Я вiдчуваю-
вже пора.
Пора!Пора!
Та менi тяжко.
Я не боюся каяття,
Я тиха, мила,-не своя.
Я не боюся жити далi,
я не боюся покарань.
I хоч якi нестерпнi рани
я починая шлях назад.
Я бачу милi лиця тих,
для кого я нестерпна мука,
для кого я-не я, не та,
для кого я- не мила й не чужа.
Я не боюся каяття,
Менi нема чого боятись.
I не боюся смертi я-
її любить бажаю.