Написала на конкурс, але вирiшила й тут викласти) Надiюсь сподобається)) Трохи розширена форма минулої казки.
Кажуть, що новий рiк - це пора чудес, тодi, коли справджуються найзаповiтнiшi мрiї i трапляються дива. Менi здається, що це вигадали романтики . А я - суворий реалiст i не вiрю в цю новорiчну маячню. Навпаки - менi часто не щастить у цей час. Кажуть, що в кожного є свiй ангел охоронець, але мiй бiльш усього не дуже уважний. Ось йду я трохи розлючена, трохи засмучена, з подертим плащем i без сосни, яку не встигла купити. Звичайно, потрiбно було подумати про неї ранiше, але коли живеш одна i не має кому довiрити вибiр зеленої красунi, то й виходить, що доводиться дiставати iншу, також вiчно зелену. Тiльки цiй не потрiбна вода. Вона штучна. На вулицi тiльки де-не-де проходять заклопотанi люди. Поринувши у свої думки, я й не замiтила як зiштовхнулася з кимось. Пiднявши очi, я побачила молодого хлопця рокiв 22-24. Свiтле волосся обрамляло його обличчя , а блакитнi очi з нiжнiстю дивилися на мене.
-Горе ти моє, вже нiяких сил не вистачає щоб тебе захистити, - посмiхнувся вiн i обережно взяв мене на руки. Я й не знала як реагувати. З однiєї сторони приємно, з iншої страшно. А вiн до того ж високий - як гепнусь, то й не встану.
-Ви що робите?! Вiдпустiть мене негайно, бо зараз в мiлiцiю зателефоную!
-Значить я її захищаю, допомагаю, а вона менi ось якою монетою вiдплачує...
-Цього для мене вже давно нiхто не робить... ангел охоронець ти мiй, чи що? - не втрималась я i їдко вимовила останнi слова.
-А звiдки ти про це дiзналася? - здивовано видав той.
-Екстрасенс я, - вирвалось в мене, а потiм подивившись на хлопця я ледве вимовила, - що?!
-Ох, - тяжко зiтхнув хлопець i скинув куртку. Я хотiла сказати, щоб вiн негайно ж її на себе натягнув, але потiм взагалi впала в ступор коли за спиною хлопця розпростерлись бiлоснiжнi крила. Вiн притиснув мене до себе i зiрвався з мiсця, злетiвши, вiд чого я ледве не закричала. Закривши очi я старалась не панiкувати, а коли вiдкрила ми стояли вже на балконi моєї квартири. Обережно вщипнувши шкiру на руцi я зрозумiла, що це не сон. Певно, це було надто для мене i я втратила свiдомiсть. Прокинулась же я коли вiдчула рiзкий запах нашатирю. Мого ангела, виявляється, звати Ростислав. Вiн вiдпоїв мене заспокiйливим i пiсля цього я змогла трохи розслабитися. Коли вiн вирiшив ще чимось довести, що вiн ангел,я одразу ж вiд цього вiдмовилась запевнивши, що вiрю, бо знала що моя психiка може не витримати ще одного подiбного навантаження. Виявляється, iнколи їх, тобто ангелiв, вiдпускають на деякий час до людей. Заспокiйливе подiяло, та й бачила я забагато, що б не повiрити. Ми разом приготували страви i сiли за святковий стiл. Вiн пригадав всi мої дитячi витiвки, дав деякi настанови i попередження на майбутнє. Я ж сказала йому, що б вiн був бiльш уважний. Пiсля бою курантiв мене зморило в сон. Майже заснувши, я вiдчула, як хтось накинув на мене теплий плед i, нiжно поцiлувавши в лоб, з шурхотом зник. Зранку я прокинулась вiд гавкiту. Спочатку я змахнула все на сон, бо в мене не було жодної тварини в квартирi. Вiдкривши очi я не повiрила тому, що побачила - бiлоснiжне цуценя предi мною тупотiло маленькими лапками, а до його нашийника був прив"язаний маленький згорток паперу. Розгорнувши його я прочитала лише декiлька слiв: "Не забувай, я завжди поруч. Твiй ангел".