякi з фонтанами та скульптурами. Дуже красиво. Особливо влiтку у Криму. А взагалi чудова пора лiто. Взимку гiрше. Навiть в Iранi та Iраку ночами холодно. Вони часто перемiщаються в нiчний час, щоб не замерзнути, засинаючи просто неба.
  Вдосталь накупавшись, хлопчик i дiвчина заснули. Вони молодi, здоровi, тренованi. Сплять як дикi звiрi: мiцно, не зважаючи на тверду поверхню. А що коли тiло здорове не треба перин? А на свiжому повiтрi дуже добре спитись.
  Але, на вiдмiну вiд звiрiв, люди бачать сни... Олегу снилося, як вiн став юнгою на пiратському кораблi i бився. З шаблею, атакуючи англiйських солдатiв у мундирах. Руб i кромса ворогiв. Ось хлопчик завдає удару босою ногою в пах. Пiдскакує та трощить англiйцiв. Носитися мiж ворогами. Тi падають, розрубанi та покрученi. А хлопчик пiдхоплює другу шаблю. Проводить млин, причому дуже вiртуозно. Пацан дуже спритний...
  Його гола, кругла, жорстка п'ята потрапить у пiдборiддя морському офiцеру. I той iз вибитими зубами та диким криком летить за борт.
  Потiм хлопчик у шортах, чиї викладенi плиточками м'язи, миготять немов морська хвиля у шторм проводить мечами млин i зрубує одразу голови.
  Тi котяться по дубовiй палубi i красивi, фiгуристi дiвчата пiдкидають їх своїми босими, спокусливими та заворожливими нiжками.
  Але сни розпливчастi i пам'ятаєш лише вiд них спiльнi риси.
  Наступного дня треба знову йти по дачах. Тим бiльше вони переб'ються, а тигреня слiд погодувати.
  Дiвчина намагалася здаватися веселою та посмiхалася. Дуже вона гарна, i їй охоче вiдчиняли дверi сторожа. Але ось подавали значно гiрше. У першiй дачi панове охоче дивилися їх пантомiму. Особливо пану подобалося спостерiгати за миготiнням голих, мускулистих, засмаглих нiг Наташки, з рожевими, i витонченим вигином кругленької п'ята пiдошвами. Але ось подали тiльки недоїдки зi столу, якими нагодували тигреня.
  У другiй дачi тримали довго, пан навiть погладив дiвчину за спокусливу оливкову нiжку. Бариня пригостила Олежку тiстечком. Дали гривеньнику. Наступнi двi дачi виявилися порожнiми - панове не приїхали.
  Агресивна з прекрасним, сильним тiлом i пишним свiтлим волоссям Наташка розгублено помiтила:
  - Так... Стан тут не заробиш!
  Олежка сердито буркнув:
  - Краще розбоєм промишляти! Вигiднiше!
  Наташка у вiдповiдь подивилася вгору i заспiвала:
  - Яке небо блакитне. Ми не прихильники розбою!
  На жадiну не потрiбен нiж - йому покажеш мiдний грiш i роби з ним, що хочеш!
  Наступна дача вiдрiзнялася величезними розмiрами та дивовижною розкiшшю. Фонтани були позолоченi та били високо в небо. Бiля входу стояли розкiшно одягненi лакеї. Наташа, що щегала голими п'ятами i засмаглими колiнами, в дранiй, короткiй сукнi, навiть знiяковiла свого вiдверто босятського вигляду.
  Старший з лакеїв крикнув:
  - Жебракам не подаємо!
  Дiвчина у вiдповiдь вигукнула:
  - Циркачi ми! Розвiємо смуток!
  Наташка свиснула i пiдняла свою босу, мускулисту ногу. Бiлий тигреня перестрибнув, i смiшно перевернувся в повiтрi. Олежка пiдставив обруч, i Фiмбо проскочив у нього i знову перевернув вгору лапками.
  Старший лакей свиснув i пробурчав:
  - Не погано! Можете пройти!
  Хлопчик та дiвчина увiйшли у ворота. Вбiг i бiлий тигреня. Пан-материк саме вiдчував нудьгу, у своєму розкiшному палацi дачного типу. Сидячи в альтанцi перед розкiшним столом, знатний вельможа жував жирне м'ясо i запивав дорогим вином iз золотого кубка. Поруч iз ним сидiла молода, красива жiнка в сукнi, прикрашенiй коштовностями. На верандi стрибала дiвчинка рокiв семи в ошатнiй сукнi i дуже схожа на дружину пана, тiльки волоссям свiтлiшим.
  Барiн уп'явся поглядом у Наташку. Вона дiаметральна протилежнiсть дружинi. Блондинка проти брюнетки, струнка, м'язова, суха фiгура проти повноти. Смаглява шоколадна шкiра проти аристократичної блiдостi. Звичайно, знатний вельможа жадiбно розглядав дiвчину, її босi ноги, високi груди, тонку талiю. Та подумав пан, моя дружина погладшала. А ця ... яка фiгура - прямо статуя античної богинi-войовницi Афiни.
  Наташка та Олег заходилися виконувати номери. Наталя танцювала в однiй комбiнацiї, що так подобалося чоловiкам. Олег Акулов тепер виступав у трико та блискучiй майцi. Босонiж навiть було якось спритнiше, нiж у чешках. Хлопчик крутився, робив сальто, пiдскакував. Наташка пiднiмала його на витягнуту руку. Бiлий тигреня стрибав через обручi, руки та ноги, проходив через ножицi.
  Наташа прокручувала й мелодiю на невеликiй шарманцi. Хлопчик жонглював. Потiм жонглювала дiвчина, потiм вони разом. I не тiльки руками, але босими, дуже спритними нiжками, з чiпкими пальцями наче у мавп. Видно було, як пан на голi ступнi дiвчини жадiбно дивиться i важко дихає, немов у нього сухоти.
  Циркачi були спритнi, багато крутилися. Наталя навiть виконувала подвiйне сальто, i вони разом ходили на руках. Потiм тигреня знову стрибало через обручi, якi Наташка тримала босими пальцями нiг.
  Пiд час вистави дiвчинка крутилася i те й справи захоплено скрикувала. Барiн та його дружина аплодували стримано. Але було видно, що вони задоволенi.
  Насамкiнець хлопчик i дiвчина заспiвали, а голоси у них чудовi, повнозвучнi. Пiсля чого Наталка простягла шапку для збирання грошей. Вона була така гарна, ледь прикрита комбiнацiєю. Пан-материк посмiхнувся, i помiтив:
  - Я був, колись сам жебраком, щоправда, дворянського роду. А зумiв стати мiльйонером та купити собi князiвський титул. Що ж може колись i ви станете багатими!
  Наташа з усмiшкою вiдповiла:
  - Дякую вам, ваше сiятельство!
  Пан сухо помiтив:
  - Але марнотратний, не набуде багатства! Тому я пропоную вам продати менi вашого звiрка.
  Наташа через силу усмiхнулася i вимовила:
  - Фiмбо наш друг, вiн не продається!
  Пан сердито посмiхнувся i помiтив:
  - Так кажуть зазвичай, коли хочуть заламати високу цiну! Але ж мене вам не провести! Я знаю, що до чого! Пропоную червонець, i не пiвки бiльше!
  Наташка похитала головою:
  - Вибачте пан, але цей друг не продається! Нi за якi грошi!
  Князь сердито буркнув:
  - Та ви повиннi радiти, що я вас рятую вiд такого тягаря. Тигра прогодувати потрiбно цiлий стан. А коли вiн виросте... Думаєте, що дозволять вам блукати з великим i небезпечним хижаком по мiсту?
  Красива Наташа знiяковiла, її смагляве вiд засмаги обличчя насупилося. Справдi, думка про те, що робити з Фiмбо, коли вiн пiдросте, часом спадала на думку. Вже зараз на них косо дивляться полiцейськi, а що буде за кiлька мiсяцiв?
  З Фiмбо в будь-якому разi доведеться скоро розлучитися. Десять карбованцiв теж грошi. Можна купити собi цуценя та видресувати його. Собака i є менше, i з нею можна мандрувати жоден рiк. Пiдкопити собi грошi, i може вiдкрити якусь справу. Або вискочити замiж... Адже вона красива, фiгуриста.
  Нервово перебираючи босими пальчиками своїх мускулистих, спокусливих, бронзового кольору нiжок Наташка завагалася, здоровий глузд пiдказував, що тигреня буде краще у князя, нiж голодувати з бродячою групою. I якщо розлучатися з хижаком, то краще, це зробити зараз, коли пiдвернулася така можливiсть.
  Але тут донька пана дiвчинка з вишитими перлами бантиками забила нiжками i закричала:
  - Хочу тигра! Хочу бiлого тигра!
  Князь вiдмахнувся i стукнув кулаком:
  - Помовч! Нинi я роблю бiзнес!
  Дружина вигукнула:
  - Не треба кричати на дитину!
  Дiвчинка, видно, була розбещена, i не злякалася. Але вiдскочивши, вже тихiше пропищала:
  - Купи татко! Купи тигреня... Дай сто рублiв!
  Дружина з усмiшкою помiтила доньцi:
  - Це звiрятко може бути небезпечним... Це хижак i вiн їсть маленьких дiвчаток!
  Пан хруснув пальцями i сказав:
  - Останнє слово п'ятнадцять карбованцiв! Бiльше хоч навколiшки стань, не додам!
  Наташа, низько вклонившись, скинула з голої засмаглої нiжки, прилиплу черепашку i чемно запитала:
  - Можна, нам пiти ваше сiятельство?
  Князь ринув:
  - Нi! Останнiй раз питаю, вiддаєте тигреня за п'ятнадцять карбованцiв?
  Наташка хитнула головою i тупнула по великому гравiю своєю голою, чарiвно, божественно витонченою, точеною нiжкою.
  Барин-материк єхидно довiдався:
  - А звати тебе як?
  Дiвчина з усмiшкою вiдповiла:
  - Наталка.
  Князь зловiсно посмiхнувся:
  - А паспорт у тебе є? Давай покажи!
  Наташа здригнулася i зблiдла, матовий колiр проступив через оливкову шкiру. Князь ляснув у долонi i крикнув:
  - Взяти їх та викликати полiцiю! Вони в мене тигра вкрали, i перстень iз дiамантом!
  Дiвчинка iз захопленням вигукнула:
  - Браво тато!
  На Наташку накинулися лакеї. Дiвчина не чинила опiр, хоча була фiзично сильною. Її та Олежку зв'язала мотузками, i замкнули у пiдвалi. Незабаром прибула полiцiя.
  Вислухавши князя, вони одягли Наташку та Олега Акулову на руки та ноги кайдани. Причому вони мали спецiальнi за розмiрами для дiтей. У якi заковували малолiтнiх злодюжок.
  Пiсля чого дiвчину та хлопчика вiдвезли до острогу. Там їх подiлили. Олега кинули в пiдвал, де вже була дюжина скованих кайданами хлопчакiв, а Наташку в камеру до жiнок. Було несолодко. У камерах сморiд замiсть вiдхожого мiсця дiрка в пiдлозi, сиро, i напiвтемно. Хлопчакiв тримали у кайданах, що дуже незручно. Руки та ноги скутi. Пересуватися по тiснiй камерi важко. Годували тiльки хлiбом i водою, iнодi давали фрукти, що пiдгнили.
  Тут сидiли до суду. Потiм на пацанiв чекала або каторга, або тюремний притулок. Жiнок теж або на каторгу в Сибiр, або в Середню Азiю на прибирання бавовни, або в тюрму з роботами на якiйсь фабрицi за казенну їжу. А до суду сидiти можна на розсуд начальство. Крiм того, ув'язнених ще й поролi.
  Олега i Наташу було наказано вiдшмагати одночасно. Хлопчика та дiвчину оголили до пояса, i розтягли на козлах. З бокiв у них встало двоє полiцейських. Правоохоронцi вимочили прути у ступi iз солоною водою. Змахнули в повiтря, збиваючи крапельки. А потiм разом по командi обрушили удари на спини хлопчаки та дiвчата.
  Наташка та Олег Акулов стиснули мiцнiше зуби, щоб не кричати. Шкiра йшла розмiрено. Полiцейськi лупцювали з помiрним ентузiазмом, просто виконуючи свiй обов'язок. Хлопчик i дiвчина, тяжко дихаючи, терпiли. Пiсля дюжини ударiв шкiра луснула i закапала кров. Було дуже боляче.
  Комендант, який прописав сотню ударiв, посмiхнувся. Якщо вiдкинуть копита каранi така доля божа. Їм довiчна каторга свiтить.
  За крадiжку в особливо великих розмiрах, за замах на князя та його дружину з дочкою. А тут ще й з'ясувалося, що Наташку як спiвучасника у вбивствi губернатора шукають. У всякому разi, дiвку заженуть надовго до Сибiру. Як i хлопчика. Тож може бути й краще бути забитими.
  Олег Акулов та Наташа мужньо перенесли всi сто ударiв, так i не знепритомнiвши i не видавши жодного звуку. Але їхнi спини перетворилися на криваве мiсиво. Пiсля чого на них знову одягли кайдани i кинули в острог.
  Хлопчик лежав на дошках, животi та грудях було незручно, а вся дитяча спина спокушена.
  Малолiтники злочинцi, стриженi, худенькi дiти, побрякаючи ланцюгами, запищали:
  - Ну як було боляче?
  Олег Акулов пiдморгнув iншим хлопчакам i сказав:
  - Дрiбницi! Неначе комарик кусає!
  Старший хлопчисько на вигляд рокiв п'ятнадцяти, теж з обритою наголо головою i єдиний у когось у камерi були хай i грубi на дерев'янiй пiдошвi черевики, глянув на Олега Акулова з повагою. Хлопчик, чиє свiтле волосся ще не встигло зрiзати виявився не боягузом. I вiн, простягнувши Олегу руку, сказав:
  - Я злодiй Крендель! Єдиний справжнiй блатний серед цих ... - Юний пахан озирнувся i продовжив. - Ти, отримавши сто батогiв не видав нi крику, нi стогiн показавши себе справжнiм чоловiком. Ось тобi моя рука, i ти менi тепер як брат!
  Олег потис руку малолiтньому авторитету. Хоча йому найбiльше хотiлося вирватися з острогу, в якому були шви, i смердiло парашою. А спина так виснажена що трохи ворухнешся - болить.
  Юним в'язням принесли пайку - якусь кашу, воду та хлiб. Годують, зрозумiло, не має значення, але з голоду померти не дадуть. Головний пахан мав досить повну фiзiономiю, i, видно, харчувався не тiльки казенним.
  Незабаром з'явилася дiвчинка. Вона сунув йому кошик iз ковбасою, бiлим хлiбом та пляшок молока.
  Малолiтнiй пахан взяв це собi i потiм сунув Олег iз фляги бiлої рiдини:
  - На попий трохи!
  Олег ковтнув молока, воно здалося голодному i побитому хлопчику дуже смачним i спитав пахана:
  - Ти подiлишся передачею з рештою?
  Крендель заперечливо мотнув головою:
  - Нi звичайно!
  Побитий хлопчик запитав:
  - А чому?
  Юний пахан щиро вiдповiв:
  - Не заслужили! Вони лише дрiбнi хулiгани та злодюжки, або навiть просто волоцюги.
  Олег логiчно зауважив:
  - Але вони теж люди i їм тяжко на однiй тюремнiй пайцi!
  Крендель люто гаркнув:
  - Виживуть! А ти будь вдячний, що я тобi дав попити молочка. А то й цього не отримаєш.
  Олегу дуже хотiлося схопитись i врiзати цьому ватажку, але пiсля ста ударiв батогом сил схопитися не було. Пiсля такого шмагання навiть дорослi, здоровi хлопцi часто вмирають, не те, що дитина.
  Хлопчик пiсля їжi та молока знову обтяжiв i став спати увi снi i таке буває.
  Йому снилося, що вiн Джим Хокiнс iз вiдомого роману "Острiв Скарбiв".
  Коли пiрат Джордж проревiв:
  - Пiдсмажте цьому хлопчику п'яти!
  Джон Сiльвер кивнув:
  - Я заборонив вбивати цього хлопця, то нам потрiбен заручник. Але тортур його рятувати не має намiру. Нам слiд дiзнатися, куди вiн забрав "Еспаньолу".
  Пiрати досить загомонiли. Вони пiдскочили до хлопчика Джима. Зiрвали з нього матроску та заломили руки. Джим на кораблi зазвичай бiгав босонiж, що по рiвнiй палубi зручнiше, особливо у тропiках. Але йдучи до форту, вiн начепив на себе чоботи. Все ж таки в джунглях можна i змiю або комаху наступити.
  Зараз iз хлопчика пiрати iз задоволенням зiрвали чоботи. Один iз них погладив гладку, лощену, практично не зношену шкiру.
  Джордж провiв по голiй ступнi хлопчика пальцем i вiдзначив:
  - Гарнi п'ятки щоб їх пiдсмажити!
  Юнге зв'язали ззаду руки i пiдробили їх гаком. Потiм Джима стали пiднiмати на дибу. Мотузка натяглася, жили хлопчика здулися, i вiн став нахилятися вперед.
  Джордж смикнув хлопця за плечi. Юнга з криком вiд болю прокрутився, його вигнуте тiло пiдлiтка рокiв чотирнадцяти стало вертикально.
  Пiрати схвально загомонiли. Один iз них взяв у руки морський батiг семихвостку i замахнувся.
  Джон Сiльвер перервав його:
  - Стоп! Хлопчик розумний i без тортур все скаже. Говори, куди ти повiв "Еспаньолу"?
  Джим Хокiнс хоч i вiдчував страх перед болем, вигукнув:
  - Не скажу!
  Сiльвер скомандував:
  - Починай!
  Батога обвалило на спину юнги i вiдразу ж лопнула засмагла шкiра. Хлопчик стиснув зуби i мовчав. А пiрат його бив. Джим вирiшив триматися до кiнця. Хоча обличчя юнги, що перекосило, говорило, чого йому це коштувало.
  Пiрат бив хлопчика по спинi, а потiм перейшов на боки. Лупив i по животi, i по грудях. Джим сiпався з кожним ударом, iнодi з його щiльно стиснутих губ виривалися стогнати. Але гучнi крики хлопчика-юнга таки зумiв стримати.
  Нарештi голова Джима мляво хитнулася i впала на бiк. Хлопчик вiдключився, знепритомнiвши.
  Пiрати дiстали вiдро води, благо в блокгаузi була криниця. I вилили її на свiтловолосу голову юнги.
  Джим прийшов до тями. Джон Сiльвер спитав, ласкавим голосом:
  - Скажеш куди ти викрав корабель, i ми тебе знiмемо з диби!
  Юний юнга гаркнув:
  - Не скажу!
  Джордж дiстав факел iз зв'язки пiднiс до вогню. Спалахнуло полум'я. Посмiхаючись, досвiдчений пiрат промовив:
  - Ну юнга ми тепер пiдсмажимо тобi п'яти!
  Джiм Хокiнс здригнувся. Смолоскип з вогнем наблизився до голої ноги хлопця. I ось полум'я хижо лизнуло босу п'яту нещасного пiдлiтка. Пiдошва була у хлопця помiрковано грубою. Вiн бiгав босонiж палубою, але в самiй Британiї взимку ходив взутий i його ступнi не дуже жорсткi. Так що бiль був сильним.
  Джим Хокiнс скрикнув.
  Джон Сiльвер жорстко промовив:
  - Ну, скажеш куди повiв "Еспаньолу"?
  Незважаючи на те, що запахло паленим м'ясом i бiль був моторошним, Джим вигукнув:
  - Нi! Не скажу!
  Джордж перевiв полум'я на iншу босу пiдошву хлопчика. Запах паленого м'яса став сильнiшим.
  Юнга Хокiнс став задихатися, його юне личко зблiдло, i голова знову впала на бiк.
  Джон Сiльвер впевнено сказав:
  - Досить з нього! Iнакше ми спалимо йому ноги, i хлопчик не зможе ходити. А я хочу, щоб вiн завтра пiшов разом з нами i побачив трiумф пiратiв, що забрали скарби!
  Джордж iз цим погодився:
  - Правильно! Нехай iде з нами, обпаленими п'ятами по шпильцi трави i каменiв. Ми його будемо, тягти накинувши на шию мотузок, i для юнги це буде додаткове катування!
  Джон Сiльвер кивнув:
  - А поки нехай повисить на дибi до свiтанку!
  
  
  ВСЬОГО ОДИН МЕТР УДАЧI
  АННОТАЦIЯ
  Лише на один метр лiворуч пройшла росiйська мiна, на якiй пiдiрвався броненосець "Петропавловськ", i змiнився хiд iсторiї в масштабах всiєї планети Земля.
  . ПРОЛОГ
  Мiна, на якiй пiдiрвався броненосець "Петропавловськ", пройшла лише на один метр лiворуч. I внаслiдок боєкомплект не детонував. I броненосець лише отримав незначне пошкодження та повернувся до Порт-Артура своїм ходом. Адмiрал Макаров якого сильно вимотав за нiч спадкоємець Кирило Романов, дуже здивувався, що не дав наказ тралити мiноносцями воду навколо порту. Ще один корабель також отримав пошкодження вiд хв.
  Але все обiйшлося порiвняно дешево, i за кiлька днiв кораблi можна буде вiдремонтувати.
  Поки що нiчого страшного не сталося. Але могла бути й гiрше, як це сталося у тому всесвiтi, де адмiрал Макаров настiльки безглуздо i безглуздо загинув.
  Але в цьому свiтi йому - гiднiй людинi доля вiдмiряла бiльший термiн.
  Чи зумiє адмiрал Макаров ним скористатися i стати великим флотоводцем, пропорцiйним, наприклад, з Ушаковим? Або все одно навiть неабиякого таланту адмiрала Макарова не вистачить для перемоги над Японiєю. Яка зараз на морi набагато сильнiша. Тим бiльше, ще два броненосцi довелося ремонтувати.
  Втiм, адмiрал Макаров не сумує. А особисто разом iз ремонтними робiтниками зайнявся усуненням пiдлогою кораблiв. Крiм того, ще й новина з Петербурга, що балтiйська ескадра прийде на допомогу, i тодi Росiя матиме явну перевагу.
  Японцi звичайно користуються моментом i намагаються висадити десант ближче до Порт-Артура. Але росiйськi вiйська скориставшись штормом, змогли перебити два полки iмперiї вранiшнього сонця. I закрiпитись.
  Потiм було вiдновлено ударними темпами чотири броненосцi Тихоокеанської ескадри.
  I адмiралу Макарову запропонував командир мiноносця пiдступний план. Оскiльки Того весь час рухається по тому самому маршруту поставити на його шляху зв'язки мiн. Той, що й було зроблено у реальнiй iсторiї, але лише одним мiноносцем. А адмiрал Макаров вiдразу ж оцiнивши iдею наказав використати всi кораблi.
  Але очевидно пустивши для дезiнформацiї чутка, що це просто вчення.
  I що ще битиме китiв.
  Пастка була проста, але ефективна. Тим бiльше що з Порт-Артура нiкого не випускали i японськi шпигуни, нiчого не могли повiдомити своїм.
  I ось результат виявився вражаючим. Вiдразу дюжина великих японських кораблiв пiдiрвалася i почала тонути. Iншi окрили безладну пальбу на всi боки.
  I тут з'явилася ескадра Макарова, яка вже була сильнiша за японську. I почався жорстокий бiй.
  Росiйськi снаряди були бронебiйнi i били точнiше. Кораблi ще сповненi знарядь i матросiв, досить свiжi. А адмiрал Макаров керував з легкого крейсера i дуже вправно. Тим бiльше японцi в панiцi збилися в купу, тим самим полегшуючи завдання росiян. Та й найбiльший флагман країни сонця, що сходить, затонув, а Того ледве з нього врятували. Але цей адмiрал був у прострацiї.
  I бiй перерiс у тотальне побиття японцiв. Лише проста пастка, удар з тилу вирiшили результат вiйни на морi. Сталася Цусiма навпаки, коли японський флот зазнав нищiвної поразки i фактично перестав iснувати. Ось ця битва i поразка самураїв, гучна, iз загибеллю понад дванадцять тисяч матросiв i не рахуючи полонених.
  Росiяни були в особливому ударi i влучно палили.
  Їхнi гармати не знали промахiв i сумнiвiв. А японцi перетворилися на суцiльне стадо.
  Легкiсть росiйської перемоги, призвела до того, що багато хто вважає армiю Японiю нiкуди не придатною. Ну, що взяти з Азiї? Ну i перемогу адмiрала Макарова стали вважати не такою вже й славною. Ну, кого вiн побив?
  Один росiйський солдат стоїть десять японських.
  На додачу i на сушi генерал Куропаткiн повнiстю розгромив, та ще й малою кров'ю японцiв. За що отримав еполети фельдмаршала. I далi переслiдуючи самураїв, очистив вiд них Корею. У бою японцям ще не вистачило боєприпасiв, i вони виявилися безпорадними.
  Мiкадо пiсля цього попросив миру. Росiя зажадала вiд Японiї повернути Курильську гряду, аж до кiстяка i острова Тайвань. Таким чином Японiю загнали до її колишнiх кордонiв.
  I змусили виплатити контрибуцiю мiльярд росiйських, золотих рублiв.
  Росiя оголосила протекторатом Корею i посилила свiй вплив у Манчжурiї. Незабаром i Монголiя увiйшла пiд заступництво Росiї. Почався процес добровiльного приєднання китайських земель та утворення Жовторосiї.
  Звiсно, жодної революцiї та кривавої недiлi. На тронi самодержавний цар Микола Другий, чий авторитет у народi помiтно вирiс.
  А оскiльки не було заворушень, то Росiя, уникнувши спаду часiв революцiї та смути, переживала бурхливий економiчний пiдйом. I таким чином у 1914 роцi пiдiйшла бiльш високо економiчно розвиненою i краще готовою до першої свiтової вiйни. I населення Росiї було бiльше, за рахунок приєднання частини Китаю та Кореї. Та й смертнiсть завдяки кращому економiчному становищу нижче, нiж у реальнiй iсторiї, i прирiст населення бiльший.
  Таким чином, у царської Росiї все сильнiше, нiж без адмiрала Макарова. I флот, зрозумiло, Балтiйський не постраждав. I лiтакiв було випущено бiльше, включаючи i "Iллю Муромця" та "Святогора", i танки "Мiсяць"-2 пiшли в серiю з кулеметами та на гусеницях швидкого ходу. Царська армiя була дуже сильною.
  Адмiралу Макарову був у 1914 ще шiстдесят п'ять рокiв, i вiн був призначений командувати флотом на Балтицi. I противник у Росiї куди бiльш авторитетнi, нiж Японiя. А саме кайзерiвська Нiмеччина.
  До речi, перемога над самураями поряд iз плюсами мала й мiнуси. Тепер Японiя була готова вступити у вiйну за Нiмеччини. Так що царської Росiї довелося тримати чималi сили на сходi.
  Японцi знову збудували флот i були готовi до реваншу. I це мiнус у розкладi. Плюс ще й Туреччина на боцi Нiмеччини та Австро-Угорщини.
  Таким чином Росiї треба було воювати проти чотирьох держав, якщо не брати до уваги ще й Болгарiю, i результат вiйни був не зрозумiлий.
  Втiм, i Нiмеччина веде вiйну на два фронти i основний удар завдає на заходi.
  Бойовi дiї вiд початку Росiї пiшли успiшнiше, нiж у реальної iсторiї. Зокрема через бiльшого населення, i вищого рiвня економiки, армiя мирного часу в Росiї була не пiвтора, а аж три мiльйони, i тисяча полкiв. А отже, можна бiльше вiйськ кинути в битву.
  Плюс ще й наявнiсть бiльшої кiлькостi лiтакiв, що бомбили нiмцiв та їхнiх союзникiв.
  Отже, росiйськi вiйська захопили Схiдну Пруссiю i блокували Кенiгсберг. А спроба Гiнденбург прорватися провалилася. У тому числi й завдяки бомбовим ударам по нiмецьких вiйськах.
  А на морi поки що японцi вичiкують, i адмiрал Макаров бореться з нiмцями.
  Флот у Нiмеччини другий у свiтi пiсля Британiї. Хоча як рахувати. Може, у Росiї i бiльше броненосцiв буде, але вони по трьох морях розосередженi, а у нiмцiв в одному кулаку. Плюс, звичайно ж, є i Британський флот. Але вiн теж по чотирьох океанах розкиданий. I англiйцi допомагати Росiї не поспiшають.
  Отже, балтiйському флоту на чолi з Макаровим доведеться битися в нiмцями поодинцi. Кiнець серпня стоїть тепла, сонячна погода.
  Головний адмiрал та герой японської вiйни на легкому рухливому крейсерi. Це його iнновацiя.
  I те, що екiпаж легкого крейсера складається з одних лише дiвчаток теж.
  Дiвчата всi юнi, стрункi, рухливi та в одному бiкiнi. Миготять босими нiжками та голими, круглими п'ятами.
  На крейсера тiльки одна гармата, зате дванадцятидюймова. I дiвчата нею керують вiртуозно.
  Наташка, трясучи м'язами преса, вигукнула:
  - За нашого славного адмiрала Макарова!
  I голою п'ятою пiддала снаряд. I той легко заштовхнули дiвчата, упираючись босими, гострими нiжками в броньовану палубу.
  Зоя дiвчисько, проштовхуючи гостинець смертi, пискнула:
  - За Миколу другого!
  Августина вiдзначила, пiддавши голим колiном:
  - За Вiтчизну - нашу матiр!
  Свiтлана, тупаючи босими нiжками, додала:
  - Будемо нiмцiв убивати!
  I ось снаряд засунуто в стовбур i дiвчата його наводять на цiль. Попереду чисельний нiмецький флот. Вважається, що нiмецька армiя найсильнiша у свiтi. I що з нею так просто не впорається.
  Але ось випльовує дванадцятидюймовка щось забiйне. I летить - це передовий нiмецький мiноносець. Попадає в центр палуби, i корабель розколюється на двi частини.
  Наталя репетує на все горло:
  - Це супер!
  Зоя пiдтверджує, тупаючи босими нiжками:
  - Це найвищий клас!
  Августина скеляє зубки i додає:
  - Давайте довбати по-новому!
  Свiтлана агресивно помiтила, сяючи очима:
  - I буде конкретне пiдрубування!
  I її мова така спритна.
  Знову дiвчата упираючись голими, круглими п'ятами заганяють снаряд у гармату. Вони дуже агресивно налаштованi на боротьбу iз кайзерiвською Нiмеччиною.
  Макаров схвально киває. Росiйський флот готовий до дуелi на вiдстанi. У нього чудовi гармати та чудовi моряки. Тож нiмцям дiстанеться.
  А ще є у флотi дiвчата та хлопчаки, якi так кайзеровi Вiльгельму зададуть.
  Адмiрал Макаров вiддаючи накази, сказав:
  - Весь вогонь зосередити на кораблi Нiмеччини найближчим!
  I це треба сказати спрацювало. I росiйськi гармати стали трощити крейсер кайзера i той майже вiдразу ж затонув.
  Наташа ж цей майже голенький капiтан першого рангу в бiкiнi прокричала:
  - Врiжемо по вороговi забiйним!
  Зоя, тупаючи босими нiжками, пiдтвердила:
  - Ще як врiжемо!
  I ось знову летить убивчий снаряд iз росiйського крейсера.
  Свiтлана кричить:
  - За Русь та Богиню Ладу!
  Попадає презент смертi до есмiнця i розколює його на двi частини. I знову нiмецький посуд тоне.
  Августина, це руде дiвчисько, чиє мiдно-червоне волосся майорить по гiлцi, немов пролетарський прапор, пiдтверджує:
  - Ми дiвчата найвлучнiшi у свiтi!
  Валентина, ця дiвчина в одних лише трусиках, i з полуничними сосками на засмаглих грудях пiдтверджує:
  - Слава країнi Миколи Другого!
  Вiкторiя дiвчинка з голими нiжками, що засмагли i стали немов шоколаднi, вигукує:
  - I адмiралу великому Макарову слава!
  Наташа, тупаючи босою нiжкою, що дуже витончена i мускулиста, пiдтверджує:
  - I Макарову слава!
  Зоя додає:
  - I царськiй Росiї слава!
  Августина разом з iншими дiвчатами пiдтягує черговий вбивчий снаряд, вищає:
  - I всiм нашим предкам та росiйським богам слава!
  I ось дiвчата напружуючи м'язовi тiла, заганяють важкий подарунок смертi в сильну зброю.
  I ось красунi зарядили дванадцятидюймову гармату. I ось убивчий подарунок смертi був виплюнутий iз зброї. Дiвчата в захватi навiть зашльопали босими, гострими нiжками.
  I перелетiвши снаряд догодить до нiмецької кайзерiвської Нiмеччини броненосець. Внаслiдок точного влучення, навiть такий величезний корабель, узяв i розколовся, на три частини.
  Дiвчата сплеснули руками i провизжали:
  - За свiтло комунiзму царiв!
  Ось Наташка знову наказує. I дiвчата перебирають босими гострими нiжками. I тягнуть черговий, дуже вбивчий снаряд.
  Августина проспiвала:
  - За ворогом ми довбати дуже сильно!
  Свiтлана додала зi смаком:
  - Наш Макаров адмiрал вождь спортивний!
  Наташа додала, скелячи зубки:
  - Буде все у нас квазарно -
  Кайзер вiн Вiльгельм бездарний!
  I дiвчата, упираючись голими, круглими п'ятами, пiдперлися i перетягли вбивчий подарунок смертi.
  I ось його заштовхали босими нiжками до казенної частини зброї. Зарядили i почали наводити.
  Наташка з натхненням заспiвала:
  Мономах кашкет зняв,
  Почухав макiвку!
  Зоя додала, тупаючи босою нiжкою:
  - Електричний заряд,
  Забиває у гармату!
  I ось летить iз диким ревом посланий дiвчиськом подарунок смертi. I ось снарядом як лупе в самий центр броненосця. I як його капiтально рознесе. Той теж вiзьме i навпiл розколеться. I пустить на всi боки бризки.
  I пiдуть мiхури з фонтанами. I капiтально запалає.
  Дiвчата буквально верещать вiд захоплення. I тупають своїми босими гострими нiжками. Звiсно, з ними можна перемогти навiть грiзну кайзерiвську Нiмеччину.
  Адмiрал Макаров впевнено керує битвою. Його кораблi спритно маневрують i обрушують удари по нiмцях короля Вiльгельма.
  Наташка теж бiжить дуже спритно. Її рожевi, голi п'яти так i миготять, немов чарiвнi i дуже гарнi дiвчиська нiжки. I iнших войовниць теж нижнi кiнцiвки добрi.
  Вони знову заганяють у дуло снаряд. Кайзерiвський флот дещо сумбурно дiє. Його кораблi заважають один одному незважаючи на їх велику кiлькiсть.
  Адмiрал Макаров же задiє свiй флот умiло. Вогонь зосереджують головний флагман. I той пiдпадає пiд удари.
  Окрiм адмiрала на легкому крейсерi лише один чоловiк - хлопчик-юнга Олежка. Вiн на вигляд невеликий, але спритний, i його босi, дитячi п'яти раз у раз миготять.
  Юнга вiдомий ще з часiв росiйсько-японської вiйни. Минуло вже понад десять рокiв, а вiн так i залишився дитиною. Але саме вiн i врятував адмiрала i броненосець "Петропавловськ", тому що вiдволiкав матроса вiд штурвалу, i той трохи зсунув кермо, i укус мiни не був смертельним.
  Хлопчик застряг у вiцi десяти рокiв, але був таким швидким, що не одна дiвчина не могла за ним наздогнати i дуже сильний.
  Його досi тримали у юнгах, хоча хлопчик, змiг виловити з води одного японського генерала та отримав за це хрест.
  Але оскiльки вiн залишався дитиною, то й формально все ще значився у юнгах.
  Але хлопчик у бою виконував найголовнiшу роботу - давав координати стрiлянини та дiвчата не промахувалися.
  Адмiрал Макаров помiтив:
  -Ай-так, молодець вiчний хлопчик! Потрiбно буде йому орден за це повiсити.
  Анастасiя капiтан першого рангу помiтила:
  - I перевести його до офiцерiв!
  Макаров кивнув:
  - Це само собою!
  I знову слiдує вбивчий пострiл i цього разу нiмецький флагман тоне. I тисячi кайзерiвських матросiв стрибають у воду. Ось - це справдi нищiвний удар.
  Хлопчисько ж зрадiло верещать. Хоча насправдi вiн вiдпрацьовує мiсiю. Доросла людина з двадцять першого столiття має вiдпрацювати подароване росiйськими Богами-демiургами безсмертя. I сто рокiв вiн має побути десятирiчним хлопчиком.
  Служачи тим часом царської Росiї. А тiльки потiм вирости до дванадцяти рокiв. Спочатку стати дитиною знову, здавалося цiкавою iдеєю. Але опинитися в 1904 роцi, без телевiзора, iнтернету, комп'ютера, телефону, смартфона, ноутбука i так далi не так вже й здорово. Особливо якщо ти ще й живеш у казармi, i тебе все вважають хлопчиком iз вiдповiдним ставленням. Правда фiзично ти хлопчик дуже сильний, i куди швидше за звичайну людину, i найголовнiше тебе вбити не можуть - ти вже отримав безсмертя i повинен його вiдпрацювати.
  I яка у тебе влада над однолiтками! Адже дiти поважають i дуже поважають силу i спритнiсть.
  Та й юнгою Олег став завдяки своїм недитячим фiзичним здiбностям.
  У десять рокiв ти ще сопли, i зрозумiло його не дуже хотiли брати навiть юнгою. Але Олег узяв i легко зiгнув цвяхи руками та п'ята. Це вразило капiтана першого рангу, i вiн погодився взяти малолiтнього богатиря на корабель.
  I матроси невдовзi зауважували надзвичайно сильного i швидкого хлопчика, який пiднiмав великi ваги, i боров усiх на руках. Мало того, Олег ще й пiрнав дуже глибоко, довго залишаючись без повiтря, i не боявся холоду. Бiгав босонiж i в шортах за будь-якої погоди i навiть не чхав. I його пальчики босих нiжок були такi чiпкi та спритнi. Хлопчик ними мiг навiть пiднiмати на ланцюзi якiр, або висiти вниз головою.
  А в лютi пацан мiг i дюжину матросiв розкидати, i пiдняти над головою важку зброю.
  Так що Олег заслужив на загальну повагу i це йому подобалося. Вiн залишався нехай i дуже сильним, але хлопцем.
  I ось зараз наводив гармату, упираючи босими, круглими п'ятами об метал.
  I спiвав:
  -Ворогу не здається наш гордий "Варяг", пощади нiхто не бажає!
  Царський флот демонстрував високий пiлотаж. I його снаряди лягали дуже влучно.
  Адмiрал Макаров багато зробив для навчання матросiв та офiцерiв. Його ескадра була сильною. I воїни найвищої якостi.
  Ось броненосцi "Слава", "Суворов", "Бородiно", "Ослябiя", "Олександр Третiй", "Микола перший" - билися дуже ефективно. I стрiляли їхнi екiпажi влучно.
  Але звiсно, так наводити як хлопчик влучник iз двадцять першого столiття вони не могли.
  I дiвчат у такiй кiлькостi на борту вони не мали.
  Олежка, наводячи знаряддя на цiль i упираючись босими, дитячими нiжками, проспiвав:
  - Боже, Царя бережи,
  Сильний державний...
  Царюй на славу,
  На славу нам!
  I Наташа, зробивши пострiл i миготивши голими п'ятами, проворкувала:
  Царюй на страх ворогам,
  Царю Православний...
  I вся босонога команда дiвчат у бiкiнi, хором пiдхопила:
  Царюй на славу, на славу нам!
  I дiвчата знову наводять презенти смертi, дуже вбивчої сили, i топлять кайзерiвськi кораблi, при цьому весело i задерикувато спiваючи:
  - Заради батюшки-царя,
  Я народжу богатиря!
  А коли почнеться бiй -
  Стану бабою-Сатаною!
  . РОЗДIЛ Љ1
  Пiсля загибелi флагмана та великих втрат нiмцi стали вiдступати. Їхнi кораблi, зберiгаючи видимiсть порядку подалися назад. I росiйськi посудини палили тепер навздогiн.
  А бiй практично було виграно, хоча Балтiйської ескадрi протистояв майже весь флот Кайзерiвської Нiмеччини. А це другий, або майже другий флот у свiтi.
  Може i росiйський флот вже став чисельнiшим за нiмецький, але вiн роздроблений по чотирьох океанах, а тут Нiмеччина мала майже всi свої сили.
  I програвала генiю Макарова.
  Дiвчина, тупаючи босими нiжками, сильно метушилися. Їхнiй крейсер, не зменшуючи ходу рухався, за нiмцями. I хлопчик Олег Рибаченко наводив, упираючись дитячими нiжками в залiзо гармату на цiль. I ось гримнуло снарядом вiд вiчної дитини.
  I ще один нiмецьких броненосець розколовся. I це треба сказати - досягнення здорове.
  Наташка проспiвала, граючи м'язами преса:
  - Великий злiт, вирушай у похiд!
  Зоя дiвчинка з красивою фiгурою та золотим волоссям, зазначила:
  - Роблю я повний розворот!
  Войовницi тут i справдi - супер крали!
  Августина тупнула босою нiжкою по металу i прочирикала:
  - За великого адмiрала!
  Олег свого часу бився з японцями. З ними трапилася фактично лише одна велика битва, завдяки простiй, але вiртуозно виконанiй пастцi.
  Ось тодi хлопчик пiдносив снаряди, але умовив, щоб i йому дали вистрiлити. I як пальнув, що розколовся тодi японський крейсер. Це визнали випадковiстю, але хлопця все-таки нагородили.
  I Олег Рибаченко став збирати нагороди.
  Цього разу вiн уже мiг розраховувати на щось серйознiше. Наприклад, на золотий Георгiївський хрест iз бантом. I це поки що найвища нагорода в царськiй армiї для рядового солдата, а поки що юнгi-артилериста.
  Та й дiвчата нагороди теж, напевно, отримають.
  Ось як росiйський нiмецький флот наздоганяє. I буквально розстрiлює супротивника на ходу.
  Свiтлана заспiвала, скелячи зубки, i пiдморгуючи:
  - Нехай росiйський сокiл злетить у пiднебессi,
  Я вiрю, Росiя з царями воскресне!
  Наташа з натхненням заспiвала:
  - Росiя воскресне! Росiя воскресне!
  I знову дiвчата як босими нiжками упруться i довбануть. I знесуть ще один броненосець.
  Нiмцям на море дали красунi дуже лихо. I флот кайзера втiкав довго. I його штовхали, штовхали, i штовхали.
  Iшла гра в наздоганяння.
  Зоя ця дiвчина в бiкiнi, тремтячи голими нiжками, ревела:
  - За Вiтчизну та свободу до кiнця!
  Августина, тупаючи босою нiжкою, додала:
  - Змушуючи в унiсон стукати серця.
  Зрозумiло на морi кайзерiвську Нiмеччину трощили. Але й сушi нiмцям Вiльгельма дiставалося по перше число. I вони так агресивно по своїх рогах отримували. I з неба їх бомбили грiзнi "Iлля Муромцi" та "Святогор" - найпотужнiшi лiтаки у свiтi. I на сушi кромсали танки "Мiсяць"-2.
  Єлизавета та Катерина удвох їхали на цьому невеликому танку, i вели вогонь iз двох кулеметiв в однiй осi.
  Танк розвивав на шосе швидкiсть до сорока кiлометрiв на годину, а рокадою їхав у двадцять п'ять кiлометрiв. I це давало йому можливiсть успiшно маневрувати, разом iз грiзною росiйською кiннотою.
  Уникнувши революцiї та смути, царська iмперiя мала вищi показники промислового виробництва i змогла освоїти серiйне виробництво танка Прохорова, найпершої у свiтi машини подiбного роду.
  Мiнусом танка була його тонкувата, тiльки проти куль броня. Але плюсом можна назвати похилу форму розташування сталевих листiв i частi рикошети.
  Так Мiсяць-2 зовсiм не беззахисний як це можна подумати на перший погляд.
  I його невеликi розмiри роблять його порiвняно дешевим у виробництвi.
  Вiйна з нiмцями носить поки що маневрений характер. Ще немає застиглих лiнiй фронту, i тому легкi та рухливi танки дуже доречнi. Тим бiльше, поки їх немає жодної країни у свiтi.
  Єлизавета стрiляє, натиснувши голою дiвочою п'ятою на гашетки i реве:
  - За велику Росiю!
  Катерина веде вогонь по супротивнику, i агресивно зауважує:
  - За царя Миколу Другого!
  Цар справдi популярний у народi. Кривавої недiлi не сталося, Росiя перемогла Японiю, i зараз впевнено б'є нiмцiв.
  Царська армiя справдi сильна, i з високим бойовим духом.
  Зарплати теж зростають i становище робiтникiв покращується.
  Незадовго до вiйни на честь трьохсотлiття династiї Романiв цар Микола Другий милостиво скоротив робочий день до десяти з половиною годин. А передсвятковi днi та суботу до восьми. Плюс ще до восьмої години було скорочено робочого дня жiнка та особам до двадцяти одного року та збiльшено пенсiї.
  Тож народ царем-батюшкою задоволений. Лише мала частина iнтелiгенцiї хоче парламенту та полiтичних реформ.
  Поки що є й помiщики, але вони з селянами ладнають. Отже, зовнiшня велич Росiї - компенсує обмеженiсть свобод.
  У Православ'ї втiм деякi змiни теж вiдбуваються. Зокрема врожайнi роки, i широке впровадження тракторiв, i мiнеральних добрив, зрошення та мелiорацiя вирiшили проблему з хлiбом та м'ясом. Зарплата зросла, а цiни стабiльнi - адже рубль iз золотим забезпеченням.
  I Православна церква скасувала пост перед Рiздвом та пом'якшила iншi обмеження в їжi. I це було сприйнято загалом позитивно. Багато євреїв i мусульман охоче приймали Православ'я, яке стало легшим i простiше.
  Також у царськiй Росiї знизилася смертнiсть вiд простудних захворювань, особливо у дiтей. I це також пiдвищило авторитет влади.
  Отже, царська Росiя на пiдйомi, i вiйна йде успiшно. Брусилов проти австрiйцiв дiяв успiшнiше, нiж у реальнiй iсторiї, i Перемишль був узятий вiдразу уникнувши його облоги i втрат.
  Постачання царської армiї було хорошим, i вiйська впевнено просувалися, а заодно була i чисельна перевага. Тож найоптимiстичнiшi прогнози збувалися.
  Нiмецький флот зазнав великих втрат i пiшов пошарпаний.
  А росiйська ескадра розпочала бомбардування Кенiгсберга.
  Наташа та її команда теж брали у цьому участь.
  Дiвчата лупили з гармат i спiвали:
  -I в зорянiй висотi, i гiрськiй тишi,
  У морськiй хвилi та лютому вогнi!
  I лютому, i лютому вогнi!
  Зоя та iншi дiвчата пiдтягли, упираючись босими п'ятами, забiйний снаряд i прочирикала:
  - За новi рубежi царату!
  I знаряддя як узяло i довбало. Описав по високiй дузi полiт. I гримнувши так, що вгору пiдняло цiлу нiмецьку батарею.
  Августина з посмiшкою проспiвала:
  - Цар наш - це слава бойова,
  Цар наш - це молодiсть полiт!
  З пенi борючись i перемагаючи,
  Микола нас у комунiзм веде!
  Свiтлана впевнено пiдтвердила, пальнув iз дрiбнiшої зброї.
  - Микола нас у комунiзм веде!
  I так ось дiвчата розхиталися, просто жах несусвiтний.
  I стрiляють зiзнатися дуже влучно i навiть убивчо. Та проти таких нiкому не встояти.
  Наташа вiдзначила зi смiшком, скелячи зубки, коли вгору злетiла ще одна батарея кайзера:
  - Музика грає, барабани б'ють,
  Короля Нiмеччини на цвинтарi везуть!
  Зоя агресивно вiдзначила, пiдморгуючи своїми блакитними очима:
  - Ми переможемо я це твердо знаю,
  Гуляти дiвчатам по просторих полях.
  I бути планетi враз квiтучим раєм,
  Виховувати нащадкiв благородних!
  I дiвчисько пiдморгнула своїм босоногим напарницям. Тi дружно свиснули.
  I це дуже веселi дiвчата.
  А ударна потужнiсть гармати у дванадцять дюймiв працювала. I трощила супротивником iз кайзерiвської Нiмеччини.
  Обстрiл ескадри Макарова, а потiм штурм за допомогою кiлькох сотень легких танкiв "Мiсяць", яким для живучостi повiсили ще додаткову броню i їх вже гармати не брали. I Куропаткiн хоч i старуватий, але ще орел, i герой штурму Кенiгсберга. Смiливий накат росiйських вiйськ та переконлива перемога.
  Падiння Кенiгсберга викликало у нiмцiв шок. Навiть пiсля провокацiї вступ у вiйну Туреччини їм не допомiг. А сама Нiмеччина була ще бита на Марнi. I вiдкотилася вiд Парижа.
  Становище Австро-Угорщини стало критичним. Слов'яни в її лавах, дезертирували та здавалися сотнями тисяч. А iншi вiйська з нiмцiв та угорцiв гинули пiд ударами.
  Царська армiя набагато перевершувала числом. Були битi й нiмцi пiд час спроби удару на Варшаву. Їх перекинули переважаючi росiйськi сили.
  I погнали на Захiд.
  Нiмцi вiдступали i подалися на сходi, обваливши фронт. На пiвдень було термiново кинуто шiсть нiмецьких корпусiв, але вже пiзно.
  Росiяни вже взяли Кракiв та оточили Будапешт. А тут ще й Болгарiя, яку намагалися схилити до себе нiмцi, оголосила вiйну Туреччини.
  I ще гiрше виявилося, коли, почувши, що нiмцям капут на Австро-Угорщину напала Iталiя. I що найнеприємнiше, скривджена росiйськими Японiя, атакувала нiмецькi володiння у Тихому океанi.
  Щоправда, вона трохи запiзнилася, так бiльша частина нiмецьких колонiй вже була захоплена адмiралом Колчаком, який дуже успiшно командував Тихоокеанською ескадрою.
  Так що Японiя знову залишилася з носом, оголосивши вiйну Нiмеччинi та з великим запiзненням.
  Зате не вiдкрила другий фронт iз Росiєю.
  Нiмцi почали перекидати вiйська на схiд. Але вже союзники скористалися ослабленням нiмцiв i перейшли у наступ у Бельгiї.
  I стали прориватися наперед.
  Ситуацiю ускладнило i те, що Австро-Угорщина фактично розпалася i не чинила серйозного опору. I нiмцi вводили свої вiйська в бiй частинами i зазнавали поразки за поразкою.
  Танк "Мiсяць"-2 виявився дуже вдалим. Його маневри по тилах нiмцям мали руйнiвну силу. А царська кавалерiя була найкращою у свiтi.
  I все керувалося на диво вмiло i були мiнiмум плутанини. Царська армiя наступала та брала мiсто за мiстом.
  Ось уже Куропаткiн пiдiйшов до Одера, а Брусилов взагалi прорвався до Вiдня.
  I Австро-Угорщина капiтулювала.
  Нiмцi ж на Одер спробували органiзувати бiльш-менш мiцну оборону. Але це їм не надто вдавалося.
  А на заходi союзники взяли Брюссель - чергове неабияке досягнення коалiцiї.
  Тут кайзер Вiльгельм зрозумiв, що його безнадiйне становище i попросив свiту.
  I 25 листопада 1914 року бойовi дiї припинилися на росiйсько-нiмецькому фронтi. Саме росiйськi вiйська вже оточували Берлiн.
  На морi теж було ще кiлька битв, добиваючи флот кайзера.
  Вiйна завершилася за кiлька мiсяцiв. Але ще поки що не розбита Туреччина.
  I на неї i перейшли росiйськi вiйська.
  А Олег Рибаченко перелiт iз Балтики на аеропланi. I з огляду на його феноменальну влучнiсть, хлопчика поставили бiля дванадцятидюймової зброї броненосця "Потьомкiн".
  У цiй iсторiї бунту матросiв не сталося. I броненосець замiсть сумної слави бунтаря заслужив собi ратну славу.
  Османська ескадра звичайно ж не подружжя нiмецької за всiма показниками.
  Хлопчик навiть на морi встиг лише кiлька разiв вистрiлити, топаючи турецькi судна.
  А потiм уже було переслiдування.
  I зухвала висадка десанту у Стамбулi.
  Окрiм Олега Рибаченка на сушу висадилися й дiвчата.
  Наташа, Зоя, Августина, Свiтлана бiгли на туром мелькаючи босими, круглими п'ятами.
  I строчили по османах.
  Хлопчик мав у руках двi штурмовi гвинтiвки, i влучно стрiляючи, проспiвав:
  - Пiонер усiх готом,
  Усiх втопимо як котiв!
  Наташка з люттю пiдтвердила ведучи вогонь:
  - Зрозумiло втопимо!
  I її гола п'ята пiдкинула презент смертi. Ось це дiвки були - просто ходяча руйнацiя.
  Зоя в спiвучiй манерi, пробиваючи наскрiзь туркiв, вiдзначила:
  - З нами Бог!
  Августина, зрiзаючи туркiв, вiдзначила:
  - I цей Бог Бiлий!
  Свiтлана, пробиваючи ударом босої ноги, щелепу осману, буркнула:
  - Наш Бог найбiлiший у свiтi!
  Наташа, строчачи по турках, висловилася:
  - Все це наша земля, все це ми!
  I кинула босими пальчиками нiжок ще одну руйнiвну силу гранату.
  Зоя, строчачи по османах, видала:
  - За Русь-матiнку!
  I босими пальчиками нiжок, знову жбурне щось забiйне.
  Потiм Августина довбанула, чимось руйнiвним, натиснувши червоним соском на кнопку саморобної базуки, i пискнула:
  - За Вiтчизну, нашу матiр!
  I Свiтлана додала, трощачи супротивника, i рубанув мечами:
  - За священну Батькiвщину!
  I дiвчина показала свою мову.
  Ось це справдi була надзвичайно бойова команда. Проти якої ворогам не встояти.
  I впав Стамбул, i Туреччина капiтулювала ще до Нового року.
  Олег Рибаченко отримав погони капiтана третього рангу, що хлопчика рокiв iз десяти на вигляд непогано. До речi, вiн був таким як сам у рокiв десять, а реально вiн великий пацан, i виглядав не таким карликом. Майже у ньому було пiвтора метри. Точнiше метр сорок п'ять сантиметрiв.
  Враховуючи, що ще не було поколiння акселератiв, Олег Рибаченко мiг зiйти i за пiдлiтка. I тому офiцера йому дали. А також пiсля закiнчення вiйни, вiн особисто з руки iмператора Миколи другого отримав Георгiївський хрест iз золота та з дiамантами та з бантом. I це була найвища на той момент i нова солдатська нагорода.
  Олег Рибаченко був просто щасливим. Така в нього була чудова та крута перемога.
  Царська Росiя та союзники подiлили Туреччину. I вона зникла з карти свiту.
  Мала Азiя, пiвнiч i центр Iраку, протоки та Стамбул вiдiйшли до Росiї. Трохи здобула турецької землi на Балканах та Болгарiя. Сирiя вiдiйшла до Францiї. Палестина i частина Саудiвської Аравiї до Британiї, як i пiвдень Iраку, який англiйцi встигли захопити.
  Таким чином Британiя стала сильнiшою за колонiї, забравши собi й нiмецькi.
  Росiя одержала вiд нiмцiв Клайпедську область, Познань, Данциг, частину земель бiля Одера. I плюс ще й репарацiї.
  Найбiльше Росiя отримала вiд Австро-Угорщини. Кракiв та землi увiйшли до царства польського, Галичини та Буковина до Росiї. Чехословаччина та Угорщина стали царствами на чолi з Миколою Другим i теж у Росiї. Виникла також Югославiя - формально незалежна, але васал Росiї. Румунiя також погодилася на заступництво Росiї, в обмiн на Трансiльванiю.
  Незалежна Австрiя стала дуже маленькою. I дещо змогла отримати й Iталiя.
  Францiя повернула собi, що ранiше у неї забрала Нiмеччина, як i Данiя.
  Плюс ще частина нiмецьких земель була тимчасово окупована.
  Усi отримали багато. Росiя забрала колонiї нiмцiв у Тихому океанi, крiм кiлькох островiв, переданих Японiї. Намiбiя стала англiйською колонiєю, точнiше частиною домiнiону ПАР.
  Усiх це влаштувало. Найбiльше суперечок було щодо репарацiй. Росiя вимагала собi велику частку.
  Так-сяк i тут було досягнуто компромiсу.
  Настав час миру. Але малi вiйни все ще велися. Зокрема Росiя, Британiя та Францiя вирiшили подiлити спочатку Саудiвську Аравiю, яка й так була усiчена.
  Вiйна там була короткою та легкою.
  Олег Рибаченко та дiвчата правда деякий час бiгали босонiж пустелею i ловили шейха - ватажка опору.
  Коли впiймали, пiсля швидкоплинного бою дiвчини, змусили його цiлувати босi п'яти.
  Згодом вiйна з Iраном. Росiя та Британiя подiлили i цю країну. Теж це була дуже цiкава iдея.
  Олег Рибаченко та Наташа з командою дiвчат атакували Iран.
  Хлопчик рубав мечами, зносячи голови персам i сказав:
  - Слава епосi великої зорi!
  Наташа вiдзначила, скелячи зубки, i трясучи червоними сосками:
  - Слава царевi Миколi Другому!
  Зоя, рубаючи персiв, i босими пальчиками нiжок жбурляючи гранати, пропищала:
  - Слава Батькiвщинi нашiй!
  I гола, кругла п'ята дiвчини жбурнула горошинку смертi.
  Августина довбанула, натиснувши рубiновим соском нам кнопку базуки i в'якнула:
  - Слава Брусилову!
  Свiтлана, жбурнувши босими пальчиками нiжок важку гранату, i агресивно скалячись, проворкувала:
  - За Велику Ладу!
  Дiвчата взялися за iранську армiю капiтально.
  А тут ще в бiй пiшли танки.
  Цього разу важкiший танк сконструйований сином Менделєєва з гарматами.
  Олена, Єлизавета, Катерина та Єфросинiя їдуть на цьому танку.
  I дiвчата розумiють босонiж i в бiкiнi.
  Їдуть собi i спiвають:
  - Росiйська горiлка, що ти наробила,
  Росiйська горiлка - ти мене згубила!
  Росiйська горiлка, на обiд оселедцi!
  Гарна у веселощi - важка на похмiлля!
  А з неба ще й Альбiна голою п'ятою на педаль натисне та на голови армiї шаха ще бомби скине й "Iллi Муромця"-3. I тут нiкому не встояти.
  Диво Iран розгромили граючи.
  I теж подiлили узявши собi пiвнiч, центр та частину узбережжя. Пiсля чого Росiя нарештi отримала довгоочiкуваний вихiд до Iндiйського океану.
  Але ще iсторiя iз вiйнами не закiнчилася.
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Царська Росiя переживала бурхливий економiчний пiдйом. А свiт був майже повнiстю подiлений мiж великими державами, якi поки що не планували один з одним воювати, а просто перетравлювали новопридбане.
  Однiєю з останнiх поки що незалежних країн, залишався Афганiстан. Англiя в 1918 почала там вiйну, але вона пiшла невдало. I царська Росiя вирiшила цей край включити до складу великої iмперiї. Заодно, щоб отримати спiльний кордон з Iндiєю, на який кидали жадiбнi погляди чиновники Миколи Другого.
  Поки що нiхто не хотiв поступатися. Олег Рибаченко та команда дiвчат та корабля переправилися на сушу, щоб там воювати з армiєю Афганського короля.
  Вони хотiли нових орденiв та слави. Крiм того телевiзорiв i комп'ютерiв поки що немає, i з розваг гiрше, нiж у двадцять першому столiттi. Хiба що в цирк сходити, чи до театру. Навiть у кiно фiльми поки що нiмi та чорно-бiлi.
  А ось цирк схожий, i не дуже вiдрiзняється вiд сучасного. Але щодня туди ходити не будеш.
  А ось вiйна - це цiкава розвага. Особливо, коли ти безсмертний i тебе убити не можуть.
  Зрозумiло, Олег Рибаченко дуже радий вирушити пiдкорювати Афганiстан. I дiвчата теж хочуть битися. А наступна вiйна поки що не скоро.
  Нiмеччину роззброїли, а Британiя та Францiя поки що на рожен не лiзуть. Так що з ними зчепитися великого бажання царя Миколи поки немає.
  З можливих напрямiв експансiї Росiї - ще й Китай, який поки що не зовсiм подiлений мiж сильними державами.
  Там уже освiчена - Жовторосiя, i її хотiлося б розширити на майже весь Китай. Що, втiм, поки що виглядає як мрiя.
  Але з огляду на силу царської Росiї - мрiя цiлком реальна. А поки що до Афганiстану.
  Хлопчик i батальйон дiвчат у бiкiнi бiжать босонiж гiрськими кручами.
  Ось вони вступають у бiй iз моджахедами.
  Олег Рибаченко дає чергу з автомата, i босими пальчиками нiжок жбурляє вбивчу силу гранату.
  Падають розiрванi моджахеди. А хлопчик кричить:
  - На славу батюшки-царя, народилися хоробрими не дарма!
  Наташа теж веде вогонь i босими пальчиками нiжок метає лимонку, пiсля чого репетує:
  - За Русь-Матушку!
  Зоя, стрiляючи по воїнах шаха, i викошуючи їх мiтлою, пiддала голою п'ятою презент смертi i пискнула:
  - За росiйську Богиню Ладу!
  Августина строчачи по супротивнику зi штурмової гвинтiвки, новiтнього калiбру, i теж використовуючи босi пальчики нiжок, прогарчала:
  - За нашу ударну мiць!
  Свiтлана - ця дiвчини без забобонiв iз шевелюрою кольору весняного снiгу та великою фантазiєю, кинула босими пальчиками нiжок убивчий подарунок смертi та пискнула:
  - За великi iдеї царського комунiзму!
  Олег Рибаченко, який мав i минуле життя неабияке, i вже в цьому столiттi прожив рокiв п'ятнадцять у дитячому, безсмертному тiлi.
  - А чи сумiсний комунiзм iз царем?
  Наташа логiчно помiтила, кинувши босими пальчиками нiжок подарунок смертi i розриваючи афганцiв:
  - Все неможливе можливе - знаю точно!
  Зоя, скошуючи солдатiв шаха, i строчачи по ворогу з ручного пiстолет-кулемета, буркнула:
  - У душi прагнемо своєю пристрастю непорочною!
  Августина чиє мiдно-червоне волосся майорiло, немов бойовий, пролетарський прапор, прочирикала:
  - Слава нашiй Батькiвщинi та її чудесам!
  I пiсля цього кинула босими пальчиками нiжок дуже вбивчий подарунок смертi.
  Свiтлана, викошуючи афганцiв i нагромаджуючи гори з трупiв, з натхнення проворкувала:
  - В iм'я матiнки-Росiї!
  I її гола, кругла, рожева п'ята як пiддасть колосальної сили руйнування та знищення.
  Ось це дiвчата у бiкiнi взялися за армiю шаха i проти них жодна мiць у свiтi не встоїть.
  А ось войовницi їдуть на двох новiтнiх танках "Мiсяць"-4.
  Машини з чотирма кулеметами кожна, i бiльш досконалими двигунами, що дозволяли їм розвивати швидкiсть шiстдесят кiлометрiв на шосе, i сорок при рокадi. А броня була товщi та кращої якостi, нiж на колишнiх моделях.
  Зрозумiло Єлизавета та Олена були майже голi, i босi. I керували машиною дуже впевнено.
  Єлизавета, ведучи вогонь iз кулеметiв, прочирикала:
  - Микола великий мiсiя - найбiльший цар царiв!
  Катерина, розносячи воїнiв шаха, заспiвала:
  -Мiж зiрок тривожно б'ється пульс Землi,
  Поля кришталь виблискують - оросили ...
  Я бережу спокiй рiдної родини -
  Служа всiм серцем - матерi-Росiї!
  I дiвчисько натисне на педаль голою, круглою п'ятою.
  Ось це дiвчата - просто супер.
  Олена та Єфросинiя теж б'ються вiдчайдушно. I проти цих дiвчат нiкому не встояти.
  Олена як лупне по супротивнику за допомогою босих пальчикiв, точених нiжок i проворкує:
  - Слава комунiзму часом!
  Єфросинiя, довбавши по вiйськах шаха за допомогою голої, дiвочої п'яти, i в'якнула:
  - Слава всiм найпрекраснiшим царям!
  I дiвчата хором проспiвали, тупаючи босими нiжками:
  - Слава Росiї, слава,
  Танки рвуться вперед.
  Дiвчата майже без одягу,
  Вiтає росiйський народ!
  Ось так на двох танках iз кулеметами войовницi розiйшлися не на жарт. I трощили афганцiв капiтально.
  А тут ще й з повiтря, як стали насiдати бойовi лiтаки. У тому числi i "Добриня Микитович" iз шiстьма двигунами, i рекордним бомбовим навантаженням.
  I Анастасiя Вiдьмакова голою, круглою, рожевою п'ятою на педаль натисне.
  I з утроби бомбардувальника як вiзьмуть i виваляться вбивчi та руйнiвнi бомби.
  А Анастасiя вiзьме та заспiває:
  - Немає прекраснiшої за Батькiвщину-Росiю,
  За неї бiйся i не лякайся.
  У свiтобудовi дiвчаток немає красивiше -
  Всесвiту факел свiтла Русь!
  Акулiна Орлова, рядок з моджахедiв шаха з кулеметiв "Добринi Микитовича", додала:
  - Для Батькiвщини прекраснiше немає слiв,
  Притиснувши до грудей триколiрний прапор перемоги.
  Будь витязь росiйський ти боях готовий
  Жити за мрiю, що подарували дiди!
  Мiрабела Магнiтна лупнула по афганських вiйськах. I скосила їх масою.
  I теж довбала з вогнемета. I випалила масу душманiв, спалив їх вщент.
  Пiсля чого проспiвала:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  I дiвчина показала мову. I пiдморгнула напарницям.
  Ось там лiтаки царської Росiї молотять моджахедiв. I скидають бомби та напалм.
  Непогано борються i танки важчi, але з гарною прохiднiстю та потужними моторами. Зокрема новiтнiй НР-2 вагою п'ятдесят тонн, який трощить ворога. НР - перекладатись - "Микола Романов".
  Це перша експериментальна модель танка з двома фугасними гарматами та шiстьма кулеметами.
  I як вiн трощить афганськi вiйська короля.
  I дiвчата при цьому скалять зубки всерединi танка i регочуть.
  Оленка робить пострiл за допомогою босих пальчикiв нiжок i верещить на всю горлянку:
  - Слава батюшку-царю!
  Iншi дiвчата кричать:
  - Слава!
  I їхнiй танк збiгає по кручах.
  А за ними миготять голими п'яточками мчать дiвчата в одних трусиках i їх рубiновi соски виблискують на сонцi.
  Ось це дiвчата - майже зовсiм оголенi, i їхнi груди такi апетитнi.
  Анюта босими пальчиками нiжок наводить кулемети i трощить афганцiв, попискуючи i ревучи.
  - За Росiю нашу матiр!
  I рухається танк, i душить душманiв. Ось там дiвчата дуже лихi.
  Алла реве в азартi:
  - А в бiй атакують дiвчата лихi,
  За нами Росiя, за нами Росiя!
  Ось це дiвчисько таке руде i круте.
  Марiя теж молотить вiйськами короля i пищить:
  - В iм'я святої Русi!
  Олiмпiада заводиться i трощить ворогiв iз силою. I голою п'ятою по ворогу як рушить.
  I летить снаряд iз убивчою амплiтудою...
  Армiя афганського короля частково знищена, а частково розбiглася.
  I тупаючи босими нiжками дiвчата увiйшли в Кабул. I ось вони далi рухаються Афганiстаном.
  Олег Рибаченко переслiдує супротивника. Разом iз вiчною дiвчинкою Маргаритою Коршуновою вони наздогнали армiю шейха.
  I ось хлопчик i дiвчинка рубають шаблями. I рубають моджахедiв з усiєю своєю люттю.
  Хлопчик жбурнув босими пальчиками нiжок горошинку, i розiрвав дюжину солдатiв шейха.
  I ревнув:
  - Цар наш Микола,
  Ширше рота не роззявай!
  Маргарита дуже агресивно дiє. Проводить млин. Босими пальчиками нiжок жбурляє горошинку i реве:
  - За царський комунiзм!
  А потiм дiти вiзьмуть i хором як засвистять. I ворони буквально оглушенi й сиплються наче дощ на голови афганцям. I це дуже круто.
  Олег Рибаченко рубає ворогiв i реве:
  - За iдеї комунiзму та трiумф вважай за царизм!
  I знову як накинеться на супротивника.
  I мечi хлопчика ворога рубають наче капусту.
  Ось його дивовижна атака.
  I знову свист з непритомним воронами.
  Поки що вони ведуть у рахунку. I навiть їхня перевага наростає.
  Маргарита попискує i реве:
  - Слава росiйським богатирям!
  I голою п'ятою дiвчинка покинула подарунок анiгiляцiї.
  Ось така вона бойова красуня.
  Хоча ще й дитина. А колись була дорослою i навiть лiтньою жiнкою. Але теж купила собi безсмертя та здобула вiчну юнiсть. Щоправда, поки на сто рокiв вона дiвчинка. А потiм правда може й зрости. А поки що вона служить у росiйськiй армiї. I теж супермен.
  А оскiльки, на вiдмiну вiд Олега Рибаченка, ця письменниця комп'ютерними iграми не захоплювалася, то їй набагато легше. Ось воювати подобається звичайно.
  Безсмертнi дiти друзiв. Дивно якось бути дорослими, навiть мати чимало рокiв i стати зовсiм юними.
  I мислення стало бiльш дитячим, хоча пам'ять та особистiсть повнiстю збереглися.
  I це треба сказати дуже здорово.
  Маргарита та Олег голими, дитячими п'ятами жбурляють вибуховий пакет, i розносять шейха на шматки. I з оточенням його покiнчено. Потiм рубають мечами ворогiв. I це їхнє дуже бойове хрещення. А потiм знову як засвистять.
  Ворони падають на голови моджахедiв i пробивають їм без жодних проблем черепа.
  Олег реве, зрiзуючи супротивникiв:
  - Маргарита - вiкно вiдчинене!
  I знову рубає млин, зрубуючи останнi голови.
  Ось росiйськi вiйська зайняли Кандагар. Охочих воювати з непереможною армiєю царя Миколи Другого стає дедалi менше.
  Ось уже iншi мiста здаються без бою. Або майже без бою.
  Лише горами ще дiють окремi банди.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова якраз стали полювати на подiбну банду.
  Хлопчик i дiвчинка рубали вiдважних воїнiв Аллаха. I дiяли з усiєю неймовiрною зухвалiстю.
  Безсмертна дитина шпурнула голою п'ятою гранату, розiрвала супротивникiв i пискнула:
  - За новий СРСР!
  Маргарита, розмахуючи мечами та вiдрубуючи голови, просипала:
  - За новi рубежi!
  I боса п'ята дiвчинки кинула колосальну руйнацiю, розриваючи ворогiв.
  I ось дiти знову свистять i на голови моджахедiв падають численнi, приголомшенi ворони.
  I ця банда знищена. Все зроблено дуже хвацько.
  Афганiстан нiби захоплений... Ще кiлька дрiбних банд було безсмертними дiтьми знищено.
  За це вони отримали грошi та новi чини. Народ Афганiстану вирiшив скоритися новому царевi. I поки що їм жилося зовсiм непогано.
  Майже вiдразу стала будуватися залiзниця до Iндiї.
  Британiя здобула собi суто символiчний шматок Афганiстану, але оголосила про свою перемогу.
  А Олег Рибаченко та Маргарита переїхали до Манчжурiї. Там поки що спокiйно.
  Але трохи на пiвдень спалахнуло повстання комунiстiв. I спроба привести владу червоних у Китаї.
  Офiцiйний уряд Пiднебесної iмперiї звернувся по допомогу до царської Росiї.
  А повстання все ширилося i ширилося. I вiйська Червоної Армiї навiть опанували Пекiн.
  Росiйська армiя рушила у наступ. З моря насувався флот на чолi з
  Колчаком. А вiн гiдний наступник адмiрала Макарова. I впевнено трощить Червону Армiю Китаю.
  I дiвчата з моря ведуть вогонь i випускають велику, вбивчу силу снаряди.
  I голi, круглi п'ята дiвчаток миготять. I вони стрiляють iз знарядь крейсерiв та лiнкорiв.
  Бiгають войовницi стрiмко. Бойова Ганна дає накази. I спрацьовує артилерiя.
  Веронiка - ця дiвчина морський офiцер теж вiддає команди, будучи лише у трусиках та з тонкою смужкою тканини на грудях.
  I за її командою знаряддя шiстнадцять дюймiв спрацьовують. I розривають порти Пекiна.
  Олег Рибаченко, як завжди, у бою... Вiн такий миленький, мускулистий хлопчик у шортах. I рубає китайськi вiйська з ентузiазмом. Ось це жорстокi проходять бої.
  Маргарита теж бореться iз великою ефективнiстю. I рубає мечами вiдважних воїнiв пiднебесної iмперiї.
  Дiвчинка, борючись iз супротивником i махаючи мечами, вiд чого злiтають голови, заспiвала;
  Росiя найбiльша з країн,
  Чудова велика Вiтчизна...
  Товариш Сталiн - це iдеал,
  Збудуємо незабаром щастя комунiзму!
  
  Поки що у нас, однак рiд царiв,
  Романови Росiєю керують...
  Батькiвщини супротивника розбий,
  Нехай трiумфує Авель, а не Каїн!
  
  Хай буде Микола великий цар,
  Успiшним у битвах i звершеннях.
  Ти за Росiю орди перемагай,
  Так буде про державу думка!
  
  За Миколу я дам пiдписку,
  Не допущу образи самодержцю...
  Нехай з неба ллється на людей напалм,
  Не втрачу повiрте я надiю!
  
  Ми росiйськi великi орли,
  Здатний пiдкорити простiр всесвiту.
  Скромнi i водночас повiр гордi,
  Своєю силою в боротьбi незмiнною!
  
  Дiвчата i хлопчики все одно,
  Дуже вiдважно витязi б'ються.
  Росiя ти велика давно -
  Не треба нам у досадi знайте дутися!
  
  Навколо дiвчат легiон ворогiв,
  Але хоробро вони злiсних винищують.
  У нас цiлком вистачає куркулiв,
  Ми завоюємо собi мiсце у раї!
  
  Нехай наша частка буде високою,
  I стане Русь нечувано багатою.
  Ти не дивися на дiвчат зверхньо,
  Вони стрункi i зовсiм не горбатi!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини зiрка,
  Нехай комунiзму яскраво засяє...
  Здiйсниться велика мрiя,
  Природа буде у нескiнченному травнi!
  
  Все дуже пишним кольором розквiтне,
  Все буде дуже яскравим, чистим...
  Перемогу вiдкриємо безмежний рахунок,
  В iм'я вiрте прапор комунiзму!
  
  Якi люди правлять на землi,
  Тi для Батькiвщини дорожчi...
  Хоча часом ховається в темрявi,
  Чи здатнi мiцно врiзати ми по пицi!
  
  Люблю я Бiлобога та Христа,
  I Ладу, i Марiю почитаю.
  Любов до Росiї як кристал чиста,
  За неї борюся i дерзаю!
  
  В iм'я Роду, заради всiх людей,
  Ходiмо ми якщо треба Голгофу.
  Зникне в пеклi шалений лиходiй,
  I супостати вiрю скоро здохнуть!
  
  Чим Русь прекрасна i знаю i сильна
  Що в нiй хоробри дiвчата та хлопчаки?
  Нехай атакує в силi Сатана,
  У нас пiдуть чудовi справи!
  
  Не вiрте, хто ховає нашу Русь,
  Вони розумом ви знаєте недалекi...
  А ти дерись i просто не лякайся,
  I надуючи в лайцi хоробро щоки!
  
  Вiйницi смiливi повiр,
  Хоробрий, вiдважнi у танцi величнi.
  Iнодi нас атакує злiсний звiр,
  Але нi сильнiше росiйської знайте слави!
  
  Ось наша Батькiвщина зараз уже цвiте,
  Таким повiрте пишним Рода кольором.
  Перемогу вiдкрили безмежний рахунок,
  I героїзму подвиги оспiванi!
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Процес завоювання Китаю - це довгий, велика країна i дуже густо заселена. I бої там точаться з великою iнтенсивнiстю.
  Олег Рибаченко рубає мечами китайцiв. Потiм жбурляє в них босими, дитячими нiжками горошинки з саморобною вибухiвкою та спiває:
  - Батькiвщина моя -
  Правлять у нiй царi,
  Дружня сiм'я,
  Злих розiрви!
  Маргарита Коршунова теж трощить вiйська пiднебесної iмперiї. I проводить мечами млин. I босими пальчиками нiжок кидає горошинки смертi.
  Дiвчинка спiває:
  -Слава комунiзму, слава....
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  I безсмертнi дiти як засвистять. Ворони отримують серцевi напади i приголомшенi падають на голови китайцям. Ось це скажемо так - дiти-термiнатори. I пробивають ворони дзьобами черепа воїнам пiднебесної iмперiї.
  А тут ще за китайцiв взялися й iншi дiвчата.
  Ось Наташка їх рубає мечами, i яскраво-червоним соском натискає на кнопку базуки, випльовуючи снаряд. I маса китайцiв пiдлiтає нагору.
  I Наташка спiває, на всю горлянку:
  - Слава часом комунiзму,
  Буде кiнець пацифiзму!
  I дiвчина босими пальчиками нiжок, як запустить убивчу гранату, розриваючи супротивникiв.
  Зоя теж бореться з великим ентузiазмом. I рубає китайцiв мечами без зайвих проблем.
  I босими пальчиками нiжок жбурляє вбивчу силу гранати. Ось це дiвчисько - просто супер.
  Потiм полуничним соском грудей як запустить руйнiвний подарунок смертi.
  I маса китайцiв пiдлетiла нагору.
  Зоя взяла i заспiвала:
  - В iм'я iдей комунiзму,
  Ми бачимо майбутнє царської держави...
  I червоному прапору, нашiй Вiтчизни,
  Ми будемо завжди нескiнченно вiрнi!
  Августина теж рубає китайцiв. Вона дiвчина просто скажемо класу супер.
  Руда дiвчина кинула голою п'ятою забiйну гранату, розiрвала масу супротивникiв i пропищала:
  - За Росiю - нашу матiр!
  I рубiновим соском грудей натиснула кнопку базуки. I виплюнула вбивчу силу ракету. I стiльки китайцiв взяло i разом порвалося.
  Ось це дiвча.
  Свiтлана теж трощила ворогiв. I рубала вiйська пiднебесної iмперiї мечами. I кидала подарунки смертi босими пальчиками нiжок. А насамкiнець як малиновим соском викине вбивчий снаряд смертi.
  I заспiває:
  - Батькiвщина моя - мiста та мила,
  Батькiвщина моя - царська країна!
  Ось це дiвчата - найвидатнiший у них клас та можливостi. Проти таких ось дiвчат не встояти.
  I вони так рубають цих китайцiв без жалостi та сумнiвiв.
  Аврора теж тут бореться, i дiвчата строчить по китайцях з автомата. Ось це красуня.
  I теж яскраво-червоним соском натискає на кнопку гранатомета. I випускає вбивчу ракету. I безлiч противникiв разом рве i розриває на дрiбнi частини.
  Пiсля чого Аврора заспiвала:
  - За найбiльший комунiзм,
  Тiльки вгору нi кроку вниз!
  Ось це дiвчата - це дуже круто та агресивно.
  Мiрабела Магнiтна бомбардує по супротивнику з повiтря. Вона використовує бiплан-штурмовик. I як за китайцями врiже.
  I б'є їх без жалю. I пише з кулеметiв дуже красиво укладаючи китайцiв штабелями. I це вона робить дуже жваво. Голою п'ятою натисне на педаль. I безлiч бомб як обрушиться на китайцiв.
  Мiрабела проспiвала, скелячи зубки:
  - Я найсильнiша у свiтi,
  I двiчi по два не є чотири!
  Акулiна Орлова теж з повiтря китайцями молотить. I робить це дуже вдало. I трощить вiйська пiднебесної iмперiї.
  I ось натиснула червоним соском грудей на кнопку, i ось летить у китайцiв, їх розриваючи бойова ракета.
  Акулiна взяла i заспiвала:
  - Слава великим серцям,
  Будемо трощити всiх ворогiв до кiнця!
  Анастасiя Вiдьмакова теж громила китайцiв i робила це з величезним ентузiазмом.
  Ось це дiвчина Анастасiя - просто супер!
  I босими пальчиками нiжок спрямовує на ворога, щось забiйне.
  I ось дiвчина рубiновим соском натиснула на кнопку, i падають на китайцiв бомби. I дуже агресивно вона виступає.
  I трощить цих китайцiв убивчою силою.
  Анастасiя проспiвала:
  - Будемо всiх ми розривати,
  За Росiю нашу матiр!
  Ось знову дiвчата борються з колосальною люттю. Ось це бойовий трiумвiрат.
  I у небi їм немає рiвних. Але повiтряних боїв замало - китайська авiацiя слабка.
  Акулiна Орлова трощила китайцiв на сушi, i пускала розривнi снаряди та спiвала:
  - Раз, два, три - китайцiв розiрви!
  Буде славний бенкет -
  Ми завоюємо свiт!
  Ось це бої суворi та жорстокi.
  Ось бореться на танку екiпаж Єлизавети. Ось це дiвчина та її команда i вони знову в бiкiнi.
  Ось Єлизавета босими пальчиками нiжок натиснула на кнопки джойстика i проворкувала:
  - Слава царевi Миколi Другому!
  Катерина теж пальнула, натиснувши червоним соском i вражаючи китайцiв, i дотепно проворкувала:
  - Слава суперадмiралу Макарову!
  Олена довбала по ворогу. Розiрвала масу китайцiв за допомогою кулеметiв i в'янула:
  - За комунiзм царiв!
  Єфросинiя писала по супротивнику, i викошувала воїнiв пiднебесної iмперiї, i спiвала:
  - Слава Русi та Бiлому Богу!
  Ось такi вони бойовi дiвчата на моторному та сильному танку. I трощила їхня команда китайську рать.
  Єлизавета дотепно помiтила, i трощила супротивникiв, в'якнула:
  Справжнiй цар не той, хто в коронi, а хто не капелюх розумом i хваткою не розтяпа!
  Олена агресивно вiдзначила i люто заявила:
  - Хто має порожню голову, носячи корону, той типовий капелюх, без царя в головi!
  Катерина теж довбала, по китайцях, розiрвала два дюжини солдатiв пiднебесної iмперiї i промовила:
  - Прошляпивши країну - диктатор може зберегти корону на головi, але обов'язково втратить обличчя!
  Єфросинiя крушила китайцiв влучними пострiлами, i буквально їх скошувала нагрiбаючи гори трупiв.
  I при цьому сказала:
  - Краще втратити голову в доблестi, нiж залишитися з носом у боягузтвi!
  Отак дiвчата розбушувалися. I при цьому вони майже зовсiм голi, i босi, i дуже засмаглi, зi свiтлим волоссям.
  Єлизавета, стрiляючи, заявила:
  - Якщо без царя в головi, то будеш капелюхом що завжди залишається з носом!
  Катерина, ведучи влучний вогонь по супротивнику, i вибиваючи масово китайцiв, буркнула:
  - Хто втрачає почуття реальностi, залишається з носом без мрiї!
  Олена агресивно вiдзначила, строчачи по ворогах, i босими пальчиками нiжок натискаючи на кнопки, i проворкувала:
  - Жiноча нiжка, коли боса, взує будь-якого чоловiка по гланди, i залишить без штанiв оголюючи своє тiло!
  Єфросинiя, довбаючи супротивникiв i вбиваючи китайцiв з шаленою силою, агресивно помiтила:
  - Втративши совiсть у пошуках золотих гiр, можна залишити ворога з носом, але в самого за душею не залишиться й ламаного гроша!
  Дiвчата билися вiдчайдушно та смiливо.
  Єлизавета пiдбила пiдсумок, розбивши снарядом китайську гаубицю:
  - Коли в тобi в серцi Бог, а в головi цар, ти є людиною з великої лiтери!
  Вiйницi боролися i на iнших фронтах.
  Оленка строчила з кулемета по китайцях. Викошувала їх немов пшеницю i завивала:
  - За великого царя,
  Господа завдяки!
  I босими пальчиками нiжок дiвчинка як шпурне вбивчої сили гранату.
  Анюта, строчачи по противнику, i голою, круглою п'ятою пiддавши презент смертi, видала:
  - Слава епосi комунiзму! Чи буде з нами цар Микола!
  I дiвчина рушила китайському генералу в пiдборiддя лiктем i перевiрила:
  - За велику Русь Сварога!
  Бойова Алла трощила китайських солдатiв, викошувала їх немов серпом i в'якнула:
  - За Вiтчизну - нашу матiр!
  I її босi пальчики нiжок кинули сильно забiйний подарунок анiгiляцiї.
  Марiя теж трощить ворогiв з диким апломбом. I строчить з автоматiв, при цьому спiваючи:
  - Наша Батькiвщина - наша мати!
  Хоче дiвчина героєм стати!
  I босими пальчиками нiжок дiвчинка як жбурне руйнiвний подарунок смертi.
  А потiм як натисне на кнопку базуки, своїм червоним соском.
  Олiмпiада змiнює китайцiв на порошок. Строчить по них iз автомата. I спiває:
  - Ми на тобi, як на вiйнi,
  А на вiйнi, як на тобi!
  I босi пальчики нiжок дiвчини кинули вибуховий пакет.
  Розiрвало масу китайцiв у попiл.
  Олiмпiада також пальнула за допомогою полуничного соска i перевiряла:
  - За мир, за дружбу, за травень!
  Оленка помiтила з смiхом:
  - А потiм тобi травень?
  Анюта, строчачи по китайцях, пискнула:
  Лiто, ах лiто, лiто зоряне будь зi мною!
  Алла довбала по супротивнику, розiрвала трохи китайських солдатiв i прочирикала:
  - За царську iмперiю!
  I її волосся наче палаюча пожежа, здатна спалити Рим. Ось це дiвчисько.
  П'ятiрка змiнює свою позицiю. I строчить по вороговi з посиленим дiапазоном.
  I потiм дiвчата якраз врубають з електричних проводiв, i струм пiшов,
  по ворогам. I китайцiв заiскрило.
  А дiвчата як голими п'ятами вiзьмуть i блиснуть. I знову вiзьмуться за китайську, доблесну армiю. А китайцi сильнi та хоробри. Це доблесний, численний народ.
  Але за ними Веронiка та Вiкторiя лупнули з лiтака ракетами. I розiрвали багато китайцiв. Дiвчата бойовi, в одному бiкiнi та босi. I голими п'ятами довбають по ворогу, натискаючи на кнопки.
  Акулiна Орлова теж довбає китайцiв, без будь-якого жалю крушивши ворогiв.
  Акулiна босими пальчиками натиснула на кнопки джойстика i взяла довбанула по китайцях, розiрвала їх i прочирiкала:
  - Слава батюшку-царю!
  Анастасiя Вiдьмакова пiдтвердила:
  - Царю без умовно слава!
  Мiрабела Магнiтна пiддала голою п'ятою подарунок знищення та перевiряла:
  - I за адмiрала Макарова вип'ємо!
  I її червоний сосок оголився, i дiвчина взяла i натиснула кнопку. I полетiли до китайцiв ракети. I розiрвали багато воїнiв пiднебесної iмперiї.
  Ось це дiвки.
  А тут ще за китайцiв взялися дiвчата-нiндзя з Японiї. I войовницi зрозумiло, в одному бiкiнi та нiжки босi.
  Дiвчина-нiндзя з синiм волоссям взяла i мечами китайцiв рубала. I знесла голови. I пiсля того босими пальчиками нiжок шпурнула горошинку руйнування. I знову воїни пiднебесної iмперiї з вiдiрваними кiнцiвками полетiли у рiзнi боки.
  Войовниця заспiвала:
  - Слава Японiї! Слава!
  Дiвчина-нiндзя з жовтим волоссям з ворогами б'ється. I рубає їх без жалостi мечами. I її босi, витонченi дiвчачi пальчики метають щось руйнiвне. I буквально розривають тiла на частини. I войовниця спiває:
  - Слава Японiї, слава!
  Рвуться танки вперед,
  Дiвчата, не знаючи страху -
  Вiтає - росiйський народ!
  Дiвчина-нiндзя з червоним волоссям теж рубає китайцiв. Вона войовниця дуже агресивна. I розтинає супротивникiв до кiнця. I знову пальчики такi гострi, спокусливi босих нiжок жбурляють бумеранги, якi зносять голови, немов бритвою волоски.
  I войовниця спiває:
  - Русь царя ж Михайла,
  Свiтобудова пiдкорила!
  Дiвчина-нiндзя з бiлим волоссям, провела мечами, зносячи голови китайцями. I ця дiвчина у бiкiнi виявилася писаною красунею. I її мечi просто супер. I босi пальчики нiжок теж кинули отруйнi голки, пробиваючи горло воїнам пiднебесної iмперiї.
  Дiвчина-нiндзя заспiвала:
  - Японський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть на полi бою не лякає...
  За Русь святу буде битися нiндзя
  I навiть помираючи - переможе!
  Ось це дiвчата такi майже голенькi та красивi, i нiжки у них спокушають чоловiкiв.
  А ось у бiй знову йде, точнiше бiжить Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова. Знову дiти борються з дикою люттю та шаленством.
  Ось хлопчик змахує мечами та зрiзає з плечей китайцiв голови.
  Олег проворкував, i босими пальчиками нiжок кинув хлопчик горошинки руйнування. Порвав ворогiв на частини та заспiвав:
  Слава комунiзму, що будує Микола,
  Самий великий i мудрий цар!
  Дiвчинка, ця колишня письменниця Маргарита Коршунова, зрубуючи голови китайцям, проворкувала:
  - За Росiю та царя Миколи!
  I босими пальчиками нiжок юна войовниця як вiзьме та метне бумеранг. I той як пролетить, i зрiже голови китайським солдатам. Ось це дiвчинка.
  Маргарита взяла i заспiвала:
  Немає прекраснiшої за Батькiвщину-Росiю,
  У всесвiтi найкраща країна...
  Зiрки небо у перли зрошували,
  Зводять навiть хитрий вигляд з розуму!
  Пiсля чого безсмертнi дiти взяли та засвистели у всi ковтки. I ось взяли ворони, отримали серцевi напади, i занепавши стали падати. I пробивати голови китайцям.
  Ось це дiти, вони просто монстри та супер....
  I знову давай рубати ворогiв. I такi тут бойовi та вiдважнi дiвки що супер, ось пiшла Наталка в атаку.
  Дiвчисько взяла i довбанула з автоматiв, i прочирикала:
  - За комунiзм царя Миколи!
  Зоя пiдтвердила, пiдкинувши голою п'ятою вибуховий пакет iз вибухiвкою.
  I войовниця заспiвала:
  - За великого царя,
  Батюшку-государя!
  Августина розсiкала ворогiв без жодної слабкостi та жалю. I руда войовниця взяла i босими пальчиками нiжок шпурнула щось дуже забiйне та руйнiвне. I дуже вбивчо дiяла дуже круто.
  Августина провела млин i пискнула:
  - За Росiю та перемогу до кiнця!
  Свiтлана провела мечами дуже агресивний млин мечами. Зрубала ворогам голови, склавши їх у курган. I босими пальчиками нiжок взяла i кинула вбивчий подарунок смертi.
  I ревла:
  - За царський комунiзм!
  I дiвчата знову голими, круглими п'ятами як долбануть забiйними горошинками знищення.
  I знову проспiвають:
  Миколай ти цар-месiя,
  Незабаром ти всесильний!
  . РОЗДIЛ Љ4.
  Вiйна з Китаєм тривала.
  Дiвчата пiдтягли новi, потужнiшi бомбардувальники. I Анастасiя Вiдьмакова почала обрушувати на китайцiв потужнi удари авiацiї.
  Войовниця заспiвала, натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки:
  Буде людям щастя,
  Щастя на вiки...
  Миколи влади -
  Сила велика!
  Акулiна Орлова, строчачи по супротивниках, i викошуючи китайцiв, агресивно перевiряла:
  - За славу iдей комунiзму!
  Мiрабела Магнiтна посилаючи зверху бомби i вбиваючи китайцiв, додала:
  - Буде слава у цьому життi!
  Отак дiвчата з повiтря на пiднебесну iмперiю наступають. I знищують доблесних солдатiв китайської армiї.
  Оленка теж бореться. Лупить дiвчина з автомата. Викошує китайцiв i пищить:
  - Слава часом комунiзму!
  I босими пальчиками нiжок, як пошле подарунок смертi у ворога.
  Анюта стрiляє по китайцях, i дуже влучно. Викошує їх i вимовляє зi смаком:
  - Буде радiсть у всесвiтi!
  I голою, круглою п'ятою, як пiдкине горошинку смертi.
  I бойова Алла бореться з диким розлюченiстю. I її мечi проводять млин та зрубують китайцям голови. Дiвчина люто вимовляє, скелячи зубки:
  - Нашiй Росiї ми принесемо кохання!
  I дiвчисько босими пальчиками нiжок жбурне щось агресивне та руйнiвне.
  Бойова Марiя знову бореться. I її мечi такi гострi i навiть дуже вбивчi. I рiжуть тiло, наче розпечене залiзо масло.
  Дiвчина iз золотим волоссям, агресивно вимовляє, розтинаючи китайцiв, на частини:
  - Русь-матiнка з нами навiки!
  Б'ється i Олiмпiада. Дуже велика вона та мускулиста дiвчина. Як взялася за китайцiв, i давай рубати їх, неначе пшеницю косою. Ось це дiвка, ну така велика i агресивна.
  I теж голою п'ятою, як пiддасть бомбу. I масу супротивникiв разом порве.
  А тут ще й Наташка б'ється. Дiвчина тримає в руках вогнемет. I лупне по супротивнику.
  Пiшов струмiнь полум'я китайцями. I їхню цiлу сотню за раз спалить. Ось це дiвчисько.
  А на кнопку вогнемета натисне червоним соском жiночих грудей.
  I так це все виливається.
  А ще дiвчина босими пальчиками нiжок жбурляє агресивну силу лимонки.
  Войовниця заспiвала:
  - За Русь святу - Вiтчизнi слава!
  Зоя теж бореться з дикою силою пантери. Її полуничнi соски натискають на кнопки та викидають електричнi розряди з автомата. Пiсля чого дiвчина прочирiкала:
  - За нашi новi перемоги!
  I босими пальчиками нiжок кидає щось абсолютно вбивче. Ось це дiвчина - медова блондинка.
  Августина борючись iз ворогами, i скошуючи їх немов косою, посилаючи кулю за кулею, i вганяючи в труну, проворкувала:
  - За великi здобутки!
  I босими пальчиками нiжок шпурнула вбивчий подарунок колосальної сили.
  А потiм дiвчина як натисне на кнопку зброї рубiновим соском грудей, i розiрве цiлий батальйон ворогiв.
  А ось i Свiтлана у бою дiвка грiзна. Дуже агресивно ворогiв обробляє.
  I босими пальчиками нiжок гострi, i тонкi диски посилає у противникiв.
  I малиновими сосками груди по ворогах як урiже, i їх капiтально винищить. Стiльки трупiв та знищених китайцiв.
  Пiсля чого Свiтлана проворкувала:
  - За Росiю та перемогу до кiнця!
  Ось це дiвчата найвищого пiлотажу. I ворогам вони влаштували фiгуральне винищення. I на них усi сиплють вогнянi та електричнi пластiвцi.
  Алiса та Анжелiка працюють зi снайперськими гвинтiвками. Дiвчата ледве встигають стрiляти та перезаражувати.
  Китайцiв дуже багато. I їх так просто не переклацувати. I вони напирають жовтою, нескiнченною хвилею.
  Алiса пальнула, пробивши генерала i прочирiкала:
  - Скiльки ж у нас роботи!
  Анжелiка теж влучно вистрiлила i погодилася:
  - Дуже багато, але на нас чекає перемога!
  I руда дияволиця босими пальчиками нiжок запустила вбивчий подарунок смертi.
  Алiса знову вистрiлила, збила лiтальний апарат Китаю. Дiвчина була налаштована на те, щоби рiшуче перемагати.
  Ось у неї були свої проблеми та комплекси.
  Алiса знову вистрiлила, причому досить влучно i проворкувала, скелячи зубки:
  - Ми покажемо приклад!
  I її очi блиснули блискавками.
  Ось це справдi дiвчата розряду просто супер.
  I ось Алiса як вистрiлить i одразу трьох китайцiв пробила одна куля.
  I дiвчисько-блондинка босими пальчиками нiжок вiзьме та шпурне вбивчої сили гранату знищення.
  Ось це дiвчата що розряду просто супер.
  Аврора тим часом довбала з гаубицi. Порвала цiлий взвод китайцiв i в'янула:
  - Не маю я на рахунок на свiй сумнiв!
  I дiвчина-красуня взяла i яскраво-червоним соском грудей натиснула на кнопку. I знову забiйний снаряд великого калiбру летить у ворога.
  Аврора взяла i заспiвала:
  У мене на ворога,
  Сила є i натиск.
  Але я в шкурi бика
  От i звiстка розмова!
  Її напарниця Агрипiна, скелячи зубки i крушiння китайцiв, що насiдали, з посмiшкою видала:
  - Гей тореро тримайся,
  Починаємо розбiг ...
  Афродiта дiвчина з золотим волоссям i теж у бiкiнi i боса прочирiкала, скелячи зубки:
  - Бережи своє життя,
  Царю звiрiв людина!
  Агрипiна червоним соском своїх повних грудей натиснула на кнопку забiйної зброї i прочирiкала:
  - Ми лупимо влучно,
  Ми лупимо влучно -
  I цiль близька!
  Афродiта ця дiвчина писана красуня теж рубiновим соском грудей як натисне на кнопку, i довбає по противнику, i оглушливо смiючись i скелячи зубки.
  - Останнi сили,
  Останнi сили -
  Круша у ворога!
  Аврора хихикнула, i кинула в ворога, за допомогою полуничного соска грудей. А потiм додала босими пальчиками нiжок.
  I кинулася в полiт бойова ракета.
  Дiвчина прочiрiкала:
  Лiкують трибуни,
  Радiють трибуни...
  I ось атакують,
  Галактику гуни!
  Справдi, це вже виглядає смiшно, до крайностi.
  I ось у бiй iде танк Єлизавети. I на ньому чотири дiвчини у бiкiнi. I дiвчата борються вiдчайдушно.
  Єлизавета пальнула по китайцях за допомогою босих пальчикiв нiжок i прочирикала:
  - В iм'я великої Русi!
  Катерина теж як рiже по воїнам пiднебесної iмперiї. Як викосить їх у величезних кiлькостях, i проворкує, скелячи зубки:
  - Слава росiйським Богам!
  I дiвчина знову натисне босою, круглою п'ятою на кнопки, що стирчать. Ось це дiвки у бiкiнi. Вони скажемо так - просто супермени-самки. Ось спробуй проти таких встояти. Вони мають феноменальну, космiчну силу.
  Олена як рiже по воїнам пiднебесної iмперiї. Вiзьме та гроздить по ворогах. А потiм червоним соском натисне на кнопку джойстика, i перевiрить:
  - Слава комунiзму росiйських царiв!
  I голою п'ятою врiже по ворогу.
  Єфросинiї теж у боях крута. I по ворогу довбає, з величезним азартом.
  I виб'є масу китайцiв, i проворкує:
  - Слава епосi комунiзму Богiв!
  I тут вона теж рубiновий сосок застосує. I босими пальчиками нiжок на кнопочки натисне. I розiрве безлiч китайських солдатiв.
  Ось це дiвча - агресивнi у них заскоки. I четвiрка на танку вiзьме i довбає по вороговi снарядами.
  I у них велика, феноменальна сила.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова теж мечами так активно та ефективно працюють, наче це пропелери вертольотiв.
  Хлопчик кинув босими пальчиками нiжок шматочок антиматерiї. Знищив цiлий батальйон китайцiв i проворкував:
  - За велич государiв!
  Пiсля чого його мечi провели млин, сiчаючи голови китайцям.
  Маргарита Коршунова рубала ворогiв. Зсiкала їм голови, i скеля зубки вимовляла:
  - На славу царського СРСР!
  I знову голою, круглою, дитячою п'ятою як пiддасть руйнiвний подаруночок знищення.
  Потiм безсмертнi дiти взяли та засвистiли. I повалилися приголомшенi свистом ворони, пробиваючи черепи китайським солдатам.
  Маргарита прочирiкала:
  Iдеї комунiзму,
  Крутiше пацифiзму!
  Оце дiти-монстри. Вони найкрутiшi та агресивнiшi у свiтi. Оце дiти-термiнатори.
  Олег Рибаченко строчив по вороговi, i рубав мечами. А потiм вiзьме i довбає з вогнемета. I стiльки китайцiв разом згорить. I воїни-дiти на самому пiку.
  Хлопчик узяв i заспiвав:
  - Слава Росiї, слава...
  Танки клепає держава!
  I хлопчик рокiв дванадцяти на вигляд, взяв i босою п'ятою пiддав гранату руйнування, i масу розiрвав китайських солдатiв.
  Юний воїн був сповнений сил та енергiї. I як знищувала солдатiв пiднебесної iмперiї вiчна дитина. У ньому просто феноменальна, позамежна сила.
  Олег узяв i заспiвав:
  Вдаримо сильнiше,
  Потягнемо дружнiше!
  Ми вiдродимо СРСР,
  Покажемо свiтовi всiм приклад!
  I хлопчик як плюне вогником, i цiлий батальйон китайцiв разом згорiв. I ревнув:
  - I щоб не було проблем!
  Маргарита дотепно вiдзначила, зрiзуючи ворогiв немов лезом бритви i проворкувала:
  - За велику Русь,
  Ти бiйся i не лякайся!
  I босими пальчиками нiжок дiвчинка як запустить вбивчу горошинку тотальної загибелi.
  Наташа знову рубала китайцiв з шаленством i люттю.
  Стiльки жовтих воїнiв завалилося зi зрубаними головами.
  Ось це дiвчата - якi дуже крутi та бойовi.
  Наташка спочатку провела прийом мечами - метелик-махаон. А потiм взяла в руки вогнемет i як натисне червоним соском на кнопку. I немов фонтан зi спини кита, вивернеться полум'я, що обвугує китайцiв до кiсток.
  Дiвчина з блакитним волоссям проспiвала:
  - За Вiтчизну - нашу матiр!
  Зоя взяла i теж мечами як вiзьме та рубане. I босими пальчиками нiжок взяла, i жбурнула леза бритви. I замочила масу китайцiв.
  Потiм Зоя натиснула малиновим соском на кнопку вогнемета i як випалить ворога з колосальним апломбом.
  Зоя взяла i заспiвала:
  Слава часу царiв,
  Цвях бунтiвнику забий!
  I дiвчина давай м'язами преса грати.
  Августина дуже гарна баба. I її волосся майорiло в повiтрi, наче пролетарський прапор.
  I дiвчина босими пальчиками нiжок як вiзьме та метне бумеранг знищення.
  А потiм узяла i рубiновим соском груди як надiти на кнопку гранатомета.
  I проворкувала:
  - За Батькiвщину прекрасне!
  I босими пальчиками нiжок вiзьме i знову жбурне щось надзвичайно вбивче.
  Свiтлана взяла i теж пальнула, натиснувши полуничним соском на кнопку, вiд чого вилетiла мiна. Вона описала дугу i довбала по китайських вiйськах.
  А потiм дiвчина босими пальчиками нiжок взяла i жбурнула кульки з нiтроглiцерином. I розiрвала масу супротивникiв.
  Пiсля чого проворкувала:
  - За Мати Богiв Ладу!
  Ось це дiвчата, i вони разом як своїми цицьками на кнопки натиснуть, що вiдразу цiлий китайський полк iз танками злетiв розiрваний вгору.
  Ось це дiвчата.
  А тут ще за китайцiв взялися льотчицi Агата та Адала. Такi ось бойовi та агресивнi дiвчата зi стрункими, мускулистими тiлами, та босими витонченими нiжками. Причому обидвi красунi натуральнi блондинки та просто супер дiвчата.
  I вiзьме Агата та босими пальчиками нiжок вiзьме, i випустить iз лiтака ракету. I вiзьме i противника рознесе на шматки смертi.
  Агата дiє агресивно. I її червоний соскок натиснув на кнопку. I
  Ось дiвчина довбала i заспiвала:
  Перервалась нитка,
  Нам загрожує зла смерть.
  Але дiвкам жити -
  А супостатам померти!
  Адала взяла i теж довбала по китайцях за допомогою босих пальчикiв нiжок. А потiм як її рубiновий сосок натисне на кнопки i полетять за позицiями воїнiв пiднебесної iмперiї реактивнi снаряди.
  Войовниця прочирiкала, ламаючи ворогiв:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  Ось це дiвчата, якi босими нiжками творять чудеса.
  А ось, наприклад, Юлiана потрапила в полон. Її скрутили ззаду руки супостати.
  I повели босонiж спочатку по травi. А потiм по пiску... А потiм спецiально розкидали багаття i розсипали вугiлля. I дiвчина голими пiдошвами ступала по червоних камiннях, що горiли.
  На щастя, у Юлiани вiд постiйного ходiння босонiж огрубiли пiдошви i стали мозолистими. Тому їй це не так боляче. I дiвчина крокує, гордо скинувши голову.
  Її торс оголений, м'язи дiвчата мiцнi, i лише тоненькi трусики на стегнах. I засмагла, золотисто-оливкова шкiра. А волосся довге, густе, мiдно-червоне.
  Бачачи, що ходiння босонiж по вугiллям не викликає у дiвчинки крикiв i стогонiв, китайцi її пiдняли на дибу. Заломили руки i стали пiднiмати нагору. Спочатку її пiдняли до самої стелi. Потiм вiдпустили мотузку. Дiвчина впала. Бiля самої пiдлоги мотузок натягнувся. Пекельний бiль пронизав дiвчинку вiд верхiвки до босих п'ят.
  Юлiана закричала, але тут же закусила губу. I стиснула мiцнiше зуби.
  Китайцi засмiялися. I знову почали її пiднiмати нагору. Це було катування струсом.
  Юлiана мовчала. Тiльки її голi, засмаглi, мускулистi нiжки сiпалися i гасали в повiтрi.
  Дiвча пiдняли знову до самої стелi. А потiм вiдпустили мотузку. Засмагле, майже шоколадне тiло дiвчини впало вниз. Знову дикий бiль i здавлений крик красунi рудої мастi.
  Кати хихикають i скалять зуби. Ось вони такi скажемо прямо крутi.
  А ось дiвчину за сигналом головного ката знову почали пiднiмати нагору. Все вище та вище. I мотузка натяглася.
  Ось дiвчисько завмерло бiля самої стелi. Потiм знову вже вкотре вiдпустили мотузку. I дiвчина звалилася вниз... I знову крик розпачливої красунi.
  Так це справдi страждання. Видно трьох струсiв здалося достатньо. I тепер дiвчинцi одягли на босi нiжки важкi дубовi колодки. М'язисте, засмагле тiло красунi натяглося, i м'язи проступили куди рiзкiше.
  Потiм за сигналом старшого ката стали на гаки вiшати гирi. I тiло Юлiани, голе i сильне, почало розтягуватися сильнiше. I проступив пiт, i оливкова шкiра заблищала, наче змащена олiєю.
  Дiвчина з Росiї знову застогнала ... Але знову вкотре стиснула мiцнiше зуби. I постаралася втримати болiсний стогiн i крики, що виривалися з горла.
  Старший кат iз Китаю жорстко вимовив:
  - Досить! А тепер змастiть їй п'яти та приготуйте жаровню.
  Струменi дiстали глечик з оливковою олiєю. I почали акуратно змащувати пiдошви Юлiани. Видно, було чоловiк приємно мацати босi, витонченi нiжки дуже гарної дiвчини. I це справдi величезна насолода.
  Дiвчина через бiль у розтягнутих зв'язках, i вивернутих руках, i плечах, вiдчувала невиразне почуття сорому вiд дотикiв катiв.
  Але в жодному разi вона намагалася не кричати i не стогнати.
  Закiнчивши змащувати, босi, рожевi, огрубiлi, але не втратили витонченої форми пiдошви, дiвчата кати стали складати пiд п'ятами тонкi дрова.
  Це традицiйне катування вогнем, iз засмаженням п'ят. Ось як пiрати в "Островi скарбiв", хотiли юнге Джиму Хоккiнсу босi, хлопчачi п'яти. Видно, це справдi дуже боляче.
  Ось багаття склали, i пiдсипали трохи сiрки, щоб краще горiло, i капнули солярки.
  Старший кат усмiхнувся... Юлiана якiй i так було боляче здригнулася вiд страху. I вiдразу скрикнула вiд дикого болю. Та це й справдi дуже неприємно.
  Ось катувальник пiднiс смолоскип i запалив полум'я пiд босими, точеними нiжками гарної, з рудим, пишним, кучерявим волоссям дiвчини.
  Вогонь запалав на деякiй вiдстанi вiд дiвочих пiдошв.
  Спочатку Юлiана вiдчула лише приємне тепло, вона майже весь час боролася боса, i її ступнi були дуже жорсткi, вкритi мозолистою кiркою.
  Але вони все одно живi. I через деякий час, голi пiдошви дiвча стало припiкати. Юлiана стиснула зуби з великою силою. I все одно виривався з грудей дiвчини болiсний стогiн.
  Старший кат наказав:
  - А тепер додайте їй батога!
  Мучитель витяг iз дiжки з водою вербовий прут. Спочатку махнув їм у повiтрi. Той пролетiв зi свистом.
  I ось кат з усього розмаху як врiзав дiвчинцi по спинi. Шкiра кольору шоколадки або трохи свiтлiша, луснула, i полилася кров.
  Старший кат вигукнув:
  - Легше сiчi! Чи не запори до смертi!
  Мучитель бив, широко при цьому розставивши ноги. Удари сипалися.
  А двоє iнших катiв пiдкладали в багаття пiд босими ногами дiвча тонкi, сухi, просоченi спиртом дровини. Полум'я лизало - голi, круглi, рожевi, i водночас мозолистi п'яти дiвчата.
  Це був потрiйний бiль: розтяжка на дибi, батiг i вогонь пiд босими нiжками дiвча.
  Але Юлiана зiбравши всю свою мужнiсть примудрялася стримати гучнi крики, вiд нестерпного болю. I терпiла як справжня дочка Росiї та справжня героїня.
  Кати працювали. Один сопiв лупцював дiвчину по спинi, яка покривалася саднами i кровоточила. Потiм переносив удари i на сiдницi дiвча.
  Двоє iнших стежили за багаттям, щоб полум'я смажило змащенi олiєю п'яти красунi.
  Старший катувальник, схоже, був незадоволений. Справдi, жертва навiть не стогне. Наче її жорстоке катування не бере. А це удар по самолюбству катiв.
  Командир катувальникiв наказав:
  - А тепер i груди їй змастiть!
  Катам така iдея сподобалася. Вони капнули собi на долонi оливкової олiї. Розмазали його по лапах, i стали хапати i щипати дiвчинi голi груди.
  Юлiана була гола, i так висiла собi. А їй мацали червонi соски.
  А кати посмiхалися.
  Дiвчинi було дуже соромно i бридко вiд дотикiв грубих i волохатих катiв. I вона почервонiла вiд гнiву та сорому.
  А кати її мацали i змащували цицьки, причому густо. Вiд грубих дотикiв чоловiкiв, груди у дiвчини набрякли i затвердiли. Юлiана прокричала:
  - Та будьте ви проклятi!
  Кати у вiдповiдь тiльки посмiхалися i химерно скалилися. Але груди вже змащенi далi нiкуди i доводиться свої лапи неохоче прибирати.
  Пiсля чого муки пiднесли до голих грудей дiвчата смолоскипи. Тi запалали i полум'я торкнулося червоних соск оголених грудей дiвчинки.
  Юлiана заволала вiд дикого, невимовного болю.
  Але потiм знову страшним зусиллям волi стиснула перлиннi зубки. I замовкла. Хоча дихала тяжко.
  Тепер кати смажили їй i пiдошви, i груди, розтягли тiло дибки, вивертаючи суглоби i били батогом.
  Та дiвчина мовчала. Вона виявляла величезну мужнiсть та героїзм.
  Кати працювали. Тримали то наближаючи до оголених грудей, то видаляючи смолоскип. Лупили батогом, по спинi та сiдницях, роздмухували вогонь пiд голими пiдошвами дiвчинки.
  Коротше кажучи, працювали на совiсть. Але у дiвчини-героїнi воля виявилася сильнiшою, i вона могла стримати стогони та крики.
  Старший кат невдоволено клацнув язиком i наказав:
  - А тепер змастiть їй маслом лоно!
  Кати виявили готовнiсть до муки. I енергiйно кинулися мазати оголене лоно дiвчинцi. Їхнi жадiбнi, липкi вiд олiї пальця залазили красунi мiж нiг. I це було дуже бридко i жорстоко.
  Юлiана вiдчула в собi нудоту i явну огиду. А пальцi все лапали i лапали дiвчинцi лоно, i залазили все глибше й глибше. I так це все виявилося бридко.
  Юлiана прокричала:
  - Мою душу вам не зламати!
  Кати змастили їй густе лоно, i продовжували мацати мiж ногами. Але старший кат крикнув на них. I вiн забрали руки.
  I натомiсть взяли i пiднесли запалений факел до лону. Вогонь лизнув найчутливiший дiамант жiночностi у дiвчинки.
  Юлiана скрикнула i засмикала. I їй було так боляче. Так нестерпно болiсно, що стогiн виривався через мiцно стиснутi щелепи дiвчата.
  I вона смикалася що все посилювало муки.
  Старший кат наказав:
  - Ви їй ще й сiдницi змастiть.
  Кати охоче кинулися мазати гарну, пружну дупу дiвчинi. Вони це робили з ентузiазмом i жаром. Заодно лили на руки олiю.
  Юлiанi було i боляче i гидко. Але вогонь трохи вiдсунули вiд її лона, i дiвчинi стало легше. Юлiана стиснула зуби, тож навiть закапала вiд напруги з ясна кров. I мовчала.
  Кати змащували їй сiдницi, що вони навiть заблищали.
  А потiм пiднесли до них i лон по смолоскипу, з жарким полум'ям. I воно як запалає, i лизне нiжну шкiрку.
  Особливо боляче, коли палять лоно. Ось уже в промежинi волосики обвуглилися. I це так боляче i болiсно, i як ще Юлiана таке пекельне, нестерпне борошно терпить.
  Старший кат наказав:
  - А тепер лупiть їй розпеченим, сталевим батогом!
  Професiонал своєї справи витяг iз камiна червоних вiд жару прут. I почав лупити вже розпеченим залiзом по голiй, засмаглiй, i без того вже пораненiй спинi дiвчинки.
  Юлiана застогнала, i їй було так боляче, що свiдомiсть каламутилася. I їй дуже хотiлося вiдключитися i знепритомнiти. Але як на зло вона усвiдомлювала себе в нестерпних муках, i дуже дико страждала.
  I ось вона вiдчувала, що ось-ось розгорнеться i волатиме на всю горлянку.
  I щоб хоч трохи приглушити страждання дiвчина заспiвала;
  День Перемоги, як вiн був вiд нас далекий,
  Як в багаттi згаслий танув вугiлля. Були версти, обгорiлi, в пилу, -Цей день ми наближали як могли. очах. День Перемоги! День Перемоги! День Перемоги
  ! б пробiгтися росою!
  Пiв-Європи пройшли, пiвземлi, -Цього дня ми наближали як могли.
  . РОЗДIЛ Љ5.
  А в Китаї точилася велика вiйна....
  Наташа та її команда вiдбивали атаку незлiченної армiї пiднебесної iмперiї. Вiдважно перли китайцi - нацiя воїнiв.
  I дiвчата строчили по них iз кулеметiв. I буквально скошували цiлi шеренги.
  Наташа, ведучи вогонь з автомата i шпурнувши босою, точеною, засмаглою нiжкою гранату, заспiвала:
  - За великий комунiзм,
  Ти стрiляй не ставай!
  Зоя теж лупнула черга. Потiм рубала мечами, збиваючи китайськi голови i пискнула:
  - За новий рубiж!
  I босi пальчики нiжок знову запустили щось вбивче.
  А потiм дiвчина червоним соском натисне на кнопку базуки.
  Августина як довбане з гранатомета. I теж привела спусковий гачок рубiновим соском.
  Дiвчина взяла та голою п'ятою пiдкинула гранату. I розiрвала безлiч китайцiв.
  I потiм заспiвала:
  Космосу простори,
  Смертi покривало.
  Ми рiвняємо гори -
  Хижно засмоктало!
  I Августина облизнула губи, згадавши як вона енергiйно працює язиком, заради задоволення та смаку.
  Свiтлана взяла i довбання з реактивної пускової установки натиснувши полуничним соском на кнопку. I це було так здорово.
  I дiвчата проворкувала:
  - За великий царський комунiзм!
  Пiсля чого чотири дiвчини як дружно плюнуть... Тисяча китайського солдата було збито вiд струсу з нiг.
  Ось це дiвки - найвищий пiлотаж.
  Наталя взяла i прочiрiкала, а за нею заспiвали хором всi iншi дiвчата;
  Русь велика країна,
  Комунiзму вищої проби,
  Лада Родом нам дана,
  Рубить меч клинком Сварога!
  
  Ми дiвчата попереду,
  Атакують комсомолки.
  I iншого немає шляху,
  Голосок гуляє дзвiнкий!
  
  Супостатiв переможемо,
  Заради матiнки-Росiї...
  Адже над нами херувим,
  Бiлий Бог прийде месiя!
  
  Створення країни,
  Нашою буде вище сонця...
  Адже народ по всiй Землi,
  За свободу хоробро б'ється!
  
  Батькiвщина ти наша мати,
  Найбiльша Росiя,
  Вовк намагався розтерзати-
  Стали дiвчата гарнiшими!
  
  Може зробити ми такою,
  Все сюрприз цiлком веселий.
  Врiже босою ногою,
  Дiвчина iз силою комсомолу!
  
  Не загубить Чорний Бог,
  Адже вiн теж Син знай Рода...
  I його є пест Сварог,
  Переможемо рахуй з порога!
  
  Дiвки люблять босонiж,
  По кучугурах хоробро мчать ...
  Не впiймаєш лань силомiць,
  РПГ ми носимо у ранцi!
  
  Якщо дiвчина кохаючи,
  Спокусила хитро хлопця.
  Це робила жартома,
  Чи не послати його на псарню!
  
  Бiлих Бог - великий Бог,
  Створення у свiтобудовi ...
  I дракон зараз здох,
  Буде нове творiння!
  
  Русь велика країна,
  У нiй дiвчата завжди босi.
  Атакує Сатана,
  I дiвчаток видно коси!
  
  Ну, а вiчний Бог Сварог,
  Що творив перед Родом Землю...
  Зможе всiх зiгнути враз у рiг,
  Заради нових поколiнь!
  
  Вождь Великий Iсус,
  Теж Син повiрте Роду...
  Викинемо звичайно туз,
  Буде чудова погода!
  
  А потiм пiде гра,
  Тiєї якої нема крутiше.
  Ми такi фраєри,
  Розiгнали просто хмари!
  
  Бог наш Всемогутнiй Рiд,
  Зробить планету яскравою.
  Дасть нам усiм здоров'я у борг,
  Щоб вийшло солодше!
  
  Заради Господа-Христа,
  Ми всi милi вiдмотаємо.
  Богородиця чиста,
  Авель живий - переможений Каїн!
  
  Ось настав веселий день,
  Став Господь всесвiту генiй...
  I обрiс травою пень,
  Заради свiтла поколiнь!
  
  Ось дiвчата босонiж,
  Знову швидко побiгли.
  У їхнiх грудях не силiкон,
  Комунiзму видно дали!
  
  Захотiлося дiвкам знай,
  Усiх чоловiкiв побити ногами.
  Щоб був iз жiнка рай,
  Чи не топтали чоботами!
  
  Ну коротше вже кiнець,
  Незабаром буде супостатам...
  У красунi молодик,
  Атакують знай солдати!
  
  Ось коли закiнчено бiй,
  I Сварог мечi пiднiме...
  Буду Рiд навiк з тобою,
  Заради матiнки Росiї!
  Отак дiвчата цих китайцiв i винищують, i спiвають.
  А ось ще й Сталенiда у бою i розмахує мечами. Та її груди приставленi спецiальнi з магiї батареї що блискавки викидають. I по китайцях як довбануть.
  Сталенiда взяла i заспiвала:
  - Блискавка, блискавка, блискавка,
  Наша рiдна, боса сiм'я!
  Веронiка ж iз гранатомета вдарить ось це баба - найвищий клас.
  А язик у неї такий довгий.
  Причому при стрiльбi з гранатомета дiвчина натискає червоним соском на кнопку. Оце круто i здорово.
  Веронiка взяла та заспiвала:
  - Я найкрутiша дiвка у свiтi,
  А двiчi двi не чотири!
  I голою п'ятою дiвчисько як вiзьме та пiддасть гранату. Ось вона якась бойова.
  Вiкторiя теж трощить ворогiв. I її соски рубiновi при справi. I її босi пальчики нiжок, як застосують щось дуже руйнiвне, що ворогiв буквально знищує.
  Вiкторiя взяла i заспiвала:
  Я вас зарiжу, всiх перерiжу,
  Я вас зарiжу! Я вас зарiжу!
  I ось її гола п'ята взяла та пiддала по ворогам. Ось це дiвчата-красунi.
  А ось з неба Анастасiя Вiдьмакова завдає нищiвного удару. Теж дiвки в одному бiкiнi i верещить вiд задоволення.
  При цьому красуня сiпається i знову спiває:
  Все вище i вище, i вище
  Стрiмкий злiт наших птахiв.
  I в кожному пропелерi дихає.
  Спокiй наших кордонiв!
  I ось ця вiдьма повiтря як вiзьме i червоним, немов перестигла полуниця соском натисне на кнопку. I одразу дюжина ракет як лупе по китайцях.
  Анастасiя взяла i прочирiкала:
  - Всiх рознесемо з усiєю силою!
  Акулiна Орлова знову у бою. I така вона класна красуня. I її нiжки босi, витонченi, засмаглi i такi спокусливi тиснуть на педалi сипле на супостата бомби.
  Ось це дiвчата з волоссям кольору сусального золота.
  А Анастасiя Вiдьмакова - руда i немов полум'я.
  А Мiрабела Магнiтна має волосся теж наче веснянi кульбаби.
  I теж як вiзьме i врiже, натиснувши соском якi сяє як рубiн. Ось це дiвчина - сама руйнацiя.
  I ось вона взяла i по ворогу випустила цiлу хмару отруйних голок. Натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки викидаючи подарунки смертi.
  Пiсля чого про булькала:
  - Я найсильнiша у свiтi,
  Крушу супостатiв в ефiрi!
  I дiвчина як вискалює свої перлиннi зубки. Ось це справдi у дiвчинки вищий пiлотаж, i волосся сяє як куполи Православних церков.
  I вона, наприклад, може i щось вигадливiше вивернути.
  А Анастасiя Вiдьмакова взяла та використовуючи босi пальчики нiжок, вiдправила по супротивнику цiлий кубик отруйного скла. Вiн як рвоне, i вп'ється незлiченнi тiла китайцiв. I розiрве їх у дрiбнi шматочки.
  Руда войовниця заспiвала:
  - Вбивство, вбивство халтурить безбожно,
  I вночi, i вдень байдуже!
  I знову по ворогах з лiтакiв таке забiйне та руйнiвно вiзьме та врiже.
  I дiвчата з повiтря показують пекельнi проблеми i вищу ланку руйнування.
  Олег Рибаченко цей вiчно юний попаданець, схожий на хлопчика рокiв дванадцяти як вiзьме та засвистить.
  Ворони, отримавши серцевий напад, непритомнiють i опиняються в завалi. Їхнi гострi голови пробивають черепи китайцям. Ось це справдi жорстокий бiй.
  Хлопчик робить мечами прийом - козирна дама i в десятка китайцiв злетiли голови.
  Олег Рибаченко, розсiкаючи ворогiв навпiл, та кидаючи босими пальчиками дитячих нiжок горошинки знищення, пищить:
  - Слава часом комунiзму,
  Винищимо ярмо пацифiзму!
  Маргарита Коршунова, провiвши мечами прийом трефовий туз, зрубала голови i прочирiкала:
  - Слава росiйським Богам!
  I босi нiжки дiвчинки, взяли i шпурнули в ворога горошинку руйнування та знищення.
  I Маргарита взяла i заспiвала:
  - За комунiзм великий,
  Зупинимо навал дикий!
  Ось це дiвчисько колосального рiвня.
  I войовницi теж насiдають.
  Оленка як розмахалася мечами. I рубає. А потiм вiзьме чiпкими пальчиками за ручку гранати. I як по вороговi жбурне. I велика кiлькiсть китайцiв порве.
  Оленка взяла i заспiвала:
  Бiй iде святий i правий,
  Девки босi в темрявi.
  Свiтлий бiй не заради слави -
  Заради життя на Землi!
  I дiвчисько як розсмiяється.
  Анюта теж противникiв iз величезним азартом знищує. I ось її груди оголилися. I взяла i червоним соском як натисне на кнопку джойстика.
  I ось полети в ворога мiни.
  Отак розправляються з ворогами дiвчата. А вони такi босi, такi сексуальнi та сильнi.
  Анюта взяла i заспiвала:
  - Слава Богу Iсусу,
  Людство своєю кров'ю врятувало...
  Не пiддайтеся люди ви спокусi,
  Дав священний людям свiй наказ!
  Руда, бойова Алла агресивно вiдзначила:
  - Бог - це лише iлюзiя!
  Пiсля чого взяла i рубiновим соском натиснула на гачок. I як вiд цього вивернулося шалене полум'я.
  Алла вiдзначила, скелячи зубки i спiваючи:
  - Без Бога щасливою,
  Цiлком можна стати...
  Вiзьмiть чоловiка -
  Багаче в лiжко!
  I так пiсля цього пасажу дияволиця рудої мастi засмiється.
  Так це дiвчина, яка здатна на все. I дуже любить чоловiкiв. I особливо їй до смаку працювати язиком. Вона так це все любить.
  Марiя також з армiєю Китаю бореться. I робить це з величезною люттю.
  Дiвчина з волоссям кольору сусального золота взяла i пальнула з пiстолетiв-кулеметiв отруйними голками.
  Зрiзала масу китайцiв i пропищала:
  - Бiлi конi, бiлi конi,
  Нас не наздоженуть! Нас не наздоженуть!
  I ось Марiя взяла i босими пальчиками нiжок запустила вбивчий подарунок руйнування.
  А потiм видала:
  - Диявол тут,
  Диявол там...
  Життя та смерть-
  Суцiльний обман!
  Олiмпiада, строчачи з китайцiв, вiдзначила:
  - А що є iстина?
  I теж взяла i сильними голими ногами пiдкинула дiжку з вибухiвкою.
  Та покотилася i рвонула. I цiлий батально-пiднебеснiй iмперiї пiдлетiв високо в небо.
  Олiмпiада взяла i лупнула знову. I теж використовувала при цьому червоний, як велика полуниця сосок.
  I войовниця заспiвала:
  Менi б у небо, менi б у небо!
  Босонiж i багато снiгу!
  Оленка вiдзначила зi смiшком:
  - Диявол, диявол, диявол спаси,
  Хтось, хтось вiрус принiс.
  Дай нам, дай нам у руки мечi,
  Не поможе навiть Христос!
  Олiмпiада взяла в руки шланг i з нього надiслала струмiнь пiнистого бензину. Вiн спалахнув, мов вогнемет. I ось струмiнь полум'я як обрушиться на китайцiв. I давай їх спалювати.
  I Олiмпiада проспiвала:
  - Що за творець,
  Рай чи пекло.
  Усiх вбиває -
  Твоя отрута!
  I войовниця взяла i пекельними очима пiдморгнула. Натякаючи на епiдемiю коронавiрусу в двадцять першому столiттi. I ця пекельна епiдемiя всiх задовбала. I постало питання: навiщо Боговi це потрiбно?
  Але зараз iншi часи та дiвчата просто воюють iз китайцями.
  Маруся взяла в руки потужну гранату, вiдштовхнулася своїми голими, мускулистими нiжками i проворкувала:
  - За космiчнi змiни!
  Мотрона пiдхопила, скелячи зубки, i шпурляючи щось великої i вельми руйнiвної сили:
  - Змiн потребують нашi серця,
  Змiн - вимагають нашi очi!
  Оленка, ведучи вогонь по китайцях i жбурляючи босими нiжками гранати пiдхопила з величезним азартом:
  - У нашому смiху та наших сльозах,
  I пульсацiї вен!
  Змiн, ми чекаємо на змiни!
  Анюта агресивно вiдзначила, скошуючи противникiв, i натиснувши полуничним соском грудей на кнопку:
  - Вся країна перебудовою обiйнята,
  У нашiй країнi - розщеплюється атом!
  Руда Алла крушила ворога, за допомогою босих пальчикiв нiжок, i соскiв блискучий наче рубiни, пiдтримала порив:
  Знай пульсацiя серця та вен,
  Сльози наших дiтей-матерiв.
  Марiя довбала в супротивника, чимось дуже вбивчим i додала, вискалив зубки:
  - Говорять ми хочемо змiн,
  Скине ярмо дракона ланцюгiв!
  Олiмпiада активно пiдтвердила. Дiвчата при цьому взяла й босими пiдошвами вiдштовхнула бомбу з пiдривником, яка пролетiла в повiтрi та провизжала:
  - Iгу дракона кiнець!
  I ось дiвчата знову в азартi та бойовому трансi.
  Олiмпiада, строчачи по ворогах з кулемета, який випускав презенти великих калiбрiв, вiдзначила:
  -Вiд злого дракона,
  Рiд Землю позбавив...
  I тiнь небосхилу-
  Вiн людям залишив!
  Оленка агресивно заявила, жорстоко ламаючи ворогiв, з агресивними замашками:
  - Я стану абсолютною чемпiонкою свiту,
  I пригну прямо в Тихий океан!
  Ось це дiвчата зi своїми пекельними процесорами.
  I босi нiжки красунь кидають щось надзвичайно агресивне, що веде до смертi.
  Анюта помiтила, натиснувши червоним соском на кнопку мiномета, i трощила китайцiв i реве:
  - За великi розмiри, що є у чоловiкiв!
  Ось це дiвчата дуже гарнi та розумiють, що означає сильнi чоловiки. З ними весело та додається енергiя.
  Оленка дуже красиво дiє, i завдає нищiвних ударiв своїми босими нiжками.
  I летять знову iз великою силою гранати.
  Войовницi б'ються. А збоку проїжджає вогнеметний танк. Вiн випускає струмiнь несамовитого вогню. Вона палахкотить, i всiх мертве спалює. I ллються рiчки наче вивергається полум'я з вулкана.
  Пройшов великий танк. I залишив по собi масу обвуглених трупiв.
  Бойова Алла взяла i просвистiла:
  - Весело, весело, зустрiнемо новий рiк!
  Пiсля цього її боса, витончена нiжка знову жбурнула подарунок загибелi колосальної, руйнiвної сили. I розiрвала безлiч китайцiв.
  Над дiвчатами пролетiли лiтаки Альбiни та Альвiни. Цi дiвчата стали бити по воїнах пiднебесної iмперiї ракетами.
  Альбiна натиснула червоним соском грудей на кнопку. Знесла скинутою бомбою цiлий китайський батальйон i прочирикала:
  - Я найкрутiша баба у свiтi!
  Альвiна теж по ворогах ракетою довбає, використовуючи рубиновий сосок грудей i пропищує:
  - Слава часом комунiзму!
  I знову пошле щось забiйне, використовуючи босу п'яту. Ось це дiвчина - дуже гарна блондинка.
  А на сушi Марiя - дiвчина з волоссям кольору сусального золота, взяла i теж соском кольору стиглої полуницi як натисне, i випустить мiни по супротивниках з великою руйнiвною мiццю.
  Пiсля чого дiвчина взяла i заспiвала:
  - Я сама у свiтi крута,
  Хожу по кучугурах боса!
  I дiвчисько взяло i показало мову. Войовниця стала всiх крутiшими i потужнiшими.
  Марiя взяла i знову голою, круглою п'ятою запустила щось руйнiвне.
  Вiдразу кiлька горошинок вибухнуло.
  I рознесло цiлий батальйон солдатiв пiднебесної iмперiї. Ось це справдi надзвичайно круто.
  Марiя взяла i заспiвала:
  - Приїжджай до мене голий хлопчик Алiк,
  Привози хлопчикiв - теж голих!
  I як войовниця розсмiяється та покаже мову, а потiм як плюне.
  А ось Олiмпiада взяла i також як плюнет. I вогник вiзьме i пролетить iз її пащi. I спалить масу китайцiв. Ось це дiвчисько - просто скажемо баба супер.
  А потiм її голi, сильнi ноги взяли та пiдкинули бочку з нiтроглiцерином.
  I та, як рвоне... I вибух буде руйнуванням вельми колосальним. I наче хтось кинув невелику атомну бомбу.
  Ось скiльки тут дiвчат, i вони ревуть нiби дикi й неприборканi.
  Ось у бою ще Ольга зi своїм вогнеметом. I дiвчисько бiжить, миготивши голими, круглими п'ятами.
  I палить китайцiв, палить з жорстко ...
  Ось вони теж кати. Намагалися дiвчину Серафиму. Її звичайно ж для початку роздiли i зовсiм голу обшукали.
  Лапи брудних чоловiкiв лiзли дiвчинцi в iнтимнi мiсця. I мацали їй груди, лоскотали п'яти.
  Залазили в рот, залазили в анальний отвiр пальцями. А потiм Серафимi сунули в дупу i дупу.
  Дiвчина заволала вiд болю та приниження. I це було так гидко.
  А її продовжували мацати.
  А потiм взяли та посадили на спецiальне сiдло. I залiзнi голки вп'ялися красунi в пiхву. I вона як заскрипить зубами i завиє вiд болю.
  Її розтягли. I поставили з одного боку гирю, повiсивши за гачок. I з iншого боку, теж кати прикрутили гирю. Ось це було так дорого щодо заподiяння болю.
  I дiвчина стогнала та ревла. I їй було нестерпно боляче. I ось дiвчисько знову стали бити батогом.
  I вона сидить у сiдлi. Голки їй лоно колють, до нiг гирi прикрученi. А на спину звалився батiг. Точнiше навiть два батога - лупили сильнi кати з Китаю.
  А тут ще до правої ноги, пiднесли смолоскип i полум'я лизнуло круглу, рожеву дiвочу п'яту. А потiм до лiвої нiжки пiднесли кати смолоскип. I вогонь босу п'яту теж лизнув, але вже з iншого боку.
  I дiвчина знову заволала з дикою люттю. Її били в два батога, смажили босi нiжки, i одночасно лупили батогом. Але цього катам iз Китаю було видно мало.
  I вони стали змащувати брудними лапами дiвчинцi груди. I лапали її з великою агресивнiстю. I дiвчина стогнала вiд болю i вiдчувала собi нiби жук якого розбирають на запчастини.
  Але ось її груди затвердiли вiд грубих дотикiв катiв i набрякли. I стало дiвчинi набагато краще. I ось знову смолоскипи пiдносять до оголеного погруддя красунi. I давай його палити.
  Дiвча вiд пекельного болю як завило в дикому нестямi. I дiвчата дуже красивi i дуже сексуальнi, коли порють i катують.
  А тут їй i лоно колють, i босi, витонченi нiжки смажать, i гирями розтягують, i груди ще палять.
  I тiльки зараз головний кат став ставити запитання. А дiвчина мовчить. Точнiше не те щоб мовчить, але її крики в окремi слова не складаються. Вона просто виє.
  За наказом головного ката з жаровнi витягли сталевi прути з гострими зiрочками.
  Вони палали червоним кольором вiд жару.
  I стали лупцювати дiвчину по спинi, без жодної остраху i з нелюдською люттю.
  Ось як це було по-пекельному боляче. Недарма це кати китайськi.
  Але це їм здалося мало. На голову дiвчата ще насунули вiнок з колючих лозин. Додав страждань.
  Олег Рибаченко продовжуючи боротися, i кидати босими пальчиками дитячих нiжок горошинки смертi, прочирикав:
  - Чекає на перемогу, чекає на перемогу,
  Тих, хто прагне кайдани розбити...
  Чекає на перемогу, чекає на перемогу -
  Ми зумiємо зло, темряву перемогти!
  Маргарита Коршунова продовжуючи рубати китайцiв проворкувала, провiвши мечами метелика:
  - Слався великий, святий комунiзм,
  Зробимо свiт щасливiшим.
  Ми знищимо поганий пацифiзм,
  Заради великої, священної Росiї!
  Пiсля чого дiвчинка взяла i босими пальчиками нiжок запустила дюжину отруйних голок, вражаючи супротивника. I це було так весело.
  Олег Рибаченко взяв i як засвистiв, розмахуючи мечами. I тисячi ворон, що злетiлися на полi лайки, посипалися на голови китайським солдатам.
  Хлопчик-термiнатор заспiвав:
  - Заради росiйського Сварога,
  Створимо ще трохи!
  I знову босi пальчики нiжок хлопчаки як вiзьмуть i вбивчий подарунок смертi метнув. I такої сили зi шматочком антиматерiї, що цiлий китайський полк згорiв у полум'ї анiгiляцiї. I пацан, який одночасно i супермен - проспiвав:
  Росiя священна наша держава,
  У нiй Рiд Всемогутнiй побудував Едем ...
  Могутня воля, i безмежна слава,
  Не будемо знати скоро проблем!
  
  IВАН ШОСТИЙ - ВЕЛИКИЙ ЦАР
  Король Карл Дванадцятий уникнув загибелi пiд час вiйни в Норвегiї, i навiть завмиривши з Петром Першим примудрився цю країну завоювати. I Швецiя трохи вирушила вiд поразки. У 1740 роцi пiд час регентства Леопольдiвни, Карл Дванадцятий знову напав ... I змiг, користуючись тим, що Бiрон повалено, i Росiї хаос i бардак, взяв i Вибiр, i Санкт-Петербург.
  Втiм, росiйська армiя пiсля початкових невдач вiдновилася i спромоглася вiдбити столицю Росiї назад. Швецiя змогла утримати лише Виборг.
  Але перебiг iсторiї дещо змiнився. Iван шостий не був повалений, тому що переворот зiрвався. I зберiг свiй престол. Карл дванадцятий помер сiмдесят рокiв у 1752 роцi проправивши п'ятдесят п'ять рокiв. I його правлiння виявилося найнасиченiшим в iсторiї.
  Пiсля паузи 1757 року Росiя вела вiйну з Пруссiєю. На це завдяки тому, що на тронi був уже повнолiтнiй Iван Шостий вiйна завершилася повним розгромом Пруссiї та арештом Фрiдрiха Другого. I це виявилося величезним досягненням Росiї. Потiм Росiя приєднала себе Польщу, точнiше Рiч Посполиту, i завдала поразки Туреччини. З iмперiї Османа було двi вiйни. I друга закiнчилася взяттям Константинополя та повним завоюванням Османської iмперiї. Царська Росiя багато здобула перемог - дiйшовши до Iндiї i захопивши ще й Пiвнiч Африки. Потiм Суворов захопив i всю Європу, разом iз революцiйною Францiєю.
  Лише одна Британiя намагалася чинити опiр. Але генiальний Нельсон розбив її бiльш генiальним i удачливим Ушаковим. I пiшла висадка десанту iз взяттям Лондона.
  Вся Європа була пiдкорена... Потiм була вже у дев'ятнадцятому столiттi похiд до Африки. Дуже успiшний i захоплення Iндiї. А потiм росiйськi вiйська вже вторглися i захопили Канаду i дiйшли до США.
  У 1815 року у вiцi сiмдесяти п'яти рокiв Iван Шостий - найбiльший - помер. Його правлiння було найдовшим серед бiльш-менш значущих країн iсторiї людства. Цiлих сiмдесят п'ять рокiв при владi. Щоправда, треба сказати, що термiн правлiння був номiнальним, через регентство. Але те саме можна сказати i про Людовiка Чотирнадцятого.
  I Iван шостий, який був у реальнiй iсторiї царем-невдахою, який закiнчив своє життя в ув'язненнi, альтернативно став найбiльшим правителем в iсторiї планети Земля.
  Новим царем став його син - Петро Третiй. Цей монарх продовжив завойовницьку полiтику батька. I завершив захоплення Китаю. Росiя також перемогла i США, пiдкоривши цю територiю. I вже за Олександра Першого була завойована i Латинська Армiя з Японiєю. А Олександр Другий завершив завоювання останнiх країн свiту, включно з Австралiєю.
  Так знову виникла всесвiтня iмперiя.
  Все начебто добре, але в iмперiї самодержавство та крiпацтво. I спроба царiв загальмувати прогрес. Що, зрештою, неможливо. I в 1953 роцi перша людина в цьому випадку принц Олексiй полетiв у космос.
  А 1967 року злiтали вперше i на Мiсяць. I це слiд вiдзначити дуже здорово.
  Оскiльки полiт на Марс вiдбувся вже 1988 року. Що ж краще, нiж було в реальнiй iсторiї...
  Поступово царi стали придiляти космосу бiльше уваги. Вiдбулися польоти на Венеру та подалi...
  Новий цар Георгiй Перший також у 2020 роцi вирiшив уперше в iсторiї Росiї провести вибори до Держдуми та заснувати конституцiю.
  Новий вiдносно молодий монарх навiть накидав серiю крилатих афоризмiв;
  Дума як цирк потребує еквiлiбристики!
  Кохання - це почуття подiбне до флейти, тiльки музика куди солодша!
  Полiтики часто лисицi та нiколи леви, тому полiтиканство - не царська справа!
  Пацан без бiйки - гiрше за собаку!
  Чеснiсть - рiдкiсна якiсть для полiтикiв, особливо при пiдрахунку пiдсумкiв голосування!
  У пульсацiї серця та вен ми хочемо змiн ... тiльки не старiння!
  Юнiсть безцiнна як золото, тiльки тьмянiє згодом швидше!
  Юнiсть сприяє вiдкриттям, як свiжий бриз вiтрила!
  Молодiсть на вiдмiну вiд вина, з роками втрачає цiннiсть, але набуває фортецi!
  Роботiв у фантазiях породила людська лiнь, але втiлила надлюдську працьовитiсть!
  Чим бiльше командирiв, тим менше порядку, тим менше, тим бiльше втрат!
  Дитинство як грошi при iнфляцiї, тим цiннiше, тим швидше i з нею розлучаєшся!
  Дубовi генерали, плодять дерев'янi труни!
  Генерал схожий на дiжку, особливо порожнечею!
  Коли генерали дуби, процвiтає дрiмуче невiгластво!
  Розум i фантазiя, як чоловiк i дружина, тiльки медовий мiсяць по-справжньому солодкий, коли прихильна теща реальностi!
  Кiлькiсть орденiв який завжди пропорцiйно доблестi, але завжди вiдбиває прихильнiсть вищого!
  Нафта справдi чорне золото, отруює природу, очорнюється серця, затуманює розум!
  Нафта це як чорна кров диявола - отруює, i тiло i душу!
  Розум це паличка-виручалочка в розумних руках, i кийок м'ясника в лапах iдiота!
  Легше злiпити снiговика в жерлi вулкана, що вивергає, нiж знайти вiдкриття, не використане у вiйськових цiлях!
  Вiдкриття для вiйни, рiвносильне закриття багатьох дверей мирного життя!
  Хочеш уникнути бiйки - хитай м'язи, хочеш уникнути вiйни - нарощуй армiю!
  Дипломатiю полегшує тягар вiйськових витрат, переговори - важкi кулаки!
  Не обiцяй мiсяць з неба, доведеться по собачiй вити коли народ прийде робити попит!
  Серця вимагають помсти, але нiчого лукавiшого i злiшого за людське серце - так нехай розум подарує прощення!
  Щоб був урожай, треба садити цiлий рiк дармоїдiв!
  Посадивши один раз ледаря, можна цiлий рiк мати врожай!
  Червона мова може оббiлити чорну репутацiю, але не прикрасить життя безбарвного на мiркування!
  Чудеса науки, нас позбавляють нудьги, чудеса прогресу дуже цiкавi!
  Головне диво науки не вражає, а нагороджує!
  Наука не вовк, але йде лiсом, якщо немає вчених овець пастуха вiдповiдальностi!
  Старт не повинен бути жвавим, пригальмуєш до фiнiка, але повiльнiсть спочатку заморозить кiнець!
  Початок подiбно до дебюту в партiї, слiд розвиватися швидше, але не рухати, не обмiрковуючи пiшака!
  Iдеальний полiтик як кiнь у роботi, але не осел у порадах!
  Кохання це, звичайно ж, почуття прекрасне, тiльки коли не належить до спиртного!
  Багато кухарiв псують кашу, заливаючи в тiсто кисле молоко!
  Полiтик це художник, тiльки бруднить не полотно, а себе!
  Усi можуть королi, але майже нiчого не бажають для народу монархи!
  Тiльки той король, хто за народ горою!
  У свiтi є лише двi речi непiдвладнi Творцю: людськi почуття, i людська дурiсть, особливо коли почуваюся розумниками!
  Не має значення хто президент, важливо хто в тебе цар у головi!
  Вiйна, не мiсце для роздумiв, епоха смертi та божевiлля!
  З розуму божеволiють лише тих, у кого розум не за розумом!
  Автомобiль не просто засiб пересування, а розкiш, на яку скупляться лише дурнi!
  Самий марнотратний вид економiї, поскупитися на престиж!
  Ми iнодi програвали, iнодi гинули, але нiколи росiяни не ставали навколiшки!
  Майстернiсть замiнює кiлькiсть, кiлькiсть може лише фальшиво пiдробити майстернiсть!
  - У здоровому тiлi, i дух амбала - а слабкiсть тiла - душа злиняла!
  Кров блищить як золото, але iржавiє вiд неї душi з металу!
  Навiть золото iржавiє, якщо з нього не вiдлито серце!
  Катування це не розвага, а важка праця зi сфери обслуговування, в якому жалiсть до клiєнта згубна для тебе самого!
  Душа багатiя патрiотична, не бiльше нiж у золотої монети, де беруть там i липне!
  Золото жовте як колiр зради, м'яке, як воля пристосуванця, важке, як совiсть зрадника!
  Бiль як теща, нав'язливий, неприємний, хочеться позбутися, але... без нього не одружишся з перемогою!
  Коли ворог не здається, його знищують, а коли не здає - перемогу приносить кмiтливiсть!
  Чи не бiда, якщо здохнуть суки ворога, бiда якщо нашi кобелi, собi мозок покоробили!
  У бою легко, коли навчання не мука, а з користю розвага!
  Навiть у словах Христа його слуги шукають те, що служить безбожному свавiллю!
  Велика шафа шумно впаде, а гучна слава дiстається тому, хто її звалив!
  Коли майстерна маска, нам не потрiбна вiдмазка!
  Найчастiше червонi рiчки, ллються через червонi промови, i чорнi вчинки!
  - Кому судилося бути заколотим, не слiд тремтiти по мотузцi!
  Як завжди вийшло, а краще не хотiли!
  Смерть заслуговує на кращу частку, нiж життя, тому що її тривалiсть, залишає на вибiр незрiвнянно бiльше частин! -
  Гарантiї дають гарантованi збирачi!
  Монета iз золота м'яка, але смертоноснiша за кулю, вона вражає точно в серцi i виносить мiзки!
  Технiка це бог вiйни - а диверсант її атеїст!
  Бог створив всесвiт за шiсть днiв, а людина за хвилинну рукотворну слабкiсть розплачується всю вiчнiсть!
  Увiйшли до вовни, але не повернулися з канаткою!
  Бiжи, але не тiкай, стрiляй, але не вiдстрiлюйся, бий, але не вiдбивайся i головне пий, але не впивайся!
  Мертвого осла вуха нiкому не потрiбнi, але ось слух живої лисицi - дар для тих, хто не потребує заради досягнення мети в iшаках!
  Взяв свiй розум, назавжди залишишся босяком!
  Вiйна це повiтря для легенiв, але тiльки вперемiш iз бiнарним газом!
  Якщо ворог не хоче здаватися i не вмiє програвати, змусимо лунати i вiдучимо вигравати!
  Поганi люди люблять чорну магiю, добрi нелюди бiлу!
  Вбивати на вiйнi важко по процесу, гидко по сприйняттю, зате як здорово за пiдсумком! Значить вiйна, приносить здоров'я душi, загартування тiлу i чистку гаманця!
  Часом вiйна здорово наповнює гаманцi, причому прямо пропорцiйно до повноти пролитої кровi, i порожнечi продажного серця!
  Борг перед Вiтчизною, червоний платежем безкорисливої вiдданостi!
  Вiйна випробування розумним, загартування сильним, розвага дурням! -
  Бути посмiховиськом не весело, змушувати пускати сльози iнших не нудно!
  Добрий правитель як нудотний мед, спочатку розлижуть потiм розплюють!
  А злий правитель, наче полин спочатку розплюють, а потiм розтопчуть!
  Так золото м'яке, але легко кується непробивний щит!
  Якiсть завжди перевершує кiлькiсть - навiть океан перлової кашi не перешкода сокирi!
  Зло повне сил, коли добро знесилено страхом!
  Жарт хороший до мiсця, ложка в обiд, а допомога до бiди!
  Пощастити може раз, два - без умiння удача йде!
  Хто не Лев Толстой, той лiтературний босяк!
  
  ЯК НАПОЛЕОН ЇХАВ У МОСКВУ ЧЕРЕЗ КИЇВ
  Наполеон обрав альтернативний план вiйни iз Росiєю. Вiн пiшов на Київ та розбив там росiйськi вiйська. I створив марiонеткову Малоросiю. Далi була вiйна та приєднання Бiлорусiї та Литви до герцогства Польського, яке було перейменовано на королiвство. Австрiя теж здобула трохи територiї України. Росiя, зазнавши поразки, стала другорядною державою. В 1815 Наполеон почав похiд на Туреччину.
  Розбив османiв i взяв Константинополь. Грецiя здобула незалежнiсть, Боснiя та Герцеговина увiйшли до складу великої Iталiї, на престол який би поставлений син Наполеона Бонапарта. Румунiю включили до складу Австрiї, чим iмператор був у спорiдненостi з Наполеоном. Болгарiя та Сербiя здобули незалежнiсть, як Албанiя, але стали васалами Францiї.
  А Грецiя - васалом формально незалежної Великої Iталiї.
  У Туреччинi залишилася фактично на Балканах лише столиця Стамбул iз невеликим шматочком землi.
  Втiм, на цьому вiйни не закiнчились. Наполеон почав вторгнення в Марокко та Алжир. Але Британський флот заважав французам. Вiйна з Англiєю тривала. Але генiальному Наполеону вдалося взяти Гiбралтар i розбити англiйцiв своїми переважаючими силами на сушi.
  Пiсля чого французи перегородили протоку та змогли захопити всю пiвнiч Африки, включаючи i Єгипет, i Судан. У ходi боїв у французiв з'явилися першi у свiтi пiдводнi човни. Англiя стала нести величезну шкоду.
  У Наполеона пiд контролем уся Європа та частина Росiї. I Великобританiя їй не суперник.
  Поступово французи долали англiйцiв. Вони будували бiльше кораблiв маючи населення та ресурсiв у рази значнiшi. Зрештою 1931 року Наполеон висадився i в Британiї, i розвивши її вiйська, взяв Лондон.
  Британiя здалася... На неї була накладена величезна данина i всi колонiї знову стали французькими.
  Наполеон став уже надто старим, i посилав на лайку своїх генералiв.
  Францiя воювала зi США та в Латинськiй Америцi, щоб утримати численнi колонiї.
  Наполеон, проживши рокiв сiмдесят, що так мало для великого генiя, i за мiрками дев'ятнадцятого столiття помер 1839 року. Його син Наполеон другий - не схожий на батька високий блондин у двадцять вiсiм рокiв успадковував трон. I, зрозумiло, продовжив вiйни. Поки що загалом у колонiях.
  Крiм того, Наполеон Другий мав деякi цiкавi iдеї. Зокрема, вiн провiв референдум та об'єднав Францiю, Iталiю та Австрiю в одну державу.
  I це теж непогано... I у Пруссiї поставили на престол свого родича.
  А Рiччю Посполитою правив позашлюбний син Наполеона та польської панни Валенсiї.
  Вiйська Наполеона Другого врештi-решт добили США i захопили Америку i пiвнiчну, i пiвденну цiлком. Потiм була захоплена й Африка. Йшла експансiя в Iндiю та Китай.
  1860 року була вiйна з Росiєю. Цього разу Москва та Санкт-Петербург були взятi. Пройшов референдум, i Росiя до Тихого океану увiйшла до Рiч Посполиту. А потiм i Рiч Посполита злилася iз Францiєю. Далi була вже вiйна в Китаї i висадка в Австралiї ... Наполеон Друге правило до 1883 поки не помер в сiмдесят два роки, завоювавши майже весь свiт.
  На престол зiйшов його онук Наполеон Третiй. У цьому монарху нарештi завершилися останнi вiйни, захопленням Японiї, Фiлiппiн, iнших кiстякiв i земель Азiї, i навiть Нової Зеландiї.
  Закiнчилося формування всесвiтньої iмперiї... Наполеон Третiй став завершувачем iсторiї воєн.
  I тепер у людства була одна дорога до космосу.
  У 1917 роцi перша людина злетiла до космосу. А 1922 року вiдбувся полiт на Мiсяць. А 1930 року на Марс.
  Людство пiдкорювало космос... До кiнця ХХ столiття людськi поселення були вже на всiх планетах Сонячної Системи.
  I 2020 року розпочалася перша мiжзоряна експедицiя. Вiдразу сiм зорельотiв стартувало до зiрки Сiрiус, у якої оберталося кiлька планет. I одна з них була придатною для життя.
  Було вiдкрито нову епоху мiжзоряної експансiї.
  I вираз - їхати до Москви через Київ, набуло нового сенсу.
  
  ТРИ ВИПРАВЛЕНI ПОМИЛКИ КРАЇН ОСI
  Гiтлер тривiально не став повертати четверту танкову армiю на Кавказ. I тому фашисти змогли взяти Сталiнград вiдразу. Ще трохи ранiше до цього Японiя виграла битву пiд Мiдвей i захопила Гавайський Архiпелаг повнiстю домiнуючи в Тихому океанi.
  Роммель теж не став робити паузи пiсля падiння Толбука, i не даючи осiсти англiйцям в оборонi повнiстю розгромив їх в Єгиптi. Мало того, вiйська Роммеля змогли захопити i Iрак i з Кувейтом за пiдтримки мiсцевого населення.
  Сталiн спробував вiдбити Iрак, але у вiйну вступила за Третього Рейху та Туреччина. I внаслiдок чого СРСР потрапив пiд подвiйний удар. Який потiм став i потрiйним Далекому Сходi вiдкрила другий фронт i Японiя.
  Користуючись моментом, нiмцi вийшли до Каспiйського моря та вiдрiзали Кавказ по сушi.
  Внаслiдок чого хiд вiйни змiнився. СРСР змушений був частину сил кинути утримання Далекого Сходу вiд японцiв. I нiмцi вели наступ без проблем. Турки взяли з ходу Єреван, Батумi, iншi мiста i проривали наскрiзь оборону.
  Наступали i нiмцi, i японцi. Самураї змогли застати зненацька радянських флот у Владивостоку i без церемонiй його потопили. I захопили бiльшу частину Монголiї.
  Гiтлерiвцi до нового року захопили Кавказ цiлком, включаючи Баку.
  Це була гучна перемога i нищiвний удар по СРСР. Сталiн психовав, але нiчого не мiг вдiяти.
  Взимку було затишшя. Тiльки була спроба розблокування Ленiнграда, але невдала. Нiмцi пiдтягли додатковi сили та змогли вiдбити атаку.
  У березнi пробували наступати в центрi, але атака була знову вiдбита.
  Наприкiнцi травня нiмцi заповнивши вiйська за рахунок тотальної мобiлiзацiї, пiдтягнувши потужнiшi i сучаснiшi танки: "Пантера", "Тигр", "Лев" та самохiдку "Фердинанд". I почали наступ за схожим напрямком з боку Ржева i пiвнiчної частини фронту, намагаючись утворити котел.
  Одночасно гiтлерiвцi поперли i Саратов. Вели наступ зi Сталiнграда.
  У бою з'явився "Лев" дуже потужний танк вагою дев'яносто тонн. Дана машина мала лобову броню корпусу сто п'ятдесят сантиметрiв, а бортiв у вiсiмдесят два мiлiметри пiд нахилами як "Пантера". Цей був i зовнi схожий на "Пантеру", тiльки бiльше зi 105-мiлiметровою гарматою в 70 ЕЛ довгою калiбру.
  Дуже сильно було захищено чоло корпусу - 240-мiлiметрiв пiд нахилами.
  Танк "Лев" мав потужнiший двигун у тисячу кiнських сил, i швидкiсть близько тридцяти п'яти кiлометрiв на годину.
  Загалом машина не цiлком вдала, але в лоб захищена дуже сильно.
  Найбiльше у практичному планi - гарний "Тигр". "Пантера" хоч i швидше, але слабка бортовою бронею всього 40 мiлiметрiв i її беруть навiть сорокап'ятки.
  Загалом нiмцi дуже сильнi. Вони змогли уникнути великих втрат у сорок другому роцi, i їхня армiя численна i кiлькiсть дивiзiй разом з iноземними лише у вермахтi перевищила триста п'ятдесят. Плюс ще й вiйська сателiтiв.
  Iспанiя та Португалiя вiдкрито вступили у вiйну на сторонi Третього Рейху.
  I нiмецькi вiйська взяли Гiбралтар i почали просуватися Африкою.
  Iталiя провела додатковi мобiлiзацiї та направила бiльше вiйськ. Туреччина також мобiлiзувалася, як i араби. А зi сходу напирала Японiя.
  Третiй Рейх був i числом пiхоти i поступався технiкою. У повiтрi нiмцi також мали багато лiтакiв. З'явився МЕ-309, який не має собi рiвних у озброєннi i Фокке-Вульф iз шiстьма авiагарматами.
  Нiмецькi аси домiнували.
  Особливо Марсель. За триста збитих лiтакiв вiн отримає повторно Лицарський Хрест Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. А за п'ятсот йому було вручено першу нагороду даного рiвня Лицарський Хрест Залiзного Хреста i золотим дубовим листям мечами, i дiамантами.
  Марсель потрапив на схiдний фронт i там бився, як Сатана.
  Сталiн призначив за голову нагороду в сто тисяч золотих рублiв. I була вiйна.
  Нiмцi, зрозумiло, змогли прорвати радянську оборону i взяли Саратов i, з'єднали котел, на пiвнiч вiд Ржева.
  У Боях особливо вiдзначився танковий екiпаж Герди.
  Босонога блондинка пальнула з гармати "Пантера" за допомогою червоного соска грудей i проворкувала:
  - Ми вiзьмемо Москву!
  Шарлота теж лупнула за допомогою малинового соска, пробила машину радянських сил i прочирiкала:
  - Ми всiх переможемо!
  Христина дала по ворогу розрядом, натиснувши рубiновим соском на кнопку i проворкувала:
  - За святу Русь!
  Магда як вiзьме i лупне по радянському танку, вiдiрве в нього вежу, i прочiркає:
  - За могутню силу!
  Ось це дiвчата як провоювали i дуже агресивно.
  Оце крутi баби.
  Наприкiнцi липня почався наступ нiмцiв на Москву. Водночас на пiвднi гiтлерiвцi штурмували Куйбишева.
  Там розгорнулися жорстокi бої.
  Сили, зрозумiло, нерiвнi, але Куйбишев добре укрiплений. Треба сказати, як i Москва сильно укрiплена, як пiдступи до неї. У всякому разi, потужнi укрiпленi смуги там, i їжаки, i траншеї, i цiлi потужнi укрiпленi райони.
  Нiмцi кинули в атаку - сто п'ятдесят дивiзiй. Багато з них iноземнi та невеликi забiйної сили.
  У боях взяли участь i першi "Тигри"-2, i танк "Маус". Бої показали, що перший танк ще непоганий, але "Маус" дуже важкий, i його непросто перевозити.
  Проте пiдбити такий танк зовсiм непросто. I нiмцi вклинювалися на оборону Червоної армiї.
  Фашистам було дуже важко. Але вони сильнi i числом, i технiкою.
  Були застосованi першi бомбардувальники Ю-288. Така машина дуже сильна та швидкiсна, несла в собi до шести тонн бомб.
  Нiмцi мали силу... Марсель за сiмсот п'ятдесят збитих лiтакiв отримав унiкальну нагороду: Лицарський Хрест Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. I став справжньою, суперлегендою.
  У небi нiмцi впевнено домiнували, а зi сходу наставала Японiя.
  Самураї все перли та перли. I їхня авiацiя бомбила. США та Британiя вели себе пасивно. I дiяли з оглядом.
  Японiя використовувала у боях значнi сили. I вiн напирали...
  У серпнi нiмцi взяли мiсто Калiнiн пiдiйшли до Можайської, найукрiпленiшої лiнiї оборони.
  Водночас бої розгорнулися i за Тулу. До Москви залишилася сотня кiлометрiв.
  Веронiка, Оксана та Наташа разом з iншими дiвчатами йшли з оточення. Батальйон дiвчат отримав наказ вiдiйти в тил, тому що у войовниць практично не було протитанкових коштiв. Сталенiда Павлiвна мала досвiд вiйни, служачи добровольцем в Iспанiї. Крiм досвiду решти вiйни. I розумiла, що проти танкiв серiї великих кiшок червоним вiйськам не встояти. Дiвчата, втiм, пiдбили кiлька транспортерiв, та й самi зазнали втрат.
  Наразi батальйон розосередився i вiдступав.
  Веронiка, Оксана та Наташа, скинувши чобiтки, вiдходили босi, та у легких блузках. До вiдображення важких танкових колон радянськi вiйська не готовi. А пробити танк Е-50 просто нема чим. Єдиний шанс - це пошкодити гусеницi. Але у цiєї машини ковзанки розташовуються на окремих вiзках, i вивести їх з ладу дуже складно.
  Дiвчата рухалися на схiд лiсами та малими групами. Вони виглядали дуже зворушливо. Закатали штани, i в одних лише легких сорочках. Довге, свiтле, злегка кучеряве волосся розпустилося. Босi нiжки приємно лоскоче трава, i iнодi трапляються й шишечки. Все виглядає вкрай еротично. Груди просвiчують через тонкi сорочки.
  Веронiка, загребаючи босою нiжкою траву, у досадi вимовляє:
  - Ось чортiвня - тiльки почалася вiйна, а вже доводиться вiдступати!
  Оксана, чиє свiтле волосся, було злегка рудуватим, скелячи зубками, вiдповiдає:
  - А особливих iлюзiй i не мала! Гiтлер завоював майже весь свiт ... Спробуй з такою плетеною ти впорайся!
  Наташа струснула бiлою шевелюрою i видала:
  - Усi хочуть сподобатися... Важко з ними впоратися! Вiрною бути не дуже легко!
  Веронiка кивнула. Її волосся таке золотисте i красиве. Вона чудова.
  А ось їх наздогнала Вiкторiя. Зовсiм руде дiвчисько. Волосся наче пожежа. I такi пекучi. Повiяв вiтер i, здається, це майорить пролетарський прапор, така палаюча шевелюра.
  Вiкторiя зняла з себе сорочку та оголила торс. Її груди були повнi, соски червонi, наче маки. Красива войовниця. I її сильному, тренованому тiлу йде оголення.
  Наташа хихикнула i теж оголила торс, помiтивши:
  - А гарнi у нас тiла... Ми просто Амазонки!
  Веронiка, похитала головою:
  - Чи не надто це радикально - оголювати груди! Потрiбно дотримуватися правил пристойностi!
  Вiкторiя похитала головою, i струснула рудими кучерями.
  - У комунiстичному суспiльствi - правила моралi, поняття вiдносне. - Дiвчина струсила голими грудьми, її червонi соски дуже привабливо блищали. - А бути голою не грiх. Точнiше поняття грiха попiвське, а наше кредо - свобода вiд буржуазної моралi!
  Наташа пiдтвердила, трясучись пишним, i пружним бюстом:
  - Ближче до природи! Ближче до природного! I нагота природна!
  Оксана теж усмiхнулася i оголила торс. Насправдi, в лiтню спеку як приємно, коли груди голi. I їх обдуває вiтерець. Красива дiвчина i нагота йде. Усi дiвчата спортивнi, з фiгурками, голi тiла войовниць дуже гармонiйно виглядають.
  Красивi дiвчата крокують стежкою. Вони такi чудовi i дуже привабливi.
  Веронiка прочiрiкала, хитнувши головою:
  - Але ж так зовсiм не естетично!
  Вiкторiя негативно труснула головою:
  - Нi! У нас чудовi тiла! I ми голi виглядаємо просто чудово!
  Наташа кивнула, i пiдскакуючи, промовила:
  - Добре був голяка... Ось Iллiч iз рушницею прийшов!
  Оксана погладила собi груди i пискнула:
  - Справдi, мiй погруддя це супер!
  Вiкторiя захоплено заспiвала:
  - Ох, дiвчатка, а ми нальотчицi! Гаманцi, гаманцi, i гаманцi! Ми бачили долари - гори золотi!
  Наташа, трясучись оголеними грудьми, з посмiшкою проспiвала:
  - Ранiше були голi, босi, поганi!
  I вся четвiрка дружно розреготалася. Дiвчата шльопали босими нiжками, задирали голi п'яти. Красивi войовницi. За плечима у них рюкзаки та автомати ППШ. Симпатичнi войовницi, дуже чудовi.
  Веронiка вкрадливо промовила:
  - Перед Богом, ми всi рiвнi... I доведеться вiдповiдати за розпусту!
  Наташа хихикнула i вiдповiла з усiєю рiшучiстю:
  - Бога немає! Це казка!
  Вiкторiя, трясучись своїми оголеними, засмаглими грудьми, захоплено вигукнула:
  - Бога придумали сильнi цього свiту, щоб тримати народ у покорi!
  Веронiка негативно мотнула свiй золотистою головою:
  - А хто тодi створив всесвiт?
  Вiкторiя хихикнула i вiдповiла:
  - Всесвiт сам росте, неначе листя на деревi. Вони виростають iз нiчого. Коли в далекiй нескiнченностi почало рости з нуля дерево у всесвiтi, i з того часу з'явилося безлiч свiтобудов.
  Наташа хихикнула i показала мову, помiтивши:
  - Гаряче! Може i штани знiмемо?
  Вiкторiя пiдтримала iдею:
  - Це чудово вигадано!
  I дiвчата всi три дружно звiльнилися вiд штанiв, залишившись в одних трусиках. А якi у них сильнi та мускулистi тiла. Просто чудовi, i вищий пiлотаж.
  Оксана заспiвала iз захопленням:
  - У таргана вусики, у дiвки голої трусики!
  Одна лише Веронiка залишилася iз закоченими штанами, i сорочкою. Вона вiдповiла з докором:
  - Погано ось так голяка! А раптом нас побачать!
  Наташа хихикнула i вiдповiла:
  - А хай навiть i бачать! Я люблю збуджувати чоловiкiв!
  Вiкторiя хихикнула, потрясся майже голими стегнами, вiдповiла:
  - Чоловiки - це смiття - просто мерзота!
  I вдаривши свiжий грибок босою нiжкою, додала:
  - До чого ж все ж таки приємно на жеребцi взяти i покататися!
  Оксана з усмiшкою помiтила:
  - Коли, вони пестять тебе це приємно... Особливо якщо чоловiки молодi, гарнi...
  Наталя нагадала дiвчатам:
  - Пам'ятаєте, ми хлопця зловили. Чудовий пацан, i, напевно, у нього досконалiсть не по роках велика!
  Вiкторiя облизнулася i вимовила з пожадливiстю в голосi:
  - Як це було б чудово перевiрити!
  Веронiка з обуренням гаркнула:
  - Якi гидоти ви кажете! Не можна так знущатися з почуттiв людей! Тим бiльше, коли йдеться нехай про нiмецького, але хлопчика!
  Оксана хихикнула i вiдповiла:
  - Ти нас вибач, але на душi так паскудно...
  Наталя охоче пiдтвердила:
  - Нiмцi наступають, i хочеться помрiяти про щось хороше! Наприклад, про хлопцiв!
  Вiкторiя зi смiшком запропонувала:
  - А що, якщо справдi половити чоловiкiв? Це було так чудово!
  Веронiка жорстко вiдповiла:
  - Жiнок прикрашає скромнiсть, а не зухвале приставання!
  Вiкторiя заперечливо мотнула своєю вогняною головою. Плеснула босими нiжками i гаркнула:
  - Нi! Саме немає бiльшого задоволення, самiй вибрати мужика i затягнути в лiжко. - Руда дияволиця труснула, мiдно-червоними кучерями, i продовжила. - Ось саме перепхатись у кущах заради задоволення, а не йти пiд вiнець.
  Веронiка суворо промовила:
  - Секс без причини - ознака дурня! - I додала. - Це суперечить нормам комунiстичної моралi!
  Вiкторiя не погодилася:
  - Сам Ленiн говорив - дружини мають бути спiльнi!
  Наташа хихикнула i помiтила:
  - Ну, я не сказати, щоб так кидалася на мужикiв, але грати активну роль - приємно! Якщо ти сама подiбне вибираєш за ким ударити! Але в нашiй частинi цього не доходить.
  Вiкторiя вiдповiдно кивнула:
  - Та у нас однi дiвки... Але можна перебратися через огорожу! - Дiвчина прочiркала з великим задоволенням. - Мужики, мужики... Завзято повзають на пузi нашi мужики!
  Веронiка заперечливо хитнула головою:
  - Нi, Ленiн нiколи такого не казав!
  Наташа вигукнула, протестуючи:
  - Нi, саме це Володимир Iллiч i сказав! За комунiзму i буде все спiльне, включаючи дружин!
  Вiкторiя хихикнула, i пробурмотiла:
  - Жiнки - це добре... Чоловiки ще краще! Ех, потрапити б у полон, щоб там зґвалтували цiлою ротою.
  Дiвчата хором розсмiялися. А Вiкторiя, скелячись, додала:
  - А потiм побили прикладами! А п'яти пiдпалили б м'яким вогником та присипали корбiтом!
  Наташа вдарила босою ногою шишечку i проворкувала:
  - П'ятам приємно, коли по них б'ють бамбуком! Ось у Китаї дiвчат i хлопчикiв лупили палицями по босих пiдошвах. I це їм подобалося!
  Вiкторiя зi смаком проспiвала:
  - Якi тортури в Голлiвудi! Однi лише кати, а не люди!
  Веронiка дотепно помiтила:
  - Ось потрапите в пекло... Будуть вам i тортури, i п'яти не лише бамбуком, а й розпеченим залiзом припалять!
  Наташа заспiвала, стискаючи мiцно кулаки:
  - Чорний ворон бiля сусiднiх ворiт!
  Вiкторiя, трясучи голими цицьками, з червоними сосками продовжила:
  -Люлька, наручники, порваний рот!
  Оксана, чиї груди теж оголенi, i трясучись стегнами, вiдповiла:
  - Скiльки разiв пiсля бiйки моя голова!
  Веронiка пiдтримала порив, тупаючи босими нiжками:
  - З переповненої плахи летiла кудись....
  Наташа з люттю заревiла, трясучись оголеними грудьми:
  - Де Батькiвщина! Хай кричать потвора!
  Вiкторiя, шльопала i верещала, крутячи стегнами, ледь прикритими прозорими трусиками:
  - А вона нам подобається, хай i не красуня!
  Оксана прошипiла, дригаючи, голими засмаглими колiнами:
  - Сволоти довiрлива!
  Веронiка зiтхнувши помiтила:
  - Ми радянськi прикордонницi. А ведемо розмову, нiби пiдзабiрнi повiї. Хiба так можна...
  Вiкторiя у вiдповiдь заспiвала:
  - Дякую вам Сталiн-вождь! За дурнi, пустi очi! За те, що ми як воша i жити не можна!
  Наташа погрозила рудiй дияволицi кулаком:
  - Ну, ти так не хорт! Потрапиш у особливий вiддiл!
  Вiкторiя впевнено промовила:
  - Скоро нiмцi прийдуть до Москви... I вже Сталiна повезуть у клiтцi!
  Оксана хихикнула i заперечила:
  - Думаєш, результат вiйни вирiшено наперед?
  Вiкторiя цiлком серйозно вiдповiла:
  - А як же по iншому? Гiтлер майже до половини свiту пiд окупацiєю, плюс ще й Японiя з її колонiями. - Дiвка сердито тупнула витонченою, босою нiжкою. - А у нас навiть пристойних танкiв нема! Серiя КВ - це пародiя на машини. Т-34 явно дрiбнуватий. А нормального танка не створено! I снаряди бронебiйнi гiршi за нiмецькi будуть!
  Наташа важко зiтхнула, i пробулькала:
  - З цим доводиться погодитись! На жаль, нашi танки ще такi недосконалi. А КВ? Так вони ламаються.
  Дiвчата замовкли, i їхня грайливiсть впала.
  Справдi, вже першi години вiйни показали, що i Т-34-76 не зовсiм надiйну коробку передач має, а серiя КВ тим бiльше. I що паскудно, чим важчий танк, тим слабше вiн пристосований до перемiщень. А 200-мiлiметрiв лобової бронi не достатньо, щоб тримати снаряди навiть 88-мiлiметрової гармати "Пантери"-2, а не те, що "Тигр"-3.
  Як несподiвано з'ясувалося нiмецькi машини на порядок сильнiшi у лобовому бронюваннi та вмiннi тримати удар. А радянська технiка явно пасує.
  Так з'явилася "Пантера"-2 машина, яка не має собi рiвних i давай всiх трощити. Не зможеш такий танк зупинити.
  Наприкiнцi вересня нiмцi стали оточувати Москву. Вони її капiтально обклали.
  Осiнь видала суха i тепла, i на початку жовтня гiтлерiвцi вже стали стискати клiщi, погрожуючи замкнути кiльце оточення полонiв до Москви.
  Льотчик Марсель отримав за тисячу збитих лiтакiв особливу нагороду Зiрку Лицарського Хреста Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами.
  I це круто.
  I iншi машини були тепер у бою.
  У боях вiдзначився танковий екiпаж Герди. Дiвчата билися на "Пантерi"-2. Ця машина мала вузьку вежу, нижчий силует, i лобовий захист, який можна порiвняти з "Тигром"-2 при меншiй на вiсiмнадцять тонн вазi при рiвному двигунi в 900 кiнських сил. I значить краще ходовими якостями. Америка використала високий "Шерман". Цей танк мiг пробити нiмця тiльки в борт, i уражався з дистанцiї в три з половиною кiлометри.
  "Пантера"-2 поступово витiсняючи звичайну "Пантеру". Але поки що й остання машина зовсiм непогана. Її броня в лоб цiлком здатна тримати снаряд бiльш раннiх моделей "Шерманiв", а новi типи, можуть пробити тiльки поблизу. А сама гармата у "Пантери" в 75-мiлiметрiв бере радянську машину з двох кiлометрiв, i бiльш швидка, нiж 88-мiлiметрова, що куди вже краще на практицi. Правда "Пантера"-2 у лоб взагалi непробивна навiть для САУ в США з 90-мiлiметровими гарматами, i це, звичайно ж, практично.
  Герда наводить на цiль за допомогою босих пальчикiв нiжок та стрiляє. Пiсля чого верещить:
  - За велич планети у всьому свiтi!
  Шарлота теж веде вогонь, влучно б'є по радянських вiйськах i реве на все горло:
  - Слава нашим успiхам!
  Христина, ведучи вогонь по супротивнику босими пальчиками нiжок, i збиваючи його влучними снарядами, скалячи зубки, вимовляє:
  - Третьому Рейху слава!
  Магда теж палить за допомогою босих пальчикiв нiжок, i iз захопленням вимовляє, пiдморгуючи подругам:
  - За арiйськi iдеї та їхню перемогу!
  Воїнки на танку працюють, i "Тридцятьчетвiрки" проти них не тягнуть. А танки IС-1 ще гiршi. Важкий КВ-16 намагається просунутися, проти нiмецьких елементiв. Але i його пробиває своїм далекобiйним знаряддям дiвчинки. I вiд радянського танка залишаються однi уривки, як детонує бойовий комплект.
  На простий "Пантерi" бореться екiпаж Джейн Амстронг. Ця вiдважна дiвчина з Британiї впевнено набирає рахунки.
  Грiнґета стрiляючи по росiянах, за допомогою босих пальчикiв нiжок, пищить:
  - Слава епосi Британiї! Слава!
  Монiка, теж попискуючи, посилає презенти смертi, босими пальчиками нiжок i пищить:
  - Прав Британiя, безкраї моря, ми рабами не будемо нiколи!
  Малання теж по черзi вистрiлила з гармати "Пантери", пробила "Тридцятьчетвiрку" i прочирикала:
  - За комунiзм королiвський!
  I дiвчата у захватi. I так хвацько Червону Армiю б'ють.
  Ось уже гiтлерiвцi на пiвднi, за пiдтримки мiсцевого населення, захопили Пензу. Пройшли разом iз японцями озеро Байкал перешийок i на Камчатцi ведуть бої.
  Там теж борються красунi на танку "Тигр"-2, Агата, Адала, Ангелiна, Андрiана. Чотири дiвчата як молотять супротивника зi своєї вбивчої машини. "Тигр"-2 випльовує презенти смертi та трощить радянськi частини.
  Агата стрiляючи за допомогою босих пальчикiв нiжок, реве:
  - За Третiй Рейх! I пiдморгує.
  Адала теж як вистрiлить, натиснувши червоним соском, так i пропище:
  - За арiйськi прапори!
  Дiвчата дiють iз колосальною агресивнiстю.
  I ось уже нiмецькi вiйська вступають до Туркменiстану. I у листопадi 1943 року беруть столицю Ашгабад.
  Проходить штурм iз застосуванням технiки. Потужнi "Штурмтiгри" викидають реактивнi бомби вагою в триста кiлограмiв. I руйнують будинки разом iз вiйськами Росiї.
  Чується виття сирени. I вiйсько Гiтлера демонструє найвищий пiлотаж у руйнуваннi.
  Дiвчина-нiмкеня Єва прочирiкала:
  - Буде захiд iз витратою!
  На лiтаку ТА-152 бореться Хельга. Вона скидає авiацiйнi снаряди на наземнi цiлi, вражаючи тридцятьчетвiрки та кевешки. I завиває собi:
  - Я арiйська войовниця, i буду дiвчиськом класу супер!
  I ось черговий радянський танк нею вражений точно в цiль. Дiвчина треба сказати бойова i крутiше за неї тiльки яйця.
  Гертруда теж посилає вбивчу силу розряд, за допомогою босих пальчикiв нiжок, зi свого вбивчого штурмовика вражає супротивника i верещить:
  - Слава iдеям арiйського комунiзму!
  Бойовi тут войовницi, як вони всi розбирають.
  Ось у груднi 1943 року нiмцi вже майже повнiстю захопили Москву та вступили вiйськами, на територiю областi Горьки та Казанi. У боях взяли участь та САУ Е-10. Ця самохiдка була чудова, i випущена вiдразу у двох модифiкацiях. Перша вагою в десять тонн iз товщиною лобової бронi у 60-мiлiметрiв, бортовою у 30-мiлiметрiв, i двигуном у чотириста кiнських сил. Мiнiмальна висота машини в 1,3 метра i всього два члени екiпажу, з гарматою 75-мiлiметрiв i 48 ЕЛ довжина ствола, дуже рухлива. I важча САУ-15, вага шiстнадцять тонн, лобова броня в 82-мiлiметри пiд великим нахилом, бортова 52 - мiлiметра, а гармата i в 75-мiлiметрiв i 70 ЕЛ довжина стовбура як у "Пантери", а двигун у 550 ло .
  Новi самохiдки цiлком влаштовували нiмецьких вiйськових ходовими якостями та своїм озброєнням.
  На Е-15 билися двi дiвчини: Фрiда та Каїсса. Вони з гармати робили по двадцять пострiлiв за хвилину. Такi ось гарнi й у бiкiнi дiвчата.
  Фрiда пальнула по танку IС-1, пробила його лобову броню i проворкувала:
  - За арiйськi iдеї!
  I босими пальчиками нiжок натиснула на кнопки одного з перших в армiї Третього Рейху джойстикiв.
  Лупанула i Каїса за допомогою босих пальчикiв нiжок, вражаючи супротивника з колосальною влучнiстю. I проворкувала:
  - Слава арiйському братству!
  Бойова така ось дiвчина. З колосальним натиском i честолюбством.
  I збирають войовницi жнива, з активнiстю шакалiв.
  Але особливо цiкаво помучити дiвчатам бранцiв, це їхня найагресивнiша i найулюбленiша забава.
  Фрiда помiтила з вискалом зубiв:
  - Досить жити за законами,
  Даним Адамом та Євою...
  Клячу, iсторiй заженемо,
  Лiвий, лiвий, лiвий!
  Каїса агресивно пiдтвердила:
  - Лiвий, лiвий, лiвий!
  I теж натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, i влучно вразила супротивника.
  Фрiци билися... Альбiна та Альвiна вже перевищили кожна по п'ятсот збитих лiтакiв. Такi ось войовничi дiвчата виявилися. I далеко пiшли у своєму уявленнi про войовничiсть.
  Альбiна, збиваючи росiйський лiтак, за допомогою босих пальчикiв нiжок, сказала:
  - За Пруссiю святу!
  Альвiна, зносячи росiйську машину, теж використовуючи босi пальчики нiжок, гаркнула:
  - За Батькiвщину велику!
  Неповторно бойовi тут дiвчата i вибивають ворогiв дуже хльостко.
  Ось уже новий рiк настав... Москва в кiльцi блокади все ще тримається.
  Невелика пауза до березня 1944 року.
  А навеснi трохи потеплiшало i бойовi дiї поновилися з новою силою.
  У боях взяв участь i "Лев"-2, це перший серiйний танк у якому нiмцi використовували розташування двигуна та трансмiсiї разом та спереду танка - одним блоком. А вежу посунули назад. Вийшла машина зручнiша, з низьким силуетом та вузькою вежею. Лев-2 значно втратив у вазi, i додав захисту чола за рахунок бiльшого нахилу бронi. Цей танк за вагою став легшим за "Тигра"-2, а значить рухливiше з потужним озброєнням.
  На повну силу в Третьому Рейху проходило конструювання нового основного танк Е-50. Машина пережила ряд змiн: встановлення вузької та меншої вежi. Змiна ходової частини на бiльш легку та просту у виробництвi та ремонтi, а також iз кращою прохiднiстю. Розташування двигуна та трансмiсiї разом i поперек, а коробки передач на моторi. Висота танка знизилася менше двох метрiв. I ця машина важила при товщинi бронi "Тигра"-2 лише сорок п'ять тонн. При цьому у неї був двигун потужнiший до 1200 кiнських сил, i сильнiше озброєння 88-мiлiметрова гармата з довжиною ствола в 100 ЕЛ, i пiдвищеної руйнiвної сили та точностi.
  Цей танк пiд назвою "Пантера"-3 мав пiти у серiю. А його гармата була забезпечена гiдростабiлiзатором. Такий танк мав стати основним середнiм танком. А ще йшла технологiя Е-75. Ця машина була ще краще захищена: 250-мiлiметрiв лобова броня i 170-мiлiметрiв бортова, з ще бiльш потужною i бронебiйною гарматою 105-мiлiметрiв i 100 ЕЛ калiбр. Вагу планувалося утримати в межах сiмдесяти тонн, i поставити двигун у 1500 кiнських сил, щоб зберегти рухливiсть. Цей танк мав стати основним важким танком у Третьому Рейху. I його планувалося назвати: Тигр-3. Це танки нового поколiння, i вже для майбутнiх вiйн iз США.
  У Сибiру реальнi бої розгорнулися лише влiтку 1944 року, коли розгорнулися останнi битви з Росiєю.
  У небi воювали й нiмецькi винищувачi реактивної проби. НЕ-162 бiльш легкий, простий у виробництвi та маневрений, пройшов з успiхом бойове хрещення.
  З'явився i МЕ-1010 з крилами, що змiнювали стрiловиднiсть. Але його недолiком виявились високi вимоги до квалiфiкацiї льотчикiв. I замiсть нього в серiю надали перевагу ТА-183.
  Великi надiї пов'язувалися з досконалiшим МЕ-262 Х, який вiдрiзнявся великою понад 1100 кiлометрами швидкiстю, п'ятьма авiагарматами та кращою маневренiстю зi стрiлоподiбними крилами.
  У липнi першi два лiтаки цiєї модифiкацiї отримали Альбiна та Альвiна.
  На той час нiмцi вже оточували Челябiнськ i Свердловськ. Радянськi вiйська сотнями тисяч здавались у полон.
  Альбiна з повiтря стрiляла по росiйських танках, пробивала їм дахи та ревiла:
  - Слава арiйським мрiям!
  Альвiна збиваючи льотчикiв СРСР, i вiдправляючи їх на той свiт, за допомогою босих пальчикiв нiжок, верещала:
  - За Пруссiю Велику!
  Ось це дiвчисько таке бойове, i танки теж збиває активно.
  Герда та її танковий екiпаж на висотi. Вже обстрiлюють околицi Свердловська.
  Герда пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок i перевiряла:
  - Комунiзм збудувати можна?
  Шарлота голою п'ятою натиснувши на педаль, i руйнуючи росiян, i додала:
  - Можна i треба!
  Христина, стрiляючи в супротивникiв з великою влучнiстю, i стрiляючи босими нiжками, пискнула:
  - За нашу Вiтчизну!
  Магда, ведучи вогонь по супротивнику, i розриваючи радянськi гармати, вдарила:
  - За нашу матiр!
  Дiвчата розстрiляли всi снаряди... I поки що їм поповнювали бойовий комплект розговорилися.
  Герда вiдмiтила зi злiстю:
  - Всi iмперiї рано чи пiзно занепадали. Вiрю я з нашою подiбною не статися!
  Шарлота iз цим не зовсiм погодилася:
  - А де гарантiя, що пiсля Гiтлера не почнеться боротьба за владу, i Третiй Рейх не розпадеться?
  Христина помiтила, цiлком логiчно:
  - Головне - це iдеологiя... Вона робить нас сильними!
  Магда пiдтвердила, тупнувши босою нiжкою:
  - I єдиними!
  Шарлота рацiонально вiдзначила:
  - Але все одно один боротиметься за владу, а потiм другий, а за ним третiй. Як у Римськiй iмперiї, коли спочатку вбили Юлiя Цезаря, а потiм перервалася династiя Августа. I в Римськiй iмперiї настала пора колосальних розбiжностей та розколу.
  Герда iз цим погодилася:
  - Та iмператори стали змiнюватися наче рукавички, i Римська iмперiя пiшла до краху. Створити всесвiтнє не вдалося!
  Христина помiтила з усмiшкою:
  - Потрiбна система ротацiї влади! Така система, яка б гарантувала нам стабiльний розвиток i вiдсутнiсть небезпечної боротьби за владу!
  Шарлотта знизала плечима i вiдзначила:
  - Тiльки католицька церква змогла зберегти бiльш-менш стабiльну систему влади без розколiв та розпадiв, i жоднi антипапи цьому не змогли перешкодити.
  Магда вiдзначила з посмiшкою:
  - Але ж правда! Католики уникли розколу за майже двi тисячi рокiв... Хоч iнодi траплялися перевороти, i Римських пап убивали або брали в полон. Це говорить про щось стабiльне та мiцне в системi Ватикану.
  Герда помiтила з усмiшкою:
  - Сподiватимемося, що генiальнiсть фюрера пiдкаже нам вихiд, i ми не роздiлимо суддю Стародавнього Риму!
  Пiсля того як впали Свердловськ та Челябiнськ, Сталiн припинив безнадiйний опiр.
  I пiдписав 2 вересня 1944 угоду про беззастережну капiтуляцiю. СРСР погодився на окупацiю ще зайнятих районiв i вiдмови вiд суверенiтету.
  Нiмеччина та її сателiти отримали величезну територiю пiд контроль.
  Але залишилася ще проблема iз Британiєю.
  Нiмцi розпочали наступ в Африцi. Водночас реактивна авiацiя та ракети ФАУ обрушилися на метрополiю.
  Британiя захистити колонiю не могла. I швидко втратила контроль над Африкою.
  А у липнi 1945 року помер Черчiлль. I нове керiвництво Британiї попросило миру на будь-яких умовах.
  Гiтлер зажадав капiтуляцiї. Британiя вiдмовилася. I нiмецькi вiйська не довго думаючи висадили десант.
  А у серпнi Англiя була захоплена. А за нею й Iрландiя.
  США без англiйцiв не хотiли воювати. А атомну бомбу зробити їм не виходило.
  Гiтлер хотiв би повоювати, але дiстати США через океан важко. Коротше кажучи, вирiшили укласти мир. Але Америка мала платити Третьому Рейху данину.
  Крiм того, нiмцi отримали право на бази в Латинськiй Америцi та забрали собi Панамський перешийок. I це виявилося чудово.
  Гiтлер отримав усе, що хотiв... Але йому не сидiлося. Зокрема Японiя собi урвала надто багато.
  Не чекаючи на створення самураями атомної бомби, фюрер 20 квiтня 1953 року напав на самураїв.
  Бiльше не можна було зволiкати. Вiйна пiшла з великою технологiчною перевагою Третього Рейху. Але японцiв багато i вони колонiальнi дивiзiї. Крiм того, Японiя теж швидко розвивається, i може подолати вiдсталiсть.
  Нiмцi кинули в бiй лiтаючi тарiлки та пiрамiдальнi танки. I вони мали бiльш досконалi автомати, i пiдземнi самохiдки. I безлiч всього iншого.
  Японiя билася завзято, але поступово грала. Нiмцi навiть взяли в полон iмператора.
  Майже два роки тривала ця жорстока вiйна. I завершилася ядерним бомбардуванням Токiо та окупацiєю Країни Вранiшнього Сонця.
  Гiтлер захопив майже весь свiт, але залишалася США. I в США є ядерна зброя та балiстичнi ракети доставки.
  I ось у Третьому Рейху йшла робота над створенням антиядерної зброї.
  I ось воно було нарештi готове.
  I 20 квiтня 1959 року розпочалася вiйна мiж США та Третiм Рейхом. Остання вiйна iсторiя людства.
  I США програли в одну хвiртку...
  8 Березня 1960 капiтулював гарнiзон Нью-Йорка. А наступного дня i Вашингтона.
  Америка вочевидь програвала вiйну. У боях з'явився останнiй американський танк iз важкої серiї. Озброєний 155-мiлiметровою довгоствольною гарматою, i трьохсот десяти мiлiметровою лобовою бронею, з нерухомою вежею, це стало свого роду САУ вагою сто двадцять п'ять тонн вагою.
  Американцi нарештi змогли здати машину, що у лоба тримала снаряди нiмецьких гармат, i могла пробити будь-який гiтлерiвський танк. Але її оминули з бортiв. I пiдбили. А iншу таку машину розбомбили з повiтря.
  20 березня 1960 року помер Ейзенхауер. А 22 березня його наступник Кеннедi капiтулював перед Третiм Рейхом.
  I ось завершилася iсторiя воєн. I Третiй Рейх захопив увесь свiт. I нове настало життя.
  
  . РОММЕЛЬ-ФЮРЕР I БОСI ДIВЧИНИ
  АННОТАЦIЯ
  Пiсля вбивства Гiтлера у Третьому Рейху прийшли до влади прозахiднi сили. I ось усе змiнилося, i тепер уже нiмцi наступають i здобувають перемогу за перемогою. Боротьба красивi дiвчата.
  ПРОЛОГ
  20 квiтня 1944 року вiдбувся успiшний замах на Адольфа Гiтлера.
  Фюрер був убитий, а його почет розстрiляний на мiсцi. Новим канцлером став Шпеєр, а фюрером та верховним головнокомандувачами Роммель. Союзники з 1 травня 1944 року припинили всi бойовi дiї та бомбардування, оголосивши перемир'я.
  Сталiн, зрозумiло, обурився. Але Роммель скасував антисемiтськi закони та виступив за Євроiнтеграцiю проти бiльшовизму. I це захiднi країни схвалили. А фашисти тим часом перекидали сили iз Європи на схiд.
  А у Третього Рейху - таки триста двадцять чотири дивiзiї. Це чималi сили. I бiльше половини авiацiї сковував захiдний фронт. I тут їх перекидають.
  Тiльки пiвночi Францiї було п'ятдесят вiсiм дивiзiй. З них десять танкових i п'ять есесiвських. Це приблизно можна порiвняти з силами, що б зосередженi в Бiлорусiї проти радянських сил в операцiї "Багратiон".
  А в танках та авiацiї навiть бiльше. Цiлих сто п'ятдесят дивiзiй було на заходi чи в Європi.
  Тож баланс сил помiтно змiнився. Нiмцi вже налагодили масовий випуск "Пантер" та потужнiшого "Тигра"-2. У них з'явилася реактивна авiацiя, i ракети ФАУ, на пiдходi дисколет, i серiя "Е".
  Нiмцi все активнiше вербують iноземнi дивiзiї. У них з'явилася в серiї i штурмова гвинтiвка МР-44, найкраща на той момент у свiтi, що багато в чому стала прототипом Калашникова.
  Тож нiмцi мали серйознi сили. I вони мали Роммель. Дуже талановитий полководець. Який внiс ряд поправок в управлiння Вермахтом, що пiдняли його ефективнiсть. I надавши значно бiльше влади командувачам груп армiй.
  Роммель також частину вiйськ СС розформував, поповнивши офiцерський склад у звичайних частинах Вермахту. Що посилило боєздатнiсть армiї загалом.
  Було збiльшено права та мiсцевих командирiв.
  Також офiцiйно слов'ян визнали арiйцями та у Бiлорусiї дiяла Центральна Рада. Були й iншi реформи.
  Але все це потребувало часу.
  А Червона армiя готувалася до наступу Бiлорусiї. I вiдбити там удар було б важко.
  Тодi Роммель вирiшив - найкращий захист - це напад. I його вiйська на пiвденнiй дiлянцi фронту самi завдали удару. З боку Молдови та Захiдної України за схожими напрямками.
  Головний розрахунок був на раптовiсть. Цього вдалося досягти за рахунок кампанiї дезiнформацiї. Також ще й тому, що Сталiн був упевнений, що нiмцi не наступатимуть. Хоча танкiв Третiй Рейх мав багато i навiть отримав у них над СРСР перевагу. Та й "Пантера" машина-звiр. Проти неї встояти майже неможливо.
  Далося взнаки i наявнiсть у нiмцiв ще й "Тигрiв", якi як танки прориву сильнi i живучi. У боях також взяли участь першi реактивнi МЕ-262
  Якi буквально наводили жах на радянських льотчикiв - цi машини важко збити.
  Далася взнаки i перевага нiмцiв у танках. У наступi взяли участь "Тигри"-2 та поверненi з Iталiї "Фердинанди". Нiмцi також встигли доробити пару "Маусiв", вiдправивши на бойове випробування.
  Цей танк показав свою живучiсть у проривi, але слабкi ходовi якостi.
  Зате "Маус" не пробити не з якогось ракурсу. I це серйозний танк.
  А невелика швидкiсть робить його хорошим танком пiдтримки пiхоти.
  Проте Роммель наказав конструювати Е-100 з iдеєю бiльш щiльної компоновочної схеми. В якiй двигун i трансмiсiя розташованi разом i впоперек, як у iнших танках та самохiдках серiї Е.
  Нiмцi змогли здобути за рахунок тактичної раптовостi перевагу на полях України.
  I в результатi утворилося кiлька казанiв. Червона армiя, втiм, боролася дуже мужньо. Вiйська мали бойовий досвiд, i їх так просто на понт не вiзьмеш. I здаватися солдати Червоної Армiї не хотiли. Та й їхнiм сiм'ям би дуже дiсталося б вiд цього.
  Бої показали, що нiмецькi танки при грамотному їх застосуваннi дуже непоганi. Добре себе показав i та-152. Роммель навiть наказав це лiтак виробляти замiсть Фокке-Вульф i будувати замiсть ракет ФАУ. Ракетами Москву все одно не дiстати, а проти сухопутних вiйськ вони надто дорогi та неефективнi. Треба вiдзначити, що i реактивний МЕ-262 не дуже добрий i часто розбивається. Плюс ще вимагає переучування льотчикiв, i довшої злiтно-посадкової смуги. Та й створення нової iнфраструктури.
  . РОЗДIЛ Љ1.
  У зв'язку з цим новий гвинтовий винищувач ТА-152 виглядав зараз набагато ефективнiше. За швидкiстю вiн перевершував усi радянськi лiтаки, по озброєнню теж, не поступаючись Фокке-Вульф, i при цьому мав набагато кращу маневренiсть.
  Крiм того, ТА-162 можна було б використовувати i як штурмовик завдяки сильному бронюванню та озброєнню. I як фронтовий бомбардувальник.
  Цей лiтак це вершина розвитку сiмейства Фокке-Вульф та робоча конячка вiйни.
  А МЕ-262 ще й коштує дуже дорого. Бiльш перспективним виглядали реактивнi бомбардувальники "Арадо". За рахунок величезної швидкостi та висоти польоту, у них важко потрапити з зенiток, а радянськi винищувачi, i зовсiм їх не змогли б наздогнати.
  Тож тут варто було вкладатися.
  Нiмцi взагалi мали непоганi перспективи у озброєннях. А СРСР зiткнувся з нестачею алюмiнiю пiсля припинення постачання пiд ленд-лiз. Та й мiдi та легуючий елементiв теж.
  Та нелегко воювати без союзникiв.
  Сталiн вiдклав операцiю "Багратiон" i спробував деблокувати котли, заборонивши вiдхiд.
  Але вiд цього стало лише гiрше. Вiйська швидко витратили боєприпаси i потрапляли на знищення.
  А перекидання вiйськ було з бомбардуваннями. Нiмцi вже захопили панування у повiтрi.
  I вiддавати його не збиралися. У випуску лiтакiв вони обiгнали СРСР, i перевершували як машини i клас льотчикiв.
  Найгiрше для Червоної Армiї було те, що в небi ситуацiя могла лише погiршуватися. ЯК-3 досконалiший нiж ЯК-9 через брак дюралю не мiг випускатися великими серiями. А ЛА-7 теж iз ряду причин не мiг бути надто масовим.
  Так що доводилося робити ставку на ЯК-9 який у виробництвi звичайно ж простiше, але слабенький озброєнням i швидкiстю, гiрше нiмецьких машин i у вертикальнiй маневреностi.
  IС-2 теж попри потужне озброєння пасував проти "Пантери". Дещо кращим був Т-34-85. Хоча й мав свої мiнуси.
  Принаймнi нiмцi змогли опанувати iнiцiативу. Роммель був великим полководцем i переграв Сталiна тактично. Радянськi вiйська раз у раз потрапляли в оточення.
  I вермахт лише збiльшував свою перевагу з кожним мiсяцем боїв.
  Та й штурмова гвинтiв МР-44 показала свою ефективнiсть, i все бiльшi кiлькостi надходила на фронт.
  Поки що у СРСР не було порiвнянної стрiлецької зброї. I це теж погано.
  Лiто протiкало за переваги вермахту... Жуков навiть пропонував перейти до оборони. Але Сталiн був проти i вимагав постiйного наступу та забороняв вiдводити вiйська. Все це вело до постiйного зростання втрат та загибелi найкращих дивiзiй та частин.
  До кiнця лiта у боях взяли участь новi нiмецькi самохiдки Е-10. Вони маленькi - висота всього 1,4 метра, але при цьому легкi спритнi до сiмдесяти кiлометрiв на годину швидкiсть показали свою ефективнiсть.
  Адала, Агата, Амiна - троє дiвчат боролися на однiй iз перших таких самохiдок.
  Їхнiй екiпаж три А мав показати, що й жiнки дещо в лайцi вмiють. I якщо вже б'ються, то показують саму досконалiсть.
  Вони борються в одному бiкiнi та босонiж. Що дуже серйозно.
  Їхня самохiдка досить широка, що дозволяє легко повертатися,
  Важить щоправда тонн п'ятнадцять. Але лобова броня у 80 - мiлiметрiв пiд великим нахилом дає непоганий захист. Хоча, звичайно, ходовi якостi дещо нижчi.
  Роммель вiддав перевагу проекту з бiльш товстою лобовою бронею, щоб пiдняти живучiсть машини. I бортова броня товстiша за 52-мiлiметри, що дає захист вiд протитанкових рушниць. Спочатку САУ мало весь тонн десять i шiстдесят мiлiметрiв лобова броня i тридцять бортова.
  Але потiм здоровий глузд показав, що ходовi якостi самохiдки i так хорошi, i краще її захистити.
  Гармата така як у Т-4, 75-мм 48 ЕЛ. Вона здатна пробити Т-34-85 та IС-2, правда на дистанцiї не бiльше кiлометра.
  Тож тактика диктує - дiяти обережнiше. I пiдбиратися ближче.
  Адала за допомогою босих пальчикiв нiжок вистрiлила.
  Снаряд потрапив у корпус Т-34-85 i радянська машина спалахнула. I став рвати бойовий комплект.
  Агата помiтила:
  - Непогано ми ще примружили!
  Амiна хихикнула. Радянський снаряд пролетiв повз i не завдав шкоди.
  Втiм, чоло дуже нахилене, i має вiдвести снаряд у рикошет.
  Адала знову стрiляє босими пальчиками нiжок, i спiває:
  - Ми хижачки величезнi,
  I в лайцi незрiвняннi!
  Ось вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок Агата.
  Пiсля чого проворкувала:
  - За великi здобутки.
  Хоч що у них великого? Але дiвча явно в ударi. I їх так просто голими руками не вiзьмеш.
  Ось Агата знову пальнула використовуючи босi пальчики нiжок. I вразила супротивника. I зробила точне влучення у радянський танк.
  Е-10 показала себе очевидно вiдмiнною самохiдкою, i це ще одна проблема для Червоної Армiї.
  Щоправда у СРСР триває розробка СУ-100. Ця самохiдка дуже гарна зброя. Особливо її бронебiйна та вiдносно швидкострiляна гармата. Але це ще потребує часу.
  Нiмцi мають свої проблеми.
  Ось настає осiнь, а ходовi якостi "Пантери" та "Тигра"-2 в умовах зливи пасують. Щоправда, нiмцi змогли вже вийти до Днiпра i закрiпилися.
  СРСР поки що на правобережнiй Українi утримував лише Київ та Одесу.
  Так ситуацiя стала тривожною.
  Ось уже жовтень i полили дощi. Нiмцi змушенi перейти до оборони.
  Червона теж пiсля серiї поразок потребує перепочинку, щоб поповнити свої ряди.
  Так ситуацiя така скажемо крута.
  Пiзня осiнь пройшла бiльш-менш спокiйно. Тiльки в повiтрi вирували битви. Хаффман став новою великою зiркою, перевищивши триста збитих лiтакiв.
  Та й iншi льотчики пiдтягнулися. Тяжко на повiтряному фронтi.
  ХЕ-162 обiцяв стати новим та дуже ефективним винищувачем Третього Рейху. Його великий плюс - простота у виробництвi та дешевизна. Правда в управлiннi ця машина не надто зручна. I потребує льотчикiв високої квалiфiкацiї.
  Танк Е-50 має замiнити "Пантеру". Але тут очевидно необхiдно вирiшити ряд проблем технiчного плану i застосувати принципово нову компоновочну схему. Яка б дозволила зробити силует машини набагато нижче. I пiдняти озброєння та бронювання без збiльшення ваги, але посиливши двигун.
  Тож ще роботи край непочатий. В авiацiї безлiч розробок, у тому числi i безхости бомбардувальники. I це очевидно серйозно.
  Та й загалом багато всього...
  Обидвi сторони готували нову зброю. Лiнiя фронту пролягла по Днiпру з невеликими вклинами.
  Одеса, незабаром заблокована з моря впала. I нiмцi у правобережнiй Українi не контролювали лише Київ. У Бiлорусiї вони мали плацдарми i за Днiпром.
  Взимку Сталiн планував великий наступ. Але скрiзь у нiмцiв зрозумiло щiльна оборона.
  Але й СРСР мав щось своє. Кожен має свої козирi. Але у небi Люфтваффе домiнує. I домiнує капiтально. I її перевага наростає.
  ТА-152 виявився чудовою гвинтовою машиною. Так МЕ-109 в моделi Л, дуже хороший. З'явився i Ю-488 чудова машина.
  Дуже швидка для гвинтового стратегiчного бомбардувальника - 700 кiлометрiв на годину.
  Здатна бомбити заводи на Уралi та за Уралом. Як i ТА-400, ще потужнiший монстр.
  Та несолодко в небi. Потрiбен сильний перебiг.
  I 12 сiчня 1945 року почався наступ у центрi. Червона армiя кинулася в атаку. Але нiмцi готовi й чекають.
  Розгорнулися жорстокi бої. Сили у нiмцiв не меншi, а оборона потужна.
  А в повiтрi у Люфтваффа перевага. Коротше кажучи, наступ захлинувся.
  I знову битви киплять.
  У березнi 1945 року вже нiмцi наступають. Нова тактика - атака вночi використовуючи iнфрачервонi прилади. I танк Е-100. Бiльш легкий, спритний, але краще захищений нiж "Маус".
  Як танк проривав Е-100 гарний. Лобова броня - 250-мiлiметрiв з нахилами, а бортова - 210-мiлiметрiв з нахилами. Швидкiсть 40 кiлометрiв на годину на шосе. Вага 130 тонн, а двигун - 1500 кiнських сил.
  Силует набагато нижчий, нiж у "Мауса". I корпус набагато нижче. I ходова частина легша.
  Машина дуже живуча, i з двома гарматами. Не встояти проти такої.
  А "Штурмтигр", теж той ще монстр. Та давай гiтлерiвцi пресувати Червону армiю.
  Але дiвчата борються запекло.
  I кидають босими пальчиками нiжок гранати.
  Оленка, стрiляючи з автомата, пискнула:
  - За великий СРСР!
  Анюта, строчачи фашистами, пiдтвердила:
  - За комунiзм найбiльший!
  Алла, стрiляючи по фрицях, пискнула:
  - За найкраще майбутнє!
  I голою п'ятою пiдкинула вбивчу силу, руйнуючи ворога.
  Марiя, строчачи фашистами, вiдзначила:
  - Славитись, наш свiт великий!
  Олiмпiада, довбаючи фрицiв, пискнула:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  I теж її босi пальчики нiжок, як лупнуть по супротивнику.
  Мотрона в'якнула, скосивши шеренгу:
  - За СРСР, що немає проблем!
  Але нiмцi таки прорвали оборону. I стали обминати радянськi вiйська в Українi.
  Так ситуацiя тривожна. У квiтнi впав Орел. I стало стрiмко i галимо. То це все запресувало.
  Роммель командував умiло. Його вiйська вели наступ iз чергуванням артпiдготовки та ударiв з повiтря.
  У Третьому Рейху йшли розробки серiї Е. Цей танк Е-50 мав стати наймасовiшим у Третьому Рейху. При товщинi бронi "Тигра"-2 конструктора взяли i встановили двигун i трансмiсiю разом. I зробили вежу вже й меншою за розмiри. Також i ходова частина змiнилася, стала на вiзках та пружинах значно легше. Висота танка зменшилася за рахунок кадарного валу, який прибрали, а ранiше вiн пов'язував трансмiсiю та двигун. Е-50 став нижчим силуетом i його вага зменшилася.
  А броня навiть збiльшила нахил. В результатi танк став важити менше нiж п'ятдесят тонн. А двигун завдяки пiддуванню розганявся до 1200 кiнських сил.
  Так що танк був за ергономiкою кращим за "Пантеру" з чудовим захистом чола.
  I гармата в нього була бронебiйнiша i точнiша. У 88-мiлiметрiв калiбр, а довжина ствола - 100 ЕЛ. Так це машина просто супер. Вона вдала та улюблена вiйськами.
  У СРСР з'явився лише IС-3, добре захищений вежею та в лоб. У цьому планi вiн кращий, нiж IС-2, але на три тонни важче особливо за рахунок вежi та гiрше ходовими якостями.
  Нiмцi вели наступ на пiвднi. Вони прагнули захопити Донбас та позбавити СРСР ресурсiв.
  I це було дуже тривожно. Тут ще й Туреччина почала збирати сили. Звичайно, їй хотiлося поживитись радянськими територiями.
  Роммель дiяв дуже вправно. I Червона Армiя раз у раз попадала в котли.
  Сталiн ж страшенно нервувався i програвав Роммелю в тактицi та оперативностi.
  Нiмцi стали воювати вправнiше. I їхнi iноземнi дивiзiї також. Найгiрше було те, що СРСР опинився в певнiй технiчнiй ямi. Т-54 ще потрiбно було створити, i це вимагало часу. Як i реактивну авiацiю.
  А у нiмцiв уже i "Арадо", i штурмовики реактивнi у серiї, i винищувачi. Ось уже МЕ-262 Х пройшов випробування. У нього крила стрiлоподiбнi та мотори бiльш досконалi. I швидкiсть понад 110 кiлометрiв на годину та п'ять авiагармат озброєння. I вiн ще й реактивнi ракети має, що на тепло та звук наводяться. I це серйозна загроза, i вiйська Вермахту в небi все бiльше беруть нагору.
  Ось уже в травнi загинули Воронеж та Курськ. I це дозволило фашистам увiйти на Донбас.
  Ситуацiя ускладнювалася. У червнi 1945 року весь Донбас був захоплений. I нiмцi вийшли на закрут Дону. Сталiн психовав i постiйно бився в iстерiї. Вiн вимагав настання радянських частин. Але цього таки не виходило.
  Нiмцi були сильнiшими за автоматичну зброю i краще органiзованi. Крiм того бiльш досконала форма управлiння Вермахтом, компенсувала багато раннiх слабкостей, що траплялися в реальнiй iсторiї i полегшували перемоги Червоної армiї.
  Ось уже гiтлерiвськi вiйська Роммеля вступили у битву за Сталiнград.
  I це дуже жорстоко.
  У свiтi Коричневої iмперiї, запеклi битви розгорнулися за мiсто на Волзi. Тут багато дiвчат та пiонерiв бореться. Жiночий снайперський батальйон пiд командуванням капiтана Наташки Кактусової зайняв оборонну позицiю у руїнах на вулицi Воронiй. Дiвчата з автоматами та рушницями, обв'язавшись зв'язками гранат, ховалися за руїнами.
  Сама Наташка у плямистiй гiмнастерцi на голе тiло, у коротких штанях, та босонога.
  Красива i фiгуриста дiвчина з сильними стегнами, тонкою талiєю, короткою стрижкою пiд напiвбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнiм пiдборiддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посiрiло вiд пилу, високi груди, жорсткий погляд.
  Капiтан Наташа воює вже бiльше п'яти рокiв i, незважаючи на молодiсть, дуже багато побачила. Ноги у дiвчинки все в саднах i забоях. Дiвчинi спритнiше пересуватися босонiж, нiж грубих i незграбних чоботях.
  Гола пiдошва вiдчуває найменшу вiбрацiю ґрунту, попереджає про близькiсть мiни, а сама мати-земля додає витривалостi. Ступнi у дiвчини з одного боку огрубiли, i не боятися розпеченого металу, або гострого щебеню руїн, але з iншого боку не втратили чутливостi та гнучкостi, попереджаючи крiзь гуркiт про рух танкiв.
  Мила Наташка тримає в руках гранату iз прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грiзного сапфiрової iмперiї танка "Лев", що поливає вулицi з кулеметiв.
  Поруч iз нею повзе Мiрабела. Теж босонога, так усi дiвчата з батальйону, опинилися вiд чобiт, наслiдуючи свого командира. Її курнi пiдошви точать, коли дiвчина повзе рачки. Жовте волосся у Мiрабелi брудне, i довге... Трохи в'ється. Сама дiвчина струнка, худенька, невеликого зросту. Її можна навiть прийняти за дiвчинку, з вузькими плечима, а здається великою головою.
  Але Мiрабела випробувала вже багато. Встигла побувати i в полонi коричневої iмперiї, переживши жорстокi тортури, i копальнi, звiдки якимось незбагненним дивом зумiла втекти.
  Адже дивлячись на її дитяче, нiжне личко не коли не скажеш, що їй били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тiло струм.
  А круглi голi дiвочi п'ятки припiкали розпеченим залiзом, що дуже боляче.
  Мiрабела стрiляє... Солдатка коричневої iмперiї, у разi француженка падає мертве, мордочкою здiймаючи пiсок i щебiнь.
  Наташка пiдсовує в'язку гранат пiд гiрку смiття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Лев" та його пiдiрве. Блакитнi очi дiвчата сяють, немов сапфiри на смаглявому вiд засмаги та пилу обличчi.
  Досвiд пiдказує, що добре захищений танк зараз змiнює позицiю. "Лев" має 100-мiлiметрiв бортової бронi, та ще й пiд нахилом. Середнi танки радянської iмперiї не можуть його пробити, шанс є лише у важких мастодонтiв. Але гусеницi - це цiль. Головне позбавити машину рухливостi.
  Наташка пiдповзає, миготивши голими, рожевими п'яточками.
  Свiтлана дає чергу з автомата... Гарне дiвчисько, невiдомо якої нацiональностi падає. Потiм дiвчата зрiзають чорношкiрих найманцiв. Вiйська Коричневої iмперiї, пiдкоривши бiльшу частину схiдної пiвкулi, бережуть дiвочу нiмецьку кров i кидають у бiй колонiальнi вiйська: ефiопiв, лiвiйцiв, iталiйцiв, рiзних iнших тварей та деяких iнших порiд. Зросла також i кiлькiсть полякiв вiйськ - якi з пелюшок привченi ненавидiти Росiйську iмперiю та радянськi устрою.
  Що, втiм, не заважають їх найматися.
  Ервiн Роммель пiдняв цiлий iнтернацiонал.
  Ворогiв багато...
  Свiтлана спритно ухиляється вiд кулеметної черги. Куля ледь не розколола, почорнiла вiд пилу, круглу, дiвочу п'яту. Капiтан-красуня вiдчула навiть лоскоту вiд того, як близько пролетiв подарунок великого калiбру, вiд її огрубiлої пiдошви. Дiвчина перехрестилася, шепнувши:
  - Нас не зупинить навiть куля!
  Мiрабела вiдстрiлюється... Ще одна дiвчина Анжелiка - дуже руда, вище середнього зросту, i мускулиста, незважаючи на мiзерну пайку. Теж дуже симпатична дiвчина, з розкiшними стегнами, пiдтягнутою талiєю, не по-жiночому широкими плечима, i високим грудьми.
  Анжелiка веде бiй в одних трусиках, гiмнастерка розiрвалася на шматки, i розсипавшись на порох, а нове обмундирування, через Волгу майже не поставляють. Дай Бог перекинути ще боєприпаси, i крапельку їжi, для виснажених росiйських та радянських вiйськ.
  Так що Анжелiка майже гола, її ноги подряпанi, особливо колiна. У пiдошву правої ноги влучив уламок, i вона болить, важко ступати.
  Руда, запорошена, майже гола Анжелiка кривить своє гарненьке, але водночас i жорстке обличчя. Дiвчина, стрiляючи, вимовляє:
  - Над нами Господь, Москва та Йосип Сталiн!
  I зрiзає атакуючих солдатiв сапфiрової iмперiї, сама ледве встигаючи вiдкотитися.
  Через руїни та вузькi вулички, грiзним сапфiровим танкам важко розвернутися. Ось майже двiстi тонни "Мауси" взагалi не можуть проїхати...
  Як i передбачала Свiтлана, "Лев" проїхав трохи, i уткнувся купу смiття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, вiдлетiла пара пошкоджених ковзанок.
  Поранений танк зупинився i з його ствола вилетiв снаряд.
  Десь гримнув на вiдстанi, пiшовши в руїни. Блондинка Свiтлана, наче змiйка прошипiла:
  - Оце мiй розрахунок! Вiдкрили рахунок...
  Дiвчина-капiтан знову мусить вiдповзати. Войовницi та хлопчики радянської iмперiї та їхнi сателiти не можуть використовувати у завалах свою технiчну перевагу. З вини упертого Ервiна Роммеля орди Коричневої Iмперiї загрузли в позицiйних боях у досить великому та добре укрiпленому мiстi.
  Мiрабела жбурляє гранату. Примушуючи робити пiдбитих найманцiв чи нiмцiв сальто, перевертаючись. В одного з коричневих бойовикiв вiдриває руку, i на нiй висить, нiби англiйський годинник з компасом.
  Дiвчина знову кидає босими пальчиками нiжок гранату i пищить:
  - За Русь Сварога!
  I дає чергу, скошуючи ворогiв.
  Мiрабела з посмiшкою вимовляє:
  - Що компас вказує вам - шлях у пекло!
  I гарне дiвчисько струшує з курної п'яти, шматок прилиплої керамiки.
  Анжелiка теж обтрушує пил, зi своїми пружними, повними грудьми. Соски вiд бруду майже чорнi, i сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть нiмецькi пiстолет-кулемети. I проповзати по-пластунськи.
  Батальйон дiвчат тримає позицiї, хоч iде артобстрiл. I рвуть тяжкi снаряди, а з неба падають бомби... Але нiщо не зломить мужнiсть рубiнових героїнь.
  Ось Свiтлана бачить, як проповзає Пантера. Ну, цей танк уже не такий страшний.
  Можна пробити його у борт. Дiвча, чхнула, виплюнула пил, що лiз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом. Потрiбно пiдповзти непомiтно. Але довкола стiльки диму.
  Анжелiка почала пiдбиратися, упираючись у дрен босими пальцями витончених нiжок та лiктями. Вона нагадувала кiшку, що вистежує мишеня. Дiвчина пам'ятала вiйну з того страшного лiта вже якогось за рахунком року, коли за офiцiйною версiєю коричнева iмперiя вiроломно вторглася у простори Росiйської Iмперiї. (Хоча обидвi держави одна одну звинувачують в агресiї!)
  Було не дiвчинi, майже дiвчинцi страшно? Спочатку так, але потiм звикаєш. I вже постiйнi розриви снарядiв сприймаєш, як пересiчний шум.
  Ось i зараз вибухнуло зовсiм поряд. Дiвчина шльоп на живiт. Зверху проносяться, мов зграя диких бджiл уламки.
  Один iз них зачiпає босу, точену, рожеву п'яту дiвчини.
  Анжелiка шепоче потрiсканими губами:
  - В Iм'я справедливостi, Господи!
  Дiвчина прискорює повзок i ось з розбiгу жбурляє гранату, з приробленим вибух-пакетом. Презент летить дугою. Лунає вибух, тонша бортова броня "Пантери" пiддається. Коричневий танк починає горiти, детонує бойовий комплект.
  Свiтлана з посмiшкою шепоче:
  - Дякую тобi за всевишнього Iсуса! Одному тобi я вiрю! Одному тобi молюся!
  Пантеру розносить. Вiдiрваний довгий стовбур заривається в щебiнь. Лобова броня, вiдiрвавшись вiд бортової, нагадує совок.
  Свiтлана, чиї очi, на коричневому вiд пилу i засмаги обличчi виблискують волошки, вимовляє:
  - Чим бiльше у ворога дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
  Анжелiка дуже сексуальна, у своїх чорних трусиках, голим, запорошеним, сильним тiлом. Дiвча дуже спритна. Вона вмiє метати уламки скла босими пальцями нiг.
  Ось жбурнула зараз своєю витонченою, вкритою шаром пилу нiжкою гостренький предмет. I встромилася, прямо арабу-найманцю в горло. Красива Анжелiка залепетала:
  - А я секс-символ i символ смертi!
  Дiвчина, пiсля чого знову поповзла стрiляючи. Вела вогонь та Свiтлана.
  Красуня-капiтан, Наташка, зрубавши троля, прочирiкала:
  - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки...
  Мiрабела вистрiлила, розкроїла бiйцю Роммелю голову i додала:
  - Не можна ланцi не надавати значення!
  Свiтлана, знову влучно вистрiливши, просипала:
  - Але циклитися на дрiбницях нiяк не можна...
  Мiрабела точно пальнув, додала:
  - Iнакше ланцюг огорне тебе!
  Ще одна дiвчина Олiмпiада, теж дуже гарна, разом iз пiонером Сергiйком приготувала мiну на дротi. Вони вдвох штовхнули її... Пролiзла пiдступна козявка до гусеницi "Тигра"-2. I як рвоне цю довгоствольну коричневу машину.
  Бiлобрисий хлопчик Сергiй вигукнув:
  - Наша Раша, вам параша!
  I ледве встиг вiдскочити, майнувши, чорними, збитими п'ята, вiд падаючої покрiвлi.
  Олiмпiада погладила хлопчика по шиї та вимовила:
  - Ти дуже спритний!
  Пiонер пробрався на фронт i причепився до жiночого батальйону. Хлопчик навiть дуже винахiдливий. Наприклад, лiтачки робив, щоб збивати сапфiровi штурмовики. Коли пiднiмаються Фокке-Вульфи, або ТА-152, то лунає неймовiрно оглушливий рев.
  Дiвчата та нiмцi завдають ударiв пiд симфонiю Вагнера. Така велична мелодiя.
  Олiмпiада з досадою вимовляє:
  - Все ще нас намагаються залякати!
  Хлопчик-пiонер з пафосом проспiвав:
  - Росiї воїн смертi не боїться,
  Нас смерть пiд зоряним небом не вiзьме!
  За Русь святу мiцно битиметься,
  Я зарядив могутнiй кулемет!
  Олiмпiада, росла мускулиста дiвчина, з широкими стегнами та плечами - типова селянка. Одяг вибухнув пiд час боїв у лахмiття, мiцнi ноги боси, волосся сплетене в двi коси i сильно пропилялося.
  Сережцi всього одинадцять на вигляд рокiв, що худне вiд недоїдання, подряпаний i брудний хлопчика, в одних лише шортах. Бiле вiд природи волосся, у хлопчика стало сiрим, а ребра просвiчують крiзь, тонку засмаглу i брудну шкiру. Ноги страшенно збитi, i в опiках, забоях, з пухирями. Щоправда, доля зберiгала дитину вiд серйозних поранень.
  Олiмпiада на його фонi здається великою та товстою, хоча дiвчина зовсiм не жирна, а з сильним, тренованим м'ясом на кiстках. Причому голод, здавалося, зовсiм не позначився на її огряднiй i великiй фiгурi.
  Дiвчина стрiляє з важкої протитанкової рушницi. У лоб коричневi машини не пробити, а ось у гусеницi є шанс.
  I здоровенний "Лев" отримавши важку вибухiвку в ходову частину, став, немов затятий курець пускати димок.
  Серьожка проспiвав з єхидцем:
  - Фрiц смердючий не подумавши, бiля пiд'їзду закурив! Вiн, звичайно, велику, неприємнiсть отримав!
  Олiмпiада, миготивши мускулистими, засмаглими iкрами, вiдбила босими, гарними ногами чечiтку. Дiвчина заспiвала:
  - З iкони миготять святих рубiн обличчя... Дай Боже замочи ти хоч iз тисячу блiцiв! А якщо хтось бiльше за всiх оркiв загуде - нiхто вас, повiрте, за те не засудить!
  Пiсля чого перезарядила протитанкову рушницю i знову вистрiлила. Коричний бойовий транспортер знову пустив струмок диму.
  Дiвочий батальйон завдавав фрицям iстотної шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дiвчину розiрвало навпiл, i її личко стало таким, незважаючи на пилюку блiдим.
  Бiльшiсть Сталiнграда вже захоплена вiйськами Роммеля, але те, що залишилося вiд мiста, не хоче пiддаватися i здаватися.
  Свiтлана тим часом намагається пробити "Тигр". Потужна гiтлерiвська машина отримала гранатою в бiк, але не пiддалася. Розвертається, щоб палити з гармати. Дiвчинi доводиться зариватися в землю, i щебiнь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
  Свiтлана тихо шепоче:
  - Мама тато пробач!
  Мiрабела кинула в "Тигр" гранату, та вибухнула на лобi. Дiвчина прошипiла:
  - Про те, що свiтло вчення взимку навеснi... Стверджую без винятку, що Навальний гад чумний!
  Анжелiка, розбиваючи прицiл нiмцям, i поливаючи їх чергою, процiдила:
  - У трунi, я Олексiя побачила зараз! I рушила убогому ногою просто в око!
  Руда дiвчина й справдi жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапило у ствол... Послiдував вибух i дуло "Тигру" покорiжило.
  Боягузливий екiпаж бiйцiв Роммеля взяв i позадкував.
  Свiтлана прогнусавила через нiздрi:
  - Наша, вашої не поступиться!
  Мiрабела зрубала кулею гiтлерiвського наймита i проспiвала:
  - А лиходiй не жартує! Руки ноги, вiн мотузками крутить! Зуби в серце встромляє... Вiтчизну до дна випиває!
  Свiтлана, хихикнувши, гаркнула:
  - Фюрер дико кричить, надривається!
  Мiрабела пальнув, додала:
  - Ну, а смерть пихкає, посмiхається!
  Ось з'явився ще небезпечнiший "Штумртiгр". Вiн руйнує цiлi будiвлi та бункери. Причому до позицiй росiйських вiйськ не наближається. Машину тримають пiд прикриттям гiтлерiвськi кулеметники.
  Свiтлана бачить, що пiдiбратися до позицiй оркiв неможливо. Натомiсть у небi Фокке-Вульфи. Одна з таких машин пiдлiтає ближче до росiйських, а за нею ТА-152 позицiй. Дiвчата нею вiдкривають вогонь.
  Анжелiка жбурляє гранату, i люто вимовляє:
  - У глибокiй смертi - прощення немає!
  Пiсля чого дiвчина дає чергу з автомата. Швидко вiдкочується. Шустро пiд'їжджає порiвняно новий гiтлерiвський танк "Пантера"-2 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
  Декiлька дiвчат кидають у фашистську машину гранати. Та, отримавши презенти, застигає i не в змозi повернутися.
  Анжелiка свиснула, прошипiвши:
  - Оце нова напасть! Їй порвемо ми впасти!
  "Пантера"-2 огризнулася i вистрiлила зi своєї потужнiшої зброї.
  Вогненний стовп розколов повiтря, i моментально нагрiв i наелектролiзував атмосферу.
  Анжелiка хихикнула, снаряди пролетiли повз напiвголе дiвчисько. Руда безсоромна струснула стегнами i вивела:
  - А Ньютон ворогiв розбив, скинув ярмо з трону! Фрiцам вiн ухвалив, свiй закон Ньютона!
  Сталiнград - мiсто Сталiна все охоплене згарищами, коли здавалося мови вогню, лижуть небо i трiщать фiолетовi, помаранчевi, а червонi iскри! А кожна iскорка, немовби привид, що вирвався з пекельного замку.
  Свiтлана, зваливши гiтлерiвського бiйця, блиснула блакитними очима, заспiвала:
  - Чого ти скигнула погана бабуся? Повiр, по тобi плаче просто дурниця!
  Мiрабела на розспiв заспiвала, ведучи вогонь по орках:
  - Як добре прилягти на траву та фрицям по головi пiддати! Влаштувати фюреру припарку, i з автомата кулi слати!
  Дiвчина дико хихикнула, i перекинулася з живiт на спину. Зробила нiжками велосипед. Вгору полетiла граната. Пролiтаючий Фокке-Вульф отримавши осколками пiд черево, жваво злетiв вище. Видно, гострi уламки його поранили. Коричнева тварюка загорiлася, i почала втрачати шматочки обламаних крил.
  Свiтлана, бачачи, як Фокке втрачає висоту, просипала:
  - Ось це семафор! На борту висить сокира!
  Гiтлерiвський лiтак пiдiрвало, розкидаючи у всi далекi куточки неба уламки. I куди фашистський асiвся. Зробив свiй останнiй розворот. У тлiн пiшов кат, а не пiлот!
  Мiрабела чхнула, розсiюючи пил i, промовила:
  - Бути чи не бути? Це не питання!
  Анжелiка знову кинула шматок скла ногою, так що той, потрапивши в око, вийшов у фриця, через потилицю:
  - Я танкова армада! А вам треба лiкуватися!
  . РОЗДIЛ Љ 2
  Гiтлерiвськi бiйцi та їхнi сателiти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранатами. Така тактика проти дiвчат не дiяла. Ось Сергiйко розгорнув катапульту, i як садане по вороговi у вiдповiдь.
  Хлопчик-пiонер проревiв:
  - Санта Клаус, що розриває пащу Гiтлеру!
  Заряд катапульти, встромивши в натовп гiтлерiвських бiйцiв Роммеля, змусив їх розлiтатися, i при цьому перевертатися в повiтрi. Фрiцi падали i розбивалися об уламки стiн.
  Танк "Тигр"-2, втративши рiвновагу, зiткнувся зi "Львом". Ех, лiво, де твоя грiзна назва?
  Свiтлана посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, а Серьожко молодець!
  Хлопчик агресивно гаркнув:
  - Пiонер завжди готовий!
  Дiвча у вiдповiдь мотнула босою нiжкою.
  Дiвчина-капiтан знову почала гвоздити. А Олiмпiада лоскотала Серьожцi вузьку ступню, яка вона у нього тверда! Недарма хлопчик не боїться бiгати по згарищах.
  Мiрабела на розспiв, сказала:
  - Юнiсть - це добре - старiсть це погано!
  Анжелiка це не сумна рижуха погодилася:
  - Немає нiчого гiршого за старость! Це i справдi, найгiрший стан iз усiх можливих!
  I дiвчина зробила стрибок iз переворотом. Їй представилися на хвилину огиднi бабки. Нi, не порiвняти, стару жiнку з дiвчиськом. А яка краса, у струнких тiлах.
  Анжелiка взяла i заспiвала:
  - Течуть за роком, роки караваном,
  Бабуся розтирає в ступi хну.
  I що ж iз струнким моїм станом,
  Як подiлося юнiсть не зрозумiю!
  Свiтлана блиснула очима, звалила орка попаданням у пах i помiтила:
  - Нi! Все-таки на вiйнi є така краса - залишитися вiчно молодою! Вiчно п'яний!
  Олiмпiада поклала у катапульту новий заряд. Це щось подiбне до гарного мiномета. Дiвчина прошипiла:
  - Не пасуй, а пасуй!
  Сережка шаркнув, тонкою, але спритною нiжкою, i гаркнув:
  - Роммелю фас!
  I граната разом iз вибух-пакетом з усього розмаху пролетiла в позицiї гiтлерiвських бiйцiв.
  Та не давався їм Сталiнград - це круте мiсто. Третiй мiсяць iз кiнця вiчного лiта йде штурм, а мiсто все взяти не вдається. На iнших дiлянках фронту гiтлерiвськi бiйцi Роммеля обмежених досягли успiхiв, але не на цьому.
  Свiтлана вистрiлила з пiстолета, i прогарчала:
  - Все неможливо, трапляється можливим... Не треба робити свiтобудову дуже складною!
  I потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, i вогнянi вихори, висвiтлили задимлений краєвид. А орк виявився розiрваний вогненною лапою.
  Дiвча-капiтан прокричала:
  - Я люблю вбивати зло! I це найвище добро!
  Мiрабела лупнула тролям чергою i прошипiла:
  - Пограємо дикобраз!
  Анжелiка вiдкрила вогонь бiльш прицiльно. Декiлька смаглявих тварин залишилося лежати на вкритому списом щебеню:
  - Вбий ворога! - прошепотiла дiвчисько.
  Мiрабела грайливо заспiвала:
  - Нафарбувавши Ервiна помадою, Марго ж лаком для волосся, потягну вас у полон принцеси, згризе вас вiрний пес!
  Свiтлана, ведучи вогонь, прошипiла:
  - Давай увечерi, Олександр повiситись... Досить голову дурити! Давай увечерi, лети кречетом - щоб оркiв мiцно бити!
  Мiрабела люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
  - Ми можемо! I ми зробимо!
  Дiвчата з батальйону "Ленiн" зупинили просування iноземного вiйська. Шаленi фрицi просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простiр. Не допомагав i танк "Лев", iз яким пов'язувалися надiї. Ось модифiкацiя машини зi 150-мiлiметровою гарматою.
  Анжелiка збиває камiнь, що прилип до оголеного соска. У дiвчини такi гарнi i повнi груди. Дiвчина за допомогою ноги кидає гранату. Адже нога сильнiша, нiж рука, i кидок проходить далi.
  "Лев" отримав по гусеницi розрив i зупинився. Вистрiлив iз своєї потужної пащi. Гуркiт, i обвал.
  Анжелiка, спльовуючи, вимовляє:
  - Росiйський воїн вiд болю не стогне!
  I знову дiвчисько стрiляє. I робить це надзвичайно влучно. Фашист, що висунувся з вежi, завалюється назад.
  Руда, майже гола дiвчина вимовляє:
  - Даремно противник вважає, що дiвок зумiв вiн зламати! Хто смiливий, той у бою нападає, ворогiв будемо люто бити!
  I Анжелiка перекочує м'язи преса, який у неї дуже рельєфний.
  Ех, до чого ж дiвчата гарнi! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
  Пробiгла Сталенiда... Дуже гарна дiвчина, з пухнастим, бiлим волоссям. Вона якось примудряється мазати їх якимсь зiллям, щоб вони не бруднялися.
  Дiвчина дуже красива, з фiгуркою Венери, тiльки бiльш пiдтягнутою та рельєфною. Одягу на нiй, тiльки лiфчик та трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченiстю вiдрiзняються нiжки! Це не дiвчина, а друк досконалостi, вiнець краси.
  Вона i пересувається по-особливому, наче бiлочка. А босi нiжки так i миготять, i п'ята, на диво залишаються чистими. Сталенiда стрiляє, i фашист отримує виразку у грудях.
  Дiвчина вимовляє:
  - Вiрнiсть Батькiвщинi - найвище слово!
  Анжелiка зi смiшком помiтила:
  - Знiмай лiфчик i залишайся як я в трусах!
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
  - Це не пристойно!
  Анжелiка труснула стегнами, влучно пальнула i заспiвала:
  - Щось комсомолок стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
  Сталенiда хихикнула i помiтила:
  - Навiщо приносити радiсть гiтлерiвцям, дивитися на нашу красу!
  Анжелiка рiшуче вiдповiла:
  - Краса у нас смертельна!
  Сталева дiвка хихикнула i пальнула по ТА-200. Машина гiтлерiвських бiйцiв спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
  - Смерть злу!
  Анжелiка хихикнула:
  - I життя добру!
  Сталенiда побачивши, що фашист падає, ринула:
  - Ось це найвища цiннiсть! Чи не думайте гiтлерiвцi, що ви перемогли!
  Анжелiка як заспiває:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу... Тих, хто прагне кайдани розбити! Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Ми зумiємо фашистiв розбити!
  Красива дiвчина, i її голi груди так i ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежi.
  Свiтлана тепер виглядала значно рiшучою. Вона пальнула фашистами з пiстолет-кулемета, i гаркнула:
  - Я вас каструю!
  I справдi гiтлерiвцi отримали смертельнi презенти та труни! А дiвчина показала їм дулю, зiстроїмо босi пальцi нiг. I засвистiла немов соловей-розбiйник. Причому через пальчики нижнiх кiнцiвок.
  Капiтан-дiвчинка дуже розумна. I iскрометна. I зовсiм не жорстока. Їй теж часом ставати шкода солдатiв ворога, у яких можуть виявитися дiти, що плакатимуть за вбитими батьками.
  Свiтлана, втiм, жене вiд себе такi думки, тож вiд них хочеться розплакатися. Адже не росiяни прийшли до гiтлерiвцiв, щоб грабувати та вбивати. Нi, це фашисти та цiла агресивна зграя iноземцiв з усього свiту увiрвалася на росiйськi простори.
  Свiтлана перехрестилася, i вистрiлила в фрица, який намагався непомiтно пiдiбратися до позицiй росiян... У того витекло вибите кулею око i мозок.
  Дiвчина-капiтан посмiхнулася i промовила, дотепно:
  - Прямо око в око, до голови голова!
  Свiтлана точно вистрiлив, i потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, i кулемет вiдлетiв, кiлька разiв перекинувся. Потiм його дуло встромилося в щебiнь.
  Дiвчина потерла голу, запорошену пiдошву об щебiнь. I знову прицiлила. Її весела, юна мордочка досить оскалилася. Дiвча проспiла:
  - Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб рубiнiв хлiб запашний, називався словом брiд!
  Мiрабела зробила дуже точний пострiл, вiд якого запалав Фокке-Вульф, i перевiряла:
  Для негiдника звичайно вибiр ясний,
  За долари вiн Русь готовий зрадити...
  Але людина Росiї, тим i прекрасна.
  Що життя за Батькiвщину готове вiддати!
  Дiвчина, зробила сальто i показала фашистам дулю, i прокрутилася, i кулi не зачiпали красуню.
  З'явилася Анжелiка, ця красуня, майже гола, i замурзана, мов чортiвка, шпурнула одразу двома нiжками гранати. I перевiряла:
  - Те, що я маю, то... Гiтлерiвцям у гострий бiк!
  Олiмпiада поправила Анжелiку:
  - Гострим, у бiк, а не на гострий бiк!
  Дiвчина хихикнула i струснула своїми кавуновими грудьми, i запустила гранату використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр" отримав по дулi, i вивернувся цей кривий витвiр мистецтва.
  Пiсля чого гiтлерiвцiв тварюка позадкувала. Стала повзти наче черепаха, яку застала пожежа.
  Свiтлана заспiвала, весело пiдморгуючи:
  - I "Тигр" задкувати, i фрицi ховаються!
  Дiвочий батальйон маневрував пiд ударами, авiацiї з повiтря та важких знарядь. Ось ударили реактивнi бомбомети, пiднялися в небо розбитi, розпеченi кручi. I загорiлося камiння. На щастя, жодна з дiвчат, не загинула, зате вирушили на той свiт хлопчаки - яких не так шкода! I летять душi - однi до раю, а iншi до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вiрував в Iсуса, а точнiше в Сварога i Рододавця.
  Анжелiка найсексуальнiша з войовниць у лютi: ну невже гiтлерiвцi зi свого "Штурмтiгра" можуть обстрiлювати позицiї росiйських вiйськ i вбивати червоних войовниць?
  I дiвчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. I крутилася все швидше. I потiм з усього розмаху жбурнула подарунок смертi у широке дуло "Штурмтiгра". Голi, засмаглi ноги красунi майнули, i граната влетiла в дуло. I потужна машина спочатку подавилася, а потiм рвонула. Два "Королiвськi тигри", що стояли по бортах "Штурмтiгра", були пiдкинутi, i розлетiлися в рiзнi боки. З них зiрвало ковзанки, i тi посипалися, летячи як намисто королеви, що лопнуло.
  Вибухова хвиля пiдкинула Анжелiку, i дiвчина полетiла шкереберть. I її перевертало, розгойдувало i жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебiнь, i розфарбоване камiння вп'ялося в її голi пiдошви. Дiвчинi було боляче, i навiть через мозолисту ступню пробило вiстря.
  Але Анжелiка знайшла в собi сили встати i прокричати:
  - Ви гiтлерiвцi будете у попелi!
  Свiтлану та iнших дiвчат пiдкинуло вибуховою хвилею, i навiть трохи пом'яло. Але жодна з найкрасивiших войовниць не загинула. Дiвчата зустрiли ураганним та влучним вогнем. Придушивши нiмецьких та iнших агресивних комах, що вискочили, брали в облогу Росiйську радянську iмперiю.
  Мiрабела проспiвала з великою натхненням:
  - I коли сурма Господня нас на битву, з комсомолом будемо разом ми друзi! I з волi Єгови на небесному перекличку буду я!
  Анжелiка, струшуючи пил з розбитих у кров пiдошв i, заспiвала:
  - Путiн, партiя, комсомол! А Роммеля ми вiдправляємо до дурдому!
  Дiвчата оглушливо почали реготати, а Серьожка з тривогою i досадою промовив:
  - А моя катапульта, не така точна - як цi голi та сильнi нiжки Анжелiки!
  Олiмпiада, пограючи м'язами рук, заявила:
  - Ну нiчого! Ти ще вигадаєш. Щось крутiше!
  . Хлопчик, шльопавши босими нiжками, прочiрикав:
  - Звiсно ж повернув!
  Сферо Катастрофов повернув Ервiна Роммеля назад у тронний зал i з усмiшкою промовив:
  - Непогано, ти бився мiй юний Творець! Зiзнайся це була твоя мрiя - стати хлопчиськом назавжди i воювати!
  Фельдмаршал-попаданець погодився:
  - Та саме про це я й мрiяв! Те, чого менi й хотiлося практично завжди! Бути хлопцем-героєм!
  Бог-пацан сказав серйозним тоном:
  - Ти повоював, а тепер покажи себе управлiнцем умiлим! Це необхiдно у розвиток якостей особистостi!
  Ервiн повiдомив дiвчину та юнака:
  - Ну що ж бiльше кiно дивитися не будемо чи?
  Наталя м'яко заперечила:
  - Може, ваша величнiсть подивiться на наших льотчиць: Альбiну та Альвiну! Вони великi майстринi у ратнiй справi!
  Юний король погодився:
  - Ну, ще трохи подивимося, та й огляну столицю! Королю не стало сидiти весь час у палацi!
  Свiтлана у вiдповiдь повнозвучним голоском, заспiвала:
  - Король наша гордiсть та слава,
  Ти мудрий як рiдна Земля.
  Змiцнiє як сталь кол держава,
  Вiд Бога нам дали тебе!
  Ервiн дотепно вiдповiв:
  - Правитель, що любить солодке лестощi - має iнтелект мухи!
  Наташа вигукнула:
  - Воiстину ти наймудрiший правитель! Думаємо з тобою, наша iмперiя нарештi виграє вiйну у росiйських солдатiв та Червоної Армiї!
  Ервiн серйозно запитав:
  - А чого вони не хочуть миру?
  Наталя серйозно вiдповiла:
  - А навiщо їм свiт? Вони iншого стану розуму та iмперiї не знають. Вiйна їм природний стан. Крiм того, орки людожери i з'їдають полонених i полонянок. Або одразу, або пiсля жорстоких тортур!
  Ервiн з усмiшкою промовив:
  - Варто подивитися на пики цих тварюк - зрозумiєш, добра вiд таких не чекай!
  Знову засвiтився екран кiно. По ньому показували тепер два винищувачi, на яких мчали гарнi дiвчата: Альбiна та Альвiна.
  Обидвi медовi блондинки, мускулистi, рельєфнi та в одному бiкiнi. Як це все чудово виглядає.
  Альбiна веде вогонь iз авiацiйних гармат. Збиває п'ять лiтакiв росiян i дiвчаток-комсомолок.
  - За нашу Батькiвщину ми життя вiддамо i неодмiнно переможемо!
  Альвiна стрiляючи, пiдтвердила:
  - Звичайно ж, переможемо! Iнакше не може бути!
  I також дала з авiацiйних гармат чергу. Винищувачi бiльшовикiв та росiйських дiвок падають i вибухають. Деяких iз них капiтально розносить.
  Альбiна, стрiляючи, спiває:
  Лiтаки добре, пароплави добре!
  А дiвчата дiаманти навантажили тяжко!
  I вiд точного влучення красунi розбило чергову машину злих бiльшовикiв. Що бажаєте червонi битися з ведмедями? Так отримайте по носу своєму сизому!
  Альвiна зрiзаючи чергового найманого бiльшовика, натискає босими пальчиками гарних нiжок. Адже вона дiвчина, яка якщо й рушить ногою, то проламає цегляну стiну.
  Ось навiть показали до кiно як обидвi льотчицi у стрибку, голими п'ятами розбивають дубовi дошки.
  Альбiна збила черговий, цього разу бомбардувальник бiльшовикiв, i свиснула, заспiвавши:
  - Нi прекраснiша за нашу, знай держави,
  Усiх дiвчаток оркiв переможемо...
  Втiлення доблестi та слави -
  А над нами у златi херувим!
  I Альбiна знову зрубала в небi машину, за штурвалом якої сидiв бiльшовик. I зробила це вiртуозно.
  Втiм, i Альвiна не поступається. Як дiвчина-блондинка вивертається. Пересувається, застосувавши прийом: "лиса змiйка". I падають збитi стерв'ятники, що димляться.
  Альвiна заспiвала, смакуючи губками:
  - Архангел нам скаже: у раю буде круто,
  Але тiльки брама раю клацає...
  Ми попросимо Бога: впишiть з подругою,
  В якийсь ангельський полк!
  I войовниця застосувала мертву петлю. I збила на цього комiсара, який був за штурвалом важкого винищувача. Зробила це дуже витончено, а на кнопку натиснула чiпкими, довгими пальчиками точених нiжок. I навiть грiзного комiсара розiрвало! Ось це справдi дiвчата найвищого пiлотажу!
  Але в повiтрi стало спокiйнiше ... Дiвчата переносять удар на сухопутнi сили Червоної Армiї. Ось Альбiна згори викидає авiацiйний снаряд. I потрапляє точно в дах танк Росiї IС-3. Пробиває її, вибиваючи бiльшовикiв.
  I починають детонувати бойовi снаряди. Чути розриви та загибель радянських солдатiв.
  Альбiна шипить немов кобра, що вжалила вола:
  - За людський рiд!
  Альвiна теж вистрiлила по супротивнику, розкришила ворога. I зiрвало вежу iз танка "Ленiн". Та лупнула дiвчина точно, i влучно.
  I вiд оркiв залишилося криваве мiсиво.
  Обидвi красунi взялися за наземнi мiшенi. Крушили гармати.
  Альбiна розбила газомет волохатих мужикiв, разом iз дiвчатами росiйськими i прошелестiла:
  - Моя мрiя, я крута краса!
  Альвiна теж реактивну установку рознесла, i прочирiкала:
  - А вiд краси наречених заводитимуться!
  I обидвi дiвчата розреготалися. Хоча iз чоловiками, звичайно ж, у них проблем немає. Хлопцi люблять вiдомих. I взагалi один чоловiк бiльше, нiж на двадцять дiвчат, тiльки надто вони юнi. Ось на Землi у самцiв ростуть бороди!
  Це для самця радiсть, але якщо самка темпераментна, то вже має проблеми!
  Альбiна натиснула босими пальцями нiжок на кнопки джойстика i прочирiкала:
  - Моя мрiя - знайти безсмертя!
  Альвiна натиснула пальчиками голих нiжок на гашетку i пискнула:
  -А Ми i є безсмертнi! Живемо в iнших свiтах у нових тiлах!
  Альбiна вдарила по позачерговому танку оркiв i про булькала:
  - Хоч тiло без душi не тiло, але як слабка душа без тiла!
  I войовниця випустила iскри з очей... А потiм як проорiт:
  - Не вiрте, смертi нема!
  Альвiна побила самоходу кошмарних бiльшовикiв, i як провiзить:
  - Боєць рубiнiв смертi не боятися,
  Нiщо на полi бою не загрожує.
  З ворогом Вiтчизни будемо хоробро битися -
  Великий подвиг дiвка здiйснить!
  Пiсля цього дiвчина ще бiльше опустила свiй винищувач до поверхнi. I випустила невелику реактивну ракету. I величезний танк бiльшовикiв "Карл Маркс" iз п'ятьма гарматами, як почав рватися, i вся його броня розкололася на уламки.
  Альбiна зрубала кулеметною чергою кiлька мотоциклiстiв Росiйської iмперiї, i пропищала в захватi:
  - У мене два широкi крила, i очi як степового орла!
  Дiвчата дуже швидкого штибу красунi. I якщо за щось вiзьмуться, то буде зроблено по перше число.
  Але авiацiї показ закiнчився, i пiшла iнша серiя. Цього разу показували групу з чотирьох дiвчат не лише чудових бiйцiв, але ще й тих, хто володiє бойовою магiєю.
  Одна машина йде проти цiлої армади мастодонтiв iмперiї бiльшовикiв. Це взагалi виглядає вiдверто самогубно.
  Зате за штурвалом танка, сама Вiкторiя - дияволиця, казкової краси. Та й усi чотири дiвчата: просто чарiвнiсть. Вперлися голими нiжками в броню i ловлять ментальнi вiдчуття, нiби царицi свiтла. До чого ж чарiвнi дiвчата: дуже багато вмiють i знають.
  Вiкторiя зробила пострiл, проспiвала, рядок iз сучасного романсу:
  - Я не знаю, що трапилося... Смiх хлопчик дуже дзвiнкий... I вже бiжать по калюжах босоногi дiвчата!
  Пiдбитий нею "Елефант" фашистiв їхнiх вiйськ задимив, випускаючи смердючi кiльця. Вони клубилися немов отруйнi змiї. А Вiкторiя пiдморгнула своїм напарницям, Зоя закинула снаряд. Надiя, служниця Перуна одна iз створених Сферо Катастрофовим слуг Богiв, попередила:
  - Тут у засiдцi є новiтня САУ "Дiкобраз", з 32 фунтовою гарматою... Треба бути обережнiшим.
  Всезнайка Олена одразу ж затараторила:
  - Самохiдка "Дiкобраз", є вiд гномiв роботи лiцензiйною копiєю, з особливого роду самохiдки "Анаконда". Характеристики озброєння: лобова броня 228 мм, бортова 200 мм -круто! Гармата калiбр 94-мiлiметра, пропорцiйна бронебiйностi "Королiвського буйвола". I ще три кулемети...
  Вiкторiя грубо обiрвала напарницi i навiть спробувала рушити голою п'яточкою в нiс, прокричавши:
  - Сама знаю!
  Олена хихiкнула, помiтивши:
  - Це чудово коли є знання... Але в технiцi я гросмейстер, а ти в пiзнаннi зла!
  Вiкторiя знову вистрiлила, за допомогою босих пальчикiв нiжок, зриваючи вежу з "Кабану" i набувшись, помiтила:
  - Мої знання фундаментальнiшi, бо зло походить i вiд технiки. А вам раджу краще - не видiлятися!
  Зоя щоб погасити смiття, що назрiває, запропонувала:
  - А тепер, давайте я сама вистрiлю!
  I служниця, а точнiше сказати, дочка Бiлого Бога - створеного Всемогутнiм Сферо, показала, що домiнуюче добро зовсiм не заважає вести їй вогонь. Причому лупити без промаху. Войовницi тут борються найвищого рiвня.
  Дiвчата пересувають свiй танк i наступають. Але при цьому не забувають спiвати.
  Вiкторiя, ведучи без молока вогонь, почала:
  - Пiд священним...
  Зоя продовжила, теж стрiляючи босими точеними нiжками:
  - Свободи!
  Надiя, пiдтверджуючи ведення вогню пальчиками голих нiг, видала:
  - В свiтi!
  Вiкторiя, паля без знаку повз, продовжила:
  -У дружбi!
  Зоя верещить, сеча ворога:
  - На щастя...
  Надiя, лупцюючи, закiнчує:
  - I кохання!
  Вiкторiя з пафосом на всю горлянку продовжує, зробивши пострiл босими пальцями нiжок:
  - У яскравий промiнь...
  Зоя, роблячи пострiл, пiдхоплює:
  - Зливаються народи...
  Надiя, холоднокровно вистрiливши, за допомогою босих пальцiв нiжок, додає:
  - Щоб морок розвiяти попереду!
  Вiкторiя, продовжуючи стрiляти босими точеними нiжками, видає:
  - Правь всi країни свiту...
  Зоя, пальнувши, продовжила гнати чудовий пафос:
  - Захищала!
  Надiя, також зробивши фехтувальний випад снарядом, використовуючи босi нiжки, зрiзаючи рубiнових бiйцiв, продовжила:
  - Вiд нашестя...
  Вiкторiя, пальнув босими нiжками, прошипiла:
  - Пекельної сарани!
  Зоя розколiв "Кабан" за допомогою босих нiжок продовжила:
  - I своїми грудьми...
  Надiя, розправившись iз "Тиранозаврiв" оркiв, видала:
  - Прикривала!
  Вiкторiя, м'яко скалячись i стрiляючи, босими, витонченими нiжками, рикнула:
  - Усi народи...
  Зоя, теж пальнув за допомогою босої ноги, додала:
  - Матiнки-Землi!
  Надiя, лупанувши, за допомогою босих пальчикiв нiжок, з гармати, продовжила:
  - Знову бiда.
  Вiкторiя, стрiляючи, голими нижнiми кiнцiвками, з придихом продовжила:
  - Нависла...
  Зоя, зробивши пострiл, гаркнула:
  - Рiчки кровi!
  Надiя, паля, босими нiжками, видала:
  - спалахнула...
  Вiкторiя цвяха, прошипiла:
  - Пихувальна ворожнеча!
  Зоя, теж стрiляючи босими пальцями нiжок, мало не плачучи додала:
  - Вiд пожеж, кровi...
  Надiя, пальнувши, за допомогою засмаглих, мускулистих кiнцiвок, ринула:
  - Слiз та горя!
  Вiкторiя випустила презент босими ногами, i як зашипить:
  - Стогне наша...
  Зоя як вiзьме, теж босими нiжками викине пекельний подарунок, i рине:
  - Наша мила...
  Надiя, лупнув, закiнчила:
  - Країна!
  Вiкторiя, у вiдповiдь саданувши, босою нiжкою, знову шипить:
  - Але немає...
  Зоя, пальнула, босими нiжками, i видала:
  - Духа дiвчат...
  Надiя цвяхнувши по гiтлерiвських вiйськах, використовуючи пальчики голих нiг, закiнчила:
  - Сильнiше!
  Вiкторiя знову вистрiлила, босими ногами та агресивно, продовжила:
  -З руїн себе ...
  Зоя, жорстко пальнувши, босими кiнцiвками, пiдвела межу:
  - Ми вiдродимо!
  Надiя знову лупнула, i пискнула:
  - Росiйський воїн...
  Вiкторiя, звично саданувши, босою нiжкою, крякнула:
  - Меч вiзьми.
  Зоя цвяхнувши, гаркнула:
  -Швидше!
  Надiя, стрiляючи босими пальцями нiжок, почала:
  - Вистоємо...
  Зоя, люто луплячи, продовжила:
  - I знову....
  Вiкторiя цвяхнувши босими нижнiми кiнцiвками, на мажорнiй нотi закiнчила:
  - Переможемо!
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Пiсля цього дiвчата зробили паузу. Розстрiляли, ще дюжину танкiв мовчки, пiсля чого Вiкторiя, знову ведучи вогонь, i знову за допомогою босих нiжок заспiвала:
  - Пiд священним.
  Зоя, ведучи стрiлянину босими нiжками, продовжила:
  - Прапором...
  Надiя випалила i в прямому та переносному значеннi слова:
  - Месiї!
  Вiкторiя, розгойдуючи свiй корпус i жбурляючи снаряди босими пальцями нiг, прогарчала:
  - В свiтi...
  Зоя помчала далi, агресивно стрiляючи:
  - На щастя...
  Надiя, влiпивши на мажорнiй нотi, за допомогою своїх босих витончених кiнцiвок закiнчила:
  - I кохання!
  Вiкторiя, знову цвяха, використовуючи босi пальчики нiжок, продовжила:
  - У Сонця...
  Зоя, влiпивши снарядом за допомогою босих нiжок у "Дiкобраза", верещала:
  - Промiнь...
  Надiя, чарiвно запустивши по iмперiї фашистiв Роммеля "Кабану", голими точеними кiнцiвками, гаркнула:
  - Зливаються...
  Вiкторiя, пославши снаряд босими ногами, жорстко закiнчила:
  - Народи!
  Зоя, стрiляючи, босими нiжками переливисто додала:
  - Пекельний морок...
  Надiя, влiпивши, видала:
  - Розвiється...
  Вiкторiя, знову розкосо саданувши по гiтлерiвським фашистам Роммеля, прошипiла:
  - Вдалинi!
  Дiвчата стрiляли за допомогою босих кiнцiвок i реготали ще хвилин п'ять. За цей час спалили тридцять п'ять бойових танкiв фашистiв. А потiм знову продовжили спiвати.
  Як завжди куплет i тон задавала вогняна дияволиця, вона використовувала босi кiнцiвки:
  - Ми вiдкрили...
  Зоя, пальнув, за допомогою босих нiжок, додала:
  - Нацiям...
  Надiя цвяхнувши, за допомогою босих пальцiв, спритних нiжок, випалила:
  - Планети!
  Вiкторiя, порiзавши "Кабана", посмiхаючись, дуже дзвiнко, перевiряла:
  - В космос...
  Зоя, теж пославши снаряд босими пальцями, гаркнула:
  - Шлях!
  Надiя, метнувши подарунок, визжала:
  - До невiдомих...
  Вiкторiя поставила i снарядом, i смачним пострiлом жирну крапку для гiтлерiвських бiйцiв;
  - Мирам!
  А Зоя, стрiляючи босими нiжками, почала плести нову строфу:
  - Героїзму...
  Надiя вiдчайдушно цвяхнувши за допомогою голих нiжок, за фашистськими ордами, продовжила:
  - Подвиги...
  А безжурна Вiкторiя як заведено збила, босою круглою п'ятою, натиснувши на кнопку джойстика, "Кабана", i видала кiнцiвку:
  - Оспiванi!
  Зоя, розiбравшись iз "Дiкобразом", видала:
  - Щоб...
  Надiя, ведучи вогонь босими нiжками, прочирикала:
  - Стерти...
  Вiкторiя бабахнула словами, наведеними пальчиками голих нiг, та снарядом по самохiдцi "Вiдьмак":
  - Надовго.
  Зоя теж послала снаряд i видала:
  - Смертi.
  За Надiйною, залишився останнiй пострiл, що вона зробила босими ногами, i слово:
  - Шрам!
  Оце круто! У фашистiв танковий полк знищено. Самохiдка "Анаконда" не дивлячись на всю свою броньованiсть, теж розлетiлася вiд попадання росiйського снаряда: треба знати куди бити, щоб, напевно, потрапити i розколоти. Адже дiвчата бачили, зосередження та розриви силових лiнiй у бронi. Їх не обдуриш i не обхитриш... А вони когось хочеш можуть обхитрити.
  Ось Зоя з занепокоєнням помiтила:
  - А боєкомплект нам поповнити не завадить?
  Олена ця пустотлива i вчена дочка Сварога, теж створеного нескiнченно всемогутнiм Хлопчиком-демiургом Сферо Катастрофовим, хихикнула i помiтила:
  - То ти що не зрозумiла? Адже у нас нерозмiнний снаряд. Ми можемо ось так лупити практично без перерви!
  Вiкторiя хтиво закотила очi, шльопнула одну босу нiжку об iншу, i проворкувала:
  - Гiпертрах без перерви... Це ж чудово!
  Ось це справдi дiвчата...
  А вiйна все ще триває... У вереснi 1945 року нiмцi таки вийшли до Каспiйського моря.
  I вiдрiзали Кавказ суходолом. Що дуже небезпечно. Нiмцi наступають... У боях їхнi новi танки та лiтаки...
  А з пiвдня проривається Туреччина, що небезпечнiше вдвiчi. I ситуацiя надзвичайно складна, до пекельних козелiв.
  Преть собi противник лавиною ... I його нiяк не зупинити.
  У жовтнi нiмцi вже були в Дагестанi i пiдходили до Азербайджану. I це серйозно та небезпечно.
  Дiвчина Алiса потрапила у полон до гiтлерiвцiв. Її допитував полковник СС Деза. Комсомолку роздягнули до пояса i стали шмагати батогами.
  Алiса ревiла:
  - Не скажу! Не скажу! Не скажу!
  Тодi з неї зiрвали й штани iз чоботями. I припалили п'яти широкими смугами розпеченого залiза. I приклала жар до її босих пiдошв.
  Дiвчина вiд болючого шоку вiдключилася.
  На неї вилило вiдро води. Привели до тями i пiднялися на дибу. Що дуже жорстоко.
  Алiса скреготала зубами i гарчала:
  - Все одно не скажу! Ви можете мене вбити!
  Дiвчину лупив по голому тiло вже розпеченим дротом. Але так нiчого вiд неї не добилися.
  Пiсля чого кинули змучену комсомолку у сирий та холодний пiдвал.
  I це, зрозумiло, вкрай жорстоко.
  У листопадi 1945 майже весь Кавказ був захоплений, i гiтлерiвцi Роммеля штурмували Баку.
  Двi дiвчини Альбiна та Альвiна летять собi на такiй лiтаючiй тарiлцi. Вони невразливi завдяки сильному ламiнарному струменю. Але й не можуть вести вогонь. Натомiсть завдяки колосальнiй швидкостi можуть наздоганяти та таранити радянськi лiтаки.
  Альбiна, нагинаючи свiй дисколет, помiтила:
  - Технiка залiзна, безумовно, потрiбна i дуже корисна!
  Альвiна хихiкнула, вишкiрила зубки i прошипiла:
  - Але все вирiшує дух!
  Альбiна уточнила:
  - Самий що не є саме бойовий дух!
  Обидвi блондинки дiвчини i в бiкiнi. Дуже красивi та босоногi. Коли войовниця без взуття, їй щастить. Ось зараз дiвчата такi барвистi та чудовi.
  I перш нiж вирушити на лайку, красунi обов'язково попрацюю з чоловiками. Це реально їм свято плотi.
  Ось як добре дiвчатам.
  Альвiна збила два радянськi ТУ-3 i прочирикала:
  - Славне наше полювання!
  Альбiна пiдтвердила таран та видала:
  - I нiколи не стане останньою!
  Альвiна звалила ще три радянськi штурмовики, i пискнула:
  - Ось як ти думаєш, Бог любить Нiмеччину?
  Альбiна iз сумнiвом похитала головою:
  - Зважаючи на все не дуже!
  Альвiна хихикнула i перепитала:
  - А чому ти так думаєш?
  Альбiна таранила двi радянськi машини i пропищала:
  - Вiйна триватиме надто довго!
  Альвiна логiчно помiтила:
  - Зате ми наступаємо!
  Альбiна вишкiрилася i в'якнула:
  - Тож i перемога прийде!
  Альвiна збила вiдразу чотири радянськi лiтаки, смiливим маневром i пискнула:
  - Неодмiнно прийде!
  Альбiна вважала за потрiбне нагадати:
  - Пiсля Сталiнграда вiйна пiшла не за правилами...
  Альвiна з цим погодилася:
  - Правильно не за правилами!
  Альбiна в досадi пискнула:
  - Ми стали програвати!
  Альвiна пропищала з досадою:
  - Безперечно стали!
  Альбiна таранила ще кiлька радянських машин i пискнула:
  - Хiба це не проблема для нас?
  Альвiна збила пару росiйських винищувачiв i вдарила:
  - Думали, ситуацiя взагалi безнадiйна!
  Альбiна хитромудро оскалилася i прошипiла:
  - А зараз що ми бачимо?
  Альвiна прочирiкала з апломбом:
  - Щось непохитне та неповторне!
  Альбiна блиснула перлинними зубами i вiдповiла:
  - Те, що Третiй Рейх перемагає!
  Альвiна звалила ще пару радянських штурмовикiв i вивела:
  - Справдi, зобов'язанi перемогти!
  Дiвчата поскалили пики. Свого часу вони попрацювали, причому офiцiйно у солдатському борделi. Багато пропустили через себе чоловiкiв, i не лише бiлої раси. I їм це дико подобалося. До чого тiлам таке приємно. Але потiм повiї потрапили пiд радянський удар. Їх захопили у полон. Ну, красунi думали, що їх зґвалтують. А ось чортос два!
  Змусили повiю рити окопи та траншеї. А це колишнiм нiчним феям дуже не сподобалося. Так вони усi змогли втекти. Спокусили-таки вартових.
  I поклялися росiянам помститися.
  I воювали проти Росiї. Такi ось бiса...
  Альбiна звалила ще кiлька росiйських машин i пробурчала:
  - Все ж таки з чоловiками жити можна!
  Альвiна з цим охоче погодилася:
  - Не можна навiть, а треба!
  Альбiна вишкiрила зубки i вiдповiла:
  - Але все ж таки... Вбивати солодко.
  I дiвчини збила рухом дисколету ще п'ять радянських машин.
  Альвiна хихикнула i видала:
  - А коли буває й гiрко?
  Альбiна збила ще шiсть машин i вiдповiла:
  -Пiсля перемоги одружуся! I народжу десятьох дiтей!
  I обидвi дiвчата розреготалися.
  I заспiвали;
  Ми лицарi вiри фашизму,
  Стремо в пилюку бiйцiв комунiзму!
  I як розсмiяються, скелячи свої гори з бiлими верхiвками.
  Бойове випробування лiтаючої тарiлки проходить дуже успiшно. Але вести вогонь iз неї неможливо.
  Ось дiвчата таранять ще й пару IЛ-2. Цей штурмовик наймасовiший у Червонiй армiї, i ще не знято з виробництва. Хоча до сорока п'ятого року й застарiв.
  Але ще дiє та дiє вiдчайдушно. Такi ось тут бойовi дисколети застосовуються - просто жах.
  Так трощать радянськi частини, що їх не зупинити... Оце й кавалькада.
  У листопадi настало затишшя. I Сталiн наказав наступати у центрi. Бої розгорнулися iз новою силою. Перемогти фрицiв складно - у них багато сил та гарна зброя. Воюють дуже активно поляки. Тепер вони нiмцi союзники.
  Фашисти поки що тримають фронт. Бої показали, що гармата в 88-мiлiметрiв в 100 ЕЛ i дуже точна i бронебiйна. Навiть IС-3 пробиває у лоб. Причому останнiй танк не надто вдалий i складний у виробництвi. А Т-34-85 взагалi збиваються з великої дистанцiї, набираючи рахунки нiмецьким асам.
  Ось уже настала зима, а лiнiя фронту приблизно на рiвнi сорок третього року, тiльки Крим поки що радянський та Бiлосток, але Харкiв та Орел уже пiд фашистами.
  Гiтлерiвцi у центрi вiдбивають радянську атаку i самi намагаються наступати.
  Ну, а обкатку доручити новiтнiм машинам, суперменам-дiвчинкам.
  Тiльки не маленьким дiвчаткам, що клонували в таборах смертi. А тим дiвчатам чиї молекули ДНК були використанi пiд час створення суперменiв.
  I у них однаковi iмена з легендарною четвiркою, i просто приголомшлива мiць. I дiвчата, якi борються також деякi стимулятори, розробленi СС використовують.
  Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда їдуть на танку Е-100 класу У. Ця машина компактнiша, на чотири члени екiпажу. I її озброєння - реактивний бомбомет та унiверсальна гармата 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ - винищувач танкiв.
  Войовницi собi їдуть i насвистують.
  Герда стрiляє з довгої гармати. Пробиває в борт з дистанцiї IС-2 i цвiрiнькає:
  - Для Батькiвщини ми серце вiддамо,
  А Сталiна засмажимо i з'їмо!
  Шарлотта пальнула iз реактивного бомбомета. Накрила радянських бункер i пискнула:
  - Ми непереможнi!
  Христина взяла i прогарчала, натискаючи на курок босою п'ятою:
  - Дiстанемо i в тому, i в iншому!
  Довбанула причому влучно i Магда. Розбила радянську САУ СУ-152. I проворкувала:
  - Буде час, настане перемога!
  Герда провизжала, стрiляючи:
  - Нас нiкому не зупинити!
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Але пасаране!
  Руда бестiя пройшла разом iз Гердою всю першу свiтову вiйну, починаючи вiд Польщi, i закiнчуючи цим травневим наступом. Багато чого бачила руда чортiвка.
  I готова битися до кiнця!
  Крiстiна теж стрiляє, i вишкiрилася. Її волосся золотаво-руде. На вiйнi дiвча не старiють, а навiть, мабуть, молодшають! Вони такi лютi i велелюбнi. Скелять собi зубки.
  А в зубках жодної дiрочки.
  Магда має шевелюру кольору сусального золота. I теж активно скеляться. Класне дiвчисько. У нiй така агресивна грацiя та енергiя тисячi коней.
  Герда дiвчина з бiлим волоссям стрiляє, i з усмiшкою помiчає:
  - У свiтi багато є й доброго i бридкого... Але чорт забирай, наскiльки ж тривала ця вiйна!
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - I справдi, друга свiтова вiйна тягнеться надто вже довго. Всi бої i бої... Це реально вимотує!
  Христина рушила босою нiжкою по бронi i в'янула:
  - Але Британiя досi не переможена!
  Магда пальнула по росiйських i ринула:
  - А має бути повалена! Це наше кредо!
  Герда прошипiла, стрiляючи по росiйських, i скелячи зуби, кольори слонової кiстки:
  - Нам потрiбна перемога!
  Довбанула i Шарлота, пров'якавши:
  - Одна на всiх ми за цiною не постоїмо!
  Крiстiна руда i золота бестiя промовила:
  - Нi! Чи не постоїмо!
  Магда прицмокнула червоними губками, прочiрiкавши:
  - Ми за цiною не в магазин ходимо!
  I вистрiлила златоволоса гарпiя.
  Герда теж довбала по росiйських танках. Пiдбила машину i в'якнула:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  Шарлота пiдспiвуючи додала:
  - Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  Христина пiдтримала пiсенний порив:
  - Не вiрить Вiтчизна сльозам!
  Магда спiвуче продовжила:
  - А всiм комунiстам дамо по мiзках!
  I дiвчата пiдморгнули один одному. У них загалом гарний танк. Тiльки з дистанцiї важко пробити IС-3 у чоло. Але й снаряд у нiмцiв непростий, а з урановим сердечником. I в армiї багато чорношкiрих. Якi борються з несамовитою люттю. I з ними не кожен може зрiвнятися.
  Дiвчата звикли битися босонiж. Ще у Польщi вони були лише в одному бiкiнi, та босi.
  Коли гола пiдошва стикається з поверхнею землi, це омолоджує. Може, тому дiвчата не старiють! Хоча час i йде! Войовницi скажемо прямо вельми героїчнi.
  Стiльки подвигiв здiйснили, а борються, наче звичайнi солдати. I завжди лише у бiкiнi, i босi. Взимку їм навiть приємно шльопати босими нiжками по кучугурах.
  Герда стрiляє i спiває:
  - Ми пройдемо вогонь та воду!
  Шарлота пальнула по росiйських з бомбомета i видала:
  - Слава прусському народу!
  Христина теж вистрiлила, i пискнула:
  - Ми керуватимемо планетою!
  Магда цвяхнула i пiдтвердила:
  - Обов'язково будемо!
  Герда знову врiзала снарядом i пискнула:
  - Нас не зупинить навiть напалм!
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - I навiть атомна бомба, яку ми не боїмося!
  Христина шикнула i вiдповiла:
  - Атомну бомбу американцям створити не вдалося! Це блеф!
  Магда вигукнула на всю горлянку:
  - Миру вiд нового нiмецького порядку не втекти!
  I дiвчата розреготаються.
  Ситуацiя стала критичною. У груднi радянськi вiйська наступали у центрi. Але знову не змогли подолати потужну оборону вермахту.
  Серед фашистiв i танковi дiвчата Агата та Адала. Вони борються на Е-10, самохiдцi двомiсної та дуже зручної. Яка стрiляє надзвичайно влучно. Хоча її зброю i недостатньо сильне, але тридцятьчетвiрки збиває безпосередньо.
  Агата стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок i вражає радянську машину дуже влучно.
  I пiсля чого прокричала:
  - За Третiй Рейх!
  Довбанула дуже влучно i Адала. Також використовуючи босi точенi нiжки.
  I розбила влучним пострiлом радянську машину. I проворкувала:
  - Слава нашим богатирям!
  Дiвчата треба вiдзначити дуже грiзнi. I стрiляють досить влучно. Що не пострiл, то попадання.
  САУ Е-10 дуже маленька машинка на двох солдатiв i висотою в 1,2 метри з бiйцями, що розташувалися лежачи. Така вона ефективна рiч i дуже рухлива. Спочатку вона важила всього десять тонн, але її броня в 60 мiлiметрiв чоло, i 30 борту здалася Гiтлеру, слабенькою. I вiн наказав збiльшити її до 82-мiлiметрiв лоба та 52-мiлiметра борту. Але й вага машини зросла до 16 тонн, знизивши рухливiсть. Але Роммель зробив машину на двадцять сантиметрiв нижче, i зменшив кiлькiсть членiв екiпажу до двох людей. I самохiдка почала важити одинадцять тонн, що за двигуна в 400 кiнських сил дозволило їй зберегти рухливiсть на високому рiвнi.
  Агата знову врiзала за допомогою босих нiжок по ворогу, пробила нижню частину бронi IС-2 i пропела:
  - Моя велика сила!
  Адала теж лупнула в радянський танк, вразила машину в лоб i перевiрила:
  - Слава епосi комунiзму!
  I теж використовувала босу, точену нiжку.
  Такi ось тут дiвчата дуже бойовi. I трощать радянську, танкову армаду.
  Але ось i перейшли на гармати. I так їх вибивають, використовуючи босi пальчики нiжок. Не дають абсолютно пощади. I голi пiдошви миготять.
  Дiвчата втiм не тiльки стрiляти та вбивати майстринi. Зокрема, катували спiйманого в полон пiдлiтка. Шiстнадцятирiчний хлопчик був дуже симпатичним. Дiвчата його роздiлили i прив'язали до сосни. А потiм стали палити за допомогою смолоскипiв, а також запалювали вiники.
  Було видно, як засмагла, гладка шкiра хлопчика покривається пухирцями та пухирцями. I це треба сказати дуже боляче.
  Адала облизуючи губи проспiвала:
  - Маленька країна, маленька країна...
  Агада пiдпалюючи п'ятки хлопчику, додала:
  - Хто менi розкаже, хто покаже, де вона, де вона!
  I обидвi красунi як розсмiяються. Хлопець справдi гарний. Якi гарнi пiдлiтки у шiстнадцять рокiв. Коли це вже не хлопчик, але ще чоловiк. Коли риси обличчя ще переходять вiд дитячого до дорослого типу, тож особливо гарнi. Коли ще щiчки хлопчакiв рум'янi й не вкритi, волоссям такi нiжнi, немов у дiвчини. I шкiра ще не така волохата i груба як у дорослих.
  Адала i Агада запеклi войовницi iз задоволенням мучать хлопця. Насолоджуються його стогонами. I навiть балдеють на його очах, показуючи принади та паля вогнем.
  Ось це звiрi .... Хлопчика закатували до втрати свiдомостi. Потiм обливали його крижаною водою, приводили до тями i знову катували i було весело.
  Адала облизуючи губки, вiдзначила:
  - Немає нiчого прекраснiшого за тортури!
  Агада iз цим погодилася:
  - Збуджує!
  А зараз войовницi-мегери винищують радянськi вiйська. I при цьому спiвають:
  - Наш король посланець небес,
  Наш король як примарний бiс.
  Наш король - обранець долi.
  Наш король це лише ти!
  Люцифере! Люцифере! Люцифере!
  Так Роммель певною мiрою i Люцифер. Змiг створити здавалося б неможливим.
  I тепер гiтлерiвцi перемагають дедалi впевненiше.
  . Е-25 дуже легко повертається, тим самим компенсуючи вiдсутнiсть вежi, що обертається.
  Екiпаж лише двi людини, а висота 1,3 метра. Ефективна конструкцiя i проста у виробництвi.
  Уявiть собi "Тигр"-2 по бронi та озброєнню у вазi Т-4, це грандiозна та приголомшлива машина.
  На Е-25 їдуть Агата та Агнес, теж дiвчата на "А". I красивi, борються босонiж i в бiкiнi.
  I як стрiляють, що не дають промаху.
  Агата вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок по супротивнику, i проворкувала:
  - Слава моїй силi!
  Агнес теж довбала у противника за допомогою босих пальчикiв нiжок, вразила ворога i видала:
  - А моїй силi ще бiльша слава!
  I як пiдморгне супротивникам. Ось це дiвчисько - просто супер.
  А як дiвчата люблять катувати.
  Комсомолцi, наприклад, взяли i припалили факелом червонi соски. I так нестямно репетувала.
  Агнес їй i п'ята пiдсмажила з великим задоволенням, i проворкувала:
  - Нехай тиран-колгоспник здохне!
  Агата з цим погодилася, пiдпалюючи супротивника:
  - За велику Пруссiю!
  I дiвчата як зареготають.
  Бойовi скажемо прямо крали, i великої пекельної краси. Ось IС-2 вiд їхнього точного пострiлу розколовся на частини.
  Агнес кричала на всю горлянку:
  - Слава арiйському комунiзму!
  Нiмцi намагаються прорватися до Тбiлiсi. Атакують з люттю Грозний. Але вiдважна четвiрка дiвчат стала на їхньому шляху.
  Наташка кинула босою нiжкою гранату у фашистiв i заспiвала:
  - Даремно...
  Зоя запустила голою п'ятою презент смертi та додала:
  - Противник...
  Августина пiддала щось нищiвне i пискнула:
  - Вважає...
  Свiтлана босими пальцями нiг пiдкинула гранату i пискнула:
  - Що...
  Наташа жбурнула босими нiжками пару лимонок i в'якнула:
  - Росiйських...
  Зоя теж пiддала щось енергiйне та смертельне, пискнувши:
  - Зумiв.
  Августина запустила смертельне, пробурчавши:
  - Ворог.
  Свiтлана знову пiддала нищiвне i в'янула:
  - Зламати!
  Наташа дала чергу i пискнула:
  - Хто...
  Зоя теж пальнула по чорношкiрих iноземцям, що набрали фашисти i пискнула:
  - Смiливий!
  Августина видала з напором та люттю:
  - Той...
  Свiтлана пiддала з оскалом пантери:
  - У...
  Наташа кинула босою нiжкою гранату i в'янула:
  - Бою...
  Зоя жбурнула босими пальцями презент смертi i буркнула:
  - Нападає!
  Августина довбанула i буркнула:
  - Ворогiв...
  Свiтлана пiддала зв'язку гранат босими пiдошвами, i як прокриче на всю горлянку:
  - Будемо...
  Наташа цвяхнула чергою i прошипiла:
  - Яростно.
  Зоя зрiзала фашистiв i пискнула:
  - Бити!
  Августина знову пальнула, i в'якнула:
  - Яростно.
  Свiтлана прочирiкала, ведучи пальбу:
  - Бити!
  Наташка знову кинула витонченою, босою нiжкою гранату, прочiрикала:
  - Ми знищимо фашистiв!
  Зоя взяла i прочирiкала:
  - Майбутнiй шлях до комунiзму!
  I кинула босими пальчиками лимонку ноги.
  Августина взяла i розкидала черги, i полетiли її голi нiжки iз руйнуванням по фрицям:
  - Ми розколемо супротивникiв!
  Свiтлана взяла i босою п'ятою пiдкинула, зв'язку гранати, i пропищала:
  - Рознесемо фашистiв!
  I четвiрка продовжувала стрiляти та кидати гранати. Рухався нiмецький Е-75. Машина iз 128-мiлiметровою гарматою. I стрiляє собi.
  А дiвчата кидали гранати. Пiдривали фашистiв. А тi стрiляли у вiдповiдь. Лiзли вперед. Знову пруть танки. Рухається новий нiмецький "Леопард"-1. Дуже рухлива машина.
  . РОЗДIЛ Љ4.
  Але i його дiвчата взяли в обiг i пiдбили. Роздерли рухому з газотурбiнним двигуном машину. I рознесли її на шматки.
  Наташка зi смiшком помiтила:
  - Ми дуже боремося!
  Зоя iз цим погодилася:
  - Дуже здорово!
  Августина дотепно помiтила:
  - У нас буде перемога!
  I запустила босою нiжкою протитанкову гранату. Сильна дiвчина. I стiльки в нiй дотепностi.
  Свiтлана теж пальчиками голої ноги запустила подарунок смертi, i потрапила до супротивника. Дуже агресивна дiвчина з очима кольору волошки. У нiй така дотепнiсть, i пасаж сил!
  Наташа дала чергу, i вишкiрилася:
  - За Русь святу!
  Зоя стрiляла дуже активно, i скелялася, показуючи перлиннi зубки:
  - Я войовниця того рiвня, що не згасає!
  Августина теж вистрiлила. Скосила фашистiв i пробулькала:
  - Я войовниця з великих амбiцiй!
  I вишкiрила перлиннi зубки!
  Свiтлана пiдтвердила:
  - Дуже великих амбiцiй!
  Дiвчата воюють дуже давно. I звичайно ж досягли успiху в ратнiй працi. Вони загалом класнi красунi. Визначний розум. I стрiляють першим ґатунком.
  Наташа, ведучи вогонь, подумала, що без Сталiна, якби його вбив фюрер. утворилася в душах людей якась порожнеча. Неначе померла близька людина.
  Хоча цей грузин i був жорстокий. I не все робив правильно. Навiть є iз цього приводу анекдот. Чому Ленiн ходить у черевиках, а Сталiн у чоботях? Тому що Володимир Iллiч вибирав дорогу, а цей вусатий все пре напролом.
  У цьому планi Сталiн був оптимальним iмператор. Справдi, як охарактеризував його Ленiн - надто грубий.
  Це кухар готує лише гострi страви. У планi жорстокостi це була палиця з двома кiнцями.
  З одного боку, це допомагало тримати дисциплiну та стимулювало партiйний апарат. З iншого, вибивалися найцiннiшi кадри та здiбнi люди. Зокрема, пiсля вiйни втратили такого великого управлiнця як Вознесенський. Якi мав найбiльшi заслуги перед Батькiвщиною.
  Вознесенський був, мабуть, iдеальним управлiнцем: як жорстким, а ще й розумним, освiченим. Наймолодший доктор наук у СРСР, академiк, видатна особистiсть. Без Вознесенського якось економiка Радянської Росiї неминуче у разi загибелi б розладналася. I перемогти фашистiв не можуть.
  Наташка кинула босою нiжкою лимонку i заспiвала:
  - З неба...
  Зоя теж жбурнула босими пальцями гранату i видала:
  - Зiрочка...
  Августина запустила голою ногою презент смертi та заспiвала:
  - Яскрава...
  Свiтлана теж кинула гранату за допомогою босої нiжки i видала:
  - Кришталiно!
  Наташа дала чергу i прошипiла:
  - Я вам...
  Зоя запустила босими пальцями подарунок смертi, прошипiвши:
  - Пiсеньку.
  Августина пiддала голою п'ятою, що несе смерть i пропищала:
  - Заспiваю...
  Наташка продовжила, агресивно спiваючи:
  - Про...
  Зоя кинула босонiжкою нiжкою вибух-пакет, розкидавши фашистiв i пискнула:
  - Рiдного...
  Августина пiддала голою п'ятою в'язку гранат, видала:
  - Сталiно!
  Дiвча боролися мужньо, але Грозний схоже їм не втримати. Потрапили красунi пiд роздачу. Дуже вони бойовi крали. I доводиться вiдступати скрiпивши серце. А це неприємно.
  Наташка прочирiкала з досадою:
  - Ми довго мовчки вiдступали.
  Августина люто блищачи очима, погодилася:
  - Прикро було - бою чекали!
  Зоя взяла i заспiвала з люттю, а решта дiвчат з радiстю пiдхопила;
  Вставай, прокляттям затаврований,
  Весь Свiт голодних i рабiв! Кипить наш розум обурений I в смертний бiй вести готовий.
  
  Весь Свiт насильства ми зруйнуємо До основи, а потiм Ми наш, ми новий Свiт побудуємо: Хто був нiчим, той стане всiм.
  
  Досить кров смоктати, вампiри В'язницею, податком, злиднями! Для вас - вся влада, всi блага Свiту, А наше право - звук порожнiй.
  
  Ми життя побудуємо iнакше,I ось наше гасло бойове:Вся влада - народу трудовому,А дармоїдiв всiх - геть!
  
  Презренни ви у своєму багатствi, Вугiлля i стали королi! Ви вашi трони, дармоїди, На наших спинах звели!
  
  Заводи, фабрики, палати -
  Все нашим створено трудом.Пора! Ми вимагаємо повернення Того, що взято пограбуванням.
  
  Досить, королям на догоду, Дурманити нас у чаду вiйни! Вiйна таранам! Мир народам! Бастуйте, армiї сини!
  
  Коли ж тирани нас змусять У бою геройськи пасти за них, Вбивцi! У вас тодi направимо Ми жерла гармат бойових.
  
  Нiхто не дасть нам визволення: Нi бог, нi цар, i не герой. Доб'ємося ми звiльнення Своєю власною рукою.
  
  Щоб скинути гнiт рукою вмiлою, Вiдвоювати своє добро, Здувайся, горне, i куйте смiливо, Поки залiзо гаряче!
  Красиво дiвчата заспiвали i змоталися. А вiйна йде.
  Грiзнi ТА-400 i ще потужнiшi ТА-500, що несуть до двадцяти тонн бомб, трощать радянськi позицiї. Але Червона Армiя намагається втриматись. Навiть пiснi спiвають iз великою мужнiстю.
  Буде людям щастя,
  Щастя на вiки...
  У радянської влади -
  Сила велика!
  I босi пiонери та пiонерки б'ються взимку у Кавказьких горах. Дiти демонструють колосальну мужнiсть.
  I показують себе смiливцями.
  I знову звучить пiсня;
  Ми пiонери дiти комунiзму,
  Багаття, намет i з мiдi горн.
  Навал ми зламаємо жартом фашизму,
  Якого чекає шалений розгром!
  I дiвчинка з червоною краваткою кидає босими пальчиками нiжок вибуховий пакет, що розриває фриця.
  Пiсля чого проспiває:
  - Слава епосi комунiзму!
  Зупинимо ми навал фашизму!
  I хлопчик, який обпiк босу п'яточку нiжки, теж вiзьме i прореве:
  - За велич планети комунiзму!
  Дiти дуже мужнi бiйцi. Хоча часом на них чекають такi дикi тортури.
  Наступ фашистiв продовжується. 9 сiчня фашисти вже взяли кiлька мiст з ходу, пiдходять до Тбiлiсi.
  Велика у фашистiв сила.
  Проте проти фашистiв билися навiть малi дiти. Хлопчики та дiвчатка жбурляли саморобнi вибух-пакети, по нiмецьких танках, самохiдках та пiхотi.
  Деякi при цьому використовували маленькi катапульти та великi рогатки. Що показало себе дуже ефективно.
  Дiти - це взагалi такий народ, веселий та схильний до героїзму. Хоча їхнi босi нiжки червонi вiд холоду, наче гусячi лапки. Але воля непохитна.
  Пiонери боролися дуже мужньо. Вони знали, що означає фашистський полон.
  Дiвчинка Маринка, наприклад, потрапила у лапи до фашистiв. Їй змастили босi нiжки олiєю та помiстили бiля жаровнi. Мови полум'я майже лизали голi, огрубiлi вiд довгого ходiння босонiж п'яти дiвчинки. Катування тривало хвилин п'ятнадцять, поки пiдошви не вкрилися пухирями. Потiм босi ноги дiвчинки вiдв'язали. I знову ставили запитання. Били гумовими шлангами по голому тiлу.
  Потiм пропускали струм... Маринку було пробовано до десяти втрат свiдомостi пiд час допиту. А потiм їй давали вiдпочивати. Коли босi нiжки злегка пiдживали, їх знову мазали маслом i знову пiдносили жаровню. Таке катування можна повторювати багато разiв. I струмом мучити, i гумовими шлангами стiбати.
  Намагалися Маринку пiвроку. Поки що вона вiд катувань не заслiпла i не посивiла. Пiсля чого її живцем закопали у землю. Навiть не стали витрачати кулю.
  Пiонера Васю, гiтлерiвцi стьобали розпеченим дротом по голому тiлу.
  Потiм розпеченими смугами залiза припалили босi п'яти. Хлопчик не витримав репетування, але все одно не видавала товаришiв.
  Гiтлерiвцi його живцем розчинили у солянiй кислотi. А це страшний бiль.
  Такi нелюди цi фрицi... Комсомолку катували праскою. Потiм повiсили на дибу, пiднiмали та кидали вниз. Потiм стали палити розпеченим ломиком. Щипцями вирвали груди. Потiм розпеченими пасатижами буквально вiдiрвали носа.
  Дiвчину закатували до смертi... Зламали всi пальцi на руках та нога. Iншу комсомолку Ганну посадили на палю. I коли вона вмирала, то палили вогнем смолоскипiв.
  Коротше кажучи, фашисти знущалися як могли i як хотiли. Мучили всiх i катували.
  Наташка та її команда все ще билися в оточеннi. Дiвчата використовували босi витонченi нiжки у битвi та кидали гранати. Вони вiдбивалися вiд переважаючих сил фрицiв. Трималися собi дуже мужньо i не збиралися вiдступати.
  Жителi взятого мiста Тбiлiсi зустрiчали нiмцiв, падаючи на колiна. Деякi хлопчаки були босонiж, незважаючи на снiг, i кланялися фашистам.
  Приголомшливе поразка. Дiвчата-нiмцi змушували пацанiв цiлувати собi чобiтки чи голi п'яти. Розгубленi та переляканi хлопчаки покiрно це виконували.
  Деякi жiнки лоскотали пацанам п'яти, i били їх кийками. Це виглядало дуже сексуально.
  Грiзний хоч i застарiлий i морально i фактично "Тигр"-2 тисне полонених чоловiкiв. Дорослих самцiв убивають. Залишають живими лише жiнок та безбородих хлопчикiв. А дорослi чоловiки нехай гинуть пiд гусеницями. I передавили масу людей.
  "Королiвський тигр", це найпотужнiший танк. I така громада, що радянськi солдати бiжать... А скiльки їх згорiло вiд блискавки сили.
  I ось уже над будинком мiськради прапор iз гiтлерiвською свастикою.
  Нiмцi просуваються i iншими грузинськими мiстами. Їхнi вiйська наче коричнева чума. I вражаюча мiць.
  Маса радянських солдатiв здається. Бiльшу їхню частину тиснуть важчими "Пантерами"-2 та "Тиграми", оскiльки це смiття не потрiбне. Жiнки ж падають навколiшки i їх женуть босонiж.
  Така ось вражаюча катастрофа.
  У бiй кидається ЯК-9. Ця машина виробляється у великих кiлькостях. Але користi вiд цього мало. Нiмецькi аси лише набирають рахунки. I збивають у великiй кiлькостi. I хлопцi вже сiдають за штурвал. I бойовi дiвчата теж борються.
  Анастасiя Вiдьмакова, i Акулiна Орлова намагаються стримати фашистiв у небi. Дiвчата в одному бiкiнi та босонiж. I обидвi дуже гарнi та дуже бойовi крали.
  Анастасiя б'ється i робить маневр. Її винищувач виробляє мертву петлю i збивається нiмецьку машину Фокке-Вульф. I використовує при цьому босi пальчики нiг.
  Дiвчина не забуває ревти:
  - Я є боєць класу супер!
  Акулiна теж стрiляє по вороговi. I робить це влучно. I теж босими пальчиками нiжок користується.
  I реве на все горло:
  - Слава комунiзму!
  Кавказ вже на межi падiння, i стає все драматичнiшим.
  А нiмцi лютують i застосовують тортури. Особливо люблять катувати нiмецькi дiвчата пiонерiв.
  Ось Герда та Шарлота хлопчика рокiв тринадцяти роздiли. I стали лоскотати пiонера. Сергiйко реготав i муркотiв. Потiм Герда пiднесла запальничку до голої круглої п'яточки хлопчика. Полум'я лизнула злегка огрубiлi пiдошву пiонера. Той скрикнув вiд болю. З'явилися пухирi.
  Дiвчата-нiмцi захихотiли:
  - Буде дуже здорово!
  I стали хлопця плескати батогами. Той стогнав i почав кричати. Особливо коли дiвчата стали пiдносити смолоскипи з вогнем до його босих нiжок. Потiм пiонери приклали до голих грудей розпечене залiзо i хлопчик знепритомнiв.
  Та нiмецькi войовницi на висотi. Помучити хлопця у них у порядку речей.
  Катування втiм не тiльки хлопчакiв, а й комсомолок. Дiвчат роздягали, i вели дибки. Там смикалися, змушували вигинатися i буквально корчитися вiд болю красунь. I пiд босими нiжками дiвчат запалили жаровню, погрожуючи обвуглити пiдошви.
  Як кричали вiд дикого болю комсомолки... Наскiльки це все було жорстоко. А фашисти вдихали в нiздрi запах паленого тiла i реготали, ляскали один одного по стегнах i кричали:
  - Хайль фюрер! Ми замочимо всiх!
  I знову тортури та катування людей. Особливо цiкаво катувати пiонерiв. Хлопчикiв б'ють смертним боєм, а потiм сiллю сиплють на їхнi рани i змушують стогнати. Та це дуже неприємно.
  А коли ще й застосовують розжарений дрiт. То виходить набагато болючiше.
  А фашисти вже забрали Махачкалу. I просуваються до територiї Азербайджану. I вже оточили та блокували Єреван. I штурмують з усiм розпач Батумi. I це агресивно.
  Маршал Рокоссовський сам мало не загинув. Вiдчувалося, що радянськi вiйська пiд пресингом i обвалюються. Зростає кiлькiсть тих, хто здався, i дезертирiв. I багато льотчикiв впадають у депресiю.
  Хоча Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова i уникають поки що поразки. Б'ються дiвчата хоробро i вiдчайдушно.
  Анастасiя перед боєм, з трьома хлопцями усамiтнилася, щоб зiбрати у собi феноменальну космiчну силу.
  I справдi зарядилася капiтально. I давай ворогiв вiдчайдушно збивати.
  I при цьому використовуючи босi пальчики нiжок.
  I пищала на всю горлянку:
  - Я велика чемпiонка свiту!
  I як голою п'ятою натисне на важiль.
  Акулiна Орлова теж у бою вiдчайдушна краля. I використовуючи босi пальчики нiжок, розбиває лiтаки вермахту.
  Ось вона збила МЕ-109 К. Ця машина вже застарiла, але пережила серiю модифiкацiй. I на нiй можна успiшно боротися.
  Акулiна Орлова дiючи з дикою люттю, заспiвала:
  - Слався великий комунiзм! Буде повалений фашизм!
  I знову голою п'ятою, та як натисне.
  Такi ось тут шаленi дiвчата.
  Але надто вже нерiвнi сили на Кавказi. Хоча вважається, що там чоловiки всi орли. Але проти росiйської баби нiхто не встоїть.
  А войовницi такi агресивнi та крутi. Палять лiтаки незважаючи на їхню якiсну перевагу.
  Акулiна Орлова проспiвала:
  Сонячне коло...
  I збила супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Анастасiя Вiдьмакова, давлячи на кнопки червоними сосками i збиваючи фашистiв, продовжила:
  - Нiмцi довкола...
  Акулiна пискнула, пiдрiзавши черговий нiмецький лiтак:
  - Гiтлер пiшов у розвiдку!
  Анастасiя впала фашистами продовжила:
  - У ямку впав...
  Акулiна, ведучи точний вогонь, хихикнула:
  - Нiжку зламав...
  Вiдьмакова iнтенсивно i точно паля, зазначила:
  - I на прощання сказав!
  I дiвчата хором проревiли:
  -Нехай завжди буде горiлка,
  Ковбаса i оселедцi.
  Помiдори, огiрки,
  От i Гiтлеру кiнець!
  Акулiна, знову пославши презент смертi у фашистiв, помiтила:
  - Взагалi треба спiвати; Роммелю кiнцi!
  Вiдьмакова босими пальчиками направивши гармату з авiаснарядами, погодилася:
  - Звичайно ж - Гiтлер це вже пройдений етап!
  Там де немає особистого впливу Роммеля-Гiтлера радянськi вiйська намагаються органiзувати якось опiр. Але це дуже важко. Але все одно роблять все можливе та неможливе.
  I дiти, зокрема, борються. I в бiй iдуть пiонери. Якi зустрiчають супротивника пляшками iз запалювальною сумiшшю, i пострiлам iз рушниць.
  Хлопчики та дiвчатка, схудлi та подряпанi як завжди в бою. I б'ються вiдважно та вкрай вiдчайдушно.
  Скiльки їхнiх дiтей гине та залишається розiрваними на частини.
  Нiмецькi льотчицi Гертруда та Адала, шльопавши босими нiжками, залiзли у двомiсний ХЕ-328, у реактивну машину - це монстр iз десятьма авiагарматами.
  Щойно пройшов дощ i дiвчата залишили витонченi, дуже чiткi слiди голих нiжок.
  Вони були настiльки спокусливими, що пiдлiтки, що прислужували в аеродромi, жадiбно пожирали босi слiди очима, i навiть у хлопчикiв стали набухати досконалостi. Взагалi льотчиць було багато - бойовi дiї показали, що жiнки вiдрiзняються за рiвних умов удвiчi бiльшою виживання, нiж чоловiки. А отже, i ефективнi. А Гiтлер-Роммель, точнiше фельдмаршал-фюрер, зрозумiло не така особистiсть, щоб когось шкодувати.
  У самому Третьому Рейху офiцiйно введено багатоженство - право на чотири дружини. Це дуже практично. Але не дуже вписується в християнськi традицiї. Недарма фашизм шукає нової форми релiгiї. Фюрер-фельдмаршал наполягає на тому, щоб це був монотеїзм, але такий особливий - з пантеоном язичницьких, давньонiмецьких богiв. Звичайно ж, сам Гiтлер-Роммель у даному пантеонi поставлений найвище як вiсник i посланець Всевишнього Бога.
  Так що фюрер, звичайно дуже любить себе культивувати.
  Гертруда та Адала запускають у небо свiй багатоцiльовий штурмовик, який може грати роль i винищувача.
  Войовницi дуже впевненi у собi. У росiян немає реактивної авiацiї, i вони навряд чи зможе протистояти натиску тигриць неба.
  Гертруда прогарчала:
  - Я витязь пекучого потоку...
  Адала захоплено пiдтвердила, скелячи зубки:
  - I всiм поставлю матюку!
  Дiвчата розреготалися. Вони натискали босими п'ятами на педалi i розкрутили реактивний штурмовик.
  Було ще темно, але трохи на сходi вже з'явилася свiтла смуга. Дiвчата засвистiли... Пiд ними вже попливли простори Росiї. Войовницi хихикали i пiдморгували один одному. Вони такi екстра-повiтрянi, i красивi.
  I босi, зрозумiло, не обтяжуючи себе такою непотрiбною для дiвчини рiччю на вiйнi, як взуття.
  I чутливiсть у лiтаку зростає вiд цього багаторазово.
  Ось їм назустрiч злiтають радянськi машини. Гвинтовий ЯК-9, мабуть, наймасовiша машина серед останнiх випускiв. Не надто озброєна, але вiдносно дешева та з невеликим бронюванням. МIГ-5, бiльш швидкiсна, з кулеметним озброєнням машина. МIГ-3 бiльш рання модель. ЛАГГ-7 ймовiрно найшвидший i озброєний птах. В останнiй модифiкацiї цiлих три 20-мiлiметровi гармати.
  Але все це гвинтовi машини - реактивних лiтакiв не створено. I нiмцi почуваються дуже впевнено.
  Гертруда стрiляє з десяти авiагармат. Луплять 30-мiлiметровi та двi 37-мiлiметровi знаряддя. Вони проносяться, наче вогненний смерч радянськими лiтаками. Проте червонi льотчики намагаються ухилитися та зайти у хвiст.
  Адала у цей момент маневрує. У лоб нiмецьку машину не вiзьмеш, але вихiд у хвости загрожує. Для вiйськ СРСР напад не є несподiваним. Вже запрацювали зенiтки. Свiтяться в темрявi снаряди, що розiрвалися.
  Нiмки вiдчувають певну нервознiсть. Здавалося, вже стiльки побачили, що нiчим не здивуєш, але... Радянськi льотчики вiдважнi й не бояться втрат. Їх нiчим не злякаєш. Але видно досвiду обмаль. Нiмецький лiтак легко виходить iз пiке, i збиває радянську машину. Розносить ще одну в трiски.
  Потужнiсть нiмецького озброєння дуже велика. Це компонент, у якому фрицi мають величезну перевагу над Росiєю. Але ще й швидкiсть у фашистiв колосальна.
  Адала прискорюється та проривається вперед. А Гертруда випускає реактивнi ракети за супротивником. Поради отримують по зубах. Деякi боєприпаси наводяться на тепло чи звук.
  Адала шепоче:
  - Вони нас не вб'ють!
  Дiвчата розкручують свою машинку... Вони намагаються бути холоднокровними. А тут радянський винищувач, як таранiт, сусiднiй нiмецький, реактивний штурмовик. I як почне рвати i розколюватися. I небо та повiтря.
  Гертруда прошепотiла:
  - Шалена смерть!
  Войовницi явно розгубилися, i їх можуть таранити.
  А до кордону рухаються танки. Легендарний екiпаж з Герди, Шарлоти, Крiстiни та Магда.
  Чотири войовницi встигли, покрити себе славою, борючись i англiйцями та американцями. У ходi бойових дiй з Америкою красунi освоїли танк "Пантера"-2. Добра машина перевершує "Шермани" i в озброєннi, i в лобовому бронюваннi. Пiзнiший "Першинг", практично не встиг повоювати. Та й вiн не суперник для "Пантери"-2.
  Тодi чотири дiвчата i завоювали легендарну славу. Хоча взагалi їхнiй славний шлях розпочався ще у сорок першому роцi. Гiммлер умовив фюрера спробувати у боях жiночi батальйони, iз спецiально пiдготовлених арiєк.
  Бойовi дiї показали, що жiнки: зовсiм не слабка ланка i вмiють непогано битися. I зазнавати при цьому менше втрат, нiж чоловiки. Войовницi билися й у пiхотi, босими нiжками шльопаючи гарячими пiсками пустелi Сахара. I освоїли танки. Випробувавши "Тигр", у боях iз Британiєю.
  Втiм, непогано б'ються i радянськi дiвчата на СУ-100.
  Хоча становище Росiї i здається безнадiйним. Але войовницi разом iз Єлизаветою борються немов орлицi.
  Катерина натискає босими пальчиками нiжок на важiль. Посилає снаряд, що пробиває гiтлерiвську машину Е-50 в борт i реве:
  - За великий червоний та багряний комунiзм!
  Олена теж лупнула з гармати використовуючи голу, витончену нiжку. Вона точно вразила танк супротивника.
  Дiвча прочирiкала:
  - За мою чудову Росiю!
  Єфрасiя агресивно помiтила, ведучи влучний вогонь:
  - Слава нашiй Вiтчизнi!
  I теж використовує босi, точенi нiжки.
  Радянська машина дуже сильна та бойова. А стрiляє майже влучно.
  СУ-100 здатна пробити Е-50 у борт. Але дiвчата навiть у лоб її пробивають потрапляючи в заману чи встик. I вражають метал наскрiзь.
  Єлизавета, використовуючи босi пальчики нiжок, вистрiлила у супротивника. I прочирiкала:
  - З блакитного струмка...
  Катерина теж пальнула, цього разу натиснувши на важiль червоним соском i проворкувала:
  - Починається рiчка.
  Олена, агресивно скалячись, i шипаючи, видала:
  - Ну, а дружба починається.
  I голою п'ятою теж натиснула на важiль.
  Єфрасiя проворкувала, ведучи вогонь по ворогу:
  - З усмiшки!
  Дiвчата працюють на СУ-100 дуже активно. I трощать ворожу технiку.
  А на пiдступах до Бака пiонери риють окопи. Тут хлопцi рiзних нацiональностей. Багато зокрема i свiтлих голiвок миготить. Є i рудi та чорнi та русявi дiти.
  Одне їх поєднує: вiра в торжество комунiзму та босi нiжки. Зрозумiло, що не всi пiд час вiйни мають взуття, i тому на знак солiдарностi всi дiти хизуються голими, круглими п'яточками. Зима в Закавказзi досить м'яка, i коли рухаєшся та працюєш лопатами холоду не такi й страшнi.
  Дiти працюють з ентузiазмом, i спiвають:
  Звiйтесь вогнищами, синi ночi,
  Ми пiонери - дiти робiтникiв.
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  . РОЗДIЛ Љ5.
  I знову звучить сигнал тривоги. Хлопчики та дiвчатка стрибають на дно окопа. А згори вже починають рватися снаряди: працює ворожа артилерiя.
  Пашка з просила Машку:
  - Ну, ти думаєш, ми встоїмо?
  Дiвчинка впевнено вiдповiла:
  - Встоїмо хоч раз, у найважчий час!
  Пiонер Сашка логiчно зазначив:
  - Наш героїзм непохитний.
  Хлопчик постукав голою пiдошвою по камiнню. Мабуть, хлопчисько набив собi солiднi мозолi.
  Тамара дiвчинка помiтила:
  - Ми боротимемося, не знаючи страху,
  Ми рубатимемося не кроку назад...
  Нехай густо просякнута кров'ю сорочка -
  Побiльше ворогiв обрати витязь у пекло!
  Хлопчик Руслан, пiонер iз чорним волоссям, зазначив:
  - Минуть столiття, настане епоха,
  В якiй не буде страждання та брехнi.
  За це дерся до останнього подиху -
  Служи своїй Батькiвщинi, ти щиро!
  Хлопчик Олег, худенький i бiлобрисий прочирикав, вiршi:
  Нi не потьмянiє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний.
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт придавить змiїний!
  
  Сталiн живе у моєму серцi,
  Щоб ми не знали смутку,
  У космос вiдчинили дверцята,
  Зiрки над нами виблискували!
  
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє Сонце,
  Шлях осяявши комунiзму!
  Хлопчики та дiвчатка дружно зааплодували.
  Але вже летять реактивнi штурмовики i скидають бомби. I це агресивний захiд.
  Олег та Сашка пiдняли рогатку, та запустили презент смертi. I барило вразило гiтлерiвський штурмовик.
  Дiвчинка Наташка заспiвала:
  - Комсомол не лише вiк,
  Комсомол моя доля!
  Пiдкоримо я вiрю космос,
  Будемо живi назавжди!
  Ахмед хлопчик пiонер з Азербайджану з усмiшкою вiдповiв:
  - Ти ще не комсомолка Наташка!
  Дiвчинка сердито тупнула босою нiжкою i вiдповiла, спiвуче;
  Поряд iз батьками, з пiснею веселою,
  Ми виступаємо за комсомолом.
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Звати пiонерiв - завжди будь готовий!
  Звати пiонерiв - завжди будь готовий!
  Олег теж тупнув босою, дитячою нiжкою i проревiв:
  Мiцнiше молот стисни пролетарiй,
  З титану рукою ламаючи ярмо.
  Ми заспiваємо нашiй Батькiвщинi тисячу арiй,
  Причому свiтло нащадкам, добро!
  Дiти у захватi. I справдi, нiмцi вiдбомбили, i лише одна дiвчинка уламок потрапила в босу, круглу, рожеву п'яточку.
  Пiонерка скрикнула, але прикусила губу.
  I ось вони приготувалися вiдбивати атаку. I вже йдуть танки iз фашистами. Рухають грiзнi Е-100. Такi потужнi та небезпечнi машини.
  У них такий захист. Що не проб'єш з жодного ракурсу. Не пiд одним кутом не проб'єш. Єдиний шанс - це розбити гусеницi.
  Дiти готовi до бiйки i махають босими нiжками. Ось вони на дротi штовхають пiд гусеницi фашистам пакети iз саморобною вибухiвкою. Та спрацьовує та руйнує ковзанки танкам армiї Роммеля.
  I це грiзно виглядає.
  Сашка пищить:
  - Слава комунiзму!
  Хлопчик Пашка стрiляє разом з Олегом з рогатки i верещить:
  - Пiонерам слава!
  Хлопчик Руслан разом iз дiвчинкою Суфiр пiдтягує дротом мiну пiд нiмця i кричить:
  - Слава СРСР!
  Дiти з Азербайджану та росiйськi хлопцi борються. Засмаглi, худенькi, босоногi пiонери проти колосальної армади танкiв.
  Дiвчинка Тамара тупотить витонченою, маленькою, босою нiжкою i вимовляє:
  - Слава Росiї слава!
  Пiонер Ахмет пiдтверджує, ведучи вогонь по супротивнику:
  - Ми разом дружна сiм'я!
  Хлопчик Рамзан, руденький азербайджанець пiдтверджує, пiдбиваючи машину:
  - Зi слiв ми сто тисяч Я!
  Дiти дружнi ... Ось i вiрменська дiвчинка Азатуї, теж спритно за допомогою дроту переводить вибуховий пакет пiд гусеницю фашиста, i пищить:
  - СРСР сiм'я народiв!
  Iнша вiрменська дiвчинка Агас, каже:
  - Не зiгнемося фашизмом:
  I босими пальчиками нiжок пiдтягло дiвчина дрiт. Багато азербайджанських i вiрменських дiтей мають свiтле волосся, i їх не вiдрiзнити вiд слов'янських дiтей, яких теж багато. Хтось вiд нiмцiв пiшов подалi, iншi росiйськi сiм'ї селилися в Азербайджанi ще й за царiв.
  На Кавказi багато слов'ян. Багато змiшаних пар. Та й дiти зазвичай свiтлiше волосся мають чим їх батьки. А слов'яни-хлопцi засмагли так, що не вiдрiзниш вiд мiсцевих. Тим бiльше що дiти зазвичай бiльш схожi, нiж дорослi.
  Так що мiжнародний радянський батальйон iз хлопчикiв i дiвчаток бореться, i всi вони єдинi, i дуже схожi. Їхнi голi п'ятки, миготять пiд час руху.
  I знову дiти посилають презенти смертi. Шамiль та Сергiйко обидва хлопчики-пiонери, тягнуть дрiт. I ось нiмецький Е-50 зупиняється iз пробитою гусеницею.
  Хлопчики хором спiвають:
  Союз непорушний, республiк вiльних,
  Згуртувала не груба сила, не страх.
  А добра воля людей освiчених,
  А дружба i розум, i смiливiсть у мрiях!
  I дiти у захватi. Усмiхаються бiлими, рiвними зубками. I вони щасливi, хоч їм i загрожує загибель.
  А нiмцi пруть. Пiдбитi танки стрiляють iз гармат, i строчать кулемети.
  Деякi нiмецькi машини забезпеченi гранатометами та дуже небезпечнi.
  Хлопчик Максимка i дiвчинка Зара з Азербайджану i вони, упираючись босими нiжками, пiдтягли мiну пiд супротивника i пiдбили фашистського мастодонта.
  I прокричали на всю горлянку:
  - За СРСР!
  Дiти такi веселi.
  Пiонери Аббас та Володимир теж використовую зброю. В даному випадку катапульту i гiтлерiвцю розбивають гусеницю Е-75. Пiсля чого хлопцi заспiвали:
  - За велич планети пiд покровом комунiзму!
  Олег i Абдула теж пiонери рiзних народiв, але з єдиним серцем теж запускають вибухiвку. Вражають Е-100 та спiвають...
  Ми вiдкрили нацiям планети,
  У космос шлях, до небачених свiтiв.
  Героїзму подвиги оспiванi -
  Щоб стерти назавжди смертi шрам!
  
  Пiд Священним прапором Росiї,
  У свiтi, дружбi, щастя та коханнi...
  Стануть люди всiєї землi щасливiшими,
  Пекельний морок розвiється в далинi!
  Бойовi тут дiти.
  Абдуррахман i Свiтлана - азербайджанський хлопчик та дiвчинка з Бiлорусiї разом натягнули дрiт i пiдбили фашистський танк. I заспiвали:
  - Велике iм'я священної Росiї,
  Сяє над свiтом - як сонячний промiнь...
  Я вiрю в єдностi ми станемо щасливiшими,
  Вкажемо народам усiм правильний шлях!
  Дiти дуже вiдважнi. I гiтлерiвцi просто шокованi таким упертим, i лютим опором.
  Абудуррахман це пiонер, що отримав осколком у голу пiдошву. Пробило мозолисту поверхню дитячої нiжки.
  Хлопчик прошипiв:
  - А менi боляче!
  Свiтланi теж потрапило в круглу п'яту, i подряпало плече. Але дiвчинка прошипiла:
  - Пiонерiв не зламати!
  Азiм та Колька теж таранили нiмецьку машину.
  Хлопчики навели за допомогою дроту та пропелi:
  Противник пiдступний пiшов у наступ,
  Але вiрю не здригнеться, радянський народ...
  Ворога чекає розгром i забуття,
  А слава Росiї сильнiше розквiтне!
  Ворога чекає: розгром i забуття,
  А слава Росiї сильнiше розквiтне!
  Дiти вiдважнi та не згинаються. I вони хочуть виграти. I спiвають, i борються.
  Нiмцi зазнають великих втрат. Щоправда здебiльшого вони розбитi гусеницi i ковзанки. I це не смертельно.
  Гiрше пiонерам, якi потрапили в полон.
  Хлопчика Абдулхамiда, коли вiн потрапив у полон, гiтлерiвцi пiднялися на дибу. Вставили босi ноги пiонера в колодку i стали на гаки вiшати гирi. А потiм розпалив вогонь. I голi п'яти пацана лизав вогонь. А на спину звалився батiг. Били довго. А потiм стали фашисти ламати розпеченими щипцями ребра.
  Хлопчисько, помираючи пiд тортурами, коли йому розтрощило червоне вiд жару залiзо ребра, заспiвав:
  Берлiн уже майже пiд нашою владою,
  У бiноклi бачимо проклятий Рейхстаг.
  Сподiваюся, скоро буде мир та щастя;
  Який опишу у своїх вiршах!
  
  Росiя комунiзм свiтам вiдкрила,
  Вона сiм'єю стала людям усiм.
  Але сунув Вермахт до нас свиняче рило,
  I кров тепер фонтаном хлюпає з вен!
  
  Що фюрер забув у нас випадково,
  Хотiв добути земельки та рабiв!
  Пiшов фашизм iз походом дуже далеким -
  I ось кошмар реальний, пекельних снiв!
  
  Простий хлопчина хлопчик босоногий,
  Нещодавно червона краватка пов'язала.
  Хотiв вiн свiт збудувати сам без бога,
  Але з неба раптом викинувся напалм!
  
  Довелося бiгти на фронт, нам самоволкою,
  Нiхто не хоче, брати таких молодикiв!
  Але впорався пацан-боєць у гвинтiвцi,
  Гiдним виявився шлях батькiв!
  
  Билися де i хитрiстю, i силою,
  А слабкiсть теж гiрка на жаль...
  Товаришам довелося копати могили,
  Строгати в мороз сосновi труни!
  
  Я пiонер тепер звик до страждань,
  У розвiдку йшов босий, кучугур хрумтiв.
  Можливо за невiрство покарання,
  Що Iсуса знати я не хотiв!
  
  Але що таке три години Голгофи?
  Три роки з гаком пройшло вiйни!
  У кожному селi плачуть гiрко вдови,
  Як лягли в цвинтар країни сини!
  
  Я вижив, був контужений, поранений кулею,
  Але на щастя сам лишився на ногах!
  Нiмеччини ми чесно борг повернули,
  Тим фашизм розтоптаний нами на порох!
  
  Я змужнiв, але все ще хлопчик,
  Вус не пробився, але вже титан!
  Так дорослий, i мабуть навiть надто,
  Адже серце стало твердим, як метал!
  
  Зiрка героя найвища нагорода -
  Сам Сталiн менi її повiр, вручив!
  Сказав: з таких, як ти приклад брати треба,
  Кують бiйцi до дверей у Едем ключi!
  
  Але нинi вiдклади смiливець гвинтiвку,
  Вiзьми ти, клiщi, молот i працюй!
  Побудуй з дерева вiтрильник i човен,
  I лiтак створи, щоб птахом вгору!
  А зараз четвiрка отримала ще потужнiший i досконалий "Е"-50 або "Пантера"-3, що вiдрiзняється сильним озброєнням та захистом.
  Вiйницi вiдчували себе дуже впевнено. Управлiння танка саме сучасне з джойстиками. Найновiша машина. Навiть двигун газотурбiнний. А ось повно ще й "Пантер"-2. Тридцятьчетвiрка будь-якого рiвня не суперник подiбної машини.
  Герда напiвлежала у крiслi. Вона була бiкiнi. Дiвчата вже звикли битися напiвголими. Гарячi пiски пустелi обпалювали їхнi босi ноги, камiнчики гiр кололи босi пiдошви. Але войовнички зовсiм не зламалися та не стерлися у порошки.
  Командир екiпажу, нагороджена безлiччю нагород, прошипiла:
  - А ось тепер i Росiя проти нас! Чекають на новi пригоди, i перемоги!
  I струснула своєю бiлою, як снiг головою. Натуральна блондинка, дуже гарна та засмагла.
  Шарлота посмiхнулася.
  Ця дiвчина мала мiдно-червоне волосся, що горiло немов полум'я. Теж красуня, з бронзовою засмагою. У бiкiнi, засмагла, мускулиста. З босими нiжками, що протопали i по гарячому пiску, i по гострому каменю.
  Вогняна дияволиця помiтила:
  - Росiяни, мабуть, найфанатичнiшi нашi супротивники!
  Крiстiна подала свiй голос. У неї волосся мiдно-жовте, теж горить як полум'я, але iз золотистим вiдтiнком. I та сама засмага, м'язи, i краса. Виразне i водночас нiжне обличчя. I бiкiнi. Нiжки, що вiдтопали багато миль по твердiй i пекучiй поверхнi, але не втратили витонченостi, i плавних лiнiй. Босi пальчики акуратно пiдстриженi, i дуже спритнi.
  Рудо-жовта дiвчина запитала:
  - А чому ти так думаєш?
  За неї вiдповiла Магда. У цiєї дiвчини волосся бiло-золоте, медова блондинка. Дуже красива, мускулиста, з виразним обличчям i сапфiрово-смарагдовими очима. Нiжки теж загартованi, з круглими п'ята, i рiвними пальчиками. Мабуть, у Магди найнiжнiше личко, майже лагiдне, незважаючи на мужнє пiдборiддя. Герда, наприклад, виглядає жорсткiше. Трохи м'якше Крiстiна, i не така вона розбещена як це наче вiдьма Шарлота.
  Магда помiтила:
  - У них тоталiтарний, як у нас лад. Вони тому жорсткiшi!
  Герда посмiхнулася i вiдповiла:
  - Радянськi танки - це купа брухту. Нам їх не слiд боятися!
  Магда м'яко заперечила:
  - У серiї КВ, повно мастодонтiв. Особливо КВ9.
  Дiвчата хихикнули. Останнiй танк i справдi виявився "шедевром" - найважчою машиною трьома гарматами: двi в 152-мiлiметри i одна в 122, при вазi триста тонн, i лобової бронi в 200-мiлiметрiв. Одна з найневдалiших моделей у танкобудуваннi. Такий танк взагалi перевозити було неможливо. I машина просто витраченi даремно грошi! До серiї надiйшов ще й КВ-10 - машина з трьома 107 - мiлiметровими гарматами та вагою у двiстi тонн, свого роду винищувач танкiв.
  Не найкраща iдея ставити на танк двi гармати. А троє тим бiльше. Тут Сталiн, звичайно ж, виявив самодурство. I сильно країнi завадив. Втiм, розроблявся i танк iз серiї Iсов. Але теж величезний та важкий. Єдина вiдмiннiсть вiд серiї КВ - спроба вставити броню пiд рацiональним нахилом. Але вiйни Червона армiя не вела, i тому технiка не надто вдосконалювалася. I не було бойової практики застосування машин.
  Загалом чотири роки вiдстрочення порiвняно з реальною iсторiєю нiмцi використали бiльш плiдно.
  Руда Шарлота натиснула босими пальцями ноги на джойстик. Пальнула за прикордонним дзотом. Снаряд 105-мiлiметрової вдарив у радянську зброю, i перевернув її. Став рватися бойовий комплект i детонувати снаряди.
  Руда вiдьма прошипiла:
  - Я страшний витязь - на колiна дикуни! Ворогiв Вiтчизни я кошторис з лиця землi!
  I оскалав перлинних зубiв, i блиск смарагдових очей. Дiвчата i справдi найвищого класу.
  Христина хихикнула i вiдповiла:
  - Тепер вистрiлю я!
  I теж пальнула по супротивнику. Вистрiлила радянська 76-мiлiметрова гармата. Снаряд потрапив у похилий лоб Е-50. I пiшов у рикошет. Тiльки брязнуло дiвчатам по вухах.
  Герда ляснула босими нiжками i прочирикала:
  - Який пасаж!
  I сама зробила наступний пострiл... Нiмецькi танки розстрiлювали радянський укрiплений район. Працював та Е-100. Ця машина теж виявилася похiдною вiд "Мауса". Не дуже вдало iдеї двогарматного танка. Е-100 вже знято з виробництва.
  Замiсть нього до серiї надходять штурмовi модифiкацiї серiї "Е". Але цей поки що працює. I випускає снаряди.
  Шарлота пронизливо хихикає, i трясе босою нiжкою:
  - Вiйна є жахливим станом, але захоплює як гра!
  I дiвчина вистрiлила, причому дуже влучно.
  Христина вишкiрила свої перлиннi зубки. Вона хижака, хижачка пантера.
  Радянськi гармати ведуть вогонь, а й мiннi поля. Рухають нiмецькi телетанки. I працюють iз диким ревом штурмовi бомбомети.
  Прикордоннi стовпи валяться. Гiтлерiвськi полчища перетнули кордон.
  Магда не надто дотепно помiтила, постукаючи босою нiжкою об броню.
  - Ми змiтаємо сильну оборону, але мiтелки сталевi!
  Войовницi пiдморгнули одна однiй. Радянська оборона була досить потужною. Особливо багато викладено хв. I це затримувало нiмцiв. Але просунутися все ж таки вдавалося.
  Працювали за радянськими позицiями бомбомети, а зверху ще заходили штурмовики. Мандрували в глибину оборони Червоної армiї та ТА-400, одна з найгрiзнiших модифiкацiй бомбардувальникiв. Цiлих шiсть двигунiв, у тому числi i реактивнi. I бомбять, трощать радянськi мiста.
  Герда пострiлюючи, помiтила з усмiшкою:
  - У бою ми звiрi, але з розумом людини!
  I знову пальнула. Розбила радянську гармату. Взагалi, це дiвка вищого ешелону. I така ось крута.
  Е-50 розстрiлював радянськi позицiї, сам практично не одержуючи ушкоджень. Похила броня машини з цементованою сталлю давала чудовий рикошет. Радянськi снаряди навiть не могли, як слiд подряпати нiмцiв.
  Крiстiна згадала випробування "Тигра". Тодi це був перший серiйний танк. Жоден iз снарядiв не мiг заподiяти "Тигру" збиткiв. Англiйцi сипалися пiд його ударами. Але ось сiмнадцятифутова гармата пробила в лоб. Тодi дiвчата мало не загинули. I це запам'яталося войовницi. Як близько вони опинилися бiля кiстлявої баби з косою, вiдчувши її крижаний подих.
  Дiвчина потерла свою босу пiдошву об куток. Їй дуже захотiлося вискочити з танка та пробiгтися. Адже вона така безпосередня войовниця.
  Крiстiна проспiвала з апломбом:
  - Синiй туман, i скрiзь обман!
  Войовницi захихикали... Вид у них був дуже сексуальний i еротичний.
  А гармата працювала та стрiляла. Вона й не думала зупинятись. Все посилала снаряд по снаряд. Розбиваючи в трiски та уламки радянськi позицiї.
  Звучала ззаду з репродукторiв пiсня;
  Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий.
  I пил як iз килимiв,
  Ми вибиваємо iз дорiг!
  I не зупинитися,
  I не змiнити ноги -
  Сяють нашi обличчя,
  Виблискують чоботи!
  I знову обрушується мiць реактивного бомбомета на радянськi позицiї. I знову руйнування та цiлi укрiпленi райони пiдкидає вгору. I гармати вiдлiтають у рiзнi боки.
  Декiлька десяткiв нiмецьких танкiв ведуть вогонь одночасно i, руйнуючи, все поспiль.
  Герда почувається Багiрою, яка вийшла на полювання. Ось першу лiнiю радянської оборони вже зруйновано. Але бiйцi Червоної армiї ще копошаться i стрiляють у нiмцiв.
  Серед тих, хто б'ється, є i пiонери. Молодi ленiнцi добровiльно приєдналися до Червоної армiї. Бiльшiсть хлопчикiв босонiж i в шортах. Носяться собi, метушаться.
  I гинуть пiонери.
  Шарлота ведучи вогонь, гаркнула:
  - А на пiонерiв, ось яка справа, вся країна дивилася!
  Пальнула по росiянах, i Христина, отруйно прошипiвши:
  - Ми соколами дивимось, орлами паримо!
  I знову випустила вогняну усмiшку. Чудовi дiвчата.
  Декiлька нiмецьких танкiв перебиралася пiд землею. I вони з'явилися в тили радянських вiйськ, вносячи панiку та строча з кулеметiв. Гiтлерiвцi з'явилися, немов комарi, з неймовiрного кошмару.
  Е-50 побачив в оптику рух тридцятьчетвiрки. Герда вишкiрилася, стала наводити стовбур. Радянська машина з маленькою вежею Т-34-76 i рухлива. Спробуй у таку й потрап. Дiвча вже досить досвiдчена, але радянська машина все ж таки несхожа на американський "Шерман".
  А вiдстань до росiйської майже п'ять кiлометрiв.
  Дiвчина чухає свою босу п'яту, Шарлота лоскоче їй мiж пальчиками. Дiвчата хихикають.
  Потiм Герда стрiляє росiйською машиною. Снаряд проноситися зовсiм поруч, ледь не чиркаючи по бронi... Але все одно повз нього. Герда в досадi стукає кулаком по металi.
  Магда пiдказує напарницi:
  - Ти в корпус лупи! Там потрапити буде легше!
  Герда передає джойстик Магда i шепоче:
  - То ти це роби сама!
  Магда захоплено заспiвала:
  - Земля в iлюмiнаторi, земля в iлюмiнаторi ... - Дiвчина взяла босими пальчиками джойстик, i натиснула кнопку, продовжуючи спiвати. - Землю в iлюмiнаторi видно!
  I її снаряд точно потрапив у основу радянського танка. Машина лопнула i розкололася. Почала горiти... Радянськi снаряди рвалися всерединi утроби.
  Магда труснула босими пальчиками, i просипiла:
  - Ось бачите, як я взялася! А ви кажете...
  Шарлота прошипiла, вискалив iкла:
  - Ми знову говоримо, рiзними мовами!
  З'явилися новi радянськi машини. Першими йшли тридцятьчетвiрки. Рухливi та численнi машинки. Далi рухалися iз серiї БТ. Це вже застарiлий колiсно-гусеничний тип. Просувалися зовсiм допотопнi Т-26, що не здатнi iнакше як подряпнути нiмецьку броню. Бiльш сильнi i важкi КВ, просувалися наприкiнцi. I безлiч пiхотинцiв.
  Христина, хихикнувши, рикнула:
  - Ну, ми їм покажемо!
  Нiмецькi машини вiдкрили вогонь iз великої дистанцiї, намагаючись притиснути радянську пiхоту до землi. Руйнували вони також i танки, та iншу живнiсть.
  У небi з'явились i радянськi штурмовики: знаменитi Iли. Вони атакували нiмецький устрiй. Їм назустрiч мчали гiтлерiвськi винищувачi. Iшло справжнє звалище. Нiмецькi винищувачi ХЕ-262, дуже спритнi та спритнi з маневренiстю. Атакують радянську технiку, пресуючи немов праскою.
  Шарлота знову пальнула. Потрапила до радянської БТ, i прогарчала:
  - Це лiрика не казка... Казка попереду!
  Е-50 зупинився та вiдображав радянську контратаку. Не надто досвiдчене командування кинуло танковий резерв фактично на забiй. I потрапили росiйськi машини - наче кури на ощип. I драли їх капiтально.
  Герда пострiла, проломила чоло тридцятьчетвiрки i прошипiла:
  - Що ж Творець - поранене пекло!
  Шарлота теж пальнула, знайшовши мету, радянськi машини рухалися прямолiнiйно, i дiвчата встигли пристрiлятися. Та й взагалi ця четвiрка iз феноменiв.
  Руда гарпiя проспiвала:
  - Усiх убиває наша отрута!
  I войовницi продовжили вести вогонь, скелячи свої такi мiцнi, i великi наче у коней зубки.
  Христина прочiрiкала з апломбом:
  - Усiх убиває наша отрута!
  Магда, пiдбивши тридцятьчетвiрку, гаркнула:
  - Такий у нас результат!
  Дiвчата розiйшлися.
  Але б'ються i радянськi красунi. Екiпаж Єлизавети на Т-34-85. Дуже мужнi дiвчата. I теж б'ються босонiж i в бiкiнi.
  Їхня машина бореться проти нiмецьких "Пантер". Поки що ця машина в строю, але все частiше трапляються новi танки серiї Е.
  Єлизавета стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок. Пробиває супротивника в борт з дистанцiї та пищить:
  - Слава епосi Сталiна!
  Катерина теж вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок i помiтила:
  - Не така вже й слава!
  Олена, заперечила, вискалив зуби:
  - Ми народженi перемагати!
  I теж пальнула використовуючи босi пальчики нiжок.
  При цьому дiвчина тяжко зiтхнула. У головi промайнули невеселi думки. Вiйна розпочалася з поразок. Нiмцi прорвали оборону i впевнено просувалися вперед.
  Олена тодi тiкала на схiд. Її туфлi розвалилися в першi ж днi. I довелося шльопати босонiж. А це з незвички боляче. Ноги у дiвчинки були всi в саднах, забитих мiсцях, збитi страшно. I вона вже не могла нормально ходити, а спотикалася. Але незважаючи на це рухалася i йшла. Сильно схудла в походi Олена - одна шкiра та кiстки. Зате загорiла, а її волосся стало ще свiтлiшим вигорiвши на сонцi. А босi пiдошви пiдбурили i огрубiли. I вона дiсталася лiнiї фронту i продовжила воювати. I бої знову вирували.
  Олена здебiльшого боролася у пiхотi. У тому числi брала участь i в оборонi Москви та Сталiнграда.
  Але вже на Курськiй дузi пересiла на танк. Там i утворилася їхня дiвоча четвiрка: Єлизавета, Олена, Катерина, Єфрасiя - чотири "Е". Вiйницi воiстину легендарнi. Якi билися босонiж i в бiкiнi навiть у мороз, i давали фрицям по рогах.
  . РОЗДIЛ Љ6.
  Танк "Пантера", з яким дiвчата зiткнулися на Курськiй дузi, був дуже небезпечною машиною. Пробити її в лоб було неможливо. А вона сама брала з великої дистанцiї. Плюс ще й скорострiльна.
  Так щоб пробитися слiд управляти танком з великим мистецтвом i не дати потрапити в себе.
  Єлизавета це й робила. Хоча вона бiльше стрiляла у русi. А керувала танком Єфрасiя.
  Потрапити у русi з тридцятьчетвiрки майже неможливо. Але дiвчата вмудрялися потрапляти. I билися з колосальною мужнiстю.
  Катерина також веде вогонь дуже влучно.
  На Курськiй дузi дiвчата покрили себе i славою та отримали ордени.
  Нинi ж у кожної їх зiрка героя СРСР.
  Ось це дiвчата що треба! Просто войовницi класу найвищого!
  Катерина проспiвала:
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє сонце -
  Шлях осяявши комунiзму!
  Справдi, це дiвчата, якi викликають заздрiсть у подруг. Не те що Герда та її команда.
  Ось пiд час вiдпочинку, i вона та її банда не довго думаючи пiонера помучили.
  Спочатку хлопчика рокiв тринадцяти роздiли до гола. Потiм стали його щипати. А потiм колоти голками. Причому спочатку голки були холоднi, але потiм їх розжарили на багаттi.
  I це було справдi вкрай боляче.
  Шарлота проколола хлопчику пупок i проворкувала:
  - Я пекельна мегера!
  Пiсля чого взяла в руки розпечений до червоного прут i стала їм припiкати босi, трохи огрубiлi пiдошви хлопчаки. Насолоджуючись у своїй його дикими криками.
  А Крiстiна взяла i розжаривши щипцi, почала лопати пiонери пальчики босих нiжок. Почала з мiзинця, роблячи це повiльно i водночас жорстоко. I пальчики дитини трiскали, i ламалися. I було пiонеровi так боляче, що хлопчик кiлька разiв непритомнiв.
  Магда тицьнула бiлим вiд джала ломиком пiд лопатку. I пацан як зареве.
  Замордували пiонера до смертi. I це виявилося просто чудово. А тортури тривали.
  Дарт Сiдiус втiм, не гаяв часу.
  Крiм збивання радянських лiтакiв, фашист номер один i чорний сiтх, ще лупцював i за наземними цiлями.
  Випуск танка Т-34-85 досяг у СРСР сотнi машин на день. Радянське командування намагалося взяти кiлькiстю.
  Але бої тривали з дикими стрибками у рiзнi боки. Чорний сiтх бився по радянських машинах авiацiйними снарядами та блискавками сили.
  Ну ось 18 березня Шiв Палпатiн отримав бiльш досконалу модифiкацiю МЕ-262 класу Х, i ця машина виявилася дуже грiзною.
  П'ять авiацiйних гармат i швидкiсть понад 1100 кiлометрiв на годину. I крила стрiлоподiбнi.
  Проти такої сили нiяк не встояти.
  Радянськi лiтаки падають перед нею збитi i розпоротi на шматки.
  Але найстрашнiше творитися у фашистських таборах.
  Снiданок закiнчено i їх ведуть на розведення.
  Дiтей будують на плацу, хлопчики людського роду намагаються триматися разом, юнi в'язнi тримають стрiй зростання. Їх подiляють на загони вiдповiдно до вiку та розмiру. Тут хлопчики вiд п'яти до шiстнадцяти рокiв, а також рiзних рас та нацiй малолiтнi представники iнших народiв.
  Поєднує їх лише одяг, або вiрнiше її майже повну вiдсутнiсть, лише однi шортики з iндикацiйним номерком на хлопчаках.
  До них iмперiя Третього Рейху належить за принципом, бiльше вичавити собi користь, з тих, хто перестав вважатися громадянином! Економiя у всьому, на одязi, взуттi, втiм, деякi хлопчики i у вiльному життi, нiколи не знали черевикiв.
  Зате палицями та гумовим стеком по босих п'ятах отримували нерiдко. Голови голенi, раз на два тижнi лазня, де їх шпарять. Потiм тупою машинкою вiдразу збривають, то не багато що встигло вiдрости. Пацани марширують босими ногами по гострому каменю. Якщо Олегу Рибаченку це звично i його ступня, що огрубiла, не вiдчуває болю, то найменшi дiтки збивають собi п'яти i голi пальчики до кровi.
  Вся охорона складається з iнопланетян, якi представляють найжорстокiшi у всесвiтi раси, лише начальник притулку трудового табору лiтня фрау Понтус, дивиться своїми звiрячими очима садиста.
  Потужний есесовець виконує роль наглядача дає доручення, де хто сьогоднi працюватиме, точнiше працювати до непритомностi. Олег Рибаченко, опустивши кiстлявi плечi, дивиться на другу половину двору. Там дiвчатка вiд маленьких до майже дорослих. Одягненi як жебраки в дiряве лахмiття з самого грубого полотна. Особи висохлi, очi здаються великими та сумними. Рубище коротке, з-пiд нього видно худi, але жилистi ноги. Дiвчата теж босi i всi без винятку голенi наголо. Це, мабуть, зроблено, щоб їх принизити, вкотре показати, що вони нiщо. Адже тут зовсiм не злочинцi зiбранi - нещаснi кинутi дiти.
  Ось оголошують, що групi хлопчикiв йти в швейний цех, на роботу найнуднiшого та виснажливого профiлю. Тут Тимур не витримує i кричить iз надривом:
  - Я не хочу так працювати! Надiшлiть мене на плантацiї або в сад.
  Хлопцi завмерли, засмаглi, худi тiла напружилися.
  Понтус явно зрадiла, новому приводу для розправи:
  - Вчора ви поводилися тихо, i я побоювалася, що ваша сiм'я залишиться без наочного уроку. Що ж хлопця проженуть п'ять разiв через стрiй.
  По лавах дiтей пройшло хвилювання.
  - Саме так. - безапеляцiйним тоном вимовила наглядачка. - Роздайте всiм рiзки.
  Удари завдавалися спецiальними колючими лозинами. Їх зазвичай самi хлопчаки зривали iз заростей, у перiоди, коли роботи не було. Втiм, справдi навiть тодi дiтей примушували, хай навiть без користi для iмперiї ковзати, наприклад, пiвдня копати яму i пiвдня закопувати.
  Олег глянув на свої руки, вони були в мозолях пальцi збитi.
  Автоматично хлопцi розбирали лозини, Олег здавалося, що вони - знаряддя катувань - обпалюють пальцi, а ноги важчали. Йому не хотiлося бити свого друга, але заперечити не вистачало мужностi. Вiн майже нiчого не бачив i боляче вдарився великим пальцем ноги об камiнь, що лежить. Як не дивно, але почуття болю допомогло зiбратися i туман перед очима розвiявся. Крок став твердiшим, хоча палець i посинiв.
  Їх збудували пiвколом у довгу шеренгу. Тимура прив'язали руками за палицi i вивернули плечi, щоб було зручнiше лупцувати хлопчика, що провинився. Хлопцi жмуряться, i намагаються вiдвести очi. За наказом фрау Понтус сплеснули розсолу, посипавши худу, але жилисту спину блакитною сiллю. Судячи з того, як хлопчик скривився, його почало палити.
  Начальниця таборового фашистського притулку прицмокнула губами:
  - Тепер ви все отримаєте урок. Бiйте сильнiше, хто схалтурить, сам буде приречений на розправу.
  Помiчник у цьому випадку боєць iз СС вишкiрив iкла:
  - Ми жваво з ними розберемося! Пробурмотiв монстр.
  Пацана рушили мiж рядами. Хлопчики повiльно пiднiмали лозини i на спину Тимура обрушилися першi удари. Судячи з рубцiв, на спинi i боках хлопця карали не раз, так що вiн тiльки зiтхнув, i важко задихав, як i всi хлопцi намагаючись стримати крики.
  - Сильнiше бийте! - крикнула Понтус. - Хай закричить.
  Першими удари завдали найменшi хлопчаки, яким просто не вистачало сил, щоб завдати серйозного болю. Але потiм стали бити старшi пацани. Спину дитини розтнули червонi смуги, закапала кров. Бiль, посилений блакитною сiллю змусив Тимуру скрикнутий, вiн навiть упав, унизу було вбито дошку до цвяхiв i вкололо груди.
  - Не треба! - закричав хлопчик. - Я працюватиму скрiзь, де ви скажете.
  - Звiсно, будеш! - вiдповiв Понтус. - Але спочатку порка.
  Вчорашнi товаришi були надто збудженi i били свого вчорашнього побратима. I люди та iногалакти лупили з однаковим запеклiстю. Хлопчик кричав, босi його ноги залишали кривавi слiди. Величезний есесовець огризнувся i сам врiзав пацану кийком по голих, засмаглих ногах. Йому хотiв завдати бiльше, болю хлопчику. Удар припав по жилистих кiсточках, а наступний по п'ятах. Тимур визгнув i обвис. Тодi катувальник встромив у сiдницю товсту голку, вливаючи рiдину.
  - Правильно! - сказала Понтус. - Тепер вiн швидше помре, нiж вимкнутись. Нiхто не втече вiд покарання.
  Олег Рибаченко стояв майже в кiнцi шеренги, i йому здавалося, що це на нього обрушилися удари батога. Тимура пiдвели, сам хлопчик лише смикався, кричав i плакав. Круглий личко став червоним вiд болю, його перекосила гримаса страждання.
  Побачивши Олега, вiн прошепотiв, зблiдлими губами:
  - Помилуйся!
  Хлопчик завагався: завмер.
  Здоровенний есесовець крикнув:
  - Ну чого стоїш! Бий!
  Олег вiдповiв:
  - Нi я не можу! Вiн мiй друг!
  Фашистський наглядач оскалився:
  - Хочеш, щоб те саме було тобi?
  Олег затремтiв весь зблiд:
  - Нi, але!
  Понтус перервала його:
  - Годi! Хлопчик пiдписав сам собi вирок. Чого варте мордовороти. Всипте йому добре i пiдвiсити на дибу, щоб iншi їм милувалися.
  Олега виштовхнули з ладу, потягли до козлiв. Хлопчик пробував чинити опiр, але бойовики з СС впоралися з ним як з кошеням. Чудово вивернули руки, кiстки захрустiли. Поклали на дошки, хлопчик вiдчув щокою i животом шорсткiсть вiстря цвяхiв, що стирчали. Вони встромилися в м'язистi, груди, пiдборiддя, передню частину стегон, колiна. Щоку роздерло до кровi.
  - Ой, не треба! - попросив Олег.
  - Треба! - заявив наглядач-есесовець, щоб усiм був приклад.
  Хлопчик вiдчув, як на його спину ллють розсiл, а потiм сиплють сiль. Щипле як вiд гiрчичникiв. Олег скривився, йому змастили мозолистi ступнi (останнього разу вiн у тiй дивнiй пам'ятi, що спливла в цьому баченнi - одягав сандалi рокiв шiсть тому), вони майже вiдразу стали дико свербiти. Фашистський наглядач встромив у сiдницю хлопчика голку, вiн поколов грубо i боляче, пекуча рiдина увiйшла всередину.
  - Тепер тобi буде дуже жахливо, i ти не знепритомнiєш. - Прохрипiла чудовисько, скелячи фiзiономiю, вiд став би заїкатися i продюсер жахiв!
  - За що? - простонала безневинно ув'язнена у в'язницю дитина. - Заради Христа виявiть милосердя.
  Наглядач-есесовець, бризкаючи отруйною слиною, вiдповiв:
  - Я в цi казки про доброго Iсуса не вiрю! Взагалi, якщо Бог є, то вiн зло i жорстокiсть. I чим бiльше ти зла i страждання завдаси ближньому своєму, тим бiльше могутностi та блаженства отримаєш на тому свiтi.
  - Абсурд! - Сказав, блiдi вiд жаху, а раптом Боженька i справдi, такий, хлопчисько.
  - Побачиш! - Народження космiчного Тартара захихикало. - Але не сподiвайся, сьогоднi ти не помреш.
  Понтус гавкаючим тоном, скомандувала:
  - Приступайте! Нехай запам'ятає на вiчнiсть поцiлунки батога!
  Полонений пiонер затремтiв, почувши пронизливий свист, i тут сильний струс удару вiд якого луснула шкiра на спинi. Наглядачi-есесiвцi били сильно, але при цьому стримували силу, щоб не вбити. Крик виривався з горла хлопця, вiн здригнувся, виступили сльозу. Прокусивши до кровi губу, хлопець стримався. За мить пiшов ще один удар, який тряс усе тiло. Олег глибоко зiтхнув, бiль, посилений сiллю i розсолом, був нестерпним.
  Понтус крикнула:
  - Продовжуйте!
  Знову свист та удари! Розсiкає аж до кiстки. Хлопчик пропалив до самих нутрощiв. Здавалося, вiдбивають живiт. Незважаючи на всi зусилля, частина крику просочилася через щiльно стислi губи.
  - Мама!
  Знов удари! По спинi, мiж гострими лопатками, i, нарештi, по босих п'ятах. Хлопчик скрикує, вiн не має бiльше сил, себе стримувати. Зойк вивергається як вулкан iз горла i як здається носа. Понтус задоволена:
  - Ось тепер я бачу, ви його б'єте на совiсть. Лупiть його гарненько, але не вбийте!
  З кожним ударом бiль ставатиме сильнiшим. Сльози змiшуються з кров'ю та падають на тапчан. Кривавi смуги на спинi з'єднуються, зливаються в багряне мiсиво, тонкi бiлi кiсточки хлопчаки починають оголюватися. Олег задихається, йому не вистачає повiтря, дрiт вп'явся в щиколотки. Босi п'яти гудуть вiд струсу, груба мозолиста шкiра подається не вiдразу, але однаково виступають крапельки кровi. Удари посилюються, здається, що блискавка проходить через нервовi закiнчення до самого хребта. Iншi хлопчики мовчать, схвалити не дозволяє совiсть, засудити не дає страху перед розправою. Видно, як поникли голови хлопчакiв, але очi стежать за розправою. Цiкаво i лоскоче нерви, бiльшiсть уже були пороти схожим, або бiльш витонченим способом. Думаєш аби не мене, i часом у думках єхидство: кричить, а звичайно витримав, не такий слабкий як Олег.
  Побиття вже йде оголеними кiстками, спина, боки, стегна суцiльна рана. Якби не укол стимулятора хлопчика був би запоротий до смертi - помер вiд больового шоку. А так вiн поринув у щось страшнiше за Дантовського Пекла. Це коли кожна молекула, кожна клiтина, кожна жилка наповнена жахливим болем.
  Пiонер Олег Рибаченко вiдчайдушно намагався вiдволiктися вiд болю. Згадуючи своїх батькiв, щасливу епоху далекого дитинства вiн нiби вiдштовхувався ногами, вiд розжареної лави страждань, але вона його знову засмоктувала, накривала з головою. Так вони й плив океаном катувань, мрiя про смерть як рятiвницi вiд мук. Згадали слова Одкровення святого Iоанна. - I вони хотiтимуть померти, але не можуть. Ось як доля чекає на грiшникiв, якi катують дiтей. Господь вiддасть їм сторицею, i найголовнiше покарання, як говорить Iсус в Євангелiє вiд Матвiя, буде вiчним. I пiдуть однi в життя вiчне, iншi в вiчне мука. Це хоч якось втiшає, прокидається ненависть до ворогiв, бажання вижити та перемогти. Хлопчик примудряється вигукнути:
  - Ви за це заплатите, за кожну пролиту сльозинку дитини вiдповiсте у день Божого Суду.
  - Заткнись сученя! - реве наглядач-есесовець.
  - Правду вам не задушити. - видихнув пiонер.
  - На ще отримуй!
  Його знову б'ють, вкладаючи всю лють, ламаючи кiстки, але бiль уже дiйшов до такого порога, що просто не може стати сильнiшим. Це залiзо, яке можна розжарити до певної температури, а потiм воно розтiкається.
  Понтус це розумiє, у старої (Вiрнiше на вигляд їй рокiв сорок не бiльше, але реально перевалило за пару столiть), великий досвiд катiв:
  - Ну все вистачить! А то здохне! Трохи ув'язненого пiдлiкуємо i пiддамо його тортурам за допомогою комп'ютера. У мене якраз програма є "катування Олiмпiйцiв".
  Наглядач-есесовець, навмисне позiхаючи, каже:
  - А тепер його куди? До лазарета?
  - Нi на дибу! - вiдрiзала без апеляцiй наглядачка. Нехай повисить у науку iншим. Уколи тiльки уколи для пiдтримки серця. I ще нехай Тимура проженуть ще раз через стрiй, а решту ударiв нехай дiстане вiд вас. Колись видовище розводити. Працювати треба!
  Iномирян з батогом нахилив голову i ворухнув волохатими вухами:
  - Слухаю господиня. Ну, проженiть його ще раз.
  На Тимура обрушилися новi удари. Цього разу нiхто не наважився заперечити. Потрапити до рук катiв не було найменшого бажання. Тимур кричить раз у раз падає. Його пiднiмають i знову б'ють. Друга серiя ударiв вже добiгає кiнця. Залишилося лише кiлька хлопчакiв. Один iз них найстарший, рокiв шiстнадцяти, вже пробивається борiдка i видно вуса. Вiн явно вагається, завдає удару, але робить це легко, ледве торкаючись.
  Фрау Понтус в лютi:
  - Цього ледачого юнака пiдвiсити на дибу i прив'язати камiнь до нiг. Нехай мучиться.
  Хлопчика хапають, вiн напружує свої рельєфнi м'язи, плiд важкої роботи i кричить:
  - Ну, чого ви дивитеся, пацани бийте їх!
  Хлопчики здригаються, по рядах проноситься гул, але не вистачає рiшучостi кинутися на своїх мучителiв.
  Войовницi у бiкiнi продовжували наступ. Гiтлерiвцi обiйшли Камишiвську фортецю i заткнули казан. Танк Е-50 просувався в схiдному напрямку.
  Герда захоплено заспiвала:
  - Я дiвчина така ось крута! Ламаю як бурульки всiх ворогiв... I по морозу смiливо пру боса, що навiть iскри сиплють з-пiд нiг!
  Шарлота хихикнула, пiдбила в корпус тридцятьчетвiрку i захоплено вигукнула:
  - У Вiтчизнi сумнiватися нема причини! Воїнки крутiшi за чоловiкiв!
  Христина теж натиснула кнопку босою нiжкою, i люто видала, пiдбивши радянську гармату. Так що навiть вiдiрвався ствол:
  - Доходи високi, як гiрськi вершини!
  Магда по черзi пальнула з гармати. Вона 105-мiлiметрова i забiйна була в новiтнiй модифiкацiї досить швидкострiльна, роблячи десять пострiлiв за хвилину.
  Дiвча натиснула босими пальчиками, i прошелестiла:
  - Вiдсоток у рядку майбутнього дано...
  Герда лупнула по радянському танку, розкришила броню i в'якнула:
  - Ви переконаєтесь у цьому самi!
  Довбанула i Шарлота, використовуючи босi пальчики нiжок, з диким шаленим ревом:
  - Вiтчизна нинi ближча до нас!
  Крiстiна теж вистрiлила, застосувавши пальчики голих, засмаглих нiг видавши:
  - Зустрiчайте сонце разом iз нами!
  Магда теж лупнула, i натиснула босою п'ятою. Розбила в плаваючi уламки радянську гармату, проспiвавши:
  - Батькiвщина всiх сильнiша!
  I войовницi як заревуть, мов буйволицi на бiйнi. Четвiрка дуже любить чоловiкiв. Це справдi їм до смаку. А чому б i нi? Вони такi гарнi та агресивнi. I велелюбнi. А чоловiк - це пес, тiльки поманi. I в тебе буде все, включаючи грошi. А жiнки цi фiзично дуже сильнi. I перетравлюють чоловiчi досконалостi з шаленим темпераментом. I незмiнним задоволенням.
  Не треба чекати чоловiка цiлий рiк - i все-таки оргазм тебе знайде!
  Герда взяла i ревла, пальнув по радянськiй тридцятьчетвiрцi, i зiрвавши вежу:
  - Я справжнiй лицар анiгiляцiї!
  Христина показала мову, i загрозливо просипала:
  - А мiй оскал, як у пантери!
  Шарлота агресивно видала, погрожуючи кулаком, i натиснувши на джойстик босими пальчиками нiг:
  - I попереду великi змiни!
  Магда прочирiкала i в'якнула:
  - Ми втiлення гетери!
  Герда хихикнула i вiдповiла:
  - Як добре коли тебе пестять руки гарненьких юнакiв!
  I дiвчина уявила собi як долонi лапають полуничнi соски. Це i справдi настiльки чудово. I лоскiтно i збуджує. I дуже приємно.
  Герда пальнула за радянською СУ-85. Розбила машину, i прочирiкала, шльопавши босими нiжками по бронi:
  - Ах, дуба дам, дуба дам!
  Шарлота агресивно пiдтвердила, надуючи щоки i трясучись на повнi груди:
  - Дуба! Дуба! Дуба дам!
  I як вiзьме i розсмiяється... Немов дзвiночки брязкають. I голосок такий променисто дзвiнкий.
  А її жертвою стала 76-мiлiметрова росiйська гармата. Зброя досить архаїчна.
  Крiстiна хихикнула, i верещала:
  - Я ревитиму i ламатиму!
  I теж босими пальчиками спрямувала снаряд на ворожу машину.
  Яка вона красива. Золото та мiдь - це здорово!
  Магда i зовсiм золота, як заспiває з ентузiазмом:
  - Все також ридає шарманка.
  Тут вона розвернула радянську тридцятьчетвiрку i продовжила сумно спiвати.
  - У Берлiнi вона чужинка!
  Герда у вiдповiдь прочирiкала. Натиснула пальчиками босої ноги на кнопку джойстика i збила радянську гаубицю.
  - Берлiн столиця свiту!
  Шарлота промичала з апломбом у вiдповiдь:
  - А Лондон - це столиця Парижа!
  I цвяхне по радянськiй Т-36. Машинка хоч i не велика, але також вважається танком.
  Христина взяла i видала, крутячи босими нiжками велосипед:
  - А Париж це столиця Риму!
  Пiсля чого як захоче... I смарагдовими очима просвердлять усiх войовниць поспiль. I шкiритись при цьому, i зубками iскрити. А зовсiм як вiзьме i довбає по радянських танках. Знесе бiля тридцятьчетвiрки половину вежi.
  А слiдом за нею i Магда вiзьме i засвiтить гранатою. Тобто снарядом. По СУ-76. Вже явно застарiлiй машинi, але все ще котирується.
  I прочирiкала:
  - А Рим - це столиця Майямi!
  Це справдi смiшно. Але дiвчата надто захопилися. Вони не помiтили, як пара бiйцiв радянської армiї пiдповзла до них iз зв'язками протитанкових гранат i пiдiрвали гусеницi. I як вiзьме та рвоне. Лопнули ковзанки i, Е-50 втратив рухливiсть.
  Довелося машину ремонтувати. А поки тривало залiковування ран мастодонту, дiвчата знову вiддалися власним, дуже цiкавим i цiкавим спогадам.
  Герда побачивши, що її противник, задкуючи не зовсiм, стiйко стоїть, раптово стрибнула, довбавши, йому своєю босонiжкою нiжкою пiд колiно. А коли мавр почав падати, вiстря меча пройшло йому мiж бронзовими пластинами та ребрами. Шарлотта також стала махати мечами куди енергiйнiше. Дiвчата одночасно верещали як свинки. Хоча мечi в них i рухалися по-рiзному, проте вiдчувалася синхроннiсть. Герда зчепилася з великим римським воїном, шолом у якого виявився, прикрашений павичами пiр'ям. Цього разу в неї справдi виявився дуже досвiдчений i сильний супротивник. Про його досвiдченостi та заслуги говорили i золотистi нашивки. Вiдбивши кiлька випадiв свiтловолосого дiвча громила, мабуть знатний вельможа перейшов у наступ. Герда вiдступаючи, свиснула:
  - А ти не iталiя!
  Грiзний патрицiй вiдповiв:
  - А ти просто босонога шльондра! Чи багато ти думаєш, чи зможеш протриматися, проти давньоримського клинка?
  Герда парирувала:
  - Проти клинка не знаю, а тобi бородатий i протистояти нiчого!
  Однак, не дивлячись на весь оптимiзм, випромiнюваний голоногою Гердою, дiвчинцi доводилося задкувати назад. Римляни ввели в бiй свiжi резерви, дiвчата i хлопчаки все частiше отримували поранення або падали заколотi до смертi. Хлопчики лучники втiм, намагалися стрiляти поверх головою, разя пiдходящi когорти.
  Шарлота тим часом обережно поклала ще одного супротивника, а iншому зрубала кисть. Войовниця заспiвала:
  - Ядерний меч, хоче тебе розсiкти! Пекельним багаттям палає, лазера промiнь! Але ти не думай, як своє життя зберегти, вiрним коханню, ти до кiнця будь!
  Герда здивувалася:
  - А ти спiваєш як справжнiй учений!
  Шарлота у звiт проспiла:
  - Чудово коли у фiзицi пiлоти, вперед науку керують своєю! Але головнi вирiшуються питання у строю, у строю, у строю!
  Герда пiдтвердила пiдхопивши:
  - Приємно жити серед вогню та диму! I чути, як цвiрече кулемет! Веди нас фюрер у бiй непереможний! Вперед, уперед, уперед!
  Шарлотта пiдтримала:
  - Коли снаряди рвуться вдень i вночi, швидше йдуть чини та ордени! Нехай над свiтом люто гуркоче - вiйна, вiйна, вiйна!
  Герда надихнулася, вiдчувши у своєму атлетичному тiлi пульсуючу енергiю. А швидкiсть стала раптом, нiби помахи крилець бабки. I ось воїн Стародавнього Риму пропустив тичок вiстря в нiс. I вiдволiкся, а войовниця Герда розпорола йому сухожилля на правiй руцi:
  - Не смiй грубити жiнцi!
  Громила, з павичем пiр'ям смикаючи нижньою губою, засмучено вiдповiв:
  - Адже це був лише жарт! Адже це був лише жарт!
  Герда знущально, рубанувши по руцi, вiдповiла:
  - Не треба з вовчицею жартувати!
  А коли римський богатир упав на колiна, войовниця довбала його колiном у пiдборiддя. Шарлота схвалила:
  - Ось це цiлком у нашому стилi СС!
  Герда тут отримала вiстрям у плече, i ойкнула:
  - Ну, i ви мужлани!
  Шарлота порадила:
  - Роби млин! I рiзче мечами пiдкручувати!
  Тут у хiд вступили лучники римлян, вони були важкi в бронi, якi знаряддя з людський зрiст. Звичайно довгi пiвтора метри стрiли, надто вже небезпечна зброя проти напiвголих дiвчат i хлопчикiв. Атiлла мабуть зрозумiвши, що далi чекати не можна; кинув в атаку кавалерiю, яку особисто повiв у бiй.
  Цей велетень обертав одразу двома мечами, довжиною з лицарський турнiрний спис кожен!
  Герда посмiхнулася i пiдморгнула:
  - Ось, нарештi, наш красень настає!
  Шарлота хихикнула:
  - Бити треба дуже й головне вчасно! Коли ефект вiд цього буде максимальним!
  А великi стрiли усi сипалися зверху. Дiвчата i хлопчаки спритно вiдскакували вбiк, i навiть скрикували:
  - Оце буде по-нашому! Можна втекти i вiд кулi, а що стрiла.
  Але декого стрiли таки вражали. Причому гинули як представники нiмецьких полкiв Аттили, а й, у великих кiлькостях, вiд гостинцiв своїх же римськi воїни. Втiм, вершники варварiв, обiйшовши свої шеренги, обрушилися на ворожу пiхоту. Ну, а сам Аттiла виглядав просто шик.
  Герда вiдкинула ударом ноги прилипливого кавалера:
  - Не лапай, не твоя!
  Шарлота похитала головою:
  - А хлопцi тут i непоганi, хоча не подружжя нашим! Нашим соколам-арiйцям!
  Герда рубанув мечем римлянина, погодилася:
  - Звичайно ж, не подружжя! Нiмецька мiць Риму вiр не подружжя! Роздавимо як воша i, не здригнеться рука!
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Та ще й якщо меч буде не з лайна!
  Дiвчата жваво додали, закручуючи мечами кренделя i спiваючи:
  - Ми за праву справу б'ємося! Компромiсiв iз багнетом пекельним немає! Не закриється хмарами сонце! Не накриє мороку швидкий свiтанок!
  Нарештi й сама Атiлла прорвався до лучникiв Риму. Втiм, судячи з величини, цi луки явно робили у Британiї. Борючись Герда, згадала iсторiю. За Едуарда Третього, прозваного англiйцями великим, саме лучники стали головним родом вiйськ... Причому частина з них була посаджена на коня! Переважаючi сили французiв були безжально битi. Взагалi й Юнгфолiнгу та Союзi Нiмецьких дiвчат, шапкозакидництво не вiталося... Англiйцiв визнавали супротивником небезпечним, що завоювало бiльше земель, нiж будь-яка iнша нацiя за всю iсторiю планети Земля!
  Але зараз вершники варварiв трощили лучникiв, розсiкаючи їх потужними ударами до самого табору. Герда ж зiштовхнулася iз супротивником iз Китаю. Вiн був не дуже високий, зате хвацько крутив взутими в чоботи зi шпорами ногами.
  - Нiмцi це паразити - неодмiнно будуть битi! - ревiв вiн.
  Герда вiдповiла кинджальним випадом:
  - Даремно противник вважає, що нiмцiв вiн змiг звалити! Хто смiливий той у бою нападає, ворогiв люто битиме!
  Шарлота пiдхопила:
  - Не спiткає планету лиха бiда! I даремно супротивник кинув сили у похiд! Здолати в битвi грiзною зумiєм ворога! Темрява розсиплеться в пилюку - час свiтла прийде!
  . РОЗДIЛ Љ7.
  Герда знову замахала з ще бiльшою енергiєю, резюмувавши:
  - Слово не горобець, але словоблуддя його перетворює на ворону!
  Шарлота потримала:
  - Коли язик мелiє, з муки випiкають грудку в горлi!
  Герда потужним, навiть як не по жiночому ударом меча, осiкла голову бiйцю, що стрибнув з лiва, а потiм знову зчепилася з китайцем. Войовниця-блондинка люто i дзвiнко кричала:
  - Брешеш не вiзьмеш!
  Китаєць-воїн вiдповiв:
  - А тебе й брати не треба, ти вже передi мною.
  Герда хихикнула у вiдповiдь:
  - Близький лiкоть, але не вкусиш!
  Тут вiстря меча подряпнуло дiвчину немов кобра, розрубавши броньову пластину i оголивши груди: пишну i з малиновими сосками. Китаєць сумно проревiв:
  - А тепер тобi лишається тiльки молитися! Якiй ти церквi вважаєш за краще: католицьку чи євангельську.
  Герда зло вiдповiла:
  - Церква вiд повiї вiдрiзняється тим, що блаженство завжди вiдкладає на потiм!
  Китаєць вишкiрив свої кривi зуби:
  - А що почуття гумору тобi не зрадило! Ох дiвчина як менi шкода калiчити таку красу як у тебе!
  Герда вишкiрила зубки:
  - А менi не шкода! Взагалi шкода у бджiлки, а бджiлка на ялинцi, а ялинка у лiсi! Де лiс - на носi!
  Китаєць гаркнув у вiдповiдь:
  - Ворогiв у Нiмеччини багато!
  Герда спритно парирувала:
  - Багато кухарiв - псують кашу!
  Пiсля чергового випаду вузькоокого воїна на грудях дiвчисько залишилася кривава смуга. Герда ойкнула i вiдступила. Китаєць прогарчав:
  - Ось i ти отримуєш!
  Дiвчина холоднокровно вiдповiла:
  - Хто не отримує по мiзках, той нiколи не розумiє! Мiзки, як гаманець, треба отримувати, щоб їх наповнити!
  Китаєць огризнувся:
  - Ну, ти любиш софiстику! Вперше бачу настiльки освiчену та ерудовану дiвчину. Знаєш, може тобi краще перейти до армiї Великого Риму. У нас будь-яка людина, незалежно вiд нацiональностi, може зайняти найвище становище при iмператорi!
  Герда заперечила:
  - Краще померти, нiж зрадити!
  Вузькоокий воїн помiтив:
  - Це не розумно, дивись у бiй iде наша кавалерiя... I коли ти потрапиш у полон, то буквально витимеш вiд болю на дибi!
  Герда холоднокровно вiдповiла:
  - Краще один раз спокiйно вдарити, нiж сто разiв несамовито прогортати!
  Але на жаль китаєць прав, тисячi римських вершникiв на чолi з самим iмператором (його обладунки немов покритi кiркою з алмазiв, рубiнiв i смарагдiв!), мчать на армiю варварiв. Втiм, вершники Атiлли вже встигли перебити бiльшу частину ворожих лучникiв, хлопчаки варварського вiйська самi почали посилати стрiли у ворожi ряди. Шарлота, що вiдчайдушно рубається, пiдбадьорила свою напарницю:
  - Не здавайся Герда! Не пiддавайся на його обiцянки! Краще зберись i рiшуче переможи!
  Атiлла разом зi своїми воїнами врубався в римський стрiй. Його велетенськi мечi, наче лопатi гвинта, збивали кривавий мiксер. А сам громила, йшов уперед, намагаючись прорватися до iмператора.
  Герда фiлософськи помiтила:
  - Хочеш стати пастухом стада, не будь бараном!
  Шарлота погодилася:
  -Кожен баран хоче стати пастухом, поки вовк далеко, а гвинтiвка поряд!
  Тут Герда дiстала чергове поранення в живiт. Дiвчина знову вiдступила. Її боса нiжка раптом встала на вiстря кинджала, що стирчить, i Герда пискнула:
  - Ой ой ой! Як боляче!
  Шарлота сама вже зазнала кiлькох поранень i подалася назад. Войовниця прокричала:
  - Бережи сили, римляни не витримають довгої сiчi!
  Але варварам справдi доводилося туго. У бiй вступали дедалi новi загони римлян. Ось у жорстоку битву помчали вершники в золотих обладунках. Над ними майорiли прапори з вовчими головами. А попереду мчав богатир, мабуть, навiть бiльший за Атiллу. Римляни при цьому навiть намагалися охопити армiю варварiв з флангiв, пустивши два могутнi з списами та бронзовими латами полку в обхiд основного мiсця сутички. Герда благала:
  - У нас вичерпаються сили, ми ось-ось програємо!
  Шарлотта запропонувала:
  - А ти заспiвай у вiдповiдь! Нам пiсня будувати та жити допомагає! Пiд барабан пiд червоним прапором у похiд! I той, хто з пiснею життя крокує; той нiколи й нiде не пропаде!
  Обидвi дiвчата хором заспiвали, причому, не дивлячись на поранення їх голос; був немов трубний:
  Є таке покликання солдатiв,
  Чи не професiя це, не звання!
  Хоч часом у сто пудiв автомат,
  Нi не марш, плотi мука-терзання!
  
  Але йдемо ми, вперед ставлячи крок,
  Тому що ми служимо Вiтчизнi!
  Вiр, переможеним буде злий ворог,
  Щоб весело було за життя!
  
  Нас вчили з пелюшок майже,
  За Батькiвщину з мужнiстю битися!
  Ранiше були зi сталi мечi,
  А тепер РПГ у мiцному ранцi!
  
  Не вiдступимо, нi кроку назад,
  Хоч тiлами вустелем могили!
  Супостатiв ми викосимо ряд,
  Нехай додасть Всевишнiй нам сили!
  
  Танки пруть, лiтаки летять,
  Бомби сиплють та рвуться снаряди!
  Не тримай нас за мерзенних цуценят,
  Загартованими стали солдати!
  
  Ось товариш загинув як герой,
  Нiчого не покладеш пiд хрестик!
  Часто люди грають iз долею,
  Але любитимуть, будуть мiцнiшi - повiрте!
  
  Хоч у бою, де цвяхають тяжко,
  Згадаймо наших уславлених предкiв!
  Як на Рим ми ходили давно,
  Що не жерти в рабствi мерзенному недоїдку!
  
  Не стало поклони нам бити,
  Чи не поставити наш свiт на колiна!
  Ми ж кречети - самi б'ємо дичину,
  Представники всiх поколiнь!
  
  Ось зусилля ще й кидок,
  Ворог уже бачимо, дрiбно трясеться!
  Куля мало не зачепила скроню,
  Потемнiло в очах наше Сонце!
  
  Але пiднялися в атаку йдемо,
  Крушимо мерзенних багнетами прикладом!
  Випалимо фрицiв, якщо над вогнем,
  Наш боєць став без цiн - просто скарбом!
  Щойно дiвча дозрiло, як вiд удару Атiлли впав головний богатир римської армiї в золотих обладунках. А китайця натхнене дiвчисько зрубало ще ранiше, i тепер накинулося на представника командувача пiхоти. Вiн вступив у бiй зi справжнiм, однооким велетнем i навiть почав тiснити його, махаючи мечем:
  - Тобi нелюд iз нами не впорається! Тому що ми нiмцi!
  Громила грубо вiдповiв:
  - Нiмцi-перцi! Нацiя калiк!
  Герда не на жарт розсердилася:
  - Нi! Ми нiмцi апрiорi нацiя великих воїнiв. Та нацiя, що звикла перемагати i не перед ким не згинатися!
  Велетень скривив губу i вiдразу отримав вiстрям меча в горло. З бичачої шиї буркнув фонтанчик... Вiн захитався, i одразу отримав укол пiд серце... Герда вигукнула:
  - Героїзм не має вiку!
  Шарлота пiдбадьорила подругу:
  - Вiрно круши їх милочка сильнiше ... Буде натиск ще швидше!
  У цей момент один iз босоногих хлопчикiв-лучникiв влучним пострiлом звалив римського iмператора. I треба було потрапити стрiлою прямо в око!
  Герда скалячись, заспiвала:
  - Оце так! Не в брову, а в око!
  Шарлота крутнула пальцем бiля скронi:
  - А що! Краще один раз врiзати, нiж сто проклясти! Ну зараз супротивник побiжить!
  Герда зрубавши ще одного воїна, пiдтвердила:
  - Ворог вiд страху затремтить i втече!
  Справдi, ряди римлян завагалися i стали пiддаватися. Взагалi коли армiя утiкає це страшно. Навiть якщо це така дисциплiнована армiя як Стародавнiй Рим. Недарма ж, Чингiсхан, якщо бiг один десяток наказав стратити цiлу сотню ... Хоча достовiрнiсть останнього наказу, пiддають сумнiву, чи це не вигадка iсторикiв. Навiть у Римi пiд час втечi стратили кожного десятого. Миготивши голими нiжками, дiвчата i хлопцi кинулися переслiдувати ворога. I заграли гори.
  Герда прокинулася, рiзко схопившись, дiвчата швиденько вишикувалися. Помилися, почистили зуби i знову змащування захисними кремами з марш-кидком по пустелi. Так вони босоногi в одних купальниках i помчали пiщаним пеклом.
  Арабськi дiтлахи здивовано показували на них пальцями i свистiли.
  - Дойче Акбар!
  Герда озирнулася i з тугою подивилася на пальми, що вiддалялися, пiсля чого шепнула Шарлотi:
  - Знову в пеклi!
  Рудоволоса дiва з усмiшкою вiдповiла:
  - Усi люди грiшники, а пекла природний стан грiшникiв!
  Герда пiдморгнула у вiдповiдь:
  - Людина не може не грiшити!
  Шарлота кивнула своєю вогненною шевелюрою i на бiгу почала роз'ясняти:
  - Я згодна! Навiть тисячу разiв згодна! Взагалi грiх це вiдносне i чисто людське поняття. Наприклад, якщо взяти мораль древнього свiту, то в ньому добре було того, що йшло на користь i самiй людинi, i його племенi-роду. Ось, наприклад, перелюб, вважалося благом, а не грiхом!
  Герда охоче погодилася:
  - Правильно! Сам фюрер вважає, що найкраще жiнцi завагiтнiти вiд героя вiйни, нiж вiд свого далеко не завжди доблесного чоловiка. Особливо якщо ще у чоловiка є ознаки шкiдливої, нечистої кровi.
  Мадлен крикнула на дiвчат:
  - Бережiть подих дiвчини, цього разу ми бiгти до знемоги!
  Герда усмiхнулася у вiдповiдь:
  - Можна втомитися, але не можна знемагати.
  Пiвгодини дiвчата бiгли мовчки, а потiм Шарлота шепнула:
  -Знаєш, Який менi дивний сон подружка наснився?
  Герда здивувалася:
  - Та менi зiзнаюся теж! А що?
  Шарлота скалячись, вiдповiла:
  - Нiчого! Такий сон, нiби я був воїном в армiї великого варвара Атiлли. I ми билися з восками Стародавнього Риму. I все при цьому було так красиво i жорстоко одночасно.
  Герда хихикнула у вiдповiдь:
  - А знаєш, менi це теж снилося! Навiть якось дивовижний збiг. Я ось тебе увi снi бачила!
  Шарлотта пiдморгнула у вiдповiдь:
  - А я тебе! Ти непогано билася, хоча вузькоокий i жовтоличий воїн тебе мало не вбив!
  Герда цього разу не на жарт, здивувалася:
  - Не може бути! То чи не буває, щоб двi людини, одночасно бачили той самий сон?
  Шарлота заперечила:
  - Якщо на грип колективно хворiють, то i сновидiння може бути однаковим. Тут уже як поведеться! Я чула, що в суспiльствi Тулi є спецiальнi медiуми, якi приймають зiлля, i дихають настойками трав, а пiсля чого занурюються у видiння! I їм цiлком удається бути пророками!
  Герда перестрибнув через брукiвку, погодилася:
  - Звичайно! У принципi дар пророцтва не вимагає надприродних сил, можуть iснувати цiлком матерiальнi, i доки розгаданi фiзичнi закони у природi. Але що ж до чого цей сон?
  Шарлота знизавши плечима, вiдповiла:
  - Не знаю! Може до того, що Третiй Рейх переможе Британiю i США, що стоять за Левом, або... Тут можна довго гадати!
  Герда хотiла щось сказати, як раптом її вухо вловило ще чутний шум моторiв. Незважаючи на вiддаленiсть, було очевидно, що шумлять двигуни лiтакiв, i що вони наближаються суттєво.
  Мадлен скомандувала:
  - Що ж етап навчання номер два: маскування.
  Дiвчата зупинилися, витягли з рюкзакiв маскувальнi плащi, розфарбованi пiд колiр пустелi. Потiм стали стрiмко окопуватися, причому, що зверху не було помiтно, чого неприродного. Тут Герда подякувала долi, що вони мали i зброю, i сапернi лопатки. Iнакше дiвчата у пустелi могли б стати легкою здобиччю британських штурмовикiв або пiкiруючих бомбардувальникiв. Шарлота пiдскребаючи пiсок босою ноженькою, сказала:
  - Схоже, нам доведеться нюхнути пороху, ще в Тунiсi... Невiдомi шляхи Господнi!
  Герда з хитрим виглядом заперечила:
  - Вiдсутнiсть точних знань завжди погана, за одним винятком, якщо мова про плани Всевишнього!
  I як шльопне босою нiжкою по пiску. Пiднiме у повiтря.
  Шарлота дотепно помiтила:
  - Добре мати людськi знання, але ще краще мати Божественнi можливостi!
  I босими пальцями зловила овода. Розчавила комаху i показала рожевий язик.
  А в iншiй точцi протистояння держав осi, свої запеклi бої протiкають.
  Вiйська Третього Рейху вели бої за Саратов. Кавказ уже повнiстю пiд фашистами. I Червоної армiї нема чим прикрити свої проломи. Сталiн, правда, має ще й танк Т-54, але вiн все ще виробляється в невеликих кiлькостях. I цього замало у тому, щоб прикрити фронт. Т-54 непогано захищений у лоб вежi, але гiрше за лобову броню корпусу, а борти ще слабшi. Нiмцi трохи посилили танк Е-50, зробивши броню товщi, i збiльшивши кути нахилiв, i поставивши двигун в 1500 кiнських сил газотурбiнний. Вага машини зросла до сiмдесяти тонн, зате броня бортова стала в 170-мiлiметрiв, а лобова - 250-мiлiметрiв. Тепер нiмецький танк став зовсiм шедевром, з гарматою калiбру 105-мiлiметрiв в 100 ЕЛ, i дуже похилої форми.
  Бойова скажемо прямо машина, нового вигляду.
  Нiмцi обiйшли Саратов i готовi були наступати i на Куйбишев. Тут бої жорстокi.
  I вже травень вирує своїм яскравим кольором. I наскiльки це гарно?
  А вiйна розпалюється, наче ураган та пожежа, з пекла.
  Вiдремонтований Е-50 вирушив у бiй. Росiяни все ж таки неабияк налаштували укрiплень, i нiмцям доводилося долати глибокоешелоновану оборону. Войовницi методично руйнували батарею.
  Герда пальнула, рознiсши радянську гармату, а потiм з усмiшкою в голосi промовила:
  - Битимемо людей, i битим байдики!
  Шарлота виблискуючи мiдно-червоними кучерями, заспiвала:
  - Ми раз, ого розбiйницi! Розбiйницi!
  I натиснувши босий пальчик на кнопку джойстика, вiдправила снаряд, розбивши радянський дзот.
  А тут i Христина оглушливо прогарчала:
  - Пiф-паф! I ви покiйницi! Небiжчицi! Небiжчицi!
  I теж натискає босим пальчиком витонченої нiжки, вiдправляючи супротивника в нокаут.
  А далi з'явилася Магда. Ось це дiвка. Теж пальчиками голої ноги на джойстик натискає, i як лупе.
  - Ах, хто побачить нас, той одразу ахне!
  Чарiвна Герда тряслася своїми повними грудьми, довбанула по тридцятьчетвiрцi, i верескнула:
  - I для когось смаженим запахне!
  Шарлота натиснула босими пальчиками на кнопки джойстика, i прочирiкала, немов горобець.
  - А дещо пазухою ми тримаємо!
  Христина розтерзала снарядом радянську зброю i прошелестiла, прицмокуючи червоними губками.
  - До нас не пiдходь...
  Магда теж натиснула босий пальчик на кнопочку. Рознесла тридцятьчетвiрку i в'якнула:
  - До нас не пiдходь!
  I Герда ця агресивна бестiя, зi свiтлим волоссям, теж довбане снарядом, i тридцятьчетвiрка лусне як нiс боксера пiд кулаком панчера. А войовниця проскуляє:
  - А то зарiжемо!
  I знову дiвчата розривуться, i стрiлятимуть, без жодного жалю, або пауз.
  Шарлота захоплено просипiла:
  - Я класна розбiйниця.
  I теж як лупе по радянськiй гаубицi. Однi тiльки запчастини полетiли в рiзнi боки.
  Христина, як гаркнет. Як натисне босим пальчиком на кнопку джойстика i прочiркає:
  - А бiсiв донька покiйниця!
  Магда теж цвяхне натисканням босими нiжками на вражаючий предмет, рознесе радянський танк i видасть:
  - I не скромниця!
  Герда вишкiрилася, її зубки заблищали. Вона уявила собi гарного юнака. Такого м'язистого, атлетичного, з рельєфними м'язами, та великою чоловiчою досконалiстю. I як вона нахилиться i обхопить червоними губками, його пульсуючий, нефритовий стрижень. Як це смачно, наче шоколадне морозиво. I це шоколадне морозиво ти злизуєш язиком. I це так приємно, так збуджуюче.
  Ех, як здорово, якщо ще один хлопець прилаштується до неї ззаду. I пульсуючий, нефритовий стрижень увiйде до зволоженого гроту Венери. I як це здорово.
  Герда навiть затремтiла вiд знемоги. Як це їй здавалося зворушливо i чудово.
  Дiвчина вистрiлила по радянськiй зброї. I захоплено прочирикала, тупаючи босою нiжкою:
  - Хлопцi, хлопцi, це у ваших силах.
  Шарлота теж лупнула i рознiсши росiйський танк, як в'якне, трясучи повним бюстом:
  - Землю вiд пожежi вберегти!
  Христина струсила своїм мiдно-жовтим волоссям. Вискалила вогнезарну посмiшку, перевiривши:
  - Ми за мир за дружбу, за посмiшки свiту.
  Магда надiслала босим пальчиком натискання на джойстик. Рознесла радянський танк i ринула:
  - За сердечнiсть зустрiчей!
  Войовницi дивилися дуже весело. А зубки як вишкiрили. I пiдморгують та верещать.
  Шарлота теж уявляє собi хлопця. Молодого, але з бородою. Як вiн її пестить груди. Як борода лоскоче груди, волосся кучеряве проходить по стиглiй полуницi соскiв. I лоскоче вiн її, i цiлує груди. Обводити солодкий, медовий сосок язиком. Така ось iдилiя. А якщо хлопець ще свою мову суне грот Венери. Який буде смак!
  Шарлотта стрiляє i верещить:
  - I буде гострим меч!
  Звичайно, дiвчата хоч i красунi роблять чорну справу - вбивають радянських солдатiв. Але їх так навчали з раннього дитинства. Вони безжальнi вовчицi.
  I вони вважають себе правими. У них таке виховання та менталiтет. Почали воювати дiвча ще в сорок першому, дехто з їхнього батальйону "вовчицi", навiть ще ранiше. I мимоволi згадуєш першi кроки. Коли тобi ще було лише по шiстнадцять. I все навколо здавалося чудовим, красивим романтичним.
  Втiм, вони i зараз досить молодi!
  Над замаскованими дiвчатами пролетiло два десятки англiйських лiтакiв, вони, напевно, нiчого не помiтили, i вже почали розчинятися за лiнiєю горизонту, як раптом почулися новi пiдозрiлi звуки. Мадлен скомандувала:
  - Усiм лежати i не рухатися!
  Дiвчата завмерли, вони чогось чекали. I ось з'явилися через бархан легкi транспортери та вантажiвки. Судячи з конструкцiї, англiйського та американського виробництва. Вони неквапливо рухалися у бiк столицi Тунiсу. Мадлен трохи розгубилася. Вiн вважала, що до лiнiї фронту ще далеко, а отже, англiйцi ще не встигнуть з'явитися. Точнiше не повиннi з'являтися. А тут пре цiла колона. Хоча, мабуть, менший за батальйон... Хто це такi, якась бойова група, обiйшовши пустельми аж нiяк не суцiльний фронт, хоче пошарити по тилах. Начебто логiчно, хоча з технiкою їх легко помiтити у пустелi. У всякому разi, треба передати своїм по рацiї, а вогню не вiдчиняти. Тим бiльше, що їх лише сто людей, а англiйцiв понад три сотнi!
  Герда шепнула Шарлотi:
  - Ось вони англiйцi! Вперше їх так близько бачу!
  Рудоволоса подруга, теж дуже нервуючи, вiдповiла:
  - Та нiчого особливого! I серед них стiльки негрiв!
  Справдi, не менше половини англiйцiв, були чорношкiрi. I колона рухалася неквапливо, причому негри ще щось завивали... Вони все ближче та ближче...
  Тут нерви однiєї з дiвчат не витримали, i вона вдарила з пiстолет-кулемета. В ту ж мить вiдкрили вогонь та iншi войовницi, а Мадлен запiзно гаркнула:
  - Плi!
  Кiлька десяткiв англiйцiв виявилися разом скошенi, одна з вантажiвок запалала. Iншi англiйцi вiдкрили безладну стрiлянину. Мадлен вловивши момент, прокричала:
  - Наступальнi гранати дружно кидати!
  Дiвчата з елiтного батальйону СС "Вовчицi" кидають гранати далеко i влучно. А що з дитинства натренованi, та ще спецметодику проходили. Це коли тренуєшся зi струмом, трохи зволiкала з кидком i тебе розрядом. Шпурнули свої гостинцi i Герда з Шарлотою. А англiйцi шкереберть i догори дригом ... Забавно так. Стрiляють безладно, а негри ще, що кричать незрозумiлою мовою. Ось точно вiдморозки.
  А Герда стрiляє та кидає, при цьому ще й спiває:
  - У зiницях СС нiчний жах! Один стрибок - один удар! Вовчицi ми - наш метод простий! Не любимо ми тягнути кота за хвiст!
  Шарлота у вiдповiдь також порикує. Кулi, випущенi нею, розбивають на уламки черепа. Бо ще вибивають очi. Ось один переляканий негр, як всадить багнетом бiлобрисого напарника в бiк. Той кров'ю у вiдповiдь плюне. Шарлотта пiдспiвує:
  - Ангели зоряного похмурого пекла! Здається, все у Всесвiтi зруйнують! У небо злетiти швидким соколом треба! Щоб уберегти вiд смертi душi!
  Англiйцi дiють неорганiзовано, бiльшiсть iз них колонiальнi солдати: негри та iндуси, араби. Вони: то падають, завмираючи, то навпаки рiзко схоплюються i починають гасати, як угорiлi зайцi. Втiм, дiвчата стрiляють влучно, та й гранати хоч уламки i недалеко летять, зате густо! Ось уже й ворогiв лишилося небагато. Мадлен кричить англiйською, у неї голосок такий оглушальний голосний, що не треба навiть рупора:
  - Здавайтесь i ми пошкодуємо вашi життя! У полонi у вас буде, гарна їжа, вино та секс!
  Подiяло миттєво i раз уже здаються... Руки нагору та ...
  Зiбрали пiвсотнi полонених, їх половина поранених. Мадлен скомандувала:
  - Поранених добити!
  "Вовчицi" без церемонiй пустили кулi у скроню, тим хто не мiг стояти на ногах, а решту занурили в машини та погнали на них у найближчу базу.
  Пiсля розпеченого пiску пустелi босим ножачкам Герди дуже приємно вiдчувати м'яку гуму. Вона навiть блаженно постає... Американськi вантажiвки дуже зручнi, i пiд час поїздки не трясуться. Здобувши перемогу дiвчини веселi. Шарлота запитала Герду:
  - Скiльки ти вбила?
  Дiвчина здивовано знизала плiчками:
  - Не знаю? Не я одна стрiляла... Але гадаю, що багато!
  Шарлота пiдрахувала:
  - Нас сто, убив близько трьохсот, отже, по три на брата, тобто на сестру! Вражаючий початок вiйни!
  Герда байдуже махнула рукою:
  - Це для мене не має значення! Головне, що жодна подруга не загинула. Хоча це, звичайно, статистика, ворогiв знищено триста, а з нашого боку лише двi войовницi-вовчицi легко пораненi. Я навiть дивуюсь, як ми ще Африку повнiстю не захопили, з такими вояками.
  Шарлотта одразу ж зiпсувала настрiй:
  - Так цим горе-воякам ми у вiсiмнадцятому програли!
  Герда сердито труснула свiтлою, наче обсипаною новорiчним снiгом головою:
  - Це через зраду! А насправдi, ми були як нiколи близькими до перемоги i це було очевидно кожному, хто не слiпий! На жаль, нам завадили!
  Шарлота погодилася, спритно почухавши пальчиками босої ноги за своїм лiвим вушком:
  - Так зрада, диверсiї, бездарнiсть вiйськових. А росiян ми таки зламали, змусивши їх у вiсiмнадцятому роцi здатися! Ех добре б прогулятися просторами Росiї, там прохолодно, а тут спека!
  Герда весело хихикнула:
  - Зате в Росiї такi суворi морози... А от коли босонiж бiгала снiгом у горах, знаю яке це борошно.
  Шарлота вишкiрила зубки:
  - Маленька Герда босонiж бiжить по пекучому снiгу... Це символiчно немов у казцi... Казки про чисту, ще дитячу i зовсiм не егоїстичну...
  Герда задерикувато пiдморгнула подрузi:
  - Це як у нас до фюрера?
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Майже! Ми просто їдемо, а не бiжимо босоногi розпеченим пiском пустелi. Та ще й пiсля перемоги.
  Пов'язаний негр пробурмотiв нiмецькою мовою:
  - Грiзнi ангели я ладен вам служити! Ви богиня, я ваш раб!
  Шарлота погладила своєю злегка огрубiлою ступнею чорношкiрого бранця по коричневому кучерявому волоссю.
  - Ви негри вже за своєю природою раби! Це, звичайно, з одного боку добре, повинен же хтось i працювати вiд зорi до зорi, виконувати чорну роботу... Але раб за своєю натурою, мерзенною природою зрадник i йому не можна довiряти зброю. Ми ж нiмцi, у свою чергу, найбiльш культурна i високо органiзована нацiя на Землi. Велика нацiя воїнiв, i недарма ж у всiх Європейських армiя i навiть у Росiї служили найманцi-нiмцi, причому найчастiше на командних посадах!
  . РОЗДIЛ Љ8.
  Герда люто кинула:
  - Та ти будеш служити нам як раб. У нас є спецiальнi звiринцi для чорношкiрих. А тобi залишається поки що...
  Шарлотта запропонувала:
  - Нехай вiн цiлує нам ноги. Адже це буде приємно, а нiгер принизитися.
  Герда енергiйно замотала головою:
  - Не знаю як тобi, а гидко, якщо чистої шкiри iстиною арiйки стосуватимуться губи смердючого нiгера. Так що...
  Шарлотта не погодилася:
  - Та нi! А менi навпаки сподобалося. Ну дивись...
  Вогняно-руда красуня засунула чорношкiрому свою ноженьку. Той з ентузiазмом почав цiлувати довгi, рiвнi, точенi пальчики богинi. А дiвчина у вiдповiдь лише нiжно посмiхалася, товстi губи негра лоскочуть засмаглу шкiру. Ось язик бранця пройшовся пружною, злегка запиленою ступнею дiвчинки. Приємно таки, коли принижуєш сильного, майже двометрового чоловiка.
  Герда здивувалася:
  - Дивно, а тобi що, чи не гидко?
  Шарлота посмiхнулася:
  - Та нi! А з чого менi має бути гидко?
  Герда вважала за краще промовчати: ну що її втручатися у справи подруги. Взагалi-то їх виховували, що нiмецька жiнка має бути не лише воїном, а й люблячою, нiжною дружиною та здоровою матiр'ю. Але сама вона поки що не думала про хлопцiв, може внаслiдок важких фiзичних навантажень, або просто поки що не знайшла своєї пари. Втiм, i Шарлотi, схоже, це набридло. Вона вдарила негра кiсточкою по носi, та так, що потекла юшка i запропонувала Гердi:
  - А може заспiваємо?
  Герда кивнула:
  - Звичайно, заспiваємо! Iнакше стає сумно!
  Дiвчата заспiвали, а їхнi подруги дружно пiдхопили, тож пiсня полилася як водоспад:
  Iдемо ми з миленькою з хащi,
  Сум неземний затаївши!
  А холод, пекучий льодовий,
  Пронизав надламаний мотив!
  
