Аннотация: Рассказ на украинском языке на ту же тематику что и всегда. Постарался выдержать стиль и идеологию украинской литературы 19 века.
Галька працювала зранку до ночi. Батько помер рано залишивши семеро дiтей. В свої 15 рокiв Гальцi приходилося працювати на всiх. Мати ходила на панщину, а для того щоб жити приходилося обробляти власну землю. Крiм того необхiдно було прибирати в хатi, рубати дрова, варити їжу, обпирати молодших братiв i сестер. Найстаршим з них, близнюкам Петровi i Оксанi було по 10 рокiв. Вони допомагали чим могли. Гальку не можна було назвати красунею. Дебела i ширококоста вiд природи, завдяки важкiй працi, вона стала ще сильнiшою. В свої 15 Галька виглядала рокiв на 22-23, а важила трохи бiльше 4 пудiв. Проте роботяща i сильна, вона була би хорошою дружиною для тяжкого селянського життя.
Недiля - єдиний день вiльний вiд панщини. Коли усi вiдпочивали i ходили до церкви, Галька працювала на полi з матiр"ю доки свiтило сонце. А коли темнiло, i хлопцi з дiвчатами збиралися на вечорницi, Галька прибирала i варила їсти. За роботою вона не бачила свiту.
В одну з таких недiль, через поле проїжджав молодий панич. Вiн звернув увагу на Гальку i сказав що саме така служниця йому потрiбна. "Паночку, не забирайте в мене єдину опору! Вона найстарша, а крiм неї ще шестеро маленьких!", - впала йому до нiг Галчина мати. "Не плач, стара, в мене їй краще буде", - сказав панич i кинув їй мiшечок з монетами. "Нагодуй дiтей!". Стiльки грошей Галька нiколи не бачила. На них можна було не те що жити сiм"ї кiлька мiсяцiв, але i справити хату. Їй нiчого не залишалося як пiти за паничем, адже вiн мiг забрати Гальку просто так.
Кiмната панича була бiльша нiж вся хата, в якiй жила сiм"я Гальки. Всерединi стояв великий стiл, а в кутку лiжко, яке закривалося завiсою, шафа з одягом i шафа з книжками. На стiнах висiла зброя: шаблi, пiстолi, рушницi, луки, сагайдаки зi стрiлами i багато iншого. Октавiй, так звали панича, наказав Гальцi нагнутися, i коли вона виконала його наказ, скочив їй на спину. Гальцi ранiше приходилося катати на собi братiв i сестер, i хоч панич важив бiльше за брата Петра, i бiльше за саму Гальку, пудiв чотири з половиною, вона витримала. Октавiй проїхав верхи на Гальцi чотири рази навколо стола, i звелiв везти його до крiсла. Вiн сiв у крiсло, а Гальку посадив на пiдлогу. Одну ногу панич поставив на спину Гальцi, а другу на голову. Їй було неприємно, але вона мусила коритися. Голодну Гальку дратували запахи зi столу, проте вона не насмiлювалася сказати нi слова. Панич взяв рукою кусок м"яса i кину Гальцi в рот, але при цьому змусив її пiдстрибнути. Тодi вiн наказав їй вiдiйти в сторону i кинув наступний кусок, вимагаючи в Гальки зловити його ротом на льоту. Їй не вдалося i Октавiй засмiявся: "Iди поїж, ти все-таки кобила, а не собака." Голодна i втомлена, Галька накинулася на їжу, якої вона нiколи не пробувала. Панич смiявся, дивлячись на її апетит. Проте стiльки їжi навiть Галька не могла з"їсти. Панич дiстав годинник. Галька знала що це, але зблизька нiколи не бачила. За таку рiч можна було купити цiле село. Панич вiддав його Гальцi: " Тепер вiн твiй, i ти повинна завжди приходити в той час, коли я накажу. Зараз можеш iди до матерi, занеси їй залишки їжi, а завтра в сiм ранку, ти повинна чекати в мене бiля дверей. Накажу вартi тебе пропустити."
"Наша доля коритися, - сказала мати Гальцi, а наш панич не найгiрший. Сусiднiй пан, заради розваги, засiк батогом молоду дiвчину до смертi." Дiти ж наминали принесену їжу, аж за вухами лящало, i з заздрiстю дивилися на годинник. Заплаченi за Гальку грошi мати не потратила на їжу, їх хата скоро розвалиться i жити стане нiде. А на цi грошi можна купити нову.
У панському лiсi Октавiй скочив на спину Гальки i змусив її бiгти. Вiн бив її батогом, але не сильно, можна було терпiти. Панич любив коней, i Галька не була винятком. Вона вiдчула його збудження. Панич наказав Гальцi зупинитися i встати навколiшки. Тодi їй прийшлося взяти в нього в рот. Її цнотливiсть повставала проти цього, їй було бридко, але Галька була власнiстю панича i вiн мiг роби з нею все що захотiв би.
Щодня панич їздив верхи на Гальцi по своєму маєтку. Нiхто цього не бачив, панськi розваги не для хлопських очей. Галька привикла. Вона їла з панського столу, часто отримувала в подарунки те що набридло паничу, i не мала нiякої роботи. Її сильне тiло вимагало навантажень, i Гальцi вже подобалося катати панича.
