Лiсова царiвна
Тихенько вранцi вийду на порiг,
Збужу ще заспану, зарошену травицю...
Туман казковий, наче бiлий снiг
Пiр'§ною пухкою огорта землицю
***
Оголена цнотлива нiжна дiва -
Сестра моя береза iще спить.
Ї§ беззахисне дiвоче струнке тiло
Неначе ворухнулось у цю мить!
***
Примарою ясною заблищало
Все небо, мов колиска золота!
Я сонячну малечу зустрiчала -
Промiнчики нового дня!
***
Немов дитина, днина народилась,
Величне сонце на свiй трон зiйшло!
Я тихо лагiдно про себе помолилась,
I серце, наче квiтка розцвiло!
***
Моя сестра береза милувалась
Багатством барв квiтково§ весни.
Аж раптом лезо в серце увiрвалось,
Не втримала вона дiвочо§ сльози!
***
Багряним заревом вже сонце помирало -
В небеснiм морi кров берези пролилась!
Ї§ душа зневiчена мене благала:
"Не плач, моя сестриця, не журись!"
***
Умерла лiсова царiвна,
Життя вiддала через примхи злих сердець,
А перед смертю менi прошепотiла:
"В коханнi я померла! Щасливий мiй кiнець!"