  По снiгу ножi босi,
  Дiвчата бiленькою йдуть!
  Ревуть як вовки завiрюхи злi,
  Зриваючи зграї птахiв-пiчуг!
  
  Але дiвчина не знає страху,
  Вона боєць могутнiх сил!
  Ледве прикрила плоть сорочка,
  Ми неодмiнно переможемо!
  
  Наш воїн найзагартованiший,
  Його кувалдою не зiгнути!
  Ось ворушаться нiжно клени,
  Снiжинки падають на груди!
  
  Боятися то не наш звичай,
  Тремтiти вiд холоду не смiй!
  Супротивник жирний з шиєю бичачою,
  Вiн липкий, бридкий наче клей!
  
  Така сила у народу,
  Що створив святий ритуал!
  За нас i вiра, i природа,
  Переможним буде результат!
  
  Христос Вiтчизну Надихає,
  Наказує нам битися до кiнця!
  Щоб планетi стала раєм,
  Вiдважнi будуть усi серця!
  
  Щасливими стануть незабаром люди,
  Нехай життя часом тяжкий хрест!
  Жорстоко смертоноснi кулi,
  Але той, хто впав - уже воскрес!
  
  Наука дарує нам безсмертя,
  А розум загиблих поверне!
  Але якщо струсимо, ви повiрте,
  Противник одразу вкрутить рахунок!
  
  Тому молись хоч Богу,
  Плохати не треба, лiнощi геть!
  Суддя Всевишнiй дуже строгий,
  Хоч може й часом допомогти!
  
  Менi Батькiвщина найдорожче,
  Свята, мудра країна!
  Тримай наш вождь мiцнiше вiжки,
  Цвiстi Вiтчизна народжена!
  Дiвчата з елiтного батальйону СС "Вовчицi" спiвали як гарно, i слова були задушевнi. Взагалi склався стереотип, що есесовець - значить кат! Але це не так. Iснували, звичайно, спецiальнi каральнi пiдроздiли, найчастiше у складi охоронних дивiзiй, що проводили спецоперацiї, але бiльшiсть дивiзiй СС були просто елiтною гвардiєю Вермахту. Взагалi треба сказати, що червона, тоталiтарна пропагандистська не найнадiйнiше джерело вiдомостей про Другу свiтову вiйну. Адже зрозумiло, що комунiстичнi керiвники Агiтпропа не могли не бути неупередженими та об'єктивно висвiтлювати подiї. Тож достовiрно важко судити, де була реальна правда, про звiрства фашистiв, а де вигадка. У всякому разi, те, що не кожен воїн СС - кат i нелюд, змушенi визнати тi, хто серйозно займається iсторичними дослiдженнями. Крiм того до нападу на СРСР; гiтлерiвцi загалом на окупованих територiях поводилися терпимо, захiднi джерела вказують якiсь масовi звiрства i розправи.
  Ось i зараз дiвчата допомогли бранцям вибратися з машин; дружньо поплескували по широких плечах мужнiх чоловiкiв. Пiсля чого дiвчат запросили пiдкрiпитися.
  Обiд був скромним, але зате в пустелi пристрелили зебру i кожнiй дiвчинцi дiстався приготовлений арабською шашлик. Взагалi араби, принаймнi, зовнi були налаштованi дружелюбно i тi, хто знав нiмецьку, навiть намагалися жартувати, або обережно погладити нiжки дiвчатам.
  Герда вiдштовхнула липного араба i заявила:
  - Не тобi я!
  Шарлота наслiдувала її приклад:
  - Заведи собi гарем!
  Герда посмiхаючись, запропонувала:
  - А ось скажи Шарлота, щоб ти робила, якби стала султановою дружиною?
  Рудоволоса подруга iз сумнiвом помiтила:
  - Це взагалi спiрне щастя... Хоча дивлячись ще дружиною якогось султана. Якщо великої iмперiї Османа перiоду розквiту, то ... Було б навiть дуже непогано ... Я б реформувала турецьку армiю, вдосконалила зброю ... I напевно спочатку б звернула свiй погляд на схiд.
  Герда погодилася:
  - Правильно! Але ганьба для Туреччини, що вона навiть у перiод розквiту не змогла пiдкорити Iран. Ось це було цiлком реально, тим бiльше що армiя персiв була вiдсталою. Ось цiкаво, великий фюрер, яке ухвалить рiшення, завоювати Туреччину, чи все-таки включити у свою коалiцiю, кинувши османам кiстку, зокрема й деяких не надто цiнних земель Iрану?
  Шарлотта здивовано знизала плечима:
  - Не знаю! Взагалi-то останнiм часом ходили чутки, що ми нападемо на СРСР... Кажуть, що Росiйськi багатства та огряднi землi України, на дуже потрiбнi!
  Герда пiдхопила пальчиками босонiжки кружечко чаю i, досить спритно пiдняла її до пiдборiддя, вливаючи в себе коричневу рiдину. При цьому дiвчина примудрялася говорити:
  - В Українi дуже багатi, огряднi землi. Пiд мудрим нiмецьким керiвництвом, i з нашою високою культурою землеробства, вони даватимуть рекорднi врожаї. I тодi у нас хлiб буде дешевше води. Та й самi українцям це буде на благо, адже радянська влада просто грабує їх, змушуючи голодувати!
  Шарлота кивнула:
  - Ми цих слов'ян навчимо нашiй великiй нiмецькiй культурi! Просвiтимо їх!
  Тут розмова перервалася грубими окриками, час вiдпочинку скiнчився.
  Але пiсля обiду дiвчат знову побудували i змусили робити марш-кидок пустелею. Пiсля їжi бiгти було важко i дiвчата навiть злегка стогнали, поки їх тiла не розiгрiлися. I так i помчали як тушканчики.
  А тим часом полковник СС Десс таємно надсилав нову шифрувальну записку англiйцям. Ось здавалося навiщо Дессу зраджувати Третiй Рейх ризикуючи потрапити до гестапо. Грошi є, пристойна платня, плюс вiйськовий видобуток, чого ще треба... Але є люди, якi мають природну властивiсть, потяг до зради. Зраджуючи вони просто ловлять кайф, i балдеють наче вiд трави. Ось i зараз Десс писав англiйцям данi про перекидання нових вiйськ, i появу додаткових лiтакiв. А ще те, що знав про термiни прибуття нiмецьких вiйськ. Звичайно йому теж iнодi ставало соромно, що з його вини гинуть товаришi, i страшно перед можливим викриттям... Але мабуть йому вже пiзно вiдступати, крiм якщо Третiй Рейх програє, то... Останнiм часом ходили затятi чутки про операцiю, що готується на сходi. Та й не лише чутки, до Польщi та Румунiї перекидалися вiйська, особливо танки. Хоча престиж росiйської армiї був не дуже високий, але саме удар царської Росiйської армiї, зiрвав блiцкриг в 1914 роцi. Крiм того, радянськi добровольцi непогано билися в Iспанiї, або удар танкового кулака в Маньчжурiї. Iмовiрнiсть того, що Вермахт там загрузне i не встигне до зими, була дуже велика. А того й Британiя разом США встигнуть розгорнути сили. Втiм, можливо, СРСР до зими не протримається, особливо якщо удар по ньому буде раптовим, i росiяни не встигнуть вжити заходiв для вiдображення агресiї. Та ще й Японiя допоможе...
  Видавши секрети, Десс закурив, дiставши з пачки американськi цигарки. Хоча його таємний рахунок у швейцарському банку i надiйшла кругленька сума, вiн i так не бiдний. Зокрема один iз шейхiв приховав заначку iз золотом та камiнчиками. Арабський iнформатор видав їм одного i слуг цього шейха, який мiг знати, що його шеф сховав скарби. Що ж не заважало б розпитати полоненого докладнiше, що та як, якщо вiн знає.
  I Десс попрямував до катiвника, до нього незабаром приєднався араб-iнформатор. Десс хитро пiдморгнув йому:
  - Що ж у нас з'явилася зачiпка?
  Каземат СС був обладнаний багато. Була навiть динамо-машина для тортур струмом. А ось i привели полоненого. Десс побачивши його, випустив свист розчарування: звичайний, арабський хлопчик, навряд чи старший за чотирнадцять. Смуглявий, худенький, але намагається дивитися прямо i не видати страху. Втiм, цiкавi хлопчаки, як правило, можуть знати дуже багато, пiдслухавши таємницi дорослих. Десс вiдчуваючи дефiцит часу скомандував:
  - На дибу арабського хлопця!
  З пацана жваво зiрвали вже пошматований костюм слуги. I ось так голяка i пiднялися на дибу. Браслети замкнулися на руках хлопчаки, i стали витягувати ззаду руки. Арабченок став нахилятися, його босi нiжки затиснули у колодки з вантажем. Хлопчик охнув, суглоби перевернулися в плечах, хлопець важко задихав. Десс грубо запитав:
  - Як звати тебе цуценя?
  Перекладач повторив арабською.
  - Алi! - тремтячим голосом видавив iз себе хлопчик.
  Десс вже ласкаво промовив:
  - Розкажи, де твiй господар сховала скарби. Скажеш, отримаєш високу нагороду, ми тебе шейхом зробимо. А нi будемо катувати доки ти не випустиш дух.
  Хлопчик забелькотiв:
  - Я нiчого не знаю!
  Десс криво посмiхнувся:
  - Не вiрю! Що хлопчик з такою хитрою пикою, та нiчого не знав. Ну, що ж ти нам сам принесеш задоволення.
  Величезний есесовець зняв зi стiни шкiряну батiг, iз вкрапленнями iз зiрочок. Спецiально присутнiй лiкар у бiлому халатi та фартуху, пiдiйшов до хлопчика i поклав йому долоню на праву частину грудей. Прослухав пульс i, посмiхаючись, заявив:
  - У нього надзвичайно здорове серце. Здатний, багато витримати, але дуже терплячий. Твердим може бути горiшком.
  Десс знущально посмiхнувся:
  - Тим краще ... Хоча доведеться попрацювати.
  Кат СС i за сумiсництвом зрадник завдав сильного удару по житловiй спинi араба-пiдлiтка. Проступила кривава смуга, хлопчик важко задихав, обличчя скривилася, але вiн придушив стогiн, що виривається. Десс вдарив ще, вiн гидко посмiхався i м'яко скалився. Взагалi-то катування багатьом приносить задоволення... Може, це ще пов'язано з тваринним iнстинктом бажанням показати свою перевагу, що ти понад людина, а жертва лайно. Ще Фрiдрiх Нiцше вважав, що надлюдина майбутнього "щасливого" свiту вiдрiзнятиметься значно бiльшою жорстокiстю i по вiдношенню до iнших i до себе. Десс у планi жорстокостi до себе був не дуже жвавий, а ось до iнших ...
  Удари слiдували, за ударами, худа, але жилиста спина хлопця перетворилася на криваве мiсиво, потiм батiг почала гуляти по ногах. На честь Алi вiн хоч пiд кiнець i почав тихенько стогнати, але зумiв стримати гучнi крики. Десс зупинив порку i знущально запитав:
  - Подобається тобi нiмецька лазня?
  Побитий хлопчик простогнав:
  - Нi!
  Полковник СС найсолодшим тоном, запитав:
  - Якщо ти хочеш видати таємницю, роби це зараз. А то понiвечимо, i ти вже не зможеш служити в СС.
  Алi знайшов у собi мужнiсть вiдповiсти:
  - Нiчого я вам не скажу! Я присягнув iм'ям Аллаха!
  Десс по-лисьому посмiхнувся:
  - Що ж продовжимо! Ти нам принесеш задоволення. Що б зараз застосувати?
  Лiкар-садист запропонував:
  - Жарiвню! Це катування хороше ще й тим, що його можна застосовувати у комбiнацiях з iншими.
  Десс гидко хихикнув:
  - Звичайно ж, жаровню! Зараз би ласкаво пiдсмажимо п'ята.
  Полковник СС не погребував, i сам став мазати пальмовим, щоправда, вже встиглим протухнути маслом, огрубiлi, але перед тортурами вiдмитi пiдручними катувальника вiд пилу пiдошви хлопчака. Лiкар схвально кивнув:
  - Так ступнi згорять не вiдразу, i ми можемо надовго розтягнути "райську насолоду"!
  Пiсля чого двоє помiчникiв-арабiв винесли забезпечену автоматичним управлiнням жаровню, розмiстивши її приблизно в пiвметрi вiд босих нiг смаглявого, гарненького хлопчика. Пiсля чого Десс особисто почав розпалювати вогник.
  Язички полум'я хижо побiгли по вугiльних брикетах. Хлопчик захрипiв, став судорожно смикати головою.
  А на iншiй дiлянцi фронту, свої бойовi та агресивнi подiї.
  Куйбишев був пiд ударом i фактично впав. Саратов був зруйнований i захоплений гiтлерiвцями. Так що стало ще бiльш стрiмко. Нiмцi вже явно перемагали ... Сталiн психовав, але щось протиставити натиску гiтлерiвцiв не мiг. Вiйна йшла не за радянським сценарiєм. Фюрер агресивний та розумний на вiдмiну вiд Гiтлера. I це дуже круто та добре поставлена стратегiя.
  Фрiцi намагалися наступати i в центрi i до того ж досить успiшно.
  Сталенiда Павлiвна з групою дiвчат все ж таки вступила в нерiвний бiй. Сили й справдi не тi... Але войовницi атакували транспорт фрiцiв. Не настiльки важко броньованi та бiльш вразливi.
  Босоногi, напiвголi дiвчата вiдкрили вогонь фашистами. Потрапивши пiд удар, транспортер спалахнув. Потiм войовницi пiдбили й iнший транспорт. Змусили його димiти i розколюватися. Третiй бронетранспортер намагався пiти. Але Наталка пiдбила його з трофейного гранатомета. Пiсля цього невеликого мастодонта добили.
  Войовницi пiсля цього почали пiдбирати трофеї. Оксана з посмiшкою показала на обтiсну гранату:
  - Нiмецький варiант!
  Вiкторiя, скелячи зубки, вигукнула:
  - А ви дивися негри!
  Справдi, серед убитих були i чорношкiрi, i iндуси, i араби! Бiлих лише кiлька людей. Войовницi забрали у вбитих зброю. А також обшукали кишенi у пошуках грошей. Тут виявилися й нiмецькi марки у папiрцях та металевi монети.
  Поки що марка залишалася найпотужнiшою валютою на Землi. I навiть пiсля пiдкорення Африки iз золотим забезпеченням.
  Войовницi шльопавши босими, точеними нiжками, обiбрали трупи. I обтяжилися зброєю.
  Пiсля чого знову вирушили до лiсу. Сталенiда запитала четвiрку:
  - Ну як? Ви ходили?
  Вiкторiя вип'ятила груди i гордо вiдповiла:
  - Та пробiглися трошки, але так нiчого особливого.
  Сталенiда запропонувала:
  - Може, знову роздiлимося i на схiд?
  Наташа скромно запропонувала:
  - А якщо створити партизанський загiн?
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
  - Нi... Є наказ нам вiдходити за лiнiю фронту. До речi, що ви знаєте про перебiг боїв?
  Веронiка зiтхнувши вiдповiла:
  - Поки що нiчого... У нас немає нi радiо, нi...
  Сталенiда перебила, серйозно промовивши:
  - Вiйна буде довгою та суворою. Можливо, не всi її зможуть пережити. У цьому випадку нам слiдує...
  У Веронiки вистачило смiливостi, перебити:
  - Згадати про Бога?
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
  - Я комунiст i атеїст ... I навiть народна мудрiсть каже: на Бога сподiвайся i сам не схиб!
  Вiкторiя пискнула:
  - Ця дiвчина потрапила пiд вплив релiгiйного дурману. А я так вважаю: що Бог це лише iлюзiя, але це дуже шкiдлива iлюзiя, вона сковує розум!
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
  - Поважай чужу вiру Вiка... А взагалi, звичайно ж, це вiруючi повиннi довести, що Бог є!
  Наташа сердито тупнула босою нiжкою i вiдповiла:
  - А що тут доводити! Якщо Бог припускає, що фашисти захопили майже весь свiт, то який це Бог!
  Вiкторiя жорстко рикнула:
  - Ну, доведи iснування Бога Вiра. Окрiм засмальцьованого аргументу: що все має мати першопричину!
  Веронiка напружила лобик, потерла босою, трохи забрудненою кров'ю пiдошвою об траву i видала:
  - Ну, пояснити, що не було життя, а воно розвинулося i навiть з'явилася людина?
  Сталенiда м'яко промовила:
  - Теорiя еволюцiї ... Все йде вiд простого до складнiшого, i досконалого. I це пiдтверджено iснуванням геологiчних шарiв. - Молода жiнка, провела носком босої ноги по травi i прочирiкала. - Ось, наприклад, є рiзнi геологiчнi перiоди, i про це судять iз скам'янiлостей.
  Веронiка знизала плечима:
  - Я не фахiвець з креоцiанiзму. I таких книг у СРСР не знайдеш. Але є за кордоном працi, де доводиться - наче наука не суперечить релiгiї. I пiдведено наукову базу пiд дослiдження Бiблiї. Зокрема про бiблiйнi пророцтва!
  Вiкторiя хихикнула i помiтила:
  - Цi пророцтва заднiм числом зроблено. Немає рукописiв Бiблiї i Старого заповiту давнiшого за десяте столiття нашої ери. Тож немає можливостi довести пророцтва!
  Наташа енергiйно пiдтвердила:
  - Безперечно так...Нi Вiра, ваша вiра заснована насамперед на слiпiй вiрi i...
  Вiкторiя охоче пiдказала:
  - Страху, перед смертю! Те, чим спекулює будь-яка релiгiя!
  Веронiка знизала плечима i вiдповiла:
  - А що атеїсти не бояться смертi? I що вони мають на щось ще надiя?
  Вiкторiя шльопнула босою по гiлочцi, зламала її i припустила:
  - Ну, наприклад, ми можемо повiрити у воскресiння силою науки. А це теж погодьтеся здорово!
  Наташа закотила очi i мрiйливо промовила:
  - Саме так! Уявiть комунiстичне майбутнє. У ньому немає грошей, зате безлiч безкоштовних товарiв. У тому числi мотоциклiв, на яких можна лiтати в космос. I будь-якi продукти - тiстечка, морозиво, ананаси, рябчики та iнше вирощують синтетичним шляхом. Всюди роботи. Люди працюють лише двi години на день, i то лише вiддаючи команди механiзмам. I за день.
  Дiвчата, розмовляючи, крокували, мiряючи все босими нiжками. Вони такi навантаженi рiзними автоматами та базуками. Цiла дюжина красунь.
  А Наталя все казала:
  - I найбагатша iндустрiя розваг. Тiльки насолоди. Наприклад, телевiзори кольоровi, i одразу дивишся дюжину мультикiв. I безлiч атракцiонiв. Iгровi автомати, комп'ютернi iгри, рiзнi роботи... I навiть стратегiї. Як, наприклад, ти граєш за Сталiна i перемагаєш Гiтлера. Нехай навiть у нього потенцiал усього свiту.
  Вiкторiя мрiйливо продовжила, за Наташу:
  - I вдома такi гарнi. Кожен має котедж iз фонтаном та садом. А якщо людям мало мiсце на Землi, то заселяють Венеру, Мiсяць, Марс та iншi планети. Зокрема, створенi зорельоти з надсвiтловими швидкостями, або навiть автобуси нуль-переходу. Це коли заходиш до автобуса, а тебе переносить у космiчнi простори, чи навiть iнший свiт. Так тебе зустрiчають кентаври, чи казковi ельфи. - Дiвчисько спiймала долонею бабку, пiднесла до вуха, i слухаючи, продовжувала говорити. - А, наприклад, дива генної iнженерiї. Старостi нема. Усi чоловiки виглядають не старшими за двадцять, як втiм, i дiвчата. Всi здоровi та м'язовi, з приємними, свiжими запахами. Дiвчата завжди здоровi, без мiсячних. Можливо, i дiтей не доведеться виношувати, їх вирощуватимуть у кiбер-утробах.
  Наталя це пiдтримала з усмiшкою:
  - А дерева з'являться, на яких цукерки, морозиво, льодяники, торти - зростатимуть нiби фрукти. I їх можна буде, їсти без краплi жиру. I будуть усi щасливi, маючи новi машини, якими можна лiтати. I на iнший континент, i на Марс, а то й у сусiдню галактику!
  Сталенiда припустила:
  - I люди тодi будуть уже iншi, з надздiбностями. Це, певна рiч, стане плюсом. А мертвих воскреснуть, i вони не згадають, що хтось колись вiрив у бiблiйнi казки!
  Вiкторiя розчавила босою ногою мухомор i гаркнула:
  - Так точно так! Справдi, що обiцяє Бiблiя? Хоч будуємо пiд барабан, чи точнiше пiд звуки органу? I навiть м'яса не буде!
  Веронiка розвела руками i помiтила:
  - Яка у вас поiнформованiсть. Адже у Священному писаннi, про нагороду взагалi не йдеться точно. А строєм пiд барабан це домисли!
  Вiкторiя хихикнула i показала мову. Пiсля вiдзначила:
  - Ага... А що там буде? Щось без грiха? А як щодо вiльної волi, як без цього?!
  Веронiка вiдповiла тихо, злегка примружившись:
  - Вiльна воля лишиться, а грiха не буде. - Дiвчина потерла босою нiжкою по моху та продовжила. - Це стане можливим, бо люди зненавидять грiх. Не всi люди, а врятованi праведники. А значить, коли приберуть Сатану i дратiвливi фактори - грiх втратить свою привабливiсть i знизить котирування.
  Вiкторiя свиснула, рушила босою, круглою п'ятою у стовбур берези. I ласкаво промовила:
  - А як можна ненавидiти грiх, якщо вiн приносить стiльки задоволення. Ось, наприклад, iз чоловiками, особливо молоденькими. Коли тебе лапають, коли лоскочуть, коли масажують п'ята. Адже це велике задоволення вiдчувати дотик м'язових тiл. А ви кажете - це грiх!
  Веронiка сердито рикнула:
  - А це аморально мати секс iз рiзними чоловiками!
  Сталенiда сердито вiдзначила:
  - Якщо чесно говорити, то i я не пуританка, але... Все ж таки є моральний кодекс комунiста i його слiд намагатися дотримуватися. I не лягати пiд кожного, хто поманить!
  Вiкторiя смiливо вiдповiла:
  - А я люблю бути активною. I менi подобається самiй шукати i залучати чоловiкiв. Потiм кохатися з ними, як хочеться тобi самiй. Хiба це не привабливiсть. Ну чому ми маємо бути скромними, замiсть того, щоб кадрувати собi самцiв самi!
  Сталiна холодно помiтила:
  - З твоєю зовнiшнiстю це не важко! Але ж i вбивати, ти намiр!
  Вiкторiя трохи спробувала вiдвести розмову убiк:
  - Ви знаєте у будь-якому разi комунiстичне майбутнє, вiльних i мудрих людей, куди краще, нiж правлiння Бога, що припускає трiумф фашизму, або топить людство в потопi. - Вогняна диявола роздавила босими пальцями правої ноги поганку i продовжила. - Менi особисто не до вподоби жити в царствi тирана, який називає євреїв своїм народом, а решта як виходить - чужi?!
  Сталенiда серйозно вiдповiла:
  - Сперечатись про вищий розум можна довго, але ось у Бiблiї... Хiба логiчно її вважати Божественним одкровенням?
  Вiкторiя впевнено вiдповiла:
  - Звичайно ж нi! Жорстокiсть Старого Завiту, нерозумний пацифiзм Нового - припис привiлеїв одному народу... Хiба не абсурд?
  Веронiка вдарила у досадi по пню босими пальчиками. Скривилася вiд болю i вiдповiла:
  - Так i Павло каже: Наше вчення для юдеїв спокуса, для варварiв безумство! Грiховним розумом таке не збагнути!
  Вiкторiя хихикнула i доладно сказала:
  - Розумом Росiю не зрозумiти,
  Аршином загальним не вимiряти.
  Вона має особливу стать -
  У Росiю можна лише вiрити!
  Сталенiда зсунувши строго брови, помiтила:
  - Причому тут Росiя до Християнства. Мiльйони, сотнi мiльйонiв людей вiрили у Бога. Серед них були й визначнi уми. Такi, наприклад, як Ньютон, Парацельз, Кант, Пастер... I у них були свої причини щоб вiрити. Ми ж, у свою чергу, проти iлюзiй! - Молода жiнка стукнула босою, мiцною ногою по опалiй гiлцi, зламала її i продовжила. - Ми прихильники наукового атеїзму та вважаємо, що кожна людина, коваль свого щастя! I що не треба вiрити, що прийде добрий дядько Iсус i всiх збудує, вирiшить усi нашi проблеми! На цiй планетi потрiбне наукове управлiння та експансiя до космосу! А не вдаватися всякого роду надiям на райськi кущi, чи гареми!
  Вiкторiя хихикнула i рикнула:
  - А я б вiд чоловiчого гарему не вiдмовилася б!
  Сталенiда суворо помiтила:
  - Ну, ти руда та розбещена... Хто тебе виховував?
  Вiкторiя жартома вiдповiла:
  -Коли тато Карло, а коли взагалi нiхто!
  Сталенiда збила кулаком овода, i прошипiла:
  - Воно й видно... Якщо Бога немає, то це зовсiм не означає, що слiд бути вульгарною та розпусною!
  . РОЗДIЛ Љ9.
  Вiкторiя чесно вiдповiла:
  - Подобається! Розумiєш, подобатися!
  Наташа, хихикнувши, помiтила:
  - Комунiзм проголосив рiвноправнiсть двох статей. А значить, i право жiнцi самiй шукати собi мужика. Я, наприклад, вважаю, що, обравши хлопця, що сподобався, цiлком нормально його кадрити! - Дiвчина вдарила босою ногою по червивому грибу i продовжила. - I цiлком нормально любити одразу кiлькох хлопцiв. Вони ж рiзнi i кожен пестить тебе по-рiзному, що дуже приємно!
  Веронiка тихо прошепотiла:
  - У геєннi ви будете горiти за такi промови та справи!
  Сталенiда посмiхнулася i помiтила:
  - Мораль комунiзму не менш строга, нiж християнська. I якщо ти так поводитимешся, то... Думаю не зустрiнеш схвалення! Все у нас не... бордель!
  Вiкторiя серйозно помiтила:
  - А до чого ханжество розводити? Це християнство накладало на жiнок рiзнi обмеження. У тому числi, такi як заборона, любити бiльш нiж одного чоловiка. - Руда дияволиця сердито вдарила босою нiжкою по шишцi, пiдкинула її вище. I продовжила. - А комунiзм проголосив, що Бога нема! А отже, вже все дозволено! I ми жiнка можемо бути у пошуку кохання вiльними птахами. Вибираючи тих чоловiкiв, що приносять значно бiльше задоволення. I це головне!
  Сталенiда погрозила вказiвним пальцем рудої:
  - Не це для комсомолки головне! Взагалi найголовнiше, це служiння Батькiвщинi та справi Ленiна. А не пошук насолоди для тiла! Це вам треба розумiти!
  Вiкторiя скривджено вiдповiла:
  - Я i в бою звiр та лiжка! Тож не треба до мене претензiї вивалювати!
  Руда дияволиця прошипiла:
  - Я дiвчина супер!
  Веронiка несмiливо вставила:
  - Мораль комунiзму та християнства єдина: хто не працює, той i не є!
  Вiкторiя показала знання Бiблiї:
  - А Iсус говорив: не дбайте про хлiб насущний... Будьте як пташки лiсовi.
  Сталенiда агресивно помiтила:
  -Комунiзм народився багато в чому на запереченнi християнських цiнностей. А окремi паралелi цiлком можливi. Ось i в нацистiв теж червоний, як у нас прапор!
  Вiкторiя босою нiжкою роздавила мухомор, потерла голу, круглу п'яту об мох i доповнила:
  - У Третьому Рейху великi податки на приватний капiтал, та високий вiдсоток державної власностi. У них є частково соцiалiзм, але привiлеї для нiмцiв! - Дiвчина вiдкусила листок вiд берези, i хихикнув, додала. - А взагалi з приводу релiгiї маю веселу пiсеньку. Бажаєте, виконаю?
  Сталiнiда охоче кивнула свiтлою головкою, босою, витонченою нiжкою збила гнилу гiлку, i прочирикала:
  - Заспiвай квiтку, не соромся!
  I Вiкторiя захоплено заспiвала;
  А що Господь мав на увазi,
  Вiн, мешкаючи в страшнiй далечiнi.
  Коли наказ вiддав на працю,
  Щоб ми увi снi не перебували.
  
  Хоч пишний царський убiр,
  Але людини немає скуповiше.
  Стрiляє злиднi впритул -
  Наш свiт страждань епопея!
  
  I не винний у тому Адам -
  Простий радянський, росiйський хлопець.
  Ходив голий, не ховаючи сором,
  Як за царизму пролетарiй!
  
  Їжи йому дав Бог - лiмiт,
  Пiднiжний корм не знаючи вилок.
  А хочеш бiльше будеш битий!
  I пити долонею без пляшок.
  
  Адам терпiв таку долю,
  У якомусь жахливому, нудно раї!
  Але змiй на крилах прилетiв,
  Вiн зрозумiв: людина страждає...
  
  Є спосiб вийти з хащ,
  Збудувати мiсто, дати потомство!
  Щоб не тинятися по гаю термiн,
  Потрiбно часом i вiроломство!
  
  Я ключ чарiвний з раю спер,
  Щоб Едем рутин залишити.
  Там дiву знайдеш мрiї,
  Хоч можеш у пекло згинути!
  
  Так ризик звичайно хлопчик є,
  Планета ця не подарунок.
  Але ти дiзнаєшся совiсть, честь,
  I знайдете, свою знай пару!
  
  Адам цей ключик отримав
  Вiдчинив браму i вийшов з раю.
  Витратив багато грiшник сил,
  По каменях гiр великих ступаючи.
  
  Ось бачить знову ворота
  I знову крилатий змiй з'явився.
  Сказав: я добрий сатана
  Засув тут сам собою вiдкрився ...
  
  Адам увiйшов i бачить вiн
  Таке розписне диво.
  Гола дiва за пагорбом,
  Трет з порцеляни злато блюдо.
  
  Але як хороша,
  Адам-хлопчик не стримався!
  I поцiлунок у її вуста,
  Посолодший за мед виявився!
  
  
  Вона вiдповiла йому
  Тiла в екстазi бурхливому злилися.
  Нi, не клянiть сатану -
  У грiху хлопцi з'явилися!
  
  Бог вигнав їх iз раю, але...
  Планета стала їм житлом.
  Хоч сонце в людей одне,
  Зате потомства стали тисячi!
  
  Так було дуже важко -
  Потопи, посухи та зими.
  Але розум сильне весло,
  Стала людина творiнням сильним!
  
  Як ангел може вiн лiтати,
  Як демон гiр рельєф зруйнувати!
  Створити дорогу там, де гать -
  Досягти будь-якої точки сушi.
  
  А треба космосу простiр -
  Ми також пiдкорити зумiємо.
  Так ось наш грiх не вирок,
  Нi, не неси поп ахiнею!
  
  Не будь грiха - прогресу немає,
  Рух думки породжують!
  На проповiдь одна вiдповiдь:
  Не треба нам чужого раю!
  Дiвчата дружно заплескали. Потрiбно зазначити, що голосок у Вiкторiї сильний, повнозвучний, дуже приємний. I войовницi були захопленi цiєю поемою непiдробно.
  Сталенiда з посмiшкою запропонувала:
  - Коли буде час, ти виконаєш цю пiсню на стадiонi!
  Вiкторiя вiдповiдно кивнула, i запропонувала:
  - А заразом i премiю затвердимо!
  Руда дiвчина хихикнула i хотiла було пройтися на руках. Але їй надто вже багато навiшано зброї.
  Дiвчата йшли вже досить довго та втомилися. Присiли пообiдати. Розкрили трофейнi консерви та тушонку. Енергiйно заробили щелепами. Войовницi всi молодi, здоровi, м'язовi.
  Наташа помiтила з усмiшкою:
  - Серед убитих нами майже всi iноземцi. Нiмцi кидають проти нас iноземну рать!
  Вiкторiя не до мiсця проспiла:
  - I злiва наша рать, i справа наша рать... Добре з перепою нам воювати!
  Сталенiда суворо подивилася на руду i вiдзначила:
  - Грайлива ти дiвко ... Треба тебе одружити!
  Вiкторiя заперечливо хитнула головою:
  - А навiщо чоловiк? Краще мати дюжину коханцiв!
  Наталя розсмiялася i вiдзначила:
  - З одним чоловiком довго спiлкуватися нецiкаво - набридає! Краще, коли в тебе рiзнi хлопчики!
  Оксана запропонувала:
  - Може, наступного разу вiзьмемо нiмця в полон... I гарненько над ним знущаємось!
  Сталенiда хихикнула i помiтила:
  - Ну ви дiвчата винахiдливi ... А язика нам захопити б не завадило б!
  Наташа, люто вискалившись, видала:
  - Чоловiки, мужики ... Дуже, дуже ви поганi нашi мужики! Чоловiки! Чоловiки! Будуть дiвками побитi нашi мужики!
  Дiвчата розреготалися... Випили трохи з фляг розведеного спирту. Пара красунь навiть захропла.
  Але Сталенiда рикнула:
  - Пiдйом! Хто спить того вб'ємо!
  Дiвчата пiдскакували i виструнчилися в струнки. Вони брязкали зброєю, i виблискували зубками. Чудова красуня. I пiдморгують своїми сапфiровими очима. Хочеться їм хоч трохи, та покуролiсити. Сiсти на коня.
  А так знову маршируй i тупай своїми босими нiжками. Хоча дiвчата i виглядають дуже привабливими. Вони стiльки краси. I мускулистi, мiцнi тiла дiвчат.
  Наташа, крокуючи, помiтила:
  - Поки що ми не вирiшимо проблему гiтлерiвських танкiв, нам проти фюрерських солдатiв робити нiчого!
  Вiкторiя уточнила:
  - Ти хотiла сказати не солдатiв, а машин! I взагалi, проти брухту немає прийому, якщо немає iншого брухту!
  I руда чортiвка довбанула босою нiжкою по давно згнiлому пню. Пiдняла хмару мотлоху, i пилу.
  Веронiка смиренно проворкувала:
  - На все воля Божа!
  Сталенiда сердито вимовила, стукнувши голою п'ятою об камiнь.
  - Нi! На все буде наша бiльшовицька воля!
  I її очi буквально заiскрили, вiд гнiву!
  Вiкторiя жорстко помiтила:
  - Гiтлерiвцi без зайвих церемонiй знищують євреїв. А чому Бог за свiй народ не заступився?
  Веронiка вiдповiла мляво:
  - Грiхи...
  Вiкторiя заспiвала, тупаючи босими нiжками:
  - Ох грiхи, грiхи... Не грiши коза! Чи не грiши коза! Битиме лоза! Битиме лоза бiлогриву!
  I руда красуня впiймала метелика босими пальцями, i пiдняла ногу, показавши подругам.
  - Ось якi дива бувають у наших лiсах!
  Веронiка дотепно вiдповiла з усмiшкою:
  - Ось бачиш яка краса... А ти кажеш, що це не Боже творiння!
  Вiкторiя гаркнула:
  -Релiгiя це опiум для народу! А метелик гарний, щоб краще маскуватися пiд квiти!
  Сталенiда сердито помiтила:
  - Може, вистачить про релiгiю? Краще нехай Вiра розповiсть, як вона поводитиметься, якщо її вiдправити в розвiдку?
  Веронiка знизала плечима i вiдповiла:
  - Я поводитимусь скромно!
  Наташа хотiла щось сказати, але над дiвчина зашумiла. Промчали реактивнi штурмовики. Багато сталевих i дуже хижих на вигляд стерв'ятникiв. Вони гули i пускали струменi пари. Гармат багато, i дуже агресивно нiмцi куляють.
  Сталенiда наказала:
  - Маскуватись!
  Воїнцi Гердi, що заснула прямо в танку снилося, те, що було, у такому здавалося далекому сорок першому роцi...
  Полковник СС Десс глумливо промовив:
  - Ну що хлопчисько... Хочеш полегшити свою долю, розкажи нам, де захованi скарби шейха. Ми в боргу не залишимося, знатним шейхом сам станеш.
  Алi судомно сiпався. На голих п'ятах багато нервових закiнчень, а вогонь - це жорстокий бiль. У повiтрi все сильнiше i сильнiше вiдчути запах паленого. Хлопчик все дужче хрипiв, по його щоках стiкав пiт i сльози.
  - Я не знаю... Не знаю...
  Десс клацнув пальцями в повiтрi:
  - Не бреши, я брехню наскрiзь бачу! Тим бiльше що ти сам сказав, що не скажеш. Ми тебе закатуємо до смертi та...
  Алi втягував i витягував свiй худий, але з досить рельєфним пресом живiт. Вiн намагався стримати крики, що не показати, що йому боляче, але зрадницьке тiло не хотiло терпiти. Сльози з очей текли мимоволi, i арабському хлопчику було соромно, що вiн плаче, як дiвчинка. Але, на жаль, зупинити сльози i стогнання не в його силах, хоча з судомно прокушеної губи стiкає струмок кровi. Десс тим часом щоб посилити болючi вiдчуття; узяв iз розпеченими кiнцями щипцi i взявся за худе ребро хлопчака. Обережно стиснув своїми сильними лапами, i почав викручувати. Алi застогнав значно голоснiше, бiль був нестерпний, з горла виривалося:
  - Не треба! Будь-ласка не треба!
  Десс якось криво, по-азiатськи посмiхнувся i спитав:
  - Скажеш? Тепер скажеш.
  Хлопчики похитала головою, i простогнав, плюнув кров'ю:
  - Нi! Не скажу!
  Десс раптом знову заговорив лагiдно i вкрадливо:
  - Ну, навiщо тобi такому молодому вмирати? Заради чого? Подивися, яке прекрасне життя, як приємно дихати свiжим повiтрям i любити дiвчат. А твiй спотворений труп валятиметься на смiтнику i кiстки розтягнуть шакали.
  - Зате душа потрапить до Джилги! - видавив iз себе Алi.
  Полковник хижо посмiхнувся.
  - Нi! Ми твiй труп загорнемо в свинячi шкури i, на тебе, як оскверненного, чекатиме пекельна пекла!
  Тут хлопчики по-справжньому розплакався:
  - Не треба! Будь-ласка не треба!
  Десс жахливо гаркнув:
  - Говори...
  Алi зi стогоном вiдповiв:
  - Це так просто не поясниш. Я мушу вам сам показати, це мiсце.
  Полковник поморщив свiй широкий, але аж нiяк невисокий лоб. Можливо, хлопчик хоче лише виграти час i спробувати втекти. В цьому випадку їх тiльки вiдверне вiд iнших, нехай навiть не таких прибуткових справ. Але з iншого боку... Десс проревiв:
  - Добре! Знiмiть його з диби, але ногу скуйте ланцюгом, а також колодку на шию, щоб не втiк! Перевiримо цього цуценя на вошивiсть!
  Коли хлопця звiльнили вiд диби, вiн знову застогнав. Невпевнено став на ноги, i охнув, шкiра ступнi виявилася спаленою. Проте Алi постарався триматися прямо, i навiть видавив усмiшку мученика. Полковник раптом мимоволi вiдчув до юного араба повагу: тримається, хоче показати, що вiн чоловiк. Що ж може пiсля того, як скарби виявляться у нього в руках завербувати хлопця? Адже йому все одно не буде шлях назад до своїх. Родичi шия не вибачать слугi виданих скарбiв, а захистити пацана вiд помсти, зможе лише майже всемогутнє СС.
  Незважаючи на явну нездатнiсть бранця бiгти, до босої, наполовину спаленої ноги хлопчаки прикували ланцюг iз ядром, а ще голову та руки закрiпили у колодцi. Пiсля чого, полковник, вирiшивши взяти з собою лише пару есесовцiв-вiдморозкiв, втiм, чудово володiють зброєю, i арабiв-носiїв, на той випадок якщо скарбiв буде багато. Потiм їх, звичайно ж, позбудуться, але поки що пообiцяють золотi гори...
  Ну, а дiвчата тим часом завершили на момент, коли зовсiм стемнiло черговий, свiй марш кидок. Шарлота пiдбадьорила Герду:
  - У навчання важко легко в бою!
  Герда парирувала:
  - У вченнi важко жити - у бою легко вмирати!
  Закiнчивши пробiжку в кiнець, виснаженi дiвчата ще трохи пiдтискалися, потiм помилися i лягли спати. Що ж, скiльки можна себе викручувати до свавiлля! Гердi, снилася дуже драматична композицiя.
  Спочатку дiвчина побачила супротивника, у своїй мрiї вона нiби вiдразу оглядала величезний простiр.
  Армiя виступила iз мiста. Вiйська вишикувалися прямокутником, який у мiру руху все бiльше скидався на щура. Як зазвичай буває у таких тварин найогиднiша морда! Попереду мелозаври, i п'ятiрка тиранозаврiв, за ними кавалерiя, верблюди, з броньованими лицарями, кiннота з легшими бiйцями.
  Далi пiхота, легка, у шкiряних панцирях, метачi дротикiв, i важка у бронзових обладунках. Були також на найчисленнiшi лучники. Луки рiзнi, маленькi чорнi i великi пофарбованi в жовтий колiр. Частина воїнiв озброєна списами та побудувала подобу фаланги. У цiлому нинi досить велика за мiрками середньовiччя армiя. Динозаври гарчать i вселяють страх. У русi це нагадує сiль, невблаганний, може лише настiльки стрiмкий. Гудять труби, б'ють барабани. Ззаду конi та воли тягнуть катапульти та балiсти. Останнi, щоправда, не дуже пристосованi до польової битви. За мiською стiною дим пiднiмається в небо, працюють кузнi, кують кайдани для невiльникiв. У самому хвостi вiйська кати в чорних мантiях, готовi зазнати жорстоких тортур заколотникiв. Вже розжарили щипцi, нагрiли свердла.
  А що попереду перед ними: напiвголi як потрапило озброєнi раби, серед яких безлiч худорлявих пiдлiткiв, з гострими лопатками та чорними п'ятами, збитими об камiння. Ну що за армiя курям на смiх. Герда сама напiвгола i босонiж, але анiтрохи не бентежиться:
  - Смерть вiдносне поняття за часом, життя абсолютне за значенням!
  Але як не дивно пiдлiтки та iншi раби, зустрiвши велику армiю, не стали розбiгатися. Навпаки, в динозаврiв полетiли дротики та камiння. Насамперед намагалися вибити вершникiв, що сидiли на монстрах.
  А ось ще напарниця Шарлота, судячи з алмазної конi знатна особа. Адже вона бачила як наближаються вiйська, бiльш численнi нiж розумна войовниця чекала, але не вiдчувала панiчних почуттiв.
  - А вони самовпевненi! Розраховують, що нас мучитимуть. Що ти на це скажеш Соколиний Дзьоб.
  - Сюрприз готовий! Якi не примiтивнi динозаври, але їх бiльше двох сотень, кинувшись тiкати, знiмуть всю армiю! - посмiхнувся розмальований як iндiанець, з червоним i жовтим пiр'ям юнак.
  Герцог Де Елерон у супроводi кiлькох полковникiв, весь у золотi та коштовностях, скакав у серединi кавалерiї:
  - Ну, ось ще трохи i противник буде зiм'ятий, що було те неминуче. Ось королева, її зґвалтує сто воїнiв, а потiм, якщо буде жива, я з нею таке зроблю!
  Ну, тут фантазiя вiдмовила гордовитому герцогу. Що вiн робитиме з королевою, хотiлося жорсткiше, так що б нащадки i через столiття здригалися, а iдей не вистачало.
  Динозаври вже домчалися до рабiв, що швидко втiкали. Вистачали найменш спритних. Пара надто смiливих хлопчакiв схопилася на них, пiднялася на пащу, засунула спис у зуби. Але, не втримавшись на панцирi, злетiли i були жорстоко розтоптанi.
  Соколиний дзьоб дзвiнко свиснув, а потiм зрозумiвши що не зрозумiли, оглушливо прорепетував:
  - Все тепер настав час!
  Почувся шум i на динозаврiв полетiли бульки. Вони були дуже великi, барвистi, дзеркальнi, але, потрапляючи в морди динозаврiв спалахували пекучим полум'ям.
  Пристосування придумане Соколиним дзьобом та Бiлоснiжкою-термiнатором було дуже просте. Звичайнi тiльки великi пускачi мильних бульбашок, на кшталт тих якими бавляться дiти. Тiльки замiсть мильного розчину проста, але ефективна вибухова сумiш. Самi кулi надував легкий вiтерець, який вiдтворили за допомогою заклинання. На вiдмiну вiд штучного урагану, вiн не вимагав надто великих витрат енергiї. Так що дитяча зброя виявилася дуже ефективною проти монстрiв, що неслися попереду. Виглядало ефектно, райдуги, що переливаються всiма кольорами, бульбашки потрапляють в вискаленi морди. Вплив немовби вiд напалмової бомби, головне те, що газ, що знаходиться всерединi, дратує носоглотку тварин, викликаючи панiчне почуття страху. Та й полум'я по-особливому пекуче, висмикуючи тваринну душу. Охопленi вогнем монстри звернулися в повальну втечу. Так усе це було жахливим i незвичайним.
  Шарлота протрубила в горн, посилений резонансними платинами:
  - Наказ настання!
  кавалерiя повстанцiв, що стала вже досить численною, кинулася переслiдувати здригнулу армiю. У бiй також вступили лучники. Здавалося, стискаються невблаганнi клiщi, готуючись розчавити з хрускотом подобу щура зiтканого з солдатських рядiв.
  Попереду, як завжди, звично розсiкаючи повiтря, мчала Шарлота. Вона начепила на себе тонку, але дуже мiцну кольчугу гномiв роботи. Втiм, обриси її спокусливого тiла, нiтрохи не ховалися, навпаки була видна кожна рисочка: вiд грудей, до стегон. Корона при цьому виблискувала набагато яскравiше, нiж на це здатнi справжнi алмази.
  - Сарин на кичку! - крикнула дiвчина, наслiдуючи Стiнько Разiну. Їй згадався один роман iз розряду бульварної, майже забороненої у Третьому Рейху фантастики, де легендарний отаман бився з армадою зорельотiв. Це була сила i водночас лицарство. Та й сюжет дуже цiкавий, в якому не обiйшлося без принцес, i пекельного демона Скелентора, який полонив головне джерело свiтової енергiї.
  Тут уже Герда подумала, а як би вона сама повелася на мiсцi вождя повстанцiв. Особливо опинившись у полонi та пiд тортурами. Зберегла б у цьому випадку мужнiсть, честь, не здригнулася в руках катiв. Адже отаман вiдпускав єхиднi жарти на дибi, демонструючи волю, що не згинається, i козацьке почуття гумору.
  - Я вiрю, що не здригнуся! - сказала сама собi дiвчина.
  Динозаври обрушилися на власну кавалерiю. Вони розривали на частини, топтали, перекидали верблюдiв, коней та iнших бiйцiв. Панiка охопила кавалерiю, перекидаючись на пiхоту. Уявiть, що являє собою шалений динозавр. Туша вагою кiлька слонiв, метровими зубами, i кiгтистими лапами кромсає всiх пiдряд. Армiя майже вiдразу перетворилася на переляканий натовп, який рвуть на частини раби i солдати, що перейшли на бiк законної королеви.
  Шарлота особисто керувала рубкою та переслiдуванням. Кiлька вершникiв налетiли на неї i були одразу прикiнченi. Герцог Елерон з добiрним загоном гвардiйцiв спробував зупинити бурхливий потiк. На нього i впала Шарлота. Водночас, обертаючи обома мечами, войовниця безупинно рубала гвардiйцiв, не залишаючи шансiв.
  Перевантажений латами гоблiн на верблюдi спробував чинити опiр.
  Шарлота хижо скалячись, помiтила:
  - I ти думаєш, що зрiст поб'є майстернiсть?
  - Слон топче мурахи! - прогарчав волохатий велетень.
  - I пасує перед мишею! У великих людей великi та промахи! - Пiсля кiлькох стрiмких ударiв, дiвчина знайшла щiлину у забралi та вразила супротивника.
  - Недовго музика грала! Я вразила крiзь забрало! А зло слугу в своє пекло забрало! - Войовниця показала мову.
  Жарт сподобався Шарлотi, особливо рима та каламбур. А раз так i рубка пiшла веселiше. Бiлоснiжка-термiнатор скидала з повiтря горщики iз запалювальною сумiшшю пiдсилюючи панiку.
  - Чи то ще буде! Ой ой ой! - сказала фея-войовниця.
  Шарлота прорвалася до герцога Елерона. Того оточувала охорона: чотири гоблiни на восьминогих верблюдах, здатних вiдносно легко нести масу монстрiв.
  Герцог вiддавав розпорядження генералу Чичиху.
  - Постарайся зiбрати кулак частину не найцiннiших вiйськ, щоб затримати бунтiвникiв, а сам вiдходь швидше до ворiт.
  - Значить, нам доведеться замкнутися у мiстi? - з явною досадою запитав генерал.
  - Скорiше за все так! Не твоя справа! - огризнувся герцог.
  - Шкода було перед ким! Якiсь обiрванцi нас тiснять! - Генерал випустив з-за рота струмок помаранчевого полум'я.
  - На жаль, це ще що таке! - раптом злякано в'янув герцог.
  Шарлота в дикому стрибку зрубала гоблiна та ще двох солдатiв. На неї кинулися три громили.
  Елерон закричав:
  - Убийте суку!
  Стрiла, випущена Гердою (вона також вiдчайдушно билася i намагалася не вiдставати вiд подруги), звалила одне з нападникiв. Iншого монстра закiнчила Свiтлана.
  - Вибач красень, я була першою, тому що людина.
  Уцiлiлий гоблiн просипiв:
  - Люди - це паразити! Будуть гоблiнами битi!
  Дiвчина у вiдповiдь врiзала ногою пiд колiно, i всадив головою в озвiрiлу фiзiономiю.
  - як на рахунок зламаного носа.
  Вiд страшного удару красунi голова чудовиська хитнулася, i монстр звалився з верблюда. Шарлота вмiла бити, тож її удари паралiзували великих тварин розмiрами зi слонiв. Для цього потрiбно вибирати потрiбну точку i бити код гострим кутом, коли хрящi носа входять лобову частку мозку.
  - Я вам вбиваю правду в голови! - крикнула дiвчина.
  Герцог Елерон спробував вистрiлити в дiвчину з отруєного кинджалу з пружиною.
  Шарлота вловила полiт леза та збила мечем. Метал, зiткнувшись iз металом, вiдлетiв. Дiвчина зiстрибнула з сiдла, перелетiла i обрушила меч на шолом.
  - Ось отримай капiталiст!
  Вiд струсу шолом розлетiвся, разом iз головою. Те, що залишилося вiд князя, злетiло з коня. Шарлота висунула язичок, вiн був довгим рожевим i показала його всiм.
  - Те, що ви так мучите, можливо, отримаєте.
  Загибель князя надломила бойовий дух армiї. Солдати або бiгли, або юрбами здавалися в полон. Потрясiння було надто велике. Лише найманцi та знати намагалися органiзувати подiбнiсть опору. Але такi осередки швидко гасли.
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  Шарлота пiдбадьорювала вiйська, навiть майже беззбройнi пiдлiтки, смiливо кидалися i їх, мабуть, навiть доводилося стримувати. Дiвчина звалила кiлька десяткiв бiйцiв, але далi вбивати не було кого.
  Закрити ворота не встигли, крiм того, частина городян збунтувалася, почалося звалище.
  Барон де Козерог, дiзнавшись про бунт у мiстi, пiдняте рабами, зажадав:
  - Усiх невiльникiв страчувати, запровадити масовi розстрiли.
  Бiлоснiжка-термiнатор, втiм, виявилася спритнiшою, розiгнавши вогняним струменем варту, встановила штандарт королеви прямо на вежi.
  - А що ви хотiли, щоб ми лiберальничали? А може, навiть здалися.
  Повсталi городяни, безлiч невiльникiв проривалися до палацу губернатора. У ворота увiрвалася Шарлота, вона била i трощила всiх поспiль.
  Герда отримували пару подряпин, але тiльки розлютилася вiд цього, ось його меч, звалив троля-капрала, потiм вона швидко видерлася нагору.
  Войовниця, стрибнувши ногою, всадила в груди гоблiна, той полетiв зi стiни, натрапивши на вкопанi у брукiвки списи.
  - Цiкаво, який ти на смак товстий!
  Її мечi знову знайшли багату їжу, зiткнувшись iз гвардiйцями. Але бiльшiсть гарнiзону не чинила опору. Лише палац з добiрними частинами, переважно найманими воїнами виявився горiшком твердiше. Сам Соколиний кiготь атакував прикриття. Шарлота тим часом буквально злетiла вище, зустрiвшись з Козерогом вiч-на-вiч. Навколо барона залишилося лише десяток людей, справа для войовницi двох-трьох секунд. Потiм вiн зiткнулася з вельможею.
  Бою, власне, не було, войовниця торкнулася пальцем плеча барона i паралiзувала його.
  - Можеш розраховувати на милосердя королеви. Втiм, народний суд жалю не знає!
  На неї стрибнув тип, скидається на фавна.
  - Що тварину хочеш отримати по мiзках? - звалилася войовниця.
  Хоча вiн рухався швидше звичайної людини, Шарлота парирувала випад, i ударом у вiдповiдь знесла потворну голову:
  - I тут фавн. Весь всесвiт повний цих тварин. Або може бути iнший рiзновид гоблiну.
  Войовниця рушила до палацу, але не встигла, повстанцi та городяни розправилися з гарнiзоном ранiше, нiж прибула ця дiва.
  Герда встигла прикiнчити ще лише двох покидькiв. Круталася навколо своєї осi, фiлософськи вимовивши:
  - Не можна перемогти всiх, не перемiгши себе - не можна перемогти себе, не повчившись у всiх!
  Губернатора встигли заколоти, перш нiж войовниця втрутилася. Втiм, це позбавляло морок суду, а сановник, схоже, був неабиякою сволотою, якщо над ним розправилися самi городяни. Жирне тiло порубали в капусту, не залишивши цiлої кiнцiвки.
  Дiвчина пожурила надто завзятих бунтарiв.
  - Запам'ятайте, головне це вмiння жити за справедливими законами. Настав час наводити народний порядок.
  У мiстi швидко прибирали трупи, їх було небагато й мали вулицi, пiдстригали дерева. Обиралися мiсцевi органи влади, включаючи колишнiх рабiв. Втiм, невiльники становили бiльшiсть населення, в них записували всiх пiдряд, насамперед iз бiдноти.
  Ленастала перша привела народ до присяги. Юна королева стала темнiшою, блiдiсть вiд ув'язнення зникла, плечi i стегна розширилися, чисто вимите волосся виблискувало перловою бiлизною. Вона була дуже гарна i жiночна, не позбавлена при цьому доброї сили. Жерцi iз завзяттям приводили народ до присяги. Але було видно, що служителi чорного культу незадоволенi: дуже праведна королева, заборонила людськi жертви, знизила церковний податок. Ось i зараз на колi стирчать люди, особливо часто приносять у жертву невинних немовлят, насамперед хлопчикiв. Чоловiк i в пеклi має бути попереду.
  З нагоди присяги чорних жрець запропонував:
  - Давайте прирiжемо дюжину хлопчикiв, i шiсть дiвчаток!
  Ленастала грубо кинула:
  - Нi краще за тебе! На багаття садиста!
  Жерця пiдхопили i понесли до наперед пов'язаних дров i сучкiв. Герда тим часом витерла свiй клинок i встала поряд iз Шарлотою, з подивом запитавши:
  - Дивно, а до чого почалося це повстання.
  Їй напарниця з усмiшкою вiдповiла:
  - Щоб повернути законний престол королевi. Лена стала законна спадкоємиця, а на тронi сидить узурпатор.
  Герда все ж таки сумнiвалася:
  - Одна не часто буває, щоб законнi спадкоємцi престолу зверталися за допомогою до чернi.
  Шарлота цiлком логiчно промовила:
  - Дружба з чернью не принижує, якщо веде до вершин влади! Ну, а в даному випадку це може бути останнiй шанс королеви.
  Герда вiстрям меча, почухала собi босу, дiвочу п'яту. Шарлота була в прикрашених перлами сандалях. Вона раптом упiймала за руку пустотливого хлопця. Пацан схоже хотiв витягти з-за пояса войовницi гаманець. Сильна Шарлота пiдняла хлопця на витягнуту руку. Втiм, дитинi було на вигляд рокiв десять, нiтрохи не бiльше i вiн розплакався:
  - Ой, тiтоньки не треба! Я бiльше так...
  Герда жорстко перебила:
  - Сама знаю - не буду! Досить, втiм, злодюжку таки треба покарати, iнакше вiн звикне до безвiдповiдальностi! Що ти рекомендуєш Шарлота?
  Войовниця скривила пику:
  - Думаю, порки буде достатньо! Не калiчити дитину вiдрубуванням руки.
  Герда погодилася:
  - Ось так здамо вартi i, хай його випоре!
  Маленький шибеник раптом став слiзно проситися:
  - Не треба, краще вiзьми мене до себе зброєносцем.
  Шарлота зневажливо пирхнула:
  - Злодюжку в зброєносцi... Що я дурна! Та малий ти ще, щоб мiй арсенал тягати, просто звалишся. Так що...- Дiвчина гукнула. - Їй стража, треба покарати злодюжку...
  Герда раптом захихотiла:
  - Так варти немає, вона розбiглася... Доведеться пацана нам вести до королеви, щоб вона розсудила!
  Шарлота заперечливо замотала головою:
  - Не треба вiдволiкати королеву на таку дрiбницю, як спроба банальної крадiжки. Крiм того, Ленастала дуже добра, вона напевно накаже його вiдпустити. Отже, краще буде, якщо ми його покараємо на мiсцi. Думаю просто вiдстiбати його прутиком по п'ятах.
  Герда тут не погодилася:
  - Нi! Йому в цьому випадку важко ходити, та ще й якщо розiб'ємо до кровi, пiдхопить зараження. Краще простiше, як звичайно, порють неслухняних дiтей!
  Шарлота почухавши потилицю, кивнула:
  - Нехай буде так!
  Пiд час порки хлопчик почав кричати, i Герда заткнула йому рота, щоб не було чути. Але все одно зiбрався натовп цiкавих. Вони пiдказували як пороти злодюжку. Пiсля нього дали стусана в побитий зад, вiдпустивши на всi чотири боки. Пiсля чого дiвчата пiшли до найближчої таверни. Але тут же зiткнулися з проблемою, вона виявилася переповненою, через те, що багато повсталих вже встигли обзавестися грошима i поспiшали зi спустити.
  Герда помiтила:
  - Широкi глотки, характернi для вузького кругозору!
  Шарлотта додала:
  - У кого на першому мiсцi наповнення живота, на останньому очищення совiстi!
  Дiвчата повернули та вирiшили просто пройтися вулицею. Тут iз провулка вискочило троє гоблiнiв iз кийками та один носатий троль iз гачкуватим мечем. Шарлота спритно ухилившись вiд помаху дуб'я, всадила мечем пiд дих волохатою, огидно смердючої тварi. Та навiть не сповiльнила руху, збивши воїнку з нiг. Герда спритним помахом, зрубала i кийок i голову:
  - Попався, який кусався!
  Шарлота насилу висмикнувши меч, гаркнула:
  - Точнiше сказати! Втративши голову, не придбаєш нiчого крiм головного болю!
  Пiсля чого войовниця рубала тварюка, по корпусу, майже перетнувши навпiл. А Герда хотiла вкласти третього гоблiна, але тут з нею шкрябати клинок троль. Начебто вiн не дуже великий, приблизно, як середня людина, хiба що щiльнiше, але швидкий, як ... чорт.
  Герда навiть вимовила фразою iз сентиментального роману:
  - Жвавий i швидкий, станеш мiнiстром!
  Троль їдко вiдповiв:
  - З честю та шпагою, станеш бродягою! А ти ж i стрибаєш босонога дiвчина, як зайчик i скiнчиш у капканi.
  Герда знову випалила:
  - Якщо не зможеш позбутися заячого серця, витимеш по вовчому, вiд собачого життя!
  Гоблiн спробував скористатися тим, що войовниця насилу вiдбивала випади троля, i спробував пiдiйти збоку. Але Шарлота була напоготовi. Швидка як самка гепарда, вона буквально iскрiмсала неприємну, смердючу тварюку. Пiсля чого войовниця пiдморгнула Гердi:
  - Ось тепер усе по-чесному!
  Троль хихикнув, висловившись:
  - Чому благородство так рiдко зустрiчається у людей, бо вони не мають пiдлостi - рятувального кола у вирi еволюцiї!
  Герда спритно парирувала:
  - Пiдлiсть хоч i рятувальний круг у боротьбi за виживання, але погризений хробаками породженої нею недовiри!
  Троль у вiдповiдь атакував ще злiше:
  - Красномовство зазвичай розквiтає коли, коли в'яне можливiсть фiзичного захисту!
  Герда у вiдповiдь спробувала сама пiдловити супротивника на зустрiчному русi, але породження пiтьми атакувало дуже рiзноманiтно. Крiм того навiть складалося враження, що воно навмисне грає з дiвчиськом, навiть кiлька разiв знущально подряпнувши войовницю по носi. Дiвчина розлютилася, i одразу жорстоко отримала укол у груди в результатi, чого полилася кровушка. Герда спробувала перестрибнути троля, але той трохи розсiк їй смагляву вiд засмаги шкiру на животi. А на спробу вдарити ногою в пах, боляче саданув мечем по босих пальчиках.
  - Якщо хочеш жити займися зi мною коханням! - пробурчав уродець. - У тебе все одно немає шансiв!
  Герда огризнулася:
  - Немає шансiв! А ось це ми зараз подивимося!
  Чудова босонога воївка-блондинка голосно заспiвала:
  Сказав кат: днiв не бачити щасливих,
  Ти будеш усiм гнаний i чужий!
  Але армiя бiйцiв волелюбних,
  Розправиться з численною ордою!
  
  Фантом образ смертi: вiчний супутник-мандрiвник,
  Але теж нам не потрiбен сон-спокiй!
  Хто в лiнi той скрiзь вигнанець,
  Як нелегко мати мрiю!
  
  А що мрiя - ефiр-любов,
  Шлях до неї часом буває хибним!
  Поль важко, то бридко не лишайся,
  Часом жорстокий прорахунок необережний!
  
  Тодi й роки схлинуть у мить молодi,
  I вiдшумить битву наче бенкет!
  Ось вiтер крутить круговi вихри,
  Як злива пристрасно, люто полила!
  
  Вiр, будуть рiллi колоситися,
  Хлiби златi виростуть, спалять!
  Ну, а з iкон святих мерехтливi обличчя,
  Вiддарять благодаттю, за цю працю!
  
  Але нiби вихор - Сiрко з пустелi,
  Надiйшла на Землю страшна вiйна!
  Бiжать хлопцi нiжками босими,
  Хоча вже випав снiг - панує зима!
  
  Вдома вороги на руїни перетворили,
  А хтось горе - втратив дiтей!
  Повеселi на шию людей гирi,
  Палить танець безсердечних катiв!
  
  Народу скорбота не висловити, так туго,
  Нi даху, нi їжi, нi теплих лож!
  Свистить як кобра, зла в полi завiрюха,
  Де, правда, благородство - до бiса брехня!
  
  Прийде день свiтлий - славна година перемоги,
  Орел Вiтчизни вище скель злетить!
  Нехай будуть подвиги солдатiв оспiванi,
  У нас є гострий меч та мiцний щит!
  На останньому складi войовницi, потворний троль впав, а зрубана голова вiдлiтала на добрих двадцять метрiв. З неї раптом викликався слiпучий снiп полум'я, i на мiсцi потворної голови залишився лише жменька попелу.
  Дiвчата пiд командуванням Сталенiди прийняли ще один бiй. Але тут пройшло не так успiшно. Загiн зазнав втрат.
  Троє дiвчат загинули, решта з дюжини бiйцiв дiстали поранення рiзної тяжкостi, i ледве зумiли вiдiрватися. Двох дiвчат довелося навiть нести. На жаль, це вiйна. Не завжди вдається всiх трощити. Тим бiльше, що в колонi виявилися дуже живучi танки, точнiше САУ Е-5. Вони начебто маленькi, але дуже живучi. А тут ще й реактивнi штурмовики приспiли.
  А за ними дископодiбнi гелiкоптери. Спробуй проти подiбної мощi встояти. Ще тiльки три жертви з дванадцяти - можна сказати дешево вiдбулися. Натомiсть фашистiв уклали понад двадцять. Такий ось i видався бiй.
  Войовницi йшли, шахрая, намагаючись з останнiх сил. Наташа ця шкодлива дiвка помiтила:
  - Як шкода дiвчаток... Дуже навiть шкода... Але чому б у наш батальйон не додати хлопцiв?
  Сталенiда гаркнула, сердито всунувши босою ногою по травневому жуку:
  - У кого що... А в тебе лише самцi на умi!
  Вiкторiя образилася i помiтила:
  - У мене теж! Як хочеться, щоб тебе попестити хлопець. Вiдчути свої грудки в обiймах.
  Руда дияволиця зiрвала травинку, вiдкусила її i проворкувала:
  - Ех хлопчики мої крутi ... Як добре, що ви не блакитнi ... Я тих люблю що трахкають дiвчат ... Адже супермен мачо з пелюшок!
  Сталенiда трохи пом'якшавши, посмiхнулася:
  - Так... Так трохи стає веселiше. А як Наташка ваш друг?
  Дiвчина-блондинка, не зрозумiвши, перепитала:
  - Який друг?
  Майор упевнено вiдповiла:
  - Андрiю! Адже вiн теж був нагороджений Жуковим!
  Наташа важко зiтхнула i знизала плечима:
  - Цього я, на жаль, не знаю...
  Андрiйко ( А це був їхнiй знайомий хлопчик i пiонер-герой) тим часом був кинутий у каземат. Пораненого хлопця залишили зв'язаним, i навiть за шию прикували ланцюгом до стiни. Як фашисти боялися росiйських дiтей. У казематi було сиро, неподалiк хлопчика висiла прикута ланцюгами до стiни дiвчина. Зовсiм гола, тiла суцiльна рана, синцi, писуги, розсiчення, опiки, дiвчину катували. Вона була непритомна i лише тихо стогнала.
  Хлопчик глянув на стiни. В'язниця була стародавньою, збудованою ще за царських часiв, стiни товстi, вiконце маленьке пiд самою стелею, забрано ґратами. Андрiйко почував себе не просто бранцем, а в'язнем старовини. Як легендарного народного бунтаря Стеньку Разiна, на нього чекали тортури i страту.
  Андрiйко застогнав, чи зможе вiн одинадцятирiчний хлопчик, витримати тортури? Чи не заплаче, мов дiвчисько! Адже пiонеровi нi личить стогнати i плакати. Босоногий, подряпаний Андрiйко повернувся, дуже вже хворiла рана, лiктi пов'язанi, треба абияк повернутись, щоб стало легше, змiнити кут. Страшний бiль на мить вiдступив.
  У камерi страшне вонище. Пiдлога плямах, застиглих кровi. Валяються обгризенi кiстки. Людей? Навiть страшно, видно цю камеру пройшло чимало в'язнiв. Щоправда, Андрiйко подумав, що фашисти порiвняно недавно захопили Гродно. I коли вони встигли так накурити? Невже це старiшi жертви? Наприклад, НКВС? Хлопчик скривився. Виходила вiдверта жах! Як важко у катiвнi. Нема з ким перемовитися, схоже, дiвчина в цiлковитiй прострацiї. Її подiбно кати катували, як героїв давнини. От тiльки цiкаво, за що? Яке зло могла заподiяти юна дiвчина фашистам. Втiм, i вiн Андрiйко просто хлопчик i став убивати, цю нечисть борючись iз злом. Фашисти поставили свою нацiю вище за iншi нацiї та народи. Тим самим вони узаконили зло та страждання! Нi, нормальна людина має боротися з подiбним свавiллям. Крiм того, i самi нiмцi не вiльнi, їх сковує тоталiтарний апарат. Вiн усiляко душить найменшу iнiцiативу та прояв людських почуттiв.
  Фашизм походить вiд слова зв'язування. Вiн безжально в'яже людей, перетворюючи їх на скутих рабiв. Комунiзм у свою чергу пiдносить людину, дає їй новi сили, стимулює смолоскип життя. Є суттєва рiзниця. Комунiзм мiжнародний за природою та загальнолюдський. Гiтлеризм пiдносить тiльки одну нацiю, а не все людство в цiлому. У цьому його неповноцiннiсть. Але ж люди мають спiльне корiння, що доведено бiологiчно. Тi ж негри, i бiлi мають цiлком здорове та плiдне потомство. Вiн Андрiйко син росiйського та бiлорусочки, цiлком життєздатний, зовсiм не дебiл, i готовий битися з фашизмом.
  Звичайно, Павло виявився сильнiшим i зумiв пiти вiд ворогiв, перебивши безлiч нiмцiв. Вiн Андрiйко вчинив як розмазня, влучив у полон. Може слiд залишити собi останнiй патрон. Хоча мертвий вiн не зможе вбити жодного нiмця! А так вiн живий хоч i страждає.
  Босонiж Андрiйко почухав об сирий камiнь злегка пiдпалену стопу, Iльза знайшла найболючiшу точку, припалила цигаркою, так що утворився пухир. Але нiчого, вiдважного хлопця це не зламає. Навпаки, бiль має стати стимулом, вiд якого зросте його мужнiсть. I нiколи пiонер не зламається. Взагалi трiумф нiмцiв має тимчасовий характер. Вони рано чи пiзно будуть поваленi, подiбно до того, як зло завжди програє добру. Можна, звичайно, заперечити, добро перемагає лише в казках, а в життi все складнiше. Але й казка є лише вiдображенням реальностi. Адже багато чого було мрiєю, тепер стало реальнiстю. Андрiйко подумав: може йому судилося померти? Що це цiлком можливо! Але хiба вiн боїться смертi. Якщо переможе комунiзм, то його та iнших героїв радянської країни воскресять для нового щасливого та вiчного життя. Тодi вiн житиме у свiтi без смутку, муки, смертi та зла! Головне тiльки, щоб було здобуто остаточну перемогу! Адже тiльки в цьому випадку всi загиблi герої будуть воскресенi!
  I настане царство комунiзму! Миру, де найпотаємнiшi мрiї стануть дiйснiстю. Такого всесвiту, де людинi належить все, що iснує, про що можна тiльки мрiяти, i навiть не завжди розраховувати на успiх. Ось вiн, який складний та багатогранний свiт. I тодi iншi свiти вiдкриють свої обiйми людинi. Ну що ж! Можливо, що i безкраї простори, космосу теж є зло! Воно буде переслiдувати, i мучить живуть iнопланетян. Але ж капiталiзм i їм дасть свободу! Вiн розiрве пута рабства i приниження. Настане час i час свободи, своїм променистим свiтлом землю осяє! I скинуть ярмо мороку, темряви народи, i людина свiти всесвiту пiдкорить! I будуть онуки згадувати не вiрячи, що жили у темрявi пiд залiзною п'ятою. Носили знаки злого звiра, а нинi у вiрi ходимо чистою та святою!
  Андрiйко навiть здивувався, як у нього складно склалися думки. Щось особливе та неповторне є в них. Як це було пiд час громадянської вiйни, коли головним знаряддям пролетарiату були вiрш, а прозу, мабуть, навiть дещо зневажали i нехтували. Тепер же поет у полонi, а пiр'я та лiра, якщо образно говорити у ланцюгах. Тим не менш, вiн не здається, i розраховує на свiтле майбутнє. А яким йому залежить вiд кожної людини. Тут немає такого, щоб один все вирiшував i насаджував.
  Андрiйко сказав:
  - Майбутнє залежить вiд нас! Навiть у тому випадку, коли здається, що вiд нас нiчого не залежить!
  Хлопчик покрутився, вiн спробував перетерти прути. Заняття це нудне та складне, але деякi шанси на успiх завжди є. Андрiйко, долаючи страшний бiль, почав тертися об стiну. Головне не скрикнути, не показати своєї слабкостi. Вiн пiонер, отже втiлення мужностi. Потрiбно боротися, отже, боротиметься, i неодмiнно переможе! На славу радянської вiтчизни.
  Хлопчик завзято тер, в цей момент дiвчина прийшла до тями i пробурмотiла:
  - На зеленому лужку, стрибали синi зайчики!
  I потiм знову пiшла у забуття. Хлопчик промовив:
  - Нещасна! Її закатували проклятi фашисти! Але вiрю, помста не забариться! Наблизиться час перемоги над нелюдами людства. - Хлопчик повернувся, i проспiвав:
  I буде над планетою прапор сяяти,
  Країни святої, немає у свiтобудовi кращi!
  I якщо треба ми помремо знову,
  За комунiзм, у велич справа наша!
  Бiль знову наринув на хлопчика, вiн трохи вiдсунувся вiд стiни i почав смикати головою.
  Тут почувся скрип i в камеру зайшла п'ятiрка рослих есесовцiв. Вони, недовго думаючи, штовхнули хлопця чоботями i пiдхопили його пiд руки:
  - Пiшли суня!
  Андрiйко розумiв, що чинити опiр марно. Йому розстебнули нашийник. Врiзали ще кiлька разiв i понесли на руках. Хлопця нiби обдало крижаним холодом: куди його несуть. Невже зараз станеться найстрашнiше!
  Дiйсно пацана тягли кудись униз. I як не дивно при цьому ставало теплiше. Андрiйко раптом вiдчув себе набагато бадьорiше: де наша, не пропадала! Вiн видереться i з цiєї колотнечi.
  Його несли сходами, повiльно спускаючи! Нарештi хлопчик вiдчув, що вогкiсть поступилася сухiстю. Кати внесли дитину до досить просторого примiщення. Правда стiни виглядали зловiсно, на них висiли рiзноманiтнi та фантастичнi за формою iнструменти. Хлопчик побачив кiлька палаючих камiнiв та пристосування у формi диби. Тут також було безлiч розтяжок та рiзних предметiв тортур. Андрiйко раптом вiдчув тяжкiсть у шлунку, щось закололо!
  Це страх! Зрозумiв хлопчик, нi в якому разi йому не слiд пiддаватися!
  Босоногий Андрiйко напружився. У залi сидiв полковник СС i вже знайома жiнка, що брала участь у захопленнi хлопчика. Пiонер Андрiйка зблiд, видно нелегка доля на нього чекає, якщо зiбралися допитувати дитину, вiдпетi кати. Нi, вiн їм нiзащо не подасть, навiть якщо доведеться кричати нi думки, нi звуку! Але ось чи зможе вiн витримати.
  Полковник СС запитав:
  - Iм'я!
  Андрiйко мовчав. По ньому хльоснули батогом. На спинi проступила червона смужка. Полковник СС знову повторив:
  - Говори малюк iм'я!
  Вiдчайдушний Андрiйко вiдповiв iз злiстю:
  - Я маленький Сталiн!
  Полковник СС фиркнув:
  - Ось який тон у сучки! Вiн, мабуть, хоче бiльш жорсткого спiлкування.
  Iльза перевiряла:
  - Пiдсмажимо пацаненку п'яти.
  Полковник СС запитав:
  - Назви своїх спiльникiв i у цьому випадку ми тебе вiдпустимо!
  Руслан, як iстинний пiонер-герой, вiдповiв:
  - Весь радянський народ мої спiльники, вiд старого до дитини!
  Полковник СС свиснув:
  - Та ти вперте тварюка! Не розумiєш, що ми можемо тебе вбити!
  Блискаючи блакитними очима, Андрiйко вiдповiв:
  - Фашисти убити можуть, але що їм не пiд силу це вiдiбрати надiю на безсмертя!
  Полковник гукнув:
  - Приступайте!
  Босоного та пораненого Руслана пiдхопили, розрiзали мотузки та безцеремонно зiрвали бинти. Хлопчик охнув. Руки завели назад, а самого пiднесли до диби. Накинули на руки мотузку. Полковник гукнув:
  - Вивертайте паршивцю суглоби!
  Мотузка потяглася в саму вершину. Андрiйко вiдчув пекельний бiль у пораненому плечi, i простогнав:
  - Мама! Це жах!
  Полковник вишкiрився:
  - Говоритимеш!
  Андрiйко мотнув свiтлою головою:
  - Нi!
  На босi ноги хлопчаки одягли важкi кайдани, кiстки в плечах захрумтiли вiд страшного тиску. Полилася кров. Бiль був жахливий, пiонер Андрiй зблiд, лоб покрився пiтом, з-за рота лунав мимовiльний стогiн, але все ж таки знайшов у собi сили сказати:
  - Нi! I ще раз нi!
  Iльза поклала в камiн сталевий шомпол i промовила скалясь:
  - Милий хлопчику, зiзнайся, i ми дамо тобi шоколадних цукерок.
  Поранений Андрiй крикнув:
  - Нi! Не потрiбний менi ваш поганий ерзац!
  Iльза скрикнула:
  - Ну, ти та сука!
  Потiм дiстала з полум'я розпечений шомпол i встромила в рану. Пiонер Андрiйко нiколи ще не вiдчував такого болю, перехопило подих, вiд шоку вiн знепритомнiв.
  Iльза як досвiдчена катка почала масажувати йому щоки та шию, досить швидко привела хлопчика до тями.
  - Не сподiвайся паршивець знайти забуття у рятiвному шоцi!
  Полковник СС наказав:
  - Пiдсмажте йому п'яти.
  Кати-есесiвцi одразу ж запалили невелике багаття, полум'я почало лизати красивi, босi ноги дитини. Iльза тим часом знову встромила розпечений шомпол у рану. Лiкар есесовець вколов хлопчику спецiальне зiлля, щоб вiн гострiше вiдчував бiль, i повiльнiше непритомнiв. Тепер пiонера Андрiйку захлеснув безкрайнiй океан, страждань, ще гiрший вiд дантовського пекла. Двоє iнших катiв стали заганяти хлопцевi розпеченi до бiлого шпильки пiд нiгтi.
  Андрiйко, переповнений жахливими стражданнями, почував себе на межi повного зламу. Але раптом у полубредi перед ним виник образ Сталiна:
  - Що робити вождь? - спитав хлопчик.
  I Сталiн, бiлозубо посмiхаючись, вiдповiв:
  - А що може ще в цiй ситуацiї робити пiонер! Не треба лише плакати! Набери повiтря в груди та спiвай.
  Пiонер Андрiйко через силу посмiхнувся:
  - Слухаю вождя!
  Хлопчик напружився i через силу, що зривається, але при цьому чистим i сильним голосом заспiвав, пишучи прямо на ходу:
  Потрапив у фашистський страшний полон,
  Пливу хвилями болю страшного!
  Але стiкаючи кров'ю, пiснi спiвав,
  Адже iз серцем дружний пiонер безстрашним!
  
  I я скажу вам твердо кати,
  Що радiсть мерзенну, вилили даремно!
  Мене скаже слабкий промовчи,
  Адже бiль болiсний i просто жахливий!
  
  Але знаю, твердо вiрю я,
  Фашизм скинутий буде у прiрву!
  Обдасть вас злiсних полум'я струмiнь,
  А всi хто впали, веселячись, воскреснуть!
  
  I наша вiра в комунiзм сильна,
  Злетимо як сокiл, станемо зiрок усiх вище!
  Нехай рiчки меду потечуть вина,
  Весь свiт, порад гучний горн почує!
  
  I автомат стиснувши мiцно пiонер,
  По вище в небо юний глянь!
  I покажи хитаючим приклад,
  Твоя краватка яскрава, як у кольорi гвоздика!
  
  Вiтчизна для мене ти значиш усе,
  Рiдна мати та сенс усього юного життя!
  Нехай поки нелегке бути,
  Страждає наш народ за злого фашизму!
  
  Але волю хлопець червоний напруження,
  Плюнь у морду з пекельною свастикою бандиту!
  Нехай здригнутися в сказi вороги,
  I будуть червоною армiєю розбитi!
  
  СРСР священна країна,
  Що подарувала комунiзм народам!
  Як мати своє нам серце вiддала,
  За щастя, мир, надiю та свободу!
  . РОЗДIЛ Љ 11.
  Отак мужньо тримався пiонер-герой. I був гiдний свого звання, тому що пiонер це звучить гордо. Саме так i повинен триматися кожен радянський хлопчик.
  Дiвчата тим часом залiзли в гущавину хащi. Розвели невелике багаття i пiдкрiпилися. Двi дiвчини з дев'яти не могли йти i їм, надавши першу допомогу, перев'язавши - дали трофейного спирту, щоб рани не хворiли та заснули.
  Наташа помiтила з усмiшкою:
  - А все у нашому свiтi вiдносно. Ось, наприклад спирт - це за великим рахунком отрута, i водночас лiкує. Ось дiвчата заснули! I їм стало набагато легше!
  Вiкторiя дотепно помiтила:
  - Все у свiтi щодо... I Бог не ангел, i Диявол не чорт!
  Веронiка з гнiвом вiдповiла:
  - Що за богохульство... Про що це мова?
  Руда дияволиця логiчно помiтила:
  - А про те... У Бiблiї Бог тiльки й розмовляє язиком насильства. Один потiм Ноя чого вартий. А диявол? Власне, про нього не надто й чутно. У всякому разi, навiть у Бiблiї Сатана бiльше спокушає, нiж убиває!
  Наташа рацiонально вiдзначила:
  - Боженька й справдi любить насильство. Цар Давид провадив жорстокi вiйни. Саул Бог наказав винищити поголовно цiлий народ: у тому числi й жiнок, дiтей та худобу! Дивно говорити про милосердя... Як вам не здається?
  Веронiка хотiла сказати, але на думку нiчого путнього не спало. Справдi, особливо крити нема чим. Щодо потопу Ноя, вона й сама багато думала. I не знаходила пояснення, принаймнi рацiонального подiбної жорстокостi. Грiх Бог не знищив, вже Хам, засвiтився, та й Ной зовсiм не святий. А проклятий був не Хам, а Хаамам. Теж незрозумiло. Взагалi вся ця Бiблiя, особливо Старий заповiт, сповнена непоняток. Ось, наприклад, Єлисей убив сорок двi дитини за таку дрiбницю, що його подразнили за батiг.
  Адже це явний перебiр! Так чинити з дiтьми. I пояснити це важко.
  Веронiка i сама вагалася у релiгiї. Не знала навiть, яку вiру прийняти. I Православ'я не надто подобалося: багато зовнiшнiх ефектiв, пишноти, але якесь холодне. Але й баптисти теж не давали спокою та миру. Як не крути, але релiгiя у будь-якому разi вимагає вiри. А розумна дiвчина хотiла, щоб усе було логiчним, i всi кiнцi сходилися.
  Щоб усе здавалося рацiональним та правильним. А так... Навiть вчення про вiчнi пекельнi муки здається надмiрним. Найстрашнiше в пеклi це тривалiсть покарань: пекло буде завжди. I пройдуть мiльярди мiльярдiв рокiв, а грiшники все ще страждатимуть i страждатимуть. I це жахливо! Що таке вiчнiсть? Простiше однiй мавпi iз зав'язаними очима барабанячи по клавiатурi надрукувати Бiблiю, нiж перечекати вiчнiсть.
  Катування пекла це окрема тема. Ось Гiтлера помучити довше i сильнiше, i не грiх. А от якщо до пекла потрапить пiдлiток? Взагалi, як людинi врятуватися, якщо вона грiшить. Навiть якщо не дiлами, то словами чи думками! Та й що таке грiх?
  Вiкторiя, бачачи, що Веронiка мовчить, посилила тиск:
  - Та й у Одкровеннi Iоанна... Тiльки стало життя на Землi налагоджуватися, як давай виливати на планету Земля страти. I так мучити все людство. I що можна сказати?
  Веронiка жорстко вiдповiла:
  - До пекла потрапиш - дiзнаєшся!
  Сталенiда припинила лайку:
  - Усiм спати! Попереду ще багато праць!
  Дiвчата охоче заплющили очi. Нiч влiтку досить тепла, i войовницi притулившись, заснули один до одного.
  Веронiцi снилося, що вона потрапила у свiт футуристичного майбутнього. Iдеш собi вулицею, а тротуари рухаються немов рiчка. А ним лiтають барвистi автомобiлi. I всюди повно пiонерiв iз червоними краватками. I цi дiти лiтають i кружляють немов метелики. I всi усмiхаються, скалять пики.
  Веронiка махнула руками та полетiла. Вона нiби метелик, i чується ляскання крил. А ти лiтаєш собi, лiтаєш... А довкола такi яскравi фарби. Будинки величезнi, багатобарвнi, розмальованi наче торти. I безлiч статуй - рiзних казкових тварин.
  Так усе гарно. Одна з будiвель нагадує усипану дiамантами ватрушку. А навколо неї крутяться лiтаючi тарiлки. Вони свiтяться помаранчевим, i дають слiпучi вiдблиски.
  Iнша будiвля у виглядi семи крабiв, що стоять один на одному. Причому, кожен краб рiзного кольору, а клешнi виблискують дорогоцiнним камiнням. А лiтальнi апарати: такi гарнi та витонченi. Деякi з них не мають фiксованої форми, а перемiщуються в просторi наче ляпки.
  Iншi, навпаки, структурованi. Нагадують снiжинки, така бездоганна геометрична форма. Ну чого не краса та втiлення естетики.
  А ось будинок ширяє прямо в повiтрi, i нагадує орла з розфуфореними крилами, тiльки як би зробленого з кришталю. А дзьоб сяє яскравiше за алмаз, а може й сонце.
  А як рахунок споруди нагорi, якого цiлий акварiум iз чудовими морськими тваринами. I рибки зi срiбною лускою, i довгими золотими плавниками. А такi ще там багатоногi тварюки. I теж, немов усипанi коштовностями. I медузи, що вiддають усiма кольорами веселки.
  До Веронiки пiдлетiла дiвчинка у червонiй краватцi. Здивовано спитала:
  - Ти доросла?
  Веронiка з усмiшкою вiдповiла:
  - Так, а що?
  Пiонерка хихикнула i вiдповiла:
  - Нiчого доброго! Якщо ти повнолiтня, тебе забере гiпердракон.
  Веронiка свиснула:
  - Ого-го! А я у вас думала комунiзм!
  Дiвчинка в червонiй краватцi сумно кивнула, i дзвiнко вiдповiла:
  - У нас справдi комунiзм! Продукти безкоштовнi, товари безкоштовнi, абсолютно все є. Вiд iгрових приставок до вiртуальних шоломiв. - Дiвчинка кивнула, i труснула прозорим, кришталевим черевичком, прочiрiкавши. - Ось подивись, яке деревце.
  Дiйсно бiля будiвлi у формi чотирьох астр, що стояли один на одному, рiс дуб iз золотим листям. А на ньому росли тiстечка, торти та рiзнi кулiнарнi вироби. Такi пишнi та красивi.
  Веронiка захоплено вигукнула:
  - Оце здорово! Яке деревце...
  Пiонерка кивнула i, її руцi з'явився тортик. Дiвчинка прочирикала.
  - Спробуй! Це смачно!
  Веронiка проковтнула солодку м'якоть торта. Смак i справдi був такий нiжний, приємний, наче у ротi розквiтає оранжерея. I наскiльки це здорово.
  Веронiка чесно зiзналася:
  - Нiколи нiчого кращого не їла!
  Пiонерка усмiхнулася, i скелячи перлиннi зубки, злiсно вiдповiла:
  - I так само при повнолiттi, точнiше, коли ми стаємо пiдлiтками, пожирає гiпердракон. Саме це i є трагедiя нашого великого народу!
  Веронiка рiшуче вимовила, стиснула кулаки i лупнула босою ногою в повiтрi:
  - Я помщу дракону! Я готова битися з ним!
  Пiонерка клацнула пальцями правої руки. I виник у повiтрi гострий меч. Великий такий i блискучий. З гострими гранями, i його меч горiв, наче був зiтканий iз зiрок.
  Веронiка простягла долоню. Меч сам увiйшов, i войовниця його стиснула. З хвилюванням вимовила:
  - Я за Батькiвщину боротимусь... З Божою допомогою, заради людей!
  Пiонерка сердито вiдповiла, i навiть випустила iскри зi своїх перлинних зубiв:
  - Бога немає! Це все забобони людей!
  Веронiка важко зiтхнула:
  - Ох! Знову... I тут безбожне царство...
  Дiвчинка енергiйно заперечила:
  - У нас не царство! В нас демократiя! Править сенат i конгрес, i два консули - хлопчик i дiвчинка, якi обираються на один рiк усiм народом. - Пiонерка грюкнула черевичком по порожнечi, так що пролунав дзвiн. Пiсля чого просипала. - Комунiзм, це влада народу, а не культ окремої особи типу Сталiна!
  Веронiка частково погодилася:
  - Сталiн справдi надто дозволив себе вихваляти! Потрiбно бути все-таки йому хоч трохи скромнiше!
  Пiонерка струснула червоною краваткою i прокричала, пiднявши праву руку:
  - Пiонер завжди готовий! Ми уроєм усiх худоб!
  Веронiка не втрималася вiд запитання:
  - А скiльки тобi рокiв?
  Дiвчинка посмiхнулася i ввiчливо вiдповiла:
  - Двiстi двадцять п'ять!
  Веронiка свиснула, i округлила очi:
  - Та НУ?
  Дiвчинка зробила серйозне личко i заявила:
  - Ми дуже повiльно дорослiшаємо! Вiд народження, до поглинання драконом минає, трохи бiльше тисячi рокiв!
  Веронiка в'якнула, ляскаючи пишними, чорними вiями:
  - Це просто як вiчне дитинство! Немов у казцi!
  Пiонерка сумно промовила:
  - Це i є казка, тiльки дуже вже страшна... Якби не дракон ми взагалi були б безсмертнi i не знали б старостi!
  Веронiка багатозначно сказала:
  - Комунiзм це царство вiчної молодостi!
  Дiвчинка труснула золотистою головою i прочирикала:
  - А тепер, будь ласка, заспiвай чогось нам! Щоб стало веселiше!
  З усiх бокiв до Веронiки почали пiдлiтати дiти. Хлопчики, дiвчатка, всi красивi, у ошатному одязi. I дзвенiли срiблястими голосами, такими приємними, i чудово прекрасними.
  - Заспiвай квiтку! Не соромся! Ти просто велика чарiвнiсть!
  I Веронiка приземлилася на дорiжку, що рухалася, i танцюючи по нiй босими, витонченими нiжками, захоплено i чудово граючи голоском, заспiвала;
  Я дочка Вiтчизни свiтла та любовi,
  Прекрасна дiвка-комсомолка...
  Хоч фюрер будує рейтинг на кровi,
  Iнодi я вiдчуваю нiяково!
  
  Ось сталiнiзму дуже славне столiття,
  Коли навколо iскритися i сяє...
  Розправив крила горда людина -
  I трiумфує Авель, згинув Каїн!
  
  Росiя це Батькiвщина моя,
  Хоча часом я вiдчуваю нiяково...
  I комсомол єдина сiм'я,
  Хоч босонiж йти стежкою колко!
  
  Фашизм крутий на Батькiвщину напав,
  Iкла сей борiв, лютий оскалив...
  З небес полився шалений напалм,
  Але з нами Бог та генiальний Сталiн!
  
  Росiя це Червоний СРСР,
  Могутня велика Вiтчизна...
  Даремно розпускає пазурi Сер,
  Ми точно житимемо при комунiзмi!
  
  Хоч почалася велика вiйна,
  I маса пролилася рясно кровi.
  Ось корчиться велика країна,
  Вiд слiз, згарищ та великого болю!
  
  Але вiрю, ми Вiтчизну вiдродимо,
  I вище зiрок радянський прапор пiднiмемо...
  Над нами златокрилий херувим,
  Великої, променистої Росiї!
  
  Така це Батькiвщина моя,
  В усьому всесвiтi немає, її красивiше...
  Хоч набiгла Сатани пеня,
  Змiцнiє в цих стражданнях вiра наша!
  
  Як Гiтлер самозваний удивив,
  Зумiв забрати й Африку всюди.
  Звiдки у фашизму стiльки сил,
  Поширилася по Землi зараза!
  
  Ось скiльки фюрер багато захопив,
  I навiть заходи не має...
  Яку бандит зварю породив,
  Над ними червоний прапор кошмарний майорить!
  
  Такi фрицi сильнi зараз,
  У них не "Тигри", а страшнiшi танки...
  I врази Адольфа снайпер в око -
  Постав фашистам сильнiшi банки!
  
  Що ми не зможемо, зробимо жартома,
  Хоча босi дiвки по морозу...
  Ростимо ми дуже сильне дитя,
  I червону, найкрасивiшу троянду!
  
  Хоч ворог прагнути, рватися до Москви,
  Але встали груди дiвчини босi.
  Вдаримо кулеметом вiд коси,
  Солдатики ведуть вогонь рiднi!
  
  Ми зробимо Росiю вище за всiх,
  Країною що у свiтобудовi Сонця гарнiше...
  I буде переконливий успiх,
  Змiцнiє у Православ'ї вiра наша!
  
  А мертвих вiрте, дiвки воскресимо,
  Або силою Бога, або колiр науки.
  Простори свiтобудови пiдкоримо,
  Без усiх зволiкань, мерзенної нудьги!
  
  Зумiємо зробити Батькiвщину крутою,
  Понад зiрки спорудимо трон Росiї...
  Ти фюрера вусатого урою,
  Що уявляє себе без граней зла месiєю!
  
  Ми зробимо Вiтчизну як гiгант,
  Що буде, наче монолiт єдиної...
  Дiвча встала дружно на шпагат,
  Адже витязi у боях непереможнi!
  
  Батькiвщину велику бережи,
  Отримаєш вiд Христа тодi нагороду...
  Вiйну Всевишнiй краще розiрви,
  Хоча часом боротися смiливо треба!
  
  Коротше скоро вiдгримлять бої,
  Закiнчиться битва та втрати...
  I витязi великi орли,
  Бо ж вiд народження всi солдати!
  Веронiка крутнула в повiтрi мечем i тупнула босою, витонченою нiжкою на вулицi, яка була дзеркальною.
  Дiвчинка вiдзначила, пiдморгнувши войовницi з Другої свiтової вiйни. I помiтила з сумною усмiшкою:
  - Дракона вже намагалися знищити навiть за допомогою гiперлазерних гармат грос-лiнкорiв. Його одним мечем не здолати!
  Веронiка згiдно кивнула:
  - Я про це здогадуюсь. Що ж коли билися спартанцi з персами, то вони скромно вiдповiли: боротимемося в тiнi!
  З'явився хлопчик у шортиках та червонiй краватцi. Вiн вклонився Веронiцi i сказав:
  - Наша велика гостя з минулих часiв. Як ми радi вiтати тебе!
  Веронiка зiтхнувши вiдповiла:
  - Поки гiпердракон не переможений, радiти мало. А з ним, схоже, буде впоратися нелегко!
  Хлопчик запропонував:
  - Спочатку поїмо, а потiм поговоримо!
  З'явилися iншi дiти - хлопчики та дiвчатка, не старшi чотирнадцяти рокiв.
  Вони були в ошатному одязi, але багато босоногих i виблискували голими, круглими дитячими п'ятами.
  Войовицю посадили на почесне мiсце - крiсло iз золота та посипане дiамантами. I при цьому м'яка.
  Втiм, i дiти сидiли наче на царських тронах. I спiвали собi щось веселе:
  - Слава гарної iмперiї дитинства,
  Будемо ми дуже прекраснi сильнi.
  Зроблено ми з могутнього тiста,
  Люди великої священної країни!
  Але ось з'явилися страви iз золота, i попливли повiтрям. Це було дуже красиво та вражаючим.
  А якi тут були чудовi тварини. Наприклад, гiбрид ананаса та козулi, лебедя та динi, та ще чогось дуже смачного та апетитного. Наприклад, i ватрушки з бананами та iндичками. Все тут дуже смачно i навiть нудотно.
  Веронiка уплiтала за обидвi щоки i спiвала:
  - Ми не жалюгiднi комашки,
  Пожираючи всi ласощi!
  I дiвчисько як вiзьме i розсмiяється. Причому в дiвчини промайнула думка, якого це жити у свiтi, де ти нiколи не станеш дорослим.
  Стiл усе довшав i дiтей за ним були вже тисячi. I нiхто не старший на вигляд чотирнадцяти. Багато особливо дiвчаток з ювелiрними прикрасами з найбагатших дорогоцiнних каменiв.
  При цьому бiльшiсть дiтей були босими, видно в умовах лiта у взуттi ходити тривiально неприємно.
  Тим бiльше брукiвка була теплою, але зовсiм не гарячою i по нiй ступаючи голою пiдошвою вiдчуваєш блаженство.
  Веронiка стала пожирати гiбрид порося, фiнiкiв, апельсина та пончика.
  I це дуже приємно i на смак, i на дотик, i на аромат. Все тут у цьому свiтi красиво i виглядає чудово. Як уявляли собi комунiзм у казках про футуристичне майбутнє.
  Хоча, звичайно, голi, круглi п'яти, часто викликають асоцiацiю з бiднiстю, є навiть такий вираз - босяк.
  Веронiка їла i ковтнула з платинового глечика усипаного смарагдами вина. На смак це вино дивовижне, що його п'єш нiби солодкий коктейль iз медовим ароматом!
  I ще солов'ї спiвають i райськi птахи.
  Веронiка вiдчула душевний пiдйом i заспiвала:
  - I знову продовжується бiй,
  I серцю тривожно у грудях...
  Наш свiт знай такий молодий,
  Навiки весна попереду!
  Пiсля чого знову стала їсти смачну та ароматну їжу. Веронiка навiть взяла золоту вилку босими пальчиками нiжок i крутнула її, проспiвавши:
  - Я найсильнiша дiвчина свiту,
  З дуже крутого, як космос ефiру!
  Войовниця дiє надзвичайно активно. I пожирає гарну їжу. Точнiше не просто хорошу, а дуже апетитну та химерну. I це надзвичайно крута та чудова їжа.
  Веронiка заспiвала:
  - Слава часом комунiзму,
  Ми вiритимемо в щастя завжди...
  Му знищимо ярмо фашизму,
  Вiрю здiйсниться наша мрiя!
  I ось її боса нiжка знову кинула щось смачне у свою горлянку. I це дуже цiкава її позицiя.
  Дiвчинка з футуристичного майбутнього помiтила:
  - Ти їж дуже здорово - значить сильна!
  Веронiка iз цим погодилася:
  - Я дуже сильна!
  Хлопчик iз сумнiвом помiтив:
  - Хвалитися особливо не треба!
  Комсомолка хихикнула:
  - А чи не особливо?
  Хлопчик прочирикав:
  - А ще вiд хвастощiв,
  Ква, ква, ква, ква, ква, ква!
  Веронiка пропищала:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  Дiвчинка вiдзначила з усмiшкою:
  - Ти знову хвалишся!
  Веронiка прочiрiкала:
  - Все я зумiю все зможу,
  Серцем своїм гарячим...
  Якщо доведеться гори кошторис,
  Я не можу по iншому!
  I дiвчисько взяло i показало мову!
  Хлопчик згiдно кивнув:
  - Це ти складаєш i дiєш круто!
  Дiвчинка тут запропонувала:
  - А нехай наша доросла гостя покаже своє вмiння у справi!
  Хлопчик iз цим погодився:
  - Нехай покаже! А то хоче боротися з гiпердраконом, а на щось простiше у неї може бути сил немає!
  Веронiка зiтхнувши вiдповiла:
  - Я взагалi не люблю хвалитися, але ...
  Хлопчик рокiв дванадцяти на вигляд тупнув босою нiжкою i гаркнув:
  - Нiяких "" але! Ти проведеш тренувальний бiй зараз!
  Дiвчина-комсомолка вiдповiдно кивнула:
  - Я готова!
  Дiвчинка вiдзначила з посмiшкою:
  - Тобi доведеться битися з роботом. А це не так вже й просто!
  Веронiка вiдважно вiдповiла:
  - Я як пiонерка - завжди готова!
  Хлопчик iз захопленням проспiвав:
  I знову продовжується бiй,
  Кипить гiперплазми пожежа.
  I Ленiн такий молодий -
  Завдає мечами удару!
  Дiвчинка поправила хлопця:
  - Не Ленiн, а свiтло поколiнь i не мечами, а гiпербластером!
  Хлопчик люто вимовив:
  - Мене гiпербластер не залякаєш!
  Дiти встали зi столу, одразу всi десять тисяч. Топнули майже всi босонiж при цьому нiжкам. I сказала:
  - Ельфарая виходь!
  I так тричi...
  I ось з'явилася чудова велика, медова блондинка, з дуже рельєфною мускулатурою та у бiкiнi. У неї були великi груди, ледь прикритi тонкою смужкою тканини, i пишнi, розкiшнi стегна. Дiвчисько мала мускулатуру Геркулеса, i м'язи наче кульки перекочувалися пiд її засмаглою шкiрою.
  Дiвчина-богатир був майже оголеною та босоногою, красивою, але надмiрно накаченою.
  Досить висока i теж мускулиста Веронiка була нижча за неї на голову, i куди вже в плечах. Тому, коли дiвчата встали один на одного, дiти загомонiли.
  Почулися вигуки:
  - Робимо ставки хлопцi!
  I далi:
  - Б'ємось об заклад!
  У обох дiвчат шевелюра виблискувало немов сусальне золото, а волосся ледве вилося.
  Ельфарая кивнула напарницi та вiдзначила:
  - Я бiоробот, i тому не буду тебе вбивати!
  Веронiка вiдповiла з усмiшкою:
  - А я людина... I борючись з тобою, виконаю свiй обов'язок!
  Ельфарая помiтила:
  - Ти доросла... Значить, не з цього свiту!
  Веронiка зiтхнувши вiдповiла:
  - I той, свiт з якого я нiтрохи не кращий за це!
  Дiвчинка сердито тупнула босою нiжкою i наказала:
  - Давайте приступайте до бою! Незабаром гiпердракон знову прийде по черговi жертви!
  Ельфарая кивнула i зробила перший випад. Веронiка трохи вiдхилилася.
  Обидвi дiвчата пiдморгнули одна однiй. Ельфарай в руках мав великий i довгий меч. Вона обертала їм, мов пушинкою. Веронiка намагалася контратакувати.
  I без особливого успiху. Противниця швидка. Мало того вона, як здавалося, навiть грає в кiшки мишки.
  Ельфарая зробила випад i подряпнула Веронiку в плече, i подряпала, наче кiшка лапкою.
  Потiм сказала:
  - Тобi не боляче!?
  Веронiка з люттю вiдповiла:
  - Нi!
  I знову атакувала супротивницю. Комсомолка займалася фехтуванням i мала поняття, як битися на мечах. Але її противниця i швидше, i сильнiша.
  Все-таки це робота.
  Ось Ельфарая знову вiдбила випад Веронiки, i знову подряпнула дiвчину по грудях. Кров полилася сильнiше.
  Веронiка спробувала босими пальчиками нiжок жбурнути пилюку в очi бiороботу, але без особливого успiху.
  Комсомолка помiтила:
  - I з фашистами було тяжко!
  Ельфарая знову подряпнула мечем, зробимо блискавичний випад i проколовши шкiру на плечi, видала:
  - Сьогоднi панове ми робимо iсторiю,
  Побудуємо барикади, а завтра крематорiї!
  Веронiка пiдтримала пiсню, своєю лютою атакою:
  - Ми будуємо новий свiт, i заперечуємо минуле,
  Зводячи на трон - безглузде i вульгарне!
  Ельфарая зробила черговий випад, цього разу вдаривши Веронiку по голiй нозi i прочирiкала:
  - Тобi не боляче?
  Веронiка помiтила:
  - Якби ти не був роботом, я б вважала це за знущання!
  I комсомолка люто провела цiлу серiю ударiв мечами. I її меч блимав, мов крила метелика.
  Але Ельфарая рубанула у вiдповiдь, спiймавши на зустрiчному русi. Лiфчик на грудях Веронiка виявився розсiченим. I червонi соски комсомолки оголилися.
  Веронiцi стало соромно i вона проворкувала:
  - Ось чорт забирай!
  Дiвчина-бiоробот заспiвала:
  Ти не ангел, але для мене, але для мене,
  Ти стала святою!
  Ти не ангел, але я бачив, але бачив я,
  Твоє свiтло не земне!
  Веронiка, розмахуючи мечами, її оголений торс блищав вiд поту нiби змащений маслом, i проревела:
  - Тiльки на небi лише ангели знають - що на бiоробота чекає!
  
  НОВI ПРИГОДИ РОБУРУ-ЗАВОЮВАЧА
  АННОТАЦIЯ
  Робур-завойовник разом iз двома чарiвними дiвчина створює унiверсальний апарат, який виявився дуже потужною зброєю. Що тепер чекає на людство? Робур хоче влади над свiтом!
  . РОЗДIЛ Љ1.
  Робур Завойовник був дуже приголомшений розрядом блискавок. Але не загинув. Його унiверсальний апарат викинув на сушу. I хоча вiн розбився, все-таки шанси полагодити його були.
  I команда на деякий час розчинилася на просторах США, i шукала рiзнi деталi, для апарату.
  В Америцi видно, що Робур загинув, тим бiльше, що залишився живим свiдок з полiцiї, який пiдтвердив, що апарат був вражений блискавкою.
  А незабаром розпочалася росiйсько-японська вiйна. З Росiєю США мали дiловi вiдносини, але демократична преса не любила самодержавну iмперiю.
  Звичайно, у Росiї цар мав всю повноту влади: виконавчу, законодавчу та судову. I прогресивна громадськiсть хотiла парламенту та свободи слова та совiстi.
  Тож поразку царської Росiї у США радiли... I зрештою було пiдписано свiт, який змiнив баланс сил у Тихому океанi.
  А Робур удосконалив машину... Зробив її з приголомшливими властивостями.
  Здатну не тiльки рухатися сушею, водою, пiд водою, i в повiтрi, але ще у двох стихiях: космосi та пiд землею.
  I оскiльки благополуччя планети Земля не цiкавило Ромула, вiн полетiв до Мiсяця.
  З ним в екiпажi було двi дiвчини: Альбiна та Альвiна. Апарат Робура ковзав по космiчнiй поверхнi. Вiн був невеликий, але використав енергiю термоядерного синтезу, коли водень перетворювався на гелiй.
  Одночасно пiд час польоту створювалося навколо машини напiвпросторове поле, i вона могла проникати через найтвердiшi покриття.
  Робур летiв, погладжуючи колiна дiвчинi... I водночас думав. Рокiв йому вже чимало. "Альбатрос" був створений у тi часи, коли тiльки зароджувалося лiтакобудування у вiсiмдесятi роки минулого столiття. Робуру вже тодi було за сорок рокiв. Вiн зробив лiтак, який не мав рiвних i в реальнiй iсторiї двадцять першого столiття, наприклад, у такому показнику, як тривалiсть польоту. Щоправда, швидкiсть у нього тiльки для свого часу рекордна.
  Потiм йому вдалося створити щось супер. I здивувати весь свiт. А насамкiнець видати взагалi щось фантастичне.
  Але тобi самому вже за шiстдесят, i це сумно. Видно, що Ромул старiє.
  Хотiлося б, звiсно, повернути молодiсть. Тiльки як цього досягти?
  В однiй стародавнiй книзi Робур вичитав, що на Мiсяцi є такий камiнь, що дотик до нього здатний повернути молодiсть будь-якому тiлу.
  Ось зараз вiн ковзає вакуумом. Альбiна теж жiнка-вчена включила спецiальний пеленгатор, щоб упiймати випромiнювання каменю. Жiнка-блондинка з тривогою помiтила:
  - Мене теж лякає старiсть!
  Робур згiдно кивнув:
  - Це жахливо! Нема колишньої свiжостi та бадьоростi, i сон тебе не освiжає по-молодому, i все частiше болить голова.
  Альвiна зiтхнувши кивнула:
  - Ми теж уже не юнi, хоч виглядаємо чудово. I можливiсть постарiти дiвчат так лякає!
  I обидвi винахiдницi стукнули каблучками по металi.
  Але Мiсяць таки наближався. I апарат Робура був на висотi швидкостей.
  Усерединi його дотримувалася земна гравiтацiя. I це, звичайно, здорово.
  Альбiна помiтила:
  - На Мiсяцi немає повiтря!
  Робур iз посмiшкою заявив:
  - У нас є непоганi скафандри. Крiм того, мiсячний камiнь знаходиться в самому центрi супутника. I його так просто не дiстати. Але наш апарат на щастя є унiкальним.
  Альвiна зазначила:
  - I ми також причетнi до його створення! Пам'ятаєш, як ми її розробляли?
  Альбiна охоче додала:
  - Особливо термоядерний синтез водню - коли машина працює на однiй водi та дуже довго!
  Робур кивнув сивою головою:
  - Так мої трудiвницi ми створили унiверсальний апарат, який випередив свiй час на сотнi рокiв. Але цього замало! Отримавши в дар молодiсть, ми маємо щось зробити i на Землi!
  Альвiна хихiкнула i вiдзначила:
  - Потрiбно захопити владу над свiтом!
  Альбiна iз сумнiвом знизала, своїми не по-жiночому широкими плечима:
  - Це непогана iдея, але однiєї, навiть такої досконалої машинки мало - потрiбно створити цiлу армiю!
  Робур помiтив:
  - Напiвпросторове поле, здатне проходити через будь-яку матерiю, може генерувати i потужний лазер, що розрiзає навiть лiнкори. Отже, ми здатнi зробити неабияку силу.
  Альвiна прочирiкала, скелячи зубки:
  - Ударна лазера, пекельна мiць,
  Здiбно будь-яке лихо перемогти!
  Ось уже Мiсяць став розмiрами на екранi, як таз, i продовжував збiльшуватися. Були видно кратери та моря Мiсяця. Її поверхня сiрувата i водночас мерехтить.
  Альбiна скинула чобiт, оголивши босу, точену нiжку. Її пальчики ворушилися i в них з'явилася колода карт.
  Красуня запропонувала:
  - Зiграємо?
  Альвiна хихикнула i вiдповiла:
  - Можна спробувати! То була б цiкава гра!
  Робур агресивно зауважив:
  - Не солiдно в карти грати! Може, чогось цiкавiшого зможемо розкрутити?
  Альбiна знизала плечима i вiдповiла:
  - А що ви пропонуєте? Може бути шахи?
  Робур кивнув:
  - Це гра великих умiв. Що може бути спробуємо?
  Альвiна заперечила:
  - А взагалi часу мало, скоро ми притулимося. Може, бути краще, справдi в карти швидко перекинемося.
  Робур погодився:
  - Я блiц не визнаю! Грати у шахи треба вдумливо. Так що краще у карти!
  Альбiна почала тасувати колоду босими пальчиками точених нiжок. Потiм роздала карти. Ромул отримав козирну шiстку i почав ходити першим. Пiшла гра... Вони встигли провести лише кiлька партiй. Перша завершилася внiчию, а другу Альбiна опинилася в дурнях. Вiд чого дiвчина сильно образилася i заспiвала:
  - Карти на снiданок, карти на обiд,
  Карти на вечерю, ось i весь секрет!
  Робур з усмiшкою помiтив:
  - Не щастить у картах - пощастить у коханнi!
  На цьому все i закiнчилося. Апарат торкнувся поверхнi i щiльно пролунав. Тепер слiд стати першими в iсторiї людства космонавтами, що торкнулися поверхнi земного супутника.
  Дiвчатам очевидно дуже хотiлося вийти босонiж, але вакуум диктує свої закони. Так що вони не надто охоче одяглися в скафандри.
  Робур теж опинився у скафандрi. Вiн почував себе дуже впевнено.
  Ось вони вступили на поверхню мiсяця. Крокували неквапливо. I одразу ж пiдскочили - гравiтацiя на Мiсяцi значно менша, нiж на планетi Земля.
  Робур помiтив iз задоволеним виглядом:
  - Ми першi люди на Мiсяцi! Як це прекрасно!
  Альбiна з посмiшкою проспiвала:
  - Мiсяць, мiсяць - квiти, квiти,
  Ми всi з любов'ю довiряємо
  Надiї та мрiї! Надiї та мрiї!
  Альвiна помiтила з усмiшкою:
  - Ми всiм можемо, i навiть до Мiсяця долетiли!
  Трiада тупала по мiсяцю поверхнi i навiть намагалася пiдстрибувати. Стрибки виходили довгi. А коли опускаєшся падiння наче увi снi.
  Виглядає, безумовно, красиво.
  Робур заспiвав:
  - Добре бути на Мiсяцi,
  У цiй казковiй країнi!
  Альбiна логiчно помiтила:
  - На Мiсяцi добре, бо ми на ньому найпершi. А взагалi тут не квiтiв, нi трави, нi блакитного неба. Тобто не надто здорово.
  Альвiна з цим погодилася, тупнувши пiдбором по пiску. Пiсля чого її пiдкинуло нагору.
  Дiвчина прогарчала:
  - Не найкраще, коли навколо пiсок та кратери!
  Робур посмiхнувся i промовив:
  - Знаходьте найкраще у гiршому, а не навпаки! А тут по-своєму, треба сказати чудово!
  Альбiна iз цим погодилася:
  - Та по-своєму тут зовсiм непогано! Але... все одно життя не солодке!
  Альвiна поправила свою напарницю:
  - Тут взагалi життя немає!
  Робур ще зробив кiлька стрибкiв. Потiм став на голову i пройшовся на руках. Йому це дуже подобалося. Але вiн не хлопчик. Йому вже за шiстдесят. I довго ходити на руках несолидно та втомлює. Хочеться чогось iншого - бiльш практичного.
  Робур рiшуче заявив:
  - Годi! Зараз полетимо до самого центру Мiсяця i торкнемося каменю, що дарує вiчну молодiсть!
  Обидва дiвчата хором вигукнули:
  - Звiсно ж полетимо! Ми хочемо вiчної юностi!
  I ось трiада побiгла, до своєї чудової машини, яка скидалася зовнi на акулу-барракуду, з колесами, якi, втiм, були висувнi.
  I ось дiвчата i чоловiк похилого вiку застрибнули в цей апарат. Вони це зробили дуже хоро.
  Хоча, звичайно ж, на Мiсяцi теж здорово. А тепер чекала ще бiльш цiкава подорож всередину.
  Робур сiдаючи за штурвал свiй дивовижної машини проспiвав:
  - Хлопчик бачить у мрiях автомат -
  Адже йому танк милiший за "Лiмузина"...
  З народження зрозумiлий цей розклад,
  Що у свiтi перемагає лише сила!
  I ось було включено напiвпросторове поле, i машина скидається на барракуду кинулася в глибини мiсяця, розпушуючи поверхню планети.
  Апарат спочатку затрясло, а потiм вiн почав заглиблюватися в мiсячний ґрунт.
  Трясти машину поменшало. А потiм вона зовсiм заспокоїлася, i пiшла в глибину немов по маслу.
  Альбiна прочирiкала:
  - Будь-яку гору ми проб'ємо,
  Будь-яку шию - ми звернемо!
  Альвiна це охоче пiдтвердила:
  - Звичайно згорнемо, проб'ємо!
  I дiвчина скинула з нiжок чобiтки. Її напарниця наслiдувала приклад.
  I поки Робур сидiв за штурвалом, дiвча стали мiж собою грати в карти.
  Вони це робили за допомогою босих пальчикiв нiжок, причому дуже енергiйно. Грали, кидали карти та вiдбивалися.
  Але незабаром їм це набридло. I дiвчата вирiшили зiграти у шахи. Дiйсно в карти грати вiч-на-вiч не надто цiкаво. А ось у шахи, само собою - це супер.
  Альбiна з посмiшкою вiдзначила:
  - Шахи 0 це гра для iнтелiгенцiї!
  Альвiна з цим погодилася:
  - Звичайно! Ми є найвища iнтелектуальна елiта!
  Альбiна кивнула. I її босi пальчики нiжок витягли з шафки пляшку шампанського. Дiвчина вiдкрутила пробку, i випустила пишний струмiнь. Їй потрапило по мордочки. I облило прекрасну та ще свiжу фiзiономiю дiвчину.
  Блондинка-науковець в'янула:
  - Це не продуктивно!
  Альвiна з цим погодилася:
  - Так обдурювати себе дуже безглуздо!
  Альбiна взяла босими пальчиками пересунула чорну постать. Пiшла цiкава гра. Обидвi сторони грали швидко. I пiшло взаємне ускладнення постатей. I все звелося до спрощень. А потiм i нiчиєї.
  Дiвчата трохи посидiли над спустiлою дошкою.
  Потiм знову розставили постатi.
  Цього разу Альбiна грала бiлими. Її суперниця застосувала Староiндiйський захист, виник варiант Земiша. Бiлi вели наступ проти короля. Альбiна навiть пожертвувала постать. Але виграшу не було.
  Знову нiчия...
  Дiвчата потиснули один одному руки.
  Потiм Альбiна вирiшила заспiвати, її голосок був повнозвучний i дуже соковитий, а босi нiжки шльопалися пiд час спiву;
  Пофарбований космос у темне, похмуре свiтло,
  I зiрки-крижинки потьмянiли на орбiтах...
  Менi хочеться кохання, у вiдповiдь я чую нi,
  Серця дiвчат вщент розбитi!
  
  Ми любимо дуже хоробро воювати,
  За Батькiвщину дуже люто битися...
  Iспит у мужностi здамо знову,
  Я витязь свiтла - не з душею паяця!
  
  Коли ламали вермахт ми,
  Билися дiвчата хоробро пiд Москвою.
  Вiдбили рiй коричневої орди,
  Хоча супротивник у спорiдненостi iз Сатаною!
  
  Ми босi дiвчата на кучугуру,
  не стали супостата знай лякатися...
  I вилами фашиста прямо в бiк,
  Зiбравши, гранди в купу зi шкiри ранця!
  
  Але що ж наша мужнiсть у всьому,
  Коли Меркурiй мiряли ногами.
  Будь-кого, хто нас розiб'ємо,
  Не топчуть край, родимий чоботями!
  
  Так славитися росiйська Земля,
  Ми людям шлях до всесвiту вказали...
  народу свiту все одна сiм'я -
  Побачимо скоро комунiзму дали!
  
  Та можеш вiрити, або хоч не вiр,
  Але людина народжена творiнням сильним...
  Не здолає нашу дружбу звiр,
  Адже проти нас повiр вороги безсилi!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини святий,
  Я буду з будь-якою нечистю боротися...
  Дiвчина по снiгу бiжить босий,
  немає навiть думки, щоб боягузливо здатися!
  
  Нас мiльйони запеклих бiйцiв,
  Якi у битвi єдинi...
  Прославимо вiру дiдiв та батькiв,
  Адже дiвчата у боях непереможнi!
  
  Сварог нам найгострiший у лайцi дав,
  Сказав дiвчата люто битися...
  Нехай втiлиться Божий iдеал,
  А перемiгши ви з сиротою дiлитеся!
  
  Хай буде наша у славi вiрю Русь,
  Яка у битвах без страху...
  За Батькiвщину бiйся i не лякайся,
  Просочена хоч кров'ю вся сорочка!
  
  Так немає сумнiвiв - всiх ворогiв зметем,
  Ми народженi є плем'я велетнiв.
  Пiд прапором iз триколiрним кумачем,
  Нехай будуть люди у вiчностi єдинi!
  
  Ось нова епоха настає,
  Вiдкрилися людям космосу простори...
  Якихсь комах лихо б'є,
  Залишивши до бiса дурiсть, розмови!
  
  Та людина зовсiм повiр не воша,
  А той, хто завжди перемагати народився...
  Тому ти славний герб не тремтить,
  Хоча супротивник просто розлютився!
  
  Не будемо супостату поступатися,
  Нi на Землi, нi навiть у синьому небi...
  Ви запишiть пацани в зошит,
  Що зорелiт злетить, як жвавий лебiдь!
  
  Що Землю дуже хоробро вiдстоимо,
  Такi знай ми хоробри дiвчата...
  Ось крила простягає херувим,
  В ньому Бога кинуто гранату!
  
  Нi нiколи дiвчат не зметуть,
  Нас не поставлять знайте на колiна.
  Як було ранiше Гiтлеру капут,
  Так стане у славi радiсть поколiнь!
  
  Коротше долетимо ми до зiрки,
  I будемо у свiтi Дiви, Орiона...
  Виконуватись великi мрiї,
  Порядок будуватимемо славний, новий!
  
  I час вiрю скоро я прийде,
  Коли загиблi у боях воскреснуть...
  Перемогу вiдкриємо нескiнченний рахунок,
  Отримає приз хто у бiйцi найчистiших!
  
  Людей у свiтi знаю примиримо,
  Єдин: араб, iндус та православний...
  Усiх висвiтлить Всевишнiй Пане,
  I буде наша доля, звичайно, славна!
  
  Нехай чекає людей всiх щастя попереду,
  I вiчнiсть у славнiй радостi навiки...
  Закiнчиться провали i нулi,
  I зцiлятися слабкi, калiки!
  
  От буде людям щастя на вiки,
  Хоч мiльярди рокiв пройдуть у славi...
  Адже сила розуму людей мiцна,
  Ми народилися у космiчнiй державi!
  
  Всесвiт ми пiдкоримо жартома,
  Галактик траси до кiнця зведемо...
  Пройдемося вакуум у коханнi крутячи,
  Прославимо Бога Iсуса Iм'я!
  
  I самi станемо зiрки враз творити,
  Збудуємо мiста довжиною в парсеки.
  Мисливець перетвориться скоро на дичину,
  А найвищими нехай будуть люди!
  Цiлу поему заспiвала Альбiна, а Альвiна її своїм дзвiнким голоском пiдхопила. I дiвчатам було на диво весело i шикарно.
  Потiм дiвчата розклали третю партiю у шахи. I стали грати бiльш вдумливо.
  Альвiна грала бiлими, i шукала хитрi ходи. Билася й Альбiна.
  Обидвi дiвчата схилилися над дошкою, i мало не стикалися лобами та носами.
  Гра йшла. А Робур тим часом наближав свою казкову машину до центру Мiсяця. Просування у ґрунтi - це дивно. Справдi, подiбне можна оцiнити як диво. Але життя на Мiсяцi немає. I це проблемно.
  Робур вiв машину i думав. Зокрема, якщо Бог? I якщо є, то який вiн? Чи дiйсно такий, як у Бiблiї чи iншiй? Робур знизав плечима.
  Дитинство у нього було важким, i вiн потрапив до виправної установи для пiдлiткiв. Але нiчого вижив i навiть став ватажком.
  А сколотивши початковий капiтал, з бандита переквалiфiкувався на бiзнесменiв. I це стало його новим полем.
  Потiм Робур захопився авiацiєю. I познайомився з двома тодi юними дiвчатами - Альбiною та Альвiною. I вони зумiли зробити унiкальний лiтак. Який лiтав i мав величезний запас ходу.
  Ось це велике вiдкриття.
  Навiть двох професорiв iз США вiн прокотив на своєму "Пiонерi". Щоправда, вони вчинили пiдло, втекли i навiть пошкодили машину. Але нiчого вiн пробачив.
  Потiм, трохи ще полетiв... Час минав.... I Альбiна та Альвiна захотiли створити машину, яка i лiтала, i їздила, i плавала. I це вдалося зробити.
  Робур почав було вже подумувати про владу над свiтом... Хоча один апарат свiт, зрозумiло, не завоює.
  Але, як вважав Робур - об'єднання людство пiшло б на благо. Припинилися б вiйни, зник би голод, i iншi проблеми просто вирiшилися б.
  Але як поєднати людей без чергової великої вiйни? Ось це справдi проблема.
  Робур не хотiв убивати людей, але й всесвiтнiм диктатором, стати йому дуже хотiлося. Ось виникла суперечнiсть та нелегка дилема. I тут, звичайно ж, були думки про Бога - чи є Вiн?
  Робур - цього не знав, як не знали подiбного мабуть дуже багато людей. Точнiше практично все. I якби Римський тато був атеїстом - це не надто б здивувало Робура.
  Найголовнiший аргумент проти iснування Бога - велика кiлькiсть у свiтi зла та несправедливостi. I якщо Бог припускає зло i страждання мiльярдiв людей, то чому? Йому не вистачає чи сили чи кохання? Втiм, чому якщо Творець Всесвiту iснує, Вiн обов'язково має бути досконалiстю?
  А може, навпаки? Творiння є вiдображенням характеру Творця, i воно недосконале вiд того, що Бог сам не досконалий.
  Принаймнi коли в тебе, наприклад, болить зуб, то ти готовий лiзти на стiнку i клясти i весь свiт, i Бога, який придумав таку огидну рiч як карiєс! Та тут уже не до радостi у життi. Втiм, на старiсть рокiв багато рiзних болячок людину атакує.
  Адже i це не найгiрше, що є. Ось узяти, наприклад, рак? Це взагалi гiрше за чуму. I як з людей можна так знущатися?
  А ще найгiрша старiсть. Ось це Робура найбiльше й лякало. Начебто вiн як i здоровий, i навiть ще сильний.
  Але щось змiнюється iз роками. I, наприклад, уже сон не освiжає по-молодому i втомлюєшся швидше. Дається взнаки на витривалостi, i швидкостi. I жiнки не так приваблюють.
  Не те, що було в юностi. Або навiть у молодi роки. Ти старiєш, i це дуже погано.
  Один iз найнеприємнiших проявiв старостi - це зовнiшнi змiни, зокрема зморшки та сивина, i навiть поява залисин. I це також неприємно. I живiт починає рости попри тренування. I сила в тобi вже не клекоче вулканом.
  Альбiна та Альвiна молодшi, але рокiв сорок їм уже є. I дiвчата дуже комплексують про свою зовнiшнiсть. Хоча виглядають i не дати тридцяти. Але явно боятися стати старими.
  I це їх дуже засмучує... Тим бiльше, у Альбiни захворiв зуб, i довелося ставити пломбу. А з пломбою зуб рано чи пiзно повнiстю зруйнуватись.
  Та невесело й дiвчатам.
  А мiсячний камiнь здатний повернути молодiсть. Причому, мабуть, i назавжди!
  I це чудово. Тим бiльше, якщо ти смертний резону завойовувати свiт можливо i немає. Пiсля твоєї смертi вiн знову розпадеться. А ось так можна встановити вiчне, стабiльне, мiцне i спрямоване для блага людей управлiння. Робур хотiв безсмертя як заради себе, а й заради людства. Щоб воно набуло мiцностi та стабiльностi, i при цьому динамiчно розвивалося i летiли зорельоти пiдкорювати iншi свiти, за межами сонячної системи.
  Людство рано чи пiзно опанує термоядерну енергiю i створить потужну бомбу. I якщо в цей час iснуватимуть рiзнi країни, це може призвести до ядерної вiйни i зникнення людства.
  Тож єдина влада потрiбна. I в цьому порятунок людей...
  Комп'ютер видав попередження - вони наближаються до центру Мiсяця, тому цiль дуже близька.
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  I ось у самому центрi Мiсяця знаходиться пустотiла ємнiсть. I всерединi її немов сапфiр виблискує дорогоцiнний, розмiрами з кавун камiнь. Вiн дуже гарний, з безлiччю граней.
  I здатний подарувати вiчну юнiсть будь-кому, хто торкнеться його. Щоправда, спробуй ще в центр Мiсяця дiстатися. Немов чарiвники сховали скарби у глибинi супутника Землi.
  Ось чудовий апарат Робура подолав твердий ґрунт Мiсяця i вийшов до центру.
  Там панувала невагомiсть, але в апаратi генiя iз США штучна гравiтацiя.
  Але коли трiада випурхнула з апарату, то вони опинилися при повнiй вiдсутностi гравiтацiї в самому центрi Мiсяця.
  I попливли в повiтрi, яке знаходилося в цiй ємностi.
  Альбiна вигукнула:
  - Який гарний камiнь! Просто чудо!
  Альвiна помiтила:
  - Так круто! А як отримати нам вiчну молодiсть?
  Робур впевнено вiдповiв:
  - Потрiбно зняти рукавички i прикласти обидвi долонi i так потримати хвилину. У нас увiйде енергiя юностi, i ми будемо вiчно молодими!
  Альбiна свиснула:
  - Ого! Так просто!
  Альвiна логiчно вiдзначила:
  - А все генiально просто! Тiльки бездарнiсть усе ускладнює!
  Робур кивнув:
  - Тут тепло! Руки не вiдморозiть. Давайте знiмемо рукавички.
  I великий учений почав стягувати з себе рукавички. Дiвчата пiшли за ним. У красунь руки такi нiжнi, i разом з тим засмаглi, з довгими червоними квiтами нiгтями.
  Альвiна прочирiкала:
  - Ох, нашi руки, руки трудовi!
  Альбiна в унiсон додала:
  - А ми дiвчата - найкрутiшi!
  Першим до каменю приклав руки Робур. Могутнiй, лiтнiй чоловiк iз захопленням промовив:
  - А вiн такий гарячий!
  Потiм доклали руки й Альбiна з Альвiною. Дiвчата завмерли, вiдчуваючи як у них входить тепло та енергiя.
  Робур висiв, вiн теж вiдчував, як по ньому проносяться приємнi електричнi розряди. I це було скажемо там чудово. I ось вiн побачив, що дiвчат теж трясе. I вони вiдчувають.
  Робур провiв язиком. Пари зубiв не вистачало, але вони вже почали рости. I шкiра на руках у чоловiка прямо на очах стає нiжнiшою i не настiльки грубою.
  Обличчя свого не видно, але Альбiна вже вигукнула:
  - Патрон у тебе сивина пропадає!
  Робур кивнув:
  - Я цього й чекав! Але на вас дiвчата не настiльки помiтно омолодження - ви i так виглядаєте супер!
  Альбiна iз захопленням проспiвала:
  - Ах дитинство, дитинство ти куди поспiшаєш,
  Ах дитинство, дитинство ти кудись летиш!
  Альвiна продовжила пiсеньку:
  - Ще не награлася я зовсiм з тобою,
  Дiвчинкою стала босою i крутою!
  Альбiна хихикнула:
  - А в тебе вже Ромул i борода зникла!
  Генiальний винахiдник кивнув:
  - Борода? Тодi, може, вистачить?
  I спробував вiдiрвати руки вiд каменю, що дарує юнiсть. Але не тут було.
  I вони долонi капiтально прилипли.
  Робур буркнув:
  - Це що таке?
  Альбiна та Альвiна теж засмикалися... Несподiвано тiла великих, високих дiвчат стали зменшуватися.
  I вони закричали вiд досади.
  Вiдчув, що i його велике тiло рослого, майже двометрового чоловiка стало зiщулюватися i Робур.
  I це його збентежило. Свiжоспечений юнак засмикався сильнiше. Але все одно вiдлiпитися не вдавалося. Дiвчата теж не могли вiдклеїтися.
  I вони зменшувалися вже помiтно.
  Альбiна навiть проворкувала:
  - Впасти у дитинство - це не означає помолодшати!
  Альвiна дотепно додала:
  - Молодячи тiлом, не буде немовлям розумом!
  Робур вiдчув, що скафандр повис на ньому, як мiшок. Вiн зменшився дуже значно.
  Дiвчата стали дiтьми, i тепер їм можна дати десять рокiв. На щастя, процес зменшення зупинився. I тепер усi три постатi були з обвисаючими скафандрами та невеликими тiлами.
  Втiм, Робур нарештi вiдлiпив руки i вiдлетiв угору. Двi дiвчинки теж вiдiрвалися та закрутилися.
  Альбiна пискнула:
  - Давайте назад! I рвонула до апарату у формi акули.
  Робур теж стрибнув туди, i слiдом за ним Альвiна.
  Найбiльше їм хотiлося скинути скафандри та подивитися на себе в дзеркало.
  I ось вони всерединi. Вiдразу зняти з себе скафандри не вдається. I руки трясуться.
  Але нарештi шоломи знято, а з ними й iнше.
  Тепер видно, Робуру, що високi дiвчата перетворилися на дiвчаток. А сам генiальний винахiдник.
  Робур глянув на дзеркало. I побачив перед собою мускулистого хлопчика зростом у метр сорок п'ять. Зовсiм ще дитина, засмагла, босонога, такою якою i був Робур у десять рокiв. Хiба що м'язи бiльш рельєфнi, нiж у дитинствi. А мордочка така мила i примхлива.
  Альбiна хихикнула:
  - Тепер ти хлопчик Робуре!
  Альвiна зi смiшком додала:
  - Хлопчик-тиране!
  Альбiна химерно посмiхнулася:
  - Правитиме босоногий хлопчик планетою Земля!
  Робур лаявся:
  - А ви хто? Дiвчата! Чи хотiли, чи ви бути такими?
  Альбiна помiтила зiтхаючи:
  - Та це явний перебiр! Але нiчого, в цьому є свої плюси!
  Альвiна в досадi помiтила:
  - Щось плюсiв я не бачу! Тепер нам боляче займатиметься любов'ю з чоловiками. Юнiсть - це добре, але в дитинствi багато своїх проблем1
  Робур рикнув, точнiше пискнув:
  - Але менi ще гiрше! Яка жiнка захоче кохання зi мною?
  Альбiна хихикнула i вiдповiла:
  - Так з такою маленькою штучкою, ти жiнкам не потрiбна. I хiба тiльки як син!
  Робур погрозив кулачком:
  - Я їм стану батьком. Справжнiм батьком усiєї планети Земля!
  Альвiна агресивно вiдзначила, тупнувши босою, дитячою нiжкою:
  - Пiдростеш i станеш батьком, порозумнiшаєш!
  Альбiна з усмiшкою помiтила:
  - Чи не пiдростеш! Буде дитинство назавжди!
  Робур ревнув:
  - Залишаємося ми дiтьми назавжди,
  Змiнюються лише року!
  I в досадi теж тупнув, дитячою, босою нiжкою. Ясно з нього спав одяг, i тепер ти голий. Хiба що обернеш, довкола стегон тканина.
  Робур почував себе обдуреним, нiби пограбованим. Замiсть омолодження вiн впав у дитинство.
  Щоправда, фiзично себе почував чудово. I був пiдвищений настрiй. Дуже хотiлося смiятися та пiдскакувати.
  Але, зрозумiло, вiн не цього очiкував. Крiм того, неприємно позбутися високого, майже в два метри зросту, коли ти йдеш у натовпi i тебе далеко видно.
  Натомiсть ти тепер якийсь щавлик. I це не найкраще. Але з iншого тебе переповнює енергiя.
  Як говорив Енгельс: буття визначає свiдомiсть. I дитяче тiло пригнiчує смуток i тебе безумовно тягне на рiзнi подвиги. I хочеться, пiдскакувати i рухатися немов ти заводний кiнь.
  Робур наказав:
  - Ну все! Ми омолодилися навiть занадто. А тепер полетiли на Землю!
  Альбiна розгублено запитала:
  - I що ми там у дитячих тiлах робитимемо?
  Робур рiшуче заявив:
  - Завойовуватимемо свiт!
  Альвiна заплескала в долонi i затупала дитячими нiжками:
  - Це чудово!
  Альбiна з ентузiазмом проспiвала:
  - Весь свiт у нас у руках,
  Ми зiрки континентiв.
  Розбили по кутах -
  Проклятих конкурентiв!
  Робур енергiйно пiдтвердив, мотаючи головою:
  - Та розбили! I це круто!
  Альвiна поправила:
  - Ще не розбили, але обов'язково розiб'ємо!
  Альбiна агресивно заспiвала:
  - Не стерпiти дiвчатам приниження,
  Славу пiдтвердимо сталевим мечем.
  Не потерпимо бiльше образи -
  У трiски всiх фашистiв розiб'ємо!
  Робур жорстко помiтив:
  - Про фашистiв спiвати ще рано! Муссолiнi ще нiхто, а Гiтлера навiть до армiї служити за станом здоров'я не взяли!
  Альвiна пiдморгнула професору i заявила:
  - Тодi полетiли виправляти чужi помилки! Може бути мир i справдi стане кращим!
  Хлопчик Робур пiдтвердив:
  - Хай стане краще в моєму люблячому кулаку!
  I невелика, але спритна та унiверсальна машина рвонула з центру Мiсяця, прогризаючи ґрунт, причому не залишаючи пiсля себе коридорiв.
  Альбiна з посмiшкою проспiвала:
  - Є у людства технiка залiзна,
  Безумовно, потрiбна i дуже корисна.
  Альвiна з ентузiазмом продовжила:
  Але, а менi приємнiше, чудеса народнi,
  Скатертина з самобранкою, туфлi швидкохiднi.
  Хлопчик Робур з ентузiазмом проспiвав:
  - Вiрю що з казкою, люди не прощаються,
  I друзями вiрними назавжди залишаться!
  Справдi, трiумвiрат показав свiй найвищий клас. Точнiше, вони досягли своєї мети та помолодшали. А тепер треба щось зробити ще бiльш значуще.
  Хлопчик Робур бiля штурвалу. Вiн керує за допомогою джойстика, i зменшення зростання йому зовсiм не заважає. I настрiй пiднiмається.
  Справдi, нехай ти i хлопчик, але нiколи не постарiшаєш. I це радує. Значить, попереду в тебе радiсне життя. I ти керуватимеш планетою Земля вiчно.
  Адже в нього такий апарат у руках: може i лiтати повiтрям, i космосом. I плавати на водi та пiд водою, i навiть пересуватися пiд землею. А ще в нього i гармата з гравiолазером.
  Яка армiя проти нього встоїть? А напiвпросторове поле дозволяє пересуватися не лише пiд землею, але його машину є абсолютно невразливою. Тобто його вразити нiхто не в змозi. Жодна зброя на планетi земля не здатна його лiтальний апарат пробити.
  I Робур почувається дуже впевнено. I двi дiвчини, якi надали допомогу цьому технiчному генiю, i допомогу iстотну теж вiдчувають собi веселими та щасливими. Тепер вони нiколи не старiють. I це їм вселяє велику радiсть.
  А що з того, що дiвчатка? Є багато iнших способiв розважатися, нiж кохатися з смердючими чоловiками. А ось цiкаво було б пограти у вiйну. I це ймовiрно найкраща розвага. А поки що Альбiна та Альвiна знову грають у шахи. Альбiна бiлими зробила хiд: Е2-Е4, а її суперниця обрала Сицилiянський захист. I, звичайно, знаменитий варiант Дракона. Дуже динамiчний захист iз слоном на великiй дiагоналi. Щоправда, у бiлих є можливiсть зачепитися за пiшака, що висунулася вперед.
  I атака йде взаємна та запекла. Кожен атакує короля на своїй дiлянцi.
  I звичайно ж, дiвчата борються на рiвних. Точнiше, скорiше вони вже не дiвчата, а дiвчатка. Але битва у них звичайно ж дуже запекла.
  Альбiна пожертвувала пiшака, а її суперниця - якiсть. Боротьба в агресивному руслi.
  Дiвчата босими нiжками робили ходи, i скалили свої зубки кольору слонової кiстки.
  Альвiна зазначила:
  - Ми граємо по-дитячому в недитячу гру!
  Альбiна iз цим погодилася:
  - Так ми граємо! I я впевнена, що перемагатиму!
  Дiвчата i справдi чудовi. I босi пальчики їхнiх дитячих нiжок переставляють фiгури.
  Ось знову жертви i обмiн ударами... А Робур рухається до поверхнi Мiсяця.
  Зрозумiло пiд грунтом, швидкiсть нижча, нiж у вакуумi, але все одно дуже висока.
  Робур у русi, подумав, що тепер хлопчик. Але чи виросте вiн ще, чи залишиться дитиною? Це питання цiкаве. Може бути i так i не так.
  Але в тiлi небувала енергiя у Робура та бадьорiсть. Тож можна радiти.
  I можливо нiколи в нього не заболять зуби, i вiн завжди матиме чудовий зiр. Та й сила в нього недитяча. А якi рельєфнi стали м'язи, просто Геракл-малолiтка. I добре вiн може показати собi якщо доведеться в бiйцi.
  Робур навiть заспiвав:
  - Те, що люди кажуть,
  Нам не байдуже...
  Важливим є лише результат -
  Пробивай чудово!
  I голою, круглою п'ятою хлопець натиснув на педаль. I сiпнулася його машинка.
  Влада над свiтом приваблива та солодка. Але водночас - це й колосальна вiдповiдальнiсть. I це Робур розумiє. В iсторiю слiд увiйти нi тираном, не самодуром, а великим правителем, який врятує людство. I збудує справжнiй рай на планетi Земля. I люди його щиро славитимуть.
  Робур з ентузiазмом проспiвав:
  - Не лукавитиму,
  Менi хочеться правити.
  Але не машиною iржавою,
  А цiлою державою!
  Дiвчата, почувши цю пiсню, розсмiялися. I теж хотiли щось заспiвати. Але на думку не надто прийшов слушний мотив.
  Втiм, дiвчата продовжували грати. Але сталися розмiни, i позицiя стала мертве-нiчийною. Але вони продовжували поратися, i тривалий час мучитися.
  Робур одночасно думав, що у свiтi слава недовговiчна. I практично всi iмперiї розпадалися i занепадали. Наче була якась сила, що заважала iнтеграцiї людства. Ось зараз у свiтi дещо є чималi iмперiї. Найбiльша - це Британська та друга Росiйська. I вже Росiя опинилася в занепадi, програвши вiйну Японiї, що велика ганьба.
  Бiла раса програла жовтою, i тут радiти нема чому. Але, з iншого боку, напрочуд багато рiзного роду випадковостей i невдач було у царської Росiї, якi призвели до поразки. Наче вищi сили втрутилися. Хоча якщо вони найвищi сили? Втiм, Чингiсхан змiг би без заступництва вищих сил завоювати половину свiту? Адже скiльки тiєї Монголiї? А хто сам Чингiсхан - дикун, який i писати, i читати не вмiв.
  Отож тут, очевидно, якiсь сили йому точно допомагали. Щоправда, створити мiцну iмперiю вони не могли. Точнiше завоювання розбiйникiв були немiцними, i країна тривiально впала. Точнiше державу Чингiсхана спочатку розiрвали нащадки, а потiм вона зовсiм зникла.
  Римська iмперiя була мiцнiшою, але вона спочатку розкололася на двi частини, а потiм їх розтоптали захiдну варвари, схiдну араби i турки.
  Царська Росiя як континентальна iмперiя виглядає мiцнiше Британської, але зараз у неї важкi часи - бунти та поразка вiд японцiв. А останнє дуже прикро.
  Росiйський народ здатний багато пробачити заради блиску вiйськових перемог та iмперської величi. А коли тебе б'ють, та ще японцi яких авторитетним противником не вважають, це прикро подвiйно, i звинувачують насамперед, зрозумiло, царя. А з ним разом i всю систему монархiчної влади.
  Робур знизав плечима - вiн стовiдсотковий американець i йому на Росiю начхати. А ось Альбiна та Альвiна мають слов'янську кров, i їхня поразка царської Росiї вiд Японiї сильно засмутила.
  Але Робур вiдповiв їм: правити планетою Земля повинен його генiй, а жоднi там Романовi. I що вiн Робур створить вiчну iмперiю в яку увiйдуть всi населенi свiти у всесвiтi. А може не тiльки в цьому, а й у iнших всесвiтах. I тодi буде Мегагiпервселенська iмперiя, яка матиме фантастичну могутнiсть i силу!
  Робур подумав, що розвинеться наука i бiльше не буде старих i старих, всi будуть вiчно юними та красивими. I юнаки будуть безбородими, з гарненькими мордочками. I дiвчата нiколи не в'януть.
  Робур заспiвав з ентузiазмом:
  - Я буду вiчно молодим, вiчно п'яним! I вiчно крутим i завзятим!
  Дiвчата у вiдповiдь захихотiли та показали мови. Вони скажемо так - кумеднi.
  I зараз схожi зовнi на дiвчаток.
  Альбiна вiдзначила з посмiшкою, проспiвавши:
  - Примарно все в цьому свiтi бурхливому,
  Є тiльки мить за нього i тримайся.
  Життя тiльки мить мiж минулим та майбутнiм,
  I саме вiн називається життя!
  Альвiна оскалив зубки, помiтила:
  - Не надто складно в тебе виходить!
  Альбiна вiдзначила з усмiшкою:
  - Щось не йде в мене поезiя!
  Альвiна заспiвала у вiдповiдь:
  Збулося прокляття грiзної, пекельної звiстки,
  Померкло сонце у жалобi країна...
  Позбавлений вбивця совiстi та честi -
  Не здригнулася кривава рука!
  Альбiна з великим ентузiазмом пiдхопила:
  - Вбивця злий фiгляр та iноземець,
  З'їв чимало дiвочих сердець.
  Змiнив на фрак вiн свiй похiдний ранець,
  Перервав полiт термiни крутий негiдник!
  Альвiна з натхненням продовжила спiвати дитячим голоском:
  Обличчя променисте Пушкiна-поета,
  Кривавою пiною смертi оточений...
  Носiй Пушкiн доброти та свiтла,
  За це кулею в серцi вражений!
  Альбiна з величезним захопленням продовжила наспiвування, чудового романсу:
  Потоком слiпучим, променистим...
  Лилися слова поета та вiршi.
  Любив людей усiм серцем своїм чистим,
  У творiння свiтла зло таврував грiхи!
  Альвiна з великим ентузiазмом продовжила наспiвувати:
  Алмазом гострим його слово було,
  Всю силу мови, вiн пером донiс...
  Творив чудово, людям усiм на диво,
  Поезiю пiднесли, Бог до зiрок!
  Альбiна з люттю продовжила писати i спiвати:
  Немає граней даруванню поета,
  Осколкам зоряним у небi немає числа.
  Вбивцю приверне Господь до вiдповiдi,
  А Пушкiн буде з нами назавжди!
  I дiвчата захлопали босими, точеними нiжками.
  Робур пiдбив логiчний пiдсумок i теж заспiвав:
  -Ах Пушкiн, ти дивак не правий,
  Навеснi хворiти нам не стало ...
  Адже запах пряних, нiжних трав,
  Здатний всiх зiгнати з дивану!
  Альбiна iз цим погодилася:
  - Та весна - це чудова пора! Особливо травень!
  Альвiна з ентузiазмом проспiвала:
  - А за вiкном вирує мiсяць травень,
  Ти за нього бiйся i дерзай!
  Ось нарештi ґрунт Мiсяця закiнчився, i їх казково чудовий апарат вилетiв у вакуум. I як кажуть - вийшов на оперативний простiр.
  Альбiна заспiвала з ентузiазмом:
  - Земля в iлюмiнаторi, земля в iлюмiнаторi, земля в iлюмiнаторi видно...
  Альвiна пiдхопила з посмiшкою:
  - Як син сумує за матiр, як син сумує за матiр, сумуємо ми за Землю вона одна!
  Вiчний хлопчик Робур пiдхопив цей спiв:
  - А зiрки тим не менше, а зiрки тим не менш,
  Трохи ближче, але все також холоднi!
  Альбiна з натхненням продовжила:
  - I як годинник затемнення, i як годинник затемнення! Чекаємо на свiтло i земнi бачимо сни!
  Альвiна продовжила спiвати з великим жаром, у своєму чарiвному голосi:
  - А снитися нам не рокiт космодрому... Не ця крижана синьова!
  Хлопчик-космонавт Робур пiдхопив з ентузiазмом:
  - А снитися, нам трава, трава бiля будинку! Зелена, зелена трава!
  Пiсля чого вони додали швидкостi i помчали до Землi.
  Робур iз задоволенням заспiвав:
  -Ми поїдемо, ми помчимося, на оленях рано вранцi i вiдчайдушно увiрвемося прямо в снiгову зорю!
  Альбiна з великим ентузiазмом пiдхопила:
  - Ти побачиш, що даремно називають пiвнiч крайнiм...
  Альвiна додала з люттю шльопавши губами:
  - Ти побачиш вiн безкрайнiй, я тобi його дарую!
  I дiвчинка тупнула босою, точеною нiжкою.
  Хлопчик Робур прошипiв:
  - В останнiй вiйнi переможцiв немає,
  Нiхто не врятується вiд залпу ракет.
  Альвiна з ентузiазмом дозрiла:
  - Пришлемо ми з великим пекельним вибухом привiт!
  Альбiна продовжила з люттю:
  - I пишний iз троянд, ми нарвали букет!
  I дiвчинка зашльопали, точеними, дитячими нiжками, витанцьовуючи:
  - Один два три! Прожектора протрiй!
  Ось дедалi ближче вони пiдлiтають до Землi.
  Блакитна кулька все збiльшується. I це дуже здорово. Значить, скоро вони опиняться на своїй планетi.
  Хлопчик Робур тиснув голими, дитячими п'ятами i завивав:
  - Бачиш у небi затемнення,
  Грiзний бiсiв прибiй.
  Пекельне реє знамення,
  Зграї космiчної виття!
  Альвiна з ентузiазмом пiдхопила:
  - Авадон прокляття встає,
  Авадон тотальна смерть...
  Авадон i мертвих полицi...
  Авадон божевiльний веде!
  Альбiна додала з люттю:
  Авадон! Авадон! Авадон!
  Хлопчик Робур ревнув:
  Брудний, шалений манiяк,
  Хоче стати вождем держави.
  Але вселяючи дикий страх.
  Альвiна закiнчила думку:
  - Вiн помре в iржавому болотi!
  Альбiна, скелячи зубки, продовжила:
  - Поплести намагаючись свiт,
  Альвiна тупнула босою, дитячою нiжкою i продовжила:
  - Павутиною пекельної пристрастi!
  Альбiна спiвала з люттю:
  - Прокажений череп i вампiр.
  Альвiна прошипiла, тупаючи босою, дитячою нiжкою:
  - З ненаситною вовчою пащею!
  Робур вiдзначив iз посмiшкою юного садиста:
  - буяє в сказi САТО,
  Рухнув уперед ворог полицi.
  Але катiв-супостатiв,
  Дiвчата зустрiнуть у багнети!
  Альбiна пiдхопили, i її босi нiжки були в русi:
  - У шкiру свинячу вп'ються,
  Буде повалений ворог у порох!
  Альвiна з пекельним апломбом продовжила:
  Жiнки люто б'ються.
  Мiцний дiвча кулак!
  Альбiна додала не зовсiм у риму:
  - I боса п'ята у дiвчат теж мiцна!
  Робур пiдтвердив:
  - Броня мiцна та танки нашi швидкi!
  Альвiна з цим погодилася:
  - Так, дуже швидкi! Просто блискавка!
  Альбiна з люттю проспiвала:
  - Є жiнки у наших селищах,
  Що водять жартома лiтак...
  Альвiна додала, з люттю:
  - Не знають красунi сумнiву,
  Жартома супостата зiб'є!
  Робур пробурчав з сказом вiчної дитини:
  - Вони народженi для перемоги,
  Щоб розум у вiках славити!
  Альбiна додала з посмiшкою вiчної дiвчинки:
  - Адже нашi великi дiди,
  За них збирали вiдразу!
  Ось це дiвчата просто статтю супер. I вони хоч тепер дiти, та агресивностi не втратили.
  Робур iз захопленням вiдзначив, скелячи милу, дитячу мордочку:
  - Я найсильнiший у цьому свiтi,
  I всiх замочу у сортирi!
  Хлопчик-професор навiть тупнув дитячою нiжкою по пiдлозi, вiн був сповнений ентузiазму.
  Ось уже вони входять у повiтря планети Земля. Досить швидко долетiли. I це їм сподобалося.
  Трiумвiрат просто в захватi. Ось вони знову на землi.
  Альбiна з натхненням проспiвала:
  - I в зорянiй висотi, i гiрськiй тишi,
  У морськiй хвилi та лютому вогнi!
  I лютому, i лютому вогнi!
  Альбiна ввiмкнула огляд iз подивом помiтила:
  - Щось у цьому свiтi не так!
  Робур насупився i всерйоз запитав:
  - I що саме не так?
  Хлопчик-професор витрiщив очi.
  Альбiна вiдповiла iз сумнiвом у голосi:
  - Ми тепер у минулому, якраз на пару рокiв тому!
  Альвiна з ентузiазмом вигукнула:
  - Тим краще! Допоможемо царськiй Росiї перемогти Японiю!
  Робур, що став хлопчиком, був радий побитися.
  - Справдi допоможемо! Я радий завжди допомогти бiлiй расi!
  Альбiна кивнула:
  - За нашу Русь-матiнку!
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Бiй вiйськ Куропаткiна i японцiв йшов за звичайним сценарiєм. Спочатку росiйськi вiдбивають атаки самураїв, потiм тi починають обходити флангом i Куропаткин вiдступає.
  Але зараз не спрацювала така тактика. Бойова машина у формi акули та гравiолазерною гарматою постала перед японськими вiйськами.
  Робур скомандував:
  - Плi за бiлу расу!
  А Альбiна натиснула на кнопки джойстика за допомогою босих пальчикiв дитячих нiжок. I вдарив по японцiв струмiнь, розрiзаючи пiхоту та кавалерiю.
  Альвiна натиснула голою п'ятою посилаючи черговий струмiнь з iншого лазерного гармати i проворкувала:
  - За Русь-матiнку!
  I дiти розсмiялися, лякаючи японцiв. У рiзнi боки розлiталися руки та ноги самураїв.
  Робур прочирикав дитячим голоском:
  - Я найкрутiший у свiтi!
  I голою п'ятою хлопчик натиснув на важiль, обрушуючи на японцiв смертоносний потiк.
  Воїни вранiшнього сонця гинули за раз сотнями i тисячi, це була грандiозна битва.
  Числом японцiв було бiльше, нiж за офiцiйними документами, оскiльки самураї не враховували свої тиловi частини. Так що у японцiв у боях явна перевага у кiлькостi. Що частково виправдовує обережнiсть Куропаткiна.
  А втрат японцi несли завжди бiльше, нiж росiяни у всiх боях.
  I пiд кiнець вiйни поступалися росiйської армiї у кiлькостi бiльш, нiж удвiчi. I якби не безглуздий бунт, то країна Вранiшнього Сонця була б розгромлена вщент.
  А ось зараз команда i трьох людей: хлопчик i двi дiвчинки, трощить самураїв. Хоч у них двiстi п'ятдесят тисяч солдатiв - набагато бiльше, нiж за офiцiйними даними. I це тiльки тут, а ще 200 тисяч стоїть пiд Порт-Артуром.
  А море могутнiй, побудований американцями та англiйцями флот. Але проти них зброя, створена потрiйним генiєм.
  Робур скошуючи самураїв, спiває:
  - Грiзно ширяє над планетою...
  Альбiна, посилаючи за допомогою босих пальчикiв нiжок хвилю, додає:
  - Росiйський, двоголовий орел!
  Альвiна, з агресiєю вибиваючи масу вiйськ японцiв, що лiзуть лавиною, видала:
  - У пiснях народу оспiваний...
  Робур цей вiчний хлопчик лупнув з косим захопленням i пискнув:
  - Знову вiн велич знайшов!
  Альбiна, натискаючи босими, дитячими пальчиками трощила ворога. Вона така чудова дiвчинка. I зменшившись у розмiрах, стала ще бiльш зухвалою та хортою.
  I навiть спiвала:
  - Я не жалюгiдна комашка, супернiндзя-черепашка!
  Альвiна, теж натискаючи босими пальчиками на кнопки джойстика, дуже дотепно додала:
  - Ти будеш як промокашка - це дуже круто!
  Хлопчик Робур ревнув:
  - Ми найсильнiшi у свiтi...
  Альбiна натиснула босими пальчиками нiжок i пискнула:
  - Ясно як двiчi по два чотири!
  Альвiна теж натиснула голою, круглою, рожевою дитячою п'ятою на кнопку i прочирiкала, вибиваючи японцiв:
  - Замочимо в сортирi!
  Хлопчик Робур крушив самураїв i зводив цiлi кургани трупiв, вигукнув на всю горлянку:
  - За росiйського царя!
  Альбiна строчила японцями за допомогою босих пальчикiв дитячих нiжок i воркувала:
  - Наша свята велика Росiя,
  Щедрий заможний край!
  Альвiна довбала японцiв за допомогою голої, круглої, рожевої, дитячої п'яти i верещала:
  - На престолi сидить Бог-месiя,
  Батюшка-цар Микола!
  Хлопчик Робур скошуючи воїнiв iмперiї вранiшнього сонця, натискаючи дитячими, босими нiжками на кнопки джойстика, видав:
  - Вiрю не палатиме пекельним жаром,
  Червоний сiмнадцятий рiк!
  Альбiна зрiзаючи японцiв за допомогою босих пальчикiв, своїх точених нiжок, видала:
  - Тiльки Вiтчизна палає пожежею!
  Альвiна розсiкаючи самураїв i давлячи голою, рожевою п'ятою, на кнопки, пискнула:
  - Лихо Японiю б'є!
  Хлопчик-професор, довбаючи голою дитячою п'ятою по клавiатурi рознiс цiлий батальйон Японiї i проревiв:
  - Вiрю у свою зiрку,
  Я обдурю долю!
  Альбiна дотепно помiтила, скошуючи черговий батальйон японцiв, i показавши мову:
  - На священнiй вiйнi буде наша перемога!
  Альвiна вибиваючи маси самураїв, i набивши цiлий курган трупiв, дотепно помiтила:
  - Прапор iмперський вперед - слава загиблим героям!
  Робур, стрiляючи з гравiолазерної гармати, накрив японську батарею. Гармати коробилися i скручувалися в баранячий рiг. Хлопчик-професор показав мову i промуркотiв:
  - Нас нiщо не зупинить, нас нiхто не переможе!
  I гола, дитяча п'ята як натисне на кнопку. I знову промiнь гравiтацiйного лазера як вабить по японцях.
  Це було просто гiпер....
  Альбiна iз захопленням вiдзначила, беручись за чергову батарею, i наводячи на цiль за допомогою босих нiжок:
  - Наша сила у кулаку!
  Альвiна строга японцiв, немов знiмаючи з них криваву стружку, i голою п'ятою натискаючи на кнопку джойстика, видала:
  - Ми всiх сильнiшi!
  За Японiю взялися воїни трiумвiрату дуже жорстко. I винищували, i спалювали немов космiчнi комети, що впали на землю.
  Робур цей вiчний хлопчик заспiвав:
  - I летiли додолу самураї, пiд натиском сталi та вогню!
  Альбiна оглушливо засмiялася, i дотепно видала:
  - Але розвiдка доповiла точно,
  I як натисне голою, круглою п'ятою на кнопку.
  Альвiна пiдтримала, босими, дитячими пальчиками давлячи на кнопки джойстика i круша супротивника:
  - I пiшов в атаку батальйон!
  Робур стрiляючи по японцях, це вiчний хлопчик, проревiв:
  - Ми боролися iз пристрастю непорочною!
  Альбiна спалюючи ворогiв гравiтацiйними лазерами i пограючи босими нiжками, видала:
  - Наш загiн зi сталi та сильний!
  Ось так їхня барракуда невразлива для вогню самураїв, i стрiмка з трьох гравiтацiйних лазерних гармат знищила чверть мiльйона японських солдатiв. Потрiбно вiддати належне самураям - вони боролися до кiнця. Але все одно програли.
  I залишилися вiд армiї японської лише рiжки та нiжки. Точнiше, лише гори розпиляних на частини трупiв, i купа покореженого металу, що димиться.
  Так, по Японiї врiзали дуже сильно. I частина її сил була лiквiдована блискуче.
  Робур та його дiвчинки пiдзаправилися водою з струмка. А також поїли трофейних англiйських консервiв, захоплених у знищеної японської армiї.
  I рушу до тих вiйськ що блокували Порт-Артур. I вiйська самураїв насувалися нiби приливна хвиля.
  Але апарат у виглядi барракуди атакував армiю Ноги. I куди тепер вiйськам країни вранiшнього сонця подiтися?
  За них взялася безжальна команда. I таке повелiло винищення.
  Робур дитячою нiжкою натиснув на кнопку джойстика, посилаючи смертельнi променi i проревiв:
  - Вороги Вiтчизни марш у геєну!
  Альбiна натиснула на кнопки босими пальчиками нiжок, зрубала цiлий батальйон самураїв i вдарила:
  - Не зупинять Русь вороги!
  Альвiна теж натиснула голою п'ятою на кнопки джойстика, i слiпуче скалячись, проворкувала:
  - За Вiтчизну - нашу матiр!
  Робур крушивши самураїв i розгортаючи лiтальний апарат, ця вiчна дитина проревiла:
  - За новий комунiстичний устрiй!
  Альбiна, знищуючи японцiв, проспiвала:
  Несуча конструкцiя кохання....
  Альвiна, круша самураїв, проворкувала:
  Ми немов у небi журавлi!
  Робур винищуючи японцiв, зауважив:
  - Скорiше вже як шулiки!
  Альбiна, хихикнула, строчачи по самураях, i використовуючи свої босi пальчики нiжок, видала:
  - За полiт до зiрок!
  Альвiна, агресивно заявила, руйнуючи японцiв, i викошуючи їх наче нагромадження курганiв:
  - За величезнi часи!
  Робур агресивно вiдзначив, скошуючи немов косою траву i проворкував дитячим голоском:
  - Ми найкрутiшi!
  Альбiна, строчачи по японцям, i застосувавши голу п'яту, прогарчала:
  - За великий настрiй!
  Альвiна, крушивши самураїв, i нагромаджуючи цiлi кургани трупiв, i масу покорежених тiл, провила:
  - За Батькiвщину класу гiпер!
  Робур ревнув, скелячи дитячi зубки:
  - Все буде взагалi супер!
  I давай довбати по японцях.
  Альбiна, строчачи по самураях, i використовуючи босi пальчики нiжок, взяла i провила:
  - Ми всiх у трунi закопуватимемо!
  Альвiна, агресивно викошуючи японцiв, i ламаючи їх використовуючи голi п'яти, видала:
  - За тотальний терор!
  I як знову вибиваючи самураїв. Оце їх суцiльний, забiйний Голлiвуд.
  I Альбiна в екстазi заспiвала;
  Вiк двадцять перший дуже бурхливий вiк,
  У ньому вiруси вирують, терористи...
  Але все-таки на пiку життя людина,
  I люди це знай не пацифiсти!
  
  Ми зможемо вiрю я злiтати на Марс,
  Простiр Венери просто вiдбудувати...
  Все буде просто знаю вищий клас,
  I кожна людина народжена героєм!
  
  Та наша справа розвивати прогрес,
  Щоб було людству чудово...
  Хоч атакують просто пекельних бiс,
  Зв'язатися з дiвкою босою небезпечно!
  
  Ми комсомолки дочки Землi,
  Ворога без усякої боязкостi уроєм.
  Народи на планетi цiєї сiм'ї,
  I стане людина зараз героєм!
  
  Не буде злоба правити це знай,
  Пiд прапором святого комунiзму...
  Колись був генсек, а колись цар,
  Ми разом вiдбили меч фашизму!
  
  Покажемо людям щастя ми приклад,
  Все зможемо зробити до вершини свiту.
  Була Росiя - став СРСР,
  I став Христос любовi кумиром!
  
  Iдуть столiття бурхливi роки,
  Ми Сiрiус так лихо облетiли...
  Збудували на зiрках мiста -
  Пiднялися з планети-колиски!
  
  Адже з нами Лада, i могутнiй Сварог,
  Що створили свiт такий зоряний...
  Нехай буде найбiльший Бiлий Бог,
  Вчитися знайте просто не пiзно!
  
  Воскреснуть скоро мертвi ти знай,
  Рай на планетi стане враз збудований.
  Погода це просто вiчний травень,
  Масштаб у будiвництва просто величезний!
  
  Ми створимо польоти до кiнця,
  Досягнемо краю просто всесвiту...
  Сварог великий замiнив батька,
  Своєю славою у битвах незмiнною!
  
  Так було важко, знаю важко,
  Вороги на Русь ордою наступали...
  I хуртовиною колючою мело,
  Але пробивалися комунiзму дали!
  
  Господь Сварог нам мiцний молот дав,
  Щоб ворогiв Росiї їм трощили...
  I завдамо такому вважай удар -
  Противника ми просто вiдшили!
  
  В очах дiвчинки комсомол пожежа,
  Горить каскадом пекельним видно полум'я.
  Я Батькiвщинi таке знайте дам,
  Пiднiмемо ми вище сонця прапор!
  
  Ти людина вважай тепер орел,
  Злiтаєш вище зiрок суцiльного всесвiту.
  Над свiтом яструб кiгти простяг,
  I зарядив свiдомiстю нетлiнною!
  
  Не можна Росiю просто вбити,
  Як супостат пiдступний не намагався...
  Мисливець перетвориться скоро на дичину,
  З Вiтчизною воювати вороговi небезпечно!
  
  Дiвча рушить босою ногою,
  I вилетять фашиста, знайте зуби...
  А якщо баба рушить кочергою,
  Тобто заграли смертi труби!
  
  Все у нашому свiтi буде позитив,
  Будь-яка справа сперечається хлопцi.
  Покажемо безперечний креатив,
  I будемо строчити з автомата!
  
  Ворогiв легко повiрте рознесемо,
  Травою курною скоса без сумнiву.
  Росiю вiд лиха великий врятуємо,
  Нехай буде в серцi - Iсус та Ленiн!
  
  До найвищих у свiтi зiрок,
  Здатнi долетiти до суду земнi...
  Всю силу мови нам поет донiс,
  В iм'я нашої матiнки-Росiї!
  
  Богиня Лада прославляє Русь,
  Вона покрив великий розстилає.
  За Батькiвщину бiйся i не лякайся,
  Крутiше за нас звичайно не буває!
  Билися колись дiвки пiд Москвою,
  Билися фiгурально велетнi...
  Але Гiтлер адже в союзi з Сатаною,
  А ми зi Сварогом - знай непереможнi!
  
  Хоча стояв мороз, що холоне кров,
  Дiвча мчало по кучугурах босою...
  Країнi подарує щастя i будь-хто,
  Її iз злата срiбляться коси!
  
  Господь Всевишнiй знає всi серця,
  I дiвчат так сильно, Боже кохає...
  Вони будуть боротися до кiнця,
  Iнакше супостат країну загубить!
  
  Ось чому все у свiтi є обман,
  Коли окуляри ви троянди колiр одягли...
  I навiює ворог суцiльний туман,
  Сiм п'ятниць супостату на тижнi!
  
  Ми викуємо собi рахуй броню,
  I меч найгострiшої знай булатної сталi...
  Вiтчизну не розтягнуть по рублю,
  Ну чому ви конi втомилися?!
  
  Зауважте все чудово стане раптом,
  Коли ми з силою Божою зберемося...
  Ти сокiл правди, а не брехнi пiвень,
  Я вiрю в комунiзм у бою прорвемося!
  
  За нашу силу, i в шанi Русь,
  За червоний прапор та милу Росiю...
  За Україну та за Бiлорусь,
  Виконаємо найбiльшу мiсiю!
  
  Ми будемо у славi Ладу прославляти,
  Любити Сварога, Бога мати Марiю...
  Оцiнка буде, безумовно, п'ять...
  Бо вiра силу подарувала!
  
  Що нам Батий i злобний Чингiсхан,
  Що й Гiтлер, рать Наполеона...
  Не здолає жоден нас хан,
  Нi орди хай їх навiть мiльйони!
  
  У Росiї ми дiвчата народилися,
  На славу Iллiча та Iсуса...
  Тепер летимо орлицi тiльки вгору,
  Щоб показати велике мистецтво!
  
  Москва столиця миру та кохання,
  Ми космосу простори пiдгортаємо...
  Хоч не збудуєш щастя на кровi,
  Набiги басурман усiх вiдбиваємо!
  
  Хай не прощає слабкостi нам ворог,
  Йому хочеться дiвкам п'яти смажити...
  Часом агресивний вурдалак,
  Здатний роздерти i зло вдарити!
  
  Але вороговi рубiж не вiддамо,
  Досягнемо рубежiв будь-якого всесвiту.
  Над нами златокрилий херувим,
  Своєю силою у битвах незмiнною!
  
  Так що перемозi дiвчат близька,
  Ми Стелзаната знайте не боїмося,
  Любов до Вiтчизни мила i чиста,
  I якщо треба з армiєю воюємо!
  Ось цiлу поему присвячену майбутньому заспiвали дiвчата, з великою люттю.
  I потiм взяли i голими п'ятами як натиснули на кнопки добиваючи останнiх японцiв.
  I ось армiя Ноги перестала iснувати. Майже половина мiльйона японцiв вирушила на той свiт. I це дуже здорово.
  А тепер лишилося розгромити флот. I тодi вiд Японiї залишаться лише рiжки та нiжки.
  Альбiна прочирiкала, скелячи зубки:
  - Наближається година, коли ми переможемо!
  Альвiна з цим погодилася:
  -I впадуть у прiрву тюремнi склепiння!
  Робур агресивно пiдтвердив:
  - Нас нiхто не назве слабаками!
  I хлопчик натиснув босими нiжками на кнопки джойстика.
  Вiйна, як видно, йде до свого завершення.
  I ось їхнiй барракуда рухається у напрямку флоту самураїв. I це справдi хiд гросмейстера. I не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  Альбiна прочирiкала:
  - Слава нової, всесвiтньої iмперiї!
  Хлопчик Робур уточнив зi смаком:
  - Моїй всесвiтнiй iмперiї!
  Пiсля чого професор-дитина човпнув босою нiжкою по металу. Вiд чого почувся дзвiн.
  За допомогою радара японський флот виявлено. Вiн курсує бiля Порт-Артура, намагаючись не випустити блоковану Тихоокеанську ескадру.
  Альвiна - ця вiчна дiвчинка, заспiвала тупаючи босою, дитячою нiжкою:
  - Яскраве сонце надiї,
  Знову над країною встає...
  Росiйська армiя лихо,
  У море Японiю б'є!
  Альбiна з натхненням продовжила, теж голою, круглою, дитячою п'ятою, натискаючи на кнопки:
  Росiйський орел над планетою,
  Крила розправивши злетить.
  Ворог буде покликаний до вiдповiдi,
  Буде повалений, розбитий!
  I ось барракуда-апарат випускає свiй перший промiнь по кораблях Японiї.
  I гравiтацiйнi лазери, вражають зi своєю феноменальною космiчною мiццю флагман країни вранiшнього сонця.
  I ось найбiльший броненосець у самураїв, на якому знаходився знаменитий адмiрал Того, став тонути. I його буквально рiзали на дрiбнi шматочки гравiтацiйнi лазери, зробленi генiями, що отримали вiчну юнiсть.
  Робур - цей вiчний хлопчик, натискаючи босими, дитячими нiжками на кнопки, i скеля зубки проворкував:
  Ми тупцюємо Меркурiй ногами,
  I до Марса прокладено трасу!
  Альбiна, давлячи супротивника голою п'ятою, додала:
  - Пiднiмемо ми хвилi цунамi,
  Здiйметься бiла раса!
  Альвiна дотепно вiдзначила, ведучи вогонь по супротивнику використовуючи босi пальчики нiжок:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  I черговий японський корабель пiшов на дно. Ось це справдi були дiвки.
  Хоча й перетворилися генiальнi войовницi на дiтей, та їхня бойова ефективнiсть тiльки вiд цього зросла. I вони мали чудовий, руйнiвної сили апарат. Який буквально спалював усi японськi кораблi.
  Робур навiть крушив японцiв, проспiвав:
  - На теренах Батькiвщини чудової...
  Альбiна, посилаючи презенти, вбивчу силу, i буквально випалюючи супротивникiв, видала:
  - Насолоджуючись у битвi та працi....
  Альвiна з люттю пiдхопила, випустивши по ворогу розряди пекельної смертi:
  - Ми склали радiсну пiсню...
  Робур натиснувши кнопку босими пальчиками, своїх дитячих нiжок, пiдхопив з ентузiазмом:
  - Про великого друга i вождя!
  Альбiна з величезним ентузiазмом, трощила японцiв, i топила їх кораблi, змушуючи пускати бульбашки i горiти, а сама спiвала:
  - Робур - це слава бойова!
  Альвiна з великим азартом, топила флот самураїв, i розпилювала їх посудини, спiвала:
  - Робур - нашiй юностi полiт!
  Робур сам пiдхопив пiсеньку про себе, давлячи голою, круглою, дитячою п'ятою на кнопки i ревучи:
  - З пiснями борючись та перемагаючи....
  Альбiна з величезним ентузiазмом продовжила, використовуючи при цьому босi пальчики нiжок:
  - Людина за Робуром пiде!
  I вся трiйця агресивно проспiвала, топячи японський флот, i не залишаючи ворожим кораблям жодного шансу:
  - З пiснями борючись i перемагаючи,
  Чоловiк за Робуром пiде!
  I ось справдi топлять кораблi - вони капiтально. I змушують iти на дно.
  Першi дванадцять броненосцiв та броненосних крейсерiв потопленi. I тепер юнi бiйцi взялися за дрiбнiшi посудини. Щоб нiчого й нiкому не вдалося б уцiлiти.
  Робур зазначив iз усмiшкою:
  - Якщо кволий одразу в труну....
  I боса дитяча нiжка хлопчика-професора вiдправила чергову порцiю руйнiвних променiв.
  Альбiна хихiкнула, i вiдзначила, затоплюючи японськi судна:
  - За велич планети i вищi надходження комунiзму!
  I її гола п'ята знову як натисне на кнопки.
  Альвiна продовжуючи трощити, японцiв i використовуючи босi, пальчики дитячих нiжок, в'якнула:
  - За визначний спорт!
  I дiвчата хором заспiвали:
  - Очi, заспанi пацан рукою протри,
  Вiдкрив ти для себе тяжкий спорт.
  Ваги величезнi швидше легко порви,
  Ти встановиш свiтовий рекорд!
  I Альбiна додала, крушивши японцiв на море:
  - Воiстину свiтовий рекорд!
  . РОЗДIЛ Љ4.
  Японський флот втративши найбiльшi кораблi, i втративши адмiралiв став розбiгатися. I барракудi довелося його переслiдувати та додати гравiтацiйними лазерами.
  Альвiна натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки, проворкувала, вискалив зубки:
  - Ми вас доб'ємо, до кiнця!
  Альбiна пiдтвердила, голою, круглою, рожевою п'ятою натиснувши на кнопочки i ревучи:
  - Сонце, що сходить, стане захiдним!
  Робур теж як довбає вбивчим розрядом по супротивнику, i випалить черговий есмiнець, змусивши його плавитися.
  Пiсля чого прореве:
  - На абордаж!
  Альвiна хихикнула, i крутячи стегнами, скелячи зубки, проворкувала:
  - Японiї буде кiнець!
  Альбiна з цим погодилася, давлячи на кнопки:
  - Ти це зрозумiв молодик!
  Дiвчата ще такi сморкатi на вигляд, а зате бойовi. I вiд японських кораблiв залишаються лише бульбашки.
  Робур переслiдуючи японцiв - заспiвав:
  Не пiде, не пiде противник,
  А це я вiрю!
  Не пiде, не пiде противник,
  Зросла пеня!
  I хлопчик знову натисне голою, круглою, дитячою п'ятою на кнопки джойстика.
  I лупне по японцях, розрiзавши мiноносець на двi майже рiвнi частини.
  Альбiна агресивно вiдзначила, босими пальчиками нiжок давлячи на кнопки джойстика:
  - Це стане все тривiально супер!
  I ще один японський кораблик тоне.
  Альвiна активно топячи японцiв, видала:
  - Я космiчна дiвчина вiйни!
  I показала мову. Пiсля чого почала пiдскакувати, немов на сковорiдцi.
  Ось це дiвчинки - найвищий клас!
  Робур борючись з японцями, спiвав:
  Робур, Робур, Робур -
  Електроннi гойдалки!
  Альбiна, натискаючи босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, агресивно додала:
  Робур, Робур, Робур -
  Ноги до рук полетiли!
  Альвiна, голою, дитячою п'ятою натиснувши кнопку джойстика i потопивши черговий японський корабель, в'якнула:
  - I я нiкому не скажу, що я Робура люблю! Робура люблю!
  Альбiна додала, натискаючи босими нiжками на кнопку джойстика:
  - Робура люблю! I всiх розмiту!
  Оце була команда. I такi дiти топлять японцiв без жодної жалостi.
  Робур подумав, що Микола Другий завдяки їхньому втручанню з царя-невдахи, перетворився на великого. I це скажемо так прямо чудово. I вiн Робур - найбiльший генiй усiх часiв та народiв.
  Таку зброю створити. Вiн хоче влади над свiтом, а зараз допомагає росiйському царевi. Але завжди можна повернути зброю i проти Росiї.
  Вiн Робур бореться насамперед за себе. I робить це дуже успiшно.
  Альвiна теж довбала по супротивнику за допомогою босих пальчикiв нiжок i проворкувала:
  -Цесаревич Микола,
  Якщо царювати доведеться.
  Альбiна, крушивши ворогiв за допомогою своєї голенької, рожевої п'ятки, що так спритно натискає, видала:
  - Нiколи не забувай,
  Кров бурхливим потоком ллється!
  I хлопчик Робур пiдтвердив:
  - Ще як ллється! I ми вороговi врiжемо!
  Альбiна, топаючи черговий японський корабель, взяла i заспiвала:
  - Бурхливе свято Сатани,
  Пролив кров на свiт!
  Альвiна, розпилявши за допомогою босих пальчикiв нiжок мiноносець, агресивно видала:
  - I священний меч вiйни,
  Розрубав секрет!
  Робур помiтив iз дитячою усмiшкою:
  - Та ми розрубали секрет i показали свою колосальну силу!
  I ось черговий японський корабель топиться. Вже майже залишилося в Японiї судiв. Тонуть останнi мiноносцi. I це дуже круто.
  Робур iз задоволенням заспiвав:
  - Кораблi лежать розбитi,
  Скринi стоять розкритi.
  Смарагди та рубiни розтiкаються дощем!
  Альбiна з великим задоволенням, смакуючи слова, дозрiла:
  - Якщо хочеш бути багатим,
  Якщо хочеш бути щасливим.
  Альвiна давячи босими пальчиками нiжок, додала:
  - Залишайся хлопчик iз нами,
  Будеш нашим королем!
  I обидвi дiвчата хором вигукнули:
  - Будеш нашим королем!
  Будеш нашим королем!
  I розреготаться обидвi богинi та класнi дiвчата.
  Але японський флот добитий. I потоплено останнiх посудин. Тепер вiйну майже закiнчено.
  Альбiна з м'ясоїдною усмiшкою помiтила:
  - Треба допомогти Росiї раз i назавжди позбавитися японської загрози!
  Альвiна з цим погодилася, тупнувши босою ногою:
  - Звичайно треба!
  Робур цей агресивний, вiчний хлопчик вiдповiв:
  - А я не й не проти! Будемо конкретно трощити ворогiв!
  I ось їхнiй казковий за силою апарат рушив до берегiв Японiї. Справдi, потрiбно знищити японськi вiйська i в самiй метрополiї.
  Альбiна проспiвала, скелячи зубки:
  - Поки стукає годинник, поки стукає годинник,
  Поки стукає годинник - не вiшайте носи!
  Альвiна з люттю, продовжила, постукуючи голою, круглою п'ятою:
  Поки стукають серця, поки стукають серця,
  За найкраще - борiться до кiнця!
  Робур знизав дитячими плечима. Вбивати японцiв йому було легко. Чи мiг би вiн також легко вбивати i бiлих? Звiсно ж змiг! Вiн хоче влади над свiтом! У цьому його азарт та агресивна iдея. Коли вбиваєш заради того, щоб наблизити мить, коли люди нiколи не вбиватимуть один одного!
  I буде щастя у всьому всесвiтi!
  Робур навiть заспiвав iз захопленням:
  Де це було, коли це було,
  У дитинствi, а може увi снi.
  Лелека на даху гнiздо для коханої,
  Свив навеснi!
  Альбiна помiтила:
  - Це вже не є актуальним! Порiвняно з нашим апаратом, лелека нiхто!
  Робур заперечив:
  - Лелека - це живе, а наше штучне!
  Альвiна заспiвала iз захопленням:
  - Такий добродушний та мирний,
  Але все-таки звiр є крутий.
  Вам здається, я сувенiрний,
  Але ведмедик насправдi живий!
  Альбiна хихiкнула i вiдзначила:
  - Марно просити у лютого звiра пощади!
  I ось їхнiй барракуда на японськiй територiї. За допомогою радара та радiоперехоплення вишукує вiйська, i займається їх винищенням. I трощить прямо скажемо капiтально.
  Робур зрiзаючи батальйон японцiв з гарматами, вимовляє:
  - Ми творимо космiчнi чудеса!
  Альбiна, довбаючи самураїв, видала:
  - Вона дивилася на небеса!
  Альвiна, крушивши японцiв, проворкувала:
  - За новий комунiзм Робура!
  I показала мову. Ось це дiвчисько - просто супер!
  Робур винищивши з дiвчатами пару полкiв самураїв, знову перемiстився. I дiяв дуже швидко. Його рухи на унiверсальному апаратi були як завжди дуже швидкi.
  Альбiна вiдзначила зi смiшком, скелячи зубки, i давлячи босими пальчиками нiжок на кнопки:
  - Ми є дiвчата колосальної грацiї!
  Альвiна заперечила:
  - Не грацiї, а органiзацiї!
  I голою п'ятою натисне!
  Робота у них нелегка, тому що японськi вiйська в метрополiї не зiбранi в одному мiсцi, а рас зосередженi. I їх доводиться лупити частинами.
  Що, безумовно, створює певнi проблеми.
  Робур шукає за допомогою радара. I з ним разом японцiв шмонають та знищують дiвчата. Доводиться лiтати по багатьох районах.
  Робур у польотi складає крилатi афоризми;
  Диктатор - це боксер, який б'є завжди нижче за пояс чужими руками, не слухає гонгу i сам собi суддя!
  Бокс - це кулачний бiй у м'яких рукавичках, полiтика бiй мовами без бiлих рукавичок!
  Боксери на кулаках, полiтики на мовах, боксери за правилами чесно, полiтики беззаконня безчесно!
  Жiнка це теж боксер, тiльки вона найбiльш смертоносна, коли цiлком скидає одяг!
  Професiонали в боксi б'ються з оголеним торсом, професiоналки на палiння оголюють не тiльки торс!
  Боксерський бiй обмежений у часi правилами, протиборство полiтикiв, не знає тимчасових кордонiв та правил!
  Боксери б'ються на публiцi вiдкрито, полiтики борються пiд килимом, а якщо й вилазять щоб куснути язиком нижче за пояс!
  Завзятий боксер - це похвально, але полiтики найчастiше завдають шкоди помилкам!
  Полiтик рветься в леви, але вiдстоювання помилкової точки зору типовий баран, i впертий осел, який свинячить сам собi!
  Бокс яскраве i красиве видовище, полiтика теж слiпить, але дивитися на неї огидно, а слухати у сто разiв гiрше!
  Полiтик має часом яскраве оперення павича та красномовство солов'я, у спiлкуваннi з виборцями все одно залишається безкрилою свинею!
  У боксi цiнний довгi руки, у полiтицi довгi мови, якi набагато вбивчi для цiлої країни!
  Боксер кулаком може вкласти на рингу лише одного опонента, полiтик пiд килимом, довгим язиком вся держава перетворить на руїни!
  Найвитривалiший марафонець - це полiтик, йому часом добiгти до трону не вистачає життя!
  Бiгун розраховує сили на годину, полiтик навiть найобачливiший не напасе сили на вiчнiсть!
  Полiтик часто гомофобiй, але при обов'язково велика дупа, чистюля, але свинячить на повну!
  Полiтик не завжди значуща особа, але обов'язково величезна дупа!
  Виборцi сприймають полiтика, за якого голосують як казкового принца, але завжди одержують голого короля на трон!
  Диктатор, уявляє себе павичем у дiамантах та iмператором у пурпурових шатах, але, коли виборець вимагає звiту - надає голим королем i обскубленою, мокрою куркою!
  Жiноча воля як дiамант у кольє, полiтична безвольнiсть брукiвка, прив'язана до петлi на шиї!
  Жiнку можна порiвняти з дiамантом, чоловiка з кременем, а полiтика зi згустком фекалiй!
  Через силу можна битися з могутнiм ворогом, але нiякi сили не змусять вислухати промову полiтика до кiнця, нав'яжи вiн тобi хоч тричi другом!
  Все у свiтi вимагає зусилля, тiльки пiд монотонне бурмотiння полiтика заснути не важко!
  У боксi часто розбивають носи, а в полiтицi завжди залишаєшся з носом!
  Боксерський нiс кривий, у полiтицi шлях, щоб виборця залишити з носом теж звивистий!
  У боксi часом нечесно вважають очки, на виборах завжди безчеснi голоси!
  У боксi важливо i як б'єшся, i як вважають голоси i у короля рингу трохи фори, у полiтицi неважливо як голосують, а пiдрахунок повнiстю в руках того, хто на тронi!
  У спортi ти можеш стати монархом iз оголеним торсом, а у полiтицi все вже й так голi королi!
  У спортi можна пропотiти i запилитися, але в полiтицi ти забруднишся напевно i нiяким душем не змиєш смердючий бруд!
  Солдат може обрости щетиною, але бути приємним на дотик для жiнки, а полiтик, як гладко не голиться, викликає вiдчуття поцiлунку з рептилiєю!
  Солдат - це орел у ранзi горобця, полiтик - це мокра курка у ранзi iндика!
  Солдат хоч i не яскравий формою, i часом виконує дурнi накази, але на вiдмiну вiд полiтика-папуги не спiває з чужого голосу!
  Солдат - це трудiвник-мурашка вiйни, а полiтикан зверху сипле лайно, будучи жирним трутнем тилу!
  Солдат вiдважений навiть боязкий, полiтик боягузливий, навiть пiвнячись!
  Солдат благородний, але не вiльний, полiтик пiдлий, i теж по сутi раб пристрастей!
  Солдат - це лев, нехай ще недоросток, а полiтика лисиця i вже переросток!
  Солдат схожий на ангела в пеклi, а полiтик - це свиня, яка бенкетує пiд час чуми!
  Босому хлопцевi комфортнiше бiгти снiгом, нiж взутому полiтику лавiрувати мiж струмками!
  Хлопчик навiть на морозi голяка щасливiший, нiж старий, облитий помиями промови полiтикана!
  Жiнка не так боїться виявитися голою та босою, як того, що полiтик-чоловiк її взує, i здере три шкури!
  Жiнка на вигляд боязка, але мало що може її по-справжньому злякати, диктатор-чоловiк загрожує на вигляд, але кидається вiд власної тiнi!
  Для диктатора мовчання золото, тiльки якщо пiдданi без ремствування зносять залiза язиком у кишеню!
  Диктатор запевняє що вiн твердий як скеля, але на перевiрку тиран лише тупорилий брукiвка!
  Дiвчина збиває нiжки, коли бiжить босонiж по гострому каменю, полiтик збиває з пантелику, коли мчить взутий мiж струмками!
  Босу жiночу п'яту може проколоти гостре, взутого полiтиком виборця не проб'є навiть дотепнiсть!
  Жiнка швидше вiддасть перевагу ходити в мороз босiй, нiж бути взутiй полум'яними промовами полiтикiв!
  В мороз гаряче серце не охолоне, а полум'яна мова полiтикана не зiгрiє!
  У серцi у патрiота полум'я, а вiд полiтика лише лайно у печiнках!
  Солдат має полум'яне серце патрiота, а полiтики шлунок продажного страуса та горлянку жадiбного пiтона!
  Солдат зберiгає честь - вона дорого коштує, полiтик розпродає безсоромнiсть, яка гроша ламаного не варта, але обходиться втричi дорого!
  Солдат має сiру шинель, i багато сiрої речовини в головi, полiтик має шерсть сiрого вовка, i прагнути сiрi кардинали!
  Полiтики заради червоного слiвця посилають солдатiв проливати кров, i заради чорного дiлка - зраджують любов!
  Солдат може забруднити тiло, але залишається чистою душею, а полiтику, щоб вiдмитися вiд духовного бруду, не допоможе жодна ванна!
  Солдату доводиться вбивати заради Батькiвщини поганих хлопцiв, полiтик заради своїх амбiцiй убиває все гаразд!
  Солдат, вбиваючи не вбивця, полiтик обiцяючи - не виконує!
  Солдат часом робить неможливе не шкодуючи себе, полiтик нiчого не робить з можливого без користi в свою кишеню, не шкодуючи iнших!
  Солдат - це лев, якому не вистачає пiд командуванням баранiв, полiтик - це лисиця, яку слухаються лише барани з курячим мозком!
  Солдат не завжди може стати левом, але головне йому не виявитися вiслюком, з якого спустили три шкури!
  , Солдат далеко не завжди поводиться як ангел, але в глибинi душi вiдданий Богу, полiтик завжди виливає ангельськi промови з посилами раю, але й на поверхнi духу видно, що вiдданий Сатанi!
  Солдат може залишитися i без чобiт пiд час битви, полiтик же взує, у будь-якiй ситуацiї!
  Солдат носить маскувальну форму щоб вижити заради Вiтчизни, полiтик же хамелеон щоб убити морально виборця, заради захоплення трона!
  Солдат у бою кидається як пес на кабана, полiтик у тилу, багато гавкає та свинячить!
  Добре солдату бути мiцним як дуб при зустрiчi з ворогом, гiрше виявитися тупим, як пень при контактi з полiтиком!
  Кат рубає голови сокирою, солдат колить у горло багнетом, полiтик капає на мiзки язиком, i душить за шию липучими словами!
  Солдату краще бути лютим вовком, нiж боягузливим кроликом, особливо пiд час зустрiчi з удавом-полiтиком!
  Солдат може бути лютим на вигляд, але в глибинi лагiдним агнцем, полiтик з ангельським видом на перевiрку типова свиня!
  Солдати завжди смiливцi, навiть вiдступаючи, здiйснюють лише тактичний маневр, полiтики завжди боягузливi, навiть атакуючи, вони здiйснюються стратегiчну пiдлянку!
  Солдат б'ється з рiвними та сильними за наказом, полiтик нападає на слабкого, з власної сваволi!
  Справжнiй солдат не завжди родовитий, але завжди виконує свiй обов'язок, полiтик навiть iз королiвським родоводом, завжди не виконує обiцянок!
  Солдат iнодi користується пiд час вiдпочинку повiями, полiтик завжди i в роботi, i у вiдпочинку повiя, яка використовує виборцiв!
  Солдат повiй платить зароблене своєю кров'ю, полiтик сам повiя i йому платять за те, щоб вiн зiпсував кров виборцям!
  Солдат стрiляє, посилаючи кулю вороговi в груди, полiтик вбиває, пiдсовуючи свиню в кишеню, та жовч у печiнку!
  Солдат у бою ура кричить, полiтик теж не мовчить, але якщо воїн у лайцi битий, то тому що крик на жаль не щит!
  Солдат не завжди зiрка, але слава його подвигiв з вiками не тьмянiє, полiтик завжди мiтить на роль свiтила, але безслав'я його покривається цвiллю!
  Солдат працює гострим багнетом i коле на совiсть, полiтик б'є байдики за допомогою мови, чиї гостроти позбавленi совiстi!
  Солдат може випити зайвого вина i обгадатись, але не буде подiбно до полiтика виливати в хмелi без мiри словесний пронос!
  Босонiж дiвчисько готове бiгти за своїм коханим без страху, але з якого переляку виборець дозволяє себе взувати полiтикам!
  Полiтик, це лисиця, для якої виборцi мешканцi курника, але пожираючи м'ясо тих, у кого iнтелект курки полiтикан обов'язково пiдсуне свиню!
  Солдати - це бiйцiвськi пiвнi, що несуть золотi яйця, для iндикiв-генералiв яких, у свою чергу, пожирають полiтики-лисицi!
  Солдат бiжить в атаку вiрячи в перемогу, полiтик у тилу, за будь-якого результату насвиняє бiйцю вiдступом вiд принципiв!
  Солдати iнодi вiдступають, бо щастя мiнливе, полiтицi ж завжди здають, їхнє щастя в пiдлянку та пiдсовуваннi свинi!
  Босонiж хлопчик занадто спритний, щоб дозволити полiтикану загнати себе пiд каблук!
  Коли босi нiжки дiвчата пораненi гострим камiнням, вони ранять серце чоловiка, а от полiтики змушують сьорбати щи лаптем, вiдбивають печiнку виборцям!
  Солдат не шукає смертi, хоче жити, полiтик не шукає способу виконати передвиборчi обiцянки - хоче наживатися на виборцях!
  Солдат завжди юний серцем, навiть посивiвши, полiтик старий пройдисвiт, що сидить у печiнках, i лихий чорт навiть iз густою шевелюрою!
  У давнину у солдата був меч, потiм його замiнив автомат, щоб легше вбивати ворогiв, а у полiтика за часiв зброї язик - смертоноснiше якого винайти неможливо!
  Солдат - це свого роду машина вiйни, але залишається людиною, у полiтицi ж немає нiчого людського, вiн механiзм вiйни проти розумних доводiв!
  Краще ложка до обiду, нiж сьорбати щи лаптем!
  Якщо в полiтицi важко подружитися як вовкам у зграї, давайте хоч не свинячитимемо один одному сидячи на диванi!
  Полiтики гризуться як вовки та пiдкладають один одному свиню як лисицi!
  Полiтик ще може сховати вовчi iкла пiд овечою шкiрою, але нiщо не приховає свинячий п'ятак!
  Полiтик, який не може приховати свинячий п'ятак вiд виборцiв не вартий i ламаного гроша!
  Полiтик так насвиняє виборцям, що вони завиють вовками!
  Полiтик без вовчої хватки, але з повадками свинi доведе виборця до собачого життя!
  Полiтик хреститься руками, залазить у кишеню язиком, а душу топче чоботами!
  Якщо у полiтика на тижнi сiм п'ятниць, то виборцю залишається пустий день народження у понедiлок!
  Не бiда народитися народиться у понедiлок, лихо обрати диктатора у недiлю!
  Зробивши вибiр на користь тирана на виборах у недiлю, ризикуєш отримати суцiльний понедiлок!
  Вибираючи залiзну руку, ти отримуєш на шию сталевий ланцюг!
  Все ж таки краще при владi залiзна рука, нiж кiстяна нога анархiї!
  Найжорстокiша влада краща за повну анархiю, легше винести одного тирана, нiж тисячу браткiв!
  Справжнiй правитель має бути народу як казковий принц, а чи не голий король!
  Казкових принцiв у полiтицi дуже мало - зате суцiльнi голi королi!
  Принц - це майбутнiй король, голий король - це банкрут у теперiшньому!
  Жiнка чекає на казкового принца, але отримує голого короля, виборець месiю, а отримує безвiльного лицедiя, або безпринципного тирана!
  Жiнка чекає на принца поки не одружитися, виборець чекає на виконання передвиборчих обiцянок, поки рак на горi не свисне!
  Полiтик майстер брехнi та гросмейстер виправдань, а в умiннi насвинячувати взагалi чемпiон свiту!
  У полiтика лише один шанс справити перше враження i постiйна можливiсть свинячити!
  Полiтик знає, що двiчi два-чотири, але намагається довести, що, додавши йому ще два термiни, ви отримаєте цiлий свiт!
  Полiтик хоче мати силу i трон лева, але по силi вiн у кращому разi пiвень, а за становищем лисиця риє нору з метою пiдкласти свиню!
  Виборець повинен мати сталевi нерви, щоб не покритися iржею вiд словесного дощу полiтикана!
  Легше повiрити в те, що небо впаде на землю, нiж у те, що диктатор заслужив звеличення до небес!
  Полiтик готовий виливати обiцянки солов'ям завжди, а виконувати обiцяне, коли рак на горi свисне!
  Чому так важко виконати передвиборчi обiцянки - очима можна з'їсти кита, але рота роздере велика ложка!
  Виконати можна все, що малює уяву, якщо це не обiцянки полiтикана, обдiленого розумною фантазiєю!
  Полiтик готовий продати душу Дияволу заради влади, але Сатана не купує що не вартий i ламаного гроша i саме йде в руки задарма!
  Полiтик не може стати Богом, але вмiння насвинячувати вiн сам Сатана!
  Виборець хоче чистоти у полiтицi, щоб їсти м'ясо, але отримує вiд брудного полiтикана лише один сорт - пiдкладену свиню!
  У кухаря-полiтика один гарнiр - локшина на вуха, i один сорт м'яса - пiдкладена свинина, на третє дiрка вiд бублика з медом обiцянок з струмка красномовства, i насамкiнець каша березова та сир у мишоловцi!
  Полiтик - це кухар, який пiд солодкi промови готує неїстiвнi страви, щоб легше було самому заковтнути виборця!
  Полiтик - це кухар, який щедро годує виборця медом промов, але навiть мед гiркий, якщо в ньому тонеш!
  Якщо диктатор iз мiною хитрою свої термiни обнулив, це означає виборець знову лаптем отримав!
  Воїн б'ється завжди за праву справу, полiтик же всi трофеї веде лiворуч!
  Воїн стрiляє з лiвої руки за праву справу, полiтик же язиком, веде лiворуч усi досягнення!
  Вiйна - це протилежнiсть океану кохання, але теж потребує фонтану кровi!
  Воїн не Бог за силою, але ангел з благородства!
  У солдата залiзна каска, сталевий багнет i золоте серце, але полiтик його й у мiдний грiш не цiнує!
  Солдат часто женуть на бiйню як баранiв, але вони леви серцем, а полiтик що гарчить левом - типовий баран!
  Солдат теж може злякатися смертi, але все-таки його бiльше лякає безчестя, а полiтик тремтить за своє життя, а честь втратив давно!
  Солдати, здолавши ворога святкують перемогу, полiтик обдуривши виборця святкує боягуза!
  Хлопчик може бути добрим воїном, але полiтик нiколи не подорослiшає до вiдповiдальностi перед виборцем!
  Краще бути босоногим хлопчиком, нiж дозволити полiтиканам взути тебе та вкрасти молодiсть!
  Дiвчина - це пишна квiтка, яка може зав'яти, але нiколи не втратить аромату, полiтик - це купа гною, вiн може пiднятися на трон, але смердiти вiд цього буде тiльки сильнiше!
  Солдат-це справжнiй чоловiк, полiтик - це сварлива баба в штанах!
  У солдата лють благородна наче рев лева, а в полiтика iстерiя пiдла, слово бекання барана!
  У солдата рiдко буває вихiдний, а полiтик має сiм п'ятниць на тижнi, а його виборцi святкують день народження у понедiлок!
  Солдат, впавши вiджимається, полiтик завжди морально падає i вiджимає в свою кишеню!
  Солдат iнодi змушений порожнини по бруду залишаючись людиною, а полiтик у чистому одязi та облитий одеколоном залишається свинею!
  Солдат i честь вiддає i з честю лишається, полiтик пiдсовує свиню i залишається свинею!
  У солдата гудзики в ряд, у полiтика як у вепря зад!
  Солдат вушка брави дiтлахи, а полiтикiв вiдправ у психлiкарнi!
  Людина кажуть, що походить вiд мавпи, а полiтик вiдразу видно так i залишився свинею!
  Праця з мавпи зробив людину, а полiтика пiдкилимна боротьба перетворила на сумiш лисицi зi свинею!
  Робiтник трудиться i iнодi випиває спиртне, полiтик свинячить, i завжди викидає блювотину словесного проносу!
  Солдат росте вiд бою до бою, полiтик вiд однiєї виборчої кампанiї до iншої, все бiльше перетворюється на повiю!
  У солдата горять очi юним азартом бiйця, у полiтика, як на злодiї, горить шапка, з байдужiстю пропаленого цинiка!
  У солдата вибiр: груди у хрестах або голова в кущах, а у полiтика на виборах однi хрести забитi на сподiваннях, виборцiв та голови капустянi!
  Солдат навiть малий на зрiст мужнiстю гiгант, полiтик навiть iз високим становищем - совiстю пiгмей!
  Солдат хоче подарувати за подвиг жiноче тiло, а полiтик незаслужено ставить на рак всю країну!
  У солдата завжди є час i мiсце для подвигу, але не завжди вдається його вчинити, полiтик у постiйному цейтнотi обов'язково встигне пiдкласти свиню i напасти на голову!
  Полiтик - це єдине безкриле створення в природi, яке всiм гадить на голову!
  Кожен школяр знає, що двiчi два-чотири, тiльки полiтики замiсть примноження цифр, виробляють постiйний подiл у свою кишеню!
  Солдат вчитися, набиваючи шишки, полiтик намагається привчити виборцiв до думки, що можна процвiтати, якщо бити байдики!
  Кожен солдат боєць, рiзниця тiльки на рiвнi, кожен полiтик повiя, рiзниця тiльки в ранзi сутенера!
  Солдат частково кат, бо теж проливає кров, полiтик по повнiй негiднику, бо капає на мiзки!
  Якщо генерала запрошують на весiлля, то солдат отримує запрошення рятувати Батькiвщину, щоб весiлля грали у вiльнiй країнi!
  . РОЗДIЛ Љ5.
  Останнiм великим скупченням вiйськ була iмператорська гвардiя. Це добiрнi самураї бiля мiкадо резиденцiї. Саме за них i взялися воїни дитячого трiумвiрату.
  Вони хотiли покiнчити з японською загрозою - раз i назавжди!
  Вiчний хлопчик Робур натиснув босими пальчиками своїх дитячих нiжок на кнопку джойстика, i лупнув убивчою силою руйнування, i спалювання воїнiв країни вранiшнього сонця.
  Робур скелячи зубки, проспiвав:
  - Я всiх сильнiший у свiтi,
  I замочу в сортирi!
  Альбiна зi смiшком вiдзначила, скелячи дитячi iкла i спiваючи:
  - Один два три! Ворогiв усiх розiрви!
  I дiвчина як натисне на кнопки джойстика босими, точеними нiжками. Вона войовниця просто рiвня гiпер.
  Альвiна довбала по самураях, за допомогою голої, витонченої, рожевої п'яти i проворкувала:
  - За Батькiвщину - нашу матiр!
  Альбiна помiтила зi скептичною посмiшкою:
  - А це буде здорово? I що означає наша мати?
  Альвiна оскалившись, вiдповiла:
  - Давно зрозумiти ядрена мати - розумом дiвчат розумiти!
  I знову давай випалювати та розпилювати гвардiю. I робила вона це дуже завзято.
  Робур тим часом наводив своїми босими, дитячими, засмаглими нiжками на супротивника зброї i думав про сенс буття.
  Ось у кожної людини є в життi своя мiсiя. I проти цього не попреш. Наприклад, вiн робив найбiльшi вiдкриття в технiцi, i це йому вдавалося. Нинi ж треба ощасливити людство власною диктатурою. I це його головна мiсiя.
  I Робур круша японцiв проспiвав:
  - Ось прийде мiсiя, i тодi Росiя замiсть Миколи обере мене!
  I ось скiльки вбитих японцiв. Просто цiлi нагромадження трупiв. Гинуть гвардiйськi полки iмператора, який мав шаленство зв'язатися з Росiєю. Втiм, якби тiльки з царською Росiєю, то це ще пiвбiди, а тут проти нього технiчний генiй Робура. I це справдi велика проблема.
  Робур знову став уголос вимовляти крилатi афоризми, що легко зривалися з його дитячої мови;
  Розкаяний демон краще за полеглого ангела!
  Найкращий спосiб встановити справедливiсть - покарати всiх!
  Кожному овочу свiй час, а собацi ланцюг до обiду та повiдець на вечерю!
  Наказує мудра голова, а хапають спритнi пальцi. Одне неможливе без iншого - розум без тiла, як душа без тiла!
  Не завжди мудрий на тронi, але завжди з царем у головi!
  Не плюй навiть краплею у своє минуле, якщо не хочеш у майбутньому потрапити в океан блювотини!
  Навiть найменша реальна добра справа, переважить велетенськi мрiї та прожекти!
  Вбити пiд силу останньому дурню, зате воскресити здатний справжнiй перший генiй!
  Людство або розвинеться до Всемогутнього Божества, або опуститись до мавпячого убогостi, але на одному рiвнi залишатися також неможливо, як стояти на ребрi монетi пiд час землетрусу!
  Один раз краще рубати мечем, нiж тисячу разiв погрожувати цеглою!
  Хочеш стати щасливим - вдало одружуйся, хочеш знайти мудрiсть - одружуйся невдало!
  Шлюб, бракований тодi, коли у нареченого руки ув'язненi пiд те, що не дасть задоволення нареченiй!
  Вбити може i дитина, а для воскресiння слiд дозрiти рiвня демiурга!
  Лев м'ясоїдний цар звiрiв, але найвбивчiша - це хитрiсть лисицi!
  Коли осел став царем, лисиця уявила себе Богом, а iншим довелося орати як iшакам!
  У шахах є стiйкi правила, у полiтицi стiйко панує гра без правил та правової свавiлля!
  Шахи гра для великих розумiв за чiткими правилами, полiтика зовсiм не гра, для величезних негiдникiв за розпливчастими поняттями!
  Найбiльший розум, безсилий пояснити останньому дурню - чому полiтика суцiльне безумство!
  Винахiд колеса - велике вiдкриття на благо людства, але вмiння полiтикiв керувати виборцями по колу - найбiльше прокляття!
  Для розумного мотузка - виручалочка, щоб вибратися з яру, для дурня ж - це петля, i до бiди вiдвага!
  Пудовий кулак має п'ять пальцiв, але хто б'є не має i грама совiстi!
  Найболючiше падати легковiрному виборцю iз золотих гiр, обiцяних полiтиканами!
  Чим вище золота гора обiцянок полiтикана, чим вiрнiше з неї злетiвши виборець зверне шию!
  Часом полiтик пiдтримує виборця - як петля повiшеного!
  У ремеслi бувають майстри на всi руки, у полiтицi ж майстернiсть однiєю мовою!
  Навiть найумiлiшi руки не можуть все полагодити, зате невмiлi полiтикани мовами, здатнi все розламати!
  Найсильнiша людина руками не пiднiме й тонни, але полiтикан язиком не слабко опустить цiлу державу!
  Кобра перед тим, як випустити в тiло отруту шипить, а полiтик виливається солов'ям, отруюючи душу!
  Змiя пускає отруту через iкла, полiтик опускає отруту через мову, вбиваючи набагато вiрнiше!
  Правда часом гiрка, але його сiль iстини цiлюща, полiтик завжди солодкий, але його мед викликає дiабет розчарування!
  Буває мед iз вуст полiтикана без хлiба, але не буває трудового хлiба без солi iстини!
  Полiтику при поглядi на диктатора завидно, лити кров смачнiше, нiж мазати до рота повидло!
  Диктатор гiркий як полин, але сiль iстини в ньому лише у печiнках у пiдданих!
  У полiтика-демократа солодка мова, у полiтика-диктатора спочатку мова, а потiм голова з плечей!
  Для того, щоб зробити кар'єру в полiтицi, потрiбно знати три правила: мовчання - золото, мова - має бути як мед, обiцяючи в три короби, бери з лобi в три дороги!
  Полiтики кажуть одне, а роблять iнше, з одним винятком - iз ними справдi нудьгувати не доведеться!
  Коли чоловiка взивають вiн розоряється, а коли жiнка скидає взуття, то примножує свiй стан!
  Не кожен чоловiк може претендувати навiть на мiсце ангела, але кожна жiнка вже в потенцiал богиня!
  Нарештi, гвардiя знищена повнiстю, та й палац частково зруйнований.
  Тепер треба змусити мiкадо пiдписати безумовну капiтуляцiю перед Росiєю, а потiм провести референдум щодо включення Японiї до складу Росiйської iмперiї.
  Очевидно це головне...
  Дiвчата одягли саморобну броню та вийшли з лiтального апарату.
  Їм нiхто не чинив опiр.
  Мiкадо чекав на них разом iз мiнiстрами. Побачивши босоногих дiвчаток, сановники знiяковiли й почервонiли.
  Альбiна наказала:
  - На колiна!
  Мiкадо та мiнiстри покiрно опустилися. Вони тремтiли вiд страху.
  Альвiна наказала:
  - А тепер цiлуйте слiди наших нiг!
  I щоб бути переконливiшим з кишенькового бластера зрiзала двох охоронцiв iмператора. А потiм занурила в кров, що пролилася з убитих свої босi нiжки. Слiдом за нею забарвилася в червону рiдину i Альбiна.
  Пiсля чого дiвчатка залишили червонi, витонченi, невеликi слiди своїх нiжок.
  Iмператор та мiнiстри покiрно цiлували їх. I це було найсильнiшим приниженням Японiї.
  Потiм, очевидно необхiдно пiдписати абсолютну капiтуляцiю країни висхiдного сонця.
  Альбiна та Альвiна змусили розписатися весь кабiнет мiнiстрiв.
  А потiм мiкадо знову став на колiна та поцiлував голi, закривавленi пiдошви вiчних дiвчаток.
  Так вiдбулася окупацiя Японiї та повна перемога.
  Але поки що потрiбно дочекатися прибуття росiйських вiйськ. Принаймнi було оголошено радiо, що Японiя капiтулює.
  Робур був дуже задоволений, i вiчний хлопчик вигукнув:
  - Я перемiг цiлу iмперiю!
  I розреготався... Покидати бойову машину було небезпечно, але сидiти одному нудно.
  I вiчний хлопчик, який одержав у дар безсмертя, вирiшив продовжити колекцiю крилатих висловiв;
  Щоб радiти перемозi та не оплакувати гiркоту поразок, потрiбен пiт працьовитостi та iскра таланту!
  Солдат чує серцем, коли слiд йти в атаку, а полiтик, котрий давно в печiнках посилає на забiй!
  Солдата iнодi вiдвiдують сумнiви в компетентностi командування, але полiтик без жодних сумнiвiв не компетентний, що в умiннi брехати!
  Солдат - це син орла, що клює супостата i пурхає в небi, полiтик син лисицi, що гадить на голову, i свинячить у кулуарах!
  У бою хоробрий перемiг його до початку бiйки, боягуз програв, не вступивши в битву, полiтик збентежував ще до розподiлу трофеїв!
  У битвi завжди сили нерiвнi, хтось сильнiший, хтось слабший, а полiтицi все одно добре вмiють свинячити!
  У бою солдат строчить з автомата, а полiтик у тилу без толку барабанить язиком!
  Солдата не треба стимулювати на подвиг - вiн завжди готовий, а полiтик у будь-який момент тобi насвинячує!
  У солдата як у кiшки дев'ять життiв, а у полiтика як у бiса - мiльйон масок!
  Солдат навiть хворiючи тiлесно - здоровий морально, а полiтик завжди одержимий болючим бажанням насвинячити виборцю!
  Роботи не можуть хворiти, справжнi солдати не здаються, а полiтики вiд природи не здатнi не насвинячувати!
  Войовниця - це тричi воїн, полiтик - це мiльйон разiв свиня!
  Солдат це насамперед людина, а другий воїн, полiтик це першою мiрою свиня, а другий лисиця!
  Босонiж жiнка може обiгнати будь-якого взутого чоловiка, без взуття ногам легко, без мiзкiв прожити тяжко!
  Жiнцi не соромно хизуватися голою п'ятою, куди гiрше якщо тебе чоловiк взув i здер три шкури!
  Полiтик може перети як танк, але його броня як желе зi словесного проносу!
  Солдат може в походi заворушити, але полiтик, що знаходиться в тилу, - це вже гнойова воша за покликанням, та ще й увесь час свинячить!
  Полiтик - це той баран, з якого не отримаєш шерстi на валянки, а сам сьорбатимеш щило лаптями!
  Свиня дає людям м'ясо та сало, а полiтик свиняча тiльки вiшає локшину на вуха, i пiдкладає сир у мишоловку!
  У полiтика мова суцiльна каша та солянка обiцянок, i до неї ще трохи сиру вiд мишоловки, така їжа викликає лише виразку розчарування!
  Солдат любить жiнок i Батькiвщину, полiтик сам як примхлива жiнка та обожнює владу над Батькiвщиною!
  Солдат хоче здiйснити подвиг i стати героєм, полiтик завжди знаходить можливiсть здiйснити пiдлiсть i отримати нагороду!
  Якщо солдат не рахує зiрки, то рано чи пiзно заслужить їх на погони, але полiтик вважаючи себе зiркою, не заслужив i хреста на могилу!
  Солдат який завжди знаходить мiсце пiд сонцем, та його душа свiтла, полiтик часом займає мiсце свiтила, але духом сам чорт!
  Солдат шукає слави i хоче вижити, полiтик уже знайшов ганьбу i хоче жити на широку ногу!
  Солдат вiддає честь, i залишається з честю, полiтик пiдсовує свиню, i сам залишається шелудивими кнуром!
  Солдатська служба не дає вiдростити живiт, але втративши живота, воїн знаходить безсмертя в людських серцях, а полiтик нагулявши пузо, залишається тiльки в печiнках!
  Солдат не щадить живота i не має пузо за те, що люблять дiвчата, полiтик за живiт трясеться i нагуляв мамон, i за це ненавидимо виборцями!
  Боса дiвчина щасливiша за стару, яку взули шарлатани, обiцяючи вiчну молодiсть i багатство, але замiсть юної шкiри, здерли три шкури!
  Солдат ще не зовсiм генерал, не поступається йому в кмiтливостi та мужностi, полiтик не зовсiм Сатана, але щоб зробити пiдлiсть у нього ще є чому повчиться межу!
  Гола жiноча п'ята кругла i спокуслива, голi королi якими постають перед нами полiтики, коли з них зривають маску, округлi мовою, але викликають огиду!
  Льотчик не народжений крилатим, крила вiн отримує у боротьбi, полiтик не народжений носатим, але виборцiв залишає з носом легко!
  Солдатська майстернiсть народжується у муках, полiтична вiртуознiсть породжує муки у виборцiв!
  Солдат ще не майстер, але вчиться вiд бою до бою, полiтик уже давно не ангел, i сатане вiд однiєї виборчої кампанiї до iншої!
  Народжений повзати лiтати не може, але раб вiд народження здатний злетiти на трон, якщо в нього завзятiсть дятла, iнтелект сови та орлиний свiтогляд!
  Перемагає найсильнiший на вiйнi, а найбiльша сила в хитрощi, тому лисиця завжди братиме вгору над левом!
  Солдат бере не стiльки силою, скiльки кмiтливiстю, мозок найсильнiша частина тiла хоч не має м'язiв, а мова найшкiдливiша, хоч i за зубами!
  Солдат пiдтягує ремiнь, щоб легше було бiгти, полiтика змушує виборцiв затягувати паски, i вони розбiгаються!
  Солдат має крила духовнi i орел у душi, полiтик має свинячий п'ятак у дусi, i гiрше за свиню душу!
  Мова чоловiка охоче лиже голу п'яту жiнки, але ще охочiше дурнi чоловiки дозволяють себе взути мовним полiтикам!
  Мови у полiтикiв довгi, але дуже короткi руки, щоб виконати обiцяне безрозмiрними ротами!
  У кого iнтелект мухи клюють на мед промов полiтикiв, а у кого жадiбнiсть щура, кидаються на безкоштовний сир у мишоловцi!
  Полiтики рiдко бувають дурнями, навпаки частiше дурнi тi, хто вiддає голос солодкозвучним полiтиканом, ризикуючи за це отримати вухами, i залишитися без порток!
  - Полiтик i сам кишеньковий злодiй, i є кишеньковим, i кишеня має без дна, але дiстати з нього може для виборцiв тiльки фiгу!
  Загарбник топче землю чоботями, а жiнка зневажає чоловiка босими ногами, земля стогне вiд болю, чоловiк буркує вiд захвату!
  Солдат не хоче вбивати, але виконує свiй обов'язок на совiсть, полiтик прагне кровi, i не має грама совiстi!
  Солдат не хом'як щоб робити запаси, i не ховраха щоб ховатися, i не щур щоб гризти своїх, але зуби у нього воiстину левовi, коли вiн б'ється за праву справу!
  Солдат - це бойова одиниця, полiтик - просто войовничий нуль!
  Полiтик - це не солдат i не воїн, але дуже ефективно вбиває довгим язиком i зриває дах iз петель!
  Диктатор знiмає стружку з пнiв теж використовуючи довгу мову, пилу красномовства!
  Наймiцнiша кiстка - це мова, якщо вона не недорiкувата!
  Якщо полiтик непрямий, то в полемiцi вiн не збере кiсток!
  Полiтик - це ще той фрукт, який нiколи не дозрiє, щоб нагодувати виборцiв, але гнилий з моменту виставки на оцiнку голосуванням!
  Полiтик - це фрукт, який, виливаючись соком красномовства, перетворює виборцiв на овочi!
  Пляшка горiлки о пiв лiтра, смертоноснiша за дюжину Гiтлерiв, то вип'ємо ж за те, щоб росiян i всiх нас убивало тiльки спиртне!
  Хлопчик голою п'ятою вибиває зуби вороговi, дорослий якого обули полiтицi залишається беззубим псом, що виє на мiсяць!
  Гучна слава приходить до солдата нелегко, але вона розумна, а ось полiтик постiйно наривається на гучнi скандали поганої слави!
  Солдат - це воїн свiтла, за яку б iдею вiн не бився, полiтик це мерзота пiтьми незалежно вiд якого прапора вiн виступає!
  Не має значення пiд яким прапором солдатiв, головне, щоб у його серцi палала вiдвага, i полiтика колiр забарвлення не має значення, все вiн боягузливо буде у виборця в печiнках!
  Солдат пiд поганим прапором заслуговує на бiльшу повагу, нiж полiтик пiд правильними гаслами, але незалежно вiд базару пiдкладає свиню!
  Комунiзм - це рай, який люди хоча побудувати на землi мозолистими руками, але полiтики-свинi перетворюють планету пекло, руйнуючи хороше довгими мовами!
  Солдат за Батькiвщину завжди горою, полiтик тiльки гальмує брукiвка, його свиню боєць урою, щоб не гадав занадто!
  Жiнка може бути мовчки хорошим солдатом, а полiтик навiть у штанах паскудна, балакуча баба!
  Полiтики мають довгi мови та безрозмiрнi амбiцiї, але Землю захопити, руки короткi, а розум ще менший!
  Не вихваляйся технiкою зi сталi, якщо в тебе дух як желе, то i кийком дикуни трусу дали, i на небi, i на землi!
  Полiтик, меле нiсенiтниця, вiд якої не борошно на хлiб, а суцiльне борошно, з локшиною на вуха виборцям!
  Солдат - це лицар, що бореться з драконом, але цей дракон насправдi в тилу i має не сiм голiв, а мiльйон масок, i безлiч свинячих рил!
  Солдату, щоб не стати обскубленою куркою, доводиться бути гусем, полiтик, щоб засмажити виборцiв на шашлик, iз задоволенням насвинячує, не по-товариському!
  Солдати бувають зовсiм хлопчиками, але дорослiшають вiд бою до бою, полiтики незалежно вiд вiку, вiд однiєї виборчої кампанiї до iншої впадають у ще бiльший маразм!
  Солдат може бути безбородим, але славним воїном, а полiтик у будь-якiй ситуацiї не може не кинути хвоста!
  Хлопчик мрiє стати воїном орлом, але звiдки беруться полiтики-свинi на стiльки бруднi, що про них i мрiяти гидко!
  Хлопчик природжений боєць швидше побiжить босонiж снiгом, нiж дозволить себе взути полiтику i перетворити на валянок!
  Гола жiнка - це не обскупа курка, вона з будь-якого чоловiка знiме портки i навiть гордовитого правителя перетворить на голого короля!
  Хлопчик виростає в солдата, а ким був у юностi полiтик, якщо з нього виросла така велика свиня?
  Повiя з клiєнтами чесна - грошi в обмiн на задоволення, а полiтик закiнчений брехня, голоси виборцiв та податки в обмiн на суцiльне розчарування!
  Полiтик - це дуже дорога повiя, вiд якої не лише ризикуєш отримати сифiлiс мозку, а й свиню до кишенi!
  Полiтик - це такий рiзновид повiї, щоб замiсть зняти з себе одяг, здирає три шкури з виборцiв i заражає, через телевiзор!
  В одну рiчку двiчi не входять, але постiйно свинячого мерзотника, можуть переобрати дюжину разiв!
  Тварини та дiти не люблять їжу без солi, але чомусь дорослi люди так клюють на солодку мову полiтиканiв, позбавлених солi iстини!
  Сiль iстини буває гiркою, але має цiлющу силу, мова полiтика солодка, але викликає дiабет розуму!
  Людина не хоче бути пiшаком, але кар'єру в армiї починають iз рядових, полiтик не хоче грати за правилами, i кар'єру в полiтицi веде з беззаконня!
  Полiтик, який ображає геїв, сам неабияка дупа, i не має чоловiчої гiдностi!
  Солдат двiчi не загине, полiтик же тричi зрадить i мiльйон разiв обдурить!
  Двом смертям не бувати, i з босого чоботи не знiмеш, але полiтики примудряються вбивати постiйно, i здирати три шкури!
  Дiвчина не боїться босонiж бiгти по снiгу, вона побоюється, як би наречений не виявився тупим валянком, взутим по вуха!
  Солдат на вiйнi стає бiльш юним i зрiлим одночасно, полiтик у пiдкилимнiй боротьбi, старiє i матюкає, одночасно опускаючись до рiвня дикого звiра!
  Солдат приватний термiновик i стає професiоналом на вiйнi, полiтик не знає термiнiв, i професiонал на присвоєннi перемоги!
  Солдат має бути кремiнь, але не камiння серцем, полiтик уже давно має замiсть серця камiнь, але має твердiсть гуми!
  Хороший солдат у бою як Диявол - що треба гасити вогонь, майстерний полiтик у пiдлостi сам Сатана, а виконаннi обiцянок - типовий шланг!
  Солдат може загинути на полi лайки, але це краще, нiж згинути пiд потоком солодкої брехнi з вуст полiтикiв у мирний час!
  Хто народиться воїном, помре героєм, хто став полiтиком, вже мертвий мерзотник, i ходячий труп!
  Полiтика - це коли кажуть одне, мають на увазi iнше, роблять третє, виходить четверте, а все одно виходить боком i залишається гидотою у печiнках!
  У полiтицi братiв немає, але повно бiдних родичiв, немає казкових принцiв, але надмiр голих королiв, немає правди навiть на мить, але брехнi вистачить не на одне поколiння!
  Кохання приходить, коли не чекаєш, полiтикани прилипають, коли не кличеш!
  Кохання всi вiки покiрнi, полiтикам всi пiдлостi пiд силу!
  Полiтик - це чудовисько, що видає себе за красеня, але нiяка розкiшна амунiцiя не приховає свинячий п'ят i вовчi iкла!
  Солдат теж певною мiрою чудовисько, бо вбиває на полi лайки, але на вiдмiну вiд полiтика вiн у рiвних умовах, а ось виборець завжди у програшi!
  Жiнка хоче любовi та щастя собi та своїй сiм'ї, полiтик насамперед зацiкавлений пiдгадати iншим, i одержимий любов'ю до грошей!
  Жiнка схожа на троянду: принадний аромат, яскрава зовнiшнiсть, гострi шипи, а на кого скидається полiтик, що вражає смердючiстю, убогою зовнiшнiстю, i шпилькою кактуса?
  Жiнка, це втiлення краси i, чистоти, нехай не завжди iдеальне, а ось полiтик завжди буде еталоном пiдлостi та потворностi!
  Босоногий хлопчик не так часто хулiганить i залазить у кишеню, як полiтик творить гидоти i пiдкладає свиню!
  Дитина любить грати зi зброєю, але вона принаднiсть, полiтик любить їм брязкати, але замiсть страху вселяє огиду i смiх!
  Людина сталася, як кажуть вченi вiд мавпи, полiтик хоч i типовий примат, особливо успiшним людям, має спорiдненiсть iз шакалом!
  Людина має Божественну творчу природу, але розпинаємо полiтиками, що просто чорт за вдачею i творять свавiлля!
  Полiтик - це Диявол у тiлi, тiльки не володар пекла, а творець пекла на Землi, в якiй чорти виходять з-пiд контролю та породжують хаос!
  Солдату суддя Бог i час, а полiтик i без суду мерзотник, i його беззаконня не знає тимчасових рамок!
  Солдат не шукає спокою, i буря теж не манить, полiтик подвиги закопає, дуже заздрiсний паразит!
  Солдат часом воїн мимоволi, i йому не хочеться вбивати, але виконує священний обов'язок перед Батькiвщиною, а полiтик добровiльний зрадник, якому подобається свинячить, не виконувати зобов'язань перед виборцями!
  Солдат вирiшує у боях головоломки, полiтик будує хитрi комбiнацiї, не може вирiшити справу свiтом!
  Полiтик - це такий генерал, що замiсть еполетiв носить картковi погони дурня, сам, втiм, лисиця!
  Солдат може програтись у карти, але полiтик i не граючи, носить погони з шiсток!
  Солдат боєць цiлком крутий, коли вiн ладнає з головою, полiтик це знай свиня, з орла отримає горобця!
  Солдат знає, що таке страх, але долає себе, полiтик знає, що таке честь, але провертає пiд себе!
  Якщо жiнка не боїться хизуватися голими нiжками, не дозволяє себе взувати чоботям, значить вона народилася в сорочцi!
  Воїн, який не дозволить зняти з себе три шкури - народився в сорочцi!
  Жiнка не соромся ходити босонiж, бiйся опинитися пiд каблуком бiля валянка!
  Не хочеш ковтати вiстря клинка - обзаведись тодi гострим розумом i сталевою витримкою!
  Вiстря шпаги дурня здатне проткнути тiло, але по-справжньому вразити серце здатне лише гостре слово мудреця!
  Солдат - це диявол, у якого чисте серце, полiтик претендує на роль Бога, але сповнений брудних думок!
  Не соромся жiнка своєї наготи у пошуках принца-чоловiка, соромитись вийти замiж за голого короля!
  Жiнка, яка за допомогою голих нiг здирає з чоловiка, три шкури народилася в сорочцi!
  Жiнка, що народилася в сорочцi оголеним тiлом, взує чоловiка, навiть якщо вiн не повний валянок!
  Жiнцi важливiше народитися в сорочцi, нiж отримати розкiшну сукню вiд голого короля!
  Краще жiнцi ходити голою, нiж дозволити здерти три шкури повному валянку, краще босий, нiж взутий тупим чоботом!
  Якщо босонога жiнка, оголивши груди зриває оплески, а не образи i свист, значить вона народилася в сорочцi i не дасть себе взути!
  Жiночi слабкостi обертаються привабливою силою, i якщо чоловiк проявить слабину, його заштовхають у болото безсилля!
  Жiнка має вмiти прощати, якщо хоче бути успiшною, чоловiк якщо хоче чогось досягти, не повинен давати собi спуску!
  Мiсце орла отримує той, хто вмiє виливатися солов'ям i не рахує ворон!
  Той, хто багато вважає ворон, зовсiм безкрилий, i не має дзьоба!
  Хто продає Батькiвщину за золото, той не вартий ламаного гроша i покриється iржею зради пiд благородним металом!
  Грабуючи нащадкiв, розоришся до порожнечi, бо все втопиться в бездонному вирi злочинiв минулого!
  Воїн повинен бути мудрим як сова, хоробрим як орел, i не рахувати в бою ворон, щоб не виявитися обскупаною куркою!
  Не бiда, коли мало рокiв, повне лихо, коли не вистачає мiзкiв та кмiтливостi у будь-якому вiцi!
  Хлопчисько хоче бути солдатом i потрапити на вiйну, щоб стати героєм, полiтик хоче бути полководцем, вiдсидiтися в тилу i зробити пiдлiсть!
  Солдат хоче кашi з м'ясом, але отримує березову кашу вiд командирiв i пiдкладену протухлу свиню вiд полiтиканiв!
  У бою потрiбен не тiльки гострий багнет i сталева шабля, а й гострий розум i сталевi нерви iз золотими руками винахiдника!
  Народу потрiбний не монарх на тронi, а цар у головi, не срiбна мова полiтиканiв, а срiбнi рублiки в гаманцi!
  Розум i вiдвага як чоловiк i дружина народжують перемогу тiльки в парi, та й хрещена мати будь-якого успiху - удача, зовсiм не буде третiм зайвим!
  Молодiсть зелена, але солодка, старiсть гiрчить i вiддає цвiллю, а жiнка як муха на солодощi, хвороба як отари до старостi!
  Краще бути молодим виборцем, нiж старим полiтиком, молодiсть теж клює на солодку мову, але не переносить локшини на вухах!
  В юностi будь-яка справа сперечатися, а в старостi та неробство стопоритися!
  У юностi вiд працi бiльше радостi, нiж зi старостi вiд неробства, то вип'ємо за те, щоб юнiсть не закiнчувалася без жодних зусиль!
  Дiвчина гарна у юностi, ложка до обiду, а полiтик у могилi!
  Хлопчики з голими п'ятами щасливiшi за дорослих, з яких полiтики спустили три шкури i капiтально взули до вух!
  Поки Робур це складав, прибули дiвчата, з офiцiйним документом капiтуляцiї Японiї. Так завершилася ця славна вiйна. Але попереду у Роммеля ще багато рiзних справ та проблем. Принаймнi вони втрьох перемогли зовсiм не слабку державу.
  Альбiна з посмiшкою запитала Робура:
  - А кого зараз будемо трощити?
  Вiчний хлопчик знизав плечима i припустив:
  - Може, вiзьмемося за Росiю з метою рiвноваги?
  Альвiна цiлком логiчно заперечила:
  - Тодi не було сенсу трощити нам Японiю! А якщо ми змiнили баланс сил, то треба триматися!
  Робур тупнув босою, дитячою нiжкою i заявив:
  - Але ж ви бачите, для нас завоювати весь свiт цiлком реально! Ми тiльки-но показали силу!
  Альбiна iз цим цiлком погодилася:
  - Так показали! Але крiм сили слiд показати ще й мудрiсть!
  Вiчний хлопчик замислився. Вбивати сотнями тисяч людей - це недобре. Але й владу над свiтом захопити таки треба. Але як це зробити, не вбивши мiльйони солдатiв i офiцерiв? Та ще при цьому слiд i придушити бунти народу, що повстав, якщо таке станеться. Тут уже можна так закриватись, як нiкому iншому в iсторiї людства.
  Але в головi Робура майнула думка:
  - Треба створити телепатичний апарат, який вiддавав би розумовi команди всьому людству. Щось типу гiпнозу за допомогою радiохвиль, i тодi ми, реально управляти всьому всесвiту.
  Альбiна iз цим погодилася:
  - Потрiбнi спецiальнi гравiомагнiтнi хвилi гiпнозу. I тодi ми миттєво подолаємо будь-яку перешкоду та пiдкоримо весь свiт! I всi нацiї танцюватимуть пiд нами, i виконуватимуть будь-якi команди!
  Альвiна додала, скелячи зубки:
  - I це буде надзвичайно здорово!
  I дiвчинка-термiнатор тупнула босою, точеною нiжкою.
  Хлопчик Робур згiдно кивнув:
  - Ми розробимо такий апарат i всiх без винятку легко пiдкоримо собi. I тодi буде абсолютна влада над свiтом!
  Альбiна хихикнула i заспiвала:
  - Люди гинуть за метал, за метал,
  Робур правитиме бал! Правити бал!
  Альвiна з цим погодилася, пiдморгнувши напарницi:
  - Наша влада, подiбно до влади святої Трiйцi буде вiчно! I не просто вiчною, але людяною!
  Альбiна iз цим погодилася:
  - Коли тверда рука та цiлi людянi, для людини ти Всевишнiм стань!
  Робур кивнув, i натиснув голою, круглою, дитячою п'ятою на кнопку, пiднiмаючи свiй апарат вгору i спiваючи:
  Той, хто серця та душi позбавлений,
  Буде добротою одразу скорботний!
  Дiвчата хором, на все горло вигукнули:
  Служить нам бажанням холодний розрахунок.
  Ворогiв перемогти, ну а кошти не рахунок!
  
  ПРИГОДИ ЕЛЬФ БIФА ЛIТЧИКА-СУПЕРАСА
  Ельф Бiф, подорожуючи рiзними свiтами, потрапив у другу свiтову вiйну. I, природно, вирiшив допомогти нiмцям, так теж був свiтловолосий i гарненький. Крiм того Бiфа ще й приваблювало те, що фашисти були за надлюдини i проти християнства. Так що вiн вступив до Люфтваффа, i став льотчиком. А оскiльки ельфи набагато швидшi, сильнiшi i перевершують багаторазово в реакцiї людей, та ще володiють захисною магiєю, то Бiф став дуже швидко набирати рахунки.
  Його винищувач завдяки магiї став невразливим. А кожен снаряд з авiагармати точно вражав цiль.
  Ну здавалося, що навiть такий видатний ас на хiд вiйни не надто вплине.
  Але Бiф збив двiстi лiтакiв на Середземному морi, змiг побити самого Монтгомерi. I це серйозно. Загинув найталановитiший англiйський генерал. Бiф отримав за Лицарський Хрест Залiзного Хреста з дубовим листям, мечами та дiамантами. Але вiн так швидко набирав рахунки, що вже за мiсяць у нього було за триста збитих лiтакiв. А 20 серпня 1942 року Роммель почав наступ на напрямi Олександрiї.
  Без Монтгомерi все в англiйцiв розладналося. I вони потрапили в пастку Роммеля i були перебитi. Бiф у цей час збив за тиждень бiльше двохсот лiтакiв i вражав наземнi цiлi.
  Гiтлер не встигав писати указу про нагородження. Бiф отримав повторно за триста збитих лiтакiв: Лицарський Хрест Залiзного Хреста з дубовим листям, мечами та дiамантами. За п'ятсот лiтакiв йому вручили Лицарський Хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Вiйська Роммеля захопили Єгипет i вiдразу прорвалися в Iрак, де спалахнуло антибританське повстання. Нiмцi захопили також i Кувейт. Червона армiя атакувала вiйська Роммеля в Iраку, але це спровокувало вступ Туреччини до вiйни проти СРСР. Що гранично ускладнило ситуацiю. I Сталiн був змушений вiдмовити вiд наступу пiд Сталiнградом. Нiмцi змогло на початку грудня таки взяти все мiсто пiд контроль. А Паулюс навiть отримав за це нагороду.
  Червона армiя воювала з турками i загрузла в Закавказзi.
  Крiм феноменального Бiфа, ще вiдзначився i Марсель, який стрiмко набирає рахунки, у тому числi i за рахунок радянських льотчикiв. Марсель за чотириста збитих лiтакiв теж отримав Лицарський Хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  А Бiф за сiмсот п'ятдесят збитих лiтакiв удостоївся нагороди: Лицарський Хрест Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами. А за тисячу - Зiрка Лицарського Хреста Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Нiмцi змогли утримати свiй фронт у центрi, i навiть вiдбити спробу деблокувати Ленiнград.
  Трохи пiзнiше радянськi вiйська у лютому намагалися наступати пiд Сталiнградом, але нiмцi були готовi i вiдбили всi атаки. А Бiф та Марсель наводили жах на радянську авiацiю та стали буквально легендарними асами.
  А ось 30 травня коли пiдсохли дороги, i нiмцi змогли пiдтягнути новi танки "Пантера" та "Тигр", а також самохiдку "Фердинанд", розпочався новий наступ гiтлерiвцiв уздовж Волги.
  Оголосивши тотальну вiйну у Третьому Рейху бiльш, нiж удвiчi збiльшили випуск озброєнь. Крiм того, пiдводний нiмецький флот сильно дiставав США i Британiю, внаслiдок чого iнтенсивнiсть бомбардувань помiтно знизилася.
  Та й втрати сухопутних вiйськ Вермахту були нижчими, i на заводах виявилося бiльше робiтникiв високої квалiфiкацiї. I це теж дозволило нiмцям додати у випуску озброєння, особливо лiтакiв. I Фокке-Вульф при правильному його використаннi зовсiм непоганий.
  А "Тигр" i зовсiм для Червоної армiї шок та трепет. Нiмцi змогли вiдразу прорвати радянську лiнiю оборони.
  Найнеприємнiше було те, що в Червонiй Армiї не знала перемог, бойовий дух виявився надзвичайно низьким. I багато солдатiв здавалися в полон або дезертирували. Кiлькiсть тих, хто здався в полон, була велика, як i перебiжчикiв.
  Бойовий дух Вермахту ранiше серйозно не битого був високий. А в небi нiмцi взагалi домiнували. США вели себе пасивно, а Британiя зазнала величезної шкоди.
  Крiм того, i лiтакiв випускалося куди бiльше, нiж ранiше.
  Бiф настiльки стрiмко набирав рахунки, що йому вигадувалися все новi нагороди. За двi тисячi лiтакiв, юного ельфа нагородили Зiркою Лицарського Хреста Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. А за три тисячi лiтакiв - Зiркою Лицарського Хреста Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  На липень сорок третього року нiмцi вийшли до Каспiйського моря i передавили кисень радянським вiйськам на Кавказi. А потiм продовжили наступ уздовж узбережжя, по рiвнинi.
  Наприкiнцi серпня вони вже були в Дагестанi, пiдiйшли до кордону Азербайджану.
  Пiсля чого розгорнулася жорстока битва за Тбiлiсi. I дуже нерiвнi були сили.
  СРСР вочевидь програвав битву за Кавказ. У вереснi Сталiн намагався наступати у центрi. I його вiйська там знову загрузли. У боях взяла участь "Пантера"-2.
  Ця машина вийшла важкуватою в п'ятдесят три тонни, але краще захищеною особливо в лоб: 100-мiлiметрiв i борту 60, а двигун в 900 кiнських сил багато що компенсував. Плюс ще й гармата 88-мiлiметрiв та довгою ствола в 71 ЕЛ.
  Проти такого танка не просто встояти. Особливо якщо б'ються вiдчайдушнi дiвчата.
  Герда вистрiлила по радянськiй машинi за допомогою босих пальчикiв нiжок i пропищала:
  - Ми крутiшi за всiх!
  Шарлота лупнула по тридцятьчетвiрцi за допомогою голої п'яти i пискнула:
  - З нами Третiй Рейх!
  Христина довбанула за радянськими вiйськами i прочирикала:
  - Я сказала не дрейф!
  Магда босими пальчиками нiжок довбала i видала:
  - Ми є найвищий клас!
  Зрозумiло, атака в центрi була вiдбита з великими втратами для Червоної Армiї.
  А восени та взимку гiтлерiвцi завершили захоплення Кавказу... Пiсля чого становище СРСР стало виключно тяжким.
  А льотчик-суперас Бiф збив чотири тисячi лiтакiв. За що був нагороджений Великою Зiркою Лицарського Хреста Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Марсель теж довiв свою кiлькiсть збитих лiтакiв до тисячi. I отримав також нагороду: Зiрку Лицарського Хреста Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  А до весни Бiф збив п'ять тисяч лiтакiв, отримав Велику Зiрку Лицарського Хреста Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  У травнi 1944 року гiтлерiвцi розпочали новий наступ на позицiї Росiї. Удари наносилися i пiвночi, оминаючи Ленiнграда, i вздовж Волги оминаючи Москви з пiвдня. I це грандiозний наступ. Затискач у подвiйнi клiщi.
  Червона армiя багато в чому втратила бойовий дух, але була сильна.
  Новi танки Т-34-85 та IС-2, були бiльш досконалi та потужнi нiж колишнi. З'явився i потужнiший ЛА-7. Щоправда, його випускали в невеликих кiлькостях. А ЯК-3 у серiю так i не пiшов. А у нiмцiв до кiнця травня вже тисяча найновiших реактивних МЕ-262 iз чотирма 30-мiлiметровими гарматами у строю. I вiн дуже грiзнi новi машини.
  Та й ТА-152 Фокке-Вульфу, що прийшов на змiну, непоганий.
  Основнi нiмецькi танки "Пантера"-2 та "Тигр"-2. На останньому танк двигун в 1000 кiнських, i вiн за ходовими якостями гарний. Тож нiмцi мають технiку в серiї - велику руйнiвну силу. Хоча ще недосконалу. Але готується серiя Е. Але "Маус", наприклад, себе не дуже виявив.
  I ось починається битва ... Спочатку був узятий нiмцям Саратов, потiм i Куйбишев.
  Бiф збив шiсть тисяч лiтакiв i отримав: Велику Зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Потiм нiмцi опанували й Ульяновський. А до кiнця лiта взяли Казань. Фронт Червоної Армiї обвалився.
  До вересня Бiф збив сiм тисяч лiтакiв i отримав нову нагороду: Зiрка Великого Хреста Лицарського Хреста Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами.
  А в жовтнi нiмцi прорвалися з пiвночi, замкнули кiльце навколо Москви.
  Пiсля чого розпочалася операцiя зi знищення та дроблення Червоної армiї.
  У груднi Бiф збив вiсiм тисяч лiтакiв i отримав Зiрку Великого Хреста Лицарського Хреста Залiзного хреста та золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  А саме на Рiздво 25 грудня 1044 московський гарнiзон не дивлячись на категоричний наказ Сталiна капiтулював. I фельдмаршал Гот, що взяв столицю, отримав за це Великий Хрест Залiзного Хреста.
  Втiм, поки Сталiн, утiкши в Свердловськ, хотiв продовжувати вiйну. I була ще надiя на союзникiв.
  Нiмцi поки що лише бомбили радянський Сибiр. У них з'явилися потужнi гвинтовi Ю-488, i ТА-400, якi проносилися немов ураган. I несли радянським мiстам смерть та знищення.
  Ельф Бiф продовжував битися в небi та брати участь у бомбардуваннях. I його машина раз у раз працювала, обрушуючи на супротивникiв ударнi потоки колосальної руйнiвної сили.
  Ось у березнi 1945 року кiлькiсть збитих лiтакiв цим легендарним ельфом перевищила дев'ять тисяч. I вiн отримав нагороду: Зiрка Великого Хреста Лицарського хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами. I це дуже круто!
  А ось у травнi нiмцi наступають на Урал. Їхнi вiйська стрiмко просуваються. Червона армiя намагається героїчно утриматись. Але в неї нiчого не виходить.
  Гiтлерiвцi у бiй вже кинули новi танки серiї Е. I проти них реально практично неможливо встояти.
  Особливо проти Е-100, який непробивний для радянських гармат з усiх ракурсiв. А його 128-мiлiметрова гармата - смертельна для будь-якої практично бронi.
  I Е-100 навiюють радянським солдатам жах. Крiм того, дезертирство має повальний характер, як i здавання в полон. I це здавання масове.
  Деякi дивiзiї навiть здаються за звуками оркестру. А дехто навпаки бореться до кiнця.
  Але сили нерiвнi, i вже у червнi Свердловськ та Челябiнськ впали. А потiм нiмцi рухалися Сибiром.
  Радянськi мiста вiдчайдушно оборонялися. Особливо Новосибiрськ, де билися навiть дiти.
  I в Середнiй Азiї кипiли жорстокi бої. Але до вересня сорок п'ятого року бiльшiсть СРСР захоплена. Але в жовтнi через морози нiмцi зупинили просування Сибiром. Надто вже розтягнутi виявилися комунiкацiї.
  Ельф Бiф збив десять тисяч лiтакiв i отримав за це Велику Зiрку Великого Хреста Лицарського Хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Потiм все ще йшла вiйна в небi ... До травня 1046 Бiф зумiв збити ще тисячу лiтакiв i отримати: Велику Зiрку Великого Хреста Лицарського Хреста з золотим дубовим листям мечами i дiамантами.
  А потiм почався новий наступ нiмцiв на Далекому Сходi. США та Британiя з Третiм Рейхом вiйну фактично згорнули та боролися з Японiєю. Але самураї героїчно трималися. I виявляли колосальну мужнiсть та героїзм.
  Червона Армiя ослабла числом, але частина евакуйованих заводiв на схiд все ще працювала. I вони постачали на фронт навiть лiтаки.
  Нiмцi вже просувалися майже маршами, але все одно, поки вони дiйшли до Владивостока, їм знадобилося кiлька мiсяцiв. А до кiнця листопада незважаючи на морози, фрицi таки дiйшли до Чукотки.
  Так загинули останнi мiста СРСР.
  Ельф Бiф довiв кiлькiсть збитих лiтакiв до дванадцяти тисяч i отримав нову нагороду: Велику Зiрку Великого Хреста Лицарського Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами, а також звання фельдмаршала авiацiї. I це справдi його колосальне досягнення.
  Пiсля цього СРСР був окупований. А Сталiна таки зловили. Зi США Гiтлер, який захопив великi територiї, не став бiльше воювати. Вони роздiлили сфери впливу. Третiй Рейх отримав собi Європу, половину Африки-пiвнiч, i французькi Бельгiйськi володiння. А також Близький Схiд та всю територiю СРСР.
  I з нього вистачило... Японiя зберегла свої володiння в Китаї i частково, то не встигли вiдбити США та Британiя.
  Виник двополярний свiт. Третiй Рейх процвiтав та розвивався, нiмцi навiть злiтали на Мiсяць ще 1957 року. Але пiсля смертi Гiтлера в 1960 роцi в ньому виникла смута. Хоча вдалося уникнути розколу. Але новий режим став лiберальнiшим i всi пiдданi Третього Рейху отримали громадянство.
  I так закiнчилася епоха нацiональної нерiвностi.
  Третiй Рейх та Японiя з одного боку i США та Британiя з iншого конкурували один з одним уже у космосi, i йшло пiдкорення Сонячної системи.
  Полiт на Марс у 1974 роцi - першi - це нiмцi, i за рiк на Венеру. Отже, новий свiт по-своєму ще нiчого. А ельф Бiм полетiв до нових свiтiв, у пошуках пригод та нових вiдчуттiв.
  
  ЧЕМБЕРЛЕН ЗАМIСТЬ ЧЕРЧИЛЛЯ
  АННОТАЦIЯ
  Замiсть марної та непотрiбної, i навiть смертельно небезпечної для Британiї вiйни з Нiмеччиною, Чемберлен уклав з Третiм Рейхом мир. I тепер СРСР бореться з Вермахтом вiч-на-вiч i результат вiйни ще бiльш непередбачуваний, i битися важче, нiж у реальнiй iсторiї.
  . РОЗДIЛ Љ1
  Чемберлен не подав у вiдставку i встиг укласти з Третiм Рейхом мир. Умови Гiтлера були досить помiрними. Британiя визнавала всi завоювання фашистiв, але сама не зазнавала територiальних втрат. Єдине, що англiйцi повертали нiмцям Намiбiю. А загалом гiтлерiвцi гарантували недоторканнiсть Британської колонiальної iмперiї.
  Також Гiтлер отримував волю рук Сходi. Що нiмцям зрозумiло на руку. Але й Чемберлен теж хотiв, що два диктатори - Сталiн та Гiтлер зчепилися у смертельнiй сутичцi.
  Тож усе це втiшило реакцiйнi кола. Гiтлер пообiцяв, що не сильно ображатиме євреїв. I що на окупованих теренах встановиться справедливий порядок.
  Завоювання Третього Рейху були величезнi. Але все одно вiйна з СРСР була неминучою. Тiльки цього разу Гiтлеру причин поспiшати з агресiєю не було.
  Вiн мав безлiч колонiй. Плюс ще нiмцi захопили i Грецiю iз Югославiєю. Їм дiсталися бельгiйськi, французькi та голландськi колонiї.
  Виник навiть конфлiкт iз Японiєю через Iндокитай. Мовляв, усi колонiї Францiї нiмецькi, i там має бути нiмецька адмiнiстрацiя.
  Одночасно нiмцi 1 травня 1941 року побачили на парадi Червоної площi радянськi КВ i Т-34. I Гiтлер наказав створити у вiдповiдь важкi нiмецькi.
  Вiйна виявилася вiдстроченою до 22 червня 1943 року.
  Нiмцi встигли на той час випустити новi танки - "Пантера", "Тигр", модернiзований Т-4, та самохiдку "Фердинанд". Але їхня кiлькiсть усе була недостатньою. З'явився i винищувач МЕ-309, але теж тiльки-но став вступати до вiйськ.
  Танки "Лев" i "Маус", поки що лише у випробувальних зразках. Штурмова гвинтiвка МР-44, теж щойно створена i не встигла вступити до серiї.
  Тож нiмцi й у сорок третьому роцi не зовсiм готовi. Але й у СРСР також не повної гармонiї. Щоправда, за два зайвi роки лiнiю "Молотова" все-таки добудували, але вона надто близько до кордону.
  При цьому радянськi вiйська i командирiв, як i ранiше, вчили бiльше наступати, нiж оборонятися.
  Правда, не цього разу Червону Армiю не вдалося застати зненацька, i Сталiн оголосив загальну мобiлiзацiю, довiвши чисельнiсть вiйськ до дванадцяти мiльйонiв. Проте Японiя теж була готова вiдкрити другий фронт, i частину радянських вiйськ довелося тримати на Далекому сходi.
  СРСР за два роки став сильнiшим. Третю п'ятирiчку було перевиконано, i за офiцiйними даними економiка подвоїлася. Було випущено додатково майже п'ятнадцять тисяч танкiв i тридцять тисяч лiтакiв та десятки тисяч гармат.
  Армiя Червона була дуже сильною. Але, зрозумiло, i Третiй Рейх додав.
  Пiсля того як мiнiстром озброєнь став енергiйний Шпеєр, i економiка Третього Рейху та окупованих була переведена на вiйськовi рейки, випуск озброєнь значно зрiс. Особлива увага придiлялася бронетанковим вiйськам. I в результатi енергiйних заходiв та використання робочої сили в колонiях випуск танкiв у Третьому Рейху перевищив тисячу на мiсяць, випередивши СРСР.
  Нова "Пантера", значно перевершувала головний радянський танк Т-34, у бронебiйностi та скорострiльностi зброї та у лобовiй бронi.
  Радянська ж серiя КВ виявилася недостатньо ефективною, пiшовши шляхом невиправданою гiгантоманiєю.
  Тут далася взнаки i негативний суб'єктивний фактор - любов Сталiна до великих танкiв. Ось у серпнi 1941 року в серiю пiшов КВ-3 вагою шiстдесят вiсiм тонн, у вереснi 1941 став випускатися КВ-5 з вагою сто тонн. А з березня 1942 року в серiю надiйшов i КВ-4, вагою сто сiм тонн.
  I це ще не все. Торiшнього серпня 1942 року з'явився КВ-6 вагою сто п'ятдесят тонн. А в березнi 1943 року КВ-7 вагою сто вiсiмдесят тонн.
  Таким чином, танки серiї КВ пiшли невиправданим шляхом обтяження.
  Тiльки Т-34-76 можна назвати вiдносно вдалою машиною. Але крiм неї випускалися ще й А-30, колiсно-гусеничнi танки та Т-29 теж iз цього класу.
  Авiацiя у СРСР була непогана, але ПЕ-2 все-таки надто складний в управлiннi, а МIГ-3 улюблений винищувач Сталiна також не виправдав.
  Нiмцi випустили лiтакiв приблизно стiльки за два роки, як i СРСР. Але їхня авiацiя була, мабуть, практичнiшою. МЕ-309 був дуже потужним у озброєннi та швидкостi, i безсумнiвно сильний, але його поки що мало. Втiм, i МЕ-109 на практицi виявився сильнiшим за радянськi машини.
  В цiлому нiмцi були готовi краще, i їхнi вiйська сильнi i мали велику перевагу в мобiльностi.
  Плюс ще є фактор Японiї, що теж вiдтягувала вiйська.
  У наступi нiмцi використовували безлiч iноземних та колонiальних дивiзiй, якi у боєздатностi поступалися європейським.
  Вермахт за рахунок iноземних та колонiальних дивiзiй довiв свою чисельнiсть до шiстнадцяти мiльйонiв. Плюс ще вiсiм мiльйонiв японських та колонiальних солдатiв.
  Японiя та Третiй Рейх перевершували СРСР приблизно вдвiчi в пiхотi. Правда японськi танки були легкi, зате рухливi. В авiацiї перевага в кiлькостi була у країн осi.
  Але найголовнiше ще не лише це... Нiмцi мали союзникiв. Серед них i Туреччину та Iталiю з великими армiями. Так що з урахуванням сателiтiв, перевага Третього Рейху ще бiльше зростала. На сторонi Третього Рейху i фiни, i угорцi, i румуни, i словаки, хорвати, болгари, iспанцi i навiть португальцi.
  Та й Швецiя невдовзi також вступила у вiйну.
  I нiмецькi вiйська прорвали радянську оборону... I вже за мiсяць вийшли до Смоленська.
  I тут розгорнулася грандiозна битва за мiсто. Фактично у ньому вирiшувалася доля СРСР.
  Олексiй, який був у бою хлопчиком рокiв дванадцяти, а також Оленка та Катька билися на вулицях Смоленська.
  Гiтлерiвськi полчища намагалися взяти мiсто.
  Босоногий в одних шортиках хлопчик Олексiй дав чергу з автомата скошуючи фашистiв.
  Дванадцятирiчна дитина шпурнула босими пальчиками дитячих нiжок забiйну гранату i проревiла:
  - За комунiзм СРСР!
  Оленка також дала чергу, вибила фашистiв, кинула голою п'ятою презент смертi та видала:
  - За Вiтчизну нашу - рiдну матiр!
  Катька строчила з кулеметiв вибивала гiтлерiвцiв, а потiм її босi пальчики нiжок жбурнули, знищення, що проносить, i загибель.
  Войовниця перевiряла:
  - За СРСР!
  Жiночий снайперський батальйон пiд командуванням капiтана Наташки Кактусової зайняв оборонну позицiю у руїнах на вулицi Володарського. Дiвчата з автоматами та рушницями, обв'язавшись зв'язками гранат, ховалися за руїнами.
  Сама Наташка у плямистiй гiмнастерцi на голе тiло, у коротких штанях, та босонога. Красива i фiгуриста дiвчина з сильними стегнами, тонкою талiєю, короткою стрижкою пiд напiвбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнiм пiдборiддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посiрiло вiд пилу, високi груди, жорсткий погляд. Капiтан Наташа воює вже бiльше двох рокiв i, незважаючи на молодiсть, дуже багато побачила. Ноги у дiвчинки все в саднах i забоях. Дiвчинi спритнiше пересуватися босонiж, нiж грубих i незграбних чоботях.
  Гола пiдошва вiдчуває найменшу вiбрацiю ґрунту, попереджає про близькiсть мiни, а сама мати-земля додає витривалостi. Ступнi у дiвчини з одного боку огрубiли, i не боятися розпеченого металу, або гострого щебеню руїн, але з iншого боку не втратили чутливостi та гнучкостi, попереджаючи крiзь гуркiт про рух танкiв.
  Мила Наташка тримає в руках гранату iз прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грiзного нiмецького танка "Лев", що поливає вулицi з кулеметiв.
  Поруч iз нею повзе Мiрабела. Теж босонога, так усi дiвчата з батальйону, опинилися вiд чобiт, наслiдуючи свого командира. Її курнi пiдошви точать, коли дiвчина повзе рачки. Жовте волосся у Мiрабелi брудне, i довге... Трохи в'ється. Сама дiвчина струнка, худенька, невеликого зросту. Її можна навiть прийняти за дiвчинку, з вузькими плечима, а здається великою головою.
  Але Мiрабела випробувала вже багато. Встигла побувати i фашистському полонi, переживши жорстокi тортури, i копальнi, звiдки якимось незбагненним дивом зумiла втекти. Адже дивлячись на її дитяче, нiжне личко не коли не скажеш, що їй били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тiло струм.
  Мiрабела стрiляє... Солдат Третього Рейху, у разi араб падає мертве, мордою здiймаючи пiсок i щебiнь.
  Наташка пiдсовує в'язку гранат пiд гiрку смiття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Лев" та його пiдiрве. Блакитнi очi дiвчата сяють, немов сапфiри на смаглявому вiд засмаги та пилу обличчi.
  Досвiд пiдказує, що добре захищений танк зараз змiнює позицiю. "Лев" має 100-мiлiметрiв бортової бронi, та ще й пiд нахилом. Тридцятьчетвiрки не можуть його пробити, шанс є тiльки у важких кевешок. Але гусеницi це мета. Головне позбавити машину рухливостi.
  Свiтлана дає чергу з автомата... Солдате, невiдомо якої нацiональностi падає. Нiмцi, пiдкоривши бiльшу частину схiдної пiвкулi, бережуть арiйську кров i кидають у бiй колонiальнi вiйська: арабiв, африканцiв, iндусiв, рiзних азiатiв та європейцiв. Зросла також i кiлькiсть полякiв - якi з пелюшок привченi ненавидiти бiльшовицьку Росiю. Воюють тут i українськi нацiоналiсти, i донськi козаки, i чеченцi, i весь кавказький каганат. Гiтлер пiдняв цiлий iнтернацiонал.
  Ворогiв багато...
  Свiтлана спритно ухиляється вiд кулеметної черги. Куля ледь не розколола, почорнiла вiд пилу, круглу, дiвочу п'яту. Капiтан-красуня вiдчула навiть лоскоту вiд того, як близько пролетiв презент великого калiбру. Дiвчина перехрестилася, шепнувши:
  - Нас не зупинить навiть куля!
  Мiрабела вiдстрiлюється... Ще одна дiвчина Анжелiка - дуже руда, вище середнього зросту, i мускулиста, незважаючи на мiзерну пайку. Теж дуже симпатична дiвчина, з розкiшними стегнами, пiдтягнутою талiєю, не по-жiночому широкими плечима, i високим грудьми.
  Анжелiка веде бiй в одних трусиках, гiмнастерка розiрвалася на шматки, i розсипавшись на порох, а нове обмундирування, через Волгу не поставляють. Дай Бог перекинути ще боєприпаси i крапельку їжi для виснажених радянських вiйськ.
  Так що Анжелiка майже гола, її ноги подряпанi, особливо колiна. У пiдошву правої ноги влучив уламок, i вона болить, важко ступати.
  Руда, запорошена, майже гола Анжелiка кривить своє гарненьке, але водночас i жорстке обличчя. Дiвчина, стрiляючи, вимовляє:
  - Над нами Господь, Москва та Сталiн!
  I зрiзає атакуючих гiтлерiвцiв, сама ледве встигаючи вiдкотитися.
  Через руїни та вузькi вулички, грiзним нiмецьким танкам важко розвернутися. Ось майже двiстi тонни "Мауси" взагалi не можуть проїхати...
  Як i передбачала Свiтлана, "Лев" проїхав трохи, i уткнувся купу смiття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, вiдлетiла пара пошкоджених ковзанок.
  Поранений танк зупинився i з його ствола вилетiв снаряд.
  Десь гримнув на вiдстанi, пiшовши в руїни. Блондинка Свiтлана, наче змiйка прошипiла:
  - Оце мiй розрахунок! Вiдкрили рахунок...
  Дiвчина-капiтан знову мусить вiдповзати. Нiмцi та їх сателiти не можуть використовувати в завалах свою технiчну перевагу. З вини упертого Гiтлера орди Третього Рейху загрузли в позицiйних боях у досить великому та добре укрiпленому мiстi.
  Мiрабела жбурляє гранату. Примушуючи робити пiдбитих нiмцiв чи арабiв сальто, перевертаючись. В одного з гiтлерiвських бойовикiв вiдриває руку, i на нiй висить англiйський годинник з компасом.
  Мiрабела з посмiшкою вимовляє:
  - Що компас вказує вам - шлях у пекло!
  I гарне дiвчисько струшує з курної п'яти, шматок прилиплої керамiки.
  Анжелiка теж обтрушує пил, зi своїми пружними, повними грудьми. Соски вiд бруду майже чорнi, i сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть нiмецькi пiстолет-кулемети. I проповзати по-пластунськи.
  Батальйон дiвчат тримає позицiї, хоч iде артобстрiл. I рвуть тяжкi снаряди, а з неба падають бомби... Але нiщо не зломить мужнiсть радянських героїнь.
  Ось Свiтлана бачить, як проповзає Пантера. Ну, цей танк уже не такий страшний.
  Можна пробити його у борт. Дiвча, чхнула, виплюнула пил, що лiз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом. Потрiбно пiдповзти непомiтно. Але довкола стiльки диму.
  Анжелiка почала пiдбиратися, упираючись у дрен босими пальцями нiг та лiктями. Вона нагадувала кiшку, що вистежує мишеня. Дiвчина пам'ятала вiйну з того страшного лiта сорок першого року, коли вермахт вiроломно вторгся у терени СРСР. Було не дiвчинi, майже дiвчинцi страшно? Спочатку так, але потiм звикаєш. I вже постiйнi розриви снарядiв сприймаєш, як пересiчний шум.
  Ось i зараз вибухнуло зовсiм поряд. Дiвчина шльоп на живiт. Зверху проносяться, мов зграя диких бджiл уламки. Анжелiка шепоче потрiсканими губами:
  - В Iм'я справедливостi - Господи!
  Дiвчина прискорює повзок i ось з розбiгу жбурляє гранату, з приробленим вибух-пакетом. Презент летить дугою. Лунає вибух, тонша бортова броня "Пантери" пiддається. Нiмецький танк починає горiти, детонує бойовий комплект.
  Свiтлана з посмiшкою шепоче:
  - Дякую тобi за всевишнього Iсуса! Одному тобi я вiрю! Одному тобi молюся!
  Пантеру розносить. Вiдiрваний довгий стовбур заривається в щебiнь. Лобова броня, вiдiрвавшись вiд бортової, нагадує совок.
  Свiтлана, чиї очi, на коричневому вiд пилу i засмаги обличчi виблискують волошки, вимовляє:
  - Чим бiльше у ворога дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
  Анжелiка дуже сексуальна, у своїх чорних трусиках, голим, запорошеним, сильним тiлом. Дiвча дуже спритна. Вона вмiє метати уламки скла босими пальцями нiг.
  Ось жбурнула зараз своєю витонченою, вкритою шаром пилу нiжкою гостренький предмет. I встромилася, прямо фашисту в горло. Красива Анжелiка залепетала:
  - А я секс-символ i символ смертi!
  Дiвчина, пiсля чого знову поповзла стрiляючи. Вела вогонь та Свiтлана.
  Красуня-капiтан, Наташка, зрубавши фашиста, прочирiкала:
  - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки...
  Мiрабела вистрiлила, розкроїла фрицю голову i додала:
  - Не можна ланцi не надавати значення!
  Свiтлана, знову влучно вистрiливши, просипала:
  - Але циклитися на дрiбницях нiяк не можна...
  Мiрабела точно пальнув, додала:
  - Iнакше ланцюг огорне тебе!
  Ще одна дiвчина Олiмпiада, теж дуже гарна, разом iз пiонером Сергiйком приготувала мiну на дротi. Вони вдвох штовхнули її... Пролiзла пiдступна козявка до гусеницi "Тигра"-2. I як рвоне цю довгоствольну нiмецьку машину.
  Бiлобрисий хлопчик Сергiй вигукнув:
  - Наша Раша, вам параша!
  I ледве встиг вiдскочити, майнувши, чорними, збитими п'ята, вiд падаючої покрiвлi.
  Олiмпiада погладила хлопчика по шиї та вимовила:
  - Ти дуже спритний!
  Пiонер пробрався на фронт i причепився до жiночого батальйону. Хлопчик навiть дуже винахiдливий. Наприклад, лiтачки робив, щоб збивати фашистськi штурмовики. Коли пiднiмаються Фокке-Вульфи, або ТА-152, то лунає неймовiрно оглушливий рев.
  Нiмцi завдають ударiв пiд симфонiю Вагнера. Така велична мелодiя.
  Олiмпiада з досадою вимовляє:
  - Все ще нас намагаються залякати!
  Хлопчик-пiонер з пафосом проспiвав:
  - Росiйський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть пiд зоряним небом не вiзьме!
  За Русь святу мiцно битиметься,
  Я зарядив могутнiй кулемет!
  Олiмпiада, росла мускулиста дiвчина, з широкими стегнами та плечами - типова селянка. Одяг вибухнув пiд час боїв у лахмiття, мiцнi ноги боси, волосся сплетене в двi коси i сильно пропилялося.
  Сережцi всього одинадцять рокiв, що худне вiд недоїдання, подряпаний i брудний хлопчика, в одних лише шортах. Бiле вiд природи волосся, у хлопчика стало сiрим, а ребра просвiчують крiзь, тонку засмаглу i брудну шкiру. Ноги страшенно збитi, i в опiках, забоях, з пухирями. Щоправда, доля зберiгала дитину вiд серйозних поранень.
  Олiмпiада на його фонi здається великою та товстою, хоча дiвчина зовсiм не жирна, а з сильним, тренованим м'ясом на кiстках. Причому, голод здавалося, зовсiм не позначився на її огряднiй i великiй фiгурi.
  Дiвчина стрiляє з важкої протитанкової рушницi. У лоб нiмецькi машини не пробити, а ось у гусеницi є шанс.
  I здоровенний "Лев" отримавши важку вибухiвку в ходову частину, став, немов затятий курець пускати димок.
  Серьожка проспiвав з єхидцем:
  - Фрiц смердючий не подумавши, бiля пiд'їзду закурив! Вiн, звичайно, велику, неприємнiсть отримав!
  Олiмпiада, миготивши мускулистими, засмаглими iкрами, вiдбила босими, гарними ногами чечiтку. Дiвчина заспiвала:
  - З iкони миготять святих росiйських обличчя... Дай Боже замочи ти хоч iз тисячею фрицiв! А якщо хтось бiльше фашистiв загуде - нiхто вас, повiрте, за те не засудить!
  Пiсля чого перезарядила протитанкову рушницю i знову вистрiлила. Нiмецький транспортер знову пустив струмок диму.
  Дiвочий батальйон завдавав фрицям iстотної шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дiвчину розiрвало навпiл, i її личко стало таким, незважаючи на пилюку блiдим.
  Бiльшiсть Сталiнграда вже захоплена фашистами, але те, що залишилося вiд мiста, не хоче пiддаватися i здаватися.
  Свiтлана тим часом намагається пробити "Тигр". Потужна нiмецька машина отримала гранатою в бiк, але не пiддалася. Розвертається, щоб палити з гармати. Дiвчинi доводиться зариватися в землю, i щебiнь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
  Свiтлана тихо шепоче:
  - Мама тато пробач!
  Мiрабела кинула в "Тигр" гранату, та вибухнула на лобi. Дiвчина прошипiла:
  - Про те, що свiтло вчення взимку навеснi... Стверджую без винятку, що Гiтлер гад чумний!
  Анжелiка, розбиваючи прицiл фашистам i поливаючи їх чергою, процiдила:
  - У трунi, я фюрера побачила зараз! I рушила убогому ногою просто в око!
  Руда дiвчина й справдi жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапило у ствол... Послiдував вибух i дуло "Тигру" покорiжило.
  Боягузливий нiмець узяв i позадкував.
  Свiтлана прогнусавила через нiздрi:
  - Наша, вашої не поступиться!
  Мiрабела зрубала кулею гiтлерiвського наймита i проспiвала:
  - А лиходiй не жартує! Руки ноги, вiн мотузками крутить! Зуби в серце встромляє... Вiтчизну до дна випиває!
  Свiтлана, хихикнувши, гаркнула:
  - Фюрер дико кричить, надривається!
  Мiрабела пальнув, додала:
  - Ну, а смерть пихкає, посмiхається!
  Ось з'явився ще небезпечнiший "Штумртiгр". Вiн руйнує цiлi будiвлi та бункери. Причому до позицiй радянських вiйськ не наближається. Машину тримають пiд прикриттям нiмецькi кулеметники.
  Свiтлана бачить, що пiдiбратися до позицiй фрицiв неможливо. Натомiсть у небi Фокке-Вульфи. Одна з таких машин пiдлiтає ближче до радянських позицiй. Дiвчата нею вiдкривають вогонь.
  Анжелiка жбурляє гранату, i люто вимовляє:
  - У глибокiй смертi - прощення немає!
  Пiсля чого дiвчина дає чергу з автомата. Швидко вiдкочується. Швидко пiд'їжджає порiвняно новий нiмецький танк "Пантера"-2 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
  Декiлька дiвчат кидають у нiмецьку машину гранати. Та, отримавши презенти, застигає i не в змозi повернутися.
  Анжелiка свиснула, прошипiвши:
  - Оце нова напасть! Їй порвемо ми впасти!
  "Пантера"-2 огризнулася i вистрiлила зi своєї потужнiшої зброї.
  Вогненний стовп розколов повiтря, i моментально нагрiв i наелектролiзував атмосферу.
  Анжелiка хихикнула, снаряди пролетiли повз напiвголе дiвчисько. Руда безсоромна струснула стегнами i вивела:
  - А Ньютон ворогiв розбив, скинув ярмо з трону! Фрiцам вiн ухвалив, свiй закон Ньютона!
  Сталiнград весь охоплений згарищами, коли здавалося язик вогню, лижуть небо i трiщать фiолетовi, помаранчевi, а червонi iскри! А кожна iскорка, немовби привид, що вирвався з пекельного замку.
  Свiтлана, зваливши нiмецького бiйця, блиснула блакитними очима, заспiвала:
  - Чого ти скигнула погана бабуся? Повiр, по тобi плаче просто дурниця!
  Мiрабела на розспiв заспiвала, ведучи вогонь по фашистам:
  - Як добре прилягти на траву та фрицям по головi пiддати! Влаштувати фюреру припарку, i з автомата кулi слати!
  Дiвчина дико хихикнула, i перекинулася з живiт на спину. Зробила нiжками велосипед. Вгору полетiла граната. Пролiтаючий Фокке-Вульф отримавши осколками пiд черево, жваво злетiв вище. Видно гострi уламки його поранили. Фашистська тварюка загорiлася, i почала втрачати шматочки обламаних крил.
  Свiтлана, бачачи, як Фокке втрачає висоту, просипала:
  - Ось це семафор! На борту висить сокира!
  Нiмецький лiтак пiдiрвало, розкидаючи у всi далекi куточки неба уламки. I куди фашистський асiвся. Зробив свiй останнiй розворот. У тлiн пiшов кат, а не пiлот!
  Мiрабела чхнула, розсiюючи пил i, промовила:
  - Бути чи не бути? Це не питання!
  Анжелiка знову кинула шматок скла ногою, так що той, потрапивши в око, вийшов у фриця, через потилицю:
  - Я танкова армада! А вам треба лiкуватися!
  Нiмцi та їхнi сателiти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранатами. Така тактика проти дiвчат не дiяла. Ось Сергiйко розгорнув катапульту, i як садане по вороговi у вiдповiдь.
  Хлопчик-пiонер проревiв:
  - Санта Клаус розриває пащу Гiтлеру!
  Заряд катапульти, встромивши в натовп фашистiв, змусив їх розлiтатися, i при цьому перевертатися в повiтрi. Фрiцi падали i розбивалися об уламки стiн.
  Танк "Тигр"-2 втративши рiвновагу, зiштовхнувся iз "Львом". Ех, лiво, де твоя грiзна назва?
  Свiтлана посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, а Серьожко молодець!
  Хлопчик агресивно гаркнув:
  - Пiонер завжди готовий!
  Дiвча у вiдповiдь мотнула босою нiжкою.
  Дiвчина-капiтан знову почала гвоздити. А Олiмпiада лоскотала Серьожцi вузьку ступню, яка вона у нього тверда! Недарма хлопчик не боїться бiгати по згарищах.
  Мiрабела на розспiв, сказала:
  - Юнiсть це добре - старiсть це погано!
  Анжелiка це не сумна рижуха погодилася:
  - Немає нiчого гiршого за старость! Це i справдi, найгiрший стан iз усiх можливих!
  I дiвчина зробила стрибок iз переворотом. Їй представилися на хвилину огиднi бабки. Нi, не порiвняти, стару жiнку з дiвчиськом. А яка краса, у струнких тiлах.
  Анжелiка взяла i заспiвала:
  - Течуть за роком, роки караваном,
  Бабуся розтирає в ступi хну.
  I що ж iз струнким моїм станом,
  Як подiлося юнiсть не зрозумiю!
  Свiтлана блиснула очима, звалила нiмця влученням у пах i помiтила:
  - Нi! Все-таки на вiйнi є така краса - залишитися вiчно молодою! Вiчно п'яний!
  Олiмпiада поклала у катапульту новий заряд. Це щось подiбне до гарного мiномета. Дiвчина прошипiла:
  - Не пасуй, а пасуй!
  Сережка шаркнув, тонкою, але спритною нiжкою, i гаркнув:
  - Фрiцам фас!
  I граната разом iз вибух-пакетом з усього розмаху пролетiла у позицiї Гiтлерiвцiв.
  Та не давався їм Сталiнград. Третiй мiсяць iз кiнця червня йде штурм, а мiсто все взяти не вдається. На iнших дiлянках фронту гiтлерiвцi досягли успiхiв, але не на цьому.
  Свiтлана вистрiлила з пiстолета, i прогарчала:
  - Все неможливо, трапляється можливим... Не треба робити свiтобудову дуже складною!
  I потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, i вогнянi вихори, висвiтлили задимлений краєвид. А нiмець виявився розiрваний вогненною лапою.
  Дiвча-капiтан прокричала:
  - Я люблю вбивати зло! I це найвище добро!
  Мiрабела лупнула нiмцiв чергою i прошипiла:
  - Пограємо дикобраз!
  Анжелiка вiдкрила вогонь бiльш прицiльно. Декiлька чорношкiрих залишилося лежати на вкритому списом щебеню:
  - Вбий ворога! - прошепотiла дiвчисько.
  Мiрабела грайливо заспiвала:
  - Нафарбувавши Гiтлера помадою, Майнштейна лаком для волосся, потягну вас у полон принцеси, згризе вас вiрний пес!
  Свiтлана, ведучи вогонь, прошипiла:
  - Давай увечерi, Адольф повiситись... Досить голову дурити! Давай увечерi, лети кречетом - щоб фашистiв мiцно бити!
  Мiрабела люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
  - Ми можемо! I ми зробимо!
  Дiвчата з батальйону "Ленiн" зупинили просування iноземного вiйська. Фрiци просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простiр. Не допомагав i танк "Лев", iз яким пов'язувалися надiї. Ось модифiкацiя машини зi 150-мiлiметровою гарматою.
  Анжелiка збиває камiнь, що прилип до оголеного соска. У дiвчини такi гарнi i повнi груди. Дiвчина за допомогою ноги кидає гранату. Адже нога сильнiша, нiж рука, i кидок проходить далi.
  "Лев" отримав по гусеницi розрив i зупинився. Вистрiлив iз своєї потужної пащi. Гуркiт, i обвал.
  Анжелiка, спльовуючи, вимовляє:
  - Росiйський воїн вiд болю не стогне!
  I знову дiвчисько стрiляє. I робить це надзвичайно влучно. Фашист, що висунувся з вежi, завалюється назад.
  Руда, майже гола дiвчина вимовляє:
  - Даремно противник вважає, що росiян зумiв вiн зламати! Хто смiливий, той у бою нападає, ворогiв будемо люто бити!
  I Анжелiка перекочує м'язи преса, який у неї дуже рельєфний.
  Ех, до чого ж дiвчата гарнi! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
  Пробiгла Сталенiда... Дуже гарна дiвчина, з пухнастим, бiлим волоссям. Вона якось примудряється мазати їх якимсь зiллям, щоб вони не бруднялися.
  Дiвчина дуже красива, з фiгуркою Венери, тiльки бiльш пiдтягнутою та рельєфною. Одягу на нiй, тiльки лiфчик та трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченiстю вiдрiзняються нiжки! Це не дiвчина, а друк досконалостi, вiнець краси.
  Вона i пересувається по-особливому, наче бiлочка. А босi нiжки так i миготять, i п'ята, на диво залишаються чистими. Сталенiда стрiляє, i фашист отримує виразку у грудях.
  Дiвчина вимовляє:
  - Вiрнiсть Батькiвщинi - найвище слово!
  Анжелiка зi смiшком помiтила:
  - Знiмай лiфчик i залишайся як я в трусах!
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
  - Це не пристойно!
  Анжелiка труснула стегнами, влучно пальнула i заспiвала:
  - Щось комсомолок стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
  Сталенiда хихикнула i помiтила:
  - Навiщо приносити радiсть фрицям, дивитись на нашу красу!
  Анжелiка рiшуче вiдповiла:
  - Краса у нас смертельна!
  Сталева дiвка хихикнула i пальнула по ТА-200. Машина фашистiв спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
  - Смерть злу!
  Анжелiка хихикнула:
  - I життя добру!
  Сталенiда побачивши, що нiмець падає, ринула:
  - Ось це найвища цiннiсть! Чи не думайте фашисти, що ви перемогли!
  Анжелiка як заспiває:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу... Тих хто хоче пута розбити! Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Ми зумiємо фашистiв розбити!
  Красива дiвчина, i її голi груди так i ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежi.
  Свiтлана тепер виглядала значно рiшучою. Вона пальнула по фрицях з пiстолет-кулемета, i гаркнула:
  - Я вас каструю!
  I справдi фашисти отримали смертельнi презенти та труни! А дiвчина показала їм дулю, зiстроїмо босi пальцi нiг. I засвистiла немов соловей-розбiйник. Причому через пальчики нижнiх кiнцiвок.
  Капiтан-дiвчинка дуже розумна. I iскрометна. I зовсiм не жорстока. Їй теж часом ставати шкода солдатiв ворога, у яких можуть виявитися дiти, що плакатимуть за вбитими батьками.
  Свiтлана втiм, жене вiд себе такi думки, тож вiд них хочеться розплакатися. Адже не росiяни прийшли до нiмцiв, щоб грабувати та вбивати. Нi, це нiмцi та цiла агресивна зграя iноземцiв з усього свiту увiрвалася на росiйськi простори.
  Свiтлана перехрестилася, i вистрiлила в того, хто намагався непомiтно пiдiбратися до позицiй росiйських фриц... У того витекло вибите кулею око i мозок.
  Дiвчина-капiтан посмiхнулася i промовила, дотепно:
  - Прямо око в око, до голови голова!
  Свiтлана точно вистрiлив, i потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, i кулемет вiдлетiв, кiлька разiв перекинувся. Потiм його дуло встромилося в щебiнь.
  Дiвчина потерла голу, запорошену пiдошву об щебiнь. I знову прицiлила. Її весела, юна мордочка досить оскалилася. Дiвча проспiла:
  - Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росiйський хлiб запашний, називався словом брiд!
  Мiрабела зробила дуже точний пострiл, вiд якого запалав Фокке-Вульф, i перевiряла:
  Для негiдника звичайно вибiр ясний,
  За долари вiн Русь готовий зрадити...
  Але росiйська людина, тим i прекрасна.
  Що життя за Батькiвщину готове вiддати!
  Дiвчина, зробила сальто i показала гiтлерiвцям дулю, i прокрутилася, i кулi не зачiпали красуню.
  З'явилася Анжелiка, ця красуня, майже гола, i замурзана, мов чортiвка, шпурнула одразу двома нiжками гранати. I перевiряла:
  - Те, що я маю, то... Фрiцам у гострий бiк!
  Олiмпiада поправила Анжелiку:
  - Гострим, у бiк, а не на гострий бiк!
  Дiвчина хихикнула i струснула своїми кавуновими грудьми, i запустила гранату використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр" отримав по дулi, i вивернувся цей кривий витвiр мистецтва.
  Пiсля чого гiтлерiвська тварюка позадкувала. Стала повзти немов черепаха, яку застав пожежу.
  Свiтлана заспiвала, весело пiдморгуючи:
  - I "Тигр" задкувати i нiмцi ховаються!
  Дiвочий батальйон маневрував пiд ударами, авiацiї з повiтря та важких знарядь. Ось ударили реактивнi бомбомети, пiднялися в небо розбитi, розпеченi кручi. I загорiлося камiння. На щастя, жодна з дiвчат, не загинула, зате вирушили на той свiт чоловiки - яких не так шкода! I летять душi - однi до раю, а iншi до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вiрував в Iсуса.
  Анжелiка найсексуальнiша з войовниць у лютi: ну невже фашисти зi свого "Штурмтiгра" можуть обстрiлювати позицiї радянських вiйськ i вбивати червоних воїнiв?
  I дiвчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. I крутилася все швидше. I потiм з усього розмаху жбурнула подарунок смертi у широке дуло "Штурмтiгра". Голi, засмаглi ноги красунi майнули, i граната влетiла в дуло. I потужна машина спочатку подавилася, а потiм рвонула. Два "Королiвськi тигри", що стояли по бортах "Штурмтiгра", були пiдкинутi, i розлетiлися в рiзнi боки. З них зiрвало ковзанки, i тi посипалися, летячи як намисто королеви, що лопнуло.
  Вибухова хвиля пiдкинула Анжелiку, i дiвчина полетiла шкереберть. I її перевертало, розгойдувало i жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебiнь, i розфарбоване камiння вп'ялося в її голi пiдошви. Дiвчинi було боляче, i навiть через мозолисту ступню пробило вiстря.
  Але Анжелiка знайшла в собi сили встати i прокричати:
  - Ви фашисти будете в попелi!
  Свiтлану та iнших дiвчат пiдкинуло вибуховою хвилею, i навiть трохи пом'яло. Але жодна з найкрасивiших войовниць не загинула. Дiвчата зустрiли ураганним та влучним вогнем. Придушивши гiтлерiвцiв, що вискочили, та iнших агресивних комах облягали СРСР.
  Мiрабела проспiвала з великою натхненням:
  - I коли сурма Господня нас на битву, з комсомолом будемо разом ми друзi! I з волi Єгови на небесному перекличку буду я!
  Анжелiка, струшуючи пил з розбитих у кров пiдошв i, заспiвала:
  - Ленiн, партiя, комсомол! Фюрера ми вiдправляємо до дурдому!
  Дiвчата оглушливо почали реготати, а Серьожка з тривогою i досадою промовив:
  - А моя катапульта, не така точна - як цi голi та сильнi нiжки Анжелiки!
  Олiмпiада, пограючи м'язами рук, заявила:
  - Ну нiчого! Ти ще вигадаєш. Щось крутiше!
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Смоленськ став для вермахту каменем спотикання. Про нього нiби об гранiтнi каменi розбивалися хвилi ворожої агресiї.
  I горiло багато сотень нiмецьких танкiв, i трималася колосальної глибини i мужностi оборона. I явно нiхто не хотiв поступатися та пiддаватися.
  Хлопчик рокiв дванадцяти на вигляд, Олексiй Сотников продовжував строчити, з автомата по гiтлерiвцям.
  Дитина-воєвода зрiзала фашистiв дуже влучно. Вражаючи з величезною точнiстю.
  I водночас босi пальчики дитячих нiжок хлопчика, кидають знову забiйний подарунок анiгiляцiї та перевертають фашистський танк.
  Хлопчик-воєвода реве:
  - За великий комунiзм!
  Оленка теж дуже влучно стрiляє по супротивнику. Кожна її куля знаходить собi мету.
  Потiм дiвчина оголила груди i яскраво-червоним соском надавала на кнопку базуки. I випущена ракета пробила борт танку "Маус".
  Потiм Оленка жбурнула босими пальчиками нiжок гранату вбивчої сили, порвавши пару дюжин фрицiв.
  Пiсля чого дiвчина проворкувала:
  - Слава Батькiвщинi-СРСР! Буде кожен герой-пiонер!
  Катерина продовжуючи писати з великою влучнiстю по супротивнику. Скосила масу гiтлерiвцiв i пискнула
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  I її босi пальчики нiжок знову пiддали, таке руйнiвне торнадо смертi.
  А потiм вона натиснула полуничним соском на кнопку базуки i видала:
  - Слава Богу Сварогу!
  Нiмцi продовжували штурм Смоленська. Залишилося нiби зовсiм небагато, але пройти останнє було неймовiрно важко. Навiть масове використання "Штурмтигрiв" не допомагало. Хоча руйнування реактивнi бомбомети завдавали величезних. Ще одним засобом стали напалмовi бомби.
  Батальйон з дiвчат порiдшав, але красунi все ще боролися. 20 жовтня повалив снiг, а красунi все босонiж. Залишають по бiлому покривалу витонченi слiди та їх круглi, голi п'ятки не мерзнуть!
  Гарнi дiвчата трохи повалялися в снiгу i стали чистiшими. Олiмпiада пiсля того, як полонили Серьожку не знаходила собi мiсця. Ще б пак втратити такого розумного i красивого хлопчика. I що його чекало у фашистському полонi? Спочатку тортури, а потiм i смертна кара!
  Хлопець i справдi був близьким до розстрiлу, але опинився у копальнях. Робота по шiстнадцятiй годинi на день, i мiзерна пайка, батiг наглядача чекала Серьошку.
  Точнiше хлопчик уже каменоломне, i працює там, наче iшак. Зате там пiд землею значно теплiше, нiж на поверхнi. I войовницi, щоб не замерзнути, змушенi пiдскакувати, i бiгати. А дiвчата борються. Ось пре могутнiй танк "Лев" у бiльш штурмовiй модифiкацiї. Зброя у нього в 150-мiлiметрiв, куди бiльш ефективна i практична для боїв у мiстi. Фрiци люблять цей танк, тому вiн добре захищений з рiзних бокiв.
  Трохи позаду повзає "Маус". Нiмецька машина пiд двiстi тонн теж озброїлася 150-мiлiметровою гарматою i короткострiльною скорострiльною сiмдесятп'яткою. Так куди практичнiше. Кiлькiсть кулеметiв зросла до чотирьох, i до танка вже як ранiше, просто не пiдiбратися.
  Свiтлана, Мiрабела та Анжелiка намагаються роздовбати мастодонта втрьох. Старанно пiдбираються до нього.
  Свiтлана з натхненням заспiвала:
  - Як жили ми, борючись, i смертi не боячись... Так i тепер жити тобi i менi! I в зорянiй висотi, i гiрськiй тишi, у морськiй вiйнi та лютому вогнi! I в лютому, i в лютому вогнi!
  "Маус" був останньої модифiкацiї, з цiлими шiстьма кулеметами, два спаренi зi стовбурами, а чотири крутилися на шарнiрах.
  Мiрабела пiдповзаючи по снiгу, прошипiла:
  - Ми нiколи не здамося! Адже з нами Iсус Всевишнiй Бог!
  Дiвчина, пiдiбравшись ближче, шпурнула вибуховий пакет в гусеницю "Мауса". Гримнуло пiд щитком i лопнув ковзанка.
  Дiвчата-босонiжки зрадiло проорали:
  - Отримуй фашист!
  I голими, трохи запиленими п'яточками замиготiли.
  Анжелiка замахнулася i шпурнула уламкову гранату у фриця. Фашиста пiдкинуло вибуховою хвилею, разом iз ним вiдiрвало голови двом чорношкiрим бiйцям iз колонiальних вiйськ.
  Руда красуня просвистiла:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Свiтлана знову жбурнула вибуховий пакет... Цього разу не так вдало, потрапило по бронi, i розiрвалося на поверхнi сталевого панцира.
  Дiвчина в досадi вимовила:
  - Ех, я мазила!
  I поповзла за новою порцiєю саморобної вибухiвки. Миготiли її червонi вiд холоду круглi п'яти. Майже голе дiвчисько, повзало по снiгу, трохи не по собi. Але терпимо. Тим бiльше, коли проходять артобстрiли вiд зайвої спеки снiг тане.
  Свiтлана навiть заспiвала:
  - Знаю, скоро згине холод,
  Струмок промчить дзвiнкий...
  I вже бiжать калюжами -
  Босоногi дiвчата!
  Дiвчина стрiляє, i араб iз колонiальних вiйськ завалюється. Намагання противника дiяти невеликими групами призводять до серйозних втрат.
  Знову стрiляє уламковим коротка гармата "Мауса". Снаряди рвуться десь у диму. I багато розривiв...
  Нiмцi вже майже захопили Сталiнград... Залишилося небагато. Але саме це i заважає вермахту застосовувати великi бомби та важку артилерiю. Фрiци пускали вперед iноземцiв, яких не шкода.
  Мiрабела вистрiлила з гвинтiвки. Фашистський найманець завалився i покотився по каменях руїн.
  Дiвчина потерла собi голi, з червоними сосками груди. Зовсiм вони войовницi обносилися - скачуть собi в одних трусах. Зате й попадань у них майже немає. Мабуть, нагота, якось особливо захищає красунь. Якщо вони здатнi вижити в подiбному пеклi!
  Анжелiка струшує з себе сумiш снiгу та бруду, i знову стрiляє. Прямо в очi потрапила чорношкiрому бiйцю. Влучна стерва нiчого не скажеш.
  Троє дiвчат знову наближаються до "Мауса". Важко пробити машину, яка має таку товсту броню, з усiх бокiв. Але войовницi сповненi оптимiзму. Якщо не можна пробити сам панцир, то чому б не вiдiрвати ствол.
  Анжелiка, вiдкидаючи босими нiжками бруднi грудки, заспiвала:
  - Наша правда, наша правда... Немов сонечко променi! Буде свiтлим наше завтра, потечуть iз гiр струмки!
  Вiйницi вже давно озброїлися трофейними МР-44. Цi автомати вiдрiзняються великою дальнiстю бою. Красунi впевнено ведуть вогонь. Знову падають чорношкiрi. Вони пускають фонтанчики червоної кровi.
  Мiрабела стрiляючи, у неї на плечах i гвинтiвка та трофейний автомат, заспiвала:
  - Пiдступний павук ув'язнив своє жало,
  I п'є iз Росiї священну, росiйську кров!
  Йому супостату все мало i мало, уб'є той,
  Хто живить до Росiї кохання!
  До Росiї кохання!
  Дiвчина посилала кулi в рiзномасту "гвардiю", що лiзла зi щiлин. Красуня посмiхалася, її личко хоч i схудло, але зберегло красу i чарiвнiсть.
  Взагалi в їхньому батальйонi всi дiвчата гарнi. Ось, наприклад, татарка Серафима. У неї батько татарин, але мати з Бiлорусiї, i вiд неї Серафима успадкувала волосся кольору стиглої пшеницi. Теж красиве дiвчисько, босонога, i майже гола. I веде вогонь iз трофейного автомата, короткими чергами. На неї наповзають фашисти з iнших вiйськ.
  Серафима стрiляє досить влучно. Поруч iз нею лягла златоволоса Мiрабела. Обидвi дiвчата ведуть вогонь та спiвають.
  - Батькiвщина! - Почала Мiрабела...
  - I армiя! - продовжила, стрiляючи Серафима.
  Мiрабела прочирiкала:
  - Це...
  Ведуча вогонь та вражаючи кольорових, Серафима повiдомила:
  - Два стовпи!
  Мiрабела посмiхаючись, цвiркнула:
  - На...
  Серафима пальнув, додала:
  - Яких...
  Мiрабела зрiзавши п'ятьох, продовжила:
  - Тримається!
  Серафима ведучи вогонь, козирнула:
  - Планета!
  Мiрабела пострiлюючи, цвiркнула:
  - Грудьми...
  Серафима пострiлюючи, промуркотiла:
  - Захистимо...
  Мiрабела розбила голову фашисту i видала:
  - Ми тебе.
  Серафима крою гiтлерiвцiв кулями, прошипiла:
  - Країна!
  Мiрабела посилаючи влучнi кулi, прочирикала:
  - Усiм.
  Серафима стрiляючи, все влучнiше додала:
  - Народом!
  Мiрабела вiдкидаючи з чола золоте, брудне волосся, проспiвала:
  - Рати...
  Серафима куля, i посилаючи пострiли, видала:
  - Твоя...
  Мiрабела потрапивши фашисту в горло, продовжила:
  - Зiгрiта!
  Татарка-блондинка, посилаючи пострiли, продовжила:
  - Хмари...
  Мiрабела точно стрiляючи, додала:
  - Прохолодно!
  Серафима скалячись, цвiркнула:
  - Ну а...
  Мiрабела влучно вистрiливши, гаркнула:
  - Сонце!
  Серафима б'ючи чергами, шикнула:
  - Спека!
  Мiрабела зi смiшком продовжила:
  - Автомат...
  Серафима точно ведучи вогонь, гаркнула:
  - Натер...
  Мiрабела додала влучних пострiлiв:
  - Плечо...
  Серафима зi смiшком, додала:
  - Солдату!
  Мiрабела захоплено заспiвала, стрiляючи:
  - Викопаю...
  Серафима ведучи винищувальну стрiлянину, додала:
  - Могилу.
  Мiрабела зваливши африканця, продовжила:
  - Супостату!
  У дiвчат скiнчилися патрони. I вона змушенi були спритно бiгти в укриття. Постачання, через Волгу дуже утруднене. Постiйнi бомбардування та обстрiли. Ось пливе рота пiдкрiплення з того берега.
  Навколо човнiв закипають фонтани бризок i осколкiв. У небi ревуть штурмовики. Ось залiтають i Фокке-Вульфи. I їх скидають бомби.
  Декiлька човнiв розкололося. Радянськi солдати тонуть i гинуть.
  Надто вже густий вогонь ворожої артилерiї. Але голоногих дiвчат цим навiть на цент, не залякаєш.
  Навiть уночi фрицi усi тримають пiд обстрiлом. I гасають їх пiкiрувальники. У тому числi й дiдусь Ю-87. Хоча вже до серiї пiшли й реактивнi лiтаки.
  Ось легендарний радянський ЯК-9. Вiн бореться iз нiмецьким МЕ-309. Зiйшлися маневренiсть, проти швидкостi та озброєння. Нiмець намагається вразити радянську машину з першого заходу. Але йому це не вдається. Як у свою чергу прагнути зайти в хвiст, але гiтлерiвець iде за рахунок високої швидкостi.
  Швидший нiмець, з найсильнiшим озброєнням, проти маневренiшого росiйського. Але ось стрiмкий полiт, продовжується. Фашист використовує сiм вогневих точок проти семи, i зачiпає радянську машину. Та втрачає швидкiсть i починає падати.
  З неї виходять струмки диму. I горить двигун.
  Що це вiйна! Важко протиставити такiй потужнiй в озброєннi машинi, як МЕ-309, в якiй сiм вогневих точок компенсують зайву вагу та гiршу маневренiсть.
  Велика швидкiсть дозволяє фашисту пiти у пiкiруваннi, а лоб у нiмецького винищувача броньований непогано.
  Свiтлана знову намагається пiдiрвати "Маус". Дiвчина ризикує життям. Вона i так вся подряпана, повзаючи голяка по укрiпленнях. Вся красуня в подряпинах та писугах. Але ось кидає гранату iз приробленим вибухом пакетом. Її навiть зачiпає чергою з кулемета. Дряпає красунi плече.
  Зате вибуховий пакет потрапив у дуло 150-мiлiметрової гармати. I нiмець уже отримав суттєве пошкодження. Насилу машина зсувається з мiсця, i вiдповзає в розташування своїх вiйськ, щоб зализувати рани.
  У небi з'являються Фокке-Вульфи та кiлька ТА-152. Вони розпочинають обстрiл радянських позицiй. З'явилася пара нових НЕ-183, штурмових реактивних машин. Цi стерв'ятники розвивали швидкiсть до восьмисот кiлометрiв на годину, i майже неможливо було потрапити.
  Дiвчата стрiляють у вiдповiдь нiмцям. Шанс зачепити супротивника завжди є, незважаючи на потужний захист штурмовикiв вiд наземного вогню.
  Свiтлана та Анжелiка витягли трофейний Люфтфауст. Це зброя, що складається з дев'яти пов'язаних мiж собою безвiдкаток двадцять мiлiметрiв.
  Можна стрiляти, наче з невеликої зенiтки.
  I войовницi наводять на супротивника. Плавно натискають на пуск... Обидвi красунi вперлися босими ногами на щебiнь, вiдчуваючи плавну вiддачу.
  Фокке-Вульф iз шiстьма авiагарматами, починає димитися - його черево розпорото.
  Дiвчата захоплено ревуть:
  - Шайбу! Шайбу! Гол!
  Iншi нiмецькi лiтаки починають крутитися над головами дiвчат. Красунi юркають у пiдземну ходу, ухиляючись вiд реактивних снарядiв Фокке-Вульфiв.
  Свiтланi прийшло вогником огрубiлу круглу п'яту. Дiвчина пробурчала:
  - О пекельне полум'я!
  Пiдошва у дiвчинки вкрилася пухирями i болiсно занила. Хотiлося тицьнути в щось холодне.
  А на поверхнi розриви продовжуються. Шипить вiд полум'я снiг, розриваються руїни. Нiмцi заливають позицiї вогнем, але користi вiд цього зовсiм небагато. Войовницi поховалися, наче мишки в норки. Нехай собi прасують.
  Анжелiка шепнула Свiтланi на вухо:
  - Думаю, що незабаром фашисти остаточно видихнуться. Сили в них багато, але у Сталiнградi вони не мають можливостi розвернутися!
  Дiвчина-блондинка гордо вiдповiла:
  - Ми тут, мов триста спартанцiв! Вiдбиваємо переважаючi сили супротивника!
  Руда Анжелiка хихикнула i пiдморгнула дiвчинцi-напарницi:
  - I нас не обминеш!
  Коли дiвчата вибралися на поверхню - налiт закiнчився. З'явилися новi чорношкiрi пiхотинцi. Вони лiзли вперед, i дiвчатам довелося вiдкрити вогонь, змушуючи супротивника рити носом землю.
  Знову в бiй пiшли "Леви" та "Тигри". Нiмцi намагалися пресувати радянську армiю важкими танками. Раз у раз сипалися снаряди. Бiльш вразливий "Тигр" намагався не вiдриватися вiд своїх побудов. Гримкали i мiномети.
  Дiвчата стрiляли по нiмцях та їх найманцям. Вибивали супротивникiв. Анжелiка та Свiтлана вели вогонь парами. З'являлися ворожi морди та осiдали. Потiм новий шар настає ворогiв.
  Дiвчата пiд час бою спiвали.
  Анжелiка почала, ведучи пальбу:
  - Перед...
  Свiтлана стрiляючи, продовжила:
  - Тобою...
  Анжелiка лупнув, додала:
  - Легiон...
  Свiтлана, зрiзавши трьох, шикнула:
  - Ворогiв...
  Анжелiка цвяха супротивникiв ляпнула:
  - Вони.
  Свiтлана, знiсши пiдлогу черепа арабу, продовжила:
  - Хочуть...
  Анжелiка, крушивши ворога, продовжила:
  - Тебе...
  Свiтлана стрiляючи, прошипiла в лютi:
  - Скромсати...
  Анжелiка, пробивши арабу череп, прогарчала:
  - Знищити...
  Свiтлана, продовжуючи цвяхувати, прошипiла:
  - Але, ти...
  Анжелiка, нiби стрiляючи, свиснула:
  - Не бiйся...
  Свiтлана, зробивши точний пострiл, ринула:
  - Ворожих...
  Анжелiка, пальнув наче снайпера, продовжила:
  - Штиков...
  Свiтлана, паля далi, гаркнула:
  - Здатна...
  Анжелiка, не припиняючи пальби, прошипiла:
  - Сила...
  Свiтлана, люто ведучи вогонь, прогарчала, поправляючи подругу:
  - Смiливiсть...
  Анжелiка в жорсткому екстазi, прострiливши голови африканцям, гаркнула:
  - Силу...
  Свiтлана, стрибаючи стрiляниною, шикнула:
  - Примножити...
  Анжелiка, трясучись рудими кучерями, продовжила:
  - I супостатiв...
  Свiтлана, потрапивши арабу у живiт, видала:
  - Вiдразу...
  Анжелiка, ведучи вогонь усе калiбрами, гаркнула:
  - Знищити...
  Дiвчата перевели подих. I пострiлявши ще трохи, прокричали:
  - Ми витязi снайперської гвинтiвки, голосок убивства дзвiнкий!
  Хвиля напiрних, колонiальних вiйськ дещо спала. Фашисти знову посунули вперед танки. З'явилися "Тигри"-2 зi своїми довгими дулами, i пускали снаряди по всьому, що встигали помiтити.
  "Тигр"-2 мав оригiнальну форму вежi та нахили броньових листiв з бортiв. Це його робило дещо живучим. Воїнки знову обрали як мету гусеницi танка. Фашисту доводилося, як вужу на сковородi.
  Свiтлана кинула вибуховий пакет, зруйнувавши передню ковзанку "Тигра"-2 i пропела:
  - Я з гостинцем тебе зустрiла... Мiсце в трунi, звичайно, намiтила!
  Анжелiка прошипiла, iз задоволенням шпурнувши у фашиста великий, вибуховий пакет:
  - Але пасаране!
  I вiд вибуху довге дуло нiмецького танка скрутилося. I Королiвський тигр став повертати назад. Знову фашиста мiцно поранило. Анжелiка взяла i гаркнула, кинувши босими пальцями ноги уламок скла:
  - Бути тобi в дубовiй трунi!
  Скло пролетiвши, потрапило прямо в горло iндусу, у складi колонiальних нiмецьких вiйськ.
  Свiтлана пiдморгнула напарницi i заспiвала:
  - Головою в цю дiжку окуну! Усiх окуну!
  Анжелiка дала чергу з автомата. Нiмцi знову лягли пiд ударом. Дiвча прошипiла:
  - Ми можемо все! I перемагатимемо!
  Свiтлана пальнула з гвинтiвки та видала:
  - Чекає велика перемога! Нехай будуть у славi нашi дiди!
  Анжелiка зробила сальто i прокотилася, крутячись, мов ялинка. Дiвчина пiдморгуючи пропiлу:
  - Мiстер успiх, куди ж ви... Мiстер успiх - фашистам смiх...
  Нiмецькi танки, не заощаджуючи снарядiв, посилили вогонь. Сипали свої розривнi презенти. I наближалися до радянських позицiй, намагаючись не допускати розривiв.
  Свiтлана, використовуючи дрiт, як їх навчав полонений Сергiй, пiдтягла важку мiну. "Лев" неквапливо пiдповзав до радянських позицiй. Його 150-мiлiметрова зброя, раз у раз випльовувала снаряди. Дiвчата шипiли i пiдморгували.
  Свiтлана проспiвала:
  - Нiмцi-перцi, фашисти-нацисти... На вас чекає кiнець пацифiста!
  Анжелiка з усмiшкою вiдзначила:
  - Пацифiзм... Навiть безглуздо говорити про пацифiзму, коли йдеться про гiтлерiвцiв!
  Свiтлана потрапила влучним пострiлом у перенiсся арабу з колонiальної гвардiї i прочирiкала:
  - А вони в мисленнi калiки... I в ратнiй справi не такi вже й сильнi! Скоро ми їх взагалi з лиця планети Земля зiтремо!
  Анжелiка дала чергову чергу, потерла голими грудьми про щебiнь i заспiвала:
  - Я росiйський витязь на колiна дикуни... Ворогiв Вiтчизни я кошторис з лиця Землi!
  Дiвчата струсили дружно оголеними грудьми.
  Руда красуня пiдморгнула, глянувши на небо. Там крутилися "рами", нiмецькi лiтаки-навiдники.
  Пiдповзав, раз у раз, застряючи в буреломi нiмецький "Лев". I його гармата постiйно плювалась.
  Свiтлана, перемiстивши мiну пiд гусеницю нiмецького танка, прошипiла:
  - За Серьожку.
  Нiмець зупинився i знову пальнув. Снаряд розiрвався за спинами дiвчат.
  Свiтлана перевiряла:
  - Снаряди молоком, у кого мiзки немовляти!
  "Лев" якийсь час стояв. Толi нiмецький досвiдчений екiпаж вiдчув попереду небезпеку, чи хотiв витратити бойовий комплект. Але "Лев" деякий час простояв i плювався забiйними снарядами.
  Свiтлана зазначила, що нiмецький танк має бiльш досконалу гармату i стрiляє частiше, нiж КВ-2. I це, зрозумiло, робить цю машину значно небезпечнiшою. Свiтлана перехрестилася i прошипiла:
  - Та звернуться безбожнi в пекло!
  Анжелiка пальнув фашисту в сонячне сплетiння, i гаркнула:
  - Наша перемога неминуча! I скiнчиться все добре!
  Свiтлана теж зрiзала турка, i заспiвала:
  - Хоч, здається, що незабаром життя перерветься, коли бiда стукає у свiй чорний рiг... Конi iржуть i кров ллється рiчкою, i знову земля йде з-пiд нiг!
  Анжелiка, замочивши iранця, додала:
  - Але землi теж є свiй хранитель... I мiж зiрок протягнутi до нього... Незримi рятiвнi нитки, щоб Гiтлера заслати на Колиму!
  Дiвчата, ведучи вогонь, заспiвали в унiсон:
  - Зламаємо Адольфа, йому буде боляче! Я вiрю, фашизм переможемо! I в нашiй Росiї, з'явиться месiя, народiв всiх країн Пане!
  I войовницi продовжували стрiлянину. Але пiхота супротивника залягла, i почала стрiляти i жбурляти гранати. Фашистськi орди намагалися викурити дiвчат мiнометним вогнем. I кидаючи безлiч гранат.
  Анжелiка фiлософськи помiтила:
  - Числом можна взяти на виборах, умiнням на виборах без вiйни!
  Свiтлана хихикнула та вiдзначила:
  - Вiйна це сфера, де якiсть б'є кiлькiсть, вибори зазвичай навпаки i це анекдот!
  Войовницi злегка вiдступили, надто вже густо сипалися гранати та їх уламки. Анжелiка навiть перехопила ногою покинутий подарунок i шпурнула назад. Граната пролетiла та вдарила фашистiв по касках. I як рвоне...
  Наче десь детонувала ще одна зв'язка.
  Анжелiка фiлософськи вiдзначила:
  - Удача - друге щастя, успiх третє, але перше вмiння!
  Свiтлана хихикнула i вставила:
  - Удача нагорода за смiливiсть, але не за нерозсудливiсть!
  Анжелiка вибила око iндусу з колонiальної армiї i прошипiла:
  - Кому щастить, у того душа спiває!
  Свiтлана посмiхнулася i перевiряла:
  - Добре коли щастить, це означає, що Бог врятує!
  Дiвчата ще трохи загострили. Потiм нiмецький "Лев" таки рушив уперед, i пiдiрвався на мiнi. Гусениця наїхала на вибуховий пристрiй, i його порвало.
  Поранений "Лев" закрутився i встав...
  - Лев у мисленнi калiка, тигр джерело всяких бiд ... Цiкавiшої людини нiчого на свiтi немає!
  Свiтлана дала довгу чергу, як раз iноплемiнна рать пiднялася на штурм i заспiвала.
  Є у нас ракети лiтаки,
  Наймiцнiший росiйський у свiтi дух...
  За штурвалом найкращi пiлоти -
  Буде ворог розгромлений на порох i пух!
  "Лев", схоже, здорово пошкодився. Та й завмер, виплюнувши ще пару снарядiв.
  З'явилася спритна "Пантера". Втiм, вона побоювалася заглиблюватися в позицiї радянських вiйськ, а пострiляти. Снаряди свистiли над головами дiвчат. I розбивали щебiнь та пожежi.
  Свiтлана приготувала для кидка гранату, готова пiдловити момент, коли фашистський танк наблизиться на доступну вiдстань. Але в "Пантерi" теж не дурнi сидять. Нiмцi стрiляли, укладаючи снаряди в шаховому порядку, намагаючись не пропустити жодного шматочка землi. I буквально вигрiбали кожен камiнчик.
  Анжелiка, поплескавши себе по оголених грудях, помiтила:
  - Тактика у фрицiв ущербна... Чи багато вони так досягнуть?
  Свiтлана дотепно помiтила:
  - Курочка по зернятку клює, а набирає ваги куди швидше за свиню, що заковтує великими шматками!
  "Пантера" зробила понад вiсiмдесят пострiлiв, i витративши боєкомплект, розгорнулася, попрямував назад у своє лiгво. На її мiсцi з'явився новий мастодонт "Штурмтiгр". Машина прикривала свiй широкий стовбур ковпачком. Видно, таким чином, розраховуючи себе заощадити.
  "Штурмтигр", пальнув за позицiями радянських вiйськ з дистанцiї. Гримнув реактивний снаряд. Пiднялася вгору земля, i вогняний фонтан вилив струменi полум'я.
  Дiвчата ледве вцiлiли, їх добряче присипало. Свiтлану навiть трохи оглушило. Дiвчина раптом побачила себе на конi. I що вона командує дружиною, яка атакувала татарське вiйсько. А з нею на конях скачуть войовницi. Монголо-татари, не витримавши удару, вiдступають i тисячами гинуть пiд копитами.
  Свiтлана ж махає двома мечами i рубає ворогiв. Але бачення раптово перервалося.
  Анжелiка врiзала своєї напарницi по щоках, струшує, промовляючи:
  - Ну все! Тепер досить тобi вiдлежуватися!
  Свiтлана сердито вiдповiла:
  - Я не вiдлежувалася, а боролася!
  Дiвчина люто схопилася i жбурнула гранату. Презент, пролетiвши, потрапив у дуло танку "Лев". Отримавши пошкодження, машина зморщила свiй важкий стовбур.
  Свiтлана на всю горлянку вигукнула:
  - Я є витязь Русi!
  Анжелiка дала чергу з автомата i прогарчала:
  - вiдповiв хлопчик, хмурячи брови,
  Хочу служити святiй Русi...
  Нехай проллється море кровi,
  Але Бог зможе нас врятувати!
  Свiтлана впала на щебiнь голим животом та грудьми. Саме вчасно, бо сотнi автоматних черг промайнули над її головою. Дiвчина показала мову i промовила:
  - Безумство хоробрих солдатiв - паличка-виручалочка розумних генералiв!
  Анжелiка погодилася:
  - Солдат хоробрий, генерал розважливий, супротивник пiдступний, успiх тiльки з мудрою вiдвагою солiдарний!
  Дiвчата знову вiдкрили вогонь i прочирiкали солiдарно:
  Над ним ескадрильї
  Ревуть в унiсон,
  Адольф дурень сильний -
  Насаджує Содом!
  З'явився ще один броньований "Лев". Вiд нього вiдбiгли два солдати, судячи з смаглявих осiб - араби. Вони спробували накинути на гачок ланцюг, щоб витягти розвинений танк iз поля бою.
  Анжелiка та Свiтлана вистрiлили, одночасно уклавши технарiв. Воїнки проспiвали:
  - Себе не губи та виручи товариша, iншим допоможи вийти з згарища!
  З'явилося троє чорношкiрих. Вони мчали з ланцюгом з усiх нiг, але теж були пристреленi дiвчатами. Причому Свiтлана зi рушницi стрiляла, натискаючи на собачку пальчиками босих нiг.
  I їй вдавалося вразити супротивникiв на рiдкiсть, немов у Робiна Гуда влучно.
  Анжелiка помiтила:
  - Мiток не той, хто влучає успiшно, а хто промахується з невдачею!
  Свiтлана жбурнула босою ногою гранату i прошипiла:
  - Найвлучнiший iз зором кинджала може схибити, але повз мету проскочити непробачно гострому розуму!
  Граната потрапила до мiномету i почали рватися, детонуючи мiни.
  Та нелегко нiмцям давався Смоленськ. Отримав вони у ньому жахливу цитадель смертi!
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Оборона Смоленська - це славна мiсiя... Але цього, мабуть, i мало.
  Красивi росiйськi дiвчата Маргарита Магнiтна та Оксана билися з фашистами, що намагалися прорватися на пiвдень вiд героїчного Смоленська. Обидвi красунi командували ротою пiонерiв - хлопчикiв та дiвчаток, якi взяли до рук зброю.
  З пiвдня повiяв теплий вiтер, снiжок розтанув. Босоногi в шортах пiонери та пiонери мiсили нiжками бруд.
  Де-не-де лежало жовто-червоне опале листя. Тремтiли дерева, бовтаючи голими прутами.
  Дiтям не було холодно, вони з ранньої весни босi та напiвголi трудяться. Рухають енергiйно - худенькi, але спритнi.
  Дiвчинка-пiонерка Катерина Сотнiкова заспiвала;
  Звiйтесь вогнищами синi ночi,
  Ми пiонери дiти робiтникiв...
  Наближатися ера свiтлих рокiв -
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  I дiти хором пiдхопили, тупаючи босими нiжками по брудi:
  - Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  Чується шум: наближаються нiмецькi та американськi штурмовики. Дiти мiцно стискають кулаки.
  Оленка Сотнiкова впевнено вимовляє, i тупне вiртуальна в грi дiвчинка-комсомолка босою нiжкою:
  - У нас для вас стерв'ятники є сюрпризи!
  Справдi хлопчик у червонiй краватцi, влучник iз майбутнього Олексiй Сотников уже повернувся на фронт Другої свiтової вiйни та махає дитячою ручкою.
  Такий же босоногий, i в шортах, як i решта хлопчакiв, вiн голенький до пояса, i видно дуже рельєфнi, литi м'язи. Звичайно, iншi хлопчаки та дiвчата худенькi та сухi, шкiра та кiстки на голодному пайку та постiйно працюючи лопатами.
  Хлопчик Олег на зрiст метра пiвтора, майже чорний вiд засмаги, але волосся у бiлi вже встигли вiдрости. Вiн безсумнiвно красивий i дуже сильна дитина космiчної доби.
  I ось назустрiч фашистам пiднiмаються розфарбованi пiд колiр неба змiї.
  Босоногий хлопчик Олексiй Сотников приробив до них особливi гранати з тирси, маленькi, але дуже розривнi.
  Ось летять Фокке-Вульф, ХЕ-129 та американськi Р-47, Р-51. Америка, вже не соромлячись майже вiдкрито воює на боцi Третього Рейху. Формально американськi льотчики - добровольцi. Але вони учасники вiйни направленi урядом i олiгархами США.
  Дiти озброєнi хтось рушницями, хтось саморобними базуками залягли. Олексiй Сотников та босоногi дiвчата Оленка з Катериною як досвiдченiшi вояки взяли до рук саморобнi з труб базуки-безвiдкатки. I як врiжуть по машинам, що низько летять.
  Хлопчик i бiлобрисi дiвчата вперлися босими нiжками i плавно натиснули на спусковий гачок. I заряди вразив два американськi штурмовики та нiмецький Фокке-Вульф.
  Декiлька пострiлiв пролунало з окопiв - вели вогонь i пiонери.
  Олексiй Сотников, шльопавши голою, круглою, дитячою п'ятою, прочiрикав:
  - Хоча на вид всього босий хлопчик,
  Вус не пробився, але вже титан...
  У битвах дорослий хлопець навiть занадто,
  I завдасть вбивчого удару!
  I ось хлопчик босими пальчиками нiжок смикає за ниточки, i крилатi змiї таранять нiмецькi та американськi штурмовики. Дюжина лiтакiв союзникiв та Третього Рейху разом вибухає.
  Олексiй Сотников та двi гарнi, в одних купальних костюмах дiвчата знову натискають на пусковi гачки, пiдбиваючи черговi машини капiталiстичної коалiцiї.
  Хлопчик голою п'ятою роздавив жучка i проревiв:
  - Пройдуть пекла тi часи,
  Паде Третiй Рейх...
  Не будуть панувати Сатана,
  Бiйся не дрейф!
  Iншi хлопчики теж спрямовують змiї босими нiжками. I ось штурмовики коалiцiї натикаються на маленькi, але смертоноснi лiтаючi презенти. Маса лiтакiв гине. Вони розриваються в повiтрi i розколюються на уламки.
  Горять гiтлерiвськi льотчики... I вцiлiлi штурмовики поспiхом розкидаючи ракети та бомби розлiтаються.
  Вiчний хлопчик Олексiй Сотников пищить:
  - Слава великої Росiї!
  Пiонери хлопчики та дiвчатка хором пiдхоплюють:
  - Слава СРСР!
  Дiвча Маша кричить на всю горлянку, шльопата, босою, замурзаною нiжкою:
  - Сталiну слава!
  Хлопчик Пашка додає:
  - I Олексi слава! Вiн генiй!
  Окопи дiтей добре замаскованi, i в результатi розривiв бомб i ракет лише два хлопчики та дiвчинка отримали невеликi подряпини. I це при тому, що утворилися страшнi вирви i маса руйнувань i вивертiв плат землi...
  А де-не-де ґрунт вiд жару горiв i димився.
  Одна з дiвчаток стала голою пiдошвою i обпекла нiжку, вiд чого скрикнула:
  - Смерть Герiнгу та Гiтлеру!
  Дiти були сповненi ентузiазму. Комсомолки та iгровi дiвчата Оленка та Маргарита готовi до бiйки.
  Олексiй Сотников заспiвав, пишучи на ходу:
  Народився я космiчнiй епосi,
  Де по галактиках носилися кораблi.
  Справи людей зовсiм повiр непоганi,
  Вiйну на частини витязь розiрви!
  
  Але наказали Боги-демiурги,
  Ти хлопчик своїм предкам допоможи...
  Вiзьми ти гiпербластер у хлопця руки,
  I Гiтлера на частинi розiрви!
  
  Ну що хлопчики народженi битися,
  Вони лихi воїни повiр...
  Адже росiяни завжди вмiли битися,
  Нехай буде знищений хижий звiр!
  
  Нехай славиться країна моя свята,
  Великий наш рiдний СРСР...
  Бiжить дiвчинка по снiгу боса,
  Показуючи мужностi приклад!
  
  I я б'юся несамовито з фашизмом,
  Великий росiйський хлопчик...
  I буде наша вiра з комунiзмом,
  Хоч допомагає фрицям жадiбний Сем!
  
  Повiрте, росiянам просто не зламатися,
  Народи все згуртуються у Москви...
  Я витязь зовсiм не з душею паятися,
  Ми Сталiну як Господевi вiрнi!
  
  Нiхто зламати не може пiонерiв,
  Вони не дiти - а сини Богiв...
  Ми будемо поколiнням прикладiв,
  Чи не порахує фюрер той рогiв!
  
  Та наша слава нашої Батькiвщини витає,
  Понад самi в снiг вiрте горам.
  Дiвча по снiгу бiжить боса,
  Вганяючи голою п'ятою фриця у труну!
  
  Не вiрте, що сильнi тепер фашисти,
  Хоча їхнiй "Шерман" представив Сем...
  Не пошкодуємо навiть вiрте життю,
  Настане час бурхливих змiн!
  
  Батькiвщина прекрасна як сонце,
  Грайлива Вiтчизна - наша мати...
  I волосинка дiвчинки золотом в'ється,
  Зумiємо фрицiв на шматки розiрвати!
  
  Ми пiонери дiти комунiзму,
  Ми служимо i Сварогу, i Христу...
  Розженемо орди бридкi фашизму,
  Перемогу я Вiтчизнi принесу!
  
  Росiя це Батькiвщина планетi,
  У нiй найулюбленiшi мрiї...
  Щасливi знай i дорослi та дiти,
  Не треба просто зайвої суєти!
  
  Коли прийде Всевишнiй буде сонце,
  На Марсi стануть яблунi цвiсти.
  Єдинi i китайцi, i японцi,
  Американцю з росiйською дорогою!
  
  Об'єднають iдеї комунiзму,
  I вiра знайте у Ленiна мрiю...
  Вiдкинемо в межу гидоту ми цинiзму,
  Побудуємо у всесвiтi красу!
  
  За нас Марiя та свята Лади,
  Ми вшановуємо Бога, i Маркса "Капiтал"...
  Хай буде пiонерам усiм нагорода,
  Для нас Сварог та Сталiн iдеал!
  
  Фашисти знайте не пройдуть тараном,
  У нас є воля, сили, знайте мiць...
  Ми зламаємо ворога потрiйним ударом,
  I звернутися фюрера скоро у вошу!
  
  Хай буде наша славна Росiя,
  Як вiчний колосок у саду цвiсти...
  Товаришу Сталiн ти в нас месiя,
  З тобою ми йтимемо в комунiзм!
  
  Коли хвилин грози, лихолiття,
  Закiнчитися кривава вiйна...
  Раптом подорослiшають нашi дiти,
  Настане щастя вiчного часу!
  Хорошу поему написав босоногий хлопчик Олексiй Сотников, закiнчивши її на мажорнiй нотi.
  Але починається артобстрiл... Якщо штурмова атака не вдалася i коштувала великих втрат, то тепер забили гармати.
  Хлопчик-термiнатор-воєвода з не надто далекого майбутнього поки що не створив зброї проти артилерiї. Хоча генiальна дитина i розробляла ракети на описках та вугiльнiй тязi.
  Хлопчик був готовий до бiйки, але поки що ракети ще не приведенi в готовнiсть i його босонога команда сховалася в блiндажi.
  Щоб скоротити час пiд час обстрiлу двi комсомолки, гiсть iз майбутнього, i двi дiвчинки Маша, та Клара, разом iз хлопчиком Пашкою грали у карти.
  Катерина, чиє руде волосся вже галузi, i вiд чого вона стала куди красивiшою i симпатичнiшою, босими пальчиками нiжок викинула карту, вiдзначивши:
  - Реально фрицi та американцi нас пресують!
  Оленка дiвчина зi злегка кучерявим кольором сусального золота волоссям, зазначила:
  - Але ми все одно не зламаємось, бо у нас є бойовий дух!
  Олексiй Сотников кивнув:
  - На ворожу технiку, радянська наука вiдповiсть чудо-зброєю! Я в це вiрю!
  Машка кивнула головкою з кiсками:
  - Ти й сама наша зброя!
  I дiвчинка жбурнула карту босою, маленькою, вiдмитою вiд бруду нiжкою.
  Пашка зiтхнувши помiтив:
  - Проти нас воює весь капiталiстичний свiт! Такi нерiвнi сили!
  Олексiй Сотников, цей вiчний хлопчик логiчно зауважив:
  - Суворов бив переважаючi сили супротивника! I ми поб'ємо!
  Маргарита заспiвала зi смiшком:
  - Чекає на перемогу, чекає на перемогу, тих, хто вiрить у святий комунiзм!
  Чекає на перемогу, чекає на перемогу, знищений дiвчиськом фашизм!
  Клара заявила:
  - Якими б не були грiзними у гiтлерiвцiв танки, але в нас знайдеться вiдповiдь!
  Хлопчик Олексiй Сотников, тупнув босою, дитячою нiжкою i кивнув:
  - Звiсно, знайдеться! Та й обстрiл стихає, настав час на вихiд!
  I роду хлопчикiв та дiвчаток вискочила з бункера. Замелькали їхнi рожевi, вiдмитi дитячi кругленькi п'ята.
  Гiтлерiвцi, зрозумiло, рушили в наступ танками.
  Красива Оленка заспiвала:
  - Пiонерiя, комсомолiя! Разом по життю йти!
  Пiонерiя, комсомолiя! Нам вiр не збитися зi шляху!
  Олексiй Сотников гострим зором дитини з майбутнього подивився на поле. Рухалися нiмецькi, американськi та англiйськi танки. Цiла армада машин. Ось видно i самохiдки "Фердинанди". Американськi танки "Шерман" високi однi з короткими, iншi з довшими дулами. Бiльш присадкуватi англiйськi "Черчiлль", дуже добре захищенi. Ось виднi i "Кромвелi" з короткими дулами, але досить спритнi, схожi на праску. Найбiльш архаїчний високий "Гранд" армiї США. Найкращий англiйський танк "Челленджер" iз сiмнадцятифутовою гарматою. А ось i нiмецькi. Грiзний i великий "Лев" iз довгоствольною гарматою.
  Здається, застарiлим "Тигр" у своїй квадратнiй формi. Спритна "Пантера". Пiзнiшi i поки що рiдкiснi моделi: "Тигр"-2 та "Пантера"-2.
  Обидва останнi танки дуже схожi - навiть гармата однакова, тiльки у "Пантери"-2 вежi поменше i вже, i силует нижче.
  "Фердинанд"-2 самохiдка перша у вермахтi, де двигун змогли розташувати одним блоком з трансмiсiєю та поперек. Наскiльки легше i нижчим силуетом стала ця самохiдка.
  А ось "Лев"-2 поки що в серiю не пiшов, потрiбно вирiшити низку технiчних проблем, щоб запустити подiбнi машини. Так що поки що у нiмцiв танки зi застарiлою компонувальною схемою: трансмiсiя спереду, а двигун ззаду, що веде до втрат на кадарному валi.
  А ось англiйський "Челленджер", нову має схему компонування та двигун у шiстсот кiнських сил. Танк з'явився нещодавно i дуже масовий, але ефективний.
  Але наймасовiший це "Шерман" у США який вироблятиметься у величезних кiлькостях. Така ось машина... Непогано захищена в лоб i частина танкiв досить довгоствольна гармата.
  Йде така ось танкова армада.
  Але босий хлопчик Олексiй Сотников цей свiжоспечений пiонер приготував для мастодонтiв союзникiв деякi сюрпризи.
  Наприклад, стали рватися мiни з тирси. Нiмецькi, американськi, англiйськi танки розривалися гусеницями, ламалися ковзанками. Горiв метал.
  Дiвча-пiонерка шльопнула босою нiжкою i пискнула:
  - Ось так фашисти, отримайте!
  Першим пiдiрвався танк "Лев". Потiм два "Шермани". Далi "Пантера" та "Черчiлль". Потiм знову "Шермани" та "Кромвелi".
  А ось ще один нiмецький танк - моральний застарiлий Т-4. Теж його пiдiрвало. А тут задимився i "Тигр".
  Олексiй Сотников, кидаючи горошинки смертi, босими пальчиками дитячих нiжок, запищав:
  - Слава СРСР!
  Оленка дуже красива дiвчина з золотистим волоссям, взяла i босими пальчиками нiжок розчавила комаху i пискнула:
  - За свiтову революцiю!
  Катерина пискнула:
  - За найвищi досягнення СРСР!
  I теж як лупе з базуки. А базуку сам Олексiй Сотников iз труби зробив. I вона дуже вбивчо стрiляє.
  Хлопчик-термiнатор-воєвода теж пальнув, i пробив з дистанцiї "Тигр"-2, i оглушливо прорепетував:
  - Я космiчний витязь!
  I команда з пiонерiв проревела:
  - Комунiзму жити!
  Гiтлерiвцi справдi натрапили на вкрай агресивний опiр супротивникiв. I їхнi танки, i танки союзникiв раз у раз вибухали i руйнувалися. I даремно вибачити у дiтей Червоної армiї пощади.
  Танки вели безладний вогонь i нiчого не могли вдiяти пiонерам.
  Хлопчик Олексiй Сотников знову вистрiлив iз базуки i пропищав:
  - За Батькiвщину та Сталiна!
  Оленка кинула босими пальчиками дiвочих нiжок камiнчикiв, звалила супротивника i прочирикала:
  - За велич СРСР!
  I пiдморгнула напарницям.
  Хлопчик Андрiйка тупнув босою нiжкою, заспiвав:
  - Скоро зустрiнемося з мрiєю,
  У життi важливий перший крок.
  Бачиш знову над країною,
  Вихори лютий атак!
  Олексiй Сотников знову лупнув з далекобiйної багаторазової базуки, розколiв "Шерман" i проспiвав:
  - I знову продовжується бiй,
  Кипить гiперплазми пожежа.
  I Ленiн такий молодий -
  Завдає смертельного удару!
  Отакий цей юний боєць молодець. I босими пальчиками дитячих нiжок наводить зброю на цiль. I знову палить. А союзники пруть уперед, разом з нiмцями лiзуть їхнi танки. I лише зайвi втрати зазнають.
  Чим ближче пiдходять мастодонти супротивника, тим бiльше зазнають втрат. Дiти зокрема стрiляють з легких i простих базукiв, танками, зриваючи з них вежi. I завдають колосальних втрат.
  Дiвчина Оленка кидає гранату босими пальчиками дiвочих нiжок та спiває:
  - Це слава, слава комунiзму,
  У небо я з пiснею полечу!
  Дiвчинка Лара теж босими пальчиками нiжок запустить убивчий подарунок смертi, розриваючи супротивникiв i верещить:
  - За велич комунiзму!
  Пiонери б'ються наполегливо i хлопчики, i дiвчатка одночасно. I всi такi ось бойовi.
  Ведмедик теж босий, дитячою нiжкою жбурне гранату, зупинивши американський "Шерман" i пищить:
  - За радянську Росiю!
  I знову дiти б'ються. Гiтлерiвськi та союзницькi танки натикаються на мiни, гранати, пострiли базукiв. I їх практично не зупинити.
  Дiвчинка Клара стрiляє з автомата по пiхотi. Потiм босою нiжкою кинула горошинку з вугiльною вибухiвкою. Порвала масу фашистiв i перевiряла, скелячи зубки:
  - Я абсолютна чемпiонка свiту!
  I гола п'ята дiвчинки знову пiдкине горошинку. Та вибухне, i порве пару фашистських ковзанок танка.
  Дiвчинка Маша дала чергу, i пiстолет-кулемета. Скосила фрицiв i промуркотiла:
  - Слави росiйським богатирям!
  I голою, круглою п'ятою як пiддасть подаруночок анiгiляцiї.
  Ось це дiвчатка. Та й хлопчики намагаються не вiдставати. I стрiляють у гiтлерiвцiв, i викошують пiхотинцiв, а це цiлий iноземний легiон. I босими п'ятами пiонери як пошлють повне знищення ворога.
  I розсмiяються.
  Як фашистiв колективно молотять пiонери. I голими, брудними колiнами натискають на стовбури базукiв.
  А ось хлопчики на дротах пiдтягують мiни з тирси. I як пiдривають безжально фрицiв та iнших найманцiв. Ось це справдi тоталiтарний розгром.
  Босонога дитина Олексiй Сотников палить з базуки i хлопчик спiває:
  - Свiт занурений у криваве свiтло,
  Народ поставлений до стiнки.
  Але вiрю сонячний свiтанок,
  Але вiрю сонячний свiтанок!
  Розвiє морок тюремного катiвня!
  Нас панове, нас панове...
  До обману привчили!
  I без суду! I без суду!
  У пiдвали заточили!
  Хлопчик дiяв вкрай енергiйно, як i його пiонери. I вони трощили фрицiв без жодної жалостi. Ломали їх точними пострiлами та руйнуваннями.
  Красуня Оленка, стрiляючи у фашистiв, i точно вражаючи їх, взяла i прочирикала:
  - Наша вiра в комунiзм,
  Спростує злий фашизм!
  I босими пальчиками нiжок дiвчисько знову вiзьме i вистрiлить у ворогу.
  Машка пiонерка голою круглою п'ята пiддала гранату i розбила нiмецький танк, пискнувши:
  - За комунiзм!
  Катерина, ведучи вогонь iз автомата, прогарчала:
  - Гiтлера у лiсi знайдемо, Гiтлера у лiсi знайдемо! З ним жартувати не станемо! На частини розiрвемо!
  I босими пальчиками нiжок дiвчина знову жбурне гранату i прочiркає:
  - На частини розiрвемо!
  Хоч i грозен танк "Лев" мастодонт вагою та тонн дев'яносто, але йому проти радянських пiонерiв не встояти.
  I дiти його трощать, жбурляючи босими нiжками горошинки з вугiльцiв, а це реальна смерть.
  Красуня Оленка кричить:
  - Наш росiйський дух!
  I дає убивчу чергу з автомата, скошуючи супротивника. I видаючи чергову гору трупiв.
  Олексiй Сотников, ведучи вогонь, зазначає:
  - Ми їх зупинили!
  I знову хлопчик метає босою нiжкою гранату та пiдкруткою. I черговий нiмецький танк зупинено.
  Ось рухається американська САУ "Вiдьма". Швидка машина, але слабко захищена i її збивають iз базуки. Стрiльнула дiвчинка з кiсками i влучила точно.
  Iнша дiвчина босими пальчиками нiжок жбурнула горошинку i зруйнувала фашиста, i заспiвала:
  - Слава СРСР! Пiонери всiм приклад!
  I знову як дасть черга вбивчої сили. I масу фашистiв вiзьме та викосить.
  Бойова Оленка, стрiляючи у фрiцiв, верещить:
  - Я дiвчина, яка всiх перемагає!
  I знову босими пальчиками нiжок щось i запустить вбивче.
  Катерина, стрiляючи у супротивникiв, видала:
  - Космiчний комунiзм нехай прибуде з нами!
  I як пiдморгне. I голою п'ятою гранату вiзьме та пiддасть. I як фашистiв капiтально вирубає.
  Пiонери борються смiливо. I до них не пiдступишся. А як вони стрiляють влучно та точно.
  Дiвчина Оленка знову босими пальчиками нiжок гранату вбивчої сили метне, ворогiв розiрве i прочiркає:
  - За найкосмiчнiший комунiзм!
  Дiвчата стрiляють, а хлопчики та дiвчатка не вiдстають.
  Ось одразу троє "Шерманiв" перевернулися. Ось їхнi дiти б'ють, то капiтально з проблем молотять.
  Красива Оленка прочирикала:
  - По ниточцi, по ниточцi,
  Ходити я не бажаю...
  Боса комсомолочка,
  Жива!
  I знову голою п'ятою як за фашистами запустить презентом смертi. I викосить iз великою смiливiстю гiтлерiвцiв.
  Катерина, хiхiкаючи та скелячи зубки, зазначає:
  - В iм'я iдей комунiзму!
  I голою п'ятою як пiддасть презент смертi та знищення!
  Бойова Оленка, ведучи вогонь, i скошуючи шеренгу за шеренгою найманцiв та фашистiв, видала:
  - Славитись радянська земля!
  I знову голою п'ятою, як у фашистiв, метне.
  Пiднiметься цiлий снiп кровi та уламкiв.
  Олексiй Сотников стрiляючи з великою влучнiстю i кидаючи босими пальчиками нiжок презенти смертi, зазначив:
  - Радiсть, радiсть назавжди!
  Дiвчинка Лєнка, ведучи вогонь, пiдтримала хлопчика-термiнатора:
  - Нехай здiйсниться мрiя!
  I босими пальчиками пiонерка як метне забiйне.
  Отакi тут бойовi дiти.
  Олексiй Сотников зазначив, скелячи зубки:
  - Поруч, поруч, радiсть та бiда,
  Треба, треба, тверда вiдповiдь!
  Оленка Сотнiкова, стрiляючи по гiтлерiвцях, видала:
  - Сонячному свiтовi,
  Так Так Так! Так!
  Ядерний вибух,
  Нi нi нi!
  I знову як зарядить чергою вбивчого штибу.
  Олексiй Сотников босими пальчиками своїх хлопчачих нiжок, як запустить вбивчу силу презент смертi кiлька горошин. I нiмецькi танки, зазнавши пошкоджень, вiдступають.
  Хлопчик-термiнатор-воєвода перевiряв, наче папуга:
  - Один два три! Адольфа розiрви!
  I хлопчик узяв i голою п'ятою пiддав цiлу зв'язку вугiльних гранат.
  I стiльки цих фрицiв разом порвало.
  Ось це вiн узяли по гiтлерiвцiв влучно врiзав.
  Бойова Оленка, стрiляючи у фашистiв, i дуже влучно вражаючи гiтлерiвцiв, промовила:
  - Слава епосi комунiзму!
  I босими пальчиками нiжок кинула гранату знищення. I стiльки фашистiв разом порвалося.
  Втрати супротивника у танках зростали. Нiмцi, з союзниками бачачи наскiльки завзятий захист, почали задкувати. Вони й справдi повернули назад. I по них посилився обстрiл.
  Катерина, ведучи вогонь по ворогу, i пославши високою дугою, послання з базуки, видала:
  Зоряна висота,
  Наша свята країна!
  I босими пальчиками нiжок знову шпурнула лист смертi, i розгромила масу супротивникiв.
  Нiмцi та союзник вiдступали...
  Пiонери та кричали, бiгли за ними, жбурляючи гранати. I такi бойовi тут були i хлопчики, i дiвчата.
  Бойова Оленка впевнено помiтила:
  - Наша правда у всьому!
  I босими пальчиками нiжок, як запустить вбивчу горошинку смертi.
  Олексiй Сотников, стрiляючи на ходу, пропищав:
  - Разом ми велика сила,
  З нами лють крокодила!
  I хлопчик знову як запустить вбивчий подаруночок руйнування.
  Вся ця армiя наступала i ламала ненависний вермахт.
  I дiти були в атацi, переслiдуючи ворога. Їхнi почорнiлi вiд пилу круглi п'ятки миготiли.
  I як пiонери винищували ворогiв. Як їх громили. I без перерви викошували. I гранати кидали.
  Оце воiстину радянськi пiонери, яких боїться будь-який фашист.
  I якщо вони взялися молотити, то тиранитимуть капiтально.
  Дiти-бiйцi, атакуючи, рiшуче спiвали;
  Весь свiт насильства ми розриємо,
  Вщент, а потiм...
  Ми новий, новий свiт збудуємо,
  Хто був нiким, той стане всiм!
  I двi дiвчини-комсомолки теж як лупнув з автоматiв i зрiжуть фашистiв.
  А потiм голими п'ятами як пiддадуть по мiшку з тирсою. Тi полетiли з великою iнтенсивнiстю i взяли i розiрвалися над танками гiтлерiвцiв, що тiкають. I стiльки порвали їх та розiбрали на запчастини.
  . РОЗДIЛ Љ4.
  Нiмцi та iноземнi найманцi з усього свiту атакували мiсто Вязьму. З пiвдня налетiв теплий вiтер i, незважаючи на холодну пору року, снiг розтанув i кишла справжня каша. Нiмецькi танки насилу повзли вулицями радянського мiста.
  Батальйон пiонерiв iз дiтей рiзних нацiональностей бився з гiтлерiвцями на вулицi Кiрова. Командувала батальйоном комсомолка Алiя.
  Красива дiвчина вела вогонь iз автомата. Щоб було спритнiше i поберегти взуття, вона сховала чобiтки i миготiла, круглими, дiвочими п'ятами.
  Стояла плюсова температура, i дiти бiйцi були в шортиках або коротких сукнях, хизуючи голими п'ятами.
  Хлопцi постiйно пересувалися i тому не мерзли.
  Хлопчик Олексiй Сотников разом з дiвчинкою Оленкою (його дружина теж прийняла дитячий образ, щоб не надто вiдрiзнятися вiд чоловiка, що став дитиною!), обидва з червоними краватками, упершись босими нiжками пiдтягли мiну, i нiмецький "Королiвський тигр" отримавши пiдрив ковзанки, зупинився.
  Iнший хлопчик-пiонер Аркаша Сапожков i дiвчинка Алiса, теж запустили з рогатки смерть, вражаючи гiтлерiвський транспортер. Замурзанi, дiти шльопали босими нiжками уламками плитки, i навiть не морщилися.
  Юнi воїни заспiвали:
  - Ми пiонери дiти комунiзму!
  Комсомолка Наташа схвалила, i кинула босою нiжкою вибух-пакет, розриваючи пiхотинцiв.
  - За справу Ленiна!
  Комсомолка Машка теж дала чергу. I босими пальчиками нiжок запустила бумерангом, зрiзаючи голови найманцям i пискнула:
  - За справу Сталiна!
  Батальйон дiвчат пiдтримує пiонерiв. Дiвчат багато i вони красивi, в коротких спiдницях i босонiж.
  Комсомолка Алсу, лупнула з протитанкової рушницi, i потрапила в борт "Пантере". Пiсля чого дiвчина заспiвала:
  - Партiя, Ленiн, комсомол!
  Комсомолка Азiза - теж як врiже по противнику разом з дiвчиною Анiс з саморобної катапульти. I красунi тут дуже бойовi та точнi у стрiльбi та битвах.
  Войовницi не дають ворога пощади.
  Анастасiя Вiдьмакова в небi б'ється немов реальна вiдьма-термiнатор. Акулiна Орлова разом iз нею. Нехай нiмецькi лiтаки i потужнiшi за озброєння, але войовницi їх трощать.
  Акулiна заходить Фокке-Вульф в хвiст. Так у ворога цiлих шiсть авiагармат, але це дiвчинку не бентежить. I вона б'ється немов справжнiй титан i велетень.
  Анастасiя Вiдьмакова пiдбадьорила напарницю:
  - Ти є дiвчиськом класу супер!
  Акулiна, пiдрiзаючи чергового нiмця, i натискаючи на педалi голими, засмаглими нiжками, вiдзначила:
  - Неначе супер звучить по-дитячому!
  Вiдьмакова хихiкнула i вiдзначила:
  - Ми певною мiрою i є дiти! Причому дiти крутi!
  I молода жiнка блиснула перлинними зубками.
  Грiзний зазнавав обстрiлiв... Комсомолки та пiонери, вiдчайдушно билися, наче справжнi титани.
  Олексiй Сотников i Леха Тетерев обидва босоногi хлопчики-пiонери, теж за допомогою проволоки потягли вибуховий пакет з тирси, до потужного танка "Лев", який важко перемiщався, по бруду, несучи колосальний весь. I ось його задньому ковзанцi прирiс ком з вибухiвкою, i як рвоне... Розбитi гусеницi розлетiлися в рiзнi боки.
  Олексiй проспiвав:
  - Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  Леха Тетерєв пiдхопив, тупне босою дитячою нiжкою:
  -Яскраво сяяти стане сонце,
  Шлях осяявши комунiзму!
  Хлопчики обидва смаглявi i в шортах, Олексiй тiльки зi свiтлим волоссям, а Леха з чорним. Але вони разом б'ються iз гiтлерiвцями. Комсомолка Васiма з вороною гривою волосся, з бiлим волоссям дiвчина Василiса.
  Обидвi красунi попри холод у коротеньких спiдницях. I їхнi круглi п'ята, такi спокусливi.
  I Белла комсомолка з ними, i теж стрiляє. I босими пальчиками кидає черговий вибуховий пакет.
  Тут б'ються дiвчата та дiти, але фашистам не дають прорватися. I бої йдуть жорстокi.
  В'язьму, втiм, гiтлерiвцi намагаються оточити. I це небезпечно. Але танки та транспортери грузнуть у брудi...
  I рвуться бомби... Ось i Ю-488 намагається бомбити мiсто. А з ним i Б-29 американськi монстри... Довбають i газомети...
  На Ю-288 летять двi дiвчини: Iзабелла та Заїра, гарнi блондиночки. Вони кидають униз бомби. Але з боку з'являється ЯК-9.
  Iзабелла за допомогою босих пальчикiв нiжок наводить авiагармату, i стрiляє по радянськiй машинi. Потiм додає швидкiсть. ЯК-9 i так не надто швидкiсний, а тут ще й у перевантаженому варiантi i наздогнати нiмецьку машину не може.
  Дiвчата луплять голими п'ятами по склу i пищать:
  - Славитись, наша армiя свята!
  I як покажуть язики!
  I радянська машина потрапила пiд вогонь двох заднiх авiацiйних гармат, i спалахнула, що босi пальчики дiвочих нiжок роблять.
  Заїра прочiрiкала, вискалив зубки:
  - Я всiх випраю червоних солдатiв!
  I пiдморгне блакитними очима. I у неї вид найбойовiший i насичений.
  А як вона любить гарних юнакiв?
  Втiм, вбивати у неї спрага значно бiльше.
  Коли нiмкенi приземлилися вiдбомбивши, Заїра випила трохи пива. А Iзабелла, крiм пивка, ще й додала ракiв. Дiвчата iз задоволенням перекусили. Вони залишили витонченi, босi, слiди на iнеї аеродрому. Хлопчаки пожирали їх майже оголених красунь голодними та збентеженими поглядами. Наскiльки дiвчата прекраснi i водночас i жахливi.
  Iзабелла запитала у Заїри:
  - Як ти думаєш незабаром кiнець вiйнi?
  Заїра вiдзначила:
  - Не ранiше лiта! Поки що не вiзьмемо Москву, росiяни не капiтулують!
  Блондинка зi смарагдовими очима помiтила:
  - I пiсля падiння Москви ще можуть бути бої!
  Блондинка з блакитним волоссям погодилася:
  - Можуть! Але це вже не бої, а агонiя!
  I дiвчата розсмiялися, доїли ракiв, i знову в бiй... Поки що погода була вiдносно льотна. I їхнi голi нiжки залишали витонченi, босi слiди.
  Iзабелла зазначила:
  - У нас все гарне, навiть слiди!
  Заїра кивнула:
  - Нiмецькi дiвчата сама досконалiсть!
  I обидвi злi красунi хором заспiвали:
  - Рейх сама досконалiсть,
  Рейх сама досконалiсть.
  Вiд посмiшки до жесту,
  Вище всяких похвал!
  Ах яке блаженство,
  Знати, що ми досконалiсть,
  Знати, що ми досконалiсть,
  Знати що ми iдеал!
  I знову сиплють бомби на радянськi позицiї. I люди гинуть. Багато людей гине вiд обстрiлiв та бомбардувань. I вiд пострiлiв газометiв, та iнших убивчих пристроїв.
  Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова дуже гарнi дiвчата. Анастасiя вже має чимало рокiв, але не старiє, i виглядає дуже свiжою та юною, тiльки сильно розвиненi, великi м'язи роблять її на вигляд старшим. А личко у неї нi їжею зморшки або сiточки, з нiжною, засмаглою шкiрою. А Акулiна ще роками юна. Обидвi красунi на чудовому рахунку. Вони аси найвищого класу. Тим бiльше, Покришкiн пiсля того як його збив Фрiдрiх-Волька, сильно контужений i вже бiльше бойових вильотiв не здiйснює.
  Анастасiя робить маневр рваною бочкою. I збиває дещо вже застарiлий МЕ-109. Пiсля чого дiвчина-богатир пищить:
  - Ми орлицi в небi лихi!
  Акулiна проводить маневр, лисяча змiйка, i зрiзає у хвiст Фокке-Вульфу i цвiрiнькає:
  - За нами Росiя! За нами Росiя!
  Дiвчата, звичайно ж, на пiдйомi. Вони навiть лiфчики не надягли в одних тоненьких трусиках б'ються. Але це дуже допомагає у бою. Адже пiдвищує ефективнiсть впливу вбивчих вивертiв.
  Анастасiя знову робить маневр. Цього разу у неї супротивник серйознiший за МЕ-309, який має сiм вогненних точок. У тому числi три авiацiйнi гармати 30-мiлiметрiв калiбр. I це очевидно серйозний опонент. Потужне озброєння дозволяє зрiзати супротивника з одного заходу. А в тебе тiльки одна авiагармата.
  Анастасiя втiм, спритно кидає свiй лiтак убiк, уникають свинцевих струменiв, що летять. Та в неї всього 20-мм калiбр зброї. Але якщо пальнути хвостом.
  Анастасiя заспiвала з посмiшкою:
  - Менi в хвiст вийшов Юнкерс,
  Але ось задимив вiн.
  Прикро завили гвинти,
  Їм навiть не треба хрестiв на могили,
  Зiйдуть i на крилах хрести!
  Акулiна хихiкнула i пiдрiзала Ю-188, проворкувавши:
  - За веселi перемоги!
  I показала свої перлиннi зубки. Дiвчата тут найширшого та колосального бойового розливу.
  Анастасiя кидає ЯК-9 убiк. Її знову намагаються збити. Насiдає МЕ-309, машина серйозна.
  Анастасiя заспiвала з люттю:
  - I бачу серйозного,
  Увi снi Iвана Грозного...
  Земля в Сибiру роздана,
  Тобi Рiдна Русь!
  I войовниця знову пiдбиває нiмецьку машину. Спочатку розпарює їй крило. Примушує втрачати швидкiсть. А потiм заходить у хвiст. У нiмця добрi шанси пiти за рахунок високої швидкостi пiкiрування. Але не проти Вiдьмаковi. Тому що вона ас найвищого класу!
  Акулiна теж у жорстокому бою. Дiвчина впирається голими п'ятами в педалi i спiває:
  - Не терпiти слов'ян приниження,
  Проти нiмцiв станемо все горою.
  Не потерпимо бiльше образ,
  Зламаємо ворога сталевою рукою!
  Ось проти неї "АероКобра". Сильна машина: чотири кулемети, i одна авiагармата 37-мiлiметрiв. Акулiна свою машину пускає як санки з гiрки уникаючи авiацiйних снарядiв. I пiднирює пiд черево. Натискає босими пальчиками нiжок на гашетку ... I вражає точно вразливу мету.
  I американська машина спалахує.
  Акулiна з натхненням проспiвала:
  - До перемоги безсмертних iдей комунiзму!
  Анастасiя теж б'ється добре. Ось проти неї три "Мустанги". Вони начебто не такi грiзнi як МЕ-309, чиї авiапушки здатнi збити з одного влучення. Немає у "Мустангу", американського винищувача лише кулемети. Зате їх шiсть, досить великий 14-мiлiметрiв калiбр.
  Анастасiї доводиться маневрувати. Струменя куль злегка подряпала крило. Але є попадання на зближення та американський винищувач горить.
  Анастасiя проспiвала:
  -Божевiльний будинок у вогнi,
  Буде нескiнченно бiсiв мучити,
  Грiшний чоловiк своє отримає,
  Той, хто поклонявся Сатанi!
  I ось ще одна машина США пiдвита ... I це очевидно досить серйозна заявка.
  Остання машина з янкi намагається пiти. "Мустанг", за швидкiстю перевершує ЯК-9 i йому вдається вiдiрватися. Анастасiя пальнула з дистанцiї.
  I зачепила американця. Але той дим хвостом, все встиг зiйти з дистанцiї бою.
  Анастасiя зазначила:
  - Пiф-паф! Не потрапив! Зайчик сiрий поскакав!
  Акулiна теж билася з Р-51. Потужна машина iз вiсьма кулеметами. I теж маневруючи пiдпалює цiй машинi крило... I заводить у тил, пiдстрiлює.
  Акулiна заспiвала:
  - Сонечко смiється,
  Яскраво свiтить дiтям.
  I знову кинула свою машину набiк. Стрiляє у Ю-88. Ця машина застарiла, але ще бореться. Нiмець, намагається втекти. Але йому вiд дiвчинки, що енергiйно тисне на педалi голими, круглими п'ятами сховатися не вдається i машина спалахує.
  Анастасiя зi смiшком помiтила:
  - Отак вони нас бояться!
  I ще один Фокке-Вульф накрила!
  Акулiна люто промовила ведучи вогонь:
  - Свiт нас має поважати, боятися,
  Подвиги дiвчат не злiчити числа.
  Комсомолки так вмiють битися,
  Буде знищено Сатану!
  I войовниця пiдморгнула своїй напарницi. Хоча тiєї й не видно.
  Красунi повертаються назад. I це ризиковано. Ось МЕ-109 починає за ними женуться. Стрiляє...
  Дiвчата маневрують. Машина нiмецька небезпечна. Акулiне пошкодило крило, i спалахнуло дерево.
  Її дiвчина дотягла до злiтної смуги. Дiсталося i Вiдьмаковi... I їй пробило фюзеляж i витекло масло, трохи пошкодило мотор.
  Дiвчата поки що змушенi вiдмовитися вiд польоту. Їхнi машини чинять.
  I вiн босонiж побiгли снiгом. Розминають свої сильнi та мускулiсти тiла.
  Обидвi дiвчини засмаглi. Руда, чиє волосся на вiтрi як прапор СРСР, i блондинка.
  Анастасiя запитує напарницю:
  - Ну, як ти думаєш поб'ємо нiмцiв?
  Акулiна чесно зiтхнувши вiдповiла:
  - Якби тiльки нiмцiв... Весь капiталiстичний свiт на двигунах!
  Руда ствердно кивнула:
  - Противник дуже сильний. Але чого ви чекали?
  Блондинка помiтила зiтхаючи:
  - Пiсля Сталiнграда у нас був оптимiзм ключем. Але так вийшло, що ми надто поквапилися вiдкривати шампанське.
  Тим часом бої йшли iз застосуванням рiзних видiв технiки. Герда та Шарлота, наприклад, щойно отримали новiтню САУ Е-10 для обкатки на фронтi.
  Машина з низьким в 1,4 метра силуетом i гарматою в 75-мiлiметрiв 48ЕЛ калiбр стовбура. Непогана, i поки що у легкому варiантi. Лобова броня - 60-мiлiметрiв, а бортова - 30-мiлiметрiв. Вага тонн десять, двигун у 400 кiнських сил.
  Ходовi якостi самохiдки чудовi, i в горах Кавказу їй саме мiсце. Саме католицьке Рiздво i доставили першу модель, виконану в металi. Один у неї лише недолiк: слабке бронювання, але це компенсується великими кутами рацiонального нахилу бронi.
  Дiвчата Герда та Шарлота розташувались майже лежачи. Потужний двигун дає тепло, i в бiкiнi та босим красуням цiлком комфортно.
  Ось натискаючи босими пальчиками нiжок блондинка кидає машину убiк. Вони зараз сильний противник ИС-2. Машина рiдкiсна поки що у Червонiй Армiї, але зараз попалася.
  I пiд удар її 122-мiлiметрової гармати краще не потрапляти. Радянська машина стрiляє з дистанцiї. I очевидно промахується в швидку самохiдку.
  А тепер треба зблизитись на дистанцiю бою, щоб пробити ворога.
  Герда зазначає:
  - Противник сильний, але незграбний!
  Шарлота вiдзначила зi смiшком:
  - Вiн великий, але броня чола вежi слабка!
  Блондинка кивнула:
  - То проб'ємо його!
  Радянська машина крiм iнших недолiкiв ще мала погану оглядовiсть, i не могла пригорнути круту нiмецьку самохiдку.
  Ще один пострiл i повз. Крiм того, у могутньої гармати скорострiльнiсть невелика.
  А самохода якась у нiмцiв швидка.
  I ось Герда натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку i вбивчий снаряд пробив лоб вежi IС-2.
  I почав детонувати розбитий росiйський танк. Капiтально навiть почав вибухати, i його снаряди вступили в ланцюгову реакцiю.
  I руйнування пiшли дуже колосальнi.
  Рвонуло i вiдiрвало вежу радянському мастодонту IС-2, наче пробка вилетiла з шампанського.
  Герда вiдзначила:
  - Гарна самохiдка, але гармата слабка!
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - Зброя вiд "Пантери" сильнiшою буде!
  Блондинка додала:
  - I ефективнiше!
  Руда помiтила:
  - З Е-25 пов'язанi надiї на повноцiнний винищувач танкiв. Втiм, якщо так пiде далi, нам нiчого скоро винищуватиме.
  Нiмецька самохiдка пiдбила ще двi гармати та зiткнулася з Т-34-85. Втiм, i ця машина не є проблемою. Войовницi пустили снаряд у стик вежi. I росiйський танк зазнав смертельної рани. I став вибухати.
  А Т-34-76 для нiмецької самохiдки в лоб небезпечний. Його снаряд зiсковзує з дуже сильно нахиленої бронi.
  Герда пробила його натисканням босих пальчикiв нiжок, i вiдзначила:
  - Зараз я твердо впевнена у нашiй перемозi!
  Шарлота єхидно вставила:
  - А чи не зараз?
  Блондинка вiдповiла:
  - Пiсля Сталiнграда виникли певнi сумнiви!
  Руда хихикнула:
  - А пiсля Москви?
  Герда серйозно вiдповiла:
  - Там нас перемогли не росiяни, а генерал Мороз!
  Шарлотта жартома проспiвала:
  - Ой мороз мороз,
  Не морозь мене,
  Чи не мороз мене ...
  Мого коня!
  Дiвчата вивернули свою самохiдку i отримали снаряд по лобi. Навiть у вухах задзвенiло. Але вiн пiшов у рикошет.
  Шарлота сварилася:
  -По вухах як музика!
  Герда хихикнула:
  - Буде нам кава та какао з чаєм!
  Пiсля чого їхня самохiдка рознесла ще й радянську вантажiвку, потiм точно в казенну частину була вражена i росiйська гаубиця.
  Е-10 рухалася до ста кiлометрiв за годину, i це машина, яка не давала себе вдарити.
  Ось дiвчата ще з кулемета дали чергу за росiйськими солдатами, скосивши пару дюжин. I розсмiялися красунi.
  Герда вiдзначила:
  - Наша самохiдка найпрекраснiша, у практичному планi, i це дуже круто.
  Шарлота вiдзначила зi смiшком:
  - Та це може й американцям дати по рогах. Спершу вiзьмемо Москву, потiм Нью-Йорк.
  I ось нiмецька машина взяла i запустила черговий подарунок смертi, розбила самохiдку Росiї. I дiвчата знову смiються.
  Мiрабела летiла у небi на штурмовику IЛ-2. I мало не нарвалася на екiпаж Герди. А якби нарвалася, то погано було б дiвкам Третього Рейху. IЛ-2 їх би протаранив iз повiтря.
  А так Мiрабела прошибла з авiацiйної гармати "Тигр"-2 i прочирiкала:
  - Я вiдмовила вам двiчi,
  Заявила заплати!
  Ось така я зараза
  Менi не бiльше як двадцять!
  I як засвистить.
  А ось i простий "Тигр" рухається, а з ним два "Шермани". Американськi танки високi, i досить слабенькi озброєнням. Хоча тридцятьчетвiрку i проб'ють.
  Мiрабела лупнула з гармат по "Тигру". У неї калiбр 50-мiлiметрiв i прошибла фашиста. Пiсля чого прочирiкала:
  - Гайдар крокує попереду!
  I перенесла вогонь на Шермани. Тi дуже нервово засмикалися. I давай строчити iз зенiтних кулеметiв. Так це для IЛ-2 може бути небезпечним. А взагалi радянська машина застарiла. Її може збити якийсь винищувач i льотнi характеристики неважливi.
  Мiрабела, заспiвала:
  - Але ось провидiння усмiшка,
  Потрапив сучасник туди...
  Де пристрастю болiсною, палкою,
  Горить дiва пекла вiйна!
  I ось войовниця обстрiлює "Шермани". Намагається їх збити. Але тi сiпаються i обороняються.
  Мiрабела пропищала:
  - Я дiвчина крута, зовсiм б'юся боса!
  I голою п'ятою як натисне на гашетку. I знову супротивника накриє.
  Мiрабела згадує який у неї гарний юнак востаннє був i як iз ним було приємно.
  Дiвчина заспiвала:
  - Стрибають бiлi зайчики,
  З дiвчиною бiгають хлопцi!
  I пiдморгне, своїми бузковими очима. I як блисне перлинними зубками.
  Повернувшись дiвчина насамперед, напросилася на найближчого хлопця. I поки штурмовик заправляли та поповнювали бойовий комплект гарненько зарядилася вiд нього енергiєю. I стала куди сильнiшою i жвавiшою.
  Взагалi стриманiсть жiнкам шкiдлива, це все мають розумiти.
  Лолiта англiйська дiвчина на своєму штурмовику теж б'є за радянськими позицiями. У неї Р-47 досить практична машина.
  Лолiта спiває:
  - Прав Великобританiя, широкi моря,
  Ми не станемо рабами нiколи!
  I голою п'ятою як натисне на гашетку. I рознесе капiтально супротивника. Адже вона дiвчина колосальної внутрiшньої сили. I Лолiта пiдморгує, граючи, м'язами. Кому пiдморгує? Та сама собi, i їй це здорово навiть подобається!
  Войовниця пропищала:
  - Пускають я у витрату Росiю,
  Я дiвка - гола мiсiя!
  I босонога Лолiта пiдморгує з неслабкою силою!
  I така бойова вона красуня! Просто фiгурально супер.
  Ось мiсцi з нiмецькими льотчицями Альбiною та Альвiною катувала пiонера. Дiвчата цього хлопчика спочатку роздiлили, а потiм збили колючим дротом. Далi посипали на рани шибеника сiллю, i стали смажити вогником. Дiвчата скакали зi смолоскипами в руках i спалювали шкiру. I так апетитно стало пахнути жарким.
  Лолiта запропонувала з'їсти з апетитом шматочок пiонера. I дiвчата стали його рiзати та їсти. Смачне у хлопчика та соковите м'ясо. I нiжне, i зовсiм нежирне. А коли вони поперчили, то пожирати дитину став цiлий взвод дiвчат.
  А печiнка у хлопця така апетитна. I серце теж на смак чудове. I взагалi з'їли його. Лолiтi, наприклад сподобалися смаженi мiзки пiонера.
  Та людожерство - це дуже круто. Людське м'ясо дуже смачне. Особливо у хлопчикiв, коли воно пiсне, але не тверде, а соковите та свiже i якщо його з перцем, то буде дуже смачно.
  Але гiтлерiвцi по рогах теж одержують. Ось Єлизавета та її екiпаж на Т-34-76 борються iз гiтлерiвцями. Кидаються на "Тигр", i смiливо йдуть на зближення, бо з дистанцiї нiмецького монстра не вiзьмеш. Мастодонт ще рухається по бруду i безпорадно крутить дулом. А дiвчата розганяються готовi реально його таранити.
  I ось тридцятьчетвiрка пiдскакує пiд бортом бiля фашистського танка i як всадить. Мастодонт пiддався бортом та пробитий капiтально, а також горить.
  Навiдниця Олена пищить:
  - Ми великi бiйцi, i реально молодцi!
  Пiсля чого покаже мову.
  Ось це справдi бойовi войовницi з войовниць. З ними нiкому не порозумiтися.
  Катерина, вискалив зубки, вiдзначила:
  - Моя мiць найколосальнiша!
  I ось з дистанцiї саданули з борту "Пантере". Нiмецький танк зазнав смертельної рани, i всерединi його почали рватися снаряди.
  А ось i застарiлий Т-4, машина, яка тiльки з нового року знята з виробництва.
  Може бути дуже небезпечною. У неї гармата нiмецької бронебiйнi. Але радянськi дiвчата сумнiвiв не знають. I луплять iз великої дистанцiї. Вдарили по лобi. Щоправда, гiтлерiвця не пробили, але струснули.
  Катерина зазначила:
  - Вiсiмдесят мiлiметрiв бронi. Потрiбно пiдпустити фашиста ближче!
  Єлизавета погодилася:
  -Потрiбно! Але в нас гармата слабка!
  Єфросинiя хихикнула i вiдзначила:
  - Зате ходовi якостi гарнi!
  А ось i "Пантера"-2 насувається. Цей танк через потужну гармату може лупити з великої дистанцiї. I чоло його не просто навiть IС-2 взяти. А то тридцятьчетвiрки.
  Машина Червоної армiї маневрує. Зрозумiло, що у разi потрапляння одразу ж кiнець. Тим бiльше, товщина бронi тiльки зменшилася. Насправдi зробили танк легшим i спритнiшим, але захист залишили тiльки проти куль. Зате тридцятьчетвiрка стала така стрiмка.
  Єфросинiя маневрує танком, щоб не потрапили. Ось Т-4 стали ближче трохи у бiк змiстився.
  Дiвчина натискає босими пальчиками нiжок на кнопку, i пущений снаряд Оленою пробиває фашиста.
  Дiвча iз задоволенням вимовляє:
  - На священнiй вiйнi - буде наша перемога!
  Але тепер "Пантеру"-2 здолiй. Зумiй її пробити прямо у борт, i в цьому буде шанс.
  Єлизавета зазначає:
  - Небезпечна машина!
  Катерина жорстко заперечує:
  - Великi шафи, голосно падають!
  Радянська танк розганяється. Усього чотирнадцять тонн ваги. I це дає при двигунi п'ятсот кiнських сил, велику швидкiсть.
  Нiмець теж не слабкий i стрiляє. Випускає снаряд убивчої сили. Але влучити не може.
  Проноситься подарунок смертi повз...
  Єлизавета з усмiшкою вiдповiдає:
  - Чорнi крила над свiтом.
  Радянська машина в русi палить. Влучає нiмцевi снарядом у чоло. Зрозумiло рикошет. Але тридцятьчетвiрки треба ще вмiти i рухатися точно потрапити.
  Катерина зазначила:
  - Ми мiтки крали!
  "Пантера"-2 знову стрiляє. Вона зупинилась. Нiмцi зрозумiли, що радянська машина хоче зайти їм у борт. I прагнуть її розстрiляти.
  Єлизавета з посмiшкою промовила:
  - Хай буде в славi наша Червона Армiя!
  I їхнiй танк прискорився. I знову нiмцi мажуть. I ось радянська машина проривається до правого борту.
  Тут броня у "Пантери"-2 лише шiстдесят мiлiметрiв, правда пiд нахилом i пробити можна.
  Олена натиснула на курок босими пальчиками нiжок. Снаряд зреагував i лупнув у супротивника.
  I, отримавши смертельну рану, Королiвська Пантера забилася в агонiї.
  
  ГIТЛЕР НЕ РИЗИКОВ ОГОЛОШИТИ ВIЙНУ США.
  Гiтлер не оголосив вiйни США. I Америка сама не вступила до битви з Третiм Рейхом. А це призвело до вiдсутностi бомбардувань та другого фронту.
  Третiй Рейх ув'язнув пiд Сталiнградом. Але на схiдний фронт було переведено найкращий на той момент нiмецький ас Марсель. I внаслiдок чого радянськi лiтаки стали горiти немов смолоскипи.
  Англiйцi без Америки не ризикнули наступати у Єгиптi. Ситуацiю загострило i те, що Японiя виграла битву пiд Мiдвей. I захопила iнiцiативу на Тихому океанi.
  Пiд Сталiнградом нiмецька розвiдка спромоглася частково розглянути зосередження радянських вiйськ на флангах групи армiй "Б". I перегрупувала сили. Внаслiдок чого атаки радянських вiйськ були вiдбитi. Крiм того, наступ почався в нельотну погоду. I це теж далося взнаки негативно.
  Марсель швидко набирав рахунки, i за триста збитих радянських лiтакiв, отримав уперше у Вермахтi другий Лицарський Хрест Залiзного хреста з дубовим листям, мечами та дiамантами. Радянським льотчикам iм'я Марселя вселяло дикий жах, i вiн був страшний - прозваний чорним дияволом.
  Червона армiя не спромоглася прорвати нiмецьку оборону нi в центрi, нi на пiвднi. I загрузла в наступi - яке виявилося марним. До кiнця грудня бойовi дiї затихли. У сiчнi правда було проведено операцiю "Iскра", але нiмцi змогли вiдбити радянський наступ i на Ленiнградському напрямку.
  У Третьому Рейху було оголошено тотальну вiйну i рiзко зрiс випуск озброєнь. У тому числi нових "Пантер" та "Тигрiв". Також надiйшов у серiю та танк "Лев". Ця машина була формою схожа на "Пантеру", але важила дев'яносто тонн i мала гармата 105-мiлiметрiв i 70 ЕЛ довжина стовбура калiбр. Втiм, "Лев" iз самого початку показав свої недолiки - низьку швидкiсть, частi поломки, меншу скорострiльнiсть гармати.
  До плюсiв танка "Лев" можна вiднести дуже потужний захист чола вежi в 240-мiлiметрiв i непогану в 150-мiлiметрiв чола корпусу. Також борти були захищенi вiдносно 82-мiлiметра бронi пiд нахилами. I радянськi 76-мiлiметровi гармати його не пробивали.
  "Лев" таким чином поряд з "Фердинандом" став машиною прориву.
  А основний удар гiтлерiвцi завдавали iз боку Сталiнграда вздовж Волги.
  I це їм вдавалося успiшно.
  У боях, втiм, брали участь i гарнi дiвчата з обох бокiв.
  Ось, наприклад, б'ється Олеся з автоматом i з нею Мiрабела. Дiвчата дуже красивi.
  I вони палять надзвичайно влучно.
  Олеся навiть заспiвала:
  - Як пташка крильцями тремтить!
  Мiрабела зазначив, зi смiшком скеля зубки:
  - I в цьому буде наша чарiвнiсть!
  I теж красуня як дасть чергу, а потiм босими пальчиками нiжок жбурне вбивчий подарунок анiгiляцiї.
  Але одними дiвчатами не захистишся. У Гiтлера зiбрано на дiлянцi прориву понад вiсiмдесят повнокровних дивiзiй. У тому числi й танковi, есесовськi. I вони капiтально здатнi прориватися. Ось це справдi сили бiсiвськi.
  Танки "Лев" та самохiдки "Фердинанд", пруть собi вперед, i ламають радянську лiнiю оборони.
  А на небi ще лiтаки лютують. МЕ-309 нiмецький винищувачiв, який показує найвищий пiлотаж та потужне озброєння. Сiм вогняних точок - не жарт.
  МЕ-309 у швидкостi та озброєннi не має собi рiвних. У нього три авiапушки в 30-мiлiметрiв кожна, i чотири кулемети в 14-мiлiметрiв.
  Проти такої машини, явно не встояти нещасному ЯК-9, з однiєю 20-мiлiметровою гарматою та кулеметом.
  Тож нiмцi разом захопили панування у повiтрi. I давай радянськi машини трощити.
  Коротше кажучи, за пiвтора мiсяцi дiйшли до Астраханi i вийшли до Каспiйського моря. Що дуже круто. I нiмцi перекрили Червону Армiю кисень на Кавказ.
  Тепер стало дуже стрiмко.
  Але проти гiтлерiвцiв борються пiонери та пiонерки.
  Загiн дiтей став на їхньому шляху. Хлопчики та дiвчатка взялися за рогатки та гвинтiвки.
  Ось вони стрiляють з рогатки, випустивши пакет саморобної вибухiвки по танку. Нiмецька машина отримали пробоїну та зупинилася.
  Серьожка i Танька пiдняли руки вгору, i тупнули босими, дитячими нiжками прокричавши:
  - Слава Сталiну!
  I дiти побiгли, миготивши маленькими, чорними вiд бруду п'ятами.
  Пiонер Олег та дiвчинка Лара теж запустили натисканням босими пальчиками нiжок на кнопку базуки i пискнули:
  - За Батькiвщину СРСР!
  I знову нiмецький танк узяв та зупинився.
  Пiонери просто у захватi.
  Серьожка уперся босими нiжками i перевiряв:
  - За Батькiвщину-мати!
  Але, на жаль, героїзм пiонерiв не рятує. Нiмцi наступають уздовж узбережжя Каспiйського моря. Та ще й Туреччина вступила у вiйну, посиливши становище.
  Сталiн у цiй ситуацiї запропонував Гiтлеру свiт... Фюрер заявив, що згоден тiльки на капiтуляцiю.
  До нового року гiтлерiвцi захопили весь Кавказ i поєдналися з турками.
  У умовах фюрер не хотiв наступати на Москву. I вiн запропонував Сталiну мир. Але радянський диктатор вiдмовився.
  Взимку нiмцi почали наступ у Єгиптi i провели його успiшно. Зумiли захопити весь Близький Схiд. I це серйозне виявилося досягнення вермахту.
  А в технiцi ознаменувалося появою "Пантери"-2, машини непогано захищеної та добре озброєної з потужною гарматою та двигуном.
  "Пантера"-2 була тепер основним танком панцвалi. I її мiць очевидно колосальна. Але ще небезпечнiше, коли керують нею дуже крутi дiвчата.
  Герда пальнула з 88-мiлiметрової гармати за допомогою босих пальчикiв нiжок i в'янула:
  - Я дiвчина класу супер!
  Шарлота впевнено пiдтвердила, стрiляючи по радянських машинах:
  - А я гiпер!
  Христина вiдзначила, збиваючи супостатiв снарядами, i показуючи величезну влучнiсть:
  - Я вищий клас!
  I Магда пiдтвердила, розфарбувавши супротивника на порошок:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  Дiвки, звичайно ж, тут найнебезпечнiшi у всесвiтi. I їхнi показники - просто суперчемпiонки.
  Новий танк "Тигр"-2 випущений з потужнiшим двигуном в 1000 кiнських сил. Так машина скажемо так - потужна та швидка одночасно.
  А хто встоїть проти "Тигра"-2?
  Нiмцi почали наступ на Саратов, завдаючи основного удару вздовж Волги в обхiд Москви. I просувалися їхнi вiйська досить швидко.
  Новi радянськi танки IС-2 та Т-34-85 все-таки поступалися "Пантере"-2 i не могли проти неї встояти.
  А у нiмцiв з'явився ще й "Лев"-2 iз щiльнiшою компоновочною схемою. Двигун i трансмiсiя були розташованi разом i спереду танка, що дозволило знизити висоту машини, а вежа зроблена вже й менше. "Лев"-2 таким чином став легшим на третину, за збереження колишньої товщини бронi та озброєння. А двигун став потужнiшим у тисячу кiнських сил. I "Лев" став машиною дуже рухливою i не такою громiздкою. А "Мауси", так у серiю i не пiшли - надто вже тяжкi.
  Натомiсть пiшла розробка бiльш досконалих Е-100.
  Але цей танк вiйськових не задовольняв. Основною машиною мала стати "Пантера"-3 або Е-50. I така махiна активно розроблялася.
  Саратов та Куйбишев були взятi швидко. До липня 1944 нiмцi пiдiйшли до Ульяновська i приступили до штурму цього мiста.
  Радянськi дiвчата мужньо билися.
  Оленка дала чергу i жбурнула босими пальчиками нiжок пакет iз вибуховою сумiшшю, проревiвши:
  - За комунiзм!
  Анюта теж дала чергу i натиснула червоним соском грудей на кнопку саморобної базуки i вразила нiмецький танк, пiсля чого проворкувала, скалячи зубки.
  - За Сталiна!
  I руда Алла теж далi черга. Скосила гiтлерiвцiв, потiм голою п'ятою пiддала пакет смертi та проворкувала:
  - За нашу прекрасну Батькiвщину!
  Ось i Марiя стрiляє досить влучно. I її полуничний сосок посилає горошинку смертi пiд танк.
  I дiвчина реве:
  - За Вiтчизну нашу!
  I Олiмпiада цiлу зв'язку гранат як пiддасть голими пiдошвами, своїх сильних нiг i в'якне:
  - За велику Русь!
  Ось летять Фокке-Вульф, ХЕ-129 та американськi Р-47, Р-51. Америка вже не соромлячись майже вiдкрито воює на боцi Третього Рейху. Формально американськi льотчики - добровольцi. Але вони учасники вiйни направленi урядом i олiгархами США.
  Дiти озброєнi хтось рушницями, хтось саморобними базуками залягли. Олег Рибаченко та Маргарита з Оксаною як досвiдченiшi вояки взяли до рук саморобнi з труб базуки-безвiдкатки. I як врiжуть по машинам, що низько летять.
  Хлопчик i бiлобрисi дiвчата вперлися босими нiжками i плавно натиснули на спусковий гачок. I заряди вразив два американськi штурмовики та нiмецький Фокке-Вульф.
  Кiлька пострiлiв пролунало з окопiв - вели вогонь та пiонери.
  Олег Рибаченко прочирикав:
  - Хоча на вид всього босий хлопчик,
  Вус не пробився, але вже титан.
  У битвах дорослий хлопець навiть занадто,
  I завдасть вбивчого удару!
  I ось хлопчик босими пальчиками нiжок смикає за ниточки, i крилатi змiї таранять нiмецькi та американськi штурмовики. Дюжина лiтакiв союзникiв та Третього Рейху разом вибухає.
  Олег Рибаченко та двi гарнi, в одних купальних костюмах дiвчата знову натискають на пусковi гачки, пiдбиваючи черговi машини капiталiстичної коалiцiї.
  Хлопчик голою п'ятою роздавив жучка i проревiв:
  - Пройдуть пекла тi часи,
  Паде Третiй Рейх...
  Не будуть панувати Сатана,
  Бiйся не дрейф!
  Iншi хлопчики теж спрямовують змiї босими нiжками. I ось штурмовики коалiцiї натикаються на маленькi, але смертоноснi лiтаючi презенти. Маса лiтакiв гине. Вони розриваються в повiтрi i розколюються на уламки.
  Горять гiтлерiвськi льотчики... I вцiлiлi штурмовики поспiхом розкидаючи ракети та бомби розлiтаються.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Слава великої Росiї!
  Пiонери хлопчики та дiвчатка хором пiдхоплюють:
  - Слава СРСР!
  Дiвча Маша кричить на всю горлянку, шльопата, босою, замурзаною нiжкою:
  - Сталiну слава!
  Хлопчик Пашка додає:
  - I Олежцi слава! Вiн генiй!
  Окопи дiтей добре замаскованi, i в результатi розривiв бомб i ракет лише два хлопчики та дiвчинка отримали невеликi подряпини. I це при тому, що утворилися страшнi вирви i маса руйнувань i вивертiв плат землi...
  А де-не-де ґрунт вiд жару горiв i димився.
  Одна з дiвчаток стала голою пiдошвою i обпекла нiжку, вiд чого скрикнула:
  - Смерть Герiнг!
  Дiти були сповненi ентузiазму. Комсомолки Маргарита та Оксана готовi до бiйки.
  Олег Рибаченко заспiвав, пишучи на ходу:
  Народився я космiчнiй епосi,
  Де по галактиках носилися кораблi.
  Справи людей зовсiм повiр непоганi,
  Вiйну на частини витязь розiрви!
  
  Але наказали Боги-демiурги,
  Ти хлопчик своїм предкам допоможи...
  Вiзьми ти гiпербластер у хлопця руки,
  I Гiтлера на частинi розiрви!
  
  Ну що хлопчики народженi битися,
  Вони лихi воїни повiр...
  Адже росiяни завжди вмiли битися,
  Нехай буде знищений хижий звiр!
  
  Нехай славиться країна моя свята,
  Великий наш рiдний СРСР.
  Бiжить дiвчинка по снiгу боса,
  Показуючи мужностi приклад!
  
