Душа мов мушля, в нiй перлиной полоненой
Живе кохання, що я потай вiд усiх
Ще пещу iнодi...хоч в вирiї будденном
Вона загрузла в трясовинi злих утiх
Прикмета у ловцiв перлин давно вiдома
У мушлi iдеальнiй не знайти на жаль
Нiчого... Тiльки бiль, страждання, стогiн, втома
Вiдкриють таємницi давнiй цiй скрижаль
А щоб добити скарб потрiбно знову душу
Убити, розiрвати на шматки й тодi
Засяє сонце, що зiгрiє навiть в стужу-
Моє кохання, що даровано тобi.
16/09/09