Рыбаченко Олег Павлович : другие произведения.

Удач ПутIна У Миколи Другого - 8

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Цар Микола Другий, який володiє феноменальним везiнням Володимира Путiна, вторгається в Бразилiю. Царська армiя всюди сприяє успiху i перемоги. Але Адольф Гiтлер озброює армiю i готується до вiйни. З ким буде Третiй Рейх?
  УДАЧ ПУТIНА У МИКОЛИ ДРУГОГО - 8.
  
  АННОТАЦIЯ
  
  Цар Микола Другий, який володiє феноменальним везiнням Володимира Путiна, вторгається в Бразилiю. Царська армiя всюди сприяє успiху i перемоги. Але Адольф Гiтлер озброює армiю i готується до вiйни. З ким буде Третiй Рейх?
  
  Росiя найбiльша країна,
  
  У нiй розумний Коля керує...
  
  Хоч атакує нас часом орда,
  
  Солдат Вiтчизни ратi перемагає!
  
  
  
  Як багато Бог царю удачi дав,
  
  Забрав у Вови, щоб користь була...
  
  Оскiльки Микола як iдеал,
  
  I Росiї до пiдкорення сила!
  
  
  
  Зрозумiло двадцять перше столiття не те,
  
  У ньому просто так країну не завоюєш.
  
  I бомба з пекельним атомом оплот,
  
  I головне там грошi, а не кулi!
  
  
  
  А столiття двадцяте, дуже славне столiття,
  
  Ще сповненi динамiки кордону.
  
  I в битвi найголовнiша людина,
  
  I росiяни у битвах як птахи!
  
  
  
  Ось за царя все можна пiдкорити,
  
  I атома пожежа не загрожує...
  
  Не перетворитися знай мисливець на дичину,
  
  I не має влади злiсний Каїн!
  
  
  
  Всiх можна в лютiй боротьбi перемагати,
  
  Росiя знай багато на що здатна...
  
  Велика у росiян стала рать,
  
  В атацi дихає воїн дуже рiвно!
  
  
  
  За нас великий пресвятий Сварог,
  
  I Лада промениста богиня...
  
  Ми, голуба пускаємо за порiг,
  
  Щоб прийшов Христос любовi до месiя!
  
  
  
  Для Богородицi у нас знай серце є,
  
  Що Лада, що Марiя - всi єдинi...
  
  Вшановуємо вiру, дотримуючись честi,
  
  I лунають дуже грiзно херувими!
  
  
  
  Цар Миколай везiння отримав,
  
  У Путiна успiху немає користi ...
  
  Ось сходять Сонця яскравi променi,
  
  I перемагати Батькiвщинi не пiзно!
  
  
  
  У чому наша вiра в Господа Христа,
  
  Який Син Всевишнього над свiтом...
  
  Любов Його прекрасна i чиста,
  
  Мчить душi над земним ефiром!
  
  
  
  Створив у всесвiтi Рiд такий уклад,
  
  Щоб росiяни в битвах перемагали ...
  
  Дерiсь i буде славний результат,
  
  Пiд прапором святого Миколая!
  
  
  
  Досягнемо краю свiтобудови ми,
  
  Ходiмо й далi, якщо це потрiбно.
  
  По батьковi великi сини,
  
  I з нами нехай буде свiтла дружба!
  
  
  
  Дiвчисько по морозу босонiж,
  
  Так любить по кучугурах жваво бiгати.
  
  А хлопець просто рушить кулаком,
  
  I полетить лiтаком у небо!
  
  
  
  Воїн це просто гiгант,
  
  Який у лайцi знай непереможний...
  
  Христос за людство розiп'ятий,
  
  Для Його служiння не дим!
  
  
  
  Палає в серцi русичiв вогонь,
  
  I зiрки у небi яскравi сяють...
  
  Ти Батькiвщину велику не чiпай,
  
  Нехай Русь стане прекрасним раєм!
  
  
  
  Так скоро свiт Росiя пiдкорить,
  
  Адже Микола вiнця Землi гiдний...
  
  Вiтчизни буде гострий меч i щит,
  
  Де кожен iз пелюшок славний воїн!
  
  . РОЗДIЛ Љ1
  
  Торiшнього серпня 1936 року царська армiя увiйшла до Бразилiю. Генерал Олег Рибаченко схожий на дванадцятирiчного хлопчика, тiльки дуже мускулистого боровся разом iз усiма. Царськi вiйська були явно сильнiшими i мали найкращу у свiтi бойову технiку. Хлопчик бився лише в одних шортиках i разом iз ним борола дiвчинка Маргаритка та знаменита четвiрка дочок росiйських богiв-демiургiв.
  
  Вони всi разом трощили вiйська Латиноамериканської коалiцiї. I робили це з величезною люттю натиском i диким натиском.
  
  Втiм, результат вiйни i так був зрозумiлим. Куди Бразилiї та iншим країнам проти величезної царської Росiї.
  
  Олег Рибаченко бореться разом iз Маргаритою. Хлопчик спочатку рубає мечами млин - зрубуючи бразильських солдатiв. Потiм босою, дитячою нiжкою жбурне вбивчої сили гранату розриваючи супротивникiв.
  
  Пiсля чого хлопчик проворкував:
  
  - За царський комунiзм!
  
  Маргарита, теж недовго думаючи, дала чергу по бразильським вiйськам. I босою нiжкою запустила бумеранг i проворкувала:
  
  - За царський комунiзм у свiтi!
  
  I дiвчинка як розсмiється... I це смiшно... Б'ються дуже активно цi дiти. Як i дiвчата, що теж не ламаються i не зволiкають.
  
  Наталя навiть вiдiрвала голову генералу, зазначив:
  
  - Це героїзм вiд гвинта!
  
  У Бразилiї дуже хороший клiмат i битися приємно. Не встояти проти неї - якщо мати на увазi росiйську армiю. I це чудово. Танки царської армiї рухаються. I лiтаки разом iз вертольотами лiтають. Бойовi треба сказати машинки.
  
  Вiйна тут йде в однi ворота. Багато солдатiв без бою здаються. Падають на колiна i цiлу дiвчину босi, точенi нiжки. Бої тут майже в самi ворота йдуть. А найчастiше взагалi здаються без бою.
  
  Зої теж цiлу босi, точенi нiжки. Дiвчина смiється i показує мову.
  
  I як рушить голою п'ятою в пiдборiддя полоненому офiцеру. У того i щелепа полетiла, i зуби буквально некруто.
  
  Августина якої теж цiлували босi нiжки.
  
  - Солдати люблять бути пiд голою ногою жiнки.
  
  Свiтлана зi смiшком вiдзначила, пiдморгуючи:
  
  - Та люблять... А хто кого любить, той того й чубить!
  
  I також наказала свої босi нiжки обсипати поцiлунками бранцiв. Бої не надто iнтенсивнi.
  
  Можна, наприклад, i перекусити. Олег Рибаченко взяв наприклад, i розсiявши черговий полк супротивникiв, усевся разом iз Маргаритою їсти. I в даному випадку в хiд пiшли змiїнi сосиски та спекотне з крокодила. I це теж чудова їжа.
  
  Завивали все мiсцевим, не мiцним, але смачним вином. Все йшло чудово.
  
  Олег зауважив:
  
  - Ось вiн переворот долi!
  
  Маргарита вiдповiдно кивнула:
  
  - Так ... Отримав Микола Другий везiння Путiна i все пiшло по-iншому! I набагато краще!
  
  Хлопчик-генерал кивнув:
  
  - Куди продуктивнiше везiння у потрiбний час та у потрiбному мiсцi!
  
  I пацан розсмiявся.
  
  Дiвчинка логiчно вiдзначила:
  
  - У Миколи Другого значно бiльше можливостей та ресурсiв, нiж у Путiна. I часи, коли країни провадять активнi захоплення. Так що фортуна втекла не в те мiсце i не вчасно допомагаючи Путiну, але на щастя ви це виправили!
  
  Хлопчик-генерал пiдтвердив:
  
  - Дуже виправив! I настане час, коли Росiя захопить увесь свiт!
  
  Маргарит босими пальчиками нiжок тримаючи вилку проворкувала:
  
  - А ми вже захоплюємо! I як розсмiяється.
  
  До них приєдналася i команда Наталки. Дiвчата змусили капiтулювати двi бразильськi дивiзiї. Полоненi солдати войовницям буквально вилизували п'яти. I не лише п'ята.
  
  Наташка вирiшила блиснути дотепнiстю:
  
  - Полiтик - це удав, який ковтає як кроликiв виборцiв, але давитись вiд надлишку навiшеної локшини на вухах кролятини!
  
  Зоя, якiй бранцi лизали п'яти, помiтила:
  
  - Дiєта полiтика-удава: м'ясо виборцiв кроликiв з локшиною за вухами, на додачу суп з котом, недарма при такому харчуваннi життя собаче!
  
  Августина агресинiв помiтила, у момент, коли чорношкiрий бранець поцiлував її червоний сосок:
  
  - Кролик дiєтична їжа, якщо це проковтнутий людожером-полiтиком виборцiв, втiм, що викликає випорожнення словесним проносом!
  
  Свiтлана агресивно вiдзначила, пограючи м'язами свого рельєфного преса:
  
  - Полiтик - це свиня рiзновиду повзучих людожерiв, особливо небезпечна з привабливою трiллю солов'я!
  
  Хлопчик Олег, схопивши босими пальчиками нiжок полонену дiвчину за нiс пропищав:
  
  - Полiтик грає в особливий хокей, не забиваючи ключкою маленьку шайбу у ворота, пiдкладаючи велику свиню язиком!
  
  Маргарита, яка босими пальчиками нiжок натиснула на нiс полоненому солдатовi, прочирикала:
  
  - У кожного полiтика заначцi цiла ферма свиней, як у справжньої лисицi, але виборець, що купується на це - олень!
  
  Наташа з цим погодилася, скелячи зубки i вiдчуваючи як бранцi її збуджують язичком:
  
  - Свиняча ферма дає м'ясо, пiдкладенi полiтиками свинi завдають однi неприємностi!
  
  Зоя агресивно помiтила, пiдморгуючи i скелячи зубки:
  
  - Диктатор на тронi не лев, а сумiш лисицi зi свинею, яка, пожираючи жирнi шматки, змушує виборцiв постити!
  
  Августина вiдзначила, коли їй так лижуть полоненi все тiло:
  
  - Диктатура - це як густий лiс: оточують дуби, i повно диких свиней, i безлiч пнiв, з яких зняли стружку!
  
  Свiтлана хихикнула, вiд дотикiв лагiдної мови i пискнула:
  
  - Полiтик не завжди здатний виконати обiцяне навiть спонсорам, але легко виправдовується перед виборцями за те, що обiцяє золотi гори, аргументами що не вартi й ламаного гроша!
  
  Олег Рибаченко iз цим погодився:
  
  - Полiтик тiльки в одному вiрний - завжди знайде виправдання у тому, що не виконав i обов'язково пiдкладе свиню!
  
  Маргарита з широкою посмiшкою взяла i додала, скелячи зубки:
  
  - У якому разi двiчi два - одно п'яти, якщо полiтик виконав передвиборчу обiцянку, але все одно рiзниця пiде тiльки в його особисту кишеню!
  
  Наташка також взяла i трохи поїла м'яса i проворкувала:
  
  - У людини п'ять пальцiв на руцi та у будь-якiй формi, у полiтика долоня завжди злагоджується у конфiгурацiю фiги виборцю!
  
  Зоя агресивно помiтила, босими нiжками тримаючи золоту вилку, на якiй стирчала жирна котлета.
  
  - Диктатор має два милицi пiдтримки: армiю та полiцiю, i один вагомий аргумент: довга мова, що наче мотузок на шиї у виборцiв!
  
  Августина теж зазначила, пожираючи жирну та дуже смачну їжу з великою дотепнiстю:
  
  - Яка найбiльша частина тiла у полiтика: звичайно ж мова, але чим вона довша у правителя, тим коротше щастя у виборцiв!
  
  Свiтлана агресивно помiтила, скеляючи перлиннi, блискучi наче намисто зуби:
  
  - Людина в результатi еволюцiї, ослабла всiма м'язами, крiм язика, та й та стала довшою лише фiгурально!
  
  Доївши, шiстка знову рушила в бiй. Потрiбно було розсiяти чергову дивiзiю бразильських та аргентинських вiйськ. I це дуже круто.
  
  Хлопчик та дiвчата йдуть в атаку та розмахують мечами.
  
  Олег Рибаченко рубав млин i перевiрив:
  
  - Солдат часом на снiданок отримує тiльки свиню, пiдкладену полiтиканом з гарнiром з локшини, та ще й кашi березової вiд душi!
  
  Маргарита агресивно вiдзначила, довбавши за допомогою блискавки з пупка i видала:
  
  - Двi монети кращi за одну, два полiтики на виборах кращi за вiдсутнiсть альтернативи, хоча в жодному разi не отримаєш i ламаного гроша!
  
  Наташа, рубаючи бразильських солдатiв мечами, i кидаючи босими пальчиками нiжок убивчої сили гранати, пискнула:
  
  - Виборцю при всьому багатствi вибору кандидатiв у президенти хоч кидай угору монету, все одно нiхто не вартий i ламаного гроша, якi б золотi гори вiн не обiцяв би!
  
  Зоя агресивно помiтила, скелячи зубки нiби вона справдi войовниця класу супер. А з червоних соскiв як додасть блискавкою:
  
  - Тиранiя - це диктатура одного над усiма, що єдиному приносить радiсть, а анархiя диктатура кожного сильного над кожним слабким, а якщо врахувати, що всi люди тiєю чи iншою мiрою слабаки, при анархiї нiхто не буде щасливим!
  
  Августина агресивно вiдзначила, скелячи зубки, i посилаючи з рубiнових соскiв презенти смертi:
  
  - Боса дiвчина залишає слiд який приковує погляди естетiв, взутий полiтиками, що наслiдили полiтиками, виборець, приковує себе ланцюгом до вигрiбної ями невиконаних обiцянок!
  
  Свiтлана теж як вiзьме i мечами рубане агресивний млин, i розсiкла бразильських солдатiв i проворкувала:
  
  - Полiтик, це велика дупа, яка ображаючи геїв намагається довести, що має сталевi яйця, але насправдi лише чавунна голова, i кам'яне серце!
  
  Олег Рибаченко, рубаючи бразильських солдатiв, логiчно зазначив:
  
  - Якщо полiтик багато говорить про залiзнi яйця, то у виконаннi обiцянок для виборцiв виявиться повним iмпотентом!
  
  Маргарита, зрiзаючи ворогiв, помiтила:
  
  - Якщо зумiєш переконати виборцiв, що у тебе сталевий член, то вони як курки принесуть тобi золотi яйця!
  
  Наташа, борючись iз бразильцями, i дiючи з вiдчайдушною люттю, помiтила:
  
  - У єдиноборствах агресивнi пiвнi приносять золотi яйця, у полiтицi хто багато петушиться може лише пiдкласти свиню!
  
  Зоя теж дуже активно помiтила, зрiзаючи бразильських та аргентинських солдатiв:
  
  - У боксi агресiя пiвня приносить перемогу, у полiтицi безмежно пiвняче призведе лише до неприємностей!
  
  Августина продовжуючи трощити латинськi вiйська, агресивно помiтила:
  
  - У шахах потрiбно швидше розвивати фiгури, у полiтицi часто нерозвиненi духовно стають значущими фiгурантами!
  
  Свiтлана, зрубуючи супротивникiв, дуже агресивно видала:
  
  - У шахах здаються через загрозу мату, у полiтицi один одного криють матом, не здаючись!
  
  Олег Рибаченко як засвистить... Ворони непритомнiють i буквально пробивають дзьобами черепа бразильських та аргентинських солдатiв.
  
  Хлопчик вимовляє iз запалом:
  
  - У шахах у всiх пiшакiв рiвнi шанси стати ферзем, у полiтицi вiд близькостi до трону ймовiрнiсть просування зростає!
  
  Маргарита продовжуючи трощити мечами, вiйська, якi безуспiшно намагалися протистояти Росiйськiй iмперiї Миколi Другому, в'якнула:
  
  - У шахах є поняття матерiальної переваги, коли в тебе бiльше фiгур, у грi полiтикiв зайвих фiгур позбавляються, здаючи без жертви друзiв!
  
  Пiсля цих слiв вiчна дiвчинка як засвистить ... I маса оглушених ворон впасти на позицiї бразильцiв.
  
  Наташа продовжуючи битися, взяла та агресивно видала:
  
  - У полiтицi багато мастей, але гру роблять шiстки та джокери, а туз постiйно свинячить тому, хто нижчий за ранг!
  
  Зоя, агресивно ревучи, провела мечами млин, зрубала купу голiв i проворкувала:
  
  - На вiйнi весь час хочеться спати, пiсля перемоги теж позiхати не слiд, проспиш трофеї на землi!
  
  Августина агресивно вiдзначила, зрiзаючи супротивникiв помахами мечiв, i кидаючи босими пальчиками нiжок гранати:
  
  - Навiть золотi руки не принесуть багатство, якщо ти розумом полiно i дозволяєш себе постiйно взувати!
  
  Свiтлана помiтила, вискалив зубки i голою п'ятою запустивши вбивчої сили лимонку:
  
  - Якщо мати золоте серце руйнiвно для гаманця, то мати серця з льоду згубно для душi!
  
  Олег Рибаченко, крушивши бразильських солдатiв, i розмахуючи млином мечами, проревiв:
  
  - Чому полiтик у такiй бруднiй справi не боїться забруднити костюми - бо занурює виборцiв у лайно!
  
  Маргарита, теж провела прийом метелик мечами, зрубала масу бразильцiв i пискнула:
  
  - Якщо перемiг на виборах полiтик, що багато кип'ятився, значить виборцi чайники!
  
  Наташа агресивно помiтила, запустивши в ворога босою нiжкою забiйної сили смерть:
  
  - Полiтики обiцяють все задарма, i взувати виборця збираючи три шкури, мають задарма!
  
  Зоя хихикнула, i вискалив зубки, вiдзначила, зi смiшком, i при цьому з червоного соска випустивши блискавку:
  
  - Коли диктатор вважає собi голоси, то з двiчi двi виходить не лише п'ять, а й п'ятсот!
  
  Августина кинула в супротивника босою нiжкою вбивчий подарунок смертi i проворкувала:
  
  - У життi сiм разiв вiдмiряй, i один раз вiдрiж, у полiтицi мiряють на свiй аршин, i вiдрiзають на свою користь!
  
  Свiтлана агресивно вiдзначила, шпурнувши босою нiжкою вибуховий пакет i проворкувала:
  
  - Ну чому, коли на вершинi повно свиней, постiйно не вистачає м'яса, а локшина на вухах викликає печiю?!
  
  Олег Рибаченко знову засвистiв, особливим прийомом, що викликав у ворон серцевий напад. I вiд свисту хлопчика одразу цiла хмара пернатих звалилася на бразильцiв i добила останнiх солдатiв.
  
  Карате-пацан помiтив:
  
  - Довший меч солдата не завжди краще вбиває, але довша мова полiтика, завжди краще вбиває у виборцi розум!
  
  Маргарита рубала мечами прийом бабки i зi смiшком додала:
  
  - Полiтик теж iнодi займається спортом, але тренує по-справжньому лише один м'яз - що знаходиться у ротi, пiдвищуючи його довжину!
  
  Наташа хихикнула i вже навiть не вбиваючи, а змушуючи низьких ниць бразильцiв цiлувати свої нiжки, зазначила:
  
  - Спортсмен iз довгими ногами бiгає швидше, полiтики з довгими мовами скорiше ховаються вiд вiдповiдальностi перед виборцями!
  
  Зоя агресивно помiтила, вискалив зубки, i дозволяючи цiлувати свої голi ступнi полоненим:
  
  - Якщо жiнка скинула туфлi перед чоловiком, значить самець у її виставi не лапоть, i дозволить взути чоботу!
  
  Августина бачачи, що бразильцi упокорилися i вже обсипають їх босi нiжки поцiлунками, видала:
  
  - Жiнка - це райська квiтка з Божого саду, чоловiковi що б не бути бур'яном слiд зробити прополку вiд шкiдливих звичок!
  
  Свiтлана агресивно помiтила, з усмiшкою та дозволяючи голi, круглi, злегка запиленi п'яти, обсипати поцiлунками:
  
  - Краще постити за чесного правителя, нiж дозволити обманщику на тронi пiдкладати свиню, i вiшати локшину на вуха, i десертом з дiрки вiд бублика!
  
  Бразильцi та аргентинцi були розбитi. Царськi вiйська увiйшли до Сан-Паулу, бiльшiсть гарнiзону здалася без бою.
  
  Лише президентська гвардiя намагалася чинити опiр.
  
  Олег Рибаченко кинув босою нiжкою вбивчої сили гранату з вугiлля, розiрвав супротивникiв i пискнув:
  
  - Найефективнiший спосiб грабувати жирнi шматки, це регулярно пiдкладати виборцем свиню на друге, суп iз котом на перше, та дiрку вiд бублика на десерт!
  
  Маргарита Коршунова теж запустила за допомогою босої нiжки подаруночок смертi, розiрвала масу гвардiйцiв, i рубала мечами млин, пискнувши:
  
  - Дозволяти виборцю годувати лише пiдсунутою свининою, локшиною на вуха, супом з котом, березовою кашею, надто вже жирно для лисячого кнура, що дорвався до влади!
  
  Наташа, дорубаючи гвардiйцiв навколо президентського палацу, i жбурляючи у противникiв босими нiжками гранати, пискнула:
  
  - Що найдешевше в свiтi, що постiйно дорожчає? Обiцянки полiтика, якi не коштують i ламаного гроша!
  
  Зоя агресивно рубала мечами, провiвши млин, зрiзала голови гвардiйцям i про булькала:
  
  - Полiтик - це учень Диявола, який не завжди талановитий, зате постiйно виправдовує очiкування наставника!
  
  Августина продовжуючи трощити ворогiв, i роблячи разючi помахи мечами, перевiряла:
  
  - Хлопчик хоче подорослiшати, старий помолодшати, а ось полiтику завжди вдається обдурити виборця та пiдкласти йому свиню незалежно вiд вiку!
  
  Свiтлана довбанула супротивника лимонкою, потiм зрiзала останнiх гвардiйцiв президентського палацу мечами i прочирикала:
  
  - Марно товкти воду в ступi, але постiйно довбаючи тему патрiотизму полiтик, приносить користь своєму рейтингу та гаманцю!
  
  Останнiх гвардiйцiв було добито. I дiвчата впiймали президента Бразилiї. Змусили його своїм язиком вилизувати голi, рожевi пiдошви, i далi цiлувати в босi п'яти.
  
  Потiм дiвча на президента ще й справили малу потребу. Що вже був взагалi - хулiганством повного рiвня. Але їм це дуже подобалося до божевiлля.
  
  Олег Рибаченко зауважив:
  
  - Жiнцi вмiння зi смаком оголитися, приносить розкiшний одяг, i дозволять зiрвати з чоловiка три шкури, i повернути будь-якого мачо на повний валянок!
  
  Маргарита iз цим охоче погодилася. А полоненi цiлували їй босi витонченi нiжки, юна войовниця сказала:
  
  - Жiнка це у спiдницi чорт, який наставляє роги самцям якi хоч i носять штани, але взутi по гланди босою самкою!
  
  Наташа кивнула i рушила президенту Бразилiї голою, дiвочою п'ятою в нiс. Так що потекла кров, яка вiдразу змiшалася з сечею. Войовниця зауважила:
  
  - Жiнка, босонiж - це краса з кiгтиками кiшки, чоловiк - це потворнiсть з вибитими зубами, i взута нiкчемнiсть з облiзлими чоботями!
  
  Зоя змусила лизати собi пiдошву нiжок бранцям i пискнула:
  
  - Жiнка не завжди вiрна своєму чоловiковi, але ж нудно читати тiльки одну, нехай навiть найталановитiшу книгу навiть тупому самцю!
  
  Августина теж ставила чоловiкiв навколiшки, i змушувала їх цiлувати собi п'яти i пищала:
  
  - Якщо жiнка iнодi зраджує чоловiковi це пробачити, так вона сповнена життя, даруючи iншим радiсть, якщо чоловiк зраджує Батькiвщинi, це можна пробачити тiльки трупу!
  
  Свiтлана агресивно вiдзначила, з оскалом своїх бiлих, перлинних зубкiв, i з люттю:
  
  - Змiнюючи чоловiковi жiнка покращує потомство i страждає за майбутнє, зраджуючи Батькiвщинi чоловiк погiршує життя потомству, i вiд нього страждає майбутнє!
  
  Настала капiтуляцiя Бразилiї. I найбiльша країна Латинської Америки була тепер пiд контролем царської Росiї. I це величезна перемога.
  
  А до цього пiдкорилася Колумбiя, Венесуела, Нiкарагуа, ще дрiбнiшi країни. Так що йди далi на пiвдень Латинської Америки. Пiдкоряй Аргентину, Чилi, Парагвай...
  
  I ось царськi вiйська вже увiйшли до Перу. Олег Рибаченко рубає ворогiв i кидає босими дитячими нiжками гранату та реве:
  
  - Жiнки завжди гарнi, навiть якщо у них є вади, бо їхня мета зачарувати, полiтики завжди брехливi навiть якщо говорять правду, бо їхня мета все одно обдурити!
  
  Маргарита, ламаючи слабкi сили супротивника, в'якнула:
  
  - Жiнок треба любити, чоловiкiв шанувати, полiтикiв остерiгатися!
  
  Наташа, провiвши черговий млин, вiдзначила з смiхом:
  
  - Чоловiк - це такий жеребець, що любить кобил, але не бажає орати, зате легко одягає хомут в обмiн на солодке пiйло промов полiтиканiв!
  
  Зоя, крушивши ворогiв, взяла i пискнула:
  
  - Жiнка, проводжаючи чоловiкiв на вiйну, ллє сльози, полiтик оправляючи солдатiв на забiй, хихикає в кулак!
  
  Августина вражаючи мечами i роблячи ними млин, прочирiкала, вискалив перлиннi зубки:
  
  - Жiнцi не потрiбнi чоловiки з порожнiми кишенями, виборцям не слiд вiддаватись голос полiтиканам iз пустими промовами!
  
  Свiтлана агресивно додала, працюючи кладенцами зi смертельним зарядом сили:
  
  - У чому жiнка розумнiша за будь-якого чоловiка? Її не спокушають красивi босяки, i взутi безмозкi личаки!
  
  Армiя Перу пiд ударами падає, наче колоски пiд серпом. I їх вирубують у величезних кiлькостях.
  
  Потiм солдати Перу валяться навколiшки i цiлують дiвчатам їхнi босi, точенi нiжки.
  
  Олегу Рибаченку цiлу нижнi кiнцiвки гарного хлопчика полоненi жiнки. I це дуже приємно.
  
  Хлопчик iз захопленням вимовляє:
  
  - Жiнка, падаючи до нiг чоловiка, найнадiйнiшим способом садить його на колiна, i здирає портки!
  
  Маргарита чиї кругленькi п'ятки цiлують чоловiк, зi смiшком, пускаючи зубками сонячнi зайчики.
  
  - Полiтик, любить i поклони бити, i бити того, хто йому вклоняється!
  
  Наташа продовжуючи насолоджуватися приниженням чоловiкiв, зазначила:
  
  - Диктатор вимагає, щоб усi падали перед ним, як перед iконою, але сам вiн, по сутi, теж дубова дошка, i при цьому чорт!
  
  Зоя агресивно лупила чоловiкiв босими нiжками по фiзiономiях, i при цьому булькала:
  
  - Диктатор - це iкона вiд Диявола, може зцiлити лише благодушного настрою!
  
  Августина з дуже променистою усмiшкою бойової гарпiї, даючи цiлувати свої босi нiжки.
  
  - У людини в дитинствi чотири ноги, в зрiлостi двi, в старостi три, але полiтик у будь-якому вiцi спирається на милицi обману, i паличку-обiцялочку!
  
  Свiтлана хихикнула i великим апломбом вiдповiла, дозволяючи свої голi, круглi, рожевi п'яти лизати полоненим чоловiкам:
  
  - Самець думає, що самцi потрiбна велика чоловiча гiднiсть, але жiнка в першу чергу цiнує розмiри доходу, здобутого без жодної гiдностi та будь-якими коштами!
  
  Воювали i в небi росiйськi вiдважнi льотчицi.
  
  Анастасiя Вiдьмакова трощила слабку авiацiю супротивника, i була i за наземними цiлями.
  
  I проворкувала, пiдбивши танк супротивника:
  
  - Жiнка мрiє про чоловiка орле, але їй найчастiше дiстається папуга, та ще з линяючим оперенням, i повторює однi гидоти!
  
  Довбанула з повiтря за позицiями супротивника та Акулiна Орлова. Дiвчина послала за допомогою босої нiжки реактивну ракету i пискнула:
  
  - Полiтик-папуга не є орлом володарем, але гадить виборцям не гiрше за цiлу зграю ворон!
  
  Мiрабела Магнiтна, скеля зубки iз захопленням помiтила, натиснувши голою п'ятою на гашетку, i вразивши танк противник авiацiйним снарядом i пискнула:
  
  - Пiвень на тронi, багато кукурiкає i ще бiльше гадить, щоб таким не дати владу, не слiд рахувати ворон!
  
  На танку б'ється i екiпаж Єлизавети. Чотири дiвчата на незграбнiй машинi їздять. I посилають снаряди iз убивчою силою. Iнодi дiвчата розбивають чергову батарею i верещать:
  
  - За царський рай!
  
  Єлизавета послала босою нiжкою снаряд у супротивника i пискнула з великою дотепнiстю:
  
  - Якщо влада над країною отримає пiвень, то вiн перетворить державу на курник, який топтатиме лисиця!
  
  Катерина по черзi теж довбанула з великою влучнiстю в ворога i прочирикала:
  
  - Кожен папуга в полiтицi видає себе за орла, але виборцi так часто вважають ворон, що можуть прийняти i погану курку за благородного птаха!
  
  Олена агресивно зазначила, довбаючи супротивника вбивчим розрядом з кулеметiв:
  
  - Диктатор - це падальник на тронi, який одержав владу вiд виборцiв з курячими мiзками, якi занадто багато вважали ворон!
  
  Єфросинiя теж лупнула, використовуючи голу, круглу, рожеву п'яту i проворкувала:
  
  - Чому за диктатури правитель, здається, розумнiший, нiж за демократiї, бо обрати тирана можуть лише iшаки, а на тлi iшака та баран зiйде за дипломованого управлiнця!
  
  Дiвчата трощили армiю Перу лихо. I ось i ця країна капiтулювала перед царською Росiєю.
  
  Олег Рибаченко йшов вулицями столицi поваленої держави разом iз дiвчатами-термiнаторами.
  
  Наташка вiдзначила зi смiшком:
  
  - Програвши навiть слон поводиться тихiше мишi, а перемога перетворює щура на тигра, так вип'ємо ж за те, щоб не бути боягузливими кроликами, а завжди перебувати в левовому настрої, не забуваючи про лисячу кмiтливiсть!
  
  Хлопчик Олег iз цим погодився:
  
  - Щоб випити за перемогу, треба не пиячити на навчаннях, i не вiрити лисячому спiву!
  
  Маргарита з великою логiкою вiдзначила, бачачи, як люди цiлують її босi слiди нiжок.
  
  - Вiдбиток чоботи переможця - це значний слiд в iсторiї, але якщо успадкувала лисяча лапка полiтика, це означає в iсторiю влипнути!
  
  Зоя вiдзначила з усмiшкою пiдступної феї, що готова зiрвати оплески:
  
  - Виборцi дальтонiки зазвичай голосують за чорнi кольори, беручи свiтле за порожнечу у своїх кишенi, не розумiючи, що темнi сили наповнять їх лише пiдсунутою свинею!
  
  Августина хихикнула, рушила голою п'ятою офiцеру, що впав ниць, у пiдборiддя i пискнула:
  
  - Чорнi душею полiтики брудняться не менше, просто бруд на них не такий помiтний, i як правило забруднює i самого виборця!
  
  Свiтлана теж дуже дотепно видала:
  
  - У людини одна Батькiвщина-мати, але повно претендують на роль батька нацiї, якi капiтально осиротять!
  
  Олег Рибаченко логiчно, зазначив, загребаючи босими нiжками хлопчика-шибеника пил:
  
  - У чесної людини совiсть є, i вона її цiнує не продаючи, полiтик совiстi не має, але вона її все одно оцiнює i виставляє на аукцiон!
  
  Маргарита хихикнула i в'якнула:
  
  - Полiтик часто беззубий, але все одно загризе виборця, якщо той сухар у мiркуваннi!
  
  Наташа енергiйно кивнула у продовження iдеї, та фiлософських мiркувань про рiзне:
  
  - Якщо ти розумом полiно, то не претендуй на роль Буратiно iз золотим ключем до успiху, а пашi як тато Карло бiля старого полотна!
  
  Зоя дуже енергiйно помiтила:
  
  - У Буратiно голова дерев'яна, але є золотий ключик, у дурня кулаки чавуннi, але мiркування дубом i з нього знiмуть стружку!
  
  Августина хихикнула, розбила ногою пику полоненому i пискнула:
  
  - На найбiльшi та найсильнiшi кулаки можна одягнути наручники, але на пащу полiтика начепити намордник здатний лише тиран зi сталевими яйцями!
  
  Свiтлана, скелячи зубки, якi в неї наче перли, iз захопленням вiд своєї смiливостi додала:
  
  - Лiхтар пiд оком не додасть свiтла в головi, але засвiтивши його полiтикана обирає просвiтитися в iстинi, що чесних полiтикiв не буває, i ними обiцяне пропадає!
  
  Олег Рибаченко рацiонально доповнив, скелячи свої дитячi, але великi зубки, кольори перлiв:
  
  - Пiд жiночий пiдбор може загримiти i мачо-чобiт, якщо вiн кмiтливим лапоть, i босяк у фiнансовiй сферi!
  
  Маргарита з цим погодилася, посилаючи вбивчу силу погляди сапфiрових очей:
  
  - Кiнь пiдкований сталлю в ноги, полiтик, який не любить орати, срiблом промов пiдкований у язик, але його рух пшик!
  
  Наташа взяла i дотепно додала, скелячи зубки:
  
  - Полiтик хоче в'їхати у владу на бiлому конi, але навiть отримавши шати царя i статус святого перетворить виборця на осла, добряче насвинячивши!
  
  Зоя теж дуже дотепно i зi смаком додала, босими пальцями нiжок схопивши за носа полоненого мера столицi:
  
  - Для полiтика у боротьбi за владу немає нiчого святого, але себе улюбленого отримавши трон, вiн намагатиметься перетворити на iкону, i змусити поклонятися державi - такий владний чорт!
  
  Августина дуже агресивно i зi смаком вiдзначила, посмiхаючись тим, хто цiлував слiди її босих нiжок.
  
  - Що в бою взято, то не свято, а що з боєм вiдстояв, то святої Вiтчизни iдеал!
  
  Свiтлана дозволила поцiлувати чоловiкам, що потрапили в полон свої босi п'ятки i видала:
  
  - Не соромся дiвчисько своїх босих п'ят, соромся бути взутим чоловiком лаптем, i потрапити пiд каблук босяка!
  
  . РОЗДIЛ Љ 2.
  
  Олег Рибаченко, на дозвiллi накидав оповiдання з альтернативної iсторiї.
  
  У листопадi 1943 року в ходi контрудара Майнштейна пiдсiкаючого радянськi вiйська нiмцi змогли досягти бiльшого. I все тому, що Сталiн наказав утримати Житомир за всяку цiну i заборонив переходити до оборони. В результатi нiмцi змогли захопити знову Київ i оточити радянськi частини, а потiм i знищити їх. Плюс ще погода виявилася сухою, i нiмцi змогли ефективнiше використати свої вже численнiшi "Тигри" та "Пантери". В результатi радянськi вiйська зазнали нищiвної поразки.
  
  Сталiн своєю чергою кинув у бiй новi сили. Радянськi частини полiзли через Днiпро. Але вони були готовi, тодi як гiтлерiвцi згрупувалися. I дуже вмiло пригнiчували радянськi частини. У сiчнi битва йшла за Днiпро, i радянськi вiйська перекидалися у великiй кiлькостi. А ось наступ Червоної Армiї пiд Ленiнградом виявився вiдбитий, i захлинувся у власнiй кровi. Причина частина сил була перекинута на Днiпро i використовувалася неефективно.
  
  Коротше кажучи, нiмцi взимку змогли втриматись та уникнути розгрому. Лiнiя фронту стабiлiзувалася. Сталiн усе ще вперто намагався зламати Днiпро, але йому не виходило.
  
  Гiтлерiвцi деякi кроки робили. Зокрема заходи з тотальної вiйни та використання робочої сили. Випуск озброєнь у Третьому Рейху зростав. З'явилася i реактивна авiацiя та ракети ФАУ. Нехай i не надто ефективнi.
  
  Червона Армiя так i не спромоглася подолати оборону фрицiв на Днiпрi. Сталiн стурбований тим, що Америка та Британiя можу ранiше прийти до Європи зробив хiд конем: запропонував Гiтлеру перемир'я на пiвроку. Фюрер погодився, але за умови припинення та партизанської вiйни.
  
  Сталiн i на це погодився. I ось 1 травня 1944 року на схiдному фронтi настало затишшя.
  
  А союзники все одно спробували висадитися в Нормандiї. Але цього разу ця спроба призвела до нищiвної поразки. I втрати лише полоненими понад мiльйон американських та англiйських солдатiв - моторошна катастрофа. Пiсля лiтнього розгрому було i наступ нiмцiв в Iталiї. Яке теж призвело до розгрому союзникiв та взяття спочатку Неаполя, а потiм i Сицилiї.
  
  До закiнчення перемир'я 1 листопада 1944 року нiмцi повнiстю вiдновили контроль над захiдною Європою. Сталiн у умовах запропонував ще пiвроку продовжити перемир'я... Гiтлер погодився. На Британiю обрушилися балiстичнi ракети та реактивнi бомбардувальники класу "Арадо". У повiтрi нiмцi у серiю запустили замiсть Фокке-Вульф ТА-152 багатоцiльовий лiтак. Який виявився дуже ефективним. I за всiма параметрами найкращим. Та й ХЕ-162 показав свої найкращi льотнi характеристики та величезну ефективнiсть у вiйнi.
  
  I плюс розумiє пiдводний флот Третього рейху. Який топив дуже ефективно всiх ворогiв фашизму. I, зокрема, мiнiатюрнi пiдводнi човни на одну людину. Тi так ефективно дiставали i США, i Британiю.
  
  Пiсля смертi президента США Рузвельта новий президент Трумен вiдразу ж запропонував Гiтлеру перемир'я i обмiн полоненими. Фюрер на це погодився. I союзники з Нiмеччиною з 1 травня 1945 уклали припинення вiйни термiном на три роки. Мав бути обмiн вiйськовополоненими, i вiдновлення економiчних вiдносин. А ось на схiдному фронтi вiйна поновилася з новою силою. Гiтлерiвцi 22 червня 1945 року розпочали наступ у центрi. Вперше в боях взяли участь Е-100 танки нового поколiння та самохiдки Е-10 та Е-25. Танк Е50 ще розроблявся. Натомiсть у серiї з'явилася "Пантера"-2 iз меншими розмiрами вежею та низьким силуетом iз двигуном у 900 кiнських сил при вазi у п'ятдесят тонн. Це було вже круто. Нова нiмецька машина "Пантера"-2 та "Пантера" Ф, показали себе краще захищеними та сильнiше озброєними.
  
  Як i самохiдки серiї Е... I реактивна авiацiя нового поколiння. I Червона армiя в центрi прогнулась... Нiмцi спромоглися прорвати кiлька лiнiй оборони. Але потiм їх таки зупинили. У боях взяли участь СУ-100. Втiм, проти Е-100 вони виявилися слабкими. Нiмцi змогли майже повнiстю оточити Смоленськ, але саме мiсто вiдчайдушно трималося.
  
  Сталiн наказав стояти на смерть. Нiмцi загрузли в центрi. СРСР мав тут до двохсот дивiзiй та тримав позицiї. Втiм, у гiтлерiвцiв є вiдчутна перевага як штурмовi гвинтiвки, i в повiтрi з реактивними машинами.
  
  У небi Люфтваффi захопили панування. По випуску лiтакiв Третiй Рейх СРСР наздогнав, а як вiдчутно перегнав. Особливо у реактивних моделях. Поява у повiтрi досконалiшого ХЕ-262 Х, зi стрiлоподiбними крилами, виявилася для радянських льотчикiв справжнiм шоком. Ця машина мала швидкiсть понад 1100 кiлометрiв на годину та п'ять авiацiйних 30-мiлiметрових гармат. Звiсно, ​​радянськi лiтаки подiбному протистояти не могли. Як i реактивним бомбардувальникам яких просто неможливо наздогнати.
  
  Нiмцi восени сорок п'ятого року зупинилися. I Червона Армiя намагалася знову наступати. Але натрапила на потужний захист. Фрiци мали дуже гарнi самохiдки iз серiї Е. А восени з'явилася перша модифiкацiя Е-50. Машина була схожа на "Тигр"-2, але з бiльш маленькою та вузькою вежею у 200-мiлiметрiв лоб, та 100-мiлiметрiв борту. Дещо товщi у неї були борти: у 100-мiлiметрiв та лоб у 150-мiлiмерiв пiд великими нахилами. Легша i досконала була i ходова частина. А двигун та трансмiсiя розташовувалися одним блоком, що знизило висоту машини та економило на кадарному валi. Гармата була бiльш довжиною i 100 ЕЛ та 88-мiлiметрiв калiбр.
  
  Е-50 отримав назву: "Пантера"-3. Його вага перевищила шiстдесят тонн, але двигун у 1200 кiнських сил це компенсував. "Пантера"-3 мала стати основним нiмецьким танком - наймасовiшим. У СРСР поки що у серiї найголовнiший Т-34-85, який i близько з нiмецькою не стояв. А IС-3 i пiзнiший IС-4 виходять малими серiями.
  
  Зима пройшла в рiвнiй боротьбi - нiмцi вiдобразили радянський наступ.
  Але й самi не просунулися нi на крок.
  
  Навеснi сорок шостого року розпочався наступ уже нiмецьких вiйськ, у районi Смоленська. Бої дуже тяжкi там розгорнулися.
  
  Вперше у битвi взяв участь танковий екiпаж Герди. Вони вступили у бiй 20 травня i билися на першому експериментальному танку "Тигр"-4. Ця машина при вазi сiмдесят тонн мала 250-мiлiметрiв пiд нахилом лобової бронi i 170-мiлiметрiв пiд нахилом бортової, при висотi менше двох метрiв. I з гарматою 105-мiлiметрiв при довжинi стовбура 100 ЕЛ. "Тигр"-4 з нульової серiї з двигуном 1500 кiнських сил - газотурбiнний. I важко таку машину взяти з будь-якого ракурсу.
  
  
  
  Герда вистрiлила за допомогою босих пальчикiв нiжок у ворога i проворкувала:
  
  - Нашiй армiї все байдуже!
  
  Шарлота зiтхнувши помiтила, пробивши радянську тридцятьчетвiрку:
  
  - Росiяни не хочуть пiддаватися! Вони такi завзятi!
  
  Христина помiтила:
  
  - Цього року ми маємо взяти Москву! У нас є нова зброя!
  
  Магда довбанула росiйською пiхотою з кулеметiв i додала:
  
  - Так, у нас такi дисколети є! Скоро Сталiну капут!
  
  Справдi, дисколети у Третього Рейху були вже не слабкi. I громили Червону армiю капiтально.
  
  Ось на одному з них Гертруда, натискаючи босими пальчиками на кнопки джойстика, збиває радянськi лiтаки i верещить:
  
  - Буратiно з'явився з полiна, i зумiв стати людиною, людина, яка повiрила полiтикану, дасть дуба, i з нього вiчно знiматимуть стружку!
  
  Єва, теж використовуючи босi пальчики нiжок, i таранячи чергову росiйську машину видала:
  
  - Коли було виявлено першу подружню зраду в iсторiї людства, тодi, коли вченi встановили, що наш предок мавпа!
  
  Герда теж стрiляючи з гармати, зазначила, скелячи зуби:
  
  - У те, що людина є образ i подоба Господа Бога, можна повiрити тiльки в одному елементi, дивлячись як полiтики байдуже реагують на благання виборцiв!
  
  Шарлота довбала слiдом за нею i потрапила в радянську гармату, пiдтвердивши, скелячи зубки:
  
  - Полiтик добре вмiє додавати лише доходи у власну кишеню, а в iншому вмiє лише вiднiмати та дiлити i те останнє робить завжди нечесно!
  
  Христина дала чергу з кулеметiв, скосила десяток радянських солдатiв i про булькала:
  
  - Диктатор обходитися недешево народу, проте безвладдя ще дорожче виходити боком, хоч i нiчого не варте!
  
  Магда агресивно помiтила, скелячи зубки кольору перлiв, i агресивно пiдморгуючи:
  
  - Розумний диктатор кращий за шалену анархiю, так стали можна стояти, а по полум'ю довго не потанцюєш!
  
  У ходi боїв нiмцi до кiнця червня 1946 змогли стулити кiльце навколо Смоленська.
  
  У повiтрi поки що лiдирував нiмецький льотчик Хаффман. За п'ятсот збитих лiтакiв вiн був нагороджений п'ятим ступенем лицарського хреста залiзного хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  
  Але його наздоганяли Альбiна та Альвiна. Це двi дiвчини боролися в одному лише бiкiнi та босонiж, що дуже ефективно. I билися вони вiдчайдушно, з великим натиском.
  
  Альбiна збила однiєю чергою три росiйськi лiтаки i проворкувала, скелячи зубки:
  
  - Полiтик - це маленька Моська, що намагається командувати величезним народом-слоном, але заганяє його лише в посудну лавку невиконаних обiцянок!
  
  Альвiна теж дала чергу за допомогою босих пальчикiв нiжок, i прочирикала:
  
  - Виборцю полiтик обiцяє медовий пряник до амброзiї солодких промов, а отримує лише дiрку вiд бублика, i протухлу локшину на вуха!
  
  Дiвчата взагалi в соку, нехай i пекельному. Круто воюють!
  
  Але проти гiтлерiвцiв борються й радянськi льотчицi.
  
  Анастасiя Вiдьмакова пiдрiзає лiтак фашистiв i шипить:
  
  - Полiтик обiцяє медовi рiчки з кисельними берегами, тiльки мух-виборцiв вiд подiбних солодощiв виносять ногами вперед!
  
  Акулiна Орлова, довбаючи фрицiв i використовуючи при цьому босi пальчики нiжок, в'якнула:
  
  - Якщо солодких обiцянок у полiтика багато, то коли вiн прийде до влади мало не здасться нiкому, i життя обернеться не медом!
  
  Мiрабела Магнiтна, борючись вiдчайдушно в повiтрi, прочирикала:
  
  - Бог може все, не може тiльки зробити полiтика чесним, а його передвиборча обiцянка здiйсненною!
  
  Дiвчата показали свiй видатний клас. Але все одно фашистiв зупинити майже неможливо.
  
  Пiсля оточення Смоленська фрицi просунулися у Вязьмi. I звiдти зненацька повернули на пiвдень.
  
  У битвах брали участь рiзнi види озброєнь. Танк Т-54 ще не був готовий до серiйного виробництва, i замiсть нього активно нарощувався випуск СУ-100, з бiльш потужним озброєнням, що хоч якось здатне стримувати i пробивати нехай i борт новi танки гiтлерiвцiв.
  
  Перевагою самохiдки, крiм потужнiшого озброєння була i простота у виробництвi. Дiйсно самохiдки приблизно на третину дешевшi за танки з вежею, що обертається. I знаряддя маю потужнiший i нижчий за силует. Це очевидно великий плюс. Хоча звичайно дещо танк i вежею яку можна повернути i краще буде. Але в обороннiй вiйнi на яку перейшов СРСР, де можна вести вогонь через засiдку, самохiдка нiчим ефективностi не поступається танку. Так що СУ-100 стали виробляти у дедалi бiльшiй кiлькостi. А ось IС-3 зняли з виробництва, а IС-4 випускався у малiй кiлькостi. А серiя з потужнiшого IС-7 взагалi пiд питанням. Так що поки що СУ-100 стала паличкою виручалочкою, яка могла жалувати при вмiлому використаннi "Пантери"-3 i ​​була небезпечна i для "Тигра"-3 важчого, але краще захищеного.
  
  Єлизавета пострiли зi 100-мiлiметрової гармати, пробила нiмецьку "Пантеру"-2 та проворкувала:
  
  - Якщо полiтик шакал, що рветься до влади, то диктатор тигр, що вiдбувся, але обидва вони все одно як вовки волiють одягатися в овечу шкуру!
  
  Катерина теж пальнула в супротивника по черзi i булькала:
  
  - Немає полiтика з чистою душею, але з порожнiми кишенями, з яких можуть лише пiдкласти свиню, трапляються!
  
  Олена теж вистрiлила з гармати, коли до неї дiйшла черга та вiдзначила, видаливши голою п'ятою по бронi:
  
  - Порожню кишеню можна наповнити грошима, в порожню голову набиваються тiльки тирса стружки з липових обiцянок полiтиканiв!
  
  Єфросинiя теж зробила по черзi пострiл. Сушiння стояло в засiдцi i вести вогонь було зручно. Пiсля цього сказала:
  
  - Якщо в головi у тебе тирса, значить ти повний пень, з якого щодня, знiмає стружку кому не лiньки!
  
  Дiвчата тут порiзав капiтально i показали свiй характер. I їхнє сушiння попрацювало на славу.
  
  Але все одно доводилося поступатися. Нiмцi рухалися та рухалися вперед. I сили здавались надто вже нерiвними. Та й не лише здавалися. Фашисти використовували вiйська, набранi з Європи i колишнiх радянських республiк. Крiм того, боролися i сателiти. У тому числi й Iспанiя та Португалiя, якi хотiли за рахунок СРСР отримати новi колонiї. I це справдi стало колосальною проблемою.
  
  Хоч начебто й цi країни невеликi. Хоча у Португалiї ще й колонiї є.
  
  Фашисти просуваються тепер у пiвденному напрямку та мають успiх за успiхом.
  
  "Тигр"-4, тепер випробовує в новiй бiльш досконалiй модифiкацiї з двигуном 1800 кiнських сил. I це при вазi сiмдесят тонн, дає гiтлерiвськiй машинi непоганi ходовi якостi.
  
  Герда стрiляє дуже влучно зi своєї вбивчої зброї, використовуючи босi пальчики нiжок i реве:
  
  - Полiтик теж народжений жiнкою, але його справжня мати - це брехня, а батько чорт, який претендує на Божественнi почестi!
  
  Довбанула з гармати за допомогою босих пальчикiв нiжок та Шарлота, агресивно проворкувавши:
  
  - Вiйна жiночого роду, i винищує багато народу, бо має полiтика - чоловiка - виродка!
  
  
  
  Слiдом за нею пальнула i Крiстiна, це дiвчата iз золотаво-рудим волоссям, вiдзначивши:
  
  - У вiйни нiжне обличчя, у полiтика, який її розв'язав - брехлива харя!
  
  Магда теж врiзала по черзi з гармати, що робила в автоматичному режимi - десять пострiлiв за хвилину i вiдзначила:
  
  - Лисиця пiдла душею, але гарна оболонкою, а полiтик i на вигляд шматок лайна, i душонка, як мошонка!
  
  Гiтлерiвцi рухалися в обхiд Днiпра. I їм вдалося майже вiдразу взяти Орел i увiрватися в Донбас.
  
  Сталiн психовав ... Але поки що нiчого вдiяти не мiг. У боях поки що нiмецька технiка була сильнiшою, а реактивна авiацiя у фашистiв все вдосконалювалася.
  
  Альбiна та Альвiна перевищили за короткий час кожна по п'ятсот збитих лiтакiв, i отримали по Лицарському Хресту Лицарського Хреста та срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами!
  
  Альбiна, зрiзаючи однiєю чергою, кiлька радянських лiтакiв проворкувала:
  
  - Лисиця невеликий звiр, але пiдпорядковує лестощами i удаванням великих звiрiв з ослиним iнтелектом!
  
  Альвiна зрiзаючи використовуючи босi пальчики нiжок, черговий радянський Як, а за ним ЛА-7, i ПЕ-2 прочирикала:
  
  - Лис не найбiльший хижак, але, якщо в тебе курячi мiзки, проковтне звiра i з ударом слона та бичачою силою!
  
  Та проти таких дiвчинi повiтряної сили Росiї не встояти. Це просто капiтальнi чортовики, найвищого класу вiйни. I Росiю гiтлерiвцi реально пресують.
  
  Гертруда та Єва летять на дисколiтi. Двi дiвчини використовують ламiнарний струмiнь лiтаючої тарiлки. I на великiй швидкостi таранять радянськi лiтаки. А на польотi, що голить, можна ламiнарним струменем загнати в землю i батарею, а то й танк. Або кiлька танкiв.
  
  Гертруда, змiнюючи радянськi машини, зауважує:
  
  - На вiйнi хочеться слухати солов'їнi трелi, але до вуха доходить лише каркання ворон, вухання пугача, i в кращому разi гул зозулi, що не вб'ють тебе сьогоднi!
  
  Єва, пiдбила чергового пiшака, а потiм перевала дисколет рокiв щоб вм'яти батарею в землю i пискнула:
  
  - Вiддаючи свiй голос пiвню, виборець сам обов'язково опуститься i пiдставить зад!
  
  Гертруда iз цим погодилася:
  
  - Краще не скажеш!
  
  Єва логiчно додала:
  
  - Полiтик-пiвень крикливий, але в його промовах не чутно нот розуму i солов'я iстини!
  
  Гертруда погодилася, втиснувши ламiнарним струменем пару радянських танкiв у землю:
  
  - Пiвень теж, як i орел з роду пернатих, але клює насамперед виборцiв iз мисленням курки!
  
  Пресинг гiтлерiвцiв наростав...
  
  Бої розгорнулися за Курськ.
  
  Нiмцi намагаються прорватися до Воронеж. Атакують великими силами Курськ. Але вiдважна четвiрка дiвчат стала на їхньому шляху.
  
   Наташка кинула босою нiжкою гранату у фашистiв i заспiвала:
  
   - Даремно...
  
   Зоя запустила голою п'ятою презент смертi та додала:
  
   - Противник...
  
   Августина пiддала щось нищiвне i пискнула:
  
   - Вважає...
  
   Свiтлана босими пальцями нiг пiдкинула гранату i пискнула:
  
   - Що...
  
   Наташа жбурнула босими нiжками пару лимонок i в'якнула:
  
   - Росiйських...
  
   Зоя теж пiддала щось енергiйне та смертельне, пискнувши:
  
   - Зумiв.
  
   Августина запустила смертельне, пробурчавши:
  
   - Ворог.
  
   Свiтлана знову пiддала нищiвне i в'янула:
  
   - Зламати!
  
   Наташа дала чергу i пискнула:
  
   - Хто...
  
   Зоя теж пальнула по чорношкiрих iноземцям, що набрали фашисти i пискнула:
  
   - Смiливий!
  
   Августина видала з напором та люттю:
  
   - Той...
  
   Свiтлана пiддала з оскалом пантери:
  
   - У...
  
   Наташа кинула босою нiжкою гранату i в'янула:
  
   - Бою...
  
   Зоя жбурнула босими пальцями презент смертi i буркнула:
  
   - Нападає!
  
   Августина довбанула i буркнула:
  
   - Ворогiв...
  
   Свiтлана пiддала зв'язку гранат босими пiдошвами, i як прокриче на всю горлянку:
  
   - Будемо...
  
   Наташа цвяхнула чергою i прошипiла:
  
   - Яростно.
  
   Зоя зрiзала фашистiв i пискнула:
  
   - Бити!
  
   Августина знову пальнула, i в'якнула:
  
   - Яростно.
  
   Свiтлана прочирiкала, ведучи пальбу:
  
   - Бити!
  
   Наташка знову кинула витонченою, босою нiжкою гранату, прочiрикала:
  
   - Ми знищимо фашистiв!
  
   Зоя взяла i прочирiкала:
  
   - Майбутнiй шлях до комунiзму!
  
   I кинула босими пальчиками лимонку ноги.
  
   Августина взяла i розкидала черги, i полетiли її голi нiжки iз руйнуванням по фрицям:
  
   - Ми розколемо супротивникiв!
  
   Свiтлана взяла i босою п'ятою пiдкинула, зв'язку гранати, i пропищала:
  
   - Рознесемо фашистiв!
  
   I четвiрка продовжувала стрiляти та кидати гранати. Рухався нiмецький Е-75. Машина iз 128-мiлiметровою гарматою. I стрiляє собi.
  
   А дiвчата кидали гранати. Пiдривали фашистiв. А тi стрiляли у вiдповiдь. Лiзли вперед. Знову пруть танки. Рухається новий нiмецький "Леопард"-1. Дуже рухлива машина.
  
   Але i його дiвчата взяли в обiг i пiдбили. Роздерли рухому з газотурбiнним двигуном машину. I рознесли її на шматки.
  
   Наташка зi смiшком помiтила:
  
   - Ми дуже боремося!
  
   Зоя iз цим погодилася:
  
   - Дуже здорово!
  
   Августина дотепно помiтила:
  
   - У нас буде перемога!
  
   I запустила босою нiжкою протитанкову гранату. Сильна дiвчина. I стiльки в нiй дотепностi.
  
   Свiтлана теж пальчиками голої ноги запустила подарунок смертi, i потрапила до супротивника. Дуже агресивна дiвчина з очима кольору волошки. У нiй така дотепнiсть, i пасаж сил!
  
   Наташа дала чергу, i вишкiрилася:
  
   - За Русь святу!
  
   Зоя стрiляла дуже активно, i скелялася, показуючи перлиннi зубки:
  
   - Я войовниця того рiвня, що не згасає!
  
   Августина теж вистрiлила. Скосила фашистiв i пробулькала:
  
   - Я войовниця з великих амбiцiй!
  
   I вишкiрила перлиннi зубки!
  
   Свiтлана пiдтвердила:
  
   - Дуже великих амбiцiй!
  
   Дiвчата воюють дуже давно. I звичайно ж досягли успiху в ратнiй працi. Вони загалом класнi красунi. Визначний розум. I стрiляють першим ґатунком.
  
  Єлизавета та її екiпаж на СУ-100 теж борються дуже вiдчайдушно i дуже хоробро.
  
  Єлизавета пальнула i 100-мiлiметрової зброї, використовуючи босi пальчики нiжок i перевiряла, скелячи зубки:
  
  - Полiтик знає як свої п'ять пальцiв прийоми з обману виборцiв, але зовсiм не знайомий з такими поняттями, як мiра та совiсть!
  
  Катерина вельми агресивно помiтила, влучно пальнув по ворогам, i в'якнув:
  
  - У полiтика найголовнiший палець вказiвним, але вiн ним може лише тикати у проблеми, а мовою трiщини вiд невиконаних передвиборчих обiцянок не залижеш!
  
  Олена дуже агресивно вiдзначила, пробиваючи супротивникiв, за допомогою голої п'яти:
  
  - Полiтик абсолютно безграмотний у справi творення, але знає напам'ять усi виправдання в провалах!
  
  Єфросинiя також вiдзначила, стрiляючи та використовуючи босi пальчики точених нiжок:
  
  - У полiтицi як у шахах є ходи сильнi та слабкi, але немає чiтких правил для кожної фiгури, i хто порушує порядок ходiв отримує перевагу!
  
  Войовницi б'ються з вищими силами гiтлерiвцiв немов титани з червоного Олiмпу. I показують колосальну силу мужнiсть i героїзм. I при цьому ще й спiвають.
  
  Курськ змiг дещо притримати натиск фашистiв... Там войовницi та знаменита четвiрка так б'ються. Тiльки поховали пiонера Серьожку, якого розiрвало на частини, i промовили хором:
  
  - Хоробрi солдати не вмирають, бо дух неможливо вбити, полiтикани, що розв'язали вiйну, не живуть, бо коли ходячий труп свинячить, це навiть не животiння!
  
  Пiсля чого знову бiй i жорстокi битви мужнiх дiвчат.
  
   Наташка кинула босою нiжкою лимонку i заспiвала:
  
   - З неба...
  
   Зоя теж жбурнула босими пальцями гранату i видала:
  
   - Зiрочка...
  
   Августина запустила голою ногою презент смертi та заспiвала:
  
   - Яскрава...
  
   Свiтлана теж кинула гранату за допомогою босої нiжки i видала:
  
   - Кришталiно!
  
   Наташа дала чергу i прошипiла:
  
   - Я вам...
  
   Зоя запустила босими пальцями подарунок смертi, прошипiвши:
  
   - Пiсеньку.
  
   Августина пiддала голою п'ятою, що несе смерть i пропищала:
  
   - Заспiваю...
  
   Наташка продовжила, агресивно спiваючи:
  
   - Про...
  
   Зоя кинула босонiжкою нiжкою взрй-пакет, розкидавши фашистiв i пискнула:
  
   - Рiдного...
  
   Августина пiддала голою п'ятою в'язку гранат, видала:
  
   - Сталiно!
  
   Нiмцi загрузли в боях за неприступне мiсто-фортеця Курськ, але змогли повнiстю оточити мiсто. I обстрiлювали його, використовуючи САУ "Штурмльов" та "Штурммаус". Велика сила гiтлерiвцiв.
  
   Проте проти фашистiв билися навiть малi дiти. Хлопчики та дiвчатка жбурляли саморобнi вибух-пакети по нiмецьких танках, самохiдках та пiхотi.
  
   Пiонери боролися дуже мужньо. Вони знали, що означає фашистський полон.
  
   Дiвчинка Маринка, наприклад, потрапила у лапи до фашистiв. Їй змастили босi нiжки олiєю та помiстили бiля жаровнi. Мови полум'я майже лизали голi, огрубiлi вiд довгого ходiння босонiж п'яти дiвчинки. Катування тривало хвилин п'ятнадцять, поки пiдошви не вкрилися пухирями. Потiм босi ноги дiвчинки вiдв'язали. I знову ставили запитання. Били гумовими шлангами по голому тiлу.
  
   Потiм пропускали струм... Маринку було пробовано до десяти втрат свiдомостi пiд час допиту. А потiм їй давали вiдпочивати. Коли босi нiжки злегка пiдживали, їх знову мазали маслом i знову пiдносили жаровню. Таке катування можна повторювати багато разiв. I струмом мучити, i гумовими шлангами стiбати.
  
   Намагалися Маринку пiвроку. Поки що вона вiд катувань не заслiпла i не посивiла. Пiсля чого її живцем закопали у землю. Навiть не стали витрачати кулю.
  
   Пiонера Васю, гiтлерiвцi стьобали розпеченим дротом по голому тiлу.
  
   Потiм розпеченими смугами залiза припалили босi п'яти. Хлопчик не витримав репетування, але все одно не видавала товаришiв.
  
   Гiтлерiвцi його живцем розчинили у солянiй кислотi. А це страшний бiль.
  
   Такi нелюди цi фрицi... Комсомолку катували праскою. Потiм повiсили на дибу, пiднiмали та кидали вниз. Потiм стали палити розпеченим ломиком. Щипцями вирвали груди. Потiм розпеченими пасатижами буквально вiдiрвали носа.
  
   Дiвчину закатували до смертi... Зламали всi пальцi на руках та нога. Iншу комсомолку Ганну посадили на палю. I коли вона вмирала, то палили вогнем смолоскипiв.
  
   Коротше кажучи, фашисти знущалися як могли i як хотiли. Мучили всiх i катували.
  
   Наташка та її команда все ще билися в оточеннi. Дiвчата використовували босi витонченi нiжки у битвi та кидали гранати. Вони вiдбивалися вiд переважаючих сил фрицiв. Трималися собi дуже мужньо i не збиралися вiдступати.
  
  . РОЗДIЛ Љ3.
  
  Рання осiнь була сухою та теплою. Фашисти проривалися на пiвднi, i намагалися вийти в обхiд. У технiчному вiдношеннi їх збройнi сили значно сильнiшi. I це для фашистiв очевидний плюс. Найкращi i такнi та лiтаки та iнше. I дисколет дуже вбивчої сили.
  
   I цим нiмцi користуються. У них поки що вождь один - незмiнний фюрер! I це має переваги. А ще є i дуже гарнi, i крутi дiвчата-войовницi, що надає перевагу.
  
   Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда їдуть на танку Е-100 класу У. Ця машина компактнiша, на чотири члени екiпажу. I її озброєння - реактивний бомбомет та унiверсальна гармата 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ - винищувач танкiв.
  
   Войовницi собi їдуть i насвистують.
  
   Герда стрiляє з довгої гармати. Пробиває в борт з дистанцiї Т-34-85 i цвiрiнькає:
  
   - Для Батькiвщини ми серце вiддамо,
  
   А Сталiна засмажимо i з'їмо!
  
   Шарлотта пальнула iз реактивного бомбомета. Накрила радянський бункер i пискнула:
  
   - Ми непереможнi!
  
   Христина взяла i прогарчала, натискаючи на курок босою п'ятою:
  
   - Дiстанемо i в тому, i в iншому!
  
   Довбанула причому влучно i Магда. Розбила радянську САУ СУ-152. I проворкувала:
  
   - Буде час, настане перемога!
  
   Герда провизжала, стрiляючи:
  
   - Нас нiкому не зупинити!
  
   Шарлотта пiдтвердила:
  
   - Але пасаране!
  
   Руда бестiя пройшла разом iз Гердою всю першу свiтову вiйну, починаючи вiд Польщi, i закiнчуючи цим травневим наступом, включаючи штурм Смоленська та iншi обхiднi маневри. Багато чого бачила руда чортiвка.
  
   I готова битися до кiнця!
  
   Крiстiна теж стрiляє, i вишкiрилася. Її волосся золотаво-руде. На вiйнi дiвча не старiють, а навiть, мабуть, молодшають! Вони такi лютi i велелюбнi. Скелять собi зубки.
  
   А в зубках жодної дiрочки.
  
   Магда має шевелюру кольору сусального золота. I теж активно скеляться. Класне дiвчисько. У нiй така агресивна грацiя та енергiя тисячi коней.
  
   Герда дiвчина з бiлим волоссям стрiляє, i з усмiшкою помiчає:
  
   - У свiтi багато є й доброго i бридкого... Але чорт забирай, наскiльки ж тривала ця вiйна!
  
   Шарлотта iз цим погодилася:
  
   - I справдi, друга свiтова вiйна тягнеться надто вже довго. Всi бої i бої... Це реально вимотує!
  
   Христина рушила босою нiжкою по бронi i в'янула:
  
   - Але Британiя досi не переможена!
  
   Магда пальнула по росiйських i ринула:
  
   - А має бути повалена! Це наше кредо!
  
   Герда прошипiла, стрiляючи по росiйських, i скелячи зуби, кольори слонової кiстки:
  
   - Нам потрiбна перемога!
  
   Довбанула i Шарлота, пров'якавши:
  
   - Одна на всiх ми за цiною не постоїмо!
  
   Крiстiна руда i золота бестiя промовила:
  
   - Нi! Чи не постоїмо!
  
   Магда прицмокнула червоними губками, прочiрiкавши:
  
   - Ми за цiною не в магазин ходимо!
  
   I вистрiлила златоволоса гарпiя.
  
   Герда теж довбала по росiйських танках. Пiдбила машину i в'якнула:
  
   - Ми найсильнiшi у свiтi!
  
   Шарлота пiдспiвуючи додала:
  
   - Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  
   Христина пiдтримала пiсенний порив:
  
   - Не вiрить Вiтчизна сльозам!
  
   Магда спiвуче продовжила:
  
   - А всiм комунiстам дамо по мiзках!
  
   I дiвчата пiдморгнули один одному. У них загалом гарний танк. Тiльки з дистанцiї важко пробити IС-4 у чоло. Все ж таки 250-мiлiметрiв товщина лобової бронi. Але й снаряд у нiмцiв непростий, а з урановим сердечником. I в армiї багато чорношкiрих. Якi борються з несамовитою люттю. I з ними не кожен може зрiвнятися.
  
   Дiвчата звикли битися босонiж. Ще у Польщi вони були лише в одному бiкiнi, та босi.
  
   Коли гола пiдошва стикається з поверхнею землi, це омолоджує. Може, тому дiвчата не старiють! Хоча час i йде! Войовницi скажемо прямо вельми героїчнi.
  
   Стiльки подвигiв здiйснили, а борються, наче звичайнi солдати. I завжди лише у бiкiнi, i босi. Взимку їм навiть приємно шльопати босими нiжками по кучугурах.
  
   Герда стрiляє i спiває:
  
   - Ми пройдемо вогонь та воду!
  
   Шарлота пальнула по росiйських з бомбомета i видала:
  
   - Слава прусському народу!
  
   Христина теж вистрiлила, i пискнула:
  
   - Ми керуватимемо планетою!
  
   Магда цвяхнула i пiдтвердила:
  
   - Обов'язково будемо!
  
   Герда знову врiзала снарядом i пискнула:
  
   - Нас не зупинить навiть напалм!
  
   Шарлотта iз цим погодилася:
  
   - I навiть атомна бомба, яку ми не боїмося!
  
   Христина шикнула i вiдповiла:
  
   - Атомну бомбу американцям створити не вдалося! Це блеф!
  
   Магда вигукнула на всю горлянку:
  
   - Миру вiд нового нiмецького порядку не втекти!
  
   Нiмцi у вереснi просувалися в обхiд Курська з пiвдня. Їхнi танковi колони сильнi i багато набраної в Африцi та арабських країнах пiхоти. Беруть фрицi числом.
  
   Крiм того, у Нiмеччини з'явилися на озброєннi дисколети невразливi для стрiлецької зброї.
  
   Двi дiвчини Альбiна та Альвiна летять собi на такiй лiтаючiй тарiлцi. Вони невразливi завдяки сильному ламiнарному струменю. Але й не можуть вести вогонь. Натомiсть завдяки колосальнiй швидкостi можуть наздоганяти та таранити радянськi лiтаки.
  
   Альбiна, нагинаючи свiй дисколет, помiтила:
  
   - Технiка залiзна, безумовно, потрiбна i дуже корисна!
  
   Альвiна хихiкнула, вишкiрила зубки i прошипiла:
  
   - Але все вирiшує дух!
  
   Альбiна уточнила:
  
   - Самий що не є саме бойовий дух!
  
   Обидвi блондинки дiвчини i в бiкiнi. Дуже красивi та босоногi. Коли войовниця без взуття, їй щастить. Ось зараз дiвчата такi барвистi та чудовi.
  
   I перш, нiж вирушити на лайку, красунi обов'язково попрацюють язичком iз чоловiчою досконалiстю. Це настiльки приємно i заряджає енергiєю. Войовницi люблять пити iз чарiвної судини. Це реально їм свято плотi.
  
   Ось як добре дiвчатам.
  
   Альвiна збила два радянськi новiтнi гвинтовi ЯК-15 i прочирикала:
  
   - Славне наше полювання!
  
   Альбiна пiдтвердила таран та видала:
  
   - I нiколи не стане останньою!
  
   Альвiна звалила ще три радянськi штурмовики, i пискнула:
  
   - Ось як ти думаєш, Бог любить Нiмеччину?
  
   Альбiна iз сумнiвом похитала головою:
  
   - Зважаючи на все не дуже!
  
   Альвiна хихикнула i перепитала:
  
   - А чому ти так думаєш?
  
   Альбiна таранила двi радянськi машини i пропищала:
  
   - Вiйна триватиме надто довго!
  
   Альвiна логiчно помiтила:
  
   - Зате ми наступаємо!
  
   Альбiна вишкiрилася i в'якнула:
  
   - Тож i перемога прийде!
  
   Альвiна збила вiдразу чотири радянськi лiтаки, смiливим маневром i пискнула:
  
   - Неодмiнно прийде!
  
   Альбiна вважала за потрiбне нагадати:
  
   - Пiсля Сталiнграда вiйна пiшла не за правилами...
  
   Альвiна з цим погодилася:
  
   - Правильно не за правилами!
  
   Альбiна в досадi пискнула:
  
   - Ми стали програвати!
  
   Альвiна пропищала з досадою:
  
   - Безперечно стали!
  
   Альбiна таранила ще кiлька радянських машин i пискнула:
  
   - Хiба це не проблема для нас?
  
   Альвiна збила пару росiйських винищувачiв i вдарила:
  
   - Думали, ситуацiя взагалi безнадiйна!
  
   Альбiна хитромудро оскалилася i прошипiла:
  
   - А зараз що ми бачимо?
  
   Альвiна прочирiкала з апломбом:
  
   - Щось непохитне та неповторне!
  
   Альбiна блиснула перлинними зубами i вiдповiла:
  
   - Те, що Третiй Рейх перемагає!
  
   Альвiна звалила ще пару радянських штурмовикiв i вивела:
  
   - Справдi, зобов'язанi перемогти!
  
   Дiвчата поскалили пики. Свого часу вони попрацювали, причому офiцiйно у солдатському борделi. Багато пропустили через себе чоловiкiв, i не лише бiлої раси. I їм це дико подобалося. До чого тiлам таке приємно. Але потiм повiї потрапили пiд радянський удар. Їх захопили у полон. Ну, красунi думали, що їх зґвалтують. А ось чортос два!
  
   Змусили повiю рити окопи та траншеї. А це колишнiм нiчним феям дуже не сподобалося. Так вони усi змогли втекти. Спокусили таки вартових.
  
   I поклялися росiянам помститися.
  
   I воювали проти Росiї. Такi ось бiса...
  
   Альбiна звалила ще кiлька росiйських машин i пробурчала:
  
   - Все ж таки з чоловiками жити можна!
  
   Альвiна з цим охоче погодилася:
  
   - Не можна навiть, а треба!
  
   Альбiна вишкiрила зубки i вiдповiла:
  
   - Але все ж таки... Вбивати солодко.
  
   I дiвчини збила рухом дисколету ще п'ять радянських машин.
  
   Альвiна хихикнула i видала:
  
   - А коли буває й гiрко?
  
   Альбiна збила ще шiсть машин i вiдповiла:
  
   -Пiсля перемоги одружуся! I народжу десятьох дiтей!
  
   I обидвi дiвчата розреготалися.
  
   I заспiвали;
  
   Ми лицарi вiри фашизму,
  
   Стремо в пилюку бiйцiв комунiзму!
  
   I як розсмiяються, скелячи свої гори з бiлими верхiвками.
  
   Гiтлерiвцi змогли обiйти Курськ та взяли Бiлгород. Виникла загроза i Ленiнграду. Ситуацiя загалом критична. Хоча й не катастрофiчна. Але резервiв у СРСР залишилося не надто багато. I невiдомо скiльки ще Росiя зможе протриматися. Та й нiмцi знекровленi та виснаженi.
  
   Але у фрицiв чотири дiвчата i такi хорти.
  
   Герда вистрiлила з гармати i вразила IС-4 вниз корпусу, i прочирiкала, блимаючи сапфiровими очима:
  
   - Нi, все-таки Бог любить Нiмеччину! Ми обов'язково переможемо!
  
   Шарлота iз цим охоче погодилася:
  
   - Ми не можемо програти! Скоро вийдемо до Калiнiна, i до Москви буде рукою подати!
  
   Христина вишкiрила свої перлиннi кусачики i в'янула:
  
   - Дiйдемо, буде час i до Владивостока!
  
   Магда з жалем вiдзначила:
  
   - А японцi вже розгромленi. Це дуже серйозно, у нас втрачено важливого союзника.
  
   Герда пiдбила новий радянський танк i пискнула:
  
   - Обiйдемося i без них!
  
   Шарлота хихикнула i помiтила:
  
   - Якщо малюк усмiхнеться, можливо, все обiйдеться!
  
   Христина видала у риму:
  
   - Вiд усмiшки лопнув бегемот!
  
   Магда пiдтримала її:
  
   - У дiвчинки дуже жадiбний рот!
  
   I войовницi взяли й розреготалися. У них iскрометної енергiї можна сказати i з надлишком!
  
   Герда знову вистрiлила по радянських машинах i в'янула:
  
   - Майбутнє столiття стане за нами!
  
   Шарлота теж довбанула i пiдтвердила:
  
   - Буде й польоти до космосу!
  
   Христина охоче таке пiдтвердила:
  
   - Будемо у космос лiтати!
  
   Магда довбанула з бомбомета i видала:
  
   - Сiвши в зiрковий лiтак!
  
   Герда показала мову i пропищала:
  
   - У новому столiттi правитиме iмперiя Третього Рейху!
  
   Шарлота з агресивним оскалом пiдтвердила:
  
   - I четвертого теж.
  
   Пiсля чого красуня знову розвернула радянський танк.
  
   Христина, це войовниця-чортiвка, блискаючи перлинними зубками, пропищала:
  
   - Хай буде новий порядок! I слава Великої Iмперiї!
  
   Магда пiдтвердила з лютою люттю:
  
   - Слава iмперiї!
  
   Герда знову пальнула i видала:
  
   - Нам також слава!
  
   I, видно, дiвка потрапила.
  
   Цвяхнула i Шарлотта. Причому дуже влучно. Прошила радянський танк прямо в борт. Пiсля чого прочирiкала:
  
   - Б'ємось за новий порядок!
  
   Магда, ведучи вогонь i вражаючи супротивникiв, пiдтвердила:
  
   - I без жодних сумнiвiв доб'ємося!
  
   Герда знову цвяхнула, та дуже влучно i видала:
  
   - Доб'ємось з великим запасом!
  
   I блиснула сапфiровими, i дуже яскравими очима.
  
   Шарлота теж вистрiлила, потрапила в росiйську машину i в'якнула, це дияволиця з волоссям кольору апельсина.
  
   - Все буде просто найвищий пiлотаж!
  
   Магда теж пальнула з лютою люттю. Розбила Т-44 i пискнула:
  
   - I майбутнiй екiпаж!
  
   Тут, щоправда, у дiвчат виникли проблеми. З'явився IС-9. Машина дуже велика. I у неї гармата в 152 - мiлiметри з довгим стволом. Може й нiмця пробити.
  
   Герда примружилася i запитала Шарлоту:
  
   - Ти можеш накрити її бомбометом?
  
   Руда чортiвка вiдповiла:
  
   - Шанс, звичайно ж, є... Але точнiсть бомбомета недостатня!
  
   Христина запально запропонувала:
  
   - Дай я зi своєї 88-мiлiметрiвки проб'ю?
  