  I я б'юся несамовито з фашизмом,
  Великий росiйський хлопчик...
  I буде наша вiра з комунiзмом,
  Хоч допомагає фрицям жадiбний Сем!
  
  Повiрте, росiянам просто не зламатися,
  Народи всi згуртуються у Москви.
  Я витязь зовсiм не з душею паятися,
  Ми Сталiну як Господевi вiрнi!
  
  Нiхто зламати не може пiонерiв,
  Вони не дiти, а сини Богiв.
  Ми будемо поколiнням прикладiв,
  Чи не порахує фюрер той рогiв!
  
  Та наша слава нашої Батькiвщини витає,
  Понад самi в снiг вiрте гiр.
  Дiвча по снiгу бiжить боса,
  Вганяючи голою п'ятою фриця у труну!
  
  Не вiрте, що сильнi тепер фашисти,
  Хоча їхнiй "Шерман" представив Сем.
  Не пошкодуємо навiть вiрте життю,
  Настане час бурхливих змiн!
  
  Батькiвщина прекрасна як сонце,
  Грайлива Вiтчизна - наша мати.
  I волосинка дiвчинки золотом в'ється,
  Зумiємо фрицiв на шматки розiрвати!
  
  Ми пiонери дiти комунiзму,
  Ми служимо i Сварогу, i Христу...
  Розженемо орди бридкi фашизму,
  Перемогу я Вiтчизнi принесу!
  
  Росiя це Батькiвщина планетi,
  У нiй найулюбленiшi мрiї...
  Щасливi знай i дорослi та дiти,
  Не треба просто зайвої суєти!
  
  Коли прийде Всевишнiй буде сонце,
  На Марсi стануть яблунi цвiсти.
  Єдинi та китайцi та японцi,
  Американцю з росiйською дорогою!
  
  Об'єднають iдеї комунiзму,
  I вiра знайте у Ленiна мрiю...
  Вiдкинемо в межу гидоту ми цинiзму,
  Побудуємо у всесвiтi красу!
  
  За нас Марiя та свята Лади,
  Ми вшановуємо Бога, i Маркса "Капiтал"...
  Хай буде пiонерам усiм нагорода,
  Для нас Сварог та Сталiн iдеал!
  
  Фашисти знайте не пройдуть тараном,
  У нас є воля, сили, знайте мiць...
  Ми зламаємо ворога потрiйним ударом,
  I звернутися фюрера скоро у вошу!
  
  Хай буде наша славна Росiя,
  Як вiчний колосок у саду цвiсти.
  Товаришу Сталiн ти в нас месiя,
  З тобою ми йтимемо в комунiзм!
  
  Коли хвилин грози, лихолiття,
  Закiнчитися кривава вiйна.
  Раптом подорослiшають нашi дiти,
  Настане щастя вiчного часу!
  Але незважаючи на всю мужнiсть Червоної Армiї Ульяновськ все-таки впав.
  I нiмцi оточили i Казань... А з пiвночi заткнули величезний казан...
  Сталiн у умовах погодився на капiтуляцiю, за умови збереження своєї шкiри.
  Гiтлер погодився на це ... I СРСР був протягом декiлькох мiсяцiв повнiстю окупований.
  Третiй Рейх одержав собi все. I вiйна була закiнчена Сходi.
  Але ще залишалася Британiя та США.
  У сорок п'ятому роцi нiмцi взяли пiд контроль усю Африку. А в сорок шостому вiдбулася висадка у Британiї. Майже весь англiйський флот був потоплений пiдводними човнами Третього Рейху. I висаджування пройшло на ура. У боях взяла участь i "Пантера"-4. При вазi сiмдесят тонн, дана машина мала лобову броню в 250-мiлiметрiв i бортову в 170-мiлiметрiв пiд нахилами. I гармату в 105-мм завдовжки ствола в 100 ЕЛ. При цьому було встановлено новий двигун у 1500 кiнських сил - газотурбiнний. "Пантера"-4 виявилася танком, який практично невразливий з усiх ракурсiв стрiлянини, i вражають усiм машини, навiть рiдкiсну в британських частинах "Черепаху".
  Британiя впала за десять днiв. I це був вражаючий блiцкриг.
  Але ось здобуто чергову перемогу Вермахту... I тепер залишилося добити США.
  Тут найважче - це, звичайно ж, дiстатися, через океан. Але у нiмцiв уже досить великий флот. I спочатку захоплена Iсландiя, потiм Гренландiя, та був i Канаду.
  Дiвчата нiмецькi б'ються вiдчайдушно.
  Так що дiвчата штурмують столицю Канади Квебек з усiєю лютою голодної гiєни.
  Герда вистрiлила, використовуючи босi пальчики нiжок. Розбила американський мiномет i проворкувала:
  - пишатися потiм iз сталi рiчка.
  Пальнула та вогнезарна Шарлота, рознесла мортиру капiталiстичної армiї. I теж заспiвала:
  - I вiтер фламiнго летить у хмари!
  Христина також рушила босими пальчиками нiжок. Розбила гаубицю, скомкала сталь. I прочирiкала:
  - Мене ти зрозумiєш...
  Магда у свою чергу застосувала босi пальчики для стрiлянини за допомогою кнопок джойстика. Рознесла гармату в 122-мiлiметри, i в'якнула:
  - I краще за країну не знайдеш!
  Герда посмiхнулася... Вiйна i їй огиднула. Найголовнiше не тiльки що ти не знаєш коли буде кiнець, але ... Саме кiнець уявлявся досить близьким.
  Москва вже була пiд ударом i в оточеннi. I ось-ось був узятий круто взятий Кремль якби не капiтуляцiя Сталiна. Нi, правда мiсто велике i до Кремля далеко. Але однаково зрозумiло, що падiння столицi не за горами. I куди пiде тодi Сталiн? У Свердловськ?
  Взимку до Уралу важко добиратися - було б якби СРСР не здався! Але це войовниць не лякає.
  Герда уявила собi, як вона босонiж бiжить по снiгу... Це здалося дуже кумедно. Немов тезка зi снiгової королеви. Навiть певною мiрою подiбне можна назвати приголомшливим. Казка брехня, але в нiй натяк - добрим молодцям урок. А дiвкам тим бiльше!
  Герда згадала, як вона носила дитину Гiтлера пiд серцем i посмiхнулася. I смiшно завагiтнiти шляхом штучного заплiднення. Фюрер, звичайно ж, подбав про власне потомство. Тепер найбiльший злочинець усiх часiв та народiв житиме у своїх дiтях невiдомо, скiльки ще рокiв та зим!
  А може, навiть тисячолiть!
  Для Герди, певна рiч, фюрер не злочинець, а найбiльший державний дiяч. Той, кому не було в iсторiї планети Земля рiвних! I не лише для Герди. Багато хто i радянськi воїни з повагою та трепетом вимовляють це iм'я.
  Хоча досi розраховують, що вiйну вдасться переламати.
  У Сталiна втiм залишається все менше i менше сил.
  Герда натиснула босими, витонченими пальчиками на кнопку джойстика. Рознесла знаряддя типу зенiтки. I пропищала:
  - Небо хмуриться, скоро гримне грiм!
  Шарлота недобре подивилася на напарницю. Якраз зовнi танки й морошив, дрiбний, неприємний дощ.
  Войовниця натиснула на джойстик босою п'ята i в'якнула:
  - У лiричному залi... Миша бiла!
  Христина скривилася. Пальнула за радянською зенiткою та видала:
  - Дощ пiде вулицею бляшаним вiдром!
  Дiвчина потерла рукою свою жорстку п'яту i проворкувала:
  - Побiгати б ще.
  Магда дотепно помiтила, теж натиснувши босими пальчиками на кнопку пульта управлiння танка:
  - Побiгати не тiкаючи!
  I послала вискалену усмiшку!
  Герда насупилась. У дитинствi вона мрiяла стати войовницею. Така була агресивна дiвчинка. Але ще ранiше, у неї була хотiвка - потрапити до чарiвницi.
  Це взагалi не круто, а дуже навiть здорово... Щоб навчитися чаклувати i керувати свiтом. А також багато чого виправити.
  Ось, наприклад, старi такi гидкi, i некрасивi! Хiба так правильно? Звичайно ж нi! Жiнка має бути завжди вiчно молодою та прекрасною!
  Герда мрiяла створити свiй всесвiт, у якому всi дiвчата та юнаки не старiють, не хворiють i вiчно красивi, безсмертнi! Оце була б чудова свiтобудова!
  Ну чому наш свiт такий не досконалий? I хто у цьому винен! Герда часом задавалася таким питанням. I не шукала вiдповiдi. З одного боку Бог за все вiдповiдає. Вiн всемогутнiй, i навiть диявол його творiння. Так що... Але уявити люблячого Бога, що перетворює жiнок на потвору? Як це можна припустити?
  Герда сама не знаходила вiдповiдi. Задала запитання ксьондзу... Той вiдповiв їй черговою фразою:
  - Це наслiдки грiха!
  Герда почухала потилицю i вiдповiла:
  - Хiба розумний батько спотворюватиме дiтей, що пошаленiли?
  Ксьондз не знайшов чого вiдповiсти...
  А Герда додала з посмiшкою:
  - Ну, згрiшив чоловiк, то покарай його по справедливостi, а не перетворюй на виродки! Iнакше ти сам ще гiрший за нього!
  Справдi дiвчисько цiлком логiчно мiркувало. I не знаходила рацiонального пояснення, чому Бог спотворює жiнок. Адже i черницi потворнi. I нiчим не краще за грiшниць. Що плутана, що черниця - суть одне до старостi стають страшилищами. I немає тут їм краси... А Герда дуже боялася стати старенькою. Бути потворою? Та краще смерть!
  Тому стала мрiяти про кар'єру войовницi. Щоб у разi чого померти молодий та на полi лайки! Щоб у старостi не мучитися!
  Добре жити молодий... А що старiсть? Такий паскудний стан! I жодної естетики!
  Герда любила читати казки про ельфiв. Ось це справдi iстоти. I живуть багато столiть i не старiють. Вiчно юнi, красивi, здоровi i веселi цi ельфи. От би люди були б такими, як вони!
  I зайнятися коханням з ельфом. Уявiть собi такого коханця: тiло гарненького, мускулистого пiдлiтка, а досвiд кохання сторiч. Яким мистецтвом i пестощами вiдрiзняються в лiжку ельфи. Скiльки рiзноманiтних прийомiв знають. I найдивовижнiших та сексуальних поз.
  Герда помiтила, що найкраще кохатися з юнаками чи навiть пiдлiтками. Вони зазвичай боязкi та обережнi, люблять тебе пестити i цiлувати груди. Та й юнi тiла куди приємнiшi для дотику жiночої шкiри. А що волохатий торс не дуже привабливий. I ти хитаєшся тiла, i тебе гладять.
  Добре ще, коли чоловiк робить тобi масаж. I якщо цей масаж i нiжний, i грубий одночасно. Приємно, коли сильне жiноче тiло мнуть мiцнi руки.
  Герда уявила це i навiть застогнала вiд збудження. Як це чудово.
  Шарлота натиснула босими пальчиками на джойстик i прочирикала:
  - У рiчцi крокодили, на фронтi дебiли!
  I розбила на частини тридцятьчетвiрку... Та паскудна руда дияволиця. Вбиває американцiв.
  Натиснула босим пальчиком на кнопку i Крiстiна, прочерiкавши:
  - Усьому потрiбнi друзi!
  . РОЗДIЛ Љ 2
  Нiмцi та їхнi союзники захопили Канаду та перевели бойовi дiї безпосередньо на територiю США.
  Бої киплять у самiй Америцi
  Але в цей день або вечiр закiнчити полювання, босоногому хлопчику Фрiдрiху не судилося. Американськi вiйська з боку Фiладельфiї i Чикаго завдали сильного, що пiдсiкає удар у фланг гiтлерiвським вiйськам, що наступають на Рязань.
  I босоного в плавку хлопця рокiв тринадцяти як найкращого з найкращих уже вночi кинули на мiсце прориву.
  Фрiдрiх на своєму МЕ-362 зi збiльшеним боєкомплектом, вiдразу ж розставив усi крапки над в. Щоправда, всюдисущi НЕ-362 трохи примудрилися його випередити. У тому числi й легендарний Хаффман, найкращий ас РI, для якого саме битва Чикаго i стала годиною трiумфу.
  Але звичайно ж збивати лiтаки навскiдку, та ще з дистанцiї п'ять-шiсть кiлометрiв та "малюку" не пiд силу. Хаффман, користуючись божевiльною швидкiстю своєї машини, використовує тактику рiзкого зближення та подальшого догляду. У нього, до речi, для цього майже оптимальне озброєння 30 - мiлiметровi гармати раннiх моделей НЕ-362 - нав'язливої "Саламандри". Машини, що показала себе дуже добре в боях, i головне iдеальної для полювання, i тактики парування раптових авiанальотiв.
  Втiм, Фрiдрiх встиг збити лише сорок дев'ять лiтакiв, рознiсши повiтряне прикриття, пiсля чого перейшов на танки.
  У передсвiтанковiй темрявi машини здаються в'ючними мурахами, що пiдiймаються в гору. Головна робоча конячка "Першинг", в iншому свiтобудовi танк перемоги. Легкий видобуток для Фрiдрiха, що впав у бойовий транс. Решта ще дрiбнiша за "Шерман", "Вiдьма", але є i САУ-155 "Великий Том" для прориву укрiплень i САУ-240 - взагалi монстр.
  А ось i пара танкiв новiший i бiльший за "Вашингтон"-11, мабуть найпершi моделi... Фрiдрiх вже у звичнiй вiдключенiй свiдомостi вганяє снаряди точно в вiдкиднi люки машин, щоб вони рвалися зсередини. Боєкомплект у нього дозволяє, а всi три гармати моделi МР-103 з високою початковою швидкiстю снаряда. На шкоду, щоправда, кулеметному озброєнню, але вiд останнього хлопчик Фрiдрiх взагалi виявився, щоб не сповiльнювати швидкiсть вiд зайвої ваги та покращити маневренiсть машин.
  Коли "Вашингтон"-11 рвонув, в одного з них детонував боєкомплект, хлопчик вiдчув раптом величезну гординю, i навiть вивiв:
  - Зрадити можна будь-кого, а змiнити тiльки собi!
  I ось ганьба зради, немов за помахом чарiвної палички, зникла, а Фрiдрiх струснув дрiмоту.
  Хельга, билася добре, два лiтаки i вiсiм танкiв, чотири САУ - результат для одного вильоту i для простої людини - вiдмiнний. Але це один вилiт... Пiсля повернення послiдував уже коли розцвiло другий...
  Якщо не рахувати трьох Качок-2, бiльше авiацiї не було i основний удар довелося завдавати по таких колонах. Тут може головне, що стримувало Фрiдрiха, це те, що танки на вiдмiну вiд першої хвилi лiтакiв не збивалися в купу i потрiбно було як би зiскребати йоржим, роблячи обльоти.
  А боролися американськi вiйська героїчно. Ось, наприклад, скiльки крутих, але слабоброньованих "Вiдьми"-3, задерло вгору хоботки. Велика швидкiсть цiєї САУ, рухливiсть "Вiдьми" дозволяла швидко затикати нею прорив, але вела до колосальних втрат. Якби не панування у повiтрi, то валив би фрицям капiтально.
  Втiм, i парочка "Фердинандiв"-4 була знищена - далася взнаки слабкiсть бортового прикриття бронею це могутньою САУ, одне з кращих винищувачiв танкiв за всю iсторiю воєн.
  Хельга боролася в одному, витонченому американському бiкiнi. М'язова, трохи вище середнього зросту дiвчина, з фiгурою богинi. Дуже гарна войовниця, вона подобалася Фрiдрiху бiльше, нiж надто росла (i в кого вдалася) дочка Порше, хоча остання i була спадкоємицею одного з найбагатших статкiв Нiмеччини. Але з нею хлопчисько, хоч i мiг одружитися одночасно з Хельгою, не надто благотворив. Хоч та й розумна бiса.
  Маргарет головна дружина фюрера має скоро народити... Хоча може бути й не так скоро... Чорт забирай, час на вiйнi йде повiльно. Дуже болiсно повiльно. Ось, здається, таке уявне вiдчуття, що битва пiд Чикаго триває щонайменше кiлька рокiв, хоча ще й мiсяця не минуло - двадцять дев'ятого жовтня... Психологiя сприйняття особлива...
  Втiм, цей день пройшов досить швидко. А ось тридцятого жовтня 1947 року Фрiдрiх знову зайнявся полюванням. Натиск противника на прапорi вичерпався. Хоча Фiладельфiя, як i ранiше, недосяжна для фрицiв.
  Фрiдрiх вирiшив, що вiн обов'язково зловить Вайтештейна i покiнчить з облогою котла, що затяглася, наблизивши кiнець вiйнi. Скiльки ж можна, ось так повзати i стрибати, нарештi, час внести яснiсть.
  А для початку, оскiльки вiн Гiтлер-Бiсмарк вже нiби фельдмаршал-майор i має формально у пiдпорядкуваннi ескадрилью десанту, все вирахувати, невловимого генерала армiї i вночi зробити захоплення. Надрозвинена Iнтуїцiя вже пiдказала хлопчику Фрiдрiху, де можна знайти, в якому квадратi ховається Ватутiн. Та й генерал армiї зовсiм не вiдзначався пасивнiстю, вiддаючи накази i вимагаючи стояти на смерть. Навiть Москва досi не взята, бiй iде за кожну оселю, а то й пiд'їзд. Це мiсто вже порiвнюють iз Сталiнградом.
  Фрiдрiх на прощання поцiлував у солодкi губи Хельгу i пошепки сказав:
  - Я йду на ризиковану справу... Може, й не повернуся...
  Дiвчина у вiдповiдь усмiхнулася:
  - Ти не можеш програти! Тому що Фрiдрiх Бiсмарк це втiлення арiйського духу. Духа, який безсмертний!
  Юний воїн кивнув подрузi у вiдповiдь:
  - Так воно в принципi i є, але... Не можна бути самовпевненим... - Пауза та додавання. - Саме самовпевненiсть i веде до безлiчi провалiв. А то й одного для загибелi часом вистачає.
  Хельга сердито тупнула босою, дiвочою нiжкою:
  - Ти не загинеш... Я чомусь з тобою!
  Фрiдрiх заперечив:
  - Я не хочу, наражати на небезпеку тебе. Якщо, наприклад, у ходi бою, думати не тiльки про себе або про мету завдання, а ще турбуватися вiд коханої... Це вiдволiкає i стискує. Може пiдвести в самий невiдповiдний момент. - Юнак поклав дiвчинi руки на плечi i подивився їй у вiчi. - Ти мене розумiєш?
  Хельга несподiвано легко погодилася:
  - Я розумiю... Крiм того, про тебе в мене залишиться не тiльки пам'ять.
  Фрiдрiху раптом стало цiкаво, зiницi його очей звузилися.
  - Це ти про що?
  Хельга усмiхнулася у вiдповiдь i з безневинним виглядом вiдповiла:
  - Я, звичайно, не зовсiм упевнена, але... Здається, що вагiтна!
  Бiсмарк свиснув:
  -Ну ну! Втiм, тобi не видно, талiя струнка!
  Хельга знизала мускулистими плечима:
  - Так ще й мiсяця не минуло... Але ж ти теж цього хотiв?
  Фрiдрiх вiдповiв:
  - Що б ти пiшла в декрет i бiльше не ризикувала битися на фронтi, то так - хотiв! А решта... Може, годi, тобi лiтати?
  Хельга з придихом промовила:
  - Це битва закiнчиться, а там буде видно. Менi здається, вищi сили не дадуть загинути дiвi, що носить у утробi сина живого бога.
  Фрiдрiх пiдморгнув блакитними очима у вiдповiдь:
  - Можливо! Але тим бiльше пiдстав покiнчити з цiєю вiйною якнайшвидше.
  I поцiлувавши ще раз, мiцно обнявшись на прощання, вони розлучилися. Нiч видалася прохолоднiшою за звичайну, вже тридцять перше число, а там дивись i Листопад, останнiй мiсяць осенi. Фрiдрiх йшов, вiрнiше, бiг на завдання, як i зазвичай, в одних плавках, щоб голою шкiрою краще вiдчувати напругу силових лiнiй та теоплазми планети земля. Хлопчик рвався в бiй, у нього зникло, наче й нiколи не було почуття сорому, за свою зраду. Материй вовченя вiдчув запах кровi, i вже не мiг i не хотiв скидати азарт.
  Для спецоперацiї Фрiдрiх змiнив озброєння, додавши кулеметiв i залишивши про всяк випадок лише одну гармату. Танкiв в оточеннi залишилося фактичнi мiзер i битися доведеться здебiльшого з пiхотою. Юний Бiсмарк легко знаходив собi виправдання - росiяни все одно не переможуть увесь свiт, тож чомусь не прискорити їх поразку, i тим самим зберегти життя мiльйонiв людей. Свого роду пiдлiсть на благо. Тим бiльше Фрiдрiху Бiсмарку вже нiкуди повертатися, а в нього в Третьому рейху вже фактичнi сiм'я i стан, що швидко зростає. Та й може це взагалi не його предки, а паралельний схожий всесвiт, свого роду дубляж матерiї та простору.
  А значить, немає сенсу стратити себе!
  Совiсть не можна обдурити, але можна обдурити!
  Фрiдрiх на спецзавдання попросив лише шiстьох помiчникiв, один з них Хаффман. Взагалi спочатку iдея - все зробити одному. Але Бiсмарк, прикинувши, вирiшив, що йому не завадить здобути досвiд командування та групою. Адже весь час не воюватимеш як рядовий льотчик на одному лiтаку. Потрiбно в собi командирськi якостi виробляти. I ось летить у жорстокий бiй одразу сiм i всього сiм. Дивна команда та цiкаве спiввiдношення сил. Але воюють умiнням, коли не можуть зiм'яти числом! Фрiдрiх хоче встигнути поки що темного, але при цьому летить максимально низько. Iншi члени команди також на МЕ-362 - чотири i Не-362.
  Нiч сповнена спалахiв i запеклих гарматних гуркотiв. Американськi вiйська вiдповiдають набагато рiдше, але все одно не стоять як мiшок пiд ударами панчера на мiсцi. Як обкладений отари ведмiдь удесятеряє сили розкидаючи великi зграї псiв, творячи чудеса сили та хоробростi. Так от бомби i сиплються на їхнi позицiї, i не витримуватиме такого пресингу.
  Але нiмецькi лiтаки поки що не стрiляють, команда є команда. А Фрiдрiх впав у глибокий транс, його тiло веде машину до мети. У головi у свою чергу, як сiрники, що цвiркують, спалахують афоризми;
  Легше наперстом вичерпати океан, нiж дiйти певного висновку у релiгiйнiй дискусiї!
  Релiгiя, як правило, є антипод терпимостi!
  Розмови про полiтику найчастiше призводять до мордобою!
  Золото не iржавiє вiд кровi, не тьмянiє вiд поту, не кришиться вiд слiз!
  Дубина - це кулак, меч - це нiж у кулаку!
  Якщо хочеш керувати країною - навчися повелiвати собою!
  Коли у сусiда порожнiй гаманець - свiй здається повнiшим!
  Краще попоститися самому, нiж чути стогiн вмираючої вiд голоду дитини!
  Часом для облiку помилок - залишається лише у могилi!
  Революцiя застосує батiг, щоб наблизити мить, коли на людину нiколи не обрушиться батiг!
  Найкращий двигун прогресу - це бiль - якби не хворiли втомленi ноги людина, не придумав автомобiль!
  Тiльки переживши повноту страждань - зможе оцiнити повноту блаженства!
  Хочеш стати богом, навчись любити ближнього свого, бо Бог є любов!
  Вибори тiльки поле битви, де перемагає не вмiння, а число!
  Вовк та вегетарiанець по-рiзному дивляться на свiт, особливо вiдбитий вiд дня тарiлки!
  Коли королю зраджують жахливо, але ще гiрше, коли король зраджує власне сумлiння!
  Посмiшка ширша, порох сушi, клинок гострiший, а серце злiше!
  Вiйна пекло для тiла, чистилище душi, рай для поезiї!
  Не можна перемогти всiх - не перемiгши себе!
  Найстрашнiший звiр, цей, що живе поруч чи всерединi твого серця!
  Iнодi м'якiсть - синонiм зради!
  Все генiальне просто у своїй парадоксальностi!
  Гiркий хлiб зради, мед розпусти, сльози безневинних!
  Найпростiший спосiб задовольнити потреби - це стримати амбiцiї!
  Голодний шлунок випробовує бiльше радостi вiд кiрки чорного хлiба, нiж набите черево, вiд ананаса з рябчиками!
  Iнодi доблесне поразка цiннiше - боягузливої перемоги!
  Золото такий метал, що вища проба, тим сильнiше вiддає кров'ю!
  Хоробрiсть подвоює сили, кмiтливiсть вчетверiває, а розум приносить перемогу!
  Iнодi думка про самогубство продовжує життя!
  Без подвигу життя - жалюгiдний сурогат iснування!
  Вiйна без жертв, що театр - без акторiв!
  Тiльки закоханий у смерть, може по-справжньому оцiнити принади життя!
  Любити життя все ж таки природнiше нiж любити смерть - останнє надто вже нагадує кота в мiшку!
  Прекрасно все те, що до перемоги веде: взяти вгору над ворогом - ну, а кошти не рахуються!
  Золото м'яке, але серце робить черствим!
  Знання в головi негiдника, небезпечнiше мускулатури дурня!
  Диявол придумав, горiлку, грошi та нафту! Все однаково згубно!
  Один, хто провинився, стоїть двох невинних - перший рве жили iм'я поганий досвiд, а другi розраховують на iндульгенцiю!
  Хто заощаджує на армiї, розоритися на контрибуцiї!
  Не те зброя, що вбиває, а те, що здатне поневолити!
  Смерть, як погана їжа, нудить, вивертає кишки, але часом радий i цьому!
  Борошна очiкування на вiдмiну вiд пологових не минають з часом!
  Неможливо знищити лише порожнечу та дурiсть!
  Фрiдрiх на останнiх словах уже чiтко побачив цiль i наказав пiкiрувати на неї. Одночасно юний термiнатор вiдкрив вогонь iз усiх кулеметних стволiв. Розривнi та великокалiбернi кулi прошивали бруствери, кромсаючи солдатiв супротивника, ламаючи їм кiстки, вибиваючи фонтанчики каламутно-коричневої кровi.
  А два танки "Вашингтон"-7 бойової охорони Фрiдрiх знищив уже пiд час прикриття. Одним рухом пальця пробив їм дахи. Викосив усiх, хто був у межах пiвкiлометра. А потiм одразу посадив машину на пориту траншеями землю. I ще до остаточної посадки стрибнув iз лiта.
  Хлопчик сиганув у бункер i влаштував у ньому моторошне в стилi гангстерiв розбирання. I при цьому юний термiнатор спiвав;
  Я немов злетiв на сивого коня,
  Що за iшак так реве пiдомною?
  Менi сам Сатана знайте люди рiднi -
  Розправлюся з будь-якою, що бунтує країною!
  
  Усiлися чортята в дурнi мiзки,
  I скачуть галопом розсердженим думки!
  Баланс пiдiб'ємо - зiтремо враз нули,
  Вiд безоднi напасти систему очисти!
  
  Куди я скачу, навiть сам не зрозумiю,
  У головi гiперплазмовий вихор проносився!
  Не дай ти собi пiдкоритися лайну,
  Щоб слави потiк на мiсячний свiт пролився!
  
  Тече безперервним потоком вiйна -
  Таке заняття чекає на людину...
  А хочеться випити хмiльного вина
  I мирно продовжити з розмiром розмову.
  
  Але знай слабкiсть i нудьга пройде
  Знайдеш людина, ти успiх та покликання!
  Ми як пiонери прагнемо в похiд
  Адже воїн крутий не тупий назва!
  
  Бабах i рвану, ось трупiв гора,
  Противника розгублений, бiжить вiдступає!
  Ми зможемо розгром довести до кiнця,
  Хоч пес пекла заливисто гавкає!
  
  Що робити нам у свiтi - фантазiї немає,
  Народилися ми, наче напалм мозок мучить!
  Надовго нам буде як юностi рокiв -
  А мiсце в пеклi стане кращим, нiж у раї!
  
  Що хоче солдат? Щоб тривала вiйна
  Йому мир i нудьга, i слабкiсть мозку!
  Наздоженемо противника ми до труни -
  Але знай, що здавати воїнам пiзно!
  
  Пiдсумку не буде, i вибору немає -
  Закiнчили справу i одразу iнше!
  Адже це лише старт, превентивний розбiг,
  Адже рата служба дiя добра!
  Встилаючи свiй шлях трупами, Фрiдрiх дiстався i генерала армiї. Ударом ноги вибив з тремтячих рук зброю i прорепетував:
  - Хенд Хох!
  Вайтешейн лаявся:
  - Крилате вовченя.
  Фрiдрiх уже по-англiйському рикнув:
  - Так Iване! Тут можна грати комунiзм на трубi, але як не грай - все граєш вiдбiй. I якщо є тi, хто приходить до тебе, знайдуться й тi, хто прийде по тебе!
  Вайтешейна перекосило, вiн дивився на моторошного вiд протиприродного рiзкого рельєфу хлопчика з знущальною посмiшкою хльосткими ударами солдатiв, що укладалися пiд роздачу, i в'якнув:
  - Ти справжнiй Диявол.
  Фрiдрiх не пiдтримав грайливого тону i жорстко промовив:
  - Годi! Тепер вiддай наказ усiм здатися в полон, збережи свої i чужi життя! Скiльки литися росiйської та нiмецької кровi.
  Генерал армiї Вайтешейн жорстко сказав:
  - Нi! Краще померти, нiж зрадити!
  Фрiдрiх кинув босими пальчиками п'ять отруйних голок (зброї вiйськ СС спецiального призначення), вирубавши добiрних солдатiв охорони, що намагалися вбiгти. I посмiхнувся:
  - А твоя згода i не потрiбна! Я сам накажу здатися вiд твого iменi...
  Ватутiн розгублено в'якнув:
  - А код позивного?
  Фрiдрiх цинiчно посмiхнувся:
  - А вiн менi вiдомий .... Iнакше як би я тебе знайшов.
  Ватутiн у розпачi кинувся на пекельного пiдлiтка з кинджалом, але пролетiв повз нього i, вдарившись у стiну, знепритомнiв. А Фрiдрiх моментально набрав шифр, безпомилково iмiтуючи голос командувача наказав усiм пiдлеглим вiйськам негайно здатися. Юний ас говорив упевнено i жорстко, совiсть заспокоєна логiчним поясненням - все одно вони приреченi на смерть, так краще зберегти їм життя, та й тисячам нiмецьких солдатiв теж.
  А пiдробити чужий голос може i Галкiн, так чого цього не вмiти Фрiдрiху - хлопцю не простому, а цiлком реальному надлюдинi - iстинному арiйцю та iндивiду нового поколiння у прямому сенсi.
  Iншi члени його команди, схоже, не такi щасливi. Одного вбили ще троє втiм, досить легко, щоб битися пораненi, у тому числi й безжурний малюк Хаффман.
  Але наказ, що нiбито виходив особисто вiд генерала армiї, вплинув i безпосередньо на них атаки припинилися.
  Фрiдрiх кiлька разiв повторив наказ, пiсля чого щоб убити час взявся, тримаючи в iдеально правильнiй формi пальчиках ноги перо накидати новi крутi афоризми;
  Розумних i чесних людей багато, але вони розставленi так спритно, що нiколи не змiшуються!
  Боягузтiсть перша ознака слухняностi. А слухнянiсть - душа солдата! А душа солдата запорука перемоги - щоб перемогти треба, бути боягузом! Такий феномен вiйни!
  : Бог у кожнiй людинi, Бог кожна людина, якщо тiльки у неї висока мораль, i душа не тварини!
  Вбити в iм'я Христа, все одно, що вбити Христа!
  Краще працювати на тренуваннях, нiж вiдпочивати у могилi!
  Коли зламаний меч, рука тягнеться до кинджалу!
  Можна просити банальщину, або терпiти образи, але не можна виправдати банальної образи!
  Все тверде тендiтно i тлiнно, а в м'якому стiйкiсть, сила є. А хто не вiрить у це, безсумнiвно, я покажу мову, якою можна їсти! Всi зуби розкришилися на порох, а вiн живий - вимовляю я бах!
  Постiйнiсть у сексi - губить кохання!
  Розраховувати на удачу, все одно, що дражнити Бога i дратувати смерть!
  Золотi яблучка найкраще ростуть, коли дерева поливаєш кров'ю!
  Є три речi: чия цiннiсть незмiнна: Всевишнiй, батьки та Батькiвщина!
  Найцiкавiший театр - це театр вiйськових дiй, тiльки плата за вхiд надмiрно висока!
  Натомiсть у театрi вiйськових дiй сльози - завжди справжнi та кожен акт урок на все життя!
  Талант тiльки тодi стає генiєм, якщо помножений на колосальну працьовитiсть!
  Зволiкання краде лаври, поспiшнiсть приносить успiх!
  Справжнiй хiрург це той, хто здатен зробити складну операцiю непомiтно!
  Не той боксер, хто б'є, а той, хто збиває!
  Краса завжди отруйна - найяскравiшi гриби мухомори, i отрута як жiночi чари - крутить голову i отруює серце!
  Природний розум може пiдкорити природну силу, але нiколи вроджена сила не пiдкорить розуму!
  Вмерти гордим, краще, нiж жити покiрним!
  Хто тримає життя за горло швидше його позбутися, нiж той, хто вiдпустив пташеня щастя на волю!
  Краса в'яне, мужнiсть залишається вiчною!
  Меч занадто гострий, щоб на ньому трималася могутнiсть держави, лестощi надто солодкi, щоб їй вiчно напувати народ!
  Кмiтливiсть солдата компенсує прорахунок генерала, але будувати розрахунок на нiй що копати яму голкою!
  Важко запалити те, що вже палає i загасити, те, що вже згорiло!
  Гарячий чоловiчий темперамент, сушить мозок i пропалює дно гаманця!
  Найвiрнiше пропалює дiрку в кишенi - гаряче серце!
  Найтовщу мошну пробиває наскрiзь твердий фалос!
  Для чоловiка найкраще дзеркало золоте!
  На монетi та зморшки - прикраса чоловiка!
  Вiйна може бути без переможця - але той, хто програв, знайдеться завжди!
  Людська немiч головний двигун прогресу!
  Хочеш бути першим, працюй як останнiй!
  Генiальнiсть рiдня божественностi, причому гiдна рiдня!
  Можна трошки служити Батькiвщинi, але не можна трошки зрадити!
  ! Я мислю, значить - iсную, я iсную - значить, живу, я живу - значить, живу щасливо!
  Статевi партнери як їжа - вимагають рiзноманiтностi та гострих спецiй!
  Революцiю роблять iз чистим серцем, але не в бiлих рукавичках, на шляху до щастя колеса вимагають змащення кров'ю!
  Найчастiше зраджують не через пiдлiсть, а через слабкiсть, хоча саме слабкiсть схиляє до пiдлостi!
  Взагалi закон, що iржавий механiзм, працює лише при золотому мастилi!
  Хитрiсть i розрахунок: як чоловiк та дружина народжують перемогу - чеснiсть третiй зайвий!
  Найбездоннiший витвiр у свiтi - склянка горiлки, падiння в неї нескiнченне, а дно на цвинтарi!
  Не кожен зек злочинець, не кожен злочинець зек!
  Легше верблюду пройти через вушко голки, нiж видатися без блату!
  Професiйний суддя як професiйна повiя - рiзниця лише у розмiрi гонорару та ранзi сутенера!
  Полiтики як глисти, тiльки при вигнаннi вичавлюють бiльше кровi з кишок!
  Кров найкраще добриво для вирощування мужностi пiдростаючого поколiння!
  Агресивно-слухняна бiльшiсть мислить шлунком, а не серцем, то вiн куди бiльше за обсягом.
  Втiм, атеїстичне вчення найлогiчне, воно демонструє зрiлiсть людства, тодi як будь-яка релiгiя, асоцiацiя з дитинством!
  Бог це сильний Батько про мiцне колiно, якого, хоче спертися слабка дитина!
  Рiдко у кого можна запалити iскру таланту, коли довкола вогкiсть тоталiтаризму!
  Найчастiше думають про майбутнє тi, хто незадоволений минулим i наляканий сьогоденням!
  Легше збити Мiсяць каменем, анiж змусити полiтикiв виконувати передвиборчi обiцянки!
  Приторний гуманiзм у народнiй країнi, доречний як цукор у борщi!
  Вiчнi три речi: Бог, час та людська дурiсть!
  Якщо хочеш перемагати; забудь три слова: важко, не можу, годi!
  Свиня завжди знайде бруд, щур щур, а ледар вiдмовку!
  Мораль одного кореня зi словом бруднити! Найчастiше її використовують, щоб забруднити чесноту i вiдмити порок!
  I звичайно ж нiмецькi танки серiї Е себе дуже небезпечними та бойовими машинами показали. Куди до них американцям. Така сила у фашистiв настала.
  Особливо коли танковий екiпаж Герди в атацi i трощить вiйська США.
  У неї машина серiї Е-50, спритна та стрiмка. У неї стовбур завдовжки 100 ЕЛ i калiбр зброї 105-мм. Якщо така гармата довбає.
  Герда натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика, випустила снаряд, точно вразивши супротивника i пискнула:
  - Слава Третьому Рейху!
  Шарлота ця руда дiвчинка теж лупнула використовуючи босi пальчики нiжок, по американцях i прочирiкала, скелячи зубки:
  - Нашим непереможним вiйськам слава!
  Христина теж довбанула босими пальчиками спритних, точених нiжок i в'якнула:
  - Героїзму вермахту слава!
  Магда, використовуючи довгi витонченi пальчики голих нiжок, теж лупнула i провизжала:
  - Непереможному вермахту слава!
  I чотири дiвчата як вiзьмуть i проревуть, на всю горлянку:
  - Ми справжнi орлицi, i героїзму сповненi! I лiтаємо немов птахи, хороброї Батькiвщини сини!
  Герда знову вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок. Вразила американську машину i прошипiла:
  - Нi, не сини, а доньки!
  Шарлотта вистрiлила в американську машину, вiдiрвала їй вежу i прочирикала:
  - Звичайно ж, доньки i дуже героїчнi!
  Христина лупнула по супротивнику. Пробила ворога наскрiзь, i прошипiла, оскалившись зубками:
  - Ми справжнi машинки смертi!
  Магда також пальнула по супротивнику. Розбила ворожу броню, протаранила лоб ворога i в'янула:
  - I ми найдосконалiшi машинки, що є на свiтi!
  I дiвчата хором завили:
  - Слава Нiмеччини, слава, танки рвуться вперед! Дивiзiї Третього Рейху вiтає хоробрий народ!
  Коротше кажучи, у нiмцiв справи клеїлися, i їхнi вiйська здобували одну перемогу за iншою.
  США звичайно ж сильна економiка, але вони програвали в якостi технiки. Особливо танкiв та реактивної авiацiї. Нiмцi вже мали МЕ-262 Х у серiйному виробництвi, i цей лiтак був i живучим на швидкiсть понад 1150 кiлометрiв на годину, i озброєння п'ять авiацiйних 30-мiлiметрових гармат. Проти такої машини американцям не встояти.
  Був у нiмцiв i птах ХЕ-262, простий у виробництвi, майже цiлком з дерева, дуже легкий i маневрений. Але ХЕ-262 зважаючи на занадто малу масу i високу швидкiсть, i спрощена була складена в управлiннi i вимагала високої квалiфiкацiї льотчикiв. Натомiсть вiн чудово пiдходив для стилю Хаффмана, який дiяв у зближеннi. I з близької дистанцiї трощив американцiв.
  Але крiм Хаффмана, ще й двi дiвчинки дiяли: Альбiна та Альвiна. Вони перевищили кожна по триста збитих лiтакiв i отримали Лицарськi хрести залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. Лицарськi хрести з золотим дубовим листям, мечами i дiамантами мали поки що Хаффман, який збив понад п'ятсот лiтакiв, i Рудель, легендарний штурмовик, що пiдбив понад п'ятсот танкiв, i безлiч iнших наземних цiлей. I ще сiмнадцять лiтакiв.
  У Третьому Рейху затвердили ще й шостий ступiнь Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами, тому хто досягне тисячi збитих лiтакiв, або такої ж кiлькостi розбитих танкiв.
  У даному Лицарському хрестi мало бути начеплено не менше сотнi дiамантiв, i вiн був би бiльшим, нiж iншi Лицарськi хрести. Тож нагорода не лише виходила почесна, а ще й дорога.
  Альбiна та Альвiна летять по небу. Збивають собi лiтаки янки i наспiвують крiзь зуби:
  - Гарнi дiвчата,
  Великi подруги...
  Б грiзнi хлопцi -
  I класнi потуги!
  Альбiна за допомогою босих пальчикiв нiжок навела авiацiйну гармату, лупнула по американцю i пискнула:
  - Вогники веселих очей!
  I пiдморгнула напарницi. Та зрiзала свого вiзавi. Рознесла супротивника в дрiбнi трiски, використовуючи босi пальчик нiжок, i прочирiкала:
  - За комунiзм та нашi славнi перемоги!
  Альбiна поправила напарницю, збиваючи лiтак американцiв:
  - За арiйський комунiзм!
  I обидвi дiвчата розреготалися.
  Тим часом вiйна тривала. Американцi явно програвали, найкращому за технiкою i вишколом вороговi, що ще використовує iноземнi дивiзiї.
  Зокрема у американцiв основний танк "Шерман". Ну кудись йому проти основного нiмецького Е-50. Машина у гiтлерiвцiв мала лобову броню в 250 мм, бортову в 170 мм, i вага в сiмдесят тонн при двигунi в 1200 кiнських сил з форсуванням двигуна.
  Слiд зазначити, що " Шерман " було пробити нiмця навiть у борт, оскiльки броня у Е-50 похила. Навiть "Шерман" iз сiмнадцятифутовою гарматою, "Свiтлячок" не дуже брав у борт нiмця. Адже цей танк не був масовим.
  А сам американський танк гiтлерiвцi впевнено брали iз п'яти кiлометрiв. Тим бiльше, у нього високий силует. Дещо краще був у американцiв "Першинг". Але цей танк не був таким масовим як "Шерман" i все одно його 90-мiлiметрової гармати не вистачало для ефективної боротьби.
  Тiльки "Надпершiнг" мiг пробити нiмецький Е-50 у борт. Благо гармата та калiбру в 90-мiлiметрiв i завдовжки стовбура в 73 ЕЛ. Зате скорострiльнiсть всього чотири пострiли за хвилину проти дванадцяти у нiмецького Е-50, i вага п'ятдесят тонн для двигуна в 500 кiнських завеликий. Та й броня недостатня. У лоб нiмецького основного мастодонту американцiв все одно не пробивав. А був у фрицiв ще й Е-75 з гарматою калiбру 128-мiлiметрiв i товщиною бортової бронi 210-мiлiметрiв пiд нахилами, з ще кращим захистом i двигуном 1500 кiнських сил.
  Тож iз самого початку США програвали. Лише танк Т-93, точнiше самохiдка вагою дев'яносто три тонни, i товщиною лобової бронi 305-мiлiметрiв i гарматою 155-мiлiметрiв могла боротися з нiмецькими мастодонтами в лоб.
  Але ходовi якостi цiєї самохiдки були неважливими, як i скорострiльнiсть. I нiмцi її знищували авiацiєю.
  Тож американцi загалом не процвiтали, i безнадiйно програвали.
  I нiмецькi вiйська пiдходили дедалi ближче до Нью-Йорка та Вашингтона.
  Трумен почав благати Гiтлера про мир.
  Але фюрер хотiв лише без жодних умов повної капiтуляцiї. Вашингтон був оточений. I гiтлерiвцi розпочали штурм столицi США.
  Танковий екiпаж Герди боровся за свiтле завтра. I без зайвих проблем перемагав.
  Дiвчина навiть стала стрiляти не лише босими пальчиками нiжок, а й червоними сосками грудей. I це дуже допомагало.
  Шарлота теж пальнула натиснувши рубiновими сосками на кнопку джойстика i перевiряла:
  - Велич комунiзму в тому, щоб бути не рибою, а китом!
  Крiстiна, ведучи вогонь, натискаючи на кнопки джойстика, вiдзначила:
  - А ми нiмцi i збудуємо найбiльший iз комунiзмiв!
  Магда, стрiляючи малиновими сосками по супротивниках, агресивно видала:
  - Найсвiтлiший комунiзм! Тiльки нагору, нi кроку вниз!
  Герда босими пальчиками нiжок навiвши гармату, i перевернувши влучним пострiлом американську гаубицю, пiдтвердила:
  - За арiйський комунiзм!
  Пiсля падiння Вашингтона Америка незабаром капiтулювала. I сталося це 31 сiчня 1948 року.
  Закiнчилась друга свiтова вiйна. I прихiд Гiтлера до влади, постi збiгся, з капiтуляцiєю Америки.
  Здавалося, настав тривалий перiод свiту. Справдi, всi вiйни закiнченi, США захопленi i чого ще бажати? Але залишалася ще одна наддержава iз колонiями: Японiя. I Гiтлер хотiв i її пiдкорити.
  . РОЗДIЛ Љ3
  20 квiтня 1953 року розпочалася нова вiйна за передiл миру. СРСР усе ще iснував у усiченому виглядi. Вiйськовi, що прийшли до влади пiсля Сталiна, поставили формальним головою уряду Вознесенського. Цей лiдер зумiв частково вiдновити економiку Росiї. I запропонував Гiтлеру участь СРСР у вiйнi проти Японiї. Той погодився, але за умови, що Росiя поверне собi лише ранiше захоплене самураями Примор'я, острiв Сахалiн та Курильську гряду.
  Отже Вознесенський отримував новий шанс вiдродити СРСР i частково реабiлiтувати iмперiю.
  Бої розгорнулися на повну силу.
  Оленка та її команда билися на новому, експериментальному танку Т-11. Ця машина була важкою i добре захищеною. Її лобова броня досягала 300 - мiлiметрiв при вазi машини шiстдесят вiсiм тонн i гарматi 130-мiлiметрiв калiбром. А поки що в СРСР основний танк Т-54, який теж дуже непоганий.
  А Оленка зi своїми напарницями веде вогонь iз потужної зброї з великої дистанцiї. Японцi, звичайно ж, мають свої машини. Ось, зокрема, i Е-75, скопiйовану з нiмецької моделi за лiцензiєю. Але цей танк вже трохи застарiв.
  А Оленка його пiдбиває використовуючи босi пальчики нiжок. I вона посилає снаряд точно встик.
  Дiвчина цвiрiнькає:
  - Слава епосi комунiзму! Слава Ленiну у серцях!
  Справдi, це красуня найвищого зразка.
  Анюта теж стрiляє, використовуючи босi пальчики точених нiжок i пищить:
  - Я войовниця дуже крута, i така наче лялька заводна!
  Веде вогонь по черзi та Алла. Ця дiвчина лупнула по самураях i видала:
  - В iм'я свiтла, тепла та вiтру!
  I теж очевидно використовуючи босi нiжки.
  А потiм усадила i Марiя. Це дiвчина колосальної душевної сили. Розбила японський танк i перевiряла:
  - За могутнiй комунiзм!
  I пiддала голою п'ятою.
  А пiд кiнець пальнула за допомогою босої нiжки та Маруся. Дiвчина вразила супротивника i прошипiла:
  - Слава епосi кращого свiту!
  I як засвистить... Ось це справдi дуже крута дiвка.
  Радянський танковий екiпаж чудово працює та набирає рахунки. Дiвчата очевидно швидко виходять у лiдери. У них i машина найкраща з найкращих для Червоної армiї.
  А Герда бореться на пiрамiдальному танку. Ця машина вже бiльш досконала i в нiй лише два члени екiпажу.
  Вони разом iз Шарлотою ведуть вогонь японцями, i дiють гранично ефективно.
  Герда використовуючи босi пальчики нiжок натиснула на кнопки джойстика i вразила японську машину, прошипiвши:
  - I летiли додолу самураї пiд напором сталi та вогню!
  Шарлота ща нею теж пальнула, використовуючи босi пальчики своїх точених нiжок i прошипiла:
  - Але наш вермахт вiд тайги до британських морiв, всiх у мiльйони разiв сильнiший!
  В iншому пiрамiдальному танку борються Магда та Крiстiна.
  Дiвчата-термiнатори вкрай бойової та колосальної сили.
  I ось Христина стрiляє, використовуючи босi пальчики нiжок i пробиває японця.
  Пiсля чого верещить:
  - Наша епоха з перемогами попереду!
  Магда теж стрiляє по вороговi. Зносить iз самураю вежу i верещить:
  - I звершення чекають ще крутiше!
  I знову босими пальчиками нiжок наживає на систему, зносячи ворогiв.
  Та тут дiвчата, якi i коня на скаку зупинять i в хату, що горить, увiйдуть.
  Войовницi долали супротивника i поступово брали вгору.
  Японiя програвала. А нiмцi використали грiзну зброю - дисколети.
  Цi лiтаючi тарiлки не знали собi рiвних.
  Ось Агата та Адала борються на дисколетi. Вiйницi керують машиною за допомогою джойстикiв, i розгортають цей потужний агрегат. I так трощать супротивникiв. I луплять тепловими променями з повiтря. Буквально винищуючи мiць суперникiв.
  Агата ведучи вогонь по ворогу, реве:
  - Шалена моя пристрасть!
  I голою, круглою п'ятою як натисне.
  Адала стрiляючи по ворогах, впевнено заявляє:
  - Це лише влада!
  I теж босi пальчики нiжок використовує проти ворога.
  Дiвчата безпосередньо розiйшлися. I такi скажемо прямо бойовi красунi.
  Що вiд Японiї навряд чи залишиться.
  Країна Вранiшнього Сонця програвала. I на жаль, це здавалося майже безнадiйною справою.
  Самураї зiштовхнулися з технологiчною перевагою. I дуже серйозним противником щодо оперативного планування.
  Японiя свого часу перемагала Росiю, але зараз програвала коалiцiї.
  Пiд кiнець Третiй Рейх навiть завдав ядерного удару по островах, i країна вранiшнього сонця капiтулювала.
  Внаслiдок чого завершилося завоювання колосальних земель. Втiм, Третiй Рейх ще трохи повоював у Латинськiй Америцi та провiв додатковi захоплення територiї.
  Але коли весь свiт пiд Третiм Рейхом, поки що вiльний СРСР дражнить фюрера.
  I 20 квiтня 1957 року розпочинається агресiя проти Росiї. I колосальнi сили просуваються до СРСР.
  На що розраховувати у умовах Червоної Армiї? Сили вже дуже нерiвнi.
  Але певнi розрахунки у росiйських та iнших нацiональностей все-таки є.
  I вони б'ються дуже вiдчайдушно.
  Наташа, Зоя, Августина, Свiтлана борються iз гiтлерiвцями.
  Дiвчата за традицiєю босонiж та у бiкiнi. I це їхнє кредо. Вони б'ються з диким розлюченiстю.
  Наталя, ведучи вогонь з автомата, зауважує:
  - У чому ми добрi, що вмiємо битися!
  Зоя, стрiляючи по супротивнику, погодилася:
  - Вмiємо!
  I кинула босими пальчиками нiжок гранату.
  Августина писала по фашистам з кулемета, i великим азартом, проорала, кинувши голою п'ятою гранату:
  - Я винищувач зла!
  Свiтлана, теж ведучи вогонь по супротивнику, i влучно стрiляючи, викошуючи ворогiв i кинувши босою нiжкою пакет iз вибухiвкою, через який перекинувся танк, задерикувато видала:
  - Я зiтру Третiй Рейх у порошок!
  I дiвчина знову показала мову.
  Ось це войовницi. З ними ти можеш битися практично проти будь-якого монстра. I навiть гiтлерiвського.
  Наташа, стрiляючи по гiтлерiвцях, i обороняючи Москву, заспiвала:
  - Нас тисне ярмо орди,
  Нас гне ярмо басурман...
  Зоя, ведучи вогонь по фрицях, i запускаючи босими пальчиками нiжок убивче просипало:
  Але в наших жилах кипить,
  Небо слов'ян...
  Августина стрiляючи по фашистам, i дiї дуже енергiйно, пiддаючи гранату голою п'ятою, продовжила:
  I вiд чудських берегiв,
  До берегiв Колими...
  Свiтлана з диким азартом наспiвувала, пограючи м'язами нiг, i плитками преса видала:
  Все це наша Земля,
  Все це ми!
  I тут дiвчата треба сказати були з великою зарозумiлiстю та колосальною агресiєю.
  Їх нiхто не зупинить, їх нiчого не переможе. Злi вовчицi давлять ворога, злi тигрицi - салют героям.
  Або може бути героїням. Ось це азартнi дiвчата найвищого польоту птаха.
  I якщо б'ються, то вже вiд душi.
  I Оленка зi своїм екiпажем на танку Т-13. Машина, яка готова протистояти нiмецьким, пiрамiдальним композицiям. Дiвчина стрiляє по супротивнику, i спiває:
  - Нашi танки, це просто диво,
  Вiд пустель до пiвнiчних морiв!
  Розiрвемо тебе повiр Юда,
  Буде знищено страшного звiра!
  Анюта пiдтвердила з люттю, теж пальнув по противнику за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Я ворога порву i зiтру в порошок.
  Алла по черзi зарядила в супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок i прочирiкала:
  - За велич комунiзму червоного кольору!
  Марiя теж лупнула по ворогу, зробивши влучний пострiл голою нижньою кiнцiвкою i ревла:
  - За гарнi перемоги!
  Маруся також за допомогою босих пальчикiв нiг рушила ворога, наче його вразивши i в'якнула:
  - За найвищi iдеї комунiзму!
  П'ятiрка билася з фашистами, мов термiнатори.
  А в небi боролися й радянськi льотчицi. Ось зокрема Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова.
  Вони билися немов билиннi богатирi-самки. Використовуючи босi пальчики нiжок, посилали авiацiйнi снаряди. Вражали ворогiв дуже влучно.
  Анастасiя натиснула червоним соском на кнопку джойстика, вразила фашиста i прочирiкала:
  - Слава iдеям комунiзму!
  Ведучи вогонь по супротивнику, використовуючи полуничнi соски, напiвгола Акулiна теж проворкувала:
  - Героям СРСР слава!
  Ось такi тут гарячi та сильнi дiвчата. Як вони борються, як справжнi звiрi. I в них надлюдський азарт та колосальна сила.
  Анастасiя, круша гiтлерiвцiв, заспiвала:
  - Над нещасною планетою зависла,
  Злiсних фрицiв кипляча пiтьма...
  Окупант свою сокиру ненависну,
  Заточив i рубай голову!
  
  Людина вона однак не пiшака,
  I не завжди ходити пiд ярмом...
  Перетворить злих ворогiв на головешки,
  Володарем стане свiтiв!
  А тут ще й Єлизавета на танк Т-55. Машина з бiльш потужною, нiж у Т-54 гарматою в 105 мм i готова з ворогами боротися.
  Дiвчата в танку очевидно лише одному бiкiнi.
  Єлизавета натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика стрiляючи досить точно в ворога, i проворкувала:
  - За Росiю комунiзму!
  Потiм по черзi вистрiлила i Катерина, використовуючи для стрiлянини червоний сосок грудей.
  Вразила гiтлерiвський танк i проворкувала:
  - За успiхи у будiвництвi комунiзму!
  Олена також пальнула по супротивнику, використовуючи босими пальчики нiжок. Рознесла ствол пiрамiдального танка, все це зробила влучно.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Найсвiтлiший у нас буде комунiзм!
  Далi лупнула i Єфрасiя, хоча вона зазвичай лише водiй. Але дiвчина врiзала дуже влучно, вiдбиваючи бiля танка гiтлерiвцiв дуло.
  Пiсля чого проворкувала:
  - Наш комунiзм яскравiший за сонце!
  Дiвчата на танку босi та у бiкiнi дуже красиво та харизматично виглядають. А у них груди з такими червоними сосками.
  Єлизавета заспiвала iз захопленням;
  Зламаємо ярмо повiр фашизму,
  Якщо треба гори згортаю.
  Буде ера, ера комунiзму,
  У небо я з пiснею полечу!
  I знову дiвчина яскраво-червоним соском натисне на кнопку джойстика i врiже по гiтлерiвцям.
  Тож фюреру мало не здасться.
  З такими дiвчатами зрозумiло, що СРСР ще живий, i не зламати його так просто Гiтлеру.
  
  
  
  ВIЙНА сигарет i пляшок СПИРТНОГО
  АННОТАЦIЯ
  У матрицi Гiпернетi вiдбувається вiртуальна та дуже класна гра, в якiй борються мiж собою пляшки зi спиртним та пачки цигарок. Дуже цiкава та бойова стратегiя.
  . РОЗДIЛ Љ1
  I вся вiсiмка разом пiрнула в Гiперматрицю. Почалася колосальна за масштабами та напругою гра.
  Насамперед очевидно стало будiвництво зорельотiв всiх моделей i юнiтiв - пляшок i пачок з людськими ручками нiжками.
  Так iгри бувають дуже химернi. Вони вiдбиваються фантазiї людей майбутнього якi явно впали у вiчне, веселе дитинство. I це очевидно дуже стимулює винахiдливiсть.
  Ось наприклад Алiса почала освоєння планети з п'ятьма пачками цигарок. Але вони рухаються швидко. Ресурсiв на планетi необмежено, але їх ще треба здобути.
  Алiса, зрозумiло, використовує код шахрая. Як, зрештою, i Аркаша. Будувати не так цiкаво, як воювати, i вони на своїх планетах намагаються пiдготовчий етап пройти якнайшвидше.
  I насамперед роблять центр iз виробництва роботiв-робiтникiв. А тi роблять нових роботiв та новi цехи, ударними темпами вiдтворюючи заводи. I робиться це дуже здорово з великим ентузiазмом.
  Великi заводи, у свою чергу, починають виробляти космiчнi кораблi.
  Тут же стоїть академiя наук, будiвельна та вiйськова на додачу. Що ж потрiбно прогнати характеристики бойових кораблiв. Ось найлегшi - це одномiснi винищувачi. Вони дешевi та маневренi, простi у виробництвi. Тим технiка важча i потужнiша, тим вона дорожча, i повiльнiше штампується.
  Тому першими в небо злiтають зграйки маленьких лiтачок з одним пiлотом. I вони мчати на зустрiч один одному. Пачки цигарок "Кемел" найелiтнiшi бiйцi, i їм протистоять пляшки коньяку "Наполеон". Що загалом здорово i надзвичайно круто. I ось ведуть вогонь лазернi гармати - винищувачi нагадують скатiв, або глибоководних риб iз крилами. Променi розлiтаються, i потрапляють в машини, що стрiмко пересуваються.
  Першi розбитi пляшки та запаленi цигарки у феєрверку багатобарвних розривiв.
  Зовнi це нагадує зiткнення двох морських хвиль. Вони перехльостуються. Декiлька винищувачiв навiть таранить один одного. Наслiдують вибухи... Пляшка з-пiд мiцного ямайського рому, розлетiлася на уламки i запалала.
  Алiса, спостерiгаючи за цим та вiддаючи команди, провизжала:
  - Ми вам випустимо фотони!
  Аркаша посмiхнувся i вiдповiв:
  - Це ще лише початок!
  Винищувачi стикалися, намагалися зайти один одному у хвiст, крутилися наче у вирi.
  I в бiй вступали дедалi новi сили. Ось пiшли в хiд бiльш потужнi двомiснi та тримiснi машини. Вони теж мали обтiчну форму i були напiвпрозорими.
  Цигарки нишпорили лапками по джойстиках, пляшки побрякували i теж перебирали кiнцiвками. Це все виглядало дуже криваво та жорстко.
  Сотников теж кинувся в бiй на одномiсному винищувачi. У його машини цiлих шiсть лазерних гармат i вона забiйна. Однак у лоба так просто не прошибеш - вiбрує напiвпросторове поле.
  Олексiй у своєму дитячому тiлi, дуже спритний, i випереджає пачку цигарок у реакцiї. Ось убивчий розворот, i супротивник буквально запалав, наче плеснули бензину.
  Полум'я сумiш блакитного iз зеленим, нiби iгнорувало вакуум.
  Олексiй проспiвав:
  - Не лякає нас вiйна,
  Ангел я - не Сатана!
  Оленка теж у бою. Вона обрала винищувачiв iз двома iмпульсними гарматами, що посилають гравiтацiйнi променi. Дiвча в одному бiкiнi, яке ледве прикриває тiло.
  I це робить мускулисту i фiгуристу Оленку ще прекраснiшою, i чарiвнiшою. Її босi, з блискучими нiгтиками пальчики дуже спритно натискають на кнопочки.
  I ось винищувач пачки "Бiломору" розколовся на двi рiвнi частини.
  У Оленки виникла асоцiацiя iз серцем.
  Дiвчина-вiдьма заспiвала:
  - Моє бiдне серце готове-
  Розiрватись у грудях як снаряд...
  За коханого з ласкою слово,
  За променистий, блискучий погляд!
  У битву почали вступати вже й невеликi катери. Вони теж були формою немов морськi тварюки - дельфiни або акули. I густо втиканi знаряддями.
  Наташа Бiла теж у бою. Тiльки цього разу вона обрала собi роль командира ракетного есмiнця. Що це серйозний вибiр.
  Есмiнець нагадує акулу-барракуду з пiвсотнею знарядь рiзних калiбрiв.
  Наташа Бiла наспiвує:
  - Космосу простори -
  Смертi покривало.
  Темна трясовина -
  Жадiбно засмоктала!
  Оленка енергiйно збиваючи чергову ворожу машину, розколовши її iмпульсом, видала:
  - Невже честi
  У небi не знайти...
  Серце прагне помсти -
  Хоче свiт урятувати!
  З iншого боку б'ється Катька... Вона на винищувачi викидає рiзного роду пiруети, i її носить по вакуумi немов пiр'їнка.
  Дiвчина голою, круглою п'ятою натиснула на кнопку i пискнула:
  - Наказ командира пiд час вiйни...
  Леха Тетерєв пiдбиваючи чергову махину, його голчастий iмпульс пробив цього разу хвiст бiля катера, i змусив його палати. Як забiгали, зiштовхуючись та вибухаючи пляшки з алкоголем. Смiшно дрижали людськими лапками та нiжками спиртнi напої.
  Юний воїн та спортсмен заспiвав:
  - Хто ранiше людиною був,
  Той звернутись у нуль!
  Катька, давлячи рожевою, голою п'ятою на гашетку пропищала:
  - Буль, буль, буль, буль! Буль, буль, буль, буль!
  Висаджуємо алкоголь!
  Маха теж вступила у бiй. Але вже як командир першого ракетного крейсера, що вийшов з ангарiв. Дiвча хоч зовнi скромне, але собi в головi.
  I для пляшок зi спиртним настали важкi днi. А це фiгуральне побиття. Во вдарила могутня гармата крейсера. I з жерла викинувся вогняний пульсар. Вiн нiс величезну силу руйнування. I пролунав неначе кошмарний привiт.
  Машка проспiвала, наслiдуючи решту:
  Все буде добре на цьому свiтi,
  Щасливi на планетi немов дiти!
  Крейсер щось на зразок касатки. Серйозна бойова одиниця. I пачки цигарок вiддають Махе честь. Зовнi все виглядає комiчно, немов у мультфiльмi для дорослих.
  Але ще пiдвали крейсера. Вони будуються повiльнiше, зате двi сотнi знарядь кожному i термокварковi ракети. I це очевидно серйозний аргумент.
  Алiса прочирiкала:
  - На виборах перемагають числом, а я б'ю вмiнням!
  I войовниця та одночасно грос-академiк вiддає команди. Так бували колотнечi. Начебто сутички з цiлим вiйськом поламаних роботiв. Але як кажуть: у свiтi трiумфує доброта. Травмованого командира полагодили, i армiя машин повернулася до адекватного сприйняття реальностi.
  Заодно очевидно освiживши у пам'ятi три закони робототехнiки.
  А тепер триває вiртуальна вiйна. I кожна пачка цигарок з нiжками, це i бойова одиниця-юнiт i водночас особистiсть.
  Алiса проспiвала:
  - Ми смiливо в бiй пiдемо,
  Фотон знiсши з орбiти.
  Лiнкори розiб'ємо -
  Вороги всi будуть битi!
  Пляшки, вибухаючи, дуже яскраво горять. Вони повно спирту. Навiть у тих, що мають утримувати пиво. Це дуже цiкаво i кумедно.
  Маха натиснула босою нiжкою на кнопку. Вилетiв забiйний пульсар. I катер розкришився. Ось у бою та фрегати. Вони досить зручнi та крутi машини з сильним озброєнням.
  У бiй iдуть броненосцi. Ще бiльшi, нiж крейсера, вони мають надзвичайно потужнi гармати. I ще запускають ракети, що з надсвiтловою швидкiстю прямують до супротивника.
  Сотников, бачачи, як залишаються у вакуумi хвости, зазначив:
  - Дуже пристойна вiйна!
  I хлопчик воєвода вiдчув, як пiшла вiд пiдiрваної ракети гравiтацiйна хвиля, i юного воїна струснуло.
  Вiн злетiв гребенем... Вiдчуття дуже гострi, навiть у животi лоскотало.
  А потiм рiзке падiння вниз.
  Оленка, яку теж струсила, скеля зубки вiдзначила:
  - Це цунамi?
  Олексiй вирiвнюючи винищувач, заспiвав:
  - Прямо голими руками -
  Розправлявся я з цунамi!
  Оленка босими пальчиками нiжок натиснула на важiль, довбавши розрядом, гiперплазми i додала:
  - А будь-який дев'ятий вал,
  Це вам, як Клод Вандам!
  Лiнкори - це грiзне з потужним захистом зброю, будуються найповiльнiше.
  Але вони при цьому є найбiльш ефективними, i страшними iнструментами прориву. Зовнi скидаються на китiв i несуть на собi тисячi знарядь.
  Наташа Бiла через рятувальну капсулу перемiстилася, пурхаючи як поплавець пiд час шторму, у першi корабель такого колосального класу.
  Олексiй, у якому жив поет i має чудовий огляд iз винищувача, завдяки безлiчi об'ємних екранiв - пропел:
  - Величезна строката дошка,
  На нiй гудуть мотори.
  Живi рухаються вiйська,
  I танки, i лiнкори!
  Оленка пискнула, влучним пострiлом вразивши чергову мiшень, i змусивши цигарковi пачки димитися:
  - Танки ти кажеш!
  Хлопчик-воєвода, спритно вiдiйшовши вiд важкого, випущеного з крейсерської зброї пульсара, пiдтвердив:
  - Та й танки теж!
  I додав, знову викручуючи прийом потрiйна бочка:
  - Танк теж має душу!
  Оленка кивнула:
  - Тут деякi пляшки вже почали сповiдатися бойовим бластерами. Це треба сказати дуже практично!
  I дiвчина жбурнула свою машину вправо. Промайнула соковита, трьох кольорiв блискавка. I це дуже серйозна руйнiвна субстанцiя.
  Чи може бути органом вiйни?
  Наташа вже з лiнкора натискаючи босими, витонченими пальчиками своїх дивовижно красивих i витончених нiжок на кнопки джойстика, спалахнула саме вбивчим стовпом.
  Це коли летить гiперплазма, розiгрiта до квiнтильйонiв градусом, то тут уже й чортам ставати страшно.
  Наташа прочiркала, спостерiгаючи за тим, як розколюється пробитий крейсер з пачками дорогих i не дуже цигарок.
  Ось генерал пачка "Кемел", як отримає опiк вiд супервогню гiперплазми i почне катувати.
  I нiжки зачiпаються, такий дикий, несамовитий у нього голос.
  Та це тобi не банячи.
  Наташа дiвка-термiнатор вiдзначила:
  - Є жiнки у наших селищах,
  Що водять жартома лiтак...
  I є дуже мудра думка,
  Що баба крутого приб'є!
  Аркаша Сапожков цiлком логiчно зауважив:
  - Жiнка - це не слабка стать, а прекрасна!
  I наказав освоювати сусiднi планети i будувати пляшкам-рабам новi заводи. Так це стратегiя, i колосальна, нi з чим не порiвнянна битва.
  Оленка, збивши чергову машину з пафосом проспiвала:
  - Ми народженi що казку зробити буллю,
  А всiх ворогiв Вiтчизни - пилом!
  Алiса все ще тiлом у полонi, але розумом та сприйняттям у грi. I бiй дуже гарний. Лiнкори виходять з ангарiв i йдуть у бiй. Вони наче колоди по рiчцi напливають. Багато тисяч гармат на них i калiбри зашкалюють.
  Особливо вражає грос-лiнкор, дуже потужний i справжнiй велетень. I дуже ударна потужнiсть велика.
  Алiса робить прогiн ракети... Замiсть термокваркового заряду, сильнiший термопреоновий. У раннiх ракетах зливаються кварки, а наступному поколiннi вже частинки, у тому числi кварки i состоя - преони.
  I це дуже грiзна зброя. Але й Аркаша прокачує свою армiю.
  I силовi поля прикриває принцес-плазма - досконалiший захист за рахунок викривлення простору.
  I пляшки, i пачки цигарок не переводяться. Їх роблять контейнерним способом.
  I видобуток всього i весь може тривати в матрицi до нескiнченностi.
  Втiм, у бiльшостi стратегiй ресурси невичерпнi.
  Олексiй бачить цi гiгантки. I проводить модернiзацiю винищувача.
  Тепер у нього гiперлазери, з термопреоною накачуванням, i захист кiнепросторового викривлення.
  Хлопчик-воєвода проспiвав:
  - Насильство трощить сталь,
  Але злiсть влада не вiчна...
  I ти по пицi супостату дай...
  Коли тверда рука,
  I цiлi людянi,
  Противник у прiрву,
  А герої до раю!
  Олексiй знову вивертається. Вiн уже звик до того, що у вiцi за сорок рокiв перебуває у тiлi дванадцятирiчного хлопчика. Це дає безлiч переваг.
  Тобто панiкувати нi приводу, нi причин немає.
  А ось пляшки явно запанiкував, коли вiд кiлькох влучень ракет запалав грос-лiнкор.
  Пляшки розбiгалися, i кiлька з них засмоктало у вентиляцiйну штольню. Цiла дюжина пляшок зi спиртним разом вибухнула... Потекла по пiдлозi горюча, пекельна сумiш...
  Олексiй проспiвав:
  - Вогонь мiнометний шквальний,
  А без пляшки на жаль не життя,
  Злазимо у буфет вокзальний!
  I хлопчик-воєвода знову виконує вправний маневр, i оббиває у двомiсного винищувача крило. I той буквально розгорiвся, мов промокашка.
  Наталя, зрозумiло, командує грос-лiнкором. Поруч iз нею витягнувся коньяк "Наполеон". I ця пляшка сяє еполетами маршала.
  Наталя взяла i прочiрiкала:
  - Ми всi дивимось у Наполеони,
  Вперед, в атаку - легiони!
  I дiвчина за допомогою босих пальчикiв нiжок натиснула знову на кнопки джойстика i як броненосець цигарок-воїнiв як рознесеться на краплi розплавленого металу.
  Ось це справдi залп що треба...
  Наташка заспiвала:
  - Ми не жалюгiднi комашки,
  Ми в бронi, як черепашки.
  Якщо лазером вдаримо,
  То лише вакуум залишимо!
  Ось це справдi дiвчата-сiють смерть. I розносять один ворожий крейсер за iншим.
  Оленка, втiм, насолоджується можливiстю воювати на винищувачi. Їй одразу лiнкор збити - не надзавдання. I ось вона знову збила дуже непогану машинку.
  Пiсля чого фiлософськи промовила:
  - Курка по зернятку клює, а набирає вагу куди швидше, нiж свиня, що ковтає величезними шматками!
  I дуже вона спритно пiдробила босими пальчиками нiжок. Оце дiвчисько.
  I вона так довбає цi цигарки.
  Олексiй помiтив iз iдеєю:
  - Не розумiю тих, хто курить - цигарку i в ротi тримати гидко!
  Оленка кивнула:
  - Погана звичка!
  I теж виконала прийом лисяча змiйка, i запалав черговий винищувач.
  I ось дiвчисько голою п'ятою саданула i пискнула:
  - Моя армiя сильна,
  Охороняє свiт вона!
  Дiвчисько, зрозумiло, вже бачила i не таке... Хоча звичайно ж дуже екстравагантно виглядає поєдинок цигарок та спиртного. Але на це таки варто подивитися.
  I ось Бургундське вино теж у бiй вступило на грос-лiнкорi. Щоправда, в ньому таких i не таких пляшок сотнi тисяч. Це дуже виглядає круто з розмахом.
  I пляшки бiгають, виблискуючи етикетками та еполетами. Виглядає подiбне бiльш нiж багато.
  Стрiлянина йде з рiзних дистанцiй i дуже влучно. Поразки стають дедалi руйнiвнiшими. I стрiляти доводилося з ракетами та iншими затравками.
  Алiса уважно стежила за полем бою. Вона переправляла свої вiйська, намагаючись зорельотами охопити фланги. I її дiї здавалися досить логiчними.
  Але Аркаша дiяв також енергiйно. Зiрки величезних тоннажiв поступово зближалися. I обмiн артилерiй ставав дедалi iнтенсивнiшим.
  Немов надновi зiрки спалахували розриви ракет. I йшла просто тотальна руйнацiя. I це справдi бiй, у якому кожен солдат герой.
  Пляшки та пачки перемiщалися з жвавою швидкiстю. I їхнi лапки та нiжки раз у раз миготiли. I це була енергiйна дiя.
  Наташа знову тиснула босими пальчиками нiжок, i спрямовувала на супротивника важкi ракети.
  Знову розрив i ось лiнкор цигарок почав розколюватися. I вогонь у нiй запалав, наче свiчки тут почали опливати.
  Наташка заспiвала:
  - Ми смiливi дiвчата, голосок у нас дзвiнкий!
  I знову летять убивчi та руйнiвнi ракети. I палахкотить пекельний гриб, i ось жорстокiсть тут великого масштабу.
  Аркаша наказав армiї пляшок:
  - Виконуйте косу пiдсiчку!
  Пляшки-генерали, повнi дорогим коньяком гаркнули:
  - Так точно командир!
  Наташа дотепно вiдзначила:
  - Наше вiйсько Берлiн брало, а дiвчисько допомагало!
  I її гола п'ята знову тисне на кнопки. I з величезним прискоренням викидаються вбивчi подарунки анiгiляцiї.
  Олексiй збив знову винищувач прийомом - косий млинок i пискнув:
  - Мiй заряд - чотири слова,
  Не шукаю iншого шляху!
  Наташа iз цим погодилася:
  - Та не шукай, обхiдних шляхiв, грай по краю прямо!
  Ось дiвчисько знає, що робить. I дуже спритний з неї шлях. Але в цiлому поки що зберiгалася динамiчна рiвновага.
  Хлопчик-воєвода дiяв як досвiдчений ас. У Чечнi йому доводилося воювати. Там були i найманцi та мiсцевi воїни, i дуже непоганi бiйцi.
  Першу вiйну чеченцi навiть могли вважати себе переможцями, тому що росiйська армiя пiшла, не досягнувши своєї мети. Та й у другiй бої затяглися рокiв на десять.
  Олексiй стрiляючи по ворогу i знову маневруючи винищувачем, дуже спритно довбав по вразливих частинах.
  Хлопчик-воєвода зiштовхнувся iз пачкою "Кемел". Це елiтнi сигарети, значить i льотчик непростий.
  Почалася маневрена битва, два аси. В головi Сотникова навiть промайнула думка: як виглядав би бiй Кожедуба та Хаффмана? Напевно, це була б гiдна битва.
  Олексiй спритно пiдбиваючи побiчний винищувач, i заспiвав:
  - Я найбiльша людина,
  Хоч прожило друге столiття!
  Оленка вiдзначила з посмiшкою, яку надiслала через екран монiтора:
  - Все буде гаразд мiй хлопчик!
  Сотников заперечив:
  - Я не хлопчик, а чоловiк!
  Оленка збила ворога, дуже точним вивертом, i дуже спритно вибивала винищувачi.
  Наташа дотепно вiдзначила, i дуже жваво вдарила по кнопках плитками преса.
  I зреагували ракети на це дуже агресивно. I полетiли, наче вбивча отрута кобри, що запущена пiд шкiру.
  Сотников знову бився з пачкою "Кемела". Вiчний хлопчик дiяв надто прямолiнiйно.
  А його противник змiг пiдловити, i Олексiя обдало сильним запалом.
  Оленка в'якнула:
  - Обережнiше чоловiк!
  Хлопчик-воєвода трохи розiрвав дистанцiю. Але супротивник до нього дуже впевнено прилип.
  I обидва винищувачi мало не зiткнулися. Пiшло, поїхало агресивне протистояння. I вони навiть зiткнулися.
  Олексiй проспiвав:
  - Буде мiсто на Венерi,
  I на Марсi будуємо град.
  Не потворна химера -
  Ми подаруємо результат!
  Алiса поплескала пачку "Мальборо" по плечу i проворкувала:
  - Ти класна рiч!
  Пачка-маршал гаркнула:
  - Служити вам радi!
  Соколовська наказала:
  - Iди в атаку! Давай з лiвого флангу оминай.
  Рух грос-лiнкорiв був надто неквапливим, i рухалися з бiльшою швидкiстю крейсера. I дiяли iз колосальною енергiєю.
  Алiса подивилася на поле бою, точнiше тривимiрне мiсце. I ось уже Аркаша намагається пресингувати. Лiнiя фронту то прогиналася, то вигиналася.
  I це була динамiчна рiвновага. Алiса звiльнила свої нiжки вiд взуття, i стала натискати босими пальчиками на кнопки джойстика.
  I йшов огляд та руйнування.
  Ось у одного грос-лiнкора взяли та обвалився борт. I горiло, палало зi страшною силою.
  Наташа активно вела вогонь, i теж керувала босими пальчиками нiжок.
  I пробивала один корабель за iншим.
  Так усi її рухи були витонченими, та надзвичайно точними. I дуже спритно вона пiдбивала супротивникiв. I ось знову горять пачки сигар i з iншого боку вибухають пляшки. I шанси у обох сторiн не виходять iз меж динамiчної рiвноваги.
  Наташка навiть заспiвала, на всю горлянку:
  - Я найсильнiша у свiтi,
  Зможу здолати i слона.
  I в цьому сумному ефiрi,
  Панує не Господь - Сатана!
  Олексiй вiдзначив iз посмiшкою:
  - Ми самi як Сатана!
  I хлопчик-воєвода натиснувши голими, круглими дитячими п'ятами, але кнопки i випустив усi разом агресивнi потоки гiперплазми. I ось як довбало ... I ас з пачкою "Кемела", i буквально запалав.
  Вiн взяв i агресивно вiдзначив, коли супротивника було добито.
  Сотников проспiвав:
  - Чекає на перемогу вiдважних бiйцiв,
  Ми зумiємо зруйнувати перешкоди.
  Будемо у славi великих батькiв,
  Чекають на солдатiв знай нагороди!
  Оленка хихикнула, зрiзаючи нову машинку супротивника, i пискнула:
  - За Русь святу!
  Олексiй iз посмiшкою дитини помiтив:
  - До чого тут Русь, ми воюємо з пляшками!
  Дiвча-вiдьма дотепно вiдповiла:
  - За дуже велику пляшку, можна отримати грошi за тару!
  I обидва бiйцi розсмiялися.
  Аркадiй поки що сам у бiй не вплутувався. Вiн перекидав вiйська, щоб не дати зайти противнику в тил.
  Алiса намагалася проскочити i створити мiшок. Поки що їй це не вдавалося.
  Пачки з дорогими цигарками снували довкола дiвчини. Вони раз у раз намагалися давати поради. Втiм, вiд цього мало толку.
  Ось ще пара лiнкорiв з обох бокiв спалахнула i стала розвалюватися.
  Пляшки брязкали.
  Олексiй поки що бився на винищувачi, хоча була спокуса пересiсти на машину бiльшу.
  Сотников чудово перемiщався. Вiн нiби дамка на дошцi скакав вакуумом.
  I це з його боку вiртуозним виконанням поеми.
  Оленка теж натискала босими нiжками на всi кнопки та важелi. Поруч iз нею боролася пляшка "Бордо". Теж елiтна войовниця, яка збивала ворогiв з азартом пiранiї, що давить курчат.
  А Сотников зрiзав прийомом коса чергового суперника, i змусив його капiтально горiти.
  Ось винищувачi буквально зiткнулися i вiдлетiли силовi поля. I це капiтальна руйнацiя. Але, зрозумiло, не Олексiю - його винищувач пiдвищеної мiцностi.
  Оленка пiдбадьорила напарника та чоловiка:
  - Молодець хлопчику! Пресуй його!
  Наташа ж iз грос-лiнкора вела концентрований вогонь смертi. Вона войовниця зi смертоносним замахом.
  Наташка не цiлила, а тиснула босими пальчиками нiжок iнтуїтивно.
  Їй теж доводилося особливо в дитинствi бувати в колотнечi.
  Хоча найбiльше засмучення їй завдав прищик, що спалахнув. Точнiше не спалахнув, а схопився.
  Наташа, керуючи вогником, спiвала:
  - Нiкуди ти не втечеш,
  Перетворю сигару на вошу!
  Олексiй логiчно наголосив:
  - Гумор нам будувати та жити допомагає!
  Наталя уточнила:
  - Не гумор, а пiсня!
  Сотников, пiдбивши черговий винищувач у виглядi схилу, проспiвав:
  Хто звик за перемогу боротися,
  З нами разом нехай заспiває!
  Наташа довбанула потоком енергiї в мiльйон атомних бомб скинутих на Хiросiму i в'янула:
  - Хто веселий той смiється,
  Хто хоче той досягне....
  Оленка додала зi смiшком:
  -Хто шукає той завжди знайде!
  I її гола п'ята точно направила пульсар на цiль. I, зрозумiло, дуже неприємно довелося сигаретам.
  Але й Катька з iншого боку у бою не поступалася. I її босi пальчики нiжок з не меншою спритнiстю посилали подарунки смертi. I вона жорстко вставляла iмпульси смертi.
  Катька пiдморгнула Машцi, через монiтор:
  - Що красуня тримаємось!
  У вiдповiдь вiчна дiвчинка триста рокiв вiд народження вiдповiла:
  - Не просто тримаємось i б'ємо!
  I войовницi показали одна однiй мови.
  Втiм, Катька ще за роками майже пiдлiток, а Машка, схоже, так i не подорослiшала.
  Войовницi тут високої проби.
  Леха Тетерєв теж в азартi бою, але вважає за краще вести вогонь з грос-лiнкор.
  Вiн також ще не розлучився з дитинством. Тут у свiтi майбутнього, все трохи не у своєму розумi.
  Леха теж прийняв вигляд хлопчика рокiв тринадцяти i тиснув голою п'ятою на кнопки i при цьому спiвав:
  - удар, удар, удар, ще удар,
  У нас бiйцiв особливий дар!
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Машка згiдно кивнула, теж босими пальчиками дiвочих нiжок наводячи гармати з гiперплазмою на ворогiв, i їжа:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  I життя проведемо немов у тирi!
  Катька вивернулася, пiшовши вiд пекучого потоку розпечених до мiльярдiв градусiв частинок.
  Дiвчина рубалася був час з найманцями що атакували Русь. I зносила голови граючи.
  I тут також гра. А що збивати пляшки? Вони таки теж не безсмертнi.
  Катька прочитала, вискалив зубки:
  - Раз два три чотири п'ять -
  Вийшла Катька пострiляти!
  Машка пiдтвердила, довбавши вбивчим струменем частинок:
  - Ми перемагаємо поголовно!
  Алiса промовила їм у голограми:
  - За буйки не запливати, вiднесе у вакуум!
  Катька прочирiкала, збивши чергову мету:
  - Перемога дуже гарна,
  I ми пiдемо ворогiв круша!
  I ось зорельоти знову наближаються. Лiнкори та грос-лiнкори намагаються триматися стiною, вiд чого силовi та напiвпросторовi поля складаються, i космiчнi кораблi стають практичними невразливими.
  Катька б'ється i з азартом, i дуже розважливо. Бiй - це не жарт.
  Переможе очевидно сильний.
  Але в реалiї стратегiя може тривати до безкiнечностi. Особливо якщо ресурси можна порiвняти. I сили майже зовсiм рiвнi.
  Алiса насупила лобiк. Як часто така вiйна наче партiя в шашки чи шахи оберталася нiчиєю.
  А тут навiть важче, нiж дiяти шахiв.
  I тут рiвновага та легке коливання чашi.
  Оленка теж довбала цигарки, стала нервувати. Насправдi вони тут довбають один одного, а лиходiй не жартує.
  Алiса прогарчала:
  - За новiтнi досягнення!
  Машка, розносячи пляшки з горiлкою та коньяком, пискнула:
  - За найкращi успiхи!
  Леха заперечив:
  - Не те це!
  Катька прочiрiкала, накривши чергову мету:
  - Пiсля того як гримнув реактор, буде ще не те!
  Алiса прогарчала з люттю:
  - Ясно вiдразу що не Пушкiн,
  Написав цi коломийки!
  Катька хихикнула i вiдповiла, розбивши винищувач:
  - А не доладно, а не доладно!
  У тебе в трусах прохолодно!
  Леха погрозив Катьцi пальцем:
  - Не груби! Молоко на губах не обсохло!
  Катька хихикнула:
  - Молоко згущене?
  Алiса сердито гаркнула:
  - Катиш виступатимеш на рiк позбавлю тебе солодкого!
  Юна войовниця пискнула:
  - А ти не маєш права!
  Машка погодилася, сердито тупнувши голою п'ятою:
  - А чого справдi ти розрядилася!?
  Алiса дотепно вiдповiла:
  - Краще мати царя в головi, анiж вiтер!
  Машка довбанула з посмiшкою по винищувачу i прочирикала:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  Леха додав iз азартом:
  - Наша мати, наша мати - горiлку вбиватимемо!
  Катька несподiвано заявила:
  - А мiй вiтчим казав, що горiлка для росiйської людини небезпечнiша за дюжину Гiтлерiв!
  Алiса згiдно кивнула:
  - Та справдi небезпечнiше i сотнi Гiтлерiв! Втiм, нашi тiла не бояться алкоголю!
  I дiвчина знову натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика. I спрацювала команда. Новi легiони великих i важких зорельотiв, наповнених пачками сигарет, кинулися в бiй.
  Але з боку Аркашi Сапожкова такi самi щойно виробленi легiони рухалися на зустрiч. I зорельоти залишали за собою довгi блискучi шлейфи.
  Олексiй Сотников перемiщався винищувачем, то прискорюючись, то сповiльнюючись.
  Вiн був стрiмким молодцем.
  Аркаша вiддавав команди. Але йому теж уже набридло бути командиром.
  I ось замiсть себе вiчно юний грос-академiк залишив електронного полководця i кинувся в бiй.
  Алiса Соколовська пiшла за ним. Її винищувач рiзко прискорився.
  Обидва воєначальники вибрали машини з дуже потужним озброєнням та включили собi режим бога.
  От пiшли вiд цього розвороти.
  Алiса теж звiльнила свої витонченi нiжки вiд взуття, i почала тиснути босими пальчиками на кнопки. Це так чудово грати ногами.
  Алiса навiть заспiвала:
  - Десь на Камi,
  Ми не знаємо самi!
  Десь на Камi -
  Матiнцi-рiцi!
  Не дiстати руками,
  Чи не дiйти ногами!
  Машка пiдхопила:
  - Босими ногами,
  Дiвчата заводний!
  I он вони стали рядовими солдатами, насолоджуючись запеклою битвою.
  I це такий класний настрiй так битися!
  Алiса залишилася в одному бiкiнi. Вона дуже вродлива дiвчина. У неї iдеальна фiгурка та пропорцiї дивного тiла.
  Але у величезнiй на кiлька галактик людської iмперiї взагалi не буває негарних або з якими-небудь фiзичними вадами людей.
  I це безумовно тiшить. Який гарний i правильний став тепер всесвiт.
  Алiса натискає босими пальчиками нiжок на важелi. Як вона красива i вигини її тiла такi спокусливi в абсолютнiй досконалостi та гармонiї лiнiй.
  Дiвчина-герой заспiвала:
  - Слався Батькiвщина моя,
  Ми всi дружна сiм'я!
  I ось вона випускає крихiтну горошинку розряду на мiнi-ракетi. Але термопреонова реакцiя i викидається колосальною силою енергiя.
  I вiдбувається спалах наднової зiрки i цiла дюжина винищувачiв разом iз катером згорає як метелики в полум'ї камiна.
  Пляшки навiть пiкнути не встигли.
  Алiса прочирiкала:
  - Даєш подачу -
  Рубати вмiємо здачу!
  Леха Тетерев прочирикав:
  - Ти просто супер Алiска!
  Дiвчина-герой прочiрiкала:
  - Лисиця-Алiсова - iмечко хороше!
  I знову круглою, рожевою дiвочою п'ятою подарунок смертi як пiддасть.
  Ось ця велетенська руйнацiя.
  Катька видихнула зi смаком розiрвавши ракетою черговий лiтак iз пляшками:
  - Та це iмечко гарне!
  I заспiвала:
  - Раптом мисливець вибiгає -
  Гiперплазмою вражає!
  Машка хихикнула i вiдзначила:
  - Це чудово!
  I її босi пальчики точених, засмаглих нiжок як випустять щось абсолютно вбивче i водночас симпатичне.
  I ось навiть есмiнець вiд влучення розколовся.
  Наташа у вiдповiдь пiдморгнула через голограму в яскравому кольорi сестрi i пискнула:
  - Це що термопреон!?
  Маха енергiйно кивнула:
  - Так того! I дуже конструктивно!
  I дiвчата хором розреготалися. I навiть висунули язики. Вони в них миттєво подовжилися немов батоги i сплелися в клубок. I це так закрутило.
  Алiса прокоментувала:
  - I ми сплiтаючись як пара змiй,
  Обiйнявшись мiцнiше двох друзiв!
  Наташа проворкувала:
  - Ми славнi подруги!
  Аркаша який теж пiдтримував зв'язок через тривимiрну проекцiю, звернувся до пацана з чорною шкiрою сина Африки та пропищав:
  - Гарнi дiвчата - чудовi подруги,
  Розумом як дошкiльнята - на них чекають ляки!
  I чорношкiрий, чарiвний хлопчик iз перлинних зубiв випустив сонячнi зайчики.
  I тi стрибнули i ось диво одразу чотири винищувачi з цигарками, обвуглилися немов недопалки в газовому пальнику.
  Алiса пiдморгнула у вiдповiдь:
  - Ти просто краса!
  Аркаша зазначив, ворушачи вухами:
  - Я це втiлення iнтелекту!
  I хлопчик з нiздрiв як довбає блискавками - це принаднiсть - ефект матрицi, або точнiше гiперматрицi.
  Оленка рацiонально вiдзначила:
  - Нашi уми якраз i породжують немислиму матерiю!
  Олексiй Сотников тим часом отримав попадання у чоло. Знову хлопчика обдало сильним запалом. Але вiн зовсiм не знiяковiв.
  Навпаки, це нагадало колишньому воєводi лазню. Справдi, що таке лазня?
  Хлопчик-попаданець заспiвав:
  - Баня, баня, баня, баня!
  Дубовий та березовий настiй!
  Оленка пiдхопила, пасаж свого чоловiка:
  - Баня, баня, баня, баня, баня!
  Шматок нашого життя неодружений!
  Аркаша знову видалили сонячним зайчиками зi своїх блискучих як гранованi алмази зубiв i зазначив:
  - А ви ж чоловiк та дружина!
  Олексiй енергiйно кивнув, йдучи вiд мiни, що летить по складнiй траєкторiї:
  - Дружина та боїться чоловiка!
  Оленка хихикнула, її гола, рожева п'ята натиснула на педаль, i дiвчина прочирикала:
  - Я не боюся не чоловiка, нi холоду!
  Олексiй помiтив iз докором дивлячись на свою пасiю. Тут його мало не накрило хроногранатою. Зброєю небезпечною навiть якщо в тебе є режим Бога. Хлопчик пискнув, його босi, дитячi п'яти сильно обпалило.
  Сотников видав:
  - Стеж за собою, будь обережний!
  Оленки пiдтвердила, рознiсши на цю ворожу бригантину з бойовим випромiнювачем:
  - Будь обережний, стеж за собою!
  Аркаша хихiкнув i заспiвав:
  - Я могутнiй пекельний танк
  Шоколаду радий!
  Бiй мiж цигарками та алкогольними напоями - це фантастика великих обертiв.
  Алiса лупила зi свого боку пляшки на рiзного роду космiчних кораблях, а Аркаша пачки цигарок на рiзного роду зорельотах. Це було так чудово - вражаюча гра.
  Аркаша, збиваючи цiлий крейсер iз тютюновими виробами, проворкував:
  - Алiса з дурдому -
  Чудова корова!
  Дiвчина-героїня на це вiдповiла:
  - Ти заплатиш!
  I її ракета розтрощила дредноут з безлiччю гармат i пляшок.
  Так це вражало.
  Олексiй Сотников тим часом зчепився у бою iз пачкою цигарок "Корона". Ас був високого класу. Обидва винищувачi маневрували i уникав потокiв енергiї, що вивергаються.
  Хлопчик-воєвода навiть виявився трохи спантеличеним. Противник по-справжньому сильний. Але де наша не пропадала.
  Олексiй заспiвав, маневруючи:
  - Ми ворогiв не боїмося нi краплi,
  Нашi сильнi росiйськi шаблi!
  I знову рiшучий i дуже вдалий маневр. I ось iз ворога вибивається дух. Вiн, потрапивши у вакуумну смугу, нiби задихається.
  Сотников проспiвав:
  - Сонце сходить i заходить,
  А земля героїв народить!
  Оленка помiтила з усмiшкою:
  - Наголос не збiгається!
  I дiвчина знову послала своє босий, блискучою оксамитом п'ятою презент.
  Що ж, це серйознi бойовi випробування.
  Воїн та войовниця, як завжди, на великiй висотi.
  Аркаша Чобiткiв наближався до Алiси.
  Юний зовнi грос-академiк прочирикав:
  - Ну що подруга - чи готова ти прийняти правицю долi?
  Алiса у вiдповiдь проворкувала:
  - Хлопчик мiй любий,
  В цей час, що з тобою!
  Аркаша довбанув пучком анiгiляцiї i пропищав:
  - Все гаразд, неполадки даремно в менi шукали,
  Просто Лiза, ти Алiса я за тобою сумував!
  I хлопчик пiдморгнув дiвчинцi. Це виглядало грандiозно та комiчно одночасно.
  Наташа теж посилала щось руйнiвне i водночас їстiвне.
  Пучок гiперплазми перетворився на торт, який залiпив усi оглядовi щiлини зорельотiв.
  Справдi, коли бiсквiту багато - їм давляться!
  Алiса оцiнила атаку тортом-велетнем.
  - Це супер! - пискнула дiвчина.
  Та тут явно пахло перебором. Пачки цигарок стали самi собою спалахувати, а пляшки вибухати.
  Аркаша взяв i прочирикав:
  - Якщо тортом ти в дурня,
  Дуже лихо залiпив!
  Значить десь мавпи
  Ти приймач застосував!
  I кидок блискучий пульсар з очей.
  Олексiй Сотников, пресингуючи аса-конкурента, видав:
  - Крижинки котяться з очей,
  Прийшла пану смертна година!
  I знову виверт убивчими ракетами.
  Наташа видала, запускаючи з грос-лiнкор черговий ступiнь:
  - Наша партiя буде виграна!
  I польоту гiперплазмова пляма у виглядi карти. I прошипiв вакуум, готовий розколотися на безлiч iскорок.
  А тим часом у польотi пляшка горiлки та пачка "Бiломора" спочатку зiткнулися винищувачами. Вiдбувся вибух та повна анiгiляцiя.
  А потiм пачка i пляшка пiсля катапультування стали тузити один одного у вакуумi.
  Цигарки та алкоголь явно викликали взаємну несумiснiсть.
  Бiломор, штовхаючи Столичну горiлку, жадiбно прохрипiв:
  - Ти що розраховуєш?
  Пляшка вiдповiла:
  - На твою анiгiляцiю!
  Пачка цигарок захихотiла:
  - Не дочекаєшся!
  Пляшка заперечила:
  - Ще як дочекаюся!
  I вони бадьорили один одного головами. Ось як у них усе заiскрило.
  Аркаша, мимохiдь подивившись на цю картину, прошипiв:
  - Нi не збентежать поламанi крила,
  Немає жалостi в менi i не просто!
  Леха Тетерєв пiдтримав пасаж:
  - Я не люблю насильства та безсилля -
  Ось тiльки жаль розп'ятого Христа!
  Розбирання у вакуумi виявилося барвистим i соковитим.
  Алiса насвистувала i пiдспiвувала, босими пальчиками нiжок граючи на клавiатурi:
  - Мiй справжнiй оскал i надмогутнiй удар!
  Пiсля чого дiвчина як своїм волоссям з голови випустить цiлий снiп iскор.
  Аркаша зазначив, з великим азартом:
  - Я феноменальний Диявол!
  Алiса заперечила:
  - Нi ти просто чортеня!
  I гривистий академiк iз приставкою грос - буркнув:
  - Я бетонний паркан!
  Наталя заперечила:
  - Чи не Аркаша це гiпертитан!
  Олексiй, вийшовши з чергової гiрки, з подивом зазначив:
  - Тут усi так люблять приставку гiпер!
  Алiса логiчно пояснила:
  - А в нас саме життя - це суцiльний гiпер. Якщо не в життi, то у Гiперматрицi!
  Леха Тетерєв перекрутився в сальто i проворкував, немов голубок:
  - Вздовж по матрицi гуляють,
  Зiркольоти все пiдривають!
  I Катька додав iз апломбом:
  - Ну i матриця, отак матриця!
  Це просто колосальна система суцiльного руйнування i знищення.
  Пляшки та пачки цигарок були приреченi на суцiльне ворожiння. Одна з пляшок горiлки "Кристал" стала сповiдувати свої грiхи перед лучеметом.
  Вона навiть стала на колiна - наспiвуючи:
  - Вiдпусти менi лучемет грiхи,
  Знаю у мене їх дуже багато.
  Вислухай прошу та допоможи,
  Я хочу покаятися перед Богом!
  Справдi, це виглядало комiчно. Але насправдi є релiгiя i цигарки з пляшками. I навiть зброя iнодi молиться.
  Аркаша вiдповiв на запитання Сотнiкова:
  - Звичайно, вiруючi роботи - це прогрес!
  Хлопчик-воєвода зазначив:
  - До чого дiйшов прогрес,
  До небачених чудес.
  Тiльки дуже спокушає,
  У справi вiри дивний бiс!
  Алiса агресивно пiдтвердила:
  - Забутий клопiт,
  Залишився бiг...
  Орають лихо роботи,
  А не людина!
  Аркадiй кивнув:
  - Та роботи орють капiтально!
  I всi хором у четвiрцi або точнiше вiсiмцi заспiвали:
  - Капiтане, капiтане посмiхнiться,
  Адже усмiшка це прапор корабля!
  Капiтане, капiтане пiдтягнiться!
  Тiльки смiливим пiдкоряються моря!
  I всi як дружно засвистять.
  Ну прямо солов'ї-розбiйники!
  Олексiй Сотников пiдняв свою дитячу руку, стиснув кулачки i заспiвав:
  - Кулаки, кулаки -
  Б'ють ударом супостатiв,
  Нашi кулаки!
  Справдi, тут була на що подивитися.
  Ще один бойовий скафандр став спiвати:
  - Хочеш стати недоумком,
  Звичайно ж нi,
  Дайте менi вина,
  I пачку цигарок!
  Олексiй свиснув. Пiшов вiд чергової ракети i пропищав:
  - Оце фiзiологiя!
  I хлопчик-воєвода опинився у повному ажурi.
  Його вигляд був неначе набiг гiперматрицi та альтернативного мислення.
  Алiса зазначила, з утиском:
  - Моя правда в тому,
  Щоб перетворити свiт на дурдом!
  I дiвчина знову натиснула босими пальчиками нiжок складну та забiйну клавiатуру.
  Аркадiй Сапожков цiлком логiчно зазначив:
  - Всi майже з глузду з'їхали,
  Навiть хто шалений був...
  Але хлопцi ви надулися -
  Надто багато треба сил!
  Алiса iз цим погодилася:
  - Занадто багато - це точно!
  I гола п'ята дiвчини встромилася в антену. I пiшла колосальнiй, безмежної сили хвиля цунамi.
  Видно було, що навiть грос-лiнкори здригалися в огнезарной павутинi.
  А дрiбнiшi судна взагалi вивертало.
  Алiса проспiвала:
  - На зорельотах я лiтала,
  А землi й у небi мало!
  Олексiй Сотников лiрично прочитав:
  - Пам'ятаю, як зараз,
  Погляд променисто свiтлий.
  Вiн пронизав менi серце вiстрям кинджала!
  Я згоряв у потоках вогняного вiтру,
  Ти у вiдповiдь бентежна промовчала!
  Алiса у вiдповiдь промуркотiла:
  - Ах як просто потрапити до первачiв -
  Промовчи, промовчи, промовчи!
  Аркаша погодився:
  - Мовчання золото, але дуже низької проби!
  Алiса хихикнула, i її язик подовжився на дюжину метрiв, i як хльосне гросс-академiка по лобi.
  У того навiть очi вилiзли з орбiт.
  А по вакууму вже тупотiли копита. На бiлих конях мчали пляшки зi спиртним, а на чорних цигарках. I це виглядало дуже лихо.
  I вiдбувалося зiткнення.
  Леха Тетерєв проспiвав:
  - Закурив другу цигарку,
  Пролунав у ваннiй стукiт.
  Напевно, кiнець свiту,
  Взяти мене на переляк!
  Алiса пiдтвердила:
  - Вiзьмемо!
  I войовниця-героїня знову язиком шмагає нiби кнутом...
  Аркаша заперечив це по-своєму. Його чуб на лобi подовжився i перехопив язик. Одразу ж виникло коротке замикання i як заiскрило... Точнiше забили блискавки, мов барабанний дрiб.
  I знову пiшла хвиля цунамi, тiльки цього разу удар припав на зорельоти з пачками цигарок. I все так загориться i запалає.
  I грос-лiнкори немов груди кучугур кинутi на велетенську сковорiдку.
  Обмiнявшись ударами, вiчнi хлопчисько i дiвчисько стукнулися лобами i проспiвали хором:
  - Будемо ми з тобою дружити,
  Вiчною дружбою дорожити!
  Алiса з цим погодилася i заспiвала:
  - Диявол, диявол, диявол спаси,
  Хтось, хтось нас покарав...
  Дай нам, дай нам, у руки мечi,
  Проти, проти нової чуми!
  Сотников погодився:
  - Так був такий тут коронавiрус.
  Алiса прочирiкала:
  - Вiрус нас не вiзьме!
  I з її очей знову як лупнуть блискавки.
  Загалом команда виявилася... Задоволеною...
  Пляшки майже всi були розбитi, а цигарки палали. I загалом кипiв битва довго i буквально вигорiла.
  Сотников зазначив:
  - Матриця все змогла змiнити.
  Оленка кивнула:
  - Пляшка - це теж людина!
  Леха Тетерєв кивнув:
  - А що цигарки - не люди?
  Наташка заспiвала:
  - Весь свiт я продам за одну цигарку,
  I навiть пiвжиття не шкода за це!
  Машка пропищала:
  - Колумб Америку вiдкрив,
  Вiдважний був моряк.
  Але водночас вiн навчив -
  Весь свiт курити тютюн!
  Олексiй Сотников дотепно зауважив:
  - А коли справи поганi - кажуть - справа тютюн!
  Аркаша згiдно кивнув:
  - Це вiрно! Ми вже завоювали! I виходимо на волю!
  Алiса кивнула:
  - Я здається знаю, як позбавиться кокона!
  Сотников вiдповiдно кивнув:
  - Добра вiйна так просвiтлює думки!
  Алiса погодилася:
  - Немає нiчого кращого за добру бiйку!
  Аркадiй проспiвав:
  - Вирує у всесвiтi вiйна,
  Крушити, вбивати без причин...
  Зiрвався з ланцюга Сатана
  I загибель прийшла разом iз ним!
  Команда струснулась. Зiрки, розбитi зiрки, уламки пляшок, i обвугленi сигарети разом зникли.
  ПЕРЕМIР ДВОХ ЛЮДОЄДIВ
  . РОЗДIЛ Љ1
  Гiтлер запропонував Сталiну свiт ще Курської Дуги. Саме пiд час вiзиту Молотова за лiнiю фронту. I при особистiй зустрiчi обидва диктатори абияк змогли домовитися. Сталiн спочатку наполягав у свiтi без анексiй та контрибуцiй. Гiтлер у свою чергу зазначив, що Нiмеччина ще контролює значну частину територiй СРСР i вимоги Сталiна надмiрнi.
  Гiтлер пропонував свiт зi збереженням того, що Третiй Рейх встиг завоювати.
  Нарештi, в останнiй момент, вождь дав згоду на компромiсний варiант: повернення до кордонiв 1939 року. Фюрер, розумiючи, що два фронти йому не потягти погодився на це. Тим бiльше, Нiмеччина дещо завойовувала i можна було подати результат схiдної кампанiї за перемогу.
  Сталiн теж мав свiй сенс. По-перше, без жодного пострiлу звiльнялися великi територiї СРСР. А по-друге, був розрахунок, що Гiтлер ще кiлька рокiв воюватиме на Заходi. I все це закiнчиться взаємною анiгiляцiєю союзникiв i Третього Рейху.
  I тодi СРСР - захопить увесь свiт!
  Розрахунок як видно цинiчний, але можливий i правильний. Гiтлер принаймнi дiйсно повернув свої орди на Захiд.
  20 квiтня на радянсько-нiмецькому фронтi бойовi дiї припинилися. Потiм почалося вiдведення нiмецьких вiйськ. Вiн мав зайняти пiвроку.
  Гiтлерiвцi все, що могли вивозили собi в тил. А ось у Тунiсi бойовi дiї активiзувалися.
  Насамперед звичайно ж прибули зi схiдного фронту нiмецькi винищувачi, i краще за аси. I вони почали припiкати союзникiв дуже.
  Потiм пiдтягнулися i бомбардувальники i почали перекидати танки i пiхоту, у тому числi й добiрнi есесовськi пiдроздiли, а також загартованi у боях на сходi фронтовi частини.
  Зрозумiло "Пантера", була танком на той момент можливо найкращим у свiтi. У неї i гармата швидкострiльна, i бронебiйний снаряд, i лоб захищений непогано. Та й для екiпажу умови комфортнi. Тож нiмцi начебто сильний козир викинули.
  I заразом пiдтягли численнi пiдводнi човни. I битва за Тунiс затяглася.
  Найголовнiше, що фашисти, зiбравши авiацiю, змогли атакувати та захопити Мальту. I цим позбавили англiйцiв сильної бази. I гiтлерiвцям стало зручнiше перекидати сили на Чорний континент.
  А ще гiрше стало союзникам, коли Франко пропустив нiмцiв до Гiбралтару.
  I фортеця впала внаслiдок блискавичного штурму.
  Сотников увi снi спостерiгав за цiєю атакою.
  Марсель, що став уже легендарним, перший льотчик, який в iсторiї авiацiї перекрив результат у сто п'ятдесят i двiстi i триста лiтакiв, досить впевнено набирав висоту на Фоккен-Вульфi. Вiн мiг, зрозумiло, пропустити найважливiший бiй, вирiшальний кому правити Африкою. Ось i дав згоду замiсть МЕ-109 мережа за кермо незвичного F-190, хоча бомбардувальний варiант цiєї машини пiднiмався важкувато, так як бомбове навантаження закладене в перевантажувальному варiантi. F-190 або Фоккен-Вульф, пiд час Другої свiтової вiйни став справжньою "лiтаючою конячкою" Люфтваффе. Це добряче охаяний в радянськi часи лiтак, у ролi фронтового бомбардувальника перевершував за всiма параметрами Пе-2, а як штурмовик був, безсумнiвно, краще за Iл-2, або навiть бiльш досконалого i рухливого Iл-10.
  Чим краще? Швидкiстю, маневренiстю особливо при пiкiруваннi з крила, ну озброєнням, так це лiтак у наймасовiшiй своїй модифiкацiї мав цiлих шiсть(!) гармат.
  Другий льотчик, нагороджений Лицарським Хрестом Залiзного Хреста з дубовим листям, мечами та дiамантами, летiв атакувати англiйський флот не один. З ним цiла армада, бомбардувальникiв, у тому числi й пiкiруючих, штурмовикiв та винищувачiв. Авiацiї зiбрано велику кiлькiсть i для удару по цитаделi, i британської ескадри. Все вже прораховано, хоч поки що немає комп'ютерiв... Нiчого скоро з'явиться транзисторна лiчильна машинка, i тодi бойовi дiї пiдуть ще успiшнiше.
  Машина i справдi важкувата, багато бронi, через розташування двигуна попереду пiлота (як i радянських Лаггiв), погiршувався огляд. Звичайно, це додатково захищало льотчика, але мало мiнуси. Озброєння цiєї модифiкацiї Фоккен-Вульф не слабке: двi тридцяти мiлiметровi гармати, i два 13-мiлiметровi кулемети. Щоправда, для полегшення маневреностi ще двi зайвi гармати на кiнцях крила знятi. Загалом лiтак, звичайно, для свого часу майже передовий. Але при цьому треба визнати, що в гонитвi за потужнiшим озброєнням i бронюванням, нiмцi явно погiршили льотнi якостi машини. I взагалi шлях навiшувати на лiтаки бiльше гармат, був не найкращим, тому що пiдвищував собiвартiсть машин, i знижував за рахунок збiльшеної ваги маневренiсть.
  Хоча вiйну, звичайно, виграє не технiка, а самi люди. Ось, наприклад, праворуч вiд Марселя летить поки що не такий титулований, хоча вже рицарський хрест, що отримав, за потоплення Марата, який згодом став легендарним пiлот-штурмовик Рудель. Адже бiльшу частину ця легенда пролiтала на Ю-87, який звичайно ж гiрший за Фоккен-Вульфа за всiма статтями.
  Крiм того, видно, i грiзнi Ме-110. Двомiснi винищувачi, якi дуже непогано зарекомендували себе, у ролi фронтових бомбардувальникiв. А також кiлька десяткiв, поспiшно перероблених Ме-210, Хе-123 i навiть легкi штурмовики-бiплани. Тут зiбрався цiлий стерв'ятник Люфтваффе. Основний бомбардувальник, звичайно, Ю-88. До речi найрезультативнiший асс Другої свiтової вiйни за кличем "малюк" ще тiльки-но закiнчив льотне училище. Адже теж воїн був, що треба, а може й буде. Втiм, прикро, Покришкiн i Кожедуб: найкращi радянськi аси стали маршалами авiацiї, а нiмецькi так i не пiднялися вище за полковникiв. Марсель у реальнiй iсторiї розбився, через нещасний випадок, перервавши коротку льотну кар'єру. Адже вiн мав куди кращу пропорцiю: вильоти - збитi машини супротивника, нiж Мельдес та Хаффман. Але тут цього не сталося, через рiшення фюрер перевести льотчика до Iталiї, для удару по Мальтi. Якраз i сталася розвилка з мусоном.
  I тепер Марсель живий i навiть може спробувати себе в iншому амплуа: за кермом штурмової машини. I ще дещо скинути на ворожi кораблi.
  Може тому, що хоробрий i вмiлий воїн завжди викликає повагу, нехай вiн навiть ворог твоєї країни. Вiд цього i англiйцi вимовляють iм'я Марсель пошепки i хрестяться. Його прозвали нiжний диявол. Хоча зовнi найгрiзнiший ас усiх часiв та народiв схожий на хлопчика, або навiть обличчям можна прийняти за дiвчину. Але попереду зробити доведеться набагато бiльше!
  Марсель озирнувся у бiк. Ось вони летять сотнi лiтакiв, i його Фоккен-Вульф iз системою форсування мотора та потужним двигуном повiтряного охолодження злегка виривається вперед. Пiд ними вже море, незабаром британська ескадра, а отже бiй. Найбiльший бойовий корабель за всю iсторiю Британiї лiнкор "Вiкторiя" це його особиста мета. Колега Рудель потопив радянський лiнкор "Марат" (точнiше сказати змусив його осiсти на дно, надалi його все-таки нехай, i частково повернули до ладу!). А вiн зробить щось ще величнiше.
  Ось немов демон iз пiтьми, з хмар вискакують їм назустрiч англiйськi "Спiтфайри" та "Харихери". Марсель вiдразу ж вiдкриває вогонь з дистанцiї в три з лишком кiлометри. А що перевага гармати М-103 в 30-мiлiметрiв - це саме здатнiсть розбивати на великiй дистанцiї. Правда, щоб потрапити при цьому в цiль, що летить, потрiбна снайперська точнiсть. Але Кожедуб так само волiв стрiляти з великої 200-300 метрiв дистанцiї, а нiмецький "Малюк" навпаки, з малої, але на величезнiй важко вловимiй швидкостi.
  Марсель, маючи знаряддя, чий снаряд втричi важчий, нiж 20-мiлiметрової гармати Лагг-5, може трощити супротивника i з трьох кiлометрiв. Тож отримуйте!
  Почавши вже на дистанцiї нести шкоду, англiйцi заёрзали i, уповiльнивши рух стали йти убiк. А Марсель вiдчув у стан бойового трансу, коли ти вже не цiлиш. Тiло нiби керується демоном, що вселився в тебе, натискаючи по чудовому наїтi. Це буває у деяких бiйцiв, коли мозок, який зазвичай людина використовує максимум на тисячну частину, раптом погрожуючи розiрватися, видають повну мiць. Здобувши дар абсолютного бачення. I юний ас тепер, продовжував курити одиночними, щоб якомога довше зберегти комплект. Взагалi, звичайно, потрапити з кулемета-зброї одним, нехай навiть i з керованою установкою в окрему мету майже неможливо. Може тому не так багато в мемуарах льотчикiв згадується про реактивнi ракети. Але тепер Марсель як би медiум i здатний спiлкуватися з бiсiвськими духами. Отже, у станi бойового трансу офiцер авiацiї стрiляв, iнтуїтивно використовуючи паранормальнi здiбностi. I не промахувався, бо знав - заздалегiдь, де буде знаходитись той чи iнший винищувач. I це дозволяло тиснути без перерви на гашетку та потрапляти, потрапляти, потрапляти! А противник зазнав колосальних втрат, i втрачав на очах бойовий дух.
  Ось що вiдбувається з британськими стерв'ятниками, що виглядають безпорадними, викинутими на пiсок пустелi акулами. I бiснуються намагаючись огризатися так само!
  Втiм, i новачок Хаффман, та iншi нiмецькi льотчики також борються смiливо i головне вмiло. Рудель також не схибив, хоча у нього Ю-87, не надто хороша для повiтряного бою машина. Щоправда, iз двома 20-мiлiметровими гарматами. Ось англiйцi гармат на власний лiтак не ставлять, обмежуються кулеметами. Але Марсель не дивлячись нас велику вагу своєї машини i найгiршу внаслiдок цього маневренiсть, поки найкраще, рахунок збитих винищувачiв перевалив за пiвсотнi, i жодного (!) промаху.
  Англiйськi винищувачi були здебiльшого знищенi, а менша частина розсiялася. Пiд нiмецьким повiтряним флотом британськi кораблi. Ось найбiльший з них лiнкор всiм лiнкорам лiнкор "Вiкторiя", названий на честь королеви Спiвдружностi, яка правила найдовше у свiтовiй iсторiї (за тими правителями, чий шлях можна бiльш-менш достовiрно вiдстежити!). Марсель бачить пiд собою корабель, де перебуває майже дивiзiя солдатiв i матросiв. Сотнi гармат рiзних калiбрiв, у тому числi шiсть - двадцять п'ять дюймових, здатних випльовувати снаряди вагою з тонну. Жахливий грос-лiнкор, творiння, найкращих британських iнженерiв. Потрiбно скинути тонну бомбу таким чином, щоб вона потрапила прямо в машинне вiддiлення, або до складу боєприпасiв, щоб викликати детонацiю. Iнакше одна тонна бомб, такого бронтозавра з непотоплюваними перегородками, на тлi якого "Титанiк" жалюгiдний заморiш нiяк не звалить. Та ще й бути обережним, щоб не потрапити пiд вогонь зенiтних знарядь, яких на цьому грос-лiнкорi чимало, ось уже з них стрiляють, спалахує феєрверк, вiд розривiв.
  Втiм, Марсель нiчого не цiлив i не вибирав, перебуваючи в напiвтрансi i вiдчуваючи подiбно до Люка Скаукер силу, а також подих всього космiчного ефiру просто смикнув важiль i, тонна бомба полетiла вниз. Марсель прошепотiв молитву:
  - Боже мiй, вибач i помилуй, але це мiй обов'язок!
  - Той, хто програв завжди неправий, але за завжди з програшу модно отримати правильнi висновки! - Потiм довбавши, афоризмом - Можна перемогти, втративши все, i програти - знайшовши егоїзм!
  Внизу гримнуло з такою силою, що навiть нiмецькi лiтаки, що перебували на пристойнiй висотi, добряче струснуло. Лiнкор-велетень "Вiкторiя" обрiс вогняним пiр'ям, що висотою доходить до хмарочоса Нью-Йорка, хвилi "цунамi", що йшли вiд нього, розкидали найближчi англiйськi судна на всi боки. Пара фрегатiв навiть перекинулася... I це був колапс.
  Марсель через потужну рацiю скомандував:
  - А тепер з усiх гармат, за Гiбралтаром - вогонь!
  Наказ i був вiдданий вчасно, якраз на розквiтi, коли солдати вибралися з казарм, i роблять зарядку, отже, дадуть вони сьогоднi Британiї прикурити термокварковим напалмом.
  А iншi нiмецькi лiтаки накинулися на ескадру. Стальлук краєм ока побачив, що Ю-87 Руделя скинув важку в 500 кiлограмiв бомб на авiаносець i потрапив як завжди точно. Капiтан-фюрер радiсно вигукнув:
  - Отак тримати богатир вiйни!
  Авiаносець зазнав ушкоджень, але не тiльки вiд Руделя. Iншi нiмецькi аси також внесли свiй внесок. Сам Марсель, який усе ще мав двi бомби по 200 кiлограм, вирiшив їх так застосувати. Першою жертвою став крейсер. Бомба потрапила йому прямо у велику трубу, що виходить димом. Iнша знайшла себе у фрегатi. I тому Марсель навiть виконав маневр пiкiрування. Пiсля цього фюзеляж полегшився, i молодий ас пошкодував, що не довiв перевантаження, до 1800 кiлограм. Втiм, не треба бути таким егоїстом, нехай i iншi воїни Третього Рейху видiляться, i здобуть славу. Адже це треба сказати почесна рiч бути вищою i крутiшою i всiх.
  У фашистськiй Нiмеччинi, було багато славних воїнiв, вивчаючи її iсторiю та дiяння тих чи iнших богатирiв та лицарiв вiйни, просто дивуєшся, i не перестаєш дивуватися: чому нiмцi так швидко здулися? I чому їхня авiацiя втратила перевагу в повiтрi?
  Звичайно, i в радянському союзi, були аси не промахи - найкращим вважався Покришкiн, перший тричi герой СРСР, Кожедуб, ще шiсть чоловiк мало бiльше пiвсотнi. Але все-таки... Може справдi на боцi СРСР правда, i вищi сили пiдтримали Червону Армiю i Радянську iмперiю!
  Марсель тут зрозумiв, що вiн свою справу зробив, i тепер настав час повернутися назад, заправитися i вдарити по фортецi. Бiльшiсть кораблiв, у тому числi два лiнкори та два авiаносцi потопленi, з моря Британiя вже не зможе нiчим допомогти Гiбралтару. А саму фортецю зараз просто мурижать, i їй не встояти.
  Льотчик-термiнатор повернув назад i всю переможну армаду Третього Рейху за ним слiдом. Вiд англiйцiв майже нiчого не залишилося. Щоправда, зовсiм без втрат не обiйшлося, все ж таки з винищувачами билися i зенiтки стрiляли. ( Їх Марсель знищив рiвно вiсiмдесят одну машину, довiвши загальний рахунок лiтакiв, до 401!). Тепер можна i вiдзначити це...
  Коли, зрозумiло, фортеця впаде...
  До речi Рудель, звичайно ж, поза всяким сумнiвом молодець, бач, як узявся за фрегати, дивишся ще рознiс i авiаносець.
  Ось винищувач-бомбардувальник Марсель уже приземлився. Загартоване i звичне до працi, тiло виконувало рухи автоматично.
  Дозаправка та дозавантаження лiтака повинна зайняти не бiльше п'ятнадцяти хвилин, а потiм стрибок та крушi iнших.
  Ну бiснуватий Адольф Гiтлер як було оголошено особисто керує з Iспанiї штурмом Гiбралтару.
  Найпотужнiша, британська цитадель пiддавалася масованому артобстрiлу i окопи буквально перемелювало, руйнувалися стiни та перегородки. Можна тiльки уявити, як враженi, були захисники фортецi Гiбралтар. I не лише ударами снарядiв. Втiм, рев i виття стояв страшний. Негри та араби з-помiж колонiальних частин втратили голову вже в першi хвилини артпiдготовки, та й бiлi виглядали нiтрохи не краще.
  Старший капрал Паркiнсон настiльки перелякався, що кинувся в туалет. Але вже збилася в купу не менше дюжини англiйцiв та арабiв, тож капралу безцеремонно довбали каблуком у щелепу. Паркiнсон заволав ще сильнiше i вихопив пiстолет:
  - Гей ви жовтолицi я вас!
  Зверху через струс розривiв посипався пiсок, гарячий i колючий вiн буквально залiз капралу за комiр. Той упав у стан реактивного колапсу та вiдкрив вогонь на поразку. У вiдповiдь полетiв кинджал, який пробив Паркiнсону живiт. Фонтанчик кровi мляво бризнув iз важкого пуза, i повалений капрал забився в агонiї.
  I в iнших мiсцях було не краще, крики, сморiд, iстерики, перестрiлки, коли розносять один одного британцi-чорномазi або навпаки блiдолi незважаючи на тропiчне лiто. А нагорi було, звичайно, ще гiрше, але там iстерiя досить швидко змовкла, всiх буйних перемочили.
  Лише солдатська повiя не втратила голову, а скористалася моментом для особистого збагачення. Раз, два, три - кишенi роздери. Чотири, вiсiм, п'ять - треба зайчикiв стрiляти! I чорношкiра повiя безцеремонно лазила в кишенi, та ще й гидко посмiхалася.
  Панiка охопила також i собак, вони стали кидатися i кусати ошалених британських вояк, а тим гарячково вiдповiдали, стрiляючи i головне, потрапляючи втiм, чи то тварин, а й людей. Навiть полковник Фантомах - прозваний бульдогом, настiльки втратив голову, що став окопуватися, безуспiшно вдаряючи саперною лопатою в пiдлогу бункера.
  Ну, а Марсель, Рудель, Геттер та iншi лицарi вiйни Третього Рейху довбали зверху, прагнучи насамперед вивезти з ладу зенiтки. Втiм, тут майже не було знищувати, та й англiйцi практично не стрiляли. Знищивши лише один смiливий ствол, Марсель висловився:
  - Погано у великiй справi дрiбнитись, але ще гiрше не надавати дрiбницям значення через маленьку тягу до неробства!
  План, заздалегiдь розроблений штабом, виконувався чiтко як на навчаннях. Вiйська рушили вперед ще до закiнчення артпiдготовки. З недбалiстю пiшок, що переставляються. Фюрер навiть мiг i не вiддавати наказiв, як усе виходило злагоджено. Зокрема, рух "Голiафiв" пiдривнi проходи в мiнних полях. А так само пiдказана особисто капiтаном-фюрером проста у виконаннi система "Змiй Горинич". Проходи в мiнних полях залишалися широкi, i по них разом спрямовували спочатку легкi танкетки, а потiм пiхота. Втiм, англiйцi, як i слiд очiкувати, практично не чинили опiр. Уповiльнювало просування лише наявнiсть густо усеяних мiнами, у тому числi й новiтнiми, радiокерованими, полiв, а також рiзних шпильок та ровiв. Це природно створювало проблеми, i проблеми бiльш нiж серйознi. Але ж i нiмцi не такi простi, багато що передбачили.
  Ось Марсель повернув на своєму Фоккен-Вульфi назад, якби мав можливiсть, то вiн би посадив лiтак кудись ближче, що встигнути, самому пострiляти i пiшiй сутичцi. Але як на зло, хороше мiсце знайти важко, хоч Фоккен-Вульф у посадковому планi аж нiяк не вибаглива машина.
  Пiлот Рудель запитав у рацiї Марселя:
  - Я вiдчуваю, що максим за годину все буде закiнчено колега! Може, спробуємо сiсти на той кам'янистий майданчик, щоб встигнути до шапкового розбору?
  Марсель похмуро помiтив:
  - Там може сiсти лише один!
  Рудель зам'явся. Вiн розумiв, що великому воїну злощасного Третього Рейху хочеться ще пострiляти, але з iншого боку i поступку можуть розцiнити, що вiн злякався, та ще й пiдставляє вождя пiд кулi.
  Марсель це зрозумiв i несподiвано стримав свiй азарт:
  - Ну добре! Сiдай ти! Не можна бути таким егоїстом та забирати усi нагороди собi! Нехай пострiляють та iншi!
  За кiлька хвилин юнак-термiнатор захропiв i не бачив, як над фортецею здiймають бiлi прапори. А через якийсь час уже женуть численнi колони полонених, що очманiли i втратили людську подобу.
  Так було взято фортеця, має найважливiше стратегiчне значення. I фашисти тепер стали прямо проникати до Африки. Найкоротшим вiдстанню на чорний континент переправлялися вiйська.
  I тепер спiввiдношення сил почало рiзко змiнюватися. Особливо через те, що нiмецькi танки тепер мали перевагу у бойовiй могутностi. I не лише "Тигри" та "Пантери", але навiть Т-4. Тож доводилося англiйцям та американцям дуже туго.
  Ситуацiю посилювало i те, що нiмецькi вiйська мали значно бiльше бойового досвiду з серйозним противником, i вiдрiзнялися бiльше дисциплiною та вишколом.
  Крiм того в нiмецькi вiйська стала надходити штурмова гвинтiвкам МР-44, яка не мала собi рiвних.
  Також СРСР став продавати Третьому Рейху нафту та технiка у фашистiв пожвавилася. Отже, Марокко було захоплено швидко. I нiмцi змогли з'єднатися зi своїми вiйськами у Тунiсi через Алжир. I потекли бригади Вермахту Лiвiєю.
  Воювали, зрозумiло, дуже хоробро красивi дiвчата.
  У Лiвiї англiйцi у вiдсутностi потужної смуги оборони i тому вiдступали.
  Але їх переслiдували по п'ятах вiйська Третього Рейху.
  I лише Єгиптi розгорнулися по-справжньому жорстокi бої. Тим бiльше з Британiї та США було перекинуто серйознi пiдкрiплення.
  Магда та Шелла героїчували в Єгиптi. Настання частин Роммеля проходило у важких умовах лiта. Вiйницям простiше, вони у бiкiнi, i змащенi захисним, досить ефективним кремом. Гарячий пiсок країни фараонiв обживає їхнi босi ноги, але мозолистi ступнi вже не звертають уваги на подiбну дрiбницю. Ось тiльки кулi i снаряди справжнiсiнькi. А наступ "Лис пустелi" вибирає, як правило, у темний час доби. Англiйцi борються по-рiзному. Колонiальнi вiйська розсипають при першому ж натиску, але бiйцi з Британiї, а також парочка Австралiйських дивiзiй б'ються дуже вперто.
  Ось нахилившись i по звивистiй лiнiї, дiвчата бiжать в атаку, вриваються в окоп, де починається велике звалище.
  Найважче тут добiгти, коли навколо рвуться снаряди, високо в повiтря знiмають фонтани оплавленого пiску. А уламки мало не стосуються знежиреної шкiри, пiд якою перекочується дрiт сталевих м'язiв.
  А в самому окопi вже легше. Шелла завдає найближчому англiйському офiцеру удару ногою в щелепу. Той брязкає зубами i завалюється намертво.
  Блондинка радiсно вигукує:
  - Оце прийом по - арiйськи!
  Вогняна напарниця додає в колiному в пах, змушуючи осiсти арабського найманця i кричить:
  - Це вам не в бiрюльки грати!
  Вiйна жорстока. Навiть ангелоподiбна Шелла розпарює багнетом черево найближчому англiйцю. Їй гидко, але робити нiчого. Чи вiн тебе, чи ти його. На вiйнi немає поняття пiдлостi, є лише критерiї ефективностi та доцiльностi.
  А кровi. Навiть дивно, що їй стiльки може випливати вiд елементарного сильного удару саперною лопаткою. Коли кривище, ось так розбризкується по пiску, а потiм уперто не бажає вбиратися.
  Шелла, чиї затвердiлi пiдошви, щипає ця липка неприємна рiдина, люто скрикує i реве:
  - Вам левенята, це не допоможе.
  Лють дiвчисько з СС рiзко збiльшується. Слiд жорстокий удар супостату в пах. I майор ВПС Британiї вилiтає як пробка шампанського та траншей. А через рот офiцера випливають кривавi мiхури. Магда схвалює:
  - Ось мужики найкраще й одержують задоволення!
  Але й сама огнезарна часу не втрачає. Рухнула прикладом штурмового карабiна, змусила супротивника опливти, немов вiск свiчки. Тiльки оскiльки жертва негр, то й недогарок вийшов чорнявим. Тепер Шелла пiдбадьорює подругу:
  - Отак тримати!
  Магда, елементарно всадивши пару куль з пiстолета типу покращеного Маузера, пiдтверджує:
  - Так тримати!
  I решта дiвчат борються героїчно i головне дуже вмiло. Що дивно батальйон тигриць зазнає мiнiмальних втрат, хоча бореться в самому пекле вiйни. Може боги, i найголовнiша богиня - Паллада чи Фортуна прихильна до юних незаймана?
  Може тому їхню роту i вiдправили битися в пекло. У район очiкуваного прориву великих сил англiйцiв iз заблокованої Олександрiї. А що у цьому є логiка.
  
  От i лежать зараз дiвчата в засiдцi, розмовляють.
  Магда спитала Шеллу:
  -Погодься ти б мрiяла з цього пекла пустелi вирушить, в Росiю!
  Шелла замотала головою:
  - Чесно кажучи, нi. Хоча у планi клiмату там i краще, нiж тут!
  Вогняна Магда дико скривилася:
  - Ти що боїшся росiйських солдатiв, чи росiйської зими?
  Шелла негативно замотала головою:
  - Та нi! Це було б навiть цiкаво, скiльки б витримала на їхньому лютому морозi, босонiж i в одному купальнику. Але ж суть не в цьому?
  Магда з перебiльшеною зневагою скривилася:
  - А у чому? Боїшся загинути?
  Шелла i тут вiдмахнулася:
  - Та нi! Я не боягуз, у чому думаю вже всi не раз переконалися, але чи бачиш росiяни це такий народ... Який зазвичай б'ється до кiнця i долає найстiйкiших!
  Гаряча Магда, струсивши з голови пiт, бризки розлетiлися i, впавши на розпечений пiсок, гидко зашипiли, заперечила:
  - А вони ж капiтулювали у першу свiтову вiйну. Пiдписали з нами ганебний свiт, так що пiсля цього ти стверджуватимеш, нiби вони непереможнi i б'ються до кiнця!
  Шелла зiтхнувши заперечила:
  - Так i ми капiтулювали в першу свiтову вiйну. Щоб потiм взяти реванш!
  Вогняна диявола огризнулася:
  - Це була зрада нашого уряду!
  - Так i в них зрада з боку революцiонерiв та бiльшовикiв! - випалила Шелла. - Наче ти не знаєш, хто такий Ленiн!
  Магда покрутила пальцiв з обламаним нiгтем бiля скронi.
  - На жаль знаю!
  На цьому подруги закiнчив розмову, горло пересихає, балакатиме, а попереду вже дамоклiв меч свiтила.
  Коли сонце перевалило за зенiт, а потiм стало вмирати, а тiнi подовжаться, з'ясувалося, що дiвчата приступили до працi недаремно.
  Ось коли саме пекло закiнчилося, почувся гул моторiв i якийсь рух з боку Олександрiї.
  Гейла скомандувала:
  - Дiвчата готуйтеся! - Потiм її голос став набагато вартiшим. - Тигрицi у рушницю!
  Ось, нарештi, i з'явилися далеко на лiнiї форту силуети танкiв. Вони рухаються неквапливо, але якось зловiсно. Дiвчата приготували свої протитанковi рушницi. Такi ось пiдствольники, легкi безоткатки. Їхня вибухова мiць втiм, не на всякий танк годиться.
  Гейла смуглява, м'ясиста, хоч i знежирена спекою, командує, вiрнiше попереджає:
  - Вогню без наказу не вiдчиняти. Попереду йдуть Кромвелi та Матильди. Лобова броня танка "Кромвель" сiмдесят сантиметрiв, а "Матiльди" вiсiмдесят. Нашi пiдствольники їх не вiзьмуть. Так, що стрiлятимете, тiльки по гусеницях.
  Дiвчата хором в'янули:
  - Так точно товаришу командир!
  Шелла грайливо малюючись, помiтила:
  - Проте "Кромвель" так ну праску до смiшного схоже! Вже стiльки разiв бачила, але нiяк не можу звикнути до цiєї хохми.
  Справдi цей один iз наймасовiших англiйських танкiв, скидався на банальну праску своєю скошеною лобовою частиною. Проте пробити подiбний танк було дуже важко. Тут потрiбен калiбр не менше 75, що поки що для нiмецької армiї рiдкiсть. Гармата 88 - мiлiметрiв ще краще пiдходить, але їх у Роммеля небагато, та перевозити таку рiч махину дуже важко, особливо по пустелi.
  А ось i "Матiльда". Найкращий довоєнний витвiр британського танкобудування. Вiсiмдесят мiлiметрiв лобової бронi при вазi всього 27 тонн. Тобто у середнього танка лобова броня товща, нiж у важких радянських КВ, та ще й ще скручена як нiс корабля. Герда подумала, що "Матiльду" готували мабуть для вiйни проти СРСР. У росiян вже з'явилися i до другої свiтової вiйни, гармати в 76 - мiлiметрiв, а отже, здатнi прошивати те, що слабше. Сама "Матiльда" втiм, озброєна не надто добре, 47 калiбр, зате три кулемети.
  Втiм, дiвчата холоднокровнi. Танкiв рухається всього трохи бiльше тридцяти, а за ними танкетки та пiхота. Частина пiхотинцiв на мотоциклах iз вiзками. Танкеток, трохи бiльше пiвсотнi, але мотопiхоти прет пристойно. Шелла щиро здивувавшись, спитала Магду:
  - Звiдки у них у блокадi стiльки технiки?
  Руда самка демона посмiхаючись, як гарпiя вiдповiла:
  - Та у них бляшанками нiколи проблем не було. Бажають нас промацати на мiцнiсть. Як сказати, чи не здригнуться нашi хлопцi!
  Шелла заперечила:
  - Не хлопцi, а дiвчата! Та ще й такi крутi...
  А ще позаду танкеток та мотоциклiв йшла пiхота. Англiйськi солдати бiгли, трохи нахилившись, а в руках тримали рушницi та пiстолет-кулемети. Чувся брязкiт гусениць, i скрегiт пiску.
  Магда жваво озирнулася (нiби нiчого страшного, по краях позицiї, що займають дiвчата, також сидять у засiдцi залiзнi, нiмецькi хлопцi!). Поки що з боку частин вермахту жодного пострiлу. Все тихо та спокiйно. Шелла тихо прошепотiла:
  - Ми як iндiанцi в засiдцi, але при цьому ризикуємо втратити свої скальпи!
  Магда у вiдповiдь з особливою зневагою фиркнула, здмухуючи з чола вогняне пасмо волосся:
  - З таким настроєм взагалi не варто йти на бiй!
  А ось у англiйцiв нерви виявилися гiршими, або, може, вони хотiли справити на ворога враження i тому танки вiдразу огорнулися димом, прогуркотiли пострiли. За ними забили кулемети, а також дали з рушниць залп пiхотинцi. Нiмцi мовчали, чекаючи, коли супротивник наблизиться.
  I ось коли до ворогiв залишилося лише сотня метрiв - Гейла лаконiчно скомандувала:
  - Вогонь!
  . РОЗДIЛ Љ 2
  Дiвчата вже автоматично встигли узгодити собi жертви i пальнули з пiдстволок по гусеницях. Добре, що в англiйських танкiв вони добре видно. Шелла вистрiлила, i радiсно вигукнула, права гусениця броненосної "Матiльди" виявилася розбита. Дiвча ввернула:
  - "Матiльда" отримала мат!
  Магдi також вдалося пiдбити "Кромвель", дiвчина радiсно огризнулася:
  - Революцiя буржуа у Нiмеччинi не пройде!
  Пiсля чого обидвi дiвчата розсмiялися. Iншi вовчицi лупили з пiдствольникiв досить влучно, внаслiдок чого всi тридцять чотири англiйськi танки зупинилися. Їхнiй командир Гейла вигукнула:
  - Англiйцi все трясуться, їх нiкчемнiсть через край! Якщо немочки б'ються - краще в бiйку не вступай!
  Справдi жiнки така порода, що мають особливий дар у стрiльбi. I вражають на рiдкiсть влучно. Отже, ударна мiць англiйцiв виявилася паралiзованою.
  Правда Британiя країна не слабка i машини, що зупинилися, стали курити у вiдповiдь. Тiльки який у них недолiк... Дула вниз погано опускаються, так що... Гейла командує:
  - Тi дiвчата, що не розрядили своїх пiдствольникiв, нехай виберуть жертви серед танкеток.
  Магда хихикнула:
  - А танкетки, ах танкетки - з них зробимо цукерки!
  Шелла додає:
  - Ми хоч i на дiєтi, але вам мiсце у туалетi!
  Магда додала:
  - Курочка по зернятку клює, але набирає вагу швидше ковтаючого кнура кнура!
  Що таке танкетка? Це машина, що скидається на маленький танк, iнодi гусенична, iнодi колестна. Важить щоправда всього двi-три тонни або чотири з половиною тонни. Бiльш важкi модифiкацiї мають ще гармату. Таку ось маленьку... мiлiметрiв 20 її калiбр, але для пiхоти дуже небезпечна. До речi, танкетку можна пробити i в лоб, особливо якщо потрапити в корпус, де броня напевно не вiд рикошету. Деякi дiвчата мають ще й додатковий комплект до пiдствольних гранатометiв. Вони швиденько перезаряджають нiжно, немов дитину погладжуючи стволи. Потiм вiдкривають вогонь на поразку.
  Магда навiть заспiвала:
  - Ми повторюємо простi рухи - влучний удар на поразку!
  Танкетки реагують на влучення по-рiзному. У Шелли, наприклад, сталева жертва, вибухнула, а у Магди перекосившись, стала осiдати. Дiвчата навiть верещать вiд захоплення, немов їх пестять гарнi хлопцi. А вiдповiдь випльовують смерть.
  Шелла навiть лизнула язиком пiдствольник, вiдчула металевий присмак. Майже всi танкетки пiдбитi. Мотоцикли в англiйцiв почали пригальмовувати. Навiть здалеку було видно, як перекосилися в австралiйцiв пики. Атака грiзної Британiї явно захлиналася...
  Магда, вiдклавши пiдствольник, взяла в руки пiстолет-кулемет i, натиснувши на собачку, вимовила:
  - Я нiжний перукар, бо немає нiчого нiжнiшого за смерть!
  Шелла провила:
  - Ось таких космачiв, як британцi, i пiдстригти не грiх!
  Стрiлянина з боку англiйцiв стала хаотичною, а тут ще забили нiмецькi великокалiбернi кулемети та вдарили осколковими снарядами гармати. Спочатку били знаряддя дрiбного калiбру, вони, втiм, теж робили неабиякi спустошення, а потiм заробив середнiй калiбр 75-мiлiметрiв. Коли б'є такий калiбр i снаряди розсипаються на уламки.
  Магда iз задоволенням потерла долонi:
  - Оце їм каша-малаша!
  Один англiйець був негром, та ще й таким величезним: футiв сiм з половиною, не менше. Вiн був у бронежилетi i ревiв як поранений кабан. Оскiльки великий мотоцикл, на якому їхав чорношкiрий був пiдбитий, вiн зiскочив з нього i побiг на позицiї. Шелла зловiсно посмiхнулася:
  - Та це був добрий хлопець.
  Пострiл босонога блондинки запал точний, прямо в пах броньованого "Отелло". Негри скрикнув: випробувавши спресований "оргазм". Шелла вiдпустила жарт:
  Ми дiвчата - славнi хлопцi,
  Доблесть пiдтвердимо сталевим мечем!
  Кулю в лоб покидькам з автомата,
  Щось неграм лисим вiдiрвемо!
  Магда навiть мало не подавилася вiд подиву:
  - Так ти ще так лаятися вмiєш! Ну ти й подруга!
  Шелла пiдморгнула у вiдповiдь:
  - А що? Я дуже рiзноманiтна!
  Частина англiйцiв залягла i вiдстрiлювалася. Бiй розростався, ось одна з куль пролетiла так близько вiд голови Магди, що навiть зрiзала шматок волосся. Здавалося, що впав шматочок яскравого полум'я. Вогняна дияволиця машинально перехрестилася:
  - У цих перукарiв руки пiд хрiн заточенi!
  Шелла продовжуючи вести прицiльну пальбу, вiдповiла:
  - Ку-кукен квакiн!
  Магда, незважаючи на всю зайнятiсть сутичкою, все ж таки не втрималася вiд питання:
  - Що ти сказала?
  Шелла хитро пiдморгнула:
  - Це розумiєш латинь! Вираз, що означає тотальний капут!
  Магда у вiдповiдь зрiзала довгою чергою ще п'ятьох англiйцiв, що не вчасно схопилися, заявила:
  - Надлишок розуму - рiвносильний його недолiку!
  Шелла i тут знайшла чим заперечити:
  - Нi, ти не маєш рацiї! Забрати розум легко, а додати важко.
  Магда, уклавши ще одного араба, тут вирiшила погодитися:
  - Та що казати! Загалом неможливо! Чарка вина - не додасть розуму! Друга i третя - зводить з розуму!
  Але, незважаючи на втрату бойового духу, англiйцi все ще були небезпечнi. Ось однiєї з вовчиць, чорнявої милашцi в бiкiнi пара куль потрапила в голову, змусивши коротко скрикнувши затихнути назавжди. Шкода таким коротким виявилося життя у дiвчини, наче метелики-одноденки. Декiлька вовчиць отримали поранення. Магда висловилася:
  - Багато є рiзних асiв, тiльки багато пiд.
  Шелла перервала:
  - Лаятися матюком пiд час бою погана прикмета... Хоча поставити матюк у партiї прикмета клас!
  Вимовивши це дiвчисько, якраз увiгнало кулю в око супротивниковi. Їй навiть стало якось нудно, ось вбиваєш, вбиваєш .... Кiнця цьому не видно. Магда також не вiдставала i навiть почала пiдраховувати вбитих. Взагалi, якщо подумати про вбивство додає людинi сил? Справедливе вбивство, звичайно ж, додає та посилює карму. Ти нiби пiдживлюєшся енергiєю неповноцiнних iндивiдiв. I стаєш у тисячi разiв сильнiшим. Як то кажуть - воїни-богатирi. Або точнiше войовницi-богатирки. Ось австралiйський хлопець майже хлопчик втратив половину черепа. Магда помiтила:
  - Краще один раз вбити, нiж тисячу разiв проклясти!
  Шелла погодилася:
  - Звичайно! Можна ось так переклацати всiх! Де твiй натиск автомат, лютий плювок у мiзках зорепад.
  Магда в лютi гепарду, додала:
  - Вас англiйцям вiдбiй, ну в геєну запiй! Просто дощ по даху твоїй генерал!
  Шелла також почала пiдраховувати знищених особин. Справдi, їй красунi церемонитися. Але ось ще питання, чи ставити їй свiчки за упокiй чи нi? Адже хоч i поганi люди - вороги, але все-таки люди. Як, наприклад, чинили спартанцi в таких випадках. Мабуть, благородно.
  Шелла гучним пошепком пiдказує богинi, сказала:
  - Ти знаєш Магда, давай пiсля бiй сходимо до найближчого храму i помолимося за вбитих нами, щоб їхнi душi з чистилища прямували прямо до раю.
  Рудоволоса войовниця скривилася:
  - А може, ще й мечеть сходимо? Ну, ти й сентиментальна Шелла. Прямо як твоя тезка з казочки Андерсена, вiрнiше, Шарля Перо. - Магда всадила чергу, примусивши ригати кров'ю ще трьох. - А наш свiт, це не арена для дешевих сантиментiв.
  Войовниця блондинка знизала мiцними плечима:
  - Як сказати? Менi б не хотiлося, що в разi моєї загибелi, тiло затоптали в гнiй та ще й помочилися зверху. Ти твориш добро, i воно тобi повертається...
  - Повертається кулею! - огризнулася вже дотикала подряпин Магда.
  Шелла уклавши ще двох, помiтила:
  - А ти не позiхай, тодi тебе i куля не знайде!
  Магда скривила забруднене личко:
  - Куля дурниця i багнет не професор, а снаряд не доцент! Але кадилом вiд автоматної черги не захистишся!
  Шелла тут помiтила:
  - Один вiдомий поет писав - щоб до багнета прирiвняли перо!
  Тут бiлявцi трохи подряпало кулею вухо. Втiм, Шелла навiть не здригнулася. А якщо куля свистить, то значить, вона пролетiла повз.
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  
  Магда подiбний спосiб схвалила:
  - Ось ця поведiнка гiдно справжньої арiйки!
  Шелла парирувала:
  - Щедрiсть на комплiменти, маскує мiзернiсть розуму, i жагу наживи!
  Магда не до мiсця i не трапу, гукнула:
  - Доведе тебе до могили подiбна фiлософiя!
  Правiше Шелли теж поранило свiтленьку приятельку. Хоча дiвчина поки що малознайома новачок замiсть убутого товариша, все одно її шкода. Але вона не стогне, навпаки видавила усмiшку. Потiм почала витягувати язиком кулю. Шелла поповзла до неї:
  - Дай я тобi допоможу...
  Та у вiдповiдь огризнулася:
  - Вiдчепись! Краще веди вогонь i нищи вшивих левенят. Це у вас чудово виходить.
  Шелла не стала пускати шпильки у вiдповiдь, або кидатися пiском, хоча спокуса i була присутня. Пiдперши лiкоть i отримавши упор, чiтко уклавши короткою чергою трьох (уже в неї пiстолет-кулемет, так розжарився, що стовбур став червонiти, навiть дивно, що вiн поки не заклинив!), ринула:
  - На чудово, на вiйнi нiколи не буває! Обов'язково, щось та недороблене!
  Приятелька (її звали Уелен) заявила:
  - От би до твоєї мови, та ще й прикрутити гашетку кулемета! Так би стала всiх трощити.
  Шелла засмiялася, та дуже голосно. Тут один iз англiйцiв крикнув:
  - Ви всi бошi повiї!
  Шелла у вiдповiдь iз силою кинула уламкову гранату:
  - Вiд альфонсiв чую!
  Цезаря Магда, що загрожувала пiдпалити Олександрiю гiрше, огризнулася, i теж покинула гранату. Крикнула:
  - На такi подарунки ми завжди щедрi!
  Уелен витягла з плеча кулю i виплюнула її:
  - На смак ти краще, нiж на дотик!
  У тилу англiйцiв з'явилися пiдкрiплення, ще дюжина танкiв. Так "Матiльди", а iншi закупленi в США "Маккавеї". Останнi танки, була без вежi, зате з трьома гарматами кожен. Магда тоненько свиснула:
  - Угу! Оце машини-динозаври!
  Шелла нервово скривилася:
  - Ти знаєш динозавр, цiлком може розтоптати ссавець, якщо воно гальмує мiзками. Усi маса...
  Магда жваво перебила:
  - А тут ти не маєш рацiї. Людина думає вдесятеро швидше, нiж рухається. Тобто нас насамперед пiдводять не мiзки, а тiло!
  Шелла стрiльнула очима:
  - Та тiло... Душа зазвичай мiцна i невагома.
  Магда нервово хихикнула:
  - Душа згрiшила, а тiло у вiдповiдi!
  "Маккавеї" були дуже тихохiдними, тож i "Матiльди" не поспiшали. Втiм, дiвчата не нервувалися, у них ще залишалися деякi сюрпризи, зокрема пара десяткiв протитанкових зарядiв. Але в даному випадку їм показати себе не вдалося. Почувся гуркiт i три снаряди кинулися в бiк англiйських танкiв. Ось один "Маккавей" вiдразу ж виявився пiдбитим, у його широченному корпусi утворилася дiра. Втiм, англiйцi не розгубилися i навiть зробили безуспiшну спробу вiдкрити вогонь на ходу. Втiм, звiдки вели пальбу ретельно замаскованi гармати Роммеля, було важко визначити. Ось був ще залп, i перекосило вежу "Матiльде". Шелла весело стрiляючи очима, посмiхнулася:
  - А що? Зенiтка, то скорострiльна!
  Магда в досадi пробурчала:
  - Нам так нiчого не залишиться.
  Слiдом за "Маккавеями" з'явилися новi танкетки, а також кiлька "Кромвелiв". Причому, зважаючи на облiзлу фарбу, цi машини викопали з пiску. Теж пруть, хочуть взяти нахрапом. Руда Магда пальчиками, дiвочою, босою ноженькою спiймала павука i безцеремонно розчавила його:
  - Ось те саме чекає на всiх англiйцiв!
  Шелла гаряче схвалила:
  - Браво! Так тримати!
  88-мiлiметровi зенiтки продовжували вести прицiльний вогонь. Їхня скорострiльнiсть була висока, але й влучнiсть не пасувала. Противник огризався дуже безладно i не мiг заподiяти iстотних збиткiв. Ну, а вовчицi боротимуться з пiхотою, якою прибувало дедалi бiльше.
  Магда, намагаючись вгамувати неприємне свербiння подряпини, помiтила:
  - Англiйцi такi неекономнi у використаннi людських ресурсiв. Просто дивно, що їм удалося захопити половину свiту!
  Шелла тому дуже втiшному для нiмцiв приводу висловилася:
  - Вони митцi, нас закидати трупами! Проти цього нiяк не попрешь, ух дуже трупи смердять!
  Вогняна Магда тоненько хихикнула:
  - Так газова атака, рiч серйозна.
  Англiйськi танки повзли наче черепахи, i ось вiд "Маккавеїв" незабаром залишилися лише купи металу. А ось бiльш спритною "Матiльдi" вдалося проскочити, але її вовчицi вiдразу перебили гусеницю, як завжди влучно вразивши з пiдствольника.
  Шелла облизнулася:
  - Оце по-нашому! По есесовському!
  "Кромвелi", вiрнiше їх екiпажi дуже нервували, смикали за штурвали i помилково тиснули своїх солдатiв. Навiть гусеницi, вiд пiску та кровi стали брудними та червоно-коричневими. При цьому танки пiдкручувалися на мiсцi, а вежi намагалися незграбно обертатися. Шелла скалила зубки i спiвала:
  - Десь ростуть незабудки. Мама пече пирiжки! Рейха в пащi не зубки, а зi снарядiв iкла!
  "Кромвелi" дуже безглуздо продовжували тиркатися, i тиснули своїх же солдатiв, ще бiльш посиленими темпами. Навiть нiмецькi зенiтки замовкли, щоб не заважати танкам, виконувати "почесну" мiсiю. Магда люто рикнула:
  - То ми зараз розiйдемося! Може, вiд бурi врятуємось!
  Але ось кiлька "Кромвелiв" все ж таки зумiло вирiвнятися i рвонути до позицiй, що займали дiвчата. Але їх майже вiдразу зупинили влучнi пострiли. Мабуть вовчицi в азартi бою просто заборонили собi промахуватися. Англiйцi зiштовхнулися з воiстину нiмецькою стiйкiстю. Ось одна iз танкеток, втративши залишки мужностi, повернула назад. Генерал австралiєць щось скомандував i в неї полетiли гранати. Смертельно поранена машина запалала, а потiм ще й снаряди стали рватися всерединi. Таке ось видовище.
  У грiзної дiви Шелли вiд перегрiву заклинив пiстолет-кулемет, i, вiдклавши шматок залiза, що став марним, убiк, почала вести вогонь iз самозарядної рушницi. А що, дуже непогана тактика! Швидкострiльнiсть нижче, зате прицiльнiсть вище. Те саме навiть трохи ранiше зробили й iншi дiвчата-войовницi. Магда, похитуючи головою, помiтила:
  - Вiйна вчить економiї. Причому на фронтi навiть бiльше, нiж у тилу!
  Шелла знехотя погодилася:
  - Та вчить! Але скiльки цих леве на нас пре! Невже англiйцi, отак кинули на нас усi свої сили!
  Магда, з хитрою i стрiляючи очима, немов Попелюшка або вiрнiше її зведенi сестри на балу, вiдповiла:
  - Чесно кажучи, я саме на це i розраховую!
  Шелла здивувалася:
  - Розраховуєш? Хочеш, щоби ми загинули? У такi молодi роки знайти смерть?
  Магда ласкаво пiдморгнула:
  - Не в цьому справа! Просто подумай, що вiдбувається, коли ворога в одному мiсцi зосереджує всi сили?
  Шелла одразу ж вiдповiла:
  - Ставати на цьому дiлянки сильнiшими. Вона може прорвати лiнiю фронту.
  - А на iнших? - пiдморгнула Магда.
  - Сильнiше! Нi навпаки! - Шелла раптом здогадалася - Отже, поки супротивник кидає на нас усi свої сили, решта наших вiйськ може штурмом опанувати ворожу цитадель!
  Магда, швидко перекотившись, цмокнула подругу в спiтнiлу, подряпану щiчку:
  - Розумниця! Нарештi сама здогадалася! Так, що Олександрiя не стане рекордним мiстом, яке так довго трималося проти Вермахту.
  Шелла помiтила:
  - А Олександрiя вже таким мiстом хiба стала. I сподiваюся не одне iз ворожих мiст, його рекорд не поб'є! Адже ми...
  Магда перебила:
  - Говорити, що ми непереможнi, поки битва не закiнчилася погана прикмета. I ти це знаєш!
  Шелла зло блиснула своїми сапфiровими очима у вiдповiдь:
  - Бути вiруючим, це не означає забобонним. Про це навiть у катехизi йдеться!
  Магда вже вкотре, вдало пальнув iз рушницi i зрiзавши чергового "касатика", цiлком серйозно запропонувала:
  - Заспiвай моя подружка! Ось звичайно краще спiвати, нiж стогнати!
  Шелла несподiвано постригла:
  - Краще стогнати вiд оргазму, нiж спiвати вiд болю!
  Магда стала злiшою:
  - Ну, що ти двох слiв зв'язати не можеш i тому кажеш вульгарнiсть. Ану спiвай i голоснiше.
  I Шелла заспiвала, спочатку нiби неголосно, але з кожним новим куплетом голосок мiцний;
  Вогнем кривавого потоку
  Лавина землю нашу залила...
  Вiйна не знає мiри-строку,
  Хмiльшого солодкого вина!
  
  Не стане гiрким смак перемоги,
  Хоч гiркота диму та кровi.
  Коли билися нашi дiди
  Про них щебече соловей!
  
  Безсмертя вища нагороди,
  Щоб тьмяної старостi не знати.
  Щоб не прийшли посланцi пекла,
  Щоб виливалася благодать.
  
  Ми любимо свiт i запах хвої,
  Але якщо треба битва чекає.
  Про наше серце золоте,
  Нехай палає, плавлячи лiд!
  
  Так юнiсть свiжа минає,
  Вже банальним стало все.
  Який ось Сонце сходить,
  Бути людиною не брехня!
  
  Любiть люди свiтло Господнє,
  Вiн дуже добрий, повiрте до нас...
  Хоч шлях по життю пекла,
  А править свiтом: Iрод-Хам!
  
  Ми цiлi чистi маємо,
  Але шлях до них - шкода на кровi!
  Адже автомат вiн як гантелi,
  У Лихо пiтьми повно рiднi!
  
  Iсус з Марiєю нам порука,
  Прийдуть та щастя приведуть!
  Тодi зникне холоди - мука,
  I злiсть з пiдлiстю капут!
  Атака англiйцiв остаточно видихнулася. Останнi пiдбитi танки зупинилися бiля виритих нiмецьких траншiв. I лише пiхота, а новi мотоциклiсти, що прибули, все ще не залишали спроб вирватися з лещат. Змученi тривалим переходом шорсткi вiд пiску, що прилип до поту, дiвча вiдстрiлювалися вже останнiми патронами. Шелла поправивши штик-нiж, сказала Магдi:
  - Ну що врукопашну?
  Дiвча вiдповiла:
  - Та врукопашну! Це буде славне полювання, хоча для багатьох воно стане останнiм! Тiльки дочекайся наказу командира!
  Шелла шепнула:
  - Наказ командира пiд час вiйни виконаний любовi та величезної цiни!
  Втiм, видно, що серед британських солдатiв немає єдностi. Частина з них залягла i не хотiла бiгти вперед, а решта трохи боязко тупцювала на мiсцi. У дiвчат-войовниць вже залишалися лiченi пострiли, хоча спочатку був цiлий мiшок боєприпасiв, принесений кожною вовчицею. Та це вони дiвчата, гарнi, босоногi, в одних дуже мiцних бiкiнi войовницi елiтного жiночого батальйону СС. Вiддiлення, в якому воювали найкращi особини Нiмеччини, та ще й безжально натренованi. Свого роду програма зi створення людей майбутнього - надлюдини оспiваної генiальним Фрiдрiхом Нiцше. Дiвчата намагалися вибирати собi кожна свою жертву i не втрачати даремно жодного патрона. А тут ще з'явилися танки. I звiдки тiльки беруться цi "Матiльди", наштампували їх вище даху. Але вже, здається: досягнуто, межа довготерпiння, Гейла вже готова, вiддати наказ до рукопашної сутички, як раптом. З далеких хмар залунала грандiозна симфонiя Вагнера. Ця музика така колосальна та чудова, здатна довести справжнього арiйця до тотального несамовитостi. А ворога увiгнати у штопор. Кинувши погляд у небо, Магда дзвiнко вигукнула:
  - Та це нашi бомбардувальники "Штука".
  Шелла гаркнула каламбуром:
  - Штуки влаштують не штучне розбирання!
  Що можна сказати про грiзного Ю-87, пiкiрувальника-легенду, символ нiмецького "Блiцкригу"? Ця машина просто iдеально (для свого часу, коли ще не було таких потужних i ефективних систем комп'ютерного наведення), пiдходить для знищення наземних цiлей i особливо пiхоти, та й танкiв теж. А виробництво гiдної змiни: Фокке-Вульфа ще тiльки починає розкручуватися.
  Гейла голосно гаркнула:
  - Закопатися в пiсок, швидше i сховати голови!
  I ось по англiйцях були удари, "Матiльди" пiдривають i перевертаються. Шелла вiдчула, як уламки, наче гребiнець пройшлися волоссям i подряпнули по вушку. Зачепило i Магду, а однiй дiвчинi зовсiм не пощастило, розкроїло черепок. Але на щастя, це вже були останнi жертви. Тепер атака англiйцiв остаточно захлинулась, а над головним мiнаретом Олександрiї злетiв прапор зi свастикою! Це прапор був величезний, i вселяв жах бiльшiй половинi свiту:
  Магда з моторошним захопленням, вигукнула:
  - Оце так! Нарештi!
  Шелла здивувалася:
  - Ми перемогли? Якось не вiриться!
  Магда тонюсенько хихикнула:
  -Так Так Так Так!
  Уцiлiлi англiйцi також почали викидати бiлi ганчiрки. Ось це була перемога, то що можна тiльки мрiяти, стоячи перед зовнi неприступною армадою вiдбулося.
  Шелла вигукнула:
  - Радiсть, радiсть постiйно! Будемо завжди щасливi! Прапор наш забарвленим кольором вказує шлях ...
  Магду якийсь чорт потягнув за язик, i вона брякнула:
  - В нiкуди!
  А ось зла Гейла почула, вона, як на зло була поруч, а гул у цей момент притих. Командир роти рикнула:
  - Ось як? Прапор зi свастикою веде, на твою думку, у нiкуди. Ми з тобою ще розберемося, а поки що треба будувати полонених.
  Справдi, серед тих, хто здався, було багато поранених, причому важко. З ними фашисти надiйшли "милосердно", контрольний пострiл у голову та повний порядок. Тих, хто був легко поранений, поставили в окрему колону - їх можна вилiкувати i використовувати як робочу силу. Шелла, втiм, раптом випробувала укол совiстi, коли бачила розправу на тяжко поранених i покалiчених. У Третьому Рейху все було пiдпорядковане вимогам доцiльностi. А тому непотрiбних прибирали. Сама Шелла незважаючи на всю муштру, i вже солiдну (особливо пiсля цього бою!) кiлькiсть трупiв на своєму рахунку залишалася доброю i вельми сентиментальною. Ось по курнiй, засмаглiй щiчцi навiть скотилася гiрка сльозинка. До чого ж брудна рiч вiйна, як вона змiнюватиме характер i оцiнку людини.
  Магда теж нервувала; що ще вигадає жорстока Гейла. Як її покарають. Адже у вiйськовий час командир просто наказати розстрiляти, навiть не пояснюючи причини. Хоча до цього справа, швидше за все, не дiйде. Адже вони елiта, i у разi розстрiлу, та ще й за свiдкiв, можуть почати копатися, що до чого, навiщо. Вони войовницi цiннi, а не ординарне гарматне м'ясо.
  Роту втiм, неабияк пошматував. Троє нiмецьких дiвчат загинули, п'ять отримали серйознi поранення, майже половина легенi, а подряпалися i смертельно втомилися всi без винятку. Пiдрахунок втрат провели трохи пiзнiше, а поки що будували полонених i вважали захопленi трофеї. А так само дiвчата злагоджували в окремий стос кинуту супротивником зброю. Хоча настала нiч, але було досить свiтло, особливо завдяки повному мiсяцю. Шелла помiтила:
  - А ти знаєш Магда в таку погоду, зазвичай дуже активнi перевертнi. Особливо колишнi покiйники!
  Рудоволоса войовниця скривила личко:
  - Якщо ж казкам, то так. Але ж ви дорослi дiвчата. Точнiше ми дорослi дiвчата, i самi наче вовкулаки. Нехай навiть жiночої статi та дуже гарних.
  Перед очима Шелли, вiрнiше в її свiжiй пам'ятi промайнув епiзод минулого бою, як пiсля падiння бомби розлiталися тiла англiйцiв. Серед них, був один - мабуть з числа аборигенiв Австралiї, морда з товстими губами i плескатим носом - просто жах. А очi... Просто мiй ласкавий i нiжний звiр, я так люблю тебе, повiр. Голова не долетiла до грiзної Шелли лише метрiв з десять! I це наче...
  Убитих дiвчат на вiдмiну простих солдатiв було неможливо поховати просто так. Їхнi тiла загорнули в целофановi пакети i пiсля церемонiї прощання та вiдспiвування ( це зробив спецiальний священик зi свастикою на рукавi!), вiдправили з лiтаком до Нiмеччини.
  Священик був особливий есесiвський у червонiй формi, i з обличчям професiйного вбивцi. Гiтлер давно хотiв заснувати у Третьому Рейху нову релiгiю. Щоправда, складання альтернативного богослов'я зiштовхнулося iз труднощами. Декiлька честолюбних фiлософiв штовхали кожен власну модель i теорiю. А вибрати спiльне мiг лише сам фюрер. Але прийняття нової релiгiї, де хрест замiнив би свастику, вiрнiше свастика замiнила б хрест, означало б неминучий розкол у суспiльствi, та ще якраз напередоднi Другої свiтової вiйни. Гiтлер вирiшив вiдкласти реформацiю до найкращих часiв! На жаль, навiть фюрер здавався здатний згорнути гори i змiнити закони природи змушений зважати на людськi забобони. Магда рудоволоса, а рудий колiр, колiр хитростi i не стандартного мислення зiтхнула. На вiдмiну вiд войовнички-блондинки Шелли, цiєї вмiлої вбивцi з душею ягняти, вона не любила Христа, щиро вважаючи його за слабака i єврея. Справдi, Бiблiя це повний вiдстiй. Сам факт, що євреї народ обраний Богом викликає лише смiх та вiдторгнення. Щоб Бог обрав... Брр... Магда перервала роздуми та допомогла завантажити вбитих до спецiального контейнера. Справдi дивно, що людина, вiнець свiтобудови настiльки крихкий, що його можна вбити. Адже хiба можна знищити досконале... Втiм, говорити про досконалу людину смiшно.
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Це iстота, що досить мало пристосована для життя, особливо людськi дiти. I чому це так? Це викликає сумнiви у природнiй течiї речей в еволюцiї. Адже людина це найвища сфера i нiхто не може заперечити, що це саме так. Тому атеїзм i є логiчним. Адже слабкостi людини пояснюються тим, що вона ще на початку сходiв еволюцiї. Тобто поки що ти слабкий, але в майбутньому можеш стати сильним.
  Християнська ж мораль припускає: що ти народжений лайном i такими ж лайном i залишишся, тiльки своє приниження нестимеш вiчно. Ну, а саме значення поняття iслам означає покiрнiсть... А бути покiрним означає бути нiкчемнiстю, що для справжньої гордої людини бiльш нiж неприйнятно.
  Вовчицi тим часом були зайнятi збиранням трупiв та збором технiки. Вже була нiч, найсвiтлiша в роцi. Трупи вже почали виснажувати задушливий запашок. Магда скривилася: ну чому в людях стiльки лайна! Людина - ходячий смiтник! Адже за iдеєю людинi треба бути - надлюдиною i супертварини! У цьому є особливий сенс - розум, що дарує i фiзичну досконалiсть. Ух цi люди... точнiше людцi. Ну чим вони кращi тваринам, якщо отак смердять! Потрiбно просто долати себе, щоб торкатися до трупiв i скидати їх... Шелле, можна сказати, пощастило вона риє разом з iншими солдатами глибоку i широку яму, куди i скинуть трупи. Втiм, Магда трохи схитрила, кинулася допомагати кинутий супротивником танк "Кромвель". Ну, нiчого за особливостями особливо захисним i ходовим ця махiна. Войовниця висловилася:
  - Технiка у лайнi.
  Босонога блондинка Кет теж з її роти заперечила:
  - Технiка не до чого, якщо люди гнилi!
  Магда тут обома руками за, одразу ж погодилася з гарною i жвавою войовницею:
  - Iржаву технiку легше очистити, нiж освiжити людину, що прогнила! Найсильнiший м'яз безсила - якщо розум слабкий!
  Кет штовхаючи ручками танк, хихикнула:
  - Ну, ти та Солон! А точнiше Сократ у спiдницi, так хитро висловлюєшся. А ось Гiтлер як сказав: бити, бити та ще раз бити!
  Магда по-суворовськи влучно рикнула:
  - Бий, але не вiдбивайся!
  Гостренькi бiцепси у Кет здулися, вона штовхала танк з усiх сил, а животик дiвчинки провалився вiд напруги. Магда також, як справжня арiйка, не мухлювала. Дiвчина намагалася на всю, i навiть пiдспiвувала:
  - Не треба думати про кохання! Вага величезнi швидше штовхнi! Адже це наш суворий спорт - не мiсцевий свiтовий рекорд!
  Кет пiдспiла:
  - Ставимо новi рекорди, щоби виросла земля! Вдвiчi, втричi вище за норму - щоб цвiла країна моя!
  Магда напiвжартома i напiвсерйозно продовжила:
  - А рекорди тi крутi - бiльше гадiв замочи! Ми дiвчата не дурнi - крушимо з перцем цеглини!
  Рудоволоса войовниця навiть у екстазi як урiже головою по бронi. I пiсля цього прислухалася до музики. А потiм напружилася ще сильнiше. Все ж таки дивно, що англiйцi, якi вiдчувають таке трепетне ставлення до монархiї, назвали танк iм'ям Кромвеля, бунтаря, революцiонера. Та ще стратив короля Карла першого. Як це всупереч логiцi, називати iм'ям убивцi новий крейсерний танк, iз досить потужною бронею. Хоча гармата стрiляє осколковими, а не протитанковими снарядами. Магда несмiливо лизнула броню язичком i пiсля чого смачно виплюнула:
  - Гiрчить трохи!
  Кет помiтила:
  - Якщо нам пiсля цього бою не дадуть нагороди, то це буде найвищою несправедливiстю!
  Магда зiтхнувши помiтила:
  - За iдеєю, потрiбно щедро нагородити всiх войовниць нашого батальйону, або точнiше роти. Усi билися як герої, нiхто не злякався, i в кожної щонайменше пiд ногами дюжина трупiв. Я сама вбила тiльки в цьому бою бiльше сорока "лев'ят". I що всiх нагородити - це було б справедливо!
  Кет кивнула:
  - А чому б i нi! Тим бiльше, три нашi подруги так i залишилися лежати на пiску. То це все жахливо. Всi цi безперервнi вiйни в iсторiї людства. Вiйна це, звичайно, цiкаво, але люди гинуть!
  Магда раптом як пронизливо заспiває:
  - Люди гинуть за метал! Люди гинуть за метал! Сатана там править бал, там править бал! Сатана там править бал i ллє напалм!
  Дiвчата розсмiялися i нарештi завантажили "Кромвель" на платформу. При цьому Магда примудрилася собi вiддавити великий пальчик правою, босою, але з грацiозними засмаглими лiнiями войовницi-принцеси ноги. Дiвчина скривилася, i видала:
  - По ногах, як по асфальту! Набирай бемоль не альту!
  Гумор гумором, а робота працюй. Вовчицi вколювали, наче на каторзi, але при цьому скалили зубки. Магда i тут намагалася видiлитись. Ще м'ясистi стегна так тремтiли в несамовитому напруженнi. Кет похмура, помiтила:
  - Танець це танець!
  Магда тут здивувалася:
  - А це ти до чого?
  Кет пояснила:
  - Ми як у балетi танцюємо, але при цьому ще й з обтяженням. Я чула, що боксерiв теж використовують подiбну методику тренiнгу - дають у руки гирi та стрибай перед дзеркалом!
  Магда насилу стримала смiх:
  - Ну так! Це я розумiю класний метод! Якщо гирi пудовi, то пiсля обтяжень в одних рукавичках руки просто лiтатимуть!
  Кет помiтила:
  - Злетiти хочуть багато хто, але бiльшiсть чекає на долю Iкара, бо пiр'я честолюбства скрiплено воском малодушностi!
  Магда хитро хихикнула:
  - Ти бачу теж фiлософ! Взагалi...
  Кет обiрвала:
  - Серед вовчиць тупих нема! Ми всi освiченi, читання Фрiдрiха Нiцше входить в обов'язкову програму.
  Магда насторожилася i вiдразу запитала:
  - Нiцше? Це найцiкавiший фiлософ. Але критерiй надлюдини в нього мало точно визначений. Взагалi Нiцше тягне у бiк первiснообщинного ладу, тобто у кам'яний вiк, що менi особисто не до смаку.
  Кет здивувалася:
  - А чому?
  Магда жваво хихикнула:
  - Справа в тому, що у Нiцше недостатньо висвiтлена, вiрнiше навiть зовсiм її оцiнена роль науково-технiчного прогресу. То як вiн впливає на людину, причому на краще. Та й взагалi спроба iдеалiзувати кам'яний вiк - називаючи його золотим недоречна. Насправдi еволюцiйним шляхом люди йдуть вiд простого до складного, вiд найгiршого на краще. Наприклад, як швидко змiнюються лiтаки, вiд найпростiших до найсильнiших. Такi поняття як швидкiсть, маневренiсть тощо.
  Кет хихикнула i заспiвала:
  - До чого дiйшов прогрес - до небачених чудес! Але чогось не вистачає, крутить хвiст хитруючий бiс!
  Магда додала причому спiвуче:
  - Забутий клопiт! Третiй Рейх кермує! Незабаром будуть роботи! Сплющений паразит!
  Тягти, i трудиться, дiвчатам довелося до розквiту, ось уже стало зовсiм свiтло i трупи ворогiв, нарештi, закопали, здавалося, можна лягти спати, але не тут було. Нi дiвчатам, все ж таки дали поїсти, причому з нагоди перемоги, вони навiть прикусили трофейною тушонкою. Гейла завзято скомандувала:
  - Це для вас велика честь покуштувати їжу свого ворога!
  Магда i тут в'якнула:
  - Нi, це для англiйцiв величезна честь, що ми погодилися їсти їхнє лайно!
  Гейла зло блиснула очима:
  - Ну, нi, це вже переходить усi межi. Ти Магда залишаєшся зовсiм без їжi! Мало того тебе пiддадуть своєрiдному тортуру. Зокрема менi здається, що твiй прес надто вже в'ялий, а м'язи не рельєфнi. Так, що нову тренувальну кару зазнаємо на тобi!
  Тут хтось потягнув за язик Шеллу:
  - Я не хочу залишити Магду страждати на самотi. Нехай мене теж мучать.
  Гейла криво посмiхнулася:
  - Ну, молодець дiвчинко. Така вiдданiсть, точнiше дружба. Будете терпiти обидвi! I голоднi залишайтеся обидвi!
  Шелла замовкла, запах тушонки лоскотав нiздрi голодної втомленої дiвчини. А тут ще й iншi подруги стали голосно чавкати.
  Але головне катування було ще попереду. Гейла й справдi придумало щось витончене. Дiвчат пiдвiсили руками за дрiт, що дуже вп'ялася в зап'ястя, а до нiг прикували ланцюг. Причому якщо ти тримаєш ноги, паралельно до землi, роблячи кут, то сталевий ланцюг трохи не дiстає, то листа залiза. Але якщо ти опускаєш ноги, то кiнчик вериги коливається металу, який у свою чергу з'єднаний з джерелом напруги. I твоє тiло пробиває наскрiзь електророзряд. Ось таке цiкаве катування.
  Гейла хижо облизнула губи:
  - Ось прес у вас стане таким мiцним... Ви дiвчата, ще дякуватимете менi за тренування!
  Магда, iстерично хихикаючи, заявила:
  - А чого тягнути, давайте подякуємо за тренування одразу! За наше щасливе дитинство дякую великiй СС!
  Гейла погрозила пальчиком:
  - Вам дiвчата доведеться провисати так цiлодобово. Зате нарештi ви зможете вiдчути себе справжнiми чоловiками!
  Магда похитала головою:
  - Всi дослiди показують, що жiнка, якщо її правильно тренувати куди витривалiша i небезпечнiша, нiж навiть загартованi вiйнами чоловiки!
  Гейла жорстко обiрвала:
  - Ще одне слово та додам добу нових випробувань!
  Дiвчата замовкли, тримати кут важко, особливо якщо довго i до нiг прикутий ланцюг. Ось так i виси як соска. Гейла пiшла, не прощаючись, залишивши дiвчат так мучитися. Шелла вiдчула деякий тиск унизу живота, ланцюг натирала кiсточки, вiдтягувала ноги. Дiвчина раптом спокусилася на можливiсть перевiрити, що буде, якщо торкнутися ланцюгом залiза. А що спробувати...
  Удар струмом був такий сильний, що загартована Шелла мимоволi скрикнула. Немов розпечений кiлок пробив тiло вiд п'ят до потилицi. У м'язах вiдчувався зуб, а голова захворiла. Шелла гаркнула:
  - Ось це потяг до експериментiв такий характерний для СС!
  Магда напiвжартома додала:
  - Добре експериментувати на... Ворогах! Втiм, я не в образi за урок.
  Дiвчата на якийсь час замовкли. Магда подумала: ну до чого ж химерна доля. Ось зараз нiмцi здобули перемогу, всi радiють, а вони вимушенi висiти як грушi та ще мучитися. Кому пироги та пампушки, а кому синцi та шишки! Ось цiкаво, що далi. Тепер пiсля падiння Олександрiї, можна розпочати наступ на Близький Схiд, ще до перекидання додаткових пiдкрiплень. Справдi навiщо чекати, якщо в Iраку й Палестинi, начебто й багато вiйськ, але вони як сказати... Не зовсiм боєздатнi, надто багато арабiв i негрiв, що розбiгаються при шию сирени. А якщо зволiкати, то англiйцi встигнуть вивести чимало багатств, особливо з Єрусалиму та Багдаду. Нi треба вдарити якнайшвидше i оправити противника в нокаут. Африка це цiлий континент, але падiння Iраку ключ ще й до Азiї. Захопивши запаси нафти, бокситiв та iнших металiв Нiмеччина, нарештi, позбавиться будь-якої залежностi вiд СРСР. А може, навiть i пiдкорить Росiю! Похiд на схiд... Давня мрiя арiйцiв! А що потiм? Може навiть космiчна експансiя, як це люблять описувати у фантастичних романах. Польоти до зiрок та новi свiти. Там де, наприклад, живуть гiбриди моркви i жаби... Це ж здорово, щось таке чого ранiше не було, i не знайдеш аналога на Землi. Адже iншi свiти, наповненi неприступним свiтлом, отже, нiмецькi вiйська мають опанувати їх штурмом. Адже немає нiчого яскравiшого за сонце, крiм зiрок! Магда запитала Шелла:
  - Ну, ось я тебе не розумiю, навiщо ти так легковажно напросилася на муку? Хiба тобi подобається висiти ось так на дибi? Та ще й животик болить.
  Шелла видавила подобу посмiшки:
  - А ти знаєш i непогано! Я ось, наприклад, давно помiчала, що прес у мене трохи вiдстає. Тож i пiдтягнулася.
  Магда похмуро помiтила:
  - Ну, не знала, що нас змусять тренувати прес. Я особисто думала, що будуть бити кийками по п'ятах. Або може навiть стiбати колючим дротом. Втiм, якщо це тобi приносить радiсть...
  Шелла вже голоснiше вимовила:
  - Знаєш, не мукай душу! Може, краще поговоримо про щось iнше.
  Магда вiдповiдно кивнула:
  - Та поговоримо! Заспiвай квiтка не соромся! Адже при красi такої сестрички, ти видно пiснi писати, велика майстриня.
  Шелла вирiшивши, що краще вже таким способом вiдволiктися вiд болю, нiж скиглити, заспiвала, причому вiд чоловiчого iменi:
  Капризна дiвчина-муза,
  То приголубить, то облом...
  Прийменники скачати i немає союзу,
  Лавина рим пiде на злам!
  
  Але та кого люблю всiм серцем
  У вiдповiдь говорить до чого слова.
  Любовi кришталевої може дверцята,
  Вiдкрити тому чому шлях орла!
  
  Адже меч пера повiр дорожче,
  У ньому твердiсть - пух помчить у вихор!
  Пихатi гордi вельможi,
  Про них колючий буде вiрш...
  
  Ми створювали ратi славу,
  Де ллється кров, а десь пiт.
  Свою розширили Державу,
  Вiд пiрамiд, до з крижиною вод.
  
  Але разом з тим душа - ягня,
  У нiй мила лiра звучить...
  Адже голосок дiвчинки дзвiнок -
  А пристрасть розтопить та гранiт!
  
  Де слово там палають троянди,
  Де справа яблунi цвiтуть...
  Не можуть нас збентежити морози,
  А залякати марну працю!
  
  Ми втiлимо мрiю у творiннi,
  Зумiємо прiрву перемогти...
  Весь свiт застигне на подив
  Коли зникне горя нiч!
  
  Тодi закiнчаться страждання,
  Калек не буде i сирiт.
  I не прийде до нас розставання,
  Нехай лихо-тварини мiне порiг!
  
  Вiтчизна стане Бога - царство,
  Будь-який з нас рахуй Творець.
  Лише попiл сипле на пiдступ,
  Хто чесний, добрий - молодець!
  
  Рота зменшилася до дев'яносто п'яти войовниць (три були вбитi, а ще двi пораненi настiльки важко, що залишилися лежати в шпиталi). Куди ти дiнешся: вiйна без втрат не обходиться, тiльки втрати обходяться без вiйни! У кiлькох войовниць ще з'явилися на струнких, мускулистих тiлах шрами, а пара дiвчат, перев'язаних. Втомленi тривалими переходами тигрицi виглядали не дуже войовничо - схудли, що навiть проступали ребра. Дiвчата нервово чухали об пiсок ступнi, обпаленi i огрубiлi вони занадто вже свербiли i по-звiрячому свербiли. Взагалi, якщо є на землi мiсце гiрше дантовського пекла, то вони його виявили для себе в Африцi. Втiм, войовницi не розкидали, а мабуть навiть бравiрували, тим, що їм доводиться зазнавати таких жорстоких поневiрянь. Свого роду мораль: що бiльше труднощiв, то краще. Характерна для нацизму, особливо в радикально варiантi Геббельса пропаганда аскетизму та духовних цiнностей на противагу захiднiй буржуазнiй iдеологiї споживання. Ось так почорнiлi вiд засмаги i пилу дiвчата, що ледве прикритi бiкiнi, i обвiшанi зброєю, виглядають, мов карикатура на американськi бойовики. А недалеко розташована нiмецька база i кордон iз Суданом.... Звiдти дме гарячий вiтерець, доноситься запах горiлого, а хмарки на небi такi рiдкiснi... просто острiвцi в Тихому океанi. Рожевi бархани пiд впливом повiтряних мас злегка ворушаться, немов полоненi титани хочуть скинути магiю язичницьких богiв, але при цьому задихаються в безсиллi.
  Шелла дуже тихо шепнула Магдi:
  - I коли, нарештi...
  Рудоволоса дияволиця вiдповiла ще тихiше:
  - Дуже скоро! Ще нахлинаємося!
  Гейла приголомшливо прокричала:
  - Бiгом, кроком марш (така команда звучить як вiдверте знущання!)
  Красунi рвонули, їх огрубiлi, обпаленi п'ята замайорiли на тлi золотистого, майже димного пiску. Не дивлячись на те, що сонце наближалося до зенiту, дiвчатам довелося знову тiкати. Ось так майже голяка, з солiдним вантажем за плечима...
  Шелла хмурячись, помiтила:
  - Вдень нас на великiй вiдстанi побачать та розстрiляють!
  Магда не погодилася:
  - Тут все не так уже й похмуро. Можуть нас не помiтити... Вiрнiше, весь розрахунок будується на тому, що нормальна людина не побiжить у таку пекельну спеку по пустелi.
  - Тим паче босонiж! - хихiкнула Шелла.
  А вiтер, мабуть, ще гарячiший. Завтра перше липня... Найспекотнiший мiсяць лiта, на спекотному континентi планети Земля. А дiвчатам доводиться бiгти, тягнучи з собою зброю та солiдний боєкомплект. Магда згадала одну фантастичну розповiдь, де йшлося про далеке майбутнє. Могутня i мабуть iдеалiстичним мисленням надцивiлiзацiя, заборонила рiзним видам i расам у галактицi вести мiж собою справжнi масштабнi вiйни. Ну, а оскiльки мiж зiрковими iмперiями постiйно виникають тi чи iншi суперечки, то проводитиме обмеженi битви - малими силами i при рiвному рiвнi зброї.
  Начебто розумна з погляду гуманiстичного мислення iдея, але... Реально "Армiя порятунку" надцивiлiзацiї сама набирала солдатiв для цих битв, обираючи найбоязливiших, найневмiлiших, чи переконаних пацифiстiв - якi опинилися в армiї через меркантильнi мiркування. Та ще засилали у вiйська провокаторiв, щоб зiрвати бiй ще до його початку... Коротше це була пародiя на вiйни, доки не знайшлася людина, що зумiла цю ущербну систему поламати. Ось це i є його покликання - професiя солдатiв, душа воїна. I кiнець несподiваний Голлiвудський - тут не обiйшлося без участi жiнки!
  Все як належить - що за твiр, без iстиної любовi та пристрастi?
  Задумавшись, войовниця Магда, наступила босою ногою, на облом кактуса, її кольнуло, але дiвчинка навiть не звернула на це уваги.
  Поламати збитковий порядок без вiйни, а значить i доблестi у свiтобудовi не радiсного майбутнього вдалося, зрештою, за допомогою любовi. А Магда любила поки що тiльки в мрiях, або в мрiях. Вона була гарячою i водночас розпусною незаймана. А свiй бурхливий темперамент розряджала у тренуваннях та вiйнах. А що таке є кохання - те за що ллється бурхлива кров!
  Рудоволоса мегера-ангел, струсила з себе крапельки поту. Дивно, але поети найчастiше римують любов та кров. Мабуть, це пов'язано з тим, що у самцiв розвинена потяг до насильства по вiдношенню до самки. Людина втiм не тварина, у тому планi, що здатна мислити рацiонально... Але з iншого боку, християнська мораль їй цiлком чужа. То чому вчить Iсус для чоловiка i особливо чоловiка сильного настiльки протиприродно i викликає затяте вiдторгнення, що успiх Християнства був усупереч логiцi... Втiм, не тiльки Християнства, будь-якiй релiгiї властива певна парадоксальнiсть i накладення на людину, тих чи iнших обмежень. Причому, часто зовсiм нерозумних...
  Вже настала повна та ще хмарна нiч (все ж таки до узбережжя не так уже й далеко вiтер нагнав з моря хмари), коли дiвчата нарештi добiгли до мети.
  Перед ними опинилася англiйська база та ще й з аеродромом. Причому, судячи з утиканних стволами кулеметiв великого калiбру вежам, колючому дротi, i бетонованим злiтно-посадковим смугам її обладнали давно. Англiйцi ще 1882 року окупували Єгипет, встановивши там марiонетковий режим. Тепер те саме планували здiйснити i нiмцi.
  Безжурна Гейла почала розглядати основу i аеродром в особливий, химерно накручений армiйський бiнокль. До неї приєдналося ще кiлька дiвчат-капралiв. Вже має досвiд вiйни, починаючи з коли вона була ще неопери розвiдницею i зв'язковою в Iспанiї, а також вже безжальною войовницею в Польщi, Францiї та Югославiї, Гейла розважливо прикидала шанси. Аеродром був захищений досить сильно, у тому числi i зенiтної артилерiї. Та й лiтакiв на ньому зiбралося безлiч. До речi дивно, що англiйцi тримати стiльки авiацiї в одному мiсцi, не розосередивши її по польових аеродромах? Може тут хибна цiль, а реальнi лiтаки розташованi в iншому мiсцi? Кулеметних вишок досить багато, навiть коштує три танки "Матiльда" та чотири "Кромвелi". Якщо поткнутися, то не обiйтися без кровi.
  Гейла покликала двох проштрафившихся, але безумовно дуже сильних i вмiлих войовниць. Хльоснула їх з розмаху батогом, так що навiть заколихалися коричневi вiд засмаги груди. Зробивши звiрячу пику, жорстко наказала:
  - Магда i Шелла вам наказ: проникнути на територiю аеродрому i з'ясувати, якi лiтаки там знаходяться. Тож розвiдати до деталей оборону!
  Дiвчата слухняно кивнули головками: наказ є наказ, i його треба виконати. А яким чином - це вже їхня проблема. Шелла та Магда швидким кроком вирушили до аеродрому. Вогняна войовниця запропонувала:
  - Давай зловимо язика i заберемо форму. Потiм переодягнувшись, проникнемо на аеродром. Там трохи побалакаємо!
  Блондиночка Шелла трохи розгублено помiтила:
  - Треба спочатку знайти цю мову. Тут ти думаєш, вони по пустелi вештаються? I можна їх ось так виловлювати натовпом?
  Магда свиснула червоними губами:
  - Звичайно. Наприклад, бiля танкiв своя охорона, адже вони за периметрами вишок стоять. Там можна i вартових зняти, а при нагодi...
  - Танк захопити та прокотитися? - Кривенько усмiхнулася Шелла.
  Магда, повiвши носком, вiдповiдно кивнула:
  - А що це цiлком можливо. Хоча нам наказали тiльки провести розвiдку. Пiднiмати без команди шум... Сама знаєш, чим загрожує на вiйнi прояв iнiцiативи!
  Шелла важко зiтхнула:
  - На жаль, дуже добре знаю!
  Дiвчата, майже не ховаючись, бiгцем попрямували до танкiв. Вартовi були теж з числа негрiв - димiли цигарками, i практично нiчого не бачили. Лише один iз них був бiлої раси, причому, схоже, офiцер. Але й вiн був напiдпитку. Шеллу подiбне здивувало: як поводяться англiйцi? Вони що не боятися диверсiй, нападiв арабiв чи зухвалої вилазки нiмцiв? Щоправда, можливо, змученi болiсною спекою, а також невеселими новинами з фронту, зазвичай холоднокровнi англiйцi стали бухати. Взагалi - це Шелла згадувала за пiдручниками: типаж англiйця, як холодного суб'єкта i без емоцiй трохи бiльше, нiж мiф. Крiм того, шотландцi та iрландцi випити не дурнi. Ну, а негри щодо цього зовсiм завал - шизеють вiд мiзерної дози, як, до речi, i японцi.
  Дiвчата нiколи нiчого прощають. Захоплення голови, i кинджалом по горлу, як у сонну артерiю - це раз. Але є прийому i ефектнiше, їм прибрали другу пару вартових, вдарила долонькою в пiдборiддя, потiм крутнула, трохи пiднявши голову. Хруст i шия згорнута.
  Магда пiдморгнула подрузi:
  - Ось так ми їх просто знiмаємо. Як грушi з дерев!
  Шелла м'яко заперечила:
  - Є спосiб ще простiший - наприклад пострiл iз безшумної зброї. А так свої рученята бруднити - недобре.
  Магда зневажливо, як велика хижа кiшка фыркнула:
  - Приземлена ти людина Шелла. Не в тобi романтика насолоди красою бою. Все так примiтивно. Хiба стрiляти та ще й поблизу цiкаво?
  Бiла Дияволиця перервала подругу:
  - Ти ось краще подивися, тут ще й восьмий танк є. Його досить спритно пiд стог сiна замаскували. Але я вiдразу зрозумiла, з чого це траву нас сонце висушувати, коли її навiть верблюд не захоче пiсля цього їсти.
  Магда погодилася:
  - Так це цiлком логiчне спостереження. Танк, треба буде подивитись який. Напевно з-помiж нових...
  Шелла трохи пiдгребла сiна i тут же свиснула:
  - Ого, та в нього дуло розбiрне. Вперше бачу таку технiку. Напевно, американська, будь вони недобре!
  Вогняна диявола перервала бiлу войовницю:
  - А тепер проникнемо на аеродром. Тiльки там i собаки бiгають. Це ще проблема iз проблем.
  Шелла поспiшила, заспокоїти подругу:
  - Я вмiю впливати на собак i тому пiду сам. Благо офiцер серед бiлих гладко поголений i середнього зросту. Його мундир буде менi в пору. Обличчя я вже мiняю.
  Дiвчина й справдi стрiмко наводила макiяж. А що їх цьому теж навчали у спецшколi. Магда не стала заперечувати:
  - Ти йди, а я поки що розберуся з новим танком. У ньому теж є щось корисне для Нiмецької вiйськової науки. Але ось Шелла, прошу тебе, довго не затримуйся, як тiльки скiнчиш огляд, так бою ж назад.
  Навiть тушканчик у вiдповiдь махнув пензликом - мовляв, не пiдкачай бiлобриса!
  Дiвчина-блондинка з усмiшкою вiдповiла:
  - Я зроблю все дуже швидко. Наскiльки це взагалi можливе.
  Магда вже не звертала на подругу жодної уваги, а повнiстю зайнялася вивченням танка. Тут вона виявила кiлька вiдкриттiв. Перше, танк мав двi зваренi гармати. Довгоствольну 76-мiлiметрову гармату з розбiрним дулом i 47-мiлiтрову короткоствольну для стрiльби осколковими снарядами. У цiлому нинi озброєння досить багате, особливо у 1942 року й Африканського континенту. Гармата до речi мала досить цiкаве i компактне дульне гальмо, i мабуть була знаменитою сiмнадцятифутовою зброєю, яку поки що не застосовували на практицi, але i вже всiляко рекламували "Геббельси" королiвської служби Британiї.
  Дiвча розгрiбла поверхню i виявила на люку емблему орлана та напис англiйською: "Зроблено в США". Магда вилаялася:
  - Ну, а як завжди пiдозрювала - це американська халтура. Мабуть, поставили Британiї на нашу душу! I невтямки їм, що нiмецькi танки за це пройдуться Нью-Йорком.
  Вiдчути люк було не так просто, але дiвчат, звичайно ж, педантично i водночас, що звучить парадоксально творчо, навчали цього. Так що взяти подiбну перешкоду, було справою честi.
  Шелла тим часом досить вправно iмiтувала п'яну ходу i пiдiйшла до входу на аеродром. I одразу вiдчула рiзницю мiж британським та нiмецьким менталiтетом. Лiнивий голос вартового спитав:
  - А з якої справи ти Пiтер.
  Шелла коротко вiдповiла:
  - По особистому!
  - Проходь!
  Шелла опинилася всерединi аеродрому. Вона оглядала лiтаки, i помiчала все, включаючи маслянi плями на фюзеляжах, пролитий бензин та iнше. Тут їй вiдразу стало зрозумiло, що з понад двохсот лiтакiв щонайменше двi третини, майстерно виготовленi камуфляжi. Проте, зустрiчалися i справжнi машини, зокрема й могутнi "Ланкастери", здатнi нести до шести тонн авiабомб. До розвiдницi Шеллi пiдбiгли два бульдоги. Дiвчина ласкаво погладила їх i пiшла далi. Коли на однiй порiвняно невеликiй дiлянцi знаходиться стiльки лiтакiв, це справляє враження, особливо на романтичнi натури.
  Ось цi крилатi машини, як вони виглядають своїми рядами, ну зовсiм вилитi лицарi тевтонського ордена, що прийшли завойовувати слов'ян. Тiльки куди бiльш масивний та страшнi. Нiмцi, як правило, волiли дуже масивнi, добре захищають лицаря обладунки. При цьому навiть платою стане зниження рухливостi воїна. Але в сучасному свiтi було взято шлях на використання маневрених винищувачiв. Той же Ме-109 поки що важить менше за своїх англiйських опонентiв.
  . РОЗДIЛ Љ4.
  А тут стоять цi крилатi лицарi i чогось чекають, а пахне вiд них гуркiтливою i смертоносною технiкою ХХ столiття.
  Шелле, втiм, йти не дуже приємно, її дiвочi нiжки вiдвикли вiд чобiт, i їх уже почало натирати. Тим бiльше, англiйцi не виявили великої фантазiї: розмiстивши справжнi лiтаки з одного боку, навiть видно червону поличку розмежування. Ну, це, загалом, зрозумiло навiщо, щоб англiйськi льотчики та ще з п'яних очей нiчого не переплутали. А так уже можна повертатися.
  Шелла попрямувала назад, i навiть почала хитатися сильнiше. Тут її назад випустили, не питаючи, i лише вiвчарки обнюхавши, трохи заскулили. Бiла дияволиця тихо їм шепнула:
  - Незабаром ви змiните господарiв!
  I знову неспiшно назад... I вiтер став набагато свiжiшим, скоро вже почне свiтати...
  А Магда тим часом розiбралася з танком... Це була експериментальна модель Мп-16 "Д". Загалом танк досить сильний i системою гiдравлiчного управлiння кулеметами( у стилi, вiрнiше у системi, властивiй нових винищувачiв!). З великим боєкомплектом i системою автоматичної пiдзарядки. Танк для свого часу найновiший, i навiть незрозумiло чому англiйцi виявили подiбну недбалiсть, його так халтурно охороняючи? Може тут спрацювало характерне для багатьох нацiй чванство, чуже не може бути добрим, а отже, його i не треба берегти!
  До прибуття Шелли, вогняна красуня-войовниця, дозаправила танк i перевiрила боєкомплект. Блондинка-воїн, скинувши з нiжок богинi вiйни ненависнi чоботи i швидко доповiла обстановку своїй напарницi.
  Магда передала, почуте Гейле, i тут тугiше її личко засяяло:
  - Шовочка зараз нашi дiвчата атакують супротивника. А нам дозволив врiзати по вороговi негайно, використовуючи цi танки.
  Бiла войовниця вигукнула:
  - Це те, про що мрiяли! Ну що машина на ходу?
  Магда розумно пiдтвердила:
  - Працює. У американцiв танки завжди кращi за танкiстiв.
  Справдi, машина завелася з першого ж обороту. Що цiкаво, мотори шумiли не голосно. Дiвчата, наприклад, знали, що Т-34 у росiйських гуркотить, так що... Цей танк цiлком можна використовувати проти британських колонiальних вiйськ, щоб тубiльцiв розганяти.
  I войовницi поперли на здоровеннiй у п'ятдесят п'ять тонн машинi. Втiм, керувалася вона досить легко, хоча, звичайно, гiрше, нiж легший Т-4. Моторiв уставили на Мп-16 вiдразу п'ять, але це, мабуть, навiть пiдвищувало живучiсть танка в бою.
  Дiвчата недовго думаючи вiдкрили вогонь по кулеметних вежах. Перше влучення осколковим снарядом i, летять вгору дригом битi "лев'ята".
  В англiйцiв, як слiд очiкувати, напад викликав панiку. Стрiлянина була безладною, а дiвчата примудрялися ще пiдключити i кулемети. Магда хотiла, було накрити влучним пострiлом "Ланкастер", але по рацiї Гейла їй жорстко наказала:
  - Лiтаки противника щади, ми їх захопимо цiлими та неушкодженими.
  Ну, що ж щадити так, щадити. Краще трощити вишки та вибирати людськi жертви. Такими влучними влученнями.
  Решта войовниць, тим часом ( вони вже пiдiбралися ближче) посiдали в британськi танки. На вiдкриттi люкiв пiшло лише пiвхвилини, а далi розгойдування. Загалом дiвчата навiть майже не звертали уваги на аеродром, а просто рушили до англiйської бази. Разом з тим вони вражали казарми, де розташовувалися солдати супротивника, а так сплячi пiлоти.
  Гейла ревла як ведмедиця пiд час течки:
  - По складу з пальним не стрiляти! Вiн нам самим стане в нагодi!
  Магда i Шелла зiм'яли пару кулеметних вишок, використовуючи велику масу свого танка. Дiвчатам буквально зводило животи вiд смiху. Мовляв, якi вони таки крутi.
  Але головну роботу таки виконували кулемети. Треба було не пускати ворожих льотчикiв до лiтакiв, не давати їм злетiти. А ось кiлька войовниць самi порвалися до англiйських машин i посiдали за штурвали. А що можна зараз i по базi врiзати, благо в них i подiбна льотна пiдготовка передбачена. Та й лiтаки стоять заправленi з повним боєкомплектом. Ось така маша-малаша виходить.
  Шелла влучним пострiлом рознесла невелику танкетку, що вискочила з гаража. Вiсiм танкiв з екiпажами вовчиць, почали люто трощити величезну англiйську базу. Танки без особливих церемонiй зiм'яли ворота i заливали свинцем. Ось навiть казарми запалали. З них вискакували розгубленi англiйцi та тубiльцi всiх видiв. Тут уже й битва, по сутi, не було, а йшло просо тотальне побиття. Щоправда окремi солдати Британiї та кулеметнi вежi вiдстрiлювалися. Навiть по бронi танка стукали свинцевi градинки. Магда рикнула як розлютована пантера:
  - Ну, що ви любителi устриць та вiвсянки, нарештi зрозумiли, що таке справжня вiйна. Незабаром ми будемо в Лондонi!
  Шелла проспiвала, скелячи зубки:
  Що нам робити в Альбiонi,
  Де Жаби слизьких - квак!
  Хоч в атацi легiони,
  Але удар багнетом у п'ятак!
  Магда поморщила чоло, заперечливо закрутила головою:
  - Нi, це зовсiм не та пiсня, що надихає на подвиги! А треба iнакше!
  I вогняна, смiється войовниця, як довбає з кулемета. Так у рiзнi боки й полетiли шматки м'яса, а дюжина англiйцiв разом завалилася.
  А сам важкий танк, давай тиснути солдатiв супротивника, "розгладжуючи" їх праскою. Пiд гусеницями захрумтiли кiсточки. А противник тут як почав розбiгатися на всi боки. Але ось вистрибнула ворожа "Матiльда". Так по нiй Шелла б'ється бронебiйним.
  - Отримай "овсяник" гранату, заспiвай на згадку серенаду!
  Цього разу снаряд потрапив прямо встик мiж вежею та корпусом, i танк добряче труснув, повело в бiк. Бензобак при цьому детонував, i вiдразу рвонуло червоно-рудим полум'ям.
  Блондинка Дияволiця не втрималася вiд гостроти:
  - Матильда отримує мат - забавним буде результат!
  Магда шльопнула свою напарницю мозолистою долонькою по жилистих стегнах:
  - А ти молодчина, моя подружко! Отак i далi спiвай!
  Все ж таки мабуть хтось з англiйцiв помилково, а може i навмисно пальнув по цистернi з пальним. Гримнув i розцвiв брудно-коричневий кущ iз бензинового полум'я. Герда дала довгу чергу зi скорострiльного, штурмового 9-мiлiметрового кулемета. Близько сорока англiйських солдатiв завалилося на мiсцi. А кiлька поранених без жалю розтоптали широкi гусеницi американського танка. Шелла єхидно хихикнула:
  - Це вам не губна помада! Як перетворитися коржики!
  I руда, безсоромна дияволиця не забула вставити:
  - Як не крути, а оладки штампованi танком - краще за коров'ячi фекалiї!
  Дiвчата швидко рознесли ще три танкетки. Шелла наводила, а Магда подавала снаряди, а зарядження здiйснювалося автоматично. А самi отримали снарядом iз бронi. Начебто i не страшно, для 80-мiлiметрового захисту вежi, але гуде капiтально. Магда обпекла собi пальцi i верескнула:
  - Ось вони гостинцi маркiза Карабаса! Може їх чимось гостреньким пiдперчим i пiдсолити?
  Шелла розколiв снарядом ще одного "монстрика" проспiвала:
  - Що за страви, що за страви - захопити б усе з собою! Жаль боремося не часто - рiдкiсний звiр, такий забiй!
  Магда, раптом стукнувши себе по лобi, згадала:
  - Адже давно вiд тебе Бiлоснiжка з автоматом, ми пiсень не чули! Заспiвай квiтка не соромся!
  Перловолоса войовниця заспiвала, причому її голосок був настiльки Божественним i Диявольським в одному флаконi, що сиренi поруч iз нею нiчого робити;
  Себе на лайку в серцях настрою,
  Характер лiпить - Бог-Творець,
  Вiн створює з мечем героя,
  Усiм поколiнь зразок!
  
  Але i ти сам здатний битися,
  Вихований, орди перемагати!
  Душа орла i лева - не зайця,
  Така мiць i свята рать!
  
  Хай буде ворог, як пес гнаний,
  А щит наш мiцний рiж алмаз!
  Край свiтанок на вiк коханий,
  За горе смерть боєць вiддасть!
  
  Не вiрте дурним пацифiстам,
  Що Iсус вчив терпiти...
  Щоб жито цвiло пiд небом чистим,
  Стати треба сильним, як ведмiдь!
  
  У боях сповненi ми затятої пристрастi,
  I з кров'ю бурхливою, молодою...
  Рвемо пекло пекло на частини,
  Де легiони iз Сатаною!
  
  А кожен знає, що Творець;
  Вчив крiпити свiй м'яз!
  На дуростi свiй час не витрачайте,
  Iнакше з карою до вас прийду!
  
  Безсилля головна є порок,
  Воно породило злiсть, пiдлiсть...
  Платити загарбникам оборок -
  Забути про доблесть, честь та гордiсть!
  
  Але всупереч усiм бiдам ти,
  Печалi брат не пiддавайся!
  Нехай стануть дiйснiстю всi мрiї -
  Станцюємо з милою в плавному вальсi!
  
  Що може дати ще Господь,
  Та свiт загробний як у туманi.
  Страждає в життi цiєї плотi,
  Не так все гладко як роман...
  
  Земля твоя знай людина-
  На нiй збудуй собi ти щастя...
  Рух i прогрес бiг -
  Дадуть над свiтобудовою - влада!
  А в Єгиптi все ще вирували бої. Безстрашнi воїнки всiх супостатiв успiшно громили i спiвали на ходу;
  Шелла закiнчила на верхнiй нотi, але Магда її злегка тицьнула ногою, прямо голою п'ятою, у мiцний, засмаглий прес:
  - А чого це ти про християнськi цiнностi спiваєш? Ми ж арiйки, а не християни. Дуже очманiла Бiлоснiжка!
  Шелла вiдчайдушно замахала головою, тодi як руки не переставили керувати кулеметом:
  - Вибач! Плутала Православну Росiю з язичницькою Пруссiєю! Занадто важко i стрiляти, i складати одночасно!
  Магда, не припиняючи вести ефективний ворогiв, що скошували шеренгами англiйцiв, струснула довгими, чорними вiями. I поклавши в труну черговий ряд ворогiв, немов сирена хихикнула:
  - На рахунок як писати - це питання дискусiйне, а ось стрiляти - легко i просто!
  Дiйсно, численнi англiйськi офiцери i солдати, вихопивши бiлi хустки, почали енергiйно здаватися в полон. При цьому вони були настiльки зляканi, що лопотали всяку нiсенiтницю, а то й зовсiм вили. Кiлька тисяч ошалених вiд страху, колонiальних солдатiв (арабiв i негрiв), а також кiлька сотень, не менш боягузливих блiдолицих англiйцiв, пiднялися вгору руки. Навiть iз танкiв з'явилися бiлi ганчiрки. Як кажуть - знайшли iнший спосiб захисту - надiйнiше за активну броню!
  Дiвчата захихотiли - ось так i треба чинити - нiколи не поступатися!
  Шелла вискочила з танка i навмисне пробiглася босонiж по палаючiй колiї. Магда втiм, не думала поступатися своїй подрузi, i голi, засмаглi дiвочi ноги так i миготiли, наче проносилися череди газель. Огрубiлi, але кругленькi та витонченi дiвочi п'ятки пестили язики блакитного полум'я. Але войовнички-тигрицi лише досить повищували у вiдповiдь.
  Ось полонений негр не стримав пожадливостi, кинувся на них i отримав нищiвний удар вiд вогнезарної Магди в сонячне сплетiння, пiсля чого виплюнувши з-за рота великий потiк слизу i кровi, остаточно затих.
  Це, як з'ясувалося, був останнiй спалах опору. Тепер англiйськi солдати остаточно виявилися зламаними. Полонених на ногах виявилося понад три тисячi. Втiм, близько п'ятисот не здатних через поранення встати британцiв тигрицi безцеремонно застрелили, рiвно одна куля на двi посунутi одна до одної потилицi: до чого i їм мучиться, i зайвою тягарем обтяжувати вермахт. Як говорив Гiмлер: милосердя має перевищувати меж економiчної доцiльностi.
  Дiвчата наказали ошаленим вiд жаху полоненим рити ями, щоб складати туди вбитих. Вже стало зовсiм ясно, i дим вiд зруйнованої бази розносився на велику вiдстань.
  Шелла друг згадала фiльм, як у цьому, героїчному випадку один з головних героїв пiсля нелегкої перемоги сумно затягнувся трубкою. I середньовiчнi воїни, прийнявши влучника за Сатану, вiдкрили вогонь за власним командиром. Втiм, цього разу, перемога була досить легкою, але одна з дiвчат все ж таки знайшла свою неласкову подругу - смерть, п'ять красунь були пораненi, причому деякi - вiрнiше двi досить тяжко.
  У небi iз захiдного боку з'явилися нiмецькi лiтаки. Дiвчата зустрiли їх радiсним трiумфуванням. Гаупман СС, агресивно-красива жiнка-богатир Гейла, набувшись, i пограючи м'язами, що перекочують пiд шоколадною шкiрою, теж оголосила:
  - Нашi вiйська успiшно наступають. Тож нам нiколи стояти на мiсцi. Полоненi нехай самi себе зв'яжуть, i ми їх замкнемо в ангарi, залишивши десяток вовчиць для охорони. А решта продовжить стрiмкий рух за ворогом.
  Магда i Шелла дуже побоювалися, що їм доручать охорону зламаних рабiв, вiйськовополонених, що перетворилися на покiрне стадо, адже дiвчата вже увiйшли в азарт i, їм хотiлося битися. А про конвойну службу мрiють лише труси! Але їх бойовi якостi справили враження на Гейлу i, пограючи бiцепсами, вона оголосила їм:
  - Давайте дозаправте та поповнiть боєкомплект танка. Поїдете на ньому далi. У вас я бачу, добре виходить битися! Тим бiльше ви не дуже великi i для управлiння танком куди краще пiдходите.
  Дiвчата, пiднявши руки в бойовому салютi, гаркнули:
  - Радi намагатися товаришу командир!
  - Щоб легше було справлятися зi зброєю та кулеметами, з вами поїде Фiлела! - обрубала Гейла i бiгцем кинулася пояснити цiлi iншим дiвчатам. Тi злякано миготiли вiями, i вигинали преси, ледве прикритими, а то й вiдкритими бюстами. Грiзна тигриця-капiтан теж була босонiж, i хоча її нiжки не можна було назвати маленькими, форма була цiлком красивою, та й їй самiй двадцять два роки, тiльки надмiрна по розвитку мускулатура робить Гейлу на вигляд важчим i старшим. При цьому вона напрочуд швидка, дуже небезпечна для рукопашної сутички.
  Поки дiвчата робили дозаправку та поповнювали боєкомплект, Фiлела закидала їх питаннями:
  - Ви були всерединi їхньої авiабази, зовсiм самотнi. Особливо ти Шелла... Хiба не страшно?
  Блондинка, струснула з щоки пустельного пучка, який як умудрився зачепитися за оксамитову, засмаглу шкiру. Пiдкинувши вище кинджал, коротко вiдповiла:
  - Нi! З чого нам має бути страшно! Адже ми справжнi арiйки!
  Фiлела спiймавши на льоту зброю, i кинувши її в товче по серед пустелi стiл позiхнула, чарiвним ротом. Потiм, зiтхнувши, вiдповiла:
  - Ви наймолодшi з нас, i до вiдправки до Африки не мали досвiду. Ось у нас усi дiвчата вже отримали саме бойовий досвiд i понюхали порох. До речi здається майже дiвчатками, з таким ось невинними личками.
  Магда, пiдкинувши пальчиками нiжок штик-нiж, люто огризнулася.
  - Зате вбиваємо не безвинно. А взагалi до чого ця розмова. Ти що шукаєш сварки?
  Фiлела рiшуче вiдкинула:
  - Звичайно ж нi! Але я вам зiзнаюся, хоча вперше понюхала порох ще 1 вересня 1939 року у Польщi. Тобто навiть ранiше бiльшостi дiвчат у ротi, вони правило розпочали своє бойове хрещення з полiв Францiї, але все ще вiдчуваю страх. - дiвчина сором'язливо опустила зеленi очi. Визнання далося їй нелегко - особливо бере мандраж перед початком бою.
  Шелла погладила Фiлелу по роздертим, мускулистому плечi:
  - Зiзнаюся чесно, буває i менi незатишно. Хоча те фiзичне навантаження, що ми вiдчуваємо, так стомлює, що навiть мрiєш позбутися тлiнного тiла.
  Шатенка з вигорiлим волоссям знизала плечима:
  - Ну не знаю! I мене вимотує капiтально, не менше нiж вас, а все одно болiсний страх залишається. - Фiлела кинувши короткий погляд на небо, понизила голосок до шепоту. Може боялася, що її пiдслухає Всевишнiй Бог. - Чи iснує така рiч як душа? Великий i мудрий фюрер про це нiколи не говорив, i в жодному зi своїх праць не писав.
  Магда знову впiймала босими пальчиками штик-нiж, уникаючи порiзiв. Усмiхаючись немов Мiледi Вiнтер, вiдповiла за Шеллу:
  - А це не має принципового значення. Для нас головне якнайбiльше вбивати ворогiв, i якнайменше наражати своє життя на ризик. Якщо в iншому випадку - обережнiсть не обернеться зрадою!
  Фiлела тут погодилася:
  - Хто не щадить життя в бою, той збереже гiднiсть i при розподiлi трофеїв!
  Шелла пiдтвердила:
  - Хто вкраде, перемогу, втратить її плоди, бо останнi гниють вiд пiдмоченої репутацiї!
  Посiвши в танк, дiвчата вивiсили англiйськi прапори i ось прямо так, нахабно поїхали. А всього перло по пустелi цiлих п'ятнадцять штук. Нахабним нахрапом захоплених в англiйцiв, броньованих i аж нiяк непогано озброєних машин. Тож вiдчуття були найвищi, наче войовницi йшли на парадi.
  Магда вiдзначила:
  - Ось це лепота! Ми веземо iз собою кота! Буде, бачу бiйка - отримає забiяка!
  Шелла без особливого ентузiазму, хитаючи головою Снiгуроньки, заперечила:
  - Це зовсiм не смiшно! На це й усмiхнутися грiшно!
  Тут Магда, мов будильник ранком, завелася:
  - Що за взагалi означає поняття грiх. Ось ти Шелла спiваєш про Iсуса Христа, а тобi навiть не зрозумiло, що головний Бiблiйний закон - вiдплата за грiх смерть просто абсурдний! - Вогнезарна войовниця навiть для переконливостi зробила коло руками. - Абсолютно позбавлений, логiки!
  Фiлела поспiшила додати:
  - Звичайно! Iнакше, якi ми солдати, коли не порушуємо заповiдь - не вбив!
  Магда нервово захихотiла i почала гризти рукоять кинджала. Тут Шелла знайшлася чим заперечити:
  - Взагалi-то в оригiналi - ця сьома заповiдь звучить так - не роби злого вбивства! Тобто тут йдеться саме про вбивство, а не про позбавлення людини життя. - I надавши собi вигляду Цицерона на кафедрi, а може й Тетрулiана додала. - Тут є деякi нюанси!
  Магда зло обрубала:
  - Ще й посилання на переклад iз iвриту. Та що ще може бути бiльш огидним! - Руда дияволиця дедалi бiльше розпалювалася. Справдi, її батько сам Азелло з роману Булгакова. - Загалом у Бiблiї багато абсурдного, але найабсурднiше - це її претензiї на роль слова Божого та на непогрiшнiсть! - войовниця блиснула зубками. - Христос Всемогутнiй Творець усiх свiтобудов, всього видимого i невидимого, всього земного i небесного... I при цьому Iсус плутається в найелементарнiших речах!
  Шелла тут жорстко заперечила:
  - Не треба так стверджувати, причому категорично. У чомусь плутається, а в чомусь провидець. - Бiла янгол-термiнатор додала. - Крiм того, Втiлений Бог цiлком може передати суть Святого Письма своїми словами. А взагалi, у Бiблiї багато вже здiйснених пророцтв.
  Магда енергiйно замотала вогняною головкою:
  - Це зовсiм не так, i я тобi доведу!
  Шелла скривилася:
  - Ну, спробуй, тобi карти до рук!
  Магда почала говорити, iмiтуючи карикатурний ялиновий тон клерiканцiв:
  - У священних книгах усiх релiгiй пророцтвам, тобто - передбаченням майбутнього, належить найважливiше мiсце. Є такi пророцтва й у Бiблiї. Бiльшiсть iз цих пророцтв аж надто невизначенi. - Руденька термiнатор-фiлософ зробила круглими губки. - У прощальнiй бесiдi з апостолами Iсус пророчо говорив: "Тодi почуєте про вiйни i про вiйськовi чутки... Бо має бути тому... Встане народ на народ i царство на царство, i будуть глади, моря i землетруси" (Євангелiє вiд Матвiя 24:5-6). - Дiвчина для бiльшої виразностi пiдняла вгору праву брову. - Але точно таке вiдбувалося у свiтi i до пророцтв Христа, так триває досi. Яка в такому разi цiна тим пророцтвам, у яких 'передбачаються' подiї, що постiйно вiдбуваються без жодного пророцтва?
  Фiлела схвально кивнула, при цьому вона розглядала трофейний еротичний журнал, що захопили у полонених англiйцiв. Але й слухала при цьому войовниця дуже уважно:
  - Так можна сказати, вiйни були вчора, вiйни є сьогоднi, вiйни будуть i завтра!
  Магда пiдтвердивши(Що тут сказати - мовляв не ликом шитi, ти догадлива!), продовжила свою лекцiю:
  Частина бiблiйних пророцтв писалися заднiм числом, - пiсля того, як цi подiї вже вiдбулися. Щоправда, iнодi, пророки наважувалися передбачати i майбутнi подiї, але при цьому, як правило, спричинялися.
  Так, Бог через пророкiв обiцяє нащадкам Давида вiчне царювання (2 Царств, 7:11-16), але царство Давида розпалося на Iзраїль та Юдеї вже пiсля смертi його сина Соломона, а нащадки (нащадки) царя Давида були частково знищенi спочатку в царя Ассирiйського. Артаксерксом, а потiм - пiд корiнь, поголовно вавилонським царем Навуходоносором. (Єремiя, 52:9-11, 22:28-30).
  Фiлела дуже завзято схвалила:
  - Ось так iз ними i треба чинити. А те, як укладати пiд сокири мешканцiв захоплених мiст, то це будь ласка. А як за них взялися!
  Вогняна диявола пiдтвердила:
  - Але цим, звичайно, рiзнi ляпи "пророкiв" не вичерпуються.
  Бог через пророка Єремiю обiцяє навiки знищити, обезлюдити Єгипет вiд Суєца до Ефiопiї (28:8-14), але цiєї обiцянки Бог не виконав i досi.
  I ще про пророцтва Єремiї. Його вустами Бог обiцяє вiддати до рук Навуходоносора Єгипет (29:19); навiки знищити Тир (26:3-14; 27; 36; 28; 19). Але Навуходоносор не взяв i намагався взяти Єгипет. А щодо мiста Тiра, то вiн не був узятий Навуходоносором, не був узятий i Олександром Македонським i досi на жодний день не припиняв свого iснування.
  Шелла з важким зiтханням пiдтвердила:
  - На жаль, я бачила Тир на картi. Скоро ми його займемо!
  Магда продовжувала:
  Попри пророцтво Єзекiїля Навуходоносор узяв i зруйнував Єрусалим, а не Єгипет i не Тир. Втiм, через 16 рокiв пiсля свого пророцтва сам Єремiя визнає, що мiсто Тир продовжує бути неушкодженим (26:1; 29:8-14). Пiзнiше сам Iсус Христос даремно пророкував загибель цього непохитного Тиру (Матвiй, 11:21-22; Лука, 10:14).
  I як її червонi губи хитро i зловтiшно при цьому викривилися. Ось це дiйсно Сатана в чудовому жiночому образi. А який ще голосочок.
  Той же Єремiя вiд iменi Бога оголосив, що цар Єгонiя за свої грiхи буде покараний тим, що не матиме дiтей (22:28-30). Але Матвiй називає Єхонiю одним iз предкiв Iсуса Христа (Матвiя, 1:11-12). Яким чином Iсус змiг народитися вiд далекого предка, який не мав дiтей?
  Пiсля останньої заяви Фiлела єхидно хихикнула. А Шелла помiтила:
  - Це умовне пророцтво!
  Магда зневажливо пирхнула:
  - Але так може будь-який лжеоракул сказати! Ти слухай далi! - Рудоволоса диявола продовжила, адже танки i не надто швидко можуть йти по пустелi, та ще й такi досить важкi i час побалакати... Голос Магди звучав усе впевненiше й впевненiше:
  Єремiя вiд iменi Бога пророкує юдейському царю Седекiї полон Навуходоносором, але обiцяє йому спокiйну смерть i благочестивi похорони (34:2-5). Але, як потiм виявилося, Навуходоносор перебив усiх родичiв Седекiї, а його самого заслiпив, кинув у в'язницю, де той i помер (52:9-11). Нiчого собi спокiйна смерть i благочестивi похорони!
  Таке ж "спокiйне i безтурботне" життя напророчене царю Йосiї (4 Царств, 22:18-20). Пiсля такого пророцтва Йосiя був смертельно поранений єгиптянами в бою бiля Мегiддо (Там же, 35:20-24).
  Бойова кобила Фiлела втягнула живiт, i почала розпаковувати консерви. Бляшана упаковка з Техастським буйволом на упаковцi, це те, що для неї потрiбно. Тим бiльше соковите м'ясо просякнуте томатним соком та шоколадним соусом.
  Не дивлячись на те, що й у Магди проявився апетит, настирливе дiвчисько продовжувало лiкнеп. Втiм, там миленьким голосочком, що слухати войовницю з волоссям кольору виверження Кракатау, приємно:
  - Пророк Iсая писав, що Єрусалим стоятиме вiчно: що в нього не ввiйде жодна нечиста людина, - не ввiйде не єврей. Але вiдразу ж пiсля цього пророцтва Єрусалим був узятий i зруйнований Навуходоносором (586 рiк до нашої ери), потiм був узятий i зруйнований вщент римлянами (70 рiк нашої ери). - Полум'яна войовниця почала додавати, намагаючись надати мовi видимостi шумового пресингу. - "Вiчне мiсто" бралося i руйнувалося персами, арабами, хрестоносцями, турками, англiйцями та французами. - Магда додала з придихом i пiдвищивши тон. - Безумовно нiмцями, а зараз у ньому проживає стiльки ж "чистих" євреїв, як i "нечистих" (за їхнiм визначенням!) арабiв, європейцiв, негрiв...
  Фiлела пожираючи буйволине м'ясо, помiтила:
  - Християни, як правило, не дуже враховуються в пророцтва щодо подiй до народження Iсуса Христа. Їх бiльше цiкавлять пророцтва самого Iсуса Христа та його апостолiв, тобто пророцтва книг Нового Завiту. Особливо хвилюють їхнi пророцтва про Друге Пришестя Iсуса Христа (про Страшний Суд, Армагеддон).
  Магда зрадiло пiдтвердив, киваючи здатною пiдпалити i спопелити, до основ Стародавнiй Рим i сотнi, подiбних мiст голiвкою:
  -Не стосуватимемося нi iнших пророцтв, нi деталей пророцтв про Друге Пришестя Iсуса Христа. Зупинимося тiльки одному найважливiшому питаннi: Коли настане Друге Пришестя? Звернемося до слiв самого Iсуса Христа. Вiдомий американський проповiдник та оратор Бiллi Грехем пiдрахував, що про друге пришестя Христа в Бiблiї пророкує 380 разiв. Зупинимося на кардинальних i найяскравiших iз них.
  Магда хотiла продовжити, як по рацiї пролунав сигнал:
  - Попереду рухається колона англiйських танкiв. Все приготуватись!
  Шелла розгублено помiтила:
  - Ось уже сама не знаю, що гiрше - вчинити зле вбивство чи слухати таку брехню!
  Фiлела заперечила:
  - Магда якраз каже чисту правду i мiркує логiчно. Тим бiльше, що Бiблiї достатньо, чiтко i жорстко йдеться про лжепророкiв. Так що бий ворога його ж знаряддям.
  Вогняна войовниця-диволиця додала:
  - Ось дивись, краще як ми битимемо ворога його власною зброєю! I не лише на iдеологiчному фронтi. Я ще з приводу Бiблiї висловлюся. А поки що перевiр бронебiйнi снаряди Бiлоснiжка!
  Шелла вже без жодної злостi огризнулася:
  - Ну, звичайно, таку елементарщину, я й сама можу зробити! За кого ти мене приймаєш! Я ледi вiйни!
  Фiлела допомагаючи заряджати гармату, заспiвала:
  - Ледi вiйни! Хто ще може з тобою зрiвнятися! Ледi вiйни ми будемо скоро в англiйськiй столицi!
  По радiо пролунав низький майже чоловiчий голос Гейли:
  - Пропустити колону та стрiляти в борт!
  Дiвчата гаркнули у вiдповiдь:
  -Зiг Хайль!
  Звичайно, потрiбно мати залiзнi нерви, щоб пропустити нiчого не пiдозрюючого супротивника ближче, потiм повз себе. Тут попереду йдуть середнi танки, "Кромвелi" та "Матiльди", а далi легкi танкетки. Дюжинi захоплених танкiв треба дiяти синхронно, щоб кожен уразив свою жертву. Це своєрiдне виконання музичної симфонiї. Якщо одна хоч одна нота зiрветься, вся композицiя виявиться фальшивою та втратить звання шедевра. А що ж це вiйна! Найбiльше шанувальникiв збирає вiйськове мистецтво, та сльози при цьому завжди щирi, а на бiс нi в кого немає бажання кликати!
  Шелла шепнула:
  - Допоможи нам свята Богородиця!
  Гейла люто скомандувала:
  - Вогонь!
  I дюжина стволiв разом виплюнула снаряди. Борта "Матiльд" та "Кромвелей" захищенi набагато гiрше, а значить їм... Магда зрадiло, вигукнула:
  - Пробитi картонки!
  Шелла тут же, заряджаючи гармату по новому, помiтила:
  - Ну, i дурнi англiйцi! Навiть не спитали у нас пароля, тiльки побачили прапори, то вiдразу ж прийняли нас за своїх!
  Магда тонко хихикнула:
  - Це їхнiй британський менталiтет!
  Великих танкiв було двадцять п'ять i дванадцять дiвчат-вовчиць знищили вiдразу. Потiм вони встигли, перш нiж розгублений ворог зреагував, дати i другий залп, по противнику.
  I ще дюжина жертв, розбитi танки, наче скелети акул, викинутих на берег, на гарячий, жовтий пiсок. I при цьому вони ще димлять, темно-коричневi струмки повзуть у небо. Здається, це виводок змiй. Причому плазуни, наче понiвеченi неправильною еволюцiєю. I шипiння просто дивно, наскiльки може бути таким нудотним.
  Танки англiйцiв разом зупинилися та застигли. Єдиний уцiлiлий важкий танк незграбно спробував розвернутися. Шелла заспiвала:
  - Краса! Краса! Ми веземо iз собою кота!
  Магда пiдспiла:
  - Не в мiшку, а в дулi! З бронебiйною кулею!
  Фiлела хихикнула:
  - Буде вас собаки - пiсля нашої бiйки!
  Пiсля чого взялися за танкетки. Ну, їх можна i в лоба трощити. Частина англiйських танкiстiв, не витримала i, покинувши технiку, кинулась у повальну втечу. Деякi танкетки з бiльш досвiдченими водiями все ще продовжували вiдстрiлюватися. Ось у танк Мп-16 потрапив снаряд, що вiддався глухим гулом у бронi.
  Шелла показала рожевий язичок:
  - Герої нашi на розгонi - британець дурний не наздожене!
  Магда голосно рикнула:
  - Здавайтеся швидше!
  Фiлела пiдтвердила:
  - I не бiйтеся нас! Полонених бити ременем по попi, забороняє червоний хрест!
  Шелла розбивши снарядом уперту танкетку, заявила:
  - Я тебе громила! I цегла всiм у рило!
  Бiй закiнчився, кiлька танкеток намагалися пiти, але їх безцеремонно пiдбили. Вовчицi випустили несамовитий вереск захоплення:
  - Оце так! Цей бiй не дурниця!
  Однак на цьому бiй ще не закiнчився. З'явись англiйськi вантажiвки та мотоциклiсти. Шелла лупнула осколковим снарядом по найближчiй машинi, та розсипалася, а баки з пальним просто детонували. Магда блиснула зубками:
  - Шок! Це по-нашому!
  Фiлела уточнила:
  - Краще вбити, нiж умовляти!
  Шелла ще бiльше конкретизувала:
  - Краще один раз ударити, нiж сто разiв сказати! Ще краще сто разiв врiзати, нiж мовчати.
  Магда перебила:
  - В англiйцi вже бiжать! Давай за ними!
  Дiвчата палили досить влучно, Шелла жодного разу не промахнулася, але танки все ж таки за швидкiстю не порiвняти з вантажiвками. Крiм того i "Кромвелi" тут були не найновiшим мотором "Метеор" у 600 кiнських сил, а слабшим у 400. Мабуть, поки що не встигли переозброїти цей крейсерський танк. Бiльш слабкою була i "Матiльда", а що говорити про великовагового Мп-16.
  Тож дiвчата трохи вiдстали. Та тут ще й вiтер подув на зустрiч, почали збиратися хмари. Магда помiтила:
  - Ось зараз проллється дощик!
  Шелла зрадiла:
  - Тим краще! А то в цьому танку дуже жарко! I сам грiється, та сонце палить!
  Фiлела пiдтвердила:
  - Ну так! А то скiльки можна смажитися!
  Магда не подiляла оптимiзму:
  - Пiсок розкисне i ми зупинимося!
  Шелла з ентузiазмом заявила:
  - А мене особисто це не лякає!
  Хмари збиралися дуже швидко, i небо потемнiло, наче й справдi настало мiсячне затемнення. Магда ревла:
  - Ось i вiр пiсля цього у Бога!
  Шелла розлючено свиснула:
  - А що? Чому не вiр! Хiба Христос не довiв, що вiн є iстинним Богом?
  По даху танка застукотiли великi крапельки тропiчного дощу. Розлючена Магда знову почала говорити;
  У бесiдах зi своїми учнями Христос запевняв їх, що всi вони, його апостоли, доживуть i на власнi очi побачать Його Друге пришестя у славi. "Iстинно кажу вам: не встигнете обминути Iзраїлевих мiст (в Палестинi), як прийде Син Людський" (Матвiй,10:23).
  Фiлела здивовано свиснула, заморгала так, наче в очi сипнула попелом Хiросiми.
  - Невже Iсус подiбне говорив насправдi?
  
  
  
  
  
  АМЕРИКА ДОПОМАГАЄ РЕЙХУ
  АННОТАЦIЯ
  Захiднi союзники уклали з Третiм Рейхом перемир'я. Користуючись вiдсутнiстю другого фронту та бомбардувань, гiтлерiвцi посилюють свої вiйська та переходять у наступ. Стає дуже спекотно.
  . РОЗДIЛ Љ1
  Наприклад, у березнi 1943 року мiж Третiм Рейхом та союзниками було укладено перемир'я. Гiтлер погодився припинити переслiдування євреїв, в обмiн на заморожування бойових дiй на Заходi. Мало того, Захiд припинив поставки в СРСР пiд Ленд-лiз. I це вплинуло на перебiг бойових дiй.
  Гiтлер надто довго затягував iз настанням на Курськiй дузi. Вiн вiдкладав операцiю "Цитадель", перекидаючи новi танки - "Пантера" та "Тигр". Востаннє фюрер вiдклав наступ у липнi.
  Йому хотiлося випробувати у боях ще й досконалiший i потужнiший "Тигр"-2, а також винищувач МЕ-309. Також нiмцi хотiли ще й "Маус" у настаннi випробувати. I пiдiгнати "Пантеру"-2.
  I в результатi Сталiн наказав сам наступати 1 серпня. I одразу на двох напрямках - Бiлгородсько-Харкiвському та Орловському. Нiмцi на вiдмiну вiд реальної iсторiї були сильнiшими. Вони вивели угруповання Роммеля з Африки, i перекинули частину сил iз Францiї та Балкан. На Балканах нiмцiв замiнили болгари та iталiйцi. Таким чином з Африки вийшло вiсiм нiмецьких дивiзiй та десяток iталiйських, з Балкан сiм нiмецьких, а з Францiї двадцять дивiзiй, включаючи танковi.
  Через те, що бомбардування Третього Рейху припинилися, то випуск озброєнь був на сорок вiдсоткiв вищим, нiж у реальнiй iсторiї. Бiльше йшло i танкiв, i лiтакiв. Тигр-2 став масово випускатися з травня 1943 року, надiйшов у серiю МЕ-309, а також бомбардувальник Ю-288. I це стало серйозно.
  I "Маус" пiшов у серiю... Нiмцi були готовi до бiйки. Їхнi обороннi рубежi були дуже сильнi.
  Та й "Пантера" вже першi днi боїв показала себе дуже ефективним танком вiд оборони. Вона робила п'ятнадцять пострiлiв за хвилину, i брала тридцятьчетвiрки з двох кiлометрiв.
  Так "Фердинанд" теж машин звiр. I якщо вже врiже, то врiже. Такi тут бойовi машини. I броня лобова мiлiметрiв за двiстi.
  Бої показали, що фрiци сильнi. А ще й дiвчата стали битися на їхньому боцi i це круто.
  Шарлотта стрiляючи, заспiвала:
  - I знову...
  Герда теж пальнув iз скорострiлки пiдтримала:
  - Триває...
  Фрiда з надривом закiнчила:
  - Бiй...
  Шарлота, не припиняючи пальби, видала:
  - Кипить...
  Фрiда, лупнувши, гримнула:
  - Гiперплазми...
  Герда вискалившись i випустивши снаряд додала:
  - Пожежа...
  Шарлота завивала i пяля по радянським знаряддям, причому без промаху видала:
  - I Герiнг...
  Фрiда, лупанувши, скрикнула:
  - Такий...
  Герда продовжила, паля iз завиванням:
  - Молодий!
  Шарлота продовжуючи, що з ельфiйки взяти, безбожно перекидаючи радянську пiсню гвоздити. I це виходило дуже безглуздо i вульгарно.
  - I юний...
  Фрiда лупнула на жаль, як завжди влучно i додала:
  - Пивний...
  Герда пострiлом закiнчила:
  - Попереду!
  Пiсля чого войовницi ведучи вогонь, трохи змiнили пiсенну тематику. Адже вони тепер не зовсiм люди, а на половину ельфiйки. А значить, що з них бiдолаха i вiзьмеш! Можуть тiльки не спiвати, а ревти, причому щось зовсiм несусвiтне. Така в них розумiєш карму. Пiснi, звичайно ж, вийшли вульгарнi.
  Шарлота ведучи вогонь затягла:
  - Вийшли...
  Герда лупнув iз скорострiлки пiдтримала:
  - Звiрi...
  Фрiда цвяхнувши, продовжила:
  - Iз трамвая...
  Шарлота луплячи, i кромса продовжила своє завивання:
  - На...
  Герда пальнув видала:
  -Кутi.
  Фрiда довбавши, продовжила:
  - Варто...
  Шарлота випустивши презент зi своєю диявольською влучнiстю чиркнула:
  -Пивна...
  Герда рiзанувши снарядом в'якнула:
  - Тут...
  Фрiда видала ляпаса гостином i пискнула:
  - Увiрвався...
  Шарлота стрiляючи, як заречить звiром:
  - Цар.
  Герда видихнула паля, затятi слова:
  - Звiрi...
  Фрiда випускаючи снаряди, брязнула:
  - Дайте.
  Шарлота вiдчайдушно палячи, в'якнула:
  - Пива...
  Герда спустошивши казенну частину ствола, додала:
  - Швидше...
  Фрiда стрiляючи, заволала:
  - Слон.
  Шарлота випускаючи снаряд, за снарядом в'янула:
  - Примружив...
  Герда довбавши ще раз, пискнула:
  - Правий...
  Фрiда в'якнула, лупцюючи:
  - Око...
  Шарлота як заспiває в шаленiй черзi...
  - Пiшов...
  I тут саме снаряди у дiвчат-термiнаторiв закiнчилися. Довелося їм повернути назад, щоби поповнити з вантажiвки бойовий комплект. Але постачання в Третьому Рейху вiдмiнне i павучi на превеликий жаль знову повернутися.
  Дорогою назад дiвчата почали обговорювати таку тему. Шарлота ця руда чортiвка висловила свою думку:
  - Я думаю, пiсля взяття Москви наступною нашою метою стане Лондон!
  Герда хихикнула i пiдтвердила:
  - Звичайно, ми пiдемо звiльняти англiйцiв вiд сiонiстського рабства!
  I всi три дiвчата оглушливо розреготалися. Їм це здавалося дуже весело.
  Фрiда припустила:
  - А давайте й Америку звiльнимо вiд найжадiбнiших сiонiстiв. I також вiд засилля кольорових. А то зовсiм янкi бiльшовики задерли.
  Герда раптом як несподiвано заспiває:
  Якщо всi встанемо проти американцiв,
  Зламаємо ми пiвнiчний альянс...
  Не допоможу навiть томагавки.
  Бо Бог за зло вiддасть!
  Зрозумiло, з боку дiвчат-термiнаторiв виглядає смiшно апеляцiя до Бога. Якщо врахувати, що Третiй Рейх - це втiлення Антихриста. Але ось оскiльки, поки змiнять боєкомплект пройде час, руда дияволиця Шарлота розшумiлася. Почувши останню фразу Герди, вона проричала:
  - Бога немає!
  Войовниця-херувим пискнула:
  - Як це нi?
  Шарлотта наполягаючи продовжила:
  - Звичайно нi, медичний факт!
  Герда поставила найприроднiше питання:
  - А хто створив Всесвiт?
  Шарлота майже одразу ж вiдповiла:
  - Всесвiт iснує i iснував завжди. Вона лише змiнювала своє iснування i складову постiйно перетворюючись i модифiкуючись.
  Герда потерла босою нiжкою собi за вушком. Хоча мала гени паучiхи, а не собаки, i недовiрливо помiтила:
  -А Як це iснувала завжди? Повинна бути причина її виникнення.
  Шарлота вирiшила бити свою релiгiйну напарницю її зброєю:
  - А як це всемогутнiй Бог завжди iснував? Має бути причина Його виникнення!
  Герда знову потерла голою нiжкою, цього разу себе по лобiку i сумнiвом помiтила:
  - Невiдомi шляхи Господнi.
  Шарлота по-своєму логiчно зауважила:
  - То це не вiдповiдь.
  Герда тодi припустила:
  - Давайте сприймемо за аксiому, той безперечний факт, що Господь Бог iснує, i iснував завжди i вiдштовхуватимемося вiд нього.
  Шарлота логiчно парирувала тим самим методом:
  - Давайте сприймемо тодi теж, за аксiому, той безперечний факт, що матерiя i всесвiт iснують завжди i iснували завжди i вiдштовхуватимемося вiд нього.
  Фрiда, яка була третьою в цiй суперечцi, розреготалася i помiтила:
  - Так... Це дiалог нiмих та глухих. Так ви не зможете дiйти жодного чiткого висновку.
  Шарлотта iз цим не погодилася:
  - У мене над Гердою є перевага. Наприклад, якщо виходити з того, що першопричиною всього є Всемогутня особистiсть Бога, то надалi похiдне вiд нього: людина вийшла слабшою i технiчно не просунутою. А якщо вважати, що причиною i першопричиною є всемогутня, але безособова природа, то вийде, вона породила бiльш досконалу i просунуту людину. Так виходить, що вiдбувся перехiд вiд простого до складного. А в креацiонiсткiй моделi навпаки вiд складного до простого. Однак зараз ми спостерiгаємо процес поступового ускладнення, в якому все, починаючи вiд технiки, розвивається еволюцiйним шляхом. Та й у людини обсяг мозку постiйно зростає. Тобто припустити, що первинно це безособова матерiя, вiд якої еволюцiйним шляхом розвинулося складнiше, логiчнiше, нiж навпаки, нiби й абсолютно всемогутньої та досконалої особистостi пiшли бур'яни в особi людства.
  Фрiда пожвавiшала i помiтила:
  - Так я читала деяку релiгiйну лiтературу. Якщо їй вiрити, то Адам був досконалiший, нiж людина нинiшня i розвинена iнтелектуально. I що люди вiдокремившись вiд Бога, пiшовши шляхом грiха, стали старiти i слабшати, але... Зараз ми спостерiгаємо зворотний процес: зростання могутностi людини та її приголомшливий iнтелектуальний розвиток. Особливо пiд час вiйн! Згадай на яких танках ми починали вiйну в сорок першому, i що маємо зараз! Колосальна виходить рiзниця!
  Герда роздратовано прошепотiла:
  - Це все пiдступи!
  Нiмцi вiдбили радянський наступ на всiх напрямках. I самi завдали нищiвних ударiв.
  А в небi на МЕ-309 воювали красивi, босi дiвчата в бiкiнi. Вони билися дуже серйозно. I буквально руйнували супротивника, нiби вороги вiдбивнi.
  Альбiна пальнула по супротивниках за допомогою босих пальчикiв нiжок i збила радянську машину.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - За великi арiйськi iдеї!
  Альвiна теж як довбає по противнику, i його капiтально розколе, i проворкує:
  - Слава новим iдеям!
  I натисне своїм червоним соском по супротивнику.
  А ось радянськi дiвчина з артилеристської батареї ведуть фашистськими нелюдами пальбу. Вони намагаються вiдбити натиск, кiлькiсно i якiсно перевершує ворога.
  Дiвчата з радянського батальйону теж дуже симпатичнi, i в коротеньких спiдницях, прикритих грудьми одними лiфчиками. Їхнi голi нiжки миготять, а самi войовницi енергiйно перебирають снаряди.
  Одна з низ, Акулiна лейтенант-наводчиця, подає снаряди босими ногами, а сама вперлася руками в колесо гармати. I нехай на них зверху сиплються снаряди, а з пiднебесся летять бомби, все одно дiвчат не розплющити i не зламати. Вони вiдважно билися i будуть битися.
  Анюта наводить зброю... "Маус" не пробивається, але по ньому дiвчина все одно стрiляє. А раптом пощастить i броня пiддасться. В цьому випадку нiмцевi доведеться замовляти собi труну з музикою.
  Босонога дiвчина весела, хоча розумiє, що шансiв вибратися з подiбної круговертi у них дуже мало. Ось, наприклад, йдуть у наступ "Штурммауси". Це машини подiбнi до "Штрумтигра", тiльки куди бiльшi i на подовженiй шасi "Мауса". I коли з 600-мiлiметрового бомбомета вилiтає важка ракета, то це просто моторошна рiч.
  На Анюту посипалися грудки обпаленої землi, i оплавлений ґрунт пiсля розриву. Але дiвчина зовсiм не знiяковiла. Навпаки, поставила свої босi нiжки, щоб вiдчути приємний масаж вiд уламкiв. I радiсно заспiвала:
  Батькiвщина та армiя - це два стовпи,
  На яких тримається планета!
  Грудьми захистимо ми тебе країна,
  Усiм народом рать твоя оспiвана!
  
  Хмари прохолоду, ну а сонце спека,
  Автомат натер плече солдату...
  Назавжди Вiтчизна ми з тобою
  Вириємо могилу супостату!
  Анюта вже встигла побувати у фашистському полонi i там її жорстоко били цiпками по п'ятах. Дiвчина стогнала i кидалася, але нiкого так i не видала. Що їй цi всi удари? Адже вона комсомолка. Iнша рiч, що фашисти вже прорвали передову лiнiю оборони i загрожують здолати i цю. Анюта знає та стрiляє. Хоч це i надзвичайно складно, слiд потрапити до ствола "Мауса", i тодi нiмецький танк втратить можливiсть вести вогонь i його доведеться вiдвозити до тилу на ремонт. А це вже проблема для фрiцiв.
  I ось Анютi пiсля кiлькох промахiв вдалося вiдбити "Тигру"-2 ствол. Пiсля чого дiвчина радiсно заспiвала:
  - Наша ваша не поступиться!
  I знову вистрiлила. Акулiна порадила їй використовувати при стрiльбi босi ноги, так це значно практичнiше. Красива дiвчина з цим почасти погодилася. I справи пiшли значно успiшнiше. Всi знаряддя 85-мiлiметрового калiбру проти нiмецьких танкiв недостатньо потужне. А якщо лупити по дулi, то шанси на успiх з'являються.
  Анюта намагається уявити собi блакитну панораму i на нiй жовтi крапки, що рухаються. Ось це густо-зелений силует фашистського танка. Ти бачиш його як величезного слона. Так вiзьми й лупанi мастодонти з хоботу. Тодi i перевага супротивника у вагових категорiях виявиться йому марною.
  I ось черговий "Тигр"-2 втрачає свiй хоботок. I йому стає дуже погано.
  Акулiна спiває на всю горлянку:
  - Їх хвiст, луска - не впiймав фриц знай ляща!
  Батарея повнiстю складається з дiвчат-босонiжок i тому їх мабуть вищi сили щадять, а снаряди не зачiпають. Кожна з них має свою школу i власну долю. Ось Акулiна в дитинствi мрiяла винайти лiки , що дарує безсмертя. Дуже вже їй здавалася смерть страшним i несправедливим рiшенням. Адже те, що люди помирають це жахливо. I хоча дiвчина вiрила в безсмертя душi, яка є первинною в порiвняннi з тiлом, але все-таки. Свiт - це не шахiвниця, зняв з неї фiгуру i знову поставив. Нi свiтобудова виявилася жорстокою. А чому людина повинна старiти i вмирати? Особливо Акулiну коробили старi - моторошна ця потворнiсть.
  Хiба людина не подiбна до квiтки, i не вiнець творiння? Людина має бути i залишатися безсмертною. I не стало йому в жодному разi хворiти i вирушати на той свiт. Адже людина повiра народжена для щастя.
  А про яке щастя може йтися, якщо люди втрачають своїх рiдних та близьких? Якщо вiн - особистiсть в'яне? Нi, це неправильно та недобре. I Акулiна поринула у медичну лiтературу. Незабаром дiвчина дiйшла висновку, що однiєї хiмiї для безсмертя мало, i слiд винайти щось принципово нове та ефективне.
  Може навiть якесь випромiнювання. Яке на вiдмiну радiоактивного, не знищувало б, а зцiляло. Згодом почалася вiйна i стало не до безсмертя. Акулiна деякий час працювала у тилу. Але втрати Червоної армiї зростали, на фронт все частiше i частiше закликали дiвчат, i пiшла i медичка. Спочатку вона працювала медсестрою, а потiм перебралася i на батарею. Вже не раз Акулiна опинялася на межi смертi. Але щоразу залишалася живою i навiть без серйозних поранень.
  Бiдолашна дiвчина, у якої стiльки рiзних проблем було в життi. Нинi ж до них наближаються фашистськi танки.
  А ось ще одна красуня шатенка Тетяна. Дiвча пiдносить снаряди, пiдтягує ящики. Теж голоного, i знаходить навiть у цьому задоволення - таки липень на дворi, найспекотнiший мiсяць на рiк. Тут добре, всi дiвчата зiбралися досить симпатичнi, вiтчизни трепет, що вселяють ворогам. Тетяна тягне ящик i спiває:
  Союз непорушний, республiк вiльних,
  Згуртувала не грубiсть, не сила, не страх.
  А добра воля людей освiчених -
  Мир, дружба, свiтло, розум i смiливiсть у мрiях!
  
  Слався Батькiвщина, наша вiльна,
  Дружби всiх нацiй опора на вiк,
  Сила законна, воля народна,
  Адже за Єднiсть проста людина!
  I пiд такi слова їй веселiше i ящики вже не здаються такими важкими. I розгинається дiвчина легко. Вона така чарiвна. I бадьора, дiвчино. Ось нiмецький диверсант пiдповзає iз гранатою до
  брустверу. Тетяна пiдхоплює босою ногою лимонку, i висмикуючи витонченими пальчиками, чеку жбурляє її в супротивника. Вiдразу три нiмецькi шпигуни пiдлiтають вгору, сполосованi у польотi уламками. А Тетяна, схрестивши голi, засмаглi нiжки, показала їм дулю. Хоч як крути вона симпатична дiвчина. I невже вона може загинути?
  А ось командуюча їх батареєю майор Воронiна. Їй уже тридцять рокiв, але талiя вiд постiйного руху струнка, як у молодої дiвчини. Волосся у неї бiле, i тому сивина не помiтна, а личко вiд свiжого повiтря рум'яне i чисте, жодної зморшки. Маргарита Воронiна провоювала фактично з перших днiв вiйни. Не надто досягла успiху в нагородженнях, якщо врахувати що боролася вже понад шiсть рокiв i вбила особисто не одну сотню нiмцiв. Маргарита жодного разу не була серйозно поранена, i не лежала в госпiталi. Її навiть називали Маргарита залiзна. Але жiнка морально змучилася вiд затяжної вiйни морально.
  Її босi ноги мозолистi, i майже не запорошенi. Вона привчила себе бiгати босою ще до вiйни снiгом. I тепер уже понад шiсть рокiв не одягала чобiт. У сорок першому роцi, щоб витримати обiтницю боролася на найпiвденнiшiй дiлянцi бiля Ростова. Тiльки завдяки сибiрським мазям уникла обмороження. Але витримала без взуття, пройшла суворе випробування з росiйських кучугур. I продовжила вiйну.
  Її не дуже цiнували, а вона нiколи не наполягала на своїх подвигах. Отже, нагороди накопичувалися повiльно, але вiрно. I зараз вона вже дослужилася до майора i має орден слави всiх трьох ступенiв. А ось зiрки героя яку Маргарита вже давно заслужила поки що немає. Але войовниця особливо не шкодує.
  Головне вижити у цiй вiйнi. I тут вона має особливий оберiг Перуна. Вiн дозволяє в будь-якiй лайцi врятувати чотирьох людей. Саму Маргариту та трьох iнших людей на її вибiр.
  Сама жiнка-майор намiтила трьох на порятунок: Акулiну, Анюту, Тетяну. Гарнi дiвчата та дуже здiбнi. Ось їхня гармата, вже п'ятьох нiмцiв стовбури вiдстрiлила. А зараз Анюта потрапила в гусеницю "Пантери". Нiмецький танк зупинився i задимив.
  Маргарита кричить дiвчатам:
  - Так тримати!
  Тi вiдповiдають на всю горлянку:
  - Так тримати!
  Маргарита захоплено вигукнула:
  - Нi! Нас нiхто не зупинить. Нiхто не переможе!
  I шостий "Маус" втратив дуло. Нiмецькi танки досить швидкi, але численнi протитанковi рови та їжаки заважають їм просуватися. Дiвчата дружно цiлять, Акулiна допомагає наводити зброю, вона стрiмка як нiхто iнший iз бiйцiв. Тетяна теж сильна та точна. Ось знову роблять пострiл. I цього разу снаряд потрапив у гусеницю "Леву".
  Лупити по гусеницях "Тигра"-2 марно, тому що малi ковзанки роблять машину, вiрнiше її ходову частину практично невразливою. Зате по довгому дулi ефективно та привабливо.
  Анюта вимовляє немов справжнiй матрос:
  - Ну, вiд гвинта!
  Акулiна пiдтримує чортiвку-херувиму:
  - Ми зi смiх веселим дiйдемо,
  До великих будiвель Рейха Берлiна...
  Будемо щасливi з милим удвох,
  Наша армiя непереможна!
  I знову нiмецький танк так шалено задимив, i став пускати металевi уламки на всi боки.
  Захоплений ентузiазмом весь дiвочий гарматний батальйон заспiвав;
  Колись людина не знала мрiї,
  Не мiг зрозумiти стомлення палкої думки!
  Дивлячись на свiт блискучої зiрки -
  Не знав поняття святої Вiтчизни.
  
  Вiн був твариною, грубим дикуном
  Шлунок ситий - ось i вся вiдрада!
  Один iнстинкт - як вороння клює,
  А голод опускає в прiрву пекла!
  
  Тодi все було просто до дошки,
  I в цьому навiть звiрам щастя!
  А дух бажає вiчної краси -
  У його повiрте зробити краще влади!
  
  Тодi ми люди знаходимо думку -
  Та з нею приходить жахлива мука!
  Але ти за знання юнак борись
  Пiднiме всiх розумне вчення!
  
  Тодi не будеш довго ти страждати,
  Настане час - молодiсть навiки!
  Воскресне i батько тобi i мати,
  Пiдуть у кошмари не бути калеки!
  
  Але думки теж злi бувають друг -
  Вони палають вугiльною пожежею!
  Коли беруть iншого на переляк,
  Коли безсмертний має дар!
  
  На жаль, ти маєш гнiв свiй перемогти.
  Створити iнше у славi свiтобудову!
  Така буде в серцi твоєму мiць,
  Що поразка теж у повчання!
  Битва на Курськiй дузi закiнчилася внiчию. I настала пауза. Нiмцi до серiї пiдiгнали "Пантеру"-2. Ця машина була бiльш досконала з тонкою вежею, i нижчим силуетом.
  Вага машини виросла, трохи вклавшись у сорок сiм тонн, вiд чого ходовi якостi навiть покращилися за рахунок двигуна дев'ятсот кiнських сил. А ось озброєння та бронювання зросли значно. Лоб вежi став у 150-мiлiметрiв, а борти - 60-мiлiметрiв, лоб корпусу - 120-мiлiметрiв пiд нахилом у сорок п'ять градусiв i борти - 60-мiлiметрiв. А гармата у 88-мiлiметрiв та 71 ЕЛ. Таке знаряддя пробиває з вiдстанi кiлометр 193-мiлiметра бронi пiд нахилом 30 градусiв. Так що машина дуже серйозна та руйнiвна.
  Ну, що на таку вiдповiсти? Тiльки тим, що будуть боротися дiвчата босонiж i в бiкiнi. Тодi i танк не обов'язково має бути досконалим.
  Ось уже зима. I в бiй iде один iз перших танкiв IС-2. I екiпаж Олени на ньому. Дiвчата очевидно босонiж i в бiкiнi. Вони готовi боротися з гiтлерiвською нечистiстю, за якою стоїть США.
  Так що бiй чекає суворий.
  Олена пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок. Вразила гiтлерiвську машину i пискнула:
  - За Вiтчизну!
  Єфросинiя теж як довбає по противнику, вразить його в борт i оглушливо смiючись, додав:
  - За Русь-матiнку!
  Танк IС-2 дiвчата пофарбували перед боєм у бiлий колiр. I його на снiгу практично не видно. I вони довбають по ворогу дуже влучно.
  Єлизавета, нiби стрiляючи по супротивнику, i влучно вражаючи ворога, цiлком логiчно помiтила:
  - Я Робiн Гуд у бiкiнi!
  Олена iз цим погодилася:
  - Справдi ти справжнiй Робiн Гуд!
  I як вiзьме i голою п'ятою натисне на гашетку.
  Четвiрка Е на IС-2 - це велика сила. Хоча й Герда - серйозний суперник на Пантерi-2.
  Обидва танки приблизно в однiй ваговiй категорiї. Нiмецький має тоншу броню по бортах, але краще захищений у лоб, особливо вежею та нижньою частиною корпусу. I гармата нiмецька бiльш бронебiйна та скорострiльна.
  Правда у радянської зброї разова шкода мабуть сильнiша. Так це, звичайно, великий плюс, але нiмецька гармата точнiше. I що iстотно, "Пантера"-2 куди моторнiше i маневренiше.
  Так що Герда має плюс. I якщо вона босими пальчиками нiжок на кнопку натисне, то мало не здасться.
  I ще нiмецькi дiвчата дуже люблять чоловiкiв, i це теж їхня сила, особливо якщо вони попрацюють мовою з пульсуючими нефритовими стрижнями.
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Взимку Червона армiя не досягла вирiшального перелому. Лiнiя фронту залишилася стабiльною. I практично нерухомий.
  Наступний рiк у нiмцiв з'явилася у серiї реактивна авiацiя та еволюцiя Фокке-Вульф - ТА-152. Чудова машина з потужним озброєнням та пристойною швидкiстю. Це серйозно...
  У СРСР поки що лише новi танки IС-2 i Т-34-85. I це також було серйозним кроком.
  Навеснi нiмцi розпочали новий наступ. Вони намагалися перехопити iнiцiативу.
  Початок наступу 21 травня загорiвся гуркотом десятками тисяч знарядь, i вильотом одночасно понад сiмдесят тисяч бомбардувальникiв з напалмовими бомбами, i вагою зародiв до десяти тонн. Почалася грандiозна битва Другої свiтової вiйни. Противник перейшов Рубiкон i рвонув до Москви. Грукали нiмецькi танки, брязкали дрiбнiшi машини. На радянськi позицiї насувалася орди зi сталi, нiби кiннота Чингiсхана в товстестiй бронi. Iшли вперед масиви, i насамперед найбiльш захищенi "Мауси" та "Королiвськi леви", "Тигри"-2 їх використовували немов тарана.
  Ще ранiше пройшли телетанки - "Шаховий кiнь". Вони пiдривали мiннi поля i розчищали нiмецьким машинам дороги до радянських позицiй. Використовувався i "Змiй Горинич", коли викидалися вперед начиненi вибухiвкою шланги та вичищали все поспiль.
  Дiвчата-ельфiйки Фрiда, Шарлота, Герда у новiтньому танку "Пантера"-3 i рухаються на вiстря атаки. Красивi войовницi в плоскiй машинi вагою 75 тонн, вони скаляться один одному i пострiлюють iз зброї поки що колишнього 105-мiлiметрового калiбру.
  Шарлота з усмiшкою помiтила:
  - Ось уже минуло бiльше трьох рокiв, як почалася вiйна з Росiєю. А Москва досi не взята!
  Фрiда з обуренням помiтила:
  - Зате незабаром буде взято Кавказ. I це мабуть навiть найважливiше!
  Герда з усмiшкою вiдповiла:
  - Там, зрозумiло, такi чудовi гори та чудовi мiсця, але... Вiйна зазвичай закiнчується з падiння столицi. I поки вона не взята не можна говорити про нашу перемогу!
  Шарлотта неохоче погодилася:
  - Нi, не можна!
  Новий танк "Пантера"-3 поки що на експериментальному випробуваннi. У ньому все настiльки автоматизовано, що вистачило б i двох членiв екiпажу. Але голоногi дiвчата вважають за краще обходитися втрьох. Хоча їм вiд цього не легше.
  I пре гiгантський танк на радянськi позицiї. Вiн важкий, але добре захищений i гармата 105-мiлiметрiв на 100ЕЛ. I це серйозно.
  Преть уперед цей монстр.
  I радянськi снаряди вiд танка вiдскакують.
  Герда помiтила:
  - Утрьох складно!
  Шарлота з посмiшкою вiдзначила, пальнув у супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Руда проворкувала:
  - Хай буде наша Батькiвщина у славi!
  Фрiда вiдзначила з смiхом:
  - Слава арiйському духу!
  I теж голою п'ятою натисне i радянський танк пiдiб'є. I проворкує:
  - За новi сили!
  Ось тут i пре масивна мiць танка.
  Але, з iншого боку, радянськi дiвчата б'ються. I войовницi з Росiї теж босонiж.
  Бої киплять жорстокi i просуваються фрицi, прориваючи глибокоешелоновану оборону. I все йде не зовсiм за планом.
  Єлизавета пальнула з IС-2 по супротивнику i прочирiкала:
  - За Вiтчизну - нашу матiр!
  Катерина зазначила, довбаючи супротивника:
  - За нашi змiни, за Русь!
  Олена теж взяла i довбала по ворогу, проворкувавши:
  - I за Русь усе супер!
  Єфросинiя надiслала вбивчий подарунок руйнування босими пальчиками i прочирикала:
  - За Батькiвщину!
  Четвiрка на IС-2 працювала та стрiляла, досить точно. I досить точно дуже швидко потрапляла в ворогiв.
  Що ж, нiмцi продовжують прориватися. I рухаються у бойовому напрямку.
  Ось уже лiто та фронт буквально розсипається. Але дiвчата продовжують вести бойовi дiї та показувати свiй вищий клас.
  Єлизавета пiсля цих слiв спохмурнiла. Пiсля щодо i то не надто успiшної зими, справи на фронтах пiшли гiрше. У Курську, незважаючи на чисельну перевагу, радянськi вiйська зазнали тяжкої поразки. Та й зараз контрнаступ бiйцiв пiд Воронежем, що почалося вiдносно успiшно, терпить фiаско. Нiмцi зайшли в тил i перерiзали комунiкацiї. I тепер дiвчатам на танку доводиться вiдходити.
  Але все-таки добре, коли в машинi однi жiнки - вiд них такий приємний запах, не те, що вiд спiтнiлих чоловiкiв. I їхнiй екiпаж такий злагоджений. I четвiрка пiдiбралася на диво красива.
  Єлизавета рiшуче вимовляє:
  - Ми переможемо, я це твердо знаю! Навiть вiдступивши до Далекого Сходу!
  Руда Аврора, шльопнувши голою, точеною нiжкою по водi, скривившись, вiдповiла, солдатською, пiснею:
  - Нарештi нам наказали наступати! Вiдбирати нашi п'ядi та кровi! Але ми пам'ятаємо, як сонце вирушило назад i мало не зайшло на сходi!
  Катерина та Олена хором вiдповiли:
  -Добре сказано!
  Голонога Аврора вже прозою додала:
  - На фашистiв вся Європа працює, та ще й плюс ресурси в Африцi. Так що ми маємо пiдняти дуже важку штангу!
  Босонога Єлизавета стукнула кулаком по водi:
  - Пiднiмемо i порвемо! А зараз вистачить! Вже освiжилися i знову на танк!
  Красунi заперечувати не стали. Пiт iз сильних, засмаглих тiл змили й добре. У дiвчат розкiшнi стегна, i вузькi талiї, а живiт iз рельєфним пресом. Вони й справдi, наче статуї античних богинь. А нiжки такi стрункi, i одночасно мускулистi, пiд оливковою шкiрою перекочуються кульки та сталевий дрiт м'язiв.
  Про таких дiвчат кажуть: коня на скаку зупинить, у хату, що горить, увiйде!
  Хоча повертатися в гарячий танк i небажання. Олена плеснула з вiдра на броню, щоб машина хоч трохи прохолоднiша стала.
  Єлизавета на це жорстко помiтила:
  - Як чоловiки у формi у таких сталевих трунах борються? А ми майже голi!
  Босонога Аврора, скеля великi, перлиннi зубка розреготалася:
  - Це погодьтеся дуже цiкава iдея - надiслати пiд ленд-лiз бiкiнi!
  Катерина зло вiдповiла, стукнувши голою нiжкою об гусеницю танка:
  - Так чудова. Мiнiмум витрати тканини, максимум гонору!
  Олена, теж смикаючи, тiльки цього разу грудьми, просипала:
  - Краще б вони надлишковий танк надiслали! Або лiтак!
  Босонога Єлизавета похмуро помiтила:
  - Та погань у них танки!
  Руда Аврора, карабкаючись на вежу, заперечила:
  - Не зовсiм! Новий "Черчiлль" дуже непоганий, особливо в бронi!
  Блондинка Єлизавета насупила лобiк i запитала:
  - Ти їздила на "Черчiллi"?
  Вогняна чортiвка пошепки вiдповiла:
  - Нi! Але я зовсiм випадково дiзналася, що в нього лобова броня 102 - мiлiметри!
  Красива Єлизавета округлила личко, постукала витонченими, босими пальчиками по бронi "тридцятьчетвiрки" i помiтила:
  - Вдвiчi товщi, нiж у нас? Ну що ж непогано!
  Олена, прилаштовуючись на мiсцi водiя, запитала:
  - А калiбр гармати?
  Голонога Аврора чесно вiдповiла:
  - Не знаю... Але швидше за все або 75 або 76 мiлiметрiв. Приблизно можна порiвняти з нашим.
  Босонога Аврора, прилаштовуючись навiдницею, помiтила:
  - То може й ходовi якостi у нього гiршi?
  Голонога Аврора знизала сильними, мускулистими плечима:
  - Можливо... Але в англiйцiв уже з'явився двигун у 600-кiнських сил "Метеор", тож я не думаю, що танк "Черчiлль" - трунова машина!
  Красива Єлизавета поставила iнше питання:
  - А якi у нас новi розробки?
  Руда дияволиця ласкавим голоском заспiвала:
  - Це ж великий секрет... Вiриш чи нi?
  Єлизавета, трясучись босими нiжками, спiвуче вiдповiла:
  - Я тобi, звiсно, вiрю! За подiбнi питання, можна навiть просто... У табiр загримiти - там, де бiленький ведмiдь!
  Голонога Олена, заводячи машину, помiтила:
  - Чутки ходять, що скоро з'явиться монстр - сiм гармат, i двi реактивнi пусковi установки, як на "Катюшах".
  Вогняна Аврора свиснула i замотала головою:
  - Такий монстр навiть не повернеться!
  Олена пихато сказала:
  - Але ж як дасть боляче!
  Т-34-85 заревла. Довелося пiдвищити голос, щоб перекричати мотор.
  Старший лейтенант Єлизавета гримнула:
  - Я чула, що скоро з'явиться новий IВ, з дуже товстою бронею, i двома двигунами. Тож нiмцям буде хана!
  
  
  Боса Аврора заспiвала жартома:
  - Танк розкопаємо, вiн знову почне в двi норми вбивати, почне в цвинтарi постачати i вам хана!
  I вся четвiрка розреготалася. Машина поступово набирала обертiв. Незважаючи на всю легендарнiсть тридцятьчетвiрки i Т-34-85, це був досить складний в управлiннi танк. Зокрема, перемикання коробки передач вимагало значних зусиль. Сильна голонога Олена справлялася, iнодi їй допомагала руда ногою. Зате сама коробка могла зламатися.
  Тому "тридцятьчетвiрку" i не ставили на максимальну передачу. Тож танк їхав повiльнiше, нiж мiг би. I iснував ризик, що вдень його виявлять горезвiснi "штуки", Ю-187, i ТА-152 дуже небезпечний пiкiруючий бомбардувальник.
  Боса Єлизавета, це розумiла, i розраховувала швидше дiстатися лiсу. Там їхнiй танк не надто те й розрiзниш.
  Голонога Аврора насвистувала пiд носик пiсеньку. Руда завжди у пiднесеному настрої, навiть коли повiдомляє сумну новину.
  Наталя згадала початок вiйни. Сталося це опiвднi, коли оголосили радiо. Але вже вранцi поповзли зловiснi чутки. Потiм повiдомили радiо, що Нiмеччина без оголошення вiйни напала на СРСР. Вiдразу кiлька жiнок кинулися в сльози.
  Настрiй у людей був змiшаний. Тi, що молодшi, i одурманенi пропагандою навiть зрадiли: мовляв, за два тижнi скрутимо нiмцiв i їм буде каюк. Старшi, навпаки, засмучувалися.
  Єлизавета теж вiдчула тривогу. Її старший брат загинув на фiнськiй вiйнi, а середнiй, повернувшись, розповiв багато страшного. У всякому разi, було зрозумiло, що рiвень Червоної армiї не такий високий, як твердить пропаганда. I що командування не на висотi, а багато танкiв горять як сiрники.
  Про нiмцiв офiцери говорили з повагою... Все-таки завоювали майже всю Європу. А хто старший пам'ятав i першу свiтову. Тодi кайзерiвськi вiйська сягнули Днiпра, i Росiя пiшла на принизливий Брест-Литовський свiт.
  Так що голонога Єлизавета здорово засмутилася. Не хотiлося знову ховати своїх близьких, а тим бiльше воювати з таким сильним супротивником, як Нiмеччина та її сателiти. На Британiю надiї мало. Як би цi м'ясоїднi хижаки не об'єдналися б проти Росiї.
  Першi днi та тижнi пiдтвердили найпесимiстичнiшi прогнози. Нiмцi наступали та брали одне мiсто за iншим. Вже за кiлька днiв упав Мiнськ. А менш нiж через мiсяць Смоленськ. Єлизавета пiшла добровольцем на фронт. Вона дiвчини сильна i дуже загартована.
  
  Танкiсткою стала випадковою, до цього воювала в пiхотi. Нiмцi продовжували наступати. Частина, в якiй боролася дiвчина, потрапила до оточення. Наталка пробиралася до своїх i натрапила на кинутий танк. Разом з нею була Олена i вдвох дiвчата завели машину. I навiть вивели її за лiнiю фронту.
  За це отримали по медалi, i їх визначили до танкових вiйськ. Пiдготовка була дуже короткою - лише пiвтора мiсяцi. Дiвчата встигли взяти участь у оборонi Москви.
  Тут уже здавалося, що ось-ось нашi на межi. Передовi частини фрицiв бачили у бiноклi Кремль, вступивши до передмiсть столицi. Але сталося диво.
  Ворогiв не лише зупинили, а й зумiли перейти у контрнаступ. Останню операцiю нiхто й не планував. Вона протiкала спонтанно, але вiд цього була ще успiшнiшою. Гiтлерiвцi задкували, кидали технiку i буквально замерзали на морозi.
  А "тридцятьчетвiрки" показали свою гарну якiсть - прохiднiсть. Нiмцi застрягали в кучугурах, а витязi рухалися i громили ворога.
  Пiсля того як загрозу Москвi було лiквiдовано, всi думали, що тепер i далi нашi наступатимуть. I що гiтлерiвцям хребет зламано.
  Але тепер знову стало все по-iншому! Немов у страшнiй казцi! Про перевертень! Коли чорне стає бiлим, а бiлим чорним.
  А зараз стало набагато гiрше. Утворився казан, з якого доводиться вибиратись.
  Свiтлана висунулась iз танка. Т-34-85 машина, у якої крiм тугої коробки передач є ще й такий недолiк, як погана оглядовiсть. Через це цей танк втрачає значну частину своїх бойових якостей. Нiмецький Пантера-2 такого недолiку позбавлений, i через нього добре все видно.
  Дiвчина навiть забиралася у захоплений трофей, вiдзначаючи бiльш комфортнi умови роботи екiпажу, та гарну оптику нiмця. Правда 88-мiлiметрова гармата далеко не слабка, i ще снаряд втричi легший за радянський.
  Руда бiсова теж спробувала висунутися. Але двом дiвчатам тiсно дивитися через один люк. Вони почали штовхатися.
  Голонога Аврора жорстко рикнула:
  - Це все-таки моє мiсце! Ти навiдниця i маєш сидiти бiля прицiлу!
  Катерина огризнулася:
  - Я навпаки, маю все бачити! А ти краще знай своє мiсце!
  Дiвчата стали боротися. Сплелися мускулистими, засмаглими тiлами, напружували сильнi м'язи. Навiть iз них лiфчики вiд натуги сповзли.
  Єлизавета закричала на них, потiм смикнула обох за пальцi босих нiг, змусивши, заспокоїться:
  - Мало того, що нiмцi заїдають, то ще битися з вами треба! Зберiгайте свiй запал для фашистiв!
  Дiвчата припинили тискати один одного, але звернулися до командира хором:
  - А як нам стежити?
  Єлизавета прийняла Солонове (був такий вiдомий сенатор Солон!)
  - Виходите по черзi!
  Голонога Аврора примхливо помiтила:
  -А Блондинка мухльувати буде!
  Катерина зло вiдповiла:
  - Ти б помовчала б руда-безсоромна!
  Єлизавета рикнула:
  - Годi! Або я вiдплутаю вас по курячих ногах! Змiнюватимете друга по моїй командi!
  Дiвчину одна одною показали мови i... залишилися стирчати вдвох у люку.
  Голонога Єлизавета холодним тоном вимовила:
  - Ти руда сядь, лишається Свiтлана!
  Вогняна Августина непiдробно обурилася:
  - Вона вже давно тут стоїть! Я ж з'явилася нещодавно! I, за iдеєю, саме менi варто її змiнити!
  Єлизавета, пiдвищивши голос, i пустивши металу, рикнула:
  - Накази командира пiд час вiйни не обговорюються, а виконуються... Чи менi тебе висiкти?
  Вогняна диявола-босонiжка неохоче сховалася в тiсну, жарку вежу пробурчавши:
  - Наказ командира пiд час вiйни, коли навколо кулi свистять! Сповнений любовi та величезної цiни, священний, для росiйських солдатiв!
  Єлизавета посмiхнулася. Конфлiкт було вирiшено, а незабаром лiс, i вони будуть надiйно схованi. Тут пильна Катерина раптово крикнула:
  - Попереду нiмець на танку!
  Ось це вже серйозно... Причому Єлизавета злякалася не так танкового бою, як того, що фашист викличе по рацiї штурмовики. Втiм, є надiя, що заради самотнього радянського танка фрици не полетять.
  Хоча нiмець сховався за стогом старого сiна, Катерина зумiла його розглянути. Це була Пантера-2, причому у новiтнiй модифiкацiї з дулом довжини 100 ЕЛ. Калiбр той самий 88-мiлiметрiв, зате початкова швидкiсть у снаряда набагато вища.
  Пантера-2 у колишнiй модифiкацiї мiг пробити на дистанцiї не далi за 1000 метрiв i то не напевно в лоб. Радянська тридцятьчетвiрка могла теоретично дiстати до кiлометра в борт, але практично з метрiв п'ятсот. Але цього разу шанси майже зрiвнялися. А оптика у гiтлерiвця краща.
  Незважаючи на ризик, Олена включила босою п'ятою останню передачу. Тридцятьчетвiрка заревла ще дужче, так що заклало руки, а сам танк заходив ходуном. Але тепер у них важче потрапити. Нiмець стоїть на мiсцi i чекає на радянську машину.
  За нерухомою метою потрапити, легше, але коли твою машину так трясе...
  Катерина спускається i за допомогою голонога Аврори наводить i робить перший пострiл.
  Снаряд розривається за десять метрiв попереду нiмця.
  Голонога Єлизавета суворо попереджає:
  - Обережнiше! У нас залишилося не так багато снарядiв!
  Катерина, недбало кивнувши свiтлою головкою, вiдповiдає:
  - Це лише пристрiлювальний пострiл!
  Босонога Аврора знущально заспiвала:
  - Завтра буде краще нiж вчора! Завра буде краще, нiж учора! Привiт сонце!
  Голонога Катерина трохи по звуку, але чiтко промовила:
  - Отвянь!
  Дiвчина знову спробувала нацiлити. Нiмець поки що був ще далеко. Навiть малоймовiрно, що його броню 60-мiлiметрiв у борт проб'є зброю ЗIС-85 з такої дистанцiї. Фашист поки що не стрiляв, але ловив мiшень. Маленька вежа Т-34 - дрiбна мета. У неї з вiдстанi важко потрапити, особливо коли танк ось, то на всiх парах мчить.
  Голонога Катерина завагалася. Вистрiлити зараз чи потiм, пiдiйшовши ближче. Тридцятьчетвiрку в русi трясе, i взяти точний прицiл неможливо. Потрiбно або зупиниться, або пiдiйти досить близько, а ще краще.
  Босонога Олена вимовляє, стискаючи кулаки:
  - На славу Батькiвщини святої!
  Голонога Катерина нарештi вирiшується i стрiляє. Снаряд випльовується зi ствола. Дiвчина супроводжує його уявним конвоєм.
  Вже ближче, приблизно за пiвтора метри, вiд нiмця. Враховуючи, що з прицiлу тридцятьчетвiрки погано видно, це хороший результат. Напiвгола Аврора, яка, висунувшись у момент пострiлу, голосно гаркнула:
  - Майже ще трохи!
  Катерина сердито пробурмотiла:
  - Трохи не рахується!
  Руда дияволиця проворкувала:
  - Фюреру дамо по пицi, переб'ється як-небудь! Ми зараз трохи схожi, на тих, хто звихнувся трохи!
  Катерина нетерпляче штовхнула красуню нiжкою:
  - Якщо можеш, замовкни!
  Босонога Аврора гарчала:
  - Цегла!
  Нарештi й нiмець не витримав, вистрiлив... Снаряд пролетiв зi свистом у небезпечнiй близькостi до машини. Але фриц не влучив. Що вiн думав? Пiдозрював, що в екiпажi сидять такi красунi чи палив машинально? Пантера-2 має командирську вежу та непогану оглядовiсть. У сорок четвертому роцi цей танк став наймасовiшим. Нiмцi з його допомогою досягли великих успiхiв, захопивши територiї в чотири Нiмеччинi кордонiв 1937 року i всього за п'ять мiсяцiв.
  Танк показав повну достатнiсть. Особливо проти IВ-2. Наприкiнцi сорок четвертого року з'явився варiант з бiльшою довжиною стовбура, а отже, початковою швидкiстю снаряда. Нiмець розраховує вразити супротивника, хоча тридцятьчетвiрка та проблемна машина. Iнодi росiйськi примудряються потрапити з великої дистанцiї i в русi. Треба пригорнути супротивника як муху.
  Голонога Єлизавета, розумiючи, що шанс на влучення завжди є шепоче:
  - Ленiн, партiя, комсомол!
  Майнула шалена думка, а чи не звернутися до Бога? Але комсомолцi не належить вiрити в Бога. Та й взагалi, якщо Вiн є, то чому допускає все це? Хiба дбайливий Творець допустив би таке свавiлля? А також старiсть та смерть?
  Майже гола Єлизавета, мабуть, бiльше за смерть боялася постарiти i стати потворною. Як це все не естетично. I справдi якщо припустити, що людина смертна, заради розвитку та прогресу, то спотворювати людей старiстю, якось не з руки. А де естетика творця? Невже йому подобаються зморшкуватi й горбатi бабусi?
  Красива Єлизавета цього не могла пояснити i зробила висновок - Бог є вигадка людей! А насправдi є еволюцiя. I, можливо, настане час, коли людина розвинеться до такого рiвня, що зможе i мертвих воскресати! I тодi загиблi на вiйнi вiдродяться у свiтi свiтлого комунiзму!
  Голонога Єлизавета прошепотiла:
  - Дай Боже перемоги нашої атеїстичної партiї!
  Красуня Катерина заспокоїлася i, вистрiлила втретє... Снаряд здавалося, чиркнув по бронi, але знову пролетiв повз. А ось всадив нiмець... Ось чорт, влучив!
  Башту струснуло, почувся дзвiн. На щастя, похила броня вiдобразила пострiл у рикошет.
  Але головне фриц з досi пристойної вiдстанi зумiв потрапити у швидко їдучий танк iз маленькою вежею. А це означає, що танкiст там сидить досвiдчений i наступного разу може не повести...
  Голонога, блискуча вiд поту Аврора машинально вставила снаряд. Катерина звернулася з молитвою до... Артемiди! Мабуть богиня полювання здалася доречнiшою в даному випадку всього. I дiвчина вдарила босою ногою у гострий кут. Голонога Катерина помiтила у себе, що коли вона злиться, то стрiляє краще. I... заплющила очi, поклавшись на iнтуїцiю...
  Четвертий пострiл...
  Босонога Єлизавета тихо прошепотiла:
  - Саван небес як покривало!
  А напiвгола Аврора, знову виглянувши з-за люка, прокричала:
  - Точно в яблучко! Вразила у вежу!
  Снаряд проламав нiмецький танк на стику. Виникла пожежа i почав рватися бойовий комплект. Тут руда не зовсiм тактовно помiтила:
  - Пощастило! I лише з четвертого разу!
  Голонога Єлизавета поспiшила поправити руду Аврору:
  - За такої тряски i непогано! З четвертої спроби!
  Босонога Катерина несподiвано стала на бiк рижухи:
  - Нi! Вона має рацiю, краще потрапити було з першого разу!
  Олена стала потроху скидати швидкiсть, намагаючись пересувати важелi босими нiжками якомога плавнiше. Тридцятьчетвiрка сповiльнювалася. Танк зовнi виглядав досить грубувато, зате показав свою ефективнiсть практично. У нiмця повнiстю вiдiрвало вежу i корпус розколовся вiд детонацiї на двi частини.
  Олена стала потроху скидати швидкiсть, намагаючись пересувати важелi босими нiжками якомога плавнiше. Тридцятьчетвiрка сповiльнювалася. Танк зовнi виглядав досить грубувато, зате показав свою ефективнiсть практично. У нiмця повнiстю вiдiрвало вежу i корпус розколовся вiд детонацiї на двi частини.
  Але один фриц все ж таки встиг вилiзти з машини, i причаївся за кущами, прикинувшись мертвим. За наказом Єлизавети Олена зупинила танк. Напiвголi Аврора та Катерина вискочили з тридцятьчетвiрки. Руда пiдскочила до нiмця i, демонструючи неабияку силу, пiдняла його однiєю рукою за шкiрку. Втiм, фашист виявився не лише маленьким зростом. Це й справдi якийсь пацан, дитячий личко, худеньке тiло, навiть вуса ще не пробилися.
  М'язова руда запитала нiмецькою:
  - Ти що такий малорозвинений дистрофiк, чи справдi шкет?
  Хлопчик злякано промимрив:
  - Я не шкет. Я з Юнгфолька проходив на танку стажування!
  Голонога Аврора розреготалася:
  - З Юнгфолька? Та тобi, що ще чотирнадцяти рокiв нема?
  Хлопчик кивнув i вiдповiв:
  - Менi лише одинадцять! Мене дядько взяв покататися. Не вiдправляйте мене до Сибiру! - I пацан захникав.
  Босонога Катерина, яка розумiла непогано нiмецькою, запропонувала:
  - Може, вiдпустимо до своїх дiтей?
  Вогняна Аврора люто вишкiрилася:
  - Вiдпустити до своїх нiмцiв? Нiколи!
  Медова блондинка-навiдниця рацiонально помiтила:
  - Якщо ми такого шкета приведемо як полоненого над нами всi будуть тiшитися!
  Командир Катерина теж висунулась i, подивившись на хлопчика, помiтила:
  - Якийсь вiн худий. - I дiвчина по-нiмецькому спитала. - Ти справдi з Юнгфолька?
  Хлопчик вiдповiв:
  - Так господиня...
  Катерина логiчно помiтила:
  - Якщо ми заберемо його з собою, то можемо вiдправити до гарного дитячого будинку. А якщо вiдпустимо до своїх, то дивишся дитину i вб'ють!
  Голонога Аврора несподiвано заперечила:
  - Де ти бачила гарнi дитячi будинки? Я сама дитбудинку, i на малолiтку-колонiї побувала, i хочу сказати немає рiзницi!
  Катерина повернулася до Аврора i ринула:
  - Ти руда сидiла на малолiтку? Я це завжди пiдозрювала!
  Тупнувши босою ногою Аврора зневажливо пирхнула i помiтила:
  - Наша колонiя була така активна, що в нiй i злодiйок не було! Типу пiонерiї, але з дуже строгою дисциплiною. Я навiть бандитської мови до ладу не знаю!
  Катерина погодилася з цим:
  - Буває... Я теж вiдвiдувала колонiю, i там усi вихованцi такi культурнi та акуратнi, що в пiонертаборi рiдко таких знайдеш. Ну, гаразд, можливо нiмецька дитина стане у нас iзгоєм, i гуманнiше її вiдпуститиме!
  Голонога Аврора скривилася i запропонувала:
  - Може його лишити у нас. Нехай буде сином полку, ми його й росiйськiй мовi навчимо...
  Єлизавета похмуро глянула на напiвголу Аврору i гаркнула:
  - Iграшка тобi потрiбна?
  Руда жорстко помiтила:
  - А що з нами гiрше, нiж жити у фашистському звiринцi?
  Катерина випадково наступила на моторне масло, що вилилося, i тепер витирала, босу, витончену нiжку об траву. Але пил уперто лип. Дiвчина-навiдниця пiдтримала Аврору:
  - Та хлопцевi й справдi буде краще з нами, нiж iз цiєю гiтлерiвською звiриною! Вiн маленький, худенький, помiститись у танку! Ми його воювати навчимо i чинити подвиги!
  Єлизавета похмуро помiтила:
  - Тридцятьчетвiрка i так тiсний для нас чотирьох танк. А тут ще хлопця садити. Втiм, рiч не тiльки в цьому. Потiм будуть про нас балакати всякi гидоти!
  Красива руда Аврора сердито помiтила:
  - Ти дуже погано думаєш про iнших людей. Не будуть!
  Олена теж висунулась iз танка i просипiла:
  - Дiвчата давайте жити дружно ... Зрештою, чи залишити хлопчика, це не ми вирiшимо, а командир частини ... Ну, а поки вiзьмемо дитину з собою i прокотимо з вiтерцем!
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Голонога Єлизавета неохоче кивнула i гаркнула:
  - Ось побачите, командир нам його тягати заборонить. Тут вiйна, а не дитячий садок!
  Босонога Аврора простягла руку хлопчику i чистою нiмецькою мовою вимовила:
  - Тепер я твоя мати! Ти житимеш i харчуватимешся з нами!
  Хлопчик у вiдповiдь плаксиво вiдповiв:
  - Не треба тiтка, я додому хочу!
  Руда Аврора погрозливо похитала головою:
  -Нi! Ти у нас у полонi! Якщо не хочеш у Сибiр, то будеш iз нами!
  Хлопчик хотiв розплакатися, але зусиллям волi стримав свої сльози. Та й чоловiковi не стало плакати. Катерина взяла пацана на руки та вiднесла до машини. Дiйсно вп'ятеро в танку стало тiснiше. I дiвчата не дрiбнi, i машина надто вже тiсна. Спiйманий маленький нiмець сидiв тихiше за воду нижче трави.
  Танк в'їхав у лiс. I вчасно, якраз пролетiли два штурмовики знаменитi Ю-187. Сам собою цей лiтак не надто страшний у повiтряних боях, але дуже точно метає бомби, може потрапити i в окремий танк.
  Єлизавета з усмiшкою помiтила:
  - А ми трохи через цього хлопчика не змарнували час. Рознесли б наш танк на уламки.
  Катерина знизала плечима:
  - Ми виграли танкову дуель з майже рiвним супротивником, i судячи з усього досвiдченим стрiльцем. До цього теж пiдбили кiлька знарядь та вцiлiли. З наших товаришiв, напевно, не всiм там пощастило!
  Єлизавета подивилася на своє тiло i помiтила:
  - Ми всi чотири такi гладенькi, без шрамiв... Як би фортуна нам не помстилася б!
  Голонога Аврора похитала головою:
  - Зазвичай добрий початок має на увазi i непоганий кiнець. Як би там не було, живi ми поки що!
  Катерина потерла пальцями босих нiг собi носик, i запропонувала:
  - Може, зупинимося i перекусимо. З ранку не ївши!
  Єлизавета погодилася:
  - Давай! Заодно i дитину нагодуємо!
  Обiд видався скромним: сало, хлiб та цибуля. Армiйського пайку на всiх не вистачало, от i отримали подарунок у селi. Дiвчата поїли, дали й хлопцевi. Той видно все ще боявся i з'їв тiльки тоненьку скибочку сальця та хлiба. Але в Катерини знайшлося ще трохи молока, щоправда, скислого.
  Пiсля їжi дiвчата розслабилися i заспiвали.
  За Росiю б'ються лихi дiвчата,
  Вони дуже гордi i Сварога сини....
  Лупить наша красуня влучно так з автомата,
  Не зможуть зламати слуги нас Сатани!
  
  Воювали ми хоробро, з фашизмом билися,
  Переможемо злiсний вермахт хоч супротивник сильний.
  Скоро вiрю побачимо комунiзму ми дали,
  Золотитись листям, яскравим з дерева клен!
  
  Немає країни нашої кращої, комунiзму прекраснiшої,
  Щоб наша Вiтчизна променисто цвiла...
  На планетi наступити легкокриле щастя,
  I здiйснитися незабаром кращого життя мрiя!
  
  Вiрте наша Росiя, стане щастям великим,
  Правитиме Марiя, Лада мати Богiв...
  Зупинимо ми натиск пекельний вермахту дикий,
  I не треба зайвих та завчених слiв!
  
  Не зможе супротивник вирвати серце дiвчат,
  Ми бiйцi загострили гострий, скажений меч.
  Голосочок красунь дуже навiть знай дзвiнок,
  I фашистськi орди ми зумiємо розсiкти!
  
  Знайте ми комсомолки нiколи не здамося,
  Всiх фашистiв покладемо, найгострiшим мечем.
  Наших дiвчат златом нехай засвiтяться обличчя,
  А фашисту по пицi саданем кулаком!
  
  По кучугурах суворим дiвка боса мчить,
  З автомата активно громом блискавка...
  Вам фашистам залишилося тiльки втопитися,
  Тому що Вiтчизна мiцнiстю монолiт!
  
  Ми розгромимо фашистом хоч у них сила свiту,
  Дядько Сем вирiшив фрицям у битвi сей пiдiграти.
  Зробили собi з Адольфа кумира,
  А тепер отримав проти них росiйську рать!
  
  Ось киплять злi лайки, в битвi цiєї комсомолки,
  Вони трощать нацистiв нехай у нерiвнiй боротьбi.
  Голосочок дiвчинки зi срiбла такий дзвiнкий,
  Не пiддасться красуня Гiтлеру-Сатанi!
  
  Наша росiйська частка - перемагати безперервно,
  Хоч фашистiв армада i не знає...
  А ми Адольфу крутому в щелепу врiзали сильно,
  На пiддалася наскоку трудова Москва!
  
  Намело вже кучугури, а дiвчата босi,
  Голою п'ятою миготять, наче зайчиком слiд...
  Комсомолки такi, у битву лихi,
  Що противник повiрте не побачить свiтанку!
  
  Не давайте фашистам ви в бiй пощади,
  Буде в пеклi їхнє вiйсько, немов чортик горiти.
  Ми отримаємо з рук Iсуса нагороди,
  Буде дуже лютим, росiйських дiвок ведмiдь!
  
  Якщо треба звернути, всi заснiженi гори,
  I постоїмо у всесвiтi свiта рай комунiзм...
  Нам вiдкривши пострiл на щастя зi знарядь "Аврори",
  I скинутий був у пекло жорстокий фашизм!
  
  Сталiнград не пiддався, ми пiд ним устояли,
  Хоч зi сталi та пекла увiрвалася орда.
  Дiвки нiжкою босої гранати кидала,
  Тому що Вiтчизна комсомолок одна!
  
  Вiрю будемо в Берлiнi хоч доводиться туго,
  У фашистiв "Пантери", "Тигри", "Леви", "Фердинанд"!
  Натягнула дiвчисько на плече кольчугу,
  Тому комсомолки в лайцi лютої таланту!
  
  Дiвчата юному серцю вiддано Iсусу,
  Також Ленiн та Сталiн у пристраснiй вiрi живуть...
  Щоб не було бiльше сумнiвiв вправних,
  Скажiмо, твердо i сильно, що Адольфу капут!
  
  Президента-дракона зламаємо ми мечами,
  I зруйнуємо його банду ми на вiки.
  Ми затопчемо фашизму орди дiвки ногами,
  Нехай здiйсниться свiтла, свята мрiя!
  
  Дайте люди свободу, своїм думкам та почуттям,
  Щоб сяяла як Сонце комунiзму зiрка.
  Тому нам буде кашi з олiєю так густо,
  Чи стане вiчна юнiсть сестри нам назавжди!
  
  Ось прийде свiтла, засяє Вiтчизна...
  Буде у славi Батькiвщина нам на вiки...
  Ми постоїмо вершини ти повiр комунiзму,
  Сила Руського духу, знай боєць велика!
  
  Ось Росiя готова стати добрiшою i красивiшою,
  I допомогти всьому свiту на щастя раю йти...
  Ми здатнi всесвiту пiдкорити гранi навiть,
  Свiтобудова без краю на щастя сил привести!
  
  Але не буде Росiї пiд п'ятою Рейху злого,
  Тому що має до лайки вiрний талант.
  У танцi нашому дiвчата, до того заводного,
  Що отримає красуня вiр будь-який результат!
  
  Скоро ера настане променистого сонця,
  Коли слава Вiтчизни буде пишно цвiсти.
  Наша армiя хвацько з пекельним вермахтом б'ється,
  I зумiє орду злiсних фрицiв змiсти!
  
  Слався Лада свята, Богородиця наша,
  Перуна ти народила, i Ярiлу столiть.
  Не отримає вiри безпросвiтна каша,
  Якщо багато витратиш ти без утримування слiв!
  
  Найголовнiший правитель це Сталiн великий,
  Йому Ленiн наймудрiший шлях в Едем заповiв...
  Тому що Йосип це свiтло володар,
  I в якийсь момент для людей iдеал!
  
  Не зможуть фашисти обдурити Вiтчизну,
  I вiдрiзати вiд Волги, вiд Сибiру Москву.
  Житимуть у це вiрю - росiяни за комунiзму,
  А Адольфа державу - я дiвчисько зiтру!
  
  Незабаром буде перемога, це вiрно як Сонце,
  Скоро стане сяйво, як квазар променi.
  I Росiї повiрте, комунiзм розвинеться,
  Ну, а якщо не вiриш краще ти помовчи!
  
  Воскреслять незабаром мертвих комунiзму наука,
  Її мудрiсть без граней, як велика квазар.
  Переможемо ми фашистiв своєю бадьорiстю духу,
  На спокусу не дамо золотого мiшка!
  
  Ну коротше мине, це пекельний час,
  Ми дiвчата у Берлiн у червоному кольорi увiйдемо...
  I скiнчиться наш, безмежний тягар,
  Тому що своє щастя iз боєм вiзьмемо!
  Олена якийсь час спiвала разом з усiма, але потiм все ж таки завела двигун, i машина знову загуркотiла. Нелегкою уникнути переслiдування тридцятьчетвiрки з її гучним двигуном. Дизель теж має безлiч недолiкiв.
  Радiозв'язок не працював, i доводилося просто перти на схiд. Практично рухатися наослiп. Напiвгола Єлизавета час вiд часу висовувалася з люка. Пробувала, туди вдивлятись i руда Аврора. А Катерину вiд спеки розморило i дiвчина заснула.
  Хлопчик сидiв на одному мiсцi i теж заклепував носом. Єлизавета думала, куди їй прокласти маршрут. Iдей рiзного роду вистачало. Але яка при цьому приведе до порятунку?
  Потрапити до фашистiв у полон не хотiлося. Напiвгола Єлизавета вже бачила, чим це загрожує на прикладi Дарiї. Бiдолашна дiвчина виявилася спiйманою пiд час розвiдувального рейду. Фашисти спочатку її роздiлили i добре видерли батогами. Потiм погнали босонiж снiгом у сусiднє село. А там iз обмороженими ногами змусили танцювати на вугiллi.
  Бiдолашна Дар'я зазнавала великих страждань. Потiм її пiдняли на дибу i майже нахабну змусили висiти, поки дiвчина не замерла вiд холоду. Тож Єлизавета згадувала, що на них чекають у разi полону - тортури та страта.
  
  
  Взагалi дивно, що такий культурний народ, як нiмцi, виявився таким, просто надприродно жорстоким. Напiвнага Єлизавета сама дивувалася тому, що фашисти просто нi до кого не вiдчували жалю. Намагалися навiть дiтей i, це викликало подив...
  Особливо коли пiонерiв стьобали колючим, розпеченим дротом. Брр! Невже у гiтлерiвцiв замiсть серця камiнь?
  Пiд час руху дiвчата побачили кiлькох радянських бiйцiв, що продираються через лiс.
  Прекрасна Єлизавета наказала зупинити танк i запропонувала пiдвести солдатiв. Так усерединi не було мiсця, бiйцi розташувалися на бронi - вежi та корпуси. Навiть взялися за руки, що не впасти.
  Солдати були молоденькi, майже всi навiть не мали щетини, тiльки старший майор, нiж iншi. Голонога Аврора, будучи, як i бiльшiсть рудих жiнок, темпераментною, стала загравати з бiйцями. Навiть взяла руки найсимпатичнiшого i поклала собi на груди.
  Єлизавета суворо крикнула на руду бестiю:
  - Тримай себе в руках!
  Юнак, почервонiвши, прибрав руки, а напiвгола Аврора проричала:
  - Ну, хiба тобi не шкода цих хлопчикiв, якi вiдвикли вiд жiночої ласки?
  Красива Єлизавета, пом'якшившись, вiдповiла:
  - Але не на очах у всiх це робити... Коли нiхто не бачить, то займайся чим хочеш!
  Голонога Аврора в досадi струснула стегнами. Близькiсть, симпатичних юнакiв збуджувала. I руда володiючи гарячою кров'ю, вiдчувала страждання, що не може прямо зараз задовольнити хiть тигрицi. В одному бiкiнi Катерина теж порушила, їй захотiлося чоловiка, але вона вмiла тримати себе в руках. Хоча вже намiтила жертву серед юнакiв, що на бронi. Ось той свiтлий iз чорними брiвками. Коли вони зупиняться на нiчлiг, тодi i...
  Голонога Єлизавета теж вiдчула в собi бажання, але виховання комсомолки протестує проти звiриних iнстинктiв. Не можна ж ось iз першим зустрiчним, тiльки тому, що вiн симпатичний кохатися. Хоча це приносить задоволення.
  Єлизавета жене вiд себе цi думки, але що бiльше вона намагається, то бiльше хочеться. На щастя, попереду з'явився ще один радянський танк. Причому, судячи з розмiрiв та формi - КВ.
  Дiвчина вiдволiклася, а голоного Аврора, оскiльки рацiя не працювала, дала сигнали прапорцями. Їй вiдповiли iз радянського танка. Мовляв, усе гаразд, скоро вийдемо з казана.
  Одна тiльки Олена виглядала стривоженою - палива могло й не вистачити.
  Дiвча-блондинка крикнув рудою:
  - Просигналь, що нам потрiбне паливо.
  Голонога Аврора дала сигнал. I їй вiдповiли. Що скоро потрапить вантажiвка постачання та буде краще. Руда погладила солдата ще безбородим обличчям i... рiзко чмокнула в губи. Юнак знову почервонiв. Майор, хмурячись, спитав:
  - А чому мене ти не цiлуєш?
  Напiвгола Аврора нетактовно вiдповiла:
  - Старуватий ти!
  Майор з образою в голосi вiдповiв:
  - Менi лише тридцять три роки. Вiк Христа!
  Голонога Аврора зневажливо пирхнула:
  - Я в Бога не вiрю! - Як говорив Ленiн: Бог це лише iлюзiя, але це дуже шкiдлива iлюзiя, вона сковує розум!
  Майор iз сумом у голосi заперечив:
  - Я в Бога теж не вiрив, але зi мною трапився такий дивовижний випадок, що тiльки втручанням вищих сил це можна пояснити!
  Руда чортiвка була налаштована скептично:
  - Усе можна пояснити iз матерiалiстичних позицiй. Потрiбно лише мати вiдповiднi знання.
  Майор знизав плечима, його волосся вже було з сивиною, i вiн i справдi здавався щонайменше рокiв за сорок. Голонога Аврора поки що вiддавала перевагу молодшим хлопцям. I не надто цiкавилася майором, як чоловiком. Хоча цiкаво, що таке вiн незвичне побачив? Може бути чортiв?
  Напiвгола Аврора провела босою пiдошвою по гострiй частинi зброї. П'ятцi стало лоскiтно, i вогняна красуня посмiхнулася.
  Пiсля чого запитала у майора:
  - I що ви бачили?
  Той несподiвано вiдповiв:
  - Знаєш, я тобi це розповiм пiд час наступної зустрiчi!
  Напiвгола Аврора скептично помiтила:
  - Але ж тебе можуть i вбити?
  Майор з навмисною байдужiстю промовив:
  - Значить, доля така! Як i вас красуня!
  Руда серйозно вiдповiла:
  - Я вiдьма, а вiдьми на вiйнi не гинуть!
  Майор розреготався i погладив дiвчину по вогнянiй голiвцi.
  - Вiдьма-атеїст... Це так цiкаво!
  Голонога Аврора серйозно вiдповiла:
  - Одне iншому не заважає! Крiм того, не вiрячи в пекло, куди смiливiше займаєшся чаклунством!
  Майор ще хотiв, щось вiдповiсти, як у танку КВ, що йде попереду, встромилося вiдразу три снаряди. Ретельно замаскувавшись, нiмцi влаштували засiдку. Причому один танк був новою модифiкацiєю "Пантера"-2 з довгоствольною 88-мiлiметровою гарматою, здатною з близькою дистанцiєю пробити i лобову броню IС-2. Знову дiвчатам довелося розпочати нерiвний бiй. Але, мабуть, така у них доля - битися i перемагати! I проти цього нiчого не можна навiть iз їхнiм героїзмом вдiяти!
  Хоча, коли здобуваєш перемоги в цьому, то вся i чарiвнiсть! Немає страху!
  Голонога Єлизавета повнозвучно заспiвала;
  Кат фашистський вириває плечi,
  Ось диба, клiщi, свердла пiд рукою!
  Вiн хоче тiло душу покалiчити,
  Нiкчемний нелюд, а на вигляд крутий!
  
  Сучить вiн грошi, у морi пароплави,
  Що навiть титул може подарувати!
  Насправдi пустить вас у витрати,
  Адже для нього ти просто труп i дичина!
  
  Йому хочеться знати про справу нашу,
  Що нових у ланцюзi бiдних закувати!
  Тому пожене щедро лажу,
  Щоб забув батька та навiть матiр!
  
  Але Батькiвщинi служити ми будемо мiцно,
  Нас не зламати жорстокiстю кат!
  Зiгнеться вiд пориву вiтру гiлка,
  I чується немовлят голих плач!
  
  Так програв я перший важкий раунд,
  Але вiдiгратися дасть Всевишнiй шанс!
  А потiм сам пошлю ворога в нокаут,
  Кулак мiй мiцно щелепу гаду дасть!
  
  Вiтчизна менi дає такi сили,
  Що можна бiль усi тортури здолати!
  I вийти з бездонної цiєї могили,
  Щоб не зжер, розгнiваний ведмiдь!
  
  Ще трохи i порятунок близько -
  Досягнемо ми перемоги над ворогом!
  Жити пiд покровом свiтла комунiзму
  Щоб заливало Сонце златом будинок!
  Ну що ж iз такими дiвчатами, вiд ворога здатнi встояти воїни Червоної Армiї. I будуть битися хоробро.
  Тим не менш, фашисти знову прорвалися до Сталiнграда i за мiсто на Волзi йдуть жорстокi бої.
  Дiвчата i тут борються героїчно. Наче вони справжнiй безсмертний батальйон.
  Ось наприклад, Оленка у вiдчайдушнiй контратацi, i кидає босими пальчиками нiжок вибуховий пакет iз вугiлля, перевертаючи "Пантеру".
  I це лише бої на пiдступах до мiста, що дуже жорстоко.
  Анюта, стрiляючи по фашистам верещить:
  - Слава часом комунiзму!
  А Алла яскраво-червоним соском натисне на кнопку базуки i впевнено вразить противника наповал.
  Пiсля чого прочiркає:
  - Нескорений нi кроку назад,
  Нескорений - герой Сталiнград.
  Нескорений у всi часи,
  З нами Росiя - свята країна!
  Марiя прочирiкала, зрубуючи ворогiв i пiдморгуючи:
  - За Русь святу - слава!
  Олiмпiада дотепно вiдповiла скошуючи нiмцiв:
  - За СРСР!
  2 вересня 1944 року запеклi битви розгорнулися за мiсто на Волзi. Жiночий снайперський батальйон пiд командуванням капiтана Наташки Кактусової зайняв оборонну позицiю у руїнах на вулицi Володарського. Дiвчата з автоматами та рушницями, обв'язавшись зв'язками гранат, ховалися за руїнами.
  Сама Наташка у плямистiй гiмнастерцi на голе тiло, у коротких штанях, та босонога. Красива i фiгуриста дiвчина з сильними стегнами, тонкою талiєю, короткою стрижкою пiд напiвбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнiм пiдборiддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посiрiло вiд пилу, високi груди, жорсткий погляд. Капiтан Наташа воює вже бiльше двох рокiв i, незважаючи на молодiсть, дуже багато побачила. Ноги у дiвчинки все в саднах i забоях. Дiвчинi спритнiше пересуватися босонiж, нiж грубих i незграбних чоботях.
  Гола пiдошва вiдчуває найменшу вiбрацiю ґрунту, попереджає про близькiсть мiни, а сама мати-земля додає витривалостi. Ступнi у дiвчини з одного боку огрубiли, i не боятися розпеченого металу, або гострого щебеню руїн, але з iншого боку не втратили чутливостi та гнучкостi, попереджаючи крiзь гуркiт про рух танкiв.
  Мила Наташка тримає в руках гранату iз прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грiзного нiмецького танка "Лев", що поливає вулицi з кулеметiв.
  Поруч iз нею повзе Мiрабела. Теж босонога, так усi дiвчата з батальйону, опинилися вiд чобiт, наслiдуючи свого командира. Її курнi пiдошви точать коли дiвчина повзе рачки. Жовте волосся у Мiрабелi брудне, i довге... Трохи в'ється. Сама дiвчина струнка, худенька, невеликого зросту. Її можна навiть прийняти за дiвчинку, з вузькими плечима, а здається великою головою.
  Але Мiрабела випробувала вже багато. Встигла побувати i фашистському полонi, переживши жорстокi тортури, i копальнi, звiдки якимось незбагненним дивом зумiла втекти. Адже дивлячись на її дитяче, нiжне личко не коли не скажеш, що їй били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тiло струм.
  Мiрабела стрiляє... Солдат Третього Рейху, у разi араб падає мертве, мордою здiймаючи пiсок i щебiнь.
  Наташка пiдсовує в'язку гранат пiд гiрку смiття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Лев" та його пiдiрве. Блакитнi очi дiвчата сяють, немов сапфiри на смаглявому вiд засмаги та пилу обличчi.
  Досвiд пiдказує, що добре захищений танк зараз змiнює позицiю. "Лев" має 100-мiлiметрiв бортової бронi, та ще й пiд нахилом. Тридцятьчетвiрки не можуть його пробити, шанс є тiльки у важких кевешок. Але гусеницi це цiль. Головне позбавити машину рухливостi.
  Свiтлана дає чергу з автомата... Солдате, невiдомо якої нацiональностi падає. Нiмцi, пiдкоривши бiльшу частину схiдної пiвкулi, бережуть арiйську кров i кидають у бiй колонiальнi вiйська: арабiв, африканцiв, iндусiв, рiзних азiатiв та європейцiв. Зросла також i кiлькiсть полякiв - якi з пелюшок привченi ненавидiти бiльшовицьку Росiю. Воюють тут i українськi нацiоналiсти, i донськi козаки, i чеченцi, i весь кавказький каганат. Гiтлер пiдняв цiлий iнтернацiонал.
  Ворогiв багато...
  Свiтлана спритно ухиляється вiд кулеметної черги. Куля ледь не розколола, почорнiла вiд пилу, круглу, дiвочу п'яту. Капiтан-красуня вiдчула навiть лоскоту вiд того, як близько пролетiв презент великого калiбру. Дiвчина перехрестилася, шепнувши:
  - Нас не зупинить навiть куля!
  Мiрабела вiдстрiлюється... Ще одна дiвчина Анжелiка - дуже руда, вище середнього зросту, i мускулиста, незважаючи на мiзерну пайку. Теж дуже симпатична дiвчина, з розкiшними стегнами, пiдтягнутою талiєю, не по-жiночому широкими плечима, i високим грудьми.
  Анжелiка веде бiй в одних трусиках, гiмнастерка розiрвалася на шматки, i розсипавшись на порох, а нове обмундирування, через Волгу не поставляють. Дай Бог перекинути ще боєприпаси i крапельку їжi для виснажених радянських вiйськ.
  Так що Анжелiка майже гола, її ноги подряпанi, особливо колiна. У пiдошву правої ноги влучив уламок, i вона болить, важко ступати.
  Руда, запорошена, майже гола Анжелiка кривить своє гарненьке, але водночас i жорстке обличчя. Дiвчина, стрiляючи, вимовляє:
  - Над нами Господь, Москва та Сталiн!
  I зрiзає атакуючих гiтлерiвцiв, сама ледве встигаючи вiдкотитися.
  Через руїни та вузькi вулички, грiзним нiмецьким танкам важко розвернутися. Ось майже двiстi тонни "Мауси" взагалi не можуть проїхати...
  Як i передбачала Свiтлана, "Лев" проїхав трохи, i уткнувся купу смiття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, вiдлетiла пара пошкоджених ковзанок.
  Поранений танк зупинився i з його ствола вилетiв снаряд.
  Десь гримнув на вiдстанi, пiшовши в руїни. Блондинка Свiтлана, наче змiйка прошипiла:
  - Оце мiй розрахунок! Вiдкрили рахунок...
  Дiвчина-капiтан знову мусить вiдповзати. Нiмцi та їх сателiти не можуть використовувати в завалах свою технiчну перевагу. З вини упертого Гiтлера орди Третього Рейху загрузли в позицiйних боях у досить великому та добре укрiпленому мiстi.
  Мiрабела жбурляє гранату. Примушуючи робити пiдбитих нiмцiв чи арабiв сальто, перевертаючись. В одного з гiтлерiвських бойовикiв вiдриває руку, i на нiй висить англiйський годинник з компасом.
  Мiрабела з посмiшкою вимовляє:
  - Що компас вказує вам - шлях у пекло!
  I гарне дiвчисько струшує з курної п'яти, шматок прилиплої керамiки.
  Анжелiка теж обтрушує пил, зi своїми пружними, повними грудьми. Соски вiд бруду майже чорнi, i сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть нiмецькi пiстолет-кулемети. I проповзати по-пластунськи.
  Батальйон дiвчат тримає позицiї, хоч iде артобстрiл. I рвуть тяжкi снаряди, а з неба падають бомби... Але нiщо не зломить мужнiсть радянських героїнь.
  Ось Свiтлана бачить, як проповзає Пантера. Ну, цей танк уже не такий страшний.
  Можна пробити його у борт. Дiвча, чхнула, виплюнула пил, що лiз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом. Потрiбно пiдповзти непомiтно. Але довкола стiльки диму.
  Анжелiка почала пiдбиратися, упираючись у дрен босими пальцями нiг та лiктями. Вона нагадувала кiшку, що вистежує мишеня. Дiвчина пам'ятала вiйну з того страшного лiта сорок першого року, коли вермахт вiроломно вторгся у терени СРСР. Було не дiвчинi, майже дiвчинцi страшно? Спочатку так, але потiм звикаєш. I вже постiйнi розриви снарядiв сприймаєш, як пересiчний шум.
  Ось i зараз вибухнуло зовсiм поряд. Дiвчина шльоп на живiт. Зверху проносяться, мов зграя диких бджiл уламки. Анжелiка шепоче потрiсканими губами:
  - В Iм'я справедливостi Господи!
  Дiвчина прискорює повзок i ось з розбiгу жбурляє гранату, з приробленим вибух-пакетом. Презент летить дугою. Лунає вибух, тонша бортова броня "Пантери" пiддається. Нiмецький танк починає горiти, детонує бойовий комплект.
  Свiтлана з посмiшкою шепоче:
  - Дякую тобi за всевишнього Iсуса! Одному тобi я вiрю! Одному тобi молюся!
  Пантеру розносить. Вiдiрваний довгий стовбур заривається в щебiнь. Лобова броня, вiдiрвавшись вiд бортової, нагадує совок.
  Свiтлана, чиї очi, на коричневому вiд пилу i засмаги обличчi виблискують волошки, вимовляє:
  - Чим бiльше у ворога дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
  Анжелiка дуже сексуальна, у своїх чорних трусиках, голим, запорошеним, сильним тiлом. Дiвча дуже спритна. Вона вмiє метати уламки скла босими пальцями нiг.
  Ось жбурнула зараз своєю витонченою, вкритою шаром пилу нiжкою гостренький предмет. I встромилася, прямо фашисту в горло. Красива Анжелiка залепетала:
  - А я секс-символ i символ смертi!
  . РОЗДIЛ Љ4
  Дiвчина, пiсля чого знову поповзла стрiляючи. Вела вогонь та Свiтлана.
  Красуня-капiтан, Наташка, зрубавши фашиста, прочирiкала:
  - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки...
  Мiрабела вистрiлила, розкроїла фрицю голову i додала:
  - Не можна ланцi не надавати значення!
  Свiтлана, знову влучно вистрiливши, просипала:
  - Але циклитися на дрiбницях нiяк не можна...
  Мiрабела точно пальнув, додала:
  - Iнакше ланцюг огорне тебе!
  Ще одна дiвчина Олiмпiада, теж дуже гарна, разом iз пiонером Сергiйком приготувала мiну на дротi. Вони вдвох штовхнули її... Пролiзла пiдступна козявка до гусеницi "Тигра"-2. I як рвоне цю довгоствольну нiмецьку машину.
  Бiлобрисий хлопчик Сергiй вигукнув:
  - Наша Раша, вам параша!
  I ледве встиг вiдскочити, майнувши, чорними, збитими п'ята, вiд падаючої покрiвлi.
  Олiмпiада погладила хлопчика по шиї та вимовила:
  - Ти дуже спритний!
  Пiонер пробрався на фронт i причепився до жiночого батальйону. Хлопчик навiть дуже винахiдливий. Наприклад, лiтачки робив, щоб збивати фашистськi штурмовики. Коли пiднiмаються Фокке-Вульфи, або ТА-152, то лунає неймовiрно оглушливий рев.
  Нiмцi завдають ударiв пiд симфонiю Вагнера. Така велична мелодiя.
  Олiмпiада з досадою вимовляє:
  - Все ще нас намагаються залякати!
  Хлопчик-пiонер з пафосом проспiвав:
  - Росiйський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть пiд зоряним небом не вiзьме!
  За Русь святу мiцно битиметься,
  Я зарядив могутнiй кулемет!
  Олiмпiада, росла мускулиста дiвчина, з широкими стегнами та плечами - типова селянка. Одяг вибухнув пiд час боїв у лахмiття, мiцнi ноги боси, волосся сплетене в двi коси i сильно пропилялося.
  Сережцi всього одинадцять рокiв, що худне вiд недоїдання, подряпаний i брудний хлопчика, в одних лише шортах. Бiле вiд природи волосся, у хлопчика стало сiрим, а ребра просвiчують крiзь, тонку засмаглу i брудну шкiру. Ноги страшенно збитi, i в опiках, забоях, з пухирями. Щоправда, доля зберiгала дитину вiд серйозних поранень.
  Олiмпiада на його фонi здається великою та товстою, хоча дiвчина зовсiм не жирна, а з сильним, тренованим м'ясом на кiстках. Причому, голод здавалося, зовсiм не позначився на її огряднiй i великiй фiгурi.
  Дiвчина стрiляє з важкої протитанкової рушницi. У лоб нiмецькi машини не пробити, а ось у гусеницi є шанс.
  I здоровенний "Лев" отримавши важку вибухiвку в ходову частину, став, немов затятий курець пускати димок.
  Серьожка проспiвав з єхидцем:
  - Фрiц смердючий не подумавши, бiля пiд'їзду закурив! Вiн, звичайно, велику, неприємнiсть отримав!
  Олiмпiада, миготивши мускулистими, засмаглими iкрами, вiдбила босими, гарними ногами чечiтку. Дiвчина заспiвала:
  - З iкони миготять святих росiйських обличчя... Дай Боже замочи ти хоч iз тисячею фрицiв! А якщо хтось бiльше фашистiв загуде - нiхто вас, повiрте, за те не засудить!
  Пiсля чого перезарядила протитанкову рушницю i знову вистрiлила. Нiмецький транспортер знову пустив струмок диму.
  Дiвочий батальйон завдавав фрицям iстотної шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дiвчину розiрвало навпiл, i її личко стало таким, незважаючи на пилюку блiдим.
  Бiльшiсть Сталiнграда вже захоплена фашистами, але те, що залишилося вiд мiста, не хоче пiддаватися i здаватися.
  Свiтлана тим часом намагається пробити "Тигр". Потужна нiмецька машина отримала гранатою в бiк, але не пiддалася. Розвертається, щоб палити з гармати. Дiвчинi доводиться зариватися в землю, i щебiнь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
  Свiтлана тихо шепоче:
  - Мама тато пробач!
  Мiрабела кинула в "Тигр" гранату, та вибухнула на лобi. Дiвчина прошипiла:
  - Про те, що свiтло вчення взимку навеснi... Стверджую без винятку, що Гiтлер гад чумний!
  Анжелiка, розбиваючи прицiл фашистам i поливаючи їх чергою, процiдила:
  - У трунi, я фюрера побачила зараз! I рушила убогому ногою просто в око!
  Руда дiвчина й справдi жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапило у ствол... Послiдував вибух i дуло "Тигру" покорiжило.
  Боягузливий нiмець узяв i позадкував.
  Свiтлана прогнусавила через нiздрi:
  - Наша, вашої не поступиться!
  Мiрабела зрубала кулею гiтлерiвського наймита i проспiвала:
  - А лиходiй не жартує! Руки ноги, вiн мотузками крутить! Зуби в серце встромляє... Вiтчизну до дна випиває!
  Свiтлана хихикнув, гаркнула:
  - Фюрер дико кричить, надривається!
  Мiрабела пальнув, додала:
  - Ну, а смерть пихкає, посмiхається!
  Ось з'явився ще небезпечнiший "Штумртiгр". Вiн руйнує цiлi будiвлi та бункери. Причому до позицiй радянських вiйськ не наближається. Машину тримають пiд прикриттям нiмецькi кулеметники.
  Свiтлана бачить, що пiдiбратися до позицiй фрицiв неможливо. Натомiсть у небi Фокке-Вульфи. Одна з таких машин пiдлiтає ближче до радянських позицiй. Дiвчата нею вiдкривають вогонь.
  Анжелiка жбурляє гранату, i люто вимовляє:
  - У глибокiй смертi - прощення немає!
  Пiсля чого дiвчина дає чергу з автомата. Швидко вiдкочується. Швидко пiд'їжджає порiвняно новий нiмецький танк "Пантера"-2 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
  Декiлька дiвчат кидають у нiмецьку машину гранати. Та, отримавши презенти, застигає i не в змозi повернутися.
  Анжелiка свиснула, прошипiвши:
  - Оце нова напасть! Їй порвемо ми впасти!
  "Пантера"-2 огризнулася i вистрiлила зi своєї потужнiшої зброї.
  Вогненний стовп розколов повiтря, i моментально нагрiв i наелектролiзував атмосферу.
  Анжелiка хихикнула, снаряди пролетiли повз напiвголе дiвчисько. Руда безсоромна струснула стегнами i вивела:
  - А Ньютон ворогiв розбив, скинув ярмо з трону! Фрiцам вiн ухвалив, свiй закон Ньютона!
  Сталiнград весь охоплений згарищами, коли здавалося язик вогню, лижуть небо i трiщать фiолетовi, помаранчевi, а червонi iскри! А кожна iскорка, немовби привид, що вирвався з пекельного замку.
  Свiтлана, зваливши нiмецького бiйця, блиснула блакитними очима, заспiвала:
  - Чого ти скигнула погана бабуся? Повiр, по тобi плаче просто дурниця!
  Мiрабела на розспiв заспiвала, ведучи вогонь по фашистам:
  - Як добре прилягти на траву та фрицям по головi пiддати! Влаштувати фюреру припарку, i з автомата кулi слати!
  Дiвчина дико хихикнула, i перекинулася з живiт на спину. Зробила нiжками велосипед. Вгору полетiла граната. Пролiтаючий Фокке-Вульф отримавши осколками пiд черево, жваво злетiв вище. Видно гострi уламки його поранили. Фашистська тварюка загорiлася, i почала втрачати шматочки обламаних крил.
  Свiтлана, бачачи, як Фокке втрачає висоту, просипала:
  - Ось це семафор! На борту висить сокира!
  Нiмецький лiтак пiдiрвало, розкидаючи у всi далекi куточки неба уламки. I куди фашистський асiвся. Зробив свiй останнiй розворот. У тлiн пiшов кат, а не пiлот!
  Мiрабела чхнула, розсiюючи пил i, промовила:
  - Бути чи не бути? Це не питання!
  Анжелiка знову кинула шматок скла ногою, так що той, потрапивши в око, вийшов у фриця, через потилицю:
  - Я танкова армада! А вам треба лiкуватися!
  Нiмцi та їхнi сателiти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранатами. Така тактика проти дiвчат не дiяла. Ось Сергiйко розгорнув катапульту, i як садане по вороговi у вiдповiдь.
  Хлопчик-пiонер проревiв:
  - Санта Клаус розриває пащу Гiтлеру!
  Заряд катапульти, встромивши в натовп фашистiв, змусив їх розлiтатися, i при цьому перевертатися в повiтрi. Фрiцi падали i розбивалися об уламки стiн.
  Танк "Тигр"-2 втративши рiвновагу, зiштовхнувся iз "Львом". Ех, лiво, де твоя грiзна назва?
  Свiтлана посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, а Серьожко молодець!
  Хлопчик агресивно гаркнув:
  - Пiонер завжди готовий!
  Дiвча у вiдповiдь мотнула босою нiжкою.
  Дiвчина-капiтан знову почала гвоздити. А Олiмпiада лоскотала Серьожцi вузьку ступню, яка вона у нього тверда! Недарма хлопчик не боїться бiгати по згарищах.
  Мiрабела на розспiв, сказала:
  - Юнiсть це добре - старiсть це погано!
  Анжелiка це не сумна рижуха погодилася:
  - Немає нiчого гiршого за старость! Це i справдi, найгiрший стан iз усiх можливих!
  I дiвчина зробила стрибок iз переворотом. Їй представилися на хвилину огиднi бабки. Нi, не порiвняти, стару жiнку з дiвчиськом. А яка краса, у струнких тiлах.
  Анжелiка взяла i заспiвала:
  - Течуть за роком, роки караваном,
  Бабуся розтирає в ступi хну.
  I що ж iз струнким моїм станом,
  Як подiлося юнiсть не зрозумiю!
  Свiтлана блиснула очима, звалила нiмця влученням у пах i помiтила:
  - Нi! Все-таки на вiйнi є така краса - залишитися вiчно молодою! Вiчно п'яний!
  Олiмпiада поклала у катапульту новий заряд. Це щось подiбне до гарного мiномета. Дiвчина прошипiла:
  - Не пасуй, а пасуй!
  Сережка шаркнув, тонкою, але спритною нiжкою, i гаркнув:
  - Фрiцам фас!
  I граната разом iз вибух-пакетом з усього розмаху пролетiла у позицiї Гiтлерiвцiв.
  Та не давався їм Сталiнград. Третiй мiсяць iз кiнця червня йде штурм, а мiсто все взяти не вдається. На iнших дiлянках фронту гiтлерiвцi досягли успiхiв, але не на цьому.
  Свiтлана вистрiлила з пiстолета, i прогарчала:
  - Все неможливо, трапляється можливим... Не треба робити свiтобудову дуже складною!
  I потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, i вогнянi вихори, висвiтлили задимлений краєвид. А нiмець виявився розiрваний вогненною лапою.
  Дiвча-капiтан прокричала:
  - Я люблю вбивати зло! I це найвище добро!
  Мiрабела лупнула нiмцiв чергою i прошипiла:
  - Пограємо дикобраз!
  Анжелiка вiдкрила вогонь бiльш прицiльно. Декiлька чорношкiрих залишилося лежати на вкритому списом щебеню:
  - Вбий ворога! - прошепотiла дiвчисько.
  Мiрабела грайливо заспiвала:
  - Нафарбувавши Гiтлера помадою, Майнштейна лаком для волосся, потягну вас у полон принцеси, згризе вас вiрний пес!
  Свiтлана, ведучи вогонь, прошипiла:
  - Давай увечерi, Адольф повiситись... Досить голову дурити! Давай увечерi, лети кречетом - щоб фашистiв мiцно бити!
  Мiрабела люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
  - Ми можемо! I ми зробимо!
  Дiвчата з батальйону "Ленiн" зупинили просування iноземного вiйська. Фрiци просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простiр. Не допомагав i танк "Лев", iз яким пов'язувалися надiї. Ось модифiкацiя машини зi 150-мiлiметровою гарматою.
  Анжелiка збиває камiнь, що прилип до оголеного соска. У дiвчини такi гарнi i повнi груди. Дiвчина за допомогою ноги кидає гранату. Адже нога сильнiша, нiж рука, i кидок проходить далi.
  "Лев" отримав по гусеницi розрив i зупинився. Вистрiлив iз своєї потужної пащi. Гуркiт, i обвал.
  Анжелiка, спльовуючи, вимовляє:
  - Росiйський воїн вiд болю не стогне!
  I знову дiвчисько стрiляє. I робить це надзвичайно влучно. Фашист, що висунувся з вежi, завалюється назад.
  Руда, майже гола дiвчина вимовляє:
  - Даремно противник вважає, що росiян зумiв вiн зламати! Хто смiливий, той у бою нападає, ворогiв будемо люто бити!
  I Анжелiка перекочує м'язи преса, який у неї дуже рельєфний.
  Ех, до чого ж дiвчата гарнi! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
  Пробiгла Сталенiда... Дуже гарна дiвчина, з пухнастим, бiлим волоссям. Вона якось примудряється мазати їх якимсь зiллям, щоб вони не бруднялися.
  Дiвчина дуже красива, з фiгуркою Венери, тiльки бiльш пiдтягнутою та рельєфною. Одягу на нiй, тiльки лiфчик та трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченiстю вiдрiзняються нiжки! Це не дiвчина, а друк досконалостi, вiнець краси.
  Вона i пересувається по-особливому, наче бiлочка. А босi нiжки так i миготять, i п'ята, на диво залишаються чистими. Сталенiда стрiляє, i фашист отримує виразку у грудях.
  Дiвчина вимовляє:
  - Вiрнiсть Батькiвщинi - найвище слово!
  Анжелiка зi смiшком помiтила:
  - Знiмай лiфчик i залишайся як я в трусах!
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
  - Це не пристойно!
  Анжелiка труснула стегнами, влучно пальнула i заспiвала:
  - Щось комсомолок стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
  Сталенiда хихикнула i помiтила:
  - Навiщо приносити радiсть фрицям, дивитись на нашу красу!
  Анжелiка рiшуче вiдповiла:
  - Краса у нас смертельна!
  Сталева дiвка хихикнула i пальнула по ТА-200. Машина фашистiв спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
  - Смерть злу!
  Анжелiка хихикнула:
  - I життя добру!
  Сталенiда побачивши, що нiмець падає, ринула:
  - Ось це найвища цiннiсть! Чи не думайте фашисти, що ви перемогли!
  Анжелiка як заспiває:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу... Тих хто хоче пута розбити! Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Ми зумiємо фашистiв розбити!
  Красива дiвчина, i її голi груди так i ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежi.
  Свiтлана тепер виглядала значно рiшучою. Вона пальнула по фрицях з пiстолет-кулемета, i гаркнула:
  - Я вас каструю!
  I справдi фашисти отримали смертельнi презенти та труни! А дiвчина показала їм дулю, зiстроїмо босi пальцi нiг. I засвистiла немов соловей-розбiйник. Причому через пальчики нижнiх кiнцiвок.
  Капiтан-дiвчинка дуже розумна. I iскрометна. I зовсiм не жорстока. Їй теж часом ставати шкода солдатiв ворога, у яких можуть виявитися дiти, що плакатимуть за вбитими батьками.
  Свiтлана втiм, жене вiд себе такi думки, тож вiд них хочеться розплакатися. Адже не росiяни прийшли до нiмцiв, щоб грабувати та вбивати. Нi, це нiмцi та цiла агресивна зграя iноземцiв з усього свiту увiрвалася на росiйськi простори.
  Свiтлана перехрестилася, i вистрiлила в того, хто намагався непомiтно пiдiбратися до позицiй росiйських фриц... У того витекло вибите кулею око i мозок.
  Дiвчина-капiтан посмiхнулася i промовила, дотепно:
  - Прямо око в око, до голови голова!
  Свiтлана точно вистрiлив, i потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, i кулемет вiдлетiв, кiлька разiв перекинувся. Потiм його дуло встромилося в щебiнь.
  Дiвчина потерла голу, запорошену пiдошву об щебiнь. I знову прицiлила. Її весела, юна мордочка досить оскалилася. Дiвча проспiла:
  - Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росiйський хлiб запашний, називався словом брiд!
  Мiрабела зробила дуже точний пострiл, вiд якого запалав Фокке-Вульф, i перевiряла:
  Для негiдника звичайно вибiр ясний,
  За долари вiн Русь готовий зрадити...
  Але росiйська людина, тим i прекрасна.
  Що життя за Батькiвщину готове вiддати!
  Дiвчина, зробила сальто i показала гiтлерiвцям дулю, i прокрутилася, i кулi не зачiпали красуню.
  З'явилася Анжелiка, ця красуня, майже гола, i замурзана, мов чортiвка, шпурнула одразу двома нiжками гранати. I перевiряла:
  - Те, що я маю, то... Фрiцам у гострий бiк!
  Олiмпiада поправила Анжелiку:
  - Гострим, у бiк, а не на гострий бiк!
  Дiвчина хихикнула i струснула своїми кавуновими грудьми, i запустила гранату використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр" отримав по дулi, i вивернувся цей кривий витвiр мистецтва.
  Пiсля чого гiтлерiвська тварюка позадкувала. Стала повзти немов черепаха, яку застав пожежу.
  Свiтлана заспiвала, весело пiдморгуючи:
  - I "Тигр" задкувати i нiмцi ховаються!
  Дiвочий батальйон маневрував пiд ударами, авiацiї з повiтря та важких знарядь. Ось ударили реактивнi бомбомети, пiднялися в небо розбитi, розпеченi кручi. I загорiлося камiння. На щастя, жодна з дiвчат, не загинула, зате вирушили на той свiт чоловiки - яких не так шкода! I летять душi - однi до раю, а iншi до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вiрував в Iсуса.
  Анжелiка найсексуальнiша з войовниць у лютi: ну невже фашисти зi свого "Штурмтiгра" можуть обстрiлювати позицiї радянських вiйськ i вбивати червоних воїнiв?
  I дiвчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. I крутилася все швидше. I потiм з усього розмаху жбурнула подарунок смертi у широке дуло "Штурмтiгра". Голi, засмаглi ноги красунi майнули, i граната влетiла в дуло. I потужна машина спочатку подавилася, а потiм рвонула. Два "Королiвськi тигри", що стояли по бортах "Штурмтiгра", були пiдкинутi, i розлетiлися в рiзнi боки. З них зiрвало ковзанки, i тi посипалися, летячи як намисто королеви, що лопнуло.
  Вибухова хвиля пiдкинула Анжелiку, i дiвчина полетiла шкереберть. I її перевертало, розгойдувало i жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебiнь, i розфарбоване камiння вп'ялося в її голi пiдошви. Дiвчинi було боляче, i навiть через мозолисту ступню пробило вiстря.
  Але Анжелiка знайшла в собi сили встати i прокричати:
  - Ви фашисти будете в попелi!
  Свiтлану та iнших дiвчат пiдкинуло вибуховою хвилею, i навiть трохи пом'яло. Але жодна з найкрасивiших войовниць не загинула. Дiвчата зустрiли ураганним та влучним вогнем. Придушивши гiтлерiвцiв, що вискочили, та iнших агресивних комах облягали СРСР.
  Мiрабела проспiвала з великою натхненням:
  - I коли сурма Господня нас на битву, з комсомолом будемо разом ми друзi! I з волi Єгови на небесному перекличку буду я!
  Анжелiка, струшуючи пил з розбитих у кров пiдошв i, заспiвала:
  - Ленiн, партiя, комсомол! Фюрера ми вiдправляємо до дурдому!
  Дiвчата оглушливо почали реготати, а Серьожка з тривогою i досадою промовив:
  - А моя катапульта, не така точна - як цi голi та сильнi нiжки Анжелiки!
  Олiмпiада, пограючи м'язами рук, заявила:
  - Ну нiчого! Ти ще вигадаєш. Щось крутiше!
  Сталiнград тримався завзято. Але на Кавказi ситуацiю посилило вступ у вiйну Туреччини.
  Вiдкриття другого фронту з мiльйонною армiєю Османа це звичайно ж додало проблем.
  Бої розгорнулися й у Закавказзi. I поперли турки з великим тиском.
  Восени та взимку внаслiдок запеклих боїв Кавказ упав... I виявився окупований гiтлерiвцями та турками.
  Вiдчайдушно билися на Кавказi всi народи Росiї.
  Втiм, непогано б'ються i радянськi дiвчата на СУ-100.
  Хоча становище Росiї i здається безнадiйним. Але войовницi разом iз Єлизаветою борються немов орлицi.
  Катерина натискає босими пальчиками нiжок на важiль. Посилає снаряд, що пробиває гiтлерiвську машину Е-50 в борт i реве:
  - За великий червоний та багряний комунiзм!
  Олена теж лупнула з гармати використовуючи голу, витончену нiжку. Вона точно вразила танк супротивника.
  Дiвча прочирiкала:
  - За мою чудову Росiю!
  Єфрасiя агресивно помiтила, ведучи влучний вогонь:
  - Слава нашiй Вiтчизнi!
  I теж використовує босi, точенi нiжки.
  Радянська машина дуже сильна та бойова. А стрiляє майже влучно.
  СУ-100 здатна пробити Е-50 у борт. Але дiвчата навiть у лоб її пробивають потрапляючи в заману чи встик. I вражають метал наскрiзь.
  Єлизавета, використовуючи босi пальчики нiжок, вистрiлила у супротивника. I прочирiкала:
  - З блакитного струмка...
  Катерина теж пальнула, цього разу натиснувши на важiль червоним соском i проворкувала:
  - Починається рiчка.
  Олена, агресивно скалячись, i шипаючи, видала:
  - Ну, а дружба починається.
  I голою п'ятою теж натиснула на важiль.
  Єфрасiя проворкувала, ведучи вогонь по ворогу:
  - З усмiшки!
  Дiвчата працюють на СУ-100 дуже активно. I трощать ворожу технiку.
  А на пiдступах до Бака пiонери риють окопи. Тут хлопцi рiзних нацiональностей. Багато зокрема i свiтлих голiвок миготить. Є i рудi та чорнi та русявi дiти.
  Одне їх поєднує: вiра в торжество комунiзму та босi нiжки. Зрозумiло, що не всi пiд час вiйни мають взуття, i тому на знак солiдарностi всi дiти хизуються голими, круглими п'яточками. Зима в Закавказзi досить м'яка, i коли рухаєшся та працюєш лопатами холоду не такi й страшнi.
  Дiти працюють з ентузiазмом, i спiвають:
  Звiйтесь вогнищами, синi ночi,
  Ми пiонери - дiти робiтникiв.
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  I знову звучить сигнал тривоги. Хлопчики та дiвчатка стрибають на дно окопа. А згори вже починають рватися снаряди: працює ворожа артилерiя.
  Пашка з просила Машку:
  - Ну, ти думаєш, ми встоїмо?
  Дiвчинка впевнено вiдповiла:
  - Встоїмо хоч раз, у найважчий час!
  Пiонер Сашка логiчно зазначив:
  - Наш героїзм непохитний.
  Хлопчик постукав голою пiдошвою по камiнню. Видно хлопчик набив собi солiднi мозолi.
  Тамара дiвчинка помiтила:
  - Ми битися не вiдаючи страху,
  Ми рубатимемося не кроку назад...
  Нехай густо просякнута кров'ю сорочка -
  Побiльше ворогiв обрати витязь у пекло!
  Хлопчик Руслан, пiонер iз чорним волоссям, зазначив:
  - Минуть столiття, настане епоха,
  В якiй не буде страждання та брехнi.
  За це дерся до останнього подиху -
  Служи своїй Батькiвщинi, ти щиро!
  Хлопчик Олег, худенький i бiлобрисий прочирикав, вiршi:
  Нi не потьмянiє пильний,
  Погляд соколиний, орлиний.
  Голос народу дзвiнкий -
  Шепiт придавить змiїний!
  
  Сталiн живе у моєму серцi,
  Щоб ми не знали смутку,
  У космос вiдчинили дверцята,
  Зiрки над нами виблискували!
  
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє Сонце,
  Шлях осяявши комунiзму!
  Хлопчики та дiвчатка дружно зааплодували.
  Але вже летять реактивнi штурмовики i скидають бомби. I це агресивний захiд.
  Олег та Сашка пiдняли рогатку, та запустили презент смертi. I барило вразило гiтлерiвський штурмовик.
  Дiвчинка Наташка заспiвала:
  - Комсомол не лише вiк,
  Комсомол моя доля!
  Пiдкоримо я вiрю космос,
  Будемо живi назавжди!
  Ахмед хлопчик пiонер з Азербайджану з усмiшкою вiдповiв:
  - Ти ще не комсомолка Наташка!
  Дiвчинка сердито тупнула босою нiжкою i вiдповiла, спiвуче;
  Поряд iз батьками, з пiснею веселою,
  Ми виступаємо за комсомолом.
  Наближатися ера свiтлих рокiв,
  Звати пiонерiв - завжди будь готовий!
  Звати пiонерiв - завжди будь готовий!
  Олег теж тупнув босою, дитячою нiжкою i проревiв:
  Мiцнiше молот стисни пролетарiй,
  З титану рукою ламаючи ярмо.
  Ми заспiваємо нашiй Батькiвщинi тисячу арiй,
  Причому свiтло нащадкам, добро!
  Дiти у захватi. I справдi, нiмцi вiдбомбили, i лише одна дiвчинка уламок потрапила в босу, круглу, рожеву п'яточку.
  Пiонерка скрикнула, але прикусила губу.
  I ось вони приготувалися вiдбивати атаку. I вже йдуть танки iз фашистами. Рухають грiзнi Е-100. Такi потужнi та небезпечнi машини.
  У них такий захист. Що не проб'єш з жодного ракурсу. Не пiд одним кутом не проб'єш. Єдиний шанс - це розбити гусеницi.
  Дiти готовi до бiйки i махають босими нiжками. Ось вони на дротi штовхають пiд гусеницi фашистам пакети iз саморобною вибухiвкою. Та спрацьовує та руйнує ковзанки танкам армiї Роммеля.
  I це грiзно виглядає.
  . РОЗДIЛ Љ5
  Сашка пищить:
  - Слава комунiзму!
  Хлопчик Пашка стрiляє разом з Олегом з рогатки i верещить:
  - Пiонерам слава!
  Хлопчик Руслан разом iз дiвчинкою Суфiр пiдтягує дротом мiну пiд нiмця i кричить:
  - Слава СРСР!
  Дiти з Азербайджану та росiйськi хлопцi борються. Засмаглi, худенькi, босоногi пiонери проти колосальної армади танкiв.
  Дiвчинка Тамара тупотить витонченою, маленькою, босою нiжкою i вимовляє:
  - Слава Росiї слава!
  Пiонер Ахмет пiдтверджує, ведучи вогонь по супротивнику:
  - Ми разом дружна сiм'я!
  Хлопчик Рамзан, руденький азербайджанець пiдтверджує, пiдбиваючи машину:
  - Зi слiв ми сто тисяч Я!
  Дiти дружнi ... Ось i вiрменська дiвчинка Азатуї, теж спритно за допомогою дроту переводить вибуховий пакет пiд гусеницю фашиста, i пищить:
  - СРСР сiм'я народiв!
  Iнша вiрменська дiвчинка Агас, каже:
  - Не зiгнемося фашизмом:
  I босими пальчиками нiжок пiдтягло дiвчина дрiт. Багато азербайджанських i вiрменських дiтей мають свiтле волосся, i їх не вiдрiзнити вiд слов'янських дiтей, яких теж багато. Хтось вiд нiмцiв пiшов подалi, iншi росiйськi сiм'ї селилися в Азербайджанi ще й за царiв.
  На Кавказi багато слов'ян. Багато змiшаних пар. Та й дiти зазвичай свiтлiше волосся мають чим їх батьки. А слов'яни-хлопцi засмагли так, що не вiдрiзниш вiд мiсцевих. Тим бiльше що дiти зазвичай бiльш схожi, нiж дорослi.
  Так що мiжнародний радянський батальйон iз хлопчикiв i дiвчаток бореться, i всi вони єдинi, i дуже схожi. Їхнi голi п'ятки, миготять пiд час руху.
  I знову дiти посилають презенти смертi. Шамiль та Сергiйко обидва хлопчики-пiонери, тягнуть дрiт. I ось нiмецький Е-50 зупиняється iз пробитою гусеницею.
  Хлопчики хором спiвають:
  Союз непорушний, республiк вiльних,
  Згуртувала не груба сила, не страх.
  А добра воля людей освiчених,
  А дружба i розум, i смiливiсть у мрiях!
  I дiти у захватi. Усмiхаються бiлими, рiвними зубками. I вони щасливi, хоч їм i загрожує загибель.
  А нiмцi пруть. Пiдбитi танки стрiляють iз гармат, i строчать кулемети.
  Деякi нiмецькi машини забезпеченi гранатометами та дуже небезпечнi.
  Хлопчик Максимка i дiвчинка Зара з Азербайджану i вони, упираючись босими нiжками, пiдтягли мiну пiд супротивника i пiдбили фашистського мастодонта.
  I прокричали на всю горлянку:
  - За СРСР!
  Дiти такi веселi.
  Пiонери Аббас та Володимир теж використовую зброю. В даному випадку катапульту i гiтлерiвцю розбивають гусеницю Е-75. Пiсля чого хлопцi заспiвали:
  - За велич планети пiд покровом комунiзму!
  Олег i Абдула теж пiонери рiзних народiв, але з єдиним серцем теж запускають вибухiвку. Вражають Е-100 та спiвають...
  Ми вiдкрили нацiям планети,
  У космос шлях, до небачених свiтiв.
  Героїзму подвиги оспiванi -
  Щоб стерти назавжди смертi шрам!
  
  Пiд Священним прапором Росiї,
  У свiтi, дружбi, щастя та коханнi...
  Стануть люди всiєї землi щасливiшими,
  Пекельний морок розвiється в далинi!
  Бойовi тут дiти.
  Абдуррахман i Свiтлана - азербайджанський хлопчик та дiвчинка з Бiлорусiї разом натягнули дрiт i пiдбили фашистський танк. I заспiвали:
  - Велике iм'я священної Росiї,
  Сяє над свiтом - як сонячний промiнь...
  Я вiрю в єдностi ми станемо щасливiшими,
  Вкажемо народам усiм правильний шлях!
  Дiти дуже вiдважнi. I гiтлерiвцi просто шокованi таким упертим, i лютим опором.
  Абудуррахман це пiонер, що отримав осколком у голу пiдошву. Пробило мозолисту поверхню дитячої нiжки.
  Хлопчик прошипiв:
  - А менi боляче!
  Свiтланi теж потрапило в круглу п'яту, i подряпало плече. Але дiвчинка прошипiла:
  - Пiонерiв не зламати!
  Азiм та Колька теж таранили нiмецьку машину.
  Хлопчики навели за допомогою дроту та пропелi:
  Противник пiдступний пiшов у наступ,
  Але вiрю не здригнеться, радянський народ...
  Ворога чекає розгром i забуття,
  А слава Росiї сильнiше розквiтне!
  Ворога чекає: розгром i забуття,
  А слава Росiї сильнiше розквiтне!
  Дiти вiдважнi та не згинаються. I вони хочуть виграти. I спiвають, i борються.
  Нiмцi зазнають великих втрат. Щоправда здебiльшого вони розбитi гусеницi i ковзанки. I це не смертельно.
  Гiрше пiонерам, якi потрапили в полон.
  Хлопчика Абдулхамiда, коли вiн потрапив у полон, гiтлерiвцi пiднялися на дибу. Вставили босi ноги пiонера в колодку i стали на гаки вiшати гирi. А потiм розпалив вогонь. I голi п'яти пацана лизав вогонь. А на спину звалився батiг. Били довго. А потiм стали фашисти ламати розпеченими щипцями ребра.
  Хлопчисько, помираючи пiд тортурами, коли йому розтрощило червоне вiд жару залiзо ребра, заспiвав:
  Берлiн уже майже пiд нашою владою,
  У бiноклi бачимо проклятий Рейхстаг.
  Сподiваюся, скоро буде мир та щастя;
  Який опишу у своїх вiршах!
  
  Росiя комунiзм свiтам вiдкрила,
  Вона сiм'єю стала людям усiм.
  Але сунув Вермахт до нас свиняче рило,
  I кров тепер фонтаном хлюпає з вен!
  
  Що фюрер забув у нас випадково,
  Хотiв добути земельки та рабiв!
  Пiшов фашизм iз походом дуже далеким -
  I ось кошмар реальний, пекельних снiв!
  
  Простий хлопчина хлопчик босоногий,
  Нещодавно червона краватка пов'язала.
  Хотiв вiн свiт збудувати сам без бога,
  Але з неба раптом викинувся напалм!
  
  Довелося бiгти на фронт, нам самоволкою,
  Нiхто не хоче, брати таких молодикiв!
  Але впорався пацан-боєць у гвинтiвцi,
  Гiдним виявився шлях батькiв!
  
  Билися де i хитрiстю, i силою,
  А слабкiсть теж гiрка на жаль...
  Товаришам довелося копати могили,
  Строгати в мороз сосновi труни!
  
  Я пiонер тепер звик до страждань,
  У розвiдку йшов босий, кучугур хрумтiв.
  Можливо за невiрство покарання,
  Що Iсуса знати я не хотiв!
  
  Але що таке три години Голгофи?
  Три роки з гаком пройшло вiйни!
  У кожному селi плачуть гiрко вдови,
  Як лягли в цвинтар країни сини!
  
  Я вижив, був контужений, поранений кулею,
  Але на щастя сам лишився на ногах!
  Нiмеччини ми чесно борг повернули,
  Тим фашизм розтоптаний нами на порох!
  
  Я змужнiв, але все ще хлопчик,
  Вус не пробився, але вже титан!
  Так дорослий, i мабуть навiть надто,
  Адже серце стало твердим, як метал!
  
  Зiрка героя найвища нагорода -
  Сам Сталiн менi її повiр, вручив!
  Сказав: з таких, як ти приклад брати треба,
  Кують бiйцi до дверей у Едем ключi!
  
  Але нинi вiдклади смiливець гвинтiвку,
  Вiзьми ти, клiщi, молот i працюй!
  Побудуй з дерева вiтрильник i човен,
  I лiтак створи, щоб птахом вгору!
  Оце справдi героїчна сага кiно... Але все одно програна.
  I Кавказ захоплений.
  А навеснi 1945 року гiтлерiвцi почали наступ на Саратов. Їхнi вiйська рухалися наче лавина.
  А зараз четвiрка отримала ще потужнiший i досконалий "Е"-50 або "Пантера"-3, що вiдрiзняється сильним озброєнням та захистом.
  Вiйницi вiдчували себе дуже впевнено. Управлiння танка саме сучасне з джойстиками. Найновiша машина. Навiть двигун газотурбiнний. А ось повно ще й "Пантер"-2. Тридцятьчетвiрка будь-якого рiвня не суперник подiбної машини.
  Герда напiвлежала у крiслi. Вона була бiкiнi. Дiвчата вже звикли битися напiвголими. Гарячi пiски пустелi обпалювали їхнi босi ноги, камiнчики гiр кололи босi пiдошви. Але войовнички зовсiм не зламалися та не стерлися у порошки.
  Командир екiпажу, нагороджена безлiччю нагород, прошипiла:
  - А ось тепер i Росiя проти нас! Чекають на новi пригоди, i перемоги!
  I струснула своєю бiлою, як снiг головою. Натуральна блондинка, дуже гарна та засмагла.
  Шарлота посмiхнулася.
  Ця дiвчина мала мiдно-червоне волосся, що горiло немов полум'я. Теж красуня, з бронзовою засмагою. У бiкiнi, засмагла, мускулиста. З босими нiжками, що протопали i по гарячому пiску, i по гострому каменю.
  Вогняна дияволиця помiтила:
  - Росiяни, мабуть, найфанатичнiшi нашi супротивники!
  Крiстiна подала свiй голос. У неї волосся мiдно-жовте, теж горить як полум'я, але iз золотистим вiдтiнком. I та сама засмага, м'язи, i краса. Виразне i водночас нiжне обличчя. I бiкiнi. Нiжки, що вiдтопали багато миль по твердiй i пекучiй поверхнi, але не втратили витонченостi, i плавних лiнiй. Босi пальчики акуратно пiдстриженi, i дуже спритнi.
  Рудо-жовта дiвчина запитала:
  - А чому ти так думаєш?
  За неї вiдповiла Магда. У цiєї дiвчини волосся бiло-золоте, медова блондинка. Дуже красива, мускулиста, з виразним обличчям i сапфiрово-смарагдовими очима. Нiжки теж загартованi, з круглими п'ята, i рiвними пальчиками. Мабуть, у Магди найнiжнiше личко, майже лагiдне, незважаючи на мужнє пiдборiддя. Герда, наприклад, виглядає жорсткiше. Трохи м'якше Крiстiна, i не така вона розбещена як це наче вiдьма Шарлота.
  Магда помiтила:
  - У них тоталiтарний, як у нас лад. Вони тому жорсткiшi!
  Герда посмiхнулася i вiдповiла:
  - Радянськi танки - це купа брухту. Нам їх не слiд боятися!
  Руда Шарлота натиснула босими пальцями ноги на кнопки джойстика. Пальнула з оборонного дзоту. Снаряд 105-мiлiметрової вдарив у радянську зброю, i перевернув її. Став рватися бойовий комплект i детонувати снаряди.
  Руда вiдьма прошипiла:
  - Я страшний витязь - на колiна дикуни! Ворогiв Вiтчизни я кошторис з лиця землi!
  I оскалав перлинних зубiв, i блиск смарагдових очей. Дiвчата i справдi найвищого класу.
  Христина хихикнула i вiдповiла:
  - Тепер вистрiлю я!
  I теж пальнула по супротивнику. Вистрiлила радянська 76-мiлiметрова гармата. Снаряд потрапив у похилий лоб Е-50. I пiшов у рикошет. Тiльки брязнуло дiвчатам по вухах.
  Герда ляснула босими нiжками i прочирикала:
  - Який пасаж!
  I сама зробила наступний пострiл... Нiмецькi танки розстрiлювали радянський укрiплений район. Працював та Е-100. Ця машина теж виявилася похiдною вiд "Мауса". Не дуже вдало iдеї двогарматного танка. Е-100 вже знято з виробництва.
  Замiсть нього до серiї надходять штурмовi модифiкацiї серiї "Е". Але цей поки що працює. I випускає снаряди.
  Шарлота пронизливо хихикає, i трясе босою нiжкою:
  - Вiйна є жахливим станом, але захоплює як гра!
  I дiвчина вистрiлила, причому дуже влучно.
  Христина вишкiрила свої перлиннi зубки. Вона хижака, хижачка пантера.
  Радянськi гармати ведуть вогонь, а й мiннi поля. Рухають нiмецькi телетанки. I працюють iз диким ревом штурмовi бомбомети.
  Прикордоннi стовпи валяться. Гiтлерiвськi полчища перетнули кордон.
  Магда не надто дотепно помiтила, постукаючи босою нiжкою об броню.
  - Ми змiтаємо сильну оборону, але мiтелки сталевi!
  Войовницi пiдморгнув один одному. Радянська оборона була досить потужною. Особливо багато викладено хв. I це затримувало нiмцiв. Але просунутися все ж таки вдавалося.
  Працювали за радянськими позицiями бомбомети, а зверху ще заходили штурмовики. Мандрували в глибину оборони Червоної армiї та ТА-400, одна з найгрiзнiших модифiкацiй бомбардувальникiв. Цiлих шiсть двигунiв, у тому числi i реактивнi. I бомбять, трощать радянськi мiста.
  Герда пострiлюючи, помiтила з усмiшкою:
  - У бою ми звiрi, але з розумом людини!
  I знову пальнула. Розбила радянську гармату. Взагалi, це дiвка вищого ешелону. I така ось крута.
  Е-50 розстрiлював радянськi позицiї, сам практично не одержуючи ушкоджень. Похила броня машини з цементованою сталлю давала чудовий рикошет. Радянськi снаряди навiть не могли, як слiд подряпати нiмцiв.
  Крiстiна згадала випробування "Тигра". Тодi це був перший серiйний танк. Жоден iз снарядiв не мiг заподiяти "Тигру" збиткiв. Англiйцi сипалися пiд його ударами. Але ось сiмнадцятифутова гармата пробила в лоб. Тодi дiвчата мало не загинули. I це запам'яталося войовницi. Як близько вони опинилися бiля кiстлявої баби з косою, вiдчувши її крижаний подих.
  Дiвчина потерла свою босу пiдошву об куток. Їй дуже захотiлося вискочити з танка та пробiгтися. Адже вона така безпосередня войовниця.
  Крiстiна проспiвала з апломбом:
  - Синiй туман, i скрiзь обман!
  Войовницi захихикали... Вид у них був дуже сексуальний i еротичний.
  А гармата працювала та стрiляла. Вона й не думала зупинятись. Все посилала снаряд по снаряд. Розбиваючи в трiски та уламки радянськi позицiї.
  Звучала ззаду з репродукторiв пiсня;
  Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий.
  I пил як iз килимiв,
  Ми вибиваємо iз дорiг!
  I не зупинитися,
  I не змiнити ноги -
  Сяють нашi обличчя,
  Виблискують чоботи!
  I знову обрушується мiць реактивного бомбомета на радянськi позицiї. I знову руйнування та цiлi укрiпленi райони пiдкидає вгору. I гармати вiдлiтають у рiзнi боки.
  Декiлька десяткiв нiмецьких танкiв ведуть вогонь одночасно i, руйнуючи, все поспiль.
  Герда почувається Багiрою, яка вийшла на полювання. Ось першу лiнiю радянської оборони вже зруйновано. Але бiйцi Червоної армiї ще копошаться i стрiляють у нiмцiв.
  Серед тих, хто б'ється, є i пiонери. Молодi ленiнцi добровiльно приєдналися до Червоної армiї. Бiльшiсть хлопчикiв босонiж i в шортах. Носяться собi, метушаться.
  I гинуть пiонери.
  Шарлота ведучи вогонь, гаркнула:
  - А на пiонерiв, ось яка справа, вся країна дивилася!
  Пальнула по росiянах, i Христина, отруйно прошипiвши:
  - Ми соколами дивимось, орлами паримо!
  I знову випустила вогняну усмiшку. Чудовi дiвчата.
  Декiлька нiмецьких танкiв перебиралася пiд землею. I вони з'явилися в тили радянських вiйськ, вносячи панiку та строча з кулеметiв. Гiтлерiвцi з'явилися, немов комарi, з неймовiрного кошмару.
  Е-50 побачив в оптику рух тридцятьчетвiрки. Герда вишкiрилася, стала наводити стовбур. Радянська машина з маленькою вежею Т-34-76 i рухлива. Спробуй у таку й потрап. Дiвча вже досить досвiдчена, але радянська машина все ж таки несхожа на американський "Шерман".
  А вiдстань до росiйської майже п'ять кiлометрiв.
  Дiвчина чухає свою босу п'яту, Шарлота лоскоче їй мiж пальчиками. Дiвчата хихикають.
  Потiм Герда стрiляє росiйською машиною. Снаряд проноситися зовсiм поруч, ледь не чиркаючи по бронi... Але все одно повз нього. Герда в досадi стукає кулаком по металi.
  Магда пiдказує напарницi:
  - Ти в корпус лупи! Там потрапити буде легше!
  Герда передає джойстик Магда i шепоче:
  - То ти це роби сама!
  Магда захоплено заспiвала:
  - Земля в iлюмiнаторi, земля в iлюмiнаторi ... - Дiвчина взяла босими пальчиками джойстик, i натиснула кнопку, продовжуючи спiвати. - Землю в iлюмiнаторi видно!
  I її снаряд точно потрапив у основу радянського танка. Машина лопнула i розкололася. Почала горiти... Радянськi снаряди рвалися всерединi утроби.
  Магда труснула босими пальчиками, i просипiла:
  - Ось бачите, як я взялася! А ви кажете...
  Шарлота прошипiла, вискалив iкла:
  - Ми знову говоримо, рiзними мовами!
  З'явилися новi радянськi машини. Першими йшли тридцятьчетвiрки. Рухливi та численнi машинки. Далi рухалися iз серiї БТ. Це вже застарiлий колiсно-гусеничний тип. Просувалися зовсiм допотопнi Т-26, що не здатнi iнакше як подряпнути нiмецьку броню. Бiльш сильнi i важкi КВ, просувалися наприкiнцi. I безлiч пiхотинцiв.
  Христина хихикнув, ринула:
  - Ну, ми їм покажемо!
  Нiмецькi машини вiдкрили вогонь iз великої дистанцiї, намагаючись притиснути радянську пiхоту до землi. Руйнували вони також i танки, та iншу живнiсть.
  У небi з'явились i радянськi штурмовики: знаменитi Iли. Вони атакували нiмецький устрiй. Їм назустрiч мчали гiтлерiвськi винищувачi. Iшло справжнє звалище. Нiмецькi винищувачi ХЕ-262, дуже спритнi та спритнi з маневренiстю. Атакують радянську технiку, пресуючи немов праскою.
  Шарлота знову пальнула. Потрапила до радянської БТ, i прогарчала:
  - Це лiрика не казка... Казка попереду!
  Е-50 зупинився та вiдображав радянську контратаку. Не надто досвiдчене командування кинуло танковий резерв фактично на забiй. I потрапили росiйськi машини - наче кури на ощип. I драли їх капiтально.
  Герда пострiла, проломила чоло тридцятьчетвiрки i прошипiла:
  - Що ж Творець - поранене пекло!
  Шарлота теж пальнула, знайшовши мету, радянськi машини рухалися прямолiнiйно, i дiвчата встигли пристрiлятися. Та й взагалi ця четвiрка iз феноменiв.
  Руда гарпiя проспiвала:
  - Усiх убиває наша отрута!
  I войовницi продовжили вести вогонь, скелячи свої такi мiцнi, i великi наче у коней зубки.
  Христина прочiрiкала з апломбом:
  - Усiх убиває наша отрута!
  Магда, пiдбивши тридцятьчетвiрку, гаркнула:
  - Такий у нас результат!
  Дiвчата розiйшлися.
  Але б'ються i радянськi красунi. Екiпаж Єлизавети на Т-34-85. Дуже мужнi дiвчата. I теж б'ються босонiж i в бiкiнi.
  Їхня машина бореться проти нiмецьких "Пантер". Поки що ця машина в строю, але все частiше трапляються новi танки серiї Е.
  Єлизавета стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок. Пробиває супротивника в борт з дистанцiї та пищить:
  - Слава епосi Сталiна!
  Катерина теж вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок i помiтила:
  - Не така вже й слава!
  Олена, заперечила, вискалив зуби:
  - Ми народженi перемагати!
  I теж пальнула використовуючи босi пальчики нiжок.
  При цьому дiвчина тяжко зiтхнула. У головi промайнули невеселi думки. Вiйна розпочалася з поразок. Нiмцi прорвали оборону i впевнено просувалися вперед.
  Олена тодi тiкала на схiд. Її туфлi розвалилися в першi ж днi. I довелося шльопати босонiж. А це з незвички боляче. Ноги у дiвчинки були всi в саднах, забитих мiсцях, збитi страшно. I вона вже не могла нормально ходити, а спотикалася. Але незважаючи на це рухалася i йшла. Сильно схудла в походi Олена - одна шкiра та кiстки. Зате загорiла, а її волосся стало ще свiтлiшим вигорiвши на сонцi. А босi пiдошви пiдбурили i огрубiли. I вона дiсталася лiнiї фронту i продовжила воювати. I бої знову вирували.
  Олена здебiльшого боролася у пiхотi. У тому числi брала участь i в оборонi Москви та Сталiнграда.
  Але вже на Курськiй дузi пересiла на танк. Там i утворилася їхня дiвоча четвiрка: Єлизавета, Олена, Катерина, Єфрасiя - чотири "Е". Вiйницi воiстину легендарнi. Якi билися босонiж i в бiкiнi навiть у мороз, i давали фрицям по рогах.
  Танк "Пантера", з яким дiвчата зiткнулися на Курськiй дузi, був дуже небезпечною машиною. Пробити її в лоб було неможливо. А вона сама брала з великої дистанцiї. Плюс ще й скорострiльна.
  Так щоб пробитися слiд управляти танком з великим мистецтвом i не дати потрапити в себе.
  Єлизавета це й робила. Хоча вона бiльше стрiляла у русi. А керувала танком Єфрасiння.
  Потрапити у русi з тридцятьчетвiрки майже неможливо. Але дiвчата вмудрялися потрапляти. I билися з колосальною мужнiстю.
  Катерина також веде вогонь дуже влучно.
  На Курськiй дузi дiвчата покрили себе i славою та отримали ордени.
  Нинi ж у кожної їх зiрка героя СРСР.
  Ось це дiвчата що треба! Просто войовницi класу найвищого!
  Катерина проспiвала:
  Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє сонце -
  Шлях осяявши комунiзму!
  Справдi, це дiвчата, якi викликають заздрiсть у подруг. Не те що Герда та її команда.
  Ось пiд час вiдпочинку, i вона та її банда не довго думаючи пiонера помучили.
  Спочатку хлопчика рокiв тринадцяти роздiли до гола. Потiм стали його щипати. А потiм колоти голками. Причому спочатку голки були холоднi, але потiм їх розжарили на багаттi.
  I це було справдi вкрай боляче.
  Шарлота проколола хлопчику пупок i проворкувала:
  - Я пекельна мегера!
  Пiсля чого взяла в руки розпечений до червоного прут i стала їм припiкати босi, трохи огрубiлi пiдошви хлопчаки. Насолоджуючись у своїй його дикими криками.
  А Крiстiна взяла i розжаривши щипцi, почала лопати пiонери пальчики босих нiжок. Почала з мiзинця, роблячи це повiльно i водночас жорстоко. I пальчики дитини трiскали, i ламалися. I було пiонеровi так боляче, що хлопчик кiлька разiв непритомнiв.
  Магда тицьнула бiлим вiд джала ломиком пiд лопатку. I пацан як зареве.
  Замордували пiонера до смертi. I це виявилося просто чудово. А тортури тривали.
  Ось так продовжується. Пал i Саратов та Куйбишев. I гiтлерiвцi розпочали штурм Москви.
  У умовах врятувати Росiю може лише десант попаданцев. I Антон Шелестов вирушає у круту мiсiю разом iз дiвчатами.
  I становище Червоної Армiї просто вже абсолютно безнадiйне. I тут СРСР може врятувати лише диво.
  Але знамення шiстка бiйцiв вступає в бiй. Одна надiя на Антона, Маргариту, Наташу, Зою, Августину, Свiтлану. Вони здатнi ворогiв разом зупинити i розгромити, перетворити на попiл.
  Така ось дика i гарна команда дiвчат зiбралася. А проти них Толстопуз та його банда. Ну, це не страшно.
  А гiтлерiвцi вже обтiкають iз рiзних бокiв Москву.
  Тодi Антон та дiвчата знову вступили у бiй, допомагаючи Росiї, точнiше СРСР.
  Тут до них приєдналася босонога дiвчинка Маргарита. Теж доросла жiнка письменниця стала дiвчинкою рокiв дванадцяти в обмiн на безсмертя та виконує мiсiю.
  Воїни iз двадцять першого столiття знову зчепилися з гiтлерiвцями двадцятого.
  Дуже багато солдатiв у фашистської коричневої iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Антон Шелестов рубаючи гiтлерiвцiв мечами, як пiхоту, так i танки проревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопця полетiв гострий диск!
  Пiсля чого пацан як засвистить, що ворони зомлiли, пробиваючи наскрiзь їх черепа.
  Маргарита, крушивши супротивникiв, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та їхнi лiтаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубаючи бiлих солдатiв та танки, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають такнi та бiлi бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Антон Шелестов настає проти гiтлерiвцiв. Хлопчик-термiнатор рубає коричневi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стволи та збивають лiтаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  А потiм знову свист, i падiння ворон, якi навiть пробивають наскрiзь дахи танкiв.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  I теж засвистить, маса ворон у непритомному станi завалюється на орди фрицiв, пробиваючи навiть танки.
  . РОЗДIЛ Љ6.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки - збиваєте танки та лiтаки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'є i слона, а танк тим бiльше.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Антон Шелестов пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гiтлерiвцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i про булькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi, танки та лiтаки горять.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує коричневих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  А потiм дiти хором як засвистять, що цiлi хмари ворон падають на фашистiв, буквально таранячи їм голови, i пробиваючи черепи, наче свердлом.
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками кидає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз гiтлерiвських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А коричневi воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло гiтлерiвцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить коричневi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi.
  Хлопчик Антон у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є гiтлерiвцiв.
  Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує коричневих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами.
  Наташа - це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватись i танки, i лiтаки збиваються.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та гiтлерiвцiв винищує. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Антон Шелестов знову у бою. I просувається, махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику-термiнатору згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Антон Шелестов пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  А ще якщо й засвистить, то ворон на фашистськi полки валиться у колосальних кiлькостях. I вбитих стiльки i так дзьоби ворон даху танкiв пробивають. А ще й лiтаки зминають.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армiї та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме, i рознесе частину супротивникiв та танки i навiть лiтаки.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубає.
  Зоя рухалася i розкроїла багато коричневих воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свої зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Антон Шелестов стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки, i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало з урахуванням пекла, але виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Антон Шелестов проспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  I знову хлопчисько свистить, десятки тисяч злодiїв сиплються на ворогiв i прошивають їм каски.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та їхнiм танкам, продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя коричневої, пекельної iмперiї тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв та падають лiтаки.
  Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настає на гiтлерiвцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi у дiї i розрубують м'ясо та метал.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Антон знову сотню гiтлерiвцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I зрубає масу коричневих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  I дiти як знову засвистять i обвалять ворон на голови фашистам.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв коричневої армiї вiдкотилася i горiли танки.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Антон Шелестов буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, вiдламавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а покiнчити з такою вiдьмою в полум'ї.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, зрiзавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, i збиваючи лiтаки, прочирикала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи гiтлерiвцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Антон Шелестов у бою виглядає - дуже стильно.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-термiнатор запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в гiтлерiвцiв та танкiв, пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Антон, рубаючи коричневих солдатiв, про булькав:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу гiтлерiвцiв i веж танкiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили масу бiйцiв та лiтакiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Августина махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо та зносяться вежi танкiв.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i крилатих стерв'ятникiв, i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Антон Шелестов про булькав:
  - Ох рано, дає охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Дружний свист та хмари ворон падають на голови фашистам. I вежi танкiв вiд ударiв дзьобiв розколюються.
  Наташа рубала гiтлерiвцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки, пiдiрвала масу танкiв, i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наташа знову рубала ворогiв, зносячи вежi танкам.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в гiтлерiвцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить гiтлерiвцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'ється. I вiд неї гiтлерiвцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи та вежi танкам.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата за гiтлерiвцiв взялися. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Антон у бою i атакує гiтлерiвцiв. Б'є їх без жалю, розтинає танки, i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи коричневу армiю, i розтинаючи танки, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа взяла i провила, розрубуючи коричневих бiйцiв разом iз танками:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала гiтлерiвцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме, i випустить зiрочку босою ногою i прикiнчить масу фашистiв.
  Наташка взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд її голої нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя, також круша гiтлерiвцiв та їхнi танки, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення противникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
  Августина теж цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила гiтлерiвцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбає головою по гiтлерiвському генералу. Зламає йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана дуже люта в наступi, особливо збиваючи танки, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває, лiтаки завалюються. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити.
  Антон Шелестов пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидає таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса гiтлерiвцiв завалилася.
  Антон ревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв, пiдбила i танкiв, i лiтакiв.
  Маргарита заспiвала у планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друже завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наташа у бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по гiтлерiвцях як цвяхне. I рознесе масу мастодонтiв та крилатих, пекельних машин.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по гiтлерiвцям потрiйний млин!
  А Августина проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I масу завалися воїнiв коричневої iмперiї, i навiть їх танкiв i лiтакiв.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися. Як вежi танкам вiдриває й крила фашистським лiтакам.
  Августина прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Августина пiдтвердила:
  - Усiх уб'ємо!
  I вiд її босих нiжок, знову летить презент тотальної анiгiляцiї! I стiльки танкiв i лiтакiв разом розiрвалося на дрiбну стружку.
  Антон заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи гiтлерiвцiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, знищуючи разом танки та лiтаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа, руйнуючи коричневих воїнiв, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Антон Шелестов, розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт є не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу. Вiн зрiзав i вежi танкам, i хвости лiтакам.
  Маргарита, рубаючи воїнiв коричневої iмперiї та броню танкiв, проспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  Добре попрацювали вони тодi з гiтлерiвцями... I Радянська Росiя перемогла пiд час штурму Москвi коричневу iмперiю.
  Вiйна ще не закiнчилася, але вже у СРСР з'явився шанс перемогти гiтлерiвцiв самим. Так що шiстцi знову довелося перервати виконання своєї, супер та крутої мiсiї.
  
  
  
  
  
  
  
  
  МАНЬЯК РЯТУЄ ПОРТ-АРТУР
  Маньяк Чикатило на спокутування грiхiв став хлопчиком-мультяшкою Конаном. Це хлопчик герой японського анiме. Але волею могутньої чарiвницi в нього вселилася душа, найвiдомiшого i розпiареного росiйського манiяка.
  I ось хлопчик-мультяшка Чикатило готовий битися.
  На вигляд це дитина рокiв одинадцяти у шортиках, босiй, i з рельєфною мускулатурою та голими, засмаглим торсом. Вiд Конана його вiдрiзняло тiльки свiтле волосся.
  I тепер саме японська мультяшка мала взяти участь в оборонi Порт-Артура.
  Гора Висока - ключовий пункт оборони росiйських позицiй.
  Хлопчик-мультяшка зiщулився. Вiн у одних шортиках, а тут уже листопад i холодно. Босi нiжки крокують мокрим снiгом.
  Чується гуркiт гармат. Японцi всi сили кинули щоб взяти гору Висока. Пiсля чого загибель Порт-Артурської ескадри стане неминучим.
  Хлопчик-мультяшка бачить гору трохи збоку. На неї пруть японцi.
  Росiйськi частини вiдстрiлюються з рушниць та кулеметiв.
  Чiкатiло бiжить у гору. Хлопця помiчають солдати. Але вони не заважають йому. Свiтловолосий хлопчик у шортах не викликає пiдозр.
  Карате-пацан видерся i вiдразу зарядив босою нiжкою в пiдборiддя самураю. Той, отримавши удар, злетiв iз гори.
  Чикатило пискнув:
  - Один нуль!
  I знову гола кругла п'ята хлопчика вразила удари в груди. А наступного самурая карате-пацан вразив кулаком.
  Чикатило-Конан проспiвав:
  - Нас чекає успiх - я крутiший за всiх!
  I ось поряд з ним з'явився ще один хлопчик Лешка Дiамант. I вiн теж розпочав жорстокий бiй. Це ще одна мультяшка. I разом iз ним ще й чотири дiвчини у бiкiнi.
  Ось цiла шiстка агресивних войовниць вступила у бiй. I давай так завзято трощити самураїв без жодної жалостi. I японцям здалося небо в овчинку i пiшла тотальна руйнацiя та знищення. Все, що загрожує цiлковитим розгром.
  I дiвчата рубали i мечами, i кидали босими пальчиками нiжок убивчi та ударнi горошинки смертi, та повного знищення. I жалостi до японцiв не було.
  Чикатило взяв i босий п'ят пiдкинув вибуховий пакет i цiла рота самураїв виявилася розiрвана на шматки.
  Хлопчик-термiнатор заспiвав:
  - Росiйський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть на полi бою не лякає.
  З ворогом вiдважно витязь битиметься,
  I навiть умираючи переможе!
  Бiй iде з колосальним розмахом i видно величезний свiтанок думки та енергiї.
  Дiвчата-войовницi та хлопчики рубалися вже кiлька годин поспiль.
  Ось вони стали писати з кулеметiв. I також використовуючи босi пальчик нiжок.
  Хлопчик Чикатило стрiляв, скошував ворогiв i спiвав, укладаючи одну шеренгу за iншою:
  - Стану я хоробрим i вiдважнiшим за лева!
  Хлопчик Дiамант зрiзуючи самураїв, i вибиваючи гори вякнув:
  - А що лева! Навiть хоробрiше за носорога!
  Вiкторiя ця руда мегера, головою дiвочою п'ятою пiдкинула щось надзвичайно вбивче.
  Вибили масу японцiв i пискнув:
  - На найбiльший розклад!
  Надiя, збиваючи супротивникiв наче кеглi битою, проворкувала, вискалив зубки:
  - За нову Русь!
  Олена випустила блискавку з червоних соскiв i проворкувала:
  - За велич планети Земля!
  Зоя пальнула каскадним пульсаром з пупка, i скелячи зубки i випускаючи з них сонячнi зайчики, в'якнула:
  - За визначнi досягнення!
  Надiя взяла i з червоного соска послала вбивчий промiнець руйнування, i про булькала:
  - Слава Вiтчизнi!
  Вiкторiя, скошуючи японцiв, що насiдали, прочирикала:
  - Душу серце вiддамо,
  Ми своїй святiй вiтчизнi!
  Вистоємо та переможемо -
  I не пошкодуємо життя!
  I її яскраво-червонi соски як долбануть блискавкою, що руйнує i спалює цiлий батальйон.
  Зоя перевiряла:
  - Нашу круту перемогу!
  I теж по ворогу як рiзко врiже.
  Надiя пров'якала вискаливши пику i агресивно пискнувши:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  I її босi пальчики нiжок знову як запустять забiйну гранату.
  Ось скiльки вiдбувається знищень та руйнувань. Японцiв без жалю змiтає шiстка.
  Хлопчик Чикатило рядок по ворогах, пищить:
  - За великий комунiзм!
  Дiамант додає:
  - У труну заженемо реваншизм!
  Тож вогнева пiдтримка, лише легка польова артилерiя. Росiйськi вiйськовi можуть вести мiцний вогонь. У стилi бурiв проти англiйцiв. Тi теж намагалися свого часу брати лобовою атакою. Але англiйцi ще мали вибiр, здiйснювати, наприклад, обхiднi маневри i намагатися оточити бурське ополчення. Що вони, нехай i запiзненням, i робили. А японцям форти не оминути - доводиться лiзти на штурм.
  Андрiй Чикатило стрiляє японцями, з кулемета. Тепер увесь малюнок як на долонi i ти, не знаючи промаху, цвяхиш. Жовтi особи вбитих солдатiв перекошенi злiстю. За ними лiзуть iншi ще лютiшi самураї. Але й цих ти викошуєш, набуваючи дедалi сильнiшої впевненостi. Не пройти вам японцi такий рубiж.
  Шеренги падають за шеренгами. Розпадаються ланцюги, i з'являються новi i новi пiдроздiли. Малорослi бiйцi, чiпляються за колючий дрiт, рвуть його i знову падають. Завалюють цiлою горою трупи. Потiм на цю гору ще пласт убитих, а потiм ще один. I так поки що не виросте цiлий пагорб.
  Коли кулемет у Андрiя Чiкатiло перегрiвається, хлопчик береться за iнший. Нехай японцi захлинуться кров'ю. Де-не-де вже спалахують рукопашнi сутички. Але хлопчик веде вогонь - одна куля один або навiть два-три трупи. Японцi пруть дуже густо, i кулемет може пробити одразу кiлька iз них. Так що нехай захлинутися i блювотиною.
  Немає нiчого проти Японiї, хлопчик-термiнатор не має. Навпаки дуже вони хоробрi самураї, нiчого не бояться. Лiзуть i лiзуть, не страшно вмирати. Але загибель здебiльшого вийшла безглузда. Нехай, однак, засипають усi трупами.
  Ось знову змiнили кулеметну стрiчку, i хлопчик босими ногами став на неї, все ж таки так теплiше. Вже макiвка лiта на носi, але подули вiтри з пiвночi, i морозець береться неабияк. Хочеться швидше порозiм'ятися мечем та рукопашною битвою. Нарештi хлопчик уже пiсля тридцятої витраченої довгої стрiчки, не втримавшись, кинувся в атаку з мечем. I тепер уже хлопчика-супермена не зупинити.
  Коли так швидко рухаєшся, рубаючи, немов Iлля Муромець - на право вулиця, на лiво провулок. Млин, i дюжина зрубаних голiв. Прийом метелик i дюжина iнший. Прийом вiяло i третина. А трупи тепленькi, бiгаючи по них босими ногами, вiдчуваєш блаженство.
  Не те, що з цими чоботами! Ось Льошка молодець, теж намагається босонiж битися. I поки що тримається, хоча лапки стали червоними, як у гусака.
  Японцi все лiзуть та лiзуть. Щоб прискорити їхнє винищення, доводиться вiдскочити назад i знову взятися за кулемет.
  Та їх кулеметами, якщо кожна куля труп чи кiлька трупiв все-таки винищуєш швидше, нiж мечами. Одна кулеметна стрiчка - тисяча набоїв. Тож бережiться самураї! Ви ще потанцюєте.
  Стрiляючи, хлопчик подумав про те, що Японiї в тiй вiйнi дуже пощастило. Особливо у тому, що спалахнула революцiя. Ну, на момент укладання миру, японцi вже знесилiли на сушi, i їх цiлком могли росiйськi добити. Генерал Самсонов, точнiше Лiневич маючи вдвiчi бiльше вiйськ, i одержуючи все нове i нове поповнення, мiг би сам атакувати самураїв. Але натомiсть росiйськi частини перейшли тодi до оборони. Втiм, японцi вже не могли лiзти на штурм. Отже свiт їм був потрiбнiшим, нiж Росiї.
  Ось стрiляє Зоя з кулеметiв... Строчить зi страшною силою, ворогiв скошуючи без жалю.
  I ось натискає яскраво-червоним соском дiвчина на рогатку i ось викидається вбивчий подарунок руйнування.
  Зоя проспiвала:
  - Перервалася нитка,
  Нам загрожує зла смерть.
  Щоб росiянам жити,
  Ворог має просто померти!
  Олена, строчачи по вузькооких солдатах, i вибиваючи чергову за рахунком шеренгу в'якнула:
  - За Вiтчизну - нашу матiр!
  Хлопчик-мультяшка продовжував строчити, збиваючи ворогiв iз пiднебесної iмперiї та думаючи.
  В 1922 Японiя не ризикнула на нову велику вiйну. Примор'я бiльшовики захопили. Багато хто сильно лаяв тодiшнього iмператора, що вiн не скористався слабкiстю нелегiтимного комунiстичного режиму i не забрав собi Далекий схiд. Чому тодi японцi зволiкали не зовсiм зрозумiло.
  В 1904 Японiя зважилася на вiйну, у сприятливий результат якої для самураїв майже нiхто не вiрив. Але в 1922 роцi японцi не наважилися розбити ослаблену громадянською вiйною Червону Армiю. Причому вони мали пiдтримку всього капiталiстичного свiту.
  Загалом бiльшовикам, звичайно ж, пощастило. Антанта цiлком могла розчленувати Росiю, i Червона Армiя їм не суперник. Тут Андрiй Чiкатiло не розумiв деяких речей.
  Чому Захiд у двадцятому роцi фактично злив бiлогвардiйський рух? Навiть якщо бiлi не мали шансiв взяти Москву, то утримати деякi територiї за собою цiлком реально. Та й Росiя могла дуже сильно послабшати, затягуючи таку вiйну. Незрозумiло також, чому Антанта не захистила буржуазнi уряди Кавказу. Адже у них навiть був договiр про вiйськову пiдтримку. Зрозумiло, що тодiшня жебрача Червона Армiя Антанте не суперник, особливо в технiчному планi. Але чомусь Англiя та Францiя виявили пасивнiсть.
  Ось Вiкторiя взяла i босими ногами запустила цiлу дiжку вибухiвки зробленої з тирси.
  I як рвонуло i дикою силою. I проворкувала:
  - За царя та iмперiю!
  Зоя продовжуючи писати по супротивнику, дуже агресивно рикнула, i далi чергу, викошуючи ворога.
  Пiсля чого проревела:
  - Буде вам труна самураї!
  Олена крушивши супротивника, i нагромаджуючи кургани трупiв, вибиваючи до смертi супротивника, i дiючи з неймовiрною силою, забиваючи в труну орди самураїв, провизжала:
  - За перемогу над ворогами!
  Надiя, не даючи супротивниковi жодних шансiв, i скошуючи його немов убивчою косою, i вирiзуючи японцiв, вимовила:
  - Порт-Артур, Порт-Артур
  Микола тебе не здув!
  Могли англiйцi, наприклад, утримати за собою Крим. Висадили б там вiйська з танками, навряд чи їх би через Перешийок вибили, червонi... У Середнiй Азiї могли англiйцi з французами допомогти буржуазним республiкам. Та й взагалi багато чого могло бути неприємним, для радянської Росiї, але на щастя обiйшлося. Хоча, звичайно ж, захотiла б Японiя тодi утримати за собою Примор'я, сил би вибити вiд туди самураїв у двадцятi роки точно не знайшлося б. Японцi цiлком могли органiзувати там марiонетковий режим - як Маньчжурський.
  Коли Андрiй Чикатило читав "Серце Бонiвуру", його теж зацiкавило. Чому японцi не вступили у бiй iз Червоною Армiєю, а так просто вiддали Примор'я бiльшовикам. Причому битися довелося б самураям не з усiєю Радянською Росiєю, а лише з ДВНР. Тобто Далеко-схiдною народною республiкою. А це для тодiшньої Японiї зовсiм не суперник.
  У першiй свiтовiй вiйнi японцi майже без втрат забрали нiмецькi володiння в Тихому Океанi, i стали ще сильнiшими, нiж були в 1904 роцi. Зрозумiло, США та Британiя активно пiдтримали б японцiв у боротьбi з бiльшовиками.
  Ось це Андрiй Чiкатiло не мiг зрозумiти, дивуючись, навiть коли вiн був дитиною. Тим бiльше, що японцi спочатку окупували Владивосток, але потiм якось без бою звiдти змоталися. I весь Далекий Схiд зайняти Японiї не соромно, але битися за нього самураї не стали...
  Адже скiльки вiдваги: йдуть на штурм, гинуть тисячами, i навiть десятками тисяч, але настають наче бiороботи. I немає у японцiв поняття страху чи iнстинкту самозбереження. Якби не їхня шiстка, то й не втримали б мiсто-фортецю.
  У реальнiй iсторiї Порт-Артур уже на той час упав. А тут зiбрали самураї майже всi сухопутнi сили.
  Вiкторiя босими пальчиками нiжок метнула бумеранг зi свастикою i зрiзала одразу дюжину голiв рикнувши:
  - За Вiру, царя та Батькiвщину!
  Та дiвчата винищують японцiв та хлопчики....
  Хлопчисько, замiнивши перегрiтий кулемет, на вже остиглий i не добрим словом, пом'янув Куропаткiна:
  - Цей осел не користується сприятливим моментом! Схоже, нам доведеться самi перебити всiх японських солдатiв. - Олег жбурнув босими пальцями нiг гранату, уламки посiкли цiлу купу японських солдатiв i хлопець продовжив. - От саме Куропаткiна i слiд було судити, за подiбну злочинну бездiяльнiсть.
  Хлопчик знову жбурнув ногами гранату, а потiм стали метати босими пальцями кришки вiд консервних банок. Так одразу двох зайцiв убиваєш: i японцiв додатково знищуєш, i голi ноги зiгрiваються. Все морозець градусiв за двадцять, а коли стемнiє i бiльше буде. А так ти рухається i зiгрiваєшся. Крiм того можна ще й леза, що затупилися, бритв метати, i голки. Та й взагалi колючого i рiжучого смiття у фортецi багато.
  Так що самураїв б'ють руками та ногами. Причому з дистанцiї... Хлопчик крикнув:
  - Вмирали хоробро самураї - пiд напором сталi та вогню!
  Надiя вела вогонь з кулеметiв використовуючи босi пальчики нiжок, але в неї були заготовленi деякi сюрпризи. Наприклад, крихiтнi хiмiчнi мiни. Тут звичайно, треба бути дуже обережними в їх застосуваннi, щоб не притруїти своїх же солдатiв. Але обдарована у математицi колi Архiмеда та Пельмана, Надiя все розрахувала.
  I коли самураї вже вдерлися до сусiднього форту - гарне дiвчисько голими нiжками переклало ультразвуковий детонатор. I крихiтнi ампули з сильним i їдким газом лопнули, накривши разом площу десять тисяч гектарiв.
  Ось це справдi зброя Богiв-демiургiв, яка б i в двадцять першому столiттi виявилася б зовсiм не зайвою. За час перемир'я генiальна Наташка разом iз онучним племiнником самого Менделєєва, виготовила отруту дуже токсичну, але швидко розкладається в повiтрi. I його отруйна дiя якраз i заснована на особливому способi зв'язування кисню.
  Вiдразу пiвтора японських корпус виявилося умертвлено за п'ятнадцять-двадцять секунд... I вид десяткiв тисяч солдат, що гинули в короткiй агонiї, протверезив японське командування.
  Заграла музика ретиради, i втративши за час цього штурму понад сто п'ятдесят тисяч солдатiв японцi подалися назад. Росiяни обережно переслiдували японцiв, але теж побоювалися газiв, чи якоїсь засiдки. Бiй закiнчився, нiби й не починався.
  Але Андрiй Чикатило ще не рубався, щось багато накопичилося в хлопчику енергiї, i вiн кинувся переслiдувати вузькооких. Ось як наздоганяєш їх i рубаєш, наче гризеш насiння. Як не показати свою майстернiсть, якщо противник i не вiдбивається.
  Але ось несподiваний поворот назустрiч хлопцю знову вискочив нiндзя в чорному балахонi. Знову справжнiй бiй на майстернiсть.
  Андрiй Чикатило як уже добре розiгрiтий атакував свого вiзавi. Той викинув одразу три диски, але двоє виявилися розрубанi на льоту мечами, а третiй промчав повз, мало не зачепивши пацану-термiнатору вухо. Нiндзя свиснув i по-японськи вимовив:
  - Росiйський Наруто!
  Андрiй Чикатило охоче пiдтвердив:
  - Звичайно, це круто!
  Мечi схрестилися, посипалися iскри. Нiндзя парирував випади та вiдступив. Андрiй сам кинув шматок металу босими пальцями. Противник зреагував, але хлопчик передбачив, куди той вивернеться i сам рубанув, пiд гострим кутом, обводячи клинок. Противника зачепило, лопнула захисна шкiра i зачервонiла кров.
  Нiндзя вiдскочив, його поранили i досить глибоко, а якби удар з розмахом то й зовсiм перерубав би навпiл. Наруто, схоже, легендарний боєць, дуже вже швидко в нього миготять клинки.
  Нiндзя намагається знову кинути, але пропускає удар гомiлки в колiно, а Андрiй Чикатило iз задоволенням упiймав свастику-бумеранг зубами. Противник пробує, атакувати, але сам отримує мечем по руцi. Бiцепс надрубаний, i хлопчик, уже не зупиняючись, проводить цiлу серiю. Дев'ятий удар стане в нагодi в шию... Ну i бичача шия у нiндзя пiд захистом, тiльки наполовину надрубана. Але нiчого ще кiлька помахiв, сильний удар iз пiдворотом корпусу та голова остаточно вiддiлена вiд тiла.
  Так нiндзя закiнчив кар'єру на пiвнiчно-захiдному фронтi.
  Хлопчик-термiнатор вигукнув:
  -Банзай росiйською!
  Пiсля чого бажання битися трохи затихло. Точнiше, адже японцi вже вiдходять.
  Нiч з 22 на 23 Листопада 1904 видалася i холодною i одночасно жаркою. Борейко переконав Кондратенко не поспiшати, тому хто атакував японцiв невiдомi. Може навiть мiж самураями пiшла особиста розбирання, а так можна потрапити пiд удар тих i тих.
  Втомлений Кондратенко так i заснув на шухлядi з боєприпасами. А тим часом уже почало свiтати.
  У мiру того як з темно проступали контури битви, стали видно численнi пагорби розрубаних i розстрiляних японцiв. Дiвчата не тiльки рубали, але ще захопили близько пiвсотнi кулеметiв, сiм знарядь iз боєкомплектом. На самураїв знову обрушилася злива куль, причому до хорта дочки Сварога Оленi, приєдналася i дочка Перуна Надiя. Втрати японцiв стали вже колосальнi, i майже непоправнi. До одинадцятої години ранку, захлинулася остання атака i настало тимчасове затишшя.
  Опiвднi прибули генерали Кондратенко та Смирнов. Обидва вже досвiдченi вояки були шокованi таким колосальним скупченням трупiв в одному мiсцi. Полягло за одну нiч i ранок понад сорок п'ять тисяч японських солдатiв i офiцерiв. А перед генералами постала лише рясно забризкана кровi четвiрка дiвчат у бiкiнi, i двоє хлопчакiв-атлетiв у пошитiй з особливо мiцної тканини шортах, до якої не липла червона i будь-яка iнша рiдина.
  Все це нагадувало дивовижну марення i обидва генерали навiть ущипнули один одного. Але двох метровий поручник Борейко з копiйками простягнув дiвчатам-рейнджерам руки i пробашив:
  - Є жiнки у наших селищах!
  Могутня, руда Вiкторiя жорстко потиснула потужну лапу Борейка у вiдповiдь i фiлософськи вимовила:
  - Є жiнки у наших селищах! Що хвацько стругають труни!
  Свiтловолоса як перший снiг Надiя показала на кiлька збентежених хлопчакiв:
  - I їм потиснiть, вони билися не гiрше за нас!
  Борейко тиснув м'яко руку. Справжнiй гiгант зростанням з Миколи Валуєва, а вагою може й бiльше. Обличчя правда не таке вузьколобе, а скорiше щось у ньому вiд Iллi Муромця, тим бiльше Борейко встиг вiдростити бороду. Правда поручик-гiгант не янгол, з п'ю влаштовував бешкетники i багатьох лупцював. Але загалом душа в нього, як заведено, говорити бадьора.
  Кондратенко неголений, з вусами, що вiдросли, дуже схожий на Чапаєва, як його зобразили у фiльмi. Смирнов навпаки поголений гладко, в золоченому пенсi, виглядає професором з еполетами. За ними ще жменя солдатiв i матросiв.
  Технiчна Олена премудра показала їм насамперед захопленi трофеї, а вогняна диявола Вiкторiя без сорому стала залазити в речовi ранцi японцiв, примовляючи:
  - Там у них суха пайка є... У гарнiзону кожна крихта хлiба на рахунку.
  Дочка Бiлобога Зоя як дуже чутлива дiвчина-медiум зауважила:
  - Хлопцi, швидше забирайте кулемети та гармати: через пару годин японцi почнуть обстрiлювати гору, всi знаряддя на нiй зосередять, тож тут не одного цiлого забiйного апарату не залишиться!
  Кондратенко стурбовано запитав:
  - А як ви?
  Агресивна Вiкторiя вiдповiла за добросердечну Зою:
  - А ми дуже сильнi, росiйськi вiдьми, нас не снаряди не уламки не вiзьмуть. Отак трохи спимо... А там рубатимемо знову!
  Блакитноока Олена з цим погодилася:
  - Поки гримiтиме канонада японцi на штурм не пiдуть. Так що на горi залишати когось резону немає. А потiм коли самурая полiзуть ми їх, як i минулого разу порубаємо!
  Iскрометна Надiя малюючи на першому осiнньому снiгу своїми босими пальчиками орнамент, пiдтвердила:
  - Точно! Японський генеральний штаб ухвалив усi свої зусилля зосередити на цiй горi. Так, що на iнших фронтах у вас буде поки що перепочинок.
  Жорстка та технiчна Олена суворо наказала:
  - Вiдновлюйте зруйноване! За ескадру не турбуйтеся - поки ми тут гору Високу не вiзьмуть. А супротивник незабаром маючи з нами справу вимотається.
  Андрiй Чикатило вважав за потрiбне теж в'якнути:
  - А ми ще й його лiнiйнi кораблики потопимо!
  По рядах солдатiв i матросiв пролунав схвальний гул. Пiсля чого всi почали швидко виносити численнi трофеї.
  Японцi вiдкрили вогонь вже пiд час сонячного заходу сонця. Вони й справдi зосередили на горi все, що могли. Але дiвчата-мутанти та хлопчики-рейнджери до цього моменту закрилися у пiдвалi форту та поринули у стан глибокої, вiдновлювальної медитацiї. А японцi нехай витрачають свої снаряди на пусте мiсце. Хочуть тактика Антанти, то нехай її й випробувать.
  Генерал-губернатор Стессель дiзнався, що сталося на горi Висока довгий час вiдмовлявся повiрити. Трохи схудлий, але все ще огрядний сановник кричав:
  - Це вашi еротичнi фантазiї! Баби з мечами - марення!
  Комендант фортецi генерал Смирнов розгублено знизав плечима i несмiливо вiдповiв:
  - Якби я їх не побачив на власнi очi, то нiколи б i не повiрив. Але факти вперта!
  Стессель грубо гаркнув:
  - Дурниця i ще раз дурниця!
  Тодi Смирнов цiлком логiчно запропонував:
  - Може ваше превосходительство, вам iз ними особисто познайомити?
  Однак губернатор на таку привабливу пропозицiю вiдповiв вiдмовою i попросив покликати швидше за Фока.
  Лiтнiй нiмець давно вже працював на японську розвiдку, i чимало нагадав росiйським. Сам Фок зовнi дуже схожий на Гобсека, так талановитого Бальзаком, i не менш жадiбного. Фактично саме грошi й спонукали Фока до зв'язку з агентами мiкадо. Меркантильнi мiркування понад усе.
  Однак новина, що Висока гора не взята i з'явилися чотири жахливо сильнi i диявольськи гарнi вiдьми (босоногих хлопчакiв звичайно не брали до уваги!), швидше навiть втiшила Фока. Тепер можна вимагати вiд шпигунської мережi Японiї, додаткового гонорару, за те, щоб нову, казкову напасть вапна.
  А грошi коштують люблять... I чим важче доводиться самураям пiд Порт-Артуром, тим бiльше i дорожче оцiнюються послуги професiйного шпигуна Фока.
  З цього генерал-нiмець iз посмiшкою запропонував:
  - Через пару днiв проведи зустрiч та нагороди, чим можеш дiвчат! А ми тим часом подумаємо...
  Прибрати небезпечну людину, не так вже й просто. Ось Кондратенко досi живий - цей генерал хохол, дуже вмiлий командувач, i Порт-Артур поки що чотири з половиною мiсяцi тримає стабiльну лiнiю оборони. А всього облога триває вже понад пiвроку i Японiя спливає кров'ю...
  Окрiм безлiчi вбитих, знайшлося на Високiй горi ще кiлька притиснених трупами, пом'ятих, але живих японцiв - яких взяли в полон.
  Один iз них капiтан Наката, колишнiй великий адвокат iз Токiо дав дуже цiкавi свiдчення.
  Виявляється Японiя вже зараз перебувала у надзвичайно тяжкому фiнансовому та економiчному становищi. Запаси вiйськових матерiалiв добiгали кiнця, навченi людськi резерви вичерпувалися. Солдати облогової армiї дуже втомленi та виснаженi внаслiдок поганого та з низькою якiстю харчування. У самiй Японiї хочуть якнайшвидшого ув'язнення. Але при цьому наполягають взяти якнайшвидше Порт-Артур - iнакше Країна Вранiшнього Сонця нiчого вiд цiєї вiйни не придбає. Та й Росiя не захоче миру. Адже не дивлячись на всi поразки в Манчжурiї у Куропаткiна значно бiльше кавалерiї та пiхоти. Та й у всiх цих поразках японцi втрачали солдатiв не менше росiян.
  Ну якби Куропаткiн таким матрацом, а май вiн хоч трохи вiд Олександра Суворова, хiд вiйни був би iншим.
  Але все одно росiйська армiя в Манчжурiї росте i щомiсяця збiльшується на два корпуси. А будь-який боягузтво i бездарностi є межа, якщо облогова армiя собi не розв'яже руки, то до Нового року перевага Куропаткiна в пiхотi стане дворазовою, в кiннотi триразовою, а в артилерiї бiльш, нiж у пiвтора рази - потрiбно багато противнику знарядь для облоги.
  А з такою великою перевагою, може, якось колишнiй мiнiстр оборони i впорається?
  Поручник Борейко з цього приводу пригадав iсторiю за участю Тамерлана та Мулли Насреддiна.
  Звичайний голос росiйського офiцера плавно гримiв над покрученими снарядами окопами;
  - Коли облога Делi сильно затяглася, Тамерлан став диктувати писаревi, що тиловим службам слiд вiдправити на допомогу.
  - Надiшлiть п'ятдесят тисяч навченої пiхоти, двадцять п'ять тисяч вершникiв, шiстсот балiст i триста катапульт, а навiть ще двiстi бойових слонiв...
  Верховний каган озирнувся на смиренно зiгнувся Муллу Насреддiна i м'яким тоном запитав:
  - Може, ми щось забили наймудрiший?
  Мулла заперечливо похитав головою i зухвало звернувся до писаря:
  - Порви лист, i викинь пергамент у кошик - нiчого цього нам зовсiм не треба!
  Тамерлан здивувався i спитав мудреця:
  - А що нам тодi треба!
  Насреддiн впевненим тоном вiдповiв:
  - Нехай надiшлють розумного полководця!
  Слова вельми ерудованого поручика Борейка зустрiли схвальним смiхом росiйських солдатiв.
  Iншою важливою новиною було i те, що розрахунок вступу Нiмеччини у вiйну за Японiї не виправдався. Кайзер Вiльгельм навiть надав допомогу ескадрi Рiздвяного в якiй тепер разом iз шiстьма кораблями контр-адмiрала Бабушкiна налiчуватиме п'ятдесят одне судно. Якщо пiдсумовувати до цього i пощипаний першу Тихоокеанську ескадру в Порт-Артурi, то сумарна вогнева мiць японський i росiйських флотiв порiвнювалася. А якщо ще вдасться купити сiм важких крейсерiв у Аргентини, то досягне переваги.
  Отже, Кондратенко заснув iз веселим настроєм, хоча японцi й зосередили на горi Висока весь свiй запал.
  
