В рiзних куточках Землi Пiднебесної живуть рiзнi люди, якi говорять рiзними мовами, вживають рiзнi самоназви i звертаються до Бога теж по рiзному. На теренах Степу Безкрайнього, зокрема в часи Сполучених Вiйськово-Ординських Держав, у 13-18 ст. враховуючи присутнiсть i значний вплив у цих краях спiльноти прихильникiв вiровчення дiда Мухаммада люди часто Бога називали по-арабськi - Аллах. В цей самий час тут до поважних людей, особливо керiвникiв високого рiвня тут нерiдко звертались шанобливо - хан. Тепер згадаймо про нашого дядька Федося, Федора Тетянича, чудотворця з Києва, якому Всевишнiй дав можливiсть мандрувати безкiнечними свiтами Царства Божого, Безмежжя Благодатного, у часi i просторi, у контекстi Вiчної Картини. Отже потрапив дядько Федось якось на простори Степу Безкрайнього часiв Вiйська-Орди, зустрiвся там з дiдами-прадiдами i просто видатними людьми того часу, послухав що вони цiкавого розказують i далi пiшов: