Масляк Петро : другие произведения.

Но§в ковчег дурнiв

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:

  
   Но§в ковчег дурнiв
   Петро Масляк
   Я дурень сам - Петро Масляк
   Менi стукнуло 65 рокiв i я вперше серйозно замислився над сво§м i чужим життям. Був благословенний кiнець травня. Моя улюблена пора року. I не тому, що я в нiй народився 65 рокiв тому. Зовсiм нi. Щось таке зi мною трапилося, для мене не вiдоме i незрозумiле. Якийсь такий перелом. Щось дивне i невловимо внутрiшньо глибоке опанувало мною. Його не можна описати словами, його можна лише вiдчувати.
   Уявляю пiднятi вiд здивування брови читачiв: i оце цей дiдусь лише в 65 рокiв замислився над сенсом життя? А як вiн жив до того? Та людей ця проблема цiкавить i хвилює вже зi шкiльно§ лави. От чудасiя! А ще професор i доктор наук. Ганьба. Не поспiшайте з висновками. Для того, щоб ви на серйозному рiвнi розiбралися з якоюсь проблемою ви повиннi мати для цього певний i достатнiй масив iнформацi§ про не§, а по-друге, володiти якимось досвiдом §§ вирiшення. В 20 рокiв ви скiльки завгодно можете розмiрковувати про сенс вашого життя, але у вас немає про це життя нi необхiдно§ iнформацi§, нi життєвого досвiду, як це життя ефективно органiзувати. Лише з набуттям знань про власне i чуже життя, в процесi багаторiчного спiлкування з людьми, протяжного життя у шлюбi, роботи в тiй чи iншiй органiзацi§ чи установi ви можете отримати необхiдний масив знань для того, щоб не лише зробити якiсь висновки про власне життя-буття, але й порадити в цьому сенсi щось iншим. Звичайно, що специфiка життєвого досвiду людини має тут дуже велике значення. I все iнше, включаючи те, де ця людина народилася, виросла i прожила все своє життя теж необхiдно враховувати.
   Тому менi, воленс-ноленс, треба тут дещо сказати про себе. Не ради самореклами, а тому, що те, про що йтиметься далi, крiм загальнолюдських порад, якi знадобляться будь-кому, буде мiстити i специфiчнi поради, якi стануть в нагодi лише певному колу людей. Це цiлком закономiрно, так як радити жити так як я фермеру чи водiєвi тролейбуса, або ж домогосподарцi чи торговцю на ринку не має сенсу. В професiйно-житейському розумiннi, звичайно. Тому коротко про себе.
   Зi школи я мрiяв стати науковцем. Любив iсторiю i географiю, але остання все ж перемогла. Тепер я розумiю власний пiдсвiдомий вибiр. Все в цьому свiтi вiдбувається в двох вимiрах - просторi i часi. Простiр - це географiя, час - iсторiя. Недаремно вiдомий французький географ i за сумiсництвом iдеолог анархiзму Елiзе Реклю писав, що iсторiя - це географiя в часi, а географiя - iсторiя в просторi. Але мене тодi полонив маловiдомий вислiв Наполеона: географiя - це доля. I так заволодiв моєю уявою, що я з невеликого полтавського курортного мiста двiчi §здив на республiканську олiмпiаду юних географiв-краєзнавцiв i навiть перемiг там. Перемiг, отримав в нагороду фотоапарат i путiвку до туристичного табору в Карпатах , а також запрошення вступати до Ки§вського державного унiверситету iменi Тараса Шевченка.
   В далекому 1966 роцi я став студентом столичного унiверситету, його географiчного факультету. Обрав спецiальнiсть економiчна i соцiальна географiя, яка реально стала економiчною, соцiальною, полiтичною i в певнiй мiрi екологiчною географiєю. Така незвична унiверсальнiсть обраного фаху стала менi в нагодi на все життя. Я вивчав всi основнi сфери життя суспiльства, але не глибоко. Мабуть недаремно один географ пожартував, що географiя є поверховою наукою про поверхню Землi. Плюсом унiверсалiзму завжди є можливiсть розвивати в собi притаманнi людинi унiверсальнi здiбностi сприйняття життя, яке саме по собi є найунiверсальнiшою рiччю у свiтi.
   В подальшому моя доля додала до цього унiверсалiзму вже свою лепту. Пiсля закiнчення унiверситету я працював 7 рокiв у середнiй школi, де пройшов доволi суворе випробування дiтьми вiд шостого до одинадцятого класу. Потiм поступив до аспiрантури Академi§ наук, де займався в основному прикладними дослiдженнями з територiально§ органiзацi§ машинобудування Укра§ни. Мiсяцями "товкся" в Москвi, збираючи в союзних машинобудiвних мiнiстерствах матерiал для кандидатсько§ дисертацi§. Через сiм рокiв у 1984 роцi перейшов на роботу до рiдно§ альма-матер, де працюю i донинi. В перiод найбiльшо§ скрути в 90-х роках пiдпрацьовував в кiлькох економiчних унiверситетах, викладаючи розмiщення продуктивних сил, регiональну i свiтову економiку, а також кра§нознавство. Декiлька рокiв очолював заснований мною вiддiл геополiтики та геостратегi§ Нацiонального науково-дослiдного iнституту укра§нознавства. В 1993 роцi захистив докторську дисертацiю на тему "Машинобудування в господарських комплексах: теорiя i практика територiально§ взаємодi§".
   Написав понад 500 наукових робiт (пiсля 500-§ роботи втратив всякий iнтерес до об лiкування §х кiлькостi), понад 200 публiцистичних статей (переважно геоекономiчних, геополiтичних i футуристичних), понад 10 романiв (в основному в жанрi реалiстично§ фантастики). На всяких зустрiчах мене просили навчити життю, особливо молодь. Я вiджартовувався, що й сам не знаю, як правильно жити, то чи маю я право вчити iнших. Читайте мо§ романи, казав я студентам, там все є, навiть секс. Одна "педагогiчна дама", доктор наук, яка все життя вчила молодь уму-розуму, переказала менi через знайомих, що вона нiколи не повiрить, що така завжди серйозна, виважена i толерантна людина як я, могла написати в романах таку "порнуху". На це я завжди вiдповiдав, що теж колись був молодим, навiть студентом, хоча в це нинi, дивлячись на мене, важко повiрити. Закохувався сам i в мене теж закохувалися, що є цiлком природним i нормальним явищем. Жоден з класикiв педагогiчно§ науки нiколи не виступав проти кохання чи статевих вiдносин мiж чоловiками i жiнками.
   Я одружений i прожив зi своєю дружиною вже майже 40 рокiв. Не знаю, як §й вдавалося всi цi роки терпiти таку людину, як я, але факт залишається фактом. Хто §х розбере цих жiнок. Я вже давно б забiг куди подалi, якби в мене була дружина з таким характером як у мене. Геро§чна жiнка з безмежним терпiнням. У нас двоє дiтей. Є вже i онуки. Тому вважаю, що саме прийшов той час, коли я, знахабнiвши до краю, вирiшив, що можу вчити жити iнших. Хто хоче вчитися i кому це цiкаво, а може й корисно. Тепер, коли до мене в черговий раз причепляться з вимогою, щоб я навчив §х тому, як стати таким, яким став я, чого я нiкому не пораджу i не побажаю, з легким серцем вiдсилатиму всiх спраглих до цiє§ книжки.
   То яким треба бути чи ким треба стати, щоб бути успiшним i щасливим. Чи обов"язково успiшна людина є щасливою? Звичайно, що нi. Тому ми роздiлимо цю книжку на два основних роздiли. Перший буде називатися: як бути успiшною людиною, другий - як стати щасливою людиною. Почнемо з першого.
  Роздiл I.
  Як стати i бути успiшною людиною
   Прочитавши вiдповiднi книжки, якi радять нам бути успiшними, ми зi здивуванням прочитаємо, що для цього треба бути людиною сильною, розумною, вольовою, працьовитою, чесною та ще й вiрити в Бога. I всi чомусь з цими твердженнями погоджуються. Мабуть виключно з чисто маразматично§ так звано§ полiткоректностi. Однак, мiй власний життєвий досвiд всi цi твердження ставить пiд великий сумнiв. За свiй вже доволi поважний вiк я зустрiчав успiшних людей, якi були слабкими, нерозумними, безвольними, ледачими, безчесними та ще й ате§стами. Вiзьмемо для прикладу вiдомих всiм в Укра§нi персонажiв з Верховно§ Ради чи уряду. Тако§ кiлькостi наймерзеннiших в усiх сенсах персонажiв, якi нiби в Кунсткамерi зiбралися на самiй верхiвцi влади, тобто загальновизнаного символу життєвого успiху, ви не знайдете бiльше нiде.
   Думаю що i ви, озирнувшись довкола себе, теж можете таких людей виявити. Справа зовсiм в iншому, успiшною людиною, волею долi, може стати будь-хто, просто в людей сильних, вольових, розумних шансiв стати успiшними бiльше, нiж в iнших. Це дiйсно так. Але не варто забувати ще й про час, в якому ми живемо i який виставляє для людей життєвi орiєнтири. Цiлком можливо що це час дурня, час збоченця, час ворога народу тощо. Саме таких, з дозволу сказати, персонажiв, як i лайно, хвиля закономiрно виносить на саму поверхню. Але такий життєвий успiх є вiдносним. Для лiквiдацi§ всього вiджилого, складання на нього "розстрiльних спискiв", весь непотрiб має "засвiтитися". А це можна зробити лише за умов, коли все вiджиле i позавчорашнє буде сконцентроване в одному мiсцi на поверхнi i вiддiлене вiд народно§ маси. Саме в такий час ми й живемо нинi. Влада в Укра§нi абсолютно вiдiрвалася i реально вiддiлилися вiд народу в будь-якому сенсi цього слова.
   Давайте спробуємо розкласти все по полицях. Напевно всiх людей, за §х вiдношенням до життєвого успiху можна подiлити на три групи: людей сильних, але до яких доля непривiтна щодо життєвого успiху; людей цiлеспрямованих на життєвий успiх незалежно вiд життєвих обставин; людей слабких, але улюбленцiв долi. Однак, перш нiж говорити про речi конкретнi, звернемо нашу увагу на речi загальнi.
   Очевидно, що будь-яка людина мiстить в собi чотири сутностi. Фiзичну (тiло), iнтелектуальну (мозок), емоцiйну (серце i нервову систему), духовну. Що таке наше тiло ми знаємо i вiдчуваємо. Фактично ми з вами протягом всього нашого життя найбiльше турбуємося i пiклуємося саме про своє тiло. Бережемо його, лiкуємо, миємо, одягаємо, тренуємо тощо. Значно менше ми турбуємося про власний iнтелектуальний розвиток, ще менше - про емоцiйний стан. I нарештi, про це знає кожний, поклавши руку на серце, ми найменше переживаємо про свiй душевний стан, головну iпостась, тобто сутнiсть, основу людини, §§ безсмертну душу. У надлюдини майбутнього, якщо людство зможе зберегти свiй рiд на Землi, все буде навпаки.
   Це не говорить про те, що люди майбутнього будуть якiсь там нечупари, якi не звертатимуть увагу на своє тiло. Просто будуть створенi iнтелектом i волею людини всi умови для пiдтримання людського тiла в потрiбних кондицiях, а весь вивiльнений час буде спрямований на розвиток душi, iнтелекту i позитивних емоцiй.
   Весь свiй iнтелект, всю свою волю бiльшiсть людей спрямовує на досягнення життєвого успiху, який розглядається як створення якнайкомфортнiших умов для iснування нашого смертного тiла. Хiба не так? Ми не знаємо, навiщо живемо на цьому свiтi, навiщо заробляємо грошi, iнодi мiльярди доларiв, якi не здатнi забрати з собою на той свiт. Навiщо ж тодi так старатися? Невже нам не вистачить на життя одного мiльйона чи десяти? Чому треба все бiльше i бiльше? В чому полягає мета такого життєвого успiху? Побудувати палац на тисячу кiмнат в яких ми нiколи не будемо не те що жити, але й заходити до них? Покрити золотом пiдлогу в церквi? Купити патрiарху годинник за 200 тисяч доларiв? Чи може накупити золотих прикрас дружинi в кiлькостi, яку вона нiколи не встигне хоча б один раз вдягти на себе? Як там у нашого Вчителя i Пророка Тараса Шевченка.
  Один у одного питаєм,
  Нащо нас мати привела,
  Чи для добра, чи то для зла?
  Нащо живем, чого бажаєм?
  I не дознавшись помираєм,
  I покидаємо дiла
   Ми помремо, нас поховають, тiло згниє, а з ним i мозок-iнтелект та серце-емоцi§. Що ж тодi залишиться? Нашi справи на Землi, посадженi дерева, побудованi споруди, дороги, книжки, картини, кiнофiльми, дiти, онуки i правнуки, а також втiлена в них наша душа. Бо нiхто нам не скаже, в якiй частинi тiла вона гнiздиться. Ї§ там просто немає. Душа знаходиться з нами, але зовнi нас. Вона є аурою навколо нас, нашою славою, яку ми створюємо власними вчинками, добро i зло, посiяне нами за нашого життєвого шляху. Основою останнiх i є наше тiло, наш iнтелект i нашi емоцi§. Душа є своєрiдною нематерiальною захисною оболонкою людини, яка нас оберiгає або навпаки знищує.
   Розмножуючись, народжуючи дiтей, ми реiнкарнуємо власне тiло, передаючи сво§ гени нащадкам. Не мертвi воскресають тiлесно, це неможливо, а живi, даючи потомство. Фiзичнi, iнтелектуальнi, емоцiйнi страждання i переживання змiнюють духовну оболонку людини. Фiзичне, iнтелектуальне i емоцiйне вдосконалення вдосконалює i нашу безсмертну душу. Пiсля смертi тiла, iнтелекту i емоцiй людськi душi зберiгаються в своєрiдному просторi-егрегорi, де вони вiбрують у окремих частотах i цi сукупнi прагнення передаються на певних хвилях, впливаючи на долю сво§х тiлесних нащадкiв, своє§ кра§ни i нацi§. Звiдси походить i незрозумiле багатьом безсмертя Укра§ни i укра§нсько§ нацi§, яка пройшовши здавалося б нездоланнi життєвi обставини, тотальне винищення i голодомори знову вiдроджується до життя як птах Фенiкс.
   Успiх заради успiху нiчого не дає душi. Вiн має сенс лише тодi, коли накопиченi матерiальнi багатства i блага успiшна людина спрямовує для добра i вдосконалення iнших, з тих чи iнших причин менш успiшних людей.
   Ранiше знання i емоцi§ попереднiх поколiнь передавалися наступним лише невеликою кiлькiстю обраних людей, тобто знання йшли вiд обраних до обраних. Пiсля винайдення книгодрукування, а пiзнiше Iнтернету вони стали доступними будь-кому, хто здатний §х осягнути i засво§ти. В цьому сенсi можна нагадати слова французького мислителя Рене Генона: "Якщо iдея iстинна, вона належить всiм, хто здатний §§ осягнути. Iстинна iдея не може бути "новою", оскiльки iстина не є продуктом людського розуму. Вона iснує незалежно вiд нас, i все. що ми повиннi зробити, - це постаратися зрозумiти §§".
   Людський мозок не досконалий. Йому важко осмислити якусь цiлiснiсть. Нам набагато легше знайти сенс у тому, чого ми не бачимо. Ми iстоти виняткiв, а не правил. Осмислення цього твердження дуже важливе для досягнення життєвого успiху в його нинiшньому розумiннi.
   Ми бачимо недолiки в iнших людей, але не бачимо §х очевидних переваг. В цьому ж контекстi ми не помiчаємо сво§х недолiкiв, так як не маємо жодно§ уяви про власну особу. Ми не знаємо можливостей i особливостей свого тiла, iнтелекту, емоцiйно§ сфери i тим бiльше нiчого не вiдаємо про власнi душевнi сили. Ще менше ми знаємо про це ж поєднання в iнших людей. Тому нам нi з чим i нi з ким себе порiвняти. Вiдсутня порiвняльна база. Як же ми тодi можемо вдосконалюватися як особистостi. Хiба що фрагментарно: тiло, мозок, емоцi§.
   Вiд зачаття в тiлi матерi, а потiм пiсля народження в дитинствi i юностi ми розвиваємося. Потiм, протягом бiльшо§ частини життя, наше тiло деградує i старiє, а мозок i емоцiйна сфера накопичують життєву iнформацiю. Душа ж постiйно накопичує грiхи, якi руйнують мозок i спотворюють нашi емоцi§. При цьому грiх це не порушення якихось релiгiйних чи правових приписiв, якi придумали однi люди для контролю над iншими, а зовсiм iнше. Грiх - це те, що несе в собi зло для себе i iнших людей, суспiльства в цiлому. При цьому зло - категорiя дуже вiдносна. Все, що йде вiд нашо§ волi - добро, все, що йде вiд чужо§ волi - зло. Тут ми вже нiчого не вдiємо. Ми не здатнi вибирати мiж добром i злом, ми вибираємо мiж злом бiльшим i злом меншим, так як не всесильнi на цьому свiтi. Досягнути успiху на цьому свiтi - значить обрати для себе менше зло, залишивши iншим бiльше.
   Давайте подивимося на долi найуспiшнiших, в його нинiшньому розумiннi, людей свiту. Хтось каже, що це були найрозумнiшi люди, хтось заперечить, що вони отримали найякiснiшу освiту, ще один буде переконувати нас, що вони мали залiзну волю, будуть i такi, якi в основу успiшностi покладуть допомогу родини. В принципi можна знайти безлiч всiляких пояснень. Але головним з них є, на мою думку, те, що вони мали смiливiсть i навiть нахабство не маючи iнодi здавалося нiяких для цього об"єктивних i суб"єктивних пiдстав стати успiшними людьми.
   Авраам Лiнкольн мав страшенно сварливу дружину вiд яко§ вiн, людина, яка керувала великою державою i армiєю ховався, де тiльки мiг, мiсяцями не приходячи додому. Натомiть Президент Росi§ Борис Єльцин мав привiтну i люблячу дружину, яка вмiла прощати йому все. Здавалося б одному родина створювала всi передумови для того, щоб бути успiшним. А iншому навпаки. Однак, i той i iнший були успiшними. За часiв Радянського Союзу чисто випадково виявили керiвника великого будiвельного тресту, який зводив потужнi промисловi об"єкти в Сибiру, при цьому вiн не мав не те що будiвельно§ освiти, але й навiть не закiнчив середньо§ школи. Коли слiдчi запитали цього чоловiка, як йому вдавалося керувати тисячами квалiфiкованих будiвельникiв, коли вiн нiчого в будiвництвi не розумiв, колишнiй управляючим трестом вiдповiв, що вiн просто нiчого не боявся. Нiкого i нiчого. А сидiти в президiях чи влаштовувати "розноси" сво§м пiдлеглим може кожний. Для цього нiяко§ квалiфiкацi§ не потрiбно.
   Ваша внутрiшня смiливiсть i впевненiсть в собi - велика сила. Я думаю, що багато хто в цьому переконувався не раз. Одного разу менi треба було зайти до одного вченого-юриста, який в той час працював в Мiнiстерствi внутрiшнiх справ. Я нерiдко люблю ставити експерименти в повсякденному доволi одноманiтному життi заради його пожвавлення. Йшов я до цього юриста з одним генералом, який будучи доктором вiйськових наук у той час викладав в академi§. У мiнiстерствi тодi iснувала строга пропускна система. Я був доволi елегантно вбраний i привiтавшись нахабно посунув, не показуючи посвiдчення чи перепустки, повз вартового. Той вiддав менi честь i не зупинив. Генерал же почав щось пояснювати, показувати своє посвiдчення i застряг на прохiднiй надовго. Моя впевненiсть в собi стала для мене перепусткою. Хочете бути успiшним i пройти без перепустки до успiху, виховайте, випестуйте в собi таку впевненiсть i смiливiсть. Якщо, звичайно, вона не дана вам вiд природи. Ваша самовпевненiсть буде впливати на iнших людей, вiдкриваючи вам всi дверi в прямому i переносному розумiннi цих слiв.
   Природа вас не нагородила нi показною зовнiшнiстю, нi зростом, ви лисий i шепелявий? Ви хотiли б завоювати серце найвродливiшо§ дiвчини, але розумiєте, що вона вам не пара? Дурницi. Вперед i з пiснею. Ваша бiда не у вашiй зовнiшностi, а у тому, що ви бо§теся до не§ пiдiйти, вважаєте, що вона нiколи не зможе вас щиро покохати. Ще бiльша дурниця. Жiнки - дуже дивовижнi створiння. Подивiться на бiльшiсть найпривабливiших красунчикiв-акторiв свiтового кiно. Чи багато серед них людей, щасливих у родинному життi? Ну, ну. Що, не знайшли таких взагалi? Чи може є один-два винятки? Подлубайтеся в Iнтернетi, почитайте вiдповiдну лiтературу. В той же час озирнувшись навколо себе ви знайдете цiлком щасливих людей, яких здавалося б доля обдiлила всiм. Хiба не так?
   Є чоловiки, якi здатнi щасливо жити у шлюбi практично з будь якою жiнкою i є жiнки, якi здатнi щасливо жити з будь-яким чоловiком. Ми так влаштованi, нам так легше жити, коли перекладаємо всi сво§ проблеми на когось чи на щось, робимо §х винними за власнi негаразди. Ось якби не оце чи не отой, отодi б я зажив. Або якби не заважали оцi "цапи", ото б я розвернувся. Але куди не кинь, скрiзь клин. I чому ти мене так караєш, звертається людина не то до бога, не то до своє§ "нещасливо§" долi. Тобто, ми маємо на увазi, що наше щастя чи нещастя знаходиться десь зовнi i вiд нас аж нiяк не залежить. Це iлюзiя. Згадаємо, що ми з вами видiлили чотири сутностi людини: тiло, iнтелект, емоцi§ i душу. Якщо ми вiдiйдемо вiд традицiйного звинувачення всiх i вся у власних негараздах i станемо на позицiю того, що наше щастя i нещастя залежить вiд нас самих i тому й знаходяться постiйно з нами i в нас, то тодi, де вони гнiздяться? В якiй iз чотирьох iпостасей - тiлi, розумi, серцi чи душi?