   Герда скептично помiтила:
  
   - Цей IС-9 має лобову броню 400-мiлiметрiв пiд великим нахилом. Його нiяк не вiзьмеш!
  
   Шарлота вишкiрилася i помiтила:
  
   -Чорт забирай! А я думала, що такого танка у росiян немає! Лише чутки!
  
   Магда пiдказала:
  
   - Я теж думала, що то деза! Але бачимо, що це не так! I стовбур у росiйської такий довгий!
  
   Герда проспiвала, стукаючи босою п'ятою по броньованiй пiдлозi:
  
   - Ми боротимемося, не знаючи страху!
  
   Шарлота пiдтвердила настрiй напарницi:
  
   - Ми рубатимемося нi кроку назад!
  
   Христина запропонувала:
  
   - А що, якщо пiдбити радянський танк влучним снарядом у стовбур?
  
   Герда засумнiвалася:
  
   - Ти так зможеш, з великої дистанцiї?
  
   Христина пiдтвердила:
  
   - Якщо пiднести полум'я запальнички до моєї босої пiдошви, то я цiлком здатна дуже влучно потрапити!
  
   Замiсть вiдповiдi Герда клацнула запальничкою. Христина вивернула свою босу ногу i її гола, злегка огрубiла п'ята блиснула у свiтлi полум'я.
  
   Герда пiднесла вогонь до дiвочої пiдошви. Почувся запах паленого. Дуже приємний запах, нiби смажать шашлик.
  
   Христина прошепотiла:
  
   - I до другої п'яти!
  
   Тут запалила вогонь Магда. Обидва язики полум'я тепер лизали босi пiдошви дуже гарної та рудої дiвчини.
  
   Потiм Шарлота в'якнула i оголила груди. Без жодних церемонiй взяла i яскраво-червоним соском натиснула на кнопку джойстика. Гармата спрацювала автоматично.
  
   Снаряд пролетiв собi, i потрапив прямо в стовбур великої, радянської машини.
  
   Немов велетенському слону вiдрубали довжелезний хобот. Отримавши нищiвний удар, радянський танк зупинив рух. У нього нiби вибили меч iз рук.
  
   От пощастило повiям!
  
   Шарлотта заспiвала, радiсно скелячись:
  
   - Тiльки страх нам подарує друзiв! Тiльки бiль спонукає працювати!
  
   Герда з азартом додала:
  
   - Я хочу все сильнiше, розтрощити вашi дурнi обличчя!
  
   Войовницi Третього Рейху схоже виявилися дуже задоволеними!
  
  А танк IС-9 в серiю, як i IС-7 не пiшов, дуже дорогi i складнi у виробництвi машини.
  
  А ось на СУ-100 вiдважно б'ється екiпаж Єлизавети. Дiвчина стрiляє за допомогою босих пальчикiв нiжок i вимовляє:
  
  - Особа у полiтика зла, пiд доброю маскою, мова зовнiшня розумна i солодка, але закваскою безумства!
  
  Катерина зазначила, ведучи влучний вогонь по супротивнику, використовуючи босi пальчики нiжок:
  
  - Полiтик - це добровiльний божевiльний вiд божевiлля якого страждають виборцi, якi ще не вижили!
  
  Олена, теж пальнула за допомогою босих пальчикiв нiжок, i з посмiшкою мегери вiдзначила:
  
  - Безумство - це не вiрус, але немає нiчого бiльш заразного, нiж божевiлля полiтикiв!
  
  Єфросинiя також взяла i довбанула за допомогою босої, точеної нiжки по супротивнику i пискнула:
  
  - Хочеш отримати розчарування - голосуй за полiтика, що приносить чарiвнiсть!
  
  Дiвчата на СУ-100 б'ються дуже добре. I стрiляють iз феноменальною влучнiстю.
  
  Єлизавета, знову пальнувши, натисканням голої п'яти, зазначила:
  
  - Куля, зроблена з свинцю - важка i м'яка, ланцюг, викутий iз золота мiцнiший за титан, так вiдбиває бажання її рвати, а золота куля смертоноснiша за свинцеву, тому що позбавляє бажання ухилиться вiд влучення!
  
  Катерина теж лупнула, використовуючи довгi та спритнi пальчики босих нiжок i вiдзначила:
  
  - Якщо кулю мушкета ллють зi свинцю, то з якого лайна лiплять полiтика морального кiлера?
  
  Олена теж дуже влучно пальнула i з дикою усмiшкою помiтила, розбивши "Пантеру"-3:
  
  - Найбiльше бажання у народу отримає на трон дiда Мороза, але найчастiше отримує Баба Яга, людожер, чи змiй Горинич без царя в головi!
  
  Єфросинiя теж взяла i по черзi дала пострiл, використовуючи босi пальчики нiжок i видала:
  
  - Люди хочуть на трон дiда Мороза з бездонним мiшком, а одержують або кота в мiшку, або вовка в овечiй шкурi!
  
  Дiвчата показали дуже добрий бiй... але гiтлерiвцi продовжують прориватися вздовж Дону. I обiйшли радянськi вiйська з пiвдня. Ось уже й Ворошиловград упав.
  
  А у Краснодонi знову фашисти. А коли там розстрiлювали молодогвардiйцiв.
  
  I знову бачать люди нiмцiв, i повернувся жах... У Краснодонi взяли в полон кiлька людей. Чоловiкiв страчували одразу. А двох комсомолок та хлопчика Андрiйку вирiшили помучити.
  
  Нехай будуть добрi тортури.
  
  Хлопчика рокiв дванадцяти для початку вiдшмагали. Спочатку батогом, а потiм i дротом. Пiсля чого взяли i пiднялися на дибу. Перевернули суглоби у пiонера, i стали палити його босi п'яти розпеченим прутом. Потiм залiзо, що палає жаром, приклали i до голих грудей хлопчика. Помучили пiонера добряче.
  
  Жiнка кат iз задоволенням катувала гарненького хлопчика, при цьому дуже мудро вiдзначила:
  
  - Полiтик любить прийняти бiль виборцям морально, але справжнiм садистом вiн стане, здобувши владу не фiгурально!
  
  Її напарниця Стелла з посмiшкою пiдтвердила, ламаючи хлопцевi розпеченими щипцями реберця:
  
  - Найжорстокiший кат, що ламає жертвi кiстки клiщами, не зрiвняється в садизмi з полiтиком, що викручує виборцю мiзки язиком!
  
  I дiвчата з дуже задоволеним виглядом розреготалися.
  
  Хлопчику зламали пальчики босих нiжок червоними вiд жару щипцями. Потiм розтрощили i реберця. I робили це дуже жорстоко. Войовницi звiрi.
  
  Iльза вiдзначила, скелячи зубки, що у неї бiлiший за снiг:
  
  - Краще i гуманне бути катом i рубати голови сокирою, нiж полiтиканом, що розкриває пащу, i капає отруєною слиною на мiзки!
  
  Стелла це впевнено пiдтвердила, тупаючи босими нiжками, по кам'янiй, холоднiй пiдлозi:
  
  - Кат виконує свiй обов'язок та роботу за помiрну плату, полiтик працює лише мовою, заборгувавши виборцю обiцянок, i здираючи три шкури за те, що ламаного гроша не варте!
  
  Дiвчата мучать нещасного хлопчика.
  
  А радянськi льотчицi борються в небi, i показують свою мужнiсть i незламний героїзм.
  
  Анастасiя вiдьмакiв збила нiмецький лiтак i видала:
  
  - Солдату не вигiдно вiдступати у бою - пристрелять у спину, виборцю немає резону голосувати на виборах, ударять по бруньках!
  
  Акулiна Орлова теж нiмецьку машину пiдрiзала i прочiрiкала, пiдморгнувши подругам, хоч тi її у винищувачi ЛА-7 i не бачать.
  
  - У полiтицi повний звiринець: вовки, свинi, лисицi, шакали, осли, iнодi навiть зрiдка леви трапляються, але люди хоч людину, та ще бородату i з мiшком подарункiв!
  
  Мiрабела Магнiтна, пiдрiзаючи гiтлерiвську машину, скелячи зубки, з посмiшкою проворкувала:
  
  - Найбiльший обманщик диктатор на тронi, вiн навiть у покараннi трохи прибрiхує, а в добрiй справi взує на повну!
  
  Дiвчата трощать гiтлерiвцiв у небi. Але, на жаль, вже фашисти штурмують Воронеж i здається, що їх не стримати.
  
  Наташа б'ється в Курську i дотепно помiчає, борючись як термiнатор:
  
  - Вiрити що Бiблiя Боже слово, це все одно що вважати мурашину купу, що дорiвнює пiрамiдi Хеопса, вiддалена схожiсть форми, i абсолютно непереконливий змiст, кожна мураха вважає себе фараоном, тiльки пiд рабським ярмом, а не троном!
  
   Дiвчата пiсля цих слiв дружно засмiялися. I зняли з себе лiфчики. Стала обсипати один одному груди з червоними сосками поцiлунками. Адже це так приємно, i чудово. Вони справжнi войовницi.
  
   Наталя рiшуче заявила:
  
   - Бiблiя однозначно казка!
  
   Августина логiчно помiтила:
  
   - Не обов'язково Боговi давати одкровення через єврейську казку! Мiй особистий Бог - Це Всемогутнiй Рiд! На славу Всевишнього Роду ми i боротимемося!
  
   I всi чотири дiвчата вигукнули, пiднявши босi ноги вгору:
  
   - Слава великої Росiї!
  
   Оскiльки блокада Курська затяглася, то четвiрка дiвчат страждала вiд холоду та голоду, як залишки радянського гарнiзону. Тому нiчого дивного немає в тому, що дiвчата отримали наказ вийти iз кiльця оточення.
  
   Вони в одних лише трусиках, засмаглi, босоногi йдуть на прорив.
  
   Бiжать собi, i роблять поодинокi пострiли, тому що слiд берегти патрони.
  
   А гiтлерiвцi обрушили на них цiлий вал вогню. Але дiвчата недарма лише в одних, тоненьких трусиках. Кулi їх таким чином не беруть. I вони мчати, будучи абсолютно невразливими. А босi нiжки, теж чудово захищають дiвчат у бою.
  
   Наташа вистрiлила, збила фашиста i ревла:
  
   - Сталiн iз нами!
  
   Зоя теж пальнула, кинула босою ногою уламок пляшки. Звалила двох фрицiв i в'якнула:
  
   - Сталiн живе у моєму серцi!
  
   Августина теж пальнула, i видала з апломбом:
  
   - В iм'я Русi!
  
   I показала мову. I фашиста звалила.
  
   Свiтлана цвяхнула, потрапила в гiтлерiвця, i прочирикала:
  
   - В iм'я комунiзму!
  
   Четвiрка босоногих, в одних лише тоненьких трусиках дiвчат, мчала через позицiї фашистiв. Одягу у войовниць майже не було. Тiльки трусики рiзних кольорiв: чорнi, бiлi, червонi, синi.
  
   I це теж магiя, що вiдводить кулi та уламки. Спробуй таких дiвчат ти голими руками вiзьми! Вони просто красунi найвищого класу!
  
   А груди якi. Соски немов полуниця. I дуже зваблива. Взагалi, дiвчата такi красивi, i майже голi.
  
   Наташка, стрiляючи, уявила себе на аукцiонi рабинь. Як iз неї знiмають покривало за покривалом. Голе сильне, мускулисте, дiвоче тiло. А вона так i стоїть, гордо розправивши плечi, пiднявши голову, демонструючи, що їй зовсiм не соромно. Адже вона дiвчина найвищого класу. У свiтанку сил i не старiє.
  
   Коли жiнка ходить босонiж, вона молодшає, i завжди залишається юною. Головне - це мiнiмум одягу, та постiйний секс iз чоловiком. Точнiше з чоловiками рiзними та бажано молодими. Щоб самим молодiти.
  
   Наталя уявила себе голою на рабському торгу, i вiдчула збудження. Наче її мацають покупцi, i залазять руками в найчутливiшi мiсця. Як це, мабуть, добре бути рабинею. Але у гаремi не весело. Чоловiкiв немає, однi євнухи. А хочеться багато й iз рiзними.
  
   Ех, бiднi жiнки гарему. Як вам не пощастило iз чоловiками. Скiльки вам можна страждати вiд помiрностi! А Наталцi не хотiлося стримувати iнстинкти акули.
  
   Дiвчина вистрiлила у фашиста i в'янула:
  
   - Я термiнатор!
  
   Пальнула i Зоя, прочiрiкавши:
  
   - А я войовниця класу супер!
  
   Августина взяла i збила трьох фашистiв i прочирикала:
  
   - Сталiн був iз нами!
  
   Свiтлана лупнула. Вразила чотирьох фашистiв i пискнула:
  
   - Сталiн є з нами!
  
   Наташа збила кiлькох найманцiв Третього рейху, кинула босою нiжкою камiнь i пискнула:
  
   - Сталiн завжди буде серед нас!
  
   Зоя вишкiрилася i показала мову, пискнувши:
  
   - За велич Росiї!
  
   Августина жбурнула босими пальцями уламок шибки, розпорола фашисту горло i пискнула:
  
   - За новий наш слов'янський Рiд!
  
   I розреготалася...
  
   Свiтлана пальнула по гiтлерiвцям, зрiзала кiлька бiйцiв та видала:
  
   - За святу Русь!
  
   Наташа цвяхнула фашистами. Пiддала голою п'ятою гранату, яку запустили нею гiтлерiвцi. Розкидала точним попаданням фрицiв i в'якнула:
  
   - За Сварога!
  
   Пiсля чого вишкiрила пику, в якiй стiльки грацiї та лютi пантери.
  
   Зоя взяла i запустила босими пальцями нiг iржавий цвях. Пробила очi гiтлерiвському офiцеру, i прочирикала:
  
   - За Бiлого Бога!
  
   Августина взяла та пiддала голий п'ятий вибуховий пакет. Розкидала нiби уламки скла фрицiв, i пискнула:
  
   - За новий росiйський порядок!
  
   Свiтлана взяла i босими пальцями нiжок шпурнула, вбивча, пробила фрицiв i гаркнула:
  
   - За Росiйський дiм!
  
   Четвiрка дiвчат билася вiдчайдушно, i дуже агресивно билася. Нiмцi та їхнi найманцi вiдступали. Задкували перед дiвчатами. Куди вже фашистам проти Червоної Армiї.
  
  . РОЗДIЛ Љ4.
  
  Наташка знову кинула босими пальчиками нiжок подарунок смертi i проворкувала:
  
  - У свiтi стiльки безладу що не вiриться у справедливого Бога, але зате стiльки безсовiсних полiтиканiв, що у iснуваннi Диявола сумнiвiв не виникає!
  
  Зоя агресивно вiдзначила, дала чергу викошуючи гiтлерiвцiв, i босими пальчиками нiжок запустила вбивчу - в'якнувши:
  
  - Навiщо народжується жiнка - заради радостi та майбутньої людини, навiщо породили полiтикiв, щоб люди пiзнали прикрощi та зрозумiли, що у них немає майбутнього!
  
  Августина з вискалом зубiв, що гостра, як у вовка, кинула голою п'ятою вибуховий пакет i видала:
  
  - Жiнка народжує життя у своїх муках, полiтики породжує смерть катуючи виборцiв!
  
  Свiтлана теж довбанула в супротивника, i знищила масу ворогiв, в'якнула:
  
  - Палка має два кiнцi, а у полiтика що змушує себе обирати з-пiд палицi один кiнець, прокляття надовго, не будь виборцiв безтурботним!
  
  Наташа пiдскочила в сальто, перекинулася пiддавши босою п'ятою i в'якнула:
  
  - Полiтик на трибунi гримить як грiм, але виборцiв, у яких голова не барабан може вразити лише власним недоумком!
  
  Зоя проворкувала, руйнуючи фашистiв:
  
  - Хочеш на трон вибратись, будучи голим королем, збери виборцiв без царя в головi!
  
  Августина дотепно помiтила, пiдморгуючи сапфiровими очима, i посилала босими пальцями нiжок.
  
  - Коли полiтик голий король i без царя в головi, виборцi ходять "взутими", i зi свинею за пазуху!
  
  Свiтлана також дала чергу, викосила масу гiтлерiвцiв, запустила руйнування босими нiжками i прочирикала:
  
  - Полiтик у своєму репертуарi спiвак iз чужого голосу, але його фонограму робили з прицiлом на те, щоб насвинячити пiд виглядом трiлi солов'їни!
  
   Пам'ятають фрiцi Сталiнград. Як їх там пошматували дiвчата. Адже боролися босими i бiкiнi. Це найефективнiший одяг. Нiхто дiвчат не зупинить, коли вони напiвголi. I босими нiжками метають презенти руйнування.
  
   Наташка метнула босими пальцями уламок керамiки. Проламала череп нiмецькому генералу, i заспiвала:
  
   - В Iм'я Матiнки-Русi!
  
   Зоя взяла i метнула босими пальцями уламок, пробила фашиста i крикнула:
  
   - Та за мiй будинок!
  
   Августина запустила з босої ноги диск. Зрiзала шiстьох гiтлерiвцiв i пискнула:
  
   - За Сталiна!
  
   Свiтлана теж пiддала новий пасаж, збила фрицiв i пискнула:
  
   - За новий свiт!
  
   Тепер екiпаж Герди просувався у напрямку Вязьми. До мiста залишилося кiлометрiв iз десять. Але опiр Червоної армiї наростає. У бiй йдуть новi радянськi танки IС-6, з потужнiшими гарматами в 105-мiлiметрiв i товщi за броню. Щоправда, таких машин поки що мало.
  
   Шарлота натиснувши босою нiжкою на кнопку джойстика, пробила бiля радянського танка прямо на стику броню. Точно вразила машину Червоної армiї, незважаючи на її найкращий захист у порiвняннi з IС-4.
  
   Руда чортiвка хихикнула i помiтила:
  
   - Ми є найсильнiша армiя!
  
   Христина помiтила з усмiшкою:
  
   - I будемо сильнiшими за всiх!
  
   I теж натиснула босими пальцями нiжки на кнопки джойстика. Вразила радянську машину. Вона дуже влучне дiвчисько. Христина згадала, як робила подвиги. Як займалася коханням iз шахом Iрану. Так це дуже здорово!
  
   I войовниця пролепетала:
  
   - За велику Нiмеччину!
  
   Магда ця блондинка iз золотим волоссям, вистрiлила по радянських вiйськах i висловилася:
  
   - За священну перемогу!
  
   Дiвчина, ведучи вогонь, з досадою подумала. Ось упустили нiмцi свiй шанс пiд час першої свiтової вiйни. А чому зiрвали план наступу на Париж та перекинули три корпуси у Схiдну Пруссiю? Можна було тимчасово пожертвувати територiєю на сходi, зате взяти Париж i вирiшити найрадикальнiшим чином проблему Францiї.
  
   Але цього було зроблено. Та й взагалi не варто було оголошувати вiйну Росiї. Напевно, Микола Другий не зважився б на вiйну з таким сильним противником як Нiмеччина. I навiщо було воювати на два фронти? Можна було й по Росiї вдарити, iгноруючи Францiю та Бельгiю.
  
   Та й взагалi слiд, подумала Магда, напасти на Росiю, коли та була скована вiйною з Японiєю. У цьому випадку Микола Другий мiг i опинитися без пiдтримки Британiї та Францiї. Його пресували б i австрiйцi, i турки, i iталiйцi, i Нiмеччина з Японiєю.
  
   Розчавили б Росiю. I нiчого б вона не зробила.
  
   Натомiсть Нiмеччина отримала вiйну на два фронти, проти сильнiших держав. У тому числi i Японiї, США, Iталiї.
  
   Отже Вiльгельм прорахувався. Гiтлер виявився бiльш далекоглядним, завмиривши з СРСР i розгромивши Францiю.
  
   Але нiмцi в ходi першої свiтової вiйни виявилися затиснутi, мiж молотом i ковадлом. Цар Микола Другий загалом невдаха. Але його iмперiя була великою, втричi перевищуючи нiмецьке населення. I протистояти росiйським виявилося дуже важко.
  
   Маючи бiльше сил, царська Росiя становила майже половину сухопутних сил Антанти. I була приречена на перемогу. Якби не вiйськовий переворот, який трапився в Петербурзi, то навряд чи Нiмеччина змогла б вцiлiти. Але сталося страшне росiян - впала монархiя. Пiшов помазаник Божий. I стало дуже погано!
  
   А для нiмцiв полегшення все одно Нiмеччина програла.
  
   США вступили у вiйну i виявилися дуже сильними. I головне - танки. Вони буквально задавили своєю сталевою масою нiмцiв.
  
   Прикра поразка. Причому, як не крути, можливо капiтуляцiя була i найкращим виходом. Нiмеччина втратила своїх союзникiв, її пресували танками. Жодних реальних шансiв на перемогу не було.
  
   Та й бiльшовицька Росiя цiлком могла вiдкрити другий фронт Сходi.
  
   У всякому разi, рiшення капiтулювати було важким, але вимушеним.
  
   Магдi згадалося, як її пороли, за те, що потягла шматочок хлiба в їдальнi. Дiвчинка тодi зiзналася i отримала трохи менше батогiв. I змогла знести покарання мовчки. Чи не розплакалася i не застогнала. Хоча коли б'ють по голiй спинi це боляче.
  
   Герда вистрiлила, пробила радянський танк i гаркнула:
  
   - Народженi непереможними!
  
   Шарлотта iз цим погодилася:
  
   -Нiхто нас не зупинить!
  
   Крiстiна огризнулася i в'якнула:
  
   - Нiколи у свiтi!
  
   Магда оглушливо пискнула:
  
   - I на тому свiтi - теж!
  
   Четвiрка войовниць вийшла з оточення. Трохи побродила по болотах i весело спiвала;
  
   Забарвився мiсяць багрянцем,
  
   Де хвилi шумiли бiля скель.
  
   "Поїдемо, красуня, кататися,
  
   Давно я на тебе чекав".
  
  
  
   "Я їду з тобою охоче,
  
   Я хвилi морськi люблю.
  
   Дай вiтрилу повну волю,
  
   Сама ж я сяду до керма.
  
  
  
   Ти правиш у вiдкрите море,
  
   Де з бурею не впоратись нам.
  
   У таку шалену погоду
  
   Не можна довiрятися хвилi".
  
  
  
   "Не можна? Чому ж, любий мiй?
  
   А в минулiй, минулiй долi,
  
   Ти пам'ятаєш, зрадник пiдступний,
  
   Як я довiрялася тобi?
  
  
  
   Забарвився мiсяць багрянцем,
  
   Де хвилi шумiли бiля скель.
  
   "Поїдемо, красуня, кататися,
  
   Давно я на тебе чекав".
  
   Дiвчина заспiвали i самi собi поплескали. Августина помiтила, посмiхаючись краєм рота:
  
   - Та ми фашистам здорово дали. Бiй був славний i для багатьох останнiй!
  
   Наташка хихикнула:
  
   - Ти прямо як Маугi!
  
   Августина вишкiрилася i погодилася:
  
   - Мауглi був супер!
  
   Зоя помiтила з вискалом зубiв:
  
   - Нам потрiбно придумати спосiб, як перемогти переважаючi сили Вермахту!
  
   Свiтлана запропонувала:
  
   - Яким-небудь надпотужним газом!
  
   Августина проспiвала, шльопавши босими нiжками по калюжах:
  
   - Гази, гази, гази, гази! Всiх ворогiв прикiнчимо одразу!
  
   Наташа на це запропонувала:
  
   - Давайте щось iнше заспiваємо!
  
   I дiвчата синхронно заспiвали;
  
   Забарвився мiсяць багрянцем,
  
   Де хвилi шумiли бiля скель.
  
   "Поїдемо, красуня, кататися,
  
   Давно я на тебе чекав".
  
  
  
   "Я їду з тобою охоче,
  
   Я хвилi морськi люблю.
  
   Дай вiтрилу повну волю,
  
   Сама ж я сяду до керма.
  
  
  
   Ти правиш у вiдкрите море,
  
   Де з бурею не впоратись нам.
  
   У таку шалену погоду
  
   Не можна довiрятися хвилi".
  
  
  
   "Не можна? Чому ж, любий мiй?
  
   А в минулiй, минулiй долi,
  
   Ти пам'ятаєш, зрадник пiдступний,
  
   Як я довiрялася тобi?
  
  
  
   Забарвився мiсяць багрянцем,
  
   Де хвилi шумiли бiля скель.
  
   "Поїдемо, красуня, кататися,
  
   Давно я на тебе чекав".
  
   Дiвчата закiнчили пiсню та закрутилися у сальто. Адже у них маса йде у свiтлих головках. Три блондинки та руда. Класнi дiвчата.
  
   Августина вчасно бiгла згадала, як грала в бiльярд. Зрозумiло, не грошi. А так у неї на той момент нiчого не було, то дiвчина поставила на мiнет проти п'яти рублiв. I виграла першу партiю. Причому грала босонiж, що здорово допомагало. Потiм зiграла з вiдомим злодiєм ще одну партiю.
  
   I знову виграла. Потiм ще партiю iз подвоєнням ставок. Дiвчина була дуже спритною. А кримiнальний авторитет виявився ще й п'яним. Зрештою, вiн дiстав пiстолет i став стрiляти. Августина прихопивши вигранi грошi, зникла, миготивши босими п'ятами. Так цi чоловiки такi нервовi. Може, справдi з ними не грати, а заняттями коханням добувати бабки?
  
   Августина непогано могла б жити у Москвi, але дiвчина пiсля колонiї рвалася на фронт. Їй хотiлося битися. Крiм того, її тягло до подвигiв. Стати героїнею - це так здорово!
  
   У карти на грошi теж потрiбно вмiти грати. Августину якось надули шахрая, i довелося їм лизати. Ну гаразд, можна уявити, що це мед i тобi самiй хочеться, щоб було не так гидко. А ось передком попрацювати, то це взагалi одне задоволення для темпераментної рудої дияволицi. Вона з будь-яким чоловiком досягала оргазму. Тож у Москвi вона добувала грошi легко i для себе приємно.
  
   Жаль, але вiйна вносила свої корективи. Августина навiть використала свої чари у розвiдцi. I спокушала все чоловiкiв поспiль. I любила їх помучити. Особливо тих, хто молодший. Подобалося це дияволицi. Втiм, незважаючи на безлiч нагород - дiвчата все ще ходили в капiтанах, i лише Наташа стала майором.
  
   Гiтлерiвцi пiсля падiння Смоленська обклали Вязьму. Мiсто вперто трималося. На пiвночi фашистам вдалося взяти Новгород i вони пiдходили до Ленiнграда. Ситуацiю посилило вступ Швецiї у вiйну. Ця країна теж хотiла територiальних надбань вiд Росiї. I згадали колишнi вiйни, особливо Карла Дванадцятого. Теж значнi подiї давнiх часiв. I шведськi дивiзiї з'явилися на фронтi, i рушили на Петрозаводськ, i на Ленiнград iз пiвночi. Прут фiнсько-шведськi та нiмецькi з iноземцями вiйська. I не зупинитись каже їм.
  
   Красивi шведськi дiвчата летять на лiтаках. Грiнгета та Гертруда, двi Г, борються в парi. Вони дуже вiдважнi дiвчата. I гарнi. Летять собi на МЕ-462, купленi у нiмцiв реактивнi винищувачi. Як зазвичай прийнято у дiвчаток в одному бiкiнi та босонiж.
  
   Нiмецька машина дуже сильна озброєнням. Має сiм авiагармат. Одна 37-мiлiметрова, та шiсть 30-мiлiметрових. Проти мчати радянськi винищувачi МIГ-15. Дещо слабше озброєнням: 37-мiлiметрова авiагармата та двi 23-мiлiметровi авiагармати. Тобто сили дуже нерiвнi.
  
   Грiнгета стрiляє з авiагармат. Попадає в радянський винищувач i пищить:
  
   - Оце наш вищий пiлотаж!
  
   Гертруда теж збиває з першого заходу свою машину i пищить:
  
   - За Карла дванадцятого!
  
   Дiйсно чортiвнi-блондинцi вкрай прикро, що Швецiя програла вiйну Росiї. За Iвана Грозного шведи змогли взяти Нарву, i кiлька росiйських мiстечок на узбережжi. Але потiм Росiя за Федота першого свої втраченi в лiвонськiй вiйнi землi вiдвоювала. Щоправда цьому сприяло, що Польща боролася за Росiї.
  
   Але потiм шведи пiд час правлiння Шуйського змогли завоювати росiйськi мiста. Потiм узяти Новгород. Облягали Псков. Але без успiху.
  
   Далi була вiйна Росiї та Польщi. Пiд шумок шведи захопили бiльшу частину Прибалтики та Ригу. До цього були завойованi землi у Європi.
  
   Швецiя стала свiтовою державою. Досягнула свого максимуму.
  
   Але в Росiї прийшов до влади Петро Перший i став пiднiмати велику iмперiю. Проти Швецiї виступили Польща, Саксонiя, Данiя i, зрозумiло, Росiя. Сили нерiвнi.
  
   Але Карл Дванадцятий у шiстнадцять рокiв змiг розгромити з ходу Данiю, а потiм пiд Нарвою атакував переважаючi сили Росiї i здобув чудову перемогу.
  
   Але Петра Першого не зламали невдачi. Вiн зiбрав новi сили, i перейшов у наступ, користуючись тим, що Карл Дванадцятий воював iз Польщею.
  
   Але шведи пiдкорили Польщу. I пiдхiд росiйських вiйськ не допомiг. Петро Перший був навiть готовий на свiт, повертаючи шведам, завойованi росiйськими мiстечками та Нарву.
  
   Але Карл Дванадцятий був рiшуче налаштований. Проте Петру Першому вдалося переламати перебiг вiйни. Зiграла свою роль, що народ Польщi та України не пiдтримав Карла Дванадцятого. Пiд Полтавою шведи зазнали остаточної поразки. Як таке вийшло? Росiяни змогли виснажити шведiв, змiцнившись за редутами. А потiм усе вирiшила вбивча контратака.
  
   Негативну роль зiграла i поранення Карла Дванадцятого перед битвою.
  
   Пiсля Нарви Росiя повнiстю захопила iнiцiативу. I спромоглася перемогти шведiв навiть на морi. Що дуже i дуже прикро.
  
   Карл Дванадцятий загинув пiд час облоги норвезької фортецi. I вiйна незабаром закiнчилася фактичним розгромом шведiв. Щоправда, Петро Перший погодився пiд тиском європейських країн оформити свої територiальнi придбання як покупку. Швецiя втратила дуже багато територiї, зокрема й у Європi. А вже за Олександра першого, була росiянами завойована i Фiнляндiя.
  
   Звичайно, Швецiї прикро i хочуть помститися. Ситуацiя загострилася, особливо пiсля перемоги нацистiв на виборах до парламенту. I вiйна тепер для шведiв iз iсторичними паралелями.
  
   Гертруда атакує радянську машину та спiває:
  
   - Жив був Антон четвертий.
  
   Грiнгета зрубує винищувач ЯК-15 i реве:
  
   - Вiн славний був король.
  
   Гертруда збила росiянина i заспiвала:
  
   - Вино любив до бiса.
  
   Грiнгета намагається зайти на радянську машину i виє:
  
   - Що трiск бував часом!
  
   Гертруда проспiвала:
  
   - Тилi бом! Тилi бом!
  
   I дiвчина висунула рожевий язик.
  
   Дiвчата виявилися веселими... Вони боролися з великим захопленням. Билися як орлицi. I не вiдступали, нiколи.
  
   Грiнґета босонiж бiгла по снiгу. I була таким заводним дiвчиськом. I згадувала про свої подвиги. Як вони босi й у бiкiнi полювали за бiлим ведмедем. Що було дуже цiкаво.
  
   Напiвголi дiвчата стрiляли по дикiй звiрi з лука. Попадали, i змушували ревти звiрюгу.
  
   Потiм тiкали, миготивши червоним вiд холоду дiвочими п'ятами. Гарнi були дiвчата. Майже голi, але дуже смiливi. I полювали собi, будучи безстрашними.
  
   Потiм, коли поранений ведмiдь помер, дiвчата засмажили його м'ясо i влаштували гулянку. Це було так чудово. Дiвчата купалися в ополонцi та обсипали один одного снiгом. Потiм бiгали мокрi по кучугурах. Все це так чудово i круто.
  
   Гертруда та Грiнгета тепер полювали за радянськими льотчиками. Вони пам'ятали головне правило: треба обов'язково боротися майже голими та босими, i тодi дiвчину не зiб'ють. Таку силу войовницям дає, коли вони майже без одягу. Ось чому в середнi вiки нiхто не завоював увесь свiт?
  
   Бо недооцiнювали силу босих, жiночих нiг. А дiвчата босонiж дуже навiть крутi та сильнi! Коли дiвчинка не має взуття, її гола пiдошва отримує енергiю землi.
  
   Оце колосальна сила у войовниць.
  
   Гертруда збила радянський лiтак i прочирикала:
  
   - Босонiж дiвчатам крутiше!
  
   Грiнгета теж лупнула по росiйських, i пискнула:
  
   - Взуття дiвчатам не потрiбне!
  
   I проводила поглядом палаючий, росiйський винищувач, що падає вниз.
  
   Подумала про те, як здорово бiгати босими, i по кучугурах, i по пустелi. Пiдошва дiвочих нiжок стає дуже пружною та мiцною, i при цьому не трiскається. Тож не варто звертати уваги на проблеми. У Росiї взагалi зими суворi, i приємно побiгатиме снiгом. Адже вона дiвчина найвищого пасажу.
  
   А до чого витончена i неповторно прекрасна боса, дiвоча нога на заметi? А пальчики, а ступня, а все це разом узяте? Як чудово, коли точенi нiжки ступають по бiлiй поверхнi, а самi засмаглi. А волосся у дiвчат свiтле, воно таке класне блондинки.
  
   I люблять, коли чоловiки цiлують їх у голу п'яту.
  
   Грiнґета збиває чергову радянську машину i прочирикала:
  
   - Слава Вiтчизнi, Славо!
  
   Гертруда вразила росiйський винищувач i видала:
  
   - Карл Великий iз нами!
  
   Дiвчата просто чудовi, i у них стiльки неповторної краси. Вiд таких дiвчат i справдi збожеволiти можна. А їхнє тiло, таке м'язове i приємне.
  
   Грiнґета дуже любила, коли її гладили чоловiки. Це так було їй приємно. А шкiра в неї гладка, пружна, наче лощена. Ось це дiвка.
  
   I подобається масаж.
  
   Ось зараз вона збила росiйський лiтак i заревiла:
  
   - Я наче ведмедиця!
  
   I показала мову!
  
   Гертруда знову вистрiлила i прочирикала:
  
   - Ми тигрицi!
  
   I дiвчата в унiсон зробили мертвi зашморги. Вони загалом такi класнi войовницi. Вони повний азарт i торжество волi. А шкiра така засмагла, наче бронзова.
  
   Воїнки встигли повоювати в Африцi та пiхотi. Що дуже добре для блондинок. I вони стали такi красивi та смаглявi.
  
   Гертруда проспiвала:
  
   - Натуральна блондинка! М'язова спинка!
  
   Грiнґета пiдтвердила:
  
   - Усiх перемагаю поголовно!
  
   Радянськi войовницi борються за Вязьму, яку практично з усiх бокiв оточили фашисти. I б'ються героїчно.
  
   Наташка, втiм, жбурляючи босою ногою гранату, пискнула:
  
   - Перемоги нам не оминути!
  
   Зоя теж дала чергу. Запустила босою нiжкою гранату. Збила фашистiв i пискнула:
  
   - Двом смертям не бувати!
  
   Дала черга й Августина. Руда чортiвка пiдкинула гранату босою нiжкою i прочирикала:
  
   - Майбутнє столiття буде наше!
  
   Пальнула чергою та Свiтлана. Уклала купу фрицiв, i пробулькала:
  
   - Ми народженi з новим вiком!
  
   I показала мову!
  
   Дiвчата дуже вражаючi. Вони дуже красивi, i засмаглi, три блондинки i руда, з сухою i рельєфною мускулатурою.
  
   Якi гарнi дiвчата...
  
   Наташа подумала, стрiляючи, раз Бiблiя не слово Боже, то росiйським потрiбна iнша, досконалiша релiгiя. Щоб зростати в дусi та iстинi!
  
   А що може бути краще, вiри у Всевишнього Роду!
  
  I войовниця перевiряла:
  
  - Вiр не вiр, до порятунку будуть вiдчиненi дверi!
  
  Дiвчата, зрозумiло, по фашистах стрiляють iз усiх стволiв та забiйних гаубиць. I якщо вже врiжуть, мало нiкому не здасться.
  
  Войовницi, якi можуть i скакати, i спiвати, i пiдскакувати.
  
  А то й ходити на головах.
  
  Наташа дала чергу i вiдзначила зi смiшком та дотепнiстю:
  
  - У людини одне серце, i двi руки, полiтик же гребе лапами за чотирьох i абсолютно безсердечний!
  
  Зоя, стрiляючи в ворогiв i вибиваючи їх з дикою силою, вiдзначила, з агресивним смiшком:
  
  - Батькiвщина одна, серце одне, i перемога єдина, але має триста батькiв-полiтиканiв, що здатнi тiльки осиротити виборця!
  
  Августина з великим азартом вiдзначила, довбаючи в дикiй лютi супротивника, i кидаючи босою нiжкою гранату:
  
  - Скiльки не злагоджуй нулiв не отримаєш реальної цифри, за винятком обрання полiтикана людьми з нульовим iнтелектом!
  
  Свiтлана зi смiшком помiтила, винищуючи гiтлерiвцiв, i голою п'ятою пiдкинувши вибух-пакет:
  
  - В арифметицi додавання нулiв не додасть результату, у полiтицi додавання нульових iнтелектiв серед виборцiв додає рейтингу!
  
  Дiвчата додають руйнiвних оборотiв.
  
  I фрицям через таких красунь не пройти... Оленка теж б'ється зi своїм батальйоном.
  
  Дiвчина кидає босою, точеною нiжкою гранату i вимовляє:
  
  - Довести, що Бога не iснує не може жоден генiй, але що полiтик не має поняття совiстi, очевидно й немовлятi!
  
  Анюта дала чергу з кулемета, i теж шпурнула вбивчої сили презент смертi, проворкувавши:
  
  - Полiтик, який народився в рiк свинi свинячить незалежно вiд дати народження, полiтик що народився в роки тигра людожер, i рiк тут нi до чого!
  
  Алла агресивно помiтила, за допомогою босих пальчикiв нiжок жбурляючи гранату:
  
  - У полiтицi палаци перетворюються на свинарники, а леви опускаються до рiвня баранiв, i лише лисиця стає людиною!
  
  Марiя продовжуючи шматувати супротивникiв з колосальною бойовою силою i в'якнула, скелячи зубки:
  
  - Полiтик будь-який палац перетворить свинарник i будь-яку iстину виверне навиворiт, i в будь-якiй овечiй шкурi залишиться людожером-вовком!
  
  Олiмпiада, ведучи влучний вогонь по супротивнику, скошуючи шеренги, логiчно вiдзначила:
  
  - У полiтицi немає родичiв, хоча для полiтикана виборцi i є брати-кролики, а рiдний батько сам Диявол!
  
  Оленка дала чергу фашистам, викосила їх, i босими пальчиками нiжок жбурнула вбивчої сили гранату, проворкувавши:
  
  - Полiтик часто любить роздавати обiцянки з бородою, але для виборцiв вiн i так цап!
  
  Анюта, стрiляючи в супротивникiв, з великою влучнiстю, i кидаючи босими пальчиками нiжок гранати, вiдзначила:
  
  - Полiтик - це i ходячий анекдот з бородою, i реальний цап, але при цьому ще велика свиня, що робить з виборцiв вiдбивну, видираючи жирнi шматки!
  
  Алла агресивно вiдповiла, з диким реготом, i пiдморгуючи з пекельним апломбом i ревучи:
  
  - Полiтика - справа дуже брудна, вiдмивають полiтикани липкi руки, лише густими потоками кровi виборцiв!
  
  Марiя теж дала чергу i скосила масу фрицiв та їх найманих солдатiв i перевiряла:
  
  - Хоч грошi не пахнуть, але аромат вiд хабарника огидний, i особливо нудотний, коли в обмiн на чималi грошi, вiн пiдкладає велику свиню!
  
  Олiмпiада дуже агресивно помiтила, пiдморгуючи сапфiровими, i смарагдовими очима.
  
  - Полiтик козел i тому, що його обiцянки з бородою, i тому любить готiвкову зелень, i тому, що виборцям постiйно наставляє роги!
  
  За такої ударної потужностi дiвчат гiтлерiвцям навiть iз новiтнiми танками перемогти складно. Але все одно вони лiзуть уперед i пруть.
  
  Використовують при стрiльбi новi газомети, i ще щось потужнiше i бойове.
  
  А то й узагалi починають сiдати на бiлого коня. Ось i "Штурмльов" у битвi. I це дуже серйозна зброя. А "Штурммаус", ще небезпечнiший i серйознiший. Така дика та пекельна гармата. I якщо вже б'є, то пощади вiд неї не буде. Це величезна руйнiвна сила.
  
  Дiвчата, якi управляють "Штурммаусом" майже голенькi в одних лише трусиках. I при цьому дуже спритнi та спритнi. Тi, що можуть практично всi.
  
  I як довбануть по радянських вiйськах, то мало не здасться Червоною Армiєю.
  
  . РОЗДIЛ Љ5.
  
  Бої йдуть в Аргентинi, шансiв устояти проти царської армiї практично немає.
  
  Олег Рибаченко накидав ще розповiдь.
  
  День народження фюрера 20 квiтня 1945 року проходив у ситуацiї здавалося б безнадiйною для Третього Рейху. Радянськi вiйська прорвали оборону на Зеєловських висотах i завершують оточення Берлiна. А на Заходi Рурський район захоплений, як i бiльшiсть Нiмеччини i союзники пiдходять в Ельбi. У Схiднiй Пруссiї майже все зайняте радянськими вiйськами. А Кенiгсберг упав лише чотири днi. Адже фортеця найпотужнiша. I тепер настрiй у всiх мiнорний. Гiммлер i частина почту повинна залишити Берлiн, i намагатися налагодити опiр. Деякi примарнi шанси можуть дати спроби сусiднiх армiй прорватися до столицi. Але ясно що багаторазово перевершують радянськi вiйська цього не допустять.
  
  Передовi радянськi частини вже вступили до Берлiна i приступили до його штурму. Вже взято Вiдень i бiльшiсть Австрiї. Сиплеться фронт в Iталiї. Точнiше на пiвночi цiєї країни. Майже втрачено Югославiю, i лише в Чехiї нiмецькi вiйська ще трималися.
  
  Зрозумiло, день народження фюрера нагадує похорон. Геринг вiдсутнiй, почет порiдшав. Але є ще наближенi: Геббельс та Борман. Промови у пiдземеллi звучать мiнорнi.
  
  Щоправда, Гiммлер повiдомив про випробування танка Е-50 цього разу успiшних. Шпеєр пiдтвердив:
  
  - Ця машина хоч i iз запiзненням вийшла непоганою. Ми впровадили до неї всi iдеї сучасного танкобудування. У тому числi й розташування двигуна та трансмiсiї одним блоком упоперек, а коробки передач на моторi, ходовiй частинi на пружинах та платформах, маленькiй вузькiй вежi. В результатi броня та озброєння "Тигра"-2 вклалася в сорок п'ять, при двигунi 1200 кiнських сил. Причому в лоб машина захищена краще за рахунок великих кутiв нахилу, а в борт товщина збiльшена до 100 мм i теж з нахилами. Цей танк має i озброєння бiльш потужне: гармата в 88-мiлiметро в 100 ЕЛ довжиною ствола, що дуже круто.
  
  Гiтлер прогарчав:
  
  - У сорок третьому роцi така машина могла переламати хiд вiйни, але зараз ми тривiально не встигнемо її запустити в серiйне виробництво. Так само як диск Бiлонце. Вiн начебто невразливий для стрiлецької зброї, але один апарат вiйну не виграє!
  
  Шпеєр помiтив iз посмiшкою:
  
  - Ваша величнiсть. Тут просто пiд нами у будiвлi iмперської канцелярiї створено виробництво, особливих воїнiв-клонiв. I саме цi чудо-воїни готовi до вашого дня народження. Професор Вольф Штiрлiц, готовий пiднести штучних людей у ​​подарунок вам про найбiльший з найбiльших!
  
  Гiтлер похмуро промовив:
  
  - Цiкава iдея мiй iмперський мiнiстр, але явно запiзнилася, що може зробити кiлька лицарiв-клонiв?
  
  Шпеєр посмiхнувся ширше вiдзначив:
  
  - А в тому те, що їх не кiлька. Професор стверджує, що його машина, яка зараз знаходиться на нижньому поверсi iмперської канцелярiї, здатна виробляти кожну секунду по два озброєнi клони. I без перерви, i їхнi бойовi якостi винятково великi!
  
  Фюрер свиснув i вiдповiв:
  
  - Покажи менi цього професора та клонiв, може це качка? Якщо розiграш то не зносити тобi голови Шпеєр!
  
  Iмперський мiнiстр кивнув:
  
  - Ось вони мiй фюрер!
  
  У пiдземний досить розкiшний зал iмперської канцелярiї тьмяно висвiтлено. Гiтлер трохи сутулиться, але виглядає зовнi бадьорим, хоча видно пальцi ходять ходуном i вiн явно нервує. Руки в нього тремтять бiльше вiд нервiв i переживань, нiж хвороби. Нi сам Гiтлер не наркоман, нi п'яниця, нi куряка, i цiлком здоровий. Хоча чутки про його хвороби ходять рiзнi. Але Гiтлер каже, що не дочекаєтесь. I до шибеницi вiн цiлком здатний дожити.
  
  Однак морально страждає i йому дуже страшно, поразка, страта, може бути i тортури, суд, а потiм шибениця. Або самогубство i прямо в пекло!
  
  I вiчне тавро невдахи. Фюрер уже у свою перемогу давно не вiрив. Те, що вiйна програна стало ясно мабуть на Курськiй дузi. Коли нiмцi програли влiтку, а не генераловi морозу. I не врятували нi "Тигри", нi "Пантери", нi Фокке-Вульф. I пiсля цього одна була надiя, на чудо-зброю, та й трохи на розкол коалiцiї. Хоча останнє i малоймовiрно. Насправдi було зрозумiло, що сили вже нерiвнi. Iз самого початку держави осi поступалися своїм противникам в економiцi та ресурсах. Але був шанс переграти тактично.
  
  Тут грив душу приклад Чингiсхана, який пiдкорив Китай. Скiльки тiєї Монголiї, а скiльки Китаю? I Олександра Македонського ще можна згадати. Скiльки Грецiї з Македонiєю, а Скiльки Персiї вiд Лiвiї до Iндiї?
  
  Але розбити частинами не вдалося. Вперше нiмцi i особисто Гiтлер припустилися помилки, коли зупинили вiйська пiд Дюкером. А згодом i програли повiтряну битву за Англiю. Пiсля чого виникли цiлком обґрунтованi побоювання, що Сталiн ударить зi Сходу. У всякому разi, радянськi вiйська пiдтягувалися до кордону i там концентрувалися. Гiтлер також розраховував з огляду на можливий вступ у вiйну США захопити якнайбiльше ресурсiв на сходi, i бути готовим до затяжної вiйни. Але в цьому випадку перемогти Росiю слiд швидко i бажано малою кров'ю. Початковий план дезорiєнтацiї супротивника вдався. Червона армiя виявилася нападу не готова. I нiмцi здобували одну перемогу за iншою. Але опiр Червоної Армiї ставало все бiльш завзятим. Перемоги давалися все бiльшою кров'ю. I зрештою настала зима i Вермахт став програвати. I це вже було серйозно.
  
  Поразка пiд Москвою, i вступ у вiйну США ускладнив ситуацiю. Щоправда, Японiя спочатку впевнено перемагала. Але вже в битвi по Перу-Харбор були допущенi помилки, що завадили добити американськi авiаносцi. А потiм була битва пiд Мiдвей, пiсля чого iнiцiатива перейшла до американцiв. I стало ясно, що Японiя другий фронт не вiдкриє.
  
  Пiсля важкої зими навеснi нiмцi здобули серiю перемог i знову оволодiли iнiцiативою. Влiтку новi успiхи прорив у Кавказ. Все пiшло пiд Сталiнградом не за планом. Нiмцi загрузли i зазнали величезних втрат. А тут ще й несподiваний наступ англiйцiв у Єгиптi та новi поразки та втрати. А потiм i висадка американцiв у Марокко, i несподiваний удар, хоч про це попереджала розвiдка пiд Сталiнградом.
  
  Нiмцям вдалося розкрити данi про пiдготовку наступу в центрi, яке вдалося вiдобразити, i на флангах пiд Сталiнградом. Але фюрер його проiгнорував намагаючись узяти це мiсто за всяку цiну. I ось одержали фашисти катастрофу.
  
  Пiсля цього вiйна пiшла пiд укiс. I Червона армiя наступала. Щоправда, на короткий час майнув промiнчик надiї, коли Майнштейн завдав контрудару i зумiв вiдбити назад Харкiв та Бiлгород. Влiтку Гiтлер розраховував перехопити iнiцiативу. Але наступ кiлька разiв вiдкладався, тому що новi танки надходили на фронт iз запiзненням. А потiм виявилося, що СРСР чудово зумiв пiдготуватися.
  
  Бої показали, що "Пантера" слабко захищена з бортiв i зазнає великих втрат вiд маленьких радянських гармат та протитанкових рушниць. Та й часто ламається.
  
  Поразка по Курському i висадка союзникiв у Сицилiї, зробили становище Третього Рейху дуже важким. Тим бiльше що Муссолiнi скинули i довелося ще тримати фронт в Iталiї. Проте ще були надiї на диво зброю та сепаратний свiт та створення схiдного валу на Днiпрi. Але пiсля того, як росiйськi перетнули рiчку, стало зрозумiло, що Третiй Рейх програє, навiть якщо союзники i не вiдкриють другий фронт.
  
  Але Гiтлер все ще розраховував i на чудо-зброю, i можливiсть вiдключити союзникiв. Був шанс зiрвати висадку у Францiї та скинути союзникiв у море. Крiм того, випуск озброєнь зростав. З'явилася чудова штурмова гвинтiвка МР-44, на той момент найкраща у свiтi. I Гiтлер дуже розраховував, що ще зможе пригальмувати ворога. Розрахунок будувався i на зростання випуску танкiв, хоча "Тигр"-2 i не виправдав надiй.
  
  Але у Францiї нiмцi зазнали нищiвної поразки, як i в Бiлорусiї, а потiм Румунiї. До кiнця 1944 стало очевидно, що вiйна вже програна i треба думати про власний порятунок. А Берлiн стали змiцнювати ще iз сорок третього року.
  
  Наступ у Андеррах був останньою спробою перехопити iнiцiативу. Був шанс, звичайно, потрiпати союзникiв, i якось затримати противника. Але й тут удача нiмцям не супроводжувала. Мости форсувати не вдалося, бої за мiста затяглися. I американцi виграли час. А потiм i погода покращала i стали бомбити нiмцiв.
  
  А Вiсло-Одерська операцiя? Тут уже сам Гiтлер припустив грубий прорахунок, пiдтягнувши резерви з танкiв до лiнiї фронту, i їх знищив сильний удар артилерiї Червоної Армiї.
  
  I росiяни дiйшли до Одера i захопили навiть плацдарм за рiчкою. Пiсля чого поклали край надiям вермахту на перехоплення iнiцiативи.
  
  Останнiм шансом був березневий наступ в Угорщинi. Їм Гiтлер особисто командував. Спочатку нiмцi змогли досягти успiху. Тут їм вдалося застосувати ноу-хау наступ уночi з iнфрачервоними приладами. Росiяни такого не очiкували i спочатку не змогли ефективно використати артилерiю. Але гостра нестача пального та боєприпасiв завадила гiтлерiвцям розвинути успiх.
  
  Пiсля чого вже наступали росiяни. Останнiй шанс затягнути вiйну було втрачено. А падiння Кенiгсберга взагалi поховало надiї, що вдасться вiдсидiтися в фортецях.
  
  Так що вiйна зрозумiло програна, i програна можливо ще зi Сталiнграда, а може з битви Мiдвей.
  
  Можливо, саме тодi i стався перелом не на користь осi пiд час цiєї фатальної битви у Тихому океанi.
  
  Зараз Гiтлер готувався прийняти гiдну смерть. I перейти до iншого свiту.
  
  Але... Чи матиме вiн шанс... Про що говорить Шпеєр.
  
  До зали увiйшли двi дiвчини. Досить великi: метр вiсiмдесят зросту, мускулистi та бiкiнi. Їхнi босi нiжки були дуже спритнi. А за плечима штурмовi рушницi: МР-44. Одна була руда, друга блондинка. I обидвi дуже гарнi з арiйськими рисами.
  
  Разом з ними крокував хлопчик, бiлобрисий, у шортах i майцi, i сандалях. На вигляд йому тринадцять рокiв. Вiн був дуже гарний пацан, з рацiями в руках.
  
  Вклонився Гiтлеру i усмiшкою промовив:
  
  - Професор Вольф Штiрлiц до ваших послуг!
  
  Фюрер здивовано вигукнув:
  
  - Ти дитино професор?
  
  Хлопчик кивнув:
  
  - Так мiй фюрер! Тiльки я не дитина, а схожа на хлопця. Насправдi менi скоро п'ятдесят рокiв, i я змiг повернути юнiсть, ставлячи експерименти в таборах смертi!
  
  Гiтлер свиснув:
  
  - Чудово! А твої воїни?
  
  Дiвчата хором вигукнули:
  
  - Ми до ваших послуг фюрер!
  
  Хлопчик з посмiшкою кивнув:
  
  - Вони першi двi войовницi: Герда та Шарлота. Але я можу щомитi штампувати по двi такi войовницi з автоматами та ранцями боєприпасiв.
  
  Гiтлер здивовано запитав:
  
  - А як так виходить?
  
  Штiрлiц з усмiшкою вiдповiв:
  
  - Гiперструнне розподiл матерiї. Поки що таке... Дiвчата з iдеальною генетикою клонуються. Вони поки що смертнi, але сильнiшi i швидшi, i з кращою реакцiєю, нiж звичайнi солдати. Ми можемо робити по сто двадцять солдатiв за хвилину, або сiм тисяч двiстi бiйцiв за годину. За добу це 172 тисячi 800 бiйцiв. I кожна з яких коштує щонайменше дюжини добiрних солдатiв. Це дозволить розпочати вiйну тут - захопити весь свiт!
  
  Фюрер вкрадливо запитав:
  
  - Можете перейти до серiйного виробництва?
  
  Хлопчик-професор кивнув:
  
  - Та хоч прямо зараз великий!
  
  Фюрер оголосив:
  
  - Нагороджую професора Вольфа Штiрлiца за порятунок Третього Рейху найвищим ступенем Лицарського хреста. А саме Лицарським Хрестом Залiзного Хреста зi злотим дубовим листям, мечами та дiамантами. А також привласнюю знання генерала та академiка, хай буде так!
  
  Хлопчик-професор вклонився. А Гiтлер наказав:
  
  - Запустiть машину на повну потужнiсть i перекидайте вiйська!
  
  Тут Гiммлер зауважив:
  
  - А годувати дiвчат треба?
  
  Штiрлiц з усмiшкою вiдповiв:
  
  - Вони їдять траву, i дерево, i трупи солдатiв! I дуже економнi на енергiю! Не хвилюйтеся прогодуються!
  
  Гiтлер знову проревiв:
  
  - Випускати красунь серiйно! Починайте негайно!
  
  Хлопчик-професор шмигнув у лабораторiю, що була пiд землею.
  
  Борман помiтив:
  
  - На казку скидається!
  
  Шпеєр впевнено сказав:
  
  - Ми народженi, щоб казку зробити буллю!
  
  I ось через пару хвилин почулося тупотiння босих нiг. Сходами стали рухатися дiвчата. Рудi та блондинки. Причому хоч i схожi, але трохи рiзнi на обличчя дiвчини. Але всi високi, великi, дуже мускулистi, босонiж i в бiкiнi.
  
  I їхнi голi пiдошви шльопають об бетон. Дiвчата пiднiмаються на поверхню мiста.
  
  Гiтлер ревнув:
  
  - Адже вiд тайги до британських морiв, армiя вермахту найсильнiша!
  
  Гiммлер iз цим погодився:
  
  - Ми переможемо фюрер!
  
  Геббельс помiтив:
  
  - Це i є наша диво-зброя, i це супер!
  
  Шпеєр з усмiшкою помiтив:
  
  - За рiк буде випущено шiстдесят два мiльйони з гаком босоногих войовниць. Цього вистачить, щоб розбити всi армiї свiту!
  
  Гiммлер ревнув:
  
  - Оце супер! Ми всiх сумнiваємо!
  
  Борман пiдтвердив:
  
  - I влада над свiтом стане реальною реальнiстю!
  
  I вся почет дружно кричала:
  
  - I нiхто не може чинити опiр волi фюрера!
  
  А дiвчата в бiкiнi з червоною пов'язкою зi свастикою на рукавi вже виходили з канцелярiї i рухалися Берлiном.
  
  Точнiше бiгли й їхнi босi, рожевi, кругленькi п'ятки миготiли. Такi ось гарнi дiвча. Взагалi можна сказати дiвки - супер!
  
  I скалять свої перлиннi зубки. I стегнами розкiшними трясуть, i м'язами пограють. I як пiдскочать, i голими нiжками струснуть i прокричать:
  
  - Слава арiйським iдеям!
  
  Вiйницi все рухаються i рухаються розтiкаючись немов багатобарвна вода по поверхнi. I це чудово виглядає. Дiвчата через якийсь час перестають бiгти i починають будуватися.
  
  Герда i Шарлота чудовi войовницi-арiйки розмножуються на гiперструнному прискорювачi, який використовує як джерело енергiї тривiальну воду.
  
  Конкретна реакцiя, застосована хлопчиком-професором, поки що тримається в секретi. Але вона дуже ефективна. I видно щомитi вибiгають по двi дiвчини. I це треба вiдзначити, просто велика крутiсть.
  
  Герда регоче на все горло:
  
  - Я буду чемпiонкою свiту!
  
  Шарлота пiдхоплює:
  
  - Зiштовхну Росiю в Тихий океан!
  
  I дiвчата беруть, будуючись у колони. Войовницi надiленi розумом i вiдданi Третьому Рейху. Хоча в них немає командирiв. I вони вишикуючись у колони чогось чекають...
  
  Ось з'явилося кiлька офiцерiв, якi повiдомили їм:
  
  - Ми вами командуватимемо! Час на фронт!
  
  I дiвчата рушили далi.
  
  Справдi, клони рядовi босоногi бiйцi, хоч i розумнi. Ними має хтось командувати. А офiцерiв у Третьому Рейху добрий дефiцит.
  
  Хлопчик-професор знайшов вихiд:
  
  - Дiвчата вибирайте собi самi командирiв! Дiлитиметеся на десятки, п'ятдесятки, сотнi, п'ять сотень, тисячники, п'ятитисячники, тумени, i армiї по сто тисяч. Зi свого середовища вiдкритим голосуванням визначайте краще, а над вами я - ваш творець!
  
  I дiвчата вiтально закричали:
  
  - Слава великому вождевi!
  
  I ось над першими дiвчатами з'явилися радянськi штурмовики Iли. Дiвчата окрили по них вогонь, з автоматiв. А деякi стали кидати босими пальчиками нiжок гранати. Одна лупнула з Фаустпатрона, знiсши черговий штурмовик Червоної армiї.
  
  Дiвчата видно було стрiляли влучно, i жбурляли далеко гранати. I буквально рвали на частини радянськi лiтаки.
  
  А самi вiдскакували вiд снарядiв та авiацiйних бомб. I так агресивно вiдповiдали та вражали супротивникiв.
  
  Тож гiтлерiвцi справдi кинули в бiй козирний туз. I це карта вбивча. Дiвчата бiжать у бiй i кидають босими нiжками послання смертi.
  
  I ведуть влучний вогонь, так точно стрiляючи та пробиваючи ворогiв. Ось уже перший загiн дiвчат добiг до радянських десантникiв, що билися вже на околицi Берлiна.
  
  Дiвчата використовуючи багнети на кiнчиках автоматiв зiйшлися врукопашну. Вони рухалися дуже швидко, тренованi, досвiдченi войовницi з чудовою реакцiєю. Було видно, що радянськi бiйцi такого не очiкували. I багато хто з них був заколотий. Лише якi встигали вiдповiсти, ударами по супротивницям. Тi отримували рани, але вiдповiдали i були прикладами у вiдповiдь.
  
  Дiвчата були дуже сильнi, не по-жiночому, i дуже спритно билися ногами. Та й живучi войовницi. Отримав рани, не зупинялися, а продовжували атакувати.
  
  I стрiляли дуже вже влучно.
  
  Передовий радянський десант був повнiстю перебитий i переколотий. I в бiй вступали дедалi новi загони дiвчат.
  
  Герда та Шарлота феноменальнi дiвчата-войовницi, що пройшли вiд Лiвiї сорок першого року, до сорока п'ятого. Вони мали стiльки подвигiв та нагород, що стали феноменами. А тепер розмножились. I їхня живучiсть навiть збiльшилася i сила, при гiперструнному клонуваннi.
  
  Тож радянським частинам доводиться дуже туго. Вже в першi години, дiвчата вибили Червону Армiю з передмiсть Берлiна.
  
  Настала нiч, а бої продовжуються.
  
  Войовницi продовжують прибувати. У бiй вступають i новi частини Червоної Армiї. Тi, що звiльнилися вiд взятих Зеєловських висот. У войовниць автомати та кожен ранець iз бойовим комплектом. I б'ються вони набагато краще, нiж звичайний солдат.
  
  I стрiляють дуже влучно. I штурмова гвинтiвка у них найкраща у свiтi. Нiчна битва в передмiстi Берлiна дуже напружена. Радянськi вiйська одночасно оминають мiсто. Але є i наказ Сталiна закрiпитись у передмiстi. I Червона армiя веде нiчний штурм.
  
  Дiвчата розповзаються Берлiном. Деякi з них рухаються на пiвдень, щоб розтиснути радянськi клiщi.
  
  У темне вони бачать чудово i в цьому їхня фора. I борються вони запекло. I ось одна пiдстрибнула i радянському офiцеру голою п'ятою потрапила прямо в пiдборiддя, i прочирикала:
  
  - Слава арiйськiй культурi!
  
  I знову в атацi дiвчинки. Рудi та блондинки. Такi красивi та водночас смертоноснi. I б'ються наче велетнi, яким немає рiвних.
  
  I дiвчата у стрiмкiй атацi. I так ворогiв колють та вбивають. Або кидають гранати, якi також гiперструнно розмножилися. Дiють дуже агресивно.
  
  Дiвчата яких не зупиниш просто так. Вони б'ються як бiйцi найвищої проби.
  
  А босi пальчики нiжок кидають гранати. I розривають радянських солдатiв.
  
  Нiч з двадцятого по двадцять перше квiтня видалася гарячою та напруженою.
  
  У бою дiвчата-клони були швидше, i сильнiшi за звичайних солдатiв, i стрiляли немов матерi снайпери. Все ж таки двi найкращi войовницi з модернiзованою генетикою використовувалися при клонуваннi. А цi дiвки сильнiшi i швидшi за чоловiкiв, i навченi єдиноборствам, а так борються, що захитаєшся.
  
  Войовницi класу супер. I так б'ються, що захитаєшся. I їхнi босi нiжки вкидають у противникiв нищiвнi удари. I ламають щелепи радянським солдатам. I зрiзають їх наче наждачкою. I гранати босими пальчиками нiжок як вiзьмуть i кинуть.
  
  I розкидають на частини супротивникiв iз Червоної Армiї. I роблять це дуже грубо та витончено одночасно.
  
   Зупинити дiвчаток не вдається. Вранцi войовницi вже змiстилися на пiвдень. I їх усе прибувало та прибувало. Пiшли справжнiсiнькi зiткнення.
  
  I вже першi дiвчата-клони як льотчицi. Вони посiдали на МЕ-109, дiвчата руда та блондинка.
  
  I давай битися. Хоча досвiду i небагато, але поняття є, i швидкiсть i реакцiя кращi, нiж у звичайних людей. I ось радянськi лiтаки падають збитi дiвчиськами-термiнаторами.
  
  Альбiна ця дiвчина-блондинка топаючи босими нiжками, вигукує:
  
  - Слава часом арiйського комунiзму!
  
  Альвiна ця дiвчина-руда, реве, натиснувши голою п'ятою i збивши радянських ЯК-9:
  
  - Я наказую сонцем!
  
  Таке ось воно агресивне створення.
  
  Альбiна ж зрiзали Iл-2 i видала:
  
  - За майбутнє правлiння войовниць!
  
  Ось як вони дiвчата щось агресивно б'ються. I в їхньому полку все додає i додає.
  
  Герда та Шарлотта красунi бойовi. Ось наприклад взяли i закололи багнетами радянського генерала, прокричавши:
  
  - За нашi звiринi iнстинкти!
  
  I ось войовниця як вiзьме i лимонку метне, i масу солдатiв Червоної Армiї розiрве.
  
  Герда атакуючи i завиваючи - реве:
  
  - Герда любить убивати! Оце Герда!
  
  Шарлота теж трощить радянських бiйцiв. Дiвчата їх атакують табунами. I розстрiлюють масу ворогiв.
  
  Герда розстрiлюючи супротивника, i даючи черги скошуючи радянських солдатiв, попискує:
  
  - Наш великий Третiй Рейх, нам сказав - не дрейф!
  
  I знову дає чергу за супротивником. I як скосить ворогiв капiтально, наче серпом.
  
  Бiлобриса дiвчинка дуже по бойовому зрiзає своїх опонентiв. I босими пальчиками нiжок жбурляє вбивчу силу подарунки смертi.
  
  Шарлота у вiдповiдь стрiляючи по ворогах, пищить:
  
  - Руда любить убивати, i всiх здатна розiрвати!
  
  I пiдморгує зеленими очима. I молотить Червону Армiю. I її босi нiжки знову кидають гранати сили неймовiрної.
  
  I знову стрiляє в солдатiв Росiї Герда. I так точно їх вражає. Що маса трупiв нагромаджується. Блондинка дуже активно ворога трощить, i верещать:
  
  - Перша проталiна! Похорон Сталiна!
  
  Шарлота дає чергу за радянськими вiйськами. Зрубує кулями пару офiцерiв i пищить:
  
  - Мiсяць! Мiсяць! Квiти! Квiти!
  
  I ось її босi пальчики нiжок жбурляють чергову гранату. Войовниця шипить:
  
  - В iм'я великих iдей!
  
  Герда зрiзуючи фрицiв, i скелячи зубки. А потiм голою п'ятою пiддавши вибуховий пакет i прошипiла:
  
  - За велич перемоги!
  
  I скiльки цих дiвчат. Усi новi та новi прибувають. I Червону армiю молотять. Ось уже опiвднi. Войовницi-клони атакують артилерiю.
  
  Деякi їх пускають у хiд багнети. Ось одна руда хвацько розпорола багнетом живiт радянському солдатовi i як прорепетує:
  
  - Я пiрання!
  
  А блондинка черга скосила п'ятьох радянських солдатiв i пробулькала.
  
  - За вихiд до Тихого океану!
  
  I дiвчата як хором розсмiяються. А солдати Червоної армiї бояться перед такою кiлькiстю босоногих дiвчат у бiкiнi, i засмаглими, мускулистими тiлами. Один iз дуже молодих солдатiв став навколiшки.
  
  I поцiлував босу нiжку красунi пробурчавши:
  
  - Богиня!
  
  Та його вдарила голою п'ятою по потилицi, i сказала:
  
  - Беру в полон! Ми на тобi покатаємось, якщо буде час!
  
  Але часу у дiвчат якраз i немає. Потрiбно рятувати Берлiн. I намагатись розiрвати кiльце оточення. Дiвчата теж смертнi та зазнають втрат. Хоча й живучi, рани їх не зупиняють - продовжують боротися. Але поки що їхнi тiла ще не стали непробивними снарядами та кулями.
  
  Тож їм доводиться пересуватися перебiжками, повзками, стояти в оборонi або просто лежати.
  
  Дiвчата влучнi i з фаустпатронiв примудряються збивати штурмовики. Ось деякi дiвчата клонованi з Люфтфаустом. I це досить ефективно проти машин, що низько летять. Войовницi як видно здатнi багато на що.
  
  I їх стає дедалi бiльше. I б'ються кожна стоячи як мiнiмум, а може й понад десять солдатiв.
  
  Надвечiр нiмцi трохи пiдсiкли пiвденний край радянської армiї та деблокували свої збройнi сили, що вiдрiзала Червона армада вiд Берлiна.
  
  Войовницi такi вiдважнi. Один їх прийом: метання босими пальчиками нiжок гранат, просто шокує радянських рядових та командирiв. А вiд такого не врятуватися, коли дiвчата закидають презентами смертi.
  
  I кричать на всю горлянку:
  
  - Ура! За арiйське братство!
  
  Вночi бої продовжуються. Дiвчата, отримуючи пiдкрiплення, без перерви контратакують.
  
  Деякi займають оборону на пiвдень вiд Берлiна, i тиснуть на радянськi кiльця спрута, не даючи замкнути казан.
  
  Радянськi вiйська настають i з пiвночi. Намагаються форсувати Одер. Але несуть помiтну шкоду...
  
  I нiмцi зустрiчають їх вогнем. Ось перший загiн босоногих дiвчат прибув на Одер.
  
  I вони буквально викошують радянських солдатiв, що намагаються пертися на позицiї Вермахту.
  
  Дiвчата кричать i кидають босими нiжками гранати. I одна з них взяла i червоним соском грудей вистрiлила з гармати, вражаючи радянський плiт, що намагалася перетнути позицiю.
  
  Вiйницi проревiли:
  
  - Слава СС!
  
  I ось знову стрiляють... Нiч дуже бурхлива. I битви дуже агресивнi.
  
  Дiвчата в рукопашнiй сутичцi дуже сильнi.
  
  Одна з них навiть змогли приколоти багнетом сiмох включаючи i полковника, проказавши:
  
  - За буяння урагану!
  
  I босими пальчиками нiжок як кине гранату, що розриває радянськi полки.
  
  Проти такої нiяк не встояти.
  
  . РОЗДIЛ Љ6.
  
  Царська армiя штурмує Буенос-Айрес, столиця Аргентини пiд нищiвним ударом царської армiї. Олег Рибаченко трощить аргентинських солдатiв, змушуючи їх здаватися та капiтулювати. I дiвчата їх трощать.
  
  Заключна ланка в ланцюзi - це пронизливий свист. I тисячi ворон зомлiли i солдати Аргентини, що пробивають черепи. Що й зовсiм смертельно та забiйно.
  
  I нi з чим подiбне не зрiвнятися. Але Аргентина Росiї не противник. Наташа, метнувши босими нiжками забiйний уявлення смертi i рубанув мечами навiть розiйтися добре не встигла.
  
  Взяли аргентинцi та капiтулювали.
  
  Пiсля чого Олег Рибаченко знову вирiшив накидати оповiдання.
  
  Анатолiй Карпов у 1984 роцi зумiв на щоглi на першiсть свiту в тридцять першiй партiї завдати поразки Гаррi Каспарову. I матч закiнчився з рахунком шiсть-нуль на користь Анатолiя Карпова. Третiй випадок в iсторiї шахових матчiв на першiсть свiту, який завершився сухим рахунком, коли чинний чемпiон свiту не змiг виграти жодну партiю.
  
  Анатолiй Карпов також змiг обiйти за рейтингом ЕЛО та Боббi Фiшера. Це була фантастична перемога - якою можна було б пишатися.
  
  Засмучений Гаррi Каспаров впав у депресiю та кинув грати у шахи.
  
  Анатолiй Карпов продовжив виступи. У 1986 роцi вiн мав поєдинок iз Соколовим. Гра також вiд початку пiшла в однi ворота, пiсля одинадцяти партiй рахунок став: чотири нуль на користь Карпова. I лише тринадцятої партiї Соколов застосувавши несподiвану новинку, зумiв розмочити рахунок. Але Карпов все одно добив противника у чотирнадцятiй партiї та у вiсiмнадцятiй. Цей матч був пiд переважною перевагою Карпова. I Карпов уже п'ятиразовий чемпiон свiту як Михайло Ботвинник.
  
  Але ось у 1988 роцi вiдбувся поєдинок iз Юсуповим. Анатолiй Карпов вважався явним лiдером. Вiн ще навiть не старий. А Юсупов уже програвав Соколову, який був майже посухо розгромлений Карповим. Та й взагалi не вважався таким спортсменом класу супер. I за рейтингом вiн вiдставав вiд Карпова. Адже Гаррi Каспаров перед розгромним матчем навiть його випереджав.
  
  Але поєдинок виявився бiльш затятим. Сенсацiя вiдбулася вiд початку, коли Юсупов повiв у рахунок. Потiм Карпов зрiвняв рахунок i в десятiй партiї вийшов уперед. Але тринадцятий Юсупов завдав поразки i зрiвняв рахунок. А шiстнадцять партiї завдав сенсацiйної поразки Карпову з Сицилiанським захистом - застосувавши новий гамбiт.
  
  I вийшов уперед! Це було жорстоко!
  
  Карпов лише у двадцять другiй партiї зумiв знову зрiвняти рахунок... Потiм вище вперед у двадцять сьомiй партiї. I вигравши тридцять першу партiю зумiв зробити рахунок п'ять три... Гра з величезною завзятiстю тривала, поки сорок першої партiї Анатолiй Карпов не поставив переможну точку.
  
  Матч виявився найдовшим у шахiвницi - сорок одна партiя, i дуже завзятим. I Юсупов здобув авторитет та повагу, таким жорстким непробивним опором чемпiону свiту.
  
  А Анатолiй Карпов перевершив Михайла Ботвинника, ставши шестикратним чемпiоном свiту.
  
  1990 року знову Анатолiй Карпов грає матч на першiсть свiту. I проти нього Вiшi Ананд. Молодий шахiст з Iндiї. Вiсiмнадцять рокiв рiзницi. Карпову буде скоро сорок. А його противнику всi двадцять один рiк, i скоро буде двадцять два. Як це нагадує Каспарова. I рейтинг у Ананда непоганий. I великi перемоги в турнiрах є.
  
  I ось починається жорстока битва. Як i очiкувалося, матч з Анандом подiя неординарна. I буде в ньому бiйка неабияка.
  
  Справдi, спочатку Карпов i Ананд обмiнялися ударами. Потiм Карпов вийшов уперед... У шiстнадцятiй партiї Ананд зрiвняв рахунок... Лише двадцять сьомий партiї Крапов вище вперед... Потiм Ананд у тридцять другiй зустрiчi знову зрiвняв рахунок... У сорок першiй партiї Карпов знову вийшов уперед. I виграв сорок сьому зустрiч, але у сорок восьмий перемiг Ананд... Пiсля чого вперше в iсторiї шахiв була оголошена перерва на три мiсяцi, найдовшого в iсторiї матчу.
  
  У цьому матчi Ананд показав велике мистецтво захисту. I вiдзначився рекордом, причому свiтовим.
  
  Пiсля трьох мiсяцiв матч вiдновився... Пiсля нiчиї у сорок дев'ятiй партiї, Ананд виграв п'ятдесяту. I рахунок зрiвнявся ... було ще шiстнадцять нiчиїх, поки Карпов нарештi не виграв шiстдесят сьому партiю. I суперматч нарештi завершився.
  
  1992 року Анатолiй Карпов спробував побити рекорд Ласкера за кiлькiстю виграних матчiв на першiсть свiту. I його суперником став англiєць Шорт. Який зовсiм не вважався фаворитом та мав досить низький рейтинг.
  
  Але Анатолiй Карпов поле обмiну удару на стартi програв двi партiї, вiдрив склав два очки. У тринадцятiй партiї Шорт змiг збiльшити рахунок, то чотирьох один. I це вже назрiвала сенсацiя. У двадцять четвертiй партiї Шорт знову виграв, довiвши рахунок до п'яти один. I ось двадцять сьомої партiї Карпов скорочує розрив. Але в тридцять другiй партiї Шорт забиває шостий гол i стає чемпiоном свiту. При цьому ще з переконливим рахунком - шiсть - два! Ось це справдi сенсацiйний матч.
  
  Але правилам ФIДЕ Карпов має право на матч-реванш. Тим бiльше, що гра йде до шести перемог, а чемпiона немає фори.
  
  А реванш напрошувався, незважаючи на сенсацiю Шорта. I ось 1993 року проходить Матч-реванш.
  
  Анатолiй Карпов спершу виграв, потiм програв. Потiм виграв три партiї поспiль. Потiм ще партiю... Рахунок став п'ять один... Потiм Шорт одне очко вiдiграв... Але у двадцять сьомiй партiї Анатолiй Карпов поставив переможну крапку. I знову гучна перемога. I рахунок став шiсть-два, але вже на користь Карпова.
  
  I цим битий рекорд Ласкера - що дуже круто.
  
  1994 року новий матч Анатолiя Карпова. На цей раз його суперник Гатта Камський. Шахiст молодий, i дуже впертий. Рiзниця у вiцi цiлих двадцять три роки. I серйозний слiд сказати у Карпова суперник.
  
  Матч розпочався для Камського не дуже вдало. Пiсля двадцяти партiй рахунок був п'ять - один на користь Карпова. Але Камський виграв двадцять другу партiю, двадцять четверту, i двадцять шосту - скоротивши розрив у рахунку. I всi партiї у цьому матчi грали до контролю. Карпов перемiг у двадцять сьомiй партiї та став дев'ятиразовим чемпiоном свiту. Це видатний та рекордний в iсторiї шахiв результат.
  
  Анатолiй Євгенович заявив, що потрiбно як мiнiмум стати десятикратним чемпiоном свiту, щоб це було сенсацiєю та рекордом та круглою цифрою.
  
  Але ось у 1996 роцi, знову з Анатолiєм Карповим б'ється Ананд. Цього разу в iндуса найвищий у свiтi рейтинг. I вiн на пiдйомi. А Анатолiю Карпову вже сорок п'ять i всi пам'ятають, як вони билися шiсть рокiв тому. Бiй чекає неабиякий.
  
