"Шлях нашого життя"
Настала нiч... Безжальною ходою
Йде темнота - холодна i нiма!
Закривши все мов чорною водою
Вона з усього фабри цвiт знiма.
I серед чорних, непiддатних силi,
Гiр непохитних, серед мертвих стель
Йдемо Ми, голови вже сивi
Бо ми йдемо, не знаю скiльки днiв.
Про нас давно вже всi позабували,
А ми йдемо не знаючи куди;
Колись ми чули, жили i спiвали...
...Тепер йдуть тiнi, не збавляючи ходи.
Колись ми були свiжi i завзятi,
Тепер ми гiрше мертвих, хоч живi.
Ми силою якоюсь були взятi
На чорний шлях, який вбиває всiх.
Крiзь дощ i снiг, крiзь чорний вiтер, холод,
Крiзь смерть йдемо пiд звук чужих команд.
Всiма забутi ми. I смерть нам солод.
Але йдемо, забувши бiль та страх.
I вiримо - шлях темряви минеться,
Коли пройдемо -  буде все як в снi,
I сонце щастя мило усмiхнеться,
Бо ми пройшли той шлях, пройшли однi.
I ми, забувши все, крiм того шляху,
Йдемо вперед, не знаючи : Коли
Ми дочекаємось святого знаку,
Що незважаючи на все той шлях пройшли?...