   Поставлене запитання не є легким для вiдповiдi. Хiба вони всi не пов"язанi мiж собою? Здорове тiло може дати нам вiдчуття повноти щастя i задоволення життям? Так. Хiба не є щастям так звана "м"язова ейфорiя"? Я намагаюся багато рухатися. Використовую будь-яку можливiсть для того, щоб пройтися в швидкому темпi хоча б годину на день. I ось до вiку 50 рокiв i трохи за цей вiк я нерiдко ловив "м"язову ейфорiю". Десь так хвилин через 45 пiсля початку руху в гарний сонячний день я iнколи вiдчував наплив такого раптового i здавалося б безпричинного щастя, що починав кричати вiд напливу приємних емоцiй. Думаю, що мо§ студенти, якби побачили мене в той час, вирiшили б, що в §хнього професора "по§хав дах". Знав я й одного чоловiка, в той час йому було за сорок, який майже весь час мугикав собi пiд нiс щось веселе. Одного дня я не витримав i будучи з ним наодинцi прямо спитав, чому вiн увесь час щось наспiвує? Це звичка чи внутрiшня потреба? I ось ця людина, як то кажуть простий учитель фiзкультури з провiнцiйно§ школи раптом сказав менi, що вiдчуває дуже часто, майже постiйно якесь таке внутрiшнє щастя, що не здатен його описати словами. Йому нерiдко хотiлося б кричати вiд щастя i вiн з останнiх сил намагається цього не робити. Саме постiйне тихеньке наспiвування i дає йому розрядитися вiн напливу щастя. Iнакше йому приходилося б через певний перiод робити якiсь такi незвичнi вчинки, якi дискредитували б його як людину солiдну, у вiцi i педагога.
   Ця людина була зовсiм бiдною матерiально. Дружина його продавала газети в кiоску. Його платня вчителя фiзкультури була мiзерною. Вiн нiде не пiдробляв. Мав двох уже дорослих доньок i маленьку хатку на околицi невеликого мiста. Його колега, мав набагато бiльше, так як мав сина бiзнесмена, який йому допомагав, але був глибоко невдоволений сво§м життям i тому нещасливий. Вiн не спiвав, а майже гарчав на всiх, в тому числi й на сво§х учнiв. Потiм я довiдався, що цей щасливий учитель черпав своє щастя у "м"язовiй ейфорi§", постiйно тренуючись i "качаючись". Таким чином, тiло людини може стати однiєю з причин §§ щастя, але десь пiсля 50-ти рокiв, зi значними вiдхиленнями переважно в бiк молодшого вiку це щастя закiнчується.
   Чи може стати джерелом людського щастя розум або iнтелект? Чи можна шляхом хоча б елементарних iнтелектуальних вправ досягти стану нiрвани? Розумовi вправи, вiдкриття, досягнення iнтелектуального успiху, навiть просте тактичне проникнення в сутнiсть яко§сь проблеми чи подi§ може принести людинi короткотермiнове задоволення чи навiть щастя. Ваше вiдкриття дало людству можливiсть позбавитися вiд яко§сь хвороби чи економiчно§ проблеми. I все це завдяки вашому непересiчному розуму. I не вiрте тим людям, якi кажуть, що такi моменти не приносять §м задоволення. Всi вченi - вiд чудака математика Гiлберта до психолога Фрейда радiли сво§м вiдкриттям i опублiкованим книгам. I це не залежно вiд того, мислили вони поверхнево, чи глибинно.
   Звичайно, що рiзний тип мислення передбачає i рiзний тип "iнтелектуального щастя". щастя теж може бути поверхневим i глибинним. Скажiмо той же нiмецький математик Гiлберт, не зважаючи на його "вредний" характер був людиною внутрiшньо глибоко щасливою. Бiльшiсть людей мислить "по поверхнi". Тому для них, я беру й себе, тому скажу "нас", завжди все зрозумiло. Ми не живемо за девiзом Френка Герберта: коли нам здається, що ми щось знаємо, то це саме той момент, коли треба приглянутьсь якомога глибше. Гiлберт залишив пiсля смертi декiлька задач, якi не розв"язанi й донинi. Фактично вони є нагадуванням людству, про характер його мислення, а вiдповiдно i "iнтелектуального щастя". Гiлберт вiв семiнар в унiверситетi на який приходили в основному його аспiранти. На кожному семiнарi хтось з його учнiв робив доповiдь на якусь тему. Потiм йшло обговорення. Всiм учням Гiлберта дуже швидко все ставало ясно, але не самому вчителю. Вiн намагався добратися до само§ сутностi проблеми. Всiм ставало дуже нудно. Що ж тут товкти воду в ступi, коли i так все зрозумiло. Врештi-решт домовилися, що пiсля доповiдi i формального обговорення всi розходяться, а Гiлберт з доповiдачем залишаються "товкти воду в ступi". Внутрiшню свободу i щастя Гiлберта не могли знищити навiть нацисти. Гiлберт був нiмцем, арiйцем i його гiтлерiвцi не займали, не зважаючи на його вiдношення до тодiшньо§ влади в Нiмеччинi. Не вiдомо, як його умовили виступити на з"§здi Нацiонал-соцiалiстично§ робiтничо§ партi§. До речi, не право§, як у нас прийнято §§ називати, а абсолютно лiво§ партi§, де навiть усi зверталися один до одного, як i комунiсти, "товариш". Гiлберт вийшов на трибуну з папкою Розкрив §§ i зачитав текст. "Кажуть, що нацiонал-соцiалiзм i математика двi ворожi iдеологiчнi течi§. Брехня. Просто вони нiчого спiльного одна з одною не мають". Закрив папку i зiйшов з трибуни.
   Серце, нашi емоцi§, нервова система теж можуть бути причиною нашого щастя. Точнiше гостроти i протяжностi вiдчуття нами радостi вiд м"язово§ чи iнтелектуально§ ейфорi§. В залежностi вiд типу нашо§ нервово§ системи ми можемо акцентувати i пролонгувати нашу увагу на щасливих епiзодах нашого життя. Взагалi, нервова система i пам"ять в бiльшостi людей влаштованi так, що намагаються забути нещасливi i ганебнi епiзоди нашого життя i зберегти в собi щасливi i солодкi перiоди. Так званi "простi люди" нерiдко кажуть, що вони пiшли на той чи iнший крок заради досягнення тiлесного, iнтелектуального чи емоцiйного задоволення, якi пов"язанi мiж собою, щоб було що згадати.
   Розум, пам'ять тiсно пов"язанi з нашими емоцiями. Людинi повiдомляють якусь трагiчну звiстку i вона починає кричати, плакати, хоча безпосередньо на мiсцi цих подiй не була. Вони можуть бути вiддаленi вiд не§ i в просторi, i часi. А ось вам повiдомили, що ваш номер щасливий, ви зiрвали джекпот i виграли декiлька мiльйонiв. Грошей у вас в руках немає, але усвiдомлення власно§ удачi дає вам могутнiй приплив щастя i ви волаєте вiд напливу позитивних емоцiй.
   Хiба ми з вами нiколи не зустрiчали людей, якi були тактично чи стратегiчно емоцiйно пiднесенi. Iнодi з найпростiших причин, на якi iншi люди нiколи б не звернули увагу. Такi люди здатнi постiйно влаштовувати собi свято лише тому, що §хня емоцiйна сфера без такого штучного допiнгу нiби вмирає. Одному для такого вiдчуття свята достатньо випити пива перед футболом, а iншому подавай усвiдомлення того, що зло врештi-решт буде покарано. Скажiмо, колишнiй киянин, а потiм вiдомий французький мислитель ХХ столiття Жак Бержьє, знаходив емоцiйне щастя у непохитнiй впевненостi, що справдяться його слова, висловленi в опублiкованiй разом з Лу§ Повелем книзi "Ранок магiв": "Сучасна цивiлiзацiя - це несформульована угода можновладцiв, спрямована на задоволення §х претензiй. Проте ця угода дiйсна лише доти, доки не буде укладена нова, щоб здерти з них шкiру".
   Особисто я вважаю, що щастя i нещастя людини за великим рахунком криються в душi людини, тобто мiнливому поєднаннi "спрямованого в довкiлля" поєднання §§ тiлесно§, iнтелектуально§ i емоцiйно§ енергi§. До часу вони сплять в нас. Їх можна розбудити не тiльки зовнiшнiми впливами, але й цiлеспрямованою внутрiшньою дiєю iндивiда. Гармонiйне поєднання м"язово§, iнтелектуально§ i емоцiйно§ ейфорi§ в одне цiле й створює внутрiшнє щастя людини, яке вже тодi §й практично не належить i яке людина випромiнює назовнi у виглядi певно§ щасливо§ аури. Саме тодi, внутрiшньо щасливий правитель робить щасливою всю кра§ну чи внутрiшньо щасливий чоловiк чи дружина робить щасливою свою родину.
   Озирнувшись довкола себе ви, напевно, знайдете теж такi приклади, коли внутрiшньо щасливi чи нещасливi люди "сiють" щастя чи нещастя довкола себе. Подивившись на приклади з iсторi§ ми в цьому зможемо переконатися. Надзвичайно внутрiшньо нещасний Сталiн зробив нещасною всю кра§ну, якою вiн керував. Це мабуть взагалi найяскравiший приклад в iсторi§ того, як одна людина створювала навколо себе неймовiрно сильну ауру нещастя, яке поширювалося не лише на його близьких чи оточення, але й на всю кра§ну. Так само, хоча i меншiй мiрi, поширював власну недолю на всю державу i Гiтлер. Ця з самого дитинства внутрiшньо нещасна людина довела до загибелi кра§ну, якою керувала. Щоб вiн не робив, врештi-решт спочатку стратегiчно, а потiм вже й тактично перетворювалося на нещастя. Муамар Каддафi i Саддам Хусейн теж з самого дитинства несли в собi внутрiшнє нещастя. Цi двi глибоко трагiчнi постатi, внесли сво§ми дiями, якi випливали з §х перманентного внутрiшнього стану, в iсторiю Лiвi§ i Iраку своє внутрiшнє нещастя, яке окошилося на громадянах §х кра§н.
   Щастя i нещастя великих людей не є лише §хнiм надбанням. Я не знаю, чи є в iсторi§ ХХ i ХХI столiть внутрiшньо щасливiша полiтична постать, за лiдера Сiнгапуру Лi Кван Ю. Взявши в управлiння найкорумпованiшу i одну з найбiднiших держав свiту вiн спромiгся перетворити §§ на фактично позбавлену корупцi§ найбагатшу кра§ну Азi§. Ця держава реально позбавлена будь-яких ресурсiв власного розвитку. За винятком сприятливого географiчного положення. В 1965 роцi, коли кра§на стала незалежною, бiльша частина §§ населення була глибоко нещасною i вважала, що §хня кра§на не протримається й пiвроку. Однак до влади прийшла не просто освiчена, чесна i сильна людина, але й людина щаслива. Не тiльки у власному подружньому життi чи чомусь iншому. Лi Кван Ю яскраве свiдчення того, коли глибоке внутрiшнє щастя людини екстраполюється в щастя цiлого народу.
   Кажуть, якщо ти не будеш цiкавитися вiйною, то вiйна зацiкавиться тобою. Перефразовуючи написане вище можна стверджувати: якщо ми не будемо цiкавитися щастям, то нами зацiкавиться нещастя. Ще кажуть, якщо ти хочеш виглядати на всi сто, то для цього треба докладати зусилля, а для того, щоб виглядати погано, нiяких зусиль докладати не треба. Так само для того, щоб бути щасливим теж треба докладати зусилля, але для того, щоб бути нещасним нiяких зусиль не потрiбно. Щастя в спрямуваннi до щастя, нещастя - в часi. Отже, якщо хочеш бути щасливим - будь ним.
   Головне, що буквально з"§дає людину i не дає §й бути щасливим - постiйнi турботи i переживання про несуттєве в життi i манiакальне намагання змiнити те, чого вона змiнити не може. Можна бути щасливим i успiшним двiрником i нещасним i неуспiшним президентом, шейхом чи iмператором. Перший може успiшно змiнити життя сотень людей на краще, просто добре вичистивши дорiжки перед будинком вiд снiгу i криги. Такого завжди усмiхненого, веселого i задоволеного двiрника я зустрiчаю бiля одного будинку на вулицi Василькiвськiй, де завжди чисто i нiколи не слизько. Я не знаю, як йому вдається це робити i не почати ненавидiти наших людей, якi кидають собi пiд ноги смiття. Але в нього це виходить. I знаю нещасних президентiв, далеко ходити не треба, якi не можуть, чи то не здатнi повернути життя на краще громадян своє§ кра§ни. При цьому мiльйони його спiвгромадян посилають йому прокльони i були б щасливими, якби вiн помер найжахливiшою смертю. I який би ти товстошкiрий не був, прокляття мiльйонiв людей рано чи пiзно ляжуть не пiдйомним вантажем на тебе i твою родину.
   Проблеми вiдомого французького кiноактора Жерара Дерадьє, який вирiшив змiнити французьке громадянство на бельгiйське i переселитися до Бельгi§ з метою уникнення надто високих податкiв можуть викликати в когось саркастичну посмiшку, мовляв, "з жиру бiситься". Однак ми не знаємо, якi переживання змусили цю людину покинути батькiвщину, де вiн провiв все своє життя i зажив свiтово§ слави. Не думаю, що §х можна назвати щасливими. Навряд чи Жерара Депардьє можна назвати щасливою людиною
   Один з вiдомих британських письменникiв ХХ столiття Алф Вайт, бiльш знаний пiд псевдонiмом Герiот, заробив багато мiльйонiв фунтiв стерлiнгiв вiд продажу сво§х бестселерiв в усьому свiтi. Вiн майже все своє життя пропрацював нiкому не вiдомим ветеринарним лiкарем в Пiвнiчнiй Англi§. Вайт був дуже внутрiшньо щасливою людиною, який сво§м щастям щедро дiлився з iншими. Любив свою роботу, мав вiрну i вiддану дружину, гарних дiтей, повагу серед людей, професiйний успiх. Вдома пiсля роботи вiн розповiдав дружинi рiзнi цiкавi iсторi§, якi траплялися в його лiкарськiй практицi. Одного разу дружина порадила йому записувати цi iсторi§ у виглядi оповiдань. Врештi-решт Алф так i зробив. Потiм послав сво§ оповiдки до декiлькох видавництв. Невдовзi всi вони повернулися назад з вiдмовою в опублiкуваннi. П"ятдесятирiчний ветеринар поклав рукопис до шухляди i забув про нього. Там його, витираючи пил, i знайшла дружина. Прочитавши рукопис, вона просто закохалася в геро§в оповiдань свого чоловiка. Потiм дружина сiльського ветеринара звернулася до лiтературних агентiв, якi "розкручують" молодих письменникiв i невдовзi цi оповiдання вийшли окремою книгою тиражем 1500 примiрникiв. Продавалися вони мляво. За рiк не встигли реалiзувати навiть такий невеликий тираж.
   Пройшов час i книга Вайта, видана пiд псевдонiмом Герiот, потрапила до США. Протягом трьох тижнiв було продано 650 тис. примiрникiв. Потiм рахунок пiшов на мiльйони. Книгу стали перекладати на багато мов i видавати по всьому свiту. Вайт-Герiот одного дня прокинувся мiльйонером. З усього свiту йому постiйно надходили великi гонорари. Але до влади у Великiй Британi§ прийшли лейбористи i обiклали 83% податком великi прибутки.
   Спочатку Герiоти вчинили точно так як i Жерар Депардьє - покинули Батькiвщину i переселилися до iншо§ кра§ни. Однак потiм дружина Герiота, мудра жiнка, сказала своєму чоловiковi: ми були так щасливi в Англi§, вiддай §м грошi i повернемося додому. Нам з головою вистачить для заможного життя наших 17 вiдсоткiв. I вони повернулися до Велико§ Британi§ i знову зажили щасливо i радiсно.
   Виявилося, що щастя не в грошах, а в них самих i в §хнiй батькiвщинi, а на чужинi вони вже не могли залишатися самими собою, тобто щасливими. На чужинi Вайти зберегли десятки мiльйонiв доларiв, але втратили щастя. Коли було прийнято рiшення вiддати грошi подружжя вже нi про що бiльше не турбувалося i вiдновило свiй щасливий статус. Той статус, який у них був ще до того, як вони стали мiльйонерами. Якби цi люди не були внутрiшньо щасливими i не розумiли причини свого щастя, втрата тако§ величезно§ суми грошей перетворила б §хнє життя i життя §хнiх близьких на пекло.
   Змирись з тим, що ти не можеш змiнити i разом з тим нiколи не погоджуйся терпiти те, що залежить вiд твоє волi i що ти вважаєш неправильним i несправедливим. Лише тодi ти станеш щасливим.
   Далi Герiот став знаменитим i до його скромного будинку в провiнцiйному мiстечку в Йоркширi щодня вишиковувалася велика черга туристiв з усього свiту, якi пристрасно бажали отримати пiдпис автора на куплених ними його книжках. Так тривало декiлька рокiв. Подружжя купалося в промiннi слави, поки не зрозумiло, що слава щастя не дає. Почала вiдмовляти рука, яка пiдписала сотнi тисяч книжок, родина не належала собi, приймаючи тисячi i тисячi гостей. I Герiот з дружиною зробили другий крок повернення до щасливого статусу. Вони пере§хали в одне iз чисельних сусiднiх мiстечок, строго заборонивши власному лiтературному агенту давати комусь §х адресу. Приклад Герiотiв є ще одним пiдтвердженням того, що нi грошi, нi слава, нi влада не роблять людину щасливою.
   При всiх загальних поняттях про щастя в рiзних людей i народiв, у кожно§ окремо§ людини, кожно§ нацi§ є власне розумiння щастя, правди i справедливостi. Однiй людинi достатньо особистого щастя, а iнша переймається щастям всього людства - не бiльше i не менше. Хтось знаходиться посерединi i хотiв би для початку чи прикладу зробити щасливою свою кра§ну. При всьому багатоманiттi людських доль у свiтi iснують кра§ни щасливi i нещаснi. В наш час в Iнтернетi навiть щорiчно оголошують список держав, де люди почувають себе щасливими i впевненими у власному майбутньому i кра§ни, громадяни яких почуваються глибоко стурбованими, стривоженими, нещасними.
   При цьому даний рейтинг кра§н за рiвнем щастя §х громадян i опитування людей дали аналiтикам розумiння того, що щасливою є та людина i та кра§на, якi можуть бути самi собою. Якщо людина має можливiсть розкрити закладенi в нiй вiд природi можливостi i таланти, якщо в державi створена ситуацiя, яка дозволяє це зробити максимальнiй кiлькостi людей, за словами Григорiя Сковороди "щасливi там люди, блаженна сторона". Однак проблемою кожно§ кра§ни i кожно§ людини є не тiльки створення вiдповiдного щасливого клiмату, але й набуття знань про те, що ти можеш як людина i що може твоя батькiвщина як держава на свiтовiй аренi. Найважче зрозумiти свою мiсiю на землi. Одним словом: "нащо живем, чого бажаєм".
   Укра§на i укра§нцi нещасливi не тому, що матерiально бiднi, справа зовсiм в iншому. Неукра§нська влада, представлена "iнородцями" не дає нацi§ розкрити своє глибоко приховане внутрiшнє нацiональне щастя. "Iнородцi" в Укра§нi, знаходячись в iнонацiональному оточеннi є глибоко нещасними людьми, так як вони не хочуть ви§жджати з Укра§ни на iсторичну батькiвщину i разом з тим не можуть стати укра§нцями. Таке протирiччя робить §х дуже внутрiшньо нещасними. Захопивши владу в Укра§нi вони неминуче роблять нещасною всю державу.
   Навiть у принципi ми не зможемо дати поради як жити щасливо кожнiй людинi зокрема, якщо не окреслимо територiю щастя хоча б загальнодержавного. Чи може бути щасливою людина в державi, де панує загальне нещастя. Людина суспiльна iстота i §й надзвичайно важливо, як §§ особисте вiдчуття щастя резонує з щастям iнших людей i суспiльства в цiлому. Коли тебе оточують бiднi, дезорiєнтованi, стурбованi, стривоженi, глибоко нещаснi люди особисте щастя чеснiй людинi здається чимось грiховним, недозволеним, несправжнiм.
   Таким чином, якщо ми хочемо бути щасливими в Укра§нi, треба створити в нiй таку ситуацiю, коли пiзнати себе зможе не лише кожен §§ громадянин, але й укра§нська нацiя в цiлому. Потiм укра§нцi, як переважаюча нацiя, перекажуть власне щастя на всiх громадян держави, будь-яко§ нацiональностi. Укра§на як держава теж має зрозумiти свiй шлях у цьому свiтi, власну мiсiю. Зрозумiти, усвiдомити i почати §§ виконувати i реалiзувати. I щастя не залежить на пряму вiд рiвня багатства кра§ни i §§ громадян. Це теж яскраво показало опитування вiдчуття щастя в рiзних кра§на. До найщасливiших держав потрапили не лише в цiлому багатi кра§ни, але й матерiально бiднi.
   Бiльшiсть людей, вiдчуваючи нещасне суспiльне середовище, не знають, як ситуацiю помiняти на краще в сво§й кра§нi i тому йдуть шляхом найменшого опору, тобто намагаються ви§хати до iнших, щасливiших держав. I приносять вiдчуття власного нещастя до цих кра§н. Мабуть це одна iз причин того, що з кожним роком знижується рiвень щастя в таких кра§нах як США i кра§ни Євросоюзу, якi заполонили емiгранти з нещасливих кра§н. Немало багатих людей покидають Укра§ну саме тому, що §хня особиста успiшнiсть i щастя входять в дисонанс з загальною неуспiшнiстю i нещасливiстю населення кра§ни.
   Людське життя в цiлому нагадує рух по лабiринту. Людина блукає в ньому в пошуках власно§ внутрiшньо§ сутностi, тобто пошуках щастя. Знайти вихiд з лабiринту пiд силу лише тому, хто володiє клубком ниток Арiадни, тобто знаннями не лише про власну сутнiсть, але й про шляхи §§ розкриття в суспiльствi. Той хто досягає самого центру лабiринту i виходить назад отримує просвiтлення i одкровення i здатен по поверненню стати iдеологом життя i вiдкривати людям шлях до щастя.
   Багато хто вважає, що життя людини, як i буття кра§ни наперед визначенi. В цiлому i для бiльшостi людей це дiйсно так. Однак багато хто здатен оволодiти не стiльки фактами, скiльки принципами. Знання деяких принципiв легко компенсує незнання деяких фактiв, казав Гельвецiй. Як має бути, так воно насправдi й є. Якщо вам вiдомi принципи досягнення щастя, то вам залишається лише йти в потрiбному напрямку.
   Для того, щоб суспiльство стало щасливим, в ньому має сформуватися критична маса щасливих людей. Щастя, як i нещастя дуже "заразнi" речi. Щасливi люди - обранi люди. Вони випромiнюють щастя, заряджаючи ним все суспiльство.
  
