А знаєте мовчати вже набридло!
Ми як в ярмо запряженi тури.
Настiльки ця вiйна вже остогидла!
Все почалось десь з осенi-зими.

Так, я не лiтописець й не iсторик
Й, можливо, не завжди́ буду права.
Я часто не дивилась телевiзор,
Та на плечах є в мене голова.

Було, що  спiлкувалася з народом,
Що ми ласкаво звемо "москалi".
I в них, як i у нас, прокляття роду-
Дурнi всi президенти та царi.

Точнiше не дурнi, а дуже хитрi
Напустять швидко на народ мани,
А потiм, поза свiтлом телекамер
Наб'ють свої грошима кармани́.

А люди терплять, ярма мовчки тягнуть,
Бо що робити, мусим далi буть.
От часто хтось збирає свої речi,
Й швиденько вiдправляється у путь

Майдан. Про це всi українцi знають.
Й можливо я не в курсi всiх подiй,
Днi, тижнi, мiсяцi минають...
Вiйна все йде, мруть тисячi на нiй.

Так, саме мруть. Померти не судилось.
Стрiляють, як не рiзаних собак!
Комусь бо для розваги знадобилось
Ганяти танки й зброю на свiй лад.

Не знаю, що вже Путiну бракує.
Я не кажу в руках, а в головi
Народ, країну вiн свою грабує,
I як не тоне ще в своїй брехнi?

Про справи в Сирiї я чула мало.
Рука там Путiна є, точно знаю,
Полiтки крадуть, воюють в Радi,
А хто вiд цього, ви скажiть страждає?

Народ стражда, бо мусять пiдкорятись
Бо правлять нами так, як хочуть
Напевно демократiя їм не знайома
Бо справи рiзнi вони там ворочуть

Багато слiв, та толку з цього мало
Бо влада  звабить будь-яку людину
I маєм що кирують в нас в країнi
Не люди... просто дурнi та крадiї