  ЯКЩО НЕ торкатися АМЕРИКИ
  Гiтлер не став оголошувати вiйну США. Ну а американський конгрес так i не наважився вступити у вiйну в Європi. Хiд iсторiї вiд цього змiнився... Японiя виграла битву пiд Мiдвей i мiцно влаштувалася в Тихому океанi.
  Роммель не змiг захопити Єгипет. Але й англiйцi не пiшли на операцiю "Смолоскип".
  Пiд Сталiнградом росiяни здобули перемогу, але потiм Майнштейн завдав в Українi контрудару. Причому, оскiльки не довелося перекидати вiйська в Африку, то в контрударi взяло участь на кiлька нiмецьких дивiзiй бiльше. Значно фрицi додали i авiацiї. Тим бiльше, на схiдний фронт був перекинутий легендарний нiмецький ас Марсель. I давай вiн ламати радянськi лiтаки.
  Марсель - це легенда у повiтрi. Коли вiн збив триста лiтакiв, то Гiтлер спецiально для нього ввiв новий ступiнь Лицарського хреста iз золотим дубовим листям. А за чотириста лiтакiв вручив Орден Нiмецького Орла iз дiамантами. А за п'ятсот Великий хрест залiзного хреста вручив.
  Марсель у небi великий феномен. I його радянськi льотчики бояться.
  У контрударi Майнштейна взяли участь i тридцять нових танкiв "Тигр", якi в реальнiй iсторiї бездарно зникли в пiсках Сахари. А так американцi не лiзуть, а англiйцi намагаються будь-що утримати Iндiю i не наступають у Єгиптi.
  Коротше кажучи, Майнштейн зумiв вiдбити не лише Харкiв та Бiлгород, а ще й Курськ. I Червона армiя зазнала бiльше втрат. I нiмцi утворили кiлька казанiв. А потiм виникла оперативна пауза через бездорiжжя.
  У справжнiй iсторiї була Курська дуга. Але зараз це виступ зрiзаний.
  I питання, де наступати? Знову йди на Сталiнград не хотiлося. Не взявши Сталiнград не убезпечиш свої вiйська на Кавказi. Проте знову лiзти у цей кошмар?
  Наступати на Москву? Але там потужна та глибокоешелонована оборона.
  Тим паче Червона Армiя зрiзала Ржевський виступ i немає вклинювань у радянськi позицiї. Ленiнград також дуже потужна фортеця - мiсто-цитадель.
  Тобто куди не кинь - скрiзь потужна радянська оборона вiйська з приголомшливою стiйкiстю. I тодi Гiтлер прийняв рiшення - завдати основного удару в Єгиптi i захопити нафтовi свердловини на Близькому Сходi.
  I заразом поповнити вiйська Вермахту колонiальними, арабськими дивiзiями.
  Iдея була привабливою. А на сходi зробити ставку на повiтряний наступ та реактивну авiацiю. Зокрема, реактивнi бомбардувальники "Арадо" обiцяли стати грiзною силою, яка практично не зазнала б втрат.
  У всякому разi, на сходi фюрер наказав оборонятися i наступати в Африцi.
  Роммель отримав кiлька танкових дивiзiй, у тому числi з "Пантерами" та "Тиграми". Обидва цi танки на момент своєї появи i деякий час пiсля цього були найкращими у свiтi. Англiйськi танки явно поступалися озброєнням. Хоча "Черчiлль" i був не слабшим за броню. Але його гармата явно була недостатньою.
  Непоганою машиною був i Фокке-Вульф. Цей винищувач мав найпотужнiшу озброєння i буквально змiтав супротивникiв. Найгiршу маневренiсть компенсувала висока швидкiсть при пiкiруваннi. Та й шiсть авiагармат могли збити будь-який лiтак з першого ж заходу. Тож справдi пресинг виявився колосальним.
  Англiйцi потрапляли пiд удари сильних, нiмецьких асiв. Не лише Марселя.
  Неприємним сюрпризом для Британiї виявився танк "Тигр", який мав якiсну броню та сильну живучiсть. Отже наступ Роммеля i липнi викликав у Британiї шок.
  Незважаючи на спеку, нiмцi прорвали оборону i заглибилися на сотнi кiлометрiв з ходу, взявши Олександрiю. I захопили дельту Нiлу. У боях вiдзначився танковий ас Вiттман на "Тигрi". I новий герой у Третього Рейху.
  Сходила в Єгиптi i зiрка Хаффмана, який незабаром стане другим.
  Геройствував i Рудель.
  Знову повно нiмецьких подвигiв. Роммель командував майстерно i перемагав, утворюючи казани. Англiйцiв було менше i вони гiршi за якiсть вермахту.
  У боях пройшла випробування i штурмова гвинтiв МР-44, яка була найкращою у свiтi i себе показала дуже ефективною. Загалом нiмцi побили Британiю за всiма статтями та форсували Суецький канал i далi на Iрак та Кувейт, з Палестиною.
  Трохи ранiше була захоплена й Мальта. Що було дуже непоганою операцiєю. Сталiн поки не наступав i вичiкував. Але поразка англiйцiв ускладнила ситуацiю. I тепер фашисти могли вдарити на Кавказ i з пiвдня.
  З запiзненням, але Червона Армiя розпочала у вереснi наступ на Курськ та Орел. Але нiмцi на нього чекали i приготували потужну оборону.
  В оборонi пройшли випробування та нiмецькi "Фердинанди". Дана САУ з дуже потужною лобовою бронею показала свою ефективнiсть у винищеннi танкiв.
  Непогана в оборонi та "Пантера". Нiмцi чинили опiр упертi. Радянськi вiйська просувалися вкрай повiльно i було неможливо вийти на оперативний простiр.
  Нiмцi змогли уникнути обвалу фронту i встояти. А Червона армiя просунулась за два мiсяцi лише на сотню кiлометрiв лише пiдiйшла до Курська та Орла, i через велику шкоду зупинилася. А нiмцi захопили весь Близький Схiд. А у листопадi змогли взяти штурмом i Гiбралтар. Франко Гiтлер таки вламав.
  Крiм того, Англiя сильно ослабла через активнiсть пiдводного флоту противника. I це теж позначилося негативно.
  Черчiлль навiть став схилятися до сепаратного свiту. Але Гiтлер захотiв повнiстю пiдпорядкувати собi Чорний континент. I вiн запропонував на рiк перемир'я Сталiну.
  Хитрий вождь СРСР погодився на цю паузу. Вiн розраховував на нову зброю.
  Але й Гiтлер знав, що робить. Нiмеччина захопила Африку, i влiтку 1944 розпочала висадку в Британiї. I цього разу вдалося фашистам усе провести бездоганно. Реактивна авiацiя у гiтлерiвцiв захопила панування у небi. Та й гвинтовi винищувачi МЕ-309 та ТА-152 були дуже сильнi. А штурмова гвинтiвка МР-44 у масовiй серiї себе дуже круто показала.
  З танкiв слiд вiдзначити "Пантеру"-2 з нижчим силуетом та маленькою вузькою вежею. Додавши в озброєннi та бронi новий танк важив лише сорок сiм тонн при двигунi дев'ятсот кiнських сил. I мав хорошi ходовi якостi з гарматою 88-мiлiметрiв 71ЕЛ, i сто п'ятдесят мiлiметрiв лобової бронi. "Тигр"-2 випускався невеликими серiями, тому що поява "Пантера"-2 майже не поступалася в захистi, i рiвної озброєннi, при переважнiй перевазi в ходових якостях вiдразу ж зробило цей танк застарiлим.
  Як i простий "Тигр". А ось "Лев"-2 виявився бiльш вдалою машиною.
  У нiй двигун i трансмiсiю розташували разом i поперек. В результатi силует знизився, i танк став набагато легшим. "Лев"-2 при вазi п'ятдесят три тонни мав. Гармату в 105-мiлiметрiв 70 ЕЛ, бортову броню в 82-мiлiметри, лобову в 150- та 120-мiлiметрiв корпусу з нахилами. I чоло вежi 240-мiлiмерiв з нахилами.
  I двигун у тисячу кiнських сил. Машина, як видно, i ходова, i потужна за всiма статтями. "Лев"-2 виявився приголомшливим.
  Коротше кажучи, усiм хана. I Британiя не має шансiв проти вермахту.
  Льотчик Марсель за сiмсот п'ятдесят збитих лiтакiв отримав нову нагороду: Лицарський Хрест Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами.
  I це дуже круте застосування таланту.
  За два тижнi Британiя впала. I взято Лондон. А Черчiлль iз ганьбою бiг.
  Хоча формально вiйну ще закiнчено, але Австралiю вже захопили японцi.
  А Канада незабаром вийшла iз вiйни. Нiмцi провели у серпнi та операцiю "Iкар", захопивши Iсландiї. I тепер США їх не могли дiстати.
  Пiсля чого почали готувати новий наступ на СРСР. Роблячи ставку на реактивну авiацiю та танки серiї "Е". А також i принципово нова зброя як балiстичнi ракети та дисколет.
  США невдовзi пiдписали мир iз Японiєю. I 20 квiтня 1945 року Третiй Рейх та країна самураїв домовилися про спiльну вiйну. А наступ фрицiв почався 15 травня, коли пiдсохли дороги.
  СРСР довго готувався i нарив безлiч укрiплень. У сорок четвертому роцi з'явилися бiля Червоної Армiї - реактивний мiномет "Андрюша". Також у серiї танки Т-34-85 та IС-2. I лiтаки ЛА-7 та ЯК-3. Втiм, ЯК-3 у масову серiю не пiшов через брак якiсного дюралю. I основним винищувачем залишився ЯК-9. ЛА-7 був кращою швидкiстю, але нiмцiв все одно поступався.
  Найгiрше, що СРСР втратив кiлькiсну перевагу в повiтрi. Нiмцi виробляли значно бiльше лiтакiв, у тому числi й реактивних.
  У танках поки що у Нiмеччини перевага як. I "Пантера"-2 та "Лев"-2 досконалiшi, i сильнiшi машини. У серiї також з'явилися Е-10 та Е-25. Остання самохiдка виявилася надзвичайно удачливою. Поєднання гармати 88-мiлiметрiв в 100 ЕЛ. Лобової бронi у 120-мiлiметрiв пiд великим нахилом, бортовий у 82 - мiлiметри з вагою у тридцять тонн при двигунi у 900 кiнських сил, та висота - у пiвтора метри. Та це вже була машина просто звiр.
  Нова гармата робила 12 пострiлiв за хвилину i пробивала з дистанцiї бою всi радянськi танки.
  "Пантера"-2, непоганий танк, але розроблена "Пантера"-3. Вона важча в шiстдесят п'ять тонн, але краще захищена та озброєна. Але поки що в серiї масово лише Е-10 та Е-25 та Е-100. Останнiй танк отримав двигун у 1500 кiнських сил, що при вазi в 130 тонн дала йому швидкiсть у 40 кiлометрiв на шосе. Бортова броня цього танка 210-мiлiметрiв пiд нахилом, а лобова - 250-мiлiметрiв пiд нахилами. I двi гармати: 128-мiлiметрiв та 75.
  Цей танк отримав назву "Мамонт". Вiн бiльш досконалий нiж "Маус", та ущiльненим компонуванням. Дуже гарний захист iз усiх ракурсiв. Iдеальний танк прориву та досить спритний.
  Але все-таки дорогий i досить тяжкий.
  У СРСР у травнi виник IС-3. Ця машина добре захищена в лоб, але важче i гiрше ходовими якостями, нiж IС-2 при рiвному озброєннi. I ще дорога i складнiша у виробництвi. У груднi 1944 року стала випускатися СУ-100 - практичнiша самохiдка, нiж колишнi моделi.
  СРСР готовий. Але не до кiнця. Плюс ще зi Сходу настає Японiя.
  ХЕ-162 себе не виправдав. Лiтак з чудовими льотними характеристиками та дешевий, простий у виробництвi виявився складним в управлiннi i на ньому могли лiтати лише льотчики високої квалiфiкацiї.
  Щоправда, Хаффману вiн сподобався. Для його стилю бою iдеальна машина.
  Марсель волiв МЕ-309, надiйного коня, або ТА-152 з потужними озброєннями. Вiн був снайпером.
  МЕ-262 теж непоганий, але поки що не цiлком надiйний, але досить ефективний i живучий.
  МЕ-163 реактивний випущений у досконалiшому варiантi - маленький, безхвостий i дуже швидкий - ракетний винищувач. Непогана машина МЕ-1100 з крилами, що змiнюють стрiловиднiсть, але вона вимагає льотчикiв високої квалiфiкацiї.
  Хороша машина МЕ-262 Х, за всiма статтями - чудова швидкiсть понад 1100 кiлометрiв на годину, стрiлоподiбнi крила, п'ять авiагармат, маневрена, бiльш досконалi та надiйнi двигуни, та практична для керування звичайними пiлотами. Але поки що не в серiї.
  Основнi робочi конячки МЕ-309 та ТА-152. Машини гвинтовi, але дуже живучi, швидкiснi та потужним озброєнням. I головне їх багато. I СРСР поки все ще на ЯК-9 змушений робити ставку, i на ПЕ-2, що не дуже, i слабкуватий льотними характеристиками IЛ-2, i не набагато краще за IЛ-10.
  Та сили нерiвнi.
  Ще нiмцi в боях використовують колонiальну пiхоту. Що є проблемним.
  У вiйну, крiм Японiї, вступила i Туреччина. I тепер нiмцi разом iз османами наступають i через Закавказзя. I це проблема та ще.
  Червона Армiя туго.
  Гiтлер загалом упевнений у перемозi. США так у вiйну з Третiм Рейхом не вступили.
  А нiмцi повели наступ одразу на кiлькох стратегiчних напрямках. Вдарили з Таманського пiвострова. I Ростова-на-Дону, i з Курська до Воронеж, i на Москву в центрi. I пiвнiч вiд Тихвiн, для кiльця другого Ленiнграда. I Карелiї. I разом iз турками в Закавказзi. I на Iран.
  А на сходi атакували самураї. Основний удар на Монголiю та Примор'я з сушi, i по Владивостоку та Петропавловську з моря. Натиснули капiтально.
  Наступати у кiлькох напрямах - це очевидно розпорошення сил.
  Але ж i противник, щоб вiдбити, змушений розпорошуватися. А Третього Рейху резервiв багато.
  У тому числi дивiзiї з усiєї Європи. У вiйну погодилася вступити Швецiя, iнакше поглине її операцiя "Бiлий ведмiдь". Також дивiзiю добровольцiв вiдправила Швейцарiя. Франко офiцiйно вступив у вiйну, оголосив мобiлiзацiю. I це суттєвi сили.
  Iталiя розв'язавши собi руки, провела додатковi мобiлiзацiї i вiдрядила великi сили на схiд. Салазар пiд тиском Гiтлера теж вступив у вiйну проти СРСР. Англiйськi та французькi уряди пiд окупацiєю направили вiйська. Уся Європа була пiд рушницею - всi країни без винятку.
  Плюс ще й росiйськi частини Власова та iншi. А також арабськi та африканськi та навiть iндiйськi дивiзiї та Iранськi. Стiльки сил було зiбрано. Озброєння на всiх не вистачало.
  США навiть погодилася передати нiмцям велику кiлькiсть автоматичних гвинтiвок i кулеметiв та автомобiлiв.
  У танках Третiй Рейх числом поступався СРСР, програючи масовiй тридцятьчетвiрцi. Зате обiгнав у самохiдках. Е-10 та Е-25 можна виробляти куди простiше i у величезних кiлькостях. А наймасовiший танк "Пантера"-2 - звичайно краще Т-34-85 особливо лобовою бронею та озброєнням, але все одно слабка бортами.
  Нiмцi правда за рахунок використання англiйської iндустрiї, i активнiшого французької з випуску танкiв СРСР обiгнали, за бiльшої потужностi. I розвивали ще й артилерiю. Але в гарматах Червона Армiя не поступалася, i це давало деякi шанси.
  Зате у пiхотi у ворога перевага та мобiльнiсть вiйськ теж.
  Рiшення наступати на всiх фронтах одночасно розпорошувало резерви Червоної Армiї i вводило в оману командування. Найгiрше, що СРСР поступаючись в економiчному потенцiалi i людських ресурсiв у вiдсутностi перспектив.
  Ворог ставав сильнiшим i мiг ще додати, а СРСР мабуть нi.
  У центрi, де найсильнiша була оборона, Червона армiя встояла. Але на Кавказi фронт впав.
  I весь пiвденний фланг обвалився. Та й на пiвночi нiмцi Тихвiн таки взяли i передавили артерiю Ленiнграду.
  Гiтлер трiумфував.... За лiто нiмцi та їхня коалiцiя змогли повнiстю захопити Кавказ i вийти до Волги в районi Сталiнграда та Астраханi. А у вереснi i Сталiнград та Астрахань були взятi.
  Вiйна виявилася стратегiчно програною. А японцi захопили i Монголiю iз Примор'ям.
  Сталiн у умовах запропонував фюреру свiт будь-яких умовах.
  Гiтлер зажадав капiтуляцiї. Сталiн вiдповiв вiдмовою.
  Нiмцi почали наступ уздовж Волги. Були взятi Куйбишев, i Саратов, Тамбов.
  У груднi нiмцi пiдiйшли до Ульяновська. Настала тимчасова пауза. Занадто холодно для арабiв та чорних солдатiв. Гiтлер хотiв поберегти у боях бiлу расу i заморозив наступ до весни.
  У сорок шостому роцi основною радянською вiдповiддю стала САУ СУ-100. Простiша у виробництвi, нiж Т-34-85 i з потужним та ефективним озброєнням вона здавалася кращим виходом. Хоча в реальнiй iсторiї СУ-100 не була надто масовою.
  У СРСР спiшно розроблявся IС-7, для серiйного виробництва вiн надто складний. Якщо в реальнiй iсторiї, його i то в серiю у мирний час не пустили, то коли ворог пiд Ульяновськом i тебе постiйно бомбардує авiацiя i голову не пiдняти.
  Замiсть IС-7 у серiю спiшно запустили СУ-130 на шасi IС-2. Ця машина хоч щось та могла проти нiмецьких мастодонтiв. Тим бiльше, що в серiю пiшла у нiмцiв "Пантера"-4 ще важча, i краще захищена i Лев-3.
  У травнi 1946 року почався новий наступ гiтлерiвцiв. В обхiд Москви i зi штурмом самої столицi. Ленiнград все ще у кiльцi тримається.
  На штурм погнали чорних та арабiв. I багато лилося кровi.
  Сталiн наказав - стояти на смерть!
  Ульяновськ та Казань через мiсяць боїв впали. Нiмцi також взяли Оренбург та Уфу. А через два мiсяцi впало i Мiсто Горьке. I Москва опинилася в оточеннi.
  Ну, Сталiн звичайно ж бiг i зник у Сибiру. Обороною Москви командував Жуков. Бої були дуже жорстокi. Москва трималася завзято.
  Але її пiдтискали. Одночасно нiмцi дiйшли до Уралу. Взяли Свердловськ та Челябiнськ.
  Москва все ще трималася. I впала лише у груднi 1946 року. Вiйна, втiм, ще не закiнчилася... Ставка перейшла до Новосибiрська.
  I там точилася боротьба.
  Нiмцi знову стали наступати у травнi 1947 року. Вони бiльш досконалi види технiки з'явилися. I в авiацiї - безхвостi бомбардувальники та в технiцi. "Пантера"-4 все ще важила сiмдесят тонн при двигунi в пiвтори тисячi кiнських сил. Була розроблена "Пантера"-5 з колишнiм озброєнням, але вагою п'ятдесят п'ять тонн i двигуном 1800 кiнських сил. Броня по товщинi колишня, але кути рацiонального нахилу стали бiльшими.
  У Червоної армiї з'явилися першi Т-54, але це вже як мертвому припарку.
  Марсель за тисячу збитих лiтакiв отримав Зiрку Лицарського хреста зi срiбним дубовим листям мечами та дiамантами. За пiвтори тисячi лiтакiв Зiрку Лицарського хреста iз золотим дубовим листям мечами дiамантами. А за двi тисячi лiтакiв Зiрку Лицарського хреста з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Червона Армiя тепер догорала. Але билася з великою доблестю. Кожедуб за сотий збитий нiмецький лiтак отримав четверту золоту зiрку героя СРСР. Вiн став першим, хто отримав таку нагороду вчетверте. Покришкiн перший тричi герой загинув. Iншi поки що не змогли дорости.
  Йшла розробка i нового автомата, але вже пiзно.
  У нiмцiв з'явився МР-54 легший за вагою та досконалий.
  З'явився й МЕ-362. Теж машина високого класу. Рудель отримати платинового дубового листя i Хаффман.
  Вiйна йшла.
  I ось останнє воєнне лiто. Гiтлерiвцi просуваються, ламаючи опiр радянських вiйськ, що слабшає. Дедалi частiше здаються пiдроздiли Червоної Армiї без бою, дедалi бiльше дезертирiв. У вереснi впав Новосибiрськ. А грудню завершилося захоплення нiмцями та японцями майже всiх великих мiст Сибiру та Середньої Азiї.
  У червнi 1948 року була зайнята Чукотка i все бiльш-менш значущi населенi пункти СРСР. Вiйна перейшла у партизанську стадiю. У груднi 1948 був убитий ракетним ударом Сталiн. I нарештi 30 сiчня 1949 року Берiя пiдписав угоду про капiтуляцiю Червоної армiї та вiйськ НКВС в обмiн на амнiстiю та прощення.
  Але ще окремi вилазки партизанiв тривали.
  США створили атомну бомбу i виявилися тепер недосяжними. Втiм завойоване Третьому Рейху та Японiї перетравлювати та перетравлювати не одне поколiння. Так настав час миру. У космос нiмцi злiтали ще пiд час вiйни на Фау-4. А 20 квiтня 1955 року стартував полiт на Мiсяць iз космонавтами.
  У свiтi було тепер три iмперiї-гегемони - Третiй Рейх, США та Японiя. Вони жили вiдносно мирно та конкурували у космосi економiцi та науцi. Хоча свiт i балансував на межi ядерної вiйни. Але була надiя що втекти i обiйдеться!
  ОБОРОНА МОСКВИ ПIОНЕРАМИ-ГЕРОЯМИ
  АННОТАЦIЯ
  Пiонери як завжди показують найвищий клас та пiлотаж пiд час Великої Вiтчизняної вiйни.
  . РОЗДIЛ Љ1
  Батальйон юних пiонерiв пiд командуванням вiчного хлопчика Олега Рибаченка бореться, захищаючи оточену Москву - столицю СРСР.
  Хлопчики та дiвчата в червоних краватках, босоногi, та обiрванi ведуть нерiвну битву проти фашистської армади.
  Гiтлерiвцi атакують iз повiтря.
  Навколо розкиданi вирви та численнi уламки всiяли всi пiдступи до радянських позицiй. Дерева обгорiлi, особливо зворушливо виглядають берiзки, обвугленi наче сiрники.
  Хлопчик Олег та дiвчинка Маргарита риють окопи, натискаючи голими, огрубiлими, дитячими пiдошвами на ребра лопат.
  Дiвчинка зауважує:
  - Добре бути безсмертними! Гiтлерiвцi нас бомбять, а ми не боїмося.
  Хлопчик кивнув свiтлою головкою:
  - Абсолютно не боїмося!
  Поруч iз ними iншi дiти i теж босi, напiвголi, засмаглi та худенькi працюють лопатами.
  Дiвчинка Маринка натискаючи голою круглою п'ятою на черешок лопати наспiвує:
  - Пiонер завжди готовий! I вперед без зайвих слiв!
  Хлопчик Серьожка наспiвує, скелячи зубки:
  - Ми найсильнiшi у свiтi! Замочимо фашистiв у сортирi!
  Дiти готовi боротися героїчно. Цiлий батальйон пiонерiв. I вони дуже вiдважнi.
  Хлопчики та дiвчатка готовi битися до кiнця. I збираються битися.
  Хлопчик Петька виправляє саморобну рогатку.
  Дiти готовi до бiйки. Дуже готовi.
  Ось летять штурмовики гiтлерiвцiв. Їх багато та деякi навiть новiтнi, реактивнi.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова натягують рогатку та запускають у супротивника щось абсолютно вбивче, а саме вибуховий пакетик iз вугiлля.
  Той пролетить дугою i потрапить прямо в штурмовик. Той вибухне i бризне на всi боки уламками. Пара сусiднiх лiтакiв задимiла.
  Дiти в захватi i буквально верещать. Шлепають босими нiжками.
  I лунає агресивний писк.
  Хлопчик-пiонер Сашка та дiвчинка Машка запускають убивчої сили подаруночок смертi. I вражають гiтлерiвську машину. Штурмовики запускають пiонерами ракети. Дiти миготять босими п'ятами, сизими вiд пилу розбiгаються. I знову палять у вiдповiдь.
  Хлопчик Олег Рибаченко прочирикав:
  - Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє сонце -
  Шлях осяявши комунiзму!
  I хлопчик i дiвчинка, як пальнуть iз базуки. I ще один нiмецький лiтак розривається.
  Маргарита вперлася босими нiжками, i заспiвала:
  - Ми фашистiв переможемо,
  З нами Бог i херувiмо!
  Хлопчик Сергiйко вигукує:
  - З нами Сталiн!
  I дитина босими пальцями нiжок натиснула кнопку базуки!
  Ось вони як стрiляють. Чується гомiн. Вдалинi видно, як насуваються танки.
  Видно як валятися листя з дерев. I як угору пiдлiтають груди землi.
  I як спалює трава. Босу нiжку дiвчинки Лари обпалює вогник. I вона скрикує.
  Лара пищить:
  - Слава комунiзму!
  Нiмецькими машинами ведуть вогонь батареї. Але вони палять з вiдстанi.
  Босi дiвчинки-комсомолки розбiгаються мелькаючи голими рожевими п'ята. I пiдносять снаряди. Запускають щось абсолютно забiйне.
  I гуркочуть розриви.
  Веронiка ця комсомолка пiдбадьорює:
  - Слава Богу Роду!
  Б'ються войовницi дуже вiдчайдушно. I пiонера кидають у ворогiв гранати.
  Дiти стрiляють по супротивнику та вражають гiтлерiвцiв. Падають убитi найманцi.
  Алiса ця дiвчинка-пiонерка, кинула босими пальцями нiжок лимонку. Вразила супротивника i пискнула:
  - За Богиню Ладу!
  Хлопчик Кай дав чергу, скосив фашистiв i пискнув:
  - За Батькiвщину вперед!
  Дiвчинка Глаша скосила фрицiв i пискнула:
  - За Русь матiнку!
  I босими пальцями нiжок шпурнула вбивчу гранату.
  Ось тут дiти-пiонери борються запекло.
  Олег i Маргарита знову запустили вугiльний пакетик iз рогатки та зiрвали з танка вежу. Хлопчик i дiвчинка хором гаркнули:
  - За свiтло комунiзму!
  Хлопчик рокiв одинадцяти на вигляд, але вельми м'язистий Олег Рибаченко вперся голими п'ятами в траву i став на дротi тягнути вибуховий пакет.
  I ось гiтлерiвський "Лев", узяв i наткнувся на щось вбивче i його ковзанки, отримавши руйнування, поїхали.
  I покотилися. Ось дiвчинка кидком лимонки вiдiрвала голову фрицу i покотилася по травi. I вилетiли бiля мордовороту зуби.
  Маргарита, стрiляючи, пискнула:
  - За Вiтчизну до кiнця!
  I вод її боса нiжка знову запустила вбивчу та круту.
  I пiонери ведуть надзвичайно влучний вогонь.
  Нiмецькi танки наповзають. Деякi з них новiтнi та присадкуватi. Вони ведуть точну пальбу по ворогу. Точнiше, не точну. А босоногi пiонери вiдповiдають. I руйнують ворога.
  Валентина ця дiвчинка ведучи, вогонь проворкувала:
  - За нашу Вiтчизну!
  I зрiже супротивника чергою забiйної. I безлiч трупiв.
  Пiонери б'ються наче богатирки та богатирi.
  Славка цей хлопчик-пiонер скошуючи супротивникiв, спiває:
  - Слава епосi комунiзму!
  I гола п'ята дитини пiдкине вибуховий пакет.
  Ось такi дiти - вони для Гiтлера дуже паскуднi.
  Бiйцi справдi юнi, але дуже войовничi. Проти них не встояти.
  Хлопчик Максимко теж дав чергу i пропищав:
  - Будуть новi вiки,
  Буде змiна поколiнь.
  Але нiхто, i нiколи -
  Чи не забуде iм'я Ленiн!
  Дiвчинка Веронiка погодилася:
  - Не забуде та не пробачить!
  I знову кине босою нiжкою вбивчу.
  Хлопчик Серьожка вже встиг побувати в руках у гiтлерiвських катiв, i якимось дивом втiк.
  Але добре пам'ятати допити, тортури та нелюдськi знущання.
  А самi нiмцi не тiльки билися, а й робили жорстокi звiрства. Пiд час боїв лiнiя фронту часто перетасовувалась. От i попався хлопчик-розвiдник Сергiйко Пантелєєв у пастку.
  Дванадцятирiчний пацан опинився в нiмецькому казематi, його роздiли i обшукали, знайшовши записник i маленький американський пiстолет.
  Нiмецька жiнка офiцер росiйською мовою запитала Сергiйка:
  - Ти хочеш жити?
  Пантелєєв, опустивши голову, вiдповiв:
  - Я нi в чому не винний!
  Жiнка люто блиснула очима i грiзно вимовила:
  - Ти був не один... Куди пiшли двоє старших товаришiв?
  Сергiйко зiщулився i вiдповiв з небажанням:
  - Навiть якби я й знав, то все одно не сказав би... - Тут хлопчик пiдняв голову i крикнув. - А вам все одно скоро кiнець!
  Жiнка злiсно хихикнула:
  - Помиляєшся! Фюрер непереможний, а ти нам ще багато чого розповiси!
  Сережку в одних бiлих трусах вивели на снiг. Босi ноги вколола холодна i скiлька поверхня з крижаною скоринкою, а по голих ребрах худенького хлопчика, що випирають як прути кошика, пройшовся, неприємно лоскочучи холодний вiтерець. Хлопчика затрясло не лише вiд холоду, а й страху. Вiн здавався таким собi безпорадним i жалюгiдним. Жiнка крокувала за ним, i снiг хрумтiв пiд її чоботями.
  Серьожка мимоволi потер охолоне, трохи шорсткi пiдошви, i постарався додати кроку. Але зв'язанi ззаду руки на мотузку мимоволi сiпнулися. Хлопчик зупинився. Вже стояли заздалегiдь приготовленi вiдра з крижаною водою, величезний пук свiжих рогiв. Стоїть грубо виточена диба, горить багаття, на якому грiються щипцi i гидкий кат. Безсердечний кат, який приготувався до допиту з пристрастю.
  Серьожка вiдступив i заплющив очi. Дитинi-розвiднику стало страшно - невже її почнуть ось так, просто на морозi катувати.
  Але, схоже, саме так воно i буде, причому катувати стануть публiчно - ось натовп зганяють на огляд. Нiмецькi охоронцi грiзно покрикують. Росiйський, бiлобрисий хлопчик, вiдчайдушно намагається вгамувати тремтiння, п'яти вже припiкає мороз, але, незважаючи на холод, по худорлявому, але жилистому тiлу пацана потiк пiт.
  Жiнка тим часом витягла з кишенi портсигар та запальничку. Неспiшно прикурила, а потiм раптом рiзко ткнула цигаркою пiд гостру лопатку хлопчика.
  Серьожка мимоволi скрикнув, i отримав кулаком у нiс. Потекла слабенька юшка. А жiнка-змiя прошипiла:
  - Розповiдай нам швидше, де ще у вас зв'язковий, який у пiдпiлля пароль?
  Хлопчик крикнув на всю горлянку:
  - Все одно я вам нiчого не скажу! Нiколи не скажу!
  Жiнка жорстко наказала:
  - Тодi на дибу його!
  У Серьожки вже були пов'язанi за спиною руки, i помiчник ката грубо штовхнув хлопця. Декiлька угорських баб своєю мовою спiвчутливо перевiряли:
  - Ой! Ой! Вiн же зовсiм дитина!
  - Зовсiм голенький на морозi.
  - Невже його катуватимуть!
  Серьожка не знав угорської, але непогано навчився розумiти нiмецьку - iнакше який вiн розвiдник, якщо не знає мови ймовiрного супротивника! Але це вiн, зрозумiло, перед загарбниками приховав, i намагався здаватися дурнiшим, є. Один iз малорослих помiчникiв ката, збив маску i змушений був її зняти. Сергiйко свиснув вiд подиву. Зовсiм ще дiвчинка, зi свiтло-рудим волоссям, заплетеним у тоненькi кiски, опинилася у складi м'ясоїдної команди.
  Юна нiмкеня, перехопивши погляд хлопця, показала мову i прошипiла, нiмецькою мовою:
  - Я сильна! Я ламатиму i виламуватиму тобi розпеченими щипцями кiсточки!
  Серьожка кинув погляд на щипцi i зблiд. Якщо вiд маленького вогню цигарки, так болiсно i гидко ниє пiд лопаткою гола шкiра, то буде, коли його тiла торкнеться червоне залiзо, що пахне пеклом?
  Жiнка-офiцер наказала гавкаючим тоном:
  - Здерти хлопця на дибу!
  Дiвча-кат, не одягаючи маски, дуже спритно накинула на мiцну мотузку, що зв'язала юному розвiднику руки гачок. Iнший бiльш масивний, у чорнiй масцi помiчник ката, за допомогою пристосування, що крутиться, потягнув ланцюг, до якого лiпився гачок.
  Гнучкий, як акробат Сергiйко, майже не вiдчув болю, коли його руки злетiли вгору, а плечi прокрутилися на дибi. Адже, зрозумiло, розвiдник мав великий досвiд лазiння у кватирки, трубами димоходу, i навiть брав уроки у циркачiв. Однак помiчниця кат проявивши не дiвочу силу, спритно накинула на босi ноги хлопчика колодку i мiцно заклала замки.
  Судячи з гримаси їй, не дивлячись на вправнiсть - було важко начепити колодку, а в плечах i зв'язках хлопчика, чия вага зросла бiльше, нiж удвiчi стрiльнуло болем. Тепер почалося справжнє катування.
  До хлопчика-розвiдника пiшла молоденька медсестра у бiлому халатi та у гумових рукавичках. Вона поклала руку навпроти серця хлопчика i прослухала пульс, потiм посмiхнувшись iз iзуверською радiстю повiдомила:
  - У нього дуже мiцне серце, може багато винести!
  Жiнка-офiцер по-росiйськи прошипiла:
  - Говори пароль!
  Серьожка, згадуючи хлопчика-Кiбальчича, якого, напевно, буржуїни теж ось розiп'яли голого на дибi i вимагали видати найголовнiшу таємницю, додав собi мужностi. Як не дивно, але реальний бiль пригнiчував страх i давав сили чинити опiр гiтлерiвськiй гидотi.
  Юний розвiдник вигукнув:
  - Я нiчого вам не скажу! А Гiтлеру змiтиме i кiлок!
  Жiнка, яка вже багато разiв була на допитах, i зовсiм втратила всяку подобу совiстi та жалостi, лаконiчно наказала:
  - Бий!
  Хлопця взялося лупити юне дiвчисько. Напевно, вона фахiвець iз прочуханки численних малолiтнiх бранцiв. Здатна заподiяти бiль, але при цьому не запороть до смертi i, не даючи пiрнути з пекла катувань до раю тотальної "вiдключення" свiдомостi.
  Удари обрушилися на худу, але жилисту спину Серьожки, кусаючи його неначе рої плечей.
  Було боляче, але хлопчик, важко дихаючи i вiдкривши рота, не волав вiд болю. Йому в цьому представлявся самий настiй бiй, в якому вiн вiдчуває Мальчиш-Кiбальчиш. На мiсцi Мальчиша-Кiбальчиша б'ється i командує вiн - Серьожка. Тiльки борються вони не бiляками, а справжнiми фашистами.
  Ось пруть страшнi нiмецькi "Тигри", машини, чий навiть вигляд дуже страшний. Але зараз вони виглядають, наче картоннi, i ти по них рубаєш шашкою!
  Жiнка-офiцер, бачачи, що хлопчик, незважаючи на вiдкритi очi практичнi, не реагує на удари, жорстко наказала:
  - А тепер жаровню!
  Дiвчина-катувальник пiдскочила до жаровнi i дiстала з шуфлядки банку з оливковою олiєю. А потiм пiдбiгла до хлопчика, i скрививши пику в презирствi стала, мазати пацану жорсткi, не встигли розм'якшитися пiсля босоногого лiта пiдошви нiг.
  Сережцi навiть було приємно, коли до задубiлих, босих ногами торкнулися, теплi дiвчачi ручки, i нагрiте масло. Хлопчик досить буркнув, але безжальна дiвка-кат показала йому кулак i ламаною росiйською мовила:
  - Пiдсмажимо тобi хлопчисько п'яти! Вовком витимеш!
  Серьожцi згадався переглянутий у кiнотеатрi, якраз напередоднi вiйни фiльм: "Острiв Скарбiв". Там переодягненiй пiд хлопчика-юнгу дiвчинi теж погрожували пiдсмажити п'яти. Це означало, щось болюче i мабуть погане. Тодi Сергiйко з цiкавостi запалив свiчку i пiднiс свою круглу, дитячу п'ята до вогника.
  Як вiн заволав потiм не своїм голосом! Це справдi було дуже боляче i на п'ятi здувся багряний пухир, на який неможливо було встати. Так що пацан якийсь час був змушений ходити правою ногою на шкарпетках. Пухир, щоправда, швидко зiйшов, але спогади залишилися.
  Восени, коли ступнi хлопчика огрубiли до утворення мозолiв, Сергiй намагався пробiгтися вугiллям. Так деякi румунськi хлопчаки вмiли робити. Проте все одно його обпалювало - видно тут у них були свої мiсцевi секрети. А ось по битому склу, мозолистi пiдошви могли, якщо поступово розподiляти свою вагу ступати. Не кажучи про те, щоб бiгати по гiрських, гострих каменях. Це вже для Серьожки майже норма.
  Спогади вiдволiкали вiд моменту, коли пiд ногами розгорiлося невелике багаття. Така методика тортур, смажити босi п'яти, неквапливо, але болiсно довго. А масло не дає обгорiти товстiй грубiй шкiрi пiдошв. I це дiйсно так боляче i головний бiль поступово наростає, до того, що не виноситься.
  Спина, боки, сiдницi, i навiть ноги ззаду у Серьожки вже були спокушенi до кривавих смуг. Але бiль якось сприймався притуплено. Може поєднання вiдразу кiлькох страждань притупляло, або спогади про закатованих пiонерiв-героїв надавало мужностi.
  Але дiйсно факт, у реальнiй iсторiї мало хто з дiтей, якi потрапили у фашистський полон, розколовся i видав на допитi таємницi. Дорослих розколювали пiд тортурами швидше та частiше. Так що незламнi у фашистських катiвнях пiонери - це зовсiм не мiф!
  Серьожка спочатку вiдчув у пiдошвах приємне тепло, але потiм стало палити, наче полився окрiп. Бiль дуже пекучий i хлопчик-розвiдник вiдчайдушно пiдтягнув вгору ноги, пiднявши важку рiжучу колодку. Тут же дiвчисько-катувальник, мабуть чекаючи подiбне вiд бранця, плюхнуло на колодку важку колоду. Найгострiший бiль пронизав суглоби, зв'язки та плечi, змусивши хлопця закричати.
  Тепер катування посилилося, руки буквально виривало, а ноги палило. Сергiй Пантелєєв не раз читав, як на допитах мучили партизанiв i, у найважчий момент, на допомогу приходила втрата свiдомостi. I тодi ти провалюєшся, наче глибоке пiдземелля.
  Але Серьожка якраз вiдрiзнявся дуже мiцною головою i тим, що не втрачав створiння, навiть отримуючи добре по головi. Та й кати, напевно, професiонали, знають, як катувати.
  Дуже боляче, а тут ще й сама жiнка-офiцер вирiшила розважитись. Їй подали в руки розпечений на полум'ї скибочку, i вона почала їм припiкати, найчутливiшi мiсця, на жилистому тiлi хлопчика.
  I тодi, щоб стримати крики, Сергiйко як справжнiй пiонер-герой заспiвав;
  Ми захистимо тебе, мiй рiдний край,
  Вiтчизни безмежнi простори,
  Народ Росiйський з партiєю єдинi -
  Мороз малює у вiкнi вiзерунки!
  
  Менi краватка червона - прапор червоним кольором,
  Пов'язаний був на гордiсть та на совiсть!
  Ми йшли похiдним ладом спекотного лiта,
  Багаття рубiном осяє осiнь!
  
  Але вермахт раптом ударив як кувалда,
  Радянський воїн, не терпiти ганьби!
  Ми зробимо фашистам дуже жарко,
  А Гiтлера поганого на палю!
  
  Ми пiонери все в строю єдинi,
  Боротьба за Вiтчизну наша мета!
  Солдат Русi в боях непереможний,
  А хто нацист, насправдi, просто пень!
  
  На фронт пiшли за покликом серця знайте,
  Хоч хлопчикiв хотiли не пускати,
  Але не сидiти, нам пiд замком на партi,
  Лише на фронтах отримаєш п'ять!
  
  Хоч пiд обстрiлом нашi вiдступають,
  Але вiримо, чи буде Вермахту розгром!
  Загони нашi як бурулька тануть,
  Але Бог знай, винiс Рейху вирок!
  
  Дiвчисько бореться боса,
  Хлопчаки обдерли всi носи,
  Цвiте країна порад молода,
  А ми по сутi витязi-орли!
  Хлопчик-розвiдник спiвав, i бiль вiдступав, нi жаровня, нi розжарений метал його не бентежили, i здавалося навiть за спиною розходяться величезнi орлинi крила.
  Дiвчисько катувальник у досадi вихопила розiгрiту на вогнищi батiг, iз сталевого, колючого дроту i почала бити хлопчика по i без того закривавленiй i розбитiй спинi.
  Але Сергiйко спiвав з усiм великим i великим ентузiазмом;
  Ми будемо до кiнця з нацизмом битися,
  Оскiльки немає у росiйських справ важливiше,
  Парит над свiтом з червоним кольором птах,
  Став яструбом наш солодкий!
  
  Мати молода, але вже сива,
  З iкон блищать святих як глянець обличчя,
  Ти для мене вiтчизна дорога,
  Я за тебе готовий до смертi битися!
  
  Полювання пiдняти пекельний Рейх на рею,
  Смiкалкою захоплений кулемет,
  I окрилений боєць високою метою,
  Пiдняв гранату i на танк iде!
  
  Хлопчик лише, i пiд ногами сльота,
  Вже iнiй вранцi, але ти босий,
  Але не личить пiонерам плакати,
  Хто боягуз вже лежить пiд Сатаною!
  
  Тому немає мiсця - знай неробством,
  Воно лише в пекло прiрви приведе,
  Iнший вигукнув - страху не сприймаю,
  Струменем розрiзав небо лiтак!
  
  Та льотчикам заздрить хлопчик,
  Вони лiтають у небi - пiтьму розбивають...
  А у тебе лише iржава гвинтiвка,
  Ти командир сопливий жовтень!
  
  Але є таке слово - битися треба,
  Немає вибору iншого, немає шляхiв,
  Дiтьми простими були ми колись,
  Але воїни поки що, живий злодiй!
  
  Вже пiд Москвою злий вермахт - луплять гармати,
  Вiд бомб великих земля трясеться - морок!
  Ти опиши землi бiль - мудрий Пушкiн,
  Прийшов на Землю - нещадний страх!
  
  Коли мороз, вганяє голки - у пеклi лiта,
  Бадьоримо себе баченням м'яким, дивним,
  Як добре нам було в годину мрiї свiтанку,
  Бiгли босонiж, по смарагдових травах!
  
  Нехай снiг пiд голою пiдошвою дитини
  Але ж пiонера Сталiн вiрою грiє!
  I смiх у вiдповiдь пролунав дуже дзвiнкий,
  Що вiдступають у лютi хуртовини!
  
  Так коли знай, чекає мамону гада-ката,
  Покiнчимо з владою, супостатiв блудної -
  Тепер земля трясеться вiд гуркоту,
  А небозведення покрило, милою чавунною!
  
  Мороз нас не зламав, адже дух гарячий,
  А фрицям вуха мiцно вiдморозив...
  Але бачить кожен, хто реально зрячий,
  Що ми солдати смiття косимо!
  Нiмецькi кати катують Сергiя Пантелєєва, вже буквально витрiщили очi про натуги. Дiвчисько-мучителька розчервонiлася немов рак, i по її гарненькому, але спотвореному шаленою злiстю личку стiкали крапельки каламутного поту. Гiтлерiвськi кати виявилися безсилими перед мужнiстю дитини та її героїчною пiснею.
  З Москви шлях, до успiху Сталiнграда,
  Ще хлопцi, але розум дорослий,
  Перед боєм ми сидимо - молода пара,
  Над нами тiнь дають, в опалi сосни!
  
  Ну, що ж вiримо через перелом,
  Що Волга стане фрицям усiм могилою...
  Що гидота технотронного Содому,
  Повалена в Тартар радянською силою!
  
  Наш Бог не iдол iз простого гiпсу,
  Ведуть до успiху Ленiна заповiти,
  Нам належить з ордою сталевою битися,
  У поемах стануть подвиги оспiванi!
  
  Знай, пiсня рiже сталь вiрнiше за метал,
  Вона сама без зайвих струн орлиця!
  Молю, щоб наша молодецтво не пропала,
  Щоб не збентежила, дурiсть-небилiце!
  
  Адже у свiтi сiм спокус дуже багато,
  Часом за життя маю навiть страшно...
  Але якщо ворог у твого порога,
  То не уникнути схватки рукопашної!
  
  Котел замкнутий пiд Сталiнградом мiцно,
  О Волга, що бiгла вздовж битви...
  Не можна пройти цей iнститут заочно,
  Потрiбнi для спайки духу та позбавлення!
  
  Прийдемо хоч iз скорботою до закiнчення в травнi,
  Нiхто слов'ян не бачив у полон покiрних,
  Ми переможемо, я це твердо знаю,
  Гуляти нам iз пiснею на просторих луках!
  
  Але зламався Вермахт - ми в атацi,
  Пiд Курском теж було дуже страшно.
  Козаки смiливо з шаблею i в папасi,
  На "Тигр" кидалися, битий фриц вiдважно!
  
  Ми там билися, як пiонерам треба,
  Кидали бомби, гусеницi у бризки.
  Хоч важко, зi снарядами натужно,
  Лише про трiумф стали нашi думки!
  
  Що "Тигр" зробив - лише iкла вiдкинув,
  "Пантере" теж шкуру ми спустили...
  До Днiпра пiдходимо - огнезарно осiнь,
  Коли ж ми будемо з тобою у Берлiнi?
  
  Немає мiсця в рабствi - жодному раю,
  Оскiльки спину росiйською гнути - ганебно,
  Цвiсти, бути вiчно ситим, бiлим краєм,
  Виховувати нащадкiв благородних!
  
  Ось Київ символ нашої єдностi,
  Його ми штурмом брали босоп'ятим!
  На славу свiту, у Сонцi комунiзму,
  Iшли, атакую Вермахт ми хлопцi!
  
  А в Мiнську, взятому, до комсомолу вступили,
  Хоч року термiну точно не вистачало,
  Але ми так фрiцiв люто лупили,
  Що всi визнали - ми Русi солдати!
  
  А треба буде - правимо ми горами,
  Наука сили дасть - що не вимiряти,
  Нам було тяжко, мерзли, голодували,
  Але не пiддалися отруйнiй лiнощi!
  
  Та багато наших з битви не повернулося,
  Залишилися версти, i з трупiв милi,
  Але знай у Берлiнi, ми зустрiчаємо юнiсть,
  У старших дружини над могилою голосили!
  
  Ось добре ми супостатам дали,
  Таку мiць безмежну розбили,
  Нам комунiзм вiдкрив святi дали,
  Шлях, вказавши для матiнки-Росiї!
  Та тодi Сергiйко показав вищий клас i змiг втекти з полону.
  I це був просто переважний героїзм хлопчика.
  Олег Рибаченко борючись показував своє вмiння.
  I ось босi нiжки хлопчика кидали у фашистiв отруйнi голки. I падали вбитi гiтлерiвцi.
  А ось дiвчинка Маргарита метнула босими пальчиками нiжок пару гранат. I ще один фашистський танк перекинувся.
  Хлопчик i дiвчинка, стрiляючи по ворогах, заспiвали;
  Ми вiримо у Всевишнього Батька,
  Якого прозвали люди Родом.
  Йому вiрнi ми будемо до кiнця,
  За Батькiвщину, за щастя та свободу!
  
  Нехай буде у вiчнiй славi комунiзм,
  Що всесвiту дарує щедро щастя...
  I не пройде жорстокий реваншизм,
  Розвiємо хмари i пiде негода!
  
  Хай буде слава Рода назавжди,
  В iм'я нашої Батькiвщини...
  Виконатися велика мрiя-
  Коли прийде Христос Месiя!
  
  Ми пiонери хоробри бiйцi,
  Нехай буде з нами вiчно Лада.
  Пишаються нами матерi, батьки,
  За Русь кохання боротися хоробро треба!
  
  Великий з нами буде Бiлий Бог,
  Христос, Сварог, пречиста Марiя...
  Усiх супостатiв скрутимо прямо в рiг,
  Бо на Русi панують арiї!
  
  Творець Землю лихо створив,
  Розкинув жваво космосу простори.
  Адже в нього повiр неабияких сил,
  Творив моря, пустелi, гори!
  
  В Iм'я Iсуса славний Рiд,
  Бажання граючи виконує...
  I скоро буде рай - настане термiн,
  Коли цвiте все променистим травнем!
  
  Дiвчата босоногi бiжать,
  Вони кучугур лютих не бояться.
  Влаштують скоро Гiтлеру капут,
  Адже росiяни завжди вмiли битися!
  
  Перун допоможе виграти нам бiй,
  А рани зцiлить Богиня Лада.
  Ми буду вiчно Батькiвщина з тобою,
  Русь мрiї боротися хоробро треба!
  
  Ми пiонери дiти-смiливцi,
  В атаку пруть на нелюдiв-фашистiв.
  Хлопчаки та дiвчата молодцi,
  Продовжать справу славних комунiстiв!
  
  
  Для Батькiвщини ми серце вiддамо,
  Як заповiв великий славетний Ленiн...
  Над нами златокрилий херувим,
  Прийдемо я вiрю до найбiльшої мети!
  
  Нiхто нас перемогти повiр не може,
  На шансiв на реванш у пекельних орд.
  Ми смiливо рушимо фюрера по пицi,
  Росiя супостата розiб'є!
  
  Хлопця якось у полон фашисти взяли,
  Вогнем iз залiзом п'яточки припалили.
  I цiлий мiсяць хлопця катували,
  Але вирвати навiть стогiн не змогли!
  
  Iшов на розстрiл хлопець роздягнений босий,
  Мороз сильний, ступнi як пожежа.
  Дув вiтер i гойдалися бурхливо сосни,
  А десь лiтак завдав удару!
  
  Але хлопчик до кiнця повiр тримався,
  Хоча свистiла дуже страшно батiг.
  I пiонер з Вiтчизною розпрощався -
  Не треба слiз i не личить ревти!
  
  Вiн на останок у морду фрицю плюнув,
  I кулю в груди голу отримав...
  Шепнули - в рай iду хлопчаки губи,
  Впав на кучугуру вже без сил!
  
  Але за нього солдати помстилися,
  Розбили фрицiв наче тi скло.
  I опинилися росiяни у Берлiнi,
  Хоч воювати з фашистом тяжко!
  
  Пройшлися дiвчата кроком босоногим,
  Їхнi п'яти потемнiли вiд трави.
  I де пройшли красунi руських ноги,
  Злата сходи колоскiв зiйшли!
  
  Коротше ми фашистiв перемогли,
  Нам Лада дуже допомогла....
  Закiнчили бiй у Берлiнi -
  Але фюрер це сила - Сатана!
  Дiти спiвали продовжували боротися. Та багато їм довелося пережити.
  Наприклад, i Андрiйко в одинадцять рокiв потрапив у полон.
  Його голого i безпорадного занурювали в морозний день iз ополонкою. Теж катували публiчно. А люди дивилися.
  Коли хлопчик посинiв вiд холоду, то стали вiдiгрiвати батогами. Худеньке дитяче тiло пiдскакувало пiсля кожного удару. Потiм, Андрiйцi стали сипати сiль на рани.
  I пiднесли смолоскип до босих, дитячих нiг. Пахло паленим м'ясом. Потiм вогонь пiдносили до кiстлявих грудей хлопчика. Андрiйко i так худенький i зацькований орал. Дитяча шкiра вкривалася пухирями, рани погоряли. Юний пiонер кiлька разiв непритомнiв вiд больового шоку.
  Андрiйко вiдчайдушно стиснув зуби. Але все одно кiлька разiв скрикував вiд болю.
  Потiм кат стали ламати йому пальцi на дитячих нiжках. А пiд кiнець випалили на грудях п'ятикутну зiрку.
  Андрiйко тодi вiдключився надовго.
  Хлопчику дали кiлька днiв вiдпочити i знову катували на дибi. Били по голих ногах розпеченим залiзним батогом. Потiм пiдпалило волосся на головi.
  Замордували дитину до напiвсмертi.
  Допитували i Лару. Дiвчинка хоробро заявила:
  -Нiчого не скажу.
  Її побили колючим дротом, потiм уночi вивели на мороз в однiй рванiй i закривавленiй сорочцi. Роздягнуту, босу, з вимушеною спиною Лару водили по лютому морозу. Сам нiмець замерзав i водив її назад до хати вiдiгрiватися насамперед самому.
  Дiвчинка Лара дуже мучилася, але трималася. Так нiчого й не сказала, окрiм зухвальств.
  Тодi фашистський кат припалив їй босу, окоченiлу на морозi п'яту кочергою, щоб була червоною вiд жару. Лара завила i знепритомнiла.
  На неї вилили каченят крижаної води i припалили привiвши до тями i другу голу, круглу п'яту дiвчинки.
  I це очевидно дуже жорстоко. Лара так i не зiзналася. Її помучили трохи згодом за допомогою електрики. Це, звичайно ж, було дуже боляче.
  Дiвчинка не витримала тортур струмом i стала нести нiсенiтницю. Потiм Ларi спала на думку iдея розповiсти фашистам нiби вона знає, де у партизанiв заховано золото.
  I ось Ларi дали вiдпочити, добре пiдгодували i дали пару уколiв, що змiцнюють. Пiсля чого повели до лiсу. I дiвчинка навела їх на засiдку партизанiв. I пiд час бою так i була босонiжкою, так i втекла снiгом.
  П'ятки на морозi навiть перестали хворiти i пухирi не так сильно саднили.
  Лара залишилася живою. Але хлопчика Вадима якого вона назвала пiд тортурами гiтлерiвцi заарештували.
  Вадим був сином бургомiстра i партизанам стосунку не мав.
  Але хлопчика роздiлили та одних плавках ганяли босонiж по морозу. А потiм на дибу пiдняли.
  I вiн у всьому зiзнався, i видав навiть батька та матiр. Їх, звичайно ж, теж катували.
  Хлопчика Вадима мучили ще довго. А потiм разом з мамою погнали босонiж i снiгом через все мiсто. На шиї повiсили таблицi: ми партизани. I били батогами по голiй спинi жiнки та хлопчаки.
  I повiсили зрозумiло. А бургомiстр до страти не дожив i помер пiд тортурами.
  Ларi було трохи шкода Вадима. Але найiмовiрнiше вiн її видав.
  Вiйна жалю не знає.
  Ось i зараз кипить жорстока битва. I падають на землю дедалi новi снаряди та бомби.
  А пiонери борються.
  Хлопчик Сергiйко ведучи вогонь, зазначив:
  - Нашу пiсню не задушиш, не вб'єш! Не вб'єш!
  Як йому вдалося втекти? Тут пощастило небагато. Нiмцi сильно злi, що хлопчик пiд час тортур спiває, взяли i не стали його вiшати. А вирiшили вигадати щось бiльш витончене.
  I якiсь тортури випробувати абсолютно нелюдськi.
  Хлопчику дали трохи вiдiйти. I отруїли його у вагонi до табору смертi для дослiдiв.
  Але хлопець змiг знайти у вагонi щiлину та вислизнути. Щiлина виникла випадково вiд уламка бомби, i її не помiтили. I разом iз дiвчинкою Сергiйко втiк. I вони босi так i добиралися снiгом. Але дiти загартованi змогли витримати холод. I таки дiсталися лiнiї фронту.
  Так пресують фашисти дуже.
  I бомби сиплють надзвичайно часто. I ще гаубицi за позицiями пiонерiв як усадять.
  Дiти у вiдповiдь знову починають спiвати;
  Я хлопчик що народився у святiй країнi,
  Яку звуть безмежною знай Росiєю ...
  I нема краще мiсця знай на всiй землi,
  I як би ви Бога у вiрi лютiй не просили!
  
  Але народжений був затятим атеїстом знай,
  У цинiчному, у цьому двадцять першому столiттi.
  Хот своєю рукою побудувати чудовий рай,
  Де б Богами стали самi люди!
  
  Але ось потрапила в двадцяте бурхливе столiття,
  I менi довелося хлопчика там боротись.
  Нехай буде подвиг витязя Русi оспiваний,
  Ми росiяни завжди вмiли битися!
  
  Вiдвага наша в серцi юному томi живе,
  I бурхливо в жилах кров моя клекоче...
  Перемогу вiдкрили безмежний рахунок,
  Б'ємося дико хлопцi вдень i вночi!
  
  На славу нашої доблесної Русi,
  Який благодать подарує Лада.
  Ми можемо завзято веслами в Едем грести,
  Отримаємо безмежну нагороду!
  
  Ось наша вiра, i могутнiй бог Сварог,
  I блискавки, що сам Перун метає...
  За нас пiдпише клятву вiчний Рiд,
  I чекає перемога у променистому травнi!
  
  Ми русичi великi землi сини,
  На Марс я вiрю скоро полiтаємо.
  Творити перемоги знаю народженi,
  Нехай трiумфує Авель, а не Каїн!
  
  За Батькiвщину ми серце вiддамо,
  Розумом служити Росiї та багнетами.
  Розкине крила з раю херувим,
  Ми рушимо фашистами кулаками!
  
  Нi в чому противник не отримає шансу,
  Нас не поставить вермахт на колiна.
  Ми вражаємо фрицiв прямо в око,
  На славу найголовнiших поколiнь!
  
  У Росiї кожен воїн iз ясел,
  Немовля тягне ручки до автомата.
  Наказ Сварога - фюрера убий -
  Подарує Лада щедру нагороду!
  
  Нi в нашому свiтi бiльше нiчого,
  Найдорожчий прапор переможний, червоний, червоний.
  Зламався човен, трiснуло весло,
  З Вiтчизною нашою воювати небезпечно!
  
  Нiхто не знає, де всесвiту грань,
  Доки долiтають космонавти.
  Сварог Всевишнiй, всемогутнiй цар,
  I вiд нього дiстане витязь гранти!
  
  
  Не бiйтеся, нас фашистам не зломити,
  Хоч у цьому свiтi, з ними США, з левами.
  I не перерветься життя знаю нитку,
  Не битиму вiтчизну чоботями!
  
  У нас є сила ратна повiр,
  I танки, лiтаки бiсiв крутiшi.
  Повалений буде ж фашизму звiр,
  Повiшений фюрер та подiльник дуче!
  
  Прапор червоний, це дуже сильний прапор,
  Вiн кумачем виблискує над всесвiтом.
  Всадила комсомолка фрицю в пах,
  Своєю п'ятою, голою i не бiлою!
  
  В Берлiн я вiрю скоро ми увiйдемо,
  З переможною пiснею бравою комунiзму...
  I всiх фашистiв начисто зметем,
  Щоб не було поганцiв реваншизму!
  
  А пiсля буде у всесвiтi рай,
  Грають труби потужних херувимiв.
  За Батькiвщина бiйся i дерзай,
  З Росiєю Рiд i ми непереможнi!
  ВИПРОБУВАННЯ МАЛЕНЬКОГО ПРИНЦЯ
  Олег опинився у вежi в однiй камерi з Наталкою. На ньому був дорогий костюм, але подекуди порваний. Шпагу i всю зброю забрали пiд час полону, i грубо обшукали, забравши грошi та прикраси. Але поки що залишили чоботи та камзол. I ти сидиш на пучку соломи. Зараз ти хлопчик приблизно рокiв на тринадцять у середнi вiки. Тобто трохи менше, нiж у дванадцять на двадцять першого столiття. Але тiло треноване, принц очевидно розвинений фiзичними вправами та фехтуванням. Але не такий сильний i швидкий, як колись Олег був у безсмертнiй плотi. Але гарне i це тiло. Бiльш-менш здорове, всi цi зуби, але бiльш чутливе. Ось при затриманнi оглушили кийком i, на головi здулася важка шишка.
  Золотий шолом забрали. I прикували за шию до стiни. Але ланцюг довгий i можна встати. Поруч iз ним його мати. Наталя трохи змiнилася. Не така широкоплеча i мускулиста, хоча жiнка струнка й мiцна, теж не зi слабких, хай i безсмертна вiдьма. Трохи старшого вiку Наташки, близько тридцяти рокiв за сучасними мiрками, i дуже красива, обличчя нiжнiше i не таке жорстке. Зрiла жiнка, трохи блiдша за смагляву вiд засмаги Наташки, i волосся свiтле, але не вiддає синьовою, а злегка золотисте.
  Це була перша красуня королiвства, яка народила лише двох дiтей, i тому займаючись спортом, змогла зберегти дiвочу фiгуру. За мiрками середньовiччя, виглядає просто супер!
  Поки королеву не встигли пограбувати, захопили у полон спецiальнi та вiрнi люди без опору. I на нiй є прикраси, дуже дорога сукня, маса коштовностей, сапоги вишитi перлами та золотом. Прекрасна молода жiнка, багата i зовнi цiлком спокiйна. Поки не в кайданах, i Олеговi навiть соромно його прикували як цуценя, i що його костюм подекуди порваний, проколотий, i видно плями кровi.
  Але принца хотiли взяти живим, отримавши строгий наказ i, не кололи, не рубали, а лише трохи оглушили. Хоча бойовий хлопчик вiдчайдушно чинив опiр.
  Але зрозумiло, що попереду на них чекають випробування жорсткiшi. Королева сидить на лiжку з периною та подушками, поруч iз нею служниця.
  Олег згадався фiльм: "Ледi та розбiйник". Там теж гарну жiнку, точнiше дiвчину тримали у бiльш-менш прийнятнiй вежi, з лiжком i периною та служницею. А прикраси забрали лише перед стратою. I зараз на них чекає страта. Причому не гуманна сокира ката, а спалювання iнквiзицiєю на багаттi. Тiльки перед цим у них катувальники жорстоко вибиватимуть потрiбну їм iнформацiю про дуже багатi, скарби корони, i найголовнiше про одну священну релiквiю, яка може дати iнквiзиторам колосальну силу, а може й владу над свiтом!
  Олег Рибаченко зiщулився, вiн вiдвик вiд звичайного, нехай i юного та здорового тiла. Неприємно сталевий нашийник натирав дитячу шию. I взагалi це принизливо сидiти на ланцюгу, наче собачцi. А вiн трохи мав особистiсть i принца, тобто горду. Коли це ти i не зовсiм ти. I це принизливо почуватися цуценям.
  Наталя дивиться на нього. Вона це зовсiм вона - зовнiшнiсть королеви. I розум, i сприйняття i її, i її. Адже пам'ять колишнього носiя iснує. Але войовницi-вiдьми. I маєш подвiйну пам'ять. I Олега Рибаченка, яких уже у великiй кiлькостi рiзних мiсiй побував i лiнiях, i принца, у якого пригод менший, але теж у тринадцять рокiв характер багато в чому сформований.
  I звички також є. Наприклад, сидiти на бруднiй соломi неприємно, i гидливо, костюм у принца ошатних, i вiдносно чистий. Та й їсти хочеться. I попити б не заважало. А чим напоїть в'язнiв?
  Триматимуть їх на хлiбi та водi, як простих в'язнiв? Або дадуть щось бiльш розкiшне та вiдповiдне королям.
  Ось у романi "Десять рокiв по тому", у Бастилiї, ув'язнених непогано годували. Але це може бути просто мистецька вигадка. Чи знатних осiб добре годують?
  Олег зiтхнув i спитав у королеви Наташi:
  - Будемо готовi?
  Дiвчина найяснiших кровей рiшуче заявила:
  -Завжди готовi!
  Хлопчик-принц хотiв щось ще сказати, але дверi досить великi заскрипiли. Хтось повертав ключ замку. I ось вiдчинилися з дуже товстого металу, i камеру увiйшли. Декiлька великих спецiально навчених тюремних стражiв, також пара катiв у балахонах, двоє священикiв у султанах, i жiнка у чернечому вбраннi.
  Вищий священик кинув погляд на королеву i сухо промовив:
  - Забрати у неї всi прикраси та амулети!
  Жiнка в чернечiй рясi пiдiйшла до Наташi, i надягаючи рукавички з тонкої шкiри, смиренно вимовила:
  - Вибачте вашу величнiсть, я маю обшукати вас, щоб ви не сховали якогось амулету, яким може завадити дияволу, покаятися навiть на тортурах!
  Священик суворо зауважив:
  - Це не величнiсть, а пiдозрювана у чаклунствi! Якщо вона чинитиме опiр, варта її потримає!
  Наташа з гордим виглядом вимовила:
  - Не варто я сама!
  I почала знiмати з себе прикраси. Олег згадав роман "Айвенго". З Ребеки тодi теж зняли всi прикраси та яскравi схiднi тканини. Вона залишилася в одному лише бiлому балахонi, маленькi ступнi дiвчини були босими. Та видно не дуже приємно англiйською колкою землi йти босонiж дiвчинi з багатої сiм'ї з не огрубiлими пiдошвами. А може й мерзлякувато. До речi, в екранiзацiях Айвенго не видно, босонiж Ребекка чи нi.
  А ось цiкаво чи розводять королеву Наташу?
  Черниця склала дiадему, сережки, кiльця i браслети в мiшок. Потiм ввiчливо попросила дозволу обмацати Наташу, щоб подивитися чи не приховала вона чогось.
  Священик суворо наказав:
  - Її мабуть доведеться роздягнути!
  Наташа спалахнула, i тупнула ногою в туфлi:
  - Та як ви смiєте!
  Священик гаркнув:
  - Вас маємо оглянути на предмет плям вiдьми! I не соромтеся, на дибi висiти разом iз сином ви будете оголеними! Якщо, звичайно, не зiзнаєтеся вiдразу, i не вiдкриєте, де схованi скарби!
  Наташа сердито гаркнула:
  - Нiзащо!
  Священик гаркнув у вiдповiдь:
  - Тримайте її! Проведемо бiльш ретельний обшук!
  Стражники схопили причому дуже щiльно королеву. А черниця в рукавичках почала розшнуровувати її корсет. Наталя вiдчайдушно чинила опiр i пробувала брикатися. Її несподiвано вдарив по обличчю охоронець i королева скрикнула. Черниця була досвiдчена тюремниця i дуже спритно розшнурувала сукню i зiрвала її. Потiм була блузка i спiдниця. Наталя вiдчула в собi сором. Олег сумiш обурення та одночасно збудження пiдлiтка, при якому роздягають гарну жiнку. Ось iз королеви зiрвали i туфлi, а потiм панчохи. Яка у неї витончена нiжка. У Наташi ступнi хоч i гарнi були, але великi, i огрубiлi вiд постiйного ходiння босонiж. А у королеви вони меншi, i куди бiльш знiженi.
  Ось одну панчоху збрехали потiм iншу. Ще одну спiдницю спритно звiльнила черниця. Королева залишилася босою, i в бюстгальтерi вишитому дiамантами, i трусиках. Це весь одяг опальної найгустiшої особи.
  Черниця повернулася до священика, мабуть головного з iнквiзиторiв. Той завагався, але в камеру зайшов ще один чоловiк у багатiй султанi та чалмi зi смарагдами. Вiн люто вимовив:
  - Ну, що стоїте, роздягайте її далi! Вiдьма має бути обшукана до кiнця!
  З королеви черниця акуратно зняла лiфчик, потiм стягнула трусики. Голе лоно Венери. Наталя хотiла його прикрити i буквально згорала зi сорому. Але її руки тримали сильнi та тренованi тюремники.
  Олег вiдчув у собi сильне збудження. Гарну жiнку роздiлили перед пiдлiтком, а в середнi вiки, хлопчики хоч i не великi за зростанням, але дуже розвиненi. Чоловiча досконалiсть у принца встала i гранично набрякла. Так хотiлося пустити в хiд руки, але в присутностi iнших це робити соромно.
  Iнквiзитор у султанi зi смарагдами наказав:
  - Оглянь Чарльз її тiло на предмет вiдьмових плям...
  Священик пiдiйшов до оголеної, гарної, фiгуристої жiнки. Королева постiйно вправлялася i фехтувала, тому в неї не було зайвого жирку, i навiть було видно прес, нехай i не такий рельєфний, як у Наташки в її колишньому тiлi. Вона вродлива, але зовнi iнквiзитор зберiгав непроникне обличчя. I його руки i рукавички ледь не торкалися тiла, i огляд королеви носив дiловий iнтерес. Але шкiра молодої жiнки, чиста, гладка, нiжна, блiда, бо загоряти королева могла рiдко i тiльки там, щоб її не бачили.
  Але явно було видно, що вона не матиме вад i плям. Олег раптом вiдчув, що його збудження спало. Вiн був ще занадто малий тiлесно, щоб бути переповненим гормонами, i болiсно страждати, коли їх не можна викинути. Але його маму принижують i оглядають кати. I це не збуджує, а викликає гнiв. Бурхливий гнiв найяснiшого i розпещеного хлопчика.
  Олег, скориставшись тим, що ланцюг на нашийнику досить довгий, пiдскочив i зумiв дотягнутися ногою до заду iнквiзитора, який оглядав його матiр. Удар був болючим, i священик упав. Догодив головою, але не сильною в живiт королеви, i та лягнула його колiном у пiдборiддя.
  Iнквiзитор у султанi зi смарагдами загорлав:
  - Взяти це цуценя i всипати йому, рiзками гарненько!
  Священик нижче заперечив:
  - Не можна пороти найяснiшу особу без рiшення суду!
  - А катувати?
  Священик пошепки вiдповiв:
  - Суд вже дав дозвiл на тортури, але без калiцтв, i тiльки щоб добути iнформацiю!
  Iнквiзитор сердито вiдзначив:
  - А тортури щоб домогтися визнання у чаклунствi?
  Священик тихо прошепотiв:
  - Iмператору потрiбнi скарби, i вiн обiцяє навiть вiдпустити, хлопчика та жiнку, якщо вони розкажуть i видадуть вхiд у схованку!
  Iнквiзитор у султанi сердито вимовив:
  - А навiщо тягнути? Будемо катувати королеву та принца прямо зараз! Тим бiльше, говорити вони не хочуть!
  Священик кивнув:
  - Сенсу тягнути немає! У пiдвал їх!
  Олег схопили стражники та грубо стали зривати одяг. Вони були дуже сильними, видно спецiально пiдбирали найкращих в'язнiв охороняти найцiннiших в'язнiв. Тому вони буквально розiрвали камзол, сорочку, штани, зiрвали чоботи. Олег виявився зовсiм голим, лише в одних трусах.
  Йому вiдчепили нашийник i потягли сходами разом iз Наталкою. Олегу подумалося, що, напевно, ось так в одних трусиках несли до тортур i Мальчиша-Кiбальчиша. Втiм, у Олега все-таки є над реальним принцом фора, бiль вiн вiдчує реальну, але по-справжньому все одно не помре, а ось син королiвського роду куди бiльше б боявся на його мiсцi, тому що на Хепi-енд, йому розраховувати не доводиться. Навiть якщо й розкажеш секрет, все одно спалять як чаклуна - зайвий свiдок нiкому не потрiбен.
  Дорога до пiдвалу не надто довга, все в однiй вежi. В'язням знатним нагорi, мiсце допиту нижче.
  Олег хоч i чув, що на знаряддя тортур краще не дивитись, цiкаво витрiщав очi. Тут дуже багатий арсенал iнквiзицiї. I чого тiльки не було. I клiщi, i гаки, i прути, i свердла, i багато iнших предметiв.
  Олега зустрiла руда жiнка-кат, фахiвець iз тортур дiтей. Вiн подивилася на гарного, м'язистого хлопчика, i її очi збудилися хтивою пожадливiстю.
  Схопивши босу витончену нiжку гарненького хлопчика, вiн пробуркотiла:
  - Як приємно катувати такого милого хлопчика!
  Спритно вихопила з камiна розпеченi щипцi i приклала їх до круглої п'яточки Олега. Бiль для не огрубiлої пiдошви принца був жахливий i вiн смикнувся, вириваючи з криком ногу.
  Руда жiнка-кат засмiялася i засунула червоне вiд жару залiзо до живiт хлопчика. I як ударить чоботом у пах. У Олега перехопило подих.
  А рижуха кивнула:
  - На дибу їх обох!
  Катування стародавнє. Руки пов'язують за спиною та заламують, вiд чого складам дуже боляче. Олег вiдчував, як палає обпалена п'ята, i пухирi бачив на шкiрi живота. А ось заломили йому руки i потягли вгору. I з плечей вириваються суглоби. Наташа чи королева остаточно оголена. I її теж на дибу здригають. Видно, як напружилися у дiвчини м'язи. Наташа намагається брикатися, але її м'язи не такi сильнi, а крутi навички.
  Олег вiдчуває, як його вигинає та нахиляється, але кат рiзко смикає i суглоби прокрученi та босi ноги хлопчика вiдiрванi вiд статi. Ось його пiднiмають вище. Ноги вставляють у колодку, вiд чого додаткова вага i куди болючiша.
  Олег вiдчуває, як затискають кiсточки в колодки. Вони важкi та з гачками для того, щоб вiшати гирi та розтягувати жертву. Хлопчик стиснув сильнiшi зуби, щоб не кричати. Треба бути мужнiм на тортурах.
  Переконувати, що насправдi не болить. Ось як хлопчик, якого катували фашисти. Заганяли голки пiд нiгтi, а вiн уявляв, що це коле їжачок.
  Або Мальчиш-Кiбальчиш. Коли його катували, йому надавало сили, що його вороги ще бiльше боятися.
  Ось пiдвiшують гирку за гачок. Бiль у розтягнутому тiлi стає сильнiшим. А ось i королева гола, i теж її на дубi. Наташа терпить, скинула зуби i намагається не рипiти. Її шкiра така бiла, не золотисто-оливкова, смаглява вiд засмаги як завжди. Молода жiнка потiє вiд болю, їй теж вiшають гирi. М'язисте, треноване тiло королеви напружується.
  Олег вiдчуває в собi збудження i чоловiча досконалiсть знову здiймається. Руда чортiвка регоче i гарчить:
  - Хлопчик збудився!
  I рiзко порвала труси та стиснула яйця руками. А вони такi сильнi.
  Олег не витримав i заволав. Вiд больового шоку в нього помутнiло в очi. Здається, ось-ось яйця лопнуть. Це справдi таке катування, що ламалися i радянськi генерали.
  Руда жiнка-кат прошипiла:
  - Говори, де вхiд до скарбницi?
  Писки рипнули пiр'ям, готовi записувати зiзнання, вирване дибки.
  Олег прошипiв:
  - Та пiшла ти...
  Руда стиснула сильнiше i Олег вiдключився. Отямився вiд вiдра холодної води. Зi свiдомiстю повернувся i бiль. Зв'язки розтягнутi дибки, але особливо боляче в паху, з наполовину роздавленими яйцями. Тупо ниє i обпалена клiщами п'ята. Кати вiшають додатковi гирi, вiд чого бiль у плечах та зв'язках посилюється. Здається, що ось-ось руки та ноги вiдiрвуться.
  Олег намагається заспокоїти собi, що порватись йому не дадуть, i що скоро розтягнення закiнчиться. А поки що уяви собi, що ти пiонер. Або ... Ось Наташу капiтально розтяг i стали бити батогом. Кати сiкли без особливої злостi, неквапливо, щоб завдати максимум болю. Досвiдчена Наташа видно за столiття життя та тисячi мiсiй навчилася контролювати бiль та емоцiї, i навiть не стогне. Мало того, посмiхається.
  Настрiй i Олег пiднiмається. А що, якщо уявити, що бiль це приємно? Декому це подобається. На спину хлопця раптово обрушився не вербовий, а залiзний прут, врiзала сама руда. Тiло принца тряслося. Олег здригнувся i гаркнув:
  - Ну, ти Сатана!
  Руда вдарила ще раз... Лопнула засмагла шкiра принца... Полилася кров.
  Пiсля чого вона прогарчала:
  - Жаровню пiд ноги i бити батогом.
  Коли плескають батогами це не так вже й страшно. А ось босi пiдошви хлопчаки змастили олiєю, i помiстили пiд них жаровню. Вогонь запалав. I гарячi потоки повiтря впали на дитячi п'яти. Спочатку бiль був не такий вже й сильний. Але жар накопичувався i палило сильнiше. I королеву Наташу теж смажили. I це так гарно, коли такi спокусливi нiжки дiвчини у вогнi.
  Олег знову вiдчуй збудження, хоча його яйця вiд сильного стискання рукою жiнки-ката й опухли. I ерекцiя виявилася дуже болiсною. А удари батога по тiлу, вже майже не вiдчутнi на тлi болю, що затопила розтягнутi зв'язки тiла, i п'яти, що пiдсмажуються.
  Ось руда взяла в руки залiзний прут iз розпеченим кiнцем, i як ткне його в пахву Олегу. Знову бiль, хлопчик сiпається, i мало не вивихнув щелепу, щоб не закричати.
  Руда шелестить, скеля великi, як у коня зуби:
  - Говори, де вхiд до скарбницi!
  I припалила в iншу, дитячу пахву принца. Потiм знову опустила прут у камiн. Стала гартувати. Олег видавив усмiшку, бiль заповнювало дитяче тiло принца, але ж вона й викликала збудження, вiд чого вiдчуття були майже приємними.
  Руда чортiвка, гарненько розжаривши прут, дiстала його i пiднесла до дитячого обличчя Олега, проревiвши:
  - Говори щеня! Ну, де схованi скарби:
  Хлопчик зухвало вiдповiв:
  - Де? В Карагандi!
  Розпечене залiзо торкнулося гладкої, дитячої щоки хлопця. Олег Рибаченко вiдчув дикий бiль i водночас страх, що вiн буде понiвечений. I дуже захотiлося зiзнатися. Але потiм у голову вдарило. Ти як пiонер на дибi! Адже їх не змогли зламати тортури.
  Руда чортiвка гаркнула:
  - Говоритимеш?
  I вже iншу щоку понiвечив з болем прут. Олег мовчав. Жiнка-кат повернула краник, i жаровня пiд босими ногами хлопчика запалала сильнiше. Потiм по її знаку два помiчники-кати взяли з камiна вже особливi батони з колючого дроту, що розпалася до червона.
  Олег здригнувся. Це виглядало страшно. Але бiль - це сильне вiдчуття, а воно може при певному настрої думки бути i приємним.
  Ось уяви, що тебе вiником хльостають у лазнi. I хлопчисько навiть посмiхнувся, коли на його i без того побите тiло обрушився, червоний вiд жару, колючий дрiт.
  Але це боляче, дуже боляче, i ти буквально у цунамi страждань. Для середньовiччя катують i справдi круто. I королеву Наташу стали хльоснути розпеченим дротом. I вона теж усмiхається, як повiя, коли клiєнт лiзе в труси, i лоскоче рукою кицьку.
  Вiд таких думок хлопчик-принц вiдчуває сильне збудження, i його чоловiча досконалiсть стирчить як кiлочок. Рудий сердитися. Пiдходить до камiна, дiстає з вогню спецiальними щипцями, широку смугу залiза. I пiдносить її до грудей хлопчика. Торкнулася оголеної шкiри, натиснула i скеля зуби вимовила:
  - Ну що боляче?
  Олег Рибаченко зухвало вiдповiв:
  - Нiяк нi! Наче баба шилом кольнула!
  I отримав удар вiстрям чобота в пах. Бiль i справдi сильний, але хлопчик вселив собi, що це приємно, i тому не плакав, не кричав, а скалився.
  Руда сердилась дедалi бiльше. Вихопила розпеченi щипцi з вогню, i схопила хлопця за пiдборiддя. Крутанула. Потiм почала ламати розпеченими щипцями дитячi хлопчики на ногах. I водночас продовжуючи смажити п'яти.
  Олег iстерично хихотiв. Бiль був такий, що буквально зводив з розуму. Але принц вiдчував у собi надзвичайний азарт.
  Руда дiвка-кат ламала пальцi на ногах хлопчика i хрипiла.
  - Говоритимеш? Де скарби?
  Олег Рибаченко зухвало вiдповiв:
  - Замовкни тупу чудовисько! Не буде твiй знай скарб!
  I йому знову ламають пальчики на ногах. Втiм, руда гарпiя, ще одне катування вигадала. Ось кати вставили йому в зуби вирву i приєднали шланг. I давай вливати у горло холодну воду. Теж давнє та ефективне катування. Ось уже в тебе роздмухується живiт i тисне грудну клiтку. I одночасно дiвка-кат iз вогненною шевелюрою дiстає чергову смугу розпеченого залiза. I прикладає її до переповненого живiт хлопчика. Той ригає водою i мочитися спонтанно.
  I починає шипiти жаровня, що палить босi ноги принца.
  Руда дає сигнал катам:
  - Задоволена!
  I з великим зусиллям ламає останнiй палець босої ноги хлопчика. Пiсля чого гарчить:
  - Сволота ми тебе зламаємо!
  I дiвчина-кат дiстає гострi, розпеченi голки з iншого камiна, i починає бити хлопчика Олег у нервовi закiнчення. Це страшенно боляче. Але хлопчик продовжує скелятися. Хоча одночасно його луплять розпеченим дротом по спинi та боках. А тут ще й солоною водою бризнуть.
  Немов вибухнув бомбами дикий бiль. Але все одно, свiдомiсть не померкла. Хлопчик був перезбуджений i тому не вимикався. А бiль був сумiшшю страждання та задоволення. Як, мабуть, для жiнки зґвалтування. Коли вона одночасно з болем вiдчуває оргазм.
  Ось i Наташка судячи з лиця блаженствує незважаючи на жаровню пiд босими ногами, i удари розпеченим дротом по тiлу.
  Олег знову дитячi щоки припалили, цього разу ширшою смугою. I пiдпалили смолоскипом пахви. Прокололи довгою розпеченою голкою тiло наскрiзь. Потiм знову кололи.
  Борошна можуть бути рiзними. Iнквiзицiя намагалася. От i в п'яту точку засунула жiнка-кат розпечений прут. Бiль дикий i слiпучий.
  А ось i до волосся хлопчика пiднесли смолоскип i пiдпалили. Це зовсiм страшно.
  Олег Рибаченко холодно буркнув:
  - По поголеному волоссi не плачуть!
  Руда жiнка-кат у вiдповiдь як схопить хлопця розпеченими щипцями за нiс, i рiзко смикне. Олег пацан гаркнув:
  - Цiкавiй Варварi на базарi носа вiдiрвали!
  I йому справдi висмикнули половину носа, спотворюючи хлопчика. А потiм розпечений у дупi прут пiднявся вище... Пройшов до шлунка, наповненого водою i пропалив оболонку.
  Олег мало не знепритомнiв вiд больового шоку, але змiг гаркнути:
  - Не скажу!
  Руда чортiв, взяла i сама почала бити хлопця розпеченим дротом у дикому шаленi. Потiм пiдскочила до жаровнi, i вихопила розпеченi до бiлого щипцi в спецiальнiй печi, де горiло вугiлля, i особливий жар, як у домнi.
  Жiнка-кат рiзко схопила розпеченим до бiлого щипцями Олега Рибаченка за яйця i смикнула. Чоловiчий корiнь вирвався, i хлопчик-принц отримає такий больовий шок, що по-справжньому знепритомнiв. I звичайне тiло не витримало навантаження. Душа Олега Рибаченка вилетiла зi знiвеченої плотi катованого та смертельно розтерзаного хлопчика.
  I в головi безтiлесної, але здатної мислити та сприймати душi, гула пiсня;
  Потрапив у фашистський страшний полон,
  Пливу хвилями болю страшного!
  Але стiкаючи кров'ю, пiснi спiвав,
  Адже iз серцем дружний пiонер безстрашним!
  
  I я скажу вам твердо кати,
  Що радiсть мерзенну, вилили даремно!
  Мене скаже слабкий промовчи,
  Адже бiль болiсний i просто жахливий!
  
  Але знаю, твердо вiрю я,
  Фашизм скинутий буде у прiрву!
  Обдасть вас злiсних полум'я струмiнь,
  А всi хто впали, веселячись, воскреснуть!
  
  I наша вiра в комунiзм сильна,
  Злетимо як сокiл, станемо зiрок усiх вище!
  Нехай рiчки меду потечуть вина,
  Весь свiт, порад гучний горн почує!
  
  I автомат стиснувши мiцно пiонер,
  По вище в небо юний глянь!
  I покажи хитаючим приклад,
  Твоя краватка яскрава, як у кольорi гвоздика!
  
  Вiтчизна для мене ти значиш усе,
  Рiдна мати та сенс усього юного життя!
  Нехай поки нелегке бути,
  Страждає наш народ за злого фашизму!
  
  Але волю хлопець червоний напруження,
  Плюнь у морду з пекельною свастикою бандиту!
  Нехай здригнутися в сказi вороги,
  I будуть червоною армiєю розбитi!
  
  СРСР священна країна,
  Що подарувала комунiзм народам!
  Як мати своє нам серце вiддала,
  За щастя, мир, надiю та свободу!
  
  БОСОНОГА БЛОНДИКА ЗАХИЩАЄ АЛЯСКУ
  АННОТАЦIЯ.
  Олександр Третiй прийшов до влади у 1966 роцi, i вирiшив захищати Аляску вiд армiї англiйцiв. Гарнi дiвчата-блондинки i руда, що володiють магiєю та рiзними прийомами вiйни, допомагають утримати росiйськi землi в Америцi.
  . РОЗДIЛ Љ1
  Мiрабела Магнiтна знову виконує нову круту мiсiю. Цього разу у свiтi Олександра Третього. Причому цар став правити набагато ранiше, нiж у реальнiй iсторiї. Так як його батько Олександр Другий був убитий у 1866 р. у квiтнi. У реальнiй iсторiї царя врятувала випадковiсть, але вже не вийшло.
  I могутнiй Олександр Третiй став правити з 1866 року. I, зрозумiло, першим своїм кроком взяв та заборонив продаж Аляски. I це правильно. Велика, царська Росiя своїми територiями не розкидається. Тiльки тепер, правда, треба цi територiї захищати. А це непросто.
  Це рiшення царя-батюшки викликало певне обурення у зарубiжних колах. I Росiю вирiшила насамперед Британiя випробувати на мiцнiсть.
  Невелика фортеця з крихiтним росiйським гарнiзоном на Алясцi в червнi 1868 року була атакована англiйськими вiйськами.
  Зрозумiло, Мiрабела Магнiтна як вiрна служниця росiйських богiв була вiдправлена в цей форт на росiйськiй позицiї землi, i мала взяти участь у боях за утримання росiйської територiї.
  Босонога i в шортах i в бюстгальтерi дiвчина атакувала батарею англiйцiв, що розташувалася на панiвнiй висотi над фортом. Мiрабела Магнiтна вже мала чималий досвiд виконання рiзних мiсiй всемогутнiх росiйських богiв у рiзних свiтобудовах. Така у цiєї дiвчини-генiя доля. Будучи дорослою студенткою, захотiла стати безсмертною.
  I росiйськi Боги-демiурги зробили її безсмертною, але перетворили на дiвчину-термiнатора, яка служить їм i народу Матiнки-Росiї. Таке цiлком влаштовує вiчне дiвчисько.
  Вона затискає одному англiйському вартовому рот i перерiзає горло. Не вперше i не в першiй мiсiї вона таке робить. Iз самого початку завдяки безсмертному тiлу вiчна дiвчинка сприймала все це як гру, i тому не вiдчувала докорiв сумлiння i будь-якого дискомфорту в душi.
  Для неї це стало якось настiльки природним, що дiвчина тiльки радiла черговому своєму успiху.
  Ось вона iншому вартовому просто вiдiрвала голову. Знайте англiйцi наших: Аляска була i буде росiйською!
  Мiрабелу Магнiтну - цю генiальну та найплодючiшу винахiдницю в СНД давно обурювало, що було продано за копiйки Аляска! Але цар Олександр Третiй не такий! Нi цей монарх не поступиться нi п'ядi руської землi!
  Слава Росiї та росiйським царям!
  Дiвчина-термiнатор голою п'ятою посунула чергового англiйця по потилицi. Зламала йому шию. Пiсля чого проспiвала:
  - Аляска буде нашою назавжди,
  Де росiйських прапор там сяє сонце!
  Здiйсниться велика мрiя,
  А голосок дiвчат дуже дзвiнкий!
  Та добре б зараз допомогла б легендарна четвiрка дiвчат-вiдьм, прекрасних як зiрки. Вони були б чудовою пiдмогою. Але добре бiйся поки що одна.
  Ось пiдпалюєш бездимний порох i нiтроглiцерин. Зараз вся англiйська батарея злетить у повiтря.
  Мiрабела Магнiтна проспiвала:
  - Немає прекраснiшої за Батькiвщину-Росiю,
  За неї бiйся i не лякайся.
  У свiтобудовi немає країни щасливiшою,
  Всесвiту смолоскип свiтла Русь!
  Батарею як рвоне: неначе виверження колосального за розмiрами вулкана. Декiлька сотень англiйцiв виявилися разом пiдкинутi вгору, i розiрвалися на дрiбнi частини.
  Пiсля чого дiвчинка, розмахуючи двома шаблями, почала рубати англiйцiв. При цьому юна войовниця-термiнатор як англiйською мовою закричає.
  - Шотландцi повстали! Вони хочуть розiрвати королеву!
  Тут таке почалося... Пiшла стрiлянина мiж етнiчними англiйцями та шотландцями. Та така дика i бузувiрська стрiлянина.
  I пiшла також i рубка. Шотландцi та англiйцi зчепилися один з одним.
  Кiлька тисяч солдатiв, що брали в облогу форт, тепер билися з найбiльшим шаленством.
  Мiрабела Магнiтна кричала:
  - Рiжуть та вбивають! Стрiляйте у тих!
  Бiй продовжувався з колосальним розмахом. Мiрабела тим часом, володiючи недитячою силою, прихопила кiлька бочок iз нiтроглiцерином у човен, i пiд шумок направила його на найбiльший англiйський броненосець.
  Дiвчина-термiнатор прокричала:
  - За Русь подарунок анiгiляцiї!
  I вiдштовхнула босими, дiвочими нiжками човен, та, розiгнавшись, довбанула в борт броненосця. Англiйцi на борту стрiляли з рушниць хаотично i без толку.
  I ось i результат, як таран. I рвонуть кiлька бочок iз нiтроглiцерином. Та ще й безсмертна дiвчина навела їх так точно, що вибухнуло капiтально.
  I такi руйнування були. I броненосець взяв i без зайвих проблем почав тонути.
  I англiйцi на його борту тонули. А дiвчисько тим часом уже на крейсерi. Рубить матросiв шаблями, а сама шльопана босими нiжками бiжить до рубки.
  Лихо зрiзає матросiв i пищить:
  - Слава чудовiй нашiй країнi!
  Дивно Росiї за мудрого царя!
  Я вам Аляску вороги не вiддам!
  Буде роздертим у лютi хам!
  I ось дiвчина босими нiжками кинула гранату та розiрвала англiйцiв.
  Потiм прорвався до штурвала, i давай повертати крейсер. I два великi англiйськi кораблi як зiткнутися. I броня на них лусне. I давай собi тонути i водночас горiти.
  Мiрабела заспiвала:
  - Слава Росiї, слава!
  Крейсер мчить уперед.
  Цар Олександр великий,
  Вiдкриє до перемог рахунок!
  Пiсля чого дiвчисько-термiнатор одним стрибком перелетiло на iнший крейсер. I в ньому теж почала рубати матросiв. I прориватися до штурвала.
  А там все просто розгорни та зiткни кораблi.
  Дiвчина-термiнатор навiть заспiвала:
  - Чорний пояс,
  Я дуже спокiйний.
  Чорний пояс -
  Один в полi воїн!
  Чорний пояс,
  Блискавковий розряд -
  Усi англiйцi трупами лежать!
  I Мiрабела Магнiтна зiштовхує кораблi. Ось це дiвчисько - реально найкрутiша войовниця на свiтi!
  I знову стрибок, i iнший крейсер. Та володарцi морiв спала на думку погана iдея - воювати з Росiєю. Тим бiльше, коли бореться таке круте i вiдчайдушне дiвчисько.
  Мiрабела Магнiтна i тут порубала масу англiйцiв та розгорнула свiй корабель. Точнiше захоплений у англiйцiв. I перевела його в атаку на iнший крейсер. I з диким ревом таранила супротивника.
  Немов два монстри зiйшлися разом i зiткнулися з диким прикидом. I розкроїли один одному носи. Потiм зачерпнули морської води i почали тонути, без жодних шансiв.
  Мiрабела Магнiтна проорала:
  - Слава Олександру Третьому! Великому iз царiв!
  I знову босими пальчиками нiжок як пiдкине бомбу з вибухiвкою. I цiлий фрегат, отримавши пробоїну, тоне.
  Та англiйцi такого, зрозумiло, не очiкували. Чи думали вони, що нарвуться на таку дику пригоду?
  Мiрабела Магнiтна проревела:
  - Слава Великої Росiї царiв!
  I знову дiвчисько як вiзьме та захопить штурвал чергового крейсера. I за допомогою босих, дiвочих нiжок його поверне, i ворога таранить. Два кораблi разом ламаються, i захлинаються в морськiй блювотинi!
  Дiвча-термiнатор кричить:
  - На славу Батькiвщини святої!
  I знову слiдує довгий стрибок. I перелiт через хвилi. Пiсля чого дiвчина знову рубає шаблями, прориваючись до штурвала. Вона дуже бойова та агресивна войовниця-термiнатор.
  Крушить англiйських матросiв, i спiває:
  - Виблискує зiркою променистою,
  Крiзь темряву безпросвiтного мороку.
  Великий наш цар Олександр,
  Не знає нi болю, нi страху!
  
  Вороги перед тобою вiдступають,
  Радує народу натовп...
  Росiя тебе приймає
  Могутня править рука!
  I Мiрабела Магнiтна зрiзала ще масу англiйцiв, i знову зiштовхнула з розмаху, лобами кораблi.
  Ось це справдi дiвчина-термiнатор. Виглядає рокiв на двадцять, всього метр дев'яносто зросту, та ще правда м'язи лита сталь i рельєф немов плиточки шоколаду.
  I якщо така дiвка лупне, то буде зовсiм не мед.
  А ось знову дiвчисько перескакує з одного крейсера на iнший. I знову їх без зайвих церемонiй зiштовхує лобами.
  I кричить собi:
  - За Русь Романових!
  Дiйсно-термiнатор в ударi. Вона всiм покаже свiй найвищий клас. I всiх рубатиме i ламатиме, немов велетень кийком.
  Ось знову стрибок, цього разу на броненосця.
  Знову працюють шаблi босонога дiвчинки. У неї намагаються стрiляти, але кулi в безсмертну дiвчину не влучають, а якщо й влучають, то вiдскакують.
  Добре бути вiчним дiвчиськом, ти не просто юна, але ще й тебе вбити не можуть. Ось ти i Британiю мелеш.
  Захоплюєш штурвал. I тепер уже розкручуєш його i тепер уже цiлих два броненосцi як зiткнутися, i врiжуться. I ламають метал, що навiть iскри летять на всi боки.
  Мiрабела Магнiтна кричить:
  - За Росiю, що всiм обламає роги!
  I голою, круглою дiвочою п'ятою пiдкине забiйний подарунок смертi. Розiрве масу англiйцiв i черговий фрегат йде на дно.
  Ну ось ще чотири крейсери лишилося. Весь флот, зрозумiло, англiйцi до берегiв Аляски не вiдправлять.
  Ось Мiрабела Магнiтна захоплює черговий штурвал. I з усього розмаху розкручує його на супротивника. I ось обидва крейсери беруть i стикаються лобами.
  Чується скрегiт, i лопання металу. I обидва кораблi починають iз великим смаком тонути.
  Мiрабела Магнiтна проспiвала:
  - У магазину "Пиво-Води",
  Лежала щаслива людина.
  Вiн вийшов з народу,
  I вийшов, i впав на снiг!
  Тепер потрiбно знищити останнi крейсера, i взятися за дрiбнiшi кораблi.
  Тодi i англiйцi, якi перебувають на сушi, пiсля загибелi флоту здадуться на милiсть переможця.
  I Британiї це буде такий урок, що вони його нiколи не забудуть. I ще згадають Крим, куди вони помчали пiд час правлiння Великого дiда Миколи Першого. Втiм, Микола Палич не увiйшов до iсторiї великим, а виявився невдахою. А ось його онук має зараз показати славу росiйської зброї.
  I в цьому йому допомагає Мiрабела Магнiтна - дуже крута та рiшуча дiвчина-термiнатор.
  Мiрабела захоплює черговий штурвал, i зiштовхує один з одним обидва крейсери Британiї. I дiє дуже рiшуче та круто.
  Пiсля чого дiвчина-термiнатор вигукує:
  - Кораблi на дно йдуть,
  З якорями, вiтрилами.
  I тодi твоїми будуть,
  Золотi скринi!
  Золотi скринi!
  I черговий стрибок, раз чотири броненосцi i дюжина крейсерiв знищено, то настав час трощити i фрегати. Чимало кораблiв втратить Британiя.
  I зрозумiє пiсля цього що означає нападати на Росiю.
  Дiвчина-термiнатор заспiвала:
  - За диво та перемогу нашу у свiтi!
  I осiдлала штурвал чергового фрегата, i спрямовує корабель на таран, i з потужним ударом, як довбає!
  I вiзьмуть обидвi посудини, i зламаються, i розколються на частини. I це здорово та дуже круто.
  Мiрабела Магнiтна знову перескакує, i на черговий посуд заскакує. I вже звiдти керує процесом. I знову розвертає корабель, i фрегати стикаються.
  Знову скрегiт металу, що ламається, потужний вибух, i вцiлiлi матроси падають у воду.
  Мiрабела кричить:
  - За успiх нашої зброї!
  I знову вiдважне дiвчисько в атацi. Новий фрегат осiдлала. I направила на есмiнець.
  Зiштовхуються пароплави, i вибухають. Ломається метал, i вогонь злiтає у висоту. I горять люди живцем.
  Це взагалi явний кошмар. I горять англiйцi наче шашлики смажать.
  Серед загиблих виявився юнга, хлопчик рокiв тринадцяти. Жаль, звичайно, що такий убитий. Але вiйна є вiйною.
  Дiвчина-термiнатор заспiвала:
  - Будуть трупи, багато гiр! З нами батько Чорномор!
  I дiвчина знову босою нiжкою кинула гранату, яка потопила черговий корабель.
  Дiвчина-генiй головою бадьохнула британського адмiрала, тому що у того голова луснула немов гарбуз, що потрапив пiд удар палi. I голою п'ятою зарядила величезному чорношкiрому пiдборiддя. I той пролетiв i збив дюжину матросiв.
  I пiсля цього дiвчина знову розгорнула фрегат i таранила їм сусiда. Агресивно прочерiкавши:
  - Я велика зiрка!
  I знову дiвчисько-термiнатор в атацi. Нищiвна i стрiмка. У нiй клекоче цiлий вулкан i виверження колосальної потужностi. Це непереможна дiвчина-генiя.
  I всiх руйнує без жодної пощади. I ось дiвчисько-супермен iнший фрегат сiдлає. I супостата без особливої тяганини руйнує. Ось це дiвчина - велика зiрка.
  Мирабела Магнiтна знову зiштовхнула два кораблi один з одним, i кричала на всю горлянку:
  - За великий комунiзм!
  I знову вiдважне дiвчисько-боєць у наступi. Та тут ти б'єшся по-новому. Не те, що чергова попаданка про другу свiтову вiйну. Тут все красиво та свiжо. Б'єшся з Британiєю за Аляску.
  США поки що не вiдновилися пiсля громадянської вiйни, та й спiльного кордону з Росiєю вони не мають. Так що якщо з американцiв i доведеться зчепитися, то набагато пiзнiше.
  А у Британiї колонiя Канада та з нею у Росiї спiльний кордон. Отже, слiд вiдбити натиск могутньої Англiї.
  Але ще пара фрегатiв зiткнулася. Незабаром вiд британського флоту нiчого не залишиться.
  А по сушi не надто атакуєш Аляску. Тут комунiкацiї i Британiї розтягнутi.
  Мiрабела Магнiтна знову зiштовхує фрегати, i реве:
  - Пiрату не потрiбнi науки,
  I це ясно чому...
  У нас i ноги є i руки,
  I руки...
  А голова, нам нi до чого!
  I дiвчина головою як рушить англiйським матросом, що той пролетить, i десяток бiйцiв зiб'є.
  Мiрабела ж знову в атацi. Ось знову зiштовхнула один з одним фрегати. I вони ламаються, горять та тонуть.
  Мiрабела кричала:
  - За душу Росiї!
  I ось гола, кругла п'ята дiвчини знову знаходить собi за мету. Вона руйнує супостата i реве:
  - За священну Вiтчизну!
  I голим дiвочим колiном як довбає ворога в живiт. У того взяли й кишки iз-за рота вилiзли.
  Мiрабела Магнiтна проорала:
  - За велич Батькiвщини!
  I прокрутила в повiтрi вертушку, розриваючи босими нiжками ворогiв на дрiбнi шматочки.
  Та хвацько трощить дiвчисько... Вона й сама б з ворогами легко справилася б.
  Але з'явилися чотири дiвчини-вiдьми. I теж красунi босонiж i в бiкiнi.
  I давай ламати англiйцiв. Пiдскакують собi, босими дiвочими ногами гранати кидають i Британiю розривають.
  I ось Наташа - мускулиста дiвчина у бiкiнi. Вiзьме та жбурне босими пальцями нiг диск... Кiлька англiйських матросiв зрiзанi, i фрегат розвертається та таранить свого колегу.
  Наташа верещить:
  - Олександр Третiй суперстар!
  Зоя ця дiвчина iз золотим волоссям пiдтверджує:
  - Суперстар i зовсiм ще не старий!
  Августина з розлюченiстю руйнуючи англiйцiв, це руда стерва видала, скелячи зубки:
  - З нами буде комунiзм!
  I гола п'ята дiвчини взяла i довбала ворога в жерло гармати. I фрегат узяв та розколовся.
  Свiтлана розсмiялася, пальнула з гармати, розкришила супротивника, крутанула, босою ногою штурвал, гаркнув:
  - Царi з нами!
  Дiвчата вiдразу ж розiйшлися, i дуже агресивно трощили флот. Ну, хто тут встоїть. Фрегати швидко скiнчилися, i тепер замiсть них ламали вже дрiбнiшi посудини.
  Наташа, крушивши Британiю, заспiвала:
  - Росiя у вiках славиться свята!
  I босими пальцями нiжок жбурне бомбу розкололу бригантину.
  Зоя, продовжуючи руйнувати супротивника, провищувала:
  - Люблю тебе всiм серцем та душею!
  I знову босими пальчиками нiжок жбурнула горошинку. Та черговий англiйський корабель розколола.
  Августина теж взяла i довбала по супротивнику. Розкришила корабель, потопила руде стерво масу супротивникiв iз Британiї. I перевiряла:
  - За Олександра Третього, котрий стане великим царем!
  Свiтлана iз цим охоче погодилася:
  - Безперечно стане!
  Боса нiжка блондинки термiнатора з такою силою врiзалася в борт британського судна, що англiйський корабель розколовся на три частини.
  Мiрабела Магнiтна, ця непереможна дiвчина теж так лупнула по супротивнику, своєю голою, круглою, дитячою п'ятою, що бригантина трiснула i майже моментально затонула.
  Дiвча-термiнатор проспiвала:
  - Ми зметемо ворога одним ударом,
  Славу пiдтвердимо сталевим мечем.
  Вермахт руйнували ми недарма,
  Англiйцiв граючи, розiб'ємо!
  Наташа пiдморгнула i зi смiшком вiдзначила:
  - I, зрозумiло, це зробимо босими дiвочими нiжками!
  I гола п'ята дiвчини врiзавшись, розбила черговий англiйський корабель.
  Зоя, скелячи зубки, агресивно видала:
  - За комунiзм у царському втiленнi!
  I дiвчина босими пальцями нiг взяла i кинула те, що смертельно впливає на ворогiв, їх буквально змiтаючи та розриваючи.
  Августина, круша англiйцiв, взяла та видала:
  - Слава Христу та Роду!
  Пiсля чого i її босi нiжки кинули бомбу розiрвавши на частини чергову субмарину.
  А потiм гола п'ята влучним ударом розколола бригантину. I зробила це дуже швидко.
  Свiтлана також у активному русi. Руйнує ворогiв. I голою п'ятою чергову бригантину вiдправляє на дно.
  I дiвчина босими пальцями нiжок знову i дикою люттю кидає гранату. Вона войовниця вражаюча.
  От i Наташа в атацi стрiмкої, i дуже агресивної. Вона вiдчайдушно атакує.
  I новий англiйський корабель тоне, коли його потрапляє бомба, кинута босими пальцями нiг дiвчинки.
  Наташа заспiвала, скелячи зубки:
  - Я надлюдина!
  Зоя голим колiном довбанула бригантину в нiс. I та розiйшлася трiщинами i почала тонути.
  Мiрабела Магнiтна голою п'ятою теж розколола корабель Британiї дрiбнiше i пискнула:
  - За мої сили! Усi зрошили!
  I хлопчик знову в русi та агресивнiй атацi.
  Августина продовжуючи рухатися, немов кобра, яка жалить Британiю, i видала зi смаком:
  - Комунiзм! Це горде слово!
  I босi пальчики нiжок це вiдчайдушного дiвча шпурнули черговий подаруночок руйнування.
  I маса англiйцiв опинилася в трунi, або на днi моря. Втiм, яка труна якщо їх розiрвало?
  А решта навiть затонули!
  Мирабела Магнiтна в дикому скелi плюнула на бригантину, i та спалахнула, мов облита напалмом.
  Дiвча-термiнатор кричало:
  - За царську горiлку!
  I як розсмiяється, i голою п'ятою на борту корабля Британiї дасть. Той розколеться i буль-буль у морську безодню.
  Свiтлана босими пальчиками нiжок жбурнула бомбу i пискнула:
  - А в море виходять дiвчата лихi...
  I рубає ворогiв шаблями.
  Мiрабела Магнiтна, круша англiйцiв, пiдтвердила:
  - Морська стихiя! Морська стихiя!
  Отак i розiйшлися войовницi. I дiвчисько-студентка з ними така бойова. I жвава при цьому.
  Мiрабела Магнiтна стрiляючи по супротивнику з гармати англiйцiв. I топячи черговий корабель, видала:
  - Космiчний сон! Хай буде ворог розтрощений!
  Дiвчата-богинi та дiвчина-студентка розiйшлися на колосальну лють. I рубають ворога, без жодного способу витримати Британiї такий пресинг.
  Мiрабела топила черговий корабель, згадала, що в одному з паралельних всесвiтiв, гном вирiшив допомогти нiмцям у конструюваннi "Тигра"-2. I примудрився цей технiчний генiй зробити машину з товщиною бронi та озброєнням "Королiвського тигра", вагою всього тридцять тонн, i висотою пiвтора метри!
  А що на те вiн i гном! I є конструктор супер! Звичайно ж, з такою машиною нiмцi змогли влiтку сорок четвертого року розгромити союзникiв у Нормандiї, а восени зупинити i наступ Червоної армiї, що прорвалася до Варшави.
  Гiрше було те, що гном не лише танки конструював. ХЕ-162 теж виявився дуже вдалим i легким, i дешевим, i простим в управлiннi. А бомбардувальник Ю-287 взагалi вийшов супермен.
  I довелося тодi їхнiй п'ятiрцi втрутитися. I так вiйна затяглася до сорока сьомого року.
  А якби не були їхнi п'ятiрки, то фрицi могли б i перемогти!
  Мiрабела Магнiтна тодi жорстко висловилася на адресу гномiв:
  - Вони гiршi за ельфiв!
  Ото справдi, був такий ельф-попаданець. Став льотчиком Люфтваффе, збивши з осенi сорок першого року, до червня 1944 року понад шiстсот п'ятдесяти лiтакiв, на обох фронтах. Отримав лицарський хрест залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами, коли перший у Люфтваффi збив двiстi лiтакiв. Далi за триста збитих лiтакiв отримав орден нiмецького орла iз дiамантами. За чотириста збитих лiтакiв перший орден Лицарський хрест Залiзного хреста, iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. За п'ятсот ювiлейних збитих лiтакiв до 20 квiтня 1944 року ельф отримав Великий Хрест Залiзного хреста - другий у Третьому Рейху пiсля Германа Герiнга.
  I за шестисотий лiтак був нагороджений спецiальною нагородою: лицарським хрестом залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. Славний ас-ельф нiколи не був збитий - магiя дiє оберiг богiв. I попрацював один, нiби цiлий авiакорпус.
  Але впливу на хiд вiйни це не мало. I союзники висадилися у Нормандiї. I досить успiшно, незважаючи на всi зусилля ельфу.
  Ну i вирiшив тодi цей представник народу чарiвникiв, змотатися з Третього Рейху. Тим бiльше що йому треба? Чи до тисячi довести свої рахунки? Хто буде з ворогом!
  Мiрабела потопила чергову бригантину, i проревела:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  Вже їхня п'ятiрка потопила практично всi кораблi. На заключний акорд разом зiштовхнули одразу п'ять посудин, завершивши розгром англiйського флоту.
  Мiрабела Магнiтна пропела, скеля зубки:
  - Славитися Росiя на вiки,
  Незабаром буде змiна поколiнь.
  У радостi велика мрiя,
  Олександр буде, а не Ленiн!
  Дiвчата схоже задоволенi. На морi Англiя повалена. Тепер залишилося добити пошарпаного ворога на сушi.
  I п'ятiрка кинулася рубати i без того дезорганiзованого i наполовину розбитого супротивника.
  Дiвчата та хлопчик трощили супротивника. Рубили його шаблями, i кидали босими пальцями нiг у ворога гранати. I це виявилося дуже здорово.
  Рубила Наташа i спiвала, її шаблi такi швидкi i по двадцять помахiв за секунду. Та з такою швидкiстю проти вiдьом нiкому не встояти. Ось що означає сила росiйських богiв!
  Мiрабела Магнiтна голою п'ятою рушила по шолому, i зламала шию британському генералу, промовила:
  - Один два три чотири!
  Зоя босими пальчиками кинула гострий, вiдточений диск i видала зi смiшком:
  - Ноги вищi за руки ширшi!
  Августина дiяла вкрай агресивно. А її босi нiжки стрiмкi. А мiдно-червоне волосся майорить, мов бойовий, пролетарський прапор.
  Дiвчина взяла i заспiвала:
  - Я вiдьма i прекраснiшої професiї немає!
  Свiтлана, зрубуючи супротивникiв, погодилася:
  - Нi! I я гадки не буде!
  I її босi нiжки кинули кинджали. Тi пролетiли i два дюжини англiйцiв зрiзали.
  Винищення йшло за планом. I дiвчата, i хлопчик дiяли з очевидною люттю. I приголомшливою точнiстю. Войовницi надзвичайно трощили з диким апломбом.
  Мiрабела Магнiтна, розрубала навпiл чергового генерала, як свисне.
  I дюжина ворон узяла i завалилася вiд серцевого нападу. Попадала вниз, i пробила пiвсотнi англiйським бiйцям дiрки в головi.
  Оце бiй! Найкрутiший з боїв!
  Дiвчина-термiнатор проревела:
  - Я великий воїн! Я Шварценеггер у спiдницi!
  Наташа рiзко гаркнула, i тупнула босою нiжкою:
  - Ти Термiнатор у бiкiнi!
  Мiрабела погодилася:
  - Я Термiнатор у бiкiнi, який усiх рве!
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Наташа ця босонога дiвчина в бiкiнi прийняла рiшення:
  - Атакуємо англiйцiв ушестером! Наших солдатiв на Алясцi замало, щоб їх ще пiд удар пiдставляти!
  Мiрабела Магнiтна iз цим погодилася:
  - Навiщо нам зайвi багнети? Головне, щоб магiя була!
  I вiчна дiвчина, який принаймнi зовнi виглядав рокiв на двадцять, тiльки мала дуже рельєфну мускулатуру, тупнула, босою, дiвочою нiжкою.
  Маргарита, ця дiвчинка-термiнатор, теж серед тих дорослих, що погодилися заради безсмертя повернутися в дитинство i виконувати рiзного роду мiсiї.
  Вона проворкувала:
  - Нарештi є справа! Як я втомилася, особливо морально займатись одним будiвництвом!
  Мiрабела Магнiтна ця безсмертна дiвчина-термiнатор охоче пiдтвердила:
  - Я теж, щиро кажучи, вiд цього втомилася! Хочу бiйки!
  Наташка заспiвала:
  - Пiд ним струмiнь мiсяця блакитi,
  Над ним промiнь сонця золотий.
  Але вiн бунтiвний хоче бурi -
  Наче в бурi є спокiй!
  Войовниця хихикнула, показавши гострi зубки-клики.
  Шiстка бiльше не обмовилася жодним словом. Вона просто взяла та атакувала англiйцiв. Армiю Британiєю було зiбрано чималеньку: сто п'ятдесят тисяч солдатiв, що в одному мiсцi багато для дев'ятнадцятого столiття. Та ще спробую стiльки збери у Канадi.
  Плюс ще, зрозумiло, i величезний флот iз рiзних морiв.
  Проте армада рушила на росiйськi позицiї. А скiльки там солдатiв у Росiї? У сто разiв менше! Ну, ще й робiтники-будiвельники прибувають.
  Але шiстка з магiчною зброєю англiйцiв взяла та атакувала.
  Цього разу у вiчно юних воїнiв i автомати, i мечi, i весь нищiвний чарiвний арсенал.
  I як вони взялися за знищення такої ось армiї.
  Мiрабела Магнiтна махнула мечами, зрубуючи англiйських солдатiв. Потiм дала чергу з автоматiв, скошуючи супротивникiв. Пiсля босi дiвчачi нiжки войовницi кинули гранату, розриваючи армiю iмперiї Лева.
  А пiд кiнець першої хвилi атаки Мiрабела засвистiла.
  Ворони непритомнiли, пробиваючи верхiвки англiйським солдатам.
  Дiвчина-термiнатор заспiвала:
  - Наймiцнiший у свiтi - росiйський дух!
  Маргарита, ця вiчна дiвчинка, i теж термiнатор колосальної руйнiвної сили, рубанула мечами, що подовжувалися. А потiм дала чергу з автоматiв. Потiм босi пальчики вiчної дитини запустили вбивчий подарунок смертi. Той розiрвав безлiч ворогiв Росiї.
  Пiсля чого дiвчинка iз золотим волоссям як засвистить, i цiлу хмару ворон на голови англiйцям скине. Тi пробивають верхiвки.
  Маргарита проворкувала:
  - Буде ворог розгромлений на порох i пух!
  Наташа в наступi ... Дiвчина з блакитним волоссям спочатку провела мечами млин. Потiм взяла i босими пальчиками нiжок шпурнула гранату несучу смерть англiйцям. Потiм дала чергу з автоматiв.
  Далi скинула лiфчик i як спалахне блискавкою з червоного соска.
  Конi i люди разом виявилися пiдкинутi i розiрванi на шматки.
  Наташа рикнула:
  - Але пасаране!
  Войовниця Мiрабела шпурнула вбивчу гранату босою, дiвочою нiжкою i пискнула:
  - Я круте дiвчисько!
  Маргарита ця невтомна дiвчинка голою п'ятою пiддала презент смертi та видала:
  - А я крута баба!
  Зоя дiвчина з жовтим волоссям в атацi гаряча. I взяла дала чергу з автоматiв, а потiм рубанула мечами i провела прийом метелик. Дiвчина босими нiжками залишила подарунок знищення. Розiрвала безлiч англiйських солдатiв. А потiм войовниця з малинових соскiв випустила пульсар руйнування. I той лупнув по англiйських шеренгах.
  Зоя побулькала:
  - Я така ось, найкрутiша!
  I знову войовниця як рубанет, цього разу блискавкою з пупка. Та вiзьме i кiлька сотень англiйцiв спалити.
  I розсмiяється собi скеля зубки. А вiд зубiв посилаються сонячнi зайчики, якi слiплять супротивника.
  Августина теж у битвi. Така ось крута iз крутих дiвчат. I ось вона вiзьме мечами подовжуючи рубанет. Потiм iз автоматiв вистрiлив. Скосить шеренгу англiйцiв. Пiсля чого босими пальчиками нiжок закине гранату. Яка англiйських бiйцiв розриває немов промокашку.
  А ось ще крутiше iз рубiнового соска випускає вбивчий подарунок смертi. I скiльки супротивникiв виводитися з ладу.
  А ось iз круглого пупка рудої кралi вилiтає каскад блискавок, i палить супротивникiв, наче смолоскип шашлики.
  Августина проворкувала на всю горлянку:
  - Буде дуже смачно!
  Свiтлана як тут. Вона в лютому русi. I її мечi проходять крiзь шеренги, мов танки, через пiхоту. А потiм витонченим рухом автомати скошуються противниками. А коли полуничнi соски спрацьовують, то це зовсiм беззаконня.
  А коли пупок викине щось те, що реально та безмежно пахне вбивством.
  Войовниця вищить:
  - Я чемпiонка!
  Мiрабела Магнiтна свистить немов крече. I падають на англiйцiв наче сiрий дощ. Ось дiвчисько вiзьме i рубане мечами наче ножицями. А потiм спрацюють i автомати. Юна войовниця у великому ударi. А ось ще крутiше, коли боса, дiвоча нiжка студентки запустить подаруночок смертi.
  Мiрабела пропищала:
  - За велич походу комунiзму!
  Маргарита дуже активна та жорстка дiвчина. Вона дає чергу з автоматiв, зрубуючи англiйцiв. I потiм мечами зрубує тiло.
  А потiм босими нiжками таке нище пошле.
  I юнi воїни як засвистять. I посиплються на ворогiв такi густi пластiвцi зомлiлих ворон.
  Наташа веде вогонь крайньої влучностi, i реве:
  - Слава Батькiвщинi царiв!
  Дiвчина дала чергу з автомата. Потiм рубала мечами, зрiзаючи бiйцiв iмперiї лева. А потiм босими пальчиками нiжок як покине подарунок повного знищення.
  А потiм червоними сосками спустяться пульсари. А потiм iз круглого пупка вилетить така руйнiвна та вбивча блискавка. I спалить повно, англiйських солдатiв.
  Але найруйнiвнiшим подарунком стало, коли у дiвчини з блакитним волоссям лопнули труси, i з лона Венера вилетiло руйнiвне торнадо чарiвної анiгiляцiї.
  Ось цього англiйцям зовсiм не витримати. Вiзьме та зiб'є у трiски та труни.
  Войовниця проревела:
  - Слава космiчнiй та царськiй Вiтчизнi!
  Зоя з дикою енергiєю бореться. Ось вона провела млин мечами. Потiм дала точну чергу з автоматiв. Причому кожна куля, пущена дуже гарною дiвчиною з волоссям кольору юного кульбаби, вразила прямо в цiль i не пройшла даремно. А потiм босi пальчики витончених нiжок жбурнули черговий подаруночок смертi. I це виявилося дуже точно i влучно. I кожен уламок магiчної, багаторазової гранати потрапив прямо в цiль.
  А потiм малиновий сосок взяв i пальнув з правих грудей по кавалерiї, а з лiвої по пiхотi.
  Зоя прочiрiкала:
  - Слава царевi Олександру!
  А ось з пупка вилетiла блискавка спочатку пiхотою, а потiм кавалерiєю. Це виявилося вкрай убивчим i точно.
  А ось останнiй акорд, коли торнадо пiднялося з красивого грота Венери, розриваючи трусики дiвчини-войовницi. I стiльки англiйцiв разом знищується.
  Боєць-самка реве:
  - За Русь обiтовану!
  Наташа, зрiзаючи англiйських солдатiв, помiтила:
  - Обiцяна земля Iзраїль... Русь трохи iнакше називається!
  Августина войовниця у смертельному скелi своїх блискучих наче дзеркало зубiв. I вiд них вiдлiтають сонячнi зайчики, що засмажують англiйських солдатiв. Руда дiвчина проводить прийом мечами, зрубуючи супротивникiв. Потiм стрiляє з автоматiв, пiдкошуючи їх немов газонокосаркою. А коли полетить кинута босою нiжкою рудої гарпiї граната i порве англiйських бiйцiв.
  А потiм войовниця рудої мастi як вiзьме i з рубiнового соска, щось те, що приносить загибель, вистрiлить. I пройдуть дикi пульсари.
  Дiвчина взяла i з пупка щось таке, що не дає шансiв врятуватися, запустить i в'якне на всю горлянку.
  - За перемогу над ворогами Росiї!
  I пiд кiнець розриваючи тонкi трусики з лона Венери запустить щось те, що не дало англiйцям навiть часу перехреститися. Завалило намертво.
  Свiтлана взяла i рубала мечами немов лопатями млина. Розтнула англiйських бiйцiв. I потiм шухнула з автоматiв. Зрiзала ворогiв масу. Дiвчина взяла i точеним пальчиками босих нiжок запустила гранату. I розiрвала супротивникiв масу. А потiм iз полуничних соскiв вистрiлила таким розрядом ударної блискавки. I випалила англiйських бiйцiв без жалостi найменшої.
  Ось i взяла з пупка, що послала промiнь магiчної магiї. I всiх порвала на дрiбнi частини.
  А пiд кiнець взяла, скинула синi трусики, i як запустить цiлий шторм iз лона Венери, i запалить полк i спалила до кiнця.
  Мiрабела Магнiтна знову рубанула, зробивши прийом метелика по людях. А потiм дала чергу з автомата. Скосила англiйських солдатiв. Босi нiжки дiвчини кинули кiлька багаторазових гранат. I розiрвали супротивникiв.
  А потiм войовниця як засвистить. I зверху на англiйцiв стали з невтомною силою верстатового кулемета сипатися ворони. I як вони гострими дзьобами пробивали солдатiв британської iмперiї разом iз касками.
  Дiвчина-термiнатор заспiвала:
  - Слава Росiйськiй Вiтчизнi!
  Маргарита невтомна дiвчинка теж захоплено провизжала, скелячи свої зубки:
  - Герою царевi Олександру слава!
  I босими нiжками вiзьме i жбурне таке вбивче, нiби зверху впала вогняна паля.
  I дiвчинка знову як засвистить... I на голови англiйцiв ворони наче злива вбивча посиплються.
  Наталя б'ється з пiхотою з диким шаленством. I мечами по англiйцях вiзьме та лупне. I з автомата ворогiв покосить. А коли її гола п'ята як пiдкине презент смертi, то стає дуже здорово.
  I войовниця з блакитним волоссям як випустить з яскраво-червоного соска вражаючий презент анiгiляцiї. I засмажить живцем англiйських бiйцiв.
  Звичайно, шкода хлопцiв, але вони прийшли на споконвiчно-росiйську землю - Аляску. I з ними важко порозумiтися, без насильства.
  А ось Наташка як лупе з пупка потужним, електричним розрядом, збиваючи супротивникiв у криваве мiсиво. Вона робить це дуже ефективно.
  Але сама руйнiвна подача чекає на ворогiв коли з лона Венери як велить магiчний гiперплазмовий шторм. Це взагалi тотальне знищення приносить.
  Войовниця реве:
  - Комунiзм вже близький!
  Зоя, що вела смертельний вогонь по супротивнику, з автоматiв рубала мечами. Розкришила цiлу шеренгу англiйцiв. Потiм босими пальчиками витончених нiжок шпурнула вбивчу гранату. Порвала на частини британських солдатiв.
  А коли малиновi соски блиснули пульсарами, руйнуючи британську мiць, то англiйцям взагалi стало погано.
  А ось i пупок дiвчини випустив блискавку, яка розплавила багнети у гвинтiвок англiйських бiйцiв, i змусила їх самих димитися.
  Але найпотужнiший подарунок анiгiляцiї вилетiв iз грота Венери. Вiн усiх ворогiв разом узяв i спалив. I залишив вiд супротивникiв тiльки рiжки та нiжки. Точнiше пiдошви чобiт.
  Зоя прочiрiкала:
  - Комунiзм настане - слава царевi!
  Августина бореться з агресивним шаленством. Вона дiвчина така бойова, що спасу немає проти неї нiкому. Її мiдно-червоне волосся майорить за вiтром, як прапор Ленiна, з яким йде на штурм Зимового палацу. Войовниця i з автоматiв черги дасть, причому кожна куля точно мета. I мечами без зайвих церемонiй рубане.
  А коли босi пальчики нiжок дiвчинки-термiнатора як жбурнуть гранату, найвбивчiшої сили. I розiрвуть на дрiбнi, рванi шматки всiх солдатiв Британiї, що опинилися в епiцентрi руйнування.
  А ось i рубiновi соски спрацювали. Теж вбивчий вплив на супротивникiв. Один сосок, що сяє коштовностями, виверг розряди по пiхотi, а iнший по кавалерiї Британської iмперiї. I спалахнуло буквально пекельним жаром.
  Августина прочирiкала:
  - Слава Батькiвщинi Росiї!
  I ось з пупка дiвчинки рудої мастi як вилетить блискавка. I спалахне за англiйськими шеренгами.
  Наташка голою п'ятою пiддавши гранату пискнула:
  - Ти супер!
  Руда мегера з грота Венери як випустить вбивчий потiк магiчного вихору i рине:
  - Моя Батькiвщина СРСР!
  Свiтлана також бореться iз агресивними заворотами. I босими пальчиками нiжок жбурляє тоненькi диски, кожен iз яких вiдсiкає дюжину англiйських голiв. Войовниця скеляє зубки. Стрiляє з автоматiв, рубає супостатiв мечами, i перетворює їх на криваве мiсиво.
  А ось з її полуничних соскiв полетiло промiння магiчних лазерiв. I це скажемо прямо дуже здорово. Як спалахне по ворогу. I цi променi що вивергають прекраснi груди дiвчинки, воiстину чудове випалювання роблять.
  Дiвчина взагалi скажемо войовниця супермена!
  I з круглого пупка красунi як лупнуть блискавкою, випалюючи в шеренгах супротивника цiлi просiки.
  Свiтлана пискнула:
  - За Русь, яка всiх крутiша!
  I ось з її прекрасного лона Венери як вилети потiк, що вирує магiчної плазми, i обрушиться на англiйцiв. Буквально спалив їх у попiл, i головешки.
  Свiтлана гаркнула:
  - В Iм'я Росiйського Христа!
  Мiрабела Магнiтна, вiдчайдушно борючись, i рубаючи мечами, наче вертолiт у штурмовому режимi, пiдтвердила:
  - В Iм'я Iсуса, нашого Руського, Бiлого, Всемогутнього Бога!
  I боса нiжка дiвчини як запустить презент анiгiляцiї такий забiйний.
  Пiсля чого дiвчина знову як соловей-розбiйник засвистить. Ворони вiд такого свисту збожеволiють i непритомнiють. А їхнi дзьоби буравлять англiйськi черепи.
  Мiрабела зазначає:
  - Краще, бути царем на годину, нiж рабом на вiк. Але ж вмирати не хоче людина!
  Маргарита хихикнула i вiдзначила:
  - Та люди самi не знають чого хочуть!
  Дiвчинка провела млин i жбурнула босою нiжкою гранату. Потiм блиснула перлинними зубками, видавши:
  - Людина бажає стати Богом, але жертвувати не хоче!
  I Маргарита дала чергу з автоматiв. Скосила масу супротивникiв. I потiм як засвистить. I ворони потрапляли на голови англiйських солдатiв зi смертельним результатом.
  Дiвчинка вiдзначила зi смiшком:
  - Чудово все те, що веде до перемоги!
  Мiрабела Магнiтна провiвши забiйний млин, зрубавши цiлiй дюжинi англiйцiв голови, пiдтвердила:
  - Взяти вгору над ворогом, ну а кошти не береться до уваги!
  Наталя провела мечами прийом метелик. Потiм дала дуже влучну чергу, викошуючи противникiв. Вона їх зрiзала нiби ножем олiю. I блиснула перлинними зубами. Вiд її iклiв вiдлетiли сонячнi кролики, якi вiдiрвали англiйським солдатам голови. I зробили це все грiзно та переконливо.
  Потiм босi пальчики нiжок дiвчини взяли та запустили лимонку. Яка, рвонувши, одразу сотню воїнiв Британiї загасила. I вiдiрвала їм кiнцiвки.
  А далi Наташа зi свого пупка як вкрапить блискавками смертi та знищення, покаже найвищий клас. I пупок спрацював дуже i дуже агресивно, сiючи неминучу смерть.
  А коли з грота Венери посипалися ляпки магiчної, руйнiвної енергетики, то це виявилося реальним видатним пiлотажем.
  Наташка гаркнула:
  - За святi перемоги!
  I червоними сосками випустить бойовi пульсари, що зрiзають супротивника начисто.
  А ось в атацi Зоя. Ця дiвчина з золотим волоссям, така активна i блискуча. Ось вона взяла i з автоматiв дала дуже влучну та точну чергу. А потiм мечами рубанула з розмаху. Вражає кидок босою нiжкою забiйної бомби смертi. А потiм взяла i малиновими сосками як випустить крайню силу вбивчi пульсари. I порве воїнiв iмперiї лева.
  I прорепетує:
  - Слава комунiзму!
  I з пупка пошле таку дику блискавку, що спалить ворогiв вщент.
  А потiм дiвчина з грота Венери таку безмежну силу хвилю пiднiме, що це буде просто дика стихiя.
  Зоя проревела:
  - За Русь святих царiв!
  I з перлинних зубiв випустить таких зайцiв анiгiляцiйної енергiї, що тi спалять половину англiйського полку. I ще як коней злякає, що крутiше дiвчат не буває.
  Августина вишкiрила зуби i пiдморгнула напарницям. Потiм взяла i босими пальчиками нiжок зашпурнула подарунок смертi в бiйцiв iмперiї лева. Дала чергу з автоматiв, потiм провела млин мечами розрубуючи супротивникiв.
  I провiзжавши:
  - За росiйський комунiзм!
  I з рубiнових соскiв випустила подарунок анiгiляцiї та руйнiвної магiї. Буквально зжираючи живцем ворогiв.
  А коли з пупкiв вилетiли блискавки, що довбали по англiйських шеренгах, i їх усiх пiдкосили, наче серпом. Та й пiдсмажили, наче шашлики на сковорiдцi.
  А ось з лона Августини полився потiк пекучої, пекельної енергiї. I як почав усе спалювати, i перетворювати на попiл. I ось цiлого англiйського полку через поток магiчної плазми не стало.
  Руда войовниця провизжала:
  - За росiйський комунiзм!
  I вiд своїх перлинних зубiв як випустить зайчики сонця. I тi англiйських бiйцiв попалять i каски розплавлять.
  Отак руда дає.
  А тут i Свiтлана у бою. Така ось моторошна i пекуча красуня. Хоча її волосся викликає асоцiацiю зi снiгом.
  Войовниця взяла i знову прокрутила мечами, розрубавши супротивникiв. Потiм з автоматiв пальнула, i дуже влучно, практично смертельно та забiйною. Всi кулi лягли прямо в цiлi.
  Потiм босi нiжки дiвчини випустили подарунки руйнування та знищення.
  Порвали масу солдатiв iмперiї Британiї.
  А ось iз малинових соскiв полетiли пульсари знищення. Такi ось убивчi, що вiд них спасу немає. I стiльки засмажили бiйцiв Англiї. I дiяли без жодної жалостi.
  А з пупка лупнуло такими палаючими блискавками, крутiше розряду атмосфери. I всiх спалило разом.
  А потiм дiвчина взяла та випустила зi своїх вуст зайчики повного знищення та смертi.
  Спалила масу супротивникiв.
  А ось як iз лона вилетить цiле торнадо знищення та анiгiляцiї. I запалить англiйських бiйцiв, немов вони свiчки на Рiздво. I попалить без найменшого жалю.
  Свiтлана гаркнула:
  - Слава Вiтчизнi царського комунiзму!
  Мiрабела Магнiтна з азартом пiдтвердила:
  - Героям слава!
  I дiвчина теж iз зубiв випустила сонячнi зайчики, якi спалили масу англiйцiв.
  Тут взяли дiвчата-вiдьми, i щоб прискорити поразку супротивникiв, як iз п'ятої точки випустять магiчнi гази. I десятки тисяч англiйцiв разом застигли. А потiм завалилися у болiсних конвульсiях.
  Мiрабела Магнiтна i Маргарита Коршунова засвистели в унiсон, синхронно, i маса ворон i грифiв, що злетiлися поклювати тiла вбитих, взяли i повалилися пластiвцями на англiйцiв. I пробивали їм башки, i шоломи, та iнше наскрiзь. Забивали намертво.
  Августина знову з грота Венери випустила цiле торнадо чаклунства, що вразило супротивникiв, i як просвистить з диким оскалом отруйних зубiв.
  - Я генiй смертi!
  I вся шiстка знову засвистить... Останнi тисячi англiйцiв iз величезної армiї добитi їх свистом та одiозним убивством. Увiйшли вони буквально до трун.
  Пiсля чого саме час перейти на флот Британiї. Пiвтори сотнi тисяч англiйцiв знищено на сушi. I тепер саме час взятися за море.
  Мiрабела Магнiтна, щойно торкаючись хвиль голими рожевими п'ятами, бiжить хвилями. Дiвчина розмахує мечами, долiтає до найближчого броненосця i рубає матросiв мечами. Не забуває й стрiляти iз автоматiв.
  А його босi нiжки дуже точно та вбивчо кидають гранати. I це можна сказати, що чудово.
  А пiд кiнець дiвчисько захоплює штурвал корабля. Розвертає потужний броненосець, i одразу два кораблi на повнiй швидкостi стикаються один з одним. Мов двi гори зiйшлися разом, i метал руйнувався, i горiли перегородки. I падали у воду розгубленi англiйцi. I тонули сотнями.
  Мiрабела як засвистить - риби розлютилися i стали бити англiйських матросiв хвостами по мордах.
  Дiвча прошипiла:
  - Слава царизму - йдемо до комунiзму!
  Маргарита, зрубуючи супротивникiв, i розтинаючи їх на частини мечами, i рубаючи англiйцiв, як капусту, проривалася до штурвала. Вона босими пальцями нiжок кидала гранати в супротивника i вiдбивала йому нутрощi. Дiвча виявилося реально дуже класним i непереможним. I ось нею захоплено штурвал.
  I знову два англiйськi броненосцi розвернутися i зiткнутися. I скрегiт металу, i падiння гiгантiв. I пiсля затоплення.
  Наталя теж у запеклiй атацi. Вона попрацювала мечами. Потiм зрiзала чергою. I босими пальчиками жiночих нiжок запустила бомбу.
  Потiм захопила штурвал i повернула броненосець на таран. Але при цьому не забула i з червоного соска лупнути пульсаром, розриваючи морякiв.
  Дiвчина пискнула:
  - Грiм i блискавка!
  Зоя, руйнуючи противникiв мечами, i стрiляючи з автоматiв, розчистила шлях до штурвала. Босими пальчиками нiжок повернула броненосець. Той i таранив свого найближчого колегу.
  Зоя гаркнула:
  - Це фантастика!
  I з малинового соска випустить ще один пульсар.
  А ось i Августина у справi. Рубанула по матросах мечами, дала чергу, та так, щоб жодна куля не пролетiла повз. Прорвалася до мети. Теж босими пальчиками крутне штурвал.
  I обидва броненосцi зiткнутися.
  Руда мегера на всю горлянку вигукнула:
  - За Вiтчизну битимемося орлицi!
  Свiтлана теж у бою самка-майстер. Мечами англiйцiв рубане. Потiм чергою з автомата скосить. А потiм босими нiжками кiлька тонких дискiв метне.
  Захопила штурвал, повернула. I знову броненосцi стикаються.
  Дiвча пискнула на всю горлянку:
  - Я творю чудеса!
  Мiрабела Магнiтна, розрубавши англiйцiв мечами, осiдлав черговий корабель. I знову зiштовхнула з розворотом броненосцi. I як войовниця засвистить. I що безлiч матросiв переляканi риби у воду збили.
  Маргарита теж у битвi майстриня. Спочатку англiйцiв мечами рубане. Потiм босими нiжками вiзьме i вбивчi диски метає. А пiсля дiвчинки без зайвих церемонiй броненосець розвертає, i в супостатiв таранить.
  Пiсля чого дiвчинка кричить:
  - Буде масть карт супер!
  Наталя теж дiвчинка зовсiм не промах. Розрубує англiйських матросiв, мов промокашку. Потiм захоплює штурвал. I знову зiштовхує броненосцi. Але коли з червоного соска вилiтає презент класу супер - то це реальна смерть.
  Зоя б'ється без жодних комплексiв. Зрубала купу англiйцiв мечами. Босою нiжкою метнула бумеранг, вiдсiкаючи їм голови. А потiм захопила штурвал i знову два кораблi зiткнулися.
  Войовниця пискнула:
  - Iдемо на таран!
  Августина теж баба не промах. Взяла босими пальцями нiг схопила адмiрала за нiс i викинула його за борт. А потiм порубала всiх мечами, наче квашену капусту. А потiм захопила штурвал i розгорнула броненосець з пекельним тараном.
  I тi почали тонути разом.
  Свiтлана войовниця вiд нищiвних сил. Розрубала безлiч англiйських матросiв. I взяла босими нiжками повернула штурвал, i таранила одразу три кораблi англiйських разом i примудрилася їх легко затопити.
  Пiсля чого прокричала:
  - Бiжутерiя евтаназiї!
  Мiрабела Магнiтна черговий корабель англiйцiв захоплює i зiштовхує зi скреготом, в даному випадку крейсер, ревiвши:
  - Слава Вiтчизнi!
  Маргарита теж у русi новий корабель осiдлала. I божевiльним тараном завалила, знищуючи ворога.
  I прогарчала:
  - Крейсера тонуть!
  Наталка теж вже звичним способом крейсер осiдлала i зiштовхнула. При цьому ще й з червоного соска пульсар випустила. Той таранив британську посудину прямо в борт i розколов її.
  Войовниця пискнула:
  - Слава Вiтчизнi царського комунiзму!
  I потiм з лона Венери викине потiк, який вiдразу два крейсери затопив.
  Зоя теж в атакуючому русi. I штурвал розгорнула. Давай англiйцiв трощити i крейсера зiштовхувати, борт у борт. А потiм босими пальцями нiг бомбу кинула, i черговий англiйський корабель потопила.
  Далi дiвчина продовжила знищення вже блискавкою з малинових соскiв.
  Августина теж у дуже агресивному розворотi. Розтнула англiйцiв мечами. А потiм босою нiжкою кинула черепашку, та, потрапивши в штурвал, так розгорнула англiйський крейсер, що вiн зiткнувся зi своїм колегою.
  Рубiновий правий сосок виверг блискавку, що потопила фрегат, а лiвий бригантину.
  Руда гарпiя проревела:
  - Славитись епоха царизму!
  I з грота Венери, магiчним цунамi як пiддасть.
  Свiтлана теж у дикому екстазi, гаркнула:
  - Русь переможе!
  I розгорнула черговий корабель у таран, i почала ламати метал. I обидвi посудини разом почали тонути i вибухати.
  Мирабела Магнiтна знову свиснула... Тисяча риб пiдскочила, i вiдразу ж хвостами одночасно довбанула в борт крейсера. Той нахилився i почав тонути.
  А дiвчина-термiнатор захопила черговий крейсер, i так спритно його направила своїми босими, дiвочими нiжками крутячи штурвал, що вiдразу чотири кораблi вiд цього затонули.
  I Маргарита зiштовхнула два крейсери, потопивши їх пискнула:
  - Слава Батькiвщинi царському всiм життя!
  I дiвчинка кинула п'ять горошин босими пальчиками нiжок, i одразу п'ять кораблi британської iмперiї вибухнуло, мов пiстони пiд кувалдою.
  Наталя схвально кивнула. I викинула потiк енергiї зi свого лона Венери. Втопила пару крейсерiв i побулькала:
  - Росiї жити за комунiзму!
  Зоя теж з лона викинула цунамi енергiї, перевертаючи кораблi, i прошипiла:
  - А ще краще за царизму!
  Августина рубiновими сосками направила потiк енергiї на ворогiв. Пiдпалила разом кiлька кораблiв. Вибила блискавку з пупка i в'якнула:
  - За царський реверанс!
  Свiтлана тим часом зiштовхнула два останнi англiйськi крейсери, i потопила ще пару суден, викидаючи променi магiчного лазера з полуничних соскiв. Потiм узяла й пiддала розрядом блискавок iз лона Венери й провизжала:
  - За велич царiв Росiї!
  Мiрабела знову засвистiла... Ось уже й дельфiни стали в борти англiйських посудин бити, змушуючи їх перевертатися i тонути.
  Дiвча проспiла:
  - Вищий комунiзм - це царизм!
  Маргарита ця боса дiвчинка, жбурнула ще одну горошинку в британський фрегат, а iншу посудину потопила, посунувши голою п'яткою, в'якнула:
  - I царськi часи були найкращi!
  Мiрабела, добиваючи англiйцiв, з цим погодилася:
  - Зрозумiло найкращi!
  I дiвчисько, рушивши босою, круглою п'ятою в нiс фрегата, змусило того пiдлетiти i потопити ще три кораблi.
  
  БОСОНОГА ДIВЧИНА прикрашає Чингiсхан
  Дiвчина-войовниця поспiшає на битву при Калцi, щоб допомогти росiйськiй ратi. Вона бiжить, миготивши босими, точеними, засмаглими нiжками.
  Битва на Калцi має ключове значення. Якщо побити монгольськi ратi, то, можливо, не буде i Батия з наступним монголо-татарським ярмом. Принаймнi це урок i нащадки Чингiсхана тричi подумають, перш нiж йти на Русь.
  Мiрабела бiжить на допомогу росiйським вiйськам i задерикувато собi наспiвує, її голi, круглi, злегка запиленi п'ятки миготять;
  Я дiвчина найсильнiша на свiтi,
  Яка народилася у чистотi...
  Немає мене прекраснiше на планетi-
  Ми будемо у процвiтаннi скрiзь!
  
  Нехай славиться Росiя всiх чудовiше,
  Країна що пiдкорила цiлий свiт.
  Нехай одразу стане людям цiкавiше,
  Будь-який воїн справжнiй кумир!
  
  Я захищатиму країну святу,
  Де нашi пращури вiрте всiм сильнiшим...
  Дiзнайтесь люди дiвчину босу,
  Вона орлиця, а не горобець!
  
  Була я в минулому життi комсомолкою,
  Билася фашистiв лихо так ламаючи...
  I голосок такий був дiвки дзвiнкий,
  I свiтла повiтряна душа!
  
  Билася пiд Москвою я дуже хоробро,
  У мороз було дiвчисько босонiж.
  I мiй натиск вважай такий ударний,
  Зламала фрицу пику кулаком!
  
  На славу Iсуса наш прапор,
  А також найбiльший Бог Сварог.
  На вiки Лада пресвята з нами,
  I найсвiтлiший у свiтi Бiлий Бог!
  
  Ми люди що народилися у свiт сонця,
  Ярило нас на подвиг надихнув.
  I пiсенька дiвчат бурхливо ллється,
  Ось крила простягає херувим!
  
  Стрiляла я з автомата влучно,
  Кидала нiжкою босою подарунок.
  Я кинула у фашиста свою сiтку,
  На вигляд трохи у дiвчинки рокiв!
  
  Войовниця я рахуй вiд Бога,
  Створила свiт, у якому краса.
  В iм'я найбiльшого Сварога,
  У душi красунi назрiває краса!
  
  Ми вiдстояли вiд фашистiв Кремля,
  Змогли всiх замочити рахуй за раз...
  Нi не настане у дiвчинкою дембель,
  I вражаємо фрiцiв прямо у око!
  
  В iм'я слави вiчної комунiзму,
  Я комсомолка боса билася.
  Ми знищимо зграї знай фашизму,
  Щоби сталь ворогам Русi не пiддалася!
  
  Пiд Сталiнградом дiвчата билися,
  Алелi як рубiн у них соски.
  Побачимо комунiзму скоро дали,
  Не знаючи печалi та туги!
  
  Ми найкращi у Батькiвщинi дiвчата,
  Я комсомолка гола майже...
  Але так трощила Рейх з автомата,
  Що нiмцi до нашої роти не пройшли!
  
  В iм'я променистої Росiї,
  Все вiрю буде дуже добре.
  Великий Iсус повiр мiсiя,
  Хоча стукає снарядiв долото!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини великої,
  Ми будемо злих фашистiв побiгти...
  Та зупинимо зграї орди дикої,
  Хоч у лютiй атацi злiсний тать!
  
  Нехай iм'я Iсуса сонцем свiтить,
  Хай мати Марiя дасть великий рай.
  Адже для Лади Всемогутньої ми дiти,
  I ти бiйся смiливо i дерзай!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини великої,
  Що подарувала комунiзм скрiзь.
  Святих з iкон сяють бачу лики,
  В однiй Єдинiй Господа сiм'ї!
  
  В iм'я всемогутнього Сварога,
  Спасителя Всевишнього Христа...
  Маємо бути як Бога Роду,
  На всiма Нескiнченного Творця!
  
  Так Русь пiднiме прапор над собою,
  Ми станемо всiх сильнiшими i мудрiшими.
  Хоч атакує Чингiсхан крутою,
  А ми дiвчата все-таки розумнiшi!
  
  Так говорю вам люди ви дерзайте,
  Служiть Росiйським вiрним нам Богам.
  I душi росiян у бою рятуйте,
  Хоча наносить пекельний рiй удар!
  
  Ми переможемо, я це твердо знаю,
  Зумiємо всiх фашистiв здолати...
  Не зламає бiйцiв Вiтчизни Каїн,
  I з ревом грiзним буде живий ведмiдь!
  
  Ми зробимо все дуже класно,
  Усiх фрицем та монголiв переможемо....
  Адже воювати з дiвчатами небезпечно,
  Народ Росiї знай непереможний!
  
  Покажемо всi ми грiзнi оскали,
  Зламаємо Чингiсхану ми роги.
  В iм'я нескiнченної Роду слави,
  Нехай буде дуже свiтлою доля!
  
  Так ми красиво будемо дiвки битися,
  Покажемо найвищий у свiтi клас.
  Я воїн, i душа вiр не паяця.
  I за перемоги Бог Христа вiддасть!
  
  Ми розiб'ємо тумени Чингiсхана,
  На Калцi буде дiвчина в бою.
  Не встояти вiд пекельного удару,
  Я люблю Iсуса зi Сталiним!
  
  Так нарубаю ворогiв повiр без рахунку,
  Зможу їх наче мошок перемогти.
  У нас повiрте жорстка робота,
  Хоч життя тендiтне як шовку нитку!
  
  В iм'я Лади, Пресвятої Марiї,
  Що подарували юнiсть та кохання...
  Ми дiвки нiжками зовсiм босими,
  Затопчемо супостата в бруд та кров!
  
  Христос прийде, i мертвi воскреснуть,
  Перун, Ярило, Бiлий Бог, Сварог...
  Вони єдинi знайте люди чесно,
  А над всесвiтом Всемогутнiй Рiд!
  
  Коротше вiчним буде наше щастя,
  Прекрасно i чудовою на вiки.
  I небо, i земля в могутнiй владi,
  I безсмертя, i молодiсть назавжди!
  Спiла Мiрабела красиво i її тiло дуже мускулисте, засмагле, i привабливе. I її голi нiжки дуже привабливо миготять.
  Дiвча запiзнилося трохи, i битва вже йшла. Зате пiдбiгли iншi красунi. Наталя, Зоя, Августина, Анжелiка, Свiтлана. I це вже шiстка войовниць. I войовниць дуже крутих, i фiзично дуже сильних iз широкими плечима та високими грудьми.
  Ось шiсть дiвчат iз мускулистими та надзвичайно рельєфними тiлами.
  Мiрабела рубанула мечами, i ворога ворогувала:
  - Слава Русi!
  I босими пальчиками нiжок жбурнула гострий з кромками диск i вiдрiзали голови.
  Наташа, рубаючи монгольських воїнiв, i рiзали супротивникiв i пискнула:
  - За Росiю до кiнця!
  Зоя, розтинаючи нукерiв, заявила, скелячи зуби, буркнула:
  - Рубi Чингiсхана!
  Августина розсiкаючи ворогiв Київської Русi, босими пальчиками нiжок кинула бумеранг i пискнула:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  Анжелiка рiзала супротивникiв, i голою п'ятою пiдкинула забiйну гранату з руйнуванням i проворкувала:
  - За Батькiвщину за Русь!
  Свiтлана, розтинаючи з монгольських воїнiв, i босими пальчиками кинувши отруйнi голки, буркнула:
  - За найкрутiшi перемоги!
  Мiрабела рубала з величезним азартом ворожих нукерiв, i сповнена ентузiазму дiвчинка заспiвала;
  Велика Росiя - безкраї поля,
  Нехай мiж зiрок горить земля свята.
  Я вiрю почуття серця не танучи
  Ми захистимо кордон вiд краю до краю!
  
  Хай буде в нашому домi комунiзм,
  Який породив товариш Ленiн...
  I знищений злiсний ворог фашизм,
  В iм'я найбiльших поколiнь!
  
  Адже Батькiвщина в серцях у нас одна,
  I в майбутньому на безлiч галактик.
  Нехай славиться у вiках моя країна,
  Вiтчизна ти не просто солодкий фантик!
  
  Нехай моя Батькiвщина цвiте,
  Ми здолаємо вiрю Чингiсхана...
  Перемогу вiдкриємо безмежний рахунок-
  На славу знаю росiйського Iвана!
  
  Ми воїни-дiвчата такi сильнi,
  Що супостат нас здолати не може...
  Ми дочки Сварога та сини,
  Чи здатнi врiзати фюреру по бешихi!
  
  За нас Богиня Лада вiрю я,
  Яка богiв народила багато...
  Всi люди - це дружна сiм'я,
  Яка у серця знаю Рода!
  
  I всемогутнiй Росiйський Iсус,
  У великому Православ'ї народився...
  Звичайно, демiург зовсiм не боягуз,
  Серед людей Всевишнiй оселився!
  
  На славу Всемогутнього Христа,
  Мечi свої ми гострi пiднiмемо.
  З монголами боротися до кiнця,
  Щоб не прийшла на Русь орда Батия!
  
  Та з нами нескiнченний у силi Рiд,
  Що створює свiтобудову...
  I Вiн таке зробити просто змiг,
  Що просто вражає нам свiдомiсть!
  
  Ми люди - це космосу простiр,
  Здiбнi до пiдкорення всесвiту.
  Хоч нагострив орди Батина сокира,
  Русь iз силою Роду у боротьбi незмiнною!
  
  Дiвчата дуже люблять босонiж,
  По крижаних кучугурах швидко мчати ...
  I довбануть монголу кулаком,
  Щоб не смiв з Вiтчизною розiбратися!
  
  Вiтчизни прекраснiше не знайти,
  Хоч атакують Русь кошмарною зграєю.
  Дiвчинцi рокiв не бiльше двадцяти,
  Вона вже рубала самураїв!
  
  Прекрасна та класна вона,
  Дiвча що трощить жартома монголiв ...
  Нехай атакує Землю Сатана
  Ми зламаємо ворога сталевим розгромом!
  
  Ось я махнула босою ногою,
  I п'ятою голою тицьнула у пiдборiддя...
  Дiвчинкою стала я такою крутою,
  Не потрiбно в цiй справi самоволок!
  
  Мечi мої миготять як перо,
  I рубають монгольську рать так лихо...
  Хай буде мiцним у мене весло,
  Супротивник знищений буде дико!
  
  Та наша Русь - прекраснiше не знайти,
  Велика, як сонце над планетою.
  Ми зможемо собi щастя знай знайти,
  I героїзму подвиги оспiванi!
  
  Росiя промениста країна,
  Що подарувала комунiзм народам.
  Вона навiки Родом нам дана,
  За Батькiвщину, за щастя, за волю!
  
  Вiтчизна - славимо Господа Христа,
  Марiя з Ладою нехай будуть єдинi...
  Товариш Сталiн замiнив батька
  Ми росiяни у боях непереможнi!
  
  Народу свiту - люблять росiйський шлях,
  Єдинi ми повiрте люди серцем.
  Нас кулаком повiрте не зiгнути,
  Вiдкриємо незабаром у космос знаю дверцята!
  
  Ногою босою вступимо ми на Марс,
  Венеру скоро в доблестi освоїмо.
  Все буде просто вищий клас,
  I стане людина будь-яким героєм!
  
  Так Iсус звичайно супермен,
  З Сварогом мiсцi Русь з колiн пiднiме...
  Не буде у хлопцiв рахуй проблем,
  Прославимо Рода в безкiнечнiсть Iм'я!
  Монголiв всього тридцять тисяч i шiсть дiвчат їх рубали дуже лихо.
  А коли Мiрабела знесла голову Судубею, кинувши босими пальчиками нiжок гострий кинджал, чаша терезiв остаточно хитнулася в бiк росiйських вiйськ.
  Мiрабела рубаючи монголiв, сказала:
  - На вiйнi полководець зазвичай хоче вести як лев, але для перемоги i пiдлеглий не повинен бути бараном!
  Наташа агресивно вiдзначила, розтинаючи нукерiв, i збиваючи їм без проблем голови:
  - Полiтик - це плеча, що дає отруєний мед, i пiйло обiцянок з приправою брехнi i без солi iстини!
  Зоя, розрубуючи монголiв, i босою нiжкою жбурнувши отруйну голку, проворкувала:
  - Коли полiтик вiдкриває рота, намертво захлопується душа виборця!
  Августина, зрiзаючи монголiв, i розсiкаючи їх до самих сiдел, прочирикала:
  - Що бiльше з пащi полiтика вилетить золотих гiр, то вiрнiше у виборця спорожнiє гаманець!
  Анжелiка, рубаючи монголiв, i зрiзуючи їм голови, ламаючи голими п'ятами щелепи, дотепно вiдзначила:
  - Полiтику легко пiднятися на золоту гору власних обiцянок, для виборця такий пiдйом вiдкриває падiння у прiрву!
  Свiтлана продовжила, вцiлiлi монголи, вже втекли, i вона метала голки, босими пальчиками нiжок, воркуючи:
  - Бог дав людинi розум для творення i полiтика для покарання!
  Пiсля чого бiй остаточно перейшов у переслiдування ворогiв. Мiрабела рубала супротивникiв i спiвала:
  - Воїни пiтьми - вiрно сильнi,
  Зло править свiтом, не знаючи числа.
  Але вам сини Сатани,
  Чи не зламати мiць Христа!
  I Мiрабела добиваючи ворогiв.
  Зрубуючи останнiх монголiв, сказала:
  - Недобитий ворог як не долiкована хвороба - чекай на ускладнення!
  У цiй битвi росiяни, звичайно ж, перемогли. Але цього замало. Монголи, зiбравшись iз силами, все одно можуть пiти на Русь. Хоча їм i дали урок.
  Тому шiстка дiвчат отримав завдання вiд Росiйських Богiв замочити Чингiсхана, поки вiн не змiцнився в Хорезмi.
  Там якраз беруть в облогу стару столицю iмперiї. Може, єдине велике мiсто, яке вiдмовилося здатися. I тепер його монголи штурмують.
  Наташа запропонувала:
  - Треба вбити Чингiсхана та його синiв. Тодi армiя монголiв розпадеться!
  Мiрабела пiдтвердила:
  - Бiльше справи - менше слiв!
  I дiвчата - вся шiстка атакували супротивникiв. I давай рубати монголiв мечами, якi подовжувалися, i кидати босими пальчиками нiжок подарунки смертi.
  Войовницi розiйшлися... I прорубували в позицiях супротивника цiлi просiки. I як вони їх розтинали.
  Мiрабела, рубанувши монголiв, вiдзначила:
  - Нас неможливо перемогти!
  Наташа, прорубаючись через легiони монголiв, це пiдтвердила:
  - Коли ми єдинi ми непереможнi!
  I Зоя рушила по монголах голою п'ятою, їх фiгурально розшматувавши. Пiсля чого пискнула:
  - Вiрю вiдродитись Русь!
  Анжелiка, розсiкаючи супротивникiв, пискнула:
  - За це я б'юся!
  Августина, ламаючи монгольськi ратi, проревела:
  - I супостатiв не боюся!
  Свiтлана видала, зi смаком розрубуючи ворогiв:
  - То буде захист Київської Русi на далеких пiдступах!
  I дiвчата рубаючи монголiв, хором заспiвали;
  Захотiлося Чингiсхану миром правити,
  У нього амбiцiй повний коробок.
  Хоче по Вiтчизнi Київськiй вдарити,
  Але його ми вженемо прямо в труну!
  
  Ми дiвчата дочки Сварога,
  Можемо всiх монголiв перемагати.
  У кожному серцi є частка Бога,
  Нас не здолає злiсний тать!
  
  Вiрте будемо скоро з Iсусом,
  Вiн уявiть найславетнiший Бог.
  Перемагати велике мистецтво,
  Щоб кожен у серцi слави мiг!
  
  Чингiсхан пiдступно атакує,
  Його орди ратi великi.
  На арканi дiвчину босу,
  Воїни-нукери повели!
  
  Русь, звичайно, буде дуже свiтлою,
  Найчистiшою матiр'ю-країною.
  У нiй щасливi навiть iновiрцi,
  Хоч часом проблеми iз Сатаною!
  
  Найбiльший є завойовник,
  Цей злiсний варвар Чингiсхан.
  Хто схилився той у душi зрадник,
  Нас не пiдкорить монгольський хан!
  
  Ворог, звичайно, дуже сильний,
  Його орди наче океан...
  Але дiвчата вигляд мають стильний,
  Вражений у серце Чингiсхан!
  
  Можемо пiдкорити частинку свiту,
  Зможемо здолати жартома орду...
  Тому в Христi душа кумира
  Армiю монголiв розiрву!
  
  Чингiсхан боєць хоч великий,
  Але повiр його ми розiб'ємо.
  Хоч дракон iде тисячолiчний,
  Славу пiдтвердимо сталевим мечем!
  
  Русь собою країни захищала,
  Вiд навал пекельної сарани.
  Грудьми материнської прикривала -
  Усi народи Сонця та Землi!
  
  Дiвчата сказали дуже твердо:
  Чингiсхан тобi не встояти...
  Прапор Вiтчизни розвивався гордо,
  Склади iспит твердо ти на п'ять!
  
  Меч дiвчаток вiстря має,
  Що сильнiше у всесвiтi не знайти...
  Не несiть звiрi ахiнею,
  Ми зумiємо у рай кохання увiйти!
  
  Нiчого немає в Батькiвщинi знай краще,
  Чим дiвчата свiтла, свiт, алмаз.
  Росiйськi, татари, мордва, чукчi
  За вас усiх Христос знай життя вiддасть!
  
  Все чудово буде в нашому свiтi,
  Чингiсхана згинула орда.
  Не прийде Армагеддон Батия,
  Чи не потопче росiйських Сатана!
  Ось Наташа кинула гострий кинджал i прикiнчила Чингiсхана жбурнувши подарунок смертi босими пальчиками нiжок.
  А Мiрабела Магнiтна вiдтяла голову старшому синовi Чингiсхана Джучi.
  Таким чином двох головних ватажкiв монголiв було вбито.
  Другого сина Чингiсхана закiнчила Августина, а третього Зоя, вразивши забiйними подарунками смертi.
  А ось четвертому синовi, зламала шию ударом босої ноги Свiтлана.
  Так цi дiвчата показали найвищий бойовий клас. У Чингiсхана залишився лише один законний син Кюлькан, але вiн ще маленька дитина. Тож боротьба за владу неминуча. Втiм, є ще онук Менго - старший вiд Джучi i вже майже дорослий юнак.
  Його дали прикiнчити свiтло-рудiй Анжелiцi. Щоб залишилися лише малi дiти, i була боротьба за трон Чингiсхана.
  А отже, монголам буде не до походу на Русь. I швидше за все їхня iмперiя розпадеться i кане в лепту.
  Втiм, дiвчата ще про всяк випадок зарубали кiлька найавторитетнiших полководцiв Чингiсхана, щоб уже нiхто не змiг пiдкорити Русь i об'єднати монголiв.
  Пiсля чого миготивши босими, круглими п'ятами повернулися свого часу.
  Київська Русь не знала навали. Поступово феодальна роздробленiсть змiнилася на консолiдацiю Земель. I це зробив Олександр Невський, яких перемогами над шведами та нiмцями змiцнив свiй авторитет. I оскiльки його не отруїли правил довго, i навiть встиг коронуватися, отримавши титул iмператора та царя. Перед цим пiдкоривши Польщу, Болгарiю та всi держави по Волзi. Було взято i Царгород. Створивши свою велику iмперiю. Яка не розпалася, тому що Невський змiцнив престолонаслiдування вiд сина до сина та за старшинством.
  Так з'явилася царська династiя. Київська Русь продовжувала завоювання. Вона мала сили, якi були порiвнянi з сусiдами. I на вiдмiну вiд Iсламського халiфату та iмперiї Чингiсхана не розпалася. Олександр Невський заснував сильну централiзацiю Росiйської iмперiї, i обмежив владу сатрапiв зробивши їх змiнними та пiдлеглими Києву та Царгороду.
  Отже, все було добре. Поки що весь свiт не став єдиним i консолiдованим.
  А це очевидно прискорило науковий прогрес i люди значно ранiше злiтали в космос, i освоїли планети сонячної системи. Жити ставало все краще та веселiше. У умовах iнодi згадували Чингiсхана, i зазначали, що вiн теж мiг створити велику iмперiю, якби його не зупинили б росiйськi Богинi.
  Знiмали i фiльми.
  А коли наука розвинулася i опанувала таємницею часу, то й Олександра Невського та Чингiсхана воскресили з мертвих.
  Вони пограли один з одним у шахи. Невський зазначив:
  - Ти був гiдний завойовник!
  Чингiсхан кивнув:
  - Я поступився лише дочкам росiйських богiв!
  I зробив рокiровку.... Обидва правителi давнини розсмiялися i помiтили:
  - Кожна людина коваль свого щастя, але все що у свiтi залежить вищих сил, не рахуючи честi!
  ОЛЕКСАНДР ЧЕТВЕРТИЙ ЖИВИЙ БОГ
  Мiрабела цього разу вирушає щоб допомогти в битвi Олександру Четвертому - сину Олександра Македонського найлегшого з царiв.
  Це лише хлопчик рокiв десяти. А реальна влада належить до iмперiї регенту.
  Мiрабела нiяк не могла згадати iм'я регента. I поки що просто бiгла гарячими пiсками Близького Сходу, шльопаючи босими, засмаглими i витонченими нiжками.
  Та нелегка їй видалася дорога. П'яти голi дiвчата пiсок дуже обпалює.
  Щоб хоч трохи вiдволiктися Мiрабела вирiшила заспiвати. Адже пiсня справдi життєвий тонус конкретно пiднiмає:
  А голос у красунi чудовий.
  Дiвчина так радiсно спiває;
  Я боса дiвчинка бiжу по пустелi,
  Менi пiдошви мучить гарячий пiсок.
  Що трапилося з красунею нинi,
  Вiд чого у неї соловей-голосок!
  
  Свiт звичайно ж повiрте не солодкий,
  Багато всяких повiрте пiд сонцем проблем.
  Залишається на жаль неприємний осад,
  I полювання дiвчинки пiзнайте великих змiн!
  
  Ось у епоху спустилася повiр Олександра,
  Македонський великий вiд Бога боєць.
  Виявилася там нiби гола Кассандра,
  Полководець могутнiй - повiр молодець!
  
  Але помер красивий як сонце iмператор,
  На престолi залишився його малий син.
  I звичайно ворони ви в цьому не рвiте,
  Що дитина на тронi, на жаль, зовсiм одна!
  
  Захистити його дiвчина завзято намагалася,
  Зберегти на престолi святу мрiю.
  Щоб iмперiя правила свiтом не трохи,
  Я молитву Всевишньому Богу прочитаю!
  
  Ось тепер я боса бiжу пустелею,
  Дуже боляче пiдошвам нещасним моїм...
  Виявилася iмперiя в повнiй трясовинi,
  Хай допоможе Всевишнiй Господь, херувiме!
  
  Ось примчала я до стану войовничих грекiв,
  Запропонувала послуги у битву мечем.
  Тому що ми всi братани-людини,
  I супротивникiв смiливо повiр розiб'ємо!
  
  Що ж така доля у слов'янки,
  Мiцно битися, долю не кляня.
  Якщо треба поставимо противнику банки,
  Рахунок вiдкрили вже набiгла пеня!
  
  Ось бiй за єднiсть античного свiту,
  Щоб правив Великий Всевишнiй Господь...
  Адже битвах Вiтчизни звучить рая лiра,
  Розриваючи часом священне тiло!
  
  Так дiвчина витязь країни патрiотка,
  За iмперiю грекiв борючись люблячи...
  Захищу на престолi античну дитину,
  Тому вiд Бога прийшло це знайте дитину!
  
  Буде свiт людства славний єдиним,
  Знаю буде чудово i все добре.
  Македонiя - це майже рiдна Росiя,
  Човен треба рiвняти, коли в ньому надломилося весло!
  
  Незабаром Бог прийде до нас з благодаттю,
  Дасть порятунок синам людства всiм...
  Щоб стали плебеї наймудрiшим знанням,
  Щоб вирiшилося бiльше життєвих проблем!
  
  Слава Богу, i слава Христу Iсусу,
  Що велике сонце на небi породив...
  Належить треба до мистецтва.
  Щоб у нас було бiльше праведних сил!
  
  Ось коли здiймемося в небеса в пiднебесся,
  Вище зiрок пiднесемося Iсуса, зберiгаючи...
  Всi, хто помер в екстазi великому, воскреснуть,
  Пресвяту Марiю за Сина хвиля!
  Мiрабела доспiла, i як пiдскочить i прокрутить у повiтрi босими нiжками вертушку. I розсмiяється.
  Тут дiвчина згадала, що регент Олександра четвертого Фiлiп Аррiдея - його дядько та брат Олександра Македонського. Але його було вбито. I тепер на престолi Антiгон Одноокий. Вiн пiдтримує Олександра Четвертого.
  А проти нього виступає Кассандр правитель та сатрап Македонiї.
  Ось має вiдбутися битва, в якiй загинуть i Антигон Одноокий та номiнальний цар Олександр четвертий.
  У Антигона Одноокого бiльше територiї та вiйська. У Кассандра сама Македонiя i Грецiя - органiзованiша i краще озброєна армiя.
  Отже, шанси приблизно рiвнi - i найменша випадковiсть може вирiшити результат битви.
  Хоча ця iсторiя трохи розходиться з офiцiйною, але давнi часи, як було насправдi нiхто до ладу не знає.
  Мiрабела бiжить до табору Антигона Одноокого. I її голi, круглi п'яти виблискують.
  Ось уже видно вдалинi вимпели та прапори табору. Армiя велика. Вважай землi до Iндiї та частину Iндiї. Єгипет поки вагається на чий бiк пiдвестися.
  Антигон та Кассандр борються за владу. Але перемога Антiгона дозволяє знову зiбрати iмперiю в єдиний кулак, а Кассандр її розпорошує.
  Тож вибiр Мiрабели - очевидний!
  Дiвчина пiдбiгає до табору. На її мускулисту, засмаглу, в одному бiкiнi одразу ж дивилися воїни.
  Але нiхто не наважився сперечатись i гальмувати.
  Мiрабела мчить, i її босi нiжки залишають на пiску витонченi слiди.
  Багато воїнiв, особливо молодi падають навколiшки i цi слiди жадiбно цiлують.
  Ось красива, мускулиста дiвчина йде повз намети. Воїни їй кланяються.
  I знову цiлують її вiдбитки слiдiв. Мiрабела це дiвчина, яка просто супер.
  Її намагається молодий воїн схопити за голе колiно. I дiвчина взяла та його брикнула.
  Той упав i впав.
  Мiрабела заспiвала:
  - Заслужи, мене ти заслужи,
  Дiвку заслужи!
  Заслужи, красуню з автоматом,
  Бiльше не грiши!
  I перед нею всi падають навколiшки.
  Дiвча пiдбiгає до намету Антiгона. Вiн великий як справжнiй палац.
  А воїнiв тут багато - щонайменше тисяч двiстi на весь табiр. Ось це мурашник.
  Бiля входу Мiрабела зустрiчають справжнi богатирi. I вони пропускають дiвчисько.
  Ось войовниця входить у намет, i йде далi, ступаючи босими, витонченими нiжками по пишних килимах.
  Її знову i знову пропускають. I дiвчата кланяються прямо в пояс. I виглядає все чудово.
  Ось вона всерединi намету та її зустрiв Антiгон. Досить великий чоловiк iз пов'язкою на оцi.
  Подивився на дiвчину прекрасну нiби богиня.
  I сказав:
  - Ти прийшла за коханням!
  Мiрабела заперечливо труснула головою i ревла:
  - Я прийшла тобi принести перемогу!
  Антигон кивнув i вiдповiв:
  - Що ти знаєш про Кассандра!
  Дiвчина вiдповiла з посмiшкою:
  - Вiн приготував тобi пастку! У нього в троє менше солдатiв, але вони бiльш органiзованi. Однак якщо зайти з того боку, де на нас не чекають, ми можемо здобути рiшучу перемогу!
  Антигон iз пiдозрою запитав:
  - А якщо тебе сам надiслав Кассандр? I ти заведеш нас у пастку!
  Мiрабела впевнено вiдповiла:
  - Кассандр не зможе об'єднати iмперiю. Вiн лише узурпатор. Тiльки пiд владою сина Олександра Македонського можна зберегти єднiсть держави. А я завжди допомагаю тому, хто сприяє єднанню людства!
  Антигон кивнув:
  - Чомусь я вам вiрю! Що ж виступимо в похiд!
  Мiрабела агресивно вiдповiла з люттю:
  - Ми смiливо у бiй пiдемо за владу Петрики,
  I снами Бог Амон - святi лики!
  Пiсля чого дiвчина запропонувала провести армiю i Антiгон погодився.
  З'явився й сам Олександр Четвертий.
  Вiн був досить великий i м'язистий хлопчик. Свiтле волосся i темна вiд засмаги шкiра, видно було, що пацану зручнiше ходити босонiж, нiж одягати сандалi та обладунки.
  Але ось хлопчик сiдати на коня. Йому рокiв одинадцять, але можна дати чотирнадцять-п'ятнадцять.
  Мабуть, вiн з цiкавiстю дивиться на Мiрабела, i вимовляв:
  - Якi м'язи у неї!
  Дiвчина з усмiшкою вiдповiла:
  - Я войовниця найвищого класу!
  Хлопчик-король кивнув:
  - Правильно! Я пiсля перемоги зроблю тебе своєю першою дружиною!
  Мiрабела вiдзначила з посмiшкою:
  - Думаю, я пiсля перемогу, перенесусь в iнший свiт! На жаль, моя мета допомогти вам, але над собою я не владна!
  Олександр Четвертий наказав:
  - Веди нас у бiй!
  I величезна армiя Антiгона виступила у похiд. У ньому були навiть бойовi слони.
  Мiрабела агресивно вiдзначила, загребаючи гарячий пiсок босими, мiцними нiжками.
  - Ми смiливо у бiй пiдемо за владу порад!
  I тут одужала:
  - За владу Македонiї!
  Бойове дiвчисько - нiчого проти неї не скажеш. Ось це справдi колосальне стерво.
  I армiя Антигона та Олександра рухається в обхiд, вiйськ Кассандра.
  Йде великий рух.
  Мiрабела спiває в походi, причому вiд чоловiчого iменi:
  Я Олександр, грекiв цар.
  Вiн - Дарiй, персiв государ. На полi лайки знову ми зiйшлися.
  
  Пiд Iссою я його побив I славу тим я заслужив, "Непереможний" iм'я отримав!
  
  Весь свiт тодi мене визнав, "Божественним" мене назвав! Своїм мечем я це довiв!
  
  Прийшов його я перемогти I країни все з'єднати. Пора всiм людям разом мирно жити! - - - Його вiйська передi мною. Вiд страху ми згуртували лад. Граємо ми знову своєю долею!
  
  Їх - бiльше нас майже у сiм разiв,
  Але iскри б'ють iз наших очей. Ми вiримо: боги не покинуть нас! - - -Вороги пiшли на нас натовпом,Не знають, що таке строй.Войска свої послав вiн на забiй!
  
  Ось вершники його летять, Вони нас налякати хочуть. Такi - тiльки трусiв переможуть! - - -Фаланга в центрi тримає лад. Помруть, але не покинуть бiй. Змiшалися перси перед їхньою стiною!
  
  А праворуч бiй. Жорстокий бiй. Але тримаються! I тримають лад! Фракiйцi там! Їм це не вперше!
  
  Але зiм'ято лiве крило I вiдступає вже давно, I просить допомоги моєї воно!
  
  Я їм на допомогу не йду. Адже це бiй! Стою i чекаю! Там тесалiйцi! Вiрю я в долю!
  
  А в центрi панiка кипить, Фаланга наша їх тiснить, I в сторони їхня кiннота бiжить!
  
  Моя досягнута тут мета!Нам боги прочинили дверi!!Я кiнноту кидаю в цю щiлину!!! - - -Земля тремтить i пил клубить,I iскри б'ють з-пiд копит -То кiннота важка летить!
  
  Вони товаришi все менi,
  Рукавичку кинули долi!
  Хочемо весь свiт ми пiдкорити собi!
  
  Пiхота - головна в бою, Бiжить за кiннотою в строю. Непереможна, як Ахiлл в бою!
  
  Я битви вiдчуваю результат. Гетайри ломляться в прохiд. I щитоносцi набирають хiд!
  
  Врубилися ми в його вiйська! Перемога вже зовсiм близька! Наш бiй запам'ятають люди на вiки!
  
  Вже зiм'ята гвардiя його! I сотня метрiв до нього! А попереду бiльше немає нiкого! - - -Побачивши нас перед собою, Як пiдлий боягуз, а не герой, У переляку Дарiй залишає бiй.
  
  Який вiн боягуз! Який негiдник! Вiн зганьбив свiй вiнець! I владi всiєї його прийшов кiнець!
  
  Куди ти дiнешся? Бiжи! Себе вiд смертi бережи! О боги! Якi смiшнi мої вороги!
  
  Все вiйсько персiв вже бiжить. Сьогоднi битвою я ситий! Полмира менi тепер належить!
  Ось вiйсько завершило похiд i вийшло у тил Кассандру. I тут Мiрабела чекало вiдкриття - крiм грецьких i македонських вiйськ тут були i єгиптяни.
  Так ось чому Кассандр у реальнiй iсторiї перемiг, а Олександра Четвертого полонили та вбили.
  Таким чином у Антiгона всього в пiвтора рази бiльше солдатiв, за кращої якостi у ворога.
  Але на його боцi вигiднiша позицiя i тактична раптовiсть.
  Мiрабела ж кинулася в атаку.
  I разом iз нею чотири чарiвнi дiвчата: дочки богiв.
  I давай рубати супостатiв.
  Мiрабела повела мечами млин, зрубуючи солдатiв Кассандра i перевiряла:
  - Жiнка це гiлок який найкраще дозрiває у перегноє розпусти, але на нього все одно чекає розплата!
  Наталя теж рубала з шаленством i люттю. Її голi тортури зламали щелепу воїну-греку, пискнувши:
  - Полiтик - це математик, який забирає i дiлить, i це робить з колосальною похибкою в свою кишеню!
  Зоя продовжуючи рубати супостатiв i босими пальчиками нiжок кинувши отруйнi iгри i пискнув:
  - Бог створив жiнку босоногою та юною, сатана за допомогою полiтикiв її взув, i змусив впасти у дитинство!
  Анжелiка агресивно рубала масу ворогiв, i її мiдно-червоне волосся розвiвалося на вiтрi наче пролетарський прапор.
  I дiвчина проворкувала:
  - Краще жiнцi хизуватися голими п'ятами, нiж надати взуту через одруження за чоботом!
  Свiтлана рубала супротивникiв i рiзала їх i верещала:
  - Жiнка - це найкрасивiша квiтка в саду Господа Бога, але найпiдступнiша гусениця - полiтикан-чоловiк негарною пiд'їдає її стеблинку!
  Мiрабела продовжуючи рубати ворогiв пискнула i видала:
  - Голячи свої груди, жiнка залишить чоловiка без порткiв i здере з нього три шкури!
  Наташа агресивно продовжила, руйнуючи суперникiв:
  - Дiвчина-блондинка звичайно ж гарна, тiльки свiтла голова надто вже в буквальному значеннi слова!
  Зоя, розрiзаючи воїнiв Кассандра, буркнула:
  - Блондинка дiвчина свiтла голова не завжди буквально, але завжди фiгурально прекрасна стать!
  Анжелiка продовжуючи трощити супротивникiв пискнула:
  - У чому рiзниця мiж полiтиком та повiєю - остання лягає заради грошей пiд будь-кого, а перший вкладе половину виборцiв заради наживи будь-якими коштами!
  Свiтлана, зрiзаючи ворогiв армiї Кассандри, i босими пальчиками нiжок жбурнувши бумеранг, видала:
  - Повiя за грошi перетворює будь-яку ослячу нiкчемнiсть на чоловiка, полiтик i безкоштовно зробить з будь-якого чоловiка нiкчемного iшака!
  Мiрабела ламаючи рiзного роду супротивникiв, i ламаючи щелепи босою, круглою п'ятою, видала:
  - Хлопчики згодом стають чоловiками, полiтики з роками або перетворюються на диктаторiв, або стають ходячими анекдотами!
  Наташа, рубаючи супостатiв, i зрiзаючи їм голови, кидаючи босими пальчиками разючi предмети, пискнула:
  - Полiтик не завжди мiшаний, але завжди ходячий анекдот i безкоштовний клоун!
  Зоя, розрубуючи рiзного роду ворогiв, в'янула:
  - Диктатор часто змушує проливати пiдданих сльози, зате в анекдотах над ним хоче вся країна!
  Анжелiка, розрубуючи македонцiв, пискнула:
  - Чим кориснi диктатури - коли народ будують, бажаючи пiдстригти як баранiв, i в овечих головах прокидається лисиця!
  Свiтлана, провела бойовий млин, вiдсiкаючи голови i прочирикала:
  - Якщо ти розумом баран будеш пострижений, якщо у тебе спритнiсть лисицi пустиш на комiр своїх конкурентiв!
  Мiрабела, продовжуючи розсiкати супротивникiв, видала:
  - Лисиця i з лева здере три шкури, i мiцного як дуба обдере як липку!
  Наташа, б'ючись з фалангiстами, вiдзначила:
  - Якою б не була довгою мова полiтика, життя виборця стане вiд цього лише коротшим!
  Зоя агресивно помiтила, розрубуючи ворогiв:
  - У гонитвi за довгим карбованцем, полiтикани вкорочують мови на критику, згадуючи - мовчання золото!
  Анжелiка, розкраюючи наповзаючих ворогiв видала:
  - Мовчання - це золото, але найчастiше в чужiй кишенi!
  Свiтлана, розсiкаючи ворогiв, проворкувала:
  - Людину з великої лiтера тягне до свiтла, людину за визнанням собаки до свiтловолосих!
  Мiрабела продовжуючи рубати ворожу армiю, буркнула:
  - Бог дав людинi розум i безсмертну душу, сатана розум закинув за розум, перетворивши тiло на тушу!
  Наташа, крушивши супротивникiв, гаркнула:
  - Людина - це така тварина, якою кермує лисиця, що видає себе за лева в овечiй шкурi!
  Дiвчата розiйшлися, рубали армiю Кассандра з великою ефективнiстю та натиском. I їхнi мечi, як лопатi пропелера, миготiли.
  Зоя вiдзначила, кинувши босими пальчиками нiжок, горошинку iз забiйною вибухiвкою:
  - Людина мрiє мати силу Всевишнього Бога, заради досягнення мавпових ницих цiлей!
  Анжелiка руда мегера, розсiкаючи ворогiв, видала:
  - Бог, звичайно, любить нашi душi, але так хотiлося, щоб Всевишнiй полюбив i нашi тiла, пославши не тiльки духовне зцiлення!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв теж додала, голою п'ятою зламавши ворогу щелепу:
  - Бог створив Єву щоб вона дарувала щастя, а зробив полiтика щоб вiн крав мрiї, зате пiднiмав настрiй, нехай i без краси!
  Мiрабела розсiкаючи супротивникiв i босими пальчиками нiжок кидаючи гранати, пискнула:
  - Полiтик - це рiзновид кишенькового злодiя який замiнює спритнi пальцi довгим язиком, i створює при крадiжцi куди бiльше шуму, вiдбиваючи здатнiсть думати!
  Наташа з цим цiлком погодилася, ламаючи ворогiв i перевiряла:
  - Правитель, який любить багато балакати, мало доб'ється толку в практичних справах, тому що довга мова - вкорочує руки!
  Зоя агресивно вiдзначила, зрубуючи чергову порцiю ворогiв, i босою нiжкою жбурнувши гранату:
  - Чому Всемогутнiй Бог рiдко розмовляє з людьми - щоб не уподiбнюватися до полiтикiв зi словесним проносом, що маскує безсилля!
  Анжелiка, розсiкаючи ворогiв i босими пальчиками нiжок взяла i шпурнула у ворога забiйне, i пискнула:
  - Полiтик багато говорить, i ще бiльше замовляється, але його слова проходять повз вуха виборця, який не оглух вiд порожнечi!
  Свiтлана, розсiкаючи ворогiв, i босими пальчиками нiжок, запустивши руйнування, видала:
  - Чим довша мова у полiтика, тим коротший розум виборця, який за нього голосує!
  Мiрабела вiдзначила, знову жбурнувши босими пальчиками нiжок, забiйну бомбу.
  - Для виборця довга мова полiтика - це зашморг на шию, який втiм спочатку капає на мiзки, а потiм пудрить голову, черговою порожньою пудрою!
  Наташа агресивно заявила, викошуючи ворогiв:
  - Високий розум рiдко поєднується з довгим язиком, але зарозумiлiсть звична для словоблуддя яке не знає мiри!
  Зоя дотепно вiдзначила, скелячи зубки i ричачи немов пантера:
  - Довга мова добре залазить у кишенi, якщо поєднується зi знанням тонкощiв лизоблюдства!
  Анжелiка, розтинаючи ворогiв, дуже дотепно помiтила:
  - Справжнiй генiй не буде довго балакати, стислiсть сестра таланту, а генiальностi брат лаконiчнiсть!
  Свiтлана, зрiзуючи фалангiстiв, якi вже кинулися тiкати - гаркнула:
  - Довга мова це не лише ознака короткого розуму, а й нескiнченної дуростi!
  Коротше кажучи, розбили армiю Кассандра, i йому Мiрабела особисто вiдрубала голову.
  Пiсля чого дiвчата змусили полонених цiлувати свої босi, точенi, злегка запиленi та закривавленi нiжки.
  Тi це робили покiрно i згинаючись на три смертi.
  Iмперiя Олександра Македонського вiдновила єднiсть. I знову засяяло прапор Македонiї.
  Потiм були новi походи на арабiв, з їх пiдкоренням. Потiм до Геркулесових стовпiв, iз захопленням Риму та Карфагену. I на Iндiю з її повним завоюванням.
  Олександр Четвертий прожив сiмдесят рокiв i встиг завоювати ще й Китай, перевершивши славу батька.
  Його назвали Олександр Великий. Вiн захопив усi цивiлiзованi країни античного свiту. I виникла iмперiя вiд Атлантичного до Тихого океану. Величезна, могутня i процвiтаюча.
  Трохи згодом була захоплена i Японiя. А потiм була завойована й Америка.
  Iмперiя стала всесвiтньою. У нiй правил рiд Петрики. Авторитет якого був настiльки великий, що не було серйозних повстань сатрапiв. I ось прогрес, пройшовши епоху похмурого середньовiччя, вiдразу ж перейшов в iндустрiальну.
  А згодом промислова революцiя. I польоти людства до космосу на тисячу рокiв ранiше, нiж у реальнiй iсторiї.
  А в двадцять першому столiттi iмперiя дiйшла до краю всесвiту. Було створено машину часу i навчилися воскресати мертвих.
  Були воскресенi i Олександра Македонський та його найбiльший син.
  Так змiнився перебiг свiтової iсторiї. I для людства це було чудово.
  Уявiть собi всесвiтню iмперiю, в якiй вже навiть давно померлих людей воскресають, i сучасне двадцять перше столiття. В якому бiльше двохсот країн у свiтi, та балансування на межi ядерної вiйни.
  I рiзнi коронавiруси все блукають!
  Отже... Дiвчата здiйснили найбiльший подвиг заради всього прогресивного, та й не дуже прогресивного людства!
  
  ДIВЧИНА-БЛОНДНИКА ДОПОМАГАЄ КНЯЗЮ СВЯТОСЛАВУ
  Дiвчина-богатир мускулиста i в бiкiнi бiжить до табору Великого князя Київського Святослава.
  Армiя Римського iмператора пiдiйшла до росiйського табору. У римлян перевага може рази в пiвтора. Вони зiбрали велике вiйсько.
  Святослав втратив iнiцiативу. Набiги печенiгiв, i зради болгар, сильно пошматували його армiю. I тепер доводиться, битися поступаючись числом.
  У реальнiй iсторiї, Святослав, зайняв оборону у фортецi. Але римський флот перекрив постачання росiйським Дунаєм. I в результатi тi мало не загинули, доки не погодилися пiсля кiлькох сутичок пiти, на важких умовах.
  Мiрабела розумiла, що найкращий шанс, це одразу ж розбити римськi вiйська та йти на Царгород.
  Тодi i болгари, i греки, i угорцi пiдтримають переможця Святослава, i з Вiзантiйською iмперiєю буде покiнчено!
  I Царгород стане столицею великої Росiйської держави! Бо Святослав завоював дуже багато. Все Поволжя i Крим, i Пiвнiч Кавказу, i Болгарiю з Румунiєю. Але пiсля його загибелi завойоване було втрачено. I вже лiзуть на Волгу печенiги.
  Тож зараз критичний момент. I є шанс, що Київська Русь стане найсильнiшою i найширшою iмперiєю у свiтi, ще до свого хрещення.
  Мiрабела знає вiд цього i мчить у бiй.
  Але що вона зробить сама? Може прийде ще п'ять бiйцiв - хлопчик та чотири дiвчата - дочки росiйських Богiв, та безсмертна дитина?
  Мiрабела на це дуже розраховує.
  Але поки що бiжить миготливими, голими, рожевими п'яточками. При цьому дiвчина спiває:
  - Ми боремося iз за Русь,
  З iм'ям Сварога.
  Ти дiвчинка не лякайся,
  У серцi ти у Бога!
  Ось вона пiдбiгає дедалi ближче до фортецi, де є росiйськi вiйська Святослава.
  Спочатку дiвчина зрубує мечами двох римських вартових, що стоять бiля цитаделi.
  Мiрабела навiть проспiвала:
  - Вiтчизни летить у пiднебессi...
  В iм'я Перуна Росiя воскресне!
  Ось справдi навiщо росiйським треба було приймати чужу вiру? Насправдi куди краще вiрити своє рiдне та свiтле. Тi росiйськi Боги, що дбали про слов'ян i сприяли їхньому процвiтанню.
  Ось войовниця пiдбiгає до стiни. На верху стоять вартовi.
  Вони бачать писану, златоволосу красуню i беруть її за богиню.
  Тим бiльше, Мiрабела дуже росла, особливо на тi часи, i мускулиста, щоб її прийняли б за звичайну жiнку.
  I ось Мiрабела почала чiплятися пальцями рук i босих нiжок дертися по стiнi вгору. I це дуже гарно виглядало.
  Дiвчина дуже гарна, а її рельєф м'язiв на заздрiсть будь-якому чоловiковi.
  Ось це справдi дочка богiв.
  Мiрабела видерлася нагору. Вона посмiхнулася i пiдморгнула вартовим.
  Воїни були її нижчими, i вражалися сильним i глибоко промальованим м'язом дiвчинки.
  Войовниця одразу взяла бика за роги:
  - Ведiть мене до князя Святослава!
  Старший iз воїнiв iз сивою бородою кивнув:
  - Та богиня, ми готовi!
  Двоє юнакiв упали навколiшки i поцiлували Мiрабелi голi ступнi. Дiвчина згiдно кивнула:
  - Це чудово!
  Пiсля чого рушила у супроводi воїнiв, до центру фортецi, де знаходився сам великий Київський князь Святослав.
  Мiрабела була веселою, i спiвала:
  - Буде крутий результат,
  Ми йдемо на Царгород!
  Ось вона, човгаючи босими пiдошвами по брукiвцi, дiсталася до будiвлi, де знаходився знаменитий давньоруський полководець. Особа легендарна.
  Ось усерединi її зустрiли новi воїни. Помацали Мiрабелу за сильнi м'язи та груди. Потiм пропустили далi.
  Святослав ще не лiг спати i зустрiв високу гостю. Вiн був невисокий на зрiст, але широкоплечий, з голеною головою, яку вiнчав чуб. Ще не старий, зрiлий чоловiк, сповнений сил i енергiї. Вiн глянув на Мiрабелу i насупився. Неприємно, коли жiнка височить над тобою.
  Запитав її з посмiшкою, яка виглядала натужно, бо очi дивилися по злому:
  - З якою метою з'явилася до мене красуня?
  Мiрабела вiдповiла теж усмiхнувшись, i дивилася ласкаво:
  - Щоб тобi допомогти перемогти римлян великий!
  Святослав зiтхнувши помiтив:
  - Один меч нiчого не вирiшує, хоч ти й сильний я бачу воїн!
  Дiвчина тупнула босою нiжкою i вiдповiла:
  - Треба напасти на римлян зараз. Вони ще не всi сили зiбрали, i отримуватимуть пiдкрiплення. Негайно розбити та йти на Царгород!
  Святослав кивнув i помiтив:
  - Я теж так думав. Але у ворога перевага в силах!
  Мiрабела логiчно вiдповiла:
  - Час працює проти нас! Якщо ще трохи зволiкати, то римський флот вiдрiже нас Дунаєм, i ми не матимемо нi пiдкрiплень, нi постачання. А сили супротивниковi тiльки зростуть!
  Святослав зiтхнувши помiтив:
  - Наш оракул передбачив, що у вiдкритiй сутичцi ми програємо!
  Мiрабела жорстко вiдповiла:
  - А ви не думали, що цей оракул купили базилiком? I що зволiкання лише збiльшить перевагу Вiзантiї!
  Святослав похмуро заперечив:
  - Оракул рiдко помилявся, i ранiше передбачав нашi перемоги, i над хозарами та iншими народами. Втiм... Ти випадково не дочка богiв?
  Мiрабела кивнула:
  - Можеш випробувати мене у битвi з будь-яким твоїм воїном!
  Святослав несподiвано вдарив Мiрабелу кулаком у живiт. Дiвчина машинально змiстилася, i вдарила князя головою в лоб. Той упав.
  Два рослi воїни кинулися на Мiрабелу, але дiвчина стрибнула i потрапила в них своїми голими п'ятами.
  Бiйцi впали...
  Мiрабела нахилилася та натиснула Святославу на шию. Той прийшов до тями i розплющив очi.
  Пiсля пробурмотiв, потираючи забите чоло:
  - Ось Чорний Бог. Ти, мабуть, донька Чорнобога. Так рушила, голова трiщить!
  Мiрабела вiдповiла:
  - Я можу зварити зiлля, яке зробить твоїх воїнiв сильнiшим i витривалiшим.
  Тодi ми неодмiнно переможемо ворога!
  Святослав кивнув, голеною з чубом головою:
  - Вари! Я тобi вiрю!
  Мiрабела попросила:
  - Зiрвемо деякi трави i зiлля буде готове!
  Великий князь видiлив їй на допомогу пару дюжин дiвчат-прислужниць.
  Мiрабела разом з ним у гай вiдправилася збирати зiлля, яке пiдвищує силу та витривалiсть бiйцiв. У гаю поки що не було вiзантiйських воїнiв.
  Але дiвчина-богатир була напоготовi. I недарма.
  Ось кiлька десяткiв вершникiв спробувало атакувати дiвчат, що повертаються, з повними кошиками трав i грибiв.
  Мiрабела кинулася на супротивника у бiй. I змахнувши мечами, одразу три голови зрiзала.
  Потiм як давай супостатiв рубати. Ось це дiвчина - просто термiнатор у бiкiнi та босими нiжками.
  Її гола п'ята як урiзала вiзантiйському воїну в пiдборiддя. Той, пролетiвши, збив одразу п'ятьох ворожих вершникiв.
  Мiрабела прочирiкала:
  - Я сама у свiтi крута, i дiвка саме боса!
  Ось це справдi був - супервиверт. Мiрабела продовжувала рубати супротивникiв, i кидати босими пальчиками нiжок уламки скла, вражаючи супротивникiв.
  Тi римляни, що не встигли втекти, були вбитi. А Мiрабела здобула чергову свою перемогу.
  Ось дiвчата човгаючи босими нiжками, на Балканах влiтку тепло, i принесли гриби, ягоди та траву. I Мiрабела у великому чанi почала варити забiйне та приворотне.
  I це розносило сильний терпкий запах у всьому станi. А дiвчина з золотим волоссям помiшувала все босою, точеною нiжкою.
  I це дуже допомагало.
  Мiрабела варила зiлля в казанi та спiвала;
  Я народилася знай у вiцi двадцять першому,
  В якому електронiка скрiзь...
  I у мене повiр сталевi нерви -
  Лiтали люди знайте на Мiсяцi!
  
  Велике творiння людини,
  Здатне осягнути, граючи кулю.
  Ми дiти ноутбука, iнтернет-
  I по невiгласiв завдамо удару!
  
  Що тiльки знайте ми винаходили,
  В одному мiзинцi є екран...
  Побачимо комунiзму скоро дали,
  Якщо запалає навiть зла пожежа!
  
  Повiрте, наш час знай настане,
  Країна науки пишно розквiтне.
  Нехай трiумфує Авель, а не Каїн,
  Перемогу вiдкрили безмежний рахунок!
  
  Ми вiримо в нашу матiнку-Росiю,
  Що зробила зiрковий поворот.
  Поля росою з перлiв оросили,
  Перемогу вiдкрили нескiнченний рахунок!
  
  На славу Iсуса та Сварога,
  Ворогiв ми дружно перемагатимемо...
  В iм'я Всемогутнього знай Рода,
  Вiдкрили ми велику росiйську рать!
  
  Нехай любов гримить у великiй славi,
  Нехай буде Лада з нами назавжди.
  Ми народилися в космiчнiй державi
  Здiйсниться велика мрiя!
  
  У нас був Ленiн i великий Сталiн,
  Цар Петро Перший, i гроза Iван...
  Маємо м'язи ми твердiше стали,
  Така доля великої ратi дано!
  
  Та нехай Вiтчизна у вiрi процвiтає,
  Яке нам принесло кохання...
  Нехай погода буде вiчним травнем,
  I ллє тiльки зла в лайцi кров!
  
  Ми народженi щоб казку зробити буллю,
  На славу росiйських ангелiв, богiв...
  Щоб звернувся враз супротивник лютий пилом,
  I щедро напiкали пирогiв!
  
  Не вiрю людина не буде слабкою,
  Його доля всiх бiсiв перемагати ...
  Отримаємо найбiльшi нагороди,
  Нехай буде знищений у боротьбi!
  
  Та сили нашої ворог ще не знає,
  А я ж вiрю вiдродитись Русь...
  Хоч на немовлят, жiнок нападає,
  Ми переможемо - у те вiрю i не лякайся!
  
  Хай буде наша Батькiвщина вiльна,
  Хай буде у вiчнiй славi назавжди...
  Ми витязi повiрте благороднi,
  Нас не лякають лиха i року!
  
  Коротше буде скоро нам прощення,
  Ми супостата вiрю переможемо...
  Прийде вiд Бога Роду проголошення,
  Нехай крила простягає херувим!
  
  Тодi закiнчимо те, що ми почали,
  Збудуємо нове мiсто найсильнiше...
  I буде набагато краще, нiж спочатку,
  Зiтрiться в порошок крутий лиходiй!
  Дiвчина-богатир дозрiла. I ось знову все закрутилося в казанi, блиснуло, i зiлля було готове.
  Тепер росiйськi воїни його розпивали. Їх було понад тридцять тисяч, разом iз болгарами.
  Ковтнув зiлля та Святослав. Вiн був готовий битися. З ним його брат - набагато вищий Данило.
  Ну що ж у шлях росiйським витязям. Це все буде великою i кровопролитною лайкою.
  Мiрабела теж випила, i вiдчула, як до неї прибуло й без того чимала сила.
  Дiвчина блиснула мечами i вимовила:
  - Краще перемогти стоячи, нiж програти на колiнах!
  Пiсля чого вже Святослав скомандував:
  - Ну, брати у бiй!
  I ворота вiдчинилися, i росiйська дружина виступила. I це була повна сил та енергiї армiя.
  У вiзантiйцiв вiйська тисяч п'ятдесят, i воно теж вишикувалося. Начебто бiльше числом, але не настiльки мужньо i палко духом.
  Сам Римський iмператор на лайку зiбрався. I ось вiзантiйська армiя взяла та рушила.
  Вона бiльш важка зброєю, i має перевагу в кiннотi.
  Але обганяючи вершникiв попереду бiжить Мiрабела Магнiтна, сповнена енергiї i спрагла битися. Дiвча тут найвищого калiбру. I як зб'ється з вiзантiйськими воїнами.
  Проводить удар у стрибку, вiдразу двома босими нiжками, збиваючи супротивникiв i верещить:
  - Слава часом Росiйської ратi!
  Пiсля чого дiвчина оглушливо засвистить на все горло. Так це виглядає круто та забавно.
  I її мечi як обрушуватися на ворогiв, зрiзуючи їх немов бритвою. Ось це дiвчина.
  А тут з'являються й iншi войовницi.
  Наташа рубає вiзантiйських воїнiв мечами та кричить:
  - За Русь Святослава!
  I босими пальчиками нiжок як жбурне отруйну голку.
  А тут у бiй i Зоя йде. Вiзантiйськi солдати рубають з великим вiдчаєм. I трощить їх iз гарячим ентузiазмом.
  Проводить мечами млин.
  I Анжелiка руда за римлян взялася i давай знищувати їх з великою люттю i вiдчайдушним натиском.
  I її гола п'ята теж працює та ламає щелепи.
  Дiвчина реве:
  - В iм'я Перуна!
  I Свiтлана теж рубатиметься з величезним натиском, знищуючи противника.
  I проводить млин мечами i верещить:
  - За комунiзм!
  Мiрабела розсiкаючи римлян, зазначає:
  - Хочеш придбати весь свiт, наповни мудрiстю голову i любов'ю серце!
  Наташа, рубаючи супостатiв iз Вiзантiї, заявила:
  - Золоте серце не завжди приваблює грошi в кишеню, але дозволяє знайти незлiченнi скарби на небеса, в порiвняннi з якими гори купюр не коштують i гроша!
  Зоя, розрубуючи легiонерiв, вiдзначила:
  - Важко зрозумiти, чому Бог допускає зло, але ще важче, чому людина не допускає добро в своє серце, i милосердя вчинки!
  Анжелiка вiдзначила, рубаючи римлян, i босими пальчиками нiжок кидаючи диски:
  - Золотi гори з вуст полiтикiв не вартi ламаного гроша, зате мiдна полушка, якщо людина душка, великий скарб свiту!
  Свiтлана, агресивно рубаючи, бiйцiв Вiзантiї, зазначила:
  - Бог створив людину для щастя, людина ж створює собi проблеми та нещастя, бажаючи стати Богом-Творцем!
  Мiрабела розтинаючи ворогiв мечами, видала:
  - Чого хоче жiнка, того хоче Бог, може тому у чоловiкiв суцiльнi неприємностi та проблеми, адже жiнка уразлива безбожно!
  Наташа, розтинаючи римлян, вiдзначила:
  - Коли дiти смiються вiд щастя, батькам не до смiху, то витрати на подарунки вийшли зовсiм не кумеднi!
  Зоя, рубанувши вiзантiйцiв i вiдправивши їх босою нiжкою в нокаут, логiчно вiдзначила:
  - Бог людинi завжди любить Батько, а от доля найчастiше примхлива мачуха!
  Августина розтинаючи римлян, логiчно додала:
  - Навiть лисицi важко обдурити долю i неможливо провести Бога!
  Свiтлана, розрубуючи супротивникiв, i агресивно їх крушивши, i голою п'ятою кинувши вибуховий пакет, видала:
  - У полiтицi можливо все, але Бога не все одно не обдуриш навiть раз, хоч ти i звик виборцiв водити за носа до нескiнченностi!
  Мiрабела розтинаючи в капусту супротивникiв, i роблячи з них вiдбивнi по-римськи, заявила:
  - Полiтики великi пройдисвiти в обманi, але нiкчемнi у справах правди!
  Наташа, продовжуючи з ентузiазмом рубати ворогiв, вiдзначила:
  - Полiтик ховає iкла, але любить показати зуби, особливо якщо виборець iз курячим мiзками!
  Зоя, крушивши римлян, дотепно помiтила:
  - У полiтика немає почуття мiри в обiцянках, але виконання строгих лiмiт, що прагне обнулення!
  Анжелiка, розсiкаючи ворогiв, люто заявила:
  - У полiтика обнулена пам'ять на обiцянки, зате прагнення прибрiхувати до нескiнченностi!
  Свiтлана агресивно помiтила, зрiзаючи голови римлянам:
  - Полiтик мовою може пiдняти цiле цунамi, але коли йдеться про роботу головою - настає повний штиль!
  Мiрабела провела босими нiжками вертушку, зрубуючи супротивникiв i перевiряла:
  - П'яниця проспиться, а полiтик захропе, коли йдеться до виконання обiцяного з п'яних очей!
  Наташа оригiнально вiдзначила, зрiзуючи ворогiв:
  - Полiтик - це повiя, що бере голоси одразу, але насолоди не приносить жодного разу!
  Зоя, рубаючи римлян, iз цим цiлком погодилася:
  - Полiтик має амбiцiї лева, якi доводять виборця до собачого життя!
  Анжелiка, борючись iз вiзантiйцями, та їх руйнуючи, логiчно вiдзначила:
  - Бог людини i в грiхах любить, тiльки безбожжя душу загубить!
  Свiтлана, зрiзуючи легiонерiв, немов бритва волоски на бородi, свиснувши видала:
  - Вiльна воля дар вiд Бога, тiльки людина не знає совiстi порога!
  Мiрабела рубаючи вже порiдiлих римлян, проворкувала:
  - Свобода совiстi - дар Всевишнього, свобода вiд совiстi - прокляття вiд нижчого!
  Наташа, рубаючи римських, точнiше вiзантiйських солдатiв, пiдбила пiдсумок:
  - Бог дав вiльну волю з великого кохання, людина ж обрала собi частку чималої кровi!
  Щоб якось стати веселiше, Зоя заспiвала:
  Я дiвчина проста комсомолка,
  Нещодавно пiонеркою була...
  Скала по канатам дуже спритно,
  Дуже як кажуть краса мила!
  
  Але фюрер вторгся в милу Росiю,
  Погрожує фашизму лютий оскал...
  Але все одно дiвчата всiх гарнiших,
  Вiдповiмо на пiдступний удар!
  
  На славу нашої великої матерi,
  Пiдуть хлопчаки смiливо вмирати...
  Зупинимо навал нацистiв дикий,
  Непереможною буде наша рать!
  
  Менi комсомолцi видали завдання,
  Швидше донести розвiдку до штабу,
  Тому ти напружи дихання,
  Щоб не було увi снi всiх слизьких жаб!
  
  Iду боса дiвчина по лузi,
  Хоч не зi звички крали мiську,
  Спочатку добре, а пiсля туго,
  Гравiєм дорого йти босий!
  
  Пiдошви сильно вiд камiння дубiють,
  I виступає вiд порiзiв кров.
  Але прапори на Вiтчизнi яскраво реють,
  I буде з нами Господа любов!
  
  Прославимо Iсуса велетня,
  Який вищий i найпрекраснiший за всiх...
  Коли народ i партiя єдинi,
  Вiдсвяткуємо удачу та успiх!
  
  Фашизму вiрю ми хребет зламає,
  Оскiльки кожна вiйна з ясел...
  Перемога буде у променистому травнi,
  У геєннi ж скинуть стань лиходiй!
  
  Нехай славиться земля моя свята,
  Гримлять перемоги слави жовтня...
  Хоч дiвчина в обносках i боса,
  Страждає вона мила недаремно!
  
  За Батькiвщину ми присвятили серце,
  На славу золотої вважай душi...
  До успiху прочинили дверцята,
  А злiсть i пiдступнiсть задуши!
  
  Будь Росiя свiту гегемоном,
  Порядок у всесвiтi наведи...
  Усiх супостатiв нагороди розгромом,
  I пiшака проведи жартома у ферзi!
  
  Хай буде Русь моя у вселенськiй славi,
  Нехай у нiй на Марсi яблунi цвiтуть...
  У радянськiй, червонiй, лютiй державi,
  Народ у реальнiсть втiлить мрiю!
  
  Ми зробимо По-батьковi великим,
  Оскiльки комсомолки крутiшi за всiх...
  Пiдтримають на iконах святих лики,
  Ми переможемо, залишивши у серцi грiх!
  Майже все вiзантiйське вiйсько було перебито, яке залишки кинулися тiкати.
  Переслiдуючи ворога, Анжелiка видала:
  - Божий дар не яєчня, але хто вiдмовляється вiд благодатi має мiзки мокрої курки та некруто!
  Свiтлана рушила супротивника голою п'ятою по потилицi i пискнула:
  - Бог будь-якiй людинi дає благодать, але багатство не всякому судилося взяти!
  Мiрабела руйнуючи ворогiв додала, скелячи зубки:
  - Сани можуть свої, можуть би i не свої, але мiсце на тронi завжди чуже, бо полiтику при владi має прагнення погане!
  Наталя, добиваючи римлян, цiлком логiчно i правильно помiтила:
  - Полiтик має сiм п'ятниць на тижнi, тому йому завжди хочеться влаштувати виборцям вiчний понедiлок, а собi суцiльну недiлю!
  Зоя агресивно вiдзначила, зрiзуючи голови римлянам, що вiдступають:
  - Полiтик любить поради давати виборцям, але хороша порада дорога, а тi, що роздають полiтикани, нiчого не вартi!
  Анжелiка, розрубуючи вiзантiйцiв, що бiжать, буркнула:
  - Немає солодшої солi, нiж сiль iстини, i гiркого меду, нiж мед передвиборчих обiцянок!
  Свiтлана, круша бiйцiв, що бiжать, вiдзначила, босою нiжкою метнувши диск з гострими кiнцями:
  - Бог може пробачити будь-який грiх виявивши участь, але людина непростимо дурна, якщо прощає собi байдужу байдужiсть!
  Мiрабела пiдбила всьому цьому пiдсумок, добиваючи останнiх римлян:
  - У Бога можна i вiрити, i не вiрити, тiльки перше робить нас образом Всевишнього, а останнє тваринам з рангу примату нижчого!
  Вiзантiйська армiя була вщент розбита, i тепер нiчого не заважало рухатися на Царгород.
  Вiйсько Святослава росло прямо на дрiжджах. До нього приєднувалися i греки, i болгари, i серби, i угорцi та iншi сили.
  I ось пiшов штурм цiєї могутньої цитаделi.
  Мiрабела атакувала разом iз iншими дiвчатами. При цьому рубаючи захисникiв Константинополя, дiвчина продовжувала гострити:
  - Бог створив Єву красивою та юною, щоб Адам її любив, але полiтикан у душi людини, молодiсть душi вбив, i спотворив тiло до чортикiв!
  Наташа, кромса захисникiв Царгорода, вiдзначила:
  - Добре бути юною жiнцi тiлом, погано бути безпорадним дитиною, коли доходить до дiла!
  Зоя, зрiзуючи супротивникiв, рацiонально видала:
  - Полiтик рiзними словами говорить по сутi одне - менi влада, а вам локшину на вуха, менi трон, а вам вiд досади стогiн!
  Анжелiка, це руда дiвчина, знову проводячи рiзкi викрутки мечами, вiдзначила:
  - Полiтик - це соловейок, який солодко спiває, але у реального птаха ноти написанi Богом, а у полiтикана, що загребуть лапою користолюбця!
  Свiтлана дотепно додала, розрубуючи чергового захисника Царгорода:
  - Бог вирiшив - людина його син рiдний, полiтик же зробив - виборця пасинком-сиротою!
  Мiрабела люто розрубуючи ворогiв, i босими пальчиками нiжок кидаючи отруйнi голки закiнчила:
  - Самий люблячий Батько - Всевишнiй Бог, правда незрозумiло чому людина-дитина гiрко плаче кинута Всемогутнiм Батьком, в безоднi жорстокого свiтобудови - навiть одна гiрка сльозинка дитини рве серце любовi!
  Ось уже штурм завершився i Царгород упав. Завоювання Святослава змiцнилися. Потiм були походи до Iрану та Iндiї. I там росiянам пiдкорялися дедалi новi землi. Пал i Багдад.
  Виникла величезна iмперiя, вiд Єгипту, Балкан до самого Китаю.
  Пiсля смертi Святослава, щоправда, стався розподiл володiнь. Але старшим був онук Ярослав Мудрий. I знову з'єднав iмперiю, i пiдкорив Китай.
  На Русi була прийнята нова релiгiя: Рiдновiр'я, на чолi з Родом-Творцем i вченням про рай i пекло. Але Род був ще повний пантеон богiв - синiв i дочок.
  Кiнця свiту не буде, то Русь вiчна i росiйськi Богом обраний народ.
  Так народилася нова iсторiя у паралельному свiтобудовi.
  
  БОСОНОГА БЛОНДИНКА ДОПОМАГАЄ ВЕЛИКОМУ КНЯЗЮ ВАСИЛIЮ ТРЕТЬОМУ
  Олег Рибаченко та Мiрабела Магнiтна, втiм, перемiстилися незабаром в iншу iсторiю.
  Вiйсько Василя Третього обложило Казань. Командував, щоправда, не сам цар, яке брат Дмитро. Молодий вояк! Але досвiдчений!
  Йшов 1506, перший повний рiк правлiння Василя Третього - значно змiцнив Московiю i посилив централiзацiю правителя. Щоправда, не дуже багато того, хто завоював, але зате має величезнi амбiцiї!
  I ось Олег Рибаченко та Мiрабела Магнiтна вирiшили допомогти росiйському великому князю, i навiть певною мiрою й iмператору взяти мiсто та столицю ханства.
  Безсмертнi хлопчик та дiвчина-термiнатор пiшли на штурм Казанi, розмахуючи шаблями. Вони рубалися немов богатирi. Будучи безсмертними воїни рухалися швидше за гепарди. А босими пальцями нiг запускали заздалегiдь приготовленi гострi диски, що вражали татар прямо в горло.
  Олег i Мiрабела стрiмко мчали, i злетiвши на стiну провели млини, зрубавши по п'ять-шiсть татарських бiйцiв.
  Потiм стали рiзати супротивникiв i запускати, збиваючи по дюжинi нукерiв.
  I тi падали та завалювалися.
  Хлопчик i дiвчина билися як титани. Вони вiдрiзнялися спритнiстю, а мечi робили за секунду п'ятнадцять помахiв. I так вони рубали супротивника. У юних воїнiв та зброя була особлива: мечi та шаблi одночасно i рубали вони практично будь-який метал та плоть.
  Олег провiв великого метелика, зрiзав вiдразу дюжину супротивникiв i проревiв:
  - Я величезний моторолер!
  I знову хлопчик у шаленiй атацi.
  А ось i дiвчинка Мiрабела метає босими пальчиками нiжок гранату i пищить:
  - Наша Батькiвщина славна, Рiдновiрна, Православна! I татар ми зумiємо побити, i Казанню пiд Руссю бути!
  I знову юнi безсмертнi воїни атакують. I борються з лютим шаленством. Вони дикий каскад iдей i скаженої енергiї.
  Молода пара в атацi. I падають пiд їхнiми ударами татарськi воїни. А бiйцям якi отримали безсмертя i вiдпрацьовують своє вiчне життя дуже весело.
  Олег, зрiзавши татарина, проревiв:
  - Сотнi, за сотнею, полк за полком! Росiйськi витязi рубають мечем! Вiрю, перемога скоро прийде! Ми вiдкриваємо славний рахунок!
  Мiрабела кинула босими пальцями нiжок гостро вiдточений диск i заспiвала:
  - Коловрат! Євпатiй Коловрат!
  Олег Рибаченко цей вiчний хлопчик теж кинув диск босою, дитячою, але дуже сильною ногою i заспiвав:
  - Захисник Вiтчизни! Перунiв солдатiв!
  Мiрабела Магнiтна, продовжуючи рубати, заспiвала:
  - Коловрат! Євпатiй Коловрат!
  Хлопчик, зрубуючи ворогiв, прошипiв:
  - Героїв Русi збирає на сполох!
  Отак героїчнi дiти й борються - великi богатирi! У них азарту та сили, на цiлий легiон.
  А може, i на десять легiонiв! Дивлячись на них, пiдбадьорилися й iншi воїни, i стали перехльостувати через стiни Казанi.
  Олег, розрубуючи татар, проревiв:
  - За царя Василя Третього!
  I як покине гостро вiдточений диск, як зрiже десяток супротивникiв Русi.
  I знову прокрутить метелика, а за ним млин. Зрубуючи за раз цiлу дюжину. А потiм хлопчик як вiзьме, i голою п'ятою рушить хана в пiдборiддя.
  Той полетить i плюхнеться прямо в котел з киплячою смолою.
  Олег Рибаченко прорепетував:
  - Ну, тебе до бiса!
  Мiрабела взяла i босими пальчиками нiжок бумеранг, зрiзала п'ятьох нукерiв i ревла:
  - Слався Вiтчизна царя Василя!
  Олег Рибаченко захоплено пiдтвердив:
  - Слався свята Росiя!
  Мiрабела, рубаючи татар, прошипiла:
  - Це ще не Росiя, а Московiя!
  Ось уже значну частину стiни захоплено росiйськими воїнами. Вони вже проникають у саме мiсто.
  Великий князь Василь виявився дещо у тiнi через свого великого сина Iвана Грозного.
  Але в реальнiй iсторiї йому Казань не пiдкорилася. А тепер дитина i дiвчина-богатир переписують, i додають те, що не вдалося росiйським предкам.
  Олег Рибаченко зрубав одним ударом чотири голови. Потiм хлопець жбурнув босими пальцями нiг бумеранг. Зрубав ще семеро бiйцiв i провизжав:
  - У труну увiгнали абияк, а найсильнiший вовкулак,
  Хотiв менi шию прокусити, але виявився сам як дичина!
  I юний воїн як заманеться...
  Маргарита прокрутила гвинт i пискнула:
  - Я кобра готова до стрибка!
  I знову запустить босими пальчиками нiжок убивчий бумеранг. Дiвча, що й казати, немов крута богиня.
  Ось уже бiльшiсть Казанi захоплена. Вiдважнi воїни штурмують палац верховного хана. Вони сповненi сказу i дикого азарту. Олег Рибаченко та Мiрабела Магнiтна - воїни-термiнатори. I кожен їх помах, а махають вони дуже часто - це новi трупи!
  Олег Рибаченко, борючись, зауважив:
  - А це битва може багато помiняти!
  Мiрабела логiчно погодилася:
  - Iван Грозний пiдкорив Казань! А тепер її пiдкорить i його дядько Дмитро!
  Хлопчик кинув босими пальцями нiг бумеранг. Перерiзав горло п'ятьом татарам i гаркнув:
  - За велику Русь та небо слов'ян!
  Мiрабела гарна дiвчина, впевнено пiдтвердила:
  - За Велику iмперiю!
  I дiвчисько теж кинула босими пальцями нiжок гостро вiдточене лезо.
  I перерiзала масу нукерiв, а когось i порубала. Ось така красуня бойова.
  Ось справдi Мiрабела крута. Заради безсмертя погодилася стати дiвчиськом у бiкiнi, вiдмовившись вiд колишнього тiла, i бути проданою в рабство. Але зате таку набула надлюдської сили! I це повiрте, зрозумiло, i для неї супер!
  Дiвча бореться, i хлопчик бореться, а вороги падають. Вони розрубанi та ослабленi.
  Ось i вiдважнi воїни прориваються до тронної зали, де знаходиться Казанський хан.
  Той намагається пiти, але хлопчик кидає босою ногою зiрочку i пробиває хану потилицю. Той пробитий падає i вмирає...
  Потiм воїни-рейнджери винищують iнших татар. Втiм, останнi, втративши свого володаря, кидають зброю та здаються.
  Ось i впала Казань. Тепер Росiя стала на цi землi. Великий князь Московiї Василь частину татар поселив у Росiю, а частину росiйських поселив у Казань.
  Потiм взагалi стало краще. Новий росiйський Великий князь був обраний i Великим князем Литовським. Зiйшов на престол...
  Зрозумiло чому - перемога над Казанню всiх дуже вразила. I зрозумiли, що Русь, дуже сильна!
  I воїни-рейнджери тут постаралися. Взяли та розбили армiю основного конкурента Великого князя Василя Третього. А самому претенденту взяли та знесли безсмертнi хлопчик та дiвчинка голову.
  Причому зробили це, дружно метнувши босими нiжками диски, при цьому прокричавши:
  - Слов'яни мають бути єдинi! Будемо всi непереможнi!
  I пiдскочивши, i зарубавши гетьмана, юнi воїни вигукнули:
  - Ми воїни нової ери та крутої формацiї!
  Пiсля цього полоненi цiлували босi слiди нiг молодих воїнiв, залишенi ними на свiжому снiгу. А це погодьтеся дуже круто!
  А згодом i похiд на Астрахань. Ось як одна перемога тягне за собою та iншi.
  Олег Рибаченко та Мiрабела Магнiтна разом iз цим великим князем, рушили i до Астраханi.
  Хлопчик i дiвчина штурмували це велике мiсто. Вони боролися, знову прибувши до росiйської армiї через коридор часу.
  I знову рубалися, i кидали босими пальцями нiжок бумерангу. Тут уже пiшло все легше. I армiєю командував сам Василь Третiй. I мiць його була велика. Прибули й вiйська Великого князiвства Литовського. Вони штурмували це мiсто.
  А дiти-термiнатори рубалися i кидали бумеранги, диски, зiрочки. Олег Рибаченко навiть покинув пару гранат.
  Босими нiжками молодi воїни також кидали гострi зiрочки, i тоненькi, але здатнi вiдразу перерiзати кiлька ковток диски.
  А їхнi нiжки воiстину втiлення спритностi, i швидкої i навiть дикої сили.
  А як дiвчина босими пальцями нiжок бумеранг метне, то ворогам святої Московської Русi це зовсiм не мед!
  Воїни-термiнатори хором прокричали:
  - Слава Василю Третьому найбiльшому з росiйських царiв!
  I знову велика перемога росiйського царства.
  Василь Третiй коронувався на титул царя i був офiцiйно визнаний iмператором. Його iмперiя стала величезною. Росiяни також стали проникати й у Сибiр. А Кримське ханство навiть визнало себе васалом Росiї.
  Пiсля вигнання митрополита, Василь Третiй зобов'язав нового владику церкви змiнити догмати та дозволити багатоженство. Почасти це було викликано приєднанням Казанi, Астраханi та iнших iсламських земель.
  Сам Василь Третiй одразу одружився з литовською князiвною Глинською та татарською Тамарою. А потiм ще й на четвертiй дiвчинi.
  Дозволив Синод мати росiянам по чотири дружини. I цим багато князiв користувалися.
  Вiйна з Польщею завершилася завоюванням... Росiйська армiя була сильна, i набагато численнiша. Так Олег та Мiрабела допомогли. А з цими воїнами-термiнаторами жоден суперник не страшний.
  I став Василь Третiй та королем Польським. Iмперiя змiцнилася. Але на престол Османської iмперiї прийшов Сулейман Чудовий. I цей правитель завоював Угорщину. Обложував вiн i Вiдень.
  Але Кримське ханство порвало з Росiєю. I пiшов новий похiд. Олег Рибаченко та Мiрабела Магнiтна теж за наказом гiпервсемогучої вiдьми-богинi i тут вiдзначилися. Вочевидь пiд час штурму Перекопа. Тут найсильнiша частина оборони кримських татар. Але ж i воїни: Олег i Мiрабела дуже крутi!
  I як помчать, i як понесуться! I як рубатимуть татар. I з яким диким ентузiазмом за це вiзьмуться.
  I хлопчик метнув босими пальчиками нiжок зiрочку, i та зрiзала одразу шiстьох татар.
  А дiвчисько кидком зiрочки збило п'ятьох. Ось такi бойовi виявились хлопцi.
  Олег та Мiрабела розчистили частину стiни. Крiм того, попрацювала i артилерiя. Маса руйнувань була заподiяна татарам. Ось i Кримське ханство впало.
  Потiм була битва з армiєю Сулеймана Чудового. Цього разу цьому реальної iсторiї великому султану не пощастило. Олег Рибаченко та Мiрабела Магнiтна не лише перебили масу туркiв, а й взяли султана у полон.
  Росiя змусила туркiв пiти iз Балкан. I сама заснувала там свої фортецi. I вiдiбрала також Стамбул. Знову виник Константинополь.
  Василь Третiй тимчасово зупинився. Потрiбно було перетравлювати завоювання. Лiвонiя погодилася платити росiйським данину, i без вiйни поступилася у володiння Нарву.
  Василь Третiй навiть у 1535 роцi наказав будувати у гирлi Неви мiсто-порт. Щось подiбне до Петербурга Петра Першого. Щоправда, столицю Василь перенiс якраз до Константинополя.
  У 1537 росiяни захопили Виборг i змiцнили себе з пiвночi вiд шведiв, розбивши їх ущент.
  Пiд час штурму Виборга знову вiдзначилися Олег Рибаченко та Мiрабела Магнiтна.
  Хлопчик i дiвчина природно перескочили через порiг часу i взяли участь у штурмi.
  Ось Олег кинув босими нiжками бумеранг, вибив десяток супротивникiв i заспiвав:
  - Слава Росiї та її царю Василю Третьому!
  Мiрабела теж метнула босими пальцями нiжок щось забiйне i смiливо видала:
  - За Русь святу та царицю неземну!
  Пiсля чого хлопчик i дiвчисько так розiйшлися, що цiлу просiку з трупiв шведiв прорубали.
  У 1540-1541 росiйськi вiйська захопили у туркiв ще й Малу Азiю. А 1545 року i ще Месопотамiю та Палестину. У 1547 роцi в березнi цар, у вiцi ледве виповнившись шiстдесят вiсiм рокiв - помер. Його правлiння в сорок два роки виявилося тривалим i дуже щасливим з безлiччю завоювань для Росiї.
  Василь Третiй був названий Василем Великим. А на престолi виявився молодий, але вже за мiрками Русi повнолiтнiй Iван Васильович.
  I оскiльки Василь Третiй прожив довше, нiж у реальнiй iсторiї, вдалося уникнути боярської смути.
  Iван Васильович, спочатку вирiшив повнiстю пiдпорядкувати собi Лiвонiю, вiйна 1550 року виявилася успiшною. Потужна росiйська артилерiя всiх змiтала, i швидко було захоплено майже всi мiста.
  Звiсно, дiти-термiнатори Олег Рибаченко та Мiрабела Магнiтна взяли участь у боях.
  Вони босими, дитячими нiжками так завзято кидали все гостре i колюче, що лiвонськi вiйська гинули у величезних кiлькостях.
  Мало того, юнi воїни ще з гармат влучно стрiляють i так влучно.
  Олег хлопчик-термiнатор пальнув, i кинув босими нiжками забiйний подарунок.
  Розкидав супротивникiв i пискнув:
  - Я втiлення руйнування!
  I хлопчик розхочеться i прореве:
  - Я син великого вiдродження!
  Мiрабела, це круте дiвчисько, теж босими пальчиками нiжок запустить забiйне, i пискне:
  - Я дочка великих богинь анiгiляцiї!
  I знову дiти смiються i скалять зубки. А потiм так злетять на фортецю. I так усiх порубають. У них не мечi, а просто пропелери. I винищують лiвонцiв та iнших солдатiв найманого вiйська без жалостi.
  Хлопчик i дiвчинка весь час босонiж, навiть снiгом. I їм безсмертним воїнам, подiбне, навiть подобається!
  А чому б i нi? За чим взуття тим людям, якi мають тiла швидше, нiж у будь-якого звiра, i зрозумiло не можуть вибачити чи захворiти.
  Потiм Iван Грозний воював у Єгиптi. Пiдкоривши за кiлька рокiв всю пiвнiч Африки, включаючи i Марокко. Далi було захоплено i Аравiйський пiвострiв.
  Нiмеччина була роздроблена, Австрiя слабка, Iспанiя та iншi країни зайнятi вiйнами.
  Царська Росiя рухалася Iраном до Iндiї. До 1590 Iндiя була захоплена. Iван Грозний дожив до шiстдесяти восьми рокiв i помер у 1598 роцi. I йому успадковував Iван П'ятий. Росiя продовжила експансiю на схiд та захоплення Китаю. Хоча вiйна видалася дольною затяжною та важкою.
  Щоб завоювати Китай, знадобилося три вiйни.
  Навiть участь у боях Олега Рибаченка та Мiрабели Магнiтної не одразу забезпечила перемогу.
  Та й юнi воїни воювали епiзодами. Набiжать собi, порубають китайцiв i знову вiдбiжать.
  Звичайно, хлопчик i дiвчинка дiяли дуже активно та ефективно. I босими пальцями нiжок активно метали гострi зiрочки, диски та бумеранги.
  Олег Рибаченко зарубав особисто китайського мiнiстра оборони. А потiм як кине хлоп'ячою нiжкою гранату. Так вiдразу два дюжини жовтих воїнiв на той свiт, сказавши:
  - Слава Русi, яка вiчно у вiках вказує шлях всесвiту!
  I дiвчинка Маргарита як вiзьме i босою нiжкою запустить бумеранг який забiйний, що крутiше нiкуди.
  I розгромивши супротивникiв, дiвчисько пискне:
  - За таку Русь, ти бiйся i не лякайся!
  I хлопчик iз дiвчиною стали махати ще iнтенсивнiше.
  Iван п'ятий помер у 1620 роцi, i його справу продовжив син Iван шостий. Пiсля наполегливих воєн у 1640 роцi Китай був остаточно пiдкорений.
  Олег Рибаченко та Мiрабела Магнiтна стали бiльш активно з'являтися у рiзних мiсцях битв та битв.
  А потiм хлопчик Олег кинув бумеранг i знiс голову китайському iмператору. I сам став героєм!
  А дiвчинка Мiрабела босою нiжкою кинула гранату i вибили цiлий штаб супротивникiв.
  I звичайно ж завдяки цим безсмертним дiтям i було здобуто найбiльшу з перемог Росiйської iмперiї!
  А пiсля перемоги над Китаєм Московської Русi вже нiхто практично не страшний! I росiян уже нiхто не зупинить i не переможе! Вони вже пройшли точку не повернення!
  I Росiя укрiпилася як велика iмперiя. Iван Шостий ще десять рокiв правил, поки не захопив Корею та бiльшу частину Iндокитаю.
  Пiсля нього на престо зiйшов Олександр Перший. Новий цар продовжив колишнiй курс на завоювання. Iндокитай був повнiстю пiдкорений, i росiйськi кораблi висадилися в Австралiї та стали освоювати цей континент. Крiм того росiяни ще ранiше увiйшли в Аляску i просувалися Канадою ... Тут вони вже стикалися з Францiєю, хто знайшла нарештi при Людовiку чотирнадцятому стабiльнiсть i процвiтання, i Англiєю, що швидко набирає обертiв.
  Крiм того, Росiя продовжувала освоювати Африку та зiткнулася i там iз протидiєю з Британiєю. Швецiя також посилилася i спробувала атакувати Росiю.
  Але росiйськi вiйська були напоготовi, а Британiя та Францiя не виступили разом. I вiйська Олександра першого пiдкорили цю державу.
  Звичайно ж, i Олег Рибаченко, i Мiрабела Магнiтна взяли участь у цьому.
  Босоногi воїни метали диски, i рубали довгими, спецiального загартування мечами.
  Вони такi крутi та чарiвнi.
  Олег Рибаченко кинув босими пальцями хлопчачих нiг гостру зiрочку, збив десяток шведiв i заспiвав:
  - За славу священної Русi!
  Дiвчинка Мiрабела теж жбурнула босими нiжками смертельний предмет i прошипiла:
  - За велич непереможного Рода!
  I дiти дружно стрибнуть i вдарять голими п'ятами шведського воєводу в груди.
  Той пролетiв i збив ще дюжину ворожих солдатiв.
  Пiсля смертi Олександра першого в 1675 роцi на престол зiйшов цар Олексiй Перший син Олександра. Зазвичай престолонаслiдування йшло за старшинством синiв, i далi онукiв вiд старшого сина. Так заснував ще Василь Третiй, щоб потiм не було боротьби за престол. Iз сильною централiзацiєю.
  Олексiй перший зiткнувся iз Францiєю в Америцi, а з Британiєю в Африцi.
  Росiйськi вiйська тим часом вступили й у нiмецькi землi. Захоплення йшло досить успiшно, оскiльки князiвства роздробленi. Переважаючi росiйськi полки захопили i Iталiю. Пiсля чого був похiд на Францiю. Царство Людовiка Короля-Сонця безславно закiнчилося. Росiйськi та iноземнi полки взяли Францiю.
  Олег Рибаченко та Мiрабела Магнiтна знову вiдзначилися.
  Юнi воїни билися мечами i метали диски у ворожих солдатiв. Перебили масу воїнiв.
  Хлопчик кинув босою ногою в ворога зiрочку, i проревiв:
  - Я є воїн супермен!
  Дiвчина теж босими пальцями нiг жбурнула забiйний диск i просвистiла:
  - А я втiлення чудового космосу!
  I як покаже свою довгу мову! А потiм як дасть голою п'ятою у нiс французькому графу. У того чоло трiсну.
  А Олег Рибаченко пронесеться, наче пекельний метеор, i пара дюжин французiв узяла i полегла. А потiм хлопчик як довбає iз захопленої гармати картеччю.
  I покладе масу бiйцiв. Тi корчать вiд болю i вмирають!
  А воїни-термiнатори мчать собi i всiх зрубують, немов вони самi ангели смертi та стрiмкiшi за гепарди.
  Британiя абияк вiдбилася на морi i попросила миру. Росiя продовжила експансiю в Америцi Її вiйська захопили всi англiйськi та французькi колонiї та дiйшли до Мексики.
  Завершилося пiдкорення Африки та Австралiї.
  Тепер залишилася незайнятою лише Iспанiя та її колонiї, та Португалiя з колонiями.
  Але ця вiйна вже була для Петра Першого, який отримав владу 1700 року. Новий цар не Романов, а Рюрикович, скориставшись приводом як напад на росiйських купцiв, ввiв вiйська до Iспанiї та Португалiї.
  Цi країни вже занепадали i були швидко розгромленi. Росiйськi вiйська також стали пiдкорювати колонiї. Вони були i численнiшими i краще оснащенi, i озброєнi. У росiйськiй армiї був уже бездимний порох i фугаснi снаряди, i бойовi дирижаблi. З'явилися навiть танки. I першi броньовi поїзди. Якi справляли враження на противникiв.
  Виникли в росiйськiй армiї та першi кулемети.
  Але й тут Олег Рибаченко та Мiрабела Магнiтна не могли не вiдзначитись. Їм треба воювати та своє безсмертя вiдпрацьовувати.
  Ось хлопчик знову кине гранату босою нiжкою. I розiрве на шматки супротивникiв. Пiсля чого проспiвання:
  - В iм'я тiєї Росiї, що пiдкорює весь свiт та серця людей!
  Дiвчина теж як покине босою ноженькою, невелику, але сильну по розривнiй потужностi бомбу. Порве iспанцiв i пискне:
  - За таке, щоб було щастя людям усiм завжди!
  I дiти, метаючи босими нiжками презенти смертi, заспiвали:
  - Нехай будуть вiчно юними та, нашi свiтлi роки!
  I пiсля цього як заряд чимось неабияк забiйним. А шаблями ну так махають.
  Що кров рiчкою ллється, i вся земля йде з-пiд нiг!
  Оце воїни! Ну, просто супермени з босими нiжками, якi майже голi i в спеку, i в мороз.
  Зате такi визначнi бiйцi! Найвищої марки та класу! Ось рубають собi та винищують супротивникiв!
  Хлопчик i дiвчина, наче Архангели найдикiшої анiгiляцiї, яким немає перешкод та перешкод на шляху до нових перемог та звершень.
  По дорозi їх здаються мiста, i жителi виходять, i цiлу вiдбитки босих нiг безсмертних та великих воїнiв.
  Iспанiя та Португалiя разом з колонiями були пiдкоренi досить швидко. I залишилася лише одна Британiя.
  Але в 1725 вiйська Петра Першого висадилися i на нiй.
  Олег Рибаченко та Мiрабела Магнiтна, як завжди, попереду всiх. Юнi воїни безсмертнi та перескакують у часi.
  Ведуть вогонь iз кулеметiв, i кидають босими пальцями нiг забiйнi гранати.
  Розривають англiйцiв та iнших воїнiв.
  Олег реве, стрiляючи та викошуючи:
  - Ми воїни космiчного братства!
  Дiвчина Мiрабела кинула босими пальчиками нiжок гранату, i провизжала:
  - I переможемо всiх без сумнiву!
  Пiсля чого дiвчина босою п'ятою так врiзала герцогу Бекiнгему, що зламала йому шию!
  Захопили Лондон та остаточно завершили завоювання свiту.
  Так виникла єдина iмперiя. Петро Перший помер у 1735 роцi, i на трон зiйшов його онук Петро Другий. Ще молодий, але розумний i твердий iмператор. Росiї посилювала централiзацiю, будувалися заводи та дороги. З'явилися аероплани, i все активнiше тяглися залiзницi.
  Петро Другий правил досить довго та стабiльно. В 1790 йому успадковував Петро Третiй. Країна була процвiтаючою, та все ж мирною. Ось уже пiшли розмови про космiчну експансiю.
  I в 1817 вiдбувся перший полiт людини в космос. У 1820 царем став Олександр Другий. Новий цар хотiв бiльш бурхливого розвитку космосу та освоєння простору.
  У 1825 вiдбувся перший полiт на Мiсяць. А 1845 року росiйськi кораблi злiтали на Марс. А 1847 року на Венеру. У 1850 роцi на Меркурiй, а наступного на супутники Юпiтера. На найдальшу планету Плутон росiйськi космонавти вступили 1860 року.
  Так йшло освоєння сонячної системи. А 1917 року вiдбувся перший полiт за межi сонячної системи. Декiлька великих зорельотiв вирушили до Альфа-Центавра.
  А в 1921 роцi i до Сiрiуса... Там, до речi, виявили дещо вiдносно нормальних планет. Через сорок рокiв з'явилися i першi кораблi, що лiтають з надсвiтловою швидкiстю.
  А у 2017 роцi вперше росiйський космонавт долетiв до краю галактики.
  Це було взагалi чудово.
  У 2030 роцi була винайдена машина часу... I людство перейшло на iнший, бiльш високий рiвень розвитку. Нехай навiть на престолi все ще сидять Рюриковичi, i править людською iмперiєю абсолютна монархiя.
  Втiм, i опозицiя iснує, яка сперечається - чи потрiбна всесвiтня Росiя - республiка. Але вона веде себе тихо. Народ i так влаштовує iснуюче становище, тому що жити стало дуже добре, i щороку все краще.
  
  БЛОНДИНКА РЯТУЄ IМПЕРIЮ IВАНА ГРОЗНОГО
  Мiрабела Магнiтна знову виконує мiсiю. Цього разу вона допомагає серйозному Iвану Грозному.
  У разi вона захищає Полоцьк вiд орд Стефана Баторiя.
  Вiчний хлопчик Олег Рибаченко залишився у Полоцьку. Атака було вiдбито, але становище залишалося тривожним. Але тут з'явилася Мiрабела Магнiтна i ще чотири дiвчата. Вони виникли, немов iз дiрки у просторi. Всi п'ять дiвчат були босонiж i в бiкiнi. Так з'явилася чарiвна шiстка.
  Хлопчик, який прожив досить довго i все ще студентка Мiрабела Магнiтна, яка вже встигла побувати за часiв Наполеона Третього, свиснули:
  - Знову ми потрапили! Це чудово!
  Олег Рибаченко рiшуче заявив:
  - I однозначно помiняємо перебiг iсторiї!
  Наташа, Маруся, Августина, Свiтлана струснули мечами. Дiвчата були налаштованi дуже рiшуче.
  Наташа запропонувала:
  - Нас зараз шестеро... Давайте вдаримо по польському табору!
  Олег Рибаченко охоче пiдтримав цю iдею:
  - А що? Давайте лупнем! Усi ми разом велика сила!
  Мiрабела Магнiтна iз цим дуже охоче погодилася:
  - Ми сила просто колосальна!
  I її гола п'ята розчавила таргана.
  I войовницi шльопнули босими нiжками, одна об одну на знак пiдтвердження.
  Вночi зi стiни мiста Псков спустилося шестеро загартованих бiйцiв. Вони навшпиньки пiдбиралися до польського табору. Тут формально армiя Польщi, а фактично найманцi з усiєї Європи. Особливо багато нiмцiв. Велика армiя.
  Але ж i шiстка бiйцiв крута. I дiвчата з хлопчиком взяли i зняли вартових, метнувши гострi голки пальцями босих нiжок. Впали пробитi вартовi. Войовницi розмахалися мечами, i почали рубати. Вони, мов зграя, атакували табiр.
  Для середньовiччя як незвичайно - коли атакують дiвчата у бiкiнi. I вони, раз противника, буквально сiють цiлi поля смертi.
  Олег Рибаченко махав мечами i рубав. Розмахуючи хлопчик розсiк ретивого полковника.
  I промуркотiв:
  - За Русь святу битимемося!
  Мiрабела Магнiтна розсiкла багатого пана навпiл, i голою п'ятою зламавши носа нiмецькому графу, прочирикала:
  - Нас смерть на полi бою не лякає!
  Наташа, рубаючи полякiв, нiмцiв та iнших найманцiв, провизжала:
  - Росiйський воїн смертi не боїться!
  Круша польське вiйсько, i наймитiв, Маруся, ця дiвчина-термiнатор штурхнула:
  - Пiд зоряним небом смерть нас не вiзьме!
  Августина, це дiвчина пропелер. Найкраще втiлення радянського спецназу, i навiть якийсь мутант, рубаючи ляхiв - прочирiкала:
  - За Русь свою святу битимуся!
  Свiтлана, крутячи мечами, i розрубуючи нiмцiв, шведiв i ляхiв, довбавши круглою п'ятою, прочiрикала:
  - Я заряджу могутнiй кулемет!
  Наташа, розрубуючи i ляхiв, i нiмцiв, i всiх найманцiв iз Європи, i навiть туркiв цвiркнула:
  - Рази ворогiв - не знаючи тiнi страху!
  Вогняна Августина, її мiдно-червоне волосся розвiвалося на вiтрi як прапор Аврори, прошелестiло:
  - Мири всесвiту дивляться на тебе!
  Маруся, це блондинка iз золотистим волоссям, як прочiркає, пiдскакуючи на голих нiжках:
  - Нехай у кровi горить твоя сорочка!
  Мiрабела теж метне босими пальчиками нiжок гострий диск, зрiзаючи голiв найманцям i гаркне:
  - За Iвана Грозного!
  Свiтлана з великим наскоком, довбанула босою п'ятою в живiт ляху. Потiм кинула голими пальцями ноги кiлька дискiв, зрiзавши пару десяткiв, прогорлавши:
  - Помри Батькiвщину душею своєю люблячи!
  I дiвчата розсмiялися. Якi вони красивi та сексуальнi чортiвки. I великi, i накаченi iз рельєфною мускулатурою. I метають босими ногами голки, i тоненькi диски - вбиваючи одним одразу кiлькох солдатiв.
  I йдуть буквально трупами...
  I залишають кривавi, витонченi вiдбитки босих, дiвочих ступнiв.
  I лише шiсть людей проти кiлькох десяткiв тисяч бiйцiв. Але в лавах ляхiв панiка. I вони не знають, скiльки на них напало. I психують капiтально. Деякi навiть стали стрiляти один в одного i рубатися.
  Олег Рибаченко цей вiчний хлопчик кинув босими нiжками саморобну бомбу, i ревнув польською мовою:
  - Нiмцi напали! Нас атакують нiмцi!
  А потiм знову кинув бомбу i прорепетував, вже нiмецькою:
  - Ляхи напали! Нас атакують ляхи!
  Мiрабела пiдхопила нiмецькою:
  - Нас атакують ляхи! Ляхи рiжуть нiмцiв!
  I що почалося: нiмецькi найманцi зчепилися з ляхами. А до рiзанини вступили ще й шведи. Вiдбулася кровопролитна сутичка. Яку посилювали помахи мечiв, i шабель голоногих дiвчат, i безусого хлопця в шортах.
  Олег Рибаченко кричав на все горло:
  - Коли ми єдинi ми непереможнi!
  I додавав нiмецькою:
  - Рубi ляхiв!
  Потiм шведською:
  - Рубi ляхiв та нiмцiв!
  Потiм босоногий хлопчик додав польською:
  - Руби нiмцiв та шведiв!
  Мiрабела теж ревла на всю горлянку:
  - Рубi ляхiв та шведiв!
  I голою п'ятою дiвчина била ворогам у пiдборiддя.
  I кидали босими пальчиками нiжок красунi отруйнi голки.
  I панiка посилювалася... Взаємне звалище все наростало. А хлопчик i Наташка стали пiдходити пiд шумок, прорубуючи собi колiю з трупiв, до намету короля Польщi Стефана Баторiя.
  Цей король був Семиградським воєводою. Тобто намiсником турецького султана над Угорщиною. Мiжцарство у Польщi затяглося. Серед претендентiв на Польський престол був i Iван Грозний. Проте взяти престол Iвановi не вдалося. Далося взнаки i протидiя країн Заходу, якi не хотiли настiльки рiзкого посилення Росiї. I страх шляхти втратити свої вiльностi. I коливання самого Iвана Грозного - чи не приведе приєднання Польщi до того, що власне боярство пiднiме голову?
  У всякому разi, iсторична подiя: об'єднання Росiї та Речi Посполитої пiд владою Iвана Васильовича не вiдбулося. А Польський престол раптово захопив Стефан Баторiй. На той час Росiя захопила бiльшу частину Лiвонiї. А сiмдесят сьомого року, вже майже вся Лiвонiя, крiм Риги i Ревеля, було пiд Росiєю.
  Стефан Баторiй накопичивши сили i отримавши грошi на вiйну вiд Турецького султана, i Ватикану почав похiд на Росiї. Вибравши першою метою Полоцьк. I пiд цим мiсто вирiшувалася доля Лiвонської вiйни. У реальнiй iсторiї Полоцьк був узятий ляхами, пiсля чого тi захопили iнiцiативу та стали перемагати. А на Росiю навалилися незлiченнi лиха.
  Але цього разу у битвi чудова шiстка. I проти них ляхам та їхнiм найманцям не встояти!
  I рiзанина пiшла така кровопролитна, що не в казцi сказати, нi пером описати. Хоча, наприклад, електронною клавiатурою цiлком можна.
  Олег Рибаченко свиснув i гаркнув:
  - Ляхи рубають нiмцiв!
  Мiрабела Магнiтна в'якнула:
  - Нiмцi рубають ляхiв!
  I прорвався разом iз Наташкою до табору короля. Стефан Баторiй намагався зорiєнтуватися. Вiн був багато одягнений, i мав сумiш схiдних i європейських рис обличчя.
  Олег Рибаченко метнув босими пальцями хлопчачих нiг гострий тоненький диск. Той пролетiв дугою, тоненько просвистiв. I встромився Стефану Баторiю мiж очей. Король Польщi отримав смертельне поранення i зi стоном завалився. Та нелегко довелося монарховi. Недовго тривало його правлiння. Звичайний, босоногий хлопчик. Або навiть не зовсiм звичайний його завалив.
  Олег Рибаченко заспiвав iз захопленням:
  - Я шкет-винищувач, мотор мiй горить! Небо моя обитель! I лях-агресор нехай буде битий, я смертi крутий повелитель!
  Мiрабела жбурнула босими пальчиками нiжок гранату, порвала масу найманцiв i пискнула:
  - А я дiвчина-богатир!
  Олег Рибаченко зробив реверанс i як прокричить польською мовою:
  - Нiмцi вбили короля!
  А потiм як прореве ще раз:
  - Шведи з нiмцями заразом!
  Мiрабела як проорет на всю горлянку:
  - Помстимось за короля!
  I пiшло пiсля цього справжнє звалище мiж ляхами та найманцями. Вони рубалися на повну котушку. I активно сiкли один одного, i обсипали кулями. I маса трупiв сипалася i розривалася на частини. I гинули воїни тисячами.
  А тут ще й дiвчата та два хлопчики як постаралися. Це був справжнiй безлад. I така ось тотальна рубка. I сiкли фрицiв, i ляхiв, i шведiв, i навiть туркiв. I м'ясорубка пiшла найвищого класу.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Недоступнi шведам злато... Хоч у них у них палата! Я ворогiв Росiї порубаю! I кого з мечами того приб'ю!
  А дiвчата розiйшлися. I давати кидати босими пальцями разючi предмети. Адже це красунi i птахи найвищого польоту.
  Олег Рибаченко взяв i з натхненням заспiвав:
  - Не знайомi менi хвилювання! У мене в грудях сховище! Я воїн просто найвищий клас!
  Мiрабела провiвши руками вiсiмку, додала:
  - Ворогу п'ятою в око!
  Наташка з натхненням заспiвала:
  - I боєць фiрми "Адiдас"!
  Маруся пiдскочила i гаркнула:
  - Кiнь Пегас!
  I войовницi як пiдскочать, i як гаркнуть. I голоси у них розкотистi, мов у вороних коней!
  Вогняна Августина прошипiла:
  - Ми войовницi .... - Дiвчина метнула босими пальцями вiдразу дюжину дискiв, i вразивши кiлька десяткiв ляхiв та нiмцiв. - Найкрутiшого штибу! I як Iван Крушила!
  Свiтлана, ця блондинка-термiнатор пiдтвердила:
  - I я б усiх задушила!
  Пiсля чого знову метнула босими витонченими пальцями нiг, гострi, отруєнi голки.
  I знову завалися противники - нiмцi та ляхи.
  Мiрабела пiдкинула голою п'ятою саморобний вибуховий пакет розкидавши супротивникiв i пискнула:
  - За Русь велику!
  Наташка вишкiрилася, випустила босими ногами кiлька смертельних презентiв, i видала:
  - Ми битимемося на Землi! На небi та в непрогляднiй темрявi!
  Олег Рибаченко, рубаючи мечами в обох рук i, метаючи хлоп'ячими ногами диски, заспiвав:
  - Машина смертi збожеволiла...
  Маруся, рубаючи всiх пiдряд, i метаючи витонченими пальчиками босих дiвочих нiжок диски, продовжила:
  - Вона летить метеорит!
  Вогнезарна Августина, прошипiла, метаючи диски, що свiтилися, i зашипiла:
  - I править свiтом сам Сатана!
  Бiлобриса Свiтлана iз захопленням продовжила спiв:
  - I святкуватимемо успiх!
  Наташа взяла i прочирiкала iз захопленням:
  - Вiйна сьогоднi.
  Маруся з апломбом додав, пускаючи босими пальцями нiг голки та диски:
  - А завтра буде мир!
  Вогняна Августина зi лютою люттю вiдповiла, шипаючи наче змiя. I її босi нiжки кидали, такi гострi голки, що пробивало всiх до горла:
  - I Люцифер повiр кумир!
  Свiтлана продовжила з диким, шаленим натиском:
  - Ми битимемося на землi на небi та непрогляднiй темрявi!
  Мирабела рубаючи ворога, i бадьоривши противника головою, взяла i проворкувала:
  - На славу Батькiвщинi i менi!
  Наташа, метаючи диски за допомогою босих, витончених дiвчачих пальчикiв i спiвала:
  - Ми битимемося до кiнця, змусимо в унiсон стукати серця!
  Маруся хихикнула i прочiрiкала, рубаючи ляхiв, i жбурляючи босими нiжками камiнцi.
  - А потiм самогону для розгону!
  Вогняна Августина посилаючи смертельнi голки, i те, що разить i розбиває, зашипiла:
  - А потiм винця - до кiнця!
  Блондинка-термiнатор знову послала босими пальцями отруйнi голки, i прочирикала:
  - Чи пива щедрого розливу!
  Пiсля чого войовниця-красуня розсмiялася, i вiд її смiху у наймитiв Стефана Баторiя лопалися барабаннi перетинки.
  Олег Рибаченко дотепно зауважив:
  - Без вiйни немає миру, без любовi немає бенкету!
  Наташа, кидаючи босими пальцями витончених, дiвочих нiг бумеранги з гострими гранями, прочирикала:
  - Жiноча привабливiсть любить юнiсть, чоловiчi фiнанси!
  Маруся, виблискуючи слiпучою усмiшкою, i метаючи нiжками презенти смертi - видала:
  - Жiнки гарнi в молодостi, чоловiки з грошима!
  Вогняна Августина з активнiстю мегери, вивергала босими нiжками потоки смертi, прошипiла:
  - Жiнка - це квiтка, чоловiк трутень, що йде на мед!
  Перлина блондинка Свiтлана, прочирiкала, пiдкидаючи голими п'ятами леза, скелячи зубки:
  - Добре бути жiнкою, погано бути бабою!
  Олег Рибаченко рубаючи ляхiв та найманцiв, i розмахуючи мечами як лопатями вертольота, рикнув:
  - Чоловiковi стало бути з дружиною, але не бути бабою!
  Наташка запустила босими пальчиками, бумеранги, що стрижуть, i розкидаючи синє волосся, гаркнула:
  - Чоловiк завжди пес, але собачого життя його доводять найчастiше суки!
  Зоя, трясучи волоссям кольори сусального золота, прочирiкала в унiсон, скелячи зубки, i метаючи босими п'яточками те, що вбиває, або ще гiрше розбиває на частини:
  -Краще, коли чоловiк пес, нiж сука!
  Мiрабела, провела мечами прийом - потрiйний дракон, i босими пальчиками нiжок кинувши кинджал, буркнула:
  - За Вiтчизну всього свiту кращий!
  Августина, чиє мiдно-червоне волосся майорiло, наче пролетарський прапор, а босi, точенi нiжки вивергали потоки смертi та анiгiляцiї, в'якнула:
  - Чоловiк якщо хоче мати жiноче тiло, має розпочинати чоловiчу справу!
  Свiтлана, запустивши босими нiжками, бумеранг у виглядi п'ятикутної свастики, прочирiкала:
  - Для чоловiка добре мати тiло жiнки - тiльки не буквально!
  Хлопчик на вигляд рокiв тринадцяти Олег Рибаченко став спiвати, пишучи буквально на ходу:
  Народився я пiд час золотого,
  Прогрес - велике двадцять перше столiття.
  I тiло у хлопця молоде,
  Вiн найсильнiший у свiтi людина!
  Я хлопчик був у щасливому, щедрому свiтi,
  Здавалося, разом гори мiг згорнути...
  Не я вiдкрив: що двiчi по два чотири -
  Щоб до успiху освiтлювався шлях!
  Але перенiсся в бурхливе вiк двадцяте,
  В якому вихор - священна вiйна...
  Зруйнованi з мармуру палати
  I править бал могутнiй Сатана!
  У Росiї це плем'я велетнiв,
  Ми можемо рiй планет перевернути...
  Коли народ i партiя єдинi -
  I до комунiзму освiтлюють шлях!
  Ось на вiйнi хлопчик опинився,
  I для нього став Сталiн iдеал...
  Воїн юний босонiж залишився,
  Коли фашист на рiдний край напав!
  Горить земля, i вмирають сосни,
  Планета все в шаленому вогнi...
  Хлопчик по кучугурi йде босий,
  До своєї великої, доблесної мрiї!
  Що робити, вiн i сам, на жаль, не знає,
  Кружитися на морозi лютий снiг.
  Ну чомусь трiумфує Каїн,
  Подонкам залишається весь успiх!
  Дочекатися можна - знаю, буде справа,
  I полетимо стрiмко на Марс...
  Моє дiвчисько сильно схудло,
  Але показала у битвi просто клас!
  Вона боса по снiгах бiгла,
  Мороз їй п'яти шалено кусав...
  Адольфа скинемо лихо з п'єдесталу,
  I завдамо стрiмкого удару!
  Ми вiд Москви вiдкинули фашистiв,
  Увiйшли стрiлою у повалений Берлiн...
  I стало на планетi дуже чисто,
  Ось крила простягає херувим!
  Увiйдемо до Берлiна ми це твердо знаємо,
  Хоча фашист пiдступний i жорстокий.
  I будемо свято в променистому травнi,
  Нехай не пiде велич у пiсок!
  Ми вiдродимо простори свiтобудови,
  I буде на планетi променистий рай...
  На славу нескiнченного творiння,
  Хлопчик ти бiйся i дерзай!
  Мiрабела Магнiтна з великим ентузiазмом додала, скелячи перлиннi зубки:
  - Дiвчисько ти бiйся i дерзай!
  I Олег Рибаченко боровся з несамовитою люттю, яка поєднувалася з витонченою обачливiстю. Гарний, дуже м'язистий хлопчик дуже спритно кидав босими пальцями гострi диски, зрiзаючи голови польським та нiмецьким солдатам.
  А дiвчата ще спритнiше напирали, i використовували свої босi, витонченi нiжки для метання голок i смертi, що несе. Вiйницi мечами всiх кромсали i робили тотальний порошок iз кровi та кiстки. I рубали, рубали, запускали гострi голки, i безлiч дискiв та бумерангiв.
  Ляхи несли колосальну шкоду i захлиналися кров'ю. I ще як захлиналися. Немов фонтани та водоспади червоної рiдини лилися. I вихлюпувалися, згоряли, втрачали кiнцiвки. Все це вiдбувалося в шаленому, ураганному темпi.
  Бiльш нiж шiстдесятитисячне вiйсько гинуло i знищувалося.
  Олег Рибаченко, метаючи босими пальцями дитячих нiг смертоноснi диски, проворкував:
  - Вiйська готовi - панi! Ми всiх знищуватимемо!
  Наташка, дотепно i скелячи зубки, видала:
  - Ми всiх знищуватимемо!
  Мiрабела провiвши прийом млин, пробурчала:
  - I супостата вражати!
  I войовницi пiшли всiх рiзати, i шматувати наче нарiзним ножем. I цi пропелери вели винищування. I навiть пiдспiвували:
  - Але якщо чесно говорити! Усiх винищуємо поголовно!
  Войовницi всiх буквально спалювали своїх конкурентiв - просто винищуючи та роблячи тотальнi труни. I ведучи фiгуральне та безперервне знищення.
  Мiрабела розрiзаючи супротивника, немов скибочками сир, i зрубуючи голови пропищала:
  - За Росiю та нового президента країни!
  Зоя iз золотим волоссям дiвчинки, i вела тоталiтарний розгром. I пограючи бiцепсами, промовила:
  - Яким би не був воїн! То перемагати завжди гiдний!
  I знову войовницi кидали босими нiжками, леза, якi вражали супротивникiв. I творили потоки кровi.
  Дiвчата шльопали босими нiжками, по червоних калюжах, i пiднiмали купи червоних, смертельних бризок.
  Вогняна Анжелiка дотепно помiтила, пославши кiлька смертельних, i вбивчих лез, що бризкали фонтами, шаленою, шаленою енергiї. I пiднiмалися цiлi хмари нескiнченно жорстких i лютих демонiв.
  Дiвчина дотепно промовила:
  - Смiятимемося i будемо, дружимо! I будемо всiх бити!
  Свiтлана перекрутилася в сальто, i знову вдарила голими п'ятами в груди одного з ляхiв, що той перекинувся, i вiдкинувши копита, зламав шиї кiльком десяткам людей.
  Свiтлана вигукнула iз захопленням:
  - Оце смертоносна мегера! Оце i є удар!
  Мiрабела рубаючи найманцiв та iншу нечисть, розсiкаючи їх мечами, i голий п'яток розтрощив чергову щелепу угорського князя, прочiрикала:
  - Мiй удар найсмертельнiший у всесвiтi!
  Наташа хихикнула, i випустивши вогнезорими зубками купу сонячних зайчикiв, видала:
  - Любов'ю перемагають i вбивають!
  I дiвчата всi чотири розсмiялися, але їхнiй смiх глушив i вбивав супротивникiв.
  У цей момент iз ворiт Полоцька вийшли росiйськi дружинники та ополченцi. Вони з усього розмаху кинулися на супротивника. I активно крутили мечi.
  На той час, бiльшiсть ляхiв i найманцiв, було перебито. I порiдлiлi лави супротивникiв, на яких обрушилися хвилi росiйських загонiв. Удар росiйських вiйськ був обережним. З мушкетiв стрiльцi вели вогонь, але уникаючи поки що зближення. I винищували супостатiв.
  А дiвчата все ще кидали босими нiжками леза та бумеранги, i скалили свої бiлi зубки. Пускали навiть дзеркальнi зображення i слiпили противникам очi.
  Ляхи втрачали орiєнтацiю та їх добивали ударам гостро вiдточених мечiв. I не було їм не шансiв, анi пощади. Iшло те, що є смертельним та нещадним. I те, чого не зупинити людськими зусиллями.
  I розстрiли з боку стрiльцiв, i ополченцiв, i нещадна рубка, з боку дiвчат-термiнаторiв, що руйнують i перемелюють.
  Добре войовницi поводяться, i рубають жорстко. I вибирають для винищення цiлей начальникiв. Вiдрубують їм голови, кидаючи диски. Або вибивають очi - гострими голками. Так що дiвчата поводяться зухвало i круто. Перемелюють без жодних церемонiй.
  Мiрабела розсiкаючи безлiч найманцiв, i iншої мерзостi, i пiд її мечами голови наче кавуни, розлiталися з червоними бризками на всi боки.
  Дiвчина проревела:
  - Мiй найвищий у свiтобудовi клас!
  Наташа кинула босою нiжкою гранату з пiдкруткою, i як прочiркає з енергiєю:
  - Ми велич космосу! Усiх зметем!
  Зоя, трясучи своїм золотим волоссям, послала босими пальцями кружечок iз заточеними кiнцями.
  I видала з люттю, киваючи:
  - Я те, що проносить та виносить!
  Вогняна Анжелiка надiслала черговий подарунок смертi, i дотепно помiтила:
  - Винести може будь-який дурень, принести користь не кожен розумник!
  Дотепна i виблискуюча перлинним волоссям Свiтлана, вивела афоризм:
  -Вбити, здатний, i iдiот, воскресiння непiдвладне i генiю!
  Олег Рибаченко теж видав дуже оригiнально:
  - Перемагаючи ворога - його вбиваєш, перемагаючи себе - даруєш найкраще життя!
  Мiрабела додала, крушивши ворогiв зi смаком:
  - Краще подарувати одне життя гiднiй людинi, нiж убити тисячу мерзотникiв - виростити квiтку продуктивнiше, нiж розтоптати тисячу комах!
  Наташа, рубаючи ляхiв та угорцiв, вiдзначила:
  - Не той сильний, хто вбиває, а той всесильний, хто воскресає!
  Руда Анжелiка, розсiкаючи воїнiв Речi Посполитої, вдарила:
  - Хто занадто задирає нiс перед боєм, залишається з носом при розподiлi трофеїв!
  Зоя розсiкаючи супротивникiв, жбурнувши босими пальцями нiжок убивчу гранату буркнула:
  - Коли людина перестала бути мавпою - коли стала наслiдувати не природу, а ангельську породу!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, i з червоного соска випустивши блискавку, взяла i дотепно видала:
  - Чи була людина мавпою питання спiрне, але в бажаннi панувати вiн типова тварина, та ще й схильна до сплячки!
  Мiрабела Магнiтна, рубаючи з люттю супротивникiв, i добиваючи останнiх супостатiв, додала:
  - Полiтик - це лисиця з амбiцiями лева, свинськими методами, ослячою впертiстю, i по-мавпячому схильна до плагiату!
  I потiм кинувши голою рожевою пiдошвою гранату, додала:
  - Хочеш стати просто розумним - вiр пiдручникам, хочеш стати по-справжньому мудрiшим - не вiр полiтиканам!
  Вiйсько Стефана Баторiя було добито. Росiйська армiя знову пiшла до Варшави. I вiдбулися вибори сейму, де новим царем Речi Посполитої став Iван Грозний.
  Вiдбулося єднання народiв слов'янського свiту. I Лiвонiя також увiйшла до складу Росiї. Потiм була перемога над Швецiєю та завоюванням Виборга.
  А потiм воєвода Скопiн-Шуйський дiйшов i до Стокгольма. I Швецiя була пiдкорена.
  Росiя стала великою iмперiєю, звернувши свiй погляд на схiд. I там сталося чимало завоювань, плюс будiвництво мiст. Потiм росiйськi вiйська пiдкорили i Кримське ханство, разом iз фортецею Азов. I це чудовi досягнення.
  Iван Грозний прожив до 1599 року, i його царство виявилося дуже тривалим та головне славним. Наслiдував престол син Iван П'ятий, i династiя Рюриковичiв збереглася на тронi. Завоювання та походи тривали.
  Але то вже iншi iсторiї. Хiба що царська Росiя досягла успiху, i поляки, українцi, бiлоруси та росiяни були разом i впевнено перемагали ворогiв. Так поступово пiдкоряючи весь свiт i розширюючись вiд царства до царства!
  А Iван Грозний так i залишився у пам'ятi народу як найбiльший iз росiйських царiв! I увiйшов в iсторiю найбiльшим завойовником, який у кiлька разiв збiльшив територiю Росiйської iмперiї!
  
  ДIВЧИНА ДОПОМАГАЄ НАПОЛЕОНУ ТРЕТIМУ
  Дiвчина Мiрабела Магнiтна потрапила у свiт Франко-Прусської вiйни, мiж Бiсмарком та Наполеоном Третiм. У реальнiй iсторiї Нiмеччина перемогла та завершила своє об'єднання. А потiм це призвело до першої свiтової вiйни та краху Росiйської iмперiї та династiї Романових.
  Звичайно ж для Росiї було б краще, якби Нiмеччина не об'єдналася б i не змогла б перемогти Наполеона Третього.
  Мирабела Магнiтна, шльопана босими нiжками по травi, бiгла тепер до французiв.
  Треба попередити, що пiд Седаном прусаки приготували Наполеону Третьому пастку i захопили панiвнi висоти.
  Що можна сказати про Наполеона Третього? Племiнник Наполеона Великого намагався наслiдувати свого дядька. I хотiв створити могутню iмперiю i може пiдкорити Європу.
  Спочатку йому супроводжував успiх. Вдалося виграти Кримську вiйну iз Росiєю. Щоправда, цiною великих втрат i сама Францiя не отримала територiальних придбань вiд цього. Потiм вiйни в Iндокитаї.
  Перемога на Австрiю, i приєднання пара областей в Iталiї.
  Далi не так успiшно. Бельгiю захопити не вдалося. Мексику також.
  Шанс допомогти Австрiї у вiйнi з Пруссiєю виявився втраченим.
  А ось зараз вiйна з могутньою Нiмеччиною.
  У реальнiй iсторiї - повний розгром Францiї та полон Наполеона Третього.
  Але ось у Мiрабелi - босоногiй дiвчинi у бiкiнi є шанс запобiгти катастрофi. I не дати отримати бiля захiдних кордонiв Росiї Нiмеччину та розвинутися могутньому вороговi.
  Мiрабела бiжить собi стежкою в лiсi, i спiває:
  - Якщо, якщо довго, довго.
  Якщо, якщо по дорiжцi.
  Топати стрибати та бiгти!
  Але мабуть, то мабуть...
  Але, мабуть, можна, можна!
  То цiлком, цiлком можливо!
  Можна до Африки потрапити!
  В Африцi рiчки ось такої ширини,
  А Африцi гори ось такої висоти!
  Ах, крокодили, бегемоти!
  Ах, мавпи, кашалоти!
  Ах, ах i зелений папуга!
  Ах, ах i зелений папуга!
  Ось на це дитячою пiсенькою пiдскакує до табору Наполеона Третього.
  Французи досить численнi i великий табiр. Хоча дисциплiна не порiвняти iз пруссаками. I, мабуть, гармати застарiлi, i мундири надто яскравi. Та й загалом армiя гiрша за часи Наполеона.
  Правда французи непогано б'ються багнетами. Цю зброю саме у Францiї i винайшли.
  Тож битися можна майже на рiвних. I бiй має бути дуже суворий.
  Дiвчину в бiкiнi не стали зупиняти. Хоча солдати її й пожирали очима.
  Мiрабела це рiдкiсна краса та спортивна грацiя. Вона бiжить собi мелькаючи голими, круглими, рожевими п'ятами.
  I ось вона пiдбiгає до головного намету, де є iмператор Францiї - Наполеон Третiй. Його влада велика. Хоча формально iснує парламент i сенат. Але фактично Наполеон Третiй майже обмежений.
  I ось зараз вiн сповнений бажання розбити нiмцiв, i частину пiвденної Нiмеччини включити до свого складу.
  Звiсно, до Наполеона Першого йому далеко. Той уже помер у роки Наполеона Третього, а сорок рокiв пiдпорядкував собi всю Європу.
  Але Наполеон Третiй все ще вiрить у свою славу. Тим бiльше, що Францiя вже проникла в Африку, i в неї величезне марнославство.
  Дiвчину зупинили бiля входу до намету гвардiйцi i запитали:
  - У вас яка справа до iмператора?
  Мiрабела чесно дивлячись сапфiровими очима, вiдповiла:
  - Особиста справа!
  I її без запитань пропустили. Зрозумiло, у такої красунi є до iмператора лише особиста справа.
  Мiрабела шльопати босими, витонченими нiжками по килимах рухалася по намету, що нагадує розмiрами цирк-шапiто. Її кiлька разiв пропускала варта.
  Нарештi Мiрабела увiйшла до кабiнету iмператора. Наполеон Третiй одразу ж вигукнув:
  - Яка краса!
  Дiвчина вклонилася монарховi. Наполеон Третiй був немолодий, невисокий на зрiст, i не надто видний. Лисуватий, i не схожий на великого iмператора.
  Мiрабела була його значно вищою i її зовнiшнiсть така яскрава.
  Наполеон дивився на неї жадiбним поглядом, побулькавши:
  - У вас така краса... Просто диво!
  Мiрабела хихикнула i вiдповiла:
  - Усi мене вважають красунею. Тiльки для деяких чоловiкiв, я занадто велика!
  Наполеон кивнув, скелячи вставну щелепу:
  - Я люблю великих жiнок! Ви менi до вподоби!
  Мiрабела тупнула босою, засмаглою, мускулистою нiжкою i вiдзначила, одразу взявши бика за роги:
  - Я не кохатися з вами прийшла! А хочу повiдомити, що на вашому шляху пруссаки виставили засiдку, i чекають, коли ви увiйдете в долину!
  Наполеон, зсунувши брови, спитав:
  - А ти звiдки знаєш?
  Мiрабела жорстко вiдповiла:
  - По-перше, до жiнок прийнято звертатися на вас! А по-друге - знаю!
  Наполеон пом'якшав:
  - Я теж мав невиразне передчуття, але моя розвiдка нiчого не пiдтвердила. А ти звiдки знаєш?
  Дiвчина логiчно помiтила:
  - У кожнiй жiнцi Диявол! А Диявол знає все - це майже Бог, лише з iншого боку!
  Iмператор кивнув:
  - Логiчно! Ти дуже гарна для шпигунки. Ну, гаразд... Я пiду iншим шляхом, менi й генерали казали, що пiд Седаном рiвнина дуже незручна для атаки. Але я хочу провести нiч iз тобою!
  Мiрабела помiтила:
  - Помiж нами сорок рокiв рiзницi!
  Справдi, Наполеону вже шiстдесят два роки. I вiн лисуватий i красою не блищить. Але лисина на лобi ще невелика, а зовнiшнiсть благородна. Плечi досить широкi, на грудях багато орденiв iз камiнцями.
  Причому ордени як французькi, а й англiйськi, росiйськi та iншi.
  Хоча Росiя навiть рада вiйнi з французами, яких скувала Нiмеччина.
  Наполеон наказав:
  - Вина нам!
  Дiвчата прислужницi пiдбiгли i полили у срiбнi кубки вина. Пiсля чого вiдбiгли, тупаючи каблучками.
  Наполеон ковтнув i дав Мiрабелi.
  Та скуштувала вина. I вiдчула, що воно приємне та мiцне.
  Випила половину келиха i вiдзначила:
  - Хороша рiч! Але треба спочатку розбити прусакiв!
  Наполеон запитав:
  - Ви француженка?
  Мiрабела чесно вiдповiла:
  - Нi!
  Iмператор поцiкавився:
  - А хто ви?
  Мiрабела з гордiстю вимовила:
  - Я росiянка!
  Наполеон з посмiшкою кивнув:
  - Така гарна та росiйська? У тебе волосся як сусальне золото!
  Дiвчина пiдтвердила:
  - Моє волосся - це супер!
  Iмператор запропонував:
  - Може тодi покуштуєте чорної iкри?
  Мiрабела згiдно кивнула:
  - Це гарна iдея!
  I дiвчина потяглася золотою ложкою до фужера з iкрою. Iмператор iз посмiшкою, запропонував:
  - Стати моєю фавориткою! Я з вас зроблю герцогиню!
  Мiрабела знизала плечима i вiдповiла:
  - Дуже добре... Але щось менi пiдказує, що я не встигну стати герцогинею! Моя мiсiя буде коротшою!
  Наполеон зiтхнув i вiдповiв:
  - Я вас любив, не знаючи пристрастi ранiше,
  Любив у серцях, без утримуй томимо...
  Я вас любив, так щиро, так нiжно,
  Як дай вам Бог - коханим бути iншим!
  Мiрабела кивнула i помiтила:
  - Ви можете стати великим монархом. Знаєте, можу провести вас нiмцям у тил, i ви отримаєте величезну перемогу!
  Наполеон здивувався:
  - Ви це зможете?
  Мiрабела прочирiкала:
  - Все неможливе, можливо, знаю точно!
  Iмператор кивнув:
  - Ви принаднiсть! Давайте потанцюємо.
  Наполеон пiдвiвся. Хоча Мiрабела i була босонiж, але все одно вище монарха майже на цiлу голову.
  Вони почали танцювати. Дiвчина не дуже й умiла. Але Наполеон їй помагав.
  Мiрабела прочирiкала:
  Ми всi дивимося в Наполеони,
  Людей божевiльних мiльйони...
  Вони хочуть мрiї служити,
  А перетворилися просто на дичину!
  Мiрабела у вiдповiдь з ентузiазмом заспiвала, пiсню про Наполеона Бонапарта:
  Наполеон-то, Наполеон
  Iшов та на Росiю воювати. От би на Росiю йшов вiн воювати, Захотiв вiн усiм свiтом володiти.
  
  Захотiв усiм свiтом вiн володiти, Олександру, страх Царю задати. Олександра, ось боявся, Назад йому лист пiдписав.
  
  Панове, всi нашi дворяни, Вони перелякалися, не знають як i бути.
  Перелякалися, та всi розбiглися,
  Ой, та в Москвi нема, братики, нiкого!
  
  Як один, один не злякався - Ось Кутузов, усiм нам командир. Як один, лише один не залякався - Князь Кутузов - ось вiн наш герой!
  Наполеон Третiй кивнув:
  - Давай ще спiвай красуня!
  Мiрабела продовжила наспiвувати цiлу поему, пiдглянуту нею якось в iнтернетi:
  Я стою в унiверсамi... Там-тарам-тарам-тарарам...
  Я роздивляюся полицi, не чiпляю нiкого... I якийсь бiлий ангел, що стоїть тут не задарма, Каже менi солодкозвучно: "Ну, чого тобi? ... Чого?"
  
  I вiд цього звучання менi стає чарiвно, Щось мямлю, але не чую лепетання свого, Кажу, що голодування - це, в принципi, цiлюще, Але, взагалi-то, ви на полицi хоч поставили б чогось...
  
  I на це Ангел Люся (так звуть її в народi), Каже досить тихо: "Там-тарам-тарам-там-там !!!", Що, напевно, означає, що негiдно так вже, начебто ... Що, мовляв, ковтку перекусить за рiдний унiверсам! ...I знову
  
  пливу в нiрванi, жадiбно
  
  повiтря ротом хапаю,Все бiле-синьо-червонiє, сизий дим з усiх бокiв .
  
  
  
  не пустили! Вiдступають по Смоленськiй, де встигли все пiд'їсти ... Ззаду маршали юрмляться, слини голодно ковтають ... Схудлi гвардiйцi - просто шкода на них дивитися!
  
  Бонапарт тремтить iкрою (це, мiж iншим, ознака!), Вiн розглядає полицi, i iкра тремтить сильнiше ... Повертає до Люсi, кличе до нас Мюрата, Схудлий i чарiвний, той вуса пiднiмає вгору ...
  
  Iмператор починає: "А ля гер, ком а ля геро! Вiйсько дуже голодує! Вiйсько дуже голодує! Будемо золотом платити!
  
  по залi "Мiнтай" i сирки ... У "Мiнтаї" тонули добрi надiї, У сирках загиналися сталевi багнети ...
  
  Iмператор продовжує: "Вiйсько дуже голодує! Ах ти, чорт тебе ... шерi!", Гiпнотична сила, що в його таїться поглядi, Вся спрямована на Люсю, аж димиться все навколо ...
  
  Iмператор дивиться грiзно - Люся дивиться на Мюрата, А Мюрат - вiн хлопець бравий! Тягне вгору свої вуса, Iмператор багряне - Люся дивиться на Мюрата, А Мюрат - вiн хлопець бравий, тягне вгору свої вуса, Iмператор їсть очима - Люся дивиться на Мюрата, А Мюрат - вiн хлопець бравий, тягне вгору свої вуса.
  
  А стара гвардiя з болем на обличчях "Мiнтай" решiтила з рушниць своїх
  
  . плачем - покидають магазин, I бредуть вони натовпом по заснiженiй дорозi, Проклинаючи все на свiтi ... Попереду Березина ... Так-так ... Уi-уi ...
  
  Знову змiнюється картинка: все навколо знову свiтлiшає, Та ж каса, та ж Люся, тихо-мирно, як завжди
  
  . увага оказать.Я прошу, щоб дали книгу скарг чи пропозицiй, Щоб в нiй на двох сторiнках подяку написати. Подяка, подяка, подяка i на п'ять...
  Наполеон Третiй буркнув:
  - Це чарiвнiсть!
  I впав на крiсло iмператор захропiв. Мiрабела озирнулася. I недовго думаючи взяла та налила собi ще вина. Ковтнула з радiстю, i почала його тягнути.
  Потiм грюкнула iмператора по щоцi. Наполеон прокинувся.
  Дiвчина сказала:
  - Пора ваша величнiсть збирати вiйська та вийти в тил пруссакам!
  Наполеон зiтхнув:
  - Це було б важко!
  Мiрабела у вiдповiдь заперечила:
  - Ми смiливо в бiй пiдемо,
  За владу порад...
  Прусакiв розiб'ємо -
  Пiд цю пiсню!
  Наполеон неохоче пiдкорився. I ось його Мiрабела веде пiд руку, i змушує трубити збирання. Вiйська вже встигли вiдпочити i саме зробити обхiдний маневр.
  Щоб трохи пiдбадьорити Наполеона, дiвчина-богатир робить йому масаж шиї. I Бонапарт-молодший вiдчуває у собi приплив енергiї. I ось велика французька армiя виступає.
  Мiрабела вiддає команди вiд iменi iмператора. Внаслiдок чого вiйська приходять у рух, але без музики та барабанного бою. Що дуже солiдно. Вiйсько збирається.
  I виступає, рухаючись по гаку, в обхiд висот. Мiрабела самi взялася проводити французiв. I дуже добро на них покрикує. Вiйсько у русi.
  Дiвчина вибiгла вперед, i помчала, миготивши голими, круглими п'яточками. За нею йшли вiйська.
  Мiрабела бiгла i спiвала:
  - Якщо фортеця на дорозi,
  Ворог збудував...
  Потрiбно з тилу обiйти -
  Взяти її без пострiлу!
  Ось так дiвчина провела велику армiю у тил пруссакам. I французи атакували нiмцiв застав їх зненацька. Це була люта i вiдчайдушна атака.
  Мiрабела з двома шаблями кинулась у бiй.
  Спочатку дiвчина-богатир, провела прийом млин i зрубала голови парi прусських солдатiв. Потiм її гола п'ята взяла i потрапила в пiдборiддя нiмецькому офiцеру, зруйнувавши щелепу.
  Мiрабела ревла:
  - Ми зметемо ворога одним ударом,
  Слава пiдтвердимо сталевим мечем.
  Вермахт вражали ми не дарма
  У трiски та пруссакiв розiб'ємо!
  I ось дiвчина рушила колiном у пiдборiддя нiмецькому полковнику. I вiд сильного удару у того зламалася шия. Ось це справдi був вражаючий бiй. I бiй що треба.
  Мiрабела провiв мечами прийом метелик, i прочирикала:
  - Краса, краса, я пруссака, як кота!
  I її гола п'ята у стрибку влучила нiмецькому генераловi в груди. Той вiд сильного удару пiдлетiв i напоровся на пруськi багнети. Ось це виявилося чудово. I бризнули фонтанчики кровi.
  Мiрабела прочирiкала, скелячи зубки:
  - Сила моя велика, ми зламаємо пруссака!
  Французи, застав нiмцiв зненацька їх сильно трощили. Армiя Бiсмарка налiчувала понад двiстi тисяч солдатiв. I це найбiльша битва з часiв "Битви Народiв". Наполеон Третiй сам у гущу бою не кидається, а волiє керувати на вiдстанi.
  Бiсмарк теж у бiй не лiзе. Намагається зiбрати разом роздробленi нiмецькi частини. Тож напруга не спадає.
  Мiрабела рубає двома мечами. Крiм того, босими пальчиками нiжок метає у противника кинджал. I ось одразу три пруссаки падають вiд влучного кидка.
  Мiрабела заспiвала:
  Ми живемо на батькiвськiй Землi,
  Онуки Лади та Божi дiти...
  I летить на крилатому конi,
  Русь до великих звершень столiть!
  I ось її дiвчата мечi як рубають по пруссаках. I знову гола, кругла п'ята дiвчини зламає щелепу черговому нiмецькому генераловi. Ось це скажемо дiвчисько - просто супер.
  I ось вона все ближче i ближче пiдходить до Бiсмарка. Дiвчина налаштована дуже рiшуче. I кидає з усього розмаху бомбу з нiтроглiцерином. Вона пролетить i як догодить Бiсмарку прямо в лоб каски.
  I пролунав потужний вибух. Бiсмарка разом iз генералами розiрвало.
  I втративши голову, прусська армiя разом перетворилася на некеровану масу.
  I побiгли нiмцi, кидаючи прапори, гармати та припаси. Пiшло з боку французiв запеклий переслiдування. I гнали цих пруссакiв до самого кордону. Поки майже всi вони не впали i не завалилися в полон.
  Пiсля цього вiйна вже перейшла на Нiмецьку територiю. Францiя завоювала значну частину територiї, аж до Ельби. I змiцнила свiй вплив.
  Наполеон Третiй невдовзi помер, але помер у славi. I престол наслiдував Наполеон Четвертий.
  Росiя вiд iменi Нiмеччини не отримала собi сильного ворога. Але пiд час вiйни з Туреччиною в 1877 роцi знову Францiя рушила на Крим. Олександр Другий за цих умов змушений був пiти з Балкан. А Францiя захопила й Iталiю... Але Британiя занепокоєна гегемонiєю Наполеонiв сама вступила у вiйну.
  Бої затягнулися та охопили всю Європу. У вiйну вступила Австрiя.
  А Росiя вже за Олександра Третього, знову почала вiйну з Туреччиною. I оскiльки їй нiхто не заважав, захопила i Стамбул, Малу Азiю, землi до Єгипту, а також Iрак, вийшовши до Iндiйського океану.
  Потiм Олександр Третiй пiдкорив Iран. Увiйшовши в iсторiю вже не як миротворець, бо як завойовник. Росiя змiцнiла. Францiя та Британiя продовжували вiйну. Наполеон четвертий запропонував Росiї союз.
  Микола Другий Олександру Третьому, який успадкував тимчасово пiшов на той свiт, погодився.
  Росiя атакувала англiйськi колонiї в Iндiї, Пакистанi та Єгиптi. Крiм того, росiйськi сухопутнi вiйська атакували Австро-Угорщину i Пруссiю.
  Європа виявилася пiдкорена росiйськими та французькими вiйськами. Росiя отримала собi всi слов'янськi землi та кордони пройшла Одером, i майже до Вiдня.
  Так завершився перший подiл свiту. Згодом Японiя напала на Росiю. Але росiяни були сильнi та готовi. Плюс ще вони потужний флот як на Тихому, а й Iндiйському океанi. Тож царська Росiя Миколи Другого їх упевнено перемогла.
  Японiя стала росiйською губернiєю.
  Потiм разом iз Францiєю царська Росiя Миколи Другого подiлила Африку. Далi росiяни захопили i Китай, а Францiя повнiстю Таїланд та Iндокитай. А потiм росiяни та французи зайняли i Австралiю.
  Вся схiдна пiвкуля виявилася подiлена мiж Росiєю та Францiєю.
  Але ще залишалися незайнятi територiї в Захiднiй пiвкулi i насамперед США, але їхнє завоювання це вже iнша iсторiя. А Мiрабела Магнiтна молодець - просто дiвчина супер!
  
  ПУТIНСЬКА РОСIЯ ВОЙНУЄ В АФГАНIСТАНI
  АННОТАЦIЯ
  Теракт 11 вересня 2011 зiрвався. I ось уже путiнська Росiя воює в Афганiстанi. Бої йдуть жорстокi, чаша терезiв коливається. Особливий героїзм показують представницi жiночого спецназу - прекрасна стать молотить моджахедiв.
  . РОЗДIЛ Љ1.
  Американцi про всяк випадок вислали зi своєї країни пiдозрiлих осiб i теракт 11 вересня 2001 року не вiдбувся. I ось уже росiйська армiя бореться iз талiбами.
  Бої йдуть дуже запеклi. I бомбять позицiї моджахедiв.
  У небi чотири росiйськi дiвчата: Наталя Соколовська, Анастасiя Вiдьмакова, Акулiна Орлова, Мiрабела Магнiтна.
  I вони активно молотять душманiв.
  I натискають пальчиками босих нiжок, на кнопки джойстика. Такi ось бойовi дiвчата. Якi можуть майже всi.
  I довбають ненависних душманiв. Йде вiйна з Талiбан. Здебiльшого Росiя бомбить. Але є й сухопутнi частини, що б'ються з ворогами.
  Навiть на танку Т-95 експериментальнiй машинi.
  I теж б'ється Наташка, Зоя, Августина та Свiтлана.
  I також молотять моджахедiв.
  Вiйна триває вже кiлька рокiв. Добiгає кiнця термiн президентства Путiна. I на вiдмiну вiд колишньої iсторiї є iнтрига. Справдi, хто переможе? В економiцi справи не мають значення. Вiйна тривала i в Чечнi, i в Афганiстанi. Проблем повно. Цiни на нафту та газ не такi високi як у реальнiй iсторiї. Тож комунiсти претендують на бiльше.
  Наташа Коршунова, стрiляючи з танка, вiдзначила:
  - Ось ми воюємо, а перспектив не видно!
  Зоя кивнула з усмiшкою:
  - Це не наша вiйна! I навiщо нам у цих горах кукувати?
  Августина у вiдповiдь заспiвала:
  - Залишити розмови!
  Вперед та вгору, а там...
  Адже це нашi гори
  Вони допоможуть нам!
  Вони допоможуть нам!
  Свiтлана з цим погодилася:
  - Я вiрю, що допоможуть!
  I Т-95 випустив черговий важкий снаряд з моджахедiв. I рознiс їх капiтально, такий нищiвний удар.
  I уламки фугасних душманiв посiкли.
  Наташа стукнула голою, рожевою п'ятою i заспiвала:
  - За святий комунiзм наступаємо,
  I гранати босi кидаємо!
  I ось дiвчата в бою агресивнi.
  А моджахеди однiй комсомолцi засмажили якось п'яти. Спiймали i до голої пiдошви розпеченим залiзом. I це треба сказати так боляче вийшло.
  I дiвчина ревiла вiд страждань i верещала...
  А потiм їй босi пальчики нiжок зламали душмани щипцями. Ось це їхня полiтика.
  Зоя взяла i ревла:
  - Вiйна, вiйна, вiйна,
  Нехай над свiтом люто гуркоче...
  Швидше йде чини та ордени -
  Коли снаряди рвуться вдень та вночi!
  I голою п'ятою як натисне...
  Августина вiдзначила, смiючись:
  -Проти дiвчат нiхто не попреть!
  Ось вони справдi змусили полоненого душмана цiлувати свої босi,
  Витонченi нiжки. I той обсипав їх поцiлунками.
  Августина вiдчула, як язик лиже її голу, круглу, рожеву п'яту.
  I проворкувала:
  - Я найсильнiша у свiтi - ворогiв замочу у сортирi!
  I знову смiється на всю горлянку!
  Ось дiвчата в Афганiстанi лютували.
  Ось Тамара та Веронiка змусили свої босi запорошенi п'яти лизати полоненим моджахедам. А потiм на них помочили. I як довбануть iз гранатомета - розриваючи душманiв.
  Тамара агресивно зазначила:
  - Ми самi у свiтi крутi!
  Веронiка погодилася:
  - Круче не буває!
  I дiвчата хапали чоловiкiв босими пальчиками нiжок за носи та робили їм сливи.
  Такi вони вiд красунi. А у вiдповiдь їм якщо траплялися в полон, смажили п'ята.
  Вiйна очевидно йде зi змiнним успiхом.
  Росiйськi вiйська трощать моджахедiв. А тi у вiдповiдь ведуть мiнну вiйну.
  I також пiдривають росiйськi вiйська. То ешелон спустять, то ще щось пiдiрвуть.
  I збивають гелiкоптери, пусковими системами. Що роблять дуже ефективно.
  Дiвчата у вiдповiдь над моджахедами знущаються. I багато чого змушують красуням мовами вилизувати.
  Сталенiда вiдзначила, скелячи зуби:
  - Злий душман повзе по скелях,
  Довбанi його напалмом!
  Ти їх не щади,
  Винищувати цей гадiв ...
  Як клопiв душi -
  Бий як тарганiв!
  Ось дiвчата взялися за справу.
  Оленка, наприклад зi своїм босоногим батальйоном у бiкiнi як взялася трощити воїнiв Аллаха.
  I вона босонiж заражалася, i у дiвчат такий рельєфний прес. А п'яти дiвчат круглi та рожевi.
  Оленка кидає босими пальчиками нiжок гранату i реве:
  - В iм'я СРСР!
  Анюта хихикнула, скосила моджахедiв i пискнула:
  - СРСР давно немає! Є Росiя!
  Алла пiдкинула голою, круглою п'ятою вибуховий пакет i пискнула:
  - За Вiтчизну та її полiт у славi!
  I дiвчисько як розсмiяється. I знову дасть чергу, причому дуже влучно.
  Марiя, теж стрiляючи, i пiдкидаючи вбивчої сили гранати, прочирiкала, скалячи зубки:
  - За величезнi перемоги!
  Олiмпiада, строчачи по моджахедам, i вбиваючи їх з надзвичайно влучнiстю i кинувши босими пальчиками нiжок лимонку, пискнула:
  - За великi дари!
  Мотрона теж трощила душманiв i пищала:
  - Слава Росiї, i буде Геракл месiя!
  Маруся, вибиваючи ворогiв, i босою нiжкою жбурнувши в супротивника подарунок смертi, в'янула:
  - За Русь-матiнку!
  Ось такi бойовi тут дiвчата.
  I хапають душманiв босими пальчиками нiжок за носи. Ось так вони їх капiтально трощать.
  Наташа, рядивши з автоматiв, пискнула:
  - За наше право!
  I як красуня вiзьме та розсмiяється.
  Ось це дiвки - всiм дiвкам дiвки.
  Алiса та Анжелiка працюють снайпершами. Вони дуже красивi та бойовi дiвчата.
  I потрапляють iз гвинтiвок дуже влучно. З ними нiхто практично не може порозумiтися.
  Алiса якщо пальне, то просто в око. I вразить надзвичайно влучно.
  Пiсля чого вiдзначила:
  - Ми хоробро боремося!
  Анжелiка, це росла, мускулиста, руда баба жбурнула гранату, розiрвала моджахедiв i пискнула:
  - За Русь святу!
  Алiса блондинка кидали босими пальчиками нiжок, отруйною голку, пробила командира афганських бойовикiв i пискнула:
  - За новi рубежi!
  I знову збила з гвинтiвки дроїд.
  Анжелiка помiтила:
  - I мiхур розширювався доки не луснув!
  Алiса iз цим погодилася:
  - Потрiбно у всьому мiру знати! Адже планета кругла!
  I дiвчата розсмiялася, вискакувавши зубки.
  Справдi, ось вони воюють, i невiдомо заради чого.
  Афганська вiйна - епiзод другий!
  Втiм, була й чеченська вiйна з повтором. Спочатку поразка, а потiм реванш.
  А ось i за Афганiстан Путiн захотiв узяти реванш. Пiдкорити Афганiстан - це перевершити досягнення радянських вождiв.
  Тi вiйну за Афганiстан - програли!
  Тiльки питання вдасться? Одна надiя на бойових дiвчат!
  Дiвчата трощили ворога з величезним ентузiазмом.
  Витонченi, засмаглi, мускулистi та босi ноженьки дiвчат-ратоборцiв шльопали по теплих, пiдiгрiтих на квiтневому сонечку калюжах.
  Обмитi дощем войовницi-комсомолки були прекраснi, немов казковi феї, нехай i страшенно подряпанi в битвах, на безневинних личках фiолетовi синички. У ходi бою майже весь одяг у гламурних войовниць великої Росiї згорiв або вибухнув, i вони бiгли напiвоголенi, i смолоскипи волосся: у Галини, немов сусальне золото, у Ангелiна, як полум'я вивергаючого вулкана Везувiй, прикривали їх стрункi, що перекочуються, як м'язи. .
  Позаду залишилося завалене трупами i вщент розбитою технiкою, все порите бомбами, воронками i глибокими ранами-траншеями, що залишилися вiд впливу невiдомих дисколетiв - поле.
  Сам Кабул нiби тiло, що нудиться невилiковною хворобою, вивергав iз себе клуби чорного, але при цьому нiби позбавленого життя диму. Спiрали, що з атомiв згорiлої матерiї, схрещувалися i перетиналися у небi сатанинським орнаментом.
  Ангелiна войовниця-сибiрячка вiдзначила:
  - Навiть природа намагається пiдкреслити нашу людську слабкiсть та безпораднiсть перед стихiями!
  Галина, розбризкавши сильним ударом по калюжi воду, заперечила:
  - Ми люди надiленi даром створювати власну реальнiсть. Адже розум по сутi сильнiший за мускулатуру. Що таке м'язи? Просто бiлковi волокна, у яких взаємодiють електромагнiтнi сили.
  Ангелiна уважно подивилася на небо. Вихори вiд диму нiби затiяли мiнiатюрну битву мiж собою. Немов демони дiлили владу над свiтобудовою. Струйки стикалися, то перетиналися, то становили своєрiдний орнамент, то навпаки розпливалися у просторi.
  Ангелiна ненароком проколола босу ногу про вiстря металевого осколка i, зупинившись, простогнала.
  - Ось бiса, я капiтально влипла! До чого можуть бути колкi осколки!
  Галина фiлософськи помiтила:
  - Весь свiт складається з голок, тiльки живе вiн здається прилизаним, через взутий свiдомостi! - I додала уточнивши. - Нас можуть одягнути i роздягнути чужi, але "вдаємо" себе тiльки самi!
  Ангелiна автоматично скинула гвинтiвку i пристрелила настирного у своєму бажаннi всiх мочити, що височив їм на зустрiч душмана. Моджахед з розбитим обличчям випустив iз рук гвинтiвку та зi стоном осел. Войовниця-сибiрячка пiдколола:
  - Ти б крутий, а став би поганим! Ось до чого доводить служiння шейхам!
  Галина кинулася животом на землю i дала прицiльну чергу. Троє моджахедiв плавно обсiло на свiжу весняну траву. Ангелiна цiлком розумно вимовила:
  - Хотiли росiйської землi, ось ви її i отримали, хоч i при фiксованому лiмiтi!
  Галина хитро хихикнула:
  - Правителi, якi хочуть безмежних просторiв, отримують строго за лiмiтом, грошi на свою могилу! Втiм, на жаль, i пiдданих ховають не рiдше!
  Ангелiна заявила з усiєю серйознiстю:
  - Смерть погано, але життя пiд ярмом ще гiрше... Чим важче ярмо, тим важче його скинути. - Тут огнезарна дияволиця згадала. - Але ж ми зараз справляємо переможний бенкет, все вдається i навiть неприступна столиця Третього Халiфату - Кабул бiля наших нiг!
  Галина зi стомленим тоном вимовила:
  - А що в цьому користi. Потрiбно буде iшачити потiм, як нам i не снилося! Думаєш тепер афганцi, чи все за нас зроблять? Наївне ти дiвчисько!
  Ангелiна цiлком резонно заперечила:
  - Якщо ми переможемо головного свого ворога, то це звiльнить ресурси для подальшої боротьби! Ти сама маєш це розумiти.
  Галина замiсть вiдповiдi подивилася на порите траншеями поле, що лежить перед нею. Скiльки чоловiкiв i росiйських, i афганських знайшли на ньому смерть? Свiт - це не пекло, а й, звичайно, зовсiм не рай. У ньому, мабуть, навiть найiмовiрнiше - домiнують великi об'єкти пекла. Адже церковнi ортодокси вчать, що рятується мiзерна меншiсть.
  А бiльшiсть людей через грiховнiсть своєї природи приречено на муки.
  Галину подiбний постулат Святого Письма завжди дратував i викликав вiдторгнення. Ось справдi, що ортодокси вважають грiхом? Навiть цiлком природне прагнення кожного, хто живе до кар'єри i першостi. Але хiба подiбне не є природним наслiдком людської природи. I непорушного закону еволюцiї.
  Ось, наприклад, якби Червона Армiя керувалася вченням Христа - ударили тебе по правiй щоцi, пiдстав лiву, чим би це скiнчилося для всiєї радянської Вiтчизни.
  Дiвчата-комсомолки натрапили на не до кiнця знищений афганський дот i змушенi були залягти пiд прицiльним вогнем.
  Ангелiна, потираючи босою пiдошвою траву, бо їй п'ята сильно свербiла, промовила:
  - Часом доводиться страждати... Але навiть борошно стає рутиною, що, по сутi, найгiрше!
  Галина змiнила своє становище, точним пострiлом знесла пiвчерепа накази моджахеду, що вiддавав гавкаючим тоном, i прогарчала:
  - Ваххабiзм використовує не естетичнi методи: у п'ятьох на одного. Причому якщо їх менше, вiдступає назад!
  Ангелiна вимовила з сумним виглядом:
  - А що, ти хочеш чесностi вiд лисицi?
  Галина сумно вiдповiла:
  - Погодься, адже хочеться вiрити у щось прекрасне! Навiть у чеснiсть лисицi, чи благородство вовка!
  Дiвчата-комсомолки були змушенi пiдповзати до вцiлiлої доти карачками. Стародавня тактика повзти по-пластунськи, використовувалася войовницями у битвi. I треба сказати не без успiху.
  Ангелiна зняла однiєю чергою п'ятьох солдатiв Талiбан, якi намагалися виповзти з укриття, i зрадовано вимовила:
  - Росiйська рать, як завжди, перемагає. Нехай навiть у противника i перевага!
  Галина, випустивши разючу чергу, розсмiялася у вiдповiдь:
  - Переваги у моджахедiв нiколи не буде. - Потiм зваливши одним пострiлом двох, додала. - Тепер не буде нiколи!
  Ангелiна ледве встигла пригнути голову вiд влучення заряду. Навiть пасмо вогняного волосся виявилося зрiзаним, незграбним уламком. Рудоволоса войовниця-комсомолка вигукнула:
  - Стрижка тут безкоштовна, хоч туалет i накладно справляти!
  Галина, хихикаючи крiзь сльози, вiдповiла подрузi:
  - Ти знаєш це зовсiм не смiшно... Взагалi, у разi смертi, чи буде продовження ось у чому питання?
  Ангелiна вдала, що здивувалася:
  - А в чому тут, власне, сир-бор? Адже небуття, як мiнiмум, не мiстить нi болю, нi втоми, нi переживань. А значить воно набагато солодше, нiж наше життя суцiльних випробувань! - I тут же вогняна диявола додала. - Життя є суцiльним випробуванням вузького шляху, але проблеми є харчування, нашого бажання пожити на широку ногу!
  Перш нiж вiдповiсти, Галина впiймала прицiлом моджахеда з мордою дворняги i плавно натиснувши на курок поставила крапку в його черпаннях. Войовниця-комсомолка, струснувши рудими кучерями, посмiхнулася:
  - Знаєш все без винятку, волiють життя небуттю. Значить навiть у нашому власному свiдомостi, укладена, невимовна краса!
  Галина хихикнула, з явним натугою:
  - У тому числi жити та страждати! - Золотоволоса войовниця-комсомолка зробила паузу i вже спокiйнiшим голосом без надриву додала. - Але хiба можна зрозумiти свiтло, не знаючи тiнi. А блаженство не вiдаючи болю. Все свiтле пiзнається за допомогою дуалiзму!
  Ангелiна погодилася лише частково:
  Якщо таким чином мiркувати, то ми й повиннi були зазнати поразки вiд моджахедiв, щоб по-справжньому зрозумiти смак перемоги. - Вогняна диявола-комсомолка рушила кулаком, розколовши уламок плити. - Теж дуалiзм: програв i виграв! Перемога завжди гiрчить втратами, але солодка призами - поразка набуває лише гiркота, та солоний смак "нагородного" ярма!
  Галина, протираючи оптичний прицiл, не могла не погодитись:
  - Так, безперечно, певний дуалiзм присутнiй у всьому. Як свого роду, Божество, було б безнадiйно рутинним без Диявола.
  Ангелiна поспiшила, не припиняючи вогню поправити свою подругу:
  - Сам по собi термiн Диявол на Давньогрецькiй позначає наклепник. Тобто в Бiблiї було здiйснено спробу представити опозицiю Богу в максимально порочному виглядi.
  Галина, вибивши зi снайперки очей черговому моджахеду, пiдказала своїй подрузi:
  - Це чорний пiар. Спроба пiдняти свiй рейтинг опустивши опонента?
  Ангелiна цiлком логiчно вiдзначила:
  - Звичайно ж, кожен влада використовує власний адмiнiстративний ресурс, щоб зганьбити свого опонента. У цьому є певна закономiрнiсть, не бажання i влада вiддавати, i привiлеї з годiвницею втрачати. Тому очiкувати в Бiблiї об'єктивного визначення протистояння мiж Богом та Сатаною щонайменше наївно.
  Галина навiть закотила свої блакитнi очi на лоба:
  - Звiсно, вiд влади не можна вимагати об'єктивностi. Але ось питання, хто такий Сатана. Найдосконалiший ангел, який намагається дати бiльше свободи твору, або... Той, хто i став батьком зла та страждання?
  Ангелiна сумно зiтхнула:
  - Бiль i страждання стали, для людства настiльки природними, що я маю серйознi сумнiви, що їх породив саме Люцифер... Отож без бажання Всемогутнього Бога навряд чи у створеної iстоти хоч щось вийшло...
  Галина, пославши смертоносну кулю в кривий перенiсся моджахеда, той брякнувся вниз, моментально залившись кров'ю. Войовниця тут одразу ж погодилася:
  - Та все зло i проблеми списувати на Диявола все одно, що ображатися на батiг, який вдарив, нiж на того, хто нею вдарив.
  Ангелiна сама, вразивши супротивника короткою чергою, а також всадила прикладом, по найближчiй пицi, пiсля чого додала:
  - Доречнiша тут наступна аналогiя: господар виточив з дерева палицю, побив нею раба, а потiм каже - палиця абсолютне зло, а господар абсолютне добро!
  Галина необережно повернулася, i зламана кiстка дiвочої ключицi завдала жахливого болю запаленим суглобам. Войовниця трохи поморщила лобик, але не принизилася до стогонiв. Мало того, вона нiби граючи в кеглi, вразила трьох моджахедiв. Один з афганцiв упустив зведений фаустпатрон, у результатi спрацювала пускова установка.
  Вогняний снiп, здавалося, пропалить крiзь бетон, а вгору полетiли уламки вiд тiл, кiсток, розiрваного м'яса.
  Галина, хихикнувши, знущаючись сама з себе (без гумору на вiйнi не вижити, або принаймнi не зберегти здоров'я психiку) проспiвала:
  - Який бiль, блага бiль: матч проти духiв-нацистiв; сто - нуль!
  Обидвi гарнi дiвчата голосно, голосно розсмiялися.... I мабуть з пронизливого смiху так вплинув на переляканих моджахедiв, що пальба з їхнього боку вiдразу ж змокла. Тиша виявилася настiльки раптовою i важкою, що вдарила войовницям по вухах. Навiть розрив ракети Фау-5 в черепнiй коробцi був не настiльки забiйним!
  . РОЗДIЛ Љ 2
  Ангелiна вигукнула:
  - Нiщо так пронизливо не кричить про втрати, як вiйськове затишшя!
  Галина, нервово чухаючи босою нiжкою собi вухо, з невичерпним дотепнiстю додала:
  - Звуки битви оглушають, але по-справжньому глухим стаєш, коли не помiчаєш закiнчення канонади!
  Моджахеди несподiвано полегшили завдання - викинули бiлi ганчiрки i заходилися на всю горлянку волати.
  - Бен Ладен капут! Бен Ладен капут!
  Войовниця-сибiрячка опенькiв не втрималася вiд афоризму:
  -До поганого правителя народ ставиться як пиво, хоче бачити холодним i на столi, тiльки готовий за це заплатити не тiльки папiрцем!
  Галина на це тонко зауважила:
  - Коли правитель поганий, вiн чудово котирується в анекдотах! А коли багато анекдотiв, то i життя стає веселiшим! А смiх продовжує життя! Тобто, при нiкчемних вождях: життя як суцiльний анекдот: довге, веселе, страшне, але завжди хочеться знати продовження!
  Ангелiна нервово хихикнула:
  - А я, то не знала, чому бездарнi царi зазвичай так довго правлять!
  Моджахедов здалося майже пiвтораста людей. Серед них було не менше тридцяти хлопцiв вiд десяти до шiстнадцяти рокiв, бiльшiсть у шортиках i босоногi, що встигли встигнути в окопах собi голенькi засмаглi колiна. Побачивши гарних ледь прикритих рваними лахмiттями дiвчат, хлопчаки червонiють i опускають голови, але при цьому продовжують спiдлоба дивитися прекрасних до ворожих жахiв.
  Моджахеди-афганцi розгублено складають зброю, їм навiть не спадає на думку, що соромно вважай половинi батальйону, здаватися двом пораненим, зовсiм ще на вигляд юним дiвчатам. Наскiльки вони переляканi та приголомшенi.
  Один з хлопчакiв нервово чухаючи брудну пiдошву об траву, схоже, таки увiгнав у голу п'яту скалку, ламаною росiйською мовив:
  - Тiтоньки не вiдправляйте мене до Сибiру, там ми собi носи, пальчики та нiжки вiдморозимо!
  Ангелiна сердито промовила:
  - Все одно вiдправимо, а щоб ноги босонiж по снiгу не кочнiли, тебе будуть мiцно бити щогодини палицями по голих ступнях.
  Хлопчик-моджахед затремтiв вiд страху, i розплакався як дiвчинка. Галина поспiшила втiшити дитину:
  - Ти ще занадто малий. Напевно, тебе пiдведуть пiд категорiю громадянського населення. Про всяк випадок скажеш, що тобi ще немає дванадцяти, тодi в табiр тебе точно не заберуть.
  Пацан-ополченець, несподiвано перестав ревти i нижчим тоном голосу, намагаючись наслiдувати дорослого, сказав:
  - Я своїх товаришiв не кину! Чи все на волю чи разом у концтабiр!
  Дiвчата вразилися несподiванiй мужностi хлопця, Ангелiна пiдiйшла i погладила по голiвцi.
  - Молодець, це тобi зарахується... Але ти не бiйся бiльшiсть полонених моджахедiв працюватиме в європейськiй частинi Росiї вiдновлюючи заводи та сiльське господарство, а для вас дiтей буде гарне харчування, краще, нiж у вас за картками i кiно найкласнiше показуватимуть.
  Полоненi хлопчаки i справдi були худi, у деяких навiть проступили вилицi, а у трьох голих до пояса хлопцiв пiд тонкою шкiрою просвiчувало кожне реберце, а руки стали настiльки тонкими, що дивно як вони тримали в них афганськi фаустпатрони. Норми їжi в Третьому Халiфатi Талiбан, що видаються за картками, зменшилися останнiми мiсяцями настiльки, що населення майже вмирало з голоду. Тим бiльше, що саме весна традицiйно найдефiцитнiша для продуктiв пора року.
  Галинi було шкода цих хлопцiв, дiтей "надлюдей", що зараз скидаються на жебраку, голодну босоту. Вона, порившись у кишенях, знайшла маленьку американську шоколадку i розгубилася.
  Подарунок отриманий пiд ленд-лiз був занадто малий, а хлопцiв було тридцять два (решта набагато старшi, у вiйськовiй або пожежнiй формi, неголенi, дуже неприємнi, згорбленi чому справляють враження старцiв!), на всiх не вистачить шоколаду.
  Дати одним та образити iнших? Чи кидати жереб? Останнє зазвичай i буває виходом, але в цьому випадку може здатися кумедним. Або подiлити шiсть плиток, мiж найменшими бiйцями.
  Останнє здалося Галинi Ломоносової найсправедливiшим i вiн, дiставши шоколадку, обережно знявши обгортку, роздiлила часточки, вручивши їх найдрiбнiшим i худеньким афганським хлопцям.
  Колишнi моджахеди справдi, схоже, були зламанi. Жоден не рипнувся, не зробив спроб, накинеться чи вiдiбрати зброю. Правда, деякi крiзь зуби бурмотали якiсь лайки, але варто було дiвчатам-комсомолкам зробити в їхнiй бiк крок, як душмани одразу замовкали i втискали голови в плечi, наче чекаючи удару.
  Галина навiть iз невластивою їй зневагою фиркнула:
  - Треба ж надлюдини зiщулилися. А де їхнiй незламний мусульманський дух талiбу?
  Ангелiна, вирвавши в одного з пацанiв сигарету-самокрутку, i кинувши в траву загасивши її пальчиками точених, хоч i покритих садна нiжок, прикрикнула:
  - У того, хто палить цигарки, будiвництво життєвих успiхiв, занадто часто ставати на перекур!
  Галина охоче пiдтвердила:
  - Ось iз чим я згодна з Бен Ладеном, справжнiй воїн-моджахед не повинен: пити, курити i зобов'язаний зберiгати подружню вiрнiсть!
  Пiсля цих слiв похмурi, готовi будь-якої митi розплакатися хлопчаки, вибухнули дружним реготом i, все вiдразу якось стало легше на душi.
  Коли войовницi-комсомолки здали вiйськовополонених найближчої росiйської частини, Ангелiна зробила Галинi перев'язку, закрiпивши подiбнiсть шини на зламанiй ключицi. Похiдний лiкар тут же запропонував войовницi лягти на ношi i кiлька днiв провести у спокої. Войовниця-комсомолка з презирством вiдкинула цi пропозицiї, хоча розумiла, що, на жаль, i в Росiйськiй Армiї є чимало солдатiв, якi б за нього вiдразу вхопилися. Її голос був суворий, як у шкiльної училки, яка вичитує недбайливого учня:
  - Пропустити годинник нашого трiумфу, останнi найрадiснiшi днi вiйни? Та це жорстоке покарання, яке тiльки можна вигадати. Та й не хочеш, чи ти позбавиш Росiйську Армiю її кращого снайпера?
  Лiкар зблiд, лiтнє обличчя стало матовим, перед очима замаячив ознаку трибуналу... Галина бачачи його страх лише дзвiнко, немов маленька дiвчинка розсмiялася i ляснула долонькою плече:
  - Ну, не треба так! Я сама бiльше моджахедiв ненавиджу тих, що пише доноси. Так що...
  I дiвчина, засвистiвши, пiшла...
  Кiльце навколо Кабула було недостатньо щiльним, окремi афганськi частина проривалися з котлiв до своїх вузлiв оборони столицi. Пiвденний напрямок перерiзали, але на пiвночi, де наступ почався лише двадцятого квiтня, та ще було затримано форсування повноводної нижньої течiї рiчки Афганiстану, моджахеди ще мали лазiвки.
  Бен Ладена вмовляли покинути Кабул, бiгти у напрямку пiвдня, далi сховатися на пiдводному човнi. Афганський пiдводний флот, за всiх своїх втрат, як i ранiше був найпомiтнiшим у свiтi, i налiчував бойових субмарин, набагато менше, нiж решта флотилiї свiту разом узятi!
  Зате вони були потайними до крайностi.
  Але Бен Ладен здавалося, настiльки морально зламаний власним полiтичним i вiйськовим фiаско, що вирiшив прийняти смерть. Iстеричний диктатор, аж нiяк не був своєрiдного шляхетностi i не був боягузом, готовим на все заради вiдстрочки побачення зi старою чиє дихання холоднiше рiдкого азоту, а хватка невблаганна. Втiм, про це вiн оголосив публiчно, а що насправдi задумав.
  Мова дана розумному полiтику приховувати думки, але найчастiше мова полiтикана вiдкриває безглузде недоумкуватiсть!
  Наталя теж б'ється дуже жорстко. I її гола кругла п'ята як пiддасть презент анiгiляцiї та граната пролетить i капiтально порве моджахедiв.
  Дiвча прочирiкала:
  - Раз два три чотири п'ять! Вийшла баба пострiляти!
  Зоя, строчи по душманах, i скошуючи цiлi шеренги бойовикiв, пропищала:
  - Вiрю весь свiт прокинеться,
  Буде кiнець фашизму.
  I засяє сонце -
  Шлях осяявши комунiзму!
  Августина дала чергу за афганськими бойовиками, i зрiзала цiлу шеренгу.
  I проворкувала:
  - Слава комунiзму у Росiї!
  Свiтлана зi смiшком помiтила:
  - У нас капiталiзм!
  I дiвчисько кинула голою п'ятою вбивчу горошинку.
  Пiсля чого проворкувала:
  - Буде людям щастя,
  Щастя на вiки...
  У радянської влади -
  Сила велика!
  Наташа кинула гранату, перевернувши танк моджахедiв, який був зроблений з дерева i прочирiкала:
  - За великий комунiзм!
  I войовнички взяли та засвистiли. I з неба стали падати ворони, що потрапили в непритомнiсть.
  I вони дзьобами пробивали голови моджахедам. I пробивали їм чалму та iнше.
  Зоя пропищала, пiдморгуючи:
  - Слава Росiї, з другим настанням комунiзму!
  Дiвчата дуже блищали дотепнiстю. I буквально їх iскрило.
  Августина скеля зубки перевiряла:
  - Славитися Вiтчизна - яка воює iз душманами!
  I дiвчина взяла i з базуки як лупа. I її приголомшлива сила просто вбивча.
  Зоя взяла i прочирiкала:
  - Чи буде перемога над воїнами Бен Ладена!
  I войовниця дала дуже влучну чергу. I кожна куля влучила у цiль.
  Пiсля чого дiвчата прочiрiкала:
  - Тепер ми знову на парадi,
  Вогонь бiльшовизму у грудях...
  Комунiстичнiй бригадi -
  З нами Ленiн попереду!
  Свiтлана пiдтвердила, скошуючи супротивникiв, немов косою траву i прочирикала:
  - За найвищий пiлотаж!
  I дiвчина взяла та збила ворожий лiтак. Причому це зробила надзвичайно влучно.
  Наташа агресивно вiдзначила, скошуючи противникiв, i верещала, скелячи зубки:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  I ось дiвчинка як довбає по ворогу. I ось знесло з вежi танк, i вiдiрвало метал вiд корпусу i роз'їхалися на всi боки ковзанки.
  Вони мчали i крутилися травою, i обпалювали все поспiль. I потрапив один iз ковзанок моджахеду в живiт i перерiзав навпiл.
  Наташка вiдзначила, пiдморгуючи:
  - За Батькiвщину що крутiше за всiх!
  I дає войовниця вкрай влучну чергу. Бої такi тут жорсткi та кровопролитнi.
  Душмани огризаються. Їх здається, що буквально незлiченну кiлькiсть.
  Хочеться афганцям миру та єдиного управлiння. Але Росiя на їхнiй територiї знову. I йдуть жорстокi там бої в цьому фатальному Афганiстанi.
  Зоя, стрiляючи, вiдзначила:
  - Слава часом великого комунiзму!
  I дiвчисько кине босими пальчиками нiжок убивчої сили лимонку.
  I супротивникiв на частини розiрве.
  Августина вiдзначила, скошуючи моджахедiв:
  - Славитись наша вiрнiсть i вiра!
  Руда пiдскочила i побiгла на душманiв. Її мiдно-червоне волосся майорiло, мов бойовий прапор. Вiдразу видно - дiвчисько що треба.
  I ось дiвчина своєю голою, рожевою, огрубiлою п'ятою, як потрапить у пiдборiддя афганському генераловi. I зламає йому щелепу. Пiсля чого красуня проворкує:
  - За визначнi здобутки Росiйської iмперiї!
  I знову бої в Афганiстанi дуже жорсткi та кривавi. Маса рiзного роду руйнувань та смертi навколо.
  Мiрабела завдаючи нищiвних ударiв по душманах з повiтря i пiднiмаючи вгору цiлi клуби камiння та металу, з розплавленим залiзом, проворкувала:
  - Я найсильнiша льотчиця!
  Акулiна Орлова засумнiвалася:
  - Нi найсильнiша це я!
  I теж як довбає по ворогу великою руйнiвною силою ракетою.
  Анастасiя Вiдьмакова дуже агресивно помiтила, посилаючи снаряди колосальною руйнiвною силою зi свого штурмовика.
  Дiвчина, давлячи голою рожевою п'ятою, проворкувала:
  - За Вiтчизну ми боротимемося,
  Нумо цiлуватися!
  I наш бронепоїзд встиг розiгнатися!
  Акулiна Орлова мала зубки з кольором перлiв та дуже гарний ротик. I її мова дуже рожева i витончена, здатна творити чудеса.
  Дiвчина проворкувала:
  - Не стерпiти слов'янам приниження,
  На талiбiв ми попрiм горою.
  Не потерпимо бiльше образи -
  Зламаємо ворога босою ногою!
  Зрозумiло дiвчата дуже смiшнi та спiвучi. У них стiльки шарму та рiзних приколiв.
  Мiрабела згадала як язик душмана лизав її огрубiлiй, запорошену пiдошву босої ноги дiвчинки.
  I наскiльки це лоскiтно та приємно.
  Дiвчина заспiвала:
  - Ми найсильнiшi у свiтi,
  Ворогiв усiх замочимо у сортирi.
  Не вiрить Вiтчизна сльозам -
  А злим олiгархам - дамо по мiзках!
  Наташа Соколовська - льотчиця вiд Люцифера, прочирiкала:
  - Слава Росiї найбiльшiй iз країн!
  I голою п'ятою як натисне. Ось це справдi дiвчата всi з кошмарним оскалом. I якщо вiд їх багатоцiльових машин вилiтають вбивчу силу ракети, то вгору пiднiмаються траншеї i дзоти!
  Дiвчата на афганськiй вiйнi - це, зрозумiло, щось особливе та неповторне.
  Сталенiда випускає по моджахед ракети колосальної, вбивчої потужностi.
  I розриває воїнiв Аллаха їхнього Талiбану. I це рух показав свою життєздатнiсть. Стiльки рокiв бореться iз Росiєю.
  Сталенiда i Веронiка, шльопавши босими, курними пiдошвами по пiску, пiдкотили розряд.
  I знову летить щось надзвичайно забiйне. I несе у собi масу руйнування.
  Сталенiда проспiвала:
  - Слава нашiй Батькiвщинi чудовою!
  Пiсля чого як вiзьме та покаже мову. I її гола п'ята натисне на кнопку пускового механiзму.
  Вiкторiя та Веронiка взяли та пiдтягли щось повне сили та колосальної потужностi руйнування.
  I ось спрацював росiйський газомет. I випалює цiлi поля iз душманами.
  Дiвчата мали колiна кольору шоколаду - такi ось засмаглi. I це справдi дуже сексуально. Шкiра майже у дiвчат чорна, а пишне волосся навпаки свiтле, i трохи золотисте.
  Ось це чудовi красунi.
  I якщо вже запустять щось ... Гарнi дiвчата блищать вiд поту, i їх засмагла шкiра здається, що вилита з бронзи.
  Наскiльки це все чарiвно.
  Сталенiда винищуючи афганцiв, пискнула:
  - Моя армiя сильна, охороняє свiт вона!
  Тамара на це заперечила:
  - Може, ти мала на увазi - наша армiя!
  Веронiка i Вiкторiя заспiвали, ведучи вогонь по афганським душманам:
  - Час не раннiй ...
  Не хочемо до армiї!
  Оу, оу, о -
  Не хочемо до армiї!
  Там хлопцi не надто витривалi на кохання!
  I як красунi засмiються.
  Тамара довбанула по супротивнику i пискнула:
  - За найбiльший комунiзм у всесвiтi!
  Нiколетта заспiвала, миготивши голими колiнами:
  - Капiталiзм скажемо тверде нi,
  Соцiалiзм - ось наша вiдповiдь!
  I дiвчина знову як метне забiйної сили, колосального руйнування гранату.
  Оленка зi своєю командою б'ється з численними душманами.
  Боротьба дiвчина з великим ентузiазмом. Б'ється нiби монстр. Показує свiй колосальний клас i пищить:
  - В iм'я безсмертних iдей комунiзму,
  Ми бачимо майбутнє нашої країни.
  Анюта заперечила з посмiшкою:
  - У Росiї зараз капiталiзм! Так що...
  Оленка кинула голою п'ятою колосальну руйнацiю i пискнула:
  - Соцiалiзму жити!
  Алла iз задоволеним виглядом вiдзначила:
  - Буде епоха великого комунiзму!
  I знову як довбає вбивчу чергу.
  Марiя проворкувала, з досить задоволеним виглядом, i круша моджахедiв, що наповзали як сарана.
  - Хай буде епоха комунiзму!
  I знову як покине вбивчий подарунок смертi.
  Олiмпiада дуже агресивно помiтила, вибиваючи талiбанiвськi орди, i воювала:
  - За велич комунiстичної Росiї!
  I знову як кине дiвчина босою нiжкою таку небувалу руйнацiю.
  Маруся, довбаючи ворогiв, i викошуючи їх з автомата, i плитками преса пограючи, пискнула:
  - За Русь святу!
  Мотрона, розсiкаючи супротивника, i скошуючи його, провизжала:
  - За Бога Перуна!
  Оленка пiдтвердила:
  - I за Сварога!
  Алла скосивши чергою душманiв, проревела:
  - I велику Мати Богiв Ладу не забудьте!
  Марiя, вибиваючи моджахедiв, вiдзначила:
  - Велич нашої Батькiвщини у всьому!
  Олiмпiада як урiже з гранатомета, i розiрве ворогiв i пискне, на всю горлянку:
  - Ми перемагаємо поголовно!
  Анюта iз цим цiлком погодилася:
  - Та наша перемога неминуча!
  I взяла войовниця, i боса п'ята спрацювала.
  I з танка афганцiв - зiрвало вежу.
  Мотрона проспiвала зi смiшком:
  - Все найкраще буде у нас!
  Дiвчата продовжують боротися з незлiченними немов атака хмари сарани моджахедами.
  Скiльки їх тут - безлiч.
  Але й дiвчат багато. I вони дуже гарнi.
  Вiола i Мальвiна взялися за афганських душманiв дуже лихо. I давай їх зi звiрством трощити.
  Вiола навiть прочiрiкала, кинувши босою нiжкою реактивну гранату:
  - Я все руйную!
  I як дасть по моджахеда влучну i точну чергу.
  Мальвiна зазначила, теж рядок з великою точнiстю за душманами:
  - Наша перемога на священнiй вiйнi!
  I знову пiдкине гранату за допомогою голої п'яти.
  Ось це дiвчата - найвищий шануй у них клас.
  Вiола навiть прочiрiкала, пiдморгуючи:
  - Буде ще й мiсто на Венерi та на Марсi!
  Мальвiна з цим охоче погодилася:
  - Будуть там яблунi цвiсти!
  Дiвчата вiдрiзнялися дуже великою красою та захоплення викликали колосальне.
  Але знову на танку рухається Герда з числа найманцiв.
  I войовниця теж босонiж i в бiкiнi.
  I вона на особливому - крутому танку - "Леопард"-3. А це велика машина треба сказати мощi.
  I з нею дiвчата теж майже голi.
  Герда стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок i верещить:
  - Слава епосi нових технологiй!
  I як цвяхне по супротивнику.
  I рвоне уламково-фугасний снаряд колосальної руйнiвної сили.
  Моджахеди з вiдiрваними руками та ногами розлiтаються у далекi боки.
  Одному з них вiдiрвало голову у касцi. Її пiдкинуло i пiдфутболило.
  I дiвчина Аврора босою нiжкою пiдкинула цей качан.
  Пiсля чого дiвчина пискнула:
  - Наш бiг найкрутiший!
  I дала дуже точну та влучну чергу. Вiд якої десяток моджахедiв було скошено.
  Аврора з посмiшкою проворкувала:
  - Яблунi на цвiтi, буде у нас рагу!
  Герда на танку дробила душманiв. I її разом iз подругами пострiли з двох гармат мали вбивчий характер.
  Шарлотта пальнула, натиснувши босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика i в'якнула:
  - Знаменита пантомiма Хеопса!
  Пiсля чого красуня зареготає.
  Крiстiна, довбаючи афганцiв з кулемета, вiдзначила:
  - Бог нехай буде з нами!
  Магда логiчно помiтила:
  - А чи потрiбнi йому такi, як ми босi, замурзанi дiвки?
  Герда проворкувала:
  - Потрiбна менi величезна сила!
  I як лупе по супротивнику вбивчим снарядом. I маса вбитих та руйнувань пiшла разом.
  Шарлота вiдзначила, голою п'ятою натиснувши кнопку джойстика:
  - Це немов армiя Люцифера!
  Пiсля чого красуня як блисне перлинними зубками.
  Моджахеди катували одну з дiвчат. Змастили її босi пiдошви нiжок олiєю, i встановили жаровню. I стало полум'я лизати дiвчинi голенькi, круглi п'яти.
  I це було так чудово. I буквально пестило їй пiдошву.
  Герда побулькала з люттю:
  - Вас ми всiх засмажемо!
  Шарлота похихикала i видала:
  - Ми в очi спочатку духам - подивимось! А потiм їх усiх засмажимо i з'їмо!
  Вiйницi звичайно ж на великiй висотi.
  Ось стали тиснути моджахедiв гусеницями. I дуже досягли успiху в цьому. З-пiд ковзанок лилася кров, i хрумтiли кiсточки. Все виглядало дуже здорово.
  Герда з усмiшкою помiтила:
  - Я шалена кобра!
  I знову як по духах лупне. Це її кредо.
  А з повiтря кладуть бомби за бомбами. I не дають пощади всiєї цiєї зграї талiбiв.
  Шарлота пiдморгнула, льотчиця через скайп i пропищала:
  - Хай буде наша бурхлива програма реалiзована!
  Христина iз цим погодилася:
  - Звiсно ж буде!
  А в небi Альбiна як довбає по душманах. I масу руйнувань зробить.
  Пiсля чого прочiркає:
  - Я справжнiй дракон-блондинка!
  I Альвiна з повiтря, як ракету, спустить, i ворогiв рознесе.
  Пiсля чого прореве:
  - За епоху колосального комунiзму!
  Альбiна, довбаючи парфумiв з повiтря, додала:
  - I не колосального теж!
  Дiвчата, зрозумiло, iз фантазiєю.
  Вiйна мiж СРСР та Афганiстаном тривала...
  Наташа стрiляла по солдатах талiбанiвської iмперiї, буквально викошуючи їх i спiвала...
  Нехай завжди буде сонце,
  Нехай завжди буде небо...
  Нехай завжди буде мама -
  Нехай я завжди буду!
  I дiвчина босими пальчиками нiжок як запустить в афганцiв убивчу гранату. I масу воїнiв iсламської iмперiї порве.
  Зоя теж стрiляє i спiває:
  -Слави, ти слався, ти наша Земля!
  Нашi рiднi лiси та поля!
  В iм'я Всевишнього,
  Ти наша рiдна, свята сiм'я!
  I теж босими пальчиками нiжок як шпурне по моджахеда щось таке забiйне.
  Та воїни фундаменталiстської iмперiї зiштовхнулися iз серйозною проблемою.
  Руда Августина продовжувала викошувати моджахедiв i перевiряла, скошуючи їхнi лави:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  I як жбурне босими пальчиками нiжок вбивчої сили уяву смертi, розриваючи ворогiв.
  I Свiтлана теж додати по ворогам чимось вбивчий i руйнуючим тiла.
  I пiсля чого проворкує:
  - Слава Батькiвщинi моїй!
  I теж кине босими пальчиками нiжок забiйної сили подарунок анiгiляцiї.
  Ось це дiвки - просто жах.
  Вiйницi взялися за Афганiстан i вiд талiбанiвської iмперiї летять трiски.
  Наташа, стрiляючи по моджахедам, i скошуючи їх, вiдзначила:
  - Славити Бога ми з Iм'ям Сварога!
  I босими пальчиками нiжок як запустить вбивчий подарунок анiгiляцiї.
  Дiвчата дiйсно показник найвищого пiлотажу.
  Зоя натиснула червоним соском на кнопку базуки, довбала по моджахеда i пискнула:
  - За СРСР!
  I Августина теж вiзьме i по жовтих вiйськах довбає. I масу моджахедiв рознесе i пропищує:
  - Але жити як i ранiше, але жити за Брежнєвом!
  Я нема, я нема, не можу!
  I босими пальчиками нiжок знову запустить щось дуже забiйне. Ось це дiвка.
  I Свiтлана теж у битвi дуже бойова краля. I б'ється вiдчайдушно. I здатна зрiзати масу бойовикiв з Iсламської iмперiї Талiбан.
  I дiвчина реве:
  - Слава комунiзму Сварога!
  I решта пiдтверджують:
  - Комунiзму слава!
  . РОЗДIЛ Љ3
  Єлизавета стрiляє по супротивнику. I також використовує босi пальчики нiжок. У неї непоганий танк, здатний пробивати супротивникiв наскрiзь. I ця дiвка треба сказати, просто
  класу супер.
  I вона стрiляє, i супостатiв вражає.
  I спiває:
  - У перемозi безсмертних iдей комунiзму,
  Ми бачимо майбутнє нашої країни...
  I червоному прапору нашої Вiтчизни,
  Ми будемо завжди беззавiтно вiрнi!
  Катерина теж веде вогонь по супротивнику, вражає його наскрiзь i пробиває вежi машин. Пiсля чого верещить:
  - Слава комунiзму Лади!
  I також використовує босi пальчики нiжок.
  Олена теж веде вогонь по моджахедах. Молотить талiбанiвську iмперiю. Вражає її наскрiзь i верещить:
  - Наша справа правильна!
  I Єфросинiї теж по ворогах дуже влучно всаджує. I спiває:
  - В iм'я великих iдей! Буде повалений лиходiй!
  I теж як пiдморгне своїм напарницям.
  I танк Єлизавети як стрибне. I давай моджахедiвськi вiйська трощити. I це було дико.
  Дiвчата спiвали та ревiли:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  I знову дуже влучно стрiляли.
  Ось це були дiвки - що треба!
  I молотили ворогiв-моджахедам лихо.
  Ось у небi дiвчата теж давали душманам.
  Анастасiя Вiдьмакова, збиваючи лiтаки, перейшла до наземних цiлей. Вона їх трощила i верещала:
  - Ми дiвки бравi, бравi. бравi,
  У нас хлопчаки дуже милi кучерявi!
  Ми їх молотимо гаряче,
  А пiсля плюнемо, через лiве плече!
  Акулiна Орлова, довбаючи супротивникiв, видала:
  - Поки що в дорогу!
  I збила моджахедiв босими нiжками.
  Мiрабела Магнiтна теж збивала талiбанiвськi вiйська i перевiряла, вискалив зубки:
  - Перемог буде багато!
  I її голi пальчики нiжок почали рухатися.
  Ось це були дiвки - просто суперклас!
  Оленка та її команда билися з моджахедами. I це виглядало дуже харизматично.
  Дiвчата тримали оборону i кидали у наступаючих воїнiв талiбанiвної iмперiї босими пальчиками нiжок презенти знищення.
  Оленка пiддала голою п'ятою презент анiгiляцiї та заспiвала:
  -Алека, вiд щастя сльозу ллє!
  Анюта жбурнула босими пальчиками нiжок презенти смертi i пискнула:
  - Як гуслi душа її спiває!
  Алла теж лупнула натиснувши червоним соском на кнопку базуки i видала:
  - Кап, кап, кап, i синiх очей Оленки, падають сльози на спис!
  Марiя довбала за допомогою босих пальчикiв нiжок i пропищала:
  - Прямо на спис! I мумiє!
  Олiмпiада теж як розсмiяється, i оскалить свої перлиннi зубки.
  Вона дiвчина рiдкiсної краси та чарiвностi.
  При цьому войовниця хихикає i верещить:
  - Слава царям комунiзму!
  I голою п'ятою пiддасть вбивчий подарунок смертi.
  Маруся теж рветься у бiй.
  I пише по моджахедах з великою iнтенсивнiстю з кулеметiв. I голою п'ятою кидає подарунки смертi.
  I вимовляє:
  - За великий комунiзм!
  Мотрона теж б'є воїнiв талiбанiвської iмперiї. Викошує їх iз великою iнтенсивнiстю. I вигукує, пiдморгуючи:
  - За визначнi перемоги!
  Оленка агресивно заявляє, скошуючи супротивника:
  - Наша Русь найперша та найбiльша!
  I теж кидає босою нiжкою вбивчий подарунок анiгiляцiї.
  Анюта зi смiшком заявляє, зрiзаючи шеренги моджахедiвських солдатiв:
  - Слава Червоної армiї!
  I знову кидає в супротивника, забiйнi подарунки анiгiляцiї.
  I Алла як почне трощити супротивникiв. I теж її босi пальчики нiжок ворогiв капiтально ламають.
  I летить кинутий голими ногами презент смертi.
  I ось Марiя теж у бою дуже бойова дiвчина. I її пострiли дуже влучнi та вражають супротивника з гарантiєю.
  I це дiвка також бойового характеру.
  Стрiляє собi i верещить:
  - Слава епосi комунiзму!
  Олiмпiада стрiляє по супротивнику. Викошує моджахедiв i з посмiшкою вимовляє:
  - Нашiй Батькiвщинi слава!
  I знову афганцiв давай молотити.
  I босими пальчиками нiжок метати подарунки смертi у ворогiв.
  Ось такi дiвчата у Росiйськiй армiї.
  I вони стрiляють по вороговi його безпосередньо вражають.
  Маруся теж веде вогонь по вороговi. I робить це дуже влучно.
  Дiвчина верещить на всю горлянку:
  - Слава КПРС!
  I пiдморгує бузковими очима.
  I знову кидає босими нiжками подарунок знищення. Ось це дiвка - просто супер.
  Маруся краса i майже гола.
  Мотрона теж стрiляє по супротивнику, причому дуже влучно. Попадає в нього i пищить, вискалив зубки:
  - Небо i Земля - кохання моє!
  I теж дiвчина як замочить супротивника за допомогою голої п'ятки нiжок.
  Дiвчата люблять вбивати - ось це дiвки!
  Сталенiда теж проти моджахедiв iнтенсивно бореться.
  I ця дiвчина як випустить по воїнах талiбанiвської iмперiї ракету. I як порве масу афганських солдатiв. Ось це дiвчисько - прямо скажемо що треба.
  Сталенiда проворкувала:
  - За Батькiвщину - СРСР!
  Веронiка теж б'ється iз ворогами вiдчайдушно. I кидає босими пальчиками нiжок убивчi подарунки смертi.
  I при цьому дiвчина верещить:
  - За великий комунiзм!
  Вiкторiя б'ється. Ось вона натиснула голими, засмаглими нiжками на пускову установку i як лупнула по моджахедах. Рознесла їх i проворкувала:
  - Вiр моїй Вiтчизнi!
  I Серафима як довбає по супротивнику. Як його покладе i знищить масу моджахедiв, гаркнувши:
  - За Вiтчизну нашу!
  Ось це дiвчата - просто диво якесь.
  Олег Рибаченко цей безсмертний хлопчик теж бореться разом iз дiвчатами. Вiн справжнiй, i найкрутiший у свiтi боєць.
  Хлопчик рубає афганських солдатiв мечами i метає у них презенти за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  I при цьому спiває:
  - Якщо фортеця на дорозi,
  Ворог збудував...
  Треба з тилу оминути
  Взяти її без пострiлу!
  I знову хлопчисько i дiвчисько разом з ним Маргарита як засвистять.
  I ворони, отримавши серцевий напад, падають на голови моджахедiвських солдатiв.
  Маргарита Коршунова рубає моджахедiв мечами, ця лиха дiвчинки i пищить:
  - Слава царям комунiзму!
  I знову босою нiжкою махне, i голки отруйнi у ворогiв метне.
  Ось це дiти - справжнi монстри.
  Олег Рибаченко, строчачи по супротивниках, як видасть:
  - Аби тiльки була, голова цiла!
  Незабаром ми в Кабулi,
  Ось i всi справи!
  Маргарита це пiдтвердила, винищуючи супротивникiв:
  - Та ми будемо у Кабулi!
  I як вiзьме i голою п'ятою подарунок смертi пiддасть.
  Ось це дiти - справжнi монстри.
  I б'ються наче богатирi юнi. Хоча на вигляд їм рокiв лише дванадцять. Але вони лише виглядають дiтьми.
  Тепер Бен Ладен став таким монстром, що їм лякають дiтей. Як ранiше був час, лякали Гiтлером. I це зрозумiло, теж цiкаво та логiчно.
  А моджахеди подекуди зумiли вклинитися в росiйську територiю.
  На те вони моджахеди та числом сильнi.
  У захоплених селах вiйська талiбанiвської iмперiї, взяли i не довго думаючи вирiшили всiх жiнок i дiтей вiдшмагати i бити палицями по п'ятах, а дорослих чоловiкiв просто замкнути
  у сараї спалити. Справдi, вони небезпечнi, а робоча сила моджахедам не потрiбна. А жiнок хоч гвалтувати можна. I чоловiкiв взяли всiх заштовхали у хлiв. Хто чинив опiр,
  тих на мiсцi ж i пристрелили. Усiх пiдлiткiв у яких уже пробивалися вусики, теж разом iз дорослими чоловiками кинули у сараї облитi бензином. Насправдi, цi вже можуть воювати.
  Взяли моджахеди та пiдпалили. I чоловiкiв живцем спалили. А хлопчикiв не старше чотирнадцяти i всiх жiнок незалежно вiд вiку, подiли i стали пороти батогом.
  А потiм бамбуковими цiпками бити по п'ятах. Декiлька дiтей молодших i кiлька старих вiд больового шоку вiдкинули копита. Iншi були побитi так що не могли встати.
  I їхнi босi нiжки набрякли.
  Тодi китайцi пiдняли їх i погнали багнетами у свiй бiк. Ось це жорстокi тварюки.
  I так розпочинався новий порядок пiд керуванням Талiбану.
  I це ще лише початок.
  У моджахедiв багаторазова перевага в пiхотi, але значно слабша авiацiя i менша i гiрша якiсть технiка i важкi озброєння. Багато афганських танкiв зроблено з
  дерево. I це їм не додає сили.
  Ось Герда на своїй машинi дуже лихо трощить воїнiв талiбанiвської iмперiї. I збиває їх iз великою iнтенсивнiстю. I її гармата працює.
  Герда вразила за допомогою босих пальчикiв нiжок супротивника i прочирiкала:
  - Слава часом комунiзму у нiмцiв!
  Шарлота теж пальнула за допомогою босих нок i пискнула:
  - Героям комунiзму слава!
  Христина взяла i лупнула по противнику, натиснувши на кнопку червоним соском i пискнула:
  - I Батькiвщина нашої слава!
  I Магда як врiже по супротивнику, використовуючи босi пальчики нiжок i проворкує:
  - Нашiй Вiтчизнi роль на вiки!
  I теж по вороговi як врiже.
  I ось це бойовi красунi - класу супер та гiпер.
  Войовницi найширшого профiлю та з бойового тесту.
  Альбiна та Альвiна бойовi льотчицi з Нiмеччини теж моджахедiв молотять.
  I роблять це з великим ентузiазмом.
  I використовують при цьому босi пальчики нiжок.
  Збиває Альбiна в небi афганський лiтак i верещить:
  - За комунiзм у розвинених країнах!
  Альвiна збила лiтак за допомогою босих пальчикiв нiжок i додала:
  - I в розвиваючий теж!
  Ось це справдi були дiвки - що треба!
  I трощать моджахедiв. I ось збиваються афганськi лiтаки у небi.
  А тут переходять на цiлi наземнi.
  З ними i Хельга, теж дуже красива дiвчина-блондинка.
  I лупне по супротивнику.
  I зрiже лiтак босими пальчиками нiжок i проворкує:
  - За великий комунiзм!
  А Альбiна зiб'є афганську машину, змусить її горiти i додасть:
  - За найбiльшi простори!
  I Альвiна як пiдрiже моджахедовського штурмовика i видасть:
  - За богиню Геру!
  I вiзьме розсмiяється.
  Хельга теж не дуже довго думаючи трощить афганцiв i реве:
  - Славься Вiтчизна наша велика!
  I збиває ворогiв дуже влучно.
  А Наталя та її команда лютують.
  Вони моджахедiв бiльшими масами винищують. I при цьому спiвають:
  - I летить на крилому конi,
  Русь з далеких тисячолiть!
  Зоя теж як лупне у противника за допомогою босих пальчикiв нiжок i в'якне:
  - За Росiю, в якiй правлять росiйськi Боги!
  Августина з усмiшкою додала, крушивши ворогiв. i використовуючи для цього голi п'яти:
  - За СРСР!
  I теж як додасть пострiл натиснувши червоним соском на кнопку базуки.
  I Свiтлана теж ворогiв безпосередньо винищує.
  I також використовує босi пальчики нiжок. I скошує масу моджахедiв.
  При цьому спiває:
  - Ми живемо на батькiвськiй Землi,
  Онуки Сварога - славнi дiти!
  Наташ натиснувши рубiновим соском на кнопку базуки i пiдбивши моджахедiвський танк, видала:
  - I летимо на крилатому конi,
  Ми в далекi тисячолiття!
  Зоя зрiзаючи чергами моджахедiв. I нагромаджуючи з воїнiв iсламської iмперiї трупи, пискнула:
  - Смiялася Русь,
  I плакала, i спiвала...
  На всi вiки, на те вона Русь!
  Августина строчачи по ворогах, дуже агресивно вiдзначила, кинувши голою п'ятою гранату:
  - Ми будемо найсильнiшими у свiтi!
  I теж як лупне по моджахедам. I одразу ж цiлу шеренгу їх скосить.
  I Свiтлана також воїнiв iсламської iмперiї винищує. I босими пальчиками нiжок руйнiвної сили презенти кидає, i спiває:
  - Слава епосi повiр комунiзму,
  Вiрю не буде у нас пацифiзму!
  I полуничний сосок дiвчина натисне кнопку базуки i капiтально рознесе.
  А ось i iншi красунi б'ються.
  Наприклад, Джейн Амстронг. Також треба вiдзначити дуже цiкаве i бойове дiвчисько-красуня.
  Крушить моджахедiв, що насiдали, i попискуючи вимовляє:
  - Ось i лiто настане!
  Дiвчина пальнула по афганцям, зрiзала їх i проворкувала:
  - За Вiтчизну та свободу до кiнця!
  Гертруда теж довбала по супротивнику. Збила танк моджахедiв i пискнула:
  - За комунiзм великий!
  I Маланья як запустить у ворога щось забiйне. Рознесе його в трiски i пискне:
  - Я йду на траву!
  I Монiка довбає в супротивника чимось убивчим i прочiркає, скалячи зубки:
  - Гляну в ясне небо та зрозумiю, що живу!
  Джейн взяла i проворкувала:
  - У небо дзвiн лунає!
  Гертруда всадила в супротивника i пискнула:
  - Дощ проллє зливою!
  Малання як засобачить у супротивника з вереском:
  - Я йду у своє дитинство!
  Монiка пальнула по моджахедам, розбила машину ворога i заспiвала:
  - Лiтнiй дощ за мною!
  Ось це дiвчата - просто супер диво!
  Наташа агресивно вiдзначила, стрiляючи у ворогiв та їжа:
  - Ми великi воїни Сварога!
  I кине босими пальчиками нiжок у супротивника забiйний подарунок смертi.
  Зоя взяла i довбала в супротивника автоматною чергою. Пiдкосила його i пискнула:
  - За Русь Сварога!
  I кинула босими пальчиками нiжок презент анiгiляцiї.
  Августина теж як довбає по противнику. I босими пальчиками нiжок закине забiйний подарунок анiгiляцiї. Розiрве ворога i пискне:
  - За рух до комунiзму!
  I Свiтлана теж по вороговi як шуганет. I жваво ворога погасить. I її гола п'ята вiзьме, i забiйний подарунок смертi знайде. I масу ворогiв пристукне.
  I пiсля чого дiвчина заспiває:
  - Вигляд у нас найбойовiший,
  Я дiвчина стала, дуже крутою!
  Ось такi дiвки - просто супер.
  Наталя дуже по бойовому себе ставить.
  А ось Олег Рибаченко теж бореться запекло.
  I хлопчик рубає моджахедiв мечами i пищить:
  - Слава епосi комунiзму!
  I босими пальчиками нiжок жбурляє вбивчий подарунок смертi.
  Ось це хлопчик - просто супер.
  I Маргарита Коршунова, ворогiв капiтально молотить. I босими пальчиками нiжок ворогiв винищує.
  Пiсля чого верещить:
  - Я дiвчинка супер!
  I знову босими пальчиками як запустить у супротивника гострi та отруйнi iгри.
  А потiм дiти як вiзьмуть i засвистять. I маса ворон разом оглушена i падає на ворогiв, їх пробиваючи. I черепи стають дiрявими.
  Ось це скажемо так по-бойовому пiшла розбирання.
  I дiти об'єктивно кажучи бойовi та безсмертнi.
  Олег Рибаченко заспiвав, розрубуючи на частинi моджахедiв.
  Це було так красиво,
  Людина стала рабом колективу!
  I знову босими пальчиками нiжок хлопчик забiйнi подарунок смертi у ворогiв без особливих церемонiй пошле. Ось це справдi вбивця.
  Олег Рибаченко взяв i заспiвав:
  - Та, та, та, ми веземо з собою кота!
  I знову босими пальчиками нiжок як довбає забiйне по ворогу. I це дуже агресивно.
  Маргарита, крушивши ворогiв, i скошуючи їх влучними пострiлами, видала:
  - Слава епосi росiйського комунiзму!
  I знову шпурнула в супротивника босими пальчиками нiжок забiйний подарунок смертi.
  Ось дiти знову як вiзьмуть i засвистять. I маса ворон впала на голови китайських солдатiв. Ось таке пiшло їхнє тотальне винищення.
  А дiти сповненi ентузiазму та бажання реально побитися.
  Оленка стрiляє по супротивнику i пищить:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  I покине босою, точеною нiжкою подарунок смертi.
  Ось це дiвча скажемо так - дуже навiть бойовi.
  Анюта строчить по супротивнику i оглушливо вищить:
  - За нашу велику Батькiвщину.
  I голою п'ятою пiдкине те, що приносить руйнування та смерть.
  I Алла по ворогах гасить чергами. Скошує масу моджахедiв, i босими пальчиками нiжок жбурляє гранати i пищить:
  - За новi великi перемоги!
  I теж як ударить убивчою чергою.
  А ось Марiя також ворогiв пiдкошує забiйною косою. I голою п'ятою у ворогiв щось дуже руйнiвне метає. I скеля зубки вимовляє:
  - Росiя це буде чемпiон!
  I Олiмпiада теж противника довбає з великою енергiєю. I обрушить на ворога вбивчий кулак, чи кувалду. I теж застосує босi пальчики нiжок.
  I прореве:
  - За Русь найсвятiшу!
  I вишкiрить зубки в усмiшцi.
  Маруся теж у бойовому становищi i верещить, вискалив iкла:
  - Я вас моджахеди пошматую!
  I босими пальчиками нiжок як метне найвбивчiший подарунок смертi.
  I Мотрона як по ворогах довбає. I їй вiд цього реально стане погано. I в труну Мотрона масу моджахедiв вганяє. I пропищає, вискалив зубки:
  - Я найбойовiша у свiтi!
  I розсмiяється.
  Ось якi тут дiвчата - голосок красунь дзвiнкий.
  Сталенiда теж трощить супротивникiв, винищує моджахедiв i реве:
  - За великий сонм росiйських богiв!
  I теж кине босими пальчиками нiжок гранату.
  I розiрве масу моджахедiв.
  Ось це дiвчата - найвищий клас та супер.
  Веронiка довбає душманiв i кричить:
  - За Вiтчизну нашу матiр!
  I знову її босi пальчики нiжок зрубують афганську машину.
  Вiкторiя руйнує смаглявих солдатiв. Скошує їх немов косою i агресивно скалячись, вимовляє:
  - За Батькiвщину наше безмежне!
  I босими пальчиками нiжок, знову жбурляє подарунок смертi.
  I Серафима теж моджахедiв як лупе. I з базуки виплюне подарунок смертi, натисканням червоним соском на кнопку.
  Ось вона яка - баба бойова.
  I промуркотить:
  - Слава епосi комунiзму!
  I ще б'ються Алiса та Анжелiка. Цi дiвчата снайпери. I стрiляють по китайцях iз великою вбивчою силою.
  I потрапляють точно в цiль iз колосальною влучнiстю.
  При цьому Алiса реве:
  - Я найсильнiша у свiтi!
  I босими пальчиками нiжок, як вiзьме та запустить подарунок анiгiляцiї, винищуючи моджахедiв.
  I Анжелiка теж за смаглявою армiєю врiже. I застосує босi пальчики нiжок. А на курок натисне червоним соском грудей i буркне:
  - Слава моєму свiту!
  I теж як зареготає.
  Ось це дiвки, всi дiвки дiвки.
  Алiса агресивно i активно спiває, стрiляючи у противника:
  - Славитись наша земля,
  Усi ми народи - рiдна сiм'я!
  I теж Алiса як жбурне босими пальчиками нiжок вбивчу гранату.
  Анжелiка теж ворогiв молотить. I босими пальчиками нiжок подарунки смертi метає.
  При цьому руда дiвка спiває:
  - Славитись наш СРСР!
  I її гола п'ята кидає вбивчу гранату.
  Ось це дiвки - руда та блондинка.
  у цих дiвчатах стiльки всього й такого особливого, крутого та вiрного.
  Сталенiда ведучи вогонь по супротивнику, i роблячи влучнi пострiли за допомогою босих пальчикiв нiжок, агресивно проворкувала:
  - За Росiю та свободу до кiнця!
  I знову натиснула кнопку за допомогою рубiнового соска грудей.
  Сталiнiда дiвчина дуже хорт i крута. I в нiй стiльки азарту та волi з силою.
  Дiвча проспiла:
  - Сталiн - це слава бойова,
  Сталiн нашої юностi полiт...
  З пiснями борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним iде!
  Веронiка, стрiляючи по моджахедам i активно винищуючи їх, пискнула:
  З пiснею борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним iде!
  Вiкторiя, ведучи вогонь по афганським вiйськам, прочирикала:
  - Нам дано величезний крила,
  Смiливiсть нам велика дана...
  Сталiнським колгоспним достатком,
  Славитись радянська країна!
  I дiвчина жбурнула босою нiжкою вбивчий подарунок смертi.
  Серафима, скошуючи без зайвих церемонiй моджахедiв, видала:
  Сталiн - це слава бойова,
  Сталiн нашої юностi полiт...
  З пiснями борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним iде!
  Сталiнiда з усмiшкою пiдхопила, спiваючи:
  - З пiснями борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним iде!
  I ось войовницi дiйсно взялися за винищення моджахедiв без зайвої пихи та суєти. Вони треба сказати дуже бойовi красунi.
  Сталенiда прочирiкала, вискалив зубки:
  - З пiснею борючись i перемагаючи,
  Наш народ за Сталiним iде!
  Ось такi бойовi тут виявились дiвчата.
  Веронiка з усмiшкою зазначила:
  - Буде наша перемога на священнiй вiйнi.
  I показала мову.
  Ось так тут дiвчата - просто найвищий i найкрутiший у них смак.
  Вiкторiя вiдзначила, пiдморгуючи дiвчатам:
  - Це наш останнiй i рiшучий бiй!
  I знову як лупе по супротивнику.
  I врiже босими пальчиками нiжок.
  Ось це дiвча - просто молодцi.
  I дiвчата, якi так люблять реально битися.
  Сталенiда прошипiла:
  - I Талiбану бути тривiально у трунi!
  Вiкторiя iз цим погодилася:
  - Так бути! I цей Бен Ладен куди небезпечнiший за Гiтлера!
  Веронiка iз цим погодилася:
  - Та в нього значно бiльше солдатiв!
  Серафима зло вiдзначила, скошуючи чергами моджахедiв:
  - Числом хоче взяти!
  Сталенiда впевнено сказала:
  - Брешеш не вiзьмеш!
  I блиснула перлинними зубками.
  Пiсля чого кинула босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату руйнування.
  Вiкторiя з усмiшкою вiдзначила, вискалив зубки:
  - Слава комунiзму!
  I знову кинула босими пальчиками нiжок убивчий подарунок смертi.
  Веронiка лупнула по супротивнику i перевiряла:
  - Слава комунiзму та нашiй партiї!
  Серафима зазначила:
  - I справi Ленiна слава!
  I надiслала у ворога подарунок анiгiляцiї.
  I отак вони розiйшлися цi дiвчата. I так моджахедiв молотять.
  Оленка, скошуючи афганських солдатiв з люттю вiдзначила:
  - За найвищi досягнення комунiзму!
  I знову летить кинута босими пальчиками нiжок граната.
  I ось Анюта дуже агресивно дiє проти ворога.
  I косить ворогiв iз забiйним натиском. Зрiзає їх немов серпом. I верещить:
  - На славу СРСР!
  Бойова Алла моджахедiв молотить i верещить:
  - В iм'я Перуна!
  I теж босими пальчиками нiжок у противника вбивчi презенти покине.
  Агресивна Марiя вiдзначила, скошуючи противникiв:
  - Заради управлiння СРСР!
  I теж босими пальчиками нiжок як пiддасть забiйний подарунок смертi.
  I Олiмпiада як вiзьме по ворогах врiже i пискне:
  - За Батькiвщину до найвищої перемоги!
  I теж її босi нiжки як вiдправлять забiйний подарунок анiгiляцiї.
  Ось це дiвчина - просто скажемо так - ультра!
  I Мотрона взялася за моджахедiв i давай їх вбивати. I дiяла iз колосальним натиском.
  I войовниця при цьому спiвала:
  - Нас тисне ярмо орди!
  I Маруся, довбаючи супротивникiв i скошуючи їх неначе забiйною косою, в'якнула:
  - Нас тисне ярмо басурман!
  I Олiмпiада, зрубуючи афганську нечисть, пискнула:
  - Але в наших жилах кипить,
  Оленка, стрiляючи в супротивника, додала:
  - Небо слов'ян!
  I Анюта з посмiшкою перевiряла:
  - I вiд морських берегiв,
  До крижаної Колими!
  Руда Алла впевнено додала:
  -Все це наша Земля,
  Все це ми!
  Марiя, стрiляючи у супротивникiв, додала:
  - Все це ми!
  I кидком босих пальчикiв нiжок розкидала, масу моджахедiв.
  Ось це бойовi дiвчата. I в них натиск скажемо так - супер.
  Оленка вiдзначила, посмiюючись у кулак:
  - Слава епосi комунiзму!
  Анюта додала зi смiшком:
  - Ленiну слава!
  Алла, стрiляючи по моджахедах, видала:
  - Пiонери там i тут,
  Пiсню Ленiну спiвають!
  I кинула босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату.
  Ось така ця бойова дiвчина Марiя. I трощить моджахедiв з колосальним натиском.
  I їх буквально змiтає мiтлою.
  Марiя, строчачи по ворогах, пискнула:
  - Ми пiонерки - доньки комунiзму!
  I знову як шпурне у ворога, велику порцiю вибухiвки.
  Олiмпiада вiдзначила, зрiзаючи супротивника, наче серпом траву:
  - Я войовниця класу супер!
  I її босi, точенi нiжки як довбануть у моджахедiв, колосальним i руйнiвним.
  Ось це дiвки. Просто скажемо вони супер.
  Оленка вiдзначила:
  - Ми пiонерки та Ленiну пiснi спiваємо!
  Анюта поправила:
  - Нi ми комсомолки! I спiваємо пiснi Сталiну!
  Алла агресивно вiдзначила, стрiляючи у супротивника:
  -Ми зумiємо добити ворога,
  I буде свято куркуля!
  I Марiя стрiляючи в супротивника, скошуючи ворога i маса моджахедiв була замочена.
  Дiвчина пропищала, вискалившись:
  - За Росiю та космос!
  Олiмпiада оглушливо розсмiялася i пiдморгнула:
  - За нашу Батькiвщину велику!
  I босими пальчиками нiжок як шпурне вбивчої сили подаруночок смертi.
  Маруся хихикнула, i агресивно вiдзначила:
  - За перемогу над Афганiстаном.
  Мотрона хихикнула з апломбом:
  - Слава КПРС!
  I як покаже мову!
  Ось це дiвчата крутi.
  I Олег Рибаченко моджахедiв мечами молотить i реве:
  - За великий СРСР!
  I босими пальчиками нiжок хлопчик як шугане по супротивнику.
  I прочiркає:
  - Слава епосi комунiзму!
  Маргарита рубає афганцiв i верещить:
  - За нашу Батькiвщину!
  I босими пальчиками нiжок, дiвчинка як запустить отруйнi голки. I горло моджахедам вони встромляться.
  I дiвчинка спiває:
  - Мiй великий комунiзм буде з нами!
  I дiти знову як засвистять i тисячi непритомних ворон протаранили моджахедам черепа.
  
  ВДАЛЕ ОЖIННЯ НАПОЛЕОНА БОНАПАРТУ
  Наполеон Бонапарт одружився з сестрою Олександра Першого. Цей шлюб був вигiдним обом iмперiям. Обидва iмператори порiднилися. I вирiшили замiсть безглуздої вiйни одна з одною захопити Туреччину.
  Османи звичайно росiйсько-французької армiї не конкуренти i Константинополь був узятий в ходi однiєї кампанiї. Потiм був похiд до Малої Азiї та Єгипту. Маса нових захватiв.
  Наполеон пiдкорив ще й Iран. Середня Азiя дiсталася Росiї. А потiм був i похiд на Iндiю. Бонапарт великий захопив багато землi.
  Але в 1825 роцi помер Олександр Перший. Костянтин зрiкся. А Микола Перший зiткнувся з заколотом декабристiв.
  I жорстоко придушив його. I тодi Наполеон вирiшив свого сина i родича царя Олександра першого поставити на престол Росiї замiсть Миколи-узурпатора.
  I це було сильним ходом. Францiя разом iз колонiями мала величезну армiю. А Наполеон вважався генiєм. I розраховував очевидно на швидку перемогу.
  А Кутузова таки не було. Росiйськi вiйська виявилися розбитi, тим паче кращi генерали виявилися декабристами, i заарештованi чи страченi.
  Похiд Наполеона завершився взяттям Москви та Санкт-Петербурга.
  Iмператор скасував крiпацтво, i народ його сприйняв позитивно.
  Мiсцева елiта теж упокорилася i на трон був посаджений Наполеон Другий.
  Через десять рокiв було проведено референдум i вiдбулося остаточне злиття двох iмперiй.
  Наполеон прожив до 1838 року i помер у шiстдесят дев'ять рокiв. Його правлiння було дуже славним, а завоювання рекорднi для однiєї людини.
  У 1831 р. Наполеон зумiв висадитися в Британiї i її теж пiдкорив. Потiм захоплював колонiї в Америцi i встиг повоювати зi США.
  Новим iмператором став Наполеон Другий, бiлявий, високий юнак. Вiн уже був досить дорослим, щоб продовжити справу батька та пiдкорювати решту свiту.
  Ще були дикi землi i Китай, Японiя, i колонiї в Америцi, що не встигли захопити французи.
  Вiйна йшла загалом пiд диктування нової iмперiї. Наполеон другий правив до 1880 року i встиг майже весь свiт завоювати. Пiсля цього зiйшов на престол Наполеон Третiй. I вiн прихопив останнi дикi землi, змiцнивши iмперiю.
  Уся планета стала єдиною. Настала епоха процвiтання. Повстання спалахували рiдко, так життя було добрим. I релiгiї жили мирно. Але дедалi бiльше домiнував атеїзм, iз культом особистостi iмператора.
  I стався перший полiт людини в космос у 1930 роцi. Наука у єдинiй iмперiї розвивалася швидше. А потiм на Мiсяць, далi на Марс та по всiй Сонячнiй системi.
  А в 2001 роцi почався перший пiлотований полiт до зiрки Сiрiус. I це величезний прорив людства.
  Так Наполеон змiг людей об'єднати та завоювати весь свiт. I це породило досконалiшу модель влади та економiки.
  Генiй Наполеона перемiг... I свiт став щасливiшим... Ось уже у 2021 роцi, не епiдемiя коронавiрусу гуляє планетою Земля, а на сусiднiх планетах мiста будуються, а стовбуровi клiтини навчилися активiзувати так, що успiшно проводять омолодження людини. I це серйозно.
  I вже старi стають юнаками, а старi дiвчатами. I це просто стало якось супер!
  Ось це iсторiя... Не те, що зла реальнiсть, коли людей дiстає то коронавiрус, то посуха, то навпаки зливи. I ще багато i багато iншого.
  У свiтi немає порядку - повно воєн та жорстокостей.
  А у свiтi Наполеонiвської всесвiтньої iмперiї - вже комунiзм. Немає бiдних, у всiх робота, i кожен ситий. Всi дiти навчаються в школi на комп'ютерах або через iнтернет. Багато хто взагалi працює чисто номiнально.
  Тiльки чотири години тривалiсть робочого дня, i три вихiднi на тиждень з купою свят.
  Багато роботiв у виробництвi та сферi обслуговування. Дуже багато робочих мiсць, на яких просто ставиш лайки в комп'ютерi.
  Добре стало жити. Автомобiлi даються безкоштовно або машини типу маленьких вертольотiв з електричними двигунами. Мотори бiльш досконалi та екологiчно чистi.
  I чого тiльки нi... навiть кросiвки у дiтей з'явилися i з їхньою допомогою можна лiтати в повiтрi.
  Злочиннiсть майже зовсiм зникла, i навiть стали влаштовувати бої гладiаторськi як у Стародавньому Римi.
  На Мiсяцi вже з'явилися моря i великi мiста, побудованi ударними темпами. I на Марсi також, i на Венери. Заводи вже на сонячнiй енергiї опанували Меркурiй. Як добре стало лише тому, що Наполеон Бонапарт одружився iз сестрою Олександра Першого!
  