  Роздiл II.
  
  Що робить людину нещасливою?
  
   Люди мiстичного складу розуму вважають, що першi 20 рокiв людинi дано для навчання, наступнi 20 рокiв для продовження роду, i ще 20 рокiв для внутрiшнього самовдосконалення i пiдготовки до смертi. При цьому деякi езотеричнi вчення проповiдують, що на небо потраплять лише тi праведники, якi не мають дiтей. Той хто дав потомство приречений на вiчну реiнкарнацiю в сво§х нащадках. Дехто вважає, що безсмертна душа людини поселяється в новому тiлi, несучи в собi всi попереднi грiхи. Звiдси, мовляв, i походять страшнi хвороби, iнвалiднiсть, рiзноманiтнi нещастя, якi обсiдають здавалося б невинних людей.
   Разом з тим, людина i без будь-яко§ езотерики, просто власними нерозумними, невиваженими, чисто емоцiйно-розумово-тiлесними вчинками постiйно руйнує сво§ душевнi пiдвалини. Чим бiльше вони руйнуються, тим слабкiшою стає духовне поле людини, яке вiдiграє роль своєрiдного бронежилета, що захищає наше тiло, наш розум, нашi емоцi§. Душа наша є своєрiдним контейнером нашо§ iндивiдуальностi. I ми цю iндивiдуальнiсть постiйно руйнуємо, так як повиннi жити не так, як нам призначено долею, а так, "як усi". А жити як усi, це значить страждати вiд всiх стародавнiх грiхiв людства - заздрощiв, гординi, лiнощiв, гнiву, жадiбностi, похотi, ненажерливостi.
  
  Заздрощi
  
   Заздрiсть i ревнiсть чи не найбiльше притягають до людини нещастя. Заздрiсть з"§дає душу людини, не дає §й спокiйно жити, примушує до найбезглуздiших вчинкiв. Не оминає вона i людей знаменитих. В той час кожному здавалося б мало бути зрозумiлим, що на свiтi не iснує i нiколи не iснувало людини, якiй варто було б заздрити. Заздрити багатству? Все одно на той свiт нiхто нi гривнi, нi долара, нi шекеля не забере. Розумнi люди все нажите вiддають на благочиннiсть, нiчого не лишаючи дiтям. Останнi мають набути все сво§ми руками i розумом, iнакше не будуть цiнити отриманого даром i проклинатимуть батькiв, якi §м залишили мало. А мало буде завжди, хай навiть мiльярди доларiв.
   Джон Стюарт Мiлль з приводу заздрощiв висловився доволi точно: люди не хочуть бути багатими; люди хочуть бути багатшими за iнших.
   Люди пристрасно бажають знати не тiльки власне майбутнє, але й майбутнє iнших вiдомих §м людей. При цьому вони свiдомо чи пiдсвiдомо хотiли б для себе в майбуттi одних гараздiв, а для iнших людей лише одних проблем i труднощiв.
   Саме бажання отримати собi хоча б у майбутньому якiсь переваги на фонi втрат i нещасть iнших живить всiляких гадалок, вiщунiв i астрологiв. Цi "науки" дивовижно вмонтувалися в сучасний iнформацiйний простiр i в Iнтернетi ледь не щодня ми читаємо апокалiптичнi вiщування Павла Глоби, про те, що "виживуть лише три знаки зодiаку". Подивiться, хто найбiльше любить всiлякi дурницi про кiнець свiту i iншi катаклiзми? Звичайно, що старi бабусi. I всi §хнi вiщуваннях про те, що "влiтку буде така спека, що все згорить, а взимку такi морози, що все вимерзне", пов"язанi з тiєю ж самою заздрiстю. Пiдсвiдомо вони вiдчувають, що жити §м залишилося дуже мало, що вони старi, схожi на мавп люди. А поряд з ними ходять молодi, здоровi, гарнi дiвчата i хлопцi, яким належить майбутнє. I от би було добре, йдучи з життя, забрати з собою i §х. Не гризли б тодi заздрiснi думки проте, що життя прожите марно, нiчого в ньому не досягнуто, все було не так i по дурному.
   А хiба релiгiйний екстаз не є рiзновидом заздрощiв? Як правило "в релiгiю вдаються" люди, якi пiдсвiдомо вважають, що вони нiчого в земному життi не досягнуть. Тому вони починають запевняти себе, що вже в потойбiчному життi §м "воздасться" за §хнi муки. Саме через це вони намагаються свято дотримуватися всiляких найбезглуздiших приписiв, якi придумали люди декiлька тисяч рокiв тому, коли життя було зовсiм iншим. Вони мучать себе постами, розбивають лоб о пiдлогу, бичують себе i таке iнше. А душу грiє думка, що ось ти, такий успiшний, багатий i гарний, постiйно грiшиш i тому горiтимеш у пеклi, а я буду в раю. Особливо любить всiляких мученикiв РПЦ i §§ фiлiя в Укра§нi у виглядi УПЦ Московського патрiархату. Мiста кра§ни обклеєнi рекламою всiляких "великомученикiв", з §х "чудодiйними мощами". Їх возять по кра§нi як цирк-шапiто. Ну просто тобi реклама патентованих засобiв вiд геморою чи простатиту на телебаченнi. Плати грошi i неодмiнно будеш зцiлений.
   Сомерсет Моем влучно зауважив, що "знати минуле досить неприємно; знати ще й майбутнє було б просто нестерпно".
   Гризота заздрощiв одна з найжахливiших у свiтi. Пропаде спокiй, втече сон, дуже заздрiсна людина майже завжди має хворобливий вигляд, бо заздрощi i є хворобою душi, передвiсником нещасть. Заздрiсть здатна посварити найближчих родичiв, перетворивши §х на смертельних ворогiв. Заздрiсть найстрашнiша саме мiж сво§ми. Найвiдомiший заздрiсник Ка§н, який з заздрощiв убив свого брата. З того бiблiйного часу таких випадкiв така кiлькiсть, що §х не можна й порахувати.
   Стережiться заздрощiв! Нещадно гасiть в собi §х полум"я, поки воно не розгорiлося у вашiй душi. Найкращими лiками вiд нього є плекання в собi почуття справедливостi. Ви вважаєте, що достойнi зайняти омрiяну посаду, але призначили iншого? Всi ми не досконалi. I ви в тому числi. Хочете стати кращим за когось? Не мучте себе заздрощами до нього. Самовдосконалюйтеся. I тодi всi зрозумiють, що без вас вирiшити тi чи iншi проблеми не можливо або малоефективно. Станьте реально найкращим у своєму фаховi i до вас прийдуть за порадою тi, якi вас у минулому зневажали. Це важкий шлях? Легше тихо заздрити, сердитися, ревнувати, злитися? Можна й так, але пам"ятайте, що цей шлях саме й веде до багатьох нещасть i трагедiй.
   Молодi заздрять старшим, бо тi вже щось заробили, мають власне житло, авто тощо. Можна заздрити, бо у них всього цього немає. Але ж i старшим є чому заздрити молодим. У них здоров"я, молодiсть, сила, привабливiсть. У друга гарна, працьовита, привiтна дружина, а у ви самотнi? Чи може маєте сварливу i нерозумну жiнку? Природа обдiлила вас гарною зовнiшнiстю? Самовдосконалюйтесь i вас щиро покохає найгарнiша у свiтi жiнка. Станьте таким чоловiком, якого можна покохати не за зовнiшнiсть, яка скоро зiв"яне, а за ваш незвичний i прекрасний внутрiшнiй свiт, вашу безсмертну душу, ваш незламний характер, вашу успiшнiсть. Навiть якщо ви Квазiмодо, вас може покохати гарна душею i тiлом жiнка. Заслiпiть §§ блиском свого таланту, iнтелекту, душевного багатства. А заслiплена жiнка слiпа очима. Вона бачить вас своєю душею. Немає кому заздрити на цьому свiтi, все минуще. Так що заспокойтеся i робiть свою справу. З гумором i весело. Однак, пам"ятайте i слова Геродота, що краще бути предметом заздростi, нiж жалю. Намагайтеся бути оптимiстами. Саме §м належить цей свiт. Песимiсти лише з жалем споглядають його.
   А що менi робити, коли вiд народження в мене слабкий характер, я не впевнений у собi, хворобливо сором"язливий? Хiба це можна змiнити? Ще й як! Вченi вже давно довели, що будь-яка людина, дiючи цiлеспрямовано, може протягом 2 рокiв змiнити власний характер на протилежний. Провести ж лише його незначну корекцiю в потрiбному напрямку можна доволi просто i швидко.
   Чи може заздрiсть впливати на долю суспiльства, кра§ни в цiлому? Звичайно, що так, i тут Укра§на є неймовiрно показовою кра§ною. В Iнтернетi деякi дiячi, якi були присутнi на трибунi пiд час Помаранчево§ революцi§ на Майданi в Києвi розповiдають, що обличчя майбутнього президента кра§ни просто темнiло, коли сотнi тисяч мiтингувальникiв скандували прiзвище Тимошенко. Не знаю чи це дiйсно було так, вони були поруч, а я стояв серед тих сотень тисяч. Дуже схоже, що це правда. Про це говорять, всi подальшi подi§ i вiдношення пана Ющенка вже тодi президента до прем"єр-мiнiстра, яким тодi була Юлiя Тимошенко.
   Заздрiсть серед такого рангу людей у кра§нi може вплинути на весь хiд §§ iсторi§. Заздрiсна людина здатна на все задля задоволення власних амбiцiй. При цьому, якщо поруч з нею опиняється людина, яку вона пiдсвiдомо вважає кращою за себе, бiльш достойною, заздрiсник готовий пiти навiть на вбивство свого конкурента. Вiн не буде враховувати при цьому навiть iнтереси держави, своє§ нацi§, родини лиш би потiшити власне самолюбство, якому було нанесено нищiвний удар. Але чи отримає така людина сатисфакцiю, тобто задоволення вiд того, що його конкурента усунено. На прикладi пана Ющенка видно, що аж нiяк. Вiн намагається комусь щось довести i з кожним разом у нього виходить все гiрше i гiрше. Врештi-решт вiд заздрiсника вiдмовляються всi найближчi йому люди i навiть родина. Де б не з"являвся вiн, люди сваряться i розбiгаються. До чого б не доторкнувся заздрiсник, ця справа розпадається i гине. Стережiться заздрiсникiв i намагайтеся не мати з ними справи. Вони спалюють самi себе i все своє довкiлля.
  
