З"явилось вiдчуття "дежавю", тривога i страх. Але, за звичкою, усi вагання було рiшуче вiдкинуто.
- Доброго дня! - промовив Курт, увiйшовши до примiщення медлабораторiї.
З кабiнки, де зосереджувалось керування приладами, визирнула молоденька чорнява краля в бiлому халатi.
- Слухаю вас.
- Моє iм"я - Курт Науман. Я...
- Звiсно, я знаю! - заусмiхалась хазяйка медлабу. - Не передумали по дорозi?
- Нi. Чого б це?
- Астронавти бояться людей в бiлому.
- Я цiлком здоровий.
- Ви впевненi?
- На сто вiдсоткiв.
Курт проковтнув кпин. Дiвчина ж, не перестаючи чарiвно посмiхатися, пiдiйшла, по-чоловiчому простягла правицю.
- Iрен Келлер. Рада знайомству. Ви точно не передумали?
- Нi.
- Програма експериментальна, всяке може трапитись...
- Я застрахований. - вдавано недбало форкнув Курт. - Якщо щось i станеться, то в мене з"явиться можливiсть безбiдно закiнчити свої днi десь у шотландськiй глибинцi, чи на скандинавському курортi.
- Який же ви меркантильний, пане Науман! - з легким сарказмом зреагувала лiкар. - Вашi колеги бiльше переймаються кар"єрою, можливiстю лiтати, а ви...
- Науку теж треба рухати, чи не так? Ми ж лiтаємо завдяки силi науки, тож треба вiддавати борги...
- Проходьте до кiмнати, Науман! - сухувато перервала його просторiкування господиня, вмощуючись за термiналом.
Курт з цiкавiстю оглядав апарат - схожий на древнiй електромагнiтний томограф, з таким же рухомим ложем, з отвором, схожим на пiч.
"Крематорiй" - промайнуло похмуре порiвняння.
- Лягайте!
Згадавши росiйську казку про Iвасика та бабцю людожерку, Курт поклав голову на панель.
- Так? Чи так?
- Не блазнюйте, Науман! Наука чекає на повернення боргу! Перевдягайтеся! Спецiальна бiлизна - в шафцi праворуч!
- Нi, анiскiлечки. Пiсля процедури може трохи паморочитись в головi, але це через сильне магнiтне поле. Загалом, це звичайний томограф, тiльки з пiдвищеною роздiльною здатнiстю.
- А що вiн робить?
- Вiн робить повний миттєвий атомарний знiмок вашого органiзму. Вiдмiчає положення кожної елементарної частинки, їх взаємодiю, визначає заряди i спiни, вектори руху. Загалом ми отримаємо масив даних, що описуватиме кожен процес у вашому тiлi. Навiть хiд ваших думок?
- Ого! Та невже?
- Та не переймайтеся так! Це лише теорiя. Щоб вивести якiсь закономiрностi, потрiбно накопичувати спостереження. Ось тому ми й заохочуємо астронавтiв проходити цю процедуру. Адже нiким так не опiкуються медики, як працiвниками космосу, а тому тут найбiльш повна база для проведення дослiджень.
- Ясно...
- Я вас налякала? Ех ви, космiчний вовче! Лежiть, мовчiть i не рухайтеся. Починаємо.
Загули трансформатори, дрiбно завiбрували стiнки тунелю. Курт вiдiгнав тривожнi думки, натомiсть став думати про свiй наступний крок. Запросити лiкарку на вечерю? Не вийде, кеп Джонсон ще той пуританин - режим понад усе! Тодi, може, ланч? Чи легка перекуска пiсля закiнчення процедури?
Думка видалась йому хорошою. Вiн аж очi заплющив, уявляючи собi нiжний дотик дiвочих уст...
..А коли розплющив, то не одразу второпав, що трапилось.
Потiм був справжнiй напад панiки - вiн опинився в скафандрi в тiсному трюмi якогось судна. Корабель явно рухався, крiм того раптова невагомiсть пiдкотила до горла неприємний клубок. Обабiч нього i навпроти сидiли iншi люди в скафандрах, затиснутi в мiцних обiймах страхувальних рам. Пiд стелею тьмяно свiтились червонi лампи. Усi, мов по командi почали роззиратися навколо.
- Де я?! - закричав Курт, почувши в навушниках такi ж вигуки - вочевидь своїх сусiдiв, якi теж не могли збагнути, як опинилися в цiй тiснiй коробцi.
Нiби у вiдповiдь, iнтерком вимкнувся, а натомiсть з навушникiв полився дивний скрипучий пульсуючий звук, на тлi якого вирiзнився металевий штучний голос. У Курта враз перехопило подих, а вже секунд через десять вiн усвiдомив якоюсь глибинною часткою завмерлої свiдомостi, що жадiбно дослухається до слiв невидимого командира, закарбовуючи в пам"ятi ввiднi данi та накази.