  
  ЯКЩО Б ВIЙНА ПОЧАЛАСЯ В СОРОК ТРЕТIМ
  Гiтлер не напав на СРСР у сорок першому роцi. Вiн вирiшив продовжувати бойовi дiї у країнах проти Британiї. Крiм того, пiсля окупацiї Югославiї та висадцi на островi Крiт виникли побоювання, що нiмцi тривiально не встигнуть завершити компанiю на сходi - до холодiв та злив.
  Так що було обрано iнший шлях. У липнi нiмцi рознесли англiйську вiйськову базу на Мальтi та висадили там десант. А також посилили угруповання Роммеля. Був узятий штурмом Толбук. I пiсля цього почався наступ на Єгипет.
  Одночасно у вереснi було взято штурмом Гiбралтар. Пiсля цього фашисти почали перекидати вiйська безпосередньо до Африки.
  Фюрер вирiшив, що сто п'ятдесят нiмецьких дивiзiй можна використовувати рацiональнiше, i замiсть СРСР захопити Близький Схiд, Iндiю та Африку.
  Вже у жовтнi вiсiм дивiзiй Роммеля та iталiйськi частини захопили Єгипет.
  А далi почалося вторгнення до Iраку, Палестини, Кувейту. Нiмцi перекидали дедалi бiльше вiйськ до Африки. Сталiн поки що вичiкував.
  За зиму нiмцi пiдкорили Близький Схiд i рушили на Iран. Це збiглося зi вступом у вiйну Японiї, яка атакувала США на Перу-Харбор.
  I захопила величезнi територiї.
  Весною 1942 року нiмцi вже були в Iндiї. I захопили всю пiвнiч i частину центру Африки.
  А за лiто та осiнь завоювали решту Чорного континенту.
  I це було круто.
  Почалася повiтряна облога та наступ на Британiю авiацiєю.
  Нiмцi використовували ресурси та робочу силу завойованих територiй.
  I пресували Англiю мов боксер грушу.
  Лiтаки Ю-188 були бiльш потужнi i досконалi. Оновлювалися i винищувачi.
  З'явилися новi аси - екстра-класи, якi трощили англiйцiв у небi.
  I тодi Черчiлль, бачачи, що їм недобре запропонував Третьому Рейху мир на будь-яких умовах.
  США теж були готовi поступитися i Нiмеччинi, i Японiї. Фюрер погодився припинити вiйну, але за умови виплат великих репарацiй. А також забравши собi колонiї в Африцi та Азiї.
  Пiсля цього нiмцi стали готувати похiд на СРСР. Ще в сорок першому роцi почалася розробка сiмейства танкiв нового поколiння i дуже важких.
  А саме - "Пантера", "Тигр"-2, "Лев", "Маус" i морально застарiлий "Тигр". До червня 1943 року в серiї були лише "Пантера" та "Тигр". Iншi машини поки що проходили випробування. Також пройшов модернiзацiю Т-4, отримавши бiльш потужне озброєння, i Т-3.
  Нiмцi не встигли переозброїти свою армiю. Новий винищувач МЕ-309 тiльки-но почав надходити. Правда в серiї був Фокке-Вульф - потужна в озброєннi та швидкостi машина. Ю-288 теж тiльки-но почав надходити в серiю.
  СРСР за два роки випустив понад дванадцять тисяч танкiв та невелику кiлькiсть самохiдок. Третя п'ятирiчка була за офiцiйними даними перевиконана. Лiтакiв було випущено близько понад вiсiмнадцять тисяч. Багато тисяч гармат та мiнометiв. А також близько мiльйона пiстолет-кулеметiв. Армiя переводилася на автомати.
  У строю була Т-34-76 i деякi iншi види танкiв. Зокрема, серiя КВ. Могутнiй КВ-3, КВ-4, КВ-5. При цьому КВ-3 важило шiстдесят вiсiм тонн, а КВ-4 - сто вiсiм тонн, КВ-5 - сто тонн. Хоча реальна практика показав, що важкi танки часто ламаються i не дуже ефективнi у бойових дiях.
  Крiм Т-34-76, випускався ще й колiсно-гусеничний танк А-20, еволюцiя колишнiх БТ, i Т-29 теж колiсно-гусеничний, але з трьома гарматами.
  Досить правда слабкий бронею. У цiлому нинi танковий парк був сильний.
  Понад тридцять три тисячi танкiв, i невелика кiлькiсть самохiдок, а також танкетки.
  Щоправда частина сил перебувала Далекому сходi, оскiльки Японiя розв'язала собi руки й готувалася до нападу разом iз Третiм Рейхом.
  Самураї не надто сильнi у танках, але мають багато пiхоти. У тому числi й колонiальнiй.
  Третiй Рейх мав у червнi 1941 року п'ять тисяч дев'ятсот танкiв проти двадцяти двох тисяч радянських. Приблизно спiввiдношення - до чотирьох.
  Були, правда, ще й трофейнi, але їх майже не використали. Загалом у нiмцiв двадцять одна танкова дивiзiя. За друге пiврiччя сорок першого року було випущено лише тисяча вiсiмсот танкiв, за невеликих втрат, але зi зносом. У сорок другому голi було випущено шiсть тисяч танкiв. Багато в чому завдяки зусиллям Шпеєра. I Третiй Рейх зрiвнявся з СРСР за кiлькiстю випущених машин на рiк. Та й якiсть пiдтяглася. З'явився у серiї "Тигр" та Т-4, i Т-3 пройшли модернiзацiю. Напередоднi вторгнення в СРСР, випуску, танкiв досяг тисячi машин на мiсяць, плюс i самохiдки. У серiю пiшла "Пантера", яка перевершувала бiльшiсть радянських машин та Т-34-76 у бронюваннi чола та озброєннi. Цей танк був хороший, як i Т-4 з гарматою 75-мiлiметро i калiбр 48 ЕЛ, теж перевищує тридцятьчетвiрку. I сам Тигр, теж машина хоч i застарiла, але грiзна.
  Але поки що Третiй Рейх поступався у загальнiй кiлькостi танкiв. Щоправда Британiя та США дещо нiмцям передали. Зокрема "Шермани", що приблизно спiвставнi в лобовiй бронi та озброєннi з радянськими тридцятьчетвiрками, i добре захищенi бронею англiйськi "Черчiллi". Усього понад двi з половиною тисячi даних танкiв.
  Плюс ще у нiмцiв були iталiйськi танки, але слабкi, i кiлька турецьких в основному проданих США.
  Нiмцi загальну кiлькiсть танкiв довели до вiсiмнадцяти тисяч плюс ще й самохiдки. При цьому в СРСР все ще бiльше танкiв тридцять три тисячi - загальна кiлькiсть. Але якщо брати новi, то вже у нiмцiв буде бiльше.
  Поки що СРСР ще не воював i працював на рейках мирного часу i поступався нiмцям у новiтнiй технiцi що вироблялося на мiсяць. Особливо у самохiдках, яких вироблялося багато, особливо легкої - "Мисливець".
  Причому ця САУ дуже хороша i рухлива.
  До цього можна додати ще десять тисяч японських танкiв. Але вони зазвичай легкi, i частина їх воює з Китаєм.
  Загалом у танках близький паритет. Плюс ще частина машин у нiмцiв особливо "Пантер" не освоєно екiпажами. Тож загалом можна говорити у цiй справi паритет.
  Але гiрше, нiж у сорок першому. Тодi нiмцi поступалися сильнiшою кiлькiстю. I їхнi танки машини КВ та Т-34 практично не пробивали.
  I воювати вже доводилося - точно на два фронти. А союзник лише один: Монголiя.
  В авiацiї справи ще гiршi. СРСР кiлькiстю лiтакiв начебто сильний. Але нiмцi авiацiю пiдтягли в кiлькостi пресу Британiю. I розвинули майстернiсть асiв - особливо Марселя. Цей льотчик, перевищивши триста збитих лiтакiв, отримав вiдразу два ордена Лицарський Хрест Залiзного хреста з дубовим листям, мечами та дiамантами.
  За сорок другий рiк нiмцi виготовили понад двадцять вiсiм тисяч лiтакiв. За першу половину сорок третього вже двадцять тисяч i змогли наздогнати СРСР за загальною кiлькiстю. За кращої якостi машин.
  Особливо новiтнього МЕ-309, який мав сiм вогняних точок, у тому числi й три авiагармати 30-мiлiметрiв.
  Це погодьтеся велика сила. Як i Фокке-Вульф. Ю-188 взагалi бомбардувальник, який не має собi рiвних.
  До цього слiд додати i японську авiацiю. Що давало державам осi вiдчутну перевагу.
  Японськi аси теж дуже досвiдченi. I їхнi винищувачi маневренi.
  Таким чином у небi у держав осi перевага i числом, i якiстю сил.
  Плюс ще Америка та Британiя передали кiлька своїх лiтакiв. Особливо сильний американський бомбардувальник Б-29, i винищувач "АероКобра". Винищувач "Мустанг", мабуть, гiрший. Має лише шiсть кулеметiв. Але теж краще радянських буде. Р-51 також непоганий американський штурмовик.
  Загалом з урахуванням захiдної технiки у нiмцiв та японцiв перевага в небi та числом та якiстю та бойовим досвiдом ще вища.
  Так що в небi швидше за все вiсь пануватиме повнiстю.
  В артилерiї дещо краще. У СРСР багато знарядь та мiнометiв. Було близько ста тисяч у червнi сорок першого року проти сорока восьми тисяч нiмецьких та коалiцiї. Звичайно, нiмцi продовжували випускати гармати, але все-таки ведучи наступальнi вiйни не надто багато. Тож тут у СРСР збереглася перевага. Плюс ще й "Катюшi".
  У гiтлерiвцiв правда з'явилися газомети, але не дуже великi.
  Так що поки що в знаряддях СРСР сильнiше. Хоча нiмецькi 88-мiлiметровi гармати мабуть найкращi у свiтi. Їх випускається чимало. А "Катюша", в оборонi не дуже сильна. I не надто точна.
  Так що спiввiдношення сил бiльш-менш i в оборонi можна триматися.
  А оборону пiдсилили. Лiнiю Молотова добудували за два зайвi роки. I лiнiю Сталiна вiдновили. Тож можна триматися.
  У пiхотi спiввiдношення сил також змiнилося... СРСР провiв мобiлiзацiю.
  I пiсля сорок першого року, де мав п'ять з половиною мiльйонiв солдатiв, довiв свою чисельнiсть до п'ятнадцяти мiльйонiв.
  Масштаби мобiлiзацiї були великi.
  Але й Третiй Рейх розгорнув великi сили. Дуже багато iноземних дивiзiй, колонiальнi вiйська, армiї сателiтiв. I нiмцi мали двадцять п'ять мiльйонiв пiхоти i п'ять мiльйонiв союзникiв. Усього тридцять мiльйонiв - велика перевага. Щоправда, колонiальнi дивiзiї не надто добре навченi, але з нiмецькими командирами.
  Дивiзiї СС загалом у нiмцiв на великiй висотi. Частина Вермахту має великий вiйськовий досвiд. I у цьому планi гiтлерiвцi сильнi. Крiм того, у нiмцiв величезна перевага в мобiльностi. Тут виробництво Європи, i постачання з Британiї та США. У кiлькостi автомобiлiв, мотоциклiв та вантажiвок у нiмцiв перевага раз на сiм-вiсiм.
  I пiстолет-кулеметiв у них бiльше. У тому числi i поставлених iз Америки та Британiї.
  Загалом фашисти у пiхотi сильнi. А ще десять мiльйонiв проти СРСР мобiлiзувала Японiя, крiм ще частин проти Китаю.
  Так що в живiй силi у держав осi велика перевага. I в її мобiльностi також.
  Морський флот у Японiї багаторазово сильнiший за радянський Тихоокеанський.
  Нiмцi у пiдводках також маю велику перевагу.
  Але в авiаносцях та великих кораблях поки що не дуже. Але й СРСР тут не сильний.
  Багато кораблiв, зрештою, в Iталiї. Загалом на морi ворог теж куди сильнiший.
  СРСР, поступаючись у повiтрi, якiстю та кiлькiстю, має деяку перевагу в артилерiї, бiльш кiлькiсну, нiж якiсну. У танках сильнiше трохи кiлькiстю, але гiрше якiстю. I загалом може навiть у танках ворог i сильнiший. У пiхотi поступається числом та мобiльнiстю. Багато частин третього рейху - це колонiальне гарматне м'ясо, як i японськi. Але в СРСР не всiм мобiлiзованi навченi як слiд. Бойового досвiду у фашистiв бiльше. Щоправда, радянськi вiйська стоять у непоганiй оборонi.
  Досить потужна, розвинена в iнженерному планi оборона дає шанс стримати численну пiхоту.
  Кулеметiв та гармат багато i це теж пiдвищує стiйкiсть.
  Двi лiнiї Молотова та Сталiна, i будується за ними ще й третя.
  У цiлому нинi становище СРСР стратегiчно безнадiйно. У вiйнi на виснаження його рано чи пiзно перевершують економiкою та ресурсами Третiй Рейх його сателiти зокрема i Туреччина, i Японiя з колонiями здолають.
  Одна надiя у разi затяжної вiйни Британiя та США можуть вiдкрити другий фронт.
  Ну i ще чудо-зброя.
  У всякому разi, ставка зроблена на щiльну оборону. I на те, щоб виснажити i зупинити ворога.
  Втiм, Сталiн i до вiйни намагається домовитися. Наприклад, поступитися частиною територiї нiмцям. Або запропонувати оренду нафтових свердловин.
  А може виплачувати репарацiї - зерном, нафтою, золотом, вугiллям чи навiть консервами?
  Гiтлер, однак, свiту не хоче. Це i зрозумiло - армiя СРСР - це потенцiйна загроза. Як i комунiстична iдеологiя. Тож вороги вони смертельнi.
  I фюрер хоче вiйну.
  Хiрохiто теж мрiє про реванш за Халхiн-Гол. I хоче просторiв Сибiру.
  Та й у США багато хто не проти повоювати проти СРСР.
  Але поки що Гiтлер їх не запрошує. Спiввiдношення сил - ахове ... I що робити?
  Сталiн звичайно ж таємно намагається домовитися з англiйцями та американцями.
  Але вони йому сказали: тримайся з усiх сил, а там видно буде. Може, й допоможемо. А так не ризикуватимемо.
  Коротше кажучи, вiйна стала неминучою. А тут ще є проблеми - Червона Армiя не дуже вмiє оборонятися. Її вчили воювати на чужiй територiї та наступати, а не оборонятися.
  А нiмцi таки половину свiту захопили i багато вмiють.
  Ось 22 червня 1943 року розпочалася вiйна. Вона не була несподiваною, але все-таки тактично виявилася раптовою. Вiдразу всi сили фрицi кинули на ворога.
  I готовi ворога знищувати.
  У першi години, виявилося, що нiмцi сильнi в повiтрi. I що вони мають багато вiйськ високого рiвня. I що "Тигр" дуже непоганий танк прориву, хоч i морально застарiлий. I грiзну силу МЕ-309 та Ю-288.
  Нехай рвонула ця армада, i їхнi радянськi вiйська зустрiли завзятим опором.
  Бої розгорнулися по всьому кордонi. I йшли переважно пiд диктовку вермахту. Лiзли немов комахи, численнi найманцi.
  Як з'ясувалося змiцнення надто близько розташованi до кордону i не мають достатньої глибини в оборонi. Та ще й найголовнiше це помилки генералiв, якi мали мало досвiду, i не дуже розумiли, як тримати оборону.
  Та й вiйськовий дух багатьох частин, особливо в Українi, виявився слабким.
  I масовi здачi в полон та дезертирство стали правилом. Особливо на Захiднiй Українi.
  I в Закавказзi, де наступали турки та нiмцi, iноземна рать було неспокiйно. Противник зумiв прорватися та оточити Єреван. Але саме мiсто не здавалося.
  Батумi пiсля десяти днiв наполегливих боїв було взято. Нiмцi змогли за першi днi вклинитися на десятки кiлометрiв у радянську оборону. I вiдрiзати Бiлосток... I з'явився котел пiд Левом. I хоча за першi два тижнi гiтлерiвцi просунулися менше, нiж у реальнiй iсторiї у сорок першому роцi, але радянським вiйськам було важко перехопити iнiцiативу. Так ворог сильнiший.
  Якщо в сорок першому роцi нiмцi мали перевагу в пiхотi, лише в першi днi. А потiм перевага перейшла до Червоної Армiї. Той тут мобiлiзувати не було чого.
  I вклинювання виявилися небезпечними... I ось нiмцi з боями спромоглися прорватися до Мiнська. I це серйозно.
  У самому мiстi розгорнулися жорстокi бої. Фюрер наказав наступати i не здаватися. I Сталiн наказав - нi кроку тому!
  Через мiсяць пiсля початку наступу нiмцi вишили до Березинi i взяли Мiнськ... Пiдiйшли до Житомира.
  Японцi ж змогли оточити Владивосток. I це також серйозна заявка з їхнього боку. Було захоплено i значної частини Монголiї.
  Нiмцi також разом iз сателiтами захопили Молдавiю i стали пiдходити до Одеси. I це круто.
  Сталiн почував себе вкрай незатишно. I розумiв свою приреченiсть проти такої коалiцiї.
  Знову пропонував свiт. Але фюрер, зрозумiло, не хотiв. I продовжували нiмцi наступати.
  Зрештою, Сталiн вирiшив тримати оборону на Днiпрi.
  Через два мiсяцi пiсля початку вiйни гiтлерiвцi вийшли до Днiпра, а в центрi навiть пiдiйшли до Смоленська.
  Єреван, оточений турками, ще тримався... створилося дуже небезпечне становище.
  Сталiн зiбрав нараду вiйськових. Треба щось робити. Якщо просто оборонятися - програш - це справа лише часу.
  Жуков запропонував завдати удару в центрi. Хоча сил було обмаль... Вже серпень...
  На фронтi з'явилися першi танки "Лев". Вони встигли до бойового застосування дещо пiзнiше. Ця машина була важка в дев'яносто тонн, i з потужною гарматою. Лобовий захист солiдний: сто п'ятдесят мiлiметрiв чоло корпусу з нахилами, i двiстi сорок чоло вежi. Такий танк тримав усi машини СРСР, а його 105-мiлiметрова гармата довжиною ствола в 70 ЕЛ пробивала навiть КВ-4 зi 180-мiлiметровою лобовою бронею.
  Це справдi серйозна зброя. Але надто велика вага ускладнювала маневренiсть i швидкiсть. Та гармата робила лише п'ять пострiлiв за хвилину. Нiмцi отримали танк потужний, але не надто практичний для застосування.
  З'явився i Тигр-2. Ця машина опинилася в практичному планi краще, нiж у реальнiй iсторiї. Оскiльки двигун у тисячу кiнських сил було створено та впроваджено. I при вазi шiстдесят вiсiм тонн, дана машина вийшла вiдносно рухомою i швидкiсною i не так часто ламалася.
  "Пантера"-2 теж почала надходити. Важила вона п'ятдесят три тонни, але двигун у 900 кiнських сил це компенсував. Гармата в 88-мiлiметрiв довжиною в 71ЕЛ досить сильна i бронебiйна, точна i скорострiльна була задовiльною, або навiть гарною для боротьби з танками супротивника.
  Цi машини в боях показали свiй рiвень. У вереснi нiмцi остаточно оточили Смоленськ. Пал i мiсто Таллiнн. Нiмцi та їхнi колонiальнi орди разом iз сателiтами наблизилися до Ленiнграда.
  Пiдiйшли i до Криму. Київ, який стояв на пагорбi i був добре укрiплений, ще тримався.
  Настав жовтень... Полилися дощi i рух гiтлерiвцiв сповiльнився.
  Швидко завершити вiйну не вдалося. Японцi теж зупинилися, блокувавши Владивосток, захопивши бiльшу частину Монголiї, i зумiвши взяти Хабаровськ.
  Нiмцi поки що вирiшили не лiзти на рожон, а пресувати авiацiєю. Тим паче були непоганi реактивнi розробки. I бомбардувальники нової формацiї могли бомбити майже безкарно.
  Та й балiстичнi ракети, це також велика мiць руйнування.
  Щоправда, вони коштують дорого, i не мають великої точностi.
  А ось реактивнi бомбардувальники виглядають дуже перспективно.
  I нiмцi вели повiтряний наступ. Новi лiтаки Ю-488 та ТА-400 могли бомбити заводи СРСР на Уралi та за Уралом. Новий Ю-488 перший серiйний нiмецький бомбардувальник з чотирма двигунами.
  На вiдмiну вiд американського Б-29, у нього менша площа крил i бiльша швидкiсть. А у ТА-400 взагалi шiсть двигунiв та колосальна виходить мiць.
  Нiмцi та їхнi сателiти у листопадi остаточно перейшли до оборони. Вони тiльки боролися та бомбили. Йшов повiтряний наступ.
  I багато було гарних дiвчат у боях.
  Ось на танку Т-34-76 бореться екiпаж Єлизавети. Дiвчата незважаючи на мороз у бiкiнi та босi.
  Вони рухаються, а проти них "Пантера". Воїнка Єфросинiї розганяє танк за допомогою голої, круглої п'яти i спiває:
  - За iдеї комунiзму
  Смiливо в бiй пiде,
  I армiю фашизму,
  Ми розiб'ємо!
  "Пантеру" в лоб не пробити. I доводиться з нею зближуватися, щоб вийти в борт. Дiвчата грають м'язами преса. Їхнiй танк стрiмко зближується з противником.
  Пантера стрiляє. Летить вбивчу силу снаряд, але тридцятьчетвiрка ухиляється.
  Катерина зауважує:
  - Ризикована тактика!
  Гармати у пантер роблять п'ятнадцять пострiлiв за хвилину. I дуже важко проскочити на потрiбну дистанцiю.
  Дiвчата спiвають:
  - I в зорянiй висотi та гiрськiй тишi,
  У морськiй хвилi та лютому вогнi!
  I лютому, i лютому, i лютому вогнi!
  I ось їхнiй танк прослизає мiж "Пантерами" i палить їм по бортах.
  Ось це бойовi дiвчата. I запалюють машини. Спочатку одна пантера пробита, потiм друга.
  Олена взяла i прочирiкала:
  - Слава нашiй Батькiвщинi - СРСР!
  I знову дiвчата у швидкому русi танка. I пiдбивають "Тигр". Вони явно крутi.
  Єлизавета заспiвала iз захопленням, натискаючи босими пальчиками нiжок:
  - А в битву йдуть - дiвчата босi,
  Велика стихiя, найкрутiша стихiя!
  Войовницi що й казати - на висотi!
  Б'ють ворогiв iз усiєю стрiмкiстю пантер. Їх нiхто не зупинить.
  А у небi Анастасiя Вiдьмакова, та ще краля. Ось це дiвчата просто жахлива жах.
  А як вони агресивно i без жодних церемонiй борються.
  Ось дiвчина взяла i босими пальчиками нiжок навела авiацiйну гармату i лупнула по вороговi.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Я найкрутiша баба!
  I бiй продовжується....
  Акулiна Орлова реве, скошуючи противникiв:
  - Я є дiвка-супер!
  I знову скошує ворога. Отакi тут крали.
  I вона виконує прийом подвiйна бочка, збиваючи МЕ-309 i це дуже круто.
  Ось це войовницi вони дають Люфтваффi прикурити.
  Акулiна Орлова збиває лiтак супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок i пищить:
  - Слава СРСР!
  Мiрабела Магнiтна теж у строю, просто диво-краля. I ця льотчиця впевнено збиває гiтлерiвця прийомом потрiйна бочка i пищить.
  - За найбiльшi iдеї комунiзму на планетi Земля!
  Ось це справдi виявилося дуже круто.
  Три дiвчата дiють немов крали i дуже бойової висоти та величини.
  Ось уже настала зима. I мороз... Червона армiя намагається наступати.
  Але супротивник до зими бiльш-менш готовий. Цього разу Вермахт про всяк випадок i холодний перiод запас одягу та продовольства.
  Щоправда, колонiальнi вiйська сильно мерзнуть i їм незатишно.
  Вдалося Червонiй Армiї деблокувати Смоленськ та вiдтiснити в Українi фашистiв за Днiпро.
  Але ворог сильний, i його авiацiя лютує. I бомбить, бомбить, i ще раз бомбить!
  I ось уже реактивнi винищувачi у бою. А замiсть Фокке-Вульф досконалiша машина ТА-152. I це, зрозумiло, теж чимала вийшла проблема.
  В авiацiї i нiмцi та японцi сильнi. Марсель за чотириста збитих лiтакiв отримав високу нагороду - Лицарський Хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами. А за п'ятсот був нагороджений Великим Хрестом Залiзного Хреста.
  Цей льотчик справдi став просто легендарним. I вiн для радянських льотчикiв просто кошмар.
  Сталiн навiть зазначив:
  - Це чорний диявол! I його час вiдправити в пекло!
  Та вiйна йде. Взимку деякi успiхи досягнутi, але немає вирiшального перелому.
  Щоправда, реактивний винищувач МЕ-262 виявився не надто надiйним та ефективним. Та й двигун далекий вiд досконалостi. Зате ТА-152 куди практичнiший, нiж Фокке-Вульф. I ця машина ще використовується не тiльки як винищувач, але ще й штурмовик та фронтовий бомбардувальник.
  Машина виявилася багатоцiльовою та серйозною. У СРСР з'явився поки що тiльки ЯК-9, який спрощений, i знято з виробництва МIГ-3.
  Весною як зiйшли снiги i потеплiшало гiтлерiвцi знову стали наступати.
  I пiвденнi вiйська охочiше воювали, коли нема морозiв. Бої точилися жорстокi.
  Червона армiя билася завзято. Але сили були нерiвними. Нiмцi використовували як наймасовiший танк "Пантеру"-2, машину з потужним озброєнням i непогано захищену в лоб. I "Тигр"-2 теж пристойну.
  Також у боях взяв участь i "Маус".
  Хоча ця машина занадто важка i тихохiдна. А танк "Лев" був фактично знятий з виробництва.
  Досi в серiї була машина Т-4 модернiзована. А Т-3 уже зняли iз виробництва.
  У СРСР теж проблеми... Потрiбно модернiзувати серiю КВ. I вона поки що неефективна.
  IС-2 поки що не з'явився. А ось Т-34-85 пiшла у серiю. I це загалом логiчно.
  А важкi танки взагалi зняли з виробництва. Сталiн наказав зробити ставку однiєю масовий Т-34-85. Що загалом i логiчно. Хоча в лоб дана машина "Пантеру"-2 i не брала. Зате могла пробити в борт.
  Влiтку з'явилися нiмецькi реактивнi бомбардувальники Арадо, яких радянськi винищувачi навiть не могли наздогнати. I це серйозно.
  Гiтлерiвцi взяли Смоленськ, Вязьму, Ржев та Калiнiн.
  Блокували Ленiнград... До Москви до кiнця лiта залишилося все сотня кiлометрiв.
  Але Червона армiя билася дуже вперто. Японцi завершили захоплення Монголiї та вторглися до Середньої Азiї.
  Становище гранично ускладнилося.
  Сталiн метал громи та блискавки, i раз у раз впадав в iстерiю. Але це мало допомагало.
  Ситуацiя ставала дедалi складнiшою. Восени нiмцi змiнили свiй план i повернули на пiвдень до Кавказу.
  Були взятi Орел, Курськ, а у жовтнi i Воронеж... До кiнця листопада Червона армiя вiдiйшла за Дон i там закрiпилася. Було втрачено значнi територiї.
  I пресинг гiтлерiвцiв усе наростав.
  Особливо реактивнi бомбардувальники дiстають. I дуже боляче кусають.
  Але радянськi дiвчата борються на великiй висотi.
  Нiмцi намагаються прорватися до Ленiнграда. Атакують Новгород. Але вiдважна четвiрка дiвчат стала на їхньому шляху.
  Наташка кинула босою нiжкою гранату у фашистiв i заспiвала:
  - Даремно...
  Зоя запустила голою п'ятою презент смертi та додала:
  - Противник...
  Августина пiддала щось нищiвне i пискнула:
  - Вважає...
  Свiтлана босими пальцями нiг пiдкинула гранату i пискнула:
  - Що...
  Наташа жбурнула босими нiжками пару лимонок i в'якнула:
  - Росiйських...
  Зоя теж пiддала щось енергiйне та смертельне, пискнувши:
  - Зумiв.
  Августина запустила смертельне, пробурчавши:
  - Ворог.
  Свiтлана знову пiддала нищiвне i в'янула:
  - Зламати!
  Наташа дала чергу i пискнула:
  - Хто...
  Зоя теж пальнула по чорношкiрих iноземцям, що набрали фашисти i пискнула:
  - Смiливий!
  Августина видала з напором та люттю:
  - Той...
  Свiтлана пiддала з оскалом пантери:
  - У...
  Наташа кинула босою нiжкою гранату i в'янула:
  - Бою...
  Зоя жбурнула босими пальцями презент смертi i буркнула:
  - Нападає!
  Августина довбанула i буркнула:
  - Ворогiв...
  Свiтлана пiддала зв'язку гранат босими пiдошвами, i як прокриче на всю горлянку:
  - Будемо...
  Наташа цвяхнула чергою i прошипiла:
  - Яростно.
  Зоя зрiзала фашистiв i пискнула:
  - Бити!
  Августина знову пальнула, i в'якнула:
  - Яростно.
  Свiтлана прочирiкала, ведучи пальбу:
  - Бити!
  Наташка знову кинула витонченою, босою нiжкою гранату, прочiрикала:
  - Ми знищимо фашистiв!
  Зоя взяла i прочирiкала:
  - Майбутнiй шлях до комунiзму!
  I кинула босими пальчиками лимонку ноги.
  
  Войовницi спiвають на всю горлянку;
  Велика країна СРСР
  Яка всiх крутiша у свiтобудовi...
  Сталося мiльйон рахуй проблем,
  Але наша справа праця та творення!
  
  Повiрте ворог країну не переможе,
  Яка всiх красивiша i сильнiша...
  Ми виставимо надiйний щит,
  I будемо нарештi повiр розумнiшим...
  
  Та дядько Сем вирiшив допомогти,
  Фашистам пiсля змiни в Рейху влади...
  I оновилася у нацистiв мiць,
  Ворог хоче СРСР порвати на частини!
  
  Тепер серйозно битися стало нам,
  З фашистами, що сильнi лихi...
  але завдамо удару пiд дих ворогам,
  На славу нашої матерi Росiї!
  
  Нi знайте росiйську просто не зламати,
  Вмiємо, любимо хоробро ми битися.
  Ось надумав вермахт нас атакувати,
  Але може тiльки впасти не вiджатися!
  
  У Росiї кожен воїн iз ясел,
  Дитина тягне руки до пiстолета.
  Нехай буде дуже розумним чародiй,
  Який створив цю планету!
  
  Для Гiтлера на зуб не взяти Москву,
  Вiн дуже мiцно отримав по рилу.
  Навiщо полiз на Русь вiн не зрозумiю,
  Йому слабо забити у мечем бацилу!
  
  Та пiд Москвою ворог трiпання отримав,
  Йому дiвчата босою п'ятою дали...
  Ти видно фюрер просто дебiл
  Як зазiхнув у комунiзму дали!
  
  Ось пiонери з пiснями йдуть,
  В атаку з барабанним рвуться боєм.
  Нехай буде фюреру зараз капут,
  А ми поженемо фрiцiв полоненим строєм!
  
  Хлопчик п'ятою босою на кучугуру,
  Без страху в наступi ступає...
  Фашистiв вжене скоро знає в труну,
  А троянди розквiтнуть у променистому травнi!
  
  I буде скоро Гiтлеру кают,
  Вiн у труну увiйде. а ним наступник Герiнг...
  Посадимо скоро фюрера на гак,
  хоч часом увесист колкiй вiник!
  
  Ми створимо прекрасний росiйський свiт,
  В якому правитиме Русь повiрте...
  Таке написати не смiв Шекспiр,
  Хоч атакують Русь iз напором чорти!
  
  Жорстокий видно Гiтлера натиск,
  Йому союзник колишнiй допомагає...
  Недарма лунає дiвок стогiн,
  Не буде мiсця видно незабаром у раї!
  
  Так дядьку Сем змiнив маршрут,
  I танки, лiтаки шле фашистам...
  У своєму прагненнi дуже янкi крутий,
  Щоб у труну увiгнати бiльше комунiстiв!
  
  Ось стало гiрше, хоч i Сталiнград,
  Пом'яв неабияк всi боки фашистам...
  Такий виник нестримний розклад,
  Пiд цим небом, безумовно, чистим!
  
  Ну що ж робити - дiвкам не з руки,
  Вiд фюрера орди в боях ховатися...
  I не личить дiвчатам чоботи,
  Вони завжди повiр умiють битися!
  
  Для дiвчат морози не страшнi,
  Вони коли билися пiд Москвою,
  Були майже голi та боси,
  Гранату кинувши голою ногою!
  
  Так що ти Герiнг хотiв,
  Ну думав янкi враз тобi допоможуть...
  I насаджував неосяжне беззаконня,
  А дiвчата лише з дикою злобою стогнуть!
  
  Iдуть цiлком кривавi бої,
  Дiвчатам знай у вiк повiр не здатися...
  У нас не будуть на рахунках нулi,
  I потужний РПГ покладений у ранцi!
  
  Войовницi це краса,
  За них готова битися сама Лада.
  У них голубiв священний чистота,
  Хай буде просто найвища нагорода!
  
  Нехай вiрю, що прийде Бог Сил Сварог,
  I мертвi у битвi воскреснуть...
  I затрубити мисливець у славний рiг,
  I виграш буде найчеснiший!
  
  Не буде бiльше горя на Землi,
  I сльози гiркi тодi засохнуть...
  Ми будемо жити в єдинiй знай сiм'ї-
  А злi чорти просто здохнуть!
  
  Хлопчаки-пiонери смiливо в бiй,
  по снiгу хлопцi босi мчать.
  Я вiрю вiчно буду Русь з тобою,
  Хоч часом розбитi стануть блюдця!
  
  Бог Iсус воскресить усi,
  I правитиме разом iз Бiлим Богом...
  Пiднiмемо на Вiтчизну смiливо щит,
  Служити Росiї буде славним обов'язком!
  
  Так Сем пiдступний, просто хитрий,
  Його цiлком зрозумiлi бажання.
  Вiн щупальця до Москви зараз постер,
  I чекають на Вiтчизну злi випробування!
  
  Але з нами Лада та Господь Перун,
  I Ленiн, Сталiн, i наймудрiший Троцький...
  Який, мабуть армiю зiгнув,
  А найголовнiший соловейок Висоцький!
  
  Коротше буде сонм святих Богiв,
  Ми переможемо у битву супостату...
  I скинемо масу мiцних кулакiв,
  На славу найбiльшого солдата!
  
  Дiвчата в атаку босонiж,
  Бiжать i не б'яться знай морозу...
  Не тягнуть у битву їх вважай силомiць,
  Знай червона сяє у свiтлi троянда!
  
  Коротше за свою Батькiвщину бiйцi,
  Як безкорисливi гордi служитi...
  нехай пишаються дiди та батьки,
  А з неба ви дарiв за грiш не чекайте!
  Наташка кинула босою нiжкою лимонку i заспiвала:
  - З неба...
  Зоя теж жбурнула босими пальцями гранату i видала:
  - Зiрочка...
  Августина запустила голою ногою презент смертi та заспiвала:
  - Яскрава...
  Свiтлана теж кинула гранату за допомогою босої нiжки i видала:
  - Кришталiно!
  Наташа дала чергу i прошипiла:
  - Я вам...
  Зоя запустила босими пальцями подарунок смертi, прошипiвши:
  - Пiсеньку.
  Августина пiддала голою п'ятою, що несе смерть i пропищала:
  - Заспiваю...
  Наташка продовжила, агресивно спiваючи:
  - Про...
  Зоя кинула босонiжкою нiжкою взрй-пакет, розкидавши фашистiв i пискнула:
  - Рiдного...
  Августина пiддала голою п'ятою в'язку гранат, видала:
  - Сталiно!
  Августина взяла i розкидала черги, i полетiли її голi нiжки iз руйнуванням по фрицям:
  - Ми розколемо супротивникiв!
  Свiтлана взяла i босою п'ятою пiдкинула, зв'язку гранати, i пропищала:
  - Рознесемо фашистiв!
  I четвiрка продовжувала стрiляти та кидати гранати. Рухався нiмецький "Тигр"-3. Машина iз 128-мiлiметровою гарматою. I стрiляє собi.
  А дiвчата кидали гранати. Пiдривали фашистiв. А тi стрiляли у вiдповiдь. Лiзли вперед. Знову пруть танки. Рухається новий нiмецький "Леопард"-1. Дуже рухлива машина.
  Але i його дiвчата взяли в обiг i пiдбили. Роздерли рухому з газотурбiнним двигуном машину. I рознесли її на шматки.
  Наташка зi смiшком помiтила:
  - Ми дуже боремося!
  Зоя iз цим погодилася:
  - Дуже здорово!
  Августина дотепно помiтила:
  - У нас буде перемога!
  I запустила босою нiжкою протитанкову гранату. Сильна дiвчина. I стiльки в нiй дотепностi.
  Свiтлана теж пальчиками голої ноги запустила подарунок смертi, i потрапила до супротивника. Дуже агресивна дiвчина з очима кольору волошки. У нiй така дотепнiсть, i пасаж сил!
  Наташа дала чергу, i вишкiрилася:
  - За Русь святу!
  Зоя стрiляла дуже активно, i скелялася, показуючи перлиннi зубки:
  - Я войовниця того рiвня, що не згасає!
  Августина теж вистрiлила. Скосила фашистiв i пробулькала:
  - Я войовниця з великих амбiцiй!
  I вишкiрила перлиннi зубки!
  Свiтлана пiдтвердила:
  - Дуже великих амбiцiй!
  Дiвчата воюють дуже давно. I звичайно ж досягли успiху в ратнiй працi. Вони загалом класнi красунi. Визначний розум. I стрiляють першим ґатунком.
  
  ТРОХИ ПО-IНШОМУ ПРО РУЗВЕЛЬ
  Франклiн Рузвельт помер набагато ранiше, за дивною iронiєю долi 30 сiчня 1943 року. Генрi Воллес хоч i вважався лiваком, але виявився значно бiльшою мiрою iдеалiстом i зажадав вiд Сталiна в обмiн на надання вiйськової допомоги проведення полiтичних реформ та амнiстiї всiм полiтичним ув'язненим.
  Рiзка реакцiя Сталiна, який до того ж щойно здобув найбiльшу перемогу пiд Сталiнградом, i почував себе дуже крутим i сильним, розлютила Уоллеса, i той заявив про припинення вiйськової допомоги СРСР. Вiдiграла негативну роль, i позицiя Черчiлля, який не хотiв швидкого просування Червоної Армiї до Європи та несподiвана гнучкiсть Адольфа Гiтлера, який оголосив про заморожування "остаточного вирiшення єврейського питання". Фюрера змогли умовити розсудливi люди з оточення, у тому числi, як не дивно, i головний кат Третього Рейху Гiммлер.
  Спрацював аргумент: що євреї нiкуди не дiнуться, а програвши вiйну, можна все втратити i безповоротно. Ну, а перемiгши на Сходi, можна буде поговорити з союзниками i по-iншому.
  У всякому разi, США заморозили вiйськовi дiї, Британiя теж, i хоча формально навiть перемир'я не було офiцiйно оголошено, конфлiкт на заходi виявився згорнутим. Що, певна рiч, пiшло на користь Вермахту. Нiмецький пiдводний флот припинив рейди, союзники скатали, зупинивши стратегiчнi бомбардування.
  Радянськi вiйська, як у реальнiй iсторiї, опанувавши на початку лютого 8 числа Курском, а 9 Бiлгородом. 15 лютого розпочався штурм Харкова, який, уникаючи оточення, покинули нiмецькi вiйська. Ще ранiше гiтлерiвцi залишили Ростов-на-Дону.
  18 лютого у ставку прибув особисто Гiтлер. Вiн надiлив Майнштейна новими повноваженнями. Крiм того, iз Заходу спiшно перекидалися пiдкрiплення. Насамперед, звичайно ж, авiацiя. Не так уже й мало поглинав лiтакiв захiдний фронт - майже половину машин. Декiлька дивiзiй, якi планувалося перекинути в Африку, були вiдправленi залiзничними шляхами на Схiд. Крiм того, всi бiльш-менш боєздатнi формування перекидалися з Францiї i Балкан, а в самiй Нiмеччинi, була оголошена Рейхстагом тотальна мобiлiзацiя та вiйна.
  19 лютого Майнштейн наказав про перехiд 4-ї танкової армiї в контрнаступ з метою зупинити радянськi вiйська, що наступали через Павлоград. 22 лютого був зайнятий Павлоград. Завдання оборони шляхiв до Днiпра з пiвночi через Красноград чи Днiпропетровськ, або через Полтаву чи Кременчук було покладено на групу Кемпф.
  На вiдмiну вiд реальної iсторiї нiмцi досягли успiху значно бiльше. У них завдяки введенню у битву всiх своїх повiтряних армiй знову повернулася перевага у повiтрi. Крiм того, у наступi взяло участь бiльше сухопутних, у тому числi й 30 новеньких танкiв "Тигр", якi в реальнiй iсторiї безславно зав'язнули в африканських пiсках.
  Оточити Харкiв нiмцям вдалося на шiсть днiв ранiше, нiж реальної iсторiї, 8 березня, Бiлгород фрицi захопили, а Бiлгород з ходу був захоплений ранiше на 9 днiв - 10 березня.
  Гiтлерiвцям вдалося також з наскоку, опанувати i Курськ, замкнувши 14 березня ще одне кiльце. 18 березня фрицi захопили i Старий Оскол. Однак роздорiжжя i героїчне опiр радянських вiйськ, що настали, завадили фашистам розвинути успiх. Але втрати Червоної Армiї в котлах виявилися бiльшими, нiж у реальнiй iсторiї, а Курська дуга, зрiзана ще в березнi 1943 року.
  Успiх Майнштейна виявився серйозним, але обмеженим, так фашисти, не змогли повернути навiть те, що втратили в ходi Воронезько-Касторненської операцiї. Хоча тепер у них уже не було головного болю - Курської дуги. Але це створило додатковi проблеми: де i як наступати?
  Поки союзники поводилися пасивно нiмецька економiка, дуже активно розкручувалась. Випуск танкiв i самохiдок протягом трьох мiсяцiв вирiс вдвiчi досягнувши 1200 машин на мiсяць, у тому числi i нових "Тигрiв", "Пантер" - значно перевершують у бойовiй силi радянську технiку. Але новi танки ще слiд було освоїти екiпажам, i довести до ладу їхнi дитячi хвороби.
  I вибрати напрямки для наступу непросто. Можна рушити на Москву, i знову спробувати взяти реванш за Сталiнград, прориватися до Кавказької нафти. Однiєю з цiлей мiг стати i Ленiнград, куди порадам важко перекидати пiдкрiплення.
  Нiмцi три мiсяцi вичiкували, накопичували сили та новi танки, навчали новобранцiв. Вже в армiї та чотирнадцятирiчнi хлопчаки не рiдкiсть, багато сформовано iноземних дивiзiй. Чисельнiсть Вермахту досягла максимального значення в 10,5 мiльйонiв солдатiв i офiцерiв, нехай навiть за деякого зниження якостi вiйськ.
  У повiтрi бої йшли зi змiнним успiхом. Гiтлерiвцi збiльшували випуск лiтакiв i дiяли активнiше.
  Їхнi аси, як правило, вибирали собi мiсце бою, i намагалися не вступати в битву, поступаючись числом.
  Треба вiдзначити, що Фокке-Вульф хоч i поступався радянським лiтакам у маневреностi, але висока швидкiсть при пiкiруваннi дозволяла йому пiти при виходi в хвiст, а потужне озброєння збити лiтак iз першого заходу. Отже, повнiстю захопити перевагу над фашистами не вдавалося, i швидше в повiтрi домiнували досвiдченiшi нiмецькi аси, з бiльш потужним озброєнням.
  Гiтлер все ж таки вирiшив наступати на Кавказ, тiльки трохи по-iншому. А саме зробивши Сталiнград головним напрямком i направивши туди групи армiй "А" та "Б". Рiшення, звичайно, не оптимальне, але пiсля втрати Ржевського плацдарму, наступаючи на Москву, нiмцям довелося б долати дуже потужну лiнiю оборони.
  Щодо Ленiнграда, то тут штурм мiста-цитаделi не давав Третьому Рейху навiть у разi успiху вирiшальних дивiдендiв.
  Тож залишилося просуватися на пiвдень. Сталiн все ж таки випередив Гiтлера 22 червня радянськi вiйська перейшли в наступ на Орловському та Куському напрямку. Причина вiдмови вiд вичiкувальної тактики була пов'язана з пасивною поведiнкою союзником: нi миру, нi вiйни. Що ще можна було стерпiти, але... Нестача дюралю поряд з зростаючим випуском нiмецьких лiтакiв поступово передавала все бiльшу i бiльшу iнiцiативу Люфтваффе.
  Тим бiльше, що гiтлерiвцiв вже з'явився дуже непоганий бомбардувальник Ю-188, який розвиває швидкiсть, що перевершує або як мiнiмум не поступається Якам, i навiть пройшов успiшнi випробування Ю-288. Остання машина, поряд iз серiйним ДО-217 могла бути дуже непоганим стратегiчним бомбардувальником. I в такий спосiб нiмецька авiацiя ставала для радянських вiйськ, вкрай несприятливим чинником.
  Гiтлер ж зволiкав з настанням, так йшло формування нових танкових дивiзiй та навчання екiпажiв. Через вiдсутнiсть бомбардувань "Тигрiв" та "Пантер" випустили бiльше, нiж у реальнiй iсторiї, i їх слiд було освоїти.
  Нiмцi встигли пiдготуватися до оборони загалом, їх вдалося застати зненацька. Бої тривали понад мiсяць. Радянськi вiйська зiткнулися з новою нiмецькою технiкою, i з'ясувалося "Пантера" i "Тигр" у зустрiчних битвах на порядок сильнiшi за радянськi машини. Бадження не давало Т-34 i КВ, реальних шансiв на перемогу. Тим бiльше, виробництво машин з потужнiшою 85-мiлiметровою гарматою не було поки що освоєно, а 76 мiлiметрова "Пантеру" i "Тигра" в лоб не могла взяти.
  Радянськi вiйська лише на окремих дiлянках просунулися до п'ятнадцяти кiлометрiв i зазнали величезної шкоди. Нiмцi ж змогли перейти у контрнаступ. Серед полководцiв слiд вiдзначити новачка на схiдному фронтi, але вiдомого на Заходi Роммеля. Йому вдалося непогано зарекомендувати себе в битвi з порадами.
  Нiмцi змогли, розвиваючи контрнаступ вийти до Дону. Але потiм замiсть наступу на Москву їх повернули на пiвдень.
  Фюрер жадав реваншу за Сталiнград. Слiд зазначити, що це пiшло нiмцям навiть на користь. Сталiн не вiрив у варiант повтору операцiї "Блау" i всi свої резерви перекидав ближче до Москви. Внаслiдок чого гiтлерiвцi, просуваючись уздовж Дону, зайшли радянським вiйськам iз тил.
  Проте Червона Армiя була вже iншою. Отримавши бойовий досвiд радянськi генерали дiяли вмiло, а самi солдати помiтно загартувалися. Фрiци не змогли перейти Дон i прорватися до Сталiнграда. Максимум їх досягнень, захоплення Ростова-на-Дону, i вихiд до рiчки по всьому її промiжку. Щоправда, радянськi вiйська втратили Ворошиловград, Донець i значнi територiї, але гiтлерiвцi не змогли захопити пiд час лiтньої та осiнньої компанiї, навiть того, що їм вдалося у 1942 роцi. Що Сталiн вважав за певний успiх. Якщо мати на увазi, що СРСР тепер воював на один фронт.
  Загроза з боку Японiї, слабшала в мiру поразок Країни Вранiшнього Сонця внаслiдок поразок у Тихому океанi. I поки що СРСР мiг не дуже побоюватися за Далекий Схiд.
  Взимку розпочався вже контрнаступ Червоної армiї. Численнi нiмецькi танки в мороз i кучугурах явно пасували, а шахове розташування ковзанок забивало шасi. Але повного успiху досягти i тут не вдалося. Нiмцiв трохи потiснили в центрi, i провалилися на Дону, але Ленiнградську область через занадто потужну оборону противника звiльнити не вдалося. Поки що блокада зберiгалася. Нiмцi теж багато чому не вчилися, але вже знемагали вiд вiйни. Наступне лiто стало спробою перехоплення iнiцiативи фрицям. Але знову гiтлерiвцi лише змогли вийти до Дону. Штурм Ленiнграда закiнчився провалом.
  У США вiдбулися змiни. Уоллес, який притримує вичiкувальну тактику, програв президентськi вибори республiканцю Чейнi. Але наступник продовжував поводитися пасивно. Так само як лейбористи, якi змiнили Черчiлля бiля керма Британiї. Взимку сорок п'ятого року радянськi вiйська змогли пробити оборону Вермахту в центрi i просунутися до Смоленська i навiть зайняти це мiсто. Але реактивна авiацiя противника домiнувала у повiтрi i наступ радянських вiйськ зупинився. А в березнi та квiтнi фрицi вiдiграли загублене. Влiтку 1945 року нiмцi спробували розвинути наступ, на Москву використовуючи танки серiї "Е" та реактивнi бомбардувальники та першi у свiтi дископодiбнi бойовi апарати.
  Балiстичнi ж ракети визнали надто дорогою, i неефективною зброєю. Нiмця вдалося пiдiйти до Москви, але вже настала пiзня осiнь, а американцi застосували атомну зброю та змусили капiтулювати Японiю.
  Маючи атомну бомбу Чейнi, зажадав вiд обох країн укладання миру.
  Але i Сталiн, i Гiтлер було неможливо домовитися. Не було єдностi i в США, де багато реакцiйних кiл, вважали, щоб нехай обидвi сторони вбивають один одного якнайдовше.
  Але оскiльки фашистам вдалося, цього разу остаточно вiдрiзати Ленiнград i пiдiйти на сто кiлометрiв до Москви США та Британiя стали допомагати СРСР, вiдновивши постачання Ленд-лiзу.
  Взимку радянськi вiйська знову тiснили фашистiв, але не змогли деблокувати Ленiнград. Мiсто Ленiна впало, зате фрицiв трохи вiдтiснили вiд столицi. Допомога вiд Заходу була помiрною i могла мати вирiшальний характер. Але й нiмцi страшенно втомилися i вимоталися.
  Лiто 1946 року пройшло з незначними позицiйними змiнами. А взимку радянськi вiйська досягли певних успiхiв, вибивши фрицiв з Ржева i Вязьми i потiснивши нехай їх на Дону.
  Навеснi 1947 року помер Адольф Гiтлер i, 18 травня було пiдписано за посередництва США та Британiї перемир'я. Умови виявилися досить важкими для СРСР i не надто вигiдними для Нiмеччини. Україна, Бiлорусь, всi землi, якi утримував Вермахт, ставали мандатними на територiї пiд спiльним управлiнням США, Британiї, Нiмеччини та сателiтiв.
  Третiй Рейх ставав подобою Євросоюзу, а окупованi радянськi територiї типу протекторатiв, включаючи i Ленiнград. Дон виходила статусу мандатної територiї, незалежної вiд СРСР i формально самостiйної, але з фактично великим впливом США.
  Таким чином, територiя Радянської Росiї сильно урiзувалася. Сталiн, що постарiв i ослаб, був змушений пiти з полiтики. Його авторитет рiзко впав, а оточення розкололося.
  Пiсля вiдставки Сталiна вiд СРСР незабаром вiдокремився Кавказ - Грузiя, Вiрменiя, Азербайджан. А за кiлька рокiв i Середня Азiя. Таким чином, Росiя виявилася вiдкинуто у роль другорядної держави, нехай i ядерною зброєю. У порiвняннi з реальною iсторiєю - Петербург, Смоленська, Псковська, i не iншi областi на Заходi виявилися мандатними.
  А незабаром вiдокремилися i райони Кавказу, населенi переважно мусульманами. У Нiмеччинi пiсля смертi Гiтлера (швидше за все фюреру допомогли пiти), невдовзi помер i наркоман Герiнг. Був убитий i Гiмлер. Влада захопив бiльш помiркований Шпеєр. Через кiлька рокiв вiдновилася багатопартiйна система, а нацисти стали значно помiрнiшими.
  Зрештою у свiтi домiнувати та панувати стали США. У них не було як конкурент тепер СРСР, та й комунiсти незабаром втратили владу. У Китаї правило проамериканський уряд, в Iсламському свiтi теж саме. Настала епоха тотальної американської домiнацiї...
  Але щастя це людству не принесло, хоча американцi, встановивши гегемонiю на Землi, змогли здiйснити полiт на Марс ще в двадцятому столiттi, крiм того, прогрес i технологiї розвивалися ще швидше, нiж у реальностi. Далося взнаки те, що тепер США контролювали вчених з усiєї земної кулi. Не секрет, що саме надмiрна секретнiсть гальмувала розвиток людської науки.
  У певному сенсi стало безпечнiше, нiж у реальнiй iсторiї. Армiї США та їх сателiтiв могли тиснути терористiв та екстремiстiв у будь-якiй точцi земної кулi, не побоюючись звинувачень у не полiткоректностi. Можна проводити гуманiтарнi iнтервенцiї та ефективну економiчну та полiтичну глобалiзацiю. Немає сенсу пiдживлювати релiгiйних екстремiстiв, щоб скидати полiтичних супротивникiв - це можна зробити простою iнтервенцiєю.
  Так що певною мiрою свiт став однополярним у порiвняннi з реальним багатополярним начебто виграв. Але тут Василь Тьоркiн побачив долю окремо взятої людини...
  Анна Казей (Цiкавий i ймовiрно не випадковий збiг прiзвищ, хоча дiя вiдбувається в двадцять першому столiттi!) зiйшла зi станцiї електрички i далi йшла пiшки. Електричка ошатна, з обтiчними вагонами, але сама станцiя одна з найглухiших. Стояла тепла українська осiнь - бабине лiто, коли на плечах бiля берiзки золотi сукнi, а лiси та гаї одягненi в царський багрянець. Природа гарна, та й жiнка не позбавлена ще принади, хоча їй не менше тридцяти п'яти рокiв, а волосся вже проступає сивина.
  Ганна Казей сумна, то вона прямує на побачення до своїх дiтей... у каторжну в'язницю. Про що суддя, який засудив дванадцятирiчного хлопця i п'ятнадцятирiчного дiвча до 99 рокiв тюремного ув'язнення? Тож вчинити по вiдношенню до нещасних дiтей? А зробили, вони що? Ну, зiрвали листiвки iз рекламою. Так вони рiзали дрiт телефонного та iнтернет-зв'язку, щоб боротися з заразою американського впливу.
  Iснує у Схiднiй Українi рух - "Патрiотичний опiр". Нi вони не ведуть справжню партизанську вiйну, як це було пiд час Другої свiтової. Здебiльшого їхнiй опiр це пропаганда та дрiбнi без людських жертв диверсiї. Ось її дiти i захотiли кинути виклик захiднiй тиранiї, здiйснивши кiлька обрiзань дроту.
  Але на вiдеокамерi вдалося їх зняти, та й "доброзичливцiв" цiлком вистачає. Хлопцям звинуватили у диверсiйнiй дiяльностi i навiть тероризму, а також завданню серйозних збиткiв економiцi. I зв'язки юним вiком, врахували пом'якшувальну обставину - дали майже сто рокiв каторги.
  Суд пройшов дуже швидко, а адвокат лише згiдно кивав прокурору. Та й сам процес виявився закритим. Причому Ганнi натякнули, що її дiтям ще пощастило, якби вони знали, i мали б зв'язку з пiдпiллям не уникнути їм спочатку катувань, а потiм смертної кари. Втiм, саме перебування на каторзi це хiба не катування.
  Ноги у Ганни у старих туфлях заплiтаються. Вона несе на собi цiлий рюкзак з передачами, якi дозволено робити лише раз на рiк. А ще нещасним дiтям, мабуть, не надто здорово ув'язнено.
  Каторжники стоять дорогу, тому їх нема у барачному таборi, вони розтягнулися трасою. Патрулi хихикають Ганнi, i безцеремонно лiзуть руками в рюкзак, виймаючи їжу. Ковбаса сервелат здоровенний полiцай iз мiсцевих одразу ж засунув собi до рота. Незважаючи на те, що формально Україна, як би має всi атрибути державностi, включаючи й обирану Раду, але американських прапорiв бiльше, нiж жовто-блакитних.
  Хлопчаки, яким ще не виповнилося вiсiмнадцять, працюють окремо вiд дорослих. День стоїть теплий, сонячний, смугастi, тюремнi сорочки складенi в окрему стопку, i худi, жилистi тiла, шоколаднi вiд засмаги пiдлiткiв, блищать вiд поту. Однi широкими шуфлями нагрiбають каменi та гравiй на залiзничну колiю, третi тягнуть рейки, iншi стругають i пиляють колоди.
  Тут хлопчики з десяти до сiмнадцяти рокiв, а деякi виглядають навiть молодшими. I як не пошкодувати їх, якщо в мандатнiй Українi iснує домiнування англосакського права, коли з десяти рокiв кримiнальна вiдповiдальнiсть застосовується як до дорослих?
  Тут полiцай вказав Ганнi, чий рюкзак помiтно полегшився - де шукати сина Марата (теж можливе не випадкове збiг тут iмен!). Та важко їй, тягати такий тягар, але все одно вона крiпитись. А цей полегшення не в радiсть, так тут пайка мiзерна i хлопцi худi.
  А ось i її синок. Уперся голими, в замовлених вище колiн смугастих штанях ногами в гостре камiння i штовхає бочку з бетоном. I дивлячись на босого, важко дихаючий притихлого Марата, Ганна зрозумiла, що вiн теж неймовiрним зусиллям волi крiпитися. Стрижена наголо голова на тлi худеньких плечей здається великою, а свiтле волосся на тлi засмаглого незграбного черепа практично непомiтне. Вiд чого хлопчик здається зовсiм лисим. Зморшка на лобiку стала помiтнiшою глибше. Вiд чого якби не малий зрiст i вузькi плечi хлопчики здавався б набагато старшим.
  Марат працює, i поруч блукають лютi покрикуючi та розмахуючi широкими сиром'ятними бичами наглядачi. Це каторга, нещадна. Щоб витримати такий темп роботи, слiд хоч кiлька секунд розслабитися, i прилягти на бочку, щоб дати вiдпочити житловiй, спокусанiй батогом спинi. Втiм, коли вона обпалює, шкiру зазвичай не розтинає.
  Ганна не має права пiдiйти, поки не настане обiдня перерва в роботi. Так доводиться дивитися та чекати.
  У матерi мимоволi навертаються сльози. Ноги у хлопчика, все в саднах, забоях, синцях, пiдошви в мозолях. Весну, лiто i осiнь малолiтнiх каторжникiв змушують працювати босонiж. Мовляв, ув'язненим хлопчикам так навiть спритнiше i краще. Насправдi це горезвiсна американська економiя. Тим бiльше, взуття захiдного зразка занадто швидко зношується. I так дай Бог казенним черевикам хоча б зиму протриматися - благо клiмат потеплiшав i снiговi часи не такi вже й довгi.
  А ось тепер хлопчакiв змушують перетягувати важкi рейки. Ну куди таке Маратику. Худий вiн як тростиночка, ось як реберця з-пiд засмаглої шкiри просвiчуються, а живiт вiд напруги провалюється. Темнi кола пiд очима, кажуть, що нелегко дається каторгам хлопчику. Чи зможе вiн продовжити двадцять рокiв, пiсля чого можна буде подати законне право на апеляцiю?
  Але треба вiддати належне Марату, вiн спритно укладає рейку, i побачивши матiр, усмiхається у вiдповiдь. Зморшка на лобi розгладжується i видно, що це все-таки хлопчик, який знаходить веселе у будь-якiй ситуацiї.
  Свистить батiг i боляче обпалює Марата. Мати скрикує, пробує кинутися на наглядача на полiцай-амбал, вистачає її за плече зупиняючи:
  - Не смiй! Напад на тюремника пiд час виконання обов'язкiв... У кращому випадку десятка!
  Ганна вже тихiше обурюється:
  - А вони хiба мають право за законом бити дiтей?
  Полiцай чесно вiдповiв:
  - Це називає вимушеним заходом фiзичного впливу стосовно злочинцiв. Скаржитися абсолютно марно!
  Жiнка тяжко зiтхнула, i намагалася вiдвести очi вiд свого сина, щоб не було так тяжко. Iншi хлопчики теж працюють. Майже всi вони босонiж, лише пара найстарших у якихось явно саморобних опорках. I всi стриженi наголо, без виняткiв. Коли один iз них пiдiйшов з каменем на плечах ближче, то його Ганна розгледiла виколотий номер.
  Жах - невже її син має таке?
  Перерва на обiд коротка - за законом каторжники повиннi працювати не менше дванадцятої години на добу, а реально їх ганяють i по чотирнадцять-шiстнадцять. Щоправда, тут багато що залежить вiд тяжкостi працi. Наприклад, навряд чи навiть доросла людина, витримати тягати пiвсотнi кiлограмiв ваги, з одного поверху на iнший на плечах.
  А ось, наприклад, збирати хлопом можна i довше. Дiвчата зазвичай працюють на плантацiях, тому хлопчикам фiзично важче.
  На обiд годують пацанiв рисом, в Українi вiн добре прижився i дуже цiнна бiлкова їжа. Трохи додають i молока iз хлiбом, i часником - щоби менше хворiли. Їжа цiлком здорова, так що хлопчикам хоч i обмаль, але щербатих ротiв не видно. Ось i яблучка зустрiчаються i лимони.
  Марат хоч i голодний, пояснює матерi:
  - У нас є звичай, причому мудрий - дiлити передачi на всiх пацанiв!
  Ганна здивувалася:
  - Мудрий?
  Старший хлопчик, з химерною наколкою на руцi i хрестом на грудях впевнено пояснив:
  - Звичайно! Частiше, нiж раз на рiк, можна отримати передачу тiльки за великий барик. I зберiгає її не можна. Так нас багато i якесь пiдживлення йде постiйно!
  Ганна погодилася i, погладжуючи синка по спинi, вiдчувала як свiжi так уже загоєнi смуги та садна. Мама запитала у сина:
  - Б'ють часто?
  Марат, видавивши усмiшку, вiдповiв:
  - Намагаються не покалiчити. Нирки та життєво важливi органи не вiдбивають.
  Анна продовжувала розпитування:
  - А то босонiж ходити не холодно?
  Хлопчик чесно вiдповiв:
  - Звичайно, в селi босими бiгали тiльки в теплi днi, а тут виганяють, доки не випаде снiг, i то може бути економiя... Але.
  Хлопчик з хрестом знову втрутився:
  - Я вже п'ять рокiв! Нiчого страшного, працюючи на свiжому повiтрi, харчуючись здоровою їжею, можна бути загартованим i навiть кашляти! Виживемо, якщо не помремо!
  Марат, акуратно вiдкусивши ковбаски, помiтив:
  - Звичайно, виживемо, i може бути, здобудемо свободу!
  Тут Ганна зненацька зрозумiла, що теми для розмови вичерпанi. Марат жив своїм життям, воно своїм. I спiвчувати хлопцевi недоречно, вiн образиться. Хоча шанси Марата побачити волю, близькi до нульових. Та й втечу органiзувати в галузi фантастики. Тим бiльше, навiть якщо i втекти, то в сучасному свiтi, хiба зможеш надто довго ховатися у пiдпiллi? Технологiї зростають, i їхня розмова напевно записується, i може навiть iз вiдеозображенням.
  Марат спитав про собаку Полкан, i отримавши вiдповiдь - замовк. Ганна глянула на сина. Йому бачимо, хотiлося докладнiше розпитати про сестричку, але вiн вiдчував, що мама з нею поки що не спiлкувалася. Час перерви на обiд короткий, i за п'ять хвилин пацани-трудовики знову приступлять до роботи.
  Анна простягнувся синочку в'язанi тапочки:
  - Одягни мiй любий!
  Марат пошепки вiдповiв:
  - Не належить... Усi хлопчики повиннi бути однаковi у покараннi. А ходiння босонiж до морозiв це одна з форм покарання! Вони їх просто спалять. Краще нехай ганьбить, коли пiдростемо мiй молодший братик.
  Мама погладила насамкiнець огрубiлi збитi ноги сина, i незважаючи на пил поцiлувала їх. Потiм пiшов останнiй поцiлунок у лобик i пiд грiзний окрик наглядача, вона пiднялася i попрямувала до виходу. Потiм зупинилася. Робота була органiзована з американською рацiональнiстю: каторжники працювали так, щоб навантаження йшло на рiзнi групи м'язiв. Тодi робота i тiло розвивається, пропорцiйнiша i ув'язненi менше втомлюються, а значить, з них можна вичавити набагато бiльше.
  Руки Марата вже ороговiли вiд мозолiв, i вiн досить впевнено вантажить шуфлем. Тiло хоч худе, але жиле, а тонкi руки сильнi. Нi, може, ще довго витримають на каторзi. Так що поки що ховати хлопця зарано.
  Конвоїр грубо штовхнув Ганну i крикнув:
  - Твiй час минув! Давай тупай звiдси! I так перебрала лiмiт!
  Ноги жiнцi здаються дуже тяжкими. Попереду ще вiдвiдування сестри Маринки. Зараз якраз осiння жнива, i треба спiймати час. Добре ще, що брат i сестра не надто далеко.
  Американський капiтал домiнує в Українi, як, до речi, iноземнi чиновники. Сам простий народ живе скромно, але дещо перепадає йому. У всякому разi, ганчiр'я дешеве, i Ганна у своїх бiдняцьких обновках виглядає бiлою вороною.
  Втiм, юнi дiвчата каторжанки у своїх смугастих сукнях нагадують ув'язнених у нацистських таборах. Їх можна розглянути iз вагона електричок. Багатьох дiвчат кидають до в'язниць за просту несплату податку, даючи їм шанс вiдпрацювати. Тому на полях пiдневiльних робiтниць багато.
  Ганнi пощастило, щойно дiвчата закiнчили велику дiлянку i до нового їм босоп'ятим тупотiти ще верст десять. А отже, можна поговорити з Маринкою. Мабуть босонога, худенька дiвчина, в смугастiй сукнi з номерком i прiзвищем на грудях не здавалася конвоїру небезпечним, i вiн йшов, поклавши автомат не плече. Маринка, як i Марат з моменту останньої зустрiчi стала трохи вищою, i значно худшою. Все ж таки в українському селi проблеми з їжею не було.
  Тут же годують за нормою, явно недостатньою, для такої iнтенсивної та важкої працi. Маринка на запитання матерi зiзналася:
  - Так їсти дуже хочеться! Ми навiть вiдловлюємо дощових хробакiв, миємо їх i по-особливому коптимо, а iнодi i їмо сирими. Голодувато!
  Ганна спитала про здоров'я. Маринка чесно вiдповiла:
  - М'язи спочатку сильно нили, особливо хворiла на спiт, але я зараз втягнулася. Тут ще нiчого - працюємо на свiжому повiтрi та землi. Гiрше буде взимку, на верстатах по-справжньому важко та нудно.
  Мама, згадавши прядильню, додала:
  - I запорошено!
  Маринка запитала про Марату. Дiзналася, що хлопчик здоровий, i навiть за кiлька мiсяцiв каторжної працi фiзичнi змiцнiли i загартувалися. Зрадiла. Молодшому братовi вже виповнилося сiм рокiв, i вiн теж мiцний. Батько ж зараз на каторзi десь у Сибiру, i його позбавили права листування. Вiдомо, що вiн поки живий, у разi смертi було б повiдомлення.
  Маринка зiтхнувши помiтила:
  - Якби не мiй батько, може, й не влiз би в цю справу! Все життя проходитиме в смугастiй робе, i навiть у туалет йти сроєм i з пiснями - це кошмар!
  Анна постаралася посмiхнутися, помiтивши:
  - Якщо не буде зауважень, через двадцять рокiв за законом можна надiслати клопотання про дострокове звiльнення!
  Маринка заперечливо хитнула головою:
  - У першi двадцять рокiв зазвичай не милують, за винятком видатних заслуг... Ну якщо розкриєш втечу чи змову! - Дiвчина грiзно звела брови, що вигорiли на сонцi до кольору перестиглої пшеницi. - Але ж я нiколи не пiду на донос!
  Ганна подивилася на доньку. Мужнє, як у Марата пiдборiддя, правильнi риси обличчя, що трохи загострилися. Волосся при ув'язненнi дiвчатам збривало наголо, але вони вже встигли трохи вiдрости. Почали трохи навiть завиватися бiлi, золотистi кучерi. Досить висока дiвчина i незважаючи на худорлявiсть зовсiм не здається кiстлявою, або незграбною.
  Ганна мимоволi запитала донечку:
  - А вас... Не намагалися згвалтувати?
  Обличчя Маринки здригнулося, i воно тихо вiдповiла:
  - Не без цього, але... Американцi все-таки релiгiйнi, i в них це не заохочується... Без дозволу найвищого начальства. Але можна офiцiйно оформитись у бордель i один рiк термiну пiде на два!
  Ганна не стала питати. Вона знала, що Маринка лише образитиметься вiд пропозицiї подiбних послуг. На душi у жiнки стало ще важче. А дiвчина з усмiшкою вiдповiла:
  - Не засмучуйся... Шанси вони завжди є! Там бiльше, у життi є чимало та веселого.
  I схудла красунi заспiвала, а дiвчата хором пiдхопили;
  Що трапилося з нiжною нареченою,
  Я в стражданнях iз чорною душею!
  Згадуючи образ її чарiвний,
  Що зберiгаю, коли вступаю у бiй!
  Босоногi дiвчата, спiвали вiд iменi хлопця, гарний романс, i це виглядало цiлком природно та красиво.
  Пам'ятаю, як стежкою брели неспiшною,
  По селищах мирним, пустирям!
  На тобi ошатний одяг,
  Легкий крок i шлях до монастирiв!
  
  А на полi назрiває золототрав'я,
  Вiтерець розвiяв увесь туман!
  Буде у вiчнiй славi Православ'я,
  Свiтло надiй у молитвах християн!
  
  Ножечки босi по дорогах,
  Ми з дiвчиськом каємося у грiхах!
  Вклонися i вiр Святому Богу,
  Життя твоє вiн зважить на терезах!
  Охорона переважно складалася з мiсцевих полiцаїв i прихильно слухала дiвчат. Симпатичнi ув'язненi вступили в смугу, де тiльки що минула, осiняючи гроза.
  А коли з гуркотом голос з престолу,
  Чи не гiдний ти увiйти в Мiй рай!
  Тому що святiсть небосхилу,
  Не доступна, навiть не мрiй!
  
  Вам грiховним у низьких, брудних бiдах,
  Слiд столiттями перебувати та перебувати!
  Цiнується лише мужнiсть у перемогах,
  Немов метал єдина росiйська рать!
  
  Наш солдат не ходить по шинках,
  Горiлку пити, йому гидко - зло!
  Вiн найсильнiший воїн - гроза свiту!
  Хто полiз на Русь, зiтремо в лайно!
  
  Крок моєї дiвчинки по дорiжцi,
  За плечима рвана торба!
  Береже вона свої чобiтки,
  Все вiддала в Божi засiки!
  Дiвчата всi мали спiльне - це роби та босi ноги. Бiльшiсть з них вже високi й великi дiвчата, але є ще зовсiм маленькi дiвчатка, з голеними голими головками. Вони залишають такi самi маленькi, босi слiди. Ганна мимоволi пускає сльозу - нещаснi в'язнi конкiскадорського режиму. I за хто з вiдправили працювати по чотирнадцять-шiстнадцять годин на каторгу?
  I вже чує запах, чорної горi,
  По селищах пронеслася орда!
  Усю країну на частини розiрвали,
  У попелi та руїнах мiста!
  
  Ось тодi дiвчисько обурилася,
  - Нi, не дiло ховатися у пiдвал!
  I на фронт з усiєї пристрастi попросилася,
  Тому що Iсус покликав!
  
  Лiтак їй дали, бити фашистiв,
  Щоб лiтала, славлячи цього Христа!
  Щоб було жарко в чистому небi,
  Щоби закрилися фрицям небеса!
  
  Та вона боролася всiєю силою,
  I молилася перед iконою зло!
  Не хотiла бути в полонi могили,
  Винищила гадiв, не число!
  При цих словах дiвчата навiть найбагатшi з них пiдбадьорилися i додали кроку. Ганна теж шльопала по теплому бруду босонiж. I її це було приємно. Немов ти повертаєшся у свою власну юнiсть. Велика галька дорiг, лоскоче голу пiдошву, i вiд цього вiдступає втома, i виявляє бадьорiсть. I хоча подальше продовження романсу та дуже сумне Анна широко посмiхається.
  Але в бою останньому вийшло погано,
  Чомусь луснув бензобак!
  Пощади благаю, я плачу Бога,
  Жаль якщо дiвчата горять!
  
  Iсус вiдповiв менi суворо,
  За тебе я мучився, страждав!
  I тепер повiр менi - немає труни,
  Загиблих усiх Всевишнiй воскресив!
  
  I тепер у раю твоя наречена,
  Добре їй, Сам обтер сльозу!
  Вiр, тобi знайдеться теж мiсце,
  Втiлиш ти давню мрiю!
  
  Тiльки знай - служiння Росiї,
  Це шлях, щоб Боговi догодити!
  Що бути планетi всiєї щасливiшою,
  Потрiбно Батькiвщинi всiєю фортецею служити!
  
  Головний грiх - Батькiвщини вiдвертатися,
  Не пiти на лайку - залягти в кущi!
  Вiддати перевагу жалюгiдному паяцю,
  Не пiзнавши Господньої краси!
  
  Так iди i помстися фашистам,
  Iсус так грiзно наказав!
  Дим зникне в повiтрi запашним,
  Буде час i для мирних справ!
  
  ПРИ ЦАРI ВОЛОДИМИРI КИРИЛОВИЧI РОМАНОВI
  Так 20 квiтня 1946 року розпочалася Третя свiтова вiйна. Нiмеччина, Iталiя та Японiя напали на царську Росiйську армiю. I знову з'ясувалась найнеприємнiша рiч - генерали проспали вирiшальний, початковий момент удару.
  Фон Бок проривався зi Схiдної Пруссiї, Майнштейн тиснув iз пiвдня, у центрi наступав легендарний Роммель.
  Щоправда, Iталiйська армiя виявилася неорганiзованою i мало боєздатною, зате самураї боролися надзвичайно успiшно. Гiтлерiвська Нiмеччина вступила у вiйну, вiдмобiлiзовану i її вiйська вже через три тижнi завзятих боїв вийшли до Вiсли i атакували Варшаву.
  Але потiм темп настання впав. Варшаву захищало дуже потужне кiльце оборони, точнiше вiдразу чотири майже неприступнi смуги, а саме мiсто перетворило на цитадель. Рацiональнiше було б залишивши столицю царства Польського блокованою, просуватися далi, але Гiтлер наполягав на тому, що не залишав у нiмецькому тилу незайнятих фортець i наказав будь-якою цiною взяти мiсто штурмом.
  Треба вiдзначити, що фюрер Третього хоч i досяг за часiв свого правлiння найбiльших досягнень i феноменальних завоювань, був важко хворий на синдром Паркiнсона. I внаслiдок цього було адекватно сприймати реальнiсть.
  Бiй за Варшаву став епiчним епiзодом Третьої свiтової вiйни. Гiтлерiвцi, втративши понад мiльйон двiстi тисяч убитими та пораненими, зрештою взяли столицю польського царства, але витратили на це чотири з половиною мiсяцi дорогоцiнного часу.
  Отже, спроба розвинути наступ Схiд провалилася. Правда нiмцi змогли з'єднатися у Схiднiй Пруссiї i зайняти бiльшу частину царства Польського - Варшаву та Кракiв. Але спроба пiсля взяття Праги наступати на Словаччину з трiском обернулася шлаком.
  Гiтлер мiг скiльки завгодно битися в iстерицi, але Третiй Рейх рятував. Втiм, i розрахунок росiйських генералiв на блiцкриг та штурм Берлiна не виправдався.
  Взимку сорок шостого, сорок сьомого року бойовi дiї тривали. Нiмцi намагалися просунутися i зазнавали втрат. Росiйськi частини зробили кiлька обережних наступальних операцiй. Вiдбили назад захоплену нiмцям Клайпедську область та захiднi райони Литви Японцi зазнавали великих втрат, але було зупинено.
  В Африцi взимку росiйськi полки змогли повернути втрачене влiтку i вийти на вихiднi рубежi. А де-не-де навiть вклинитися в iталiйськi володiння.
  Коли минула верхiвка весни, нiмцi розпочали новий великий наступ з Європи. Вони головну ставку робили на надважкi танки вагою понад сто тонн. Треба вiдзначити, що найбiльший росiйський танк "Олександр"-4 важив лише шiстдесят тонн, i, зрозумiло, нiмцям вдалося отримати перевагу у бронюваннi озброєннi.
  Але недолiки у використаннi мастодонтiв теж були. Особливо, коли доводилося долати воднi перепони.
  У царському керiвництвi був єдиної погляду - виробляти надважкi танки самим чи нi.
  У небi ж проходили найзапеклiшi баталiї. Реактивнi лiтаки визначали, за ким буде повiтряна перевага. Поки що тримався вiдносний якiсний паритет. Може навiть нiмцi небагато, i випереджали росiйську армiю якiстю, але трохи поступалися кiлькiстю.
  Крiм того, рiшення Гiтлера збiльшити випуск балiстичних ракет не виправдало. Дорога, але недостатньо точна зброя не вибачала себе. Хоча, наприклад, зовсiм неефективним його не можна назвати. Якщо диверсанти або шпигуни ставили маячок, воно знаходило свої цiлi дуже чiтко. Та й крилатi ракети вже набули точностi.
  Росiйський середнiй танк "Петро" - 5 за сукупнiстю характеристик виявився, найкращою машиною свого класу при меншiй вазi, не поступаючись у бойових характеристиках дорожчою за "Пантеру" - 3.
  Ще однiєю картою у Нiмеччини стали танки-лiнкори "Щур", "Монстр", "Алiгатор". Як засiб тактичного прориву подiбнi машини сильнi, але розвивати з їхньою допомогою наступ практично неможливо.
  Дисколети, незважаючи на свої визначнi льотнi характеристики, застосовувалися лише у розвiдцi i як висотнi бомбардувальники. Вони могли пiднiматися на висоту до тридцяти кiлометрiв i зависати над Москвою, але слабка живучiсть у бою та дорожнеча позбавляли машину переваги у виглядi використання її як винищувача.
  Причина малої живучостi - кiльце реактивних двигунiв пiдвищеної потужностi, одне влучення в двигун i дисколет втрачає стiйкiсть. Причому, розмiр лiтального апарату не мiг бути меншим за тридцять метрiв у дiаметрi.
  Виходила громiздка i дорога рiч.
  Нiмцi наступали з перервами на початку весни, все лiто, i до середини осенi. Царська армiя завзято оборонялася i окопувалась... Вiйська Третього Рейху зазнали великих, величезних втрат, а просунулися всього вiд ста до ста п'ятдесяти кiлометрiв. А в Африцi тим часом росiйська, царська армiя за пiдтримки аборигенiв вибила iталiйцiв з Ефiопiї та Сомалi, зайняла Трiполi в Лiвiї.
  Разом iз морозами, настав час Росiйським генералам вiдвойовувати ранiше втрачене. Але й вони ще не мали сил, вирiшальним чином переламати боїв. До кiнця березня 1948 року нiмцiв лише вiдтiснили на вихiднi позицiї. Натомiсть в Африцi видавили iталiйцiв з Лiвiї i вже вступили до Тунiсу. Помiтно росiйськi вiйська просунулися й у екваторiальнiй Африцi.
  У травнi вже нiмцi та їхня союзна рать наступали. Iшла вiйна та виснаження. Тут у Росiї помiтна перевага в людських ресурсах.
  I знову нiмецькi успiхи невеликi. А ось царський морський флот вибив Японiю з кiлькох великих морських архiпелагiв i пiзно восени витiснив самураїв - поклавши Iндонезiю по чоботи витязiв-соколикiв.
  Взимку росiйська армiя несподiвано розпочала великий наступ у снiгових Альпах. План був остаточно вивести з ладу Iталiю i змусити нiмцiв розтягнути свої сили на нових фронтах.
  Несподiванiсть i зухвалiсть себе виправдали. Наприкiнцi сiчня загинув Рим. Мiсто-легенда, в якому знаходився папський престол i з ним iз найтiснiшим, колючим дротом-зашморгу пов'язанi символiчнi вiдносини.
  Нiмцiв знову вiдтiснили за Вiслу... Але головне у серединi квiтня Iталiя стала цiлком вiльною. Якщо, звiсно, вважатимуться звiльненням перетворення на одну з росiйських губернiй з призначаним Самодержавним монархом сатрапом.
  Але 1949 року фашистська Нiмеччина вже воювала майже сама. Японiю вiдтiснили назад у свою метрополiю, а Iспанiї та Португалiя продовжували вичiкувати. I їхнi шанси влада у це бiйню стрiмко падали.
  Але коли влiтку Третiй Рейх пiдскребаючи останнi резерви знову перейшов у наступ, португальський диктатор Салазар, оголосив Росiї вiйну. Толi його стурбували успiхи росiйських вiйськ у Африцi - вони вже зайняли Бостону, i пiдiйшли до кордонiв ПАР та Анголи. Толь тут зiграли роль США. Пiдступний Трумен натякав, що найсильнiша в економiчному розвитку держава свого не упустить i Росiї встановити всесвiтню гегемонiю не дозволить.
  Принаймнi генералiсимус Франко виявив витримку, а Салазар нi. Вiдкриття португальцями нового фронту, створило проблеми для вступила до Алжиру Росiйської армiї.
  Але влiтку на початку осенi нiмцям не вдалося нiчого суттєвого досягти. Вони уткнулися у глибокоешелоновану оборону. А найважчий у свiтi супертанк "Монстр"-3, що досяг ваги 10 тисяч тонн, i калiбру бомбомета в 2000 мiлiметрiв показав себе лише вкрай дорогим непорозумiнням. Його незважаючи на безлiч зенiток, знищили росiйськi штурмовики, завдаючи зухвалих ударiв з повiтря.
  Коли настало зимове затишшя, росiйська армiя основний тягар боїв перенесла до Африки.
  Португальськi, колонiальнi вiйська виявилися не надто сильнi. Царська армiя, за пiдтримки арабiв та мiсцевого населення наступала. Взимку звiльнили Анголу, вiдрiзали нiмцiв, вiд ПАР та Мадагаскару. Весною бої кипiли бiльше в Алжирi та Камерунi. Гiтлерiвцi задкували, але просуватися було дуже важко. Але все одно успiх за успiхом.
  А в Європi панував затишшя, якщо не брати до уваги повiтряних битв.
  1950 року Самодержавна Росiя продовжувала нарощувати випуск озброєнь. У неї настала переважна перевага в ресурсах. Австралiя остаточно перейшла пiд контроль росiйської держави.
  Влiтку фрицi рвалися, тужили, кидали на росiйськi позицiї тисячi балiстичних ракет, навiть проводили обстрiл Москви, використовуючи Фау пiдвищеної дальностi. Але майже нiчого не досягли. загрузли i видихнулися.
  А царське командування неквапливо доїдало Африку... Бої за Марокко затяглися до кiнця лютого 1951 року. Проте комунiкацiї Третього Рейху на чорному континентi виявилися остаточно розiрванi.
  ПАР та Мадагаскар все ще трималися, i навеснi 1951 року росiйська армiя почала наступ на Нiгерiю, що остаточно вирiвняти фронт.
  Влiтку 1951 року нiмцi знову намагалися наступати... А росiяни тиснули на Африцi, i авiацiєю дотискали Японiю. Самурая обороняли виключно метрополiю, але вперто не бажали укладати свiт.
  Найголовнiше, до кiнця осенi вся екваторiальна Африка перейшла пiд контроль царської Росiйської iмперiї. Тепер у Третього Рейху реально залишилися пiд керуванням, лише змоченi землi захiдної Європи.
  1952 ознаменувався настанням росiйських вiйськ на Мадагаскар i ПАР, а також завоювання Росiйською авiацiєю переваги в повiтрi. У вереснi 1952 року впав останнiй нiмецький населений пункт на чорному континентi. Видно, що тепер уже прусський дух остаточно вийшов.
  Вiдчувши безнадiйнiсть свого становища, Японiя у листопадi пiдписала тяжку капiтуляцiю. На країну Вранiшнього Сонця були накладенi колосальнi репарацiї та введенi росiйськi вiйська.
  Хоча iмператор Хiрохiто i зберiг у себе формальний титул, але Японiя, опинилася у васальнiй залежностi вiд Росiї.
  I ось 1 сiчня 1953 року, росiйськi вiйська нарештi розпочали свiй вирiшальний наступ у Європi. Тяжко хворий Адольф Гiтлер i слухати не бажав про мир, чи якусь почесну капiтуляцiю. Хоча вже видно й неозброєним поглядом - Нiмеччина гранично виснажена.
  А росiйська армiя обзавелася новими, досконалими танками "Петро" -7 i "Олександр" - 10 з динамiчним захистом та пуховими снарядами. I вона рвонула подалi до зiрок. А точнiше, на Берлiн.
  Бої у Схiднiй Пруссiї йшли вкрай завзятi. Кенiгсберг був оточений ще на початку лютого, а впав лише у квiтнi.
  У сiчнi лютому нiмцiв вибили з межирiччя Вiсли та Одера. У березнi росiяни взяли Вiдень, а у квiтнi Баварiю.
  Берлiн теж штурмували у квiтнi - такий щасливий для царської Росiї виявився цей мiсяць. I штурм завершився падiнням фашистської столицi. Гiтлер не став кiнчати самогубством. Вiн помер у Бонн, вiд багатьох своїх невилiковних болячок.
  Але теж за дивною iронiєю долi чи примхливої Паллади це сталося 30 квiтня. Щоправда, не 1945, а 1953 року. Але зайвi вiсiм рокiв, якi подарувала йому Немезiда, явно не пiшли бiснуватому пiдонку на користь. Тiльки бiльше, кровi та бiльше смертей.
  I сам Гiтлер помучився ще тривалiший час, нiж у реальнiй iсторiї.
  Капiтуляцiя теж припала на подiбну дату 9 травня 1953 року. Так закiнчилася третя свiтова вiйна.
  Вона тривала трохи бiльше семи рокiв. Забрала загалом понад сто двадцять мiльйонiв людських життiв. Точно пiдрахувати важко. Європа виявилася знекровленою. Росiя теж зазнала колосальної шкоди, для країни зi щорiчним приростом населення в три з лишком вiдсотки - це не смертельно.
  Але цар Володимир Третiй навiть пiшов на безпрецедентний крок - узаконив багатоженство. Навiть Православна церква пiшла в цьому питаннi на поступку, дозволивши мати християнину по чотири дружини.
  Та й взагалi катехизис був переглянутий з багатьох питань, на догоду сучасним реальностям.
  Росiя повнiстю взяла пiд контроль Африку, крiм крихiтних iспанських володiнь, Австралiю, Австрiю, нiмецькi землi по Одеру, включила до свого складу Iталiю, i всi володiння самураїв та нiмцiв в Азiї та в Тихому океанi.
  Францiя, Бельгiя та Голландiя роздiлили Нiмеччину, залишивши нiмцям лише Берлiн та частину земель навколо нього. I при цьому визнали себе росiйськими васалами.
  Такий кiнець вiйни ще бiльше змiцнив позицiї Володимира Третього.
  Настав час вiдносної стабiльностi. США розвивалися власними силами, i мали ядерну зброю. А царя Володимира Романова теж зiбрався пристойний арсенал. Росiя перетравлювала свої володiння, i особливого бажання щось ще завойовувати не було.
  Тим бiльше загримiв запуск супутника, а потiм i полiт людини в космос - вiн теж стався в 1961 роцi, лише 9 травня, зате на борту було вiдразу два росiйськi космонавти Олег i Наташа. Та й сам полiт був грандiознiше обставлений.
  У 1969 роцi Росiя i США одночасно злiтали на Мiсяць. I це був справжнiй прорив у космос.
  Далi експансiя розвивалася набагато швидше, нiж у реальнiй iсторiї. В 1981 нога радянського космонавта вступила на Марс, а в 1984 на Венеру. На Мiсяцi почали будувати першi регулярнi поселення. Меркурiй став новим щаблем для людей у 1991 роцi.
  Наступний рiк виявився не таким веселим для росiян. Найбiльший цар Володимир Кирилович помер. Його правлiння виявилося найтривалiшим i для будинку Романових, i за всю iсторiю Росiї: шiстдесят два роки! I це треба визнати виявилися роками великих звершень, нехай навiть за них довелося заплатити колосальну цiну.
  Оскiльки у Володимира Кириловича не було синiв чоловiчої статi, то виникла юридична колiзiя. Сам цар вирiшив її дуже просто - оголосив свою дочку Марiю спадкоємицею. та спадкоємицею. Самодержавний монарх усiм може, вiн вищий за закон i сам закон. Але збунтувалися представники старшої гiлки Миколи Другого. Крiм того, i Михайла Олександровича Романова залишилося потомство. Спочатку син, та був, оскiльки син загинув щодо молодим, i онук. Таким чином виник ще один претендент на престол, уже по лiнiї Олександра Третього.
  Справа запахла громадянською вiйною... Але... Пiсля бурхливих мiтингiв та обговорень у сенатi було прийнято компромiсний варiант. Iмператором проголошується малолiтнiй син Марiї Георгiй Перший. А до його повнолiття править колективна регентська рада, куди входять усi основнi прецеденти вiд iмператорського прiзвища.
  На тому все й вирiшили.
  У 1993 роцi росiйський космонавт вперше приземлився на одному iз супутникiв Юпiтера. Сама планета-гiгант надто вже - непiдйомна громада, яку не забажаєш i вороговi. На нiй, чашка кави вагою з кувалду!
  Регентська рада iснувала i пiсля того, як Георгiй перший вступив юридично правомочним монархом на престол. Самодержавство так i залишалося непорушним. Хоча зростання грамотностi та обiзнаностi населення - у 2000 роцi запровадили загальну обов'язкову середню освiту, i породжував цiлком природне прагнення до бiльшої полiтичної свободи та представництва у владних структурах всього цивiльного населення Росiйської iмперiї. А в нiй китайцiв та iндусiв бiльше буде, нiж росiян.
  Тим бiльше в цiй ситуацiї аристократiя не могла йти на демократизацiю та парламентську форму правлiння. Росiйське дворянство могло розчинитися i, напевно, розчинилося б у простонароднiй та iноземнiй хвилi.
  А так монарх на тронi став справжнiм гарантом - стабiльностi та панування стрижневої нацiї.
  А у 2012 роцi вiдбулася найбiльша подiя - пiдкорилася росiйським астронавтам найдальша планета Сонячної системи - Плутон! А з Венери до столу монарха подали першi вирощенi на неземнiй планетi: овочi та фрукти.
  
  НЕ РОНЯЙ Крихiтнi диски
  АННОТАЦIЯ
  Випадково упущений диск з голограмою вiдкрив Адольфу Гiтлеру знання майбутнього, що виявилося дуже небезпечним для свiту. Фюрер тимчасово вiдмовляє вiд нападу на СРСР i поки що атакує на Заходi.
  . РОЗДIЛ Љ1.
  Мандрiвник у часi випадково упустив маленький жорсткий диск з голограмою. На нiй була iсторiя планети Земля. I потрапила це до рук СС, причому до дуже розумного полковника. I той змiг достукатися до Гiмлера та Гiтлера. I тi його взяли подивилися голограму. I зробили висновки.
  Насамперед очевидно вирiшував Гiтлер. Вiн тепер отримав знання того, як йтиме вiйна.
  I зрозумiло дещо скоригував. Зокрема, не став зупиняти танки пiд Дюкером. I розгромив англiйцiв. Та й Францiя капiтулювала на кiлька днiв ранiше, тому що у гiтлерiвцiв були непоганi знання про чисельнiсть та розташування вiйськ.
  Але найцiкавiше... Гiтлер вирiшив висадити десант у Британiї i пiдкорити її. I це здавалося сильним ходом. Так ранiше були у фрицiв сумнiви. Сам Гiтлер великий англофiл i всерйоз розраховував на союз Британiї та Третього Рейху проти СРСР. Але цього разу вже було зрозумiло.
  Крiм того, Гiтлер вже точно знав, що домовитися з Британiєю не вдасться, а СРСР дуже сильний у вiйськовому вiдношеннi i занадто швидко формує резерви. Так iз ним так просто не впоратися. I треба спочатку створити потужний танковий парк, проти тридцятьчетвiрок.
  I ще отримати ресурси британських колонiй. I це головне - такi тодi будуть у Третього Рейху незлiченнi резерви та потужнiсть. I зрозумiло англiйцi тепер стали слабшими. Не дорахувалися вiйська, що втратили пiд Дюкером.
  Крiм того Гiтлер мав тепер точнi вiдомостi про Британську берегову оборону i розумiв краще як треба вести повiтряну вiйну. Крiм того, фюрер призначив Шпеєр мiнiстром озброєнь i боєприпасiв, i дав йому надзвичайнi повноваження - наказавши перевести економiку Третього Рейху та окупованих країн на вiйськовi рейки. I випуск озброєнь у Нiмеччинi рiзко зрiс - особливо лiтакiв. Що дозволяло виграти повiтряну битву за Британiю та здiйснити висадку десанту. I це очевидно дуже i дуже круто.
  Гiтлер тепер знав набагато бiльше про своїх супротивникiв. I тому вирiшив оголосити тотальну вiйну набагато ранiше, i до того, як Третiй Рейх став програвати. Зрозумiло, що союзники є сильними. I що поки що Вермахт не ув'язнений з СРСР слiд покiнчити з Британiєю. Користуватися моментом.
  Заодно очевидно перевести максимальну кiлькiсть заводiв на три змiни i використовувати iноземних робiтникiв. I це цiлком серйозно. I бiльше будувати пiдводнi човни. Пам'ятати, що при цьому вдалося виграти в пiдводнiй вiйнi.
  Нiмцi нарощували свiй потенцiал ударними темпами. I пресували англiйцiв у небi. Крiм того, завдали i нищiвного удару, захопивши Мальту вiдразу. I це теж мало значення. Гiтлер у жорсткiй формi поговорив з Франком i змусив того пропустити нiмецькi вiйська i штурмом опанував Гiбралтар. Пiсля чого фрицi рвонули до Африки табунами. А пресинг на Британiю все наростав.
  I здавалося, що шансiв у англiйцiв немає... У принципi, так воно i є. США вiдкрито вступити у вiйну не наважилися. А висадка вiдбулася у вереснi, пiсля того, як авiацiя Британiї була придушена переважаючими силами Люфтваффе. Вирiшальну роль зiграли зусилля Шпеєра, якого Гiтлер ще травнi призначив i наказав перевести економiку на вiйськовi рейки. I це вдалося. Третiй Рейх швидко набирав обертiв та його ВПК. Можливостi нiмецьких авiацiйних заводiв дозволяли випуску по дев'яносто сто лiтакiв на день. I проти такої сили Британiї було не встояти.
  Плюс ще сильний хiд iз боку Гiтлера дозволить жiнкам боротися у небi.
  I ось Альбiна та Альвiна - двi босоногi красунi у бiкiнi борються у повiтрi.
  Вони дуже круто пресують англiйцiв.
  Альбiна збиває за допомогою босих пальчикiв нiжок британський лiтак i верещить:
  - Все на уривки розiрвемо!
  Альвiна теж пiдрiзає супротивника голою п'ята i верещить:
  - Буде наша перемога!
  Та якщо дiвчата борються майже голенькими, то це буде серйозно. I так уже супротивника розшматують, що мало не здасться нiкому. Наскiльки сильнi босi дiвчата у бiкiнi.
  А якщо вже вони починають верещати i ревти - це зовсiм завал.
  Альвiна збиваючи чергову англiйську машину, видала:
  - Нас неможливо перемогти!
  Альбiна, пiдрiзаючи англiйця, теж пискнула:
  - Ми найсильнiше!
  Дiвчата звичайно ж крутi. Непогано також виявив себе Марсель. Йому Гiтлер придiлив особливу увагу. I цей феномен аса, який уставив у другiй свiтовiй вiйнi кiлька рекордiв - розкрився куди ранiше.
  Найголовнiше це очевидно висадка на сушi. Нiмцi мали точний прогноз погоди i знання берегової оборони, тому висадка пiшла досить успiшно.
  Гiтлерiвцi дiяли упевнено. У бою брав участь батальйон СС "Вовчицi" iз дiвчат. Войовницi боролися в одному бiкiнi та босонiж що зробило їх непереможними. I це треба сказати дуже показове та круте рiшення.
  Фашисти продовжували атакувати... I вiдразу ж були захопленi плацдарми на землi Британiї.
  Герда i Шарлота шльопали босими нiжками по осiннiх калюжах, вели вогонь по англiйських вiйськах i пищали:
  - На священнiй вiйнi буде наша перемога! Прапор iмперський вперед - слава загиблим героям!
  I iншi дiвчата кидаючи гранати босими нiжками, показали свiй найвищий клас, ревучи:
  - Нас нiхто не зупинить,
  Нас нiчого не переможе!
  Смiливо ми ворога урiєм,
  Наша воля - монолiт!
  I дiйсно дiвчата вели себе просто приголомшливо. I справдi - це дiвчата - супер!
  А коли ще й лiфчики зняли, i таку непохитну агресiю показали, що це справдi стало - супер!
  Герда стрiляючи в супротивникiв, пискнула:
  - Нас нiхто не переможе!
  I голою п'ятою пiдкинула гранату. I масу ворогiв розiрве.
  Шарлота теж босими пальчиками нiжок жбурнула лимонку, порвала масу ворогiв i пискнула:
  - За арiйський комунiзм!
  Христина також бореться, викошуючи противникiв i реве:
  - За Пруссiю-матiнку!
  Магда кинула голою п'ятою вбивчий подарунок смертi, проворкувала:
  - За великi межi та звершення!
  Дiвчата, видно, вирують капiтально. I показують свiй клас. Причому дуже знаменний.
  Де вже проти команди дiвчаток, особливо якщо вони зiрвали бюстгальтери - встояти!
  Дiвчата, звичайно, якщо вже покажуть клас, то дуже знаменно покажуть.
  I ще як заревуть на все горло.
  Та вже де тут Третьому Рейху проти такого встояти.
  Але ось нарештi фрицi обiйшли i Лондон. I рушили його площами.
  А Черчiлль бiжить до Канади.
  Лондон, щоб уникнути руйнувань, англiйцi здали. Та й взагалi чинили опiр слабкувато. I були поваленi разом.
  Англiя впала. На престол був посаджений прогерманський король i сформований уряд на чолi з прем'єром Мослi.
  Пiсля чого розпочалося завоювання колонiй Англiї. I нiмцi готувалися до походу Схiд. I збирали новi танки. Т-4 був модернiзований пiд потужнiшу зброю. I Т-3 отримав гармату з довшим стволом.
  Черчiлль звичайно ж пiдiбгав хвiст i став просити США вступити у вiйну. Але в Америки бажання зникло бачачи, як гiтлерiвцi сильнi.
  I ще у технiцi намiтилися деякi змiни. Нiмцi роблячи "Тигр", розташували двигун i трансмiсiю разом i одним блоком i поперек, вежу зробили менше i вже, i ходову частину змiнили на бiльш легку та практичну.
  "Тигр" в результатi виявився нижчим за два метри, i вагою менше тридцяти восьми тонн. Що при двигунi сiмсот кiнських сил забезпечило йому непогану рухливiсть. А захист був навiть кращим, тому що броня виявилася розташована пiд нахилами. I так танк просто не взяти.
  Ця машина не мала собi рiвних.
  Пiсля капiтуляцiї та пiдпорядкування Британiї пiшов процес захоплення колонiй.
  Нiмцi не встигали вже напасти на СРСР навеснi сорок першого року. А влiтку було очевидно, що до зими не встигнуть!
  Тож Гiтлер вирiшив поки що на Росiю не йти. А оскiльки США можуть створити атомну бомбу, спочатку слiд пiдкорити їх. Хоча дiстати Америку за океаном i непросто. Але треба...
  Насамперед нiмцi у травнi сорок першого року здiйснили операцiю "Iкар" iз захоплення Iсландiї. I це було зухвало та розумно. Потiм на Гренландiю та далi на Канаду.
  Iшла розмова - чи не хоче Сталiн приєднатися до коалiцiї осi? I теж вступити у вiйну iз США? Спокуса зрозумiло була велика. Але Сталiн зберiг послiдовнiсть i не став залазити у вiйну.
  А нiмцi пiдбиралися до США. Японiя розгромила американський флот за Перу-Харбор i захопила масу землi. Нiмцi встигли захопити також Iндiю. I це був їхнiй сильний хiд.
  Гiтлер наказав збирати вiйська в Аргентинi та Бразилiї. I збирати там величезнi сили. А також просуватись i через Канаду. Японiя ж перекрила США та панамський перешийок. I стали тиснути американцiв з обох бокiв.
  Нiмцi змогли переконати Аргентину та Бразилiю вступити у вiйну проти США. Авторитет Третього Рейху був великий. У Америки сильна економiка, але слабка армiя. I її капiтально пресують. I море японцi майже весь флот потопили. I Америка виявилася пiд ударами пiдводного флоту. I дуже потужними нищiвними поразками потужних кораблiв та авiаносцiв. Якi теж усiх трощать.
  Гiтлер взяв супротивника за пресинг i почав тиснути наче костоломом. I це було боляче.
  I дiвчата сильно трощать американцiв у небi. I танк "Тигр" у модернiзованому варiантi став крутою машиною. I всiх молотив неначе вiдбiйний молоток.
  Гiтлер взагалi вбивчий термiнатор. I дiвчата у вермахтi такi ось забiйнi войовницi i вражають супротивника.
  Ось наприклад двi льотчицi з Третього Рейху - Альбiна та Альвiна їх називали А - квадрат, дуже жваво набирали рахунки. Поки що рекордсменом вважався Марсель. До червня 1943 року вiн довiв свiй рахунок до чотирьохсот машин i в результатi отримав Лицарський Хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. А це вже п'ятий ступiнь.
  Але Альбiна та Альвiна його вже наздоганяли. Перевищивши триста збитих машин кожна вони отримали Лицарськi Хрести Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. А ось зараз уже пiдбиралися до чотирьох сотень. I не мали намiру зупинятися.
  Ось Альбiна натиснула босими пальчиками нiжок на педалi штурвала та перевiряла:
  - Слава Великої Вiтчизнi!
  I збила кiлька американських лiтакiв.
  Альвiна продовжуючи вести вогонь, також лупнула. Збила за допомогою босих нiжок два лiтаки армiї США i пискнула:
  - Ми втiлення ненавистi!
  Дiвчата розiйшлися не на жарт. Вони дуже швидкi у битвi.
  Альбiна дала чергу з авiагармати i прошипiла:
  - Слава Батькiвщинi - батога!
  Альвiна з цим погодилася:
  - Величезна слава!
  Американцiв нiмцi пресували дуже жорстко. I брали якiстю своєї авiацiї.
  Непоганою розробкою виявився i Е-50. Цей танк вийшов з бронебiйною та скорострiльною гарматою. I з непоганим лобовим захистом.
  Американський Шерман йому не суперник. Та й "Першинг" теж. Е-50 показав себе машиною-звiром.
  Нiмцi у сорок третьому роцi осiли у Гренландiї, i створили плацдарм у Канадi. Одночасно нiмецька дипломатiя на свiй бiк перетягла i Бразилiю, з давно слухняною Аргентиною. I почалося просування i з пiвденних плацдармiв.
  1944 став вирiшальним. Нiмецькi та японськi вiйська вторглися до Мексики, i захопили майже всю Канаду, вторгнувшись i на Аляску. А потiм бойовi дiї остаточно перенеслися до США. На її територiї стали вiдбуватися справжнi битви.
  I звичайно ж нiмецькi танки серiї Е себе дуже небезпечними та бойовими машинами показали. Куди до них американцям. Така сила у фашистiв настала.
  Особливо коли танковий екiпаж Герди в атацi i трощить вiйська США.
  У неї машина серiї Е-50, спритна та стрiмка. У неї стовбур завдовжки 100 ЕЛ i калiбр зброї 105-мм. Якщо така гармата довбає.
  Герда натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика, випустила снаряд, точно вразивши супротивника i пискнула:
  - Слава Третьому Рейху!
  Шарлота ця руда дiвчинка теж лупнула використовуючи босi пальчики нiжок, по американцях i прочирiкала, скелячи зубки:
  - Нашим непереможним вiйськам слава!
  Христина теж довбанула босими пальчиками спритних, точених нiжок i в'якнула:
  - Героїзму вермахту слава!
  Магда, використовуючи довгi витонченi пальчики голих нiжок, теж лупнула i провизжала:
  - Непереможному вермахту слава!
  I чотири дiвчата як вiзьмуть i проревуть, на всю горлянку:
  - Ми справжнi орлицi, i героїзму сповненi! I лiтаємо немов птахи, хороброї Батькiвщини сини!
  Герда знову вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок. Вразила американську машину i прошипiла:
  - Нi, не сини, а доньки!
  Шарлотта вистрiлила в американську машину, вiдiрвала їй вежу i прочирикала:
  - Звичайно ж, доньки i дуже героїчнi!
  Христина лупнула по супротивнику. Пробила ворога наскрiзь, i прошипiла, оскалившись зубками:
  - Ми справжнi машинки смертi!
  Магда також пальнула по супротивнику. Розбила ворожу броню, протаранила лоб ворога i в'янула:
  - I ми найдосконалiшi машинки, що є на свiтi!
  I дiвчата хором завили:
  - Слава Нiмеччини, слава, танки рвуться вперед! Дивiзiї Третього Рейху вiтає хоробрий народ!
  Коротше кажучи, у нiмцiв справи клеїлися, i їхнi вiйська здобували одну перемогу за iншою.
  США звичайно ж сильна економiка, але вони програвали в якостi технiки. Особливо танкiв та реактивної авiацiї. Нiмцi вже мали МЕ-262 Х у серiйному виробництвi, i цей лiтак був i живучим на швидкiсть понад 1150 кiлометрiв на годину, i озброєння п'ять авiацiйних 30-мiлiметрових гармат. Проти такої машини американцям не встояти.
  Був у нiмцiв i птах ХЕ-262, простий у виробництвi, майже цiлком з дерева, дуже легкий i маневрений. Але ХЕ-262 зважаючи на занадто малу масу i високу швидкiсть, i спрощена була складена в управлiннi i вимагала високої квалiфiкацiї льотчикiв. Натомiсть вiн чудово пiдходив для стилю Хаффмана, який дiяв у зближеннi. I з близької дистанцiї трощив американцiв.
  Але крiм Марселя, ще й двi дiвчинки дiяли: Альбiна та Альвiна. Вони перевищили кожна по триста збитих лiтакiв i отримали Лицарськi хрести залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. Лицарськi хрести з золотим дубовим листям, мечами i дiамантами мали поки що Хаффман, який збив понад п'ятсот лiтакiв, i Рудель, легендарний штурмовик, що пiдбив понад п'ятсот танкiв, i безлiч iнших наземних цiлей. I ще сiмнадцять лiтакiв.
  У Третьому Рейху затвердили ще й шосту ступiнь Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами, тому хто досягне тисячi збитих лiтакiв, або такої ж кiлькостi розбитих танкiв.
  У даному Лицарському хрестi мало бути начеплено не менше сотнi дiамантiв, i вiн був би бiльшим, нiж iншi Лицарськi хрести. Тож нагорода не лише виходила почесна, а ще й дорога.
  Альбiна та Альвiна летять по небу. Збивають собi лiтаки янки i наспiвують крiзь зуби:
  - Гарнi дiвчата,
  Великi подруги...
  Б грiзнi хлопцi -
  I класнi потуги!
  Альбiна за допомогою босих пальчикiв нiжок навела авiацiйну гармату, лупнула по американцю i пискнула:
  - Вогники веселих очей!
  I пiдморгнула напарницi. Та зрiзала свого вiзавi. Рознесла супротивника в дрiбнi трiски, використовуючи босi пальчик нiжок, i прочирiкала:
  - За комунiзм та нашi славнi перемоги!
  Альбiна поправила напарницю, збиваючи лiтак американцiв:
  - За арiйський комунiзм!
  I обидвi дiвчата розреготалися.
  Тим часом вiйна тривала. Американцi явно програвали, найкращому за технiкою i вишколом вороговi, що ще використовує iноземнi дивiзiї.
  Зокрема у американцiв основний танк "Шерман". Ну кудись йому проти основного нiмецького Е-50. Машина у гiтлерiвцiв мала лобову броню в 250 мм, бортову в 170 мм, i вага в сiмдесят тонн при двигунi в 1200 кiнських сил з форсуванням двигуна.
  Слiд зазначити, що " Шерман " було пробити нiмця навiть у борт, оскiльки броня у Е-50 похила. Навiть "Шерман" iз сiмнадцятифутовою гарматою, "Свiтлячок" не дуже брав у борт нiмця. Адже цей танк не був масовим.
  А сам американський танк гiтлерiвцi впевнено брали iз п'яти кiлометрiв. Тим бiльше, у нього високий силует. Дещо краще був у американцiв "Першинг". Але цей танк не був таким масовим як "Шерман" i все одно його 90-мiлiметрової гармати не вистачало для ефективної боротьби.
  Тiльки "Надпершiнг" мiг пробити нiмецький Е-50 у борт. Благо гармата та калiбру в 90-мiлiметрiв i завдовжки стовбура в 73 ЕЛ. Зате скорострiльнiсть всього чотири пострiли за хвилину проти дванадцяти у нiмецького Е-50, i вага п'ятдесят тонн для двигуна в 500 кiнських завеликий. Та й броня недостатня. У лоб нiмецького основного мастодонту американцiв все одно не пробивав. А був у фрицiв ще й Е-75 з гарматою калiбру 128-мiлiметрiв i товщиною бортової бронi 210-мiлiметрiв пiд нахилами, з ще кращим захистом i двигуном 1500 кiнських сил.
  Тож iз самого початку США програвали. Лише танк Т-93, точнiше самохiдка вагою дев'яносто три тонни, i товщиною лобової бронi 305-мiлiметрiв i гарматою 155-мiлiметрiв могла боротися з нiмецькими мастодонтами в лоб.
  Але ходовi якостi цiєї самохiдки були неважливими, як i скорострiльнiсть. I нiмцi її знищували авiацiєю.
  Тож американцi загалом не процвiтали, i безнадiйно програвали.
  I нiмецькi вiйська пiдходили дедалi ближче до Нью-Йорка та Вашингтона.
  Рузвельт почав благати Гiтлера про мир.
  Але фюрер хотiв лише без жодних умов повної капiтуляцiї. Вашингтон був оточений. I гiтлерiвцi розпочали штурм столицi США.
  Танковий екiпаж Герди боровся за свiтле завтра. I без зайвих проблем перемагав.
  Дiвчина навiть стала стрiляти не лише босими пальчиками нiжок, а й червоними сосками грудей. I це дуже допомагало.
  Шарлота теж пальнула натиснувши рубiновими сосками на кнопку джойстика i перевiряла:
  - Велич комунiзму в тому, щоб бути не рибою, а китом!
  Крiстiна, ведучи вогонь, натискаючи на кнопки джойстика, вiдзначила:
  - А ми нiмцi i збудуємо найбiльший iз комунiзмiв!
  Магда, стрiляючи малиновими сосками по супротивниках, агресивно видала:
  - Найсвiтлiший комунiзм! Тiльки нагору, нi кроку вниз!
  Герда босими пальчиками нiжок навiвши гармату, i перевернувши влучним пострiлом американську гаубицю, пiдтвердила:
  - За арiйський комунiзм!
  Пiсля падiння Вашингтона Америка незабаром капiтулювала. I сталося це 31 сiчня 1945 року.
  Закiнчилась друга свiтова вiйна. I прихiд Гiтлера до влади, постi збiгся, з капiтуляцiєю Америки.
  Здавалося, настав тривалий перiод свiту. Справдi, всi вiйни закiнченi, США захопленi i чого ще бажати? Але залишалася ще одна наддержава iз колонiями: Японiя. I Гiтлер хотiв i її пiдкорити, i навiть СРСР.
  22 червня 1945 почалося вторгнення армiї Третього Рейху в СРСР.
  На що розраховувати у умовах Червоної Армiї? Сили вже дуже нерiвнi.
  Але певнi розрахунки у росiйських та iнших нацiональностей все-таки є.
  I вони б'ються дуже вiдчайдушно.
  Наташа, Зоя, Августина, Свiтлана борються iз гiтлерiвцями.
  Дiвчата за традицiєю босонiж та у бiкiнi. I це їхнє кредо. Вони б'ються з диким розлюченiстю.
  Наталя, ведучи вогонь з автомата, зауважує:
  - У чому ми добрi, що вмiємо битися!
  Зоя, стрiляючи по супротивнику, погодилася:
  - Вмiємо!
  I кинула босими пальчиками нiжок гранату.
  Августина писала по фашистам з кулемета, i великим азартом, проорала, кинувши голою п'ятою гранату:
  - Я винищувач зла!
  Свiтлана, теж ведучи вогонь по супротивнику, i влучно стрiляючи, викошуючи ворогiв i кинувши босою нiжкою пакет iз вибухiвкою, через який перекинувся танк, задерикувато видала:
  - Я зiтру Третiй Рейх у порошок!
  I дiвчина знову показала мову.
  Ось це войовницi. З ними ти можеш битися практично проти будь-якого монстра. I навiть гiтлерiвського.
  Наташа, стрiляючи по гiтлерiвцях, i обороняючи Москву, заспiвала:
  - Нас тисне ярмо орди,
  Нас гне ярмо басурман...
  Зоя, ведучи вогонь по фрицях, i запускаючи босими пальчиками нiжок убивче просипало:
  Але в наших жилах кипить,
  Небо слов'ян...
  Августина стрiляючи по фашистам, i дiї дуже енергiйно, пiддаючи гранату голою п'ятою, продовжила:
  I вiд чудських берегiв,
  До берегiв Колими...
  Свiтлана з диким азартом наспiвувала, пограючи м'язами нiг, i плитками преса видала:
  Все це наша Земля,
  Все це ми!
  I тут дiвчата треба сказати були з великою зарозумiлiстю та колосальною агресiєю.
  Їх нiхто не зупинить, їх нiчого не переможе. Злi вовчицi давлять ворога, злi тигрицi - салют героям.
  Або може бути героїням. Ось це азартнi дiвчата найвищого польоту птаха.
  I якщо б'ються, то вже вiд душi.
  I Оленка зi своїм екiпажем на танку КВ-13. Машина, яка готова протистояти нiмецьким, пiрамiдальним композицiям. Дiвчина стрiляє по супротивнику, i спiває:
  - Нашi танки, це просто диво,
  Вiд пустель до пiвнiчних морiв!
  Розiрвемо тебе повiр Юда,
  Буде знищено страшного звiра!
  Анюта пiдтвердила з люттю, теж пальнув по противнику за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Я ворога порву i зiтру в порошок.
  Алла по черзi зарядила в супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок i прочирiкала:
  - За велич комунiзму червоного кольору!
  Марiя теж лупнула по ворогу, зробивши влучний пострiл голою нижньою кiнцiвкою i ревла:
  - За гарнi перемоги!
  Маруся також за допомогою босих пальчикiв нiг рушила ворога, наче його вразивши i в'якнула:
  - За найвищi iдеї комунiзму!
  П'ятiрка билася з фашистами, мов термiнатори.
  А в небi боролися й радянськi льотчицi. Ось зокрема Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова.
  Вони билися немов билиннi богатирi-самки. Використовуючи босi пальчики нiжок, посилали авiацiйнi снаряди. Вражали ворогiв дуже влучно.
  Анастасiя натиснула червоним соском на кнопку джойстика, вразила фашиста i прочирiкала:
  - Слава iдеям комунiзму!
  Ведучи вогонь по супротивнику, використовуючи полуничнi соски, напiвгола Акулiна теж проворкувала:
  - Героям СРСР слава!
  Ось такi тут гарячi та сильнi дiвчата. Як вони борються, як справжнi звiрi. I в них надлюдський азарт та колосальна сила.
  Анастасiя, круша гiтлерiвцiв, заспiвала:
  - Над нещасною планетою зависла,
  Злiсних фрицiв кипляча пiтьма...
  Окупант свою сокиру ненависну,
  Заточив i рубай голову!
  
  Людина вона однак не пiшака,
  I не завжди ходити пiд ярмом...
  Перетворить злих ворогiв на головешки,
  Володарем стане свiтiв!
  А тут ще й Єлизавета на самохiдцi СУ-100. Машина з потужнiшою, нiж у Т-34-85 гарматою в 100-мм i готова з ворогами боротися.
  Дiвчата в танку очевидно лише одному бiкiнi.
  Єлизавета натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика стрiляючи досить точно в ворога, i проворкувала:
  - За Росiю комунiзму!
  Потiм по черзi вистрiлила i Катерина, використовуючи для стрiлянини червоний сосок грудей.
  Вразила гiтлерiвський танк i проворкувала:
  - За успiхи у будiвництвi комунiзму!
  Олена також пальнула по супротивнику, використовуючи босими пальчики нiжок. Рознесла ствол пiрамiдального танка, все це зробила влучно.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Найсвiтлiший у нас буде комунiзм!
  Далi лупнула i Єфросинiя, хоча вона зазвичай лише водiй. Але дiвчина врiзала дуже влучно, вiдбиваючи бiля танка гiтлерiвцiв дуло.
  Пiсля чого проворкувала:
  - Наш комунiзм яскравiший за сонце!
  Дiвчата на танку босi та у бiкiнi дуже красиво та харизматично виглядають. А у них груди з такими червоними сосками.
  Єлизавета заспiвала iз захопленням;
  Зламаємо ярмо повiр фашизму,
  Якщо треба гори згортаю.
  Буде ера, ера комунiзму,
  У небо я з пiснею полечу!
  I знову дiвчина яскраво-червоним соском натисне на кнопку джойстика i врiже по гiтлерiвцям.
  Тож фюреру мало не здасться.
  З такими дiвчатами зрозумiло, що СРСР ще живий, i не зламати його так просто Гiтлеру.
  Хоч i лiзуть нiмцi вперед.
  Герда бореться на танку Е-50 У, то буде вбивча катастрофа. I так усiх на ньому молотить.
  Натискає босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, i пробиває тридцятьчетвiрку i реве:
  - За комунiзм великий арiйський!
  Шарлота бореться, i теж босими пальчиками нiжок посилає, вбивчий снаряд i верещить:
  - Це супер!
  Христина взяла i лупнула за допомогою босих пальчикiв нiжок у ворога зi смертельним пiдскоком i проворкувала:
  - За великi перемоги!
  I Магда теж як лупанет з убивчим пiдскоком за допомогою голою п'ятою лупнула з кулеметiв i ринула:
  - За суперменiв!
  Так що Червона армiя вiд цього туго.
  Ось Агата та Адала борються на дисколетi. Вiйницi керують машиною за допомогою джойстикiв, i розгортають цей потужний агрегат. I так трощать супротивникiв. I луплять тепловими променями з повiтря. Буквально винищуючи мiць суперникiв.
  Агата ведучи вогонь по ворогу, реве:
  - Шалена моя пристрасть!
  I голою, круглою п'ятою як натисне.
  Адала стрiляючи по ворогах, впевнено заявляє:
  - Це лише влада!
  I теж босi пальчики нiжок використовує проти ворога.
  Дiвчата безпосередньо розiйшлися. I такi скажемо прямо бойовi красунi.
  Отже, СРСР дуже важко протистояти подiбнiй мощi.
  Альбiна та Альвiна теж борються i збивають за допомогою босi пальчикiв нiжок ворогiв. I дуже грiзно.
  I дiвчата трощать Червону армiю i ревуть:
  - Бiлi вовки збиваються в зграю,
  Тiльки тодi виживе рiд.
  Слабкi гинуть - їх убивають.
  Очищаючи священну кров!
  . РОЗДIЛ Љ 2
  Нiмцi та їхнi союзники пресують Червону Армiю. I трощать Росiю.
  Але натомiсть б'ються i радянськi дiвчата. I показують свiй найвищий клас.
  Анастасiя Вiдьмакова заскакує у лiтак. Пiднiмає його в повiтря, йде вiн туго i реве:
  - За комунiзм великий!
  Дiвчина бореться в одних лише трусиках. I це дуже гарно.
  I Акулiна Орлова навiть лiфчик зняла, i одних лише боягуз бореться. I дiвчина дуже крута.
  Акулiна це дiвчина супер, i за допомогою босих пальчикiв нiжок збиває супротивника i верещить:
  - Слава комунiзму!
  Мiрабела Магнiтна була лише на плавках. Таке ось гарне i бойове дiвчисько. I як провiзить:
  - Я є дiвчина, яка супер!
  I теж за допомогою босих пальчикiв нiжок пробиває супротивника.
  Такi ось дiвчата i дуже крутi та жвавi. I так трощать немов ключкою дiти луплять по бурульках усю фашистську коалiцiю.
  Але все одно вермахт настає.
  Тодi чотири дiвчата i завоювали легендарну славу. Хоча взагалi їхнiй славний шлях розпочався ще у сорок першому роцi. Гiммлер умовив фюрера спробувати у боях жiночi батальйони, iз спецiально пiдготовлених арiєк.
  Бойовi дiї показали, що жiнки: зовсiм не слабка ланка i вмiють непогано битися. I зазнавати при цьому менше втрат, нiж чоловiки. Войовницi билися й у пiхотi, босими нiжками шльопаючи гарячими пiсками пустелi Сахара. I освоїли танки. Випробувавши "Тигр", у боях з Британiєю.
  Цiкавою виявилася доля танка "Пантера". У реальнiй iсторiї цей найкращий i другий за масовiстю танк Третього Рейху зiграв основну роль у "Панцвалi". В альтернативнiй "Пантери" майже не воювали. До штурму Британської метрополiї вони не встигли. До боїв проти США в серiю пiшли досконалiшi та найпотужнiшi "Пантери"-2.
  А зараз четвiрка отримала ще потужнiший, i досконалiший "Е"-50, що вiдрiзняється сильним озброєнням та захистом.
  Вiйницi вiдчували себе дуже впевнено. Управлiння танка саме сучасне з джойстиками. Найновiша машина. Навiть двигун газотурбiнний. А ось повно ще й "Пантер"-2. Тридцятьчетвiрка не суперник подiбної машини.
  Герда напiвлежала у крiслi. Вона була бiкiнi. Дiвчата вже звикли битися напiвголими. Гарячi пiски пустелi обпалювали їхнi босi ноги, камiнчики гiр кололи босi пiдошви. Але войовнички зовсiм не зламалися та не стерлися у порошки.
  Командир екiпажу, нагороджена безлiччю нагород, прошипiла:
  - А ось тепер i Росiя проти нас! Чекають на новi пригоди, i перемоги!
  I струснула своєю бiлою, як снiг головою. Натуральна блондинка, дуже гарна та засмагла.
  Шарлота посмiхнулася.
  Ця дiвчина мала мiдно-червоне волосся, що горiло немов полум'я. Теж красуня, з бронзовою засмагою. У бiкiнi, засмагла, мускулиста. З босими нiжками, що протопали i по гарячому пiску, i по гострому каменю.
  Вогняна дияволиця помiтила:
  - Росiяни, мабуть, найфанатичнiшi нашi супротивники!
  Крiстiна подала свiй голос. У неї волосся мiдно-жовте, теж горить як полум'я, але iз золотистим вiдтiнком. I та сама засмага, м'язи, i краса. Виразне i водночас нiжне обличчя. I бiкiнi. Нiжки, що вiдтопали багато миль по твердiй i пекучiй поверхнi, але не втратили витонченостi, i плавних лiнiй. Босi пальчики акуратно пiдстриженi, i дуже спритнi.
  Рудо-жовта дiвчина запитала:
  - А чому ти так думаєш?
  За неї вiдповiла Магда. У цiєї дiвчини волосся бiло-золоте, медова блондинка. Дуже красива, мускулиста, з виразним обличчям i сапфiрово-смарагдовими очима. Нiжки теж загартованi, з круглими п'ята, i рiвними пальчиками. Мабуть, у Магди найнiжнiше личко, майже лагiдне, незважаючи на мужнє пiдборiддя. Герда, наприклад, виглядає жорсткiше. Трохи м'якше Крiстiна, i трохи розбещено наче вiдьма Шарлота.
  Магда помiтила:
  - У них тоталiтарний, як у нас лад. Вони тому жорсткiшi!
  Герда посмiхнулася i вiдповiла:
  - Радянськi танки - це купа металому. Нам їх не слiд боятися!
  Магда м'яко заперечила:
  - У серiї КВ, повно мастодонтiв. Особливо КВ9.
  Дiвчата хихикнули. Останнiй танк i справдi виявився "шедевром" - найважчою машиною трьома гарматами: двi в 152-мiлiметри i одна в 122, при вазi триста тонн, i лобової бронi в 200-мiлiметрiв. Одна з найневдалiших моделей у танкобудуваннi. Такий танк взагалi перевозити було неможливо. I машина просто витраченi даремно грошi! У серiю надiйшов ще й КВ-10 - машина з трьома 107 - мiлiметровими гарматами та вагою у двiстi тонн, свого роду винищувач танкiв.
  Не найкраща iдея ставити на танк двi гармати. А троє тим бiльше. Тут Сталiн, звичайно ж, виявив самодурство. I сильно країнi завадив. Втiм, розроблявся i танк iз серiї Iсов. Але теж величезний та важкий. Єдина вiдмiннiсть вiд серiї КВ - це спроба вставити броню пiд рацiональним нахилом. Але вiйни Червона армiя не вела, i тому технiка не надто вдосконалювалася. I не було бойової практики застосування машин.
  Загалом чотири роки вiдстрочення порiвняно з реальною iсторiєю нiмцi використали бiльш плiдно.
  Руда Шарлота натиснула босими пальцями ноги на джойстик. Пальнула за прикордонним дзотом. Снаряд 105-мiлiметрової вдарив у радянську зброю, i перевернув її. Став рватися бойовий комплект i детонувати снаряди.
  Руда вiдьма прошипiла:
  - Я страшний витязь - на колiна дикуни! Ворогiв Вiтчизни я кошторис з лиця землi!
  I оскалав перлинних зубiв, i блиск смарагдових очей. Дiвчата i справдi найвищого класу.
  Христина хихикнула i вiдповiла:
  - Тепер вистрiлю я!
  I теж пальнула по супротивнику. Вистрiлила радянська 76-мiлiметрова гармата. Снаряд потрапив у похилий лоб Е-50. I пiшов у рикошет. Тiльки брязнуло дiвчатам по вухах.
  Герда ляснула босими нiжками i прочирикала:
  - Який пасаж!
  I сама зробила наступний пострiл... Нiмецькi танки розстрiлювали радянський укрiплений район. Працював та Е-100. Ця машина теж виявилася похiдною вiд "Мауса". Не дуже вдало iдеї двогарматного танка. Е-100 вже знято з виробництва.
  Замiсть нього до серiї надходять штурмовi модифiкацiї серiї "Е". Але цей поки що працює. I випускає снаряди.
  Шарлота пронизливо хихикає, i трясе босою нiжкою:
  - Вiйна є жахливим станом, але захоплює як гра!
  I дiвчина вистрiлила, причому дуже влучно.
  Христина вишкiрила свої перлиннi зубки. Вона хижака, хижачка пантера.
  Радянськi гармати ведуть вогонь, а й мiннi поля. Рухають нiмецькi телетанки. I працюють iз диким ревом штурмовi бомбомети.
  Прикордоннi стовпи валяться. Гiтлерiвськi полчища перетнули кордон.
  Магда не надто дотепно помiтила, постукаючи босою нiжкою об броню.
  - Ми змiтаємо сильну оборону, але мiтелки сталевi!
  Войовницi пiдморгнув один одному. Радянська оборона була досить потужною. Особливо багато викладено хв. I це затримувало нiмцiв. Але просунутися все ж таки вдавалося.
  Працювали за радянськими позицiями бомбомети, а зверху ще заходили штурмовики. Мандрували в глибину оборони Червоної армiї та ТА-400, одна з найгрiзнiших модифiкацiй бомбардувальникiв. Цiлих шiсть двигунiв, у тому числi i реактивнi. I бомбять, трощать радянськi мiста.
  Герда пострiлюючи, помiтила з усмiшкою:
  - У бою ми звiрi, але з розумом людини!
  I знову пальнула. Розбила радянську гармату. Взагалi, це дiвка вищого ешелону. I така ось крута.
  Е-50 розстрiлював радянськi позицiї, сам практично не одержуючи ушкоджень. Похила броня машини з цементованою сталлю давала чудовий рикошет. Радянськi снаряди навiть не могли, як слiд подряпати нiмцiв.
  Крiстiна згадала випробування "Тигра". Тодi це був перший серiйний танк. Жоден iз снарядiв не мiг заподiяти "Тигру" збиткiв. Англiйцi сипалися пiд його ударами. Але ось сiмнадцятифутова гармата пробила в лоб. Тодi дiвчата мало не загинули. I це запам'яталося войовницi. Як близько вони опинилися бiля кiстлявої баби з косою, вiдчувши її крижаний подих.
  Дiвчина потерла свою босу пiдошву об куток. Їй дуже захотiлося вискочити з танка та пробiгтися. Адже вона така безпосередня войовниця.
  Крiстiна проспiвала з апломбом:
  - Синiй туман, i скрiзь обман!
  Войовницi захихотiли... Вид у них був дуже сексуальний i еротичний.
  А гармата працювала та стрiляла. Вона й не думала зупинятись. Все посилала снаряд по снаряд. Розбиваючи в трiски та уламки радянськi позицiї.
  Звучала ззаду з репродукторiв пiсня;
  Солдат завжди здоровий,
  Солдат на все готовий...
  I пил як iз килимiв,
  Ми вибиваємо iз дорiг!
  I не зупинитися,
  I не змiнити ноги -
  Сяють нашi обличчя,
  Виблискують чоботи!
  I знову обрушується мiць реактивного бомбомета на радянськi позицiї. I знову руйнування та цiлi укрiпленi райони пiдкидає вгору. I гармати вiдлiтають у рiзнi боки.
  Декiлька десяткiв нiмецьких танкiв ведуть вогонь одночасно i, руйнуючи, все поспiль.
  Герда почувається Багiрою, яка вийшла на полювання. Ось першу лiнiю радянської оборони вже зруйновано. Але бiйцi Червоної армiї ще копошаться i стрiляють у нiмцiв.
  Серед тих, хто б'ється, є i пiонери. Молодi ленiнцi добровiльно приєдналися до Червоної армiї. Бiльшiсть хлопчикiв босонiж i в шортах. Носяться собi, метушаться.
  I гинуть пiонери...
  Шарлота ведучи вогонь, гаркнула:
  - А на пiонерiв, ось яка справа, вся країна дивилася!
  Пальнула по росiянах, i Христина, отруйно прошипiвши:
  - Ми соколами дивимось, орлами паримо!
  I знову випустила вогняну усмiшку. Чудовi дiвчата...
  Декiлька нiмецьких танкiв перебиралася пiд землею. I вони з'явилися в тили радянських вiйськ, вносячи панiку та строча з кулеметiв. Гiтлерiвцi з'явилися, немов комарi, з неймовiрного кошмару.
  Е-50 побачив в оптику рух тридцятьчетвiрки. Герда вишкiрилася, стала наводити стовбур. Радянська машина з маленькою вежею Т-34-76 i рухлива. Спробуй у таку й потрап. Дiвча вже досить досвiдчена, але радянська машина все ж таки несхожа на американський "Шерман".
  А вiдстань до росiйської майже п'ять кiлометрiв.
  Дiвчина чухає свою босу п'яту, Шарлота лоскоче їй мiж пальчиками. Дiвчата хихикають.
  Потiм Герда стрiляє росiйською машиною. Снаряд проноситися зовсiм поруч, ледь не чиркаючи по бронi... Але все одно повз нього. Герда в досадi стукає кулаком по металi.
  Магда пiдказує напарницi:
  - Ти в корпус лупи! Там потрапити буде легше!
  Герда передає джойстик Магда i шепоче:
  - То ти це роби сама!
  Магда захоплено заспiвала:
  - Земля в iлюмiнаторi, земля в iлюмiнаторi... - Дiвчина взяла босими пальчиками джойстик, i натиснула кнопку, продовжуючи спiвати. - Землю в iлюмiнаторi видно!
  I її снаряд точно потрапив у основу радянського танка. Машина лопнула i розкололася. Стала горiти... Радянськi снаряди рвалися всерединi утроби.
  Магда труснула босими пальчиками, i просипiла:
  - Ось бачите, як я взялася! А ви кажете...
  Шарлота прошипiла, вискалив iкла:
  - Ми знову говоримо, рiзними мовами!
  З'явилися новi радянськi машини. Першими йшли тридцятьчетвiрки. Рухливi та численнi машинки. Далi рухалися iз серiї БТ. Це вже застарiлий колiсно-гусеничний тип. Просувалися зовсiм допотопнi Т-26, що не здатнi iнакше як подряпнути нiмецьку броню. Бiльш сильнi i важкi КВ, просувалися наприкiнцi. I безлiч пiхотинцiв.
  Христина хихикнув, ринула:
  - Ну, ми їм покажемо!
  Нiмецькi машини вiдкрили вогонь iз великої дистанцiї, намагаючись притиснути радянську пiхоту до землi. Руйнували вони також i танки, та iншу живнiсть.
  У небi з'явились i радянськi штурмовики: знаменитi Iли. Вони атакували нiмецький устрiй. Їм назустрiч мчали гiтлерiвськi винищувачi. Iшло справжнє звалище. Нiмецькi винищувачi ХЕ-262, дуже спритнi та спритнi з маневренiстю. Атакують радянську технiку, пресуючи немов праскою.
  Шарлота знову пальнула. Потрапила до радянської БТ, i прогарчала:
  - Це лiрика не казка... Казка попереду!
  Е-50 зупинився та вiдображав радянську контратаку. Не надто досвiдчене командування кинуло танковий резерв фактично на забiй. I потрапили росiйськi машини - немов кури на ощип. I драли їх капiтально.
  Герда пострiла, проломила чоло тридцятьчетвiрки i прошипiла:
  - Що ж Творець - поранене пекло!
  Шарлота теж пальнула, знайшовши мету, радянськi машини рухалися прямолiнiйно, i дiвчата встигли пристрiлятися. Та й взагалi ця четвiрка iз феноменiв.
  Руда гарпiя проспiвала:
  - Усiх убиває наша отрута!
  I войовницi продовжили вести вогонь, скелячи свої такi мiцнi, i великi наче у коней зубки.
  Христина прочiрiкала з апломбом:
  - Усiх убиває наша отрута!
  Магда, пiдбивши тридцятьчетвiрку, гаркнула:
  - Такий у нас результат!
  Веронiка, Оксана та Наташа разом з iншими дiвчатами йшли з оточення. Батальйон дiвчат отримав наказ вiдiйти в тил, тому що у войовниць практично не було протитанкових коштiв. Сталенiда Павлiвна мала досвiд вiйни, служачи добровольцем в Iспанiї. I розумiла, що проти танкiв серiї "Е" прикордонним вiйськам не встояти. Втiм, дiвчата пiдбили кiлька транспортерiв, але й самi зазнали втрат.
  Наразi батальйон розосередився i вiдступав.
  Веронiка, Оксана та Наташа скинувши чобiтки, вiдходили босi, та у легких блузках. До вiдображення важких танкових колон радянськi вiйська не готовi. А пробити танк Е-50 просто нема чим. Єдиний шанс це зашкодити гусеницi. Але у цiєї машини ковзанки розташовуються на окремих вiзках, i вивести їх з ладу дуже складно.
  Дiвчата рухалися на схiд лiсами та малими групами. Вони виглядали дуже зворушливо. Засунули штани, i в одних лише легких сорочках. Довге, свiтле, злегка кучеряве волосся розпустилося. Босi нiжки приємно лоскоче трава, i iнодi трапляються й шишечки. Все виглядає вкрай еротично. Груди просвiчують через тонкi сорочки.
  Веронiка, загребаючи босою нiжкою траву, у досадi вимовляє:
  - Ось чортiвня - тiльки почалася вiйна, а вже доводиться вiдступати!
  Оксана, чиє свiтле волосся, було злегка рудуватим, скелячи зубками, вiдповiдає:
  - А особливих iлюзiй i не мала! Гiтлер завоював майже весь свiт... Спробуй з такою плетеною ти впорайся!
  Наташа струснула бiлою шевелюрою i видала:
  - Усi хочуть сподобатися... Важко впоратися з ними! Вiрною бути не дуже легко!
  Веронiка кивнула. Її волосся таке золотисте i красиве. Вона чудова.
  А ось їх наздогнала Вiкторiя. Зовсiм руде дiвчисько. Волосся наче пожежа. I такi пекучi. Повiяв вiтер i, здається, це майорить пролетарський прапор, така палаюча шевелюра.
  Вiкторiя зняла з себе сорочку та оголила торс. Її груди були повнi, соски червонi, наче маки. Красива войовниця. I її сильному, тренованому тiлу йде оголення.
  Наташа хихикнула i теж оголила торс, помiтивши:
  - А в нас гарнi тiла... Ми просто Амазонки!
  Веронiка похитала головою:
  - Чи не надто це радикально - оголювати груди! Потрiбно дотримуватися правил пристойностi!
  Вiкторiя похитала головою, i струснула рудими кучерями.
  - У комунiстичному суспiльствi - правила моралi, поняття вiдносне. - Дiвчина струсила голими грудьми, її червонi соски дуже привабливо блищали. - А бути голою не грiх. Точнiше поняття грiха попiвське, а наше кредо - свобода вiд буржуазної моралi!
  Наташа пiдтвердила, трясучись пишним, i пружним бюстом:
  - Ближче до природи! Ближче до природного! I нагота природна!
  Оксана теж усмiхнулася i оголила торс. Справдi, в лiтню спеку як приємно, коли груди голi. I їх обдуває вiтерець. Красива дiвчина i нагота йде. Усi дiвчата спортивнi, з фiгурками, голi тiла войовниць дуже гармонiйно виглядають.
  Красивi дiвчата крокують стежкою. Вони такi чудовi i дуже привабливi.
  Веронiка прочiрiкала, хитнувши головою:
  - Але ж так зовсiм не естетично!
  Вiкторiя негативно труснула головою:
  - Нi! У нас чудовi тiла! I ми голi виглядаємо просто чудово!
  Наташа кивнула, i пiдскакуючи, промовила:
  - Добре був голяка... От Iллiч iз рушницею прийшов!
  Оксана погладила собi груди i пискнула:
  - Справдi, мiй погруддя це супер!
  Вiкторiя захоплено заспiвала:
  - Ох, дiвчатка, а ми нальотчицi! Гаманцi, гаманцi, i гаманцi! Ми бачили долари - гори золотi!
  Наташа, трясучись оголеними грудьми, з посмiшкою проспiвала:
  - Ранiше були голi, босi, поганi!
  I вся четвiрка дружно розреготалася. Дiвчата шльопали босими нiжками, задирали голi п'яти. Красивi войовницi. За плечима у них рюкзаки та автомати ППШ. Симпатичнi войовницi, дуже чудовi.
  Веронiка вкрадливо промовила:
  - Перед Богом, ми всi рiвнi... I доведеться вiдповiдати за розпусту!
  Наташа хихикнула i вiдповiла з усiєю рiшучiстю:
  - Бога немає! Це казка!
  Вiкторiя, трясучись своїми оголеними, засмаглими грудьми, захоплено вигукнула:
  - Бога придумали сильнi цього свiту, щоб тримати народ у покорi!
  Веронiка негативно мотнула свiй золотистою головою:
  - А хто тодi створив всесвiт?
  Вiкторiя хихикнула i вiдповiла:
  - Всесвiт сам росте, неначе листя на деревi. Вони виростають iз нiчого. Коли в далекiй нескiнченностi почало рости з нуля дерево у всесвiтi, i з того часу з'явилося безлiч свiтобудов.
  Наташа хихикнула i показала мову, помiтивши:
  - Гаряче! Може i штани знiмемо?
  Вiкторiя пiдтримала iдею:
  - Це чудово вигадано!
  I дiвчата всi три дружно звiльнилися вiд штанiв, залишившись в одних трусиках. А якi у них сильнi та мускулистi тiла. Просто чудовi, i вищий пiлотаж.
  Оксана заспiвала iз захопленням:
  - У таргана вусики, у дiвки голої трусики!
  Одна лише Веронiка залишилася iз закоченими штанами, i сорочкою. Вона вiдповiла з докором:
  - Погано ось так голяка! А раптом нас побачать!
  Наташа хихикнула i вiдповiла:
  - А хай навiть i бачать! Я люблю збуджувати чоловiкiв!
  Вiкторiя хихикнула, потрясся майже голими стегнами, вiдповiла:
  - Чоловiки це смiття - просто мерзота!
  I вдаривши свiжий грибок босою нiжкою, додала:
  - До чого ж все ж таки приємно на жеребцi взяти i покататися!
  Оксана з усмiшкою помiтила:
  - Коли, вони пестять тебе це приємно... Особливо якщо чоловiки молодi, гарнi...
  Наталя нагадала дiвчатам:
  - Пам'ятаєте, ми хлопця зловили. Чудовий пацан, i, напевно, у нього досконалiсть не по роках велика!
  Вiкторiя облизнулася i вимовила з пожадливiстю в голосi:
  - Як це було б чудово перевiрити!
  Веронiка з обуренням гаркнула:
  - Якi гидоти ви кажете! Не можна так знущатися на почуття людей! Тим бiльше, коли йдеться нехай про нiмецького, але хлопчика!
  Оксана хихикнула i вiдповiла:
  - Ти нас вибач, але на душi так паскудно...
  Наталя охоче пiдтвердила:
  - Нiмцi наступають, i хочеться помрiяти про щось хороше! Наприклад, про хлопцiв!
  Вiкторiя зi смiшком запропонувала:
  - А якщо справдi половити чоловiкiв? Це було так чудово!
  Веронiка жорстко вiдповiла:
  - Жiнок прикрашає скромнiсть, а не зухвале приставання!
  Вiкторiя заперечливо мотнула своєю вогняною головою. Плеснула босими нiжками i гаркнула:
  - Нi! Саме немає бiльшого задоволення, самiй вибрати мужика i затягнути в лiжко. - Руда дияволиця труснула, мiдно-червоними кучерями, i продовжила. - Ось саме перепхатись у кущах заради задоволення, а не йти пiд вiнець.
  Веронiка суворо промовила:
  - Секс без причини - ознака дурня! - I додала. - Це суперечить нормам комунiстичної моралi!
  Вiкторiя не погодилася:
  - Сам Ленiн казав - дружини мають бути спiльнi!
  Наташа хихикнула i помiтила:
  - Ну, я не сказати, щоб так от кидалася на мужикiв, але грати активну роль - приємно! Якщо ти сама подiбне вибираєш за ким ударити! Але в нашiй частинi цього не доходить.
  Вiкторiя вiдповiдно кивнула:
  - Та в нас однi дiвки... Але ж можна перебратися через паркан! - Дiвчина прочiркала з великим задоволенням. - Мужики, мужики... Завзято повзають на пузi нашi мужики!
  Веронiка заперечливо хитнула головою:
  - Нi, Ленiн нiколи такого не казав!
  Наташа вигукнула, протестуючи:
  - Нi, саме це Володимир Iллiч i сказав! За комунiзму i буде все спiльне, включаючи дружин!
  Вiкторiя хихикнула, i пробурмотiла:
  - Жiнки це добре... Чоловiки ще краще! Ех, потрапити б у полон, щоб там зґвалтували цiлою ротою.
  Дiвчата хором розсмiялися. А Вiкторiя, скелячись, додала:
  - А потiм побили прикладами! А п'яти пiдпалили б м'яким вогником та присипали корбiтом!
  Наташа вдарила босою ногою шишечку i проворкувала:
  - П'ятам приємно, коли по них б'ють бамбуком! Ось у Китаї дiвчат i хлопчикiв лупили палицями по босих пiдошвах. I це їм подобалося!
  Вiкторiя зi смаком проспiвала:
  - Якi тортури в Голлiвудi! Однi лише кати, а не люди!
  Веронiка дотепно помiтила:
  - Ось потрапите в пекло... Будуть вам i тортури, i п'яти не лише бамбуком, а й розпеченим залiзом припалять!
  Наташа заспiвала, стискаючи мiцно кулаки:
  - Чорний ворон бiля сусiднiх ворiт!
  Вiкторiя, трясучи голими цицьками, з червоними сосками продовжила:
  -Люлька, наручники, порваний рот!
  Оксана, чиї груди теж оголенi, i трясучись стегнами, вiдповiла:
  - Скiльки разiв пiсля бiйки моя голова!
  Веронiка пiдтримала порив, тупаючи босими нiжками:
  - З переповненої плахи летiла куди.
  Наташа з люттю заревiла, трясучись оголеними грудьми:
  - Де Батькiвщина! Хай кричать потвора!
  Вiкторiя, шльопала i верещала, крутячи стегнами, ледь прикритими прозорими трусиками:
  - А вона нам подобається, хай i не красуня!
  Оксана прошипiла, дригаючи, голими засмаглими колiнами:
  - Сволоти довiрлива!
  Веронiка зiтхнувши помiтила:
  - Ми радянськi прикордонницi. А ведемо розмову, нiби пiдзабiрнi повiї. Хiба так можна...
  Вiкторiя у вiдповiдь заспiвала:
  - Дякую вам Сталiн-вождь! За дурнi, пустi очi! За те, що ми як воша i жити не можна!
  Наташа погрозила рудiй дияволицi кулаком:
  - Ну, ти так не хорт! Потрапиш у особливий вiддiл!
  Вiкторiя впевнено промовила:
  - Скоро нiмцi прийдуть до Москви... I вже Сталiна повезуть у клiтцi!
  Оксана хихикнула i заперечила:
  - Думаєш, результат вiйни вирiшено наперед?
  Вiкторiя цiлком серйозно вiдповiла:
  - А як же по iншому? Гiтлер має понад половину свiту пiд окупацiєю, плюс ще й Японiю з її колонiями. - Дiвка сердито тупнула витонченою, босою нiжкою. - А у нас навiть пристойних танкiв нема! Серiя КВ - це пародiя на машини. Т-34 явно дрiбнуватий. А нормального танка не створено! I снаряди бронебiйнi гiршi за нiмецькi будуть!
  Наташа важко зiтхнула, i пробулькала:
  - З цим доводиться погодитись! На жаль, нашi танки ще такi недосконалi. А КВ? Так вони ламаються.
  Дiвчата замовкли, i їхня грайливiсть впала.
  Справдi, вже першi години вiйни показали, що i Т-34-76 не зовсiм надiйну коробку передач має, а серiя КВ тим бiльше. I що паскудно, чим важчий танк, тим слабше вiн пристосований до перемiщень. А 200-мiлiметрiв лобової бронi не достатньо, щоб тримати снаряди навiть 88-мiлiметрової гармати "Пантери"-2, а не те, що Е-50.
  Як несподiвано з'ясувалося нiмецькi машини на порядок сильнiшi у лобовому бронюваннi та вмiннi тримати удар. А радянська технiка явно пасує.
  Втiм, i в реальнiй iсторiї нiмцi перемагали в першi ж години i днi. Адже вони не мали такої кiлькостi танкiв i лiтакiв, i грiзної реактивної авiацiї. I не було машин важче за двадцять двi тонни. Взагалi напрочуд слабкими виявилися нiмцi в сорок першому роцi. I при цьому, що дивно перемагали сильнiшого супротивника. А зараз? Усi козирi гiтлерiвцiв: бойовий досвiд, найкраща мобiльнiсть вiйськ, умiння зламувати оборону - посилилися. I фюрера не три з половиною тисячi легенi, i пiвсереднiх танкiв, а десять тисяч важких. I реактивна авiацiя, якою, в принципi, гвинтова не суперник.
  I Червона армiя, як i ранiше, краще навчена наступати, нiж оборонятися. I вчили солдатiв бити ворога на його ж територiї, а не захищати своє. Звичайно, дещо й краще стало. Лiнiю "Молотова" добудували. Це вже є плюс. Оборонний рубiж в iнженерному вiдношеннi значно сильнiший, нiж у сорок першому роцi.
  Крiм того вiйська все ж таки краще вiдмобiлiзованi, нiж у реальнiй iсторiї. I готувались до вiдображення удару. Але все одно вишкiл в оборонi не дуже. Дух не надто наступальний. Авiацiя вiдверто пасує. I рiвень навчання льотчикiв не порiвняти iз нiмецькою. Адже у фрицiв такий колосальний досвiд.
  Спiввiдношення сил набагато гiрше, нiж у сорок першому роцi. Тодi СРСР мав у чотири рази бiльше танкiв та лiтакiв, i все одно посипався. А зараз? Зараз у нiмцiв перевага як i кiлькiсть. Причому в танках якiсть ой як помiтно за гiтлерiвцiв. Та й авiацiї також.
  Може тому у четвiрки дiвчат такий песимiзм.
  Войовницi зовсiм не заводяться.
  Наташа, ступаючи корiнням дерев, i вiдчуваючи поколювання в босих ногах, помiтила:
  - Ось ми показали ворогам спину! А може, краще було б стати i померти гiдно!
  Вiкторiя негативно мотнула рудою головою:
  - А що змiнить наша смерть? Тiльки гiтлерiвцi будуть хвалитися новою перемогою!
  Веронiка тут погодилася:
  - Правильно! Наша смерть лише додасть лаврiв фашистiв! А слiд отримати нову зброю i битися з гiтлерiвцями.
  Оксана скептично помiтила:
  - А як? Проти Е-50 немає зброї!
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Дiвча замовкли... I справдi, що за танк Е-50? Машина з щiльною компонувальною схемою, нижчою за два метри i великими кутами нахилу бронi. Свого роду досконалiсть у танкобудуваннi.
  Нове поколiння машин iз гiдростабiлiзатором гармати. I броня нахилена i бортiв, i чола, корми. Присадкуватий тип. У принципi слабке мiсце це низ корпусу, якщо потрапити мiж котками. Але це також треба вмiти. Крiм того нiмцi вiшають на гусеницi та екрани - даючи подвiйний захист.
  Так що фрицi отримали оптимальний танк, який не взяти i СУ-100, поки що рiдкiсної самохiдки.
  При обстрiлi радянських позицiй використовувалися газомети та бомбомети.
  А ось зараз над дiвчатами пролетiли лiтаки-штурмовики. Вони явно загрожували красунь закопати.
  Якби, певна рiч, їх побачили б.
  Наташа, вискалив пику, сказала:
  - Всi ми баби стерви - фюрер не крутий!
  I знову послала оскал у бiк гiтлерiвцiв.
  Вiкторiя логiчно та дотепно помiтила:
  - Вiн боєць не перший, навiть не другий!
  Оксана серйозно наголосила:
  - А "Пантера"-2 у борт цiлком можна взяти. Має всього 82-мiлiметра бронi пiд невеликим ухилом. Для нас вона проблему не становитиме!
  Веронiка хихикнула i припустила:
  - Може ми саме такий танк i пiдiб'ємо...
  Дiвчата вже кiлька годин йшли не зупиняючись. Час перевалив опiвднi. Можна зупинитися та пiдкрiпитися. Народ у СРСР жив не надто легко, але ситуацiя в економiцi покращувалася. Частина товарiв продавалася за пайковими, дуже низькими цiнами, частина за комерцiйними - високими.
  Третя п'ятирiчка 1938-1942 року була формально навiть перевиконана. Досягнуто це було втiм збiльшенням тривалостi робочого дня i драконiвськими покараннями за прогули. Тим бiльше формально i першi двi п'ятирiчки перевиконанi, але це негаразд. Високий рiвень iнфляцiї дозволяв манiпулювати зi статистикою.
  Але країна розвивалася досить швидко. Може, не так швидко як за офiцiйною статистикою, але... Показники зростали. Заводи будувалися, випуск додав особливо у машинобудуваннi. Збiльшувався вал та озброєння.
  Додало й сiльське господарство. Пiсля початкового спаду, викликаного колективiзацiєю, стали працювати колгоспи. Випускалося дедалi бiльше тракторiв, добрив, рiзного iнвентарю. Колгоспи поступово пiднiмалися. Четверта п'ятирiчка була запланована трохи скромнiше, так як вищий рiвень. Тим важче пiдняти цей рiвень! Але сорок третiй i сорок четвертий роки йшли принаймнi офiцiйно за планом. Або навiть трохи випереджаючи. Активно стимулювалися i понаднормовi роботи. I рiзноманiтних позики.
  Сiльське господарство ще трохи додало, i це дозволило заморозити пайковi цiни на продовольство, i збiльшити лiмiт вiдпустки продуктiв. Дещо зросла зарплата.
  Звичайно, в СРСР не все так iдеально, як на екранах кiно, але жити помалу ставало краще. З'явилися велосипеди, i навiть у сорок четвертому роцi першi чорно-бiлi телевiзори. Зняли також i перше кольорове кiно про Сталiна, ясна рiч. Вийшов у серiю автомобiль "Москвич". Додалося виробництво консервiв та цукерок, кондитерських виробiв. З'явилися у продажу та холодильники на амiаку.
  Тобто у СРСР були зрушення на краще. I НКВС уже не так лютувала як у тридцять сьомому, i тридцять восьмому роцi. Звiсно, народ вiйни не хотiв. I нiмцiв боялися.
  СРСР мав вже дуже високорозвинену важку промисловiсть i машинобудування. Але поки що добре, поповнити армiю автомобiлями не встигли. Хоча, звичайно, порiвняно з сорок першим роком, обладнання на порядок зросло. I чисельнiсть самої армiї дiйшла до одинадцяти мiльйонiв - вдвiчi бiльше, нiж у сорок першому. I це насилу витримувала економiка.
  Сталiн зумiв створити сильну iндустрiю, але фюрер надто вже багато завоював, i порозумiтися з ним було неможливо. Зовсiм непорiвняннi виявилися ресурси.
  Але вже вироблялася в СРСР непогана тушонка. I дiвчата iз задоволенням її їли, разом iз цибулею та хлiбом.
  Наташа сердито помiтила, жуючи м'ясо:
  - Ну чому ж фюрер не пiшов ще на Японiю! А прилiз до нас!
  Вiкторiя, жорстко грюкнувши босою нiжкою по корчi, вiдповiла:
  - Дурнiсть непрохiдна!
  Оксана запропонувала:
  - Я гадаю, що фрицi нас недооцiнюють! А насправдi ми маємо всю це гiтлерiвську зграю роздерти!
  Веронiка зiтхнувши вiдзначила:
  - Не пощастило нам... Хоча вiйна могла розпочатися й у сорок першому. Такi чутки ходили!
  Вiкторiя вiдповiдно кивнула, i струснула оголеними грудьми, прошипiвши:
  - Певно так! Але мабуть Югославiя, i успiхи Британiї проти Iталiї сплутали Гiтлер плани. Але, власне, це навiть пiшло фрицям на користь.
  Наташа босими пальцями витончених нiжок роздавила мурашки, i вiдповiдно кивнула:
  - Звичайно! У сорок першому роцi Третiй Рейх, не маючи важких танкiв та реактивної артилерiї, був би для нас абсолютно безпечним. Ми б його смiли... А так фрiци пiдняли планку.
  Дiвчина тяжко зiтхнула.
  Вiкторiя подивилася на Наташу. На її голi, пружнi груди i подумав: "все ж яка, це красуня", як здорово було б її попестити. Але вголос говорити цього не стала - справдi непристойно.
  Веронiка логiчно помiтила:
  - Iсторiя не має умовного способу... А взагалi краще було б ударити в сороковому роцi, коли фашисти наступали на Францiю. Тодi момент - зручнiше не буває!
  Вiкторiя зневажливо пирхнула:
  - I порушити пакт? Сталiн на це не пiде! Вiн же дав слово честi не нападати!
  Наташка засмiялася i помiтила:
  - Ах, якi ми благороднi!
  Дiвчата доїли хлiб, тушонку та цибулини. Запили кислим молоком iз фляг. Рушили далi.
  Десь лунав гул моторiв. Рухалися нiмецькi танки. У тому числi найбiльший Е-100. Бiльш масивнi екземпляри Шпеєр вдалося забракувати. А справдi, навiщо танковi два стволи? Краще зробити два танки легше з рiзними стволами, нiж один iз двома, але важкий.
  Е-100 теж знято з виробництва, але його поки що можна зустрiти у серiї. Мало того, Гiтлер теж любить мастодонтiв, i наказав зберегти все серiю вiд Е-5, до Е-100.
  Досить масовий Е-75 машина з 128-мiлiметровою та вагою у вiсiмдесят тонн. Унiфiкована з Е-50 у бронi. Навряд чи найкраща модель, практично навiть гiрша буде. "Королiвський Лев" з 210-мiлiметровою гарматою та вагою в сто тонн.
  Дiвчата пiднялися на високу сосну i спостерiгають за танками. "Королiвський Лев" завдяки двигуну в 1800 кiнських сил, досить потужний мастодонт та прудкий. Е-100 теж оснащений потужним двигуном. Рухається i "Штурмльов", iз потужним у 500-мiлiметрiв реактивним бомбометом. Це одна з найефективнiших машин прориву.
  Доля самого танка "Лев" була неоднозначною. Вiн з'явився ранiше "Пантери", i встиг повоювати у Швецiї, Швейцарiї та пiд час висадки в самiй Британiї.
  Гiтлер завоював i Швейцарiю, i Швецiю, нав'язав кабальнi угоди Iспанiї та Португалiї. Тi були змушенi вiдмовитися вiд своєї нацiональної валюти та прийняти марку. Тим самим потрапивши пiд вплив нiмецького капiталу.
  Танк "Лев" передбачалося використовувати i проти Америки. Але надто важка машина з недостатньо скорострiльною гарматою не влаштувала вiйськових. Перевагу надали бiльш досконалiй "Пантерi"-2. Ця машина своїм озброєнням влаштувала вiйськових, а ходовi якостi, i броня особливо лобова - бiльш нiж гiднi. "Пантера"-2 стала танком перемоги у вiйнi зi США. А "Лев" використовувався дуже рiдко. "Тигр" виявився теж не надто продуктивним танком, який ледве встиг засвiтитися в боях кiнця сорок другого року. А "Тигр"-2 застарiв, щойно встигнувши з'явившись. Модернiзована "Пантера"-2 при вазi в п'ятдесят тонн не поступалася "Тигру"-2 у захистi та озброєннi, i перевершувала у ходових якостях при меншiй на вiсiмнадцять тонн вазi.
  Бойова практика показала, що "Пантера"-2 значно перевершує "Шерман" у бойових якостях, пробиваючи цю машину з великої дистанцiї, до трьох з половиною кiлометрiв, i практично сама непробивна в лоб i лише з близької вiдстанi вразлива в борт. I це далеко не для всiх моделей "Шермана".
  Америка програла реактивнiй нiмецькiй авiацiї та "Пантерам", а також раннiй Е-25 - унiкальнiй самохiдцi, всього в пiвтора метри висоти.
  США капiтулювали...
  Наталка погладила сама собi полуничний сосок. I з променистою усмiшкою промовила:
  - Я ти! Вiн, вона - разом цiла країна!
  Вiкторiя пiдтримала:
  - Разом дружна сiм'я! У словi ми - сто тисяч я!
  Оксана хихикнула i, вказавши на мастодонтiв, помiтила:
  - Танк "Е" дуже низькорослий i присадкуватий. Його важко буде дiстати.
  Веронiка сумно прошипiла:
  - Хай допоможе нам Бог!
  Наташа хихикнула i прочiрiкала:
  - В Америцi для всiєї країни, в Америцi для всiєї країни, в Америцi для всiєї країни - можливостi рiвнi!
  Вогнява Вiкторiя як хихiкне, i прореве:
  - Для рiзних верств суспiльства можливостi рiвнi!
  I як захоче. I зубки свої гарнi, як покаже.
  Оксана висловила думку:
  - Коли нiмцi вiдiрвуться, вiд своїх баз постачання їм буде дуже погано!
  Веронiка хихикнула i запропонувала:
  - Тодi помолимося!
  Наташа зневажливо пирхнула i похитала головою:
  - Нi! Ми комсомолки, а отже атеїстки!
  Вiкторiя агресивно попередила:
  - А я взагалi войовничий атеїст! I Бога немає - це медичний факт!
  Веронiка обережно помiтила:
  - Але ж ви не можете цього довести!
  Вiкторiя у вiдповiдь агресивно блиснула смарагдовими очима. I прошипiла з оскалом:
  - Я можу! Якщо iснує Бог, то вiн має бути вiдповiдальним. А отже, дбати про людей. - Руда дiвчина агресивно вдарила босою нiжкою по стовбуру сосни. - Чи можна собi уявити феноменальний космiчний розум, який не дбав би про своє творiння!
  Наталя охоче пiдтвердила:
  - Саме так! Адже ми для Бога, як дiти для Батька, а вiн про нас не дбати!
  Веронiка обережно помiтила:
  - Але ж i дбайливий батько карає своїх дiтей...
  Наташа хихикнула у вiдповiдь:
  - Але не спотворює їх!
  Вiкторiя сердито вiдзначила:
  - Оце вже справдi бувають дивнi у вашого Бога методи виховання! Вiн, наприклад, взяв i потопив все людство i навiть невинних тварин. Виникає питання, а що це за фашистськi методи?
  Оксана з усмiшкою додала:
  - I взагалi вiчнi муки в пеклi... Це теж явний перебiр, бо жоднi методи справедливостi не можуть виправдати тортур!
  Веронiка розгублено розвела руками, i зiтхнувши:
  - Я теж вважаю, що потоп Ноя - явний перебiр. Але Земля наповнилася грiхом перед очима Бога...
  Вiкторiя зi смiшком помiтила:
  - Та дiти стали пустувати. Батько взяв у руки автомат i пристрелив тих, хто в'якав, залишив тих, що сидiли тихiше води, нижче трави. - Руда вишкiрила великi зубки. - Така виходить аналогiя!
  Веронiка знизала плечима, i тихо промовила:
  - Я не священик, щоб давати вiдповiдi на такi запитання. Але гадаю, на це у Бога були причини.
  Вiкторiя хихiкнула та вiдзначила:
  - Так... Через це потрапляли без причини, тiльки всiх i бачили наче згинули!
  Наташа припустила:
  - Може, Бiблiя це просто єврейська казка. Чому ми маємо в неї вiрити?
  Оксана висловила свою думку:
  - Потрiбно, принаймнi, дотримуватися своєї честi. I не надто розраховувати на посмертний рай!
  Вiкторiя хихикнула, i помiтила:
  - Так ... Священики люблять розповiдати казки! Причому, не надто привабливi!
  Веронiка тихо помiтила:
  - Але ж Iсус Христос цiлком привабливий образ!
  Вiкторiя хихикнула i хитнула головою:
  - Я б за такого пацифiста замiж не вийшла б!
  Наташа хихикнула i помiтила:
  - Та чоловiк повинен постояти за себе... А чого навчає Бiблiя? Вдарили тебе правою щокою - пiдстав лiву!
  Веронiка хотiла сказати, але явно знiяковiла. А тут вставила Вiкторiя:
  - Справдi дивна мораль. То Бог учить любити ворогiв, то топить разом все людство. I як таке можна пояснити?
  Наталка вiдповiла сама:
  - Думаю, що Бiблiя написана талановитими фантазерами!
  Веронiка на це мляво заперечила:
  - Хто як дивиться... Але iнакше, нiж iснування Бога, неможливо пояснити появу Всесвiту. - Тут дiвчина пiдбадьорилася. Провела босою, точеною нiжкою по корi i продовжила. - Як не крути, але бiльш переконливої версiї походження Всесвiту, крiм як її створив Бог знайти чи вигадати неможливо!
  Наташа знизала плечима i запитала:
  - А причина появи Бога?
  Веронiка зiтхнула i вiдповiла, втрачаючи впевненiсть:
  - Це вже аксiома... Слiд сприйняти вiрою, що Бог iснує. I що вiн iснував вiчно i не має першопричини.
  Наташа заперечливо хитнула головою:
  - Прийняти вiрою споконвiчнiсть Бога? Але я можу запропонувати прийняти вiрою вiчнiсть свiтобудови, але вже без Всевишнього.
  Веронiка логiчно помiтила:
  - Це виглядає алогiзмом. Як це вiчна матерiя, а звiдки вона з'явилася?
  Вiкторiя вiдразу парирувала:
  - А що логiчно - Бог вiчний... А звiдки вiн з'явився!? Тим бiльше, вiдразу всемогутнiй i всезнаючий?
  Веронiка з вiдчаєм вiдповiла:
  - Iснував завжди... Ми приймаємо це вiрою! А як це можливо - незбагненно!
  Наталя тут помiтила:
  - Справдi, ми тут стоїмо на рiвних. Матерiя теж мала якось виникнути. А вiдбувається незбагненне. - Дiвчина посмiхнулася i впевнено вiдзначила. - Але все ж таки питання, чому на землi стiльки зла залишається вiдкритим.
  Сперечатися i справдi можна багато.
  Гiтлерiвцям у всякому разi протистояли меншi, менш досвiдченi, i найгiршi технiкою сили.
  Якщо в реальнiй iсторiї в сорок першому роцi у СРСР була чотириразова перевага в танках, за кращої якостi машин, то тепер уже у нiмцiв бiльше мастодонтiв i вони ефективнiшi. I авiацiя у нiмцiв реактивна i теж бiльшою кiлькiстю та якiстю. У реальнiй iсторiї у СРСР лiтакiв було вчетверо бiльше. Щоправда, мабуть, якiсть на боцi Люфтваффе. Застарiлi машини нiмецьким поступалися. Та й новi теж однозначнi були. Але зараз уже у нiмцiв реактивна авiацiя, якою гвинтова радянська - не суперники.
  Звичайно, лiнiй оборони встигли нарити, але навчання слабке. Досi Червона армiя переважно наступального характеру. Один плюс, що нiмцi не змогли застати вiйська зненацька. Але й мiнус у тому, що вони кiлькiсна перевага у всьому, i ще бiльше реального бойового досвiду, нiж у сорок першому.
  Плюс ще розумiє кiлькiсть сил. I цьому так важко протистояти. У сорок першому роцi СРСР пiсля мобiлiзацiї обiгнав Вермахт у чисельностi, але поступався як пiхота, i загальна мобiльнiсть. Зараз щодо якостi не все однозначно. У вермахтi багато колонiальних, не надто боєздатних дивiзiй. Зате хороша штурмова гвинтiв МР-44, i багато технiки. I на цьому планетi ворог став ще сильнiшим. СРСР, звичайно, теж додав, але не так сильно.
  Майже весь свiт проти Росiї. I тут шансiв значно менше, нiж у сорок першому.
  Альбiна, збивши кiлька лiтакiв, помiтила:
  - Ось ми молотимо, молотимо, а берегiв не видно...
  Альвiна розреготалася i вiдповiла:
  - Ми вже пiдходимо до Днiпра i буде великий бiй...
  Войовницi у бiкiнi продовжували наступ. Гiтлерiвцi обiйшли Брестську фортецю та заткнули казан. Танк Е-50 просувався в схiдному напрямку.
  Герда захоплено заспiвала:
  - Я дiвчина така ось крута! Ламаю як бурульки всiх ворогiв... I по морозу смiливо пру боса, що навiть iскри сиплють з-пiд нiг!
  Шарлота хихикнула, пiдбила в корпус тридцятьчетвiрку i захоплено вигукнула:
  - У Вiтчизнi сумнiватися нема причини! Воїнки крутiшi за чоловiкiв!
  Христина теж натиснула кнопку босою нiжкою, i люто видала, пiдбивши радянську гармату. Так що навiть вiдiрвався ствол:
  - Доходи високi, як гiрськi вершини!
  Магда по черзi пальнула з гармати. Вона 105-мiлiметрова i забiйна була в новiтнiй модифiкацiї досить швидкострiльна, роблячи десять пострiлiв за хвилину.
  Дiвча натиснула босими пальчиками, i прошелестiла:
  - Вiдсоток у рядку прийдешнього даний...
  Герда лупнула по радянському танку, розкришила броню i в'якнула:
  - Ви переконаєтесь у цьому самi!
  Довбанула i Шарлота, використовуючи босi пальчики нiжок, з диким шаленим ревом:
  - Вiтчизна нинi ближча до нас!
  Крiстiна теж вистрiлила, застосувавши пальчики голих, засмаглих нiг видавши:
  - Зустрiчайте сонце разом iз нами!
  Магда теж лупнула, i натиснула босою п'ятою. Розбила в плаваючi уламки радянську гармату, проспiвавши:
  - Батькiвщина всiх сильнiша!
  I войовницi як заревуть, мов буйволицi на бiйнi. Четвiрка дуже любить чоловiкiв. Це справдi їм до смаку. А чому б i нi? Вони такi гарнi та агресивнi. I велелюбнi. А чоловiк - це пес, тiльки поманi. I в тебе буде все, включаючи грошi. А жiнки цi фiзично дуже сильнi. I перетравлюють чоловiчi досконалостi з шаленим темпераментом. I незмiнним задоволенням.
  Не треба чекати чоловiка цiлий рiк - i все-таки оргазм тебе знайде!
  Герда взяла i ревла, пальнув по радянськiй тридцятьчетвiрцi, i зiрвавши вежу:
  - Я справжнiй лицар анiгiляцiї!
  Христина показала мову, i загрозливо просипала:
  - А мiй оскал, як у пантери!
  Шарлота агресивно видала, погрожуючи кулаком, i натиснувши на джойстик босими пальчиками нiг:
  - I попереду великi змiни!
  Магда прочирiкала i в'якнула:
  - Ми втiлення гетери!
  Герда хихикнула i вiдповiла:
  - Як добре коли тебе пестять руки гарненьких юнакiв!
  I дiвчина уявила собi як долонi лапають полуничнi соски. Це i справдi настiльки чудово. I лоскiтно i збуджує. I дуже приємно.
  Герда пальнула за радянською СУ-85. Розбила машину, i прочирiкала, шльопавши босими нiжками по бронi:
  - Ах, дуба дам, дуба дам!
  Шарлота агресивно пiдтвердила, надуючи щоки i трясучись на повнi груди:
  - Дуба! Дуба! Дуба дам!
  I як вiзьме i розсмiяється... Немов дзвiночки брязкають. I голосок такий променисто дзвiнкий.
  А її жертвою стала 76-мiлiметрова росiйська гармата. Зброя досить архаїчна.
  Крiстiна хихикнула, i верещала:
  - Я ревитиму i ламатиму!
  I теж босими пальчиками спрямувала снаряд на ворожу машину.
  Яка вона красива. Золото та мiдь - це здорово!
  Магда i зовсiм золота, як заспiває з ентузiазмом:
  - Все також ридає шарманка...
  Тут вона розвернула радянську тридцятьчетвiрку i продовжила сумно спiвати.
  - У Берлiнi вона чужинка!
  Герда у вiдповiдь прочирiкала. Натиснула пальчиками босої ноги на кнопку джойстика i збила радянську гаубицю.
  - Берлiн столиця свiту!
  Шарлота промичала з апломбом у вiдповiдь:
  - А Лондон це столиця Парижа!
  I цвяхне по радянськiй Т-26. Машинка хоч i не велика, але також вважається танком.
  Христина взяла i видала, крутячи босими нiжками велосипед:
  - А Париж це столиця Риму!
  Пiсля чого як захоче... I смарагдовими очима просвердлять усiх войовниць поспiль. I шкiритись при цьому, i зубками iскрити. А зовсiм як вiзьме i довбає по радянських танках. Знесе бiля тридцятьчетвiрки половину вежi.
  А слiдом за нею i Магда вiзьме i засвiтить гранатою. Тобто снарядом. По СУ-76. Вже явно застарiлiй машинi, але все ще котирується.
  I прочирiкала:
  - А Рим - це столиця Майямi!
  Це справдi смiшно. Але дiвчата надто захопилися. Вони не помiтили, як пара бiйцiв радянської армiї пiдповзла до них iз зв'язками протитанкових гранат i пiдiрвали гусеницi. I як вiзьме та рвоне. Лопнули ковзанки i, Е-50 втратив рухливiсть.
  Що ж буває...
  Гiтлерiвцi мають танкiв багато i куди досконалiшi, нiж радянськi. I в них i екiпажi досвiдченiшi.
  Звичайно, багато iноземних солдатiв, що породжує деякi проблеми, але це не страшно. Проте кiлькiстю вiйська дуже сильнi. I проти цього не попреш.
  Кiлькостi в сорок першому роцi фрицям якраз не вистачало. Особливо мало було танкiв. I це їм заважало воювати.
  Альбiна та Альвiна на штурмовиках сипали бомби на супротивника. Червона армiя пiд їх ударами i здригалася i гинула.
  Альбiна, скинувши черговий подарунок смертi, пискнула:
  - За вирiшальнi змiни та перемогу!
  Альвiна охоче пiдтвердила, ведучи вогонь натисканням босих пальчикiв нiжок на кнопки джойстика:
  - За те, щоби з нiг злiтали вiд успiхiв Третього Рейху.
  Нiмецькi льотчицi Гертруда та Адала, шльопавши босими нiжками, залiзли у двомiсний ХЕ-328, у реактивну машину - це монстр iз десятьма авiагарматами.
  Щойно пройшов дощ i дiвчата залишили витонченi, дуже чiткi слiди голих нiжок.
  Вони були настiльки спокусливими, що пiдлiтки, що прислужували в аеродромi, жадiбно пожирали босi слiди очима, i навiть у хлопчикiв стали набухати досконалостi. Взагалi льотчиць було багато - бойовi дiї показали, що жiнки вiдрiзняються за рiвних умов удвiчi бiльшою виживання, нiж чоловiки. А отже, i ефективнi. А Гiтлер, зрозумiло, не така особистiсть, щоб когось шкодувати.
  У самому Третьому Рейху офiцiйно запроваджено багатоженство - право чотири дружини. Це дуже практично. Але не дуже вписується в християнськi традицiї. Недарма фашизм шукає нової форми релiгiї. Гiтлер наполягає на тому, щоб це був монотеїзм, але такий особливий - з пантеоном язичницьких, давньонiмецьких богiв. Звичайно ж, сам Гiтлер у даному пантеонi поставлений найвище як вiсник i посланець Всевишнього Бога.
  Так що фюрер, звичайно дуже любить себе культивувати.
  Гертруда та Адала запускають у небо свiй багатоцiльовий штурмовик, який може грати роль i винищувача.
  Войовницi дуже впевненi у собi. У росiян немає реактивної авiацiї, i вони навряд чи зможе протистояти натиску тигриць неба.
  Гертруда прогарчала:
  - Я витязь пекучого потоку...
  Адала захоплено пiдтвердила, скелячи зубки:
  - I всiм поставлю матюку!
  Дiвчата розреготалися. Вони натискали босими п'ятами на педалi i розкрутили реактивний штурмовик.
  Було ще темно, але трохи на сходi вже з'явилася свiтла смуга. Дiвчата засвистiли... Пiд ними вже попливли простори Росiї. Войовницi хихикали i пiдморгували один одному. Вони такi екстра-повiтрянi, i красивi.
  Ось їм назустрiч злiтають радянськi машини. Гвинтовий ЯК-9, мабуть, наймасовiша машина серед останнiх випускiв. Не надто озброєна, але вiдносно дешева та з невеликим бронюванням. МIГ-5, бiльш швидкiсна, з кулеметним озброєнням машина. МIГ-3 бiльш рання модель. ЛАГГ-7 ймовiрно найшвидший i озброєний птах. В останнiй модифiкацiї цiлих три 20-мiлiметровi гармати.
  Але це все гвинтовi машини - реактивних лiтакiв не створено. I нiмцi почуваються дуже впевнено.
  Гертруда стрiляє з десяти авiагармат. Луплять 30-мiлiметровi та двi 37-мiлiметровi знаряддя. Вони проносяться, наче вогненний смерч радянськими лiтаками. Проте червонi льотчики намагаються ухилитися та зайти у хвiст.
  Адала у цей момент маневрує. У лоб нiмецьку машину не вiзьмеш, але вихiд у хвости загрожує. Для СРСР напад не є несподiваним. Вже запрацювали зенiтки. Свiтяться в темрявi снаряди, що розiрвалися.
  Нiмки вiдчувають певну нервознiсть. Здавалося, стiльки вже побачили, що нiчим не здивуєш, але... Радянськi льотчики вiдважнi i не бояться втрат. Їх нiчим не злякаєш. Але видно досвiду обмаль. Нiмецький лiтак легко виходить iз пiке, i збиває радянську машину. Розносить ще одну в трiски.
  Потужнiсть нiмецького озброєння дуже велика. Це компонент, у якому фрицi мають величезну перевагу над Росiєю. Але ще й швидкiсть у фашистiв колосальна.
  Адала прискорюється та проривається вперед. А Гертруда випускає реактивнi ракети за супротивником. Поради отримують по зубах. Деякi боєприпаси наводяться на тепло чи звук.
  Адала шепоче:
  - Вони нас не вб'ють!
  Дiвчата розкручують свою машинку... Вони намагаються бути холоднокровними. А тут радянський винищувач, як таранiт, сусiднiй нiмецький, реактивний штурмовик. I як почне рвати i розколюватися. I небо та повiтря.
  Гертруда прошепотiла:
  - Шалена смерть!
  Войовницi явно розгубилися, i їх можуть таранити.
  . РОЗДIЛ Љ4.
  На мирний Владивосток, (Далекому Сходi, вiйськовий стан введено був), обрушився страшний удар. Бiльшiсть кораблiв Тихоокеанського флоту стояла обеззброєна в портах, багато морякiв також було перекинуто на захiдний фронт. Напади Країни Вранiшнього сонця з одного боку очiкували, але на практицi виявилося, що й не чекали. Генерал Ямамото зробив ставку на одночасний удар усiма силами, якi тiльки можна використати. Америка, будучи вiдносно швидко розгромлена, не встигла, потопити переважну бiльшiсть японського вiйськово-морського флоту, особливо грiзну мiць, представляли лiнкори.
  Капiтан першого рангу Васильчиков якраз саме цiєї передсвiтанкової години грав у карти з iншими офiцерами флоту. Хлопцi були ще молодi, їх залишили тут стежити, щоб кораблi остаточно не згнили. Васильчиков єдиний з них, хто понюхав пороху, його перевели з Ленiнграда зв'язку з необхiднiстю лiкуватися вiд сильного запалення легенiв, пiдхопленого в хмарному мiстi. Капiтан першого рангу, або якщо перевести на сухопутнi вiйська, полковник насолоджувався тишею Владивостока, його квiтучими вулицями. Зима минула, квiтень пройшов на радощах, стояв чудовий, теплий, червень не в середнiй, а в тропiчнiй смузi. Офiцери трохи випили, благо горiлка в морському магазинi, за нинiшнiми мiрками (передвоєнна iнфляцiя знецiнила рубль), мало не дешевше молока.
  Втiм, настрiй псувала новина, що черговий караван з американським тушонком не прийде, внаслiдок чого закуска подорожчала, i довелося замiсть нiжної техаської телятинки куштувати вже набридлу рибку з солоними огiрками. Офiцери кiлька разiв намагалися перевести розмову, на тему вiйни й просили розповiсти про тi чи iншi битви, але Васильчиков вiдмовчувався i вiдводив розмову. Нарештi коли його остаточно дiстали гаркнув:
  - Ось вiдправлять вас на фронт, то дiзнаєтесь кузькину матiр. Зрозумiєте, порох пахне не духами, а трупами!
  Дуже молоденький морський лейтенант (щойно отримав еполети, пiсля пiвроку навчання в яку вступив вiдразу зi шкiльної лави) пiдскочив:
  - Ось кого нам не вистачає! Жiнки! Красива баба! Чого ми сидимо однi, адже у мiстi повно самотнiх дiвчат.
  Пацани загомонiли:
  - Звiсно, пiшли шукати дiвчат.
  Офiцер заспiвав романс:
  - Як добре прилягти на траву i що смачне вм'яти! Влаштувати в лазнi перепарку, i дiвчат молодих покликати!
  Васильчиков прикрикнула на молодь, що розбушувалася.
  - На вулицi комендантська година, а дiвчата сплять пiсля важкої роботи! Не всiм пощастило отримати таке блатне мiсце, блаженствуючи, коли навколо ллється пiт i кров.
  Офiцер пiдколов:
  - Порох пахне не парфумами, а трупами, тiльки для рядових, у командирiв протигази з фiльтром!
  Васильчиков насупився:
  - Фiлософ! Типовий Спiноза, залишилося тiльки навчиться, мовою натискати на курок! I буде: пах! Пах! Пах!
  Офiцери розсмiялися, навiть шибки стали тремтiти. Васильчиков додав:
  - Мова у себе велика, коли у опонента розум малий!
  Молодший офiцер пробурчав:
  - Досить про це, краще вип'ємо!
  Iншi бiйцi загомонiли:
  - Правильно, наливай! До свiтанку нам, звичайно, вистачить горiлки, та закуски теж вистачить до бiса!
  I вогненна вода полилася у склянки! Та так що завирувала i запiнила, зазвучали непристойнi, з матом пiснi.
  Дверi раптово вiдчинилися, i кiмнату немов увiрвався ураган. Росла вогняна дiвчина пiдскочила до офiцерiв, i з усього розмаху хряснула недопитою пляшкою горiлки цегляну стiну. Дiвча прокричала:
  - Алкоголiки та хами! Вся країна трудиться, чи воює, ви як свинi блаженствуете. Забули про сумлiння та честь! Недарма Ленiн казав: пияцтво найгiрший з усiх порокiв, його особлива згубнiсть у загальнодоступностi!
  Молодший офiцер був уже п'яний, очi скосилися, i вiн загорлав у вiдповiдь, схопивши порожню сулiю:
  - А ти сучка вали звiдси! Тепер так дам!
  Дiвчина коротко вдарила носком чобота пiд колiно. Удар здавався легеньким, без розмаху, але хлопець завив i опустився. Пляшка впала та розбилася. Всi ахнули, Васильчиков вигукнув:
  - Так це знаки льотчиця-ас по Iспанiї та Фiнляндiї Ганна Вiдьмакова. У неї легендарне волосся, кольори вогню! З прибуттям вас, командир ескадрильї.
  Вiдьмакова кивнула:
  - Я поки що у званнi майора, i перша льотчиця-ас, удостоєна зiрки героя СРСР. Щойно прибула на своєму винищувачi МIГ-5. Поки що решта ескадрильї на схiдному фронтi. Менi ж доручили... Ну, це зовсiм не ваша справа, що менi доручили. У будь-якому разi, менi потрiбно, щоб ваш мiноносець негайно пiдняв американський прапор i вийшов у море.
  Васильчиков здивувався:
  - А чому саме наш?
  Вiдьмакова блиснула зеленими очима:
  - Тому що ця машина зроблена у США. Вам її поставили по Ленд-лiзу, а далi виконуйте мої накази.
  Васильчиков скривився:
  - Полковник слухає майора, та ще й з iншого вiдомства. У вас є повноваження.
  Вiдьмакова простягла документ iз печаткою НКВС та пiдпис заступника Голови ставки та Голови Раднаркому, голови таємної полiцiї - маршала Берiї.
  - Зрозумiв! I без зайвих розмов, слухатимешся тiльки мене! Що буде iнакше, говорити не буду: вам не п'ять рокiв!
  Васильчиков вклонився:
  - Добре! Мiноносець на ходу, потрiбно тiльки пiдняти матросiв iз казарм i за двi години вiдпливаємо.
  Вiдьмакова схопила юнака-офiцера за волосся, вона була на голову його вища i явно сильнiша:
  - Це що за хам та п'яниця! Чому у вас така розбещена команда! Це тип бiльше скидається на юнгу, нiж офiцера. Може його для початку, гарненько здути, щоб весь хмiль вийшов.
  Васильчиков знiяковiв:
  - Це Паша Колобков. Його вiдправили на курси прямо iз суворовського училища, за скороченою програмою. Вiн ще зовсiм хлопчик, за два мiсяцi день народження - шiстнадцять рокiв.
  Вiдьмакова скривилася:
  - Ого! У п'ятнадцять рокiв уже офiцер! Ось що робить акселерацiя! А й не знала, що молокоси вже звання отримують.
  Васильчиков знизав плечима:
  - На комунiстичному фронтi дiти рано дорослiшають! Тим бiльше з ним трапилася iсторiя, нiби вiн найкраще оповiдання написав про фантастичну оборону Москви, i Жуков це зазначив, i порадив перевести хлопця з курсантiв до офiцерiв.
  Вiдьмакова пiддобрiла:
  - Добре! Що вiн не дурень непоганий, але бiльше нiяких п'янок! Счу запах, а нiс у мене собачий, одразу пiд трибунал! Загалом i ти за це заплатиш. Вже людина немолода, адже себе.
  Васильчиков кашлянув:
  - Загалом мене тридцять два, але вже був шiсть разiв поранений в Iспанiї та Фiнляндiї, так що здається старим...
  Вiдьмакова хотiла щось сказати у вiдповiдь, як раптом передсвiтанкову тишу розколов жахливий гуркiт. Це нiби з неба посипалися важкi валуни, шибка лопнула. Градинки осколки застукали по столу i навiть потрапили в руки та обличчя п'яних офiцерiв. Вiдьмакова кричала:
  - Все негайно на вихiд.
  Васильков у вiдповiдь крикнув, та так, що ледве не порвав голосовi зв'язки:
  - Це дванадцять дюймових снарядiв! Японськi лiнкори, схоже, приступили до полювання, це означає.
  Вiдьмакова в досадi вдарила чоботом у стiнку:
  - Почалося, але не так, як ми планували! Зовсiм не так! Прокляття потрiбно негайно вивести ескадру в море i потопити флот країни вузькооких макак.
  Васильчиков пробурмотiв:
  - Зброя є тiльки на моєму мiноносцi та ще на парi дрiбних корит. Нам навiть нема чим вiдповiсти.
  Вiдьмакова показала кулак:
  - Ну, берегова артилерiя у вас має бути! Адже не всi вiдправили на захiдний фронт, а також авiацiя. Адже про те, що Японiя будь-якої митi може вступити у вiйну, вже не перший рiк говорять.
  Васильков хотiв сказати, але знову гримнуло, посипалися уламки. Завила сирена, попереджаючи про появу лiтакiв. Васильчиков пiдвiвся i крикнув, перекриваючи гул Вiдьмаковi:
  - Авiацiя у нас є, i береговi батареї, хай навiть не в повному комплектi є. Зумiємо вiдповiсти!
  Летчиця прогарчала, пробiгаючи вулицями:
  - Менi б тiльки до мого винищувача добiгти i я так цим япошкам всаджу, мало не здасться. Вони ще заплатять за Цусiму i Муден.
  Васильчиков погодився:
  - Та заплатять! Та ще з вiдсотком!
  Почулися розриви i запiзнiлий стрекотiння зенiток. Взагалi велику частину ППО Владивостока вивезли ще в сорок першому роцi, для посилення оборони Москви (Очiкувалося, що Гiтлер вдарить, але тодi i пронесло!), так численнi точки комарильнi Японiї, здавалося, не особливо звертали увагу на подiбний "шум". Японськi пiкiруючi бомбардувальники з пронизливим вереском скидали веснянi "подарунки". Удар наносився i мiстом, i флотом. Лiтаки японцiв не надто великi, але крутi, а ось лiнкори навпаки здоровi. Поки американцям вдалося потопити лише два подiбнi красенi, а вцiлiлi разом iз крейсерами трощили узбережжя. Це сильно скидалося на злодiйське напади країни Вранiшнього Сонця, що сталося 27 сiчня 1904 року. Тiльки тодi не було авiацiї.
  Васильчиков вiдчував, що задихається вiд бiгу. Вiн не супермен, а проста людина з хворими на легенi, яка потрапила в непросту ситуацiю. А у Вiдьмакова не його обiгнала на багато. Цiкаво, скiльки їй рокiв, навряд чи бiльше тридцяти, груди великi, а плечi широкi, як у чоловiка.
  Вiдьмакова раптом розвернулась i помахала рукою:
  - Не бiжи старий, за мною! - прокричала вона з такою силою, що звукова хвиля просто вдарила по вухах. - Виводь швидше мiноносець у море.
  Поруч прогуркотiли розриви, сипалися уламки, один з них падав прямо на Вiдьмакову, i вiн машинально впiймав його руками. Дiвчина-льотчиця вiдчула себе воротарем, який успiшно виграв пенальтi, уламок, був круглим, теплим i скидався на м'яч. Анна раптом вiдчула, як по руках тече щось рiдке. Дiвчина подивилася на уламок, i тут навiть у неї залiзної войовницi, загартованої трьома роками вiйни (Разом з iспанською) до горла пiдступила нудота. У неї в руках була дитяча голiвка. Бiдолашна дiвчинка (це видно по коротеньких кiсках, з вибитими очима. Вiдьмакова акуратно поставила голiвку на трiснутий асфальт i перехрестила:
  - Ти не встигла не згрiшити, не пожити! Втiм, немає грiшника бiльше за Бога, тому немає бiльшого грiха байдужiсть до страждань дiтей.
  Знов гуркiт, i осколки, один потрапив дiвчинi в чобiт, подряпавши шкiру. Вiдьмакова хотiла вже повернутись i мчати з усiх нiг до злiтно-посадкової смуги, де її МIГ, терпляче чекав агресивної господинi, але...
  Гострий, як клинок кинджала, погляд войовницi розрiзнив нестерпну гримасу болю на обличчi капiтана першого рангу Васильчикова, коли його верхня частина вiдiрваного тiла летiла пiдкинуте вибуховою хвилею. Дiвчина, сама ледь ухилилася вiд уламка. Їй уже свого часу, якось зачепило щоку, ще час повiтряної битви в Iспанiї. В результатi залишився глибокий шрам, який довгий час псував їй зовнiшнiсть. Правда, в Сибiру їй познайомили з одним дуже сильним чаклуном, якi, зумiв за допомогою притирань i заклику духiв, зцiлити немовби його i не було, це поранення i ще парочку. За це Вiдьмакова подарувала йому свою невиннiсть, пiзнавши жiночi радощi. Пiсля чого дiвчисько ловило найменшу можливiсть викусити щастя кохання з чоловiком, що було дуже нелегко зробити в ханжеськi радянськi часи, навiть за її Сатанинської краси та вмiння спокушати. Справа звичайно не стiльки в тому, щоб уламати, чоловiка, а в тому, щоб про це не навiдався парторг. А донощикiв усiх мастей стiльки, що стукач, на стукачi та стукачi пiдганяє. Так що особливо не розженешся, якщо тобi дорога кар'єра. Але чотири мiсяцi тому, коли їй вручили зiрку героя, за двадцять п'ятий, збитий поспiль фашистський лiтак: вона познайомилася в Берiєю. А у всiй радянськiй верхiвцi не було бiльшого бабника, нiж голова таємної та явної полiцiї.
  Вiдьмакова бiгла як злiтно-посадковiй смузi. Причому, що з нею рiдко буває, переплутала у незнайомому мiстi вулицю, внаслiдок чого лише збiльшувала дистанцiю.
  Летчиця бiгла i згадувала: Берiя в лiжку був винахiдливий, але не в її смаку, лисуватий, брюхатий, не Аполлон. Тож їй коханцем вiн так i не став. Взагалi чутки про те, що Берiя ґвалтував жiнок явне перебiльшення. Якщо йому говорили тверде нi, друга людина Червоної iмперiї, як правило, не вдавалася до примусу. Хоча хто ризикне з дiвчат сказати нi такому монстру? Кату Росiї номер один!
  Але ось довiреною особою Лаврентiя Палича, вона стала. Взагалi вона стала однiєю з перших жiнок-добровольцiв, що воювали в Iспанiї. Радянських льотчикiв взагалi у цiй громадянськiй вiйнi брало участь небагато. Схоже, сам Сталiн не дуже хотiв перемоги соцiалiстiв. А що логiчно, ось у Францiї перемогли соцiалiсти, начебто лiвi, а ставлення до СРСР лише погiршилися. Але при цьому, враховуючи, що Франко фашист i буржуй, а народний уряд Iспанiї начебто лiвий, зовсiм iгнорувати прохання про допомогу було неможливо. Та радянським льотчикам треба було здобувати досвiд, випробувати нову технiку. Спочатку вiйна йшла зi змiнним успiхом, але потiм армiї Франка за пiдтримки iталiйських та нiмецьких частин вдалося захопити Каталонiю. Битва у повiтрi йшла спочатку на рiвних, але потiм з'явився знаменитий Мессершмiт. У першому повiтряному бою Вiдьмакова вiдчула силу цього лiтака в порiвняннi з IЛ-16. Зокрема швидкiсть, рiзниця в сто кiлометрiв на годину, дозволяла фашистським льотчикам самим вибирати, де як i коли розпочати бiй. По-друге, озброєння 20-мiлiметрова авiагармата могла збити фанерний IЛ-16, на великiй дистанцiї, у той час як МЕ-109 маючи протипульне лобове бронювання тримав пострiли 9.6 - мiлiметрового кулемета радянського винищувача. Тому щоб знищити Мессер, потрiбно було або атакувати з тилу, або якщо дуже пощастить потрапити в мотор, або оглядове скло. Слiд зазначити, що нiмцi також мали, куди кращий зв'язок i дiяли злагодженiше. Вiдьмакову збивали двiчi, а втретє вона була серйозно поранена потрапила в полон. Часи тодi були суворi, але оскiльки вiйна вже була програна, упав Мадрид, Гiтлер на знак доброї волi, i плануючи укладання союзу зi Сталiним, наказав повернути радянських полонених на Батькiвщину. У полонi Вiдьмакова провела всього мiсяць, їй помiстили до шпиталю для офiцерiв, добре годували та доглядали. Нiхто не бив, i не ґвалтував, можливо, гiтлерiвцi та режим Франка намагалися перед усiм свiтом, показати себе гуманiстами на противагу кривавому тирану: Сталiну! Натомiсть пiсля повернення на Батькiвщину, з усiх колишнiх вiйськовополонених лише одна Вiдьмакова залишилася на свободi.
  Правда, ордена цього, за єдиний збитий iталiйський винищувач її позбавили. Але в армiї вона залишалася, i навiть взяла участь у вiйнi iз Фiнляндiєю. Країна Суомi мала у своєму лiтаку лише 118 застарiлих фанерок. Дiвчина майже не брала участi в повiтряних боях, бiльше займаючись розвiдкою, отримала орден, здається один моноплан, таки збила, але його не зарахували.
  Втiм, нiчна розвiдка теж непогано, справа для армiї важлива. Звичайно, той факт, що вiйна з фiнами тривала сто п'ятнадцять днiв, а просувалися радянськi вiйська на день по пiвкiлометра, не могли не викликати почуття досади. Берiя їй потiм проговорився, що спiввiдношення втрат було п'ять одного на користь країни Суомi. Щоправда лiнiя Маннергейма була прорвана лобовою атакою, що також досягнення. Виборг бувають подарунки - втiм, не було взято, а залишено фiнами пiсля пiдписання мирної угоди. Вiйну перемогли, нехай, заплативши рiкою кровi. Вiдьмакова часто спiлкувалася з пораненими, пiхотою, танкiстами. У цiлому нинi рiвень органiзацiї Червоної Армiї був далекий вiд досконалостi. Хоча, наприклад, танк КВ-2, справив на дiвчину сильне враження. Його 152-мiлiметрова гаубиця могла розбивати блiндажi i пригнiчувати батареї. З'явилися i новi радянськi лiтаки МIГI, ЯКI, ЛАНКИ, IЛ, ТУ та iншi. Вiдьмаковi дiстався МIГ, названий, так на честь Микояна. Лiтак мав вiдмiннi льотнi показники, i найбiльша стеля висоти серед радянських соколiв. Щоправда ця авiацiя стала надходити буквально напередоднi вiйни, бiльшiсть льотчикiв мала лише кiлька годин нальоту, якi садили за новi, неосвоєнi штурвали. А ось досвiдченiшi кадри, як i ранiше, лiтали на застарiлих IЛ-16, лiтак, який мав граничну швидкiсть на двадцять кiлометрiв нижче, нiж бомбардувальник Ю-88. Отже авiацiї начебто багато, але якщо брати її якiсть...
  Напад Нiмеччини був зовсiм несподiваним. Чутки про те, що вiйна назрiває, ходили вже iз сiчня. В армiю призвали приблизно п'ять мiльйонiв запасникiв, термiн термiнової служби продовжили, до чотирьох рокiв, до кордону пiдтягувалися танки. I водночас активно рили окопи, численна армiя не стояла в полi, нiби її навмисне вивели i, розташувала так, що нiмцем було легше оточити i знищити нашi вiйська. Вона була у змiцненнях. Щоправда, у травнi пройшла чутка, нiби прийняте рiшення i ось-ось почнеться звiльнення Європи. У принципi Вiдьмакова вдарь Сталiн по Гiтлеру ранiше, сказала б лише спасибi. Для будь-якої країни i особливо Росiї, цiлком природно приростати територiєю, прагнути експансiї. Правитель-завойовник, це почесне звання... Та й взагалi кiнцева мета комунiзму, це свiтова революцiя, радянський союз на всю планету з перспективою експансiї в космос. Адже не можна довго зволiкати i дозволити фашистам створити зброю, здатну знищити людство. З iншого боку, яким треба бути iдiотом, що так безглуздо пiдставити i армiю, i країну. Тримати вiйська в максимально вразливому виглядi, iгноруючи всi данi про напад, що готується? За два мiсяцi до початку вiйни, знайомий чаклун напасував їй що у найкоротший день року, фашистськi полчища вторгнутися в СРСР! I прислав їй оберiгаючий медальйон, попередивши, що поки вiн на нiй Вiдьм'яковi не загрожуватиме загибель чи калiцтво. I що ж! Вiн збила за пару днiв уже двадцять дев'ять фашистських лiтакiв, у тому числi два Ю-488, i один Ю-287, до речi, останнiй бомбардувальник настiльки спритний, що Мiг-5 ледве змiг його наздогнати. Пiсля цього Ведьмякова випросила машину новiтньої модифiкацiї. Що ж по вершнику та кiнь. Серед радянських жiнок вона за кiлькiстю збитих машин перша, а серед чоловiкiв перша з перших. От i майора дали. Так швидко, мов у казцi. Але перемога Третього Рейху є цiлком реальною. Поворот в Африки в сорок першому, а потiм вихiд з вiйни всiх можливих союзникiв, що капiтулювали перед Третiм Рейхом, а тепер ще й раптовий напад Японiї. Останнє взагалi погано, але не смертельно. Так населення Японiї, приблизно сто мiльйонiв або тепер навiть трохи бiльше! (перепису давно не було, але народжуванiсть дуже висока, i поки що без обмежень демографiчної полiтики, прирiст бiльше, нiж у СРСР). А якщо ще додати Марiонетковий режим з китайським "iмператором" у Маньчжурiї, то це ще мiльйонiв тридцять - сорок (там щоправда давно нiхто не рахував). Плюс ще й завойованих колонiй мiльйонiв на триста.
  Правда частина японських вiйськ, сковує Китай, але тепер iз Чан Кай Ши буде швидше за все пiдписаний свiт, точнiше, що вiд нього залишилося, капiтулювало, i вони спiльно з Америкою виступлять проти вже нечисленної Червоної Армiї Мао.
  У самiй Маньчжурiї вже близько десяти мiльйонiв японських i три мiльйони двiстi тисяч "китайських" солдатiв. Загальна чисельнiсть Японських Збройних Сил близько двадцяти семи мiльйонiв, але вони або розкиданi по всiй Азiї, i навiть у США, або з них чотири мiльйони складають вiйська самооборони i вони знаходяться на остовах. Танкiв у Японiї чимало всього двадцять двi з половиною тисячi, а в самiй Маньчжурiї приблизно з десять тисяч. Та й самi танки слабкi, гiршi за нiмецькi зразки 1941 року. Наймасовiший Чи-Ха, не зможе пробити навiть поблизу броню Т-34, а його наша машина може забити на дистанцiї бiльше кiлометра. Правда реально, Т-34, прицiльно б'є iз 500 метрiв. Переозброєння з оптикою затяглося, i оглядовiсть поки що слабка. Але це танки, а авiацiя у Японiї непогана. Щоправда, трохи гiрше за нiмецьку, i американську, але саме трохи. Рiзниця не бiльше нiж на пiвроку. Пiд час боїв пiд Халхiн-Голом, один японський льотчик-асс (чорт забирай, його прiзвище вилетiло з голови, зовсiм бачити отупiло в це м'ясорубцi), збив 41 радянський лiтак, поки його не закiнчили. То це про що горить? Непогана у Японiя авiацiя, i рiвень пiдготовки ассiв високий. Щоправда, переозброєння на новi лiтаки, пiд час вiйни iдеї повiльнiше, нiж у iнших країн. Чому? Може через те, що в країнi Сонця не вистачає промислового потенцiалу, щоб одночасно вiдбивати натиск США, що випускає в день бiльше двохсот лiтакiв, i освоювати новi моделi. Бомбили американцi Японiю сильно, руйнували заводи, спалювали мiста. Втiм, поки що не так уже iнтенсивно, поки до островiв занадто далеко, не встигли пiдiбратися, а зараз уже коли капiтулювали перед Третiм Рейхом i зовсiм не бомбять. I як упоратися з такою мiццю. Вiйськово-морський флот Японiї набагато сильнiший, нiж нинiшнiй, некомплектний Тихоокеанський. Поки вiн не потоплений, про перемогу не можна й думати. Але сухопутна армiя... На Далекому Сходi поблизу кордону формально сiмдесят двi дивiзiї, цi вiдомостi їй пiд великим секретом передав Берiя, плюс ще три прикордоннi, i двi дивiзiї НКВС. Начебто й чимало, але повнiстю укомплектованi за штатною чисельнiстю, лише вiйська НКВС. Iншi дивiзiї мають штати мирного часу. А значить, у Японiї велика перевага в пiхотi, авiацiї i навiть у танках. Ну, в танках, з нашого боку компенсується якiсною перевагою, а решта значно гiрша. Хоча якщо брати стрiлецьку зброю, за кiлькiстю автоматiв Японiя також дещо вiдстає, переважно у неї рушницi. Втiм, i далекосхiднi дивiзiї оснащенi пiстолет-кулеметами слабко. Автоматiв на всiх не вистачає. Так що... У якiсному вiдношеннi в пiхотi переваги немає, скорiше навiть гiрше, усi найкращi офiцери, перекинутi на радянський фронт, тут найгiршi вiйська, як правило, не обстрiлянi, що мають мiнiмум вiйськової виучки. Отже, вiйна починається, вкрай несприятливою, для СРСР обстановцi. I чимало новосформованих резервiв буде кинуто на схiд...
  Вiдьмакова раптом тицьнулася у згарищi. Палала розбомблена мiська лiкарня. Картина воiстину апокалiптична живцем горять i жiнки, i дiти, i старi. Ось грудне немовля впало прямо у вогонь, а навколо жахливий рев i стогiн.
  Вiдьмакова вiдчула труби архангелiв у головi i кинулася в полум'я. Мови вогню лизнули дiвчину в голi руки i вiдкрите обличчя, але льотчиця рухалася настiльки стрiмко, що зумiла пiдхопити дитину, вирвавши її з обiймiв знищення.
  Дiвчина вискочила, вiдчуваючи шкiрою лише легке свербiння, кинула погляд на малюка. На жаль було занадто пiзно, хлопчик задихнувся втягнувши в легкi полум'я, на круглому личку опiки. Такi рванi пухирi на шкiрi нiжнiшi за бутони маргаритки. Вiдьмакова кричала:
  - Ось вiн людський свавiлля!
  Вдарила чоботом по купi смiття, пiсля чого кинулася рятувати, кого ще можна врятувати. Це нагадувало танець кобри мiж газовими конфорками, дiвчина дуже химерно звивалася, i пiдтанцьовувала. Вона обпалювалася, чоботи плавилися, гiмнастерка обвуглилася, але вона продовжувала вперто битися за кожну сльозинку дитини, за кожен удар маленького серця, за кожне тендiтне, але таке потрiбне країнi життя! Чоботи розвалювались, i тепер дiвчина танцювала по вихорах полум'я, свої босими, чарiвними нiжками. Вона була мученицею, але не просто чернечкою катує себе постами i батогом, що не приносить користi, нi Богу, нi людям, мученицею-борцем, що рятує конкретнi життя. Ножечки льотчицi-дiвчата покрилися шаром дрiбних пухирiв, але рухалися вiд болю ще швидше i точнiше.
  Капiтан медичної служби, дiстав iз сумки великi чоботи, крикнув їй:
  - Вiзьми, швидше одягни їх! Ти так станеш калiкою.
  Летчиця одразу вiдповiла:
  - Краще стати калiкою тiлесно, нiж бути потворою морально! Анi секунди на себе, все для фронту, все для перемоги!
  Капiтан медичної служби вiдповiв:
  - Це справжня радянська людина!
  Вiдьмакова сварилася:
  - А ти чого вартий рятуй людей!
  Капiтан зiтхнув:
  - У мене протези замiсть нiг!
  Вiдьмакова витягнувши чергову дiвчинку з наполовину спаленим обличчям i непритомною, крикнула:
  - До чого жорстокий Бог!
  Капiтан знизав плечима:
  - Не Бог винен, а люди!
  Вiдьмакова заперечила:
  - Це теж саме, що сказати - не батьки виннi, а дiти!
  Капiтан хотiв щось вiдповiсти, але клуби диму потрапили йому в горло, i вiн надривно закашляв.
  Босонога дiвчина проревела:
  -Я вiдьма i прекраснiшої професiї немає!
  I подавши голою п'ятою, продовжила:
  - Адольфу нехай буде привiт i в лиху труну букет!
  Бомбовi удари стихли, а артобстрiл все ще продовжувався. Корабельнi знаряддя мають пристойний запас снарядiв, щоправда, вогонь тепер бiльше вiвся по обеззброєним радянським посудинам. Ямамото розумiв, що панування у морi надовго передасть iнiцiативу у цiй вiйнi Японiї. А будувати кораблi, процес дорогий i довгий, хоча, наприклад, пiдводнi човни, мабуть, штампувати простiше. Це, звичайно, теж треба враховувати, але важливо поламати структуру. Адмiрал Ямамото, найвпливовiша людина Японiї, пiсля iмператора Хiрохiто, вiдчував себе богом. Справжнiм богом, так релiгiя країни Вранiшнього Сонця вчила, що найкращий шлях до обожнювання - ратна доблесть! А тепер великий полководець мiг довiльно терзати i коригати простiр навколо себе.
  Над Владивостоком густi, чорнi, на багато кiлометрiв клуби диму, це запалали нафтосховища та склади з пальним. Сотнi, тисячi людей згоряють, геєннi, ну як пiсля цього не вiдчути себе богом, який мстив росiйським за столiття приниження, великого народу змушений тулитися на черзi, таких крихiтних у порiвняннi з просторами Росiї островiв. Ось тепер росiйський флот тоне, i на вiдмiну вiд Перу-Харбора вони не залишать жодної посудини.
  Ямамото пропонував пiд час битви пiд Халхiн-Голом, завдати подiбного удару по Владивостоку, для чого i було складено докладний план. Але Гiтлер несподiвано пiшов на свiт зi Сталiним. Взагалi iдiот Гiтлер, затiяв рiзанину Євреїв i цим налаштував проти себе i Польщу, країни Заходу. I навiщо йому це треба було? Хотiв здобути єврейськi багатства? Але краще було спочатку стати свiтовою державою, розгромивши СРСР, а може й iншi країни. Захiд перемогти простiше через те, що його менталiтету куди меншою мiрою властивий фанатизм i схильнiсть до самопожертви. Ось чи вiдомий хоч один випадок, щоб американськi льотчики йшли на таран. Щоправда, пара зiткнень була, але це, швидше за все, випадковiсть.
  Росiйськi фанатичнi, що дивно, адже Православна вiра не схвалює самогубство, i аж нiяк не вважає, що ратними подвигами можна заслужити шлях до раю. Взагалi вчення Христа, на його думку, є вкрай дурним i непрактичним. Вiн Ямамото читав Бiблiю i дивувався людськiй дуростi, вважати Богом такого пацифiста. Наприклад, вчить: ударили тебе по правiй щоцi - пiдстав лiву, просять одну сорочку - вiддай двi, полюби ворога свого! Тiльки психiчно хвора людина може вважати Христа Богом. Така релiгiя хороша, лише рабiв, пiдневiльних васалiв. I треба ж повiрила вся Європа та половина свiту.
  Правда вчення Iсуса, незважаючи на те, що вiдкидає принцип старого завiту, око за око, а вчить любити своїх ворогiв, аж нiяк не завадило англiйцям завоювати Третину всiєї планети, створивши найширшу iмперiю за всю iсторiю людства. I це за всiєї релiгiйностi Британiї, де Бог, згадано навiть у державному гiмнi. Дивно президенти США клянуться на Бiблiї, проте бомбили напалмовими бомбами японськi мiста, живцем спалюючи тисячi жiнок i дiтей. Причому вбивали мирне населення, не випадково, а навмисно, це була тактика тероризування мирного населення: пiдриву людських та економiчних ресурсiв.
  Адже японцi територiю США спочатку, до вторгнення нiмцiв - не бомбили, за всю вiйну прорвався лише один бомбардувальник i вбив всього шiсть мирних жителiв. А ще приписують особливу жорстокiсть самураям. Адже Ямамото за бажання, мiг би прорватися з бомбардувальниками до мiст США, особливо пiсля розгрому флоту янкi, пiд Перу-Харбором. Так, Європейцi моральнi виродки. У них перекручене розумiння, вiри, вчити i не виконувати!
  У Японiї негаразд! У нас чого навчають, то й виконують. Немає такого, щоб Бог говорив, пiдстави iншу щоку, але при цьому його слуги навмисне вбивали малих дiтей. Та взагалi вiра, що Бог один i Всемогутнiй не може бути iстиною. Був би вiн один, то, звичайно, потурбувався б про те, щоб люди поклонялися йому правильно, у вiрi та iстинi i мали єдине вчення. А так кожен молиться, як хоче, що будь що. Та й свiт надто потворний i неправильний, щоб бути створеним єдиним Всемогутнiм Богом. Адже будь-який вiдповiдальний правитель насамперед прагнути порядку та справедливостi. Вiн хоче, що сильний, мудрий, шляхетний, чесний, був на першому мiсцi, а решта або виправлялися, росли фiзично i духовно, або... Втiм, якщо Бог Всемогутнiй i Творець всесвiту, то тiлесних i розумових потвор не став би створювати.
  Адже чому iмператор часом змушений терпiти як данiсть слабкостi людей? Тому що iншого виходу немає, вiн не може миттєво перетворити виродкiв на красенiв, а трусiв на смiливих. А от якби мiг, то негайно це зробив би! На жаль, доводиться приймати те, що є i мати справу з тим людським матерiалом, що отримав як данiсть. Але вiд кого одержав це iнше питання. Та й сам iмператор має слабкостi: вiн лише людина - старiє, хворiє, старiє. Дивно, але божественний iмператор, часто живе менше нiж рядовий слуга, володiє зброєю гiрше, нiж бiльшiсть генералiв, i багато солдатiв. Ну що в ньому вiд Всемогутнього Бога. Але бiлi, нi чим не краще! За всю iсторiю Європи не було страшнiшого i щасливого завойовника, нiж Гiтлер. Вiн та справдi символ ратної доблестi бiлих людей! I, тим не менш, найбiльший полководець усiх часiв i народiв, не змiг навiть закiнчити гiмназiю, отримати середню освiту, яка в Японiї є обов'язковою!
  . РОЗДIЛ Љ5.
  Та ще й до армiї Гiтлера не прийняли за станом здоров'я. Дивно цей ревнитель культу сила, лев вiйни, виявився настiльки слабким фiзично, що навiть у Нiмеччинi, де у кожного стовпа стоїть по вiйськовому, його не закликали рядовими. Та до чого деградувала Європа.
  Втiм, Сталiн, iнший найвидатнiший полiтик сучасностi, теж мав середньої освiти, вiн був самородком. I що цiкаво теж не був призваний до армiї, за станом здоров'я. Цiкаве, збiги, два злiснi вороги не мали середньої освiти, не були покликанi придатними до стройової служби за станом здоров'я, мали батькiв п'яниць, при чому у Гiтлера тато спочатку теж працював шевцем!
  Ось такий збiг, дивний, зловiсний. Герiнг офiцiйний наступник Гiтлера не такий. Вiн iз сiм'ї аристократiв, предок Герiнга був заступником фактичного правителя Нiмеччини Бiсмарка. Тому i Черчiлль: аристократ, iз знатного роду, i американськi плутократи, (президент Рузвельт не бiльше нiж пiшака, так швидко порозумiлися з ним).
  Хотiли замiнити ним Гiтлера, але не вийшло. Гiтлер їх завоював! Герiнг бiзнесмен, олiгарх, аристократ та прагматик. Вiн краще за Гiтлера здатний об'єднати всi антибiльшовицькi та антиросiйськi сили всього свiту. Америка i Британiя хочуть покiнчити з Росiєю, незалежно вiд правлячого режиму, але з комунiстами, що заперечують саме поняття приватної власностi, їм хочеться так сильно покiнчити. Фанатично, що вони навiть заплющують очi на надмiрне посилення Нiмеччини i що самi змушенi увiйти до складу Третього Рейху.
  Втiм, Нiмеччина це геополiтичний конкурент, але конкурент у рамках капiталiстичних та аристократичних правил гри, а бiльшовицька Росiя абсолютно чужа i ворожа. Навiть дивно, що Черчiлль сам запропонував Сталiну допомогу, це за всього свого антикомунiзму, традицiйної, англiйської ненавистi до Росiї.
  Хотiв ще сорок першого року нацькувати сталiнську Росiю, на гiтлерiвську Нiмеччину. Аж надто його нiмцi затиснули. Адже Нiмеччина пiд червоними, це бойовий кiнь, запряжений у радянську колiсницю, а СРСР пiд коричневими, вiчна партизанська зона. Адже фанатичнi бiльшовики не змиряться, i будуть вести затяжну партизанську вiйну, яка настiльки виснажить Третiй Рейх, що всi мрiї про подальшу експансiю зникнуть як веселка пiсля грози! Росiя пiд Нiмеччиною, краще нiж Нiмеччина пiд Росiєю! Розумiючи це ясно, чому Черчiлль та США пiсля воєнної поразки та капiтуляцiї, так швидко пiшли на зближення з Третiм Рейхом.
  Ямамото прагматик, вiн був проти вiйни зi США та Британiєю. Але цi двi iмперiї самi спровокували Японiю, запровадивши ембарго на постачання нафтопродуктiв. Адже у країни Вранiшнього Сонця немає своїх свердловин, та й багатьох iнших сировинних ресурсiв. Японцi вели переговори, американцi накручували все новi та новi принизливi вимоги.
  I при цьому американцi, провокуючи вiйну, не подбали про приведення армiї i флоту в бойову готовнiсть. Спокуса виявилася надто великою, тим бiльше теплилася надiя, що Москва ось-ось впаде i Нiмеччина, i їй союзники прийдуть на допомогу. Крiм того був розрахунок на те, що США, будучи все ж таки вiдносно демократичною країною, сильно залежною вiд суспiльної думки, якщо вiйна затягнеться, не захоче рясно поливати кров'ю чужi острови. Справдi, з чого рядовому американському обивателю отримувати цинковi труни зi своїми родичами, якщо не йдеться про захист територiї власне США, та й платити чималi вiйськовi податки! Може тому й царська Росiя програла, маючи бiльше солдатiв, але росiйський народ не вважав Манчжурiю за свою територiю, а платити кров'ю i потiм за абстрактнi iнтереси не хотiв. На жаль, Гiтлер не пiшов на Москву, частково через неготовнiсть до суворої Зими, а частково з властивого бiльшовикам фанатизму.
  Не надто хотiлося його на собi випробовувати.
  Втiм, не лише бiльшовикам, росiйськi народ схильний до самопожертву за великi цiлi. Адже перший повiтряний таран здiйснив росiйський хлопець Мессер. Навiть дивно, що це вiн зробив не заради райських гурiй, а за Батькiвщину. Хоча... Месер частково i дурень, адже вiн майстер вищого пiлотажу, винахiдник, конструктор, i звичайно живий принiс би куди бiльше користi Батькiвщинi. Може американцi не так вже й не мають рацiї, тиражуючи принцип: головне в бою вижити! Адже мертвий не зможе вбити!
  Декiлька напiвголих, з оголеними грудьми дiвчат поклонилися на знак схвалення.
  Адмiрал Наумо помiтив:
  - Ми вже витратили понад двi третини боєкомплекту. Знаряддя сильно нагрiлися, на них вiдрами ллють воду!
  Ямамото вiдтворив пальцем у повiтрi хрест i промовив, низьким, трохи хриплуватим голосом:
  - Я думаю, гармати витримають i останню третину снарядiв. Хоча нi, вибийте до дев'яносто п'яти вiдсоткiв.
  Адмiрал Наумо знизав плечима i витер пiт з чола:
  - А чи варто так викладатися в перший день?
  Ямамото стиснув кулаки:
  - Стоїть! Звiсно, варто! Ми застали росiян зненацька, як це було в 1904 роцi, у нiмцiв у 1940, але Сталiн жорстоко покарає командування i таке не повторитися. Тож потрiбне користуватися тим, що хвiст дракона заснув. Взагалi-то я розумiю Сталiна, вiйна з Нiмеччиною настiльки поглинула його увагу, що вiн перестав наглядати за Далеким Сходом. А його оточення без вождя боїться виявити iнiцiативу. От i прошляпили наш удар. Втiм, i американцi. Для всiх було очевидно, справа готуватися, хмари збираються, скоро гримне грiм, але...
  Пробiгли, миготивши босими, круглими п'яточками дiвчини. Вони виконували важливе доручення.
  Наумо поторкав рукоятку мечу, що висить на поясi, або як його ще прийнято називати катана:
  - Росiяни завжди дiють iз запiзненням! Вiйнi не буде надто довгою i ми дiйдемо до Уралу.
  Ямамото пiдняв очi до неба:
  - Нехай допоможуть нам у цьому боги, але я так не думаю! Вони швидко вчаться, Халхiн-Гол показав, що росiйський рiвень вищий, нiж при вiйнi 1904-1905 рокiв. Крiм того, вiдкрию тобi одну таємницю. Наш таємний агент у Владивостоцi трохи допомiг, що у досить потужної берегової артилерiї не виявилося снарядiв, а авiацiя не зумiла вчасно злетiти. Ось вона таємна вiйна.
  Наумо здивувався:
  - А куди дивився СМЕРШ та НКВС?
  Ямамото хихикнув, тремтячи пальцями:
  - Тут Далекому Сходi служать найгiршi кадри Росiї, у Владивосток прагнуть, тi, кому страшно вмирати на радянсько-нiмецькому фронтi. Тому тут, куди легше знайти зрадника чи дурня у верхах, а також своєкорисливу людину. А НКВС настiльки звикло розкривати уявнi змови, то справжнiх зрадникiв вже не помiчає. Тож працювати цiлком можна. До речi, якщо на бiк нiмцiв перейшло кiлька генералiв, незважаючи на те, що їхнiм сiм'ям, рiдним i близьким за це загрожує розстрiл, то пiдкупити когось iз верхiвки цiлком реально. Або використати втемну, що навiть ще краще.
  Тож ми провели немалу роботу. Нам японцям взагалi властива ретельнiсть у продумуваннi вiйськових операцiй та облiк усiх дрiбниць.
  Наумо потер рукоятку катана:
  - Правильно! Але ганьба Халхiн-Гола, викликає почуття гiркоти та найсильнiшої досади! Як ми могли...
  Ямамото втiшив:
  - Там маньчжур було бiльше, нiж японцiв, та й взагалi не можна весь час вигравати. Повинен вiдзначити, що все ж таки билися з нашого боку не найкращi частини, i росiян була велика перевага в авiацiї та танках.
  Наумо наполовину оголив катана:
  - Нас це не виправдовує! Самурай нiколи не пошлеться на тупий клинок i на втомленого коня, на безлiч ворогiв i слабку зброю!
  Ямамото скоригував:
  - Самурай, звичайно, нi, але людина, на жаль, так! Людям властиво помилятися!
  Ямамото вiдволiкся i щось прокричав у трубки, а потiм продовжив:
  - А ти знаєш, я пропонував ударити по Росiї ще у травнi 1942 року. Це могло попередити наступ перших фрiцiв.
  Наумо кивнув:
  - Невже! Але ми воювали зi США та Британським левом.
  Ямамото постукав пальцем по рубцi:
  - Так! Правильно, але США отримали по зубах, Великобританiя втратила колонiї, а Нiмеччини було вiдносно туго. Ми хотiли вiдтягнути iз Заходу Росiї якнайбiльше сил, щоб полегшити Вермахту перехiд у наступ проти Британiї, не побоюючись удару Сталiна у спину. - Адмiрал випив саке пiднесеного босонога дiвчиною в короткiй спiдницi i продовжив. - Удар був запланований на травень, на момент пiдсихання дорiг, але завадили американцi.
  Наумо вихопив катана, рубанув їм у повiтрi:
  - Смерть США! Вони завжди заважають Японiї.
  Ямамото хитро посмiхнувся:
  - Не завжди звичайно, наприклад, коли ми вперше воювали з Росiєю, янкi здорово допомогли нам кредитами, а також постачанням озброєнь. Бiльше половини нашого флоту було зроблено на грошi США та Британiї, причому на їх суднобудiвних верфях. Так що Америка не завжди погано, але не в даному випадку.
  Наумо здивовано запитав:
  - I чому?
  Повз японськi адмiрали знову пробiгли, миготивши босими п'ятами дiвчини-прислужницi.
  Ямамото зiйшов до пояснення:
  - Зграя бомбардувальникiв далекої дiї прорвалася до Токiо, i завдала по столицi пiдступного удару, iз застосуванням напалмових бомб. Згорiли сотнi дерев'яних будинкiв, i iмператор наказав за всяку цiну вiдсунути зону контролю вiд столицi. I насамперед захопити найближчу до Японських остов, бойовий комплекс американських баз на архiпелазi Медей. На жаль, нам це не вдалося, то ми стали програвати битву за Тихий Океан. Добре, що при цьому у нас вистачило мудростi, якнайшвидше, укласти союз з Третiм Рейхом i вiдбутися малим. Iнакше вiд наших мiст не залишилося б навiть руїн.
  Голоногi дiвчата навiть пiдскочили, трясучи своїми чорними i рудими косами.
  Наума махнув у повiтрi мечем:
  - Ми б все одно перемогли! То невже доведеться вiддати Гiтлеру пiсля вiйни Фiлiппiни? Цю перлину японської корони, неприступний Сiнгапур, квiтучий Гонконг, Iндонезiю, нафтовi свердловини захоплених англiйських колонiй та французької Гвiнеї, Iндокитаю, Бiрми, Таїланду. I багато iншого, про що говорити не повертається мова. Адже ми стоїмо на кордонi з Iндiєю, на порозi якого захопив фюрер - Австралiї. I все це ось так вiддати без бою, як боягуз...
  Ямамото перебив:
  - Серед бiлих теж є розумнi! Недарма Iмператор у своєму кабiнетi поставив погруддя Наполеона. Але був ще один Цезар, вiн сказав: утримати завойоване найважче, нiж завоювати. У цьому випадку до нас це стосується насамперед. На даному етапi ми не мали вибору. Ми вирiшили зберегти частину, щоб не втратити все, включаючи суверенiтет.
  Наума вiдтворив мечем вiсiмку:
  - Розумом розумiю, але серцем!
  Ямамото пiдвiвся i ляснув колегу по плечу:
  - Та ти не переймайся, в даному випадку ми якщо i пiдемо те, щоб повернутися. Переможемо СРСР i знову кинемося на Третiй Рейху на США та англiйцiв, але вже поб'ємо їх разом iз нiмцями та макаронниками. I тодi все повернемо, плюс ще захопимо Iндiю, Австралiю, Аляску i до ... Там буде видно, адже у нас будуть ресурси росiйського Сибiру, а Америка знову впаде в депресiю. Це треба розумiти!
  I знову голоногi дiвчата закивали на знак величезного схвалення. Вони такi красивi засмаглi, не якi дiвчата були навiть зi свiтлим волоссям, i мускулистi.
  Адмiрал Наума майже невловимим рухом сховав, катана в пiхви i, шепелячи, прошепотiв:
  - Майбутнє добре, а теперiшнє краще! Чуєте на авiаносцях витрачено весь запас бомб, а на...
  Ямамото коротко наказав:
  - Вийди на палубу i оглянься, через пiвгодини ми розвернемося i пiдемо до своєї найближчої бази.
  Наума просвистiв у нiс:
  - Слухаю командира!
  Адмiрал вискочив, притримавши дверi, щоб вони не плескали. Не встигли його кроки стихнути, як дверi зi стiни вислизнула тiнь, вона пройшла навшпиньки i скинула покривало. Ямамото хихикнув:
  - Ледi Амстронг, ви як завжди раптовi!
  Потiк свiтла обрушився на iстоту, показавши її у всiй красi. Це була блондинка, фiгура нiмфи, iдеальнi пропорцiї, але з обличчям зрiлої жiнки рокiв тридцяти п'яти. Трохи вище Ямамото, у шкiряних, шитих смарагдами та сапфiрами пiд колiр хвилi черевичками з м'якою пiдошвою. Скинувши покривало, вона була в купальному костюмi i рухалася, мов iндiйська танцiвниця.
  Ямамото зупинив жiнку:
  - Танець виконаєш пiзнiше! А поки що слухай мене уважно, як марiонетковий президент США у складi Третього Рейху Генрi Трумен поставився до нашої пропозицiї, надати всiм звiльненим територiям статус формально незалежних держав?
  Амстронг вiдповiла своїм нiжним голоском:
  - Вiн заявив, що вони з Черчiллем проти. Всi колонiї будуть i далi колонiями, а Китай залишиться роздiленим. До речi, Трумен заявив, що якщо Японiя допоможе режиму Чай Кан Шi, то може зберегти - вiн особисто попросить Гiтлера, що так було. Коротше у вас свої бази в Маньчжурiї, а також режим, i навiть отримати дещо в континентальному Китаї. Зокрема концесiї та доступ до сировинних ресурсiв.
  Ямамото посмiхнувся:
  - Це хороша новина! А марiонетковий уряд США знає, що ми вдарили по СРСР? Чи поки що нi?
  Амстронг зробила пальцем коло:
  - Вже знає! Поки що офiцiйної реакцiї немає, але Трумен уже встиг вигукнути: молодцi япошки!
  Ямамото насупився, сердито смикнув бровами:
  - Ми йому не япошки, а японцi, нацiя воїнiв та мудрецiв, а не пастухiв та каторжникiв як Американцi. Хоча, звичайно, це добре, значить, перешкод для наступу вглиб Сибiру не буде.
  Жiнка грайливо перебирала нiжками по пiдлозi.
  - Сибiр це добре - вона велика, багата! I разом з тим Сибiр це погано - там снiги та холод!
  Ямамото скривив губи:
  - Японський солдат не боїться морозiв. У цьому полягає суть кодексу Бусидо: не шукай собi легкого життя, а долай труднощi. Недарма символом самураю є - карась! Ця риба завжди пливе проти течiї.
  Амстронг здивувалася:
  - Карась? Така невинна рибка. Невже грiзнi, справжнi демони апокалiпсису самураї порiвнюють iз себе з пiскарем, якого смажать на сковородi, а не з тигром, чи левом.
  Ямамото розвiв руками:
  - Леви в Японiї не водяться! А тигр надто нiжна кiшка, їй не вистачає мужностi. Знаєш одним iз головних випробувань самураю, його в десятирiчному вiцi вводять у клiтку до тигра i вiн має забрати у звiра шматок свiжого м'яса. Що зенки вилупила, не вiриш?
  Амстронг замахала головою:
  - Не вiрю, що десятирiчний хлопчик упорається з тигром, навiть якщо у нього в руках буде найгострiший меч.
  Ямамото обережно поклав руку дiвчинi на спину i погладив її голу, бархатисту шкiру.
  - Ти не правильно зрозумiла. Син самурая заходить у клiтку з тигром без меча та будь-якої зброї. Вiн повинен сильним розумом i могутнiстю волi переконати тигра, вiддати йому свою їжу!
  Амстронг вигукнула:
  - Та це просто неймовiрно! Самурай справжнiй Диявол! А ти теж заходив у таку клiтку?
  Ямамото опустив очi.
  - На жаль немає! Це звичай стародавнiх часiв! Але якщо ти хочеш, ми кинемо тебе в клiтку? Говори, ти хочеш потрапити до клiтки з тигром?
  Амстронг забурчала, її засмаглi, витонченi як грецької статуетки руки обвили шию адмiрал. Губки призовно розкрилися:
  - Якщо тигр це ти, то я готова навiть у пекло! Хоча рай без тебе гiрший за пекло, о мiй коханий самурай.
  Ямамото несподiвано вiдштовхнув жiнку, прорепетував:
  - Зараз менi треба пiдвести з iншими адмiрала пiдсумки нальоту на СРСР, а також дiзнатися, як справи на сушi. Жiночим втiхам вдаватися нiколи. Зрозумiло тобi: нiколи! Я тебе покличу лише увечерi. До речi, не бентежить вузький розрiз моїх очей i жовта шкiра.
  Амстронг покрутила стегнами:
  - Нi! Зовсiм навпаки! Так навiть романтичнiше i незвичайнiше! Ти японець, я американка: раса жовта та бiла, ангел та демон! Такий контраст дико заводить! Бiльшiсть жiнок любить оригiнальне та не схоже на iнших.
  Ямамото налив собi пiдлогу чарки саке змiшаного з "Джинном" i проковтнувши одним махом розслабився:
  - Взагалi-то, я думав жiнки консервативнiшi за чоловiкiв. Чи багато самки зробили науковi вiдкриття?
  Амстронг закинувши голову, i струсивши свiтлим волоссям, промовила:
  - Найголовнiше вiдкриття для жiнки - це вiдкриття нового чоловiка, лише за умови, що вiн книга, а не радiо! А самураї не балакуни!
  Почулася надривна трель дзвiнка, заблимала зелена лампочка. Адмiрал налив собi ще пiвчарки, по-росiйськи шмякнув, i закусив лимоном мазаним медом. Облизнувся i показав рукоятку самурайського меча:
  - Я особисто вбив бiльше ста людей, iз них не менше двадцяти молодi жiнки! Ти будеш найкрасивiшою з усiх жертв.
  Амстронг пригрозила, висунувши малиновий язичок Ямамото:
  - У мене троє синiв i вони помстяться i тобi i твоїй родинi адмiрал!
  Ямамото здавалося, нiтрохи не образився.
  - Народила трьох дiтей.
  - П'ятьох! - поправила Амстронг.
  Тим бiльше, п'ятьох! I зберегла талiю дiвчини?
  Ледi закинула ногу собi за шию:
  - Я американка, i цим все сказано!
  Ямамото кивнув i прошипiв:
  - Зараз до тебе прийде хлопчик вона дуже сильний боєць-нiндзя. Обслужиш його за найвищим розрядом. Зрозумiла?
  Амстронг вiдповiдно кивнула:
  - Я люблю молоденьких... Вiн сподiваюся, гарний?
  Японець упевнено вiдповiв:
  - Навiть дуже! Тобi сподобається!
  I рiшуче покинув каюту. Замiсть нього майже вiдразу ж виник хлопчик. На вигляд рокiв тринадцять-чотирнадцять, дуже мускулистий, босонiж i шортиках. Дiйсно красивий, зi свiтлим волоссям.
  Амстронг зрадiла... Що їй не доведеться мати справу з якимсь старим виродком.
  Пацан втiм, подивився сердито i лаконiчно буркнув англiйською:
  - Роздягайся!
  Жiнка посмiхнулася i запропонувала:
  - Може трохи романтичнiше!
  Хлопчик у вiдповiдь вiдважив їй ляпас. Щока у ледi спалахнула. Шпигунка важко зiтхнула i почала знiмати одяг. На жаль, не дуже перспективне початок.
  Хлопчик вишкiрився, скинув iз себе шорти, i оголив важку чоловiчу досконалiсть.
  Прошипiл, вискалившись:
  - Лягай!
  З подихом ледi Амстронг лягла на спину i розсунула ноги. Хлопчик з натиском i дуже грубо увiйшов до неї, i взявся, наче кулемет довбати. Нi ласок, нi слiв...
  Шпигунка була вже досвiдченою повiєю, i їй не було боляче. Навпаки, рiзкi поштовхи майже приємнi. Ось вони порушили її, i грот Венери почав наповнюватися вологою. Потiм i зовсiм завелася, i почулися хтивi стогiн.
  Ледi беруть по грубому, але i це теж приносить задоволення. I ось тебе накриває хвиля оргазму.
  Хлопчик несподiвано припиняє довбати, з силою хапає ледi Амстронг за волосся, i нагинає голою до своєї досконалостi. Шпигунка вiдкриває рот, i струмiнь лупить прямо в язик. Теж уже не вперше. А бiла кашка вiд хлопчика солодка i дуже приємна на смак. Амстронг iз непiдробним задоволенням облизується.
  Потiм юний нiндзя сам нахиляється до її лону обличчям, i починає самозабутньо працювати. Амстронг здригається вiд чергової хвилi екстазу i реве немов буйволиця на бiйнi. Їй доводиться ловити досконалiсть своїм яскраво-червоним ротом. I самiй працювати рожевим язичком. Поки знову не викинеться фонтан бiлого та солодкого.
  Стiльки насолоди. А юний, м'язистий, i бiлобрисий нiндзя просто невтомний. Його енергiя незмiрна, i переважна. Цей уславлений боєць та лiжка гiгант. I свiтленький волоссям... Просто все супер i найвищий клас.
  Вiдремонтований Е-50 вирушив у бiй. Росiяни все ж таки неабияк налаштували укрiплень, i нiмцям доводилося долати глибокоешелоновану оборону. Войовницi методично руйнували батарею.
  Герда пальнула, рознiсши радянську гармату, а потiм з усмiшкою в голосi промовила:
  - Битимемо людей, i битим байдики!
  Шарлота виблискуючи мiдно-червоними кучерями, заспiвала:
  - Ми раз, ого розбiйницi! Розбiйницi!
  I натиснувши босий пальчик на кнопку джойстика, вiдправила снаряд, розбивши радянський дзот.
  А тут i Христина оглушливо прогарчала:
  - Пiф-паф! I ви покiйницi! Небiжчицi! Небiжчицi!
  I теж натискає босим пальчиком витонченої нiжки, вiдправляючи супротивника в нокаут.
  А далi з'явилася Магда. Ось це дiвка. Теж пальчиками голої ноги на джойстик натискає, i як лупе.
  - Ах, хто побачить нас, той одразу ахне!
  Чарiвна Герда тряслася своїми повними грудьми, довбанула по тридцятьчетвiрцi, i верескнула:
  - I для когось смаженим запахне!
  Шарлота натиснула босими пальчиками на кнопки джойстика, i прочирiкала, немов горобець.
  - А дещо пазухою ми тримаємо!
  Христина розтерзала снарядом радянську зброю i прошелестiла, прицмокуючи червоними губками.
  - До нас не пiдходь...
  Магда теж натиснула босий пальчик на кнопочку. Рознесла тридцятьчетвiрку i в'якнула:
  - До нас не пiдходь!
  I Герда ця агресивна бестiя, зi свiтлим волоссям, теж довбане снарядом, i тридцятьчетвiрка лусне як нiс боксера пiд кулаком панчера. А войовниця проскуляє:
  - А то зарiжемо!
  I знову дiвчата розривуться, i стрiлятимуть, без жодного жалю, або пауз.
  Шарлота захоплено просипiла:
  - Я класна розбiйниця...
  I теж як лупе по радянськiй гаубицi. Однi тiльки запчастини полетiли в рiзнi боки.
  Христина, як гаркнет. Як натисне босим пальчиком на кнопку джойстика i прочiркає:
  - А бiсiв донька покiйниця!
  Магда теж цвяхне натисканням босими нiжками на вражаючий предмет, рознесе радянський танк i видасть:
  - I не скромниця!
  Герда вишкiрилася, її зубки заблищали. Вона уявила собi гарного юнака. Такого м'язистого, атлетичного, з рельєфними м'язами, та великою чоловiчою досконалiстю. I як вона нахилиться i обхопить червоними губками, його пульсуючий, нефритовий стрижень. Як це смачно, наче шоколадне морозиво. I це шоколадне морозиво ти злизуєш язиком. I це так приємно, так збуджуюче.
  Ех, як здорово, якщо ще один хлопець прилаштується до неї ззаду. I пульсуючий, нефритовий стрижень увiйде до зволоженого гроту Венери. I як це здорово.
  Герда навiть затремтiла вiд знемоги. Як це їй здавалося зворушливо i чудово.
  Дiвчина вистрiлила по радянськiй зброї. I захоплено прочирикала, тупаючи босою нiжкою:
  - Хлопцi, хлопцi, це у ваших силах.
  Шарлота теж лупнула i рознiсши росiйський танк, як в'якне, трясучи повним бюстом:
  - Землю вiд пожежi вберегти!
  Христина струсила своїм мiдно-жовтим волоссям. Вискалила вогнезарну посмiшку, перевiривши:
  - Ми за мир за дружбу, за посмiшки свiту.
  Магда надiслала босим пальчиком натискання на джойстик. Рознесла радянський танк i ринула:
  - За сердечнiсть зустрiчей!
  Войовницi дивилися дуже весело. А зубки як вишкiрили. I пiдморгують та верещать.
  Шарлота теж уявляє собi хлопця. Молодого, але з бородою. Як вiн її пестить груди. Як борода лоскоче груди, волосся кучеряве проходить по стиглiй полуницi соскiв. I лоскоче вiн її, i цiлує груди. Обводити солодкий, медовий сосок язиком. Така ось iдилiя. А якщо хлопець ще свою мову суне грот Венери. Який буде смак!
  Шарлотта стрiляє i верещить:
  - I буде гострим меч!
  Звичайно, дiвчата хоч i красунi роблять чорну справу - вбивають радянських солдатiв. Але їх так навчали з раннього дитинства. Вони безжальнi вовчицi.
  I вони вважають себе правими. У них таке виховання та менталiтет. Почали воювати дiвчата ще в сорок першому, дехто з їхнього батальйону "вовчицi", навiть ще ранiше. I мимоволi згадуєш першi кроки. Коли тобi ще було лише по шiстнадцять. I все навколо здавалося чудовим, красивим романтичним.
  Втiм, вони i зараз досить молодi!
  Над замаскованими дiвчатами пролетiло два десятки англiйських лiтакiв, вони, напевно, нiчого не помiтили, i вже почали розчинятися за лiнiєю горизонту, як раптом почулися новi пiдозрiлi звуки. Мадлен скомандувала:
  - Усiм лежати i не рухатися!
  Дiвчата завмерли, вони чогось чекали. I ось з'явилися через бархан легкi транспортери та вантажiвки. Судячи з конструкцiї, англiйського та американського виробництва. Вони неквапливо рухалися у бiк столицi Тунiсу. Мадлен трохи розгубилася. Вiн вважала, що до лiнiї фронту ще далеко, а отже, англiйцi ще не встигнуть з'явитися. Точнiше не повиннi з'являтися. А тут пре цiла колона. Хоча, мабуть, менший за батальйон... Хто це такi, якась бойова група, обiйшовши пустелями аж нiяк не суцiльний фронт, хоче пошарити по тилах. Начебто логiчно, хоча з технiкою їх легко помiтити у пустелi. У всякому разi, треба передати своїм по рацiї, а вогню не вiдчиняти. Тим бiльше, що їх лише сто людей, а англiйцiв понад три сотнi!
  Герда шепнула Шарлотi:
  - Ось вони англiйцi! Вперше їх так близько бачу!
  Рудоволоса подруга, теж дуже нервуючи, вiдповiла:
  - Та нiчого особливого! I серед них стiльки негрiв!
  Справдi, не менше половини англiйцiв, були чорношкiрi. I колона рухалася неквапливо, причому негри ще щось завивали... Вони все ближчi й ближчi...
  Тут нерви однiєї з дiвчат не витримали, i вона вдарила з пiстолет-кулемета. В ту ж мить вiдкрили вогонь та iншi войовницi, а Мадлен запiзно гаркнула:
  - Плi!
  Кiлька десяткiв англiйцiв виявилися разом скошенi, одна з вантажiвок запалала. Iншi англiйцi вiдкрили безладну стрiлянину. Мадлен вловивши момент, прокричала:
  - Наступальнi гранати дружно кидати!
  Дiвчата з елiтного батальйону СС "Вовчицi", жбурляють гранати далеко i влучно. А що з дитинства натренованi, та ще спецметодику проходили. Це коли тренуєшся зi струмом, трохи зволiкала з кидком i тебе розрядом. Шпурнули свої гостинцi i Герда з Шарлотою. А англiйцi шкереберть i догори дригом... Забавно так. Стрiляють безладно, а негри ще, що кричать незрозумiлою мовою. Ось точно вiдморозки.
  А Герда стрiляє та кидає, при цьому ще й спiває:
  - У зiницях СС нiчний жах! Один стрибок - один удар! Вовчицi ми - наш метод простий! Не любимо ми тягнути кота за хвiст!
  Шарлота у вiдповiдь також порикує. Кулi, випущенi нею, розбивають на уламки черепа. Бо ще вибивають очi. Ось один переляканий негр, як всадить багнетом бiлобрисого напарника в бiк. Той кров'ю у вiдповiдь плюне. Шарлотта пiдспiвує:
  - Ангели зоряного похмурого пекла! Здається, все у Всесвiтi зруйнують! У небо злетiти швидким соколом треба! Щоб уберегти вiд смертi душi!
  Англiйцi дiють неорганiзовано, бiльшiсть iз них колонiальнi солдати: негри та iндуси, араби. Вони: то падають, завмираючи, то навпаки рiзко схоплюються i починають гасати, як угорiлi зайцi. Втiм, дiвчата стрiляють влучно, та й гранати хоч уламки i недалеко летять, зате густо! Ось уже й ворогiв лишилося небагато. Мадлен кричить англiйською, у неї голосок такий оглушальний голосний, що не треба навiть рупора:
  - Здавайтесь i ми пошкодуємо вашi життя! У полонi у вас буде, гарна їжа, вино та секс!
  Подiяло миттєво i вже здаються... Руки вгору i ...
  Зiбрали пiвсотнi полонених, їх половина поранених. Мадлен скомандувала:
  - Поранених добити!
  . РОЗДIЛ Љ6.
  Сталенiда Павлiвна з групою дiвчат все ж таки вступила в нерiвний бiй. Сили й справдi не тi... Але войовницi атакували транспорту фрицiв. Не настiльки важко броньованi та бiльш вразливi.
  Босоногi, напiвголi дiвчата вiдкрили вогонь фашистами. Потрапивши пiд удар, транспортер спалахнув. Потiм войовницi пiдбили й iнший транспорт. Змусили його димiти i розколюватися. Третiй бронетранспортер намагався пiти. Але Наталка пiдбила його з трофейного гранатомета. Пiсля цього невеликого мастодонта добили.
  Войовницi пiсля цього почали пiдбирати трофеї. Оксана з посмiшкою показала на обтiсну гранату:
  - Нiмецький варiант!
  Вiкторiя, скелячи зубки, вигукнула:
  - А ви дивися негри!
  Справдi, серед убитих були i чорношкiрi, i iндуси, i араби! Бiлих лише кiлька людей. Войовницi забрали у вбитих зброю. А також обшукали кишенi у пошуках грошей. Тут виявилися й нiмецькi марки у папiрцях та металевi монети.
  Поки що марка залишалася найпотужнiшою валютою на Землi. I навiть пiсля пiдкорення Африки iз золотим забезпеченням.
  Войовницi шльопавши босими, точеними нiжками, обiбрали трупи. I обтяжилися зброєю.
  Пiсля чого знову вирушили до лiсу. Сталенiда запитала четвiрку:
  - Ну як? Ви ходили?
  Вiкторiя вип'ятила груди i гордо вiдповiла:
  - Та пробiглися трошки, але так нiчого особливого...
  Сталенiда запропонувала:
  - Може, знову роздiлимося i на схiд?
  Наташа скромно запропонувала:
  - А якщо створити партизанський загiн?
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
  - Нi... Є наказ нам вiдходити за лiнiю фронту. До речi, що ви знаєте про перебiг боїв?
  Веронiка зiтхнувши вiдповiла:
  - Поки що нiчого... У нас немає нi радiо, нi...
  Сталенiда перебила, серйозно промовивши:
  - Вiйна буде довгою та суворою. Можливо, не всi її зможуть пережити. В цьому випадку нам слiд...
  У Веронiки вистачило смiливостi, перебити:
  - Згадати про Бога?
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
  - Я комунiст i атеїст ... I навiть народна мудрiсть каже: на Бога сподiвайся i сам не схиб!
  Вiкторiя пискнула:
  - Ця дiвчина потрапила пiд вплив релiгiйного дурману. А я так вважаю: що Бог це лише iлюзiя, але це дуже шкiдлива iлюзiя, вона сковує розум!
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
  - Поважай чужу вiру Вiка... А взагалi, звичайно ж, це вiруючi повиннi довести, що Бог є!
  Наташа сердито тупнула босою нiжкою i вiдповiла:
  - А що тут доводити! Якщо Бог припускає, що фашисти захопили майже весь свiт, то який це Бог!
  Вiкторiя жорстко рикнула:
  - Ну, доведи iснування Бога Вiра. Окрiм засмальцьованого аргументу: що все має мати першопричину!
  Веронiка напружила лобик, потерла босою, трохи забрудненою кров'ю пiдошвою об траву i видала:
  - Ну, пояснити, що не було життя, а воно розвинулося i навiть з'явилася людина?
  Сталенiда м'яко промовила:
  - Теорiя еволюцiї... Все йде вiд простого до складнiшого, i досконалiшого. I це пiдтверджено iснуванням геологiчних шарiв. - Молода жiнка, провела носком босої ноги по травi i прочирiкала. - Ось, наприклад, є рiзнi геологiчнi перiоди, i про це судять iз скам'янiлостей.
  Веронiка знизала плечима:
  - Я не фахiвець з креоцiанiзму. I таких книг у СРСР не знайдеш. Але є там працi, де доводиться - нiби насправдi наука не суперечить релiгiї. I пiдведено наукову базу пiд дослiдження Бiблiї. Зокрема про бiблiйнi пророцтва!
  Вiкторiя хихикнула i помiтила:
  - Цi пророцтва заднiм числом зроблено. Немає рукописiв Бiблiї i Старого заповiту давнiшого за десяте столiття нашої ери. Тож немає можливостi довести пророцтва!
  Наташа енергiйно пiдтвердила:
  - Безперечно так...Нi Вiра, ваша вiра заснована в першу чергу на слiпiй вiрi i...
  Вiкторiя охоче пiдказала:
  - Страху, перед смертю! Те, чим спекулює будь-яка релiгiя!
  Веронiка знизала плечима i вiдповiла:
  - А що атеїсти не бояться смертi? I що вони мають на щось ще надiя?
  Вiкторiя шльопнула босою по гiлочцi, зламала її i припустила:
  - Ну, наприклад, ми можемо повiрити у воскресiння силою науки. А це теж погодьтеся здорово!
  Наташа закотила очi i мрiйливо промовила:
  - Саме так! Уявiть комунiстичне майбутнє. У ньому немає грошей, зате безлiч безкоштовних товарiв. У тому числi мотоциклiв, на яких можна лiтати в космос. I будь-якi продукти - тiстечка, морозиво, ананаси, рябчики, та iнше вирощують синтетичним шляхом. Всюди роботи. Люди працюють лише двi години на день, i то лише вiддаючи команди механiзмам. I за день.
  Дiвчата розмовляючи, крокували, мiряючи все босими нiжками. Вони такi навантаженi рiзними автоматами та базуками. Цiла дюжина красунь.
  А Наталя все казала:
  - I найбагатша iндустрiя розваг. Тiльки насолоди. Наприклад, телевiзори кольоровi, i одразу дивишся дюжину мультикiв. I безлiч атракцiонiв. Iгровi автомати, комп'ютернi iгри, рiзнi роботи... I навiть стратегiї. Як, наприклад, ти граєш за Сталiна i перемагаєш Гiтлера. Нехай навiть у нього потенцiал усього свiту.
  Вiкторiя мрiйливо продовжила, за Наташу:
  - I вдома такi гарнi. Кожен має котедж iз фонтаном та садом. А якщо людям мало мiсце на Землi, то заселяють Венеру, Мiсяць, Марс та iншi планети. Зокрема, створенi зорельоти з надсвiтловими швидкостями, або навiть автобуси нуль-переходу. Це коли заходиш до автобуса, а тебе переносить у космiчнi простори, чи навiть iнший свiт. Так тебе зустрiчають кентаври, чи казковi ельфи. - Дiвча спiймало долонею бабку, пiднесло до вуха, i слухаючи, продовжувала, говорити. - А, наприклад, дива генної iнженерiї. Старостi нема. Усi чоловiки виглядають не старшими за двадцять, як втiм, i дiвчата. Всi здоровi та м'язовi, з приємними, свiжими запахами. Дiвчата завжди здоровi, без мiсячних. Можливо, i дiтей не доведеться виношувати, їх вирощуватимуть у кiбер-утробах.
  Наталя це пiдтримала з усмiшкою:
  - А дерева з'являться, на яких цукерки, морозиво, льодяники, торти - зростатимуть нiби фрукти. I їх можна буде, їсти без краплi жиру. I будуть усi щасливi, маючи новi машини, якими можна лiтати. I на iнший континент, i на Марс, а то й у сусiдню галактику!
  Сталенiда припустила:
  - I люди тодi будуть уже iншi, з надздiбностями. Це, певна рiч, стане плюсом. А мертвих воскреснуть, i вони не згадають, що хтось колись вiрив у бiблiйнi казки!
  Вiкторiя розчавила босою ногою мухомор i гаркнула:
  - Так точно так! Справдi, що обiцяє Бiблiя? Хоч будуємо пiд барабан, чи точнiше пiд звуки органу? I навiть м'яса не буде!
  Веронiка розвела руками i помiтила:
  - Яка у вас поiнформованiсть. Адже у Священному писаннi, про нагороду взагалi не йдеться точно. А строєм пiд барабан це домисли!
  Вiкторiя хихикнула i показала мову. Пiсля вiдзначила:
  - Ага... А що там буде? Щось без грiха? А як щодо вiльної волi, як без цього?!
  Веронiка вiдповiла тихо, злегка примружившись:
  - Вiльна воля лишиться, а грiха не буде. - Дiвчина потерла босою нiжкою по моху та продовжила. - Це стане можливим, бо люди зненавидять грiх. Не всi люди, а врятованi праведники. А значить, коли приберуть Сатану i дратiвливi фактори - грiх втратить свою привабливiсть i знизить котирування.
  Вiкторiя свиснула, рушила босою, круглою п'ятою у стовбур берези. I ласкаво промовила:
  - А як можна ненавидiти грiх, якщо вiн приносить стiльки задоволення. Ось, наприклад, iз чоловiками, особливо молоденькими. Коли тебе лапають, коли лоскочуть, коли масажують п'ята. Адже це велике задоволення вiдчувати дотик м'язових тiл. А ви кажете - це грiх!
  Веронiка сердито рикнула:
  - А це аморально мати секс iз рiзними чоловiками!
  Сталенiда сердито вiдзначила:
  - Якщо чесно говорити, то i я не пуританка, але... Все ж таки є моральний кодекс комунiста i його слiд намагатися дотримуватися. I не лягати пiд кожного, хто поманить!
  Вiкторiя смiливо вiдповiла:
  - А я люблю бути активною. I менi подобається самiй шукати i залучати чоловiкiв. Потiм кохатися з ними, як хочеться тобi самiй. Хiба це не привабливiсть. Ну чому ми маємо бути скромними, замiсть того, щоб кадрувати собi самцiв самi!
  Сталiна холодно помiтила:
  - З твоєю зовнiшнiстю це не важко! Але ж i вбивати, ти намiр!
  Вiкторiя трохи спробувала вiдвести розмову убiк:
  - Ви знаєте у будь-якому разi комунiстичне майбутнє, вiльних i мудрих людей, куди краще, нiж правлiння Бога, що припускає трiумф фашизму, або топить людство в потопi. - Вогняна диявола роздавила босими пальцями правої ноги поганку i продовжила. - Менi особисто не до вподоби жити в царствi тирана, який називає євреїв своїм народом, а решта як виходить - чужi?!
  Сталенiда серйозно вiдповiла:
  - Сперечатись про вищий розум можна довго, але ось у Бiблiї... Хiба логiчно її вважати Божественним одкровенням?
  Вiкторiя впевнено вiдповiла:
  - Звичайно ж нi! Жорстокiсть Старого Завiту, нерозумний пацифiзм Нового - приписування привiлеїв одному народу... Хiба не абсурд?
  Веронiка вдарила у досадi по пню босими пальчиками. Скривилася вiд болю i вiдповiла:
  - Так i Павло каже: Наше вчення для юдеїв спокуса, для варварiв безумство! Грiховним розумом таке не збагнути!
  Вiкторiя хихикнула i доладно сказала:
  - Розумом Росiю не зрозумiти,
  Аршином загальним не вимiряти...
  У неї особлива стати.
  У Росiю можна лише вiрити!
  Сталенiда зсунувши строго брови, помiтила:
  - Причому тут Росiя до Християнства. Мiльйони, сотнi мiльйонiв людей вiрили у Бога. Серед них були й визначнi уми. Такi, наприклад, як Ньютон, Парацельз, Кант, Пастер... I у них були свої причини, щоб вiрити. Ми ж, у свою чергу, проти iлюзiй! - молода жiнка стукнула босою, мiцною ногою по опалiй гiлцi, зламала її i продовжила. - Ми прихильники наукового атеїзму i вважаємо, що кожна людина, коваль свого щастя! I що не треба вiрити, що прийде добрий дядько Iсус i всiх збудує, вирiшить усi нашi проблеми! На цiй планетi потрiбне наукове управлiння та експансiя до космосу! А не вдаватися всякого роду надiям на райськi кущi, чи гареми!
  Вiкторiя хихикнула i рикнула:
  - А я б вiд чоловiчого гарему не вiдмовилася б!
  Сталенiда суворо помiтила:
  - Ну, ти руда i розбещена... Хто тебе виховував?
  Вiкторiя жартома вiдповiла:
  -Коли тато Карло, а коли взагалi нiхто!
  Сталенiда збила кулаком овода, i прошипiла:
  - Воно й видно... Якщо Бога немає, то це зовсiм не означає, що слiд бути вульгарною та розпусною!
  Вiкторiя чесно вiдповiла:
  - Подобається! Розумiєш, подобатися!
  Наташа хихикнув, помiтила:
  - Комунiзм проголосив рiвноправнiсть двох статей. А значить, i право жiнцi самiй шукати собi мужика. Я, наприклад, вважаю, що обравши хлопця, що сподобався, цiлком нормально його кадрити! - Дiвчина вдарила босою ногою по червивому грибу i продовжила. - I цiлком нормально любити одразу кiлькох хлопцiв. Вони ж рiзнi i кожен пестить тебе по-рiзному, що дуже приємно!
  Веронiка тихо прошепотiла:
  - У геєннi ви будете горiти за такi промови та справи!
  Сталенiда посмiхнулася i помiтила:
  - Мораль комунiзму не менш строга, нiж християнська. I якщо ти так поводитимешся, то... Думаю не зустрiнеш схвалення! Усi у нас не... бордель!
  Вiкторiя серйозно помiтила:
  - А до чого ханжество розводити? Це християнство накладало на жiнок рiзнi обмеження. У тому числi, такi як заборона, любити бiльш нiж одного чоловiка. - Руда дияволиця сердито вдарила босою нiжкою по шишцi, пiдкинула її вище. I продовжила. - А комунiзм проголосив, що Бога нема! А отже, вже все дозволено! I ми жiнка можемо бути у пошуку кохання вiльними птахами. Вибираючи тих чоловiкiв, що приносять значно бiльше задоволення. I це головне!
  Сталенiда погрозила вказiвним пальцем рудої:
  - Не це для комсомолки головне! Взагалi найголовнiше це служiння Батькiвщинi та справi Ленiна. А не пошук насолоди для тiла! Це вам треба розумiти!
  Вiкторiя скривджено вiдповiла:
  - Я i в бою звiр та лiжка! Тож не треба до мене претензiї вивалювати!
  Руда дияволиця прошипiла:
  - Я дiвчина супер!
  Веронiка несмiливо вставила:
  - Мораль комунiзму та християнства єдина: хто не працює, той i не є!
  Вiкторiя показала знання Бiблiї:
  - А Iсус говорив: не дбайте про хлiб насущний... Будьте як пташки лiсовi.
  Сталенiда агресивно помiтила:
  -Комунiзм народився багато в чому на запереченнi християнських цiнностей. А окремi паралелi цiлком можливi. Ось i в нацистiв теж червоний, як у нас прапор!
  Вiкторiя босою нiжкою роздавила мухомор, потерла голу, круглу п'яту об мох i доповнила:
  - У Третьому Рейху великi податки на приватний капiтал, та високий вiдсоток державної власностi. У них є частково соцiалiзм, але привiлеї для нiмцiв! - Дiвчина вiдкусила листок вiд берези, i хихикнув, додала. - А взагалi з приводу релiгiї маю веселу пiсеньку. Бажаєте, виконаю?
  Сталiнiда охоче кивнула свiтлою головкою, босою, витонченою нiжкою збила гнилу гiлку, i прочирикала:
  - Заспiвай квiтку, не соромся!
  I Вiкторiя захоплено заспiвала;
  А що Господь мав на увазi,
  Вiн, мешкаючи в страшнiй далечiнi...
  Коли наказ вiддав на працю,
  Щоб ми увi снi не перебували.
  
  Хоч пишний царський убiр,
  Але людини немає скуповiше.
  Стрiляє злиднi в упор -
  Наш свiт страждань епопея!
  
  I не винен у тому Адам -
  Простий радянський, росiйський хлопець...
  Ходив голий, не ховаючи сором,
  Як за царизму пролетарiй!
  
  Їжи йому дав Бог - лiмiт,
  Пiднiжний корм не знаючи вилок.
  А хочеш бiльше будеш битий!
  I пити долонею без пляшок.
  
  Адам терпiв таку долю,
  У якомусь жахливому, нудно раї!
  Але змiй на крилах прилетiв,
  Вiн зрозумiв: людина страждає...
  
  Є спосiб вийти з хащ,
  Збудувати мiсто, дати потомство!
  Щоб не тинятися по гаю термiн,
  Потрiбно часом i вiроломство!
  
  Я ключ чарiвний з раю спер,
  Щоб Едем рутин залишити...
  Там дiву знайдеш мрiї,
  Хоч можеш у пекло згинути!
  
  Так ризик звичайно хлопчик є,
  Планета ця не подарунок.
  Але ти дiзнаєшся совiсть, честь,
  I знайдете, свою знай пару!
  
  Адам цей ключик отримав
  Вiдчинив браму i вийшов з раю.
  Витратив багато грiшник сил,
  По каменях гiр великих ступаючи...
  
  Ось бачить знову ворота
  I знову крилатий змiй з'явився...
  Сказав: я добрий сатана
  Засув тут сам собою вiдкрився...
  
  Адам увiйшов i бачить вiн
  Таке розписне диво...
  Гола дiва за пагорбом,
  Трет з порцеляни злато блюдо.
  
  Але як хороша,
  Адам-хлопчик не стримався!
  I поцiлунок у її вуста,
  Посолодший за мед виявився!
  
  
  Вона вiдповiла йому -
  Тiла в екстазi бурхливому злилися...
  Нi, не клянiть сатану -
  У грiху хлопцi з'явилися!
  
  Бог вигнав їх iз раю, але...
  Планета стала їм житлом.
  Хоч сонце в людей одне,
  Зате потомства стали тисячi!
  
  Так було дуже тяжко -
  Потопи, посухи та зими.
  Але розум сильне весло,
  Стала людина творiнням сильним!
  
  Як ангел може вiн лiтати,
  Як демон гiр рельєф зруйнувати!
  Створити дорогу там, де гать -
  Досягти будь-якої точки сушi.
  
  А треба космосу -
  Ми також пiдкорити зумiємо.
  Так ось наш грiх не вирок,
  Нi, не неси поп ахiнею!
  
  Не будь грiха - прогресу немає,
  Рух думки породжують!
  На проповiдь одна вiдповiдь:
  Не треба нам чужого раю!
  Дiвчата дружно заплескали. Потрiбно зазначити, що голосок у Вiкторiї сильний, повнозвучний, дуже приємний. I войовницi були захопленi цiєю поемою непiдробно.
  Сталенiда з посмiшкою запропонувала:
  - Коли буде час, ти виконаєш цю пiсню на стадiонi!
  Вiкторiя вiдповiдно кивнула, i запропонувала:
  - А заразом i премiю затвердимо!
  Руда дiвчина хихикнула i хотiла було пройтися на руках. Але їй надто вже багато навiшано зброї.
  Дiвчата йшли вже досить довго та втомилися. Присiли пообiдати. Розкрили трофейнi консерви та тушонку. Енергiйно заробили щелепами. Войовницi всi молодi, здоровi, м'язовi.
  Наташа помiтила з усмiшкою:
  - Серед убитих нами майже всi iноземцi. Нiмцi кидають проти нас iноземну рать!
  Вiкторiя не до мiсця проспiла:
  - I злiва наша рать, i справа наша рать... Добре з перепою нам воювати!
  Сталенiда суворо подивилася на руду i вiдзначила:
  - Грайлива ти дiвко... Треба тебе одружити!
  Вiкторiя заперечливо хитнула головою:
  - А навiщо чоловiк? Краще мати дюжину коханцiв!
  Наталя розсмiялася i вiдзначила:
  - З одним чоловiком довго спiлкуватися нецiкаво - набридає! Краще, коли в тебе рiзнi хлопчики!
  Оксана запропонувала:
  - Може, наступного разу вiзьмемо нiмця в полон... I гарненько над ним знущаємось!
  Сталенiда хихикнула i помiтила:
  - Ну, ви дiвчата винахiдливi... А язика нам захопити б не завадило б!
  Наташа, люто вискалившись, видала:
  - Мужики, мужики... Дуже, дуже ви поганi нашi мужики! Чоловiки! Чоловiки! Будуть дiвками побитi нашi мужики!
  Дiвчата розреготалися... Випили трохи з фляг розведеного спирту. Пара красунь навiть захропла.
  Але Сталенiда рикнула:
  - Пiдйом! Хто спить того вб'ємо!
  Дiвчата пiдскакували i виструнчилися в струнки. Вони брязкали зброєю, i виблискували зубками. Чудова красуня. I пiдморгують своїми сапфiровими очима. Хочеться їм хоч трохи, та покуролiсити. Сiсти на коня.
  А так знову маршируй i тупай своїми босими нiжками. Хоча дiвчата i виглядають дуже привабливими. Вони стiльки краси. I мускулистi, мiцнi тiла дiвчат.
  Наташа крокуючи, помiтила:
  - Поки що ми не вирiшимо проблему гiтлерiвських танкiв, нам проти фюрерських солдатiв робити нiчого!
  Вiкторiя уточнила:
  - Ти хотiла сказати не солдатiв, а машин! I взагалi, проти брухту немає прийому, якщо немає iншого брухту!
  I руда чортiвка довбанула босою нiжкою по давно згнiлому пню. Пiдняла хмару мотлоху, i пилу.
  Веронiка смиренно проворкувала:
  - На все воля Божа!
  Сталенiда сердито вимовила, стукнувши голою п'ятою об камiнь.
  - Нi! На все буде наша бiльшовицька воля!
  I її очi буквально заiскрили, вiд гнiву!
  Вiкторiя жорстко помiтила:
  - Гiтлерiвцi без зайвих церемонiй знищують євреїв. А чому Бог за свiй народ не заступився?
  Веронiка вiдповiла мляво:
  - Грiхи...
  Вiкторiя заспiвала, тупаючи босими нiжками:
  - Ох грiхи, грiхи... Не грiши коза! Чи не грiши коза! Битиме лоза! Битиме лоза бiлогриву!
  I руда красуня впiймала метелика босими пальцями, i пiдняла ногу, показавши подругам.
  - Ось якi дива бувають у наших лiсах!
  Веронiка дотепно вiдповiла з усмiшкою:
  - Ось бачиш яка краса... А ти кажеш, що це не Боже творiння!
  Вiкторiя гаркнула:
  -Релiгiя це опiум для народу! А метелик гарний, щоб краще маскуватися пiд квiти!
  Сталенiда сердито помiтила:
  - Може, вистачить про релiгiю? Краще нехай Вiра розповiсть, як вона поводитиметься, якщо її вiдправити в розвiдку?
  Веронiка знизала плечима i вiдповiла:
  - Я поводитимусь скромно!
  Наталя хотiла що сказати, але над дiвчина зашумiла. Промчали реактивнi штурмовики. Багато сталевих i дуже хижих на вигляд стерв'ятникiв. Вони гули i пускали струменi пари. Гармат багато, i дуже агресивно нiмцi куляють.
  Сталенiда наказала:
  - Маскуватись!
  . РОЗДIЛ Љ7.
  Єлизавета Петрова молоденький лейтенант прикордонних вiйськ, була приголомшена. Чутки про можливий початок вiйни ходили вже два мiсяцi. Але все одно якось не вiрилося... Будучи недурною дiвчиною, Єлизавета не подiляла пафосного форс-мажору офiцiйної доктрини - нiби Червона армiя найсильнiша. Її дядько бився на фiнськiй вiйнi, був поранений i дуже гаряче, з запалом розповiдав про її перебiг.
  - Нашi танки повiльно текли як кисiль iз каструлi. Попереду рухалися грiзнi СМК з двома дулами по шiстдесят тонн. Свого роду таран для злому оборони. А гуркочуть як! Розкати грому як писк мишi, порiвняно з ревом бика. А пiд гусеницями вибоїни. Кiлька днiв тому була вiдлига, чорна земля вкрилася крижаною кiркою. Танки пруть все повiльнiше, їх наздоганяє кавалерiя. Тисячi вершникiв їх доводиться стримувати, щоб не обiгнали танки. А попереду фiни заклали мiни i закопанi бочки з нафтою. Багато наших танкiв горiло як свiчки. Страшне видовище, особливо ранньою полярною нiччю, бензин i нафта розливались, змiшувалися з водою, що тане. Конi злякалися i шалено iржали, їх палило i жива лавина кинулася на пiхоту. Видовище просто страшне, танки не могли, нi зупинитися, нi розвернутися. Та й командування заборонило нам зупинятися.
  Якщо йти то тiльки вперед - ламаючи супротивника. А танки вибухали та горiли, кавалерiя потоптала власну пiхоту. Наступ захлинувся, здавалося, зiрки впали з неба.
  Дядько закашляв кров'ю i перервався. Ковтнув сто грам i продовжив.
  - Отак без розвiдки, без авiацiйного прикриття ми поперли. Билися всю зиму i половину березня, укрiплення прорвали, але тисяч двiстi наших солдатикiв нiколи не порадiють перемозi. Свiтло для них назавжди померкло.
  Дiвчина здивовано запитала:
  - Невже так багато?
  Дядько кивнув:
  - Точно я думаю, нiхто не знає, але трупи вивозили ешелонами. Це було страшно. Нас змусили на штурм оборони, а фiни викошували нашi шеренги. Просто дике божевiлля.
  Олена, запинаючись, запитала:
  - I що, ми не такi сильнi?
  Дядько вiдповiв:
  - Сила танка не в бронi, а танкiста головi!
  Дiвчина кивнула:
  - Чудово ти сказав!
  Цю розмову Єлизавета запам'ятала надовго. Запитувала, якi у нiмцiв та фiнiв є танки. У Фiнляндiї втiм, танкiв взагалi не було, якщо не брати до уваги дюжини легких тритонних танкеток. А нiмецькi танки, дядько їх знав, йому розповiв двоюрiдний брат, який їздив у сорок першому до Нiмеччини. Загалом його технiка фашистiв на той момент не вразила.
  - Танк Т-1, важить лише п'ять iз половиною тонн, швидкiсть 57 кiлометрiв на годину. Бронювання протипульне, озброєння три кулемети. Ну, проти пiхоти пiде, але так слабка машинка.
  - Але ж вона в них не одна? - iз тривогою запитала дiвчина.
  - Є ще Т-2, Т-3, Т-4 та Т-5!
  Єлизавета посмiхнулася:
  - А який iз них найсильнiший?
  - Т-5! У нього двi гармати 75-мiлiметрiв i 37-мiлiметрiв, чотири кулемети. Та це танк красень нiмцi звуть його "Оборотень". - Дядько розвiв руки, замах ними, як млин.
  - А швидкiсть? - цiкавлячись, запитала дiвчина!
  - П'ятдесят кiлометрiв шосе, загалом достатньо. Загалом танк цiкавий, башта обтiчної форми. Найкраще з творiв фашистського танкобудування. - Дядько зiтхнув. - Правда наш Т-28, i особливо Т-34 не гiрший, а гармати у наших танкiв навiть потужнiшi.
  Дiвчина запропонувала:
  - Що якщо створити новi танки, крутiше.
  Дядько вiдповiв:
  - Немає нiчого крутiшого за КВ-2, це така мiць, але є ще й КВ-3, i КВ-4, i особливо КВ-5. Останнiй монстр важить сто двадцять тонн i ось-ось надiйде у масове виробництво. Ось тодi нiмцiв молотитимуть як ланцюгом пшоно.
  Дiвчина демонстративно, позiхнула:
  - Хочеш набриднути дiвчинi, говори про зброю, а хочеш розлучитися назавжди - говори про радянську зброю!
  Дядько образився:
  - Що у нас погана технiка?
  Дiвчина пожартувала:
  - Але ж данi щодо неї засекреченi. Говорять можна отримати термiн за одну згадку про калiбр гармати танка.
  Дядько негативно махнув головою:
  - Не правда! За таку дрiбницю нiкого не садять!
  Дiвчина скривилася:
  - Як сказати! I не таке бувало.
  Дядько помiтив:
  - Скажу тобi у Т-34, калiбр зброї 76-мiлiметрiв. А броня за 52-мiлiметри, якщо тобi цiкаво.
  Дiвчина зневажливо пирхнула:
  - Я хотiла б подивитися на це диво. Покажеш?
  Дядько неохоче вiдповiв:
  - Покажу, якщо хочеш! Втiм, Ворошилов назвав цей танк потворнiстю. Спасибi маршалу Кулику, що наполiг на його впровадженнi. Так сам Сталiн оцiнив цей танк. На початку сорок третього планується оснастити їм сто дванадцять танкових дивiзiй.
  Дiвчина здивувалася:
  - Одним танком?
  - Нi! Ще КВ i Т-80, щоправда, цей танк легкий, я маю на увазi Т-80. Щоправда, вiн може плавати!
  Дiвчина здивувалася:
  - Плавати? Це цiкаво!
  - У нас три тисячi триста плаваючих танкiв. - Дядько вимовив це з гордiстю, потiм понизив свiй голос до шепоту. - Тiльки нiкому не говори, це величезна таємниця. Якщо ти проговоришся, то можеш опинитися за ґратами. Дивись: нiщо так не вкорочує життя, як довга мова.
  Єлизавета одразу замовкла: два днi тому з її добрим знайомим сталася досить неприємна iсторiя. Сталося таке. Проходив театральний вечiр, усiм було дуже весело, звичайно випили. Грали труби, танцювали дiвчата та хлопцi. Так Яшка Клопов, веселун i заводила, як завжди хотiв пожартувати. Пiдбiг до стiни, де висiв портрет Сталiна. Здоров'яний портрет на всю стiну, яскравий, викладений мозаїкою. Сталiн виглядав молодим, рокiв на тридцять п'ять, не бiльше, гарний. Навiть лоб був не такий низький i похилий, як у оригiналу. Яшка грав на гармошцi, потiм кинув її до зали.
  - Ой, юлi, юлi, юлi! Це пiсенька "матiнки"!
  Хто на глузування запитав:
  - А чому ти спiваєш про матiр, якщо перед тобою батько?
  Яшка посмiхнувся у вiдповiдь i заспiвав:
  - Мого батька-виродку розкуркуляли в селi! Мiй отець, отець народу, царює у святому Кремлi!
  Всi засмiялися, ляскаючи в долонi i присвiчуючи. Яшка тим часом дiстав з-за пояса лiнiйку i, хихикаючи, заявив:
  - Я б хотiв вимiряти носа батьковi народiв!
  Публiка хором запитала:
  - Чому?
  Яшка, пограючи лiнiйкою, промуркотiв:
  - Тому що Сталiн має велике серце! Найбiльше у свiтi! Значить i нiс має бути найбiльшим!
  У вiдповiдь дружний регiт i присвистування:
  Яшка пiдвiвся навшпиньки, приклав лiнiйку, кiлька разiв перевернув. i смiючись заявив:
  - П'ятдесят три сантиметри! Оце круто! Вiн справдi найбiльший!
  Усi знову iржали, показували пальцями. Взагалi вечiр вдався на славу. Єлизавета прикро вразила головою, вiдганяючи спогади. Яшку забрали на свiтанку, дорогою в чорну вирву, люди в шкiрянках били його палицями та кулаками. Колись молоде, веселе обличчя перетворилося на криваве мiсиво. Єлизавета бачила це, бо їх усiх спецiально зiгнали, подивитися на арешт. Потiм виступав замполiт, багато кричав i загрожував. На мiсцi заарештували ще п'ятьох, нiхто не наважився чинити опору. Єлизавета запам'ятала це, її гаряча любов до партiї похитнулася.
  Втiм, i зараз, здiйснивши ворог замах на Сталiна, вона не замислюючись, пiдставила груди!
  Дiвчина запитала дядька:
  - А Францiя країна сильна?
  Той вiдповiв:
  - Та сильна! Разом iз Британiєю, вони контролюють понад третину свiту! З урахуванням колонiй населення Францiї не поступається СРСР.
  Єлизавета свиснула:
  - I така мiць програла!
  Дядько почухав макiвку лисiю:
  - Та програла! Усi за пiвтора мiсяцi, чотири європейськi держави були розгромленi! Навiть у Наполеона та Олександра Македонського, не було таких перемог як у Гiтлера.
  Єлизавета пошепки запитала:
  - А який вiн iз себе Гiтлер?
  Дядько знизав плечима:
  - Я його не бачив! На портретах ти його й сама бачила. Говорять середнього зросту, нервовий, їсть людське м'ясо, особливо любить вiдрiзати у жiнок груди!
  Єлизавета хитнула головою:
  - Не свисти! Гiтлер вегетарiанець!
  Дядько не погодився:
  - За духом вiн типовий людожер! Свого найкращого друг Рема наказав розпиляти колючим дротом на двi частини. Чим не м'ясоїдна чудовисько! Пiсля капiтуляцiї Францiї, вiн наказав спалити живцем сто тисяч євреїв, що проживають у Парижi та його околицях. Внаслiдок чого стояв страшний сморiд! Причому, фашисти не щадили навiть малих дiтей. Пiсля спалення, есесiвцi демонстративно мочилися у попiл! Кажуть, що Гiтлер особисто бере участь у тортурах та катуваннях!
  Єлизавета помiтила:
  - Правитель забирає хлiб у ката, збирає сiль на свiй зад!
  Дядько хитнув головою, дiстав цигарку, затягнувся. Вiн умiв дуже цiкаво курити, пускаючи дим кiльцями. Його погляд став веселiшим:
  - Ти знаєш, чого я боюсь!
  Дiвчина тоненьким голосом вiдповiла:
  - Думаю нiчого!
  Брат отця заперечив, роблячи короткi затяжки:
  - Нiчого не бояться лише вiдмороженi! Нормальнiй людинi, аж нiяк не ганебно вiдчувати страх! Особливо якщо вiн розумний, i не так за себе як за iнших.
  Дiвчина рiшуче кивнула:
  - Тут я згодна!
  Дядько припинив курити, покрутив головою, наче розминаючи шию:
  - Знаєш, ходять чутки, що фашисти творять, нову страшну зброю. Бомбу здатну прати в отруйний пил цiлi мiста. Причому вiд нього нiчого очiкувати порятунку.
  Єлизавета зневажливо пирхнула:
  - Типовий блеф Геббельсiвської пропаганди!
  Дядько глибоко, як морж пiд водою зiтхнув:
  - Е нi! Це наука! Зброя кажуть вченi цiлком реальна! Йому навiть назву придумали - атомна бомба! Так от я вважаю, що найкраще не чекаючи, поки така жахлива зброя потрапить до рук фашистам, напасти на Нiмеччину першою!
  Єлизавет здригнулася, немов вiд удару струмом:
  - Але ж це непорядно, порушувати мирну угоду. У нас з Нiмеччиною пакт про ненапад, договiр про дружбу та кордони!
  Дядько єхидно помiтив:
  - А фашисти хiба колись дотримувалися угоди? Згадаймо хоча б Польщу, чи Бельгiю iз Голландiєю! Гiтлер навiть так сказав: чеснiсть - це типова жертва, на вiвтар доцiльностi!
  Дiвчина iз запалом вiдповiла:
  - Сталiн не Гiтлер!
  Дядько зробив, погодився, але всадив дiаметрально протилежне:
  - Звичайно, i саме тому має вдарити першим! Нащадки не вибачать йому зволiкання! Атака потроює сили, оборона їхня половина!
  Олена помiтила:
  - Наша армiя стане найнаступнiшою у свiтi, якщо ворог вдарить! - А потiм повторила ще голоснiше. - Але тiльки якщо ворог вдарить!
  Дядько хитро примружився:
  - Голову, зрiзану клинком - називають садовою, вiд неї сходять грона вiдплати! Нi, я думаю, що Гiтлера треба було прикiнчити ще тодi, коли його полчища рушили до Парижа.
  Дiвчина тупнула босою нiжкою (чобiтки стояли поряд!), вiдповiла:
  - Можливо ти i правий!
  Цю розмову Єлизавета запам'ятала надовго. Чутки про концентрацiю гiтлерiвських вiйськ особливо у Польщi, постiйнi порушення нiмецькими лiтаками радянського кордону, арешти у вiйськах, що почастiшали, створювали нервозну обстановку. Водночас полiтруки активно вселяли: вiйни не буде! Проте до кордону пiдтягувалися додатковi сили, особливо бронетанковi! Зокрема Єлизавета вперше побачила найновiший танк КВ-3, з двома гарматами та вагою сiмдесят п'ять тонн. Це була експериментальна модель, яку, як хтось шепнув, мали обкатати в боях. Дiвчинi втiм, танк не сподобався, будучи занадто важким, вiн вiдрiзнявся низькою прохiднiстю, ламав мости, вежа оберталася повiльно. Крiм того, з-за великого калiбру знарядь, страждала скорострiльнiсть i вiдносно низькою була точнiсть! Проте настiльки потужний танк вселяв упевненiсть. Дизельний двигун у 850 кiнських сил, гуркотiв страшно, це скидалося на виверження вулкана, нiмецькi машини не на приклад тихiше. Дiвчина проводила чудовисько скептичним поглядом i обернулася на пiдборах.
  Ранок двадцять другого червня 1945 став страшною подiєю, великi сили фашизму були кинутi на СРСР. Єлизавета втiм, спочатку не вiдчувала шоку. Тим бiльше що слова дядька про атомну бомбу, що створюється фашистами, глибоко врiзалися в пам'ять. Може, навiть i краще Гiтлер напав зараз, коли до створення суперзброї ще далеко! Тигра краще тиснути, коли вiн ще не вiдростив iкла! Хоча якийсь фюрер тигр, швидше за шакал. Але тим сумнiшим буде кiнець фашизму!
  Єлизавету пiдняли в лiжку, i вона швидко одягнувшись, приєдналася до iнших соратниць та братiв по зброї.
  Основний удар фашисти завдали тилу Бiлостоцького угруповання. Потужнi бронетанковi та механiзованi колони протягом двох годин заглибилися на сорок кiлометрiв. А як на зло навiть окопи не надто старанно виритi.
  Снарядiв для артилерiї не пiдвезли, i дiвчата змушенi були зустрiчати фашистiв гвинтiвками та гранатами. Ось з'явилися гiтлерiвськi танки та бронетранспортери. Попереду рухалися Е-50, озброєння - чотири кулемети та гармата 105-мiлiметрiв калiбр. Дещо менше танкiв Е-50 Ш, з осколково-фугасними снарядами i гарматами калiбру 150, 180 i реактивним бомбометом 380 мiлiметрiв.
  За ними бiльш вразливi, але все одно непробивнi пантери-2, з 88-мiлiметровими гарматами.
  Єлизавета одразу вiдчула себе безпорадною. Що вона зможе зробити, будучи озброєною лише гвинтiвкою Моськiна i парою протипiхотних гранат? Нiмецькi танки поливають радянську пiхоту кулеметним вогнем, рвуться снаряди. Поруч падають закривавленi дiвчата та юнаки. Ось одному ще безбородому хлопцевi вiдiрвало ноги. Вiн кричить i тягне до Єлизавети руки, де бракує пальцiв. Знову вибухи, у повiтрi з'являються нiмецькi Месери 262, потiм реактивнi штурмовики ХЕ-183. Здалеку вони не дуже страшнi i нагадують мух, але пiдлетiвши ближче, перетворюються на стерв'ятникiв.
  Нiмецькi танки все ближче i ближче, над ними лунають змiї зi свастикою. Одночасно звучить грандiозна симфонiя Вагнера. Все виглядає надзвичайно загрозливим, навiть танки, до речi, не надто великi, розфарбованi так, що нагадують хижих звiрiв. Особливо багато вискалених морд. Єлизавета вiдчуває тваринний жах, їй хочеться бiгти, ноги цiпенiють, але.
  Як може росiйська людина (а бiлоруси i росiйськi один i той самий народ), зрадити i злякатися.
  Єлизавета кидає гранату. Вона, володiючи сильною рукою, жбурляє далеко i потрапляє в Е-50. Танк на мить завмирає i вiдразу вiдповiдає. Чується оглушливий вибух, дiвчину пiдкидає у повiтря, i хвиля мороку накриває свiдомiсть.
  Єлизавета вiдчувала, як занурюється в глибокий вир - безпросвiтно чорний, i лише у висотi зловiсно мерехтять зiрки, що випалюють очi. У мiру занурення, на груди тисне все сильнiше, в головi стукають кувалди, i кожен їх удар стає бiльш болючим i важким! Нарештi її тiло стосується дна, холодить потилицю, дiвчина хоче схопитися i не може поворухнутися. Тут навколо - одночасно з усiх бокiв чується писк, шарудять якiсь дрiбнi iстоти. Єлизавета вiдчуває, як шалено у неї в грудях б'ється серце. Не кидають щури, великi як кролики i рiзнокольоровi, з переважанням кривавого вiдтiнку. Вони кидаються i починають рвати. Єлизавета скрикує i... Приходить до тями.
  Два нiмецькi солдати, мацають дiвчину, потiм рiзко пiднiмають за волосся:
  - Шнель! Вставай сука!
  Єлизавета встає, її хитає. Дiвчина крутить головою, вона у неї важка. Ух! Але начебто все цiле.
  Нiмцi будують колони полонених, чоловiкiв та жiнок окремо. Олена навiть здивувалася, що стiльки тих, хто здався. Одних жiнок, понад пiвсотнi, поранених не видно, схоже, фашисти таких просто добили. Пiдганяючи прикладами дiвчат, (майже всi жiнки-вiйськовi молодi та недавно покликанi), погнали далi. Було досить жарко, з деяких жiнок зiрвали гiмнастерки i вони "хизувалися" в сорочках.
  Єлизавета запитала капiтана Валентину Синицю, у неї на обличчi красувалася пара значних синцiв:
  - Ну, i що тепер Валя?
  Капiтан двадцятивосьмирiчна досить гарна рудоволоса дiвчина вiдповiла:
  - Нiчого, якщо нiч буде темна, то втечемо!
  Єлизавета оглянула себе:
  - Думаю що так! Полон не для радянських людей! Начебто пошкоджень немає, уламки помилували моє тiло! Ось тiльки у головi шумить.
  Валентина вiдповiла:
  - Тебе, схоже, приголомшило! Брр! Але я сама не зрозумiю, як опинилася в полонi. Пiстолет-кулемет заклинив, а решта дiвчат здалися. В результатi трапилася як остання дурниця!
  Єлизавета кивнула:
  - Та добрий початок вiйни! Не встигла ще одного нiмця вбити, як потрапила в полон. Дикий жах! А якщо не встигнемо втекти?
  Валентина вiдповiла:
  - Знаєш ти надзвичайно гарна! Золотокудра з iдеальною фiгуркою. Я ще нiколи не бачила красивiшу дiвчину, нiж ти!
  Єлизавета вiдмахнулася:
  - Навiщо менi цi комплiменти! Та й ти не хлопець!
  Капiтан помiтила:
  - Тебе можуть просто зґвалтувати!
  Єлизавета розгубилася:
  - Як це згвалтувати?
  Валентина щиро здивувалася:
  - Ти чого не знаєш?
  Єлизавета заляпала очима:
  - Теоретично, звичайно, знаю, але...
  Валентина примружилася:
  - Ти що нiколи не пробувала з хлопцем?
  Єлизавета заперечливо хитнула головою:
  - Звичайно, нi! Взагалi комунiст не повинен, розкладатися морально i кохатися поза шлюбом!
  Валентина знизала плечима:
  - Як сказати! По-моєму, це особиста справа кожного! Крiм того, чоловiки всi рiзнi, i задоволення вiд них отримуєш по-своєму. Тут так просто не вгадаєш, але чоловiк швидко приїдається.
  Дiвчина-комсомолка, що йде справа, заперечила:
  - Для людини головне духовне спiлкування, а не звiринi iнстинкти!
  Валентина пiдняла палець догори:
  - Не будемо, балакати на непристойнi теми! Може, краще поговоримо про партiю i побудову комунiзму!
  Єлизавета хотiла щось сказати, як наказав - колонi зупинитися.
  Вони опинилися прямо перед бетонованим майданчиком, до якого пiд'їхала пара вантажiвок та автомобiль. Одночасно з'явилася ще одна колона гнаних жiнок. Судячи з одягу, це були цивiльнi особи.
  З нiмецького пофарбованого в колiр хакi автомобiля виповз огрядний нiмець. У нього було неприємне, погано поголене обличчя з потрiйним пiдборiддям, i дивний двоствольний автомат за плечима. А ось кашкет, на якому блищала емблема - двi блискавки, видавала есесовця. Фашист вийшов перед дiвчатами i скомандував ламаною росiйською мовою:
  - Рiвняючись! Смирно!
  Дiвчата машинально витяглися, далася взнаки вiйськовий вишкiл. Одна з дiвчат правда зволiкала, i отримували прикладом по попi.
  Есесовський офiцер досить крякнув, подивився на жiночi ноги i скомандував:
  - Усiм зняти чоботи!
  Дiвчата здригнулися, по рядах пролунав гул. Жирний нiмець демонстративно позiхнув i мляво пробурмотiв:
  - Хто не послухається, той буде повiшений! - I тут несподiвано грiзний окрик. - Шнель! Шнель!
  Дiвчата почали роззуватися. Єлизавета вiдчула, як автоматично рухаються її руки. Таке вiдчуття нiби пiдкорятися фашистським нелюдам для неї звичне. Зняла один чобiт, вiдчувши голою стопою, приємну теплоту бетонного покриття. Потiм другий, акуратно поставив ще новi, недавно виданi шкiрянi чобiтки (кирзовi з'являться тiльки в кiнцi вiйни). Тут почулися крики. Юна не старше шiстнадцяти рокiв дiвчина вискочила i закричала:
  - Не знiматиму олухи! Хай краще з мене мертвою знiмуть!
  Нiмець-борiв подав знак, два високi есесiвцi схопили дiвчину i потягли на заздалегiдь приготовлену шибеницю.
  Дiвчата-вiйськовополоненi зiтхнули, але заперечити нiхто не посмiв, видно позначився шок полону.
  - На гак її! - крикнув жирний фашист. - Нехай не одразу здохне! Знатиме чортiвня, як чинити опiр.
  З юної дiвчини зiрвали одяг, есесовець навiть тицьнув сигару в рожевий сосок красунi. Дiвча зойкнуло i прокричало:
  - Запам'ятайте мене, звати Таня! Смерть фашистам!
  Есесовський офiцер заревiв:
  - Вирвати їй язик!
  До дiвчини пiдскочив мордовор зi зiм'ятим брудним фартухом та щипцями в руках. Iнший гiтлерiвець стиснув дiвчинi щоки, вiдкривши рота. Вона намагався пручатися. але сили надто вже нерiвнi. З-за рота дiвчини полилася кров, а сама вона вiд больового шоку зомлiла. Фашистський нелюд кинув вирвану мову i розтоптав чоботом. Обвислу голу дiвчисько, гiтлерiвцi швидко повiсили рубом на гострий корабельний гак. Вона мляво скрикнула, i затремтiла, додатковий бiль привiв у себе. На обличчях у фашистiв було написано блаженство, то неймовiрне почуття садистського задоволення, коли завдаєш собi болю подiбному. Навiть якщо це красива дiвчина, зi свiтлим волоссям. Тут до садизму додається i сексуальний елемент.
  Єлизавета заплющила очi, щоб не бачити такого свавiлля. Тим часом до них наблизилась колона полонених, цивiльних жiнок. Їхнi фашисти так само змусили роззутися. Жiнок пiдiбрали молодих, на вигляд жодної не було бiльше тридцяти п'яти i молодше шiстнадцяти. Мiцнi бiлоруськi баби, здебiльшого свiтловолосi, блакитноокi, приємнi на вигляд, кров iз молоком.
  Жирний офiцер знову скомандував:
  - Зняти верхнiй одяг!
  Єлизавета раптом почервонiла, а якщо фашисти її залишать i зовсiм голою? А пальцi вже розстiбають гiмнастерку. Громадянськi жiнки плачуть i стогнуть, наче йдуть на страту. В однiєї з них у руках немовля. Гiтлерiвець вихоплює його iз рук. Жiнка-мати кидається i отримує удар багнетом у живiт. Падає, надриваючись нестямним криком. Есесовський офiцер побiгає до немовля, кидає його пiд ноги i починає топтати. Причому робить так, щоб вiн помер не одразу, ламаючи нiжнi ручки та нiжки.
  Мати виє i її тягнуть до шибеницi, щоб ще живу повiсити на гак. По дорозi рвуть на частини одяг i б'ють прикладами. Потiм у кiнець понiвечену смикаються, при цьому весело смiючись, нiби обкурившись марихуаною.
  Єлизавета прошепотiла:
  - I чи є їхнiй звiрству межа! Хто їх народила, жiнка чи вовчиця!
  Валентина вимовила з пристрастю:
  - Ми цього нiколи не вибачимо i не забудемо! За кожне своє звiрство фашисти поплатяться сторицею.
  Єлизавета вiдповiла:
  - На це не вистачить усiх нацистiв Нiмеччини.
  Валентина пожартувала:
  - Що лишиться, то на Японiю!
  Головний гiтлерiвець все ще не заспокоївся, у його тупих очах горiло безумство, маленький рот кривився:
  - А тепер попереджаю! Ми поведемо вас на територiю Нiмеччини. На тих хто добре поводитиметься, чекає гарне мiсце, харчування, а в майбутньому почесне громадянство Великої Нiмеччини. Але якщо хтось втече, то за кожного втiкача, я накажу спалити живцем двадцять заручниць. Ви мене зрозумiли! - рев негiдника посилився. - А зараз ви наочно побачите, що означає не слухатися фюрера.
  Фашисти кинулися в колонi цивiльних жiнок i вибрали десяток найнегарнiших на вигляд. Їх безцеремонно тягли за волосся i збили в купу. Пiсля чого есесiвцi почали скручувати жiнок колючим дротом. Тi вiдчайдушно верещали пробували вирватися. У вiдповiдь отримували прикладами по плечах i груди (що не знепритомнiли).
  Жирний офiцер досить посмiхнувся:
  - Ну, а тепер смолоскип їм! Нехай "насолодяться" болем!
  I знову iдiотськi смiхи фашистських звiрiв. Троє есесовцiв iз дегенеративними фiзiономiями витягли бак iз бензинiв, вiдкрутили кришку. Незважаючи на вiдстань, до Єлизавети долинув огидний запах палива. Схоже, це був низькооктановий бензин, отриманий в результатi гiдролiзу вугiлля. На всю численну технiку фюреру не вистачало природної нафти, навiть з урахуванням постачання СРСР i окупованих Африканських колонiй, так що фiзики Третього Рейху виявляли винахiдливiсть. У цього бензину була особливiсть, нижча в порiвняннi зi звичайним температура горiння, а також те, що вiн починав замерзати вже за дев'яти градусiв морозу. Свого часу це позначиться пiд час вiйни. Скрученi металевим колючим дротом жiнки вiдчайдушно махали руками (тi, у кого вони були вiльними), фашисти посмiхаючись i показуючи мови щось вигукували нiмецькою.
  . РОЗДIЛ Љ8.
  Танк Е-50 отримав уже безлiч влучень. Але ось войовницi нарвались на цiлу дiжку з нiтроглiцерином. Рвонуло танк, що капiтально зiрвало всi ковзанки. I войовницi виявилися без машини. Поки пiдшукували iнший танк, красунi поринули у дуже цiкавi спогади про сорок перший рiк.
  На жаль, такий приємний сон Герди виявився коротким. Знову пiдйом та фiззарядка. Втiм, дiвчата з цього приводу не думали комплексувати. Вони навiть працювали з особливим ентузiазмом. Мадлен тим часом вирiшила дещо урiзноманiтнити фiзичне навантаження та дiвчат... упрягли у спецiальнi вози, на яких стояли танки. Командувач ротою СС зрадiло вимовила:
  - Ось дiвчатка ми i дефiцитне паливо зекономимо, i вас потренуємо. Новий вид навантаження, iз прикладним значенням!
  Коли дiвчата в купальниках тягнуть танки, та ще й обливаються потiм пiд палючим сонцем, круте видовище. Адже доводиться дiвчатам упиратися босими нiжками в пiсочок i гостре камiння. Постанувати i не здаватися.
  Герда насилу перекладала дихання, фiлософськи помiтила:
  - Це, звичайно ж, чарiвно, але... Ось як ми тепер схожi на рабинь Стародавнього Єгипту. Теж тягнемо важкий вантаж, але при цьому нас хоч не б'ють батогом!
  Шарлота погодилася:
  - Звичайно, не б'ють, але вiд цього не легше! Хоча нi - це лише фiтнес, поєднаний з важкою атлетикою!
  Герда постаралася перевести розмову iншу тему:
  - Як ти думаєш, якби Олександр Македонський не помер у такому юному вiцi, вiн би захопив Рим, а потiм i весь свiт?
  Шарлота пiсля паузи вiдповiла, струшуючи пiт:
  - Це важко сказати... Адже вiн планував похiд проти непокiрних арабiв... Але шанс у нього, звичайно ж, був! Хоча нам треба радiти, що йому це не вдалося!
  - Чому?! - здивувалася Герда, поправляючи лямку, що натирає плече.
  Шарлота скеля в усмiшцi зубi, вiдповiла:
  - Тому що Гiтлеру в цьому випадку було б занадто важко його перевершити. А так пройде ще двi тисячi рокiв i на питання, хто був найкращим i великим полководцем усiх часiв i народiв, буде однозначна вiдповiдь - фюрер Нiмеччини!
  Герда приклалася до лямки сильнiше:
  - Так Адольф Гiтлер вже перевершив Наполеона... Особливо це стане очевидним: коли ми вiзьмемо Єгипет, що Наполеону не вдалося! А там i до самої Iндiї. Але головне, звичайно, це висадка в Британiї.
  Шарлотта жорстко пiдтвердила:
  - Те, що не вдалося Наполеону: увiйти до Лондона, зробить Вермахт пiд проводом Адольфа Гiтлера! Ось тiльки цiкаво, чи ми почнемо вторгнення до Росiї, до цього чи пiсля?
  Герда iз сумнiвом вимовила:
  - Я думаю, що краще пiсля... Наполеон, до речi, занапастив у Росiї всю армiю. Але ж ми не французи. Жабенята не дуже здiбнi вояки!
  Могутня блондинка, що тягла разом з ними лямку, почала розмову. Її голос здавався дуже низьким, як у чоловiка, хоча фiгура була жiночою та привабливою:
  - Так французи трохи боягуз, але їх технiка аж нiяк не погана. Я бачила як ЗIЗ-35, безкарно пробивав броню, нiмецьких Т-4. Навiть соромно стало за нашу технiку... Так i "Матiльди" англiйцiв. Гранатою можна розбити їм гусеницi, але пробити броню... Гармати 88 мiлiметрiв її брали, але їх у нас дуже мало. Залишається тiльки бити по гусеницях, i знерухомлювати... Взагалi англiйцi сильнi ще й авiацiєю...
  Герда тут зiщулилася, i не дивлячись на спеку вiдчула озноб:
  - Так вони ж нас можуть у пустелi виявити та закидати танки бомбами!
  Бiлобриса баба-богатир потiшила:
  - Потрапити реально в танк, можуть тiльки бомбардувальники, що пiкiрують, з досвiдченими асами. Отже, ймовiрнiсть того, що ми натрапимо саме, на них невисока. Крiм того, я вiрю в нашу удачу.
  Настала тяжка пауза. Кожного воза з танком упряглося по десятку дiвчат-вовчиць. Вони рухалися двома невеликими колонами, такi ось засмаглi, мускулистi дiвчата... Як це було красиво... А бархани за кольору сонця здавались рожевими. Дивовижний пейзаж.
  Не дуже далеко вiд дiвчат полковник СС Десс з дюжиною арабiв погоничiв, i двома шлунками-вiдморозками рухався пустелею. У провiдника-хлопчика ступнi були пiдпаленi i його милосердно посадили на вiслюка. Полковник Десс гидливо морщився, через дефiцит води, погоничi-кочiвники були немитими i погано пахли. Та й день видався спекотним, навiть за мiрками африканського узбережжя, бо вiтер принiс iз Сахари подих пекла. Тож доводилося обливатись потiм. В дорогу схоже мав неблизький. Десс почував себе повним iдiотом. Вiн може через хлопчика, який набреше з трьох коробiв, втратити кiлька днiв. А ще отримає й дисциплiнарне стягнення, бо вiдлучився... Правда нiмецькi вiйська найближчими днями наступати не планують, та й тут на кордонi з Лiвiєю та Тунiсом, досить глибокий тил. Ну, у причину вiдлучки завжди можна собi придумати... Але все одно це авантюра, причому... Немає жадiбностi сильнiших за докази розуму.
  Десс їде у тiньку на верблюдi, попиваючи слабоалкогольну араку з фiнiкiв. Хоча це напiй, може бути i мiцнiшим за шнапс, але в таку спеку це самогубство. Пейзаж навколо нецiкавий i кiлька мiсяцiв служби вже набрид. Десс намагається уявити скiльки може бути скарбiв у шейха... Тунiс знаходиться поруч з Алжиром, i в ньому пiрати, часто ховали скарб. Ну, а пiратами, чи точнiше капера на службi у турецького султана часто бували самi шейхи. Крiм того в Тунiсi i золотi копальнi є, i смарагди добувалися. Правда, потiм iз приходом французiв видобуток смарагдiв затих... Чому? Через англiйську монополiю, небажання збивати цiну iндiйських смарагдiв, що змусило заморозити розробки в колонiях Францiї. А золото здебiльшого в легких мiсцях здобули, а рити глибокi шахти полiнувалися... Десс подумав, що все ж таки французи, напевно, найледачiша i легковажна нацiя в Європi. Хоча не можна сказати, що це поганi вояки... Наполеон Бонапарт, наприклад, завоював Європу, а цього не досягнеш нiкчемних солдатiв. А чи справдi, що у Наполеона було генiального? Проста тактика, швидкий перехiд, удар усiма силами, обхiд з фланкiв i спроби зайти в тил... Якщо Фрiдрiх Великий розробив новiтню i максимально ефективну лiнiйну тактику, то Наполеон просто наслiдував Олександра Македонського... Така тактика приносила успiх, але влаштуй хто -небудь вiйськам Македонського або Наполеона, що стрiмко пересувається, засiдку, або б зiм'яли i перебили б на маршi. Зрештою, пiд Ватерлоо Блюхер i Веллiнгтон пiдловили Бонапарта, на його ризикованому маневрi. Це як короткий удар на зустрiч боксера, що широко розмахнувся. I Наполеон у нокаутi... Росiйськi вiйська, до речi, не розгромили Бонапарта у бою, а взяли з допомогою генерала морозу, епiдемiй та партизанiв.
  Що вiн думає про Гiтлера? Спочатку звичайно були думки, що фюрер всього лише єфрейтор i вискочка, син колишнього шевця ... Вiн вiддав перевагу на президентських виборах старичка Гiнденбурга, хоч i розумiв, що вiсiмдесятирiчний старий, просто фiзично не зможе впоратися з обов'язками диктатора! Але не подобався жебрак Гiтлер - виходець iз низом! Але потiм, коли призначили Адольфа рейхсканцлером, вiн усе вiддав голос нацiонал-соцiалiстам, бо iншої солiдної правої сили вже не лишилося. I штурмовики практично цiле вiйсько йому iмпонували. Але був сумнiв, що Гiтлер утримає, особливо пiд час кризи, страшної депресiї влада, що Нiмеччина остаточно не розвалиться.
  Але Гiтлер iз самого початку взявся за жорстке наведення порядку, заборонивши комунiстiв, а потiм i iншi партiї. Розiгнав профспiлки, замiнивши їх на трудовий фронт. Став справжнiм диктатором iз однопартiйною системою. I пiдняв економiку, переозброїв армiю. Але все ж таки Десс не з усiм, що робив фюрер, погоджувався. Наприклад, навiщо такi великi ресурси витрачати на програму: "Праця через радiсть!" i возити робiтникiв на вiдпочинок, до Норвегiї, Францiї, а то й на Канари. Чи не краще цi кошти побудувати кiлька зайвих танкових заводiв, чи пiдприємств iз виробництва лiтакiв. Або взяти проект "Фольксваген", народного автомобiля - скiльки можна було б танкiв вiдгрукати... Взагалi Гiтлер намагався сидiти на двох стiльцях, пiдвищувати рiвень життя i модернiзувати армiю. Проте за двома зайцями поженешся, жодного не спiймаєш. Десс був родичем головного економiста Третього Рейху Штаха i добре знав загальнi характеристики Нiмецької економiки. У вiйну з Польщею Нiмеччина вступила, маючи боєприпасiв лише три тижнi(!) iнтенсивних бойових дiй. Вдарили б тодi союзники, вiд Третього Рейху залишилися б голiвки. Наступ проти Францiї Гiтлер почав поступаючись i танкам, i гарматам, особовому складу та авiацiї! Але розгромив жабникiв, навiть не скривившись. Потiм наступ на Англiю... Ось тут Гiтлер прорахувався, треба було добити Британiю пiд Дюкером, а потiм ще в липнi використовуючи кораблi торгового флоту Нiмеччини (а вiн був не маленький) висадити десант на островах. Тодi вiн би став господарем становища. Але фюрер не наважився, можливо побоюючись, що транспорту з вiйськами потоплять лiнiйнi англiйськi кораблi... Але суть у тому, що Британiї в той момент була така панiка i плутанина, а спостереження за морем неорганiзовано, що дуже великий був шанс, як разiв на швидку раптову висадку. Ну, а на сушi Англiї особливо протиставити нiчого. Принаймнi у якiсному вiдношеннi... Але Гiтлер втратив час, i у вереснi Черчiлль вимовив iсторичну фразу: становище Гiтлера блискуче i... безнадiйне. Пiсля цього Десс сам вийшов на британську розвiдку. Хоча фюрер i програв битву за Англiю, спiввiдношення втрат було приблизно один до одного, а якщо вважати, що приблизно вiдсоткiв двадцять п'ять припало на лiтаки: збитi зенiтною артилерiєю, то нiмецькi аси були навiть кращими за англiйськi. Та й лiтаки анiтрохи не гiршi, може навiть МЕ-109(F) i краще за левову зграю. У всякому разi, в Африцi спiввiдношення сил i втрат у повiтрi ще сприятливiше, нiж у Британiї. Такий 1940 рiк, що блискуче почався, пiд кiнець принiс багато розчарувань. Втратили багато сильних асiв та лiтакiв, та ще й Муссолiнi союзничок, був ганебно битий у Грецiї. Адже такою була у нього велика перевага. А потiм на початку року взагалi облом, Iталiя втратила Ефiопiю, Сомалi, бiльшу частину Лiвiї, i причому у всiх битвах англiйцi значно (у кiлька разiв!) поступалися числом. Сотнi тисяч макаронникiв опинилися у полонi. Як не повiрити в швидкий крах Третього Рейху, особливо на тлi зростаючої допомоги ворогам Нiмеччини з боку США. Але потiм знову чаша терезiв хитнулася в бiк Третього Рейху. Роммель розбив англiйцiв i полонив Колленкура, потiм два тижнi впала Югославiя, Грецiя i за ними острiв Крiт. Десс навiть був радий за нiмцiв, але був i страх перед викриттям. Проте тепер хвилює iнше, чи нiмцi нападуть на СРСР. Штах говорив, що принципове рiшення Гiтлером вже прийнято, але ще не зрозумiлi остаточнi термiни. Найчастiше називають 22 червня дату капiтуляцiї Францiї.
  Навряд чи Нiмеччина витримає вiйну, на два фронти, якщо звичайно не закiнчить її в сорок першому i до зими... А взимку воювати нiмцi зовсiм не готовi... Але якщо Сталiн капiтулює, то... Втiм, навiть якщо не встигнуть нiмцi взяти Москву, то навряд чи росiйськi зможуть створити досить потужне в технiчному вiдношеннi угруповання. Ось скiльки випустили зброї пiд час першої свiтової вiйни? Порiвняно з Нiмеччиною зовсiм пшик! Тож навряд чи чимось, крiм великих мас пiхоти, росiяни нас здивують.
  Що ще може бути? Швидше за все, вiйна триватиме ще кiлька рокiв i закiнчиться нiчийним результатом. Британiя нiколи не зможе зiбрати стiльки вiйськ, щоб розгромити чудовi та чудово навченi частини вермахту, а Нiмеччина навряд чи зумiє придушити авiацiєю та флотом неприступнi острови, а США економiчною допомогою i обмежаться. Адже американський обиватель не зрозумiє, чому американцi мають помирати, через якусь Європу. Ну, а росiйськi народ упертий, партизанить, вiйна затягнеться, але сил у них перейти в рiшучий наступ не вистачить. Пiвнiч Африки швидше за все Британiя втримати не зможе... Коротше найiмовiрнiший результат - Третiй Рейх - велика iмперiя, але не всесвiтня, а там...
  Саме це Десс i хотiв: розгром Британiї та захоплення островiв чреватий викриттям (хоча може картотеку i всi докази спецслужби встигнуть знищити, але тут як пощастить!). Бажати, щоб програв Третiй Рейх, тобто його Батькiвщина з режимом, що цiлком влаштовував есесовця, звичайно ж, не хотiлося. А нiчийний результат був найкращим!
  А невеликий караван повзе по пiску. Один iз погоничiв-арабiв потягнув тужливу пiсеньку. При цьому часто поминаючи Аллаха. Десс тут подумав, чому мусульман вважається правильним i благом собi якнайчастiше вимовляти iм'я Аллаха? Ось у християнствi навпаки - не поминай iм'я Боже марно! Ось юдеї навiть справжнє iм'я свого Бога забули - адже Єгова пiзнiша форма вимови... Взагалi Десс не любив Бiблiю i слабкого Христа, його навiть дивувало, як це войовничi римляни, велика iмперiя з культом сили могла прийняти таке пацифiстське у своїй основi вчення? Нехай навiть пацифiзм християнства i не заважав вести вiйни, але сама основа вчення... Полюби ворога свого - мала вiдкинути римську елiту, та й не тiльки елiту.
  Але християнство прижилося, i навiть крах Римської iмперiї на нього не вплинув: варвари також прийняли це вчення, не дивлячись на всю його протиприроднiсть. Хоча звичайно не особливо йому i слiдували. Наприклад, пацифiзм не заважав iснуванню войовничих орденiв. Зокрема трампiльєрiв, якi, до речi, теж використали свастику та вважали своїм Богом грошi! Так що говорять одне, а роблять iнше! Гiтлер у цьому вiдношеннi, був куди послiдовнiший! Що каже, те й робить! Без лицемiрних заяв, про любов до ближнього!
  Проте дивно, що церковна система, побудована на обманi та брехнi, проiснувала стiльки столiть! I навiть прогрес лише трохи зумiв похитнути її основи.
  Десь далеко почувся шум моторiв; судячи з тональностi - це були лiтаки. Десс втiм, розраховував, що оскiльки вони накинули накидки, то англiйцi вiзьмуть їх за арабiв i не вiдчинятимуть вогонь. Великий охоронець Ганс показав протитанкову рушницю, з якої до речi можна при нагодi i винищувач збити (правда не без працi, в планi влучення!).
  Але лiтаки так i не з'явилися, пролетiли повз... Пiсля чого араби знову тужно заспiвали... Десс вистрiлив з пiстолета, та так що смагляву зачепило вухо. Араб вiд страху впав. А полковник СС вилаявся:
  - Досить завивати шакали! Мовчки, марiть, та жвавiше!
  Кочiвники-погоничi пiдняли свого невдаху напарника i продовжили шлях. Хоча їхнi обличчя i стали похмурiшими, але бурчати нiхто не смiв... Полковник СС погладжував стовбур пiстолета (виготовленого за спецiальним замовленням!), що ж це вiдмiнний аргумент... При будь-якому розкладi!
  Ось цiкаво, а якщо росiяни нападуть на них першими, чи нiмцi зможуть витримати подiбний натиск азiатської армiї? У першу свiтову росiйськi зазнавали величезних втрат, здебiльшого дiяли вкрай безглуздо, але все одно сковували великi сили кайзерiвської Нiмеччини... А потiм ще за Брусилова дали прикурити пiд хвiст австрiйцям.... Так, що вiйна для них не зовсiм погана кiшка... А якщо згадати семирiчну... Навiть Фрiдрiх Великий пасував перед армiєю лаптiжної Росiї! Нi, росiян не варто недооцiнювати в жодному разi, тоталiтарний комунiстичний режим, зробив їх навiть сильнiшим! Сталiн пiдняв рiвень дисциплiни радянських вiйськ, промислового виробництва та постачання. Сильно притиснув корупцiю, а отже, зараз уже не часи Миколи Другого! Значить, СРСР ворог дуже небезпечний, навiть, мабуть, смертельно небезпечний, особливо якщо вдарить першим! У сучаснiй вiйнi фактор раптовостi має велике значення, як, втiм, i пiд час воєн давнини. Що ж, якщо ми програємо, то на вiдмiну вiд першої свiтової вiйни - реваншу не буде! Країни переможницi вже не дадуть зробити цього.... Хоча якщо мiж СРСР i Заходом почнуться тертя, адже для комунiзму не менш властива експансiя, нiж для фашизму, то буде... На трупах заданих капiталiстiв i схiдних комiсарiв розквiтне нова Нiмецька цивiлiзацiя . Хто проти нас, той ще буде з нами! I, можливо, буде велика антибiльшовицька коалiцiя!
  Ганс до села мовчав, раптом спитав полковника.
  - Може зупинитися i знову допитати хлопця з пристрастю?
  Десс негативно мотнув своєю сердитою головою:
  - Немає сенсу! Нiчого нового не скаже.
  - Тодi може, пообiдаємо, у мене в животi, виє хуртовина?
  Полковник СС здивувався:
  - I що тобi в таку спеку хочеться їсти?
  Ганс кивнув:
  - Менi хочеться, їсти завжди!
  Десс подивився на сонце, воно вже перевалило за зенiт, справдi вже четверту годину i настав час оголосити привал. Араби їли окремо зiбрав у гурток, фашисти втрьох, не погребував м'ясом i пивом. Так вони i кимарили, Десс навiть на короткий час забув увi снi.
  I бачив щось марене... Якихсь комах, спочатку маленьких, а потiм тих, що ростуть i стають все бiльш жахливими... А їхнi щелепи взагалi жахливi, така несусвiтня потворнiсть! Полковник вiдчув, що задихається, судорожно смикнувся i прокинувся. Нi, все було спокiйно два залiзнi воїни есесовця напоготовi, а потiм знову в дорогу.
  Герда та Шарлота весь день були у найважчих працях, а потiм повалилися спати як убитi та поринули у свiй свiт.
  Виникла гiгантська голограма зi стадiоном, де проходили сучаснi гладiаторськi бої. Стадiон був величезний з багатьма мiльйонами людей. Рiзношерсте море вирувало. Була битва самки-гладiатора Герди, i напiврозумної iстоти з лiги темних свiтiв, пилової туманностi.
  Герда вийшла першою. Вона була рухлива гнучка дiвчина, з бiло-перловою зачiскою. Войовниця зробила потрiйне сальто, перекрутившись ареною. За звичаєм на нiй був тiльки тоненький лiфчик i трусики, спецiально, щоб не можна було сховати зброю. А так їй напiвголою треба було битися лише одним свiтловим мечем. Втiм, така зброя також досить ефективна. Умови битви не найкомфортнiшi пiд витонченими босими нiжками дiвчата свiтяться напiврадiоактивнi каменi. Вона, певна рiч, усмiхається, намагаючись не видати болю.
  Герду переповнює енергiї, вона знову стрибає та робить п'ятикратне сальто.
  - Ось це я!
  А її невгамовна подруга Шарлота пояснює своєму хлопцевi:
  - Перед боєм цю дiвчину ретельно вiдсканували, в нiй не повинно бути жодного чiпа чи чогось електронного. Перевiряють дiвчину також на наявнiсть чужої магiї. Тобто гладiатор може розраховувати або тiльки своє тiло, або на гострий розум. Втiм, Герда нiколи дурою i простудою не була.
  - А що я сумнiвався? - запитав юнак, що скидався на Аполлона.
  - Нi! Але п'ятикратне сальто, без електронiки, показник хорошої спортивної форми. Тому все в захватi, чи вашi гiмнастки могли зробити що подiбне? - Шарлота хитро пiдморгнула.
  - Трьох могли, п'яти нi! Та й вона дуже високо стрибнула з коротким розбiгом! - Юний богатир розвiв ширше руки.
  - Така сила! Сила Третього Рейху та iнших свiтах.
  Тим часом робилися ставки. Поки що наослiп до появи противника. Герду, схоже, добре знали та любили незалежно вiд раси та виду.
  Дiвчина-гладiатор розбiглася i спочатку провела шестиразове сальто, а потiм семиразове. Пiсля цього вклонилася публiцi. Її м'язи колихалися як морськi брижi, загалом дiвчина виглядала ефектно: типова амазонка. Втiм, легше збити зiрку каменем, нiж знайти у Великiй Космiчнiй iмперiї Нiмеччина негарну дiвчину.
  - Є жiнки в наших селищах: яким любов i шана, коня на скаку зупинить, у хату, що горить, увiйде. - Проспiла Шарлотта.
  Переважна бiльшiсть несвiдомих ставок було на користь Герди. Щоправда, бiльша частина публiки очiкувала, коли з'явиться її суперник.
  I дочекалося. Розсунулися велетнi ворота, i на майданчик стала виповзати здоровенна туша. Це був справжнiй динозавр, начебто раптора тiльки щупалець мав понад тридцять. I величезний, тонн на вiсiмдесят не менше, товстiша броня. Велетень тваринного свiту.
  Мiльйони ковток, кричали, верещали, стрекотiли, заливались солов'ям. Мабуть, гiгант їх вразив.
  - Робiть ставки розумнi! - грюкає комп'ютер.
  - На кого! - скандує публiка.
  - Фрiплодофа звуть! Коза Ностра!
  Iногалакти все мастей укладали пари рiзних рiвнiв. Тут в азартi билися об заклад, доводячи справу до мiльйонiв. Деякi з тих, хто в темну поставив на дiвчину Герду: переукладали парi, на ще бiльшу суму! Козаностра їх вразив!
  Послiдували оголошення.
  - У гладiатора Герди п'ятдесят вiсiм боїв i нуль поразок, у Козаностра сто вiсiмдесят чотири бою i нiкого залишеного в живих. Робiть ставки!
  Дiвчата з батальйону СС "Вовчицi" теж укладали парi, але всi, крiм суворої командирки Мадлен, дружно вболiвали за Герду. Тож ставки вийшли одностороннi.
  У гаупмана Мадлен як це належить особлива думка, щоб начальниця не видiлилася проти пiдлеглих. Дiвчата це чудово розумiли, не особливо заперечували.
  Лише друг Шарлоти похмуро помiтив:
  - Краще втратити грошi, нiж зрадити таку дiвчину. Що грошi тлiн, презренним папером тiльки хто буде ситий...
  - Ну, добре, якщо ви такi безкорисливi! Може й самим, хотiлося б побитися? - Суворо звузила брови Мадлен.
  - А не проти! - сказала весела вовчиця Берта. - Чи можна перенестися в гладiаторський зал?
  - У нас поки що немає такої потужної магiї. - З похмурим виглядом заперечила Шарлота. - Зумiй стримати своє прагнення: ворогiв не зволiкаючи всiх убити, адже все одно настане помста, людей не можна як худобу губити!
  - Розумно сказано! - вiдмiтив її друг Аполлон.
  На аренi пролунав сигнал, i бiй почався: величезний динозавр Козаностра стрибнув уперед. Вiд удару такої колосальної маси завiбрувало напiврадiактивне покриття рингу.
  Шарлота помiтила:
  - Має специфiчну назву. Чому Козаностра?
  Блондинка з легким фiолетовим вiдтiнком Берта висунула версiю:
  -Можливо, це пов'язано з тим, що в одному стародавньому телесерiалi Коза-ностра була надзвичайно крутою мафiєю, створивши з метою захоплення всесвiту свiй вiртуальний свiт динозаврiв!
  - I що з цього? - не зрозумiла Шарлота.
  - А iногалакти подивилися, i на них справило враження. - не зовсiм впевнено висловила припущення Берта.
  - Все не можливе, можливо у всесвiтi! Що пiдкорюємо своєю силою незмiнною! - Проспiла Шарлотта. - I не вiдступлять нiколи солдати Рейха, вiн немов яскрава зiрка - лови моменти.
  Досвiдчена Герда (у неї раптом виникла чужа пам'ять) не поспiшала атакувати. Вона чекала на монстра, вiдстрибуючи убiк або трохи, коли той пiдходив на небезпечну дистанцiю i пробував зiм'яти. Звiр був дуже швидкий, але через велику масу iнертний, часто промахувався.
  Герда у свою чергу вивчала його маневри, якщо супротивник виграв сто вiсiмдесят чотири бою, то, значить, у нього є сильнi сторони. Щоправда, бiльшiсть боїв, швидше за все, припало на таких самих тварин як вiн сам.
  Коли збиваються два такi ж нерозумнi монстри i перемагає той, хто бiльший.
  Втiм, треба придивлятися, щупальцiв багато i вони гострi вигнутi наче шомпола, можливо отруйнi.
  М'язи преса Герди грають, вона звивається як кобра пiд звуки дудочки факiра. Груди ходять ходуном, i казково гарний хлопець Шарлоти, ловить себе на думцi, що йому хочеться побачити її цiлком, оголеною немов давньогрецька богиня.
  Чудовисько кiлька разiв промахнулося, але рух не забарився. Було видно, що воно - породження пекла готове переслiдувати дiвчину з методичнiстю машини.
  Герда знову стрибнула, надiславши повiтряний поцiлунок натовпу. Фiгурка войовницi стала блищати вiд поту, що виступив. Вона була нiби набита i вiдполiрована бронза.
  - Та спритна дiвчинка! - Вимовила з захоплення Берта. - Я б i сама не проти потанцювати на аренi.
  - I я не вiдмовився б! - Говорячи так, атлетичних хлопець Шарлоти трохи злукавив. Вiн звичайно вiдчував деякий азарт та бажання битися. Водночас усвiдомлював небезпеку зiткнення з гiгантом.
  Шарлота агресивно помiтила:
  - Я б'юся не гiрше за неї!
  Видно вдосталь поспостерiгавши за рухами, Герда як коник стрибнула. Її свiтловий меч замиготiв, зрубуючи з наскоку щупальця. Вони розлiталися в рiзнi боки, бризкала синя i коричнева кров. Декiлька крапельок потрапило на голi, смаглявi ноги дiвчини. Пружна шкiра зiщулилася, самка-гладiатор струсила, але залишилися опiки.
  - Ух, ти отруйний гад. - Її багатостраждальнi мозолистi ступнi пройшлися колючками i пекучими виразками, тулуби чудовиська. Дiвчина примудрялася ступати, тож не пропороли нiжку.
  Берта в непiдробному захопленнi промовила:
  - Вiртуозно! Неначе гра генiя на музичному iнструментi. Добре було б ще зайнятися композицiєю.
  Коханий Шарлоти розсмiявся:
  - А теорiя не повинна вiдставати вiд практики.
  Монстр зiгнувся, змусивши дiвчину стрибнути зi спини. Вона кiлька разiв перекинулася в повiтрi, вискочивши з-пiд спостереження дюжини кристалiчних очей чудовиська.
  Берта навiть пiдскочила вiд захоплення:
  - Я готова! Туди! - вигукнула вона.
  - Куди-куди! Ти звiдки та куди! - передражнила Шарлота.
  Герда знову атакувала динозавра. Вона вирiшила дiяти короткими наскоками i бажано уникати поразки отрутою. Свiтлий меч дiє за принципом виверження фотонiв у стабiльному напiвпросторi, що дозволяє за мiнiмальної витрати енергiї розрiзати буквально все. Дiвчина цим i користується. Правда в даному випадку гладiаторський меч заряджений мiнiмальною енергiєю, а значить, рiже не так сильно i швидко як хотiлося бiйця. Та й взагалi, що за бiй, коли один партнер просто бить iншого. Потрiбно, щоб i негативний персонаж мав шанс, iнакше публiка просто не ходитиме на подiбнi уявлення. А удача рiч мiнлива...
  Цього разу Герда трохи помилилася. Щупальцi в центрi виявилися значно швидшими, нiж з бокiв чудовиська. Одне з них кольнуло у груди, розрiзавши лiфчик. Голi груди струснулися, хлопець Шарлоти розглянув їхнi рубiновi соски, яскраво блискучi у свiтлi кiлькох iнопланетних сонцiв.
  Знову був удар: Герда зрубала пару щупалець, але права сторона грудей виявилася вiдсiчена, бризнула дiвоча кров.
  Самка-гладiатор зрубала ще щупальце i зiскочила з бар'єру.
  На додачу до всього температура брукiв стала пiднiматися. Мабуть, цим хотiли пiдштовхнути тих, хто б'ється до бiльшого зближення i якнайшвидшої розв'язки.
  Герда не могла зупинитися, хоч на секунду, босi ступнi горiли, покриваючись пухирями наче на середньовiчнiй дибi.
  Хлопець Шарлоти з подивом помiтив:
  - Чому дiвчина не одягла сандалi? -Адже обгорять її чудовi нiжки!
  Шарлота пояснила:
  - Звичай такий! Взагалi гладiатор повинен зазнавати болю, особливо якщо це жiнка. Публiцi приносить задоволення, коли страждають тi, хто бореться.
  - Космiчний садизм! - пiдбив пiдсумок "Аполлон".
  Дiвчинi вiд цього було не легше. Вона змушена була знову кидатися на монстра. Цього разу її жертвою стали очi породження темних сузiр'їв. Досвiд пiдказував самцi-гладiатору, що найчастiше мозок розташований ближче до очей. Вiд чого? Оскiльки треба переробляти дуже багато iнформацiї, не ослабленої довгим каналом, що передає. Тому войовниця не знайома iз будовою тварюки намагалася намацати мозок.
  Один за одним, вразила чотири очi, але сама отримала пару подряпин. Чудовисько заревiло, схоже, воно теж вiдчувало бiль. I на вiдмiну вiд людини не збиралася її терпiти.
  Шарлота це вiдзначила та вивела афоризм:
  - Чим голоснiше рев - тим тихiше розум, чому вищий тон - тим нижчий iнтелект!
  - Вiрне зауваження! - погодився "Аполлон". - Пiвень не найвидатнiший полководець!
  Герда вiдступила, черговий випад щупалець надто вже швидкої тварини припав у плитку преса, пробивши її, майже до хребта. Видно, навiть постраждав шлунок. На щастя вiн був порожнiм, нi хто не буде об'їдатися перед сутичкою.
  Тепер гладiаторка зрозумiла, що цiлком може програти бiй, незважаючи на тимчасовi успiхи. Каменi розжарилися так, що навiть чудовисько через кiстки на ножищах вiдчуло їхню жару. Герду рятувала лише сильна тренованiсть її кiнцiвок. Дiвчина нерiдко босонога танцювала по розжареному залiзу, демонструючи надзвичайну стiйкiсть. Щоправда, цi брукiвки могли давати ще бiльшу жар, як ядерний реактор, за рахунок напiврадiоактивного випромiнювання.
  Так що мужнiсть не залишала красуню, незважаючи на те, що загроза загибелi стала реальною. А у такому бою не можна здатися. Точнiше можна, але в цьому випадку це найсильнiша ганьба на все життя.
  "Аполлон" запитав Шарлоту:
  - А що результатом може бути лише смерть?!
  - Наскiльки я знаю Герду, iншого вибору вона собi не зробить!
  - Мужественно, нiчого не скажеш, але я встиг полюбити її всiм серцем та душею! - Промовивши це, хлопець глибоко зiтхнув.
  Дiвчина не могла стояти i знову стрибнула на панцир, перебираючи обпаленими нiжками. Провела кiлька сильних ударiв, зробила пару-трiйку стрибкiв. Тепер вона почала робити сальто, рубала на льоту.
  - Хто не має легкостi метелика, не уникне бути розчавленим сачком! - Вимовила вона фразу, що стала крилатою з давнiх часiв. Так ще бився Гумовий лис, боксер поет. Вiн також ризикував своїм життям, але меншою мiрою i такого серйозного, а головне важкого супротивника у нього ще не було.
  Шарлота пiдказувала їй, несамовито кричачи:
  - Пiдрубай його черево. У деяких таких тварин мозок розташований поряд зi шлунком.
  "Аполлон" заявив:
  - А що хiба не можна їй якось допомогти? Наприклад, магiєю?
  Шарлота заперечливо хитнула головою.
  - На аренi магiя не дiє. Хiба якась незвичайна i надзвичайно сильна.
  - А я ще не опанував хвильової магiї! - зiтхнув писаний юний красень.
  - Я, зате її знаю досконало. - похвалився ельф, що несподiвано затесався в їхню компанiю. - Народ i магiя єдинi!
  Герда стрибнула ще кiлька разiв, тут несподiвано вилетiло лезо, воно рухалося надто швидко, не даючи вiдскочити. Дiвчина ледве встигла пiдставити руку. Вiд страшного удару зламалося i лезо, i рука, кисть гладiаторки обвисла.
  - Ось ще один хук! - вiдповiла, витираючи пiт з обличчя Берта. - Що тепер буде.
  Шарлота крикнула дiвчинi Гердi.
  - Пiднирни пiд нього! Я, здається, згадала, де у цих тварин нервовий центр.
  - Пiдкажи їй! - вигукнув коханий Шарлоти.
  - Неможливо! - вiдрiзало вогняне рудоволосе дiвчисько.
  Герда рубалася ще вiдчайдушнiше, по обличчю пройшовся глибокий шрам, розсiкло щоку. Ще раз її зачепило. Рука була пошкоджена, але права де меч ще дiяла.
  Публiка бiснувалася, i бiльшiсть, що було страшно, вболiвала за монстра! Мабуть набридли постiйнi перемоги Герди. Дiвчинi, схоже, юрби, що грунтовно звикла до любовi, таке було неприємно. На якусь мить вона втратила темп, за що була негайно покарана, щупальце перебило їй нiби виточену з коричневого мармуру нiжку.
  Швидкiсть Герди впала, i вона скотилася зi спини, отримавши черговий удар, що зламав ключицю. Личко перекосило вiд болю, але войовниця через муку крикнула:
  - Я не зламаюся!
  Дiвчина впала боком на розпеченi брукiвки, зламавши пару ребер, з-за рота виступили кривавi бульки. Почувся скрегiт, чудовисько настало вiсiмдесяти тонною тушею на здорову ногу, придавивши красуню. Вiд дiвчини повалив дим, i вона забилась у конвульсiях.
  "Аполлон" скрикнув:
  - Вона гине! Невже все скiнчено?
  Берда плаксиво шморгнула носиком:
  - Скорiше за все так! Мила дiвчинко, ти гинеш, як шкода тебе!
  Шарлота з пiддiвкою помiтила:
  - Чи не лесбiянка ти Берта?
  - Нi в якому разi! - На пiдтвердження своїх слiв дiвчина нахилила голову "Аполлона" i мiцно поцiлувала його в губи.
  Хлопець пригнув її у вiдповiдь. Коли тебе цiлують так по-справжньому пристрасно - це просто диво.
  - Дивись уважнiше! - обiрвала полiт їхньої пристрастi Шарлота, проте в її тонi не було й краплини ревнощiв.
  Справдi, над дiвчиною схилилася величезна паща динозавра-мутанта. I в цей момент останнiм вiдчайдушним зусиллям гладiаторка жбурнула меч у промiжок мiж небом та горлом. Воно проскочило всередину. Гази, що накопичилася в шлунку, рвонули, з пащi спалахнув вогонь, i вибухова хвиля вiдкинула дiвчину. Козаностра розколовся на кiлька частин, вiдлетiло палене м'ясо.
  Дiвчина втративши обох нiг i руки лежала непритомна. Поруч iз нею з'явилися роботи. На сканерi з'явилося зображення грудної клiтки, два серця билися насилу, але рiвно у здоровому жiночому органiзмi.
  - Гладiатор Герда залишилася живою i їй присуджується перемога! А значить, така вистава буде, через три хвилини! - Гучно, але без жодних емоцiй оголосив комп'ютер.
  - Ставки зiграли! - крикнув чийсь, явно неземного походження, голос.
  Те, що залишилося вiд Герди, пiдiбрали.
  "Аполлон" (ну хто б мiг подумати) все ж таки сплакнув:
  - I ця дiвчина залишиться назавжди калiкою?
  Шарлота так енергiйно мотнула головою, що злетiло кiлька фужерiв.
  - Ну ти даєш! Досягнення нашої медицини такi, що через кiлька годин вона буде як нова i не залишиться жодного пошкодження. Ну скажи мiй дурний хлопчик, де ти бачив у нас калек.
  . РОЗДIЛ Љ9.
  Єлизавета вiдчайдушно запитала:
  - Невже їх пiдпалять!
  Валентина вiдповiла з гнiвом:
  - Нi, вiдпустять! Та ще тiстечок дадуть на дорогу!
  Босонога Єлизавета сплакала:
  - I це ж так жорстоко! Ну гаразд чоловiки, але жiнки, чому мають так страждати!
  Валентина висловила припущення:
  - Нiмцям потрiбнi слов'яни, лише як раби. А раб має боятися i коритися! Це диктат, що стоїть на страху! А щоб залякати, треба завдати болю!
  Голонога Єлизавета блиснула блакитними очима:
  - I щоб роздратувати треба, заподiяти бiль!
  Спалахнуло полум'я, вогонь поширювався не так швидко, як за звичайного бензину, жiнки рвалися, намагаючись порвати дрiт, з їхнiх розпорошених голок тiл, капала кров.
  Босоногiй Єлизаветi здавалося, що час повзе напрочуд повiльно, наче змiйовик, повiяв свiжий вiтер, i тiлу, ледь прикритому легкою сорочкою, стало холодно.
  Полум'я нарештi охопило всiх жiнок-мучениць, їх крики стали набагато голоснiшими. Шкiра на очах покривалася пухирями i злазила. Запах паленого ставав дедалi сильнiшим. Вiн його нудило i з очей дiвчат текли сльози. Головний фашист прокукарекав з єхидною усмiшкою:
  - Якщо хтось втече, я вас усiх таким чином спалю! Хайлi! Хайль Гiтлер, найбiльший правитель всесвiту!
  Фашистськi солдати дiстали з-за поясiв губнi гармошки та весело заграли на них! Причому видно, що повною вiдсутнiстю слуху гiтлерiвцi не страждали. Але вiд цього музика здавалася ще зловiснiшою.
  Жирний офiцер проревiв росiйською:
  - Льється музика, музика, музика! То сумно, то несмiливо дихаючи! Хто весело танцює пiд дудочку, вiд якої свiтлiшає душа! Льється музика, музика, музика, геть смуток, вистачить нiмцi тужити! Нескiнченна, вiчна, юна, вiд якої хочеться жити!
  Його помiчник, рудий офiцер прокукарекав:
  - Танцюють всi! Ну, суки танцюйте або я вас спалю!
  Дiвчата стали несмiливо перебирати босими ногами. Головний фашист мiцно загорлав, розмахуючи руками:
  - Живiше! Ну сучори та повiї, живiше!
  Дiвчата стали в рiзнобiй рухатися куди швидше, але це мало нагадувало культурний танець, а швидше було диким танцем папуасiв, узбережжя Парагваю!
  Фашисти пiдбiгали до жiнок i били кулаками по обличчю, щось несамовито верещали i хрюкали.
  Головний фашист зробив жест. Хлопчик у формi Гiтлер-югента пiднiс йому пляшку коньяку! Жирна свиня потягла прямо з горла, сорока градусна рiдина зiгрiла живiт. Боров запитав хлопця, в акуратнiй формi:
  - Тобi вже є чотирнадцять, дозволяю застрелити будь-яку повiю!
  На обличчi хлопця виникло розчарування:
  - I лише застрелити! Це надто м'яко! - вигукнув вiн.
  Жирний виродок хрюкнув:
  - А що ти хочеш зробити!
  Хлопчик огризнувся:
  - Запоротi до смертi, а потiм пiдпалити!
  - Ну гаразд, давай! Тiльки швидше, цих телиць треба ще встигнути пригнати до Нiмеччини.
  Хлопчик виблискував слiпучими, густо начищеними чоботями, рушив уздовж ладу жiнок. Вiн хижо скалився i жорстоко посмiхався. Iнодi юний гiтлерiвець зупинявся i штовхав ту чи iншу жiнку ногою у живiт, але вибору не робила.
  Єлизавета молилася невiдомо кому - тiльки не мене! Але ось молодик саме зупинився навпроти неї i вказав пальцем:
  - Ось ця повiя моя!
  Єлизавета завмерла, зрадливо затремтiла, а засмагле личко зблiдло. Головний фашист несподiвано заперечив:
  - Найн!
  Хлопчик-фашист образився:
  - Це ще чому?
  Боров вiдповiв:
  - Надто вже вона гарна! Просто чудова дiвчина, її можна подарувати якомусь генераловi i виручити великi грошi.
  Юний гiтлерiвець, неохоче погодився:
  - Гаразд! Тiльки оскiльки ти вiдмовив моєму першому прохання я замучу двi повiї!
  Пацан повернув швидко пробiг i вибрав двох дiвчат по молодшi. Вiн цього разу поспiшав, боячись нiби не вирвали законного видобутку.
  Дiвчата вискочили на площу самi, можливо вони, сподiваючись, що гарний хлопчик помилує їх, якщо вони будуть покiрнi. Юнець зневажливо пирхнув:
  - На колiна i цiлуйте менi чоботи!
  Дiвчата впали i поповзли. Вони впевнено цiлували лощену шкiру, вiдчуваючи сильний запах дорогої вакси. Син Гiтлер-югента раптом рiзко схопив дiвчат за волосся i з силою пiдняв їх:
  - Що сучки! - прошипiв пацан росiйською. - Жити набридло! А тепер негайно роздягайтеся!
  Дiвчата гарячково скинули одяг, залишившись в одних трусиках. Юний садист наказав:
  - Лягай! На затискачi!
  Дiвчата покiрно лягли, а помiчники-есесiвцi закрiпили руки та ноги у спецiальних колодках. Хлопчик провiв пальцями по спокусливим, ще не встиглим запилитися рожевим п'ятам дiвчат. Вiн раптом вiдчув сильне збудження i несамовито прорепетував:
  - Тяжкий батiг менi!
  Пiдручнi передали батiг. Вона була непроста, а складалася з розпеченого, до червоного дроту з гострими зiрочками. Удари таким знаряддям бiльш чутливi.
  Босоногу Єлизавету кинуло в жар, коли вона подумала над тим, що її очiкувало. Ось вiн жахливий оскал фашизму, коли люди перетворюються на звiрiв. I цi пекельнi муки катiв позбавлених елементарних людських почуттiв.
  Батога зловiсно свистить i обрушується на голенькi, свiтленькi спини дiвчат. Удар до кiстки розтинає шкiру та м'ясо. Юний фашист досить муркотiв, вiн почував себе справжнiм Богом. Та це було божество зла, i незламної волi, позбавлене почуття найменшого спiвчуття. Втiм, у Гiтлер-югентi вчили, що спiвчуття - це слабкiсть! Жаль погане почуття не гiдне iстинного арiйця. Ворога мало вбити, його треба змусити страждати i пiднизити! Слов'яни нижча нацiя подiбна до євреїв, i вбити слов'янина, це все одно що прикiнчити скаженого собаку. Що таке совiсть - пекельна пастка душi, придумана євреями та росiйськими фiлософами. Справжнiй арiєць не знає докорiв сумлiння, тiльки одне в нього викликає досаду, що мало вбив ворогiв! А ось жорстоко помучити жiнку чи дитину: найвищий прояв арiйської доблестi.
  Трусики лопнули пiд ударами розжареного дроту i злiзли з сiдниць. Дiвчата спочатку кричали, але хлопчик був не по роках сильний i вони швидко затихли, знепритомнiвши вiд страшного шоку. Втiм, гiтлерiвськi кати не розгубилися, вони обрушили на голови юних красунь заздалегiдь приготовленi вiдра з крижаною водою (використовуючи похiдний холодильник). Тим часом малолiтнiй садист знову розжарили на вогнi дрiт i обрушив його на босi дiвочi ступнi. I знову страшнi верески, крики, в яких не було нiчого людського.
  Єлизавета ледве трималася на ногах, здавалося, звiдки могли взятися сили, щоб таке витримати. Це було щось позбавлене найменшого сенсу, яке далеко стоїть за межами людського. Дивно як це могло так чинити такий милий на вигляд хлопчик, майже дитина. Просто неймовiрно, до чого фашизм спотворює душi, навiть дитячi. Так скалiчити сприйняття цiлого поколiння!
  Дiвчата знову стихли, i на них знову лили воду. Втiм, не дивлячись на всi зусилля, крики катованих ставали все тихiше i тихiше. Вiд плечей до ступнiв у нещасних мучениць не лишилося живого мiсця. Нарештi хлопчина втомився, витер пiт з чола i смачно плюнув крiзь зуби у бiк колони нещасних жiнок.
  - Набридло! Можете спалити їх!
  Роздертi дiвчата вже не ворушилися, ймовiрно страждання перевищили певний захiд. Гiтлерiвцi пiдбiгли до нещасних, не дуже щедро капнувши бензину, пiдпалили. Дiвчата навiть не ворухнулися, хоча вогонь повiльно зi смаком пожирав їхнє тiло.
  До цього часу стихли i крики спалюваний живцем бiдолашних, вся вина яких полягала лише в тому, що вони повиннi були стати наочною демонстрацiєю непохитної волi нацизму!
  Жирний виродок махнув своїм кривим кулаком:
  - Ну що повiї! Я сподiваюся, ви зрозумiли по чому фунт лиха! А тепер збудується й кроком марш до своєї нової долi.
  Жiнки стояли не ворухнувшись, наскiльки вони були враженi жорстокiстю, кошмарним видовищем.
  Хлопчик-фашист, недовго думаючи, вихопив пiстолет i хижа скалячись, вистрiлив дiвчинi в ногу:
  - Ви чули, що вам сказали марш!
  Пострiл пробудив жiнок, Єлизавета вiдчула на плечах ласкавi руки Валентини.
  - Пiшли мiй вiрний товаришу, щоб мститися, треба жити!
  Дiвчина хоробро вiдповiла:
  - I я клянусь, виживу!
  Тим часом малолiтнiй подонок розстрiлював корчаще впале дiвчисько. Вiн намагався перебити їй i руки, i босi нiжки. Вiдразу добити дiвчину не хотiлося, адже слухати крики вiд болю куди приємнiше, нiж смiх.
  Тяжко поранена дiвчина, так i залишилася лежати на дорозi, юний фашист не добивав, i її пiдхопили гаком за ребро i потягли в шибеницi.
  Товстий есесовець погладив хлопця по головi:
  - Мiй любий друже! Ти такий як фюрер у дитинствi! А знаєш великий Адольф уже у першому класi посварився з дiвчинкою. Так вiн iз двома своїми дружками пiдстерiг її дорогою додому. Вони впiймали її i зв'язали, почали знущатися. Палили вогнем, ламали кiстки, викололи очi, а потiм юний Адiк залив їй ковтку сiрчаною кислотою, винесеною з урокiв хiмiї. Тодi Гiтлеру було лише шiсть рокiв, а вiн уже був здатний на мужнiй гiдний арiйського чоловiка вчинок.
  Юний гiтлерiвець кривлячись запитав:
  - Дiвчинка була єврейка?
  - Нi, слов'янка! Австро-Угорщина розвалилася, бо нiмцiв зрадили слов'яни, та фюрер поклявся винищити їх пiд корiнь! - Боров провiв долонею по горлу. - Взагалi мавпи заслуговують на поблажливiсть, а слов'яни немає!
  Есесiвцi дружно скинули лапи:
  - Хайль Гiтлер!
  Молодi, босоногi, напiводягненi жiнки швидко йшли дорогою. Фашисти їхали на спецiальних чотириколiсних велосипедах супроводу (щоб не витрачати, бензин на конвоювання недолюдiв). Єлизавета, вражена звiрствами i кричущою аморальнiстю фашистiв, першi кiлька годин мовчала, вона навiть нi про що не думала, а крокувала в пiвснi. Iншi дiвчата, схоже, теж не були налаштованi розмовляти принаймнi на свiтськi теми.
  Поки босоногi дiвчата йшли рiвним асфальтом, викладеним на радянськiй землi, ноги вiдчували себе бiльш-менш комфортно. Але мимо розворушеного прикордонного посту вони опинилися на польськiй територiї... Дорога виявилася вкрита дрiбним гравiєм, i гострим щебенем, що впивалися в босi ступнi дiвчат. Єлизавета останнiми роками не часто могла собi дозволити босоногi прогулянки, невдовзi вiдчула, як голi п'яти почало безжально драти й пекти. Щоб вiдволiктися, вона заговорила з Валентиною:
  - I що тепер нам лишається робити?
  Капiтан пiсля паузи тихо вiдповiла:
  - Тiкати ми не можемо, iнакше всiх дiвчат переб'ють! В той же час терпiти подiбне теж нема сил!
  Єлизавета запропонувала:
  - А що, якщо влаштувати втечу для всiх?
  Валентина кивнула:
  - Я над цим якраз i думаю! Тiльки технiчно здiйснити таке складно. Подивися скiльки навколо конвойних.
  Єлизавета вимовила суворовську фразу:
  - Виють не числом, а вмiнням!
  Валентина вiдповiла:
  - Однiєю з основних причин перемог Суворова була найкраща бойова виручка та фiзична пiдготовка росiйських вiйськ. Зокрема турецькi вiйська не вчили штикового та рукопашного бою, так що вони швидко сипалися. А ось iз французами було складнiше, тим бiльше що багнет винайшли саме у Францiї.
  Єлизавета рiшуче вiдповiла:
  - Але ж перемагали!
  - Та перемагали! Але скажу чесно, не так легко, як пишуть у пiдручниках! - Валентина зiтхнула. - Надто дорога цiна перемоги, здатна знецiнити трофеї!
  Єлизавета буркнула:
  - Не про трофеї йдеться. Найбiльший трофей на вiйнi - збережене життя! Взагалi як казав Сталiн - солдат не має статi!
  Валентина запропонувала:
  - Тодi стань хлопчиком, i тобi стане легше!
  Єлизавета скривилася:
  - Я б i сама не проти стати хлопчиком, хлопчикам набагато вiльнiшим!
  Валентина свиснула:
  - Це чому?
  - Тому що в них ступнi грубiшi, а мене палить нiби крокую по вугiллям! - пискнула Єлизавета.
  Валентина вiдповiла:
  - I в мене вiдчуття немов довго i жорстко били палицями по п'ятах, але треба терпiти. Не виключено, що наш полон затягнеться i ще не буде. Я чула, що жiнкам у концтаборах видають взуття, лише коли випадає снiг, та й то з дерева.
  Босонога Єлизавета здригнулася:
  - Дерев'янi черевики для дiвочих нiг - це просто тортури, я якось, коли ще була школяркою в музеї, одягла їх i пройшла коридором. Вони такi незручнi та постiйно спадають.
  Валентина поправила:
  - I страшенно натирають ноги, а грiють узимку дуже погано! Куди краще нiж ноги, вони i теплiше i м'якше!
  Жiнки в селах були загартованi i не скаржилися, а в мiських вже почали виступати крапельки кровi, вiдтискаючись слiдами витончених, юних ступнiв на гравiї.
  По небу пролетiла зграя винищувачiв МЕ-109, вони мчали порiвняно на невеликiй висотi i можна було навiть розглянути свастику на крилах.
  Єлизавета помiтила:
  - Цiкаво, а де нашi славнi Миги?
  Валентина знехотя вiдповiла:
  - Думаю, стоять не заправленi! Взагалi нiмцi мають цiкаву новинку, мiнiатюрнi бомбочки, їх можна навiть пiдвiшувати до крил винищувачiв. Сиплють на землю, як градинки. Танк не вiзьме, але проти пiхоти чи лiтакiв особливо таких легень як IЛ-26 цiлком ефективно.
  Єлизавета помiтила:
  - У нас начебто теж, такi "дрiбнячки" повиннi були ось-ось надiйти у виробництво. Трохи ми не встигли. Взагалi важка спадщина царського ладу, розбудова промисловостi з капiталiстичних рейок на соцiалiстичнi.
  Валентина додала:
  - Плюс громадянська вiйна! У двадцять першому роцi промислове виробництво впало порiвняно з тринадцятим роком у сiм разiв. Загинули мiльйони людей, країна була розорена i на вiдмiну царського уряду нам нiхто кредитiв не давав. Звичайно, багато ми не встигли. Гiтлер застав нас у той момент, коли армiя тiльки-но почала переозброєння на справдi ефективнi танки.
  Босонога Єлизавета погодилася:
  - Тут ти маєш рацiю! Ми багато зробили, але багато чого не встигли. На вермахт уся Європа працює. Європа! А царська Росiя програвала вiйну хоча основнi сили Нiмеччина тримала у країнах. Ось тепер ми й опинилися у поганiй ситуацiї.
  I коли прийдуть нашi танки до Європи?
  Валентина вiдповiла:
  - Хотiлося, щоб скоро! Але я теж воювала у Фiнляндiї, тому не настiльки повна оптимiзму, наша армiя не цiлком до вiйни готова.
  Юна дiвчина з погонами молодшого сержанта почала розмову:
  - Я думаю, за два тижнi нашi танки звiльнять Варшаву, а за мiсяць Берлiн!
  Валентина хитнула головою, розкинувши руду гриву:
  - Хотiлося б у це вiрити, але... Фашисти окупували чотирнадцять країн Європи за дуже короткий час. Потiм пiдкорили Африку та Британiю. Захопили Близький Схiд та Iндiю. А потiм здолали й Америку разом iз Канадою. - Дiвчина сердито тупнула босою, збитою об камiння нiжкою. - Це говорить про дуже велику силу вермахту, а ми три з половиною мiсяцi вовтузилися з крихiтною фiнською армiєю. Я не з чуток знаю, що таке вiйна. Немає в даному випадку ворог набагато сильнiший за нас!
  Юне дiвчисько розгубилося:
  - То що ми можемо програти?
  Валентина вiдповiла:
  - В принципi так, але...
  Дiвчина-босонiжка пискнула:
  - Що Але...
  Голонога Валентина вiдповiла:
  - Гiтлерiвцi самi стануть собi могильниками! Подивися, як вони звiрять. Проти них скоро пiднiмуться всi вiд моря до моря. Навiть пiонери будуть битися з фашизмом, пiд ногами окупантiв горiтиме земля. Гiтлерiвцi захлинуться у власнiй кровi. Їхнє рiшення напасти на СРСР стане фатальною помилкою. - Дiвча знову тупнула не шкодуючи босою, збитою, червоною вiд свiжої засмаги ноги. - Точнiше катастрофою i фашизм зметуть з планети!
  Єлизавета погодилася:
  - Нi, вампiру Гiтлеру не оминути осинового кола! Але ось, скiльки наших мiсто буде зруйновано та сiл спалено. - Дiвчисько розлючено крутанула сильною шиєю, золотисте волосся прийшло в рух. - А ми дурнi знаючи про удар, що готується, навiть окопи не вирили!
  Босонога Валентина вiдповiдно кивнула:
  - Я гадаю, Павлова розстрiляють!
  Єлизавета вiдмахнулася:
  - Та не в Павловi справа! Взагалi наказ привести армiю на повну бойову готовнiсть, мав вiддати особисто Сталiн.
  Валентина енергiйно кивнула:
  - Безперечно ти маєш рацiю! Але вождь хотiв до останнього вiдстрочити початок вiйни, тим бiльше що до зими вермахт не готовий, i виграй ми хоча б мiсяць, вермахт був не настiльки грiзний. А до сорок шостого, або сорок сьомого року, наша армiя стала б набагато сильнiшою. Що ось мене турбує ця позицiя окупованих США та Британiї. Вони можуть пiсля укладання почесної капiтуляцiї з Нiмеччиною i навiть отримати частину радянської територiї. - Дiвчина тупнула босою, подряпаною i збитою, круглою, курною п'ятою. - Крiм того, Японiя може спробувати взяти реванш за поразку в Манчжурiї.
  Кажуть, вона й так уже напала на наш Владивосток. I тодi ми опинимося в кiльцi iзоляцiї.
  Боса втомлена Єлизавета охнула, наступивши на гострий камiнчик, нога стразу почала кровоточити, а збитi пальчики нити сильнiше. Вона подумала: що фашистам, мабуть, не їх нехай нове та добротне взуття потрiбне, скiльки бажання принизити i заподiяти бiль. Адже на Русi босi ноги вважалися ознакою бiдностi, недарма iснувало вираз босяк - тобто жебрак. Тепер ще невiдомо: чи зможе вона так розбивши i поранивши свої босi, витонченi лапки дiйти до привалу. А якщо впаде, що буде з нею.
  Немов в унiсон її слiв одна з юних дiвчат iз закривавленими розбитими ногами, закричала:
  - Все я бiльше не можу!
  I присiв навпочiпки, простягнувши вперед багатостраждальнi нiжки. Фашисти пiд'їхали до неї i, на голову дiвчинки полився бензин. Вона рiзко схопилася, але було пiзно, спалахнула кинута запальничка, нещасну охопило пекуче полум'я.
  Дiвча, протяжно кричачи, кинулася бiгти, iншi бранки пролунали вбiк. Обiгнавши колону, мучениця завалилася, знепритомнiвши, потоки полум'я обпалили нещасну легенi, i смерть була жахливою! Наслiдував грiзний окрик:
  - Шнель! Шнель! Сучям, що вiдстають, смерть!
  Дiвчата у розпачi додали кроку. Єлизавета тихенько стогнала, i шкутильгала, її голi, порiзанi ступнi вибухали болем, нiби вiд дотикiв розпеченого залiза. Але вона, як i iншi дiвчата, крiпилася.
  Щоб хоч трохи вiдволiктися босонога Єлизавета сказала:
  - Може заспiваємо Iнтернацiонал?
  Валентина махнула головою:
  - Цi нелюди нас усiх розстрiляють! Терпи! Босi ноги особливо у таких молодих як ми швидко грубiють. Ми витримаємо та виживемо. Перемога буде за Червоною армiєю. Навiть якщо всi капiталiсти ополчатимуться проти нас! Адже вiд тайги, до британських морiв, Червона армiя найсильнiша!
  Єлизавета стиснула кулаки:
  - Але немає духу росiйського сильнiше,
  Їх руїн себе вiдродимо!
  Росiйський воїн меч вiзьми швидше,
  Вистоємо i знову переможемо!
  Пiсля цього стало якось легше, i навiть пекучий бiль у закривавлених ногах став слабшим.
  Сонце схилялося до заходу сонця, фашисти все бiльше нервували i пiдганяли дiвчат.
  Ставало свiже, вiтерець приємно обдував спiтнiлi обличчя. Босонога Єлизавета помiтила:
  - Схоже, навiть сонце за нас!
  Валентина через силу посмiхнулася:
  - Сонце комунiзму - завжди за нас!
  Тiнi на дорозi все подовжувалися, ставало все темнiшим i темнiшим. Фашисти запалили лiхтарики, вiд чого вид їх велосипедiв став набагато загадковiшим, у ньому вiдчувалася таємниця. Єлизавета вже уявляла, що це не гiтлерiвцi, а страшнi чудовиська. Свого роду багатоликий Вiй чи вурдалаки. Як не дивно, але це робило фашистiв не страшними i нереальними. Повеселi - вiдкрилося друге дихання, Валентина стала наспiвувати, пiсеньку:
  - Там на невiдомих дорiжках, танцюють чорти у босонiжках! Ну, а Кощiй об'ївся щей!
  Валентина посмiхнулася:
  - Ти як завжди неповторна!
  Нарештi з'явилися вдалинi сигнальна вежа, i стали виднi будинки, зi свiтломаскуванням. Значить, їхнiй шлях вже близький до кiнця. Бiльшiсть дiвчат вже вибилися з сил, були в останньої межi фiзичного виснаження i трималися лише на iнстинктi виживання.
  Єлизавета запитала Валентину, нiби вона мала це знати:
  - А годуватимуть нас!?
  Капiтан жартома, хоч їй це давалося важко, вiдповiла:
  - Для нiмцiв ми як худоба, а худобу в дорозi нiхто годувати не обiцяв!
  Босонога Валентина зi злiстю вiдповiла:
  - Тодi я перегризу Гiтлеру ковтку!
  Ще кiлька сотень болiсних крокiв, роздертими, голими ногами, i дiвчат стали вводити в спецiальний табiр. Схоже, його заздалегiдь приготували для вiйськовополонених, у темрявi виднiлися дерев'янi бараки, також вежi з колючим дротом. Жiнок почали розводити по них, намагаючись помiстити цивiльних та вiйськових окремо. Втiм, полоненi були настiльки втомленими, що навiть не думали про втечу. Вони просто падали на грубi дерев'янi нари. Єлизавета, ступаючи збитими закривавленими ногами, по притоптанiй травi вiдчувала блаженне вiдчуття. Зрештою вона зможе забути увi снi. Але коли вона вже входила в барак, до неї пiдскочили двоє есесiвцiв i безцеремонно заламали.
  - За що? - крикнула дiвчина.
  - Русиш швайн! Iди куди велять!
  Єлизавету повели з табору, ось вони минули вежi, i залiзнi ворота. Спочатку дiвчина подумала, що її хочуть розстрiляти, але потiм злякалася, що на неї чекають тортури. Раптом фашисти подумають, що дiвчина має важливий секрет?
  Її пiдвели до особняка, прикрашеного барельєфом iз левами. Як не дивно вигляд багатого маєтку заспокоїв Єлизавету, це не було схоже на похмурi тортури середньовiччя. Втiм, цi нелюди можуть катувати i мучити будь-де i скiльки завгодно.
  Її ввели в будинок, босi ноги дiвчата торкнулися пишного, оксамитового килима i втопилися в ньому.
  Спалахнуло яскраве електричне свiтло. З'явився чоловiк у лiвреї, кинувши недбалий погляд на дiвчину, скомандував:
  - Вимити їй ноги!
  Єлизавету посадили в крiсло i, акуратно одягнена в бiле служниця принесла срiбний тазик з водою. За походженням служниця була бiлоруська полька i знала росiйську мову. Опустивши в тазик iз темною водою збитi ноги, вона почала акуратно розтирати їх. Дiвочi ступнi Єлизавети, були жалюгiдним видовищем. На них не залишилося буквально живе мiсце, пальчики були збитi. I, тим щонайменше, нiжки бiлоруської красунi були гарнi, i були гiднi принцеси чи грецької богинi.
  Служниця акуратно змила пил i кров, протерла кожен пальчик. Потiм iз спiвчуттям у голосi запитала:
  - Видно тобi сильно дiсталося мила?
  Єлизавета вiдповiла:
  - Iншим дiсталося сильнiше! Менi нема чого скаржитися на долю!
  Полька кивнула:
  - Я вiрю для країни порад все скiнчитися добре!
  Есесiвцi перервали розмову i, пiдхопивши Єлизавету, потягли до пишно обставленої зали. Дiвчина мляво чинила опiр, її кинули, зачинивши дверi i, одразу немов привид виник товстий кнур. Вже до колiкiв у мозку знайомий голос просипiв:
  - Ну що пташка, будеш покiрною!
  Єлизавета спробувала вiдскочити, але на вигляд незграбний гiтлерiвець виявився спритнiшим. Вона рiзко стрибнув до дiвчини i розiрвав на нiй сорочку, оголивши двi досить великi, пружнi груди з сосками. Дiвчина рушив йому колiном у пах, але фашист чекав це, все ж таки в СС служать не слабаки i парирував випад.
  - Опирайся, так буде навiть веселiше!
  Жирний боров знову кинувся на нього, зриваючи залишки одягу, насамперед штани, але раптом несамовито заволав:
  - Та ти ще кусаєшся сука.
  Напiвоголена Єлизавета вирвалася i кинулася до протилежних дверей, вона розраховувала, що може так не буде солдатiв. Вiдчинила її i вiдразу отримала сильний удар у пiдборiддя. Перед нею виник м'язистий пiдлiток iз голим торсом. У ньому вона на свiй жах впiзнала юного садиста з Гiтлер-югента. Той хижо посмiхнувся бiлими зубами:
  - А ти темпераментна!
  Товстий есесовець пропищав:
  - Дозволяю тобi скористатися нею разом зi мною! Ти вже дорослий i настав час спробувати жiноче тiло!
  Юний гiтлерiвець вiдповiв:
  - Росiйських я поки що не ґвалтував.
  Єлизаветi стало погано, вiд того, що її може згвалтувати, позбавити честi пiдлiток було особливо соромно. Вона у свої двадцять два роки зберiгала невиннiсть i ось тепер, має розлучитися зi святiстю не з коханим, радянським хлопцем, а з такими виродками яких ще не бачило свiтло. Дiвчина несамовито заволала, але великий фашист i аж нiяк не дрiбний пацан разом накинулися на неї. Боров важив щонайменше пiвтора центнера i втомлена Єлизавета, вiдчувала, як швидко в неї зменшуються залишки сил.
  Одночасно юний садист тиснув їй руки i щипав груди. Нарештi вона впала, i чудовисько грубо опанувало її, з делiкатнiстю кабана пiд час тiчки. Єлизавета зазнала найстрашнiшого болю, занурившись у непроглядне пекло!
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  Воїнкам виправили танк, i вони продовжили свiй поступ у глибину радянських позицiй. Красунi пострiлювали по росiйських танках, i цвiрiнькали, скалили зубки.
  Герда розкроїла снарядом тридцятьчетвiрку i прочирикала:
  - Я войовниця класу гiпер!
  Пiсля чого як зареготає... Насправдi чудове дiвчисько. Войовниця найвищого пiлотажу. I трохи погана, i повiя... Погана вбивця добрих хлопцiв.
  Шарлота теж натисне босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика та видасть:
  - А я люблю ламати танки!
  А радянська тридцятьчетвiрка без зайвих зауважень розколеться. Башти зносить i пробиває наскрiзь.
  Христина без зайвих забобонiв пальнула. Цього разу жертвою її босих пальчикiв стала радянська гаубиця 152 калiбру. Це досить неприємний калiбр. Лобову броню нiмецької машини, зрозумiло, не проб'є, але трусить добряче. I вушка у дiвчат закладе.
  Золотисто-руда войовниця вимовляє:
  - Я така краса, босонога мрiя!
  А потiм цвяхнула i Магда. Теж войовниця якщо не вiд Бога, то точно вiд Сатани. I це за всiєї її релiгiйностi.
  А яке воно дiвчисько то гарне. I дуже сексуальна, але при цьому скромниця.
  Магда заспiвала, стукаючи голенькою нiжкою, i тремтячи чорними, довгими вiями:
  - Адже так не буває на свiтi, щоби танки ламали в буфетi!
  Герда вишкiрилася i прошипiла, iскра смарагдовими очима, пiдбивши чергове знаряддя:
  - Я буду супермен! I всiх спалю!
  I знову своїми пальчиками як натисне, i трусить радянський дзот. Агресивне дiвчисько. Спробуй таку i переверни! У нiй незламна мiць!
  Нiмецький танк обстрiлював батарею. Фашисти вже заглибилися у радянськi позицiї, наближаючись до Мiнська. Але лiнiй оборони багато, i Червона армiя пручається вперто. Стiльки тут понарили. Так просто на оперативний простiр i не вирвешся. Страшенно, важко доводитися завдання вирiшувати.
  Вже були й випадки танкових таранiв. Зокрема швидкiснi, але слабко броньованi БТ постiйно прагнуть саме таранити. Тож їм нiмецьку технiку не взяти. Був випадок, коли та Якi падали на нiмецькi колони з технiкою.
  Шарлота прошипiла, луплячи по радянськiй батареї:
  - Якi таки дурнi цi росiяни. Нi, щоб одразу капiтулювати, а впираються.
  Христина на це логiчно вiдповiла, але спочатку натисканням босим пальчиком ноги перевернула 100-мiлiметрову радянську гармату.
  - Американцi практичний народ, але навiть вони не капiтулювали проти нас одразу! Так що ще як сказати, хто дурнiший. Адже ми ще такi далекi вiд Москви!
  Магда натиснула босий пальчик ноги на кнопку джойстика i впевнено сказала:
  - Дiйдемо! Обов'язково дiйдемо i досить скоро!
  Герда свиснула i заспiвала, розкриваючи свої червонi уста:
  - Ми крокуємо на Москву, i фашизму бачимо... Скоро Ленiна приб'ю, i в полонi товариш Сталiн!
  Пiсля цього дiвчина знову натиснула босими пальчиками на кнопку джойстика. I як лупе. 85-мiлiметрова радянська гармата пiдлетiла вгору з вiдiрваними колесами.
  Шарлота теж пальнула, i досить влучно. При цьому зловтiшно прошипiвши:
  - Я їх гармати в небо пiду! I знесу зi сфери та Мiсяць!
  Пiсля чого чергова радянська зброя виявилася розколотою, наче волоський горiх пiд кувалдою.
  Та б'є нiмецька 105-мiлiметрова гармата дуже, навiть дуже забiйно. Але починали красунi у пiхотi. I багато чого пережили у нiй. I чого тiльки їхнi босi нiжки не вiдорали. То був сорок перший рiк. Коли багато вирiшувалося. Результат вiйни був визначений. I войовницi йшли проти великих сил Британiї. Володарка морiв поки не збиралася поступатися, i вiдчайдушно чинила опiр.
  Ось про це i згадало Гердi штурмуючої черговий, дуже потужний рубiж радянської оборони. А коли вони були зовсiм ще юними, так гуляли, i таке витворяли. Як тодi їм було дуже весело!
  Перед очима Герди попливли картинки, немов у кiнострiчцi;
  Аполлон вiдповiв:
  - Нiде! У нашому щасливому свiтi немає i не може бути калiк! Тому що пiдкорив свiт Третiй Рейх дарує всiм щастя!
  Дiвчата пiдняли руки в бадьорому привiтаннi:
  - Зiнд Хайль! Звiсно ж щастя! Ми хочемо добра... Два бiлi крила над свiтом! У наших душах свiтло, найяскравiший свiтанок - не описати Шекспiрам!
  На жаль, знову пробудження... Герда прокинулася, вiдчувши дикий бiль у тiлi... Нелегко це ганяти по пустелi i тягнути танки, навiть якщо ти вважаєшся надлюдиною. Або iстиною арiйкою - нещадною до ворогiв Рейху! У Шарлоти втiм, болiло не менше i вона навiть простогнала:
  - Який бiль! Який бiль - Третiй Рейх проти янкi - сто нуль!
  Герда спробувала пiдбадьорити себе та подругу:
  - Надлюдина по Нiцше має бути нещадною до iнших, але ще бiльше до себе!
  - От би самого Фрiдрiха Нiцше змусити бiгати по пiсочку i тягнути танк зрозумiв би... - пробурчала Шарлота.
  Герда погодилася:
  - Та згодна: хто не страждав, той не зрозумiє!
  Пiсля снiданку Мадлен втiшила дiвчат.
  - Тепер проста пробiжка, звичайно з вантажем. Прогнозується зростання активностi англiйцiв, поверне їх стерв'ятникiв, так що краще не ризикувати танками. Адже якими б ви дiвчата крутими не були, тягнути танк швидше, нiж вони йдуть своїм ходом, не зможете!
  Герда невдоволено буркнула:
  - Звичайно, не сам же везеш!
  Мадлен розлютилася, або вдала, що розлютилася:
  - Пiвсотнi ударом палицею по п'ятах це дурне дiвчисько!
  Вовчицi кинулися виконувати наказ панi. Герда покiрно лягла i вставила свої босi, витонченi нiжки в заздалегiдь припасований пристрiй. То була фалака! Дiвчина вдихнула глибше, намагаючись не видати душевних мук. Мадлен сама пiдiйшла до своєї жертви, доторкнулася до неї огрубiлi, ще не встигли запилитися п'ята. Чмокнула язиком i вимовила:
  - Вважай удари!
  Для биття Мадлен обрала спецiальну палицю, гумову, але зi сталевим стрижнем усерединi. Сама командир теж ще за вiком дiвчина, але через масивну, атлетичну фiгуру, що здається старшою за свої роки, понюхала гуму i друг рiзко вдарила.
  - Раз! - промовила страждаючим тоном Герда.
  Мадлен ударила Герду по п'ятах ще сильнiше.
  - Два! - промовила дiвчина.
  Командир роти СС продовжила розправу. Вiн намагалася розподiляти удари рiвномiрно, щоб бiль був максимальним, але при цьому уникати калiцтв. Герда вважала, намагаючись менше уваги звертати на палаючi пiдошви. Коли вона босонiж бiгала снiгом, бiль був не меншим, але дiвчинка терпiла i не сповiльнювала кроку, розумiючи, що її порятунок саме в швидкостi. Iнакше обморозишся, станеш калiкою i пiдеш у витрату. Так що треба, значить, треба бути iстиною арiйкою i терпiти, загартовуючи мужнiсть. А взагалi болю як такого i нi! Це iлюзiя. Насправдi сiонiсти вигадали бiль, слабкiсть та старiсть! А на дiлi бути богом судилося людинi, вiрнiше надлюдинi! А хiба надлюдина повинна плакати, нехай навiть ти всього лише шiстнадцятирiчна дiвчинка, ще жодного разу, не цiлована хлопцем. Нi в якому разi!
  За рахунку п'ятдесят( слава провидiнню не збилася!), Мадлен зупинилася i заявила:
  - Молодчина! Одна на цьому покарання тобi не закiнчено. Будеш, бiгти пустелею босонiж не змащуючи пiдошви захисним кремом. Додатковий бiль стане тобi уроком!
  Герда слухняно кивнула:
  - Спасибi командире.
  Насправдi дiвчина була не дуже втiшена, i так бiгти боляче, а без захисного крему ще болючiше, але розраховувала витримати. У неї мiцнi пiдошви, взуття елiтнi дiвчата одягали лише пiд час парадiв, або в тому випадку, якщо на морозi слiд провести дуже багато часу, за межами витривалостi органiзму. Але дивно, дiвчатка при такому суворому загартуваннi практично не хворiли... А може закономiрно! Ось у часи царської Росiї, дитяча смертнiсть була висока, зате тi, хто виживав, були на диво здоровими дiтьми та людьми! Ну, а тепер бiгти босонiж розпеченим пiском пустелi... Що ж вона i це витримає!
  Ой, ой, ой як боляче, але не морщитимось, а краще посмiхнемося. Якщо малюк усмiхнеться: можливо, все обiйдеться!
  Герда навiть повнозвучно заспiвала, голосок полився по пустелi:
  Фортуна ти невiрна подруга,
  Сестра потреби та тяжкої працi!
  Як коротка миттєва мить дозвiлля,
  Хоча охота перемагати завжди!
  
  Народити дитину - її чути лепет,
  Вовчицям знати не скоро судилося!
  Ворогiв увiгнати спочатку - треба в трепет,
  Хай у лютi вирує моє вино!
  
  Для дiви меч - найперша втiха,
  Вiн їй дарує вiру у швидкий крок!
  А десь ураган вирує пекла,
  Любов до Вiтчизни висловимо у вiршах!
  
  У вiршах, що не писалися водою каламутною,
  А тi, що кров'ю стiкав боєць!
  Але буде час нам для життя чудовий,
  Коли Всевишнiй люблячий Батько!
  
  Але на Батька сподiватися не варто,
  Оскiльки ми вже дорослi майже!
  I коли враз бажаємо кращої частки,
  Коли несправедливiсть не мовчи!
  
  Дерiсь за кожен колос на галявинi,
  За кожну перлину та лист!
  Войовницi люто дерзайте,
  Девiз простий: бiйся i борись!
  
  Нi без боротьби успiху - свiт такий,
  Що не зiрвати плiд, якщо руки мох!
  Петля стиснула горло ще вже,
  Джерело раптом ненароком усох!
  
  Але Батькiвщина дала нам суперсили,
  Ти воїн, рицар нова людина!
  Те, що було нам тепло та мило,
  У сердечку дiва збереже навiки!
  Дiвчина заспiла, їй пiдспiвували подруги... Вклонилася вiтру i помчала далi. До чого часом буває, прекрасний, свiту, навiть коли боляче. I що ж вона добiжить до кiнця, бо воїн... А нiмецький воїн - це навiть не шматок залiза, а щось твердiше стали! I йому застогнати, значить себе зрадити!
  На обiд дiвчатам не дали вiдпочинку, i незабаром три вовчицi впали непритомнi. Їх пiдхопили ременями i потягли, одразу вдесятьох. Серед упрягшихся була i боса Герда. Як по-звiрячому палали голi пiдошви дiвча i нили iкри, але вона навiть не застогнала. Тiльки язик розпухнув вiд спраги, i було боляче говорити. А ще за пiвгодини звалилося одразу п'ятеро войовниць. Пiсля чого була оголошена пауза i дiвчатам дозволили попити води. А потiм добровiльно-примусове пекло продовжилося...
  Дiстатись до бази дiвчатам не вдалося, i вони були змушенi заночувати просто в пустелi. Войовницi протягли навколо себе волохатi мотузки, пiсля чого лягли одна з одною, на плащ-намет. Занурилися в сон... Герда знову бачила щось батальне;
  Ось вона та iншi войовницi скачуть на конях. Попереду на них чекають гарнi битви, тих славних часiв, коли цiнувалися мужнiсть i честь, а всi були лицарям... Усi хто воював, без таких єзуїтських прийомiв, коли по пiхотi бомбять з повiтря. А тут приблизно рiвна холодна зброя i маса можливостей виявити доблесть.
  Їх грацiйна гонка нарощує та нарощує темп. Поступово розiгнавшись, скакуни досягли дивовижностi швидкостi. Ось знаменитий "Семимильний крок" Третього Рейху! Коли кiнь не кiнь, що дивне i крилате. Волосся наїзниць нiби застигло в повiтрi i тяглося золотими, перлинними, смарагдовими шлейфами... I лише iнодi, вони нервово тремтiли в такт руху, немов тоненька струночка гiтари.
  Потужнi мускулистi тiла коней витягувалися в довгих, нiби лiнивих, стрибках, а потiм складалися майже вдвiчi, як величезнi пружини, щоб знову вiдштовхнутися вiд землi. Стрибки слiдували один за одним, ритмiчними iмпульсами, синхронно у всiх тварин загону. Герда залюбувалася: рухи скакунiв були настiльки вiльними, нiби їх не сковувало. Хоча звичайно фiгуристi з рельєфною мускулатурою, напiвголi войовницi, здавались частиною коней, скiльки вправно вони сидiли. Красунi били в боки своїми босими п'яточками, а скакуни забувши, що за ними рвуться несамовитi вороги, кинулися в це чарiвний пiвбiг-напiвполiт!
  Гердi уявлялося нiби вона летить у винищувачi... Як їй хотiлося в цей момент стати льотчицею i шматувати британськi лiтаки - смертi Нiмеччини.
  Загiн суперечки втягнувся в чагарниковi проходи. Чарiвнi вершницi-войовницi на переднiх конях пригнулися, напружено вдивляючись уперед i ховаючись за вигнутими шиями тварин. Їм мускулистим красуням гiдних найпрестижнiших подiумiв, належало першими виявити ворога, ризикуючи потрапити пiд смертельну зливу. Острови намертво сплетених гiлок раз у раз несподiвано розступалися, оголюючи новi проходи, схожi на русла рiчок. Вовчицi кiнного загону гнучкою хвилею перетiкали по них, наче темний потiк, що зблискував сталлю.
  Герда уявила собi танкову колону, що йде на Париж. Нiмеччина тодi боролася одна, проти трьох iмперiй, що мають колонiальнi володiння: Англiї, Францiї та Голландiї, а також Бельгiї... Лицемiрний Франко вiдмовився вiдкрити другий фронт i навiть вiв сепаратнi переговори про те, що вiн отримає, якщо вступить у вiйну проти Нiмеччини. Муссолiнi затiяв таємне листування з Черчиллем, у тому якi нiмецькi мiста перейдуть Iталiї у разi вiдкриття другого, пiвденного фронту, а найпiдступнiший Сталiн мобiлiзував дедалi новi дивiзiї. Поради групували потужнi танковi кулаки( Ця iнформацiя раптово випливла в мозку Герди). Якби чаша терезiв завагалася, а гiтлерiвськi вiйська забуксували, то... Можна було отримати одразу кiлька фронтiв i потрапити до стратегiчно програного становища. Але Гiтлер виявився генiєм, не просто перемiг, а перемiг швидко. Зайшов у тил i знищив спочатку одну частину вiйськ союзникiв, та був iншу. I хоч у захiдникiв було бiльше гармат, солдатiв та танкiв, змусив їх капiтулювати! Та й не мали союзники того стрижня, того особливого фашистського духу (не даремно фашизм, вiд слова фашина-зв'язка!). От i програли, коли вiйська заходили їм у тил.
  Дух виявився сильнiшим за матерiю, а наступати можна, маючи менше сил! Чому пiд час першої свiтової вiйни не вдалося перемогти? Можливо через те, що режим кайзера не мав такої великої довiри у народу, як уряд Гiтлера... I не настiльки майстернi були старi полководцi, та ще й воювати довелося на два фронти...
  Раптом Герда вiдчула як подiбно до променiв заходу сонця, згустилися недобрi передчуття - а якщо червона Росiя нападе, i знову вони виявляться пiд подвiйним ударом? Щоправда, зараз уже немає основної пiшої сили Францiї, а отже, буде легше. Крiм того, нiмцi єдинi i зiбранi, згуртувалися навколо свiтлої нацiонал-соцiалiстичної iдеї. Такими згуртованими вони нiколи не були!
  Новi та новi чагарниковi острови на високiй швидкостi проносилися повз i зникали подали. Самi чагарники були помаранчевi в зелену цятку, iз закругленими, як риб'ячi гачки голками. Вони всi намагаються схопити коней за копита, а листя нагадує хижi пики, приблизно таким у середньовiчнi художники малювали чортiв! Товстi вогненно-рудi косички дiвчини-богатирки Мадлен танцювали в повiтрi перед Гердою. Зосереджена дiвчина вчепилася обома руками в ременi управлiння, але все одно була витiснена з перших рядiв. Якось ненав'язливо з обох бокiв приклеїлися ще двi войовницi. Незворушнi наїзницi, що закам'янiли i водночас парадоксально рухливi, стрункi, витонченi i водночас потужнi. Особи вiд засмаги здаються темними, а довге волосся, що розвiвається, навпаки виблискує у свiтлi трьох захiдних сонцiв. Войовицi суворi, очi смарагдовi, сапфiровi, бурштиновi, бiрюзовi виблискують. Проте в дiвочих обличчях є щось дитяче, наївне, вiд чого хочеться зворушитися. Вона Герда їм товариш та сестра, але якщо соратницi вiдчують з її боку слабину чи зраду, то вб'ють на мiсцi! А що їм накаже Мадлен... то виконають беззаперечно!
  Свiтила, заходили i їхньому мiсцi спливали мiсяцi. Одна за одною, такi ось яскравi й барвистi, рiзних кольорiв... Як гарно немов у небi розпускаються квiти, причому квiти з райського саду!
  Свист вiтру у вухах, приємний аромат здорових дiвочих тiл, змiшаних терпким кiнським потом i пахучими травами. А десь попереду ховаються численнi вороги. Лопатки тварини, що пiд дiвчиною потужно i рiвномiрно, ходили з обох бокiв колиски. Вигляд м'язiв, що методично обдуваються i опадаючих, щось смутно нагадав Гердi. Але ось що, войовниця не могла згадати. Та й зрадницький час нiби випаровувався.
  Десь далеко позаду, ледь помiтно в перестуку кiгтистих лап, почулися крики, надзвичайно рiзкi крики упирiв, дзвiн металiв, гуркiт гiбридiв верблюда та iшака. Долинув запiзнiлий заклик труби. То мабуть Шарлота, на жаль, треба так залетiти, схльоснулася з упирями. Але тим гiрше для них!
  Але - ура-ура! - Майже одразу ж запобiгливо заревiли i головнi вершники Мадлен. Слiв не розiбрати - лише рiзкi, розвиненi iнтонацiї. Наслiдуючи вказiвки рук, Герда помiтила, що пiднялися над чагарниками праворуч попереду, у пiвтори сотнi сажень, голови чужих упирiв. Вони виросли неначе звiдки - не менше ста щiльних фiгур. Позначилися i вершники - темнi крапки, на спинах величезних тварин.
  Загiн Мадлен моментально i однотипно змiнив напрямок - нiби зграя рибок шмигнула убiк. Конi, здавалося, ще надали ходу, хоча це навряд чи було можливим. А упирi якось уповiльнено зреагували на ворога, що дозволило Мадлену обiгнути i обiгнати їх. I в той момент, коли здалося, що небезпека минула, пролунали новi крики передбачливих. Друга ворожа група з'явилася цього разу з лiвого боку - не менше вiсiмдесяти величезних тварин. Загiн вовчиць, що налiчує п'ять десяткiв войовниць, повернув як коник фiгуриста, уникаючи сутички. I знову противник дiяв уповiльнено, нiби не встигаючи за втiкачами.
  Герда раптом зрозумiла, що їх просто спрямовують, виводячи до якогось пiдготовленого мiсця. Було б грубою, згубною помилкою слiдувати цим шляхом. Юна войовниця спробувала вигукнути:
  - Обережнiше подруги! Бути передбачуваним - стати караним!
  Але її вiдчайдушний крик заглушили... Та й сама боса Герда вiдчула безсилля. Може, саме так почував себе фюрер, коли йому доповiли, що повiтряна битва за Британiю програна! Втiм, вiйна ще тiльки начитається.
  Але Мадлен i так все зрозумiла i пiдморгнула дiвчинi:
  - Iдеальна пастка, коли жертва думає, що вона загонщик! - I зрубавши мечем гiлочку, додала. - Iдеальне пограбування - це коли клiєнт менi друг у процесi пограбування!
  Озирнувшись, Герда з тривогою помiтила, обидвi групи слiдують паралельними курсами на вiдстанi, правiше i лiвiше. Наче рiжучi кiнцi ножиць, готовi розкрити артерiю.
  - Звiдки цi iкластi взялися? - У голосi дiвчини чулися лють та розпач. - Та ще в такiй кiлькостi!
  Прикинувши напрямок, куди їх заганяли вороги, Герда спробувала визначити мiсце засiдки. Але попереду їхнього живого "катера" виникали все новi й новi чагарниковi острови, рiзних квiтiв, рухливi мов хвилi моря по поверхнi якого розтеклася солярка, барвистi, що вiдбивають потоки свiтла вже п'ять мiсяцiв. I саме це заважало орiєнтуватися.
  Маневруючи мiж зарiстю, конi почали виявляти першi ознаки втоми. Їхнi тiла рясно покривалися вологою пiною, важкi попони по краях стали темними, їдкий запах дратував нiздрi вершникiв. Герда потерла своєю голенькою, рожевенькою п'ята по спинi, вiдчула гарячу ковзку кiнської шкури. Головне, щоби не впала швидкiсть!
  Вiдчуваючи сутичку, босонога Герда проiнспектувала бойове спорядження. Декiлька зв'язок коротких i довгих копiй прикрiпленi в межах досяжностi сiдокiв. Пiд ними - два арабськi ятагани, витягнутi i трохи вигнутi. А ось захист вiд стрiл... Вони ж майже голi, у бiкiнi, їх же можуть перестрiляти до бiсової бабусi! Хiба це не дурiсть, йти в бiй, практично голяка, коли ворог просто загрожує покласти тебе стрiлами. I про що думали її командири. Згадалося, що якось Шарлота упустила: "наймасовiший, середнiй французький танк зiз-35, непробивний у лоба! А нашi танки, на жаль, як шкiльний промокашка!".
  Але Мадлен, схоже, розумiла загрозу i поспiшила заспокоїти:
  - Наша шкiра змащена чаклунським зiллям, яке захистить куди краще обладункiв!
  Герда вiдповiла жартома:
  - Хто думає про захист пiд час бою, абсолютно беззахисний перед панiкою!
  Мадлен все ж таки попередила:
  - На очi, вуха, i верхню частину шиї, зiлля дiє слабше. Тож бережись, може й потрапити!
  Герда бадьоро вiдповiла:
  - Я це розумiю... Але форс-мажор, вiн i в Африцi форс-мажор. Що поробиш!
  Повiтря пройняло довгих звук, схожий на скрип брукiв, що кришилися. Якимось натхненням Герда зрозумiла, що це крик Мадлен. Дiвчата-красунi гаркнули у вiдповiдь, пiсля чого войовницi разом пiдняли шаблi - хтось у правiй руцi, а хтось у лiвiй, ще й спис. Герда також струснула ятаганом вигукнувши:
  - Я дiвчинка журить!
  Несподiвано Герда побачила Шарлоту, що мчить їм навперейми, з невеликим загоном красунь: браво - це супер!
  У той же час у двох сотнях стрибкiв попереду блиснули горизонтальнi лiнiї. То пiхотнi загони упирiв i вурдалакiв перегородили просiку, якою мчали нiмецькi войовницi. Тут уже не було бiчних вiдгалужень, цей прохiд вiв прямо до загибелi. У косих променях сумiшi заходу сонця, i мiсячного свiтанку численнi ряди ворога, блиснули всiма кольорами веселки, що вiдбивається вiд сталi.
  Новий рик Мадлен потряс простiр, i загiн дiвчат рознесло на двi групи, що тут же ковзнули в сторони. Вони вiддалялися один вiд одного, притискаючись протилежним краям просiки. Герда вигукнула:
  - Олександр Македонський у бiкiнi!
  Досягши крапки з найменшою широтою чагарникiв, войовницi стрибнули навпроти через зеленi острови. Вiдразу ж пролунали протяжнi, наче з ослiв здирають шкiру, стогiн тварин, вiд яких заколихався як вiконне скло саме повiтря. Герда раптом зрозумiла, що чує стогiн не лише вухами, а й через свої багатостраждальнi, дiвочi ступнi. Схоже, їм також боляче, як було стрiмко войовницi пiд час пробiгу босонiж, розпеченим, так що можна навiть спекти куряче яйце пiску пустелi. Що ж, як кажуть мудрi: кiнь вiд людини вiдрiзняється тим, що наїзника не визначає голосуванням, i жоднi здiбностi не дають шансу осiдлати сiдока! Або ще: у коня чотири ноги, пробiжить швидше за людину, але й простягне копита ранiше!
  Кущi пройшли за мить, i скакуни знову вилетiли на вiдкритий простiр. На їхнiх тiлах стали помiтнi довгi подряпини, що кровоточать. Зважаючи на розмiри цих нiг, подряпини були пристойною глибиною; немов китайцi (Працьовита нацiя!) траншеї рили!
  Вершницi, навколо почали квапливо почали розкручувати зброю, а також шкiрянi клаптики, прикриваючи ними коней. Щоб вироблена, зернисто блискуча шкiра, захистила скакунiв.
  Босонога Герда неприємно собi вiдкрила, що її пальчики стали дуже незручними. Чомусь зiсковзують з вузлiв, ну i безодня з ними, вона все одно прикриє!
  Шалена, як полум'я багаття по сухих гiлках стрибка увiйшла до критичної фази. Сама природа затихла, завмерши в тривожнiй декорацiї. Горизонт пожер свiтило, на заходi все пофарбувалося палiтрою кровi та крижаного спокою. Попереду на сходi, мiнливе небо, вже стало свiтлiшати, переходячи в колiр палаючої охри. Але навiть на цьому тлi, здавалося, причаїлися тiнi, смерть, i ряди упирiв i вурдалакiв, що поблискували залiзом.
  Ублюдочнi, страшно потворнi тварюки, бачачи, що їхню засiдку обтiкають по флангах, рвонулися з мiсць. Незграбнi фiгурки пiших воїнiв швидко розбiгалися з позицiй, пiрнаючи в проходи в чагарниках. На їхньому мiсцi оголилися широкi ряди вкопаних пiд кутом загострених жердин - iмовiрно зброї проти нiмецьких войовниць. Верховi загони переслiдувачiв позаду, помiтивши маневр Мадлен, додали ходу, намагаючись наздогнати втiкачiв. Кожен iз двох загонiв ворожої кавалерiї був набагато бiльший за протистоїть їй групи войовниць i мiг розраховувати на вiрний успiх при зiткненнi. Але упирi важкi, а гiбриди верблюдiв та iшакiв значно повiльнiшi. Замiсть скорочення вiдстань тiльки збiльшувалася. А що порiвняли коня, верблюда з iшаком за швидкiстю!
  Герда фiлософськи промовила:
  - Можна бути невибагливим i витривалим, але не варто сприймати свiт як верблюд i виявляти ослячу впертiсть!
  Обернувшись, войовниця зауважила, що їх переслiдують не двi, а три групи вершникiв. Це означало, що в них начебто й не було iншого напрямку, як рухатися до засiдки. Якщо вiдхилиться, то доведеться битися з бiльшою кiлькiстю противником. Ну що ж вовчицi знають, чого хочуть, не вперше воюють. Даремно противник вважає, що заманить їх у капкан. Навпаки, вони виграють час i зможуть зманеврувати. Тут Герда згадала, як вона сама босонiж танцювала на колючому дротi. Було й боляче, але впасти на вугiлля, що палає, внизу ще страшнiше, а головне ганебнiше. Її голi круглi дитячi п'яти вiдчувають втикаюче сталеве вiстря, що майже проколює мозолi, набитi на гострому каменi. Але все ж таки в порiвняннi з вогнем - це ще майже як масажик.
  Ще не розпочавши бою Мадлен, перехоплювала iнiцiативу, майстерно переграючи супостата. А коли твої супротивники, упирi та вурдалаки, поступатися їм у тактицi бiльш нiж принизливо. I Герда хотiла вiрити, що їхнi тактичнi ходи несподiванi для супротивника. Те, що голови ворогiв вiдсiче гiльйотина. А що Нiмеччина над усе, як свiтлi iдеї Третього Рейху!
  - Загiн на повну бойову готовнiсть! - Звичний голосок Мадлен повернув Герду до дiйсностi. - А тепер рубай.
  Пальчики дiвчини все ще поралися з крiпленнями. Так можна буде й коня голим кинути. Взагалi на вiйнi, як на вiйнi. Нехай пластини закриють вiрного супутника, що обмежить його рухливiсть. Поверх виробленої шкiри, темнiли геометричними рядами пластинки кiстки, вони шарудiли, сухо брязкаючи на вiтрi. Вiд їхнього передзвону дiвчина ставало весело.
  Вершницi робили останнi приготування до бою. Дiвчата шльопали босими нiжками по конях i почали вiдв'язувати списи. Наслiдуючи їх приклад, напiвгола Герда iз задоволенням зважила в руцi довге шорстке древко з гострим металевим наконечником. Войовниця прицмокнула губками - добрий спис!
  Босонога i мускулиста войовниця Герда вже мали досвiд стрибки на конях, i вона почувала себе цiлком впевнено. Немов амазонка в македонськiй кiннотi, не хапаючись, щохвилини, за ременi пiдтримки.
  Вiдв'язуючи ремiнь, дiвчина навiть умудряється зберегти рiвновагу за допомогою одних, литкових м'язiв. Тепер вона була готова передавати їх Шарлотi (її подруга все ж таки прорвалася до неї!) i сама кидати списи скiльки б не тривала битва.
  А Мадлен продовжувала маневрувати... У головi у босої, красивої, i дуже сексуальної Герди знову зазвучала пiсня, така шалена i задерикувата, але водночас трагiчна i сумна...
  У морi грають баранчиками хвилi,
  Я на аренi гола борюся мечем!
  Погляд на супротивника кинула гордий,
  Бiди лихi i бiль - байдуже!
  
  Адже я колись народилася, безправною рабинею,
  Камiння тягло, трясло на спинi валуни!
  Бути у напругу, у стражданнi рiдна стихiя,
  Плечi пестять батогом кати-пустуни!
  