  Хiть
  
   А може вас захопила в полон нестримна хiть? Вам не дають спати сумнiвнi лаври Казанови, Дон-Жуана чи Распутiна? Пригадайте, як вони жили i чим закiнчили. Часто-густо можна почути вiд чоловiкiв: а навiщо тодi й жити, якщо не можна випити i покохатися з жiнками. Нехай на схилi рокiв буде хоча б про що згадати. Тiлесна насолода, надмiрна, звичайно, як показує життєвий досвiд вiдомих нам iсторичних осiб завжди врештi-решт обертається на гiркоту. Практично всi вiдомi розпусники вiд Сарданапала до Соломона на схилi життя вважали, що обдурили самi себе, шукаючи щастя "в спiдницi". Там його немає. Грiховний шал необхiдно поборювати, так як вiн веде до нещастя i бiди.
   Менi можуть справедливо зауважити, що добре про це говорити стариганю, в якого вже все позаду. Дiйсно, добре, коли розум не затьмарює любовний жар i можна з тверезою головою говорити про "п"янi" речi. Чую насмiшкуватi коментарi молодих i не дуже людей. А хто в одинадцятому класi на Новий Рiк намагався стягти труси з однокласницi на квартирнiй вечiрцi, а потiм п"яний блював з мосту на замерзлу рiчку? Або хiба не був економiчно най успiшним президентом США Бiлл Клiнтон, якого звинувачували в сексуальному скандалi з Монiкою Левiнськи? Ну нехай якiсь там полiтичнi сили йому §§ пiдставили, але ж не буває диму без вогню. Єдиний президент, який закiнчив своє президентство не дефiцитом, а аж 75 мiльярдним профiцитом бюджету. Хiба його походеньки заважали бути надзвичайно успiшною людиною?
   Успiшною так, але чи був вiн людиною щасливою? Дуже сумнiваюся. Якщо вiн отримав якiсь дуже швидкоплиннi приємнi вiдчуття, то на iншiй частинi терезiв §х переважували багатомiсячнi розслiдування, пекло в родинi, гiркий осад на все життя. Чи було воно того варте? Клiнтон, на моє переконання, глибоко нещасна людина, так як не може знайти розрядку тому палу, який вiн пустив собi в душу. Так як i заздрiсть, хiть заходить в душу i роз"§дає §§. Постiйнi перегони за швидкоплинною насолодою дуже шкодять будь-якiй людинi, просто притягуючи до не§ найрiзноманiтнiшi нещастя.
   Потрапивши в полон до Венери людина вимушена служити §й до скону. Не даремно в руках Амура лук з дуже гострими стрiлами. Цi стрiли не ранять, вони вбивають душу людини, даючи волю серцю, емоцiям. Недаремно в Укра§нi кажуть: дай серцю волю, заведе в неволю. Дотриматися мiри в блудi ще нiкому не вдавалося. Недаремно, одним з головних знарядь у вербуваннi агентiв спецслужбами всiх кра§н є видатнi представницi жiночо§ природи. Потрапивши §м до рук люди добровiльно ставали на бiк ворога, вiддавали все, навiть життя за швидкоплиннi митi насолоди.
   Мудра людина навiть у принципi не може бути розпусником. I не треба наводити тут приклад "мудрого" Соломона. Його мудрiсть була глибоко нещасною. Потрапивши в полон до Амура, точнiше добровiльно здавшись йому, людина стає нiби божевiльною. Так як кохання рiч надзвичайно мiнлива i непостiйна, одна людина в ньому неодмiнно використовує iншу. Навiть при щирому коханнi в одного з партнерiв воно неодмiнно закiнчиться ранiше. Вiзьмемо з класики Вергiлiя кохання Дiдони до Енея. Пiсля його зради бiдна закохана жiнка спалила себе на багаттi. Пiсля цього Еней, пом"янувши §§, побажав собi "I щоб друга вдова знайшлась".
   Вiдома Медея через кохання, яке не давало §й жити, вiддала себе, дiтей, брата на страту. Закохавшись у вождя аргонавтiв Язона чарiвниця Медея, щоб його порятувати, порубала на шматки свого брата. Коли ж пiсля десяти рокiв шлюбу Язон вирiшив покинути дружину, та спалила свою суперницю i вбили сво§х синiв, народжених вiд Язона. Якщо ти потрапив в полон до Венери, будеш долати будь-якi перешкоди на шляху до коханого. Прикладом того є доля однiє§ росiйсько§ студентки, яка закохалася в американця. Вiн навчався в Москвi. Пiсля вводу радянський вiйськ до Афганiстану вiдносини мiж США i СРСР погiршилися i американський студент вимушений був повернутися на Батькiвщину. Закохана росiянка декiлька рокiв заробляла грошi, перепродуючи закордоннi ганчiрки. Заробивши грошi вона найняла дальнобiйника, який §здив до Фiнляндi§ i той довiз §§ за 10 кiлометрiв до фiнсько-радянського кордону. Потiм ця дiвчина 10(!) кiлометрiв повзла по пластунському болотом. Декiлька разiв була на краю загибелi, але все ж перетнула кордон i опинилася в Фiнляндi§. Паралельно зароблянню грошей вона ще вчила англiйську i фiнську мови. Неймовiрнi зусилля слабко§ i худорляво§ дiвчини заради кохання до чоловiка. Їй повезло i закоханi з"єдналися i бiльше вже не розлучалися. Цей випадок один iз безлiчi прикладiв, який вказує на неймовiрну силу кохання. Якщо ви думаєте, що здавшись йому в полон будете керувати сво§ми емоцiями i керуватися власним розумом i здоровим глуздом, ви глибоко помиляєтесь.
   Один з найуспiшнiших британських прем"єр-мiнiстрiв Дiзраелi казав, що вiн може зробити безлiч дурних вчинкiв у життi, не зробить вiн лише головно§ дурницi, не одружиться через кохання. Так i трапилося. Вiн одружився на вдовi з грошима, та ще й старшiй за себе i все життя був щасливий. Одружуватися з розрахунку можна, головне, щоб розрахунок був вiрний.
   Руйнуюча сила кохання дуже добре описана в класичнiй лiтературi. Через викрадення закоханим сином царя Тро§ дружини одного з елiнських царiв розгорнулася велика вiйна. Троя була зруйнована, а §§ жителi винищенi. Через нероздiлене кохання до повi§ син одного з мо§х знайомих покiнчив життя самогубством, зiпсувавши довiку життя сво§м близьким. Батьки казали, що вiд кохання до абсолютно недостойно§ жiнки вiн став як божевiльний. Соцiологи вважають, що таких людей у свiтi, якi кiнчають життя самогубством через нероздiлене кохання сотнi тисяч.
   Кохання Мазепи призвело до зради його найближчого соратника i втрати Укра§ною незалежностi. Подiбнi проблеми були i в Хмельницького, тiльки вже не з росiянами, а з поляками.
   Уже в нашi днi Iнтернет повiдомив, що в лютому 2013 року микола§вська студентка вiд нероздiленого кохання кинулася з високого мосту в замерзлий Пiвденний Буг. Такi приклади є в кожнiй кра§нi. А ось я дивлюся на сторiнку новин в Iнтернетi i бачу повiдомлення про самогубство 75 рiчного пенсiонера, який покiнчив з собою закохавшись в молоду жiнку. Дiйсно, коханню пiдвладний будь-який вiк.
   Навiть знаменитий Вергiлiй потрапив у тенета до однiє§ красунi. Намагаючись зберегти в таємницi §хнi стосунки поет приходив до не§ iнкогнiто. Лукава жiнка, захотiла показати всiм, що §§ вiдвiдує така знаменитiсть. Вона запропонувала Вергiлiю сiсти до кошика для овочiв i фруктiв, яким §х пiднiмали до §§ квартири i залишила поета на глум людям висiти в повiтрi над велелюдною вулицею.
   Грецький iсторик Арiстотель, якого вивчають i школах i ВНЗ, теж настiльки втратив розум через кохання, що не зважаючи на свiй вiк i авторитет дозволив сво§й молодiй коханцi осiдлати себе як коня i провiз §§ вулицями мiста. Про цей його божевiльний вчинок мало хто знає, але й вiн найяскравiшим чином iлюструє сказане ранiше.
   Вiдома давньогрецька поетеса Сафо, яка писала зворушливi любовнi вiршi, закохалась в красеня Фаона. Вiн не звертав на не§ уваги. Змучена вiд кохання дiвчина кинулася зi скелi в море i загинула. Не будемо зазирати так глибоко в iсторiю. Мiй однокласник, будучи вже людиною дорослою, з вищою освiтою, вистрiлив з власно§ мисливсько§ рушницi в себе через нероздiлене кохання. Я, працюючи в Академi§ наук був свiдком того, як один з керiвникiв цiє§ поважно§ науково§ установи, академiк, вiдома далеко за межами Укра§ни особа, дуже успiшна людина, безнадiйно закохався у свою аспiрантку, зайшов до гаражу, завiв машину i загинув вiд отруйних вихлопних газiв. Протягом лише 5 рокiв, якi я прожив в аспiрантському гуртожитку на вулицi Ежена Потьє в Києвi з його верхнiх поверхiв через нещасне кохання викинулося три студентки. Одна з них дивовижним чином залишилася не тiльки живою, але й неушкодженою, що описано в моєму романi "Аспiрантура".
   Однiєю з головних причин падiння Римсько§ iмперi§ була нехтування моральними нормами. Патрицi§ не лише об"§далися до "упору", а потiм йшли вибльовували все з"§дене i знову починали §сти, але й вiддавалися найвитонченiшому блуду. Справа зайшла так далеко, що вiдомий римський iмператор Октавiан Август змушений був видавати строгi закони, спрямованi проти розпусти. Порушення подружньо§ вiрностi нещадно каралося. I не дивно. Римська знать так розпустилася, що мiсцевий державний дiяч Катон вiддав "в оренду" римському консулу Гортензiю власну дружину.
   Цар Iзра§лю Давид закохався в дружину свого воєначальника Урiя. Щоб отримати §§ собi, Давид послав Урiю на смерть. Пiсля цього одружився з Вiрсавiєю. Вона народила йому сина, знаменитого i вже згадуваного в цiй книзi Соломона. В покарання за смерть першого чоловiка вона принесла в родину Давида багато нещастя.
   Якщо ви надовго покидаєте дружину, треба пам"ятати, що не всi жiнки такi вiрнi дружини, як знаменита Пенелопа. Вона двадцять рокiв чекала на свого чоловiка Одiссея, вiдмовляючи настирним залицяльникам. Вiддана своєму чоловiковi вона пояснювала свою вiдмову тим, що ще не виткала покривало на домовину свого свекра. Лише пiсля закiнчення цiє§ роботи вона мала право вийти замiж як вдова. Однак за нiч хитра жiнка розпускала все те, що зв"язала протягом дня.
   Хiба один чоловiк, повернувшись неждано з вiдрядження заставав свою дружину з коханцем? Скiльки трагедiй трапилося через це. В моєму рiдному мiстi старший лейтенант однiє§ з вiйськових частин повернувшись раптово з чергування додому застав свою дружину з солдатом-латишем. Старший лейтенант не довго думав. Спочатку застрелив коханця, потiм дружину, i нарештi застрелився сам. Блуд дружини коштував життя трьом людям i став довiчним нещастям ще декiльком родинам. Молодий капiтан вже iншо§ вiйськово§ частини того ж мiста залицявся до юно§ i гарно§ секретарки районно§ мiлiцi§. Вона запала в око i мiсцевому начальнику. Конфлiкт мiж ними вирiс у справжню озброєну дуель, в якiй перемiг льотчик-капiтан, перестрiлявши ледь не весь особовий склад мiсцево§ мiлiцi§. Такi випадки траплялися стiльки, скiльки iснує людство. Агамемнон, цар Мiкен, брав участь у Троянськiй вiйнi, яка тяглася дуже довго. Пiсля §§ переможного завершення вiн як герой повернувся додому. I що царя там чекало? Його дружина Клiтемнестра вбила свого героя-чоловiка, змовившись разом з коханцем Егiстом, Виживши i перемiгши на вiйнi головний воєначальник грекiв в Троянськiй вiйнi загинув вдома вiд руки своє§ закохано§ не в нього дружини.
   I ще одне життєве зауваження вiд "дiдуся". Намагайтеся нiколи не зневажати власну дружину. Придiляйте §й належну увагу, вона це вiдповiдним чином оцiнить. Один дурень-аспiрант вирiшив пожартувати i показав свою голу дружину, яка мала звичай заходити з ванно§ до кiмнати §хньо§ "готельки" голою, знаючи, що там у цей час може бути лише §§ чоловiк. Вирiшивши пожартувати, аспiрант фiзик-теоретик, поки дружина була у ваннiй, запросив друзiв, щоб вони помилувалися розкiшною фiгурою його вiрно§ подруги. Все закiнчилося страшним скандалом i розлученням. Один з запрошених знайомих невдовзi став другим чоловiком тiє§ зневажено§ власним благовiрним красунi.
   Майже точно така ж iсторiя, хоча й зi значно трагiчнiшим фiналом трапилася за тисячi рокiв до того. Нащадок Геракла, цар Лiдi§ Кандавл, бажаючи похвалитися рiдкiсною красою своє§ дружини, показав §§ голою своєму улюбленцю Гiговi. Зневажена i глибоко ображена власним чоловiком дружина поставила перед Гiгом дилему - або вiн має бути страчений, або ж вб"є §§ чоловiка i одружиться на нiй. Гiг обрав друге i став володарем Лiдi§. Нiколи не зневажайте сво§х дружин. Цього вони вам нiколи не пробачать. Жiнки люди мстивi i не пробачають зневаги.
   Здавалося б, що нам вартує сказати власнiй дружинi добре слово, похвалити §§ за те, що вона зробила для вас, родини, дiтей. Нiчого. Напевно, завжди можна знайти для цього привiд. Я знав одну вчительку, яка в сво§х учнях шукала i знаходила щось хороше. Потiм через коректну похвалу вона це хороше плекала i розвивала. Якщо ж поставити собi на метi шукати погане, його завжди знайдеш. А акцентуючи на ньому увагу почнеш це явище, процес чи схильнiсть розвивати.
   Дружина перестала вас любити? Ви вiдчуваєте, що вона з вами нещаслива? Будете картати §§ за це чи може варто шукати причину в собi? Може ви обдiляєте §§ коханням, ласкою, доброю i коректною похвалою? А колись ви були в цю жiнку закоханi, приносили §й квiти, всiляко упадали бiля не§. А тепер уже навiщо це робити, мiркуєте ви. Ви помиляєтеся. Може навiть трагiчно. Дружина завжди з подякою прийме ваше добре до не§ ставлення i нiколи не кинеться в обiйми iншого чоловiка. Не треба сперечатися, гарикати на не§. Зупинiться, коли у вас готове зiрватися зле слово. Влаштуйте сво§й маленькiй дiвчинцi, а жiнка завжди нею залишається, незалежно вiд вiку, овацi§, коли вона приготувала для вас i дiтей смачний обiд чи снiданок. Не забудьте §§ погладити по головi. Жiнки це особливо люблять.
   У вас гарна дружина? Вам повезло. Але будьте обачними. Поменше звiть гостей у дiм. Свiт сповнений фальшу i обману. Не вiрте нiкому. Вiд"§жджаючи кудись не залишайте дружину пiд опiкою свого найближчого друга. Вiдомо, що добре живе те подружжя, яке якомога менше зве гостей. Згадайте з iсторi§ чим закiнчилися гостини Парiса у Менелая i як загинув Агамемнон, який вiдбуваючи на вiйну необачно залишив свою дружину на Егiста.
   Одна сусiдка батькiв моє§ дружини, жiнка добра, але не розумна, вiдправила свого чоловiка, допомагати сво§й подрузi, яка щойно овдовiла. Як вiдомо в квартирi завжди щось ламається. Не дуже з великою охотою, але пiд тиском дружини чоловiк погодився. I ось через декiлька мiсяцiв вдова завагiтнiла i чоловiк §§ "добрящо§" подруги розлучився i перебрався до не§ жити. З власно§ глупоти жiнка позбулася чоловiка i до кiнця сво§х днiв залишалася самотньою. Ї§ ж подруга набула працьовитого i турботливого чоловiка, з яким мала аж трьох дiтей. Одна втратила, а iнша знайшла. Чоловiки завжди були в дефiцитi. Якщо вам трапився хороший чоловiк тримайте його бiля себе, бо неодмiнно хтось захоче його у вас перехопити.
   Звичайно, що хiть породжує не лише драматичнi й трагiчнi епiзоди, але й веселi. Так, в життi всьому є мiсце. Одна жiнка розповiдала, як малою жила в селi ще за радянських часiв. Жили важко, убого i брудно, але весело. Ї§ батько був передовий механiзатор, який гримiв на увесь районi, а може й область. Вiн цiлi днi проводив на полi, а малу виховувала й ростила бабуся. Ось одного дня оповiдачка цiє§ iсторi§ лежала на печi, а в цей час до бабусi прийшла §§ подруга. Вони "зачепилися язиками" i почали перемелювати кiсточки рiзним вiдомим на селi людям. - А Василь скаче в гречку, - сказала подруга бабусi. В той час встрявати малечi в розмову дорослих було не прийнято. Малеча зрозумiла сказане буквально, уявила собi великого дядька Василя, його величезнi ноги в чоботах i пожалiла свого батька механiзатора, якому приходиться ту полеглу гречку косити.
   Пройшло декiлька днiв i до сiльсько§ крамницi завезли якiсь дефiцитнi товари. Нiчого ж купити тодi не можна було. Хоча б подивитися на тi товари, якi розподiлялися серед передовикiв виробництва приходило все село. Люди вбиралися в усе найкраще, що в них було i йшли до крамницi. Когось з дiтей прислали й до передового механiзатора, щоб вiн йшов до крамницi за дефiцитом. Батько розповiдачки вдягнувся якнайкраще й взявши з собою дружину i доньку пiшов до центру села. Там уже зiбралися всi односельцi, якi ще могли ходити. Бовванiла й висока дебела постать дядька Василя. Побачивши його маленька дiвчинка вирiшила захистити свого батька. Вона закричала до нього: дядьку Василю, навiщо ви скачете в гречку. Ви ж §§ потолочите. А моєму татовi буде важко §§ косити. Не робiть так бiльше. Пiд гомеричний регiт односельцiв, якi вже давно все знали, дядька Василя неначе лизень злизав.
  
