Вогонь погасне i прийду
Де зорi тихi над рiкою
I чорний оксамит вкриває гори
Звiдкiль немає вороття
Та в океан вливається рiка
Там вiчна нiч i мiсяць жовтий
Вiдображається в водi
Чому так солодко менi,
Тi спогади гортати,
що залишила ти менi
Пройшовши мимохiдь
Зiграла ти на струнах
Що в кожного присутнi
У душi пiд кригою
Незламного буття
Що однiєї ночi
Мимохiдь ти розтопила
Посмiшкою i зухвало
В життя ввiрвалась i не стало
Того ким був я.
Чим я став?
Питання що собi
Не раз я записав
На руцi, долi моєї
Сумної чорнетцi.