  Першi шiсть партiй пройшли у жорстокiй боротьбi. Шахiсти виграли по двi партiї кожен... Потiм була серiя нiчиїх i перемога Ананда в тринадцятiй партiї. Потiм Вiшi виграв i шiстнадцяту партiю... I двадцять четверту в Сицилiанцi... У двадцять сьомий Карпов скоротив розрив... Але тридцять другу виграв Ананд. I в тридцять шостiй партiї iндус пробив захист Карпова i став чотирнадцятим чемпiоном свiту.
  
  Програвши матч iз рахунком шiсть - три Анатолiй Карпов вирiшив зiграти у реваншi. Новий, цього разу третiй матч на першiсть свiту.
  
  Якщо реальної шахової iсторiї найбiльш рекордним було протистояння Карпова - Каспарова, тут Ананда-Карпова.
  
  Вже так зiграно сто три партiї, включаючи рекордний матч у шiстдесят сiм поєдинкiв. Крiм ще й турнiрних. А тут ще й третiй безлiмiтний матч.
  
  Анатолiй Карпов звичайно готовий скористатися правом матч-реваншу. I ось знову битва двох витязiв плаща та кинджала.
  
  Йде 1997 - Карпову сорок шiсть рокiв. I нелегке завдання виграти матч без лiмiту. Але треба перемогти.
  
  Бiй почався обережно... Першi вiсiм партiй закiнчилися внiчию. Потiм перемiг Ананд... Потiм Вiшi виграв сiмнадцяту партiю та повiв з рахунком два нуль... Далi перемога у двадцять третiй партiї.... I лише о двадцять сьомiй зустрiчi Анатолiй Карпов розмочив рахунок. Якось у двадцять сьомiй партiї весь час Анатолiй Євгенович виграє. I ось новi iгри ... Ананд не поспiшати ... У сорок першої партiї перемагає i з сорок сьомої. I чорним ставить переможну крапку у сорок восьмий.
  
  Ось так завершився матч, третiй та заключний рекордного протистояння двох генiїв.
  
  Анатолiй Карпов визнав, що його час пiшов, i задоволений, що увiйшов в iсторiю як дев'ятиразовий чемпiон свiту i рекордсмен у цьому видi спорту. Загалом Карпов був чемпiоном свiту - двадцять рокiв - поступаючись лише Ласкеру.
  
  А Гаррi Каспаров захопився полiтикою. Був депутатом Думи. Створив свою партiю - "Думаюча Росiя". У 2000 роцi балотувався у президенти Росiї i посiв останнє мiсце. I незабаром пiшов iз активної полiтики, отримавши посаду в МЗС.
  
  А новий чемпiон свiту з 1996 року Вiшi Ананд. Iндус зумiв протриматися до 2014 року - вiсiмнадцять рокiв - бiльше було тiльки у Ласкера та у Карпова! Але Ананд граючи матчi кожнi два роки змiг перевершити Карпова за кiлькiстю матчiв та кратностi чемпiонства. Ставши десятикратним в iсторiї чемпiоном свiту та зiграв тринадцять матчiв на першiсть свiту.
  
  Поки що його не замiнив Карлесон.
  
  На перебiг свiтової iсторiї вплив виявився значнiшим. Тому що всесвiт iнший, i трохи все змiщується. Гаррi Каспаров побив Володимира Жириновського у Держдумi, внаслiдок чого той втратив авторитет. I в 1995 роцi на виборах до Держдуми пройшло замiсть ЛДПР - КРО. I це багато що змiнило. Особливо коли справа дiйшла до голосування щодо iмпiчменту Єльцина. На цiй Держдумi вистачило голосiв i iмпiчмент вiдбувся. Єльцин пiшов i його наступником став Євген Примаков. А феномен Володимира Путiна не вiдбувся. Сам Путiн з посади директора ФСБ пiшов
  
   у бiзнес. Але не надто в ньому досяг успiху. I так i лишився маловiдомим чиновником.
  
  Євген Примаков пробув два термiни на посадi Президента та у 2008 роцi передав трон Лужкову. Той правил до 2016 року. Теж два термiни i пiсля нього президентом став Геннадiй Зюганов. Полiтика Росiї була спокiйнiша з Америкою не задиралися... В Українi Янукович вiдбув два термiни i в 2020 роцi поступився мiльярдеру Порошенку. Вiталiй Кличко дещо довше боксував нiж реальну iсторiю... Переможе Стiвенсона, i ще трьох боксерiв, зокрема й Олександра Повєткiна. I пiшов лише у 2016 роцi, вiдмовившись вiд бою з бронзовим бомбардувальником.
  
  Володимир Кличко дещо успiшнiше виступав. Перемiг Тайсона Фьюрi, потiм Глазкова, i Брауна. Але все-таки в сорок один рiк поступився Ентонi Джошуа. Але змiг побити рекорд Джо Луїса. I це теж видатне досягнення його у спортi.
  
  Крим залишився у складi України. Свiт спокiйнiший i мирнiший. IДIЛ не з'явився. Не було й теракту 11 вересня. Талiби зрештою перемогли пiвнiчний альянс i взяли контроль над Афганiстаном. I там тепер свiт. Лукашенко, вiдбувши два термiни у 2006 роцi, вiдповiдно до конституцiї пiшов у почесну пенсiю. А президентом став колишнiй прем'єр-мiнiстр Сидорський. I вiн вiдбув теж два термiни i в 2016 роцi передав владу Короткевичу.
  
  Все виявилося кращим, нiж у реальнiй iсторiї. У свiтi навiть коронавiрусу iнфекцiя не спалахнула. I це очевидно хороше досягнення.
  
  Дещо по-iншому склалася i шахова кар'єра Боббi Фiшера. Шаховий монстр пiсля перемоги на Спаському у 1992 роцi, взяв та зiграв матч iз Любоївичем. Перемiг його вже у бiльш розгромному стилi. Далi здолав Корчного... Зiграв i з Iванчуком, цього разу внiчию. I у 1999 роцi провiв матч iз Карповим до десяти перемог. З величезним гонораром.
  
  Нехай навiть i за свiтовий титул цей матч викликав колосальний iнтерес.
  
  Боббi Фiшер виграв першу партiю... Потiм серiя з десяти нiчиїх i перемiг у вiдповiдь Карпов... Далi знову серiя нiчиїх... Поки Фiшер не виграв двадцять четверту партiю, а Карпiв двадцять сьому. Потiм Фiшер перемiг iз тридцять другої партiї. Карпов виграв сорок першу.
  
  Потiм вони обмiнялися ударами в сорок сьомiй та сорок восьмiй партiї. I рахунок став п'ять - п'ять... Далi три мiсяцi обидва ветерани шахiв вiдпочивали. Готувались до продовження бою. I реально в цьому матчi можна побити рекорднi шiстдесят сiм партiй iз Анандом.
  
  I гонорар за матч також рекордний. У сто мiльйонiв доларiв... I звичайно довгий матч у рiзних мiстах, що проходить найбiльш вигiдний. Тим часом Боббi Фiшер виправдовує очiкування викидаючи той чи iнший конiк. I влаштовуючи раз у раз скандали.
  
  То в шоломi прийде, то Карпова звинувачує у використаннi екстрасенсiв. I те ще багато в чому iншому. I дзеркальнi окуляри одягав, боячись гiпнотичного погляду.
  
  Сорок дев'ята партiя стала винятком. Фiшер, переодягнувшись у костюм дiда морозу, почав роздавати подарунки. I це виглядало дуже кумедно. Партiя завершилася внiчию... Потiм ще дванадцять нiчиїх...
  
  У шiстдесят другої партiї Фiшер знову повернувся до ходу Е-2 - Е4, а Карпов знову обрав Каро-Кан. Фiшеру вдалося знайти посилення атаки, i вiн отримав перевагу. Партiя тривала майже сто ходiв, доки Карпов не здався у безнадiйнiй позицiї... У шiстдесят сьомiй зустрiчi Анатолiю Карпову вдалося зрiвняти рахунок. Потiм iз шiстдесят восьмої партiї було побито колишнiй рекорд Карпова та Ананд... I потяглася найдовша в iсторiї шахових матчiв серiй iз двадцяти нiчиїх. Поки що у вiсiмдесят восьмiй партiї не перемiг Боббi Фiшер i не вийшов уперед. Рахунок був шiсть - сiм... I знову дев'яносто шiсть партiї та чергової тримiсячної перерви серiя нiчиїх. Цей найдовший в iсторiї шахiв матч висвiтлювався на телебаченнi. I породив безлiч анекдотiв. Наприклад такий: коли вантажили повний список партiй матчу Фiшер - Карпов довелося перевести годинник - стопка книг пiшла в iнший часовий пояс.
  
  Знову матч вiдновився ... у сотiй партiї знову виграв Фiшер, рахунок став шiсть - вiсiм на користь Фiшера. I це серйозно. Але Карпов надалi тримався як скеля. I в сто одинадцятiй партiї зумiв скоротити розрив... Потiм серiя з нiчиїх... I сто тридцять першу партiю виграв, зрiвнявши рахунок Карпов. Потiм до сорока чотирьох партiй були нiчиї. I знову перерва на три мiсяцi... Такий тривалий матч, а рахунок все ще вiсiм - вiсiм. I ось через три мiсяцi вiн поновився. Найтривалiший матч iз шахiв за всю iсторiю свiту.
  
  I це дуже серйозно. I досить круто i урочисто. I колосальної сили видно досягнення.
  
  I ось матч на першiсть свiту вiдновлюється ... Фiшер навiть пожартував, що дехто до кiнця цього протистояння i не доживе. I бiй виявився дуже знаменним.
  
  Нова серiя нiчиїх була найдовшою в iсторiї шахiв, перекривши i колишнє досягнення цього матчу. I лише сто шiстдесят першої партiї виграв Анатолiй Карпов. Залишилося зробити лише один крок. Але ось у сто дев'яносто другої партiї Боббi Фiшер пiд завiсу здобув чергову перемогу та рахунок став дев'ять - дев'ять! I знову перерва на три мiсяцi.
  
  I найтривалiший в iсторiї матчу продовжувався тепер уже до першої перемоги.
  
  I це взагалi супер - i гiпер! Прямо як у кiно! I нi з чим не зрiвнятися!
  
  Цього разу п'яту частину матчу Фiшер та Карпов грали у Москвi. I це треба сказати було фiгурально - супер! I гра така чудова та бойова.
  
  Ось матч на першiсть свiту вiдновився. Точнiше, просто матч на сто мiльйонiв доларiв, найбiльш рекордний у свiтi. I проходив вiн iз великим натиском.
  
  Точнiше знову була серiя нiчиїх. Найбiльша за всю iсторiю шахiв серiя. Цiлих сорок сiм партiй. Хоча не можна сказати, що у них не було боротьби. I Боббi Фiшер та Анатолiй Карпов висiли на межi поразки i не раз.
  
  Але сорок сiм нiчиїх. Жорстока боротьба - без найменшого компромiсу. Без жодної пощади. I водночас безкровна i без перемоги тiєї чи iншої сторони. Але наступає остання двохсот сорокова партiя цього матчу. Потiм можлива перерва у три мiсяцi. Тiльки вiд, де буде продовження? Iнтерес до матчу незмiнно великий, i бажаючих його прийняти дуже багато.
  
  Багато хто хоче продовження цього видовища, це супермарафону. I цього чудового, неповторного матчу. Який просто вже став супер.
  
  Але Боббi Фiшера має iншi плани. Вiн явно не хоче битися з Карповим знову.
  
  I у своїй останнiй, бiлiй партiї готовий поставити жирну крапку. I що ж? У добрий шлях боєць!
  
  Боббi Фiшер вигадав новий план проти Карпова. Та знову вже забуто перебiг Е - Два - Е чотири. I тепер вибiр за Карповим. Вiдвикнувши вiд вiдкритих почали та граючи майже весь час закритi Анатолiй Карпов задумався. Хотiв було зiграти Каро-Канн... Його коронний захист i взявся за пiшака С. Але пересунув на два поля. Нехай буде Сицилiанський захист та справжня бiйка... Нехай прогримить справжнiй повнокровний бiй у заключнiй частинi московського матчу.
  
  Боббi Фiшер досить потирає руки. Вiн вигадав дуже оригiнальний план. Не рокуючи став кидати в бiй пiшака королiвського флангу, вiдчайдушно їх насуваючи.
  
  Анатолiй Карпов прийняв цей виклик. I теж був налаштований на бiй. Хоча гра Фiшера i видавалася антипозицiйною.
  
  Обидва суперники билися дуже вперто. Фiшер змiг отримати перевагу у просторi. I пожертвувавши пiшака розвинути сильну атаку. Анатолiй Карпов, перебуваючи в цейтнотi, припустився кiлькох помилок, i отримав мат. Так ефектно завершився матч на великi грошi. Вiн тривав двiстi сорок партiй i виявився рекордним в iсторiї всього свiту шахiв. I можливо взагалi найтривалiшим змаганням у свiтi спорту та людства.
  
  Оце справдi був бiй... I бiй що треба!
  
  Фiшер i Карпов увiйшли у свiтову iсторiю всi спорту найтривалiшим змаганням. I одним iз найвищих гонорарiв у свiтi спортивних змагань. Найбiльше професiйнi боксери могли отримати, i то на той момент i серед них таких гонорарiв ще не було.
  
  Боббi Фiшер одержав як переможець двi третини гонорару. I Анатолiй Карпов iз однiєю третиною заробив бiльше, нiж у своїх колишнiх матчах. I це, звичайно ж, йому приємно. Пiсля чого Боббi Фiшер бiльше не виступав, а незабаром i помер. Анатолiй Карпов iнодi грав, але без особливих успiхiв. Втiм, вiдбулася їхня зустрiч iз Каспаровим у 2010 роцi. Гаррi давно не грав i був тренований. Але й Анатолiй Карпов постарiв.
  
  Тож шанси були приблизно рiвнi.
  
  Матч йшов до шести перемог... Теж безлiмiтний та за великi грошi. Нехай i скромнiше, нiж iз Фiшером.
  
  Спочатку Анатолiй Карпов, який таки багато грав за останнi двадцять п'ять рокiв, з часiв бою з Каспаровим i в результатi повiв у рахунку.
  
  Пiсля перших дев'яти партiй рахунок став три - нуль на користь Карпова. Анатолiй Євгенович виграв першу партiю. Гаррi Каспаров, одразу граючи чорним, став жертвувати i йти на ускладнення. Причому в першiй партiї було багато несподiванок. Карпов зробив перший хiд - Е-два - Е - чотири, який у його практицi зустрiчався рiдко. А Гаррi Каспаров спочатку взяв i вiдмовився вiд Сицилiанського захисту, i став ходити зовсiм екстравагантно. Спочатку кинув у бiй пiшака Ф, потiм зiграв конем, i знову у вiдповiдь на хiд Карпова покинув сусiднього пiшака. А потiм Карпов забрав ще одну. Гаррi Каспаров хоч i виграв темп, але залишився без двох пiшакiв i зi слабким королем.
  
  То справдi був оригiнальний гамбiт Каспарова. Котрий, дозволяв у разi чого отримати ускладнення. Але платою за нього були два пiшаки i не надто надiйне становище короля. Та й одного темпу за чорних для перемоги мало. I у бiлих велика перевага у центрi. Карпов очевидно реалiзував свою перевагу. А Каспаров програв... Потiм нiчиї та перемоги Карпова бiлим у сьомiй та дев'ятiй партiї.
  
  Здавалося, iсторiя повторюється, але тринадцятої партiї в Сицилiанському захистi Каспаров застосував новинку i розiграв коректнiший гамбiт. I зумiв таки розмочити рахунок... А шiстнадцятiй партiї ще й скоротити розрив. Щоправда, у сiмнадцятiй Карпов зумiв розрив знову збiльшити до двох очок. А двадцять сьомої партiї рахунок став два - п'ять. I це серйозно. Анатолiй Карпов, начебто хотiв як i минулого разу перемогти у тридцять першiй партiї. Але цього разу не вдалося. I тридцять другий партiї Каспаров перемiг. Далi гра тривала до сорок сьомої партiї, яку втомлений i вже лiтнiй Карпов здув. I сорок восьмий, де Гаррi Кiмович, пiднiсся вiд сну i зрiвняв рахунок.
  
  Потiм три мiсяцi перерви... Анатолiй Карпов, вiдпочив i ось вони з Гаррi у завзятiй боротьбi. Бiлими грає Анатолiй. I Карпов обирає дебют Ретi. Те, що ранiше майже не грав. Каспаров теж намагається грати не за каноном. I отримує важку позицiю. Гра затяглася надовго. Гаррi вiв захист iз ювелiрною точнiстю. I пiсля трьохсот iз зайвим ходом отримав нiчию. Далi була серiя з вiсiмнадцяти нiчиїх, побивши показник першого матчу... I нарештi Гаррi в бiлiй партiї все-таки змiг пробити захист Каро-Кан. Вiн пожертвував двi постатi. Одну правда вiдiграв майже одразу. Потiм пiшла атака на короля. Зрештою, поставив Анатолiю Карпову мат. I нарештi добився переконливого реваншу. Нехай навiть iз мiнiмальною перевагою, в одне очко, до цього програвши всуху. Але все одно реванш через чверть столiття Гаррi Каспаров таки взяв. I його авторитет дуже високий.
  
  Перемога Гаррi Каспарова надихнула та Корчного кинути виклик Анатолiю Карпову. I знайшлися зрозумiло спонсори, якi запропонували нечуваний гонорар за матч до шести перемог. Корчний на двадцять рокiв старший за Карпова. Але дуже навiть непогано виступає незважаючи на похилий вiк. I тому смiливо пропонує реванш. I ось у 2013 роцi вiдбувся новий дуже цiкавий матч до шести перемог.
  
  Вiктор Корчний проти Анатолiя Карпова. I це супер! Матч проходив у Нью-Йорку.
  
  Жорстка боротьба розпочалася з першої ж партiї. Карпов почав з ходу Е два та Е чотири. Корковий несподiвано застосував улюблений захист Карпова: Каро-Кан. I справа швидко прийшла до нiчиєї. Потiм уже наступав Корчний. Першi дванадцять партiй завершилися миром. А потiм Вiктор Корчний у тринадцятiй партiї застосував Сицилiанський захист та варiант Найдрофа. I в результатi в гострiй боротьбi зумiв здобути переконливу перемогу Корчної. Тут йшла взаємна боротьба з безлiччю жертв, та гарною атакою.
  
  У шiстнадцятiй партiї, та ще й бiлими Корчною знову перемiг, i збiльшив розрив i перевагу до двох очок. Якщо врахувати, що Корчному вiсiмдесят два роки, то так - вiн шахiст просто супер! I в двадцять четвертiй партiї Корчнiй святкував перемогу: рахунок три - нуль на його користь, i здавалося-ось сенсацiя, i гучна перемога ветерана. Але Карпов вигравши двадцять сьому партiю зумiв вiдновити свою рiвну рiвновагу. Потiм вiн перемiг у тридцять першiй партiї бiлим. I тридцять другий партiї, несподiвано застосував на вiдкритий дебют Сицилiанський захист та варiант Дракона.
  
  Якщо врахувати, що Карпов зазвичай перемагав у варiантi Дракона, граючи за бiлих, то подiбне рiшення слiд вважати несподiваним. I Карпов змiг у жорстокiй боротьбi захопити iнiцiативу та поставити витончений мат.
  
  Рахунок зрiвнявся досить швидко. Але Анатолiй Карпов знову втратив активнiсть i тривала тривала нiчийна серiя. Поки не минули сорок вiсiм партiй i не настала тримiсячна перерва.
  
  Багато вболiвальникiв були незадоволенi тим, що обидва бiйцi не дуже прагнули битися.
  
  Але ось пiсля перерви знову битва... Корковий почав бiльше ризикувати лiзти на рожен. I ось у п'ятдесят першiй партiї вiн здобув перемогу.
  
  I знову вийшов уперед... Але в п'ятдесят третiй Корчнiй забагато жертвував i перегнувши цiпок зазнав поразки. Рахунок зрiвнявся... Потiм серiя нiчиїх... Обидва шахiсти поводилися пасивно. I лише у дев'яностiй партiї нарештi перемiг Карпов. Рахунок став чотири - п'ять. I це серйозно. Пiсля дев'яносто шести партiй була знову перерва на три мiсяцi.
  
  Матч Корчний - Карпов виявився дуже жорстким протистоянням. Пiсля перерви гра поновилася. У сто першiй зустрiчi знову був Дракон, але у Корчного цього разу заготовлено посилення. I ось вiн одержав iнiцiативу. I змiг розвинути чарiвну атаку на чорного короля.
  
  Знову настав перiод нiчиїх. Рахунок був п'ять-п'ять. Але все-таки остання партiя сто сорок четвiрка з цього циклу виявилася вирiшальною.
  
  Карпов повернувся до ходу Е - два - Е - чотири. I на вiдкритий варiант, запропонований Корчним, несподiвано застосував Королiвський гамбiт. Знаючи характер Корчного Карпов вгадав, що той вибере найважливiше продовження i гамбiт прийме. А ось на це у нього була припасена - сильна новинка. I почалася жорстока та агресивна битва. I атака на короля чорних виявилася дуже сильною. В результатi закiнчившись тим, що Корчний залишився без постатi. Але ще сорок п'ять ходiв вiдчайдушно бився до самого матюка.
  
  Тож спроба взяти реванш на Карповим не вiдбулася. Зате Корчний заробив великi грошi, i заслужив на повагу за безкомпромiсну боротьбу.
  
  Але Ананд перестав бути чемпiоном свiту i в 2020 роцi мiж ним Анатолiєм Карповим вiдбувся знову матч на першiсть свiту, до десяти перемог, але з лiмiтом у сорок вiсiм партiй. Анатолiй Карпов на той час остаточно згас, а Вiшi Ананд був ще сильним i у чудовiй формi. Матч проходив у Москвi. Цього року коронавiрусу не було, i все було досить добре.
  
  Може тiльки не для Карпова... Вiшi Ананд домiнував у поєдинку та вигравав партiю за партiєю... Цього разу Анатолiй Карпов не зумiв надати завзятого опору i програвши бiлими двадцять четвертий поєдинок, закiнчив змагання з рахунком: десять - нуль на користь Ананда. У цьому матчi Карпов чорними тричi пробував Дракон та погравав. I поєдинок йшов в однi ворота. Лише у шiстнадцятiй партiї бiлими Карпов отримав шанси на перемогу, але знову їх упустив.
  
  Так що розмочити рахунок не вдалося.
  
  Анатолiй Карпов повiдомив, що вiн уже своє вiдiграв, i хоче зайнятися полiтикою серйознiше. Зокрема Зюганов не скасовуючи обмежувач у два термiни та чотири роки, взяли таки обнулення. Що викликало масу обурення у суспiльствi. Згадали, що Єльцин, Примаков, Лужков обмежилися двома термiнами. А чому Геннадiй Андрiйович вирiшив зробити виняток. Тим бiльше, що Генка анiтрохи не молодша. Втiм, Зюганов послався, що Байден ще його старший. Хоча поганий приклад не варто повторювати. Але Гена просто фанатик влади. I нiяк йти не хоче.
  
  I вирiшив Анатолiй Карпов пiти у президенти. I рушив до влади як танк. Все-одно вiн молодший за Зюганова, i двадцять рокiв був шаховим чемпiоном свiту.
  
  I ось на виборах президента Росiї у 2024 роцi на третiй термiн йде Геннадiй Андрiйович Зюганов. Хоч йому й вiсiмдесят рокiв. Найстарiший президент i правитель iсторiї Росiї. Перевершив i Лужкова, i Примакова. I президенти все одно на третiй термiн лiзе. I кому це треба? Внiс пару поправок до конституцiї, включаючи що мiнiмальна зарплата та пенсiя мають бути не меншими за прожитковий мiнiмум. I обнулив собi термiни. Лiзе собi на третiй.
  
  I вибори вiдбуваються недемократично. Партiї до Держдуми можуть висувати президента i так. А ось рештi збирай два мiльйони пiдписiв за мiсяць.
  
  Ну, Зюганов взяв i сунувся в президенти на третiй термiн. А ось Анатолiй Карпов пiшов у бiй. I таки зумiв зiбрати два мiльйони пiдписiв. Вiд ЛДПР знову пре Жириновський. Вiд Яблука правда вже висунувся iнший - молодший. Вiд Батькiвщини висунувся теж молодий. I ще один мiльярдер iз молодих, i Анатолiй Карпов.
  
  У економiцi панує у Росiї застiй. I Геннадiй Зюганов добряче всiм набрид. Тож результат виборiв незрозумiлий. Щоправда, у чинного президента є велика фора у виглядi адмiнiстративного ресурсу. I, зрозумiло, пiдконтрольних ЗМI. Але цього, звичайно ж, не достатньо, щоб перемогти впевнено з першого ж туру. Хоча може й вистачить. Конкуренти не дуже сильнi. Тiльки вiд "Батькiвщина - вся Росiя", суперник серйозний губернатор Краснодарського краю та дуже сильний господарник i при цьому молодий. Ну, Жириновський просто старий клоун. А яблуко нiколи багато не збирала. Мiльярдер теж не надто багато набере, тим бiльше вiн єврей. А ось Анатолiй Карпов? Перша несподiванка, що вiн два мiльйони пiдписiв таки зумiв зiбрати. Друга, що колишнiй чемпiон свiту з шахiв у рiзних iнтернет-опитуваннях став набирати солiднi вiдсотки. I це виявилося всiм несподiваним.
  
  I ось Анатолiй Карпов зненацька пiд час передвиборчої кампанiї вийшов на друге мiсце.
  
  I це стало малою сенсацiєю. А може, й не такою вже й маленькою. Потiм, ще крутiше. Зюганов уже старий спiткнувся бiля трапа лiтака. I його рейтинг почав рiзко падати. I в економiцi ситуацiя погiршала. I КПРФ при владi всiм набридла.
  
  Коротше кажучи, Анатолiй Карпов, який, як i ранiше, у хорошiй фiзичнiй формi став додавати. I його рейтинг швидко зростав. I у першому ж турi сенсацiя. Зюганов не тiльки не змiг з ходу перемогти, а й виграв у Анатолiя Карпова лише три вiдсотки. I це очевидно велика сенсацiя. I боротьба має бути дуже жорстка. Жириновський очевидно пiдтримав партiю влади i Зюганова. Ось представник Батькiвщини, який посiв третє мiсце, несподiвано пiдтримав Карпова. Мiльярдер на п'ятому мiсцi, теж за Анатолiя Карпова. I це дуже круто.
  
  I ось вибори та другий тур. I знову сенсацiя. Анатолiй Карпов перемагає Геннадiя Зюганова. Нехай перевага i невелика, але все-таки. Вперше чинний президент програв. I це очевидно сенсацiя великої величини.
  
  На Заходi перемогу Анатолiя Карпова вiтали. I дуже бурхливо. Говорили про нове мислення, i що незабаром настане епоха комунiзму у всьому свiтi та радостi та щастя. I що скоро буде взагалi просто дивно як приємно жити у всьому свiтi.
  
  Анатолiй Карпов заявив, що насамперед Росiї потрiбно вступити до НАТО та Євросоюзу. I це стане дуже крутим i видатним досягненням. I що скоро буде спiлка всiх бiлих народiв. У США новим президентом стала чорношкiра жiнка. I це також було прогресивним кроком. I шляхом до всесвiтнього братерства.
  
  А Володимир Володимирович Путiн тим часом тихо помер у тюремнiй лiкарнi. Його посадили за крадiжку та ухилення вiд сплати податкiв. Ось такий вийшов свiт.
  
  I всього лише Анатолiй Карпов виграв тридцять першу партiю свого матчу 1984 року у Гаррi Каспарова. Ось такi дива творяться у цьому свiтi...
  
  Та нехай швидше скiнчиться епоха Володимира Путiна.
  
  . РОЗДIЛ Љ7.
  
  Олег Рибаченко та його команда завойовувала Чилi, штурмуючи Сантьяго.
  
  Хлопчик-термiнатор, рубаючи чилiйцiв, помiтив:
  
  - Полiтик по гороскопу може бути левом, але за покликанням завжди, на жаль, незалежно вiд знаку зодiаку, свинячить!
  
  Маргарита Коршунова, зрубуючи супротивникiв i провiвши млин, логiчно зауважила:
  
  - Гороскоп - це не дзеркало душi, а лише гра уяви, яка має насправдi вiдношення не бiльше, нiж сон до яви!
  
  Наталя теж продовжувала рубатися, i проводила вельми епатажнi помахи мечами, i проворкувала:
  
  - Людина людинi вовк, полiтик полiтику лисиця, а виборцям свиня, то вип'ємо ж за те, щоб нас не з'їли i не пустили на шашлик!
  
  Зоя крутнула мечами, зрiзаючи супротивникiв, i дотепно взяла i скеля зубки видала:
  
  - Осел упертий, але не вольовий, полiтик уперто йде до трону, але його воля перетворити виборцiв на iшакiв!
  
  Августина продовжуючи вести стрiлянину по ворогу i одночасно метати босими нiжками бумеранги, помiтила:
  
  - Солдат не висипається на службi, а полiтику не дають спати лаври диктатора, який на його служiннi!
  
  Свiтлана, розрубуючи чилiйцiв, та проводячи чергове захоплення, логiчно взяла та вiдзначила:
  
  - Хто не хоче померти для себе, повинен жити для iнших i робити добро не заради нагороди!
  
  Врiзали по чилiйцях мiцно. На закiнчення Олег Рибаченко та дiвчинка Маргарита як засвистять.
  
  I десятки тисяч ворон, що злетiлися, обрушуватися на голови чилiйцiв. Зрозумiло, пiсля такого нищiвного удару залишається тiльки падати на колiна i здаватися.
  
  Олегу Рибаченку кiлька полонених жiнок цiлують хлопчачi пiдошви босих нiжок.
  
  Хлопчик вимовляє:
  
  - Навiть безмозкий собака не любить цiпок, то чому люди так люблять власне побиття полiтиканами за допомогою довгої мови!
  
  Зоя, агресивно скелячи зубки i дозволяючи цiлувати полоненим свої босi нiжки, помiтила:
  
  - Якщо ти як собака служиш полiтику за шматок хлiба без солi iстини, то будеш вiчно скиглити на мiсяць!
  
  Наташа взяла i босими пальчиками схопила за носа полоненого офiцера i прочирикала:
  
  - Чи може на планетi земля наступити рай? Тiльки в тому випадку, якщо полiтикани пiдуть у сарай!
  
  Зоя заявила, дозволяючи обсипати свої босi нiжки поцiлунками, i скелячи зубки з перлiв:
  
  - Людина не може не грiшити, це все одно, що не вiдкидати тiнi в сонячний день, полiтик не може не пiдкласти свиню, i втриматися вiд виривання жирних шматкiв!
  
  Августина iз цим цiлком охоче погодилася. Їй подобалося, коли цiлують голi п'яти полоненi чоловiки:
  
  - Виборець - це певною мiрою кролик перед удавом-полiтиком, тiльки дозволяючи себе проковтнути, вiн має iлюзiю, що наповнитися саме заячий шлунок зеленою капустою!
  
  Свiтлана, збиваючи супротивникiв своїми голими п'ятами, взяла i дотепно помiтила:
  
  - Скiльки б полiтик-удав не заковтнув кроликiв виборцiв вiн нiколи не насититися, втiм, переварити з користю для держави, а не тiльки особистої кишенi йому все одно не вдасться!
  
  Сантьяго впав, але на пiвднi Чилi все ще борються окремi пiдроздiли невеликої, але професiйної армiї.
  
  Серед них очевидно видiляється екiпаж Єлизавети.
  
  Дiвчина посилає за допомогою босих пальчикiв нiжок снаряд у гармату супротивника i верещать:
  
  - Горiлка гiрка, але лiкує застуду i пiднiмає настрiй, а солодка мова полiтика заражає гiрше за грип, i викликає позiхання!
  
  Катерина теж лупнула по ворогу, розриваючи його на частини i проворкувала:
  
  - Немає бiльшої дуростi, нiж довiритися солов'їної трелi полiтикана - будеш обскубаний як курка, якщо захопишся пiдрахунком ворон!
  
  Олена дотепно помiтила, пальнувши по супротивнику, за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  
  - Чим бiльше в армiї перемог, чим менше трофеїв отримає солдат, тiльки свиню йому пiдкладуть полiтикани у величезних кiлькостях!
  
  Єфросинiї теж як лупне по противнику, i вразить його з колосальною точнiстю, заявляючи:
  
  - Полiтик намагається запевнити, що вiн дiд Мороз, у якого в мiшку золотi гори, але насправдi у нього там повно свиней, що сiють розбрати!
  
  У небi боролися i росiйськi льотчицi царської армiї. Дуже бойовi дiвчата. I дуже гарнi...
  
  Анастасiя Вiдьмакова за допомогою босих пальчикiв нiжок пальнула, збила лiтак i вiдзначила:
  
  - У полiтицi багато дiдiв Морозiв, тiльки мiшки у них дiркавi, i до того ж дiрки такi великi, що з них увесь час вискакують величезнi свинi!
  
  Акулiна Орлова, збиваючи в небi слабкi чилiйськi, фанернi лiтаки пролепетала:
  
  - У якому планi полiтик дiд Мороз? У тому планi, що часто роками дiд, i вiд його жарких промов вiє могильним холодом, а для виборцiв приготовлений мiшок iз котом та величезною свинею!
  
  Мiрабела Магнiтна, збиваючи черговий лiтак, який просто аероплан старої конструкцiї, видала:
  
  - Багато полiтикiв iз великими мамонами, але ще бiльше виборцiв iз малими мiзками, що вважають їх дiдами морозами, а потiм розчаровуються сльозами!
  
  Дiвчата, зрозумiло, найбойовiшi та агресивнiшi красунi. I трощать ворогiв капiтально. Хоча трощити чесно кажучи i нема кого. Чилi капiтулювала швидко.
  
  Армiї країн Латинської Америки царською владою не противники. Та й битися вони не хочуть, бойовий дух дуже низький. Так що вiйна зайняла трохи не стiльки, тому що противник сильний, а тому що територiя велика, i не скрiзь є зручнi дороги, рельєф мiсцевостi та джунглi заважають.
  
   I комунiкацiї дуже розтягнутi. Що також створює проблеми. Але загалом до кiнця листопада 1936 року Латинська Америка повнiстю пiдкорена.
  
  I перемога треба сказати переконлива.
  
  Олег Рибаченко цьому задоволений, отримавши новi ордени i звання Генерала-аншефа, i землi, i грошi. Йому це потрiбне. Сам хлопчик i граф та князь одночасно. I головне вiн безсмертний. Як виглядав рокiв на дванадцять, так i виглядає. Правда вiн досить великий, i можна вважати за пiдлiтка, i його чоловiча досконалiсть велика, i з жiнками цiлком може. Навiть дружина має i дiтей.
  
  Ось чому ще раз не одружуватися? I пiти ще дитину зробити.
  
  Хлопчик побiг з пiвдня Чилi, босонiж i в шортах, назад у Санкт-Петербург.
  
  Йому хотiлося розiм'ятись у бiгу своїми ходом. Тим паче хлопчик бiгає вдвiчi швидше за найшвидший гепард, i має феноменальну витривалiсть.
  
  На лiтаку звичайно ж швидше, але хлопчику хочеться на ходу чогось та пописати. I це зручно - босими ногами ти бiжиш, i водночас руками ручкою у зошит пишеш. I щось цiкаве.
  
  В одному з паралельних свiтобудов Японiя в битвi при Мiдвей здобула перемогу - що й мало бути з ймовiрнiстю в дев'яносто вiдсоткiв. I пiсля цього захопила i Гавайський Архiпелаг. Також самураї вдарили i по Iндiї. Щоб врятувати свою найбiльшу колонiю, Черчiлль змушений був перекинути частину вiйськ з Єгипту. Що призвело до того, що операцiю "Смолоскип" було вiдкладено.
  
  Втiм, на ходi вiйни на сходi це поки що не впливало. Нiмцi були розбитi пiд Сталiнградом. Червона Армiя наступала в Українi, але згодом Майнштейн частково вiдновив становище. I лiнiя фронту була така як i в сорок третьому роцi у реальнiй iсторiї.
  
  А ось Єгиптi Роммель таки дочекався пiдкрiплень, у тому числi й танкiв "Тигр" - тридцять новеньких штук i ще чотири нiмецькi та вiсiм iталiйських дивiзiй. I зумiв розгромити таки ослаблених англiйцiв, дiйшовши до Суецького каналу. У умовах Черчилль у квiтнi 1943 року запропонував нiмцям перемир'я термiном на рiк. Рузвельт якого на морi били японцi, i все сильнiше США мучили зростаючi кiлькiстю нiмецькi пiдводнi човни, також запропонував перемир'я на роки. А бомбардування Третього рейху знизили iнтенсивнiсть ще ранiше.
  
  Таким чином, Третiй Рейх узяв пiд контроль пiвнiч Африки, i розв'язав собi руки на заходi.
  
  А ще й суперас Йоган Марсель залишився живим. I це також великий плюс для Третього Рейху.
  
  Таким чином, Гiтлер знову перенiс операцiю "Цитадель", щоб зосередити там бiльше сил i отримати перевагу в технiцi.
  
   Марсель до кiнця сорок другого року збив триста лiтакiв, i отримав за це повторно Лицарський Хрест Залiзного Хреста, iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами.
  
  Пiсля цього його перевели на схiдний фронт. Що виявилося набагато крутiше i не менш вдало для Марселя.
  
  Але вiн продовжував боротися i за п'ятсот лiтакiв до лiта 1943 отримав Лицарський Хрест Залiзного хреста з золотим дубовим листям, мечами i дiамантами. Крiм того, Марсель за чотириста лiтакiв отримав i платиновий кубок Люфтваффе з дiамантами. Так само до серпня довiвши
  
  Кiлькiсть збитих лiтакiв до шестисот Марсель отримав i золотий хрест вiйськових нагород з дiамантами. Перший серед воїнiв Третього Рейху, який досяг подiбної нагороди.
  
  Наступ фашистiв на Курськiй дузi розпочалося лише 1 серпня 1943 року. Причин вiдстрочок було кiлька. У тому числi бажання випробувати у боях новi танки. I не тiльки вiдомi в реальнiй iсторiї: "Тигр", "Пантера" та "Фердинанд". Але i "Лев", який нiмцi змогли запустити в серiю, тому що пiсля перемоги на Мiдуей бомбардувати Третiй Рейх стали набагато слабшими, i у фрицiв вистачило ресурсiв довести танк "Лев", до серiйного випуску. Дещо ранiше було завершено роботу i над "Тигром"-2. Його i в реальнiй iсторiї могли запустити на пiвроку ранiше у серiйне виробництво, але завадило очiкування "Пантери"-2. В даному випадку Гiтлер дав установку швидше за "Тигр"-2 вести в серiю. А "Пантеру"-2 зробити бiльш досконалою, щоб при кращому захистi не важила занадто багато i була б нижчою за силует. I, зрозумiло, "Маус". Ця машина теж завдяки тому, що союзники заважали нiмцям менше, а потiм взагалi перестали заважати, також була створена в металевому виглядi ранiше, i встигла пiти в невелику серiю.
  
  Тож у нiмцiв на перше серпня вже були в строю: "Пантера", "Тигр", "Тигр"-2, "Лев", "Маус" i "Фердинанд". Причому "Тигр" уже виглядав, як i "Фердинанд", дещо застарiлими. А "Лев" вагою дев'яносто тонн, нагадував збiльшений "Тигр"-2. Тiльки бортова броня товща в 100-мiлiметрiв пiд нахилами, i гармата в 105-мiлiметрiв у 70ЕЛ довжина ствола. Правда реальнi бої показали, що це 88-мiлiметрова гармата в 71 ель i швидкострiльнiше i краще, хоч у "Лева" i потужнiше, але тiльки п'ять пострiлiв за хвилину проти восьми, i плюс, зрозумiло, i менший за запас снарядiв.
  
  Збiльшення калiбру теж мiнус.
  
  Загалом нiмцi зiбрали колосальнi сили... I змогла завоювати панування у повiтрi. А Червона Армiя створила потужну оборону. Нiмцi мали бiльше танкiв, пiхоти, знарядь i особливо лiтакiв, нiж у реальнiй iсторiї. Але все одно разом iз резервами Степового фронту СРСР зiбрав понад два мiльйони солдатiв i офiцерiв, п'ять iз половиною тисяч танкiв, близько тридцяти тисяч знарядь та пускових установок, та близько трьох тисяч лiтакiв. I при цьому ще й дуже розвинену в iнженерному планi оборону.
  
  Нiмцi зiбрали разом iз союзниками понад пiвтора мiльйона солдатiв, чотири з половиною тисячi танкiв, шiстнадцять тисяч гармат та газометiв, та близько чотирьох тисяч лiтакiв.
  
  Таким чином фрицi мали перевагу лише у повiтрi, поступаючись сухопутним вiйськам. Особливо в артилерiї. Зате в СРСР був бiльший вiдсоток легших дрiбних калiбрiв гармат. Велику перевагу фрицi мали у важких танках та самохiдках. Крiм того, загальний рiвень мобiльностi нiмецької армiї був вищим. У нiмцiв була перевага i серед мотоциклiв i вантажiвок, i автомобiлiв. Тим бiльше, що постачання пiд ленд-лiз практично припинилося.
  
  Так що сили приблизно близькi за рiвнем, i результат бою незрозумiлий. Нiмцi, мабуть, кращою якiстю, але й радянськi вiйська отримали великий бойовий досвiд. Багато есесовських дивiзiй.
  
  Червона армiя у оборонi. Тож шанси приблизно п'ятдесят на п'ятдесят.
  
  1 серпня нiмцям вдалося досягти деякої тактичної раптовостi, але не стратегiчної. На цей фашисти змогли переграти червону армiю пiдсунувши дезiнформацiю, i артпiдготовка не вiдбулася.
  
  Пiсля чого рушили фашистськi монстри.
  
  На танку "Лев", їде жiночий екiпаж Герди. Дiвчата налаштованi битися. Вiд бронi їхнього танка снаряди вiдскакують як горох. У чоло його нiчим не вiзьмеш.
  
  Герда робить пострiл за допомогою босих пальчикiв нiжок i вимовляє:
  
  - Полiтик - це, таке лайно, що найкраще спливає у каламутних водах, передвиборчiй кампанiї!
  
  Шарлота стрiляє слiдом за нею i теж потрапляє до радянської гармати, агресивно вимовляючи:
  
  - Полiтики як дiти люблять багато писати, але на вiдмiну вiд дiтей роблять сиротами розуму виборцiв!
  
  Лупанула з кулеметiв танка "Лев" та Крiстiна, помiтивши:
  
  - Полiтик використовує як сачка для лову виборцiв з iнтелектом бабок свiй довгий мову!
  
  По черзi з гармати цвяхнула i Магда, проворкувавши:
  
  - Полiтик - це повiя чия мова надто довга, щоб принести задоволення, i надто короткi ноги, щоб з розсовуючи, пiднятися до вершини!
  
  А у небi боролися й нiмецькi лiтаки. Цього разу в серiю надiйшов МЕ-309, оскiльки союзники не бомбили i перейти на випуск нового, досконалiшого та найпотужнiшого лiтака стало легше.
  
  МЕ-309 мав швидкiсть до 740 кiлометрiв на годину, що гвинтової машини досить багато, i три 30-мiлiметровi авiагармати, i чотири 14-мiлiметровi кулемети. Сiм вогняних точок для одномiсного винищувача багато.
  
  Зрозумiло, поза конкуренцiєю Йоган Марсель, але вiдкрили свою кар'єру двi нiмецькi дiвчата, просто найвищого класу льотчицi: Альбiна i Альвiна. I вони i гарнi, i борються на Курськiй дузi босонiж i бiкiнi.
  
  Альбiна збила нальоту радянську машину i пискнула:
  
  - Полiтик хоче стати небожителем, але в нього тiльки гординя до небес, а на дiлi вiн з пекла духом бiс!
  
  Альвiна агресивно зазначила, збиваючи черговий за рахунок лiтака Червоної армiї:
  
  - У полiтика є дзьоб, яким вiн може посунути, i є мова, якою вiн може вколоти, але у цього пернатого вiдсутнi крила, щоб пiднятися над власними проблемами!
  
  Альбiна знову збила в небi радянський ЯК i проворкувала:
  
  - Полiтик - це орел, i ще не так погано якщо безкрилий, куди гiрше якщо вiн пiвень безмозкий!
  
  Альвiна взяла i пустила в супротивника чергу авiацiйних снарядiв i проворкувала:
  
  - Полiтик подiбно до жiнки примхливий, i любить вiддаватися за грошi, але народити здатний лише монстрiв в управлiння, козлiв на городi, i свиней у кишенi!
  
  Дiвчата робили iз радянської авiацiї вiдбивну котлету.
  
  Альбiна на МЕ-309 зрiзала радянську машину та вiдзначила:
  
  - Технiка без рук людських мертва, а без мiзкiв убиває творця!
  
  Альвiна з цим охоче погодилася, збивши радянський фронтовий бомбардувальник, за допомогою босих пальчикiв нiжок:
  
  - Якщо полководець баран, то жодна технiка, навiть винайдена лисицею, не допоможе виграти поєдинок у того, хто не є дятлом!
  
  Дiвчата в небi Червону армiю драли, як липку. Нiмцi змогли вклинитися у позицiї радянських вiйськ. I за першi два днi пройшли п'ятнадцять-двадцять кiлометрiв.
  
  Танк "Маус" у боях брав участь уперше. У ньому теж команда дiвчат, на чолi з Адалою.
  
  Нiмецька машина сто вiсiмдесят вiсiм тонн важить. Це дуже велика вага. I рухається тяжко.
  
  Адала стрiляє зi 128-мiлiметрової гармати за радянськими позицiями, i буркує:
  
  - Якщо полiтик завжди свиня, то диктатор хоч iнодi лев, але здирає при цьому жирнi шматки з виборця!
  
  Агата погодилася, палячи з 75-мiлiметрової гармати, i теж використовуючи босi пальчики нiжок:
  
  - Солдат у чомусь лише пiшак на шахiвницi, але може пройти в генерали, полiтик навiть якщо вiн i важлива постать назавжди залишиться сумiшшю лисицi зi свинею!
  
  Дiвчина-танкiст Матiльда ​​лупнула з кулеметiв i перевiряла, пiдморгуючи своїм хлопцям:
  
  - У людини два головнi ворога: бiднiсть i старiсть, але якщо першу деяким могли перемогти, то вiд другої лише один порятунок - смерть!
  
  Вiола теж гарна дiвчина, керуючи танком, проворкувала, вискалив зубки, кольори перлiв:
  
  - I царя, i раба народжує жiнка з болем, але полiтика породжує зраду з нестерпним мукою для виборцiв!
  
  Домiнiка допомагаючи заряджати важкий снаряд у потужну зброю, дуже логiчно зауважила:
  
  - Коли Бог хоче покарати трохи вiн позбавляє розуму правителя на один президентський термiн, але якщо Всевишнiй хоче покарати серйозно, то виборцi позбавляються розумного вибору на всi компанiї!
  
  I дiвчина як зареготають. I врiжуть по росiйських вiйськ цiлком капiтально.
  
  "Маус", танк очевидно великий, i добре захищений з усiх ракурсiв. Але дорогий, тяжкий, тихохiдний. Але снаряди вiд нього сиплються, як горох. У цьому планi цей танк пiдходить для прориву i його пускають вперед. Ось тiльки взяв вiн i на мiнi пiдiрвався.
  
  Агата помiтила iз сарказмом:
  
  - Коли у Бога цейтнот, виборцям не вистачає часу, щоб покаятися у своєму виборi полiтиканiв!
  
  Адала пальнула з гармати за радянськими позицiями, перевернувши гаубицю, i прошипiла:
  
  - Навiть якщо виборець сiм п'ядей на лобi, то все одно обере полiтика з сiмома п'ятницями на тижнi, i вiчним вихiдним у виконаннi передвиборчих обiцянок!
  
  Матильда, строчачи з кулеметiв, по наповзає на "Маус" радянським солдатам i вбиваючи росiян, помiтила:
  
  - Краще мати одного царя нiж сiм бояр на тронi, у семи няньок дитя без ока, у семи бояр влада без царя в головi!
  
  Вiола намагалася витягнути танк iз мiнного поля, упираючись босими нiжками i вiдзначила:
  
  - Навiть тиранiя краща за повну анархiю, один великий вовк, менше вб'є народу, нiж мiльйон просочених заразою комарiв!
  
  Домiнiка, пiддавши черговий важкий снаряд, цiлком рацiонально i з розумом вiдзначила:
  
  - Слон боїться маленької мишi, грiзного диктатора iмперiї звалить крихiтна крапелька отрути, а мала бацила покладе мiльярд народу!
  
  Могутнiй "Маус" на заднiй передачi абияк все-таки вiдповз назад. Гiтлерiвцi були готовi до нових перемог чи навпаки трепки.
  
  Курська дуга гуркотiла, i iскрила... I бої тут такi жорстокi та лютi.
  
  Наче вивергаються потоками лави. I не зупинитися, не змiнити ноги.
  
  Сяють нашi обличчя, сяють чоботи.
  
  Гiтлер щогодини отримував вести з фронту. Наступ йшов не зовсiм за планом, але фашисти вклинилися. Танк "Маус" показав свою живучiсть. Як i "Лев". Але загалом надважкi машини не дуже. "Пантера" через слабкостi бортiв не надто виявилася живучою. А ось "Тигр", який через його квадратну форму вважався морально застарiлим, якраз здався непогано. Мабуть, найкраще за всi нiмецькi танки. I це звичайно стало маленьким вiдкриттям Курської дуги.
  
  У небi нiмцi захопили панування. I Йоган Марсель, як завжди, блискуче збиваючи росiян десятками. Але i зрозумiло дiвчата Альбiна та Альвiна себе показали сильно. Стала пiднiматися i нова зiрка аса Хаффмана. I Рудель теж на штурмовику трощив радянськi танки. А з'явилася ще Фокке-Вульф Хельга. Теж дiвчина дуже сильний ас.
  
  Вона навiть заявила, вразивши черговий радянський танк:
  
  - Шахи вимагають логiки, iнтуїцiї та кмiтливостi для перемоги, у полiтицi часто достатньо однiєї пiдлостi, правда перемога при цьому завжди пiррова!
  
  Рудель iз цим погодився, вiн ще був молодий i поки не покалiчений:
  
  - Воїн на вiйнi схожий на Сатану, якщо не силою, то вiдвагою з яким кидається на бога вiйни!
  
  Б'ються нiмцi звичайно ж сильно. Але й Червона Армiя бореться як титановий метал. I не поступаються радянським бiйцям нi на крок, без бою.
  
  Оленка також у бою зi своєю командою попереду вiстря гiтлерiвського клину. А нiмцi таким чином люблять ворога ламати.
  
  Оленка жбурнула босою нiжкою вбивчої сили бомбу i пропищала зi смiшком:
  
  - Людина народжується iз прагненням пiзнати мудрiсть, а от з бородою народитися лише козел, i то не завжди буквальний!
  
  Анюта, ведучи вогонь по гiтлерiвцям, з цим охоче погодилася, кинувши босою нiжкою гранату:
  
  - Людина хоче мати силу бика, але ослячий розум перетворює її на барана на шашлик!
  
  Алла, ведучи вогонь по ворогу, i кидаючи босими пальчиками нiжок вибуховий пакет, в'якнула:
  
  - Немає нiчого неможливого для прогресу, лише дати щастя кожному вiн безсилий, через всесилля людської заздростi та егоїзму!
  
  Марiя теж лупнула по супротивнику, капiтально рознесла кидком босої нiжки танк i проворкувала:
  
  - Дати щастя кожному безсилий навiть всемогутнiй Бог, так навiть Всевишнiй не знайшов протиотрути вiд таких якостей: коли людинi всього мало, i здається, що у сусiда все краще, включаючи i дружина!
  
  Маруся з цього босонi батальйон дiвчаток жбурнула голими пiдошвами, цiлу зв'язку гранат i проворкувала:
  
  - Справжнє щастя - це не коли в тебе є все те, що ти забажаєш, тому що подiбне нереально i мiльярдеру, а коли перестаєш заздрити сусiду - хоча подiбне часто фантастика!
  
  Мотрона ця засмагла, мускулиста дiвчина в одних лише трусиках, запустила босими нiжками важкий, саморобний вибуховий пакет iз вугiлля, i проворкувала:
  
  - Здавалося, що простiше перемогти в собi заздрiсть до сусiда i придивлятися до його дружини, але часом легше впустити небо на землю, нiж перестати ревнувати до успiху iншого!
  
  Олiмпiада це могутнє дiвчисько-богатир взяла i пiдкинула цiлу дiжку з вибухiвкою, розiрвала масу фашистiв i перевернула навiть танк "Пантеру" i прочирiкала:
  
  - Як можна перемогти в собi егоїзм - перестань згадувати, що твiй предок мавпа, а згадай, що створений за образом i подобою Божою i народжений вiд Всевишнього, i що твоя головна мета - послужити небожителям!
  
  А ось Сталенiда разом iз голоногою Тамарою та Веронiкою навела 203-мiлiметрову гармату. I як довбає з неї по "Маусах". Теоретично таким знаряддям можна навiть цього монстра пробити, але ... Снаряд хоч i важкий, але не бронебiйний, i йде в рикошет вiд бронi цього монстра. Все ж таки 250-мiлiметрiв нахиленого металу в лоб. Такий ось створення iнженерної думки Третього Рейху.
  
  Сталенiда зi смiшком зауважує:
  
  - Людина йде шляхом прогресу вiд мавпи до всемогутностi, полiтик рухається кар'єрними сходами вiд лисього пiдлабузництва, до свинської диктатури!
  
  Вiкторiя, Веронiка та Тамара, упираючись босими нiжками, засунули сто кiлограмовий снаряд у зброю, i стали його наводити.
  
  Вiкторiя, ця гарна дiвчина в бiкiнi, скелячи зубки, дотепно помiтила:
  
  - Людину чекає по життю багато проблем, але пiсля смертi - душi ще належить знайти собi мiсце, до раю не пускають грiхи, а в пеклi заклюють пiвнi!
  
  Веронiка, упираючись голими п'ятами в траву смарагдового кольору, теж з подiбним погодилася:
  
  - Тiло часом носити важко, а душа невагома, якщо ти жив грiшно, у раю не знайдеш собi вдома!
  
  Тамара зi смiшком, скелячи зубки, цiлком логiчно заявила, пускаючи iскри iз зубiв:
  
  - Чоловiк любить дивитися на голi нiжки жiнок, а жiнка любить заганяти, попередньо взувши до вух, i здерши три шкури мужика пiд каблук!
  
  Сталенiда вискалившись у бiлозубiй, i дуже агресивнiй посмiшцi, i упираючись голими, круглими п'яточками, вiдзначила:
  
  - Чоловiковi пiд жiночим пiдбором витонченого черевичка, куди приємнiше нiж пiд чоботом диктатора, особливо якщо той iнтелектом лапоть!
  
  Вiкторiя хихiкнула, пославши снаряд дугою i видала:
  
  - Полiтик - це завжди горбата тварина, але з верблюдом має спiльне, тiльки те, що плювати вiн на нас хотiв!
  
  Веронiка агресивно заявила, пiдморгуючи i красиво заявила, з великою гiднiстю:
  
  - Полiтик плює на нас як верблюд, але при цьому хоче, щоб нашi спини зiгнулися горбами у поклонi своїй нiкчемностi!
  
  Тамара агресивно помiтила, пiдтягнувши черговий, величезної, руйнiвної сили.
  
  - Верблюд - це пароплав пустелi, а полiтик - це свиня, яка квiтучий край перетворює на пустирi!
  
   На третiй день нiмцi ще трохи просунулися. "Мауси", "Леви", "Тигри" та "Пантери" стали частiше ламатися. Мешканцi з ними було багато.
  
  Герда вiдзначила, пославши снаряд iз гармати, проти радянського дзоту. Найбiльш сильне нiмецьке зброю тут було ефективнiше, нiж дрiбнi снаряди "Пантери".
  
  - Чим важче у чоловiка тiло, тим важче йому стати вагою в очах жiнки як iнструмент для задоволення тiла!
  
  Шарлота зазначила, посилаючи вбивчу силу снаряд на позицiю радянських вiйськ:
  
  - Мiзки на дотик м'якi, але мають пробивну силу, бiльше, нiж чавуннi кулаки!
  
  Христина вела вогонь по ворогу, вибивала радянськi вiйська i перевiряла, вискалив зубки:
  
  - Якщо голова у тебе суцiльна кiстка, значить становище життя буде немiцним!
  
  Магда довбала по супротивнику, використовуючи босi пальчики нiжок, рознесла його, перевернувши росiйську гармату, i помiтила:
  
  - Немає бiльшої сили духу для людини, нiж визнання власних помилок, але для полiтика подiбне марно, оскiльки вiн гадить цiлком усвiдомлено, i помиляється виборець, його вибравши!
  
  Дiвчата такi, що з ними не посперечаєшся.
  
  Воюють i з радянської сторони двi самки-снайпери Алiса та Анжелiка.
  
  Вони теж луплять фашистами.
  
  Алiса пальнула i заявила, пiдморгуючи напарницi:
  
  - Якщо ти солдафон дубовий, то бути тобi таким же бубновим генералом, як голий король, з якого зняли стружку!
  
  I босими пальчиками нiжок жбурнула гранату, розриваючи частини гiтлерiвцiв.
  
  Анжелiка теж як лупне по фрицях, i голою п'ятою пiддасть руйнування смертi i пискне:
  
  - Полiтик у своєму егоїзмi навiть пообiцяти не може нiчого для виборця корисного, бо золота гора, яка ламаного гроша не вартує, може тiльки придавити!
  
  Алiса знову пальнула в ворога влучно, кинула пальчиками голої нiжки вбивче, i пискнула:
  
  - У брехнi у полiтика не рiвних, в виправданнi невиконання обiцяного вiн вiртуоз!
  
  Анжелiка як захихотить, i черга зрiже масу фашистiв, i вiд голої пiдошви красунi летить зв'язування гранат. Дiвчина реве:
  
  - Полiтик намагається брехати, щоб урвати левову частку, i свинячити заради жирних шматкiв, але лев вiн тiльки навмисне, а от свиня справжня!
  
  . РОЗДIЛ Љ8.
  
  Олег Рибаченко трохи пописав i на iнший твiр, хоч i схожий;
  
   Наступного дня 23 квiтня термiново вiдбулося засiдання ставки. Ситуацiя загострилася настiльки, що вперше iз сорок другого року, всi бачили Сталiна таким нервовим i похмурим. Нiмцi змогли iстотно потiснити радянськi вiйська пiд Берлiном, на пiвдень i на пiвнiч вiд вибити Червону армiю з плацдарму.
  
   Але це ще не найстрашнiше. Вiдбулися поразки i бiльше особливо в сорок першому роцi, i так не панiкували.
  
   Викликала збентеження i розгубленiсть поява безлiчi нових нiмецьких бiйцiв. А саме дiвчат у бiкiнi, босих, мускулистих, засмаглих i свiтловолосих.
  
   I б'ються цi дiвчата наче монстри. I дуже живучi. Навiть отримавши рани продовжують бiгти та боротися. Дуже вони й гарнi. I стрiляють так влучно, що там, де вони вже й оборону не прорвеш. I взагалi це нiби маячня якась. А дiвчата все наповзають та наповзають.
  
   Жуков, повiдомивши останнi новини, розвiв руками:
  
   - Це шаленство товаришу Сталiну!
  
   Вождь усiх часiв та народiв помiтив:
  
   - А не божевiлля, що я тебе не розстрiляв за сорок перший рiк?
  
   Маршал дрiбно почав трястись. Нерви у всiх межi. Ось-ось здавалося перемога i кiнець вiйнi, а тут така нагода?
  
   Хiба ж можна таке тривiально пережити? Коли, здавалося б близька перемога, обертається такого роду катастрофою?
  
   Точнiше поки що говорити про катастрофу рано, але зiткнувшись iз невiдомим явищем, радянськi генерали припухли. I не знають реально, що їм тепер робити.
  
   Рокоссовський запропонував:
  
   - Авiацiю треба кинути у бiй!
  
   Жуков мотнув головою:
  
   - Вже бомбимо з усiх сил! Але цього мало! I нашi лiтаки збивають у великiй кiлькостi!
  
   Конєв запропонував свiй варiант:
  
   - Вiдвести вiйська за Одер! I з усiм розiбратися!
  
   Жуков iз сумнiвом зазначив:
  
   - I що затягти вiйну?
  
   Сталiн подивився на портрет Олександра Суворова, i ричав:
  
   - Нi кроку назад!
  
   Рокоссовський кивнув:
  
   - Потрiбнi новi сили i танковi армiї!
  
   Сталiн буркнув:
  
   - Кинемо в бiй усi резерви ставки!
  
   Жуков зауважив:
  
   - Бiльшiсть резервiв i так уже в бою... Як би нам не обвалити фронт!
  
   Сталiн проревiв:
  
   - Берлiн має бути взятий! I слiд скорiше вийти до Ельби.
  
   Але сказати простiше, нiж зробити.
  
   Фашисти 23 квiтня за допомогою дiвчат продовжували контратакувати та активно обороняться. I час вiд часу i то там, то тут перекидали радянськi частини.
  
   Союзники тимчасово призупинили наступ, стривоженi даними про новi нiмецькi дивiзiї з босоногих дiвчат, у бiкiнi, якi борються дуже добре.
  
   А вночi на 24 квiтня новi табуни дiвчат атакували радянськi вiйська та прорвалися до Зеєлiвських висот. I де-не-де їх навiть осiдлали.
  
   Бої кипiли страшнi та пагорби переходили з рук у руки.
  
   Герда борючись iз радянським бiйцями, зазначила:
  
   - Я беру нагору не кiлькiстю, а якiстю!
  
   Шарлота збиваючи росiйських солдатiв влучними пострiлами це пiдтвердила:
  
   - Ми народженi для перемоги!
  
   Нiч видалася дуже спекотною. Двi радянськi танковi армiї виявилися майже повнiстю знищенi у зустрiчному бою фаустпатронами та гранатами дiвчат.
  
   Сталiн явно психовав... Але зробити нiчого не мiг. Дiвчата-клони чудово бачили в темрявi, i змогли вiдрiзати кiлька радянських армiй, i утворити котел на пiвдень вiд Берлiна.
  
   Маса радянських солдатiв втрачала голову вiд безлiчi дiвчат, їхнiх голих нiг, i грудей. А войовницi навмисне зривали лiфчики та показували полуничнi соски.
  
   Вiд чого солдатам ставало погано... 25 квiтня нiмецькi дiвчата клони остаточно зайняли Зеєловськi висоти i завершили оточення пiвденного корпусу радянських вiйськ.
  
   Вони цi дiвки дуже сильнi. I стрiляють iз трофейних та нiмецьких зенiток дуже влучно.
  
   Втрати радянської авiацiї просто критичнi. Вибиває лiтаки у геометричнiй прогресiї.
  
   На Хе-162 з'явилися дiвчата та даючи молотити. I не лише радянську, а й американську авiацiю.
  
   I вони дуже вправнi войовницi в небi...
  
   А двадцять шостого квiтня i пiвнiч Iталiї прибули перший батальйон босоногих дiвчат, i вiдразу вступив у бiй.
  
   Вони як обрушилися з диким криком та ревом на американських десантникiв. То тi побiгли в панiцi. Пара сотень солдатiв потрапило в полон. I були кинутi танки.
  
   Пiд Берлiном кипiли бої... Нiмцi билися завзято i не тiльки клони. Наприклад, i в Схiднiй Пруссiї несподiвано опiр затягнувся, i гiтлерiвцi вiдмовилися здатися. I билися з дикою люттю вже не зовсiм приречених.
  
   Дiвчата атакували оточених радянських солдатiв, i де-не-де скинули Червону армiю з плацдармiв.
  
   А 27 квiтня, вже бiльше дiвчат, билося в Iталiї, i тiснило американцiв...
  
   А пiд Берлiном фашисти вийшли до Одера, завершивши оточення радянських вiйськ.
  
   Тим у казанах гинули... Швидко вiдбувався перелом. Дiвчата всi прибували без перерви.
  
   28 квiтня, вже фрицi билися з росiянами в Австрiї, i там їх теж стали пiдтискати...
  
   29 квiтня завершився розгром частини радянських сил за Одером... А босоногi дiвчата стали з'являтися i на захiдному фронтi.
  
   У бою з'явився i танк "Маус". На ньому екiпаж iз п'яти дiвчат. I вони як палять за радянськими позицiями.
  
   Луплять iз забiйної гармати. I розбивають танки тридцятьчетвiрки. Причому, дуже лихо.
  
   Агата дiвчина-клон каже:
  
   - Що панове-товаришi - вам хана!
  
   I снарядом забiйним як прошибе противника. I зiрве з тридцятьчетвiрки вежу.
  
   I нiмецькi двiйки верещати вiд захоплення. I Герда з Шарлотою у танку вирiшили побалуватись.
  
   Машина яка поки що iснує лише в єдиному експериментальному екземплярi.
  
   Герда, Шарлота, Крiстiна та Магда їдуть на танку Е-100 класу У. Ця машина компактнiша, на чотири члени екiпажу. I її озброєння - реактивний бомбомет та унiверсальна гармата 88-мiлiметрiв 100 ЕЛ - винищувач танкiв.
  
   Войовницi собi їдуть i насвистують.
  
   Герда стрiляє з довгої гармати. Пробиває в борт з дистанцiї Т-34 i цвiрiнькає:
  
   - Для Батькiвщини ми серце вiддамо,
  
   А Сталiна засмажимо i з'їмо!
  
   Шарлотта пальнула iз реактивного бомбомета. Накрила радянських бункер i пискнула:
  
   - Ми непереможнi!
  
   Христина взяла i прогарчала, натискаючи на курок босою п'ятою:
  
   - Дiстанемо i в тому, i в iншому!
  
   Довбанула причому влучно i Магда. Розбила радянську САУ СУ-152. I проворкувала:
  
   - Буде час, настане перемога!
  
   Герда провизжала, стрiляючи:
  
   - Нас нiкому не зупинити!
  
   Шарлотта пiдтвердила:
  
   - Але пасаране!
  
   Руда бестiя пройшла разом iз Гердою всю другу свiтову вiйну, починаючи вiд Польщi, i закiнчуючи цим травневим наступом. Багато чого бачила руда чортiвка.
  
   I готова битися до кiнця!
  
   Крiстiна теж стрiляє, i вишкiрилася. Її волосся золотаво-руде. На вiйнi дiвча не старiють, а навiть, мабуть, молодшають! Вони такi лютi i велелюбнi. Скелять собi зубки.
  
   А в зубках жодної дiрочки.
  
   Магда має шевелюру кольору сусального золота. I теж активно скеляться. Класне дiвчисько. У нiй така агресивна грацiя та енергiя тисячi коней.
  
   Герда дiвчина з бiлим волоссям стрiляє, i з усмiшкою помiчає:
  
   - У свiтi багато є й доброго i бридкого... Але чорт забирай, наскiльки ж тривала ця вiйна!
  
   Шарлотта iз цим погодилася:
  
   - I справдi, друга свiтова вiйна тягнеться надто вже довго. Всi бої i бої... Це реально вимотує!
  
   Христина рушила босою нiжкою по бронi i в'янула:
  
   - Але Британiя досi не переможена!
  
   Магда пальнула по росiйських i ринула:
  
   - А має бути повалена! Це наше кредо!
  
   Герда прошипiла, стрiляючи по росiйських, i скелячи зуби, кольори слонової кiстки:
  
   - Нам потрiбна перемога!
  
   Довбанула i Шарлота, пров'якавши:
  
   - Одна на всiх ми за цiною не постоїмо!
  
   Крiстiна руда i золота бестiя промовила:
  
   - Нi! Чи не постоїмо!
  
   Магда прицмокнула червоними губками, прочiрiкавши:
  
   - Ми за цiною не в магазин ходимо!
  
   I вистрiлила златоволоса гарпiя.
  
   Герда теж довбала по росiйських танках. Пiдбила машину i в'якнула:
  
   - Ми найсильнiшi у свiтi!
  
   Шарлота пiдспiвуючи додала:
  
   - Ворогiв усiх замочимо у сортирi!
  
   Христина пiдтримала пiсенний порив:
  
   - Не вiрить Вiтчизна сльозам!
  
   Магда спiвуче продовжила:
  
   - А всiм комунiстам дамо по мiзках!
  
   I дiвчата пiдморгнули один одному. У них загалом гарний танк. Тiльки з дистанцiї важко пробити IС-3 у чоло. Але й снаряд у нiмцiв непростий, а з урановим сердечником. I в армiї багато дiвчат-клонiв. Якi борються з несамовитою люттю. I з ними не кожен може зрiвнятися.
  
   Дiвчата звикли битися босонiж. Ще у Польщi вони були лише в одному бiкiнi, та босi.
  
   Коли гола пiдошва стикається з поверхнею землi, це омолоджує. Може, тому дiвчата не старiють! Хоча час i йде! Войовницi скажемо прямо вельми героїчнi.
  
   Стiльки подвигiв здiйснили, а борються, наче звичайнi солдати. I завжди лише у бiкiнi, i босi. Взимку їм навiть приємно шльопати босими нiжками по кучугурах.
  
   Герда стрiляє i спiває:
  
   - Ми пройдемо вогонь та воду!
  
   Шарлота пальнула по росiйських з бомбомета i видала:
  
   - Слава прусському народу!
  
   Христина теж вистрiлила, i пискнула:
  
   - Ми керуватимемо планетою!
  
   Магда цвяхнула i пiдтвердила:
  
   - Обов'язково будемо!
  
   Герда знову врiзала снарядом i пискнула:
  
   - Нас не зупинить навiть напалм!
  
   Шарлотта iз цим погодилася:
  
   - I навiть атомна бомба, яку ми не боїмося!
  
   Христина шикнула i вiдповiла:
  
   - Атомну бомбу американцям створити не вдалося! Це блеф!
  
   Магда вигукнула на всю горлянку:
  
   - Миру вiд нового нiмецького порядку не втекти!
  
   Видно, що дiвчата й справдi завелися на єдинiй експериментальнiй машинi. Але як молотять супротивника.
  
   30 квiтня нiмцi остаточно скинули радянськi вiйська за Одер i добивали оточенi котли, де сили Червоної армiї танули на очах.
  
   Було видно, що спроба штурму Берлiна з трiском провалилася. I тепер Червона армiя втратила iнiцiативу. Але ж це ще не всi адже все новi сили прибувають.
  
   1 травня нiмцi вже дали бiй та союзникам на заходi. Американцi почали задкувати i кидати танки пiд натиском дiвчат у бiкiнi. Не вiдрiзняючись стiйкiстю та боячись нової чудо-зброї, союзники стали вiдступати.
  
   Сам Трумен наказав вiдiйти за Рейн i швидше зайняти за великою рiчкою оборону. Черчiлль не бажаючи воювати наодинцi повторив цей наказ англiйським вiйськам. I союзники рушили на захiд, кидаючи боєприпаси, технiку, пальне та колони з полоненими.
  
   Вони побачили щось незбагненне i нове, i це їх налякало. Американцi, що потрапили в полон, падали ниць i жадiбно цiлували дiвчатам-красуням босi ноги. I не лише ноги. Деякi їх змушували лизати i лоно Венери.
  
   Полонених ставало дедалi бiльше. Здавалися й радянськi частини.
  
   Багато солдатiв просто панiкували, побачивши таку красу i досконалiсть.
  
   Вони ж дiвча дуже точно стрiляють, i вiд них не врятуватися.
  
   I войовницi наступали i розповзалися
  
   2 травня вже йшов наступ босоногих красунь в Австрiї. I вони поперли лавиною. I при цьому дiвчата рухалися короткими перебiжками.
  
   I кидали босими пальчиками нiжок убивчої сили гранати. I розривали бiйцiв Червоної Армiї на частини.
  
   I радянськi вiйська задкували. Але боролися з дикою люттю. Але й бойовi дiвчата билися з агресивною люттю. I проривалися вперед.
  
   Все частiше в небi з'являлися НЕ-162 - простi у виробництвi та дуже гарнi льотнi характеристики. Дуже потужнi цi винищувачi. Хоча озброєння i не супер, але маневренiсть чудова i майже повнiстю з дерева зробленi.
  
   3 травня нiмцi добили нарештi вiдрiзанi радянськi вiйська у Берлiна, i перебили масу супротивникiв.
  
   Частина солдатiв здалася в полон, дiвчата їх буквально шокували та ґвалтували. Вони дуже пристраснi. I деякi солдати спецiально здавались в полон, щоб бути зґвалтованими дiвчатами-красунями.
  
   Втiм, наполегливо билися й радянськi частини. Але спробуй встояти, коли проти тебе використовується така досконала генетика дiвчат i новiтня технiка.
  
   Ось, наприклад, i лiтаюча тарiлка: Диск Бiлонцi кинута в бiй.
  
   Двi дiвчини Альбiна та Альвiна летять собi на такiй лiтаючiй тарiлцi. Вони невразливi завдяки сильному ламiнарному струменю. Але й не можуть вести вогонь. Натомiсть завдяки колосальнiй швидкостi можуть наздоганяти та таранити радянськi лiтаки.
  
   Альбiна, нагинаючи свiй дисколет, помiтила:
  
   - Технiка залiзна, безумовно, потрiбна i дуже корисна!
  
   Альвiна хихiкнула, вишкiрила зубки i прошипiла:
  
   - Але все вирiшує дух!
  
   Альбiна уточнила:
  
   - Самий що не є саме бойовий дух!
  
   Обидвi блондинки дiвчини i в бiкiнi. Дуже красивi та босоногi. Коли войовниця без взуття, їй щастить. Ось зараз дiвчата такi барвистi та чудовi.
  
   I перш нiж вирушити на лайку, красунi обов'язково попрацюють язичком iз чоловiчою досконалiстю. Це настiльки приємно i заряджає енергiєю. Войовницi люблять пити iз чарiвної судини. Це реально їм свято плотi.
  
   Ось як добре дiвчатам.
  
   Альвiна збила два радянськi IЛ-10 i прочирiкала:
  
   - Славне наше полювання!
  
   Альбiна пiдтвердила таран та видала:
  
   - I нiколи не стане останньою!
  
   Альвiна звалила ще три радянськi штурмовики, i пискнула:
  
   - Ось як ти думаєш, Бог любить Нiмеччину?
  
   Альбiна iз сумнiвом похитала головою:
  
   - Зважаючи на все не дуже!
  
   Альвiна хихикнула i перепитала:
  
   - А чому ти так думаєш?
  
   Альбiна таранила двi радянськi машини i пропищала:
  
   - Вiйна триватиме надто довго!
  
   Альвiна логiчно помiтила:
  
   - Зате ми наступаємо!
  
   Альбiна вишкiрилася i в'якнула:
  
   - Тож i перемога прийде!
  
   Альвiна збила вiдразу чотири радянськi лiтаки, смiливим маневром i пискнула:
  
   - Неодмiнно прийде!
  
   Альбiна вважала за потрiбне нагадати:
  
   - Пiсля Сталiнграда вiйна пiшла не за правилами...
  
   Альвiна з цим погодилася:
  
   - Правильно не за правилами!
  
   Альбiна в досадi пискнула:
  
   - Ми стали програвати!
  
   Альвiна пропищала з досадою:
  
   - Безперечно стали!
  
   Альбiна таранила ще кiлька радянських машин i пискнула:
  
   - Хiба це не проблема для нас?
  
   Альвiна збила пару росiйських винищувачiв i вдарила:
  
   - Думали, ситуацiя взагалi безнадiйна!
  
   Альбiна хитромудро оскалилася i прошипiла:
  
   - А зараз що ми бачимо?
  
   Альвiна прочирiкала з апломбом:
  
   - Щось непохитне та неповторне!
  
   Альбiна блиснула перлинними зубами i вiдповiла:
  
   - Те, що Третiй Рейх перемагає!
  
   Альвiна звалила ще пару радянських штурмовикiв i вивела:
  
   - Справдi, зобов'язанi перемогти!
  
   Дiвчата поскалили пики. Свого часу вони попрацювали, причому офiцiйно у солдатському борделi. Багато пропустили через себе чоловiкiв, i не лише бiлої раси. I їм це дико подобалося. До чого тiлам таке приємно. Але потiм повiї потрапили пiд радянський удар. Їх захопили у полон. Ну, красунi думали, що їх зґвалтують. А ось чортос два!
  
   Змусили повiю рити окопи та траншеї. А це колишнiм нiчним феям дуже не сподобалося. Так вони усi змогли втекти. Спокусили таки вартових.
  
   I поклялися росiянам помститися.
  
   I воювали проти Росiї. Такi ось бiса...
  
   Альбiна звалила ще кiлька росiйських машин i пробурчала:
  
   - Все ж таки з чоловiками жити можна!
  
   Альвiна з цим охоче погодилася:
  
   - Не можна навiть, а треба!
  
   Альбiна вишкiрила зубки i вiдповiла:
  
   - Але все ж таки... Вбивати солодко.
  
   I дiвчини збила рухом дисколету ще п'ять радянських машин.
  
   Альвiна хихикнула i видала:
  
   - А коли буває й гiрко?
  
   Альбiна збила ще шiсть машин i вiдповiла:
  
   -Пiсля перемоги одружуся! I народжу десятьох дiтей!
  
   I обидвi дiвчата розреготалися.
  
   I заспiвали;
  
   Ми лицарi вiри фашизму,
  
   Стремо в пилюку бiйцiв комунiзму!
  
   I як розсмiяються, скелячи свої гори з бiлими верхiвками.
  
   Та то дiвчата бойовi, та кажуть ще якiсь. Новий вид озброєння дуже ефективний як таран, але дисколет самi вести вогонь не можуть. Але фрицi пiднесли Червонiй Армiї вражаюче сюрприз. Тодi як союзники вже задкують. От i в Iталiї стали вiдходити, як тiльки з'явилися босоногi дiвчата в бiкiнi, а то й зовсiм в одних трусах.
  
   4 травня нiмцi почали наступ на Вiдень, а 5 травня бої точилися вже в самому мiстi. Вiйницi просувалися короткими перебiжками. Солдати Червоної Армiї зазнавали подiбностi до шоку. I багато хто з них здавалися в полон дiвчатам. Яка люто атакували. I в тому числi деякi мали новi види технiки.
  
   Але у фрицiв чотири дiвчата i такi хорти.
  
   Герда вистрiлила з гармати i вразила IС-3 вниз корпусу, викликавши детонацiю i руйнування, i прочирiкала, блимаючи сапфiровими очима.
  