  Про пияцтво
  
   Однiєю з найбiльших причин нещастя людей є пиятика. Немає лiку бiд, якi приносить п"янство людям. Мiльйони розлучень у свiтi, мiльйони загиблих, основною причиною чого є пиятика. Катастрофи, аварi§, бiйки, зґвалтування, понiвеченi долi дiтей, величезнi економiчнi втрати, падiння суспiльно§ моралi. Цi та безлiч iнших нещасть вiд надмiрного вживання алкогольних напо§в буквально руйнують сучасну цивiлiзацiю.
   Декiлька рокiв поспiль мо§ сусiди потерпали вiд того, що раз на тиждень в один i той же день увечерi до них дзвонив у дверi якийсь незнайомий п"яний чоловiк. Вiн товкся пiд дверима, вимагаючи, щоб його впустили додому. П"янделига не був агресивний. Стояв пiд дверима i просився до квартири. Його випроваджували силою, саджали до лiфта i натискали кнопку нижнього поверху, викидали разом з сусiдами на вулицю. А вiн все повертався назад. Нарештi причину тако§ його поведiнки першою збагнула моя кмiтлива дружина. - Цей нещасний чоловiк живе в такiй же квартирi, на нашому поверсi, але в iншому домi на нашому масивi. А так як нашi будинки схожi один на одного, як двi краплi води, вiн перебравши мiри постiйно помиляється. - Дружина виявилася абсолютно правою i делегацiя вiд наших сусiдiв вже за другим разом виявила будинок i квартиру, де мешкає цей чоловiк. Так цiлий рiк його сусiди й вiдводили додому, аж поки вiн десь зник.
   Iнший випадок подiбного штибу трапився зi мною ще за радянських часiв. Будучи офiцером запасу я перiодично проходив перепiдготовку з iншими офiцерами запасу на вiйськовiй кафедрi аграрного унiверситету. Теоретичнi заняття зазвичай закiнчувалися ви§здом на полiгон зi стрiляниною з автоматiв. Їхали автобусами i брали в цей зимовий час з собою якiсь найпростiшi бутерброди, чай в термосах i горiлку. Повертаючись назад один з офiцерiв запасу, iнженер-електрик, дуже настирливо запросив мене i ще двох чоловiкiв до себе додому. - У мене дружина чудова господиня, - переконував вiн нас. - Дуже привiтна людина, яка влаштує нам справжнє свято. - Ми й повiрили. Пiднялися на 21-й поверх i подзвонили в дверi. Вони моментально вiдчинилися. На порозi стояла гарна молода жiнка. В руках у не§ був вiник. Напевно пiдмiтала в коридорi. Очi §§ блищали вiд обурення. Вона уперiщила вiником по пицi одного з товаришiв свого чоловiка i другий раз замахнулася на мене. Я вiдступив подалi. - Як ви вже менi набридли, чортовi алкоголiки, - закричала вона. - А ну геть звiдси. А ти заходь додому, - вона за шкiрку затягла чоловiка до квартири i зачинила дверi у нас перед носом.
   Цi два випадки в ряду драм i справжнiх трагедiй виглядають анекдотично. Однак, мiльйони iнших не такi невиннi i веселi. I справа не тiльки в тому, що п"яна людина втрачає над собою контроль i перетворюється на мерзенну iстоту. Алкоголь дiє на людей по-рiзному. Однi стають веселими, другi агресивними, третi щедрими, ще iншi плачуть i розповiдають про своє нещасне життя.
   Колись я жив пiсля одруження в провiнцi§ i дружина-студентка при§жджала до мене в гостi зi столицi. Одного разу вона розповiла менi про те, як §хала в одному купе з родиною алкоголiкiв. Дружина наливала чоловiковi й пила сама, запрошувала до компанi§ й мою дружину. Та вiдмовилася. - Не думай, що менi хочеться пити, переконувала вона мою дружину. - Я п"ю тiльки тому, що мiй чоловiк без цього не може. Щоб йому менше дiсталося.
   Пияцтво має давню iсторiю. Бiблiйний патрiарх Ной, врятувавшись разом з родиною i тваринами вiд потопу пiсля того, як зiйшла вода, посадив плантацiю винограду. Зiбравши врожай Ной зробив з нього вино i вперше в життя заснув п"яний. Його син Хам зайшов до намету i побачивши сплячого п"яного голого батька посмiявся з нього i вийшовши надвiр розповiв сво§м братам. Його брати зайшли до намету i не дивлячись на голого батька вкрили його. Проспавшись Ной прокляв Хама i його нащадкiв.
   Давнiм євреям, як i грекам заборонялося пити нерозведене вино. Жерцi з давнiх-давен помiтили, що зачатi пiсля пиятики дiти нерiдко народжуються неповноцiнними. Тому, щоб запобiгти цьому, не пояснюючи причину людям, якi не здатнi були §§ осягнути, вони ввели систему табу. Наприклад, синам Аарона нiбито вiд бога була дана сувора заборона пити вино пiд час богослужiння. Цiє§ заборони строго дотримувалися.
   Пiд час воєн у середнi вiки, коли вiйська надовго обкладали якусь фортецю одноманiття життя призводило до того, що вiйська нападникiв добряче хильнувши засинали вночi. В цей час навiть невеликий загiн, який приходив на допомогу осадженим мiг розбити цiлу п"яну армiю противника.
   Один колишнiй солдат штрафних радянських батальйонiв пiд час Друго§ свiтово§ вiйни розповiдав менi, що вiн єдиний iз батальйону вцiлiв i вижив i тiльки тому, що вiддавав випивку, яку §м видавали перед атакою на нiмецькi позицi§ iншим штрафбатiвцям. Випивши спирту "для хоробростi" солдати-штрафники просто бездумно лiзли пiд вогонь нiмецьких кулеметiв i майже всi гинули. Лише дехто з них виживав, отримавши важкi поранення.
   Збереглися свiдчення того, що i знаменитий полководець Александр Великий теж вiддавав належне Бахусу. Вiн жив походним життям i не один раз був помiчений п"яним пiд час нiчних привалiв. Вiдомi й постiйнi п"янi оргi§ сталiнського оточення. "Хазя§н" дуже любив, щоб його посiпаки постiйно напивалися при ньому. Вiн знав, що в такий час в людини розв"язується язик i вона може сказати те, про що б промовчала, будучи тверезою. Це дiйсно так. Недаремно укра§нське прислiв"я каже: що в тверезого на умi, те в п"яного на язицi.
   Вiдомий вавилонський цар Навуходоносор вiдправив свого воєначальника Олоферна для завоювання земель, розташованих на заходi. За бiблiйними оповiдками Олоферн випив стiльки вина на банкетi, що спав як убитий. Цим скористалася Юдiф, яка вiдсiкла йому голову.
   Дехто з iсторикiв взагалi вважає, що головним джерелом людського рабства в усi вiки було i донинi залишається пияцтво. Колонiальнi адмiнiстрацi§ для остаточного пiдкорення завойованих ними силою збро§ народiв повсюдно насаджували шинки i корчми. Народ пив i вже не думав про опiр загарбникам. Цiлi народи спивалися i вимирали, наприклад народи росiйсько§ пiвночi.
   Можливо правильно полiтологи пояснюють переможну ходу iсламу тим, що ця релiгiя забороняє вживання спиртних напо§в. Перетворити на рабiв п"яних людей набагато легше, нiж тверезих. Крiм того, пиятика приносить великi збитки не лише суспiльству в цiлому, але й бюджету кожно§ людини i родини зокрема. Алкоголiки виносять з дому все, аби лиш купити собi випивку. Хоча й кажуть, що iстина у винi або ж криється на днi чарки, насправдi ж там криється людське нещастя.
   Ще в давнi часи вiдомий римський фiлософ-сто§к Сенека, вихователь iмператора Нерона писав, що в наш час тверезiсть i тверезi люди не в пошанi, люблять i шанують лише п"яних. З того далекого часу не багато що в цьому сенсi змiнилося. Щоправда можливостi випити i асортимент найрiзноманiтнiших спиртних напо§в виросли неймовiрно.
   А ось iсторiя з життя маловiдомо§ авторки знаменитого американського роману "Занесенi вiтром" Маргарет Мiтчелл. Сам роман i особливо його екранiзацi§ вiдомi в усьому свiтi. Його авторка одружувалася двiчi. Перший §§ шлюб закiнчився фiаско через алкоголiзм §§ зовсiм молодого чоловiка. Хлопець з аристократично§ родини, перший чоловiк в майбутньому знаменито§ письменницi, був дуже гарним зовнi i здавалося розумним i освiченим. Безкiнечнi веселi вечiрки призвича§ли його до алкоголю i чоловiк Мiтчелл почав напиватися все частiше. Дружина намагалася всiляко вiдвернути коханого вiд шкiдливо§ звички. Його реакцiя на цi зусилля закохано§ в нього дружини була абсолютно банальною. Вiн кiлька разiв по звiрячому побив дружину. Молодик бив Мiтчелл коли вони залишалися наодинцi i при людях. Нарештi, черговий раз напившись до тваринного стану, вiн побив свою кохану так, що та на пiвмiсяця потрапила до лiкарнi. Вона навiть вимушена була купити пiстолета, бо розумiла, що наступний раз чоловiк просто вб"є §§. Потiм вони розлучилися. Iсторiя настiльки тривiальна, що про не§ не варто було б i згадувати, але вона стала вiдомою широкому загалу тiльки тому, що все це вiдбулося з дуже вже знаменитою в Америцi людиною. А скiльки таких i схожих iсторiй, пов"язаних з пиятикою трапляється з людьми пересiчними?
   Звичайно ж, що ви вважаєте себе особливою людиною до яко§ не липнуть всi тi нещастя "для дурних". Ви людина вольова i розумна i тому завжди зможете зупинитися коли треба. Хiба ви такий як отой ваш знайомий, в якого перiодичнi запо§? Нiчого подiбного. Не горiлка буде керувати мною, а я керуватиму нею. Так чи приблизно так мiркують бiльшiсть людей, якi поступово опускаються на дно склянки з горiлкою. Аби ж то так було! Однак такi мiркування є чисто§ води iлюзiєю i утопiєю. Горiлка завжди перемагає. I ви просто в принципi не можете стати якимось приємним винятком.
   Багато хто оговтується вiд пиятики лише тодi, коли вже втрачене здоров"я i його не повернути. Пияк має три перiоди власного життя. Спочатку замолоду пiсля цiло§ розгульно§ ночi вiн прокидається вдень i бачить в дзеркалi свiже i молоде обличчя. Наступний етап: нiч пияцтва i назавтра все це видно на його обличчi. Третя стадiя: колишнiй пияк всю нiч спить, а вранцi дивиться в люстро i бачить там обличчя людини, яка нiби цiлу нiч гуляла i пила. Горiлка на все життя залишила на обличчi людини сво§ слiди, якi вже нiколи не змити.
   В наш час в iндустрi§ виробництва вина i горiлки крутяться величезнi грошi. Тому деякi пiдприємливi, але начисто позбавленi совiстi i честi люди, виготовляють фальсифiкованi спиртнi напо§. Часто-густо вони просто отруйнi. Велика кiлькiсть людей, заплативши за горiлку чи вино грошi, а потiм випивши це пiйло деiнде просто гинуть на мiсцi. Таких випадкiв стає все бiльше. Корумпована влада не звертає на них уваги, так як отримує "вiдкати" вiд продажу тако§, з дозволу сказати, продукцi§.
  
  Жадiбнiсть
   Ще один з людських порокiв i нещасть це жадiбнiсть i зажерливiсть. Таких людей, на жаль, дуже багато i вони сповненi внутрiшнього нещастя. Цi нерозумнi люди радiють лише набутим скарбам, матерiальним благам. Вони §х не лише всiляко збирають i складають до купи, але й ними живуть. Якщо ви дозволите жадобi поселитися у вашiй душi ви станете глибоко нещасною людиною. Ви нiколи не будете мати спокою, так як мiри в збагаченнi просто не iснує. Завжди можна переживати з того, що у вас лише десять вiлл, а ось у такого то §х аж дванадцять чи двадцять. У вас яхта на десять мiльйонiв доларiв, а в когось на цiлих сто.
   Ще один бiк нещастя жадiбно§ i зажерливо§ людини полягає в тому, що рано чи пiзно з усiм набутим прийдеться розпрощатися. Iншi зажерливi люди все життя збираючи грошi намагаються §х не тратити нi на себе, нi на допомогу iншим людям. Такi люди живуть дуже скромно, вiдмовляють собi в усьому, i невiдомо для чого складають грошi, тримаючи §х або в банках чи ощадних касах, або ж переводять грошi в якiсь iншi матерiальнi цiнностi, купують землю, вiлли за кордоном, картини, дорогоцiннi прикраси i таке iнше. Ще однi ховають грошi в льохах, зашивають в матраци, створюють таємнi схованки в стiнах i пiдлозi. Пристрасть до збирання грошей i iнших матерiальних цiнностей, якими людина нiколи не користується є однiєю з манiакальних хвороб.
   За радянських часiв, коли всi були бiдними i на цьому фонi показне багатство особливо кидалося у вiчi i могло закiнчитися в"язницею, iснувало немало пiдпiльних мiльйонерiв. Iсторiю одного такого пiдпiльного мiльйонера Корейко, який збирав грошi, але не мiг §х використати, описано в творi "Золотий тiлець" Iльфа i Петрова. Я теж в молодостi знав таку людину. Все життя вiн ходив в куфайцi i драних штанах. Жив в розваленому будинку, де не було навiть пристойного опалення i взимку ця людина спала пiд трьома драними i брудними ковдрами. Вiн нiколи не одружувався i не мав дiтей, так як нiкому не мiг довiрити своє§ таємницi. Пiсля смертi скромний експедитор мiжрайбази виявився пiдпiльним мiльйонером в якого в усiх стiнах його будинку були замурованi золотi царськi монети, а дiамантовими кольє i платиновими виробами були наповненi бiдони для перевезення молока. Навiщо було терпiти такi муки? Чому ця людина все життя вiдмовляла собi в найнеобхiднiшому?
   Уявляю собi таку картину. Цей нещасний чоловiк залазив до льоху, який сам вирив пiд будинком, не мiг нiкому довiряти й тут, вiдкривав бiдони i перебирав в руках слiпучi брязкальця. А може й взагалi нiколи §х не торкався. Йому грiв душу сам факт того, що вiн володiє такими багатствами. Господи, навiщо? Померла вiд раку дитина його сусiда. Померла тому, що не вистачило грошей на §§ лiкування. Думаєте вiн хоча б чимось допомiг? До нього нiхто й не звертався, так як знали, що в нього нiчого немає. Страшне життя, прожите в страховi i жадобi. I розпачливий крик матерi померло§ дитини, коли вона довiдалася, якими скарбами володiв §§ сусiд.
   Однi мо§ родичi за радянських часiв, вiдмовляючи собi в усьому, недо§даючи i недопиваючи, носячи одне пальто протягом десяткiв рокiв назбирали десятки тисяч дерев"яних радянських рублiв. Коли СРСР розсипався як картковий будинок всi §хнi грошi пропали. Думаєте вони опам"яталися? Зробили висновки для себе i почали нормально жити? Нiчого подiбного. Колишнi працiвники партiйних органiв вони i в незалежнiй Укра§нi отримували немалу пенсiю. I знову, вiдмовляючи собi, своєму синовi й онуцi, збирали грошi i складали §х у банку. Назбирали понад 200 тисяч гривень. За цi грошi можна було §здити вiдпочивати за кордон по всьому свiтовi. Вони ж продовжували складати грошi й далi. I ось i цей банк збанкрутував i вони знову втратили сво§ грошi. Думаєте, що хоча б це §х зупинило? Аж нiяк. Вони знову понесли сво§ пенсi§ тепер уже до iншого банку.
   А ось iнший приклад. Бабуся вiком за 80 рокiв жила пiд самим Києвом у маленькiй хатцi. Мала великий город. Чоловiк-колгоспник давно помер. Син жив у столицi разом з дружиною i донькою на Нивках в однокiмнатнiй квартирi. Бабине обiйстя знаходилося в гарному мiсцi неподалiк вiд Днiпра. Прийшов новий час i бабi за §§ город запропонували неймовiрну суму в декiлька сотень тисяч доларiв. Це був самий пiк цiни i бабця не прогадала. Отримала грошi, якi §й i не снилися. Все життя вона жила дуже скромно i нiколи не вiдзначалася жадiбнiстю. Допомагала чим могла синовi, невiстцi i онуцi. Отримавши ж такi величезнi грошi бабуся раптом невпiзнанно змiнилася. Не притаманна §й ранiше зажерливiсть змiєю вповзла в §§ душу. За вирученi вiд продажу велико§ земельно§ дiлянки пiд Києвом стара жiнка могла купити квартиру синовi i собi, та й онучцi теж. Однак вона домовилася з новими господарями, що буде жити в сво§й бiднiй хатинi i далi. Грошей сво§м рiдним не дала, зашила грошi до матрацу i боялася з цього лiжка навiть вставати. Син з невiсткою привозили бабi §сти з Києва, онука теж §м допомагала. Закiнчилася ця iсторiя трагiчно. Взимку через нечищену пiч i комин хата згорiла разом з бабою i всiма грошима.
   Вiддай сво§ грошi людям зараз, а не по смертi.
   В Укра§нi, як наприклад у США, не прийнята доброчиннiсть. У нас велика кiлькiсть мiльярдерiв i мультимiльйонерiв, але нiкому допомогти хворим дiтям. Люди вимушенi збирати на §х лiкування по гривнi, в той час коли багатi§ купаються в розкошах i викидають на сво§ прихотi мiльйони.
   Немає нiчого новому в цьому свiтi нi пiд Сонцем, нi пiд Мiсяцем. Вiдомий римський полководець i полiтичний дiяч Марк Лiцiнiй Красс разом з Цезарем i Помпеєм створив трiумвiрат. Це вiн придушив повстання Спартака, чим i прославився. Але не тiльки цим. Красс вiдзначався неймовiрною зажерливiсть. Все не мiг зупинитися. Нажив всiлякими махiнацiями величезного багатства, яке постiйно збiльшував. Врештi-решт це стало сенсом його життя. Призначений намiсником у Сирi§ вирушив з вiйськом проти парфян. Зазнав ганебно§ поразки. Його взяли в полон i вбили. Знаючи страшну жадiбнiсть Красса, яка була вiдома за межами Римсько§ iмперi§, парфянський цар Ород влив мертвому Крассу в горло розплавлене золото.
   Великi грошi завжди велика бiда. Дуже великi грошi - дуже велика проблема. Чим бiльше грошей набуває людина, тим бiльше злочинiв вона вчиняє. Надто великi грошi завжди супроводжуються сотнями i тисячами загиблих i мiльйонами окраденими. Чи не найяскравiшi приклади - життя "укра§нських" олiгархiв i iсторiя набуття ними мiльярдних статкiв.
   Дуже розумнi люди свiдомо намагаються уникнути гонитви за грошима. Здавалося б при §хньому iнтелектi вони могли б обдурити увесь свiт. Однак Григорiй Сковорода усвiдомлено вiдсторонювався вiд свiту, "поведеному" на манi§ збагачення. Так само вчиняли i iншi великi люди. Знаменитий Дiоген все життя нехтував матерiальними благами. Намагався наслiдувати свого вчителя i Кратес iз Фiв, вiдомий давньогрецький фiлософ. Вiн за оповiдками викинув грошi в море.
   Сучасний же свiт просякнутий бажанням невпинного збагачення. Немає такого злочину, на який би не пiшла людина заради набуття великих статкiв. Щоб показати продажнiсть свiту американськi журналiсти вчинили провокацiю проти власних конгресменiв. Вони нарядилися саудiвськими шейхами, якi не знають лiку грошам через продаж нафти i почали спокушати законодавцiв задля лобiювання ворожих Америцi iнтересiв. За великi грошi, звичайно. Нiхто не вiдмовився.
   Знаменитим став вираз одного лiтературного персонажу, якому запропонували звабити грошима суддю, вiдомого своєю непiдкупнiстю. На це лiтературний герой вiдповiв: так вiн же не бере, це ж скiльки йому треба дати, щоб вiн взяв. Дiйсно, навiть найчеснiшi люди, якi "не беруть" при достатнiй для них сумi не здатнi втриматися вiд спокуси. В кожного є своя цiна. Просто один коштує дуже дешево, а iнший дуже дорого. От i вся рiзниця. Лише найрозумнiшi люди вiдають про злу силу грошей i намагаються мати §х не бiльше, нiж достатньо для нормального життя. Але не бiльше.
  
