Чужими очима дивлюсь я на свiт,
Нiкого не хочу крiм тебе я бачить.
Закрилась в собi ти вiд горя й обiд,
Невинну провину не можеш пробачить.

Невже це наскiльки важливо для тебе,
Що зможеш закреслити все що було.
Подумай, хоч трiшки подумай про мене.
Не вiрю, що те що було вже пройшло.

Нехай же нiколи тобi не болить так,
Як зараз по волi вмирає душа.
Нема навiть сил їй пiднести молитву.
Бо млiє вiд горя, що буде одна.

Якщо не зумiєш мене зрозумiти,
I лишиш вмирати мене в пустотi,
Я обiцяю тебе вiдпустити,
Бо байдуже буде вже все в самотi.