  Хтось багатий i в тiнi з пивом дрiмає,
  Я пiд палючим потоком махаю молотком!
  Це звичай, такий дуже древнiй,
  Потрiбна покiрнiсть до вельмож вбрати з молоком!
  
  Але пощастило - якщо можна, назвати то везiнням,
  Продали дiву з шахт та вiдправили у бiй!
  I освiтила мене казковим осяянням,
  Стала не просто рабинею, а бабою крутою!
  
  Але не буває повiрте безкрайнього щастя,
  Страшний супротивник попався, i я поранена!
  Рубають мене в битвi злiсної на частини,
  Боже менi виставив рахунок - набiгла пеня!
  
  Але не здаюся, з останнiх сил борюся,
  Та вбивала людей, проклинала богiв!
  У цьому, звичайно, тепер гiрко каюся,
  I не можу пiдiбрати, пiдходящих тут слiв!
  . РОЗДIЛ Љ 11.
  Дiвчата пiд командуванням Сталенiди прийняли ще один бiй. Але тут пройшло не так успiшно. Загiн зазнав втрат.
  Троє дiвчат загинули, решта з дюжини бiйцiв дiстали поранення рiзної тяжкостi, i ледве зумiли вiдiрватися. Двох дiвчат довелося навiть нести. На жаль, це вiйна. Не завжди вдається всiх трощити. Тим бiльше, що в колонi виявилися дуже живучi танки, точнiше САУ Е-5. Вони начебто маленькi, але дуже живучi. А тут ще й реактивнi штурмовики приспiли.
  А за ними дископодiбнi гелiкоптери. Спробуй проти подiбної мощi встояти. Ще тiльки три жертви з дванадцяти - можна сказати дешево вiдбулися. Натомiсть фашистiв уклали понад двадцять. Такий ось i видався бiй.
  Войовницi йшли, шахрая, намагаючись з останнiх сил. Наташа ця шкодлива дiвка помiтила:
  - Як шкода дiвчаток... Дуже навiть шкода... Але чому б у наш батальйон не додати хлопцiв?
  Сталенiда гаркнула, сердито всунувши босою ногою по травневому жуку:
  - У кого що... А в тебе лише самцi на умi!
  Вiкторiя образилася i помiтила:
  - У мене теж! Як хочеться, щоб тебе попестити хлопець. Вiдчути свої грудки в обiймах.
  Руда дияволиця зiрвала травинку, вiдкусила її i проворкувала:
  - Ех хлопчики мої крутi ... Як добре, що ви не блакитнi ... Я тих люблю що трахкають дiвчат ... Адже супермен мачо з пелюшок!
  Сталенiда трохи пом'якшавши, посмiхнулася:
  - Так... Так трохи стає веселiше. А як Наташка ваш друг?
  Дiвчина-блондинка не зрозумiвши, перепитала:
  - Який друг?
  Майор упевнено вiдповiла:
  - Андрiю! Адже вiн теж був нагороджений Жуковим!
  Наташа важко зiтхнула i знизала плечима:
  - Цього я, на жаль, не знаю...
  Андрiйко ( А це був їхнiй знайомий хлопчик i пiонер-герой) тим часом був кинутий у каземат. Пораненого хлопця залишили зв'язаним, i навiть за шию прикували ланцюгом до стiни. Як фашисти боялися росiйських дiтей. У казематi було сиро, неподалiк хлопчика висiла прикута ланцюгами до стiни дiвчина. Зовсiм гола, тiла суцiльна рана, синцi, писуги, розсiчення, опiки, дiвчину катували. Вона була непритомна i лише тихо стогнала.
  Хлопчик глянув на стiни. В'язниця була стародавньою, збудованою ще за царських часiв, стiни товстi, вiконце маленьке пiд самою стелею, забрано ґратами. Андрiйко почував себе не просто бранцем, а в'язнем старовини. Як легендарного народного бунтаря Стеньку Разiна, на нього чекали тортури i страту.
  Андрiйко застогнав, чи зможе вiн одинадцятирiчний хлопчик, витримати тортури? Чи не заплаче, мов дiвчисько! Адже пiонеровi нi личить стогнати i плакати. Босоногий, подряпаний Андрiйко повернувся, дуже вже хворiла рана, лiктi пов'язанi, треба абияк повернутись, щоб стало легше, змiнити кут. Страшний бiль на мить вiдступив.
  У камерi страшне вонище. Пiдлога плям застиглих кровi. Валяються обгризенi кiстки. Людей? Навiть страшно, видно цю камеру пройшло чимало в'язнiв. Щоправда, Андрiйко подумав, що фашисти порiвняно недавно захопили Гродно. I коли вони встигли так накурити? Невже це старiшi жертви? Наприклад, НКВС? Хлопчик скривився. Виходила вiдверта жах! Як важко у катiвнi. Нема з ким перемовитися, схоже, дiвчина в цiлковитiй прострацiї. Її подiбно кати катували, як героїв давнини. От тiльки цiкаво, за що? Яке зло могла заподiяти юна дiвчина фашистам. Втiм, i вiн Андрiйко просто хлопчик i став убивати, цю нечисть борючись iз злом. Фашисти поставили свою нацiю вище за iншi нацiї та народи. Тим самим вони узаконили зло та страждання! Нi, нормальна людина має боротися з подiбним свавiллям. Крiм того, i самi нiмцi не вiльнi, їх сковує тоталiтарний апарат. Вiн усiляко душить найменшу iнiцiативу та прояв людських почуттiв.
  Фашизм походить вiд слова зв'язування. Вiн безжально в'яже людей, перетворюючи їх на скутих рабiв. Комунiзм у свою чергу пiдносить людину, дає їй новi сили, стимулює смолоскип життя. Є суттєва рiзниця. Комунiзм мiжнародний за природою та загальнолюдський. Гiтлеризм пiдносить тiльки одну нацiю, а не все людство в цiлому. У цьому його неповноцiннiсть. Але ж люди мають спiльне корiння, що доведено бiологiчно. Тi ж негри, i бiлi мають цiлком здорове та плiдне потомство. Вiн Андрiйко син росiйського та бiлорусочки, цiлком життєздатний, зовсiм не дебiл, i готовий битися з фашизмом.
  Звичайно, Павло виявився сильнiшим i зумiв пiти вiд ворогiв, перебивши безлiч нiмцiв. Вiн Андрiйко вчинив як розмазня, влучив у полон. Може слiд залишити собi останнiй патрон. Хоча мертвий вiн не зможе вбити жодного нiмця! А так вiн живий хоч i страждає.
  Босонiж Андрiйко почухав об сирий камiнь злегка пiдпалену стопу, Iльза знайшла найболючiшу точку, припалила цигаркою, так що утворився пухир. Але нiчого, вiдважного хлопця це не зламає. Навпаки бiль має стати стимулом, вiд якого зросте його мужнiсть. I нiколи пiонер не зламається. Взагалi трiумф нiмцiв має тимчасовий характер. Вони рано чи пiзно будуть поваленi, подiбно до того, як зло завжди програє добру. Можна, звичайно, заперечити, добро перемагає лише в казках, але в життi все складнiше. Але й казка є лише вiдображенням реальностi. Адже багато чого було мрiєю, тепер стало реальнiстю. Андрiйко подумав: може йому судилося померти? Що це цiлком можливо! Але хiба вiн боїться смертi. Якщо переможе комунiзм, то його та iнших героїв радянської країни воскресять для нового щасливого та вiчного життя. Тодi вiн житиме у свiтi без смутку, муки, смертi та зла! Головне тiльки щоб було здобуто остаточну перемогу! Адже тiльки в цьому випадку всi загиблi герої будуть воскресенi!
  I настане царство комунiзму! Миру, де найпотаємнiшi мрiї стануть дiйснiстю. Такому всесвiту, де людинi належить все, що iснує, про що можна тiльки мрiяти, i навiть не завжди розраховувати на успiх. Ось вiн, який складний та багатогранний свiт. I тодi iншi свiти вiдкриють свої обiйми людинi. Ну що ж! Можливо, що i безкраї простори, космосу теж є зло! Воно буде переслiдувати, i мучить живуть iнопланетян. Але ж капiталiзм i їм дасть свободу! Вiн розiрве пута рабства i приниження. Настане час i час свободи, своїм променистим свiтлом землю осяє! I скинуть ярмо мороку, темряви народи, i людина свiти всесвiту пiдкорить! I будуть онуки згадувати не вiрячи, що жили у темрявi пiд залiзною п'ятою. Носили знаки злого звiра, а нинi у вiрi ходимо чистою та святою!
  Андрiйко навiть здивувався, як у нього складно склалися думки. Щось особливе та неповторне є в них. Як це було пiд час громадянської вiйни, коли головним знаряддям пролетарiату були вiрш, а прозу мабуть навiть дещо зневажали i нехтували. Тепер же поет у полонi, а пiр'я та лiра, якщо образно говорити у ланцюгах. Тим не менш, вiн не здається, i розраховує на свiтле майбутнє. А яким йому залежить вiд кожної людини. Тут немає такого, щоб один все вирiшував i насаджував.
  Андрiйко сказав:
  - Майбутнє залежить вiд нас! Навiть у тому випадку, коли здається, що вiд нас нiчого не залежить!
  Хлопчик покрутився, вiн спробував перетерти прути. Заняття це нудне та складне, але деякi шанси на успiх завжди є. Андрiйко, долаючи страшний бiль, почав тертися об стiну. Головне не скрикнути, не показати своєї слабкостi. Вiн пiонер, отже втiлення мужностi. Потрiбно боротися, отже, боротиметься, i неодмiнно переможе! На славу радянської вiтчизни.
  Хлопчик завзято тер, в цей момент дiвчина прийшла до тями i пробурмотiла:
  - На зеленому лужку, стрибали синi зайчики!
  I потiм знову пiшла у забуття. Хлопчик промовив:
  - Нещасна! Її закатували проклятi фашисти! Але вiрю, помста не забариться! Наблизиться час перемоги над нелюдами людства. - Хлопчик повернувся, i проспiвав:
  I буде над планетою прапор сяяти,
  Країни святої, немає у свiтобудовi кращi!
  I якщо треба ми помремо знову,
  За комунiзм, у велич справа наша!
  Бiль знову наринув на хлопчика, вiн трохи вiдсунувся вiд стiни i почав смикати головою.
  Тут почувся скрип i в камеру зайшла п'ятiрка рослих есесовцiв. Вони, недовго думаючи, штовхнули хлопця чоботями i пiдхопили його пiд руки:
  - Пiшли суня!
  Андрiйко розумiв, що чинити опiр марно. Йому розстебнули нашийник. Врiзали ще кiлька разiв i понесли на руках. Хлопця нiби обдало крижаним холодом: куди його несуть. Невже зараз станеться найстрашнiше!
  Дiйсно пацана тягли кудись униз. I як не дивно при цьому ставало теплiше. Андрiйко раптом вiдчув себе набагато бадьорiше: де наша, не пропадала! Вiн видереться i з цiєї колотнечi.
  Його несли сходами, повiльно спускаючи! Нарештi хлопчик вiдчув, що вогкiсть поступилася сухiстю. Кати внесли дитину до досить просторого примiщення. Правда стiни виглядали зловiсно, на них висiли рiзноманiтнi та фантастичнi за формою iнструменти. Хлопчик побачив кiлька палаючих камiнiв та пристосування у формi диби. Тут також було безлiч розтяжок та рiзних предметiв тортур. Андрiйко раптом вiдчув тяжкiсть у шлунку, щось закололо!
  Це страх! Зрозумiв хлопчик, нi в якому разi йому не слiд пiддаватися!
  Босоногий Андрiйко напружився. У залi сидiв полковник СС i вже знайома жiнка, що брала участь у захопленнi хлопчика. Пiонер Андрiйка зблiд, видно нелегка доля на нього чекає, якщо зiбралися допитувати дитину, вiдпетi кати. Нi, вiн їм нiзащо не подасть, навiть якщо доведеться кричати нi думки, нi звуку! Але ось чи зможе вiн витримати.
  Полковник СС запитав:
  - Iм'я!
  Андрiйко мовчав. По ньому хльоснули батогом. На спинi проступила червона смужка. Полковник СС знову повторив:
  - Говори малюк iм'я!
  Вiдчайдушний Андрiйко вiдповiв iз злiстю:
  - Я маленький Сталiн!
  Полковник СС фиркнув:
  - Ось який тон у сучки! Вiн, мабуть, хоче бiльш жорсткого спiлкування.
  Iльза перевiряла:
  - Пiдсмажимо пацаненку п'яти.
  Полковник СС запитав:
  - Назви своїх спiльникiв i у цьому випадку ми тебе вiдпустимо!
  Руслан, як iстинний пiонер-герой, вiдповiв:
  - Весь радянський народ мої спiльники, вiд старого до дитини!
  Полковник СС свиснув:
  - Та ти вперте тварюка! Не розумiєш, що ми можемо тебе вбити!
  Блискаючи блакитними очима, Андрiйко вiдповiв:
  - Фашисти убити можуть, але що їм не пiд силу це вiдiбрати надiю на безсмертя!
  Полковник гукнув:
  - Приступайте!
  Босоного та пораненого Руслана пiдхопили, розрiзали мотузки та безцеремонно зiрвали бинти. Хлопчик охнув. Руки завели назад, а самого пiднесли до диби. Накинули на руки мотузку. Полковник гукнув:
  - Вивертайте паршивцю суглоби!
  Мотузка потяглася в саму вершину. Андрiйко вiдчув пекельний бiль у пораненому плечi, i простогнав:
  - Мама! Це жах!
  Полковник вишкiрився:
  - Говоритимеш!
  Андрiйко мотнув свiтлою головою:
  - Нi!
  На босi ноги хлопчаки одягли важкi кайдани, кiстки в плечах захрумтiли вiд страшного тиску. Полилася кров. Бiль був жахливий, пiонер Андрiй зблiд, лоб покрився пiтом, з-за рота лунав мимовiльний стогiн, але все ж таки знайшов у собi сили сказати:
  - Нi! I ще раз нi!
  Iльза поклала в камiн сталевий шомпол i промовила скалясь:
  - Милий хлопчику, зiзнайся, i ми дамо тобi шоколадних цукерок.
  Поранений Андрiй крикнув:
  - Нi! Не потрiбний менi ваш поганий ерзац!
  Iльза скрикнула:
  - Ну, ти та сука!
  Потiм дiстала з полум'я розпечений шомпол i встромила в рану. Пiонер Андрiйко нiколи ще не вiдчував такого болю, перехопило подих, вiд шоку вiн знепритомнiв.
  Iльза як досвiдчена катка почала масажувати йому щоки та шию, досить швидко привела хлопчика до тями.
  - Не сподiвайся паршивець знайти забуття у рятiвному шоцi!
  Полковник СС наказав:
  - Пiдсмажте йому п'яти.
  Кати-есесiвцi одразу ж запалили невелике багаття, полум'я почало лизати красивi, босi ноги дитини. Iльза тим часом знову встромила розпечений шомпол у рану. Лiкар есесовець вколов хлопчику спецiальне зiлля, щоб вiн гострiше вiдчував бiль, i повiльнiше непритомнiв. Тепер пiонера Андрiйку захлеснув безкрайнiй океан, страждань, ще гiрший вiд дантовського пекла. Двоє iнших катiв стали заганяти хлопцевi розпеченi до бiлого шпильки пiд нiгтi.
  Андрiйко, переповнений жахливими стражданнями, почував себе на межi повного зламу. Але раптом у полубредi перед ним виник образ Сталiна:
  - Що робити вождь? - спитав хлопчик.
  I Сталiн, бiлозубо посмiхаючись, вiдповiв:
  - А що може ще в цiй ситуацiї робити пiонер! Не треба лише плакати! Набери повiтря в груди та спiвай.
  Пiонер Андрiйко через силу посмiхнувся:
  - Слухаю вождя!
  Хлопчик напружився i через силу, що зривається, але при цьому чистим i сильним голосом заспiвав, пишучи прямо на ходу:
  Потрапив у фашистський страшний полон,
  Пливу хвилями болю страшного!
  Але стiкаючи кров'ю, пiснi спiвав,
  Адже iз серцем дружний пiонер безстрашним!
  
  I я скажу вам твердо кати,
  Що радiсть мерзенну, вилили даремно!
  Мене скаже слабкий промовчи,
  Адже бiль болiсний i просто жахливий!
  
  Але знаю, твердо вiрю я,
  Фашизм скинутий буде у прiрву!
  Обдасть вас злiсних полум'я струмiнь,
  А всi хто впали, веселячись, воскреснуть!
  
  I наша вiра в комунiзм сильна,
  Злетимо як сокiл, станемо зiрок усiх вище!
  Нехай рiчки меду потечуть вина,
  Весь свiт, порад гучний горн почує!
  
  I автомат стиснувши мiцно пiонер,
  По вище в небо юний глянь!
  I покажи хитаючим приклад,
  Твоя краватка яскрава, як у кольорi гвоздика!
  
  Вiтчизна для мене ти значиш усе,
  Рiдна мати та сенс усього юного життя!
  Нехай поки нелегке бути,
  Страждає наш народ за злого фашизму!
  
  Але волю хлопець червоний напруження,
  Плюнь у морду з пекельною свастикою бандиту!
  Нехай здригнутися в сказi вороги,
  I будуть червоною армiєю розбитi!
  
  СРСР священна країна,
  Що подарувала комунiзм народам!
  Як мати своє нам серце вiддала,
  За щастя, мир, надiю та свободу!
  Отак мужньо тримався пiонер-герой. I був гiдний свого звання, тому що пiонер це звучить гордо. Саме так i повинен триматися кожен радянський хлопчик.
  Дiвчата тим часом залiзли в гущавину хащi. Розвели невелике багаття i пiдкрiпилися. Двi дiвчини з дев'яти не могли йти i їм, надавши першу допомогу, перев'язавши - дали трофейного спирту, щоб рани не хворiли та заснули.
  Наташа помiтила з усмiшкою:
  - А все у нашому свiтi вiдносно. Ось, наприклад спирт - це за великим рахунком отрута, i водночас лiкує. Ось дiвчата заснули! I їм стало набагато легше!
  Вiкторiя дотепно помiтила:
  - Все у свiтi щодо... I Бог не ангел, i Диявол не чорт!
  Веронiка з гнiвом вiдповiла:
  - Що за богохульство... Про що це мова?
  Руда дияволиця логiчно помiтила:
  - А про те... У Бiблiї Бог тiльки й розмовляє язиком насильства. Один потiм Ноя чого вартий. А диявол? Власне, про нього не надто й чутно. У всякому разi, навiть у Бiблiї Сатана бiльше спокушає, нiж убиває!
  Наташа рацiонально вiдзначила:
  - Боженька й справдi любить насильство. Цар Давид провадив жорстокi вiйни. Саул Бог наказав винищити поголовно цiлий народ: у тому числi й жiнок, дiтей та худобу! Дивно говорити про милосердя... Як вам не здається?
  Веронiка хотiла сказати, але на думку нiчого путнього не спало. Справдi, особливо крити нема чим. Щодо потопу Ноя, вона й сама багато думала. I не знаходила пояснення, принаймнi рацiонального подiбної жорстокостi. Грiх Бог не знищив, вже Хам, засвiтився, та й Ной зовсiм не святий. А проклятий був не Хам, а Хаамам. Теж незрозумiло. Взагалi вся ця Бiблiя, особливо Старий заповiт, сповнена непоняток. Ось, наприклад, Єлисей убив сорок двi дитини за таку дрiбницю, що його подразнили за батiг.
  Адже це явний перебiр! Так чинити з дiтьми. I пояснити це важко.
  Веронiка i сама вагалася у релiгiї. Не знала навiть, яку вiру прийняти. I Православ'я не надто подобалося: багато зовнiшнiх ефектiв, пишноти, але якесь холодне. Але й баптисти теж не давали спокою та миру. Як не крути, але релiгiя у будь-якому разi вимагає вiри. А розумна дiвчина хотiла, щоб усе було логiчним, i всi кiнцi сходилися.
  Щоб усе здавалося рацiональним та правильним. А так... Навiть вчення про вiчнi пекельнi муки здається надмiрним. Найстрашнiше в пеклi це тривалiсть покарань: пекло буде завжди. I пройдуть мiльярди мiльярдiв рокiв, а грiшники все ще страждатимуть i страждатимуть. I це жахливо! Що таке вiчнiсть? Простiше однiй мавпi iз зав'язаними очима барабанячи по клавiатурi надрукувати Бiблiю, нiж перечекати вiчнiсть.
  Катування пекла це окрема тема. Ось Гiтлера помучити довше i сильнiше, i не грiх. А от якщо до пекла потрапить пiдлiток? Взагалi, як людинi врятуватися, якщо вона грiшить. Навiть якщо не дiлами, то словами чи думками! Та й що таке грiх?
  Вiкторiя, бачачи, що Веронiка мовчить, посилила тиск:
  - Та й у Одкровеннi Iоанна... Тiльки стало життя на Землi налагоджуватися, як давай виливати на планету Земля страти. I так мучити все людство. I що можна сказати?
  Веронiка жорстко вiдповiла:
  - До пекла потрапиш - дiзнаєшся!
  Сталенiда припинила лайку:
  - Усiм спати! Попереду ще багато праць!
  Дiвчата охоче заплющили очi. Нiч влiтку досить тепла, i войовницi притулившись, заснули один до одного.
  Веронiцi снилося, що вона потрапила у свiт футуристичного майбутнього. Iдеш собi вулицею, а тротуари рухаються немов рiчка. А ним лiтають барвистi автомобiлi. I всюди повно пiонерiв iз червоними краватками. I цi дiти лiтають i кружляють немов метелики. I всi усмiхаються, скалять пики.
  Веронiка махнула руками та полетiла. Вона нiби метелик, i чується ляскання крил. А ти лiтаєш собi, лiтаєш... А довкола такi яскравi фарби. Будинки величезнi, багатобарвнi, розмальованi наче торти. I безлiч статуй - рiзних казкових тварин. Так усе гарно. Одна з будiвель нагадує усипану дiамантами ватрушку. А навколо неї крутяться лiтаючi тарiлки. Вони свiтяться помаранчевим, i дають слiпучi вiдблиски.
  Iнша будiвля у виглядi семи крабiв, що стоять один на одному. Причому, кожен краб рiзного кольору, а клешнi виблискують дорогоцiнним камiнням. А лiтальнi апарати: такi гарнi та витонченi. Деякi з них не мають фiксованої форми, а перемiщуються в просторi наче ляпки.
  Iншi, навпаки, структурованi. Нагадують снiжинки, така бездоганна геометрична форма. Ну чого не краса та втiлення естетики.
  А ось будинок ширяє прямо в повiтрi, i нагадує орла з розфуфореними крилами, тiльки як би зробленого з кришталю. А дзьоб сяє яскравiше за алмаз, а може й сонце.
  А як рахунок споруди нагорi, якого цiлий акварiум iз чудовими морськими тваринами. I рибки зi срiбною лускою, i довгими золотими плавниками. А такi ще там багатоногi тварюки. I теж, немов усипанi коштовностями. I медузи, що вiддають усiма кольорами веселки.
  До Веронiки пiдлетiла дiвчинка у червонiй краватцi. Здивовано спитала:
  - Ти доросла?
  Веронiка з усмiшкою вiдповiла:
  - Так, а що?
  Пiонерка хихикнула i вiдповiла:
  - Нiчого доброго! Якщо ти повнолiтня, тебе забере гiпердракон.
  Веронiка свиснула:
  - Ого-го! А я у вас думала комунiзм!
  Дiвчинка в червонiй краватцi сумно кивнула, i дзвiнко вiдповiла:
  - У нас справдi комунiзм! Продукти безкоштовнi, товари безкоштовнi, абсолютно все є. Вiд iгрових приставок до вiртуальних шоломiв. - Дiвчинка кивнула, i труснула прозорим, кришталевим черевичком, прочiрiкавши. - Ось подивись, яке деревце.
  Дiйсно бiля будiвлi у формi чотирьох астр, що стояли один на одному, рiс дуб iз золотим листям. А на ньому росли тiстечка, торти та рiзнi кулiнарнi вироби. Такi пишнi та красивi.
  Веронiка захоплено вигукнула:
  - Оце здорово! Яке деревце...
  Пiонерка кивнула i, її руцi з'явився тортик. Дiвчинка прочирикала.
  - Спробуй! Це смачно!
  Веронiка проковтнула солодку м'якоть торта. Смак i справдi був такий нiжний, приємний, наче у ротi розквiтає оранжерея. I наскiльки це здорово.
  Веронiка чесно зiзналася:
  - Нiколи нiчого кращого не їла!
  Пiонерка усмiхнулася, i скелячи перлиннi зубки, злiсно вiдповiла:
  - I так само при повнолiттi, точнiше, коли ми стаємо пiдлiтками, пожирає гiпердракон. Саме це i є трагедiя нашого великого народу!
  Веронiка рiшуче вимовила, стиснула кулаки i лупнула босою ногою в повiтрi:
  - Я помщу дракону! Я готова битися з ним!
  Пiонерка клацнула пальцями правої руки. I виник у повiтрi гострий меч. Великий такий i блискучий. З гострими гранями, i його меч горiв, наче був зiтканий iз зiрок.
  Веронiка простягла долоню. Меч сам увiйшов, i войовниця його стиснула. З хвилюванням вимовила:
  - Я за Батькiвщину боротимусь... З Божою допомогою, заради людей!
  Пiонерка сердито вiдповiла, i навiть випустила iскри зi своїх перлинних зубiв:
  - Бога немає! Це все забобони людей!
  Веронiка важко зiтхнула:
  - Ох! Знову... I тут безбожне царство...
  Дiвчинка енергiйно заперечила:
  - У нас не царство! В нас демократiя! Править сенат i конгрес, i два консули - хлопчик i дiвчинка, якi обираються на один рiк усiм народом. - Пiонерка грюкнула черевичком по порожнечi, так що пролунав дзвiн. Пiсля чого просипала. - Комунiзм, це влада народу, а не культ окремої особи типу Сталiна!
  Веронiка частково погодилася:
  - Сталiн справдi надто дозволив себе вихваляти! Потрiбно бути все-таки йому хоч трохи скромнiше!
  Пiонерка струснула червоною краваткою i прокричала, пiднявши праву руку:
  - Пiонер завжди готовий! Ми уроєм усiх худоб!
  Веронiка не втрималася вiд запитання:
  - А скiльки тобi рокiв?
  Дiвчинка посмiхнулася i ввiчливо вiдповiла:
  - Двiстi двадцять п'ять!
  Веронiка свиснула, i округлила очi:
  - Та НУ?
  Дiвчинка зробила серйозне личко i заявила:
  - Ми дуже повiльно дорослiшаємо! Вiд народження, до поглинання драконом минає, трохи бiльше тисячi рокiв!
  Веронiка в'якнула, ляскаючи пишними, чорними вiями:
  - Це просто як вiчне дитинство! Немов у казцi!
  Пiонерка сумно промовила:
  - Це i є казка, тiльки дуже вже страшна... Якби не дракон ми взагалi були б безсмертнi i не знали б старостi!
  Веронiка багатозначно сказала:
  - Комунiзм це царство вiчної молодостi!
  Дiвчинка труснула золотистою головою i прочирикала:
  - А тепер, будь ласка, заспiвай чогось нам! Щоб стало веселiше!
  З усiх бокiв до Веронiки почали пiдлiтати дiти. Хлопчики, дiвчатка, всi красивi, у ошатному одязi. I дзвенiли срiблястими голосами, такими приємними, i чудово прекрасними.
  - Заспiвай квiтку! Не соромся! Ти просто велика чарiвнiсть!
  I Веронiка приземлилася на дорiжку, що рухалася, i танцюючи по нiй босими, витонченими нiжками, захоплено i чудово граючи голоском, заспiвала;
  Я дочка Вiтчизни свiтла та любовi,
  Прекрасна дiвка-комсомолка...
  Хоч фюрер будує рейтинг на кровi,
  Iнодi я вiдчуваю нiяково!
  
  Ось сталiнiзму дуже славне столiття,
  Коли навколо iскритися i сяє...
  Розправив крила горда людина -
  I трiумфує Авель, згинув Каїн!
  
  Росiя це Батькiвщина моя,
  Хоча часом я вiдчуваю нiяково...
  I комсомол єдина сiм'я,
  Хоч босонiж йти стежкою колко!
  
  Фашизм крутий на Батькiвщину напав,
  Iкла сей борiв, лютий оскалив...
  З небес полився шалений напалм,
  Але з нами Бог та генiальний Сталiн!
  
  Росiя це Червоний СРСР,
  Могутня велика Вiтчизна...
  Даремно розпускає пазурi Сер,
  Ми точно житимемо при комунiзмi!
  
  Хоч почалася велика вiйна,
  I маса пролилася рясно кровi.
  Ось корчиться велика країна,
  Вiд слiз, згарищ та великого болю!
  
  Але вiрю, ми Вiтчизну вiдродимо,
  I вище зiрок радянський прапор пiднiмемо...
  Над нами златокрилий херувим,
  Великої, променистої Росiї!
  
  Така це Батькiвщина моя,
  В усьому всесвiтi немає, її красивiше...
  Хоч набiгла Сатани пеня,
  Змiцнiє в цих стражданнях вiра наша!
  
  Як Гiтлер самозваний удивив,
  Зумiв забрати й Африку всюди.
  Звiдки у фашизму стiльки сил,
  Поширилася по Землi зараза!
  
  Ось скiльки фюрер багато захопив,
  I навiть заходи не має...
  Яку бандит зварю породив,
  Над ними червоний прапор кошмарний майорить!
  
  Такi фрицi сильнi зараз,
  У них не "Тигри", а страшнiшi танки...
  I врази Адольфа снайпер в око -
  Постав фашистам сильнiшi банки!
  
  Що ми не зможемо, зробимо жартома,
  Хоча босi дiвки по морозу...
  Ростимо ми дуже сильне дитя,
  I червону, найкрасивiшу троянду!
  
  Хоч ворог прагнути, рватися до Москви,
  Але встали груди дiвчини босi.
  Вдаримо кулеметом вiд коси,
  Солдатики ведуть вогонь рiднi!
  
  Ми зробимо Росiю вище за всiх,
  Країною що у свiтобудовi Сонця гарнiше...
  I буде переконливий успiх,
  Змiцнiє у Православ'ї вiра наша!
  
  А мертвих вiрте, дiвки воскресимо,
  Або силою Бога, або колiр науки.
  Простори свiтобудови пiдкоримо,
  Без усiх зволiкань, мерзенної нудьги!
  
  Зумiємо зробити Батькiвщину крутою,
  Понад зiрки спорудимо трон Росiї...
  Ти фюрера вусатого урою,
  Що уявляє себе без граней зла месiєю!
  
  Ми зробимо Вiтчизну як гiгант,
  Що буде, наче монолiт єдиної...
  Дiвча встала дружно на шпагат,
  Адже витязi у боях непереможнi!
  
  Батькiвщину велику бережи,
  Отримаєш вiд Христа тодi нагороду...
  Вiйну Всевишнiй краще розiрви,
  Хоча часом боротися смiливо треба!
  
  Коротше скоро вiдгримлять бої,
  Закiнчиться битва та втрати...
  I витязi великi орли,
  Бо ж вiд народження всi солдати!
  
  
  
  
  
  ПРИСТРIЙ IМПЕРАТОРА ДIОЛЕКТАНУ
  Iмператор Дiолектан не став йти у вiдставку, а залишався на престолi, i керував великою римською iмперiєю. Йому вдалося не лише консолiдувати Рим, а й розгромити Парфiю. Крiм того Дiолектан отримав сина якому i успадкував престол - заснувавши династiю Дiолектанов. Сам iмператор, що встановив Домiнант, прожив сiмдесят один рiк, i змiг повнiстю вiдновити стабiльнiсть i вiдродити iмперiю. Його син Октавiан продовжив курс на процвiтання та експансiю. Найважливiшим стало те, що не з'явився iмператор Костянтин i Християнство не стало державною iдеологiєю та релiгiєю.
  А це серйозно... Поступово релiгiя Христа стала спадати та слабшати. На Римi язичництво пройшло деяку модернiзацiю.
  З'явився головний Бог - Хронус, що створив i iнших богiв, i всесвiт.
  Римська iмперiя розвивалася ... Похмуре середньовiччя так i не настало. I наука розвивалася куди швидше... I вже в 1200 року нашої ери, вiд рiздва Христового, якого природно не вiдзначали, а був день Сонця, вiдбувся перший полiт людей на Мiсяць. А через тридцять рокiв всесвiтня iмперiя Риму почала полiт i на Марс.
  Олег Рибаченко перемiстився в цей перiод машиною часу, точнiше за допомогою гранати часу. Це було минуле альтернативного рiвня. Де всього лише Дiолектан не пiшов передчасно на пенсiю. I було засновано нову, славну династiю.
  Адже всього лише йде 1230 рiк. I стартує 1 травня експедицiя iз п'яти зорельотiв на Марс.
  Вся планета Земля пiд проводом Римської iмперiї. Зрозумiло, панує порядок та процвiтання. А також панує Римське право. А сам Рим - столиця свiту!
  Олег Рибаченко - звичайний хлопчик рокiв дванадцяти у шортиках та голим торсом, йде вулицями мiста.
  Дуже красивий цей Рим. Деякi вулицi на цьому мiстi вже рухаються i тече асфальт. Хлопчик Олег посмiхається. У Стародавньому Римi ще iснує рабство, i його можуть прийняти за юного невiльника.
  Їдуть мiстом та автомобiлi. Тiльки не на двигунах внутрiшнього згоряння, а електричнi. I це набагато чистiше i практичнiше. Автомобiлi в основному краплеподiбнi та дуже ошатнi. Фарби у них яскравi, i дуже вражають.
  Хлопчик Олег iде собi i насвистує, насолоджуючись свiжим повiтрям та видом височенних будинкiв iз рекламними плакатами. Цiлком сучасне мiсто з колосальними за розмiрами хмарочосами. Тiльки вони сильно скидаються на палаци i дуже гарнi. Багатобарвнi зi штучними дорогоцiнними камiннями.
  Олег узяв i босими пальчиками босих нiжок упiймав муху i перевiряв:
  - Комунiзм, комунiзм,
  Тiльки нагору не вниз!
  Одна з машин, що проїжджала, була немов синiй кит. I з її верху бив височенний фонтан. I його струменi переливались дiамантами. Це виглядало красиво. Мимо пробiгла дiвчинка, в короткiй тунiцi, i з босими нiжками. Дiти взагалi частина були босонiж. Погода тепла, i асфальт дзеркальний i не забруднює пiдошви. Щоправда, босi дiти - це тi, у кого низький соцiальний статус. Багатшi надягають сандалi.
  Хлопчик-раби в шортах бiгають, засмаглi та м'язовi метуть вулицi.
  Хоча вони й так чистi. Вже видно й роботи.
  У Римi рабство вiдмирає. Технiка витiсняє невiльникiв. Багато портретiв Суперiмператора, а також Дiолектана та його сина Октовина. Останнiй захопив багато країн, у тому числi й Китай.
  Олег зголоднiв i пiдiйшов до автомата. Той пискнув:
  - Хлопчик-рабе, щоб отримати морозиво треба заплатити!
  Олег дiстав царський червiнець i показав на сканер!
  У вiдповiдь писк, i жменю срiбних монетою здачi, разом iз пломбiром у шоколадi.
  Олег Рибаченко став лизати морозиво, i прицмокуючи губами, проворкував:
  - Слався Рiдна земля! I Стародавнiй Рим!
  У повiтрi стояла урочистiсть. Щойно оголосили, що пройшов успiшний старт п'яти кораблiв до Марса. I що за кiлька тижнiв вони долетять.
  Олег їв морозиво. I голою, круглою, огрубiлою п'ятою, натиснув на цеглу бордюри. Той трохи погнувся, вiн був не тендiтний, а пружний.
  Хлопчик доїв морозиво i рушив далi. Можна, наприклад, подивитися за будiвлю у виглядi моркви з пелюстками айстри. I це скажемо прямо вражає.
  Тим бiльше морквина висотою з пiвверсти. Тут справдi є не подивитися.
  Олег пiдстрибнув i прокрутив у повiтрi вертушку. Вiн був дуже гарним, i одна з жiнок рокiв сорока на вигляд крикнула:
  - Пiдiйди до мене!
  Хлопчик пiдбiг до неї... Жiнка почала його гладити по засмаглих, мускулистих грудях, примовляючи:
  -Який ти гарний хлопчик, свiтленький, а брiвки в тебе темнi. Може, ти менi полiжеш соски грудей?
  Олег усмiхнувся i вiдповiв:
  - Можу! Але ж за це з вас золота монета!
  Жiнка кивнула:
  - Добре попрацюй язичком i отримаєш!
  I спустила iз себе сукню. Її груди були великi i пишнi. Олег приклався до неї i почав лизати язиком сосок. Це досить приємно, хоча жiнка i старенька для хлопчика. Хоча Олегу вже стiльки рокiв, що вiн збився з рахунку. Але все одно вiчний хлопчик.
  А тим часом жiнка його мацала i навiть м'яла чоловiчу досконалiсть. А воно у хлопчика дуже велике. I як почало пiднiматися торчком.
  I стало гiркою...
  Тут правда з'явилися двоє полiцейських i вони крикнули:
  - Не на вулицi ж кохатися!
  Жiнка кинула Олегу золотий та заявила:
  - Мене викликає по стiльниковому термiново чоловiк! Але ми ще зустрiнемося, обов'язково зустрiнемося!
  Олег усмiхнувся. Скiльки тисяч у нього перебувало жiнок. I всi були задоволенi. До чого, в чому перевага бути зовнi хлопчиком? Iншi жiнки з дитиною почуваються набагато старшими, i охоче платять за секс грошi. Що й вигiдно, i дуже приємно почуватися повiєю чоловiчої статi. Йому напевно дуже багато хто заздрить. Дуже добре, коли тебе знiмають жiнки.
  Ну гаразд, давай подивимося супер мiсто. Наприклад будiвля, яка має золоченi стiни i скидається на корону. Це скажемо так, дуже круто. Або ще одна споруда схожа на ялинку, встановлену на Рiздво. I при цьому на нiй iграшок та гiрлянд так багато, просто несмак. I настiльки все красиво та пiзнавально.
  Хлопчик трохи додав ходу, його босi, кругленькi п'ятки замиготiли.
  Олег дивився як, наприклад, пороли дiвчину-рабиню. Вона була зовсiм гола, i ще хлипали хлопчаки в шароварах з двох бокiв. Кiлька десяткiв людей насолоджувалося видовищем голої рабинi, що билася батогом. Деякi юнаки навiть пхали собi руки в штани. I це було просто смiшно.
  Олег узяв i заспiвав:
  - Удар, удар, ще удар, ще удар i ось,
  Нагую дiвчину сiчуть i можуть врiзати в рот!
  Та це було кумедно. Дiвчата сiкли, i били по спинi, боках i босих п'ятах. I виглядало це дуже виразно i круто.
  Олег Рибаченко вiдчув у штанах знову ерекцiю. Жiнка рокiв тридцяти, досить гарна поманила його. I коли хлопчика, причому дуже рельєфним м'язами пiдбiг, гаркнула:
  - Ну давай займися коханням зi мною!
  Олег кивнув... Жiнка вiдкинула тунiку та розсунула стрункi ноги. Вiчний хлопчик недовго думаючи увiйшов до неї, i почав працювати. Чулися хтивi стогiн.
  Олег пробурчав:
  - Заплати!
  Вона кинула йому золоту монету iз портретом iмператора. Хлопчик працював.
  Олег, втiм, згадував як вiн у спецшколi, був оглянутий медсестрами, це був такий яскравий спогад.
  А ще яскравiше, коли вiн був у Римi, але з невеликим дефектом, коли став куди меншим i слабшим. Ось це була крутiша пригода.
  Олег Рибаченко продовжував пiднесення. Вiн повернув разом iз стежкою i обiйшов велике старе дерево. Щоб дiйти другого пасовища коротким шляхом, треба було пiднятися вище в гору, а потiм, обiйшовши її, вийти на iншу стежку. Хлопчик йшов уже понад годину. Ферма, де вiн вирiс, залишаючись все життя рабом, стала зовсiм маленькою. Її було добре видно, але дитина брела не оглядаючись. Вiн нiколи не дивився на той бiк, коли був у дорозi. Так йому бiльше подобалося: не дивитися i не думати про те неприємне, навiть страшне, що залишалося в нього позаду.
  Ящiрки грiлися на гладкому камiннi. Над травою кружляли бабки. В тiнi сосен i листяних дерев копошилися мишi.
  "У полях широких багато днiв я сумував серед коней, серед овець я ранку чекав, з козою поруч засинав", - крутилися в пам'ятi Олега Рибаченка слова пастуської пiсеньки. Вiн чув її тисячу разiв за своє коротке безбарвне життя. I вiн знав ще кiлька подiбних пiсень.
  Шлунок хлопчика, який майже завжди мучився голодом, був у цей час спокiйний. Дитина звикла забувати про їжу, коли її не було. Те, що вiн з'їв уранцi, незабаром мало стати далеким спогадом. Iти треба було весь день i всю нiч. Дiставшись до пастухiв надвечiр, малюк мав уранцi повернутися на ферму.
  Птахи спiвали навколо, а сонце та легкий вiтер пестили теплом густе волосся Олега Рибаченка. Мовчав майже весь ранок, хлопчик-раб знайшов сили, щоб безладно заспiвати. У звуках смутку, невмiло сплетених iз слiв, вiн знаходив зараз заспокоєння. Поступово пiсня дитини стала не такою сумною. У нiй з'явилися ноти радостi, природнi у моменти безпеки та спокою. Хлопчик йшов уперед, нiчого не помiчаючи. На нього чекала усiяна ягодами галявина, прохолодна вода бiля струмка i таємне щастя раба - самотнiсть.
  Бiля заростей дикої малини дитина зупинилася. Не перестаючи наспiвувати, вiн почав збирати i їсти кислуватi ягоди. Нiщо не турбувало його зараз. Три роки тому, ще зовсiм малюком, вiн знайшов це мiсце, сповнене стiльки задоволень смаку.
  Стиглi ягоди притягували темним кольором. Вони були великi, а заростi були густими. Гострими шпильками захищали вони свої плоди. Дитина намагалася не подряпатися. Вiн витягав iз зеленої хмари одну ягоду за iншою. Малина танула мовою. Розливалася кислуватим соком у ротi. Наповнювала нiздрi солодким ароматом.
  Хлопчик переходив вiд одного куща до iншого. Раптом вiн вiдчув, як змовкли ряснi звуки комах. Чиїсь швидкi сильнi руки, пробивши чагарник, схопили його. Одна важка чоловiча лапа взяла дитину за шию, а iнша до болю затиснула рота. Руки рiзко смикнули Олега Рибаченка. Вiн вiдчув бiль вiд безлiчi подряпин, що наносяться. Треснула стара тунiка.
  Тiло хлопчика миттю опинилося за кущем. Чужа сила нещадно пронесла його крiзь колючi заростi.
  Два рудуватi глибоко посадженi очi вп'ялися в обличчя переляканого бранця. Малюковi здалося, що стирчать вони з рудої бороди. Товстi губи людини щiльно стиснулися. Обличчя стало ще страшнiшим. Весь вiн виглядав могутнiм чудовиськом, що випромiнював запахи диму, поту та горiлого м'яса. Поверх жовто-сiрої сорочки в нього був одягнений грубий шкiряний панцир iз нашитими роговими пластинами. На поясi висiв важкий меч. "Розбiйники! - злякався малюк. - Це розбiйники!" Серце його рвалося назовнi.
  - Попався, римлянин, - тихо прогарчав чоловiк-борода. - Давайте сюди, хлопцi! Швидше, в iм'я блискавок Перуна! Ворушiться!
  - Як зайця зловив. Вмiєш, мисливець!
  - От знав я, що нам пощастить. Прикмети такi були, добрi, - додав iнший, хриплуватий голос. - Черепаший панцир бачив...
  Очi спiйманої дитини метнулися. Малюк помiтив ще трьох бандитiв. Двоє з них пiдiйшли, пробравшись крiзь чагарник. Вони тримали дротики на плечах. Хлопчик зрозумiв - цi двоє чекали його на травi. Зумiй вiн вирватися з лап рудобородого, вони зупинили б втiкача без особливих зусиль. Третiй стояв праворуч вiд головорiза, що стискав Олега Рибаченка. В руках у нього були лук та пара стрiл. По грiзному виду людей i незрозумiлої мови, що схопили його, хлопець здогадався, що потрапив не до пiдданих християнської Вiзантiї.
  - Варвари! - з жахом спробував промимнути вiн.
  Чимало страшних iсторiй чув малюк вiд пастухiв про людей, якi приходили з-за Дунаю грабувати та вбивати. Розповiдали, що, шаленiючи, вони перетворюються на вовкiв i навiть можуть ходити пiд водою. Ще казали, нiби варвари здатнi обертатися змiями та проповзати де завгодно. Завжди раптовi в нападi, жадiбнi до здобичi, дикуни з пастуських легенд не прощали нiчого i нiкого не залишали живими. Також чув Олег Рибаченко, що дикi люди п'ють кров християн та приносять у жертву немовлят. Шалений жах охопив хлопчика миттєво, як вiн зрозумiв, у чиїх руках опинився. "Врятуй мене, господи!" - промайнуло в головi дитини. Дерев'яний хрестик на грудях мав виконати своє призначення: захистити вiд лиха. Хiба могло бути iнакше?
  - Римлянин, - усмiхнувся бiловолосий юнак, опускаючи дротик.
  - Дуже вiн жалюгiдний, - зауважив iнший воїн, вiскi якого закривали русявi кiски. - Як мишеня. Тiльки не пищить.
  - Та в нього рот затиснутий, - блиснув срiбною сережкою молодий варвар. - Подивився б я, як ти запищиш iз закритою пащею.
  - Дивись, а вiн не обробився - смiливець.
  - Зовсiм сопливий. Нiкуди не годиться.
  Олег Рибаченко перервав спогади. Жiнка, переживши кiлька сильних оргазмiв, знесила i заснула.
  Хлопчик забрав у неї гаманець iз золотими монетами i рушив далi. Його настрiй покращився... Тепер треба було трохи зрушити вперед у часi.
  Пройшла ще сотня рокiв 1330 рiк... Людство вже розселилося за сонячною системою. I вже зорельоти досягли швидкостi свiтла та намагаються освоювати зорянi системи.
  Рим розрiсся у колосальний мегаполiс. I на небi мiльйони лiтальних апаратiв.
  Олег Рибаченко бiжить вулицею, i бачить як над ним зверху гасають орди хлопчикiв та дiвчаток.
  Будинки навколо ще бiльшi та грандiознi. I все так гарно.
  Олег Рибаченко радiсно заспiвав;
  Ми витязi - меча та вогню,
  Усiх разом нiби звiрi розшмагаємо!
  Ми виставимо рахунок - набiг пеня,
  Не стань витязь наш папуга!
  
  Ми станемо крутими наче орли,
  Зметем разом рiзну нечисть!
  Знай нашi крутi Вiтчизни сини,
  Кидаємо свiй виклик i у вiчнiсть!
  
  Як просто гарно вирує вiйна,
  У якiй згоряють народи...
  Прийшов iз пекла за нас Сатана,
  За ним пруть фашисти-виродки!
  
  Ми дiвчата мiцно по пицi дамо,
  Фашистiв як гiлку зламаємо...
  I стане тодi наш солдат пан,
  Нехай пишно цвiтуть троянди травня!
  
  Досягнути, здатнi ми багато знай,
  Пiдняти вище зiрок свої сили...
  I так воїн великий борись i дерзай,
  Ми зробимо грiзнi могили!
  
  Подивишся, воїн буде тодi,
  Все новим i немов кленовим...
  I вiрю, мине нас у боротьбi бiда,
  Стань витязь бiйцем загартованим!
  
  Ось потужним ударом скосив цiлий полк,
  А з ним два полки замочили...
  А фюрер дракона щоб мерзенний здох,
  А ми до зiрок славнi милi!
  
  Ось кайзер вiд страху сльозу припустив,
  Благанням своє про пощаду!
  У нас дуже багато шалених сил,
  Ми будемо за повного параду!
  
  Коли ми з трьома кольорами увiйдемо в цей Берлiн,
  I цар Микола стає Богом,
  Розв'яже шлях народ у нескiнченностi сил,
  Чи не судить монарха так строго!
  
  Бiда над Вiтчизною не згине тодi,
  Велич буде i Сонце.
  Розсiється кайзера зла орда,
  Нехай серце в нудi б'ється!
  
  З дiвчиськом красивою ми хвацько пройдемо,
  По наших росiйських просторах!
  I буде нам класно з сiм'єю вдвох,
  Я вiрю, скоро прийде щастя!
  
  НОВА КАР'ЄРА БОББI ФIШЕРА
  Боббi Фiшер був згоден на матч-реванш iз Борисом Спаським. I американцi змогли як виняток пробити цей реванш, але за старими правилами. Натомiсть призовий фонд був найвищий - рекордний в iсторiї шахiв. I матч проходив у США. Борис Спаський перед цим матчем зумiв стати чемпiоном СРСР. I знову пiднявся у рейтингу. I ось Боббi Фiшер знову б'ється. I це дуже цiкаво.
  Перший свiй хiд Боббi Фiшер зробив пiшаком Д-два, Д-чотири. I застосував новинку, швидко отримавши перевагу та вигравши. У другiй партiї Спаський видав Е-два, Е-чотири. Фiшер за звичкою зiграв Сицилiанський захист, i тут несподiванка - варiант Дракона. Ранiше такий варiант на практицi Фiшера не зустрiчався. I ось Боббi розвинув сильну атаку проти короля Спаського та завершив справу матюком.
  А у третiй партiї знову несподiванка - Фiшер повернувся до Е-два - Е-чотири. Спаський прийняв виклик i пiшов на вiдкритий варiант та потрапив пiд розгромну атаку. Мабуть, вiн не чекав вiд Фiшера такої спритностi. А в межах партiї Спаський сам зiграв Д-два, Д-чотири. На що Фiшер застосував Староiндiйський захист i знайшов посилення. I знову протаранив Спаського. А у п'ятiй партiї несподiвано Фiшер обрав дебют Ретi. Спаський такого явно не очiкував. I отримавши досить швидко важку, а там i зовсiм програну позицiю.
  У шостiй партiї Спаський знову кинув: Е-два, Е-чотири. На це Фiшер прийняли Челябiнський варiант Сицилiанки, що теж виявилося несподiванкою i завдав Спасському поразки. А о сьомiй Фiшер знову повернувся до Е-два - Е-чотири. I на вiдкритий варiант взяв та застосував Королiвський Гамбiт. I це було жорстке рiшення. Спаський знову потрапив пiд розгромну атаку i програв... А восьмий Фiшер знову обрав варiант Дракона, i як натисне на супротивника. I знову матова атака.
  Спаський вже не мiг упоратися з нервами i його охопила байдужiсть.
  Фiшер розгромив його з рахунком 13 - нуль, абсолютний рекорд матчiв на першiсть свiту. I поновив свiй рекордний рейтинг ЕЛО.
  Така нищiвна i фантастична битва вийшла.
  Тепер Боббi Фiшер набув стiльки впевненостi у своїх силах, що не став бiгати вiд Анатолiя Карпова. I прийняв виклик - грати матч до десяти перемог.
  Почалося протистояння мiж Анатолiєм Карповим та Боббi Фiшером. Рекордне в iсторiї шахiв протистояння двох осiб, якого не було ранiше.
  Фiшер вважався явним фаворитом у першому матчi. Його колишнiй розгром Бориса Спаського просто вражав.
  Але Карпов молодший i психiчно стiйкiший.
  Втiм, все щодо. Фiшер у першiй же партiї граючи бiлими здивував. Застосував дебют Сокольського, який вважається не цiлком коректним. Але фактор несподiванки та стартове хвилювання Карпова роль вiдiграли. I Боббi Фiшер зумiв отримати перевагу, яка оформилася в ефектну атаку.
  У другiй партiї вже Карпов вiдмовився вiд ходу Е-два, Е-чотири i рушив вперед пiшака С. Фiшер вiдповiв Е-5 i пiшов на фiгурну гру. Карпов усе ще нервувався i потрапив у сильний цейтнот i опинився пiд жорсткою атакою Фiшера i знову програв. У третiй партiї Боббi повернувся до ходу Е-два, Е-чотири. Карпов обрав вiдкритий варiант. Мабуть, боячись сицилiйки. Але йому не вийшло. Фiшер знову знайшов спосiб загострити боротьбу та отримав сильну атаку на короля. I знову здобув перемогу...
  Анатолiй Карпов явно поплив... Проте Карпов у наступнiй партiї зiграв Е-два, Е-чотири... Фiшер зiграв Сицилiанський захист та свiй улюблений варiант Найдрофа.
  Анатолiй Карпов потрапив пiд атаку, але все-таки вiдчайдушно захищаючись зумiв вiдбити наступ, i величезною працею врятувати партiю без пiшака.
  У п'ятiй партiї Фiшер теж зiграв С-два та С - чотири, у стилi Карпова. Боротьба була гострою, але Карпов у сильнiй цейтнотi помилився i отримав матюки.
  У шостiй зустрiчi Анатолiй Євгенович зумiв зробити знову нiчию, але програв на Е-два, Е-чотири сьому зустрiч. Рахунок став п'ять-нуль що здавалося говорило, про переважну перевагу Боббi Фiшера. Треба вiдзначити, що фiлiппiнцi стурбувалися, що матч на першiсть свiту виявиться надто коротким. Але, починаючи з сьомої зустрiчi, Карпов усе бiльш i бiльш завзято чинив опiр. Пiшла вiсiм нiчиїх. Поки Фiшер у Сицилiанцi не застосував важливе посилення, не пробив Анатолiя Карпова... Рахунок став шiсть - нуль... Але Карпов тримався. I ось граючи чорним Анатолiй Євгенович нарештi розмочив рахунок. Фiшер роздратований великою кiлькiстю нiчиїх перегнув цiпок, занадто багато жертвував в атацi, i звичайно Карпову вдалося вислизнути i залишитися з переважною матерiальною перевагою. Але потiм Боббi виграв двадцять восьму, тридцяту, тридцять другу та тридцять четверту партiю завершимо матч iз рахунком десять-один на свою користь. У першому матчi Анатолiй Карпов був повалений з розгромним рахунком.
  Пiсля цього матчу Боббi Фiшер повернувся до турнiрiв. Вiн грав у них iз великим успiхом. В одному з них навiть побив рекорд Альохiна, вiдiрвавшись вiд другого мiсця на шiсть половиною очок.
  Фiшер також зiграв матч iз Талем, i його розгромив iз сухим рахунком вiсiм - нуль. Взявши реванш за поразку у турнiрi претендентiв.
  Але Анатолiй Карпов також на турнiрах грав непогано. I змiг знову пройти весь цикл виграючи матчi та дiйшовши Фiшера. I знову Боббi Фiшер лiдер у ставках.
  Але цього разу Фiшеру довелося зiткнутися з запеклим опором Анатолiя Євгеновича. Матч тривав сорок одну партiю, Фiшер виграв десять, Карпов три - i всi три проти Дракона, який Боббi грав за чорних.
  Так Анатолiй Карпов порубав Дракона, i показав, що з Фiшером можна i треба боротися.
  Фiшер знову грав. Взяв участь в Олiмпiадi i в 1980 роцi змiг побити рекорд Кереса, вигравши на першiй дошцi всi чотирнадцять партiй.
  У 1981 роцi вiдбувся новий матч iз Карповим. Цього разу Фiшер зумiв перемогти з рахунком: десять - чотири. I матч тривав сорок вiсiм партiй.
  А у 1984 знову був матч. I цього разу ситуацiя виявилася такою жорсткою. Фiшеру вже було за сорок. Але вiн, як i ранiше, всiх рубав i перемагав граючи. I Анатолiй Карпов досяг пiка. I ось почалася жорстока битва.
  Спочатку в рахунку повiв Фiшер. Вiн став чотири нуль. Потiм очко виграв Фiшер, а потiм знову Карпов. Потiм ще Фiшер, i минули сорок вiсiм партiй, пiсля чого була перерва в три мiсяцi. Вперше було обрано лiмiт. А рахунок шiсть - два на користь Боббi Фiшера. Пiсля матчу вiдновився. Карпов виграв сорок дев'яту партiю. Потiм програв п'ятдесят другу та п'ятдесят третю. I Боббi виграв п'ятдесят шосту партiю, зробивши рахунок дев'ять-три, але грубо позiхнув у п'ятдесят сьомий. I програв бiлими i шiстдесят другу, шiстдесят сьому злив чорним. I програв у сiмдесятiй та ще бiлими. Рахунок став вiсiм дев'ять... Пiсля серiї нiчиїх та перемоги Фiшера у сiмдесят восьмiй партiї найдовший матч в iсторiї шахiв закiнчився.
  Тодi i було поставлено питання вiдмiни гри без лiмiту. Так хотiлося багатьом.
  Але поки що ФIДЕ тiльки зважилося скоротити лiмiт до тридцяти шести партiй.
  Карпов уже перемагав один раз у матчi Гаррi Каспарова. Виграв у нього з рахунком чотири - нуль. Але повторний матч видався бiльш завзятим.
  Карпов спочатку повiв у рахунку - два - нуль, але одинадцятiй партi позiхнув, потiм програв шiстнадцяту партiю, а пiсля перемоги у дев'ятнадцятiй Каспаров вийшов уперед. Але перемiгши в двадцять другий, Карпов зрiвняв рахунок. I вигравши двадцять четверту бiлими, завоював право на новий уже п'ятий матч iз Боббi Фiшеров.
  1987 року новий матч проти Боббi Фiшера, якому вже скоро сорок п'ять рокiв. Але Боббi не курить, не п'є, займається спортом i, як i ранiше, у чудовiй фiзичнiй формi. Вiн уже шестиразовий чемпiон свiту, кратнiшим був лише Ласкер.
  П'ятий бiй iз Карповим - супербiй. Боббi Фiшер як завжди готовий, але минулий матч показав, що його перевага не переважає.
  Поєдинок протiкав у жорсткiй боротьбi. Пiсля двадцяти чотирьох партiй рахунок був чотири - чотири, потiм у двадцять сьомiй партiї вперше вийшов уперед у грi iз Фiшером Анатолiй Карпов. Здавалося ось-ось трапиться сенсацiя, але... Фiшер виграв у наступний п'ять поєдинкiв чотири... I рахунок став вiсiм - п'ять на його користь... Потiм ще чотири нiчиї та вичерпання лiмiту. П'ятий матч найграндiознiшого протистояння у свiтi шахiв за всю iсторiю. I Боббi Фiшер подiбно до Еммануїла Ласкера став семиразовим чемпiоном свiту. Але все йде за циклами. Гаррi Каспаров дуже перспективний молодий шахiст пiшов у полiтику. Так розбудова, багатопартiйнiсть. Гаррi Кiмович не встиг стати чемпiоном свiту, а якщо ти не перший шахи не такi цiкавi як полiтика, i не став грати у матчах претендентiв. А Анатолiй Карпов несподiвано програв молодому Вiшi Ананду. Ну скiльки справдi можна вигравати усi матчi. Тим бiльше, що iндус зумiв пiдiбрати ключ до захисту Каро-Кан, який важко пробити навiть Боббi Фiшеру.
  I ось зiйшлися в битвi сталь та полум'я. Рiзниця у вiцi у двох шахiстiв двадцять п'ять рокiв. Боббi Фiшер все ще великий i сильний, i молодий Ананд у 1990 роцi. Жорстокий прямо скажемо матч.
  Вiшi Ананд, звичайно ж, дуже талановитий, але йому не вистачає стiйкостi. Пiсля восьми нiчиїх вiн виграв дев'яту партiю, але десята втратила душевну рiвновагу наткнувшись на дебютну новинку. Потiм програв об одинадцятiй. I потрапив пiд жорсткi лещата Фiшера у дванадцятiй партiї. Продув о тринадцятiй. Програв Вiшi незважаючи на перевагу в дебютi та чотирнадцяту партiю, втратив шанси у п'ятнадцять та програв шiстнадцяту. Упустив шанси у сiмнадцятiй i програв вiсiмнадцяту... А потiм i двадцяту партiю. I двадцять третю та двадцять четверту закiнчивши матч. Боббi перевершив Ласкера i виграв iз рахунком - десять - один. I Боббi Фiшер все ще чемпiон. У 1993 роцi вiдбувся його матч iз Шортом, який виграв у Карпов. Хоча Боббi Фiшеру i було п'ятдесят рокiв, але вiн був у формi. Як обрушився на Шорти. Вже пiсля п'ятнадцяти партiй рахунок став вiсiм-нуль на користь Фiшера. Але Шорт розмочив рахунок у шiстнадцятiй партiї. Але потiм програв двадцять першу та двадцять третю партiю.
  I теж закiнчив десять - один. Потiм Боббi Фiшер зiграв матч у 1996 роцi. З ним уже бився Гатта Камський. Це шахiст був молодший за Фiшера рокiв так бiльш нiж тридцять. I дуже завзятий. Багато хто хотiв жорсткого матчу. Але спочатку Боббi Фiшер впевнено повiв у рахунку з рiзницею у п'ять очей. Рахунок став шiсть один. Але потiм Гатта Камський показав непоганi бiйцiвськi риси. Жодна партiя в їхньому матчi не тривала менше сорока ходiв.
  Рахунок став сiм - три пiсля двадцяти чотирьох партiй... Потiм серiя iз десяти нiчиїх. I знову перемiг Гатта Камський, але в тридцять шостiй партiї вгору взяв Боббi Фiшер. Знову перемог Боббi Фiшера... I ось у 1999 роцi черговий матч iз Володимиром Крамником - рiзниця у тридцять два роки - це великий розрив. А Боббi Фiшеру вже п'ятдесят шiсть рокiв. Вiн уже двадцять сiм на тронi, i ось-ось поб'є рекорд Ласкера. I це. Ще
  Десятиразовий чемпiон свiту - такого ще в iсторiї шахiв нiколи не було.
  Боббi Фiшер звичайно ж вiковий шахiст, але добився все-таки щоб лiмiт у тридцять шiсть партiй таки скасували. I це вже новим президентом ФIДЕ Кiрсаном було зроблено. Але що ж... Буде щось дуже цiкаве.
  Тим бiльше, цей матч буде майже останнiй, тiльки ще реванш якщо Володимир Крамник переможе, i далi пiде - нокаут-система.
  I ось матч розпочався... I з самого початку несподiванка - повiв Володимир Крамник. Пiсля п'ятнадцяти партiй рахунок став два - нуль на користь Володимира Крамника. Але потiм Фiшер виграв три партiї поспiль i вийшов уперед. Але Володимир завзято бився. I зумiв у двадцять першiй партiї зрiвняти рахунок... Потiм потягнулася серiя нiчиїх... Поки в сорок другої партiї не перемiг Боббi Фiшер... У сорок сьомiй святкував перемогу Володимир Крамник, а сорок восьмий знову Боббi Фiшер.
  Рахунок був чотири - п'ять на користь Боббi Фiшера пiсля того, як було оголошено перерву у три мiсяцi. Шахисти вiдпочивали. Поки що фаворитом вважався Боббi Фiшер. Матч поновився. Першi партiї завершувалися внiчию. Лише у шiстдесят сьомiй партiї нарештi перемiг Крамник. Рахунок став п'ять - п'ять. Потiм Крамник о сiмдесят сьомiй знову здолав Фiшера i вийшов уперед. Але Боббi у дев'яносто шостiй зустрiчi зрiвняв рахунок i стало - шiсть - шiсть. Цей матч знову було вiдкладено на три мiсяцi, що є рекорд. Боббi Фiшер зазначив: це мiй найзапеклiший поєдинок.
  Ось матч на першiсть свiту, за три мiсяцi вiдновився. Знову серiя нiчиїх. У сто двадцятiй партiї Боббi Фiшер нарештi виграв... У сто тридцять п'ятiй Володимир Крамник зрiвняв рахунок. I пiсля ста сорока чотирьох партiй став рахунок сiм-сiм. Пiсля чого гра знову продовжилася пiсля трьох мiсяцiв перерви. I потiм ще матч, до ста дев'яносто другої партiї. I рахунок виявився лише вiсiм - вiсiм. Потiм знову перерва на три мiсяцi. I знову гра... Пiсля двохсот сорока партiй рахунок став: дев'ять-дев'ять.
  Настала жорстока боротьба до першої перемоги. Пiсля ще трьох мiсяцiв перерви. I ось вони грали... Серiя нiчиїх. I ось двiстi вiсiмдесят восьма партiя. Боббi Фiшер граючи бiлими повернувся до ходу Е-так, Е-чотири. I Крамник прийняв виклик. I вибрав Сицилiянський захист.
  Це була жорстока бiйка до повного знищення. Такий жорстокий був обмiн ударами. Але це лютий, з убивствами фiгур. Спочатку перевага була у бiлих, але потiм уже чорнi заволодiли iнiцiативою, i була гучна перемога. I нарештi Володимир Крамник перемiг, гегемонiя Боббi Фiшера закiнчилася. I це було просто супер!
  А Боббi Фiшер побив рекорд Ласкера.
  А матч-реванш грати було вже нiколи. Справа перейшла у нокаут-систему. Та й Боббi Фiшеру вже рокiв чимало, i вiн не хоче грати бiльше. Хоча й у турнiрах бере участь.
  Фiшер виграв пару турнiрiв... I зав'язав iз грою.
  Гаррi Каспаров брав участь у виборах президента Росiї у 2000 та 2004 роках. А у 2008 роцi не пройшов реєстрацiю. Пiсля цього перейшов у жорстку опозицiю Володимиру Путiну. Володимир Крамник, якийсь час був чемпiоном свiту, але потiм програв матч Вiшi Ананду.
  А далi настало правлiння Карлесона. У 2010 роцi Боббi Фiшер та Анатолiй Карпов зiграли ще один матч. На цей раз iз укороченим контролем часу: пiвгодини на партiю. I пiсля двадцяти чотирьох партiй було зафiксовано нiчию.
  Так i закiнчилася їхня бойова епопея iгор... Фiшер невдовзi помер... Так i залишившись легендою у свiтi шахiв. Гаррi Каспаров емiгрував до США. Але ось у 2022 роцi несподiвано помер Володимир Володимирович Путiн та Гаррi Каспаров повернувся.
  У Росiї новi подiї, змiни, i безлiч рiзних факторiв... Михайло Мiшустiн випустив iз колонiї Навального i оголосив курс на полiпшення вiдносин iз США...
  I це теж дуже цiкаво виходило. Нарештi пiшов i Лукашенко. А Володимир Кличко побив рекорд Форману. I це було досягнення, просто супер.
  У Росiї її було прийнято деякi поправки до конституцiї, якi її зробили бiльш вiдкритої для свiту. Вже на похоронi Володимира Путiна зустрiлися Байден i Мiшустiн i домовилися про те, що Росiя та США стануть дружнiми партнерами, а може й союзниками. Потiм обiцяли провести i самiт iз вiдчиненими дверима. У свiтi ставало все стабiльнiшим i кращим. Смерть Володимира Путiна було сприйнято багатьма позитивно. Та й у Росiї люди радiли - нарештi отримали свободу.
  Володимир Жириновський, знову беручи участь у президентських перегонах, зазначив:
  - Епоха померла, нехай живе епоха!
  Олександр Лукашенко втiк до Китаю... Але Колька залишився в Росiї. У свiтi великi змiни на краще.
  
  ЗЮГАНОВ КОМУНIСТАМ НЕ ПОТРIБЕН
  На виборах президента Росiї 1996 року, у першому турi найбiльше голосiв зiбрав Єльцин. А генерал Лебiдь, який посiв третє мiсце, перекинувся на бiк чинного президента. Становище комунiстiв стало безнадiйним. I як мiнiмум виходило на чотири роки, вони владу втратили. У найважливiшiй частинi президентської. Але один розумний комунiст з охорони Зюганова вирiшив, що сам Геннадiй Андрiйович це лише посереднiй пiшак, який мало що означає для партiї. А зараз тiльки заважає.
  I 1 липня 1996 року Геннадiй Зюганов загинув вiд вибуху бомбардування. I це багато що змiнило. Зокрема, згiдно iз законом, передвиборна кампанiя починалася по-новому, i повинна була пройти протягом чотирьох мiсяцiв. А зiбрати потрiбно вже пiвмiльйона пiдписiв. Тобто, знову по колу все пiшло.
  I дату виборiв мала оголосити Рада Федерацiй. I звiсно ж до кiнця жовтня.
  Пiдлабузники Єльцина намагалися було оголосити його перемогу i за результатами першого туру, але не вийшло.
  Навпаки, Рада Федерацiй оголосила на 29 жовтня 1996 року дату нових виборiв президента. Тож ситуацiя гранично загострилася. Очевидно про своє бажання повторно битися оголосив Володимир Жириновський, i Григорiй Явлiнський. Вiд комунiстiв, звичайно ж, теж має бути кандидат, але хто? Виникла внутрiшня боротьба. З Єльцином теж проблеми - здоров'я здало i вистачив четвертий iнфаркт. Але штовхати Олександра Лебедя не хотiла елiта. Не факт, що новий диктатор буде керований. Може почати рвати пов'язанi ниточки.
  Олександр Лебiдь вже на посадi... Така ось виникла ситуацiя. Щоправда, комунiсти висунули Валентина Купцова. Не найвдалiший вибiр: ще старший за Зюганова, але хоч не лисий. I з ним ударна мiць КПРФ. Руцька пiшла на посаду губернатора Курської областi. Усi чин по чину. Протистояння комунiстiв та партiї влади продовжилося. Тiльки Єльцин вже у напiвмертвому станi. А КПРФ змiнила коня. Шилова змiнив Милов. I все одно обидва лiдери комунiстiв були позбавленi харизми i не мали довгої розкрученої слави.
  А ось Володимир Жириновський пiсля невдалого виступу отримав другий шанс. I це його дуже пiдбадьорило. I вiн став куди активнiше лаяти Єльцина.
  А останнiй таки пiшов на новi вибори. Пiшов другий виток передвиборчої кампанiї.
  Валентин Купцов не те, щоб надто харизматичне, але за ним сила лiвих партiй. I вiн швидко збирає пiдписи. Явлiнський, отримавши четверте мiсце, хоче бiльшого. А Володимир Жириновський лютий.
  Тим бiльше, привiд знайдений. Чеченцi пiшли на штурм мiста Грозного та Лебiдь пiдписав ганебну капiтуляцiю. I цi угоди чудовий привiд Жириновському зачепитися.
  Володимир Бринцалов вже не йшов на вибори, видно йому вистачило слави та популярностi. А Володимир Жириновський став знову викидати конiки, i увага ЗМI почала змiщуватися до нього. А тут ще й Володимиру Вольфовичу вiдмовили у реєстрацiї, оголосивши пiдписи фальшивими. I теж неабиякий скандал.
  Володимир Жириновський пiшов на пiдйом... Вiн рухався немов тигр, що зiрвався з ланцюга. I скандал слiдував за скандалом... В результатi Валентин Купцов пiшов у тiнь, i пропаганда навмисне звела вибори до протистояння Володимира Жириновського та Бориса Єльцина. Так здавалося всiм i вигiднiше, i безпечнiше. Тим бiльше що Володимир Вольфович зображувався другим Гiтлером i величезною загрозою для Заходу. I це треба сказати серйозно.
  Ось таке лякало взяти та використати у своїх цiлях. А Валентина Купцова за максимумом iгнорувати. Ось це була така хитра тактика Бориса Ельцина. Точнiше команди Бориса Ельцина.
  I Володимир Жириновський, пiдiгруючи публiцi, порiвняв себе з Гiтлером. Зауваживши, що Гiтлера навiть середньої освiти не було, а Володимир Жириновський закiнчив МДУ iз червоним дипломом. Такий вiн герой Володимир Вольфович. Причому, якщо Гiтлер, не маючи середньої освiти, завоював усю Європу за пiвтора мiсяцi, то вiн Жириновський за три мiсяцi захопить увесь свiт, i на Росiю працюватимуть усi народи планети Земля!
  Такий войовничий порив звичайно ж i приваблював, i водночас вiдлякував.
  Володимир Жириновський розбушувався i все бiльше...
  I з задоволенням грав роль лякала, i розходився все бiльше. I рейтинг у Володимира Вольфовича зростав наче на дрiжджах. Багатьом подобалася його войовничiсть, особливо молодi. I грiзне потрясiння кулаками.
  А Єльцин сидiв на медикаментах... I рiдко з'являвся на публiцi, i було видно, що йому важко рухатись.
  Були iншi кандидати у президенти - не такi помiтнi. Вони ролi не грали. Шакум, Власов, Федоров на вибори не пiшли. Тулєєв отримав посаду мiнiстра у справах СНД, i теж у виборах не брав участi. Замiсть Тулєєва дублером у комунiстiв став Петро Романов. I це також дуже серйозно.
  У президенти полiзли деякi демократи. Крiм Явлiнського, вирiшив спробувати сили i Костянтин Боровий. I теж змiг зiбрати пiдписи для реєстрацiї. Вiн хоч став депутатом. I зумiв пройти реєстрацiю. Iншi вже були маловiдомi та не яскравi.
  Тож уже Володимир Жириновський взяв на себе роль головного килимового. Не те що минулого разу, коли син юриста був не схожий! Нi цього разу Володимир Жириновський був в ударi i завiв немовби чорт. I постiйно про нього говорили.
  А той, про кого кажуть, за те й голосують... А Єльцин якось за станом здоров'я сам майже не агiтував. Натомiсть агiтували за нього. Багато роликiв з'явилося.
  Тобто Єльцина зробили вiртуальним героєм. I це круто... Як iнвалiд iз чотирма iнфарктами лiзе в президенти. Адже чутки про Єльцина ходять рiзнi. I багато чого тривожного...
  А результат виборiв непередбачуваний... Хоча багато говорять, що на Кавказi тепер панує свiт, але насправдi там вiдбулася ганебна капiтуляцiя.
  Володимир Жириновський все частiше вiдверто порiвнював iз Гiтлером i навiть явно це смакував.
  Так все загострювалося... Заодно i були пiдписанi угоди з Масхадовим та Яндарбiєвим. Лебiдь був тепер у авторитетi та агiтував за Єльцина. Тiльки про самого Єльцина дедалi менше розмов. Щоправда, коли лiками наколуть, все-таки вийде i якусь дурiсть та скаже i потiм знову сховається.
  Так це по-своєму кумедно. Як вибори стали йти за схемою шизи. А Олександр Лебiдь набагато частiше говорить про Єльцин, нiж з'являється сам Єльцин.
  Час iде... i 29 жовтня 1996 року все ближче i ближче...
  Ось i в Бiлорусiї Лукашенко також переворот робить у стилi Єльцина. Iде все у бiк автократiї.
  А диктатор голий!
  Втiм, як не намагалася пропаганда Єльцина, i всiх цих ЗМI, звести чинного, хворого i скомпрометованого президента i нового фюрера Володимира Жириновського в другий тур, але все-таки не вийшло. Валентин Купцов за результатами першого туру опинився на другому мiсцi, з вiдривом вiд Ельцина лише у три вiдсотки. А Жириновський був третiм. Зрозумiло, що напiвмертвий Борис Миколайович просто фiзично не тягнув передвиборну кампанiю i не мiг виграти в першому ж турi. Але влада схожа на це i хотiла. I тепер ситуацiя рiзко загострилася.
  Володимир Жириновський опинився перед складним вибором. Пiдтримати комунiстiв, чи тяжко хворого Єльцина. Комунiсти пропонували Володимиру Вольфовичу посаду прем'єра та п'ять мiсць в урядi. А Борис Єльцин не хотiв нiчого давати.
  Але Володимир Жириновський розумiв, що якщо комунiсти переможуть, то може все знову повернутися до однопартiйної системи. Тож не хотiв перемоги Валентина Купцова. Склалася така ось бiса складна ситуацiя, куди не кинь, всюди клину.
  I з комунiстами йти на союз не хотiлося, i Єльцин нiчого давати не хоче.
  Зрештою Володимир Жириновський трохи повагавшись, все ж таки вирiшив, що i прем'єром бути непогано. I закликав голосувати свiй електорат на Валентина Купцова.
  I ось у листопадi 1996 року другий тур виборiв. До всiх неприємностей, у Ельцина його i Лебiдь став нести вiдверту нiсенiтницю, i рiзко обвалився курс рубля по вiдношенню до долара.
  Валентин Купцов пiшов на другий тур у тандемi iз Володимиром Жириновським. I це стало його таким ходом гросмейстера.
  Вибори пройшли за три тижнi... Єльцин зазнав поразки i влада змiнилася.
  Володимир Жириновський став прем'єром, а Валентин Купцов став президентом... I КПРФ прийшла до влади.
  I ось настала нова епоха. Валентин Купцов хоч формально i був комунiстом, але продовжив фактично колишнiй курс. Тiльки олiгархи змiнилися. Ну i ще взяв та скасував на референдумi обмежувач у два термiни. Цiни на нафту зростали, почалося економiчне пiднесення, i Валентин Купцов легко вигравав вибори президента... Полiтика зовнiшня була помiрною i Валентин на рожен не лiз. Але й у НАТО не вступав... Так йшло все звичними хвилями. Валентин не тиснув опозицiю, не садив олiгархiв, i був чимось на зразок добренького дiдуся... Виграв вибори президента 2000 року у груднi. I 2004 року. I 2008 року. I у 2012 роцi...
  Валентин Купцов старiв i дозволяв красти... I влаштовував своє оточення. I перемiг i у 2016 роцi без проблем, але... Ось у 2020 роцi прийшов коронавiрус. А Валентину Купцову вже вiсiмдесят три роки. I вперше застiйне болото комунiстичної Росiї взяло та струснулося. I вперше пiшли серйознi хвилювання та масове зараження. I тут як стало Росiю трясти.
  Та й в економiцi вже багато рокiв майже нульове зростання. I Валентин Купцов дедалi бiльше нагадував пiзнього Брежнєва. I готувався до своєї повної перемоги. А ось вибори проходили пiд свист i галас, i масовi акцiї протесту.
  Валентин Купцов вiдчув, його трон захитався... I незмiнний диктатор став кидати на повстанцiв вiйська.
  I абияк придушив протести, i вибрався вже на сьомий термiн.
  У свiтi теж були подiї рiзнi. В Українi не було майдану, оскiльки Вiктор Янукович був цiлком лояльний до Заходу.
  Вiталiй Кличко пробув чемпiоном свiту з боксу дещо довше. Вiн переможе обов'язкового прецендента Стiвенсона i ще потiм трьох боксерiв. Протримавшись до кiнця 2016 року. Уайдер бронзовий бомбардувальник завоював звання тимчасового чемпiона свiту. А потiм успадковував Вiталiю Кличку кар'єру, що завершив. Уайдеру пiзнiший бiй був тiльки на користь. I його рекорд iз нокаутiв був ще довшим, аж сорок п'ять боїв...
  Володимир Кличко цього разу перемiг Тайсона Ф'юрi, а потiм Глазкова. Потiм ще Брауна, i ще трьох боксерiв... Але бiй iз Вайдером нiяк не мiг вiдбутися... А Володимир Кличко таки програв Ентонi Джошуа, але не 2017 року, а 2019.... Все-таки i вiк, i противник голодний, молодий, злий. Так Володимир Кличко хоч i встановив кiлька рекордiв, не змiг все ж таки стати безперечним чемпiоном свiту. Хоча обидва брати домоглися бiльшого, нiж у реальнiй iсторiї.
  I кар'єри у них були справжнiшими i перемог побiльше. Володимир Кличко встановив безлiч рекордiв та увiйшов до зали слави. Багато хто вважав його навiть найкращим боксером важкої ваги всiх часiв та народiв.
  Гаррi Каспаров теж не завершував шахової кар'єри. I навiть змiг незважаючи на солiдний вiк у 2016 роцi зiграти у матчi на першiсть свiту i з Карлесоном, i навiть звiв основний час поєдинку внiчию.
  Були й iншi змiни. Пiсля двох термiнiв Януковича у 2020 роцi новим президентом України взяли та обрали Вiталiя Кличка.
   Так що вперше у свiтовiй iсторiї, чемпiон планети з боксу, президентом країни став... I це теж цiкаво... У Бiлорусiї довгий час править незмiнний Лукашенко, але й там були хвилювання та бунти. I обiцянки реформ та змiни конституцiї. Так що не вислужуйся перед диктатором - скоро прийде кiнець будь-якої тиранiї.
  У Казахстанi пiшов Назарбаєв, i поки що спокiйно, якщо не брати до уваги коронавiрусу.
  Вакцину у Росiї розробляли з великим запiзненням. Все-таки уряд постарiлий та iнертний. А Валентин Купцов взагалi все частiше впадає в маразм. I його пiд руки пiдтримують.
  У США Дональд Трамп зумiв вибратися на другий термiн. Коронавiрус зачепив Америку слабше, нiж у реальнiй iсторiї, та й бунту чорних не було. Тим бiльше, США i Росiя не в конфронтацiї, так що i ЗМI Трампа не так тиснули.
  Тож Дональд Трамп на другому термiнi... А Володимир Кличко вiдмовився працювати в урядi свого брата Вiталiя, який став президентом, i взяв i вiдновив кар'єру в боксi. I восени 2021 року весь ефектно нокаутував Уайта, який мав титул тимчасового чемпiона свiту. Тож Володимир Кличко замахнувся на рекорд Формана. I це похвально.
  Тим бiльше, що Тайсона Ф'юрi вiн уже бив. I вже король циган говорив про реванш.
  Йому хотiлося вiдiгратися, розраховуючи, що Володимир Кличко вже не той.
  I це цiкавий бiй назрiвав. Причому, одразу ж за всi чотири пояси. I цього Володимир Кличко ще жодного разу не мав, щоб стати чемпiоном свiту за всiма версiями одночасно. I Володимир Кличко б'ється слон лев.
  I ось у березнi 2022 року вiдбувся поєдинок Володимира Кличка та Тайсона Ф'юрi. I цей бiй треба сказати просто супер. I назрiвала явна сенсацiя.
  Володимир Кличко як нiколи ретельно готувався та був мотивований. I в ньому вирував цiлий ураган, i порив пристрастi.
  I ось бiй почався iз пристрiлу джеббами. Але на цей Володимир дiяв значно рiзноманiтнiше. I ще бив правою рукою по корпусу. Цього Тайсон Ф'юре не очiкував. Так ранiше Володимир Кличко нiколи не робив. А ще Володимир Володимирович вiдпрацював чудовий удар лiвою рукою по корпусу. I прямо у печiнку.
  Ну Тайсон Ф'юрi такої пiдступностi, коли з усього розмаху б'ють по печiнцi не чекав. I пропустив i отримав серйозний удар i впав. I пiднятися йому правда вдалося, але хитало.
  I Володимир Володимирович Кличко Тайсона Ф'юрi добив. I це була чудова та сенсацiйна перемога.
  Володимир Кличко не лише рекорд Формана побив, але серед усiх вагових категорiй став найвiковiшим абсолютним чемпiоном свiту. I це, зрозумiло, досягнення супер! Але ж можна ще й захист провести i дати Тайсон Фюрi реванш. Але лише за дуже великi грошi. Тайсон Фьюрi цього жадає.
  I Володимиру Кличку було запропоновано рекордний гонорар в iсторiї боксу понад триста мiльйонiв доларiв. I це взагалi божевiльний бiй. Це взагалi дуже здорово.
  I ось у вереснi 2022 року вiдбувся нарештi i бiй-реванш. Бiй просто чудовий. Обидва боксери-гiганти молотили один одного. I це був бiй за межею можливостi.
  I Володимир Кличко знову перемiг у самому видовищному та кривавому бою в iсторiї професiйного боксу. I це було просто - супер!
  Володимир Кличко побив ще один рекорд Формана, у захистi титулу.
  А Валентин Купцов 4 грудня 2022 року добровiльно залишив у вiцi якраз вiсiмдесяти п'яти рокiв посаду президента Росiї. I поступився дорогою молодiшим кадрам.
  Так ось крутиться iсторiя, у свiтi, де не знайшлося мiсця, маразматику Геннадiю Зюганову.
  
  ЯКЩО НЕ ОГОЛОШУВАТИ РОСIЇ ВIЙНУ
  Нiмеччина в першу свiтову вiйну трохи вчинила розумнiше, особливо король Вiльгельм Другий. Вiн не став оголошувати вiйну Росiї. I це був справдi сильний хiд. Микола Другий вагався. I ось вiйська Нiмеччини, не вiдволiкаючись на другий схiдний фронт, захопили за десять днiв Бельгiю. А потiм обiйшли i Париж, взявши в обручку. I англо-французькi вiйська були розбитi, i частково здалися.
  А царська Росiя так у першу свiтову вiйну не вступила. Францiя була окупована. А Австро-Угорщина напала на Iталiю... I тут сили були нерiвнi.
  Але в морi Британiя змогла завдати поразки нiмецькому флоту. I вiйна на Заходi набула затяжного характеру. Туреччина та нiмецькi вiйська стали наступати на Єгипет. I здобули перемогу. Потiм нiмцi захоплювали колонiї в Африцi. Ключовим моментом стало взяття Гiбралтару. Задля цього нiмецькi вiйська окупували Iспанiю. Армiя Кастильської iмперiї була проти нiмцiв дуже слабка. I вони захопили Гiбралтар внаслiдок скоростиглого та стрiмкого штурму.
  Пiсля чого заблокували вхiд для англiйської ескадри та стали захоплювати Африку.
  Тут i царська Росiя, трохи подумавши, оголосила Британiї Вiйну. Справдi, можна прихопити i Iран, i Iндiю, i частину Iндокитаю. Причому без великих втрат. А армiя Вiльгельма взяла та ще й Португалiю окупувала, разом iз усiма її колонiями. I це дуже зухвалий хiд i дуже розгромний.
  А царська Росiя рушила через Iран, на Iндiю i далi в Азiю. А Японiя теж взяла та напала на Британiю. I це серйозно. Стали англiйцiв пресувати як олiю у сметанi збивати. I це ще лише початок. Тут у хiд нiмцi пустили i пiдводнi човни - благо їх ресурсiв вистачає. I стали нарощувати бомбовi удари по Лондону та самiй Англiї, роблячи вiдбивну. По-бойовому дiяла держава Вiльгельма. Дуже по-бойовому. Здавалося, ще трохи i Британiя буде поставлена навколiшки. Але тут у вiйну вступили США. I це серйозно. Царська Росiя захопила i Iндiю, i Iран, i бiльшу частину Iндокитаю. Дещо прихопила i Японiя Азiї. Пiсля чого самураї влiзли у вiйну iз США. Бої розгорнулися на морi.
  А Нiмеччина повела повiтряний та пiдводний наступ на Британiю.
  Найвигiднiше становище у Росiї - яка багато захопила майже без втрат i тепер почала перетравлювати свої новi колонiї...
  А перша свiтова вiйна набула затяжного характеру.
  Японцi на морi спочатку перемагали менш досвiдчених та вмiлих американцiв. Але потiм США, використовуючи економiчну мiць, випустили багато кораблiв i пiдводних човнiв стали перехоплювати iнiцiативу.
  Зате нiмцi маючи пiд контролем Африку i майже всю Європу: Iталiю захопила Австро-Угорщина, змогли пiсля трьох рокiв пiдводної вiйни, вибити англiйський флот, i захопивши панування на морi, висадитися в метрополiї.
  Англiйцi билися вiдчайдушно, застосували у боях танки. Але нiмцi вже мали свої.
  I у вереснi 1918 року впав Лондон. I ось вiйну англiйцi продовжили iз Канади. I Нiмеччина обрушилася на США. I перша свiтова вiйна тривала з величезним запеклiстю.
  Молотили наступного 1919 нiмецькi пiдводнi човни американцiв i намагалися дiстати. Але Японiя на морi бита i США за океаном. Лiтаками поки що дiстати Америку не вдається. I треба квапливо будувати величезний флот.
  I бої перейшли у повiтря та воду...
  Пройшов i 1919, i 1920 без особливих змiн, з битвами на морi. США зазнавали великих втрат, але квапливо будували новi кораблi. Втрачала i Нiмеччина разом iз колонiями, i Японiя... У 1921 року царська Росiя пiд тиском нiмцiв погодилася розпочати вiйну. Тепер проти США була практична вся Схiдна пiвкуля.
  Царськi вiйська взимку 1922 почали наступ на Алясцi. I це був сильний хiд, бо там територiя майже поряд фактично граничить.
  У царськiй армiї з'явилися гарнi танки, сконструйованi сином Менделєєва. А також першi у свiтi вертольоти, i найпотужнiшi бомбардувальники з шiстьма та вiсьма моторами.
  I царська Росiя вже стали грiзним суперником.
  I ось на важкому танку "Петро" - одному з найперших серед випущених бореться екiпаж Оленки.
  Незважаючи на березневий мороз Аляски, дiвчата борються босонiж i в одному бiкiнi. А танк дуже потужний у Росiї.
  Оленка стрiляє з потужної i дуже вбивчої зброї, i з усмiшкою вимовляє:
  - За царя помирають героями, за полiтика без царя в головi, перетворюються на трупи за життя!
  Анюта вiдзначила пiдморгуючи, своїм жорстоким напарницям i теж лупанув по супротивнику з гармати:
  - Немає нiчого дурнiшого померти за недостойну людину, але ще гiрше загинути за абсурдну iдею!
  Алла теж довбанула з колосальною силою, рушивши в казенну частину зброї голою п'ятою i в'якнула:
  - Найбiльший правитель нiкчема перед Богом, i найчеснiший полiтик, моральне убожество перед справжньою людиною!
  Марiя дала чергу з кулеметiв, i дуже агресивно покосила ворогiв:
  - Снiг бiлий, але чорнiє вiд промислових виборiв, людина народжується чистою, але вчиться свинячити, пiшовши в полiтику!
  Мотрона заявила, з диким азартом руйнуючи американцiв, що насiдали на неї:
  - Полiтик намагається уявити себе бiлим та пухнастим, але насправдi колючий як кактус, тiльки не в пустелi, а серед лiсу, де повно дубiв та спиляних пнiв!
  Маруся писала по ворогах, i теж довбанув з гармати зруйнувавши американських дзот i пискнула:
  - Якщо хочеш жити як бiла людина, займайся темними справами виявляючи нелюдську безпринципнiсть!
  Олiмпiада взяла i натиснула голою п'ятою на педалi, намагаючись прискорити свiй могутнiй танк i в'якнула:
  - Житiє як бiла людина залежить не вiд кольору шкiри, а вiд кiлькостi сiрої речовини в головi, та яскравої обдарованостi в умiннi людей провести!
  I дiвчина-богатир розреготається.
  Царська армiя рухається Аляскою ... I наприкiнцi весни 1922 року, вже вступила в Канаду.
  У боях виявилася царська армiя зовсiм слабка. А на небi на винищувачах дiвчата борються.
  Анастасiя Вiдьмакова збила американський лiтак, за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - Щастя не постоїш на кровi, але за допомогою грошей можна хоча б спорудити iлюзiю благополуччя!
  Акулiна Орлова взяла та босими пальчиками нiжок навела кулемет на цiль i врiзала по супротивнику, видала:
  - Можна спати єднiсть залiзом i кров'ю, але кров як кислота роз'їсть будь-який метал, а ось любов зв'яже таким ланцюгом, що не порвати i титану!
  Маргарита Магнiтна довбанула, по супротивнику i пiдрiзала, i змусила горiти i пискнула:
  - Диявол створив полiтику, щоб люди отримали трохи надiї вiд солов'їв, i безлiч ударiв дзьобом вiд пiвнiв, i безлiч бiд, накарканих полiтичними воронами!
  Дiвчата дуже мудрi войовницi, у яких стiльки спека та великого натиску.
  Алiса та Анжелiка теж стрiляють i викошують ворогiв.
  Алiса пальнула, збивши супротивника i видала:
  - Сатана народився, коли полiтик уперше пообiцяв нездiйсненне навiть для Всевишнього Бога!
  Анжелiка кинула босими пальчиками нiжок, руйнiвної сили гранату, порвала американцiв i пискнула:
  - Бога нiхто й нiколи не бачив, диктатор же весь час миготить на екранi, а ще хоче уподiбнитися до Всевишнього, хоча сам бiльше скидається на балакучого блазня!
  Алiса знову шпурнула босою нiжкою вбивчу гранату i прочирiкала, скалячи зубки:
  - Немає нiкого сильнiшого за Всемогутнього Бога, але за пiдлiстю полiтик перевершує i Диявола, i здатний наобiцяти i непосильне Всевишньому!
  Анжелiка теж взяла i пiдкинула голою п'ятою вибуховий пакет, i агресивно проворкувала:
  - Якщо хтось вважає, що Бога немає, дивлячись на наш свiт, то вiдразу ж переконатися, що Диявол iснує - глянувши на полiтикiв!
  Б'ються тут ще й Вiкторiя та Веронiка.
  Вiкторiя кинула босою, точеною нiжкою, i розiрвала масу супротивникiв, на рванi шматки:
  - У полiтика менше совiстi нiж молекул у вакуумi, але обiцянок знайдеться по бiльш нiж крапель у морi!
  Веронiка вiдзначила, стрiляючи в ворога, i випустила босими пальчиками нiжок бумеранг i в'янула:
  - У рiчцi немає сухого камiння, у полiтицi чесних людей, що серед диктаторiв зазнає спiвчуття, а тих, хто голосує за камiнь, що носять у серцi, чекає покарання!
  Сталенiда теж тут у царськiй армiї бореться. I червоним соском грудей натиснула на кнопку i пискнула:
  - Можна порахувати всi краплi в морi, всi зiрки на небi, але полiтикани стiльки роздають передвиборних обiцянок, що й точна кiлькiсть невiдомого та всезнаючого Всевишнього Бога!
  Тамара теж лупнула по вiйськах янкi. Перевернула точним попаданням танк Маккавей i проворкувала:
  - Коли диктатор обнуляє термiни правлiння, то цiнностi життя пiдданих пiд таким керуванням прагнуть нуля, а обiцянки зводяться до порожнього мiсця!
  Воювала тут i велика четвiрка.
  Наташка з яскраво-червоного соска випустила блискавку, спалила солдат янкi i проворкувала:
  - Обнуливши термiни диктатури, не зможеш стерти в нiщо, i пам'ять про злочини та помилки тирана!
  Зоя також довбанула iз суничного соска пульсаром магiчної плазми i пискнула:
  - У диктатора в руках палиця, але все одно вiн буде тим, кого не загнати в стiйло скотина!
  Августина теж врiзала ударами променiв бойової магiї з червоних соскiв i проворкувала:
  - Бог не дав свинi роги, диктатору всемогутностi, полiтику безкарностi, а жiнцi вiчної юностi, зате у всiх є шанс отримати по заслугах!
  Свiтлана зi смiшком, випустила з полуничних соскiв руйнiвну ляпку, повного знищення та пропиляла:
  - У вовка iкла, у лева пазурi, у лисицi хвiст, у полiтика язик, у людини голова, а паршивої свинi ось бiда - не ростуть роги!
  Так що четвiрка б'ється немов дiвчини супер.
  А в небi Альбiна та Альвiна за Нiмеччину США молотять. Дiвчата теж що можна сказати клас супер!
  Альбiна натисканням на кнопки джойстика босими нiжками, збила американський лiтак i проворкувала:
  - Вовка годують швидкi ноги, жiнку голi та стрункi ноги, вовк терзає жертву iклами, жiнки забивають до смертi довгими язиками!
  Альвiна ламаючи супротивника, i збиваючи натисканням голої п'яти, взяла i проворкувала:
  - Бiг продовжує життя, але чому так мало живе заєць? Тому що вiн не бiгає, а тiкає, а хто тiкає, той довголiттям не страждає!
  Дiвчата звичайно ж трощать у небi американцiв капiтально. Ось уже Канада захоплена, i бої на територiї самої Америки йдуть. Тут опiр запеклий, але недостатньо системний. Але все одно просуваються нiмецькi та росiйськi, а потiм i японськi частини. Йде реальний затискач США. I тут очевидно дiвчата першому мiсцi як бiйцi.
  Микола Другий iз цього приводу помiтив:
  - Є жiнки у нашiй Росiї,
  Що водять жартома лiтак...
  Що всiх у всесвiтi красивiше,
  В уламки ворога розiб'є!
  
  Вони народженi для перемоги,
  Щоб Русь на вiки славити ...
  Адже нашi великi дiди,
  За них збирали вiдразу!
  Справдi це i круто, i по-бойовому... Нарештi пiдiйшла коалiцiя до Нью-Йорка та Вашингтона. I США капiтулювали. Саме 25 грудня 1922 року. Так завершилася перша свiтова вiйна.
  У свiтi стало спокiйнiше i передiлили колонiї. Завойоване країни-переможцi перетравлювали. Йшов бурхливий економiчний пiдйом у всьому свiтi. Особливо бурхливо розвивалася Росiя. Хоча, звичайно ж, вiчного свiту бути не може...
  Назрiває нова вiйна, мiж Нiмеччиною, Австро-Угорщиною, яка обзавелася колонiями, та Росiєю. Тут важливо, на чиєму боцi буде Японiя.
  Нiмцi хочуть перетягнути самураїв на свiй бiк, а росiяни на свiй. I вiд цього багато що залежить - кому бути переможцем.
  Ну друга свiтова вiйна - це iнша вже iсторiя. Але з такими бойовими та крутими дiвчатами Росiя в принципi програти не може. Тож нехай будуть славними нашi дiвчата!
  
  КУРСЬКА ДУГА БЕЗ ДРУГОГО ФРОНТУ
  В одному з паралельних свiтобудов Японiя в битвi при Мiдвей здобула перемогу - що й мало бути з ймовiрнiстю в дев'яносто вiдсоткiв. I пiсля цього захопила i Гавайський Архiпелаг. Також самураї вдарили i по Iндiї. Щоб врятувати свою найбiльшу колонiю, Черчiлль змушений був перекинути частину вiйськ з Єгипту. Що призвело до того, що операцiю "Смолоскип" було вiдкладено.
  Втiм, на ходi вiйни на сходi це поки що не впливало. Нiмцi були розбитi пiд Сталiнградом. Червона Армiя наступала в Українi, але згодом Майнштейн частково вiдновив становище. I лiнiя фронту була така як i в сорок третьому роцi у реальнiй iсторiї.
  А ось Єгиптi Роммель таки дочекався пiдкрiплень, у тому числi й танкiв "Тигр" - тридцять новеньких штук i ще чотири нiмецькi та вiсiм iталiйських дивiзiй. I зумiв розгромити таки ослаблених англiйцiв, дiйшовши до Суецького каналу. У умовах Черчилль у квiтнi 1943 року запропонував нiмцям перемир'я термiном на рiк. Рузвельт якого на морi били японцi, i все сильнiше США мучили зростаючi кiлькiстю нiмецькi пiдводнi човни, також запропонував перемир'я на роки. А бомбардування Третього рейху знизили iнтенсивнiсть ще ранiше.
  Таким чином, Третiй Рейх узяв пiд контроль пiвнiч Африки, i розв'язав собi руки на заходi.
  А ще й суперас Йоган Марсель залишився живим. I це також великий плюс для Третього Рейху.
  Таким чином, Гiтлер знову перенiс операцiю "Цитадель", щоб зосередити там бiльше сил i отримати перевагу в технiцi.
  Марсель до кiнця сорок другого року збив триста лiтакiв, i отримав за це повторно Лицарський Хрест Залiзного Хреста, iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Пiсля цього його перевели на схiдний фронт. Що виявилося набагато крутiше i не менш вдало для Марселя.
  Але вiн продовжував боротися i за п'ятсот лiтакiв до лiта 1943 отримав Лицарський Хрест Залiзного хреста з золотим дубовим листям, мечами i дiамантами. Крiм того, Марсель за чотириста лiтакiв отримав i платиновий кубок Люфтваффе з дiамантами. Так само до серпня довiвши
  Кiлькiсть збитих лiтакiв до шестисот Марсель отримав i золотий хрест вiйськових нагород з дiамантами. Перший серед воїнiв Третього Рейху, який досяг подiбної нагороди.
  Наступ фашистiв на Курськiй дузi розпочалося лише 1 серпня 1943 року. Причин вiдстрочок було кiлька. У тому числi бажання випробувати у боях новi танки. I не тiльки вiдомi в реальнiй iсторiї: "Тигр", "Пантера" та "Фердинанд". Але i "Лев", який нiмцi змогли запустити в серiю, тому що пiсля перемоги на Мiдуей бомбити Третiй Рейх стали набагато слабшими, i у фрицiв вистачило ресурсiв довести танк "Лев", до серiйного випуску. Дещо ранiше було завершено роботу i над "Тигром"-2. Його i в реальнiй iсторiї могли запустити на пiвроку ранiше у серiйне виробництво, але завадило очiкування "Пантери"-2. В даному випадку Гiтлер дав установку швидше за "Тигр"-2 вести в серiю. А "Пантеру"-2 зробити бiльш досконалою, щоб при кращому захистi не важила занадто багато i була б нижчою за силует. I, зрозумiло, "Маус". Ця машина теж завдяки тому, що союзники заважали нiмцям менше, а потiм взагалi перестали заважати, також була створена в металевому виглядi ранiше, i встигла пiти в невелику серiю.
  Тож у нiмцiв на перше серпня вже були в строю: "Пантера", "Тигр", "Тигр"-2, "Лев", "Маус" i "Фердинанд". Причому "Тигр" уже виглядав, як i "Фердинанд", дещо застарiлими. А "Лев" вагою дев'яносто тонн, нагадував збiльшений "Тигр"-2. Тiльки бортова броня товща в 100-мiлiметрiв пiд нахилами, i гармата в 105-мiлiметрiв у 70ЕЛ довжина ствола. Правда реальнi бої показали, що це 88-мiлiметрова гармата в 71 ель i швидкострiльнiше i краще, хоч у "Лева" i потужнiше, але тiльки п'ять пострiлiв за хвилину проти восьми, i плюс, зрозумiло, i менший за запас снарядiв.
  Збiльшення калiбру теж мiнус.
  Загалом нiмцi зiбрали колосальнi сили... I змогла завоювати панування у повiтрi. А Червона Армiя створила потужну оборону. Нiмцi мали бiльше танкiв, пiхоти, знарядь i особливо лiтакiв, нiж у реальнiй iсторiї. Але все одно разом iз резервами Степового фронту СРСР зiбрав понад два мiльйони солдатiв i офiцерiв, п'ять з половиною тисяч танкiв, близько тридцяти тисяч знарядь та пускових установок та близько трьох тисяч лiтакiв. I при цьому ще й дуже розвинену в iнженерному планi оборону.
  Нiмцi зiбрали разом iз союзниками понад пiвтора мiльйона солдатiв, чотири з половиною тисячi танкiв, шiстнадцять тисяч гармат та газометiв, та близько чотирьох тисяч лiтакiв.
  Таким чином фрицi мали перевагу лише у повiтрi, поступаючись сухопутним вiйськам. Особливо в артилерiї. Зате в СРСР був бiльший вiдсоток легших дрiбних калiбрiв гармат. Велику перевагу фрицi мали у важких танках та самохiдках. Крiм того, загальний рiвень мобiльностi нiмецької армiї був вищим. У нiмцiв була перевага i серед мотоциклiв i вантажiвок, i автомобiлiв. Тим бiльше, що постачання пiд ленд-лiз практично припинилося.
  Так що сили приблизно близькi за рiвнем, i результат бою незрозумiлий. Нiмцi, мабуть, кращою якiстю, але й радянськi вiйська отримали великий бойовий досвiд. Багато есесовських дивiзiй.
  Червона армiя у оборонi. Тож шанси приблизно п'ятдесят на п'ятдесят.
  1 серпня нiмцям вдалося досягти деякої тактичної раптовостi, але не стратегiчної. На цей фашисти змогли переграти червону армiю пiдсунувши дезiнформацiю, i артпiдготовка не вiдбулася.
  Пiсля чого рушили фашистськi монстри.
  На танку "Лев", їде жiночий екiпаж Герди. Дiвчата налаштованi битися. Вiд бронi їхнього танка снаряди вiдскакують як горох. У чоло його нiчим не вiзьмеш.
  Герда робить пострiл за допомогою босих пальчикiв нiжок i вимовляє:
  - Полiтик - це, таке лайно, що найкраще спливає у каламутних водах, передвиборчiй кампанiї!
  Шарлота стрiляє слiдом за нею i теж потрапляє до радянської гармати, агресивно вимовляючи:
  - Полiтики як дiти люблять багато писати, але на вiдмiну вiд дiтей роблять сиротами розуму виборцiв!
  Лупанула з кулеметiв танка "Лев" та Крiстiна, помiтивши:
  - Полiтик використовує як сачка для лову виборцiв з iнтелектом бабок свiй довгий мову!
  По черзi з гармати цвяхнула i Магда, проворкувавши:
  - Полiтик - це повiя чия мова надто довга, щоб принести задоволення, i надто короткi ноги, щоб з розсовуючи, пiднятися до вершини!
  А у небi боролися й нiмецькi лiтаки. Цього разу в серiю надiйшов МЕ-309, оскiльки союзники не бомбили i перейти на випуск нового, досконалiшого та найпотужнiшого лiтака стало легше.
  МЕ-309 мав швидкiсть до 740 кiлометрiв на годину, що гвинтової машини досить багато, i три 30-мiлiметровi авiагармати, i чотири 14-мiлiметровi кулемети. Сiм вогняних точок для одномiсного винищувача багато.
  Зрозумiло, поза конкуренцiєю Йоган Марсель, але вiдкрили свою кар'єру двi нiмецькi дiвчата, просто найвищого класу льотчицi: Альбiна i Альвiна. I вони i гарнi, i борються на Курськiй дузi босонiж i бiкiнi.
  Альбiна збила нальоту радянську машину i пискнула:
  - Полiтик хоче стати небожителем, але в нього тiльки гординя до небес, а на дiлi вiн з пекла духом бiс!
  Альвiна агресивно зазначила, збиваючи черговий за рахунок лiтака Червоної армiї:
  - У полiтика є дзьоб, яким вiн може посунути, i є мова, якою вiн може вколоти, але у цього пернатого вiдсутнi крила, щоб пiднятися над власними проблемами!
  Альбiна знову збила в небi радянський ЯК i проворкувала:
  - Полiтик - це орел, i ще не так погано якщо безкрилий, куди гiрше якщо вiн пiвень безмозкий!
  Альвiна взяла i пустила в супротивника чергу авiацiйних снарядiв i проворкувала:
  - Полiтик подiбно до жiнки примхливий, i любить вiддаватися за грошi, але народити здатний лише монстрiв в управлiння, козлiв на городi, i свиней у кишенi!
  Дiвчата робили iз радянської авiацiї вiдбивну котлету.
  Альбiна на МЕ-309 зрiзала радянську машину та вiдзначила:
  - Технiка без рук людських мертва, а без мiзкiв убиває творця!
  Альвiна з цим охоче погодилася, збивши радянський фронтовий бомбардувальник, за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Якщо полководець баран, то жодна технiка, навiть винайдена лисицею, не допоможе виграти поєдинок у того, хто не є дятлом!
  Дiвчата в небi Червону армiю драли, як липку. Нiмцi змогли вклинитися у позицiї радянських вiйськ. I за першi два днi пройшли п'ятнадцять-двадцять кiлометрiв.
  Танк "Маус" у боях брав участь уперше. У ньому теж команда дiвчат, на чолi з Адалою.
  Нiмецька машина сто вiсiмдесят вiсiм тонн важить. Це дуже велика вага. I рухається тяжко.
  Адала стрiляє зi 128-мiлiметрової гармати за радянськими позицiями, i буркує:
  - Якщо полiтик завжди свиня, то диктатор хоч iнодi лев, але здирає при цьому жирнi шматки з виборця!
  Агата погодилася, палячи з 75-мiлiметрової гармати, i теж використовуючи босi пальчики нiжок:
  - Солдат у чомусь лише пiшак на шахiвницi, але може пройти в генерали, полiтик навiть якщо вiн i важлива постать назавжди залишиться сумiшшю лисицi зi свинею!
  Дiвчина-танкiст Матiльда лупнула з кулеметiв i перевiряла, пiдморгуючи своїм хлопцям:
  - У людини два головнi ворога: бiднiсть i старiсть, але якщо першу деяким могли перемогти, то вiд другої лише один порятунок - смерть!
  Вiола теж гарна дiвчина, керуючи танком, проворкувала, вискалив зубки, кольори перлiв:
  - I царя, i раба народжує жiнка з болем, але полiтика породжує зраду з нестерпним мукою для виборцiв!
  Домiнiка допомагаючи заряджати важкий снаряд у потужну зброю, дуже логiчно зауважила:
  - Коли Бог хоче покарати трохи вiн позбавляє розуму правителя на один президентський термiн, але якщо Всевишнiй хоче покарати серйозно, то виборцi позбавляються розумного вибору на всi компанiї!
  I дiвчина як зареготають. I врiжуть по росiйських вiйськ цiлком капiтально.
  "Маус", танк очевидно великий, i добре захищений з усiх ракурсiв. Але дорогий, тяжкий, тихохiдний. Але снаряди вiд нього сиплються, як горох. У цьому планi цей танк пiдходить для прориву i його пускають вперед. Ось тiльки взяв вiн i на мiнi пiдiрвався.
  Агата помiтила iз сарказмом:
  - Коли у Бога цейтнот, виборцям не вистачає часу, щоб покаятися у своєму виборi полiтиканiв!
  Адала пальнула з гармати за радянськими позицiями, перевернувши гаубицю, i прошипiла:
  - Навiть якщо виборець сiм п'ядей на лобi, то все одно обере полiтика з сiмома п'ятницями на тижнi, i вiчним вихiдним у виконаннi передвиборчих обiцянок!
  Матильда, строчачи з кулеметiв, по наповзає на "Маус" радянським солдатам i вбиваючи росiян, помiтила:
  - Краще мати одного царя нiж сiм бояр на тронi, у семи няньок дитя без ока, у семи бояр влада без царя в головi!
  Вiола намагалася витягнути танк iз мiнного поля, упираючись босими нiжками i вiдзначила:
  - Навiть тиранiя краща за повну анархiю, один великий вовк, менше вб'є народу, нiж мiльйон просочених заразою комарiв!
  Домiнiка, пiддавши черговий важкий снаряд, цiлком рацiонально i з розумом вiдзначила:
  - Слон боїться маленької мишi, грiзного диктатора iмперiї звалить крихiтна крапелька отрути, а мала бацила покладе мiльярд народу!
  Могутнiй "Маус" на заднiй передачi абияк все-таки вiдповз назад. Гiтлерiвцi були готовi до нових перемог чи навпаки трепки.
  Курська дуга гуркотiла, i iскрила... I бої тут такi жорстокi та лютi.
  Наче вивергаються потоками лави. I не зупинитися, не змiнити ноги.
  Сяють нашi обличчя, сяють чоботи.
  Гiтлер щогодини отримував вести з фронту. Наступ йшов не зовсiм за планом, але фашисти вклинилися. Танк "Маус" показав свою живучiсть. Як i "Лев". Але загалом надважкi машини не дуже. "Пантера" через слабкостi бортiв не надто виявилася живучою. А ось "Тигр", який через його квадратну форму вважався морально застарiлим, якраз здався непогано. Мабуть, найкраще за всi нiмецькi танки. I це звичайно стало маленьким вiдкриттям Курської дуги.
  У небi нiмцi захопили панування. I Йоган Марсель, як завжди, блискуче збиваючи росiян десятками. Але i зрозумiло дiвчата Альбiна та Альвiна себе показали сильно. Стала пiднiматися i нова зiрка аса Хаффмана. I Рудель теж на штурмовику трощив радянськi танки. А з'явилася ще Фокке-Вульф Хельга. Теж дiвчина дуже сильний ас.
  Вона навiть заявила, вразивши черговий радянський танк:
  - Шахи вимагають логiки, iнтуїцiї та кмiтливостi для перемоги, у полiтицi часто достатньо однiєї пiдлостi, правда перемога при цьому завжди пiррова!
  Рудель iз цим погодився, вiн ще був молодий i поки не покалiчений:
  - Воїн на вiйнi схожий на Сатану, якщо не силою, то вiдвагою з яким кидається на бога вiйни!
  Б'ються нiмцi звичайно ж сильно. Але й Червона Армiя бореться як титановий метал. I не поступаються радянським бiйцям нi на крок, без бою.
  Оленка також у бою зi своєю командою попереду вiстря гiтлерiвського клину. А нiмцi таким чином люблять ворога ламати.
  Оленка жбурнула босою нiжкою вбивчої сили бомбу i пропищала зi смiшком:
  - Людина народжується iз прагненням пiзнати мудрiсть, а от з бородою народитися лише козел, i то не завжди буквальний!
  Анюта, ведучи вогонь по гiтлерiвцям, з цим охоче погодилася, кинувши босою нiжкою гранату:
  - Людина хоче мати силу бика, але ослячий розум перетворює її на барана на шашлик!
  Алла, ведучи вогонь по ворогу, i кидаючи босими пальчиками нiжок вибуховий пакет, в'якнула:
  - Немає нiчого неможливого для прогресу, лише дати щастя кожному вiн безсилий, через всесилля людської заздростi та егоїзму!
  Марiя теж лупнула по супротивнику, капiтально рознесла кидком босої нiжки танк i проворкувала:
  - Дати щастя кожному безсилий навiть всемогутнiй Бог, так навiть Всевишнiй не знайшов протиотрути вiд таких якостей: коли людинi всього мало, i здається, що у сусiда все краще, включаючи i дружина!
  Маруся з цього босонi батальйон дiвчаток жбурнула голими пiдошвами, цiлу зв'язку гранат i проворкувала:
  - Справжнє щастя - це не коли у тебе є все те, що ти забажаєш, тому що подiбне нереально i мiльярдеру, а коли перестаєш заздрити сусiду - хоча подiбне часто й зовсiм фантастика!
  Мотрона ця засмагла, мускулиста дiвчина в одних лише трусиках, запустила босими нiжками важкий, саморобний вибуховий пакет iз вугiлля, i проворкувала:
  - Здавалося, що простiше перемогти в собi заздрiсть до сусiда i придивлятися до його дружини, але часом легше впустити небо на землю, нiж перестати ревнувати до успiху iншого!
  Олiмпiада це могутнє дiвчисько-богатир взяла i пiдкинула цiлу дiжку з вибухiвкою, розiрвала масу фашистiв i перевернула навiть танк "Пантеру" i прочирiкала:
  - Як можна перемогти в собi егоїзм - перестань згадувати, що твiй предок мавпа, а згадай, що створений за образом i подобою Божою i народжений вiд Всевишнього, i що твоя головна мета - послужити небожителям!
  А ось Сталенiда разом iз голоногою Тамарою та Веронiкою навела 203-мiлiметрову гармату. I як довбає з неї по "Маусах". Теоретично таким знаряддям можна навiть цього монстра пробити, але ... Снаряд хоч i важкий, але не бронебiйний, i йде в рикошет вiд бронi цього монстра. Все ж таки 250-мiлiметрiв нахиленого металу в лоб. Такий ось створення iнженерної думки Третього Рейху.
  Сталенiда зi смiшком зауважує:
  - Людина йде шляхом прогресу вiд мавпи до всемогутностi, полiтик рухається кар'єрними сходами вiд лисього пiдлабузництва, до свинської диктатури!
  Вiкторiя, Веронiка та Тамара, упираючись босими нiжками, засунули сто кiлограмовий снаряд у зброю, i стали його наводити.
  Вiкторiя, ця гарна дiвчина в бiкiнi, скелячи зубки, дотепно помiтила:
  - Людину чекає по життю багато проблем, але пiсля смертi - душi ще належить знайти собi мiсце, до раю не пускають грiхи, а в пеклi заклюють пiвнi!
  Веронiка, упираючись голими п'ятами в траву смарагдового кольору, теж з подiбним погодилася:
  - Тiло часом носити важко, а душа невагома, якщо ти жив грiшно, у раю не знайдеш собi вдома!
  Тамара зi смiшком, скелячи зубки, цiлком логiчно заявила, пускаючи iскри iз зубiв:
  - Чоловiк любить дивитися на голi нiжки жiнок, а жiнка любить заганяти, попередньо взувши до вух, i здерши три шкури мужика пiд каблук!
  Сталенiда вискалившись у бiлозубiй, i дуже агресивнiй посмiшцi, i упираючись голими, круглими п'яточками, вiдзначила:
  - Чоловiковi пiд жiночим пiдбором витонченого черевичка, куди приємнiше нiж пiд чоботом диктатора, особливо якщо той iнтелектом лапоть!
  Вiкторiя хихiкнула, пославши снаряд дугою i видала:
  - Полiтик - це завжди горбата тварина, але з верблюдом має спiльне, тiльки те, що плювати вiн на нас хотiв!
  Веронiка агресивно заявила, пiдморгуючи i красиво заявила, з великою гiднiстю:
  - Полiтик плює на нас як верблюд, але при цьому хоче, щоб нашi спини зiгнулися горбами у поклонi своїй нiкчемностi!
  Тамара агресивно помiтила, пiдтягнувши черговий, величезної, руйнiвної сили.
  - Верблюд - це пароплав пустелi, а полiтик - це свиня, яка квiтучий край перетворює на пустирi!
  На третiй день нiмцi ще трохи просунулися. "Мауси", "Леви", "Тигри" та "Пантери" стали частiше ламатися. Мешканцi з ними було багато.
  Герда вiдзначила, пославши снаряд iз гармати, проти радянського дзоту. Найбiльш сильне нiмецьке зброю тут було ефективнiше, нiж дрiбнi снаряди "Пантери".
  - Чим важче у чоловiка тiло, тим важче йому стати вагою в очах жiнки як iнструмент для задоволення тiла!
  Шарлота зазначила, посилаючи вбивчу силу снаряд на позицiю радянських вiйськ:
  - Мозки на дотик м'якi, але мають пробивну силу, бiльше, нiж чавуннi кулаки!
  Христина вела вогонь по ворогу, вибивала радянськi вiйська i перевiряла, вискалив зубки:
  - Якщо голова у тебе суцiльна кiстка, значить становище життя буде немiцним!
  Магда довбала по супротивнику, використовуючи босi пальчики нiжок, рознесла його, перевернувши росiйську гармату, i помiтила:
  - Немає бiльшої сили духу для людини, нiж визнання власних помилок, але для полiтика подiбне марно, оскiльки вiн гадить цiлком усвiдомлено, i помиляється виборець, його вибравши!
  Дiвчата такi, що з ними не посперечаєшся.
  Воюють i з радянської сторони двi самки-снайпери Алiса та Анжелiка.
  Вони теж луплять фашистами.
  Алiса пальнула i заявила, пiдморгуючи напарницi:
  - Якщо ти солдафон дубовий, то бути тобi таким же бубновим генералом, як голий король, з якого зняли стружку!
  I босими пальчиками нiжок жбурнула гранату, розриваючи частини гiтлерiвцiв.
  Анжелiка теж як лупне по фрицях, i голою п'ятою пiддасть руйнування смертi i пискне:
  - Полiтик у своєму егоїзмi навiть пообiцяти не може нiчого для виборця корисного, бо золота гора, яка ламаного гроша не вартує, може тiльки придавити!
  Алiса знову пальнула в ворога влучно, кинула пальчиками голої нiжки вбивче, i пискнула:
  - У брехнi у полiтика не рiвних, в виправданнi невиконання обiцяного вiн вiртуоз!
  Анжелiка як захихотить, i черга зрiже масу фашистiв, i вiд голої пiдошви красунi летить зв'язування гранат. Дiвчина реве:
  - Полiтик намагається брехати, щоб урвати левову частку, i свинячити заради жирних шматкiв, але лев вiн тiльки навмисне, а от свиня справжня!
  
  ЗЛАМУВАЛЬНИЙ УДАР ЧЕМПIОНУ КАРПОВА
  Анатолiй Карпов у 1984 роцi зумiв на щоглi на першiсть свiту у тридцять першiй партiї завдати поразки Гаррi Каспарову. I матч закiнчився з рахунком шiсть-нуль на користь Анатолiя Карпова. Третiй випадок в iсторiї шахових матчiв на першiсть свiту, який завершився сухим рахунком, коли чинний чемпiон свiту не змiг виграти жодну партiю.
  Анатолiй Карпов також змiг обiйти за рейтингом ЕЛО та Боббi Фiшера. Це була фантастична перемога - якою можна було б пишатися.
  Засмучений Гаррi Каспаров впав у депресiю та кинув грати у шахи.
  Анатолiй Карпов продовжив виступи. У 1986 роцi вiн мав поєдинок iз Соколовим. Гра також вiд початку пiшла в однi ворота, пiсля одинадцяти партiй рахунок став: чотири нуль на користь Карпова. I лише тринадцятої партiї Соколов застосувавши несподiвану новинку, зумiв розмочити рахунок. Але Карпов все одно добив противника у чотирнадцятiй партiї та у вiсiмнадцятiй. Цей матч був пiд переважною перевагою Карпова. I Карпов уже п'ятиразовий чемпiон свiту як Михайло Ботвинник.
  Але ось у 1988 роцi вiдбувся поєдинок iз Юсуповим. Анатолiй Карпов вважався явним лiдером. Вiн ще навiть не старий. А Юсупов уже програвав Соколову, який був майже посухо розгромлений Карповим. Та й взагалi не вважався таким спортсменом класу супер. I за рейтингом вiн вiдставав вiд Карпова. Адже Гаррi Каспаров перед розгромним матчем навiть його випереджав.
  Але поєдинок виявився бiльш затятим. Сенсацiя вiдбулася вiд початку, коли Юсупов повiв у рахунок. Потiм Карпов зрiвняв рахунок i в десятiй партiї вийшов уперед. Але тринадцятий Юсупов завдав поразки i зрiвняв рахунок. А шiстнадцять партiї завдав сенсацiйної поразки Карпову з Сицилiанським захистом - застосувавши новий гамбiт.
  I вийшов уперед! Це було жорстоко!
  Карпов лише у двадцять другiй партiї зумiв знову зрiвняти рахунок... Потiм вище вперед у двадцять сьомiй партiї. I вигравши тридцять першу партiю зумiв зробити рахунок п'ять-три... Гра з величезною завзятiстю тривала, поки в сорок першої партiї Анатолiй Карпов не поставив переможну крапку.
  Матч виявився найдовшим у шахiвницi - сорок одна партiя, i дуже завзятим. I Юсупов здобув авторитет та повагу, таким жорстким непробивним опором чемпiону свiту.
  А Анатолiй Карпов перевершив Михайла Ботвинника, ставши шестикратним чемпiоном свiту.
  1990 року знову Анатолiй Карпов грає матч на першiсть свiту. I проти нього Вiшi Ананд. Молодий шахiст з Iндiї. Вiсiмнадцять рокiв рiзницi. Карпову буде скоро сорок. А його противнику всi двадцять один рiк, i скоро буде двадцять два. Як це нагадує Каспарова. I рейтинг у Ананда непоганий. I великi перемоги в турнiрах є.
  I ось починається жорстока битва. Як i очiкувалося, матч з Анандом подiя неординарна. I буде в ньому бiйка неабияка.
  Справдi, спочатку Карпов i Ананд обмiнялися ударами. Потiм Карпов вийшов уперед... У шiстнадцятiй партiї Ананд зрiвняв рахунок... Лише двадцять сьомий партiї Крапов вище вперед... Потiм Ананд у тридцять другiй зустрiчi знову зрiвняв рахунок... У сорок першiй партiї Карпов знову вийшов уперед. I виграв сорок сьому зустрiч, але у сорок восьмий перемiг Ананд... Пiсля чого вперше в iсторiї шахiв була оголошена перерва на три мiсяцi, найдовшого в iсторiї матчу.
  У цьому матчi Ананд показав велике мистецтво захисту. I вiдзначився рекордом, причому свiтовим.
  Пiсля трьох мiсяцiв матч вiдновився... Пiсля нiчиї у сорок дев'ятiй партiї, Ананд виграв п'ятдесяту. I рахунок зрiвнявся ... було ще шiстнадцять нiчиїх, поки Карпов нарештi не виграв шiстдесят сьому партiю. I суперматч нарештi завершився.
  1992 року Анатолiй Карпов спробував побити рекорд Ласкера за кiлькiстю виграних матчiв на першiсть свiту. I його суперником став англiєць Шорт. Який зовсiм не вважався фаворитом та мав досить низький рейтинг.
  Але Анатолiй Карпов поле обмiну удару на стартi програв двi партiї, вiдрив склав два очки. У тринадцятiй партiї Шорт змiг збiльшити рахунок, то чотирьох один. I це вже назрiвала сенсацiя. У двадцять четвертiй партiї Шорт знову виграв, довiвши рахунок до п'яти один. I ось двадцять сьомої партiї Карпов скорочує розрив. Але в тридцять другiй партiї Шорт забиває шостий гол i стає чемпiоном свiту. При цьому ще з переконливим рахунком - шiсть - два! Ось це справдi сенсацiйний матч.
  Але правилам ФIДЕ Карпов має право на матч-реванш. Тим бiльше, що гра йде до шести перемог, а чемпiона немає фори.
  А реванш напрошувався, незважаючи на сенсацiю Шорта. I ось 1993 року проходить Матч-реванш.
  Анатолiй Карпов спершу виграв, потiм програв. Потiм виграв три партiї поспiль. Потiм ще партiю... Рахунок став п'ять один... Потiм Шорт одне очко вiдiграв... Але у двадцять сьомiй партiї Анатолiй Карпов поставив переможну крапку. I знову гучна перемога. I рахунок став шiсть-два, але вже на користь Карпова.
  I цим битий рекорд Ласкера - що дуже круто.
  1994 року новий матч Анатолiя Карпова. На цей раз його суперник Гатта Камський. Шахiст молодий, i дуже впертий. Рiзниця у вiцi цiлих двадцять три роки. I серйозний слiд сказати у Карпова суперник.
  Матч розпочався для Камського не дуже вдало. Пiсля двадцяти партiй рахунок був п'ять - один на користь Карпова. Але Камський виграв двадцять другу партiю, двадцять четверту, i двадцять шосту - скоротивши розрив у рахунку. I всi партiї у цьому матчi грали до контролю. Карпов перемiг у двадцять сьомiй партiї та став дев'ятиразовим чемпiоном свiту. Це видатний та рекордний в iсторiї шахiв результат.
  Анатолiй Євгенович заявив, що потрiбно як мiнiмум стати десятикратним чемпiоном свiту, щоб це було сенсацiєю та рекордом та круглою цифрою.
  Але ось у 1996 роцi, знову з Анатолiєм Карповим б'ється Ананд. Цього разу в iндуса найвищий у свiтi рейтинг. I вiн на пiдйомi. А Анатолiю Карпову вже сорок п'ять i всi пам'ятають, як вони билися шiсть рокiв тому. Бiй чекає неабиякий.
  Першi шiсть партiй пройшли у жорстокiй боротьбi. Шахiсти виграли по двi партiї кожен... Потiм була серiя нiчиїх i перемога Ананда в тринадцятiй партiї. Потiм Вiшi виграв i шiстнадцяту партiю... I двадцять четверту в Сицилiанцi... У двадцять сьомий Карпов скоротив розрив... Але тридцять другу виграв Ананд. I в тридцять шостiй партiї iндус пробив захист Карпова i став чотирнадцятим чемпiоном свiту.
  Програвши матч iз рахунком шiсть - три Анатолiй Карпов вирiшив зiграти у реваншi. Новий, цього разу третiй матч на першiсть свiту.
  Якщо реальної шахової iсторiї найбiльш рекордним було протистояння Карпова - Каспарова, тут Ананда-Карпова.
  Вже так зiграно сто три партiї, включаючи рекордний матч у шiстдесят сiм поєдинкiв. Крiм ще й турнiрних. А тут ще й третiй безлiмiтний матч.
  Анатолiй Карпов звичайно готовий скористатися правом матч-реваншу. I ось знову битва двох витязiв плаща та кинджала.
  Йде 1997 - Карпову сорок шiсть рокiв. I нелегке завдання виграти матч без лiмiту. Але треба перемогти.
  Бiй почався обережно... Першi вiсiм партiй закiнчилися внiчию. Потiм перемiг Ананд... Потiм Вiшi виграв сiмнадцяту партiю та повiв з рахунком два нуль... Далi перемога у двадцять третiй партiї.... I лише о двадцять сьомiй зустрiчi Анатолiй Карпов розмочив рахунок. Якось у двадцять сьомiй партiї весь час Анатолiй Євгенович виграє. I ось новi iгри ... Ананд не поспiшати ... У сорок першої партiї перемагає i з сорок сьомої. I чорним ставить переможну крапку у сорок восьмий.
  Ось так завершився матч, третiй та заключний рекордного протистояння двох генiїв.
  Анатолiй Карпов визнав, що його час пiшов, i задоволений, що увiйшов в iсторiю як дев'ятиразовий чемпiон свiту i рекордсмен у цьому видi спорту. Загалом Карпов був чемпiоном свiту - двадцять рокiв - поступаючись лише Ласкеру.
  А Гаррi Каспаров захопився полiтикою. Був депутатом Думи. Створив свою партiю - "Думаюча Росiя". У 2000 роцi балотувався у президенти Росiї i посiв останнє мiсце. I незабаром пiшов iз активної полiтики, отримавши посаду в МЗС.
  А новий чемпiон свiту з 1996 року Вiшi Ананд. Iндус зумiв протриматися до 2014 року - вiсiмнадцять рокiв - бiльше було тiльки у Ласкера та у Карпова! Але Ананд граючи матчi кожнi два роки змiг перевершити Карпова за кiлькiстю матчiв та кратностi чемпiонства. Ставши десятикратним в iсторiї чемпiоном свiту та зiграв тринадцять матчiв на першiсть свiту.
  Поки що його не замiнив Карлесон.
  На перебiг свiтової iсторiї вплив виявився значнiшим. Тому що всесвiт iнший, i трохи все змiщується. Гаррi Каспаров побив Володимира Жириновського у Держдумi, внаслiдок чого той втратив авторитет. I в 1995 роцi на виборах до Держдуми пройшло замiсть ЛДПР - КРО. I це багато що змiнило. Особливо коли справа дiйшла до голосування щодо iмпiчменту Єльцина. На цiй Держдумi вистачило голосiв i iмпiчмент вiдбувся. Єльцин пiшов i його наступником став Євген Примаков. А феномен Володимира Путiна не вiдбувся. Сам Путiн з посади директора ФСБ пiшов
  у бiзнес. Але не надто в ньому досяг успiху. I так i лишився маловiдомим чиновником.
  Євген Примаков пробув два термiни на посадi Президента та у 2008 роцi передав трон Лужкову. Той правил до 2016 року. Теж два термiни i пiсля нього президентом став Геннадiй Зюганов. Полiтика Росiї була спокiйнiша з Америкою не задиралися... В Українi Янукович вiдбув два термiни i в 2020 роцi поступився мiльярдеру Порошенку. Вiталiй Кличко дещо довше боксував нiж реальну iсторiю... Переможе Стiвенсона, i ще трьох боксерiв, зокрема й Олександра Повєткiна. I пiшов лише у 2016 роцi, вiдмовившись вiд бою з бронзовим бомбардувальником.
  Володимир Кличко дещо успiшнiше виступав. Перемiг Тайсона Фьюрi, потiм Глазкова, i Брауна. Але все-таки в сорок один рiк поступився Ентонi Джошуа. Але змiг побити рекорд Джо Луїса. I це теж видатне досягнення його у спортi.
  Крим залишився у складi України. Свiт спокiйнiший i мирнiший. IДIЛ не з'явився. Не було й теракту 11 вересня. Талiби зрештою перемогли пiвнiчний альянс i взяли контроль над Афганiстаном. I там тепер свiт. Лукашенко, вiдбувши два термiни у 2006 роцi, вiдповiдно до конституцiї пiшов у почесну пенсiю. А президентом став колишнiй прем'єр-мiнiстр Сидорський. I вiн вiдбув теж два термiни i в 2016 роцi передав владу Короткевичу.
  Все виявилося кращим, нiж у реальнiй iсторiї. У свiтi навiть коронавiрусу iнфекцiя не спалахнула. I це очевидно хороше досягнення.
  Дещо по-iншому склалася i шахова кар'єра Боббi Фiшера. Шаховий монстр пiсля перемоги на Спаському у 1992 роцi, взяв та зiграв матч iз Любоївичем. Перемiг його вже у бiльш розгромному стилi. Далi здолав Корчного... Зiграв i з Iванчуком, цього разу внiчию. I у 1999 роцi провiв матч iз Карповим до десяти перемог. З величезним гонораром.
  Нехай навiть i за свiтовий титул цей матч викликав колосальний iнтерес.
  Боббi Фiшер виграв першу партiю... Потiм серiя з десяти нiчиїх i перемiг у вiдповiдь Карпов... Далi знову серiя нiчиїх... Поки Фiшер не виграв двадцять четверту партiю, а Карпiв двадцять сьому. Потiм Фiшер перемiг iз тридцять другої партiї. Карпов виграв сорок першу.
  Потiм вони обмiнялися ударами в сорок сьомiй та сорок восьмiй партiї. I рахунок став п'ять - п'ять... Далi три мiсяцi обидва ветерани шахiв вiдпочивали. Готувались до продовження бою. I реально в цьому матчi можна побити рекорднi шiстдесят сiм партiй iз Анандом.
  I гонорар за матч також рекордний. У сто мiльйонiв доларiв... I звичайно довгий матч у рiзних мiстах, що проходить найбiльш вигiдний. Тим часом Боббi Фiшер виправдовує очiкування викидаючи той чи iнший конiк. I влаштовуючи раз у раз скандали.
  То в шоломi прийде, то Карпова звинувачує у використаннi екстрасенсiв. I те ще багато в чому iншому. I дзеркальнi окуляри одягав, боячись гiпнотичного погляду.
  Сорок дев'ята партiя стала винятком. Фiшер, переодягнувшись у костюм дiда морозу, почав роздавати подарунки. I це виглядало дуже кумедно. Партiя завершилася внiчию... Потiм ще дванадцять нiчиїх...
  У шiстдесят другої партiї Фiшер знову повернувся до ходу Е-2 - Е4, а Карпов знову обрав Каро-Кан. Фiшеру вдалося знайти посилення атаки, i вiн отримав перевагу. Партiя тривала майже сто ходiв, доки Карпов не здався у безнадiйнiй позицiї... У шiстдесят сьомiй зустрiчi Анатолiю Карпову вдалося зрiвняти рахунок. Потiм iз шiстдесят восьмої партiї було побито колишнiй рекорд Карпова та Ананд... I потяглася найдовша в iсторiї шахових матчiв серiй iз двадцяти нiчиїх. Поки що у вiсiмдесят восьмiй партiї не перемiг Боббi Фiшер i не вийшов уперед. Рахунок був шiсть - сiм... I знову дев'яносто шiсть партiї та чергової тримiсячної перерви серiя нiчиїх. Цей найдовший в iсторiї шахiв матч висвiтлювався на телебаченнi. I породив безлiч анекдотiв. Наприклад такий: коли вантажили повний список партiй матчу Фiшер - Карпов довелося перевести годинник - стопка книг пiшла в iнший часовий пояс.
  Знову матч вiдновився ... у сотiй партiї знову виграв Фiшер, рахунок став шiсть - вiсiм на користь Фiшера. I це серйозно. Але Карпов надалi тримався як скеля. I в сто одинадцятiй партiї зумiв скоротити розрив... Потiм серiя з нiчиїх... I сто тридцять першу партiю виграв, зрiвнявши рахунок Карпов. Потiм до сорока чотирьох партiй були нiчиї. I знову перерва на три мiсяцi... Такий тривалий матч, а рахунок все ще вiсiм - вiсiм. I ось через три мiсяцi вiн поновився. Найтривалiший матч iз шахiв за всю iсторiю свiту.
  I це дуже серйозно. I досить круто i урочисто. I колосальної сили видно досягнення.
  I ось матч на першiсть свiту вiдновлюється ... Фiшер навiть пожартував, що дехто до кiнця цього протистояння i не доживе. I бiй виявився дуже знаменним.
  Нова серiя нiчиїх була найдовшою в iсторiї шахiв, перекривши i колишнє досягнення цього матчу. I лише сто шiстдесят першої партiї виграв Анатолiй Карпов. Залишилося зробити лише один крок. Але ось у сто дев'яносто другої партiї Боббi Фiшер пiд завiсу здобув чергову перемогу та рахунок став дев'ять - дев'ять! I знову перерва на три мiсяцi.
  I найтривалiший в iсторiї матчу продовжувався тепер уже до першої перемоги.
  I це взагалi супер - i гiпер! Прямо як у кiно! I нi з чим не зрiвнятися!
  Цього разу п'яту частину матчу Фiшер та Карпов грали у Москвi. I це треба сказати було фiгурально - супер! I гра така чудова та бойова.
  Ось матч на першiсть свiту вiдновився. Точнiше, просто матч на сто мiльйонiв доларiв, найбiльш рекордний у свiтi. I проходив вiн iз великим натиском.
  Точнiше знову була серiя нiчиїх. Найбiльша за всю iсторiю шахiв серiя. Цiлих сорок сiм партiй. Хоча не можна сказати, що у них не було боротьби. I Боббi Фiшер та Анатолiй Карпов висiли на межi поразки i не раз.
  Але сорок сiм нiчиїх. Жорстока боротьба - без найменшого компромiсу. Без жодної пощади. I водночас безкровна i без перемоги тiєї чи iншої сторони. Але наступає остання двохсот сорокова партiя цього матчу. Потiм можлива перерва у три мiсяцi. Тiльки вiд, де буде продовження? Iнтерес до матчу незмiнно великий, i бажаючих його прийняти дуже багато.
  Багато хто хоче продовження цього видовища, це супермарафону. I цього чудового, неповторного матчу. Який просто вже став супер.
  Але Боббi Фiшера має iншi плани. Вiн явно не хоче битися з Карповим знову.
  I у своїй останнiй, бiлiй партiї готовий поставити жирну крапку. I що ж? У добрий шлях боєць!
  Боббi Фiшер вигадав новий план проти Карпова. Та знову вже забуто перебiг Е - Два - Е чотири. I тепер вибiр за Карповим. Вiдвикнувши вiд вiдкритих почали та граючи майже весь час закритi Анатолiй Карпов задумався. Хотiв було зiграти Каро-Канн... Його коронний захист i взявся за пiшака С. Але пересунув на два поля. Нехай буде Сицилiанський захист та справжня бiйка... Нехай прогримить справжнiй повнокровний бiй у заключнiй частинi московського матчу.
  Боббi Фiшер досить потирає руки. Вiн вигадав дуже оригiнальний план. Не рокуючи став кидати в бiй пiшака королiвського флангу, вiдчайдушно їх насуваючи.
  Анатолiй Карпов прийняв цей виклик. I теж був налаштований на бiй. Хоча гра Фiшера i видавалася антипозицiйною.
  Обидва суперники билися дуже вперто. Фiшер змiг отримати перевагу у просторi. I пожертвувавши пiшака розвинути сильну атаку. Анатолiй Карпов, перебуваючи в цейтнотi, припустився кiлькох помилок, i отримав мат. Так ефектно завершився матч на великi грошi. Вiн тривав двiстi сорок партiй i виявився рекордним в iсторiї всього свiту шахiв. I можливо взагалi найтривалiшим змаганням у свiтi спорту та людства.
  Оце справдi був бiй... I бiй що треба!
  Фiшер i Карпов увiйшли у свiтову iсторiю всi спорту найтривалiшим змаганням. I одним iз найвищих гонорарiв у свiтi спортивних змагань. Найбiльше професiйнi боксери могли отримати, i то на той момент i серед них таких гонорарiв ще не було.
  Боббi Фiшер одержав як переможець двi третини гонорару. I Анатолiй Карпов iз однiєю третиною заробив бiльше, нiж у своїх колишнiх матчах. I це, звичайно ж, йому приємно. Пiсля чого Боббi Фiшер бiльше не виступав, а незабаром i помер. Анатолiй Карпов iнодi грав, але без особливих успiхiв. Втiм, вiдбулася їхня зустрiч iз Каспаровим у 2010 роцi. Гаррi давно не грав i був тренований. Але й Анатолiй Карпов постарiв.
  Тож шанси були приблизно рiвнi.
  Матч йшов до шести перемог... Теж безлiмiтний та за великi грошi. Нехай i скромнiше, нiж iз Фiшером.
  Спочатку Анатолiй Карпов, який таки багато грав за останнi двадцять п'ять рокiв, з часiв бою з Каспаровим i в результатi повiв у рахунку.
  Пiсля перших дев'яти партiй рахунок став три - нуль на користь Карпова. Анатолiй Євгенович виграв першу партiю. Гаррi Каспаров, одразу граючи чорним, став жертвувати i йти на ускладнення. Причому в першiй партiї було багато несподiванок. Карпов зробив перший хiд - Е-два - Е - чотири, який у його практицi зустрiчався рiдко. А Гаррi Каспаров спочатку взяв i вiдмовився вiд Сицилiанського захисту, i став ходити зовсiм екстравагантно. Спочатку кинув у бiй пiшака Ф, потiм зiграв конем, i знову у вiдповiдь на хiд Карпова покинув сусiднього пiшака. А потiм Карпов забрав ще одну. Гаррi Каспаров хоч i виграв темп, але залишився без двох пiшакiв i зi слабким королем.
  То справдi був оригiнальний гамбiт Каспарова. Котрий, дозволяв у разi чого отримати ускладнення. Але платою за нього були два пiшаки i не надто надiйне становище короля. Та й одного темпу за чорних для перемоги мало. I у бiлих велика перевага у центрi. Карпов очевидно реалiзував свою перевагу. А Каспаров програв... Потiм нiчиї та перемоги Карпова бiлим у сьомiй та дев'ятiй партiї.
  Здавалося, iсторiя повторюється, але тринадцятої партiї в Сицилiанському захистi Каспаров застосував новинку i розiграв коректнiший гамбiт. I зумiв таки розмочити рахунок... А шiстнадцятiй партiї ще й скоротити розрив. Щоправда, у сiмнадцятiй Карпов зумiв розрив знову збiльшити до двох очок. А двадцять сьомої партiї рахунок став два - п'ять. I це серйозно. Анатолiй Карпов, начебто хотiв як i минулого разу перемогти у тридцять першiй партiї. Але цього разу не вдалося. I тридцять другий партiї Каспаров перемiг. Далi гра тривала до сорок сьомої партiї, яку втомлений i вже лiтнiй Карпов здув. I сорок восьмий, де Гаррi Кiмович, пiднiсся вiд сну i зрiвняв рахунок.
  Потiм три мiсяцi перерви... Анатолiй Карпов, вiдпочив i ось вони з Гаррi у завзятiй боротьбi. Бiлими грає Анатолiй. I Карпов обирає дебют Ретi. Те, що ранiше майже не грав. Каспаров теж намагається грати не за каноном. I отримує важку позицiю. Гра затяглася надовго. Гаррi вiв захист iз ювелiрною точнiстю. I пiсля трьохсот iз зайвим ходом отримав нiчию. Далi була серiя з вiсiмнадцяти нiчиїх, побивши показник першого матчу... I нарештi Гаррi в бiлiй партiї все-таки змiг пробити захист Каро-Кан. Вiн пожертвував двi постатi. Одну правда вiдiграв майже одразу. Потiм пiшла атака на короля. Зрештою, поставив Анатолiю Карпову мат. I нарештi добився переконливого реваншу. Нехай навiть iз мiнiмальною перевагою, в одне очко, до цього програвши всуху. Але все одно реванш через чверть столiття Гаррi Каспаров таки взяв. I його авторитет дуже високий.
  Перемога Гаррi Каспарова надихнула та Корчного кинути виклик Анатолiю Карпову. I знайшлися зрозумiло спонсори, якi запропонували нечуваний гонорар за матч до шести перемог. Корчний на двадцять рокiв старший за Карпова. Але дуже навiть непогано виступає незважаючи на похилий вiк. I тому смiливо пропонує реванш. I ось у 2013 роцi вiдбувся новий дуже цiкавий матч до шести перемог.
  Вiктор Корчний проти Анатолiя Карпова. I це супер! Матч проходив у Нью-Йорку.
  Жорстка боротьба розпочалася з першої ж партiї. Карпов почав з ходу Е два та Е чотири. Корковий несподiвано застосував улюблений захист Карпова: Каро-Кан. I справа швидко прийшла до нiчиєї. Потiм уже наступав Корчний. Першi дванадцять партiй завершилися миром. А потiм Вiктор Корчний у тринадцятiй партiї застосував Сицилiанський захист та варiант Найдрофа. I в результатi в гострiй боротьбi зумiв здобути переконливу перемогу Корчної. Тут йшла взаємна боротьба з безлiччю жертв, та гарною атакою.
  У шiстнадцятiй партiї, та ще й бiлими Корчною знову перемiг, i збiльшив розрив i перевагу до двох очок. Якщо врахувати, що Корчному вiсiмдесят два роки, то так - вiн шахiст просто супер! I в двадцять четвертiй партiї Корчнiй святкував перемогу: рахунок три - нуль на його користь, i здавалося-ось сенсацiя, i гучна перемога ветерана. Але Карпов вигравши двадцять сьому партiю зумiв вiдновити свою рiвну рiвновагу. Потiм вiн перемiг у тридцять першiй партiї бiлим. I тридцять другий партiї, несподiвано застосував на вiдкритий дебют Сицилiанський захист та варiант Дракона.
  Якщо врахувати, що Карпов зазвичай перемагав у варiантi Дракона, граючи за бiлих, то подiбне рiшення слiд вважати несподiваним. I Карпов змiг у жорстокiй боротьбi захопити iнiцiативу та поставити витончений мат.
  Рахунок зрiвнявся досить швидко. Але Анатолiй Карпов знову втратив активнiсть i тривала тривала нiчийна серiя. Поки не минули сорок вiсiм партiй i не настала тримiсячна перерва.
  Багато вболiвальникiв були незадоволенi тим, що обидва бiйцi не дуже прагнули битися.
  Але ось пiсля перерви знову битва... Корковий почав бiльше ризикувати лiзти на рожен. I ось у п'ятдесят першiй партiї вiн здобув перемогу.
  I знову вийшов уперед... Але в п'ятдесят третiй Корчнiй забагато жертвував i перегнувши цiпок зазнав поразки. Рахунок зрiвнявся... Потiм серiя нiчиїх... Обидва шахiсти поводилися пасивно. I лише у дев'яностiй партiї нарештi перемiг Карпов. Рахунок став чотири - п'ять. I це серйозно. Пiсля дев'яносто шести партiй була знову перерва на три мiсяцi.
  Матч Корчний - Карпов виявився дуже жорстким протистоянням. Пiсля перерви гра поновилася. У сто першiй зустрiчi знову був Дракон, але у Корчного цього разу заготовлено посилення. I ось вiн одержав iнiцiативу. I змiг розвинути чарiвну атаку на чорного короля.
  Знову настав перiод нiчиїх. Рахунок був п'ять-п'ять. Але все-таки остання партiя сто сорок четвiрка з цього циклу виявилася вирiшальною.
  Карпов повернувся до ходу Е - два - Е - чотири. I на вiдкритий варiант, запропонований Корчним, несподiвано застосував Королiвський гамбiт. Знаючи характер Корчного Карпов вгадав, що той вибере найважливiше продовження i гамбiт прийме. А ось на це у нього була припасена - сильна новинка. I почалася жорстока та агресивна битва. I атака на короля чорних виявилася дуже сильною. В результатi закiнчившись тим, що Корчний залишився без постатi. Але ще сорок п'ять ходiв вiдчайдушно бився до самого матюка.
  Тож спроба взяти реванш на Карповим не вiдбулася. Зате Корчний заробив великi грошi, i заслужив на повагу за безкомпромiсну боротьбу.
  Але ось Ананд перестав бути чемпiоном свiту i в 2020 мiж ним Анатолiєм Карповим вiдбувся знову матч на першiсть свiту, до десяти перемог, але з лiмiтом в сорок вiсiм партiй. Анатолiй Карпов на той час остаточно згас, а Вiшi Ананд був ще сильним i у чудовiй формi. Матч проходив у Москвi. Цього року коронавiрусу не було, i все було досить добре.
  Може тiльки не для Карпова... Вiшi Ананд домiнував у поєдинку та вигравав партiю за партiєю... Цього разу Анатолiй Карпов не зумiв надати завзятого опору i програвши бiлими двадцять четвертий поєдинок, закiнчив змагання з рахунком: десять - нуль на користь Ананда. У цьому матчi Карпов чорними тричi пробував Дракон та погравав. I поєдинок йшов в однi ворота. Лише у шiстнадцятiй партiї бiлими Карпов отримав шанси на перемогу, але знову їх упустив.
  Так що розмочити рахунок не вдалося.
  Анатолiй Карпов повiдомив, що вiн уже своє вiдiграв, i хоче зайнятися полiтикою серйознiше. Зокрема Зюганов не скасовуючи обмежувач у два термiни та чотири роки, взяли таки обнулення. Що викликало масу обурення у суспiльствi. Згадали, що Єльцин, Примаков, Лужков обмежилися двома термiнами. А чому Геннадiй Андрiйович вирiшив зробити виняток. Тим бiльше, що Генка анiтрохи не молодша. Втiм, Зюганов послався, що Байден ще його старший. Хоча поганий приклад не варто повторювати. Але Гена просто фанатик влади. I нiяк йти не хоче.
  I вирiшив Анатолiй Карпов пiти у президенти. I рушив до влади як танк. Все-одно вiн молодший за Зюганова, i двадцять рокiв був шаховим чемпiоном свiту.
  I ось на виборах президента Росiї у 2024 роцi на третiй термiн йде Геннадiй Андрiйович Зюганов. Хоч йому й вiсiмдесят рокiв. Найстарiший президент i правитель iсторiї Росiї. Перевершив i Лужкова, i Примакова. I президенти все одно на третiй термiн лiзе. I кому це треба? Внiс пару поправок до конституцiї, включаючи що мiнiмальна зарплата та пенсiя мають бути не меншими за прожитковий мiнiмум. I обнулив собi термiни. Лiзе собi на третiй.
  I вибори вiдбуваються недемократично. Партiї до Держдуми можуть висувати президента i так. А ось рештi збирай два мiльйони пiдписiв за мiсяць.
  Ну, Зюганов взяв i сунувся в президенти на третiй термiн. А ось Анатолiй Карпов пiшов у бiй. I таки зумiв зiбрати два мiльйони пiдписiв. Вiд ЛДПР знову пре Жириновський. Вiд Яблука правда вже висунувся iнший - молодший. Вiд Батькiвщини висунувся теж молодий. I ще один мiльярдер iз молодих, i Анатолiй Карпов.
  У економiцi панує у Росiї застiй. I Геннадiй Зюганов добряче всiм набрид. Тож результат виборiв незрозумiлий. Щоправда, у чинного президента є велика фора у виглядi адмiнiстративного ресурсу. I, зрозумiло, пiдконтрольних ЗМI. Але цього, звичайно ж, не достатньо, щоб перемогти впевнено з першого ж туру. Хоча може й вистачить. Конкуренти не дуже сильнi. Тiльки вiд "Батькiвщина - вся Росiя", суперник серйозний губернатор Краснодарського краю та дуже сильний господарник i при цьому молодий. Ну, Жириновський просто старий клоун. А яблуко нiколи багато не збирала. Мiльярдер теж не надто багато набере, тим бiльше вiн єврей. А ось Анатолiй Карпов? Перша несподiванка, що вiн два мiльйони пiдписiв таки зумiв зiбрати. Друга, що колишнiй чемпiон свiту з шахiв у рiзних iнтернет-опитуваннях став набирати солiднi вiдсотки. I це виявилося всiм несподiваним.
  I ось Анатолiй Карпов зненацька пiд час передвиборчої кампанiї вийшов на друге мiсце.
  I це стало малою сенсацiєю. А може, й не такою вже й маленькою. Потiм, ще крутiше. Зюганов уже старий спiткнувся бiля трапа лiтака. I його рейтинг почав рiзко падати. I в економiцi ситуацiя погiршала. I КПРФ при владi всiм набридла.
  Коротше кажучи, Анатолiй Карпов, який, як i ранiше, у хорошiй фiзичнiй формi став додавати. I його рейтинг швидко зростав. I у першому ж турi сенсацiя. Зюганов не тiльки не змiг з ходу перемогти, а й виграв у Анатолiя Карпова лише три вiдсотки. I це очевидно велика сенсацiя. I боротьба має бути дуже жорстка. Жириновський очевидно пiдтримав партiю влади i Зюганова. Ось представник Батькiвщини, який посiв третє мiсце, несподiвано пiдтримав Карпова. Мiльярдер на п'ятому мiсцi, теж за Анатолiя Карпова. I це дуже круто.
  I ось вибори та другий тур. I знову сенсацiя. Анатолiй Карпов перемагає Геннадiя Зюганова. Нехай перевага i невелика, але все-таки. Вперше чинний президент програв. I це очевидно сенсацiя великої величини.
  На Заходi перемогу Анатолiя Карпова вiтали. I дуже бурхливо. Говорили про нове мислення, i що незабаром настане епоха комунiзму у всьому свiтi та радостi та щастя. I що скоро буде взагалi просто дивно як приємно жити у всьому свiтi.
  Анатолiй Карпов заявив, що насамперед Росiї потрiбно вступити до НАТО та Євросоюзу. I це стане дуже крутим i видатним досягненням. I що скоро буде спiлка всiх бiлих народiв. У США новим президентом стала чорношкiра жiнка. I це також було прогресивним кроком. I шляхом до всесвiтнього братерства.
  А Володимир Володимирович Путiн тим часом тихо помер у тюремнiй лiкарнi. Його посадили за крадiжку та ухилення вiд сплати податкiв. Ось такий вийшов свiт.
  I всього лише Анатолiй Карпов виграв тридцять першу партiю свого матчу 1984 року у Гаррi Каспарова. Ось такi дива творяться у цьому свiтi...
  Та нехай швидше скiнчиться епоха Володимира Путiна.
  
  КОНТРУДАР МАЙНШТЕЙНУ I ПЕРЕЛОМ У ВIЙНI
  У листопадi 1943 року в ходi контрудара Майнштейна пiдсiкаючого радянськi вiйська нiмцi змогли досягти бiльшого. I все тому, що Сталiн наказав утримати Житомир за всяку цiну i заборонив переходити до оборони. В результатi нiмцi змогли захопити знову Київ i оточити радянськi частини, а потiм i знищити їх. Плюс ще погода виявилася сухою, i нiмцi змогли ефективнiше використати свої вже численнiшi "Тигри" та "Пантери". В результатi радянськi вiйська зазнали нищiвної поразки.
  Сталiн своєю чергою кинув у бiй новi сили. Радянськi частини полiзли через Днiпро. Але вони були готовi, тодi як гiтлерiвцi згрупувалися. I дуже вмiло пригнiчували радянськi частини. У сiчнi битва йшла за Днiпро, i радянськi вiйська перекидалися у великiй кiлькостi. А ось наступ Червоної Армiї пiд Ленiнградом виявився вiдбитий, i захлинувся у власнiй кровi. Причина частина сил була перекинута на Днiпро i використовувалася неефективно.
  Коротше кажучи, нiмцi взимку змогли втриматись та уникнути розгрому. Лiнiя фронту стабiлiзувалася. Сталiн усе ще вперто намагався зламати Днiпро, але йому не виходило.
  Гiтлерiвцi деякi кроки робили. Зокрема заходи з тотальної вiйни та використання робочої сили. Випуск озброєнь у Третьому Рейху зростав. З'явилася i реактивна авiацiя та ракети ФАУ. Нехай i не надто ефективнi.
  Червона Армiя так i не спромоглася подолати оборону фрицiв на Днiпрi. Сталiн стурбований тим, що Америка та Британiя можу ранiше прийти до Європи зробив хiд конем: запропонував Гiтлеру перемир'я на пiвроку. Фюрер погодився, але за умови припинення та партизанської вiйни.
  Сталiн i на це погодився. I ось 1 травня 1944 року на схiдному фронтi настало затишшя.
  А союзники все одно спробували висадитися в Нормандiї. Але цього разу ця спроба призвела до нищiвної поразки. I втрати лише полоненими понад мiльйон американських та англiйських солдатiв - моторошна катастрофа. Пiсля лiтнього розгрому було i наступ нiмцiв в Iталiї. Яке теж призвело до розгрому союзникiв та взяття спочатку Неаполя, а потiм i Сицилiї.
  До закiнчення перемир'я 1 листопада 1944 року нiмцi повнiстю вiдновили контроль над захiдною Європою. Сталiн у умовах запропонував ще пiвроку продовжити перемир'я... Гiтлер погодився. На Британiю обрушилися балiстичнi ракети та реактивнi бомбардувальники класу "Арадо". У повiтрi нiмцi у серiю запустили замiсть Фокке-Вульф ТА-152 багатоцiльовий лiтак. Який виявився дуже ефективним. I за всiма параметрами найкращим. Та й ХЕ-162 показав свої найкращi льотнi характеристики та величезну ефективнiсть у вiйнi.
  I плюс розумiє пiдводний флот Третього рейху. Який топив дуже ефективно всiх ворогiв фашизму. I, зокрема, мiнiатюрнi пiдводнi човни на одну людину. Тi так ефективно дiставали i США, i Британiю.
  Пiсля смертi президента США Рузвельта новий президент Трумен вiдразу ж запропонував Гiтлеру перемир'я i обмiн полоненими. Фюрер на це погодився. I союзники з Нiмеччиною з 1 травня 1945 уклали припинення вiйни термiном на три роки. Мав бути обмiн вiйськовополоненими, i вiдновлення економiчних вiдносин. А ось на схiдному фронтi вiйна поновилася з новою силою. Гiтлерiвцi 22 червня 1945 року розпочали наступ у центрi. Вперше в боях взяли участь Е-100 танки нового поколiння та самохiдки Е-10 та Е-25. Танк Е50 ще розроблявся. Натомiсть у серiї з'явилася "Пантера"-2 iз меншими розмiрами вежею та низьким силуетом iз двигуном у 900 кiнських сил при вазi у п'ятдесят тонн. Це було вже круто. Нова нiмецька машина "Пантера"-2 та "Пантера" Ф, показали себе краще захищеними та сильнiше озброєними.
  Як i самохiдки серiї Е... I реактивна авiацiя нового поколiння. I Червона армiя в центрi прогнулась... Нiмцi спромоглися прорвати кiлька лiнiй оборони. Але потiм їх таки зупинили. У боях взяли участь СУ-100. Втiм, проти Е-100 вони виявилися слабкими. Нiмцi змогли майже повнiстю оточити Смоленськ, але саме мiсто вiдчайдушно трималося.
  Сталiн наказав стояти на смерть. Нiмцi загрузли в центрi. СРСР мав тут до двохсот дивiзiй та тримав позицiї. Втiм, у гiтлерiвцiв є вiдчутна перевага як штурмовi гвинтiвки, i в повiтрi з реактивними машинами.
  У небi Люфтваффi захопили панування. По випуску лiтакiв Третiй Рейх СРСР наздогнав, а як вiдчутно перегнав. Особливо у реактивних моделях. Поява у повiтрi досконалiшого ХЕ-262 Х, зi стрiлоподiбними крилами, виявилася для радянських льотчикiв справжнiм шоком. Ця машина мала швидкiсть понад 1100 кiлометрiв на годину та п'ять авiацiйних 30-мiлiметрових гармат. Звiсно, радянськi лiтаки подiбному протистояти не могли. Як i реактивним бомбардувальникам яких просто неможливо наздогнати.
  Нiмцi восени сорок п'ятого року зупинилися. I Червона Армiя намагалася знову наступати. Але натрапила на потужний захист. Фрiци мали дуже гарнi самохiдки iз серiї Е. А восени з'явилася перша модифiкацiя Е-50. Машина була схожа на "Тигр"-2, але з бiльш маленькою та вузькою вежею у 200-мiлiметрiв лоб, та 100-мiлiметрiв борту. Дещо товщi у неї були борти: у 100-мiлiметрiв та лоб у 150-мiлiмерiв пiд великими нахилами. Легша i досконала була i ходова частина. А двигун та трансмiсiя розташовувалися одним блоком, що знизило висоту машини та економило на кадарному валi. Гармата була бiльш довжиною i 100 ЕЛ та 88-мiлiметрiв калiбр.
  Е-50 отримав назву: "Пантера"-3. Його вага перевищила шiстдесят тонн, але двигун у 1200 кiнських сил це компенсував. "Пантера"-3 мала стати основним нiмецьким танком - наймасовiшим. У СРСР поки що у серiї найголовнiший Т-34-85, який i близько з нiмецькою не стояв. А IС-3 i пiзнiший IС-4 виходять малими серiями.
  Зима пройшла в рiвнiй боротьбi - нiмцi вiдобразили радянський наступ.
  Але й самi не просунулися нi на крок.
  Навеснi сорок шостого року розпочався наступ уже нiмецьких вiйськ, у районi Смоленська. Бої дуже тяжкi там розгорнулися.
  Вперше у битвi взяв участь танковий екiпаж Герди. Вони вступили у бiй 20 травня i билися на першому експериментальному танку "Тигр"-4. Ця машина при вазi сiмдесят тонн мала 250-мiлiметрiв пiд нахилом лобової бронi i 170-мiлiметрiв пiд нахилом бортової, при висотi менше двох метрiв. I з гарматою 105-мiлiметрiв при довжинi стовбура 100 ЕЛ. "Тигр"-4 з нульової серiї з двигуном 1500 кiнських сил - газотурбiнний. I важко таку машину взяти з будь-якого ракурсу.
  
  Герда вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок у ворога i проворкувала:
  - Нашiй армiї все байдуже!
  Шарлота зiтхнувши помiтила, пробивши радянську тридцятьчетвiрку:
  - Росiяни не хочуть пiддаватися! Вони такi завзятi!
  Христина помiтила:
  - Цього року ми маємо взяти Москву! У нас є нова зброя!
  Магда довбанула росiйською пiхотою з кулеметiв i додала:
  - Так, у нас такi дисколети є! Скоро Сталiну капут!
  Справдi, дисколети у Третього Рейху були вже не слабкi. I громили Червону армiю капiтально.
  Ось на одному з них Гертруда, натискаючи босими пальчиками на кнопки джойстика, збиває радянськi лiтаки i верещить:
  - Буратiно з'явився з полiна, i зумiв стати людиною, людина, яка повiрила полiтикану, дасть дуба, i з нього вiчно знiматимуть стружку!
  Єва, теж використовуючи босi пальчики нiжок, i таранячи чергову росiйську машину видала:
  - Коли було виявлено першу подружню зраду в iсторiї людства, тодi, коли вченi встановили, що наш предок мавпа!
  Герда теж стрiляючи з гармати, зазначила, скелячи зуби:
  - У те, що людина є образ i подоба Господа Бога, можна повiрити тiльки в одному елементi, дивлячись як полiтики байдуже реагують на благання виборцiв!
  Шарлота довбала слiдом за нею i потрапила в радянську гармату, пiдтвердивши, скелячи зубки:
  - Полiтик добре вмiє додавати лише доходи у власну кишеню, а в iншому вмiє лише вiднiмати та дiлити i те останнє робить завжди нечесно!
  Христина дала чергу з кулеметiв, скосила десяток радянських солдатiв i про булькала:
  - Диктатор обходитися недешево народу, проте безвладдя ще дорожче виходити боком, хоч i нiчого не варте!
  Магда агресивно помiтила, скелячи зубки кольору перлiв, i агресивно пiдморгуючи:
  - Розумний диктатор кращий за шалену анархiю, так стали можна стояти, а по полум'ю довго не потанцюєш!
  У ходi боїв нiмцi до кiнця червня 1946 змогли стулити кiльце навколо Смоленська.
  У повiтрi поки що лiдирував нiмецький льотчик Хаффман. За п'ятсот збитих лiтакiв вiн був нагороджений п'ятим ступенем лицарського хреста залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Але його наздоганяли Альбiна та Альвiна. Це двi дiвчини боролися в одному лише бiкiнi та босонiж, що дуже ефективно. I билися вони вiдчайдушно, з великим натиском.
  Альбiна збила однiєю чергою три росiйськi лiтаки i проворкувала, скелячи зубки:
  - Полiтик - це маленька Моська, що намагається командувати величезним народом-слоном, але заганяє його лише в посудну лавку невиконаних обiцянок!
  Альвiна теж дала чергу за допомогою босих пальчикiв нiжок, i прочирикала:
  - Виборцю полiтик обiцяє медовий пряник до амброзiї солодких промов, а отримує лише дiрку вiд бублика, i протухлу локшину на вуха!
  Дiвчата взагалi в соку, нехай i пекельному. Круто воюють!
  Але проти гiтлерiвцiв борються й радянськi льотчицi.
  Анастасiя Вiдьмакова пiдрiзає лiтак фашистiв i шипить:
  - Полiтик обiцяє медовi рiчки з кисельними берегами, тiльки мух-виборцiв вiд подiбних солодощiв виносять ногами вперед!
  Акулiна Орлова, довбаючи фрицiв i використовуючи при цьому босi пальчики нiжок, в'якнула:
  - Якщо солодких обiцянок у полiтика багато, то коли вiн прийде до влади мало не здасться нiкому, i життя обернеться не медом!
  Мiрабела Магнiтна, борючись вiдчайдушно в повiтрi, прочирикала:
  - Бог може все, не може тiльки зробити полiтика чесним, а його передвиборча обiцянка здiйсненним!
  Дiвчата показали свiй видатний клас. Але все одно фашистiв зупинити майже неможливо.
  Пiсля оточення Смоленська фрицi просунулися у Вязьмi. I звiдти зненацька повернули на пiвдень.
  У битвах брали участь рiзнi види озброєнь. Танк Т-54 ще не був готовий до серiйного виробництва, i замiсть нього активно нарощувався випуск СУ-100, з бiльш потужним озброєнням, хоч якось здатне стримувати i пробивати нехай i борт новi танки гiтлерiвцiв.
  Перевагою самохiдки, крiм потужнiшого озброєння була i простота у виробництвi. Дiйсно самохiдки приблизно на третину дешевшi за танки з вежею, що обертається. I знаряддя маю потужнiший i нижчий за силует. Це очевидно великий плюс. Хоча звичайно дещо танк i вежею яку можна повернути i краще буде. Але в обороннiй вiйнi на яку перейшов СРСР, де можна вести вогонь через засiдку, самохiдка нiчим ефективностi не поступається танку. Так що СУ-100 стали виробляти у дедалi бiльшiй кiлькостi. А ось IС-3 зняли з виробництва, а IС-4 випускався у малiй кiлькостi. А серiя з потужнiшого IС-7 взагалi пiд питанням. Так що поки що СУ-100 стала паличкою виручалочкою, яка могла жалувати при вмiлому використаннi "Пантери"-3 i була небезпечна i для "Тигра"-3 важчого, але краще захищеного.
  Єлизавета пострiли зi 100-мiлiметрової гармати, пробила нiмецьку "Пантеру"-2 та проворкувала:
  - Якщо полiтик шакал, що рветься до влади, то диктатор тигр, що вiдбувся, але обидва вони все одно як вовки волiють одягатися в овечу шкуру!
  Катерина теж пальнула в супротивника по черзi i булькала:
  - Немає полiтика з чистою душею, але з порожнiми кишенями, з яких можуть лише пiдкласти свиню, трапляються!
  Олена теж вистрiлила з гармати, коли до неї дiйшла черга та вiдзначила, видаливши голою п'ятою по бронi:
  - Порожню кишеню можна наповнити грошима, в порожню голову набиваються тiльки тирса стружки з липових обiцянок полiтиканiв!
  Єфросинiя теж зробила по черзi пострiл. Сушiння стояло в засiдцi i вести вогонь було зручно. Пiсля цього сказала:
  - Якщо в головi у тебе тирса, значить ти повний пень, з якого щодня, знiмає стружку кому не лiньки!
  Дiвчата тут порiзав капiтально i показали свiй характер. I їхнє сушiння попрацювало на славу.
  Але все одно доводилося поступатися. Нiмцi рухалися та рухалися вперед. I сили здавались надто вже нерiвними. Та й не лише здавалися. Фашисти використовували вiйська, набранi з Європи i колишнiх радянських республiк. Крiм того, боролися i сателiти. У тому числi й Iспанiя та Португалiя, якi хотiли за рахунок СРСР отримати новi колонiї. I це справдi стало колосальною проблемою.
  Хоч начебто й цi країни невеликi. Хоча у Португалiї ще й колонiї є.
  Фашисти просуваються тепер у пiвденному напрямку та мають успiх за успiхом.
  "Тигр"-4, тепер випробовує в новiй бiльш досконалiй модифiкацiї з двигуном 1800 кiнських сил. I це при вазi сiмдесят тонн, дає гiтлерiвськiй машинi непоганi ходовi якостi.
  Герда стрiляє дуже влучно зi своєї вбивчої зброї, використовуючи босi пальчики нiжок i реве:
  - Полiтик теж народжений жiнкою, але його справжня мати - це брехня, а батько чорт, який претендує на Божественнi почестi!
  Довбанула з гармати за допомогою босих пальчикiв нiжок та Шарлота, агресивно проворкувавши:
  - Вiйна жiночого роду, i винищує багато народу, бо має полiтика - чоловiка - виродка!
  
  Слiдом за нею пальнула i Крiстiна, це дiвчата iз золотаво-рудим волоссям, вiдзначивши:
  - У вiйни нiжне обличчя, у полiтика, який її розв'язав - брехлива харя!
  Магда теж врiзала по черзi з гармати, що робила в автоматичному режимi - десять пострiлiв за хвилину i вiдзначила:
  - Лисиця пiдла душею, але гарна оболонкою, а полiтик i на вигляд шматок лайна, i душонка, як мошонка!
  Гiтлерiвцi рухалися в обхiд Днiпра. I їм вдалося майже вiдразу взяти Орел i увiрватися в Донбас.
  Сталiн психовав ... Але поки що нiчого вдiяти не мiг. У боях поки що нiмецька технiка була сильнiшою, а реактивна авiацiя у фашистiв все вдосконалювалася.
  Альбiна та Альвiна перевищили за короткий час кожна по п'ятсот збитих лiтакiв, i отримали по Лицарському Хресту Лицарського Хреста та срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами!
  Альбiна, зрiзаючи однiєю чергою, кiлька радянських лiтакiв проворкувала:
  - Лисиця невеликий звiр, але пiдпорядковує лестощами i удаванням великих звiрiв з ослиним iнтелектом!
  Альвiна зрiзаючи використовуючи босi пальчики нiжок, черговий радянський Як, а за ним ЛА-7, i ПЕ-2 прочирикала:
  - Лис не найбiльший хижак, але, якщо в тебе курячi мiзки, проковтне звiра i з ударом слона та бичачою силою!
  Та проти таких дiвчинi повiтряної сили Росiї не встояти. Це просто капiтальнi чортовики, найвищого класу вiйни. I Росiю гiтлерiвцi реально пресують.
  Гертруда та Єва летять на дисколiтi. Двi дiвчини використовують ламiнарний струмiнь лiтаючої тарiлки. I на великiй швидкостi таранять радянськi лiтаки. А на польотi, що голить, можна ламiнарним струменем загнати в землю i батарею, а то й танк. Або кiлька танкiв.
  Гертруда, змiнюючи радянськi машини, зауважує:
  - На вiйнi хочеться слухати солов'їнi трелi, але до вуха доходить лише каркання ворон, вухання пугача, i в кращому разi гул зозулi, що не вб'ють тебе сьогоднi!
  Єва, пiдбила чергового пiшака, а потiм перевала дисколет рокiв щоб вм'яти батарею в землю i пискнула:
  - Вiддаючи свiй голос пiвню, виборець сам обов'язково опуститься i пiдставить зад!
  Гертруда iз цим погодилася:
  - Краще не скажеш!
  Єва логiчно додала:
  - Полiтик-пiвень крикливий, але в його промовах не чутно нот розуму i солов'я iстини!
  Гертруда погодилася, втиснувши ламiнарним струменем пару радянських танкiв у землю:
  - Пiвень теж, як i орел з роду пернатих, але клює насамперед виборцiв iз мисленням курки!
  Пресинг гiтлерiвцiв наростав...
  Бої розгорнулися за Курськ.
  Нiмцi намагаються прорватися до Воронеж. Атакують великими силами Курськ. Але вiдважна четвiрка дiвчат стала на їхньому шляху.
  Наташка кинула босою нiжкою гранату у фашистiв i заспiвала:
  - Даремно...
  Зоя запустила голою п'ятою презент смертi та додала:
  - Противник...
  Августина пiддала щось нищiвне i пискнула:
  - Вважає...
  Свiтлана босими пальцями нiг пiдкинула гранату i пискнула:
  - Що...
  Наташа жбурнула босими нiжками пару лимонок i в'якнула:
  - Росiйських...
  Зоя теж пiддала щось енергiйне та смертельне, пискнувши:
  - Зумiв.
  Августина запустила смертельне, пробурчавши:
  - Ворог.
  Свiтлана знову пiддала нищiвне i в'янула:
  - Зламати!
  Наташа дала чергу i пискнула:
  - Хто...
  Зоя теж пальнула по чорношкiрих iноземцям, що набрали фашисти i пискнула:
  - Смiливий!
  Августина видала з напором та люттю:
  - Той...
  Свiтлана пiддала з оскалом пантери:
  - У...
  Наташа кинула босою нiжкою гранату i в'янула:
  - Бою...
  Зоя жбурнула босими пальцями презент смертi i буркнула:
  - Нападає!
  Августина довбанула i буркнула:
  - Ворогiв...
  Свiтлана пiддала зв'язку гранат босими пiдошвами, i як прокриче на всю горлянку:
  - Будемо...
  Наташа цвяхнула чергою i прошипiла:
  - Яростно.
  Зоя зрiзала фашистiв i пискнула:
  - Бити!
  Августина знову пальнула, i в'якнула:
  - Яростно.
  Свiтлана прочирiкала, ведучи пальбу:
  - Бити!
  Наташка знову кинула витонченою, босою нiжкою гранату, прочiрикала:
  - Ми знищимо фашистiв!
  Зоя взяла i прочирiкала:
  - Майбутнiй шлях до комунiзму!
  I кинула босими пальчиками лимонку ноги.
  Августина взяла i розкидала черги, i полетiли її голi нiжки iз руйнуванням по фрицям:
  - Ми розколемо супротивникiв!
  Свiтлана взяла i босою п'ятою пiдкинула, зв'язку гранати, i пропищала:
  - Рознесемо фашистiв!
  I четвiрка продовжувала стрiляти та кидати гранати. Рухався нiмецький Е-75. Машина iз 128-мiлiметровою гарматою. I стрiляє собi.
  А дiвчата кидали гранати. Пiдривали фашистiв. А тi стрiляли у вiдповiдь. Лiзли вперед. Знову пруть танки. Рухається новий нiмецький "Леопард"-1. Дуже рухлива машина.
  Але i його дiвчата взяли в обiг i пiдбили. Роздерли рухому з газотурбiнним двигуном машину. I рознесли її на шматки.
  Наташка зi смiшком помiтила:
  - Ми дуже боремося!
  Зоя iз цим погодилася:
  - Дуже здорово!
  Августина дотепно помiтила:
  - У нас буде перемога!
  I запустила босою нiжкою протитанкову гранату. Сильна дiвчина. I стiльки в нiй дотепностi.
  Свiтлана теж пальчиками голої ноги запустила подарунок смертi, i потрапила до супротивника. Дуже агресивна дiвчина з очима кольору волошки. У нiй така дотепнiсть, i пасаж сил!
  Наташа дала чергу, i вишкiрилася:
  - За Русь святу!
  Зоя стрiляла дуже активно, i скелялася, показуючи перлиннi зубки:
  - Я войовниця того рiвня, що не згасає!
  Августина теж вистрiлила. Скосила фашистiв i пробулькала:
  - Я войовниця з великих амбiцiй!
  I вишкiрила перлиннi зубки!
  Свiтлана пiдтвердила:
  - Дуже великих амбiцiй!
  Дiвчата воюють дуже давно. I звичайно ж досягли успiху в ратнiй працi. Вони загалом класнi красунi. Визначний розум. I стрiляють першим ґатунком.
  Єлизавета та її екiпаж на СУ-100 теж борються дуже вiдчайдушно i дуже хоробро.
  Єлизавета пальнула i 100-мiлiметрової зброї, використовуючи босi пальчики нiжок i перевiряла, скелячи зубки:
  - Полiтик знає як свої п'ять пальцiв прийоми з обману виборцiв, але зовсiм не знайомий з такими поняттями, як мiра та совiсть!
  Катерина вельми агресивно помiтила, влучно пальнув по ворогам, i в'якнув:
  - У полiтика найголовнiший палець вказiвним, але вiн ним може лише тикати у проблеми, а мовою трiщини вiд невиконаних передвиборчих обiцянок не залижеш!
  Олена дуже агресивно вiдзначила, пробиваючи супротивникiв, за допомогою голої п'яти:
  - Полiтик абсолютно безграмотний у справi творення, але знає напам'ять усi виправдання в провалах!
  Єфросинiя також вiдзначила, стрiляючи та використовуючи босi пальчики точених нiжок:
  - У полiтицi як у шахах є ходи сильнi та слабкi, але немає чiтких правил для кожної фiгури, i хто порушує порядок ходiв отримує перевагу!
  Войовницi б'ються з вищими силами гiтлерiвцiв немов титани з червоного Олiмпу. I показують колосальну силу мужнiсть i героїзм. I при цьому ще й спiвають.
  Курськ змiг дещо притримати натиск фашистiв... Там войовницi та знаменита четвiрка так б'ються. Тiльки поховали пiонера Серьожку, якого розiрвало на частини, i промовили хором:
  - Хоробрi солдати не вмирають, бо дух неможливо вбити, полiтикани, що розв'язали вiйну, не живуть, бо коли ходячий труп свинячить, це навiть не животiння!
  Пiсля чого знову бiй i жорстокi битви мужнiх дiвчат.
  Наташка кинула босою нiжкою лимонку i заспiвала:
  - З неба...
  Зоя теж жбурнула босими пальцями гранату i видала:
  - Зiрочка...
  Августина запустила голою ногою презент смертi та заспiвала:
  - Яскрава...
  Свiтлана теж кинула гранату за допомогою босої нiжки i видала:
  - Кришталiно!
  Наташа дала чергу i прошипiла:
  - Я вам...
  Зоя запустила босими пальцями подарунок смертi, прошипiвши:
  - Пiсеньку.
  Августина пiддала голою п'ятою, що несе смерть i пропищала:
  - Заспiваю...
  Наташка продовжила, агресивно спiваючи:
  - Про...
  Зоя кинула босонiжкою нiжкою взрй-пакет, розкидавши фашистiв i пискнула:
  - Рiдного...
  Августина пiддала голою п'ятою в'язку гранат, видала:
  - Сталiно!
  Нiмцi загрузли в боях за неприступне мiсто-фортеця Курськ, але змогли повнiстю оточити мiсто. I обстрiлювали його, використовуючи САУ "Штурмльов" та "Штурммаус". Велика сила гiтлерiвцiв.
  Проте проти фашистiв билися навiть малi дiти. Хлопчики та дiвчатка жбурляли саморобнi вибух-пакети по нiмецьких танках, самохiдках та пiхотi.
  Пiонери боролися дуже мужньо. Вони знали, що означає фашистський полон.
  Дiвчинка Маринка, наприклад, потрапила у лапи до фашистiв. Їй змастили босi нiжки олiєю та помiстили бiля жаровнi. Мови полум'я майже лизали голi, огрубiлi вiд довгого ходiння босонiж п'яти дiвчинки. Катування тривало хвилин п'ятнадцять, поки пiдошви не вкрилися пухирями. Потiм босi ноги дiвчинки вiдв'язали. I знову ставили запитання. Били гумовими шлангами по голому тiлу.
  Потiм пропускали струм... Маринку було пробовано до десяти втрат свiдомостi пiд час допиту. А потiм їй давали вiдпочивати. Коли босi нiжки злегка пiдживали, їх знову мазали маслом i знову пiдносили жаровню. Таке катування можна повторювати багато разiв. I струмом мучити, i гумовими шлангами стiбати.
  Намагалися Маринку пiвроку. Поки що вона вiд катувань не заслiпла i не посивiла. Пiсля чого її живцем закопали у землю. Навiть не стали витрачати кулю.
  Пiонера Васю, гiтлерiвцi стьобали розпеченим дротом по голому тiлу.
  Потiм розпеченими смугами залiза припалили босi п'яти. Хлопчик не витримав репетування, але все одно не видавала товаришiв.
  Гiтлерiвцi його живцем розчинили у солянiй кислотi. А це страшний бiль.
  Такi нелюди цi фрицi... Комсомолку катували праскою. Потiм повiсили на дибу, пiднiмали та кидали вниз. Потiм стали палити розпеченим ломиком. Щипцями вирвали груди. Потiм розпеченими пасатижами буквально вiдiрвали носа.
  Дiвчину закатували до смертi... Зламали всi пальцi на руках та нога. Iншу комсомолку Ганну посадили на палю. I коли вона вмирала, то палили вогнем смолоскипiв.
  Коротше кажучи, фашисти знущалися як могли i як хотiли. Мучили всiх i катували.
  Наташка та її команда все ще билися в оточеннi. Дiвчата використовували босi витонченi нiжки у битвi та кидали гранати. Вони вiдбивалися вiд переважаючих сил фрицiв. Трималися собi дуже мужньо i не збиралися вiдступати.
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Рання осiнь була сухою та теплою. Фашисти проривалися на пiвднi, i намагалися вийти в обхiд. У технiчному вiдношеннi їх збройнi сили значно сильнiшi. I це для фашистiв очевидний плюс. Найкращi i такнi та лiтаки та iнше. I дисколет дуже вбивчої сили.
  I цим нiмцi користуються. У них поки що вождь один - незмiнний фюрер! I це має переваги. А ще є i дуже гарнi, i крутi дiвчата-войовницi, що надає перевагу.
  Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда їдуть на танку Е-100 класу У. Ця машина компактнiша, на чотири члени екiпажу. I її озброєння - реактивний бомбомет та унiверсальна гармата 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ - винищувач танкiв.
  Войовницi собi їдуть i насвистують.
  Герда стрiляє з довгої гармати. Пробиває в борт з дистанцiї Т-34-85 i цвiрiнькає:
  - Для Батькiвщини ми серце вiддамо,
  А Сталiна засмажимо i з'їмо!
  Шарлотта пальнула iз реактивного бомбомета. Накрила радянський бункер i пискнула:
  - Ми непереможнi!
  Христина взяла i прогарчала, натискаючи на курок босою п'ятою:
  - Дiстанемо i в тому, i в iншому!
  Довбанула причому влучно i Магда. Розбила радянську САУ СУ-152. I проворкувала:
  - Буде час, настане перемога!
  Герда провизжала, стрiляючи:
  - Нас нiкому не зупинити!
  Шарлотта пiдтвердила:
  - Але пасаране!
  Руда бестiя пройшла разом iз Гердою всю першу свiтову вiйну, починаючи вiд Польщi, i закiнчуючи цим травневим наступом, включаючи штурм Смоленська та iншi обхiднi маневри. Багато чого бачила руда чортiвка.
  I готова битися до кiнця!
  Крiстiна теж стрiляє, i вишкiрилася. Її волосся золотаво-руде. На вiйнi дiвча не старiють, а навiть, мабуть, молодшають! Вони такi лютi i велелюбнi. Скелять собi зубки.
  А в зубках жодної дiрочки.
  Магда має шевелюру кольору сусального золота. I теж активно скеляться. Класне дiвчисько. У нiй така агресивна грацiя та енергiя тисячi коней.
  Герда дiвчина з бiлим волоссям стрiляє, i з усмiшкою помiчає:
  - У свiтi багато є й доброго i бридкого... Але чорт забирай, наскiльки ж тривала ця вiйна!
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - I справдi, друга свiтова вiйна тягнеться надто вже довго. Всi бої i бої... Це реально вимотує!
  Христина рушила босою нiжкою по бронi i в'янула:
  - Але Британiя досi не переможена!
  Магда пальнула по росiйських i ринула:
  - А має бути повалена! Це наше кредо!
  Герда прошипiла, стрiляючи по росiйських, i скелячи зуби, кольори слонової кiстки:
  - Нам потрiбна перемога!
  Довбанула i Шарлота, пров'якавши:
  - Одна на всiх ми за цiною не постоїмо!
  Крiстiна руда i золота бестiя промовила:
  - Нi! Чи не постоїмо!
  Магда прицмокнула червоними губками, прочiрiкавши:
  - Ми за цiною не в магазин ходимо!
  I вистрiлила златоволоса гарпiя.
  Герда теж довбала по росiйських танках. Пiдбила машину i в'якнула:
  - Ми найсильнiшi у свiтi!
  Шарлота пiдспiвуючи додала:
  - Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  Христина пiдтримала пiсенний порив:
  - Не вiрить Вiтчизна сльозам!
  Магда спiвуче продовжила:
  - А всiм комунiстам дамо по мiзках!
  I дiвчата пiдморгнули один одному. У них загалом гарний танк. Тiльки з дистанцiї важко пробити IС-4 у чоло. Все ж таки 250-мiлiметрiв товщина лобової бронi. Але й снаряд у нiмцiв непростий, а з урановим сердечником. I в армiї багато чорношкiрих. Якi борються з несамовитою люттю. I з ними не кожен може зрiвнятися.
  Дiвчата звикли битися босонiж. Ще у Польщi вони були лише в одному бiкiнi, та босi.
  Коли гола пiдошва стикається з поверхнею землi, це омолоджує. Може, тому дiвчата не старiють! Хоча час i йде! Войовницi скажемо прямо вельми героїчнi.
  Стiльки подвигiв здiйснили, а борються, наче звичайнi солдати. I завжди лише у бiкiнi, i босi. Взимку їм навiть приємно шльопати босими нiжками по кучугурах.
  Герда стрiляє i спiває:
  - Ми пройдемо вогонь та воду!
  Шарлота пальнула по росiйських з бомбомета i видала:
  - Слава прусському народу!
  Христина теж вистрiлила, i пискнула:
  - Ми керуватимемо планетою!
  Магда цвяхнула i пiдтвердила:
  - Обов'язково будемо!
  Герда знову врiзала снарядом i пискнула:
  - Нас не зупинить навiть напалм!
  Шарлотта iз цим погодилася:
  - I навiть атомна бомба, яку ми не боїмося!
  Христина шикнула i вiдповiла:
  - Атомну бомбу американцям створити не вдалося! Це блеф!
  Магда вигукнула на всю горлянку:
  - Миру вiд нового нiмецького порядку не втекти!
  Нiмцi у вереснi просувалися в обхiд Курська з пiвдня. Їхнi танковi колони сильнi i багато набраної в Африцi та арабських країнах пiхоти. Беруть фрицi числом.
  Крiм того, у Нiмеччини з'явилися на озброєннi дисколети невразливi для стрiлецької зброї.
  Двi дiвчини Альбiна та Альвiна летять собi на такiй лiтаючiй тарiлцi. Вони невразливi завдяки сильному ламiнарному струменю. Але й не можуть вести вогонь. Натомiсть завдяки колосальнiй швидкостi можуть наздоганяти та таранити радянськi лiтаки.
  Альбiна, нагинаючи свiй дисколет, помiтила:
  - Технiка залiзна, безумовно, потрiбна i дуже корисна!
  Альвiна хихiкнула, вишкiрила зубки i прошипiла:
  - Але все вирiшує дух!
  Альбiна уточнила:
  - Самий що не є саме бойовий дух!
  Обидвi блондинки дiвчини i в бiкiнi. Дуже красивi та босоногi. Коли войовниця без взуття, їй щастить. Ось зараз дiвчата такi барвистi та чудовi.
  I перш, нiж вирушити на лайку, красунi обов'язково попрацюють язичком iз чоловiчою досконалiстю. Це настiльки приємно i заряджає енергiєю. Войовницi люблять пити iз чарiвної судини. Це реально їм свято плотi.
  Ось як добре дiвчатам.
  Альвiна збила два радянськi новiтнi гвинтовi ЯК-15 i прочирикала:
  - Славне наше полювання!
  Альбiна пiдтвердила таран та видала:
  - I нiколи не стане останньою!
  Альвiна звалила ще три радянськi штурмовики, i пискнула:
  - Ось як ти думаєш, Бог любить Нiмеччину?
  Альбiна iз сумнiвом похитала головою:
  - Зважаючи на все не дуже!
  Альвiна хихикнула i перепитала:
  - А чому ти так думаєш?
  Альбiна таранила двi радянськi машини i пропищала:
  - Вiйна триватиме надто довго!
  Альвiна логiчно помiтила:
  - Зате ми наступаємо!
  Альбiна вишкiрилася i в'якнула:
  - Тож i перемога прийде!
  Альвiна збила вiдразу чотири радянськi лiтаки, смiливим маневром i пискнула:
  - Неодмiнно прийде!
  Альбiна вважала за потрiбне нагадати:
  - Пiсля Сталiнграда вiйна пiшла не за правилами...
  Альвiна з цим погодилася:
  - Правильно не за правилами!
  Альбiна в досадi пискнула:
  - Ми стали програвати!
  Альвiна пропищала з досадою:
  - Безперечно стали!
  Альбiна таранила ще кiлька радянських машин i пискнула:
  - Хiба це не проблема для нас?
  Альвiна збила пару росiйських винищувачiв i вдарила:
  - Думали, ситуацiя взагалi безнадiйна!
  Альбiна хитромудро оскалилася i прошипiла:
  - А зараз що ми бачимо?
  Альвiна прочирiкала з апломбом:
  - Щось непохитне та неповторне!
  Альбiна блиснула перлинними зубами i вiдповiла:
  - Те, що Третiй Рейх перемагає!
  Альвiна звалила ще пару радянських штурмовикiв i вивела:
  - Справдi, зобов'язанi перемогти!
  Дiвчата поскалили пики. Свого часу вони попрацювали, причому офiцiйно у солдатському борделi. Багато пропустили через себе чоловiкiв, i не лише бiлої раси. I їм це дико подобалося. До чого тiлам таке приємно. Але потiм повiї потрапили пiд радянський удар. Їх захопили у полон. Ну, красунi думали, що їх зґвалтують. А ось чортос два!
  Змусили повiю рити окопи та траншеї. А це колишнiм нiчним феям дуже не сподобалося. Так вони усi змогли втекти. Спокусили таки вартових.
  I поклялися росiянам помститися.
  I воювали проти Росiї. Такi ось бiса...
  Альбiна звалила ще кiлька росiйських машин i пробурчала:
  - Все ж таки з чоловiками жити можна!
  Альвiна з цим охоче погодилася:
  - Не можна навiть, а треба!
  Альбiна вишкiрила зубки i вiдповiла:
  - Але все ж таки... Вбивати солодко.
  I дiвчини збила рухом дисколету ще п'ять радянських машин.
  Альвiна хихикнула i видала:
  - А коли буває й гiрко?
  Альбiна збила ще шiсть машин i вiдповiла:
  -Пiсля перемоги одружуся! I народжу десятьох дiтей!
  I обидвi дiвчата розреготалися.
  I заспiвали;
  Ми лицарi вiри фашизму,
  Стремо в пилюку бiйцiв комунiзму!
  I як розсмiяються, скелячи свої гори з бiлими верхiвками.
  Гiтлерiвцi змогли обiйти Курськ та взяли Бiлгород. Виникла загроза i Ленiнграду. Ситуацiя загалом критична. Хоча й не катастрофiчна. Але резервiв у СРСР залишилося не надто багато. I невiдомо скiльки ще Росiя зможе протриматися. Та й нiмцi знекровленi та виснаженi.
  Але у фрицiв чотири дiвчата i такi хорти.
  Герда вистрiлила з гармати i вразила IС-4 вниз корпусу, i прочирiкала, блимаючи сапфiровими очима:
  - Нi, все-таки Бог любить Нiмеччину! Ми обов'язково переможемо!
  Шарлота iз цим охоче погодилася:
  - Ми не можемо програти! Скоро вийдемо до Калiнiна, i до Москви буде рукою подати!
  Христина вишкiрила свої перлиннi кусачики i в'янула:
  - Дiйдемо, буде час i до Владивостока!
  Магда з жалем вiдзначила:
  - А японцi вже розгромленi. Це дуже серйозно, у нас втрачено важливого союзника.
  Герда пiдбила новий радянський танк i пискнула:
  - Обiйдемося i без них!
  Шарлота хихикнула i помiтила:
  - Якщо малюк усмiхнеться, можливо, все обiйдеться!
  Христина видала у риму:
  - Вiд усмiшки лопнув бегемот!
  Магда пiдтримала її:
  - У дiвчинки дуже жадiбний рот!
  I войовницi взяли й розреготалися. У них iскрометної енергiї можна сказати i з надлишком!
  Герда знову вистрiлила по радянських машинах i в'янула:
  - Майбутнє столiття стане за нами!
  Шарлота теж довбанула i пiдтвердила:
  - Буде й польоти до космосу!
  Христина охоче таке пiдтвердила:
  - Будемо у космос лiтати!
  Магда довбанула з бомбомета i видала:
  - Сiвши в зiрковий лiтак!
  Герда показала мову i пропищала:
  - У новому столiттi правитиме iмперiя Третього Рейху!
  Шарлота з агресивним оскалом пiдтвердила:
  - I четвертого теж.
  Пiсля чого красуня знову розвернула радянський танк.
  Христина, це войовниця-чортiвка, блискаючи перлинними зубками, пропищала:
  - Хай буде новий порядок! I слава Великої Iмперiї!
  Магда пiдтвердила з лютою люттю:
  - Слава iмперiї!
  Герда знову пальнула i видала:
  - Нам також слава!
  I, видно, дiвка потрапила.
  Цвяхнула i Шарлотта. Причому дуже влучно. Прошила радянський танк прямо в борт. Пiсля чого прочирiкала:
  - Б'ємось за новий порядок!
  Магда, ведучи вогонь i вражаючи супротивникiв, пiдтвердила:
  - I без жодних сумнiвiв доб'ємося!
  Герда знову цвяхнула, та дуже влучно i видала:
  - Доб'ємось з великим запасом!
  I блиснула сапфiровими, i дуже яскравими очима.
  Шарлота теж вистрiлила, потрапила в росiйську машину i в'якнула, це дияволиця з волоссям кольору апельсина.
  - Все буде просто найвищий пiлотаж!
  Магда теж пальнула з лютою люттю. Розбила Т-44 i пискнула:
  - I майбутнiй екiпаж!
  Тут, щоправда, у дiвчат виникли проблеми. З'явився IС-9. Машина дуже велика. I у неї гармата в 152 - мiлiметри з довгим стволом. Може й нiмця пробити.
  Герда примружилася i запитала Шарлоту:
  - Ти можеш накрити її бомбометом?
  Руда чортiвка вiдповiла:
  - Шанс, звичайно ж, є... Але точнiсть бомбомета недостатня!
  Христина запально запропонувала:
  - Дай я зi своєї 88-мiлiметрiвки проб'ю?
  Герда скептично помiтила:
  - Цей IС-9 має лобову броню 400-мiлiметрiв пiд великим нахилом. Його нiяк не вiзьмеш!
  Шарлота вишкiрилася i помiтила:
  -Чорт забирай! А я думала, що такого танка у росiян немає! Лише чутки!
  Магда пiдказала:
  - Я теж думала, що то деза! Але бачимо, що це не так! I стовбур у росiйської такий довгий!
  Герда проспiвала, стукаючи босою п'ятою по броньованiй пiдлозi:
  - Ми боротимемося, не знаючи страху!
  Шарлота пiдтвердила настрiй напарницi:
  - Ми рубатимемося нi кроку назад!
  Христина запропонувала:
  - А що, якщо пiдбити радянський танк влучним снарядом у стовбур?
  Герда засумнiвалася:
  - Ти так зможеш, з великої дистанцiї?
  Христина пiдтвердила:
  - Якщо пiднести полум'я запальнички до моєї босої пiдошви, то я цiлком здатна дуже влучно потрапити!
  Замiсть вiдповiдi Герда клацнула запальничкою. Христина вивернула свою босу ногу i її гола, злегка огрубiла п'ята блиснула у свiтлi полум'я.
  Герда пiднесла вогонь до дiвочої пiдошви. Почувся запах паленого. Дуже приємний запах, нiби смажать шашлик.
  Христина прошепотiла:
  - I до другої п'яти!
  Тут запалила вогонь Магда. Обидва язики полум'я тепер лизали босi пiдошви дуже гарної та рудої дiвчини.
  Потiм Шарлота в'якнула i оголила груди. Без жодних церемонiй взяла i яскраво-червоним соском натиснула на кнопку джойстика. Гармата спрацювала автоматично.
  Снаряд пролетiв собi, i потрапив прямо в стовбур великої, радянської машини.
  Немов велетенському слону вiдрубали довжелезний хобот. Отримавши нищiвний удар, радянський танк зупинив рух. У нього нiби вибили меч iз рук.
  От пощастило повiям!
  Шарлотта заспiвала, радiсно скелячись:
  - Тiльки страх нам подарує друзiв! Тiльки бiль спонукає працювати!
  Герда з азартом додала:
  - Я хочу все сильнiше, розтрощити вашi дурнi обличчя!
  Войовницi Третього Рейху схоже виявилися дуже задоволеними!
  А танк IС-9 в серiю, як i IС-7 не пiшов, дуже дорогi i складнi у виробництвi машини.
  А ось на СУ-100 вiдважно б'ється екiпаж Єлизавети. Дiвчина стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок i вимовляє:
  - Особа у полiтика зла, пiд доброю маскою, мова зовнiшня розумна i солодка, але закваскою безумства!
  Катерина зазначила, ведучи влучний вогонь по супротивнику, використовуючи босi пальчики нiжок:
  - Полiтик - це добровiльний божевiльний вiд божевiлля якого страждають виборцi, якi ще не вижили!
  Олена, теж пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, i з посмiшкою мегери вiдзначила:
  - Безумство - це не вiрус, але немає нiчого бiльш заразного, нiж божевiлля полiтикiв!
  Єфросинiя також взяла i довбанула за допомогою босої, точеної нiжки по супротивнику i пискнула:
  - Хочеш отримати розчарування - голосуй за полiтика, що приносить чарiвнiсть!
  Дiвчата на СУ-100 б'ються дуже добре. I стрiляють iз феноменальною влучнiстю.
  Єлизавета, знову пальнувши, натисканням голої п'яти, зазначила:
  - Куля, зроблена з свинцю - важка i м'яка, ланцюг, викутий iз золота мiцнiший за титан, так вiдбиває бажання її рвати, а золота куля смертоноснiша за свинцеву, тому що позбавляє бажання ухилиться вiд влучення!
  Катерина теж лупнула, використовуючи довгi та спритнi пальчики босих нiжок i вiдзначила:
  - Якщо кулю мушкета ллють зi свинцю, то з якого лайна лiплять полiтика морального кiлера?
  Олена теж дуже влучно пальнула i з дикою усмiшкою помiтила, розбивши "Пантеру"-3:
  - Найбiльше бажання у народу отримає на трон дiда Мороза, але найчастiше отримує Баба Яга, людожер, чи змiй Горинич без царя в головi!
  Єфросинiя теж взяла i по черзi дала пострiл, використовуючи босi пальчики нiжок i видала:
  - Люди хочуть на трон дiда Мороза з бездонним мiшком, а одержують або кота в мiшку, або вовка в овечiй шкурi!
  Дiвчата показали дуже добрий бiй... але гiтлерiвцi продовжують прориватися вздовж Дону. I обiйшли радянськi вiйська з пiвдня. Ось уже й Ворошиловград упав.
  А у Краснодонi знову фашисти. А коли там розстрiлювали молодогвардiйцiв.
  I знову бачать люди нiмцiв, i повернувся жах... У Краснодонi взяли в полон кiлька людей. Чоловiкiв страчували одразу. А двох комсомолок та хлопчика Андрiйку вирiшили помучити.
  Нехай будуть добрi тортури.
  Хлопчика рокiв дванадцяти для початку вiдшмагали. Спочатку батогом, а потiм i дротом. Пiсля чого взяли i пiднялися на дибу. Перевернули суглоби у пiонера, i стали палити його босi п'яти розпеченим прутом. Потiм залiзо, що палає жаром, приклали i до голих грудей хлопчика. Помучили пiонера добряче.
  Жiнка кат iз задоволенням катувала гарненького хлопчика, при цьому дуже мудро вiдзначила:
  - Полiтик любить прийняти бiль виборцям морально, але справжнiм садистом вiн стане, здобувши владу не фiгурально!
  Її напарниця Стелла з посмiшкою пiдтвердила, ламаючи хлопцевi розпеченими щипцями реберця:
  - Найжорстокiший кат, що ламає жертвi кiстки клiщами, не зрiвняється в садизмi з полiтиком, що викручує виборцю мiзки язиком!
  I дiвчата з дуже задоволеним виглядом розреготалися.
  Хлопчику зламали пальчики босих нiжок червоними вiд жару щипцями. Потiм розтрощили i реберця. I робили це дуже жорстоко. Войовницi звiрi.
  Iльза вiдзначила, скелячи зубки, що у неї бiлiший за снiг:
  - Краще i гуманне бути катом i рубати голови сокирою, нiж полiтиканом, що розкриває пащу, i капає отруєною слиною на мiзки!
  Стелла це впевнено пiдтвердила, тупаючи босими нiжками, по кам'янiй, холоднiй пiдлозi:
  - Кат виконує свiй обов'язок та роботу за помiрну плату, полiтик працює лише мовою, заборгувавши виборцю обiцянок, i здираючи три шкури за те, що ламаного гроша не варте!
  Дiвчата мучать нещасного хлопчика.
  А радянськi льотчицi борються в небi, i показують свою мужнiсть i незламний героїзм.
  Анастасiя вiдьмакiв збила нiмецький лiтак i видала:
  - Солдату не вигiдно вiдступати у бою - пристрелять у спину, виборцю немає резону голосувати на виборах, ударять по бруньках!
  Акулiна Орлова теж нiмецьку машину пiдрiзала i прочiрiкала, пiдморгнувши подругам, хоч тi її у винищувачi ЛА-7 i не бачать.
  - У полiтицi повний звiринець: вовки, свинi, лисицi, шакали, осли, iнодi навiть зрiдка леви трапляються, але люди хоч людину, та ще бородату i з мiшком подарункiв!
  Мiрабела Магнiтна, пiдрiзаючи гiтлерiвську машину, скелячи зубки, з посмiшкою проворкувала:
  - Найбiльший обманщик диктатор на тронi, вiн навiть у покараннi трохи прибрiхує, а в добрiй справi взує на повну!
  Дiвчата трощать гiтлерiвцiв у небi. Але, на жаль, вже фашисти штурмують Воронеж i здається, що їх не стримати.
  Наташа б'ється в Курську i дотепно помiчає, борючись як термiнатор:
  - Вiрити що Бiблiя Боже слово, це все одно що вважати мурашину купу, що дорiвнює пiрамiдi Хеопса, вiддалена схожiсть форми, i абсолютно непереконливий змiст, кожна мураха вважає себе фараоном, тiльки пiд рабським ярмом, а не троном!
  Дiвчата пiсля цих слiв дружно засмiялися. I зняли з себе лiфчики. Стала обсипати один одному груди з червоними сосками поцiлунками. Адже це так приємно, i чудово. Вони справжнi войовницi.
  Наталя рiшуче заявила:
  - Бiблiя однозначно казка!
  Августина логiчно помiтила:
  - Не обов'язково Боговi давати одкровення через єврейську казку! Мiй особистий Бог - Це Всемогутнiй Рiд! На славу Всевишнього Роду ми i боротимемося!
  I всi чотири дiвчата вигукнули, пiднявши босi ноги вгору:
  - Слава великої Росiї!
  Оскiльки блокада Курська затяглася, то четвiрка дiвчат страждала вiд холоду та голоду, як залишки радянського гарнiзону. Тому нiчого дивного немає в тому, що дiвчата отримали наказ вийти iз кiльця оточення.
  Вони в одних лише трусиках, засмаглi, босоногi йдуть на прорив.
  Бiжать собi, i роблять поодинокi пострiли, тому що слiд берегти патрони.
  А гiтлерiвцi обрушили на них цiлий вал вогню. Але дiвчата недарма лише в одних, тоненьких трусиках. Кулi їх таким чином не беруть. I вони мчати, будучи абсолютно невразливими. А босi нiжки, теж чудово захищають дiвчат у бою.
  Наташа вистрiлила, збила фашиста i ревла:
  - Сталiн iз нами!
  Зоя теж пальнула, кинула босою ногою уламок пляшки. Звалила двох фрицiв i в'якнула:
  - Сталiн живе у моєму серцi!
  Августина теж пальнула, i видала з апломбом:
  - В iм'я Русi!
  I показала мову. I фашиста звалила.
  Свiтлана цвяхнула, потрапила в гiтлерiвця, i прочирикала:
  - В iм'я комунiзму!
  Четвiрка босоногих, в одних лише тоненьких трусиках дiвчат, мчала через позицiї фашистiв. Одягу у войовниць майже не було. Тiльки трусики рiзних кольорiв: чорнi, бiлi, червонi, синi.
  I це теж магiя, що вiдводить кулi та уламки. Спробуй таких дiвчат ти голими руками вiзьми! Вони просто красунi найвищого класу!
  А груди якi. Соски немов полуниця. I дуже зваблива. Взагалi, дiвчата такi красивi, i майже голi.
  Наташка, стрiляючи, уявила себе на аукцiонi рабинь. Як iз неї знiмають покривало за покривалом. Голе сильне, мускулисте, дiвоче тiло. А вона так i стоїть, гордо розправивши плечi, пiднявши голову, демонструючи, що їй зовсiм не соромно. Адже вона дiвчина найвищого класу. У свiтанку сил i не старiє.
  Коли жiнка ходить босонiж, вона молодшає, i завжди залишається юною. Головне - це мiнiмум одягу, та постiйний секс iз чоловiком. Точнiше з чоловiками рiзними та бажано молодими. Щоб самим молодiти.
  Наталя уявила себе голою на рабському торгу, i вiдчула збудження. Наче її мацають покупцi, i залазять руками в найчутливiшi мiсця. Як це, мабуть, добре бути рабинею. Але у гаремi не весело. Чоловiкiв немає, однi євнухи. А хочеться багато й iз рiзними.
  Ех, бiднi жiнки гарему. Як вам не пощастило iз чоловiками. Скiльки вам можна страждати вiд помiрностi! А Наталцi не хотiлося стримувати iнстинкти акули.
  Дiвчина вистрiлила у фашиста i в'янула:
  - Я термiнатор!
  Пальнула i Зоя, прочiрiкавши:
  - А я войовниця класу супер!
  Августина взяла i збила трьох фашистiв i прочирикала:
  - Сталiн був iз нами!
  Свiтлана лупнула. Вразила чотирьох фашистiв i пискнула:
  - Сталiн є з нами!
  Наташа збила кiлькох найманцiв Третього рейху, кинула босою нiжкою камiнь i пискнула:
  - Сталiн завжди буде серед нас!
  Зоя вишкiрилася i показала мову, пискнувши:
  - За велич Росiї!
  Августина жбурнула босими пальцями уламок шибки, розпорола фашисту горло i пискнула:
  - За новий наш слов'янський Рiд!
  I розреготалася...
  Свiтлана пальнула по гiтлерiвцям, зрiзала кiлька бiйцiв та видала:
  - За святу Русь!
  Наташа цвяхнула фашистами. Пiддала голою п'ятою гранату, яку запустили нею гiтлерiвцi. Розкидала точним попаданням фрицiв i в'якнула:
  - За Сварога!
  Пiсля чого вишкiрила пику, в якiй стiльки грацiї та лютi пантери.
  Зоя взяла i запустила босими пальцями нiг iржавий цвях. Пробила очi гiтлерiвському офiцеру, i прочирикала:
  - За Бiлого Бога!
  Августина взяла та пiддала голий п'ятий вибуховий пакет. Розкидала нiби уламки скла фрицiв, i пискнула:
  - За новий росiйський порядок!
  Свiтлана взяла i босими пальцями нiжок шпурнула, вбивча, пробила фрицiв i гаркнула:
  - За Росiйський дiм!
  Четвiрка дiвчат билася вiдчайдушно, i дуже агресивно билася. Нiмцi та їхнi найманцi вiдступали. Задкували перед дiвчатами. Куди вже фашистам проти Червоної Армiї.
  . РОЗДIЛ Љ4.
  Наташка знову кинула босими пальчиками нiжок подарунок смертi i проворкувала:
  - У свiтi стiльки безладу що не вiриться у справедливого Бога, але зате стiльки безсовiсних полiтиканiв, що в iснуваннi Диявола сумнiвiв не виникає!
  Зоя агресивно вiдзначила, дала чергу викошуючи гiтлерiвцiв, i босими пальчиками нiжок запустила вбивчу - в'якнувши:
  - Навiщо народжується жiнка - заради радостi та майбутньої людини, навiщо породили полiтикiв, щоб люди пiзнали прикрощi та зрозумiли, що у них немає майбутнього!
  Августина з вискалом зубiв, що гостра, як у вовка, кинула голою п'ятою вибуховий пакет i видала:
  - Жiнка народжує життя у своїх муках, полiтики породжує смерть катуючи виборцiв!
  Свiтлана теж довбанула в супротивника, i знищила масу ворогiв, в'якнула:
  - Палка має два кiнцi, а у полiтика що змушує себе обирати з-пiд палицi один кiнець, прокляття надовго, не будь виборцiв безтурботним!
  Наташа пiдскочила в сальто, перекинулася пiддавши босою п'ятою i в'якнула:
  - Полiтик на трибунi гримить як грiм, але виборцiв, у яких голова не барабан може вразити лише власним недоумком!
  Зоя проворкувала, руйнуючи фашистiв:
  - Хочеш на трон вибратись, будучи голим королем, збери виборцiв без царя в головi!
  Августина дотепно помiтила, пiдморгуючи сапфiровими очима, i посилала босими пальцями нiжок.
  - Коли полiтик голий король i без царя в головi, виборцi ходять "взутими", i зi свинею за пазуху!
  Свiтлана також дала чергу, викосила масу гiтлерiвцiв, запустила руйнування босими нiжками i прочирикала:
  - Полiтик у своєму репертуарi спiвак iз чужого голосу, але його фонограму робили з прицiлом на те, щоб насвинячити пiд виглядом трiлi солов'ї!
  Пам'ятають фрiцi Сталiнград. Як їх там пошматували дiвчата. Адже боролися босими i бiкiнi. Це найефективнiший одяг. Нiхто дiвчат не зупинить, коли вони напiвголi. I босими нiжками метають презенти руйнування.
  Наташка метнула босими пальцями уламок керамiки. Проламала череп нiмецькому генералу, i заспiвала:
  - В Iм'я Матiнки-Русi!
  Зоя взяла i метнула босими пальцями уламок, пробила фашиста i крикнула:
  - Та за мiй будинок!
  Августина запустила з босої ноги диск. Зрiзала шiстьох гiтлерiвцiв i пискнула:
  - За Сталiна!
  Свiтлана теж пiддала новий пасаж, збила фрицiв i пискнула:
  - За новий свiт!
  Тепер екiпаж Герди просувався у напрямку Вязьми. До мiста залишилося кiлометрiв iз десять. Але опiр Червоної армiї наростає. У бiй йдуть новi радянськi танки IС-6, з потужнiшими гарматами в 105-мiлiметрiв i товщi за броню. Щоправда, таких машин поки що мало.
  Шарлота натиснувши босою нiжкою на кнопку джойстика, пробила бiля радянського танка прямо на стику броню. Точно вразила машину Червоної армiї, незважаючи на її найкращий захист у порiвняннi з IС-4.
  Руда чортiвка хихикнула i помiтила:
  - Ми є найсильнiша армiя!
  Христина помiтила з усмiшкою:
  - I будемо сильнiшими за всiх!
  I теж натиснула босими пальцями нiжки на кнопки джойстика. Вразила радянську машину. Вона дуже влучне дiвчисько. Христина згадала, як робила подвиги. Як займалася коханням iз шахом Iрану. Так це дуже здорово!
  I войовниця пролепетала:
  - За велику Нiмеччину!
  Магда ця блондинка iз золотим волоссям, вистрiлила по радянських вiйськах i висловилася:
  - За священну перемогу!
  Дiвчина, ведучи вогонь, з досадою подумала. Ось упустили нiмцi свiй шанс пiд час першої свiтової вiйни. А чому зiрвали план наступу на Париж та перекинули три корпуси у Схiдну Пруссiю? Можна було тимчасово пожертвувати територiєю на сходi, зате взяти Париж i вирiшити найрадикальнiшим чином проблему Францiї.
  Але цього було зроблено. Та й взагалi не варто було оголошувати вiйну Росiї. Напевно, Микола Другий не зважився б на вiйну з таким сильним противником як Нiмеччина. I навiщо було воювати на два фронти? Можна було й по Росiї вдарити, iгноруючи Францiю та Бельгiю.
  Та й взагалi слiд, подумала Магда, напасти на Росiю, коли та була скована вiйною з Японiєю. У цьому випадку Микола Другий мiг i опинитися без пiдтримки Британiї та Францiї. Його пресували б i австрiйцi, i турки, i iталiйцi, i Нiмеччина з Японiєю.
  Розчавили б Росiю. I нiчого б вона не зробила.
  Натомiсть Нiмеччина отримала вiйну на два фронти, проти сильнiших держав. У тому числi i Японiї, США, Iталiї.
  Отже Вiльгельм прорахувався. Гiтлер виявився бiльш далекоглядним, завмиривши з СРСР i розгромивши Францiю.
  Але нiмцi в ходi першої свiтової вiйни виявилися затиснутi, мiж молотом i ковадлом. Цар Микола Другий загалом невдаха. Але його iмперiя була великою, втричi перевищуючи нiмецьке населення. I протистояти росiйським виявилося дуже важко.
  Маючи бiльше сил, царська Росiя становила майже половину сухопутних сил Антанти. I була приречена на перемогу. Якби не вiйськовий переворот, який трапився в Петербурзi, то навряд чи Нiмеччина змогла б вцiлiти. Але сталося страшне росiян - впала монархiя. Пiшов помазаник Божий. I стало дуже погано!
  А для нiмцiв полегшення все одно Нiмеччина програла.
  США вступили у вiйну i виявилися дуже сильними. I головне - танки. Вони буквально задавили своєю сталевою масою нiмцiв.
  Прикра поразка. Причому, як не крути, можливо капiтуляцiя була i найкращим виходом. Нiмеччина втратила своїх союзникiв, її пресували танками. Жодних реальних шансiв на перемогу не було.
  Та й бiльшовицька Росiя цiлком могла вiдкрити другий фронт Сходi.
  У всякому разi, рiшення капiтулювати було важким, але вимушеним.
  Магдi згадалося, як її пороли, за те, що потягла шматочок хлiба в їдальнi. Дiвчинка тодi зiзналася i отримала трохи менше батогiв. I змогла знести покарання мовчки. Чи не розплакалася i не застогнала. Хоча коли б'ють по голiй спинi це боляче.
  Герда вистрiлила, пробила радянський танк i гаркнула:
  - Народженi непереможними!
  Шарлотта iз цим погодилася:
  -Нiхто нас не зупинить!
  Крiстiна огризнулася i в'якнула:
  - Нiколи у свiтi!
  Магда оглушливо пискнула:
  - I на тому свiтi - теж!
  Четвiрка войовниць вийшла з оточення. Трохи побродила по болотах i весело спiвала;
  Забарвився мiсяць багрянцем,
  Де хвилi шумiли бiля скель.
  "Поїдемо, красуня, кататися,
  Давно я на тебе чекав".
  
  "Я їду з тобою охоче,
  Я хвилi морськi люблю.
  Дай вiтрилу повну волю,
  Сама ж я сяду до керма.
  
  Ти правиш у вiдкрите море,
  Де з бурею не впоратись нам.
  У таку шалену погоду
  Не можна довiрятися хвилi".
  
  "Не можна? Чому ж, любий мiй?
  А в минулiй, минулiй долi,
  Ти пам'ятаєш, зрадник пiдступний,
  Як я довiрялася тобi?
  
  Забарвився мiсяць багрянцем,
  Де хвилi шумiли бiля скель.
  "Поїдемо, красуня, кататися,
  Давно я на тебе чекав".
  Дiвчина заспiвали i самi собi поплескали. Августина помiтила, посмiхаючись краєм рота:
  - Та ми фашистам здорово дали. Бiй був славний i для багатьох останнiй!
  Наташка хихикнула:
  - Ти прямо як Маугi!
  Августина вишкiрилася i погодилася:
  - Мауглi був супер!
  Зоя помiтила з вискалом зубiв:
  - Нам потрiбно придумати спосiб, як перемогти переважаючi сили Вермахту!
  Свiтлана запропонувала:
  - Яким-небудь надпотужним газом!
  Августина проспiвала, шльопавши босими нiжками по калюжах:
  - Гази, гази, гази, гази! Всiх ворогiв прикiнчимо одразу!
  Наташа на це запропонувала:
  - Давайте щось iнше заспiваємо!
  I дiвчата синхронно заспiвали;
  Забарвився мiсяць багрянцем,
  Де хвилi шумiли бiля скель.
  "Поїдемо, красуня, кататися,
  Давно я на тебе чекав".
  
  "Я їду з тобою охоче,
  Я хвилi морськi люблю.
  Дай вiтрилу повну волю,
  Сама ж я сяду до керма.
  
  Ти правиш у вiдкрите море,
  Де з бурею не впоратись нам.
  У таку шалену погоду
  Не можна довiрятися хвилi".
  
  "Не можна? Чому ж, любий мiй?
  А в минулiй, минулiй долi,
  Ти пам'ятаєш, зрадник пiдступний,
  Як я довiрялася тобi?
  
  Забарвився мiсяць багрянцем,
  Де хвилi шумiли бiля скель.
  "Поїдемо, красуня, кататися,
  Давно я на тебе чекав".
  Дiвчата закiнчили пiсню та закрутилися у сальто. Адже у них маса йде у свiтлих головках. Три блондинки та руда. Класнi дiвчата.
  Августина вчасно бiгла згадала, як грала в бiльярд. Зрозумiло, не грошi. А так у неї на той момент нiчого не було, то дiвчина поставила на мiнет проти п'яти рублiв. I виграла першу партiю. Причому грала босонiж, що здорово допомагало. Потiм зiграла з вiдомим злодiєм ще одну партiю.
  I знову виграла. Потiм ще партiю iз подвоєнням ставок. Дiвчина була дуже спритною. А кримiнальний авторитет виявився ще й п'яним. Зрештою, вiн дiстав пiстолет i став стрiляти. Августина прихопивши вигранi грошi, зникла, миготивши босими п'ятами. Так цi чоловiки такi нервовi. Може, справдi з ними не грати, а заняттями коханням добувати бабки?
  Августина непогано могла б жити у Москвi, але дiвчина пiсля колонiї рвалася на фронт. Їй хотiлося битися. Крiм того, її тягло до подвигiв. Стати героїнею - це так здорово!
  У карти на грошi теж потрiбно вмiти грати. Августину якось надули шахрая, i довелося їм лизати. Ну гаразд, можна уявити, що це мед i тобi самiй хочеться, щоб було не так гидко. А ось передком попрацювати, то це взагалi одне задоволення для темпераментної рудої дияволицi. Вона з будь-яким чоловiком досягала оргазму. Тож у Москвi вона добувала грошi легко i для себе приємно.
  Жаль, але вiйна вносила свої корективи. Августина навiть використала свої чари у розвiдцi. I спокушала все чоловiкiв поспiль. I любила їх помучити. Особливо тих, хто молодший. Подобалося це дияволицi. Втiм, незважаючи на безлiч нагород - дiвчата все ще ходили в капiтанах, i лише Наташа стала майором.
  Гiтлерiвцi пiсля падiння Смоленська обклали Вязьму. Мiсто вперто трималося. На пiвночi фашистам вдалося взяти Новгород i вони пiдходили до Ленiнграда. Ситуацiю посилило вступ Швецiї у вiйну. Ця країна теж хотiла територiальних надбань вiд Росiї. I згадали колишнi вiйни, особливо Карла Дванадцятого. Теж значнi подiї давнiх часiв. I шведськi дивiзiї з'явилися на фронтi, i рушили на Петрозаводськ, i на Ленiнград iз пiвночi. Прут фiнсько-шведськi та нiмецькi з iноземцями вiйська. I не зупинитись каже їм.
  Красивi шведськi дiвчата летять на лiтаках. Грiнгета та Гертруда, двi Г, борються в парi. Вони дуже вiдважнi дiвчата. I гарнi. Летять собi на МЕ-462, купленi у нiмцiв реактивнi винищувачi. Як зазвичай прийнято у дiвчаток в одному бiкiнi та босонiж.
  Нiмецька машина дуже сильна озброєнням. Має сiм авiагармат. Одна 37-мiлiметрова, та шiсть 30-мiлiметрових. Проти мчати радянськi винищувачi МIГ-15. Дещо слабше озброєнням: 37-мiлiметрова авiагармата та двi 23-мiлiметровi авiагармати. Тобто сили дуже нерiвнi.
  Грiнгета стрiляє з авiагармат. Попадає в радянський винищувач i пищить:
  - Оце наш вищий пiлотаж!
  Гертруда теж збиває з першого заходу свою машину i пищить:
  - За Карла дванадцятого!
  Дiйсно чортiвнi-блондинцi вкрай прикро, що Швецiя програла вiйну Росiї. За Iвана Грозного шведи змогли взяти Нарву, i кiлька росiйських мiстечок на узбережжi. Але потiм Росiя за Федота першого свої втраченi в лiвонськiй вiйнi землi вiдвоювала. Щоправда цьому сприяло, що Польща боролася за Росiї.
  Але потiм шведи пiд час правлiння Шуйського змогли завоювати росiйськi мiста. Потiм узяти Новгород. Облягали Псков. Але без успiху.
  Далi була вiйна Росiї та Польщi. Пiд шумок шведи захопили бiльшу частину Прибалтики та Ригу. До цього були завойованi землi у Європi.
  Швецiя стала свiтовою державою. Досягнула свого максимуму.
  Але в Росiї прийшов до влади Петро Перший i став пiднiмати велику iмперiю. Проти Швецiї виступили Польща, Саксонiя, Данiя i, зрозумiло, Росiя. Сили нерiвнi.
  Але Карл Дванадцятий у шiстнадцять рокiв змiг розгромити з ходу Данiю, а потiм пiд Нарвою атакував переважаючi сили Росiї i здобув чудову перемогу.
  Але Петра Першого не зламали невдачi. Вiн зiбрав новi сили, i перейшов у наступ, користуючись тим, що Карл Дванадцятий воював iз Польщею.
  Але шведи пiдкорили Польщу. I пiдхiд росiйських вiйськ не допомiг. Петро Перший був навiть готовий на свiт, повертаючи шведам, завойованi росiйськими мiстечками та Нарву.
  Але Карл Дванадцятий був рiшуче налаштований. Проте Петру Першому вдалося переламати перебiг вiйни. Зiграла свою роль, що народ Польщi та України не пiдтримав Карла Дванадцятого. Пiд Полтавою шведи зазнали остаточної поразки. Як таке вийшло? Росiяни змогли виснажити шведiв, змiцнившись за редутами. А потiм усе вирiшила вбивча контратака.
  Негативну роль зiграла i поранення Карла Дванадцятого перед битвою.
  Пiсля Нарви Росiя повнiстю захопила iнiцiативу. I спромоглася перемогти шведiв навiть на морi. Що дуже i дуже прикро.
  Карл Дванадцятий загинув пiд час облоги норвезької фортецi. I вiйна незабаром закiнчилася фактичним розгромом шведiв. Щоправда, Петро Перший погодився пiд тиском європейських країн оформити свої територiальнi придбання як покупку. Швецiя втратила дуже багато територiї, зокрема й у Європi. А вже за Олександра першого, була росiянами завойована i Фiнляндiя.
  Звичайно, Швецiї прикро i хочуть помститися. Ситуацiя загострилася, особливо пiсля перемоги нацистiв на виборах до парламенту. I вiйна тепер для шведiв iз iсторичними паралелями.
  Гертруда атакує радянську машину та спiває:
  - Жив був Антон четвертий.
  Грiнгета зрубує винищувач ЯК-15 i реве:
  - Вiн славний був король.
  Гертруда збила росiянина i заспiвала:
  - Вино любив до бiса.
  Грiнгета намагається зайти на радянську машину i виє:
  - Що трiск бував часом!
  Гертруда проспiвала:
  - Тилi бом! Тилi бом!
  I дiвчина висунула рожевий язик.
  Дiвчата виявилися веселими... Вони боролися з великим захопленням. Билися як орлицi. I не вiдступали, нiколи.
  Грiнґета босонiж бiгла по снiгу. I була таким заводним дiвчиськом. I згадувала про свої подвиги. Як вони босi й у бiкiнi полювали за бiлим ведмедем. Що було дуже цiкаво.
  Напiвголi дiвчата стрiляли по дикiй звiрi з лука. Попадали, i змушували ревти звiрюгу.
  Потiм тiкали, миготивши червоним вiд холоду дiвочими п'ятами. Гарнi були дiвчата. Майже голi, але дуже смiливi. I полювали собi, будучи безстрашними.
  Потiм, коли поранений ведмiдь помер, дiвчата засмажили його м'ясо i влаштували гулянку. Це було так чудово. Дiвчата купалися в ополонцi та обсипали один одного снiгом. Потiм бiгали мокрi по кучугурах. Все це так чудово i круто.
  Гертруда та Грiнгета тепер полювали за радянськими льотчиками. Вони пам'ятали головне правило: треба обов'язково боротися майже голими та босими, i тодi дiвчину не зiб'ють. Таку силу войовницям дає, коли вони майже без одягу. Ось чому в середнi вiки нiхто не завоював увесь свiт?
  Бо недооцiнювали силу босих, жiночих нiг. А дiвчата босонiж дуже навiть крутi та сильнi! Коли дiвчинка не має взуття, її гола пiдошва отримує енергiю землi.
  Оце колосальна сила у войовниць.
  Гертруда збила радянський лiтак i прочирикала:
  - Босонiж дiвчатам крутiше!
  Грiнгета теж лупнула по росiйських, i пискнула:
  - Взуття дiвчатам не потрiбне!
  I проводила поглядом палаючий, росiйський винищувач, що падає вниз.
  Подумала про те, як здорово бiгати босими, i по кучугурах, i по пустелi. Пiдошва дiвочих нiжок стає дуже пружною та мiцною, i при цьому не трiскається. Тож не варто звертати уваги на проблеми. У Росiї взагалi зими суворi, i приємно побiгатиме снiгом. Адже вона дiвчина найвищого пасажу.
  А до чого витончена i неповторно прекрасна боса, дiвоча нога на заметi? А пальчики, а ступня, а все це разом узяте? Як чудово, коли точенi нiжки ступають по бiлiй поверхнi, а самi засмаглi. А волосся у дiвчат свiтле, воно таке класне блондинки.
  I люблять, коли чоловiки цiлують їх у голу п'яту.
  Грiнґета збиває чергову радянську машину i прочирикала:
  - Слава Вiтчизнi, Славо!
  Гертруда вразила росiйський винищувач i видала:
  - Карл Великий iз нами!
  Дiвчата просто чудовi, i у них стiльки неповторної краси. Вiд таких дiвчат i справдi збожеволiти можна. А їхнє тiло, таке м'язове i приємне.
  Грiнґета дуже любила, коли її гладили чоловiки. Це так було їй приємно. А шкiра в неї гладка, пружна, наче лощена. Ось це дiвка.
  I подобається масаж.
  Ось зараз вона збила росiйський лiтак i заревiла:
  - Я наче ведмедиця!
  I показала мову!
  Гертруда знову вистрiлила i прочирикала:
  - Ми тигрицi!
  I дiвчата в унiсон зробили мертвi зашморги. Вони загалом такi класнi войовницi. Вони повний азарт i торжество волi. А шкiра така засмагла, наче бронзова.
  Воїнки встигли повоювати в Африцi та пiхотi. Що дуже добре для блондинок. I вони стали такi красивi та смаглявi.
  Гертруда проспiвала:
  - Натуральна блондинка! М'язова спинка!
  Грiнґета пiдтвердила:
  - Усiх перемагаю поголовно!
  Радянськi войовницi борються за Вязьму, яку практично з усiх бокiв оточили фашисти. I б'ються героїчно.
  Наташка, втiм, жбурляючи босою ногою гранату, пискнула:
  - Перемоги нам не оминути!
  Зоя теж дала чергу. Запустила босою нiжкою гранату. Збила фашистiв i пискнула:
  - Двом смертям не бувати!
  Дала черга й Августина. Руда чортiвка пiдкинула гранату босою нiжкою i прочирикала:
  - Майбутнє столiття буде наше!
  Пальнула чергою та Свiтлана. Уклала купу фрицiв, i пробулькала:
  - Ми народженi з новим вiком!
  I показала мову!
  Дiвчата дуже вражаючi. Вони дуже красивi, i засмаглi, три блондинки i руда, з сухою i рельєфною мускулатурою.
  Якi гарнi дiвчата...
  Наташа подумала, стрiляючи, раз Бiблiя не слово Боже, то росiйським потрiбна iнша, досконалiша релiгiя. Щоб зростати в дусi та iстинi!
  А що може бути краще, вiри у Всевишнього Роду!
  I войовниця перевiряла:
  - Вiр не вiр, до порятунку будуть вiдчиненi дверi!
  Дiвчата, зрозумiло, по фашистах стрiляють iз усiх стволiв та забiйних гаубиць. I якщо вже врiжуть, мало нiкому не здасться.
  Войовницi, якi можуть i скакати, i спiвати, i пiдскакувати.
  А то й ходити на головах.
  Наташа дала чергу i вiдзначила зi смiшком та дотепнiстю:
  - У людини одне серце, i двi руки, полiтик же гребе лапами за чотирьох i абсолютно безсердечний!
  Зоя, стрiляючи в ворогiв i вибиваючи їх з дикою силою, вiдзначила, з агресивним смiшком:
  - Батькiвщина одна, серце одне, i перемога єдина, але має триста батькiв-полiтиканiв, що здатнi тiльки осиротити виборця!
  Августина з великим азартом вiдзначила, довбаючи в дикiй лютi супротивника, i кидаючи босою нiжкою гранату:
  - Скiльки не злагоджуй нулiв не отримаєш реальної цифри, за винятком обрання полiтикана людьми з нульовим iнтелектом!
  Свiтлана зi смiшком помiтила, винищуючи гiтлерiвцiв, i голою п'ятою пiдкинувши вибух-пакет:
  - В арифметицi додавання нулiв не додасть результату, у полiтицi додавання нульових iнтелектiв серед виборцiв додає рейтингу!
  Дiвчата додають руйнiвних оборотiв.
  I фрицям через таких красунь не пройти... Оленка теж б'ється зi своїм батальйоном.
  Дiвчина кидає босою, точеною нiжкою гранату i вимовляє:
  - Довести, що Бога не iснує не може жоден генiй, але що полiтик не має поняття совiстi, очевидно й немовлятi!
  Анюта дала чергу з кулемета, i теж шпурнула вбивчої сили презент смертi, проворкувавши:
  - Полiтик, який народився в рiк свинi свинячить незалежно вiд дати народження, полiтик що народився в роки тигра людожер, i рiк тут нi до чого!
  Алла агресивно помiтила, за допомогою босих пальчикiв нiжок жбурляючи гранату:
  - У полiтицi палаци перетворюються на свинарники, а леви опускаються до рiвня баранiв, i лише лисиця стає людиною!
  Марiя продовжуючи шматувати супротивникiв з колосальною бойовою силою i в'якнула, скелячи зубки:
  - Полiтик будь-який палац перетворить свинарник i будь-яку iстину виверне навиворiт, i в будь-якiй овечiй шкурi залишиться людожером-вовком!
  Олiмпiада, ведучи влучний вогонь по супротивнику, скошуючи шеренги, логiчно вiдзначила:
  - У полiтицi немає родичiв, хоча для полiтикана виборцi i є брати-кролики, а рiдний батько сам Диявол!
  Оленка дала чергу фашистам, викосила їх, i босими пальчиками нiжок жбурнула вбивчої сили гранату, проворкувавши:
  - Полiтик часто любить роздавати обiцянки з бородою, але для виборцiв вiн i так цап!
  Анюта, стрiляючи в супротивникiв, з великою влучнiстю, i кидаючи босими пальчиками нiжок гранати, вiдзначила:
  - Полiтик - це i ходячий анекдот iз бородою, i реальний цап, але при цьому - ще бiльша свиня, що робить iз виборцiв вiдбивну, видираючи жирнi шматки!
  Алла агресивно вiдповiла, з диким реготом, i пiдморгуючи з пекельним апломбом i ревучи:
  - Полiтика - справа дуже брудна, вiдмивають полiтикани липкi руки, лише густими потоками кровi виборцiв!
  Марiя теж дала чергу i скосила масу фрицiв та їх найманих солдатiв i перевiряла:
  - Хоч грошi не пахнуть, але аромат вiд хабарника огидний, i особливо нудотний, коли в обмiн на чималi грошi, вiн пiдкладає велику свиню!
  Олiмпiада дуже агресивно помiтила, пiдморгуючи сапфiровими, i смарагдовими очима.
  - Полiтик козел i тому, що його обiцянки з бородою, i тому любить готiвкову зелень, i тому, що виборцям постiйно наставляє роги!
  За такої ударної потужностi дiвчат гiтлерiвцям навiть iз новiтнiми танками перемогти складно. Але все одно вони лiзуть уперед i пруть.
  Використовують при стрiльбi новi газомети, i ще щось потужнiше i бойове.
  А то й узагалi починають сiдати на бiлого коня. Ось i "Штурмльов" у битвi. I це дуже серйозна зброя. А "Штурммаус", ще небезпечнiший i серйознiший. Така дика та пекельна гармата. I якщо вже б'є, то пощади вiд неї не буде. Це величезна руйнiвна сила.
  Дiвчата, якi управляють "Штурммаусом" майже голенькi в одних лише трусиках. I при цьому дуже спритнi та спритнi. Тi, що можуть практично всi.
  I як довбануть по радянських вiйськах, то мало не здасться Червоною Армiєю.
  
  ЕММАНУЕЛЬ БИТЬСЯ У СТАЛIНГРАДI
  Ось Еммануель знову зайнялася справою та лизала пульсуючi нефритовi стрижнi у ельфiв. I доки вона це робила, розвивалася iнша iсторiя.
  У сорок четвертому роцi 20 квiтня було вбито Гiтлера. Канцлером Третього Рейху став Шпеєр, фюрером та верховним головнокомандувачем Роммель.
  А союзники оголосили перемир'я та розпочали переговори з новою владою. Попередньою умовою стало припинення геноциду євреїв i вiдмiнна расових законiв Третього Рейху.
  Роммель погодився зробити це формально, але не став звiльняти євреїв, а перевiв їх iз таборiв на рудники та вiйськовi заводи. Бомбардування Третього Рейху припинилося i випуск озброєнь рiзко попер вгору. З'явилася в серiйному виробництвi i давно очiкувана "Пантера"-2 з потужнiшим озброєнням i захищена. Двигун у 900 кiнських сил компенсував збiльшену вагу танка, а 88-мiлiметрова гармата вражала радянськi машини з великої вiдстанi.
  Замiсть ракет ФАУ Роммель наказав випускати ХЕ-162, дешевий та ефективний реактивний винищувач. Це дозволяло гiтлерiвцям здобути перевагу в повiтрi.
  ТА-152 теж виявився дуже непоганим унiверсальним лiтаком, який використовувався як винищувач, i штурмовик, i фронтовий бомбардувальник. I МЕ-262 машина непогана, хоча складна у виробництвi та аварiйна. Тож нiмцi за модернiзацiю армiї серйозно взялися.
  Крiм того, Роммель правильно вгадав, що основний удар Червона Армiя завдасть по Бiлорусiї. Розвiдувальнi данi показали, що надто вже явно перекидають пiдкрiплення на пiвденному фланзi та таємно у центрi.
  Роммель опинився перед важким вибором: утримати Бiлорусь де багато болiт та партизанiв було майже неможливо навiть iз великою кiлькiстю вiйськ.
  Тодi Роммель вирiшив наступати в Українi сам. Це було сильне рiшення та головне несподiване для радянського командування. Танкiв у гiтлерiвцiв багато, а "Тигр" у проривi досить сильний, як i "Тигр"-2 та "Пантера"-2, яка втiм тiльки почала вступати на фронт.
  Роммель оголив захiдний фронт, зiбрав на пiвднi всi сили. I перейшов у наступ.
  Нiмцi перейшли в атаку вночi 15 червня, i змогли застати Червону армiю зненацька! I їм удалося прорвати оборону. I вони впевнено просувалися i брали мiсто за мiстом.
  Удари завдавалися iз боку заходу України та Молдови. За схожими напрямками. I поки що все проходило за диктовкою Роммеля.
  Нiмцi вже мали на схiдному фронтi перевагу у танках. Новi IС-2 i Т-34-85 тiльки-но почали надходити, а випуск старих машин знизився. У той час як випуск "Пантер" та "Тигрiв" досяг високих показникiв. Тим бiльше схожий на коробку "Тигр" був досить простим у складання та дуже ефективним танком.
  Нiмцям вдалося утворити величезний казан, який розпався по ударах не кiлька дрiбних. I на пiвднi сталася катастрофа. Сталiн скасував удар у центрi i наказав вiдновити, перекинувши сили на пiвденний напрямок.
  Це рiшення трохи запiзнилося. I уникнути катастрофи не вдалося. Лише частина радянських вiйськ змогла вирватися з казанiв. Втрата була дуже значна.
  Сталiн психовав i був у лютi. Вiн вимагав наступати... Але Роммель дiяв дуже вправно. Одним iз сильних ходiв нового фюрера стало розформування есесiвських дивiзiй, i збiльшення офiцерського складу звичайних частин Вермахту за їхнiй рахунок. I це дозволило значно пiдняти якiсть армiї.
  Iншим важливим ходом стало залучення на вiйськову службу жiнок. I особливо в авiацiю та танковi, а також снайперськi частини. Таке рiшення теж позитивно позначилося пiд час боїв. I пiшли першi успiхи.
  Особливо вiдзначився гурт Герди на "Пантерi".
  Войовниця з бiлим волоссям i справдi була класна та весела. Вона готова битися з лютим розлюченiстю.
  Ось Герда i пальнула по супротивнику використовуючи босi пальчики нiжок i перевiряла:
  - Дияволi закон не писаний!
  Її снаряд точно збив вежу тридцятьчетвiрки. Воiстину, це був ураганний пiдхiд до справи.
  Шарлотта також пальнула, натиснувши червоним соском грудей, на пусковий гачок i пискнула:
  - Ми могутнi чортовики!
  Крiстiна теж навела зброю. Дiвчата для стрiлянини використовували босi пальчики нiжок. Благо "Пантера" палила по п'ятнадцять пострiлiв за хвилину. I їй можна збивати радянськi гармати та танки, як зерно нунчаками.
  Ось ще одна росiйська машина спалахнула.
  Христина в'янула:
  - Я чортiв демон, що проливає кров!
  Магда також вистрiлила натиснувши голою п'ятою, що зробила дуже влучно, i радiсно проворкувала:
  - Я диявольський боєць!
  Та вже цi дiвчата й справдi щось жахливе.
  Як новi войовницi Альбiна та Альвiна. Вони вибрали собi лiтаки ТА-152 i одночасно полювали з повiтряними та наземними цiлями.
  Робили це захоплено та агресивно.
  Альбiна збила радянський лiтак i проворкувала:
  - А я є жахлива агресiя!
  Пiсля цього за допомогою босих пальчикiв нiжок пробила i танк армiї СРСР.
  Альвiна теж збила росiйську машину в небi i прочирiкала, скелячи зуби в усмiшцi:
  - Наш диявольський екiпаж!
  I також дуже впевнено з ТА-152 пробила дах радянського танка.
  Дiвчата справдi на полi лайки це щось...
  Гiтлерiвцi розгромили понад сотню радянських дивiзiй та захопили iнiцiативу.
  Стали просуватися до Києва, i мали чималу перевагу. Сталiн же психовав i ревiв, вiддаючи суперечливi накази. Поки що згоди та
  Не було.
  Роммель впевнено дiяв та створював котли. Йому вдавалося маневрувати i перемагати, оминаючи радянськi позицiї. I завдаючи ударiв i нiчного часу, i використовуючи рiзнi хитрощi.
  I знову нiмцi володiли iнiцiативою. I ось вони вже перебралися за Днiпро, i вже там здобували перемогу за перемогою.
  Лише осiнь та поливнi дощi дещо призупинили фашистiв. Але бiльша частина України виявилася вiдвойованою. Фашисти навiть встигли взяти Харкiв. Був залишений Червоною Армiєю та Київ.
  Роммель спробував ударити i в центрi. Але тут уже радянськi вiйська змогли пiдготуватися до оборони та виявили стiйкiсть. I вже радянськi дiвчата показали свiй клас.
  Єлiзаве та її екiпаж билися на IС-2.
  Дiвчата теж були в бiкiнi та босонiж. I боролися з величезною люттю.
  Єлизавета пальнула босими пальчиками нiжок i пискнула:
  - Я є велика тигриця!
  Катерина теж довбала та так що снаряд описав дугу, i пробив "Пантеру" i в'якнула:
  - Нi слова боягуз!
  Олена теж довбанула по супротивнику, прошибла танк бойового поколiння i перевiряла:
  - Капiталiзму немає!
  Пальнула та агресивна Єфросинiя, видавши:
  - Соцiалiзму так!
  Воювали дiвчата-льотчицi i в повiтрi.
  Анастасiя Вiдьмакова збила лiтак i прочирiкала:
  - У свiтi життя не рай!
  I пiдморгнула напарницям.
  Акулiна Орлова знову збила нiмецьку машину за допомогою босих пальчикiв нiжок i проворкувала:
  - Комунiзм правитиме на планетi!
  Мiрабела Магнiтна збила за допомогою голої п'яти Мессершмiд i проворкувала:
  - За великi перемоги!
  I пiдморгнула напарницям, хай навiть тi її не бачать.
  Акулiна Орлова вiдзначила:
  - Реактивнi монстри нам не перешкода.
  Пiзньої осенi та взимку нiмцi вирiшили стояти в оборонi. I вже Червона армiя наступала. Сталiн удар вирiшив завдати у центрi. Роммель втiм на вiдмiну вiд Гiтлера робив другу i третю лiнiї оберти сильнiшими за першу, що знижувало ефект вiд артпiдготовки.
  Нiмцi змогли вiдбити радянський наступ у центрi. Вперше у сiчневих боях взяли участь самохiдки Е-10 та Е-25. Вони були маленькi, з низьким силуетом i розташуванням двигуна разом iз трансмiсiєю впоперек, а коробка на самому моторi. I це дуже продуктивно.
  Е-10 дуже практична i проста у виробництвi самохiдка всього 1,4 метра заввишки. А Е-25 всього в 1,5 метра, i лише трохи важче зi знаряддям "Пантери" та двигуном у сiмсот кiнських сил. Ця машина хорошу мала захист: лоб 120-мiлiметрiв, борти в 82-мiлiметри пiд нахилами. I її перше бойове застосування показало величезну ефективнiсть та рухливiсть.
  Маргарет i Хельга билися на Е-25 i дуже лихо потрапляли до супротивника. Поразка ворога за поразкою було потоком.
  Маргарет пальнула по радянськiй машинi. Пробила її i вимовила:
  - Все буде просто супер!
  Хельга теж випустила снаряд за допомогою босих пальчикiв нiжок i перевiряла:
  - А може й гiпер...
  Войовниця впевнено пробила танк IС-2 i засвистiла через нiздрi.
  Наступ радянських вiйськ узимку було вiдбито. Але потiм знову вiйна та бiй. Нiмцi стали наступати в березнi.
  Удар їхнiх вiйськ був у напрямку Курська. У боях взяли участь i Е-100. Ця машина була дуже добре захищена з усiх ракурсiв, i вiдносно рухлива при цьому незважаючи на велику вагу. I у проривi показала свою ефективнiсть.
  Одночасно нiмцi наступали ночами, використовуючи прилади нiчного бачення. Фрiцi змогли пробити оборону Червоної армiї та захопили Орел, Курськ, Бiлгород. Досягнули великих успiхiв. Пiдiйшли в серединi квiтня до Воронеж.
  Роммель почував себе впевнено. Здавалося, ще трохи буде повна перемога. Але союзники поставили ультиматум: мовляв, закiнчуйте з вiйною. Причому i до Сталiна тi самi претензiї.
  10 травня 1945 року було оголошено перемир'я. Пiсля чого розпочалися переговори. США та Британiя запропонували своє посередництво. Через мiсяць було укладено мир. Нiмеччина отримала собi Україну без Криму, Бiлорусiю, Прибалтику, Молдавiю, та частину чорнозему Дону в обмiн на Курськ, Орел та Бiлгород. Фiнляндiя вiдновлювала колишнi кордони, але повертала Петрозаводський район. Щоправда, в обмiн на грошову компенсацiю з боку СРСР. Також невелику територiю пiд Мурманськом отримала Норвегiя, яка увiйшла до федерацiї з Третiм Рейхом.
  Було створено Євросоюз - куди увiйшли всi країни окупованi нiмцями та сателiти, а також колишнi республiки СРСР. Роммель i Шпеєр проводили помiрну полiтику i офiцiйно проголосили рiвнiсть всiх нацiй i рас. Виник Єврорейх.
  Але демократiя була обмеженою. Проте з'явилися партiї окрiм нацистської та заснована виборна посада президента. Першим президентом Євросоюзу став Роммель. Вiн правив чотири термiни по п'ять рокiв, поки в 1966 роцi не пiшов у вiдставку поступившись мiсцем молодим. Тодi i було прийнято поправку про два термiни президента Євросоюзу.
  Сталiн помер у березнi 1953 року. Йому пiсля боротьби влади успадковував Хрущов. Був двадцятий з'їзд. I Сталiна ще густiше обгадали свої ж. Потiм, однак, пiшло трохи по-iншому. СРСР програв другу свiтову вiйну, i його роль у свiтi була меншою. У умовах про побудовi комунiзму i мрiяли. Микита Хрущов був повалений, а правил до смертi 1971 року. I йому успадковував не Брежнєв, а Шелепiн. Першими до космосу злiтали нiмцi, i на Мiсяць теж. Потiм у 1980 роцi Євросоюз злiтав i на Марс. Єврорейх об'єднав усi країни Європи та частину СРСР, а також контролював володiння в Африцi та Азiї. Це дуже сильна держава вийшла. I вона, обiгнавши США, стала свiтовим гегемоном. Китай та Японiя так i не пiднялися. Останню окупували американцi i була партизанська вiйна. У Китаї тривала громадянська вiйна та дикий капiталiзм.
  Свiт став бiльш євроцентричним. I колонiальна система не розпалася. Так ось Еммануель i потрапила у 1984 рiк. Проходять олiмпiйськi iгри у Римi.
  Дiвчина Еммануель йде великого мiста. Все дуже чисто в ньому i доглянуте.
  Еммануель спiває:
  - Я римський воїн на колiна дикуни!
  Ворогiв Нерона я зношу з лиця землi!
  Ольга Рибаченко ця дiвчина з'явилася поряд з Еммануель, виникнувши як чортик iз табакерки i в'якнула:
  - Що все це думаєш? Чорти зо два!
  Еммануель пискнула:
  - Що ще?
  Ольга з усмiшкою вiдповiла:
  - А то... З чого ти взяла що союзники миритимуть Сталiна та Роммеля. Ось якраз навпаки! Насправдi набагато реальнiше наступне!
  Нiмцi у серединi травня 1945 року вiдновили наступ. Головним напрямом став Сталiнград. Основнi бої розгорнулися вздовж Дону i далi на Волгу.
  Гiтлерiвцi пiдiйшли до Сталiнграда на початку липня i розпочалася грандiозна битва.
  Жiночий снайперський батальйон пiд командуванням капiтана Наташки Кактусової зайняв оборонну позицiю у руїнах на вулицi Володарського. Дiвчата з автоматами та рушницями, обв'язавшись зв'язками гранат, ховалися за руїнами.
  Сама Наташка у плямистiй гiмнастерцi на голе тiло, у коротких штанях, та босонога. Красива i фiгуриста дiвчина з сильними стегнами, тонкою талiєю, короткою стрижкою пiд напiвбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнiм пiдборiддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посiрiло вiд пилу, високi груди, жорсткий погляд. Капiтан Наташа воює вже бiльше двох рокiв i, незважаючи на молодiсть, дуже багато побачила. Ноги у дiвчинки все в саднах i забоях. Дiвчинi спритнiше пересуватися босонiж, нiж грубих i незграбних чоботях.
  Гола пiдошва вiдчуває найменшу вiбрацiю ґрунту, попереджає про близькiсть мiни, а сама мати-земля додає витривалостi. Ступнi у дiвчини з одного боку огрубiли, i не боятися розпеченого металу, або гострого щебеню руїн, але з iншого боку не втратили чутливостi та гнучкостi, попереджаючи крiзь гуркiт про рух танкiв.
  Мила Наташка тримає в руках гранату iз прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грiзного нiмецького танка "Лев", що поливає вулицi з кулеметiв.
  Поруч iз нею повзе Мiрабела. Теж босонога, так усi дiвчата з батальйону, опинилися вiд чобiт, наслiдуючи свого командира. Її курнi пiдошви точать, коли дiвчина повзе рачки. Жовте волосся у Мiрабелi брудне, i довге... Трохи в'ється. Сама дiвчина струнка, худенька, невеликого зросту. Її можна навiть прийняти за дiвчинку, з вузькими плечима, а здається великою головою.
  Але Мiрабела випробувала вже багато. Встигла побувати i фашистському полонi, переживши жорстокi тортури, i копальнi, звiдки якимось незбагненним дивом зумiла втекти. Адже дивлячись на її дитяче, нiжне личко не коли не скажеш, що їй били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тiло струм.
  Мiрабела стрiляє... Солдат Третього Рейху, у разi араб падає мертве, мордою здiймаючи пiсок i щебiнь.
  Наташка пiдсовує в'язку гранат пiд гiрку смiття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Лев" та його пiдiрве. Блакитнi очi дiвчата сяють, немов сапфiри на смаглявому вiд засмаги та пилу обличчi.
  Досвiд пiдказує, що добре захищений танк зараз змiнює позицiю. "Лев" має 100-мiлiметрiв бортової бронi, та ще й пiд нахилом. Тридцятьчетвiрки не можуть його пробити, шанс є тiльки у важких кевешок. Але гусеницi це цiль. Головне позбавити машину рухливостi.
  Свiтлана дає чергу з автомата... Солдате, невiдомо якої нацiональностi падає. Нiмцi, пiдкоривши нехай навiть i морально здебiльшого, бiльшу частину схiдної пiвкулi, бережуть арiйську кров i кидають у бiй колонiальнi вiйська: арабiв, африканцiв, iндусiв, рiзних азiатiв та європейцiв. Зросла також i кiлькiсть полякiв - якi з пелюшок привченi ненавидiти бiльшовицьку Росiю. Воюють тут i українськi нацiоналiсти, i донськi козаки, i чеченцi, i весь кавказький каганат. Роммель пiдняв цiлий iнтернацiонал.
  Ворогiв багато...
  Свiтлана спритно ухиляється вiд кулеметної черги. Куля ледь не розколола, почорнiла вiд пилу, круглу, дiвочу п'яту. Капiтан-красуня вiдчула навiть лоскоту вiд того, як близько пролетiв презент великого калiбру. Дiвчина перехрестилася, шепнувши:
  - Нас не зупинить навiть куля!
  Мiрабела вiдстрiлюється... Ще одна дiвчина Анжелiка - дуже руда, вище середнього зросту, i мускулиста, незважаючи на мiзерну пайку. Теж дуже симпатична дiвчина, з розкiшними стегнами, пiдтягнутою талiєю, не по-жiночому широкими плечима, i високим грудьми.
  Анжелiка веде бiй в одних трусиках, гiмнастерка розiрвалася на шматки, i розсипавшись на порох, а нове обмундирування, через Волгу не поставляють. Дай Бог перекинути ще боєприпаси i крапельку їжi для виснажених радянських вiйськ.
  Так що Анжелiка майже гола, її ноги подряпанi, особливо колiна. У пiдошву правої ноги влучив уламок, i вона болить, важко ступати.
  Руда, запорошена, майже гола Анжелiка кривить своє гарненьке, але водночас i жорстке обличчя. Дiвчина, стрiляючи, вимовляє:
  - Над нами Господь, Москва та Сталiн!
  I зрiзає атакуючих гiтлерiвцiв, сама ледве встигаючи вiдкотитися.
  Через руїни та вузькi вулички, грiзним нiмецьким танкам важко розвернутися. Ось майже двiстi тонни "Мауси" взагалi не можуть проїхати...
  Як i передбачала Свiтлана, "Лев" проїхав трохи, i уткнувся купу смiття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, вiдлетiла пара пошкоджених ковзанок.
  Поранений танк зупинився i з його ствола вилетiв снаряд.
  Десь гримнув на вiдстанi, пiшовши в руїни. Блондинка Свiтлана, наче змiйка прошипiла:
  - Оце мiй розрахунок! Вiдкрили рахунок...
  Дiвчина-капiтан знову мусить вiдповзати. Нiмцi та їх сателiти не можуть використовувати в завалах свою технiчну перевагу. З вини упертого Гiтлера орди Третього Рейху загрузли в позицiйних боях у досить великому та добре укрiпленому мiстi.
  Мiрабела жбурляє гранату. Примушуючи робити пiдбитих нiмцiв чи арабiв сальто, перевертаючись. В одного з гiтлерiвських бойовикiв вiдриває руку, i на нiй висить англiйський годинник з компасом.
  Мiрабела з посмiшкою вимовляє:
  - Що компас вказує вам - шлях у пекло!
  I гарне дiвчисько струшує з курної п'яти, шматок прилиплої керамiки.
  Анжелiка теж обтрушує пил, зi своїми пружними, повними грудьми. Соски вiд бруду майже чорнi, i сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть нiмецькi пiстолет-кулемети. I проповзати по-пластунськи.
  Батальйон дiвчат тримає позицiї, хоч iде артобстрiл. I рвуть тяжкi снаряди, а з неба падають бомби... Але нiщо не зломить мужнiсть радянських героїнь.
  Ось Свiтлана бачить, як проповзає Пантера. Ну, цей танк уже не такий страшний.
  Можна пробити його у борт. Дiвча, чхнула, виплюнула пил, що лiз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом. Потрiбно пiдповзти непомiтно. Але довкола стiльки диму.
  Анжелiка почала пiдбиратися, упираючись у дрен босими пальцями нiг та лiктями. Вона нагадувала кiшку, що вистежує мишеня. Дiвчина пам'ятала вiйну з того страшного лiта сорок першого року, коли вермахт вiроломно вторгся у терени СРСР. Було не дiвчинi, майже дiвчинцi страшно? Спочатку так, але потiм звикаєш. I вже постiйнi розриви снарядiв сприймаєш, як пересiчний шум.
  Ось i зараз вибухнуло зовсiм поряд. Дiвчина шльоп на живiт. Зверху проносяться, мов зграя диких бджiл уламки. Анжелiка шепоче потрiсканими губами:
  - В Iм'я справедливостi Господи!
  Дiвчина прискорює повзок i ось з розбiгу жбурляє гранату, з приробленим вибух-пакетом. Презент летить дугою. Лунає вибух, тонша бортова броня "Пантери" пiддається. Нiмецький танк починає горiти, детонує бойовий комплект.
  Свiтлана з посмiшкою шепоче:
  - Дякую тобi за всевишнього Iсуса! Одному тобi я вiрю! Одному тобi молюся!
  Пантеру розносить. Вiдiрваний довгий стовбур заривається в щебiнь. Лобова броня, вiдiрвавшись вiд бортової, нагадує совок.
  Свiтлана, чиї очi, на коричневому вiд пилу i засмаги обличчi виблискують волошки, вимовляє:
  - Чим бiльше у ворога дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
  Анжелiка дуже сексуальна, у своїх чорних трусиках, голим, запорошеним, сильним тiлом. Дiвча дуже спритна. Вона вмiє метати уламки скла босими пальцями нiг.
  Ось жбурнула зараз своєю витонченою, вкритою шаром пилу нiжкою гостренький предмет. I встромилася, прямо фашисту в горло. Красива Анжелiка залепетала:
  - А я секс-символ i символ смертi!
  Дiвчина, пiсля чого знову поповзла стрiляючи. Вела вогонь та Свiтлана.
  Красуня-капiтан, Наташка зрубавши фашиста, прочирiкала:
  - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки...
  Мiрабела вистрiлила, розкроїла фрицю голову i додала:
  - Не можна ланцi не надавати значення!
  Свiтлана, знову влучно вистрiливши, просипала:
  - Але циклитися на дрiбницях нiяк не можна...
  Мiрабела точно пальнув, додала:
  - Iнакше ланцюг огорне тебе!
  Еммануель та Ольга Рибаченко тут теж вiдважно борються.
  Обидвi дiвчата дуже бойовi. I кидають босими пальчиками нiжок гранати.
  Еммануель зi смiшком зауважує:
  - А тут теж битва не слабка!
  Ольга Рибаченко, скелячи зубки, погодилася:
  - Не слабка! Але буває й гiрше!
  Еммануель проворкувала, пiдморгуючи сапфiровими очима:
  - Все буде просто супер! I до коронавiрусiв дiстанемося!
  I войовниця розсмiяється. I кинувши босими пальчиками ножа проб'є Пантеру в борт.
  Олiмпiада, миготивши мускулистими, засмаглими iкрами, вiдбила босими, гарними ногами чечiтку. Дiвчина заспiвала:
  - З iкони миготять святих росiйських обличчя... Дай Боже замочи ти хоч iз тисячею фрицiв! А якщо хтось бiльше фашистiв загуде - нiхто вас, повiрте, за те не засудить!
  Пiсля чого перезарядила протитанкову рушницю i знову вистрiлила. Нiмецький транспортер знову пустив струмок диму.
  Дiвочий батальйон завдавав фрицям iстотної шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дiвчину розiрвало навпiл, i її личко стало таким, незважаючи на пилюку блiдим.
  Бiльшiсть Сталiнграда вже захоплена фашистами, але те, що залишилося вiд мiста, не хоче пiддаватися i здаватися.
  Свiтлана тим часом намагається пробити "Тигр". Потужна нiмецька машина отримала гранатою в бiк, але не пiддалася. Розвертається, щоб палити з гармати. Дiвчинi доводиться зариватися в землю, i щебiнь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
  Свiтлана тихо шепоче:
  - Мама тато пробач!
  Мiрабела кинула в "Тигр" гранату, та вибухнула на лобi. Дiвчина прошипiла:
  - Про те, що свiтло вчення взимку навеснi... Стверджую без винятку, що Роммель гад чумний!
  Анжелiка, розбиваючи прицiл фашистам i поливаючи їх чергою, процiдила:
  - У трунi, я фюрера побачила зараз! I рушила убогому ногою просто в око!
  Руда дiвчина й справдi жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапило у ствол... Послiдував вибух i дуло "Тигру" покорiжило.
  Боягузливий нiмець узяв i позадкував.
  Свiтлана прогнусавила через нiздрi:
  - Наша, вашої не поступиться!
  Мiрабела зрубала кулею гiтлерiвського наймита i проспiвала:
  - А лиходiй не жартує! Руки ноги, вiн мотузками крутить! Зуби в серце встромляє... Вiтчизну до дна випиває!
  Свiтлана, хихикнувши, гаркнула:
  - Фюрер дико кричить, надривається!
  Мiрабела пальнув, додала:
  - Ну, а смерть пихкає, посмiхається!
  Ось з'явився ще небезпечнiший "Штумртiгр". Вiн руйнує цiлi будiвлi та бункери. Причому до позицiй радянських вiйськ не наближається. Машину тримають пiд прикриттям нiмецькi кулеметники.
  Свiтлана бачить, що пiдiбратися до позицiй фрицiв неможливо. Натомiсть у небi Фокке-Вульфи. Одна з таких машин пiдлiтає ближче до радянських позицiй. Дiвчата нею вiдкривають вогонь.
  Анжелiка жбурляє гранату, i люто вимовляє:
  - У глибокiй смертi - прощення немає!
  Пiсля чого дiвчина дає чергу з автомата. Швидко вiдкочується. Швидко пiд'їжджає порiвняно новий нiмецький танк "Пантера"-2 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
  Декiлька дiвчат кидають у нiмецьку машину гранати. Та, отримавши презенти, застигає i не в змозi повернутися.
  Анжелiка свиснула, прошипiвши:
  - Оце нова напасть! Їй порвемо ми впасти!
  "Пантера"-2 огризнулася i вистрiлила зi своєї потужнiшої зброї.
  Вогненний стовп розколов повiтря, i моментально нагрiв i наелектролiзував атмосферу.
  Анжелiка хихикнула, снаряди пролетiли повз напiвголе дiвчисько. Руда безсоромна струснула стегнами i вивела:
  - А Ньютон ворогiв розбив, скинув ярмо з трону! Фрiцам вiн ухвалив, свiй закон Ньютона!
  Сталiнград весь охоплений згарищами, коли здавалося язик вогню, лижуть небо i трiщать фiолетовi, помаранчевi, а червонi iскри! А кожна iскорка, немовби привид, що вирвався з пекельного замку.
  Свiтлана, зваливши нiмецького бiйця, блиснула блакитними очима, заспiвала:
  - Чого ти скигнула погана бабуся? Повiр, по тобi плаче просто дурниця!
  Мiрабела на розспiв заспiвала, ведучи вогонь по фашистам:
  - Як добре прилягти на траву та фрицям по головi пiддати! Влаштувати фюреру припарку, i з автомата кулi слати!
  Дiвчина дико хихикнула, i перекинулася з живiт на спину. Зробила нiжками велосипед. Вгору полетiла граната. Пролiтаючий Фокке-Вульф отримавши осколками пiд черево, жваво злетiв вище. Видно гострi уламки його поранили. Фашистська тварюка загорiлася, i почала втрачати шматочки обламаних крил.
  Свiтлана, бачачи, як Фокке втрачає висоту, просипала:
  - Ось це семафор! На борту висить сокира!
  Нiмецький лiтак пiдiрвало, розкидаючи у всi далекi куточки неба уламки. I куди фашистський асiвся. Зробив свiй останнiй розворот. У тлiн пiшов кат, а не пiлот!
  Мiрабела чхнула, розсiюючи пил i, промовила:
  - Бути чи не бути? Це не питання!
  Анжелiка знову кинула шматок скла ногою, так що той, потрапивши в око, вийшов у фриця, через потилицю:
  - Я танкова армада! А вам треба лiкуватися!
  Нiмцi та їхнi сателiти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранатами. Така тактика проти дiвчат не дiяла. Ось Еммануель розгорнула катапульту, i як садане по вороговi у вiдповiдь.
  Дiвчина-письменниця проревела:
  - Санта Клаус, що розриває пащу Роммелю!
  Заряд катапульти, встромивши в натовп фашистiв, змусив їх розлiтатися, i при цьому перевертатися в повiтрi. Фрiцi падали i розбивалися об уламки стiн.
  Танк "Тигр"-2 втративши рiвновагу, зiштовхнувся iз "Львом". Ех, лiво, де твоя грiзна назва?
  Свiтлана посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, а Еммануель молодець!
  Дiвчина-письменниця агресивно гаркнула:
  - Еммануель завжди готова!
  Дiвча у вiдповiдь мотнула босою нiжкою.
  Дiвчина-капiтан знову почала гвоздити. А Олiмпiада лоскотала Еммануель вузьку ступню, яка вона у неї тепер тверда! Недарма дiвчина не боїться бiгати по згарищах.
  Мiрабела на розспiв, сказала:
  - Юнiсть - це добре - старiсть це погано!
  Анжелiка це не сумна рижуха погодилася:
  - Немає нiчого гiршого за старость! Це i справдi, найгiрший стан iз усiх можливих!
  I дiвчина зробила стрибок iз переворотом. Їй представилися на хвилину огиднi бабки. Нi, не порiвняти, стару жiнку з дiвчиськом. А яка краса, у струнких тiлах.
  Анжелiка взяла i заспiвала:
  - Течуть за роком, роки караваном,
  Бабуся розтирає в ступi хну.
  I що ж iз струнким моїм станом,
  Як подiлося юнiсть не зрозумiю!
  Свiтлана блиснула очима, звалила нiмця влученням у пах i помiтила:
  - Нi! Все-таки на вiйнi є така краса - залишитися вiчно молодою! Вiчно п'яний!
  Олiмпiада поклала у катапульту новий заряд. Це щось подiбне до гарного мiномета. Дiвчина прошипiла:
  - Не пасуй, а пасуй!
  Еммануель шаркнула, тонкою, але спритною нiжкою, i гаркнула:
  - Фрiцам фас!
  I граната разом iз вибух-пакетом з усього розмаху пролетiла у позицiї Гiтлерiвцiв.
  Та не давався їм Сталiнград. Третiй мiсяць iз кiнця червня йде штурм, а мiсто все взяти не вдається. На iнших дiлянках фронту гiтлерiвцi досягли успiхiв, але не на цьому.
  Свiтлана вистрiлила з пiстолета, i прогарчала:
  - Все неможливо, трапляється можливим... Не треба робити свiтобудову дуже складною!
  I потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, i вогнянi вихори, висвiтлили задимлений краєвид. А нiмець виявився розiрваний вогненною лапою.
  Дiвча-капiтан прокричала:
  - Я люблю вбивати зло! I це найвище добро!
  Мiрабела лупнула нiмцiв чергою i прошипiла:
  - Пограємо дикобраз!
  Анжелiка вiдкрила вогонь бiльш прицiльно. Декiлька чорношкiрих залишилося лежати на вкритому списом щебеню:
  - Вбий ворога! - прошепотiла дiвчисько.
  Мiрабела грайливо заспiвала:
  - Нафарбувавши Роммеля помадою, Майнштейна лаком для волосся, потягну вас у полон принцеси, згризе вас вiрний пес!
  Свiтлана, ведучи вогонь, прошипiла:
  - Давай увечерi, Адольф повiситись... Досить голову дурити! Давай увечерi, лети кречетом - щоб фашистiв мiцно бити!
  Мiрабела люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
  - Ми можемо! I ми зробимо!
  Дiвчата з батальйону "Ленiн" зупинили просування iноземного вiйська. Фрiци просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простiр. Не допомагав i танк "Лев", iз яким пов'язувалися надiї. Ось модифiкацiя машини зi 150-мiлiметровою гарматою.
  Анжелiка збиває камiнь, що прилип до оголеного соска. У дiвчини такi гарнi i повнi груди. Дiвчина за допомогою ноги кидає гранату. Адже нога сильнiша, нiж рука, i кидок проходить далi.
  "Лев" отримав по гусеницi розрив i зупинився. Вистрiлив iз своєї потужної пащi. Гуркiт, i обвал.
  Анжелiка, спльовуючи, вимовляє:
  - Росiйський воїн вiд болю не стогне!
  I знову дiвчисько стрiляє. I робить це надзвичайно влучно. Фашист, що висунувся з вежi, завалюється назад.
  Руда, майже гола дiвчина вимовляє:
  - Даремно противник вважає, що росiян зумiв вiн зламати! Хто смiливий, той у бою нападає, ворогiв будемо люто бити!
  I Анжелiка перекочує м'язи преса, який у неї дуже рельєфний.
  Ех, до чого ж дiвчата гарнi! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
  Пробiгла Сталенiда... Дуже гарна дiвчина, з пухнастим, бiлим волоссям. Вона якось примудряється мазати їх якимсь зiллям, щоб вони не бруднялися.
  Дiвчина дуже красива, з фiгуркою Венери, тiльки бiльш пiдтягнутою та рельєфною. Одягу на нiй, тiльки лiфчик та трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченiстю вiдрiзняються нiжки! Це не дiвчина, а друк досконалостi, вiнець краси.
  Вона i пересувається по-особливому, наче бiлочка. А босi нiжки так i миготять, i п'ята, на диво залишаються чистими. Сталенiда стрiляє, i фашист отримує виразку у грудях.
  Дiвчина вимовляє:
  - Вiрнiсть Батькiвщинi - найвище слово!
  Анжелiка зi смiшком помiтила:
  - Знiмай лiфчик i залишайся як я в трусах!
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
  - Це не пристойно!
  Анжелiка труснула стегнами, влучно пальнула i заспiвала:
  - Щось комсомолок стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
  Сталенiда хихикнула i помiтила:
  - Навiщо приносити радiсть фрицям, дивитись на нашу красу!
  Анжелiка рiшуче вiдповiла:
  - Краса у нас смертельна!
  Сталева дiвка хихикнула i пальнула по ТА-200. Машина фашистiв спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
  - Смерть злу!
  Анжелiка хихикнула:
  - I життя добру!
  Сталенiда побачивши, що нiмець падає, ринула:
  - Ось це найвища цiннiсть! Чи не думайте фашисти, що ви перемогли!
  Анжелiка як заспiває:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу... Тих, хто прагне кайдани розбити! Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Ми зумiємо фашистiв розбити!
  Красива дiвчина, i її голi груди так i ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежi.
  Свiтлана тепер виглядала значно рiшучою. Вона пальнула по фрицях з пiстолет-кулемета, i гаркнула:
  - Я вас каструю!
  I справдi фашисти отримали смертельнi презенти та труни! А дiвчина показала їм дулю, зiстроїмо босi пальцi нiг. I засвистiла немов соловей-розбiйник. Причому через пальчики нижнiх кiнцiвок.
  Капiтан-дiвчинка дуже розумна. I iскрометна. I зовсiм не жорстока. Їй теж часом ставати шкода солдатiв ворога, у яких можуть виявитися дiти, що плакатимуть за вбитими батьками.
  Свiтлана, втiм, жене вiд себе такi думки, тож вiд них хочеться розплакатися. Адже не росiяни прийшли до нiмцiв, щоб грабувати та вбивати. Нi, це нiмцi та цiла агресивна зграя iноземцiв з усього свiту увiрвалася на росiйськi простори.
  Свiтлана перехрестилася, i вистрiлила в того, хто намагався непомiтно пiдiбратися до позицiй росiйських фриц... У того витекло вибите кулею око i мозок.
  Дiвчина-капiтан посмiхнулася i промовила, дотепно:
  - Прямо око в око, до голови голова!
  Свiтлана точно вистрiлив, i потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, i кулемет вiдлетiв, кiлька разiв перекинувся. Потiм його дуло встромилося в щебiнь.
  Дiвчина потерла голу, запорошену пiдошву об щебiнь. I знову прицiлила. Її весела, юна мордочка досить оскалилася. Дiвча проспiла:
  - Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росiйський хлiб запашний, називався словом брiд!
  Мiрабела зробила дуже точний пострiл, вiд якого запалав Фокке-Вульф, i перевiряла:
  Для негiдника звичайно вибiр ясний,
  За долари вiн Русь готовий зрадити...
  Але росiйська людина, тим i прекрасна.
  Що життя за Батькiвщину готове вiддати!
  Дiвчина, зробила сальто i показала гiтлерiвцям дулю, i прокрутилася, i кулi не зачiпали красуню.
  З'явилася Анжелiка, ця красуня, майже гола, i замурзана, мов чортiвка, шпурнула одразу двома нiжками гранати. I перевiряла:
  - Те, що я маю, то... Фрiцам у гострий бiк!
  Олiмпiада поправила Анжелiку:
  - Гострим, у бiк, а не на гострий бiк!
  Дiвчина хихикнула i струснула своїми кавуновими грудьми, i запустила гранату використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр" отримав по дулi, i вивернувся цей кривий витвiр мистецтва.
  Пiсля чого гiтлерiвська тварюка позадкувала. Стала повзти немов черепаха, яку застав пожежу.
  Свiтлана заспiвала, весело пiдморгуючи:
  - I "Тигр" задкувати i нiмцi ховаються!
  Дiвочий батальйон маневрував пiд ударами, авiацiї з повiтря та важких знарядь. Ось ударили реактивнi бомбомети, пiднялися в небо розбитi, розпеченi кручi. I загорiлося камiння. На щастя, жодна з дiвчат, не загинула, зате вирушили на той свiт чоловiки - яких не так шкода! I летять душi - однi до раю, а iншi до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вiрував в Iсуса.
  Анжелiка найсексуальнiша з войовниць у лютi: ну невже фашисти зi свого "Штурмтiгра" можуть обстрiлювати позицiї радянських вiйськ i вбивати червоних воїнiв?
  I дiвчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. I крутилася все швидше. I потiм з усього розмаху жбурнула подарунок смертi у широке дуло "Штурмтiгра". Голi, засмаглi ноги красунi майнули, i граната влетiла в дуло. I потужна машина спочатку подавилася, а потiм рвонула. Два "Королiвськi тигри", що стояли по бортах "Штурмтiгра", були пiдкинутi, i розлетiлися в рiзнi боки. З них зiрвало ковзанки, i тi посипалися, летячи як намисто королеви, що лопнуло.
  Вибухова хвиля пiдкинула Анжелiку, i дiвчина полетiла шкереберть. I її перевертало, розгойдувало i жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебiнь, i розфарбоване камiння вп'ялося в її голi пiдошви. Дiвчинi було боляче, i навiть через мозолисту ступню пробило вiстря.
  Але Анжелiка знайшла в собi сили встати i прокричати:
  - Ви фашисти будете в попелi!
  Свiтлану та iнших дiвчат пiдкинуло вибуховою хвилею, i навiть трохи пом'яло. Але жодна з найкрасивiших войовниць не загинула. Дiвчата зустрiли ураганним та влучним вогнем. Придушивши гiтлерiвцiв, що вискочили, та iнших агресивних комах облягали СРСР.
  Мiрабела проспiвала з великою натхненням:
  - I коли сурма Господня нас на битву, з комсомолом будемо разом ми друзi! I з волi Єгови на небесному перекличку буду я!
  Анжелiка, струшуючи пил з розбитих у кров пiдошв i, заспiвала:
  - Ленiн, партiя, комсомол! Фюрера ми вiдправляємо до дурдому!
  Дiвчата оглушливо почали реготати, а Еммануель з тривогою i досадою вимовила:
  - А моя катапульта, не така точна - як цi голi та сильнi нiжки Анжелiки!
  Олiмпiада, пограючи м'язами рук, заявила:
  - Ну нiчого! Ти ще вигадаєш. Щось крутiше!
  
  НЕ БОМБI БРИТАНIЮ
  Гiтлер не став бомбардувати англiйськi мiста i зумiв виграти повiтряну битву за Англiю. Крiм того, Шпеєр отримав посаду iмперського мiнiстра озброєнь та боєприпасiв ще у травнi сорокового року. I в результатi випуск лiтакiв почав швидко зростати.
  А 4 листопада 1940 року була несподiвана, але зухвала висадка в Британiї. Яка застала берегову оборону зненацька. I нiмцi змогли захопити плацдарми взявши велику кiлькiсть англiйських солдатiв у полон. А потiм i вiдразу розвинути успiх.
  Була здобута велика перемога i Англiя впала ще в сороковому роцi. Вiйна ще тривала деякий час. Черчiлль утiк у Канаду i намагався органiзувати там опiр. А нiмцi займали вiйськами численнi колонiї Англiї. А тут ще Японiя напала на США. I довелося Третьому Рейху впрягатися.
  Дiстати Америку непросто - вiдокремлена океаном. Але нiмцi створили плацдарм у Латинськiй Америцi i стали звiдти насувати свої сили. I почали стискати обручку навколо США.
  У сорок третьому роцi в серiї у гiтлерiвцiв з'явилися "Пантера", "Тигр" та танк "Лев". Останньої машини не було в реальнiй iсторiї, але тепер фашисти мали значно бiльшу кiлькiсть ресурсiв. Втiм, "Лев" iз вагою дев'яносто тонн, i надмiрно потужною проти "Шерманiв" гарматою, себе не надто виправдав. Як i танк "Маус". Якщо на випробуваннях ця машина показала задовiльнi результати, то в реальнiй iсторiї почала ламатися.
  Дещо кращою виявилася сорок третього року, що надiйшла з вересня, до серiї "Пантера"-2. Досить важка в п'ятдесят три тонни, але з двигуном дев'ятсот кiнських сил, вiн непогано пересувалася. А її гармата у 88-мiлiметро у 71 ЕЛ пробивала "Шермани" з чотирьох кiлометрiв.
  Герда отримала одну з перших модифiкацiй "Пантери"-2 i боролася з американцями в Канадi.
  Був жовтень 1843 року. Незважаючи на осiнню прохолоду, дiвчата були босонiж i в одному бiкiнi.
  "Пантера"-2 з великої дистанцiї могла бити, i мала непоганий захист чола. Та й борти у неї краще захищенi, нiж у простої "Пантери", з базуки чи гармати дрiбного калiбру не вiзьмеш.
  Але щоб потрапити з великої вiдстанi потрiбно мати феноменальну влучнiсть.
  I Герда, щоб потрапити напевно, стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок. Снаряд описує дугу та пробиває з чотирьох кiлометрiв американський танк "Грант".
  Дiвчина реве:
  - Ми просто дияволицi!
  За допомогою босих пальчикiв нiжок стрiльнула i Шарлотта, агресивно помiтивши:
  - Полiтик - це свиня у чистому костюмi, i лисиця у виглядi святої невинностi!
  Вистрiлила по черзi Крiстiна, що зробила досить влучно i досить точно пробивши "Шерман" i проворкувала:
  - Полiтик любить голосного гавкати i оглушливо обiцяти, зате коли доводиться виконувати обiцяне, не почуєш нiчого крiм виправдань!
  Магда теж врiзала по ворога дуже вбивчим снарядом, пробила лоба вежi танка i прочирiкала:
  - Краще побити полiтикана, який обiцяє неробство, нiж бити байдики втративши роботу!
  I дiвчина як розреготаються... I знову пальнув iз зброї. Так запросто США не здолати Третього Рейху.
  Але у фрицiв людський матерiал, та й технiка сильнiша. Наприклад, грiзнi МЕ-309, проти якого немає прийому, i якого не знайти порятунку. Ця машина має дуже потужне озброєння: три 30-мiлiметровi авiацiйнi гармати, i чотири теж забiйнi частини чотирнадцятимилiметровi кулемети. Цiлих сiм вогняних точок - круто!
  МЕ-309 - це монстр, особливо якщо ним керують дiвчата. В даному випадку двi красунi: Альбiна та Альвiна. Обидвi блондинки босоногi та в одному лише бiкiнi.
  I вони як вiзьмуться за американцiв. Тiльки уламки в рiзнi боки летять.
  Натиснувши босими пальчиками нiжок на гашетку, Альбiна пальнула i збила американський лiтак, проворкувавши:
  - Полiтик - це дешева повiя, яка надто довго обходитися, i приносить не тiльки венеричну заразу на тiло, а й породжує бацилу невпевненостi у душi!
  Тут i Альвiна теж голою п'ятою на педаль натисне, дуже влучно довбане i прочiркає на все горло.
  - Найдорожче обходяться дешевi повiї - особливо якщо вони є полiтичними!
  Так цi дiвчата знають собi цiну i вибивають iз супостата дух та матерiальну складову капiтально.
  Поступово нiмцi долають Америку. Ось у них вже i новий автомат МР-44, який трощить американцiв капiтально. Ця штурмова гвинтiвка не має собi рiвних. I вона дає вермахту вирiшальну перевагу.
  I в пiхотi борються дiвчата: Маргарет та Хельга. Вони теж використовують особливу форму: босонiж боротися i в бiкiнi. I це дуже ефективно.
  Маргарет дала чергу за американцями, i запустила босими пальчиками нiжок ряд колосальної, вбивчої сили. I прочирiкала, скелячи зубки:
  - Полiтик - це така повiя, що обiцяє райську насолоду безкоштовно, але в лiжко пiдкладає лише свиню!
  Хельга вiдзначила, ведучи вогонь по ворогу, з великою влучнiстю та точнiстю:
  - Полiтик вмiє в арифметицi лише вiднiмати та дiлити, а ставши диктатором ще й обнулювати термiни правлiння!
  I дiвчина взяла i босою нiжкою кинула великий, руйнiвної сили на смерть.
  Маргарет, ведучи вогонь зi штурмової гвинтiвки, вiдзначила:
  - Не бiда, коли диктатор обнуляє термiни правлiння, гiрше, коли всi здобутки зводяться до нуля без палички!
  I дiвчина теж босими пальчиками нiжок метне подарунок анiгiляцiї.
  Хельга, викошуючи в наступi американцiв та вибиваючи їх шеренгами прямо на ходу, видала:
  - Коли досягнення диктатури нульовi, термiн правлiння обнулюється!
  I дiвчата вiзьмуть i розсмiяються, вискалив зубки, що блищать немов перлинки.
  Торонто та Квебек впали ще до зими... I взимку бої розгорнулися вже на територiї США. Сили були нерiвнi... Хоча американцi через розтягнутiсть комунiкацiй, i потужну економiку i мали велику перевагу в кiлькостi технiки. Але поступалися як.
  Навеснi сорок четвертого року вже масово у повiтряних боях стали брати участь реактивнi машини: МЕ-262 та ХЕ-162, яким не було рiвних опонентiв.
  У танках з'явився найновiший "Лев"-2, в якому нiмцi вперше в танкобудуваннi розташували трансмiсiю i двигун одним блоком i поперек, а коробку передач на самому двигунi, i спереду - вежу зсунувши назад. "Лев"-2 вийшов з нижчим силуетом, крiм того i ходова частина стала легшою, i вежа вийшла вужчою з гарматою 88-мiлiметрового калiбру - 105 для американських танкiв все одно надлишковий. "Лев"-2 виявився рухливим та добре захищеним. На полi бою вона вiдразу ж захопила iнiцiативу, як найкращий танк у свiтi.
  СРСР пiсля вiйни з Фiнляндiєю поки що нi з ким не бився. У нього розвиток танкобудування пiшов не найпродуктивнiшим шляхом. З'явилися монстри КВ, з величезними вагами та кiлькома гарматами. Лише Т-34 можна назвати вдалим танком. Хоча й недостатньо потужним.
  Крiм того, в СРСР з'явився i розвиток колiсно-гусеничних танкiв. Вже серiя А - автостраднi. I безлiч iнших машин.
  Нiмцi ж вчилися воювати i отримували великий, бойовий досвiд. До кiнця лiта понад половину територiї США вже було захоплено гiтлерiвцям. У вереснi розпочався штурм Нью-Йорка та Вашингтона.
  Герда вже билася на Лев-2. Дана машина важила шiстдесят тонн, але мала бiльш товсту бортову броню в 100 мм пiд нахилами, i гармату 88 мм в 100 ЕЛ довжина стовбура. I дещо товщi була i лобова броня пiд великими нахилами. Корпус 150-мм i 45 градусiв, а лоб 200-мм i теж пiд нахилом.
  Американський гармати лобову броню такого танка не брали. А тi, що могли пробити в борт, були нечисленнi i не на танках.
  Герда послала снаряд за допомогою босих пальчикiв нiжок, розбила Шерман i вiдзначила:
  - Полiтик мовою працює, енергiйно волаючи до серця, тiльки в результатi всi слова вiддаються у печiнках!
  Шарлота пальнула по американцях, i перевернула точним попадання гаубицi i буркнула:
  - Чим у правителя тупiший розум, тим у його ката гострiша сокира!
  Христина знову вистрiлила в ворога, рознесла черговий танк i в'янула:
  - Обнулення термiну диктатора обернеться виборцю у кругленьку суму!
  Магда тут теж рушила по супротивнику, i рознесла зенiтну установку, буркнувши:
  - Правитель любить говорити округло, аби обнулити промовистi провали!
  I дiвчата знову послали снаряд величезної, вбивчої сили!
  У небi теж бої киплять неабиякi, i дуже кривавi.
  Альбiна на МЕ-262 збила чергову американську машинку i перевiрила, скелячи зубки.
  - Диктатор-стерв'ятник завжди правий, тому що в нього багато прав, без кордонiв, а виборцевi, який має пташинi права, залишається тiльки полетiти за кордон!
  Альвiна на МЕ-262 теж пiдрiзала американський винищувач i дотепно проворкувала:
  - Хочеш стати орлом, перестань пролiтати з пташиними правами!
  Ось уже гiтлерiвцi штурмують Бiлий дiм. Три дiвчини: Хельга, Маргарет та Фрiда пробирають до купола, щоб там повiсити свiй прапор.
  Войовницi босоногi й лише бiкiнi. Пробираються та борються.
  Хельга жбурнула босою нiжкою гранату, i дала чергу з автомата, проворкувавши:
  - Найчастiше петушаться тi, хто має пташинi права, i звичка вважати ворон!
  Маргарет агресивно стрiльнула i босими пальчиками нiжок жбурнула презент анiгiляцiї i пискнула:
  - Поки не вiдучишся вважати ворон, пролiтатимеш з пташиним правами i курячою кмiтливiстю!
  Фрiда зрiзала кiлькох чорношкiрих солдатiв янки i проворкувала, кинувши босими пальчиками нiжок, руйнiвну гранату:
  - З пташиними правами в небо не злетиш, а от у пекло пiд залетиш, як курка в ощип!
  Воюють з американцями i японськi дiвчата-нiндзя. Вони з боку Країни Вранiшнього Сонця пресують.
  Дiвчина синя нiндзя рубала мечами американцiв. Шпурнула босими пальчиками нiжок подарунок смертi i прочирiкала:
  - Якщо в тебе курячi мiзки, пташинi права та пiвнячий гонор, то з гарантiєю полетять пiр'я!
  Дiвчина жовта нiндзя провела мечами млин зрубуючи американцiв i пискнула, кинувши голою п'ятою подарунок анiгiляцiї:
  - У кого курячi мiзки, той вважає ворон i досягає лише пташиних прав!
  Дiвчина червона нiндзя босими пальчиками нiжок запустив бумеранг зрiзаючи голови ворогам i пискнула:
  - Хто багато рахує ворон, отримує без рахунку проблеми!
  Дiвчина бiла нiндзя взяла i яскраво-червоним соском грудей випустила подарунок смертi i в'якнула:
  - Вважаючи ворон, ризикуєш накаркати лихо, затираючи носа, потрапиш, як курка в ощип!
  Ось нарештi й Бiлий дiм узяв. Впали на початку жовтня i Нью-Йорк, i Вашингтон.
  А 8 листопада 1944 року США та Мексика капiтулювали перед Японiєю та Третiм Рейхом.
  Настала тимчасова пауза. Третьому Рейху слiд було перетравити володiння та пiдготуватися до нової вiйни. Японiя теж багато нахопила.
  Сталiн також поки що готувався до вiйн, але нiкуди не влазив. Все було спокiйно.
  Нiмцi розгорнули будiвництво танкiв серiї Е. Також у сорок п'ятому роцi вийшли дуже вдалi дисколети, якi могли внести перелом у будь-яку вiйну. Йшла розробка та ядерна зброя. Втiм, у СРСР Сталiн щодо нього поставився з прохолодою, i майже фiнансував. Скептичним виявилося i ставлення Гiтлера. А ось у Японiї деякi роботи велися.
  Розвiдка Третього Рейху отримала данi, що японцi дещо досягли.
  Пiсля особистої зустрiчi Гiтлера та Сталiна було ухвалено рiшення про спiльну вiйну проти Японiї.
  Сталiн пiд старостi рокiв хотiв здобути славу неабиякого полководця, i пiсля вагань вирiшив укласти вiйськовий союз з Нiмеччиною. Гiтлер який особисто зумiв потоваришувати з червоним диктатором, теж вважав за краще воювати з Японiєю. Тим бiльше, у неї багато колонiй i поки що порiвняно вiдстала армiя. Хоча i чисельна, i фанатична. Такої легкої прогулянки не очiкувалося.
  20 квiтня 1950 почалася велика вiйна проти Японiї з колонiями, i СРСР, i Третiм Рейхом.
  Червона армiя просувалася вiд Маньчжурiї. Без досвiду наступальних операцiй, проти потужної японської оборони радянськi вiйська просувалися повiльно i з великими втратами.
  Єлизавета на новому танк Т-54 бореться iз самураями. Радянська машина досконалiша, нiж колишнi моделi, але з'явилася нещодавно. I в неї гармата 122-мiлiметри, i сама вона дуже важка - п'ятдесят п'ять тонн.
  Сталiн, не маючи досвiду Великої Вiтчизняної вiйни, пiшов шляхом збiльшення розмiрiв i маси танкiв.
  Йому подобалося все велике та громiздке.
  Як i серiя КВ, деякi моделi, наприклад, КВ-14 важили за триста тонн.
  Нiмцi, навпаки, зрозумiли, що великi ваги неефективнi та потрiбна танку рухливiсть. I основною машиною стала пiрамiдальна АГ-50. Вiн мав кути рацiонального нахилу на всi боки.
  I його не пробити радянським гарматам з жодного ракурсу. При цьому вага всього 50 тонн i двигун 1800 кiнських сил - газотурбiнний. АГ-50 - це досконала машина для свого часу i дуже швидкiсна сотня кiлометрiв на годину на шосе.
  I гармату нещодавно встановили з коротким стволом, але високого тиску, що здатне пробивати усi машини. I калiбр 88-мiлiметрiв мiняти не довелося. Насправдi менший калiбр i бiльше запас снарядiв i вище скорострiльнiсть зброї. I це вже аксiома. I навпаки великi калiбри в танковiй дуелi на практицi гiршi за дрiбнi.
  АГ-50 - це монстр, що руйнує Японiю. У самураїв лише танки серiї Е, та й то раннiх, далеко не найдосконалiших моделей цiєї модифiкацiї.
  Але Єлизавета поки що їде на Т-54 i робить пострiл за допомогою босих пальчикiв нiжок.
  Вразила супротивника i прочирiкала:
  - Тиран уявляє себе левом, але харчується падаллю як гiєна, любить вiйну, але не хоче тягнути солдатську лямку, любить пiдкладати свиню, i пожирати з тельбухами!
  Катерина оголила червоний сосок, врiзала в ворога натиснувши цицькою на кнопку i в'якнула:
  - Якщо розумом ти калiка, протез освiти тобi не допоможе!
  Олена теж влiпила за допомогою голої п'ятки i проворкувала:
  - Лев i без освiти найкращий керiвник, нiж дипломований баран!
  Єфросинiя теж пальнула по черзi, використовуючи босi пальчики нiжок i проворкувала:
  - Сильний удар у боксера в руцi, а ось полiтик вiдбиває мiзки язиком, навiть коли сам слабенький на голову!
  Наступ йде за всiма напрямками. Радянськi льотчицi теж борються. Вже з'явився МIГ-15, який може конкурувати з японськими машинами, а нiмецькi, мабуть, будуть кращими особливо у швидкостi та озброєннi.
  Анастасiя Вiдьмакова бореться у небi, з величезною часткою впевненостi.
  Збиває двi японськi машини i пищить:
  - У боксера двi руки та кiлька комбiнацiй ударiв, у полiтика одна мова, нескiнченнi переспiви пiсень по сутi одного мотиву!
  Акулiна Орлова, ведучи нещадний вогонь по супротивнику, i вибиваючи геть-чисто, вiдзначила:
  - Босонiж дiвчина сама взує чоловiка, оголюючись - залишить без порткiв, а розсунувши ноги, стисне мертвою хваткою горло!
  Мiрабела Магнiтна, пiдрiзаючи японськi лiтаки, i дiючи з фiгуральною агресiєю, помiтила:
  - Жiнка, розсовуючи ноги, здавлює чоловiковi мамон, щоб вичавити золотi краплi!
  Дiвчата боролися з великою активнiстю i перемiщаючись з боку в бiк, уникаючи влучних пострiлiв супротивника.
  Нiмецькi льотчицi теж гальмували японцiв.
  Альбiна зрiзала однiєю чергою вiдразу чотири машинки i захоплено проворкувала:
  - Голi жiночi ноги, чудово роздягають чоловiкiв, якi не мають голови!
  Альвiна взяла i пiдрiзала з однiєю чергою п'ять японських лiтакiв i пропищала:
  - Краще цiлувати голi нiжки дiвчинки, нiж бути повним самотнiм лаптем!
  Герда на танка АГ-50 боролася на пару iз Шарлотою. Обидвi дiвчата билися дуже впевнено.
  Герда пальнула по супротивнику, розбила японську машину i проворкувала, скелячи зубки:
  - Бик має роги буквальнi, а чоловiк без бичачого здоров'я отримає роги фiгуральнi!
  Шарлота теж зробила влучний пострiл, прошибла супротивника i вiдзначила:
  - Чоловiк якого взули босi жiночi нiжки - повний лапоть!
  Крiстiна та Магда теж борються на АГ-50, i б'ються вiдчайдушно.
  Христина зробила пострiл i проворкувала:
  - Якщо чоловiк лапоть, то йому судилося бути пiд каблуком та босяком!
  Магда теж пальнула i дуже влучно, i рознесла противника гаубицю, пискнувши:
  - Немає бiльшого ворога у чоловiка, нiж вiдсутнiсть мужностi та бiльшої проблеми, нiж надлишок бажання!
  I дiвчата продовжили молотити самураїв.
  Вони їх усе дужче пiдтискали i громили на рiзних фронтах.
  Оленка та її команда билися на новiтньому танку IС-3. Ця машина i бiльш сучасної серiї з 130-мiлiметровою гарматою, в даному випадку однiєю вагою вiсiмдесят тонн.
  У нiй п'ять членiв екiпажу - усi дiвчата. I це чудово.
  Оленка пальнула зi зброї за допомогою босих пальчикiв нiжок i перевiряла:
  - Чоловiк хтива мавпа з лагiдною мовою, але дурiсть дiвчаток покалiчить!
  Анюта по черзi знову вистрiлила, пробила японську машину i прочирикала:
  - Якщо ти розумом осел будеш орати як iшак на лисицю, якщо духом заєць, на шапку здеруть три шкури!
  Алла дала точний пострiл за допомогою червоного соска яким натиснула на кнопку i пискнула:
  - Можна зробити з коня сенатора, але з полiтика не зробиш чесного орача!
  Марiя теж довбала в супротивника, за допомогою босих пальчикiв нiжок i перевiряла:
  - Найпростiше зробити сенатора з того, хто вмiє робити хоч конем, але чомусь у будь-якому парламентi повно iшакiв, та ще й лiнивих!
  Олiмпiада також голою п'ятою пальнула i видала:
  - Не навчишся ходити конем, будеш голим королем!
  Дiвчата показали вищий клас у боях. I ось радянськi вiйська за пiвроку боїв сягнули Порт-Артура. Це мiсто прикривалося японцям iз моря.
  Пiвденний Сахалiн також удалося вiдбити.
  Таким чином було взято реванш за колишнi поразки вiд Японiї. Причому, реванш поки що частковий Порт-Артур тримався.
  Почалася його облога.
  Тяжка радянська артилерiя обстрiлювала цю фортецю. Дiвчата стрiляли iз гаубиць.
  Алiса та Анжелiка випускали снаряд за снарядом.
  Алiса вистрiлила та вiдзначила:
  - У будь-якому турнiрi є кiлькiсть партiй та кiнцевi результати, лише у полiтицi постiйнi обнулення та паралельний пiдрахунок!
  Анжелiка, упираючись босими п'ятами, подала снаряд, i проворкувала:
  - У боксi удари нижче пояса каранi незалежно вiд кольору рукавичок, у полiтицi вони приносять перемогу, якщо рукавички не бiлого кольору!
  Протягом року боїв Японiя втратила всi свої колонiї. I ось бої розгорнулися за метрополiю.
  I войовницi-красунi пiдходили до Токiо.
  А радянськi танкiстки взяли нарештi Порт-Артур.
  Єлизавета босими пальчиками нiжок навела зброю. Пальнула по супротивнику i пискнула:
  - Чоловiк недалеко пiшов вiд гiбона, якщо не iнтелектом, то пожадливiстю самець типова мавпа!
  Катерина теж пальнула по супротивнику, використовуючи голу п'яточку, i усмiшкою помiтила:
  - У чоловiка одна досконалiсть i двi руки, але жiнка шукає саму досконалiсть iз руками, що загребають, i могутньою гiднiстю!
  Олена, стрiляючи по японцях, i перевернувши за допомогою босих пальчикiв нiжок чергову гаубицю, зазначила:
  - Клоуни в цирку народжують здоровий смiх i веселощi, блазнi в полiтицi викликають нездорове iржання i розчарування!
  Дiвчата, як видно, японцiв трощать капiтально. З такими зрозумiло i Порт-Артур впаде без жодних сумнiвiв.
  Анастасiя Вiдьмакова в небi над Японiєю б'ється, i не дає супротивниковi спуску, спiваючи:
  - Раз, два, три, самура розiрви!
  I промовляє афоризм, дуже влучний:
  - У шахах хiд конем часто ставить мат, у полiтицi ходи конем завжди виборець супроводжує матом!
  Акулiна Орлова, крушивши самураїв у небi, i пiдморгуючи своїми сапфiровими очками вiдзначила:
  - Поганому музикантовi на вухо настав ведмiдь, дурному виборцю продзижчали вуха - лисицi-полiтики!
  Мiрабела Магнiтна пiдрiзала з розвороту чергову машину Країни Вранiшнього Сонця i вiдзначила:
  - Два сильнi, але рiзнi характери народжують вибух, два розумнi, але рiзнi за статтю iндивiда породжують генiальнiсть!
  Дiвчата брали в небi над самураями нагору.
  Альбiна, збиваючи лiтак Японiї, скелячи зубки, агресивно вiдзначила, пiдморгуючи:
  - Дiти народжуються вiд кохання двох статей, успiх вiд поєднання працьовитостi та таланту!
  Альвiна теж, довбала за допомогою голої п'яти по самураях, i проворкувала, вискалив зубки:
  - Чоловiки хочуть синiв вiд красивих жiнок, а жiнки хочуть дочок вiд розумних чоловiкiв, висновок - здорове потомство вимагає краси та розуму, але де знайти поєднання подiбного добра!
  А ось бої вже розгорнулися за Токiо. Штурмують нiмцi та окремi радянськi батальйони столицю Японiї. На дворi травень 1951 року все буквально цвiте. I дуже красиво i багато.
  Але мiсто Токiо дуже зруйноване. По ньому просуваються частини Вермахту, i бої дуже запеклi та нерiвнi киплять.
  Герда на АГ-50 бореться разом iз Шарлотою. Цi дiвчата вiрять у свою перемогу дуже палко.
  Герда стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок, натискаючи на кнопки джойстика i вимовляє:
  - Чого хоче жiнка того хоче Бог, а ось бажання чоловiка, схоже на бажання мавпи!
  Шарлота теж лупнула по противнику, збила вежу з японської машини i пискнула:
  - Бог створив жiнку як квiтку для краси, чоловiк знадобився як перегнiй для пiдживлення чудової рослини!
  На iншому танк АГ-50 теж борються дiвчата, якi просто кривавi монстри класу-супер. Вони войовнички дуже бойовi та агресивнi, але водночас нiжнi.
  Крiстiна вистрiлила за допомогою босих пальчикiв, точених нiжок i з усмiшкою помiтила:
  - Жiнка троянда, але далеко не рослина, чоловiк же пiвень, але не крилатий, а типова рогата тварина!
  Магда зi смiшком пальнула в супротивника за допомогою вбивчого снаряда i пискнула:
  - Чоловiк, який петушиться начебто птах, але безкрилий, виливається солов'ям, але не спiвак, обiцяє жiнцi золотi гори, але в лiжку не варто й гроша!
  Радянськi дiвчата також беруть участь у штурмi Токiо. Зокрема екiпаж Оленки. Вони пересiли на ще потужнiший i тяжчий IС-4, з другою 85-мiлiметровою гарматою.
  Але п'ятiрка залишилася незмiнною.
  Оленка вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок i прочирикав, скелячи зубки:
  - У обiцянках полiтик iмператор, у виконаннi голий король, обiцяє мiсяць з неба, а виборцям виходить собаче життя!
  Анюта агресивно помiтила, посилаючи снаряд iз гармати i влучно вражаючи супротивника:
  - Розумний правитель не прагне обожнювати себе, а намагається дати виборцю людське життя!
  Алла довбала в супротивника, нацiлив босою точеною нiжкою презент смертi i видала:
  - Садити багато може й iдiот на тронi, а ось багатий урожай збирають iз не дужим розумом!
  Марiя також дала пострiли, тiльки цього разу з кулеметiв, вибила масу супротивникiв та видала:
  - Диктатор що багато садить i ллє кровi, сам сяде в калюжу, i зареве вiд болю!
  Олiмпiада теж вистрiлила натиснувши на гашетки голими пiдошвами, i агресивно зазначила:
  - Виборця, який голосує за полiтика, що часто сiдати на коня, захомутають жителi!
  Ось уже йде штурм iмператорського палацу. Останнiх японцiв капiтально добивають.
  Тут уже й Еммануель до лайки приєдналася. Зрозумiло, вона майже гола, в одних трусиках.
  Випустила з червоного соска блискавку i проворкувала:
  - Полiтик - це сумiш вовка в овечiй шкурi, лисицi з солодкою трелю соловейка, свинi у новому фраку, але жити при ньому ви будете як собаки!
  Хельга теж бореться, штурмуючи японськi позицiї i завиває, вискалив зубки, i кинувши босою нiжкою гранату:
  - Безглуздо голосувати за вовка в овечiй шкурi, може виявитися цiлковитим бараном!
  Маргарет дала чергу i закрiплюючи на куполi iмператорського палацу прапор загарбника.
  - Лисиця в овечiй шкурi на тронi краще барана в бобровому шубi, розумний шахрай принесе бiльше користi, нiж чесний дурень!
  Еммануель остаточно закрiпила червоне полотнище i проворкувала, з люттю:
  - Трон не терпить суєти i гавкання, i не метод пiдкоряти переляк, але правитель грубо керує, роздає укази до благань глухий!
  Японiя була повалена. I пiсля капiтуляцiї СРСР повернув собi пiвденний Сахалiн, отримав Курильську гряду, Маньчжурiю, Порт-Артур, пiвнiчну Корею, i остаточно змiцнився в Монголiї.
  Третiй Рейх захопив решту. I знову настав перiод миру. Третiй Рейх захопив решту свiту i в 1959 роцi провiв референдум про заснування монархiї та всесвiтньої iмперiї.
  Гiтлер став iмператором. У СРСР пiсля смертi Сталiна 5 березня 1953 року новим лiдером став Микола Вознесенський - академiк i генiй. I за нього в СРСР почала створюватися нова зброя.
  Коли Гiтлер помер у березнi 1963 року у Третьому Рейху почалася боротьба за владу серед численних синiв Адольфа, отриманих шляхом штучного заплiднення.
  I Червона Армiя СРСР розпочала визвольний похiд до Європи за наказом Миколи Вознесенського. I розгорнулися 1 травня 1963 року запеклi битви.
  Але це вже iнша iсторiя, як Червона Армiя СРСР рятувала свiт фашизму.
  
  БОСИКОМ СПРАВЖНЯ ПРИНЦЕСА
  Мiж королем Францiї Людовiком чотирнадцятим та королем Норвегiї Георгiєм перший був укладений договiр. Вiдповiдно до нього за сина Людовiка чотирнадцятого мала вийти дочка Георгiя першого. I в нього була така красуня, прекрасна наче сонце, з волоссям кольору снiгу. За звичаєм одружилися тодi досить рано, i тринадцятирiчна дiвчинка вирушила разом iз конвоєм у дорогу. З ними разом поїхала i прийомна дочка короля, Стелла. Вона була зла, але вмiла добре вдавала. I досить гарна, хоч i з чорним волоссям.
  Її захопили пiд час походу проти кочiвника на пiвдень. Стелла ненавидiла i заздрила дочцi короля Гертруде. Але вдавала її найкращою подругою. I в неї дозрiв у головi пiдступний план. На перший погляд замiнити принцесу i видати себе за неї неможливо. Вони пливуть на великому кораблi з почесною охороною та дарами. Але Гертруда має слабке мiсце. Вона, як i представницi її династiї, свято дотримуються клятви, навiть невигiднi для себе.
  Так i пiд час розмови зi Стеллою (це iм'я їй дали вже в Норвезькому королiвствi!), Гертруда заприсяглася, серцем своєї матерi, що виконає будь-яке бажання своєї подруги, якщо та врятує її життя.
  Тодi пiдступна Стелла вже бiля узбережжя, пiд час легкої бурi пiдпалила барило з порохом i пiдiрвала корабель. А сама приготували наперед шлюпку. Усi матроси, яким зла донька хана пiдсипала у вино дурману загинули. I врятувалася тiльки Гертруда, за допомогою, звичайно ж, названої своєї сестри. Та витягла принцеси на борт.
  I вимагала виконання своєї клятви. Гертруда пiдтвердила. I Стелла сердито промовила:
  - Помiняємось iз тобою сукнями. Тепер ти будеш моєю служницею, а принцесою стану я сама.
  Гертруда гiрко заплакала, але цю клятву доводиться тримати. Не можна порушувати, iнакше серце матерi розiрватись на частини. А дочка хана зайняла її мiсце.
  Пiсля прибуття до палацу Стелла оголосила себе дочкою Георга дивом, що врятувалася пiд час аварiї корабля. А Гертруда була змушена пiдтвердити це поклоном.
  Стелла розпорядилася колишню принцесу вiдправити на Корсику пасти овечок. Так вона їй нiбито зухвала, i вона не бажає її поруч iз собою бачити.
  Гертруда стояла в покоях, коли їй наказали йти на варту. Там їй наказали зняти з себе дорогу сукню служницi i прийняти одяг пастушки. Принцеса сильно знiяковiла i розплакалася. Тодi варту покинули солдати, i стара пiчниця видала їй тiльки стираний, але старий i латаний одяг i дерев'янi сабо, сказавши:
  - Ось тобi одяг та взуття на ноги. Там на Корсицi тепло i ти звикнеш.
  Гертруда зрозумiвши, що опiр марно повiльно переодяглася. Грубi черевики сабо виявилися їй надто великi i дiвчинка просто скинула їх i вирiшила краще пройтися босонiж. Тим бiльше, що стояла чудова травнева погода. Адже це Францiя з її куди бiльш нiжним клiматом.
  Дiвчинцi наказали прямувати в карету з ґратами на вiкнах. Вона повинна була доставити принцесу, що стала пастушкою, в зовсiм не почесне посилання на Корсику.
  Палочки брукiвки нагрiлися i боляче обпалили незвичнi до ходiння босонiж нiжки принцеси. I голу пiдошву найяснiшої особи, неприємно дратувала шорсткiсть поверхнi.
  Кiлька бiдняцьких хлопчикiв крутилося бiля неї i Гертруда вiдчула великий сором, що вона дочка королiв крокує як жебрак босонiж у старенькiй, латанiй сукнi.
  Жебрачна принцеса почервонiла вiд приниження i навiть на короткий час забула, що її знiженi, рожевi п'ятки пече колюча брукiвка. А це так боляче для нiжок принцеси, яка босонiж була напевно лише у ваннiй з червоного золота, посипаного дiамантами.
  А тепер голi, нiжнi пiдошви юної красунi терзають жорстоке, гостре, гаряче камiння брукiвки.
  На щастя для дiвчинки карета вже чекала на неї. Вона без опiр заскочила до неї. I почула пронизливий свист, смiх i вигуки хлопчакiв:
  - Злодiйку везуть!
  Принцеса знiяковiла. Вона тепер ще й злочинниця. Вона чий рiд набагато давнiша, нiж у Бурбонiв. I їй доводиться сидiти за ґратами, через якi ледве переймається свiтло. Сумно та сумно. I головне нiчого не вдiєш. Почни вона кричати, що є донькою короля, то їй нiхто не повiрить.
  I голi п'яти дiвчинки тицяють у дубовi дошки.
  I дiвчинка-принцеса заплакала. Вiзник та жандарми не звертали на її сльози жодної уваги. Ну, реве в'язня, а що їй ще робити? Професiя загартувала жандармiв та зробила їх суворими.
  Гертруда плакала i згадувала урочистi прийоми в палацi, коли їй усi кланялися, i вона почувала себе гордою i потрiбною.
  Через кiлька годин сидiння на голiй лавцi у дiвчинки розболiлася спина. I вона почала стукати кулачками в стiну броньованої карети. Вирiшивши, що дiвчинка хоче вийти за потребою, жандарми випустили принцесу. Та, опинившись на волi, зробила кiлька крокiв за кущi, i... зрозумiло пустилася бiгти. Її дуже хотiлося уникнути жандармiв, що ведуть її на заслання. Але босi ноги поранив жорсткий дерн, а полiцейськi не поспiшали. Вони рухалися немов у сповiльненiй кiнозйомцi. А може їм хотiлося повчити знiжену дiвчисько. А це справдi для принцеси катування, що сiльське дiвчисько було лише приємною пробiжкою.
  Гертруда бiгла накульгуючи все сильнiше, i її ноги заплiталися, босi збитi пiдошви буквально палали. Нарештi вона не витримала, впала навколiшки i поповзла рачки, при цьому несамовито ревучи.
  Жандарми припустили слiдом за дiвчиськом тепер швидше. Пiдхопили її пiд пахви. Дiвчинка розгублено трясла порiзаними та сколотими ногами, благала щоб її не били.
  Жандарми пошкодували принцесу i видали лише кiлька легких ляпасiв. Щоправда обiцяючи наступного разу жорстоко вiдшмагати якщо та спробує втекти знову. Хоча Стелла наказала поводитися з колишньою принцесою, як особливою пiдлого звання, навiть нещаднi слуги були зворушенi рiдкiсною красою, бiлоснiжної Гертруди, яку ще бiльше пiдкреслювало злиденну сукню.
  Дiвчинка вже бiльше не намагалася тiкати. Вночi вона спала в стайнi, прив'язана за ногу товстою мотузкою до волохатої лапи жандарма. Розумiючи, що так просто їй не пiти й сильно насамперед утомившись, дiвчинка проспала всю нiч, майже не звертаючи уваги на сморiд стайнi.
  А наступного дня знову довелося мучитися на тюремнiй каретi, що мчалася на всiх швидкостях, на якiй зазвичай перевозили особливо небезпечних злочинцiв.
  Так видимостi через товстi ґрати нiякої дiвчинка дуже сумувала. I намагалася викликаючи у собi спогади, хоч якось скрасити свої буднi.
  Наприклад, урочистий прийом, або коли їй батько подарував породистого жеребця. Такого бiлого як i її волосся, бiлiше за снiжок. Або маленький у яблуках понi. Вона любила коней. Що з її скакуном? Мабуть, вiн уже змирився з новою господаркою. Стелла будучи дочкою хана мала природженим мистецтвом спiлкування з кiньми. Нi Гертруде з нею не зрiвнятися у цiй справi.
  I дiвчинка знову гiрко заплакала. Виходило все на диво погано. I мимоволi вона задрiмала. Їй снилося, що вона пасе овець, i проходить повз ворота. А на них прибита вiдрубана голова її правильного бiлого скакуна. Несподiвано голова оживає та вимовляє:
  - I ти принцеса босонiж пасеш овечок. Якби твоя матiнка це дiзналася, то її серце б розiрвалося!
  Гертруда здригнулася i прокинулася. Їй стало ще нуднiше. Виходило, що вона не може нiкому нiчого сказати не тiльки тому, що дала клятву, але через страх, що про це дiзнається її матiнка. А це жахливо.
  I дiвчинка знову захникала. Це справдi момент нестерпних страждань. Та ще спина ниє. Лежати на дерев'янiй лавцi арештантiв незручно, а нiхто не дасть їй подушки.
  Коли вночi вони зупинилися на заїжджому дворi, то стало набагато легше. Колишнiй принцесi на вечерю дали лише кухоль молока та свiжого чорного хлiба. Голодна дiвчинка iз задоволенням швидко з'їла та попросила добавки. У вiдповiдь їй рушили по губах, змусивши знову гiрко ревти.
  Жандарм вiдповiв казенно:
  - Прокурор додасть!
  Пiсля чого напiвголодна Гертруда лягла, на сiно i згорнулася калачиком. I довго не могла заснути. Нiздрi лоскотав запах стайнi, висохлi травинки неприємно кололи дiвоче тiло. Дiвчинку мучило безсоння. Вона постiйно верталася, i за нiч мучилась бiдолаха.
  Вранцi їй дали лише хлiба з водою. Але вiн здався голоднiй дiвчинцi надзвичайно смачним, хоча щелепи ледве ворушилися вiд утоми. Вже в самiй тюремнiй каретi Гертруда заснула. Її житло поступово розгойдувалося по дорозi. Але навiть струс лише заколисував втомлену дiвчинку.
  На змiнних конях карета з ґратами мчала досить швидко. I ось вони вже ввечерi домчали до моря. Теж заночували на заїжджому дворi. Добросердечна господиня звернула увагу, що дiвчинка блiда i принесла її крильце вiд курки.
  М'ясо зробило шлунок важчим i принцеса заснула.
  Вранцi на неї чекало нове випробування. Дiвчинку найяснiших кровей закинули в трюм, до каченят. Вони боляче щипали Гертруду дзьобиками i дряпали лапками. Це було надто вже боляче i гидко. Та ще вiд каченят огидно пахло. Її везли, отак у клiтцi з домашнiм птахом у Корсику, глухе мiсце. Дiвчинка знову розплакалася. Але потiм їй стало кумедно, i подумалося, що каченята зовсiм не такi вже й страшнi.
  Через пташиний запах принцесi зовсiм, не хотiлося їсти i вона почала пiдгодовувати каченят, своєю тюремною хлiбною пайкою.
  Потiм обережно прасувала їх. Качечки перестали щипатися i стали лагiдними. Тодi принцеса грали з ними. "Ось це буде король": сказала Гертруда найбiльшому каченятi. "А ось ти станеш" королевою. Дiвчинка, щоб помiтити їх, використовувала ниточки зi свого в кiнець занепалої i розiрваної сукнi служницi.
  I така гра стала цiкавою. Хтось iз качечок отримав статус принца, хтось герцогiв. I Гертруда навiть став дресирувати качок, що подружилися. Потiм заснула з ними обiйнявшись.
  Опритомнiла вiд того, що одна з качечок лоскотала, що вже пiджила, вiд босоногого випробування пiдошву. Дiвчинка погладила качечку по загривку i знову заснула.
  Звичайно, кораблик йде на Корсику повiльнiше, нiж тюремна карета на змiнних конях. Голодна Гертруда все одно знайшла сили дiлити тюремний пайок з каченятами i жити дружно з пташиною зграєю. Каченята скидали ниточку, а принцеса одягала їх знову. Коли пташенята билися, вона уявляла нiби трапився напад на палац i це розбiйники атакують королiвську варту.
  Уява дiвчинки ставало все багатшим i багатшим. Вона колись гордовита i гидлива принцеса вже не помiчала вони в клiтцi, i не гидувала, коли щось видiляли качки, а клiтину чистили не часто. I самiй зрiдка доводилося справляти потребу за ґратами. Такий несподiваний поворот долi: ти принцеса аж нiяк не найменшого королiвства, батько на тронi двох країн Данiї та Норвегiї, є володiння i в Європi. А тепер ти нiби брудна жебрачка, сидиш, безвилазно в клiтцi з пташенятами. I сама стаєш немитою i брудною.
  Коли вони прибули на острiв, то жандарми просто у сукнi кинули дiвчинку в теплi. Середземне море вже прогрiлося, але воно в принципi i за зиму остигає. У ньому плавати дуже приємно. I вiдмивання вiд клiтинної гризi. А стража поколювала дiвчину палицями i смiялася з неї. Гертруда ще нiколи не плавала по морю. Бо в Норвегiї або навiть Данiї, навiть улiтку вода холоднувата. Зате вона мала свiтлий досвiд плескатися в басейнi з золоченими берегами. Як це їй подобалося, особливо взимку. Навколо лежать кучугури, а у величезному, стародавньому палацi теплою, а в самому басейнi вода пiдiгрiвається гейзером.
  Але тут так просторо, так i хочеться взяти та спливти. Попливти далi вiдчути на собi волю та новi пригоди. Гертруда раптом вiдчула, як зiйшов з неї накип вiд болю та приниження.
  Але на жаль, щастя виявилося не довгим. Дiвчинку змусили зiйти на берег. I пiднятися на коня, де її привiв до крупу жандарм. Пiски пляжу обпалили її босi ноги i принцеса скрикнула. Потiм вона виявилася животом на конi, що вкрай боляче i неприємно, особливо якщо тварина скаче.
  На щастя шлях виявився не дуже довгим - Корсика острiв порiвняно невеликий. Але все одно дiвчинка прокинулася, трясучись на кiнському крупi кiлька годин, i навiть звалилася на узбiччя. Її привезли на найпiвденнiшу частину острова, в глухий хутiр. Там у садибi проживала строга помiщиця Немезiда. Вона була неприємною, товстою, дамою. Дуже скупий. Двiр у неї був порiвняно невеликий, та й сама Немезiда жила у фактичному засланнi.
  Жандарм розгорнув пергамент i оголосив розпорядження:
  - Дана дiвка Стелла, низького походження, розпорядженням короля засуджується до вiчного заслання на острiв Корсика, у найдальший з хуторiв. Її слiд одягати i годувати як дiвку пiдлого звання, i пороть у разi провини. Робота їй пасти овець, або якась iнша не менш принизлива. Знаходиться вона тут буде до самої смертi чи iншого розпорядження короля! Нехай буде так! Людовiк чотирнадцятий король-Сонце!
  Немезида кивнула жирним пiдборiддям i вiдповiла похмуро:
  - Овець у нас розлучилося багато i хлопчик не справляється з ними. Нехай же Стела йому допомагає!
  Жандарми вiдкланялися, а Гертруд буквально внесли в хлiв. Пiсля трясiння на конi дiвчинка надто вже розбита i втомилася.
  Немезида наказала конюшему:
  - Нагодуй її скромнiше. Нехай сьогоднi виспишся та вiдпочине. Завтра з ранку їй належить пасти овець та кiз.
  Конюшнiй принiс принцесi коржики, козячого молока i попри заборону господинi меду. Аж надто шкода виглядала блiда i розбита дорогою дiвчинка. Гертруда так утомилася, що не могла їсти i проспала другу половину дня i всю нiч.
  I їй снилося, нiби на Норвезькому королiвство здiйснила набiг орда хана, i вся їхня сiм'я опинилася в полонi. I принцесу пiдняли на дибу вивертаючи суглоби. Гертруда й сама усвiдомила, що це сон, але так утомилася й вимоталася в дорозi, що не могла й не хотiла прокинутися. Так i висiла на дибi вселяючи собi, що це зовсiм не боляче, i вогонь пiд босими ногами зовсiм не страшно пече. Потiм їй наснилося, що вона заснула увi снi, прямо з вивернутими на дибi суглобами. I вже iнше, райдужне бачення, бiг по лужку, пiдстрибування iз зайчиками. Все легко та повiтряно.
  Видно яскраве янголятко, яке показує Гертруде складнi знаки, i ростуть на шляху колони. I вже великий, великий ангел вимовляє:
  - Ти мучениця, а значить заслужила рай!
  I сам архангел Гаврило веде дiвчинку, по м'якшому пуху хмар, до небесного престола.
  I там Всемогутнiй Господь Бог Iсус показує такi чудовi райськi чертоги, що на їхньому тлi меркнуть i палаци Скандинавiї, i навiть уславленi Французький Версаль.
  Дiвчинка прокинулася вiд дотикiв прохолодної губки до лиця. Вона неохоче розплющила очi. Як не хотiлося вiдриватися вiд картини раю, i повертатися у смердючий хлiв. Щоправда з м'якою соломою.
  Перед нею дiвчинкою стояв хлопчик, приблизно на рiк молодший за Гертруду. Загорiлий на Корсиканському сонцi майже до чорноти, але брови, вiї i досить довге волосся навпаки вигорiло, i стало бiле немов перестигла пшениця. Хлопчик був одних коротких штанцях, пiдсмажений, i жилисти, з симпатичним, приємним обличчям, i посмiхався здоровими зубами. Гертруда вiдразу ж зрозумiла, що це добрий хлопчик i посмiхнулася йому у вiдповiдь.
  Пацан прошепотiв:
  - Мене звуть Ерiк. Або ще пастух Ерiк. - Тут хлопчик озирнувся i тихо повiдомив. - Ти напевно знатна особа i перебуваєш у засланнi?
  Принцеса знiяковiла i почервонiла. Їй босоногiй, у сукнi, що перетворилася на лахмiття, визнавати що вона дочка королiв, i в нiй тече кров навiть самого Карла Великого? Так це дуже соромно.
  Гертруда тремтячим голоском вiдповiла:
  - Нi... З чого це ти взяв?
  Ерiк тихо шепнув:
  - Тебе привезли жандарми, кiлька людей охорони, та зачитали особистий указ короля. Ну, невже в Людовiка чотирнадцятого немає iнших справ, щоб видавати розпорядження по якiйсь жебрачцi? Крiм того ти занадто блiда, руки та нiжки нiжнi, i видно, що ти збила свої пiдошви. Звичайно ж, ти знатна особа.
  Гертруда важко зiтхнула i вiдповiла:
  - Та менi... Якось i самiй не хочеться згадувати, хто я!
  Ерiк сумно кивнула i шепнув:
  -Не соромся. Я теж син герцога, страченого за звинуваченням у державнiй зрадi. У п'ять рокiв мене заслали у найдальший хутiр Корсики. Спочатку я був помiчником пастушки, дочки графинi. Потiм вона подорослiшала i вирушила на каторжнi роботи. Я теж буду тут, поки менi не виповниться шiстнадцять. Потiм напевно чекає Тулон i галери. Так що поки що ти можеш насолоджуватися раєм.
  Гертруда здригнулась i запитала хлопця:
  - А сам ти не намагався втекти?
  Ерiк заперечливо хитнув головою:
  - Тут на десять миль жодного хутора, а у господинi чудовi польовi пси, i постiйно живуть четверо досвiдчених полiцейських. Вони нас обов'язково знайдуть. Я один спробував втекти i отримав це.
  Хлопчик показав на плечi тавро, у виглядi лiтери "К", i важко зiтхнувши продовжив:
  - Тут ще не так погано як на каторзi, чи пiдземнiй в'язницi. Ми дихаємо свiжим повiтрям, вiвцi та кози мене слухаються, їжа не найгiрша у свiтi. Коли станемо дорослiшими, буде набагато гiрше, якщо...
  Гертруда напружилася i спитала у хлопчика:
  - Якщо що?
  Ерiк з усмiшкою вiдповiв:
  - Якщо король замiсть галер не розпорядиться забрати мене в армiю. Там теж важко, але є шанс прославитись i отримати за ратнi подвиги офiцерських чин. З каторги ж тiльки одна дорога на цвинтарi!
  Принцеса хотiла вiдповiсти, але з'явилося заспане обличчя конюшого. Вiн сипло прорепетував:
  - Ти що Ер хочеш отримати батогiв. Вже i так пiзно, настав час виганяти худобу!
  Хлопчик простягнув принцесi руку:
  - Ходiмо... Хоча нi! Я виганяю сам, а ти поки з'їж коржi з молоком i медом. Мед рiдкiснi ласощi i тебе просто пошкодували.
  I блиснувши босими п'ятами хлопчик зник за дверi. Ерiк був спритний наче вiтер.
  А Гертруда, яка вже недоїдала кiлька днiв, вiдчула в собi сильний голод i жадiбно накинулася на великий коржик i глечик молока. Поївши i випивши, вона б не вiдмовилася б i ще. Але треба було слiдувати за хлопцем.
  Трава у дворi неприємно поколювала ноги, але це ще терпимо. Але ось коли Гертруда встала кам'янистою грядою, i гострi, поки що не встигли зранку нагрiтися камiння вкололи босi нiжки принцеси, дiвчинка скрикнула i вiдступила на траву. Вона теж трохи рiзала ступнi, що почали пiдджувати, але по нiй хоч насилу, але ще можна ходити.
  Ерiк крокував по камiнчиках та гравiю легко та з посмiшкою. Взагалi хлопчаки, якщо у них нiчого не болить, зазвичай посмiхаються. Так стояла спека, син герцога не носив нiчого, окрiм шортiв, полотяної сумки, в яку прихопив собi i подругу завтрах, i ще дещо. Ерiк пiдганяв овець i кiз, рухався бiгцем, i не стояв дома. Хлопчик знаходив радiсть у рухах, раз-пораз пiдскакуючи. А ось Гертруде кожен крок давався з мукою.
  Щоб не ступати на камiнцi, принцес боком пiдбиралася травою до ворiт. Потiм їй треба було пробiгтися гострим гравiєм дороги.
  Ерiк бачачи труднощi дiвчинки, схопив її пiд пахву, i бiгцем перенiс. Якщо врахувати, що Гертруда була вищою за хлопчика, i ще не встигла вiдощати, до рiвня скелета, то Ерiк показав свою силу. Його батько, теж не був надто високим, зате вiдрiзнявся силою, без богатирського зростання.
  Дiвчинка стала на траву i боялася зробити зайвий крок. А Ерiк погнав величезне стадо овець та кiз на гiрське пасовище. Хлопчик рухався швидко, i навiть зробив сальто, пiдганяючи тварин. Ерiк був наче природжений пастух, рухливий i гнучкий. Тварини слухалися його, i швидко пересувалися
  Тяжко зiтхнувши Гертруда рушила за ними. За межами двору трава була вищою, i йти нею виявилося складнiше. Стебла згинаючись пiд вагою дiвчинки, жорстокого кололи пiд п'яту та iншi мiсця чутливої пiдошви принцеси. Гертруда охала i терпiла, безуспiшно намагаючись наздогнати стадо, що йде в гори. Але її нервовi сили виснажилися i дiвчинка зупинилася i ... Почала знову ревти, сльози стiкали, по її схудлим, але ще не втратив цiлком приємної округлостi щiчки. Крiм того, блiду шкiру стало неприємно сiдати вiд лагiдного пiвденного сонця.
  Незвично Бiлоснiжцi пiд свiтилом на Корсицi, особливо у травнi.
  Гертруда злякано крикнула:
  - Ерiк!
  Хлопчик вiдгукнувся на її крик вiдразу:
  - Стiй де стоїш, я зараз буду!
  I нiби гiрський олень примчав з усiх нiг син герцога. З нього вiдмiнний вийшов би скорохiд.
  Ерiк подивився на роздертi нiжки Гертруди, а її почервонiлi руки i личко, наказав:
  - Сiдай менi на спину!
  Принцеса обережно запитала:
  - А вам не важко буде молодий герцог?
  Хлопчика заперечливо хитнув головою:
  - Та якi дурницi. Навпаки, тренування!
  Гертруда сiла йому на шию. Надто вже жорсткi, хоч вiдносно широкi плечi, не дуже зручно сидiти. Але краще нiж терпiти тортури "iспанськi чоботи" нехай навiть i за високою, пишною корсиканською травою. А Ерiк i справдi сильний хлопчик, йде легко i добре збалансований. I зiрвав з пальми листок i прикривши Гертруду вiд безжального сонця.
  Син герцога на запитання Гертруди, вiд чого вiн такий сильний, вiдповiв:
  - Спадкове... Крiм того, готуючись потрапити до королiвської армiї, я перетягую на собi важкi камiнцi для тренування.
  Принцеса занепокоєно помiтила:
  - Вiвцi та кози поки ти ходиш не розбiгуться?
  Ерiк запевнив свою нову подругу:
  - Нi! У мене дудочка є, пiд її чарiвнi звуки вони збираються разом.
  I хлопчик справдi витяг iз сумочки чарiвний iнструмент i показав його Гертрудi.
  Принцеса обережно помацала його i помiтила:
  - Гарна у тебе дудочка. Сам вирiзав?
  Ерiк заперечливо хитнув головою:
  - Нi! Це ще вiд моєї напарницi лишилося. Вона, ця дудка з дуже мiцної деревини i може бути десятилiття.
  Гертруда здивовано вигукнула:
  - Ого! Буває ж таке...
  Хлопчик помiтив:
  - Зараз вийдемо на лужок i я посаджу тебе на лопухи. Там ти можеш i подрiмати. Я ж сам з усiм впораюся.
  Зухвалим голоском принцеса запитала сина герцога:
  - Ти напевно зневажаєш мене, що я така нiжка. Навiть босонiж по землi ходити не можу.
  Ерiк у вiдповiдь пiдморгнув їй i помiтив:
  - Я теж був там. Розбив першого ж дня ноги до кровi. Але моя подруга мене розумiла та шкодувала. Ти скоро звикнеш. Я вже сiм рокiв не знаю черевикiв, i як бачиш чудово почуваюся!
  - Сiм рокiв! - Гертруда здригнулася, уявивши собi, на який термiн може затягнутися її посилання. I вона весь цей час боситиме i ходитиме в жебраку. I її нiжнi пiдошви з м'яких перетворяться на кiнськi копитцi. I буде дуже не весело.
  Ерiк уловивши вiдтiнок її в слiв, помiтив:
  - Коли ти подорослiшаєш, то можеш вiдправити в робiтний будинок, або на плантацiї в пiвденну колонiю. Так що краще насолодись цим свiтом.
  У вiдповiдь принцеса розплакалася. I хлопчика зрозумiв, що ляпнув чергову нетактовнiсть. Але сина герцога етики на засланнi не вчили. Ерiк щоб трохи заспокоїти свою вiзавi, та й зiбрати овець та кiз заграв на дудочцi. Музика була чудовою, i в переливалася по повiтрi наче потоки метеликiв. Гертруда перестала плакати. Вона за усмiхалася i навiть почала пiдспiвувати. I посилання здалося їй веселiше.
  Дiвчина сiла на лопухи, i сховалась вiд сонця задрiмала. Хлопчик же продовжував пiдскакувати i гасає, потiм помчав до струмка. Прокинувшись, принцеса обережно ходила по м'якiй травi. Це вже було не так боляче i дiвчинка змогла зробити кiлька кiл. На обiд хлопчик принiс їй молока та сушеної риби з коржиком, i пару фруктiв. Нi, тут вони не голодували. Ерiк запропонував злiтати на морський берег i пiдставив для посадки спину.
  У морi справдi хлюпатися одне задоволення. Син герцога плавав зовсiм голяка, i Гертруда вирiшивши що нiчого соромляться позбулася лахмiття. У неї вже формувалася доросла постать, стала видiлятися невеликi груди та стегна. Ерiк намагався тактовно не вирячити очi, але час вiд часу оглядався. У ньому прокидався маленький чоловiк. Але все ж таки вони ще по-дитячому хлюпалися, i насолоджувалися водою. Коли сонце схилилося до заходу сонця, Гертруда з великим жалем одягла свої рванi не дуже чистi лахмiття i видершись на спину Ерiку, вирушила додому.
  День загалом пройшов ненудно, хоча нiжна шкiра подгорiла, а у водi це зовсiм непомiтно. Але чомусь серйозних опiкiв вдалося уникнути.
  Син герцог пояснив їй:
  - У цьому мiсцi моря вода цiлюща. Вона не дає облазити твоїй шкiрi.
  Гертруд навiть не хотiв повертатися. А раптом на неї накричить господиня, або зовсiм накажуть вiдшмагати.
  Але Немезiда була чимось зайнята, i навiть не звернула увагу на череду. Конюшнiй спiшно перерахував усiх кiз та овець, i закрив юних пастухiв у хлiвi. Пiсля свiжого повiтря, сморiд вiдчувався вiдчутно, але Ерiк поклав поруч iз головкою принцеси вiнок iз свiжих весняних квiтiв i дiвчинка заснула з посмiшкою на вустах.
  Наступний день був схожим на попереднiй. Хоча пiднiматися доводилося зарано, а лягає пiзно, нiхто не заважав вiдiспатися вдень. Їжа мiзерна, але Ерiк ловив рибу, i стягував у лiсi горiхи та фрукти. Можна було щодня купатися в морi та грати на свiжому повiтрi. Свого пика Гертруда замiсть пекла, потрапила до певної подоби патрiархального, простого раю. Жодної важкої роботи. М'який, i теплий морський клiмат, мiнiмум настирливих комах, i звичайна i смачна їжа, i годинами купання в морi.
  Поступово принцеса привчалася ходити босонiж. Спочатку по травi, потiм по пiску та камiнню. Її нiжнi нiжки, швидко стали грубiти, i хлопчик змащував їх риб'ячим жиром, щоб мозолi, що знову утворилися, не трiскалися i не свербiли. Гертруда, як i ранiше, ходила або в лахмiттi, або на свiжому повiтрi майже гола, зовсiм переставши соромитися Ерiка. Вони, втiм, були скорiше як брат i сестра. Багато грали, грали, розповiдали один одному кумеднi страшнi iсторiї.
  Ерiк вiдрiзнявся багатою фантазiєю, i з ним завжди цiкаво розмовляти. А те, що вони були дiтьми сiмнадцятого столiття, тiльки пiшло їм на користь. Навiть будучи знатною особою, точнiше, королiвською кiсткою Гертруда не знала нi комп'ютерiв, нi телебачення, нi Iнтернету, нi лiтакiв та багатьох iнших плодiв прогресу. I тому не страждає вiд їхньої вiдсутностi.
  А чого їй ще бракує? Хочеться покататися на понi? Так для цього цiлi i козел пригодиться. Гертруда поступово звикла до тварин, i могла легко осiдлати козла. А боягузом вона нiколи не була. Хiба що поплакати не проти, але це скорiше емоцiйний порив. Море тепле та ласкаве пiд рукою, i можна хлюпатися весь час. Тяжкої роботи немає скорiше розвага. Їди вистачає, тiєї ж риби щоб їсти досхочу, а Ерiк чудову вуху вмiє готувати, що пальчики оближеш, може i мед дiстати що завгодно. В жодному разi не можна сказати, щоб Гертруда страждала вiд заслання.
  Швидше навпаки, їй вже подобалося бiгати босонiж гарячим гострим каменем, i вiдчувати масажик мозолистою пiдошвою, i час вiд часу клацати батогом по тваринах.
  Звичайно, часом не вистачало спiлкування. У палацi багато людей i рiзного роду няньок, а тут майже весь час з тобою один Ерiк. Але поки що це ще не стало нестерпним. Хлопчик-пастух не встиг набриднути, за батьками Гертруда ще не встигла смертельно скучити, а рiзноманiтна риба приїстись. Iнодi звичайно хотiлося поїсти торта, тiстечка, або шоколаду. Але навiть у палацi вона не так часто їла, бо батьки турбувалися про її здоров'я. А Ерiк iнодi залазив у комору i викрадав деякi солодощi. Так що не можна сказати, що Гертруда сидiла на винятково пастуху.
  Так у радостi минуло лiто i настала осiнь. Днi стали коротшими, ночi довшi i прохолоднiшi. Але море, як i ранiше, тепле, i днi веселi.
  Гертруда поки що жила безтурботно. Хоча зима могла виявитися прохолодною, i в морi купатися вже не так комфортно. Але нiчого, не здохнуть, i будуть iншi розваги.
  А ось Стелла, вийшовши замiж за принца, розвела бурхливу дiяльнiсть. Навiть дивовижну для дiвчинки ровесницi Гертруди. Стелла плела iнтриги i зумiла знайти сильний вплив на свого тестя Людовiка чотирнадцятого. Вона всiляко пiдштовхувала короля-сонце до чергової вiйни. Захопити Iспанiю та її, i навiть португальськi колонiї, було її мрiянням. А там i Англiю пiдкорити собi. Тим паче король Якiв слабкий i потребує французької пiдтримки. А вона б Стелла могла б усiстись i за iспанський престол.
  Через безлiч справ Стелла вже стала забувати про Гертруда. Посол, що поки що прибив з Норвегiї, не нагадав про неї. Дочка хана сподiвалася, що її колишня володарка сильно страждає на засланнi, а може вже наклала на себе руки. Знала б вiн реальнiсть, то напевно б розлютилася вiд досади. Що насправдi принцесi добре i весело.
  Але їй було не ранiше. А ось зараз у Стелли виникло вагання. Грошей тепер має стiльки, що легко можна найняти професiйного кiлера, який прикiнчить дiвчинку i прибере тим самим небезпечного свiдка. Але Стелле було мало вбити свою колишню напарницю та панi. Їй хотiлося саме цього - принизити та принижувати горду принцесу.
  Щоб та не пiшла до християнського раю, як юна мучениця, а довго страждала у реальному пеклi злиднiв. А яка найпринизливiша професiя, як не пастушка? Нi вбивати вона Гертруду не буде, але зробити життя важчим принцесi слiд. I для цiєї мети дочка хана надiшле спецiального найманця, який повинен зробити перебування принцеси ще бiльш пекло, а заодно час вiд часу iнформувати Стеллу.
  Тiльки треба не поспiшати i знайти людину з фантазiєю, i того, хто володiє голубиною поштою, який не вбиваючи покалiчить, але зведе Гертруду передчасно в могилу, а пропустити її, через пекло до кiнця.
  На Корсицi вже початок грудня. Помiтно похолоднiшало, i навiть зранку на камiнчику iнiй. Гертруда вибiгла боса, i зiщулилося. Як рiзко переступала погода. Ще вчора було вдень понад двадцять градусiв, i це прийнятно. А зараз надув з пiвночi холод i стало морозно. Принцеса закуталася в пухову хустку, але сильно стали її босi ноги. Вона раз у раз пiдскакувала, i намагалася знайти гострий камiнчик. Коли температура опускалася повiльно, мiцна вiд природи дiвчинка до цього звикала i вже не вiдчувала серйозного дискомфорту. Босi ноги теж пристосовуються до погiршення клiмату. Але коли рiзко стрибнула, то це перетворюється на тортури.
  Ось навiть у загартованого Ерiка нiжки стали червоними, наче лапки гусака. Хлопчик спитав у конюшого:
  - Може знайдеться для дiвчинки хоч пара черевикiв? Адже вона простоти може!
  Конюшнiй зi скепсисом запитав у хлопчика:
  - А тобi? Сам ти витримаєш?
  Ерiк впевнено промовив:
  - Ти знаєш, я жодного разу не кашляв, хоч усi минулi зими проходив босонiж. Але вона ще дiвчинка, i не загартована, як мiсцевi селянки з пораненого дитинства.
  Конюшнiй згiдно кивнув:
  - Я попрошу у господинi.
  I важкий, великий чоловiк вирушив у будинок. I через хвилину вилетiв неначе ужалений, провизжавши:
  - Панi заборонила! Снiг ще не випав, i ви повиннi обоє босими ходити! Iнакше вас випоре на стайнi!
  Ерiк важко зiтхнув i промовив:
  - Гаразд! Так i бути, обiйдемося!
  Швидко вигнавши худобу, хлопчик запропонував принцесi знову сiсти на його спину. А сам почав енергiйно масажувати босi, огрубiлi i задубiлi вiд холоду пiдошви дiвчинки. Гертруда тремтiла вiд холоду, але швидко зiгрiлася, тим бiльше, що виглянуло сонечко, i вщух вiтер. А син герцога зiрвавши з пальм листя, почав майструвати для принцеси високi чобiтки.
  Гертруда в досадi заспiвала:
  - Ну чому не триватиме лiто цiлий рiк, ну чому мороз нам п'яти сильно палить!
  Ерiк фiлософськи зауважив:
  - Щоб ноги не були надто м'якими, їсти камiнь, а щоб ми не нiжилися зимою. А вона тут досить нiжна.
  Проте вибравшись на галявину хлопчик розпалив багаття, i пiдiгрiло молока з медом, змусивши випити принцесу:
  - Не можна тобi простувати. Тут лiкарiв i близько немає. А щось у жандармiв залiкують.
  Озноб у Гертруди пройшов, i сховавшись вовняною хусткою та листям дiвчинка, на сонцi задрiмала.
  Потiм прокинулася вже, коли стемнiло. Стало прохолоднiше, але ще терпимо. Так вона в саморобних чобiтках, i в листi пiшла слiдом за Ерiком, який як нi в чому не бувало носив напiвголий. Хiба що майку накинув на мускулистий торс. Нi, це хлопчика нiхто не бере.
  Зима на Корсицi, особливо на пiвденному краю дiйсно м'яка. Наступнi днi виявилися значно теплiшими. I Гертруда знову бiгала, особливо пiсля сходу сонця босонiж по камiнчиках, i хоч раз чхнула. Снiг випав лише вночi на Рiздво. Скотину цього дня не вигнали, i вперше за довгий час хлопчик та дiвчинка опинилися у хазяйському теремi. Немезида вирiшила собi влаштувати свято, i тому їй наготували всяку всячину. А Ерiк та Гертруда прислужували їй за столом. Немезида була весела. Поруч iз нею сидiла гостя, яку принцеса спочатку прийняла за юнака. Чоловiчий одяг, коротка свiтла стрижка та мужнi пiдборiддя. Потiм за фiгурою i зверненням мiледi, Гертруда зрозумiла, що це жiнка i жiнка красива, приблизно двадцяти п'яти рокiв, або навiть молодше.
  Але незважаючи на красу, занадто вже жорсткий у неї погляд сталевих очей, i сильнi руки, з набитими кiсточками кулакiв. Немов у вуличного бiйця.
  Вона посмiхнулася Гертрудi, широкою усмiшкою з бiлими, блискучими i великими зубами. Але очi дивилися, як i ранiше, холодно i жорстко. I нею дiвчинка вiдчула деяку добре приховану ворожiсть.
  Жiнка привiтно i ласкавим голосом вимовила:
  - Нехай цi дiти сядуть до столу i пообiдають з нами. Адже тобi Стелла дуже хочеться тортика?
  Та останнiм часом Гертруда дедалi частiше мрiяла про торти та бiсквiти з кремом, якi їла у себе в палацi. Це й справдi їй не вистачало. I побоюючись що це гарненька тiтка з кулаками вбивцi передумає принцеса вiдразу схопилася на запропоноване їй крiсло. Трохи стримано сiв i Ерiк. Йому теж дуже хотiлося скуштувати торта.
  Жiнка глянула на Гертруду. Та обережно взяла в руки вилку та ножик. I глянула на ледi, не наважуючись рiзати самiй.
  Мiледi ласкаво промовила:
  - Вiдрiзай крихти скiльки хочеш, i хлопчик нехай теж поїсти.
  Гертруда почала рiзати, вона робила це акуратно, вiдповiдно до етикету. Жiнка-воїн уважно стежила за її рухами. Хлопчик, який уже встиг забути за майже вiсiм рокiв становища пастуха гарнi манери, дiяв грубiше, але теж за прикладом напарницi взяв у руки ножа та виделку. I забруднився в ароматному кремi.
  А Гертруда їла дуже акуратно, намагаючись не заляпати. Дiвчинка пiсля довгої перерви нарештi вiдчула мовою незабутнiй смак бiсквiту та шоколадного крему. Як це чудово їсти торт, смак якого вона не встигла забути.
  Мiледi ласкаво запитала дiвчинку норвезькою мовою:
  - Ти, мабуть, знатна сеньйора?
  Гертруда машинально вiдповiла, збрехавши:
  - Нi!
  Жiнка хитро посмiхнулась i помiтила:
  - Але твоя краса та манери видають тебе з головою. Адже Гертруда!
  Принцеса здригнулася i видала себе:
  - Що знаєте моє iм'я?
  Мiледi посмiхнулася i норвезькою мовою продовжила:
  - Не бiйся... Коли чорнява самозванка запропонувала за тобою стежити i псувати тобi життя, менi здалося, що справа тут нечиста. З чого це принцесi та дружинi наслiдного принца, так витончено мститися служницi. Крiм того, я чула про вашу родину. Ви скандинави i практично всi бiлявi. А вiн чорна брюнетка, яка зовсiм не схожа на свого батька. Проте зумiла зачарувати Людовiка чотирнадцятого i цей дiд по вуха в неї закоханий. Так що я подумала - прийму ще пропозицiю та погорю з собою.
  Гертруда важко зiтхнувши, помiтила:
  - Я поклялася серцем матерi нiкому нiчого не казати!
  Мiледi кивнула головою i вкрадливо промовила:
  - Це пояснює твоє мовчання, але... Рано чи пiзно обман Стелли розкриється i... Їй не нести голови.
  Принцеса посмiхнулася, але вiдразу нахмурилася, промовивши:
  - Нiхто не повiрить, що босонога королiвська дочка.
  Мiледi рiшуче вiдкинула сумнiви:
  - Ми можемо написати листа твоєму батьковi i вiн особисто вiдвiдає двiр Людовiка чотирнадцятого. Тодi всi проблеми вирiшуватимуться разом. Варто тобi тiльки накреслити на пергаментi кiлька слiв, i зi Стелла буде покiнчено!
  Гертруда пожвавiшала i подивилася на Ерiка. Той мабуть не знав норвезької мови i не звертав уваги на розмову. Хоча принцесi зовсiм i не було погано на засланнi, їй уже не хотiлося бiльше миритися з правлiнням Стелли. I дiвчинка наважилася:
  - Я намалюю листа своєму батьковi!
  Мiледi широко посмiхнулася, i сказала дiвчинцi:
  - Пiдемо в iншу кiмнату. Перо та чорнило вже готовi.
  Гертруда вирушила за жiнкою воїном. Босi ноги принцеси крокували майже безшумно, а чоботи мiледi рипiли. Смiшно, але королiвська особа виглядає жебрачкою в лахмiттi, на тлi жiнки в одязi чоловiка.
  Сiвши Гертруда вмочила в чорнильницю перо. Вона не знала, що саме писати. Тим бiльше, клятва ще дiяла, i вона не хотiла її порушувати. Втiм, можна вчинити.
  Мiледi зрозумiвши причину вагань, пiдказала:
  - Напиши просто: тато я тебе дуже люблю i хочу бачити. Приїжджай у Париж швидше, Гертруда, що любить тебе.
  Принцеса перехрестилася i кiлька разiв зануривши перо в чорнильницю, накидала кiлька слiв. Потiм поставила свiй розпис.
  Мiледi пiдняла написане, вклала у конверт i поставила друк. Пiсля чого поцiлувала на прощання принцесу, прошепотiвши:
  - Лист буде доставлено на адресу. А Стелле ми завдамо смертельного удару.
  I скрипучи чорними, блискучими чоботями жiнка-кобра покинула кiмнату, теремка, на вiддаленому хуторi.
  Гертруда прошепотiла навздогiн мiледi:
  - Хай допоможе нам Бог!
  
  
  СНIЖНА КОРОЛЬОВА I БОСИКОМ ГЕРДА
  Дiвчинка була тiєю самою Гердою i зi Снiгової Королеви, i навеснi, як тiльки зiйшов снiг, вирушила за мiсто шукати свого названого братика Кая. Вона прихопила з собою невелику сумку з їжею, i одягла свої червонi черевички, найдорожче, що в неї було. Свiтило сонечко, i стояла чудова весняна погода. Герда йшла бадьоро i насвистувала пiсеньку:
  Дорогою довгою я йду,
  Шукаю втраченого брата...
  I вiрю, Кая знайду,
  Хоча хлопчик не латка.
  
  Дорога дуже нелегка,
  Є в нiй i кручi та рiвнини.
  Але знай виповнитися мрiя -
  Навiки з братом ми єдинi!
  
  Якщо треба буду босонiж,
  По каменю та по снiгових кручах...
  I притягну його силомiць,
  Мiй брат повiрте найкращий!
  
  Дорога важка повiр,
  Часом так хижо виють вовки.
  Образити може кожен звiр,
  I камiнь пiд ногами колкий!
  
  Але Кая я повiр, знайду,
  Його красеня розцiлую...
  Пройду i стужу i пургу,
  Снiг палить менi босонiж!
  
  Та шлях суворий ти повiр,
  I голодує сильно Герда.
  Не уникнути в дорозi втрат,
  Стукає тривожно дiвки серце!
  
  Але пройду пiсок та снiг,
  I виручу, повiрте Каю...
  Любити хлопчика не грiх,
  Я по снiгу пройду боса!
  
  Але ось кiнець шляху прийде,
  Побачу братика в новому свiтi...
  Перемогу вiдкрию славний рахунок,
  Найтеплiше стане на планетi!
  Герда йшла дорiжкою, i її нiжки в зовсiм нових черевичках натерлися. Дiвчинка сказала сама собi:
  - Дорога до братика довга, i я стопчу цi новi червонi черевички в риваннi. Знiму їх краще! Вже тепло!
  Герда зняла черевички та панчохи i сховала їхню торбинку. Босонiж, насправдi, було легше йти й приємнiше. Пил на дорозi колола нiжки. Сiм'я Герди небагата i в теплу пору року дiвчинка часто грала боса. Але пiсля зими, а вона в Данiї снiгова, її пiдошви у валянках знiжилися. I йти тiльки першi кiлька хвилин, по кам'янистiй дорозi було приємно. Потiм голi, пiдошви дiвчинки стали нити i хворiти.
  Герда зiйшла з кам'янистої європейської дороги, i пiшла свiжою весняною травою. Так кололося набагато менше. Хоча йти вже не так зручно.
  Дiвчинка йшла собi i знову щось спiвала. Потiм з'їла трохи хлiбця iз сумочки.
  Нарештi попереду здалося село. Герда у своїй простiй сукнi та босонiж, могла б зiйти на за рушницю, але виглядала надто чистенькою. Вона бiлява i красива, обличчя навiть трохи темнiше за бiле, як снiг волосся.
  Прийшло, вступаючи в село зiйти з м'якої трави, i знову пiсок i гравiй дорiг кололи її нiжки. Але сiльськi дiти вже дуже хизувалися голими, запорошеними п'ятами, i Герда стиснула зуби i не хотiла уславитися нiжкою.
  Дiвчинка запитала дiтей про Кая.
  Один iз хлопчикiв вiдповiв:
  - А я є Кай!
  Герда розсмiялася i похитала головою:
  - Ти не той Кай!
  Хлопчик блиснув босими, запорошеними п'ятами i втiк.
  Герда розумiючи, що пошуки братика можуть затягнутися, запитала, якщо робота.
  Один господар сказав, що треба перенести десять вiдер за їжу.
  Герда взяла коромисло набрала два вiдра i понесла. Досить важко для дiвчинки нести великi цебра. Босi пiдошви нiг буквально палали.
  Але вона, стиснувши зуби, ходила та набирала. У мiстi Герда була незвична до тяжкої роботи, хоча теж щось по господарству.
  Останнi вiдра дiвчинка принесла буквально хитаючись. I мало не впустила їх. Але важко дихаючи, донесла до ганку.
  Господар сунув їй окраєць хлiба i сказав:
  - Якщо хочеш, я можу взяти тебе служницею!
  Герда важко дихаючи, похитала головою:
  - Нi!
  I миготивши чорними по пилу п'ятами побiгла з села. Насилу дiсталася найближчого стогу сiна i впала в нього в повнiй знемозi. Пiсля чого її зморив сон.
  I снилися кошмари...
  Бiдолашна Герда, брязкаючи важкими, натираючи ноги кайданами, бреде до паризької в'язницi. Ще садять у Шатлi, в холодну, смердючу камеру, де разом сидять i маленькi дiвчинки, що попалися на крадiжках, i старшi жiнки, але практичнi всi молодi
  Годують огидною бурдою та черствим хлiбом. Так провести у нелюдських умовах можна не один рiк.
  Але Герду викликають на допит. Мажуть п'яти маслом, i пообносять до босих нiг палаючу жаровню. Дiвчинка кричить вiд болю i непритомнiє. А її змушують взяти вiн провину у вбивствi дворянина.
  Катування триває кiлька днiв, дитину порють, пiдвiшують дибки, але Герда виявляє неймовiрну мужнiсть. Нi в чому не зiзнається. I тодi до неї застосовую iспанськi чоботи.
  Дошки стискають дитячi ноги, а кат вбиває клини. Пiсля перших ударiв дiвчинка втрачає свiдомiсть. Але на неї ллють холодну воду, змушуючи прийти до тями. Потiм знову б'ють по дошках. Бiль просто жахливий. Герда хрипить i виходить диким криком.
  П'яний кат посмiхається.
  Дiзнавач повторює питання:
  - Ти вбила вiконта де Жузака?
  Герда зi стогоном вiдповiдає:
  - Нi!
  Дiзнавач кричить:
  - Кат, ще їй один клин! Толщi!
  I знову слiдує удар, вiд якого здригається все тiло дiвчинки. Сльози тiкають iз очей Герди, героїнi Андерсена дуже боляче, але вона не зiзнається.
  Дiзнавач волає:
  - Та признайся нам! Це лише слова!
  Герда несподiвано знаходить у собi сили виразно вiдповiсти:
  - Слова як вiтер, крутять млин дає муку мудрим, i муку дурням!
  Ведучий допит кричить:
  - Ще два клини!
  I знову летить молот ... хрумтять кiсточки, дитячих нiжок, вiд больового шоку дитина знову втрачає свiдомiсть. Герду вiдром крижаної з пiдвалу води приводять до тями. I продовжують витончене i разом з тим незграбне катування. Ось у лещатах одночасно затискають, пальчики рук дiвчинки. Здавлюють лещата. Герда знову втрачає свiдомiсть. Цього разу надовго. Навiть вiдро води не може привести її до тями.
  Дiвчинка лежить у тортурi блiда i закривавлена.
  Герда прийшла до тями. Та й кошмарний у неї сон. Проте, пiсля важкої роботи та довгого шляху, босi нiжки у неї сильно гудуть та болять. Голi, запорошенi пiдошви дiвчата потрiскалися i на них боляче ступати. Через силу Герда змусила себе пiдвестися, i рушила пiшки. Збитi ступнi хворiли, але дiвчинка стиснула зуби сильнiше, i крокувала на волi. Хоча кожен крок i вибухав диким болем.
  Поступово втiм, тiло розiгрiвалося, i бiль притуплювався. Хоча ноги i особливо iкри сильно нили вiд втоми, а гола, збита пiдошва сiдала вiд дрiбних камiнцiв на дорозi.
  Дiвчинка йшла через силу i, навiть додавала кроку... Сонце перевалило за полудень. З'явилось нове село. Герда накульгуючи, увiйшла до нього. Жилки у неї дзвенiли вiд напруги.
  Дiвчинка простягла руку i попросила слiзно:
  - Дайте, будь ласка, хлiба.
  Одна з жiнок дала їй шматок млинця, друга черствую окраєць, третя картоплину.
  Герда трохи пiдкрiпила сили. I трохи посидiла на лавi. До неї пiдiйшов хлопчик i запитав:
  - Куди йдеш дiвчинка?
  Герда вiдповiла:
  - Я шукаю свого названого братика Кая!
  Хлопчик знизав плечима i вiдповiв:
  - Два Каї й у нас у селi є. Iм'я поширене. А свiт великий. А в тебе i так нiжки збитi у кров.
  Герда важко зiтхнула i вiдповiла:
  - Я це знаю. Але не можу зрадити свого друга!
  Хлопчик помiтив:
  - У тебе в сумцi щось є!
  Герда кивнула:
  - Та в нiй червонi черевички!
  Пацан iз посмiшкою запитав:
  - Дорогi?
  Дiвчинка кивнула:
  - Так! Бабуся пiвроку збирала!
  Хлопчик iз подивом запитав:
  - А чому ти в них не ходиш?
  Герда вiдповiла:
  - Тому й не ходжу, що вони дорогi! Шлях може бути довгим, i вони розваляться.
  Хлопчик запропонував:
  - Продай їх, i ти зможеш купувати дорогою їжу!
  Герда заперечливо хитнула головою:
  - Нi! Кай їх нiколи не бачив! Я хочу здатися в них!
  Хлопчик згiдно кивнув:
  - Я розумiю! На вiзьми мiдний грiш! Скоро ти дiйдеш до мiста, на край хлiба вистачить. Тiльки не думай красти. Хоч ти i дитина, але посадять у в'язницю i поруть!
  Герда заперечливо хитнула головою:
  - Я нiколи нiчого не вкраду!
  Пiсля чого дiвчинка пiднялася з лави i потопала. Ноги хворiли, ступнi палали, але обов'язок вимагав вiд неї йти далi.
  До ночi вона не встигла дiйти до мiста, i знову заночувала у стогу сiна.
  Цього разу її сон був спокiйнiшим.
  Дочка ката сховала Герду в кошик i винесла з камери. Вона поспiшала покинути Шатле, доки полонянки не схопилися. I дiвчина втекла з поклажею.
  Дочка ката вирушила з Гердою в дорогу, на пiвдень Францiї, розраховуючи там загубитися. Вона йшла в шкiряних черевиках, Герда босонiж тупала поруч iз нею. Але потiм вiд кам'янистої дороги у дiвчини розвалилося взуття i воно ледве ступало закривавленими ногами. Гердi було трохи легше, так вона спочатку мала огрубiлi пiдошви, видно, незважаючи на сильне омолодження тiло дiвчинки зберiгало спогади про минулi випробування.
  Дочка ката вважалася iз заможної сiм'ї i зазвичай носила взуття, як це заведено у не бiдних Паризьких сiмей. I її дiвоча пiдошва не мала звички до камiння, гальки, кам'янистої французької дороги. Але дiвчина, розбивши ноги в кров, виявляла мужнiсть i не скаржилася. Герда на привалi цiлувала її нiжки в закривавленi ступнi та бiль вiрша, дочка ката засинала.
  Поступово її ноги загоювалися i покривалися твердою кiркою. Дочка ката обносилася i жила милостиною, на Гердi теж залишилися самi лахмiття. На зиму дiвчина та дiвчинка перебралися до Iталiї. Там не буває морозiв, i бiльш-менш терпимо. Але їхнє життя стало життям бродяг. Тобто дуже тяжкою та голодною. I просвiту у цьому життi не бачилося. Дочка ката була миловидною, але зовсiм не красунею i зовсiм схудла, стала тростинкою.
  А Герда на шляху надихнувшись, заспiвала;
  Герда Кая шукала боса,
  По кучугурах суворим...
  Адже душа в неї золота,
  Як снiжок променистий бiла!
  
  Знайти нареченого не зумiла,
  I потрапила до фашистiв у повний...
  Ох, нещасна дiвчинка Герда,
  Якого ж терпiти таку ганьбу!
  
  Плачi приготували дибу,
  Розклавши пiд ногами багаття...
  Смажать дiвчинку нiби як рибу,
  Але знай духом вона як орел!
  
  I терпiла великi страждання,
  Катувань i тортур не злiчити...
  Обклали нещасну данину,
  Щоб змусити дiвчинку ревти!
  
  Ноги босi полум'ям лижуть,
  Батогу дiвчину люто б'ють!
  Тут пiд куполом у строгому Парижi,
  На вогнище Герду у робi ведуть!
  
  Катування жорсткi дiвчинка терпить,
  I смiється в обличчя катам...
  Нi, вона не попросить про смерть -
  Випробування їй по плечах!
  
  Може витримати тортури лихi,
  Ти ж у терпiннi iдеал...
  Народилася наша Герда у Росiї,
  Православ'я серцем прийнявши!
  Хоч ламають їй кiстки клiщами,
  Вiстрям колють бiлi груди...
  I босими на вугiлля ногами,
  Ставлять Герду, то бiль - не зiтхнути!
  
  На багаття гордо сходить дiвчисько,
  Хоч обличчя все в кровi, синцях...
  Розсмiялася вiд радiсть дзвiнко,
  Хоч i руки та ноги в ланцюгах!
  
  I здавалося, немає порятунку,
  Ката лапа палить багаття.
  Попросила у Бога прощення
  Хоч вогонь мови до неї простяг!
  
  Лиже тiло шалене полум'я,
  I Герда стогне вiд болю, кричить...
  Але в душi все одно майорить прапор,
  I на серцi редут-монолiт!
  
  Буде пам'ятник дiвчинцi свiтла,
  I Росiя свою згадає дочку...
  Герда смiлива буде оспiвана,
  Стане день i розвiється нiч!
  Герда завжди голодна, босонiж, i в лахмiттi, тупала i по Iталiї. Вона все ще сподiвалася знайти свого братика Кая. Чомусь вона шукала його на пiвднi Європи, а не на Пiвнiчному полюсi.
  I ось вона вже пiдходила до Неаполя. Неподалiк мiста стояв великий, i дуже гарний палац.
  Дiвчинка присiла на камiнчик. I вiдчувши сильну тугу заплакала.
  До неї пiдiйшов хлопчик. У багатому одязi та лакованих черевиках. Вiн був на вигляд ровесник Герди. I тихо спитав:
  - Чого ти плачеш жебрачку?
  Дiвчинка чесно вiдповiла:
  - Ось уже багато рокiв я шукаю свого названого братика Кая, i обiйшла босонiж пiвсвiту!
  Хлопчик скептично помiтив:
  - Багато рокiв? Ти що його шукаєш з дитинства?
  Герда похитала головою i вiдповiла:
  - Та нi! Я куди старший, нiж виглядаю!
  Хлопчик усмiхнувся i вiдповiв:
  - Я люблю слухати казки! Розкажи менi свою iсторiю!
  Герда почала викладати, вiдверто i нiчого не прикрашаючи.
  Хлопчик слухав її i слухав... Потiм вiдповiв:
  - Не знаю так це чи нi, але, можливо, наш принц це i є Кай!
  Герда свиснула:
  - Та НУ?
  Хлопчик згiдно кивнув:
  - Я слуга у палацi принца, i знаю, що мiй сюзерен iз простого народу! Наша принцеса сама собi обрала юнака, який має бути генiєм i чимось її вразити!
  Дiвчинка вiдповiдно кивнула:
  - Та Кай мiг! Вiн дуже розумний та великий оригiнал! Часом такi вiршi писав, що з усього Копенгагена злiталися дiти та слухали, аплодуючи!
  Хлопчик кивнув:
  - Я тобi вiрю! Принц справдi був такий хлопчик як я! Вiн навiть прийшов босонiж i надiв чоботи, тiльки бiля входу до палацу. I просто виявився вражаючим. Якщо врахувати, що охочих одружитися був цiлий натовп, то вiн справив враження!
  Герда запитала:
  - У нього свiтле волосся та блакитнi очi?
  Хлопчик, який сам був чорнявим кивнув:
  - Так! I це теж сподобалося королевi, що вiн не iталiєць, але чудово говорить нашою мовою!
  Герда пiдтвердила:
  - Наша бабуся була вчителькою iноземних мов. I ми з Каєм знали з раннiх рокiв! Це точно вiн!
  Хлопчик-слуга зазначив:
  - Тобi нарештi пощастило!
  Дiвчинка тупнула босою нiжкою:
  - Веди мене до принца!
  Хлопчик знизав плечима:
  - У лахмiття i босу дiвчинку не пустить вартовий... Тебе просто кинуть у в'язницю!
  Герда зiщулилася i пропищала:
  - Що ж робити?
  Хлопчик запропонував:
  - Я у палацi всi закутки вивчив. Проведу тебе потай. Коли буде нiч, аж до самої спальнi. I ти одразу ж увiйдеш у контакт i принцом!
  Дiвчинка кивнула:
  - Я згодна!
  Хлопчик помiтив:
  - Може, тобi дiстати нову сукню та туфельки. Ти в такому виглядi Кая шокуєш!
  Герда похитала головою:
  - Босонiж легше ступати без шуму! Крiм того, нехай мiй братик подивиться якою я стала!
  Хлопчик кивнув:
  - Посидь поки на каменi! Я принесу тобi їжу. Ти така худенька та голодна. А потiм ми пiдемо!
  Дiвчинка нервово перебирала босими нiжками, тремтячи вiд нетерпiння. Невже смуга невдач закiнчилася, i вона знову побачить свого, що пiдрiс брата Кая?
  Невже вiн теж босонiж iшов вiд Данiї до пiвдня Iталiї? Бiдний хлопчик. У неї голi пiдошви, хоч вона i дiвчинка, стали як копита коня вiд набитих об гостре камiння дорiг Європи. I холод, i спека, вона все випробувала i терпiла.
  Хлопчик принiс їй пару тiстечок iз кремом iз кухнi, курячу нiжку.
  Герда жадiбно це з'їла.
  Вже стемнiло... Дiвчинка старанно помила босi ноги в струмку. Але варто було зробити кiлька крокiв, як огрубiлi пiдошви знову запилилися. Хлопчик здавався таким ошатним.
  Вiн повiв її через секретний лаз у парканi, i рушив разом з нею по закутках.
  Все було наче в казцi... Iталiя, i палац, куди її провiв хлопчик. I вона думала, що цей принц є її названий братик Кай. Адже справжня варта не пропустить босу дiвчинку, в лахмiттi.
  Хлопчик її слуга вiв у спальну принцу. Вiн i сам зняв черевички, в палацi, щоб не шумiти, i дiти йшли босонiж коридорами, спритно обминаючи варту.
  Iнодi по стiнах проносилися кольоровi картинки, якi були веселими снами.
  А в золотiй квiтцi спав юний принц, а праворуч вiд нього, принцеса.
  Принц був красивим, але трохи розповнiли вiд розкiшних бенкетiв у палацi, i старшого за Кая. Але Герда одразу зрозумiла, що це не вiн.
  I найяснiша пара прокинулася.
  Вони спочатку перелякалися, i сторожа схопила дiтей. Але потiм принцеса попросила худорляву, бiляву дiвчинку в лахмiттi з мозолистими пиловими нiжками розповiсти свою iсторiю.
  Герда все виклала по порядку. Включно з описами жорстоких тортур, у Французькiй в'язницi.
  Принцеса спiвчутливо сказала:
  - Нехай вона лишається з нами!
  Принц погодився:
  - Це найдивовижнiша iсторiя, яку я коли-небудь чув!
  I додав:
  - Бiльшу частину шляху Європою, я все-таки проїхав на конi. I лише коли вона впала, довелося йти пiшки. Добре ще у нас у монастирi хлопчикам дозволяю вуватись тiльки в мороз, i мої ноги не були нiжними. Але все одно я збив ступнi та хроми. Вона пройшла боса Європу з кiнця до кiнця!
  Принцеса рiшуче заявила:
  - Вона буде моєю найулюбленiшою фрейлiною! I бути з цього! А хлопцевi, який її привiв, десять ударiв палицями i по п'ятах, за порушення етика, i двадцять золотих монет, що знайшов нам нового друга!
  Юний слуга вклонився i вiдповiв:
  - Ви такi справедливi!
  Дiвчинка вклонилася i попросила:
  - Краще менi дайте палицями по п'ятах! Я тут у всьому винна!
  Принц посмiхнувся i вiдповiв:
  - Тобi палицями врiжуть само собою! За незаконне проникнення до палацу! Адже ми справедливi государi!
  Принцеса пiдтвердила:
  - I їй теж десять ударiв палицями по голих п'ятах!
  Герда тяжко зiтхнула. Лiгла на спину i надiли слуги її босi нiжки в петлi. Але виявилось все не так страшно.
  Їй били тонким прутиком, лише для виду, i огрубiлим пiдошвам Герди було не боляче, а тiльки лоскiтно.
  А ось хлопчику лупили гнучким цiпком, i йому було по-справжньому боляче. Але вiн мiцно стиснув зуби, i сiпаючись, зумiв стримати крики. А потiм встав i сильно кульгав на обидвi ноги.
  Знову щасливий квиток упiймала багатостраждальна Герда. Дiвчинку зробили служницею знатного принца. Вона стала фрейлiною, її роздягнули у шовку та оксамит. Повторилася iсторiя щодо Андерсена, тiльки трохи в iншому варiантi. Герда першого ж дня сильно натерла в нових чобiтках нiжки, i зрозумiла, що багатство не тiльки насолода. А у шовках спекотно в iталiйське лiто. А найвишуканiшi страви, не такi гарнi, коли в тебе повний шлунок.
  Це тисне i заважає ходити.
  Крiм того Гердi, довелося вчитися iноземним мовам, гарним манерам, рiзного роду етикетам та наукам. А це зовсiм не так цiкаво, нiж вести життя бродяжки.
  Навiть голова вiд цього трiщить.
  Герда намагалася звикнути, довго мучилася. Ось минув рiк. I вже здавалося, що вона втягнулася в цей виснажливий ритм життя фрейлiни.
  I що їй уже й не хочеться кудись iти i чогось шукати.
  Але в дзеркалi, перед яким вона виконувала церемонiю, з'явився її названий братик Кай. Хлопчик зовсiм не вирiс, i не змiнився за довгi роки розлуки, тiльки став надто блiдим з нездоровою синьовою. У замку Снiжної Королеви вiн нiби заморозився, i все ще намагався скласти з крижинок слово: "Вiчнiсть".
  А без нього вiн бранець.
  Але, схоже, йому це не вдавалося. А якого це довгi роки сидiти в крижаному замку, навiть якщо ти не вiдчуваєш холоду?
  I немає поряд iнших дiтей?
  Герда вiдчула, що її названий братик глибоко нещасний. Навколо тiльки льоди та бiлi ведмедi, ти перебираєш блискучi, як алмази крижинки. Навiть з огляду на те, що серце названого братика заледенiло, все одно зрозумiло, що вiн глибоко нещасний. I лише зi самою Снiговою королевою можна поговорити, але вона з'являється в крижаному замку так рiдко.
  
  Герда скрикнула, i наважилася втекти. Вона пiшла до своєї кiмнати. Чесно залишила чобiтки, дорогу сукню та тонку спiдню бiлизну. Одягла, своє колишнє, що перетворило на лахмiття, але дбайливо зберiгається сукню. Вона стала тiсною, i оголило нiжки вище колiн. Дiвчинка виросла, i їй на вигляд рокiв тринадцять, а на дiлi на десять рокiв бiльше. Скiльки часу пройшло з того часу, як вона вирушила шукати свого названого брата? Вже рокiв тринадцять, а то й бiльше.
  Дiвчинка поцiлувала розп'яття i так босонiжкою вирушила на пошуки свого названого братика. Принаймнi, вона тепер знала, що вiн далеко на пiвночi. На шляху її зустрiла варта. Побачивши Герду босу i в лахмiттi вони здивувалися:
  - Це ти фрейлiн? Що за вид у тебе?
  Герда збрехала:
  - Я прогнiвала свого принца, i вiн наказав менi йти на всi чотири сторони, в тих же лахмiттях що й пiшла на служiння.
  Стражник жалiсно помiтив:
  - Ти собi всi ноги зiб'єш, дам як я тобi хоч пару черевикiв. Моя донька виросла з них, а тобi вони якраз будуть у пору!
  Дiвчинка скучила за ходiнням босонiж, яка так приємна, коли пiдошви огрубiлi.
  Герда скромно вiдповiла:
  - Я цього не заслужила... Залишiть собi чи продайте!
  Бородач похитав головою:
  - Ну нi! Дороги Iталiї надто суворi та кам'янистi для босих нiг дiвчинки. Тим бiльше, ти вже вiдвикла, вiд суворої поверхнi. Поки ще травень, i не скоро стане холодно, але на нiч я тобi дам i пуховою платою, щоби ту ховалась... Поки не знайдеш нових добрих господарiв!
  - Спасибi тобi! - вiдповiла Герда.
  Їй не хотiлося кривдити стражника.
  Вона взяла з собою шкiрянi, i майже не зношенi черевики - мабуть дочка одягала їх тiльки у свята, i пухову, теж практичну нову хустку. Подякувала м'якому серцю стражнику. Черевики справдi були зручнi, трохи бiльше розмiром, але нормальнi. У них було комфортно.
  Але тiльки-но повернувши за поворот, дiвчинка зняла черевики i повiсила їх на плече. Їй дуже хотiлося бути схожим на босонiж, вiдпочити вiд палацового взуття. Спочатку йти було приємно, дорожнiй пил лоскотав голi п'яти. Але потiм, позначилася довга вiдсутнiсть звички. Пiдошви у дiвчинки стали нiжнiшими i м'якшими, i вона незабаром вiдчула, шпильку камiнцiв i горiння. I взагалi кожен горбок гола ступня у якої зiйшли мозолi болiсно вiдчуває.
  
  Але Герду, що встигла за своє вже не таке вже й коротке життя повисiти на дибi, це не збентежило. Зрештою, босонiж йти кам'янистою дорогою не так боляче, нiж коли п'яти смажить жаровня. Нехай навiть за рiк вона, дiвчинка-фрейлiну i знiжилася. Нiчого вона витримає.
  I Кая знайде, безперечно.
  До кiнця дня босi ноги у дiвчинки кровоточили, але вона не здалася i заснула у стозi сiна. А наступного дня знову вирушила кам'янистою дорогою.
  I йшла через силу, нехай її нiжки з кожним кроком вибухали болем.
  Герда не взяла з собою їжi, i їй довелося харчуватися милостиною. Симпатичнiй дiвчинцi в лахмiттi подавали охоче.
  Герда спочатку хотiла продати шкiрянi черевики або обмiняти на продовольство, але потiм вона передумала. Її нiжки дуже швидко огрубiли, i черевикiв, особливо в теплу пору року не потребували. Натомiсть вона зустрiла двох маленьких хлопчикiв, якi буквально вмирали з голоду.
  Герда не могла їх покинути.
  Дiвча нагодувала їх тим, що зiбрала в торбу, потiм продала в купецькiй крамницi звичайно з великою знижкою, майже новi черевики. Накупили їжi, i залишила хлопчикам, та ще й разом з пуховою хусткою.
  Нехай хлопцi не замерзнуть.
  Звичайно, Герда повелася по-християнськи щедро. Тим бiльше стояло лiто, i вночi немає потреби вкривати хусткою. Але коли щедрi поля Iталiї закiнчилися, дiвчинка, що йшла на пiвнiч, опинилася в Альпах. А там вдень ще тепло, а вночi холодно. I селища зустрiчаються набагато рiдше, доводиться голодувати.
  I дуже гострi камiнцi на дорогах, впиваються у свiжi мозолi дiвочеї пiдошви.
  Одного разу вдарив лiтнiй, гiрський заморозок i лахмiття примерзли. Дiвчинка сiпнулася i остаточно розiрвала собi сукню. Виявилася голою та беззахисною. Довелося, тримаючи на собi рванi, йти швидким кроком. Вночi голяка не заснеш - справжнє пекло. Герда не спала весь день i нiч, але на ранок спустилася трохи нижче i зiгрiлася, поспала. Потiм знову йшла всю нiч, i на обiд наступного дня вийшла до гiрського хутора.
  Господар погодився дати Гердi, простий i старий одяг, але натомiсть змусив цiлих два тижнi колити дрова i носити воду вiдрами з коромислом.
  Причому не лише для себе, а й сусiдiв.
  Дiвчинка вколювала до знемоги, i харчувалася лише черствим хлiбом кислим молоком. Господар запропонував їй залишитися, але Герда збрехала, сказавши, що робить паломництво. Неохоче гiрський кулак дав її якусь дiряву палицю, але хоч ти не гола. А на дорогу навiть шматка хлiба не кинув.
  Хоча дiвчинка набила собi мозолi на руках.
  Довелося Гердi йти з порожнiм животом. А в горах селища рiдкiснi, а самi Альпи великi, на верхiвках гiр навiть лiтом лежить снiг. Дiвчинка з голоду рвала траву, конюшину, розгризала ялиновi шишки. За десять днiв, вона охляла, що стала одна шкiра та кiстки. Навiть бiлку не втрималася i з'їла сирої.
  I навiть обгризла шкiрку.
  Потiм знову натрапила на хутiр. Три днi важко працювала там, зате вiд'їлася, i трохи їй дали i на дорогу. Але найсильнiше у високогiр'ї дiставав нiчний холод. Дiвчинка спала вдень, на ночi тупала, босими, мозолистими нiжками гострим каменем. Iнодi вили вовки, кiлька разiв Герда зривалася в прiрву i мало не падала, але доля зберiгала її. Хоча чималий страх iти горами та вночi. I голодно...
  Але вона хоч би знає куди йти.
  Коли Ганнiбал перебирався через Альпи до Iталiї, у нього померла половина вiйська та всi слони. А тут перехiд робить маленька, хай навiть роками i доросла дiвчинка.
  Вовки лижуть її босi, витонченi вiдбитки, залишенi багато страждальними нiжками.
  Коли Герда була вже на межi, їй потрапив на шлях ще один хутiр, i знову їжа. Господар виявився добрiшим i запропонував дiвчата кожушок i черевики, але Герда вiдмовилася, сказавши, що вона вже звикла до камiння та холоду, а босi ноги куди легше йдуть, нiж навантаженi в черевики. Хазяїн на дорогу дав цiлий мiшок їжi.
  Вiн мав совiсть.
  Звичайно, це обтяжило дiвчинку, але дозволило йти ще кiлька тижнiв, не зупиняючись. Високогiр'я добiгало кiнця, гори ставали дедалi нижче. I Герда перевалила через найважчу частину шляху: макiвку Альп.
  I це вже здобуток.
  Тепер вона опинилася у Швейцарiї, де трохи м'якше, а хутори зустрiчаються частiше. Перехiд загартував Герду, а вона не застудилася в горах, i навiть не пiдхопила нежить. Що ж Боги не люблять слабких духом, зате нагороджують сильних.
  Та й вовки тiльки лизали босi слiди дiвчинки, але накинеться так i не наважилися.
  Герда все йшла i йшла, зупинялась у хуторах, працювала, iнодi спiвала. Бродяче життя для неї приємне i звичне. Днi стали йти швидше та важче. Доля поки що берегла дiвчинку вiд злих людей, розбiйникiв та ґвалтiвникiв. Все ж таки Герда вже не така й маленька, могла й залучити ґвалтiвникiв. Але поки що все обходилося.
  Вищi сили її берегли.
  Ось дiвчинка минула i Швейцарiю, вступивши до Баварiї. Лiто вже перевалило макiвку, але на рiвнинi ще дуже тепло, навiть нiч. I дороги не такi кам'янистi. Iти було суцiльне задоволення. Селища траплялися часто, i з їжею проблем не було. Герда пiдробляючи, зiбрала собi якийсь грош, i оновила сукню на бiльш ошатну i нову. Але ходити волiла босонiж, тим бiльше що пiдошва стала твердiшою, нiж у чобiт.
  I ноги вже майже не мерзнуть навiть ночами та пiсля дощiв.
  Але час минав. Дiвчинка просувалася на пiвнiч. Лiто закiнчилося i настала осiнь. Полилися холоднi дощi, а Герда опинилася на пiвночi Нiмеччини. Шлiпала босими нiжками по стужених калюжах, вiдчуваючи невеликий холодок. Але Герда вже настiльки звична, що вирiшила не мати взуття, обмежившись лише однiєю вовняною хусткою. Вона знову волiла ночувати, тiльки вдень, а вночi тупотiти.
  Тим бiльше, вдень теплiше спати, а в русi не замерзнеш.
  Ось вона минула i досить густо населену пiвнiч Нiмеччини i вийшла до моря.
  Плеснула босою нiжкою по водi.
  Далi сушi йти нiкуди, а переплисти море не реально. Порiвняно неподалiк була рiдна Данiя. Дiвчинцi раптом захотiлося повернутися до рiдного Копенгагена. Може, ще жива її рiдна бабуся. Тим бiльше незрозумiло, як далi йти.
  Але Герда присiла на камiнчик бiля моря i, подумавши, вiдхилила думку про повернення. Якщо немає iншого виходу, то слiд знайти корабель, що йде на пiвнiч, дiйти до льодiв i рушити потiм до Пiвнiчного полюса. Бо, мабуть, замок снiгової королеви знаходиться саме там.
  Холоди особливо вночi кусають дiвчисько, але не можуть зламати її волю.
  Що ж вона якщо треба, то знайде такий корабель, а поки що в порт.
  