  Пiдлабузництво
  
   Поширеним явищем накликання i навiть заклинання рiзноманiтних нещасть є пiдлабузництво. Застереження проти пiдлабузництва стосується не стiльки тих, якi "лижуть", скiльки тих, якi люблять, щоб §м "лизали". Я знаю одного професiйного психолога, вiльного художника, який надає рiзноманiтнi консультацi§, пов"язанi з його фахом. Один з напрямкiв його роботи полягає в тому, щоб представившись другом нареченого брати участь у розмовi його роботодавця з ймовiрною дружиною. Зараз багато хто шукає собi судженого чи суджену по Iнтернету i практично нiчого не знає про людину з якою зустрiчається вперше. Психолог попередньо збирає доступнi йому матерiали про "об"єкта", а потiм є присутнiм при першiй розмовi. Якщо виникне необхiднiсть, то й при наступнiй зустрiчi, якщо дiвчина зацiкавила його клiєнта.
   Все це пишеться до того, що головною рiччю, що пронизує, так би мовити, собою всю розмову, яку вмiло направляє в потрiбне русло психолог є схильнiсть дiвчини до пiдлабузництва. В принципi це говорить психологу, що ймовiрна наречена внутрiшньо вкрай нещира i схильна до фальшу i оман. А з такими людьми краще не мати серйозних, доленосних справ.
   Кому намагаються пiдлеститися? Людинi в чомусь успiшнiй, вiд яко§ пiдлабузництвом намагаються отримати якiсь прибутки i переваги. I багатьом успiшним, але не дуже розумним людям, пiдлабузники дуже подобаються. Такi люди хочуть, щоб §м говорили лише комплiменти. Вони не приймають правди про iстинний стан справ, так як правда завжди жорстокiша за брехню.
   Я не втомлююся говорити студентам на семiнарських заняттях. Якщо ви хочете проникнути в сутнiсть речей чи подiй копайте глибше. На поверхнi завжди лежить брехня. Вона загорнута в яскраву i блискучу обгортку, слiпить нам очi, всiляко намагається звернути нашу увагу не на те, що знаходиться всерединi, а на власнi зовнiшнi прояви. Так само i з пiдлабузництвом, яке й є брехнею. Пiдлабузники ховають фальшивi лестощi в гарнiй обкладинцi приємних для вас слiв. Вам приємно слухати лестощi, бо людина завжди думає про себе краще, нiж вона насправдi є. I на наживку лестощiв кидаються не тiльки люди недалекi, але й тi, якi значно переоцiнюють суспiльне значення власно§ особи. Такi люди внутрiшньо нещасливi, так як постiйно вiдчувають власний комплекс неповноцiнностi. I лестощi служать для них своєрiдними лiками, якi приносять полегшення.
   Особливо люблять лестощi i пiдлабузникiв дурнi при владi. Самовпевнений тупак просто вимагає створення навколо себе цiло§ свити пiдлабузникiв. Найбiльшi i найуспiшнiшi iмперi§ загинули тому, що оточений пiдлабузниками правитель просто не мiг отримати реально§ картини того, що вiдбувалося в державi, так як лестуни доводили до нього лише приємну його слуховi iнформацiю. Це завжди триває аж до тих пiр коли все не рухне в одну мить.
   Якби керiвнику Лiвi§ лукавi радники до останньо§ його митi не говорили солодко§ брехнi про те, як його любить народ i все те, що вiдбувається в кра§нi не є пiдступами зарубiжних сил, може б вiн i не опинився зганьблений i вбитий, голий у м"ясному вiддiлi супермаркету, виставлений напоказ у морозильнику як шматок баранини. Та майже всi нинiшнi керiвники авторитарних i тоталiтарних держав, оточенi цiлою армiєю пiдлабузникiв, якi спiвають §м осанну. В таких кра§нах авторитарному керiвнику просто нiкому сказати правду. В найкращому випадку правдолюбець опиниться у в"язницi. А в гiршому його просто розстрiляють. Така доля в усiх тих нечисленних, хто не побоявся сказати у вiчi правду Сталiну. У всiх до одного, так як Сталiн не хотiв знати правди.
   Цар пiвнiчноафрикансько§ кра§ни Нумiдi§ Югурта намагаючись утриматися при владi не тiльки прямо пiдкуповував римських полiтикiв i полководцiв, але й доволi грубо лестив §м. Римляни сприймали його пiдлабузництво за чисту монету, так як крiм грошей будь-яка людина хоча також визнання iнших людей, яке за грошi не купиш.
   Нiкому не подобається, коли йому вказують на його недолiки, нехай це буде чистiсiнька правда. Натомiсть нам приємно слухати лестощi, нехай навiть вони є чистiсiнькою брехнею. Окремi кра§ни i нацi§ особливо болiсно реагують на критику. Це теж напряму пов"язане з комплексом неповноцiнностi §х керiвництва. В цьому сенсi показовим є наступний анекдот. Приходить чоловiк до лiкаря i каже, що щось в останнiй перiод неважно себе почуває. Лiкар оглянув пацiєнта. Послухав його i каже: вам треба серйозно братися за здоров"я, iнакше протягом року помрете. На це пацiєнт вiдповiдає - лiкарю, ви антисемiт. Ви не любите євре§в. Ви ж знаєте, що я єврей. Хiба можна єврею ставити такий поганий дiагноз.
   Iсторiя мiжнародних вiдносин знає безлiч прикладiв того, як державнi дiячi окремих кра§ни просто вимагали вiд сво§х партнерiв по переговорах комплiментiв i лестощiв. Просто напрошувалися на це. Саме тому студентам-мiжнародникам, викладаючи стратегiю i тактику державних перемовин, постiйно нагадують про мистецтво лестощiв. Така вже природа людини i тут нiчого не вдiєш.
   Росiяни просто набиваються в кревнi родичi до укра§нцiв. При зустрiчi в Укра§нi, Росi§ чи третiх кра§нах вони дуже ревниво ставляться до укра§нцiв, вiдмовляючи укра§нцям у самому §х iснуваннi, наявностi власно§ мови, звича§в, пiснi тощо. Навiть укра§нський бойовий гопак, укра§нський борщ, укра§нськi колядки i щедрiвки, називають росiйськими, хоча в росiян §х нiколи не було. Майже завжди в розмовi в них звучить ледве приховуване бажання отримати вiд укра§нцiв якусь похвалу для себе i Росi§. Якщо цього немає вони вiдчувають себе глибоко нещасними, другосортними, §х §сть комплекс неповноцiнностi. Здавалося б з якого доброго дива. Не поспiшайте з висновками. При глибшому аналiзi цiє§ дивовижно§ проблеми ми побачимо, що нiчого дiйсно власного конкурентоспроможного у свiтi в росiян немає. Та й самих росiян як нацi§ природно§, а не штучно§ нiколи не iснувало й не iснує. Це протиприродний конгломерат рiзних народiв, якi не об"єднанi генетично i менталiтетно, а лише мовно i державно. Найпростiший аналiз походження всiх без винятку дiячiв "росiйсько§" науки i культури виявить, що жоден(!) з них не має росiйського, тобто угро-фiнського походження. Нехай навiть це буде Iван Iванович Iванов. Я спецiально цим займався i довiдався, що всi видатнi i не дуже письменники, поети, науковцi, конструктори Росi§, всi без винятку, мають або єврейське, або укра§нське, або татарське, або ще будь-яке iнше походження. Перевiрте самi, серед найвiдомiшо§ росiйсько§ iнтелiгенцi§ етнiчних росiян практично немає: i Пушкiн за походженням ефiопський єврей-фелаш, i Лермонтов - шотландець, а Гоголь укра§нець.
   Самозакоханiсть цiло§ нацi§, як i самозакоханiсть окремо§ людини, як правило не має пiд собою об"єктивних пiдстав. Рано чи пiзно вона призведе до повного фiаско. Росiйська iмперiя паразитувала на завойованих нею народах, а коли в з 1991 року вона зменшилася з вiдходом основних креативних європейських нацiй i створенням ними самостiйних держав Росiя почала повертатися до консервативного угро-фiнського стану Московi§. Нiмцi Петро I i Катерина II намагалися перетворити Московiюiю на європейську державу Росiю. Це вони робили за рахунок чужих росiянам реформ i створення росiйсько§ iнтелiгенцi§ i благородного офiцерства з укра§нцiв, нiмцiв, татар i представникiв народiв Пiвнiчного Кавказу. Але європейська цивiлiзацiя виявилася глибоко чужою росiйськiй ментальностi. Чужа §м i цiлком штучна назва Росiя i "русскiє", тобто чи§. Всi iншi народи "хто" - нiмцi, французи, iталiйцi, укра§нцi, поляки тощо, однi росiяни "чи§сь", тобто русскiє".
   Безпiдставна самозакоханiсть росiйсько§ нацi§ закiнчилася i тепер неконкурентоспроможна Росiя намагається вiдгородитися вiд усього свiту, оголосивши його ворожим для своє§ кра§ни. I це дiйсно так. Євразiйська кра§на виявилася чужою i Європi i Азi§. Дiяльнiсть президента Путiна не є чимось протиприродним для Росi§. Зовсiм навпаки. Свiдомо чи пiдсвiдомо вiн намагається повернути Росiю в допетровськi часи, часи Московi§. Саме тодi ця кра§на була сама собою i §й не треба було пнутися зi шкiри геть, щоб бути кимось iншим i вiдчувати при цьому колосальний комплекс неповноцiнностi. Через це ми маємо у свiтi не тiльки мiльйони нещасних людей, але й багато нещасних народiв.
   Самозакоханi люди завжди вимагають вiд оточення лестощiв. Римський iмператор Отон Марк Сальвiй, який був iмператором недовгий час, прославився самозакоханiстю. Вiн мився у ваннi з молоком ослицi, вигадав новий вид косметики - протирав обличчя розм"якшеним у молоцi хлiбом спецiально§ випiчки. Брився керiвник наймогутнiшо§ держави тодiшнього свiту двiчi на день i все розглядав себе у дзеркалi. Оточуючi бачили самозакоханiсть iмператора i пiдлабузництво при дворi розцвiло буйним цвiтом.
   Пiдлабузники добре володiють наукою обмовляння. Для того, щоб самозакоханий керiвник почувався впевненiше необхiдно постiйно пiднiмати його в його ж очах. А так як все пiзнається в порiвняннi пiдлабузникам необхiдно постiйно порiвнювати його з iншими вiдомими людьми, при цьому всiляко пiдкреслюючи, прямо чи опосередковано, що вiн кращий за iнших. У минулi роки я знав одного директора заводу, при якому постiйно працював абсолютно безграмотний чоловiк, який володiв мистецтвом пiдлабузництва. Постiйно знаходячись при директоровi великого машинобудiвного заводу, цей чоловiк починав день з розповiдi, як погано складаються справи на iнших пiдприємствах галузi. То там аварiя трапилася, то не виконали план, то велика плиннiсть кадрiв, то мiнiстерська перевiрка виявила серйознi недолiки. При цьому всi цi повiдомлення не були брехнею. Просто пiдлабузник тiльки тим i займався, що вишукував всiлякi негативнi факти з iнших пiдприємств i подавав §х так майстерно, що в його керiвника мимоволi складалося враження, що лише пiд його мудрим керiвництвом завод процвiтає, а всi iншi директори невiгласи. Коли директора перевели з пiдвищенням до iншого мiста вiн забрав з собою й свого помiчника-пiдлабузника, який завжди не тiльки приносив хорошi вiстi, але й вмiв показати в порiвняннi, який його керiвник хороший, професiйний i удачливий.
   Пiдлабузники - пiдлi люди. Вони можуть зi шкiри пнутися геть, щоб догодити вам, коли у вас влада i грошi, однак варто вам втратити те й iнше, як вони зроблять вигляд, що навiть не знають вас. Колись, ще за радянських часiв, один профспiлковий бос жалiвся менi, що пiсля того, як його потурили з профспiлки i вiн не мiг видiляти безкоштовних путiвок сво§м пiдлабузникам, його телефон замовк, а його друзi робили вигляд, що не впiзнають його. На це я навiв йому слова Франсуа де Ларошфуко: "помилки людей у §хнiх розрахунках на вдячнiсть за зробленi ними послуги трапляються тому, що гордiсть того, хто дає, й гордiсть того, хто приймає, не можуть домовитися про цiну благодiяння".
   Пiдлесники завжди на боцi сили i бiльшостi. Однак iстинно розумна людина завжди пам"ятає слова Марка Твена: "якщо ви помiтили, що знаходитеся на боцi бiльшостi, це вiрна ознака того, що настав час мiнятися".
  
