Вiдпусти мене, вiдпусти,
доки зовсiм мене не приборкав.
В щiльних корках стоять мости,
й вiдчуття, нiби в мозку корка.

Напiвзимова дивна пора
все нiяк не припинить знущатись,
i повiльно тече до Днiпра
вкритий мокрим снiгом Хрещатик.

Струм людський у проблемах своiх
теж нi на хвилину не вщухне -
течiя посеред течiї,
безперервний рух серед руху.

Плюс один, або мiнус один -
коливається градус в повiтрi.
I здається, що тiльки з води
створене все у свiтi.

Плюс один, або мiнус один -
як менi цей день рахувати?
До життя як вiдноситься вiн -
викреслити, чи додати?

Плюс один, або мiнус один -
крок вiд тебе у невiдоме.
Варто трiшечки вiдiйти -
тягнеш знов, як до рiдного дому.

Все ще мiцно утримуєш ти
обiймами, вже непалкими.
Вiдпусти мене, вiдпусти.
Хочу я попрощатися, Київ.