Панич пiд"їхав до озера. Там вiн наказав Гальцi роздягнутися, i роздягнувся сам. Ранiше Галька б засоромилася, а зараз їй було байдуже. Панич не проявляв iнтересу до її дiвочостi, тiльки заставляв брати в рот. Галька привикла i вже не бридилася. Октавiй осiдлав Гальку i в"їхав на нiй в озеро. Там вiн почав мити її власноручно, не злiзаючи, i гратися її волоссям як кiнською гривою. Награвшись, панич виїхав на берег, i погнав Гальку бiгом щоб зiгрiтися. Вiд голого тiла пiд собою Октавiй збудився i Погнав Гальку знову в озеро. У водi панич сiв їй на плечi обличчям до неї i вставив їй в рот. У водi Гальцi було легко, але вона справилася би i на повiтрi.
Октавiй був вправним вершником. Вiн мiг триматися на Гальчинiй спинi одними ногами, без її допомоги. Вiн навчив Гальку стрибати через перешкоди та iншим фокусам. Одного разу до Октавiя приїхали iншi пани i паничi. Вiн похвалився їм своєю iграшкою. На другий раз пани приїхали з своїми крiпачками, високi i товстi, тi важили по п"ять i бiльше пудiв. Стежки в парку були готовi до скачок. Панич осiдлав Гальку. Їй було смiшно дивитися на своїх неповоротких суперниць. Однi з них падали пiд вагою меншою за власну, iншi шпортались, третi губили вершникiв. Галька легко обiгнала всiх. Стрибати з вершником через перешкоди крiпачки взагалi не вмiли. Тодi власник найбiльшої з них запропонував пограти в кiнний бiй. Вiн надiявся на вагу. Октавiй не даремно так довго об"їжджав Гальку. Вони добре вiдчували один одного. Галька, iз спритним Октавiєм на спинi легко перемогла важчих суперниць.
Йшли роки. Сiм"я Гальки жила в найкращiй хатi в селi, Галька в палацi, в сусiднiй з паничем кiмнатi. Вiн мiг викликати її будь коли. Гальцi хотiлося чоловiка. Їй було 18 рокiв, а вона залишалася незайманою. Здорова Галька запала в серце панському конюху Iвану. Йому боляче було думати що Галька спить з паничем. Вiн не знав, як близько Галька до тих з ким вiн працює щоденно. Панич i сам думав за кого видати Гальку замiж. Iван пiдходив. Це було ще одною розвагою для Октавiя - одружити конюха з панською кобилою.
Iван не вiрив своєму щастю - йому дiсталася та про кого вiн мрiяв. Бiльше того - дiсталася незайманою. Для чого вона була потрiбна паничу вiн так i не зрозумiв. Галька жила з Iваном у видiленiй їм кiмнатi в будинку для слуг, але тiльки тодi коли Октавiй був зайнятий. В iншi днi вона жила в своїй кiмнатi в палацi. Пiсля одруження справи Iвана налагодилися. Галька приносила їжу, грошi, одяг. Але йому не подобалося що Галька там мало проводить часу з ним. Вiн не насмiлювався сказати нiчого паничу, але одного разу зiрвав злiсть на Гальцi. "Що робить з тобою панич?", - закричав Iван. "Не твоє дiло!", - огризнулася Галька. Вiн хотiв її ударити, та Галька схопила його за руки i кинула на пiдлогу. "Не лiзь не в своє дiло! В дiм все приношу я! Згадай як ти жив без мене!", - кричала Галька. "Галю, я кохаю тебе, менi не потрiбне твоє багатство, моє серце обливається кров"ю коли я думаю про тебе i панича.", - стогнав Iван. Цi слова розчулили Гальку. Вона пiдвела його, взяла на руки i понесла в лiжко. "Не журися Iванку, панич хизується моєю силою перед iншими паничами. Для цього вiн годує i тренує мене.", - заспокоювала вона Iвана. Бiльше йому знати було непотрiбно.
Галька приходила i до матерi. "За що тобi панич так багато платить?", - спитала сестра Оксана. "А от за що!", вiдповiла Галька, i скочила їй на спину. Тринадцятирiчна Оксана окрiпла на панських харчах. Вона не впала пiд дебелою Галькою. В дитинствi старша сестра катала меншу, тепер вони помiнялися. Оксанi сподобалося, а Галька добре знала як себе вести. Вона стiльки катала на собi панича, що могла сама бути вправною вершницею. Галька бiльше не упускала можливостi покататися на сестрi. Вона отримувала задоволення вiд вiдчуття молодого тiла пiд собою. Тепер вона краще розумiла Октавiя.
Галька вiдчула, що не зможе бiльше катати панича. Вона завагiтнiла. Як сказати про це Октавiю? Прийшлося наважитися. Паничу це не сподобалося. Вiн привик до Гальки. Де йому взяти нову кобилу. Але ж сам видав її замiж. "Якщо на це панська ласка, у мене є молодша сестра, я можу її привести.", - запропонувала Галька. Октавiй погодився. Це краще нiж шукати самому.
Оксана не справила враження на панича. Тринадцять рокiв, три з половиною пудiв. Чи зможе вона довго катати вершника, який важить майже 5 пудiв? Та коли вiн осiдлав дiвчину, то був приємно вражений. Об"їжджена Оксана майже не поступалася Гальцi. "Хитра ти Галько, засмiявся Октавiй, вмiєш догодити своєму пановi!"
"Дивнi вони пани, i розваги їх дивнi.", - думала Галька дорогою додому. У неї почнеться нове життя. Можливо через деякий час вона зможе повернутися. Їй пощастило: бути панською кобилою набагато краще нiж крiпачкою.