  Стережiться дурнiв
  
   Укра§нцi кажуть - краще з розумним загубити, нiж з дурним знайти. Абсолютно правильно. Краще й не скажеш. Фiлософи донинi сперечаються, що губить людську цивiлiзацiю - людська пiдлiсть чи дурiсть. Особисто я вiддаю перевагу дуростi. Нiмецький учений, юрист, поет ХУ-ХУI столiть Себастьян Брант у своєму творi "Корабель дурнiв" писав: "весь свiт, повержений в пiтьму, в юдолi скнiє, гине в горi, а дурнiв - як пiску у морi. Їм не ганьба - блазенськi шати. Не смiй лиш дурнями §х звати". Цей надзвичайно розумний чоловiк почав свiй твiр словами: "Я дурень сам - Себастьян Брант". Дiйсно, немає людей, якi б не думали дурного i не вчиняли дурних вчинкiв. Справа в iншому, "справжнiй" дурень нiколи не вчиться нi на сво§х, нi на чужих помилках i нiколи не визнає власних помилок.
   Очевидно, що дурнi поширюють довкола себе дурнi флю§ди i всiлякi нещастя. Встерегтися §х повнiстю ще нiкому не вдавалося, але хоча б у двох сферах це зробити можна. Найстрашнiшi дурнi найближчi: подружжя i друзi. Тому намагайтеся з достатнiм критицизмом вибирати собi дружину чи чоловiка i друзiв. Особливу увагу треба сконцентрувати на першому. З дурним чоловiком чи дружиною ви наорете в життi таких кривих борозен, потрапите до таких лабiринтiв, звiдки вихiд один - якомога швидше розлучення. А яких така дружина чи чоловiк можуть виховати дiтей? Ще Хемiнгуей запитував у сво§х читачiв: "якщо дружина хвойда, а чоловiк дурень, то якi в них будуть дiти?".
   Один мiй знайомий спочатку одружився на дуже розумнiй, але, як то кажуть, середнiй на вроду жiнцi. Так як вiн був доволi видний чоловiк i не бiдний, бажаючих зруйнувати його шлюб було немало. В цьому конкурсi перемогла одна дуже гарна, але й дуже дурна дiвчина. Мiй знайомий кинув "недостойну його" дружину i одружився на "писанiй красунi". Його не цiкавили §§ iнтелектуальнi здiбностi. "Жiнцi розум не потрiбний, - любив вiн говорити. - Розум необхiдний чоловiковi, а жiнка має милувати його око". Дуже швидко йому прийшлося гiрко розчаруватися. Дружина народила йому двох хлопцiв i певна своє§ влади над чоловiком почала керувати §хнiм родинним життям. Що вона зробила з цим життям не хочеться навiть говорити. На схилi рокiв "видний чоловiк" залишився без житла, друзiв, дружини i навiть дiтей. Його хлопцi розумово вдалися в дружину i разом з нею почали тероризувати батька.
   Треба завжди пам"ятати, якщо людина картає себе за дурнi вчинки чи думки, вiдверто визнає власнi помилки - то є мудра людина. Дурень нiколи не визнає власно§ дуростi. Бiльш того, вiн буде всiляко виправдовувати свою дурiсть. Врештi-решт останнiм аргументом дурня є те, що в свiтi дурнiв повно i не вiн один такий.
   Ще однiєю характерною рисою дурнiв є §хнє вiдношення до правди. Правда взагалi коле очi, i не лише дурням. Ще вiдомий Теренцiй сказав, що той, який сiє правду, пожне гнiв. Однак дурнi особливо нетерпимi до правди. Вони §§ не сприймають в принципi, так як пiдсвiдомо вiдчувають, що правда викривальна для них. Дурень хотiв би повсякчас чути вiд оточуючих солодку брехню, що вiн розумнiший за всiх.
   Дурнi мають справжню алергiю на книжну мудрiсть. Глибинно вони ненавидять книги i ту мудрiсть, яку вони в собi мiстять. Спитайте дурня, що вiн прочитав за останнi мiсяцi три i вiн вам не зможе вiдповiсти. Якщо така людина i збирає книги, то лише для прикрашання iнтер"єру власно§ квартири чи будинку. Таку людину цiкавить не змiст книжок, а §х зовнiшнiй вигляд. Настiльки пiдходять вони до кольору його меблiв.
   Багато хто, особливо з людей молодих, вважає, що старiсть i мудрiсть, то синонiми. Нiчого подiбного. Якщо людина iдiот, то це надовго. Дурнi в старостi ще небезпечнiшi за дурнiв молодих, бо вони нерiдко вмiло роблять вигляд, що великi мудрагелi. Для того, щоб визначити дурня старого, треба просто подивитися, яке життя вiн прожив. Якщо ця стара людина все життя колотилася, робила божевiльнi вчинки, зруйнувала свою родину, розгубила друзiв, користуватися §§ порадами молодим не слiд. Надзвичайно влучно охарактеризував старих дурнiв уже згаданий ранiше Себастьян Брант:
  Чи вмру, недугою припертий,
  Чи хтось менi поможе вмерти,-
  А дуру не зречусь до смертi.
  
   Одним словом, молодi - не слухайте порад старих дурнiв!
   Особливо люблять старi дурнi вчити молодих людей, як треба тим виховувати сво§х дiтей. Їхнi аргументи вiдомi: ну чого ви так переживаєте? Не хоче син вас слухати, пiшов шляхом неправди i грiха? Тут вже нiчого не вдiєш. Таким вiн вдався вiд природи. Може дiд або прадiд були якимись бандитами або шахраями. Ви про §х витинанки природно й не знаєте, але тут нiчого не вдiєш. I батьки нерiдко опускають руки, слухаючи старого дурня чи стару дурепу. Не слухайте §х. Дiтей треба виховувати i перш за все власним прикладом. Дитина як молоде дерево, його легко гнути в потрiбному вам напрямi. Коли ж це дерево виросте, ви його вже не зiгнете. Якщо ж в дорослому вiцi будуть сили його нагинати, то тiльки зламаєте. Дитина як губка вбирає в себе все з довкiлля. Якщо §§ оточують дурнi, то хiба може нещасна дитина увiбрати в себе бодай щось розумне?
   Розумнi батьки, якщо в них є грошi, але немає часу займатися вихованням дiтей особисто шукають §м гарних старших наставникiв, мудрих вчителiв. Мудра стара людина здатна навчити i виховати свiтовi нового генiя. Сократ навчив Платона, Платон навчив Арiстотеля. Розумний не лише цар, але й батько Фiлiп, розумiв значення наставника для сина i обрав Александровi у вчителi мудрого Арiстотеля. I не прогадав. Арiстотель виховав i навчив пiдкорювача свiту Александра Македонського.
   В цьому свiтi все минуще i непевне. Якщо ж до цього об"єктивного додати значну долю людських дурощiв, вас уже нiщо не врятує: нi знатне походження, нi грошi, нi здоров"я, нi краса. Лише мораль i етика дає людинi стiйке опертя в життi, тобто щастя. Нiчого бiльше. Одного разу давньогрецький фiлософ, який народився на Сицилi§, Горгiй запитав Сократа, чи щасливий був перський цар, який володiв пiвсвiтом. Горгiй вважав, що вже одна така влада i багатство приносять людинi щастя. Однак Сократ здивував Горгiя, запитавши того, чи був перський цар сильний i стiйкий у моралi. Лише довiдавшись про це вiн готовий вiдповiсти на його питання. Цим вiн дав зрозумiти Горгiю, що морально нестiйка людина навiть в принципi не може бути щасливою.
   Багатьом людям, навiть успiшним i розумним, характерною стає необачнiсть, яка теж є нерозумною рисою. Укра§нцi спiвають про свого нацiонального героя львiв"янина Сагайдачного, що "промiняв жiнку, на тютюн та люльку, - необачний". Успiшний полководець i провiдник нацi§ вiн не був позбавлений необачностi. Знаменитий Цезар, який прославився своєю успiшнiстю здавалося б в усьому злегковажив листа в якому його попереджали про пiдготовку заколоту проти нього. Вiн необачно навiть не розкрив аркуш паперу, щоб подивитися, що там написано i був убитий. Необачний бiблiйний персонаж Нiканор, настiльки самовпевнений, наскiльки й необачний, ще до битви з Iудою Маккавеєм продав торговцям бранцiв, яких вiн мав захопити пiсля перемоги. Однак "непереможний" сирiйський воєначальник вперше прорахувався. Вiн не лише програв, але й загинув у бою.
   Необачнi дурнi, якi керували УНР у 1918 роцi, повiривши облесливим словам росiйських соцiал-демократiв пiдлого брехуна Ленiна, про те, що соцiалiсти нiколи не воюватимуть один проти одного, розпустили укра§нську армiю. Росiяни ж натомiсть свою армiю не тiльки не розпустили, але й значно збiльшили. Пiсля цього вони захопили Укра§ну. Елементарна дурiсть i на§внiсть здавалося б розумних i освiчених людей донинi вражає iсторикiв. I таких прикладiв в iсторi§ людства величезна кiлькiсть. Уже в нашi днi представники влади, тобто Партi§ регiонiв жалiлися журналiстам, що пiдписуючи Харкiвськi угоди з Росiєю вони розраховували, що пiшовши на поступки керiвництву цiє§ кра§ни вони можуть розраховувати на поступки i з §хнього боку. Але вони абсолютно прорахувалися, показавши себе необачними i на§вними дурнями. Росiя i росiяни сприймають добре i справедливе вiдношення до себе iнших народiв, §х толерантнiсть, як вiдверту дурiсть. Не знати про це на переговорах з росiянами може лише повний невiглас.
   Нiчого немає нового нi пiд Сонцем, нi пiд Мiсяцем. За 150 рокiв до нашо§ ери керiвник визвольно§ боротьби євре§в Йонафан Маккавей повiрив воєначальнику сирiйського царя Антiоха УI про те, що вiйна вже закiнчилася i умовив розпустити свою армiю. Необачний Маккавей так i зробив, залишивши при собi тисячу во§нiв. Сирiйцi ж повернулися i знищили Маккавея з його во§нством. Укра§нський князь Святослав Завойовник теж вчинив необачно, залишивши при собi лише 300 во§нiв i за це поплатився. Печенiзький князь Куря вже чекав на Святослава з великим вiйськом. Святослав i всi його во§ни загинули. За переказами Куря зробив з черепа Святослава кубок i пив з нього вино. В нашi дня рибалки в районi Запорiжжя витягують з Днiпра мечi укра§нських лицарiв Святослава, якi загинули в цьому бою.
   Немало й таких дурнiв, якi вважають, що попи є ледь не представниками Бога на Землi. Можливо, що такi й дiйсно iснують. Трапляються й попи, якi щиро вiрять в бога. Але є цiлi конфесi§ в Укра§нi, якi реально служать Дияволу, а не Богу. Вони всi є агентами сатанинського ФСБ Росi§, мають вiдповiднi "клiкухи поганi". Багато хто стверджує, що вся, так звана Укра§нська православна церква Московського патрiархату є витвором сатанинських росiйських спецслужб i §§ попи одночасно служать боговi й мамонi. Їхнiй патрiарх носить годинники за десятки тисяч доларiв, §здить на найдорожчих машинах i володiє багатомiльйонними статками, хоча й числиться в цiй церквi вiд Лукавого безгрiшним ченцем.
   Всi цi факти не вiдомi хiба що останньому §жаку. I все одно мiльйони дурнiв в Укра§нi ходять молитися до цiє§ церкви. Хiба можна таких людей назвати розумними? Звичайно, що нi. Це дурнi з дурнiв, якi не розумiють найпростiших речей. Якщо ви зв"яжетеся з такими людьми i з такою церквою, то й вас аж нiяк не можна назвати людиною мислячою. Тримайтеся вiд таких "вiруючих" подалi, бо нiчого доброго вiд дурнiв ви не отримаєте.
   Дурний пiп, дурна й його молитва, абсолютно справедливо кажуть в Укра§нi. А якщо дурна й лукава цiла конфесiя? Що тодi? Чи можна бути розумним попом в дурнiй i лукавiй конфесi§, яка примушує тебе проповiдувати дурнi й лукавi iде§? Звичайно, що не можна. Одночасно слугувати двом панам, тобто Боговi й Сатанi, ще нiкому не вдавалося. Це теж саме, що висмiяне в народi бажання дурня всидiти на двох стiльцях. Так би мовити, хто хоче мати три посади, нi однiй не зможе дати ради. З Бiблi§ вiдомо, що здох осел, який сподiвався §сти одночасно з трьох ясел. Пам"ятайте про це i не будьте дурнями.
   Здавалося все це тисячi разiв обговорено i дурнiв, якi б забажали сидiти на двох стiльцях бiльше вже не знайдеться. Нiчого подiбного. Укра§на, точнiше §§ влада, вже багато рокiв демонструє дурисвiтське бажання всидiти на двох стiльцях, тобто Європи i Росi§. На "повному серйозi" на смiх i глум всьому свiтовi заявляється, що Укра§на буде добиватися одночасного входження до Європейського i Митного союзiв. Смiх, та й годi.
   Лiкар, зцiлися сам, каже народ. Якщо пiп проповiдує аскетизм у життi, а з нього ледь не крапає жир, то хто йому повiрить? Лише останнiй дурень. I §х дiйсно "як пiску у морi". Якщо ви прийшли до лiкаря, а вiн смалячи цигарку каже вам, киньте палити, бо помрете, то людина, в яко§ бiльше за однiє§ клепки в головi зрозумiє, що або його твердження неправдиве, або лiкар сам є дурнем. Якщо ви прийшли лiкувати коросту до лiкаря, який увесь нею вкритий, тiкайте якомога швидше до iншого ескулапа. Якщо вiн не вилiкував себе, то хiба вiн вилiкує вас?
   Розумний знає, що шлях до Бога вiдкриває людинi можливiсть повернутися до тих i того, кого вiн любить. Шлях до сатани вороття не має. Стародавня мудрiсть вчить нас, що мудрий лис не полiз до лiгва, так як побачив, що слiди ведуть тiльки до нього i жоден слiд не йде в зворотному напрямку. Ми ж, люди, нерiдко сунемо туди, звiдки немає вороття. Ми бачимо, що з лiгва слiдiв немає, але не здатнi зробити з цього правильнi висновки.
   Церква продає землю за великi грошi для поховання, на найдорожчому Володимирському ринку в Києвi Московський патрiархат збудував аж двi церкви i попи, як рекетири щоденно ходять ринком i збирають данину з торговцiв. Церковнi примiщення здаються в оренду для торговцiв, проведення виставок i конференцiй. Христос же подав розумним, ще двi тисячi рокiв тому, приклад, вигнавши торговцiв з храму. А тепер попи Московського патрiархату самi запрошують гендлярiв до храму. Хiба вони не є лукавими дурнями i хiба не є дурнями §хня паства?
   Не меншими дурнями є тi, якi ходять до храму, де проповiдує пiп-алкоголiк, який постiйно п"яний наче чiп. Такий, з дозволу сказати, божий слуга, таке несе з амвону, що в нiякi ворота не лiзе. А "вiруючi" пiсля проповiдi пiдходять до нього, щоб поцiлувати руку i почути запах перегару. Такого попа добре зобразив Ярослав Гашек у своєму знаменитому творi "Пригоди бравого вояка Швейка".
  
  Хабарництво
  
   Людина намагається завжди йти по лiнi§ найменшого опору. Вона хотiла б отримувати найбiльше грошей при найменших затратах працi. В принципi таке можливе за умови, коли ти володiєш якимось владним ресурсом, яким можеш розпоряджатися за власним розсудом. В цiлому хабарi хотiли б отримувати майже всi люди. Справа в тому, що в цивiлiзованих кра§нах розумiють, що високий рiвень корупцi§ руйнує державу i призводить до §§ загибелi. Це пiдсвiдомо чи свiдомо визнають i самi масштабнi корупцiонери, якi сво§ грошi тримають на рахунках у тих кра§нах, де рiвень хабарництва дуже низький.
   Хабарництво прийшло до європейських народiв зi Сходу. Пiд час Хрестових походiв аскетична Європа зустрiлася з пишним i корумпованим Сходом. Вона побачила, що пiдкупом i хабарами Схiд вирiшує багато дiйсно гострих проблем, в тому числi й вiйськових. Особливо великий розвиток хабарництво отримало в Росi§. I не дивно. Генетичнi угро-фiни, росiяни декiлька столiть були пiд прямим i опосередкованим впливом схiдних народiв, хоча б просто географiчно, постiйно контактуючи з ними. Через це саме тут виникла, як на мене класична фраза росiйського лiтературного героя, яка розкриває сутнiсть навiть найпоряднiших, а точнiше найдорожчих представникiв росiйсько§ влади. Про це вже згадувалося в цьому творi, однак варто повернутися до цього, так як це визначальнi глибиннi речi.
   Один лiтературний герой, бажаючий поживитися за рахунок держави каже другому. Щоб отримати пiдряд треба дати хабара такому то. А той йому у вiдповiдь: так вiн же не бере. Це всi знають. Це ж скiльки треба дати, щоб вiн узяв? Таким чином цей лiтературний герой правильно стверджує по сутностi давно вiдому тезу про те, що в кожно§ людини є своя цiна. Просто однi дуже дешевi, iншi надзвичайно дорогi. Радянський розвiдник, який врештi-решт перейшов на бiк Заходу, через не повнiстю атрофовану совiсть, але в основному тому, що був надто розумним i винахiдливим для тако§ роботи, описував в одному зi сво§х романiв, як вiн завербував одного американського вiйськовика. Вiн просто пiдiйшов до молодого чоловiка i назвав таку суму, вiд яко§ той не мiг вiдмовитися. I ця цiлком забезпечена людина, яка здавалося б мала все, за величезний хабар продала свою Батькiвщину. Потiм були оприлюдненi й iншi факти, вже громадян других кра§н, якi за великi грошi продавалися ворогам своє§ держави.
   Особливо мерзеннi факти полiтичного хабарництва, якi притаманнi укра§нському полiтикуму. "Народнi обранцi" продаються за грошi грiховнiй владi, переходячи в статус витвореного укра§нською дiйснiстю нового термiну полiтичних проституток (тушок), якi "тупо" продаються за грошi, а потiм слугують сво§ми голосами давальникам хабарiв точно так, як повi§ вiддають власне тiло тому, хто §м заплатив. В Укра§нi продаються здавалося б усi: вiд президентiв до пенсiонерiв. Останнi за пакет гречки, ще й з простроченим термiном використання, виданий §м перед виборами готовi продати рiдну маму в купi з рiдною кра§ною.
   Один чоловiк сказав менi, що родину одного з президентiв Укра§ни переслiдують всiлякi нещастя i негаразди. "А що ж ти хочеш, його проклинають мiльйони громадян кра§н, щиро бажають йому смертi, всiлякого зла, моляться за це. Хiба таке може не вiдбиватися на ньому i його родинi? Звичайно, що нi". Дiйсно, якщо ти сiєш зло, воно врештi-решт обов"язково окошиться на тобi, або на тво§х нащадках. Iсторiя однозначно вказує на те, без будь-яких виняткiв, що всi родини вiдомих сiячiв зла були повнiстю знищенi долею.
   Суддя за хабар засуджує невинну людину, дiючи в iнтересах тих, хто йому заплатив. Грошима, квартирами, дачами, нагородами. Якщо у вас є можливiсть подiбного аналiзу, факти i документи, перевiрте, чим цi люди закiнчать через декiлька рокiв. Якi негаразди спiткають §х близьких, через якийсь час. Розплата неодмiнно §х знайде. Вiд долi нiхто не має захисту, яку б посаду вiн не займав. Розумнi люди, коли вони не здатнi противитися злу на сво§й роботi, просто звiльняються з не§ i вiдходять у бiк.
   Очевидно, що без подолання хабарництва, в тому числi й полiтичного, розвиток будь-яко§ держави не є можливим. Кра§на, де хабарництво знаходиться вже на рiвнi "господарського змащування деталей суспiльного механiзму", неминуче приречена на поступову деградацiю. Кра§на, де §§ громадяни, "народнi обранцi" отримують державнi нагороди вiд президентiв iнших кра§н, за антидержавнi дi§, тобто отримують полiтичного хабара, а це майже нiкого не дивує i це всi сприймають спокiйно, знаходиться на порозi повного переформатування. Для того, щоб перейти до iншого, потрiбного для розвитку i процвiтання стану в такiй кра§нi потрiбна якнайжорстокiша диктатура. I вона неодмiнно вiдбувається.
   В ХХI ст. така диктатура вже може мати демократичнi пiдстави, схожi на такi, якi є в Сiнгапурi. Тут правляча партiя, яка повнiстю очистилися через дiєву смертну кару вiд корупцi§, сформувала абсолютну бiльшiсть в парламентi i проводить постiйну полiтику внутрiшнього самоочищення вiд незаконних дiй можновладцiв. Це призвело до того, що майже позбавлена внутрiшнiх ресурсiв розвитку кра§на стала найбагатшою в Азi§.
   Тисячi, а може й мiльйони разiв повторено, що риба псується з голови. Якщо в кра§нi буйним цвiтом розцвiла корупцiя, це може означати лише одне - головними корупцiонерами в нiй є президент, прем"єр-мiнiстр, король, iмператор, емiр i таке iнше. Боротися з корупцiєю дуже просто. Якщо людина отримує за рiк прибуток в 20 тис. доларiв, а має статки на мiльйони доларiв - ця людина корупцiонер. Якi ще докази §§ вини потрiбнi? Але коли влада не звертає на такi речi нiяко§ уваги, це говорить про те, що й вона згори донизу корумпована. Якщо син можновладця, донька, дружина чи iншi близькi йому люди, маючи маленький прибуток, раптом стають мiльйонерами - §х треба негайно заарештовувати i виясняти звiдки в них грошi. В 100 випадках iз 100 §хнi грошi краденi або отриманi §хнiм владним родичем у виглядi хабарiв.
   Якщо людина володiє величезною нерухомiстю за кордоном, має рахунки в швейцарських чи iнших банках, вона класичний корупцiонер. Якщо §§ донинi не судили, корумпована вся система правоохоронних органiв згори донизу i з цим треба щось робити, iнакше держава загине або скотиться до громадянсько§ вiйни. Цьому безлiч прикладiв у свiтi. Найяскравiшими з них є так звана "Арабська весна". Аналiтики продовжують шукати §§ причину. Дехто намагається пояснити цi подi§ пiдступами зарубiжних агентiв, звичайно ж американських. А причина цих революцiй одна - масова корупцiя в арабських кра§нах.
   Хабарництво руйнує не лише державнi iнституцi§, воно знищує й нормальнi щирi стосунки мiж людьми, зокрема вiддану дружбу. Остання нiколи не базується на вигодi i грошах. Зараз прийнято спокiйно обiдрати друга, зрадити його, вiдвернутися вiд нього в бiдi. Вiдiйшла в минуле така братня дружба, яка була мiж козаками-побратимами, коли один з них спокiйно i радiсно йшов на смерть заради iншого. Пiрнула в небуття i дружнi стосунки Патрокла i Ахiлла пiд час Троянсько§ вiйни, чи щирiсть у вiдносинах Давида i Йонафана в давньому Iзра§лi. Бiльше вже не надихає молодих людей i дружба римлян Сцiпiона i Лелiя.
   Ка§н у нас перемiг Авеля. Ми вже не робимо помилок Мойсея, який марно сподiвався на щиру дружбу фарисе§в. Ми вже самi фарисе§, лукавi люди, готовi на будь-який обман заради грошей. Керiвник найбiльшо§ правлячо§ фракцi§ в укра§нському парламентi, обтяженому неологiзмами "тушки", "кнопкодави" i таке iнше хвалиться на увесь свiт, що вiн "розвiв опозицiю, як кошенят", тобто обдурив людей, якi йому повiрили. I радiє з цього як мала дитина. Це i є атмосфера хабарництва в суспiльствi, коли кожного можна купити й продати, а якщо тобi заплатили грошi, ти мусиш говорити i робити, м"яко кажучи парадоксальнi речi.
   Грошi, отриманi у виглядi хабара, як i все, що людинi дiсталося легко, без зусиль вона не цiнує. Як прийшло, так i пiшло. Тому всiлякi мiсця дорогих розваг просто кишать хабарниками,
  
