Рось Анна : другие произведения.

Я слухала, як дихає земля

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:


 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    ЗБIРКА вiршiв про природу


0x01 graphic

   Ганна Рось
  

Я слухала, як дихає земля

  
   ***Послухай тишу, як вона прекрасна,
   Немає в нiй мiської суєти,
   Їй не потрiбна музика сучасна,
   Лише дiброви, вiтер та степи.
  
   Бо тиша любить нiжне шепотiння,
   Джерел дзюрчання, пiсню солов'я,
   Й обожнює безкрає небо синє,
   I навеснi як дихає земля.
  
   Ще тиша любить окрик журавлиний
   I як бджола несе солодкий мед,
   Як листя миють дощовi краплини
   Та восени байдужий вiтер дме.
  
   Як у вогнi потрiскують полiна
   I взимку як кружляє бiлий снiг,
   Як на губах хрумтить духмяне сiно,
   А навеснi бринить стрiмкий потiк.
  
   Така вже тиша є самодостатня,
   Наповнена гармонiї вона,
   Найкращi струни пробудити здатна,
   Коли у грудях щира є душа.
   11.11.2002
  
   Райдуга
   Сонце сяяло яскраве угорi,
Незабаром чорна туча приплила,
Дощовi краплини линуть до землi,
А над тихим ставом райдуга зiйшла.
   Райдуга, любувалася твоєю я красою,
Райдуга, я хотiла доторкнутися рукою,
Райдуга, ти надiю та оновлення несеш,
Райдуга, може, щастя незабаром принесеш.
  
   Крапля б'є поверхню ставу, втiм злегка,
А вiд неї бризка падає прудка,
I я чую, як звучить в цiм музика,
Прикрашає це творiння райдуга.
   Райдуга, любувалася твоєю я красою,
Райдуга, я хотiла доторкнутися рукою,
Райдуга, ти у небi i увесь мiй сумнiв щез,
Райдуга - кольорова стежка до землi з небес.
   14.07.2002
  
   Завiтай, зима
  
   Ти пiшла далеко
   З снiгом, з заметiллю.
   "Не прийду", - лякала,
   Тiльки я не вiрю.
   Ти пiшла з морозцем
   Селами гуляти,
   Дивнi вiзерунки
   В вiкнах малювати.
   Повернись, зима,
   Завiтай, зима,
   Завiтай до нас.
  
   Ти блукала лiсом,
   Ти гуляла гаєм,
   Випускала в небо
   Бiлоснiжнi зграї.
   Прикрашала гiлля
   Iнеєм пухнастим,
   Пагорби i стежки
   Укривала рясно.
   Повернись, зима,
   Завiтай, зима,
   Завiтай до нас.
  
   Будемо чекати,
   Повертайся з снiгом,
   Вулицi наповни
   Знов дитячим смiхом.
   Хоровод снiжинок
   Подаруй, будь ласка.
   Вiрю, ти повернеш
   Нам зимову казку.
   Повернись, зима,
   Завiтай, зима,
   Завiтай до нас.
   14.01.2005
  
  
   Духмяний хлiб
  
   Старанно вимiсила тiсто,
   пекти поставила хлiби.
   Духмяний запах по квартирi,
   то хлiб домашнiй у печi.
  
   Як спiкся хлiб, то остудила,
   одрiзала. О, смакота!
   Згадала маму, як в недiлю
   нам пироги свої пекла.
  
   Згадала руки працьовитi,
   її турботу, ласку, ще
   рушник, її руками зшитий,
   i теплий вив'язаний светр.
  
   Iще згадала я сорочку
   i вишитий там макiв цвiт,
   i нiжнi голубi волошки,
   i жовтi квiти веснянi.
  
   О, мамо, мамо, за тобою
   сумую я на самотi.
   Прикрию очi - перед мною
   в старiй квартирi стiл мiцний,
  
   мука, пельменi i долонi
   усi запиленi в муцi,
   турботливий твiй добрий погляд
   i очi карiї твої.
  
   А я тобi пiснi спiваю,
   сиджу тут, поруч, каву п'ю,
   i булочки у формi рози
   я на тарiлочку кладу.
  
   А ти розкатуєш знов тiсто
   i давиш стопочкою круг,
   i м'ясо з луком накладаєш,
   за парою слiдкую рук.
  
   Мене повчаєш: Вчися, доню,
   як замiж вийдеш, то умiй.
   Я на твої слова смiюся,
   бо смiшно дуже - замiж? Нi!
  