  ЮНГА НА КОРАБЛI АМАЗОНОК
  Едмонд Д'Артаньян тепер юнга на пiратському кораблi амазонок. Весь екiпаж складається лише з найкрасивiших дiвчат. Вони всi в коротких спiдницях та матросках. Такi ось смугастi та фiгуристi. I їхня провiдниця королева пiратiв: Шарлота де Конде.
  Вона теж босонога, але кiсточки прикрашенi золотими браслетами у виглядi змiйок iз смарагдовими очима. А на зап'ястях браслети посипанi дiамантами. Дуже красива королева i мускулиста, мiцна.
  Едмонд лише хлопчик. У коротких штанцях i з голим засмаглим, мускулистим торсом, вiн натягує канат. Закручує її щiльнiше. Так це вельми агресивний хлопчик. Уперся босими нiжками в щоглу i крутить.
  Дiвчата в'ються навколо нього. Двi натягують вiтрило, їхнi голi, мускулистi засмаглi ноги напружилися.
  Едмонд Д'Артаньян проспiвав:
  - Пiратам не потрiбнi науки,
  I це ясно чому...
  У нас i ноги є i руки,
  А голова нам нi до чого!
  Дiвчат на бригантинi пiвтори сотнi. I їм навiть дещо тiсно. Сама бригантина дуже гарна та розфарбована. Вiтрила складаються з кольорових малюнкiв i тонкого шовку.
  Едмонд провiв вiтрилами своєю дитячою ногою i розсмiявся - лоскiтно. I вiд дiвчат пахне дорогими духами, наче вони творять чудеса у бiжутерiї.
  Деякi з них теж носять коштовностi та прикраси. Усi засмаглi, та бiльшiсть блондинки. Багато i рудих... Чудовi красунi.
  Хлопчик закрiпили вiтрило i пiднявся вище. Щогла нагрiлася i приємно обпалювала босi, що огрубiли нiжки хлопчика.
  Едмонд раптом побачив на вiдстанi вiтрила i свиснув. Це було так чудово. Намiчалася пригода.
  I юний юнга скомандував:
  - Бачу попереду галiон!
  Дiвчата заметушилися i почали рухатися. Тепер у них намiчався видобуток.
  Щоправда на бригантинi лише дванадцять гармат. А галiон значний у розмiрах.
  Незадовго перед цим дiвчата пiдчистили носа своєї бригантини вiд наростiв. I вiн йшов дуже швидко. Щоб прискорити рух, Шарлота де Конде наказала поставити додаткове вiтрило. I швидкiсть бригантини помiтно зросла.
  Галлiон не змiнював курс. Мабуть, пiратський корабель здався їм дрiбнуватим. Тiльки бортових знарядь у галiону було сорок вiсiм крiм кормових i носових. Та й калiбр у них бiльший.
  Помiчниця капiтана та королi пiратiв Еммануель iз тривогою помiтила:
  - Вони можуть потопити нас!
  Шарлота тупнув босою нiжкою по палубi i рiшуче заявила:
  - Нi! Нас так просто не втопиш!
  Едмонд крикнув iз верхньої палуби:
  - В бiй! Дiвчата смiливо в бiй!
  Еммануель сердито гримнула:
  - Ух ти чортеня! Давай злазь!
  Спритний як мавпочка хлопчик зiстрибнув. Його голi, рожевi п'ятки блиснули.
  Шарлота запитала, пiдморгнувши:
  - Хочеш бiйки малюк?
  Едмонд у вiдповiдь гаркнув:
  - Дуже хочу!
  Руда Еммануель несподiвано пiдтримала хлопця:
  - Це галiон наповнений вантажем, ось як тяжко вiн рухається! У невеликий видобуток!
  Шарлота погодилася:
  - Прослизнемо по кормi, нiс у нас вузький, i вiзьмемо супротивника на абордаж!
  Едмонд, пiдстрибуючи, проспiвав:
  - Сам чорт тебе не брат -
  Рубi ворогiв пiрат!
  Шарлота наказала, тупнувши голою п'ятою по дубу корми:
  - Стеж за вiтрилами юнга!
  Бригантина пiшла на зближення. Галлiон спробував розвернутися. Але рухався вiн i справдi важкувато. Бригантина в момент пострiлу зi знарядь змiстилася i майже не отримала пошкоджень. Правда одне ядро потрапило в нiс, а iнше збило вiтрило.
  Але на швидкiсть це майже не вплинуло. Дiвчата одразу натягли ще папери i додали ходу.
  Шарлота вiдзначила зi смiшком:
  - Ми воїни свiтла!
  I пiдморгнула подругам...
  Еммануель заперечила:
  - Точнiше пекла!
  Дiвчата приготували заздалегiдь гачки. Їм вдалося випередити галiон у спробi повернутися iншим бортом. Гармати заряджаються досить повiльно, але залп по бригантинi майже був би смертельним. Але дiвчина Гертруда встигла пальнути зi зброї, i розбила кормове кермо галiону, через що той сповiльнився i струснувся. Ось дiвчата повернули паперовi вiтрила пiд iншим кутом, щоб не дати зiткнутися надто рiзко. I бригантина плавно стикувалася. Гачки були мiцно накинутi, i припаянi клейкою олiєю.
  Войовницi-пiратки накинулися лавиною. Їхнi голi круглi п'ятки миготiли. А на борту галiону боролися проти них воїни у бронзових обладунках.
  Їх було вдвiчi бiльше, але вони явно поступалися красуням-амазонкам у спритностi.
  Шарлота сама вела атаку, провела двома шаблями млин i знесла голову ворожому легiонеровi. Бородата голова вiдкотилася.
  Де Конде королева пiратiв рушила голою п'ятою супостату в пiдборiддя i перевiрив:
  - За пiратське щастя!
  Воював i хлопчик Едмонд. Вони хоч i маленькi, але спритнi. I так супостатiв рубає шаблями.
  Ось покотилася, лишаючи на палубi кров друга голова. Iспанцi (та це начебто iспанцi - смаглявi, бородатi, в обладунках i високих чоботях незважаючи на спеку!) вiдчайдушно пручаються.
  Едмонд зрубав спритним обвiдним маневром ще одну голову i прочирикав:
  - За Атоса!
  I знову врiзав голою п'ятою супротивнику у пiдборiддя. I удар виявився добрим, щелепа полетiла.
  Хлопчик проревiв:
  - За Портоса!
  У ньому був дуже бойовий, наче окрiп у чайнику дух.
  Еммануель рубалася, i рушила голим колiном у живiт. Тож у ворога хлинула через рот кров.
  Дiвчина проворкувала:
  - За пiратське братство!
  I знову як вiзьме i прорубає мечами, наче з розвороту.
  Шарлотта провела шаблями метелики i перевiряла:
  - Роблю я новий поворот,
  Ангел я, антихриста пiлот!
  I як рушить голою п'ятою супротивниковi в самий дих.
  Едмонд пiдставив пiднiжку. I великий iспанський капрал, як вилетить за борт i там i втопиться.
  Хлопчик взяв i заспiвав:
  - Тiльки шкода нiхто не знає,
  Та й ми не знаємо самi.
  Скiльки золота нам треба,
  Скiльки грошей хочемо!
  I Едмонд зрубав чергового супротивника. Дiвчата-пiрати лiзли в бiй, i рубали всiх наче капусту. Вони мали азарт i колосальне прагнення перемогти.
  Еммануель рубалася, i її двi шаблi миготiли, наче лопатi пропелера. I вона виглядала вкрай бойовою, i агресивною дiвчиськом.
  I боса, кругла п'ята знайшла чергове пiдборiддя iспанського офiцера. Той вiд нищiвного удару, як полетить, ламаючи дерево за борт.
  Еммануель проспiвала:
  - Ми грабуємо каравели,
  Ми грабуємо галiони.
  Нас не закликати до вiдповiдi
  Плювати на всi закони!
  I дiвчина впала на спину, i пiдкинула ногами ще одного великого офiцера, i той полетiв у важких обладунках за борт. I плюхнувся в солону, морську воду.
  Еммануель проворкувала:
  -Ну-но вiд гвинта!
  Шарлотта її пiдтримала:
  - Вибухне знову грiм,
  Правитиме костолом!
  I дiвчисько як стрибне, i вдарить ворога голою п'ятою в груди. У того вiд сильно поштовху лопнула кiраса, i з пащi як хлине фонтаном кров.
  Шарлотта де Конде заспiвала:
  - Удар, удар, ще, удар
  Ще удар i ось ...
  Є у мене в битвах дар,
  Вб'ю тебе виродок!
  I дiвчисько знову як рубане мечами. Знову летять зрубанi голови.
  Шарлота захоплено проревiв:
  - Наш чорний прапор найвищий!
  Деякi iспанцi бачачи, що битися з дiвчатами-пiратами безнадiйно падали на колiна i благали про помилування.
  Дiвчата спочатку змушували їх цiлувати собi босi, гострi нiжки, а потiм викидали за борт.
  Шарлота де Конде пискнула:
  - За великi успiхи!
  I знову як рушить голою п'ятою прямо противнику в нiс. I розтрощить його так, що дiрка виникла в потилицi. I звiдти полився фонтанчик кровi.
  Але все вже скiнчилося.
  Пiрати перемогли, i останнi iспанськi солдати бухнули навколiшки, благаючи про пощаду.
  Шарлота де Конде з усмiшкою промовила:
  - Давайте їх за борт, рибам теж треба їсти! А потiм обшаримо трюми та каюти.
  Дiвчата охоче виконали наказ. Тiльки дозволили перед смертю чоловiкам поцiлувати себе у босi пiдошви, що дуже приємно для дiвчат. I скинули їх у море.
  Едмонд, фiлософськи зауважив:
  - Кому пироги та пампушки,
  А кому синцi та шишки!
  Пiсля чого дiвчата рушили каютами в пошуках видобутку.
  У капiтанськiй каютi виявили знатну сеньйору рокiв тридцяти п'яти та дiвчисько п'ятнадцяти рокiв. Вони були в дорогих сукнях та туфельках iз прикрасами.
  Шарлота помiтила з посмiшкою:
  - З вас можна взяти викуп. Чи ви надаєте перевагу петлi?
  Сеньйора зiтхнувши вiдповiла:
  - Пощадiть будь-ласка доньку!
  Королева пiратiв кивнула:
  - Я можу взяти її в свою команду! Якщо вона згодна приєднатися, будь ласка!
  Дiвчина пискнула:
  - Стати пiраткою?
  Шарлота де Конде кивнула:
  - Ну як хочеш! Викуп отримати надто багато метушнi. Ми продамо краще вас на плантацiю цукрової тростини!
  Дiвчина у вiдповiдь прочiрiкала:
  - Я згодна стати флiбустьєром!
  Еммануель зауважила:
  - Вона надто нiжна, i для нас буде лише тягарем. Може її краще за борт!
  Едмонд вiдзначив iз посмiшкою:
  - Недобре вбивати жiнок!
  Еммануель логiчно помiтила:
  - Чоловiкiв теж убивати недобре! Вони таки живi тварюки! I вони мають дiти!
  Хлопчик-мушкетер кивнув:
  - Так це вiрно! Дiти плачуть батьком. I я не подумав, наскiльки це бридко вбивати!
  Еммануель вiдзначила, хихiкнувши:
  - Але ж доводиться!
  Хлопчик-мушкетер проворкував:
  - Я люблю тебе життя! I сподiваюсь, що це взаємно!
  Шарлота де Конде кивнула:
  - Ми беремо тебе до своєї команди! А що зi старшою зробити?
  Молода жiнка запропонувала:
  - За мене можна взяти великий викуп! Це вже точно!
  Королева пiратiв заперечила:
  - Багато метушнi з цим викупом. Я пропоную наступне... Ми її продамо на аукцiонi рабiв. Може, вона потрапить на плантацiї, а як домашня прислуга, що буде їй куди легше!
  Сеньйора буркнула:
  - Помилуйте...
  Шарлотта рiшуче заявила:
  - Заберiть у них все цiнне!
  З дiвчини та жiнки пiратки зняли всi прикраси, i зiрвали туфельки, а потiм весь дорогий одяг. Молодшiй дали коротку спiдницю та матроску. А старший бiлий балахон, залишивши босонiж i з непокритою головою.
  Молодша приєдналася до амазонок. Її одразу ж змусили тренуватися та фехтувати з красунями. Але й цього було мало... Її стали поскубувати, якщо вона рухалася недостатньо швидко.
  А потiм амазонки рушили до трюму i по рiзних закутках. I одразу ж зрадiло заволали: їм попалися бочки повнi золота, та багато iншого. Зокрема перку та каву.
  Войовницi разом заспiвали, ляскаючи в долонi:
  - Ми воїни класу супер,
  Все будемо трощити...
  Вдарили в бубон
  Щоб люто жити!
  Войовницi й справдi колосального розряду красунi. I босi їхнi нiжки так i миготять. А вони в них мускулистi та засмаглi.
  Скарби на галiонi колосальнi. Але звучить сигнал тривоги. З'явився й крейсер супроводу. Потужний лiнiйний корабель з цiлою сотнею гармат. Вiн видно був пристосований охороняти повний золота галiон.
  Величезний крейсер наповзав на дiвчат.
  Шарлота посмiхнулася i наказала:
  - Пiдняти всi вiтрила - йде на абордаж!
  Еммануель погодилася:
  - Iншого виходу у нас i немає!
  Едмонд вигукнув на все горло:
  - Зi сталi дiвчат екiпаж,
  Iде юрбою на абордаж!
  Дiвчата залишивши кiлька красунь на захопленому та повному видобутку галiонi зайняли позицiї на бригантинi.
  Тепер iз порятунку було лише у швидкостi. Стопушковий крейсер це не жарт. Вiн може потопити їх неначе кошенят. Бригантина з дванадцятьма гарматами проти нього це наче билинка.
  Був ризик, що її потоплять, перш нiж вона пiдпливе до могутнього крейсера, чиї гармати здатнi метати ядра в п'ять пудiв вагою, i дуже далеко.
  I крiм ста гармат по бортах цього лiнiйного крейсера першого класу ще й кормовi i носовi знаряддя є.
  Тут у хлопчика Едмонда промайнула думка:
  - Давайте просигналимо, що ми здаємось!
  Еммануель презирливо пирхнула:
  - Принизитися до цього?
  Юнга логiчно зауважив:
  - У нас дiрка в носi, i цей корабель бiльш маневрений, нiж тяжко навантаженi галiон. Нас тривiально потоплять. А так ми пiднiмемо бiлий прапор, i вони пiдiйдуть, щоб висадити призову команду. I ми вiзьмемо їх на абордаж.
  Шарлота де Конде погодилася, тупнувши босою нiжкою:
  - Правильно! Я теж вважаю, що не варто ще раз ризиком i краще пiдняти бiлий прапор!
  Еммануель презирливо пирхнула:
  - Виявити боягузтво?
  Шарлота де Конде логiчно заперечила:
  - Точнiше застосувати хитрiсть!
  Руда Еммануель посмiхнулася i кивнула вогняною головою:
  - Застосувати хитрiсть? А що я згодна!
  I ось Едмонд потягнув бiле полотнище нагору. Бригантина маленька, крейсер за обсягом разiв на дванадцять, або навiть бiльше. I екiпаж у нього тисячу людей. Проти пiвтори сотнi амазонок. Тiльки одна босонога дiвчина в бою стоїть десяти незграбних iспанцiв. Тож шанси у красунь є.
  У Шарлоти промайнула думка, що якщо кинути галiон i користуючись швидкiстю i маневренiстю бригантини втекти вiд гiганта? У них, безперечно, є шанс. Тим бiльше, що ворогiв на лiнiйному крейсерi першого класу занадто багато. I без втрат видно не обiйтись.
  Але на те й дiвчата, щоб смiливо битися i перемагати.
  Шарлота де Конде зробила шпагою вiсiмку i пропищала:
  - Будемо готовi перемогти, i якщо треба померти!
  Крейсер посла з дистанцiї ядро. Воно збило вiтрило з бригантини. Еммануель свиснула. На крейсерi вмiли стрiляти, i тепер дiвчатам могло стати зовсiм погано. Вони втратили шанс пiдiйти до корабля, щоб взяти його на напад.
  Але розрахунок на жадiбнiсть iспанцiв спрацював. I їхнiй крейсер, бачачи пiднятий бiлий прапор, рушив до бригантини. Насправдi, у пiратiв можуть бути захопленi ранiше скарби i чому ними не поживитися? Це було б непогано.
  Крейсер рушив до бригантини. Едмонд заспiвав iз смiшком:
  - Король щоб роздобути грошенят,
  У лахмiття вирядитися радий!
  Еммануель помiтила, сердито тупнувши босою, засмаглою нiжкою:
  - А це ще до чого? Тривiально дурницi!
  Хлопчик помiтив:
  - Нам пiсня будувати та жити допомагає!
  Руда згiдно кивнула i заспiвала:
  - З пiснею весело крокувати просторами,
  По просторах, просторах!
  I звичайно прибивати краще ломом,
  Краще ломом, краще ломом!
  Едмонд, скелячи зубки, пiдхопив:
  - Раз ударник, два ударники
  Вiн хитається ...
  Раз ударник, два ударники -
  Вiн валяється!
  Шарлота ця королева пiратiв додала, тупаючи босими нiжками:
  - Раз дощечка, двi дощечки,
  Гробить будується....
  Еммануель пiдхопила, пiдстрибуючи:
  - Раз лопатка, два лопатки,
  Ямка риється!
  I всi дiвчата-пiрати хором заспiвали:
  - З пiснею весело крокувати просторами,
  По просторах, по просторах.
  I звичайно бити ворогiв краще ломом,
  Краще ломом, краще ломом!
  I ось крейсер пiдiйшов до бригантини. З нього почали закидати гачки. Щоб прив'язати мiцнiше.
  I воїни у мiдних та бронзових обладунках стали спускатися на палубу бригантини. Вiн тупотiв важкими, кованими залiзом чоботами. I хоча було жарко одягненi капiтально iспанцi i прiють, вiд них несе неприємною смородом.
  Шарлота скомандувала, пiдморгуючи подругам:
  - В атаку!
  I дiвчата накинулися на супротивника з усiєю люттю голодних пантерiв. Вони рубали ворога з диким шаленством.
  Еммануель провела мечами млин, зрубала пару iспанських голiв i пропищала:
  - За пiратiв на мiсяцi!
  Едмонд цей хлопчик, рубаючи ворогiв, пискнув:
  - За Д'Артаньяна!
  I хлопчик рубанув з дикою люттю маленького барсу - iспанських легiонерiв.
  Шарлота рушила голою п'ятою в пiдборiддя iспанського генерала i проворкувала:
  - За нашу перемогу!
  Вiд удару в iспанця зламалася щелепа.
  Шарлота де Конде промовила:
  - За могутнiй наш кулак!
  I вiзьме i рушить ворога кулакiв у пiдборiддя. I знову кiстка вiзьме та зламається.
  Еммануель перевiряла, скеляючи перлиннi зубки:
  - Люди гинуть за метал!
  I голою п'ятою посунула супротивниковi в чергову щелепу. I зламала її з усього розмаху.
  Едмонд зазначив, провiвши прийом метелик, i зрiзаючи супостатiв, пiдморгуючи дiвчатам:
  - А ще краще, коли перемагають!
  Дiвчата наступали на супротивника, перемiщаючись з диким натиском i шаленством. У них було стiльки лютi та агресивностi, що засмаглi тiла буквально блищали вiд поту. I здавалося мускулисте дiвча з плиточками преса як шоколадки немов змащенi маслом.
  Едмонд пропищав, зрубуючи чергового супостата:
  - Какао та кава! Вам замiнить спорт та профi!
  Дiвчина з м'язами тигрицi розрубавши чергового ворога, пробуркотiла:
  - Ми шаленi крали!
  I голою п'ятою рушить вороговi в око. У того взяв i череп трiснув. I мiзки вилетiли.
  Еммануель теж мечами прокрутила i одразу три голови впало. Войовниця прочирiкала:
  - За масштабнi перемоги!
  I її голенька, кругла п'ята дiвчинки як довбає у скроню генералу. Той i завалиться i ще трьох бiйцiв iз борту у воду бовтне.
  Шарлота теж б'ється з великою жорстокiстю. I рубає ворогiв наче молотобiйця.
  Королева пiратiв проводить прийом вiяло. Зрiзає супротивникiв i наспiвує, скелячи великi зуби:
  - Королеви люди захоплювалися,
  Усi хлопчаки на подвiр'ї закохувалися!
  I Шарлота знову як рубанет супротивникiв. I розрубати кiлькох супостатiв з одного заходу.
  Еммануель взяла i заспiвала:
  - Я дiвчина класу - супер!
  I знову махнула мечами, розрубуючи супротивникiв навпiл. I її мечi - це найвищi пiлоти бритви.
  Дiвчата атакують i рубають. Вони куди швидше за iспанцiв. Багато хто з красунi скинули тiльняшки i борються з оголеним торсом. I це дiвчатам так iде. I вони показують себе - визначними кралями.
  Шарлота рубала прийомом коловрат i ревла, скидаючи босою нiжкою зрубанi голови за борт:
  - Я є дiвчина класу супер!
  Еммануель, рубаючи супротивникiв мечами, що гострiше за бритву додала:
  - А я гiпер!
  I теж босою, точеною нiжкою скинула голови у воду. Одна iз голiв у шоломi збила солдата супротивника. Той завалився i втопився. Так що не взяти дiвчат на понт.
  Шарлота вiдзначила зi смiшком:
  - Я є найвищий клас!
  Едмонд знову лютує.
  I хлопчик як рубанет, зрiзуючи голови супротивникам. I безлiч iз них взяла i залишилася без качанiв.
  Д'Артаньян-молодший проспiвав:
  Ну чому,
  Жити неможливо з розуму!
  Ну чому,
  Не можна не вiрити нiкому!
  Ну чому! Ну чому!
  Еммануель рубаючи супостов з диким натиском, i стрiмко змiщуючись з боку на бiк. Голови зрубаних iспанцiв котилися i дiвчата пiдкидали їх босими нiжками. I войовницi спiвали, з ентузiазмом тигриць що побачили ягняти:
  - Перервалася нитка,
  Нам загрожує зла смерть.
  I щоб жити -
  Герой зобов'язаний померти!
  Еммануель вiдзначила, пiдкинувши голою пiдошвою чергову голову, i збивши противника:
  - Ну чому,
  Щоб цвiло у кольорi кохання...
  Пролити нам треба чиюсь кров!
  Ну чому!
  Войовниця хихикнула, скелячи перлиннi зубки. Такi ось тут б'ються красунi.
  Еммануель вiдзначила зрiзання немов наждаком супротивникiв:
  - Велич планети буде з нами!
  I знову проводить млин мечами. Вона розпачлива красуня.
  Шарлота де Конде вiдзначила зрубуючи ворогiв, i голою п'ятою футболячи зрубанi голови:
  - Все буде добре!
  Все буде добре!
  Я це знаю! I вбиваю!
  I знову босими пальчиками нiжок як метне вбивчий подарунок смертi. I це дуже круто.
  Шарлота ця королева пiратiв взяла та проворкувала:
  - За мою Вiтчизну-мати,
  Будемо гадiв убивати!
  I дiвчина босими пальчиками нiжок метнула гострий кинджал, який зрiзав голови декiльком iспанським солдатам.
  Незважаючи на чисельну перевагу у команди крейсера, дiвчата долали. Вони такi спритнi, спритнi та смiливi. Вони вiдчувається колосальна сила.
  Еммануель, рубаючи супротивника, немов капуста, взяла i заспiвала:
  - Величезнi простори космосу,
  Тобi кохання не набридне...
  Звернемо в кулак лiси та гори,
  Бо сам Сварог воскрес!
  I дiвчина знову як рубає мечами млин, i зрiже масу ворогiв, у бойовому азартi.
  Едмонд iз захватом, крушивши супротивникiв, заспiвав;
  -У Гасконi невiдоме слово "боягуз".
  -Не знати менi шпаги, якщо ви неправi.
  
  Вилиста особа, особлива стати - Ось вам гасконський вигляд без вади. Повiрте, добродiю, вам недовго чекати. Париж ще дiзнається Д'Артаньяна!
  
  Без слави менi в Парижi не життя, Все життя минуло, пора долею зайнятися.-Так скiльки ж вам рокiв, дитя моє?-Ах, багато, добродiю, багато - рокiв дванадцять! супротивника: - Рука твоя тверда? - Ось вiрна риса Гасконського уславленого клею, I я таким же зухвалим був, коли Париж дiзнався в красi Еммануеля.
  
  Бургундiя, Нормандiя, Шампань або Прованс, I у ваших жилах теж є вогонь, Але розумницi-фортунi, їй-богу, не до вас Поки на бiлому свiтi є Гасконь!
  Поки що на бiлому свiтi.
  Поки що на бiлому свiтлi...
  Поки що на бiлому свiтi є Гасконь!
  Ось вони рубали цих сволочiв та вистеляли дороги трупами. I вся палуба була у кровi. Босi слiди дiвчат були такi витонченi i викликали хвилювання i почуття радостi, коли дивишся на них.
  Едмонд iз захопленням проспiвав:
  - Босонiж, тiльки босонiж,
  Пiд липневий грiм i шум прибою....
  Босонiж, тiльки босонiж,
  Нам дано погратись з тобою!
  Еммануель агресивно вiдзначила, зрубуючи супротивникiв, i провiвши черговий млин мечами:
  - Хлопчики повиннi з дитинства терпiти побої та звикати до жорстокостi!
  I войовниця знову рушила голою п'ятою супротивника у пiдборiддя. I той впав, збивши ще п'ятьох iспанських солдатiв за борт.
  Шарлота де Конде вiдзначила:
  - Диявол тут, диявол там,
  Життя як сон суцiльний обман!
  I пiдморгнула своїм недолугим напарницям. А тi рубали супротивника з колосальним запеклiстю. I тут проти них нiкому не встояти.
  Едмонд зазначив, зрiзаючи чергового супротивника:
  - Санта Клаус з мiтлою,
  Дiд Мороз крутий!
  I хлопчик знову провiв мечами прийом млин, вiд якого падали зрубанi голови. До речi, це були мечi, схожi на шаблi. I їх можна називати i шаблями та мечами.
  Едмонд теж рушив голою п'ятою в пiдборiддя ворогу i зламав щелепу змусивши завалитися.
  Пiсля чого проспiвав з люттю;
  Те, що люди кажуть,
  На нам не байдуже.
  Не ходити на каратi
  Стало непристойно!
  Хлопчик продовжував активно рубати, змахуючи вiдразу обома шаблями-мечами. I несучи одну голову за iншою.
  Еммануель вiдзначила, працюючи мечами, немов бабка, махаючи крильцями, i цвiркотiння:
  - Рубi, але не зарубуйся!
  Едмонд iз цим охоче погодився, винищуючи супротивникiв:
  - Якщо напився, то не трапляйся!
  I хлопчик як прокрутить вертушку i врiже голою п'ятою офiцеру в пiдборiддя. Той наче куль вiзьме i завалиться.
  Едмонд iз агресiєю в голосi зазначив:
  - Пиво та iкра, п'янка до ранку!
  I хлопчик як розсмiяється задоволений своїм жартом. Справдi, вiн можна сказати пацан - супер! I бiгає, i стрибає, i кулаками махає. А якщо вже рушить голою п'ятою в нiс, то вже нiхто не встоїть. Буде повний нокаут.
  Едмонд дiє з граничною сильною i безмежною агресивнiстю. Шалений хлопчик - нiчого не скажеш!
  Еммануель, рубаючи бiйцiв Кастильської iмперiї, що насiдали, проворкувала, скелячи зуби:
  - А я не хочу, не хочу з розрахунку! А я з любовi, з любовi хочу!
  Шарлота де Конде розсiкаючи супротивникiв, i зминаючи їх у корж, провила, пускаючи з нiздрiв блискавки:
  - Свободу, волю! Менi дайте волю! Я птахом вгору полечу!
  Бойове дiвчисько - нiчого не скажеш! У нiй дикий та несусвiтний азарт. I бойова постановочна позицiя.
  Едмонд цiлком логiчно помiтив, зрубуючи чергових суперникiв, точнiше, нещасний солдат:
  - Бог не видасть, якщо, звичайно, ми самi не схибимо!
  Шарлота де Конде взяла та пiдскочила вище. Рухнула голою нiжкою по головах iспанських солдатiв. Завалила їх у повний нокаут i проворкувала, вискалив зубки:
  - Ореол безсмертя - садистський рок,
  Орел розплати за поточний термiн!
  Войовниця вiдчувала себе вельми бойовою i страшенно накаченою та озброєною.
  I якщо знову рушить, то з копит маса супротивникiв вiзьме i завалиться. I це Шарлотi дуже йде.
  Едмонд, рубаючи ворогiв, жбурнув кинджал босими пальчиками нiжок i проворкував:
  - Шалений орел -
  Розриває лева...
  Крила розпростер -
  Моторошний Сатана!
  I хлопчик знову як вiзьме i мечами рубане. I багато ворожих голiв з одного разу знесе.
  Бойовий хлопець син Шарлi Д'Артаньяна. Войовничiсть у нього приголомшлива. I бойова натура - генiальна.
  Ось уже бiльшiсть iспанських солдатiв перебито. I це очевидно колосальний є плюс.
  Деякi з них уже бачачи, що амазонок не зупинитися плюхаються на колiна, а то й зовсiм падають ниць. I цiлують дiвчатам пiдошви босих нiжок. I це зовсiм супер. Насправдi таких войовниць нiщо не в змозi зупинити та перемогти.
  Еммануель, рубаючи супостатiв, проревела:
  -I не зупиниться,
  I не змiнити ноги.
  Сяють нашi обличчя -
  Виблискують чоботи!
  I знову проводить дiвчинка мечами дуже навiть пристойний млин. I зрiзає голови наче качан капусти. I дiє вкрай агресивно, тфу вже скiльки можна повторювати набридлий вираз - вкрай агресивно!
  Можливо застосувати щось нове - наприклад безмежно агресивно!
  I буде тодi взагалi - Ку!
  Шарлота де Конде проворкувала, пiдморгуючи:
  - Нас i куля, i багнет не беруть!
  I її гола, кругла п'ята, як довбає в рогатий шолом iспанському адмiралу. Той полетить догори дригом, i зб'є кiлькох бiйцiв у обладунках, примусивши їх плюхнутися у воду. I пiднявся пiсля їхнього падiння киплячий ураган.
  Войовниця зi смiшком помiтила:
  - Двiчi на труну не кладуть, буде фюреру капут!
  Еммануель поцiкавилася:
  - А хто такий фюрер?
  Шарлота де Конде хихикнула i вiдповiла:
  - Це нiмецькою вождь!
  Руда чортiвка зi смiшком перепитала:
  - Може ти маєш на увазi Барбаросса?
  Королева пiратiв з посмiшкою коня видала:
  - Нi я маю на увазi пса Барбоса!
  Едмонд, рубаючи воїнiв у обладунках, зазначив:
  - Я ненавиджу забiяк! Враз переважав би всiх собак!
  Еммануель примхливо заперечила, скелячи зубки:
  - Собачки нi в чому не виннi!
  I знову як голою п'ятою рушить вороговi з пiдборiддя. Прийом банальний, але ефективний. I якщо довбає, то буде дуже стрiмко.
  Шарлота зазначила, що її м'язи викладеного плиточками преса так i погравали.
  I вона взяла i заспiвала, пiдморгуючи, i її очi мигтiли немов вогники свiтлофора.
  Де Конде буркнула:
  - Ми всiх вiзьмемо i зарiжемо!
  Едмонд заспiвав, на всю горлянку, i скелячи зубки:
  - Я вас зарiжу! Я скоро вас усiх перерiжу!
  Еммануель, зрубуючи супротивникiв, пискнула:
  - Я скоро вас усiх перерiжу!
  Ще одна дiвчина як вiзьме та в'якне:
  - Я вас зарiжу!
  Шарлота агресивно вiдзначила, зрубуючи суперникiв немов косою:
  - Буду рiзати, битиму, все одно тобi не жити!
  Вiйна взагалi небезпечна стежка, про це знає кожен хто ступив. З неї не вибратися, нi зiскочити не можна - Отелло дiвку лихо задушив!
  I тут дiвчата, коли беруть на абордаж крейсер показують цiкавий порядок виступу.
  Шарлота помiтила з посмiшкою:
  - Ось ми як убиваємо!
  Еммануель зазначила:
  - Але честь корони шахової на картi -
  Тобi вiд поразок не втекти!
  I дiвчинка жбурнула босими пальчиками нiжок саморобну гранату. I розiрвала масу ворогiв.
  I ось уже дев'ять десятих воїнiв крейсера перебито. I вцiлiлi воїни падають ниць, i дiвчата пхають їм свої босi нiжки в обличчя. Примушують лизати п'яти i цiлувати. I при цьому ставлять запитання: скiльки крапель у морi, скiльки у небi зiрок, скiльки у циганки в головi волосся.
  Якщо вiдповiдь дiвчат не влаштовує, вони без зайвих церемонiй беруть проколюють полонених шпагами як павукiв голками. I викидають їх за борт.
  Еммануель схопила генерал босими пальчиками нiжок за нiс i мiцно стиснула. Пiсля цього сказала:
  - Хто син твого батька, та й тобi не брат?
  Генерал промимрив:
  - Бастард ...
  Еммануель хихикнула i вiдзначила:
  - Вiдповiдь невiрна! Так що...
  I дiвчина взяла його i ногою виштовхала за борт. Той вилетiв i плюхнувся в море. I майже вiдразу у своїх обладунках потонув.
  Дiвчата трiумфували i хихикали, скелячи зубки. Їхнi очi були сапфiровi або смарагдовi. I вони пiдморгували своїм напарницям.
  I поступово викидали полонених за борт. Вони їм не потрiбнi. Викуп був мiзерним, а мороки повно.
  Едмонд теж виштовхнув за борт свого бранця i зазначив:
  - Життя часто несправедливе! Тисяча парубкiв загинула i заради чого?
  Еммануель зi смiшком вiдповiла:
  - Для того, щоб очистити мiсце на планетi Земля!
  Хлопчик-мушкетер пропищав:
  - Чисто, чисто, чисто,
  Пошкодуємо сажотруса!
  Еммануель iз цим погодилася:
  - Та сажотрусу треба теж їсти!
  Добивши останнiх полонених дiвчата направили крейсер у потоки вод... Точнiше Шарлота логiчно помiтила:
  - Нам цей монстр не потрiбен, може, потопимо?
  Едмонд iз усмiшкою запропонував:
  - Жаль таку красу топити, може краще продати?
  Еммануель енергiйно пiдтвердила:
  - Може, краще справдi продамо?
  Шарлота хихикнула i помiтила:
  - Можна назад продати iспанськiй коронi! Гармат у крейсера багато! Одну що у формi єдинорога можна собi забрати. А решту продамо за дуже великi грошi.
  I дiвчата енергiйно закивали на знак схвалення.
  
  ХИТРIСТЬ СТАЛIНА I ДЕСАНТ ПОПАДАНЦIВ
  Сталiн, будучи диявольськи хитрим полiтиком, взяв i повiдомив нiмцям про те, що англiйцi збираються в Єгиптi проти Роммеля провести операцiю "Смолоскип". I видав нiмцям подробицi та точну дату операцiї. В результатi Роммель вжив заздалегiдь заходiв. I перегрупував вiйська до оборони. Так Гiтлер встиг перекинути пару дивiзiй iз Францiї, де ще було спокiйно.
  Наступ англiйцiв в Єгиптi в результатi був вiдбитий з величезними втратами для Британiї. А на висадку в Марокко Рузвельт пiсля поразки англiйцiв не дав згоди, мотивуючи що втрати американцiв будуть надто великi, i що для США головне перемогти Японiю. Провал операцiї "Смолоскип" мав далекосяжнi наслiдки. На операцiю "Кiльце", пiд Сталiнградом вiн не вплинув, але союзники пронюхали все-таки, що iнфу скинули нiмцям за наказом Сталiна. I вирiшили пустити вiйну на Заходi за таку пiдлiсть на гальма.
  Сталiн розумiв, що СРСР хоча випередити на Балканах, i тому зробив так, що Британiя в Єгиптi програла. Але недооцiнив можливостi витокiв i мстивiсть Черчiлля. Що фактично пiсля цього став саботувати другий фронт. I зумiв у цьому й американцiв переконати.
  Хiд вiйни на сходi був приблизно, як у реальнiй iсторiї. Розгром нiмцiв пiд Сталiнградом, обвал фронту, i контрудар Майнштейна частково вiдновили позицiї. I тривала пауза на Курськiй дузi, коли обидвi сторони збирали сили.
  Тiльки цього разу США та Британiя згорнули бомбардування територiї пiдконтрольної Третьому Рейху. I випуск озброєнь був бiльшим, нiж у реальнiй iсторiї. I нiмцi змогли виконати плани з виробництва "Пантер" та "Тигрiв", а модернiзований варiант Т-4 навiть перевиконати. Отже, вони пiдiйшли до битви з великими силами. Крiм того, Третiй Рейх не перекидав додатковi дивiзiї до Африки, i на Сицилiю, i на Балкани, i до Францiї.
  I нiмцi змогли бiльше розташувати i пiхоти i танкiв, i особливо лiтакiв.
  Влiтку в серiйному виробництвi з'явився новий МЕ-309, з бiльшою швидкiстю i потужним озброєнням: три 30-мiлiметровi авiацiйнi гармати i чотири кулемети. А швидкiсть 740 кiлометрiв на годину, проти 600 у радянських винищувачiв. Тож сили явно нерiвнi.
  Гiтлер кiлька разiв вiдкладав операцiю "Цитадель". I в липнi теж вiдклав, так хотiв випробувати у дiї МЕ-309 та новiтнiй монстр "Маус". Цей танк показав на випробуваннях задовiльнi результати, i Гiтлер пристрасно бажав його випробувати у бою. А також перевiрити i танк "Лев", який розроблявся разом iз "Пантерою" i був схожий з нею за формою корпусу та вежi, але куди бiльший з гарматою калiбру в 105 мiлiметрiв ЕЛ 70.
  Через цi плани фюрера "Цитадель" знову вiдклали. А 1 серпня 1943 року Сталiн, втративши терпiння наказав уже сам наступати Червоною Армiєю.
  Основний удар завдавав у напрямку Орла. Також наступали у напрямку Харкова та Бiлгорода.
  Але гiтлерiвцi були готовi до цього. I розгорнулися жорстокi бої.
  На "Пантерi" бився танковий екiпаж Герди. Це було перше бойове хрещення дiвчат. Але вони мали досвiд випробувань нової технiки i вiдрiзнялися феноменальною влучнiстю.
  Гiтлера важко вмовили, дати дiвчатам шанс показати себе в справжньому бою. I вони радо намагалися виправдати довiру.
  Билися войовницi в одному бiкiнi та босонiж. Що надавало їм особливу красу. I було просто приголомшливим.
  Герда лупнула з гармати використовуючи босi пальчики нiжок, пробила тридцятьчетвiрку i в'якнула:
  - Я велика краса!
  Шарлота руда чарiвниця теж навела зброю, голими нiжками. Це був їхнiй фiрмовий знак - стрiляти ногами. А гармата "Пантери" пробиває тридцятьчетвiрку в лоб iз двох кiлометрiв i робить п'ятнадцять пострiлiв хвилину. Коротше кажучи, чудовий танк для вiйни з танками. I трохи гiрше у проривi та у боротьбi з пiхотою.
  Ось дiвчисько в бiкiнi пальнула. Пробила в лоб радянську машину i ревла:
  - Я Робiн Гуд!
  Наступною лупнула Кристина. Вона використала голу п'яту, що треба сказати дуже сильний хiд. I проворкувала:
  - На священнiй вiйнi буде наша перемога!
  I пiд кiнець використовуючи босi пальчики нiжок, довбанула i медова блондинка Магда.
  I знову пiдбила тридцятьчетвiрку, проворкувавши:
  - Це точна стрiлянина - ясно всiм як двiчi по два!
  Войовницi взагалi виглядали як дiвчата рiвня супер.
  Їхня "Пантера" стояла в засiдцi ретельно замаскована i лупила по радянських танках, що наступали.
  Працювали i "Фердiнанди". Вони лупили активно, i їх не пробити в лоб радянським гарматам.
  У небi йшла бiйка лiтакiв. МЕ-309 ще тiльки почав надходити в бойовi частини. Але двi нiмецькi льотчицi - Альбiна та Альвiна вже освоїли цю машину, i на нiй успiшно борються. Причому теж красунi - босонiж i в бiкiнi.
  Альбiна збила радянську машину використовуючи пальчики голих нiжок i проворкувала:
  - За великi досягнення та смiливi рiшення!
  Альвiна ведучи влучний вогонь, i збиваючи супротивникiв, натисканням голої п'яти на педаль, гаркнула:
  - Нас нiхто не зупинить! Нас нiчого не переможе!
  I обидвi дiвчата як проревуть:
  - Злi вовчицi порвуть ворога!
  Та з такими дiвчатами не впорається навiть межу. У всякому разi, iдея дозволити дiвчатам битися - дуже вдала.
  Бої показали, що в оборонi нiмецькi танки сильнi та ефективнi. I що за правильної тактики i Фокке-Вульф непоганий. Його потужне озброєння дозволяло збити з одного заходу, а висока швидкiсть при пiкiруваннi пiти у разi виходу в тил.
  Тож загалом нiмецька ставка на активну оборону себе виправдала. Бої тривали бiльше мiсяця, i їхнiй результат був невизначеним. Нiмцi змогли вiдбити наступи, i Червона армiя зазнала значно бiльших втрат особливо в танках.
  Але й гiтлерiвцi теж були пощипанi, i не наважилися наступати на Курськ.
  Бойовi дiї завмерли до зими. Червона армiя поповнювала шкоду i перейшла в наступ лише 24 грудня. Але гiтлерiвцi до цього часу встигли пiдготуватися i пiдтягнути чималi сили. Орел так i не було взято, i фашисти змогли встояти. Бiлгород теж утримали. Зумiли фашисти вiдбити наступ Червоної Армiї пiд Ленiнградом. Зима загалом ознаменувалася тим, що вперше фашисти змогли стримати радянський наступ i його вiдбити.
  Далося взнаки найкраща робота розвiдки фрицiв, i бiльш ретельна пiдготовка до зими. Що нiмцi в сорок третьому роцi майже не наступали i змогли до холодного часу зберегти бiльше сил. Плюс ще й зрада союзникiв, котрi пустили вiйну на Заходi на гальма. I нiмцi не несли шкоди вiд бомбардувань, i другого фронту.
  Крiм того, i тотальна вiйна приносила свої плоди. Випуск озброєнь у сорок третьому роцi зрiс у Третьому Рейху у два з половиною рази. Нiмцi до кiнця року наздогнали СРСР за кiлькiстю лiтакiв за кращої якостi, приблизно зрiвнялися в танках i самохiдках, теж за якiсної переваги.
  Тож тепер вони у технiцi не поступалися СРСР. Крiм того, з'явився вiдмiнний автомат МР-44, якому не було рiвних. I це стало змiнювати перебiг боїв на користь Третього Рейху.
  Щоправда, навеснi у СРСР з'явилися новi танки IС-2 i Т-34-85, але й нiмцi запустили в серiю досконалiшi "Тигр"-2 та "Пантера"-2. Причому нiмецькi танки обзавелися на вiдмiну вiд реальної iсторiї потужнiшими двигунами. "Тигр"-2 у 1000 кiнських сил, а "Пантера"-2 у 900 i тепер такнi фрицiв у озброєннi та ходових якостях, i лобовiй бронi та технiчнiй надiйностi були на висотi.
  Та й серйозною проблемою стала нiмецька реактивна авiацiя. До лiта 1944 року, у строю боролося вже понад тисячу МО-262 реактивних винищувачiв яким не було рiвних у швидкостi, у деяких видах маневреностi, розгону, а також живучостi.
  Щоправда, поки ця машина досить часто ламалася i розбивалася. Але льотчики гинули рiдше - завдяки новим пристроям, що катапультують.
  З'явилася i еволюцiя Фокке-Вульфа ТА-152 з шiстьма авiацiйними гарматами та швидкiстю 760 кiлометрiв на годину та кращою маневренiстю.
  У СРСР в авiацiї поки що проблеми. Через дефiцит дюралю та припинення поставок алюмiнiю пiд ленд-лiз у серiю ЯК-3 та ЛА-7 не були запущенi. I поки що радянськi льотчики лiтають на застарiлих ЯК-9 та ЛА-5. А реактивною авiацiєю поки що й не пахне.
  I ось 22 червня 1944 року розпочався новий нiмецький наступ у районi Курської дуги. На рiк пiзнiше все-таки розпочалася операцiя "Цитадель". I спалахнула колосальна битва.
  Цього разу у фрицiв переважна перевага у повiтрi. Але чисельностi танкiв зразкову рiвнiсть при якiсному перевагу Нiмеччини. Дещо сильнiша в СРСР артилерiя за кiлькiстю. Пiхоти зразкова рiвнiсть. У нiмцiв правда краще автомати, але значна частина пiхоти це iноземцi. Втiм, i в СРСР якiсть пiдготовки солдатiв не на висотi. Рiвень мобiльностi у нiмцiв вищий. Тим бiльше, що союзники автомобiлiв практично не постачають. Так що воюй так...
  Нiмцi загалом сильнiшi, зате Червона армiя має дуже розвинену в iнженерному вiдношеннi i глибокоешелоновану оборону.
  Коротше кажучи, знайшла коса на камiнь. Нiмцi за першi два тижнi боїв трохи вклинилися у радянськi позицiї, пройшовши до тридцяти-тридцяти п'яти кiлометрiв та зупинилися.
  Так ще два тижнi намагалися просунутися, але без толку. I нiчого не досягли. Пiсля вже Червона армiя наступала.
  Нiмцi вiдiйшли на вихiднi позицiї, знову трохи побадалися обидвi армiї, але нiчого не досягли. Так зупинилися.
  Осiнь пройшла у спробi Червоної Армiї наступати, але без успiху. Як, втiм, i взимку. Нiмцi в холодну пору сидiли в оборонi. I могли встояти. Настав сорок п'ятий рiк.
  У фашистiв у небi реактивнi бомбардувальники "Арадо", i ТА-400, i гвинтовий чотиримоторний Ю-488, i реактивний винищувач ХЕ-162, який володiє кращою маневренiстю та швидкiстю серед усiх лiтакiв.
  На сушi з'явилися танки серiї Е. Насамперед очевидно основна машина нового поколiння Е-50. При вазi "Тигра"-2, у неї значно щiльнiша компоновочна схема, висота в пiвтора рази менша, вежа маленька, ходова частина легша i досконалiша. Що дозволило зробити броню набагато товстiшою i пiд великими нахилами, з газотурбiнним двигуном в 1500 кiнських сил при вазi в сiмдесят тонн. Даний танк мав лобову броню в 250-мiлiметрiв з нахилами, бортову в 170 мiлiметрiв, теж з нахилами, гармату в 105 або 88-мiлiметрiв з довгою ствола в 100ЕЛ, i пристойну швидкiсть. Двигун i трансмiсiя одним блоком та поперек, а на моторi коробка передач.
  Дивовижна вийшла машина. I ось нiмцi влiтку сорок п'ятого року розпочали наступ на пiвденному фланзi.
  А тут ще й Туреччина, закупивши до кредиту велику кiлькiсть американської та нiмецької технiки вступила у вiйну.
  I пiвденний прапор Червоної армiї став обвалюватися. А в СРСР з'явився лише один новий танк IС-3, який, втiм, надто дорогий i складний у виробництвi, щоб бути масовим.
  Хоча перевагою IС-3 можна назвати сильний захист чола танка. Втiм, проти Е-50, який перейменували на "Тигр"-3, i який начебто влаштував у своєму захистi вiйськових, вiн i не тягне.
  Наступ нiмцiв на пiвднi йшов досить успiшно, хоча проривати проходило дуже потужну та розвинену в iнженерному вiдношеннi оборону. Але нiмцi вже мали дуже сильну авiацiю i тому прорив у них був бiльш-менш успiшний. Панування у повiтрi дозволяло придушувати тi чи iншi точки. Крiм того, фрицi отримали бiльш досконалi газомети дуже ефективнi при проривi оборони i здатнi придушувати супротивника. Слiд зазначити, що у фрицiв був бiльш досконалий автомати, i багато транспортерiв та рiзної технiки, включаючи мотоцикли.
  Не так просто не встояти проти такої сили.
  Плюс ще й чудовi бiйцi... Двi дiвчини Альбiна та Альвiна в небi збили понад п'ятсот лiтакiв кожна, та отримали всi п'ять ступенiв Лицарського Хреста Залiзного Хреста. У тому числi високу: iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Войовницi, якi за будь-якої погоди боролися босонiж i в бiкiнi були дуже задоволенi.
  I збивали радянськi лiтаки, наче горобцiв iз рогатки. Таких, як вони не були рiвними в небi.
  Альбiна довбанула з авiагармат по радянськiй машинi, збила її, прочiрiкавши:
  - Я дияволиця!
  Альвiна зрiзала з одного заходу, вiдразу двi росiйськi машини i пропищала:
  - Я втiлення смертi!
  Таким чином у небi з'явилися кошмарнi порiд. I ось за лiто в серединi осенi долаючи завзятий опiр Червоної Армiї, нiмцi вийшли до Сталiнграда.
  I там розгорнулася найжорстокiша битва, яку не знала ранiше планета.
  . Кипають битви за Сталiнград. Радянськi вiйська б'ються героїчно. Нi кроку назад... I це такi завзятi тут хлопцi та дiвчата. Жiночий снайперський батальйон пiд командуванням капiтана Наташки Кактусової зайняв оборонну позицiю у руїнах на вулицi Володарського. Дiвчата з автоматами та рушницями, обв'язавшись зв'язками гранат, ховалися за руїнами.
  Сама Наташка у плямистiй гiмнастерцi на голе тiло, у коротких штанях, та босонога. Красива i фiгуриста дiвчина з сильними стегнами, тонкою талiєю, короткою стрижкою пiд напiвбокс. Обличчя дуже виразне, з мужнiм пiдборiддям, блакитними широко розставленими очима. Русе волосся посiрiло вiд пилу, високi груди, жорсткий погляд. Капiтан Наташа воює вже бiльше двох рокiв i, незважаючи на молодiсть, дуже багато побачила. Ноги у дiвчинки все в саднах i забоях. Дiвчинi спритнiше пересуватися босонiж, нiж грубих i незграбних чоботях.
  Гола пiдошва вiдчуває найменшу вiбрацiю ґрунту, попереджає про близькiсть мiни, а сама мати-земля додає витривалостi. Ступнi у дiвчини з одного боку огрубiли, i не боятися розпеченого металу, або гострого щебеню руїн, але з iншого боку не втратили чутливостi та гнучкостi, попереджаючи крiзь гуркiт про рух танкiв.
  Мила Наташка тримає в руках гранату iз прив'язаним вибухом пакетом. Треба доповзти до грiзного нiмецького танка "Тигр"-3, що поливає вулицi з кулеметiв.
  Поруч iз нею повзе Мiрабела. Теж босонога, так усi дiвчата з батальйону, опинилися вiд чобiт, наслiдуючи свого командира. Її курнi пiдошви точать, коли дiвчина повзе рачки. Жовте волосся у Мiрабелi брудне, i довге... Трохи в'ється. Сама дiвчина струнка, худенька, невеликого зросту. Її можна навiть прийняти за дiвчинку, з вузькими плечима, а здається великою головою.
  Але Мiрабела випробувала вже багато. Встигла побувати i фашистському полонi, переживши жорстокi тортури, i копальнi, звiдки якимось незбагненним дивом зумiла втекти. Адже дивлячись на її дитяче, нiжне личко не коли не скажеш, що їй били гумовими палицями по п'ятах, пропускали через тiло струм.
  Мiрабела стрiляє... Солдат Третього Рейху, у разi араб падає мертве, мордою здiймаючи пiсок i щебiнь.
  Наташка пiдсовує в'язку гранат пiд гiрку смiття. Зараз сюди поповзе дев'яносто тонний "Лев"-2 та його пiдiрве. Блакитнi очi дiвчата сяють, немов сапфiри на смаглявому вiд засмаги та пилу обличчi.
  Досвiд пiдказує, що добре захищений танк зараз змiнює позицiю. "Лев" має 150-мiлiметрiв бортової бронi, та ще й пiд нахилом. Тридцятьчетвiрки не можуть його пробити, шанс є тiльки у важких Сушок. Але гусеницi - це цiль. Головне позбавити машину рухливостi.
  Свiтлана дає чергу з автомата... Солдате, невiдомо якої нацiональностi падає. Нiмцi, пiдкоривши нехай навiть i морально здебiльшого, бiльшу частину схiдної пiвкулi, бережуть арiйську кров i кидають у бiй колонiальнi вiйська: арабiв, африканцiв, iндусiв, рiзних азiатiв та європейцiв. Зросла також i кiлькiсть полякiв - якi з пелюшок привченi ненавидiти бiльшовицьку Росiю. Воюють тут i українськi нацiоналiсти, i донськi козаки, i чеченцi, i весь кавказький каганат. Гiтлер пiдняв цiлий iнтернацiонал.
  Ворогiв багато...
  Свiтлана спритно ухиляється вiд кулеметної черги. Куля ледь не розколола, почорнiла вiд пилу, круглу, дiвочу п'яту. Капiтан-красуня вiдчула навiть лоскоту вiд того, як близько пролетiв презент великого калiбру. Дiвчина перехрестилася, шепнувши:
  - Нас не зупинить навiть куля!
  Мiрабела вiдстрiлюється... Ще одна дiвчина Анжелiка - дуже руда, вище середнього зросту, i мускулиста, незважаючи на мiзерну пайку. Теж дуже симпатична дiвчина, з розкiшними стегнами, пiдтягнутою талiєю, не по-жiночому широкими плечима, i високим грудьми.
  Анжелiка веде бiй в одних трусиках, гiмнастерка розiрвалася на шматки, i розсипавшись на порох, а нове обмундирування, через Волгу не поставляють. Дай Бог перекинути ще боєприпаси i крапельку їжi для виснажених радянських вiйськ.
  Так що Анжелiка майже гола, її ноги подряпанi, особливо колiна. У пiдошву правої ноги влучив уламок, i вона болить, важко ступати.
  Руда, запорошена, майже гола Анжелiка кривить своє гарненьке, але водночас i жорстке обличчя. Дiвчина, стрiляючи, вимовляє:
  - Над нами Господь, Москва та Сталiн!
  I зрiзає атакуючих гiтлерiвцiв, сама ледве встигаючи вiдкотитися.
  Через руїни та вузькi вулички, грiзним нiмецьким танкам важко розвернутися. Ось майже двiстi тонни "Мауси" взагалi не можуть проїхати...
  Як i передбачала Свiтлана "Лев"-2 проїхав небагато, i уткнувся купу смiття. Пролунав вибух. Гусениця лопнула, вiдлетiла пара пошкоджених ковзанок.
  Поранений танк зупинився i з його ствола вилетiв снаряд.
  Десь гримнув на вiдстанi, пiшовши в руїни. Блондинка Свiтлана, наче змiйка прошипiла:
  - Оце мiй розрахунок! Вiдкрили рахунок...
  Дiвчина-капiтан знову мусить вiдповзати. Нiмцi та їх сателiти не можуть використовувати в завалах свою технiчну перевагу. З вини упертого Гiтлера орди Третього Рейху загрузли в позицiйних боях у досить великому та добре укрiпленому мiстi.
  Мiрабела жбурляє гранату. Примушуючи робити пiдбитих нiмцiв чи арабiв сальто, перевертаючись. В одного з гiтлерiвських бойовикiв вiдриває руку, i на нiй висить англiйський годинник з компасом.
  Мiрабела з посмiшкою вимовляє:
  - Що компас вказує вам - шлях у пекло!
  I гарне дiвчисько струшує з курної п'яти, шматок прилиплої керамiки.
  Анжелiка теж обтрушує пил, зi своїми пружними, повними грудьми. Соски вiд бруду майже чорнi, i сверблять. А спробуй помитися. Знову доводиться зариватися, коли пишуть нiмецькi пiстолет-кулемети. I проповзати по-пластунськи.
  Батальйон дiвчат тримає позицiї, хоч iде артобстрiл. I рвуть тяжкi снаряди, а з неба падають бомби... Але нiщо не зломить мужнiсть радянських героїнь.
  Ось Свiтлана бачить, як проповзає Пантера-3. Ну, цей танк уже не такий страшний.
  Можна пробити його у борт. Дiвча, чхнула, виплюнула пил, що лiз у витончений рот. Взяла в руку гранату, обтяжену вибух-пакетом. Потрiбно пiдповзти непомiтно. Але довкола стiльки диму.
  Анжелiка почала пiдбиратися, упираючись у дрен босими пальцями нiг та лiктями. Вона нагадувала кiшку, що вистежує мишеня. Дiвчина пам'ятала вiйну з того страшного лiта сорок першого року, коли вермахт вiроломно вторгся у терени СРСР. Було не дiвчинi, майже дiвчинцi страшно? Спочатку так, але потiм звикаєш. I вже постiйнi розриви снарядiв сприймаєш, як пересiчний шум.
  Ось i зараз вибухнуло зовсiм поряд. Дiвчина шльоп на живiт. Зверху проносяться, мов зграя диких бджiл уламки. Анжелiка шепоче потрiсканими губами:
  - В Iм'я справедливостi Господи!
  Дiвчина прискорює повзок i ось з розбiгу жбурляє гранату, з приробленим вибух-пакетом. Презент летить дугою. Лунає вибух, тонша бортова броня "Пантери" пiддається. Нiмецький танк починає горiти, детонує бойовий комплект.
  Свiтлана з посмiшкою шепоче:
  - Дякую тобi за всевишнього Iсуса! Одному тобi я вiрю! Одному тобi молюся!
  Пантеру-3 розносить. Вiдiрваний довгий стовбур заривається в щебiнь. Лобова броня, вiдiрвавшись вiд бортової, нагадує совок.
  Свiтлана, чиї очi, на коричневому вiд пилу i засмаги обличчi виблискують волошки, вимовляє:
  - Чим бiльше у ворога дубiв, тим мiцнiша наша оборона!
  Анжелiка дуже сексуальна, у своїх чорних трусиках, голим, запорошеним, сильним тiлом. Дiвча дуже спритна. Вона вмiє метати уламки скла босими пальцями нiг.
  Ось жбурнула зараз своєю витонченою, вкритою шаром пилу нiжкою гостренький предмет. I встромилася, прямо фашисту в горло. Красива Анжелiка залепетала:
  - А я секс-символ i символ смертi!
  Дiвчина, пiсля чого знову поповзла стрiляючи. Вела вогонь та Свiтлана.
  Красуня-капiтан, Наташка, зрубавши фашиста, прочирiкала:
  - Життя ланцюг, а дрiбницi в ньому ланки...
  Мiрабела вистрiлила, розкроїла фрицю голову i додала:
  - Не можна ланцi не надавати значення!
  Свiтлана, знову влучно вистрiливши, просипала:
  - Але циклитися на дрiбницях нiяк не можна...
  Мiрабела точно пальнув, додала:
  - Iнакше ланцюг огорне тебе!
  Ще одна дiвчина Олiмпiада, теж дуже гарна, разом iз пiонером Олежкою Кольцовим приготувала мiну на дротi. Вони вдвох штовхнули її... Пролiзла пiдступна козявка до гусеницi "Тигра"-3. I як рвоне цю довгоствольну нiмецьку машину.
  Бiлобрисий хлопчик Олежка вигукнув:
  - Наша Раша, вам параша!
  I ледве встиг вiдскочити, майнувши, чорними, збитими п'ята, вiд падаючої покрiвлi.
  Олiмпiада погладила хлопчика по шиї та вимовила:
  - Ти дуже спритний!
  Пiонер пробрався на фронт i причепився до жiночого батальйону. Хлопчик навiть дуже винахiдливий. Наприклад, лiтачки робив, щоб збивати фашистськi штурмовики. Коли пiднiмаються Фокке-Вульфи, або ТА-152, то лунає неймовiрно оглушливий рев.
  Нiмцi завдають ударiв пiд симфонiю Вагнера. Така велична мелодiя.
  Олiмпiада з досадою вимовляє:
  - Все ще нас намагаються залякати!
  Хлопчик-пiонер з пафосом проспiвав:
  - Росiйський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть пiд зоряним небом не вiзьме!
  За Русь святу мiцно битиметься,
  Я зарядив могутнiй кулемет!
  Олiмпiада, росла мускулиста дiвчина, з широкими стегнами та плечами - типова селянка. Одяг вибухнув пiд час боїв у лахмiття, мiцнi ноги боси, волосся сплетене в двi коси i сильно пропилялося.
  Олежцi всього вiсiм рокiв, що худне вiд недоїдання, подряпаний i брудний хлопчика, в одних лише шортах. Бiле вiд природи волосся, у хлопчика стало сiрим, а ребра просвiчують крiзь, тонку засмаглу i брудну шкiру. Ноги страшенно збитi, i в опiках, забоях, з пухирями. Щоправда, доля зберiгала дитину вiд серйозних поранень.
  Олiмпiада на його фонi здається великою та товстою, хоча дiвчина зовсiм не жирна, а з сильним, тренованим м'ясом на кiстках. Причому, голод здавалося, зовсiм не позначився на її огряднiй i великiй фiгурi.
  Дiвчина стрiляє з важкої протитанкової рушницi. У лоб нiмецькi машини не пробити, а ось у гусеницi є шанс.
  I здоровенний "Лев"-2 отримавши важку вибухiвку в ходову частину, став, немов затятий курець пускати димок.
  Олег Кольцов заспiвав iз єхидцем:
  - Фрiц смердючий не подумавши, бiля пiд'їзду закурив! Вiн, звичайно, велику, неприємнiсть отримав!
  Олiмпiада, миготивши мускулистими, засмаглими iкрами, вiдбила босими, гарними ногами чечiтку. Дiвчина заспiвала:
  - З iкони миготять святих росiйських обличчя... Дай Боже замочи ти хоч iз тисячею фрицiв! А якщо хтось бiльше фашистiв загуде - нiхто вас, повiрте, за те не засудить!
  Пiсля чого перезарядила протитанкову рушницю i знову вистрiлила. Нiмецький транспортер знову пустив струмок диму.
  Дiвочий батальйон завдавав фрицям iстотної шкоди. Але й сам зазнавав втрат. Ось одну дiвчину розiрвало навпiл, i її личко стало таким, незважаючи на пилюку блiдим.
  Бiльшiсть Сталiнграда вже захоплена фашистами, але те, що залишилося вiд мiста, не хоче пiддаватися i здаватися.
  Свiтлана тим часом намагається пробити Тигр-3. Потужна нiмецька машина отримала гранатою в бiк, але не пiддалася. Розвертається, щоб палити з гармати. Дiвчинi доводиться зариватися в землю, i щебiнь, щоб не розчавила вибухова хвиля, випущеного презенту.
  Свiтлана тихо шепоче:
  - Мама тато пробач!
  Мiрабела кинула в "Тигр"-3 гранату, та вибухнула на лобi. Дiвчина прошипiла:
  - Про те, що свiтло вчення взимку навеснi... Стверджую без винятку, що Гiтлер гад чумний!
  Анжелiка, розбиваючи прицiл фашистам i поливаючи їх чергою, процiдила:
  - У трунi, я фюрера побачила зараз! I рушила убогому ногою просто в око!
  Руда дiвчина й справдi жбурнула босими пальцями гранату в танк. Потрапило у ствол... Пролунав вибух i дуло "Тигру"-3 покорiжило.
  Боягузливий нiмець узяв i позадкував.
  Свiтлана прогнусавила через нiздрi:
  - Наша, вашої не поступиться!
  Мiрабела зрубала кулею гiтлерiвського наймита i проспiвала:
  - А лиходiй не жартує! Руки ноги, вiн мотузками крутить! Зуби в серце встромляє... Вiтчизну до дна випиває!
  Свiтлана, хихикнувши, гаркнула:
  - Фюрер дико кричить, надривається!
  Мiрабела пальнув, додала:
  - Ну, а смерть пихкає, посмiхається!
  Ось з'явився ще небезпечнiший "Штумртiгр". Вiн руйнує цiлi будiвлi та бункери. Причому до позицiй радянських вiйськ не наближається. Машину тримають пiд прикриттям нiмецькi кулеметники.
  Свiтлана бачить, що пiдiбратися до позицiй фрицiв неможливо. Натомiсть у небi Фокке-Вульфи. Одна з таких машин пiдлiтає ближче до радянських позицiй. Дiвчата нею вiдкривають вогонь.
  Анжелiка жбурляє гранату, i люто вимовляє:
  - У глибокiй смертi - прощення немає!
  Пiсля чого дiвчина дає чергу з автомата. Швидко вiдкочується. Швидко пiд'їжджає порiвняно новий нiмецький танк "Пантера"-4 з маленькою вежею та нижчим силуетом.
  Декiлька дiвчат кидають у нiмецьку машину гранати. Та, отримавши презенти, застигає i не в змозi повернутися.
  Анжелiка свиснула, прошипiвши:
  - Оце нова напасть! Їй порвемо ми впасти!
  "Пантера"-4 огризнулася i вистрiлила зi своєї потужнiшої зброї.
  Вогненний стовп розколов повiтря, i моментально нагрiв i наелектролiзував атмосферу.
  Анжелiка хихикнула, снаряди пролетiли повз напiвголе дiвчисько. Руда безсоромна струснула стегнами i вивела:
  - А Ньютон ворогiв розбив, скинув ярмо з трону! Фрiцам вiн ухвалив, свiй закон Ньютона!
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Сталiнград весь охоплений згарищами, коли здавалося язик вогню, лижуть небо i трiщать фiолетовi, помаранчевi, а червонi iскри! А кожна iскорка, немовби привид, що вирвався з пекельного замку.
  Свiтлана, зваливши нiмецького бiйця, блиснула блакитними очима, заспiвала:
  - Чого ти скигнула погана бабуся? Повiр, по тобi плаче просто дурниця!
  Мiрабела на розспiв заспiвала, ведучи вогонь по фашистам:
  - Як добре прилягти на траву та фрицям по головi пiддати! Влаштувати фюреру припарку, i з автомата кулi слати!
  Дiвчина дико хихикнула, i перекинулася з живiт на спину. Зробила нiжками велосипед. Вгору полетiла граната. Пролiтаючий Фокке-Вульф-3 отримавши осколками пiд черево, жваво злетiв вище. Видно гострi уламки його поранили. Фашистська тварюка загорiлася, i почала втрачати шматочки обламаних крил.
  Свiтлана, бачачи, як Фокке втрачає висоту, просипала:
  - Ось це семафор! На борту висить сокира!
  Нiмецький лiтак пiдiрвало, розкидаючи у всi далекi куточки неба уламки. I куди фашистський асiвся. Зробив свiй останнiй розворот. У тлiн пiшов кат, а не пiлот!
  Мiрабела чхнула, розсiюючи пил i, промовила:
  - Бути чи не бути? Це не питання!
  Анжелiка знову кинула шматок скла ногою, так що той, потрапивши в око, вийшов у фриця, через потилицю:
  - Я танкова армада! А вам треба лiкуватися!
  Нiмцi та їхнi сателiти спробували просуватися, закидаючи поперед себе гранатами. Така тактика проти дiвчат не дiяла. Ось Олежка Кольцов розгорнув катапульту, i як садане по вороговi у вiдповiдь.
  Хлопчик-пiонер проревiв:
  - Санта Клаус розриває пащу Гiтлеру!
  Заряд катапульти, встромивши в натовп фашистiв, змусив їх розлiтатися, i при цьому перевертатися в повiтрi. Фрiцi падали i розбивалися об уламки стiн.
  Танк "Тигр"-3 втративши рiвновагу зiткнувся з "Львом". Ех, лiво, де твоя грiзна назва?
  Свiтлана посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, а Олежка молодець!
  Хлопчик агресивно гаркнув:
  - Пiонер завжди готовий!
  Дiвча у вiдповiдь мотнула босою нiжкою.
  Дiвчина-капiтан знову почала гвоздити. А Олiмпiада лоскотала Серьожцi вузьку ступню, яка вона у нього тверда! Недарма хлопчик не боїться бiгати по згарищах.
  Мiрабела на розспiв, сказала:
  - Юнiсть - це добре - старiсть це погано!
  Анжелiка це не сумна рижуха погодилася:
  - Немає нiчого гiршого за старость! Це i справдi, найгiрший стан iз усiх можливих!
  I дiвчина зробила стрибок iз переворотом. Їй представилися на хвилину огиднi бабки. Нi, не порiвняти, стару жiнку з дiвчиськом. А яка краса, у струнких тiлах.
  Анжелiка взяла i заспiвала:
  - Течуть за роком, роки караваном,
  Бабуся розтирає в ступi хну.
  I що ж iз струнким моїм станом,
  Як подiлося юнiсть не зрозумiю!
  Свiтлана блиснула очима, звалила нiмця влученням у пах i помiтила:
  - Нi! Все-таки на вiйнi є така краса - залишитися вiчно молодою! Вiчно п'яний!
  Олiмпiада поклала у катапульту новий заряд. Це щось подiбне до гарного мiномета. Дiвчина прошипiла:
  - Не пасуй, а пасуй!
  Олежка шаркнув, тонкою, але спритною нiжкою, i гаркнув:
  - Фрiцам фас!
  I граната разом iз вибух-пакетом, з усього розмаху пролетiла у позицiї Гiтлерiвцiв.
  Та не давався їм Сталiнград. Третiй мiсяць iз кiнця серпня йде штурм, а мiсто все взяти не вдається. На iнших дiлянках фронту гiтлерiвцi досягли успiхiв, але не на цьому.
  Свiтлана вистрiлила з пiстолета, i прогарчала:
  - Все неможливо, трапляється можливим... Не треба робити свiтобудову дуже складною!
  I потрапила у бензобак мотоцикла. Машина вибухнула, i вогнянi вихори, висвiтлили задимлений краєвид. А нiмець виявився розiрваний вогненною лапою.
  Дiвча-капiтан прокричала:
  - Я люблю вбивати зло! I це найвище добро!
  Мiрабела лупнула нiмцiв чергою i прошипiла:
  - Пограємо дикобраз!
  Анжелiка вiдкрила вогонь бiльш прицiльно. Декiлька чорношкiрих залишилося лежати на вкритому списом щебеню:
  - Вбий ворога! - прошепотiла дiвчисько.
  Мiрабела грайливо заспiвала:
  - Нафарбувавши Гiтлера помадою, Майнштейна лаком для волосся, потягну вас у полон принцеси, згризе вас вiрний пес!
  Свiтлана, ведучи вогонь, прошипiла:
  - Давай увечерi, Адольф повiситись... Досить голову дурити! Давай увечерi, лети кречетом - щоб фашистiв мiцно бити!
  Мiрабела люто промовила, збиваючи каску з голови штурмовика:
  - Ми можемо! I ми зробимо!
  Дiвчата з батальйону "Ленiн" зупинили просування iноземного вiйська. Фрiци просувалися вперед, буквально закидаючи трупами простiр. Не допомагав i танк "Лев", iз яким пов'язувалися надiї. Ось модифiкацiя машини зi 150-мiлiметровою гарматою.
  Анжелiка збиває камiнь, що прилип до оголеного соска. У дiвчини такi гарнi i повнi груди. Дiвчина за допомогою ноги кидає гранату. Адже нога сильнiша, нiж рука, i кидок проходить далi.
  "Лев" отримав по гусеницi розрив i зупинився. Вистрiлив iз своєї потужної пащi. Гуркiт, i обвал.
  Анжелiка, спльовуючи, вимовляє:
  - Росiйський воїн вiд болю не стогне!
  I знову дiвчисько стрiляє. I робить це надзвичайно влучно. Фашист, що висунувся з вежi, завалюється назад.
  Руда, майже гола дiвчина вимовляє:
  - Даремно противник вважає, що росiян зумiв вiн зламати! Хто смiливий, той у бою нападає, ворогiв будемо люто бити!
  I Анжелiка перекочує м'язи преса, який у неї дуже рельєфний.
  Ех, до чого ж дiвчата гарнi! Так не хочеться, щоби хоч одна з них загинула.
  Пробiгла Сталенiда... Дуже гарна дiвчина, з пухнастим, бiлим волоссям. Вона якось примудряється мазати їх якимсь зiллям, щоб вони не бруднялися.
  Дiвчина дуже красива, з фiгуркою Венери, тiльки бiльш пiдтягнутою та рельєфною. Одягу на нiй, тiльки лiфчик та трусики. Решта вже вибухнула. Але якою витонченiстю вiдрiзняються нiжки! Це не дiвчина, а друк досконалостi, вiнець краси.
  Вона i пересувається по-особливому, наче бiлочка. А босi нiжки так i миготять, i п'ята, на диво залишаються чистими. Сталенiда стрiляє, i фашист отримує виразку у грудях.
  Дiвчина вимовляє:
  - Вiрнiсть Батькiвщинi - найвище слово!
  Анжелiка зi смiшком помiтила:
  - Знiмай лiфчик i залишайся як я в трусах!
  Сталенiда заперечливо хитнула головою:
  - Це не пристойно!
  Анжелiка труснула стегнами, влучно пальнула i заспiвала:
  - Щось комсомолок стала не звичайна! З голими грудьми так ходити - дуже непристойно!
  Сталенiда хихикнула i помiтила:
  - Навiщо приносити радiсть фрицям, дивитись на нашу красу!
  Анжелiка рiшуче вiдповiла:
  - Краса у нас смертельна!
  Сталева дiвка хихикнула i пальнула по ТА-200. Машина фашистiв спалахнула. А красуня блондинка в'янула:
  - Смерть злу!
  Анжелiка хихикнула:
  - I життя добру!
  Сталенiда побачивши, що нiмець падає, ринула:
  - Ось це найвища цiннiсть! Чи не думайте фашисти, що ви перемогли!
  Анжелiка як заспiває:
  - Чекає на перемогу! Чекає на перемогу... Тих хто хоче пута розбити! Чекає на перемогу! Чекає на перемогу! Ми зумiємо фашистiв розбити!
  Красива дiвчина, i її голi груди так i ходять ходуном. Добре з оголеним торсом у спеку, яку посилюють пожежi.
  Свiтлана тепер виглядала значно рiшучою. Вона пальнула по фрицях з пiстолет-кулемета, i гаркнула:
  - Я вас каструю!
  I справдi фашисти отримали смертельнi презенти та труни! А дiвчина показала їм дулю, зiстроїмо босi пальцi нiг. I засвистiла немов соловей-розбiйник. Причому через пальчики нижнiх кiнцiвок.
  Капiтан-дiвчинка дуже розумна. I iскрометна. I зовсiм не жорстока. Їй теж часом ставати шкода солдатiв ворога, у яких можуть виявитися дiти, що плакатимуть за вбитими батьками.
  Свiтлана, втiм, жене вiд себе такi думки, тож вiд них хочеться розплакатися. Адже не росiяни прийшли до нiмцiв, щоб грабувати та вбивати. Нi, це нiмцi та цiла агресивна зграя iноземцiв з усього свiту увiрвалася на росiйськi простори.
  Свiтлана перехрестилася, i вистрiлила в того, хто намагався непомiтно пiдiбратися до позицiй росiйських фриц... У того витекло вибите кулею око i мозок.
  Дiвчина-капiтан посмiхнулася i промовила, дотепно:
  - Прямо око в око, до голови голова!
  Свiтлана точно вистрiлив, i потрапила до мотоцикла з коляскою. Машина почала рватися, i кулемет вiдлетiв, кiлька разiв перекинувся. Потiм його дуло встромилося в щебiнь.
  Дiвчина потерла голу, запорошену пiдошву об щебiнь. I знову прицiлила. Її весела, юна мордочка досить оскалилася. Дiвча проспiла:
  - Нi, сказали ми фашистам, не потерпить наш народ, щоб росiйський хлiб запашний, називався словом брiд!
  Мiрабела зробила дуже точний пострiл, вiд якого запалав Фокке-Вульф-3, i перевiряла:
  Для негiдника, звичайно, вибiр ясний,
  За долари вiн Русь готовий зрадити...
  Але росiйська людина, тим i прекрасна.
  Що життя за Батькiвщину готове вiддати!
  Дiвчина, зробила сальто i показала гiтлерiвцям дулю, i прокрутилася, i кулi не зачiпали красуню.
  З'явилася Анжелiка, ця красуня, майже гола, i замурзана, мов чортiвка, шпурнула одразу двома нiжками гранати. I перевiряла:
  - Те, що я маю, то... Фрiцам у гострий бiк!
  Олiмпiада поправила Анжелiку:
  - Гострим, у бiк, а не на гострий бiк!
  Дiвчина хихикнула i струснула своїми кавуновими грудьми, i запустила гранату використовуючи гранату з вибухом пакетом. "Тигр"-3 отримав по дулi, i вивернувся цей кривий витвiр мистецтва.
  Пiсля чого гiтлерiвська тварюка позадкувала. Стала повзти наче черепаха, яку застала пожежа.
  Свiтлана заспiвала, весело пiдморгуючи:
  - I "Тигр" задкувати, i нiмцi ховаються!
  Дiвочий батальйон маневрував пiд ударами, авiацiї з повiтря та важких знарядь. Ось ударили реактивнi бомбомети, пiднялися в небо розбитi, розпеченi кручi. I загорiлося камiння. На щастя, жодна з дiвчат, не загинула, зате вирушили на той свiт чоловiки - яких не так шкода! I летять душi - однi до раю, а iншi до пекла! Де вже чорти з вилами чекають на тих, хто не вiрував в Iсуса.
  Анжелiка найсексуальнiша з войовниць у лютi: ну невже фашисти зi свого "Штурмтiгра" можуть обстрiлювати позицiї радянських вiйськ i вбивати червоних воїнiв?
  I дiвчина прихопила босими ногами гранату та закрутилася у каскадах сальто. I крутилася все швидше. I потiм з усього розмаху жбурнула подарунок смертi у широке дуло "Штурмтiгра". Голi, засмаглi ноги красунi майнули, i граната влетiла в дуло. I потужна машина спочатку подавилася, а потiм рвонула. Два "Королiвськi тигри", що стояли по бортах "Штурмтiгра", були пiдкинутi, i розлетiлися в рiзнi боки. З них зiрвало ковзанки, i тi посипалися, летячи як намисто королеви, що лопнуло.
  Вибухова хвиля пiдкинула Анжелiку, i дiвчина полетiла шкереберть. I її перевертало, розгойдувало i жбурляло. Але красуня все ж таки приземлилася, гострий щебiнь, i розфарбоване камiння вп'ялося в її голi пiдошви. Дiвчинi було боляче, i навiть через мозолисту ступню пробило вiстря.
  Але Анжелiка знайшла в собi сили встати i прокричати:
  - Ви фашисти будете в попелi!
  Свiтлану та iнших дiвчат пiдкинуло вибуховою хвилею, i навiть трохи пом'яло. Але жодна з найкрасивiших войовниць не загинула. Дiвчата зустрiли ураганним та влучним вогнем. Придушивши гiтлерiвцiв, що вискочили, та iнших агресивних комах облягали СРСР.
  Мiрабела проспiвала з великою натхненням:
  - I коли сурма Господня нас на битву, з комсомолом будемо разом ми друзi! I з волi Єгови на небесному перекличку буду я!
  Анжелiка, струшуючи пил з розбитих у кров пiдошв i, заспiвала:
  - Ленiн, партiя, комсомол! Фюрера ми вiдправляємо до дурдому!
  Дiвчата оглушливо почали реготати, а Олежка з тривогою i досадою промовив:
  - А моя катапульта, не така точна - як цi голi та сильнi нiжки Анжелiки!
  Олiмпiада, пограючи м'язами рук, заявила:
  - Ну нiчого! Ти ще вигадаєш. Щось крутiше!
  Сталiнград упав таки наприкiнцi грудня 1945 року. У цей час на Кавказi нiмцi та турки таки з'єдналися. I утворилася критична ситуацiя.
  Як вчинити Червону армiю в цiй ситуацiї?
  Сталiн почав наступ у центрi. I бої розгорнулися у напрямi Смоленська. На новий рiк у танк IС-3 бореться екiпаж Єлизавети. Дiвчата б'ються мужньо i смiливо.
  I вони теж перейняли стратегiчний прийом Герди, незважаючи на холод боротися в бiкiнi та босонiж.
  IС-3 машина досить добре захищена в лоб, але гармата все-таки недостатньо сильна. I щоб пробити основний нiмецький танк "Тигр"-3, потрiбно потрапити точно встик мiж корпусом i вежею. I це пiд силу лише цiй легендарнiй четвiрцi дiвчат-танкiстiв.
  Єлизавета пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок. Пробила снарядом нiмецьку "Пантеру" i прочирикала:
  - За росiйський дух!
  Катерина теж лупнула по ворогу, натиснувши голою п'ятою i з натхненням вiдзначила:
  - За комунiзм!
  Пiсля чого пiдморгнула своїм подругам!
  Олена також рушила снарядом по ворогу, використовуючи босi пальчики нiжок, i в'якнула:
  - За патрiотичнi здобутки!
  I пiд кiнець довбала Єфросинiї, теж застосувавши пальчики голих нiжок, що просто супер.
  I перевiряла:
  - За майбутнi вiки!
  Четвiрка дiвчат дуже добре б'ється. I стрiляє дуже влучно.
  Але прорвати оборону гiтлерiвцям дуже складно. Їхнi танки сильнiшi i досконалiшi, i гармати ефективнiшi, не поступаючись кiлькiстю. Спробуй це прорвати.
  А в небi радянськi льотчицi беруть участь у нерiвних боях. Серед них троє дiвчат - Анастасiя Вiдьмакова, Акулiна Орлова, Мiрабела Магнiтна - найсильнiшi.
  Анастасiя навiть помiтила, збиваючи за допомогою босих пальчикiв нiжок, нiмецький Фокке-Вульф:
  - Фашисти сильнi, але й ми не слабкi!
  Акулiна, логiчно помiтила, навив голою п'ятою, i зiм'явши ТА-152 i проворкувавши:
  - Що не вбиває, робить нас сильнiшим!
  Мiрабела Магнiтна хихикнула, пiдрiзавши МЕ-262 i проворкувавши:
  - Найсильнiший хiд якого ти не чекаєш!
  Три войовницi билися в повiтрi, не знаючи жалю та сумнiвiв у своїй правотi.
  Але ось i тут ситуацiя ускладнилася... Навеснi Кавказ остаточно впав, i були втраченi бакинськi свердловини.
  Нiмцi досягли деяких успiхiв i пiд Ленiнградом. Вони змогли взяти Тихвiн i замкнути друге кiльце над мiстом. I стало ще гiрше.
  Гiтлер вимагав наступати влiтку 1946 року на Москву. I потiла фашистська лавина.
  У фашистiв успiхи у районi Середню Азiю. Дуже тяжке становище склалося майже скрiзь.
  А гiтлерiвцi вже обтiкають iз рiзних бокiв Москву.
  Тодi Олег Кольцов та дiвчата знову вступили у бiй, допомагаючи Росiї, точнiше СРСР.
  Тут до них приєдналася босонога дiвчинка Маргарита. Теж доросла жiнка письменниця стала дiвчинкою рокiв дванадцяти в обмiн на безсмертя та виконує мiсiю.
  Воїни iз двадцять першого столiття знову зчепилися з гiтлерiвцями двадцятого.
  Дуже багато солдатiв у фашистської коричневої iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Олег Кольцов, рубаючи гiтлерiвцiв мечами, як пiхоту, i танки проревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопця полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та їхнi лiтаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубаючи бiлих солдатiв та танки, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають такнi та бiлi бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Олег Кольцов настає проти гiтлерiвцiв. Хлопчик-термiнатор рубає коричневi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стволи та збивають лiтаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки - збиває танки та лiтаки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'є i слона, а танк тим бiльше.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Олег Кольцов пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гiтлерiвцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i побулькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  Хлопчик як засвистить i обрушить на солдатiв гiтлерiвської iмперiї, приголомшених ворон. Тi отримавши напад завалилися в непритомнiсть, i пробили черепи фрицям.
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi, танки та лiтаки горять.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує коричневих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  I гола п'ята пiддасть подарунок смертi!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками кидає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз гiтлерiвських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А коричневi воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло гiтлерiвцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить коричневi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi.
  Олег Кольцов у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є гiтлерiвцiв.
  Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  I знову свистить вiд чого ворони отримують серцевий напад i завалюються наче пiдкошенi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує коричневих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами.
  Наташа це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватись i танки, i лiтаки збиваються.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та гiтлерiвцiв винищує. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Кольцов знову у бою. I просувається, махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику-каратисту згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Кольцов пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  А потiм бойовий хлопчик як засвистить, i знову тисячi оглушених ворон заваляться, пробиваючи супротивникiв, немов кинджалами.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армiї та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме, i рознесе частину супротивникiв та танки i навiть лiтаки.
  . РОЗДIЛ Љ4.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубає.
  Зоя рухалася i розкроїла багато коричневих воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свої зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Олег Кольцов стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки, i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому звичайно мало, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Кольцов проспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  I знову дикий свист, що капiтально збиває численних ворон, що пробивають супротивникiв.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та їхнiм танкам, продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя коричневої, пекельної iмперiї тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв та падають лiтаки.
  Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настає на гiтлерiвцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi у дiї i розрубують м'ясо та метал.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Олег Кольцов, знову сотню гiтлерiвцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Росiйський народ - непереможний!
  I хлопчик засвистить, використовуючи босi пальчики нiжок.
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I зрубає масу коричневих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв коричневої армiї вiдкотилася i горiли танки.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Олег Кольцов буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, вiдламавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а покiнчити з такою вiдьмою в полум'ї.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, зрiзавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, i збиваючи лiтаки, прочирикала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи гiтлерiвцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Олег Кольцов у бою виглядає - дуже навiть стильно.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-каратист запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в гiтлерiвцiв та танкiв, пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Олег, рубаючи коричневих солдатiв, пробулькал:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу гiтлерiвцiв i веж танкiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили масу бiйцiв та лiтакiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Августина махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо та зносяться вежi танкiв.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i крилатих стерв'ятникiв, i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Олег Кольцов побулькал:
  - Ох рано, дає охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала гiтлерiвцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки, пiдiрвала масу танкiв, i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наташа знову рубала ворогiв, зносячи вежi танкам.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в гiтлерiвцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить гiтлерiвцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'ється. I вiд неї гiтлерiвцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи та вежi танкам.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата за гiтлерiвцiв взялися. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Олег Кольцов у бою та атакує гiтлерiвцiв. Б'є їх без жалю, розтинає танки, i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи коричневу армiю, i розтинаючи танки, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа взяла i провила, розрубуючи коричневих бiйцiв разом iз танками:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала гiтлерiвцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме i випустить зiрочку босою ногою i прикiнчить масу фашистiв.
  Наташка взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд її голої нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя, також круша гiтлерiвцiв та їхнi танки, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення противникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
  Августина теж цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила гiтлерiвцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбає головою по гiтлерiвському генералу. Зламає йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана дуже люта в наступi, особливо збиваючи танки, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває, лiтаки завалюються. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити.
  Олег Кольцов пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидає таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса гiтлерiвцiв завалилася.
  Олег ревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  I свист кидає ворон на голови гiтлерiвцям, оглушливий.
  Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв, пiдбила i танкiв, i лiтакiв.
  Маргарита заспiвала у планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друже завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наташа у бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по гiтлерiвцях як цвяхне. I рознесе масу мастодонтiв та крилатих, пекельних машин.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по гiтлерiвцям потрiйний млин!
  А Августина проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I масу завалися воїнiв коричневої iмперiї, i навiть їх танкiв i лiтакiв.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися. Як вежi танкам вiдриває й крила фашистським лiтакам.
  Августина прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Августина пiдтвердила:
  - Усiх уб'ємо!
  I вiд її босих нiжок, знову летить презент тотальної анiгiляцiї! I стiльки танкiв i лiтакiв разом розiрвалося на дрiбну стружку.
  Олег Кольцов заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи гiтлерiвцiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, знищуючи разом танки та лiтаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа, руйнуючи коричневих воїнiв, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Олег Кольцов, розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт є не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу. Вiн зрiзав i вежi танкам, i хвости лiтакам.
  Маргарита, рубаючи воїнiв коричневої iмперiї та броню танкiв, проспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  Добре попрацювали вони тодi з гiтлерiвцями... I Радянська Росiя перемогла пiд час штурму Москвi коричневу iмперiю.
  Вiйна ще не закiнчилася, але вже у СРСР з'явився шанс перемогти гiтлерiвцiв самим. Так що шiстцi знову довелося перервати виконання своєї, супер та крутої мiсiї.
  Олег Кольцов навiть заспiвав у радостi;
  Ми пiонери - витязi Вiтчизни,
  Що народилися пiд знаком жовтня.
  Не пошкодуємо для Росiї життя,
  На славу з червоним прапором царя!
  
  Ми любимо i вмiємо мiцно битися,
  Фашистам завзято обламавши роги.
  У нас гранати є у просторому ранцi,
  Нам пiонерам життя недороге!
  
  Ми любимо нашу Батькiвщину святу,
  Що створила грiзний комунiзм.
  Ось комсомолку по снiгу ведуть босу,
  I хоче опустити фашист униз!
  
  Я пiд Москвою з нацизмом завзято бився,
  I всiх ворогiв косили ми серпом.
  Навiщо ж Вермахт цей росiйським дався,
  Я по ньому вдарю кулаком!
  
  Я пiонер i пiд Москвою великою,
  Бився як воїн-велетень...
  Зупинив фашизму натиск дикий,
  У нас Господь Всевишнiй Рiд єдиний!
  
  Немає граней у вiдродженнi Росiї,
  Великий Сталiн, нас з колiн пiдняв...
  Сварог великий, вища месiя,
  I Лади променистої iдеал!
  
  Ми пiонери, хлопчики, дiвчата,
  Битися любимо - це наша доля...
  I голосочок комсомолки дзвiнки,
  Хоча панує криваве свавiлля!
  
  Росiя це Батькiвщина Сварога,
  I комунiзму осяяла шлях...
  Не треба пiонерам злого Бога,
  Нас не зможе ворог у кулак зiгнути!
  
  У нас є танк крутий з похилою бронею,
  Його так просто фрицям не пробити,
  З любов'ю до Лади, дiви благородної,
  Щоб перетворився хижак просто на дичину!
  
  Москву борючись люди вiдстояли,
  А потiм був великий Сталiнград.
  Побачимо комунiзму скоро дали,
  Пройде i Берлiну знай парад!
  
  Так Сталiнград є гордiсть у цьому словi,
  Ми пiонери босонiж у кучугурi.
  Ми обламаємо рiг тупої коровi,
  I Гiтлера заженемо прямо в труну!
  
  Знай нiколи Вiтчизна не зiгнеться,
  Її порив узде не приборкати.
  Нехай вiчно свiтить над Росiєю сонце,
  I буде розбитий пiдступний тать!
  
  Пiд Сталiнградом виявили смiливiсть,
  Зупинити фашистiв ми змогли...
  Така є у росiян знайте зухвалiсть,
  А у ворогiв пiдуть самi нулi!
  
  Росiя може долетiти до Марса,
  I рiзну велич створити...
  I буде все звичайно дуже класно,
  Хоч життя тендiтне як шовку нитку!
  
  Не знає росiйських дух у боях перепони,
  Вiн має силу Перуна...
  Нас чекають вiд богiв нагороди,
  I свiтить елемент повiр руна!
  
  У чому росiйський дух не знає поразки?
  Вiн все повiрте розтоптати.
  Ми пiонери так бажаємо помсти...
  Непереможною як Вiтчизна рать!
  
  У нас вже майже прийшла перемога,
  Хай буде у славi комунiзму свiтло...
  За Батькiвщину боролися нашi дiди,
  Ми зустрiнемо скоро радiсть та свiтанок!
  
  Без Батькiвщини немає життiв пiонерам,
  Вони хочуть боротися за неї.
  I що ви захотiли злi сери?
  Нам забезпечити рабське життя?
  
  Нi отримає фюрер росiян у рабство,
  Його ми наче ляльку зламаємо.
  Адже витязi Росiї можуть битися,
  I з нами золотокрилий херувим!
  
  Немає граней нашої Батькiвщини пiд свiтом,
  Палає як найяскравiша зiрки.
  Ти стала для мене кохання кумиром,
  З тобою я не розлучусь нiколи!
  
  Я пiонер i босоногий хлопчик,
  Що з п'ятою голою мчить снiгом.
  А десь скаче бiлий, милий зайчик,
  Який обламає рiг вороговi!
  
  Не знає пiонер у бою сумнiву,
  Вiн не паяц, а термiнатор знай.
  Прийде фашистам лютим вiр помсти,
  I буде комунiзму яскравий рай!
  
  Як же настане знай епоха,
  В якiй кожен воїн iз ясел...
  Б'йтеся до останнього ти зiтхання,
  Щоб знищений лютий знай злодiй!
  
  Сяють яскраво зiрки комунiзму,
  Епохи свiтлої, кращої у свiтi немає.
  Ми зламаємо ярмо повiр фашизму,
  А Гiтлер буде росiйською на обiд!
  
  У нас повiр такi зi сталi танки,
  Що їхнiй снаряд пантери не проб'є...
  Помахаємо йодом свої хлопчик ранки,
  I знову пiонер у бiй хоробро пре!
  Ну, що фашисти мiцно отримали,
  Не думали нас просто перемогти.
  Ми мабуть комунiзму знаю милi,
  I зможемо вермахт та жартома розбити!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини могутньої,
  Iде в атаку гордий пiонер.
  Хоч над Вiтчизною провисають хмари,
  Покажемо ми переможний усiм приклад!
  
  Повiр ворог мрiю не зупинить,
  Ми знову всiх фашистiв переможемо.
  Не буде зло повiр царювати на тронi,
  Ми новий свiт порядок створимо!
  
  Все буде добре у Вiтчизнi знайте,
  Я хлопчик, але в бою як Робiн Гуд,
  Спочатку лише подряпав я на партi,
  А нинi дуже навiть вiрте круто!
  
  Росiя може рвати багнетом нацистiв,
  Вона будь-яке вiйсько переможе...
  А пiонерам жити за комунiзму...
  Адже наша дружба мiцна монолiт!
  
  Нi в чому ми фрицям у лайцi не поступимося,
  Ми можемо перемагати ворогiв жартома.
  I так фашистiв ми дубиною лупимо,
  Реве пурга, снiгу у вихори крутячи!
  
  Не знає Русь фашистам знай пощади,
  Вона непереможнiстю сильна.
  Отримають шаблею мiцно в шию роки,
  I буде знищено Сатану!
  
  Не вiр, що Гiтлер є непереможним,
  Хоч силу пекла, все рахуй зiбрав...
  Коли народ i партiя єдинi,
  Народ наш вермахт на шматки розiрвав!
  
  Росiя у вiках славиться свята,
  Вона ламала Тигрiв, як метал.
  Розкинулася вiд краю до краю,
  Лише про таку країну молодик мрiяв!
  
  Ми перемагали немов велетнi,
  Рубили супостатiв знай мечем.
  Ми росiяни в боях непереможнi,
  Противникiв Вiтчизни розiб'ємо!
  
  Нас ти повiр нiщо не зупинить,
  I на ти знай нiщо не переможе...
  Ми фюрера по голову зариємо,
  У нас меч гострий та зi сталi щит!
  
  В усьому всесвiтi немає Русi прекраснiшої,
  У нiй буде ера свiтло на вiки.
  Всiм поколiнням стане мир та щастя,
  Потрiбна Вiтчизнi тверда рука!
  
  Так от коли в Берлiн граючи,
  Розмажемо вермахт немов попiл у кров.
  То буде час кордону раю,
  I разом iз Ладою царює любов!
  
  ТРАТКИ ДIВЧАТА БУДИНКИ
  Провiдниця одного з Амазонок загонiв Будинку потрапила в засiдку. Вона билася хоробро, але московськi стрiльцi отримали розпорядження взяти дiвчину-богатиря живою. I скрутили войовницю арканами.
  Пiсля чого дiвчинку помiстили в клiтку. Будинок був скований по руках i ногах.
  З'явився сам воєвода Юрiй Долгоруков. Подивився на скуту дiвчину i крикнув:
  - Не личить розбiйницi в розкiшних шатах ходити!
  Кати зiрвали з дiвчини шовковий одяг, перлиннi пiдвiски, черевички зi срiбними пiдковами. I зовсiм оголили Дiмку. I справдi, ця дiвчина просто принаднiсть - богатир. М'язи сильнi та рельєфнi, високi груди, розкiшнi стегна, тонка талiя. Волосся довге, кучеряве, бiле як снiг з легкою жовтизною. Дуже вродлива, велика дiвчина.
  Воєвода Юрiй Долгоруков облизнувся i сухо наказав.
  - Зачинити її в окрему камеру. Прикувати за руки, ноги та шию. Вночi сам робитиму їй допит.
  Будиночок закрили в холодному пiдземеллi, начепивши тiльки рвану мiшковину. Дiвчина була голодна, кайдани i нашийник натирали кiсточки, сильну шию. Дуже сильна дiвчина спробувала розхитати ланцюг. Але тут сталь була помiтна розрахована на утримання слона. Кожна ланка ланцюга завтовшки з великий палець руки великого чоловiка. Стiни ще не встигли розмокнути i мiцнi, як титан.
  Дiвчина постукала по стiнi босою п'ятою. Стала терти ланку про ланку. Але сталь була добре загартована i не пiддавалася. Будинок важко зiтхнув. На неї чекали тортури. А це, звичайно, вимагає мужностi. Будуть i бити, i палити, i розтягувати i колити.
  Будинок питатимуть, де розбiйники приховали скарби та iнше ще. Потрiбно бути твердою як скеля.
  Ось катували одного хлопчика-шпигуна. Спали кати живцем огольця. Але не видав Санька мiсце загону повстанцiв. Так i помер закатованим.
  А Дiмка чи зможе вона витримати i не застогнати. А тим бiльше видати мiсце, де скарби схованi.
  Ось настала нiч i дiвчину потягли з пiдвалу. Допит розпочали жорстко. Вiдразу ж пiднялися на дибу. Пiдняли дiвчину до стелi, катiвня розташовувалась у вежi. I стеля була високою. Коли мотузку вiдпустили, войовниця полетiла донизу. Сильнi м'язи та мiцнi зв'язки дiвчини вивернулися. Будиночок тихо охнув вiд нестерпного болю, але стримав крик.
  Тодi кати зiрвали з неї мiшковину.
  I стали бити з усього розмаху батогами. Мiцна шкiра дiвчини-богатиря пiддалася не одразу. Кати намагалися щосили. Били з усього розмаху. Тiло дiвчини розгойдувалося.
  Головний катувальник наказав:
  - Закрiпити ноги!
  Босi кiнцiвки дiвчата затиснули у колодцi. А потiм i пiдвiсили вантаж. М'язисте тiло Будинки напружилося.
  Кати збiльшили вагу. I з камiнiв витягли розпечений дрiт.
  Почали шмагати дiвчину пекучими смужками металу.
  Будиночок стиснув зуби сильнiше. Вона тяжко задихала. Рельєфний прес провалювався вiд болю, але дiвчина мовчала.
  Юрiй Долгоруков дивився на це... Вiдчував якусь досаду, що жертва не кричить i не вартує. Милувався фiгурою.
  Воєвода особисто наказав:
  - А тепер пiдсмажте дiвцi босi п'яти!
  Кати поклали до нiг войовницi зв'язку просоченого сiрою хмизу. I пiдпалили. Полум'я хижо лизнуло жiночi п'яти. Пiдошви у Донки були огрубiлi, як у селянки, але все-таки живi. Крiм того, останнi мiсяцi отаманша ходила в чоботях, i її мозолi на ступнях трохи розм'якшилися.
  Бiль був дикий i у войовницi вилiзли очi. Але вона мовчала. I з куточка рота потекла цiвка кровi. Дiвчина почала дихати ще важче, а з тiла рясно капала сумiш кровi та поту.
  Пахло смаженим, наче шашлики. Юрiй Долгоруков, роздратованим мовчанням полонянки сам вихопив з камiна розпеченi щипцi. I схопив дiвчину за полуничний сосок. Будинок у вiдповiдь смачно плюнув на воєводу.
  Юрiй став бити щипцями по грудях, заревiв:
  - Зламайте їй пальцi на ногах! I сильнiше бийте.
  Кати стали ламати пальчики за допомогою розпечених щипцiв. Iнший катувальник нагрiбав жар пiд дибу. Лупили дiвчиськом i дротом. Будинок мовчав, хоч це їй коштувало титанiчних зусиль. Свiдомiсть трохи каламутилася вiд дикого болю, але не хотiла покидати войовницю. Вона терпiла i терпiла.
  Насамкiнець Юрiй Долгоруков сунув їй запалений смолоскип мiж нiг. Бiль пронизав розпеченою голкою, вiд п'ят до потилицi. I дiвчина остаточно знепритомнiла.
  Присутнiй на тортурi лiкар пробурмотiв:
  - На сьогоднi досить! Вона вже нiчого не вiдчуває.
  Воєвода наказав жорстким тоном:
  - До камери її! Продовжимо завтра!
  Будинок зняли з диби, начепили мiшковину, на здерте, обпалене, роздерте тiло i знову кинули в пiдвал. Сковавши руки та ноги.
  Дiвчина лежала на гнилий соломi. Прийшла до тями, вiдчувши важкий бiль. Кiлька щурiв уже крутилося поряд iз Домком.
  Дiвчина була ще досить сильною i впiймала щура рукою. Розчавили. Пiсля чого, не звертаючи уваги на бiль, поринула у сон.
  Їй снилося, що Стенька Разiн входить зi своїм вiйськом до Москви. Усi царськi ратi розбитi. Здобуто перемогу. I народ радiє зустрiчаючи козакiв.
  Поруч iз отаманом скаче Будиночок. Ошатна, гарна, горда.
  I б'ють барабани, гудуть труби. Перемога та трiумф повстанцiв.
  Будиночка отямилася вiд скрегота замку i здригнулася. Майнуло в головi: знову катуватимуть.
  Але поки що було рано. Тюремник принiс хлiб, i глечик iз водою:
  - На стерво!
  I поставив, так що вода бризнула на тiло войовницi-богатиря.
  Будиночок пiднявся. Зламанi пальцi на ногах сильно нiли, як ранки та опiки. Дiвчина погризла хлiб. Випили води, i вiдчула собi бадьорiше. Вправила собi пальчики i подумав, що зламанi хрящi її зростуться i нiчого страшного не сталося. Вона знає, як за допомогою зiлля виводити опiки та зцiлювати рани. Щоб не лишилося й слiду. Головне витримати тортури, а там... Будиночок згадав погляд воєводи i подумав, що катувати його будуть довго та витончено. Та й нехай, вона не зламається.
  Будиночок катували щодня два тижнi поспiль. Правда, обережно i з деяким береженням. Палили, розтягували, викручували, били, катували. Кололи i голками, i пiднiмали, пiдкидаючи дибки. Постiйно пiдсмажували босi пiдошви нiг. Дiвчина вiдчувала бiль у всьому тiлi. На її рани сипали сiль, що дуже болiсно.
  Незважаючи на це, Домка не здавалася. Вони за допомогою своїх бiлих як перестигле жито волосся пилило кайдани. Робила це непомiтно i постiйно.
  Дивно, але волоссям можна навiть загартовану сталь сточувати. У тобi Будинку жив бiль. Бiль скрiзь, нi лишилося, нi кровинки, нi жилки не зворушеним болем. Коли її палили та били, ще щось вiдчувалося. Але коли страждання охопили всю iстоту, вони притупилися.
  Будинок все ще залишався дiвчиною-богатирем. Кати загрожували, що наче вiдьму спалять, i не буде гуманної сокири. Ну, що ж Дiмка була готова до цього.
  Втiм, надiя на втечу не залишала її. Може, вона встигне перепиляти ланцюги. Шкода, щойно вiкно надто вже вузьке. Через нього так просто не просунешся.
  Може, приголомшити тюремника i втекти в його одязi? Вона велике дiвчисько, а в сторожа на обличчi маска. Може, й вдасться пiти? На скалiченi ноги, звичайно, важко ступати, але вона дiйде.
  Аби тiльки впоратися з ланцюгами.
  Ось до неї увiйшов головний кат Самоса:
  - Привiт красуня!
  Будиночок грубо вiдповiла:
  - Кати не здоровi, щоб ти здох!
  Самоса посмiхнувся:
  - Я щось принiс тобi красуня!
  Будинок хихикнув i перепитав:
  - I чого гостинець? Вугiлькiв гарячих?
  Самоса вiдповiв з усмiшкою:
  - Жити хочеш?
  Будиночка брязнула ланцюгами, i з усмiшкою вiдповiла:
  - Що за питання! Звiсно хочу!
  Головний кат повiдомив:
  - Великий воєвода Юрiй Долгоруков пропонує тобi вiдьмi, зректися Стеньки анафеми, та козакiв-розбiйникiв. Покаятися i цар тебе помилує. Тебе засудять до каторги, але поїдеш ти в маєток воєводи, де житимеш немов княгиня!
  Будинок хихикнув i помiтив:
  - А де я ховаю скарби, питати мене не буде?
  Самоса ввiчливо вiдповiв:
  - У воєводи та своїх багатств вистачає! Будеш з ним ласкавим, отримаєш i життя i щастя. А так... Завтра на тебе чекатиме багаття. Причому вогонь буде повiльним i тебе спалять не вiдразу. Ти мучитимешся кiлька годин, голячи на очах у натовпу. А потiм твiй попiл змiшають iз кiнським гноєм i удобрюють їм поля. Зрозумiло?
  Будинок знову посмiхнулася, незважаючи на звiрячi катування у неї вцiлiли всi зуби, i помiтила:
  - Хоче, щоб я була ласкава зi своїм мучителем воєвода? Як багато у нього бажань!
  Самоса похмуро помiтив, понизивши голос:
  - На твоєму мiсцi я погодився б. Адже з багаття не втечеш.
  Будиночка кивнула i брязнула ланцюгом:
  - Логiчно... Обiйми чергового чоловiка чи полум'я. Причому ще невiдомо, хто буде нагорi...
  Дiвчина стукнула в долонi i вiдповiла:
  - Я готова бути ласкава з воєводою. Але не зречуся Стiньки Разiна i козакiв! Тим паче публiчно!
  Самоса знизав плечима i помiтив:
  - Але пан тебе тодi не зможе помилувати. А так... Це лише слова. Повстання вже придушене. Стiнька Разiн у полонi, i скоро буде страчений. А зараз його катують так само, як i тебе. I твоє зречення не матиме значення!
  Будиночок iз сумним виглядом попросила:
  - Може, дасте подумати?
  Самоса вiдповiв iз незадоволеним виглядом:
  - Завтра намiчено твоє спалення. Максимум ти маєш дати вiдповiдь до пiслязавтра. А поки що... Хочеш провести нiч у чистому м'якому лiжку i без ланцюгiв?
  Будиночок гордо струсив головою, її бiле, трохи золотисте волосся стало брудне, але не з'явилося жодного сивого волоска. Дiвчина жорстко вiдповiла:
  - Вiддаю перевагу в'язницi. У нiй думається краще!
  Самоса свиснув:
  - Ну, ти й горда! Рiдко такого чоловiка зустрiнеш! Знаєш, я пропоную тобi поїсти по-людськи. Пiдкрiпи сили. А то охлядала на хлiбi та водi.
  Будиночка посмiхнулася i вiдповiла:
  - Ну, поїсти можна! Тут мої принципи не заважають.
  З'явився помiчник ката. Вiн принiс пiднос зi смаженим гусем, пирогом та чаркою горiлки.
  Будинок посмiхнувся. I весело промовила:
  - Такi бенкети, що й помирати не захочеш!
  Помiчник буркнув:
  - Про душу б подумала!
  Будиночок вiдповiдно кивнула i зiзналася:
  - Так була я з чоловiками, i неодноразово. У тому числi й iз самим Степаном Разiним. Так що мене в будь-якому разi пекло чекає.
  Голодне дiвчисько взялося за пирiг i досить великого смаженого гусака. Енергiйно стала гризти м'ясо.
  Самоса спитав дiвчинку:
  - А ти думаєш, що пекло це є?
  Будинок логiчно помiтила:
  - Якщо є муки на цьому свiтi, то чому б їм не бути i на iншому свiтi?
  Самоса зiтхнув i тицьнув себе кулаком у пiдборiддя пробулькав:
  - Логiчно... Менi кату видно в пекло.
  Будиночка посмiхнулася i запропонувала:
  - А чому? Адже ти тiльки виконуєш наказ. Я ось теж убивала людей. Воювала за правду... А правда вiдносна! Забереш одних бояр, завтра тi самi козачi отамани стану може i гiрше за колишнi вельможи! От iнодi думаєш, а в чому щастя?
  Самоса припустив, просто та рацiонально:
  - Щастя завжди вiдносно! Ось ти голодна їж гусака i зараз щаслива!
  Будинок вiдповiдно кивнула:
  - Так це вiрно! Гарний гусак... То завжди годують засуджених до смертi?
  Самоса неохоче вiдповiв:
  - Як коли. Але сам великий воєвода Долгоруков обiцяє тобi солодке життя пiд своїм заступництвом. А ти їж собi i радуйся!
  Будиночка запитала з усмiшкою та вкрадливим тоном:
  - А Стiньку Разiна помилувати можна?
  Самоса негативно хитнув головою:
  - Нi! Вiн надто великий злочинець!
  Будинок тодi запропонував:
  - Може, я вiдмовлюся вiд помилування, якщо нас разом зi Степаном страчують однiєю сокирою.
  Самоса негативно мотнув головою:
  - Нi... Воєводi це не потрiбно! Ну, вдайся ти, що любиш його, а так така хитра баба як ти завжди зможе втекти!
  Будиночок продовжив жувати птаха, i пирiг. Принюхувалась i чарцi горiлки. Втiм, саме пити дiвчинка не любила. I весело наспiвала:
  - Все неможливо, у свiтобудовi, нам випробування йдуть тiльки в нагляд!
  
  ПРИСТРАСI ЗА ЖАННI ДАРК
  Пiд час вилазки зрадники навмисне зачинили ворота, щоб залишити зовнi дiвчинку. I вона, вiдрiзана з жменькою людей, рубалася вiдчайдушно. Безсумнiвно Орлеанська Дiва впала б зi зброєю в руках, якби не категоричний наказ герцога Бургундського взяти вiдьму живцем.
  Жанна зазнала серйозного поранення списом у плече, на обличчi у неї були глибокi подряпини, на лобi здоровенна шишка. Поранена стрiлою та права рука. Пробило мiцний бiцепс.
  I її роздягнувши до гола, залишивши тiльки в домотканому лахмiттi, прикували за руки ланцюгами, пiднявши верх. Босi ноги Орлеанської дiви, лише шкарпетками голих полошив стосувалися холодної, кам'яної пiдлоги, круглi п'яти пiдняли до верху. А сама вона висiла практично на дибi. Бiль у пораненому плечi i прострiленiй руцi виявився жахливим. Проте сильна, атлетично складена дiвчина, мiцно стиснувши зуби, примудрялася стримати стогiн - хоча бiль був на межi втрати свiдомостi.
  Волосся у Жанни несподiвано виявилося русявим, хоча зазвичай її малювали брюнеткою або рудою. Шия потужна, не жiноча, а груди розвиненi, як i м'язи сильного тiла. Зрозумiло, вона навряд чи постила, як це заведено про неї писати в книгах. Але зараз справдi, її не годували i давали тiльки пити, щоби не загнулася. Для пораненої дiвчини, таке пiдвiшування реальне катування.
  Герцог Бургундський вiдвiдав Жанну лише третього дня. Сильна дiвчина, незважаючи на вивернутi суглоби, дихала рiвно. Мало того, навiть глибока рана на плечi почала вже поживати, а на бiцепсi закрилася. Стiльки у цiй дiвчинi було життєвої сили. Пацюки крутилися бiля її витончених i сильних босих нiг, але жодна не наважувалася вкусити.
  Вона глянула на герцога ясними очима. Вони читалися нi бiль i страх, лише глибоке презирство. Герцог знiяковiв i пiдкреслено чемно промовив.
  - Вибачте мiледi Жанна. Я не знав, що з вами поводяться настiльки жорстоко.
  I герцог прогорлав. - Знiмiть з неї кайдани i переведiть нас у бiльш гiдне примiщення.
  Справдi, самому сановнику знаходиться в холодному, сирому i головне у смердючому пiдземеллi дуже небажає.
  З Жанни зняли ланцюги, i незважаючи на страшний бiль, що пронизав її, коли дiвчина опускала руки, Орлеанська дiва, до своєї честi, навiть не скривилася. Тiльки зiницi сильно розширилися, показавши наскiльки боляче її вивернутим по-звiрячому суглобам.
  Герцог пропусти Жанну вперед. Дiвчина йшла певно. Вона трохи схудла, але залишалася мускулистою та сильною. Зростанням майже дорiвнює герцогу, а якщо врахувати, що той на пiдборах, то мабуть навiть трохи вище за нього. Особою, звичайно ж, красива, але надто вже сувора i чоловiча у неї усмiшка.
  Пiднявшись нагору, герцог люб'язно запропонував поїсти та випити дорого та витриманого вина. Служниця в свою чергу вимила Жаннi ноги i принесла туфельки. Але вони виявилися малi. Через витончену i витончену форму засмаглi ноги у майбутньої святої, здавались меншими, нiж були насправдi. Жанна, втiм, раптом вiдмовилася переодягатися, резонно заявивши:
  - Якщо я полонянка, то для бранки зiйде i лахмiття. А якщо гостя, то маю право покинути замок!
  Герцог Бургундський наказав пiти слугам. Особисто, наливаючи в чашу Жаннi та пропонуючи закуски, вiн заявив:
  - Повiр менi! Реально, я твiй бранець!
  Дiва-войовниця посмiхнулася i занапастила кубок. Потiм з'їла шматочок козулi i помiтила:
  - Ти не перший чоловiк, якого я беру в полон!
  Герцог запропонував тост, а потiм помiтив:
  - Мої права на престол не поступаються i навiть перевершують тi, що є у Карла.
  Жанна поблажливо посмiхнулася i помiтила:
  - У нетрi родоводу хочеш залiзти? Начебто дочка Пилипа Довгого дає вашому роду право на Французький трон?
  Герцог Бургундський енергiйно затряс головою i пiдтвердив:
  - Так звичайно! Адже салiчний закон свiдчить, що землю просто дiлять мiж синами в роду, а до престолонаслiдування вiн не має вiдношення!
  Жанна логiчно помiтила:
  - Тодi ще є гiлка вiд Людовiка Сварливого. У них ще бiльше прав на престол!
  Герцог заперечив, хай i непереконливо:
  - А ту Жанну, палата перiв позбавила права на престол. У тому числi через сумнiви у її походженнi.
  Орлеанська дiва посмiхнулася i показала ерудицiю:
  - Так i салiчний закон затвердила палата перiв.
  Аргумент був сильний. Герцог знову покликав служниць i зажадав серйознiшої їжi. Схоже, що Жанна не така проста, як виглядає. I це не просто, огрядна i сильна юна селянка, що скидається на орного коня. Це значно освiченiша, нехай i в полiтицi особа.
  У головi майнула спокуслива думка про тортури. Але дiвчина, як вiн щойно переконався, дуже добре вмiє терпiти бiль. А Жанна потрiбна йому насамперед як союзник.
  Герцог дав Жаннi поїсти, а потiм зайшов з iншого боку:
  - Як несправедливо чинить з тобою король. Ти зробила для нього стiльки, що цiлком заслужила титул герцога. Але досi ти злиденна селянка. Тобi пiдкоряються армiї, але нема нiчого за душею!
  Жанна на це сумно помiтила:
  - Святi задовольняються малим!
  Герцог трохи натужно розсмiявся i помiтив:
  - Бiльшiсть i святих i римських пап користолюбцi, яких ще тiльки пошукати. А наприклад кардинали... Ти ще не знаєш життя!
  Жанна на це м'яко заперечила:
  - Повiр, знаю не гiрше за тебе, герцогу. I це знання не приносить менi радостi!
  Герцог захотiв бiльшої ясностi:
  - Але ти згодна, що нiчого не винна королевi i в тебе немає перед ним зобов'язань?
  - Королю немає - Боговi так! - вiдповiла ще бiльше навiявши туману Жанна.
  Герцог з усмiшкою вiдповiв:
  - А Бог хоче миру. А свiт скорiше встановить наш сильний i численний рiд, а не Валуа. Тим бiльше, за нас Британiя. Замиритися з нею зможе лише наша династiя!
  Жанна з несподiваною емоцiйнiстю вимовила:
  - Я обрала Карла зовсiм не тому, що вiн кращий за вас. А вибiр дiва робить раз i завжди! I мученицька смерть куди краща за зраду!
  Герцог мало не поперхнувся. Випив ще вина, осушивши до кiнця кубок. Гнiв переповнював його. Настала загроза:
  - Я накажу вас катувати!
  Жанна вперто вiдповiла:
  - Немає бiльше тортур, нiж слухати вашi обiцянки!
  - На дибу її! - грiзно наказав герцог i в кiмнату увiрвалися слуги i кати.
  
  А iнакше й бути не могло: герцог Бургундський наказав обламати її катувальникам. Дуже багате пiдземелля на рiзнi тортури. I кат iз Iспанiї, наполовину мавр. Але говорить по-французьки пристойно:
  - Це i є ватажок вiйська жабникiв? - Смаглявий громила оглушливо розреготався i помiтив. - Сиськi добрi, соски як полуниця, стегна мiцнi - саме для батога i диби!
  Жанна Дарк лише зневажливо пирхнула: перш нiж вести її до ката, Орлеанську Дiву роздiли i ретельно обшукали. Це не дуже приємно, коли бруднi, чоловiчi руки мацають все тiло, та ще й залазять в iнтимнi мiсця й грубо мнуть їх. Жанна Дарк, якiй ще нещодавно пiдкорялися титулованi особи, почувала себе вкрай приниженою. З неї зiрвали пов'язку i на плечi зазяла глибока рвана рана. Вона завдавала певного болю. Кат iз задоволенням подивився на неї, можна буде вибити з дiвчинки за рахунок поранення додатковi страждання.
  Смачно прицмокнувши товстими губами, катувальник промимрив:
  - Що ж! Почнемо з диби! Чи ти хочеш нам щось сказати?
  Жанна Дарк кинула погляд у кут: там сидiло два переписувачi, готовi записати кожне її свiдчення. Поруч був лiкар i кiлька помiчникiв ката. Диба була приготовлена заздалегiдь. Твердим голосом Орлеанська Дiва вимовила:
  - Пишiть таке!
  Писки одразу почали записувати. Дiвча прокричала:
  - Герцог Бургундський круглий дурнiв! На нього чекає загострена кiлка!
  Кат-мавр ударив її по обличчю:
  - Годi! На дибу зухвале дiвчисько.
  Петля захлеснула Орлеанськiй дiвi мускулистi руки i почала пiднiматися, вивертаючи суглоби. Бiль у пораненому плечi був страшним, але незламна Жанна видавила з себе усмiшку. Хоча її широкi для молодої дiвчинки кiстки захрустiли, вiд рiзкого струсу, але на красивому обличчi навiть м'яз не здригнувся.
  Руки вивернулися в суглобах, босi витонченi, дiвочi ноги вiдiрвалися вiд землi. Дiвчина-легенда повисла у повiтрi. Помiчники ката тут же закрiпили на ногах важкий вантаж.
  Кат уважно дивився на тiло жертви. Вiд страшного болю в плечi, провалювався рельєфний прес, мускулисте дiвоче, нетипове для середньовiччя засмагле тiло, стало потiти. Так вона вiдчуває бiль, але яка потрiбна витримка, щоб при цьому бiлозубо усмiхатися.
  Мучитель запитав:
  - Назви iмена своїх помiчникiв у Бургундському таборi!
  Жанна у вiдповiдь плюнула. Кат, хоч у нього й попало, навiть не ворухнувся, на його потворному, бородатому, майже чорному обличчi грала усмiшка:
  - Значить у мовчанку граємо. Добре, дiвчина зараз я тобi допоможу.
  Кат дiстав шомпол i застромив його в рану, пiсля чого почав крутити. Обличчя дiвчини почервонiло, з нього став стiкати i капати пiт, м'язи мимоволi скорочувалися, дихання тяжке, уривчасте наче пiсля тривалого бiгу. Але що дивно, усмiшка не сходила з її вуст.
  Кат досвердлив до кiнця, а потiм рiзко висмикнув: зiницi очей у Орлеанської Дiви звузилися, але усмiшка стала ще ширшою!
  - Мiцна баба! Справжнiй батир! Ну нiчого, я примушу тебе кричати. - мучитель почав розпалювати шомпол на блiдо-рудому вогнi, помiчник ката зняв з полум'я щипцi. Куса частина стала червоною вiд жару.
  Найсмiливiша людина могла б втратити мужнiсть, але Жанна дивилася на це так, нiби перед нею розстелявся стiл iз наїдками.
  Кат безбожно фальшивий, заспiвав:
  - Жiноча нiжка, пiдсмажимо трошки!
  Взявши в руки щипцi, катувальник доторкнувся розпеченим залiзом до дiвочої круглої, трохи запиленої п'яти. Вiн вибирав найчутливiшi мiсця на стопi Орлеанської Дiви. По примiщенню рознiсся запах паленого м'яса. Кат потягнув його носом:
  - Це дуже приємно!
  Мучитель дiяв акуратно, розподiляючи опiки поступово по всiй пiдошвi. Коли жар занадто сильний, то згоряє не тiльки шкiра, але й нервовi закiнчення, так що в даному випадку, потрiбне велике мистецтво у заподiяннi болю. Жанна поводилася героїчно, не видавала i стогiн, що їй боляче видавали очi i капає пiт, але на обличчi грала посмiшка.
  Кат тим часом почав ламати пальчики.
  - Акуратно, тобi дiвчисько буде дуже приємно!
  Жанна вимовила з презирством:
  - А що? Як чоловiк ти не можеш!
  Довгi руки ката були сильнi. Пальцi трiщали, катувальник почав з мiзинця. Коли розпечене залiзо, ламає нiгтi та пальчики, це жахливо. Чується хрускiт. Жанна пробує смикнути, але її ноги надiйно скутi, а кожна ланка ланцюга, завтовшки з великою палець ноги. Навiть її, загартованi селянською працею та важкими боями м'язи, не в змозi порвати настiльки мiцнi сталевi пута.
  Зламавши мiзинець кат, досить хрюкнув:
  - Я молодець! Ти дiвчинко, ловиш насолоду!
  Жанна стоїчно пирхнула:
  - Непогано, тiльки залiзо надто холодне!
  Кат вiдповiв:
  - Та нiчого страшного! Я ще тебе засмажу!
  Мучитель повiльно зламав, прокручуючи навколо своєї осi середнiй палець. Гарнi пальцi у Орлеанської дiви, довгi, рiвнi, витонченi. Кiстки мiцнi, зламати не легко i кат вiд зусиль навiть спiтнiв. З похилим лоба скотилася крапелька поту i впала на розпеченi щипцi. Пахнуть ноги молодої та сильної дiвчини, дуже приємно. Таке любити велике задоволення. А мучити, це ще краще. Ось дiйшла черга до великого пальця босої ноги. Щоправда, сил зламати не вистачає.
  Жанна приховуючи борошно, сердито гаркнула:
  - Ну, як слабке! Не можеш кiсточку зламати!
  Кат плаксиво вiдповiв:
  - Ну, нiчого, вам допоможуть!
  Величезний помiчник катувальника пiдсунув спецiально пристрiй. Великий палець стиснуло, почувся трiск. Палець зламався, кат задоволено промовив:
  - А тепер лiву ногу!
  Процес тортури дуже приємний. Кiстки ой як трiщать, та ще палає спалена шкiра. Дiвчина-легенда терпить, i навiть висунула, дражнячи живодерiв мову.
  Кат з натужним ласкою каже:
  - Якщо ти в усьому зiзнаєшся, видаси спiльникiв, ми припинимо тортури i тебе лiкуватимемо.
  Жанна, що дав їй з таким трудом байдужим тоном, вiдповiла:
  - Що менi ваш бiль!
  Покiнчивши з ламанням пальцiв на ногах, кат хотiв узятися за руки, але лiкар зупинив його:
  - Потрiбно буде, щоб ця стерва ще дещо пiдписала, наприклад, визнання герцога Бургундського королем Францiї, так що руки дайте спокiй.
  Кат охоче погодився:
  - Так, залишимо це на солодке! А зараз лупитимемо її батогом!
  Помiчник катувальника дiстав iз полум'я батiг, з тонких бiлих вiд вогню ланцюжкiв. Жанна скосила очi i з iронiєю вигукнула:
  - Що ж, це чудова лазня!
  Кат з усмiшкою вiдповiв:
  - Чудовий вiник! Тобi дурненька буде дуже приємно i ти будеш балдiти!
  Кат розмахнувся i врiзав. По могутньому тiлу Жанни пройшлася судома.
  - Ну, як подобається?
  Орлеанська Дiва вiдповiла, своїм надто низьким для дiвчини голосом:
  - А що? Чудово! Тiльки ось удар слабенький!
  Помiчник бузувiра врiзав знову. Кат нiби наспiв розтягуючи звуки, промовив:
  - Два-а-а!
  Знову удар, i спiвучий вiдлiк:
  - Три! Чотири!
  Дiвчина напружує м'язи живота, їй хочеться врiзати кату, але вона нiяк не може його дiстати.
  - Ну пiдiйди до мене ближче! - кричить Жанна.
  Живодер дражнить її:
  - Та ти й так гарна!
  Поступово спина, плечi та сiдницi, найвiдомiшої войовницi всiх часiв i народiв, перетворюються на суцiльне криваве, вкрите опiками мiсиво. Не дивлячись на нестерпнi муки, Жанна все ще дивиться вперто, i на чергове запитання:
  - Назви, де ховаєш украденi в нас скарби? - гарчить снiговим барсом:
  - У твоїй пльовiй бородi!
  Кат знову взявся за розпеченi щипцi i схопив її за червоний сосок, на грудях, грубо повернув його!
  Орлеанська Дiва, струшуючи кривавий пiт, видавила з себе:
  - Вишукана ласка!
  Кат продовжив тортуру з iншими грудьми. Тут несподiвано русява голова Жанни мотнулась i вона знепритомнiла.
  Лiкар злякано скрикнув:
  - Вiдкинулася!
  Кат приклав долоню до шиї:
  - Та нi! Серце впевнено б'ється! Продовжити?
  Лiкар похитав головою:
  - На сьогоднi досить! На нiй i так немає живого мiсця. Я думаю, вiд неї ти нiчого не досягнеш.
  Кат з неприхованою досадою кивнув:
  - Нi разу не скрикнула! Сильний характер, хоча жiночому тiлу дуже боляче. Але м'язи її, як у дуже мiцного мужика.
  Лiкар тихо i навiть озирнувшись:
  - Її англiйцi засудили до спалення на багаттi. У цiєї чортовки має вистачити сил, щоб самостiйно зiйти на ешафот. Тому обмийте Жанну i помiстiть в саму камеру пiд посиленою вартою, в кайданах.
  Кат охоче кивнув:
  - Тут усi воїни охоронцi новi, найманцi. За особистим наказом герцога Бургундського всiх французiв змiнили, тож у Жанни спiльникiв не буде! Ну а потiм ми пiд посиленим конвоєм вiдведемо i спалимо її на центральнiй площi. Ох як я буду радий, пiднести факел до цих пустотливих, але таким спокусливим нiжкам.
  Лiкар холодно вiдповiв:
  - Якщо Жанна пiдпише потрiбнi папери, тодi помре швидко. В iншому випадку, вогонь буде повiльним, що поступово пожирає її прекрасне тiло!
  Жанна прийшла до тями i зло шепнула:
  - Не дочекаєтесь!
  У вiдповiдь кат взяв свiжi розпеченi щипцi i рiзко схопив їм розбережену рану в плечi. Здавив сильнiше: Дiвчина знову знепритомнiла. Її облили крижаною водою. Пiсля чого зняли з дибки. Кат буркнув:
  - Ну i сучка! Не знаю, що ще вигадати! Може зґвалтувати її розжареним брухтом?
  Лiкар заперечливо труснув головою:
  - Гарна думка, але герцог Бургундський вигадав щось найкраще. Її, святу незаймана, перед стратою на очах у всього натовпу, зґвалтують два твоїх помiчники. Це буде дуже витонченою помстою!
  Кат заляпав у долонi:
  - Та це так чудово! I я бачитиму?!
  - Все мiсто бачитиме! - пообiцяв лiкар.
  Кат затанцював:
  - Ех ви щипцi розпеченi, i гвоздики на полум'ї розжаренi! Мучати дiвчат дуже подобається i герцогу-королю в поясок низько кланятися! - Чоботи, кованi залiзом, хвацько барабанили по кам'янiй пiдлозi.
  Жанну вiдвели в пiдземелля, i, залишивши в положеннi, прикували до хреста. А довкола виставили надiйну варту!
  
  ЕДМОНД ДАРТАНЬЯН I ЮЛIАН ВIДСТУПНИК
  У снi ж хлопчик Едмонд Д'Артаньян побачив щось не звичайне...
  Ось вiн виявився поруч iз Юлiаном Вiдступником. Вiдомий римський iмператор у битвi з парфянами потрапив у скрутне становище. Але спадкоємцi Цезаря билися мужньо i вiдкинули парфян. Але сам iмператор потрапив iз невеликим загоном в оточеннi вiдчайдушно намагався прорватися до своїх.
  Едмонд Дартаньян вискочив на гарячий пiсок. Хлопчик-термiнатор вiдразу ж зрозумiв, що це не зовсiм сон, тим бiльше занили ще пухирцi на пiдошвах, що ще не зовсiм загоїлися. Але мiркувати нiколи - слiд рятувати iмператора!
  Пацан-рейнджер одним ударом у стрибку збив п'ятьох парфян, якi вже обклали iмператора. Потiм, Олiвер Твiст, дуже спритно пiдхопив обидва мечi й ступив у лайку. Першi чотири воїни-перси впали зi зрубаними головами. Потiм хлопчик метнув кинджал босими пальцями, i той у польотi перекрутився i, перерiзав горлянки трьом лучникам.
  Дартаньян Едмонд радiсно вигукнув:
  - Це чоловiча битва!
  Пiсля чого перейшов у рiшучий наступ. Його помахи мечiв були немов газонокосарка. Вони рубали всiх пiдряд, i розтинали кiнцiвки персiв. Ось великих начальник парфян, що пробує дiстати iмператора, сам втратив кисть руки. А потiм голову.
  Едмонд Дартаньян кинув з вертушки ногами одразу п'ять кинджалiв, i викосив цiлу шеренгу лучникiв. Пiсля чого прорепетував:
  - Година удачi! Настав час пограти!
  I його мечi влаштували стрижку парфянської армiї. Провiдник армiї цар Персiї Iндемон вилупив зенки. Напiвголий, м'язистий хлопчик зрубував усiх поспiль i всiяв всi пiдступи до Юлiана трупами. Нiколи ще володарю Парфiї не доводилося бачити настiльки лютого бiйця. I те, що це всього лише безбородий молодик вселяло серйозний страх.
  Раптом справдi язичницькi Боги вирiшили допомогти Стародавньому Риму i замiсть вiдступу Юлiан повернув на Землю релiгiю предкiв! I зараз це або Геркулес, або син Геркулеса бореться iз парфянською армiєю.
  А Дартаньян Едмонд усе бiльше входив у раж. Вiн метал важкi та гострi предмети. Колов i розбив ворогiв Стародавнього Риму, а його мечi здавалися чарiвними блискавками. Хлопчик-термiнатор надихнув та iнших римлян. З криками: Геркулесе! Геркулес iз нами! Вони кидалися на парфян, подвоївши втрьох свої сили. Воював i сам iмператор.
  Юлiан був лише трохи вище середнього зросту, але чудово складний, i гарний. У момент загибелi йому було всього тридцять два роки, i не вiдомо, що чекало б Римську iмперiю далi проживи вiдступник по бiльш. Але зараз, схоже, парфяни подали назад, i почали задкувати.
  I решта римського вiйська додало спеки. Цар Iндемон спробував переламати хiд битви, i з добiрною тисячею безсмертних рушив у лайку. Але це полягала його фатальна помилка.
  Едмонд Дартаньян звернув увагу на дуже великого - вище за Крисобою зростанням людини, в коронi i плечима, наче шафа в золотiй кольчузi. I хлопчик, бачачи, як слухають накази цього володаря зрозумiв: час дiяти. I пiдхопив упущений персом лук. Швидко натяг його ногою, так що ледь не луснула тятива. А потiм випустив стрiлу, подумки супроводжуючи її полiт.
  I промчавши, колюче жало, встромилося гордовитому царю Парфiї в шию, розiрвавши сонну артерiю. I величезний вагою пiвтора, а то й у два центнери король впав з ломового слона.
  Загибель царя, звичайно, нищiвний удар по вiйську. Тим бiльше, коли молодший спадкоємець спробував взяти командування на себе, як Едмонд Дартаньян i в нього послав стрiлу. В результатi i цей противник виявився проколотим скорпiоном. Римляни, побачивши iмператора, що рветься в бiй, тепер кричала: Аполлон, Аполлон з нами!
  А Едмонд Дартаньян лупцював парфян руками та босими дитячими ногами, використовуючи прийоми про якi вiн читав у китайськiй книзi перекладеної на латину.
  I це варварське вiйсько звернулося в повальну втечу. Тепер римляни переслiдували Парфiю i в цiй гонцi вовкiв не могло бути й мови про прощення i пощаду. Горе тiкає, i горе тiкає вiд римлян подвiйно.
  Схiдне вiйсько тануло на очах, а латинськi полки, легiони та когорти невблаганнi. Залiзнi та мiцнi вони ламають i шматують все поспiль, i вбивають вельмож.
  Хлопчик же мелькав голими, рожевими п'ята, i провiв мечами млин, зрубавши вiдразу п'ятьох супротивникiв.
  Повна перемога. Уцiлiлi парфяни падають навколiшки i благають про пощаду.
  Едмонд Дартаньян пiдiйшов за покликом iмператора. Той лагiдно глянув на нього. В античнi часи люди трохи нижче, нiж у пiзнiшi столiття, та й увi снi хлопчик уявляє себе старшим за вiком. Так що на вигляд хлопчику Дартаньяну за Римськими мiрками рокiв чотирнадцять, п'ятнадцять. Тобто вже можна вважати за чоловiка, нехай i без бороди. Юлiан подивився на його подряпини та забитi мiсця i з широкою посмiшкою запитав:
  - Ти Бог?
  Едмонд Дартаньян чесно та справедливо вiдповiв:
  - Я людина!
  Юлiан важко зiтхнув i теж щиро вiдповiв:
  - Шкода, дуже шкода!
  Хлопця - термiнатора це розлютило, i вiн жорстко вiдповiв:
  - Нема чого шкодувати! Людина це звучить гордо!
  Юлiан схвально кивнув i поплескав пацана по плечу:
  - Вiдмiнно сказано! Людина це i звучить гордо, i вона повинна бути гордою, а не глиною в руках горщика!
  Вiйсько схвально зашумiло. Похiдний жрець почав готувати язичницький молебень з нагоди перемоги. Юлiан вирiшив вiдродити колишнi культи. Один iз них це поклонiння Юпiтеру, Марсу та Мiтрi. Хоча зрозумiло, що язичницька вiра потребує модернiзацiї. Тут пропонували рiзнi iдеї. Адже вже є вчення про Єлисiївськi поля раю для воїнiв та героїчних людей, учених чоловiкiв. Тож чому б i не зробити це офiцiйною доктриною. Будеш пiдкорений iмператору, зумiєш вiдзначитися на службi i отримаєш собi на тому свiтi гарем, i справлятимеш там знатнi бенкети, будучи вiчно молодим i сильним! То навiщо елiтi тодi вчення про Христа?
  Гордий хлопчик Едмонд Дартаньян, який теж не дуже любив традицiйне християнство, дводушне та жорстоке, зауважив:
  - Людина сама коваль свого щастя, i сама горщик свого успiху!
  Юлiан простяг хлопчику руку, мiцно потиснув її i з усiєю щирiстю запропонував:
  - Будь моїм сином та спадкоємцем! Ти не за роками мудрий, i в тобi надлюдська сила!
  Пiсля чого iмператор вивiв з-за пояса перстень цезарiв. Це перстень, зазвичай одягає iмператор тому, кого вибирає своїм наступником, i це зазвичай знак усиновлення.
  Едмонд Дартаньян надiв собi перстень на вказiвний палець i з натхненням промовив:
  - Я сподiваюся стати гiдним долi стати сином iмператора...
  Юлiан розбив Парфянське вiйсько i знову обложив їх добре укрiплену столицю. Поява Едмонда Дартаньяна зустрiла з радiстю. Римський iмператор, розцiлував хлопця i пiдняв його сильним руками над собою, промовивши:
  - Слава Богам! Я вже думав, чи ти не загинув!
  Едмонд, розумiючи, що правду не так легко пояснити, тупаючи босими нiжками, вiдповiв:
  - Чесно кажучи, ваша величнiсть мiй реальний батько, це Аполлон i вiн iнодi забирає мене на Олiмп та до iнших свiтiв, щоб я не надто звикав до людей!
  Iмператор, прозваний у реальнiй iсторiї вiдступником, здивувався:
  - Ти бачив Олiмп?
  Едмонд Дартаньян, як i всi iнтелектуально розвиненi хлопчаки, любив писати i тому охоче пiдтвердив:
  - Так!
  Юлiан захоплено вигукнув:
  - I бачив Юпiтера!
  Хлопчик-вiтязь, широко посмiхаючись перлинними зубами, вiдповiв:
  - Мiй дiдусь Юпiтер передає тобi привiт! I бажає успiхiв! Щоб Римська iмперiя пiдкорила весь свiт! I вся свiтобудова!
  Iмператор на всю горлянку вигукнув:
  - Слава богам! Та принесуть вони перемогу!
  Хлопчик-спадкоємець тут же запропонував не зволiкати зi штурмом, так мiсцевiсть, навколо розорена i римським вiйськам дуже складно добути собi їжу та питво.
  Едмонд, озброївшись найкращою римською цибулею, яку ще й удосконалив, вирушив на полювання. Краще все обмiрковувати план штурму, бачачи саму фортецю i заодно вбиваючи ворогiв.
  Едмонд Дартаньян вистрiлив з дистанцiї у воїна з червоним пiр'ям на шоломi. У вiдповiдь у хлопця полетiли цiлi хмари стрiл. Але юний воїн не звертав на них жодної уваги: все одно не долiтають, i холоднокровно вибивав супротивникiв, а сам швидким кроком, переходячи на бiг, прямував навколо стiни.
  Мiсто i справдi було великим, що трохи поступається Риму i оточене з високими стiнами. Його не змiг взяти в своє i Траян Великий, i багато iнших завойовникiв. Адже тут фактично головна сила Парфiї. Пiдкори її, i твої володiння Рим можуть простягатися аж до Iндiї.
  Хлопчик Едмонд звернув увагу, що стiни мiста майже всюди великi, товстi та зуби. Для взяття такого мiста потрiбно багато довгих сходiв i не факт, що ти їх знайдеш. Дещо слабший захист, де мiсто омиває рiчка, там бурхливий потiк. Вiдвести рiчку можна, але часу це займе не менше двох мiсяцiв наполегливої працi. Так що залишаються якi ще способи?
  Наприклад, пiдiрвати стiну та прорватися у пролом! Найпростiший спосiб, але потрiбна вибухiвка. Але неподалiк мiста є значних розмiрiв лiс. I при деякiй вправностi вибухiвку можна зробити з... тирси, додавши до них найпростiших мiнералiв i солей. А босими п'ятами хлопчик вiдчув, що такого роду мiнерали та солi в ґрунтi є.
  Пiдiрвати найкраще найвищу частину стiни, де зiбралося найбiльше ворожих воїнiв. Тепер парфяни пошкодують, що наважилися взагалi пiти проти Риму.
  Едмонд Дартаньян розстрiляв чотири сагайдаки, повернувся назад у табiр i радiсно повiдомив Юлiану:
  - Боги пiдказали менi, яким чином можна взяти фортецю! Але нехай твої воїни слугуватимуть нашому ритуалу!
  Римський iмператор жорстко наказав:
  - Слухайте мого сина, як менi самому!
  I вiйсько, яке бачило Едмонда Дартаньян у справi, гаркнуло у вiдповiдь вiтання. А пацан-цесаревич активно роздавав накази. Спочатку потрiбно в першу чергу зрубати дерева i дрiбно перемолоти. I це виявиться дуже крута забiйна сила проти ворогiв Стародавнього Риму.
  Потрiбно безлiч тирси змiшати з мiнералами, i тодi вийде потужна бомба античних часiв. Вона повинна спрацювати куди ефективнiше за порох, i не гiрше за нiтроглiцерин. Ось це справдi хлопчик-термiнатор задумав. Причому Едмонд сам особисто рубав лiс, i перемелював колоди на щити та тирсу.
  Голий, м'язистий торс хлопчика блищав вiд поту, i здавалося, що пацан вiдлито з бронзи.
  Вiрячи у волю богiв, римське вiйсько працювало дуже дружно, злагоджено та енергiйно. Тирса i потужнi дерев'янi щити швидко будувалися. Щоправда, парфяни спробували здiйснити вилазку.
  Едмонд Дартаньян з радiстю помахав двома мечами, а через засiдку вдарила кiннота. Пара тисяч персiв потрапила до оточення. Хлопчик-вiтязь довбав їхнiй ватажок ногою в щелепу, змусивши втратити масу зубiв. А потiм його пара мечiв запрацювала, нiби були приладом для голiння. I парфяни опинилися в мiшку, i оточеннi найдоблеснiшої армiї свiту.
  Та багато в римськiй армiї боролося тепер варварiв, але вiд цього вона стала сильнiшою, увiбравши в себе i свiжу кров, i новi бойовi прийоми.
  Едмонд Дартаньян бiльше, iнших досяг успiху в цьому рубаннi. I спецiально пацан плескався у великi калюжi кровi, щоб оббризкати римських воякiв. А їм це подобалося, виходило, що вони вiд сина самого Аполлона отримують божественну благодать, силу та удачу.
  Подiбно до того, як багато хто в Римi зрадiли поверненню колишнiх язичницьких культiв. I з великим задоволенням молилися Фортунi та Юпiтеру.
  Хлопчик-термiнатор, здавалося, пiдтверджував розрубування персiв з одного помаху навпiл, що вiра язичникiв дає колосальнi космiчнi сили. I що практично будь-яка людина за бажання може стати богом, i творити чудеса!
  Християнство ж здавалося надто ворожим життєвим насолодам i внаслiдок цього непривабливим. Тим бiльше, чи буде ще рай? Та й чи бачив хто з тих, хто живе в четвертому столiттi воскреслого Христа?
  Та повiрити у всемогутнiсть розiп'ятої, нещасної людини дуже важко, навiть витонченому розуму. А тим бiльше варварам, чи римлянам, якi цiнували культ сили i для яких хрест був ганьбою. Щоб всемогутнiй Бог, принизив себе до смертi на хрестi - це взагалi уявлялося безумством i повiрити в таке....
  А свої боги простi, зрозумiлi, людськi... I нiхто не чинив серйозного опору вiдродженим культам!
  А ось i зараз рисськi воїни, хай iз них половина не латиноси, а варвари з ентузiазмом виконують накази iмператора та його Сина та Сина Аполлона.
  Вночi досить кiлькiсть тирси та мiнералiв вже приготовлена. Едмонд Дартаньян не став дожити свiтанку, а наказав посунути вiзок у центральному пунктi ворожої оборони негайно.
  I помчали трофейнi парфянськi конi, разом зi смертоносним вантажем до вежi царiв. Iз пiдганяли, припiкаючи бабки та ноги запаленими смолоскипами та ударами довгих бичiв. I хоча перси i окрили безладну пальбу в нiчну iмлу, було вже пiзно.
  Едмонд Дартаньян щоб посилити свiй голос, через величезний мiдний рiг прогорлав:
  - Так вiдбутися iм'я Богiв! Хай буде Юпiтер на допомогу!
  Рвонуло так, що за пару верст з голiв римлян збивало з голiв шоломи. Але парфянам дiсталося у тисячу разiв сильнiше. Головне укриття вiд вибухової хвилi пiдкинуло вище, i стiни здибилися. Багато сотень перських воїнiв було вбито на мiсцi, а ще бiльше покалiчилося...
  Едмонд Дартаньян, якого теж штовхнуло вибуховою хвилею, впав на колiна, але тут же схопився. Пацан-вiтязь знову гаркнув:
  - А тепер у атаку друзi! На славу нашого Бога Аполлона!
  I кинувся першим, миготивши босими, з налиплим на кров пилом хлопчачими п'ятами. А за ним мчала i вся римська, незлiченна, принаймнi, у нiчному кошмарi армiя.
  Едмонд Дартаньян першим досяг позицiй парфян i жваво пiднявся пiд обваленою стiною. Пацан-термiнатор перебував у найсильнiшому азартi. Вiн рубав усiх пiдряд, хоча вже було видно, що парфяни втратили здатнiсть реально чинити опiр. У них упав бойовий дух, i випарувалося будь-яке бажання чинити опiр римлянам. Але все одно винищення тривало, i точилася реальна рiзанина.
  Хлопчик-термiнатор врiзав голою п'ятою в пiдборiддя одному iз знатних персiв зламав йому щелепу та шию. Той звалився прямо в котел з киплячою смолою, яку приготували парфяни, щоб лити на голову атакуючим римлянам.
  Смола розплескалася i кiлька персiв з переляку теж упали в котли i в них смажилися живцем.
  Олiвер Твiст розмахуючи мечами, i прорубуючи чергову просiку, заспiвав цiлу баладу:
  Я лицар Риму та меча...
  Господь покликав мене на лайку!
  Свiт отримав враз ката,
  А ти Фортуну краще слави!
  
  Вирiшили вiдродити велику мрiю,
  Що людина подiбною до Бога сильною стала!
  I полюбили, мудрiсть, красу,
  В якiй втiлено порив сердець у метал!
  
  Нi не язичник, Цезар був,
  Вiн у ратi рiвного не знав собi...
  I променистою славою Рим,
  Кидає виклик страху-сатану!
  
  Все звернутися на порох,
  Але лише безсмертний дух!
  Знайдемо силу ми в словах,
  Яких не сказати нам у слух!
  
  Повiрте людина не труп,
  У ньому найкраще, живе завжди...
  Промiнь слави не згас.
  У серцях кохання зiрка!
  
  I що таке кров,
  Вона дає нам життя.
  З болю є кохання,
  I за неї тримайся!
  
  Повiр, що ти не слабкий,
  I сильним був душею!
  Нехай гине в тiлi раб,
  Ми впораємося з вуздечкою!
  
  Коли ти боягузтво переможеш,
  I гине жах дикий...
  Тодi париш ти вище за дахи,
  Богiв рахуючи лики!
  
  Прийде Олiмп, запалить вогонь,
  I буде свiтло променисте...
  Але слабкого герой не чiпай,
  Клiєнта окулiста...
  
  Хто топче дрiбного хробака,
  Той сам мiзерний серцем!
  А пристрасть моя велика,
  Пiд хвiст двi трiски перцю!
  
  Коротше Бiлобог прийди,
  Я стану Аполлоном.
  Ми закреслимо, пером нули,
  За нами мiльйони!
  I з кожним ударом мускулистого, схожого на Геркулеса, хлопчаки хтось падав. А перси бухалися на колiна несамовито волали про пощаду.
  Столиця Парфiї впала, i з неї тепер розвивався Римський прапор.
  Полоненi впали ниць i цiлували витонченi слiди босих нiг хлопчика-божества, який творив подвиги Геракла.
  Едмонд Дартаньян узяв у свої сильнi руки ключ вiд Азiї та пiдiйшов до iмператора Юлiана. Той подякував спадкоємцю i передав йому назад, сказавши: "Слава Аполлону".
  Юлiан будує нову столицю. Едмонду теж стало снитися все трохи прискорено, на кшталт кiнострiчки... Ось вiн знову зустрiвся iмператором Юлiаном. Парфянське царство, вiд якого у римлян було стiльки проблем повалено, i Юлiан якого вже називали Великим вирiшив вiдновити Вавилон.
  Поява Едмонда Дартаньяна названого сина iмператора i вважали сином Аполлона було сприйнято римлянами як знак богiв.
  Перед хлопчиком вiсталки сипали рожевi пелюстки. Едмонд топтав їх босими ногами, i гордо випнувши груди, ходив немов трiумфатор. Голi п'яти приємно лоскотали пелюстки, i настрiй вiд цього здiймався. Юлiан потиснув хлопцю його мозолисту вiд ратних праць руку, промовивши:
  - О мiй сину! Я звелiв зi скарбiв, захоплених у парфян вiдлити тобi золоту статую, вставивши смарагди замiсть очей! Раз ти син Аполлона то подiбний до самого Бога краси та ратного мистецтва!
  Едмонд Дантес скромно вiдповiв, схрестивши руки на м'язових грудях, сильного пiдлiтка:
  - Я всього лише подiбний до Бога, будучи людиною!
  Юлiан кивнув сильному, справдi подiбному Аполлон у пiдлiтковому хлопчику i оголосив:
  - У твою частину та честь початку вiдродження Вавилону влаштуємо гладiаторськi бої!
  Едмонд щиро промовив:
  - Менше кровi! Нашi боги вимагають не жертв, а мужностi та вiдваги!
  Юлiан iз цим погодився:
  - Нехай буде так! Але тi парфяни, якi не змирилися, повиннi загинути в битвах гладiаторських, щоб не заподiяти нових бiд Риму!
  Едмонд Д'Артаньян-молодший вiдповiв на це:
  - Нехай їхню долю вирiшать боги! Тiльки нехай у цих не беруть участь жiнки та дiти!
  Юлiан двозначно вiдповiв:
  - Тi, хто не небезпечний нам брати участь у танцi смертi не будуть!
  Статуя вiдлита Едмонд Д'Артаньяну був навiть вище, нiж натуральна величина, а смарагдовi очi горiли. У руках хлопчик-божество тримав два мечi зi сталевими лезами i з ручками прикрашеними рубiнами. Рельєфнi м'язи цiлком вiдповiдали оригiналу.
  Потiм був розкiшний бенкет i вже пiд час бенкету влаштували перший гладiаторський бiй. Билося двоє ретельно вимитих i змащених олiєю парфян. Вони накинулися один на одного iз мечами. Бiльший пропустив кiлька ударiв меча в груди i живiт, звалився на пiсок. Сутичка виявилася швидкоплинною i майже всi римляни незадоволенi подiбним результатом нахилили палець вниз - добий його! Олiвер утримався. Йому не хотiв виглядати нi жорстоким, нi милосердним.
  Парфянин безсоромно заколов свого спiввiтчизника. На цьому, власне, гладiаторськi уявлення i закiнчилися. Лише до кiнця бенкету, коли Юлiан подiбно до Нерона виконав пiсню, знову викликали на ристалище воїнiв. Цього разу билися два пiдлiтки.
  Вони билися досить довго, заподiявши один одному безлiч ран. I пiд кiнець, зовсiм знемагаючи, пробили мечами один одному груди i завмерли.
  Едмонд, тупнув босою ногою, невдоволено помiтив:
  - Ти батько обiцяв, що не буде у гладiаторських поєдинках дiтей!
  Юлiан рiшуче вiдповiв, стукнувши кулаком по столу:
  - А це й не дiти! Їм уже по чотирнадцять!
  Подiбний результат викликав певне розчарування римлян, i вони освистали померлих поєдинникiв.
  Едмонд не став заперечувати. Вiн i сам не вважав чотирнадцятирiчних дiтей. Якщо пацан вже може з жiнкою, то вiн не дитина!
  Та й у тi часи в такi роки в Гасконi й одружилися та виходили замiж. Античнiсть та середньовiччя - суть одне!
  Гладiаторськi бої розпочалися наступного дня.
  Парфяни билися один з одним. Вони були лютi, кидалися i кололися. Багато проливалося кровi та поту.
  Вже в першому бою з кожного боку билося по двадцять чоловiк. Тi хто вийшов першими iз зеленими пов'язками на стегнах, а другi з жовтими. Битва протiкала зi змiнним успiхом. Перемогли зелений з яких на ногах залишилося лише троє, та й тi тяжко пораненi.
  Другий поєдинок видався трохи не менш кривавим нiж перший.
  Цього разу билося по п'ятнадцять людей з кожного боку. Однi у помаранчевих пов'язках, iншi у синiх. Стукають важкi чоботи, об пiсок. Самi гладiатори напiвголi, багато волохатих, так що видовище цiлком варварське i напружене. Помаранчевi схоже виявилися сильнiшими, хоча загалом бiй видався конкурентним. Iшов наполегливий обмiн ударами, капала кров.
  Обидвi сторони колихалися, мов бриз хвилi.
  Помаранчевi виявилися сильнiшими, з них п'ять воїнiв устояло на ногах. А тi синi, котрi завалися, але були вбитi, їх милувати римляни не стали.
  Бої кипiли з розмахом. Ось, наприклад, троє левiв i п'ятеро парфян iз тупими мечами. Кривава вийшла банька... Цього разу левам усмiхнулася удача, крiм теж звiрiв шкодували i мечi видали бранцям короткi, iржавi й давно не гострi.
  Потiм на ринг вийшли пiдлiтки, яких озброїли одними кинджалами. Стiльки було вереску, крику, кусань. Вони сплелися в обiйми i кололи вiстрями один одного, бодалися, лягали. Хлопчаки настiльки розлютилися, що навiть не дивилися хто в якiй командi. Просто вбивали одне одного, калiчили та добивали на мiсцi.
  Один з них навiть вирвав iншому серце з м'язистих грудей, змусивши останнього вмирати вiд жорстокого больового шоку.
  Як це i жорсткого i огидно, але водночас по кривавому цiкаво. Коли ти вiдчуваєш сумiш азарту, задоволення i в той же час гидко, коли голi, спiтнiлi, у кровi та розрiзах пiдлiтки терзають зброєю i кусають один одного.
  А в античнi часи дiтей народжується багато, i в гладiаторських боях бере участь велика кiлькiсть хлопчакiв. Вони менш цiннi товар i їх не так шкода. Найчастiше молодi раби борються дуже голяка, i завжди босонiж.
  Жiнки гладiатори теж майже завжди босi, крiм найзнаменитiших з них. Такi дiвчата, щоб пiдкреслити свiй бiльш високий статус, надягають наряднi сандалi.
  Рабам до повнолiття взуття взагалi не покладено, тiльки морозом їм видають грубi дерев'янi черевики, щоб цiнна худоба не загнулася вiд холоду. I якщо дитина вiд природи мiцна i може витримати снiг, волiють її залишати без тунiки. Дiти вiльних римлян i особливо патрицiїв, щоб бути менш схожими на рабiв, носять сандалi або шльопання, а в холодну пору чоботи.
  Едмонд Д'Артаньян звичайно як син бога Аполлона вище за подiбнi забобони. Але деякi парфянськi бранцi, дивлячись на хлопчика в одних шортиках, що сидiв поруч iз iмператором, мабуть, приймали його за почесного нашкiрника i шепотiлися.
  А слух Едмонда дуже гострий i неприємно, коли про тебе так думаю. Двi напiвголi рабинi пiдiйшли до принца i почали робити приємних масаж, для босих нiг хлопчика. Так добре, коли тебе торкаються дiвчата-азiатки. Мабуть, теж захопленi рабинi в пiдкоренiй Парфiї.
  На ногах залишився тiльки один з пiдлiткiв, який, втiм, теж не мiг триматися прямо через численнi рани i стояв рачки.
  Наступний бiй виявився трохи екзотичнiшим. Чотири крокодила проти двох десяток парфян iз цiпками. I тiльки в одного опинилася в руках сокира. Алiгатори кидалися на полонених, а тi били палицями у вiдповiдь. Деякi парфяни тiкали. Надто вже страшна тварина крокодил. Як клацне паща, так перекушений парфянин здох у таких зубах.
  А iнший воїн уже втратив ноги, а iнший руки. А жеруть крокодили гладiатор дуже навiть зi смаком.
  Рослий перс iз сокирою рубанув алiгатора сокирою. Той навiть не зреагував: така вийшла мiцна шкiра. I все вiдбиває поспiль i кидається пожирати всiх, хто попався пiд iкла.
  Криваве мiсиво з'явилося. I стало розтiкатися по пiсках та гравiю.
  Едмонд Д'Артаньян став загравати з дiвчатами рабинями... I прокинувся!
  
  третя свiтова вiйна в сорок п'ятому
  АННОТАЦIЯ
  Сталiн пiдступно напав на союзникiв i розпочав третю свiтову вiйну. Радянськi вiйська спочатку досягли чималих успiхiв, але щастя на вiйнi мiнливе.
  . РОЗДIЛ Љ1
  30 травня 1945 року мiж Радянським Союзом та вiйськами союзникiв розпочалася нова вiйна. Сталiн вирiшив, що слiд покiнчити iз Заходом поки що, той не обзавiвся атомною бомбою.
  I розпочалася вiйна. СРСР був на фронтi близько семи мiльйонiв солдатiв i офiцерiв. Захiд мав приблизно таку ж кiлькiсть пiхоти рiзного роду. I рiзних країн. Танкiв та самохiдок у союзникiв понад двадцять тисяч проти п'ятнадцяти радянських. Правда у СРСР є важкi IС-2, а союзники таких монстрiв практично не мають. Може, крiм двадцяти танкiв "Тортiла" вагою вiсiмдесят тонн. Натомiсть у союзникiв є "Першинги", якi перевершують Т-34-85 в озброєннi та лобовiй бронi, та "Черчiллi", якi набагато краще броньованi нiж тридцятьчетвiрки.
  Є ще нехай i не масовий "Надпершинг" з потужною i довгоствольною гарматою 90-мiлiметрiв в 73 ЕЛ довжиною ствола i товстою лобовою бронею. Теж дуже небезпечна машина. Але наймасовiший "Шерман". У бронi та озброєннi цей танк близький до тридцятьчетвiрки. В оглядовостi навiть краще та в оптицi. Швидкостi приблизнi рiвнi, як i вага. "Шерман" правда зависокий i менш стiйкий, його складнiше маскувати. Зате вiн куди тихiший у русi. Т-34-85 набагато голоснiше.
  Правда радянська машина дизельна i бiльший запас ходу має, i менше горить.
  Деякi "Шермани" - "Свiтлячок" забезпеченi сiмнадцятифутовою гарматою i перевершують тридцятьчетвiрка та бронебiйну силу зброї. Але такi не наймасовiшi.
  Загалом союзники начебто й не слабшi на сушi. У них i кулеметiв, i пiстолет-кулеметiв достатньо.
  Але радянська пiхота бiльш загартована i має бiльше досвiду важких боїв iз супротивником. У цьому планi Червона армiя сильна.
  В авiацiї перевага на боцi союзникiв. Особливо в бомбардувальнiй. I особливо у чотиримоторних лiтаках. Радянськi винищувачi краще у маневреностi машин союзникiв, але поступаються у озброєннi та швидкостi.
  Звiсно, рiшення Сталiна здавалося б авантюра. Але радянськi аси кращi i результативнiшi за захiднi. I найголовнiше - ставка зробила на несподiванiсть.
  А це велика сила, коли атакуєш раптово. I тут Червона армiя змогла застати союзникiв зненацька. I давай їх молотити.
  Раптовий i дуже сильний вийшов удар.
  Радянськi вiйська в першi днi вклинилися.
  Екiпаж Єлизавети бився на СУ-100 i посилав снаряд за снарядом.
  Дiвчина натиснула босими пальчиками нiжок на важiль i як довбає i вбивчою силою.
  Оце баби, що треба.
  I в карти рiжуться шикарно.
  Єлизавета, руйнуючи вiйська союзникiв, видала:
  - Радiсть чекає на нас, найвищий клас!
  Катерина лупнула за допомогою босої, точеної нiжки i пискнула:
  - Щоб радiти перемозi та не оплакувати гiркоту поразок, потрiбен пiт працьовитостi та iскра таланту!
  Олена прочiрiкала, скелячи зубки i пiдморгуючи:
  - Солдат чує серцем, коли слiд йти в атаку, а полiтик, який давно у печiнках посилає на забiй!
  Єфросинья натиснула голою п'ятою на педаль, послала вбивчу силу снаряд i видала:
  - Солдата iнодi вiдвiдують сумнiви в компетентностi командування, але полiтик без жодних сумнiвiв не компетентний, що в умiннi брехати!
  СУ-100 впевнено пробивала всi танки союзникiв iз великої дистанцiї та показувала свою ефективнiсть.
  Єлизавета довбанула за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - Солдат - це син орла, що клює супостата i пурхає в небi, полiтик син лисицi, що гадить на голову, i свинячить у кулуарах!
  Катерина довбанула за допомогою голої, круглої, рожевої п'ятки i проворкувала:
  - У бою хоробрий перемiг його до початку бiйки, боягуз програв, не вступивши в битву, полiтик збентежував ще до розподiлу трофеїв!
  Олена хихiкнула, довбанула натиснувши червоним соском, послала вбивчої сили анiгiляцiю смертi i пискнула:
  - У битвi завжди сили нерiвнi, хтось сильнiший, хтось слабший, а полiтицi все одно добре вмiють свинячити!
  Єфросинья теж як довбане босими пальчиками нiжок i проворкує, скалячи зубки:
  - У бою солдат строчить з автомата, а полiтик у тилу без толку барабанить язиком!
  Єлизавета вiдзначила, ведучи вогонь по танках союзникiв:
  - Солдата не треба стимулювати на подвиг - вiн завжди готовий, а полiтик у будь-який момент тобi насвинячує!
  Катерина лупнула, за допомогою голої п'яти, рознесла черговий танк i пискнула:
  - У солдата як у кiшки дев'ять життiв, а у полiтика як у бiса - мiльйон масок!
  Олена з великою активнiстю випускала вбивчу силу снаряди по противнику i пискнула:
  - Солдат навiть хворiючи тiлесно - здоровий морально, а полiтик завжди одержимий болючим бажанням насвинячити виборцю!
  Єфросинья агресивно вiдзначила, посилаючи вбивчу силу снаряди, за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Роботи не можуть хворiти, справжнi солдати не здаються, а полiтики вiд природи не здатнi не насвинячувати!
  Машина продовжила винищення союзникiв. Плюс ще й сушiння пробивало i гармати i пiхоту супротивника.
  А на небi боролися й радянськi льотчицi.
  Чотири красунi атакували у небi. Вони билися нiби велетнi в бiкiнi та босонiж.
  Такi ось гарнi та бойовi дiвчата.
  Наташа Соколовська лупнула зi свого винищувача по ворога, збила машину i проворкувала:
  - Войовниця - це тричi воїн, полiтик - це мiльйон разiв свиня!
  Анастасiя Вiдьмакова теж довбанула босими пальчиками ножа i пискнула:
  - Солдат це насамперед людина, а на другий воїн, полiтик це насамперед свиня, а на другий лисиця!
  Акулiна Орлова розбиваючи гiтлерiвцiв, i використовуючи босi пальчики нiжок, вiдзначила:
  - Босонiж жiнка може обiгнати будь-якого взутого чоловiка, без взуття ногам легко, без мiзкiв прожити тяжко!
  Мiрабела Магнiтна взяла i за допомогою босих пальчикiв нiжок надiслала подарунок смертi i пискнула:
  - Жiнцi не соромно хизуватися голою п'ятою, куди гiрше якщо тебе чоловiк взув i здер три шкури!
  Дiвча боролися в повiтрi вiдчайдушно та вмiло. Вони збивали лiтаки союзникiв.
  Наташа войовниця в бiкiнi пiдбила за допомогою босих пальчикiв нiжок, чергову машину супротивника i прочирiкала:
  - Полiтик може перети як танк, але його броня як желе зi словесного проносу!
  Анастасiя, ведучи вогонь за допомогою босих пальчикiв нiжок та вражаючи супротивника, видала:
  - Солдат може в походi заворушити, але полiтик, що знаходиться в тилу, - це вже гнойова воша за покликанням, та ще весь час свинячить!
  Акулiна, крута войовницi, лупнула по ворогу використовуючи голу, круглу п'яту i видала:
  - Полiтик - це той баран, з якого не отримаєш шерстi на валянки, а сам сьорбатимеш щи лаптями!
  Мiрабела з цим цiлком погодилася, i довбала застосувавши точену босу нiжку:
  - Свиня дає людям м'ясо та сало, а полiтик свиняча тiльки вiшає локшину на вуха, i пiдкладає сир у мишоловку!
  Наташа застосувала прийом бочка, збила черговий лiтак i пискнула:
  - У полiтика мова суцiльна каша та солянка обiцянок, i до неї ще трохи сиру вiд мишоловки, така їжа викликає лише виразку розчарування!
  Анастасiя хихикнула i пiдморгнувши очима, кольори сапфiру, дотепно скалячись, видала:
  - Солдат любить жiнок i Батькiвщину, полiтик сам як примхлива жiнка та обожнює владу над Батькiвщиною!
  Акулiна агресивно помiтила, пiдморгуючи смарагдовими очима i використовуючи босi нiжки:
  - Солдат хоче здiйснити подвиг i стати героєм, полiтик завжди знаходить можливiсть здiйснити пiдлiсть i отримати нагороду!
  Мiрабела з великою дотепнiстю, i генiальним апломбом помiтила, скелячи зубки:
  - Якщо солдат не рахує зiрки, то рано чи пiзно заслужить їх на погони, але полiтик вважаючи себе зiркою, не заслужив i хреста на могилу!
  На лiтаках дiвчата швидко набирали рахунки. Але бої очевидно протiкали жорстокi.
  Радянськi вiйська у першi днi глибоко прорвали оборону i вклинися у позицiї противника.
  Танк IС-3 тiльки-но почав прибувати на фронт. Ця машина дуже гарну має вежу - особливо у планi лобової бронi. Правда сам танк на три тонни важчий за IС-2 при подiбнiй ходовiй частинi i двигунi.
  Оленка на це машинi з iншими дiвчатами їде. I танк бореться непробивний в лоб для гармат союзникiв.
  Оленка за допомогою босих пальчикiв нiжок пальнула у супротивника, розколола броню "Шермана" i перевiряла:
  - Солдат не завжди знаходить мiсце пiд сонцем, але його душа свiтла, полiтик часом займає мiсце свiтила, але духом сам чорт!
  Анюта теж лупнула з кулеметiв i дотепно помiтила:
  - Солдат шукає слави i хоче вижити, полiтик уже знайшов ганьбу i хоче жити на широку ногу!
  Алла ця руда дiвчина з шаленою силою, послала снаряд за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - Солдат вiддає честь, i залишається з честю, полiтик пiдсовує свиню, i сам залишається шелудивими кнуром!
  Марiя ця дiвчина з золотим волоссям, натиснула на важiль голою п'ятою, надiславши вбивчий подарунок смертi i прочирикала:
  - Солдатська служба не дає вiдростити живiт, але втративши живота, воїн знаходить безсмертя в людських серцях, а полiтик нагулявши пузо, залишається тiльки в печiнках!
  Олiмпiада, вдаривши голим п'ятами по супротивнику, видала:
  - Солдат не щадить живота i не має пузо за те, що любимо дiвчатами, полiтик за живiт трясеться i нагуляв мамон, i за це ненавидимо виборцями!
  Дiвчата, як це видно, капiтально розiйшлися. I вони на танку IС-3 вирують немов велетнi.
  I б'ють вiйська союзникiв.
  Черчiлль i Трумен тiльки головами хитали. Так от вийшов катастрофiчний розгром їхнiх вiйськ. Вже Червона армiя вийшла до Рейну, утворивши кiлька котлiв.
  Втiм, поки що не все вирiшено. Авiацiя союзникiв пресує. Бомбардувальники дуже потужнi та з колосальною вбивчою силою.
  Б-29 взагалi дуже небезпечний iз дванадцятьма кулеметами. Його так просто й не зупиниш.
  I досить швидке. За швидкiстю можна порiвняти з Яком. Нi так просто його не вiзьмеш.
  Дiвчата треба сказати дуже агресивнi та красивi у радянськiй авiацiї, i їх так запросто не зупиниш. Вони можуть будь-який лiтак збити.
  Навiть грiзний Б-29, який убивчою мiццю володiє. I всiх капiтально збиває.
  Сталенiда, наприклад, також за штурвал лiтака села. I збила зi свого ЛА-7 американську машину, проворкувавши:
  - Боса дiвчина щасливiша за стару, яку взули шарлатани, обiцяючи вiчну молодiсть i багатство, але замiсть юної шкiри, здерли три шкури!
  Дiвчина натиснула на гашетку босими пальчиками нiжок, збила чергового супротивника i пискнула:
  - Солдат ще не зовсiм генерал, не поступається йому в кмiтливостi та мужностi, полiтик не зовсiм Сатана, але, щоб зробити пiдлiсть у нього ще є чому повчиться бiса!
  Сталенiда дiвчина дуже крута i жвава.
  Ось вона б'є по лiтаку ворога. Пiдбиває його з колосальною влучнiстю i вимовляє:
  - Гола жiноча п'ята кругла i спокуслива, голi королi якими постають перед нами полiтики, коли з них зривають маску, округлi мовою, але викликають огиду!
  Войовниця показує свiй вищий пiлотаж та руйнування. I цього, можливо, ще й мало.
  Союзникiв пресую нашi винищувачi. Але й вiйська США б'ються не так уже й погано.
  Солдати з Америки стрiляють досить влучно. У них народ озброєний, з дитинства i вмiє бити з рушниць та гвинтiвок. I пiстолет-кулемети в американцiв непоганi.
  Пiсля того, як ефект вiд раптовостi трохи притупив, втрати Червоної Армiї почали зростати.
  Все-таки Америка та Британiя країни сильнi з багатьма колонiями.
  I ще у повiтрi поєдинки киплять на рiвних.
  I льотчики у союзникiв непоганi.
  Наташа Соколовська борючись, i використовуючи босi пальчики нiжок взяла i дотепно видала:
  - Льотчик не народжений крилатим, крила вiн отримує в боротьбi, полiтик не народжений носатим, але виборцiв залишає з носом легко!
  Анастасiя, збиваючи чергову машину, прочирiкала, скеляючи зуби перлiв i пiдморгуючи:
  - Солдатська майстернiсть народжується у муках, полiтична вiртуознiсть породжує муки у виборцiв!
  Акулiна вiдзначила, куляючи за допомогою босих пальчикiв своїх точених нiжок:
  - Солдат ще не майстер, але вчиться вiд бою до бою, полiтик уже давно не ангел, i сатанiє вiд однiєї виборчої кампанiї до iншої!
  Мiрабела зрiзаючи ворогiв за допомогою дуже влучних i точних черг, видала:
  - Народжений повзати лiтати не може, але раб вiд народження здатний злетiти на трон, якщо в нього впертiсть дятла, iнтелект сови та орлиний свiтогляд!
  Машини вони збивали лихо... Червона Армiя прорвала до Риму. Там їх зустрiли захоплено iталiйськi комунiсти. I багато рiзних iнших нацiональностей.
  Почався визвольний похiд Червоної Армiї до Європи. I вiн розвивався дуже успiшно. Хоча втрати i були дуже великi.
  Через мiсяць пiсля початку наступу радянськi вiйська вже пiдходили до Парижа.
  Навiть масованi бомбардування не могли їх зупинити. Iшло повiльне, але неухильне просування. I втрати були заповненi.
  Йшло маршеве поповнення, набирали i солдатiв iз Європи.
  Воювали з союзниками також i поляки, i румуни, i угорцi. Тут йшов капiтальний наступ.
  Американцi та англiйцi явно програвали, але продовжували вiйну.
  3 липня 1945 року радянськi вiйська вступили до Парижа. У мiстi розгорнулися запеклi бої.
  Союзники вже зазнали непоправних втрат i чинили опiр мляво. Вiдбувся майже в темпi блiцкригу розгром захiдних армiй. Сталiн був дуже задоволений.
  Так це, звичайно ж, пiдло, але практично. А вiйська США та Британiї вiдчайдушно намагалися зачепитися.
  А рахунок полонених пiшов на мiльйони, i робоча сила ще дуже знадобиться в таборах.
  Йосип Сталiн дотепно помiтив:
  - Перемагає найсильнiший на вiйнi, а найбiльша сила в хитрощi, тому лисиця завжди братиме вгору над левом!
  Втiм, це ще не все. Попереду Британiя захищає дуже потужний флот.
  
  Радянський пiдводний човен "Пiонер" з екiпажем з дiвчат атакує англiйцiв.
  Дiвчина Нiколетта посилає в англiйця торпеду за допомогою босих пальчикiв нiжок i верещить:
  - Солдат бере не стiльки силою, скiльки кмiтливiстю, мозок найсильнiша частина тiла хоч не має м'язiв, а мова найшкiдливiша, хоч i за зубами!
  Тамара, теж посилаючи босими пальчиками нiжок убивчої сили торпеду, вiдзначила:
  - Солдат пiдтягує ремiнь, щоб легше було бiгти, полiтика змушує виборцiв затягувати паски, i вони розбiгаються!
  Аврора випустила теж торпедою по супротивнику i пискнула:
  - Солдат має крила духовнi та орел у душi, полiтик має свинячий п'ятак у дусi, i гiрше за свиню душу!
  Пiсля чого дiвчата розсмiяються i щось веселе вiзьмуть i заспiвають, на славу Росiї.
  I знову в бiй...
  Повноцiнна виходить вiйна. Ось уже Францiя захоплена i Червона армiя перевалила за Пiренеї. Все ближче та ближче година перемоги.
  Ось дiвчата наприкiнцi липня у Мадридi.
  Примушують полонених солдатiв цiлувати свої босi нiжки. Тi це роблять iз ентузiазмом.
  Зоя помiчає з посмiшкою:
  - Мова чоловiка охоче лиже голу п'яту жiнки, але ще охочiше дурнi чоловiки дозволяють себе взути мовним полiтикам!
  Августина якої чоловiки обсипали босi нiжки поцiлунками, рацiонально зауважила:
  - Мови у полiтикiв довгi, але дуже короткi руки, щоб виконати обiцяне безрозмiрними ротами!
  Свiтлана, якiй двоє молодикiв лизали голi пiдошви, трохи запиленi, але витонченi, помiтила:
  - У кого iнтелект мухи клюють на мед промов полiтикiв, а у кого жадiбнiсть щура, кидаються на безкоштовний сир у мишоловцi!
  I дiвчата розреготалися їм було дуже весело та по-своєму приємно.
  Олег Рибаченко теж боровся iз вiйськами союзникiв. Хлопчик жбурнув босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату i сказав:
  - Полiтики рiдко бувають дурнями, навпаки, частiше дурнi тi, хто вiддає голос солодкозвучним полiтиканом, ризикуючи за це отримати по вухах, i залишитися без порток!
  Маргарита Коршунова, б'ючись з могутньою армiєю, i теж босими пальчиками нiжок метаючи подарунки смертi, видала, скелячи зубки.
  - Полiтик i сам кишеньковий злодiй, i є кишеньковим, i кишеня має без дна, але дiстати з нього може для виборцiв тiльки фiгу!
  
  Хлопчик i дiвчинка розсмiялися i вишкiрили свої перлиннi зуби.
  Олег Рибаченко, пiддавши голою п'ятою гранату, зазначив:
  - Загарбник топче землю чоботами, а жiнка зневажає чоловiка босими ногами, земля стогне вiд болю, чоловiк воркує вiд захвату!
  Дiвчинка Маргарита дала чергу i продовжила:
  - Солдат не хоче вбивати, але виконує свiй обов'язок на совiсть, полiтик жадає кровi, i не має грама совiстi!
  Дiти боролися та показували свої найвищi бойовi навички.
  Ось уже Гiбралтар штурмує Червону Армiю.
  Алiса та Анжелiка борються. Дiвчата, зрозумiло, майже голi в одних лише тоненьких трусиках i засмаглi.
  Алiса кинула босою нiжкою вбивчий подарунок смертi, розколошматила танк "Челленджер" i проворкувала:
  - Солдат не хом'як щоб робити запаси, i не ховрах щоб ховатися, i не щур щоб гризти своїх, але зуби у нього воiстину левовi коли вiн б'ється за праву справу!
  Анжелiка, випустивши вбивчу чергу i вiдправивши голою п'ятою подарунок смертi, вдарила:
  - Солдат - це бойова одиниця, полiтик просто войовничий нуль!
  Алiса, атакуючи та стрiляючи, видала:
  - Полiтик - це не солдат i не воїн, але дуже ефективно вбиває довгим язиком i зриває дах iз петель!
  Анжелiка, пiдрiзаючи солдатiв союзникiв, i зрубуючи їх видала, пiддавши голою п'ятою подарунок смертi:
  - Диктатор знiмає стружку з пнiв теж використовуючи довгу мову, пилу красномовства!
  Дiвчата показали свiй клас. Гiбралтар упав. Полоненi англiйцi цiлували дiвчина босi нiжки.
  Алiса цiлком логiчно помiтила:
  - Наймiцнiша кiстка - це мова, якщо вона не недорiкувата!
  Анжелiка з цим цiлком погодилася, схопивши босими пальчиками нiжок одного з полонених за носа.
  - Якщо полiтик недорiкуваний, то в полемiцi вiн не збере кiсток!
  Алiса хихикнула, i агресивно вiдзначила, пiдморгуючи сапфiровими очима:
  - Полiтик - це ще той фрукт, нiколи не дозрiє, щоб нагодувати виборцiв, але гнилий з моменту виставки на оцiнку голосуванням!
  Анжелiка, скеляючи перлиннi зубки, вiдзначила:
  - Полiтик - це фрукт, який, виливаючись соком красномовства, перетворює виборцiв на овочi!
  I дiвчата шльопнули - одна боса пiдошва об iншу.
  Олег Рибаченко фiлософськи зауважив:
  - Пляшка горiлки о пiв лiтра, смертоноснiша за дюжину Гiтлерiв, то вип'ємо ж за те, щоб росiян убивало тiльки спиртне!
  Пiсля чого хором комсомолки заспiвали;
  Славнi дiвчата комсомолки,
  Вiрнi статуту на великiй вiйнi...
  Голосочок у красунь дзвiнкий,
  Нема їх прекраснiше на Землi!
  
  Стане наша Батькiвщина прекрасною,
  Ми побудуємо свiтлий комунiзм.
  Проти росiян воювати небезпечно,
  Разом знищено злий фашизм!
  
  Ми билися колись пiд Москвою,
  Там морози лютi були.
  Гiтлер був у союзi iз Сатаною,
  А тепер у фюрера нулi!
  
  Нам Марiя з Ладою допомагає,
  Супостатiв хоробро здолати...
  Краще за нас красунь не буває,
  Розлютився в лютi ведмiдь!
  
  Хоч мороз вирує дуже лютий,
  Комсомолки мчать босонiж...
  Часто шкода зустрiчаються Iуди,
  Врiжемо їм по пицi кулаком!
  
  Для дiвчат одне покликання битися,
  Смiлося в лайцi лютою виявляти...
  Комсомолка не з душею паяця,
  Статс iспит просто на п'ять!
  
  Клас великий дiвчина покаже,
  Славу пiдтвердить сталевим мечем.
  Ми крутiше бiсiв чорних навiть,
  У трiски моджахедiв розiб'ємо!
  
  Не давайте фюреру пощади,
  Дiвчата у вiчнiй славi назавжди...
  Буде нам зiрка повiр у нагороду,
  I здiйсниться велика мрiя!
  
  Нiколи не станемо на колiна,
  Не зiгнутися витязi в полонi...
  Наш вчитель це мудрий Ленiн,
  Судимо ми звичайно з розуму!
  
  Нi Вiтчизни - Батькiвщини дорожчi,
  Землю стрясає комунiзм...
  Довбанули фюрера по пицi,
  Отримав кувалдою злий фашизм!
  
  Ми вмiємо дуже хоробро битися,
  Чи зможемо всi перешкоди штурмом взяти...
  Носить РПГ дiвчисько в ранцi,
  Записала номер свiй у зошит!
  
  Пiд Москвою фашистам мiцно дали,
  Танки їх горiли як свiчка.
  I вони вiд наших втiкали,
  Рубить комсомолочка з плеча!
  
  Не даємо ми Гiтлеру пощади,
  Автомат дiвчинки пише...
  Втiкають всi втрачаючи гади,
  Твердiсть духу росiйських монолiт!
  
  Є в нас забiйнi ракети,
  Вище зiрок злiтає лiтак.
  Героїзму подвиги оспiванi,
  Попрямував як орел у полiт!
  
  Ми лихi дiвки-комсомолки,
  Народженi всiх злiсних побiгти...
  Пальцi нiжок наших босих спритностi,
  Щоб гранати влучнi кидати!
  
  Що фашист своє повiр'я отримаєш,
  Будеш, як павук, горiти у вогнi.
  Стануть в пекло бiси мучити,
  Хто служив Адольфу - Сатанi!
  Отримують по рогах зло роки,
  Кулемет у дiвчини строчить...
  Ми гостям повiрте щедро радi,
  I у нас надiйний меч та щит!
  
  Млин дiвчисько провернула,
  Моджахеда спритно розсiкла...
  Так великий нацiлив було дуло,
  Але його вогнем вона смiлива!
  
  Нi в Росiї армiї сильнiшi,
  Чим з дiвчат босих i в трусах.
  Не неси ханжа ти ахинею,
  Втiкатимеш вiд них у кущах!
  
  Бiлих свiтло виблискує як блискавка,
  I пройде яскрава зiрка...
  Встояла вiд орди столиця,
  Наша Богом дана Москва!
  
  Сталiнград i це славний подвиг,
  Кожен росiйських воїн велетень...
  Для фашистiв приготуємо труну,
  Адже Господь у нас завжди Єдиний!
  
  Нескiнченна сила свiтобудови,
  Будемо у вiрi раю процвiтати...
  Наша справа праця та творення,
  Ми складаємо iспити на п'ять!
  
  Похвалiть Ладу i Марiю,
  Вони святi, матерi Богiв...
  Немає перешкоди комсомолкам нинi,
  Заради наших дiдiв та батькiв!
  
  Рай побудуємо на планетi скоро,
  У ньому не буде горя та ворожнечi.
  Адже гiдний витязь вироку,
  Вiдбиваючи натиск злої орди!
  
  Устрашись i кайся ворог Господнiй,
  Будеш ти скинутий прямо в пекло.
  Той, хто поклонявся пекла,
  Вiчно буде полум'ям обiйнятий!
  
  Читав Адольфа i за це в муках,
  Дуже боляче корчитися в пеклi.
  Нечестивому буде наука,
  Вважав за краще ти Гiтлера Христу!
  
  А для комсомолок генiй Сталiн,
  Це є всесвiтнiй iдеал...
  Його нерви мiцнiшi навiть стали,
  Про таку велич мрiяв!
  
  Скоро буде ера комунiзму,
  Мертвих мiць науки воскресить...
  Не прийдуть орди реваншизму,
  Бронзи горн перемогу голосить!
  Комсомолки перестали спiвати, i Олег Рибаченко теж вирiшив заспiвати вiд себе, як вiчно юний чоловiк.
  На зорельотах хлопчик злетiв,
  Хоче вiн у битвi з ворогом потягатися...
  Хоч у всесвiтi панує беззаконня,
  Але бластер потужний захований у ранцi!
  
  Воїн великий росiйський боєць,
  Може мечами рухати, граючи...
  Хоч вiн на вигляд досконалий молодик,
  Сила вирує теплого травня!
  
  Хоче вiн битися як чемпiон,
  Багато з планети злiсних завалить...
  Хоч атакує орд мiльйон,
  Але командир вас iз перемогою похвалить!
  
  Хлопчик у скафандрi - хлопець лихий,
  Меч гiперплазми зрiже снопами.
  Часто по снiгу бiгав босий,
  Щоб не топтали Русь чоботями!
  
  Вiрна правда в наших серцях,
  Гордо пiднiмемо нашi голови...
  Дух, що колись був у бiлих батьках,
  Ми ж отримаємо знаючи кашi!
  
  Потужнiсть у Вiтчизни така велика,
  Що впоратися з нею вермахт не смiє,
  Русь, прославляючи знай на вiки,
  I не несiть ви ахiнею!
  
  Станемо ми Богу вiрно служити,
  У справi будь-якому будуємо ми творення...
  Не хлопцi по дiвках тужити,
  Буде чудова наша свiдомiсть!
  
  Нi я здригнуся в битвi боєць,
  Хоч пiонером стану всесильним.
  Менi Iсус старший брат i Батько,
  Лить благодать свою зливою рясним!
  
  Дарує Росiя менi раю букет,
  Каменi на небi алмазом виблискують.
  Подвиг солдата в поемах оспiвався,
  Мiсце отримаємо щедре у раї!
  
  Нi ми будемо безглуздо пустувати,
  Зробимо свiт свiжим...
  Злiсний мисливець став нинi дичиною,
  З нами посперечатися дуже небезпечно!
  
  Дiвчата нашi такi гарнi,
  Зубки сяють прямо як перли...
  З ними потанцюємо ми вiд душi,
  Золото з блискавки неба мечут!
  
  Вiйсько у нас потужне є,
  Будуємо кораблики з гарматами навiть...
  Слава Росiї вiрна честь,
  Багато наваримо жирної кашi!
  
  Загалом хлопчик хоробрий солдат,
  I переможе супостатiв граючи...
  Хлопчик нацiлив прицiл в автомат,
  Стане планета Едемом i раєм!
  
  Тепер, коли Європа пiдкорена, треба дiстатися Америки i висадитись у Британiї.
  Але в Англiї та США могутнiй флот. А СРСР на морi набагато слабший, i не так просто захопити Британiю.
  Йде пiдводна вiйна. Тут СРСР намагається використати нiмецькi пiдводнi човни. Власних очевидно недостатньо для перемоги.
  Але нiмцi бiльшiсть своїх субмарин встигли потопити.
  На вцiлiлi термiново готують екiпажi.
  Вiйна трохи затягнулася, i попереду друга ще драматичнiша серiя боїв.
  . РОЗДIЛ Љ 2
  Знову Олега Рибаченка Росiйськi Боги повернули до мiсiї Третьої свiтової вiйни.
  Настав 1946 рiк ... Битва перемiстилася в море i повiтря. Поки що сама Британiя тримається.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова борються в Африцi. Вони прагнуть звiльнити колонiї.
  Хлопчик на вигляд дванадцяти разом iз дiвчинкою, теж приблизно такого ж вiку, бiжить джунглями.
  Миготять голi, круглi, п'ятки дитячих нiжок. Хлопцi налаштованi по-бойовому i прагнуть битися.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова вiдпрацьовують безсмертя, виконуючи мiсiї на фронтах Третьої Свiтової вiйни. I вони радо борються.
  Ось безсмертнi дiти натрапили на базу англiйцiв. I в лютi атакують цiлих полк супротивникiв.
  Олег Рибаченко кидає босими пальчиками нiжок гранату i вимовляє:
  - Хлопчик голою п'ятою вибиває зуби вороговi, дорослий якого обули полiтицi залишається беззубим псом, що виє на мiсяць!
  Дiвчинка-термiнатор Маргарита Коршунова теж метне босими пальчиками нiжок вбивчий подарунок смертi i пискне:
  - Гучна слава приходить до солдата нелегко, але вона розумна, а ось полiтик постiйно наривається на гучнi скандали поганої слави!
  Дiти з феноменальною силою трощили англiйцiв i демонстрували свiй вищий клас.
  А iншi хлопцi теж билися з великим натиском в Африцi.
  Дiмка та Данька разом з iншими хлопцями з молодшого батальйону Червоної армiї летiли до Африки. Радянський шестимоторний транспорт мiг нести до двохсот озброєних десантникiв. Але був цiлий батальйон iз трьохсот бiйцiв молодшого рiзновиду Сталiнський орлят. Триста хлопчикiв рокiв дванадцяти, начебто зовсiм ще сморкатi, але реально це були спецiально вiдiбранi, i тi, що вже отримали не слабку вiйськову пiдготовку пацани.
  Сталiн хотiв, що якнайбiльше пiдлiткiв взяло участь у вiйнi. В Африцi вже основнi сили Британiї розгромленi, хоча в Суданi ще є сильнi гарнiзони. Правда, колонiальнi вiйська не цiлком надiйнi, а власне кажучи, англiйськi частини. Вони на так вже добре озброєнi, особливо танками, спробуй як перекинь технiку, через метрополiю. Тому ризик великих втрат у хлопчикiв мiнiмальний. Передбачається лише на рiвнi звичайних тактичних навчань, а досвiд вiйни пiдростаюче поколiння отримає.
  Дмитро i Данька добре знають нiмецьку мову (передбачуваний противник), а також англiйську, iспанську та французьку. Школа у них теж елiтна i радянськi дiти, за iдеєю, повиннi б i найрозумнiшими.
  Радянський хлопчик, мабуть з-помiж ватажкiв, високий i мускулистий Максим Танковий потиснув i руки чесно вимовив:
  - Ось не очiкували ми, що бiлоруськi можете бути такими сильними та розумними. Наприклад шпарите по-нашому, як першокласнi росiяни! А нiмецькою ще краще!
  Дiмка скромно помiтив:
  - А що тут дивовижного. Може нам доведеться воювати, а пiшовши у розвiдку i не знаючи нiмецької мови, чи багато збереш вiдомостей?
  Максим погодився:
  - Це так! Але взагалi нiмцiв ранiше, вчили, що ви росiйськi недолюдини. Слов'яни, нiбито це перехiдна стадiя мiж мавпою та людиною. Тобто в планi розвитку iнтелекту росiйська це, трохи вище за домашню тварину. Ось iдiоти, якi були фашисти!
  Данька сердито стиснув кулаки:
  - Та я за такi слова можу i врiзати.
  Максимко вiдповiв:
  - Тiльки вибiр зброї за мною. На рукавичках ти чемпiон Половини свiту, а як щодо поєдинку на нунчаках?
  Данька здивувався:
  - А що це таке?
  Радянський елiтний пацан хотiв вiдповiсти, але його випередив Дiмка:
  - Це у сiльськогосподарську зброю, якою в Китаї вибивають снопи. Монголо-татари заборонили китайцям носити зброю, то вони це зовнi невинне пристосування перетворили на смертельну палицю. Було розроблено цiлу систему бою на нунчаках. Потiм її вже наприкiнцi ХIХ столiття перейняли японцi. Напевно, вiд них це пiшло й у вiйськах СРСР.
  Максим заперечив:
  - Не зовсiм так. Великий Сталiн десять рокiв тому запросив кiлька гуру з Китаю, наказавши зробити школу рукопашного бою Радянського Союзу найпередовiшою у свiтi. Не треба думати, що ми радянськi люди, будучи найвищою нацiєю, не хочемо, чого вчиться в iнших народiв. Наша радянська вiйськова школа вимагає максимально враховувати людський чинник.
  Данька кивнув:
  - I бiлоруська теж. Сталiн сказав - технiка в перiод реконструкцiї вирiшує все! А потiм у другiй п'ятирiчцi розвинув думку - кадри вирiшують усе!
  Дiмка тут висловив iнше:
  - Маю все сказати, що у нас з людським фактором не все гаразд. Наприклад, рiвень технiчної пiдготовки солдатiв вiдстає. Але в цiлому.
  Максим запропонував:
  - Чи не хочете зiграти у Сталiн-хаш?
  Радянськi хлопчаки здивувалися:
  - А що це таке?
  Максимка пiдморгнув:
  - Останнiй винахiд Великого Сталiна. Начебто шахiв, якi грають не вдвох, а вчотирьох, два на два. Але на однiй дошцi iз чотирьохсот клiтин. У нiй є i танки, i Сау, i Лiнкори. Усього фiгур у кожного по сорок, а лише сто шiстдесят. Деякi ходять як шаховi, iншi зовсiм iнакше. Плюс ще деякi новацiї... Наприклад танк i лiнкор, можуть збити тiльки танки, Сау i Лiнкiв, а пiхотинцi або вдвох, або якщо дiйшовши до певної лiнiї посилюють зброю. Взагалi гра найскладнiша, зовсiм не схожа на шахи.
  - Покажи її. - попросив Данька.
  Максимка дiстав iз рюкзака складну дошку. Вона була на шарнiрах та досить компактна. Фiгурки намагнiченi. По сорок однакових кожному. Сама дошка досить консервативна, прямокутник. Правила цiкавi, зокрема майже всi фiгури, б'ють не так, як ходять, крiм танкiв. Вони можуть i бити, i ходити iз взяттям.
  Як i слiд очiкувати найсильнiша постать лiнкор, найслабша легкий пiхотинець. Були тут i САУ, i хто цiкаво лiтаки, причому по одному, зате штурмовик, винищувач, бомбардувальник, i гiдроплан. Окрiм лiнкорiв ще й мiноносцi. Пiхота теж рiзна, механiзована, проста та кавалерiя. Тобто, розiбратися в правилах нелегко. Дiмка вiдразу вiдзначив:
  - Нi, цiй грi шахи не побити за популярнiстю. Рiвень складностi просто зашкалює!
  Максимко погодився:
  - Так, виробити стратегiю тут буде нелегко. I книжок розумних не напишеш. Але це саме для червоних арiйцiв!
  Данька погодився:
  - Та для арiйцiв Бiлої Русi! Граємо!
  Дiмка попередив:
  - Задоволення буде мало!
  Максимко запросив iншого хлопчика i утворивши пару почав грати проти пацанiв. При цьому вибрав коричневий колiр. Дiмка та Данька природно червоний!
  Гра i справдi була спочатку цiкавою, але потiм хлопчаки втяглися. Дiмка, як природжений стратег, захопив iнiцiативу i став тiснити ворогiв з флангiв. У грi фюрера загалом був короля, а штаб можна було змiщувати не втрачаючи ходу.
  Але розiгратися хлопцям не дали. Пролунав сигнал тривоги...
  - Повiтряна атака!
  Хлопцi разом кинулися до iлюмiнаторiв. Хоча вiконця i були вузькi, не надто вже добре в них видно i навiть з'явилася тиснява.
  Десантнi лiтаки летiли колоною, i звичайно ж iз супроводом добре озброєних винищувачiв.
  Англiйцiв виявилося не бiльше десятка. "Спiтфайри" побачивши, що росiян бiльше вiдкрили з кулеметiв вогонь, прагнучи вразити з великої дистанцiї. Але отримали у вiдповiдь самi. Три лiтаки Королiвського повiтряного флоту задимилися, а решта навтiк.
  Хлопчаки гучно свистiли, але матюки нiхто не лаявся - дисциплiна. А ось чоботями затопали i вiдпустили ряд солонуватих жартiв.
  Звичайно, транспорт переслiдувати винищувачi не може, рiзниця у швидкостях на порядок, так довелося хлопцям, заспокоїться, i повернуться до своїх справ. Деякi навiть стали вiджиматися вiд статi, iншi робити прес.
  Втiм, Дiмка так надихнувся, що заспiвав:
  Товариш Сталiн дорогий,
  Ти велетень - могутнiй генiй!
  I владою надiлений земною,
  Геть вихори злiсних приводiв!
  
  Ми будуємо новий свiтлий свiт;
  У якому - головний пролетар!
  Знай, пiднебесся пiдкоримо,
  Зiграємо гiмн пiд гуркiт арiй!
  
  Ось маршируємо на вiйну:
  Похiд веде до визволення!
  За нашу милу країну,
  За безмежний дар звершень!
  
  Не в танках сила, не в бронi,
  Вона у вiльнiй людинi!
  Немає духу в мерзотному рабi,
  Який у кабалi навiки!
  Але раб лише стан твоєї душi;
  Завжди є сили ярмо скинути!
  Ланцюг катiв ти розтрощи,
  Не треба спати, як чорно на возi!
  
  Коли гiднiсть дотримуєшся;
  Примусиш усiх з собою зважати!
  Адже людина ти, а не воша,
  Солдат не блазнюють з обличчям паяця!
  
  Настане, знаю чисте свiтло,
  Де все одно, i всiм чудово!
  Де на будь-яке запитання вiдповiдь
  Де нiкому не тiсно!
  
  За це чесно попрацюй,
  Вчитися треба та працювати!
  Ось таке уявiть життя,
  Про неї найперша турбота!
  Дiмка доспiвав i вислухав оплески, а полiт продовжився.
  Наташа Соколовська та iншi дiвчата продовжували битися у небi.
  Наташка натиснула босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика, i збила англiйський лiтак, i проворкувала:
  - Солдат-це воїн свiтла, за яку iдею вiн не бився, полiтик це мерзота темряви поза залежнiстю пiд яким прапором вiн виступає!
  Анастасiя Вiдьмакова теж довбанула з феноменальним вiдскоком убiк, збиваючи супротивника, цвiркнувши:
  - Не має значення пiд яким прапором солдатiв, головне, щоб у його серцi палала вiдвага, i полiтика колiр забарвлення не має значення, все вiн боягузливо буде у виборця в печiнках!
  Акулiна Орлова продовжувала битися, кидаючи свiй лiтак iз боку на бiк. Викручувала з розвороту чудову машину.
  I ось збила супротивника i прочирикала:
  - Солдат пiд поганим прапором заслуговує на бiльшу повагу, нiж полiтик пiд правильними гаслами, але незалежно вiд базару пiдкладає свиню!
  Мiрабела Магнiтна за допомогою босих пальчикiв нiжок направила свiй лiтак мiж струмками вогню i видала:
  - Комунiзм це рай який люди хоча побудувати на землi мозолистими руками, але полiтики-свинi перетворюють планету пекло, руйнуючи добре довгими мовами!
  Дiвчата билися з великим азартом. I показували себе дуже класно.
  Олег Рибаченко знову бився з англiйцями та американцями, i зрiзаючи ворогiв проспiвав:
  - Солдат за Батькiвщину завжди горою, полiтик тiльки гальмує брукiвка, його свиню боєць урою, щоб не гадав занадто!
  Маргарита Коршунова рубала по союзних солдатах мечами, провiвши забiйний млин i пискнула:
  - Жiнка може бути мовчки добрим солдатом, а полiтик навiть у штанах паскудна, балакуча баба!
  Батальйон, що складається з бiйцiв "Червоне орлятко", трьохсот дванадцятирiчних хлопчакiв був на мiсцi перебудований, i перекинуто далi на пiвдень. Спочатку пацанiв провезли пару кiлометрiв на машинах, але потiм керiвництво, мабуть, передумало i вирiшило влаштувати хлопцям бiг на виживання.
  Пацани змушенi були роздягтися, залишившись в одних вiйськових шортиках, i так майже голяка i босонiж з ранцями на плечах, бiгти на пiвдень.
  Звичайно, їм дозволили змаститися новим, досить ефективним сонцезахисним кремом, а маршрут пролягав не пустелею, а м'якшою i не настiльки пекучою травою, тому що пролягав уздовж рiчки Нiл, а навколо повноводного джерела, росли i трава, дерева, але все ж таки випробування було найважчим. Бо довелося бiгти, в умовах дикої африканської вересневої спеки, та ще й пiстолет-кулеметами, а також рюкзаками з припасами.
  Звичайно, в батальйонi були хлопчаки, що становлять колiр Радянської нацiї i мають пристойну фiзичну пiдготовку, але все-таки.
  Юних воїнiв збудували й їхнiй командир, такий самий шмаркач, як i вони, щоправда досить високий, з мускулатурою Аполлона наказав:
  - Ну, що братва! Я знаю, вам буде тяжко, але борг є борг! Потрiбно до вечора покрити п'ятдесят кiлометрiв! Це наказ.
  Дiмка помiтив:
  - Мм-так! Слово цей наказ звучить як заклинання! Не можна його iгнорувати.
  Данька помiтив:
  - Готовий сперечатися, що ми його не виконаємо!
  Максим Танковий заперечив:
  - Повиннi виконати, бо ми червонi арiйцi! I ви бiлоруськi теж арiйцi якщо записати у найкращий батальйон "Червоне Орлятко".
  Рюкзак за спиною разом iз боєприпасами, водою та пайкою, це кiлограм вiсiмнадцять, плюс ще пiстолет-кулемет у три кiлограми. Двадцять один кiлограм, це й дорослому важко, якщо довго йти, а тут бiгти, та ще й пiд палючим сонцем.
  Дiмка потер босу, дитячу ногу об траву. Порятунок вiд взуття хлопчики сприйняли з ентузiазмом, у шкiряних чоботях (шкiра правда штучна, але все одно не якийсь кирзач), тут бiгти важко. Кеди чи тенiснi туфлi пiдiйшли б краще, але за умов воюючої Радянської Росiї це розкiш, i хлопчакiв вирiшили не балувати.
  Прозвучала команда, i воїни з "Червоне орля" кинулися тiкати, намагаючись при цьому дотриматись подоби ладу.
  З Нiлу повiяв свiжий вiтер, приємно обдмухуючи оголенi, мускулистi торси хлопчакiв. Вони чимось нагадували отрокiв-титанiв, готових штурмувати небо. Бiгли спокiйно дихаючи, майже нога в ногу. Попереду були найвищi, i звичайно ж рослий Данька, хоча шестеро пацанiв включаючи i командира були вищi за нього. Дiмцi, який був лише трохи вищим за стандарт, свого одинадцятирiчного довелося мчати, чи не в самому кiнцi. Щоправда в цьому була й перевага, менший шанс вiддавити п'яти, або отримати ногою пiдпiльник. Вiн тут наймолодший, але звiсно ж не найслабший чи тим паче дурний.
  Навантаження вiдчутне, але поки що прийнятне, а досвiд пробiжок з вантажем є у всiх. Навiть iз великою вагою, коли несли, наприклад напарника на плечах.
  Пiд босими ногами огольцiв час вiд часу хрумтять у обламанi гiлки пальм або шишечки, iнодi бувають i колючi рослини, якi хлопчики намагаються обiйти. Трава нагрiта, часто суха, але звичайно ж не обпалює подiбно до пiску пустелi. Загалом поки що жити можна, ось тiльки Сонце пiднiмається та пiдсилює, жар.
  Високий Максим, приблизно на зрiст як на Данька i вони бiжать плiч-о-плiч. Росiйський хлопчик питає радянського:
  - Ну от тепер ти на вiйнi! Пороху, звичайно ж, поки не понюхав, але в нас все попереду. Чи вiдчуваєш ти хоч якесь захоплення?
  Данька вiдповiв:
  - Поки немає! - I додав. - Зiзнаюся, чесно нi!
  Максимка зневажливо пирхнув:
  - А я так! Зiзнаюся чесно так! Ну що з хлопчикiв мого вiку може легально побувати на вiйнi. Битися, стрiляти, вбивати, пiдривати, брати в полон. Це ж романтика. Адже ви теж з Дiмкою хотiли вiдчути себе живими воїнами, пiти вiд рутини!
  Данька заперечив:
  - Наше життя не рутинне. Взагалi бути пiонером, навiть ще передовиком та спортсменом дуже цiкаво.
  - То чого ти до нас записався? Не боїшся бути вбитим чи скалiченим? - єхидно пiдколов Максимка.
  Данька набриднув:
  - Ось для того й записався, щоб показати, що бiлоруськi можуть воювати не гiрше за росiян. А то весь свiт пише i говорить про вашi перемоги...
  Ганс хихикнув:
  - Ну так! Про нашi перемоги, слава по всьому Всесвiту. А ви бiлоруськi насилу потiснi крихiтну нiмецьку армiю в болотах партизанськими методами. Вам щось хвалитися нiчим!
  Данька заперечив:
  - Ще й Халхiн-Гол у нас є!
  Максимка зневажливо пирхнув:
  - Дрiбна сутичка, де в Азiї. А нашi хлопцi вже й Європу взяли, та майже всю Африку з Азiєю. I Америку захопимо, це нам якраз плюнути!
  Данька зло блиснув очима:
  - Полiтики мають довгi мови та безрозмiрнi амбiцiї, але Землю захопити, руки короткi, а розум ще менший!
  Максимка засмiявся:
  - А як ми змусили вас пiдписати Брестський свiт? Ви нам вiддали землi, рахуй до Днiпра, маючи втричi бiльше багнетiв i шабель. Що можна сказати про бiлоруського як солдата в цьому випадку?
  Хлопчик тупнув босою нiжкою i прочирикав у риму:
  -Не вихваляйся технiкою зi сталi, якщо в тебе дух як желе, то i кийком дикуни трусу дали, i на небi, i на землi!
  Данька хотiв рушити Максимовi кулаком у рило, i знаючи свою силу чемпiона "половини свiту", вiн би напевно вирубав би нахабного радянського пацанчика, але... Не хотiлося розбивати лад i влаштовувати бiй. Та й не добре, пiд час полемiки пускати у хiд кулаки. Крiм цього, швидше за все його, заарештують, i вiн не встигне показати, що бiлоруси б'ються не гiрше за росiян. Тому Данька спокiйно заперечив:
  - Ми бiлоруськi били вас i за Сигiзмунда другого, причому навiть брали Москву. I коли нами командував Наполеон Великий, у його армiї половина була бiлоруси та поляки, та у першу свiтову вiйну був Брусилiвський прорив. I його ми здiйснили бiлоруси. Та й Париж нiмцi не взяли тому, що нашi вiйська Бiлорусiї мало не опанували Кенiгсберг.
  Максимко заперечив:
  - Але все одно в останнiх боях з нiмцями ви були розбитi!
  Данька цiлком резонно заперечив:
  - За царя у нас була вiдстала промисловiсть особливо у вiйськово-технiчнiй сферi. А зараз ми розвинули неабияку iндустрiю. Наприклад, ви бачили танк КВ-2. На ньому встановлено гаубиця калiбру 152-мiлiметра. Хiба американцi мають хоч щось подiбне?
  Максимка хихикнув:
  - У французiв на танках С-2 теж були гаубицi ще бiльше калiбру в 155-мiлiметрiв, але не завадило нiмцям розгромити жабникiв, маючи технiку слабше, нiж зараз. Головна сила Червоної Армiї - це перевага людського фактора!
  Данька скривив обличчя:
  - А чому ви вважаєте, що у вас є перевага над нами у людському факторi, якщо став чемпiоном "половини свiту"? До чого перемагаючи найкращих ваших хлопцiв?
  Максимка цiлком резонно заявив:
  - Винятки бiлий рус часом лише пiдтверджують правила. Вiрнiше, майже завжди! Ось якщо брати не окремих феноменiв, а рiвень вiйськової пiдготовки загалом, то тут...
  Данька розсердився:
  - Ти не знаєш, який у нас рiвень бойової пiдготовки та як проходять навчання у радянськiй армiї в Бiлорусiї. Тож не треба будувати домисли!
  Максимка логiчно зауважив:
  - В Iспанiї було змагання радянської вiйськової школи з Бiлорусiї, доктрини та радянської з Росiї. Ми обкатували свою технiку та зброю. Результат - перемога нашої вiйськової школи, i стратегiчного мистецтва, i закрiплення режиму комунiзму за Сталiном. Тож ми вже билися з вашими хлопцями та перемогли!
  Данька з сумом помiтив:
  - У вас було значно бiльше вiйськ, нiж у нас! Ви просто взяли кiлькiстю!
  - Я б так не сказав. - Максимка опустив свiтлу з короткою стрижкою голову i замовк, почали виявлятися першi ознаки втоми i, стало важко.
  Найстрашнiше це, звичайно ж, спека. Сонце невблаганно йшло до зенiту. Нiхто з хлопчакiв не мав до неї звички. Бiлорусь i Росiя країни пiвнiчнi, i влiтку в них рiдко буває вище за тридцять градусiв. А це Африка у вереснi та ще й з Нiлу перестало тягнути вiтерцем.
  Ноги хлопчакiв стало сильнiше колоти сухою травою, а потiм раптом вона скiнчилася, i цiлий кiлометр був покритий гравiєм. Це було дуже боляче, якi не надто витриманi хлопчики запищали. Пот стiкав з них i з шипiнням капав на розпечений гравiй. Дiмка i Данька, та бiльшiсть iнших пацанiв намагалися посмiхатися i не видати муки. Вони думали про щось iнше. Ось Дiмка уявив собi, що це босi ступнi лиже полум'я на дибi, i в нього хочуть вирвати важливу державну таємницю. А вiн зобов'язаний це витримати i не показати, що йому боляче чи страшно. Крiм того, хлопчаки росли в суворих умовах i їхнi п'яти не були такими знiженими, поетом i чорним гравiй хоч i палили, але не настiльки, щоб облазила шкiра, що огрубiла.
  Незабаром були тепловi удари. Майже одночасно кiлька пацанiв, що перегрiлися, зомлiли, i їх довелося пiдхопити на легкi, розкладнi носилки.
  Дiмка зауважив, що у нiмцiв загалом гарне оснащення. От хiба в Червонiй Армiї знайдеш пристосування для носiння поранених з дюралю, яке при цьому легко ховається в рюкзачок.
  Але бiгти з додатковим вантажем у руках важче, а босi п'ятки пече сильнiше, тому що тиск зростає. Так свого роду вони у добровiльно-примусовому пеклi. Дiмка навiть подумав: а як би його товаришi поставилися до подiбного випробування, усi витримали б.
  Широкi смуги розпеченого, почорнiлого гравiю поєднувалися з колючою, висохлою травою. Крiм того, командир поступово вiдводив пацанiв вiд Нiлу, мабуть, щоб уникнути входження до населених пунктiв Єгипту.
  Знову деякi пацани починали завалюватися i знесиленi або оглушенi сонячною дубиною хлопчикiв, покривши голови змоченою водою ганчiркою, укладали на ношi. Дехто з тих, хто ранiше перенiс свiтловий удар, вставав у стрiй i продовжував бiг.
  Але сили юних хлопцiв зменшувалися, а з ладу вийшла майже половина.
  Нарештi i командир, теж добряче втомлений, заявив:
  - Все наказую вiдпочити! Ми досягли межi! Накритися протисонячними тентами, випити води з оцтом та шоколадом. Пiсля чого лежатимете робити дихальну гiмнастику!
  Хлопчаки вигукнули слабким хором:
  - Ми готовi виконати будь-який наказ!
  Незважаючи на сонцезахисний крем, дитяча шкiра почервонiла та сiднила. Лежати на колючiй сухiй травi було незручно i, хлопчаки постелили целофан i пiд себе.
  Дiмка та Олег розташувалися поряд в одному наметi. Хлопчики здавались трохи посушеними, а шкiра потемнiла. Босi ступнi палали i сильно чухали, ноги доводилося задирати вгору, щоб кров вiдтiкала i ставало хоч трохи легше.
  Данька помiтив:
  - Те, що вiйна не мед, ми це знали, але не настiльки!
  Дiмка похмуро пообiцяв:
  - Це ще квiточки. Ось побачиш кров i подивишся на перший свiй труп, то зрозумiєш, що всi цi бiгання по розпеченiй поверхнi дрiбниця!
  Данька втягнув у себе живiт i промовив:
  - У книгах, звичайно ж, пишуть про те, яке вiдчуття буває, коли ти вперше вбиваєш людину. Нехай навiть погану людину i твого ворога, готового випустити кишки. Але все ж таки.
  Дiмка помiтив:
  - У книзi Буссенара "Капiтан шибайголова", теж був цiлий батальйон молокососiв, що бився з англiйцями. Чимось нас нагадує. Але там проблема психологiї, мовляв, яку це вбити людину, лише один раз миттю торкається, коли куля випадково скосила юного барабанщика. А так загалом там ставлення до смертi є досить легковажним. Начебто навiть не вiйна, а свято!
  Данька логiчно заперечив:
  - це книга для дiтей та пiдлiткiв; яким нудно читати, про психологiчнi переживання. А кiнець i так поганий майже весь батальйон молокососiв загинув, а продовження так i не було написано!
  Дiмка помiтив:
  - Зате це така книга, про яку шкодуєш, як швидко вона скiнчилася. Адже куди частiше буває навпаки, що ти буквально мучишся намагаючись здолати той чи iнший твiр!
  - Якщо ти маєш роман Льва Толстого "Вiйна i мир", то Олежек, безперечно, має рацiю! - погодився Данька.
  Юний напарник i тут заперечив:
  - У книзi "Вiйна та мир" є i iнтрига, i кiлька сюжетних лiнiй, i докладно розкритi характери. Вона нi, не пустушка. У жодному разi не нудна! Хоча, звичайно, спочатку йде далеко не найцiкавiше.
  Данька погодився:
  - Так вiрно ... Багато письменникiв грiшять млявою зав'язкою, коли до того як почнеться цiкава дiя, ти встигаєш вiдкинути нудну книгу.
  Дозволивши перечекати хлопчикам самий пiк сонця, командир бадьорий Володимир Росомаха, дуже мускулистий хлопець приблизно чотирнадцятирiчний на вигляд. Обличчя гарне, але строге, дитяче та доросле одночасно. Володимир сам ще з Червоного Орлянка, але його командування є принципом: молодими повиннi керувати молодi. I те, що Росомаха, не має досвiду i ще дитина нiкого не хвилює. Головне, що вiн червоний арiєць i командує радянськими арiйцями, а отже, здатний створити неможливе звичайним людям. I що ж? Творять!
  Знову бiг, забувши про бiль, втому, хлопчакiв, яким навiть соромно (таке виховання!), згадувати маму, тата, або думати про щось нiжне. Це коли здатнiсть переносити страждання i саме випробування є велике благо.
  Юнi воїни бiжать, i не думаючи про неслухнянiсть, i якщо їм чогось i хочеться так це бiйки!
  Спека, ще дуже сильна, i знову пацани вибiгають на колючий розпечений гравiй. Причому йому навiть кiнця не видно. Бiль ставати нестерпним i з молодих воїнiв не можуть стримувати стогiн вiд болю.
  Тодi Дiмка почав спiвати пiсню, що складалася ним на ходу, справжнiй марш:
  Бажаємо досягти ми для людей свободи:
  Дiстати з небес вечiрню зiрку!
  Адже благо є мета, що всiм несуть походи;
  Господь сказав, що я з армiєю прийду!
  
  Але наша вiра - вiра комунiзму,
  Наш шлях тяжкий, але скоро ми прийдемо!
  Капiталiст надувся, пов цинiзму,
  Але зламаємо ми гадину мечем!
  
  Побудуємо свiт для майбутнiх нащадкiв;
  Щоб мрiя враз втiлилася в дiйснiсть!
  Щоб золотник дзвенiв монетою дзвiнкою,
  За Русь бiйся, смiливо та дерзай!
  
  Ми дiло знайте, вiри починаємо,
  Щоб планета пишно розцвiла!
  Щоб кожен мiсяць був як квiтка у травнi,
  Щоб єдиною стала вся земля!
  
  Тодi не буде воєн i злих дiянь,
  А буде щастя, i воля всiм!
  Так багато у свiтi пекельних злодiянь,
  Але є прогрес у вирiшеннi проблем!
  
  У людини розум - це сила;
  Вона м'яз, але розумний м'яз!
  А щоб тварюка нас усiх не пiдкосила,
  Нам потрiбна твердiсть, воля до кiнця!
  
  Що робити, якщо сил уже не вистачає;
  Коли ворог сильний, технiкою числом!
  Де знайти нам вираз раю,
  Коли мчить кiннота бiгцем!
  
  Так де питання; i в розумi та серцi,
  Там де рiшення приймає розум!
  Не треба зайвий раз крути крутитися,
  А будь спокiйний, стiйок наче мул!
  
  Досягнеш мети, якщо ти впертий,
  Тому порукою наш святий народ!
  Народ радянський дуже мудрий, гордий;
  До нього Господь iз дарами вiр, прийде!
  
  Звичайно Бог, не дядько з бородою,
  А вiн прогрес, наука, розум, мозок!
  Служiння нас iз Вiтчизною дорогою,
  Щоб людина до могутностi зросла!
  . РОЗДIЛ Љ3.
  Дiмка закiнчив грайливу пiсеньку, а радянськi пацани це схвалили свистом та смiхом.
  Бiгти стало веселiше, бадьоростi додалося... А незабаром i гравiй закiнчився i пiшла м'яка трава, яка стала насолодою для обпалених дитячих ступнiв, мужнiх хлопчакiв.
  Данька помiтив:
  - От кажуть, нам пiсня i жити допомагає, а на рахунок того, що ще й полегшує важкий тягар за спиною, нiчого не було сказано!
  Дiмка заперечив:
  - Ще за Стародавньої Єгипетської цивiлiзацiї, було вiдомо про цiлющу дiю музики на людський органiзм, та й пiснi теж. Наприклад, маленьких рабiв i рабинь, якi ще не могли ефективно працювати на полях та каменоломнях, змушували спiвати, щоб пiдняти настрiй дорослим рабам. Адже така наука Валiологiя прийшла iз Єгипту.
  Командир Володимир прикрикнув:
  - Перебудується за зростанням! I не балакати!
  Хлопчики-воїни разом перестроїлися, i далi бiгли мовчки.
  Ось уже сонце пiшло на захiд (у пiвнiчнiй Африцi в липнi темнiє ранiше, нiж у середнiй смузi.). Вже був близький привал, як раптом пролунав сигнал.
  - Все лягти та маскуватися!
  Як з'ясувалося недарма. Попереду почувся вiддалений шум. I хлопчаки активно заробили саперними лопатами, накидаючи на себе траву. Вже було досить темно.
  Максимко тут помiтив:
  - Напевно, це нашi! До лiнiї фронту ще надто далеко, адже Червона Армiя пристойно просунулась.
  Данька помiтив:
  - Але повчиться мистецтву маскування, нiколи не завадить! На реальнiй вiйнi це знадобиться!
  Максимко погодився:
  - Та нiколи, але впевнений, що це нашi!
  Володимир шикнув:
  - Ще одне слово i застрелю на мiсцi! Усiм лежати у засiдцi! I приготувати гранати.
  Як незабаром з'ясувалося Максимко i справдi помилився. З'явилися британськi танки. Втiм, хлопчаки тихо сидiли в засiдцi: раптом це свої на трофейнiй технiцi.
  Хоча танки йдуть на пiвнiч. Їх всього чотири, три легенi i одна "Матiльда"-3, що важко пробивається. Останнiй танк є великою проблемою, оскiльки гранати можуть лише пошкодити йому гусеницi. Легкi ж можна вразити точними кидками у дах чи корму. Якщо "Матiльде"-3 розбити гусеницi, то вона може своїми двома кулеметами та гарматою завдати втрат хлопцям.
  Володимир не хотiв, щоб його друзi гинули вже на другий, чи точнiше, навiть на третiй день пiсля прибуття в Африку. Щоправда, кулемети могли вивести з ладу точнi влучення. Але питання, чиї це танки? Аж раптом уже захопленi нiмцями трофеї?
  Володимир наказав:
  - Рядове червоне орля Димка. Без зброї та ранця вийти до танкiв та з'ясувати хто це такi!
  Дiмка шепнув:
  - Слухають командир!
  Напiвголий у чорних шортиках хлопчик був смаглявим вiд захисного крему, а щоб приховати свiтле волосся, одягнув якусь подобу чалми з газет. Тепер вiн виглядав як звичайний, жебрак арабський пацанчик. Навряд чи його вiзьмуть за ворога.
  Танки йшли не поспiшаючи, увiмкнувши передачу, на якiй двигуни видають мiнiмум шуму, що також викликало пiдозри. Пiдскочивши до них Дiмка енергiйно замахав руками i загорлав ламаною англiйською.
  - Тут мiни! Тут мiни!
  Танки зупинилися, з "Матiльди" висунулась голова в шоломi i сердитий голос по-англiйському вiдповiв:
  - Чого арапчоня, тобi треба?
  Хлопчик заголосив:
  - Росiяни поставили на шляху мiни! Будьте обережнi королiвськi вiйська!
  З'явилася друга голова з погону, почувся вiдповiсть:
  - Нехай здохнуть цi мерзеннi росiяни! З нами король Георг i непереможний Черчiлль. Говори, де мiни цуценя?
  Дiмка пiдбiг до них:
  - Я вкажу вам панове мої! Нинi ми їх об'їдемо!
  - Давай сiдай сюди! - Наказав, судячи з еполетiв, полковник Королiвської Британської Танкової армiї!
  Хлопчик видерся на вежу, вiдчувши босими крихiтними пухирями ступнями, що покрилися, приємну прохолоду бронi. Пiсля чого притулившись почав вказувати англiйцям шлях.
  Їх було п'ятеро, i в не дуже просторiй вежi середнього танка "Матiльди"-3 було тiсно. Тут Дiмка вирiшив стати героєм. Його спритнi, тренованi, немов у професiйного кишенькового злодiя руки влiзли за пояси, витягли револьвери. Великi пальцi рук разом зняли запобiжники.
  Звичайно, це було пiдло, але спокуса здiйснити "подвиг" була настiльки сильна, що Дмитро пострiли, пару разiв з кожного револьвера, мети при цьому пiд лiву лопатку.
  З такої дистанцiї важко промахнутися, а надягати бронежилет сидячи в танку, може лише божевiльний, або останнiй боягуз. Полковник сторопiв, i вiдчув пiстолетне дуло за комiром. Хлопчик шепнув, на чистiй лондонськiй говiрцi:
  - Якщо хочеш жити накажи, трьом iншим танкам здатися! Iнакше наш батальйон їх знищить разом iз екiпажами!
  Полковник сторопiв:
  - Ти хто?
  Дiмка вiдверто вiдповiв:
  - Твiй останнiй шанс на виживання! Три легкi танки будуть закиданi гранатами, а тебе пiддадуть тортурам вогнем. Люди загинуть! Вважаю до трьох, або ти наказуєш, їм здатися i вийти з машини або я прострiлю тебе м'якоть ноги i повторюю прохання спочатку! Раз два...
  Полковник заскулив:
  - Згоден! Тiльки не вбивайте нас!
  Дiмка гордо заявив:
  - Ми росiйських полонених не вбиваємо! А потiм, пiсля капiтуляцiї Британiї, ти можеш знову служити вже в нових Королiвських силах, оновленiй Британiї.
  Полковник тремтячим голосом вiддав команду. Танкiсти покiрно вилiзли iз танкiв, складаючи зброю. Декiлька найбiльших нiмецьких хлопчакiв скинувши маскувальну траву, бiгли до них, готуючись прийняти першу у своєму життi партiю полонених.
  Олег Рибаченко теж бився з колонiальними вiйськами, США та Британiї.
  Хлопчик та дiвчинка вiдбивали атаку супротивника.
  Олег кинув босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату, розвернув машину англiйцiв i пискнув:
  - Полiтик, меле нiсенiтниця, вiд якої не борошно на хлiб, а суцiльне борошно, з локшиною на вуха виборцям!
  Маргарита додала, вискалив зубки, i теж голою п'ятою пiддавши вибуховий пакет смертi:
  - Солдат - це лицар, що бореться з драконом, але цей дракон насправдi в тилу i має не сiм голiв, а мiльйон масок, i незлiченну кiлькiсть свинячих рил!
  Дiти билися вiдчайдушно. Пiдпалюючи наступаючi машини i кидаючи гранати босими пальчиками нiжок.
  Олег, стрiляючи, зазначив:
  - Солдату, щоб не стати обскупаною куркою, доводиться бути гусем, полiтик, щоб засмажити виборцiв на шашлик, iз задоволенням насвинячує, не по-товариському!
  Маргарита, кинувши голою п'ятою бомбу, пискнула:
  - Солдати бувають зовсiм хлопцями, але дорослiшають вiд бою до бою, полiтики незалежно вiд вiку, вiд однiєї виборчої кампанiї до iншої впадають у ще бiльший маразм!
  Дiти з даром безсмертя борються як титани. А ось у небi ще дiвчата б'ються.
  Наташа зрiзала машину у союзникiв, розфарбувала її, використовуючи для на горiлки босi пальчики нiжок i пискнула:
  - Солдат може бути безбородим, але славним воїном, а полiтик у будь-якiй ситуацiї не може не залишити хвоста!
  Анастасiя теж провела прийом бочка, збила англiйську машину, i агресивно проворкувала:
  - Хлопчик мрiє стати воїном орлом, але незрозумiло, звiдки беруться полiтики-свинi на стiльки бруднi, що про них i марити гидко!
  Акулiна агресивно вiдзначила, босими пальчиками нiжок натискаючи на кнопки та проворкувала:
  - Хлопчик природжений боєць швидше побiжить босонiж снiгом, нiж дозволить себе взути полiтику i перетворити на валянок!
  Мiрабела агресивно помiтила, ляскаючи босими п'ятами по педалях, i проворкувавши:
  - Гола жiнка - це не обскупа курка, вона з будь-якого чоловiка знiме портки i навiть гордовитого правителя перетворить на голого короля!
  Дiвчата борються з великим ентузiазмом i показують видатний клас.
  А хлопчики цiлими батальйонами показують зростаючу майстернiсть i силу духу;
  Полонивши танки та англiйцiв, хлопчаки передали їх у найближчий населений пункт, пiсля чого отримали наказ далi рухати на пiвдень до стародавнього єгипетського мiста Хуху.
  Хлопчики знову босi, i в спортивних шортиках, з вантажем бiгли вздовж дельти, де часто м'яка трава чергувалася з кам'янистим ґрунтом.
  Наступного дня пiсля колишньої пробiжки м'яза юних бiйцiв Червоного орлята СРСР сильним чином хворiли. Особливо iкри, якi нiби рiчками покрилися жилами, що вилiзли, спини, i по-звiрячому обпаленi i роздертi пiдошви босих, дитячих нiг.
  Багато хлопчакiв почувалися дуже погано, i батальйон спочатку нi як не мiг набрати швидкий темп. Командир Володимир Росомаха, теж до речi такий же, як усi босоногий i змучений кричав, погрожував застрелити, але не мiг пiдхльоснути хлопцiв. Правда, все-таки вистрiлив, зрiзавши кулею одному з найбiльш виснажених хлопчикiв клаптик свiтлого волосся. Пiсля цього бiг пiшов трохи енергiйнiше.
  Бiль був пекельним, босi пiдошви пекло, але за кiлька кiлометрiв стало легше, вiдкрилося друге дихання, а просоченi молочною кислотою м'язи розiгрiлися, i вже не так хворiли.
  Дiмка i Данька теж страждали, хоча, мабуть, менше за iнших хлопцiв, так їх тренування пiд керiвництвом гуру, були ще болючiшими. Та й взагалi слов'янським хлопцям властива генетична витривалiсть. Втiм, i арiйцям також.
  Хлопчаки пiд час бiгу всiляко уникали населених пунктiв. А коли спека стала нестерпною, залягли пiд сонцезахисними тентами.
  Дiмка, який примостився разом iз Данькою, помiтив:
  - Та тут мiцнi хлопцi! Взагалi, якщо справа дiйде до вiйни бiлорусiв з росiянами, нам туго доведеться! Дуже туго!
  Данька заперечив:
  - Молодь у них готують дуже непогано, але це не бiльшiсть частин. Крiм того, нас все-таки бiльше, нiж червоних арiйцiв.
  Дiмка помiтив:
  - Самих росiян лише у Європi близько ста мiльйонiв, але є ще й вiйська союзникiв Радянської Росiї. Крiм того, вони можуть використати проти нас ще й мiльйони арабських та негритянських полкiв. Сили нерiвнi, особливо якщо комунiсти остаточно укорiняться в Африцi та Азiї.
  Данька скривився:
  - I який висновок?
  Дiмка зiтхнув:
  - Я б на мiсцi Стального орла вдарив би першим.
  Тут у розмову влiзли iншi нiмецькi хлопчаки, i довелося замовкнути. Далi наказ зайнятися дихальною гiмнастикою. Потiм, коли сонцепек спав, знову бiг не найласкавiшою мiсцевiстю. Причому прихопили левову частку ночi.
  Сон був важким, надто болiсно зводило м'язи вiд болю, i як на повiльному вогнi горiли ступнi хлопцiв. Наступного дня через втому був найважчий. Навiть Володимир зрозумiв це та дозволив своїй командi перейти на швидкий крок.
  Хлопцi, проте, намагалися триматися, але троє пацанiв все-таки впало. Темп сповiльнився, i молодi хлопцi остаточно перейшли на крок. Тодi Дiмка вирiшив їх пiдбадьорити пiсенькою:
  Затрубив горн пiонерський над Вiтчизною,
  У ньому заклик кроку до звершень - молодь!
  Наша вiра - це вiра комунiзму,
  I на страх противник мерзенний не вiзьмеш!
  
  Пiонери будемо боротися,
  За Росiю та свободу як орли!
  Лiтак - крило сяє фарбою глянцю,
  Нашi льотчики радянськi сини!
  
  Краватка червона, це колiр пролитої кровi;
  Свiт жорстокий у ньому правлять грошi та вiйна!
  Ми хочемо дати всiм ковток, свободи волi,
  Щоб котилася в пекло морок орда!
  
  Пiонер ти брат хоч молодший комунiстам
  Хочеш будувати свiт, у якому щастя всiм!
  Щоб райський колiр, давав плоди за життя,
  Щоб не було страждань та проблем!
  
  На шляху, однак, вiйни та жорстокiсть,
  Напруга i часом тяжко!
  Автомат важкий i зводить лiкоть,
  I долоня мозолить, велике весло!
  
  Але не знаємо ми такого слова - слабкiсть,
  Немає у нас такого слова - не хочу!
  Не настане для бiйцiв радянських старiсть,
  У космос на ракетi полечу!
  
  Нам дарує силу та безсмертя;
  Лише науки, безмежне свiтло!
  I воскреснуть тi, що впали вiрте,
  До нас прийде успiх i успiх!
  Пiсня пiдбадьорила молодих бiйцiв, i вони перейшли на швидкий бiг.
  Втiм, коли сонцепек досяг пiка, довелося знову вiдпочивати. Пiсля чого вже стало нестерпно i хлопчики перейшли на крок. Дорога видалася болiсно i їх збитi ноги кровоточили, а мука була майже нестерпною.
  По дорозi, на щастя, попалася рiчки, що впадає в Нiл, i пацанята пострибали туди. Їм дуже хотiлося полегшити свої страждання. Вигнати потiм iз води хлопчикiв виявилося дуже непросто. Довелося Володимиру дати чергу з пiстолет-кулемета поверх голiв.
  Подальший шлях був як перехiдний перiод економiки при бюрократiї: болiсний i неквапливий.
  У мiсто прибули вже пiсля опiвночi, ледве переставляючи ноги. Їх вiдвели до казарми та хлопчакiв, завалилися на дерев'янi нари, навiть не зробивши спроби повечеряти.
  Сни були важкi сповненi жахiв, але нiчого запам'ятати не вдавалося... Дмитро пару разiв прокидався i скидав руки хлопчакiв, що щiльно лежали. Ставало душно, вiкна з ґратами зачиненi i це скидалося на типову пiвденну колонiю-малолiтку.
  Зате вранцi на хлопчикiв чекала радiсна звiстка: сам Маршал пан Рокоссовський вручить їм нагороди. Пiсля того як угруповання нiмецьких вiйськ роздiлилося, вiйськами Нiмеччини та Iталiї, що мали з Єгипту наступати на Судан i далi на пiвдень був призначений командувати досвiдчений великий Рокоссовський. Це бойовий маршал користувався повною довiрою колишнього Сталiна, тож йому доручили командувати найсильнiшiй радянськiй групi армiй "Центр", яка зокрема мала взяти Париж.
  Так як для юних бiйцiв Червоного Орлянка не знайшлося пiдходящої за розмiром форму, вони так i побудувалися наполовину голяка, майже чорнi вiд захисного крему i свiжiше за африканську засмагу. Хлопчаки за останнi днi трохи пiдсушилися i стали скидатися на арабських рабiв з каменоломень, тiльки от погляди гордi.
  Церемонiя нагородження була буденною, без жодних пишнот i церемонiй.
  Сам Костянтин Рокоссовський, був високим, худим, з моложавим, але видним обличчям. Типовий польський командувач, iз суворим поглядом. Вiн елементарно оголосив:
  - За виявлену батальйоном мужнiсть при марш-кидку та полону англiйцiв нагородити батальйон Червоне орля СРСР, особливою стрiчкою з бронзовим орлом до штандарта пiдроздiлу. Командир у свою чергу вручається бронзова медаль "Ручностi та вiдваги!".
  Хлопцi дружно заплескали в долонi, а бойовий маршал продовжив:
  - Пересiчного Дмитра Ракетного, за виявлену кмiтливiсть, героїзм i кмiтливiсть завдяки якiй вiн узяв у полон полковника Королiвських вiйськ, вручається орден "Слави другого класу". Таким чином у вiцi всього одинадцяти рокiв наш гiсть з Бiлорусiї став наймолодшим носiєм цiєї нагороди з усiх, хто був нагороджений пiсля приходу Сталiна до влади.
  Олег Рибаченко продовжував чинити разом зi своєю подругою подвиги.
  Хлопчик кинув босими пальчиками нiжок гострий оточений диск, зрiзав голови англiйцям i пискнув:
  - Хлопчик виростає в солдата, а ким був у юностi полiтик, якщо з нього виросла така велика свиня?
  Маргарита, борючись i вбиваючи супротивникiв, логiчно помiтила, пiдрiзаючи супротивникiв:
  - Повiя з клiєнтами чесна - грошi в обмiн на задоволення, а полiтик закiнчений брехня, голоси виборцiв та податки в обмiн на суцiльне розчарування!
  Олег Рибаченко жбурнув голою п'ятою забiйний подарунок смертi, розкидав супротивникiв i пискнув:
  - Полiтик - це дуже дорога повiя, вiд якої не лише ризикуєш отримати сифiлiс мозку, а й свиню до кишенi!
  Маргарита Коршунова взяла i дала чергу, скосивши масу супротивникiв i прочирикала:
  - Полiтик - це такий рiзновид повiї, щоб замiсть того, щоб зняти з себе одяг, здирає три шкури з виборцiв i заражає через телевiзор!
  Наталя боролася у небi. I її подруги там теж показували приклад свого свавiлля в силi.
  Наташа пiдбила англiйський лiтак i проворкувала, скелячи свої перлиннi зубки:
  - В одну рiчку двiчi не входять, але постiйно свинячого мерзотника, можуть переобрати дюжину разiв!
  Анастасiя взяла i дуже дотепно заявила, i пiдбила лiтак за допомогою босих пальчикiв нiжок, пискнула:
  - Тварини та дiти не люблять їжу без солi, але чомусь дорослi люди так клюють на солодку мову полiтиканiв, позбавлених солi iстини!
  Акулiна Орлова агресивно вiдзначила, пiдрiзаючи черговий англiйський лiтак i вдарила:
  - Сiль iстини буває гiркою, але має цiлющу силу, мова полiтика солодка, але викликає дiабет розуму!
  Мiрабела Магнiтна, пiдрiзаючи чергову, велику та велику машину союзникiв i видала:
  - Людина не хоче бути пiшаком, але кар'єру в армiї починають iз рядових, полiтик не хоче грати за правилами, i кар'єру в полiтицi веде з беззаконня!
  Дiвчата, зрозумiло, дуже красивi та сексуальнi. Весь час борються босонiж i в одному бiкiнi.
  Такi ось чудовi кралi.
  Ось у Африцi бореться i СУ-100. Звичайно, дуже жарко, i дiвчата в одних тоненьких трусиках.
  Єлизавета, використовуючи босi пальчики нiжок, лупнула по ворогу i видала:
  - Полiтик, який ображає геїв, сам неабияка дупа, i не має чоловiчої гiдностi!
  Катерина, довбанула по противнику, i теж використовуючи голу п'яту, проворкувала:
  - Солдат двiчi не загине, полiтик же тричi зрадить i мiльйон разiв обдурить!
  Олена дотепно вiдзначила, довбавши босими пальчиками нiжок по агресивному ворогу:
  - Двом смертям не бувати, i з босого чоботи не знiмеш, але полiтики примудряються вбивати постiйно, i здирати три шкури!
  Єфросинiя також влiпила по вороговi снарядом i пропищала, вискалив зубки:
  - Дiвчина не боїться босонiж бiгти по снiгу, вона побоюється, як би наречений не виявився тупим валянком, взутим по вуха!
  Воювали в Африцi i всюди де тiльки можна, i породжували чудеса.
  А Африцi вiдбувалися не менш цiкавi та цiкавi подiї.
  Батальйон голоногих хлопчакiв iз Червоного Сокола, продовжив свiй виснажливий бiг на виживання... Це було пекло, яке треба було пройти, щоб заслужити на рай. I бiль, i мука, перед блаженством.
  Пiсля церемонiї нагородження пацани були втiм, настiльки натхненнi, що пробiгли другу половину доби та нiч, майже не роблячи зупинок та забувши про втому.
  Володимир прийняв рiшення: вони будуть спати вдень, а нiч, коли сонце не палить робити марш-кидки. Взагалi тут хлопчики, загартованi елiта та такi випробування не вперше. Тiльки ось щоб спека не була такою пекельною. Найрацiональнiше в тому випадку, коли сонце в зенiтi лежать пiд тентами i мiцно спати.
  Данька оцiнив такий перерозподiл:
  - Нiчнi марш-кидки не частий гiсть у Червонiй Армiї. Нам теж треба вчитися воювати у темну пору доби!
  Босоногий хлопчик Дiмка погодився:
  - Вночi, важче атакувати, але й обороняться теж стрiмко. А ми сподiваюся, зможемо i те, й iнше.
  Наступної доби видалися значно важче... Минулого разу на ентузiазмi хлопцi перекрили межi органiзмiв, i тепер здавалося, що кожне м'язове волокно пiддається стратегiчним бомбардуванням з використанням напалму.
  Вони навiть не могли стримати стогонiв, i здавалося, що це колють череду молодих телят.
  Щоб пiдбадьорити своїх нових товаришiв, Дiмка заспiвав:
  Фонтан води Господь дає живий,
  У раю цвiтуть золотi пальми, троянди!
  Щоб стало дiйснiстю, що увi снi мрiєю,
  Нам треба битися, а не лити як баби сльози!
  
  Бог боязких кине в пекло,
  А той, хто смiливий стане всемогутнiм чоловiком!
  Ось зiрки на Кремлi горять,
  Шлях вказують, що нам дав споконвiчно сущий!
  Ми будуємо лихо комунiзм,
  Наш принцип простий - швидше, вище та сильнiше!
  Щоб не йшов наш рейтинг униз,
  Повиннi ми люди бути вiдважнiшими i розумнiшими!
  
  Адже кожен воїн - людина,
  На треба думати, що вiн слабке створiння!
  Нам iнтелект дарує вагу:
  I пiдкориться космонавтам свiтобудова!
  
  Жаль до єдностi далеко:
  Там багато країн, народ, нацiй та релiгiй!
  Але треба мислити глибоко;
  Ми скинемо егоїзму мережу-вериги!
  
  Вiйна йде зовсiм не для того;
  Щоб принижувати та мучити людей!
  А щоб зiрвати з людей ярмо,
  Про цi подвиги куплети, будуть заспiванi!
  
  Тодi ми разом будемо всiєю сiм'єю;
  Де кожен у свiтi, братику милий та сестричко!
  Де не кар'єрною метушнею;
  А альтруїзм та допомога ближньому звичка!
  
  Не буде смертi та проблем;
  Там могутнiм чоловiк я вiрю, стане!
  Ти свою лiнощi здолав,
  Вiзьми гвинтiвку та похiдний з вантажем ранець!
  Пiсля подiбної пiсеньки юнi воїни Червоного Сокола рiзко пiдбадьорилися i на них накотила нова хвиля ентузiазму i бадьоростi. Тож вони цю добу витримали, а коли розцвiло i почало припiкати, завалися в сон.
  Дiмко снилося, щось особливе... Вiн опинився у свiтi, де на небi i це впало в очi насамперед. А саме те у футбол грали свiтила. Причому це були гiбриди смугастих кавунiв та крокодилiв в однiй командi, i сумiш огiркiв та носорогiв з iншого.
  Дiмка присiв на камiнчик i, спробував було зiбрати разом розбiгаючись на всi боки, мов табун гарячих жеребцiв думки. Адже так не може бути, щоб свiтила грали у футбол, та ще й приймаючи при цьому такi неймовiрнi, зовсiм не властивi реальнiй флорi та фаунi формi.
  Взагалi зiркам належить за всiма законами фiзики бути кулястими, що насправдi аксiома непорушна! У всякому разi, якщо фiзичнi константи вiдповiдають тому всесвiту, в якому проживають люди. А так це просто немислима загадка!
  Роздуми розумного хлопця перервало появу незрозумiлого звiрятка. Тут було дивним i те, що iстота нiби матерiалiзувалася з повiтря, нiби виринула з ополонки рибки. До речi, i голова була риб'яча, а от тулуб у виглядi годинника зi стрiльця. Причому на циферблатi замiсть цифр, що позначають годинник - якi непотiшнi iєроглiфи у виглядi малюнкiв. Та й самих стрiлок бiльше дюжини, i вони обертаються з рiзною швидкiстю.
  Дiмка свиснув:
  - Оце так! Ти хто?
  Сумiш риби та дивного будильника несподiвано вiдповiла росiйською:
  -А Яхiта, а ти хто такий бiленький?
  - Людина! - вiдповiв Дiмка.
  Яхiта дуже тоненько як комарик хихикнула:
  - Я сама бачу, що ти людина. Мене цiкавить посада, iм'я, рiд занять!
  Дiмка не на жарт розгубився:
  - А що у вашому свiтi люди є?
  Яхiта кивнула:
  - Так, звичайно, є! Навiть важко знайти свiт, де б, чи не зустрiчалися ви безволосi примати. Хоча люди скрiзь дуже рiзнi, є сильнi та розвиненi як архангели, а є примiтивнi дикуни! Ось на представника розвиненого свiту не схожий, босий, майже голий, але й дикуном тебе теж назвати не можна...
  Дiмка не втримався вiд запитання:
  - А це чому не можна?
  Яхiта пояснила:
  - Очi в тебе дуже розумнi, як у мудреця, а не дитину з примiтивного племенi!
  Дiмка навiв цiлком розумний аргумент:
  - А чому ти думаєш, що дикуни обов'язково мають бути дурними? Адже вижити без бластерiв з ядерним накачуванням серед бiльших i iкластих звiрiв потрiбна не жартiвлива кмiтливiсть i практична винахiдливiсть!
  Яхiта погодилася:
  - Правильно! Але звiдки дикуновi знати, про бластер з ядерним накачуванням, хоча за мiрками людей-архангелiв це вже кам'яний вiк. Скажи, хто ти за посадою та з яким завданням тебе вiдправили сюди?
  Дiмка постарався уникнути прямої вiдповiдi:
  - Все у нашому свiтобудовi щодо: особливо посади! А завдання? Так я просто подорожую свiтами. Адже зiрки, що грають у футбол - це так надзвичайно та цiкаво!
  Яхiта поправила, стрiли на поверхнi її прозорого тулуба стали обертатися трохи iнакше:
  - Це футбол, а зовсiм iнша гра. Подивися, тут у м'ячикiв є крильця, причому їх одразу три, та й ворiт не видно! Хiба це схоже на ваш людський, iз найдавнiших часiв футбол?
  Дiмка змушений був погодитись:
  - Звичайно ж, нi... Хоча, як тiльки я подивився, то вiдразу ж виникла асоцiацiя з футболом. Адже є якась зовнiшня схожiсть! Нехай навiть не формальне!
  Яхiта вiдмахнулася:
  - Ось уже цi асоцiацiї... Вiд них лише голова болить, i бiйки трапляються. Але скажи ти часом не диверсант?
  - Формально нi! - машинально вiдповiв Дiмка.
  Яхiта махнула лапкою:
  - Тодi йди за мною. Щось цiкаве я тобi покажу!
  Дмитро Ракетний пiдвiвся i рушив, була за нею слiдом, як сон раптом кудись потрапив i пролунав сигнал до пiдйому.
  Щойно вiдпочили хлопчаки знову бiгли з вантажем, тут уже вони не мали варiантiв для вiдпочинку. Гострий бiль у м'язах притупився, а збитi ступнi задубелi, вже не вибухаючи стражданням, а просто сильно нили, i скиглення розповзалося по всiх ногах, а в легенях вiдкривалося третє i четверте дихання.
  Данька як найфiзично мiцнiший страждав щонайменше, i навiть вiдчував нудьгу: хотiлося бою, але як на зло жодного пострiлу... От Дмитру, як завжди щастить, здiйснив кiношний подвиг, узяв полковника i орден слави на шию. Сама по собi нагорода коштує не дорого, що вiзьмеш iз залiза та тонкого шару нiкелю, щоб не iржавiв, але є не великий штампований малюнок. Головне, звичайно ж, престиж. Були й СРСР серйознi вороги.
  У часи першої свiтової вiйни Гiтлер зумiв заслужити чотири ордени навiть рiдкiсний для простого єфрейтора залiзний хрест першого ступеня. Та вiн був справдi хоробрим i розумним солдатом, хоч зараз його iм'ям лякають дiтей.
  А ось вони можуть так i пробiгати без мети все лiто та осiнь, коли ще успiх випаде.
  Хлопчикам нарештi попалося мiсце недавнього бою, лежали трупи вбитих британських солдатiв, здебiльшого це були негри та араби. Мертва плоть на такiй спецi просто висохла i не стала розкладатися. Валялися уламки металу, гiльзи, але всю трофейну зброю акуратнi росiяни встигли пiдiбрати. Але все ж таки одному з хлопчикiв пощастило, i вiн пiдняв упущений складаний ножик. Причому американське виробництво. На бiгу показав приятелям:
  - Ось вiн мiй трофей!
  Тi у вiдповiдь гаркнули:
  - Знайшов чим хвалитися! Ти кращий за англiйця замочи!
  Той зло вiдповiв:
  - А за цим рiч не стане! Ось аби знайти ворогiв! А тiкати треба ще швидше!
  Але й ця доба пройшла без зiткнень, що для бiльшостi воєн цiлком природно. Адже пiд час конфлiкту ти пересуваєшся бiльше, нiж ходиш. Так само, як i у асiв, бiльшiсть вильотiв порожнi особливо в промiжках мiж великими битвами i наступальними операцiями. Перед тим як заснути Данька, сказав Дiмцi:
  - Знаєш бiле тигреня (прiзвисько Дмитра), вiйна зовсiм не так романтично, як це показано у фiльмi червонi дияволята, або капiтан шибеник, а й в iнших. Переживаєш деяке розчарування. Нi я звичайно, не маленький i розумiю, що кiно i реальної це не одне i теж, але все-таки.
  Дiмка демонстративно позiхнув:
  - На цю краще поговоримо через мiсяць, а поки що медитацiя та вiдхiд до сну. Втiм, маю, що нашi новi товаришi гiднi хлопцi. Вони добре триматися!
  . РОЗДIЛ Љ4.
  Вiйна йшла iз невеликою iнтенсивнiстю. В Африцi американськi та англiйськi вiйська не надто сильнi, але простори величезнi, i джунглi та пустелi, i безлiч рiчок та болiт.
  Так Чорний континент величезний i спробуй його швидко захопи. Тож вiйна затяглася надовго.
  I саму Британiю на континентi дiстати не так вже й просто. Ця колосальна вийшла проблема.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова борються наче юнi титани. I здобувають славнi перемогу. Вони б'ються з дуже сильним, хоч i не надто численним супротивникам.
  Втiм, куди американцям, англiйцям та їхнiм колонiальним вiйськам до безсмертних дiтей-феноменiв.
  Олег Рибаченко зазначив, зрiзаючи чергову шеренгу супротивникiв, i кидаючи босими пальчиками нiжок горошинку з антиматерiєю:
  - Солдат на вiйнi стає бiльш юним i зрiлим одночасно, полiтик у пiдкилимнiй боротьбi, старiє i матюкає, одночасно опускаючись до рiвня дикого звiра!
  Маргарита, ця бойова дiвчинка, взяла i босими пальчиками нiжок запустила диск, що зрiзає голови, i вiдзначила:
  - Солдат приватний термiновик i стає професiоналом на вiйнi, полiтик не знає термiнiв, i професiонал на присвоєннi перемоги!
  Хлопчик i дiвчинка гарно трощили супротивникiв. I зрiзали їх капiтально без зайвих мiркувань.
  Олег взяв i голою п'ятою запустив щось бiльше, нiж убивче, i руйнiвне - заявивши:
  - Солдат має бути кремiнь, але не камiння серцем, полiтик уже давно має замiсть серця камiнь, але має твердiсть гуми!
  Маргарита, зрубуючи солдатiв Британiї, та численних чорношкiрих воїнiв метаючи гострi шпильки пальчиками нiжок, видала:
  - Гарний солдат у бою як Диявол - що треба гасити вогонь, майстерний полiтик у пiдлостi сам Сатана, а виконаннi обiцянок - типовий шланг!
  Вони дуже непогано i дуже дотепно виступали проти ворога i агресивно трощили англiйськi частини. Ну i не тiльки зрозумiло вони.
  Олег, зрубавши супостатiв, вякнув:
  - Солдат може загинути на полi лайки, але це краще, нiж згинути пiд потоком солодкої брехнi з вуст полiтикiв у мирний час!
  Маргарита, крушивши незлiченних супротивникiв, яких, втiм, не так i багато залишилася, взяла i босими пальчиками жбурнула бомбу i пискнула, скелячи зубки.
  - Хто народиться воїном, помре героєм, хто став полiтиком, уже мертвий мерзотник, i ходячий труп!
  Дiти-воїни боролися немов справжнi велетнi та гiганти думки.
  А ось Єлизавета та її танковий екiпаж виявилися не долею, i перли по джунглях. Хоч СУ-100 за прохiднiстю i збiгається з тридцятьчетвiркою, але все одно джунглями на нiй їхати нелегко.
  Єлизавета позiхнула i помiтила, давши чергу:
  - Полiтика - це коли кажуть одне, мають на увазi iнше, роблять третє, виходить четверте, а все одно виходить боком i залишається гидотою у печiнках!
  Катерина iз цим цiлком логiчно погодилася:
  - У полiтицi братiв немає, але повно бiдних родичiв, немає казкових принцiв, але надмiр голих королiв, немає правди навiть на мить, але брехнi вистачить не на одне поколiння!
  Олена агресивно помiтила з оскалом зубiв, що виблискують наче перлини та гарнi.
  - Кохання приходить, коли не чекаєш, полiтикани прилипають, коли не кличеш!
  Єфросинья помiтила, пiдморгуючи своїми сапфiровими очима та босими пальчиками стукаючи по бронi:
  - Кохання всi вiки покiрнi, полiтикам всi пiдлостi пiд силу!
  Сумно стало дiвчатам, вони навiть стали спiвати, щось дуже актуальне;
  Сюрприз, сюрприз!
  Хай живе сюрприз! Сюрприз, сюрприз! Хай живе сюрприз!
  
  Уявляєте таке становище - Все, що буде з вами, знаєте заздалегiдь. Нi до чого тодi хвилювання, сумнiви, Все на свiтi передбачає розклад.
  
  А ми кидаємо нудьзi виклик Тому що, тому Жити на свiтi без сюрпризiв Неможливо нiкому. Нехай удачi, невдачi, Нехай польоти вгору i вниз, Тiльки так, а не iнакше Тiльки так, а не iнакше.
  
  Сюрприз, сюрприз! Хай живе сюрприз! Сюрприз, сюрприз! Хай живе сюрприз!
  
  Передбачить розклад гуляння, Передбачить пiдвищуванiсть свiдомостi.
  
  А ми кидаємо нудьзi виклик Тому що, тому Жити на свiтi без сюрпризiв Неможливо нiкому. Нехай удачi, невдачi, Нехай польоти вгору i вниз, Тiльки так, а не iнакше Тiльки так, а не iнакше.
  
  Сюрприз, сюрприз! Хай живе сюрприз! Сюрприз, сюрприз! Хай живе сюрприз!
  
  А ми кидаємо нудьзi виклик Тому що, тому Жити на свiтi без сюрпризiв Неможливо нiкому. Нехай удачi, невдачi, Нехай польоти вгору i вниз, Тiльки так, а не iнакше Тiльки так, а не iнакше.
  
  Сюрприз, сюрприз! Хай живе сюрприз! Сюрприз, сюрприз! Хай живе сюрприз!
  А ось iншим героям, батальйону хлопчакiв iз Червоного орлята СРСР пощастило набагато бiльше. А що пацани вже готовi були завивати вiд нудьги: нi битв, нi пригод один тiльки бiг! Вони нарештi отримали попередження, що попереду приблизно рiвний за чисельнiстю батальйон англiйцiв.
  Володимир наказав їм залягти i далi повзти на черевi. Хлопчаки саме так i вчинили. Англiйцi їх схоже таки помiтили, i тут же, не чекаючи пiдходу, вiдкрили вогонь. Але явно поквапилися, лише один iз юних соколiв Сталiна отримав поранення у плече, а решта елементарно встигли вiдкотитися. Мiсцевiсть для рiвної сутички була зовсiм типова, вся покрита чагарниками, чагарниками. Британськi частини стрiляли активно, але не влучно. Бiйцi червоний орлят вiдповiдали рiдше, але значно результативнiше. Бiльше хлопчики успiшно маскувались, накинувши вiн плащi кольору хакi перемiщалися безшумно. Англiйцi своєю чергою надто нервували, i постiйно дозволяли себе випереджати.
  Особливо успiшно дiяв Дiмка Ракетний. Вiн швиденько нiби мурашка забрався в тил англiйцям ( цього разу проти них билися майже виключно бiлi, а значить куди стiйкiшi бiйцi, якi не розбiгатимуться вiд вию сирен), i знiмав їх немов мiшенi в тирi. Автоматична гвинтiвка працювала чудово, i кiлькiсть жертв все зростала!
  Втiм, на жаль, i хлопчики зазнавали втрат, особливо коли розпочався обмiн iз закиданням гранат. Одному їх вiдважних пацанчикiв уламок розпоров живiт, i вилiзли кишки. Iншому роздробило кiстку ноги, теж дуже навiть неприємно. А битва ще тiльки розгорялася, а й проклятих, жорстоких англiйцiв виявилося значно бiльше, нiж вони юнi ленiнцi передбачали спочатку. Скiльки при цьому було крикiв та стогонiв з обох бокiв.
  Тодi Дiмка, прислухавшись, визначив командира. То був великий англiєць, теж полковник iз низьким голосом. Вiн ховався в заздалегiдь викопаному окопi.
  Бiлобрисий хлопчик хихикнув i швиденько, немов маленька гюрза, знявши англiйцiв, що оточують його, проповз до окопа. Удар кинджалом у потилицю i полковник затих, випустивши з вуст шипiння, наче шина проколотого автомобiля. Пiсля цього хлопчик, приклавши до рота купу зiм'ятого листя, заревiв аналогiчним голосом.
  Тут секрет крився в тому, що листя було просякнуте клейким соком (Дiмка приготував це заздалегiдь, правда розраховуючи взяти на переляк дикунiв, але стався ефект Буратiно, коли шукаєш одне, а виходить iнше, але виходить, щось зовсiм iнше, але теж корисне!).
  Як би не було страшний голос командира, перекрученою англiйською спрацював:
  - Всiм пiдвестися, i бiгцем назад кроком марш!
  I спрацювало! Англiйцi схопилися, пiсля чого черги з пiстолет-кулеметiв та автоматичних гвинтiвок обрушилися на них. Звичайно, бачачи такi втрати, побiжиш i без команди... Бравi солдати Британiї мчать навтьоки, а хлопчики, миготливими, отруйно-зеленими вiд трави, босими, круглими п'ятами мчать за ними слiдом, при цьому стрiляючи на ходу!
  Оце вже була бойка! Тотальне i водночас ефективне винищення! З затятим переслiдуванням.
  Володимир кричав, на всю горлянку:
  - За мною бiйцi вперед! Вiдкрили ми тут рахунок!
  Iншi хлопчаки пiдспiвували:
  - Нам Сталiн дав сталевi руки-крила, а замiсть серця полум'яний мотор!
  Володимир додав:
  - Все вище та вище, i вище! Прагнути полiт наших птахiв i в кожному пропелерi дихає, спокiй наших кордонiв!
  Звiдки нiмцi знали такi пiснi? Якщо Дiмка вважав за краще складати своє, то його друг Данька, навпаки, пропагував уже вигадане, популярно i вiдоме...
  Втiм, Дiмка, який фактично i цього разу був головним переможцем, стало прикро i вiн заспiвав власну мелодiю:
  Сталiну Великому клянемося;
  Честь зберiгати та битися до кiнця!
  Тому що влада Його як Сонце,
  Тому що Боже свiтло країна!
  
  Захистимо Вiтчизну вiд напастi;
  Лев Британський кинутий за хвiст!
  Ми збудуємо на планетi щастя;
  Як наказав Господь святий Христос!
  
  Рiвнiсть i братерство правитимуть;
  Стане небо - чистим блакитним!
  Адже за це ти битися маєш право,
  Шлях соцiалiзму - молодим!
  
  Батькiвщина прекрасна Росiя,
  Сталiн вождь вiд Бога цей нам!
  Де квiти на полi найкрасивiших,
  Де не може брязнути слово хам!
  
  Все у країнi росте, вона широка;
  У нiй i криги, i пишнi луки!
  Золота пустелi зi сходу,
  Срiблом та перлами пурга!
  
  Є Кремль на планетi всiєї свiтила;
  Але ще крутiша сила в нас!
  Ось "Катюша" небо висвiтлила;
  Мов сам архангел подав око!
  
  Усi народи Батькiвщини єдинi;
  Немає в нас помiж них порожнiх проблем!
  Не зiгнула Русь пiд ярмом спини;
  Не зумiв забрати землi сер!
  
  Так, що жарти бiльше не доречнi,
  Ми тепер теж панове!
  На планетi русичам не тiсно,
  З неба ллється солодка вода!
  
  Ниви-велики виростають;
  Колос немов мед бджоли сердець!
  Бог дав росiйським мiсце у самому раї,
  I лавровий вам герой вiнець!
  
  Все покiрно стало людинi,
  Лише гординю приборкати не змiг!
  Але не бути кiнця людського вiку;
  Космос вiдкриває нам порiг!
  Хлопчаки дуже бурхливо та схвально поплескали чудовому виконанню. Володимир навiть збив влучним пострiлом iз пiстолета ворону, а Данька заявив:
  - А ти Дiмко молодець - принципово спiваєш i складаєш тiльки своє!
  Юний маестро помiтив:
  - А це i є найцiннiше, коли ти твориш сам, а не повторюєш немов папуга!
  Швидко пiдрахували втрати... На жаль, троє хлопчикiв назавжди розлучилися з загоном, ще п'ятеро пораненi настiльки важко, що їх доведеться нести, i двадцять п'ять людей поранення середньої тяжкостi своїм ходом, або легенi.
  Англiйцiв знищено понад вiсiмсот сорока людей.... Загалом спiввiдношення цiлком прийнятне! А ось полонений не виявилося, окрiм одного майора медичної служби. Решту перебили...
  Данька зiстрiв:
  - Ми, довго тупi кулемети, пилили i тисяч п'ятсот англiйцiв повалили!
  Володимир перервав його:
  - Заткнись ти? Ось троє наших хлопцiв загинуло. Я ось думаю, поховати їх тут, на полi лайки, або нести до своїх частин, щоб їх вiдспiвували за звичаєм Христа!
  Данька тут здивувався:
  - А хiба у СРСР Христос у пошанi? Адже i ви i сам Сталiн постiйно кажете - Христос слабак i слюнтяй i не арiєць!
  Володимир спокiйно вiдповiв:
  - Дивлячись який Христос... Той, що в Бiблiї не арiєць i пацифiст! Той, у якого вiримо ми, тобто без так званого Святого Письма, якраз червоний арiєць! I не просто червоний арiєць, а й надзвичайно мужня людина! Це вам треба розумiти.
  Дiмка погодився:
  - Менi ось теж бiблiйний Iсус, який навчає не чинити опiр злому i пiдставляти покидьками щоки зовсiм не подобатися. У царськi часи вже було таке i що? Бив, зокрема пан селянина, розбивав йому в кровинушку обличчя, ламав ребра на дибi, а той нещасний просто молився на пана. Але чи вiд цього ставав помiщик, хоч на грiш краще?
  Данька сам вiдповiв за всiх:
  - Звичайно ж нi! Злу треба негайно давати вiдсiч! Тому що зло це полум'я; для якого найкращих бензин терпiння, а найкращi сiрники байдужiсть та егоїзм!
  Володимир жорстко перебив їх:
  - Те, що ви кажете i так очевидно, абсолютно для будь-якої розумної людини. Так, що не треба, щось додатково нам пояснювати i вчити. Взагалi росiяни я знаю нацiя, яка любить фiлософськi мiркування та балаканiю в стилi Достоєвського. А поки ви Олег i Данька понесете носилки з Петером, то вiн найважчий за їхнiх убитих. А тепер бiгом марш...
  Хлопчаки були окриленi i натхненнi першою, по-справжньому бойовою перемогою, та й загартованi тiла вже стали адаптуватися до спеки та навантажень. Це було просто весело! Ось так бiжи i пустись...
  Данька на бiгу спитав Дмитра:
  - А ось ти пацан просунутий, можна сказати вчений... Як ти думаєш, чому християнство змогло таких успiхiв у всьому свiтi досягти. I це при тому, що логiя в цьому вченнi, нi на кварк!
  Бiлобрисий хлопчик, трохи подумавши, вiдповiв:
  - Пам'ятається доктор пропагандистських наук Геббельс сказав: щоб у брехню повiрили вона має бути великою. Якщо перефразувати, щоб у вчення повiрили, воно має бути позбавлене будь-якої логiки! Або навiть ще точнiше: щоб у релiгiю повiрили, вона має бути позбавленою логiки та здорового глузду!
  Данька на бiгу кивнув:
  - Почасти це так, але все-таки... Багато чого в нашому свiтi позбавлено логiки та сенсу, але нiщо не досягло такого успiху як Християнство i тут однiєю парадоксальнiстю таке не пояснити!
  Дiмка зазначив:
  - Тут є рiзнi фактори i адмiнiстративний ресурс можновладцiв, тому що їм були вигiднi покiрнi слуги, обдуренi вiрою в найкраще потойбiчне життя i не бажають щось змiнювати на землi. I звичайно ж слабкiсть рабiв, якi розумiли, що вони надто слабкi та неорганiзованi, щоб протистояти легiонам Вiчного Риму. Ну i далi... Самий дуже романтичний образ Iсуса Христа. Ось зауважте - Iсус не був пересiчною особистiстю. Третина людства вважає його Всемогутнiм Богом, який з'явився в тiлi. А це пiд силу лише людинi з особливим даром чарiвностi.
  Радянський хлопчик, що бiг по праву руку, мабуть розумiв бiлоруську мову i втрутився:
  - А тут все набагато простiше! Сенс, що сам Всемогутнiй Бог заради людей набув людського вигляду, зiйшов на хрест. Саме собою дiяння настiльки iррацiональне, всiм незрозумiле, важко зрозумiле, але разом з тим чудове, що люди на це клюнули. Крiм того i людинi приємно. Чому приємно? Тому вiн людина виходить така величезна цiннiсть, що сам творець всесвiту заради нього мучиться i вiддає своє життя! А це взагалi супер!
  Данька погодився:
  - Та це незбагненно! Творця Всесвiту мучать i розпинають, а вiн молиться за своїх катiв! Хто це здатний уявити? Що може бути навiть?
  Дiмка погодився:
  - Та нiщо! Адже сам по собi саме парадоксальнiсть євангелiї, i стало причиною, що в нього повiрили, у тому числi й люди мудрi, зрозумiвши, що таке вигадати неможливо! Зокрема, iмператором Костянтином керував не тiльки практичний розрахунок: вигiдно не вигiдно. Християни були бiльшiстю у Римськiй iмперiї. Вони навпаки були вiдчайдушною меншiстю, причому меншiстю пасивною i налаштованою пацифiсткою. А язичники, навпаки, були агресивною бiльшiстю. Так що iмператор Костянтин, можливо, i повiрив... Причому повiрив щиро, i пiшов при прийняттi Християнства на смертельний для себе ризик...
  Даньки зневажливо пирхнув:
  - Я не розумiю i в чому тут був смертельний ризик?
  Дiмка терпляче пояснив:
  - Для гордих римлян християни, були лише юдейською сектою. Тобто вони їх навiть за людей не вважали, а ось Олiмпiйськi Боги - нацiональна релiгiя, нехай навiть i запозичена у грекiв. Тобто виходить, що iмператор Костянтин пiшов проти своїх предкiв, i проти оточення. Крiм того, християнству властиве пуританство, а римляни не звикли себе хоч у чомусь обмежувати. Тобто саме протиприроднiсть християнства, те, що ця вiра змушує вiдмовитися вiд багатьох життєвих задоволень i була колосальним ризиком при її прийняттi. Так що лише успiх у ратнiй справi дозволив Костянтину закрiпитися, в тому числi й допомогу хреста на щитах!
  Данька помiтив:
  - Як i Iслам утвердився на багнетах, вiрнiше на мечах i списах! Це вкотре пiдтверджує - хто сильний той i має рацiю! Найкращий з аргументiв мiцнi кулаки!
  Дiмка хихикнув:
  - Це може й не смiшно... Але трагiчно, коли розум не дуже цiнується. Хоча даремно дехто думає, що пiдлiтки поважають лише фiзичну мiць. Їх характернi й iншi зокрема iнтелектуальнi цiнностi!
  Хлопчаки замовкли... Розмовляти, звичайно, цiкаво, але поки що теми лише витали в повiтрi. Релiгiя, це не найпопулярнiша тема в бесiдах пацанчикiв. А значить, може спробувати поговорити про танки?
  Данька спитав Дiмку:
  - А що ти думаєш про якiсть нiмецької вiйськової технiки? Зокрема похвалених частина панцвалi?
  Хлопчик цiлком логiчно вiдповiв:
  - Так нiяк, практика пiдтверджує, що нiмецькi танки сильнi та ефективнi! Про що ще тут можна говорити? А такi показники як знаряддя, броня, двигун, i наслiдок: вражаюча мiць, захист, двигун, звичайно, важливi, але водночас вториннi. Природно, якщо немає справжнiх танкових асiв!
  Данька насупився:
  - А що ти хочеш сказати, що у нас немає танкових асiв?
  Дiмка безневинно, як черниця посмiхнувся:
  - А звiдки їм бути? Нашi бiлоруськi танки з танками поки що не боролися. У країни Суомi Фiннов танкiв майже не було, у Японiї на Халхiн-Голi їх теж було з гугулькиним носом. Не встигли вони цим обрости - факт безперечний! Так що поки що на цю тему говорити марно.
  Данька скривив обличчя:
  - Так у нас особливо нiчого вражаючого i немає! Так можна i за антирадянську агiтацiю до пiдвалiв НКВС догодити.
  Дiмка тонко хихикнув:
  - Але ми повiр i будемо першими! Може навiть лицарськi хрести отримаємо, адже ми росiяни народженi перемагати!
  Радянський хлопчик зло перебив:
  -Е нi! Це ми арiйцi народженi перемагати. Адже вас поки виручало тiльки те, що наша армiя ще не повернула на Схiд. Але варто лише Британiї капiтулювати, i ви побачите нашi танки на парадi у Кремлi.
  Данька пiдколов юного нациста:
  - Як вiйськовi трофеї зрозумiло. Та ще з колонами полонених пiд конвоєм полонених! Ось як ви побачите Москву!
  Погрожував бiйку запобiг грiзний окрик Володимира:
  - Заткнiться! Тобi Данька за довгий язик покарання... Замiсть нiчного сну, постоїш пiд варти, всю нiч iз ранцем на спинi. А ще буде подiбне випорем...
  Данька хотiв було лiзти в пляшку, але Дiмка заспокоїв:
  - Ти сам винен. Ми ж гостях, у дружньої країни, а ти її солдат ображаєш... Вибачся i дотримуйся вiдповiдного гостя такт!
  Данька промовчав. Вiн хотiв нi визнавати помилку, нi розпалювати конфлiкт. А Дiмка запропонував:
  - Може вам заспiвати чогось на знак примирення?
  Командир заперечив:
  - Нi зараз не час!
  - Тодi можна я теж постою в нiчнiй вартi разом зi своїм другом Данькою?
  Володимир знову i цiлком резонно заперечив:
  - I це буде неправильно, для нього з'явиться зайва розвага... Нехай нудьгує один i мiцно думає... - Юний командир батальйону зробив паузу i майже вкрадливо запитав:
  - Ти мене дивуєш. Звiдки в тебе такi неймовiрнi вiйськовi здiбностi? Ти б'єшся як супермен з американських комiксiв, у чому твiй секрет?
  Дiмка знiяковiв:
  - Ну, чому це супермен... Все в принципi в межах можливостей людина. Вперше, коли я з'явився перед танками. Вони прийняли мене за арабського хлопчика, що тут було неймовiрного та надординарного. Далi повiрили iсторiї, теж природно, ну хоче пацан заробити та допомогти англiйцям. Ну, а витягнути пiстолети з-за пояса, звичайно, не кожна людина, це може зробити непомiтно не спiйманий, але будь-який "щипач" навiть юного вiку цiлком здатний. Ну, а застрелити з двох пiстолетiв чотирьох, що щiльно сидять танкiстiв здатний будь-хто з вас. А те, що полковник одразу ж здався, то маючи досвiд вiйни з Британiєю, це не так уже й дивує. Ось три мiльйони французiв здалися майже без бою i сидячи у чудових укрiпленнях, що куди дивнiше. Коротше кажучи, перший хрест другого класу отриманий цiлком логiчно, я зробив те, що мiг зробити на моєму мiсцi будь-який пацан з вашого батальйону. Та й сама нагорода не унiкальна, пiд час першої свiтової вiйни нагороджено було їй майже сто шiсть тисяч солдатiв та офiцерiв. То з чого б менi особливо себе звеличувати!
  Володимир частково погодився:
  - З одного боку це начебто так, але... Пiд час другого бою ти був не такий, як усi. Зокрема англiйцi тебе нiби не помiчали, i бив ти навскiдку не цiлячись, але при цьому й не промахуючись. Та й полковника голос зiмiтувати не кожен здатен!
  Дiмка i тут заперечив:
  - Нi, останнє може кожен, якщо використовувати пристрiй для резонансу. Я вас цього, якщо хочете, навчу. Що стосується стрiлянини без промаху, то i ви дуже пристойно стрiляли. Будь-якому бiйцю з вашого батальйону можна присвоїти звання Ворошиловського стрiльця. Англiйцi не бачили мене? Так i iнших бiйцiв теж не помiчали, ми втратили всiх трьох убитих, що каже, що цi вояки явно зашторили очi!
  - Уже чотири загиблi! - поправив Дiмка голос ззаду. - Олександр помер, на жаль, вiйна.
  Володимиру набридла подiбна розмова, i вiн крикнув:
  - Швидше мчiться, iнакше ми й iнших не донесемо.
  Дорогою помер ще один тяжко поранений боєць, але до великого арабського селища бiйцi домчали. Там тим, хто не мiг пiднятися, надали екстрену допомогу. Пiсля чого Володимир розмовляв iз полковником Червоної Армiї СРСР, роз'яснюючи йому ситуацiю та розповiдаючи минулому бою. Той розпорядився вiдправити для перевiрки двох кiнних червоноармiйцiв iз провiдниками-арабами. Втiм, Володимир показав йому фото з купою перебитих англiйцiв i заявив:
  - Нам ви можете вiрити, ми ще не навчилися брехати!
  - Зате навчилися писати! - похмуро i без особливої радостi вiдповiв полковник.
  Але ось нiчого Володимир не знiяковiв i виклав останню пригоду генераловi, що прибув. Той потиснув йому руку, i пообiцяв нагородити тих, хто вiдзначився. Пiсля чого молодих бiйцiв вiдправили спати до казарми.
  Втiм, Володимир Росомаха, розумiючи, що в казармi надто вже душно розпорядився стелитись на вулицi... Знай, нашi хлопцi танкiв, бруду та гнуса не бояться. У варту поставили Даньку. Йому ще в ранець брукiвки поклали, для бiльшої ваги та посилення покарання. Втiм, Володимир поспiшив, скалячись втiшити штрафника:
  - Зате тебе не позбавлять спiльних наших нагород та заслуг. Ми на тебе дисциплiнарне покарання не накладаємо, що тобi вигiдно!
  Данька, нiби не зрозумiвши, спитав:
  - А чим це вигiдно?
  Володимир Росомаха просто пояснив:
  - Наявнiсть дисциплiнарних стягнень-це чудовий привiд для вiдмови на вручення нагороди, за вiйськовi заслуги. А ти, звичайно ж, захочеш, повернувшись на Батькiвщину показати Георгiївський хрест, або ще якийсь орден.
  Данька сердито труснув головою:
  - Та нiякого бажання?
  Володимир криво, як камбала посмiхнувся:
  - Так... Не вiрю, адже твої друзi, напевно, почнуть запитувати, а чому у твого друга є залiзнi хрести, а в тебе нi? Чому ти залишився без нагороди, може, погано воював!
  Данька напустив на себе байдужий вигляд:
  - А менi все одно. Радянськi нагорода куди цiннiшi за нiмецькi брязкальця, навiть лицарського хреста з дiамантами! Так що!
  - Ну, стiй гордий бiлоруський хлопець! Я вiрю, ти чатуватимеш на совiсть. - Володимир Росомаха безшумно вийшов. Залишивши слiди босих нiг дванадцятирiчного, але досить великого для свого вiку хлопчика.
  . РОЗДIЛ Љ5
  Олег Рибаченко продовжував виконувати цiкаву мiсiю. Вiн разом iз дiвчинкою Маргаритою трощить чергову англiйську базу.
  Хлопчик-термiнатор голою п'ятою пiддав гранату i сказав:
  - Полiтик - це чудовисько, що видає себе за красеня, але нiяка розкiшна амунiцiя не приховає свинячий п'ят i вовчi iкла!
  Дiвчинка-войовниця босими пальчиками кинувши вбивчий подарунок смертi, вдарила:
  - Солдат теж певною мiрою чудовисько, бо вбиває на полi лайки, але на вiдмiну вiд полiтика вiн у рiвних умовах, а ось виборець завжди у програшi!
  Олег Рибаченко, запустивши босими пальчиками нiжок убивчої сили гранату i розкидавши супротивникiв, вякнув:
  - Жiнка хоче любовi та щастя собi та своїй сiм'ї, полiтик насамперед зацiкавлений пiдгадати iншим, i одержимий любов'ю до грошей!
  Маргарита жбурнула босими пальчиками нiжок убивчої сили смерть i видала:
  - Жiнка схожа на троянду: принадний аромат, яскрава зовнiшнiсть, гострi шипи, а на кого скидається полiтик, що вражає смердючiстю, убогою зовнiшнiстю, i шпилькою кактуса?
  Хлопчик-термiнатор, крушивши противникiв, i пiдморгуючи сапфiровими очима, помiтив:
  - Жiнка, це втiлення краси i, чистоти, нехай не завжди iдеальне, а от полiтик завжди буде еталоном пiдлостi та потворностi!
  Дiвчинка-термiнатор помiтила зi смiшком:
  - Босоногий хлопчисько не так часто хулiганить i залазить у кишеню, як полiтик творить гидоти i пiдкладає свиню!
  Безсмертнi дiти творили справжнi чудеса i були супер.
  Як, втiм, i дiвчата-льотчицi, що вигравали повiтряну битву за Британiю.
  Наташка збила англiйську машину, використовуючи голi нiжки та пропищала:
  - Дитина любить грати зi зброєю, але вона принаднiсть, полiтик любить їм брязкати, але замiсть страху вселяє огиду i смiх!
  Анастасiя агресивно зазначила, збиваючи чергову ворожу машину:
  - Людина сталася, як кажуть вченi вiд мавпи, полiтик хоч i типовий примат, особливо успiшним людям, має спорiдненiсть iз шакалом!
  Акулiна Орлова агресивно вiдзначила, збиваючи чергового супротивника прийомом бочка:
  - Людина має Божественну творчу природу, але розпинаємо полiтиками, що просто чорт за вдачею i творять свавiлля!
  Мiрабела Магнiтна, довбаючи лiтаки супротивника, i зрубуючи їх немов помахами вiяла, видала:
  - Полiтик - це Диявол у тiлi, тiльки не володар пекла, а творець пекла на Землi, в якiй чорти виходять з-пiд контролю та породжують хаос!
  Дiвчата, зрозумiло, монстри-самки все дають по рогах всiєї союзної комарильнi або зграї комарiв.
  А деякi гарнi дiвчата з СРСР продають тим часом у гарем Iранському Шаху.
  Тiла войовниць також масажу, причому його робили не служницi, i навiть не євнухи, а мускулистi пiдлiтки-раби. Вiд їх дотикiв дiвчата i справдi збудилися i стали куди кличе i привабливiшими.
  I руда Анжелiка та блондинка Алiса забули про сором'язливiсть i хтиво бурчали пiд умiлими дотиками юнакiв. Це була прелюдiя до торгу, щоб вони були веселими та максимально еротично привабливими.
  Завершимо "зарядку", дiвчат знову обмили i одягли. На нiжки одягли черевички на високих пiдборах i дорогоцiнних камiннях, на волосся дiадеми теж з коштовностями. Анжелiка навiть здивувалася:
  - Невже господаревi не шкода, то нас прикрашати? Адже цi камiнцi коштують цiлий стан, а скiльки за нас дадуть невiдомо!
  Головна служниця заспокоїла їх:
  - Пiд час торгу ви повнiстю оголиться i виконайте босонiж танець. Тобто будете проданi в костюмi Єви, на вас не буде i ниточки. А решта, покупець може придбати за додаткову плату.
  Алiса тут почервонiла, знiяковiвши:
  - То що ми маємо бути повнiстю оголеними перед зграєю чоловiкiв?
  Служниця кивнула:
  - Звичайно! Так велить найдавнiший звичай. Покупець повинен абсолютно все знати про своїх рабiв. Усi вади, якщо вони, звiсно, є й гiдностi. Звичайно, багато дiвчат жахливо засмучуються, адже вони не звикли навiть знiмати паранджу перед чоловiками. Але поблажливостi у нас не роблять.
  Анжелiцi, тут стало цiкаво:
  - А якщо невiльниця вiд сорому влаштує iстерику?
  За служницю вiдповiв величезний i жирний євнух в кольчузi, що посiрiла вiд пилу, i розкiшнiй чалмi:
  - А ми з ними розмовляємо перед торгом, пояснюючи, що це не той випадок, коли треба соромитися, а навпаки, виявляти покiрнiсть. В iншому випадку чекає покарання. Зазвичай це спрацьовує i невiльницi поводяться тихо. Що стосується вас, ви хоч i незаймана, але схоже звикли ходити напiвголi, по засмагi видно так що потерпiть. Якщо вас продадуть у гарем до шаха, це буде найкраща з усiх можливих долей.
  Алiса зробив легкий реверанс:
  - Ви нас втiшили!
  Дiвчат накрили декiлькома напiвпрозорими покривалами, якi слiд знiмати, таким чином, щоб тiло, що продається на аукцiонi раби поступово демонструвало свої принади.
  За арабськими мiрками Алiса i Анжелiка були високi дiви, їх оббризкали пахощами, i ще раз пiдвели, завили чудесне волосся, щоб вони розсипалися по плечах, у самий розпал торгу.
  Обидвi войовнички були спокiйними, життя, вiйна та тренування загартували їх, а отже, причин психовати не було. Що для них забобони та забобони? А соромитися свого тiла їм нема чого.
  Ось пролунав сигнал, i рабинь повели на торг. Тут до речi у високi пiдбори, до яких дiвчата не звикли, дуже стискали ноги, i було неприємно, що носок затискався i на нього припадала вся вага мiцних, дiвочих тiл.
  Так що вже крокувати було чимось на зразок iнквiзиторської тортури, щоправда, у пом'якшеному варiантi.
  Зiбралася купа народу, де йшли торги для бiдноти. Продавали жiнок, дiтей, чоловiкiв. Але це було на вiдкритому постаментi з неякiсним чи малоцiнним товаром. Жiнок, втiм, безжально роздягали i мацали при всiх, хто пробував сховатись, били батогами. Чулися стогiн, i було багато воя. Та й крики часом висловлювали страждання. Особливо страшно було дiтям, що залишилися без батькiв, яких виводили голяка на торг i раз у раз покупцi лiзли немитими пальцями в рот i щипали. Так що, плачучи було навалом, як свиста батог. На додачу ще й смердiло рiзними нечистотами, де-не-де виднiлися i коржики, залишенi iшаками. Лише пара облiзлих, зеленого кольору мотоциклiв, частково руйнувало середньовiчний краєвид невiльницького торгу.
  Алiса з гiркотою помiтила:
  - Як це все принизливо. Звернення, наче з тваринами.
  Анжелiка додала:
  - Сподiваюся, це не для нас?
  Головний євнух заспокоїв дiвчат:
  - Нi, вас продадуть у палацi для багатих людей. До речi, якщо дiвочi ноги втомилися вiд туфель, вас прокотить рикша.
  Та високих, арабських юнакiв подали коляски i панi на них посiдали. У свою чергу, яка супроводжувала з варти, несподiвано обзавелася велосипедами. Величезний євнух пообiцяв:
  - У мить домчим до свiтлої мети!
  Цього разу мордоворот не збрехав. Палац куди з введених дiвчат був великий, розкiшний, зi статуями та фонтами.
  Але головне - це саме мiсце для торгу, що нагадує театральну сцену. I тут теж довелося почекати на чергу. Анжелiка навiть запитала:
  - Це великий центр работоргiвлi?
  Головний євнух уточнив:
  - Це великий центр жiночого работоргiвлi. Чоловiкiв переважно продають в iншому мiсцi. Як i хлопчикiв, для втiх...
  Торги проходили активно, публiки зiбралося багато i все в розкiшних схiдних шатах. Лише кiлька людей було в європейських костюмах, а загалом це було те ще збiговисько. Шуму було багато, а дiвчат виводили на помiст або поступово оголювали, або вiдразу виводили голими.
  Ось одна з них все ж таки витримала приниження i влаштувала iстерику. Ревела як телиця, на бiйнi, при здираннi живцем шкiри. Стражники її заткнули кляпом рота i винесли з примiщення. Головний євнух заявив:
  - Випоруть, щоб не пошкодити шкiру, може ще й ноги пiдсмажать у жаровнi, щоб пiдошви вкрилися невеликими пухирями, можлива i диба. Жiнка повинна одуматися. Ви те ж таки якщо викиньте "конiки" отримаєте жорстоке, покарання без калiцтв i вас поведуть продавати повторно.
  Анжелiка таки запитала:
  - Якщо ми знову влаштуємо iстерику!
  Євнух суворо промовив:
  - Тодi вас посадять на палю, так що спокушайте долю!
  Коли дiвчат вивели, нарештi, на помiст вони випробували швидше полегшення, нiж страх.
  Розпорядник торгу зачитав:
  - Двi юнi чарiвницi, незайманi, пристраснi, навченi любити по-захiдному, але ще не знали чоловiкiв. Блондинка та огнезарна продаються парою. Стартова цiна на п'ять тисяч золотих пiастрiв.
  У вiдповiдь почулися незадоволенi вигуки арабською:
  - Покажи нам їхнi обличчя! Що за дiвки.
  Стоячi з бокiв євнухи скинули з дiвчат паранджу i окрили їх палаючi вiд хвилювання фiзiономiї. Герда мимоволi здригнулася, думка, що її зараз перед парою сотнею хтивих чоловiкiв роздягнутих догола була настiльки огидною, що нiжне, личко налилося червоним кольором, а сапфiровi очi, застрибали.
  А публiка заволала вiд захоплення i помчало:
  - Сiм тисяч пiастрiв.
  - Вiсiм тисяч!
  - Десять тисяч!
  - Дванадцять тисяч! - крикнула чоловiк iз сивою бородою в зеленiй прикрашенiй смарагдами чалмi.
  Анжелiка запитала євнуха:
  - А скiльки це дванадцять тисяч пiастрiв, якщо перевести на європейськi грошi?
  Євнух був схожий з числа бувалих та освiчених:
  - Це приблизно сто двадцять тисяч доларiв. Ну так приблизно такий курс, якщо рахувати в золотi!
  Алiса округлила губи:
  - Мамо Мiо, це ж три важкi танки М-16.
  Анжелiка поправила:
  - Та нi вже набагато бiльше!
  Справдi високий сухуватий чоловiк, з орлиним носом i в червонiй чалмi, запропонував цiлих п'ятнадцять з половиною тисяч пiастрiв.
  Головний євнух шепнув:
  - Цей в яскраво-червонiй чалмi, сам Алi-Топал, постачальник у гарем шаха Iрану. Вiн не звик програвати торги.
  Багатiй у зеленiй iз смарагдами чалмi видав:
  - Сiмнадцять тисяч пiастрiв, за пару гурiй...
  Тут пiднявся молодик без чалми, але в європейському костюмi i прорепетував:
  - Вiсiмнадцять тисяч пiастрiв! Цi жiнки гiднi мене, iндiйського раджу Малiка.
  Настала тимчасова пауза... чоловiки помiтилися... Багатiй у смарагдовiй чалмi помiтив принцу:
  - I ти за два кралi хочеш дати грошей, на якi можна купити мiноносець?
  Принц зло вiдповiв:
  - А ти що хочеш переспати iз залiзним кораблем?
  Тим часом євнухи скинули з дiвчат покривала витонченi кулястi груди. Соски при цьому виблискували подiбно до рожевих бутончикiв. Торг пожвавiшав. Один iз шейхiв висипавши з гаманця жменю алмазiв, заявив:
  - Я пропоную за них двадцять тисяч пiастрiв! Вони це вартi!
  - Двадцять одна тисяча! - запропонував чоловiк у зеленiй чалмi.
  - Двадцять двi тисячi! - рикнув принц.
  - Двадцять п'ять тисяч! - всадив постачальник шаха.
  По рядах пройшов гул, але торг не припинився. Шейх пiдскочив до ювелiра i витрусив весь вмiст гаманця i запитав:
  - Оцiни цi алмази!
  Той видавив iз себе:
  - Двадцять вiсiм пiастрiв!
  Шейх гаркнув:
  - Вони мої, обидвi дiвчата!
  Принц iз Iндiї заперечив:
  - Нi, мої! Тридцять тисяч пiастрiв!
  Знову виникла пауза. Вважай триста тисяч доларiв США, це величезна сума для тих часiв. Багато хто починає замислюватися, а чи варто стiльки викладати за дiвчат.
  Євнухи по сигналу скинули покривала, що прикривали невiльницям животи, а потiм i зняли дiадеми, розпустивши чудесне волосся... Знову вiдновилися торги, у чоловiкiв їхали дахи.
  - Тридцять три!
  - Тридцять п'ять!
  - Тридцять девять!
  - Сорок одна тисяча!
  Пауза.... I тут постачальник шаха видав:
  - Сорок п'ять тисяч пiастрiв. А решту попереджаю, що той, що назве суму i не зможе її повнiстю сплатити, буде публiчно випорот i з ганьбою вигнаний з торгiв.
  Шейхи трохи зажурилися... Тодi ще не було таких рясних потокiв нафтодоларiв, та й сам долар ще не встиг знецiнитися, тож сума була дуже велика. I вiддавати її за рабинь...
  Але Головний євнух ще не виклав усi козирi i з дiвчат полетiло останнє покривало прикриває стегна та нiжки. А потiм натискання шпильок звiльнило й ножi вiд туфель на високих пiдборах. Послiдувала команда:
  - Танцюйте!
  Якщо жiнка танцює, це зовсiм не те, коли вона стоїть нерухомо. Адже це вже не статуя, нехай навiть красива, а живе тiло, що тремтить. А дiвчата, сильно збудженi соромом, i одночасно пiкантнiстю ситуацiї танцювали дуже енергiйно.
  - П'ятдесят тисяч! - простонав чоловiк у зеленiй чалмi.
  - Пятдесят пять тисяч! - не здавався постачальник гарему.
  - Шiстдесят! - вигукнув один iз шейхiв.
  - Шiстдесят п'ять! - додав постачальник шаха.
  - Сiмдесят! - вигукнув володар смарагдової чалми.
  - Вiсiмдесят! - обiрвав постачальник шаха та додав. - Перевiр свiй баланс нещасний, ти можеш отримати батогом.
  Останнiй торгаш знiтився.
  - Раз, два ... - Тут пауза, раптом хто передумає ... Алiса шепнула (та коли це нарештi скiнчитися! Я атеїстка-комсомолка готова молитися Аллаху!). - Три! Продано постачальнику гарему шаху.
  На дiвчат тут же накинули лiжко i буквально на руках винесли з торгу. Так закiнчився "трудовий" день войовниць. Точнiше, ще немає. Завантажили їх справжнiй куплений в Америцi трейлер i повезли до Тегерана. Самi дiвчата, як i ранiше, були, по сутi, голi, але вкритi покривалами i лежали на диванах. Їх навiть дали вишуканi страви, а охорону залишили зовнi. Так ось лежи i насолоджуйся, дорогий.
  Алiса з подивом помiтила:
  - А все-таки дивно! За нас заплатили суму, рiвну двадцятьом важким танкам США. Тобто цiлий стан iз золотими доларами, ще не знецiненими iнфляцiєю. Проте, нiякої гордостi, щось не вiдчувається!
  Анжелiка зiтхнула:
  - Золото - це завжди цiннiсть, але коли з нього складаються лозини клiтини, то хочеться його вцiнити!
  Алiса запропонувала:
  - Може, у мiста пограємось. Будемо називати мiсто, а потiм iнше щоб воно починалося на закiнчення попереднього?
  Анжелiка заперечливо замотала головою:
  - Це вже якось по-сорому. Може, чогось iншого ти придумаєш. Якi iдеї?
  Алiса знайшлася:
  - А давай тодi вiджиматися по черзi. Хто перша зламається, та й програла!
  Анжелiка охоче погодилася:
  - Оце йде! Заодно руки та груди потренуємо. А то ноги у нас отримували достатньо навантаження, а ось руки немає!
  Поки дiвчата розважалися, в Африцi теж було спекотно.
  Батальйон СРСР Червоний ореленок рухався на пiвдень... Такими перебiжками i марш-кидками. Хлопчаки вже втягнулися в задушливий i виснажливий ритм бiгу по пустелях та джунглях. А дорогою доводилося долати i бойовий опiр англiйцiв.
  Зокрема блок-пост iз двома кулеметними вежами. Тут довелося трохи пострiляти, перш нiж у хiд пiшли гранати. Обiйшлося без втрат.
  Але потiм було й важче, вiсiм танкiв та чотири САУ виявилися закопаними в землю, i навколо їх пiхота, кулемети, досвiдченi солдати, виритi шестигранником траншеї. Тут так просто не взяти, свого роду укрiпрайон на перетинi трьох дорiг, що ведуть i пов'язують Сомалi, Судан та Ефiопiю.
  Пiдiбратися було нелегко, мiсцевiсть, що прострiлюється навколо, i лiсу навколо вирубано. Володимир, розумiючи авантюрнiсть штурму вже хотiв було викликати на допомогу авiацiю, але Дiмка Ракетний запропонував спорудити подобу катапульти та шпурнути пару зв'язок протитанкових гранат.
  - Не варто вiдволiкати червону авiацiю, тим бiльше у противника є, як мiнiмум, п'ять потужних зенiток калiбру 90-мiлiметрiв, не рахуючи ще авiагармат. Тут невеликий форпост ворога, а проти форпостiв потрiбнi облоговi балiсти.
  Командир батальйону хлопчакiв i червоних арiйцiв Володимир тут, цiлком справедливо, трохи засумнiвався:
  - Ти думаєш, можна потрапити з неї досить точно?
  Дiмка, вiдтискаючи разом i друзями пальмову олiю, i смолу, пiдтвердив:
  - Та я так думаю, Ворошиловський стрiлець - це ще дрiбниця. Та й сам Ворошилов найпримiтивнiший вояка. Тiльки доручiть наведення менi.
  Хлопчик дiйсно перед пострiлом помедитував, а гранатам додав ще й бензину, змiшаного з пальмовою олiєю, i смолам, у якi додали ще й винищити з карбiдом. А потiм, зробивши розрахунок, перехрестився, вiддав пiонерський салют i вистрiлив навскидку:
  - Ось отримайте недолв'ята!
  Один пострiл, потiм другий iз криком:
  - За Батькiвщину, за Сталiна!
  З боку супротивника, гуркiт, зойки, стогiн.
  Дiмка наказав повторно:
  - Ще залп!
  Стогiн, гуркiт, полум'я стали сильнiшими, пролунали крики по-англiйському: здаємося!
  Полонених виявилося цього разу понад п'ятсот чоловiк, i переважно це були бiлi англiйцi. Важко повiрити, що цi хлопцi буквально пiвроку тому громили переважаючi сили iталiйцiв в Ефiопiї та в самiй Iталiї. А ось зараз їх збудували, наче жалюгiдне стадо баранiв.
  Босоногi, подряпанi, але веселi хлопчаки гнали полонених, не звертаючи уваги на камiння та колючки пiд ногами. А Дiмка Ракетний навiть заспiвав:
  Країна свята комунiзму;
  Запалила ти смолоскип усiєї планети!
  Несiть прапор Сталiнiзму,
  Що дав таке щастя дiтям!
  
  У кожного з нас гвинтiвка
  Ми знаємо ратну працю почесну!
  Адже пiсня мчить соковисто, дзвiнко,
  Над головою iз червоним свiтлом зiрки!
  
  Несемо ми радiсть, щастя всьому свiту,
  Щоб трудяга був господар!
  Капiталiста жирного до вiдповiдi,
  На трон пiднявся пролетарiй!
  
  Наш червоний прапор, звичайно, кольору кровi;
  У ньому сила Господа Христа вiдкрита!
  I їх терпiти доведеться багато болю,
  Нас проводять святих з iкони лики!
  
  А далi раю не бачити хлопцям,
  Нас воскресять вчених мудрих думок!
  Тодi зустрiчати з квiтами крок солдата,
  За генiального комунiзму!
  
  Товариш Сталiн Господом поставлений;
  Вiтчизною правити та вести до перемоги!
  Наш шлях до вершини дуже сланий,
  А вождь великий ти за все вiдповiдаєш!
  
  Єднiсть стане наш привiт народам,
  Яким дасть багнет Ленiнiзму благо!
  Розтопить крижину жаркий промiнь свободи,
  Пiд червоним, кумачовим прапором!
  
  Ось танки рвуть на шматки ряд пiхоти,
  А труси всякi, без слiв здаються!
  У тому героїзм хлопчакiв хоробрих рот;
  Що лiтаки не горщики та блюдця!
  
  Велика слава чекає - вiрте,
  Тих, хто Росiю, вище за життя цiнує!
  Вiдкриємо в космос променистi дверцята,
  Щоб не було гниючої лiнi!
  
  Для Батькiвщини i потрiбен подвиг;
  I їй ми присвятимо, повiр служiння!
  А злий фашизм уже розгромлений,
  На славу, честь, радiсть - поколiнь!
  Дiмка спiвав як справжнiй маестро i радянськi хлопчаки разом з ним... Причому нiхто не звернув увагу на не зовсiм доречний у цiй компанiї випадок проти тоталiтаризму. А що, формально Радянська Росiя не тоталiтарна, а демократична!
  Лише Данька шепнув губами:
  - Ну, ти й даєш Дiмку!
  Полоненi були зданi в найближчiй базi, i звiльнившись пацани помчали далi. Поки що зупинок у них не було. Маршал Рокоссовський мав пройти величезний шлях аж до ПАР. А спробуй так пройди всю Африку. Причому англiйських вiйськ Сходi Африканського континенту, значно бiльше, нiж Заходi. Та й у Ефiопiї треба зважати на повстанцiв, i рiзними пробританськими князьками.
  Так що бойовим хлопчикам доводиться бiгти колючками i галькою, не думаючи про вiдпочинок. Ось i ще одна вийшла сутичка, цього разу мiсцевим, бунтiвним племенем.
  Бiй був i не таким безкровним, одного пацана поклали з "Бура" влучивши точно в чоло. Правда i суданцям дiсталося, їх викосили сотнi чотири, застосувавши уламковi гранати i кинувшись тiкати.
  Трьох хлопцiв поранило настiльки серйозно, що їх довелося нести на ношах.
  Перед сном Дiмка сказав Даньцi, якого теж злегка подряпало осколком по щитку широких грудей.
  - Ось бачиш, вiйна стає веселою. I битви є i жертви, i романтика!
  Данька погодився:
  - Та тепер я згоден, є романтика i жертви. Хоча краще, щоби жертв з нашого боку взагалi не було.
  Дiмка хитро пiдморгнув:
  - О... Ти знаєш для цього потрiбна магiя. Але повiр, буде краще.
  Наступний день пройшов так само напружено, їх намагалися атакувати якiсь вершники, але хлопчаки були напоготовi, i цього разу уникнули втрат, уклавши пiвтораста атакуючих типiв. Серед убитих було i два британськi офiцери. Так поступово й розгорялася вiйна. Було очевидно, що тут не прогулянка i не просто марш-кидки.
  Ось вони досягли опорного пункту англiйцiв бiля Бахчi. Але тут уже битися, майже не довелося. Дюжина, iнша англiйських солдатiв спробувала забарикадуватися в бункерi, але їх викурили саморобними отруйними речовинами. Декiлька британцiв здохли на мiсцi, а решта вирвалися назовнi, де їх i пов'язали.
  Проте технiки було захоплено цiлком звично, а зiбранi для захисту пункту араби, склали присягу на вiрнiсть Радянському Союзу.
  . РОЗДIЛ Љ6
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова вже на пiдходi до ПАР.
  Вони громять англiйську базу Намiбiї та як завжди у великому ударi. Такi грiзнi хлопцi.
  Хлопчик жбурнув у англiйцiв убивчої та руйнiвної сили гранату i пропищав:
  - Солдату суддя Бог i час, полiтик же i без суду мерзотник, i його беззаконня не знає тимчасових рамок!
  Дiвчинка агресивно помiтила, запустивши босими пальчиками точених нiжок.
  - Солдат не шукає спокою, i буря теж не вабить, полiтик подвиги закопає, дуже заздрiсний паразит!
  Олег Рибаченко знову запустив у противника, пiдкинувши голою, дитячою п'ятою гранату та видав:
  - Солдат часом воїн мимоволi, i йому не хочеться вбивати, але виконує священний обов'язок перед Батькiвщиною, а полiтик добровiльний зрадник, якому подобається свинячить, не виконувати зобов'язань перед виборцями!
  Маргарита зрiзала супротивника влучною чергою, розриваючи нутрощi, заявивши:
  - Солдат вирiшує у боях головоломки, полiтик будуючи хитрi комбiнацiї, не може вирiшити справу свiтом!
  В iнших мiсцях дiвчата творили подвиги.
  Алiса i Анжелiка вiджалися кiлька тисяч разiв, але обливаючись потiм, не хотiли одна одною поступатися. Нарештi дiвчата цiлком резонно визнали, що з них вистачить, та й сили ще знадобляться. Тож краще вiдпочити.
  Анжелiка заявила:
  - А ми з тобою немов росiйськi сiльськi баби, тобто впертi. Що ж тепер розважатимемо.
  Алiса тут пожартувала:
  - Мабуть метеликiв...
  Трейлер зупинився i дiвчатам знову на золотих тацях внесли їжу. Пiсля жорстокого тренування з вiджиманнями, войовницям дуже хотiлося їсти. Вони жадiбно накинулися на їжу i пиття... Їли i торти, i шоколад, i фрукти з медом... I не помiтили, як на них накотила важка дрiмота.
  Перетворився на справжнiсiньку мильну оперу: сон серiал продовжився;
  Нова надiя сп'яняла серця обох найпрекраснiших вершниць. I вони скакали на своєму чудовому скакунi - мегагномi.
  Анжелiка з натхненням вимовила:
  - Ти знаєш, опинившись у цьому свiтi фентазi, воiстину вiдпочиває свого свiтобудови гуркотливого залiза!
  Алiса, скеляючи перлиннi зубки, погодилася:
  - Воiстину це так! Вiдпочиваєш i безпосередньо вiдводить душу.
  Вогняна Дияволиця висловила думку:
  - Якби вiйни не iснувало, то її слiд вигадати, причому на вiдмiну вiд Всевишнього Бога - ця казка виглядала б не порiвняно правдоподiбнiше!
  Алiса налагодилася:
  - В принципi так! Але знаючи, як у нас великий Сталiн, цiлком можна й у iснування Всевишнього Бога повiрити!
  Анжелiка з хитрим виглядом i цiлком логiчно уточнила:
  - Але якщо, звичайно, Всевишнiй Бог не Iсус Христос!
  Алiса важко зiтхнула:
  - Легше повiрити в безсилля диявола, нiж у всемогутнiсть Iсуса!
  Коли темрява ночi змiнилася в'язким передранiшнiм сутiнком, шлях перегородила дивна темна смуга. Вона чимось вiддалено скидалася на плямистого пiтона. Здоровленi в цятку i з химерними вигинами, валуни тяглися нескiнченною лiнiєю по вологiй, шорсткiй травi.
  Алiса вигукнула:
  - Ось, це, мабуть, рубiж, володiнь володаря пекла!
  - Нi, не бiйся бiлобриса дива, це лише стара межа! - радiсно вигукнула Анжелiка. - Тепер ми вже майже, ну сподiваюся на це - точно вдома!
  Босонога войовниця-блондинка скривила пику:
  - А ти, як i ранiше, сповнена оптимiзму по самi гланди!
  Вогняна войовниця образилася:
  - Хто вже говорив про оптимiзм, без причин!
  Замшеле камiння нiхто не охороняв, i по той бiк було так само порожньо, як i з боку iмперiї злих тролiв та вурдалакiв. Алiса поскребла пальчиками своєї босонiжки панцир i свиснула:
  - Круто тут, проте! Точнiше сказати тужливо!
  Звичайно, перетин цих меж, як i недавньої рiчки, не давав жодних гарантiй, але все ж таки променистi втiкачi вiдчули себе трохи спокiйнiше.
  Анжелiка висловилася поетично:
  - Ось вона обiтована земля, але не Iзраїль!
  - А чому новий кордон так дивно викладено? - спитала Алiса, проводжаючи своїм променистим поглядом нагромадження валунiв. - Зручнiше, мабуть, чим по камiнню чи все-таки нi?
  Анжелiка буркнула:
  - А навiщо тобi це знати?
  Алiса знизала плечима:
  - Так цiкаво. Адже я в цьому свiтi вважай новачок. Нехай навiть цим i не можна пишатися!
  - Кам'яну межу клали не для вурдалакiв чи войовниць. Ранiше там були землi костогризiв - злiсних та дуже сильних тролiв-вбивць. Вiйна з тролями, ельфами, вовкулаками, i тигро-тарганами тяглася столiттями. Армiї рiзних тварин були просто величезнi - доходили до сотень тисяч! Одного разу вони тролi-костогризи здобули низку перемог, дiйшли до самих передгiр'їв i мало не розвалили Персик-Янтар - а це як-не-як столиця Країни Любовi та Надiї, чиє Променеве свiтло та джерело енергiї тримає Серце Свiту! - видала Анжелiка.
  Алiса вигукнула, сплеснувши руками:
  - Ото жах! То що всi свiтобудови та мирiади свiтiв були пiд загрозою?
  Вогнява войовниця ласкаво заспокоїла подругу:
  - Але їхнi сили вичерпалися в горах. Потiм у вдалий рiк нашi войовницi разом iз ельфами, все ж таки перекинули армiї злих тролiв i вибили до останнього. Їхню траву пiдпалили всю, мiста зайняли i загоїлися. А кордон перенесли вiд меж до меж пiвночi!
  Алiса хихикнула:
  - Ого! Адже такi iсторiї типовi, чи не для всiх казок!
  Анжелiка цiлком логiчно вiдповiла:
  - А що таке казка, як не трохи прикрашена життям
  - Ти хочеш сказати, що войовницi врятували свiтобудову... - Герда почала розумiти, чому Анжелiка зовнi не вiдрiзнялася вiд богинь античних часiв, яких греки зображали у своїх статуях.
  Ящiрка кольору бурштину, що промайнула повз пальчики, викликала почуття лоскоту.
  - Усi войовницi - нащадки античних богiв та богинь. Тож тут так довго був райський свiт. Але Люцифер сказав: вистачить благодатi! Ну, а вурдалаки вирiшили тепер арiйки виродилися, тому й напали на iмперiю Справедливостi та щастя.
  Анжелiка закiнчила i спритно впiймала ящiрку пальчиками босих нiжок.
  Алiса гаркнула:
  - А ну так. Значить, ми ще й виродилися... Хто б говорив, дивлячись на тролiв виродкiв i на красунь як наших дiвчат, так i ельфiйок!
  Анжелiка резонно вiдповiла:
  - У кожного народу свої поняття краси.
  Алiса погодилася. Вона зiстрибнула з мегагнома i зробила у повiтрi сальто:
  - Так поняття краси у кожного народу та виду свої. Тiльки от погляди на неподобства дивовижно збiгаються у всiх без виняткiв. Є такий феномен. До речi, зазвичай, коли кажуть дiвчина - додають красива, а коли стара потворна!
  Анжелiка також зробила сальто i крутнула мечем:
  - Так є подiбне ... Всi люди, помiт саме люди люблять юнiсть i бояться старостi. Це таке типове явище. Втiм, не можна не погодиться, що воно є природним.
  Тут розмови дiвчат перервалися, перед ними вискочив ще один звiр, уже старий знайомий тигро-тарган. Правда вiн був один, але з двома дуже довгими мечами та ще й щитками.
  - Ну що дiвчата-войовницi будете битися?
  Анжелiка зробила йому на зустрiч крок:
  - Звичайно, вже повiр, не боятися! А ти не побоявся прийти до нас один!
  Тигро-тарган заперечив:
  - Та нi босап'ятi красунi, я якраз не один.
  Алiса свиснула:
  - Я так i знала, ти на чесний бiй нiколи не наважишся. Мабуть, армiю ще з собою привiв?
  Тигро-тарган заперечив:
  - Нi, я взагалi один, але зi мною мої темнi боги, якi й допоможуть менi вас перемогти. Тiльки битися ми будемо я сподiваюся почесному - вiч-на-вiч!
  Алiса з видимим полюванням погодилася:
  - Звичайно ж, чесно. А оскiльки я блондинка, а тобi допомагають темнi боги, то вибiр суперницi має впасти саме на мене!
  Анжелiка мовчки, рiзко як зiрваний натиском вентиль обернулася i обпалила Алiсу дуже неприємним поглядом. З губ войовницi злiтало беззв'язне шипiння.
  Войовниця-блондинка вразилася:
  - Це ти що подруга?
  - Менi не подобається з тобою розмовляти, - нарештi глухо i по крижаному вiдчужено вимовила Вогняна Дияволиця. - Я вiдчуваю тебе, як порожнє мiсце.
  Алiса спробувала заспокоїти подругу:
  - I все ж таки це мiй вибiр! Анжелiка будь патрiоткою, а не егоїстом, послiдовною у служiннi Радянському Союзу.
  Анжелiка видавила iз себе:
  - Гаразд, дерись! I переможи, якщо, звичайно, зможеш, а я в тебе вiрю!
  Тигр-тарган одразу ж кинувся на войовницю-блондинку. Вони мабуть намагався взяти її нахрапом, розраховуючи, що носiй свiтлих волосся ще не розiгрiлася. Але Алiса, схоже, була готова. Принаймнi, її гостре кладеня розпоров чудовисько черево вже на перших секундах бою. Анжелiка пiдбадьорила подругу:
  - Ось так вiрно! Ти бачу у формi!
  Противник гидко прорепетував:
  - Та ти тварюка бiлобриса!
  Тигро-тарган надто вже широко розмахувався i з усiх сил вкладався, чим Алiса чудово скористалася, вiдрубавши кисть. Пiсля чого висловилася:
  - Замах широкий, а кругозiр вузький!
  Тигро-тарган у вiдповiдь атакував, намагаючись лягти i нижнiми кiнцiвками. Але блондинка-термiнатор дуже спритно йому надрубала колiна, змусивши супротивника захитатися. Анжелiка знову схвалила:
  - Це цiлком у стилi непереможного Радянського Союзу. А тепер швидше його закiнчуй.
  Алiса накинулася на свою жертву, наче торнадо в тропiках, тигро-тарган ледве встигав вiдбиватися i не дивно, що незабаром його потворна голова вiдокремилася вiд тiла. Таким чином битва закiнчилася.
  Анжелiка висловила думку:
  - Все неможливе можливо знаю точно! Бути неможливо вiчно дiвою непорочною!
  Алiса тут здивовано спитала подругу:
  - А чому, коли я захотiла з ним битися, ти це сприйняла так прохолодно, наче це якась мерзенна пiдлянка. Зрештою, це моє право!
  Анжелiка скривила щелепу:
  - А моє право вiдмовити тобi у поясненнi. Але настане час i, ти все дiзнаєшся!
  Алiса важко зiтхнула, але не стала докучати подругi розпитуваннями.
  Вони мовчали аж до сходу сонця. Анжелiка поступово охолонула i була якоюсь загальмованою. Iєроглiфи на бронi мегагнома, що мiрно погойдувався, ставали все чiткiшими, у мiру того як блiднув небосхил. Коли просвiтлiло, Алiса змогла розглянути в деталях мiсто, що розкинулося перед ними, на правiй сторонi рiчки з хвилями пiд колiр апельсинового соку. Але особливе враження справив величезний герб, вiн був виточений з напiвдорогоцiнного камiння, з приголомшливою детальнiстю, а може, гра ранкової свiтлотiнi оживляла цей маленький магiчний барельєф. Вертикально розташований птах розкинув широкi, але зiгнутi крила i повернув голову в профiль.
  Чiтко окресленi опуклi очi символiзували гострий зiр, а зiгнута хижа дзьоба була небезпечно гострою. Але найдивовижнiше було нижче. Кожне з пiр'я крила теж було маленьким птахом, а всi разом вони ставали замерлим загоном птахiв-воїнiв, що вiддано дивилися на свою велику володарку, нiби чекаючи наказу... Могутнiсть, вiрнiсть i готовнiсть до миттєвої атаки були переданi майстерно. Алiса довго розглядала цей могутнiй знак, розмiрковуючи.
  Сон дiвчат, як i слiд очiкувати, перервався, але сталося, це зовсiм не так, як подруги планували. Вони прокинулися чудовому, величезному залi казково прекрасного палацу, де кожна рiч була шедевром свiтового мистецтва, де повiтря пахло i спiвали райськi птахи.
  Струменiли потоки солодкої води, хлюпав басейн повний шампанським, а стiни були у вiзерунках. Самi обидвi дiвчата лежали на високих пухових перинах, на лiжках гiдної царицi Савської. Все було б взагалi чудово, якби не золотi ланцюги сковуючi зап'ястя та кiсточки дiвчат. Їхнi чудовi, гарно оголенi, чарiвнi тiла були, наче розп'ятi на лiжках. Такий ось безпорадний стан, принижених i казково променистих рабинь.
  Анжелiка смачно видихнула:
  - Ось я не знала, що клiтина може бути золотою не лише у переносному розумiннi.
  Алiса втiшила подругу:
  - Такий великий та розкiшний палац може бути тiльки бiля шаха. Так що фактично досягли своєї мети та прибутку до пункту призначення!
  Анжелiка солодко посмiхнулася:
  - Цiкаво, який вiн шах?
  Немов у вiдповiдь на запитання почувся плескiт, i з басейну з шампанським вилiз великий, бородатий чоловiк, на вигляд рокiв п'ятдесяти-п'ятдесяти п'яти. Вiн був широкогрудий i широкоплечий, щоправда, з черевцем. У ньому вiдчувалася велика природна сила, але м'язи запливли жиром вiд простого способу життя та ненажерливостi. Це людина була гола, тiльки дорогоцiнний талiсман на ланцюжку складав усю його прикрасу, але сумнiватися не доводилося, це був шах. Та й талiсман на грудях був символом царської влади.
  Фотографiю шаха дiвчата, звичайно ж, бачили, хоча на нiй вiн здавався молодшим, i борода була коротшою.
  Шах щойно викуповувався в шампанському, але крокував твердо, погляд упевненого володаря. Ну i звичайно ж новi гурiї для гарему не могли пройти повз його увагу. Насамперед самодержавний( формально нiчим не обмежений) король Iрану пiдiйшов до Алiсi. Його волохата рука лягла на кiсточку дiвчинки i акуратно її погладила. Блондинки з байдужим виглядом дивилася на шаха, але тут її тiло стало зраджувати i, щiчки налилися фарбою вiд сорому.
  - Ти непорочна незаймана? - спитав король у Герда.
  Блондинка з сльозами, що навернулися на очi, вiдповiла:
  - Так пане!
  Шах криво посмiхнувся:
  - Ну що ж це чудово. Тепер ти станеш жiнкою, отримавши перший досвiд насолоду нащадком посланника Аллаха царем у тридцятому поколiннi.
  По червоних щiчках Алiси потекли непiдробнi сльози:
  - Це, бо так боляче i жорстоко пане. Я страшенно боюся цього!
  Шах поклав свою широку долоню на розкiшне стегно дiвчини i почав масажувати, заспокоюючи:
  - А ти не бiйся! Адже я майстерний коханець. Бiль буде коротким, як укус комарика, а потiм ти поринеш в океан насолоди.
  Алiса продовжуючи, причому без найменшої тiнi удавання плакати. Думка втратити невиннiсть була справдi жахливою. Особливо для такої пуританської християнки як вона.
  - Не треба, будь ласка... Ви такий величезний, величезний чоловiк, давайте я сама...
  - Що сама? - здивувався шах.
  - Я сама осiдлаю вашу гiднiсть гiдне титану i зроблю це так акуратно i вмiло, що буде добре i вам, i мене. Благаю вас заради Аллаха!
  Шах знiяковiв, йому справдi стало шкода безневинну дiвчину, схожу на найчарiвнiшого янголочка i вiн наказав:
  - Звiльнiть її!
  Два охоронцi-євнухи, що невiдступно йшли за шахом, струснули зв'язками ключiв i швидко вiдкрили замочки на руках i кiсточках бiлявого дiвчинки. Так повiльно встала i посмiхнулася до шахи. Той її поманив до себе:
  - Ну, давай застрибуй милашка, на мiй кiлочок.
  Алiса i справдi стрибнула i нальоту врiзала шаху лiктем у пiдборiддя. Величезний чоловiк упав... Євнухи тiльки встигли охнути, як боса нога Алiси всадило тому, що праворуч круглою п'ятою в сонячне сплетiння, викликавши сильний больовий шок, що збиває подих i затримує крик. Євнух лiворуч потягнувся з шаблею, але на нього обрушився удар, Алiса шарахнула у скроню зiрваним з шиї повелителя важким талiсманом.
  Цього разу це було смертельно... Ще один удар войовниця-блондинка завдала по потилицi другого євнуха, що зiгнувся вiд тичка з сонячним сплетенням. Таким чином, найближчу охорону шаха було знищено. Анжелiка тихо крикнула Алiсi:
  - Вiзьми ключi та швидше звiльни мене!
  Блондинка-термiнатор вiдповiла:
  - У цьому немає жодних проблем! Зараз!
  Вiдкрити ланцюги було нескладно, оскiльки спецiальних варiантiв тут iз замковою свердловиною i ключем не було. Взагалi дiвчат скорiше скували не через страх перед замахом, а для того, щоб пограти.
  Коли Анжелiка звiльнилася, шах почав пiднiмати голову, намагаючись вiдновитися пiсля важкого нокдауну. Вогняна диявола вихопила з-за пояса вбитого євнуха два кинджали. Один кинула Алiсi, а другим пiдскочивши торкнулася горла шаха:
  - Ну що король Персiї та Iрану, могутнiй самодержець... Хочеш врятувати своє життя i життя сотень тисяч твоїх пiдданих, а також зберегти незалежнiсть країни i, зрозумiло, свою особисту владу?
  Шах важко опустився навпочiпки i розгублено пробурмотiв:
  - Ну хто цього не хоче... Усi хочуть!
  Вогняна Дияволиця люто блиснула смарагдовими очима:
  - Так негайно оголоси вiйну Британiї та уклали союз iз Радянським Союзом!
  Шах, часто-густо моргаючи дивився на них i нарештi до нього дiйшло:
  - Так ви виявляєтеся радянськi шпигунки. Який я iшак, хiть ослiпила мене, а треба було здогадатися, хто ви такi. Хiба у звичайних європейських жiнок можуть бути такi м'язовi та сухi тiла.
  Анжелiка знизала плечима:
  - Все що не робиться до кращого. Наприклад, вiйська СРСР непереможнi, i твоя погано озброєна i слабо навчена армiя незважаючи на всю свою чисельнiсть, безсумнiвно, була б розгромлена. А кiлька британських дивiзiй, що розташовуються на твоїй територiї, надто слабка пiдмога. Так що в тебе чудовий шанс зберегти за собою владу, багатства i нарештi позбутися опiки Британiї. Або з ганьбою померти... Тiльки врахуй, адже я садистка i спочатку вiдрiжу тобi гiднiсть, що i боляче, i принизливо.
  - А тортури моїх катiв вас не лякають? - не зовсiм впевнено промимрив шах.
  Алiса хихикнула у вiдповiдь:
  - А чудово знали, на що йшли, погодившись на таке завдання. Живими ми не дамося, а якщо й потрапимо в полон, спробуємо знести тортури як справжнi комсомолки. А твоя смерть уже рiвносильна виконанню завдання, оскiльки опiр обезголовленої iранської армiї вже не буде таким органiзованим, а багато хто у твоєму оточеннi виступає за союз iз Радянською Росiєю.
  Шах ще трохи, для виду повагавшись, рiшуче i твердо промовив:
  - Ви мене переконали! Так добре, для Англiї вiйна, для СРСР союз!
  Анжелiка жорстко заявила:
  - Вiйну ти оголосиш офiцiйно, що б не було обману, ми слiдуватимемо весь час за тобою i з тобою. З огляду на нашу красу це не викличе жодних пiдозр. I врахуй метаємо ми з подругою кинджала також вiртуозно, як i б'ємося або стрiляємо.
  - Та НУ! - недовiрливо буркнув шах.
  Анжелiка тут з силою метнула босими пальчиками нiжок кинджал. Пролетiвши тридцять метрiв, вiн точно встромився тулуб метелика, що присiв на старовинний портрет. Шах, що володiє гострим зором, вразився, наскiльки влучно виявилося пробите маленьке тiло комахи. Вiн ще пробурмотiв:
  - Ви мене переконали! Все для вас зроблю... Але якщо хочете, я вас за нiч кохання подарую по скринi iз золотом, i по найбагатшiй провiнцiї Iрану?
  Анжелiка одразу вiдповiла:
  - Згоднi, але лише за умови збереження непорочностi...
  Шах знизив оплату:
  - Тодi тiльки по скринi iз золотом, де буде рiвно центнер дорогоцiнного металу. Невиннiсть у вас залишиться, але все iнше ви робитимете як я накажу!
  Вогняна диявола, вiдповiла за Алiсу i за себе:
  - Звичайно, ми згоднi, але лише пiсля дотримання всiх офiцiйних церемонiй та формальностей! Вiйна Британiї, союз iз СРСР, або Радянською Росiєю. Ось неодмiнна умова.
  Договiр з королем був скрiплений рукостисканням...
  Далi було взагалi вже не так цiкаво, шах оголосив офiцiйно джихад Британiї i визнав союз i заступництво над Iраном СРСР, фактично став васалом Радянської Росiї. Нiхто з наближених не заперечував, а британськi посланцi та представники були негайно заарештованi.
  Ну, а група армiй "Схiд" Баграмяна та Конєва перейшла кордон до Персiї.
  Завдання було успiшно виконане, i дiвчат лякала лише нiч любовi з шахом. Як це надто вже стрiмко молодим незайманим навiть за умови, що їх не позбавлять невинностi.
  Втiм, щоб пiдбадьорити себе i подругу Алiса вирiшила виконати, щойно вигадану пiсню:
  Була дiвчиськом тихою, скромною,
  Мрiяла будиночок свiй мати!
  Щоб дитячий смiх струмив дзвiнкий,
  Щоб був ручним у лiсi ведмiдь!
  
  Хотiлося мирної стиглої ниви,
  Пух золотистих колоскiв!
  Щоб не знати повiк кручини,
  I щоб не було ворогiв!
  
  Але ось набiг iде татарський,
  I тупiт кованих копит!
  Ну де ти полк бiйцiв гусарських;
  Що своєю лайкою знаменитий?
  
  Де лицарi, ви велетнi,
  Але чому захисту нема?
  Ось нашої Батькiвщини єдиної;
  Палає жарке, пекельне свiтло!
  Мене ведуть у ярмо босу,
  По шишках, гiлках та степах!
  I батогом спину смугують,
  Як важко стогнати в ланцюгах!
  
  Шию дiвочу ворог арканом,
  Здавив i хоче задушити!
  Ось у царствi злобного султана,
  Я стала на жарку дичину!
  
  Спочатку в полi я страждала,
  Мiшки носила жала снiп!
  Але красою розквiтала,
  Адже щедрий володар Бог!
  
  Ось сподобалася Господевi;
  Мене вiдправили у сераль!
  Там вiдчувши чоловiчу силу,
  Я стала догоджати всю погань!
  
  Таке знайте приниження,
  Найсолодшим тiлом торгувати!
  Краще витримати позбавлення,
  Щоб не клала рiдна мати!
  
  Що чекає наприкiнцi шляху, не знаю,
  Лякає старiсть та кат!
  Але нема блудним мiсця в раї,
  Залишилось тiльки - гiрко плач!
  А в Африцi вiдбувалися також подiї, що впливають на перебiг iсторiї.
  Батальйон з Червоного Орленка провiв ще кiлька дрiбних сутичок, пiсля чого настало коротке затишшя. У Суданi британськi гарнiзони були або знищенi, або капiтулював, лише в Сомалi ще тлiли окремi, але швидко гаслi вогнища опору. Ну, а на пiвдень рухливi колони йшли маршами, i лише поганий стан африканських дорiг, i проблеми iз постачанням пальним пригальмовували рух.
  Але їхнiй батальйон, що носив неофiцiйну назву "Гепарди", встиг вiдзначитися, i навiть вождь Сталiн звернув на них увагу. Як би там не було наказ: хлопчакiв нагородити i перекинути у Францiю, на транспортному лiтаку.
  Остання новина по-особливому втiшила нiмецьких хлопцiв: це означало, що, швидше за все, їм нададуть можливiсть битися за саму Британську метрополiю. А це куди почеснiше, нiж битися нехай у величезнiй, але напiвдикої Африцi.
  Нагороджував батальйон, що вiдзначився, звичайно ж, сам бойовий маршал Костянтин Рокоссовський. Але оскiльки весь загiн майже триста людей, вiдзначати самому накладно, то залiзнi зiрки другого класу вручили спецiальнi дiвчата-ад'ютанти. Хлопчаки переодяглися у форму, намагалися здаватися вищими i дорослiшими, i при цьому билися, надувались...
  Сам маршал СРСР особисто нагородив двох. Командира Володимира i Дмитра, який особливо вiдзначився. Вони отримали дуже цiннi, особливо щодо престижностi зiрки Героя першого класу. Ця вiдзнака ще не встигла знецiнитися частотою нагородження, а для пацанiв - це взагалi такий привiд для гордостi!
  Хоча, звичайно ж, лицарський хрест був би престижнiшим, та й бiльшим у розмiрах.
  Дiмка, втiм, шепнув Даньцi:
  - Я б вiддав перевагу золотiй зiрцi героя СРСР Лицарському хресту!
  Його друг вiдповiв:
  - А кому потрiбний хрест, особливо на могилу!
  При нагородженнi грав марш вiйськовий оркестр, а дiвчата виконали народний росiйський танець, хвацько, задираючи босi, витонченi незважаючи на важкi переходи ножа.
  На цьому, втiм, усе скiнчилося, хлопцiв вiдправили строєм на потужний транспорт. Костянтин Рокоссовський iз цього приводу навiть обурився:
  - А чи варто палити стiльки бензину, заради перемiщення батальйону молокососiв? У Францiї цiлком вистачає кадрових дивiзiй з досвiдчених бiйцiв, щоб не кидати дiтей у чергову бойку.
  Генерал-ад'ютант iз цього приводу висловив припущення:
  - Тут я думаю кiлька факторiв. Перше: можливо, Сталiн вважає, що таким чином вiн надає малолiткам-бiйцям честь. I справдi хлопчакам було б дуже прикро, якби штурм Лондона пройшов би без них. Друге: сам факт - хлопчики борються, як герої має пiдбадьорити наших дорослих i викликати почуття боязкостi в англiйцiв. Ну i третє: можливо через пару тижнiв третя свiтова закiнчитися, i було б жорстко не дати бiйцям, що вiдзначилися, зiграти свiй останнiй переможний акорд!
  Бойовий маршал СРСР подивився на в'яло павича, що ворушить хвостом, i заявив:
  -Що ж? Можливо, ти i маєш рацiю! Ось мене теж коробить, що вiдправили до спекотної Африки, де влiтку просто борошно, замiсть того, щоб штурмувати Туманний Альбiон. I це хоча я i намагаюся приховати, навiть дуже зачiпає. От Жукову гросс-маршала дали, а за що питається?
  Генерал iз хитрою вiдповiв:
  - Мабуть, що вiн нiколи не дозволяв собi засуджувати тi чи iншi рiшення Сталiна!
  У транспортi був досить затишно, грала музика, стояли дiжки зi свiжими квiтами. Хлопчаки розважалися грою в карти, домiно, шахи на вiджимання та присiдання... Летiти був досить довго, а крейсерська швидкiсть, найбiльшого транспортного лiтака Другої свiтової вiйни трохи менше трьохсот кiлометрiв на годину.
  Дiмка та Данька зiграли пару партiй у вже знайомi шахи фюрера, але потiм їм це набридло. Ось карти здалися примiтивом, але чомусь не зiграти в стилi блiц у традицiйнi iндiйськi шахи.
  Маленький швейцарський годинник був на мiсцi i, ставлячи по три хвилини на партiю, можна було гарненько награтися.
  Однак i тут Дiмка весь час вигравав, просто навiть непристойно легко. А що хлопчик швидко прочитав теорiю дебютiв цiлий iнформатор, та ще й додумав своє. Вiн просто одразу ж затискав i вирiшував справу матовою атакою. Iншi не знали нi теорiї, нi мали таку високу швидкiсть розрахунку.
  Це було одностороннє побиття в стилi блiц, i в результатi навiть спалахнула бiйка, коли один iз високих нiмецьких хлопчикiв запустив у Дiмку фiгурами. Той точним ударом кулака в нокаутуючу точку пiдборiддя змусив супротивника впасти.
  Почалося, було, звалище, частина хлопцiв заступилася за героя-звездоносца Дiмку, а частина за свого...
  Втручання командира, Володимира, що вiдкрив по вогню, що бився, бiлою пiною з вогнегасника зупинило побоїще.
  Пiсля цього пацани потиснули один одному руки i Дiмка на знак примирення, виконав пiсню:
  Наша Вiтчизна - чудової краси;
  Пишно цвiте - яскравим радiсним садом!
  Битви суворої - злий годинник;
  Але перемогти супостатiв усiх треба!
  
  Адже поразка - гiрша, нiж смерть,
  Немає життя, знайте в рабствi непроглядному!
  Пекельне погань - треба стерти,
  Щоб спалахнула, зiрка в серцi надiя!
  Гармати гуркотять, стрiл автомат,
  Ось i лiнкор розколовся на шматки!
  Та спливає кров'ю солдат,
  Адже свiт цукор, бiй справжнiй!
  
  Матерi плачуть - впали сини,
  Вал похоронок - бурхливим потоком!
  Хтось отримає землi-чини,
  Хтось же буде в клiтцi зi стогоном!
  
  Знай на вiйнi - багнет як названий брат,
  Часто iнодi залишається захистом!
  Якщо заклинив твiй автомат,
  Значить, працюй наче кийком!
  
  Землi Росiї, бор i луки:
  Пахнуть ромашки, запах полуницi!
  Кровi тече водоспадом руцi,
  Ну а на трупах, цвiтуть гвоздики!
  
  Треба все це нам захищати,
  Щоб смiятися дiтям усiм голосно!
  Щоб iспит склали на п'ять,
  Щоб не довелося йти у самоволку!
  
  Скоро ж фiнiш, бiль кiнець,
  Вiрю досягти людей безсмертя!
  Хто змiг вижити, той молодець,
  Буде нас щастя: вiрте, менi вiрте!
  Дiмка закiнчив пiсеньку i все дуже завзято та дружно йому аплодували.
  Пiсля чого бiлобрисий спiвак Дмитро Ракетний цiлком полiткоректно програв партiю в шахи i зробив сто штрафних вiджимань. На цьому й заспокоїлися.
  У Сицилiї все ж таки довелося зробити дозаправку, i хлопчаки пiд час її ще встигли пограти у футбол. Правда в дуже своєрiдний, ближче до американського, тобто з поштовхами та пiднiжками, нiж до англiйської. Та й народу разом грало набагато бiльше, нiж у стандартних партiях.
  Але втiм, так було навiть веселiше та кориснiше з погляду вiйськових навичок. А що боротьба - основа боїв без правил.
  Потiм опенькiв перелiт до Парижа... Обiйшлося без особливих подiй, а висадка пройшла вночi.
  Хлопчаки вийшли без нiчого, пiсля гарячого салону голi до пояса, намагаючись продемонструвати завидний рельєф мускулатури. Але пiсля пеклої Африки нiчний Париж здається прохолодним. Пацани трясуться, i натягують польову форму СС.
  Пiсля чого їм дозволяють трохи прогулятися розкiшним мiстом. Дмитро тихо сказав своєму друговi Даньцi:
  - Яке чудове мiсто, особливо Ейфелева вежа. Давай заберемося на неї i подивимося на Париж з висоти пташиного польоту.
  Данька згiдно кивнув:
  - Це було б найкраще! Знаєш, я ось вважав Москву кращим i кращим за будь-яке мiсто крiм Парижа... Тьху нас ще за це посадять! Комплiмент ворогам-капiталiстам!
  Дiмка хитро примружився:
  - Тут нема кому доносити... А посадити цiлком можуть мене за залiзну зiрку першого ступеня. Гаразд, пiшли до вежi!
  Бiля входу виникла затримка, Дiмку не повiрили, що в нього такого юного бiйця справжнiй залiзний хрест першого ступеня. Данька, загалом, виглядав набагато переконливiше. Але все обiйшлося та хлопцiв пропустили безкоштовно. Вони по сходах швидко видерлися на верх i там вирiшили розважитися ходiнням на руках по парапету. А що цей трюк зазвичай виконують трюкачi за грошi, а отже...
  Смiшно вийшло, пiд тобою безодня, в яку ти безстрашно дивишся, i безлiчi вогнiв. Пiсля прибуття фюрера нiмцi здобули таку впевненiсть, що повнiстю вiдключили свiтломаскування. Так що Париж, безперечно, був прекрасний, а якщо дивитися на нього вгору ногами, то подвiйно. А пацани при цьому смiялися та перемовлялися на ходу.
  . ЕПIЛОГ
  Ось уже почалася висадка десанту i у Британiї. I це було нiби приплив торнадо - раптово та добряче.
  Олег Рибаченко бився на лiтаку i хлопчик впевнено збивав ворогiв у повiтрi.
  А поруч iз ним боролася й дiвчинка Маргарита Коршунова.
  Тандем двох безсмертних дiтей був непереможним. I їм буквально все вдавалося. I вони проводили захоплення, за захопленням.
  I збивали англiйцiв сотнями. Лiтаки горiли i кожен снаряд авiацiйної гармати знаходив свою мету.
  I тонули англiйськi кораблi, захлинаючись хвилями.
  Дiти-термiнатори при цьому спiвали...
  Є у нас ракети, лiтаки,
  Наймiцнiший росiйський у свiтi дух.
  За штурвалом найкращi пiлоти -
  Буде ворог розгромлений: на порох i пух!
  З англiйцями успiшно билися i пересiчнi воїни. Зокрема Анжелiка та Алiса. Вогняна та бiлоснiжна войовнички атакували супротивника, лупили з пiстолет-кулеметiв, брали ворогiв у полон.
  Лише один iз моментiв виявився для войовниць небезпечним, коли в контратаку перейшли англiйськi танки. Але проти них дiвчата не рятували. Спочатку розбили гусеницi влучними кидками кумулятивних гранат, а потiм не зважаючи на стрiлянину саперними сокирами, скривили дула бiля найближчих машин i розламали оптику.
  Тут Алiсу навiть поранило в плече, то бiль лише розлютив росiйської вовчицi. Взагалi саперною сокирою цiлком реально скривити або надрубати дуло танка, а тим бiльше кулемета.
  Дiвчата кидалися на танки, i так лупцювали їх, що в численнiй англiйськiй колонi почалася жахлива панiка. Над парою десяткiв машин злетiли бiлi прапори або просто хустки... Причому так дружно, начебто вiддали команду.
  Анжелiка зареготала, наче снiгурка в комiчному серiалi:
  - Ну, саме цього й слiд було чекати! З їх показним блиском покiнчено!
  Алiса запропонувала:
  - А може, вже звично сядемо в танк i прокотимося? То буде взагалi здорово?
  Анжелiка махнула рукою:
  - Гаразд! Давай! Так i заїдемо до Лондона!
  I дiвчата в стилi Голлiвудського вестерну посiдали в найпотужнiшу з-помiж закуплених у США важких машин М-36. I поїхали, намагаючись все зiм'яти, зламати, розмолоти.
  Батальйон СРСР з Червоного Орлянка також боровся дуже хоробро i вмiло. Хлопчаки атакували розсипним строєм, i вже гнали колонний вiйськовополонених, потiм зв'язували їх i знову кидалися в атаку мелькаючи почорнiлими вiд бруду п'ята (босонiж в атаку хлопчикам йти куди спритнiше!), при цьому уникаючи смертельний поцiлункiв вiд куль. Втiм, переляканi виттям сирен, музикою Вагнера, i масованим обстрiлом англiйцi не чинили опiр або взагалi не стрiляли або намагалися курити якомога частiше, не цiлячись.
  Димка в азартi примудрився збити з рушницi англiйський двомiсний бiплан, той запалав i, залишивши шлейф, таранив землю. Володимир схвалив:
  - Влучний пострiл... А "Спiтфайр" ти звалити зможеш?
  - Якщо трапиться зможу! - впевнено промовив Дiмка.
  За пiвгодини трапилося вiдразу ж три "Спiтфайри". I вони "традицiйно" вирушили до своїх предкiв. Один знищив Данька, а Дiмка одразу два. Iншi росiйськi бiйцi не встигли вибрати жертви - бiлоруськi хлопчики виявилися швидшими.
  Втiм, i для решти хлопчикiв були цiлi, i об'єкти геройства. Без втрат, на жаль, не обходилося, оскiльки пацани лiзли в пекло.
  Вже ввечерi Олег Рибаченко отримав нагоду спостерiгати за танковою битвою. Т-44 проти англiйських машин. Незважаючи на чисельну перевагу англiйцiв, конструкцiя Олега Рибаченка ( фактично модифiкацiя Т-54!), трощила ворожi танки без проблем. Напiвавтоматична гармата, чудовий огляд, оптика, i головне абсолютно непробивна броня, допомогли завоювати панування на полi бою. I це вам не напiвслiпа кевешка, це сумiш росiйського та прусського технiчного генiя.
  Так у "Матiльд", "Черчiллей", "Першингiв" вiдривало вежi, а про iншi танки нiчого й казати. Бiй вийшов настiльки одностороннiм, що частина англiйських екiпажiв боягузливо кинули свої танки i почали розбiгатися.
  Олег Рибаченко прицмокнув губами, як торговець, який отримав позамежний i несподiваний прибуток:
  - Це класно! Я не схибив у виборi танка. Десяток таких дивiзiй iз цими чудовими машинами, пройдуть Америку за мiсяць, або навiть швидше!
  Вже вночi бої розгорнулися за Лондон. Дуже високий рiвень мобiльностi радянських вiйськ i слабкий опiр англiйцiв плюс вiдносно невелика вiдстань дозволили так швидко дiстатися столицi. Нiч була спекотною, битви руйнування...
  Лондон мiсто велике, багато передмiсть, форти, рiзнi старовиннi будiвлi. Англiйцi ще дуже сильнi, i гвардiйськi королiвськi дивiзiї борються хоробро. Але численнi ополченцi, яких було два з половиною мiльйони, i з якими пов'язували Черчiлль та його оточення такi великi надiї себе не виправдали.
  Ополченцi розбiгаються будинками або масово здаються в полон. А багато хто взагалi не з'явився на пункт збору. Це таке одностороннє побиття.
  Вранцi сiмнадцятого серпня стало видно, що нiмецькi вiйська вже зайняли низку кварталiв Лондона. Зв'язок iз частинами був уже втрачений, хоча Черчiлль намагався кричати в радiо, що вiн нiколи не покине Лондон. Що ж так воно навiть краще...
  Олег Рибаченко зауважив:
  - Залишайся Черчiлль тут! Тодi без тебе Британiя, напевно, остаточно капiтулює. А якщо навiть не капiтулює, то буде остаточно знищено. Це вже без варiантiв.
  О першiй годинi дня над знаменитим Букiнгемським палацом здiйнявся червоний прапор iз серпом i молотом. А це вже символ, близька до остаточної перемоги.
  Видно, що майже вiдразу пiсля цього почали викидатися бiлi прапори в iнших районах британської столицi. Рокоссовський заявив у рацiю:
  - Швейцарськi бригади не просто капiтулують, але ще готовi скласти присягу на вiрнiсть вождю Сталiну та Великої Радянської Росiї!
  Олег Рибаченко коротко наказав:
  - Нехай приймають, i готуйтеся зайняти iншi землi Англiї, Лондон рахуй наш.
  - У нас вистачає сили на генiальнiший полководець! - впевнено промовив Рокоссовський. - Один наш солдат, стоїть сотнi англiйських! - Остання фраза була вимовлена, фельдмаршалом ще впевненiше!
  Тут Олег Рибаченко раптом вiдчув сигнал уваги: треба йому втрутитися. Хлопчик-генерал крикнув:
  - Здається, Вiнстон Черчiлль втiкає... Ну що ж я за ним...
  Черчiлль i справдi вирiшив пiти. Представники з його оточення цiлком резонно заявили, що Лондон уже нiяк не втримати, а боротьбу з Третiм Рейхом можна продовжити зi США або Канади формально Британського домiнiону. А так його загибель чи полон пiде лише на користь Гiтлеру...
  Це було рацiонально, але шансу уникнути генерала-хлопчика не було жодних...
  Олег Рибаченко без жодних церемонiй збив вiсiм винищувачiв особистого конвою колись грiзного прем'єра. На їхню гарячкову кулеметну стрiлянину хлопчик-генерал навiть не звертав уваги. Потiм пiдбив пару моторiв висотного чотиримоторного лайнера глави держави. Велика машина почала втрачати висоту. З ще утроби вилетiло п'ятеро парашутистiв. Олег Рибаченко спiкував за ними. Зiр хлопчика-генерала, що загострився, дозволяло розглянути перелякане, бульдоже обличчя глави Британiї, надiленого надзвичайними повноваженнями.
  Черчiлля, звичайно ж, можна було вбити, i це було б непогано, але взяти в полон ще краще. Причому взяти в полон саме особисто...
  Олег Рибаченко примудряється, користуючись здатнiстю крил покращеного "Аврори" мiняти стрiловиднiсть, посадити свою машину на галявину у Лондонському парку. Хлопчик-генерал вискакує, i бiжить убiк, куди хоче втекти Черчiлль. Босi, дитячi п'яти пацана миготять. По Олегу Рибаченку стрiляють, одна з куль неприємно обпалює бiк...
  Хлопчик-генерал сварився:
  - Ось чорт забирай!
  Олег Рибаченко змушений ухилятися вiд куль i вiдповiдати зi своєї автоматичної гвинтiвки. Англiйцi замовкають, "подарунки", що посилаються хлопчиком-генералом, безжально точнi. Олег Рибаченко бiжить ще швидше, залишивши позаду себе викошений кулями цiлий взвод британцiв.
  Iнтуїцiя веде безпомилково, ось i сам Черчiлль зi своїми мiнiстрами. Вони навiть не намагаються вiдстрiлюватися, просто влаштовують з усiх нiг. Використовуючи можливостi юнi безсмертнi м'язи на всi сто та чоловiчi гормони, що довiльно виробляє органiзм, абсолютно пiдлеглий попаданцям Олег Рибаченко наздоганяє їх. Удари по нервових закiнченнях: один мiнiстр вирубаний, другий, третiй... Ось i сам Черчiлль знерухомлений.
  Олег Рибаченко звалює поваленого прем'єра на плечi, викликає допомогу вiйська.
  Ось до нього поспiшають радянськi солдати у формi армiї СРСР. Лунають зляканi вигуки:
  - Ви пораненi хлопчик-генерал!
  Олег Рибаченко дивиться на свiй закривавлений бiк i посмiхається:
  - Це дрiбницi! Як це так стiльки ворогiв знищити та не отримати, навiть подряпини. Це було не справедливо! - Хлопчик-генерал поклав знерухомленого Черчiлля. - Тепер вiд його iменi оголосимо капiтуляцiю англiйських вiйськ. Думаю, у нас знайдеться людина здатна наслiдувати її басу. А якщо нi, то я зроблю сам!
  За десять хвилин зателефонував Костянтин Рокоссовський i повiдомив:
  - Король Британiї Георг Третiй оголосив про припинення опору i наказав про здачу, а також зробив нам звернення з проханням проявити милосердя до великої англосакської нацiї.
  Олег Рибаченко запитав, ледве приховуючи радiсть у Рокосовського:
  - Ти хоч розумiєш, що це означає?
  Бойовий маршал упевнено заявив:
  - Звiсно ж розумiю! Ми перемогли, Англiя здалася, а ви Найбiльший з молодих воїнiв особисто захопили самого Черчiлля.
  Олег Рибаченко вигукнув:
  - Правильно! Але й не лише це! Тепер ти станеш першим в iсторiї Радянського Союзу полководцем, який отримав найвищу нагороду Червоної iмперiї: Зiрку Великого дiамантового ордена "Перемога", як я i обiцяв тобi.
  Костянтин Рокоссовський заперечив:
  - Але головна заслуга у цiй перемозi належить вам великий хлопчик-термiнатор. I це зiрку куди заслужено носити саме вам!
  Олег Рибаченко гордо заявив:
  - А для мене Верховна рада затвердить iншу ранiше нечувану нагороду: Велику Зiрку дiамантового ордена "Перемога"! I бути з цього!
  I хлопчик-генерал топаючи босими дитячими нiжками, рана на його боцi повнiстю зникла, заспiвав;
  Ми пiонери - витязi Вiтчизни,
  Що народилися пiд знаком жовтня...
  Не пошкодуємо для Росiї життя,
  На славу з червоним прапором царя!
  
  Ми любимо i вмiємо мiцно битися,
  Фашистам завзято обламавши роги...
  У нас гранати є у просторому ранцi,
  Нам пiонерам життя недороге!
  
  Ми любимо нашу Батькiвщину святу,
  Що створила грiзний комунiзм...
  Ось комсомолку по снiгу ведуть босу,
  I хоче опустити фашист униз!
  
  Я пiд Москвою з нацизмом завзято бився,
  I всiх ворогiв косили ми серпом.
  Навiщо ж Вермахт цей росiйським дався,
  Я по ньому вдарю кулаком!
  
  Я пiонер i пiд Москвою великою,
  Бився нiби воїн-велетень...
  Зупинив фашизму натиск дикий,
  У нас Господь Всевишнiй Рiд єдиний!
  
  Немає граней у вiдродженнi Росiї,
  Великий Сталiн, нас з колiн пiдняв...
  Сварог великий, вища месiя,
  I Лади променистої iдеал!
  
  Ми пiонери, хлопчики, дiвчата,
  Битися любимо - це наша доля...
  I голосочок комсомолки дзвiнкий,
  Хоча панує криваве свавiлля!
  
  Росiя це Батькiвщина Сварога,
  I комунiзму осяяла шлях...
  Не треба пiонерам злого Бога,
  Нас не зможе ворог у кулак зiгнути!
  
  У нас є танк крутий з похилою бронею,
  Його так просто фрицям не пробити,
  З любов'ю до Лади, дiви благородної,
  Щоб перетворився хижак просто на дичину!
  
  Москву борючись люди вiдстояли,
  А потiм був великий Сталiнград.
  Побачимо комунiзму скоро дали,
  Пройде i Берлiну знай парад!
  
  Так Сталiнград є гордiсть у цьому словi,
  Ми пiонери босонiж у кучугурi.
  Ми обламаємо рiг тупої коровi,
  I Гiтлера заженемо прямо в труну!
  
  Знай нiколи Вiтчизна не зiгнеться,
  Її порив узде не приборкати.
  Нехай вiчно свiтить над Росiєю сонце,
  I буде розбитий пiдступний тать!
  
  Пiд Сталiнградом виявили смiливiсть,
  Зупинити фашистiв ми змогли...
  Така є у росiян знайте зухвалiсть,
  А у ворогiв пiдуть самi нулi!
  
  Росiя може долетiти до Марса,
  I рiзну велич створити...
  I буде все звичайно дуже класно,
  Хоч життя тендiтне як шовку нитку!
  
  Не знає росiйських дух у боях перепони,
  Вiн має силу Перуна...
  Нас чекають вiд богiв нагороди,
  I свiтить елемент повiр руна!
  
  У чому росiйський дух не знає поразки?
  Вiн все повiрте розтоптати...
  Ми пiонери так бажаємо помсти...
  Непереможною як Вiтчизна рать!
  
  У нас вже майже прийшла перемога,
  Хай буде у славi комунiзму свiтло...
  За Батькiвщину боролися нашi дiди,
  Ми зустрiнемо скоро радiсть та свiтанок!
  
  Без Батькiвщини немає життiв пiонерам,
  Вони хочуть боротися за неї...
  I що ви захотiли злi сери?
  Нам забезпечити рабське життя?
  
  Нi отримає фюрер росiян у рабство,
  Його ми наче ляльку зламаємо...
  Адже витязi Росiї можуть битися,
  I з нами золотокрилий херувим!
  
  Немає граней нашої Батькiвщини пiд свiтом,
  Палає як найяскравiша зiрки...
  Ти стала для мене кохання кумиром,
  З тобою я не розлучусь нiколи!
  
  Я пiонер i босоногий хлопчик,
  Що з п'ятою голою мчить снiгом...
  А десь скаче бiлий, милий зайчик,
  Який обламає рiг вороговi!
  
  Не знає пiонер у бою сумнiву,
  Вiн не паяц, а термiнатор знай...
  Прийде фашистам лютим вiр помсти,
  I буде комунiзму яскравий рай!
  
  Як же настане знай епоха,
  В якiй кожен воїн iз ясел...
  Б'йтеся до останнього ти зiтхання,
  Щоб знищений лютий знай злодiй!
  
  Сяють яскраво зiрки комунiзму,
  Епохи свiтлої, кращої у свiтi немає.
  Ми зламаємо ярмо повiр фашизму,
  А Гiтлер буде росiйською на обiд!
  
  У нас повiр такi зi сталi танки,
  Що їхнiй снаряд пантери не проб'є...
  Помахаємо йодом свої хлопчик ранки,
  I знову пiонер у бiй хоробро пре!
  Ну, що фашисти мiцно отримали,
  Не думали нас просто перемогти.
  Ми мабуть комунiзму знаю милi,
  I зможемо вермахт та жартома розбити!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини могутньої,
  Iде в атаку гордий пiонер.
  Хоч над Вiтчизною провисають хмари,
  Покажемо ми переможний усiм приклад!
  
  Повiр ворог мрiю не зупинить,
  Ми знову всiх фашистiв переможемо...
  Не буде зло повiр царювати на тронi,
  Ми новий свiт порядок створимо!
  
  Все буде добре у Вiтчизнi знайте,
  Я хлопчик, але в бою як Робiн Гуд,
  Спочатку лише подряпав я на партi,
  А нинi дуже навiть вiрте круто!
  
  Росiя може рвати багнетом нацистiв,
  Вона будь-яке вiйсько переможе...
  А пiонерам жити за комунiзму...
  Адже наша дружба мiцна монолiт!
  
  Нi в чому ми фрицям у лайцi не поступимося,
  Ми можемо перемагати ворогiв жартома...
  I так фашистiв ми дубиною лупимо,
  Реве пурга, снiгу у вихори крутячи!
  
  Не знає Русь фашистам знай пощади,
  Вона непереможнiстю сильна.
  Отримають шаблею мiцно в шию роки,
  I буде знищено Сатану!
  
  Не вiр, що Гiтлер є непереможним,
  Хоч силу пекла, все рахуй зiбрав...
  Коли народ i партiя єдинi,
  Народ наш вермахт на шматки розiрвав!
  
  Росiя у вiках славиться свята,
  Вона ламала Тигрiв, як метал...
  Розкинулася вiд краю до краю,
  Лише про таку країну молодик мрiяв!
  
  Ми перемагали немов велетнi,
  Рубили супостатiв знай мечем...
  Ми росiяни в боях непереможнi,
  Противникiв Вiтчизни розiб'ємо!
  
  Нас ти повiр нiщо не зупинить,
  I на ти знай нiщо не переможе...
  Ми фюрера по голову зариємо,
  У нас меч гострий та зi сталi щит!
  
  В усьому всесвiтi немає Русi прекраснiшої,
  У нiй буде ера свiтло на вiки.
  Всiм поколiнням стане мир та щастя,
  Потрiбна Вiтчизнi тверда рука!
  
  Так от коли в Берлiн граючи,
  Розмажемо вермахт немов попiл у кров.
  То буде час кордону раю,
  I разом iз Ладою царює любов!
  
  ТРОХИ ЗА IНШИМ I БЕЗ ДЕСАНТУ ПОПАДАНЦIВ НЕ ОБIЙТИСЯ!
  Чемберлен не пiшов у вiдставку з посади прем'єра Британiї i встиг укласти почесний свiт iз Гiтлером. Фюрер гарантував недоторканнiсть англiйських колонiальних володiнь. Натомiсть Британiя погодилася визнати все те, що Третiй Рейх встиг захопити. У тому числi i французькi, бельгiйськi та голландськi колонiї. I це чимало. Гiтлер потiм ще захопили i Югославiю iз Грецiєю.
  I напав 22 червня 1941 року на СРСР. З одного боку нiмцi зберегли бiльше сил особливо в авiацiї: три тисячi лiтакiв не були втраченi в битвi за повiтряну перевагу в Британiї. Крiм втрат на дiлянцi Середземного моря, та вiдволiкання сил авiацiї.
  Плюс ще не довелося перекидати вiйська до Африки. Iталiя задовольнилася захопленням Ефiопiї, плюс ще деяких французьких i бельгiйських володiнь в Африцi. I з неї вистачило.
  Роммель таким чином воював на схiдному фронтi. СРСР таким чином, здавалося, стало ще менше шансiв, нiж у реальнiй iсторiї. Адже фашисти куди сильнiшi без другого фронту.
  Але Сталiн встиг оголосити загальну мобiлiзацiю, i пiдготував вiйська до оборони. В результатi вони вступили у вiйну бiльш органiзовано i змогли, вiдiйшовши до Днiпра, там стабiлiзувати та утримати оборону. Вiйна набула пiсля цього характеру як у першу свiтову. Лiнiя фронту малорухлива, сильна оборона i не вдається розвинути наступ.
  Бої кровопролитнi, але малоефективнi. I нiмцi, i росiяни зiв'яли в позицiйних боях. I нiхто не мiг зламати один одного.
  I вермахт, i радянськi вiйська краще билися в оборонi. I нiмецькi танки були недостатньо сильнi та ефективнi для прориву, i радянськi теж.
  Але в 1944 роцi у гiтлерiвцiв з'явилася реактивна авiацiя i вони стали сильно пресувати радянськi сили.
  У повiтрi гiтлерiвцi мали у сорок першому роцi перевагу. Потiм поступово випускаючи бiльше лiтакiв, радянська авiацiя стала вирiвнювати позицiї.
  Але потiм пiсля оголошення тотальної вiйни та надiлення Шпеєра мiнiстра озброєнь та боєприпасiв надзвичайними повноваженнями випуск озброєнь став наростати. I нiмцi додали у реактивнiй авiацiї та ракетних технологiях.
  Але оскiльки лiнiя фронту була на Днiпрi i до Москви було ще далеко, програма ракет ФАУ не пiшла в серiю. Справдi, нiмцi могли лише з Прибалтики стрiляти по Ленiнграду. Фахiвцi роз'яснили Гiтлеру, що балiстичнi ракети надто дорога рiч, i що повноцiнний реактивний бомбардувальник є дешевшим i кращим. Справдi, пального у нiмцiв вистачало, i новий реактивний бомбардувальник "Арадо" пройшов у серiю i став бомбардувати радянськi позицiї.
  Непоганий виявився i гвинтовий ТА-152 потужний озброєний, броньований багатоцiльовий винищувач-бомбардувальник та штурмовик - справжнiй робочий кiнь. I швидкiсть 760 кiлометрiв на годину пристойна, i iншi параметри також включаючи i озброєння. 30-мiлiметрова нiмецька авiацiйна гармата показала свою ефективнiсть та здатнiсть збити радянський лiтак з одного влучення.
  Що особливо актуально у боротьбi зi штурмовиками IЛ-2. I це серйозно.
  Нiмцi стали активно пресувати авiацiєю з повiтря i почався повiтряний наступ.
  Особливо важко стало осiнь, коли ще й винищувач ХЕ-162 з визначними льотними характеристиками i простий у виробництвi став масово вступати на фронт. Так це серйозно!
  Сталiн наказав знайти вiдповiдь. Але поки що в СРСР розробки реактивної авiацiї вiдставали. ЯК-3 випускався не дуже масово, з'явився ЛА-7, який все одно поступався ТА-152, МЕ-309 i реактивним нiмецьким машинам.
  Така ситуацiя склалася на фронтi. У танках у СРСР основними машинами стали Т-34-85 та IС-2, у нiмцiв "Пантера"-2 та "Тигр"-2. Нiмецькi машини були дещо кращими, нiж у реальнiй iсторiї завдяки потужнiшим двигунам. "Пантера"-2 за вагою п'ятдесят три тонни мала двигун у 900 кiнських сил, а "Тигр"-2 за вагою у шiстдесят вiсiм тонн у 1000 кiнських сил. Так що обидва танки були вiдносно рухливi, з потужними гарматою 88-мiлiметра в 71 ЕЛ довжина стовбура, i непогано захищенi в лоб. I завдяки ресурсам колонiй легуючих елементiв вистачало, i нiмецькi танки виявилися досить надiйними в експлуатацiї. I пробивали радянськi машини з будь-якої придатної для бою дистанцiї.
  Нiмцi мали гарну технiку перевершуючу радянську в танкових дуелях, але не могли перемогти.
  Проте поява реактивної авiацiї сплутала карти Сталiну. I чим вiдповiсти поки що було неясно.
  Але в радянськiй соколинiй зграї є три дiвчини-орлицi. I вони вирiшили дати Третьому Рейху по рогах.
  Анастасiя Вiдьмакова, Акулiна Орлова та Мiрабела Магнiтна.
  I ось вони взяли i вступили у бiй iз фашистами.
  Анастасiя, збиваючи нiмецький лiтак, вимовляє:
  - Якщо диктатор з мiною хитрою свої термiни обнулив, це означає, що виборець знову лаптем отримав!
  Акулiна, пiдрiзаючи гiтлерiвця, зазначила:
  - Воїн б'ється завжди за праву справу, полiтик же всi трофеї веде лiворуч!
  Мiрабела iз цим цiлком погодилася:
  - Воїн стрiляє з лiвої руки за праву справу, полiтик же язиком, веде лiворуч усi досягнення!
  Анастасiя за допомогою босих пальчикiв нiжок збила нiмецький лiтак i видала:
  - Вiйна - це протилежнiсть океану кохання, але теж потребує фонтану кровi!
  Акулiна пальнула, натиснувши голою, круглою п'ятою i пiдтвердила:
  - Воїн не Бог за силою, але ангел з благородства!
  Мiрабела згiдно кивнула, i збивши фриця, помiтила:
  - У солдата залiзна каска, сталевий багнет, i золоте серце, але полiтик його й у мiдний грiш не цiнує!
  Дiвчата вiдчайдушно й дуже впевнено боролися у небi. Вони збивали фашистiв i демонстрували майстернiсть.
  I начхати на те, що нiмецькi лiтаки, начебто й кращi й ефективнiшi за радянськi.
  Головне, що за штурвалом у СРСР гарнi та розумнi, майже голi в одному бiкiнi льотчицi.
  Серед них i Наташа Соколовська - також ас свiтового рiвня.
  Босими пальчиками нiжок Наташка збила нiмецьку машину i пропищала:
  - Солдат часто женуть на бiйню як баранiв, але вони леви серцем, а полiтик що гарчить левом - типовий баран!
  Анастасiя довбанула супротивника авiацiйним снарядом, пробила лiтак Третього Рейху i пискнула:
  - Солдат теж може злякатися смертi, але все-таки його бiльше лякає безчестя, а полiтик тремтить за своє життя, а честь втратив давно!
  Акулiна вiдзначила, ведучи дуже влучний i впевнений вогонь по вороговi:
  - Солдати здолавши ворога святкують перемогу, полiтик обдуривши виборця святкує боягуза!
  Мiрабела дуже влучно лупнув за допомогою босих пальчикiв нiжок по фашистам, в'якнула:
  - Хлопчик може бути добрим воїном, але полiтик нiколи не подорослiшає до вiдповiдальностi перед виборцем!
  Наташа, ведучи вогонь по гiтлерiвцях та вибиваючи їх, вiдзначила:
  - Краще бути босоногим хлопчиком, нiж дозволити полiтиканам взути тебе та вкрасти молодiсть!
  Анастасiя лупнула по фашистах i видала:
  - Дiвчина - це пишна квiтка, яка може зав'яти, але нiколи не втратить аромату, полiтик - це купа гною, вiн може пiднятися на трон, але смердiти вiд цього буде тiльки сильнiше!
  Акулiна агресивно помiтила, вискалив перлиннi зубки, i направить авiацiйну гармату босими пальчиками нiжок:
  - Солдат-це справжнiй чоловiк, полiтик - це сварлива баба в штанах!
  Наташа лупнула босими пальчиками нiжок, натиснувши на важiль по супротивнику i прошипiла:
  - У солдата лють благородна немов рев лева, а в полiтика iстерiя пiдла, слово бекання барана!
  Акулiна агресивно вiдзначила, виблискуючи яскраво-червоними сосками, i кулячи в супротивника влучно:
  - У солдата рiдко буває вихiдний, а полiтик має сiм п'ятниць на тижнi, а його виборцi святкують день народження у понедiлок!
  Наташа лупнула по фрицях натиснувши голою п'ятою i видала зi смiшком, скелячи зубки:
  - Солдат впавши вiджимається, полiтик завжди морально падає i вiджимає в свою кишеню!
  Анастасiя лупнула по супротивнику, зрiзала його, буквально викосивши, i прочирикала:
  - Солдат iнодi змушений пустити по бруду залишаючись людиною, а полiтик у чистому одязi та облитий одеколоном залишається свинею!
  Акулiна вiдзначила, пiдрiзаючи гiтлерiвськi лiтаки, своїм руйнiвним каскадом черг:
  - Солдат i честь вiддає i з честю лишається, полiтик пiдсовує свиню i залишається свинею!
  Мiрабела довбанула супротивника, зрiзавши його немов бритвою, i теж використовуючи босi нiжки, гаркнула:
  - У солдата гудзики в ряд, у полiтика як у вепря зад!
  Наташа агресивно пiдрiзала гiтлерiвцi та проворкувала:
  - Солдат вушка брави дiтлахи, а полiтикiв вiдправ у психлiкарнi!
  Анастасiя з великою дотепнiстю вiдповiла, пiдморгуючи i стрiляючи по вороговi:
  - Людина кажуть, що походить вiд мавпи, а полiтик вiдразу видно так i залишився свинею!
  Акулiна крушивши противника, використовуючи при цьому босi пальчики нiжок, проворкувала:
  - Праця з мавпи зробив людину, а полiтика пiдкилимна боротьба перетворила на сумiш лисицi зi свинею!
  Мiрабела агресивно вiдзначила, запускаючи за допомогою босих пальчикiв нiжок, каскади свинцевих куль:
  - Робочий трудиться i iнодi випиває спиртне, полiтик свинячить, i завжди викидає блювотину словесного проносу!
  Наташа дуже агресивно вiдзначила, посилаючи забiйної сили каскад смертi та руйнування:
  - Солдат росте вiд бою до бою, полiтик вiд однiєї виборчої кампанiї до iншої, все бiльше перетворюється на повiю!
  Анастасiя, агресивно посилаючи вбивчу силу презенти смертi в гiтлерiвцiв, видала:
  - У солдата горять очi юним азартом бiйця, у полiтика, як на злодiї, горить шапка, з байдужiстю пропаленого цинiка!
  Акулiна пiдморгнула, довбанула авiацiйним снарядом, за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  - У солдата вибiр: груди у хрестах або голова в кущах, а у полiтика на виборах однi хрести забитi на сподiваннях, виборцiв та голови капустянi!
  Мiрабела ведучи вогонь по ворогу, використовуючи свої босi, точенi нiжки, помiтила:
  - Солдат навiть малий на зрiст мужнiстю гiгант, полiтик навiть iз високим становищем - совiстю пiгмей!
  Наташа хихикнула i надiславши черговий подарунок смертi, i впевнено круша супротивника видала:
  - Солдат хоче у подарунок за подвиг жiноче тiло, а полiтик незаслужено ставить на рак всю країну!
  Анастасiя за допомогою босих пальчикiв нiжок надiслала вбивчий подарунок смертi, розкришила лiтак супротивника i вдарила:
  - У солдата завжди є час i мiсце для подвигу, але не завжди вдається його вчинити, полiтик у постiйному цейтнотi обов'язково встигне пiдкласти свиню i напасти на голову!
  Акулiна, крушивши нiмцiв за допомогою босих пальчикiв нiжок, i скелячи зубки кольору слонової кiстки, видала:
  - Полiтик-це єдине безкриле створення в природi, яке всiм гадить на голову!
  Мiрабела агресивно додала, без зайвих проблем винищуючи супротивникiв своїми забiйними та сексуальними нiжками:
  - Кожен школяр знає, що двiчi два-чотири, тiльки полiтики замiсть примноження цифр, виробляють постiйний подiл у свою кишеню!
  Наташа вiдтворила на своєму маневреному винищувачi вiраж, ламаючи фашистських тварюкiв i в'якнула:
  - Солдат вчитися набиваючи шишки, полiтик намагається привчити виборцiв до думки, що можна процвiтати, якщо бити байдики!
  Анастасiя, посилаючи вбивчу силу снаряд, за допомогою голої, дiвочої п'яти, вiдзначила:
  - Кожен солдат боєць, рiзниця лише на рiвнi, кожен полiтик повiя, рiзниця тiльки в ранзi сутенера!
  Акулiна вiдзначила зi смiшком скеля зубки, i пiдморгуючи:
  - Солдат частково кат, бо теж проливає кров, полiтик по повнiй негiднику, бо капає на мiзки!
  Мiрабела довбанула по супротивнику, використовуючи босi пальчики, своїх точених нiжок i видала:
  - Якщо генерала запрошують на весiлля, то солдат отримує запрошення рятувати Батькiвщину, щоб весiлля грали у вiльнiй країнi!
  Дiвчата дуже добре билися. I загальний героїзм Червоної Армiї допомiг уникнути повного обвалу фронту.
  У сiчнi Червона армiя СРСР намагалася наступати, але не досягла iстотних успiхiв.
  Так i загрузла в щiльному захистi вермахту. А потiм у березнi намагалися прорватися i нiмцi. У них з'явилася САУ Е-25 з гарматою "Пантери", i висотою в 1,7 з двигуном сiмсот кiнських сил i вагою в двадцять шiсть тонн. Рухлива машина нiчого не скажеш. Але не надто конструктивна.
  Влiтку стали в обидвi армiї надходити новi машини. У Червону IС-3 краще захищений у лоб, у нiмецьку Е-50 та Е-75, та Е-100. Бої показали втiм, що нова нiмецька технiка не зовсiм досконала. Е-50 вийшов лише трохи легшим i краще захищеним, нiж "Тигр"-2. Правда i вежа в нього була вже й ходова частина легша i прохiднiша. Плюс i бiльше бронебiйна гармата 88-мiлiметрiв на 100 ЕЛ. Так машина начебто нiчого. I Е-50 замiнив "Пантер"-2 як основний танк.
  Е-75 отримав надто важким - тонн за дев'яносто, але краще захищений та 128-мiлiметровою гарматою. I цей танк творив деякi проблеми. А Е-100 ще важчий i дорожчий. Втiм, цей танк вiйськовi не дуже любили.
  Бiльш популярним був Е-50 з двигуном до 1250 кiнських сил - вiдносно рухомих i добре захищений у чоло.
  У СРСР розробка нового танк Т-54 сповiльнилася, i поки що основний танк Т-34-85, який трохи застарiв. I мiг пробити Е-50 тiльки в борт, а Е-75 для нього взагалi виявився непробивним.
  Влiтку нiмцi трохи просунулися у центрi. I восени бої пiшли за Смоленськ.
  Бої кипiли дуже завзятi. Радянськi вiйська намагалися контратакувати.
  Втiм, Смоленськ героїчно обороняючи змогли утримати. I настала зима.
  Тяжко... У нiмцiв звичайно ж у небi є свої аси класу супер. Наприклад, Марсель, який отримав за тисячу збитих лiтакiв Зiрку Лицарського хреста залiзного хреста срiбним дубовим листям з мечами та дiамантами.
  Та це унiкальний випадок, коли для льотчика-феномена вигадали нову нагороду i їй ще три ступеня.
  Коли Марсель досяг двох тисяч збитих лiтакiв, то йому вручили Зiрку Лицарського Хреста залiзного хреста iз золотим дубовим листям iз мечами та дiамантами.
  А за три тисячi збитих лiтакiв зiрку Лицарського хреста залiзного хреста з платиновим дубовим листям з мечами та дiамантами.
  Ось це справдi боєць, усiм бiйцям боєць.
  Настали й сорок шостий рiк... Нiмцi навеснi знову наставали. Вони з'явилися досконалiшi реактивнi лiтаки. Е-50 теж з'явився в модифiкацiї з двигуном i трансмiсiєю одним блоком, i став нижчим за силует i його вага зменшилася до п'ятдесяти тонн.
  Але це нiмцям не допомогло перемогти. Вiйна йшла рiвними. Дисколети себе не виправдали. Вони виявилися надто дорогими i вразливими для стрiлецького вогню.
  Єдиний їх плюс висока швидкiсть i висота польоту, допомагали в розвiдцi i бомбардуваннях.
  Але й то не надто.
  Минув i сорок шостий рiк, наступали сорок сьомий... Нiмцi наступали в теплу пору року, радянськi вiйська в холодну.
  I цей рiк нiкому нiчого не дав. У Червоної армiї з'явилися Т-54, але й нiмецький Е-50 був не гiршим, а так навiть рухливiшим.
  Марсель до кiнця року довiв свiй рахунок до чотирьох тисяч лiтакiв, i отримав новий орден: Зiрку Лицарського хреста, Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та чорними дiамантами.
  Та це теж ступiнь четверта - чорнi дiаманти, i дуже цiннi!
  Сорок восьмий рiк пройшов також у жорстких обмiнах ударами. I поки що все стабiльно...
  I сорок дев'ятий рiк минув... У СРСР винищувач МIГ-15 у серiї...
  Марсель довiв свої рахунки до п'яти тисяч лiтакiв. I отримав новий орден Велику зiрку Лицарського хреста Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  I дiвчата радянськi теж не промах.
  Ось уже й 1950 рiк минув... Нiмцi й зависли i Червона армiя теж у нерухомiй лiнiї фронту.
  Радянськi танк Т-54 та IС-7 проти Е-50 У та Е-75 У. Нiмцi теж зробили свої машини з двигунами одним блоком разом iз трансмiсiєю та поперек. I Е-50 перевершував Т-54 у ходових якостях та лобовiй бронi. I дещо у бронебiйнiй силi гармати. Але все одно нiмцi перемогти не могли.
  Ось i 1951 рiк теж пройшов ... I жодного толку немає.
  Марсель за шiсть тисяч лiтакiв отримав Велику Зiрку Лицарського хреста Залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  I це дуже круто!
  Втiм, i Наташа, Анастасiя, Акулiна, Мiрабела набрали чималi рахунки.
  Причому вони борються, використовуючи босi пальчики нiжок i в бiкiнi.
  Дiвчата всi...
  Ось пронiсся i 1952 рiк. Теж лiнiя фронту малорухлива.
  А ось у березнi 1953 року вмирає Сталiн. I це серйозно. Але великий вождь встиг залишити письмовий заповiт, де своїм наступником оголосив Лаврентiя Палича Берiю. I це серйозне рiшення.
  Таким чином радянський фронт не обвалився, i вiйна тривала на рiвних.
  Минув i 1953 рiк.
  Марсель отримав за сiм тисяч лiтакiв Велику зiрку Лицарського Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Дiвчина теж набирала собi високi нагороди.
  Ось уже й 1954 рiк... Йде час на землi краплями. А може й крутiше.
  I не нiмцi, нi росiяни не можуть щось суттєво змiнити.
  Ось i 1955 фашисти наступають. А радянськi вiйська обороняються влiтку. А пiзно восени сама Червона армiя намагається наступати.
  Ось уже й 1956 рiк.
  Марсель за вiсiм тисяч лiтакiв отримав Велику зiрку Лицарського Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та чорними дiамантами.
  22 червня 1956 року виповнилося рiвно п'ятнадцять рокiв Великої Вiтчизняної вiйни. I, звiсно, давно йдуть розмови про мир. Лаврентiй Берiя готовий до компромiсiв Але Адольф Гiтлер уперто не хоче на компромiс.
  Гiтлеру все ще вiриться в чудо-зброю, i є бажання битися до кiнця.
  Плюс її зрозумiло i Японiя.
  На рахунок країни Вранiшнього Сонця? Вона дуже довго воює з Китаєм. I тут уже можна боротися до нескiнченностi. Жодна зi сторiн взяти нагору не в змозi. Нi Китай, нi Японiя не можуть одне одного реально перемогти. Хоча зазнають втрат бiльше, нiж китайцi.
  I ось Мюллер вирушив до Пiднебесної iмперiї з особливою мiсiєю. Переконати самураїв змиритися з Пiднебесною iмперiєю. Щоб потiм обрушитися на Росiю, i вирiшити нарештi цю проблему, що тривала!
  Мiсiя Мюллера розпочалася у вереснi 1956 року... У цiлому нинi японцi були згоднi свiт i роздiлу сфер впливу. Однак у цей момент Молотов за наказом Берiї здiйснив вiзит до Китаю. I переконав Пiднебесну iмперiю продовжувати вiйну iз самураями.
  Розв'язати руки Японiї не вдалося. I вiйна мiж СРСР та Третiм Рейхом тривала.
  Минув i з 1956 року... Настав 1957...
  Нiмцi намагалися у травнi знову наступати, i в них з'явилися новi пiрамiдальнi танки класу АГ. I це серйозно. I форма пiрамiди давала похилий броню з усiх ракурсiв. I це було серйозним перебiгом.
  Гiтлерiвцi змогли прорвати радянську оборону та оточити Смоленськ. А далi розвиваючи успiх на пiвночi пiдiйти до Ленiнграда, а в центрi взяти Вязьму.
  Ситуацiя склалася вкрай тяжка. I вже розпочався штурм Москви.
  I за цих умов одна залишилася надiя, на Олега Рибаченка та десант попадань.
  А тут i сам хлопчик-термiнатор та дiвчата на висотi.
  А гiтлерiвцi вже обтiкають iз рiзних бокiв Москву.
  Тодi Олег та дiвчата знову вступили у бiй, допомагаючи Росiї, точнiше СРСР.
  Тут до них приєдналася босонога дiвчинка Маргарита. Теж доросла жiнка письменниця стала дiвчинкою рокiв дванадцяти в обмiн на безсмертя та виконує мiсiю.
  Воїни iз двадцять першого столiття знову зчепилися з гiтлерiвцями двадцятого.
  Дуже багато солдатiв у фашистської коричневої iмперiї. Вони течуть собi нескiнченною рiчкою.
  Олег Рибаченко рубаючи гiтлерiвцiв мечами, як пiхоту, так i танки ревiв:
  - Нiколи не поступимося!
  I вiд босої ноги хлопця полетiв гострий диск!
  Маргарита, крушивши супротивникiв, скелячи зубки, буркнула:
  - У свiтi подвигу знайдеться мiсце!
  I вiд босої нiжки дiвчинки розлетiлися отруйнi голки, вражаючи гiтлерiвцiв та їхнi лiтаки та танки.
  Наташа теж жбурнула босими пальцями нiг, вбивча i провила:
  - Нiколи не забудемо i не пробачимо.
  I її мечi пройшлися в млинi фашистами.
  Зоя, розрубуючи ворогiв, запищала:
  - За новий порядок!
  I вiд її босих нiжок розлетiлися новi голки. I що в око, що в горло гiтлерiвським солдатам та лiтакам.
  Та видно було, що войовницi заводяться i лютують.
  Августина рубаючи бiлих солдатiв та танки, пропищала:
  - Наша залiзна воля!
  I вiд її босої ноги летить новий, вбивчий подарунок. I падають такнi та бiлi бiйцi.
  Свiтлана рубає мiрошнику, її мечi як блискавка.
  Фашисти валяться, як зрiзанi снопи.
  Дiвчина метає голки своїми босими нiжками i пищить:
  - За Росiю-матiнку перемагатиме!
  Олег Рибаченко настає проти гiтлерiвцiв. Хлопчик-термiнатор рубає коричневi вiйська.
  I при цьому пальчики голих нiжок пацана викидають голки з отрутою, вони розривають стволи та збивають лiтаки.
  Пацан реве:
  - Слава Майбутньої Русi!
  I в русi розкроює всiм голови та морди.
  Маргарита теж трощить супротивникiв.
  Її босi нiжки так i миготять. Гiтлерiвцi гинуть у великiй кiлькостi. Войовниця кричить:
  - За новi рубежi!
  I тут дiвчинка як вiзьме та рубане...
  Маса трупiв фашистських солдатiв.
  А ось Наташа у наступi. Рубить собi гiтлерiвцiв разом iз танками, i спiває:
  - Русь велика i промениста,
  Я дiвчина дуже дивна!
  I вiд її босих нiжок летять диски. Якi перепилюють горла фашистам. Та ось це дiвка.
  Зоя у наступi. Рубить коричневий солдат з обох руку. Плює з трубочки. I метає босими пальцями нiг вбивчi голки - збиваєте танки та лiтаки.
  I при цьому спiває собi:
  - Ех, палицею ухнем,
  Ех, кохана сама пiде!
  Августина, рубаючи гiтлерiвцiв i винищуючи коричневих солдатiв, верещать:
  - Весь кудлатий i в шкурi звiриною,
  На ОМОН вiн кидався з кийком!
  I босими пальчиками нiжок як запустить у супротивника, що уб'є i слона, а танк тим бiльше.
  А потiм пропищає:
  - Вовкодави!
  Свiтлана у наступi. Рубить, край гiтлерiвцiв. Босими нiжками на них запускає презенти смертi.
  Проводить мечами млин.
  Розкришила масу бiйцiв i верещить:
  - Велика прийде перемога!
  I знову дiвчина у дикому русi.
  I її босi нiжки запускають смертельнi голки, знищуючи танки та лiтаки.
  Олег Рибаченко пiдстрибнув. Прокрутився хлопчик у сальто. Порубав масу гiтлерiвцiв у стрибку.
  Метнув босими пальцями нiжок голки i пробулькав:
  - Славитися моя гарна мужнiсть!
  I знову пацан у битвi.
  Маргарита переходить у наступ. Кромсає всiх ворогiв поспiль. Її мечi крутiшi за лопатi млина. I босi пальчики нiжок метають подарунки смертi, танки та лiтаки горять.
  Дiвчина в дикому наступi. Винищує коричневих воїнiв без церемонiй.
  I пiдскакує раз у раз, i перекручується!
  I летять вiд неї презенти анiгiляцiї.
  А гiтлерiвцi собi падають мертво. I цiлi кургани з трупiв нагромаджуються.
  Маргарита пищить:
  - Я є американський ковбой!
  I знову її босi нiжки кинув голку.
  А потiм ще й дюжину голок!
  Наталя у наступi теж дуже крута.
  I босими нiжками кидає, i з трубочки плюється.
  I кричить на все горло:
  - Я блискуча смерть! Вам залишається лише померти!
  I знову красуня у русi.
  Зоя штурмує завал iз гiтлерiвських трупiв. I також вiд її босих нiжок вилiтають бумеранги знищення.
  А коричневi воїни все падають та падають.
  Зоя кричить:
  - Босонога дiвка, вас переможе!
  I вiд голої п'яточки дiвчини летить дюжина голок. Якi прямо в горло гiтлерiвцям упиваються.
  Тим падають мертво.
  А точнiше й зовсiм мертвi.
  Августина у наступi. Крушить коричневi вiйська. Її мечi у двох рук мчать. I така вона чудова войовниця.
  Смерч проноситься фашистськими вiйськами.
  Дiвчина з рудим волоссям реве:
  - Майбутнє, приховано! Але буде переможним!
  I в наступi красуня з вогняним волоссям.
  Августина в дикому екстазi реве:
  - Боги вiйни все порвуть!
  I войовниця у наступi.
  I її босi нiжки метають дуже багато гострих, отруйних голок.
  Свiтлана у битвi. I така блискуча i бойова. Її голi нiжки стiльки всього вбивчого викидають. Не людина, а смерть iз волоссям бiлявки.
  . РОЗДIЛ Љ7
  Адже якщо розiйдеться, то вже й не зупиниш.
  Свiтлана спiває:
  - Життя не буде медом,
  Та скачiть хороводом!
  Нехай здiйсниться мрiя -
  На раба чоловiка перетворює краса!
  I в русi босонога дiвчини все бiльше i бiльше лютi.
  Олег у наступi все пришвидшується. Хлопчик б'є гiтлерiвцiв.
  Його босi нiжки метають гострi голки - розриваючи танки та лiтаки.
  Юний воїн пищить:
  - Шалена iмперiя - всiх розiрве!
  I знову хлопчик у русi.
  Маргарита бурхлива дiвчина у своїй активностi. I молотить ворогiв.
  Ось вона запустила голою нiжкою, горошинку з вибухiвкою. Та рвоне, i одразу сотню гiтлерiвцiв i десять танкiв нагору пiдкине.
  Дiвчинка кричить:
  - Перемога до нас все одно прийде!
  I проведе млин мечами - стовбури танкiв летять у рiзнi боки.
  Ось прискорила рухи Наташа. Дiвчина зрубує коричневих воїнiв. I при цьому репетує:
  - Перемога на iмперiю на Росiю чекає.
  I давай винищувати гiтлерiвцiв посиленими темпами.
  Наталка це дiвка-термiнатор.
  Не думає зупинятися i сповiльнюватися i танки та лiтаки збиваються.
  Зоя у наступi. Її мечi наче нарiзають м'ясний i металевий салат. Дiвчина кричить на всю горлянку:
  - Наше спасiння в силi!
  I теж босi пальчики нiг такi голки кидають.
  I маса людей з пробитими горлами валяється курганами трупiв, а також розбитих танкiв i збитих лiтакiв.
  Августина шалене дiвчисько. I всiх трощить немов це робот iз гiперплазми.
  Рознесла вже жодну сотню гiтлерiвцiв. Але все збiльшує темп. I войовниця ще й реве.
  - Я непереможна така! Сама у свiтi крута!
  I знову красуня в атацi.
  I вiд її босих пальчикiв нiжок вилiтає горошинка. I три сотнi гiтлерiвцiв та дюжину танкiв розiрвав потужний вибух.
  Августина проспiвала:
  - Ви не посмiєте нашу землю захоплювати!
  Свiтлана теж у наступi. I не дає нi грама перепочинку. Дика дiвчина-термiнатор.
  I рубає ворогiв та гiтлерiвцiв винищує. I маса коричневих бiйцiв уже завалилася в канаву та дорогами.
  Шiстка розбушувалася. Влаштувала дику битву.
  Олег Рибаченко знову у бою. I просувається, махає обома мечами. I хлопчик-термiнатор проводить млин. Падають убитi гiтлерiвцi.
  Маса трупiв. Цiлi гори кривавих тiл.
  Хлопчику-письменнику згадується дика стратегiя. Де також разом змiшувалися конi та люди.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Горе вiд розуму!
  А грошей буде темрява!
  I хлопчик-термiнатор у новому русi. I його босi нiжки щось вiзьмуть та й метнуть.
  Пацан-генiй проревiв:
  - Майстер клас та фiрма "Адiдас"!
  Дiйсно крута з крутих вийшла вистава. А скiльки вбитих гiтлерiвцiв. I перебили коричневих бiйцiв найбiльше з найбiльших.
  Маргарита теж у бою. Крушить коричнi та сталевi армiї та реве:
  - Великий ударний полк! Ми всiх вганяємо у труну!
  I її мечi як рубають по гiтлерiвцях. Маса коричневих бiйцiв уже завалилася.
  Дiвчинка прогарчала:
  - Я пантери навiть крутiший! Доведiть, що всiх найкраще!
  I вiд голої п'яти дiвчинки як вилетить горошинка iз потужною вибухiвкою.
  I по ворогу довбає.
  I вiзьме та рознесе частину супротивникiв та танки i навiть лiтаки.
  А Наталя в авторитетi. I б'є супротивникiв i сама нiкому спуску не дасть.
  Скiльки гiтлерiвцiв уже перебили.
  А її зубки такi гострi. А очi такi сапфiровi. Ось це дiвка - найголовнiший кат. Хоча у неї всi напарницi - кати!
  Наталя кричить:
  - Шалена я! Буде вам пеня!
  I знову дiвчина мечами масу гiтлерiвцiв зарубає.
  Зоя рухалася i розкроїла багато коричневих воїнiв.
  А нiжки босi метають голки. Кожна голка вбиває кiлькох гiтлерiвцiв. Ось це дiвчата - реально красунi.
  Августина настає, i супротивникiв трощить. I при цьому ще не забуває прокричати:
  - Вам не уникнути труни!
  I свої зуби дiвка вiзьме та й вискачить!
  I руда така... Волосся майорить на вiтрi, наче пролетарський прапор.
  I вся буквально виходить гнiвом.
  Свiтлана в русi. Ось розкроїла масу черепiв та веж танкiв. Войовниця, яка скеляє зубки.
  Показує язичок. А потiм плюється з трубочки. Пiсля чого завиває:
  - Будете ви мертвими хлопцi!
  I знову вiд її босих нiжок летять смертоноснi голки, що вражають пiхоту та лiтаки.
  Олег Рибаченко стрибає та пiдскакує.
  Босоногий хлопчик купу голок випускає, збиває танки, i спiває:
  - Вирушаємо у похiд, вiдкриває великий рахунок!
  Юний воїн як належить на висотi.
  Рокiв йому вже чимало, але вiн виглядає дитиною. Тiльки дуже сильним i мускулистим.
  Олег Рибаченко заспiвав:
  - Нехай не за правилами гра - прорвемося фраєра!
  I знову вiд його босих нiжок вiдлетiли смертельнi голки.
  Маргарита iз захопленням проспiвала:
  - Нiчого неможливого нема! Вiрю, буде свободи свiтанку!
  Дiвчинка знову кинула вбивчим каскадом голок по гiтлерiвцям та їхнiм танкам, продовжила:
  - Темрява пiде! Розквiтнуть троянди травня!
  I войовниця як кине босими пальцями нiжок горошинку, так одразу ж тисяча гiтлерiвцiв пiдлетiла у повiтря. Та армiя коричневої, пекельної iмперiї тане прямо на очах.
  Наташа у битвi. Стрибає немов кобра. Вибухає ворогiв. I стiльки гине гiтлерiвцiв та падають лiтаки.
  Дiвчина їхня i мечами, i гранами на вугiллi, i списами. I голками.
  При цьому ще й реве:
  - Перемога вiрю, прийде!
  I слава росiян знайде!
  Босi пальчики нiжок кидають новi голки, пробиваючи супротивникiв.
  Зоя у дикому русi. Настає на гiтлерiвцiв. Розрубує їх на дрiбнi шматочки.
  Войовниця метає босими пальцями голки. Пробує противникiв, i як зареве:
  - Повна наша перемога близька!
  I проводить мечами дикий млин, змiтаючи танки. Ось це справдi дiвка як дiвка!
  А ось кобра Августина перейшла у наступ. Ось це баба - усiм кошмарам кошмар.
  I якщо врубить, то значить врубає.
  Пiсля чого руда вiзьме i заспiває:
  - Розкрию всi черепи! Я велика мрiя!
  I ось її мечi у дiї i розрубують м'ясо та метал.
  Свiтлана теж переходить у наступ. Немає у цiєї дiвчини гальм. Як порубає, так маса трупiв завалена, i валяться лiтаки та танки.
  Блондинка-термiнатор реве:
  - Як буде добре! Як буде добре - я це знаю!
  I ось летить вiд неї забiйна горошинка.
  Олег знову сотню гiтлерiвцiв, пронiсши метеором, зрiже. I ще бомбу вiзьме та й кине.
  Невелика розмiрами, але вбивча вона...
  Як розiрве на дрiбнi уривки.
  Хлопчик-термiнатор провiв:
  - Бурхлива молодiсть страшних машин!
  Маргарита знову таке влаштує у битвi.
  I зрубає масу коричневих бiйцiв. I прорубує великi просiки.
  Дiвчинка вищить:
  - Ламбада - наш танець на пiску!
  I врiже з новою силою.
  Наталя в наступi ще шаленiша. Так молотить гiтлерiвцiв. Не дуже їм проти таких дiвчат встояти.
  Наташа взяла i заспiвала:
  - Бiг на мiсцi загальний примиряючий!
  I войовниця таким каскадом ударiв вибухнула супротивниками.
  I ще босими нiжками диски метне.
  Ось млин провела. Маса голiв коричневої армiї вiдкотилася i горiли танки.
  Бойова красуня вона. Бити собi таку жовту армаду.
  Зоя в русi, всiх руйнує поголовно. I її мечi, наче ножицi смертi.
  Дiвчина просто приваблива. I її босi нiжки кидають дуже отруйнi голки.
  Вражають ворогiв. Пробивають їм горло i роблять труни, змушують вибухати танки та лiтаки.
  Зоя взяла i пропищала:
  - Якщо у кранi немає води...
  Наташа промовила iз захопленням:
  - Виходить, винна ти!
  I босими пальцями нiг як метне те, що вбиває капiтально. Ось це справдi дiвчина з дiвчат.
  I вiд її голих нiжок як пролетить лезо. I вразить безлiч бiйцiв, зрiзаючи вежi з танкiв.
  Августина у русi. Стрiмка та неповторна у своїй красi.
  Яке у неї яскраве волосся. Немов пролетарський прапор майорiють. Ось це дiвчина - справжня мегера.
  А рубає супротивникiв - нiби народилася з мечами у руках.
  Руда, бiсова бестiя!
  Августина взяла i прошипiла:
  - Бичача буде голова - не збожеволiти!
  I ось вона знову розфарбувала безлiч бiйцiв.
  Олег Рибаченко буркнув:
  - Те що треба! Оце дiвка!
  Маргарита, метнувши босою нiжкою кинджал, вiдламавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Велика та класна дiвчина!
  Августина iз цим охоче погодилася:
  - Я войовниця, що загризе будь-кого!
  I знову босими пальчиками нiжок запустить убивчу.
  Свiтлана у битвi не поступається супротивникам. Не дiвчина, а покiнчити з такою вiдьмою в полум'ї.
  I верещать:
  - Яке блакитне небо!
  Августина, випустивши босою нiжкою лезо, зрiзавши вежу танка, пiдтвердила:
  - Ми не прихильники розбою!
  Свiтлана, розрубуючи ворогiв, i збиваючи лiтаки, прочирикала:
  - На дурня не потрiбен нiж.
  Зоя пискнула, метаючи голки босими, засмаглими нiжками:
  - Йому з три короби набрешеш!
  Наташа, рубаючи гiтлерiвцiв, додала:
  - I роби з ним за грiш!
  I войовницi вiзьмуть i пiдстрибнуть. Такi вони кривавi та крутi. Загалом у них маса азарту.
  Олег Рибаченко у бою виглядає - дуже навiть стильно.
  Маргарита заспiвала:
  - Удар сильний, а iнтерес у хлопця...
  Хлопчик-генiй запустив ногою щось подiбне до гвинта вертольота. Зрiзав пару сотень голiв i в гiтлерiвцiв та танкiв, пискнув:
  - Цiлком спортивний!
  I обидва - хлопчик i дiвчинка у повному ажурi.
  Олег, рубаючи коричневих солдатiв, пробулькал:
  - I буде велика перемога за нами!
  Маргарита у вiдповiдь прошипiла:
  - Ми всiх вбиваємо - босими ногами!
  Дiвчинка i справдi такий активний термiнатор.
  Наташа в наступi проспiвала:
  - На священнiй вiйнi!
  I запустила войовниця гострий диск-бумеранг. Той пролетiв дугою, зрубав масу гiтлерiвцiв i веж танкiв.
  Зоя додала, продовжуючи винищення:
  - Буде наша перемога!
  I вiд її босих нiжок полетiли новi голки. I вразили масу бiйцiв та лiтакiв.
  Дiвчина-блондинка видала:
  - Ставимо противнику матюк!
  I показала мову.
  Августина махаючи ногами, i кидаючи свастики з гострими краями, булькнула:
  - Прапор iмперський уперед!
  Свiтлана охоче пiдтвердила:
  - Слава загиблим героям!
  I дiвчата хором кричали, руйнуючи гiтлерiвцiв:
  - Нас нiхто не зупинить!
  I ось летять вiд босих нiжок войовниць диск. Рветься м'ясо та зносяться вежi танкiв.
  I знову вий:
  - Нас нiхто не переможе!
  Наталя пiдлетiла у повiтря. Розпорола супротивникiв i крилатих стерв'ятникiв, i видала:
  - Ми є вовчицi, смажимо ворога!
  I вiд її босих пальчикiв як вилетить дуже вбивчий диск.
  Дiвчина навiть перекрутитись в екстазi.
  А потiм буркне:
  - П'яточки нашi люблять вогонь!
  Так, дiвчата по-справжньому сексуальнi.
  Олег Рибаченко пробулькав:
  - Ох рано, дає охорона!
  I пiдморгнув войовницям. Тi у вiдповiдь смiються i скалять зубки.
  Наташа рубала гiтлерiвцiв i пищала:
  - У нашому свiтi немає радостi, без боротьби!
  Хлопчик заперечив:
  - Iнодi й боротьба не на радiсть!
  Наташа погодилася:
  - Якщо немає сил, то так...
  Але ми войовницi завжди здоровi!
  Дiвчина метнула босими пальцями нiг у супротивника голки, пiдiрвала масу танкiв, i заспiвала:
  - Солдат завжди здоровий,
  I до подвигу готовий!
  Пiсля чого Наташа знову рубала ворогiв, зносячи вежi танкам.
  Зоя дуже швидка краля. Ось цiлу дiжку в гiтлерiвцiв запустила. I розiрвала з одного вибуху кiлька тисяч.
  Пiсля чого пропищала:
  - Не зупинитися, нашi п'яти виблискують!
  I дiвчина у бойовому ажурi!
  Августина у битвi теж не слабка. Так молотить гiтлерiвцiв. Немов iз снiпа ланцюгами вибиває.
  I рубаючи супротивникiв - спiває:
  - Бережись буде користь,
  Буде восени пирiг!
  Руда чортiвня i справдi оре в битвi, неначе чортик у табакерцi.
  А ось Свiтлана як б'ється. I вiд неї гiтлерiвцям дiстається.
  I якщо вона врiже, так i врiже.
  Вiд неї кривавi бризки вилiтають.
  Свiтлана жорстко помiтила, коли вiд її босої нiжки полетiли бризки металу, що розплавляє черепи та вежi танкам.
  - Слава Росiї, дуже слава!
  Танки рвуться вперед.
  Дивiзiї в червоних сорочках
  Вiтає росiйський народ!
  Ось дiвчата за гiтлерiвцiв взялися. Так їх розрубують i шматують. Чи не войовницi, а реально пантери, що зiрвалися з ланцюга.
  Олег у бою та атакує гiтлерiвцiв. Б'є їх без жалю, розтинає танки, i верещить:
  - Ми як бики!
  Маргарита, ламаючи коричневу армiю, i розтинаючи танки, пiдхопила:
  - Ми як бики!
  Наташа взяла i провила, розрубуючи коричневих бiйцiв разом iз танками:
  - Брехати не з руки!
  Зоя розривала гiтлерiвцiв, пискнула:
  - Нi, не з руки!
  I теж вiзьме i випустить зiрочку босою ногою i прикiнчить масу фашистiв.
  Наташка взяла i запищала:
  - ТБ наш горить!
  I вiд її голої нiжки летить забiйний пучок голок.
  Зоя, також круша гiтлерiвцiв та їхнi танки, пискнула:
  - Наша дружба монолiт!
  I знову таке метне, що на всi боки кола розпливаються. Ось це дiвка - чисте винищення противникiв.
  Дiвчина босими пальчиками нiжок вiзьме та запустить три бумеранги. А трупiв вiд цього побiльшало.
  Пiсля чого красуня видасть:
  - Не дамо вороговi пощади! Буде труп!
  I знову вiд босої п'яти вiдлiтає вбивче.
  Августина теж цiлком логiчно помiтила:
  - Тiльки не один труп, а багато!
  Пiсля того дiвчина взяла i босонiж пройшла по кривавих калюжах. I багато перебила гiтлерiвцiв.
  I як прореве:
  - Маса вбивства!
  I ось довбає головою по гiтлерiвському генералу. Зламає йому череп та видасть:
  - Банзай! Потрапиш до раю!
  Свiтлана дуже люта в наступi, особливо збиваючи танки, пищить:
  - Не буде вам пощади!
  I вiд її босих пальчикiв вiдлiтає дюжина голок. Як вона всiх пробиває, лiтаки завалюються. I дуже навiть войовниця намагається розрiзати, i перебити.
  Олег Рибаченко пищить:
  - Чудовий молот!
  I хлопчик теж босою нiжкою кидає таку круту зiрку у виглядi свастики. Вигадливий гiбрид.
  I маса гiтлерiвцiв завалилася.
  Олег ревiв:
  - Банзай!
  I хлопчик знову в дикiй атацi. Нi, в ньому просто клекоче сила, i булькають вулкани!
  Маргарита у русi. Усiм розпоре животи.
  Дiвчинка нiжкою викине пiвсотнi голок зараз. I маса вбита рiзного роду ворогiв, пiдбила i танкiв, i лiтакiв.
  Маргарита заспiвала у планi бадьоростi:
  - Раз два! Горе не бiда!
  Упадати не треба нiколи!
  Вище нiс i хвiст тримай трубою.
  Знай, що вiрний друже завжди з тобою!
  Ось така вона агресивна компанiя. Дiвчинка як лупне i вигукне:
  - Президент-дракон стане трупом!
  Наташа у бою просто термiнатор якийсь. I ревiння пробулькала:
  - Банзай! Швидше отримуй!
  I вiд її босої нiжки вiдлетiла граната. I по гiтлерiвцях як цвяхне. I рознесе масу мастодонтiв та крилатих, пекельних машин.
  Оце войовниця! Всiм войовницям - войовниця!
  Зоя теж у наступi. Така люта краля.
  I взяла та пробулькала:
  - Батько наш - сам Бiлий Бог!
  I рубане по гiтлерiвцям потрiйний млин!
  А Августина проревела у вiдповiдь:
  - А мiй Бог - чорний!
  Справдi рижуха - це саме втiлення пiдступностi та пiдлостi. Для ворогiв, зрозумiло. А для друзiв вона душка.
  I як босими пальцями нiжок вiзьме та метне. I масу завалися воїнiв коричневої iмперiї, i навiть їх танкiв i лiтакiв.
  Руда прокричала:
  - За нами Росiя та чорний Бог!
  Войовниця iз дуже великим бойовим потенцiалом. Нi пiд таку краще й не потикатися. Як вежi танкам вiдриває й крила фашистським лiтакам.
  Августина прошипiла:
  - Усiх зрадникiв зiтремо на порошок!
  I пiдморгне напарницям. Та ця вогняна дiвка - не зовсiм те, що може дати спокiй. Хiба що спокiй смертельний!
  Свiтлана, крушивши ворогiв, видала:
  - Чергою вас зметем!
  Августина пiдтвердила:
  - Усiх уб'ємо!
  I вiд її босий нiжок, знову летить презент тотальної анiгiляцiї! I стiльки танкiв i лiтакiв разом розiрвалося на дрiбну стружку.
  Олег заспiвав у вiдповiдь:
  - Буде повний банзай!
  Августина, розриваючи гiтлерiвцiв голими руками, рубаючи їх мечами, i метаючи голки босими пальцями нiг, знищуючи разом танки та лiтаки, видала:
  - Коротше кажучи! Коротше кажучи!
  Наташа, руйнуючи коричневих воїнiв, пискнула:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I давай рубати супротивникiв iз дикою запеклiстю.
  Олег Рибаченко, розрубуючи супротивникiв, видав:
  - Цей гамбiт є не китайський,
  А дебют повiрте тайському!
  I знову вiд босої нiжки хлопчика полетiв гострий метал металу. Вiн зрiзав i вежi танкам, i хвости лiтакам.
  Маргарита, рубаючи воїнiв коричневої iмперiї та броню танкiв, проспiвала:
  - А кого в бою знайдемо,
  А кого в бою знайдемо...
  З тим жартувати не станемо -
  На частини розiрвемо!
  На частини розiрвемо!
  Добре попрацювали вони тодi з гiтлерiвцями... I Радянська Росiя перемогла пiд час штурму Москвi коричневу iмперiю.
  Вiйна ще не закiнчилася, але вже у СРСР з'явився шанс перемогти гiтлерiвцiв самим. Так що шiстцi знову довелося перервати виконання своєї, супер та крутої мiсiї.
  Олег Рибаченко на прощання навiть заспiвав;
  Ми пiонери - витязi Вiтчизни,
  Що народилися пiд знаком жовтня...
  Не пошкодуємо для Росiї життя,
  На славу з червоним прапором царя!
  