Коли ж голос промовив: "Кiнець повiдомлення!" - Курт був готовий дiяти. Зникли усi сумнiви та вагання. Директиви пульсували в мозку, повнiстю пiдкорюючи усе єство одному пориву. Вiн забув про те, що незбагненним чином перенiсся iз медлабораторiї орбiтального поселення в трюм десантного човника, який повiльно маневрував, виходячи на траекторiю спуску, його анiскiльки не здивувало, що вiн дуже чiтко уявляє собi топографiю безiменного планетоїда в точцi приземлення, оптимальний маршрут до цiлi, навiть те, з яким зусиллям треба тиснути на спусковий гачок.
А потiм взагалi все закрутилося, мов карусель.
Кiлька разiв човник здригався вiд близьких розривiв зенiтних ракет, наприкiнцi невидимий пiлот рiзко кинув корабель у пiке, вивiв його так само несподiвано, аж в очах потьмарилось, а ще через десять секунд сильний поштовх сповiстив усiх про посадку.
Вони вибiгли по пандусу назовнi. Тяжiння майже не було - до одної чвертi "же", тож масивний ракетомет майже не вiдчувався в руках. Iржаво-руда порепана поверхня, освiтлена позаду гнiтюче-великим диском червоного карлика, вiддiлялась вiд гiпнотизуючої чорної порожнечi гострою зубчастою лiнiєю близького горизонту. Увiмкнувши серводвигуни, чота роздiлилась на кiлька груп, i стрiмко, не торкаючись в"язкого реголiту, почала рух до цiлi.
На око дистанцiя складала кiлометрiв десять. Наближаючись до намiченої точки, Курт бачив спалахи i хмари пилу - там працювали бомбардувальники. Дуель мiж ними та зенiтками бунтiвної бази дещо затяглася, тож десантники змушенi були спинитись на десять хвилин, чекаючи команди.
Нарештi все стихло.
Невдовзi, обiгнувши двокiлометровий кратер, вони побачили цiль - зенiтну базу, вщент роздовбану фугасами. Десь там внизу, пiд товщею скель, залишались неушкодженими кiлометри коридорiв, резервнi пусковi установки iз солiдним боєзапасом. Потрiбно було провести зачистку - для цього вони й прибули.
Вперед пiшли сапери, та розмiновувати було нiчого. Зорiєнтувавшись по плану бази, стали шукати основний вхiд i запасний - шахту, по якiй тяглися на поверхню магiстралi охолодження. Роздiлились навпiл - одна група, розiбравши завали, пiдiрвала люк головної шахти, а Куртова повiльно рушила тiсним запасним, вщент забитим гнутими трубопроводами.
Їх чекали вже на першому постi - вiд шквального вогню в цiлковитiй темрявi слiпли пристрої нiчного баченнi. Курт стрiляв iнтуїтивно, просуваючись вздовж стiн. Тривало все не бiльше двадцяти секунд. Десант втратив двох, кiлькiсть втрат серед бунтiвникiв залишилась невiдомою - тiла встигли втягти в шлюз. Курт, одначе, був упевнений, що поцiлив принаймнi у трьох.
Шлюз затримав атаку - заряди довелось закладати iз затримкою, бо в цилiндричному вiдсiку перед ним нiде було сховатись вiд ударної хвилi. Коли ж пролунав вибух, з герметичних примiщень станцiї вирвалось повiтря. Скло в шоломi вкрилось тонким шаром iнiю.
Наступний опiр вони зустрiли в ангарi iз самохiдними машинами. Власне, тут усе й вирiшилось - вони поклали усiх, крiм одного, що встиг сховатися за броньованими дверима арсеналу. На додачу до всього виявилось, що не залишилось зарядiв, щоб виколупали виродка з нори. Довелось чекати на групу, що рухалась основним проходом.
Оточивши гермолюк арсеналу, його група отримала час для перепочинку. Курт саме припав до соска з водою, як з навушникiв долинув чужий голос.
- Привiт, Курте! Чуєш мене?
Курт ледь не захлинувся - то був той бунтiвник! Звiдки вiн знає частоту? Звiдки вiн знає його iм"я?
- Курте! Чуєш? Озвися!
- Здавайся!
Бунтiвник хрипко засмiявся.
- Як тобi та брюнеточка з медлабу, Курте? Краля, правда?
У Курта перехопило подих.
- Звiдки ти...