   - Нi, все-таки Бог любить Нiмеччину! Ми обов'язково переможемо!
  
   Шарлота iз цим охоче погодилася:
  
   - Ми не можемо програти! Скоро вийдемо до Смоленська, i до Москви буде рукою подати!
  
   Христина вишкiрила свої перлиннi кусачики i в'янула:
  
   - Дiйдемо, буде час i до Владивостока! Хоча нашi вiйська ще й на Одерi стоять!
  
   Магда з жалем вiдзначила:
  
   - А японцi вже майже розгромленi Америкою. Це дуже серйозно, у нас втрачено важливого союзника.
  
   Герда пiдбила новий радянський танк i пискнула:
  
   - Обiйдемося i без них!
  
   Шарлота хихикнула i помiтила:
  
   - Якщо малюк усмiхнеться, можливо, все обiйдеться!
  
   Христина видала у риму:
  
   - Вiд усмiшки лопнув бегемот!
  
   Магда пiдтримала її:
  
   - У дiвчинки дуже жадiбний рот!
  
   I войовницi взяли й розреготалися. У них iскрометної енергiї можна сказати i з надлишком!
  
   Герда знову вистрiлила по радянських машинах i в'янула:
  
   - Майбутнє столiття стане за нами!
  
   Шарлота теж довбанула i пiдтвердила:
  
   - Буде й польоти до космосу!
  
   Христина охоче таке пiдтвердила:
  
   - Будемо у космос лiтати!
  
   Магда довбанула з бомбомета i видала:
  
   - Сiвши в зiрковий лiтак!
  
   Герда показала мову i пропищала:
  
   - У новому столiттi правитиме iмперiя Третього Рейху!
  
   Шарлота з агресивним оскалом пiдтвердила:
  
   - I четвертого теж.
  
   Пiсля чого красуня знову розвернула радянський танк.
  
   Христина, це войовниця-чортiвка, блискаючи перлинними зубками, пропищала:
  
   - Хай буде новий порядок! I слава Великої Iмперiї!
  
   Магда пiдтвердила з лютою люттю:
  
   - Слава iмперiї!
  
   Герда знову пальнула i видала:
  
   - Нам також слава!
  
   I, видно, дiвка потрапила.
  
   Цвяхнула i Шарлотта. Причому дуже влучно. Прошила радянський танк прямо в борт. Пiсля чого прочирiкала:
  
   - Б'ємось за новий порядок!
  
   Магда, ведучи вогонь i вражаючи супротивникiв, пiдтвердила:
  
   - I без жодних сумнiвiв доб'ємося!
  
   Герда знову цвяхнула, та дуже влучно i видала:
  
   - Доб'ємось з великим запасом!
  
   I блиснула сапфiровими, i дуже яскравими очима.
  
   Шарлота теж вистрiлила, потрапила в росiйську машину i в'якнула, це дияволиця з волоссям кольору апельсина.
  
   - Все буде просто найвищий пiлотаж!
  
   Магда теж пальнула з лютою люттю. Розбила IС-2 i пискнула:
  
   - I майбутнiй екiпаж!
  
   Тут, щоправда, у дiвчат виникли проблеми. З'явився КВ-14. Машина дуже велика. I у неї гармата в 152 - мiлiметри з довгим стволом. Може й нiмця пробити.
  
   Герда примружилася i запитала Шарлоту:
  
   - Ти можеш накрити її бомбометом?
  
   Руда чортiвка вiдповiла:
  
   - Шанс, звичайно ж, є... Але точнiсть бомбомета недостатня!
  
   Христина запально запропонувала:
  
   - Дай я зi своєї 88-мiлiметрiвки проб'ю?
  
   Герда скептично помiтила:
  
   - У цього КВ-14 лобова броня 400-мм пiд великим нахилом. Його нiяк не вiзьмеш!
  
   Шарлота вишкiрилася i помiтила:
  
   -Чорт забирай! А я думала, що такого танка у росiян немає! Лише чутки!
  
   Магда пiдказала:
  
   - Я теж думала, що то деза! Але бачимо, що це не так! I стовбур у росiйської такий довгий!
  
   Герда проспiвала, стукаючи босою п'ятою по броньованiй пiдлозi:
  
   - Ми боротимемося, не знаючи страху!
  
   Шарлота пiдтвердила настрiй напарницi:
  
   - Ми рубатимемося нi кроку назад!
  
   Христина запропонувала:
  
   - А що, якщо пiдбити радянський танк точним попаданням снаряда в ствол?
  
   Герда засумнiвалася:
  
   - Ти так зможеш, з великої дистанцiї?
  
   Христина пiдтвердила:
  
   - Якщо пiднести полум'я запальнички до моєї босої пiдошви, то я цiлком здатна дуже влучно потрапити!
  
   Замiсть вiдповiдi Герда клацнула запальничкою. Христина вивернула свою босу ногу i її гола, злегка огрубiла п'ята блиснула у свiтлi полум'я.
  
   Герда пiднесла вогонь до дiвочої пiдошви. Почувся запах паленого. Дуже приємний запах, нiби смажать шашлик.
  
   Христина прошепотiла:
  
   - I до другої п'яти!
  
   Тут запалила вогонь Магда. Обидва язики полум'я тепер лизали босi пiдошви дуже гарної та рудої дiвчини.
  
   Потiм Шарлота в'якнула i оголила груди. Без жодних церемонiй взяла i яскраво-червоним соском натиснула на кнопку джойстика. Гармата спрацювала автоматично.
  
   Снаряд пролетiв собi, i потрапив прямо в стовбур великої, радянської машини.
  
   Немов велетенському слону вiдрубали довжелезний хобот. Отримавши нищiвний удар, радянський танк зупинив рух. У нього нiби вибили меч iз рук.
  
   От пощастило повiям!
  
   Шарлотта заспiвала, радiсно скелячись:
  
   - Тiльки страх нам подарує друзiв! Тiльки бiль спонукає працювати!
  
   Герда з азартом додала:
  
   - Я хочу все сильнiше, розтрощити вашi дурнi обличчя!
  
   Войовницi Третього Рейху схоже виявилися дуже задоволеними!
  
   Ось уже 6 травня 1945 року. Нiмцi намагаються прорватися до Кенiгсберга. 7 травня 1945 року дiвчата подолали Одер. Вiдень вже вiдбитий фашистськими ордами. 8 травня 1945 року плацдарм за Одером швидко розширюється. Атакують радянськi позицiї дiвчата та нiмецькi сили.
  
   9 травня дiвчата вже вийшли до Рейну, переслiдуючи союзникiв, що вiдступають, i знову повернули собi пiд контроль Рурський район. Вже сотнi тисяч американцiв i англiйцiв, що здали в полон, просто враженi натиском дiвчат. Союзники не мають стiйкостi. Красивi дiвчата, що стрiляють без промаху, паралiзують їхню волю. I масове здавання в полон триває...
  
   10 травня здалися понад триста тисяч американцiв iз технiкою. Гiтлерiвцi вже захопили всю Австрiю. I це вразило Червону армiю.
  
   Нiмцi 11 травня розпочали масований наступ у центрi i їм вдалося порвати порiдлiлу радянську оборону. Червона армiя зазнала величезної шкоди i її моральний дух перед рудими та бiлими красунями падає.
  
  . РОЗДIЛ Љ9.
  
  Пiсля перемог у Латинськiй Америцi, Олег Рибаченко бiжить полями i горами, i лiсами, i джунглями. При цьому продовжує писати.
  
  Мiж королем Францiї Людовiком чотирнадцятим та королем Норвегiї Георгiєм перший був укладений договiр. Вiдповiдно до нього за сина Людовiка чотирнадцятого мала вийти дочка Георгiя першого. I в нього була така красуня, прекрасна наче сонце, з волоссям кольору снiгу. За звичаєм одружилися тодi досить рано, i тринадцятирiчна дiвчинка вирушила разом iз конвоєм у дорогу. З ними разом поїхала i прийомна дочка короля, Стелла. Вона була зла, але вмiла добре вдавала. I досить гарна, хоч i з чорним волоссям.
  
  Її захопили пiд час походу проти кочiвника на пiвдень. Стелла ненавидiла i заздрила дочцi короля Гертруде. Але вдавала її найкращою подругою. I в неї дозрiв у головi пiдступний план. На перший погляд замiнити принцесу i видати себе за неї неможливо. Вони пливуть на великому кораблi з почесною охороною та дарами. Але Гертруда має слабке мiсце. Вона, як i представницi її династiї, свято дотримуються клятви, навiть невигiднi для себе.
  
  Так i пiд час розмови зi Стеллою (це iм'я їй дали вже в Норвезькому королiвствi!), Гертруда заприсяглася, серцем своєї матерi, що виконає будь-яке бажання своєї подруги, якщо та врятує її життя.
  
  Тодi пiдступна Стелла вже бiля узбережжя, пiд час легкої бурi пiдпалила барило з порохом i пiдiрвала корабель. А сама приготували наперед шлюпку. Усi матроси, яким зла донька хана пiдсипала у вино дурману загинули. I врятувалася тiльки Гертруда, за допомогою, звичайно ж, названої своєї сестри. Та витягла принцеси на борт.
  
  I вимагала виконання своєї клятви. Гертруда пiдтвердила. I Стелла сердито промовила:
  
  - Помiняємось iз тобою сукнями. Тепер ти будеш моєю служницею, а принцесою стану я сама.
  
  Гертруда гiрко заплакала, але цю клятву доводиться тримати. Не можна порушувати, iнакше серце матерi розiрватись на частини. А дочка хана зайняла її мiсце.
  
  Пiсля прибуття до палацу Стелла оголосила себе дочкою Георга дивом, що врятувалася пiд час аварiї корабля. А Гертруда була змушена пiдтвердити це поклоном.
  
  Стелла розпорядилася колишню принцесу вiдправити на Корсику пасти овечок. Так вона їй нiбито зухвала, i вона не бажає її поруч iз собою бачити.
  
  Гертруда стояла в покоях, коли їй наказали йти на варту. Там їй наказали зняти з себе дорогу сукню служницi i прийняти одяг пастушки. Принцеса сильно знiяковiла i розплакалася. Тодi варту покинули солдати, i стара пiчниця видала їй тiльки стираний, але старий i латаний одяг i дерев'янi сабо, сказавши:
  
  - Ось тобi одяг та взуття на ноги. Там на Корсицi тепло i ти звикнеш.
  
  Гертруда зрозумiвши, що опiр марно повiльно переодяглася. Грубi черевики сабо виявилися їй надто великi i дiвчинка просто скинула їх i вирiшила краще пройтися босонiж. Тим бiльше, що стояла чудова травнева погода. Адже це Францiя з її куди бiльш нiжним клiматом.
  
  Дiвчинцi наказали прямувати в карету з ґратами на вiкнах. Вона повинна була доставити принцесу, що стала пастушкою, в зовсiм не почесне посилання на Корсику.
  
  Палочки брукiвки нагрiлися i боляче обпалили незвичнi до ходiння босонiж нiжки принцеси. I голу пiдошву найяснiшої особи, неприємно дратувала шорсткiсть поверхнi.
  
  Кiлька бiдняцьких хлопчикiв крутилося бiля неї i Гертруда вiдчула великий сором, що вона дочка королiв крокує як жебрак босонiж у старенькому, латаному платтi.
  
  Жебрачна принцеса почервонiла вiд приниження i навiть на короткий час забула, що її знiженi, рожевi п'ятки пече колюча брукiвка. А це так боляче для нiжок принцеси, яка босонiж була напевно лише у ваннiй з червоного золота, посипаного дiамантами.
  
  А тепер голi, нiжнi пiдошви юної красунi терзають жорстоке, гостре, гаряче камiння брукiвки.
  
  На щастя для дiвчинки карета вже чекала на неї. Вона без опiр заскочила до неї. I почула пронизливий свист, смiх i вигуки хлопчакiв:
  
  - Злодiйку везуть!
  
  Принцеса знiяковiла. Вона тепер ще й злочинниця. Вона чий рiд набагато давнiша, нiж у Бурбонiв. I їй доводиться сидiти за ґратами, через якi ледве переймається свiтло. Сумно та сумно. I головне нiчого не вдiєш. Почни вона кричати, що є донькою короля, то їй нiхто не повiрить.
  
  I голi п'яти дiвчинки тицяють у дубовi дошки.
  
   I дiвчинка-принцеса заплакала. Вiзник та жандарми не звертали на її сльози жодної уваги. Ну, реве в'язня, а що їй ще робити? Професiя загартувала жандармiв та зробила їх суворими.
  
  Гертруда плакала i згадувала урочистi прийоми в палацi, коли їй усi кланялися, i вона почувала себе гордою i потрiбною.
  
  Через кiлька годин сидiння на голiй лавцi у дiвчинки розболiлася спина. I вона почала стукати кулачками в стiну броньованої карети. Вирiшивши, що дiвчинка хоче вийти за потребою, жандарми випустили принцесу. Та, опинившись на волi, зробила кiлька крокiв за кущi, i... зрозумiло пустилася бiгти. Її дуже хотiлося уникнути жандармiв, що ведуть її на заслання. Але босi ноги поранив жорсткий дерн, а полiцейськi не поспiшали. Вони рухалися немов у сповiльненiй кiнозйомцi. А може їм хотiлося повчити знiжену дiвчисько. А це справдi для принцеси катування, що сiльське дiвчисько було лише приємною пробiжкою.
  
  Гертруда бiгла накульгуючи все сильнiше, i її ноги заплiталися, босi збитi пiдошви буквально палали. Нарештi вона не витримала, впала навколiшки i поповзла рачки, при цьому несамовито ревучи.
  
  Жандарми припустили слiдом за дiвчиськом тепер швидше. Пiдхопили її пiд пахви. Дiвчинка розгублено трясла порiзаними та сколотими ногами, благала щоб її не били.
  
  Жандарми пошкодували принцесу i видали лише кiлька легких ляпасiв. Щоправда обiцяючи наступного разу жорстоко вiдшмагати якщо та спробує втекти знову. Хоча Стелла наказала поводитися з колишньою принцесою, як особливою пiдлого звання, навiть нещаднi слуги були зворушенi рiдкiсною красою, бiлоснiжної Гертруди, яку ще бiльше пiдкреслювало злиденну сукню.
  
  Дiвчинка вже бiльше не намагалася тiкати. Вночi вона спала в стайнi, прив'язана за ногу товстою мотузкою до волохатої лапи жандарма. Розумiючи, що так просто їй не пiти й сильно насамперед утомившись, дiвчинка проспала всю нiч, майже не звертаючи уваги на сморiд стайнi.
  
  А наступного дня знову довелося мучитися на тюремнiй каретi, що мчалася на всiх швидкостях, на якiй зазвичай перевозили особливо небезпечних злочинцiв.
  
  Так видимостi через товстi ґрати нiякої дiвчинка дуже сумувала. I намагалася викликаючи у собi спогади, хоч якось скрасити свої буднi.
  
  Наприклад, урочистий прийом, або коли їй батько подарував породистого жеребця. Такого бiлого як i її волосся, бiлiше за снiжок. Або маленький у яблуках понi. Вона любила коней. Що з її скакуном? Мабуть, вiн уже змирився з новою господаркою. Стелла будучи дочкою хана мала природженим мистецтвом спiлкування з кiньми. Нi Гертруде з нею не зрiвнятися у цiй справi.
  
  I дiвчинка знову гiрко заплакала. Виходило все на диво погано. I мимоволi вона задрiмала. Їй снилося, що вона пасе овець, i проходить повз ворота. А на них прибита вiдрубана голова її правильного бiлого скакуна. Несподiвано голова оживає та вимовляє:
  
  - I ти принцеса босонiж пасеш овечок. Якби твоя матiнка це дiзналася, то її серце б розiрвалося!
  
  Гертруда здригнулася i прокинулася. Їй стало ще нуднiше. Виходило, що вона не може нiкому нiчого сказати не тiльки тому, що дала клятву, але через страх, що про це дiзнається її матiнка. А це жахливо.
  
  I дiвчинка знову захникала. Це справдi момент нестерпних страждань. Та ще спина ниє. Лежати на дерев'янiй лавцi арештантiв незручно, а нiхто не дасть їй подушки.
  
  Коли вночi вони зупинилися на заїжджому дворi, то стало набагато легше. Колишнiй принцесi на вечерю дали лише кухоль молока та свiжого чорного хлiба. Голодна дiвчинка iз задоволенням швидко з'їла та попросила добавки. У вiдповiдь їй рушили по губах, змусивши знову гiрко ревти.
  
  Жандарм вiдповiв казенно:
  
  - Прокурор додасть!
  
  Пiсля чого напiвголодна Гертруда лягла, на сiно i згорнулася калачиком. I довго не могла заснути. Нiздрi лоскотав запах стайнi, висохлi травинки неприємно кололи дiвоче тiло. Дiвчинку мучило безсоння. Вона постiйно верталася, i за нiч мучилась бiдолаха.
  
  Вранцi їй дали лише хлiба з водою. Але вiн здався голоднiй дiвчинцi надзвичайно смачним, хоча щелепи ледве ворушилися вiд утоми. Вже в самiй тюремнiй каретi Гертруда заснула. Її житло поступово розгойдувалося по дорозi. Але навiть струс лише заколисував втомлену дiвчинку.
  
  На змiнних конях карета з ґратами мчала досить швидко. I ось вони вже ввечерi домчали до моря. Теж заночували на заїжджому дворi. Добросердечна господиня звернула увагу, що дiвчинка блiда i принесла її крильце вiд курки.
  
  М'ясо зробило шлунок важчим i принцеса заснула.
  
  Вранцi на неї чекало нове випробування. Дiвчинку найяснiших кровей закинули в трюм, до каченят. Вони боляче щипали Гертруду дзьобиками i дряпали лапками. Це було надто вже боляче i гидко. Та ще вiд каченят огидно пахло. Її везли, отак у клiтцi з домашнiм птахом у Корсику, глухе мiсце. Дiвчинка знову розплакалася. Але потiм їй стало кумедно, i подумалося, що каченята зовсiм не такi вже й страшнi.
  
   Через пташиний запах принцесi зовсiм, не хотiлося їсти i вона почала пiдгодовувати каченят, своєю тюремною хлiбною пайкою.
  
  Потiм обережно прасувала їх. Качечки перестали щипатися i стали лагiдними. Тодi принцеса грали з ними. "Ось це буде король": сказала Гертруда найбiльшому каченятi. "А ось ти станеш" королевою. Дiвчинка, щоб помiтити їх, використовувала ниточки зi свого в кiнець занепалої i розiрваної сукнi служницi.
  
  I така гра стала цiкавою. Хтось iз качечок отримав статус принца, хтось герцогiв. I Гертруда навiть став дресирувати качок, що подружилися. Потiм заснула з ними обiйнявшись.
  
  Опритомнiла вiд того, що одна з качечок лоскотала, що вже пiджила, вiд босоногого випробування пiдошву. Дiвчинка погладила качечку по загривку i знову заснула.
  
  Звичайно, кораблик йде на Корсику повiльнiше, нiж тюремна карета на змiнних конях. Голодна Гертруда все одно знайшла сили дiлити тюремний пайок з каченятами i жити дружно з пташиною зграєю. Каченята скидали ниточку, а принцеса одягала їх знову. Коли пташенята билися, вона уявляла нiби трапився напад на палац i це розбiйники атакують королiвську варту.
  
  Уява дiвчинки ставало все багатшим i багатшим. Вона колись гордовита i гидлива принцеса вже не помiчала вони в клiтцi, i не гидувала, коли щось видiляли качки, а клiтину чистили не часто. I самiй зрiдка доводилося справляти потребу за ґратами. Такий несподiваний поворот долi: ти принцеса аж нiяк не найменшого королiвства, батько на тронi двох країн Данiї та Норвегiї, є володiння i в Європi. А тепер ти нiби брудна жебрачка, сидиш, безвилазно в клiтцi з пташенятами. I сама стаєш немитою i брудною.
  
  Коли вони прибули на острiв, то жандарми просто у сукнi кинули дiвчинку в теплi. Середземне море вже прогрiлося, але воно в принципi i за зиму остигає. У ньому плавати дуже приємно. I вiдмивання вiд клiтинної гризi. А стража поколювала дiвчину палицями i смiялася з неї. Гертруда ще нiколи не плавала по морю. Бо в Норвегiї або навiть Данiї, навiть улiтку вода холоднувата. Зате вона мала свiтлий досвiд плескатися в басейнi з золоченими берегами. Як це їй подобалося, особливо взимку. Навколо лежать кучугури, а у величезному, стародавньому палацi теплою, а в самому басейнi вода пiдiгрiвається гейзером.
  
  Але тут так просторо, так i хочеться взяти та спливти. Попливти далi вiдчути на собi волю та новi пригоди. Гертруда раптом вiдчула, як зiйшов з неї накип вiд болю та приниження.
  
  Але на жаль, щастя виявилося не довгим. Дiвчинку змусили зiйти на берег. I пiднятися на коня, де її привiв до крупу жандарм. Пiски пляжу обпалили її босi ноги i принцеса скрикнула. Потiм вона виявилася животом на конi, що вкрай боляче i неприємно, особливо якщо тварина скаче.
  
  На щастя шлях виявився не дуже довгим - Корсика острiв порiвняно невеликий. Але все одно дiвчинка прокинулася, трясучись на кiнському крупi кiлька годин, i навiть звалилася на узбiччя. Її привезли на найпiвденнiшу частину острова, в глухий хутiр. Там у садибi проживала строга помiщиця Немезiда. Вона була неприємною, товстою, дамою. Дуже скупий. Двiр у неї був порiвняно невеликий, та й сама Немезiда жила у фактичному засланнi.
  
  Жандарм розгорнув пергамент i оголосив розпорядження:
  
  - Дана дiвка Стелла, низького походження, розпорядженням короля засуджується до вiчного заслання на острiв Корсика, в найдальший з хуторiв. Її слiд одягати i годувати як дiвку пiдлого звання, i пороть у разi провини. Робота їй пасти овець, або якась iнша не менш принизлива. Знаходиться вона тут буде до самої смертi чи iншого розпорядження короля! Нехай буде так! Людовiк чотирнадцятий король-Сонце!
  
  Немезида кивнула жирним пiдборiддям i вiдповiла похмуро:
  
  - Овець у нас розлучилося багато i хлопчик не справляється з ними. Нехай же Стела йому допомагає!
  
  Жандарми вiдкланялися, а Гертруд буквально внесли в хлiв. Пiсля трясiння на конi дiвчинка надто вже розбита i втомилася.
  
  Немезида наказала конюшему:
  
  - Нагодуй її скромнiше. Нехай сьогоднi виспишся та вiдпочине. Завтра з ранку їй належить пасти овець та кiз.
  
  Конюшнiй принiс принцесi коржики, козячого молока i попри заборону господинi меду. Аж надто шкода виглядала блiда i розбита дорогою дiвчинка. Гертруда так утомилася, що не могла їсти i проспала другу половину дня i всю нiч.
  
  I їй снилося, нiби на Норвезькому королiвство здiйснила набiг орда хана, i вся їхня сiм'я опинилася в полонi. I принцесу пiдняли на дибу вивертаючи суглоби. Гертруда й сама усвiдомила, що це сон, але так утомилася й вимоталася в дорозi, що не могла й не хотiла прокинутися. Так i висiла на дибi вселяючи собi, що це зовсiм не боляче, i вогонь пiд босими ногами зовсiм не страшно пече. Потiм їй наснилося, що вона заснула увi снi, прямо з вивернутими на дибi суглобами. I вже iнше, райдужне бачення, бiг по лужку, пiдстрибування iз зайчиками. Все легко та повiтряно.
  
  Видно яскраве янголятко, яке показує Гертруде складнi знаки, i ростуть на шляху колони. I вже великий, великий ангел вимовляє:
  
  - Ти мучениця, а значить заслужила рай!
  
  I сам архангел Гаврило веде дiвчинку, по м'якшому пуху хмар, до небесного престола.
  
  I там Всемогутнiй Господь Бог Iсус показує такi чудовi райськi чертоги, що на їх тлi меркнуть i палаци Скандинавiї, i навiть уславленi Французький Версаль.
  
  Дiвчинка прокинулася вiд дотикiв прохолодної губки до лиця. Вона неохоче розплющила очi. Як не хотiлося вiдриватися вiд картини раю, i повертатися у смердючий хлiв. Щоправда з м'якою соломою.
  
  Перед нею дiвчинкою стояв хлопчик, приблизно на рiк молодший за Гертруду. Загорiлий на Корсиканському сонцi майже до чорноти, але брови, вiї i досить довге волосся навпаки вигорiло, i стало бiле немов перестигла пшениця. Хлопчик був одних коротких штанцях, пiдсмажений, i жилисти, з симпатичним, приємним обличчям, i посмiхався здоровими зубами. Гертруда вiдразу ж зрозумiла, що це добрий хлопчик i посмiхнулася йому у вiдповiдь.
  
  Пацан прошепотiв:
  
  - Мене звуть Ерiк. Або ще пастух Ерiк. - Тут хлопчик озирнувся i тихо повiдомив. - Ти напевно знатна особа i перебуваєш у засланнi?
  
  Принцеса знiяковiла i почервонiла. Їй босоногiй, у сукнi, що перетворилася на лахмiття, визнавати що вона дочка королiв, i в нiй тече кров навiть самого Карла Великого? Так це дуже соромно.
  
  Гертруда тремтячим голоском вiдповiла:
  
  - Нi... З чого це ти взяв?
  
  Ерiк тихо шепнув:
  
  - Тебе привезли жандарми, кiлька людей охорони, та зачитали особистий указ короля. Ну, невже в Людовiка чотирнадцятого немає iнших справ, щоб видавати розпорядження по якiйсь жебрачцi? Крiм того ти занадто блiда, руки та нiжки нiжнi, i видно, що ти збила свої пiдошви. Звичайно ж, ти знатна особа.
  
  Гертруда важко зiтхнула i вiдповiла:
  
  - Та менi... Якось i самiй не хочеться згадувати, хто я!
  
  Ерiк сумно кивнула i шепнув:
  
  -Не соромся. Я теж син герцога, страченого за звинуваченням у державнiй зрадi. У п'ять рокiв мене заслали у найдальший хутiр Корсики. Спочатку я був помiчником пастушки, дочки графинi. Потiм вона подорослiшала i вирушила на каторжнi роботи. Я теж буду тут, поки менi не виповниться шiстнадцять. Потiм напевно чекає Тулон i галери. Так що поки що ти можеш насолоджуватися раєм.
  
  Гертруда здригнулась i запитала хлопця:
  
  - А сам ти не намагався втекти?
  
  Ерiк заперечливо хитнув головою:
  
  - Тут на десять миль жодного хутора, а у господинi чудовi польовi пси, i постiйно живуть четверо досвiдчених полiцейських. Вони нас обов'язково знайдуть. Я один спробував втекти i отримав це.
  
  Хлопчик показав на плечi тавро, у виглядi лiтери "К", i важко зiтхнувши продовжив:
  
  - Тут ще не так погано як на каторзi, чи пiдземнiй в'язницi. Ми дихаємо свiжим повiтрям, вiвцi та кози мене слухаються, їжа не найгiрша у свiтi. Коли станемо дорослiшими, буде набагато гiрше, якщо...
  
  Гертруда напружилася i спитала у хлопчика:
  
  - Якщо що?
  
  Ерiк з усмiшкою вiдповiв:
  
  - Якщо король замiсть галер не розпорядиться забрати мене в армiю. Там теж важко, але є шанс прославитись i отримати за ратнi подвиги офiцерських чин. З каторги ж тiльки одна дорога на цвинтарi!
  
  Принцеса хотiла вiдповiсти, але з'явилося заспане обличчя конюшого. Вiн сипло прорепетував:
  
  - Ти що Ер хочеш отримати батогiв. Вже i так пiзно, настав час виганяти худобу!
  
  Хлопчик простягнув принцесi руку:
  
  - Ходiмо... Хоча нi! Я виганяю сам, а ти поки з'їж коржi з молоком i медом. Мед рiдкiснi ласощi i тебе просто пошкодували.
  
  I блиснувши босими п'ятами хлопчик зник за дверi. Ерiк був спритний наче вiтер.
  
  А Гертруда, яка вже недоїдала кiлька днiв, вiдчула в собi сильний голод i жадiбно накинулася на великий коржик i глечик молока. Поївши i випивши, вона б не вiдмовилася б i ще. Але треба було слiдувати за хлопцем.
  
  Трава у дворi неприємно поколювала ноги, але це ще терпимо. Але ось коли Гертруда встала кам'янистою грядою, i гострi, поки що не встигли зранку нагрiтися камiння вкололи босi нiжки принцеси, дiвчинка скрикнула i вiдступила на траву. Вона теж трохи рiзала ступнi, що почали пiдджувати, але по нiй хоч насилу, але ще можна ходити.
  
  Ерiк крокував по камiнчиках та гравiю легко та з посмiшкою. Взагалi хлопчаки, якщо у них нiчого не болить, зазвичай посмiхаються. Так стояла спека, син герцога не носив нiчого, окрiм шортiв, полотяної сумки, в яку прихопив собi i подругу завтрах, i ще дещо. Ерiк пiдганяв овець i кiз, рухався бiгцем, i не стояв дома. Хлопчик знаходив радiсть у рухах, раз-пораз пiдскакуючи. А ось Гертруде кожен крок давався з мукою.
  
  Щоб не ступати на камiнцi, принцес боком пiдбиралася травою до ворiт. Потiм їй треба було пробiгтися гострим гравiєм дороги.
  
  Ерiк бачачи труднощi дiвчинки, схопив її пiд пахву, i бiгцем перенiс. Якщо врахувати, що Гертруда була вищою за хлопчика, i ще не встигла вiдощати, до рiвня скелета, то Ерiк показав свою силу. Його батько, теж не був надто високим, зате вiдрiзнявся силою, без богатирського зростання.
  
  Дiвчинка стала на траву i боялася зробити зайвий крок. А Ерiк погнав величезне стадо овець та кiз на гiрське пасовище. Хлопчик рухався швидко, i навiть зробив сальто, пiдганяючи тварин. Ерiк був наче природжений пастух, рухливий i гнучкий. Тварини слухалися його, i швидко пересувалися
  
  Тяжко зiтхнувши Гертруда рушила за ними. За межами двору трава була вищою, i йти нею виявилося складнiше. Стебла згинаючись пiд вагою дiвчинки, жорстокого кололи пiд п'яту та iншi мiсця чутливої ​​пiдошви принцеси. Гертруда охала i терпiла, безуспiшно намагаючись наздогнати стадо, що йде в гори. Але її нервовi сили виснажилися i дiвчинка зупинилася i ... Почала знову ревти, сльози стiкали, по її схудлим, але ще не втратив цiлком приємної округлостi щiчки. Крiм того, блiду шкiру стало неприємно сiдати вiд лагiдного пiвденного сонця.
  
  Незвично Бiлоснiжцi пiд свiтилом на Корсицi, особливо у травнi.
  
  Гертруда злякано крикнула:
  
  - Ерiк!
  
  Хлопчик вiдгукнувся на її крик вiдразу:
  
  - Стiй де стоїш, я зараз буду!
  
  I нiби гiрський олень примчав з усiх нiг син герцога. З нього вiдмiнний вийшов би скорохiд.
  
  Ерiк подивився на роздертi нiжки Гертруди, а її почервонiлi руки i личко, наказав:
  
  - Сiдай менi на спину!
  
  Принцеса обережно запитала:
  
  - А вам не важко буде молодий герцог?
  
  Хлопчика заперечливо хитнув головою:
  
  - Та якi дурницi. Навпаки, тренування!
  
  Гертруда сiла йому на шию. Надто вже жорсткi, хоч вiдносно широкi плечi, не дуже зручно сидiти. Але краще нiж терпiти тортури "iспанськi чоботи" нехай навiть i за високою, пишною корсиканською травою. А Ерiк i справдi сильний хлопчик, йде легко i добре збалансований. I зiрвав з пальми листок i прикривши Гертруду вiд безжального сонця.
  
  Син герцога на запитання Гертруди, вiд чого вiн такий сильний, вiдповiв:
  
  - Спадкове... Крiм того, готуючись потрапити до королiвської армiї, я перетягую на собi важкi камiнцi для тренування.
  
  Принцеса занепокоєно помiтила:
  
  - Вiвцi та кози поки ти ходиш не розбiгуться?
  
  Ерiк запевнив свою нову подругу:
  
  - Нi! У мене дудочка є, пiд її чарiвнi звуки вони збираються разом.
  
  I хлопчик справдi витяг iз сумочки чарiвний iнструмент i показав його Гертрудi.
  
  Принцеса обережно помацала його i помiтила:
  
  - Гарна у тебе дудочка. Сам вирiзав?
  
  Ерiк заперечливо хитнув головою:
  
  - Нi! Це ще вiд моєї напарницi лишилося. Вона, ця дудка з дуже мiцної деревини i може бути десятилiття.
  
  Гертруда здивовано вигукнула:
  
  - Ого! Буває ж таке...
  
  Хлопчик помiтив:
  
  - Зараз вийдемо на лужок i я посаджу тебе на лопухи. Там ти можеш i подрiмати. Я ж сам з усiм впораюся.
  
  Зухвалим голоском принцеса запитала сина герцога:
  
  - Ти напевно зневажаєш мене, що я така нiжка. Навiть босонiж по землi ходити не можу.
  
  Ерiк у вiдповiдь пiдморгнув їй i помiтив:
  
  - Я теж був там. Розбив першого ж дня ноги до кровi. Але моя подруга мене розумiла та шкодувала. Ти скоро звикнеш. Я вже сiм рокiв не знаю черевикiв, i як бачиш чудово почуваюся!
  
  - Сiм рокiв! - Гертруда здригнулася, уявивши собi, на який термiн може затягнутися її посилання. I вона весь цей час боситиме i ходитиме в жебраку. I її нiжнi пiдошви з м'яких перетворяться на кiнськi копитцi. I буде дуже не весело.
  
  Ерiк уловивши вiдтiнок її в слiв, помiтив:
  
  - Коли ти подорослiшаєш, то можеш вiдправити в робiтний будинок, або на плантацiї в пiвденну колонiю. Так що краще насолодись цим свiтом.
  
  У вiдповiдь принцеса розплакалася. I хлопчика зрозумiв, що ляпнув чергову нетактовнiсть. Але сина герцога етики на засланнi не вчили. Ерiк щоб трохи заспокоїти свою вiзавi, та й зiбрати овець та кiз заграв на дудочцi. Музика була чудовою, i в переливалася по повiтрi наче потоки метеликiв. Гертруда перестала плакати. Вона за усмiхалася i навiть почала пiдспiвувати. I посилання здалося їй веселiше.
  
  Дiвчина сiла на лопухи, i сховалась вiд сонця задрiмала. Хлопчик же продовжував пiдскакувати i гасає, потiм помчав до струмка. Прокинувшись, принцеса обережно ходила по м'якiй травi. Це вже було не так боляче i дiвчинка змогла зробити кiлька кiл. На обiд хлопчик принiс їй молока та сушеної риби з коржиком, i пару фруктiв. Нi, тут вони не голодували. Ерiк запропонував злiтати на морський берег i пiдставив для посадки спину.
  
  У морi справдi хлюпатися одне задоволення. Син герцога плавав зовсiм голяка, i Гертруда вирiшивши що нiчого соромляться позбулася лахмiття. У неї вже формувалася доросла постать, стала видiлятися невеликi груди та стегна. Ерiк намагався тактовно не вирячити очi, але час вiд часу оглядався. У ньому прокидався маленький чоловiк. Але все ж таки вони ще по-дитячому хлюпалися, i насолоджувалися водою. Коли сонце схилилося до заходу сонця, Гертруда з великим жалем одягла свої рванi не дуже чистi лахмiття i видершись на спину Ерiку, вирушила додому.
  
  День загалом пройшов ненудно, хоча нiжна шкiра подгорiла, а у водi це зовсiм непомiтно. Але чомусь серйозних опiкiв вдалося уникнути.
  
  Син герцог пояснив їй:
  
  - У цьому мiсцi моря вода цiлюща. Вона не дає облазити твоїй шкiрi.
  
  Гертруд навiть не хотiв повертатися. А раптом на неї накричить господиня, або зовсiм накажуть вiдшмагати.
  
  Але Немезiда була чимось зайнята, i навiть не звернула увагу на череду. Конюшнiй спiшно перерахував усiх кiз та овець, i закрив юних пастухiв у хлiвi. Пiсля свiжого повiтря, сморiд вiдчувався вiдчутно, але Ерiк поклав поруч iз головкою принцеси вiнок iз свiжих весняних квiтiв i дiвчинка заснула з посмiшкою на вустах.
  
  Наступний день був схожим на попереднiй. Хоча пiднiматися доводилося зарано, а лягає пiзно, нiхто не заважав вiдiспатися вдень. Їжа мiзерна, але Ерiк ловив рибу, i стягував у лiсi горiхи та фрукти. Можна було щодня купатися в морi та грати на свiжому повiтрi. Свого пика Гертруда замiсть пекла, потрапила до певної подоби патрiархального, простого раю. Жодної важкої роботи. М'який, i теплий морський клiмат, мiнiмум настирливих комах, i звичайна i смачна їжа, i годинами купання в морi.
  
  Поступово принцеса привчалася ходити босонiж. Спочатку по травi, потiм по пiску та камiнню. Її нiжнi нiжки, швидко стали грубiти, i хлопчик змащував їх риб'ячим жиром, щоб мозолi, що знову утворилися, не трiскалися i не свербiли. Гертруда, як i ранiше, ходила або в лахмiттi, або на свiжому повiтрi майже гола, зовсiм переставши соромитися Ерiка. Вони, втiм, були скорiше як брат i сестра. Багато грали, грали, розповiдали один одному кумеднi страшнi iсторiї.
  
  Ерiк вiдрiзнявся багатою фантазiєю, i з ним завжди цiкаво розмовляти. А те, що вони були дiтьми сiмнадцятого столiття, тiльки пiшло їм на користь. Навiть будучи знатною особливою, точнiше, королiвською кiсткою Гертруда не знала нi комп'ютерiв, нi телебачення, нi Iнтернету, нi лiтакiв та багатьох iнших плодiв прогресу. I тому не страждає вiд їхньої вiдсутностi.
  
  А чого їй ще бракує? Хочеться покататися на понi? Так для цього цiлi i козел пригодиться. Гертруда поступово звикла до тварин, i могла легко осiдлати козла. А боягузом вона нiколи не була. Хiба що поплакати не проти, але це скорiше емоцiйний порив. Море тепле та ласкаве пiд рукою, i можна хлюпатися весь час. Тяжкої роботи немає скорiше розвага. Їди вистачає, тiєї ж риби щоб їсти досхочу, а Ерiк чудову вуху вмiє готувати, що пальчики оближеш, може i мед дiстати що завгодно. В жодному разi не можна сказати, щоб Гертруда страждала вiд заслання.
  
  Швидше навпаки, їй уже подобалося бiгати босонiж гарячим гострим каменем, i вiдчувати масажик мозолистою пiдошвою, i час вiд часу клацати батогом по тваринах.
  
  Звичайно, часом не вистачало спiлкування. У палацi багато людей i рiзного роду няньок, а тут майже весь час з тобою один Ерiк. Але поки що це ще не стало нестерпним. Хлопчик-пастух не встиг набриднути, за батьками Гертруда ще не встигла смертельно скучити, а рiзноманiтна риба приїстись. Iнодi звичайно хотiлося поїсти торта, тiстечка, або шоколаду. Але навiть у палацi вона не так часто їла, бо батьки турбувалися про її здоров'я. А Ерiк iнодi залазив у комору i викрадав деякi солодощi. Так що не можна сказати, що Гертруда сидiла на винятково пастуху.
  
  Так у радостi минуло лiто i настала осiнь. Днi стали коротшими, ночi довшi i прохолоднiшi. Але море, як i ранiше, тепле, i днi веселi.
  
  Гертруда поки що жила безтурботно. Хоча зима могла виявитися прохолодною, i в морi купатися вже не так комфортно. Але нiчого, не здохнуть, i будуть iншi розваги.
  
  А ось Стелла, вийшовши замiж за принца, розвела бурхливу дiяльнiсть. Навiть дивовижну для дiвчинки ровесницi Гертруди. Стелла плела iнтриги i зумiла знайти сильний вплив на свого тестя Людовiка чотирнадцятого. Вона всiляко пiдштовхувала короля-сонце до чергової вiйни. Захопити Iспанiю та її, i навiть португальськi колонiї, було її мрiянням. А там i Англiю пiдкорити собi. Тим паче король Якiв слабкий i потребує французької пiдтримки. А вона б Стелла могла б усiстись i за iспанський престол.
  
  Через безлiч справ Стелла вже стала забувати про Гертруда. Посол, що поки що прибив з Норвегiї, не нагадав про неї. Дочка хана сподiвалася, що її колишня володарка сильно страждає на засланнi, а може вже наклала на себе руки. Знала б вiн реальнiсть, то напевно б розлютилася вiд досади. Що насправдi принцесi добре i весело.
  
  Але їй було не ранiше. А ось зараз у Стелли виникло вагання. Грошей тепер має стiльки, що легко можна найняти професiйного кiлера, який прикiнчить дiвчинку i прибере тим самим небезпечного свiдка. Але Стелле було мало вбити свою колишню напарницю та панi. Їй хотiлося саме цього - принизити та принижувати горду принцесу.
  
  Щоб та не пiшла до християнського раю, як юна мучениця, а довго страждала у реальному пеклi злиднiв. А яка найпринизливiша професiя, як не пастушка? Нi вбивати вона Гертруду не буде, але зробити життя важчим принцесi слiд. I для цiєї мети дочка хана надiшле спецiального найманця, який повинен зробити перебування принцеси ще бiльш пекло, а заодно час вiд часу iнформувати Стеллу.
  
  Тiльки треба не поспiшати i знайти людину з фантазiєю, i того, хто володiє голубиною поштою, який не вбиваючи покалiчить, але зведе Гертруду передчасно в могилу, а пропустити її, через пекло до кiнця.
  
  На Корсицi вже початок грудня. Помiтно похолоднiшало, i навiть зранку на камiнчику iнiй. Гертруда вибiгла боса, i зiщулилося. Як рiзко переступала погода. Ще вчора було вдень понад двадцять градусiв, i це прийнятно. А зараз надув з пiвночi холод i стало морозно. Принцеса закуталася в пухову хустку, але сильно стали її босi ноги. Вона раз у раз пiдскакувала, i намагалася знайти гострий камiнчик. Коли температура опускалася повiльно, мiцна вiд природи дiвчинка до цього звикала i вже не вiдчувала серйозного дискомфорту. Босi ноги теж пристосовуються до погiршення клiмату. Але коли рiзко стрибнула, то це перетворюється на тортури.
  
  Ось навiть у загартованого Ерiка нiжки стали червоними, наче лапки гусака. Хлопчик спитав у конюшого:
  
  - Може знайдеться для дiвчинки хоч пара черевикiв? Адже вона простоти може!
  
  Конюшнiй зi скепсисом запитав у хлопчика:
  
  - А тобi? Сам ти витримаєш?
  
  Ерiк впевнено промовив:
  
  - Ти знаєш, я жодного разу не кашляв, хоч усi минулi зими проходив босонiж. Але вона ще дiвчинка, i не загартована, як мiсцевi селянки з пораненого дитинства.
  
  Конюшнiй згiдно кивнув:
  
  - Я попрошу у господинi.
  
  I важкий, великий чоловiк вирушив у будинок. I через хвилину вилетiв неначе ужалений, провизжавши:
  
  - Панi заборонила! Снiг ще не випав, i ви повиннi обоє босими ходити! Iнакше вас випоре на стайнi!
  
  Ерiк важко зiтхнув i промовив:
  
  - Гаразд! Так i бути, обiйдемося!
  
  Швидко вигнавши худобу, хлопчик запропонував принцесi знову сiсти на його спину. А сам почав енергiйно масажувати босi, огрубiлi i задубiлi вiд холоду пiдошви дiвчинки. Гертруда тремтiла вiд холоду, але швидко зiгрiлася, тим бiльше, що виглянуло сонечко, i вщух вiтер. А син герцога зiрвавши з пальм листя, почав майструвати для принцеси високi чобiтки.
  
  Гертруда в досадi заспiвала:
  
  - Ну чому не триватиме лiто цiлий рiк, ну чому мороз нам п'яти сильно палить!
  
  Ерiк фiлософськи зауважив:
  
  - Щоб ноги не були надто м'якими, їсти камiнь, а щоб ми не нiжилися зимою. А вона тут досить нiжна.
  
  Проте вибравшись на галявину хлопчик розпалив багаття, i пiдiгрiло молока з медом, змусивши випити принцесу:
  
  - Не можна тобi простувати. Тут лiкарiв i близько немає. А щось у жандармiв залiкують.
  
  Озноб у Гертруди пройшов, i сховавшись вовняною хусткою та листям дiвчинка, на сонцi задрiмала.
  
  Потiм прокинулася вже, коли стемнiло. Стало прохолоднiше, але ще терпимо. Так вона в саморобних чобiтках, i в листi пiшла слiдом за Ерiком, який як нi в чому не бувало носив напiвголий. Хiба що майку накинув на мускулистий торс. Нi, це хлопчика нiхто не бере.
  
  Зима на Корсицi, особливо на пiвденному краю дiйсно м'яка. Наступнi днi виявилися значно теплiшими. I Гертруда знову бiгала, особливо пiсля сходу сонця босонiж по камiнчиках, i хоч раз чхнула. Снiг випав лише вночi на Рiздво. Скотину цього дня не вигнали, i вперше за довгий час хлопчик та дiвчинка опинилися у хазяйському теремi. Немезида вирiшила собi влаштувати свято, i тому їй наготували всяку всячину. А Ерiк та Гертруда прислужували їй за столом. Немезида була весела. Поруч iз нею сидiла гостя, яку принцеса спочатку прийняла за юнака. Чоловiчий одяг, коротка свiтла стрижка та мужнi пiдборiддя. Потiм по фiгурi та наверненню мiледi, Гертруда зрозумiла, що це жiнка i жiнка гарна, приблизно двадцяти п'яти рокiв, або навiть молодше.
  
  Але незважаючи на красу, надто вже жорсткий у неї погляд сталевих очей, i сильнi руки, з набитими кiсточками кулакiв. Немов у вуличного бiйця.
  
  Вона посмiхнулася Гертрудi, широкою усмiшкою з бiлими, блискучими i великими зубами. Але очi дивилися, як i ранiше, холодно i жорстко. I нею дiвчинка вiдчула деяку добре приховану ворожiсть.
  
  Жiнка привiтно i ласкавим голосом вимовила:
  
  - Нехай цi дiти сядуть до столу i пообiдають з нами. Адже тобi Стелла дуже хочеться тортика?
  
  Та останнiм часом Гертруда дедалi частiше мрiяла про торти та бiсквiти з кремом, якi їла у себе в палацi. Це й справдi їй не вистачало. I побоюючись що це гарненька тiтка з кулаками вбивцi передумає принцеса вiдразу схопилася на запропоноване їй крiсло. Трохи стримано сiв i Ерiк. Йому теж дуже хотiлося скуштувати торта.
  
  Жiнка глянула на Гертруду. Та обережно взяла в руки вилку та ножик. I глянула на ледi, не наважуючись рiзати самiй.
  
  Мiледi ласкаво промовила:
  
  - Вiдрiзай крихти скiльки хочеш, i хлопчик нехай теж поїсти.
  
  Гертруда почала рiзати, вона робила це акуратно, вiдповiдно до етикету. Жiнка-воїн уважно стежила за її рухами. Хлопчик, який уже встиг забути за майже вiсiм рокiв становища пастуха гарнi манери, дiяв грубiше, але теж за прикладом напарницi взяв у руки ножа та виделку. I забруднився в ароматному кремi.
  
  А Гертруда їла дуже акуратно, намагаючись не заляпати. Дiвчинка пiсля довгої перерви нарештi вiдчула мовою незабутнiй смак бiсквiту та шоколадного крему. Як це чудово їсти торт, смак якого вона не встигла забути.
  
  Мiледi ласкаво запитала дiвчинку норвезькою мовою:
  
  - Ти, мабуть, знатна сеньйора?
  
  Гертруда машинально вiдповiла, збрехавши:
  
  - Нi!
  
  Жiнка хитро посмiхнулась i помiтила:
  
  - Але твоя краса та манери видають тебе з головою. Адже Гертруда!
  
  Принцеса здригнулася i видала себе:
  
  - Що знаєте моє iм'я?
  
  Мiледi посмiхнулася i норвезькою мовою продовжила:
  
  - Не бiйся... Коли чорнява самозванка запропонувала за тобою стежити i псувати тобi життя, менi здалося, що справа тут нечиста. З чого це принцесi та дружинi наслiдного принца, так витончено мститися служницi. Крiм того, я чула про вашу родину. Ви скандинави i практично всi бiлявi. А вiн чорна брюнетка, яка зовсiм не схожа на свого батька. Проте зумiла зачарувати Людовiка чотирнадцятого i цей дiд по вуха в неї закоханий. Так що я подумала - прийму ще пропозицiю та погорю з собою.
  
  Гертруда важко зiтхнувши, помiтила:
  
  - Я поклялася серцем матерi нiкому нiчого не казати!
  
  Мiледi кивнула головою i вкрадливо промовила:
  
  - Це пояснює твоє мовчання, але... Рано чи пiзно обман Стелли розкриється i... Їй не нести голови.
  
  Принцеса посмiхнулася, але вiдразу нахмурилася, промовивши:
  
  - Нiхто не повiрить, що босонога королiвська дочка.
  
  Мiледi рiшуче вiдкинула сумнiви:
  
  - Ми можемо написати листа твоєму батьковi i вiн особисто вiдвiдає двiр Людовiка чотирнадцятого. Тодi всi проблеми вирiшуватимуться разом. Варто тобi тiльки накреслити на пергаментi кiлька слiв, i зi Стелла буде покiнчено!
  
  Гертруда пожвавiшала i подивилася на Ерiка. Той мабуть не знав норвезької мови i не звертав уваги на розмову. Хоча принцесi зовсiм i не було погано на засланнi, їй уже не хотiлося бiльше миритися з правлiнням Стелли. I дiвчинка наважилася:
  
  - Я намалюю листа своєму батьковi!
  
  Мiледi широко посмiхнулася, i сказала дiвчинцi:
  
  - Пiдемо в iншу кiмнату. Перо та чорнило вже готовi.
  
  Гертруда вирушила за жiнкою воїном. Босi ноги принцеси крокували майже безшумно, а чоботи мiледi рипiли. Смiшно, але королiвська особа виглядає жебрачкою в лахмiттi, на тлi жiнки в одязi чоловiка.
  
  Сiвши Гертруда вмочила в чорнильницю перо. Вона не знала, що саме писати. Тим бiльше, клятва ще дiяла, i вона не хотiла її порушувати. Втiм, можна вчинити.
  
  Мiледi зрозумiвши причину вагань, пiдказала:
  
  - Напиши просто: тато я тебе дуже люблю i хочу бачити. Приїжджай у Париж швидше, Гертруда, що любить тебе.
  
  Принцеса перехрестилася i кiлька разiв зануривши перо в чорнильницю, накидала кiлька слiв. Потiм поставила свiй розпис.
  
  Мiледi пiдняла написане, вклала у конверт i поставила друк. Пiсля чого поцiлувала на прощання принцесу, прошепотiвши:
  
  - Лист буде доставлено на адресу. А Стелле ми завдамо смертельного удару.
  
  I скрипучи чорними, блискучими чоботями жiнка-кобра покинула кiмнату, теремка, на вiддаленому хуторi.
  
  Гертруда прошепотiла навздогiн мiледi:
  
  - Хай допоможе нам Бог!
  
  . РОЗДIЛ Љ 10.
  
  Олег Рибаченко вирiшив трохи змiнити тему та пописати, щось теж цiкаве. Хлопчик уже пройшов Чилi, Перу, i вже наближався до Панами.
  
  I тут уже про другу свiтову вiйну писати набридло, i щось свiжiше накидати;
  
   Дiвчинка була тiєю самою Гердою i зi Снiгової Королеви, i навеснi, як тiльки зiйшов снiг, вирушила за мiсто шукати свого названого братика Кая. Вона прихопила з собою невелику сумку з їжею, i одягла свої червонi черевички, найдорожче, що в неї було. Свiтило сонечко, i стояла чудова весняна погода. Герда йшла бадьоро i насвистувала пiсеньку:
  
   Дорогою довгою я йду,
  
   Шукаю втраченого брата...
  
   I вiрю, Кая знайду,
  
   Хоча хлопчик не латка.
  
  
  
   Дорога дуже нелегка,
  
   Є в нiй i кручi та рiвнини.
  
   Але знай виповнитися мрiя -
  
   Навiки з братом ми єдинi!
  
  
  
   Якщо треба буду босонiж,
  
   По каменю та по снiгових кручах...
  
   I притягну його силомiць,
  
   Мiй брат повiрте найкращий!
  
  
  
   Дорога важка повiр,
  
   Часом так хижо виють вовки.
  
   Образити може кожен звiр,
  
   I камiнь пiд ногами колкий!
  
  
  
   Але Кая я повiр, знайду,
  
   Його красеня розцiлую...
  
   Пройду i стужу i пургу,
  
   Снiг палить менi босонiж!
  
  
  
   Та шлях суворий ти повiр,
  
   I голодує сильно Герда.
  
   Не уникнути в дорозi втрат,
  
   Стукає тривожно дiвки серце!
  
  
  
   Але пройду пiсок та снiг,
  
   I виручу, повiрте Каю...
  
   Любити хлопчика не грiх,
  
   Я по снiгу пройду боса!
  
  
  
   Але ось кiнець шляху прийде,
  
   Побачу братика в новому свiтi...
  
   Перемогу вiдкрию славний рахунок,
  
   Найтеплiше стане на планетi!
  
   Герда йшла дорiжкою, i її нiжки в зовсiм нових черевичках натерлися. Дiвчинка сказала сама собi:
  
   - Дорога до братика довга, i я стопчу цi новi червонi черевички в риваннi. Знiму їх краще! Вже тепло!
  
   Герда зняла черевички та панчохи i сховала їхню торбинку. Босонiж, насправдi, було легше йти й приємнiше. Пил на дорозi колола нiжки. Сiм'я Герди небагата i в теплу пору року дiвчинка часто грала боса. Але пiсля зими, а вона в Данiї снiгова, її пiдошви у валянках знiжилися. I йти тiльки першi кiлька хвилин, по кам'янистiй дорозi було приємно. Потiм голi, пiдошви дiвчинки стали нити i хворiти.
  
   Герда зiйшла з кам'янистої європейської дороги, i пiшла свiжою весняною травою. Так кололося набагато менше. Хоча йти вже не так зручно.
  
   Дiвчинка йшла собi i знову щось спiвала. Потiм з'їла трохи хлiбця iз сумочки.
  
   Нарештi попереду здалося село. Герда у своїй простiй сукнi та босонiж, могла б зiйти на за рушницю, але виглядала надто чистенькою. Вона бiлява i красива, обличчя навiть трохи темнiше за бiле, як снiг волосся.
  
   Прийшло, вступаючи в село зiйти з м'якої трави, i знову пiсок i гравiй дорiг кололи її нiжки. Але сiльськi дiти вже дуже хизувалися голими, запорошеними п'ятами, i Герда стиснула зуби i не хотiла уславитися нiжкою.
  
   Дiвчинка запитала дiтей про Кая.
  
   Один iз хлопчикiв вiдповiв:
  
   - А я є Кай!
  
   Герда розсмiялася i похитала головою:
  
   - Ти не той Кай!
  
   Хлопчик блиснув босими, запорошеними п'ятами i втiк.
  
   Герда розумiючи, що пошуки братика можуть затягнутися, запитала, якщо робота.
  
   Один господар сказав, що треба перенести десять вiдер за їжу.
  
   Герда взяла коромисло набрала два вiдра i понесла. Досить важко для дiвчинки нести великi цебра. Босi пiдошви нiг буквально палали.
  
   Але вона, стиснувши зуби, ходила та набирала. У мiстi Герда була незвична до тяжкої роботи, хоча теж щось по господарству.
  
   Останнi вiдра дiвчинка принесла буквально хитаючись. I мало не впустила їх. Але важко дихаючи, донесла до ганку.
  
   Господар сунув їй окраєць хлiба i сказав:
  
   - Якщо хочеш, я можу взяти тебе служницею!
  
   Герда важко дихаючи, похитала головою:
  
   - Нi!
  
   I миготивши чорними по пилу п'ятами побiгла з села. Насилу дiсталася найближчого стогу сiна i впала в нього в повнiй знемозi. Пiсля чого її зморив сон.
  
   I снилися кошмари...
  
   Бiдолашна Герда, брязкаючи важкими, натираючи ноги кайданами, бреде до паризької в'язницi. Ще садять у Шатлi, в холодну, смердючу камеру, де разом сидять i маленькi дiвчатка, що попалися на крадiжках, i старшi жiнки, але практичнi всi молодi
  
   Годують огидною бурдою та черствим хлiбом. Так провести у нелюдських умовах можна не один рiк.
  
   Але Герду викликають на допит. Мажуть п'яти маслом, i пообносять до босих нiг палаючу жаровню. Дiвчинка кричить вiд болю i непритомнiє. А її змушують взяти вiн провину у вбивствi дворянина.
  
   Катування триває кiлька днiв, дитину порють, пiдвiшують дибки, але Герда виявляє неймовiрну мужнiсть. Нi в чому не зiзнається. I тодi до неї застосовую iспанськi чоботи.
  
   Дошки стискають дитячi ноги, а кат вбиває клини. Пiсля перших ударiв дiвчинка втрачає свiдомiсть. Але на неї ллють холодну воду, змушуючи прийти до тями. Потiм знову б'ють по дошках. Бiль просто жахливий. Герда хрипить i виходить диким криком.
  
   П'яний кат посмiхається.
  
   Дiзнавач повторює питання:
  
   - Ти вбила вiконта де Жузака?
  
   Герда зi стогоном вiдповiдає:
  
   - Нi!
  
   Дiзнавач кричить:
  
   - Кат, ще їй один клин! Толщi!
  
   I знову слiдує удар, вiд якого здригається все тiло дiвчинки. Сльози тiкають iз очей Герди, героїнi Андерсена дуже боляче, але вона не зiзнається.
  
   Дiзнавач волає:
  
   - Та признайся нам! Це лише слова!
  
   Герда несподiвано знаходить у собi сили виразно вiдповiсти:
  
   - Слова як вiтер, крутять млин дає муку мудрим, i муку дурням!
  
   Ведучий допит кричить:
  
   - Ще два клини!
  
   I знову летить молот ... хрумтять кiсточки, дитячих нiжок, вiд больового шоку дитина знову втрачає свiдомiсть. Герду вiдром крижаної з пiдвалу води приводять до тями. I продовжують витончене i разом з тим незграбне катування. Ось у лещатах одночасно затискають, пальчики рук дiвчинки. Здавлюють лещата. Герда знову втрачає свiдомiсть. Цього разу надовго. Навiть вiдро води не може привести її до тями.
  
   Дiвчинка лежить у тортурi блiда i закривавлена.
  
   Герда прийшла до тями. Та й кошмарний у неї сон. Проте, пiсля важкої роботи та довгого шляху, босi нiжки у неї сильно гудуть та болять. Голi, запорошенi пiдошви дiвчата потрiскалися i на них боляче ступати. Через силу Герда змусила себе пiдвестися, i рушила пiшки. Збитi ступнi хворiли, але дiвчинка стиснула зуби сильнiше, i крокувала на волi. Хоча кожен крок i вибухав диким болем.
  
   Поступово втiм, тiло розiгрiвалося, i бiль притуплювався. Хоча ноги i особливо iкри сильно нили вiд втоми, а гола, збита пiдошва сiдала вiд дрiбних камiнцiв на дорозi.
  
   Дiвчинка йшла через силу i, навiть додавала кроку... Сонце перевалило за полудень. З'явилось нове село. Герда накульгуючи, увiйшла до нього. Жилки у неї дзвенiли вiд напруги.
  
   Дiвчинка простягла руку i попросила слiзно:
  
   - Дайте, будь ласка, хлiба.
  
   Одна з жiнок дала їй шматок млинця, друга черствую окраєць, третя картоплину.
  
   Герда трохи пiдкрiпила сили. I трохи посидiла на лавi. До неї пiдiйшов хлопчик i запитав:
  
   - Куди йдеш дiвчинка?
  
   Герда вiдповiла:
  
   - Я шукаю свого названого братика Кая!
  
   Хлопчик знизав плечима i вiдповiв:
  
   - Два Каї й у нас у селi є. Iм'я поширене. А свiт великий. А в тебе i так нiжки збитi у кров.
  
   Герда важко зiтхнула i вiдповiла:
  
   - Я це знаю. Але не можу зрадити свого друга!
  
   Хлопчик помiтив:
  
   - У тебе в сумцi щось є!
  
   Герда кивнула:
  
   - Та в нiй червонi черевички!
  
   Пацан iз посмiшкою запитав:
  
   - Дорогi?
  
   Дiвчинка кивнула:
  
   - Так! Бабуся пiвроку збирала!
  
   Хлопчик iз подивом запитав:
  
   - А чому ти в них не ходиш?
  
   Герда вiдповiла:
  
   - Тому й не ходжу, що вони дорогi! Шлях може бути довгим, i вони розваляться.
  
   Хлопчик запропонував:
  
   - Продай їх, i ти зможеш купувати дорогою їжу!
  
   Герда заперечливо хитнула головою:
  
   - Нi! Кай їх нiколи не бачив! Я хочу здатися в них!
  
   Хлопчик згiдно кивнув:
  
   - Я розумiю! На вiзьми мiдний грiш! Скоро ти дiйдеш до мiста, на край хлiба вистачить. Тiльки не думай красти. Хоч ти i дитина, але посадять у в'язницю i поруть!
  
   Герда заперечливо хитнула головою:
  
   - Я нiколи нiчого не вкраду!
  
   Пiсля чого дiвчинка пiднялася з лави i потопала. Ноги хворiли, ступнi палали, але обов'язок вимагав вiд неї йти далi.
  
   До ночi вона не встигла дiйти до мiста, i знову заночувала у стогу сiна.
  
   Цього разу її сон був спокiйнiшим.
  
   Дочка ката сховала Герду в кошик i винесла з камери. Вона поспiшала покинути Шатле, доки полонянки не схопилися. I дiвчина втекла з поклажею.
  
   Дочка ката вирушила з Гердою в дорогу, на пiвдень Францiї, розраховуючи там загубитися. Вона йшла в шкiряних черевиках, Герда босонiж тупала поруч iз нею. Але потiм вiд кам'янистої дороги у дiвчини розвалилося взуття i воно ледве ступало закривавленими ногами. Гердi було трохи легше, так вона спочатку мала огрубiлi пiдошви, видно, незважаючи на сильне омолодження тiло дiвчинки зберiгало спогади про минулi випробування.
  
   Дочка ката вважалася iз заможної сiм'ї i зазвичай носила взуття, як це заведено у не бiдних Паризьких сiмей. I її дiвоча пiдошва не мала звички до камiння, гальки, кам'янистої французької дороги. Але дiвчина, розбивши ноги в кров, виявляла мужнiсть i не скаржилася. Герда на привалi цiлувала її нiжки в закривавленi ступнi та бiль вiрша, дочка ката засинала.
  
   Поступово її ноги загоювалися i покривалися твердою кiркою. Дочка ката обносилася i жила милостиною, на Гердi теж залишилися самi лахмiття. На зиму дiвчина та дiвчинка перебралися до Iталiї. Там не буває морозiв, i бiльш-менш терпимо. Але їхнє життя стало життям бродяг. Тобто дуже тяжкою та голодною. I просвiту у цьому життi не бачилося. Дочка ката була миловидною, але зовсiм не красунею i зовсiм схудла, стала тростинкою.
  
   А Герда на шляху надихнувшись, заспiвала;
  
   Герда Кая шукала боса,
  
   По кучугурах суворим...
  
   Адже душа в неї золота,
  
   Як снiжок променистий бiла!
  
  
  
   Знайти нареченого не зумiла,
  
   I потрапила до фашистiв у повний...
  
   Ох, нещасна дiвчинка Герда,
  
   Якого ж терпiти таку ганьбу!
  
  
  
   Плачi приготували дибу,
  
   Розклавши пiд ногами багаття...
  
   Смажать дiвчинку нiби як рибу,
  
   Але знай духом вона як орел!
  
  
  
   I терпiла великi страждання,
  
   Катувань i тортур не злiчити...
  
   Обклали нещасну данину,
  
   Щоб змусити дiвчинку ревти!
  
  
  
   Ноги босi полум'ям лижуть,
  
   Батогу дiвчину люто б'ють!
  
   Тут пiд куполом у строгому Парижi,
  
   На вогнище Герду у робi ведуть!
  
  
  
   Катування жорсткi дiвчинка терпить,
  
   I смiється в обличчя катам...
  
   Нi, вона не попросить про смерть -
  
   Випробування їй по плечах!
  
  
  
   Може витримати тортури лихi,
  
   Ти ж у терпiннi iдеал...
  
   Народилася наша Герда у Росiї,
  
   Православ'я серцем прийнявши!
  
   Хоч ламають їй кiстки клiщами,
  
   Вiстрям колють бiлi груди...
  
   I босими на вугiлля ногами,
  
   Ставлять Герду, то бiль - не зiтхнути!
  
  
  
   На багаття гордо сходить дiвчисько,
  
   Хоч обличчя все в кровi, синцях...
  
   Розсмiялася вiд радiсть дзвiнко,
  
   Хоч i руки та ноги в ланцюгах!
  
  
  
   I здавалося, немає порятунку,
  
   Ката лапа палить багаття.
  
   Попросила у Бога прощення
  
   Хоч вогонь мови до неї простяг!
  
  
  
   Лиже тiло шалене полум'я,
  
   I Герда стогне вiд болю, кричить...
  
   Але в душi все одно майорить прапор,
  
   I на серцi редут-монолiт!
  
  
  
   Буде пам'ятник дiвчинцi свiтла,
  
   I Росiя свою згадає дочку...
  
   Герда смiлива буде оспiвана,
  
   Стане день i розвiється нiч!
  
  Герда завжди голодна, босонiж, i в лахмiттi, тупала i по Iталiї. Вона все ще сподiвалася знайти свого братика Кая. Чомусь вона шукала його на пiвднi Європи, а не на Пiвнiчному полюсi.
  
  I ось вона вже пiдходила до Неаполя. Неподалiк мiста стояв великий, i дуже гарний палац.
  
  Дiвчинка присiла на камiнчик. I вiдчувши сильну тугу заплакала.
  
  До неї пiдiйшов хлопчик. У багатому одязi та лакованих черевиках. Вiн був на вигляд ровесник Герди. I тихо спитав:
  
  - Чого ти плачеш жебрачку?
  
  Дiвчинка чесно вiдповiла:
  
  - Ось уже багато рокiв я шукаю свого названого братика Кая, i обiйшла босонiж пiвсвiту!
  
  Хлопчик скептично помiтив:
  
  - Багато рокiв? Ти що його шукаєш з дитинства?
  
  Герда похитала головою i вiдповiла:
  
  - Та нi! Я куди старший, нiж виглядаю!
  
  Хлопчик усмiхнувся i вiдповiв:
  
  - Я люблю слухати казки! Розкажи менi свою iсторiю!
  
  Герда почала викладати, вiдверто i нiчого не прикрашаючи.
  
  Хлопчик слухав її i слухав... Потiм вiдповiв:
  
  - Не знаю так це чи нi, але, можливо, наш принц це i є Кай!
  
  Герда свиснула:
  
  - Та НУ?
  
  Хлопчик згiдно кивнув:
  
  - Я слуга у палацi принца, i знаю, що мiй сюзерен iз простого народу! Наша принцеса сама собi обрала юнака, який має бути генiєм i чимось її вразити!
  
  Дiвчинка вiдповiдно кивнула:
  
  - Та Кай мiг! Вiн дуже розумний та великий оригiнал! Часом такi вiршi писав, що з усього Копенгагена злiталися дiти та слухали, аплодуючи!
  
  Хлопчик кивнув:
  
  - Я тобi вiрю! Принц справдi був такий хлопчик як я! Вiн навiть прийшов босонiж i надiв чоботи, тiльки бiля входу до палацу. I просто виявився вражаючим. Якщо врахувати, що охочих одружитися був цiлий натовп, то вiн справив враження!
  
  Герда запитала:
  
  - У нього свiтле волосся та блакитнi очi?
  
  Хлопчик, який сам був чорнявим кивнув:
  
  - Так! I це теж сподобалося королевi, що вiн не iталiєць, але чудово говорить нашою мовою!
  
  Герда пiдтвердила:
  
  - Наша бабуся була вчителькою iноземних мов. I ми з Каєм знали з раннiх рокiв! Це точно вiн!
  
  Хлопчик-слуга зазначив:
  
  - Тобi нарештi пощастило!
  
  Дiвчинка тупнула босою нiжкою:
  
  - Веди мене до принца!
  
  Хлопчик знизав плечима:
  
  - У лахмiття i босу дiвчинку не пустить вартовий... Тебе просто кинуть у в'язницю!
  
  Герда зiщулилася i пропищала:
  
  - Що ж робити?
  
  Хлопчик запропонував:
  
  - Я у палацi всi закутки вивчив. Проведу тебе потай. Коли буде нiч, аж до самої спальнi. I ти одразу ж увiйдеш у контакт i принцом!
  
  Дiвчинка кивнула:
  
  - Я згодна!
  
  Хлопчик помiтив:
  
  - Може, тобi дiстати нову сукню та туфельки. Ти в такому виглядi Кая шокуєш!
  
  Герда похитала головою:
  
  - Босонiж легше ступати без шуму! Крiм того, нехай мiй братик подивиться якою я стала!
  
  Хлопчик кивнув:
  
  - Посидь поки на каменi! Я принесу тобi їжу. Ти така худенька та голодна. А потiм ми пiдемо!
  
  Дiвчинка нервово перебирала босими нiжками, тремтячи вiд нетерпiння. Невже смуга невдач закiнчилася, i вона знову побачить свого, що пiдрiс брата Кая?
  
  Невже вiн теж босонiж iшов вiд Данiї до пiвдня Iталiї? Бiдний хлопчик. У неї голi пiдошви, хоч вона i дiвчинка, стали як копита коня вiд набитих об гостре камiння дорiг Європи. I холод, i спека, вона все випробувала i терпiла.
  
  Хлопчик принiс їй пару тiстечок iз кремом iз кухнi, курячу нiжку.
  
  Герда жадiбно це з'їла.
  
  Вже стемнiло... Дiвчинка старанно помила босi ноги в струмку. Але варто було зробити кiлька крокiв, як огрубiлi пiдошви знову запилилися. Хлопчик здавався таким ошатним.
  
  Вiн повiв її через секретний лаз у парканi, i рушив разом з нею по закутках.
  
  . РОЗДIЛ Љ 11.
  
  Все було наче в казцi... Iталiя, i палац, куди її провiв хлопчик. I вона думала, що цей принц є її названий братик Кай. Адже справжня варта не пропустить босу дiвчинку, в лахмiттi.
  
  Хлопчик її слуга вiв у спальну принцу. Вiн i сам зняв черевички, в палацi, щоб не шумiти, i дiти йшли босонiж коридорами, спритно обминаючи варту.
  
  Iнодi по стiнах проносилися кольоровi картинки, якi були веселими снами.
  
  А в золотiй квiтцi спав юний принц, а праворуч вiд нього, принцеса.
  
  Принц був красивим, але трохи розповнiли вiд розкiшних бенкетiв у палацi, i старшого за Кая. Але Герда одразу зрозумiла, що це не вiн.
  
  I найяснiша пара прокинулася.
  
  Вони спочатку перелякалися, i сторожа схопила дiтей. Але потiм принцеса попросила худорляву, бiляву дiвчинку в лахмiттi з мозолистими пиловими нiжками розповiсти свою iсторiю.
  
  Герда все виклала по порядку. Включно з описами жорстоких тортур, у Французькiй в'язницi.
  
  Принцеса спiвчутливо сказала:
  
  - Нехай вона лишається з нами!
  
  Принц погодився:
  
  - Це найдивовижнiша iсторiя, яку я коли-небудь чув!
  
  I додав:
  
  - Бiльшу частину шляху Європою, я все-таки проїхав на конi. I лише коли вона впала, довелося йти пiшки. Добре ще у нас у монастирi хлопчикам дозволяю вуватись тiльки в мороз, i мої ноги не були нiжними. Але все одно я збив ступнi та хроми. Вона пройшла боса Європу з кiнця до кiнця!
  
  Принцеса рiшуче заявила:
  
  - Вона буде моєю найулюбленiшою фрейлiною! I бути з цього! А хлопцевi, який її привiв, десять ударiв палицями i по п'ятах, за порушення етика, i двадцять золотих монет, що знайшов нам нового друга!
  
  Юний слуга вклонився i вiдповiв:
  
  - Ви такi справедливi!
  
  Дiвчинка вклонилася i попросила:
  
  - Краще менi дайте палицями по п'ятах! Я тут у всьому винна!
  
  Принц посмiхнувся i вiдповiв:
  
  - Тобi палицями врiжуть само собою! За незаконне проникнення до палацу! Адже ми справедливi государi!
  
  Принцеса пiдтвердила:
  
  - I їй теж десять ударiв палицями по голих п'ятах!
  
  Герда тяжко зiтхнула. Лiгла на спину i надiли слуги її босi нiжки в петлi. Але виявилось все не так страшно.
  
  Їй били тонким прутиком, лише для виду, i огрубiлим пiдошвам Герди було не боляче, а тiльки лоскiтно.
  
  А ось хлопчику лупили гнучким цiпком, i йому було по-справжньому боляче. Але вiн мiцно стиснув зуби, i сiпаючись, зумiв стримати крики. А потiм встав i сильно кульгав на обидвi ноги.
  
   Знову щасливий квиток упiймала багатостраждальна Герда. Дiвчинку зробили служницею знатного принца. Вона стала фрейлiною, її роздягнули у шовку та оксамит. Повторилася iсторiя щодо Андерсена, тiльки трохи в iншому варiантi. Герда першого ж дня сильно натерла в нових чобiтках нiжки, i зрозумiла, що багатство не тiльки насолода. А у шовках спекотно в iталiйське лiто. А найвишуканiшi страви, не такi гарнi, коли в тебе повний шлунок.
  
   Це тисне i заважає ходити.
  
   Крiм того Гердi, довелося вчитися iноземним мовам, гарним манерам, рiзного роду етикетам та наукам. А це зовсiм не так цiкаво, нiж вести життя бродяжки.
  
   Навiть голова вiд цього трiщить.
  
   Герда намагалася звикнути, довго мучилася. Ось минув рiк. I вже здавалося, що вона втягнулася в цей виснажливий ритм життя фрейлiни.
  
   I що їй уже й не хочеться кудись iти i чогось шукати.
  
   Але в дзеркалi, перед яким вона виконувала церемонiю, з'явився її названий братик Кай. Хлопчик зовсiм не вирiс, i не змiнився за довгi роки розлуки, тiльки став надто блiдим з нездоровою синьовою. У замку Снiжної Королеви вiн нiби заморозився, i все ще намагався скласти з крижинок слово: "Вiчнiсть".
  
   А без нього вiн бранець.
  
   Але, схоже, йому це не вдавалося. А якого це довгi роки сидiти в крижаному замку, навiть якщо ти не вiдчуваєш холоду?
  
   I немає поряд iнших дiтей?
  
   Герда вiдчула, що її названий братик глибоко нещасний. Навколо тiльки льоди та бiлi ведмедi, ти перебираєш блискучi, як алмази крижинки. Навiть з огляду на те, що серце названого братика заледенiло, все одно зрозумiло, що вiн глибоко нещасний. I лише зi самою Снiговою королевою можна поговорити, але вона з'являється в крижаному замку так рiдко.
  
  
  
   Герда скрикнула, i наважилася втекти. Вона пiшла до своєї кiмнати. Чесно залишила чобiтки, дорогу сукню та тонку спiдню бiлизну. Одягла, своє колишнє, що перетворило на лахмiття, але дбайливо зберiгається сукню. Вона стала тiсною, i оголило нiжки вище колiн. Дiвчинка виросла, i їй на вигляд рокiв тринадцять, а на дiлi на десять рокiв бiльше. Скiльки часу пройшло з того часу, як вона вирушила шукати свого названого брата? Вже рокiв тринадцять, а то й бiльше.
  
   Дiвчинка поцiлувала розп'яття i так босонiжкою вирушила на пошуки свого названого братика. Принаймнi, вона тепер знала, що вiн далеко на пiвночi. На шляху її зустрiла варта. Побачивши Герду босу i в лахмiттi вони здивувалися:
  
   - Це ти фрейлiн? Що за вид у тебе?
  
   Герда збрехала:
  
   - Я прогнiвала свого принца, i вiн наказав менi йти на всi чотири сторони, в тих же лахмiттях що й пiшла на служiння.
  
   Стражник жалiсно помiтив:
  
   - Ти собi всi ноги зiб'єш, дам як я тобi хоч пару черевикiв. Моя донька виросла з них, а тобi вони якраз будуть у пору!
  
   Дiвчинка скучила за ходiнням босонiж, яка так приємна, коли пiдошви огрубiлi.
  
   Герда скромно вiдповiла:
  
   - Я цього не заслужила... Залишiть собi чи продайте!
  
   Бородач похитав головою:
  
   - Ну вже немає! Дороги Iталiї надто суворi та кам'янистi для босих нiг дiвчинки. Тим бiльше, ти вже вiдвикла, вiд суворої поверхнi. Поки ще травень, i не скоро стане холодно, але на нiч я тобi дам i пуховою платою, щоби ту ховалась... Поки не знайдеш нових добрих господарiв!
  
   - Спасибi тобi! - вiдповiла Герда.
  
   Їй не хотiлося кривдити стражника.
  
   Вона взяла з собою шкiрянi, i майже не зношенi черевики - мабуть дочка одягала їх тiльки у свята, i пухову, теж практичну нову хустку. Подякувала м'якому серцю стражнику. Черевики справдi були зручнi, трохи бiльше розмiром, але нормальнi. У них було комфортно.
  
