Кожен день виходячи на вулицю нас зустрiчає Сiре Мiсто. Воно таке одноманiтне та безбарвне, однаковi будинки, вулицi, машини... В Сiрому Мiстi живуть Сiрi Люди з пустими серцями.
Чи це мiсто саме по собi таке чи його зробили таким люди? Ми бачимо одноманiтнi будинки, в то й iнодi не помiчаємо i їх. Ми спiшимо по своїм справам i не бачимо, що мiсто може бути насправдi кольорове. Що воно зелене i прикрашене гарними будинками. Нас цiкавлять унiкальнiсть архiтектури iнших мiсць i перестали бачити красу у тому, що оточує нас кожного дня. Ми не знаємо що те, що знаходиться у рiдному мiстi унiкальнiше за всi архiтектурнi споруди свiту. Тому для нас воно Сiре Мiсто.
Але все починається з душ людей. Звичайно, кожна унiкальна. Але коли вони зливаються, то це душi Сiрих Людей, одноманiтних i нецiкавих. Вони в масi втрачають свою iндивiдуальнiсть, вони стають всi на одне лице. Коли ти потрапляєш в натовп, то ти не задумуєшся, як унiкальна людина, що стоїть поряд. Можливо, непомiтний хлопець має великий талант i скоро стане видатним музикантом, або та бабця в молодостi була танцюристкою. Але нас не цiкавить, ким буде той хлопець або ким була та бабця. Ми їх навiть не помiчаймо.
Звичайно, у людей є багато iдей, як видiлитися з натовпу. Але всi вони практично зводяться до зовнiшнього вигляду. А насправдi ж видiлятися треба iншим. Видiлятися треба своєю iндивiдуальнiстю i талантом, а не виглядом. Видiляючись зовнiшнiстю людина стає частиною iншого натовпу. Нажаль, всi люди якими б унiкальними вони були є частиною великого натовпу Сiрих Людей.
В Сiрому Мiстi всi живуть за правилами. Всi встають в приблизно в один i той самий час, їдуть на роботу чи на навчання, повертаються додому... Навiть вiдпочивають за правилами i кохають теж за ними. I цi правила створюють неймовiрний хаос. Цi правила ви не знайдете в жодному збiрнику законiв, за їх невиконання не сажають у тюрму. Але згадайте, скiльки речей ми робимо, бо "так треба". Сiрi Люди не чують голос свого серця, бо вони чують голос грошей та задоволення. Ми приймаємо те, що прийнято до нас.
Можливо нам потрiбно замислитись, що треба саме нам. Що допоможе нам видiлитись. Унiкальний в кожної людини смак, бо не може щось подобатись всiм. Цей смак найбiльше проявляється в культурi. Багато можна сказати з того, дiзнавшись, що конкретна людина любить, яку музику слухає, якi дивиться фiльми i т.д.
Але iнодi смак - не є показником унiкальностi. Часто людина примушує подобатись собi щось, бо це модно чи воно подобається її друзям. Це найтиповiший представник Сiрих Людей. На мою думку, мода взагалi вбиває культуру i вiдбирає її унiкальнiсть. Вона дає поштовхи для створення чогось нового, але скоро воно загубиться i стане одним iз тисячi, а скоро i кане в забуття. I це стосується багатьох речей. Ми пам"ятаємо лише тих, хто був першим, а iнших знали лише у свiй час.
Не можна примусити людинi подобатись, не можна примусити покохати, людина сама себе не примусить, вона може вдавати та говорити будь-що, але це буде самообман. Iз Сiрої Людини важко зробиш унiкальну, а от навпаки зробити дуже легко. Бо так легко загубитися в натовпi, пiддатися чужiй волi i смакам.
Сiрому Мiсту потрiбнi Кольоровi Люди, якi розфарбують його своєю унiкальнiстю. Якi побачать всю красу мiста. Якi проходячи мимо будуть бачити красу Мiста i вiдчувати його внутрiшню мелодiю, яка буде спiвзвучати з темпом серця.
Я вiрю, що, так само, як кожна людина має свою "другу половинку", так само i людина має Своє Мiсто. Деякi народилися вже в своєму мiсцi, деякi переїхали туди згодом, деякi просто побували, а деякi i взагалi не вiдвiдали всього мiста. Своє Мiсто - це те мiсце, де ти вiдчуваєш себе самим, тeбе радує кожен куточок, кожна цеглина в будинках. Своє Мiсто для людини найкраще з помiж усiх. В ньому живуть найкращi люди, в ньому створюються найкращi картини, його музика теж найкраща.
Своє Мiсто - це необов"язково великий мегаполiс, центр культурного життя. Це може буди маленьке мiстечко чи навiть село, де мальовничi краєвиди викликають неабиякий захват. Головне, саме в Своєму Мiстi живе твоя душа i вона його не покидає.
Але нажаль, час - великий ворог. Вiн ворог всього, бо нiчого вiчного немає. Колись все одно має щось закiнчитись. Все має всiй початок i вiдповiдно мають свiй кiнець. Вмирають видатнi люди, руйнуються красивi будинки. Трохи довше живуть визначнi лiтературнi твори, прекрасна музика, але все одно поступово все забувається. Навiть мова може забутись.
З часом приходить звичка. I ми перестаємо помiчати унiкальнiсть Свого Мiста i воно знову перетворюється на Сiре Мiсто, одноманiтне i таке звичне. Вже не радують око пейзажi, та не помiчаєш музики. Тому часу треба боятися. Те що звичне нам бiльше не миле. Але коли ми вiд"їдаємо чи не тягне нас знову туди, де твоя душа. В те саме звичне мiсце, бо лише там спокiй.
Головна прикраса мiста не будинки i не вулицi. Кольоровi Люди не можуть жити в Сiрому Мiстi. Так само i Сiрi Люди не житимуть в Кольоровому мiстi. Саме люди роблять мiсто унiкальним, вони прославляють його. Кожне воно саме по собi унiкальне, кожен населений пункт, так само як має свою назву, має свою унiкальнiсть i перш за все вона виражається у людях. Наприклад, що говорять про села. В одному селi живуть роботящi люди, в iншому найгарнiшi дiвчата... Так само i мiста. Десь є знаменитi галереї, красивi будинки, а iншi знаменитi тим, що там народився чи живе знаменитий музикант художник чи .... .
Своє Мiсто - це i добро, i зло. Його негативнi якостi, те що воно хапає в свої руки i не хоче вiдпускати попри твої бажання, воно встановлює для тебе свої правила за якими маєш жити. Воно - це хаос, в якому ти проречений жити i звiдти ти вже не втечеш.
Одне й те саме мiсто може бути рiзним. Це дивлячись з якого погляду дивитись. Це вже не прояв iндивiдуального смаку, це пряв власних почуттiв. Це як кохання. Тобi може подобатись один тип, а по-справжньому кохаєш щось протилежне i нiчого не можеш подiяти з своїм серцем i тiлом, що рветься назустрiч. Так само тобi до душi припаде Сiре Мiсто, але для тебе воно буде Кольоровим Мiстом. Непомiтне i нiчим не визначне мiсце залишить слiд у твоєму серцi. Так само навпаки можна не побувати в найдзвичайному мiстi, куди рветься купа туристiв, але помiтити в ньому лише бруд та смiття.
Тож треба старатися бути унiкальним i неповторним i помiчати це в iнших людях i бачити навкруги лише Кольорове Мiсто.