- О, брате, я все про тебе знаю! Твого батька звали Губертом, матiр - Мартою. У тебе родима пляма в паху, правий верхнiй кутнiй ти зламав, коли стримiв три мiсяцi на Європi, i веселун Семенов пригостив тебе кедровими горiшками. Твоє перше кохання звали Герта Майєр, вона не цiлувалась, а гидко слинилась, та ти терпiв, бо у неї були такi гарнi ...
- Досить! - розлютився Курт. - Я тебе скоро дiстану, виродку!
- Ти б краще спитав, звiдки я такий обiзнаний! Не хочеш? То я сам проявлю iнiцiативу! Вся рiч у тому, братчику, що мене теж звуть Куртом Науманом. У мене теж родимка просто пiд яйцями, i протез замiсть зуба, просто як у тебе. Ти будеш смiятись, але у мене навiть спогади тi ж самi. Наш фiзичний стан вiдповiдає тому моментовi, коли чортове солоденьке дiвчатко скопiювало нас, а тепер нас синтезують, лiплять, мов дешевi гiпсовi статуетки, i кидають у вогонь. До речi, ми тут не однi такi. Попроси своїх посiпак вiдкрити захиснi забрала - ти будеш немало подивований!
Вiн iстерично захихотiв, i Курт похолов - усi десантники розгублено озиралися, вдивляючись в дзеркальнi забрала своїх шоломiв. Однак нiхто не поспiшав вiдкривати їх - усiх скував нiмий жах. Поки ми зацiплено стояли перед арсеналом, прибула друга група, i стала дiловито мiнувати люк, вочевидь не чуючи передачi бунтiвника.
- А я, Курте - дефектний вирiб. Один з дванадцятьох. Щось на конвеєрi пiшло не так, i нам так i не прищепили того послуху, з яким ви так кидаєтесь пiд нашi ракети, якому ви не в змозi опиратись. Я вже зi стiлькома твоїми "я" розмовляв, що просто з лiку збився. Спершу ми хотiли достукатися до вашої свободи вибору, сподiваючись, що хтось iз вас знайде сили зламати програму, вичавити iз себе раба, та вона у вас зовсiм вiдсутня. Та конвеєр вiдрегулювали, i я знаю, що марно базiкаю, i що наказ ви виконаєте за будь-яких умов. Менi просто гидко, що мене уб"є моя ж копiя...
"Маячня!" - пульсувала у Курта думка.
- Усiм вiдiйти! - скомандував сапер, i десантники, вiдiйшовши за комiнгс вiдсiку, пустили вибухiвку в дiю.
В ефiрi хрипкий голос обiрвався коротким зойком.
На дерев"яних ногах Курт увiйщов до арсеналу. Бунтiвник лежав горiлиць, вкрите павутинням трiщин скло шолома перетворилось на криваву маску. Лише нагнувшись, щоб побачити обличчя ворога, Курт краєм ока помiтив у напiвстиснутiй долонi мерця гранату iз звiльненою чекою.
СПАЛАХ!
...Курт сiпнувся, злякано заклiпав очима.
- Все гаразд! - долинув голос чорнявки. - Так i має бути, я ж вас попереджала!
Ложе поволi виїхало назовнi, визволивши астронавта з "печi". Курт, стримуючи напад панiки, скочив на пiдлогу, та мало не впав - перед очима усе попливло.
- Куди ж ви!.. дiвчина пiдставила плече, дихаючи йому в щоку. Вiд солодкого запаху парфумiв у головi запаморочилось ще дужче.
- Нiчого собi! - обурено прохрипiв Курт. - Я хоч ходити пiсля цього зможу?
- I ходити, i лiтати, i ще багато чого! - єхидно вiдказала вона. - Не хвилюйтеся, скоро це минеться...
Вона поклала його на кушетку, налила води. Хвилин за п"ять Курт повернувся до норми.
- Нiколи бiльше не погоджусь нi на якi експерименти!
- А як же борг науцi? - театрально обурилась лiкарка. - До процедури, Науман, ви були бiльш оптимiстично налаштованi!
Курт сконфужено пiдвiвся, нетвердими кроками рушив до виходу.
- Заждiть, жертво науки! - гукнула дiвчина, ледь стримуючи смiх. - Пропоную у виглядi компенсацiї за нанесенi фiзичну та психiчну травми пригостити вас обiдом. Що скажете?
Курт вiдчув, що от-от згорить вiд сорому.
"А чому б i нi?"
Вiн обернувся. Дiвчина насмiшкувато мружилась, однак в її очах астронавт прочитав не тiльки прагнення позбиткуватися над кавалером-невдахою, а й непiдробний iнтерес.
- Це найменше, чим ви можете загладити свою провину!
- А ви впевненi, що вартi бiльшого!
- Я завжди впевнений!