Як у Степ Широкий, як у Чисте Поле,
Вигнали козаки сорок тисяч да коней.
I покрилось поле, наче як те море
Сотнями порубаних, пострiляних людей.
Любо, браття, любо,
Любо, браття, жити!
З нашим отаманом не варто тужити!
Любо, браття, любо,
Любо, браття, жити!
З нашим отаманом не варто тужити!
Отаман наш знає, кого вибирає -
Сотня вся на конях, да забули що є я.
Їм дiсталась воля, да козача доля,
А менi дiсталася лише сира земля.
Любо, браття, любо,
Любо, браття, жити!
З нашим отаманом не варто тужити!
Любо, браття, любо,
Любо, браття, жити!
З нашим отаманом не варто тужити!
А першая куля, а першая куля,
А першая куля в ногу ранила коня.
А другая куля, а другая пуля,
А другая куля туди вдарила де я.
Любо, браття, любо,
Любо, браття, жити!
З нашим отаманом не варто тужити!
Жiнка погорює, вийде за другого,
За мого товариша, забувши що був я.
Жалько тiлько воленьку у широкiм полi,
Жалько маму рiдну да доброго коня.
Любо, браття, любо,
Любо, браття, жити!
З нашим отаманом не варто тужити!
Любо, браття, любо,
Любо, браття, жити!
З нашим отаманом не варто тужити!"

(19.03.2014)