У дворi листопад
Позолочкє сад.
Вiтром листя осiннє зриває.
Й на душi листопад.
Вiкомкоси,як сад,
Позолотою вже покриває.

Нащо той листопад...
Якби зараз назад
Повернуть золотi свої роки...
Не такi як колись,
Що так не задались,
Вже робила б я iншiї кроки.

В моїм серцi журба
Я тепер,як верба,
Що стоїть над водою похмуро.
Роки мої не тi,
Уже не золотi,
А покритi фатою зажури.

У дворi листопад,
Й на душi листопад.
Жовте листя вiтрами зриває.
Павутиною лiт
Оповита душа
Листопадовим вiтром спiває.