  Ми любимо i вмiємо мiцно битися,
  Фашистам завзято обламавши роги...
  У нас гранати є у просторому ранцi,
  Нам пiонерам життя недороге!
  
  Ми любимо нашу Батькiвщину святу,
  Що створила грiзний комунiзм...
  Ось комсомолку по снiгу ведуть босу,
  I хоче опустити фашист униз!
  
  Я пiд Москвою з нацизмом завзято бився,
  I всiх ворогiв косили ми серпом.
  Навiщо ж Вермахт цей росiйським дався,
  Я по ньому вдарю кулаком!
  
  Я пiонер i пiд Москвою великою,
  Бився нiби воїн-велетень...
  Зупинив фашизму натиск дикий,
  У нас Господь Всевишнiй Рiд єдиний!
  
  Немає граней у вiдродженнi Росiї,
  Великий Сталiн, нас з колiн пiдняв...
  Сварог великий, вища месiя,
  I Лади променистої iдеал!
  
  Ми пiонери, хлопчики, дiвчата,
  Битися любимо - це наша доля...
  I голосочок комсомолки дзвiнкий,
  Хоча панує криваве свавiлля!
  
  Росiя це Батькiвщина Сварога,
  I комунiзму осяяла шлях...
  Не треба пiонерам злого Бога,
  Нас не зможе ворог у кулак зiгнути!
  
  У нас є танк крутий з похилою бронею,
  Його так просто фрицям не пробити,
  З любов'ю до Лади, дiви благородної,
  Щоб перетворився хижак просто на дичину!
  
  Москву борючись люди вiдстояли,
  А потiм був великий Сталiнград.
  Побачимо комунiзму скоро дали,
  Пройде i Берлiну знай парад!
  
  Так Сталiнград є гордiсть у цьому словi,
  Ми пiонери босонiж у кучугурi.
  Ми обламаємо рiг тупої коровi,
  I Гiтлера заженемо прямо в труну!
  
  Знай нiколи Вiтчизна не зiгнеться,
  Її порив узде не приборкати.
  Нехай вiчно свiтить над Росiєю сонце,
  I буде розбитий пiдступний тать!
  
  Пiд Сталiнградом виявили смiливiсть,
  Зупинити фашистiв ми змогли...
  Така є у росiян знайте зухвалiсть,
  А у ворогiв пiдуть самi нулi!
  
  Росiя може долетiти до Марса,
  I рiзну велич створити...
  I буде все звичайно дуже класно,
  Хоч життя тендiтне як шовку нитку!
  
  Не знає росiйських дух у боях перепони,
  Вiн має силу Перуна...
  Нас чекають вiд богiв нагороди,
  I свiтить елемент повiр руна!
  
  У чому росiйський дух не знає поразки?
  Вiн все повiрте розтоптати...
  Ми пiонери так бажаємо помсти...
  Непереможною як Вiтчизна рать!
  
  У нас вже майже прийшла перемога,
  Хай буде у славi комунiзму свiтло...
  За Батькiвщину боролися нашi дiди,
  Ми зустрiнемо скоро радiсть та свiтанок!
  
  Без Батькiвщини немає життiв пiонерам,
  Вони хочуть боротися за неї...
  I що ви захотiли злi сери?
  Нам забезпечити рабське життя?
  
  Нi отримає фюрер росiян у рабство,
  Його ми наче ляльку зламаємо...
  Адже витязi Росiї можуть битися,
  I з нами золотокрилий херувим!
  
  Немає граней нашої Батькiвщини пiд свiтом,
  Палає як найяскравiша зiрки...
  Ти стала для мене кохання кумиром,
  З тобою я не розлучусь нiколи!
  
  Я пiонер i босоногий хлопчик,
  Що з п'ятою голою мчить снiгом...
  А десь скаче бiлий, милий зайчик,
  Який обламає рiг вороговi!
  
  Не знає пiонер у бою сумнiву,
  Вiн не паяц, а термiнатор знай...
  Прийде фашистам лютим вiр помсти,
  I буде комунiзму яскравий рай!
  
  Як же настане знай епоха,
  В якiй кожен воїн iз ясел...
  Б'йтеся до останнього ти зiтхання,
  Щоб знищений лютий знай злодiй!
  
  Сяють яскраво зiрки комунiзму,
  Епохи свiтлої, кращої у свiтi немає.
  Ми зламаємо ярмо повiр фашизму,
  А Гiтлер буде росiйською на обiд!
  
  У нас повiр такi зi сталi танки,
  Що їхнiй снаряд пантери не проб'є...
  Помахаємо йодом свої хлопчик ранки,
  I знову пiонер у бiй хоробро пре!
  Ну, що фашисти мiцно отримали,
  Не думали нас просто перемогти.
  Ми мабуть комунiзму знаю милi,
  I зможемо вермахт та жартома розбити!
  
  В iм'я нашої Батькiвщини могутньої,
  Iде в атаку гордий пiонер.
  Хоч над Вiтчизною провисають хмари,
  Покажемо ми переможний усiм приклад!
  
  Повiр ворог мрiю не зупинить,
  Ми знову всiх фашистiв переможемо...
  Не буде зло повiр царювати на тронi,
  Ми новий свiт порядок створимо!
  
  Все буде добре у Вiтчизнi знайте,
  Я хлопчик, але в бою як Робiн Гуд,
  Спочатку лише подряпав я на партi,
  А нинi дуже навiть вiрте круто!
  
  Росiя може рвати багнетом нацистiв,
  Вона будь-яке вiйсько переможе...
  А пiонерам жити за комунiзму...
  Адже наша дружба мiцна монолiт!
  
  Нi в чому ми фрицям у лайцi не поступимося,
  Ми можемо перемагати ворогiв жартома...
  I так фашистiв ми дубиною лупимо,
  Реве пурга, снiгу у вихори крутячи!
  
  Не знає Русь фашистам знай пощади,
  Вона непереможнiстю сильна.
  Отримають шаблею мiцно в шию роки,
  I буде знищено Сатану!
  
  Не вiр, що Гiтлер є непереможним,
  Хоч силу пекла, все рахуй зiбрав...
  Коли народ i партiя єдинi,
  Народ наш вермахт на шматки розiрвав!
  
  Росiя у вiках славиться свята,
  Вона ламала Тигрiв, як метал...
  Розкинулася вiд краю до краю,
  Лише про таку країну молодик мрiяв!
  
  Ми перемагали немов велетнi,
  Рубили супостатiв знай мечем...
  Ми росiяни в боях непереможнi,
  Противникiв Вiтчизни розiб'ємо!
  
  Нас ти повiр нiщо не зупинить,
  I на ти знай нiщо не переможе...
  Ми фюрера по голову зариємо,
  У нас меч гострий та зi сталi щит!
  
  В усьому всесвiтi немає Русi прекраснiшої,
  У нiй буде ера свiтло на вiки.
  Всiм поколiнням стане мир та щастя,
  Потрiбна Вiтчизнi тверда рука!
  
  Так от коли в Берлiн граючи,
  Розмажемо вермахт немов попiл у кров.
  То буде час кордону раю,
  I разом iз Ладою царює любов!
  
  НОВI ПРИГОДИ СИНА СТIНЬКИ РАЗIНА
  Хлопця рокiв тринадцяти було заарештовано разом iз батьком. Батька вiдомий бунтар, що пролив потоки кровi. Але син ще зовсiм дитина. Який з нього спитай.
  Але помiчник Корнiла колишнього вiйськового отамана розцiнив iнакше. I запропонував хлопця допитати з пристрастю - а раптом знає, де знаходяться скарби батька.
  Сина Стеньки Разiна привели до тортур. Хлопчик намагався дивитися прямо i триматися гордо. Хоча всерединi було страшно. Розвiшанi тортурнi iнструменти, палає камiн. Кати у червоних касках.
  Самоса пiдiйшов до хлопця, простяг руку, труснув за комiр i грiзно спитав:
  - Розкажеш, де тiтка ховав скарб, вiдпустимо на волю. Нi - катуватимемо!
  Син Стеньки Разiна Гришка вiдважно вiдповiв:
  - Я вам нiчого не скажу! I тобi тим бiльше!
  Самоса гаркнув:
  - Намагати шибеника!
  I особисто потягнув за комiр, зриваючи каптан з хлопця. Гришку роздiли, i потягли на дибу. Хлопчик вiдчайдушно намагався вiдбрикуватися. Але досвiдченi кати ударом по шиї знерухомили Гришку. Потiм закрiпили його руки ззаду i стали пiднiмати за мотузку. Хлопчик заскреготiв зубами. Кат схопив пацана за тулуб i струснув, провернув у суглобах. Гришка важко задихав, але стримав крик.
  Дяк, що диктує переписувачам, прогугняв:
  - Говори злодiй, де твiй тiтка ховав скарби.
  Хлопчик з презирством у голосi вiдповiв:
  - Навiть якби й знав, то не сказав би!
  Самоса наказав ката:
  - Бий! Десять ударiв iз береженням!
  Кат стабiльно завдав ударiв. Тiло Гришки здригалося. На десятому ударi катувальник завмер. I глянув на Самосу. Пiд час розправи хлопчик мовчав, закусивши губу.
  Дяк, прогугняв:
  - Говори злодiй, де тiтка приховував скарби?
  Гришка крикнув:
  - Не скажу!
  Самоса гаркнув:
  - П'ять ударiв без заощадження!
  Кат обрушив на хлопчика удар iз розмаху, стрясаючи все тiло. Грицько скрикнув, але прикусив губу. Настав другий удар. Теж розгонистий та сильний. Гришка продовжував мовчати. I знову третiй удар, закапала кров iз розсiченої шкiри.
  Самоса похмуро дивився на те, як порють хлопця. Звiсно, синок мiг i не знати, де Стенька сховав скарб. I навiть, мабуть, справжнi скарби. Але слiд допитати хлопця. I вирвати з нього таємницi.
  Пiсля п'ятого удару кров закапала активно.
  Дяк повторив запитання. Гришка мовчав.
  Самоса наказав:
  - Стриби йому п'яту.
  Кат дiстав шматок розпеченого залiза, i пiднiс його до босої пiдошви хлопця. Той здригнувся, перекосився, i... знепритомнiв.
  Адала подумала, що Пiтера непогано було б пропустити через це, щоб вiн не вбивав беззбройних i старих. Погано вчинив Пiтер. А який би вiн був у реальному, контактному бою? Чи не збентежив би?
  Син Стеньки Разiна Гришка, до речi, знав, де захований один iз скарбiв батька, але мовчав. Його привели до тями, виливши вiдро крижаної води. Потiм Самоса наказав:
  - Припiйте залiзом i другу п'яту!
  Цього разу хлопчик не вiдключився, намагався сiпатися, але босi ноги Гришки затиснутi в колодцi.
  Самоса прошипiв:
  - Ще п'ять батогiв, без бережiння!
  Пiсля п'ятого удару, свiтла голова хлопця хитнулася, i Гришка знепритомнiв.
  Досвiдчений у справi дяк порадив:
  - Дай йому вiдiйти! Дитина все-таки ще вiдкинеться!
  Самоса суворо промовив:
  - Зняти цуценя! Обтерти горiлкою i покласти на лiжко... Нехай вiдiйде! Назавтра продовжимо катування!
  Гришку зняли з диби i протерли розсiчення, сумiшшю спирту та води. Хлопчик смикався: горiлка палить. Потiм Гришку дали гарячого бульйону, замкнули в натопленiй камерi. Але про всяк випадок прикували пацана за шию ланцюгом i дали заснути. Хлопчик спав на животi, лiжко було м'яким. На тортурах у катiв жертви часто вмирають, а Самоса хотiв знати, де Стенька сховав свої скарби.
  Давши Гришковi вiдiйти i поспати, наступного дня хлопчика знову притягли до тортур. Знову пiднялися на дибу. Вже розтягнутим суглобам Гришки стало болючiше. До нiг хлопчаки повiсили гiрки. Щоб сильнiше розтягти м'язи. Потiм кат, усмiхаючись, пiднiс розпечене залiзо i приклав до Грицьких грудей. Хлопчик заскреготiв зубами вiд дикого болю.
  Самоса ревнув:
  - Говори злодiй!
  Пахло паленим. Запах смаженого м'яса посилювався. Очi у Гришки вiд больового шоку перекосилися, i хлопчик знову знепритомнiв. Кат вiдiбрав залiзо вiд грудей i сказав:
  - Мiцний хлопець...
  Самоса гаркнув:
  - Треба його розколоти... Жаровню до нiг!
  Кат змастив пiдошви хлопця маслом, i на вiдстанi розпалив жаровню. Вже пiдпаленим п'ятам було дуже боляче. Хлопчик важко дихав. Роняв сумiш поту та кровi, скреготiв зубами, але мовчав. Хоча це йому дорого коштувало. Зусилля були запеклi.
  Самоса люто гарчав:
  - Говоритимеш! Гей, заплечний бiй!
  Кат обрушив удари на Гришку. На десятому ударi голова хлопчика мляво метнулась i завалилася. Прийшов до тями хлопчик не вiдразу, навiть пiсля того як на нього вилили вiдро води. Самоса вдарили Гришку по обличчю i наказав:
  - Ще бий!
  Дяк зауважив:
  - Подихне оголець.
  Самоса прогарчав:
  - Чорт! Знiмiть його з дибки! Завтра продовжимо!
  Гришку знову зняли з тортур i вiднесли до кiмнати. Хлопчик бився i сiпався. Поринув у важкий, марливий сон. Потiм прийшов до тями i заплакав. Але тiльки-но з'явився тюремник, змовк i зло глянув на нього. Той жбурнув пацану хлiба з квасом. Шансiв втекти у хлопця не було, тим бiльше його прикували за шию.
  Наступного дня Гришку катували трохи по-iншому. Пiдняли в стелi, пiднявши руки на дибi, а потiм вiдпустили. Такий дикий бiль, що
  перериває дихання. Хлопця пiднiмали тричi, поки вiн не знепритомнiв.
  Пiсля чого кат знову бив батогом i припалив живiт розпеченим залiзом. Гарненько помучивши хлопця, його вiдпустили i вiдвели до камери. Нiчого добитися катам не вдалося.
  Наступного дня Гришку пiдняли на дибу, пiд босими ногами розпалили жаровню, а по спинi та сiдницях були розпеченим дротом. Хлопчик кiлька разiв протягом тортур втрачав свiдомiсть, але приходив до тями. Поки кати самi не втомилися, припинивши катування.
  Наступного дня хлопчика розтягли, i кат стали ламати пальцi нiг розпеченими щипцями, а також давити ребра. Гришка кiлька разiв скрикував, але вимоги щось сказати - вiдповiдав муканням.
  I знову отримував батогом.
  Пройшло два тижнi. Дитяче тiло Гришки вже змучене тортурами. Бiль скрiзь. Нi лишилося, нi кровi, нi жилки не зворушеним болем. Спочатку коли його били i палили, хотiлося кинутися i приглушити вибухи в тiлi. Але коли бiль охопило всю сутнiсть, вiн притупився.
  Самоса i сам бачив, що шанси вибити щось у Гришки тануть на очах. Кати спробували новий засiб. Знайшли борошно. Волосся у Гришки збрило, i стало капати на тем'я холодну воду. Катування жорстоке та ефективне. За кiлька годин здається, що у мозку вибухають бомби. Гришка майже ослiп та оглух. Вiн уже не чув слiв, що вимовляються катом i Самосою.
  Тi здалися, знову потягли на дибу. Не розумiючи, що будь-який бiль для хлопця був лише вiдрадою - вiдволiкаючи вiд страшнiшої виразки в мозку.
  Вiд вогню та ударiв батогом посвiтлiло в очах.
  Гришка прийшов до тями i змiг розгледiти катiв. Ось катувальник пiдкладає гирки до колодки, у якiй затиснули хлопчику ноги. Бiль у руках i плечах стає сильнiшим, але вiн вiдволiкає вiд пекла в мозку.
  Самоса реве на всю горлянку. Вiн сам рудий, з бородою:
  - Говори щеня, де батько ховав скарби!
  Гришка хитає головою. У вiдповiдь слiдує удар, що трясе тiло, луплять сильно. Iнший кат пiд босими ногами хлопчаки нагрiбають жар пiд дибою. Моторошно, але не так страшно.
  Ось стоїть Корнила, хрещений батько Стеньки Разiна та колишнiй вiйськовий отаман. Постарiлий, iз сивою бородою. У його поглядi є навiть подiбнiсть спiвчуття каченiй дитинi. Поруч стоїть боярин у бобровiй шапцi. Йому явно спекотно в катувальному примiщеннi. I на обличчi явний iнтерес до катування хлопчика. Катування продовжується. Гришка раптом вiдчув у собi приплив сил i заспiвав:
  Ти Разiн менi цар та батько,
  Пiдняв у раз народ проти ярма...
  Я вiрю, настане стражданням кiнець,
  Буде боярам, лише батоги i дуля!
  
  Селянин, робiтник зараз пiд ярмом,
  Задавлений боярством простий пролетар.
  Але вiрю, що всiх кровососiв зметем,
  Заспiваємо нашiй Батькiвщинi тисячу арiй!
  
  Адже в кожному дворi стогне жертва бояр,
  Скрiзь є коли та диба.
  Вони навiть гiрше рахуй басурман,
  Намагаються, в муцi дригай!
  
  Але Разiн у битвах пройшов,
  Всi потрiбнi долонi та стежки...
  З перемогою козак наш вiльний прийшов,
  Щоб рвати усi боярськi попи!
  
  Нi, знайте, сумнiви повiрте в нас,
  Адже ми за народ, поза сумнiвом...
  Тепер настає прозрiння година,
  На славу iнших поколiнь...
  
  Ти Разiн свободи та честi - ватажок,
  Пройшовся нашою Росiєю...
  Хочу, щоб ти став нам государ,
  А краще за всесвiтню мiсiю!
  
  Нехай буде, тодi справедливiсть повiр,
  Надовго настане промiнь свiтла.
  I буде роздертий деспота звiр,
  Зумiємо дочекатися свiтанку!
  
  Битва йде пiд Симбiрськом - боротьба,
  Ми в лютi буйнi воїни знайте!
  I стати переможцем вiрю доля,
  Прошу по мiзках барам дайте!
  
  Хоч Разiн геройськи у бiй загинув,
  Але у вiчностi лик його святий...
  Адже вiн без сумнiву витязь, джигiт,
  I буде, ти вiр Кремль у мить взятий!
  
  Закiнчитися рабство та ярмо бояр,
  I сонце зiйде над планетою...
  Навiки зникнуть страждання, обман,
  А Разiн у поемах оспiваний!
  Поки хлопчик спiвав, всi кати, i "публiка" завмерши, слухали. Але на останнiх словах Самоса вибухнув i заволав на все горло:
  - Бий! Забий його!
  Кат обрушив на хлопця лютi удари. Вже втрачаючи свiдомiсть, Грицько прошепотiв:
  - Чи буде народ Росiї вiльним!
  Окровавленого хлопчика зняли з диби i вiднесли. Самоса витер пiт з чола i прошипiв:
  - Досить! Годi з нас! Четвертувати гаденя та справу з кiнцем!
  Корнила невпевнено промовив:
  - А чи правильно це дитину четвертувати? Та ще публiчно? Чи може придушити його в камерi?
  Самоса прогарчав, стукаючи по пiдлозi пiдборами:
  - Нi! Страти! I публiчно - четвертуванням!
  Боярин пiдтвердив, стискаючи кулак:
  - Нехай буде так! Стверджую смертний вирок!
  Самоса зловтiшно посмiхнувся:
  - Четвертують Гришку! Все розинське насiння виведемо!
  Тут Адала вiдволiклася. Вона змушена вiддавати команду стрiляти. I по Торонто б'є ракета бомбомета вагою двадцять тонн. Несе собi смерть та жах. Адала проводжає вогненний хвiст своїм розгубленим поглядом.
  Ох краще б вона була льотчицею. Як це здорово та романтично. Ось така льотчиця-нальотчиця.
  В небi дуже здорово. Дiвчина нахилила голову i стала згадувати хоч щось хороше. Але на думку нiчого не спадало. Окрiм повiстi про сина Стеньки Разiна.
  Хлопчик лежав на лiжку, i крутився увi снi марив. Тяжко спати, коли все твоє тiло поранене, а виразки ще й роз'їденi сiллю та горiлкою. Останнi п'ятнадцять днiв - суцiльна мука. Катування ночами та важка маячня вдень.
  Хлопчику мрiяв його батько. Могутнiй i сильний Степан пiдбадьорив сина:
  - Тримайся хлопець! Народ пам'ятатиме про тебе, як ти прийняв смерть!
  Гришка в мареннi вiдповiв:
  - А що на мене чекає смерть?
  Степан впевнено заявив:
  - Наше майбутнє туман. I не вiдомо, що чекає попереду. Але твої останнi хвилини у життi будуть найважливiшими. Не стушуйся! Збережи мужнiсть!
  Гришка не зовсiм упевнено вiдповiв:
  - Я буду твердим... Але ти батю... Невже наша справа загинула?
  Степан заявив громовим голосом:
  - Ну нi! Мене можуть страчувати, але прийде iнший Разiн, а за ним ще Разiн i нiчого з цим нашi вороги не зможуть зробити! Будуть новi столiття, буде змiна поколiнь... Але за Разiним прийде, володарю бурi Ленiн!
  Гришка, теж здобувши впевненiсть, заявив:
  - Вiрю, ти ще повернешся!
  Хлопчик опритомнiв. Тiло тупо нинуло i шкiра сiдала. Почувся скрегiт у дверi i в камеру зайшов кат.
  Великий катувальник ласкавим тоном сказав:
  - Здорово Гришка!
  Хлопчик, раптом вiдчувши у собi сили, вiдповiв:
  - Кати не здоровi, щоб ти здох!
  Мучитель добродушно кивнув:
  - А ти смiливе щеня. Рiзних я бачив i перемучив... Але такого, як ти не бачив! Такий маленький, а справжнiй кремiнь!
  Грицько скромно вiдповiв:
  - У менi дух мого батька!
  Кат з усмiшкою запропонував:
  - Давай укласти угоду...
  Хлопчик звякнув ланцюгом, i знайшов у собi сили пiднятися з лiжка i сiсти. Гришка з цiкавiстю запитав:
  - А яку угоду?
  Кат пошепки запропонував:
  - Давай ти менi розкажеш, де скарб твого батька, а я... Я знiму нашийник i винесу тебе в мiшку на волю.
  Гришка на мить завагався. Справдi, якщо обдурити ката. Сказати йому хибне мiсце, а самому скористатися моментом та втекти. Зберегти собi життя та залишити ворогiв iз носом? Спокуса була велика. Але згадався хлопчику батько. Хитрiстю та обманом купити собi життя? Нi, вiн має гiдно померти на ешафотi!
  Гришка струснув свiй голеним, у саднах i шишках головою:
  - Нi!
  Мучитель усмiхнувся i помiтив:
  - Завтра тебе страчують! Це точно... Катування вже не буде, а iнших до страти немає готових!
  Гришка здригнувся, але вiдважно вiдповiв:
  - Ну, страчують... Усi ми смертнi!
  Кат з усмiшкою додав:
  - Тебе не просто обезголовлять! А кинуть на колесо! Вiдрубають спочатку руки, потiм ноги, i лише потiм голову. Ти цього хочеш?
  Хлопчик здригнувся, став блiдiшим, i пробурмотiв:
  - Якщо доля така... Постараюсь тiльки прийняти смерть гiдно!
  Кат усмiхнувся i помiтив:
  - Твого батька вже вiдвезли до Москви. Там ще мучать крутiше тим тебе. А далi чекає теж колесо iз четвертуванням. А тебе... Шкода що страчують! Ти мiцний хлопчик, i непогано було б ще помучити тебе!
  Гришка жорстко вiдповiв:
  - На тому свiтi, тебе мучать!
  Кат покинув камеру. А Гришка обернувся, стукнув кулаком себе в пiдборiддя. Вiддалося болем у розтягнутих дибки жилах. Може, дарма вiн так? Слiд виявити розсудливiсть, i обдурити ката. А попереду, на нього чекає...
  Хлопчик ледве пiдняв i подивився на свою вкриту писугами та опiками руку? Невже її вiдсiчуть? Гришка глянув на свою ногу. Теж вся побита, пiдошви спаленi, пальцi зламанi. Але зiйти на ешафот все одно вiн, мабуть, зможе. I йому вiдсiчуть i ноги, i руки, i нарештi голову. А потiм душа полетить на небо...
  Вiн ще дитина, i не встиг нагрiшити. Пройшов випробування вогнем та батогом. Швидше за все, попереду чекає заслужений рай, або в гiршому випадку коротке перебування в чистилищi. Цiкаво, чи запросять йому священика для сповiдi? Втiм, це вже не має значення. Гришка не вiдчував за собою грiхiв i не боявся тепер неминучої зустрiчi з Богом. А в раю добре, чудовий сад, де вiчне лiто, а ангели грають на арфах. Чим не мiсце, заслужене для хлопчика, який перенiс найжорстокiшi катування?
  Це краще, нiж висiти на дибi, коли тобi шкiру розриває батiг i ламають пальцi розпеченим залiзом. Там ти вже назавжди залишишся хлопчиком i будеш вiчно юним i здоровим.
  Почулося брязкiт дверей. З'явилася дiвчина з тацею, i два вартовi, а також Самоса. Нелюд усмiхнувшись, повiдомив:
  - Останнiй раз у життi спiваєш гарненько цуценя! Корнила щедрий! А там тобi руки та ноги обрубають!
  Гришка жорстко вiдповiв:
  - I тобi буде покарання... Не на Землi, то на небi!
  Самоса гаркнув:
  - Цуценя! Подивимося, як ти закричеш на колесi!
  Гришка мужньо сказав:
  - Смерть часом дарує безсмертя, а зраду забуття!
  Самоса сердито грюкнувши дверима, пiшов. Залишився лише кат. Гришка майже привiтно кивнув:
  - Ось якi бенкети справляємо! I вмирати не захочеш!
  Кат з хитрим виглядом запитав у хлопчика:
  - А про свою душу ти не думав?
  Гришка чесно вiдповiв:
  - Я не вiдчуваю за собою грiхiв, щоб каятись.
  Кат на це кивнув:
  - Ну, радуйся оголеце. Заодно випий чарку вина. Мабуть першу у своєму життi.
  Гришка взявся, їсти гусака. Пiсля тюремної баланди їжа здавалася надзвичайно смачною. Хлопчику жувати було трохи боляче, але м'ясо здавалося солодким. I ковталося активно.
  Кат зауважив:
  - Якби не твiй хрещений дiд Корнила, ти б не отримав таких бенкетiв.
  Гришка iз серйозним виглядом запитав:
  - А чого вiн хоче?
  Мученик чесно вiдповiв:
  - Отримати скарби Степана. Iнакше б вiн i не ворухнувся б.
  Гришка байдужим тоном вiдповiв:
  - Нехай скарби лежать у землi. I послужать майбутнiм повстанням!
  Кат захоплено вимовив:
  - Ну, ти й орел! Справжнiй войовник! Що ж бажаю тобi успiху!
  I катувальник покинув хлопця. Гришка обтяжiв пiсля їжi та чарки мiцного вина. Очi зiмкнулися, i хлопчик поринув у сон. Йому снилися бої, i рiзноманiтнi подiї. Наче вiн казковий лицар, який рубає тисячi бiйцiв.
  Махне на право - вулиця, лiворуч провулок!
  I потiм лiтає на драконi. Немов казковий богатир...
  На ранок Грушку розбудили. Хлопчик уперше гарненько виспався i вiдчув себе бадьорiше. Його пiдняли кати. Надягли на поранене тiло, дерюгу. I пiдняли, повели на страту. Гришка бачив у свiтанку фарбу, i гострi списи.
  Хлопчик iшов у залозах, що було незручно. Його вивели надвiр. Босими, скалiченими ногами хлопчика було важко ступати на каменi. Але Грицько стиснувши зуби терпiв, i намагався триматися прямо. Хоча кожен крок спалених ступнiв давався з болем. Вiн так i вийшов на майдан.
  Люди побачили хлопчика. Бритого, всього в саднах i синцях, з босими спаленими ногами, схудлого.
  Гришка швидше викликав жалiсть, нiж ненависть. Багато хто, особливо жiнки, спiвчутливо зiтхали.
  Хлопчик пiдморгнув їм i сказав:
  - Мовляв, де наша, не пропадала!
  I рушив далi. Особливого страху був. Гришка був упевнений, що вiн не заслужив собi пекла. А рай куди кращий за земне, жорстоко iснування.
  Мiсце страти оточували добiрнi, московськi стрiльцi. Багато охорони та господарських козакiв. Здавалося, що страчують не дитину, а державного злочинця космiчних масштабiв.
  Хлопець нетвердо, хитаючись, залiз по драбинцi, ступаючи обпаленими ногами, по дубових дошках.
  На пласi блищала величезна, заточена сокира. Походжав масивний кат у червоному балахонi. Стояло колесо, призначене для четвертування.
  Грицько перехрестився. Рухати руками, щоправда, боляче.
  Глашатай почав зачитувати звинувачення:
  - Цей син Стеньки Разiн Гришка, винен: у приховуваннi скарбiв, органiзацiї загонiв бунтарiв, у стратах i пограбуваннях бояр, у насильствi жiнки та iнше. Тому засуджується до четвертування на колесi та вiчнiй анафемi. Нехай буде приведено вирок у виконаннi.
  Гришка здригнувся, але лишився стояти на мiсцi i триматися прямо. Дяк прошипiв:
  - Ну, що злодiй готовий покаятися перед народом?
  Гришка подумав. Так, є йому в чому каятися. Хлопець вклонився i сказав:
  - Вибачте донськi козаки. Винен перед вами, що не звiльнив вас вiд ярма боярського.
  Самоса вiдчайдушно заволав:
  - Страти його швидше!
  До хлопця кинулися помiчники ката. Гришка, долаючи бiль у руках, сам зiрвав собi палицю. Перед народом вiдкрилися виразки та рани, завданi катами. Потiм Гришку заломили руки i кинули на колесо.
  Кат занiс над хлопцем сокиру. "Зараз почнеться": подумав Грицько.
  Але в цей момент пролунав горн, i глашатай оголосив:
  - Царська милiсть! Виду дитинства Григорiя, смертна кара замiнюється продажем у рабство! Нехай буде так! Хлопця пiдняли з ешафота i вiдвели до примiщення. Для Гришка почалося нове життя.
  Спочатку його погодували кашею i дали попити молока. Хлопця прикували за шию ланцюгом i дозволили лежати на соломi. Прийшов лiкар. Став протирати рани горiлкою. Це було боляче, але Грицько мовчав.
  Лiкар зазначив:
  - Пацан живучий, заживе, як на собацi!
  Гришка, поївши мiцно заснув... Йому снилися рiзнi кошмари.
  Наступного дня йому знову дали поїсти i повели, одягнувши кайдани на руки та ноги. Хлопчик був голий, але на нього накинули плащ.
  Його супроводжувала стража та Самоса.
  Босi нiжки трохи пiдбили у ступати було легше. Гришка намагався вдавати, що йому не боляче. I гордо скинув голену голову, що вже почала вiдростати щетиною свiтлого волосся.
  Його вели вулицею, i перехожi оглядалися. Стояла тепла та сонячна погода.
  Гришка намагався бадьоритися. Ну, в рабство i що з того? Вiн роботи не боїться! Якщо навiть доведеться шукати в каменоломнях, вiн це витримає i втече. Знайде спосiб. Або пiднiме повстання подiбно до легендарного Спартака.
  Хлопця ввели до кам'яної будiвлi i повели нагору. Покритi пухирями босi нiжки дитини приємного охолоджувала кам'яна прохолода.
  Ось його завели до примiщення. Там бiля дверей стояло двоє величезних оголених до пояса, мускулистих воїнiв. Далi горiла лампада, i пишний диван. На ньому напiвлежала жiнка в паранджi та халатi. I поруч стояли мускулистi слуги та пара служниць. Причому вони були голi до пояса, i короткi спiдницi, але сандалi i теж iз закритим обличчям. Але груди при цьому оголенi i соски пiдфарбованi.
  Погляд на оголенi груди викликав у Гришки сильне хвилювання, i вiн почервонiв. Його вiк якраз, коли у юних чоловiкiв виявляється iнтерес до протилежної статi. I вигляд молодих гарних грудей, так збуджує.
  Жiнка в розкiшнiй паранджi та пишнiй сукнi проворкувала:
  - Роздягнiть його!
  З Грицька зiрвали плащ. Вiн був зовсiм голий. I чоловiча досконалiсть вже цiлком розвинена стирчала, i вiд чого було так соромно. Сам хлопчик був добре складний, м'язистий, i численнi слiди тортур, навiть надавали йому чарiвностi.
  Жiнка засмiялася, дивлячись на хвилювання Гришки. I проворкувала:
  - Хороший хлопчик! Ти бачу цiлком готовий.
  Супроводжуючий Гришка Самоса вiдповiв:
  - Йому цiна сто золотих рублiв панi!
  На той час це була велика сума. Гарного коня можна було купити за три карбованцi.
  Жiнка засмiялася i вiдповiла:
  - Вона ще дитина, i на турецьких ринкiв достатньо рабiв! Чисто через пошану до вас i тому, що менi подобається цьому хлопчика я заплачу за нього п'ятдесят рублiв!
  Самоса помiтив:
  - Воєвода хоче, щоб син бунтаря працював у каменоломнях у Криму, чи в Туреччинi! Йому не дуже хочеться, що малолiтнiй злочинець замiсть батога наглядача насолоджувався в обiймах хтивої ханшi!
  Жiнка засмiялася i вiдповiла:
  - Та я розумiю ... Вам багато кровi зiпсував Стенька Разiн i ви хочете вiдiгратися на його сина! Я ваш втiшу, менi подобається мучити i принижувати гарних хлопчикiв. А коли вiн менi набридне, я його вiдправлю на копальнi!
  Даю сiмдесят п'ять карбованцiв i це моє останнє слово!
  Самоса кивнув:
  - Домовилися велика!
  Насправдi навряд чи за змученого хлопця рокiв тринадцяти виручиш бiльше кiлькох рублiв на торгах. А те, що немолода ханша любити катувати i мучити гарних хлопчикiв, це все знали. Тим бiльше вона любила молодою плоть. Але коли в хлопчакiв пробивалася борода, їх заслiплювали, виривали язики, i вiдправляли на копальнi, де вони повiльно, але вiрно вмирали.
  Тож не скажеш, що Грицьку дуже пощастило. Але пригоди юного героя ще тiльки починаються... I найцiкавiше - попереду!
  
  ТАНКОМ НА МОСКВУ - УПУЩЕНИЙ ШАНС ВЕРМАХТА
  Гiтлер не став повертати нiмецькi вiйська на пiвдень. А натомiсть перекинув додатковi сили з Францiї та Балкан замiнивши їх на болгарськi та iталiйськi частини. В результатi фрицi примудрилися захопити Москву вiдразу, не давши ущiльнити оборону, i до настання осiннього бездорiжжя.
  Сталiн встиг втекти, але частина уряду була захоплена та знищена гiтлерiвцями. Пiсля падiння Москви Сталiн запропонував Гiтлеру мир на будь-яких умовах - тiльки повернiть столицю.
  Фюрер погодився вiддати Москву. Але натомiсть нiмцi отримали Кавказ, всю Україну, Крим, Прибалтику, Карелiю, i на пiвночi до Архангельська, залишивши лише Росiї Ленiнград iз коридором. Плюс ще решта територiї СРСР мала платити величезнi репарацiї. I це серйозно.
  Гiтлер ж очевидно оголосив себе переможцем. I звернувся до Британiї - мовляв, що буде битися чи миритися? Iнакше у вас заберуть усi колонiї. Але впертий Черчiлль вибрав вiйну, розраховуючи на ресурси США.
  Хоча з iншого боку атакувала Америку Японiя, i пiсля Перу Харбор самураї захопили iнiцiативу.
  На морi досвiдченiшi i вмiлi японцi перемагали янкi.
  Гiтлер поставив ультиматум Франка. I той погодився пропустити нiмецькi вiйська до Гiбралтару. Цитадель була взята, i вiйська Третього Рейху рушили до Марокко. Була розгромлена та захоплена база англiйцiв на Мальтi. Пiсля цього вiйська Роммеля отримавши пiдкрiплення захопили Єгипет.
  На сушi нiмцi впевнено перемагали англiйцiв. Їх уже не стримував радянський фронт. I ось за сорок другий рiк нiмцi захопили всю Африку, а також Близький Схiд та Iндiю.
  I нацiлилися вже наступного року атакувати i Британiю... I для початку повiтряний наступ. I маса бомбардувань.
  У цих умовах потрiбний якийсь сильний хiд! У Гiтлера з'явилися бомбардувальники Ю-288. Вiн це крилатий монстр нiс чотири тонни бомб у нормальному станi та шiсть у перевантажувальному варiантi. I швидкiсть шiстсот п'ятдесят кiлометрiв на годину.
  Ця машина для Британiї кошмар. Як i новий винищувач МЕ-309, який просто кошмар для США та Британiї.
  У нiмцiв у цiй вiйнi багато чого є. Одна з причин швидкої перемоги над СРСР стала ще й модернiзацiєю танка Т-4, який отримав довгоствольну 75-мiлiметрову гармату i змiг рознести в уламки броню Т-34. Та сильнi фрицi виявилися, що взяли Москву з ходу. I Т-4 з довшим стовбуром виявився теж вирiшальним аргументом та козирним тузом.
  Плюс ще в порядку експерименту проти СРСР у сорок першому роцi брав участь у боях танковий екiпаж дiвчини-красунi Герди. Чотири войовницi: двi блондинки та двi рудi.
  Вони билися на Т-4, пiдбивали радянськi танки i гострили.
  Лупавши за допомогою босих пальчикiв нiжок, по радянськiй машинi, Герда пискнула:
  - Солдат може обрости щетиною, але бути приємним на дотик для жiнки, а полiтик, як гладко не голиться, викликає вiдчуття поцiлунку з рептилiєю!
  Шарлота теж довбанула, натискаючи голою п'ятою на важiль i видала:
  - Солдат - це орел у ранзi горобця, полiтик-це мокра курка в ранзi iндика!
  Христина лупнула по росiйському танку, пробила його i вiдзначила, скелячи зубки:
  - Солдат хоч i не яскравий формою, i часом виконує дурнi накази, але на вiдмiну вiд полiтика-папуги не спiває з чужого голосу!
  Магда дотепно додала, довбаючи з великою влучнiстю супротивника, i пробиваючи радянськi танки:
  - Солдат - це трудiвник-мураха вiйни, а полiтикан зверху сипле лайно, будучи жирним трутнем тилу!
  I дiвчата як розсмiяються i покажуть свої перлиннi зубки. Зрозумiло проти таких стерв СРСР не встояти. I не вдасться Росiйської армiї перемогти вермахт. I взагалi багато тут боїв кипить.
  Дiвчата в боях за Москву ще як рiзко вiдзначилися.
  Герда стрiляючи за допомогою босих пальчикiв нiжок, агресивно скалячись, проворкувала:
  - Солдат вiдважний навiть боязкий, полiтик боягузливий, навiть петушась!
  Шарлота теж лупнула по радянському танку i пропищала:
  - Солдат благородний, але не вiльний, полiтик пiдлий, i теж насправдi раб пристрастей!
  Христина теж пропищала, з оскалом перлинних зубiв:
  - Солдат це лев, нехай ще недоросток, а полiтика лисиця i вже переросток!
  Магда, агресивно посилаючи снаряд за допомогою голої п'яти, помiтила:
  - Солдат схожий на ангела в пекле, а полiтик це свиня бенкетує пiд час чуми!
  Герда продовжуючи лупити i збивши вежу росiйському танку, дуже агресивно помiтила:
  - Босому хлопцевi комфортнiше бiгти снiгом, нiж взутому полiтику лавiрувати мiж струмками!
  Шарлота ведучи вогонь по радянським знаряддям, взяла i пискнула:
  - Хлопчик навiть на морозi голяка щасливiший, нiж старий облитий помиями промови полiтикана!
  Христина, посилаючи в ворога снаряди, провила:
  - Жiнка не так боїться виявитися голою i босою, як того, що полiтик-чоловiк її взує, i здере три шкури!
  Магда з усмiшкою красивої та сексуальної дiвчини додала:
  - Жiнка на вигляд боязка, але мало що може її по-справжньому злякати, диктатор-чоловiк загрожує на вигляд, але кидається вiд власної тiнi!
  Герда агресивно помiтила, збивши чергову росiйську гармату:
  - Для диктатора мовчання золото, тiльки якщо пiдданi без ремствування зносять залiза язиком у кишеню!
  Шарлота розбила снарядом радянську машину i пискнула:
  - Диктатор запевняє що вiн твердий як скеля, але на перевiрку тиран всього лише тупорилий брукiвка!
  Христина лупнула з великою влучнiстю в ворога, i прошибла тридцятьчетвiрку:
  - Дiвчина збиває нiжки, коли бiжить босонiж по гострому каменю, полiтик збиває з пантелику, коли мчить взутий мiж струмками!
  Магда з великою дотепнiстю вiдповiла, скелячи зубки:
  - Босу жiночу п'яту може проколоти гостре, взутого полiтиком виборця не проб'є навiть дотепнiсть!
  Герда ведучи дуже точним i прицiльний вогонь, цiлком логiчно вiдзначила:
  - Жiнка швидше вiддасть перевагу ходити в мороз босiй, нiж бути взутiй полум'яними промовами полiтикiв!
  Шарлота агресивно пальнула по радянському танку i пискнула:
  - У мороз гаряче серце не охолоне, а полум'яна мова полiтикана не зiгрiє!
  Христина дуже активно довбала в ворога, збила вежу i пропищала:
  - У серцi патрiота полум'я, а вiд полiтика тiльки лайно в печiнках!
  Магда дуже позитивно i з вискалом зубiв, заявила:
  - Солдат має полум'яне серце патрiота, а полiтики шлунок продажного страуса та горлянку жадiбного пiтона!
  Герда довбанула в радянський танк, зiрвала вежу i заявила:
  - Солдат зберiгає честь - вона дорого коштує, полiтик розпродає безсоромнiсть, яка гроша ламаного не варта, але обходиться втричi дорого!
  Шарлота iз цим погодилася, обламуючи чергову радянську гаубицю:
  - Солдат має сiру шинель, i багато сiрої речовини в головi, полiтик має шерсть сiрого вовка, i прагнути сiрi кардинали!
  Христина агресивно помiтила, надiславши снаряд iз поразкою вбивчої сили:
  - Полiтики заради червоного слiвця посилають солдатiв проливати кров, i заради чорного дiлка - зраджують любов!
  Магда, розбивши росiйську гармату, проворкувала:
  - Солдат може забруднити тiло, але залишається чистою душею, а полiтику, щоб вiдмитися вiд духовного бруду, не допоможе жодна ванна!
  Герда лупнула по радянськiй машинi за допомогою босих пальчикiв нiжок i прочирикала:
  - Солдату доводиться вбивати заради Батькiвщини поганих хлопцiв, полiтик заради своїх амбiцiй убиває все гаразд!
  Шарлота з великою агресивнiстю вражаючи супротивника i пробиваючи броню танка, видала:
  - Солдат, вбиваючи не вбивця, полiтик обiцяючи - не виконує!
  Крiстiна агресивно помiтила, пробивши чергову гаубицю:
  - Солдат часом робить неможливе не шкодуючи себе, полiтик нiчого не робить з можливого без користi в свою кишеню, не шкодуючи iнших!
  Магда лупнула в танк Т-34 використовуючи босi пальчики нiжок, i проворкувала з азартом:
  - Солдат - це лев, якому не вистачає пiд командуванням баранiв, полiтик - це лисиця, яку слухаються лише барани з курячими мiзками!
  Герда за допомогою босих пальчикiв нiжок послала черговий убивчої сили снаряд i в'янула:
  - Солдат не завжди може стати левом, але головне йому не виявитися вiслюком, з якого спустили три шкури!
  Шарлота логiчно вiдзначила, пославши за допомогою голої п'яти снаряд у радянську гаубицю i пискнувши:
  - Солдат далеко не завжди поводиться як ангел, але в глибинi душi вiдданий Богу, полiтик завжди виливає ангельськi промови з посилами раю, але й на поверхнi духу видно, що вiдданий Сатанi!
  Христина досить логiчно помiтила, вискалив зубки, i пiдморгуючи смарагдовими очима:
  - Солдат може залишитися i без чобiт пiд час битви, полiтик же взує, у будь-якiй ситуацiї!
  Магда теж послала снаряд за допомогою босих пальчикiв точених нiжок i видала:
  - Солдат носить маскувальну форму, щоб вижити заради Вiтчизни, полiтик же хамелеон, щоб убити морально виборця, заради захоплення трона!
  Москва була взята, пiсля чого гiтлерiвцi повернули на пiвдень в обхiд Києва.
  Червону армiю пiсля падiння столицi було деморалiзовано.
  Але в одному мiсцi радянськi танки все ж таки намагалися контратакувати нiмцiв.
  Герда послала снаряд за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула, скелячи зубки:
  - Солдат у бою кидається як пес на кабана, полiтик у тилу, багато гавкає та свинячить!
  Шарлота теж досить влучно вистрiлила росiйською машиною i агресивно помiтила:
  - Добре солдату бути мiцним як дуб при зустрiчi з ворогом, гiрше виявитися тупим, як пень при контактi з полiтиком!
  Христина довбала по супротивнику натиснувши голою п'ятою на пiдставу важеля i перевiряла:
  - Кат рубає голови сокирою, солдат коле в горло багнетом, полiтик капає на мiзки язиком, i душить за шию липучими словами!
  Магда пiдморгнула i з агресивним тоном, надiслала забiйний подарунок смертi в росiйський танк i пропищала:
  - Солдатовi краще бути лютим вовком, нiж боягузливим кроликом, особливо пiд час зустрiчi з удавом-полiтиком!
  Герда довбанула з дуже великою точнiстю, i пробила тридцятьчетвiрку пропищавши:
  - Солдат може бути лютим на вигляд, але в глибинi лагiдним агнцем, полiтик з ангельським видом на перевiрку типова свиня!
  Шарлота вельми агресивно поводилася, i скалила пику, i при цьому довбанув снарядом у ворога, за допомогою зрозумiло босих пальчикiв точених нiжок, видавши:
  - Солдати завжди смiливцi, навiть вiдступаючи, здiйснюють лише тактичний маневр, полiтики завжди боягузливi, навiть атакуючи, вони здiйснюються стратегiчну пiдлянку!
  Христина лупнула по ворогу i вискалив зубки, i зi смiшком помiтила:
  - Солдат б'ється з рiвними та сильними за наказом, полiтик нападає на слабкого, з власної сваволi!
  Магда з великою енергiєю рушила вороговi в основу вежi танка, використовуючи босi пальчики нiжок i в'якнула:
  - Справжнiй солдат не завжди родовитий, але завжди виконує свiй обов'язок, полiтик навiть iз королiвським родоводом, завжди не виконує обiцянок!
  Дiвчата боролися i в Африцi, i в Азiї, скрiзь показавши себе дуже грiзними войовницями.
  А у лютому сорок третього року пiшла висадка до Австралiї. I далi наступ на ПАР.
  Таким чином гiтлерiвцi пiдкорили майже всi англiйськi колонiї та домiнiони.
  Черчiлль боязко попросив свiту. Гiтлер вiдповiв вiдмовою, то вже й так усе взяв. I в червнi сорок третього року вiдбулася висадка десанту в Британiї.
  Чотири красивi дiвчата: Герда, Шарлотта, Крiстiна та Магда. Вони їдуть до експериментального танку - "Пантера"-2.
  Дiвчата очевидно босонiж i в бiкiнi.
  Їхнiй танк злетiв зi стапелiв i вийшов на узбережжя. "Пантера"-2 непоганий у принципi танк. Лобова броня корпусу в 100-мiлiметрiв, вежi 120-мiлiметрiв, бортiв 60-мiлiметрiв, i головне гармата 88-мiлiметрова 71 ЕЛ. Така зброя з великої вiдстанi вражає англiйськi танки, навiть "Черчiлль".
  Герда за допомогою босих пальцiв нiжок натиснула кнопку знаряддя i лупнула по англiйських танках.
  Пробила машину та проспiвала:
  - Слава Третьому Рейху!
  Шарлота, ця агресивна мегера. Теж пальнула по супротивнику. Проломила лобову броню "Черчiлля" i промуркотiла:
  - За нашi славнi перемоги!
  I теж стрiляла за допомогою босих нiжок.
  Потiм ця дiвчина прочирикала:
  - Ну вас молотитиму!
  Христина дуже влучно вистрiлила. Проламала броню за руйнування якої давали деякi грошi.
  Руда з золотистим волоссям войовниця, прочирiкала:
  - За Третiй Рейх!
  I знову босою нiжкою запустила, що є смертельним. I куди англiйцям проти нiмцiв. У фрицiв i технiка сильнiша, кадри кращi.
  Далi пальнула Магда, i розкроїла супротивникiв. I босою нiжкою навела зброю на ворога. I пальнула зi звiрячою силою.
  Войовниця пискнула i прогарчала:
  - За найвищу силу свiту!
  Дiвчина була тут такою блискучою. I молотила супротивникiв. Та даремно прем'єр Черчiлль зв'язався з Третiм Рейхом. Проти кого вiн попер. Нищiвний вийшов удар.
  Проти Герди звичайно немає прийому. Вона дiвчина колосальної сили.
  I знову босою нiжкою пальне, i масу англiйцiв розколошматить.
  Далi Шарлотта вистрiлить за допомогою босих пальчикiв нiжок. А потiм лупне i по "Кромвелю". Так отримують по рогах англiйцi капiтально.
  Шарлотта прокудахтала:
  - Найкрутiша у свiтi я!
  Христина теж влучно стрiляє по ворогах. Вона дiвчина колосальних можливостей. I якщо пальне, то вже й пальне.
  I її снаряди посланi босими нiжками такi вже смертельнi. А войовниця звивала:
  - За найвищi досягнення!
  Магда теж взяла i влiпила англiйцями на повну котушку. Використовуючи свої голi нiжки. Розбила британськi вiйська i пискнула:
  - Це все буде так колосально!
  Пiсля чого войовниця й показала мову.
  Коротше кажучи, дiвчина тут дуже крутi. I зовсiм не поганi. I голими п'ятами наводять стволи на англiйськi танки та самохiдки.
  Висадка пройшла успiшно. Нiмцi били англiйцiв у повiтрi. Новий винищувач МЕ-309 показав свою повну перевагу над ворогом. Як i Фокке-Вульф. Який наводив на британцiв страх.
  Коротше кажучи, Лондон коли потрапив в оточення. А Черчiлль намагався тiкати. Але не тут було.
  Двi нiмецькi дiвчата-льотчицi Альбiна та Альвiна збили всi лiтаки супроводу та змусили лайнер Черчiлля сiсти. Гордий прем'єр змушений був стати на колiна та цiлувати красуням босi ноги. Цiлував Черчiлль, нiжки i Альбiнi, i Альвiнi. I ступнi, i пальчики, i п'ята. Пiсля чого його дiвчата - прем'єра Британiї змусили лизати свої лони Венери. Що дiвчатам дуже сподобалося.
  Ось такi вони пустунi.
  Британiя впала. I фрицi на бiлому конi, трiумфують.
  Адольф Гiтлер урочисто оголосив:
  - Я взяв бiльше столиць, нiж Чингiсхан!
  Залишилося лише перемогти США. Але тут потрiбен певний час.
  Весь 1944 пройшов в обмiнi ударами в повiтрi та морських боях. Нiмецькi пiдводнi човни вдосконалювалися i ставали кращими за американськi. Вiрнiше, вони вже й були кращими, просто робилася їхня перевага i зовсiм тотальною.
  Фюрер взагалi нарощував свої обороти. З'явилися в серiйному виробництвi реактивнi винищувачi МЕ-262 i пiдводнi човни на перекисi водню. Тож ресурсiв у фрицiв тепер багато. I навiть людських.
  Було знову ударними темпами збудовано лiнкор "Бiсмарк". Його спустили на воду у березнi 1944 року. Новий корабель був у два рази бiльшим за водотоннажнiстю, нiж колишнiй i тричi потужнiший за озброєння. Будувалися й авiаносцi, причому дуже потужнi.
  Був у сiчнi 1945 року спущений на воду авiаносець здатний нести сто двадцять лiтакiв та з обтiчною формою корпусу.
  Третiй Рейх готувався до стрибка. Настав 1945 рiк... Американський флот зазнав великих втрат. I Японiя теж насiдала iз заходу на США. Нiмецькi лiтаки ставали дедалi досконалiшими, рахунки асiв наростали.
  Ось наприклад двi льотчицi з Третього Рейху - Альбiна та Альвiна їх називали А - квадрат, дуже жваво набирали рахунки. Поки що рекордсменом вважався Хаффман. До червня 1945 року вiн довiв свiй рахунок до чотирьохсот машин i в результатi отримав Лицарський Хрест Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. А це вже п'ятий ступiнь.
  Але Альбiна та Альвiна його вже наздоганяли. Перевищивши триста збитих машин кожна вони отримали Лицарськi Хрести Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. А ось зараз уже пiдбиралися до чотирьох сотень. I не мали намiру зупинятися.
  Ось Альбiна натиснула босими пальчиками нiжок на педалi штурвала та перевiряла:
  - Слава Великої Вiтчизнi!
  I збила кiлька американських лiтакiв.
  Альвiна продовжуючи вести вогонь, також лупнула. Збила за допомогою босих нiжок два лiтаки армiї США i пискнула:
  - Ми втiлення ненавистi!
  Дiвчата розiйшлися не на жарт. Вони дуже швидкi у битвi.
  Альбiна дала чергу з авiагармати i прошипiла:
  - Слава Батькiвщинi - батога!
  Альвiна з цим погодилася:
  - Величезна слава!
  Американцiв нiмцi пресували дуже жорстко. I брали якiстю своєї авiацiї.
  Непоганою розробкою виявився i Е-50. Цей танк вийшов з бронебiйною та скорострiльною гарматою. I з непоганим лобовим захистом.
  Американський Шерман йому не суперник. Та й "Першинг" теж. Е-50 показав себе машиною-звiром.
  Нiмцi в сорок п'ятому роцi осiли у Гренландiї, i створили плацдарм у Канадi. Одночасно нiмецька дипломатiя на свiй бiк перетягла i Бразилiю, з давно слухняною Аргентиною. I почалося просування i з пiвденних плацдармiв.
  1946 став вирiшальним. Нiмецькi та японськi вiйська вторглися до Мексики, i захопили майже всю Канаду, вторгнувшись i на Аляску. А потiм бойовi дiї остаточно перенеслися до США. На її територiї стали вiдбуватися справжнi битви.
  I звичайно ж нiмецькi танки серiї Е себе дуже небезпечними та бойовими машинами показали. Куди до них американцям. Така сила у фашистiв настала.
  Особливо коли танковий екiпаж Герди в атацi i трощить вiйська США.
  У неї машина серiї Е-50, спритна та стрiмка. У неї стовбур завдовжки 100 ЕЛ i калiбр зброї 105-мм. Якщо така гармата довбає.
  Герда натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика, випустила снаряд, точно вразивши супротивника i пискнула:
  - Слава Третьому Рейху!
  Шарлота ця руда дiвчинка теж лупнула використовуючи босi пальчики нiжок, по американцях i прочирiкала, скелячи зубки:
  - Нашим непереможним вiйськам слава!
  Христина теж довбанула босими пальчиками спритних, точених нiжок i в'якнула:
  - Героїзму вермахту слава!
  Магда, використовуючи довгi витонченi пальчики голих нiжок, теж лупнула i провизжала:
  - Непереможному вермахту слава!
  I чотири дiвчата як вiзьмуть i проревуть, на всю горлянку:
  - Ми справжнi орлицi, i героїзму сповненi! I лiтаємо немов птахи, хороброї Батькiвщини сини!
  Герда знову вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок. Вразила американську машину i прошипiла:
  - Нi, не сини, а доньки!
  Шарлотта вистрiлила в американську машину, вiдiрвала їй вежу i прочирикала:
  - Звичайно ж, доньки i дуже героїчнi!
  Христина лупнула по супротивнику. Пробила ворога наскрiзь, i прошипiла, оскалившись зубками:
  - Ми справжнi машинки смертi!
  Магда також пальнула по супротивнику. Розбила ворожу броню, протаранила лоб ворога i в'янула:
  - I ми найдосконалiшi машинки, що є на свiтi!
  I дiвчата хором завили:
  - Слава Нiмеччини, слава, танки рвуться вперед! Дивiзiї Третього Рейху вiтає хоробрий народ!
  Коротше кажучи, у нiмцiв справи клеїлися, i їхнi вiйська здобували одну перемогу за iншою.
  США звичайно ж сильна економiка, але вони програвали в якостi технiки. Особливо танкiв та реактивної авiацiї. Нiмцi вже мали МЕ-262 Х у серiйному виробництвi, i цей лiтак був i живучим на швидкiсть понад 1150 кiлометрiв на годину, i озброєння п'ять авiацiйних 30-мiлiметрових гармат. Проти такої машини американцям не встояти.
  Був у нiмцiв i птах ХЕ-262, простий у виробництвi, майже цiлком з дерева, дуже легкий i маневрений. Але ХЕ-262 зважаючи на занадто малу масу i високу швидкiсть, i спрощена була складена в управлiннi i вимагала високої квалiфiкацiї льотчикiв. Натомiсть вiн чудово пiдходив для стилю Хаффмана, який дiяв у зближеннi. I з близької дистанцiї трощив американцiв.
  Але крiм Хаффмана, ще й двi дiвчинки дiяли: Альбiна та Альвiна. Вони перевищили кожна по триста збитих лiтакiв i отримали Лицарськi хрести залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. Лицарськi хрести з золотим дубовим листям, мечами i дiамантами мали поки що тiльки Хаффман, який збив понад п'ятсот лiтакiв, i Рудель, легендарний штурмовик, що пiдбив понад п'ятсот танкiв, i безлiч iнших наземних цiлей. I ще сiмнадцять лiтакiв.
  У Третьому Рейху затвердили ще й шосту ступiнь Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами, тому хто досягне тисячi збитих лiтакiв, або такої ж кiлькостi розбитих танкiв.
  У даному Лицарському хрестi мало бути начеплено не менше сотнi дiамантiв, i вiн був би бiльшим, нiж iншi Лицарськi хрести. Тож нагорода не лише виходила почесна, а ще й дорога.
  Альбiна та Альвiна летять по небу. Збивають собi лiтаки янки i наспiвують крiзь зуби:
  - Гарнi дiвчата,
  Великi подруги...
  Б грiзнi хлопцi -
  I класнi потуги!
  Альбiна за допомогою босих пальчикiв нiжок навела авiацiйну гармату, лупнула по американцю i пискнула:
  - Вогники веселих очей!
  I пiдморгнула напарницi. Та зрiзала свого вiзавi. Рознесла супротивника в дрiбнi трiски, використовуючи босi пальчик нiжок, i прочирiкала:
  - За комунiзм та нашi славнi перемоги!
  Альбiна поправила напарницю, збиваючи лiтак американцiв:
  - За арiйський комунiзм!
  I обидвi дiвчата розреготалися.
  Тим часом вiйна тривала. Американцi явно програвали, найкращому за технiкою i вишколом вороговi, що ще використовує iноземнi дивiзiї.
  Зокрема у американцiв основний танк "Шерман". Ну кудись йому проти основного нiмецького Е-50. Машина у гiтлерiвцiв мала лобову броню в 250 мм, бортову в 170 мм, i вага в сiмдесят тонн при двигунi в 1200 кiнських сил з форсуванням двигуна.
  Слiд зазначити, що " Шерман " було пробити нiмця навiть у борт, оскiльки броня у Е-50 похила. Навiть "Шерман" iз сiмнадцятифутовою гарматою, "Свiтлячок" не дуже брав у борт нiмця. Адже цей танк не був масовим.
  А сам американський танк гiтлерiвцi впевнено брали iз п'яти кiлометрiв. Тим бiльше, у нього високий силует. Дещо краще був у американцiв "Першинг". Але цей танк не був таким масовим як "Шерман" i все одно його 90-мiлiметрової гармати не вистачало для ефективної боротьби.
  Тiльки "Надпершiнг" мiг пробити нiмецький Е-50 у борт. Благо гармата та калiбру в 90-мiлiметрiв i завдовжки стовбура в 73 ЕЛ. Зате скорострiльнiсть всього чотири пострiли за хвилину проти дванадцяти у нiмецького Е-50, i вага п'ятдесят тонн для двигуна в 500 кiнських завеликий. Та й броня недостатня. У лоб нiмецького основного мастодонту американцiв все одно не пробивав. А був у фрицiв ще й Е-75 з гарматою калiбру 128-мiлiметрiв i товщиною бортової бронi 210-мiлiметрiв пiд нахилами, з ще кращим захистом i двигуном 1500 кiнських сил.
  Тож iз самого початку США програвали. Лише танк Т-93, точнiше самохiдка вагою дев'яносто три тонни, i товщиною лобової бронi 305-мiлiметрiв i гарматою 155-мiлiметрiв могла боротися з нiмецькими мастодонтами в лоб.
  Але ходовi якостi цiєї самохiдки були неважливими, як i скорострiльнiсть. I нiмцi її знищували авiацiєю.
  Тож американцi загалом не процвiтали, i безнадiйно програвали.
  I нiмецькi вiйська пiдходили дедалi ближче до Нью-Йорка та Вашингтона.
  Трумен почав благати Гiтлера про мир.
  Але фюрер хотiв лише без жодних умов повної капiтуляцiї. Вашингтон був оточений. I гiтлерiвцi розпочали штурм столицi США.
  Танковий екiпаж Герди боровся за свiтле завтра. I без зайвих проблем перемагав.
  Дiвчина навiть стала стрiляти не лише босими пальчиками нiжок, а й червоними сосками грудей. I це дуже допомагало.
  Шарлота теж пальнула натиснувши рубiновими сосками на кнопку джойстика i перевiряла:
  - Велич комунiзму в тому, щоб бути не рибою, а китом!
  Крiстiна, ведучи вогонь, натискаючи на кнопки джойстика, вiдзначила:
  - А ми нiмцi i збудуємо найбiльший iз комунiзмiв!
  Магда, стрiляючи малиновими сосками по супротивниках, агресивно видала:
  - Найсвiтлiший комунiзм! Тiльки нагору, нi кроку вниз!
  Герда босими пальчиками нiжок навiвши гармату, i перевернувши влучним пострiлом американську гаубицю, пiдтвердила:
  - За арiйський комунiзм!
  Пiсля падiння Вашингтона Америка незабаром капiтулювала. I сталося це 31 сiчня 1947 року.
  Закiнчилась друга свiтова вiйна. I прихiд Гiтлера до влади, постi збiгся, з капiтуляцiєю Америки.
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  Здавалося, настав тривалий перiод свiту. Справдi, всi вiйни закiнченi, США захопленi i чого ще бажати? Але залишалася ще одна наддержава iз колонiями: Японiя. I Гiтлер хотiв i її пiдкорити.
  20 квiтня 1953 року розпочалася нова вiйна за передiл миру. СРСР усе ще iснував у усiченому виглядi. Вiйськовi, що прийшли до влади пiсля Сталiна, поставили формальним головою уряду Вознесенського. Цей лiдер зумiв частково вiдновити економiку Росiї. I запропонував Гiтлеру участь СРСР у вiйнi проти Японiї. Той погодився, але за умови, що Росiя поверне собi лише ранiше захоплене самураями Примор'я, острiв Сахалiн та Курильську гряду.
  Отже Вознесенський отримував новий шанс вiдродити СРСР i частково реабiлiтувати iмперiю.
  Бої розгорнулися на повну силу.
  Оленка та її команда билися на новому, експериментальному танку Т-11. Ця машина була важкою i добре захищеною. Її лобова броня досягала 300 - мiлiметрiв при вазi машини шiстдесят вiсiм тонн i гарматi 130-мiлiметрiв калiбром. А поки що в СРСР основний танк Т-54, який теж дуже непоганий.
  А Оленка зi своїми напарницями веде вогонь iз потужної зброї з великої дистанцiї. Японцi, звичайно ж, мають свої машини. Ось, зокрема, i Е-75, скопiйовану з нiмецької моделi за лiцензiєю. Але цей танк вже трохи застарiв.
  А Оленка його пiдбиває використовуючи босi пальчики нiжок. I вона посилає снаряд точно встик.
  Дiвчина цвiрiнькає:
  - Слава епосi комунiзму! Слава Ленiну у серцях!
  Справдi, це красуня найвищого зразка.
  Анюта теж стрiляє, використовуючи босi пальчики точених нiжок i пищить:
  - Я войовниця дуже крута, i така наче лялька заводна!
  Веде вогонь по черзi та Алла. Ця дiвчина лупнула по самураях i видала:
  - В iм'я свiтла, тепла та вiтру!
  I теж очевидно використовуючи босi нiжки.
  А потiм усадила i Марiя. Це дiвчина колосальної душевної сили. Розбила японський танк i перевiряла:
  - За могутнiй комунiзм!
  I пiддала голою п'ятою.
  А пiд кiнець пальнула за допомогою босої нiжки та Маруся. Дiвчина вразила супротивника i прошипiла:
  - Слава епосi кращого свiту!
  I як засвистить... Ось це справдi дуже крута дiвка.
  Радянський танковий екiпаж чудово працює та набирає рахунки. Дiвчата очевидно швидко виходять у лiдери. У них i машина найкраща з найкращих для Червоної армiї.
  А Герда бореться на пiрамiдальному танку. Ця машина вже бiльш досконала i в нiй лише два члени екiпажу.
  Вони разом iз Шарлотою ведуть вогонь японцями, i дiють гранично ефективно.
  Герда використовуючи босi пальчики нiжок натиснула на кнопки джойстика i вразила японську машину, прошипiвши:
  - I летiли додолу самураї пiд напором сталi та вогню!
  Шарлота ща нею теж пальнула, використовуючи босi пальчики своїх точених нiжок i прошипiла:
  - Але наш вермахт вiд тайги до британських морiв, всiх у мiльйони разiв сильнiший!
  В iншому пiрамiдальному танку борються Магда та Крiстiна.
  Дiвчата-термiнатори вкрай бойової та колосальної сили.
  I ось Христина стрiляє, використовуючи босi пальчики нiжок i пробиває японця.
  Пiсля чого верещить:
  - Наша епоха з перемогами попереду!
  Магда теж стрiляє по вороговi. Зносить iз самураю вежу i верещить:
  - I звершення чекають ще крутiше!
  I знову босими пальчиками нiжок наживає на систему, зносячи ворогiв.
  Та тут дiвчата, якi i коня на скаку зупинять i в хату, що горить, увiйдуть.
  Войовницi долали супротивника i поступово брали вгору.
  Японiя програвала. А нiмцi використали грiзну зброю - дисколети.
  Цi лiтаючi тарiлки не знали собi рiвних.
  Ось Агата та Адала борються на дисколетi. Вiйницi керують машиною за допомогою джойстикiв, i розгортають цей потужний агрегат. I так трощать супротивникiв. I луплять тепловими променями з повiтря. Буквально винищуючи мiць суперникiв.
  Агата ведучи вогонь по ворогу, реве:
  - Шалена моя пристрасть!
  I голою, круглою п'ятою як натисне.
  Адала стрiляючи по ворогах, впевнено заявляє:
  - Це лише влада!
  I теж босi пальчики нiжок використовує проти ворога.
  Дiвчата безпосередньо розiйшлися. I такi скажемо прямо бойовi красунi.
  Що вiд Японiї навряд чи залишиться.
  Країна Вранiшнього Сонця програвала. I на жаль, це здавалося майже безнадiйною справою.
  Самураї зiштовхнулися з технологiчною перевагою. I дуже серйозним противником щодо оперативного планування.
  Японiя свого часу перемагала Росiю, але зараз програвала коалiцiї.
  Пiд кiнець Третiй Рейх навiть завдав ядерного удару по островах, i країна вранiшнього сонця капiтулювала.
  Внаслiдок чого завершилося завоювання колосальних земель. Втiм, Третiй Рейх ще трохи повоював у Латинськiй Америцi та провiв додатковi захоплення територiї.
  Але коли весь свiт пiд Третiм Рейхом, поки що вiльний СРСР дражнить фюрера.
  I 20 квiтня 1957 року розпочинається агресiя проти Росiї. I колосальнi сили просуваються до СРСР.
  На що розраховувати у умовах Червоної Армiї? Сили вже дуже нерiвнi.
  Але певнi розрахунки у росiйських та iнших нацiональностей все-таки є.
  Особливо на Олега Рибаченка та Маргариту Коршунову. Хлопчик i дiвчинка рокiв дванадцяти перекинутi з особливою мiсiєю, щоб допомогти СРСР вистояти та перемогти.
  Оце дiти i з ними чотири дiвчини-демiурги!
  I вони б'ються дуже вiдчайдушно.
  Наташа, Зоя, Августина, Свiтлана борються iз гiтлерiвцями.
  Дiвчата за традицiєю босонiж та у бiкiнi. I це їхнє кредо. Вони б'ються з диким розлюченiстю.
  Наталя, ведучи вогонь з автомата, зауважує:
  - У чому ми добрi, що вмiємо битися!
  Зоя, стрiляючи по супротивнику, погодилася:
  - Вмiємо!
  I кинула босими пальчиками нiжок гранату.
  Августина писала по фашистам з кулемета, i великим азартом, проорала, кинувши голою п'ятою гранату:
  - Я винищувач зла!
  Свiтлана, теж ведучи вогонь по супротивнику, i влучно стрiляючи, викошуючи ворогiв i кинувши босою нiжкою пакет iз вибухiвкою через який перекинувся танк, задерикувато видала:
  - Я зiтру Третiй Рейх у порошок!
  I дiвчина знову показала мову.
  Олег Рибаченко жбурнув у супротивника дитячою нiжкою вбивчої сили презент смертi та видав:
  - Солдат iнодi користується пiд час вiдпочинку повiями, полiтик завжди i у роботi та у вiдпочинку повiя яка використовує виборцiв!
  Маргарита, зрiзуючи фашистських тварин, i посилаючи вбивчi подарунки смертi, в'янула:
  - Солдат повiй платить зароблене своєю кров'ю, полiтик сам повiя i йому платять за те, щоб вiн зiпсував кров виборцям!
  Ось це войовницi та дiти-монстри. З ними ти можеш битися практично проти будь-якого монстра. I навiть гiтлерiвського.
  Наташа, стрiляючи по гiтлерiвцях, i обороняючи Москву, заспiвала:
  - Нас тисне ярмо орди,
  Нас гне ярмо басурман...
  Зоя, ведучи вогонь по фрицях, i запускаючи босими пальчиками нiжок убивче просипало:
  Але в наших жилах кипить,
  Небо слов'ян...
  Августина стрiляючи по фашистам, i дiї дуже енергiйно, пiддаючи гранату голою п'ятою, продовжила:
  I вiд чудських берегiв,
  До берегiв Колими...
  Свiтлана з диким азартом наспiвувала, пограючи м'язами нiг, i плитками преса видала:
  Все це наша Земля,
  Все це ми!
  I тут дiвчата треба сказати були з великою зарозумiлiстю та колосальною агресiєю.
  I вiчнi безсмертнi дiти Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова також воїни класу супер.
  Олег Рибаченко жбурнув босими пальчиками нiжок убивчої сили вибуховий пакет i свиснув.
  На фашистiв повалилися приголомшенi й ошелешенi ворони, якi пробивали їм верхiвки.
  Олег Рибаченко перевiряв:
  - Солдат стрiляє, посилаючи кулю вороговi в груди, полiтик вбиває, пiдсовуючи свиню в кишеню, та жовч у печiнку!
  Маргарита Коршунова, теж спочатку босими пальчиками нiжок жбурнула забiйної сили на смерть. I теж засвистить обрушивши на супротивника ворон, пробиваючи вежi танкiв.
  Дiвчинка прочiрiкала:
  - Солдат у бою ура кричить, полiтик теж не мовчить, але якщо воїн у лайцi битий, то тому що крик на жаль не щит!
  Їх нiхто не зупинить, їх нiчого не переможе. Злi вовчицi давлять ворога, злi тигрицi - салют героям.
  Або може бути героїням. Ось це азартнi дiвчата найвищого польоту птаха.
  I якщо б'ються, то вже вiд душi.
  I Оленка зi своїм екiпажем на танку Т-13. Машина, яка готова протистояти нiмецьким, пiрамiдальним композицiям. Дiвчина стрiляє по супротивнику, i спiває:
  - Нашi танки, це просто диво,
  Вiд пустель до пiвнiчних морiв!
  Розiрвемо тебе повiр Юда,
  Буде знищено страшного звiра!
  Анюта пiдтвердила з люттю, теж пальнув по противнику за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Я ворога порву i зiтру в порошок.
  Алла по черзi зарядила в супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок i прочирiкала:
  - За велич комунiзму червоного кольору!
  Марiя теж лупнула по ворогу, зробивши влучний пострiл голою нижньою кiнцiвкою i ревла:
  - За гарнi перемоги!
  Маруся також за допомогою босих пальчикiв нiг рушила ворога, наче його вразивши i в'якнула:
  - За найвищi iдеї комунiзму!
  П'ятiрка билася з фашистами, мов термiнатори.
  Олег Рибаченко довбанув мечами млин, розрубуючи гiтлерiвцiв i перевiряв:
  - Солдат не завжди зiрка, але слава його подвигiв з вiками не тьмянiє, полiтик завжди мiтить на роль свiтила, але безслав'я його вкривається цвiллю!
  Маргарита Коршунова теж рубанула за допомогою прийому метелик i пропищала:
  - Солдат працює гострим багнетом i коле на совiсть, полiтик б'є байдики за допомогою мови, чиї гостроти позбавленi совiстi!
  I дiти-термiнатори як засвистять i обрушать на фашистiв оглушених намертво ворон.
  А в небi боролися й радянськi льотчицi. Ось зокрема Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова.
  Вони билися немов билиннi богатирi-самки. Використовуючи босi пальчики нiжок, посилали авiацiйнi снаряди. Вражали ворогiв дуже влучно.
  Анастасiя натиснула червоним соском на кнопку джойстика, вразила фашиста i прочирiкала:
  - Слава iдеям комунiзму!
  Ведучи вогонь по супротивнику, використовуючи полуничнi соски, напiвгола Акулiна теж проворкувала:
  - Героям СРСР слава!
  Ось такi тут гарячi та сильнi дiвчата. Як вони борються, як справжнi звiрi. I в них надлюдський азарт та колосальна сила.
  Анастасiя, круша гiтлерiвцiв, заспiвала:
  - Над нещасною планетою зависла,
  Злiсних фрицiв кипляча пiтьма...
  Окупант свою сокиру ненависну,
  Заточив i рубай голову!
  
  Людина вона однак не пiшака,
  I не завжди ходити пiд ярмом...
  Перетворить злих ворогiв на головешки,
  Володарем стане свiтiв!
  Олег Рибаченко тим часом кинув кiлька горошин з анiгiляцiєю босими пальчиками нiжок i заспiвав:
  - За Росiю та свободу до кiнця, змушуючи в унiсон стукати серця!
  А потiм хлопчик-термiнатор промовив:
  - Солдат може випити зайвого вина i обгадати, але не буде подiбно полiтику виливати в хмелю без мiри словесний пронос!
  Маргарита Коршунова взяла i рубала мечами як пропелера по ворогам, їх пiдрiзаючи.
  I перевiрила, вискалив пику:
  - Босонiж дiвчисько готове бiгти за своїм коханим без страху, але з якого переляку виборець дозволяє себе взувати полiтикам!
  А тут ще й Єлизавета на танк Т-55. Машина з бiльш потужною, нiж у Т-54 гарматою в 105 мм i готова з ворогами боротися.
  Дiвчата в танку очевидно лише одному бiкiнi.
  Єлизавета натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика стрiляючи досить точно в ворога, i проворкувала:
  - За Росiю комунiзму!
  Потiм по черзi вистрiлила i Катерина, використовуючи для стрiлянини червоний сосок грудей.
  Вразила гiтлерiвський танк i проворкувала:
  - За успiхи у будiвництвi комунiзму!
  Олена також пальнула по супротивнику, використовуючи босими пальчики нiжок. Рознесла ствол пiрамiдального танка, все це зробила влучно.
  Пiсля чого прочирiкала:
  - Найсвiтлiший у нас буде комунiзм!
  Далi лупнула i Єфрасiя, хоча вона зазвичай лише водiй. Але дiвчина врiзала дуже влучно, вiдбиваючи бiля танка гiтлерiвцiв дуло.
  Пiсля чого проворкувала:
  - Наш комунiзм яскравiший за сонце!
  Дiвчата на танку босi та у бiкiнi дуже красиво та харизматично виглядають. А у них груди з такими червоними сосками.
  Єлизавета заспiвала iз захопленням;
  Зламаємо ярмо повiр фашизму,
  Якщо треба гори згортаю.
  Буде ера, ера комунiзму,
  У небо я з пiснею полечу!
  I знову дiвчина яскраво-червоним соском натисне на кнопку джойстика i врiже по гiтлерiвцям.
  Тож фюреру мало не здасться.
  З такими дiвчатами зрозумiло, що СРСР ще живий, i не зламати його так просто Гiтлеру.
  А з такими хлопчиками i дiвчинка, як Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова, тим бiльше.
  Хлопчик-термiнатор довбанув мечами i пропищав:
  - Полiтик, це лисиця, для якої виборцi мешканцi курника, але пожираючи м'ясо тих, у кого iнтелект курки полiтикан обов'язково пiдсуне свиню!
  Маргарита Коршунова босими пальчиками нiжок жбурнула кiлька горошин анiгiляцiї i прочирикала:
  - Солдати - це бiйцiвськi пiвнi, що несуть золотi яйця, для iндикiв-генералiв яких у свою чергу пожирають полiтики-лисицi!
  Олег Рибаченко засвистiв, збиваючи ворон на голови фашистам, що наступають, i прочiрикал:
  - Солдат бiжить в атаку вiрячи в перемогу, полiтик у тилу, за будь-якого результату насвиняє бiйцю вiдступом вiд принципiв!
  Маргарита Коршунова теж свистом посбивала ворон, i спустошила їх капiтально обрушивши на голови фрицям, пискнула:
  - Солдати iнодi вiдступають, бо щастя мiнливе, полiтицi ж завжди здають, їхнє щастя в пiдлянку та пiдсовуваннi свинi!
  Олег Рибаченко знову провiв мечами млин i провив:
  - Босонiж хлопчик занадто спритний, щоб дозволити полiтикану загнати себе пiд каблук!
  Маргарита Коршунова провела прийом махаон мечами i пискнула:
  - Коли босi нiжки дiвчата пораненi гострим камiнням, вони ранять серце чоловiка, а от полiтики змушують сьорбати щи лаптем, вiдбивають печiнку виборцям!
  Олег Рибаченко голою хлоп'ячою п'ятою пiддав убивчий подарунок смертi i в'якнув:
  - Солдат не шукає смертi, хоче жити, полiтик не шукає способу виконати передвиборчi обiцянки - хоче наживатися на виборцях!
  Маргарита Коршунова взяла i босими нiжками кинула тоненький диск, зрiзаючи вежi танкiв i ревла:
  - Солдат завжди юний серцем, навiть посивiвши, полiтик старий пройдисвiт, що сидить у печiнках, i лихий чорт навiть iз густою шевелюрою!
  Олег знову рубав мечами в стилi махаона i пискнув:
  - У давнину у солдата був меч, потiм його замiнив автомат щоб легше вбивати ворогiв, а у полiтика за часiв зброї язик - смертоноснiше якого винайти неможливо!
  Маргарита Коршунова агресивно помiтила, довбавши з дикою люттю по вороговi:
  - Солдат - це свого роду машина вiйни, але залишається людиною, у полiтицi ж немає нiчого людського, вiн механiзм вiйни проти розумних доводiв!
  Вони працювали дуже активно i з бойовим ентузiазмом молодих титанiв.
  Але й нiмцi та їхня рать пресують.
  На Ю-888 летять двi дiвчини: Iзабелла та Заїра, красивi блондиночки. Вони кидають униз бомби. Але з боку з'являється ЯК-23.
  Iзабелла за допомогою босих пальчикiв нiжок наводить авiагармату, i стрiляє по радянськiй машинi. Потiм додає швидкiсть. ЯК-23 i так не надто швидкiсний, а тут ще й у перевантаженому варiантi i наздогнати нiмецьку машину не може.
  Дiвчата луплять голими п'ятами по склу i пищать:
  - Славитись, наша армiя свята!
  I як покажуть язики!
  I радянська машина потрапила пiд вогонь двох заднiх авiацiйних гармат, i спалахнула, що босi пальчики дiвочих нiжок роблять.
  Заїра прочiрiкала, вискалив зубки:
  - Я всiх випраю червоних солдатiв!
  I пiдморгне блакитними очима. I у неї вид найбойовiший i насичений.
  А як вона любить гарних юнакiв?
  Втiм, вбивати у неї спрага значно бiльше.
  Коли нiмкенi приземлилися вiдбомбивши, Заїра випила трохи пива. А Iзабелла, крiм пивка, ще й додала ракiв. Дiвчата iз задоволенням перекусили. Вони залишили витонченi, босi, слiди на iнеї аеродрому. Хлопчаки пожирали їх майже оголених красунь голодними та збентеженими поглядами. Наскiльки дiвчата прекраснi i водночас i жахливi.
  Iзабелла запитала у Заїри:
  - Як ти думаєш незабаром кiнець вiйнi?
  Заїра вiдзначила:
  - Не ранiше лiта! Поки що не вiзьмемо Москву, росiяни не капiтулують!
  Блондинка зi смарагдовими очима помiтила:
  - I пiсля падiння Москви ще можуть бути бої!
  Блондинка з блакитним волоссям погодилася:
  - Можуть! Але це вже не бої, а агонiя!
  I дiвчата розсмiялися, доїли ракiв, i знову в бiй... Поки що погода була вiдносно льотна. I їхнi голi нiжки залишали витонченi, босi слiди.
  Iзабелла зазначила:
  - У нас все гарне, навiть слiди!
  Заїра кивнула:
  - Нiмецькi дiвчата сама досконалiсть!
  I обидвi злi красунi хором заспiвали:
  - Рейх сама досконалiсть,
  Рейх сама досконалiсть...
  Вiд посмiшки до жесту,
  Вище всяких похвал!
  Ах яке блаженство,
  Знати, що ми досконалiсть,
  Знати, що ми досконалiсть,
  Знати що ми iдеал!
  I знову сиплють бомби на радянськi позицiї. I люди гинуть. Багато людей гине вiд обстрiлiв та бомбардувань. I вiд пострiлiв газометiв, та iнших убивчих пристроїв.
  Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова дуже гарнi дiвчата. Анастасiя вже має чимало рокiв, але не старiє, i виглядає дуже свiжою та юною, тiльки сильно розвиненi, великi м'язи роблять її на вигляд старшим. А личко у неї нi їжею зморшки або сiточки, з нiжною, засмаглою шкiрою. А Акулiна ще роками юна. Обидвi красунi на чудовому рахунку. Вони аси найвищого класу. Тим бiльше, Покришкiн пiсля того, як його збив Фрiдрiх-Вольф, сильно контужений i вже бiльше бойових вильотiв не здiйснює.
  Анастасiя робить маневр рваною бочкою. I збиває дещо вже застарiлий МЕ-362. Пiсля чого дiвчина-богатир пищить:
  - Ми орлицi в небi лихi!
  Акулiна проводить маневр, лисяча змiйка, i зрiзає у хвiст Фокке-Вульфу-5 i цвiрiнькає:
  - За нами Росiя! За нами Росiя!
  Дiвчата, звичайно ж, на пiдйомi. Вони навiть лiфчики не надягли в одних тоненьких трусиках б'ються. Але це дуже допомагає у бою. Адже пiдвищує ефективнiсть впливу вбивчих вивертiв.
  Анастасiя знову робить маневр. Цього разу у неї супротивник серйознiший за МЕ-462, який має вiсiм вогненних точок. У тому числi чотири авiацiйнi гармати 30-мiлiметрiв калiбр. I це очевидно серйозний опонент. Потужне озброєння дозволяє зрiзати супротивника з одного заходу. А в тебе лише одна авiагармата...
  Анастасiя втiм, спритно кидає свiй лiтак убiк, уникають свинцевих струменiв, що летять. Та в неї всього 20-мм калiбр зброї. Але якщо пальнути хвостом.
  Анастасiя заспiвала з посмiшкою:
  - Менi в хвiст вийшов Юнкерс,
  Але ось задимив вiн...
  Прикро завили гвинти,
  Їм навiть не треба хрестiв на могили,
  Зiйдуть i на крилах хрести!
  Акулiна хихiкнула i пiдрiзала Ю-588, проворкувавши:
  - За веселi перемоги!
  I показала свої перлиннi зубки. Дiвчата тут найширшого та колосального бойового розливу.
  Анастасiя кидає ЯК-23 убiк. Її знову намагаються збити. Насiдає МЕ-462, машина серйозна.
  Анастасiя заспiвала з люттю:
  - I бачу серйозного,
  Увi снi Iвана Грозного...
  Земля в Сибiру роздана,
  Тобi Рiдна Русь!
  I войовниця знову пiдбиває нiмецьку машину. Спочатку розпарює їй крило. Примушує втрачати швидкiсть. А потiм заходить у хвiст. У нiмця добрi шанси пiти за рахунок високої швидкостi пiкiрування. Але не проти Вiдьмаковi. Тому що вона ас найвищого класу!
  Акулiна теж у жорстокому бою. Дiвчина впирається голими п'ятами в педалi i спiває:
  - Не терпiти слов'ян приниження,
  Проти нiмцiв устанемо все горою...
  Не потерпимо бiльше образ,
  Зламаємо ворога сталевою рукою!
  Ось проти неї "АероКобра"-5. Сильна машина: чотири кулемети, i двi авiагармати 37-мiлiметрiв. Акулiна свою машину пускає як санки з гiрки уникаючи авiацiйних снарядiв. I пiднирює пiд черево. Натискає босими пальчиками нiжок на гашетку... I вражає точно вразливу мету.
  I американська машина спалахує.
  Акулiна з натхненням проспiвала:
  - До перемоги безсмертних iдей комунiзму!
  Анастасiя теж б'ється добре. Ось проти неї три "Мустанги". Вони начебто не такi грiзнi як МЕ-462, чиї авiапушки здатнi збити з одного влучення. Немає у "Мустангу", американського винищувача лише кулемети. Зате їх шiсть, досить великий 14-мiлiметрiв калiбр.
  Анастасiї доводиться маневрувати. Струменя куль злегка подряпала крило. Але є попадання на зближення та американський винищувач горить.
  Анастасiя проспiвала:
  -Божевiльний будинок у вогнi,
  Буде нескiнченно бiсiв мучити,
  Грiшний чоловiк своє отримає,
  Той, хто поклонявся Сатанi!
  I ось ще одна машина США пiдвита... I це очевидно досить серйозна заявка.
  Остання машина з янкi намагається пiти. "Мустанг", за швидкiстю перевершує ЯК-23 i йому вдається вiдiрватися. Анастасiя пальнула з дистанцiї.
  I зачепила американця. Але той дим хвостом, все встиг зiйти з дистанцiї бою.
  Анастасiя зазначила:
  - Пiф-паф! Не потрапив! Зайчик сiрий поскакав!
  Акулiна теж билася з Р-71. Потужна машина з вiсьма кулеметами та авiагарматою 37-мiлiметрiв калiбр. I теж маневруючи пiдпалює цiй машинi крило... I заводить у тил, пiдстрiлює.
  Акулiна заспiвала:
  - Сонечко смiється,
  Яскраво свiтить дiтям.
  I знову кинула свою машину набiк. Стрiляє у Ю-288. Ця машина застарiла, але ще бореться. Нiмець, намагається втекти. Але йому вiд дiвчинки, що енергiйно тисне на педалi голими, круглими п'ятами сховатися не вдається i машина спалахує.
  Анастасiя зi смiшком помiтила:
  - Отак вони нас бояться!
  I ще один Фокке-Вульф накрила!
  Акулiна люто промовила ведучи вогонь:
  - Свiт нас має поважати, боятися,
  Подвиги дiвчат не злiчити числа...
  Комсомолки так вмiють битися,
  Буде знищено Сатану!
  I войовниця пiдморгнула своїй напарницi. Хоча тої й не видно...
  Красунi повертаються назад. I це ризиковано. Ось МЕ-462 починає за ними женуться. Стрiляє...
  Дiвчата маневрують. Машина нiмецька небезпечна. Акулiне пошкодило крило, i спалахнуло дерево.
  Її дiвчина дотягла до злiтної смуги. Дiсталося i Вiдьмаковi... I їй пробило фюзеляж i витекло масло, трохи пошкодило мотор.
  Дiвчата поки що змушенi вiдмовитися вiд польоту. Їхнi машини чинять.
  I вiн босонiж побiгли снiгом. Розминають свої сильнi та мускулiсти тiла.
  Обидвi дiвчини засмаглi. Руда, чиє волосся на вiтрi як прапор СРСР, i блондинка.
  Анастасiя запитує напарницю:
  - Ну, як ти думаєш поб'ємо нiмцiв?
  Акулiна чесно зiтхнувши вiдповiла:
  - Якби тiльки нiмцiв... Увесь капiталiстичний свiт на двигунах!
  Руда ствердно кивнула:
  - Противник дуже сильний. Але чого ви чекали?
  Вiйна йде жорстока, але вiра войовниць у перемогу непохитна, i з такими можна i гори звернути i Гiтлера перемогти.
  
  Фюрер не дав Британiї пiд дюкером ШАНСIВ
  Гiтлер не зупинив вiйська пiд Дюкер. I британська армiя була частково розгромлена i частково полонена. Це викликало англiйцiв колосальний шок. I в результатi пропозицiя з боку Гiтлера свiту була прийнята. Умови були помiрнi. Англiйцi повертали Третьому Рейху ранiше захопленi Нiмецькi колонiї, i землi, що ранiше забрали у Туреччини. А також визнавали те, що вже й так i було завойовано.
  Гiтлер захопивши масу французьких, бельгiйських, голландських i повернувши ранiше втраченi свої колонiї, тимчасово заспокоївся. Потрiбно було перетравлювати новi землi.
  Була також окупована в сорок першому роцi Грецiя та Югославiя. Але на цьому вiйни тимчасово закiнчилися.
  Фюрер не поспiшав iз походом на схiд. Сталiн не дражнив гусей, принаймнi поки що. Але Третiй Рейх продовжував готуватися до вiйн. I 1944 року справа торкнулася суперечки навколо пiвнiчної Буковини. Фюрер зажадав вiд Сталiна повернути цi землi Румунiї, якi ранiше не належали росiйськiй iмперiї.
  Сталiн, який на той час уже доукомплектував сто двадцять танкових дивiзiй затявся. СРСР був країною, яка вже завершила переозброєння i п'ятдесят тисяч танкiв - це серйозний аргумент.
  Гiтлер же ще тiльки розкручував випуск "Пантери"-2 i "Тигра"-2 бiльш досконалих танкiв з потужним озброєнням. Правда у цих машин були потужнiшi двигуни нiж у реальнiй iсторiї. Реактивна авiацiя у Третього Рейху непогана, але ще теж почала розкручуватися.
  У СРСР перевага у числi лiтакiв.
  Щоправда у Гiтлера бiльше живої сили, включаючи i колонiальнi вiйська, i загалом вищий економiчний потенцiал.
  Коротше кажучи: 22 червня 1944 розпочала нова вiйна. Обидвi сторони звинувачували одна одну в агресiї. Бої йшли у прикордонних районах зi змiнним успiхом. Можливо, Червона Армiя i прогаяла свої шанси дiючи нерiшуче. Може й сам Сталiн вагався, чи варто йти вглиб позицiй фашистiв.
  У всякому разi, нiмцi змогли трохи заглибитися в радянську територiю i були зупиненi. Бої вирували в небi. Реактивний лiтак МЕ-262 у вiдсутностi собi рiвних у швидкостi, i потужно озброєний, але недостатньо надiйний у польотi. Дещо ефективнiшим показав себе МЕ-309 з дуже потужним озброєнням три 30-мiлiметровi гармати, i чотири кулемети з високою швидкiстю 740 кiлометрiв на годину.
  Нiмцi в цiлому в авiацiї були сильнiшими i їх аси перевершували радянських. Але також не так однозначно. Вiйна надто швидко для Нiмеччини закiнчилася i досвiду не нагромадили.
  Бої показали, що серiя КВ важких танкiв сильно застарiла i морально, i фiзично. "Пантера"-2 показала себе гарним танком. I їй вiддали прiоритет. Т-34 був непоганий, але вже застарiв. У СРСР досi випускалися неефективнi колiсно-гусеничнi танки. Тож йшов обмiн ударами двох недосконалих армiї.
  Взимку лiнiя фронту застигла... Весною 1945 року радянськi вiйська намагалися наступати, але загрузли в оборонi вермахту. Бої йшли все ще вздовж кордону. Орiєнтовно був паритет сил. Але ситуацiя могла й ускладнитись. Нiмцi вiдчайдушно намагалися втягнути у вiйну та Японiю.
  Самураї загрузли в Китаї, не зумiвши повнiстю проковтнути подiбним, занадто жирний i великий шматок.
  Але ситуацiя стабiлiзувалася. I Хiрохiто запропонував як варiант перемир'я Чан Кайшi. I тимчасовий роздiл сфер впливу розв'язати собi руки на пiвночi. Втомленi вiд затяжної вiйни китайцi погодилися.
  I тепер реальна створилася загроза, що вже наприкiнцi травня 1945 року Японiя вiдкриє другий фронт. Та й у фашистської Нiмеччини разом iз сателiтами i колонiями значно бiльше людських та економiчних ресурсiв, нiж у СРСР. I вона дедалi бiльше збiльшує випуск озброєнь. Причому у нiмцiв з'являється бiльш досконала, нiж у СРСР, технiка, особливо в реактивнiй авiацiї!
  Сталiн намагається знайти вихiд iз цiєї ситуацiї. Пiдключити, наприклад, до вiйни Британiю. Але має саму проблему в колонiях, особливо в Iндiї. Так США воювати з Третiм Рейхом та Японiєю не хочуть. Тим бiльше що Гiтлер масових репресiй проти євреїв не проводив, i ще не мав репутацiї чудовиська в очах Заходу.
  Тож спроби намацати нових союзникiв не вдалися. Японiя жадала помститися за Халхiн-Гол i повторити успiх колишнiх часiв. I в неї пiсля укладання перемир'я у Китаї звiльнилися додатковi сили. А у вiйну з Британiєю та США самураї ще й не вступили.
  I ось 30 травня Японiя повинна оголосити вiйну СРСР i атакувати по всьому периметру кордону, i завдала нищiвного удару ще й по радянськiй базi у Владивостоцi, що дуже небезпечний хiд. I удар японських вiйськ має виявитися сильним.
  Iмператор Хiрохiто особисто стежив за останнiми приготуваннями до пiвнiчного наступу. Загальний план передбачав вторгнення в Монголiю i Примор'я... Це в цiлому логiчно - уникати форсування повноводної рiчки Амур, i використовувати особливо в Монголiї свою чисельну перевагу.
  Занепокоєння викликало лише стан танкового парку країни Вранiшнього Сонця. Хоча легкi танки й перекидаються з метрополiї, на континент... Великi надiї вони пов'язують iз кресленнями нiмецького танка Т-4 iз досить довгоствольною зброєю. Невелика вага в двадцять п'ять тонн i потужна лобова броня роблять машину придатною до бойового використання.
  Але її ще треба випускати у масових кiлькостях. Є й альтернативнi iдеї - скопiювати Т-34... Добре, що на нього документацiя є. Тiльки гармату встановити нiмецьку - у неї балiстика краще.
  Сам iмператор наказав обидва танки якнайшвидше впровадити у виробництво. Але цей час, а його якраз i не вистачає. Почне сипати снiг або навiть зливи i чортос-два повоюєш... Щоправда можливi й альтернативнi шляхи. Та й Монголiї можна битися навiть до снiгопадiв.
  Але головну роль вiдiграє пiхота, кавалерiя... Загалом у першому ешелонi чотири мiльйони пiхотинцiв, значна частина вже має бойовий досвiд, iншi непогано навченi новобранцi - в Японiї є величезний призовний резерв. Танкiв мало - трохи бiльше двох тисяч i всi легенi... Деякi навiть танками не назвеш - танкетки. Транспорту також не надто, з вермахтом не порiвняти... Хоча є надiя, що й у росiян iз цим не все гаразд. Авiацiї в першiй лiнiї понад п'ять тисяч машин, щоправда, бомбардувальники, як правило, тактичного рiвня, але є пiкiрувальники, якi не поступаються Ю-87. Загалом авiацiйний флот не слабший за нiмецький у сорок перший, хiба що з аналогом Ю-88 у Японiї теж гiрший за нiмецький.
  Але нiчого, сировини вистачає, робочої сили вистачає, Америцi їх не дiстати. Можна буде, переваривши колонiї, забезпечити вiйська на найвищому рiвнi.
  Але це в майбутньому, а поки що... Поки, мабуть, доведеться платити великими втратами, за кожен крок! У Японiї не дуже цiнують солдатське життя. Смерть вважається доблестю, великим вибором!
  Переселенi острови, де сто мiльйонної нацiї тiсно, жорстока мораль, кодекс Бусiдо. Це накладає вiдбиток i, людей дивишся на мурах. Думаєш скiльки з них можна ще пожертвувати, щоб не програти вiйну.
  Не хочеться в ролi падальника. А брак чоловiкiв компенсує багатоженство - адже їх не сковує Християнська мораль!
  Так що вже в першому ешелон йдуть сили рiвнi Вермахту в авiацiї та пiхотi (з гiршою механiзацiєю, але як мiнiмум не поступаються в хоробростi!), Щоправда в танках i артилерiї японцi будуть помiтно слабшi за Вермахт сорок першого року.
  Проте в цьому iмператор впевнений i сил проти них буде виставлено набагато менше. Крiм того, через тривалу вiдсутнiсть загальної вiйськової повинностi, у нiмцiв дефiцит кадрових офiцерiв. Японiя ж цiєї напастi не знала. А значить у Країни Вранiшнього Сонця, кадровий склад вiйськових, особливо середнього вiку, краще пiдготовлений, нiж у нiмецьких колег. А через кiлька мiсяцiв у масовiй кiлькостi будуть надходити танки "Карась" скопiйованi з Т-34, але з кращим знаряддям. I тодi вони поговорять iз Третiм Рейхом на рiвних!
  Тож Хiрохiто, загалом, усе вже вирiшив. Дата призначено на 30 травня. У Японiї 30 вважає числом гармонiйним, як мiсяць травень. Якраз свято та час починати. I основнi пiдготовчi заходи буде завершено саме до цiєї дати.
  В iмператорському палацi багато жiнок-нiндзя. Вони виконують подвiйну функцiю, служать iмператору i надiйно охороняють офiцiйне Божество Японiї.
  Дiвчата тут рiзнi, звичайно японок, але є i рудi, блондинки, шатенки. Одяги також рiзноманiтнi, i дуже багатi, i скромнi, а не якi взагалi в бiкiнi. Поєднує їх те, що всi вони без винятку, молодi, красивi, фiгуристи та... босi. У Японiї прийнято, щоб служницi так ходили у будинках чи палацах. Але не чоловiки звичайно ж... Босонiж ходять i прислуговують хлопчику, яким ще немає п'ятнадцяти рокiв.
  Сам палац розкiшний, у ньому в останнi тижнi додалося рiзноманiтних хутряних виробiв, шкур, трофеїв.
  А за наказом iмператора вже навiть будують новий... Хiрохiто вирiшив на честь перемог звести будiвлю, що вдвiчi перекрила Ейфелеву вежу. Але поки що пiд найбiльший у свiтi палац, китайськi робiтники розчищають майданчик. Труднощi воєнного часу, хоча робочих рук, зараз з надлишком, але важливо, щоб не витекло куди дефiцитнiша поки що сировина. Для розробки копалень, вiдновлення колишнiх, що вiдбили вiд Британiї та США.
  Ямамото увiйшов до iмператора i низько вклонився, побажав великому здоров'ю... Далi вже дiлова розмова.
  Гросс-адмiрал запропонував повторити те, що вже було в Порт-Артурi, в 1904, коли 27 сiчня японський флот пiдступно атакував морську базу Росiйської iмперiї.
  Тiльки цього разу удар планувалося завдати силами лiнкорiв та авiаносцiв, ну, зрозумiло, i з мiсцевими флотилiями, мiноносцями. Сила Японського флоту придушує: отже, вони ще використовувати. Питання виникли ще, чи не вдарити по Петропавловську-Камчатку?
  Хiрохiто на це помiтив:
  - Щоб всадити одразу i в цей пункт, прийде зняти частину сил з оборони Гавайського Архiпелагу, а це ризик втратити найстрижневiший пункт Тихоокеанської оборони!
  Ямамото випромiнював упевненiсть:
  - З одного боку правильна ваша величнiсть, але ... У американцiв зараз мало великих сил, для атаки. Навряд чи вони ризикнуть саме зараз кидатися, особливо з огляду на те, що тиждень тому ми потопили за допомогою дiвчат-нiндзя ще два їхнi авiаносцi. - Гросс-адмiрал показав пальцем у небо. - Їм нiчим нас стримувати i пiдтримувати атаку на Гаваї з повiтря. А авiаносцi та лiнкори швидко не будуються. - Хоча Манкурт i божевiльний хлопець, але щоб вiн у цiй ситуацiї полiз...
  Iмператор розумно заперечив:
  - Але саме тому вiн може спробувати використати свiй шанс. Наприклад, висадитися на торгових кораблях, поки в США тоннажу звичайних суден вистачає.
  Ямамото на це також логiчно заявив:
  - Нехай спробує! Нашi пiхотинцi вже встигли закрiпитися i їхня доблесть, стiйкiсть вiдома всьому свiту. Захопити багато ворогiв не дадуть. А потiм нашi лiнкори та авiаносцi повернуться i перерiжуть постачання... I будуть новi десятки тисяч трупiв та полонений. I в цьому випадку в Америцi ще бiльше посиляться внутрiшнi розбiжностi i навiть можлива громадянська вiйна в мiнiатюрi!
  Хiрохiто сподобався такий висновок. Iмператор дружньо поплескала Гросс-адмiрала по плечу:
  - А що? Справдi, як я знаю американцiв, вони не вмiють проводити швидкi висадки на непiдготовлене узбережжя. Так що на них чекає капкан!
  Ямамото з усмiшкою додав:
  - А наступним кроком, можливий i стрибок у Панамському каналi!
  Хiрохiто на це заперечив:
  - Нi, пане адмiрал. Ми не втримаємо перешийок. Америка може кинути мiльйон солдатiв з новими "Шерманами", i неминуче скинути найслабкi сили у море. Крiм того, пiти з Тихого Океану капiталiсти США ще можуть, але втратити Панаму, звiдки з Пiвденної Америки йде сировина нiколи. Це їм сигнал битися до кiнця. А так є надiя, що Гаваї будуть притягувати магнiтом усi їхнi сили, ми перемелюватимуть вiйська США, доки поки громадська думка, i труднощi вiйни не занурять iмперiю Орлана в хаос. - Iмператор зробив пару ковткiв чорної кави та додав. - Для США сама Америка, це неприступна фортеця, а ось Гаваї, форпост, на чужiй територiї. Помiряємо запал, поки найголовнiший ворог не буде повалений. Ну, а тодi на США обрушимося з обох бокiв. Не забувай, що вiдкриття другого фронту вимагатиме, мiнiмiзувати сили на одному з них.
  Ямамото погодився лише частково:
  - Звичайно, пiвнiч для нас особливо щодо далекої перспективи найважливiше. Але кораблi вiн мало сковує. Пiсля падiння Владивостока, через серйознi погоднi умови, що залишиться у росiян, нас вже не вiдволiкатиме. I тодi можливi й активнiшi воєннi дiї проти США!
  Хiрохiто пiдтвердив:
  - Звичайно ж, вони й будуть! Ти ж моя права рука та опора престолу!
  Iмператор, подивившись на красунь-служниць, помiтив:
  - Але тепер сухопутнi частини беруть на себе мiсiю звеличення Країни Вранiшнього Сонця i понесуть основний тягар вiйни. Тож треба буде дати напуття i нашим пiхотинцям!
  Ямамото поспiшив нагадати iмператору:
  - А пропонував йти на пiвнiч ще в сорок першому... Хоча напевно, ця пропозицiя тодi ще не дозрiла!
  Хiрохiто пiдтвердив:
  - Правильно! Ми зараз краще готовi до затяжної вiйни на пiвночi. У нас є i нафта, i боксити, метали, вугiлля, робоча сила... Все, щоб воювати довго i успiшно. Ми стали сильнiшими, i готовi набагато краще, нiж у сорок першому. Коротше кажучи, Ямамото - йди та перемагай!
  Випроводивши найславетнiшого японського командира Хiрохiто, вирiшив спочатку вислухати пiсню у виконаннi жiнок-нiндзя. Ну а потiм мати менi приємну бесiду з генералiтетом сухопутних сил. Вже всього кiлька днiв залишилася.
  Незважаючи на те, що загроза нападу мiлiтаристської Японiї пiсля вiзиту Рiббентропа до Токiо стала цiлком реальною, за допомогою пiдкупу та зради агенти Мiкадо переконали командування Владивостока не наводити вiйська на повну бойову готовнiсть. I як наслiдок Дамоклов меч уже занесено, а в ресторанi балують.
  Майор Виноградова схопила юнака-офiцера за волосся, вона була на голову його вища i явно сильнiша:
  - Це що за хам та п'яниця! Чому у вас така розбещена команда! Це тип бiльше скидається на юнгу, нiж офiцера. Може його для початку, гарненько здути, щоб весь хмiль вийшов.
  Дубiнiн знiяковiв:
  - Це Паша Шойгу. Його вiдправили на курси прямо iз суворовського училища, за скороченою програмою. Вiн ще зовсiм хлопчик, за два мiсяцi день народження - шiстнадцять рокiв.
  Виноградова неприємно скривилася:
  - Ого! У п'ятнадцять рокiв уже офiцер! Ось що робить вiйна! А й не знала, що молокоси вже повноважнi звання отримують.
  Дубiнiн знизав плечима:
  - На вiйнi дiти рано дорослiшають! Тим бiльше з ним трапилася iсторiя, начебто вiн найкраще оповiдання написав про оборону Москви, i Жуков це зазначив, i порадив перевести хлопця з курсантiв до офiцерiв.
  Виноградова за цих слiв пiддобрiла:
  - Добре! Що вiн не дурень. - Погрозила немов шкiльна вчився пальцем. - Загалом непогано, але бiльше жодних п'янок! Счу запах, а нiс у мене собачий, одразу пiд трибунал! - Сильна жiнка, зрiла, але не втратила атлетичної стрункостi та свiжостi, тицьнула пальцем у полковника. - Загалом i ти за це заплатиш. Вже людина немолода, а поводиться.
  Дубiнiн надривно кашлянув:
  - Загалом менi тридцять три, але вже був сiм разiв поранений, так що здаюся старим...
  Виноградова хотiла щось сказати у вiдповiдь, як раптом передсвiтанкову тишу розколов жахливий гуркiт. Це нiби з неба посипалися важкi валуни, шибка лопнула. Градинки осколки застукали по столу i навiть потрапили в руки та обличчя п'яних офiцерiв. Виноградова по-командирськи прокричала:
  - Все негайно на вихiд.
  Дубiнiн у вiдповiдь крикнув, та так, що ледве не порвав голосовi зв'язки:
  - Це дванадцяти та вiсiмнадцяти дюймовi снаряди! Японськi лiнкори найбiльшого тоннажу, схоже, розпочали полювання, а це означає.
  Виноградова в досадi вдарила чоботом у стiну. Вiд стуку пiдкованим, до речi, трофейним чоботом, трiснула плитка:
  - Почалося, але не так, як ми планували! Зовсiм не так! Прокляття потрiбно негайно вивести ескадру в море i потопити флот країни вузькооких макак.
  Капiтан першого рангу, що впав на четвереньки (Iнакше полковник), пробурмотiв:
  - Зброя є тiльки на моєму мiноносцi та ще на парi дрiбних корит. Нам навiть нема чим вiдповiсти.
  Виноградова показала важкий кулак:
  - Ну, ви та iшаки! - Войовниця з блакитною шевелюрою, що скидається на цунамi, що розбушувалися, прогарчала. - Але ж берегова артилерiя у вас має бути! Адже не всi вiдправили на захiдний фронт, а також авiацiя. Адже про те, що Японiя будь-якої митi може вступити у вiйну, вже не перший рiк говорять.
  Вже добряче поранений Дубiнiн, хотiв сказати, але знову гримнуло, посипалися уламки. Завила сирена, попереджаючи про появу лiтакiв. Дубiнiн з великими труднощами пiднявся i крикнув, перекриваючи гул Виноградової:
  - Авiацiя у нас є, i береговi батареї, хай навiть не в повному комплектi є. Зумiємо вiдповiсти!
  Летчиця прогарчала, пробiгаючи вулицями:
  - Менi б тiльки до мого винищувача добiгти i я так цим япошкам всаджу, мало не здасться. Вони ще заплатять за Цусiму i Мудуен.
  Шойгу, якому вiдсiкло половину вуха, погодився:
  - Та заплатять! Та ще з вiдсотком!
  Почулися розриви i запiзнiлий стрекотiння зенiток. Взагалi велику частину ППО Владивостока вивезли ще в сорок першому роцi, для посилення оборони Москви, так множиннi точки комарильнi країни Вранiшнього сонця, здавалося, не особливо звертали увагу на подiбний "шум". Японськi пiкiруючi бомбардувальники з пронизливим вереском скидали веснянi "подарунки". Удар наносився i мiстом, i флотом. Лiтаки японцiв не надто великi, але крутi, а ось лiнкори навпаки здоровi. Ось найбiльшому з них навiть тiсно в океанi, довжина в триста метрiв, а гармати в 460 - мiлiметрiв. Це сильно скидалося на злодiйське напади країни Вранiшнього Сонця, що сталося 27 сiчня 1904 року. Тiльки тодi не було авiацiї.
  Дубiнiн вiдчував, що задихається вiд бiгу. Вiн не супермен, а проста людина з хворими на легенi, яка потрапила в непросту ситуацiю. А Вiкторiя не його обiгнала на багато. Цiкаво, скiльки їй рокiв, навряд чи на вигляд бiльше тридцяти, груди великi, а плечi широкi, як у чоловiка.
  Виноградова раптом розвернулася i помахала рукою:
  - Не бiжи старий, за мною! - прокричала вона з такою силою, що звукова хвиля просто вдарила по вухах. - Виводь швидше мiноносець у море.
  Поруч прогуркотiли розриви, сипалися уламки, один з них падав прямо на Виноградову, i вiн машинально впiймав його руками. Дiвчина-термiнатор вiдчула себе воротарем, який успiшно виграв пенальтi, уламок, був круглим, теплим i скидався на м'яч. Анжелiка раптом вiдчула, як по руках тече щось рiдке. Дiвчина подивилася на уламок, i тут навiть у неї залiзної войовницi, загартованої трьома роками вiйни (Разом з iспанською) до горла пiдступила нудота. У неї в руках була дитяча голiвка. Бiдолашна дiвчинка (це видно по коротеньких кiсках, з вибитими очками. Виноградова акуратно поставила голiвку на трiснутий асфальт i перехрестила:
  - Ти не встигла не згрiшити, не пожити! Втiм, немає грiшника бiльше за Бога, тому немає бiльшого грiха байдужiсть до страждань дiтей.
  Знов гуркiт, i осколки, один потрапив дiвчинi в чобiт, подряпавши шкiру. Виноградова хотiла вже повернутися i мчати з усiх нiг до злiтно-посадкової смуги, де її МIГ, терпляче чекав агресивної господинi, але...
  Гострий, як клинок кинджала, погляд войовницi розрiзнив нестерпну гримасу болю на обличчi капiтана першого рангу Васильчикова, коли його верхня частина вiдiрваного тiла летiла пiдкинуте вибуховою хвилею. Дiвчина, сама ледь ухилилася вiд уламка. Хоча яка вона дiвчина, вперше взялася за зброю ще громадянську. Їй уже свого часу, якось зачепило щоку, ще час мiжнародної битви в Iспанiї. В результатi залишився глибокий шрам, який довгий час псував їй зовнiшнiсть. Плюс арешт та вiдправлення полковника концтабору. Щоправда, саме у Сибiру на лiсоповалi її познайомили з одним дуже сильним чаклуном, який, зумiв за допомогою притирань та заклику духiв, зцiлити, наче його й не було, це поранення та ще кiлька. Шрамiв отриманих пiд час битв iз бiлочехами, вiйськами Колчака, Денiкiна, Врангеля. I її багато чому навчила, так Виноградова, схоже, належала до обраного образу людей.
  Дiстала можливiсть вийти достроково використовуючи жiночi чари, так, її пiдвели пiд амнiстiю незважаючи на важку статтю. Справа звичайно не стiльки в тому, щоб уламати, чоловiка, а в тому, щоб про це не навiдався парторг. А донощикiв усiх мастей стiльки, що стукач, на стукачi та стукачi пiдганяє. Так що особливо не розженешся, якщо тобi дорога кар'єра.
  А значить, у Японiї велика перевага в пiхотi, авiацiї i навiть у танках. Ну, в танках, з нашого боку компенсується якiсною перевагою, а решта значно гiрша. Хоча якщо брати стрiлецьку зброю, за кiлькiстю автоматiв Японiя також дещо вiдстає, переважно у неї рушницi. Втiм, i далекосхiднi дивiзiї оснащенi пiстолет-кулеметами слабко. Автоматiв на всiх не вистачає. Так що... У якiсному вiдношеннi в пiхотi переваги немає, скорiше навiть гiрше, усi найкращi офiцери, перекинутi на радянський фронт, тут найгiршi вiйська, як правило, не обстрiлянi, що мають мiнiмум вiйськової виучки. Отже, вiйна починається, вкрай несприятливою, для СРСР обстановцi. I чимало новосформованих резервiв буде кинуто на схiд...
  Виноградова раптом тицьнулася у згарищi. Палала розбомблена мiська лiкарня. Картина воiстину апокалiптична живцем горять i жiнки, i дiти, i старi. Ось грудне немовля впало прямо у вогонь, а навколо жахливий рев i стогiн.
  Виноградова вiдчула труби архангелiв у головi i кинулася в полум'я. Мови вогню лизнули дiвчину в голi руки i вiдкрите обличчя, але льотчиця рухалася настiльки стрiмко, що зумiла пiдхопити дитину, вирвавши її з обiймiв знищення.
  Дiвчина вискочила, вiдчуваючи шкiрою лише легке свербiння, кинула погляд на малюка. На жаль, було надто вже пiзно, хлопчик задихнувся, втягнувши у легкi полум'я, на круглому личку опiки. Такi рванi пухирi на шкiрi нiжнiшi за бутони маргаритки. Виноградова кричала:
  - Ось вiн людський свавiлля!
  Вдарила чоботом по купi смiття, пiсля чого кинулася рятувати, кого ще можна врятувати. Це нагадувало танець кобри мiж газовими конфорками, дiвчина дуже химерно звивалася, i пiдтанцьовувала. Вона обпалювалася, чоботи плавилися, гiмнастерка обвуглилася, але вона продовжувала вперто битися за кожну сльозинку дитини, за кожен удар маленького серця, за кожне тендiтне, але таке потрiбне країнi життя! Чоботи розвалювались, i тепер дiвчина танцювала по вихорах полум'я, свої босими, чарiвними нiжками. Вона була мученицею, але не просто чернечкою катує себе постами i батогом, що не приносить користi, нi Богу, нi людям, мученицею-борцем, що рятує конкретнi життя. Ножечки войовницi-дiвчата покрилися шаром дрiбних пухирiв, але рухалися вiд болю ще швидше i точнiше.
  Капiтан медичної служби, дiстав iз сумки великi чоботи, крикнув їй:
  - Вiзьми, швидше одягни їх! Ти танцюючи по полум'ю, то станеш калiкою.
  Войовниця у званнi майора одразу вiдповiла:
  - Краще стати калiкою тiлесно, нiж бути потворою морально! Анi секунди на себе, все для фронту, все для перемоги!
  Капiтан медичної служби вiдповiв:
  - Це справжня радянська людина!
  Виноградова затоптуючи полум'я, сварилася:
  - А ти чого вартий, рятуй людей!
  Капiтан зiтхнув:
  - У мене протези замiсть нiг!
  Виноградова витягнувши чергову дiвчинку з наполовину спаленим обличчям i непритомною, розлютовано крикнула:
  - До чого жорстокий Бог!
  Капiтан знизав плечима:
  - Не Бог винен, а люди!
  Виноградова дуже розумно i впевнено заперечила:
  - Це теж саме, що сказати - не батьки виннi, а дiти!
  Капiтан хотiв щось вiдповiсти, але клуби диму потрапили йому в горло, i вiн надривно закашляв.
  Бомбовi удари стихли, а артобстрiл все ще продовжувався. Корабельнi знаряддя мають пристойний запас снарядiв, щоправда, вогонь тепер бiльше вiвся по обеззброєним радянським посудинам. Ямамото розумiв, що панування у морi надовго передасть iнiцiативу у цiй вiйнi Японiї. А будувати кораблi, процес дорогий i довгий, хоча, наприклад, пiдводнi човни, мабуть, штампувати простiше. Це, звичайно, теж треба враховувати, але важливо поламати структуру. Адмiрал Ямамото, найвпливовiша людина Японiї, пiсля iмператора Хiрохiто, вiдчував себе богом. Справжнiм богом, так релiгiя країни Вранiшнього Сонця вчила, що найкращий шлях до обожнювання - ратна доблесть! А тепер великий полководець мiг довiльно терзати i коригати простiр навколо себе. Над Владивостоком густi, чорнi, на багато кiлометрiв клуби диму, це запалали нафтосховища та склади з пальним. Сотнi, тисячi людей згоряють, геєннi, ну як пiсля цього не вiдчути себе богом, який мстив росiйським за столiття приниження, великого народу змушений тулитися на черзi, таких крихiтних у порiвняннi з просторами Росiї островiв. Ось тепер росiйський флот тоне, i на вiдмiну вiд Перу-Харбора вони не залишать жодної посудини.
  Ямамото пропонував пiд час битви пiд Халхiн-Голом, завдати подiбного удару по Владивостоку, для чого i було складено докладний план. Але Гiтлер несподiвано пiшов на свiт зi Сталiним. Взагалi iдiот Гiтлер, затiяв рiзанину Євреїв i цим налаштував проти себе i Польщу, країни Заходу. I навiщо йому це треба було? Хотiв здобути єврейськi багатства? Але краще було спочатку стати свiтовою державою, розгромивши СРСР, а може й iншi країни. Захiд перемогти простiше через те, що його менталiтету куди меншою мiрою властивий фанатизм i схильнiсть до самопожертви. Чи вiдомий хоч один випадок, щоб американськi льотчики йшли на таран? Щоправда, пара зiткнень була, але це, швидше за все, випадковiсть. Росiйськi фанатичнi, що дивно, адже Православна вiра не схвалює самогубство, i аж нiяк не вважає, що ратними подвигами можна заслужити шлях до раю. Взагалi вчення Христа, вкрай дурне i непрактичне. Вiн Ямамото читав Бiблiю i дивувався людськiй дуростi, вважати Богом такого пацифiста. Наприклад, вчить: ударили тебе по правiй щоцi - пiдстав лiву, просять одну сорочку - вiддай двi, полюби ворога свого! Тiльки психiчно хвора людина може вважати Христа Богом. Така релiгiя хороша, лише рабiв, пiдневiльних васалiв. I треба ж повiрила вся Європа та половина свiту. Правда вчення Iсуса, незважаючи на те, що вiдкидає принцип старого завiту, око за око, а вчить любити своїх ворогiв, аж нiяк не завадило англiйцям завоювати Третину всiєї планети, створивши найширшу iмперiю за всю iсторiю людства. I це за всiєї релiгiйностi Британiї, де Бог, згадано навiть у державному гiмнi. Дивно президенти США клянуться на Бiблiї, проте бомбили напалмовими бомбами японськi мiста, живцем спалюючи тисячi жiнок i дiтей. Причому вбивали мирне населення, не випадково, а навмисно, це була тактика тероризування мирного населення: пiдриву людських та економiчних ресурсiв. Адже японцi територiю США поки що не бомбили. Але ж будуть! А ще приписують особливу жорстокiсть самураям. Вiн Ямамото за бажання, мiг би прорватися з бомбардувальниками до мiст США, особливо пiсля розгрому флоту янкi, пiд Перу-Харбором. Так, Європейцi моральнi виродки. У них перекручене розумiння, вiри, вчити i не виконувати! У Японiї негаразд! У нас чого навчають, то й виконують. Немає такого, щоб Бог говорив, пiдстави iншу щоку, але при цьому його слуги навмисне вбивали малих дiтей. Та взагалi вiра, що Бог один i Всемогутнiй не може бути iстиною. Був би вiн один, то, звичайно, потурбувався б про те, щоб люди поклонялися йому правильно, у вiрi та iстинi i мали єдине вчення. А так кожен молиться, як хоче, що будь що. Та й свiт надто потворний i неправильний, щоб бути створеним єдиним Всемогутнiм Богом. Адже будь-який вiдповiдальний правитель насамперед прагнути порядку та справедливостi. Вiн хоче, що сильний, мудрий, шляхетний, чесний, був на першому мiсцi, а решта або виправлялися, росли фiзично i духовно, або... Втiм, якщо Бог Всемогутнiй i Творець всесвiту, то тiлесних i розумових потвор не став би створювати. Адже чому iмператор часом змушений терпiти як данiсть слабкостi людей? Тому що iншого виходу немає, вiн не може миттєво перетворити виродкiв на красенiв, а трусiв на смiливих. А от якби мiг, то негайно це зробив би! На жаль, доводиться приймати те, що є i мати справу з тим людським матерiалом, що отримав як данiсть. Але вiд кого одержав це iнше питання. Та й сам iмператор має слабкостi: вiн лише людина - старiє, хворiє, старiє. Дивно, але божественний iмператор, часто живе менше нiж рядовий слуга, володiє зброєю гiрше, нiж бiльшiсть генералом, i багато солдатiв. Ну що в ньому вiд Всемогутнього Бога. Але бiлi, нi чим не краще! За всю iсторiю Європи не було страшнiшого i щасливого завойовника, нiж Гiтлер. Вiн та справдi символ ратної доблестi бiлих людей! I, тим не менш, найбiльший полководець усiх часiв i народiв, не змiг навiть закiнчити гiмназiю, отримати середню освiту, яка в Японiї є обов'язковою!
  Та ще й до армiї Гiтлера не прийняли за станом здоров'я. Дивно цей ревнитель культу сила, лев вiйни, виявився настiльки слабким фiзично, що навiть у Нiмеччинi, де у кожного стовпа стоїть по вiйськовому, його не закликали рядовими. Та до чого деградувала Європа.
  Втiм, Сталiн, iнший найвидатнiший полiтик сучасностi, теж мав середньої освiти, вiн був самородком. I що цiкаво теж не був призваний до армiї, за станом здоров'я. Цiкаве, збiги, два злiснi ворога не мали середньої освiти, не були покликанi придатними до стройової служби за станом здоров'я, мав батькiв п'яниць, причому у Гiтлера тато спочатку теж працював шевцем!
  Ось такий збiг, дивний, зловiсний. Герiнг права рука Гiтлера не такий. Вiн iз сiм'ї аристократiв, предок Герiнга був заступником фактичного правителя Нiмеччини Бiсмарка. Герiнг бiзнесмен, олiгарх, аристократ та прагматик. Ось ще й бачать можливим їм замiнити бiснуватого фюрера. Америка i Британiя теж нехай i таємно, хочуть покiнчити з Росiєю, незалежно вiд правлячого режиму, але з комунiстами, що заперечують саме поняття приватної власностi, їм хочеться так сильно покiнчити, що вони навiть заплющують очi на надмiрне посилення Нiмеччини.
  Втiм, Нiмеччина це геополiтичний конкурент, але конкурент у рамках капiталiстичних та аристократичних правил гри, а бiльшовицька Росiя абсолютно чужа i ворожа. Навiть дивно, що з сорок першим Черчiлль сам запропонував Сталiну допомогу, це за всього свого антикомунiзму, традицiйної, англiйської ненавистi до Росiї. Адже Нiмеччина пiд червоними, це бойовий кiнь, запряжений у радянську колiсницю, а СРСР пiд коричневими, вiчна партизанська зона. Адже фанатичнi бiльшовики не змиряться, i будуть вести затяжну партизанську вiйну, яка настiльки виснажить Третiй Рейх, що всi мрiї про подальшу експансiю зникнуть як веселка пiсля грози! Росiя пiд Нiмеччиною, краще нiж Нiмеччина пiд Росiєю! Розумiючи це ясно, чому США та Британiя шукають вихiд iз вiйни.
  Ямамото прагматик, вiн був вiйни зi США та Британiєю. Але цi двi iмперiї самi спровокували Японiю, запровадивши ембарго на постачання нафтопродуктiв. Адже у країни Вранiшнього Сонця немає своїх свердловин, та й багатьох iнших сировинних ресурсiв. Японцi вели переговори, американцi накручували все новi та новi принизливi вимоги.
  I при цьому американцi, провокуючи вiйну, не подбали про приведення армiї i флоту в бойову готовнiсть. Спокуса виявилася надто великою, тим бiльше теплилася надiя, що Москва ось-ось впаде i Нiмеччина, i їй союзники прийдуть на допомогу. Крiм того був розрахунок на те, що США, будучи все ж таки вiдносно демократичною країною, сильно залежною вiд суспiльної думки, якщо вiйна затягнеться, не захоче рясно поливати кров'ю чужi острови. Справдi, з чого рядовому американському обивателю отримувати цинковi труни зi своїми родичами, якщо не йдеться про захист територiї власне США, та й платити чималi вiйськовi податки! Може тому й царська Росiя програла, маючи бiльше солдатiв, але росiйський народ не вважав Манчжурiю за свою територiю, а платити кров'ю i потiм за абстрактнi iнтереси не хотiв. На жаль, Гiтлер не взяв Москви, частково через неготовнiсть до суворої Зими, а частково з властивого бiльшовикам фанатизму. Втiм, не лише бiльшовикам, росiйськi народ схильний до самопожертву за великi цiлi. Адже перший повiтряний таран здiйснив росiйський хлопець Мессер. Навiть дивно, що це вiн зробив не заради райських гурiй, а за Батькiвщину. Хоча... Месер частково i дурень, адже вiн майстер вищого пiлотажу, винахiдник, конструктор, i звичайно живий принiс би куди бiльше користi Батькiвщинi. Може американцi не так вже й не мають рацiї, тиражуючи принцип: головне в бою вижити! Адже мертвий не зможе вбити!
  Адмiрал Наумо помiтив:
  - Ми вже витратили понад двi третини боєкомплекту. Знаряддя сильно нагрiлися, на них вiдрами ллють воду!
  Ямамото вiдтворив пальцем у повiтрi хрест i промовив, низьким, трохи хриплуватим голосом:
  - Я думаю, гармати витримають i останню третину снарядiв. Хоча нi, вибийте до дев'яносто п'яти вiдсоткiв.
  Адмiрал Наумо знизав плечима i витер пiт з чола:
  - А чи варто так викладатися в перший день?
  Ямамото стиснув кулаки:
  - Стоїть! Звiсно, варто! Ми застали росiйських зненацька, як це було в 1904 роцi, у нiмцiв у 1941, але Сталiн жорстоко покарає командування i таке не повторитися. Тож потрiбне користуватися тим, що хвiст дракона заснув. Взагалi-то я розумiю Сталiна, вiйна з Нiмеччиною настiльки поглинула його увагу, що вiн перестав наглядати за Далеким Сходом. А його оточення без вождя боїться виявити iнiцiативу. От i прошляпили наш удар. Втiм, i американцi. Для всiх було очевидно, справа готуватися, хмари збираються, скоро гримне грiм, але...
  Наумо поторкав рукоятку мечу, що висить на поясi, або як його ще прийнято називати катана:
  - Росiяни завжди дiють iз запiзненням! Вiйнi не буде надто довгою i ми дiйдемо до Уралу.
  Ямамото пiдняв очi до неба:
  - Нехай допоможуть нам у цьому боги, але я так не думаю! Вони швидко вчаться, Халхiн-Гол показав, що росiйський рiвень вищий, нiж при вiйнi 1904-1905 рокiв. Крiм того, вiдкрию тобi одну таємницю. Наш таємний агент у Владивостоцi трохи допомiг, що у досить потужної берегової артилерiї не виявилося снарядiв, а авiацiя не зумiла вчасно злетiти. Ось вона таємна вiйна.
  Наумо здивувався:
  - А куди дивився СМЕРШ та НКВС?
  Ямамото хихикнув, тремтячи пальцями:
  - Тут Далекому Сходi служать найгiршi кадри Росiї, у Владивосток прагнуть, тi кому страшно помирати на радянсько-нiмецькому фронтi. Тому тут, куди легше знайти зрадника чи дурня у верхах, а також своєкорисливу людину. А НКВС настiльки звикло розкривати уявнi змови, то справжнiх зрадникiв вже не помiчає. Тож працювати цiлком можна. До речi, якщо на бiк нiмцiв перейшло кiлька генералiв, незважаючи на те, що їхнiм сiм'ям, рiдним i близьким за це загрожує розстрiл, то пiдкупити когось iз верхiвки цiлком реально. Або використати втемну, що навiть ще краще. Тож ми провели немалу роботу. Нам японцям взагалi властива ретельнiсть у продумуваннi вiйськових операцiй та облiк усiх дрiбниць.
  Наумо потер рукоятку катана:
  - Правильно! Але ганьба Халхiн-Гола, викликає почуття гiркоти та найсильнiшої досади! Як ми могли...
  Ямамото втiшив:
  - Там маньчжур було бiльше, нiж японцiв, та й взагалi не можна весь час вигравати. Повинен вiдзначити, що все ж таки билися з нашого боку не найкращi частини, i росiян була велика перевага в авiацiї та танках.
  Наумо наполовину оголив катана:
  - Нас це не виправдовує! Самурай нiколи не пошлеться на тупий клинок i на втомленого коня, на безлiч ворогiв i слабку зброю!
  Ямамото скоригував:
  - Самурай, звичайно, нi, але людина на жаль так! Людям властиво помилятися!
  Ямамото вiдволiкся i щось прокричав у трубки, а потiм продовжив:
  - Самурай реально нiколи не зiгне! Вiн iде на таран i проти течiї.
  Наумо кивнув:
  - Невже! Але ми воювали зi США та Британським левом.
  Ямамото постукав пальцем по рубцi:
  - Так! Правильно, але США отримали по зубах, Великобританiя втратила колонiї, а Нiмеччини було туго. Ми хотiли вiдтягнути iз Заходу Росiї якнайбiльше сил, щоб полегшити Вермахту перехiд у наступ. Удар був запланований на травень, на момент пiдсихання дорiг, але завадили американцi.
  Наумо вихопив катана, рубанув їм у повiтрi:
  - Смерть США! Вони завжди заважають Японiї.
  Ямамото хитро посмiхнувся:
  - Не завжди звичайно, наприклад, коли ми вперше воювали з Росiєю, янкi здорово допомогли нам кредитами, а також постачанням озброєнь. Бiльше половини нашого флоту було зроблено на грошi США та Британiї, причому на їх суднобудiвних верфях. Так що Америка не завжди погано, але не в даному випадку.
  Наумо здивовано запитав:
  - I чому?
  Ямамото зiйшов до пояснення:
  - Зграя бомбардувальникiв далекої дiї прорвалася до Токiо, i завдала по столицi пiдступного удару, iз застосуванням напалмових бомб. Згорiли сотнi дерев'яних будинкiв, i iмператор наказав за всяку цiну вiдсунути зону контролю вiд столицi. I насамперед захопити найближчу до Японських остов, бойовий комплекс американських баз на архiпелазi Мiдвей. I нам це вдалось!
  Наума махнув у повiтрi мечем:
  - Ми все одно перемогли!
  Ямамото перебив:
  - Серед бiлих теж є розумнi! Недарма Iмператор у своєму кабiнетi поставив погруддя Наполеона. Але був ще один Цезар, вiн сказав: утримати завойоване найважче, нiж завоювати. У цьому випадку до нас це стосується насамперед. Наума вiдтворив мечем вiсiмку:
  - Розумом розумiю, але серцем!
  Ямамото пiдвiвся i ляснув колегу по плечу:
  - Та ти не переймайся, в даному випадку ми йдемо, щоб повернутися. Переможемо СРСР i знову кинемо на США та англiйцiв, але вже разом iз нiмцями та макаронниками.
  Адмiрал Наума майже невловимим рухом сховав, катана в пiхви i, шепелячи, прошепотiв:
  - Майбутнє добре, а теперiшнє краще! Чуєте на авiаносцях витрачено весь запас бомб, а на...
  Ямамото коротко наказав:
  - Вийди на палубу i оглянься, через пiвгодини ми розвернемося i пiдемо до своєї найближчої бази.
  Наума просвистiв у нiс:
  - Слухаю командира!
  Адмiрал вискочив, притримавши дверi, щоб вони не плескали. Не встигли його кроки стихнути, як дверi зi стiни вислизнула тiнь, вона пройшла навшпиньки i скинула покривало.
  
  ТО ЩО ПОВИННО БУЛО БУТИ НА САМОМ СПРАВI!
  Чергова iсторiя, в якiй не було теракту 11 вересня 2001 року. Втрутилася випадковiсть. Маючи оперативну iнформацiю, що в США готують iсламiсти Бен Ладена теракти, всiх пiдозрюваних iсламiстiв просто вислали за межi Америки. I ось теракт не вiдбувся. А пiсля вбивства Ахмад Шах Масуда талiби стали громити Пiвнiчний Альянс. I Володимир Путiн наказав атакувати Талiбан, щоб уникнути повного розгрому союзникiв в Афганiстанi.
  Спочатку очевидно бомбардування. А потiм i сухопутнi сили Росiї почали перекидатися до Афганiстану. Володимир Путiн ще вiдносно молодий, гарячий i бажає слави. Взяти реванш за ганебну поразку СРСР в Афганiстанi.
  I вiйна, розпочавшись ще у жовтнi 2001 року з бомбардувань позицiй та баз Талiбан поступово переросла у повномасштабний конфлiкт. Причому, Захiд та Iсламський свiт не соромлячись допомагали талiбам та Аль-Каїдi. I вiйна набула дуже затяжного характеру.
  I ось Снiжана бореться в Афганiстанi на новiтньому танку Т-95. Йде осiнь 2012 року. Знову президентом став Володимир Путiн. I дано наказ покiнчити з вiйною, що триває вже бiльше десяти рокiв. I, зокрема, зрештою зловити або вбити Усаму Бен Ладена.
  Снiжана, Алiса та Анжелiка втрьох на танку б'ються. Обстрiлюють зi своєї машини моджахедiв.
  Снiжана натискає босими пальчиками нiжок на кнопки джойстика. Вражає супротивника i верещить:
  - Солдат може бути наївним оленем, але нiколи не стане боягузливим зайцем, якщо його не пiдставить полiтик-свиня!
  
  Алiса, ведучи вогонь, теж охоче пiдтверджує:
  - Солдат може дослужитися до орла, якщо полiтик свиня не опустить його до гусака!
  Анжелiка з дикою дотепнiстю натискаючи босими пальчиками нiжок, на кнопки джойстика, додала:
  - Свинi-полiтики не товаришi солдатом, особливо якщо вони соколиної породи!
  Дiвчата в такий спосiб розiйшлися капiтально. I їхнiй танк пурхав i всiх моджахедiв, що траплялися на шляху трощив. I тиснув гусеницями, i строчив iз кулеметiв.
  Снiжана зазначила:
  - Солдат, загинувши на полi лайки не вмирає назовсiм, його душа в безсмертнiй славi, полiтик, що посилає воїна на смерть, мертвий за життя так як у свиней не буває душi!
  Алiса, поливаючи моджахедiв свинцевим i урановим дощем, прочирiкала, скелячи зубки:
  - Полiтики керують армiєю, намагаючись ревти наче леви, але насправдi чутний лише песий гавкiт i рохкання свинi!
  Анжелiка голою п'ятою натиснула на кнопку джойстика спалахнувши вогнем i агресивно видала:
  - Часто солдатiв ризикує головою через свинячi п'ятки полiтикiв що нi стоячи нi гроша!
  Снiжана теж довбанула по супротивнику, його зiм'яла, зрешетивши немов ситечко видавши:
  - Солдат може бути неабияким гусем, при цьому залишаючись орлом, а полiтик вiртуозною лисицею, з сутнiстю свинi!
  Алiса хихикнула i додала, блиснувши перлинними зубками:
  - Солдат хоч часом i гусак, але з нього постiйно летять пiр'я, а полiтик свинячить, але з нього як у гусака вода!
  Анжелiка лупнула, натиснувши босими пальчиками нiжок, на кнопки i пропищала:
  - Солдат оре як кiнь, а генерал часом тiльки буває!
  Снiжана теж голою п'ятою натиснула на важiль, рознесла супротивника i прочирикала:
  - На вiйнi найбiльше гине солдат - не всi вони благороднi, але всi герої, а плоди пожинають полiтики - не вони розумницi, зате всi негiдники!
  Алiса босими пальчиками витончених нiжок натиснула на кнопки джойстика, зрiзала супротивника i пискнула:
  - Солдат це бойовий пiвень вiд якого летять пiр'я, а полiтик порожньо брехлива сорока, що видає словесний пронос!
  Анжелiка з диким азартом натиснула на кнопку джойстика червоним соском, зрiзала душманiв i видала:
  - Солдатовi нiколи митися, але вiн пахне шляхетнiстю, а полiтик скiльки не приймай ванну вiддає цапом, i словесним проносом!
  Снiжана з усмiшкою вiдповiла, теж рубiновим соском натиснув на кнопку джойстика i зрiзуючи моджахедiв:
  - Солдат чистить ваксою чоботи, а полiтик вмиває руки вiд брудних справ!
  Алiса хихiкнула i вiдзначила, натиснувши на кнопочку джойстика полуничним соском грудей:
  - Солдат отримує за подвиги нагороди дуже рiдко, полiтик пiдкладає воїнам свиню постiйно!
  Анжелiка, ведучи влучний вогонь по душманах, i їх викошуючи немов культиватором, ринула:
  - Солдат завжди голодний вiд нестачi м'яса, хоча полiтик регулярно пiдкладає йому свиню i вiшає локшину на вуха!
  Снiжана вишкiрила зубки ведучи пальбу по моджахедах. Вона трощила їх натискаючи на кнопки джойстика босими пальчиками нiжок, але при цьому воркувала:
  - Солдату з набору вiтамiнiв та овочiв дiстається лише гiрчиця та перець вiд промов полiтикiв, а з м'яса свинина третьої свiжостi, а на третє лише дiрка вiд бублика!
  Алiса хихiкнула i довбанула, натиснувши на кнопки джойстика голою, круглою п'ятою:
  - Солдат виконує наказ, генерал вiддає розпорядження, полiтик виливаючи словесний пронос лише марить воїнам мундири!
  Анжелiка з цим була бiльш нiж згодна, скошуючи чергами численних бойовикiв Афганiстану.
  - Солдат часом боїться, але не лякає, полiтик постiйно куражиться, але в атаку тягнеться лише його довгий язик!
  Снiжана агресивно вiдзначила, ведучи пальбу воїнам Афганiстану, що наступають на них, використовуючи голу п'яту:
  - Мундир солдата гадить не окопний бруд, а мови полiтикiв, що постiйно свинячать!
  Алiса з великим азартом додала, пiдморгуючи своїми сапфiровими очима, i круша моджахедiв:
  - Солдата куля не бере, вогонь не палить, i у водi воїн не втопиться, але ризикує захлинутися в словесному проносi полiтиканiв, якi послали його на бiйню!
  Анжелiка додала, натиснувши рубiновим соском грудей на кнопку джойстика i проворкувала скошена моджахедiв:
  - Солдат вбиваючи не кат, полiтик обiцяючи райське життя не янгол!
  I танк росiйської забiйної конструкцiї трощив афганський душманiв, заливаючи їх дрiбними кулями з урановими сердечниками.
  Снiжана вiдзначила, зрiзуючи численних моджахедiв Афганiстану, що насiдали.
  - Бог припускає вiйну, щоб видiлити найхоробрiших для раю, i полiтичну iнтригу, щоб виявити найменших для пекла!
  Алiса агресивно помiтила, вибиваючи лiзучих як жаба на корч душманiв, цвiрiнькаючи:
  - Темрява iснує, щоб була видна яскравiсть свiтла, пiдлий полiтик, щоб видiлити шляхетних людей, що їх викривають!
  Анжелiка з цим охоче погодилася, винищуючи ворогiв, i атакуючий моджахедiв:
  - Полiтик це велика свиня, що годує не салом, а супом з котом, i локшиною на вуха!
  Снiжана агресивно помiтила, стрiляючи по душманах, i зводячи кургани з трупiв:
  - Солдат не повинен бути зайцем, до трусiв не приходять перемоги, генерал не має бути свинi - жирних самих пускають на шашлики!
  Алiса з цим цiлком охоче погодилася, скошуючи ворогiв, наче знiмаючи стружку з дерева.
  - Солдат теж боїться смертi, але страх потонути в полiтичному лайнi жене його на передову, подалi вiд тилових свиней!
  Анжелiка, розстрiлюючи душманiв, i босими пальчиками нiжок керуючи гарматами танка, пискнула:
  - Не треба бояться на вiйнi втратити тiло, бо дух безсмертний, а треба бояться пiдкорити полiтикану душу, то свинi у владi вбивають усе найкраще!
  Снiжана, агресивно строчачи по моджахедам, розкроїла арабського шейха, що воював на боцi афганських бойовикiв i промуркотiла:
  - Втратити душу легко, втратити тiло ще легше, але вiддаючи життя за Батькiвщину набуваєш найцiннiшої вiчної пам'ятi людей, безсмертя в серцi Всевишнього Бога!
  Алiса заявила, пiдморгуючи, босими пальчиками витончених нiжок посилаючи снаряди в ворога:
  - Солдат втративши тiло в бою, знаходить вiчну пам'ять, полiтик свинячи в тилу, прирiкає себе на вiчну ганьбу!
  Анжелiка агресивно вiдзначила, скошуючи моджахедiв i використовуючи при стрiльбi червонi соски:
  - Тiло зношується в роках, але героїзм загиблих у битвах не тьмянiє у вiках!
  Снiжана зрiзаючи атакуючих воїнiв Афганiстану i нагромаджуючи кургани трупiв, помiтила:
  - Тiло в людини на час, душа назавжди, солдат не перестане служити Батькiвщинi, генерал кричати, полiтик свинячити, за Господом Богом не очистить всесвiт вiд зла!
  
  Алiса строча по душах, що наступають з усiх бокiв, i викошуючи їх немов серпом колосся, видала:
  - Вiд пальби гармат закладає вуха, вiд солодких промов полiтикiв глухне сумлiння та почуття надiї!
  Анжелiка зазначила, вибиваючи моджахедiв, що так активно лiзли на позицiї росiйських вiйськ, i в'якнула:
  - Найбiльший хижак це не бiлий ведмiдь, а полiтик-свиня iз чорною душею!
  Дiвчата гасили моджахедiв весь день, але у них скiнчився бойовий комплект. I вони повернулися до бази. Там пiдзаправилися i поповнили запас куль: маленьких, але дорогих i з урановим сердечником. А також особливих видiв снарядiв, що мають пiдвищену забiйну силу.
  I на 4 листопада 2012 року, якраз на свято в Росiї, вони знову на танку Т-95 рвонули проти душманiв, прагнучи здобути велику перемогу.
  Снiжана, ведучи влучний вогонь, використовуючи босi пальчики, точених нiжок вибиваючи бойовикiв, вiдзначила:
  - Полiтик це хижак м'ясоїдний, але падальщик, i вiд його гною, не ростуть троянди, а лише в'яне настрiй!
  Алiса, б'ючи по ворогу, використовуючи босi пальчики нiжок, i зрiзаючи супротивникiв, вiдзначила:
  - У полiтика часто гнилi зуби i через рот несе, i дезодорант красномовства не приховає словесний послiд!
  Анжелiка довбала по ворогу теж використовуючи босi гострi нiжки i проворкувала:
  - Полiтик це вовк iз вставною щелепою, але зi справжнiм довгим язиком, яким багато свинячить!
  Снiжана дала вбивчу чергу за афганськими душманами, i радiсно вигукнула:
  - Те, що полiтик залазить язиком у кишенi виборцiв це ще пiвбiди, гiрше, що вiн свинячить на повну!
  Анжелiка, ведучи вогонь по бойовиках Афганiстану, i жорстко вибиваючи їх без пощади, зазначила, скошуючи чергами з урану.
  - Не так страшно, якщо полiтик вигрiбає з кишень виборцiв грошi, гiрше коли вiн пiдкладає свиню!
  Алiса теж лупнула, натиснувши червоним соском на кнопку джойстика, i вискалив зубки, зi смаком вiдзначила:
  - Солдат може розплакатися вiд усiх душi втративши товаришiв, бездушний полiтик здатний лити лише крокодилячi сльози!
  Танк Т-95 був найсучаснiшою моделi, з великим запасом снарядiв та iнших видiв набоїв. Дiвчата билися добре, але вiйна в Афганiстанi продовжувала палахкотiти.
  Вiйна йде i дiвчата показують найвищий клас свого пiлотажу. I демонструють зразки переможних реалiй.
  I дiють дуже агресивно.
  Снiжана лупнула по моджахедах, вибила їх масу, використовуючи босi пальчики нiжок i пискнула:
  - Полiтик має лапи-лопати i загрiбає грошi виборцiв за допомогою мови, спустошуючи кишенi, щоб було куди засунути свиню!
  Алiса, строчачи по душманах, i дiючи з диким азартом, вискалив зубки, вiдзначила:
  - Полiтики промовистi в обiцянках, але недорiкуватi, коли справа доходить до виправдання невиконання!
  Анжелiка, вибиваючи моджахедiв, що налазить з усiх бокiв, наче липкi таргани, вiдзначила:
  - Полiтик має гнучку мову, але для виборцiв тверда кiстка у горлi!
  Снiжана продовжувала розсiкати струменями з уранових куль моджахедiв, вибиваючи їх наче зерна з колоскiв.
  - Полiтика суцiльна психлiкарня, у полiтикана на вербi росте грушка!
  Алiса довбанула фугасним снарядом за душманами Афганiстану, вибиваючи їх намертво i перевiряла:
  - Солдату потрiбне бичаче здоров'я, та й розум не повинен бути овечим, щоб свинi не приорали!
  Анжелiка продовжуючи вести вогонь по супротивниках та демонструвати вiртуозну влучнiсть, зазначила:
  - Добре мати швидкi ноги на полi лайки, але не варто опускатися до рiвня зайця, щоб не бути зжерлим лисицею, i вираним свинею!
  Снiжана писала по ворогу немов лила свинцевий i урановий дощ, i пищала:
  - Жiнка, маючи стати кобилою, повинна i розумом бути не мерином, iнакше припаше чоловiк, i насвинячує по саму гриву!
  Алiса, ведучи пальбу по душманах що лiзли, майорячи бородами, i сивими i чорними i рудими, проревела:
  - Дурна не та жiнка що обличчям кобила, а та що дає себе приорати свинi!
  Анжелiка i це погодилася пiдтвердити, вибиваючи орди атакуючий бойовикiв Афгана, з ревом:
  - Якщо ти дозволила себе приорати свинi, носитимеш хомут, поки розум залишається овечим!
  Снiжана жваво вибила, курган моджахедiв i пропищала:
  - Полiтик може приорати не тiльки з овечим розумом i курячими мiзками, якщо вiн свиня з лисячою хитрiстю, i кмiтливiстю їжака!
  I засмiється, показавши свiй довгий рожевий язик.
  Ось дiвчина знову босими пальчиками нiжок по супротивниках б'є.
  Алiса довбала в моджахеда, знесла йому голову, прошибла живiт чергою наскрiзь i пропищала:
  - Полiтик каже округло, але вiд його промов у окрузi хоч шаром покотити, хiба що тiльки свинячi коржики заважають!
  Анжелiка хихикнула i послала в супротивника забiйний та руйнiвний заряд, буркнула:
  - Якщо полiтик сує до виборця свiй нiс-п'ятачок, то народ точно залишиться без гроша!
  Снiжана дотепно вiдзначила, скелячи зубки, що сяють яскравiше за перлини по сонячним променям:
  - Дозволяючи полiтику пхати свою мову в гаманець, залишаєшся з носом, пiдкладеним свинею, i без порткiв!
  Алiса, стрiляючи по душманах, використовуючи босi пальчики нiжок взяла i видала з дотепнiстю:
  - Довга мова полiтика як ласо на шиї, тiльки скинути можна не брикаючи копитами, а гострим розумом та кмiтливiстю!
  Анжелiка, довбанула по моджахедам чергою з уранових куль, вибила їхню пристойну кiлькiсть i пискнула:
  - Мова полiтика як ласо втримає i бича шию, якщо розум у виборця овечий!
  Снiжана агресивно вiдзначила, пiдморгуючи своїм вiзавi. I при цьому продовжуючи дуже влучно стрiляти по душманах:
  - У жiнки язик пестить вуха, у полiтика це отруйне жало, що капає отрутою на мозок!
  Алiса вiдзначила, зрубуючи атакуючих її душманiв, що лiзли наче мурахи на сокиру.
  - Полiтик капає на мiзки виборцiв золотим дощем передвиборчих обiцянок!
  Анжелiка луплячи по моджахедах, використовуючи свої витонченi босi нiжки, вiдзначила:
  - У полiтицi постiйна посуха на виконання передвиборчих обiцянок, зате постiйно мова струмком, i капання на мiзки!
  Снiжана, викидаючи потоки полум'я з вогнеметiв, i спалюючи живцем моджахедiв, зазначила:
  - Полiтик як ведмiдь любить солодкий мед промов, але замiсть зимової сплячки свинячить цiлий рiк!
  Алiса теж пiдтвердила, задерикувато пiдморгнувши дiвчатам, i агресивно винищуючи душманiв:
  - Якщо ти любиш слухати медовi промови полiтикiв, то як ведмедя з тебе здеруть три шкури!
  I босими пальчиками нiжок ця чарiвна блондинка натисне на кнопки джойстика.
  Анжелiка помiтила, агресивно пiдморгуючи, i скеляючи зуби перлiв, i вибиваючи душманiв:
  - У липи мед запашний, а мед iз вуст полiтикiв хоч i суцiльна липа задушлива!
  Снiжана лупила по атакуючим танк моджахедiв. При цьому зрозумiло використовувала босi пальчики нiжок i ревiла:
  - Полiтик як лисиця часто хитрує, iнодi каже якщо вигiдно правду, але все при цьому примудряється насвинячувати навiть на шкоду собi!
  Алiса взяла i довбанула за допомогою червоних соскiв грудей i проворкувала з оскалом зубiв, що блищали наче дзеркало.
  - Полiтика - це мiсце, де завжди примудряються насвинячувати, тiльки виборець часом викидає лайно кривавим потоком революцiї!
  Анжелiка хихикнув ще раз, i вискалив перлиннi зубки в посмiшцi пiранiї, а вона ж дiвчина рудої мастi, вiдзначила:
  - Слово полiтик i слово порядний, поєднуються лише при додаваннi третього - мерзотник!
  Снiжана проворкувала, крушивши численних моджахедiв, вибиваючи їх немов снайпер окуляри, i не забувши проворкувати:
  - У полiтика в характерi може бути все окрiм сумлiння та честi, але маскується вiн на совiсть, хоч i нечесно!
  Алiса теж дотепно додала, її погляд вiдливав сапфiрами, босi пальчики нiжок напрочуд спритнi:
  - Полiтик обiцяє золота гори до небес, щоб спалахнути зiркою, тiльки вiн не дає золотого свiтла, за такого свiтила виборець не дочекається свiтанку!
  Анжелiка теж дуже дотепно продовжила, крушивши моджахедiв. При цьому красуня використовувала рубiновi соски своїх грудей. I робила це дуже красиво.
  I ще вив, нiби пила з надраєною трубою:
  - Полiтик має бiльше масок, нiж зiрок на небi, але всi вони лише для того, щоб полiтикану-лисi було легше свинячити!
  I танк продовжував ковзати i пурхати, збиваючи та спалюючи бойовикiв. Бої були майже одностороннi. Але Росiя все одно зазнавала втрат. I їх ставало дедалi бiльше.
  Ось минула ще є рокiв... Настав 2018 рiк... А вiйна в Афганiстанi все ще триватиме i не хоче гальмувати. I багато солдатiв уже поховали.
  Снiжана та Мiрабела зi штурмовика обстрiлюють позицiї моджахедiв. I їх агресивно винищують. I масово горять лiси. Залпи Смерчу плавлять гори.
  Вiйна продовжується.
  Снiжана помiчає зi смiшком:
  - Полiтик частково лисиця, частково вовк, частково i слон у посуднiй лавцi, дещо й боягузливий заєць, а ось на перевiрку повна свиня!
  Мiрабела послала за допомогою босих пальчикiв нiжок убивчої сили ракету.
  - Полiтик любить мовою молотити воду в ступi - заняття марне для виборцiв, але яке приносить полiтикану дохiд у виглядi пiни марнослiв'я!
  Пiсля цих слiв дiвчата як почали реготати i загартувати зубки. I пiдморгувати один одному.
  I посилати ракети потоками, i розбиваючи на щебiнь гори. I причому спiваючи:
  - Даний наказ зрiвняти iз землею аул,
  Залпи смерч запалюють гори.
  Видно, хтось нашу карту здув,
  Ану до бiса цi розмови!
  I голими п'ята дiвчата знову посилають вбивчу силу ракети, i руйнують позицiї душманiв.
  Вiйна все ще йде... I кiнця-краю їй не видно. У Росiї її зростає антивоєнний рух. Усi хочуть з нею покiнчити. Але президент Путiн упирається...
  Так що поки що Росiйська б'ється, i видно ще багато цiкавих пригод на нас чекає.
  
  ОТРIМНIСТЬ ЧIНГIСХАНУ
  Чингiсхан був одержимий iдеєю безсмертя для себе особисто. Причому їм рухав не лише страх. Великий монгол розумiв, що пiсля його смертi численнi сини та онуки перегризуться у боротьбi за владу, а гiгантська iмперiя розколеться на кiлька частин i занепаде. Вiдомо було як Олександра Македонського завоювання монголiв немiцнi.
  Та скiльки тiєї Монголiї? Що вони зможуть це все втримати? Потрiбна була особлива iмперiя.
  Чингiсхан хотiв вiчного життя, i тисячi гiнцiв у всьому свiтi шукали елiксир вiчного життя, або ще щось подiбне.
  Але один iз гiнцiв Чингiсхана доставив артефакт "Дзеркало Iрбiса". У ньому був могутнiй джин, який погодився дарувати Чингiсхановi вiчне життя. Але щороку в жертву диявольському духу повиннi приносити дев'яносто дев'ять дiв. I це була така висока плата за безсмертя Чингiсхана.
  Але джин дотримав слова i молодiсть повернулася Чингiсхану. Завершивши завоювання Китаю, цей полководець пiшов Iндiю. Цього разу монголи рушили в обхiд i змогли пiдкорити цю чудову та теплу країну. Далi Чингiсхан пiшов на Багдад i також його захопив, перебивши майже всiх чоловiкiв.
  Далi монголи пiдкорили Близький Схiд та Поволжя.
  Почався великий похiд на Русь... У разi вiйсько монголо-татар було ще бiльш численним i краще оснащеним. I вони змогли захопити i Новгород, опанувавши їх штурмом.
  Київська Русь також була пiдкорена. А потiм юрби монголiв ринули до Європи.
  Цього разу сили в iмперiї було бiльше, i технiка краща. I вони перемагали i угорцiв, та iншi лицарськi ратi. Взяли i Вiдень i Берлiн, i дiйшли до Iталiї, захопивши i її. Дiсталися i земель франкiв. Було взято i Париж.
  I далi рухалися орди, дiйшовши до останнього моря. Потiм похiд на Пiренеї та захоплення Iспанiї. I далi вже рух Африкою. Спочатку з пiдкоренням пiвночi Чорного континенту. Але потiм монголи рухалися на пiвдень, уздовж Нiлу, i через пустелi.
  Так були захопленi всi землi сухопутної колiї на схiднiй пiвкулi.
  Але це все не закiнчилося. Монголи будували флот i пiдкорювали все новi й новi територiї.
  Iндiанцi намагалися чинити опiр, але були частково вирiзанi, а частина померла вiд хвороб. Уцiлiлий визнали владу монголiв.
  Коротше кажучи, до кiнця тринадцятого столiття виникла всесвiтня монгольська iмперiя на чолi з Чингiсханом.
  У нiй багато було запозичено в управлiннi з Китаю, а дещо з Стародавнього Риму. Стала будується пiрамiдальна система влади, колосальної країни та управлiння сатрапами. Так виникла особлива централiзована система в масштабах всiєї планети.
  Також розвивалася наука та медицина. Багато чого робилося i для народу у розвитку сiльського господарства та ремесел. Народи планети Земля дедалi бiльше змiшувалися. I створювалося нове суспiльство.
  У майбутньому всi жителi iмперiї отримали громадянство та зникало рабство.
  I нарештi почалася епоха та космiчнiй експансiї. Чингiсхану було мало влади над однiєю планетою i вiн хотiв значно бiльшого.
  I, як i ранiше, щороку дев'яносто дев'ять дiв приносилися в жертву пекельному Божеству.
  I їх вiдбирав спецiальний жереб. Дiвчата були рiзних нацiональностей та видiв. I вони йшли такi босi в бiлих коротеньких спiдничках i тоненькiй смужцi на грудях.
  Населення iмперiї Чингiсхана - це мiльярди людей. I вже є поселення на Мiсяцi, i зорельоти висаджувалися на Марсi та Венерi. Винаходять вченi i ракети на фотонах здатнi розганяються до швидкостi свiтла.
  I водночас приносять жертву пекельному духу, що Чингiсхан залишався вiчно молодим i здоровим.
  Володимир Рибаченко - хоробрий м'язистий хлопчик рокiв тринадцяти не змирився з цим. Особливо, коли в жертву вибрали його сестру. I хлопчик рокiв тринадцяти вирiшив помститися Чингiсхановi.
  Але що вiн може зробити один проти цiлої армiї? I як здолати монстра?
  Хлопчик вирiшив порадитися з чарiвницею. I пiшов у глухий лiс, повiсивши кросiвки на жердину.
  Хлопчик iшов дорогою i спiвав;
  Воїни темряви, мабуть, сильнi,
  Зло править свiтом, не знаючи числа.
  Але вам сини Сатани
  Чи не зламати мiць Христа!
  Проте релiгiя християнства пiд забороною. I Бог у всiх тiльки Один - Сам Чингiсхан!
  Ну i ще таке Божество, як i його кiнь. Втiм, конi, на вiдмiну вiд Чингiсхана, смертнi, i їх змiнюють у мiру старiння.
  Володимир Рибаченко йде, човгаючи дитячими нiжками. I ось йому назустрiч вийшов шаблезубий тигр iз шiстьма лапами. Адже лiс тут не простий, а чарiвний.
  Хлопчик поклонився величезному, як слон тiльки довший за звiр i попросив:
  - Пропусти мене до чарiвницi?
  Величезний шаблезубий тигр iз ревом вiдповiв:
  - Вiдповiдай на три запитання - тодi пущу!
  Хлопчик Вовка з посмiшкою запитав:
  - А якщо не вiдповiм?
  Шаблезубий тигр гаркнув:
  - Тодi на частини розiрву!
  Володимир Рибаченко логiчно зауважив:
  - Двом смертям не бувати, однiєї не оминути!
  Шаблезубий тигр проревiв:
  - Чого найсмiливiша людина боїться, а останнiй боягуз не дме в вус?
  Хлопчик ткнув собi кулачок у дитяче пiдборiддя. Та й загадка. Справдi, чого? Може бути смертi?
  Володимир Рибаченко заспiвав:
  - Росiйський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть на полi бою не лякає.
  За Батькiвщину святу битиметься,
  I навiть умираючи переможе!
  Шаблезубий тигр агресивно проревiв:
  - Ти вiршi читатимеш чи вiдповiдатимеш на запитання!
  Хлопчик хотiв кинути тигру: де твоє сумлiння, але тут його осяяло, i пацан випалив:
  - Совiсть! Навiть найсмiливiша людина боїться совiстi!
  Шаблезубий тигр неохоче кивнув i пiдтвердив:
  - Один - нуль на твою користь! Ну що ж вiдповiдай на iнше питання.
  Мастодонт прокрутився i рикнув, наче монстр:
  - Хто у свiтi найкрасивiший?
  Хлопчик тупнув босою нiжкою i покрутився. Питання справдi складне. Але в головi склалася вiдповiдь!
  Володимир Олегович випалив:
  - Правди нема справедливiшої, правда брехнi будь-який красивiший!
  Шаблезубий тигр знову невдоволено прохрипiв:
  - Вiрно щеня ... Ти я бачу просто супер боєць! Ну гаразд, давай третю загадку.
  Хлопчик кивнув свiтлою головкою:
  - Давай!
  Шаблезубий тигр проревiв:
  - Що на свiтi найшвидше!
  Володимир знизав плечима. Вiн хотiв сказати, що фотон. Але навiщо згадав, що вченi розробляють ультрафотони, щоб лiтати з надсвiтловою швидкiстю. Так це видно не зовсiм те, що потрiбне. I гравiтони начебто швидше за швидкiсть свiтла перемiщуються.
  Володимир Олег стукнув себе кулаком по лобiку i вiдповiв:
  - Людина думка жвавiша, i будь-яких променiв швидше!
  Шаблезубий тигр розреготався, i скеля зубки вiдповiв:
  - Логiчно! Ти молодий, у тебе три нуль на користь! Можеш йти!
  Хлопчик, шльопавши босими нiжками, вирушив дорогою з жовтої цегли, спiваючи...
  I в гiрськiй тишi, i зорянiй висотi,
  У морськiй хвилi та лютому вогнi...
  I в лютому, i лютому вогнi!
  I пацан як пiдскочить i босою нiжкою брукiвцi врiже. Але це дуже боляче.
  Хлопчик прогарчав:
  - Який бiль, який бiль - iмперiя Чингiсхан - сто - нуль!
  Тут вiн подумав, а що коли Великий Суперiмператор Чингiсхан помре? Чи це буде на користь людству? Адже у всесвiтнiй iмперiї люди живуть непогано. У всiх є робота, i кожен ситий, немає епiдемiй, зникло багато хвороб, навiть вiд раку створено щеплення. Смертнiсть низька, що навiть запровадили обмеження на народжуванiсть. Практичний кожен має автомобiль. Технологiї розвинулися, то цiлих три днi на тиждень вихiднi! I iндустрiя розваг чимала. I люди побували на всiх планетах Сонячної системи, i вже на Марсi є першi мiста.
  Хлопчик Вовка Рибаченко проспiвав;
  Над нами сонце свiтить,
  Не життя, а благодать.
  Тим, хто за нас вiдповiдає,
  Давно час зрозумiти,
  Тим, хто за нас вiдповiдає,
  Давно час зрозумiти!
  Ми маленькi дiти
  Нам хочеться гуляти!
  Але ось її босi п'ята стало трохи припiкати. Жовта цегла нагрiлася. А одягти взуття не можна: дiтям можна по жовтiй дорiжцi або босонiж, або у чарiвному взуттi. Такими є правила чарiвного лiсу. А без магiї сестру не врятувати.
  Хлопчик терпить, i навiть скеля зубки... Адже вiн справжнiй пiонер, який не згинається.
  Пацан подумав щоб вiдволiктися вiд витрiщаючих п'яти цегли, ось чому монголи змогли пiдкорити весь свiт? Що вони всiх сильнiшi чи розумнiшi? I чому безсмертя дiсталося Чингiсхану - який ранiше творив жорстокiсть.
  Ну, зараз звичайно не так. Є закони, якi з поколiння до поколiння пом'якшуються. Наприклад, жорстокi страти було скасовано. Потiм обмежене застосування тортур та тiлесних покарань. Наприклад, дiтей у школах все ще б'ють за провини цiпками по босих п'ятах. Але удари завдає дитина одного з тобою вiку та ваги, i палиця з пластмаси гнучка та еластична. Вона приносить бiль, але не калiчить пiдошви дiтей.
  Хоча по п'ятах та попi дiтей ще у школах б'ють, але не часто. Iнодi просто ставлять у кут.
  Смертна кара теж стала рiдкiсною. I її зазвичай проводять публiчно. Але не дуже часто страчують.
  Хоча Володимир i бачив, як повiсили трьох дiвчат. Вони йшли на ешафот у дуже коротких бiлих спiдницях та ледь прикритiй ниткою тканини грудьми. I зрозумiло босонiж.
  Жiнок i неповнолiтнiх страчують зазвичай босими, майже оголеними. А дорослих чоловiкiв зазвичай страчують у закритих примiщеннях. Дiтей прийнято теж страчувати публiчно з метою залякування. Причому страту показують на кольорових екранах, i школярi зобов'язанi це дивитися. Але це стає дедалi рiдкiсним явищем. Злочиннiсть падає. Технологiї розвиваються, i тому, хто вчинив провину, важче уникнути вiдповiдальностi.
  Володимир Рибаченко нарештi вiдчув, що жар у цеглi спадає.
  Хлопчик проспiвав iз радiстю:
  - По кривiй бiжать дорiжки,
  Босi хлопчики нiжки.
  Набридло коней ховати,
  Хочу щастя своє пiддражнити!
  I пацан пiдхопив:
  - Занесло! Занесло кудись!
  Занесло мене!
  I ось перед хлопчиком опинилася хатинка на курячих нiжках. Велика така й гарна. Тiльки стояла вона до пацана задом.
  Володимир Рибаченко агресивно проревiв:
  - Хатинка, хатинко, повернися до лiсу задом, до мене передом!
  Хатинка обернулася... Вона рухалася легко i без скрипу. Ось вiдчинилися дверi i з них випурхнула дiвчина. I така гарна натуральна блондинка.
  Вона подивилася на хлопчика в шортиках, босого та бiлобрисого, проворкувала:
  - Знаю, навiщо ти прийшов! Хочеш свою сестру врятувати!
  Хлопчик у вiдповiдь промовив, вискалив зубки:
  - Не тiльки! Я хочу ще й свою планету врятувати вiд деспотiї Чингiсхана!
  Чарiвниця-блондинка хихикнула i вiдповiла:
  - Важке дiло ти затiяв хлопчик. Дуже важке, але... Я тобi допоможу, якщо ти даси вiдповiдь на запитання.
  Вовка кивнув:
  - Я як учень у школi звик вiдповiдати на запитання!
  Чарiвниця-блондинка, скеля зубки запитала:
  - Що дорожче за сто рублiв?
  Хлопчик усмiхнувся i вiдповiв:
  - Двiстi сто карбованцiв милiших!
  Чарiвниця-блондинка хихикнула i вiдзначила:
  - Ну, це дуже просто. Та ось їдеш ти дорогою. Попереду з одного боку твоя мати, з iншого - найкращий друг - кого треба тиснути?
  Володимир Олегович Рибаченко впевнено вiдповiв:
  - Гальма!
  Чарiвниця-блондинка кивнула:
  - Чудово! Справдi, добре! Тодi питання, тобi складнiше поставлю: чому Всемогутнiй Бог не зробить усiх людей щасливими!
  Хлопчик свиснув i помiтив:
  - Ну i питання! На нього вiдповiдi i найбагатшi теологи не знають!
  Чарiвниця-блондинка кивнула:
  - А що ти думав, що все так просто можеш здобути?
  Хлопчик iз зiтханням вiдповiв:
  - Ну гаразд, я постараюся.
  Хлопчик насупив дитячий лобик i тупаючи босими нiжками, постарався зосередитися. Вiн справдi почував себе незатишно... Немов виявився шматком м'яса на гаку, або щось гiрше. Загалом у свiтi так мало справедливостi. Ось яким лiтературним генiєм був Олександр Сергiйович Пушкiн, а помер на дуелi тридцять сiм рокiв. А скiльки могло б воно корисне для людства зробити? А про юного Лермонтова й казати нiчого, вiн ще тiльки набирав лiтературнi звороти. I це прикро до кольок у боцi.
  I тут його раптово осяяло: важливо вiдповiсти не так правильно, як у риму.
  Хлопчик стабiльно сказав:
  - Зробити може щастя Бог, якщо ти розумом непоганий! Чому не щастя всiм - треба спрага змiн!
  Чарiвниця-блондинка свиснула i вiдзначила:
  - Ось у тебе i розум! Молодець, ти чудовий хлопчик! Тому я тобi пiдкажу!
  Хлопчик тупнув босою нiжкою i пискнув:
  - Спасибi!
  Дiвчина-вiдьма пiдморгнула i вiдповiла:
  - Слiд розбити "Дзеркало Iрбiса" i тодi Чингiсхан загнеться i його правлiння скiнчиться!
  Вовка знизав плечима i помiтив:
  - Це добре! Але дзеркало так просто не розбити, його охороняють!
  Дiвчина-вiдьма кивнула:
  - Так його охороняють сильнiше, нiж Чингiсхана. Але я можу врятувати твою сестру вiд жертви! Джин в цьому дзеркалi може вiдмовити Акулiни Рибаченко в жертвi, якщо ти переможеш одного з монстрiв пекла. У тебе буде команда ... Якщо ти досягнеш мети, не тiльки врятуєш сестру, але сам зможеш зайняти мiсце Чингiсхана!
  Хлопчик з надiєю в голосi запитав:
  - I вбивати дiв заради вiчного життя не доведеться?
  Чарiвниця-блондинка кивнула:
  - Нi, мiй хлопчик! Не прийдеться! Ти отримаєш силу дзеркала Iрбiса, а його можливостi великi.
  Володимир Рибаченко зауважив:
  - Правити планетою Земля та всiм Людство - круто! Але це ще й чимала вiдповiдальнiсть!
  Чарiвниця-блондинка кивнула:
  - Правильно! Але багато чого можна зробити для людей! Але принаймнi ти хочеш врятувати свою сестру?
  Хлопчик-термiнатор кивнув:
  - Так я готовий! Готовий до працi та оборони!
  Дiвчина-вiдьма взяла пацана за руку i пiдвела до дзеркала, кивнувши:
  - Ось тепер тобi належить мiсiя!
  Дзеркало було величезним i свiтилося всiма кольорами веселки i буквально переливалося.
  Вовка вiдповiв iз посмiшкою:
  - Яйцю, щоб стати крутим, потрiбно варитися п'ятнадцять хвилин, а пiонер завжди готовий!
  Хлопчик кивнув, пiдняв свою босу, засмаглу нiжку, i рiшуче зробив крок у невiдоме.
  
  УПРЯМСТВО СТАЛIНА АБО ВIДМОВИЙ ГАМБIТ
  Гiтлер отримав черговий шанс. Сталiн, розсерджений загрозою Житомиру, заборонив вiдводити звiдти вiйська та вимагав продовжувати напередоднi вiзиту до Тегерану наступ на правобережнiй Українi. I в результатi радянськi вiйська потрапили в котел, i виявилися розгромленi вщент. I гiтлерiвцi вiдбили Київ i оточили радянськi вiйська за Днiпром. I змогли збудувати там оборону по Днiпру. Вiйна затяглася. Сталiн скасував наступ на пiвночi пiд Ленiнградом i перекинув вiйська на пiвдень. Але це вже було запiзнiлим рiшенням. Знову захопити плацдарми за Днiпром не вдалося. I гiтлерiвцi збудували там фортецю та встояли. Втрати Червоної Армiї були великi i активнi бойовi дiї вiдклали до лiта. Поки що нiмцi мали iнiцiативу. I ось у червнi висадка в Нормандiї закiнчилася для союзникiв повною катастрофою i розгромом союзникiв, що втратили лише полоненими понад пiвмiльйона солдатiв i офiцерiв, i масу технiки.
  Битва за Крим також затяглася. Нiмцi добре змiцнилися i змогли затягнути опiр. I наступ у центрi та на Ленiнградському напрямку розпочався iз запiзненням. Коли нiмцi, розгромивши союзникiв, змогли перекинути вiйська iз Заходу.
  Нiмцi змогли вiдобразити настання радянських вiйськ. Зокрема, у них з'явився дуже вдалий багатоцiльовий штурмовик-винищувач ТА-152, який можна було використати як робочого конячка на фронтi. Вiн був бiльш досконалим нiж Фокке-Вульф i куди краще за льотними характеристиками. Але при цьому теж iз сильною бронею та потужним озброєнням. ТА-152 став наймасовiшим нiмецьким лiтаком, замiсть розгортання реактивної авiацiї, до якої все одно iнфраструктура Люфтваффе не готова. МЕ-262 ненадiйний поки що лiтак, i фюрер за порадою фахiвцiв звелiв його доопрацювати i поки що не пускати в серiю. ХЕ-162 начебто хороша машина, але важка в управлiннi i теж масову серiю її пускати не годиться.
  За ТА-152 може бути i фронтовим бомбардувальником, i штурмовиком, i винищувачем. Його швидкiсть у 760 кiлометрiв на годину - вища, нiж у найкращих винищувачiв союзникiв та СРСР. А озброєння найпотужнiше серед одномiсних машин, сильне бронювання. I в маневреностi вiн краще нiж Фокке-Вульф, i позбавлений багатьох недолiкiв, якi були у колишньої машини. Тож у нiмцiв з'явився найкращий у свiтi гвинтовий лiтак, який майстер на всi руки. I не потрiбно особливо переглядати виробничi лiнiї - вiн iз сiмейства Фокке-Вульф та його еволюцiя.
  У небi нiмцi почувалися впевненiше. I на сушi вони мали не так погано.
  Щодо успiшної вийшла САУ Е-10. Низький силует метр сорок сантиметрiв, дозволив укласти машину в малу вагу в десять тонн. Трансмiсiя i двигун одним блоком i поперек, i лише два члени екiпажу. Правда Гiтлеру не сподобалося, що товщина бронi: лоб у шiстдесят мiлiметрiв у борт тридцять мiлiметрiв замало. I в лоб товщина виросла у вiсiмдесят два мiлiметри, у борт п'ятдесят два мiлiметри. I вага машини зросла до п'ятнадцяти тонн.
  Але при двигунi 400 кiнських сил це задовiльно. I вiйна пiшли успiшнiше. САУ Е-10 показує себе ефективною та живучою машиною. Її потужна броня пiд великими нахилами в лоб не пробивалася бiльшiстю радянських гармат. I це виявилося чудовою пiдмогою.
  Радянськi вiйська таки взяли Крим, але не змогли пробити в iнших мiсцях нiмецьку оборону. I Ленiнград залишався поки що у блокадi.
  Бої затяглися до зими... У сiчнi радянськi вiйська знову намагалися наступати, але їхнiй удар захлинувся. У серiї у нiмцiв з'явилася досконалiша "Пантера" Ф з вузькою вежею та нижчим силуетом. Її броня була товстiша i з бiльшими нахилами, нiж у звичайної "Пантери". А весь навiть трохи менший завдяки бiльш щiльнiй компоновочнiй схемi. В результатi нiмецька машина в лоб не пробивалася тридцятьчетвiрками, i мала шанс i проти IС-2, i при цьому її ходовi якостi навiть покращали.
  Виявилася мiцнiшою i товстiшою, i бортова броня. Тепер її не брали протитанковi рушницi, i сорокап'ятки. I це очевидно помiтне рiшення, що зробило нiмцiв сильнiше нiж ранiше.
  Так що вони утримували фронт... У березнi фашисти розпочали наступ в Iталiї та розгромили союзникiв... I вибили англiйцiв та американцiв у квiтнi iз Сицилiї...
  Новий президент США Трумен через активнiсть нiмецьких пiдводних човнiв i великих втрат американського флоту запропонував перемир'я фюреру. Нiмцi заморозили програму ракет Фау, i в них натомiсть з'явилися пiдводнi човни на перекисi водню - дуже ефективнi. I США, i Британiя несли величезну шкоду.
  Так висадка на Фiлiппiнах проти Японiї провалилася. Лiнкори країни вранiшнього сонця потопили американськi транспорту. А тут ще на боцi самураїв у вiйну вступили - нiндзя. А це взагалi вояки суперкласу.
  А войовницi тим бiльше, найвищого пiлотажу!
  Пiсля розгрому бази США в Австралiї нiндзi рiзко активiзувалися. Америка зiткнулася з феноменальними бiйцями, яким нiчого протиставити. I важкi бомбардувальники, i авiаносцi безсилi проти армiї невидимих суперменiв. Це велика проблема, з якою зiткнулися штати та Британiя. Вогненний тигр, разом iз грубою бiйцями, атакував базу США в Перу-Харбор. Разом з ним в атацi брала участь i непереможна самка-боєць - Азумi. Чарiвна, руда японка. Азумi дуже красива, з широкими плечима, високим грудьми, сильними стегнами. Її нiжки весь час i в спеку i в холоднечу босi, але дуже красивi, точенi i витонченi. Пальцi на ногах довгi та чiпкi.
  Азумi дуже любить використовувати босi ноги для метання дискiв. Жахлива жiнка, вогненна тигриця - i пристрасна в лiжку. Дiвчата-нiндзя за традицiєю босоногi, тренованi з дитинства та не менш небезпечнi, нiж чоловiки. Кравiвi!
  Американцi це одразу на собi вiдчула. Коли iмiтуючи дельфiнiв, нiндзя пiдфарбуй пiд водою. Вони використовували для мiнування авiаносцiв i лiнкорiв, особливу вибухiвку, яка в тисячу разiв потужнiша за тротил. Пiдпливаючи пiд саме черево корабля, стали невеликi з волоським горiхом кулька з магнiтом. Ось це дiвки!
  Нiндзя пливуть майже безшумно. Їх неможливо виявити пiд водою. Невловимi тiнi. Згодом закладають вибухiвку величезної потужностi, але компактну.
  А далi йде атака на базу. Вартовi знiмаються за частку секунди. Летять невловимi гостро оточенi диски. I розрубують горло та шиї. Американськi солдати вмирають, навiть не встигнувши скрикнути. Потiм знову полiт невидимий. Дiвчата метають босими пальцями гри. Їхнi нiжки незвичайної спритнi.
  База атакована з усiх бокiв. Вибухають лiтаки, спалахує величезне полум'я. I весь майданчик моментально охоплюється ним. Сотнi машин одночасно починають рватися. Наче це спрацював велетенський феєрверк. I одночасно спрацювало запалення у карбюраторних двигунах.
  I все шипить, вирує, разом вибухає... Вогнезарнi гейзери несуть високо в небо. Чути гуркiт диявольського грому... Все миттєво, якось разом перемiшується. I земля нiби сходить iз орбiти, i з'являється, нове сонце. Але не мирне, а вiйськове, i пекельне. Люди горять, машини палають i вибухають. А дiвчата-нiндзя далеко кидають босими пальчиками витончених нiг горошинки вибухiвки. Але це воiстину бiсiвський вплив. I чути розриви, йде стовпотворiння. Декiлька лiтакiв все ж таки змогло вiдiрватися вiд бетонованої смуги, але вони впали на покриття, i стали рватися. Повно смертi, болю та руйнування.
  Тисячi американських i англiйських солдатiв загинули в першi ж хвилини бою. I сама сутичка нагадувала не битву, а тотальне винищення. I сипалися, i сипалися на американськi позицiї смерть та попiл.
  Рвалися також крейсери та лiнкори, розколювалися навпiл авiаносцi. Грала i морем тотальна, абсолютно нещадна смерть. Вона всiх, хто траплявся в її жаркi обiйми, спопелила, стерла в порошок.
  Гарячi, рудi мови лизали лiтаки, плавили метал, горiло все поспiль. Навiть камiнь...
  Нiндзi влаштували справжнiй, вогняний вихор, вiрнiше не вихор, а буревiй! Або навiть торнадо. Яке залишає по собi лише обгорiлi скелети i попiл.
  Азумi це дуже гарна жiнка, але смертоносна. Вона метає голки босими пальцями i вражає противникiв Японiї. Хто може протистояти нiндзя?
  А коли вибухають крейсери та лiнкори, розколюється сталь та титан. Вогненний тигр задоволений. Все йде за його планом. Ось падає скошена шеренга американських солдатiв.
  Азумi пiдтримує свого партнера. I сiє смерть.
  Водночас молода жiнка зауважує:
  - Росiяни сильно дали по рогах нiмцям пiд Сталiнградом. Якщо ми не допоможемо, то нашi союзники програють!
  Красуня кинула босою ногою три голки, вони пробили шиї дев'яти солдатам армiї США, якi намагаються вирватися з пекла. На поверхнi океану вiдчайдушно намагаючись уникнути втягування у вир, копошилися американськi моряки.
  Нiндзi добивали їх, рубаючи вiдразу двома мечами, i кидаючи диски. Дуже активними були японськi жiнки: стрункi та сильнi. I вони використали босi нiжки для пальби.
  Ямато впевнено вiдповiв:
  - Ми завдамо удару i по Росiї! Халхiн-Гол помститься!
  I супернiндзя провiв рукою повiтрям, пройшла хвиля цунамi. Вона пiднялася нiби вихор урагану, i поглинула жадiбним ротом морякiв, що борсалися на поверхнi.
  Бомбардувальник Б-29 закружляв над нiдзями. Азумi взяла i босими нiжками натягла тятиву мiнiатюрного арбалета. Випустила небезпечну вибухiвку. Машину буквально розiрвало... Уламки розлетiлися наче бензобаки з вибухiвкою. I збили кiлька винищувачiв. Азумi хихикнула, потерла босою, витонченою нiжкою, по травi i проворкувала:
  - Я велика дiвчина та супер!
  Вогняний тигр, взяв i прошипiв:
  - Справдi супер! Ми цих росiян теж розмажемо, як i американцiв!
  Азумi хихикнула, i вишкiрила зубки-клики...
  Нiндзi добили останнi лiтаки i рушили з острова. Потрiбно громити та iншi основи. Американцi надовго запам'ятають цей день. Вони пошкодують, що ввели нафтову блокаду проти Країни Вранiшнього Сонця, яка змусила японцiв воювати. I несподiвано з'ясувалося, що хоча Японiя вдесятеро поступається Америцi в економiцi, зате має такий чудовий спецназ, якому нема чого протиставити!
  Нiндзi атакували ще одне авiаносне сполучення. Вони пiдлетiли на дронах iз повiтря скинули маленькi, але смертоноснi бомби. Гостинцi пекла, якi влiтали в труби та топки кораблiв.
  I пiдривали всi посудини поспiль. Руйнування йшло ураганними темпами. I потоплення авiаносної групи прикритої крейсерами та броненосцами. I їх засипали пекельними горошинками смертi. Якi прошивали броню, розривали метал.
  Над морем вирували пожежi, i все димилось. Їдкий дим пiднiмався в повiтря, i крутився, наче чорнi кiльця кобр, що випромiнювали отруйнi зуби, готовi прогризти атмосферу.
  I все це танцювало, вигиналося, впивалося у повiтря... Нiндзi випустили вибухiвку, i залишивши неушкодженим найдосконалiший i найсучаснiший авiаносець, атакували його екiпаж. Тут у хiд пiшли мечi-катани, а дiвчата-нiндзя кидали босими пальцями голки. I робили це настiльки вiртуозно, що одна голка вбивала одразу три чи чотири особи.
  Дiвчата атакуючи, спiвали:
  - Ми не жалюгiднi комашки, супернiндзя - рубаємо бляшки! Явнi таланти - дерзай!
  I справдi рухалися, мов гребiнь хвилi. Азумi, зрубала адмiрала мечем, розтинаючи трьома помахами на дванадцять частин. Кров рясно бризкала, заливаючи палубу. Азумi прочiрiкала:
  - Будеш у трунi! Я тебе розрубаю!
  I зарубала ще одного адмiрала. I при цьому так скалила зуби. Нiндзi не боялися пострiлiв. Вiд них вiдлiтали кулi. Вони не знали слабкостi, втоми та жалостi. Вони були наче птахи на крилах, або навiть реактивних двигунах.
  Азумi шльопала босими нiжками, по палубi залишаючи витонченi слiди. Вона дивовижна войовниця. Але й iншi дiвчата - теж супер.
  Авiаносець захоплений i, розгорнувши, ведуть у японськi порти. Адже там теж потрiбне залiзо.
  Протистояти армiї самураїв та нiндзя вкрай складно. Вони надлюди. I їх натиск чарiвний.
  I знову йдуть успiхи та захоплення. Нiндзi поводяться як невловимi морськi розбiйники. В Америцi панiка. Немає можливостi протистояти невидимкам.
  Адже це такий спецназ, що i авiацiя, i артилерiя навiть не помiчають пiдходу вiдважних воїнiв. Якi нависають наче чорнi хмари, i махають мечами, метають диски, що летять на кiлометри i пробивають будь-який метал.
  Нiндзя не такий як у середнi вiки. У нього найсучаснiша технiка пiд рукою. I вiн трощить, всiх хто трапляється у нього на шляху.
  А на радянсько-нiмецькому фронтi затишшя. Нiмцi готують наступ на Курськiй дузi. Не найрозумнiша iдея атакувати заздалегiдь укрiпленi позицiї за чисельної переваги супротивника. Але й вибiр у Нiмеччини невеликий.
  Нiмцiв розбили в Африцi, i вони змушенi шукати перемоги на iнших фронтах.
  Успiхи японцiв, щоправда, знизили iнтенсивнiсть авiанальотiв, на вiйськово-промисловi об'єкти Третього Рейху. Це спричинило збiльшення випуску озброєнь проти реальної iсторiєю. До битви на Курськiй дузi, у фрицiв бiльше "Пантер" та "Тигрiв", а також лiтакiв. Що певну проблему створює.
  Але все одно Червона Армiя сильнiша. Хiрохiто ставить цiлком резонне питання:
  - Допомагатимемо союзнику Нiмеччини?
  Бiльшiсть японських вiйськових висловилася за вiдкриття другого фронту. Щоправда, з участю нiндзя. Америка втратила всi свої авiаносцi i великi надводнi кораблi. Стало неможливим проводити наступальнi операцiї у Тихому океанi. I руки Японiї розв'язанi. Мало того, нiндзя самi викрали чотири авiаносцi без пошкоджень. I знищили масу лiтакiв. Було захоплено кiлька великих кораблiв. Загалом успiшною виявилася компанiя.
  Або точнiше серiя компанiй. Якi, ознаменувалися блискучими успiхами. Америка вийшла iз вiйни. Точнiше запропонувала перемир'я на будь-яких умовах.
  Японiя зажадала: припинити бомбардування Третього Рейху та допомогу СРСР. США також мали вплинути i на Британiю, щоб так теж припинила бойовi дiї. Англiйцi з грiхом навпiл погодилися. Союзники пiшли на перемир'я з Третiм Рейхом та обмiн полоненими.
  Гiтлер знову вiдклав наступ на Курськiй дузi. Вiн вирiшив спочатку зiбрати бiльше сил та танкiв iз захiдного фронту. I посилити свої вiйська.
  Але тодi Сталiн 15 липня наказав наступати на Орел i Бєлгород.
  Нiндзi тим часом викрали ще й американський транспорт iз новими танками "Шерман". А Азумi, змогла разом з дiвчатами викинути бiльш зухвалу операцiю. Вона викрала з англiйських заводiв триста п'ятдесят найкращих британських танкiв "Черчiлль" з посиленим бронюванням i переправили їх до Нiмеччини. Англiйцi гинули пiд мечами дiвчат. Крiм того, красунi дуже влучно метали босими пальцями гострi голки, вбиваючи бiйцiв. I що сказати? Англiйцi опинилися в шоцi.
  Дiвчата з Японiї, крiм того, затягли i два транспорти з бензином. Що для Третього Рейху найкращий подарунок.
  Тому Червона Армiя вiд початку зiткнулася з запеклим опором.
  У оборонних боях "Фердинанд" показав себе практично дуже навiть чудовим винищувачем танком. А як i "Тигр" та "Пантера". Остання машина хоч i часто ламалася, але в оборонних боях це не так суттєво.
  Азумi тим часом прибула на фронт. I особисто боролася проти росiян на найнебезпечнiшому орловському напрямку. Тут у бiй пiшли радянськi тридцять четвiрки.
  Японка разом зi своєю напарницею дiстали крихiтнi, як ячмiнне зернятко шматочки вибухiвки. I стали використовуючи свої дiвочi, спритнi пальчики кидати цi зерна по танках. Радянськi машини з оглушливим гуркотом вибухали та переверталися.
  Азумi крикнула:
  - Банзай!
  Її босонога напарниця рикнула:
  - Ми перетворимо планету на рай!
  I кинула крихiтну гранату... Радянськi машини розривалися. Пролунала бавовна, i посипалися iскри, коли двi тридцятьчетвiрки зiткнулися в повiтрi. А потiм як рвоне бойовий комплект. I машини розсиплються, наче чорнi перлини.
  Азумi знову запустила кiлька крихiтних зернят, своїми точеними, босими пальчиками, i прочирiкала:
  - Я несу смерть!
  Її голонога подружка, в'якнула, теж кинувши смертельнi подарунки:
  - Коротше кажучи - банзай!
  I обидвi красунi розреготалися. I знову босими нiжками давай цi зернятка з кумулятивною вибухiвкою метати. I все тотально руйнуючи. Ось дюжина бiльших КВ перекинулася. I зiрванi гусеницi, розбитi ковзанки закрутилися зверху. I котяться собi, розламаючись. Збиваючи при цьому радянських солдатiв, якi йшли в атаку.
  А обидвi дiвки-нiндзя хихикають. Ось у хiд йдуть i гострi дрiбнi голочки, якi кидаються босi дiвчата своїми нiжками. I атака радянських вiйськ видихається. Росiйськi частини, зазнавши помiтної шкоди, зупиняються i завмирають.
  А голоногi бандитки смiються... Скеляться немов пантери!
  Трумен, бачачи, що справа пахне гасом, запропонував Третьому Рейху перемир'я на будь-яких умовах. I Черчiлль iз цим був згоден.
  Гiтлер зажадав повернути Нiмеччинi та Iталiї всiх вiйськовополонених та вiдновити торгiвлю.
  А от союзники, якщо хочуть повернути своїх людей, повиннi їх викупити. Трумен i Черчiлль хоч i неохоче, але дали на це згоду.
  Фашисти помiтно посилились. Вiдобразили у травнi черговий наступ радянських вiйськ у центрi. I 22 червня застосувавши танки серiї Е намагалися наступати.
  Перший танк Е-50 був розроблений занадто поспiшно, i вийшов вдалим. Його вага була майже шiстдесят п'ять тонн при товщинi бронi "Тi"ра"-2, правда дещо бiльшими нахилами. I ходовi якостi були кращi: двигун при форсуваннi розганявся до 1200 кiнських сил. Що пiдняло i його швидкiсть i маневренiсть. Гармата спочатку була 88 -мiлiметро в 71 ЕЛ, яка нiмцiв цiлком влаштовувала.
  Правда з травня 1945 року в СРСР став випускатися краще захищений в лоб IС-3, i це пiдштовхнуло нiмцiв до встановлення бiльш досконалої та бронебiйної гармати.
  Наступ нiмцiв у червнi та липнi не набув розвитку. Просунувшись кiлометрiв на сто i зазнавши великих втрат фрицi, були зупиненi. Потiм уже наступала Червона армiя.
  Але також без особливих успiхiв. Лiнiя фронту стабiлiзувалася... А потiм i зовсiм малорухливою.
  Радянська СУ-100 набула популярностi як цiлком стерпний винищувач танкiв. Т-34-85 залишався наймасовiшим танком i поки що Т-54 тiльки розроблявся йому на змiну.
  У нiмцiв до кiнця 1945 року з'явився в небi досконалiший МЕ-262 Х, який мав швидкiсть понад 1100 кiлометрiв на годину, стрiлоподiбнi крила, i бiльш надiйнi двигуни з потужним озброєнням: п'ять авiагармат. Поява цього лiтака могла дати Люфтваффе переважну перевагу в повiтрi.
  На це розраховував Гiтлер. А також на реактивнi бомбардувальники, щоби зламати СРСР. I треба сказати поки що вiдповiдь у Радянської Росiї не було.
  Вiдбивши за зиму спроби Червоної Армiї наступати наприкiнцi травня 1946 р. нiмцi знову кинули в атаку свої танки. З'явилася досконалiша модифiкацiя Е-50 з розташуванням двигуна i трансмiсiї одним блоком i поперек. Цей танк був силуетом всього два метри, i при цьому ще й важив тонн сорок п'ять. Його швидкiсть зросла, i маневренiсть та ходовi якостi. I гармата була бiльш швидкострiльною в 12 пострiлiв на хвилину, i бронебiйною в 100 ЕЛ довжина стовбура. I, звичайно ж, це стало для Червоної Армiї проблемою.
  Е-50 опинився в новiй модифiкацiї вдалий танк вiдмiнно захищений в лоб, але слабенький бортами. Хоча за високої швидкостi пересування, це не так iстотно.
  Проте радянський фронт став прогинатися... Сталiна це дуже непокоїло. Нiмцi навiть змогли взяти Смоленськ, i наблизилися до Москви... Щоправда, потiм Гiтлер зробив паузу i пiшов на штурм Ленiнграда. Але цей наступ виявився вiдбитим.
  Нiмцi зазнали великої шкоди i загальмувалися.
  А потiм i осiнь, i сувора зима. Тож не до смiху.
  Настав новий 1947 рiк ... У СРСР абияк завершували роботу над Т-54, але ця машина не йшла в серiю. I серйозно все сповiльнилося.
  Нiмцi зiбралися з силами. Новий їхнiй танк Е-75 був дуже добре захищений з усiх ракурсiв. Лоб у 250-мiлiметрiв, у борти 170-мiлiметрiв, а гармата у 105-мiлiметрiв у 100 ЕЛ, двигун у тисячу п'ятсот кiнських сил. Ось це потужнiсть при вазi сiмдесят п'ять тонн.
  I давай пресувати радянськi вiйська ... У вiдповiдь у СРСР з'явився IС-7, але серiйне виробництво цього танка не вдалося налагодити. I це зрозумiло, не є добре.
  Поки що в небi перевага гiтлерiвцiв лише зросла. З'явилися бойовi дисколети, великої, руйнiвної сили. I вони ламали i танки, i лiтаки.
  У всякому разi дисколет був невразливий для стрiлецької зброї. А мiг збивати, не одержуючи пошкоджень, лiтаки СРСР десятками.
  Нiмецькi льотчики у небi домiнували. Хаффман за чотириста збитих лiтакiв був нагороджений Лицарським хрестом Залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами. А за п'ятсот отримав Великий Хрест Залiзного Хреста. Який був лише у Герiнга. А сiмсот п'ятдесят збитих лiтакiв Лицарський хрест Залiзного з платиновим дубовим листям мечами та дiамантами. Це було колосальне досягнення.
  Нiмцi знову наступали на Москву. Але вже дуже розвинена була радянська оборона i стiйко билися бiйцi. Багато нарито укрiплень.... Нiмцi змогли цiною великих втрат взяти Вязьму i Ржев, але захлинулися... I знову бої затяглися до пiзньої осенi... А там зима i новий 1948 рiк...
  А в холодну пору вже Червона Армiя наступала, але без великих успiхiв.
  А влiтку атакували нiмцi. Але суттєвого поступу не досягли... Взимку Червона армiя наступала...
  Настав 1949 рiк. Т-54 став масовим. Замiсть IС-7 у серiї була СУ-130 легша i проста у виробництвi. I головне до серiї надiйшов реактивний винищувач МIГ-15. Який чесно говорити хоч i поступався нiмцям, але все-таки мiг хоч щось та показати.
  Хаффман набрав тисячу збитих лiтакiв отримав особливу нагороду: Великий Хрест Лицарського Хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. I це був рiдкiсний випадок, коли утворили нагороду пiд конкретного героя.
  Гiтлер зазначив, що Хаффман - справжнiй арiєць. I нещадний до ворогiв Рейху, i що буде перемога.
  Але й нiмцi та радянськi вiйська весь рiк пробивались, але нiщо нiкого не взяв.
  I настав 1950 рiк... Знову обмiн ударами та малорухлива лiнiя оборони... I ось 1951 рiк пiшов.... Наче все в глухому кутi. I знову жорстокi обмiни ударами. I застигла лiнiя фронту. I 1952 рiк у такiй же в'язкiй трясовинi минув.
  Смерть Сталiна в березнi 1953 нiчого iстотно не змiнила. Мiсце генералiсiмуса зайняв маршал Берiя, призначений офiцiйним наступником. I знову застиглий фронт. I лише з'явився у СРСР танк IС-10. Але це не так суттєво.
  Минув i 1954 рiк. У нiмцiв i росiян настав глухий кут. I нова супер зброя не вийшла. Хаффман за двi тисячi збитих лiтакiв отримав Великий Хрест Лицарського хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  Ось i 1955 теж пройшов у жорстокiй бiйнi.
  I настав 1956 рiк ... 22 червня виповнилося рiвно п'ятнадцять рокiв з початку Великої Вiтчизняної вiйни. I Адольф Гiтлер нарештi запропонував сам перемир'я.
  Переговори тривали i через пiвроку було укладено мир. Кордон пiшов лiнiєю фронту. На цьому все завершилося. Полонених мiняли - всiх на всiх. Нi контрибуцiй, але Дещо Третiй Рейх прихопив...
  Втiм, Європа була знекровлена. Коли березнi 1958 року Гiтлер помер, Третiй Рейх розвалився. I СРСР повернув свої колишнi територiї. Лаврентiй Берiя вiдновлював економiку i вiв країну, як вiн говорив до комунiзму, ну це вже iнша iсторiя. Втiм, у березнi 1969 року Берiя помер, i йому успадковував Шелепiн... СРСР швидко розвивався i жорстка комунiстична диктатура вивела його на передовi позицiї - обiгнавши США!
  
  ЯКЩО ФРАНКЛIН РУЗВЕЛЬТ ПОМЕР БИ РАНIШЕ
  Франклiн Рузвельт помер набагато ранiше, за дивною iронiєю долi 30 сiчня 1943 року. Генрi Воллес хоч i вважався лiваком, але виявився значно бiльшою мiрою iдеалiстом i зажадав вiд Сталiна в обмiн на надання вiйськової допомоги проведення полiтичних реформ та амнiстiї всiм полiтичним ув'язненим.
  Рiзка реакцiя Сталiна, який до того ж щойно здобув найбiльшу перемогу пiд Сталiнградом, i почував себе дуже крутим i сильним, розлютила Уоллеса, i той заявив про припинення вiйськової допомоги СРСР. Зiграла негативну роль i позицiя Черчiлля, який не хотiв швидкого просування Червоної Армiї в Європу i несподiвана гнучкiсть Адольфа Гiтлера, який оголосив про заморожування "остаточного вирiшення єврейського питання". Фюрера змогли умовити розсудливi люди з оточення, у тому числi, як не дивно, i головний кат Третього Рейху Гiммлер.
  Спрацював аргумент: що євреї нiкуди не дiнуться, а програвши вiйну, можна все втратити i безповоротно. Ну, а перемiгши на Сходi, можна буде поговорити з союзниками i по-iншому.
  У всякому разi, США заморозили вiйськовi дiї, Британiя теж, i хоча формально навiть перемир'я не було офiцiйно оголошено, конфлiкт на заходi виявився згорнутим. Що, певна рiч, пiшло на користь Вермахту. Нiмецький пiдводний флот припинив рейди, союзники скатали, зупинивши стратегiчнi бомбардування.
  Радянськi вiйська, як у реальнiй iсторiї, опанувавши на початку лютого 8 числа Курском, а 9 Бiлгородом. 15 лютого розпочався штурм Харкова, який, уникаючи оточення, покинули нiмецькi вiйська. Ще ранiше гiтлерiвцi залишили Ростов на Дону.
  18 лютого у ставку прибув особисто Гiтлер. Вiн надiлив Майнштейна новими повноваженнями. Крiм того, iз Заходу спiшно перекидалися пiдкрiплення. Насамперед, звичайно ж, авiацiя. Не так уже й мало поглинав лiтакiв захiдний фронт - майже половину машин. Декiлька дивiзiй, якi планувалося перекинути в Африку, були вiдправленi залiзничними шляхами на Схiд. Крiм того всi бiльш-менш боєздатнi формування перекидалися з Францiї i Балкан, а в самiй Нiмеччинi, була оголошена Рейхстагом тотальна мобiлiзацiя та вiйна.
  19 лютого Майнштейн наказав про перехiд 4-ї танкової армiї в контрнаступ з метою зупинити радянськi вiйська, що наступали через Павлоград. 22 лютого був зайнятий Павлоград. Завдання оборони шляхiв до Днiпра з пiвночi через Красноград чи Днiпропетровськ, або через Полтаву чи Кременчук було покладено на групу Кемпф.
  На вiдмiну вiд реальної iсторiї нiмцi досягли успiху значно бiльше. У них завдяки введенню у битву всiх своїх повiтряних армiй знову повернулася перевага у повiтрi. Крiм того в наступi взяло участь бiльше сухопутних, у тому числi й 30 новеньких танкiв "Тигр", якi в реальнiй iсторiї безславно зав'язли в африканських пiсках.
  Оточити Харкiв нiмцям вдалося на шiсть днiв ранiше, нiж реальної iсторiї, 8 березня, Бiлгород фрицi захопили, а Бiлгород з ходу був захоплений ранiше на 9 днiв - 10 березня.
  Гiтлерiвцям вдалося також з наскоку, опанувати i Курськ, замкнувши 14 березня ще одне кiльце. 18 березня фрицi захопили i Старий Оскол. Однак роздорiжжя i героїчне опiр радянських вiйськ, що настали, завадили фашистам розвинути успiх. Але втрати Червоної Армiї в котлах виявилися бiльшими, нiж у реальнiй iсторiї, а Курська дуга, зрiзана ще в березнi 1943 року.
  Успiх Майнштейна виявився серйозним, але обмеженим, так фашисти, не змогли повернути навiть те, що втратили в ходi Воронезько-Касторненської операцiї. Хоча тепер у них уже не було головного болю - Курської дуги. Але це створило додатковi проблеми: де i як наступати?
  Поки союзники поводилися пасивно нiмецька економiка, дуже активно розкручувалась. Випуск танкiв i самохiдок протягом трьох мiсяцiв вирiс вдвiчi досягнувши 1200 машин на мiсяць, у тому числi i нових "Тигрiв", "Пантер" - значно перевершують у бойовiй силi радянську технiку. Але новi танки ще слiд було освоїти екiпажам, i довести до ладу їхнi дитячi хвороби.
  I вибрати напрямки для наступу непросто. Можна рушити на Москву, i знову спробувати взяти реванш за Сталiнград, прориватися до Кавказької нафти. Однiєю з цiлей мiг стати i Ленiнград, куди порадам важко перекидати пiдкрiплення.
  Нiмцi три мiсяцi вичiкували, накопичували сили та новi танки, навчали новобранцiв. Вже в армiї та чотирнадцятирiчнi хлопчаки не рiдкiсть, багато сформовано iноземних дивiзiй. Чисельнiсть Вермахту досягла максимального значення 10,5 мiльйонiв солдатiв i офiцерiв, нехай навiть за деякого зниження якостi вiйськ.
  У повiтрi бої йшли зi змiнним успiхом. Гiтлерiвцi збiльшували випуск лiтакiв i дiяли активнiше.
  Їхнi аси, як правило, вибирали собi мiсце бою, i намагалися не вступати в битву, поступаючись числом.
  Треба вiдзначити, що Фокке-Вульф хоч i поступався радянським лiтакам у маневреностi, але висока швидкiсть при пiкiруваннi дозволяла йому пiти при виходi в хвiст, а потужне озброєння збити лiтак iз першого заходу. Отже, повнiстю захопити перевагу над фашистами не вдавалося, i швидше в повiтрi домiнували досвiдченiшi нiмецькi аси, з бiльш потужним озброєнням.
  Гiтлер все ж таки вирiшив наступати на Кавказ, тiльки трохи по-iншому. А саме зробивши Сталiнград головним напрямком i направивши туди групи армiй "А" та "Б". Рiшення, звичайно, не оптимальне, але пiсля втрати Ржевського плацдарму, наступаючи на Москву, нiмцям довелося б долати дуже потужну лiнiю оборони.
  Щодо Ленiнграда, то тут штурм мiста-цитаделi не давав Третьому Рейху навiть у разi успiху вирiшальних дивiдендiв.
  Тож залишилося просуватися на пiвдень. Сталiн все ж таки випередив Гiтлера 22 червня радянськi вiйська перейшли в наступ на Орловському та Куському напрямку. Причина вiдмови вiд вичiкувальної тактики була пов'язана з пасивною поведiнкою союзником: нi миру, нi вiйни. Що ще можна було стерпiти, але... Нестача дюралю поряд з зростаючим випуском нiмецьких лiтакiв поступово передавала все бiльшу i бiльшу iнiцiативу Люфтваффе.
  Тим бiльше, що гiтлерiвцiв вже з'явився дуже непоганий бомбардувальник Ю-188, який розвиває швидкiсть, що перевершує або як мiнiмум не поступається Якам, i навiть пройшов успiшнi випробування Ю-288. Остання машина, поряд iз серiйним ДО-217 могла бути дуже непоганим стратегiчним бомбардувальником. I в такий спосiб нiмецька авiацiя ставала для радянських вiйськ, вкрай несприятливим чинником.
  Гiтлер ж зволiкав з настанням, так йшло формування нових танкових дивiзiй та навчання екiпажiв. Через вiдсутнiсть бомбардувань "Тигрiв" та "Пантер" випустили бiльше, нiж у реальнiй iсторiї, i їх слiд було освоїти.
  Нiмцi встигли пiдготуватися до оборони загалом, їх вдалося застати зненацька. Бої тривали понад мiсяць. Радянськi вiйська зiткнулися з новою нiмецькою технiкою, i з'ясувалося "Пантера" i "Тигр" у зустрiчних битвах на порядок сильнiшi за радянськi машини. Бадження не давало Т-34 i КВ, реальних шансiв на перемогу. Тим бiльше, виробництво машин з потужнiшою 85-мiлiметровою гарматою не було поки що освоєно, а 76 мiлiметрова "Пантеру" i "Тигра" в лоб не могла взяти.
  Радянськi вiйська лише на окремих дiлянках просунулися до п'ятнадцяти кiлометрiв i зазнали величезної шкоди. Нiмцi ж змогли перейти у контрнаступ. Серед полководцiв слiд вiдзначити новачка на схiдному фронтi, але вiдомого на Заходi Роммеля. Йому вдалося непогано зарекомендувати себе в битвi з порадами.
  Нiмцi змогли, розвиваючи контрнаступ вийти до Дону. Але потiм замiсть наступу на Москву їх повернули на пiвдень.
  Фюрер жадав реваншу за Сталiнград. Слiд зазначити, що це пiшло нiмцям навiть на користь. Сталiн не вiрив у варiант повтору операцiї "Блау" i всi свої резерви перекидав ближче до Москви. Внаслiдок чого гiтлерiвцi, просуваючись уздовж Дону, зайшли радянським вiйськам iз тил.
  Проте Червона Армiя була вже iншою. Отримавши бойовий досвiд радянськi генерали дiяли вмiло, а самi солдати помiтно загартувалися. Фрiци не змогли перейти Дон i прорватися до Сталiнграда. Максимум їх досягнень, захоплення Ростова-на-Дону, i виходь у рiчцi по всьому її промiжку. Щоправда, радянськi вiйська втратили Ворошиловград, Донець i значнi територiї, але гiтлерiвцi не змогли захопити пiд час лiтньої та осiнньої компанiї, навiть того, що їм вдалося у 1942 роцi. Що Сталiн вважав за певний успiх. Якщо мати на увазi, що СРСР тепер воював на один фронт.
  Загроза з боку Японiї, слабшала в мiру поразок Країни Вранiшнього Сонця внаслiдок поразок у Тихому океанi. I поки що СРСР мiг не дуже побоюватися за Далекий Схiд.
  Взимку розпочався вже контрнаступ Червоної армiї. Численнi нiмецькi танки в мороз i кучугурах явно пасували, а шахове розташування ковзанок забивало шасi. Але повного успiху досягти i тут не вдалося. Нiмцiв трохи потiснили в центрi, i провалилися на Дону, але Ленiнградську область через занадто потужну оборону противника звiльнити не вдалося. Поки що блокада зберiгалася. Нiмцi теж багато чому не вчилися, але вже знемагали вiд вiйни. Наступне лiто стало спробою перехоплення iнiцiативи фрицям. Але знову гiтлерiвцi лише змогли вийти до Дону. Штурм Ленiнграда закiнчився провалом.
  У США вiдбулися змiни. Уоллес, який притримує вичiкувальну тактику, програв президентськi вибори республiканцю Чейнi. Але наступник продовжував поводитися пасивно. Так само як лейбористи, якi змiнили Черчiлля бiля керма Британiї. Взимку сорок п'ятого року радянськi вiйська змогли пробити оборону Вермахту в центрi i просунутися до Смоленська i навiть зайняти це мiсто. Але реактивна авiацiя противника домiнувала у повiтрi i наступ радянських вiйськ зупинився. А в березнi та квiтнi фрицi вiдiграли загублене. Влiтку 1945 року нiмцi спробували розвинути наступ, на Москву використовуючи танки серiї "Е" та реактивнi бомбардувальники та першi у свiтi дископодiбнi бойовi апарати.
  Балiстичнi ж ракети визнали надто дорогою, i неефективною зброєю. Нiмця вдалося пiдiйти до Москви, але вже настала пiзня осiнь, а американцi застосували атомну зброю та змусили капiтулювати Японiю.
  Маючи атомну бомбу Чейнi зажадав вiд обох країн укладання миру.
  Але i Сталiн, i Гiтлер було неможливо домовитися. Не було єдностi i в США, де багато реакцiйних кiл, вважали, щоб нехай обидвi сторони вбивають один одного якнайдовше.
  Але оскiльки фашистам вдалося, цього разу остаточно вiдрiзати Ленiнград i пiдiйти на сто кiлометрiв до Москви США та Британiя стали допомагати СРСР, вiдновивши постачання Ленд-лiзу.
  Взимку радянськi вiйська знову тiснили фашистiв, але не змогли деблокувати Ленiнград. Мiсто Ленiна впало, зате фрицiв трохи вiдтiснили вiд столицi. Допомога вiд Заходу була помiрною i могла мати вирiшальний характер. Але й нiмцi страшенно втомилися i вимоталися.
  Лiто 1946 року пройшло з незначними позицiйними змiнами. А взимку радянськi вiйська досягли певних успiхiв, вибивши фрицiв з Ржева i Вязьми i потiснивши нехай їх на Дону.
  Навеснi 1947 року помер Адольф Гiтлер i, 18 травня було пiдписано за посередництва США та Британiї перемир'я. Умови виявилися досить важкими для СРСР i не надто вигiдними для Нiмеччини. Україна, Бiлорусь, всi землi, якi утримував Вермахт, ставали мандатними на територiї пiд спiльним управлiнням США, Британiї, Нiмеччини та сателiтiв.
  Третiй Рейх ставав подобою Євросоюзу, а окупованi радянськi територiї типу протекторатiв, включаючи i Ленiнград. Дон виходила статусу мандатної територiї, незалежної вiд СРСР i формально самостiйної, але з фактично великим впливом США.
  Таким чином, територiя Радянської Росiї сильно урiзувалася. Сталiн, що постарiв i ослаб, був змушений пiти з полiтики. Його авторитет рiзко впав, а оточення розкололося.
  Пiсля вiдставки Сталiна вiд СРСР незабаром вiдокремився Кавказ - Грузiя, Вiрменiя, Азербайджан. А за кiлька рокiв i Середня Азiя. Таким чином, Росiя виявилася вiдкинуто у роль другорядної держави, нехай i ядерною зброєю. У порiвняннi з реальною iсторiєю - Петербург, Смоленська, Псковська, i не iншi областi на Заходi виявилися мандатними.
  А незабаром вiдокремилися i райони Пiвнiчного Кавказу, населенi переважно мусульманами. У Нiмеччинi пiсля смертi Гiтлера (швидше за все фюреру допомогли пiти), невдовзi помер i наркоман Герiнг. Був убитий i Гiмлер. Влада захопив бiльш помiркований Шпеєр. Через кiлька рокiв вiдновилася багатопартiйна система, а нацисти стали значно помiрнiшими.
  Зрештою у свiтi домiнувати та панувати стали США. У них не було як конкурент тепер СРСР, та й комунiсти незабаром втратили владу. У Китаї правило проамериканський уряд, в Iсламському свiтi теж саме. Настала епоха тотальної американської домiнацiї...
  Але щастя це людству не принесло, хоча американцi встановивши гегемонiю на Землi змогли здiйснити полiт на Марс ще в двадцятому столiттi, крiм того, прогрес i технологiї розвивалися ще швидше, нiж у реальностi. Далося взнаки те, що тепер США контролювали вчених з усiєї земної кулi. Не секрет, що саме надмiрна секретнiсть гальмувала розвиток людської науки.
  У певному сенсi стало безпечнiше, нiж у реальнiй iсторiї. Армiї США та їх сателiтiв могли тиснути терористiв та екстремiстiв у будь-якiй точцi земної кулi, не побоюючись звинувачень у не полiткоректностi. Можна проводити гуманiтарнi iнтервенцiї та ефективну економiчну та полiтичну глобалiзацiю. Немає сенсу пiдживлювати релiгiйних екстремiстiв, щоб скидати полiтичних супротивникiв - це можна зробити простою iнтервенцiєю.
  Так що певною мiрою свiт став однополярним у порiвняннi з реальним багатополярним начебто виграв. Але тут Василь Тьоркiн побачив долю окремо взятої людини...
  Анна Казей ( Цiкавий i ймовiрно не випадковий збiг прiзвищ, хоча дiя вiдбувається у двадцять першому столiттi!) зiйшла зi станцiї електрички i далi йшла пiшки. Електричка ошатна, з обтiчними вагонами, але сама станцiя одна з найглухiших. Стояла тепла українська осiнь - бабине лiто, коли на плечах бiля берiзки золотi сукнi, а лiси та гаї одягненi в царський багрянець. Природа гарна, та й жiнка не позбавлена ще принади, хоча їй не менше тридцяти п'яти рокiв, а волосся вже проступає сивина.
  Ганна Казей сумна, то вона прямує на побачення до своїх дiтей... у каторжну в'язницю. Про що суддя, який засудив дванадцятирiчного хлопця i п'ятнадцятирiчного дiвча до 99 рокiв тюремного ув'язнення? Тож вчинити по вiдношенню до нещасних дiтей? А зробили, вони що? Ну, зiрвали листiвки iз рекламою. Так вони рiзали дрiт телефонного та iнтернет-зв'язку, щоб боротися з заразою американського впливу.
  Iснує у Схiднiй Українi рух - "Патрiотичний опiр". Нi вони не ведуть справжню партизанську вiйну, як це було пiд час Другої свiтової. Здебiльшого їхнiй опiр це пропаганда та дрiбнi без людських жертв диверсiї. Ось її дiти i захотiли кинути виклик захiднiй тиранiї, здiйснивши кiлька обрiзань дроту.
  Але на вiдеокамерi вдалося їх зняти, та й "доброзичливцiв" цiлком вистачає. Хлопцям звинуватили у диверсiйнiй дiяльностi i навiть тероризму, а також завданню серйозних збиткiв економiцi. I зв'язки юним вiком, врахували пом'якшувальну обставину - дали майже сто рокiв каторги.
  Суд пройшов дуже швидко, а адвокат лише згiдно кивав прокурору. Та й сам процес виявився закритим. Причому Ганнi натякнули, що її дiтям ще пощастило, якби вони знали, i мали б зв'язку з пiдпiллям не уникнути їм спочатку катувань, а потiм смертної кари. Втiм, саме перебування на каторзi це хiба не катування.
  Ноги у Ганни у старих туфлях заплiтаються. Вона несе на собi цiлий рюкзак з передачами, якi дозволено робити лише раз на рiк. А ще нещасним дiтям, мабуть, не надто здорово ув'язнено.
  Каторжники стоять дорогу, тому їх нема у барачному таборi, вони розтягнулися трасою. Патрулi хихикають Ганнi, i безцеремонно лiзуть руками в рюкзак, виймаючи їжу. Ковбаса сирвелод здоровенний полiцай iз мiсцевих одразу ж засунув собi до рота. Незважаючи на те, що формально Україна, як би має всi атрибути державностi, включаючи й обирану Раду, але американських прапорiв бiльше, нiж жовто-блакитних.
  Хлопчаки, яким ще не виповнилося вiсiмнадцять, працюють окремо вiд дорослих. День стоїть теплий, сонячний, смугастi, тюремнi сорочки складенi в окрему стопку, i худi, жилистi тiла, шоколаднi вiд засмаги пiдлiткiв, блищать вiд поту. Однi широкими шуфлями нагрiбають каменi та гравiй на залiзничну колiю, третi тягнуть рейки, iншi стругають i пиляють колоди.
  Тут хлопчики з десяти до сiмнадцяти рокiв, а деякi виглядають навiть молодшими. I як не пошкодувати їх, якщо в мандатнiй Українi iснує домiнування англосакського права, коли з десяти рокiв кримiнальна вiдповiдальнiсть застосовується як до дорослих?
  Тут полiцай вказав Ганнi, чий рюкзак помiтно полегшився - де шукати сина Марата (теж можливе не випадкове збiг тут iмен!). Та важко їй, тягати такий тягар, але все одно вона крiпитись. А цей полегшення не в радiсть, так тут пайка мiзерна i хлопцi худi.
  А ось i її синок. Уперся голими, в замовлених вище колiн смугастих штанях ногами в гостре камiння i штовхає бочку з бетоном. I дивлячись на босого, важко дихаючий притихлого Марата, Ганна зрозумiла, що вiн теж неймовiрним зусиллям волi крiпитися. Стрижена наголо голова на тлi худеньких плечей здається великою, а свiтле волосся на тлi засмаглого незграбного черепа практично непомiтне. Вiд чого хлопчик здається зовсiм лисим. Зморшка на лобiку стала помiтнiшою глибше. Вiд чого якби не малий зрiст i вузькi плечi хлопчики здавався б набагато старшим.
  Марат працює, i поруч блукають лютi покрикуючi та розмахуючi широкими сиром'ятними бичами наглядачi. Це каторга, нещадна. Щоб витримати такий темп роботи, слiд хоч кiлька секунд розслабитися, i прилягти на бочку, щоб дати вiдпочити жилистiй, спокусанiй батогом спинi. Втiм, коли вона обпалює, шкiру зазвичай не розтинає.
  Ганна не має права пiдiйти, поки не настане обiдня перерва в роботi. Так доводиться дивитися та чекати.
  У матерi мимоволi навертаються сльози. Ноги у хлопчика, все в саднах, забоях, синцях, пiдошви в мозолях. Весну, лiто i осiнь малолiтнiх каторжникiв змушують працювати босонiж. Мовляв, ув'язненим хлопчикам так навiть спритнiше i краще. Насправдi це горезвiсна американська економiя. Тим бiльше, взуття захiдного зразка занадто швидко зношується. I так дай Бог казенним черевикам хоча б зиму протриматися - благо клiмат потеплiшав i снiговi часи не такi вже й довгi.
  А ось тепер хлопчакiв змушують перетягувати важкi рейки. Ну куди таке Маратику. Худий вiн як тростиночка, ось як реберця з-пiд засмаглої шкiри просвiчуються, а живiт вiд напруги провалюється. Темнi кола пiд очима, кажуть, що нелегко дається каторгам хлопчику. Чи зможе вiн продовжити двадцять рокiв, пiсля чого можна буде подати законне право на апеляцiю?
  Але треба вiддати належне Марату, вiн спритно укладає рейку, i побачивши матiр, усмiхається у вiдповiдь. Зморшка на лобi розгладжується i видно, що це все-таки хлопчик, який знаходить веселе у будь-якiй ситуацiї.
  Свистить батiг i боляче обпалює Марата. Мати скрикує, пробує кинутися на наглядача на полiцай-амбал, вистачає її за плече зупиняючи:
  - Не смiй! Напад на тюремника пiд час виконання обов'язкiв... У кращому випадку десятка!
  Ганна вже тихiше обурюється:
  - А вони хiба мають право за законом бити дiтей?
  Полiцай чесно вiдповiв:
  - Це називає вимушеним заходом фiзичного впливу стосовно злочинцiв. Скаржитися абсолютно марно!
  Жiнка тяжко зiтхнула, i намагалася вiдвести очi вiд свого сина, щоб не було так тяжко. Iншi хлопчики теж працюють. Майже всi вони босонiж, лише пара найстарших у якихось явно саморобних опорках. I всi стриженi наголо, без виняткiв. Коли один iз них пiдiйшов з каменем на плечах ближче, то його Ганна розгледiла виколотий номер.
  Жах - невже її син має таке?
  Перерва на обiд коротка - за законом каторжники повиннi працювати не менше дванадцятої години на добу, а реально їх ганяють i по чотирнадцять-шiстнадцять. Щоправда, тут багато що залежить вiд тяжкостi працi. Наприклад, навряд чи навiть доросла людина, витримати тягати пiвсотнi кiлограмiв ваги, з одного поверху на iнший на плечах.
  А ось, наприклад, збирати хлопом можна i довше. Дiвчата зазвичай працюють на плантацiях, тому хлопчикам фiзично важче.
  На обiд годують пацанiв рисом, в Українi вiн добре прижився i дуже цiнна бiлкова їжа. Трохи додають i молока iз хлiбом, i часником - щоби менше хворiли. Їжа цiлком здорова, так що хлопчикам хоч i обмаль, але щербатих ротiв не видно. Ось i яблучка зустрiчаються i лимони.
  Марат хоч i голодний, пояснює матерi:
  - У нас є звичай, причому мудрий - дiлити передачi на всiх пацанiв!
  Ганна здивувалася:
  - Мудрий?
  Старший хлопчик, з химерною наколкою на руцi i хрестом на грудях впевнено пояснив:
  - Звичайно! Частiше, нiж раз на рiк, можна отримати передачу тiльки за великий барик. I зберiгає її не можна. Так нас багато i якесь пiдживлення йде постiйно!
  Ганна погодилася i, погладжуючи синка по спинi, вiдчувала як свiжi так уже загоєнi смуги та садна. Мама запитала у сина:
  - Б'ють часто?
  Марат, видавивши усмiшку, вiдповiв:
  - Намагаються не покалiчити. Нирки та життєво важливi органи не вiдбивають.
  Анна продовжувала розпитування:
  - А то босонiж ходити не холодно?
  Хлопчик чесно вiдповiв:
  - Звичайно, в селi босими бiгали тiльки в теплi днi, а тут виганяють, доки не випаде снiг, i то може бути економiя... Але.
  Хлопчик з хрестом знову втрутився:
  - Я вже п'ять рокiв! Нiчого страшного, працюючи на свiжому повiтрi, харчуючись здоровою їжею, можна бути загартованим i навiть кашляти! Виживемо, якщо не помремо!
  Марат, акуратно вiдкусивши ковбаски, помiтив:
  - Звичайно, виживемо, i може бути, здобудемо свободу!
  Тут Ганна зненацька зрозумiла, що теми для розмови вичерпанi. Марат жив своїм життям, воно своїм. I спiвчувати хлопцевi недоречно, вiн образиться. Хоча шанси Марата побачити волю, близькi до нульових. Та й втечу органiзувати в галузi фантастики. Тим бiльше, навiть якщо i втекти, то в сучасному свiтi, хiба зможеш надто довго ховатися у пiдпiллi? Технологiї зростають, i їхня розмова напевно записується, i може навiть iз вiдеозображенням.
  Марат спитав про собаку Полкан, i отримавши вiдповiдь - замовк. Ганна глянула на сина. Йому бачимо, хотiлося докладнiше розпитати про сестричку, але вiн вiдчував, що мама з нею поки що не спiлкувалася. Час перерви на обiд короткий, i за п'ять хвилин пацани-трудовики знову приступлять до роботи.
  Анна простягнувся синочку в'язанi тапочки:
  - Одягни мiй любий!
  Марат пошепки вiдповiв:
  - Не належить... Усi хлопчики повиннi бути однаковi у покараннi. А ходiння босонiж до морозiв це одна з форм покарання! Вони їх просто спалять. Краще нехай ганьбить, коли пiдростемо мiй молодший братик.
  Мама погладила наостанок сини, що огрубiли збитi ноги, i незважаючи на пил поцiлувала їх. Потiм пiшов останнiй поцiлунок у лобик i пiд грiзний окрик наглядача, вона пiднялася i попрямувала до виходу. Потiм зупинилася. Робота була органiзована з американською рацiональнiстю: каторжники працювали так, щоб навантаження йшло на рiзнi групи м'язiв. Тодi робота i тiло розвивається, пропорцiйнiша i ув'язненi менше втомлюються, а значить, з них можна вичавити набагато бiльше.
  Руки Марата вже ороговiли вiд мозолiв, i вiн досить впевнено вантажить шуфлем. Тiло хоч худе, але жиле, а тонкi руки сильнi. Нi, може, ще довго витримають на каторзi. Так що поки що ховати хлопця зарано.
  Конвоїр грубо штовхнув Ганну i крикнув:
  - Твiй час минув! Давай тупай звiдси! I так перебрала лiмiт!
  Ноги жiнцi здаються дуже тяжкими. Попереду ще вiдвiдування сестри Маринки. Зараз якраз осiння жнива, i треба спiймати час. Добре ще, що брат i сестра не надто далеко.
  Американський капiтал домiнує в Українi, як, до речi, iноземнi чиновники. Сам простий народ живе скромно, але дещо перепадає йому. У всякому разi, ганчiр'я дешеве, i Ганна у своїх бiдняцьких обновках виглядає бiлою вороною.
  Втiм, юнi дiвчата каторжанки у своїх смугастих сукнях нагадують ув'язнених у нацистських таборах. Їх можна розглянути iз вагона електричок. Багатьох дiвчат кидають до в'язниць за просту несплату податку, даючи їм шанс вiдпрацювати. Тому на полях пiдневiльних робiтниць багато.
  Ганнi пощастило, щойно дiвчата закiнчили велику дiлянку i до нового їм босоп'ятим тупотiти ще верст десять. А отже, можна поговорити з Маринкою. Мабуть босонога, худенька дiвчина, в смугастiй сукнi з номерком i прiзвищем на грудях не здавалася конвоїру небезпечним, i вiн йшов, поклавши автомат не плече. Маринка, як i Марат з моменту останньої зустрiчi стала трохи вищою, i значно худшою. Все ж таки в українському селi проблеми з їжею не було.
  Тут же годують за нормою, явно недостатньою, для такої iнтенсивної та важкої працi. Маринка на запитання матерi зiзналася:
  - Так їсти дуже хочеться! Ми навiть вiдловлюємо дощових хробакiв, миємо їх i особливо коптимо, а iнодi i їмо сирими. Голодувато!
  Ганна спитала про здоров'я. Маринка чесно вiдповiла:
  - М'язи спочатку сильно нили, особливо хворiла на спiт, але я зараз втягнулася. Тут ще нiчого - працюємо на свiжому повiтрi та землi. Гiрше буде взимку, на верстатах по-справжньому важко та нудно.
  Мама, згадавши прядильню, додала:
  - I запорошено!
  Маринка запитала про Марату. Дiзналася, що хлопчик здоровий, i навiть за кiлька мiсяцiв каторжної працi фiзичнi змiцнiли i загартувалися. Зрадiла. Молодшому братовi вже виповнилося сiм рокiв, i вiн теж мiцний. Батько ж зараз на каторзi десь у Сибiру, i його позбавили права листування. Вiдомо, що вiн поки живий, у разi смертi було б повiдомлення.
  Маринка зiтхнувши помiтила:
  - Якби не мiй батько, може, й не влiз би в цю справу! Все життя проходитиме в смугастiй робе, i навiть у туалет йти сроєм i з пiснями - це кошмар!
  Анна постаралася посмiхнутися, помiтивши:
  - Якщо не буде зауважень, через двадцять рокiв за законом можна надiслати клопотання про дострокове звiльнення!
  Маринка заперечливо хитнула головою:
  - У першi двадцять рокiв зазвичай не милують, за винятком видатних заслуг... Ну якщо розкриєш втечу чи змову! - Дiвчина грiзно звела брови, що вигорiли на сонцi до кольору перестиглої пшеницi. - Але ж я нiколи не пiду на донос!
  Ганна подивилася на доньку. Мужнє, як у Марата пiдборiддя, правильнi риси обличчя, що трохи загострилися. Волосся при ув'язненнi дiвчатам збривало наголо, але вони вже встигли трохи вiдрости. Почали трохи навiть завиватися бiлi, золотистi кучерi. Досить висока дiвчина i незважаючи на худорлявiсть зовсiм не здається кiстлявою, або незграбною.
  Ганна мимоволi запитала донечку:
  - А вас... Не намагалися згвалтувати?
  Обличчя Маринки здригнулося, i воно тихо вiдповiла:
  - Не без цього, але... Американцi все-таки релiгiйнi, i в них це не заохочується... Без дозволу найвищого начальства. Але можна офiцiйно оформитись у бордель i один рiк термiну пiде на два!
  Ганна не стала питати. Вона знала, що Маринка лише образитиметься вiд пропозицiї подiбних послуг. На душi у жiнки стало ще важче. А дiвчина з усмiшкою вiдповiла:
  - Не засмучуйся... Шанси вони завжди є! Там бiльше, у життi є чимало та веселого.
  I схудла красунi заспiвала, а дiвчата хором пiдхопили;
  Що трапилося з нiжною нареченою,
  Я в стражданнях iз чорною душею!
  Згадуючи образ її чарiвний,
  Що зберiгаю, коли вступаю у бiй!
  Босоногi дiвчата, спiвали вiд iменi хлопця, гарний романс, i це виглядало цiлком природно та красиво.
  Пам'ятаю, як стежкою брели неспiшною,
  По селищах мирним, пустирям!
  На тобi ошатний одяг,
  Легкий крок i шлях до монастирiв!
  
  А на полi назрiває золототрав'я,
  Вiтерець розвiяв увесь туман!
  Буде у вiчнiй славi Православ'я,
  Свiтло надiй у молитвах християн!
  
  Ножечки босi по дорогах,
  Ми з дiвчиськом каємося у грiхах!
  Вклонися i вiр Святому Богу,
  Життя твоє вiн зважить на терезах!
  Охорона переважно складалася з мiсцевих полiцаїв i прихильно слухала дiвчат. Симпатичнi ув'язненi вступили в смугу, де тiльки що минула, осiняючи гроза.
  А коли з гуркотом голос з престолу,
  Чи не гiдний ти увiйти в Мiй рай!
  Тому що святiсть небосхилу,
  Не доступна, навiть не мрiй!
  
  Вам грiховним у низьких, брудних бiдах,
  Слiд столiттями перебувати та перебувати!
  Цiнується лише мужнiсть у перемогах,
  Немов метал єдина росiйська рать!
  
  Наш солдат не ходить по шинках,
  Горiлку пити, йому гидко - зло!
  Вiн найсильнiший воїн - гроза свiту!
  Хто полiз на Русь, зiтремо в лайно!
  
  Крок моєї дiвчинки по дорiжцi,
  За плечима рвана торба!
  Береже вона свої чобiтки,
  Все вiддала в Божi засiки!
  Дiвчата всi мали спiльне - це роби та босi ноги. Бiльшiсть з них вже високi й великi дiвчата, але є ще зовсiм маленькi дiвчатка, з голеними голими головками. Вони залишають такi самi маленькi, босi слiди. Ганна мимоволi пускає сльозу - нещаснi в'язнi конкiстадорського режиму. I за хто з вiдправили працювати по чотирнадцять-шiстнадцять годин на каторгу?
  I вже чує запах, чорної горi,
  По селищах пронеслася орда!
  Усю країну на частини розiрвали,
  У попелi та руїнах мiста!
  
  Ось тодi дiвчисько обурилася,
  - Нi, не дiло ховатися у пiдвал!
  I на фронт з усiєї пристрастi попросилася,
  Тому що Iсус покликав!
  
  Лiтак їй дали, бити фашистiв,
  Щоб лiтала, славлячи цього Христа!
  Щоб було жарко в чистому небi,
  Щоби закрилися фрицям небеса!
  
  Та вона боролася всiєю силою,
  I молилася перед iконою зло!
  Не хотiла бути в полонi могили,
  Винищила гадiв, не число!
  При цих словах дiвчата навiть найбагатшi з них пiдбадьорилися i додали кроку. Ганна теж шльопала по теплому бруду босонiж. I її це було приємно. Немов ти повертаєшся у свою власну юнiсть. Велика галька дорiг, лоскоче голу пiдошву, i вiд цього вiдступає втома, i виявляє бадьорiсть. I хоча подальше продовження романсу та дуже сумне Анна широко посмiхається.
  Але в бою останньому вийшло погано,
  Чомусь луснув бензобак!
  Пощади благаю, я плачу Бога,
  Жаль якщо дiвчата горять!
  
  Iсус вiдповiв менi суворо,
  За тебе я мучився, страждав!
  I тепер повiр менi - немає труни,
  Загиблих усiх Всевишнiй воскресив!
  
  I тепер у раю твоя наречена,
  Добре їй, Сам обтер сльозу!
  Вiр, тобi знайдеться теж мiсце,
  Втiлиш ти давню мрiю!
  
  Тiльки знай - служiння Росiї,
  Це шлях, щоб Боговi догодити!
  Що бути планетi всiєї щасливiшою,
  Потрiбно Батькiвщинi всiєю фортецею служити!
  
  Головний грiх - Батькiвщини вiдвертатися,
  Не пiти на лайку - залягти в кущi!
  Вiддати перевагу жалюгiдному паяцю,
  Не пiзнавши Господньої краси!
  
  Так iди i помстися фашистам,
  Iсус так грiзно наказав!
  Дим зникне в повiтрi запашним,
  Буде час i для мирних справ!
  
  IНТРИГИ ГIММЛЕРУ I ФЮРЕРУ З РОЗКЛАДОМ
  Друга свiтова вiйна набула бiльш затяжного характеру, оскiльки фюрер вирiшив замiсть програми ракет ФАУ вкластися в народний винищувач. Машину легку, дешеву та просту у виробництвi. I ХЕ-162 вступив до серiї ще 1943 року. Одночасно Гiтлер послухав Роммеля та вивiв нiмецькi та iталiйськi вiйська з Африки. Внаслiдок чого нiмцi зберегли вiсiм дивiзiй, втрачених у реальнiй iсторiї та безлiч технiки, та плюс ще значнi сили iталiйцiв.
  В результатi Сицилiя виявилася краще прикритою вiйськами, i висадка союзникiв закiнчилася розгромом.
  На Курськiй дузi Гiтлер теж вiдкладав вiдступ, у разi, через бажання випробувати у боях i "Тигр"-2 i "Пантеру"-2. У серпнi нарештi Сталiн наказав наступати на орловському та харкiвському напрямку.
  Нiмцi мали бiльш ефективну технiку в оборонi, i нарили безлiч укрiплень.
  Але Червона армiя мала перевагу в силах. Особливо вiдчутний на Орловському напрямi. Але просувалася Червона Армiя дуже повiльно. На Харкiвському напрямку нiмцi навiть змогли вiдбити наступ на пiвднi, де командував Майнштейн. На орловському бої затяглися до пiзньої осенi, але Орел таки взяли. I досягли успiху.
  Але дуже значними втратами, вибивши масу своїх вiйськ. Пiсля чого настала пауза. Радянськi вiйська заповнювали шкоду. Нiмцi окопувалися... Випуск танкiв наростав... "Пантера"-2 у серiю не пiшла. Гiтлеру не сподобалося, що вага танка значно збiльшилася. I тодi танк не вийшов таким, як хотiв фюрер. Та й двигун ще потужнiший не готовий. "Тигр"-2 дуже потужний танк, але його велика вага теж мiнус. Але з танками нiмцi поки що не зробили досконалої моделi. "Пантера" щоправда машина перевершує Т-34-76, досить iстотно. Але в СРСР на пiдходi потужнiший i досконалiший танк Т-34-85, який вже в лобовiй бронi та бронебiйностi гармати куди менше поступається "Пантерi".
  Нiмцi хочуть чогось створити бiльш-досконалого. "Пантера" основний нiмецький танк слабенький бортовою бронею.
  I є з них слабкiсть вiд протитанкових рушниць пiд час стрiльби по бортах.
  Фашисти мають, зате сильнi лiтаки та винищувачi. Особливо дуже сильнi та дешевi ХЕ-162 дуже крутi та можуть розгромити ворогiв у небi.
  I союзникiв стали пiдтискати у повiтрi. I, зрозумiло, Червону Армiю теж.
  Взимку, втiм, радянськi вiйська стали наступати i тiснити гiтлерiвцiв у центрi.
  Бої розгорнулися i на небi... Дуже вдало ХЕ-162 пiдiйшов до Хаффмана, який впевнено набирав рахунки i збiльшував оберти. Його результативнiсть була вищою, нiж у реальнiй iсторiї.
  Але взимку нiмцi пасували. У груднi бойовi дiї вiдновилися з новою силою. Восени та взимку битися нiмецьким танкам стало складнiше. А розташування шасi в шаховому порядку породило багато проблем. Снiг i бруд забивалися мiж катками, i змерзаючи за нiч заважали руху. Радянськi танки перевершуючи супротивника в мобiльностi, раз у раз завдавали раптовi удари, дiючи за принципом - набiг i вiдхiд.
  Нiмецький фронт взимку обвалився. Фашисти втратили Харкiв, Бiлгород i бiльшу частину Донбасу. Але все ж таки їх розгром виявився не таким нищiвним, як у реальнiй iсторiї. Далася взнаки повна вiдсутнiсть другого фронту, велика кiлькiсть застосовуваних фрицям танкiв, у тому числi i важких "Тигрiв", велика потужнiсть авiацiї, зокрема дуже ефективний штурмовик Фокке-Вульф. Крiм того в боях брали участь i iталiйськi частини, якi в сумiшi з нiмецькими билися не так уже й погано.
  Далося взнаки i полководницьке мистецтво Майнштейна i Роммеля.
  Гiтлерiвцiв вибили з Донбасу, але вони змогли закрiпитись на додаткових рубежах, утримавши за собою частину лiвобережної України. У березнi радянськi вiйська кинувши в бiй додатковi резерви, де-не-де вийшли до Днiпра, але форсувати рiчку не вдалося.
  Крiм того, березневий наступ пiд Ленiнградом, теж не виявився успiшним. Нiмцi, спираючись на сильнi укрiплення, все ж таки змогли утриматися пiд мiстом. А радянськi вiйська зазнавали нестачi резервiв: основнi сили проривалися на пiвднi, лише вклинися на вiдстань до тридцяти кiлометрiв у районi коронного удару.
  Але у будь-якому разi, Червона армiя знову просунулась, а фашистiв потiснили. I навiть масове виробництво "Пантер" та "Тигрiв" гiтлерiвцям не допомогло. А СРСР з'явилися IС-2 та Т-34-85. Правда фрицi теж розробили "Пантеру"-2 з маленькою вежi, i "Тигр"-2 бiльш досконалої форми та озброєння.
  Але головне з чим пов'язували фрицi свою надiю стала реактивна авiацiя та МЕ-262. До червня 1944 року вони вже мали понад тисячу таких реактивних винищувачiв. Гiммлер розраховував домогтися панування в повiтрi та використати свою чудо-зброю.
  Сталiн розумiв, що слiд наступати. Головний удар радянська армiя нависла у центрi. Операцiя "Багратiон" розпочалася 22 червня 1944 року. Смоленськ все ще був нiмецьким контролем, i лiнiї оборони фрiцi розвиненi в iнженерному вiдношеннi. Та й тактичної раптовостi не вдалося досягти. Противник чекав подiбного. Проте фрицi не встояли. Їхня лiнiя оборони хоч i не вiдразу, але виявилася прорваною. Далася взнаки i мiць радянської артпiдготовки i героїзм радянських солдатiв.
  Але нiмцi не такi простi. Найбiльш потужними вони робили другу та особливо третю лiнiю оборони. Гiммлер на вiдмiну вiд Гiтлера прислухався до порад спецiалiстiв, i використовував бiльш еластичнi рубежi. Спiввiдношення втрат залишалося значним на користь нiмцiв i вони активно використовували свої броньованi танковi кулаки. Потрiбно вiдзначити, що "Пантера"-2 показала собi дуже сильним танком, з вiдмiнним бронюванням чола та потужною бронебiйною гарматою. В оборонi цей танк цiлком прийнятний.
  Непогано зарекомендувала себе i нова нiмецька самохiдка Е-10, з дуже низьким силуетом та малою вагою при чудових ходових якостях. МЕ-262 теж демонстрував живучiсть, чудову швидкiсть та потужне озброєння. Ефективно виглядав i НЕ-162, а також бомбардувальник "Арадо".
  До 8 серпня радянськi вiйська звiльнили Смоленськ, але до кiнця мiсяця повнiстю вичерпали свої наступальнi здiбностi, так i не приступивши до битви за Бiлорусь. До перемоги залишалося ще далеко. Але й нiмцi не змогли нiчого досягти, i повiльно задкували назад.
  Втiм, вiйна на виснаження вимотувала обидвi сторони. Але СРСР продовжував заповнювати шкоду. Натомiсть нiмцi значно додали у повiтрi. Новi радянськi ЯК-3 i ЛА-7 лише частково могли компенсувати вiдставання в реактивнiй авiацiї.
  Нiмцi, використовуючи свою якiсну перевагу в авiацiї здебiльшого домiнували у повiтрi. А в танкобудуваннi, велику роль стали грати танк серiї Е. Точнiше поки що самохiдки - Е-25 з 88-мiлiметровою гарматою, Е-50- з 105-мiлiметровою гарматою i Е-10 з 75-мiлiметровою вiд "Пантери" знаряддям.
  Вiдпочивши пару мiсяцiв на початку листопада 1944 року радянськi вiйська вiдновили наступ на Ленiнградському напрямку. Цього разу нiмецька розвiдка була на висотi, далася взнаки i використання новiтнiх реактивних лiтакiв-шпигунiв з дуже точною оптикою. Нiмцям вдалося розкрити зосередження радянських вiйськ пiдтягнути свої сили.
  Але все одно в умовах снiгiв та морозiв, фашистам виявилося дуже складно втримати свiй фронт. Пiсля вкрай кровопролитних боїв, у сiчнi 1945 року блокада Ленiнграда впала. Мiсто виявилося скинутим кайданами... I новий великий успiх радянських вiйськ.
  Щоправда у центрi сiчня розвинути прорив не вдалося. Занадто багато радянських вiйськ зрозумiли втрат. Але все одно фрiцiв на початок лютого вiдтiснили до Днiпра, i вiн втрачав територiю за територiєю.
  Однак у березнi Майнштейн все ще має на лiвобережнiй Українi плацдарми зробив великий наступ. Нiмцi атакували ночами використовуючи на танках бiльш досконалi прилади нiчного бачення, а також новiтню розробку "Лев", машину приземку, i з довгим, потужним дулом. Крiм того, масово використовували i Е-50, i "Штурмтiгри" - дуже потужнi знаряддя прориву.
  Вперше з часiв контрудара Майнштейна в березнi 1943, нiмцi змогли досягти iстотних успiхiв, захопить Полтаву, Петрозаводськ, Херсонську область, деблокувавши Крим, i навiть вступити до Харкова. Радянське командування вiдчайдушно перекинувши резерви, змогло зупинити просування фрицiв i навiть у квiтнi вибити їх iз Харкова, але надто великi втрати заважали розвинути успiх. Обидвi сторони виснажилися до травня 1945 року.
  Гiммлер запропонував Сталiну мир на помiрних умовах: кожен зберiгає за собою те, що зумiв захопити, полонених мiняємо всiх на всiх. Контрибуцiю не треба платити, а торговi вiдносини вiдновлюються.
  Сталiн, однак, вiдмовився вiд таких умов. I висловив готовнiсть поступитися нiмцям територiально трохи бiльше кордонiв на 1 вересня 1939 року.
  Одна нiмцям у цьому випадку довелося б добряче вiдiйти на Захiд. I вiдчув смак перемог Гiтлер вiдмовився вiд подiбного варiанту. Крiм того, до США прийшли реакцiйнi сили, якi всiлякi пiдштовхували радикальних фашистiв до вiйни до переможного кiнця.
  I ось у червнi 1945 року бойовi дiї вiдновилися з новою силою. Радянськi вiйська атакували фашистiв в Українi. Почався шалений обмiн ударами. На щастя для Червоної армiї, в дисколетi у нiмцiв не з'явилося ламiнарного струменя, i їхня машина виявилася внаслiдок цього недостатньо живучою та ефективною. Хоча її льотнi характеристики й вражали.
  Не надто вдалим виявився у нiмцiв та танк Е-100. Занадто важкий iз застарiлою компоновочною схемою, цей мастодонт не виправдав покладених на нього надiй. Хоча зброю слiд визнавати стрiмкою скорострiльнiстю. Натомiсть "Лев"-2 треба чесно визнати перевершував усi радянськi танковi моделi, навiть IС-3. Але одним царем звiрiв вiйну не виграти.
  Бої в Українi йшли зi змiнним успiхом, багато мiст кiлька разiв переходили з рук в руки. Нiмцi задкували розвинути наступ у центрi, але натрапили на сильно насичену артилерiю протитанкову оборону i загрузли. Все лiто пройшло у станi динамiчної рiвноваги. Але у вереснi радянськi вiйська вiдновили свiй наступ. Хоча в повiтрi, як i ранiше, панувала авiацiю Люфтваффе.
  Бої кипiли з неослабною завзятiстю. Але в жовтнi Японiя пiсля нових атомних бомбардувань капiтулювала.
  Таким чином вiйсько США та Британiї розв'язали собi руки. Було прийнято доктрину союзної допомоги, що не воює. У Третiй Рейх стали постачати вiйська, добровольцiв, обладнання та технiку. Одночасно у вiйну з СРСР вступили пiд американським тиском: Iспанiя, Португалiя, Аргентина, а потiм деякi iншi країни, зокрема Туреччина i Швецiя.
  Обстановка розпалювалася...
  Турецька армiя насичена "Шерманами" та "Першингами", стала прориватися через пiвденний радянський кордон. Їм вдалося в листопадi 1945 оточити Єреван i захопити бiльшу частину Батумi. Нiмецькi частини знову увiрвалися до Харкова, окупувавши це багатостраждальне мiсто. Вони нависли над пiвденним флангом радянських частин. Ситуацiя виникла загрозлива.
  Сталiн вимагав вирiвняти лiнiю фронту. Але навiть зима, що настала, не внесла перелому, оскiльки бомбардування радянських мiст значно посилилися. Пресинг iз боку заходу наростав.
  За зиму 1946 року вдалося лише вiдбити Харкiв назад i потiснити нiмцiв у центрi, знову дiйшовши до Днiпра. Але навеснi бої скуйовдилися з подвоєною силою. Нiмцi, використовуючи американськi та англiйськi танки, стали просуватися на пiвднi.
  А дiвчата тим часом боролися.
  I билися з величезною вiдвагою i хлопчики сповненi бойового ентузiазму i мали пригоди.
  - Ти чудово спiваєш Дiмко! - помiтив Петько i поплескав приятеля по плечу.
  Але зараз нам треба... - Тут хлопчик-пiдпiльник зам'явся i запитливо глянув на небо. Вiн нiби шукав там пiдказку. Три сонця здавалося синхронно пiдморгнули пацану.
  Дiвчина-комсомолка Лариса приклала пальчик до губ i тихо промовила:
  - НЕ галасуйте. Ми й так надто помiтнi. Слiд пiдiйти ближче до найближчого маєтку та змiшатися з робiтниками.
  Дiмка з натхненням вигукнув:
  - Чудова iдея! Ми тут влаштуємо повстання Спартака чи Омеляна Пугачова!
  Лариса сумно помiтила:
  - Це простiше зробити на словах, анiж на практицi... Але не втрачайте надiї хлопчики. Давайте за мною...
  Хлопцi енергiйно шльопали босими пiдошвами рушили узбiччям. Трава була дуже лоскiтною, нiби м'якою, але скоро ступнi у хлопчикiв i дiвчата стали свербiти так, нiби вони пройшлися кропивою. I нестерпно хотiлося смiятися. Немов тебе по п'ята проводять страусиним пiр'ям.
  Що й казати, кумедно, але хвилин через десять - це вже нестерпно i босi, розчервонiлi вiд лоскоту ноги самi винесли на асфальт. Тут йти куди легше, хоча за iнерцiєю продовжує свербiти в п'ятах.
  Петько мiж iншим помiтив:
  - Щось ми йдемо, йдемо... I нiчого довкола нас не змiнюється. Мов по колу якомусь блукаємо?
  Дiмка погодився:
  - Так... Тут видно щось таке зачароване...
  Лариса розгублено блимнула i помiтила:
  - Ось чорт... Хочете ви чи нi, але доведеться зiйти з цього шасi, якщо ми бажаємо хоч щось побачити.
  Петько пробурчав:
  - Або просунутися... Що, втiм, те саме!
  Хлопчаки знехотя знову вступили на траву. Дiмцi згадалося, як вiн кiлька рокiв тому опинився в полонi. Тодi його ще зовсiм дитину нiмцi водили босою по снiгу. На щастя, тодi йому вистачило мужностi не розколотися. Напевно, бiлобрисий пацан з червоними нiжками, як у гусака лапки, не здався фрицям небезпечним. Його добре випороли i викинули з в'язницi. Хоча на той момент у Дiмки вже б на рахунку вбитий нiмець.
  Ходiння босонiж по снiгу не здавалося таким вже й страшним, для загартованого хлопця. Хоча коли ноги остаточно задубелi i перестав щось вiдчувати, вiн не на жарт злякався: раптом залишиться iнвалiдом. Однак ходили ж цiлими роками босими святi, i не вмирали, i пальцi у них не вiдвалювалися. Так що може не варто панiкувати. Ноги починали по-справжньому хворiти у теплiй хатi, коли зiгрiвалися. Катування звичайно ж важке, i для фашистiв улюблене. Особливо вони люблять виганяти на кучугур жiнок та дiтей. Дорослих чоловiкiв зазвичай катують по-iншому.
  Димка, згадуючи як вiн шльопав по снiжку, а ззаду його пiдштовхував багнетом фашист, посмiхнувся. Вiн це витримав, то витримає i лоскоту. Тим бiльше Лариса хоч i дiвчисько, але крокує впевнено, i навiть карбує крок.
  Петько щоб вiдволiктися вiд жорсткого сверблячки в пiдошвах, поставив комсомолцi цiкаве питання:
  - А що ти думаєш про монотеїзм?
  Лариса хихикнула i з хитрою помiтила:
  - Гарне питання для того, кому теж за вiком настав час вступати в комсомол...
  Дiмка, якого ця тема теж цiкавила, зауважив:
  - У нас жодних пiдстав вiрити в єдиного Всемогутнього Бога. А якщо так, то монотеїзм обман!
  Лариса зi скепсисом помiтила:
  - Так прямо нiяких пiдстав? Ось Хома Афiнський навiв п'ять доказiв iснування буття Божого.
  Петько пожвавився i нагострив вуха:
  - А якi докази? Я теж чув, що їх п'ять, а що вони не приносять iз себе?
  Лариса з усмiшкою вiдповiла на це, пiдскребаючи немилосердно лоскоче пiдошвою траву:
  - Першою... Все має першопричину. Якщо є курка, значить було i яйце, з якого з'явилася курка, а раз було яйце, то була i та курка, що його знесла. Повинна бути подiбна причина i у всесвiтi. Хома Афiнський вважав, що подiбна першопричина є Всевишнiй Бог!
  Петька потер сверблячу п'яту об слизький, немов покритий лускою стовбур дерева i поставив наївне i водночас по-дитячому мудре питання:
  - Якщо всьому потрiбна причина, то що стало причиною для Бога?
  Лариса знизала плечима i помiтила:
  - Та це найвразливiше у побудовi Хоми Афiнського. Вiн вимагає прийняти вiрою Бога, як першопричину, але при цьому не пояснює, чому iснування першопричин обов'язково для Всесвiту, але не обов'язково для її Творця.
  Дiмка, пiдскакуючи немов мавпа, припустив:
  - Можливо, що Творець всесвiту має свiй Творець, а цей Творець свiй, i так до нескiнченностi...
  Петько заперечив головою:
  - Нi це абсурд... Училка в школi казала: матерiя вiчна i вона постiйно перетворюється, тим самим породжує свiти у всесвiтi. А на запитання про те, хто запустив механiзм перетворень, вона вiдповiдає - природа!
  Дiмка знову висловив дуже цiкаву думку:
  - Значить, природа це i є Бог! Якщо врахувати, що...
  Петько був радий вставити мудре слово:
  - Пантеїзм! Це коли асоцiюєш Божество та природу?
  Лариса, нервово пiдскакуючи, запитала хлопця:
  - А як ти це сам уявляєш?
  Петько розгублено знизав плечима i вiдповiв:
  - Якось i гадки не маю!
  Дiмка, вимовив фразу, прочитану в книзi Олександра Дюма: "Тридцять рокiв по тому".
  - Бог на поверхнi кожної речi...
  Хлопчаки замовкли. Розмова стала надто вже пiднесеною для радянських пiдлiткiв рокiв чотирнадцяти. Тут вони влiзли кудись i самi не розумiли.
  Та й лiс скiнчився... Потяглися поля. Гострий зiр Дiмки розрiзнив низку селян, що дружно працювали на полi. Хлопчик сповiльнив крок. Вони вийшли на стежку, i трав'яне свербiння злегка вiдпустило. Можна йти так, щоби їх не помiтили з поля.
  Гостроока розвiдниця Лариса теж розглянула не тiльки трудящих, а й трьох лицарiв у синiх костюмах, що стежать за роботою, а також кiлька тварин, що бiгають. Дiмка з подивом помiтив:
  - Та це триголовi собаки!
  Петько свиснув i просипiв:
  - Собака буває кусачим, тiльки вiд життя собачого...
  Лариса ж зсунула очi i почала придивлятися уважнiше. Вона сама знала про цей свiт дуже мало. Тут же було чого дивуватися. По-перше серед селян були вiдсутнi дорослi. Працювали тiльки дiти, але теж що дивно не молодше десяти рокiв, i не старше чотирнадцяти. Подiбнi до людей, майже всi свiтленькi, волоссям або свiтло-рудi, може лише пара темних голiв.
  Таким ось симпатичнi хлопцi, бiдно одягненi, все без винятку босонiж. Цiлком схоже на середньовiччя. Тiльки розбитий прожектор висить, i щось схоже, на напiврозiбраний реактивний лiтак у полi виднiється. Лицарiв охорони лише троє, а селянських хлопцiв сотнi, але вони слухаються. Вигляд у дiтей веселий, здоровий, засмаглий, працюють вони з ентузiазмом. Тобто весело, навiть щось спiвають.
  Це чимось нагадує агiтку битви з полiв, коли школярi допомагають старшим.
  Знаряддя працi найпримiтивнiшi: лопати, граблi, коси. Жодної механiзацiї. Навiть у плуг впряглися дiвчатка i тягнуть його самi замiсть коникiв.
  Петька у гнiвi помiтив:
  - Ух - експлуататори!
  Дiмка, згадавши лiтературний твiр, зауважив:
  - А пам'ятаєте як у Лева... Тобто вибачте в Олексiя Толстого влаштували революцiю на Марсi...
  Петько хихикнув i запропонував:
  - Нас якраз троє та лицарiв троє. Давайте пiдкрадемося до них, знiмемо, i виступимо з революцiйним зверненням!
  Лариса заперечливо замотала головою:
  - Триголовi собаки не дадуть нам пiдфарбувати непомiтно, а у воїнiв луки, i можливо вони стрiляють досить влучно. Тут треба розумом вирiшувати.
  Дiмка глянув на Ларису i помiтив:
  - Переросла ти трохи... От ми ще можемо змiшатися з хлопцями i дiзнатися, що до чого...
  Дiвча з не сходить з милого обличчя погодилася:
  - Ось саме, пройдiть до них з розвiдайте... Я особисто мало що тут розумiю!
  Для професiйних розвiдникiв обiйти триголових собак проблема складна, але вирiшувана. Втiм, пацани вирiшили, щоб не пiдняти зайвого переполоху, дiяти потай i природно.
  Але тут Петько раптом помiтив:
  - А мовний бар'єр? Вони нас жваво розкусять!
  Лариса втiшила Петьку:
  - А ось не хвилюйтеся... Як ми їхню мову розумiтимемо, а вони думатимуть, що ми говоримо їхньою мовою.
  Дiмка запропонував:
  - А тодi давайте пiдбiжимо до лицарiв, i скажемо, що нас вiдправили iз сусiднього селища за пiдмогою. Так буде набагато природнiше.
  Лариса невизначено махнула рукою:
  - Спробуйте... Сподiваюся, у вас вийде. Тiльки не перегравайте!
  Хлопчаки, недовго думаючи, припустилися бiгом. План був навiть надто простий.
  Хлопцi та Лариса знову з великим жалем повернулися до реальностi. Виявилися знову у в'язницi, i що найгiрше нiмцi, побачивши, що трiйця окрилила повели їх на допит. Цього разу катували за допомогою жаровнi. Змастили босi пiдошви дiвчини та хлопчика олiєю, i на вiдстанi розташували жарке полум'я. Таке катування може тривати хвилин п'ятнадцять, двадцять i бути дуже болючим. Але ноги не калiчилися i протягом кiлькох днiв тортуру можна було повторити. Утрьох вони терпiли це полум'я, що ледь не стосувалося п'ят, а потiм Лариса заспiвала;
  На дибi виявилася дiва я,
  Звичайна боса комсомолка...
  Адже Сталiн, Ленiн - одна сiм'я,
  А менi серед них мабуть i нiяково!
  
  Пiддали тортурам дiвчину в полонi,
  Вогнем гартованим п'яти припiкали...
  Але не пiддалася я повiр вороговi -
  Лише комунiзму святi дiвцi дали...
  
  Побудуємо у всесвiтi вiрю рай,
  Нехай голосок струмує дуже дзвiнкий...
  Хлопчик не сумуй i не нудь,
  Бiжать калюжами босi дiвчата!
  
  Ми вiрю в лайки вермахт переможемо,
  Хоча фашизм не знає помiтних заходiв...
  З ним Сем з пекла злий херувим,
  I тому величезнi втрати!
  
  Капiталiзм вирiшив фашизму дати,
  Свою зброю, танки, капiтали...
  Нас тисне нещадний чорт i тать,
  Зрадникам обiцяють мед, банани!
  
  Але що менi робити, якщо я в полонi,
  Наручники скували мiцно кистi.
  На дибi я гола година важу,
  I гирi на ногах босих зависли...
  
  Але не пiддався дiвчина ворогам,
  Як не катували злiснi фашисти...
  Нехай це буде Гiтлеру в сором,
  Ми витязi вiйни не пацифiсти!
  
  Я ведуть майже голу на розстрiл,
  I пiд ногами босими кучугури...
  Господь такого явно не хотiв,
  Менi ж личить принцеси обнови!
  
  Обвила шию дiвочу петлю,
  I вгору дiвчисько мiцно потягли...
  Та на грiхи вже бiжить пеня,
  I чекають на фашистiв, знай литi кулi!
  
  Але що таке, луснув кiнський хвiст,
  I з шибеницi звалилося дiвчисько...
  Розбитий фашистським гадом лихо пiст,
  I партизанiв атака - дрiбниця!
  
  Мене вiдбили, знову я в строю,
  З фашистами борюся дуже хоробро.
  Я Iсуса зi Сталiним люблю-
  I менi Адольфа пiдло не шкода!
  
  Вже в Берлiнi нашi танки знай,
  I пiв Європи вкотре звiльнили...
  На всiй планетi буде незабаром рай,
  До комунiзму крок лише, а не милi!
  Фашисти, зiткнувшись iз подiбною мужнiстю, виявилися шокованi. Ще кiлька разiв врiзали по спинах дiвчата та хлопчакiв розпеченим дротом i вiдправили їх знову до каземату.
  У погоду стояла спека i в камерi було приємно. Тiльки ось дуже горiли босi пiдошви у пухирцях, i нила розсiчена розпеченим дротом спина.
  Лариса втiшила Петьку та Дiмку:
  - Ось бачите з кожним новим разом нам все легше i легше переносити це катування. Зараз у нас буде час для вiдпочинку та сну.
  Дiмка помiтив:
  - На найцiкавiшому мiсцi у нас сон i урвався. Як прикро.
  Петько висловив упевненiсть:
  - Але цього разу, я вiрю у нас все вийде!
  Лариса поклала хлопчикам руки на шию i почала чаклувати. Їй теж дуже хотiлося, виявитися якнайшвидше, у новому свiтi, звiдки можна принести СРСР порятунок.
  Хлопцi занурилися в сон, але побачили зовсiм не те, що їм хотiлося бачити.
  А саме як дiвчат катують i водять спочатку босонiж снiгом, а потiм i розпеченим вугiллям.
  Втiм, це вже непряма iсторiя... Ще майнув уривок сну з Гiтлером.
  Гiтлер не тiльки виявив бажання спостерiгати за польотом першого в Нiмеччинi чотиримоторного реактивного бомбардувальника Ю-487 зi швидкiстю понад 1100 кiлометрiв на годину, але й особисто сiсти за штурвал лiтака. Курт Танк, що курує розробку, що проводився французами, енергiйно заперечував проти цього:
  - Машина пiсля титанiчних праць ще тiльки втiлена в металi. Ми не можемо ризикувати життям фюрера.
  Фельдмаршал Кiссильрiнг пiдтримав Танка:
  - Це майже перший полiт, яким ми здiйснимо на свiтанку 27 червня 1947 року. У машини є особливiсть - вiдносно маленька площа крила, що знижує аеродинамiчний опiр i дозволяє розганяти стратегiчний бомбардувальник до 1200 кiлометрiв на годину. Але навантаження на крила рiзко зростає, i це ризик!
  Гiтлер i сам не дуже хотiв лiзти на рожон, але нехай нащадки запам'ятають його смiливiсть. А сам фюрер-вегетарiанець розраховував, що його просто вiдмовлять. Нова машина потрiбна нiмцям позарiз, тим бiльше слiд обставити США в областi подiбних розробок.
  Проект Танка ТА-600 iз вiсьма моторами наскiльки пiд затримався. Спочатку закладена швидкiсть 860 - кiлометрiв на годину вже не могла влаштувати фюрера. Тому довелося переробляти ще й установивши паралельно реактивнi двигуни. Тепер швидкiсть машини повинна зрости до 1220 кiлометрiв на годину, що забезпечить можливiсть майже безкарно бомбити будь-яку точку в СРСР, зате зажадає багато часу на розбудову механiзмом.
  Певнi проблеми виникли з озброєнням машини. Фахiвцi цiлком резонно вважали, що 16(!) авiагармат з яких 13 - 30 мiлiметрiв це вже перебiр.
  Iншою машиною, яка вже готова до зльоту 7 вересня став ХЕ-377. Це бомбардувальник повинен прийти на змiну ранiше не надто вдалому ХЕ-277.
  Найiдея створити важкий пiкiруючий i реактивний бомбардувальник була в конструкторському вiдношеннi дуже складною. Хоча й вигiдною. При пiкiруваннi точнiсть бомбометання значно вища, нiж з горизонтальної площини i можна невеликою кiлькiстю лiтакiв вивести з ладу стратегiчнi та промисловi об'єкти.
  ХЕ-277 виявився висотним бомбардувальником, нехай навiть поки i не реактивним. Вiн пiднiмався на 15 кiлометрiв i мiг бомбити мiста безкарно.
  Але водночас машина зберiгала здатнiсть пiкiрувати, як i у ХЕ-177, не розвалюючись вiд перевантажень.
  Найновiша конструкцiя ХЕ-377, вже реактивний варiант бомбовозу i дуже грiзний, здатний багато мiст i сiл зрiвняти iз землею, та ефективно знищувати промисловi об'єкти.
  Перспективнi машини перевершували американськi та англiйськi аналоги, що викликало у Гiтлера почуття перегодованого бiсквiтами iндика, на фонi сiльських курей, що жують просо. Але в даному випадку крiм розгляду нових машин фюрер непокоїла проблема i насущнiша? Куди завдати удару авiацiйним i бронетанковим кийком? Нехай i потужною палицею, але...
  Нiммiц суворим тоном заявив:
  - Нашi стратеги вважають, що крiм удару у бiк Москви, частина сил має рушити на пiвдень, розвиваючи також наступ у напрямку Алма-Ати та Куйбишева!
  Гiтлер, цього без особливого ентузiазму вiдповiв:
  - Ми вже неодноразово обговорювали це! Дiйшли висновку хоч i недоцiльно, але завдамо удару по напрямках, що розходяться.
  Нiммiц вiдповiдно кивнув i додав:
  - Крiм того, вибори в Українську Раду мають вiдбутися у всiх регiонах. Включно з Ворошиловградом з Донецьком, де сформувалися партизанськi зони. Ми не можемо мати куцiй парламент!
  Майнштейн не вiдриваючись, дивився в бiнокль - як там набирає висоту чотиримоторний Ю-487 i в той же час помiтив:
  - Наступ слiд розпочати не пiзнiше 20 липня... Погоднi умови нас дуже пiдтискають. Якщо опiр росiян затягнеться, то... Почнуться дощi, а тим бiльше повалить кучугуру i нам уже доведеться дбати про власне виживання.
  Гiтлер повiдомив упевненим тоном:
  - Наступ розпочнеться 21 липня. Саме до цього часу все буде готове. Удари завдаватимуться вiдразу в п'ятьох мiсцях. З трьох напрямкiв наступ на столицю Росiї, у двох на Середню Азiю та Куйбишев. Загалом напрямки визначенi. СРСР має бути виведений з ладу ще до Нового року. Якщо не повнiстю, то принаймнi здебiльшого.
  Тут зображення дикого сну перервалося, i дiти знову вирушили в дорогу.
  
  ЦАРСЬКА ТА ВЕСЬМА БОЙОВА МIСIЯ
  Група дiвчат виконувала мiсiю - захищаючи найуразливiший пункт у позицiї Росiйських, царських вiйськ пiд час першої свiтової вiйни.
  Наталя навiть сказала:
  Втрачена мить у бою, народжує рабство на вiки!
  I дiвчатка вибрали собi дуже агресивний та потужний танк взялися за Кайзерiвську Нiмеччину.
  Дiвчата на танку продовжували ламати нiмцiв, i розстрiлювали пiхотинцiв. Точнiше стрiляла з кулеметiв Алiса, а вогонь iз гармати вела Наташка. Максимка кермував швидкiсним танком, а Анжелiка як найздоровiша i найбагатша баба активно, як танцює пiд дудочку факiра кобра подавала снаряди.
  Але рознесли вже четверте скупчення батарей, i тут запас тридцятикiлограмових снарядiв закiнчився. Втiм, вже знищено понад половину всiх нiмецьких знарядь, зосереджених на цiй дiлянцi, проривала. Закiнчилися також патрони. Сорок тисяч нiмцiв знайшли собi смерть, але боєкомплект вичерпався.
  Тепер дiвчатам слiд його поповнити. Але спробуй знайти у двадцять першому столiттi потрiбний калiбр. Те саме з патронами. Танк зупинився, i войовницi разом iз Максимом атакували п'яте скупчення батарей.
  Особливо зрадiла цьому Анжелiка, так тепер замiсть того, щоб принизливо пiдносити снаряди, вона може показати себе у всiй красi!
  Ось Анжелiка завдала нищiвного удару своєю босою ногою по щелепi солдата кайзерiвської Нiмеччини. Той пiдлетiв вiд удару i збив ще п'ятьох нiмецьких воїнiв.
  Наташка теж провела вертушку, та й Алiса, вiдхилившись вiд пострiлу, довбанула фриця в пах дуже болiсно. Максимка вважав за краще вирубати нiмця кулаком.
  Квартет воїнiв: три вiчнi дiвчата i хлопчик увiйшов у позицiї кайзерiвських вiйськ немов голка. Вони перестрибнули майнувши босими п'ятами через бруствер i осiдлали нiмецькi кулемети. I на фрiцiв полилися їхнi власнi кульовi струменi.
  Маса трупiв заповнила редут нiмецьких, кайзерiвських вiйськ. Квартет, який спритно домчався до укрiпленого пункту, тепер лютував у ньому наче зграя диких тигрiв. Не чекали нiмцi, що ти гарнi напiвголi дiвчата i хлопчик, їх так пресуватимуть. I що кулi з плювалок здатнi летiти без промаху.
  I войовницi разом з хлопчиком несли кулемети, за ними тяглися стрiчки, i вони вели по вороговi нещадний вогонь.
  Максим цей безжурний вiчний хлопчик, заспiвав:
  - Я кровожерливий! Я нещадний! Я росiйський витязь - Бармалея!
  Анжелiка це жiнка-амбал з дуже приємним обличчям, мужнiм пiдборiддям i вогняними пасмами волосся, яке попадало на нiмцiв обпалювали його в самому буквальному сенсi слова. Дiвчина-вiтязь на розспiв додала:
  - I менi не треба! Нi шоколаду! Нi мармеладу! Фрiца ударом розбий! Фрiца ударом розбий!
  I коли її великi, але не позбавленi витонченостi ноги завдавали ударiв, то черепи у кайзерiвських солдатiв конкретно розбивалися! Крiм того дiвчата i хлопчик метали у противникiв сталевi предмети босими пальцями нiг. Тим самим уражали фрицiв цiлими пачками пiдпалених купюр.
  Ось вони пiдскочили до батареї, з якої нiмцi вели вогонь росiйськими вiйськами. I кулеметнi черги разом скосили всiх артилеристiв.
  А войовницi своїми нiжками пiдпалили ящики з боєприпасами. I почали руйнувати батареї.
  Бойовi комплекти рвалися, розсипалися феєрверком, вбиваючи нiмцiв сотнями та тисячами.
  Сам квартет залишався невразливим. У нього не могли нi потрапити, нi зачепити багнетами: сильна магiя! А войовницi всi йшли i йшли, i косили, наче культиватор пройшовся по заростях. А войовницi все тинялися, i тинялися, i скакали, вибиваючи все новi лiмiти знищення.
  Їхня четвiрка навiть хором заспiвала;
  Ми витязi - меча та вогню,
  Усiх разом нiби звiрi розшмагаємо!
  Ми виставимо рахунок - набiг пеня,
  Не стань витязь наш папуга!
  
  Ми станемо крутими наче орли,
  Зметем разом рiзну нечисть!
  Знай нашi крутi Вiтчизни сини,
  Кидаємо свiй виклик i у вiчнiсть!
  
  Як просто гарно вирує вiйна,
  У якiй згоряють народи...
  Прийшов iз пекла за нас Сатана,
  За ним пруть фашисти-виродки!
  
  Ми дiвчата мiцно по пицi дамо,
  Фашистiв як гiлку зламаємо...
  I стане тодi наш солдат пан,
  Нехай пишно цвiтуть троянди травня!
  
  Досягнути, здатнi ми багато знай,
  Пiдняти вище зiрок свої сили...
  I так воїн великий борись i дерзай,
  Ми зробимо грiзнi могили!
  
  Подивишся, воїн буде тодi,
  Все новим i немов кленовим...
  I вiрю, мине нас у боротьбi бiда,
  Стань витязь бiйцем загартованим!
  
  Ось потужним ударом скосив цiлий полк,
  А з ним два полки замочили...
  А фюрер дракона щоб мерзенний здох,
  А ми до зiрок славнi милi!
  
  Ось кайзер вiд страху сльозу припустив,
  Благанням своє про пощаду!
  У нас дуже багато шалених сил,
  Ми будемо за повного параду!
  
  Коли ми з трьома кольорами увiйдемо в цей Берлiн,
  I цар Микола стає Богом,
  Розв'яже шлях народ у нескiнченностi сил,
  Чи не судить монарха так строго!
  
  Бiда над Вiтчизною не згине тодi,
  Велич буде i Сонце.
  Розсiється кайзера зла орда,
  Нехай серце в нудi б'ється!
  
  З дiвчиськом красивою ми хвацько пройдемо,
  По наших росiйських просторах!
  I буде нам класно з сiм'єю вдвох,
  Я вiрю, скоро прийде щастя!
  I войовницi завершили знищення цього опорного пункту. Правда
  Анжелiка, ця войовниця-буйвол отримала невелике поранення у могутнє
  плече. Десь таки трохи пробивало захист. Що ж i магоматриця який завжди iдеальна.
  Трохи обпекла собi нiжки та Алiса. Дiвчинi красунi хоч i боляче, але на її влучнiсть це зовсiм не впливає.
  А битва продовжується. Викинувши порожнi, мов випотрошенi удави стрiчки, дiвчата завантажили собi трофейнi кулемети та ящики з патронами. Анжелiка локалiзувала бiль у плечi i завантажила танк припасами пiд зав'язку. Пiсля чого заскочив Максимка, i потужна машина рушила далi трощити фашистiв, точнiше солдатiв кайзера.
  Декiлька сотень солдатiв вiчний пацан елементарно задавив гусеницями. Пiсля чого вже разом Алiса та Наташа вiдкрили вогонь iз трофейних кулеметiв з кавалерiї та пiхоти Нiмеччини. Винищення тривало з таким темпом, що будь-який Рембо позаздрив би. А ось їхня група в'їхала до шостого укрiпленого району. Там i влаштувала новий феєрверк. I крiм стрiлянини з кулеметiв, дiвчата ще ногами жбурляли захопленi у фрiцiв снаряди.
  В станi бойового екстазу Анжелiка почала всю горлянку, кричати;
  Хто вiрує в безсмертя, той живе вiчно, бо по-справжньому вмирає тiльки той, хто повiрив у власну загибель!
  Часом для мисливця добре, що не попалася дичина, бо броня в нього як папiр, а ланцюги капкана як тонка нитка!
  Терпiння запорука перемоги, якщо вона не поєднується зi смиреннiстю перед злом!
  Смерть як портова повiя, за всiма увивається, але приходить лише до того, у кого голова бiльш пустотiла, нiж гаманець!
  Довжина родоводу лицаря, мiра вiдмiнна висоти поривiв та величi духу!
  Ворога також не добивають, як хворобу часто не долiковують, тiльки якщо остання може i, не долiкуючись пройти сама, то вiд недобитого неприйняття уникнути ускладнень немає жодних можливостей!
  Рятуватися втечею може мати сенс, але безглузда втеча не має порятунку!
  Боягуз помер ще, не побачивши першої кулi, хоробрий буде першим у життi, не дивлячись на кулi!
  Калiцтво тiлесне може виправити маленький успiх людської науки, але перед виправленням моральної потворностi часом безсилий i Всевишнiй Розум!
  Вiйна це той вид безумства, якого готуються талановитi i мудрi, а можуть уникнути лише справжнi генiї!
  Повного спокою немає навiть у могилi, повного вiдпочинку немає навiть увi снi, отже, й утомитися далi нiкуди неможливо!
  У нашому свiтi нiчого не дається задарма, навiть зраджують хоч за ламану грiш!
  Чорта малюють непривабливим, але найстрашнiше в нечистому вмiннi подати отруту в привабливiй обгортцi!
  Вiйна аромат гару, але часом вiдмова вiйни пахне куди поганiше!
  Не буває нудних боїв насправдi, буває лише бездарна до кумедних кольок екранiзацiя битв!
  Сiмейнi бурi, як вiтер у вiтрила, корабель трясе, але боронь Боже вiд повного штилю!
  Боягуз не грає в хокей, зате програє, вилiтаючи з життя шайбою!
  Хто добре воює, той може чудово i втримати завойоване, якщо, може звести до задовiльностi свою жадiбнiсть!
  Особистий успiх не побудуєш на кiстках, навiть якщо кiстки - мощi уславлених минулими дiяннями предкiв!
  Потуги предкiв не просто кiстки, слава подвигу не просто звук!
  Неприваблива перемога, краща за гарний програш, тому що переможець завжди зможе прикрасити дiйснiсть!
  Калекам не дано поїсти досхочу, зате мертвi зовсiм не кусаються!
  Перемога над сильним ворогом почесна, перемога над стiйким супротивником почесна подвiйно!
  Нiмцi справдi показали, що вони вмiють вмирати... Але якось безглуздо! А росiйськi войовницi зовсiм не вмирають, а перемагають з розважливим героїзмом. А якщо почали викошувати супротивника, то з колосальним ентузiазмом. I їх уже й справдi не зупинити! Йде незламна лавина живого та магiчного напалму. Трофейнi кулемети вже розрядилися, i квартет завантажує новi захопленi у супротивника стрiчки.
  Дiвчата як то кажуть у таких випадках: порох, який не промах! Вони рухаються такою палаючою ковзанкою, що в них самих п'яти буквально димляться.
  Це ж дiвчата-рейнджери. Переходять на останнiй, сьомий укрiплений пункт, знищивши вже понад вiсiмдесят п'ять тисяч кавалеристiв та пiхотинцiв.
  Вiйська кайзера буквально кров'ю обливаються та виходять. Дуже рясно їх непереможний квартет натягує на шишку. А сама шишка розмiрами не менша за Меркурiя, або навiть Марса.
  А войовницi-термiнатори зносять чергову та позачергову як пляшка горiлки у алкашу, за рахунком батарею. Вони ж не такi слабкi, щоб вiдчувати якiсь сумнiви чи жалi. Раз поставлена мета здобути, перемогу, то вона й буде здобута. А якщо ворог не здається, то чим гiрше для ворога!
  Анжелiка сама приєдналася до пальби, пiсля того як їх знову атакував резерв кавалеристiв.
  - Геббельс брехав, що росiяни, наступаючи, закидають нiмецькi позицiї трупами. А тепер бачимо, хто насправдi труп i розкладається.
  Алiса з повагою вiдзначила:
  - А все ж таки германцi хоробри! Вони лiзуть у бiй, як японськi камiкадзе:
  Наташка хихикнула, помiтивши:
  - I поразка на них чекає не менш жорстоке, нiж Японiю!
  Максимко дещо згадав:
  - Я ось вiдмовився вiд четвертої зiрки героя СРСР, вважаючи, що решту дiвчат обдiлили несправедливо... А зараз у мене на душi шкребуть кiшки!
  Алiса, не припиняючи вести одразу з кiлькох кулеметiв, використовуючи i руки i ноги пальбу по нiмцiв, з тяжким зiтханням пiдтвердила:
  - Я теж почуваюся не зовсiм у тарiлцi... Стiльки вбивств з нашої вини мимоволi!
  Анжелiка знову почала несамовито i оглушливо кричати:
  -Обман звивистий, а правда пряма, правда перший, як правило, призводить до мети швидше, якщо це звивистiсть без загинiв i змащена олiєю жирних обiцянок!
  Але терпiння i праця подiбно до подружньої пари народжують успiх, правда за умови тривалого проживання та пiдходу з любов'ю!
  Мудрiсть Азiї добре, дикiсть азiатчини погано!
  Один лев здатний втекти тисячу баранiв, але один баран iз левiв здатний запретити тисячу своїх побратимiв!
  На вiйнi швидко вiдучуєшся дивуватися, крiм, хiба тому фактору, що ще живий i не дезертував!
  Найжахливiше на вiйнi це страх, який ти не можеш утиснути до звичайної обачностi!
  Щоб стати ляльководом театру життя, потрiбно позбавити безпорадностi марiонетки хоча б розподiлу ролей на кухнi!
  На вiйнi спокiй лише сниться, але це сон сповнений смертельних кошмарiв!
  Храбрость це мотузка гачка винахiдливостi, що ловить удачу на полi лайки!
  Гостроту язика не заточиш жорнами тупого розуму!
  На обманi щастя не збудуєш, зате обманом можна збудувати щасливих!
  Не добити ворога, що не дополоти вiд бур'янiв поле, урожай перемоги зiпсують кукiль шкiдництва та диверсiй!
  Звивистi шляхи прямо ведуть до мети, тiльки того, хто в кого не косий погляд!
  Якщо ти окосел мiзками, то крива долi виводить прямо до плоскої плити могили!
  Бути м'ясником на вiйнi - невелика честь, але стати вiдбивною взагалi бiльше безчестя!
  Великi шафи не тiльки голосно падають, але ми припадають пилом колосальною неквапливiстю!
  Багато скелетiв у шафах змовникiв, видають себе смердiнням тлiну, що вбиває боягузтво!
  Сiм мух може пригорнути будь-який дурень, а ось вивести одну вошу зради здатний лише з сiмома п'ядями на лобi!
  На вiйнi як у лазнi, i жар i пiт i кiстки ломить, зате на вiдмiну i вiд парилки, що вище забрався, то менше запалу залишається!
  Iстина завжди банальна, але хитрун обов'язково знайде спосiб її оригiнально перебрехати!
  Боротьба зi злом породжує подвиг, добро без подвигу породжує нудьгу!
  Дипломатiя має бути тонкою, але ця тонкiсть - гострота мечiв, якi забезпечують нашi претензiї!
  Немає повiстi сумнiше на свiтi, нiж повiсть про Ромео та Жульєта? Але це дуже спiрний склад друзi, адже зберегла юнiсть їхня сiм'я!
  Приголомшити, це ще не перемогти, але якщо противник i справдi здивований, то вважай, що вiн уже переможений!
  Треба вiддати належне Анжелiцi, те, що вона кричала, було достатньо дотепно i помiтно i, до мiсця. Дiвчисько скажемо прямо i справдi хорт з хортiв.
  Пiсля розгрому сьомого опорного пункту дiвчата-термiнатори рушили полювати за декiлькома дрiбнiшими батареями. Вони тепер щиро радiли своєму успiху. Щоправда, зачепила Максимку i в хлопчика-генерала сильно хворiла права рука.
  Вiчний юнак помiтив:
  - Куля не дура, але цiлує з безглуздою хворобливiстю!
  Анжелiка у вiдповiдь смачно поцiлувала свого чоловiка, i проворкувала:
  - Бути тобi хлопчик воїном номер один! Пiсля Сталiна!
  Наташка, скромно опустивши очi, помiтила:
  - Але все-таки Коба не забуватимемо, мене врятував! А ти Анжелiка справжня буйволиця.
  Руда дияволиця набула i рикнула:
  - А тебе колiр волосся не природний!
  Дружина Сталiна хихикнула i проворкувала:
  - Що природно, те не злочинно! А я завжди тяглася до злочинiв! Недарма мiй чоловiк убивця номер один!
  Алiса озирнулася i пошепки сказала:
  - Iз цим згiдно я!
  Войовницi пiдлетiли i почали знову лупити батареї i викошувати дивiзiйний резерв, а Анжелiка знову на всю горлянку волала:
  -Вiдмiннiсть мiж розумом i хитрощами в частотi застосування, хитрують завжди, розумнi теж часто, але з розуму мало хто живе!
  Наука може все, що може побажати людина, але не все може побажати!
  Найчастiше втрачає голову, хто лiнується розкинути мiзками!
  Гарячий патрiотичний запал сердець, охолодить амбiцiї агресорiв, що пiднiмають меч на Вiтчизну!
  Чавунною головою можна забити цвях, але тiльки для того, щоб вдягнути петлю для своєї шиї!
  Найбiльше втрачає той, хто заощаджує на пiдкупi.
  Народ не постiйний у своєму гнiвi, зате значно послiдовнiший у культовому поклонiннi.
  Зберiгаючи добро, не здобудеш добра, особливо якщо ощадливiсть переходить у скупiсть!
  Тож вип'ємо за те, щоб нашi проблеми були завжди помiрними, а придбання заходiв не знали!
  На кровi i справдi проростають незабудки, тому що кров не забувається i шрами душi не заростають!
  Числом не воюють, ним тiльки програють та засипають кiлькiстю трупiв!
  Сiм дурнiв зло б'ються, восьмий розумний дає дiру з добром!
  Удар по вороговi повинен наноситися вчасно, тiльки пiдставлятися пiд зуботичину завжди не вчасно!
  Починаючи справи, не сподiвайся закiнчити неробством!
  Однi стрижуть купюри, iншi пiдстригаються дурнiв, але з бiльшостi шахраїв користi, що зi свинi вовни!
  Сокира ката може вирубати найблагiшi статтi конституцiї, якщо їх не накреслило перо орла, а не мокрої курки!
  Своя сорочка ближче до тiла, а мотузка шиї, особливо якщо її запасає не народжений у сорочцi!
  Шкурнi уподобання дозволяють здирати шкiру собi на чоботи, з "лаптей" взутих власним меркантильним iнтересом!
  Важко розвiдати брiд, зате легко втопитися у водi!
  Хлопчику-генералу Максимку остання фраза сподобалася настiльки, що вiн вигукнув:
  - Менi вже котрий день, дим згарищ снитися... У мене така лiньки, навiть лiньки топитися!
  Танк проїхався батареєю. Пiсля чого войовницi повернули до кавалерiйського резерву австрiйцiв. Австряки, що потрапили пiд удар, почали розбiгатися. Бiльше стiйка угорська пiхота кинулася в атаку на росiйський танк.
  Дiвчата почали вiдчайдушно вiдстрiлюватися. Куля з високосної гвинтiвки потрапила в могутнє стегно Анжелiки, i войовниця знову почала кричати. Причому сипала крилатi афоризми праворуч i лiворуч:
  -Знання це не просто свiтло маяка, що освiтлює дорогу атакуючим вiйськам, але палючий промiнь лазера, що випалює позицiї супостата!
  Переможцiв не судять, переможець сам суддя, апелювати якому можна лише на пiдставi закону вiдплати та реваншу!
  Смерть це погана рiч, але швидше за процесом, нiж за наслiдками!
  Будь-яка катастрофа це насамперед барвисте шоу, тiльки ось розмальовка завжди кривавого вiдтiнку, а озвучування пiд траурний марш!
  Якщо ми не було катастроф, то не було б i подвигiв, а без подвигу життя, як суп без перцю!
  Вiйна подiбно до перцю змушує сльозитися очi, зате робить життя не прiсним!
  Можна просити прощення за того прийняв смерть, але не можна виправдовуватися, за вбивство того, хто смерть сiє!
  Недооцiнити ворога, що недослухати лекцiю перед iспитом, лише оцiнка - пара з двох кiл обов'язково перетне одне одного, утворивши могильний хрест!
  Хто дозволяє знiмати з себе стружку, має iнтелект пня i дубове мiркування!
  Кожна зустрiч на вiйнi як побачення з коханою, не можна забути, неможливо запiзнитися i дуже пiдло ухилитися!
  Хитрiсть i розрахунок: як чоловiк та дружина народжують перемогу - чеснiсть третiй зайвий!
  Якщо над полководцем згущуються хмари, це краще, нiж коли пiд командувачем рiдшають полки!
  Ганьба не в почуттi страху, а коли ти дозволяєш пiдкорити себе йому до втрати почуття обов'язку!
  Коли сильний, здається слабким, коли слабий сильним! Це правило обману хороша для вiйни, але правитель не варто показувати слабкiсть, навiть якщо агресiї повнi кiстки, а сили як у мишi!
  Декiлька пiхотинцiв мадьяр навiть змогли пiдiбратися на вiдстань кидка гранати. Вони, перш нiж були вбитi, жбурнули презенти, i знову зачепили бiйцiв четвiрки.
  Поранення дiсталися всiм, i красунi вiд сильної досади заскрипiли зубами, лаючись.
  Але атаку вiдбито. I можна знову розгортати танк. А те, що пальне добiгло кiнця не бiда. Трофейний спирт цiлком пiдiйде для заправки.
  Адже це як у тому анекдотi - все пiде, якщо не пройде!
  Пiсля чого розлючений квартет знову почав рухатися. Алiса втiм, на прощання дала шоколадну цукерочку дiвчинцi-служницi. Занадто та перелякалася i плакала.
  Погладивши нещасну дiвчинку по голiвцi, Алiса пообiцяла їй:
  - Росiйськi бої забезпечать тобi гiдне життя, i ти не будеш голодним i босоногим.
  Так вдячно кивнула та пообiцяла:
  - Я буду молитися за вас!
  Але пiсля цього зворушливого епiзоду войовницi знову кинулися трощити нiмецькi та австрiйськi вiйська.
  Перший ешелон їх 126 тисяч солдатiв i сотень зброї вже знищено, але слiд, поки є час розгромити й iншi ворожi легенди.
  Наталя вiдчувала, що в цьому часi вони затриматися не назавжди i тому поспiшала з усiх сил, розганяючи танк.
  Ось вони обрушилися на резерви супротивника, цiлий пiхотний нiмецький корпус, перекинутий iз захiдного фронту Схiд. Нiмцi хочуть вивести царську Росiю з вiйни, але в цьому вони прорахуються, i, мабуть, уже прорахувалися.
  Але слiд поразка, що намiтила, зробити фактом. I войовницi обрушилися на ворога з силою, що спалив. Але Анжелiку знову посiкло осколками в груди i живiт.
  На це могутня войовниця, почала кричати;
  -Найчастiше звертається в скелет, що не має кiстяка бойової виучки!
  Щоб тебе не з'їли пси-супостати, треба з'їсти тарiлку в справi!
  Не бiйся кайданiв фашиста, якщо здатний зв'язати свої думки вiник очищення!
  Стрибок вiд танцю вiдрiзняється тим, що танцюють пiд чужу дудку, а в танцi ти сам обираєш свiй ритм!
  Справи завжди краще слiв, тому що мають мiцнiшу основу, нiж струсоне повiтря!
  Добре бути лицарем на вiйнi, без торгу про вiдвагу, але тiльки лицарство має бути рацiональним як хитрiсть торгаша!
  Вбивство єдиний рiзновид грiха, оцiнка якого так залежить вiд форми: мерзота i доблесть за єдиного результату!
  Небезпека є скрiзь, але вона важка, коли розум пурхає у зiрцi!
  Капiтуляцiя остання справа, вона залишає тебе завжди крайнiм!
  Без ризику ще можна перемогти, але скористатися плодами перемоги можна, якщо цю велику кiшку, ти немов тигра тримаєш за вуса!
  Загубитися вiд того, хто переслiдує, можна лише не втрачаючи голову отримуючи гранта наступного!
  Безвихiдних положень немає, буває, що немає входу у вигiдне становище!
  Можна втекти навiть вiд власної тiнi, обдурити власне сумлiння, але не втекти вiд того, над чим ти не владний!
  Грошi того рiдко водяться, чий дух часто перекладається!
  Все у нашому свiтi дається, через бiй, лише проблеми приходять без проблем!
  Перехiд вiд вiдходу вiдрiзняється пунктом прибуття у останньому вiн останнє мiсце куди прагнуть!
  Замкова свердловина як жiнка вимагає iнтелiгентностi та технiчностi!
  Дурнiсть не завжди передбачувана, але завжди карається!
  Iнодi злочин iде людству на користь, i ставати подвигом, лише нагороджують за нього, як правило, посмертно!
  Всемогутнiй Бог може все, але перевершити людину в амбiцiях i барвистi уяви навiть їй не пiд силу!
  Ще в чому Бог не може перевершити людину, так це в потязi пустослов'я, Всевишнiй волiє творити словом, а не грати словесами!
  Небеса, як правило, байдужi, коли просиш допомогу, але це правило, яке лише пiдтверджує винятки!
  Багато бажаючих стати богами, але розп'яття черги не позичать!
  Гостро слово добре, але ще краще мати гостре око, щоб пiд час помiтити кинутий у тебе за колкий вираз брукiвка!
  Босяк той, хто дозволяє взувати себе хитрунам!
  Щоб полетiти потрiбно, складно потрудитися, щоб залетiти, досить просто вiдливати вiд роботи!
  Коли казанок порожнiй, вiн пiдлiтає не буйного вiтру, а холоднокровного удару!
  Фiлософiя це сачок для лову легковажних простакiв, але тiльки осередки в нiй залежать вiд частоти мозкових звивин!
  Часто людина ставши богом хоч, трохи розпинає людей на повну котушку!
  Корпус доводилося знищувати частинами, поповнюючи свiй комплект. Зате войовницi демонстрували велику ратну майстернiсть.
  Ранили та Наташку, але войовниця лише посмiхнулася:
  - Солдат без рани, як багатiй без кишенi!
  Максимко, якого теж зачепило, погодився:
  - Вiд тiлесної рани боляче терпимо, але коли шкодуєш морально, то це винести неможливо!
  Ось уже бiльшiсть корпусу вирушила на той свiт. Але в атаку йдуть двi кавалерiйськi дивiзiї.
  Стрiляючи Анжелiка, знову реве;
  -Найбiльше благословення людини, передбачуванiсть Божої волi, воно i найгiрше з прокляття, так вганяє нас у рай рутинної буденностi!
  Грошi не пахнуть, але настiльки просочують сморiдом, що бiзнесмени завжди одягають новi костюми!
  Заощаджуючи на друзях можна набити мамону, зате порожнеча душi зробить ворогом власний капiтал!
  Людина без Батькiвщини, як без шлюбу потвора!
  Вижити важко, але можна, не можна жити, але легко!
  Копiйка рубль береже у розважливого, грiш п'ятаки збирає у практичного, а жадiбного й полушка призводить до зашморгу!
  Палиця з двома кiнцями, але безначальною вона стає в руках людини, яка перетворюється на мавпу!
  Коли ти сам собi начальник, пiдпорядкувати тебе можуть лише початковi iнстинкти самолюбства!
  Важко знайти причину, щоб отримати, але як легко знайти привiд, щоб не дати!
  Що наше життя - гра, в якiй правила визначає найсильнiший, а призовий фонд найхитрiший!
  Важкий успiх, краще за легкий провал, хоча удачу i треба пошукати, а поразка завжди пiд ногами!
  Будь звiром, але не твариною!
  Обiцяти багато також легко, як неможливiсть отримати все!
  Вип'ємо, за те, щоб змови вели тiльки ми, а заплутувалися в них решта!
  Пiсля чого фонтан красномовства Анжелiка вичерпала i замовкла, цвяхи супостатiв мовчки. I не менш, вiд цього ефективно. Ось i корпуси скоро залишаться рiжки та нiжки. Правда поранень дiвчата отримують все бiльше i бiльше, страждає i вiчний хлопчик Максимка.
  Мабуть захисна магiчна матриця вiдводить осколки та кулi слабшає. I через це не так добре йдуть у войовничого квартету справи. Але корпус фрицiв кайзера поступово тане. В атаку йдуть кавалеристи.
  Алiса, що отримала в м'язисте плече осколком, бурмоче:
  - У свiтi багато неприємного... I найгiрше, якщо з цього приводу я не можу народити крилатий афоризм.
  Хлопчик-генерал, який отримав осколком у п'яту, пiдказав:
  - Неприємностей повно, ворогiв вище даху, але котелок з батогом все ж таки зриває, коли приятель неповноцiнний i не високий крилатiстю!
  Алiса поплескала хлопця по плечу i щиро подякувала:
  - Спасибi! Тепер я знаю, як себе пiдбадьорити!
  Анжелiка яку вже сполосувала осколками так, що на її великому, мускулистому тiлi i живого мiсця не було, вигукнула:
  - Найкраще пахнуть труп твого ворога, а французька парфумерiя це кал!
  Наташка, скошуючи останню пiхотну шеренгу супротивника, заперечила:
  - Ну чому? Нюхати можна! - I тут керуючи кулеметами ногами, цвяхи пiхотинцiв додали. - Але парфумерiя мого особистого винаходу набагато краща!
  Максимка якому добряче дiсталося, погодився:
  - Неповторний! Божественний аромат!
  Коли натиск кавалерiї вичерпався довелося вiдбивати повiтряну атаку. Аероплани втiм легко збивалися чергами кулеметiв великого калiбру. Але знову серед квартету виявилися поранення. Хоча вони намагалися авiацiю кайзера на близьку дистанцiю не пускати. Але нiби кулi притягувало до них.
  Максимка пiсля пари новий поранень заскулив i рикнув:
  - Твiй Чорнобог нам явно шкодить!
  Руда дияволиця Анжелiка жорстко тицьнула хлопця в поранений бiк, своєю вивченою ногою i прошипiла:
  - Не обмовляй на старшого Сина Рода!
  Алiса не дуже впевнено помiтила:
  - Взагалi я думала, що старший син Рода це Бiлобог. Спочатку народилося свiтло та вiдкинув тiнь!
  Анжелiка зрiзавши однiєю чергою, п'ять аеропланiв, заперечила:
  - Спочатку була темрява, i в темрявi засяяла промiнь свiтла Бiлобога!
  Наташка, скосивши останню дюжину аеропланiв, пiдбила пiдсумок:
  - А по-моєму Бiлобог i Чорнобог як iпостасi Роду Всемогутнього разом iз Ладою Любов'ю iснували завжди i iснуватимуть вiчно!
  - Амiнь! - Максимка добив останнього фриця i вiд багатьох поранень втратив створення.
  
  ШАЛЬНИЙ ПОПАДАНЕЦЬ ОЛЕГ РИБАЧЕНКО
  Знову здавалося, проноситься в альтернативному свiтi, шалена юнiсть, i вiн став хлопчиком-пiдлiтком, ще свiжим, чистим обличчям, i невисокого зросту, але з широкими плечима i грудьми... Хлопчик рокiв чотирнадцяти, макiвка перехiдного вiку, час першого кохання i зiтхань.
  Але при цьому лише крiпака в царськiй Росiї початку двадцятого столiття, де так i не скасували крiпацтво... Як таке могло вийти?
  Невелике усунення iсторiї - легендарний генерал Скобелєв: народився на двадцять рокiв ранiше, i внаслiдок цього зiграв важливу роль у кримськiй вiйнi - замiнивши бездарного Меньшикова i, розбивши десантнi сили туркiв, французiв, англiйцiв та сардинцiв частинами. Росiя завдала поразки коалiцiї, яка невдовзi розвалилася. А росiйськi вiйська захопили Карс, Ерзерум, Тангорг. Османська iмперiя була змушена пiти на укладання важкого свiту, поступившись Вiрменiї i чимало земель, включаючи i знамените озеро Нiццу. Але, правда вiд домагань на Балканах через позицiю Австрiї та Пруссiї царю Миколi довелося вiдмовити. Воювати з нiмцями небезпечно, тим бiльше англiйцi та французи в цьому випадку могли вступити у вiйну з новою силою.
  Однак Болгарiя отримала певну обмежену автономiю, а християни формальну рiвноправнiсть у правах поряд iз громадянами Османської Iмперiї. Росiйська Православна церква отримала деякi землi i Єрусалимi.
  У Францiї спалахнуло повстання проти Наполеона Третього, але пiсля кiлькох жорстоких битв, все ж таки iмператору вдалося зберегти владу, але як поступка обмеживши себе конституцiєю.
  Якийсь час тривала ще вiйна з Шамiлем на Кавказi, але пiсля його капiтуляцiї вiдновилася експансiя Росiї в Середнiй Азiї. Одночасно був пiдписаний i вигiдний Росiї договiр про кордони з Китаєм. Причому Микола Перший отримав навiть бiльше земель, нiж у реальнiй iсторiї його син Олександр Визволитель. Так авторитет росiйської зброї виявився тепер набагато вищим.
  Була вiйна i з Iраном, яка закiнчилася завоюванням його пiвнiчних регiонiв, аж до столицi Тегерана.
  Микола Перший не став кiнчати життя самогубством прожив на дванадцять рокiв бiльше, нiж у реальнiй iсторiї - помер у 1867 роцi. До цього моменту росiйська армiя мала безперечний авторитет, а Скобелєв став фельдмаршалом i кавалером багатьох орденiв.
  Олександру Другому навпаки не пощастило, i вiн був убитий на десять рокiв ранiше у 1871 роцi, буквально забракло лише кiлькох тижнiв, до оголошення манiфесту, що скасовує крiпацтво. Олександр Третiй його син та реакцiонер, зрозумiло, не пiдписав манiфесту.
  Бiльш рання коронацiя позитивно вплинула на здоров'я Олександра Третього - вiн кинув пити став царем, i прожив довше, нiж у реальнiй iсторiї. Росiя провела успiшну вiйну в 1877-1878 з турками, i стався остаточний роздiл Османської iмперiї мiж великими державами. Росiя отримала собi Стамбул або Константинополь, Iрак i вихiд до Iндiйського океану, Францiя Сирiю та Палестину, а Британiя - Єгипет з Суданом.
  Таким чином, iмперiя Османа зникла з географiчної карти. Незабаром лiквiдували i те, що залишилося вiд Iрану, також пiсля тривалих суперечок i компанiй роздiлили Саудiвську Аравiю. Полiтикiв Британiї стала експансiя та розширення своєї колонiальної iмперiї, а Росiя та Францiя взяли своє - пiдпорядкувавши собi iсламський свiт. Iталiя встигла окупувати Лiвiю, а Французи - Марокко. Пiвдень Iрану дiстався Британiї, а центр Росiї.
  Незабаром роздiлили й Афганiстан: пiвнiчнi райони населенi узбеками та таджиками пiшли росiянам, а пiвденнi з пуштунами англiйцям.
  Коротше кажучи, на пiвднi Росiї дiйшла межi своєї експансiї i подiлила все Англiйцями та французами.
  Як не дивно, але поразка у вiйнi з Росiєю пiшла на користь Францiї, так царський режим пiдтримав Наполеона Третього i не дав прусакам розв'язати вiйну i об'єднати остаточно Нiмеччину.
  Натомiсть роль Австрiйської iмперiї зросла... Австрiйцi зберегли за собою пiвнiч Iталiї - ослаблена Францiя не змогла вести з ними вiйну. Потiм Австрiя приєднала себе пiвденнi територiї. Прусаки спробували рипнутись, але трохи вирушивши Наполеон Третiй пiдтримав австрiйцiв i розбивши нiмецькi полки. Микола Перший також всiляко пiдтримував Австрiйську iмперiю.
  Пiсля подiлу iмперiї Османа Австрiйцi теж отримали свiй шматок - Боснiю i Герцеговину, а також пiвнiч Сербiї. З урахуванням Баварiї та пiвденних нiмецьких земель Австрiйська iмперiя стала найбiльшою i за територiєю та населенням державою в Європi. Але в iмператора Франца Йосипа вистачило розуму не сваритися з Росiєю, бути з нею в союзi.
  Об'єднання Нiмеччини не вiдбулося - зате Австрiйська iмперiя стала великою i могутньою, перетворивши Пруссiю на свого молодшого партнера. Iталiя також залишилася роздробленою. Правда в Неаполi запанував "президент" Гарiбальдi, але шлях до Папської областi йому перекрили австрiйцi та французи. Незабаром i Сардинське королiвство подiлила мiж собою Австрiя, Францiя та Британiя.
  Пiсля смертi Наполеона Третього став правити Наполеон Четвертий його син.
  Вiдносини мiж Австрiєю та Францiєю знову стали загострюватися, оскiльки iмперiя Наполеона набагато бiльша, нiж нiмцi досягла успiху в розширеннi колонiй.
  Вiдбулася i вiйна iз Японiєю. На той час генiальний Скобелєв вже помер, та його учнi - особливо Брусилов виявилися щонайменше талановитими, та й спiввiдношення сил, для Японiї значно гiрше, нiж у реальної iсторiї - Росiя територiєю бiльше, а армiя добре навчена i професiйна. Правда в озброєннi не все гаразд: все ж таки крiпацтво знижує приплив робочої сили з села. Але все одно й того, що їсти вистачає.
  I кiлькiсть крiпакiв потроху знижується. Хоча це йде циклами, за рахунок подарункiв часом i зростає. А Олександр Третiй любить шанувати. Пiсля розгрому Японiї утворилася i Жовторосiя.
  На момент березня 1911 року Олександр Третiй встиг померти у груднi 1909 - престол успадковував Микола Другий i править вже другий рiк, нещодавно пройшла коронацiя.
  У Миколи вже є спадкоємець - причому здоровий, так отець Олександр фатальну нiмкеню забракував i знайшов кращу наречену. Але у сина, що народив у 1904 роцi, iм'я теж Олексiй.
  Росiя велика iмперiя, ще бiльша, нiж у реальної iсторiї, i з часiв "Смутного часу" практично не втрачала у вiйнах своєї територiї, та й не програла в серйозно жодної вiйни, не якщо не вважати окремих битв i компанiй.
  Але чотирнадцятирiчного свiтловолосого з бiлими вихорами фортечному хлопчику немає особливої справи до iмперської величi. Коли ще лежить снiг, а ти босий перетягуєш важкi колоди i фактично є рабом: якого господар може бити, принижувати, продати, ну... за законом убити не має права, але за фактом ще запоруть до смертi, то пану нiчого не буде !
  Але з iншого боку ось вона юнiсть: босим, огрубiлим пiдошвам майже не холодно шльопати по снiгу, i ти почуваєшся куди бiльше, бадьорим i свiжим, нiж колись був ще не старим генiальним письменником. Все ж таки в момент перетворення на безсмертного хлопчика, Олегу Рибаченку ще й п'ятдесяти рокiв не було, тож вважати себе старим понад будь-яку мiру це вже колосальний перебiр.
  Але справдi втома вiд важкої роботи не здається болючою, а приємною, i ти ще можеш пiсля того, як стемнiло i в танець пуститись i...
  Ось якраз з'явилася панi та призовно поманила його рукою до себе. Нi, вона не стара, їй немає сорока, а виглядає зовсiм непогано, мабуть, можна назвати i красивою. Для сiльського хлопчика вона здається майже старою. I зовсiм не так вiн Олег Рибаченко уявляв собi перше кохання.
  У мрiях малювалося iнше. Молода, сiльська дiвчина з довгими русявими косами i вiнок на головi. Ось вона босонога iз запахом весняних трав обiймається з ним, i вони цiлуються в губи. Точнiше смачно цiлує вiн...
  А тут панi сама виявляє агресивну iнiцiативу, не викликаючи жодного бажання, а породжуючи виключно страх. Але грубi ласки, i випещена рука в штанах, пробуджують у легко збудливого пiдлiтка чоловiче єство i змушують вiдповiдати. Теж грубо i по тваринi, що, втiм, дуже подобається огряднiй панi.
  Потiм почуваєшся погано i вкрай гидко. Немов ти повiя чоловiчого роду: нi кохання, нi прихильностi, нi поваги.
  Але й вiдмовити не можна - iнакше порка, причому нерiдко i до смертi!
  Бариня не вирiзнялася вдячнiстю: нiчого не дарувала, нi як не нагороджувала, i навiть не звiльняла вiд звичайної роботи. Для неї вiн лише твариною, або невiльником для постiльних втiх.
  Сам Олег Рибаченко не вiдрiзнявся релiгiйнiстю, але все одно пiсля занять коханням iз нею хрестився та сплював. У гидота...
  Але цього разу принизливе злягання тварин перервалося появою вогненно-рудої Вiкторiї, яка рушила панi гомiлки в щелепу, а потiм одним ударом розрубала неприємну єхидну навпiл.
  Потiм повернулася до вже колишнього хлопчика Жукова, i одним недбалим рухом звiльнилася вiд бiкiнi, поставши зовсiм голою, пiдгрiбаючи снiжок, що звiдкись виник у теплiй садибi, своєю босою, витонченою ногою попрямувала до нього, млосно шепочучи:
  - Я хочу тебе, i я люблю тебе!
  Олег Рибаченко подався їй назустрiч i... Плюхнулося тепле, як парне молоко море. Вiн тепер у ньому плаває один, а навколо лише фiолетовi хвилi та нiчне небо. I так добре тобi ставати, що ти навiть засинаєш... увi снi!
  Хлопчик-термiнатор вiдчував собi справжнiм малолiтнiм мачо, класом супер.
  Але що ж... Хлопчик повинен взяти участь у першiй свiтовiй вiйнi.
  Пiсля того як кайзерiвцi були розбитi у Схiднiй Пруссiї, росiяни взяли в облогу Кенiгсберг. На пiвднi бої розвивалися ще успiшнiше. З ходу було взято Львiв та Перемишль. А також Кракiв потужним ударом iз Польщi.
  Нiмцi сипалися. Росiйський танк "Мiсяць"-2 показав себе ефективним у наступi. Зазнала поразки Нiмеччина та пiд Парижем. I виявилася вiдкинута.
  Кайзер занепав. Росiйськi вiйська рухалися у бiк Одера, i вже пiдходили до Будапешта. I перемелювали супротивника. Австрiйськi частини здавалися полками, i часто пiд барабанний бiй.
  Ставало зрозумiло, що фронт не втримати. А тут ще Iталiя вiдкрила новий фронт проти нiмцiв. I почала просуватися на пiвднi.
  Коротше кажучи, виходило для фрицiв провально.
  Батальйон дiвчат просувався до Одера.
  Войовницi кидали босими нiжками гранати. I викошували нiмцiв iз кулеметiв.
  Ось тут у цьому свiтi вiйна велася набагато успiшнiше, нiж у реальнiй iсторiї. Познань уже взято. Нiмцi тiкають. У росiйської армiї велика перевага в пiхотi та кавалерiї. У нiмцiв взагалi нiчого немає проти легких росiйських танкiв.
  I царськi генерали, впевненi у перемозi, i настрiй народу скажемо так - мажорний.
  Веронiка кидає босою нiжкою гранату. Розкидає нiмцiв i пищить:
  - Хай буде Росiя найвища!
  Вiкторiя також стрiляє. Кидає босою нiжкою гранату i пищить на всю горлянку:
  - Майбутнiй свiт нехай стане наш!
  Далi вже вродлива дiвчина Юлiана стрiляє собi без жодних церемонiй.
  I теж кидає босою ногою гранату. I навiть розкидалися фрицi.
  Дiвчина прочiрiкала:
  - Я шалена тигриця!
  А потiм i Ганна теж як пальне. I босою ногою дуже косо запустить гранату, розбиваючи наче скло кайзерiвськi пiдроздiли.
  I вимовляє:
  - Психологiя перемоги! Демократiя долi!
  А далi вже Мотрона як запустить цiлу скриньку вибухiвки. I як пiдiрве кайзерiвських солдатiв. I прореве:
  - За Русь у космiчних висотах!
  Ще двi красивi дiвчата їдуть легким танком "Луна"-2. Гарна машина iз двома кулеметами. Броня не надто товста, але тримає кулемети. Форма обтiчна. Дiвчата Ольга i Женя всерединi розташувалися, напiвлежачи i строчать собi по нiмцях.
  Непогана машина - швидкiсть сорок кiлометрiв на годину. Чудова прохiднiсть. I гусеничний хiд.
  Дiвчата заливають свинцем нiмецьких солдатiв i спiвають;
  Ти вже батюшка свiтлий мiсяць,
  Що ти свiтиш не як i ранiше
  Не, як i ранiше, не по-старому,
  Все ти ховаєшся за хмари,
  Застилаєшся хмарою грiзною!
  Як у нас було на святiй Русi.
  На святiй Русi, у кам'янiй Москвi.
  У Кремлi було у славному мiстi,
  Поблизу Iвана, поблизу Великого,
  У церквi було в Архангельському,
  Як у правого було клiроса:
  Молодий стрiлець на годиннику стоїть,
  На годиннику стоїть, Богу молиться,
  Вiн плаче, як рiчка ллється,
  Поплаче - слiз струмки течуть,
  Вiн i б'є бердиша держаком,
  Бердиша держаком про сиру землю:
  "Вже ти гой єси, мати сиру земля,
  Ти роздайся на всi боки,
  Ти розкрийся, гробова дошка,
  Розгорнися, золота камка!
  Ти повстань, повстань, православний царю,
  Православний цар Олексiй Михайлович!
  Подивися ти на свою сiм'ю,
  На святу Русь, на Москву-матiнку,
  Москву-матiнку, сиротину!"
  Спiвають дiвчата собi i трощать нiмцiв. Iдуть трупами i залишають кривавий слiд гусеницями. Ось це дiвча. Теж усерединi танка вони майже голяка, в одних трусиках i босi. Але дуже симпатичнi дiвчата.
  А нiмцi вiд їхнього вогню зазнають колосальних втрат. Кулемети важкi та скорострiльнi. I дiвчата дуже влучнi. Непогано оснащена царська армiя.
  Тут i японськi вченi Росiю працюють. Ось летить бомбардувати нiмцiв найпотужнiший у свiтi на той момент бомбардувальник "Iлля Муромець". Перший у свiтi лiтак iз чотирма двигунами. Вiсiм кулеметiв та двi тонни бомб. Оце машина.
  I також в екiпажi дiвчини. I майже голенькi, в одному купальнику. Дуже це красиво та сексуально.
  Войовниця командир екiпажу бомбардувальника "Iлля Муромець", Валентина. Дуже красива та фiгуриста блондинка. Потрiбно, щоб машина сповiльнилася i точним кидком бомби накрити нiмецький бункер.
  Кайзерiвськi солдати сильнi та дисциплiнованi. Стрiляють за росiйським монстром. Але войовницi луплять у вiдповiдь. Вiсiм кулеметiв буквально змiтають нiмецьку пiхоту. Падають розiрванi солдати Нiмецької армiї.
  Ведуча вогонь златоволоса Лада скупиться. Дiвчина навiть лiфчик зняла, щоб краще зосередитись. I трясе собi оголеними грудьми. Просто чудова красуня. Стiльки в нiй грацiї, i влучностi. Сама Лада худенька, але жилиста, а талiя тонка, мов у оси.
  Веде пальбу з кулеметiв по нiмцях та Галина. Теж дiвчина i гарна та фiгуриста. Босими нiжками натискає на гашетки. А личко таке чарiвне. Не войовниця, а просто дiвка супер.
  Галина вимовляє скалясь:
  - На славу батюшки царя!
  Агресивна та чудова, з волоссям кольору сусального золота, Лада пiдтверджує:
  - Зметем мiтелкою iуди!
  Валентина натискає босою нiжкою на педаль. Тоннi бомби падає на нiмецький бункер. Це забiйна мiць. "Iлля Муромець", розганяється, щоб самого не зачепили уламки. Бункер пiдриває, пiднiмає вгору стовп диму.
  Дiвчата хором вигукують:
  - Потрапили! Фрiцам дали!
  I шльопають iз захопленням босими нiжками. Та це дiвчата, якi здатнi розбити нiмцiв. Вони воюють, мрiючи про той свiт, коли люди нiколи не вбиватимуть людей. Наприклад, якщо царська iмперiя Миколи Другого пiдкорить увесь свiт. Адже Росiя унiкальна освiта, здатна стати вiчною iмперiєю! Бо династiя Романових може правити столiттями. А пiсля iмператора Павла, нарештi, Росiя набула стабiльностi i всi остаточно прийняла легiтимнiсть династiї.
  От i зараз цар Микола Другий, який перемiг Японiю, ламає хребти нiмцям.
  Одним iз сильних ходiв царя це залучення жiнки до армiї. А росiйська баба - найстрашнiший воїн у свiтi! Хiба не так!?
  Ось, наприклад, на винищувачi "Сокiл", мчить льотчиця Алiса. Така красива дiвчина, блондинка з легкою домiшкою червоного волосся. Струнка дiвчина, майже гола.
  Босою нiжкою натискає на педаль i проводить маневр. А потiм стрiляє собi. Збиває нiмецьку машину iз кулемета великого калiбру. Примушує її горiти i вимовляє:
  - Я народжена для царської служби! Дiвча класна цiлком, i з кров'ю блакитною, гусарською!
  I розганяє швидкiсть у "Сокола". Мабуть, росiйськi лiтаки найкращi у свiтi.
  А вже на фронтi з'явився i важчий i досконалiший танк, створений сином великого Менделєєва. Машина з двома скорострiльними гарматами та шiстьма кулеметами. I такою махиною теж керують дiвчата.
  I йде росiйський танк, руйнуючи нiмцiв. Причому, з потужним дизелем, i досить прохiдний та спритний.
  Дiвчата у танку спiвають;
  Наша улюблена Богом Росiя,
  Щедрий заможний край...
  Ну монархiв усiх красивiше, красивiше -
  Батюшка цар Микола!
  I танк гусеницями тисне нiмецьких солдатiв. Вже буквально кишки виповзають i течуть iз гусениць струмка кровi.
  Командир танка, Тетяна Крупська, вимовляє:
  - Та за Русь ми переможемо!
  Дiвчина до речi княжого роду, а бореться в одних лише трусиках. Але така, у своїй симпатична. У ньому велика внутрiшня сила.
  Босою нiжкою дiвчина натискає на педаль i вимовляє, скелячи зубки, i смiючись.
  - Найбiльший ти царе Микола!
  I войовницi впевненi, що на такому танку дiйдуть i до Берлiна. I впевненiсть у всiх войовниць та воїнiв мiцнiє.
  Наташка, охоплена ентузiазмом, стала писати i спiвати. Iншi дiвчата з радiстю пiдхопили;
  За Русь святу битися наша доля,
  Ми дiвчата, що серцем велетнi...
  Фашист землi радянської захотiв,
  Але з Родом ми завжди бiйцi єдинi!
  
  Хай буде у вiчнiй славi наша Русь,
  Не пiдкорять нас орди Чингiсхана...
  За Батькiвщину бiйся i не лякайся,
  Ми зламаємо будь-якого басурмана!
  
  Нас зiгнути фашистам буйним у рiг,
  Повiрте, Русь нiхто не здолає...
  Адже з нами Iсус Всевишнiй Бог,
  I не несiть фрицi ахiнею!
  
  Всi знають, що Вiтчизна нам дана,
  Для лютих перемог не знаючи мороку...
  Вискалив зуби страшний Сатана,
  Просочена кров'ю вся сорочка!
  
  Для комсомолки немає слова боягуз,
  Для дiвчат не значущi перешкоди.
  Допоможе Бiлий Бог нам Iсус,
  Безсмертя стане найвищою нагородою!
  
  Билися ми дуже хоробро пiд Москвою,
  Хоч нiмцi силою пруть неймовiрною...
  Билася напiвголою босою,
  I вiрю, чекає перемога неодмiнно!
  
  Велич росiйських воїнiв живе,
  I нiколи фашистам не поступиться...
  Ми пустимо фрiцiв люто у витрату,
  Що не пiднялося дуже брудної каламутi!
  
  Так Гiтлер ти пiдступний i хитрий,
  Здатний навiть захопити пiвсвiту...
  Але Сталiн теж доблесний орел,
  Не створiть собi кумира!
  Немає комсомолкам, знай не вiдступити,
  Вони морозiв навiть не бояться.
  I перетворяться фрицi скоро на дичину,
  Адже росiяни завжди вмiли битися!
  
  Росiя це Батькiвщина кохання,
  I зробить подарунок комунiзму.
  Не треба будувати рейтинг на кровi,
  З оскалом безпардонним реваншизму!
  
  Так хоче фюрер нас за горло взяти,
  I нахилити Росiю всю над плахою...
  Але ми б'ємося люто на п'ять,
  Адже Сталiн iз нами з буркою та папахою!
  
  Воїн вiн великий знають усi,
  А комсомолки завжди будуть боси...
  I рушнем Гiтлера по бородi,
  У нас палають жаром яскравим коси!
  
  Войовницi це наша доля,
  Ми зламаємо величезну "Пантеру"...
  Хоч створив Адольф злий беззаконня,
  Йому вкажемо норму ми i мiру!
  
  Нi Сталiна розумнiший i сильнiший,
  Вiн вождь країни великої велетня.
  I фрицiв ти сильнiша за дiвку бий,
  Адже ми у битвах завжди єдинi!
  
  Для досягнень будуємо цiлий ряд,
  Прагнемо до зiрок швидкокрилого птаха...
  I буде гучний результат,
  Такi дiвки, гордi орлицi!
  Росiйськi вiйська вийшли до Одер. Царська армiя Миколи Другого здобула вже безлiч перемог. Було взято дуже багато мiст Австро-Угорщини, бої йшли в Будапештi. Де ще чинили опiр угорцi. Палi Перемишль, Львiв, Кракiв, Братислава, та низка iнших населених пунктiв.
  Нiмцi зазнавали великих втрат i вiдступали. Австрiйцi здавалися цiлими полками та навiть дивiзiями. I за пiднятих прапорiв пiд оркестри. Вiйна йшла, немов у казцi - приємно малою кров'ю та на чужих територiях.
  Хоча зазвичай Росiї рiдко так щастило за завоювання. I майже всi вiйни та перемоги давалися росiйським великою кров'ю.
  Може, Олега тому й назвали Вiщим, що вiн спромiгся примусити Вiзантiю до капiтуляцiї без кровi?!
  Принаймнi Микола Другий претендував на роль Великого.
  Дiвчата вийшли до Одера. Осiнь уже прийшла. Золотi килими з листя.
  Воїнки потопали по килимах. I плюхнулись у воду.
  Веронiка, хлюпаючись у рiчцi, запитала Вiкторiю:
  - Як ти гадаєш, цар пiсля вiйни дасть селянам землю?
  Дiвчина-командир похитала головою:
  - А навiщо селянам земля?
  Веронiка хихикнула i помiтила:
  - Та вони й самi з нею не впораються. Але є мiцнi господарники, котрим могли б потягнути.
  Вiкторiя жорстко вiдповiла:
  - Ось їм у кредит i продадуть землю. Може так воно i буде кращим.
  Юлiана перекинувшись у водi, помiтила:
  - Швидше за все, краще, щоб земля була у помiщикiв. Вони можуть вести велике господарство та використовувати трактори. Приватне, велике виробництво i є найефективнiшим!
  Веронiка неохоче погодилася:
  - Можливо. Але вiд цього i виникає додаткова цiна!
  Юлiана хихикнула i помiтила:
  - Натомiсть i ефективнiсть велика!
  Вiкторiя, яка мала звання полковник, з усмiшкою помiтила:
  - Це стимулює розвиток. А те, що толку дати землю селяниновi, та ще й п'ючому. Саме помiщик i годує половину свiту росiйським хлiбом! Наша країна дуже багата!
  Веронiка iз цим погодилася:
  - Та Росiя багата i жити, стає все краще! Наприклад, мiй брат працює на Путилiвському заводi майстром. I в нього латка у триста рублiв, крiм премiальних.
  Вiкторiя перекинулася i в захопленнi шльопнула босою нiжкою по водi i перекинулася:
  - Оце про що говорить! Росiя пiднiмається! I скоро стане ще сильнiшим!
  Дiвчата плавали в Одерi, i вели невимушену розмову. Анна запитала у дiвчат:
  - А як ви думаєте, що чекає на нас пiсля смертi?
  Юлiана посмiхнулася i вiдповiла:
  - Атеїсти кажуть - небуття. А релiгiя вчить - душа пiде до Бога, а вже Вiн вирiшить, куди їй до раю чи пекла.
  Веронiка спитала Юлiану:
  - А як ти думаєш, Бог є?
  Дiвчина шльопнула босою нiжкою по водi, пiдняла хвилю i вiдповiла:
  - По щиростi не знаю. Є аргументи i за, i проти Бога. - Дiвчина хлюпнулася ще раз i помiтила. - Звичайно, на це питання немає вiдповiдi, але можна наводить рiзнi аргументи.
  Вiкторiя iз цим погодилася:
  - Звичайно, найрiзноманiтнiшi. Та й про що тут казати. Я ось особисто думаю, якщо ми перемагаємо, то Бог, звичайно ж, є! Але були часи, коли ми опинилися пiд монголо-татарами. I тодi питання - де був Всевишнiй Бог?
  Юлiана помiтила з безневинною посмiшкою:
  - А є дещо гiрше, нiж монголо-татарське ярмо!
  Вiкторiя здивувалася:
  - Що гiрше за монголо-татарське ярма?
  Юлiя реально заявила:
  - Старiсть! Що гiрше може бути старостi!
  Вiкторiя погодилася:
  - Так це буде справдi погано!
  Дiвчата замовкли. Їм про це говорити було якось неприємно. Дiвчата взяли та вискочили з холодної води. Побiгли собi, миготивши круглими, босими п'яточками.
  Маруся бiгла разом з ними i спитала з усмiшкою:
  - А ось цiкаво, а навiщо потрiбна старiсть? Це треба сказати нелюдяно!
  Вiкторiя iз цим охоче погодилася:
  - Справдi нелюдяно! Найкраще бути вiчно молодими та здоровими!
  Дiвчата були заводними та смiшними, прокрутилися в сальто.
  Веронiка з посмiшкою i, скалячись, запропонувала:
  - Та наша армiя сильна дiвчиськом! А ми будемо у чудовiй формi!
  I дiвчина пiдморгнула подругам. Вони всi розреготалися з усмiшками, гарпiєм.
  Юлiана запропонувала:
  - Давайте знайдемо живу воду та станемо по-справжньому безсмертними! Це буде дуже здорово!
  Дiвчата вишкiрилися i пiдморгнули одна однiй.
  Вiкторiя тут запропонувала, скелячи зубки, помiтивши:
  - Та добре було б знайти спосiб не старiти. Як це стало б добре та красиво!
  Дiвчина уявила собi свiт з одними красунями та юнаками. Може навiть краще i без бороди, щоб особи були красивiшi i гарненькi.
  Веронiка зiтхнувши вiдповiла:
  - Та це зовсiм чудове, що може бути на свiтi! Бажаємо вiчної молодостi та свiтла.
  I дiвчина розсмiялася, вискалив перлиннi зубки.
  Вiкторiя пiдскочила i запропонувала:
  - Давайте справдi, покiнчимо зi старiстю! Це взагалi неприпустимо! Тiла людей не повиннi старiти!
  Веронiка, скалячись i пiдскакуючи, заспiвала:
  - Пане полковнику, чим старiти! Не краще за Росiю померти! Заради доблестi та честi - не жартую! Вiн вiдповiв - що я рудий? Не хочу!
  Дiвчата розреготалися ще голоснiше. Це дуже гарно.
  Юлiана зi смiшком запропонувала:
  - А давайте всiх стареньких омолоджуватимемо! Щоб усе сяяло як сонце!
  Вiкторiя погодилася, пiдскочивши вище:
  - Для Батькiвщини та Миколи Великого!
  Ганна ця руда войовниця висловилася:
  - А ось все-таки черницi, незважаючи на молитви, молодшi не стають. Хоч i святий у них дух. Ось починаєш думати, а де Божа справедливiсть?
  Вiкторiя важко зiтхнула i вiдповiла:
  - Стогiн стоїть по всiй землi... Де ти господар, де?
  Веронiка заспiвала з люттю:
  Багато людей є великих,
  Чиї справи у вiках живуть.
  Багато птахiв є ясноликих,
  Що безсмертними звуть!
  
  I герої що в билинах,
  Перемагали орду.
  Русь народить велику силу,
  Басурман у бою порву!
  
  Але один орел двоголовий,
  Цар Прав славний Микола...
  Вiн пiд небом променистий,
  Ти про нього молись, дерзай!
  
  Iмператор усiєї Росiї,
  Що пiдняв угору рiд країну...
  Справжня мiсiя,
  За прогрес та старовину!
  
  Перемiг у боях японцiв,
  Нiмцiв разом розгромив...
  Голосок дiвчат дзвiнкий,
  Микола наш Пане!
  
  I в лайцi цар наш не поступиться,
  У будiвництво великий гiгант...
  Вiн супостатiв мiцно б'є,
  I вийшов запеклий розклад!
  Гарну пiсню хором пiдхопили дiвчата. Вони такi чудовi та повнозвучнi спiвачки. Така гарна у них пiсня.
  Так чудовi дiвчата.
  
  НОВИЙ ВИБIР СТЕПАНА РАЗIНА
  Стенька Разiн отримав вiд царя почеснi регалiї та ярлик на князювання на Дону. I замiсть марної громадянської вiйни, проти законного царя, зробив похiд на Азов i завдяки вмiнню та хитрощам зумiв опанувати це мiсто.
  Штурм Азова одна з найславетнiших дiянь Степана Тимофiйовича. Далi козаки кiлька разiв вiдбивали спроби штурму з боку туркiв. Зрештою, османи визнали Азов.
  Пiсля чого Степен Тимофiйович розпочав велику вiйну проти Iрану. I дiяв дуже вправно. Багато простi перси та азербайджанцi були на його боцi. I вiйна пiшла для царської Росiї за сприятливим сценарiєм. Стiнька Разiн вийшов до Iндiйського океану i дiйшов до Iндiї. Далi воював у Середнiй Азiї. Цар Олексiй Михайлович прожив довше. Все-таки громадянська вiйна у реальнiй iсторiї скоротила життя iмператора. Петро Перший вступив на престол у бiльш зрiлому вiцi, i Росiя змогла уникнути смути стрiлецьких бунтiв та багатьох iнших колiзiй. А Стенька Разiн завершив завоювання Середньої Азiї та частини Iндiї... У тому числi й рiчку Iнд...
  Росiя набула колосальної територiї. Крiм того, i її населення збiльшилося.
  Петро Перший розпочав вiйну зi шведами. Вона з самого початку пiшла успiшнiше, тому що Росiйська армiя була сильнiшою i чисельнiшою, нiж у реальнiй iсторiї. Вдалося взяти Нарву i розбити шведського короля Карла Дванадцятого. I захопити Прибалтику вiдразу ... Стiнька Разiн не встиг у вiсiмнадцятому столiттi повоювати. I увiйшов у iсторiю як найбiльший полководець сiмнадцятого.
  Петро Перший пiсля перемоги над шведами захопив i Рiч Посполиту. I став польським царем... Заодно збудував i Санкт-Петербург. Прожив Петро Перший довше. Олексiй Михайлович прожив не сорок шiсть рокiв, померши у 1676 роцi. А довше - рокiв шiстдесят шiсть. I помер у 1696 роцi. Петру вже було двадцять три роки, i вiн не встиг придбати погану звичку курити i пити вино i пиво вiдрами. I прожив перший росiйський iмператор довше.
  I йому успадкував онук Петро Другий 1742 року. Йому було двадцять шiсть рокiв, i вiн теж не пив i не курив. Петро Перший отримав за життя батька суворе виховання, залишив курiння тютюну пiд забороною, обмежувався i продаж алкоголю.
  I Петро другий не пив... Його дiд Петро Перший встиг не лише приєднати Польщу, але ще завершив завоювання Iндiї та розгромив Маньчжурський Китай. Включив частину iмперiї до свого складу. Встиг Петро Перший i завоювати частину Туреччини, вiдвоювавши Крим, значну частину пiвночi Чорноморського узбережжя.
  Згодом пiшли новi вiйни. Петро Другий завершивши розгром ослабленої Туреччини i захопив навiть її територiї в Єгиптi i росiйськi вiйська дiйшли до Марокко. Також був захоплений Петром другим i Близький Схiд. Потiм була вiйна на Заходi, з Пруссiєю. Фрiдрiх Другий був розгромлений, i Росiя включила до свого складу i Схiдну Пруссiю, i землi по Одеру. А незабаром Пруссiя зовсiм зникла. Її подiлили. А 1780 року помер Петро Другий. I новий цар Петро Третiй продовжує вiйну на Сходi... Остаточно завойовує ослаблий Китай та Корею. А потiм i в Iндокитай.
  Але згодом у Францiї революцiя. Росiя це iгнорує... Але до влади приходить Наполеон Перший. Вiн себе проголошує iмператором i починає вiйни. Петро Третiй помер у 1810 роцi, i йому успадковував Петро четвертий.
  Цей цар в 1812 вступає у вiйну з Наполеоном Бонапартом. I протягом кiлькох рокiв завойовує i Францiю, i всю Європу, яку Наполеон встиг завоювати. Петро Четвертий також рухається по Африцi та Америцi. Його вiйська проводять завоювання за завоюванням. Але Британiя поки неприступна... У 1830 роцi Петро Четвертий помирає i новим царем стає його син Олександр Перший. Новий цар завершив захоплення Африки та виграв вiйну за США. Були вiйни Росiї у Латинськiй Америцi за законнi колонiї. Висадилися росiяни та в Австралiї. У 1864 року Росiя захопила всю Америку до Панами. У 1867 роцi помер Олександр Перший i йому успадковував син Олександр Другий. А 1871 року нарештi була висадка в Британiї. I завершено захоплення найголовнiшого ворога Росiї. А до кiнця дев'ятнадцятого столiття нарештi завершилося завоювання планети Земля.
  I завершилася iсторiя найбiльшої мiсiї з метою єднання людства.
  Славна перемога... I ось у 1901 роцi людина вперше облетiла навколо земної кулi. А 1909 року люди побували i на Мiсяцi. А 1925 року космонавти висадилися на Марсi. А потiм протягом десяти рокiв i на всiх iнших планетах Земля.
  I дуже цiкаво це було зроблено. I росiйська iмперiя почала будувати i зорельоти для космiчної експансiї. I ось у 1980 роцi був перший полiт до Альфа-Центавра, з обльотом цiєї зiрки навколо та поверненням. А 1991 року почався полiт до однiєї з планет навколо зiрки Сiрiус. I одразу сiм зорельотiв летiло.
  Поки що долетiти потрiбно досить багато часу. Тож в екiпажi взяли пiдлiткiв. I щоб вони не нудьгували, запровадили стан штучного сну. Причому ти спиш i бачиш сон, а в цей момент твоє тiло рухається. Вони ще пiдлiтки рокiв чотирнадцяти, але зростають у цьому станi в десять разiв повiльнiше, i зрозумiло i старiння проходить через уповiльнення фiзiологiчних процесiв у дванадцять повiльнiше.
  Хлопчики i дiвчатка поки що грають у щось цiкаве, i летять до планети зiрки Сiрiуса, щоб висадитися їм, поки потрiбно рокiв тридцять. I приземляться вони на цiй планетi лише 2021 року.
  А iгри є дуже цiкавi... Дiти грають насамперед звичайно ж у вiйну i серед них космонавти Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова у казковiй матрицi штучного сну, коли легко вiдтворюється будь-яка iлюзiя, i насамперед iсторична стратегiя та стрiлялка в однiй особi.
  А ось i ляхи йдуть на штурм. Особисто король командує армiєю. I тут зiбралося сто тисяч бiйцiв, за мiрками сiмнадцятого столiття величезна армада.
  Олег Рибаченко стрiляє iз лука. Пробує польського офiцера, i тут же снiв натягує цибулю та палить. Веде вогонь Маргарита Коршунова. Вона також веде вогонь дуже влучно. I головне безсмертнi дiти стрiляють дуже швидко, не даючи противнику шансiв уцiлiти пiд час атаки.
  Олег Рибаченко посилаючи стрiлу, за стрiлою спiває:
  - За Росiю ми смiливо битися,
  Росiйський витязь вiн не може злякатися!
  Хлопчик i справдi хорт. I лук собi вибрав особливий, таку тятиву рiдко який дорослий богатир двома руками натягне. А дiти граючи стрiляють, i, зрозумiло, вражають ляхiв уже з двох верст. I дуже боляче їм роблять. Втiм, тут найманцiв, особливо нiмцiв значно бiльше, нiж полякiв.
  Олег Рибаченко, стрiляючи по ворогах, пам'ятав iсторiю. Як добре ця вiйна починалася для Росiї. I насамперед завдяки Богдану Хмельницькому. Росiяни перемагали полякiв i дiйшли до старої межi Київської Русi. Але зараз сили Росiї розпорошенi, i дуже важливо малою кiлькiстю солдатiв утримати Бiлорусь.
  А там упораються з бунтiвними гетьманами, i повернуть на Варшаву. Або доб'ють шведiв. Якi сильнi.
  Олег Рибаченко стрiляє... Ось ляхи вже добiгли до стiни та ставлять сходи. Доводиться їх рубати мечами. Маргарита разом iз ним.
  Олег кричить:
  - Я впораюсь сам! А ти бiжи туди, де важче!
  Приступ ляхiв тяжкий. Хоча мiсто добре укрiплене, i мiсцевi бiлоруси б'ються разом iз росiянами.
  Головне, що противник бiльше числом, проти ополчення з косами i рогатинами. Зате високi стiни та героїзм людей.
  Олег Рибаченко проводить млин мечами, зрубавши п'ятьох ляхiв i вимовляє:
  - За нашу перемогу!
  I хлопчик босими пальчиками нiжок як метне голки. Так дюжина ляхiв узяла i полегла.
  Хлопчик-термiнатор продовжує рубати ляхiв та спiває:
  - Слава iдеям великої Росiї,
  Ми завоюємо, граючи весь свiт...
  Зiрки як перли покрив оросили,
  Буде Сварог мiй кумир!
  Бойовий пацан, i дуже войовничий. I якщо вже рубане, то розрубає вiдчайдушно силою.
  Маргарита теж крута дiвчинка. Вона дiстала безсмертя i тепер його вiдпрацьовує. I босими пальчиками дитячих нiжок метає дуже вбивчi голки. I вражає супротивникiв на смерть.
  I стiльки хлопчик, i дiвчинка ворогiв уклали. Ось це дiї суперменiв.
  Олег Рибаченко рубає полякiв, i перетворює їх на криваве мiсиво. I нарiзає м'ясний салат.
  При цьому хлопчик наспiвує:
  - Слався Росiя на вiки вiкiв,
  Будемо за Батькiвщину хоробро боротися.
  I нам не треба зайвих тупих слiв,
  Ми не тупi - впав i вiджатись!
  Маргарита Коршунова в iншому мiсцi рубає полякiв, i спiває вереща, i скеля зубки:
  - Росiйський воїн смертi не боїться,
  Нас смерть на полi бою не лякає...
  За Батькiвщину святу битимемося,
  I знаю неодмiнно переможе!
  Безсмертнi дiти б'ються так, що їх нiхто не може зупинити, або придавити.
  Дiти бачили сплячий табiр, погаслi або ще палаючi багаття, багато коней пiд охороною.
  Олег Рибаченко босою дитячою нiжкою жбурнув голку, пробивши голову вартовому i, пискнув:
  - Слава комунiзму та царизму!
  Маргарита теж кинула вбивчу голку, прошибла супротивника i прочирикала:
  - Величчю епохи слава!
  Безсмертнi дiти рушили, поки обминаючи ворогiв табором. Насамперед треба завалити короля та двох гетьманiв, а потiм пiде легше.
  Босi нiжки дiтей безшумно переступають через супротивникiв. Ось Великий королiвський намет. Гетьманськi поряд. I хлопчик iз дiвчинкою давай рубати найманцiв та ляхiв. Так мiцно взялися, i з таким диким шаленством, наче реально зарядженi на перемогу.
  Хлопчик i дiвчинка рубали з обох своїх чарiвних мечiв, якi розрiзали метал як промокашку, i подовжувалися на десятки метрiв. I дiяли вкрай активно, наче бритвою зрiзуючи волосся.
  Маргарита босою нiжкою кинула дюжину тоненьких голок, уклавши супротивникiв i, прочiрикала:
  - I буде над всесвiтом прапор сяяти...
  Олег Рибаченко розтинаючи полякiв, агресивно додав:
  - Країни святої немає у свiтобудовi кращi!
  Маргарита знову босою нiжкою кинула дюжину тоненьких голок, пробиваючи супротивникiв на смерть i пискнула:
  - А якщо треба, ми помремо знову!
  Хлопчик-термiнатор, Олег Рибаченко розрiзаючи ворогiв, зазначив:
  - Воскресне в Рiдновiр'ї, вiра наша!
  I вони рубалися з ляхами та особистою охороною короля. Хлопчик-термiнатор дiяв дуже ефективно. I ось пацан кинув босою нiжкою гранату з тирси i проревiв:
  - Слава Вiтчизнi!
  I розiрвав масу ляхiв та самого короля Польщi!
  Розрубала гетьмана навпiл i Маргарита Коршунова. Дiвчинка прочiрiкала, скелячи зубки:
  - Я буду абсолютною чемпiонкою свiту!
  Дiти справдi показують вищу майстернiсть у битвi. Така битва розгорнулася.
  Олег Рибаченко кричить на всю ковтку польською мовою:
  - Нiмцi короля вбили! Бий фрiцiв!
  Маргарита вже нiмецькою репетує:
  - Ляхи на нас напали, бий полякiв!
  I теж рветься хвацька дiвчинка в бiй. I рубає ляхiв. А тим часом почалося звалище. Нiмцi, поляки та iншi найманцi рубали та стрiляли одне в одного. Ось Маргарита босою дитячою нiжкою кинула бомбу, i порвала нiмецького герцога. Це пiдняло ситуацiю. I битва протiкала все бiльш агресивно.
  Пiшла взаємна рiзанина, i винищування. Вбивали один одного, без жодного сумнiву, i жалю. Воїни гинули тисячами.
  Олег Рибаченко та Маргарита Магнiтна працювали мечами, наче вiялами махали. I розсiкали ворогiв Росiї у великiй кiлькостi.
  Маргарита кинула босою ногою голки, вразила ляхiв i з усмiшкою заявила:
  - Я є дiвчинка супер!
  Олег Рибаченко теж кинув босими пальчиками дитячих нiжок голки, вразив супротивникiв i пискнув:
  - Ну, вiд гвинта!
  I знову дiти як почали рвати польськi вiйська та найманцiв, що тi буквально зiшлися кров'ю. I юнi воїни демонстрували найвищий пiлотаж та майстернiсть бою. Вони такi реально крутi.
  Олег Рибаченко рубаючи ворогiв Росiї, проспiвав:
  - А в море йдуть, хлопцi лихi!
  Маргарита знову метнула голки босою нiжкою i пропищала:
  - Морська стихiя! Морська стихiя!
  Войовниця як ведеться найвищого класу вона боєць. I не зупинити її не перемогти.
  Олег рубає польське вiйсько, i раптом як засвистить. I тисячi ворон непритомнiли, пробиваючи черепа полякам i найманцям.
  Маргарита теж взяла й засвистiла, i теж обрушила на ворогiв ворогiв. Тi отримували серцевi напади i падали, наче збитi копитами коней на смерть.
  Дiвчинка проворкувала:
  - Слава нашiй Батькiвщинi Росiї!
  I знову її босi нiжки жбурнули вбивчої сили гранату з вугiлля. I як та вибухне, i масу супостатiв рознесе.
  Маргарита заспiвала, скелячи зубки:
  - Слава доблеснiй Вiтчизнi,
  Житимемо за комунiзму!
  I дiвчинка провела мечами млин, розсiкла масу супротивникiв i пропищала на всю горлянку:
  - Слався святий комунiзм!
  I її гола п'ята потрапила в лоб нiмецькому герцогу, проламавши супостату череп.
  Маргарита проворкувала:
  - На славу Вiтчизни, вiльної на вiки!
  I дiвчинка знову як вiзьме i засвистить на все горло... I обрушуватися на ляхiв цiлi полчища ворон.
  I пробивають їх буквально наскрiзь.
  Олег Рибаченко схвально кивнув, розтинаючи мечами, наче млином полякiв:
  - Я великий чемпiон свiту!
  I ось босi пальчики нiжок хлопчаки знову жбурнули гранату з вугiлля, розриваючи супротивникiв.
  Хлопчик i справдi був дуже лихий i крутий. I цвяхував ворогiв Росiї без жодної жалостi.
  Маргарита, крушивши ворогiв, пропищала:
  - Занесло, занесло кудись, занесло мене!
  I ось дiвчинка босими пальчиками нiжок як жбурне забiйної сили подарунок смертi.
  I розiрве сотню ляхiв. I прореве на все горло:
  - За Росiю святу!
  I голою дитячою п'ята пiддасть презент знищення.
  Олег Рибаченко продовжувала битися, заспiвав:
  - Слава iдеям комунiзму! За життя та свободу!
  I голою п'ятою хлопчик пiддав подарунок анiгiляцiї...
  У цей момент iз Бреста росiйськi воїни зробили вилазку. I обрушилися на без того знекровлену та одурманену армiю ляхiв. Тi не витримавши нищiвного удару, росiйських воїнiв почали тiкати.
  Олег Рибаченко та Маргарита Коршунова бiгом мчати до росiйської армiї. Їхнi голi п'ята, як i миготять.
  Маргарита вiдзначила з посмiшкою:
  - Ми з тобою вiчнi дiти... Це так романтично!
  Олег погодився iз цим:
  - Так, дуже романтично. Я ось справдi, будучи хлопчиком, одразу ж вiдчув у собi приплив енергiї та веселiсть настрою. Юне тiло, та ще й супермена. I вiдчуваєш, нiби ти не маєш турбот i нема проблем!
  Маргарита пiдстрибнула вище, збила голою п'ятою шишку i вiдзначила:
  - Iз цим немає проблем!
  Олег зазначив, пробiгаючи далi:
  - Ось що добре, коли ти хлопчик тiлом. Можна ляпнути будь-який жарт, будь-яку вульгарнiсть, абсолютно будь-яку дурiсть, i всi просто розсмiяються. I нiхто не подумає, що ти дурень.
  Маргарита хихикнула i вiдзначила:
  - Можливо... Хоча бути вiчною дiвчинкою набридає. Хлопчиковi якось простiше, а менi не зовсiм!
  Олег хихiкнув i зазначив:
  - Ну, нiчого, ми безсмертнi. Рано чи пiзно доживемо до майбутнього та навчимося там мiняти свої тiла!
  Маргарита iз цим погодилася:
  - Та навчимося. I може чоловiк стати жiнкою, а жiнка - чоловiком!
  Олег пiдтвердив:
  - I проблем iз сексуальними меншинами не буде!
  Дорогою безсмертним дiтям попався шведський загiн. Хлопчик та дiвчинка порубали їх без зайвих церемонiй. Це було дуже просто.
  I побiгли далi.
  Мчать безсмертнi дiти, миготивши голими, круглими п'яточками. I знову ведуть розмову.
  Хлопчик-термiнатор зазначає:
  - Ось у фiльмi "Горець", теж був епiзод iз здобуттям безсмертя. I це, звичайно, круто прожити п'ятсот рокiв. А дехто й бiльше прожив...
  Маргарита Магнiтна вiдзначила, зi смiшком:
  - А як це перевантажує психiку? Пам'ять багатьох столiть!
  Олег Рибаченко хихикнув i помiтив:
  - Перевантажує... Капiтально справдi! Але якщо ти в дитячому тiлi, то все сприймаєш набагато легше!
  Маргарита, смiючись, вiдзначила:
  - Ось вбиваєш стiльки людей, а сприймаєш подiбне наче комп'ютерну гру. Не вiдчуваючи болю, нi шоку, нi сорому!
  Олег хихiкнув i вiдзначив, посмiюючись:
  - Та справдi, мої босi, дитячi нiжки шльопають по калюжках кровi, i вiд цього добре i весело!
  
  ЗНОВУ МIДУЄЙ ЗМIНЮЄ ВСЕ
  Перемога Японiї в битвi при Мiдвей, призвела до остаточного захоплення iнiцiативи Країною Вранiшнього Сонця. Самураї змогли захопити i Гавайський Архiпелаг та розбили США на морi. I вторглися до Iндiї.
  Щоб утримати свою найбiльшу колонiю, Британiя перекинула частину вiйськ iз Єгипту.
  Через що не трапилося операцiї "Смолоскип". I Роммель уникнув розгрому. Зате у гiтлерiвцiв все-таки сталася катастрофа пiд Сталiнградом. I обвал фронту взимку сорок другого - сорок третього року. Але контрудар Майнштейна виграв у силi. Оскiльки Гiтлер не перекидав пiдкрiплень до Африки, то у контрнаступi фашистiв взяло участь на кiлька дивiзiй бiльше. I особливо в авiацiї було вигiднiше спiввiдношення. Тим бiльше що США фактично згорнули бомбардування Третього Рейху. I висадки в Марокко не було.
  Гiтлерiвцi, маючи бiльше сил, у тому числi й новi танки: "Тигр" i "Пантера", розтрощили фланг радянських вiйськ. I змогли оточити та взяти не лише Харкiв та Бiлгород, а ще й Курськ. Розгром Червоної Армiї був сильнiшим, i втрати набагато бiльшi. I успiхи фашистiв за рахунок дивiзiй, що не були перекинутi в Африку, щоб там безславно згинути в Сахарi були вищими. I тридцять новеньких танкiв "Тигр" змогли додати ударної потужностi, а не застрягти в пiсках. Крiм того i загальна кiлькiсть нiмецьких танкiв була великою, оскiльки нiмцi не тiльки не перекидали технiку в Африку, а й випустили машин помiтно бiльше.
  Тому що iнтенсивнiсть бомбардувань заводiв Третього рейху впала. Сильнiшi американцi практично не бомбили, а однi англiйцi не могли впоратися на нести iстотну шкоду.
  Вiдволiкання частини сил Британiї до Iндiї мало iншi наслiдки. Льотчик та супер-ас Ханс Марсель не загинув унаслiдок нещасного випадку, а взяв участь у боях на схiдному фронтi. Його поява для радянських льотчикiв виявилася справжнiм шоком. Ганс Марселя називати стали чорним дияволом. I вiн був чудовий повiтряний снайпер.
  Його поява на сходi викликала шок. До кiнця вересня 1942 року Ганс Марсель перевищив сто п'ятдесят збитих лiтакiв. А до нового року досягнув двохсот п'ятдесяти лiтакiв. За що отримав Орден Нiмецького орла iз дiамантами. Який зазвичай вручали лише державним дiячам.
  За триста лiтакiв Ханс Марсель був повторно нагороджений Лицарським Хрестом Залiзного Хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. I це було круто.
  За чотириста лiтакiв Ханс Марсель отримав першим Лицарський Хрест Залiзного хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. А за п'ятсот був нагороджений Великим Хрестом Залiзного Хреста, нагорода, яка була лише у Германа Герiнга.
  Марсель набирав рахунки на схiдному фронтi хвацько. I буквально полював кидався на радянськi лiтаки.
  Але ось настала весняна бездорiжжя i бойовi дiї буквально завмерли.
  Настала оперативна пауза. У Третьому Рейху ще у лютому оголосили тотальну мобiлiзацiю та накопичували сили. У СРСР теж накопичували сили.
  За iдеєю нiмцi повиннi влiтку наступати, але тiльки ось де? Знову пiд Сталiнград лiзти не хотiлося.
  Московський напрямок надто вже укрiплений. Куди не сунься, скрiзь погано. I фюрер вирiшив ударити по... Єгипту. I вивести Британiю iз вiйни. США й так уже не воюють. Розрахунок будувався отримати ресурси Чорного континенту i Близького Сходу. I це могло зробити Третiй Рейх непереможним!
  Перший свiй удар завдали нiмецькi вiйська Мальтi. Це було застосування великих мас лiтакiв, та був i висадка десанту з переможним успiхом. Вперше в боях був застосований бомбардувальник Ю-288 та винищувач МЕ-309. I це приголомшлива дiя, воiстину смертоносна.
  I ось справдi Мальта захоплена i вiйська перекидати в Африку значно легше. А потiм i в Iспанiї Гiтлер натиснув на Франка. I той таки погодився пропустити вiйська до Гiбралтару. I цитадель було взято штурмом. I цей штурм виявився надзвичайно успiшним. Пiсля чого великi сили гiтлерiвцiв стали перекидатися до Марокко, i проводять захоплення Чорного континенту.
  А в серпнi розпочався i великий наступ гiтлерiвцiв у Єгиптi. У боях взяли участь i "Тигри", "Пантера", "Леви", "Фердинанди". I ще й танк "Лев". Ця машина хоча себе не виправдала. А ось "Тигри" виявилися для англiйцiв справжнiм шоком. Гiтлерiвцi прорвали оборону та розгромили англiйцiв. Було взято i Олександрiю, i фашисти дiйшли до Суецького каналу. I це є великi перемоги.
  Потiм гiтлерiвськi орди вторглися Близький схiд. Їх пiдтримали сильним ударом i турки. I вдалося фашистам захопити i Iрак, i Кувейт, i Саудiвську Аравiю. Дiйшли вони до Iрану, але там рушили назустрiч вiйську СРСР.
  Сталiн довгий час вичiкував... Але першого вересня 1943 року почався наступ на пiвденному фланзi. Бої йшли до крайностi запеклi. Але нiмцi були готовi та спиралися на глибокоешелоновану оборону. Билися при цьому вiдчайдушно, i, наприклад, "Пантера" показала себе дуже ефективною машиною в оборонi. Її слабкiсть: частi поломки i вiдносно тонка бортова броня, в оборонному бою менш iстотнi. Так як i поганi ходовi якостi "Фердинанда". А "Тигр" показав себе i в наступi, i в оборонi - унiверсальною машиною.
  Непоганий виявився i новий МЕ-309, i швидкiсть та озброєння у нього були на висотi. Хоча дещо гiрше з маневренiстю, але за правильної тактики бою це менш iстотно. Багато було у нiмцiв та зенiток. I добре органiзована оборона за вiдносно рiвної лiнiї фронту.
  Бої затяглися до пiзньої осенi i Червона армiя змогла просунутися лише на десять-п'ятнадцять кiлометрiв. I зазнала великих втрат.
  Невдачею закiнчилася спроба радянських вiйськ наступати й у центрi. Нiмцi тримали щiльну оборону i змiцнилися капiтально. Причому друга i третя лiнiя оборони були навiть сильнiшими за першу. Що дещо послаблювало вплив радянської артилерiї.
  До зими нiмцi взяли пiд контроль половину Африки та Близький Схiд. Але найважливiше, це напад Японiї, Далекому Сходi. I вiдволiкання значних сил Червоної Армiї. I розгром радянських вiйськ вiдбувся. Вiрнiше, були вiдверненi значнi сили Третього Рейху.
  Взимку Червона армiя намагалася знову наступати в центрi i на пiвднi, а також пiд Ленiнградом. Проте японський фронт полегшив нiмцям оборону. Самураї незважаючи на мороз люто лiзли вперед, i вiдволiкали значнi сили.
  А фашисти за весну та зиму завершили завоювання Африки, i у них виявилися колосальнi ресурси пiд рукою. У травнi ще й упав Iран, а в червнi, нiмцi захопили половину Iндiї не зайняту японцям i з ними з'єдналися.
  У фашистiв билися "Пантера"-2 з 88-мiлiметровими гарматами та вагою п'ятдесят три тонни, при двигунi в 900 кiнських сил, та "Тигр"-2 з двигуном у тисячу кiнських сил. Цi машини виявилися з прийнятними ходовими якостями.
  Майже повна вiдсутнiсть бомбардувань, дозволило ранiше розпочати роботу над потужнiшими двигунами та її закiнчити. Хоча i "Пантера"-2 та "Тигр"-2 були ще недостатньо досконалими, але з бойовою роллю справлялися. Радянськi Т-34-85 та IС-2 виявилися слабшими... I iнiцiативу захопити так i не змогли.
  Влiтку Червона армiя намагалася наступати в центрi, але потрапила в пастку i виявилася повнiстю розгромлена. У повiтрi у фашистiв вже був у серiї МЕ-262 та ТА-152 та iншi потужнi види озброєнь. Вони повнiстю володiли iнiцiативою. Перегнавши СРСР у виробництвi лiтакiв, нiмцi також посилили свою якiсну перевагу. I били Червону армiю в небi, як вiдбивну.
  Марсель отримав за сiмсот п'ятдесят лiтакiв Лицарський Хрест Залiзного Хреста, з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами. Це спецiальна нагорода, щоб вiдрiзнити героя. А тисячу збитих лiтакiв Марселя нагородили Зiркою Лицарського Хреста Залiзного хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  Вiн став легендою та справжнiм Божеством за життя. I за його голову Сталiн призначив нагороду мiльйон золотих рублiв.
  Але, на жаль, не виходило його здолати.
  За двi тисячi збитих лiтакiв Ханс Марсель отримав Зiрку Лицарського Хреста, Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, з мечами та дiамантами.
  Ось це був супер-ас.
  Пiсля розгрому радянських вiйськ у центрi вони вийшли до Москви i вперлися до Можайської лiнiї оборони.
  Тодi фюрер наказав наступати на Кавказi. I Туреччина також вiдкрила там лiнiю фронту.
  За осiнь i зиму сорок четвертого та початок сорок п'ятого року, фашисти захопили i Кавказ... Настав сорок п'ятий рiк... Наприкiнцi березня розпочався наступ фрицiв уздовж Волги у напрямку Саратова та Куйбишева.
  У боях вже приймали новiтнi гiтлерiвськi танки iз серiї "Е", а в небi лютувала Люфтваффе. Здавалося, СРСР уже не має шансiв.
  А зi сходу лiзла Японiя.
  СРСР трiщав по швах. Його людськi ресурси швидко спадали у вiйнi на два фронти.
  Сталiн, у умовах розумiючи безнадiйнiсть ситуацiї, запропонував свiт будь-яких умовах.
  Гiтлер погодився, якщо йому вiддадуть Прибалтику, Україну, Бiлорусь, Кавказ i далi кордон по Волзi, землi вздовж Москви, а також Карелiю i Ленiнград аж до Астраханi, i все те, що вже нiмцi захопили в Середнiй Азiї. А там вони вже увiйшли до Казахстану.
  Японiя також отримала у Сибiру свої шматки.
  Сталiн погодився на це, тому в цьому був єдиний шанс врятувати СРСР i утримати Москву.
  Плюс ще потрiбно було платити Третьому Рейху репарацiї протягом дев'яноста дев'яти рокiв. I що дуже принизливо. I золотий запас СРСР вивезли до Нiмеччини.
  Росiя втратила багато, але змогла хоч частково зберегтися. А Гiтлер стурбований Маххентiвським проектом вирiшив все ж таки покiнчити зi США.
  Торiшнього серпня 1945 року було пiдписано мирний договiр iз СРСР. I тепер гiтлерiвцi повернули обличчя до США.
  Америка справдi намагалася створити атомну бомбу, але робота у неї тривала повiльно. Навеснi 1946 року фашисти розпочали висадку у Гренландiї та на Кубi.
  А частина їх сил була перекинута до Аргентини. На Кубi мiсцеве населення пiдтримало нiмецькi вiйська i висадка пройшла успiшно. Фрiцi та японцi стали стискати обручку. Вони просувалися Латинської Америки. Бразилiя вступила у вiйну за Третього Рейху. Ситуацiя ускладнилася.
  Влiтку бої розгорнулися i за Канаду, де фрицi намагалися створити плацдарм.
  Герда та її екiпаж билися на Е-50 у покращенiй модифiкацiї. Машина була вагою шiстдесят п'ять тонн. У неї гармата калiбру 105-мiлiметрiв на 100 ЕЛ довжина ствола.
  Лобова броня - 250-мiлiметрiв, а бортова - 170-мiлiметрiв. Цей танк мав двигун у 1500 кiнських сил та вiдмiннi ходовi якостi.
  Тож американцям протиставити цьому нiчого. Застарiлий, хоч i масовий "Шерман", годився тiльки на те, щоби нiмецькi танковi аси за рахунок його набирали рахунки. "Першинг" нiмого краще, але його гармата все-таки слабка проти Е-50 полiпшеного планування. I лише "Надпершинг", не надто масовий танк, мав шанс пробити в борт i поблизу танк, в якому їхала Герда та її екiпаж.
  Дiвчина з Третього Рейху стрiльнула натиснувши босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика, вразивши американський танк i проворкувала:
  - Я є дiвка класу супер!
  Шарлота теж вистрiлила по американських танках i погодилася:
  - I ще ти рiвень гiпер!
  Христина знову вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок по машинi янкi i пискнула:
  - Це стратегiя великої гри!
  Магда теж пальнула за допомогою босих пальчикiв витончених нiг i вiдзначила:
  - Ви б краще дiвчини про Бога поговорили!
  Герда знову вистрiлила, використовуючи голу п'яту i вiдзначила:
  - Якщо розiбратися, то Бiблiя нам не потрiбна. Ми арiйцi, а чи не євреї. I нам не варто опускатися до рiвня овець чи козлiв!
  Христина енергiйно кивнула, надiславши босими пальцями нiжок, черговий снаряд:
  - Звичайно, не варто! Тим бiльше в Бiблiї ягня пастиме врятованi народи залiзним жезлом. А нам що таке щастя потрiбне?
  Магда сердито вiдповiла:
  - А ви що хочете в генну вогняну?
  Шарлота розсмiялася i вiдповiла, пальнув за американцями за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Можна, що й страшнiше придумати, нiж вогонь! I що iнквiзитори, що спалюють на багаттях вiдьом - тривiально садисти!
  Магда рiшуче заявила, натиснувши на кнопку джойстика голою п'ятою:
  - Це дуже жорстоко! I вони не мають вiри!
  Герда рознесла американську гармату i вiдзначила:
  - А хто має справжню вiру?
  Магда зiтхнувши вiдповiла:
  - Таких людей дуже мало!
  I знову пальнула за допомогою босих пальчикiв точених нiжок.
  Так, дiвчата тут i в дискусiях сильнi. I можуть багато показати i пiдморгнути своїми сапфiровими очима.
  А вiйна йде. I у небi вiдбуваються битви. Альбiна та Альвiна набирають рахунки i багато вже лiтакiв особисто збили.
  I їхня агресивнiсть не знає меж.
  Альбiна, використовуючи босi пальчики нiжок, надiслала забiйний подарунок смертi i прочирiкала:
  - Слава любовi Христа!
  Альвiна теж використовуючи босi пальчики нiжок, зрiзала американську машину i додала:
  - Що повiтряна та чиста!
  I дiвчата знову дали черги, збиваючи лiтаки США.
  Але це вiйна, як вiйна. Ось уже влiтку частину Канади захопили. А за нею i осiнь минула.
  Нiмцi штурмом опанували Торонто. Вони дiють енергiйно. У них i танки, i автомати кращi за американськi будуть. З'явився у фрицiв та Тигр-3. Машина еволюцiя Е-75. Теж потужна: лобова броня триста мiлiметрiв бортова двiстi. А гармата 128-мiлiметрiв завдовжки ствола 100 ЕЛ. I такий танк показав себе непогано. Хоч i надмiрна сила.
  Фрiци просувалися i брали мiсто за мiстом.
  Взимку вони вже виступили з пiвночi на американську територiю. I там ламали запеклий опiр янкi.
  Шансiв у Америки не було. А створити атомну бомбу не виходило.
  Америку бомби важкi та-400. Ще потужнiшi ТА-500, якi руйнували голод та вiйськовi об'єкти.
  До весни вже захопили нiмцi Канаду цiлком, i частину США. А за саму весну взяли Фiладельфiю та багато iншої територiї.
  Бiльше третини США та Аляска виявилися захопленими. I Мексику теж американськi та японськi вiйська пiдкорили.
  Влiтку наступ гiтлерiвцiв продовжився. I шанси США танули просто на очах.
  Торiшнього серпня фашисти розпочали штурму Нью-Йорка. У боях брали участь лiтаючi тарiлки.
  Ось однiєю з них боролися Єва та Агата. Двi красивi дiвчата у бiкiнi керували потужною машиною.
  Вона обтiкалася ламiнарним струменем i була невразливою для стрiлецької зброї. А самi дiвчата використовували пiд час стрiльби тепловi променi.
  Єва натиснула босими пальчиками нiжок на кнопку джойстика, викидаючи тепловi променi, запалюючи ворогiв, немов полум'ям i перевiряла:
  - Слава Третьому Рейху!
  Агата ведучи вогонь за допомогою босих пальчикiв нiжок, теж проворкувала на всю горлянку:
  - Хай буде наша перемога!
  Дiвчина вкрай бойова та красива. I як лупе з лазера по ворогах.
  I тепловi променi розплавлять черговий американський танк.
  А на сушi атакує Герда. Теж бойове дiвчисько.
  I ось вона та її екiпаж уже у самому центрi. I вiд танкової вежi вiдскакують снаряди. I самi дiвчата як врiжуть до янки. I розiрвуть цiлу хмару народу та з усiєю агресiєю, дiють. Войовницi такi жвавi та хорти, з босими точеними нiжками.
  Навiть заспiвують, скелячи зубки. Ось це бойовi красунi Третього Рейху. I стрiляють досить влучно. I пробивають ворогiв, наче голки олiєю наскрiзь.
  Ось уже й Нью-Йорк упав. США капiтулують та їхнi вiйська здаються.
  Так перегорнуто ще одну сторiнку iсторiї. Начебто б перемога... Але Гiтлер захоплює згодом i Латинську Америку.
  А 20 квiтня 1953 року починає i вiйну з Японiєю та її колонiями. Сили Третього Рейху мають перевагу у технiцi.
  I наступають, використовуючи потужну зброю. У тому числi невразливi лiтаючi тарiлки.
  Альбiна та Альвiна борються на дисколетi. Вони дiвчата бойовi, та кажуть ще якiсь. I босими пальчиками нiжок натискають на кнопки джойстика.
  Ось вони настають спалюють японськi вiйська.
  Тепловi променi летять немов килим. I дiвчата смiються собi. I трясуть грудьми з червоними сосками.
  Альбiна навiть проспiвала:
  - Нас нiхто не зупинить, нас нiхто не переможе!
  I голою п'ятою натиснула на кнопки джойстика, вражаючи супротивникiв. Така вона дiвчина, народжена вiд вовчицi.
  Альвiна теж босими пальчиками нiжок тисне на кнопки джойстика, i верещить:
  - За мою космiчну силу, президента-колгоспника заженемо в могилу!
  I пiдморгне подрузi!
  Та войовнички дуже спритнi i стрiмкi, мов блискавки. У них спалахує справжня пожежа.
  Альбiна нацiлюється за допомогою босої нiжки i запускає тепловий промiнь. Спалює противникiв i пищить:
  - За мої великi перемоги!
  Та дiвчата тут найвищої ланки та класу. Вони можуть таке, що iншим не пiд силу. I трощать японцiв, з шаленою енергiєю вовчиць.
  Але не тiльки нiмцi та iнша iноземна рать убиває самураїв.
  СРСР, яким зараз командує Берiя, також вступив у вiйну. Тут, до речi, Сталiн засмучений поразкою з Третiм Рейхом помер ранiше у березнi 1951 року. I Берiя встиг захопити владу. I тепер навiть змiцнившись вiн в однiй упряжцi з Гiтлером.
  I вони атакують самураїв разом.
  I екiпаж Єлизавети бореться з японцями у Примор'ї. Дiвчина дуже бойова та активна.
  Вони, звичайно босонiж i в бiкiнi борються. I молотять самураїв, з ентузiазмом.
  При цьому ще спiваючи;
  - I знову продовжується бiй,
  I серцю тривожно у грудях...
  I Ленiн такий молодий,
  I юний жовтень попереду!
  I ось Єлизавета стрiляє, використовуючи босi пальчики нiжок, з гармати танка Т-54 японською машиною i її пробиває на смерть.
  Пiсля чого проворкувала:
  - Слава епосi комунiзму!
  Катерина теж лупнула по ворогу, використовуючи пальчики голих нiжок. Пробила танк самураїв i агресивно вiдзначила:
  - Немає славнiшої країни, нiж наша!
  Олена вистрiлила у супротивника i проворкувала:
  - Чи буде ера комунiзму на Землi!
  Єфрасiя теж використовуючи босi пальчики нiжок, лупнула i перевiрила:
  - Смерть поганому президенту-сатану!
  Войовницi тут треба сказати найвищого та бойового класу.
  А в небi Анастасiя Вiдьмакова та Акулiна Орлова набирають рахунки.
  Анастасiя збила японський винищувач i заспiвала:
  - А в небi лiтають дiвчата босi!
  Акулiна зрiзуючи самураїв, за допомогою голих нiжок, прочирiкала:
  - Крута стихiя! Крута стихiя!
  Вiйницi пограють м'язами преса. Вони в повному порядку та вiйну здатнi виграти жартома.
  Анастасiя, збиваючи черговий лiтак, взяла та проворкувала:
  - Буде круте захоплення ворогiв та їхнiй розгром!
  Акулiна з цим погодилася, збиваючи супротивника за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  - Тотальний влаштуємо розгром!
  Японцiв запресували...
  Ось у бою бере участь, i радянський танк ЛП-10, на якому борються дiвчата з екiпажу Оленки.
  I вони б'ються на великiй машинi зi 130-мiлiметровою гарматою.
  Оленка стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок i цвiрiнькає:
  - Оце слава комунiзму!
  Анюта теж лупнула по супротивнику. Вразила ворога i пискнула:
  - В iм'я нових iдей!
  I теж голою п'ятою ляснула.
  Алла натиснула кнопку джойстика за допомогою червоного соска. Вразила самураїв i в'якнула:
  - За велич країни!
  Марiя ведучи вогонь по ворогу, пропищала:
  - За єднiсть росiян у всьому свiтi!
  I теж використала полуничний сосок для стрiлянини.
  I Олiмпiада як бреше по ворогу. Рознесе масу бiйцiв i прочирикає:
  - За Русь найсвятiшу у свiтi!
  I теж голою п'ятою пiддасть по ворогу.
  Дiвчата треба сказати надзвичайно лихi. I в них колосальна крутiсть.
  Звичайно ж, Японiї проти такого напору не встояти.
  Тим бiльше, що фрицi застосували i ядерну зброю. Що взагалi виявилося шоком.
  Вiйна закiнчилася за пiвроку.
  СРСР повернув собi ранiше втраченi землi, а Третiй Рейхи пiдкорив самураїв та всi їхнi колонiї.
  Гiтлер уже бiльше не воював... Вiн переварив володiння... Лише у Китаї ще точилися бої мiсцевого значення. I там трощили Червону Армiю Мао Цзедуна. 1 травня 1958 Адольф Гiтлер розбився в лiтаку i це змiнило хiд iсторiї свiту. I змiнило суттєво... Герiнг, який зловживає наркотиками, до цього часу вже помер. Гiммлера, який став надто впливовим, прибрав сам фюрер. Його мiсце зайняв Шелленберг, але вiн помер вiд раку. I коротше кажучи, офiцiйним наступником фюрера став молодий Вольф Клейман, наступник Шелленберга.
  Новий полiтик мав лише тридцять п'ять рокiв вiд народження, i затiяв демократичнi реформи. Втiм, користi вiд них було мало.... I Третiй Рейх вiд надлишку демократiї взяв i розвалився.
  СРСР пiд керiвництвом Лаврентiя Палича Берiї вiдродився i змiцнiв. I став пiдгортати уламки Третього Рейху. Так вiдродилася радянська iмперiя.
  I вийшло, що Лаврентiй Палич Берiя замiсть розстрiляного невдахи, найбiльшим правителем радянської Росiї виявився. Навiть ще вище i крутiше, нiж Сталiн!
  Ось така виходила альтернативна iсторiя!
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"