ЩоночЄ бачу тебе в снах, 
Ѓ що зробити я не знаю.
СпускаЊ вЄЏ, наче птах,
НЄч темна,знову засинаю. 
Я знову бачу увЄ снЄ 
Нестрмний подих, рухЄв нЄжнЄсть...
Чи Њ щось гЄрше на землЄ, 
НЄж мрЄями себе знов тЄшить?
Як завжди нЄч спускаЊ вЄЏ 
На зморений вЄд сонця день.
Крадуться сновидЄння-мрЄЏ
Ще не завершених пЄсень.
Ѓ ти приходиш неодмЄнно
До мого храму небуття.
В твоЏх обЄймах я покину
Цю землю, навЄть, це життя.
Забуду все, що мала знати:
Я в цьому свЄтЄ не живу.
Тепер пташина я крилата,
У небо зоряне лечу.
Там серед тЄл небесних знову
Я дочекаюся тебе.
Не зрозумЄЊ нашу мову 
НЄхто земний. НЄхто,лише
той хто кохав,хочиби раз,
Як я кохаю ще тебе...
Я довго не забуду нас, 
А ти не забувай мене.