Видається, що антихрист - той хто йде проти Христа. Тобто кожен хто в тiй чи iншiй ситуацiї йде проти Христа, його послiдовникiв, його вiровчення i його заповiдей - автоматично антихрист, великий чи маленький. Ми з вами теж часом не виняток, бо ми з вами теж грiшнi, так само звiсно як i таковi знаковi в iсторiї нашого регiону постатi як дiд Ленiн, дiд Бандера, царство їм небесне, як i будь-яка iнша людина - в життi кожного є ситуацiї, коли вiн поводився як нелюд, iрод i антихрист, в тiй мiрi в якiй сприяв, потакав грiху. А в тiй мiрi в якiй стояв за Царство Небесне, за Життя, Добро i Правду - християнин.
На мою думку, як наскiльки менi вiдомо i на думку святих отцiв занадто багато думати i писати про погане, про сатанiзм i антихристiв - нездраво. Тому коли хтось цi теми "смакує" - мене це насторожує. Iншими словами - тратиться час на те щоб писати про погане, коли можна було б потратити, щоб написати про щось добре. В одному цьому я вже бачу щось антихристиянське.
I саме тому, коли я чи хтось iнший пише щось добре i схвальне про епоху СРСР - це зовсiм не значить, що ми антихристи, це не значить, що ми хочемо повернення у тi часи, у 20 ст., нi. Просто цiлком можливо, що ми стараємось там знайти щось добре i життєствердне, яке може навчити чомусь доброму нас зараз. А погане i без нас знайдуть.
Боже, бережи козакiв, грiшних, але вiльних людей по волi Твоїй.