Пухлина всесвiту набрякла
Смертельної образи сном.
У саванi густої мряки
Жалобний трауру огром.

Кругом нi просвiту, нi згуку.
Над ладом лагiдних угiдь
Навис зловмисним помсти круком
Небесний розкрил потойбiч.

Неначе вщухло - i не чутно
В глибинах омертвiлих злив
Погроз - нi краплi, та пiдступно
Завмер у штилi зливи млин:

Iз затишку ти тiльки спробуй,
Хоч носа висунь ти надвiр - 
I небо вмить скляне проломить
Свинцевим кулаком тьми вир.

Ти лиш з порога до порога - 
Тут засiдка ворожа - гульк! - 
Як з кулемета iз-за рогу
Прозора черга мокрих куль!

I розверзаються утроби
Небесних щедрих водних жнив - 
Комори урожай наповнить
Зi срiбного зерна краплин.