   Iще в четвертiм класi вчуся,
   така щаслива i мала,
   хоча я старша, бо у мене
   iще молодша є сестра.
  
   Ой, мамо, мамо, де ти? Як ти?
   Тебе вже два рок? нема,
   але все згадую, молюся
   за тата i за тебе я.
  
   Одрiжу хлiб, духмяно пахне,
   свiчу церковну запалю,
   хай за вiкном гуляє вiтер,
   а я за вас молю, молю.
  
   Мої ви рiднi, де ви? Як ви?
   Чи мiж зiрок вдалечинi?
   А може тут ви, зовсiм поруч,
   вдихаєте духмяний хлiб?
  
   Настала нiч, усi заснули,
   ми вiршi пишемо з котом.
   У домi тихо, пахне хлiбом,
   дитинством, щастям, молоком.
   28.03.2020
  
  
   Бiлi конвалiї
  
   Гаї зеленiють, як сонце яскраве пригрiє,
   Уранцi по квiтах збiгають краплинки роси,
   Спiвають пташки i садки яблуневi бiлiють,
   Захоплює дух вiд цiєї земної краси.
   До лiсу солдат пiде квiти духмянi шукати,
   Щоб знов дарувати коханiй конвалiй букет
   Та знову при зустрiчi з нiжнiстю милiй казати,
   Що серце спiває, як тiльки побачу тебе.
   Бiлi конвалiї - квiти весни i кохання,
   Нiжнiсть i ласку, злагоду й щастя несуть,
   Щирий дарунок природи, земне привiтання,
   Квiти духмянi пiд сонцем весняним цвiтуть.
  
   Минають роки, та навiщо так квапляться жваво?
   Вже виросли дiти, онуки, як сходи, ростуть,
   Та кожну весну для тебе, моя лагiдна мамо,
   Конвалiї бiлi в садку яблуневiм цвiтуть.
   Я їх посадила для тебе, моя дорогенька,
   Щоб ти милувалася ними, матусю моя,
   Щоб слухала ти у веснянiм садку соловейка
   I поруч з тобою радiла родина твоя.
   Бiлi конвалiї - квiти весни i кохання,
   Нiжнiсть i ласку, злагоду й щастя несуть,
   Бiлi конвалiї - дивнi творiння духмянi
   На день народження твiй у садку розцвiтуть.
   09.05.2004
  
  
   ***Тут росли дерева пишнi,
   А тепер округ все голе,
   Знищенi лiси розкiшнi,
   На версту шалене поле.
  
   Проти варварства повставши,
   Бук нiяк не пiддавався,
   Тяжкi рани упiзнавши,
   До останнього держався.
  
   Хоч двi пилки поламались,
   Затупилася сокира,
   Деревина ж не здавалась,
   Лише вище вiдступила.
  
   Розкололи як полiно,
   Дивний вид очам розкрився,
   В зрiзу, прямо вздовж дровини,
   Чудотворний Хрест з'явився.
  
   Можна як не зрозумiти,
   Чом Хреста ридають рани.
   Чи тих можна зупинити,
   Хто природу в серце ранить?
  
   Годi, треба схаменутись
   Та новi лiси садити!
   За грiхи свої молитись
   Й рiдну землю вiдродити.
   31.10.2002
  
  
   ***Вирують вiтри, завивають,
   Спустилась кромiшня iмла,
   Скрiзь вихори снiжнi лiтають,
   Вкривають шляхи до житла.
   Мете заметiль, нарiкає,
   Iз лихом стикається птах,
   Вмить вихор на землю кидає,
   Вже снiг на замерзлих крилах.
   Приспiв:
   Хуртовина - лютує зима,
   Хуртовина кружляє сама,
   Хуртовина замiтає мiста,
   Хуртовина - її час настав.
  
   Сьогоднi ти схожа на птаха,
   Що платить цiну дорогу,
   Крiзь хугу бредеш, бiдолаха,
   Знов глинеш в глибокiм снiгу.
   Тебе хто, сердешну, чекає?
   Твою хто зiгрiє долонь?
   Тебе хто довiку кохає?
   Хто палить для тебе вогонь?
   Приспiв.
  
   Вирують вiтри, завивають,
   Спустилась кромiшня iмла,
   Скрiзь вихори снiжнi лiтають,
   Вкривають шляхи до житла.
   Знайшла птаха - щиро радiєш,
   Тепер вiднесеш пiд полог,
   Його бiля серця зiгрiєш,
   У хугу не страшно удвох.
   Приспiв.
   11.01.2003

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"