   Але тiльки-но повернувши за поворот, дiвчинка зняла черевики i повiсила їх на плече. Їй дуже хотiлося бути схожим на босонiж, вiдпочити вiд палацового взуття. Спочатку йти було приємно, дорожнiй пил лоскотав голi п'яти. Але потiм, позначилася довга вiдсутнiсть звички. Пiдошви у дiвчинки стали нiжнiшими i м'якшими, i вона незабаром вiдчула, шпильку камiнцiв i горiння. I взагалi кожен горбок гола ступня у якої зiйшли мозолi болiсно вiдчуває.
  
  
  
   Але Герду, що встигла за своє вже не таке вже й коротке життя повисiти на дибi, це не збентежило. Зрештою, босонiж йти кам'янистою дорогою не так боляче, нiж коли п'яти смажить жаровня. Нехай навiть за рiк вона, дiвчинка-фрейлiну i знiжилася. Нiчого вона витримає.
  
   I Кая знайде, безперечно.
  
   До кiнця дня босi ноги у дiвчинки кровоточили, але вона не здалася i заснула у стозi сiна. А наступного дня знову вирушила кам'янистою дорогою.
  
   I йшла через силу, нехай її нiжки з кожним кроком вибухали болем.
  
   Герда не взяла з собою їжi, i їй довелося харчуватися милостиною. Симпатичнiй дiвчинцi в лахмiттi подавали охоче.
  
   Герда спочатку хотiла продати шкiрянi черевики або обмiняти на продовольство, але потiм вона передумала. Її нiжки дуже швидко огрубiли, i черевикiв, особливо в теплу пору року не потребували. Натомiсть вона зустрiла двох маленьких хлопчикiв, якi буквально вмирали з голоду.
  
   Герда не могла їх покинути.
  
   Дiвча нагодувала їх тим, що зiбрала в торбу, потiм продала в купецькiй крамницi звичайно з великою знижкою, майже новi черевики. Накупили їжi, i залишила хлопчикам, та ще й разом з пуховою хусткою.
  
  Нехай хлопцi не замерзнуть.
  
   Звичайно, Герда повелася по-християнськи щедро. Тим бiльше стояло лiто, i вночi немає потреби вкривати хусткою. Але коли щедрi поля Iталiї закiнчилися, дiвчинка, що йшла на пiвнiч, опинилася в Альпах. А там вдень ще тепло, а вночi холодно. I селища зустрiчаються набагато рiдше, доводиться голодувати.
  
   I дуже гострi камiнцi на дорогах, впиваються у свiжi мозолi дiвочеї пiдошви.
  
   Одного разу вдарив лiтнiй, гiрський заморозок i лахмiття примерзли. Дiвчинка сiпнулася i остаточно розiрвала собi сукню. Виявилася голою та беззахисною. Довелося, тримаючи на собi рванi, йти швидким кроком. Вночi голяка не заснеш - справжнє пекло. Герда не спала весь день i нiч, але на ранок спустилася трохи нижче i зiгрiлася, поспала. Потiм знову йшла всю нiч, i на обiд наступного дня вийшла до гiрського хутора.
  
   Господар погодився дати Гердi, простий i старий одяг, але натомiсть змусив цiлих два тижнi колити дрова i носити воду вiдрами з коромислом.
  
   Причому не лише для себе, а й сусiдiв.
  
   Дiвчинка вколювала до знемоги, i харчувалася лише черствим хлiбом кислим молоком. Господар запропонував їй залишитися, але Герда збрехала, сказавши, що робить паломництво. Неохоче гiрський кулак дав її якусь дiряву палицю, але хоч ти не гола. А на дорогу навiть шматка хлiба не кинув.
  
   Хоча дiвчинка набила собi мозолi на руках.
  
   Довелося Гердi йти з порожнiм животом. А в горах селища рiдкiснi, а самi Альпи великi, на верхiвках гiр навiть лiтом лежить снiг. Дiвчинка з голоду рвала траву, конюшину, розгризала ялиновi шишки. За десять днiв, вона охляла, що стала одна шкiра та кiстки. Навiть бiлку не втрималася i з'їла сирої.
  
   I навiть обгризла шкiрку.
  
   Потiм знову натрапила на хутiр. Три днi важко працювала там, зате вiд'їлася, i трохи їй дали i на дорогу. Але найсильнiше у високогiр'ї дiставав нiчний холод. Дiвчинка спала вдень, на ночi тупала, босими, мозолистими нiжками гострим каменем. Iнодi вили вовки, кiлька разiв Герда зривалася в прiрву i мало не падала, але доля зберiгала її. Хоча чималий страх iти горами та вночi. I голодно...
  
   Але вона хоч би знає куди йти.
  
   Коли Ганнiбал перебирався через Альпи до Iталiї, у нього померла половина вiйська та всi слони. А тут перехiд робить маленька, хай навiть роками i доросла дiвчинка.
  
   Вовки лижуть її босi, витонченi вiдбитки, залишенi багато страждальними нiжками.
  
   Коли Герда була вже на межi, їй потрапив на шлях ще один хутiр, i знову їжа. Господар виявився добрiшим i запропонував дiвчата кожушок i черевики, але Герда вiдмовилася, сказавши, що вона вже звикла до камiння та холоду, а босi ноги куди легше йдуть, нiж навантаженi в черевики. Хазяїн на дорогу дав цiлий мiшок їжi.
  
   Вiн мав совiсть.
  
   Звичайно, це обтяжило дiвчинку, але дозволило йти ще кiлька тижнiв, не зупиняючись. Високогiр'я добiгало кiнця, гори ставали дедалi нижче. I Герда перевалила через найважчу частину шляху: макiвку Альп.
  
   I це вже здобуток.
  
   Тепер вона опинилася у Швейцарiї, де трохи м'якше, а хутори зустрiчаються частiше. Перехiд загартував Герду, а вона не застудилася в горах, i навiть не пiдхопила нежить. Що ж Боги не люблять слабких духом, зате нагороджують сильних.
  
   Та й вовки тiльки лизали босi слiди дiвчинки, але накинеться так i не наважилися.
  
   Герда все йшла i йшла, зупинялась у хуторах, працювала, iнодi спiвала. Бродяче життя для неї приємне i звичне. Днi стали йти швидше та важче. Доля поки що берегла дiвчинку вiд злих людей, розбiйникiв та ґвалтiвникiв. Все ж таки Герда вже не така й маленька, могла й залучити ґвалтiвникiв. Але поки що все обходилося.
  
   Вищi сили її берегли.
  
   Ось дiвчинка минула i Швейцарiю, вступивши до Баварiї. Лiто вже перевалило макiвку, але на рiвнинi ще дуже тепло, навiть нiч. I дороги не такi кам'янистi. Iти було суцiльне задоволення. Селища траплялися часто, i з їжею проблем не було. Герда пiдробляючи, зiбрала собi якийсь грош, i оновила сукню на бiльш ошатну i нову. Але ходити волiла босонiж, тим бiльше що пiдошва стала твердiшою, нiж у чобiт.
  
   I ноги вже майже не мерзнуть навiть ночами та пiсля дощiв.
  
   Але час минав. Дiвчинка просувалася на пiвнiч. Лiто закiнчилося i настала осiнь. Полилися холоднi дощi, а Герда опинилася на пiвночi Нiмеччини. Шлiпала босими нiжками по стужених калюжах, вiдчуваючи невеликий холодок. Але Герда вже настiльки звична, що вирiшила не мати взуття, обмежившись лише однiєю вовняною хусткою. Вона знову волiла ночувати, тiльки вдень, а вночi тупотiти.
  
   Тим бiльше, вдень теплiше спати, а в русi не замерзнеш.
  
   Ось вона минула i досить густо населену пiвнiч Нiмеччини i вийшла до моря.
  
   Плеснула босою нiжкою по водi.
  
   Далi сушi йти нiкуди, а переплисти море не реально. Порiвняно неподалiк була рiдна Данiя. Дiвчинцi раптом захотiлося повернутися до рiдного Копенгагена. Може, ще жива її рiдна бабуся. Тим бiльше незрозумiло, як далi йти.
  
   Але Герда присiла на камiнчик бiля моря i, подумавши, вiдхилила думку про повернення. Якщо немає iншого виходу, то слiд знайти корабель, що йде на пiвнiч, дiйти до льодiв i рушити потiм до Пiвнiчного полюса. Бо, мабуть, замок снiгової королеви знаходиться саме там.
  
   Холоди особливо вночi кусають дiвчисько, але не можуть зламати її волю.
  
   Що ж вона якщо треба, то знайде такий корабель, а поки що в порт.
  
  Тут хлопчик-термiнатор упав у панамський канал. Швидко переплив, i пiсля чого вирiшив пописати на iншу трохи тему.
  
  Нiмеччина в першу свiтову вiйну трохи вчинила розумнiше, особливо король Вiльгельм Другий. Вiн не став оголошувати вiйну Росiї. I це був справдi сильний хiд. Микола Другий вагався. I ось вiйська Нiмеччини, не вiдволiкаючись на другий схiдний фронт, захопили за десять днiв Бельгiю. А потiм обiйшли i Париж, взявши в обручку. I англо-французькi вiйська були розбитi, i частково здалися.
  
  А царська Росiя так у першу свiтову вiйну не вступила. Францiя була окупована. А Австро-Угорщина напала на Iталiю... I тут сили були нерiвнi.
  
  Але в морi Британiя змогла завдати поразки нiмецькому флоту. I вiйна на Заходi набула затяжного характеру. Туреччина та нiмецькi вiйська стали наступати на Єгипет. I здобули перемогу. Потiм нiмцi захоплювали колонiї в Африцi. Ключовим моментом стало взяття Гiбралтару. Задля цього нiмецькi вiйська окупували Iспанiю. Армiя Кастильської iмперiї була проти нiмцiв дуже слабка. I вони захопили Гiбралтар внаслiдок скоростиглого та стрiмкого штурму.
  
  Пiсля чого заблокували вхiд для англiйської ескадри та стали захоплювати Африку.
  
  Тут i царська Росiя, трохи подумавши, оголосила Британiї Вiйну. Справдi, можна прихопити i Iран, i Iндiю, i частину Iндокитаю. Причому без великих втрат. А армiя Вiльгельма взяла та ще й Португалiю окупувала, разом iз усiма її колонiями. I це дуже зухвалий хiд i дуже розгромний.
  
  А царська Росiя рушила через Iран, на Iндiю i далi в Азiю. А Японiя теж взяла та напала на Британiю. I це серйозно. Стали англiйцiв пресувати як олiю у сметанi збивати. I це ще лише початок. Тут у хiд нiмцi пустили i пiдводнi човни - благо їх ресурсiв вистачає. I стали нарощувати бомбовi удари по Лондону та самiй Англiї, роблячи вiдбивну. По-бойовому дiяла держава Вiльгельма. Дуже по-бойовому. Здавалося, ще трохи i Британiя буде поставлена ​​навколiшки. Але тут у вiйну вступили США. I це серйозно. Царська Росiя захопила i Iндiю, i Iран, i бiльшу частину Iндокитаю. Дещо прихопила i Японiя Азiї. Пiсля чого самураї влiзли у вiйну iз США. Бої розгорнулися на морi.
  
  А Нiмеччина повела повiтряний та пiдводний наступ на Британiю.
  
  Найвигiднiше становище у Росiї - яка багато захопила майже без втрат i тепер почала перетравлювати свої новi колонiї...
  
  А перша свiтова вiйна набула затяжного характеру.
  
  Японцi на морi спочатку перемагали менш досвiдчених та вмiлих американцiв. Але потiм США, використовуючи економiчну мiць, випустили багато кораблiв i пiдводних човнiв стали перехоплювати iнiцiативу.
  
  Зате нiмцi маючи пiд контролем Африку i майже всю Європу: Iталiю захопила Австро-Угорщина, змогли пiсля трьох рокiв пiдводної вiйни, вибити англiйський флот, i захопивши панування на морi, висадитися у метрополiї.
  
  Англiйцi билися вiдчайдушно, застосували у боях танки. Але нiмцi вже мали свої.
  
  I у вереснi 1918 року впав Лондон. I ось вiйну англiйцi продовжили iз Канади. I Нiмеччина обрушилася на США. I перша свiтова вiйна тривала з величезним запеклiстю.
  
  Молотили наступного 1919 нiмецькi пiдводнi човни американцiв i намагалися дiстати. Але Японiя на морi бита i США за океаном. Лiтаками поки що дiстати Америку не вдається. I треба квапливо будувати величезний флот.
  
  I бої перейшли у повiтря та воду...
  
  Пройшов i 1919, i 1920 без особливих змiн, з битвами на морi. США зазнавали великих втрат, але квапливо будували новi кораблi. Втрачала i Нiмеччина разом iз колонiями, i Японiя... У 1921 року царська Росiя пiд тиском нiмцiв погодилася розпочати вiйну. Тепер проти США була практична вся Схiдна пiвкуля.
  
  Царськi вiйська взимку 1922 почали наступ на Алясцi. I це був сильний хiд, бо там територiя майже поряд фактично граничить.
  
  У царськiй армiї з'явилися гарнi танки, сконструйованi сином Менделєєва. А також першi у свiтi вертольоти, i найпотужнiшi бомбардувальники з шiстьма та вiсьма моторами.
  
  I царська Росiя вже стали грiзним суперником.
  
  I ось на важкому танку "Петро" - одному з найперших серед випущених бореться екiпаж Оленки.
  
  Незважаючи на березневий мороз Аляски, дiвчата борються босонiж i в одному бiкiнi. А танк дуже потужний у Росiї.
  
  Оленка стрiляє з потужної i дуже вбивчої зброї, i з усмiшкою вимовляє:
  
  - За царя помирають героями, за полiтика без царя в головi, перетворюються на трупи за життя!
  
  Анюта вiдзначила пiдморгуючи, своїм жорстоким напарницям i теж лупанув по супротивнику з гармати:
  
  - Немає нiчого дурнiшого померти за недостойну людину, але ще гiрше загинути за абсурдну iдею!
  
  Алла теж довбанула з колосальною силою, рушивши в казенну частину зброї голою п'ятою i в'якнула:
  
  - Найбiльший правитель нiкчема перед Богом, i найчеснiший полiтик, моральне убожество перед справжньою людиною!
  
  Марiя дала чергу з кулеметiв, i дуже агресивно покосила ворогiв:
  
  - Снiг бiлий, але чорнiє вiд промислових виборiв, людина народжується чистою, але вчиться свинячити, пiшовши в полiтику!
  
  Мотрона заявила, з диким азартом руйнуючи американцiв, що насiдали на неї:
  
  - Полiтик намагається уявити себе бiлим та пухнастим, але насправдi колючий як кактус, тiльки не в пустелi, а серед лiсу, де повно дубiв та спиляних пнiв!
  
  Маруся писала по ворогах, i теж довбанув з гармати зруйнувавши американських дзот i пискнула:
  
  - Якщо хочеш жити як бiла людина, займайся темними справами виявляючи нелюдську безпринципнiсть!
  
  Олiмпiада взяла i натиснула голою п'ятою на педалi, намагаючись прискорити свiй могутнiй танк i в'якнула:
  
  - Житiє як бiла людина залежить не вiд кольору шкiри, а вiд кiлькостi сiрої речовини в головi, та яскравої обдарованостi в умiннi людей провести!
  
  I дiвчина-богатир розреготається.
  
  Царська армiя рухається Аляскою ... I наприкiнцi весни 1922 року, вже вступила в Канаду.
  
  У боях виявилася царська армiя зовсiм слабка. А на небi на винищувачах дiвчата борються.
  
  Анастасiя Вiдьмакова збила американський лiтак, за допомогою босих пальчикiв нiжок i пискнула:
  
  - Щастя не постоїш на кровi, але за допомогою грошей можна хоча б спорудити iлюзiю благополуччя!
  
  Акулiна Орлова взяла та босими пальчиками нiжок навела кулемет на цiль i врiзала по супротивнику, видала:
  
  - Можна спати єднiсть залiзом i кров'ю, але кров як кислота роз'їсть будь-який метал, а ось любов зв'яже таким ланцюгом, що не порвати i титану!
  
  Маргарита Магнiтна довбанула, по супротивнику i пiдрiзала, i змусила горiти i пискнула:
  
  - Диявол створив полiтику, щоб люди отримали трохи надiї вiд солов'їв, i безлiч ударiв дзьобом вiд пiвнiв, i безлiч бiд, накарканих полiтичними воронами!
  
  Дiвчата дуже мудрi войовницi, у яких стiльки спека та великого натиску.
  
  Алiса та Анжелiка теж стрiляють i викошують ворогiв.
  
  Алiса пальнула, збивши супротивника i видала:
  
  - Сатана народився, коли полiтик уперше пообiцяв нездiйсненне навiть для Всевишнього Бога!
  
  Анжелiка кинула босими пальчиками нiжок, руйнiвної сили гранату, порвала американцiв i пискнула:
  
  - Бога нiхто й нiколи не бачив, диктатор же весь час миготить на екранi, а ще хоче уподiбнитися до Всевишнього, хоча сам бiльше скидається на балакучого блазня!
  
  Алiса знову шпурнула босою нiжкою вбивчу гранату i прочирiкала, скалячи зубки:
  
  - Немає нiкого сильнiшого за Всемогутнього Бога, але за пiдлiстю полiтик перевершує i Диявола, i здатний наобiцяти i непосильне Всевишньому!
  
  Анжелiка теж взяла i пiдкинула голою п'ятою вибуховий пакет, i агресивно проворкувала:
  
  - Якщо хтось вважає, що Бога немає, дивлячись на наш свiт, то вiдразу ж переконатися, що Диявол iснує - глянувши на полiтикiв!
  
  Б'ються тут ще й Вiкторiя та Веронiка.
  
  Вiкторiя кинула босою, точеною нiжкою, i розiрвала масу супротивникiв, на рванi шматки:
  
  - У полiтика менше совiстi нiж молекул у вакуумi, але обiцянок знайдеться по бiльш нiж крапель у морi!
  
  Веронiка вiдзначила, стрiляючи в ворога, i випустила босими пальчиками нiжок бумеранг i в'янула:
  
  - У рiчцi немає сухого камiння, у полiтицi чесних людей, що серед диктаторiв зазнає спiвчуття, а тих, хто голосує за камiнь, що носять у серцi, чекає покарання!
  
  Сталенiда теж тут у царськiй армiї бореться. I червоним соском грудей натиснула на кнопку i пискнула:
  
  - Можна порахувати всi краплi в морi, всi зiрки на небi, але полiтикани стiльки роздають передвиборних обiцянок, що й точна кiлькiсть невiдомого та всезнаючого Всевишнього Бога!
  
  Тамара теж лупнула по вiйськах янкi. Перевернула точним попаданням танк Маккавей i проворкувала:
  
  - Коли диктатор обнуляє термiни правлiння, то цiнностi життя пiдданих пiд таким керуванням прагнуть нуля, а обiцянки зводяться до порожнього мiсця!
  
  Воювала тут i велика четвiрка.
  
  Наташка з яскраво-червоного соска випустила блискавку, спалила солдат янкi i проворкувала:
  
  - Обнуливши термiни диктатури, не зможеш стерти в нiщо, i пам'ять про злочини та помилки тирана!
  
  Зоя також довбанула iз суничного соска пульсаром магiчної плазми i пискнула:
  
  - У диктатора в руках палиця, але все одно вiн буде тим, кого не загнати в стiйло скотина!
  
  Августина теж врiзала ударами променiв бойової магiї з червоних соскiв i проворкувала:
  
  - Бог не дав свинi роги, диктатору всемогутностi, полiтику безкарностi, а жiнцi вiчної юностi, зате у всiх є шанс отримати по заслугах!
  
  Свiтлана зi смiшком, випустила з полуничних соскiв руйнiвну ляпку, повного знищення та пропиляла:
  
  - У вовка iкла, у лева пазурi, у лисицi хвiст, у полiтика язик, у людини голова, а паршивої свинi ось бiда - не ростуть роги!
  
  Так що четвiрка б'ється немов дiвчини супер.
  
  А в небi Альбiна та Альвiна за Нiмеччину США молотять. Дiвчата теж що можна сказати клас супер!
  
  Альбiна натисканням на кнопки джойстика босими нiжками, збила американський лiтак i проворкувала:
  
  - Вовка годують швидкi ноги, жiнку голi та стрункi ноги, вовк терзає жертву iклами, жiнки забивають до смертi довгими язиками!
  
  Альвiна ламаючи супротивника, i збиваючи натисканням голої п'яти, взяла i проворкувала:
  
  - Бiг продовжує життя, але чому так мало живе заєць? Тому що вiн не бiгає, а тiкає, а хто тiкає, той довголiттям не страждає!
  
  Дiвчата звичайно ж трощать у небi американцiв капiтально. Ось уже Канада захоплена, i бої на територiї самої Америки йдуть. Тут опiр запеклий, але недостатньо системний. Але все одно просуваються нiмецькi та росiйськi, а потiм i японськi частини. Йде реальний затискач США. I тут очевидно дiвчата першому мiсцi як бiйцi.
  
  Микола Другий iз цього приводу помiтив:
  
  - Є жiнки у нашiй Росiї,
  
  Що водять жартома лiтак...
  
  Що всiх у всесвiтi красивiше,
  
  В уламки ворога розiб'є!
  
  
  
  Вони народженi для перемоги,
  
  Щоб Русь на вiки славити ...
  
  Адже нашi великi дiди,
  
  За них збирали вiдразу!
  
  Справдi це i круто, i по-бойовому... Нарештi пiдiйшла коалiцiя до Нью-Йорка та Вашингтона. I США капiтулювали. Саме 25 грудня 1922 року. Так завершилася перша свiтова вiйна.
  
  У свiтi стало спокiйнiше i передiлили колонiї. Завойоване країни-переможцi перетравлювали. Йшов бурхливий економiчний пiдйом у всьому свiтi. Особливо бурхливо розвивалася Росiя. Хоча, звичайно ж, вiчного свiту бути не може...
  
  Назрiває нова вiйна, мiж Нiмеччиною, Австро-Угорщиною, яка обзавелася колонiями, та Росiєю. Тут важливо, на чиєму боцi буде Японiя.
  
  Нiмцi хочуть перетягнути самураїв на свiй бiк, а росiяни на свiй. I вiд цього багато що залежить - кому бути переможцем.
  
  Ну друга свiтова вiйна - це iнша вже iсторiя. Але з такими бойовими та крутими дiвчатами Росiя в принципi програти не може. Тож нехай будуть славними нашi дiвчата!
  
  . РОЗДIЛ Љ 12.
  
  Олег бiжить по США, яка стала губернiєю Росiї, i продовжує складати.
  
   Мандрiвниця в часi Наташа Бiла випадково теж втрутилася. Одного молодого льотчика Люфтваффе пошкодувала i пiдхопила його силовим сачком, коли той випадково розбився вiд технiчної несправностi. I треба вийде, що ним виявився Ханс-Йоахiм Марсель, володар кiлькох рекордiв авiацiї. Включаючи шiстдесят один лiтак збитий на мiсяць, i сiмнадцять лiтакiв на день. I перший нiмецький льотчик, що перевищив бар'єр у сто п'ятдесят збитих лiтакiв.
  
   Причому його досягнення були пiдтвердженi англiйцями i нiхто стiльки лiтакiв союзникiв не збивав.
  
   Тож Наташа Бiла врятувала зовсiм неабияку особистiсть, яка вела реальнi бої та стала справжнiм феноменом. Але здавалося б що навiть такий феноменальний ас не в змозi самотужки змiнити хiд вiйни.
  
   Але справа не лише в кiлькостi, а й у якостi. А Марсель зумiв збити лiтак iз самим Монтгомерi, i прославлений англiйський генерал загинув. Це призвело до зриву операцiї "Смолоскип", яка була вiдкладена не невизначений час. Так само, як i висадка американцiв у Марокко. Що теж дуже суттєво. Але найголовнiше Гiтлер встиг вiдчути, що пiд Сталiнградом росiйськi замишляють наступ iз флангiв i встиг вжити превентивних заходiв. В результатi чого фрицi прикрили слабкi мiсця i змогли наприкiнцi листопада вiдобразити радянський наступ.
  
   I цим утрималися пiд Сталiнградом i Волзi. Досвiд Ржевсько-Сичовської операцiї показав, що, коли фашисти готовi, вони здатнi вiдображати настання переважаючих за чисельнiстю радянських вiйськ.
  
   Англiйцi стали наступати пiзнiше, коли вiйська Роммеля були вже готовi до вiдбиття атаки. I сам Роммель повернувся з вiдпустки. Внаслiдок чого атака англiйцiв тривала п'ятнадцять дiб i була вiдбита з колосальними втратами.
  
  
  
   Незважаючи на те, що нiмцi утримали фронт, Гiтлер оголосив тотальну вiйну та мобiлiзацiю. Випуск озброєнь у Третьому Рейху рiзко зрiс. А авiанальоти з боку союзникiв рiзко зменшились. Фрiци стали збирати сили нового наступу.
  
   Марсель перевищив кiлькiсть збитих лiтакiв у триста, i став першим льотчиком i воїном Люфтаффе, який отримав повторно Лицарський Хрест Залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. А в лютому 1943 року кiлькiсть збитих Марселем лiтакiв досягла п'ятисот, за що вiн був нагороджений спецiально затвердженою з цiєї нагоди нагородою: Лицарським Хрестом Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям, мечами та дiамантами. Ставши першим нагородженим цим орденом.
  
   Марсель став справжньою легендою та його боялися, як вогню. А може, навiть i сильнiше, нiж полум'я.
  
   У груднi Сталiнград був остаточно взятий нiмцями пiд контроль. I фашисти почали готувати новий наступ. В атацi мали взяти участь i "Тигри", i "Пантери", i "Фердинанди". Використовуючи робочу силу з Африки та працю ув'язнених у тому числi євреїв. Загрози програти вiйну у Третього Рейху поки що не було i євреїв масово не винищували. А значить i бiльшої робочої сили. I випускаються i танки, i лiтаки, та iнша технiка.
  
   Британiя та Америка фактично пустили вiйну проти Третього Рейху на гальма. Тим бiльше надто сильно їх дiставали пiдводнi човни. Якi полювали вовчими зграями i топили безлiч кораблiв.
  
   Гiтлер також посилив i Роммеля, танками та авiацiєю. I ось фашисти наприкiнцi квiтня розпочали наступ у Єгиптi. Цього разу успiшнiше, i в результатi його, англiйськi вiйська виявилися повнiстю розгромленими. I це була нищiвна поразка iмперiї лева.
  
   Фашистськi вiйська вступили до Палестини i прорвалися до Iраку. I заразом взяли пiд контроль Суецький канал. I просунулися, захоплюючи Кувейт. I iншi нафтовi свердловини. I це було дуже агресивно та круто.
  
   А наприкiнцi травня почався наступ вермахту на Волзi, з просуванням на пiвденному напрямку.
  
   Гiтлерiвцi намагалися прорватися до Каспiйського моря i захопити Астрахань. Гiтлер у разi вибрав найуразливiший напрям для Червоної армiї i найефективнiший.
  
   У боях взяв участь i танк "Лев". Але дана машина володiючи занадто великою вагою в дев'яносто тонн, не дуже добре собi показала. I її забракували. Проте непоганий був i Фокке-Вульф. Наприкiнцi червня на схiдний фронт прибули Марсель. Його поява була немовби пронеслася комета. I цiла маса збитих радянських лiтакiв. До кiнця липня Марсель довiв число збитих лiтакiв до тисячi i отримав за це Великий Хрест Залiзного Хреста, нагорода яка була до цього, тiльки Герман Герiнг, за Францiю i не дуже заслужена. Марсель дуже бойовий хлопець, i Гiтлер його любив. Такий льотчик виявився: просто незбагненний феномен.
  
   Гiтлерiвцi вийшли до Каспiйського моря, вiдрiзавши Кавказ по сушi. А Туреччина взяла та вiдкрила другий фронт у Закавказзi. I Червона армiя стала ще важчою.
  
   I нiмцi стали просуватися вздовж узбережжя Каспiйського моря. I фашисти просувалися з великим успiхом. I до кiнця вересня нiмцi вже вступили на територiю Азербайджану. I там такi бої закипiли.
  
   Сталiн наказав наступати у центрi, кинувши туди всi свої сили... Нiмцiв вдалося навiть потiснити, рiшуче прорвавши фронт. Довелося фашистам тимчасово призупинити наступ i кинути в бiй новi сили. Але перевага в силах далася взнаки.
  
   Гiтлерiвцi вiдбили наступ радянських вiйськ, i продовжили взимку наступати на Кавказi. I вони застосовували новiтнi реактивнi лiтаки, новi моделi.
  
   А Марсель уже перевищив двi тисячi збитих лiтакiв. За що був нагороджений, новою нагородою дiамантовою зiркою Лицарського хреста Залiзного хреста, зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами.
  
   А пiд Баку вже такi бої дуже жорстокi.
  
   Бойовi дiї показали, що жiнки: зовсiм не слабка ланка i вмiють непогано битися. I зазнавати при цьому менше втрат, нiж чоловiки. Войовницi билися й у пiхотi, босими нiжками шльопаючи гарячими пiсками пустелi Сахара. I освоїли танки. Випробувавши "Тигр", у боях з Британiєю.
  
   Втiм, непогано б'ються i радянськi дiвчата на СУ-100.
  
   Хоча становище Росiї i здається безнадiйним. Але войовницi разом iз Єлизаветою борються немов орлицi.
  
   Катерина натискає босими пальчиками нiжок на важiль. Посилає снаряд, що пробиває гiтлерiвську машину Е-50 в борт i реве:
  
   - За великий червоний та багряний комунiзм!
  
   Олена теж лупнула з гармати використовуючи голу, витончену нiжку. Вона точно вразила танк супротивника.
  
   Дiвча прочирiкала:
  
   - За мою чудову Росiю!
  
   Єфрасiя агресивно помiтила, ведучи влучний вогонь:
  
   - Слава нашiй Вiтчизнi!
  
   I теж використовує босi, точенi нiжки.
  
   Радянська машина дуже сильна та бойова. А стрiляє майже влучно.
  
   СУ-100 здатна пробити Е-50 у борт. Але дiвчата навiть у лоб її пробивають потрапляючи в заману чи встик. I вражають метал наскрiзь.
  
   Єлизавета, використовуючи босi пальчики нiжок, вистрiлила у супротивника. I прочирiкала:
  
   - З блакитного струмка...
  
   Катерина теж пальнула, цього разу натиснувши на важiль червоним соском i проворкувала:
  
   - Починається рiчка...
  
   Олена, агресивно скалячись, i шипаючи, видала:
  
   - Ну, а дружба починається...
  
   I голою п'ятою теж натиснула на важiль.
  
   Єфрасiя проворкувала, ведучи вогонь по ворогу:
  
   - З усмiшки!
  
   Дiвчата працюють на СУ-100 дуже активно. I трощать ворожу технiку.
  
   А на пiдступах до Бака пiонери риють окопи. Тут хлопцi рiзних нацiональностей. Багато зокрема i свiтлих голiвок миготить. Є i рудi та чорнi та русявi дiти.
  
   Одне їх поєднує: вiра в торжество комунiзму та босi нiжки. Зрозумiло, що не всi пiд час вiйни мають взуття, i тому на знак солiдарностi всi дiти хизуються голими, круглими п'яточками. Зима в Закавказзi досить м'яка, i коли рухаєшся та працюєш лопатами холоду не такi й страшнi.
  
   Дiти працюють з ентузiазмом, i спiвають:
  
   Звiйтесь вогнищами, синi ночi,
  
   Ми пiонери - дiти робiтникiв...
  
   Наближатися ера свiтлих рокiв,
  
   Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  
   Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  
   I знову звучить сигнал тривоги. Хлопчики та дiвчатка стрибають на дно окопа. А згори вже починають рватися снаряди: працює ворожа артилерiя.
  
   Пашка з просила Машку:
  
   - Ну, ти думаєш, ми встоїмо?
  
   Дiвчинка впевнено вiдповiла:
  
   - Встоїмо хоч раз, у найважчий час!
  
   Пiонер Сашка логiчно зазначив:
  
   - Наш героїзм непохитний.
  
   Хлопчик постукав голою пiдошвою по камiнню. Видно хлопчик набив собi солiднi мозолi.
  
   Тамара дiвчинка помiтила:
  
   - Ми битися не вiдаючи страху,
  
   Ми рубатимемося не кроку назад...
  
   Нехай густо просякнута кров'ю сорочка -
  
   Побiльше ворогiв обрати витязь у пекло!
  
   Хлопчик Руслан, пiонер iз чорним волоссям, зазначив:
  
   - Минуть столiття, настане епоха,
  
   В якiй не буде страждання та брехнi.
  
   За це дерись до останнього подиху -
  
   Служи своїй Батькiвщинi, ти щиро!
  
   Хлопчик Олег, худенький i бiлобрисий прочирикав, вiршi:
  
   Нi не потьмянiє пильний,
  
   Погляд соколиний, орлиний...
  
   Голос народу дзвiнкий -
  
   Шепiт придавить змiїний!
  
  
  
   Сталiн живе у моєму серцi,
  
   Щоб ми не знали смутку,
  
   У космос вiдчинили дверцята,
  
   Зiрки над нами виблискували!
  
  
  
   Вiрю весь свiт прокинеться,
  
   Буде кiнець фашизму.
  
   I засяє Сонце,
  
   Шлях осяявши комунiзму!
  
   Хлопчики та дiвчатка дружно зааплодували.
  
   Але вже летять реактивнi штурмовики i скидають бомби. I це агресивний захiд.
  
   Олег та Сашка пiдняли рогатку, та запустили презент смертi. I барило вразило гiтлерiвський штурмовик.
  
   Дiвчинка Наташка заспiвала:
  
   - Комсомол не лише вiк,
  
   Комсомол моя доля!
  
   Пiдкоримо я вiрю космос,
  
   Будемо живi назавжди!
  
   Ахмед хлопчик пiонер з Азербайджану з усмiшкою вiдповiв:
  
   - Ти ще не комсомолка Наташка!
  
   Дiвчинка сердито тупнула босою нiжкою i вiдповiла, спiвуче;
  
   Поряд iз батьками, з пiснею веселою,
  
   Ми виступаємо за комсомолом.
  
   Наближатися ера свiтлих рокiв,
  
   Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  
   Зов пiонерiв - завжди будь готовий!
  
   Олег теж тупнув босою, дитячою нiжкою i проревiв:
  
   Мiцнiше молот стисни пролетарiй,
  
   З титану рукою ламаючи ярмо.
  
   Ми заспiваємо нашiй Батькiвщинi тисячу арiй,
  
   Причому свiтло нащадкам, добро!
  
   Дiти у захватi. I справдi, нiмцi вiдбомбили, i лише одна дiвчинка уламок потрапила в босу, ​​круглу, рожеву п'яточку.
  
   Пiонерка скрикнула, але прикусила губу.
  
   I ось вони приготувалися вiдбивати атаку. I вже йдуть танки iз фашистами. Рухають грiзнi Е-100. Такi потужнi та небезпечнi машини.
  
   У них такий захист. Що не проб'єш з жодного ракурсу. Не пiд одним кутом не проб'єш. Єдиний шанс - це розбити гусеницi.
  
   Дiти готовi до бiйки i махають босими нiжками. Ось вони на дротi штовхають пiд гусеницi фашистам пакети iз саморобною вибухiвкою. Та спрацьовує та руйнує ковзанки танкам армiї Роммеля.
  
   I це грiзно виглядає.
  
   Сашка пищить:
  
   - Слава комунiзму!
  
   Хлопчик Пашка стрiляє разом з Олегом з рогатки i верещить:
  
   - Пiонерам слава!
  
   Хлопчик Руслан разом iз дiвчинкою Суфiр пiдтягує дротом мiну пiд нiмця i кричить:
  
   - Слава СРСР!
  
   Дiти з Азербайджану та росiйськi хлопцi борються. Засмаглi, худенькi, босоногi пiонери проти колосальної армади танкiв.
  
   Дiвчинка Тамара тупотить витонченою, маленькою, босою нiжкою i вимовляє:
  
   - Слава Росiї слава!
  
   Пiонер Ахмет пiдтверджує, ведучи вогонь по супротивнику:
  
   - Ми разом дружна сiм'я!
  
   Хлопчик Рамзан, руденький азербайджанець пiдтверджує, пiдбиваючи машину:
  
   - Зi слiв ми сто тисяч Я!
  
   Дiти дружнi... Ось i вiрменська дiвчинка Азатуї, теж спритно за допомогою дроту переводить вибуховий пакет пiд гусеницю фашиста, i пищить:
  
   - СРСР сiм'я народiв!
  
   Iнша вiрменська дiвчинка Агас, каже:
  
   - Не зiгнемося фашизмом:
  
   I босими пальчиками нiжок пiдтягло дiвчина дрiт. Багато азербайджанських i вiрменських дiтей мають свiтле волосся, i їх не вiдрiзнити вiд слов'янських дiтей, яких теж багато. Хтось вiд нiмцiв пiшов подалi, iншi росiйськi сiм'ї селилися в Азербайджанi ще й за царiв.
  
   На Кавказi багато слов'ян. Багато змiшаних пар. Та й дiти зазвичай свiтлiше волосся мають чим їх батьки. А слов'яни-хлопцi засмагли так, що не вiдрiзниш вiд мiсцевих. Тим бiльше що дiти зазвичай бiльш схожi, нiж дорослi.
  
   Так що мiжнародний радянський батальйон iз хлопчикiв i дiвчаток бореться, i всi вони єдинi, i дуже схожi. Їхнi голi п'ятки, миготять пiд час руху.
  
   I знову дiти посилають презенти смертi. Шамiль та Сергiйко обидва хлопчики-пiонери, тягнуть дрiт. I ось нiмецький Е-50 зупиняється iз пробитою гусеницею.
  
   Хлопчики хором спiвають:
  
   Союз непорушний, республiк вiльних,
  
   Згуртувала не груба сила, не страх...
  
   А добра воля людей освiчених,
  
   А дружба i розум, i смiливiсть у мрiях!
  
   I дiти у захватi. Усмiхаються бiлими, рiвними зубками. I вони щасливi, хоч їм i загрожує загибель.
  
   А нiмцi пруть. Пiдбитi танки стрiляють iз гармат, i строчать кулемети.
  
   Деякi нiмецькi машини забезпеченi гранатометами та дуже небезпечнi.
  
   Хлопчик Максимка i дiвчинка Зара з Азербайджану i вони, упираючись босими нiжками, пiдтягли мiну пiд супротивника i пiдбили фашистського мастодонта.
  
   I прокричали на всю горлянку:
  
   - За СРСР!
  
   Дiти такi веселi.
  
   Пiонери Аббас та Володимир теж використовую зброю. В даному випадку катапульту i гiтлерiвцю розбивають гусеницю Е-75. Пiсля чого хлопцi заспiвали:
  
   - За велич планети пiд покровом комунiзму!
  
   Олег i Абдула теж пiонери рiзних народiв, але з єдиним серцем теж запускають вибухiвку. Вражають Е-100 та спiвають...
  
   Ми вiдкрили нацiям планети,
  
   У космос шлях, до небачених свiтiв.
  
   Героїзму подвиги оспiванi -
  
   Щоб стерти назавжди смертi шрам!
  
  
  
   Пiд Священним прапором Росiї,
  
   У свiтi, дружбi, щастя та коханнi...
  
   Стануть люди всiєї землi щасливiшими,
  
   Пекельний морок розвiється в далинi!
  
   Бойовi тут дiти...
  
   Абдуррахман i Свiтлана - азербайджанський хлопчик та дiвчинка з Бiлорусiї разом натягнули дрiт i пiдбили фашистський танк. I заспiвали:
  
   - Велике iм'я священної Росiї,
  
   Сяє над свiтом - як сонячний промiнь...
  
   Я вiрю в єдностi ми станемо щасливiшими,
  
   Вкажемо народам усiм правильний шлях!
  
   Дiти дуже вiдважнi. I гiтлерiвцi просто шокованi таким упертим, i лютим опором.
  
   Абудуррахман це пiонер, що отримав осколком у голу пiдошву. Пробило мозолисту поверхню дитячої нiжки.
  
   Хлопчик прошипiв:
  
   - А менi боляче!
  
   Свiтланi теж потрапило в круглу п'яту, i подряпало плече. Але дiвчинка прошипiла:
  
   - Пiонерiв не зламати!
  
   Азiм та Колька теж таранили нiмецьку машину.
  
   Хлопчики навели за допомогою дроту та пропелi:
  
   Противник пiдступний пiшов у наступ,
  
   Але вiрю не здригнеться, радянський народ...
  
   Ворога чекає розгром i забуття,
  
   А слава Росiї сильнiше розквiтне!
  
   Ворога чекає: розгром i забуття,
  
   А слава Росiї сильнiше розквiтне!
  
   Дiти вiдважнi та не згинаються. I вони хочуть виграти. I спiвають, i борються.
  
   Нiмцi зазнають великих втрат. Щоправда здебiльшого вони розбитi гусеницi i ковзанки. I це не смертельно.
  
   Гiрше пiонерам, якi потрапили в полон.
  
   Хлопчика Абдулхамiда, коли вiн потрапив у полон, гiтлерiвцi пiднялися на дибу. Вставили босi ноги пiонера в колодку i стали на гаки вiшати гирi. А потiм розпалив вогонь. I голi п'яти пацана лизав вогонь. А на спину звалився батiг. Били довго. А потiм стали фашисти ламати розпеченими щипцями ребра.
  
   Хлопчисько, помираючи пiд тортурами, коли йому розтрощило червоне вiд жару залiзо ребра, заспiвав:
  
   Берлiн уже майже пiд нашою владою,
  
   У бiноклi бачимо проклятий Рейхстаг.
  
   Сподiваюся, скоро буде мир та щастя;
  
   Який опишу у своїх вiршах!
  
  
  
   Росiя комунiзм свiтам вiдкрила,
  
   Вона сiм'єю стала людям усiм.
  
   Але сунув Вермахт до нас свиняче рило,
  
   I кров тепер фонтаном хлюпає з вен!
  
  
  
   Що фюрер забув у нас випадково,
  
   Хотiв добути земельки та рабiв!
  
   Пiшов фашизм iз походом дуже далеким -
  
   I ось кошмар реальний, пекельних снiв!
  
  
  
   Простий хлопчина хлопчик босоногий,
  
   Нещодавно червона краватка пов'язала.
  
   Хотiв вiн свiт збудувати сам без бога,
  
   Але з неба раптом викинувся напалм!
  
  
  
   Довелося бiгти на фронт, нам самоволкою,
  
   Нiхто не хоче, брати таких молодикiв!
  
   Але впорався пацан-боєць у гвинтiвцi,
  
   Гiдним виявився шлях батькiв!
  
  
  
   Билися де i хитрiстю, i силою,
  
   А слабкiсть теж гiрка на жаль...
  
   Товаришам довелося копати могили,
  
   Строгати в мороз сосновi труни!
  
  
  
   Я пiонер тепер звик до страждань,
  
   У розвiдку йшов босий, кучугур хрумтiв.
  
   Можливо за невiрство покарання,
  
   Що Iсуса знати я не хотiв!
  
  
  
   Але що таке три години Голгофи?
  
   Три роки з гаком пройшло вiйни!
  
   У кожному селi плачуть гiрко вдови,
  
   Як лягли в цвинтар країни сини!
  
  
  
   Я вижив, був контужений, поранений кулею,
  
   Але на щастя сам лишився на ногах!
  
   Нiмеччини ми чесно борг повернули,
  
   Тим фашизм розтоптаний нами на порох!
  
  
  
   Я змужнiв, але все ще хлопчик,
  
   Вус не пробився, але вже титан!
  
   Так дорослий, i мабуть навiть надто,
  
   Адже серце стало твердим, як метал!
  
  
  
   Зiрка героя найвища нагорода -
  
   Сам Сталiн менi її повiр, вручив!
  
   Сказав: з таких, як ти приклад брати треба,
  
   Кують бiйцi до дверей у Едем ключi!
  
  
  
   Але нинi вiдклади смiливець гвинтiвку,
  
   Вiзьми ти, клiщi, молот i працюй!
  
   Побудуй з дерева вiтрильник i човен,
  
   I лiтак створи, щоб птахом вгору!
  
   Але незважаючи на весь масовий героїзм пiонерiв та воїнiв Червоної Армiї, Баку впало. I фашисти захопили весь Кавказ.
  
   Сталiн був наляканий, i запропонував Гiтлеру перемир'я. Фюрер стурбований розвiдувальними даними, що США та Британiя розробляють атомну бомбу, i перемагають Японiю, вирiшив розпочати великий наступ на Заходi.
  
   Було укладено перемир'я. СРСР погоджувався повернути Третьому Рейху всiх вiйськовополонених, i постачати безкоштовно велику кiлькiсть сировини, на потрiбну Вермахту.
  
   Гiтлер iз цим погодився. I з весни 1944 року почався великий наступ фашистiв в Африцi. Гiтлерiвцi, вже контролюючи пiвнiч, просувалися на пiвдень. I водночас продовжували пiдводну вiйну. На пiвднi фашисти просувалися успiшно. Одночасно гiтлерiвцi рушили i на Схiд. Просунувшись, вони через Iран i майже без опору захопили Iндiю. I захопили небезуспiшно великi територiї. Тож фашисти реально тут досягли успiху.
  
   А 3 листопада 1944 року в дату виборiв президента США раптово висадилися у Британiї та її захопили. I це був успiшний перебiг. I це дуже виявилося круто. I лише за один тиждень захопили її. I дуже круто це вийшло. У боях взяв участь i танк "Пантера"-2, який був досконалiший i краще озброєний. Але ще сильнiшим виявився танк "Лев"-2. У ньому Порше вперше в нiмецькому танкобудуваннi розташував двигун i трансмiсiю одним блоком та поперек, а коробку передач розмiстивши на самому моторi. Висота корпусу знизилася, а вежа була менших розмiрiв i вужчою. В результатi вага машини зменшилася, а двигун навпаки був потужнiшим у 1000 кiнських сил.
  
   Так що танк "Лев"-2 виявився шоком для англiйцiв i найкращим на той момент.
  
   Британiя капiтулювала. I тепер фашисти перевели вiйну проти США. Американцi змогли в танкобудуваннi зробити, тiльки "Першинг", який був слабшим за нiмецькi машини. I тiльки "Надпершинг" ще мiг якось боротися з нiмцями. Але у фрiцiв вже могутня серiя "Е". I сили нерiвнi.
  
   Сорок п'ятий рiк пройшов у морських битвах. Гiтлерiвцi здiйснили операцiю "Iкар". I також захопили Гренландiю.
  
   Але не так i просто, дiстати Америку за океаном. Але нiмецькi вiйська використовують пiдводнi човни на перекисi водню. Якi дуже швидкi, формою схожi на глибоководних риб, i буквально вибивають американцiв на море. I це, зрозумiло, США не фарбує. А частина нiмецьких вiйськ зосереджена в Аргентинi та Бразилiї. I вони звiдти почали наповзати на пiвнiч. I це дуже круто. Фашисти затискають США. Новi танки серiї "Е" дуже сильнi i з ними неможливо впоратися. Новий танк серiї Е-50 при вазi в шiстдесят п'ять тонн отримав лобову броню в 250 мм товщини пiд нахилами, i бортiв в 170 мм i теж з великими нахилами. I гармата в 88-мiлiметрiв в 100 ЕЛ що винищує американськi танки без жодних проблем.
  
   Трушать фашисти США. I вже восени сорок шостого року захопили всю Канаду. А за осiнь була захоплена й Мексика. I США почалася панiка. I ось взимку сорок шостого та сорок сьомого року, вже й Аляска, i третину територiї Америки захоплено. Весна це вирiшальна стадiя добивання американцiв.
  
   Марсель був дуже успiшним льотчиком. I ось пiсля третьої тисячi збитих лiтакiв йому вручили Дiамантову зiрку Лицарського Хреста Залiзного Хреста iз золотим дубовим листям мечами та дiамантами.
  
   У Третьому Рейху затвердили ще й шосту ступiнь Лицарського Хреста Залiзного Хреста з платиновим дубовим листям, мечами та дiамантами, тому хто досягне тисячi збитих лiтакiв, або такої ж кiлькостi розбитих танкiв.
  
   У даному Лицарському хрестi мало бути начеплено не менше сотнi дiамантiв, i вiн був би бiльшим, нiж iншi Лицарськi хрести. Тож нагорода не лише виходила почесна, а ще й дорога.
  
   Альбiна та Альвiна летять по небу. Збивають собi лiтаки янки i наспiвують крiзь зуби:
  
   - Гарнi дiвчата,
  
   Великi подруги...
  
   Б грiзнi хлопцi -
  
   I класнi потуги!
  
   Альбiна за допомогою босих пальчикiв нiжок навела авiацiйну гармату, лупнула по американцю i пискнула:
  
   - Вогники веселих очей!
  
   I пiдморгнула напарницi. Та зрiзала свого вiзавi. Рознесла супротивника в дрiбнi трiски, використовуючи босi пальчик нiжок, i прочирiкала:
  
   - За комунiзм та нашi славнi перемоги!
  
   Альбiна поправила напарницю, збиваючи лiтак американцiв:
  
   - За арiйський комунiзм!
  
   I обидвi дiвчата розреготалися.
  
   I вони отримали шостий ступiнь Лицарського хреста, збивши понад тисячу лiтакiв кожна.
  
   А Марсель збив ще чотири тисячi лiтакiв, i отримав Дiамантову зiрку Лицарського Хреста Залiзного хреста з платиновим дубовим листям отримав, i мечами та дiамантами. Американцi вiд нього буквально розбiгалися.
  
   Тим часом вiйна тривала. Американцi явно програвали, найкращому за технiкою i вишколом вороговi, що ще використовує iноземнi дивiзiї.
  
   Тiльки "Надпершiнг" мiг пробити нiмецький Е-50 у борт. Благо гармата та калiбру в 90-мiлiметрiв i завдовжки стовбура в 73 ЕЛ. Зате скорострiльнiсть всього чотири пострiли за хвилину проти дванадцяти у нiмецького Е-50, i вага п'ятдесят тонн для двигуна в 500 кiнських завеликий. Та й броня недостатня. У лоб нiмецького основного мастодонту американцiв все одно не пробивав. А був у фрицiв ще й Е-75 з гарматою калiбру 128-мiлiметрiв i товщиною бортової бронi 210-мiлiметрiв пiд нахилами, з ще кращим захистом i двигуном 1500 кiнських сил.
  
   Тож iз самого початку США програвали. Лише танк Т-93, точнiше самохiдка вагою дев'яносто три тонни, i товщиною лобової бронi 305-мiлiметрiв i гарматою 155-мiлiметрiв могла боротися з нiмецькими мастодонтами в лоб.
  
   Але ходовi якостi цiєї самохiдки були неважливими, як i скорострiльнiсть. I нiмцi її знищували авiацiєю.
  
   Тож американцi загалом не процвiтали, i безнадiйно програвали.
  
   I нiмецькi вiйська пiдходили дедалi ближче до Нью-Йорка та Вашингтона.
  
   Трумен почав благати Гiтлера про мир.
  
   Але фюрер хотiв лише без жодних умов повної капiтуляцiї. Вашингтон був оточений. I гiтлерiвцi розпочали штурм столицi США.
  
  . РОЗДIЛ Љ 13.
  
   Марсель отримав за п'ять тисяч збитих лiтакiв особливу нагороду: Велика дiамантова зiрка Лицарського хреста залiзного хреста зi срiбним дубовим листям, мечами та дiамантами. I це круто.
  
   Танковий екiпаж Герди боровся за свiтле завтра. I без зайвих проблем перемагав.
  
   Дiвчина навiть стала стрiляти не лише босими пальчиками нiжок, а й червоними сосками грудей. I це дуже допомагало.
  
   Шарлота теж пальнула натиснувши рубiновими сосками на кнопку джойстика i перевiряла:
  
   - Велич комунiзму в тому, щоб бути не рибою, а китом!
  
   Крiстiна, ведучи вогонь, натискаючи на кнопки джойстика, вiдзначила:
  
   - А ми нiмцi i збудуємо найбiльший iз комунiзмiв!
  
   Магда, стрiляючи малиновими сосками по супротивниках, агресивно видала:
  
   - Найсвiтлiший комунiзм! Тiльки нагору, нi кроку вниз!
  
   Герда босими пальчиками нiжок навiвши гармату, i перевернувши влучним пострiлом американську гаубицю, пiдтвердила:
  
   - За арiйський комунiзм!
  
   Пiсля падiння Вашингтона Америка незабаром капiтулювала. I сталося це 4 липня 1947 року.
  
   Потiм фашисти розчавили i Японiю, а 15 травня 1957 напали на СРСР, ось це фашисти. Одна надiя на Алiсу Селезньову!
  
   I ось команда Алiси теж входить у рiшучий бiй. Сама Алiса Селезньова та її двi подруги та двоє друзiв. Вони розпочали наступ на резиденцiю Адольфа Гiтлера 22 червня 1957 року.
  
   Алiса жбурнула босою нiжкою гранату з анiгiляцiєю. Порвала фашистiв i прокричала:
  
   - Слава комунiзму!
  
   I довбала по гiтлерiвцям з бластера.
  
   Олексiй Тетерєв веде по супротивнику вогонь з лучеметiв i верещить:
  
   - Буде наша перемога.
  
   I нiмецький танк буквально розплавлений. А хлопчаки пускає блискавки з ока.
  
   Наташа Бiла теж веде вогонь по ворогу. I одночасно без зайвих слiв її босi нiжки жбурляють, колосальної важкої сили, забiйну гранату.
  
   Дiвчина вищить:
  
   - Слава нашим здобуткам!
  
   Аркаша Чобiткiв теж в атацi. Хлопчик сповнений азарту. Раз допустили в паралельному свiтi цю гидоту, отже, потрiбно виправляти.
  
   Юний боєць лупнув з лазерного автомата i заявив:
  
   - На славу iдей патрiотизму!
  
   Машка Бiла теж у бою гаряча. Дiвчина випустила потiк пульсарiв i вогняних мiхурiв проворкувавши:
  
   - Фашистам смерть!
  
   I босими пальчиками нiжок теж жбурнула горошинки анiгiляцiї.
  
   П'ятiрка розiйшлася, використовуючи в атацi проти цiлого мiста, побудованого для Гiтлера Версаля свої можливостi.
  
   I вони розрiзали, наприклад, могутнiй танк iз серiї Е-800 колосальних розмiрiв. I далi стали руйнувати пiрамiдальнi машини iз потужними стволами. Дiяли члени п'ятiрки з бойового. I дуже хоробро.
  
   Олексiй Сапожков застосував силове поле, яке вiдбивало, снаряди та бомби вермахту, i довбанув паралiзуючим променем. I тисячi фашистiв, маса танкiв та лiтакiв завалилася.
  
   Наташка пискнула, видавши:
  
   - Кожен у перемогу вiрить палко!
  
   Олексiй Тетерєв побулькал:
  
   - А менi будь-яке море, море по колiно! А менi будь-якi гори до плеча!
  
  
  
   Машка Бiла з цим погодилася:
  
   - Справдi по плече!
  
   Дiвчина виглядала по-бойовому, особливо коли довбанула потоком анiгiляцiї фашистами. I ось їхня команда дедалi ближче до палацу, де Гiтлер.
  
   I що з того, що на їхньому шляху пiрамiдальнi танки, та iнша фашистська мiць?
  
   Деякi нiмецькi машини такi величезнi, що нагадують справжнiсiньку єгипетську пiрамiду. Але проти променя лазера їм не встояти.
  
   А ось ще фашисти i застосовують дисколети. Але вони вiд снарядiв i куль невразливi, а проти гiперлазера - слабенькi!
  
   Алiса в атацi, i знову її босi пальчики нiжок викидають, щось дуже смертельне. Дiвчина кричить:
  
   - Прекрасне далеко, до фашистiв ти жорстоко,
  
   До фашистiв ти жорсткого, Алiса пре як танк!
  
   I кров пролiт потоком, до фашистiв ти жорстока,
  
   До фашистiв ти жорстока! Алiса б'є у п'ятак!
  
   Лєшка Тетерев, нападаючи, теж вищить, i гарчить. Хлопчик лупить з потужного лазера, зрiзуючи фашистiв дивiзiями, i спiваючи:
  
   - Ви сама досконалiсть, ви сама досконалiсть,
  
   Вiд усмiшки до жесту, вище за всякi похвали!
  
   Наташка Бiла ведучи дуже влучний вогонь по гiтлерiвцях, i босими пальчиками дiвочих нiжок викидаючи потоки смертi, агресивно пiдхоплює:
  
   - Ах яке блаженство, знати, що я досконалiсть,
  
   Знати, що я досконалiсть! Знати що я iдеал!
  
   Аркаша ведучи вогонь каскадними випромiнювачами, i даючи гiтлерiвцям безпосередньо по рогах, прошипiв:
  
   - Сталiн, ти товаришу Сталiн,
  
   Як завжди богатир в ударi!
  
   Машка Бiла, ведучи вогонь по гiтлерiвцям, заспiвала:
  
   У важку годину нас окрилив,
  
   Зробивши волю мiцнiшою стали...
  
   Вiд чуми позбавив свiт
  
   Дорогий товаришу Сталiн!
  
   I дiвчина босими пальчиками нiжок запустила бойову енергiю руйнiвний бумеранг. I величезний три тисячi тонн танк у формi пiрамiди перекинувся.
  
   Алiса, ведучи вогонь по фашистам, продзижчала:
  
   - У багатьох образах мiряв,
  
   У всесвiтi нескiнченної...
  
   Шлях нам вiрний ти вiдкрив
  
   Вказавши його навiчно!
  
   I її босi нiжки, знову дуже влучно жбурнули подарунок вбивчої смертi. Дiвча пiдтискало фашистiв i причому дуже енергiйно.
  
   Олексiй Тетерєв, бився з гiтлерiвцями, спiвав:
  
   - Плазмовий меч,
  
   Хоче тебе розсiкти...
  
   Пекельним багаттям палає,
  
   Лазера промiнь...
  
   Наташа Бiла, ведучи вогонь фашистами, i стираючи їх машини як на небi, так i на землi в порошок, прочiрiкала на пiдтримку:
  
   Але ти не думай,
  
   Як своє життя зберегти,
  
   Вiрним кохання,
  
   Ти до кiнця будь!
  
   I босими пальчиками нiжок, як метне подарунок тотальної смертi. I це справдi реально вбивчо. I стiльки руйнувань цих гiтлерiвцiв.
  
   Аркаша Тетерев, спалюючи коричневу нечисть, дедалi ближче пiдбирався до Гiтлера. Агресивний хлопчик, спiвав:
  
   - У перемозi безсмертних iдей комунiзму.
  
   I гiтлерiвцi скошенi.
  
   Машка Бiла, ведучи точну пальбу i вибиваючи фашистiв, пiдтвердила:
  
   - Ми бачимо майбутнє нашої країни!
  
   I її босi пальчики нiжок кинули горошинки смертi.
  
   Алiса зминаючи фашистськi орди i застосовуючи бойове озброєння з далекого майбутнього, запищала:
  
   - I червоного знаку, нашої Вiтчизни!
  
   Олексiй Тетерєв, збиваючи гiтлерiвцiв, i вражаючи їх немов зайчикiв, проревiв на все горло:
  
   - Ми будемо завжди беззавiтно вiрнi!
  
   Наташа Бiла знову в дикiй атацi спалюючи полчища Третього Рейху, якi захопили практично весь свiт. Дiвчина дуже технiчно оснащена i проти неї гiтлерiвцям не встояти.
  
   Ось вона кинула босими пальчиками нiжок подарунок анiгiляцiї. Спалила масу фашистiв i проворкувала:
  
   - Слава Великiй Росiї!
  
   I знову дiвчисько в наступi.
  
   Аркадiй Сапожков довбанув потоком анiгiляцiї. Стер масу гiтлерiвських солдатiв. Розкидав їх, розриваючи на частини, та вiдламуючи руки та ноги. I вiдриваючи башти танкiв.
  
   Хлопчик прочирикав:
  
   - Слава епосi комунiзму!
  
   Машка Бiла в дикiй атацi зносить голови фашистам, вибиває масу технiки, i реве:
  
   - За велич планети!
  
   I босi пальчики нiжок дiвчина, запускають щось реальне та надзвичайно вбивче.
  
   Алiса в атацi i таке агресивне, i бойове дiвчисько. Усiх капiтально викошує. I будує пики i кричить. А дах палацу у Гiтлера, узяв i обвалився.
  
   Гостя з майбутнього провила:
  
   - За найсильнiший у свiтi комунiзм!
  
   I босi пальчики нiжок Алiси знову запустять щось настiльки руйнiвно, що фашисти починають розбiгатися. А сама Алiса як вiзьме i заспiває:
  
   - Вiрю весь свiт прокинеться,
  
   Буде кiнець фашизму.
  
   Яскраво сяятиме Сонце,
  
   Шлях осяявши комунiзму!
  
   Лєшка Тетерєв пiдтримав дiвчат посилаючи вбивчий струмiнь руйнування.
  
   Хлопчик був у дикому азартi, наче звiр. Вiн вiдчайдушно атакував супротивника i верещав:
  
   - Слава країнi Рад!
  
   I лупив гiтлерiвцiв, нiби вони були вiдбивними.
  
   Наташа Бiла також в атацi. Стирає фрицiв у надзвичайному азартi. I викошує особисту охорону фюрера. Така чудова дiвчина. I бойова - зносить фашистiв капiтально.
  
   I босi її пальчики нiжок розсипають убивчi презенти смертi.
  
   Наташка реве:
  
   - В iм'я iдеї!
  
   Аркаш Сапожков, теж дуже агресивно дiє. I стрiляє, розплавивши Гiмлера.
  
   Пiсля чого пацан проревiв:
  
   - За нашу велич та перемогу!
  
   Машка Бiла теж дiє по-бойовому. I руйнує фашистiв за своєю суттю бiльш, нiж капiтально. I її лазернi променi просто настiльки бойовi, що фашистам вiд неї нiяк не врятуватися. Машка Бiла надзвичайно войовнича красуня.
  
   Босими пальчиками нiжок метає вбивчий подарунок смертi i пищить:
  
   - За новий комунiзм!
  
   Алiса, ведучи вогонь по ворогах, скеляє зубки i пищить на всю горлянку, випускаючи iскри з очей:
  
   - У комунiзмi все нове!
  
   I ось нарештi вони оточили Гiтлера. Босими пальчиками нiжок дiвчина стиснула фюреру яйця, i той прорепетував вiд болю:
  
   - Здаюсь!
  
   П'ятiрка одразу ж примусила головного фашиста, припинити наступ на СРСР i вiдвести вiйська з територiї Росiї. Переляканий фюрер на це погодився.
  
   Третiй Рейх пiсля цього розпався, розпочалися великi розбiжностi мiж ватажками фашистської держави.
  
   А Гiтлера вивезли до Москви. Там його судили i 7 листопада 1957 повiсили фашиста номер один на Червонiй площi. Тут i Гiтлеру кiнець, а Алiса молодець!
  
   I весь свiт разом звiльнився вiд фашизму, i СРСР захопив увесь свiт, за нового глави Вознесенського!
  
   Слава комунiзму та СРСР!
  
  Ось хлопчик уже бiжить Канадою, i це теж круто. Можна чогось написати вражаючого;
  
   На виборах президента Росiї 1996 року, у першому турi найбiльше голосiв зiбрав Єльцин. А генерал Лебiдь, який посiв третє мiсце, перекинувся на бiк чинного президента. Становище комунiстiв стало безнадiйним. I як мiнiмум виходило на чотири роки, вони владу втратили. У найважливiшiй частинi президентської. Але один розумний комунiст з охорони Зюганова вирiшив, що сам Геннадiй Андрiйович це лише посереднiй пiшак, який мало що означає для партiї. А зараз тiльки заважає.
  
  I 1 липня 1996 року Геннадiй Зюганов загинув вiд вибуху бомбардування. I це багато що змiнило. Зокрема, згiдно iз законом, передвиборна кампанiя починалася по-новому, i повинна була пройти протягом чотирьох мiсяцiв. А зiбрати потрiбно вже пiвмiльйона пiдписiв. Тобто, знову по колу все пiшло.
  
  I дату виборiв мала оголосити Рада Федерацiй. I звiсно ж до кiнця жовтня.
  
  Пiдлабузники Єльцина намагалися було оголосити його перемогу i за результатами першого туру, але не вийшло.
  
  Навпаки, Рада Федерацiй оголосила на 29 жовтня 1996 року дату нових виборiв президента. Тож ситуацiя гранично загострилася. Очевидно про своє бажання повторно битися оголосив Володимир Жириновський, i Григорiй Явлiнський. Вiд комунiстiв, звичайно ж, теж має бути кандидат, але хто? Виникла внутрiшня боротьба. З Єльцином теж проблеми - здоров'я здало i вистачив четвертий iнфаркт. Але штовхати Олександра Лебедя не хотiла елiта. Не факт, що новий диктатор буде керований. Може почати рвати пов'язанi ниточки.
  
  Олександр Лебiдь вже на посадi... Така ось виникла ситуацiя. Щоправда, комунiсти висунули Валентина Купцова. Не найвдалiший вибiр: ще старший за Зюганова, але хоч не лисий. I з ним ударна мiць КПРФ. Руцька пiшла на посаду губернатора Курської областi. Усi чин по чину. Протистояння комунiстiв та партiї влади продовжилося. Тiльки Єльцин вже у напiвмертвому станi. А КПРФ змiнила коня. Шилова змiнив Милов. I все одно обидва лiдери комунiстiв були позбавленi харизми i не мали довгої розкрученої слави.
  
  А ось Володимир Жириновський пiсля невдалого виступу отримав другий шанс. I це його дуже пiдбадьорило. I вiн став куди активнiше лаяти Єльцина.
  
  А останнiй таки пiшов на новi вибори. Пiшов другий виток передвиборчої кампанiї.
  
  Валентин Купцов не те, щоб надто харизматичне, але за ним сила лiвих партiй. I вiн швидко збирає пiдписи. Явлiнський, отримавши четверте мiсце, хоче бiльшого. А Володимир Жириновський лютий.
  
  Тим бiльше, привiд знайдений. Чеченцi пiшли на штурм мiста Грозного та Лебiдь пiдписав ганебну капiтуляцiю. I цi угоди чудовий привiд Жириновському зачепитися.
  
  Володимир Бринцалов вже не йшов на вибори, видно йому вистачило слави та популярностi. А Володимир Жириновський став знову викидати конiки, i увага ЗМI почала змiщуватися до нього. А тут ще й Володимиру Вольфовичу вiдмовили у реєстрацiї, оголосивши пiдписи фальшивими. I теж неабиякий скандал.
  
  Володимир Жириновський пiшов на пiдйом... Вiн рухався немов тигр, що зiрвався з ланцюга. I скандал слiдував за скандалом... В результатi Валентин Купцов пiшов у тiнь, i пропаганда навмисне звела вибори до протистояння Володимира Жириновського та Бориса Єльцина. Так здавалося всiм i вигiднiше, i безпечнiше. Тим бiльше що Володимир Вольфович зображувався другим Гiтлером i величезною загрозою для Заходу. I це треба сказати серйозно.
  
  Ось таке лякало взяти та використати у своїх цiлях. А Валентина Купцова за максимумом iгнорувати. Ось це була така хитра тактика Бориса Ельцина. Точнiше команди Бориса Ельцина.
  
  I Володимир Жириновський, пiдiгруючи публiцi, порiвняв себе з Гiтлером. Зауваживши, що Гiтлера навiть середньої освiти не було, а Володимир Жириновський закiнчив МДУ iз червоним дипломом. Такий вiн герой Володимир Вольфович. Причому якщо Гiтлер, не маючи середньої освiти завоював усю Європу за пiвтора мiсяцi, то вiн Жириновський за три мiсяцi захопить увесь свiт, i на Росiю працюватимуть усi народи планети Земля!
  
  Такий войовничий порив звичайно ж i приваблював, i водночас вiдлякував.
  
  Володимир Жириновський розбушувався i все бiльше...
  
  I з задоволенням грав роль лякала, i розходився все бiльше. I рейтинг у Володимира Вольфовича зростав наче на дрiжджах. Багатьом подобалася його войовничiсть, особливо молодi. I грiзне потрясiння кулаками.
  
  А Єльцин сидiв на медикаментах... I рiдко з'являвся на публiцi, i було видно, що йому важко рухатись.
  
  Були iншi кандидати у президенти - не такi помiтнi. Вони ролi не грали. Шакум, Власов, Федоров на вибори не пiшли. Тулєєв отримав посаду мiнiстра у справах СНД, i теж у виборах не брав участi. Замiсть Тулєєва дублером у комунiстiв став Петро Романов. I це також дуже серйозно.
  
  У президенти полiзли деякi демократи. Крiм Явлiнського, вирiшив спробувати сили i Костянтин Боровий. I теж змiг зiбрати пiдписи для реєстрацiї. Вiн хоч став депутатом. I зумiв пройти реєстрацiю. Iншi вже були маловiдомi та не яскравi.
  
  Тож уже Володимир Жириновський взяв на себе роль головного килимового. Не те що минулого разу, коли син юриста був не схожий! Нi цього разу Володимир Жириновський був в ударi i завiв немовби чорт. I постiйно про нього говорили.
  
  А той, про кого кажуть, за те й голосують... А Єльцин якось за станом здоров'я сам майже не агiтував. Натомiсть агiтували за нього. Багато роликiв з'явилося.
  
  Тобто Єльцина зробили вiртуальним героєм. I це круто... Як iнвалiд iз чотирма iнфарктами лiзе в президенти. Адже чутки про Єльцина ходять рiзнi. I багато чого тривожного...
  
  А результат виборiв непередбачуваний... Хоча багато говорять, що на Кавказi тепер панує свiт, але насправдi там вiдбулася ганебна капiтуляцiя.
  
  Володимир Жириновський все частiше вiдверто порiвнював iз Гiтлером i навiть явно це смакував.
  
  Так все загострювалося... Заодно i були пiдписанi угоди з Масхадовим та Яндарбiєвим. Лебiдь був тепер у авторитетi та агiтував за Єльцина. Тiльки про самого Єльцина дедалi менше розмов. Щоправда, коли лiками наколуть, все-таки вийде i якусь дурiсть та скаже i потiм знову сховається.
  
  Так це по-своєму кумедно. Як вибори стали йти за схемою шизи. А Олександр Лебiдь набагато частiше говорить про Єльцин, нiж з'являється сам Єльцин.
  
  Час iде... i 29 жовтня 1996 року все ближче i ближче...
  
  Ось i в Бiлорусiї Лукашенко також переворот робить у стилi Єльцина. Iде все у бiк автократiї.
  
  А диктатор голий!
  
  Втiм, як не намагалася пропаганда Єльцина, i всiх цих ЗМI, звести чинного, хворого i скомпрометованого президента i нового фюрера Володимира Жириновського в другий тур, але все-таки не вийшло. Валентин Купцов за результатами першого туру опинився на другому мiсцi, з вiдривом вiд Ельцина лише у три вiдсотки. А Жириновський був третiм. Зрозумiло, що напiвмертвий Борис Миколайович просто фiзично не тягнув передвиборну кампанiю i не мiг виграти в першому ж турi. Але влада схожа на це i хотiла. I тепер ситуацiя рiзко загострилася.
  
  Володимир Жириновський опинився перед складним вибором. Пiдтримати комунiстiв, чи тяжко хворого Єльцина. Комунiсти пропонували Володимиру Вольфовичу посаду прем'єра та п'ять мiсць в урядi. А Борис Єльцин не хотiв нiчого давати.
  
  Але треба... Але Володимир Жириновський розумiв, що якщо комунiсти переможуть, то все знову може повернутися до однопартiйної системи. Тож не хотiв перемоги Валентина Купцова. Склалася така ось бiса складна ситуацiя, куди не кинь, всюди клину.
  
  I з комунiстами йти на союз не хотiлося, i Єльцин нiчого давати не хоче.
  
  Зрештою Володимир Жириновський трохи повагавшись, все ж таки вирiшив, що i прем'єром бути непогано. I закликав голосувати свiй електорат на Валентина Купцова.
  
  I ось у листопадi 1996 року другий тур виборiв. До всiх неприємностей, у Ельцина його i Лебiдь став нести вiдверту нiсенiтницю, i рiзко обвалився курс рубля по вiдношенню до долара.
  
  Валентин Купцов пiшов на другий тур у тандемi iз Володимиром Жириновським. I це стало його таким ходом гросмейстера.
  
  Вибори пройшли за три тижнi... Єльцин зазнав поразки i влада змiнилася.
  
  Володимир Жириновський став прем'єром, а Валентин Купцов став президентом... I КПРФ прийшла до влади.
  
  I ось настала нова епоха. Валентин Купцов хоч формально i був комунiстом, але продовжив фактично колишнiй курс. Тiльки олiгархи змiнилися. Ну i ще взяв та скасував на референдумi обмежувач у два термiни. Цiни на нафту зростали, почалося економiчне пiднесення, i Валентин Купцов легко вигравав вибори президента... Полiтика зовнiшня була помiрною i Валентин на рожен не лiз. Але й у НАТО не вступав... Так йшло все звичними хвилями. Валентин не тиснув опозицiю, не садив олiгархiв, i був чимось на зразок добренького дiдуся... Виграв вибори президента 2000 року у груднi. I 2004 року. I 2008 року. I у 2012 роцi...
  
  Валентин Купцов старiв i дозволяв красти... I влаштовував своє оточення. I перемiг i у 2016 роцi без проблем, але... Ось у 2020 роцi прийшов коронавiрус. А Валентину Купцову вже вiсiмдесят три роки. I вперше застiйне болото комунiстичної Росiї взяло та струснулося. I вперше пiшли серйознi хвилювання та масове зараження. I тут як стало Росiю трясти.
  
  Та й в економiцi вже багато рокiв майже нульове зростання. I Валентин Купцов дедалi бiльше нагадував пiзнього Брежнєва. I готувався до своєї повної перемоги. А ось вибори проходили пiд свист i галас, i масовi акцiї протесту.
  
  Валентин Купцов вiдчув, його трон захитався... I незмiнний диктатор став кидати на повстанцiв вiйська.
  
  I абияк придушив протести, i вибрався вже на сьомий термiн.
  
  У свiтi теж були подiї рiзнi. В Українi не було майдану, оскiльки Вiктор Янукович був цiлком лояльний до Заходу.
  
  Вiталiй Кличко пробув чемпiоном свiту з боксу дещо довше. Вiн переможе обов'язкового прецендента Стiвенсона i ще потiм трьох боксерiв. Протримавшись до кiнця 2016 року. Уайдер бронзовий бомбардувальник завоював звання тимчасового чемпiона свiту. А потiм успадковував Вiталiю Кличку кар'єру, що завершив. Уайдеру пiзнiший бiй був тiльки на користь. I його рекорд iз нокаутiв був ще довшим, аж сорок п'ять боїв...
  
  Володимир Кличко цього разу перемiг Тайсона Ф'юрi, а потiм Глазкова. Потiм ще Брауна, i ще трьох боксерiв... Але бiй iз Вайдером нiяк не мiг вiдбутися... А Володимир Кличко таки програв Ентонi Джошуа, але не 2017 року, а 2019.... Все-таки i вiк, i противник голодний, молодий, злий. Так Володимир Кличко хоч i встановив кiлька рекордiв, не змiг все ж таки стати безперечним чемпiоном свiту. Хоча обидва брати домоглися бiльшого, нiж у реальнiй iсторiї.
  
  I кар'єри у них були справжнiшими i перемог побiльше. Володимир Кличко встановив безлiч рекордiв та увiйшов до зали слави. Багато хто вважав його навiть найкращим боксером важкої ваги всiх часiв та народiв.
  
  Гаррi Каспаров теж не завершував шахової кар'єри. I навiть змiг незважаючи на солiдний вiк у 2016 роцi зiграти у матчi на першiсть свiту i з Карлесоном, i навiть звiв основний час поєдинку внiчию.
  
  Були й iншi змiни. Пiсля двох термiнiв Януковича у 2020 роцi новим президентом України взяли та обрали Вiталiя Кличка.
  
   Так що вперше у свiтовiй iсторiї, чемпiон планети з боксу, президентом країни став... I це теж цiкаво... У Бiлорусiї довгий час править незмiнний Лукашенко, але й там були хвилювання та бунти. I обiцянки реформ та змiни конституцiї. Так що не вислужуйся перед диктатором - скоро прийде кiнець будь-якої тиранiї.
  
  У Казахстанi пiшов Назарбаєв, i поки що спокiйно, якщо не брати до уваги коронавiрусу.
  
  Вакцину у Росiї розробляли з великим запiзненням. Все-таки уряд постарiлий та iнертний. А Валентин Купцов взагалi все частiше впадає в маразм. I його пiд руки пiдтримують.
  
  У США Дональд Трамп зумiв вибратися на другий термiн. Коронавiрус зачепив Америку слабше, нiж у реальнiй iсторiї, та й бунту чорних не було. Тим бiльше, США i Росiя не в конфронтацiї, так що i ЗМI Трампа не так тиснули.
  
  Тож Дональд Трамп на другому термiнi... А Володимир Кличко вiдмовився працювати в урядi свого брата Вiталiя, який став президентом, i взяв i вiдновив кар'єру в боксi. I восени 2021 року весь ефектно нокаутував Уайта, який мав титул тимчасового чемпiона свiту. Тож Володимир Кличко замахнувся на рекорд Формана. I це похвально.
  
   Тим бiльше, що Тайсона Ф'юрi вiн уже бив. I вже король циган говорив про реванш.
  
  Йому хотiлося вiдiгратися, розраховуючи, що Володимир Кличко вже не той.
  
  I це цiкавий бiй назрiвав. Причому, одразу ж за всi чотири пояси. I цього Володимир Кличко ще жодного разу не мав, щоб стати чемпiоном свiту за всiма версiями одночасно. I Володимир Кличко б'ється слон лев.
  
  I ось у березнi 2022 року вiдбувся поєдинок Володимира Кличка та Тайсона Ф'юрi. I цей бiй треба сказати просто супер. I назрiвала явна сенсацiя.
  
  Володимир Кличко як нiколи ретельно готувався та був мотивований. I в ньому вирував цiлий ураган, i порив пристрастi.
  
  I ось бiй почався iз пристрiлу джеббами. Але на цей Володимир дiяв значно рiзноманiтнiше. I ще бив правою рукою по корпусу. Цього Тайсон Ф'юре не очiкував. Так ранiше Володимир Кличко нiколи не робив. А ще Володимир Володимирович вiдпрацював чудовий удар лiвою рукою по корпусу. I прямо у печiнку.
  
