Невисокий, темноволосий чоловiк у темно-зеленому захисному костюмi увiйшов у невелике примiщення - "дiм" . "Дiм" складався з 2-х маленьких кiмнат, якi бiльш нагадували склади, вони були роздiленi аркою. В однiй кiмнатi було лiжко, стiл i два стiльця, вiдео-вiкно i вiртуальний вхiд також були тут, заме через цей вхiд i ввiйшов чоловiк. А у iншiй - найбiльша цiннiсть, - горщик з справжнiми квiтами незабудками i 3 колоски. Це все, що вдалося зберегти пiсля Кiнця.
--
Люба, я прийшов! Ти як? Тобi вже краще?
Чоловiк пiдiйшов до лiжка де сидiла дiвчина i обiйняв §§. Дiвчина подивилася на нього i всмiхнулася. Вона була теж невисокою, свiтле волосся красиво спадало на §§ спину. Вона була б схожа на прекрасну царiвну, якби не §§ хвороблива блiдiсть.
Юнак, дивлячись на дiвчину, теж всмiхнувся.
--
Рiдна моя, ти не уявляєш! Сьогоднi у нас буде все, що потрiбно, привезли бiльше припасiв, нiж завжди. I тому зайшовши до складу я побачив, як...
Хлопець продовжував щось говорити, а дiвчина, встала з лiжка, пiдiйшла до горщика i почала плакати. Вона так довго не плакала... Вона лила сльози не вiд радiацiйного дощу чи смогу, а по-справжньому, вiд болi i безсилля. А §§ сльози поливали квiти...
--
Кохана! Що трапилося? Чому ти плачеш?
--
Це все не правильно! Не-пра-виль-но!!!
--
Що не правильно?
--
Як ми живемо!
--
А як ми живемо?
--
Ми втратили усе що мали. А що отримали? Кисень у пляшках, харчування у тюбиках i постiйний контроль. Усе синтетичне, нiчого справжнього. Навiть ми - вже не справжнi.
--
Люба, заспокойся.
--
Нi не заспокоюсь! Ти не розумiєш, ось ранiше...
--
Що ранiше? Що? Мила, я не знаю, що було ранiше.
--
Ранiше все було справжнє! Справжня жа, повiтря, сонце( а не ця сiра пляма), земля...
--
I грошi! Грошi, грошi, грошi... Усi тiльки про них i говорили. Усе мало свою цiну. Люби платили навiть за землю. Землю! За цей безцiнний подарунок, який був даний нам.
А почуття! Вони були не справжнi, награнi, купленi... Усмiхнешся цьому - отримаєш 200, заплачеш ось перед цим - 300, а якщо добре все зробиш - то можеш отримати навiть 1000. Цього ти прагнеш! Продавати душу за кольоровi папiрцi.
--
Нi.
--
Зараз люди змiнилися. Їх змiнив Кiнець. Тi, хто вижили, назавжди втратили iнтерес до грошей. I закiнчились усi вiйни i конфлiкти, голод i розруха, хвороби i епiдемi§. Ми всi об'єдналися, щоб прибрати наслiдки Кiнця. Але за цей мир i спокiй ми сплатили сповна. Десятки тисяч жертв, кисень у пляшках, харчування у тюбиках, несправжнє сонце, повiтря, небо. Але ми на кiнець отримали те чого прагнули i то чого йшли.
--
Можливо, саме цього прагнули люди, якi спричинили Революцiю. Ти ж пам'ятаєш, в них ще прапор червоного кольору був.