Середньовiчнi мури й вежi Дубенського замку навiюють якiсь особливi - трепетнi, а може, й мiстичнi - почуття. Адже ось уже пiвтисячi рокiв (з 1492 р.) iснує на цьому колись пiвострiвку бiля Iкви фортифiкацiйна споруда, у яку столiття вносили суттєвi видозмiни. Попервах бували то змiни на краще, але згодом досить часто давався взнаки руйнiвний вплив часу (адже нi разу нiякi завойовники не зумiли взяти фортецi штурмом).
Тiльки бiльш як десять рокiв тому, iз створенням Державного iсторико-культурного заповiдника м. Дубна, почалося вiдродження пам"яток iсторiї, культури, археологiї, релiгiї - загалом таких 29. Зрозумiло, особлива увага - замковi.
Навiть якщо не бував у ньому кiлька останнiх рокiв, не можуть не впасти у вiчi разючi змiни, що тут вiдбуваються.
Якось завiдуючий вiддiлом заповiдника, письменник Миколa Пшеничний водив мене щойно тодi розчищеним пiдземеллям, так званими таємними казематами пiвденного оборонного бастiону - i здавалося, що тi мури ще зберiгають дух середньовiчного життя фортецi. А роком опiсля той же мiй давнiй товариш знайомив iз другим ярусом ходiв пiд iншим - пiвнiчним оборонним бастiоном. Враження незрiвняннi - серед огорнутих напiвтемрявою високих склепiнь, у яких живе майстернiсть давнiх будiвничих, почуваєш себе сучасником князiв Острозьких.
Довгi роки тут усе було завалено смiттям - як розповiдав менi директор заповiдника Петро Смолiн, його довелося вивезти близько п"ятдесяти машин.
Лунка тиша пiдземелля будить уяву про те, як сюди закочували бочки пороху, зносили продукти, як у разi небезпеки тут переховувалися дубенцi, як сюди кидали ув"язнених. Микола Пшеничний вважає, що в давнину, коли оборонний рiв замку був заповнений водою рiки, з цього ярусу пiдземелля, ймовiрно, випливали через браму човнами на прогулянку мiсцевi шляхтичi.
З пiдземних ярусiв бастiонiв були виходи на обороннi кутовi вежi, розташованi метрiв за триста одна вiд одної. До речi, випало оглянути й деякi вже розчищенi примiщення пiд однiєю з веж - так званою Дiвочою, або вежею княжни Беати. У 30-i роки ХХ столiття, за переказами, пiд нею iснувала каплиця, збереглися свiдчення, що сюди приводили на екскурсiї мiсцевих гiмназистiв. За останнi роки обидвi вежi замку, аби вберегти їх вiд руйнування, покрили мiдною жерстю.
А бастiони, автором яких деякi дослiдними вважають видатного французького iнженера-фортифiкатора Вобана, ще мають i найнижчий, третiй ярус, який також колись, очевидно, буде розчищено. На думку працiвникiв заповiдника, саме звiдси були пiдземнi ходи до розташованих неподалiк костелу Яна Непомука, монастирiв бернардинiв, кармелiток, синагоги, окремих магазинiв євреїв-торговцiв.
Ще до 900-рiччя Дубна, яке вiдзначалося в 2000-му, було перекрито палац Любомирських. Закладений у 1770-i роки, коли мiжнароднi оптовi ярмарки - контракти - зi Львова було перенесено в Дубно, вiн став окрасою замкового комплексу. Однак час не щадив i його, та й радянськi вiйськовi, якi тривалий час тут "квартирували", виявилися далекими вiд розумiння мистецької цiнностi старовинної архiтектури. Для даху використано фiнську металочерепицю, частково закуплену на кошти австрiйської нiмкенi, яка в такий спосiб вирiшила вiддячити мiсту за те, що її дитину, хвору на церебральний паралiч, пiдняв на ноги колишнiй мiсцевий лiкар, Герой України, професор Володимир Козявкiн. Зовнi палац нинi вже дiйсно схожий на палац, хоча всерединi ще багато слiдiв занедбання. Сьогоднi тут тривають роботи.
Так само йде реконструкцiя палацу князiв Острозьких, на двiстi лiт старiшого. Власники зберiгали в ньому золото, дiаманти, зброю, архiви, харчi. Ми оглянули цю величну, хвилюючу споруду, так би мовити, в усiх закутках; ясна рiч, не колись зроненi коштовностi шукали, вилiзли навiть на горище, переплетене надiйними дерев"яними кроквами та бантинами. Усе вражає добротнiстю, мiццю, утiм, примiщення частково ремонтувалося в ХХ ст., за Польщi.
А в Надбрамному корпусi, у якому жили князi i вiд якого до мiста був пiдвiсний мiст, нинi дiють виставки середньовiчних iкон, скульптури, пiдсвiчникiв, дзвонiв. Деякi експонати по-своєму унiкальнi, тому з таким завмиранням серця й спиняються перед ними екскурсанти.
До 140-рiччя переселення чехiв на Волинь була вiдкрита виставка "Чехи i Дубенщина";. Дiяли художнi виставки - "Спомини про незабутнє" (Петро Вишневський) i "Дослiди недiльного автора" (Богдан Бардецький). Ще один показ художнiх робiт (Володимир Ковальчук) було вiдкрито у тронному залi цього ж Надбрамного корпусу. Такi виставки тут змiнюються раз у раз. У порталi згаданого корпусу привертає увагу виставка "Давнє Дубно у фотографiях, iконах та портретах", яка починається словами (поет Микола Тимчак) з гiмну Дубна: "Пiд серцем святої Волинi, Де дзвонами грають церкви, Стоїть княже мiсто-твердиня Понад берегами Iкви".
А ще мене приємно здивувало, що за останнiй час випущено чимало високоякiсної, європейського рiвня лiтератури про Дубно i його замок. Наприклад, це путiвник "Дубно, княжий мiй граде!", багатоiлюстрований буклет "Дубно. Iсторiя, культура, туризм". За матерiалами зльотiв творчої молодi (краєзнавцiв, поетiв, прозаїкiв, художникiв) випущено альманахи "Зорi народжуються на землi", "Скрипаль дощу". Одне слово, є що подивитися, є що прочитати, аби сповна збагнути, наскiльки цiкавий наш край своїми пам"ятками архiтектури, своїми значущими iсторичними подiями, видатними людьми.
У 2003 роцi сталася ще одна прикметна подiя - вiдновлено середньовiчну схiдну оборонну стiну замку - вiд палацу Острозьких до палацу Любомирських. Замок дедалi бiльше набуває обрисiв упорядкованої пам"ятки старовини, яка вiдкриває екскурсантам стiльки колоритного, яскравого, незабутнього.