  Ну Тайсон Ф'юрi такої пiдступностi, коли з усього розмаху б'ють по печiнцi не чекав. I пропустив i отримав серйозний удар i впав. I пiднятися йому правда вдалося, але хитало.
  
  I Володимир Володимирович Кличко Тайсона Ф'юрi добив. I це була чудова та сенсацiйна перемога.
  
  Володимир Кличко не лише рекорд Формана побив, але серед усiх вагових категорiй став найвiковiшим абсолютним чемпiоном свiту. I це, зрозумiло, досягнення супер! Але ж можна ще й захист провести i дати Тайсон Фюрi реванш. Але лише за дуже великi грошi. Тайсон Фьюрi цього жадає.
  
  I Володимиру Кличку було запропоновано рекордний гонорар в iсторiї боксу понад триста мiльйонiв доларiв. I це взагалi божевiльний бiй. Це взагалi дуже здорово.
  
  I ось у вереснi 2022 року вiдбувся нарештi i бiй-реванш. Бiй просто чудовий. Обидва боксери-гiганти молотили один одного. I це був бiй за межею можливостi.
  
  I Володимир Кличко знову перемiг у самому видовищному та кривавому бою в iсторiї професiйного боксу. I це було просто - супер!
  
  Володимир Кличко побив ще один рекорд Формана, у захистi титулу.
  
  А Валентин Купцов 4 грудня 2022 року добровiльно залишив у вiцi якраз вiсiмдесяти п'яти рокiв посаду президента Росiї. I поступився дорогою молодiшим кадрам.
  
  Так ось крутиться iсторiя, у свiтi, де не знайшлося мiсця, маразматику Геннадiю Зюганову.
  
  . РОЗДIЛ Љ 14.
  
  Хлопчик пiдбiгаючи i миготивши голими п'ятами до Аляски, продовжив писати;
  
   Едмонд Д"Артаньян тепер юнга на пiратському кораблi амазонок. Весь екiпаж складається лише з красивих дiвчат. Вони всi в коротких спiдницях, i матросках. Такi ось смугастi i фiгуристi. I їхня провiдниця королева пiратiв: Шарлота де Конде.
  
   Вона теж босонога, але кiсточки прикрашенi золотими браслетами у виглядi змiйок iз смарагдовими очима. А на зап'ястях браслети посипанi дiамантами. Дуже красива королева i мускулиста, мiцна.
  
   Едмонд лише хлопчик. У коротких штанцях i з голим засмаглим, мускулистим торсом, вiн натягує канат. Закручує її щiльнiше. Так це вельми агресивний хлопчик. Уперся босими нiжками в щоглу i крутить.
  
   Дiвчата в'ються навколо нього. Двi натягують вiтрило, їхнi голi, мускулистi засмаглi ноги напружилися.
  
   Едмонд Д"Артаньян проспiвав:
  
   - Пiратам не потрiбнi науки,
  
   I це ясно чому...
  
   У нас i ноги є i руки,
  
   А голова нам нi до чого!
  
   Дiвчат на бригантинi пiвтори сотнi. I їм навiть дещо тiсно. Сама бригантина дуже гарна та розфарбована. Вiтрила складаються з кольорових малюнкiв i тонкого шовку.
  
   Едмонд провiв вiтрилами своєю дитячою ногою i розсмiявся - лоскiтно. I вiд дiвчат пахне дорогими духами, наче вони творять чудеса у бiжутерiї.
  
   Деякi з них теж носять коштовностi та прикраси. Усi засмаглi, та бiльшiсть блондинки. Багато i рудих... Чудовi красунi.
  
   Хлопчик закрiпили вiтрило i пiднявся вище. Щогла нагрiлася i приємно обпалювала босi, що огрубiли нiжки хлопчика.
  
   Едмонд раптом побачив на вiдстанi вiтрила i свиснув. Це було так чудово. Намiчалася пригода.
  
   I юний юнга скомандував:
  
   - Бачу попереду галiон!
  
   Дiвчата заметушилися i почали рухатися. Тепер у них намiчався видобуток.
  
   Щоправда на бригантинi лише дванадцять гармат. А галiон значний у розмiрах.
  
   Незадовго перед цим дiвчата пiдчистили носа своєї бригантини вiд наростiв. I вiн йшов дуже швидко. Щоб прискорити рух, Шарлота де Конде наказала поставити додаткове вiтрило. I швидкiсть бригантини помiтно зросла.
  
   Галлiон не змiнював курс. Мабуть, пiратський корабель здався їм дрiбнуватим. Тiльки бортових знарядь у галiону було сорок вiсiм крiм кормових i носових. Та й калiбр у них бiльший.
  
   Помiчниця капiтана та королi пiратiв Еммануель iз тривогою помiтила:
  
   - Вони можуть потопити нас!
  
   Шарлота тупнув босою нiжкою по палубi i рiшуче заявила:
  
   - Нi! Нас так просто не втопиш!
  
   Едмонд крикнув iз верхньої палуби:
  
   - В бiй! Дiвчата смiливо в бiй!
  
   Еммануель сердито гримнула:
  
   - Ух ти чортеня! Давай злазь!
  
   Спритний як мавпочка хлопчик зiстрибнув. Його голi, рожевi п'ятки блиснули.
  
   Шарлота запитала, пiдморгнувши:
  
   - Хочеш бiйки малюк?
  
   Едмонд у вiдповiдь гаркнув:
  
   - Дуже хочу!
  
   Руда Еммануель несподiвано пiдтримала хлопця:
  
   - Це галiон наповнений вантажем, ось як тяжко вiн рухається! У невеликий видобуток!
  
   Шарлота погодилася:
  
   - Прослизнемо по кормi, нiс у нас вузький, i вiзьмемо супротивника на абордаж!
  
   Едмонд, пiдстрибуючи, проспiвав:
  
   - Сам чорт тебе не брат -
  
   Рубi ворогiв пiрат!
  
   Шарлота наказала, тупнувши голою п'ятою по дубу корми:
  
   - Стеж за вiтрилами юнга!
  
   Бригантина пiшла на зближення. Галлiон спробував розвернутися. Але рухався вiн i справдi важкувато. Бригантина в момент пострiлу зi знарядь змiстилася i майже не отримала пошкоджень. Правда одне ядро ​​потрапило в нiс, а iнше збило вiтрило.
  
   Але на швидкiсть це майже не вплинуло. Дiвчата одразу натягли ще папери i додали ходу.
  
   Шарлота вiдзначила зi смiшком:
  
   - Ми воїни свiтла!
  
   I пiдморгнула подругам...
  
   Еммануель заперечила:
  
   - Точнiше пекла!
  
   Дiвчата приготували заздалегiдь гачки. Їм вдалося випередити галiон у спробi повернутися iншим бортом. Гармати заряджаються досить повiльно, але залп по бригантинi майже був би смертельним. Але дiвчина Гертруда встигла пальнути зi зброї, i розбила кормове кермо галiону, через що той сповiльнився i струснувся. Ось дiвчата повернули паперовi вiтрила пiд iншим кутом, щоб не дати зiткнутися надто рiзко. I бригантина плавно стикувалася. Гачки були мiцно накинутi, i припаянi клейкою олiєю.
  
   Войовницi-пiратки накинулися лавиною. Їхнi голi круглi п'ятки миготiли. А на борту галiону боролися проти них воїни у бронзових обладунках.
  
   Їх було вдвiчi бiльше, але вони явно поступалися красуням-амазонкам у спритностi.
  
   Шарлота сама вела атаку, провела двома шаблями млин i знесла голову ворожому легiонеровi. Бородата голова вiдкотилася.
  
   Де Конде королева пiратiв рушила голою п'ятою супостату в пiдборiддя i перевiрив:
  
   - За пiратське щастя!
  
   Воював i хлопчик Едмонд. Вони хоч i маленькi, але спритнi. I так супостатiв рубає шаблями.
  
   Ось покотилася, лишаючи на палубi кров друга голова. Iспанцi (та це начебто iспанцi - смаглявi, бородатi, в обладунках i високих чоботях незважаючи на спеку!) вiдчайдушно пручаються.
  
   Едмонд зрубав спритним обвiдним маневром ще одну голову i прочирикав:
  
   - За Атоса!
  
   I знову врiзав голою п'ятою супротивнику у пiдборiддя. I удар виявився добрим, щелепа полетiла.
  
   Хлопчик проревiв:
  
   - За Портоса!
  
   У ньому був дуже бойовий, наче окрiп у чайнику дух.
  
   Еммануель рубалася, i рушила голим колiном у живiт. Тож у ворога хлинула через рот кров.
  
   Дiвчина проворкувала:
  
   - За пiратське братство!
  
   I знову як вiзьме i прорубає мечами, наче з розвороту...
  
   Шарлотта провела шаблями метелики i перевiряла:
  
   - Роблю я новий поворот,
  
   Ангел я, антихриста пiлот!
  
   I як рушить голою п'ятою супротивниковi в самий дих.
  
   Едмонд пiдставив пiднiжку. I великий iспанський капрал, як вилетить за борт i там i втопиться.
  
   Хлопчик взяв i заспiвав:
  
   - Тiльки шкода нiхто не знає,
  
   Та й ми не знаємо самi...
  
   Скiльки золота нам треба,
  
   Скiльки грошей хочемо!
  
   I Едмонд зрубав чергового супротивника. Дiвчата-пiрати лiзли в бiй, i рубали всiх наче капусту. Вони мали азарт i колосальне прагнення перемогти.
  
   Еммануель рубалася, i її двi шаблi миготiли, наче лопатi пропелера. I вона виглядала вкрай бойовою, i агресивною дiвчиськом.
  
   I боса, кругла п'ята знайшла чергове пiдборiддя iспанського офiцера. Той вiд нищiвного удару, як полетить, ламаючи дерево за борт.
  
   Еммануель проспiвала:
  
   - Ми грабуємо каравели,
  
   Ми грабуємо галiони.
  
   Нас не закликати до вiдповiдi
  
   Плювати на всi закони!
  
   I дiвчина впала на спину, i пiдкинула ногами ще одного великого офiцера, i той полетiв у важких обладунках за борт. I плюхнувся в солону, морську воду.
  
   Еммануель проворкувала:
  
   -Ну-но вiд гвинта!
  
   Шарлотта її пiдтримала:
  
   - Вибухне знову грiм,
  
   Правитиме костолом!
  
   I дiвчисько як стрибне, i вдарить ворога голою п'ятою в груди. У того вiд сильно поштовху лопнула кiраса, i з пащi як хлине фонтаном кров.
  
   Шарлотта де Конде заспiвала:
  
   - Удар, удар, ще, удар,
  
   Ще удар i ось...
  
   Є у мене в битвах дар,
  
   Вб'ю тебе виродок!
  
   I дiвчисько знову як рубане мечами. Знову летять зрубанi голови.
  
   Шарлота захоплено проревiв:
  
   - Наш чорний прапор найвищий!
  
   Деякi iспанцi бачачи, що битися з дiвчатами-пiратами безнадiйно падали на колiна i благали про помилування.
  
   Дiвчата спочатку змушували їх цiлувати собi босi, гострi нiжки, а потiм викидали за борт.
  
   Шарлота де Конде пискнула:
  
   - За великi успiхи!
  
   I знову як рушить голою п'ятою прямо противнику в нiс. I розтрощить його так, що дiрка виникла в потилицi. I звiдти полився фонтанчик кровi.
  
   Але все вже скiнчилося.
  
   Пiрати перемогли, i останнi iспанськi солдати бухнули навколiшки, благаючи про пощаду.
  
   Шарлота де Конде з усмiшкою промовила:
  
   - Давайте їх за борт, рибам теж треба їсти! А потiм обшаримо трюми та каюти.
  
   Дiвчата охоче виконали наказ. Тiльки дозволили перед смертю чоловiкам поцiлувати себе у босi пiдошви, що дуже приємно для дiвчат. I скинули їх у море.
  
   Едмонд, фiлософськи зауважив:
  
   - Кому пироги та пампушки,
  
   А кому синцi та шишки!
  
   Пiсля чого дiвчата рушили каютами в пошуках видобутку.
  
   У капiтанськiй каютi виявили знатну сеньйору рокiв тридцяти п'яти та дiвчисько п'ятнадцяти рокiв. Вони були в дорогих сукнях та туфельках iз прикрасами.
  
   Шарлота помiтила з посмiшкою:
  
   - З вас можна взяти викуп. Чи ви надаєте перевагу петлi?
  
   Сеньйора зiтхнувши вiдповiла:
  
   - Пощадiть будь-ласка доньку!
  
   Королева пiратiв кивнула:
  
   - Я можу взяти її в свою команду! Якщо вона згодна приєднатися, будь ласка!
  
   Дiвчина пискнула:
  
   - Стати пiраткою?
  
   Шарлота де Конде кивнула:
  
   - Ну як хочеш! Викуп отримати надто багато метушнi. Ми продамо краще вас на плантацiю цукрової тростини!
  
   Дiвчина у вiдповiдь прочiрiкала:
  
   - Я згодна стати флiбустьєром!
  
   Еммануель зауважила:
  
   - Вона надто нiжна, i для нас буде лише тягарем. Може її краще за борт!
  
   Едмонд вiдзначив iз посмiшкою:
  
   - Недобре вбивати жiнок!
  
   Еммануель логiчно помiтила:
  
   - Чоловiкiв теж убивати недобре! Вони таки живi тварюки! I вони мають дiти!
  
   Хлопчик-мушкетер кивнув:
  
   - Так це вiрно! Дiти плачуть батьком. I я не подумав, наскiльки це бридко вбивати!
  
   Еммануель вiдзначила, хихiкнувши:
  
   - Але ж доводиться!
  
   Хлопчик-мушкетер проворкував:
  
   - Я люблю тебе життя! I сподiваюсь, що це взаємно!
  
   Шарлота де Конде кивнула:
  
   - Ми беремо тебе до своєї команди! А що зi старшою зробити?
  
   Молода жiнка запропонувала:
  
   - За мене можна взяти великий викуп! Це вже точно!
  
   Королева пiратiв заперечила:
  
   - Багато метушнi з цим викупом. Я пропоную наступне... Ми її продамо на аукцiонi рабiв. Може, вона потрапить на плантацiї, а як домашня прислуга, що буде їй куди легше!
  
   Сеньйора буркнула:
  
   - Помилуйте...
  
   Шарлотта рiшуче заявила:
  
   - Заберiть у них все цiнне!
  
   З дiвчини та жiнки пiратки зняли всi прикраси, i зiрвали туфельки, а потiм весь дорогий одяг. Молодшiй дали коротку спiдницю та матроску. А старший бiлий балахон, залишивши босонiж i з непокритою головою.
  
   Молодша приєдналася до амазонок. Її одразу ж змусили тренуватися та фехтувати з красунями. Але й цього було мало... Її стали поскубувати, якщо вона рухалася недостатньо швидко.
  
   А потiм амазонки рушили до трюму i по рiзних закутках. I одразу ж зрадiло заволали: їм попалися бочки повнi золота, та багато iншого. Зокрема перку ​​та каву.
  
   Войовницi разом заспiвали, ляскаючи в долонi:
  
   - Ми воїни класу супер,
  
   Все будемо трощити...
  
   Вдарили в бубон -
  
   Щоб люто жити!
  
   Войовницi й справдi колосального розряду красунi. I босi їхнi нiжки так i миготять. А вони в них мускулистi та засмаглi.
  
   Скарби на галiонi колосальнi. Але звучить сигнал тривоги. З'явився й крейсер супроводу. Потужний лiнiйний корабель з цiлою сотнею гармат. Вiн видно був пристосований охороняти повний золота галiон.
  
   Величезний крейсер наповзав на дiвчат.
  
   Шарлота посмiхнулася i наказала:
  
   - Пiдняти всi вiтрила - йде на абордаж!
  
   Еммануель погодилася:
  
   - Iншого виходу у нас i немає!
  
   Едмонд вигукнув на все горло:
  
   - Зi сталi дiвчат екiпаж,
  
   Iде юрбою на абордаж!
  
   Дiвчата залишивши кiлька красунь на захопленому та повному видобутку галiонi зайняли позицiї на бригантинi.
  
   Тепер iз порятунку було лише у швидкостi. Стопушковий крейсер це не жарт. Вiн може потопити їх неначе кошенят. Бригантина з дванадцятьма гарматами проти нього це наче билинка.
  
   Був ризик, що її потоплять, перш нiж вона пiдпливе до могутнього крейсера, чиї гармати здатнi метати ядра в п'ять пудiв вагою, i дуже далеко.
  
   I крiм ста гармат по бортах у цього лiнiйного крейсера першого класу ще й кормовi та носовi знаряддя є.
  
   Тут у хлопчика Едмонда промайнула думка:
  
   - Давайте просигналимо, що ми здаємось!
  
   Еммануель презирливо пирхнула:
  
   - Принизитися до цього?
  
   Юнга логiчно зауважив:
  
   - У нас дiрка в носi, i цей корабель бiльш маневрений, нiж тяжко навантаженi галiон. Нас тривiально потоплять. А так ми пiднiмемо бiлий прапор, i вони пiдiйдуть, щоб висадити призову команду. I ми вiзьмемо їх на абордаж.
  
   Шарлота де Конде погодилася, тупнувши босою нiжкою:
  
   - Правильно! Я теж вважаю, що не варто ще раз ризиком i краще пiдняти бiлий прапор!
  
   Еммануель презирливо пирхнула:
  
   - Виявити боягузтво?
  
   Шарлота де Конде логiчно заперечила:
  
   - Точнiше застосувати хитрiсть!
  
   Руда Еммануель посмiхнулася i кивнула вогняною головою:
  
   - Застосувати хитрiсть? А що я згодна!
  
   I ось Едмонд потягнув бiле полотнище нагору. Бригантина маленька, крейсер за обсягом разiв на дванадцять, або навiть бiльше. I екiпаж у нього тисячу людей. Проти пiвтори сотнi амазонок. Тiльки одна босонога дiвчина в бою стоїть десяти незграбних iспанцiв. Тож шанси у красунь є.
  
   У Шарлоти промайнула думка, що якщо кинути галiон i користуючись швидкiстю i маневренiстю бригантини втекти вiд гiганта? У них, безперечно, є шанс. Тим бiльше, що ворогiв на лiнiйному крейсерi першого класу занадто багато. I без втрат видно не обiйтись.
  
   Але на те й дiвчата, щоб смiливо битися i перемагати.
  
   Шарлота де Конде зробила шпагою вiсiмку i пропищала:
  
   - Будемо готовi перемогти, i якщо треба померти!
  
   Крейсер посла з дистанцiї ядро. Воно збило вiтрило з бригантини. Еммануель свиснула. На крейсерi вмiли стрiляти, i тепер дiвчатам могло стати зовсiм погано. Вони втратили шанс пiдiйти до корабля, щоб взяти його на напад.
  
   Але розрахунок на жадiбнiсть iспанцiв спрацював. I їхнiй крейсер, бачачи пiднятий бiлий прапор, рушив до бригантини. Насправдi, у пiратiв можуть бути захопленi ранiше скарби i чому ними не поживитися? Це було б непогано.
  
   Крейсер рушив до бригантини. Едмонд заспiвав iз смiшком:
  
   - Король щоб роздобути грошенят,
  
   У лахмiття вирядитися радий!
  
   Еммануель помiтила, сердито тупнувши босою, засмаглою нiжкою:
  
   - А це ще до чого? Тривiально дурницi!
  
   Хлопчик помiтив:
  
   - Нам пiсня будувати та жити допомагає!
  
   Руда згiдно кивнула i заспiвала:
  
   - З пiснею весело крокувати просторами,
  
   По просторах, просторах!
  
   I звичайно прибивати краще ломом,
  
   Краще ломом, краще ломом!
  
   Едмонд, скелячи зубки, пiдхопив:
  
   - Раз ударник, два ударники
  
   Вiн хитається...
  
   Раз ударник, два ударники -
  
   Вiн валяється!
  
   Шарлота ця королева пiратiв додала, тупаючи босими нiжками:
  
   - Раз дощечка, двi дощечки,
  
   Гробить будується.
  
   Еммануель пiдхопила, пiдстрибуючи:
  
   - Раз лопатка, два лопатки,
  
   Ямка риється!
  
   I всi дiвчата-пiрати хором заспiвали:
  
   - З пiснею весело крокувати просторами,
  
   По просторах, по просторах...
  
   I звичайно бити ворогiв краще ломом,
  
   Краще ломом, краще ломом!
  
   I ось крейсер пiдiйшов до бригантини. З нього почали закидати гачки. Щоб прив'язати мiцнiше.
  
   I воїни у мiдних та бронзових обладунках стали спускатися на палубу бригантини. Вiн тупотiв важкими, кованими залiзом чоботами. I хоча було жарко одягненi капiтально iспанцi i прiють, вiд них несе неприємною смородом.
  
   Шарлота скомандувала, пiдморгуючи подругам:
  
   - В атаку!
  
   I дiвчата накинулися на супротивника з усiєю люттю голодних пантерiв. Вони рубали ворога з диким шаленством.
  
   Еммануель провела мечами млин, зрубала пару iспанських голiв i пропищала:
  
   - За пiратiв на мiсяцi!
  
   Едмонд цей хлопчик, рубаючи ворогiв, пискнув:
  
   - За Д'Артаньяна!
  
   I хлопчик рубанув з дикою люттю маленького барсу - iспанських легiонерiв.
  
   Шарлота рушила голою п'ятою в пiдборiддя iспанського генерала i проворкувала:
  
   - За нашу перемогу!
  
   Вiд удару в iспанця зламалася щелепа.
  
   Шарлота де Конде промовила:
  
   - За могутнiй наш кулак!
  
   I вiзьме i рушить ворога кулакiв у пiдборiддя. I знову кiстка вiзьме та зламається.
  
   Еммануель перевiряла, скеляючи перлиннi зубки:
  
   - Люди гинуть за метал!
  
   I голою п'ятою посунула супротивниковi в чергову щелепу. I зламала її з усього розмаху.
  
   Едмонд зазначив, провiвши прийом метелик, i зрiзаючи супостатiв, пiдморгуючи дiвчатам:
  
   - А ще краще, коли перемагають!
  
   Дiвчата наступали на супротивника, перемiщаючись з диким натиском i шаленством. У них було стiльки лютi та агресивностi, що засмаглi тiла буквально блищали вiд поту. I здавалося мускулисте дiвча з плиточками преса як шоколадки немов змащенi маслом.
  
   Едмонд пропищав, зрубуючи чергового супостата:
  
   - Какао та кава! Вам замiнить спорт та профi!
  
   Дiвчина з м'язами тигрицi розрубавши чергового ворога, пробуркотiла:
  
   - Ми шаленi крали!
  
   I голою п'ятою рушить вороговi в око. У того взяв i череп трiснув. I мiзки вилетiли.
  
   Еммануель теж мечами прокрутила i одразу три голови впало. Войовниця прочирiкала:
  
   - За масштабнi перемоги!
  
   I її голенька, кругла п'ята дiвчинки як довбає у скроню генералу. Той i завалиться i ще трьох бiйцiв iз борту у воду бовтне.
  
   Шарлота теж б'ється з великою жорстокiстю. I рубає ворогiв наче молотобiйця.
  
   Королева пiратiв проводить прийом вiяло. Зрiзає супротивникiв i наспiвує, скелячи великi зуби:
  
   - Королеви люди захоплювалися,
  
   Усi хлопчаки на подвiр'ї закохувалися!
  
   I Шарлота знову як рубанет супротивникiв. I розрубати кiлькох супостатiв з одного заходу.
  
   Еммануель взяла i заспiвала:
  
   - Я дiвчина класу - супер!
  
   I знову махнула мечами, розрубуючи супротивникiв навпiл. I її мечi - це найвищi пiлоти бритви.
  
   Дiвчата атакують i рубають. Вони куди швидше за iспанцiв. Багато хто з красунi скинули тiльняшки i борються з оголеним торсом. I це дiвчатам так iде. I вони показують себе - видатними кралями.
  
   Шарлота рубала прийомом коловрат i ревла, скидаючи босою нiжкою зрубанi голови за борт:
  
   - Я є дiвчина класу супер!
  
   Еммануель, рубаючи супротивникiв мечами, що гострiше за бритву додала:
  
   - А я гiпер!
  
   I теж босою, точеною нiжкою скинула голови у воду. Одна iз голiв у шоломi збила солдата супротивника. Той завалився i втопився. Так що не взяти дiвчат на понт.
  
   Шарлота вiдзначила зi смiшком:
  
   - Я є найвищий клас!
  
   Едмонд знову лютує.
  
   I хлопчик як рубанет, зрiзуючи голови супротивникам. I безлiч iз них взяла i залишилася без качанiв.
  
   Д"Артаньян-молодший проспiвав:
  
   Ну чому,
  
   Жити неможливо з розуму!
  
   Ну чому,
  
   Не можна не вiрити нiкому!
  
   Ну чому! Ну чому!
  
   Еммануель рубаючи супостов з диким натиском, i стрiмко змiщуючись з боку на бiк. Голови зрубаних iспанцiв котилися i дiвчата пiдкидали їх босими нiжками. I войовницi спiвали, з ентузiазмом тигриць що побачили ягняти:
  
   - Перервалася нитка,
  
   Нам загрожує зла смерть...
  
   I щоб жити -
  
   Герой має померти!
  
   Еммануель вiдзначила, пiдкинувши голою пiдошвою чергову голову, i збивши противника:
  
   - Ну чому,
  
   Щоб цвiло у кольорi кохання...
  
   Пролити нам треба чиюсь кров!
  
   Ну чому!
  
   Войовниця хихикнула, скелячи перлиннi зубки. Такi ось тут б'ються красунi.
  
   Еммануель вiдзначила зрiзання немов наждаком супротивникiв:
  
   - Велич планети буде з нами!
  
   I знову проводить млин мечами. Вона розпачлива красуня.
  
   Шарлота де Конде вiдзначила зрубуючи ворогiв, i голою п'ятою футболячи зрубанi голови:
  
   - Все буде добре!
  
   Все буде добре!
  
   Я це знаю! I вбиваю!
  
   I знову босими пальчиками нiжок як метне вбивчий подарунок смертi. I це дуже круто.
  
   Шарлота ця королева пiратiв взяла та проворкувала:
  
   - За мою Вiтчизну-мати,
  
   Будемо гадiв убивати!
  
   I дiвчина босими пальчиками нiжок метнула гострий кинджал, який зрiзав голови декiльком iспанським солдатам.
  
   Незважаючи на чисельну перевагу у команди крейсера, дiвчата долали. Вони такi спритнi, спритнi та смiливi. Вони вiдчувається колосальна сила.
  
   Еммануель, рубаючи супротивника, немов капуста, взяла i заспiвала:
  
   - Величезнi простори космосу,
  
   Тобi кохання не набридне...
  
   Звернемо в кулак лiси та гори,
  
   Бо сам Сварог воскрес!
  
   I дiвчина знову як рубає мечами млин, i зрiже масу ворогiв, у бойовому азартi.
  
   Едмонд iз захватом, крушивши супротивникiв, заспiвав;
  
   -У Гасконi невiдоме слово "боягуз".
  
   -Не знати менi шпаги, якщо ви неправi.
  
   -У нас, гасконцiв, найкращий у свiтi смак -
  
   Нiщо нам не до смаку, крiм слави.
  
  
  
   Вилицювата особа, особлива стати -
  
   Ось вам гасконський образ без вад.
  
   Повiрте, добродiю, вам недовго чекати.
  
   Париж ще дiзнається про Д'Артаньяна!
  
  
  
   Без слави менi в Парижi не життя,
  
   Все життя минуло, час долею зайнятися.
  
   -Так Скiльки ж вам рокiв, дитя моє?
  
   -Ах, багато, добродiю, багато - рокiв дванадцять!
  
   Еммануель активно рубаючи iспанцiв пiдспiвувала зухвалому хлопчака, i голою п'ятою била супротивника:
  
   -Рука твоя тверда? - ось вiрна риса
  
   Гасконського уславленого клею,
  
   I я таким же зухвалим був, коли
  
   Париж дiзнався у вродi Еммануеля.
  
  
  
   Бургундiя, Нормандiя, Шампань або Прованс,
  
   I у ваших жилах теж є вогонь,
  
   Але розумницi-фортунi, їй-богу, не до вас
  
   Поки що на бiлому свiтi є Гасконь!
  
   Поки що на бiлому свiтi...
  
   Поки що на бiлому свiтлi...
  
   Поки що на бiлому свiтi є Гасконь!
  
  . РОЗДIЛ Љ 15.
  
   Ось вони рубали цих сволочiв та вистеляли дороги трупами. I вся палуба була у кровi. Босi слiди дiвчат були такi витонченi i викликали хвилювання i почуття радостi, коли дивишся на них.
  
   Едмонд iз захопленням проспiвав:
  
   - Босонiж, тiльки босонiж,
  
   Пiд липневий грiм i пiд шум прибою.
  
   Босонiж, тiльки босонiж,
  
   Нам дано погратись з тобою!
  
   Еммануель агресивно вiдзначила, зрубуючи супротивникiв, i провiвши черговий млин мечами:
  
   - Хлопчики повиннi з дитинства терпiти побої та звикати до жорстокостi!
  
   I войовниця знову рушила голою п'ятою супротивника у пiдборiддя. I той впав, збивши ще п'ятьох iспанських солдатiв за борт.
  
   Шарлота де Конде вiдзначила:
  
   - Диявол тут, диявол там,
  
   Життя як сон суцiльний обман!
  
   I пiдморгнула своїм недолугим напарницям. А тi рубали супротивника з колосальним запеклiстю. I тут проти них нiкому не встояти.
  
   Едмонд зазначив, зрiзаючи чергового супротивника:
  
   - Санта Клаус з мiтлою,
  
   Дiд Мороз крутий!
  
   I хлопчик знову провiв мечами прийом млин, вiд якого падали зрубанi голови. До речi, це були мечi, схожi на шаблi. I їх можна називати i шаблями та мечами.
  
   Едмонд теж рушив голою п'ятою в пiдборiддя ворогу i зламав щелепу змусивши завалитися.
  
   Пiсля чого проспiвав з люттю;
  
   Те, що люди кажуть,
  
   На нам не байдуже...
  
   Не ходити на каратi
  
   Стало непристойно!
  
   Хлопчик продовжував активно рубати, змахуючи вiдразу обома шаблями-мечами. I несучи одну голову за iншою.
  
   Еммануель вiдзначила, працюючи мечами, немов бабка, махаючи крильцями, i цвiркотiння:
  
   - Рубi, але не зарубуйся!
  
   Едмонд iз цим охоче погодився, винищуючи супротивникiв:
  
   - Якщо напився, то не трапляйся!
  
   I хлопчик як прокрутить вертушку i врiже голою п'ятою офiцеру в пiдборiддя. Той наче куль вiзьме i завалиться.
  
   Едмонд iз агресiєю в голосi зазначив:
  
   - Пиво та iкра, п'янка до ранку!
  
   I хлопчик як розсмiяється задоволений своїм жартом. Справдi, вiн можна сказати пацан - супер! I бiгає, i стрибає, i кулаками махає. А якщо вже рушить голою п'ятою в нiс, то вже нiхто не встоїть. Буде повний нокаут.
  
   Едмонд дiє з граничною сильною i безмежною агресивнiстю. Шалений хлопчик - нiчого не скажеш!
  
   Еммануель, рубаючи бiйцiв Кастильської iмперiї, що насiдали, проворкувала, скелячи зуби:
  
   - А я не хочу, не хочу з розрахунку! А я з любовi, з любовi хочу!
  
   Шарлота де Конде розсiкаючи супротивникiв, i зминаючи їх у корж, провила, пускаючи з нiздрiв блискавки:
  
   - Свободу, волю! Менi дайте волю! Я птахом вгору полечу!
  
   Бойове дiвчисько - нiчого не скажеш! У нiй дикий та несусвiтний азарт. I бойова постановочна позицiя.
  
   Едмонд цiлком логiчно помiтив, зрубуючи чергових суперникiв, точнiше, нещасний солдат:
  
   - Бог не видасть, якщо, звичайно, ми самi не схибимо!
  
   Шарлота де Конде взяла та пiдскочила вище. Рухнула голою нiжкою по головах iспанських солдатiв. Завалила їх у повний нокаут i проворкувала, вискалив зубки:
  
   - Ореол безсмертя - садистський рок,
  
   Орел розплати - за поточний термiн!
  
   Войовниця вiдчувала себе вельми бойовою i страшенно накаченою та озброєною.
  
   I якщо знову рушить, то з копит маса супротивникiв вiзьме i завалиться. I це Шарлотi дуже йде.
  
   Едмонд, рубаючи ворогiв, жбурнув кинджал босими пальчиками нiжок i проворкував:
  
   - Шалений орел -
  
   Розриває лева...
  
   Крила розпростер -
  
   Моторошний Сатана!
  
   I хлопчик знову як вiзьме i мечами рубане. I багато ворожих голiв з одного разу знесе.
  
   Бойовий пацан син Шарлi Д"Артаньяна. Войовничiсть у нього приголомшлива. I бойова натура - генiальна.
  
   Ось уже бiльшiсть iспанських солдатiв перебито. I це очевидно колосальний є плюс.
  
   Деякi з них уже бачачи, що амазонок не зупинитися плюхаються на колiна, а то й зовсiм падають ниць. I цiлують дiвчатам пiдошви босих нiжок. I це зовсiм супер. Насправдi таких войовниць нiщо не в змозi зупинити та перемогти.
  
   Еммануель, рубаючи супостатiв, проревела:
  
   -I не зупиниться,
  
   I не змiнити ноги...
  
   Сяють нашi обличчя -
  
   Виблискують чоботи!
  
   I знову проводить дiвчинка мечами дуже навiть пристойний млин. I зрiзає голови наче качан капусти. I дiє вкрай агресивно, тфу вже скiльки можна повторювати набридлий вираз - вкрай агресивно!
  
   Можливо застосувати щось нове - наприклад безмежно агресивно!
  
   I буде тодi взагалi - Ку!
  
   Шарлота де Конде проворкувала, пiдморгуючи:
  
   - Нас i куля, i багнет не беруть!
  
   I її гола, кругла п'ята, як довбає в рогатий шолом iспанському адмiралу. Той полетить догори дригом, i зб'є кiлькох бiйцiв у обладунках, примусивши їх плюхнутися у воду. I пiднявся пiсля їхнього падiння киплячий ураган.
  
   Войовниця зi смiшком помiтила:
  
   - Двiчi на труну не кладуть, буде фюреру капут!
  
   Еммануель поцiкавилася:
  
   - А хто такий фюрер?
  
   Шарлота де Конде хихикнула i вiдповiла:
  
   - Це нiмецькою вождь!
  
   Руда чортiвка зi смiшком перепитала:
  
   - Може ти маєш на увазi Барбаросса?
  
   Королева пiратiв з посмiшкою коня видала:
  
   - Нi я маю на увазi пса Барбоса!
  
   Едмонд, рубаючи воїнiв у обладунках, зазначив:
  
   - Я ненавиджу забiяк! Враз переважав би всiх собак!
  
   Еммануель примхливо заперечила, скелячи зубки:
  
   - Собачки нi в чому не виннi!
  
   I знову як голою п'ятою рушить вороговi з пiдборiддя. Прийом банальний, але ефективний. I якщо довбає, то буде дуже стрiмко.
  
   Шарлота зазначила, що її м'язи викладеного плиточками преса так i погравали.
  
   I вона взяла i заспiвала, пiдморгуючи, i її очi мигтiли немов вогники свiтлофора.
  
   Де Конде буркнула:
  
   - Ми всiх вiзьмемо i зарiжемо!
  
   Едмонд заспiвав, на всю горлянку, i скелячи зубки:
  
   - Я вас зарiжу! Я скоро вас усiх перерiжу!
  
   Еммануель, зрубуючи супротивникiв, пискнула:
  
   - Я скоро вас усiх перерiжу!
  
   Ще одна дiвчина як вiзьме та в'якне:
  
   - Я вас зарiжу!
  
   Шарлота агресивно вiдзначила, зрубуючи суперникiв немов косою:
  
   - Буду рiзати, битиму, все одно тобi не жити!
  
   Вiйна взагалi небезпечна стежка, про це знає кожен хто ступив. З неї не вибратися, нi зiскочити не можна - Отелло дiвку лихо задушив!
  
   I тут дiвчата, коли беруть на абордаж крейсер показують цiкавий порядок виступу.
  
   Шарлота помiтила з посмiшкою:
  
   - Ось ми як убиваємо!
  
   Еммануель зазначила:
  
   - Але честь корони шахової на картi -
  
   Тобi вiд поразок не втекти!
  
   I дiвчинка жбурнула босими пальчиками нiжок саморобну гранату. I розiрвала масу ворогiв.
  
   I ось уже дев'ять десятих воїнiв крейсера перебито. I вцiлiлi воїни падають ниць, i дiвчата пхають їм свої босi нiжки в обличчя. Примушують лизати п'яти i цiлувати. I при цьому ставлять запитання: скiльки крапель у морi, скiльки у небi зiрок, скiльки у циганки в головi волосся.
  
   Якщо вiдповiдь дiвчат не влаштовує, вони без зайвих церемонiй беруть проколюють полонених шпагами як павукiв голками. I викидають їх за борт.
  
   Еммануель схопила генерал босими пальчиками нiжок за нiс i мiцно стиснула. Пiсля цього сказала:
  
   - Хто син твого батька, та й тобi не брат?
  
   Генерал промимрив:
  
   - Бастард...
  
   Еммануель хихикнула i вiдзначила:
  
   - Вiдповiдь невiрна! Так що...
  
   I дiвчина взяла його i ногою виштовхала за борт. Той вилетiв i плюхнувся в море. I майже вiдразу у своїх обладунках потонув.
  
   Дiвчата трiумфували i хихикали, скелячи зубки. Їхнi очi були сапфiровi або смарагдовi. I вони пiдморгували своїм напарницям.
  
   I поступово викидали полонених за борт. Вони їм не потрiбнi. Викуп був мiзерним, а мороки повно.
  
   Едмонд теж виштовхнув за борт свого бранця i зазначив:
  
   - Життя часто несправедливе! Тисяча парубкiв загинула i заради чого?
  
   Еммануель зi смiшком вiдповiла:
  
   - Для того, щоб очистити мiсце на планетi Земля!
  
   Хлопчик-мушкетер пропищав:
  
   - Чисто, чисто, чисто,
  
   Пошкодуємо сажотруса!
  
   Еммануель iз цим погодилася:
  
   - Та сажотрусу треба теж їсти!
  
   Добивши останнiх полонених дiвчата направили крейсер у потоки вод... Точнiше Шарлота логiчно помiтила:
  
   - Нам цей монстр не потрiбен, може, потопимо?
  
   Едмонд iз усмiшкою запропонував:
  
   - Жаль таку красу топити, може краще продати?
  
   Еммануель енергiйно пiдтвердила:
  
   - Може, краще справдi продамо?
  
   Шарлота хихикнула i помiтила:
  
   - Можна назад продати iспанськiй коронi! Гармат у крейсера багато! Одну що у формi єдинорога можна собi забрати. А решту продамо за дуже великi грошi.
  
   I дiвчата енергiйно закивали на знак схвалення.
  
  Ось хлопчику бiжить босонiж по снiгу через замерлу Берiнгову протоку. Грудень 1936 року. I можна зробити щось не зовсiм просте, але круте i надзвичайне.
  
  Боббi Фiшер був згоден на матч-реванш iз Борисом Спаським. I американцi змогли як виняток пробити цей реванш, але за старими правилами. Натомiсть призовий фонд був найвищий - рекордний в iсторiї шахiв. I матч проходив у США. Борис Спаський перед цим матчем зумiв стати чемпiоном СРСР. I знову пiднявся у рейтингу. I ось Боббi Фiшер знову б'ється. I це дуже цiкаво.
  
  Перший свiй хiд Боббi Фiшер зробив пiшаком Д-два, Д-чотири. I застосував новинку, швидко отримавши перевагу та вигравши. У другiй партiї Спаський видав Е-два, Е-чотири. Фiшер за звичкою зiграв Сицилiанський захист, i тут несподiванка - варiант Дракона. Ранiше такий варiант на практицi Фiшера не зустрiчався. I ось Боббi розвинув сильну атаку проти короля Спаського та завершив справу матюком.
  
  А у третiй партiї знову несподiванка - Фiшер повернувся до Е-два - Е-чотири. Спаський прийняв виклик i пiшов на вiдкритий варiант та потрапив пiд розгромну атаку. Мабуть, вiн не чекав вiд Фiшера такої спритностi. А в межах партiї Спаський сам зiграв Д-два, Д-чотири. На що Фiшер застосував Староiндiйський захист i знайшов посилення. I знову протаранив Спаського. А у п'ятiй партiї несподiвано Фiшер обрав дебют Ретi. Спаський такого явно не очiкував. I отримавши досить швидко важку, а там i зовсiм програну позицiю.
  
  У шостiй партiї Спаський знову кинув: Е-два, Е-чотири. На це Фiшер прийняли Челябiнський варiант Сицилiанки, що теж виявилося несподiванкою i завдав Спасському поразки. А о сьомiй Фiшер знову повернувся до Е-два - Е-чотири. I на вiдкритий варiант взяв та застосував Королiвський Гамбiт. I це було жорстке рiшення. Спаський знову потрапив пiд розгромну атаку i програв... А восьмий Фiшер знову обрав варiант Дракона, i як натисне на супротивника. I знову матова атака.
  
  Спаський вже не мiг упоратися з нервами i його охопила байдужiсть.
  
  Фiшер розгромив його з рахунком 13 - нуль, абсолютний рекорд матчiв на першiсть свiту. I поновив свiй рекордний рейтинг ЕЛО.
  
  Така нищiвна i фантастична битва вийшла.
  
  Тепер Боббi Фiшер набув стiльки впевненостi у своїх силах, що не став бiгати вiд Анатолiя Карпова. I прийняв виклик - грати матч до десяти перемог.
  
  Почалося протистояння мiж Анатолiєм Карповим та Боббi Фiшером. Рекордне в iсторiї шахiв протистояння двох осiб, якого не було ранiше.
  
  Фiшер вважався явним фаворитом у першому матчi. Його колишнiй розгром Бориса Спаського просто вражав.
  
   Але Карпов молодший i психiчно стiйкiший.
  
  Втiм, все щодо. Фiшер у першiй же партiї граючи бiлими здивував. Застосував дебют Сокольського, який вважається не цiлком коректним. Але фактор несподiванки та стартове хвилювання Карпова роль вiдiграли. I Боббi Фiшер зумiв отримати перевагу, яка оформилася в ефектну атаку.
  
  У другiй партiї вже Карпов вiдмовився вiд ходу Е-два, Е-чотири i рушив вперед пiшака С. Фiшер вiдповiв Е-5 i пiшов на фiгурну гру. Карпов усе ще нервувався i потрапив у сильний цейтнот i опинився пiд жорсткою атакою Фiшера i знову програв. У третiй партiї Боббi повернувся до ходу Е-два, Е-чотири. Карпов обрав вiдкритий варiант. Мабуть, боячись сицилiйки. Але йому не вийшло. Фiшер знову знайшов спосiб загострити боротьбу та отримав сильну атаку на короля. I знову здобув перемогу...
  
  Анатолiй Карпов явно поплив... Проте Карпов у наступнiй партiї зiграв Е-два, Е-чотири... Фiшер зiграв Сицилiанський захист та свiй улюблений варiант Найдрофа.
  
  Анатолiй Карпов потрапив пiд атаку, але все-таки вiдчайдушно захищаючись зумiв вiдбити наступ, i величезною працею врятувати партiю без пiшака.
  
  У п'ятiй партiї Фiшер теж зiграв С-два та С - чотири, у стилi Карпова. Боротьба була гострою, але Карпов у сильнiй цейтнотi помилився i отримав матюки.
  
  У шостiй зустрiчi Анатолiй Євгенович зумiв зробити знову нiчию, але програв на Е-два, Е-чотири сьому зустрiч. Рахунок став п'ять-нуль що здавалося говорило, про переважну перевагу Боббi Фiшера. Треба вiдзначити, що фiлiппiнцi стурбувалися, що матч на першiсть свiту виявиться надто коротким. Але, починаючи з сьомої зустрiчi, Карпов усе бiльш i бiльш завзято чинив опiр. Пiшла вiсiм нiчиїх. Поки Фiшер у Сицилiанцi не застосував важливе посилення, не пробив Анатолiя Карпова... Рахунок став шiсть - нуль... Але Карпов тримався. I ось граючи чорним Анатолiй Євгенович нарештi розмочив рахунок. Фiшер роздратований великою кiлькiстю нiчиїх перегнув цiпок, занадто багато жертвував в атацi, i звичайно Карпову вдалося вислизнути i залишитися з переважною матерiальною перевагою. Але потiм Боббi виграв двадцять восьму, тридцяту, тридцять другу та тридцять четверту партiю завершимо матч iз рахунком десять-один на свою користь. У першому матчi Анатолiй Карпов був повалений з розгромним рахунком.
  
  Пiсля цього матчу Боббi Фiшер повернувся до турнiрiв. Вiн грав у них iз великим успiхом. В одному з них навiть побив рекорд Альохiна, вiдiрвавшись вiд другого мiсця на шiсть половиною очок.
  
  Фiшер також зiграв матч iз Талем, i його розгромив iз сухим рахунком вiсiм - нуль. Взявши реванш за поразку у турнiрi претендентiв.
  
  Але Анатолiй Карпов також на турнiрах грав непогано. I змiг знову пройти весь цикл виграючи матчi та дiйшовши Фiшера. I знову Боббi Фiшер лiдер у ставках.
  
  Але цього разу Фiшеру довелося зiткнутися з запеклим опором Анатолiя Євгеновича. Матч тривав сорок одну партiю, Фiшер виграв десять, Карпов три - i всi три проти Дракона, який Боббi грав за чорних.
  
  Так Анатолiй Карпов порубав Дракона, i показав, що з Фiшером можна i треба боротися.
  
  Фiшер знову грав. Взяв участь в Олiмпiадi i в 1980 роцi змiг побити рекорд Кереса, вигравши на першiй дошцi всi чотирнадцять партiй.
  
  У 1981 роцi вiдбувся новий матч iз Карповим. Цього разу Фiшер зумiв перемогти з рахунком: десять - чотири. I матч тривав сорок вiсiм партiй.
  
  А у 1984 знову був матч. I цього разу ситуацiя виявилася такою жорсткою. Фiшеру вже було за сорок. Але вiн, як i ранiше, всiх рубав i перемагав граючи. I Анатолiй Карпов досяг пiка. I ось почалася жорстока битва.
  
  Спочатку в рахунку повiв Фiшер. Вiн став чотири нуль. Потiм очко виграв Фiшер, а потiм знову Карпов. Потiм ще Фiшер, i минули сорок вiсiм партiй, пiсля чого була перерва в три мiсяцi. Вперше було обрано лiмiт. А рахунок шiсть - два на користь Боббi Фiшера. Пiсля матчу вiдновився. Карпов виграв сорок дев'яту партiю. Потiм програв п'ятдесят другу та п'ятдесят третю. I Боббi виграв п'ятдесят шосту партiю, зробивши рахунок дев'ять-три, але грубо позiхнув у п'ятдесят сьомий. I програв бiлими i шiстдесят другу, шiстдесят сьому злив чорним. I програв у сiмдесятiй та ще бiлими. Рахунок став вiсiм дев'ять... Пiсля серiї нiчиїх та перемоги Фiшера у сiмдесят восьмiй партiї найдовший матч в iсторiї шахiв закiнчився.
  
  Тодi i було поставлено питання вiдмiни гри без лiмiту. Так хотiлося багатьом.
  
  Але поки що ФIДЕ тiльки зважилося скоротити лiмiт до тридцяти шести партiй.
  
  Карпов уже перемагав один раз у матчi Гаррi Каспарова. Виграв у нього з рахунком чотири - нуль. Але повторний матч видався бiльш завзятим.
  
  Карпов спочатку повiв у рахунку - два - нуль, але одинадцятiй партi позiхнув, потiм програв шiстнадцяту партiю, а пiсля перемоги у дев'ятнадцятiй Каспаров вийшов уперед. Але перемiгши в двадцять другий, Карпов зрiвняв рахунок. I вигравши двадцять четверту бiлими, завоював право на новий уже п'ятий матч iз Боббi Фiшеров.
  
  1987 року новий матч проти Боббi Фiшера, якому вже скоро сорок п'ять рокiв. Але Боббi не курить, не п'є, займається спортом i, як i ранiше, у чудовiй фiзичнiй формi. Вiн уже шестиразовий чемпiон свiту, кратнiшим був лише Ласкер.
  
  П'ятий бiй iз Карповим - супербiй. Боббi Фiшер як завжди готовий, але минулий матч показав, що його перевага не переважає.
  
  Поєдинок протiкав у жорсткiй боротьбi. Пiсля двадцяти чотирьох партiй рахунок був чотири - чотири, потiм у двадцять сьомiй партiї вперше вийшов уперед у грi iз Фiшером Анатолiй Карпов. Здавалося ось-ось станеться сенсацiя, але... Фiшер виграв у наступний п'ять поєдинкiв чотири... I рахунок став вiсiм - п'ять на його користь... Потiм ще чотири нiчиї та вичерпання лiмiту. П'ятий матч найграндiознiшого протистояння у свiтi шахiв за всю iсторiю. I Боббi Фiшер подiбно до Еммануїла Ласкера став семиразовим чемпiоном свiту. Але все йде за циклами. Гаррi Каспаров дуже перспективний молодий шахiст пiшов у полiтику. Так розбудова, багатопартiйнiсть. Гаррi Кiмович не встиг стати чемпiоном свiту, а якщо ти не перший шахи не такi цiкавi як полiтика, i не став грати у матчах претендентiв. А Анатолiй Карпов несподiвано програв молодому Вiшi Ананду. Ну скiльки справдi можна вигравати усi матчi. Тим бiльше, що iндус зумiв пiдiбрати ключ до захисту Каро-Кан, який важко пробити навiть Боббi Фiшеру.
  
  I ось зiйшлися в битвi сталь та полум'я. Рiзниця у вiцi у двох шахiстiв двадцять п'ять рокiв. Боббi Фiшер все ще великий i сильний, i молодий Ананд у 1990 роцi. Жорстокий прямо скажемо матч.
  
  Вiшi Ананд, звичайно ж, дуже талановитий, але йому не вистачає стiйкостi. Пiсля восьми нiчиїх вiн виграв дев'яту партiю, але десята втратила душевну рiвновагу наткнувшись на дебютну новинку. Потiм програв об одинадцятiй. I потрапив пiд жорсткi лещата Фiшера у дванадцятiй партiї. Продув о тринадцятiй. Програв Вiшi незважаючи на перевагу в дебютi та чотирнадцяту партiю, втратив шанси у п'ятнадцять та програв шiстнадцяту. Упустив шанси у сiмнадцятiй i програв вiсiмнадцяту... А потiм i двадцяту партiю. I двадцять третю та двадцять четверту закiнчивши матч. Боббi перевершив Ласкера i виграв iз рахунком - десять - один. I Боббi Фiшер все ще чемпiон. У 1993 роцi вiдбувся його матч iз Шортом, який виграв у Карпов. Хоча Боббi Фiшеру i було п'ятдесят рокiв, але вiн був у формi. Як обрушився на Шорти. Вже пiсля п'ятнадцяти партiй рахунок став вiсiм-нуль на користь Фiшера. Але Шорт розмочив рахунок у шiстнадцятiй партiї. Але потiм програв двадцять першу та двадцять третю партiю.
  
  I теж закiнчив десять - один. Потiм Боббi Фiшер зiграв матч у 1996 роцi. З ним уже бився Гатта Камський. Це шахiст був молодший за Фiшера рокiв так бiльш нiж тридцять. I дуже завзятий. Багато хто хотiв жорсткого матчу. Але спочатку Боббi Фiшер впевнено повiв у рахунку з рiзницею у п'ять очей. Рахунок став шiсть один. Але потiм Гатта Камський показав непоганi бiйцiвськi риси. Жодна партiя в їхньому матчi не тривала менше сорока ходiв.
  
  Рахунок став сiм - три пiсля двадцяти чотирьох партiй... Потiм серiя iз десяти нiчиїх. I знову перемiг Гатта Камський, але в тридцять шостiй партiї вгору взяв Боббi Фiшер. Знову перемог Боббi Фiшера... I ось у 1999 роцi черговий матч iз Володимиром Крамником - рiзниця у тридцять два роки - це великий розрив. А Боббi Фiшеру вже п'ятдесят шiсть рокiв. Вiн уже двадцять сiм на тронi, i ось-ось поб'є рекорд Ласкера. I це. Ще
  
  Десятиразовий чемпiон свiту - такого ще в iсторiї шахiв нiколи не було.
  
  Боббi Фiшер звичайно ж вiковий шахiст, але добився все-таки щоб лiмiт у тридцять шiсть партiй таки скасували. I це вже новим президентом ФIДЕ Кiрсаном було зроблено. Але що ж... Буде щось дуже цiкаве.
  
  Тим бiльше, цей матч буде майже останнiй, тiльки ще реванш якщо Володимир Крамник переможе, i далi пiде - нокаут-система.
  
   I ось матч розпочався... I з самого початку несподiванка - повiв Володимир Крамник. Пiсля п'ятнадцяти партiй рахунок став два - нуль на користь Володимира Крамника. Але потiм Фiшер виграв три партiї поспiль i вийшов уперед. Але Володимир завзято бився. I зумiв у двадцять першiй партiї зрiвняти рахунок... Потiм потягнулася серiя нiчиїх... Поки в сорок другої партiї не перемiг Боббi Фiшер... У сорок сьомiй святкував перемогу Володимир Крамник, а сорок восьмий знову Боббi Фiшер.
  
  Рахунок був чотири - п'ять на користь Боббi Фiшера пiсля того, як було оголошено перерву у три мiсяцi. Шахисти вiдпочивали. Поки що фаворитом вважався Боббi Фiшер. Матч поновився. Першi партiї завершувалися внiчию. Лише у шiстдесят сьомiй партiї нарештi перемiг Крамник. Рахунок став п'ять - п'ять. Потiм Крамник о сiмдесят сьомiй знову здолав Фiшера i вийшов уперед. Але Боббi у дев'яносто шостiй зустрiчi зрiвняв рахунок i стало - шiсть - шiсть. Цей матч знову було вiдкладено на три мiсяцi, що є рекорд. Боббi Фiшер зазначив: це мiй найзапеклiший поєдинок.
  
  Ось матч на першiсть свiту, за три мiсяцi вiдновився. Знову серiя нiчиїх. У сто двадцятiй партiї Боббi Фiшер нарештi виграв... У сто тридцять п'ятiй Володимир Крамник зрiвняв рахунок. I пiсля ста сорока чотирьох партiй став рахунок сiм-сiм. Пiсля чого гра знову продовжилася пiсля трьох мiсяцiв перерви. I потiм ще матч, до ста дев'яносто другої партiї. I рахунок виявився лише вiсiм - вiсiм. Потiм знову перерва на три мiсяцi. I знову гра... Пiсля двохсот сорока партiй рахунок став: дев'ять-дев'ять.
  
  Настала жорстока боротьба до першої перемоги. Пiсля ще трьох мiсяцiв перерви. I ось вони грали... Серiя нiчиїх. I ось двiстi вiсiмдесят восьма партiя. Боббi Фiшер граючи бiлими повернувся до ходу Е-так, Е-чотири. I Крамник прийняв виклик. I вибрав Сицилiянський захист.
  
  Це була жорстока бiйка до повного знищення. Такий жорстокий був обмiн ударами. Але це лютий, з убивствами фiгур. Спочатку перевага була у бiлих, але потiм уже чорнi заволодiли iнiцiативою, i була гучна перемога. I нарештi Володимир Крамник перемiг, гегемонiя Боббi Фiшера закiнчилася. I це було просто супер!
  
  А Боббi Фiшер побив рекорд Ласкера.
  
  А матч-реванш грати було вже нiколи. Справа перейшла у нокаут-систему. Та й Боббi Фiшеру вже рокiв чимало, i вiн не хоче грати бiльше. Хоча й у турнiрах бере участь.
  
  Фiшер виграв пару турнiрiв... I зав'язав iз грою.
  
  Гаррi Каспаров брав участь у виборах президента Росiї у 2000 та 2004 роках. А у 2008 роцi не пройшов реєстрацiю. Пiсля цього перейшов у жорстку опозицiю Володимиру Путiну. Володимир Крамник, якийсь час був чемпiоном свiту, але потiм програв матч Вiшi Ананду.
  
  А далi настало правлiння Карлесона. У 2010 роцi Боббi Фiшер та Анатолiй Карпов зiграли ще один матч. На цей раз iз укороченим контролем часу: пiвгодини на партiю. I пiсля двадцяти чотирьох партiй було зафiксовано нiчию.
  
  Так i закiнчилася їхня бойова епопея iгор... Фiшер невдовзi помер... Так i залишившись легендою у свiтi шахiв. Гаррi Каспаров емiгрував до США. Але ось у 2022 роцi несподiвано помер Володимир Володимирович Путiн та Гаррi Каспаров повернувся.
  
  У Росiї новi подiї, змiни, i безлiч рiзних факторiв... Михайло Мiшустiн випустив iз колонiї Навального i оголосив курс на полiпшення вiдносин iз США...
  
  I це теж дуже цiкаво виходило. Нарештi пiшов i Лукашенко. А Володимир Кличко побив рекорд Форману. I це було досягнення, просто супер.
  
  У Росiї її було прийнято деякi поправки до конституцiї, якi її зробили бiльш вiдкритої для свiту. Вже на похоронi Володимира Путiна зустрiлися Байден i Мiшустiн i домовилися про те, що Росiя та США стануть дружнiми партнерами, а може й союзниками. Потiм обiцяли провести i самiт iз вiдчиненими дверима. У свiтi ставало все стабiльнiшим i кращим. Смерть Володимира Путiна було сприйнято багатьма позитивно. Та й у Росiї люди радiли - нарештi отримали свободу.
  
  Володимир Жириновський, знову беручи участь у президентських перегонах, зазначив:
  
  - Епоха померла, нехай живе епоха!
  
  Олександр Лукашенко втiк до Китаю... Але Колька залишився в Росiї. У свiтi великi змiни на краще.
  
  . РОЗДIЛ Љ 16. Олег Рибаченко бiг Чукоткою i активно складав:
  
  
   Провiдниця одного з Амазонок загонiв Будинку потрапила в засiдку. Вона билася хоробро, але московськi стрiльцi отримали розпорядження взяти дiвчину-богатиря живою. I скрутили войовницю арканами.
  
   Пiсля чого дiвчинку помiстили в клiтку. Будинок був скований по руках i ногах.
  
   З'явився сам воєвода Юрiй Долгоруков. Подивився на скуту дiвчину i крикнув:
  
   - Не личить розбiйницi в розкiшних шатах ходити!
  
   Кати зiрвали з дiвчини шовковий одяг, перлиннi пiдвiски, черевички зi срiбними пiдковами. I зовсiм оголили Дiмку. I справдi, ця дiвчина просто принаднiсть - богатир. М'язи сильнi та рельєфнi, високi груди, розкiшнi стегна, тонка талiя. Волосся довге, кучеряве, бiле як снiг з легкою жовтизною. Дуже вродлива, велика дiвчина.
  
   Воєвода Юрiй Долгоруков облизнувся i сухо наказав.
  
   - Зачинити її в окрему камеру. Прикувати за руки, ноги та шию. Вночi сам робитиму їй допит.
  
   Будиночок закрили в холодному пiдземеллi, начепивши тiльки рвану мiшковину. Дiвчина була голодна, кайдани i нашийник натирали кiсточки, сильну шию. Дуже сильна дiвчина спробувала розхитати ланцюг. Але тут сталь була помiтна розрахована на утримання слона. Кожна ланка ланцюга завтовшки з великий палець руки великого чоловiка. Стiни ще не встигли розмокнути i мiцнi, як титан.
  
   Дiвчина постукала по стiнi босою п'ятою. Стала терти ланку про ланку. Але сталь була добре загартована i не пiддавалася. Будинок важко зiтхнув. На неї чекали тортури. А це, звичайно, вимагає мужностi. Будуть i бити, i палити, i розтягувати i колити.
  
   Будинок питатимуть, де розбiйники приховали скарби та iнше ще. Потрiбно бути твердою як скеля.
  
   Ось катували одного хлопчика-шпигуна. Спали кати живцем огольця. Але не видав Санька мiсце загону повстанцiв. Так i помер закатованим.
  
   А Дiмка чи зможе вона витримати i не застогнати. А тим бiльше видати мiсце, де скарби схованi.
  
   Ось настала нiч i дiвчину потягли з пiдвалу. Допит розпочали жорстко. Вiдразу ж пiднялися на дибу. Пiдняли дiвчину до стелi, катiвня розташовувалась у вежi. I стеля була високою. Коли мотузку вiдпустили, войовниця полетiла донизу. Сильнi м'язи та мiцнi зв'язки дiвчини вивернулися. Будиночок тихо охнув вiд нестерпного болю, але стримав крик.
  
   Тодi кати зiрвали з неї мiшковину.
  
   I стали бити з усього розмаху батогами. Мiцна шкiра дiвчини-богатиря пiддалася не одразу. Кати намагалися щосили. Били з усього розмаху. Тiло дiвчини розгойдувалося.
  
   Головний катувальник наказав:
  
   - Закрiпити ноги!
  
   Босi кiнцiвки дiвчата затиснули у колодцi. А потiм i пiдвiсили вантаж. М'язисте тiло Будинки напружилося.
  
   Кати збiльшили вагу. I з камiнiв витягли розпечений дрiт.
  
   Почали шмагати дiвчину пекучими смужками металу.
  
   Будиночок стиснув зуби сильнiше. Вона тяжко задихала. Рельєфний прес провалювався вiд болю, але дiвчина мовчала.
  
   Юрiй Долгоруков дивився на це... Вiдчував якусь досаду, що жертва не кричить i не вартує. Милувався фiгурою.
  
   Воєвода особисто наказав:
  
   - А тепер пiдсмажте дiвцi босi п'яти!
  
   Кати поклали до нiг войовницi зв'язку просоченого сiрою хмизу. I пiдпалили. Полум'я хижо лизнуло жiночi п'яти. Пiдошви у Донки були огрубiлi, як у селянки, але все-таки живi. Крiм того, останнi мiсяцi отаманша ходила в чоботях, i її мозолi на ступнях трохи розм'якшилися.
  
   Бiль був дикий i у войовницi вилiзли очi. Але вона мовчала. I з куточка рота потекла цiвка кровi. Дiвчина почала дихати ще важче, а з тiла рясно капала сумiш кровi та поту.
  
   Пахло смаженим, наче шашлики. Юрiй Долгоруков, роздратованим мовчанням полонянки сам вихопив з камiна розпеченi щипцi. I схопив дiвчину за полуничний сосок. Будинок у вiдповiдь смачно плюнув на воєводу.
  
   Юрiй став бити щипцями по грудях, заревiв:
  
   - Зламайте їй пальцi на ногах! I сильнiше бийте.
  
   Кати стали ламати пальчики за допомогою розпечених щипцiв. Iнший катувальник нагрiбав жар пiд дибу. Лупили дiвчиськом i дротом. Будинок мовчав, хоч це їй коштувало титанiчних зусиль. Свiдомiсть трохи каламутилася вiд дикого болю, але не хотiла покидати войовницю. Вона терпiла i терпiла.
  
   Насамкiнець Юрiй Долгоруков сунув їй запалений смолоскип мiж нiг. Бiль пронизав розпеченою голкою, вiд п'ят до потилицi. I дiвчина остаточно знепритомнiла.
  
   Присутнiй на тортурi лiкар пробурмотiв:
  
   - На сьогоднi досить! Вона вже нiчого не вiдчуває.
  
   Воєвода наказав жорстким тоном:
  
   - До камери її! Продовжимо завтра!
  
   Будинок зняли з диби, начепили мiшковину, на здерте, обпалене, роздерте тiло i знову кинули в пiдвал. Сковавши руки та ноги.
  
   Дiвчина лежала на гнилий соломi. Прийшла до тями, вiдчувши важкий бiль. Кiлька щурiв уже крутилося поряд iз Домком.
  
   Дiвчина була ще досить сильною i впiймала щура рукою. Розчавили. Пiсля чого, не звертаючи уваги на бiль, поринула у сон.
  
   Їй снилося, що Стенька Разiн входить зi своїм вiйськом до Москви. Усi царськi ратi розбитi. Здобуто перемогу. I народ радiє зустрiчаючи козакiв.
  
   Поруч iз отаманом скаче Будиночок. Ошатна, гарна, горда.
  
   I б'ють барабани, гудуть труби. Перемога та трiумф повстанцiв.
  
   Будиночка отямилася вiд скрегота замку i здригнулася. Майнуло в головi: знову катуватимуть.
  
   Але поки що було рано. Тюремник принiс хлiб, i глечик iз водою:
  
   - На стерво!
  
   I поставив, так що вода бризнула на тiло войовницi-богатиря.
  
   Будиночок пiднявся. Зламанi пальцi на ногах сильно нiли, як ранки та опiки. Дiвчина погризла хлiб. Випили води, i вiдчула собi бадьорiше. Вправила собi пальчики i подумав, що зламанi хрящi її зростуться i нiчого страшного не сталося. Вона знає, як за допомогою зiлля виводити опiки та зцiлювати рани. Щоб не лишилося й слiду. Головне витримати тортури, а там... Будиночок згадав погляд воєводи i подумав, що катувати його будуть довго та витончено. Та й нехай, вона не зламається.
  
   Будиночок катували щодня два тижнi поспiль. Правда, обережно i з деяким береженням. Палили, розтягували, викручували, били, катували. Кололи i голками, i пiднiмали, пiдкидаючи дибки. Постiйно пiдсмажували босi пiдошви нiг. Дiвчина вiдчувала бiль у всьому тiлi. На її рани сипали сiль, що дуже болiсно.
  
   Незважаючи на це, Домка не здавалася. Вони за допомогою своїх бiлих як перестигле жито волосся пилило кайдани. Робила це непомiтно i постiйно.
  
   Дивно, але волоссям можна навiть загартовану сталь сточувати. У тобi Будинку жив бiль. Бiль скрiзь, нi лишилося, нi кровинки, нi жилки не зворушеним болем. Коли її палили та били, ще щось вiдчувалося. Але коли страждання охопили всю iстоту, вони притупилися.
  
   Будинок все ще залишався дiвчиною-богатирем. Кати загрожували, що наче вiдьму спалять, i не буде гуманної сокири. Ну, що ж Дiмка була готова до цього.
  
   Втiм, надiя на втечу не залишала її. Може, вона встигне перепиляти ланцюги. Шкода, щойно вiкно надто вже вузьке. Через нього так просто не просунешся.
  
   Може, приголомшити тюремника i втекти в його одязi? Вона велике дiвчисько, а в сторожа на обличчi маска. Може, й вдасться пiти? На скалiченi ноги, звичайно, важко ступати, але вона дiйде.
  
   Аби тiльки впоратися з ланцюгами.
  
   Ось до неї увiйшов головний кат Самоса:
  
   - Привiт красуня!
  
   Будиночок грубо вiдповiла:
  
   - Кати не здоровi, щоб ти здох!
  
   Самоса посмiхнувся:
  
   - Я щось принiс тобi красуня!
  
   Будинок хихикнув i перепитав:
  
   - I чого гостинець? Вугiлькiв гарячих?
  
   Самоса вiдповiв з усмiшкою:
  
   - Жити хочеш?
  
   Будиночка брязнула ланцюгами, i з усмiшкою вiдповiла:
  
   - Що за питання! Звiсно хочу!
  
   Головний кат повiдомив:
  
   - Великий воєвода Юрiй Долгоруков пропонує тобi вiдьмi, зректися Стеньки анафеми, та козакiв-розбiйникiв. Покаятися i цар тебе помилує. Тебе засудять до каторги, але поїдеш ти в маєток воєводи, де житимеш немов княгиня!
  
   Будинок хихикнув i помiтив:
  
   - А де я ховаю скарби, питати мене не буде?
  
   Самоса ввiчливо вiдповiв:
  
   - У воєводи та своїх багатств вистачає! Будеш з ним ласкавим, отримаєш i життя i щастя. А так... Завтра на тебе чекатиме багаття. Причому вогонь буде повiльним i тебе спалять не вiдразу. Ти мучитимешся кiлька годин, голячи на очах у натовпу. А потiм твiй попiл змiшають iз кiнським гноєм i удобрюють їм поля. Зрозумiло?
  
   Будинок знову посмiхнулася, незважаючи на звiрячi катування у неї вцiлiли всi зуби, i помiтила:
  
   - Хоче, щоб я була ласкава зi своїм мучителем воєвода? Як багато у нього бажань!
  
   Самоса похмуро помiтив, понизивши голос:
  
   - На твоєму мiсцi я погодився б. Адже з багаття не втечеш.
  
   Будиночка кивнула i брязнула ланцюгом:
  
   - Логiчно... Обiйми чергового чоловiка чи полум'я. Причому ще невiдомо, хто буде нагорi...
  
   Дiвчина стукнула в долонi i вiдповiла:
  
   - Я готова бути ласкава з воєводою. Але не зречуся Стiньки Разiна i козакiв! Тим паче публiчно!
  
   Самоса знизав плечима i помiтив:
  
   - Але пан тебе тодi не зможе помилувати. А так... Це лише слова. Повстання вже придушене. Стiнька Разiн у полонi, i скоро буде страчений. А зараз його катують так само, як i тебе. I твоє зречення не матиме значення!
  
   Будиночок iз сумним виглядом попросила:
  
   - Може, дасте подумати?
  
   Самоса вiдповiв iз незадоволеним виглядом:
  
   - Завтра намiчено твоє спалення. Максимум ти маєш дати вiдповiдь до пiслязавтра. А поки що... Хочеш провести нiч у чистому м'якому лiжку i без ланцюгiв?
  
   Будиночок гордо струснув головою, її бiле, трохи золотисте волосся стало брудне, але не з'явилося жодного сивого волоска. Дiвчина жорстко вiдповiла:
  
   - Вiддаю перевагу в'язницi. У нiй думається краще!
  
   Самоса свиснув:
  
   - Ну, ти й горда! Рiдко такого чоловiка зустрiнеш! Знаєш, я пропоную тобi поїсти по-людськи. Пiдкрiпи сили. А то охлядала на хлiбi та водi.
  
   Будиночка посмiхнулася i вiдповiла:
  
   - Ну, поїсти можна! Тут мої принципи не заважають.
  
   З'явився помiчник ката. Вiн принiс пiднос зi смаженим гусем, пирогом та чаркою горiлки.
  
   Будинок посмiхнувся. I весело промовила:
  
   - Такi бенкети, що й помирати не захочеш!
  
   Помiчник буркнув:
  
   - Про душу б подумала!
  
   Будиночок вiдповiдно кивнула i зiзналася:
  
   - Так була я з чоловiками, i неодноразово. У тому числi й iз самим Степаном Разiним. Так що мене в будь-якому разi пекло чекає.
  
   Голодне дiвчисько взялося за пирiг i досить великого смаженого гусака. Енергiйно стала гризти м'ясо.
  
   Самоса спитав дiвчинку:
  
   - А ти думаєш, що пекло це є?
  
   Будинок логiчно помiтила:
  
   - Якщо є муки на цьому свiтi, то чому б їм не бути i на iншому свiтi?
  
   Самоса зiтхнув i тицьнув себе кулаком у пiдборiддя пробулькав:
  
   - Логiчно... Менi кату видно в пекло.
  
   Будиночка посмiхнулася i запропонувала:
  
   - А чому? Адже ти тiльки виконуєш наказ. Я ось теж убивала людей. Воювала за правду... А правда вiдносна! Забереш одних бояр, завтра тi самi козачi отамани стану може i гiрше за колишнi вельможи! От iнодi думаєш, а в чому щастя?
  
   Самоса припустив, просто та рацiонально:
  
   - Щастя завжди вiдносно! Ось ти голодна їж гусака i зараз щаслива!
  
   Будинок вiдповiдно кивнула:
  
   - Так це вiрно! Гарний гусак... То завжди годують засуджених до смертi?
  
   Самоса неохоче вiдповiв:
  
   - Як коли. Але сам великий воєвода Долгоруков обiцяє тобi солодке життя пiд своїм заступництвом. А ти їж собi i радуйся!
  
   Будиночка запитала з усмiшкою та вкрадливим тоном:
  
   - А Стiньку Разiна помилувати можна?
  
   Самоса негативно хитнув головою:
  
   - Нi! Вiн надто великий злочинець!
  
   Будинок тодi запропонував:
  
   - Може, я вiдмовлюся вiд помилування, якщо нас разом зi Степаном страчують однiєю сокирою.
  
   Самоса негативно мотнув головою:
  
   - Нi... Воєводi це не потрiбно! Ну, вдайся ти, що любиш його, а так така хитра баба як ти завжди зможе втекти!
  
   Будиночок продовжив жувати птаха, i пирiг. Принюхувалась i чарцi горiлки. Втiм, саме пити дiвчинка не любила. I весело наспiвала:
  
   - Все неможливо, у свiтобудовi, нам випробування йдуть тiльки в нагляд!
  
  Олег Рибаченко, цей вiчний хлопчик, залишаючи босих слiди, дитячих нiжок повернув на Камчатку. I продовжив бiгти, з любов'ю пишучи.
  
  Вчителька фiзики Марiя Новiкова пiсля подорожi на море повернулася додому. У передчуттi вiдпочинку пiсля важкої ночi вона пiднялася сходами, дiстала ключi. Наразi можна буде прийняти душ, обов'язково поспати з дороги. А потiм вона зателефонує до Павлушi. На них чекає довгоочiкувана зустрiч: легка вечеря, приглушена музика, м'яка постiль.
  
  Дверi у квартиру вiдчинилися не вiдразу. Спочатку ключ заїдав, наче замок був несправний. Це насторожило Марiю, але вона вiдiгнала поганi думки геть i увiйшла до передпокою.
  
  Раптом раптовий страх охопив її. Вчителька поставила речi на пiдлогу i зупинилася у нерiшучостi. Що не так? Дверi в кiмнату прочиненi! I якийсь слабкий стороннiй запах, ледве вловимий, водночас чимось знайомий. Але ж запах не її квартири!
  
  У сильному хвилюваннi Марiя зазирнула до кiмнати. Речi начебто на мiсцях ознак пограбування немає. Але покривало на лiжку... Воно звисає до самої статi! Вона його так не лишала! Може, Павлуша заходив? Так, мабуть, вiн.
  
  Жiнка наблизилася до лiжка, вiдсмикнула покривало i... скрикнула з жахом, побачивши босi жiночi ноги! Марiя iнстинктивно затиснула рота рукою, щоб заглушити крик, рiзко вiдскочила назад i вперлася в стiну. Скотилася по стiнi, сiла на пiдлогу. Погляд її пройшовся по голих ногах, вона чiтко бачила пiд лiжком оголене бездиханне жiноче тiло.
  
  Ледве стримуючи блювоту позиву, Марiя схопилася на ноги i кинулася в туалетну кiмнату. Нахилилася над унiтазом, її знудило кiлька разiв. Спазми стискали горло, а голову свердлила лише одна думка: у неї в квартирi труп!
  
  Вчителька схопила мобiльний телефон, вискочила на сходи, сiла на сходинку. Вона важко дихала, вiдчуваючи шалений ритм свого серця. Пальцi тремтiли дрiбним тремтiнням, Марiя ледве набрала двi цифри "02".
  
  У полiцiї довго не знiмали слухавку, наче чекали, що той, хто дзвонить, передумає i дасть їм спокiй. Нарештi на тому кiнцi дроту вiдповiли непривiтно:
  
  - Двадцять п'ятий вiддiл полiцiї. Черговий Неєлов. Слухаю вас.
  
  Невпевнено, тремтячим голосом, злегка заїкаючись вiд хвилювання, Марiя вимовила:
  
  - У мене в к-к-вартирi... к-здається... т-труп!
  
  У вiдповiдь було холодне:
  
  - Ви що, панi, п'яна? Який труп? Говорiть нормально i виразно.
  
  Марiя простогнала:
  
  - Нi, нi, я не п'яна! У мене у квартирi мертва жiнка!
  
  - А чому вона мертва? - поцiкавився полiцейський.
  
  - Не знаю! Слово честi - не знаю! Я приїхала з вiдпустки, а вона мертва пiд лiжком! I гола!
  
  - Ще й гола? - знову запитав цiкавий Неєлов. - Як вона потрапила до вас пiд лiжко?
  
  - Та звiдки ж я знаю? - знову прокричала схвильована Марiя, - приїжджайте швидше!
  
  - Говорiть адресу...
  
  Марiя не наважилася увiйти до своєї квартири. Вона так i сидiла на сходах, намагалася зрозумiти, що за жiнка пiд лiжком, чому вона мертва i як потрапила до неї додому. Вчителька була у розпачi: вона не знала вiдповiдi на цi запитання. Навiть не могла нiчого припустити.
  
  Полiцiя з'явилася зненацька. Якийсь офiцер i з ним двоє людей у ​​цивiльному. Увiйшли до квартири. Офiцер i повненький спiвробiтник вiдразу ж пройшли в кiмнату, а молодий чоловiк запропонував Марiї почекати на кухнi, пiсля чого сам приєднався до колег.
  
  Жiнка не знала, що дiялося у кiмнатi її однокiмнатної квартири. Швидше за все фотографували покiйну, знiмали вiдбитки пальцiв, шукали слiди. Все як належить за законом. Вчителька бачила подiбне у детективних фiльмах. Тепер таке в неї вдома.
  
  Незабаром пiдiйшов молодий спiвробiтник, щоб опитати Марiю. Спочатку поставив формальнi питання про прiзвище Марiї, її вiк, запитав, як було виявлено труп. Вчителька вiдповiдала лаконiчно, iнодi схлипувала.
  
  - Я тiльки прилетiла з моря, - пояснила Марiя, яка сидiла на стiльцi за кухонним столом i тремтячими руками нервово смикала волосся. - Розуму не докладу, як труп мiг опинитися у квартирi.
  
  Чоловiк поцiкавився:
  
  - Хтось може пiдтвердити, що ви були вiдсутнi у мiстi?
  
  Вчителька вiдразу кивнула i впевнено промовила:
  
  - Це може пiдтвердити багато людей, серед них моя подруга, ми з нею тiльки вранцi прилетiли лiтаком, у її мами стався iнсульт. Через це ми ранiше повернулися з пiвдня.
  
  - У кого ще були ключi вiд вашої квартири?
  
  Марiя здригнулася, вiдповiла не вiдразу i невиразно:
  
  - Бачите, я жiнка самотня, нiкого до себе не запрошую, ключi не роздаю.
  
  Полiцейський пiдозрiло подивився на вчительку i сказав:
  
  - Так?! Не було нi в кого ключiв, чи ви не хочете говорити? Не хочете - а доведеться!
  
  - Сподiваюся, ви мене не пiдозрюєте? - злякалася Марiя.
  
  Чоловiк знизав плечима:
  
  - Квартира-то ваша. Зараз закiнчимо тут, проїдьте з нами.
  
  - Навiщо? - Здивувалася вчителька.
  
  - Поспiлкуєтеся зi слiдчим, який вестиме вашу справу.
  
  - Моя справа? А ви хто?
  
  - Я дiзнавач. Не хвилюйтеся, гадаю, надовго вас не затримають, опитають i вiдпустять.
  
  З'явився повний чоловiк у цивiльному.
  
  - Що я можу сказати, Андрiйку? - звернувся вiн до дiзнавача. - Труп зовсiм свiжий, ще не остаточно охолонув. Швидше за все, смерть настала сьогоднi близько п'ятої ранку. Странгуляцiйної борозни на шиї немає, iнших ознак насильницької смертi я не побачив. Але на тiлi є синцi рiзної давностi. Свiжi синцi на лобку та грудях, застарiлi на стегнах. Жiнка цiкава. Струнка, зрiст близько ста вiсiмдесяти, татуювання на лобку у виглядi троянди розмiром близько семи сантиметрiв. Певно, повiя. Направляйте до нас у бюро, розтин покаже, що як.
  
  - Що ж, доведеться пройтися сусiдами, - задумливо промовив Андрiйко. I вiдразу звернувся до вчительки:
  
  - Коли все закiнчать, ви оглянете квартиру, можливо, якiсь речi покiйної виявляться.
  
  Нi, нiяких речей, нiчого стороннього Марiя вдома не знайшла. Труп незнайомки вiдвезли спецiальною машиною, а вчительцi довелося взяти документи та проїхати з офiцером полiцiї. На той час спiвробiтники у цивiльному вже поїхали.
  
  У машинi полiцейський мовчав, Марiя нервово розмiрковувала. Кому вона так досадила? Чому саме їй пiдкинули труп дiвчини? I хто? Найбiльше жiнку хвилювало питання дiзнавача про ключi вiд її помешкання. Вони були у Павлика. Але вiн такий молодий! Тiльки шiстнадцять у вереснi виповниться.
  
  Якби Павлуша був старшим, можна було б розписатися, народити вiд нього дитину. Марiя хотiла мати дiтей. Останнiм часом вона дуже хотiла вийти замiж, її мучила жiноча самота. I вона була рада тому, що у її життi з'явився Павлик. Хто добре знає душу жiнки, не засудить її за кохання. Вона штука складна, непередбачувана, iнодi заборонена. Не знаєш, коли нагряне, з ким пощастить...
  
  Марiя згадала першi обiйми з Павлушею, їхнi боязкi поцiлунки. Як билося тодi її серце вiд пристрастi! Хоча вона вдвiчi старша за хлопця. I як болiсно жiнцi любити, коли над нею висить стаття Кримiнального кодексу. Доводиться приховувати своє кохання вiд усiх цiкавих очей, не можна подiлитися навiть iз кращою подругою. А що вона власне поганого робить? Павлик сам хотiв цiєї близькостi! Невже жiнку слiд садити за кохання, яке вона дарує пiдлiтку? За взаємне свiтле кохання. Чи це справедливо? Марiя вважала, що нi.
  
  Марiя Олександрiвна Новiкова сидiла в коридорi слiдчого комiтету, зрiдка дивилася у вiкно: високий паркан та колючий дрiт лише посилювали її страх. Вчителька нервувала, їй наказали почекати, але минуло вже бiльше пiвгодини, а про жiнку наче забули.
  
  Несподiвано дверi вiдчинилися, слiдчий кивнув Марiї, запрошуючи зайти до кабiнету.
  
  - Василь Красiн, - представився чоловiк, - дайте, будь ласка, паспорт.
  
  За столом у кутку кiмнати був ще один чоловiк у такому ж, як у Василя, темному костюмi.
  
  Красiн подивився паспорт, вiдклав його набiк i сказав:
  
  - Ну, розповiдайте, хто та жiнка i як труп потрапив до вашої квартири.
  
  - Я не знаю! Слово честi, не знаю! - благала вчителька. - Дiзнавач уже питав.
  
  - Запитував... Суцiльна загадка, - скептично промовив Красiн i уважно глянув у вiчi жiнцi. - Адже бачу, обманюєте.
  
  - Посади ти її в мавп! - несподiвано пролунав голос другого працiвника. - Посидить кiлька днiв, вiдразу все згадає.
  
  - Мовчатимете, доведеться взяти вас пiд варту! - пiдтвердив Красiн.
  
  Проте Марiя iнтуїтивно вiдчула, що її просто залякують. А їй нiчого боятися! Вона має всi докази своєї невинностi. Вчителька спокiйно вiдповiла монотонним голосом:
  
  - Iнодi посидiти у в'язницi корисно. Це надає мудростi. Але менi справдi нiчого вам сказати. Ось у мене i квиток є, я лише вранцi прилетiла.
  
  Красiн звернувся до колеги:
  
  - Опитування сусiдiв щось дало?
  
  - Як завжди: нiчого не бачили, нiчого не чули. Тiльки сусiдка по сходовому майданчику розповiла, що бачила, як ця фiфочка виходила з квартири обiйнявшись iз молоденьким хлопцем. I цей хлопчина недавно приходив до неї додому за її вiдсутностi i вiдчиняв дверi ключем.
  
  - Ну що скажiть? - спитав Красiн i знову глянув на Марiю.
  
  - Так ця сусiдка - плiткарка, їй вiрити не можна, - почала виправдовуватися жiнка та звернулася до помiчника слiдчого:
  
  - Баба Марфа настукала, так?
  
  Помiчник не вiдповiв, а Красiн запитав:
  
  - Як прiзвище хлопця?
  
  - Це мiй учень. Я його з фiзики пiдтягую.
  
  - Влiтку на канiкулах? - не повiрив Красiн. - Говорiть iм'я, прiзвище та його адресу.
  
  - То Павлик Рибаченко його звуть, - Марiї довелося зiзнатися. - Живе у батькiв на вулицi Савушкiна.
  
  Красiн записав собi в блокнот i знову запитав:
  
  - Павло - хто вiн такий?
  
  Марiя через силу посмiхнулася:
  
  - Вiн ще дитина. Я його шкiльна вчителька! Ви ж не пiдозрюватимете в злочинi хлопця?!
  
  Слiдчий вiдповiв питанням на запитання:
  
  - Отже, вiн має ключi вiд вашої квартири?
  
  Марiя розвела руками:
  
  - Ну i що? Ви ж не думаєте, що вiн пiдкинув труп.
  
  - Як знати, як знати! Пiдлiтки бувають часом такi жорстокi! - задумливо мовив Красiн.
  
  - Павло - прекрасний хлопчик, спортсмен, вiн мухи не скривдить! - почала захищати учня Марiя.
  
  - Коли ви востаннє бачилися з ним? - Запитав Красiн.
  
  - На початку серпня. Павлик проводжав мене на поїзд. Це було... сьомого числа. Вiн просто допомагав менi нести речi.
  
  Красiн поставив ще кiлька запитань. Запитав, з ким дружить Павло, чи не було чогось пiдозрiлого в його поведiнцi, чи не виявляє жорстокостi до тварин. Марiя вiдповiла, що жодного разу не бачила, щоб Павлик погано поводився з тваринами. А ось постати за себе хлопчик умiв, займався єдиноборствами та хокеєм.
  
  Раптом Василь Красiн поставив несподiване запитання:
  
  - У вас iз ним був секс?
  
  Марiя здригнулася i несмiливо вiдповiла:
  
  - Iз Павликом? Нi... Вiн ще дитина...
  
  Красiн уважно спостерiгав за реакцiєю жiнки. Марiя навiть зблiдла вiд такого питання, опустила погляд, заерзала на стiльцi, руки зчепила в замок.
  
  - Та НУ? - спитав слiдчий. - Щось менi не вiриться! Будьте зi мною вiдвертi. Ви розумiєте, що вам можуть надати пристойний термiн за зв'язок iз неповнолiтнiм?!
  
  Марiя пiдняла на чоловiка очi i зiтхнувши вiдповiла тремтячим голосом:
  
  - Менi нема за що давати термiн...
  
  Василь посмiхнувся i промовив:
  
  - А ми пацана допитаємо! Вiн нам все розповiсть.
  
  Марiя знову здригнулася i вiдповiла з надривом:
  
  - Хлопчаки так люблять складати та перебiльшувати. Але я впевнена, що вiн вам не скаже нiчого, що мене ганьбить.
  
  Слiдчий посмiхнувся i суворо промовив:
  
  - Ми можемо затримати вас та вiдправити до суду, щоб затвердили арешт на два мiсяцi. Тож не спокушайте долю. Говорiть номер телефону.
  
  - Чий? Мiй?
  
  - Давайте обоє: ваш та Рибаченко.
  
  - I Павлика? Ну не знаю...
  
  - Не знаєте, сказати чи нi? Може, менi у вас у смартфонi подивитися?
  
  - Я скажу, - кивнула Марiя та продиктувала телефони.
  
  Слiдчий дiстав iз папки фотографiю покiйної дiвчини, поклав перед Марiєю i сказав:
  
  - Уважно подивiться ще раз, можливо, ви її десь бачили ранiше.
  
  Марiї було важко дивитись на тiло тiєї, яка виявилася мертвою у її квартирi. Але це довелося зробити, вчителька змусила подивитися на фото. Гарне, але спотворене смертю обличчя. Нi, вона нiчого не знає про неї, вперше побачила дiвчину пiд лiжком.
  
  Красiн глянув на годинник i сказав:
  
  - Проте! Пора закiнчувати. Потрiбно лише вiдбитки пальцiв ще зняти та пiдписку оформити. Гаразд, поки вiдпустимо вас додому пiд пiдписку про невиїзд.
  
  Незабаром Марiя вийшла з будiвлi слiдчого комiтету, дiстала виданий їй папiр, подивилася на друк, побачила пiдпис заступника прокурора мiста. Сховала папiр у кишеню, важко зiтхнула i почала думати про Павлика. Вона так хотiла порадувати коханого достроковим несподiваним приїздом. Вiн сильно переживав, що доведеться розлучитися на три тижнi. Ось приїхала ранiше, порадувала хлопця.
  
  Невже Павлуша навiв повiю за її вiдсутностi? А одяг дiвчини куди подiв? Забрав iз собою? Ех, Павлику. Павлiк...
  
  Блiн, треба йому зателефонувати! Як одразу не здогадалася?!
  
  Марiя натиснула кнопку у смартфонi з iм'ям коханого. Чужий голос повiдомив: "Телефон вимкнено або знаходиться поза зоною дiї мережi".
  
  . РОЗДIЛ Љ 17.
  
  Хлопчик Олег Рибаченко добiг до Владивостока. Там поставив пару свiчок у храмi. I зробив пару жiнкам животи. Вибрав тих, що були вдовами.
  
  Нехай будуть у них гарнi та сильнi дiти.
  
  А сам хлопчик побiг знову, пишучи на ходу i записуючи в загальний зошит.
  
   Пiд час вилазки зрадники навмисне зачинили ворота, щоб залишити зовнi дiвчинку. I вона, вiдрiзана з жменькою людей, рубалася вiдчайдушно. Безсумнiвно Орлеанська Дiва впала б зi зброєю в руках, якби не категоричний наказ герцога Бургундського взяти вiдьму живцем.
  
   Жанна зазнала серйозного поранення списом у плече, на обличчi у неї були глибокi подряпини, на лобi здоровенна шишка. Поранена стрiлою та права рука. Пробило мiцний бiцепс.
  
   I її роздягнувши до гола, залишивши тiльки в домотканому лахмiттi, прикували за руки ланцюгами, пiднявши верх. Босi ноги Орлеанської дiви, лише шкарпетками голих полошив стосувалися холодної, кам'яної пiдлоги, круглi п'яти пiдняли до верху. А сама вона висiла практично на дибi. Бiль у пораненому плечi i прострiленiй руцi виявився жахливим. Проте сильна, атлетично складена дiвчина, мiцно стиснувши зуби, примудрялася стримати стогiн - хоча бiль був на межi втрати свiдомостi.
  
   Волосся у Жанни несподiвано виявилося русявим, хоча зазвичай її малювали брюнеткою або рудою. Шия потужна, не жiноча, а груди розвиненi, як i м'язи сильного тiла. Зрозумiло, вона навряд чи постила, як це заведено про неї писати в книгах. Але зараз справдi, її не годували i давали тiльки пити, щоби не загнулася. Для пораненої дiвчини, таке пiдвiшування реальне катування.
  
   Герцог Бургундський вiдвiдав Жанну лише третього дня. Сильна дiвчина, незважаючи на вивернутi суглоби, дихала рiвно. Мало того, навiть глибока рана на плечi почала вже поживати, а на бiцепсi закрилася. Стiльки у цiй дiвчинi було життєвої сили. Пацюки крутилися бiля її витончених i сильних босих нiг, але жодна не наважувалася вкусити.
  
   Вона глянула на герцога ясними очима. Вони читалися нi бiль i страх, лише глибоке презирство. Герцог знiяковiв i пiдкреслено чемно промовив.
  
   - Вибачте мiледi Жанна. Я не знав, що з вами поводяться настiльки жорстоко.
  
   I герцог прогорлав. - Знiмiть з неї кайдани i переведiть нас у бiльш гiдне примiщення.
  
   Справдi, самому сановнику знаходиться в холодному, сирому i головне у смердючому пiдземеллi дуже небажає.
  
   З Жанни зняли ланцюги, i незважаючи на страшний бiль, що пронизав її, коли дiвчина опускала руки, Орлеанська дiва, до своєї честi, навiть не скривилася. Тiльки зiницi сильно розширилися, показавши наскiльки боляче її вивернутим по-звiрячому суглобам.
  
   Герцог пропусти Жанну вперед. Дiвчина йшла певно. Вона трохи схудла, але залишалася мускулистою та сильною. Зростанням майже дорiвнює герцогу, а якщо врахувати, що той на пiдборах, то мабуть навiть трохи вище за нього. Особою, звичайно ж, красива, але надто вже сувора i чоловiча у неї усмiшка.
  
   Пiднявшись нагору, герцог люб'язно запропонував поїсти та випити дорого та витриманого вина. Служниця в свою чергу вимила Жаннi ноги i принесла туфельки. Але вони виявилися малi. Через витончену i витончену форму засмаглi ноги у майбутньої святої, здавались меншими, нiж були насправдi. Жанна, втiм, раптом вiдмовилася переодягатися, резонно заявивши:
  
   - Якщо я полонянка, то для бранки зiйде i лахмiття. А якщо гостя, то маю право покинути замок!
  
   Герцог Бургундський наказав пiти слугам. Особисто, наливаючи в чашу Жаннi та пропонуючи закуски, вiн заявив:
  
   - Повiр менi! Реально, я твiй бранець!
  
   Дiва-войовниця посмiхнулася i занапастила кубок. Потiм з'їла шматочок козулi i помiтила:
  
   - Ти не перший чоловiк, якого я беру в полон!
  
   Герцог запропонував тост, а потiм помiтив:
  
   - Мої права на престол не поступаються i навiть перевершують тi, що є у Карла.
  
   Жанна поблажливо посмiхнулася i помiтила:
  
   - У нетрi родоводу хочеш залiзти? Начебто дочка Пилипа Довгого дає вашому роду право на Французький трон?
  
   Герцог Бургундський енергiйно затряс головою i пiдтвердив:
  
   - Так звичайно! Адже салiчний закон свiдчить, що землю просто дiлять мiж синами в роду, а до престолонаслiдування вiн не має вiдношення!
  
   Жанна логiчно помiтила:
  
   - Тодi ще є гiлка вiд Людовiка Сварливого. У них ще бiльше прав на престол!
  
   Герцог заперечив, хай i непереконливо:
  
   - А ту Жанну, палата перiв позбавила права на престол. У тому числi через сумнiви у її походженнi.
  
   Орлеанська дiва посмiхнулася i показала ерудицiю:
  
   - Так i салiчний закон затвердила палата перiв.
  
   Аргумент був сильний. Герцог знову покликав служниць i зажадав серйознiшої їжi. Схоже, що Жанна не така проста, як виглядає. I це не просто, огрядна i сильна юна селянка, що скидається на орного коня. Це значно освiченiша, нехай i в полiтицi особа.
  
   У головi майнула спокуслива думка про тортури. Але дiвчина, як вiн щойно переконався, дуже добре вмiє терпiти бiль. А Жанна потрiбна йому насамперед як союзник.
  
   Герцог дав Жаннi поїсти, а потiм зайшов з iншого боку:
  
   - Як несправедливо чинить з тобою король. Ти зробила для нього стiльки, що цiлком заслужила титул герцога. Але досi ти злиденна селянка. Тобi пiдкоряються армiї, але нема нiчого за душею!
  
   Жанна на це сумно помiтила:
  
   - Святi задовольняються малим!
  
   Герцог трохи натужно розсмiявся i помiтив:
  
   - Бiльшiсть i святих i римських пап користолюбцi, яких ще тiльки пошукати. А наприклад кардинали... Ти ще не знаєш життя!
  
   Жанна на це м'яко заперечила:
  
   - Повiр, знаю не гiрше за тебе, герцогу. I це знання не приносить менi радостi!
  
   Герцог захотiв бiльшої ясностi:
  
   - Але ти згодна, що нiчого не винна королевi i в тебе немає перед ним зобов'язань?
  
   - Королю немає - Боговi так! - вiдповiла ще бiльше навiявши туману Жанна.
  
   Герцог з усмiшкою вiдповiв:
  
   - А Бог хоче миру. А свiт скорiше встановить наш сильний i численний рiд, а не Валуа. Тим бiльше, за нас Британiя. Замиритися з нею зможе лише наша династiя!
  
   Жанна з несподiваною емоцiйнiстю вимовила:
  
   - Я обрала Карла зовсiм не тому, що вiн кращий за вас. А вибiр дiва робить раз i завжди! I мученицька смерть куди краща за зраду!
  
   Герцог мало не поперхнувся. Випив ще вина, осушивши до кiнця кубок. Гнiв переповнював його. Настала загроза:
  
   - Я накажу вас катувати!
  
   Жанна вперто вiдповiла:
  
   - Немає бiльше тортур, нiж слухати вашi обiцянки!
  
   - На дибу її! - грiзно наказав герцог i в кiмнату увiрвалися слуги i кати.
  
  
  
   А iнакше й бути не могло: герцог Бургундський наказав обламати її катувальникам. Дуже багате пiдземелля на рiзнi тортури. I кат iз Iспанiї, наполовину мавр. Але говорить по-французьки пристойно:
  
   - Це i є ватажок вiйська жабникiв? - Смаглявий громила оглушливо розреготався i помiтив. - Сиськi добрi, соски як полуниця, стегна мiцнi - саме для батога i диби!
  
   Жанна Дарк лише зневажливо пирхнула: перш нiж вести її до ката, Орлеанську Дiву роздiли i ретельно обшукали. Це не дуже приємно, коли бруднi, чоловiчi руки мацають все тiло, та ще й залазять в iнтимнi мiсця й грубо мнуть їх. Жанна Дарк, якiй ще нещодавно пiдкорялися титулованi особи, почувала себе вкрай приниженою. З неї зiрвали пов'язку i на плечi зазяла глибока рвана рана. Вона завдавала певного болю. Кат iз задоволенням подивився на неї, можна буде вибити з дiвчинки за рахунок поранення додатковi страждання.
  
   Смачно прицмокнувши товстими губами, катувальник промимрив:
  
   - Що ж! Почнемо з диби! Чи ти хочеш нам щось сказати?
  
   Жанна Дарк кинула погляд у кут: там сидiло два переписувачi, готовi записати кожне її свiдчення. Поруч був лiкар i кiлька помiчникiв ката. Диба була приготовлена ​​заздалегiдь. Твердим голосом Орлеанська Дiва вимовила:
  
   - Пишiть таке!
  
   Писки одразу почали записувати. Дiвча прокричала:
  
   - Герцог Бургундський круглий дурнiв! На нього чекає загострена кiлка!
  
   Кат-мавр ударив її по обличчю:
  
   - Годi! На дибу зухвале дiвчисько.
  
   Петля захлеснула Орлеанськiй дiвi мускулистi руки i почала пiднiматися, вивертаючи суглоби. Бiль у пораненому плечi був страшним, але незламна Жанна видавила з себе усмiшку. Хоча її широкi для молодої дiвчинки кiстки захрустiли, вiд рiзкого струсу, але на красивому обличчi навiть м'яз не здригнувся.
  
   Руки вивернулися в суглобах, босi витонченi, дiвочi ноги вiдiрвалися вiд землi. Дiвчина-легенда повисла у повiтрi. Помiчники ката тут же закрiпили на ногах важкий вантаж.
  
   Кат уважно дивився на тiло жертви. Вiд страшного болю в плечi, провалювався рельєфний прес, мускулисте дiвоче, нетипове для середньовiччя засмагле тiло, потiло. Так вона вiдчуває бiль, але яка потрiбна витримка, щоб при цьому бiлозубо усмiхатися.
  
   Мучитель запитав:
  
   - Назви iмена своїх помiчникiв у Бургундському таборi!
  
   Жанна у вiдповiдь плюнула. Кат, хоч у нього й попало, навiть не ворухнувся, на його потворному, бородатому, майже чорному обличчi грала усмiшка:
  
   - Значить у мовчанку граємо. Добре, дiвчина зараз я тобi допоможу.
  
   Кат дiстав шомпол i застромив його в рану, пiсля чого почав крутити. Обличчя дiвчини почервонiло, з нього став стiкати i капати пiт, м'язи мимоволi скорочувалися, дихання тяжке, уривчасте наче пiсля тривалого бiгу. Але що дивно, усмiшка не сходила з її вуст.
  
   Кат досвердлив до кiнця, а потiм рiзко висмикнув: зiницi очей у Орлеанської Дiви звузилися, але усмiшка стала ще ширшою!
  
   - Мiцна баба! Справжнiй батир! Ну нiчого, я примушу тебе кричати. - мучитель почав розпалювати шомпол на блiдо-рудому вогнi, помiчник ката зняв з полум'я щипцi. Куса частина стала червоною вiд жару.
  
   Найсмiливiша людина могла б втратити мужнiсть, але Жанна дивилася на це так, нiби перед нею розстелявся стiл iз наїдками.
  
   Кат безбожно фальшивий, заспiвав:
  
   - Жiноча нiжка, пiдсмажимо трошки!
  
   Взявши в руки щипцi, катувальник доторкнувся розпеченим залiзом до дiвочої круглої, трохи запиленої п'яти. Вiн вибирав найчутливiшi мiсця на стопi Орлеанської Дiви. По примiщенню рознiсся запах паленого м'яса. Кат потягнув його носом:
  
   - Це дуже приємно!
  
   Мучитель дiяв акуратно, розподiляючи опiки поступово по всiй пiдошвi. Коли жар занадто сильний, то згорає не тiльки шкiра, але й нервовi закiнчення, так що в даному випадку, потрiбне велике мистецтво у заподiяннi болю. Жанна поводилася героїчно, не видавала i стогiн, що їй боляче видавали очi i капає пiт, але на обличчi грала посмiшка.
  
   Кат тим часом почав ламати пальчики.
  
   - Акуратно, тобi дiвчисько буде дуже приємно!
  
   Жанна вимовила з презирством:
  
   - А що? Як чоловiк ти не можеш!
  
   Довгi руки ката були сильнi. Пальцi трiщали, катувальник почав з мiзинця. Коли розпечене залiзо, ламає нiгтi та пальчики, це жахливо. Чується хрускiт. Жанна пробує смикнути, але її ноги надiйно скутi, а кожна ланка ланцюга, завтовшки з великою палець ноги. Навiть її, загартованi селянською працею та важкими боями м'язи, не в змозi порвати настiльки мiцнi сталевi пута.
  
   Зламавши мiзинець кат, досить хрюкнув:
  
   - Я молодець! Ти дiвчинко, ловиш насолоду!
  
   Жанна стоїчно пирхнула:
  
   - Непогано, тiльки залiзо надто холодне!
  
   Кат вiдповiв:
  
   - Та нiчого страшного! Я ще тебе засмажу!
  
   Мучитель повiльно зламав, прокручуючи навколо своєї осi середнiй палець. Гарнi пальцi у Орлеанської дiви, довгi, рiвнi, витонченi. Кiстки мiцнi, зламати не легко i кат вiд зусиль навiть спiтнiв. З похилим лоба скотилася крапелька поту i впала на розпеченi щипцi. Пахнуть ноги молодої та сильної дiвчини, дуже приємно. Таке любити велике задоволення. А мучити, це ще краще. Ось дiйшла черга до великого пальця босої ноги. Щоправда, сил зламати не вистачає.
  
   Жанна приховуючи борошно, сердито гаркнула:
  
   - Ну, як слабке! Не можеш кiсточку зламати!
  
   Кат плаксиво вiдповiв:
  
   - Ну, нiчого, вам допоможуть!
  
   Величезний помiчник катувальника пiдсунув спецiально пристрiй. Великий палець стиснуло, почувся трiск. Палець зламався, кат задоволено промовив:
  
   - А тепер лiву ногу!
  
   Процес тортури дуже приємний. Кiстки ой як трiщать, та ще палає спалена шкiра. Дiвчина-легенда терпить, i навiть висунула, дражнячи живодерiв мову.
  
   Кат з натужним ласкою каже:
  
   - Якщо ти в усьому зiзнаєшся, видаси спiльникiв, ми припинимо тортури i тебе лiкуватимемо.
  
   Жанна, що дав їй з таким трудом байдужим тоном, вiдповiла:
  
   - Що менi ваш бiль!
  
   Покiнчивши з ламанням пальцiв на ногах, кат хотiв узятися за руки, але лiкар зупинив його:
  
   - Потрiбно буде, щоб ця стерва ще дещо пiдписала, наприклад, визнання герцога Бургундського королем Францiї, так що руки дайте спокiй.
  
   Кат охоче погодився:
  
   - Так, залишимо це на солодке! А зараз лупитимемо її батогом!
  
   Помiчник катувальника дiстав iз полум'я батiг, з тонких бiлих вiд вогню ланцюжкiв. Жанна скосила очi i з iронiєю вигукнула:
  
   - Що ж, це чудова лазня!
  
   Кат з усмiшкою вiдповiв:
  
   - Чудовий вiник! Тобi дурненька буде дуже приємно i ти будеш балдiти!
  
   Кат розмахнувся i врiзав. По могутньому тiлу Жанни пройшлася судома.
  
   - Ну, як подобається?
  
   Орлеанська Дiва вiдповiла, своїм надто низьким для дiвчини голосом:
  
   - А що? Чудово! Тiльки ось удар слабенький!
  
   Помiчник бузувiра врiзав знову. Кат нiби наспiв розтягуючи звуки, промовив:
  
   - Два-а-а!
  
   Знову удар, i спiвучий вiдлiк:
  
   - Три! Чотири!
  
   Дiвчина напружує м'язи живота, їй хочеться врiзати кату, але вона нiяк не може його дiстати.
  
   - Ну пiдiйди до мене ближче! - кричить Жанна.
  
   Живодер дражнить її:
  
   - Та ти й так гарна!
  
   Поступово спина, плечi та сiдницi, найвiдомiшої войовницi всiх часiв та народiв, перетворюються на суцiльне криваве, вкрите опiками мiсиво. Не дивлячись на нестерпнi муки, Жанна все ще дивиться вперто, i на чергове запитання:
  
   - Назви, де ховаєш украденi в нас скарби? - гарчить снiговим барсом:
  
   - У твоїй пльовiй бородi!
  
   Кат знову взявся за розпеченi щипцi i схопив її за червоний сосок, на грудях, грубо повернув його!
  
   Орлеанська Дiва, струшуючи кривавий пiт, видавила з себе:
  
   - Вишукана ласка!
  
   Кат продовжив тортуру з iншими грудьми. Тут несподiвано русява голова Жанни мотнулась i вона знепритомнiла.
  
   Лiкар злякано скрикнув:
  
   - Вiдкинулася!
  
   Кат приклав долоню до шиї:
  
   - Та нi! Серце впевнено б'ється! Продовжити?
  
   Лiкар похитав головою:
  
   - На сьогоднi досить! На нiй i так немає живого мiсця. Я думаю, вiд неї ти нiчого не досягнеш.
  
   Кат з неприхованою досадою кивнув:
  
   - Нi разу не скрикнула! Сильний характер, хоча жiночому тiлу дуже боляче. Але м'язи її, як у дуже мiцного мужика.
  
   Лiкар тихо i навiть озирнувшись:
  
   - Її англiйцi засудили до спалення на багаттi. У цiєї чортовки має вистачити сил, щоб самостiйно зiйти на ешафот. Тому обмийте Жанну i помiстiть в саму камеру пiд посиленою вартою, в кайданах.
  
   Кат охоче кивнув:
  
   - Тут усi воїни охоронцi новi, найманцi. За особистим наказом герцога Бургундського всiх французiв змiнили, тож у Жанни спiльникiв не буде! Ну а потiм ми пiд посиленим конвоєм вiдведемо i спалимо її на центральнiй площi. Ох як я буду радий, пiднести факел до цих пустотливих, але таким спокусливим нiжкам.
  
   Лiкар холодно вiдповiв:
  
   - Якщо Жанна пiдпише потрiбнi папери, тодi помре швидко. В iншому випадку, вогонь буде повiльним, що поступово пожирає її прекрасне тiло!
  
   Жанна прийшла до тями i зло шепнула:
  
   - Не дочекаєтесь!
  
   У вiдповiдь кат взяв свiжi розпеченi щипцi i рiзко схопив їм розбережену рану в плечi. Здавив сильнiше: Дiвчина знову знепритомнiла. Її облили крижаною водою. Пiсля чого зняли з дибки. Кат буркнув:
  
   - Ну i сучка! Не знаю, що ще вигадати! Може зґвалтувати її розжареним брухтом?
  
   Лiкар заперечливо труснув головою:
  
   - Гарна думка, але герцог Бургундський вигадав щось найкраще. Її, святу незаймана, перед стратою на очах у всього натовпу, зґвалтують два твоїх помiчники. Це буде дуже витонченою помстою!
  
   Кат заляпав у долонi:
  
   - Та це так чудово! I я бачитиму?!
  
   - Все мiсто бачитиме! - пообiцяв лiкар.
  
   Кат затанцював:
  
   - Ех ви щипцi розпеченi, i гвоздики на полум'ї розжаренi! Мучати дiвчат дуже подобається i герцогу-королю в поясок низько кланятися! - Чоботи, кованi залiзом, хвацько барабанили по кам'янiй пiдлозi.
  
   Жанну вiдвели в пiдземелля, i, залишивши в положеннi, прикували до хреста. А довкола виставили надiйну варту!
  
   Олег Рибаченко продовжуючи тiкати повернувся до колишньої теми;
  
  У кабiнетi слiдчого Марiя дуже нервувала, але й на вулицi її хвилювання не проходило. Тiльки тепер жiнку бiльше непокоїло не те, як потрапив у квартиру труп, а ситуацiя iз Павлушею. Чи не розповiсть хлопчик про їхнiй грiховний зв'язок? Чому телефон не вiдповiдає?
  
  До будинку потрiбно було проїхати кiлька зупинок на метро. Як багато у пiдземцi стало охорони! Тепер це почало дратувати Марiю. Їй здавалося, що її ось-ось зупинять, одягнуть кайданки та вiдведуть до в'язницi. Потiм судитимуть за спокусу неповнолiтнього.
  
  Але ж охоронцi не звертали на Марiю уваги. Вчителька вийшла з метро та вiдчула полегшення. Зараз трохи пройдеться, буде її хата. Ось i вранцi вона тут же йшла з речами, думала про Павлика, згадувала пляж, гарячi камiнцi пiд босими ногами, тепле море з хвилями, що пестять наче дотик коханої людини.
  
  Її любов до Павлуша не охолола за кiлька тижнiв пiвденного вiдпочинку. Хлопець снився їй ночами, вчителька згадувала його рельєфне тiло, мужнє обличчя, свiтле, пострижене пiд напiвбокс волосся, блакитнi, дуже виразнi очi. Непересiчний, гарний хлопчик. З нього може вийти чудовий кiноактор, йому б на плакатi красуватися.
  
  Марiї хотiлося якнайшвидше побачити Павлушу, обiйняти i притиснути його до себе, вдихнути запах сильного юного тiла, обсипати поцiлунками обличчя, шию, гладкi, рожевi щоки. Вона знову i знову набирала номер його телефону, який, як i ранiше, не вiдповiдав.
  
  Вчителька заспокоювала себе: зараз лiто, у хлопцiв канiкули, Павлуша кудись поїхав, не взяв iз собою телефону чи просто вiдключив його. Але навiщо вiдключати? Та й нiчого не казав їй коханець про можливу поїздку, коли вона дзвонила йому з Сочi два днi тому. А потiм сталася ця жахлива iсторiя з мамою подруги, швидкi збори, передчасний вiд'їзд.
  
  Може, Павлушу батьки все ж таки раптово вiдвезли за кордон? Вiн хотiв у Францiю.
  
  Сама Марiя з юностi мрiяла здiйснити весiльну подорож Європою. Вiдвiдайте Прагу, Варшаву, Берлiн, Париж. Особливо хотiлося в Париж, мiсто мрiї та романтичного кохання. Вона розповiла про своє бажання Павлiку. Вiн вiдповiв, що iз задоволенням з'їздив би до Францiї, тому що французи з усiх європейських народiв найбiльше схожi на росiян i характером, i менталiтетом. Марiя сперечатися не стала, хоч подумала тодi, що не надто схожi нашi народи. Вона мала бажання повiнчатися з Павликом через кiлька рокiв, коли вiн стане повнолiтнiм, i поїхати з ним у подорож.
  
  Зараз вчительцi не хотiлося навiть думати про те, що Павло зраджує їй, що вiн наводив до її квартири iншу дiвчину. Хiба Марiя не заслужила свого жiночого щастя? Ранiше в мрiях вона малювала собi солiдного забезпеченого чоловiка, проте закохалася в хлопчика, який виявився молодшим за неї на п'ятнадцять рокiв. Закохалася так, що розум втратила.
  
  Вчителька виглядала цiлком привабливо. Фiгура струнка, талiя тонка, красивi довгi ноги, шкiра чиста, обличчя свiже, зморшок немає, шевелюра дуже пишна, волосся трохи кучеряве, свiтло-русяве до плечей. Останнiм часом вона перiодично сiдала на дiєту, мазалася кремами. Такi жiнки подобаються чоловiкам. На вигляд їй не давали понад двадцять п'ять, хоча вчительцi нещодавно перевалило вже за тридцять.
  
  Але Марiя була самотня, незважаючи на свою красу та непогану фiзичну форму. В юностi її наречений, якого вона любила всiма фiбрами душi, потрапив до Чечнi та загинув там. В результатi дiвоче серце очерствiло i обмерзло на кiлька рокiв.
  
  На всi спроби залицяння з боку чоловiкiв вчителька вiдповiдала такою холоднiстю, що потенцiйнi нареченi вiдразу випаровувались. Марiя не закохувалась довгi роки, навiть не дивилася у бiк чоловiкiв. Вона вiдчувала дуже глибоко, свiт здавався їй чорно-бiлим пiсля трагiчної смертi першого хлопця.
  
  I лише останнiм часом вчителька потроху вiдтавала, все частiше замислювалася про весiлля i народження дитини. Але з чоловiками Марiя була несмiлива, танцi та iншi мiсця, де простiше познайомитись, вона не вiдвiдувала.
  
  У жiнки з'явилася думка дати оголошення про знайомство з метою замiжжя до газети або на вiдповiдний сайт в Iнтернетi. Але тут у життi з'явився Павлик. I свiт заграв новими барвами.
  
  Цей красень вирiзнявся серед усiх учнiв своєю зовнiшнiстю та комунiкабельнiстю, гарненький хлопчик став серцевою пасiєю вчительки, Марiя на нього запала. Хоча й розумiла, що це неправильно, навiть небезпечно з погляду чинних законiв.
  
  Першого разу вчителька побачила Павлика майже рiк тому у себе на уроцi у новiй школi, куди влаштувалася, коли переїхала до Приморського району. Вiн майже одразу змусив тремтiти її вiдтане серце, яке скучило по любовi. Павлуша пробудив у жiнцi спочатку неяснi мрiї, а згодом i досить сильнi почуття.
  
  Марiя вирiшила шукати пiдхiд до цього хлопця, але боялася, що хлопець вiдкине її. Вчителька почала ретельнiше стежити за собою, сiла на дiєту. Вона намагалася добре виглядати i викликати прихильнiсть Павлика, завищувала йому оцiнки. Однак довгий час не робила жодних крокiв познайомитися ближче.
  
  У квiтнi стояла чудова сонячна погода, Марiя одяглася вiдповiдним весною чином, а на уроцi викликала Рибаченко вiдповiдати.
  
  Перший красень класу Павло стояв бiля дошки. Марiя пожирала його очима, а вiн з цiкавiстю дивився на свою вчительку, яка того дня була в досить короткiй спiдницi, з гарним макiяжем та шикарною зачiскою.
  
  З усмiшкою Павло сказав:
  
  - Закон Кiркорова каже...
  
  У класi пролунав смiх. Павлик трохи знiяковiв i ледь помiтно почервонiв. Вчителька ввiчливо поправила:
  
  - Киргофа... То про що цей закон?
  
  Марiя чула, що Рибаченко пiдказує дiвчинка на першiй партi, але вдала, що нiчого не помiчає.
  
  Її улюбленець, дивлячись вчительцi в очi, вiдповiв:
  
  - Сума струмiв у ланцюгу на входi дорiвнює сумi струмiв у ланцюгу на виходi...
  
  Марiя вiдповiдно кивнула i сказала:
  
  - Сiдай, Павле, п'ятiрка!
  
  Учнi свиснули. Хлопець сiв i почав вiдверто розглядати вчительку.
  
  Потiм Павлик зiзнався Марiї, що саме того дня в ньому закипiли почуття. Марiя подобалася йому й ранiше, але як учителька. А тодi вiн вивчав цю дорослу жiнку, її гарне аристократичне обличчя, свiтле кучеряве волосся, спокусливi ноги. Розглядав i вiдчував, як його чоловiча гiднiсть зрадницьки набухає, стає гарячою i навiть пульсує.
  
  Вiн подобався дiвчаткам, спiлкувався з ними, а з красунею Вiрою навiть цiлувався кiлька разiв. Але сексом нi з ким не займався, вiн бачив процес тiльки на вiдео, яке знайшов в Iнтернетi. Вiд такого вiдео вiн порушувався так само, як i зараз вiд одного виду вчительки, її незаслуженої п'ятiрки.
  
  Павлику раптом захотiлося зайнятися з фiзичкою коханням. Як на вiдео. Але вiн розумiв, що це неможливо принаймнi найближчим часом. Проте болiсний стан вимагав виходу. Павлик вiдчував сильне здригання, перед очима застрибали зiрочки. Жар у паху у школяра ставав нестерпним. Хлопчик пiдняв руку i запитав, заливаючись фарбою:
  
  - У туалет можна?
  
  Марiя поблажливо дозволила:
  
  - Iди!
  
  Павлик припустив з усiх нiг. Тiльки в сортирi вiн змiг зняти напругу i вгамувати свою гiднiсть, що все ще стирчить.
  
  Потiм вiн зi смiхом розповiдав Марiї про своє несподiване збудження. А тодi вiн повернувся до класу якраз до дзвiнка. Довелося йти наступного уроку.
  
  Але образ учительки фiзики стояв перед очима. Вона змогла розпалити в хлопцевi вогонь сильних почуттiв. Йому знову хотiлося побачити Марiю Олександрiвну.
  
  Павлик ледве досидiв до кiнця урокiв. Ноги привели його до кабiнету фiзики.
  
  З серцем, що сильно билося, Павлик зупинився бiля дверей, набираючись смiливостi. Вiн не знав, що скаже, як поводитиметься з вчителькою, але все ж таки вiдчинив дверi.
  
  Вчителька пояснювала щось хлопцям iз випускного класу, урок закiнчився, але ще не пiшли. Марiя обернулася до Павла, що встав у дверях, чекаючи, що вiн пояснить причину свого вiзиту. Вона доброзичливо посмiхнулася, але навiть ця привiтна щира усмiшка не змогла зняти збентеження Павлика, вiн нiби розгубив словниковий запас i лише тупо дивився на вчительку. I Марiя Олександрiвна дивилася на улюбленого учня, просто йому у вiчi.
  
  Пауза затягувалася, Марiя ласкаво запитала:
  
  - Ти що прийшов, Павле? Якiсь проблеми?
  
  У Павла нарештi прорiзався голос:
  
  - Я ... я хочу реферат написати з фiзики. Законам цим ... як його? Загалом, струму.
  
  - Почекай трохи, зараз я з хлопцями закiнчу, i все обговоримо з тобою, - сказала вчителька i знову посмiхнулася.
  
  I Павлик вiдчув, що вiд її вигляду, її доброзичливої ​​усмiшки його чоловiча гiднiсть знову мимоволi ворухнулась у штанах.
  
  Вiн вийшов у коридор, постарався вiдволiктися вiд хтивих думок i заспокоїтися.
  
  Звичайно, йому було б простiше спiлкуватися з однолiтком, але зараз хлопчина сильно збуджувала ця доросла жiнка. Мабуть, її потяг на iнтуїтивному рiвнi передався Павловi, i вiн не витримав, пiддався пристрастi у вiдповiдь, хоча i не знав, як поводитися з вчителькою.
  
  Павлик вiдчував, що його гiднiсть знову сильно виросла i помiтно вiдстовбурчила штани. Хлопчик вперше зiткнувся з такою пристрастю. Це було щось нове та незвичайне. Нiколи ще молодий Павлик так не заводився. Йому раптом захотiлося побачити вчительку голою, помацати її стрункi ноги, оголенi груди.
  
  А Марiя? Вона була рада, що Павло зайшов, постаралася якнайшвидше вiдiслати iнших хлопцiв i покликати коханого хлопця. Вона мрiяла спiлкуватися з цим гарним хлопчиком, дивитись у його нiжнi виразнi очi. Марiя розумiла, що це лише пiдлiток. I з ним треба буде поводитися вiдповiдним чином. Вона не планувала спокушати школяра, їй хотiлося просто поговорити iз ним. Так, про життя, про навчання.
  
  А вiн увiйшов i дивився на її ноги. Хлопець нiяк не мiг угамувати свiй потяг. Його штани... Вони були вiдстовбурченi!
  
  Марiя помiтила це, налаштувалась на жартiвливий лад, весело посмiхнулася i запитала:
  
  - Подобаються мої ноги?
  
  Павлик насилу видавив iз себе:
  
  - Дуже ... Вибачте ...
  
  Марiя не втрималася i одразу поставила друге запитання:
  
  - Ти зустрiчаєшся з дiвчатами?
  
  Хлопець вiдповiв не одразу, i вчителька уточнила:
  
  - З однолiтками зустрiчаєшся?
  
  - Нi... Вони дурнi. А ви... така розумна... i гарна. Менi подобається ви.
  
  Марiя знову посмiхнулася i тихо сказала:
  
  - Ти гарний хлопчик, але менi не можна зустрiчатися з учнями, якщо це не стосується шкiльних справ.
  
  Павлик тяжко зiтхнув i прошепотiв:
  
  - Проклятi умовностi!
  
  Марiя знизала плечима:
  
  - Хлопець iз такою зовнiшнiстю, як у тебе, не може бути обдiлений жiночою увагою. Знайдеш ще собi дiвчину, що бiльше пiдходить за вiком.
  
  Павлик пробурмотiв:
  
  - Я не хочу... Мене тягне до вас.
  
  Марiя посмiхнулася:
  
  - Це мине!
  
  Ще кiлька хвилин вони говорили про шкiльне життя та однокласницi, потiм Павлик обережно позадкував до виходу, йому термiново знадобилося в туалет. Вiн поспiшав швидше полегшитися, скинути болiсне свербiння i надлюдське напруження.
  
  Фiзично сильний хлопець не мiг поки контролювати свої бажання i вгамувати ерекцiю. Пiдсвiдоме прагнення любовi i сексу зi зрiлою жiнкою буквально переповнювало треноване тiло молодого атлета.
  
  Школяр втiк, Марiя не стала його чекати, вона пiшла зi школи. I Павлик пiшов додому. Батьки звернули увагу, що їхнiй син вкрай похмурий i майже не є.
  
  Мама запитала у сина:
  
  - Павлику, ти двiйку отримав?
  
  Школяр вiдмахнувся:
  
  - Яка нiсенiтниця!
  
  Батько посмiхнувся:
  
  - Вiн, мабуть, закохався, не чiпляйся з розпитуваннями, iнакше вибухне.
  
  Павло замкнувся у своїй кiмнатi. Щоб вiдволiктися i розрядитися, влiз до Iнтернету та ввiмкнув порно.
  
  Вночi хлопчик спав погано, весь час згадував вчительку, їхню останню розмову, соромився своєї поведiнки i мрiяв.
  
  Нерiдко учнi закохуються у своїх вчителiв, нехай i набагато старшi за себе. Вони люблять їх за мудрiсть та авторитет. Iнодi вчителi вiдповiдають взаємнiстю: їм подобається молодiсть та краса. Буває, вчителi самi намагаються закохати у себе учнiв. Марiї це вдалося. Вона пiшла зi школи, але потiм шкодувала, що не дочекалася хлопця та не продовжила спiлкуватися з ним того дня.
  
  . РОЗДIЛ Љ 18.
  
  Олег Рибаченко бiг Сибiром. Грудень 1936 року... Мороз та снiги. А безсмертний хлопчик лише в одних шортах та босонiж. I залишає босi вiдбитки снiгом. I йому добре i хочеться смiятися. Заодно можна ще щось сварганити.
  
   У снi ж хлопчик Едмонд Д"Артаньян побачив щось не звичайне...
  
   Ось вiн виявився поруч iз Юлiаном Вiдступником. Вiдомий римський iмператор у битвi з парфянами потрапив у скрутне становище. Але спадкоємцi Цезаря билися мужньо i вiдкинули парфян. Але сам iмператор потрапив iз невеликим загоном в оточеннi вiдчайдушно намагався прорватися до своїх.
  
   Едмонд Дартаньян вискочив на гарячий пiсок. Хлопчик-термiнатор вiдразу ж зрозумiв, що це не зовсiм сон, тим бiльше занили ще пухирцi на пiдошвах, що ще не зовсiм загоїлися. Але мiркувати нiколи - слiд рятувати iмператора!
  
   Пацан-рейнджер одним ударом у стрибку збив п'ятьох парфян, якi вже обклали iмператора. Потiм, Олiвер Твiст, дуже спритно пiдхопив обидва мечi й ступив у лайку. Першi чотири воїни-перси впали зi зрубаними головами. Потiм хлопчик метнув кинджал босими пальцями, i той у польотi перекрутився i, перерiзав горлянки трьом лучникам.
  
   Дартаньян Едмонд радiсно вигукнув:
  
   - Це чоловiча битва!
  
   Пiсля чого перейшов у рiшучий наступ. Його помахи мечiв були немов газонокосарка. Вони рубали всiх пiдряд, i розтинали кiнцiвки персiв. Ось великих начальник парфян, що пробує дiстати iмператора, сам втратив кисть руки. А потiм голову.
  
   Едмонд Дартаньян кинув з вертушки ногами одразу п'ять кинджалiв, i викосив цiлу шеренгу лучникiв. Пiсля чого прорепетував:
  
   - Година удачi! Настав час пограти!
  
   I його мечi влаштували стрижку парфянської армiї. Провiдник армiї цар Персiї Iндемон вилупив зенки. Напiвголий, м'язистий хлопчик зрубував усiх поспiль i всiяв всi пiдступи до Юлiана трупами. Нiколи ще володарю Парфiї не доводилося бачити настiльки лютого бiйця. I те, що це всього лише безбородий молодик вселяло серйозний страх.
  
   Раптом справдi язичницькi Боги вирiшили допомогти Стародавньому Риму i замiсть вiдступу Юлiан повернув на Землю релiгiю предкiв! I зараз це або Геркулес, або син Геркулеса бореться iз парфянською армiєю.
  
   А Дартаньян Едмонд усе бiльше входив у раж. Вiн метал важкi та гострi предмети. Колов i розбив ворогiв Стародавнього Риму, а його мечi здавалися чарiвними блискавками. Хлопчик-термiнатор надихнув та iнших римлян. З криками: Геркулесе! Геркулес iз нами! Вони кидалися на парфян, подвоївши втрьох свої сили. Воював i сам iмператор.
  
   Юлiан був лише трохи вище середнього зросту, але чудово складний, i гарний. У момент загибелi йому було всього тридцять два роки, i не вiдомо, що чекало б Римську iмперiю далi проживи вiдступник бiльше. Але зараз, схоже, парфяни подали назад, i почали задкувати.
  
   I решта римського вiйська додало спеки. Цар Iндемон спробував переламати хiд битви, i з добiрною тисячею безсмертних рушив у лайку. Але це полягала його фатальна помилка.
  
   Едмонд Дартаньян звернув увагу на дуже великого - вище за Крисобою зростанням людини, в коронi i плечима, наче шафа в золотiй кольчузi. I хлопчик, бачачи, як слухають накази цього володаря зрозумiв: час дiяти. I пiдхопив упущений персом лук. Швидко натяг його ногою, так що ледь не луснула тятива. А потiм випустив стрiлу, подумки супроводжуючи її полiт.
  
   I промчавши, колюче жало, встромилося гордовитому царю Парфiї в шию, розiрвавши сонну артерiю. I величезний вагою пiвтора, а то й у два центнери король впав з ломового слона.
  
   Загибель царя, звичайно, нищiвний удар по вiйську. Тим бiльше, коли молодший спадкоємець спробував взяти командування на себе, як Едмонд Дартаньян i в нього послав стрiлу. В результатi i цей противник виявився проколотим скорпiоном. Римляни, побачивши iмператора, що рветься в бiй, тепер кричала: Аполлон, Аполлон з нами!
  
   А Едмонд Дартаньян лупцював парфян руками та босими дитячими ногами, використовуючи прийоми про якi вiн читав у китайськiй книзi перекладеної на латину.
  
   I це варварське вiйсько звернулося в повальну втечу. Тепер римляни переслiдували Парфiю i в цiй гонцi вовкiв не могло бути й мови про прощення i пощаду. Горе тiкає, i горе тiкає вiд римлян подвiйно.
  
   Схiдне вiйсько тануло на очах, а латинськi полки, легiони та когорти невблаганнi. Залiзнi та мiцнi вони ламають i шматують все поспiль, i вбивають вельмож.
  
   Хлопчик же мелькав голими, рожевими п'ята, i провiв мечами млин, зрубавши вiдразу п'ятьох супротивникiв.
  
   Повна перемога. Уцiлiлi парфяни падають навколiшки i благають про пощаду.
  
   Едмонд Дартаньян пiдiйшов за покликом iмператора. Той лагiдно глянув на нього. В античнi часи люди трохи нижче, нiж у пiзнiшi столiття, та й увi снi хлопчик уявляє себе старшим за вiком. Так що на вигляд хлопчику Дартаньяну за Римськими мiрками рокiв чотирнадцять, п'ятнадцять. Тобто вже можна вважати за чоловiка, нехай i без бороди. Юлiан подивився на його подряпини та забитi мiсця i з широкою посмiшкою запитав:
  
   - Ти Бог?
  
   Едмонд Дартаньян чесно та справедливо вiдповiв:
  
   - Я людина!
  
   Юлiан важко зiтхнув i теж щиро вiдповiв:
  
   - Шкода, дуже шкода!
  
   Хлопця - термiнатора це розлютило, i вiн жорстко вiдповiв:
  
   - Нема чого шкодувати! Людина це звучить гордо!
  
   Юлiан схвально кивнув i поплескав пацана по плечу:
  
   - Вiдмiнно сказано! Людина це i звучить гордо, i вона повинна бути гордою, а не глиною в руках горщика!
  
   Вiйсько схвально зашумiло. Похiдний жрець почав готувати язичницький молебень з нагоди перемоги. Юлiан вирiшив вiдродити колишнi культи. Один iз них це поклонiння Юпiтеру, Марсу та Мiтрi. Хоча зрозумiло, що язичницька вiра потребує модернiзацiї. Тут пропонували рiзнi iдеї. Адже вже є вчення про Єлисiївськi поля раю для воїнiв та героїчних людей, учених чоловiкiв. Тож чому б i не зробити це офiцiйною доктриною. Будеш пiдкорений iмператору, зумiєш вiдзначитися на службi i отримаєш собi на тому свiтi гарем, i справлятимеш там знатнi бенкети, будучи вiчно молодим i сильним! То навiщо елiтi тодi вчення про Христа?
  
   Гордий хлопчик Едмонд Дартаньян, який теж не дуже любив традицiйне християнство, дводушне та жорстоке, зауважив:
  
   - Людина сама коваль свого щастя, i сама горщик свого успiху!
  
   Юлiан простяг хлопчику руку, мiцно потиснув її i з усiєю щирiстю запропонував:
  
   - Будь моїм сином та спадкоємцем! Ти не за роками мудрий, i в тобi надлюдська сила!
  
   Пiсля чого iмператор вивiв з-за пояса перстень цезарiв. Це перстень, зазвичай одягає iмператор тому, кого вибирає своїм наступником, i це зазвичай знак усиновлення.
  
   Едмонд Дартаньян надiв собi перстень на вказiвний палець i з натхненням промовив:
  
   - Я сподiваюся стати гiдним долi стати сином iмператора...
  
   Юлiан розбив Парфянське вiйсько i знову обложив їх добре укрiплену столицю. Поява Едмонда Дартаньяна зустрiла з радiстю. Римський iмператор, розцiлував хлопця i пiдняв його сильним руками над собою, промовивши:
  
   - Слава Богам! Я вже думав, чи ти не загинув!
  
   Едмонд, розумiючи, що правду не так легко пояснити, тупаючи босими нiжками, вiдповiв:
  
   - Чесно кажучи, ваша величнiсть мiй реальний батько, це Аполлон i вiн iнодi забирає мене на Олiмп та до iнших свiтiв, щоб я не надто звикав до людей!
  
   Iмператор, прозваний у реальнiй iсторiї вiдступником, здивувався:
  
   - Ти бачив Олiмп?
  
   Едмонд Дартаньян, як i всi iнтелектуально розвиненi хлопчаки, любив писати i тому охоче пiдтвердив:
  
   - Так!
  
   Юлiан захоплено вигукнув:
  
   - I бачив Юпiтера!
  
   Хлопчик-вiтязь, широко посмiхаючись перлинними зубами, вiдповiв:
  
   - Мiй дiдусь Юпiтер передає тобi привiт! I бажає успiхiв! Щоб Римська iмперiя - пiдкорила весь свiт! I вся свiтобудова!
  
   Iмператор на всю горлянку вигукнув:
  
   - Слава богам! Та принесуть вони перемогу!
  
   Хлопчик-спадкоємець тут же запропонував не зволiкати зi штурмом, так мiсцевiсть, навколо розорена i римським вiйськам надто складно добути собi їжу та питво.
  
   Едмонд, озброївшись найкращою римською цибулею, яку ще й удосконалив, вирушив на полювання. Краще все обмiрковувати план штурму, бачачи саму фортецю i заодно вбиваючи ворогiв.
  
   Едмонд Дартаньян вистрiлив з дистанцiї у воїна з червоним пiр'ям на шоломi. У вiдповiдь у хлопця полетiли цiлi хмари стрiл. Але юний воїн не звертав на них жодної уваги: ​​все одно не долiтають, i холоднокровно вибивав супротивникiв, а сам швидким кроком, час вiд часу переходячи на бiг, прямував навколо стiни.
  
   Мiсто i справдi було великим, що трохи поступається Риму i оточене з високими стiнами. Його не змiг взяти в своє i Траян Великий, i багато iнших завойовникiв. Адже тут фактично головна сила Парфiї. Пiдкори її, i твої володiння Рим можуть простягатися аж до Iндiї.
  
   Хлопчик Едмонд звернув увагу, що стiни мiста майже всюди великi, товстi та зуби. Для взяття такого мiста потрiбно багато довгих сходiв i не факт, що ти їх знайдеш. Дещо слабший захист, де мiсто омиває рiчка, там бурхливий потiк. Вiдвести рiчку можна, але часу це займе не менше двох мiсяцiв наполегливої ​​працi. Так що залишаються якi ще способи?
  
   Наприклад, пiдiрвати стiну та прорватися у пролом! Найпростiший спосiб, але потрiбна вибухiвка. Але неподалiк мiста є значних розмiрiв лiс. I при деякiй вправностi вибухiвку можна зробити з... тирси, додавши до них найпростiших мiнералiв i солей. А босими п'ятами хлопчик вiдчув, що такого роду мiнерали та солi в ґрунтi є.
  
   Пiдiрвати найкраще найвищу частину стiни, де зiбралося найбiльше ворожих воїнiв. Тепер парфяни пошкодують, що наважилися взагалi пiти проти Риму.
  
   Едмонд Дартаньян розстрiляв чотири сагайдаки, повернувся назад у табiр i радiсно повiдомив Юлiану:
  
   - Боги пiдказали менi, яким чином можна взяти фортецю! Але нехай твої воїни слугуватимуть нашому ритуалу!
  
   Римський iмператор жорстко наказав:
  
   - Слухайте мого сина, як менi самому!
  
   I вiйсько, яке бачило Едмонда Дартаньян у справi, гаркнуло у вiдповiдь вiтання. А пацан-цесаревич активно роздавав накази. Спочатку потрiбно в першу чергу зрубати дерева i дрiбно перемолоти. I це виявиться дуже крута забiйна сила проти ворогiв Стародавнього Риму.
  
   Потрiбно безлiч тирси змiшати з мiнералами, i тодi вийде потужна бомба античних часiв. Вона повинна спрацювати куди ефективнiше за порох, i не гiрше за нiтроглiцерин. Ось це справдi хлопчик-термiнатор задумав. Причому Едмонд сам особисто рубав лiс, i перемелював колоди на щити та тирсу.
  
   Голий, м'язистий торс хлопчика блищав вiд поту, i здавалося, що пацан вiдлито з бронзи.
  
   Вiрячи у волю богiв, римське вiйсько працювало дуже дружно, злагоджено та енергiйно. Тирса i потужнi дерев'янi щити швидко будувалися. Щоправда, парфяни спробували здiйснити вилазку.
  
   Едмонд Дартаньян з радiстю помахав двома мечами, а через засiдку вдарила кiннота. Пара тисяч персiв потрапила до оточення. Хлопчик-вiтязь довбав їхнiй ватажок ногою в щелепу, змусивши втратити масу зубiв. А потiм його пара мечiв запрацювала, нiби були приладом для голiння. I парфяни опинилися в мiшку, i оточеннi найдоблеснiшої армiї свiту.
  
   Та багато в римськiй армiї боролося тепер варварiв, але вiд цього вона стала сильнiшою, увiбравши в себе i свiжу кров, i новi бойовi прийоми.
  
   Едмонд Дартаньян бiльше, iнших досяг успiху в цьому рубаннi. I спецiально пацан плескався у великi калюжi кровi, щоб оббризкати римських воякiв. А їм це подобалося, виходило, що вони вiд сина самого Аполлона отримують божественну благодать, силу та удачу.
  
   Подiбно до того, як багато хто в Римi зрадiли поверненню колишнiх язичницьких культiв. I з великим задоволенням молилися Фортунi та Юпiтеру.
  
   Хлопчик-термiнатор, здавалося, пiдтверджував розрубування персiв з одного помаху навпiл, що вiра язичникiв дає колосальнi космiчнi сили. I що практично будь-яка людина за бажання може стати богом, i творити чудеса!
  
   Християнство ж здавалося надто ворожим життєвим насолодам i внаслiдок цього непривабливим. Тим бiльше, чи буде ще рай? Та й чи бачив хто з тих, хто живе в четвертому столiттi воскреслого Христа?
  
   Та повiрити у всемогутнiсть розiп'ятої, нещасної людини дуже важко, навiть витонченому розуму. А тим бiльше варварам, чи римлянам, якi цiнували культ сили i для яких хрест був ганьбою. Щоб всемогутнiй Бог, принизив себе до смертi на хрестi - це взагалi представлялося безумством i повiрити в таке.
  
   А свої боги простi, зрозумiлi, людськi... I нiхто не чинив серйозного опору вiдродженим культам!
  
   А ось i зараз рисськi воїни, хай iз них половина не латиноси, а варвари з ентузiазмом виконують накази iмператора та його Сина та Сина Аполлона.
  
   Вночi досить кiлькiсть тирси та мiнералiв вже приготовлена. Едмонд Дартаньян не став дожити свiтанку, а наказав посунути вiзок у центральному пунктi ворожої оборони негайно.
  
   I помчали трофейнi парфянськi конi, разом зi смертоносним вантажем до вежi царiв. Iз пiдганяли, припiкаючи бабки та ноги запаленими смолоскипами та ударами довгих бичiв. I хоча перси i окрили безладну пальбу в нiчну iмлу, було вже пiзно.
  
   Едмонд Дартаньян щоб посилити свiй голос, через величезний мiдний рiг прогорлав:
  
   - Так вiдбутися iм'я Богiв! Хай буде Юпiтер на допомогу!
  
   Рвонуло так, що за пару верст з голiв римлян збивало з голiв шоломи. Але парфянам дiсталося у тисячу разiв сильнiше. Головне укриття вiд вибухової хвилi пiдкинуло вище, i стiни здибилися. Багато сотень перських воїнiв було вбито на мiсцi, а ще бiльше покалiчилося...
  
   Едмонд Дартаньян, якого теж штовхнуло вибуховою хвилею, впав на колiна, але тут же схопився. Пацан-вiтязь знову гаркнув:
  
   - А тепер у атаку друзi! На славу нашого Бога Аполлона!
  
   I кинувся першим, миготивши босими, з налиплим на кров пилом хлопчачими п'ятами. А за ним мчала i вся римська, незлiченна, принаймнi, у нiчному кошмарi армiя.
  
   Едмонд Дартаньян першим досяг позицiй парфян i жваво пiднявся пiд обваленою стiною. Пацан-термiнатор перебував у найсильнiшому азартi. Вiн рубав усiх пiдряд, хоча вже було видно, що парфяни втратили здатнiсть реально чинити опiр. У них упав бойовий дух, i випарувалося будь-яке бажання чинити опiр римлянам. Але все одно винищення тривало, i точилася реальна рiзанина.
  
   Хлопчик-термiнатор врiзав голою п'ятою в пiдборiддя одному iз знатних персiв зламав йому щелепу та шию. Той звалився прямо в котел з киплячою смолою, яку приготували парфяни, щоб лити на голову атакуючим римлянам.
  
   Смола розплескалася i кiлька персiв з переляку теж упали в котли i в них смажилися живцем.
  
   Олiвер Твiст розмахуючи мечами, i прорубуючи чергову просiку, заспiвав цiлу баладу:
  
   Я лицар Риму та меча...
  
   Господь покликав мене на лайку!
  
   Свiт отримав враз ката,
  
   А ти Фортуну краще слави!
  
  
  
   Вирiшили вiдродити велику мрiю,
  
   Що людина подiбною до Бога сильною стала!
  
   I полюбили, мудрiсть, красу,
  
   В якiй втiлено порив сердець у метал!
  
  
  
   Нi не язичник, Цезар був,
  
   Вiн у ратi рiвного не знав собi...
  
   I променистою славою Рим,
  
   Кидає виклик страху-сатану!
  
  
  
   Все звернутися на порох,
  
   Але лише безсмертний дух!
  
   Знайдемо силу ми в словах,
  
   Яких не сказати нам у слух!
  
  
  
   Повiрте людина не труп,
  
   У ньому найкраще, живе завжди...
  
   Промiнь слави не згас.
  
   У серцях кохання зiрка!
  
  
  
   I що таке кров,
  
   Вона дає нам життя.
  
   З болю є кохання,
  
   I за неї тримайся!
  
  
  
   Повiр, що ти не слабкий,
  
   I сильним був душею!
  
   Нехай гине в тiлi раб,
  
   Ми впораємося з вуздечкою!
  
  
  
   Коли ти боягузтво переможеш,
  
   I гине жах дикий...
  
   Тодi париш ти вище за дахи,
  
   Богiв рахуючи лики!
  
  
  
   Прийде Олiмп, запалить вогонь,
  
   I буде свiтло променисте...
  
   Але слабкого герой не чiпай,
  
   Клiєнта окулiста...
  
  
  
   Хто топче дрiбного хробака,
  
   Той сам мiзерний серцем!
  
   А пристрасть моя велика,
  
   Пiд хвiст двi трiски перцю!
  
  
  
   Коротше Бiлобог прийди,
  
   Я стану Аполлоном.
  
   Ми закреслимо, пером нули,
  
   За нами мiльйони!
  
   I з кожним ударом мускулистого, схожого на Геркулеса, хлопчаки хтось падав. А перси бухалися на колiна несамовито волали про пощаду.
  
   Столиця Парфiї впала, i з неї тепер розвивався Римський прапор.
  
   Полоненi впали ниць i цiлували витонченi слiди босих нiг хлопчика-божества, який творив подвиги Геракла.
  
   Едмонд Дартаньян узяв у свої сильнi руки ключ вiд Азiї та пiдiйшов до iмператора Юлiана. Той подякував спадкоємцю i передав йому назад, сказавши: "Слава Аполлону".
  
   Юлiан будує нову столицю. Едмонду теж стало снитися все трохи прискорено, на кшталт кiнострiчки... Ось вiн знову зустрiвся iмператором Юлiаном. Парфянське царство, вiд якого у римлян було стiльки проблем повалено, i Юлiан якого вже називали Великим вирiшив вiдновити Вавилон.
  
   Поява Едмонда Дартаньяна названого сина iмператора i вважали сином Аполлона було сприйнято римлянами як знак богiв.
  
   Перед хлопчиком вiсталки сипали рожевi пелюстки. Едмонд топтав їх босими ногами, i гордо випнувши груди, ходив немов трiумфатор. Голi п'яти приємно лоскотали пелюстки, i настрiй вiд цього здiймався. Юлiан потиснув хлопцю його мозолисту вiд ратних праць руку, промовивши:
  
   - О мiй сину! Я звелiв зi скарбiв, захоплених у парфян вiдлити тобi золоту статую, вставивши смарагди замiсть очей! Раз ти син Аполлона то подiбний до самого Бога краси та ратного мистецтва!
  
   Едмонд Дантес скромно вiдповiв, схрестивши руки на м'язових грудях, сильного пiдлiтка:
  
   - Я всього лише подiбний до Бога, будучи людиною!
  
   Юлiан кивнув сильному, справдi подiбному Аполлон у пiдлiтковому хлопчику i оголосив:
  
   - У твою частину та честь початку вiдродження Вавилону влаштуємо гладiаторськi бої!
  
   Едмонд щиро промовив:
  
   - Менше кровi! Нашi боги вимагають не жертв, а мужностi та вiдваги!
  
   Юлiан iз цим погодився:
  
   - Нехай буде так! Але тi парфяни, якi не змирилися, повиннi загинути в битвах гладiаторських, щоб не заподiяти нових бiд Риму!
  
   Едмонд Д"Артаньян-молодший вiдповiв на це:
  
   - Нехай їхню долю вирiшать боги! Тiльки нехай у цих не беруть участь жiнки та дiти!
  
   Юлiан двозначно вiдповiв:
  
   - Тi, хто не небезпечний нам брати участь у танцi смертi не будуть!
  
   Статуя вiдлита Едмонду Д'Артаньяну був навiть вище, нiж натуральна величина, а смарагдовi очi горiли.
  
   Потiм був розкiшний бенкет i вже пiд час бенкету влаштували перший гладiаторський бiй. Билося двоє ретельно вимитих i змащених олiєю парфян. Вони накинулися один на одного iз мечами. Бiльший пропустив кiлька ударiв меча в груди i живiт, звалився на пiсок. Сутичка виявилася швидкоплинною i майже всi римляни незадоволенi подiбним результатом нахилили палець вниз - добий його! Олiвер утримався. Йому не хотiв виглядати нi жорстоким, нi милосердним.
  
   Парфянин безсоромно заколов свого спiввiтчизника. На цьому, власне, гладiаторськi уявлення i закiнчилися. Лише до кiнця бенкету, коли Юлiан подiбно до Нерона виконав пiсню, знову викликали на ристалище воїнiв. Цього разу билися два пiдлiтки.
  
   Вони билися досить довго, заподiявши один одному безлiч ран. I пiд кiнець, зовсiм знемагаючи, пробили мечами один одному груди i завмерли.
  
   Едмонд, тупнув босою ногою, невдоволено помiтив:
  
   - Ти батько обiцяв, що не буде у гладiаторських поєдинках дiтей!
  
   Юлiан рiшуче вiдповiв, стукнувши кулаком по столу:
  
   - А це й не дiти! Їм уже по чотирнадцять!
  
   Подiбний результат викликав певне розчарування римлян, i вони освистали померлих поєдинникiв.
  
   Едмонд не став заперечувати. Вiн i сам не вважав чотирнадцятирiчних дiтей. Якщо пацан вже може з жiнкою, то вiн не дитина!
  
   Та й у тi часи в такi роки в Гасконi й одружилися та виходили замiж. Античнiсть та середньовiччя - суть одне!
  
   Гладiаторськi бої розпочалися наступного дня.
  
   Парфяни билися один з одним. Вони були лютi, кидалися i кололися. Багато проливалося кровi та поту.
  
   Вже в першому бою з кожного боку билося по двадцять чоловiк. Тi хто вийшов першими iз зеленими пов'язками на стегнах, а другi з жовтими. Битва протiкала зi змiнним успiхом. Перемогли зелений з яких на ногах залишилося лише троє, та й тi тяжко пораненi.
  
   Другий поєдинок видався трохи не менш кривавим нiж перший.
  
   Цього разу билося по п'ятнадцять людей з кожного боку. Однi у помаранчевих пов'язках, iншi у синiх. Стукають важкi чоботи, об пiсок. Самi гладiатори напiвголi, багато волохатих, так що видовище цiлком варварське i напружене. Помаранчевi схоже виявилися сильнiшими, хоча загалом бiй видався конкурентним. Iшов наполегливий обмiн ударами, капала кров.
  
   Обидвi сторони колихалися, мов бриз хвилi.
  
   Помаранчевi виявилися сильнiшими, з них п'ять воїнiв устояло на ногах. А тi синi, котрi завалися, але були вбитi, їх милувати римляни не стали.
  
   Бої кипiли з розмахом. Ось, наприклад, троє левiв i п'ятеро парфян iз тупими мечами. Кривава вийшла банька... Цього разу левам усмiхнулася удача, крiм теж звiрiв шкодували i мечi видали бранцям короткi, iржавi й давно не гострi.
  
   Потiм на ринг вийшли пiдлiтки, яких озброїли одними кинджалами. Стiльки було вереску, крику, кусань. Вони сплелися в обiйми i кололи вiстрями один одного, бодалися, лягали. Хлопчаки настiльки розлютилися, що навiть не дивилися хто в якiй командi. Просто вбивали одне одного, калiчили та добивали на мiсцi.
  
   Один з них навiть вирвав iншому серце з м'язистих грудей, змусивши останнього вмирати вiд жорстокого больового шоку.
  
   Як це i жорсткого i огидно, але водночас по кривавому цiкаво. Коли ти вiдчуваєш сумiш азарту, задоволення i в той же час гидко, коли голi, спiтнiлi, у кровi та розрiзах пiдлiтки терзають зброєю i кусають один одного.
  
   А в античнi часи дiтей народжується багато, i в гладiаторських боях бере участь велика кiлькiсть хлопчакiв. Вони менш цiннi товар i їх не так шкода. Найчастiше молодi раби борються дуже голяка, i завжди босонiж.
  
   Жiнки гладiатори теж майже завжди босi, крiм найзнаменитiших з них. Такi дiвчата, щоб пiдкреслити свiй бiльш високий статус, надягають наряднi сандалi.
  
   Рабам до повнолiття взуття взагалi не покладено, тiльки морозом їм видають грубi дерев'янi черевики, щоб цiнна худоба не загнулася вiд холоду. I якщо дитина вiд природи мiцна i може витримати снiг, волiють її залишати без тунiки. Дiти вiльних римлян i особливо патрицiїв, щоб бути менш схожими на рабiв, носять сандалi або шльопання, а в холодну пору чоботи.
  
   Едмонд Д'Артаньян звичайно як син бога Аполлона вище подiбних забобонiв. Але деякi парфянськi бранцi, дивлячись на хлопчика в одних шортиках сидить поруч з iмператором, мабуть, приймали його за почесного нашкiрника i шепотiлися.
  
   А слух Едмонда дуже гострий i неприємно, коли про тебе так думаю. Двi напiвголi рабинi пiдiйшли до принца i почали робити приємних масаж, для босих нiг хлопчика. Так добре, коли тебе торкаються дiвчата-азiатки. Мабуть, теж захопленi рабинi в пiдкоренiй Парфiї.
  
   На ногах залишився тiльки один з пiдлiткiв, який, втiм, теж не мiг триматися прямо через численнi рани i стояв рачки.
  
   Наступний бiй виявився трохи екзотичнiшим. Чотири крокодила проти двох десяток парфян iз цiпками. I тiльки в одного опинилася в руках сокира. Алiгатори кидалися на полонених, а тi били палицями у вiдповiдь. Деякi парфяни тiкали. Надто вже страшна тварина крокодил. Як клацне паща, так перекушений парфянин здох у таких зубах.
  
   А iнший воїн уже втратив ноги, а iнший руки. А жеруть крокодили гладiатор дуже навiть зi смаком.
  
   Рослий перс iз сокирою рубанув алiгатора сокирою. Той навiть не зреагував: така вийшла мiцна шкiра. I все вiдбиває поспiль i кидається пожирати всiх, хто попався пiд iкла.
  
   Криваве мiсиво з'явилося. I стало розтiкатися по пiсках та гравiю.
  
   Едмонд Д'Артаньян став загравати з дiвчатами рабинями... I прокинувся!
  
  . РОЗДIЛ Љ 19.
  
  Олег Рибаченко продовжував тiкати. Ось вiн уже пiдбiгає до Уральського хребта. I продовжує записувати вигадане в товстий зошит.
  
   Хлопця рокiв тринадцяти було заарештовано разом iз батьком. Батька вiдомий бунтар, що пролив потоки кровi. Але син ще зовсiм дитина. Який з нього спитай.
  
   Але помiчник Корнiла колишнього вiйськового отамана розцiнив iнакше. I запропонував хлопця допитати з пристрастю - а раптом знає, де знаходяться скарби батька.
  
   Сина Стеньки Разiна привели до тортур. Хлопчик намагався дивитися прямо i триматися гордо. Хоча всерединi було страшно. Розвiшанi тортурнi iнструменти, палає камiн. Кати у червоних касках.
  
   Самоса пiдiйшов до хлопця, простяг руку, труснув за комiр i грiзно спитав:
  
   - Розкажеш, де тiтка ховав скарб, вiдпустимо на волю. Нi - катуватимемо!
  
   Син Стеньки Разiна Гришка вiдважно вiдповiв:
  
   - Я вам нiчого не скажу! I тобi тим бiльше!
  
   Самоса гаркнув:
  
   - Намагати шибеника!
  
   I особисто потягнув за комiр, зриваючи каптан з хлопця. Гришку роздiли, i потягли на дибу. Хлопчик вiдчайдушно намагався вiдбрикуватися. Але досвiдченi кати ударом по шиї знерухомили Гришку. Потiм закрiпили його руки ззаду i стали пiднiмати за мотузку. Хлопчик заскреготiв зубами. Кат схопив пацана за тулуб i струснув, провернув у суглобах. Гришка важко задихав, але стримав крик.
  
   Дяк, що диктує переписувачам, прогугняв:
  
   - Говори злодiй, де твiй тiтка ховав скарби.
  
   Хлопчик з презирством у голосi вiдповiв:
  
   - Навiть якби й знав, то не сказав би!
  
   Самоса наказав ката:
  
   - Бий! Десять ударiв iз береженням!
  
   Кат стабiльно завдав ударiв. Тiло Гришки здригалося. На десятому ударi катувальник завмер. I глянув на Самосу. Пiд час розправи хлопчик мовчав, закусивши губу.
  
   Дяк, прогугняв:
  
   - Говори злодiй, де тiтка приховував скарби?
  
   Гришка крикнув:
  
   - Не скажу!
  
   Самоса гаркнув:
  
   - П'ять ударiв без заощадження!
  
   Кат обрушив на хлопчика удар iз розмаху, стрясаючи все тiло. Грицько скрикнув, але прикусив губу. Настав другий удар. Теж розгонистий та сильний. Гришка продовжував мовчати. I знову третiй удар, закапала кров iз розсiченої шкiри.
  
   Самоса похмуро дивився на те, як порють хлопця. Звiсно, ​​синок мiг i не знати, де Стенька сховав скарб. I навiть, мабуть, справжнi скарби. Але слiд допитати хлопця. I вирвати з нього таємницi.
  
   Пiсля п'ятого удару кров закапала активно.
  
   Дяк повторив запитання. Гришка мовчав.
  
   Самоса наказав:
  
   - Стриби йому п'яту.
  
   Кат дiстав шматок розпеченого залiза, i пiднiс його до босої пiдошви хлопця. Той здригнувся, перекосився, i... знепритомнiв.
  
   Адала подумала, що Пiтера непогано було б пропустити через це, щоб вiн не вбивав беззбройних i старих. Погано вчинив Пiтер. А який би вiн був у реальному, контактному бою? Чи не збентежив би?
  
   Син Стеньки Разiна Гришка, до речi, знав, де захований один iз скарбiв батька, але мовчав. Його привели до тями, виливши вiдро крижаної води. Потiм Самоса наказав:
  
   - Припiйте залiзом i другу п'яту!
  
   Цього разу хлопчик не вiдключився, намагався сiпатися, але босi ноги Гришки затиснутi в колодцi.
  
   Самоса прошипiв:
  
   - Ще п'ять батогiв, без бережiння!
  
   Пiсля п'ятого удару, свiтла голова хлопця хитнулася, i Гришка знепритомнiв.
  
   Досвiдчений у справi дяк порадив:
  
   - Дай йому вiдiйти! Дитина все-таки ще вiдкинеться!
  
   Самоса суворо промовив:
  
   - Зняти цуценя! Обтерти горiлкою i покласти на лiжко... Нехай вiдiйде! Назавтра продовжимо катування!
  
   Гришку зняли з диби i протерли розсiчення, сумiшшю спирту та води. Хлопчик смикався: горiлка палить. Потiм Гришку дали гарячого бульйону, замкнули в натопленiй камерi. Але про всяк випадок прикували пацана за шию ланцюгом i дали заснути. Хлопчик спав на животi, лiжко було м'яким. На тортурах у катiв жертви часто вмирають, а Самоса хотiв знати, де Стенька сховав свої скарби.
  
   Давши Гришковi вiдiйти i поспати, наступного дня хлопчика знову притягли до тортур. Знову пiднялися на дибу. Вже розтягнутим суглобам Гришки стало болючiше. До нiг хлопчаки повiсили гiрки. Щоб сильнiше розтягти м'язи. Потiм кат, усмiхаючись, пiднiс розпечене залiзо i приклав до Грицьких грудей. Хлопчик заскреготiв зубами вiд дикого болю.
  
   Самоса ревнув:
  
   - Говори злодiй!
  
   Пахло паленим. Запах смаженого м'яса посилювався. Очi у Гришки вiд больового шоку перекосилися, i хлопчик знову знепритомнiв. Кат вiдiбрав залiзо вiд грудей i сказав:
  
   - Мiцний хлопець...
  
   Самоса гаркнув:
  
   - Треба його розколоти... Жаровню до нiг!
  
   Кат змастив пiдошви хлопця маслом, i на вiдстанi розпалив жаровню. Вже пiдпаленим п'ятам було дуже боляче. Хлопчик важко дихав. Роняв сумiш поту та кровi, скреготiв зубами, але мовчав. Хоча це йому дорого коштувало. Зусилля були запеклi.
  
   Самоса люто гарчав:
  
   - Говоритимеш! Гей, заплечний бiй!
  
   Кат обрушив удари на Гришку. На десятому ударi голова хлопчика мляво метнулась i завалилася. Прийшов до тями хлопчик не вiдразу, навiть пiсля того як на нього вилили вiдро води. Самоса вдарили Гришку по обличчю i наказав:
  
   - Ще бий!
  
   Дяк зауважив:
  
   - Подихне оголець.
  
   Самоса прогарчав:
  
   - Чорт! Знiмiть його з дибки! Завтра продовжимо!
  
   Гришку знову зняли з тортур i вiднесли до кiмнати. Хлопчик бився i сiпався. Поринув у важкий, марливий сон. Потiм прийшов до тями i заплакав. Але тiльки-но з'явився тюремник, змовк i зло глянув на нього. Той жбурнув пацану хлiба з квасом. Шансiв втекти у хлопця не було, тим бiльше його прикували за шию.
  
   Наступного дня Гришку катували трохи по-iншому. Пiдняли в стелi, пiднявши руки на дибi, а потiм вiдпустили. Такий дикий бiль, що
  
   перериває дихання. Хлопця пiднiмали тричi, поки вiн не знепритомнiв.
  
   Пiсля чого кат знову бив батогом i припалив живiт розпеченим залiзом. Гарненько помучивши хлопця, його вiдпустили i вiдвели до камери. Нiчого добитися катам не вдалося.
  
   Наступного дня Гришку пiдняли на дибу, пiд босими ногами розпалили жаровню, а по спинi та сiдницях були розпеченим дротом. Хлопчик кiлька разiв протягом тортур втрачав свiдомiсть, але приходив до тями. Поки кати самi не втомилися, припинивши катування.
  
   Наступного дня хлопчика розтягли, i кат стали ламати пальцi нiг розпеченими щипцями, а також давити ребра. Гришка кiлька разiв скрикував, але вимоги щось сказати - вiдповiдав муканням.
  
   I знову отримував батогом.
  
   Минуло два тижнi. Дитяче тiло Гришки вже змучене тортурами. Бiль скрiзь. Нi лишилося, нi кровi, нi жилки не зворушеним болем. Спочатку коли його били i палили, хотiлося кинутися i приглушити вибухи в тiлi. Але коли бiль охопило всю сутнiсть, вiн притупився.
  
   Самоса i сам бачив, що шанси вибити щось у Гришки тануть на очах. Кати спробували новий засiб. Знайшли борошно. Волосся у Гришки збрило, i стало капати на тем'я холодну воду. Катування жорстоке та ефективне. За кiлька годин здається, що у мозку вибухають бомби. Гришка майже ослiп та оглух. Вiн уже не чув слiв, що вимовляються катом i Самосою.
  
   Тi здалися, знову потягли на дибу. Не розумiючи, що будь-яка бiль для хлопця була лише вiдрадою - вiдволiкаючи вiд страшнiшої виразки в мозку.
  
   Вiд вогню та ударiв батогом посвiтлiло в очах.
  
   Гришка прийшов до тями i змiг розгледiти катiв. Ось катувальник пiдкладає гирки до колодки, у якiй затиснули хлопчику ноги. Бiль у руках i плечах стає сильнiшим, але вiн вiдволiкає вiд пекла в мозку.
  
   Самоса реве на всю горлянку. Вiн сам рудий, з бородою:
  
   - Говори щеня, де батько ховав скарби!
  
   Гришка хитає головою. У вiдповiдь слiдує удар, що трясе тiло, луплять сильно. Iнший кат пiд босими ногами хлопчаки нагрiбають жар пiд дибою. Моторошно, але не так страшно.
  
   Ось стоїть Корнила, хрещений батько Стеньки Разiна та колишнiй вiйськовий отаман. Постарiлий, iз сивою бородою. У його поглядi є навiть подiбнiсть спiвчуття каченiй дитинi. Поруч стоїть боярин у бобровiй шапцi. Йому явно спекотно в катувальному примiщеннi. I на обличчi явний iнтерес до катування хлопчика. Катування продовжується. Гришка раптом вiдчув у собi приплив сил i заспiвав:
  
   Ти Разiн менi цар та батько,
  
   Пiдняв у раз народ проти ярма...
  
   Я вiрю, настане стражданням кiнець,
  
   Буде боярам, ​​лише батоги i дуля!
  
  
  
   Селянин, робiтник зараз пiд ярмом,
  
   Задавлений боярством простий пролетар.
  
   Але вiрю, що всiх кровососiв зметем,
  
   Заспiваємо нашiй Батькiвщинi тисячу арiй!
  
  
  
   Адже в кожному дворi стогне жертва бояр,
  
   Скрiзь є коли та диба.
  
   Вони навiть гiрше рахуй басурман,
  
   Намагаються, в муцi дригай!
  
  
  
   Але Разiн у битвах пройшов,
  
   Всi потрiбнi долонi та стежки...
  
   З перемогою козак наш вiльний прийшов,
  
   Щоб рвати усi боярськi попи!
  
  
  
   Нi, знайте, сумнiви повiрте в нас,
  
   Адже ми за народ, поза сумнiвом...
  
   Тепер настає прозрiння година,
  
   На славу iнших поколiнь...
  
  
  
   Ти Разiн свободи та честi - ватажок,
  
   Пройшовся нашою Росiєю...
  
   Хочу, щоб ти став нам государ,
  
   А краще за всесвiтню мiсiю!
  
  
  
   Нехай буде, тодi справедливiсть повiр,
  
   Надовго настане промiнь свiтла.
  
   I буде роздертий деспота звiр,
  
   Зумiємо дочекатися свiтанку!
  
  
  
   Битва йде пiд Симбiрськом - боротьба,
  
   Ми в лютi буйнi воїни знайте!
  
   I стати переможцем вiрю доля,
  
   Прошу по мiзках барам дайте!
  
  
  
   Хоч Разiн геройськи у бiй загинув,
  
   Але у вiчностi лик його святий...
  
   Адже вiн без сумнiву витязь, джигiт,
  
   I буде, ти вiр Кремль у мить взятий!
  
  
  
   Закiнчитися рабство та ярмо бояр,
  
   I сонце зiйде над планетою...
  
   Навiки зникнуть страждання, обман,
  
   А Разiн у поемах оспiваний!
  
   Поки хлопчик спiвав, всi кати, i "публiка" завмерши, слухали. Але на останнiх словах Самоса вибухнув i заволав на все горло:
  
   - Бий! Забий його!
  
   Кат обрушив на хлопця лютi удари. Вже втрачаючи свiдомiсть, Грицько прошепотiв:
  
   - Чи буде народ Росiї вiльним!
  
   Окровавленого хлопчика зняли з диби i вiднесли. Самоса витер пiт з чола i прошипiв:
  
   - Досить! Годi з нас! Четвертувати гаденя та справу з кiнцем!
  
   Корнила невпевнено промовив:
  
   - А чи правильно це дитину четвертувати? Та ще публiчно? Чи може придушити його в камерi?
  
   Самоса прогарчав, стукаючи по пiдлозi пiдборами:
  
   - Нi! Страти! I публiчно - четвертуванням!
  
   Боярин пiдтвердив, стискаючи кулак:
  
   - Нехай буде так! Стверджую смертний вирок!
  
   Самоса зловтiшно посмiхнувся:
  
   - Четвертують Гришку! Все розинське насiння виведемо!
  
   Тут Адала вiдволiклася. Вона змушена вiддавати команду стрiляти. I по Торонто б'є ракета бомбомета вагою двадцять тонн. Несе собi смерть та жах. Адала проводжає вогненний хвiст своїм розгубленим поглядом.
  
   Ох краще б вона була льотчицею. Як це здорово та романтично. Ось така льотчиця-нальотчиця.
  
   В небi дуже здорово. Дiвчина нахилила голову i стала згадувати хоч щось хороше. Але на думку нiчого не спадало. Окрiм повiстi про сина Стеньки Разiна.
  
   Хлопчик лежав на лiжку, i крутився увi снi марив. Тяжко спати, коли все твоє тiло поранене, а виразки ще й роз'їденi сiллю та горiлкою. Останнi п'ятнадцять днiв - суцiльна мука. Катування ночами та важка маячня вдень.
  
   Хлопчику мрiяв його батько. Могутнiй i сильний Степан пiдбадьорив сина:
  
   - Тримайся хлопець! Народ пам'ятатиме про тебе, як ти прийняв смерть!
  
   Гришка в мареннi вiдповiв:
  
   - А що на мене чекає смерть?
  
   Степан впевнено заявив:
  
   - Наше майбутнє туман. I не вiдомо, що чекає попереду. Але твої останнi хвилини у життi будуть найважливiшими. Не стушуйся! Збережи мужнiсть!
  
   Гришка не зовсiм упевнено вiдповiв:
  
   - Я буду твердим... Але ти батю... Невже наша справа загинула?
  
   Степан заявив громовим голосом:
  
   - Ну вже немає! Мене можуть страчувати, але прийде iнший Разiн, а за ним ще Разiн i нiчого з цим нашi вороги не зможуть зробити! Будуть новi столiття, буде змiна поколiнь... Але за Разiним прийде, володарю бурi Ленiн!
  
   Гришка, теж здобувши впевненiсть, заявив:
  
   - Вiрю, ти ще повернешся!
  
   Хлопчик опритомнiв. Тiло тупо нинуло i шкiра сiдала. Почувся скрегiт у дверi i в камеру зайшов кат.
  
   Великий катувальник ласкавим тоном сказав:
  
   - Здорово Гришка!
  
   Хлопчик, раптом вiдчувши у собi сили, вiдповiв:
  
   - Кати не здоровi, щоб ти здох!
  
   Мучитель добродушно кивнув:
  
   - А ти смiливе щеня. Рiзних я бачив i перемучив... Але такого, як ти не бачив! Такий маленький, а справжнiй кремiнь!
  
   Грицько скромно вiдповiв:
  
   - У менi дух мого батька!
  
   Кат з усмiшкою запропонував:
  
   - Давай укласти угоду...
  
   Хлопчик звякнув ланцюгом, i знайшов у собi сили пiднятися з лiжка i сiсти. Гришка з цiкавiстю запитав:
  
   - А яку угоду?
  
   Кат пошепки запропонував:
  
   - Давай ти менi розповiси, де знаходиться скарб твого батька, а я... Я знiму нашийник i винесу тебе в мiшку на волю.
  
   Гришка на мить завагався. Справдi, якщо обдурити ката. Сказати йому хибне мiсце, а самому скористатися моментом та втекти. Зберегти собi життя та залишити ворогiв iз носом? Спокуса була велика. Але згадався хлопчику батько. Хитрiстю та обманом купити собi життя? Нi, вiн має гiдно померти на ешафотi!
  
   Гришка струснув свiй голеним, у саднах i шишках головою:
  
   - Нi!
  
   Мучитель усмiхнувся i помiтив:
  
   - Завтра тебе страчують! Це точно... Катування вже не буде, а iнших до страти немає готових!
  
   Гришка здригнувся, але вiдважно вiдповiв:
  
   - Ну, страчують... Усi ми смертнi!
  
   Кат з усмiшкою додав:
  
   - Тебе не просто обезголовлять! А кинуть на колесо! Вiдрубають спочатку руки, потiм ноги, i лише потiм голову. Ти цього хочеш?
  
   Хлопчик здригнувся, став блiдiшим, i пробурмотiв:
  
   - Якщо доля така... Постараюсь тiльки прийняти смерть гiдно!
  
   Кат усмiхнувся i помiтив:
  
   - Твого батька вже вiдвезли до Москви. Там ще мучать крутiше тим тебе. А далi чекає теж колесо iз четвертуванням. А тебе... Шкода що страчують! Ти мiцний хлопчик, i непогано було б ще помучити тебе!
  
   Гришка жорстко вiдповiв:
  
   - На тому свiтi, тебе мучать!
  
   Кат покинув камеру. А Гришка обернувся, стукнув кулаком себе в пiдборiддя. Вiддалося болем у розтягнутих дибки жилах. Може, дарма вiн так? Слiд виявити розсудливiсть, i обдурити ката. А попереду, на нього чекає...
  
   Хлопчик ледве пiдняв i подивився на свою вкриту писугами та опiками руку? Невже її вiдсiчуть? Гришка глянув на свою ногу. Теж вся побита, пiдошви спаленi, пальцi зламанi. Але зiйти на ешафот все одно вiн, мабуть, зможе. I йому вiдсiчуть i ноги, i руки, i нарештi голову. А потiм душа полетить на небо...
  
   Вiн ще дитина, i не встиг нагрiшити. Пройшов випробування вогнем та батогом. Швидше за все, попереду чекає заслужений рай, або в гiршому випадку коротке перебування в чистилищi. Цiкаво, чи запросять йому священика для сповiдi? Втiм, це вже не має значення. Гришка не вiдчував за собою грiхiв i не боявся тепер неминучої зустрiчi з Богом. А в раю добре, чудовий сад, де вiчне лiто, а ангели грають на арфах. Чим не мiсце, заслужене для хлопчика, який перенiс найжорстокiшi катування?
  
   Це краще, нiж висiти на дибi, коли тобi шкiру розриває батiг i ламають пальцi розпеченим залiзом. Там ти вже назавжди залишишся хлопчиком i будеш вiчно юним i здоровим.
  
   Почулося брязкiт дверей. З'явилася дiвчина з тацею, i два вартовi, а також Самоса. Нелюд усмiхнувшись, повiдомив:
  
   - Останнiй раз у життi спiваєш гарненько цуценя! Корнила щедрий! А там тобi руки та ноги обрубають!
  
   Гришка жорстко вiдповiв:
  
   - I тобi буде покарання... Не на Землi, то на небi!
  
   Самоса гаркнув:
  
   - Цуценя! Подивимося, як ти закричеш на колесi!
  
   Гришка мужньо сказав:
  
   - Смерть часом дарує безсмертя, а зраду забуття!
  
   Самоса сердито грюкнувши дверима, пiшов. Залишився лише кат. Гришка майже привiтно кивнув:
  
   - Ось якi бенкети справляємо! I вмирати не захочеш!
  
   Кат з хитрим виглядом запитав у хлопчика:
  
   - А про свою душу ти не думав?
  
   Гришка чесно вiдповiв:
  
   - Я не вiдчуваю за собою грiхiв, щоб каятись.
  
   Кат на це кивнув:
  
   - Ну, радуйся оголеце. Заодно випий чарку вина. Мабуть першу у своєму життi.
  
   Гришка взявся, їсти гусака. Пiсля тюремної баланди їжа здавалася надзвичайно смачною. Хлопчику жувати було трохи боляче, але м'ясо здавалося солодким. I ковталося активно.
  
   Кат зауважив:
  
   - Якби не твiй хрещений дiд Корнила, ти б не отримав таких бенкетiв.
  
   Гришка iз серйозним виглядом запитав:
  
   - А чого вiн хоче?
  
   Мученик чесно вiдповiв:
  
   - Отримати скарби Степана. Iнакше б вiн i не ворухнувся б.
  
   Гришка байдужим тоном вiдповiв:
  
   - Нехай скарби лежать у землi. I послужать майбутнiм повстанням!
  
   Кат захоплено вимовив:
  
   - Ну, ти й орел! Справжнiй войовник! Що ж бажаю тобi успiху!
  
   I катувальник покинув хлопця. Гришка обтяжiв пiсля їжi та чарки мiцного вина. Очi зiмкнулися, i хлопчик поринув у сон. Йому снилися бої, i рiзноманiтнi подiї. Наче вiн казковий лицар, який рубає тисячi бiйцiв.
  
   Махне на право - вулиця, лiворуч провулок!
  
   I потiм лiтає на драконi. Немов казковий богатир...
  
   На ранок Грушку розбудили. Хлопчик уперше гарненько виспався i вiдчув себе бадьорiше. Його пiдняли кати. Надягли на поранене тiло, дерюгу. I пiдняли, повели на страту. Гришка бачив у свiтанку фарбу, i гострi списи.
  
   Хлопчик iшов у залозах, що було незручно. Його вивели надвiр. Босими, скалiченими ногами хлопчика було важко ступати на каменi. Але Грицько стиснувши зуби терпiв, i намагався триматися прямо. Хоча кожен крок спалених ступнiв давався з болем. Вiн так i вийшов на майдан.
  
   Люди побачили хлопчика. Бритого, всього в саднах i синцях, з босими спаленими ногами, схудлого.
  
   Гришка швидше викликав жалiсть, нiж ненависть. Багато хто, особливо жiнки, спiвчутливо зiтхали.
  
   Хлопчик пiдморгнув їм i сказав:
  
   - Мовляв, де наша, не пропадала!
  
   I рушив далi. Особливого страху був. Гришка був упевнений, що вiн не заслужив собi пекла. А рай куди кращий за земне, жорстоко iснування.
  
   Мiсце страти оточували добiрнi, московськi стрiльцi. Багато охорони та господарських козакiв. Здавалося, що страчують не дитину, а державного злочинця космiчних масштабiв.
  
   Хлопець нетвердо, хитаючись, залiз по драбинцi, ступаючи обпаленими ногами, по дубових дошках.
  
   На пласi блищала величезна, заточена сокира. Походжав масивний кат у червоному балахонi. Стояло колесо, призначене для четвертування.
  
   Грицько перехрестився. Рухати руками, щоправда, боляче.
  
   Глашатай почав зачитувати звинувачення:
  
   - Цей син Стеньки Разiн Гришка, винен: у приховуваннi скарбiв, органiзацiї загонiв бунтарiв, у стратах i пограбуваннях бояр, у насильствi жiнки та iнше. Тому засуджується до четвертування на колесi та вiчнiй анафемi. Нехай буде приведено вирок у виконаннi.
  
   Гришка здригнувся, але лишився стояти на мiсцi i триматися прямо. Дяк прошипiв:
  
   - Ну, що злодiй готовий покаятися перед народом?
  
   Гришка подумав. Так, є йому в чому каятися. Хлопець вклонився i сказав:
  
   - Вибачте донськi козаки. Винен перед вами, що не звiльнив вас вiд ярма боярського.
  
   Самоса вiдчайдушно заволав:
  
   - Страти його швидше!
  
   До хлопця кинулися помiчники ката. Гришка, долаючи бiль у руках, сам зiрвав собi палицю. Перед народом вiдкрилися виразки та рани, завданi катами. Потiм Гришку заломили руки i кинули на колесо.
  
   Кат занiс над хлопцем сокиру. "Зараз почнеться": подумав Грицько.
  
   Але в цей момент пролунав горн, i глашатай оголосив:
  
   - Царська милiсть! Виду дитинства Григорiя, смертна кара замiнюється продажем у рабство! Нехай буде так! Хлопця пiдняли з ешафота i вiдвели до примiщення. Для Гришка почалося нове життя.
  
   Спочатку його погодували кашею i дали попити молока. Хлопця прикували за шию ланцюгом i дозволили лежати на соломi. Прийшов лiкар. Став протирати рани горiлкою. Це було боляче, але Грицько мовчав.
  
   Лiкар зазначив:
  
   - Пацан живучий, заживе, як на собацi!
  
   Гришка, поївши мiцно заснув... Йому снилися рiзнi кошмари.
  
   Наступного дня йому знову дали поїсти i повели, одягнувши кайдани на руки та ноги. Хлопчик був голий, але на нього накинули плащ.
  
   Його супроводжувала стража та Самоса.
  
   Босi нiжки трохи пiдбили у ступати було легше. Гришка намагався вдавати, що йому не боляче. I гордо скинув голену голову, що вже почала вiдростати щетиною свiтлого волосся.
  
   Його вели вулицею, i перехожi оглядалися. Стояла тепла та сонячна погода.
  
   Гришка намагався бадьоритися. Ну, в рабство i що з того? Вiн роботи не боїться! Якщо навiть доведеться шукати в каменоломнях, вiн це витримає i втече. Знайде спосiб. Або пiднiме повстання подiбно до легендарного Спартака.
  
   Хлопця ввели до кам'яної будiвлi i повели нагору. Покритi пухирями босi нiжки дитини приємного охолоджувала кам'яна прохолода.
  
   Ось його завели до примiщення. Там бiля дверей стояло двоє величезних оголених до пояса, мускулистих воїнiв. Далi горiла лампада, i пишний диван. На ньому напiвлежала жiнка в паранджi та халатi. I поруч стояли мускулистi слуги та пара служниць. Причому вони були голi до пояса, i короткi спiдницi, але сандалi i теж iз закритим обличчям. Але груди при цьому оголенi i соски пiдфарбованi.
  
   Погляд на оголенi груди викликав у Гришки сильне хвилювання, i вiн почервонiв. Його вiк якраз, коли у юних чоловiкiв виявляється iнтерес до протилежної статi. I вигляд молодих гарних грудей, так збуджує.
  
   Жiнка в розкiшнiй паранджi та пишнiй сукнi проворкувала:
  
   - Роздягнiть його!
  
   З Грицька зiрвали плащ. Вiн був зовсiм голий. I чоловiча досконалiсть вже цiлком розвинена стирчала, i вiд чого було так соромно. Сам хлопчик був добре складний, м'язистий, i численнi слiди тортур, навiть надавали йому чарiвностi.
  
   Жiнка засмiялася, дивлячись на хвилювання Гришки. I проворкувала:
  
   - Хороший хлопчик! Ти бачу цiлком готовий.
  
   Супроводжуючий Гришка Самоса вiдповiв:
  
   - Йому цiна сто золотих рублiв панi!
  
   На той час це була велика сума. Гарного коня можна було купити за три карбованцi.
  
   Жiнка засмiялася i вiдповiла:
  
   - Вона ще дитина, i на турецьких ринкiв достатньо рабiв! Чисто через пошану до вас i тому, що менi подобається цьому хлопчика я заплачу за нього п'ятдесят рублiв!
  
   Самоса помiтив:
  
   - Воєвода хоче, щоб син бунтаря працював у каменоломнях у Криму, чи в Туреччинi! Йому не дуже хочеться, що малолiтнiй злочинець замiсть батога наглядача насолоджувався в обiймах хтивої ханшi!
  
   Жiнка засмiялася i вiдповiла:
  
   - Та я розумiю... Вам багато кровi зiпсував Стенька Разiн i ви хочете вiдiгратися на його сина! Я ваш втiшу, менi подобається мучити i принижувати гарних хлопчикiв. А коли вiн менi набридне, я його вiдправлю на копальнi!
  
   Даю сiмдесят п'ять карбованцiв i це моє останнє слово!
  
   Самоса кивнув:
  
   - Домовилися велика!
  
   Насправдi навряд чи за змученого хлопця рокiв тринадцяти виручиш бiльше кiлькох рублiв на торгах. А те, що немолода ханша любити катувати i мучити гарних хлопчикiв, це все знали. Тим бiльше вона любила молодою плоть. Але коли в хлопчакiв пробивалася борода, їх заслiплювали, виривали язики, i вiдправляли на копальнi, де вони повiльно, але вiрно вмирали.
  
   Тож не скажеш, що Грицьку дуже пощастило. Але пригоди юного героя ще тiльки починаються... I найцiкавiше - попереду!
  
  . РОЗДIЛ Љ 20.
  
  Олег Рибаченко поставив кiлька свiчок у соборi в Казанi. Обрюхатил кiлька жiнок, у яких загинули або померли чоловiки.
  
  I знову побiг мелькаючи голими, круглими, дитячими п'ятами по снiгу.
  
  I продовжував бiгти, спiваючи:
  
  - А кого в бою знайдемо! А кого у бою знайдемо!
  
  З тим жартувати не станемо!
  
  На частини розiрвемо!
  
  На частини розiрвемо!
  
  Пiсля цього хлопчик продовжив складати, записуючи в товстий зошит дрiбним почерком.
  
   Чингiсхан був одержимий iдеєю безсмертя для себе особисто. Причому їм рухав не лише страх. Великий монгол розумiв, що пiсля його смертi численнi сини та онуки перегризуться у боротьбi за владу, а гiгантська iмперiя розколеться на кiлька частин i занепаде. Вiдомо було як Олександра Македонського завоювання монголiв немiцнi.
  
   Та скiльки тiєї Монголiї? Що вони зможуть це все втримати? Потрiбна була особлива iмперiя.
  
   Чингiсхан хотiв вiчного життя, i тисячi гiнцiв у всьому свiтi шукали елiксир вiчного життя, або ще щось подiбне.
  
   Але один iз гiнцiв Чингiсхана доставив артефакт "Дзеркало Iрбiса". У ньому був могутнiй джин, який погодився дарувати Чингiсхановi вiчне життя. Але щороку в жертву диявольському духу повиннi приносити дев'яносто дев'ять дiв. I це була така висока плата за безсмертя Чингiсхана.
  
   Але джин дотримав слова i молодiсть повернулася Чингiсхану. Завершивши завоювання Китаю, цей полководець пiшов Iндiю. Цього разу монголи рушили в обхiд i змогли пiдкорити цю чудову та теплу країну. Далi Чингiсхан пiшов на Багдад i також його захопив, перебивши майже всiх чоловiкiв.
  
   Далi монголи пiдкорили Близький Схiд та Поволжя.
  
   Почався великий похiд на Русь... У разi вiйсько монголо-татар було ще бiльш численним i краще оснащеним. I вони змогли захопити i Новгород, опанувавши їх штурмом.
  
   Київська Русь також була пiдкорена. А потiм юрби монголiв ринули до Європи.
  
   Цього разу сили в iмперiї було бiльше, i технiка краща. I вони перемагали i угорцiв, та iншi лицарськi ратi. Взяли i Вiдень i Берлiн, i дiйшли до Iталiї, захопивши i її. Дiсталися i земель франкiв. Було взято i Париж.
  
   I далi рухалися орди, дiйшовши до останнього моря. Потiм похiд на Пiренеї та захоплення Iспанiї. I далi вже рух Африкою. Спочатку з пiдкоренням пiвночi Чорного континенту. Але потiм монголи рухалися на пiвдень, уздовж Нiлу, i через пустелi.
  
   Так були захопленi всi землi сухопутної колiї на схiднiй пiвкулi.
  
   Але це все не закiнчилося. Монголи будували флот i пiдкорювали все новi i новi територiї...
  
   Iндiанцi намагалися чинити опiр, але були частково вирiзанi, а частина померла вiд хвороб. Уцiлiлий визнали владу монголiв.
  
   Коротше кажучи, до кiнця тринадцятого столiття виникла всесвiтня монгольська iмперiя на чолi з Чингiсханом.
  
   У нiй багато було запозичено в управлiннi з Китаю, а дещо з Стародавнього Риму. Стала будується пiрамiдальна система влади, колосальної країни та управлiння сатрапами. Так виникла особлива централiзована система в масштабах всiєї планети.
  
   Також розвивалася наука та медицина. Багато чого робилося i для народу у розвитку сiльського господарства та ремесел. Народи планети Земля дедалi бiльше змiшувалися. I створювалося нове суспiльство.
  
   У майбутньому всi жителi iмперiї отримали громадянство та зникало рабство.
  
   I нарештi почалася епоха та космiчнiй експансiї. Чингiсхану було мало влади над однiєю планетою i вiн хотiв значно бiльшого.
  
   I, як i ранiше, щороку дев'яносто дев'ять дiв приносилися в жертву пекельному Божеству.
  
   I їх вiдбирав спецiальний жереб. Дiвчата були рiзних нацiональностей та видiв. I вони йшли такi босi в бiлих коротеньких спiдничках i тоненькiй смужцi на грудях.
  
   Населення iмперiї Чингiсхана - це мiльярди людей. I вже є поселення на Мiсяцi, i зорельоти висаджувалися на Марсi та Венерi. Винаходять вченi i ракети на фотонах здатнi розганяються до швидкостi свiтла.
  
   I водночас приносять жертву пекельному духу, що Чингiсхан залишався вiчно молодим i здоровим.
  
   Володимир Рибаченко - хоробрий м'язистий хлопчик рокiв тринадцяти не змирився з цим. Особливо, коли в жертву вибрали його сестру. I хлопчик рокiв тринадцяти вирiшив помститися Чингiсхановi.
  
   Але що вiн може зробити один проти цiлої армiї? I як здолати монстра?
  
   Хлопчик вирiшив порадитися з чарiвницею. I пiшов у глухий лiс, повiсивши кросiвки на жердину.
  
   Хлопчик iшов дорогою i спiвав;
  
   Воїни темряви, мабуть, сильнi,
  
   Зло править свiтом, не знаючи числа...
  
   Але вам сини Сатани
  
   Чи не зламати мiць Христа!
  
   Проте релiгiя християнства пiд забороною. I Бог у всiх тiльки Один - Сам Чингiсхан!
  
   Ну i ще таке Божество, як i його кiнь. Втiм, конi, на вiдмiну вiд Чингiсхана, смертнi, i їх змiнюють у мiру старiння.
  
   Володимир Рибаченко йде, човгаючи дитячими нiжками. I ось йому назустрiч вийшов шаблезубий тигр iз шiстьма лапами. Адже лiс тут не простий, а чарiвний.
  
   Хлопчик поклонився величезному, як слон тiльки довший за звiр i попросив:
  
   - Пропусти мене до чарiвницi?
  
   Величезний шаблезубий тигр iз ревом вiдповiв:
  
   - Вiдповiдай на три запитання - тодi пущу!
  
   Хлопчик Вовка з посмiшкою запитав:
  
   - А якщо не вiдповiм?
  
   Шаблезубий тигр гаркнув:
  
   - Тодi на частини розiрву!
  
   Володимир Рибаченко логiчно зауважив:
  
   - Двом смертям не бувати, однiєї не оминути!
  
   Шаблезубий тигр проревiв:
  
   - Чого найсмiливiша людина боїться, а останнiй боягуз не дме в вус?
  
   Хлопчик ткнув собi кулачок у дитяче пiдборiддя. Та й загадка. Справдi, чого? Може бути смертi?
  
   Володимир Рибаченко заспiвав:
  
   - Росiйський воїн смертi не боїться,
  
   Нас смерть на полi бою не лякає...
  
   За Батькiвщину святу битиметься,
  
   I навiть умираючи переможе!
  
   Шаблезубий тигр агресивно проревiв:
  
   - Ти вiршi читатимеш чи вiдповiдатимеш на запитання!
  
   Хлопчик хотiв кинути тигру: де твоє сумлiння, але тут його осяяло, i пацан випалив:
  
   - Совiсть! Навiть найсмiливiша людина боїться совiстi!
  
   Шаблезубий тигр неохоче кивнув i пiдтвердив:
  
   - Один - нуль на твою користь! Ну що ж вiдповiдай на iнше питання.
  
   Мастодонт прокрутився i рикнув, наче монстр:
  
   - Хто у свiтi найкрасивiший?
  
   Хлопчик тупнув босою нiжкою i покрутився. Питання справдi складне. Але в головi склалася вiдповiдь!
  
   Володимир Олегович випалив:
  
   - Правди нема справедливiшої, правда брехнi будь-який красивiший!
  
   Шаблезубий тигр знову невдоволено прохрипiв:
  
   - Вiрно щеня ... Ти я бачу просто супер боєць! Ну гаразд, давай третю загадку.
  
   Хлопчик кивнув свiтлою головкою:
  
   - Давай!
  
   Шаблезубий тигр проревiв:
  
   - Що на свiтi найшвидше!
  
   Володимир знизав плечима. Вiн хотiв сказати, що фотон. Але навiщо згадав, що вченi розробляють ультрафотони, щоб лiтати з надсвiтловою швидкiстю. Так це видно не зовсiм те, що потрiбне. I гравiтони начебто швидше за швидкiсть свiтла перемiщуються.
  
   Володимир Олег стукнув себе кулаком по лобiку i вiдповiв:
  
   - Людина думка жвавiша, i будь-яких променiв швидше!
  
   Шаблезубий тигр розреготався, i скеля зубки вiдповiв:
  
   - Логiчно! Ти молодий, у тебе три нуль на користь! Можеш йти!
  
   Хлопчик, шльопавши босими нiжками, вирушив дорогою з жовтої цегли, спiваючи...
  
   I в гiрськiй тишi, i зорянiй висотi,
  
   У морськiй хвилi та лютому вогнi...
  
   I в лютому, i лютому вогнi!
  
   I пацан як пiдскочить i босою нiжкою брукiвцi врiже. Але це дуже боляче.
  
   Хлопчик прогарчав:
  
   - Який бiль, який бiль - iмперiя Чингiсхан - сто - нуль!
  
   Тут вiн подумав, а що коли Великий Суперiмператор Чингiсхан помре? Чи це буде на користь людству? Адже у всесвiтнiй iмперiї люди живуть непогано. У всiх є робота, i кожен ситий, немає епiдемiй, зникло багато хвороб, навiть вiд раку створено щеплення. Смертнiсть низька, що навiть запровадили обмеження на народжуванiсть. Практичний кожен має автомобiль. Технологiї розвинулися, то цiлих три днi на тиждень вихiднi! I iндустрiя розваг чимала. I люди побували на всiх планетах Сонячної системи, i вже на Марсi є першi мiста.
  
   Хлопчик Вовка Рибаченко проспiвав;
  
   Над нами сонце свiтить,
  
   Не життя, а благодать...
  
   Тим, хто за нас вiдповiдає,
  
   Давно час зрозумiти,
  
   Тим, хто за нас вiдповiдає,
  
   Давно час зрозумiти!
  
   Ми маленькi дiти
  
   Нам хочеться гуляти!
  
   Але ось її босi п'ята стало трохи припiкати. Жовта цегла нагрiлася. А одягти взуття не можна: дiтям можна по жовтiй дорiжцi або босонiж, або у чарiвному взуттi. Такими є правила чарiвного лiсу. А без магiї сестру не врятувати.
  
   Хлопчик терпить, i навiть скеля зубки... Адже вiн справжнiй пiонер, який не згинається.
  
   Пацан подумав щоб вiдволiктися вiд витрiщаючих п'яти цегли, ось чому монголи змогли пiдкорити весь свiт? Що вони всiх сильнiшi чи розумнiшi? I чому безсмертя дiсталося Чингiсхану - який ранiше творив жорстокiсть.
  
   Ну, зараз звичайно не так. Є закони, якi з поколiння до поколiння пом'якшуються. Наприклад, жорстокi страти було скасовано. Потiм обмежене застосування тортур та тiлесних покарань. Наприклад, дiтей у школах все ще б'ють за провини цiпками по босих п'ятах. Але удари завдає дитина одного з тобою вiку та ваги, i палиця з пластмаси гнучка та еластична. Вона приносить бiль, але не калiчить пiдошви дiтей.
  
   Хоча по п'ятах та попi дiтей ще у школах б'ють, але не часто. Iнодi просто ставлять у кут.
  
   Смертна кара теж стала рiдкiсною. I її зазвичай проводять публiчно. Але не дуже часто страчують.
  
   Хоча Володимир i бачив, як повiсили трьох дiвчат. Вони йшли на ешафот у дуже коротких бiлих спiдницях та ледь прикритiй ниткою тканини грудьми. I зрозумiло босонiж.
  
   Жiнок i неповнолiтнiх страчують зазвичай босими, майже оголеними. А дорослих чоловiкiв зазвичай страчують у закритих примiщеннях. Дiтей прийнято теж страчувати публiчно з метою залякування. Причому страту показують на кольорових екранах, i школярi зобов'язанi це дивитися. Але це стає дедалi рiдкiсним явищем. Злочиннiсть падає. Технологiї розвиваються, i тому, хто вчинив провину, важче уникнути вiдповiдальностi.
  
   Володимир Рибаченко нарештi вiдчув, що жар у цеглi спадає.
  
   Хлопчик проспiвав iз радiстю:
  
   - По кривiй бiжать дорiжки,
  
   Босi хлопчаки нiжки...
  
   Набридло коней ховати,
  
   Хочу щастя своє пiддражнити!
  
   I пацан пiдхопив:
  
   - Занесло! Занесло кудись!
  
   Занесло мене!
  
   I ось перед хлопчиком опинилася хатинка на курячих нiжках. Велика така й гарна. Тiльки стояла вона до пацана задом.
  
   Володимир Рибаченко агресивно проревiв:
  
   - Хатинка, хатинко, повернися до лiсу задом, до мене передом!
  
   Хатинка обернулася... Вона рухалася легко i без скрипу. Ось вiдчинилися дверi i з них випурхнула дiвчина. I така гарна натуральна блондинка.
  
   Вона подивилася на хлопчика в шортиках, босого та бiлобрисого, проворкувала:
  
   - Знаю, навiщо ти прийшов! Хочеш свою сестру врятувати!
  
   Хлопчик у вiдповiдь промовив, вискалив зубки:
  
   - Не тiльки! Я хочу ще й свою планету врятувати вiд деспотiї Чингiсхана!
  
   Чарiвниця-блондинка хихикнула i вiдповiла:
  
   - Важке дiло ти затiяв хлопчик. Дуже важке, але... Я тобi допоможу, якщо ти даси вiдповiдь на запитання.
  
   Вовка кивнув:
  
   - Я як учень у школi звик вiдповiдати на запитання!
  
   Чарiвниця-блондинка, скеля зубки запитала:
  
   - Що дорожче за сто рублiв?
  
   Хлопчик усмiхнувся i вiдповiв:
  
   - Двiстi сто карбованцiв милiших!
  
   Чарiвниця-блондинка хихикнула i вiдзначила:
  
   - Ну, це дуже просто. Та ось їдеш ти дорогою. Попереду з одного боку твоя мати, з iншого найкращий друг - кого треба давити?
  
   Володимир Олегович Рибаченко впевнено вiдповiв:
  
   - Гальма!
  
   Чарiвниця-блондинка кивнула:
  
   - Чудово! Справдi, добре! Тодi питання, тобi складнiше поставлю: чому Всемогутнiй Бог не зробить усiх людей щасливими!
  
   Хлопчик свиснув i помiтив:
  
   - Ну i питання! На нього вiдповiдi i найбагатшi теологи не знають!
  
   Чарiвниця-блондинка кивнула:
  
   - А що ти думав, що все так просто можеш здобути?
  
   Хлопчик iз зiтханням вiдповiв:
  
   - Ну гаразд, я постараюся...
  
   Хлопчик насупив дитячий лобик i тупаючи босими нiжками, постарався зосередитися. Вiн справдi почував себе незатишно... Немов виявився шматком м'яса на гаку, або щось гiрше. Загалом у свiтi так мало справедливостi. Ось яким лiтературним генiєм був Олександр Сергiйович Пушкiн, а помер на дуелi тридцять сiм рокiв. А скiльки могло б воно корисне для людства зробити? А про юного Лермонтова й казати нiчого, вiн ще тiльки набирав лiтературнi звороти. I це прикро до кольок у боцi.
  
   I тут його раптово осяяло: важливо вiдповiсти не так правильно, як у риму.
  
   Хлопчик стабiльно сказав:
  
   - Зробити може щастя Бог, якщо ти розумом непоганий! Чому не щастя всiм - треба спрага змiн!
  
   Чарiвниця-блондинка свиснула i вiдзначила:
  
   - Ось у тебе i розум! Молодець, ти чудовий хлопчик! Тому я тобi пiдкажу!
  
   Хлопчик тупнув босою нiжкою i пискнув:
  
   - Спасибi!
  
   Дiвчина-вiдьма пiдморгнула i вiдповiла:
  
   - Слiд розбити "Дзеркало Iрбiса" i тодi Чингiсхан загнеться i його правлiння скiнчиться!
  
   Вовка знизав плечима i помiтив:
  
   - Це добре! Але дзеркало так просто не розбити, його охороняють!
  
   Дiвчина-вiдьма кивнула:
  
   - Так його охороняють сильнiше, нiж Чингiсхана. Але я можу врятувати твою сестру вiд жертви! Джин в цьому дзеркалi може вiдмовити Акулiни Рибаченко в жертвi, якщо ти переможеш одного з монстрiв пекла. У тебе буде команда ... Якщо ти досягнеш мети, не тiльки врятуєш сестру, але сам зможеш зайняти мiсце Чингiсхана!
  
   Хлопчик з надiєю в голосi запитав:
  
   - I вбивати дiв заради вiчного життя не доведеться?
  
   Чарiвниця-блондинка кивнула:
  
   - Нi, мiй хлопчик! Не прийдеться! Ти отримаєш силу дзеркала Iрбiса, а його можливостi великi.
  
   Володимир Рибаченко зауважив:
  
   - Правити планетою Земля i всiм Людство - круто! Але це ще й чимала вiдповiдальнiсть!
  
   Чарiвниця-блондинка кивнула:
  
   - Правильно! Але багато чого можна зробити для людей! Але принаймнi ти хочеш врятувати свою сестру?
  
   Хлопчик-термiнатор кивнув:
  
   - Так я готовий! Готовий до працi та оборони!
  
   Дiвчина-вiдьма взяла пацана за руку i пiдвела до дзеркала, кивнувши:
  
   - Ось тепер тобi належить мiсiя!
  
   Дзеркало було величезним i свiтилося всiма кольорами веселки i буквально переливалося.
  
   Вовка вiдповiв iз посмiшкою:
  
   - Яйцю, щоб стати крутим, потрiбно варитися п'ятнадцять хвилин, а пiонер завжди готовий!
  
   Хлопчик кивнув, пiдняв свою босу, ​​засмаглу нiжку, i рiшуче зробив крок у невiдоме.
  
  Олег Рибаченко, пiдбiгаючи до Санкт-Петербурга, також вирiшив пописати щось на iншу тему.
  
  Iмператор Дiолектан не став йти у вiдставку, а залишався на престолi, i керував великою римською iмперiєю. Йому вдалося не лише консолiдувати Рим, а й розгромити Парфiю. Крiм того Дiолектан отримав сина якому i успадкував престол - заснувавши династiю Дiолектанов. Сам iмператор, що встановив Домiнант, прожив сiмдесят один рiк, i змiг повнiстю вiдновити стабiльнiсть i вiдродити iмперiю. Його син Октавiан продовжив курс на процвiтання та експансiю. Найважливiшим стало те, що не з'явився iмператор Костянтин i Християнство не стало державною iдеологiєю та релiгiєю.
  
  А це серйозно... Поступово релiгiя Христа стала спадати та слабшати. На Римi язичництво пройшло деяку модернiзацiю.
  
  З'явився головний Бог - Хронус, що створив i iнших богiв, i всесвiт.
  
  Римська iмперiя розвивалася ... Похмуре середньовiччя так i не настало. I наука розвивалася значно швидше... I вже в 1200 року нашої ери, вiд рiздва Христового, якого природно не вiдзначали, а був день Сонця, вiдбувся перший полiт людей на Мiсяць. А через тридцять рокiв всесвiтня iмперiя Риму почала полiт i на Марс.
  
  Олег Рибаченко перемiстився в цей перiод машиною часу, точнiше за допомогою гранати часу. Це було минуле альтернативного рiвня. Де всього лише Дiолектан не пiшов передчасно на пенсiю. I було засновано нову, славну династiю.
  
  Адже всього лише йде 1230 рiк. I стартує 1 травня експедицiя iз п'яти зорельотiв на Марс.
  
  Вся планета Земля пiд проводом Римської iмперiї. Зрозумiло, панує порядок та процвiтання. А також панує Римське право. А сам Рим - столиця свiту!
  
  Олег Рибаченко - звичайний хлопчик рокiв дванадцяти у шортиках та голим торсом, йде вулицями мiста.
  
  Дуже красивий цей Рим. Деякi вулицi на цьому мiстi вже рухаються i тече асфальт. Хлопчик Олег посмiхається. У Стародавньому Римi ще iснує рабство, i його можуть прийняти за юного невiльника.
  
  Їдуть мiстом та автомобiлi. Тiльки не на двигунах внутрiшнього згоряння, а електричнi. I це набагато чистiше i практичнiше. Автомобiлi в основному краплеподiбнi та дуже ошатнi. Фарби у них яскравi, i дуже вражають.
  
  Хлопчик Олег iде собi i насвистує, насолоджуючись свiжим повiтрям та видом височенних будинкiв iз рекламними плакатами. Цiлком сучасне мiсто з колосальними за розмiрами хмарочосами. Тiльки вони сильно скидаються на палаци i дуже гарнi. Багатобарвнi зi штучними дорогоцiнними камiннями.
  
  Олег узяв i босими пальчиками босих нiжок упiймав муху i перевiряв:
  
  - Комунiзм, комунiзм,
  
  Тiльки нагору не вниз!
  
  Одна з машин, що проїжджала, була немов синiй кит. I з її верху бив височенний фонтан. I його струменi переливались дiамантами. Це виглядало красиво. Мимо пробiгла дiвчинка, в короткiй тунiцi, i з босими нiжками. Дiти взагалi частина були босонiж. Погода тепла, i асфальт дзеркальний i не забруднює пiдошви. Щоправда, босi дiти - це тi, у кого низький соцiальний статус. Багатшi надягають сандалi.
  
  Хлопчик-раби в шортах бiгають, засмаглi та м'язовi метуть вулицi.
  
  Хоча вони й так чистi. Вже видно й роботи.
  
  У Римi рабство вiдмирає. Технiка витiсняє невiльникiв. Багато портретiв Суперiмператора, а також Дiолектана та його сина Октовина. Останнiй захопив багато країн, у тому числi й Китай.
  
  Олег зголоднiв i пiдiйшов до автомата. Той пискнув:
  
  - Хлопчик-рабе, щоб отримати морозиво треба заплатити!
  
  Олег дiстав царський червiнець i показав на сканер!
  
  У вiдповiдь писк, i жменю срiбних монетою здачi, разом iз пломбiром у шоколадi.
  
  Олег Рибаченко став лизати морозиво, i прицмокуючи губами, проворкував:
  
  - Слався Рiдна земля! I Стародавнiй Рим!
  
  У повiтрi стояла урочистiсть. Щойно оголосили, що пройшов успiшний старт п'яти кораблiв до Марса. I що за кiлька тижнiв вони долетять.
  
  Олег їв морозиво. I голою, круглою, огрубiлою п'ятою, натиснув на цеглу бордюри. Той трохи погнувся, вiн був не тендiтний, а пружний.
  
  Хлопчик доїв морозиво i рушив далi. Можна, наприклад, подивитися за будiвлю у виглядi моркви з пелюстками айстри. I це скажемо прямо вражає.
  
  Тим бiльше морквина висотою з пiвверсти. Тут справдi є не подивитися.
  
  Олег пiдстрибнув i прокрутив у повiтрi вертушку. Вiн був дуже гарним, i одна з жiнок рокiв сорока на вигляд крикнула:
  
  - Пiдiйди до мене!
  
  Хлопчик пiдбiг до неї... Жiнка почала його гладити по засмаглих, мускулистих грудях, примовляючи:
  
  -Який ти гарний хлопчик, свiтленький, а брiвки в тебе темнi. Може, ти менi полiжеш соски грудей?
  
  Олег усмiхнувся i вiдповiв:
  
  - Можу! Але ж за це з вас золота монета!
  
  Жiнка кивнула:
  
  - Добре попрацюй язичком i отримаєш!
  
  I спустила iз себе сукню. Її груди були великi i пишнi. Олег приклався до неї i почав лизати язиком сосок. Це досить приємно, хоча жiнка i старенька для хлопчика. Хоча Олегу вже стiльки рокiв, що вiн збився з рахунку. Але все одно вiчний хлопчик.
  
  А тим часом жiнка його мацала i навiть м'яла чоловiчу досконалiсть. А воно у хлопчика дуже велике. I як почало пiднiматися торчком.
  
  I стало гiркою...
  
  Тут правда з'явилися двоє полiцейських i вони крикнули:
  
  - Не на вулицi ж кохатися!
  
  Жiнка кинула Олегу золотий та заявила:
  
  - Мене викликає по стiльниковому термiново чоловiк! Але ми ще зустрiнемося, обов'язково зустрiнемося!
  
  Олег усмiхнувся. Скiльки тисяч у нього перебувало жiнок. I всi були задоволенi. До чого, в чому перевага бути зовнi хлопчиком? Iншi жiнки з дитиною почуваються набагато старшими, i охоче платять за секс грошi. Що й вигiдно, i дуже приємно почуватися повiєю чоловiчої статi. Йому напевно дуже багато хто заздрить. Дуже добре, коли тебе знiмають жiнки.
  
  Ну гаразд, давай подивимося супер мiсто. Наприклад будiвля, яка має золоченi стiни i скидається на корону. Це скажемо так, дуже круто. Або ще одна споруда схожа на ялинку, встановлену на Рiздво. I при цьому на нiй iграшок та гiрлянд так багато, просто несмак. I настiльки все красиво та пiзнавально.
  
  Хлопчик трохи додав ходу, його босi, кругленькi п'ятки замиготiли.
  
  Олег дивився як, наприклад, пороли дiвчину-рабиню. Вона була зовсiм гола, i ще хлипали хлопчаки в шароварах з двох бокiв. Кiлька десяткiв людей насолоджувалося видовищем голої рабинi, що билася батогом. Деякi юнаки навiть пхали собi руки в штани. I це було просто смiшно.
  
  Олег узяв i заспiвав:
  
  - Удар, удар, ще удар, ще удар i ось,
  
  Нагую дiвчину сiчуть i можуть врiзати в рот!
  
  Та це було кумедно. Дiвчата сiкли, i били по спинi, боках i босих п'ятах. I виглядало це дуже виразно i круто.
  
  Олег Рибаченко вiдчув у штанах знову ерекцiю. Жiнка рокiв тридцяти, досить гарна поманила його. I коли хлопчика, причому дуже рельєфним м'язами пiдбiг, гаркнула:
  
  - Ну давай займися коханням зi мною!
  
  Олег кивнув... Жiнка вiдкинула тунiку та розсунула стрункi ноги. Вiчний хлопчик недовго думаючи увiйшов до неї, i почав працювати. Чулися хтивi стогiн.
  
  Олег пробурчав:
  
  - Заплати!
  
  Вона кинула йому золоту монету iз портретом iмператора. Хлопчик працював.
  
  Олег, втiм, згадував як вiн у спецшколi, був оглянутий медсестрами, це був такий яскравий спогад.
  
  А ще яскравiше, коли вiн був у Римi, але з невеликим дефектом, коли став куди меншим i слабшим. Ось це була крутiша пригода.
  
  Олег Рибаченко продовжував пiднесення. Вiн повернув разом iз стежкою i обiйшов велике старе дерево. Щоб дiйти другого пасовища коротким шляхом, треба було пiднятися вище в гору, а потiм, обiйшовши її, вийти на iншу стежку. Хлопчик йшов уже понад годину. Ферма, де вiн вирiс, залишаючись все життя рабом, стала зовсiм маленькою. Її було добре видно, але дитина брела не оглядаючись. Вiн нiколи не дивився на той бiк, коли був у дорозi. Так йому бiльше подобалося: не дивитися i не думати про те неприємне, навiть страшне, що залишалося в нього позаду.
  
   Ящiрки грiлися на гладкому камiннi. Над травою кружляли бабки. В тiнi сосен i листяних дерев копошилися мишi.
  
   "У полях широких багато днiв я сумував серед коней, серед овець я ранку чекав, з козою поруч засинав", - крутилися в пам'ятi Олега Рибаченка слова пастуської пiсеньки. Вiн чув її тисячу разiв за своє коротке безбарвне життя. I вiн знав ще кiлька подiбних пiсень.
  
   Шлунок хлопчика, який майже завжди мучився голодом, був у цей час спокiйний. Дитина звикла забувати про їжу, коли її не було. Те, що вiн з'їв уранцi, незабаром мало стати далеким спогадом. Iти треба було весь день i всю нiч. Дiставшись до пастухiв надвечiр, малюк мав уранцi повернутися на ферму.
  
   Птахи спiвали навколо, а сонце та легкий вiтер пестили теплом густе волосся Олега Рибаченка. Мовчав майже весь ранок, хлопчик-раб знайшов сили, щоб безладно заспiвати. У звуках смутку, невмiло сплетених iз слiв, вiн знаходив зараз заспокоєння. Поступово пiсня дитини стала не такою сумною. У нiй з'явилися ноти радостi, природнi у моменти безпеки та спокою. Хлопчик йшов уперед, нiчого не помiчаючи. На нього чекала усiяна ягодами галявина, прохолодна вода бiля струмка i таємне щастя раба - самотнiсть.
  
   Бiля заростей дикої малини дитина зупинилася. Не перестаючи наспiвувати, вiн почав збирати i їсти кислуватi ягоди. Нiщо не турбувало його зараз. Три роки тому, ще зовсiм малюком, вiн знайшов це мiсце, сповнене стiльки задоволень смаку.
  
   Стиглi ягоди притягували темним кольором. Вони були великi, а заростi були густими. Гострими шпильками захищали вони свої плоди. Дитина намагалася не подряпатися. Вiн витягав iз зеленої хмари одну ягоду за iншою. Малина танула мовою. Розливалася кислуватим соком у ротi. Наповнювала нiздрi солодким ароматом.
  
   Хлопчик переходив вiд одного куща до iншого. Раптом вiн вiдчув, як змовкли ряснi звуки комах. Чиїсь швидкi сильнi руки, пробивши чагарник, схопили його. Одна важка чоловiча лапа взяла дитину за шию, а iнша до болю затиснула рота. Руки рiзко смикнули Олега Рибаченка. Вiн вiдчув бiль вiд безлiчi подряпин, що наносяться. Треснула стара тунiка.
  
   Тiло хлопчика миттю опинилося за кущем. Чужа сила нещадно пронесла його крiзь колючi заростi.
  
   Два рудуватi глибоко посадженi очi вп'ялися в обличчя переляканого бранця. Малюковi здалося, що стирчать вони з рудої бороди. Товстi губи людини щiльно стиснулися. Обличчя стало ще страшнiшим. Весь вiн виглядав могутнiм чудовиськом, що випромiнював запахи диму, поту та горiлого м'яса. Поверх жовто-сiрої сорочки в нього був одягнений грубий шкiряний панцир iз нашитими роговими пластинами. На поясi висiв важкий меч. "Розбiйники! - злякався малюк. - Це розбiйники!" Серце його рвалося назовнi.
  
   - Попався, римлянин, - тихо прогарчав чоловiк-борода. - Давайте сюди, хлопцi! Швидше, в iм'я блискавок Перуна! Ворушiться!
  
   - Як зайця зловив. Вмiєш, мисливець!
  
   - От знав я, що нам пощастить. Прикмети такi були, добрi, - додав iнший, хриплуватий голос. - Черепаший панцир бачив...
  
   Очi спiйманої дитини метнулися. Малюк помiтив ще трьох бандитiв. Двоє з них пiдiйшли, пробравшись крiзь чагарник. Вони тримали дротики на плечах. Хлопчик зрозумiв - цi двоє чекали його на травi. Зумiй вiн вирватися з лап рудобородого, вони зупинили б втiкача без особливих зусиль. Третiй стояв праворуч вiд головорiза, що стискав Олега Рибаченка. В руках у нього були лук та пара стрiл. По грiзному виду людей i незрозумiлої мови, що схопили його, хлопець здогадався, що потрапив не до пiдданих християнської Вiзантiї.
  
   - Варвари! - з жахом спробував промимнути вiн.
  
   Чимало страшних iсторiй чув малюк вiд пастухiв про людей, якi приходили з-за Дунаю грабувати та вбивати. Розповiдали, що, шаленiючи, вони перетворюються на вовкiв i навiть можуть ходити пiд водою. Ще казали, нiби варвари здатнi обертатися змiями та проповзати де завгодно. Завжди раптовi в нападi, жадiбнi до здобичi, дикуни з пастуських легенд не прощали нiчого i нiкого не залишали живими. Також чув Олег Рибаченко, що дикi люди п'ють кров християн та приносять у жертву немовлят. Шалений жах охопив хлопчика миттєво, як вiн зрозумiв, у чиїх руках опинився. "Врятуй мене, господи!" - промайнуло в головi дитини. Дерев'яний хрестик на грудях мав виконати своє призначення: захистити вiд лиха. Хiба могло бути iнакше?
  
   - Римлянин, - усмiхнувся бiловолосий юнак, опускаючи дротик.
  
   - Дуже вiн жалюгiдний, - зауважив iнший воїн, вiскi якого закривали русявi кiски. - Як мишеня. Тiльки не пищить.
  
   - Та в нього рот затиснутий, - блиснув срiбною сережкою молодий варвар. - Подивився б я, як ти запищиш iз закритою пащею.
  
   - Дивись, а вiн не обробився - смiливець.
  
   - Зовсiм сопливий. Нiкуди не годиться.
  
   - Годi трiпатися! Ти, В'ячеславе, теж помовч. Тобi вiн на що? Ти з нього iдола тiсатимеш чи нам треба шлях вiдвiдати!? - обiрвав усi зауваження рудий. - Забули навiщо ми на цiй землi!? Хто тут думає, що ми прийшли заради видобутку? Розiрвав би...
  
   Переляканий хлопчик не мiг навiть поворухнутися. Тiльки його стривожений погляд, що вчепився в рудого варвара, видавав у тiлi дитину хоч якесь життя.
  
   - Витрiщив очi! - помiтив товстоший хлопець з дротиком.
  
   - Давай питай, Радуєве, - пробурмотiв В'ячеслав.
  
   - Досить нас навчати, - пiдтримав його iнший воїн. - Ми з тобою згоднi, брате. Не заради здобичi сюди прийшли, пам'ятаємо. Ну? Знаєш ти як з цим песиком порозумiтися?
  
   Рудобородий варвар надувся. Згадувати латинську мову було для нього нелегкою справою. Вiн проковтнув слину i повiльно промовив:
  
   - Хлопчику, ти мiсцевий?
  
   Олег Рибаченко кивнув головою. Це був його перший рух. Рот дитини вже нiхто не затискав, але язик його не мiг ще повернутись.
  
   - Ти знаєш таємну дорогу до Дунаю?
  
   - Таємну? - перепитав Олег Рибаченко. Вiн здивувався.
  
   "Як це на проклятiй латинi? - подумки пробурчав Радуєв. - Пригадуй, безглуздя!" Брови його напружилися. Вiн вiдчайдушно пiдбирав слова. Краплi поту виступили на суворому обличчi.
  
   - Без людей. Щоб нiкого! - Видавив вiн з себе.
  
   - Так, - вiдповiв хлопчик. - Безпечний шлях...
  
   - Правильно! Я вiдпущу тебе. Доведи нас до рiчки. Нам треба вийти за ту гору, - варвар кивком вказав напрямок. - Непомiтно для римської фортецi! Зрозумiв мене? Знаєш дорогу?
  
   - Так, - щирий погляд босоногого напiвголого, але м'язистого хлопчика пiдтвердив вiдповiдь.
  
   - Поведеш нас?
  
   - Поведу!
  
  Олег Рибаченко перервав спогади. Жiнка, переживши кiлька сильних оргазмiв, знесила i заснула.
  
  Хлопчик забрав у неї гаманець iз золотими монетами i рушив далi. Його настрiй покращився... Тепер треба було трохи зрушити вперед у часi.
  
  Пройшла ще сотня рокiв 1330 рiк... Людство вже розселилося за сонячною системою. I вже зорельоти досягли швидкостi свiтла та намагаються освоювати зорянi системи.
  
  Рим розрiсся у колосальний мегаполiс. I на небi мiльйони лiтальних апаратiв.
  
  Олег Рибаченко бiжить вулицею, i бачить як над ним зверху гасають орди хлопчикiв та дiвчаток.
  
  Будинки навколо ще бiльшi та грандiознi. I все так гарно.
  
  Олег Рибаченко радiсно заспiвав;
  
  Ми витязi - меча та вогню,
  
   Усiх разом нiби звiрi розшмагаємо!
  
   Ми виставимо рахунок - набiг пеня,
  
   Не стань витязь наш папуга!
  
  
  
   Ми станемо крутими наче орли,
  
   Зметем разом рiзну нечисть!
  
   Знай нашi крутi Вiтчизни сини,
  
   Кидаємо свiй виклик i у вiчнiсть!
  
  
  
   Як просто гарно вирує вiйна,
  
   У якiй згоряють народи...
  
   Прийшов iз пекла за нас Сатана,
  
   За ним пруть фашисти-виродки!
  
  
  
   Ми дiвчата мiцно по пицi дамо,
  
   Фашистiв як гiлку зламаємо...
  
   I стане тодi наш солдат пан,
  
   Нехай пишно цвiтуть троянди травня!
  
  
  
   Досягнути, здатнi ми багато знай,
  
   Пiдняти вище зiрок свої сили...
  
   I так воїн великий борись i дерзай,
  
   Ми зробимо грiзнi могили!
  
  
  
   Подивишся, воїн буде тодi,
  
   Все новим i немов кленовим...
  
   I вiрю, мине нас у боротьбi бiда,
  
   Стань витязь бiйцем загартованим!
  
  
  
   Ось потужним ударом скосив цiлий полк,
  
   А з ним два полки замочили...
  
   А фюрер дракона щоб мерзенний здох,
  
   А ми до зiрок славнi милi!
  
  
  
   Ось кайзер вiд страху сльозу припустив,
  
   Благанням своє про пощаду!
  
   У нас дуже багато шалених сил,
  
   Ми будемо за повного параду!
  
  
  
   Коли ми з трьома кольорами увiйдемо в цей Берлiн,
  
   I цар Микола стає Богом,
  
   Розв'яже шлях народ у нескiнченностi сил,
  
   Чи не судить монарха так строго!
  
  
  
   Бiда над Вiтчизною не згине тодi,
  
   Велич буде i Сонце.
  
   Розсiється кайзера зла орда,
  
   Нехай серце в нудi б'ється!
  
  
  
   З дiвчиськом красивою ми хвацько пройдемо,
  
   По наших росiйських просторах!
  
   I буде нам класно з сiм'єю вдвох,
  
   Я вiрю, скоро прийде щастя!
  
  . ЕПIЛОГ
  
  25 грудня 1936 року на Рiздво Олег Рибаченко вбiг у Санкт-Петербург. Було снiгово та морозно. Хлопчик-термiнатор насамперед вiдвiдав свою дружину. Вона трохи погладшала, але все ще була красивою. Олег Рибаченко зайнявся з нею любов'ю, щоби швидше зробити дитину. Що власне кажучи йому й удалося. Хлопчик-супермен володiв секретом, як робити дiтей напевно. Тим бiльше вiн завжди юний i безсмертний. Так ось тепер i Латинська Америка стала частиною Росiйської iмперiї. I Миколi Другому, у якого удача Володимира Путiна, слiд поспiшити завоювати весь свiт. А тому може виявитись i пiзно. Невiдомо, скiльки ще цар Микола Другий проживе, i скiльки має прожити Володимир Путiн. Як би ще й ядерна вiйна у двадцять першому не розпочалася. У всякому разi, довго жити Володимиру Володимировичу Путiну небезпечно для людства. Але Микола Другий, маючи удачу, все-таки не надто має йти в беззаконня.
  
  Ось, наприклад, у фашистськiй Нiмеччинi зараз править Адольф Гiтлер. I це фюрер пропонує Росiї союз, i подiлити Британськi та Французькi, а також бельгiйськi та голландськi колонiї. I ще питання про Iталiю. Чи потрiбний царськiй Росiї Муссолiнi. Його армiя слабка, а захопити колонiї iнших країн - це велика спокуса. У тому числi й африканськi володiння Iталiї.
  
  Взагалi царська Росiя досить сильна, щоб захопити всi країни свiту i без фашистської Нiмеччини. Отже, тут ще не факт, що Микола Другий щось Гiтлеру дасть. Так що час iде...
  
  Олег Рибаченко iз царем не зустрiвся. Але з деякими мiнiстрами iз палацу переговорив. Їхня думка загалом була: що треба переварити добре завойоване i через пару рокiв ударити разом з Адольфом Гiтлером.
  
  Олег, звичайно, був згоден, що Росiя i так дуже багато завоювала, i це слiд переварити. Але при цьому, зрозумiло, i шанси упускати не слiд. А скiльки проживе Володимир Путiн, поки вiн i сам не знає. Принаймнi на Новий рiк, який Росiя вiдзначає за новим стилем, як i всi країни свiту 1 сiчня 1937 року, Микола Другий ще живий. Що ж новий рiк святкують у Санкт-Петербурзi дуже пишно та iз салютом. Олег Рибаченко одягнувся у генеральський мундир i танцює в однiй iз жiнок. Вiн хлопець хоч i вiчний, але не такий i маленький.
  
  Княгиня, Юсупова з якою виконує вальс хлопчик, смiючись, зауважує:
  
  - Ви не дорослiшаєте!
  
  Олег Рибаченко зауважив:
  
  - Зморшки не ознака зрiлостi!
  
  Молода жiнка хихикнула:
  
  - А борода?
  
  Хлопчик-термiнатор i генерал-аншеф, кавалер багатьох орденiв, цiлком логiчно зауважив:
  
  - А борода й у козла є, а вуса в кота! Не в цьому сила i доблесть, i тим бiльше слава!
  
  Княгиня Юсупова кивнула:
  
  - Згодна я з цим! Але якось танцювати з дитиною, нехай навiть вона воювала ще бiльше тридцяти рокiв тому... Це якось незручно!
  
  Олег Рибаченко зауважив:
  
  - Як же добре, коли ти не старiєш! Ось ви скоро з цим погодитеся!
  
  Княгиня Юсупова розсмiялася та вiдзначила:
  
  - Це не найприємнiша тема для розмови. Особливо хлопчика з жiнкою.
  
  Олег хихiкнув i зазначив:
  
  -Ти Будеш дiвчиною на всi сто ... Якщо пощастить трохи!
  
  Молода жiнка зiтхнувши помiтила:
  
  - Не в одному везiннi справа! Головне хлопцi - серцем не старiти!
  
  Хлопчик енергiйно пiдхопив:
  
  - Навiть якщо пiдвелися, то вперед дивитися!
  
  Розмова видалася цiлком веселою.
  
  Олег її поцiлував у губи, злегка вставши для цього на шкарпетки та помiтив:
  
  - Звичайно, трохи вище стати зростанням було б краще. Але зате така легкiсть у тiлi та рухах!
  
  Княгиня Трубецька погодилася:
  
  - Так легкiсть вiдчувається, i непересiчна. Ти справжнiй хлопчик-герой.
  
  Олег випив шампанського та подумав...
  
  У реальнiй iсторiї Гiтлер виявився чудовиськом. I зумiв захопити Європу, дiйти до Москви та Сталiнграда. А цiєї альтернативної iсторiї вiн не має шансiв. Оскiльки царська Росiя сильна як нiколи. I здатна на будь-яке понад зусилля. Що їй втiм, швидше за все, i не знадобиться. Отже, царська армiя будь-яку фортецю вiзьме i практично будь-якого ворога вломить. Однiєю кiлькiстю Росiя може безпосередньо противника взяти. Та й за якiстю її вiйська - найкращi у свiтi. Так, про що ще тут говорити. I навiть такий союзник як Гiтлер - Росiї в принципi не потрiбен!
  
  Тож живи i радуйся...
  
  Олег Рибаченко вiдчував себе цiлком бойовим i вважав, що вiйну з Третiм Рейхом можна розпочати зараз. I вiддавати фюреру Австрiю, на яку у нього види - не обов'язково. Зрозумiло, що Гiтлер готується до вiйни. Крiм того, Британiя i Францiя зовсiм не проти взяти i нацькувати Нiмеччину на Росiю. Або навiть вести коалiцiйну вiйну. У цьому планi царська Росiя дуже сильна i могутня, всiх лякає.
  
  Але саме її сила змушує фюрера шукати дружби з царем Миколою Другим. I це, зрозумiло, пiдтверджує розклад сил. Росiя має пiд своїм контролем добру половину планети i не менше половини всього населення Земної кулi, якщо всi шанси задавити i розгромити навiть коалiцiю.
  
  Вся Захiдна пiвкуля вже захоплена царською Росiєю. I це прямо скажемо - серйозно!
  
  Микола Другий може i сам розпочати вiйну, щоб встигнути стати володарем усього свiту. I щоб досягти найвищих висот. Його амбiцiї, як нiколи, великi.
  
  Втiм, i у Гiтлера амбiцiї величезнi, а сили не тi... От i спробуй з ним потягайся. Точнiше вермахт царська армiя зiтре одним ударом. У царя Миколи Другого десятки тисяч танкiв, причому найкращих у свiтi. А царська армiя мирного часу налiчує п'ятнадцять мiльйонiв солдатiв та п'ять тисяч полкiв. Куди вже з нею тягатися Гiтлеру.
  
  У нього i десятої частини цього немає.
  
  Микола Другий тепер має найбагатший вибiр i сам може будь-якої митi розпочати велику вiйну. Латинську Америку пiдкорили жартома, так що спробуй тепер ворог сунься - розiрвуть буквально на частини. Нi навiть просто помiтять на фотони.
  
  Олег Рибаченко налаштований по-бойовому. Йому хочеться битися i перемагати. I хлопчик, певна рiч, ще покаже себе.
  
  Бал закiнчено, i незабаром ранок 1 сiчня 1937 року. Хлопчик з великим задоволенням пробiгся вночi перед свiтанком босонiж, i в одних шортиках.
  
   I це було так приємно, коли босi пiдошви ходить бiлий снiжок. I на душi розквiтають незабудки. Не так i багато залишилося до повної влади над свiтом Росiйської iмперiї. I хочеться ревти, i пiдскакувати вiд бурхливого захоплення.
  
  Олег Рибаченко пiдстрибнув вище та перекрутився. Вiдчув у собi приплив енергiї та натхнення. I це справдi в ньому клекоче колосальна, вибухова сила.
  
  Хлопчик-термiнатор заспiвав, пишучи буквально на ходу цiлу поему;
  
  Я хлопчик, що народився пiд Москвою,
  
  У великому столiттi означає двадцять першому...
  
  I я пацан воiстину крутий -
  
  I в мене повiр сталевi нерви!
  
  
  
  Мав комп'ютер, пейджер ноутбук,
  
  I багато подарунок вiд прогресу...
  
  Щоб свiтло у всесвiтi росiйський не згас,
  
  Ми переможемо з величезним iнтересом!
  
  
  
  Воїни звикли перемагати,
  
  Народжувати бачення промiнь прекрасного свiтла.
  
  Iспити складаючи лише на п'ять,
  
  Щоб комунiзму строєм йшла планета!
  
  
  
  Хай буде в нашiй Батькiвщинi весна,
  
  I цар великий Миколай народний...
  
  Виконатись велика мрiя -
  
  Народжувати нащадкiв сильних, благородних!
  
  
  
  У славi буде росiйський комунiзм,
  
  Велич Батькiвщини у державi...
  
  Летимо вперед i жодної секунди вниз,
  
  Столiття минають у безмежнiй славi!
  
  
  
  Так сила росiян дуже велика,
  
  Вона у всьому чудовому свiтобудовi.
  
  I силу отримаєш скоро кулака,
  
  Хоч наша справа мир та творення!
  
  
  
  Прославимо ми Батькiвщину свою,
  
  Що народилося на Iм'я Сварога...
  
  Нехай буде незабаром райське життя,
  
  В Iм'я Iсуса - Сина Рода!
  
  
  
  Та все в Росiї найкраще повiр,
  
  I все у Вiтчизнi здається гарним...
  
  Хоч атакує з пекла звiр,
  
  Але незабаром буде сам Сварог месiя!
  
  
  
  О Лада промениста моя,
  
  Ти сонця промiнь без граней подарувала.
  
  Менi сам Перун велика рiдня,
  
  I в ньому повiрте без межi сила!
  
  
  
  Так народженi слов'яни перемагати,
  
  На лайку Дивана хоробро спрямовує...
  
  Прийде до Парижа Росiї сильної рати,
  
  I буде знищено пекельний Каїн!
  
  
  
  Веде Росiя грiзну вiйну,
  
  Над нею нависла тiнь повiрки фашизму...
  
  Але не клянiть люди Сатану,
  
  Настане епоха скоро комунiзму!
  
  
  
  Сходить Сонце - то Ярило наш,
  
  Що породжує яскраве лiто...
  
  Злiтає до зiрок росiйський екiпаж,
  
  I героїзму подвиги оспiванi!
  
  
  
  Сказав Всевишнiй, Всемогутнiй Рiд,
  
  Що буде Русь всесвiту вiчно правити...
  
  А Гiтлера заженемо скоро в труну,
  
  Щоб не смiв Росiю гад вдарити!
  
  
  
  Що кинув виклик ти кат Христу,
  
  Хотiв Вiтчизну в лайцi знищити...
  
  Але виявив Всевишнiй чистоту,
  
  I отримав Адольф мечем по пицi!
  
  
  
  Не вiрте, що Росiя знай слабка,
  
  Вона могутня - смолоскип усього всесвiту...
  
  Хоч атакує злiсний Сатана,
  
  Ворогiв поб'ємо зброєю незмiнною!
  
  
  
  Нi нiколи ми Русь не зрадимо,
  
  Завжди у славi та променистiй силi...
  
  Розправить крила потужний херувим,
  
  В iм'я нашої матерi-Росiї!
  
  
  
  Батькiвщину ми хоробро вiдстоимо,
  
  Адже росiяни завжди вмiли битися.
  
  Будь-яке вiйсько - вiрю переможемо,
  
  Я витязь не душа моя паяця!
  
  
  
  Люблю, коли всiм радiсть та любов,
  
  Коли покров Марiї, Бога Лади...
  
  Хоча часом i проливаємо кров,
  
  За Батькiвщину битися смiливо треба!
  
  
  
  Ви бачите двоголового орла,
  
  То символ росiйський, пресвятого щастя.
  
  Адже Русь у душi велика одна,
  
  Хоча часом трапляється негода!
  
  
  
  Ми зможемо зробити жорстким мат ворогам,
  
  Розбити орду величезних супостатiв.
  
  Нi не прийде в Вiтчизну нашу сором,
  
  Строчу у фашистiв я з автоматiв!
  
  
  
  Я вiрю скоро Бог Святий прийде,
  
  I мертвi у порятунку воскреснуть.
  
  Перемогу вiдкриємо нескiнченний рахунок,
  
  Ми найгiршi якщо чесно!
  
  
  
  Сварог нам дав найгострiший люди меч,
  
  Який мiцнiший i булатної сталi.
  
  Ми зможемо i броню-титан розсiкти,
  
  Вперед в атаку, чого ви стали?!
  
  
  
  Не знають нашi воїни втрат,
  
  Хоча буває в лайцi гинуть...
  
  Ми знай уже безсмертнi тепер,
  
  I буде кожен у променистому раї!
  
  
  
  Прославимо Бога Господа Христа,
  
  Що створив все благо над всесвiтом.
  
  Дiвча буде знати краса,
  
  У коханнi такому повiрте потаємному!
  
  
  
  Так Русь прiсней у свiтi не знайти,
  
  У нiй дiвчата в мороз бiжать босi.
  
  I кожна не старша за двадцять,
  
  I сповненi любовi до святої Росiї!
  
  
  
  Зауважте наша Батькiвщина - алмаз,
  
  Який твердiший i зiркою сяє...
  
  Ми генiї повiрте без прикрас,
  
  I все цвiте як незрiвнянному травнi!
  
  
  
  I ось перемога русичiв близька,
  
  Нью-Йорк уже пiд прапором нашим...
  
  Усохне у дiвчинки сльоза,
  
  Ми поцiлуємо печемо її гусарським!
  
  
  
  Дитина буде у моєї нареченої,
  
  I найсильнiший у свiтi богатир...
  
  Нехай буде вiдгук найу свiтi приємний,
  
  Не вiддамо дiвчат на ясир!
  
  
  
  Коли в країнi стабiльнiсть та порядок,
  
  I настає сонячний прогрес.
  
  Ми атакуємо смiливо без оглядок,
  
  Недарма Iсус за Русь воскрес!
  
  
  
  В якому столiттi радiсть та стабiльнiсть,
  
  I вiчна безмежна весна.
  
  Земля Вiтчизни жирна, солодка, багата,
  
  Адже ми за Русь билися недарма!
  
  
  
  Так вiрю станемо ми зовсiм єдинi,
  
  Стиснемо арканом в лютi орду.
  
  Адже русичi в боях непереможнi,
  
  Я рiвень хоч складний, вiн пройду!
  
  
  
  Досягнемо ми у всесвiтi знаю щастя,
  
  До краю свiтобудови дiйдемо.
  
  Все буде у нашiй витязь влади,
  
  Ми пiдтвердимо славу сталевим мечем!
  
  
  
  
  
 Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"