  Дурнi при владi
  
   Дурна дружина чи чоловiк - це проблема родини, дурний директор пiдприємства - це проблема його працiвникiв, дурний правитель кра§ни - це вже проблема кожного §§ громадянина. Взагалi, з iсторi§ ми знаємо безлiч прикладiв того, як кра§на занепадала через дурного правителя i розквiтала, коли його народ змiнював на розумного. Все одно в цьому сенсi не скажеш краще за Себастьяна Бранта:
  Багато йолопiв на свiтi.
  Здається §м, що й знаменитi,
  I мудрi лиш вони однi,
  Та знають всi: вони дурнi.
  Але назвати дурнем спробуй
  Вельможно-владарну особу...
   Дурнi при владi думають лише про власний зиск, а не про загальне добро. Через це вони i дурнi, бо важать головою. Суспiльство готово терпiти скiльки завгодно злиднi, якщо §х терплять всi, в тому числi i владнi особи. Якщо ж на фонi загального зубожiння влада постiйно багатiє i навiть на показ виставляє своє награбоване в народу багатство - чекай бiди. Знову цитую пана Бранта:
  Кра§на та фортуну має,
  Якою мудрий управляє;
  Там добрi звича§ у радi,
  Не стане пiдлiсть на завадi.
  Та лихо краєвi, де князем
  Нездара i невiглас разом;
  Там кожен пив би та гуляв,
  Байдужий до державних справ.
   Характерною особливiстю дурнiв при владi є намагання довiчно §§ утримувати. Через це багато хто з них закiнчує своє життя дуже погано. Особливо яскраво дурисвiтство можновладцiв висвiтлилося на початку ХХI столiття. Розвиток суспiльства, неминучий пiдйом його поiнформованостi i забезпеченостi засобами комунiкацi§ призводить до зменшення iнтелектуального розриву мiж економiчно розвиненими нацiями, i тими, що розвиваються. Тому доля багатьох кра§н, якi в минулому випереджали сво§х сусiдiв в освiтньо-iнформацiйному сенсi, нинi ставиться пiд великий знак запитання. Наприклад, Iзра§ль в минулому на голову випереджав сво§х арабських сусiдiв, з якими затято ворогував, саме в iнтелектуальному розвитку. Туди, особливо з колишнього СРСР, з"§жджалися освiченi i "просунутi" люди. В наш час ця рiзниця постiйно зменшується i це говорить про те, що дана кра§на об"єктивно приречена на поразку. Однак, "мудрi" керiвники цiє§ держави цього чи то не можуть, чи то не хочуть зрозумiти.
   А ось §хнi арабськi антагонiсти, якi пережили так звану "Арабську весну". Подивимося на них. Керiвники всiх цих держав, всiєю душею, i не лише нею, бажали мати собi довiчний статус президента, та ще й хотiли, щоб пiсля §хньо§ смертi цю посаду отримали §хнi дiти, а потiм i онуки. Навiть самi народи цих кра§н були впевненi, що саме так i буде. Не сумнiвалися в цьому i недолугi правителi та §х аналiтики в iнших державах свiту. Пам"ятаю, як за рiк до подiй в Єгиптi, якi скинули i вiддали пiд суд його президента Хоснi Мубарака, я в столицi Єгипту Ка§рi розмовляв з освiченими молодими випускниками столичного унiверситету. "То скоро революцiя?" - запитав я §х. У вiдповiдь долинув дружний смiх. - Ви просто не розумiєте, що в нас iсламська кра§на. У Єгиптi нiяко§ революцi§ в принципi бути не може, хiба що вiйськовий переворот, - казали вони менi. Буде наш президент правити нами довiчно, а потiм його син i онук. Не пройшло i року, як в цiй кра§нi вiдбулася революцiя i хворого президента, ще декiлька мiсяцiв тому майже бога, вiддали пiд суд.
   А як чiплялися за владу Саддам Хусейн i Муамар Каддафi, керiвники вiдповiдно Iраку й Лiвi§. I чим все це закiнчилося? Одного повiсили, а iншого застрелили як собаку, перед тим страшно познущавшись, в якомусь придорожньому ровi. А потiм помiстили, щоб не смердiв в жаркому клiматi пустелi до м"ясного вiддiлу супермаркету i люди приходили подивитися на нього як до музею. А Бен Алi в Тунiсi. А Президент Ассад, який отримав посаду з рук свого батька i свято вiрив, що i вiн передасть владу своєму синовi, а той далi по родинному ланцюжку.
   Чи можна назвати розумними тих державних дiячiв, якi пiдтримували цi режими, теж будучи впевненими в §х довiчному статусi?
   Взагалi, з цього приводу не можу зараз пригадати хто сказав, але це розумнi слова: у свiтi немає слаборозвинутих кра§н, є лише слабокерованi. Я якось, пишучи чергову статтю з геополiтики i полiтично§ географi§ пiдрахував, що понад 90% бiдних кра§н є такими не через вiдсутнiсть ресурсiв власного розвитку, а через панування в керiвництвi держави злочинних дурнiв. Вони завжди орiєнтованi на свiй внутрiшнiй замкнутий свiт, у той час як розумнi люди знають, що сенс життя треба шукати не всерединi себе, а за межами свого его. I чим ширший свiт пошуку власно§ мiсi§, тим розумнiша i бiльша за масштабом особа. Розумний керiвник поширює власну мiсiю як мiнiмум на простiр своє§ держави, своє§ частини свiту i всiє§ планети. Вiн мислить стратегiчно i тому його мало цiкавлять власнi вигоди, власне збагачення, набуття надлишкових статкiв за рахунок громадян своє§ держави.
   Найбiльша дурниця нинiшнiх можновладцiв, яка однозначно руйнує суспiльство i роз"§дає його з середини як ракова пухлина - це корупцiя. Розумний правитель нiколи не буде спецiально насаджувати корупцiю у власнiй кра§нi. Бiльш того, вiн буде всiляко боротися з нею задля як спiльного добра, так i добра власного. Балачки про те, що корупцiю не можна побороти в принципi, не бiльше нiж намагання лукавих, але нерозумних людей ловити рибу в каламутнiй водi. Риба, як вiдомо, псується з голови, а суспiльство, кра§на, вступає в кризовий стан через корупцiйний занепад §х верхiвки. Розумний правитель починає свою дiяльнiсть з боротьби з корупцiєю i проведення на цiй основi назрiлих соцiально-економiчних реформ.
   Яскравiшого прикладу мудрого i успiшного керiвника держави, як сiнгапурський прем"єр-мiнiстр Лi Кван Ю нинiшня iсторiя людства не знає. Про нього вже я згадував. Цей правитель у 1965 роцi отримав Сiнгапур як одну з найбiднiших i найкорумпованiших кра§н свiту. Свою боротьбу за перетворення цiє§ позбавлено§ ресурсiв розвитку кра§ну вiн почав з двох взаємопов"язаних речей - нещадно§ боротьби з корупцiєю i наркоторгiвлею. Вийшов вiн на пенсiю в найбагатшiй i найчистiшiй кра§нi Азi§, де за корупцiю i поширення наркотикiв iснує смертна кара.
   У свiй час, не маючи життєвого досвiду, я на§вно вважав, що на "самiй горi" влади дурнiв бути не може. Туди, мовляв, можуть потрапити нехай i вкрай непоряднi, але дуже розумнi i хитрi люди. Мо§ мiркування з цього приводу зводилися до тези, що для того, аби вилiзти на саму вершину влади вже точно потрiбен розум. Пройшло багато рокiв, я спiлкувався з рiзними людьми i врештi-решт зрозумiв, що потрапляння "на саму гору" це надто вже випадковий процес. А випадок може возвеличити будь-кого, в тому числi й останнього дурня.
   Дурнi при владi нерiдко намагаються йти проти волi бiльшостi, органiзовуючи режим внутрiшньо§ окупацi§. Особливо часто таке трапляється в кра§нах, де прийшла нацiональна чи расова меншiсть захоплює владу над бiльшiстю корiнного населення, титульною нацiєю. Такий режим особливо жорстокий, але закiнчується вiн, як свiдчить iсторiя, завжди однаково. Нацiональна чи расова бiльшiсть, корiнне населення неодмiнно повстає i знищує владу внутрiшньо§ окупацi§. Одному моєму знайомому карпатський мольфар пояснював, чому укра§нцi врештi-решт знищать владу "iнородцiв", якi §§ захопили в Укра§нi, створивши внутрiшнiй окупацiйний режим. Вiн цю закономiрнiсть iлюстрував на основi конкретного прикладу, який трапився на його обiйстi влiтку 2012 року.
   Цей дивовижний чоловiк, який органiзував фермерське господарство i при цьому вiдроджував давнi мiсцевi вiрування пояснював моєму знайомому, чому населення Карпат так затято пiдтримувало укра§нських нацiоналiстiв на чолi з Степаном Бандерою. Ми дiяли точно так, як ластiвки на моєму обiйстi. Це трапилося лише декiлька днiв тому. Ластiвки звили гнiздечко пiд дахом його хати. Одного дня в уже готове гнiздо залетiв горобець i вирiшив його зайняти. Спочатку прилетiла пара ластiвок, якi це гнiздо побудували. Вони пiдняли ґвалт, намагаючись викурити горобця зi своє§ домiвки. Але той не звертав на хазя§в нiяко§ уваги. Тодi ластiвки полетiли за пiдмогою. Повернулися з декiлькома друзями i знову намагалися криком визволити свiй дiм. Горобець i на це не реагував. Потiм ластiвки полетiли ще за пiдмогою. Горобець нахабно не реагував.
   Нарештi навколо захопленого гнiзда зiбралися мабуть всi ластiвки округи. I тут вони, так би мовити вiд слiв i вмовляння агресора перейшли до дiла. Вони полетiли до гнiзда i почали залiплювати в ньому льоток. Горобець виявився замурованим. А ластiвки всi разом збудували нове гнiздо для родини, дiм яко§ був захоплений. Ось так i ми-укра§нцi, боролися i знову боротимемося проти агресорiв-окупантiв, якi захопили наш дiм. Скоро ми вiд слiв перейдемо до дiй.
   Звичайно, що навiть розумнi люди при владi, коли владнi дурнi попередники загнали ситуацiю до глухого кута, не завжди знаходять з нього прийнятний вихiд. Тим бiльше, що завжди треба пам"ятати слова успiшного президента США колишнього голлiвудського актора Рональда Рейгана про те, що уряд не вирiшує проблем, вiн фiнансує §х.
   Владнi дурнi дуже люблять говорити про те, що невтiшнi наслiдки §хньо§ управлiнсько§ дiяльностi для кра§ни пов"язанi з рiзного роду фатальними випадковостями. Це чисто§ води брехня i лукавство. Тут можна погодитися з Вольтером, який стверджував, що випадковостей не iснує, все на цьому свiтi є або випробуванням, або покаранням, або нагородою, або ж провiсництвом. Як поганому танцiвниковi заважають ноги, так i недолугому керiвництву державою постiйно заважають якiсь драматичнi випадковостi. В Радянському Союзi такими трагiчними випадковостями, якi регулярно повторювалися, були всiлякi клiматичнi катаклiзми. Не вистачає харчiв на всiх? Люди вистоюють у величезних чергах, щоб придбати найнеобхiднiше? А що ви хочете, коли зима була така, що все вимерзло, а лiто таке, що все "згорiло". А якби не було цих недоречних випадковостей, отодi б ми дали... Не випадок керував §х життям, а вони керували цими випадковостями Точно за Станiславом Єжи Лецем, котрий писав, що всiм керує випадок. Знати б ще, хто керує випадком.
   Взагалi, в останнi роки iснування Радянського Союзу, коли вже можна було називати речi сво§ми iменами, всi дружно називали цю державу "Кра§ною дурнiв". Не в останню чергу такою §§ зробили дурнi при владi, якi почергово змiнювали один одного вiд самого заснування цього Союзу. Саме цi люди й привели дану кра§ну до того, що наприкiнцi §х дiяльностi в крамницях зникли всi групи товарiв, навiть сiль, цукор, сiрники i хлiб. Ось передi мною номер 9 популярного в СРСР часопису "Наука и жизнь" за 1988 рiк. Нагадаю, що до розпаду Радянського Союзу залишилося ще 3 роки. Ось що пише в редакцiю громадянка А. Кудрявцева з мiста Вологди: "Прочитала статтю "Макарони з секретом" (Љ1, 1988 р.). Хочеться спитати товариша Нiколаєва: а де цi макарони, хоча б i поганi? У нас в Вологдi §х немає вже роки два-три". Вологда це обласний центр Росi§. Що ж тодi творилося вже за 6 рокiв до розпаду СРСР в районних центрах i селах. До чого довели кра§ну i людей владнi дурнi, якi нею керували?
   2013 рiк в Укра§нi ознаменувався стосовно теми нашо§ розмови в цiй частинi книги надзвичайно показовою подiєю. Пiд час телевiзiйного виступу перед аудиторiєю в прямому ефiрi прем"єр-мiнiстр нашо§ держави пан Азаров звернувся до аудиторi§ з запитанням: "чи схожий я на дурня?". Всi промовчали, а як вiдомо мовчання знак згоди, а одна жiнка сказала "так". Це не пересiчне явище. Воно вказує на те, що укра§нське суспiльство вже дало оцiнку iнтелектуальним здiбностям влади, а влада пiдсвiдомо теж свою дiяльнiсть вже оцiнила, Ця самооцiнка i вирвалася в спонтанному запитання прем"єр-мiнiстра.
   На завершення про владних дурнiв можна порадити розумним, чесним, освiченим i дiєвим людям йти в полiтику лише тодi, коли §хня шкiра не тонша, нiж у носорога. Це, до речi, думка не моя, який нiколи полiтикою на державному рiвнi не займався, а тако§ авторитетно§ i досвiдчено§ в цiй царинi людини, якою був Франклiн Рузвельт.
  
  
  Вiдсутнiсть формально§ логiки - дурiсть
  
   Однiєю з ознак людсько§ дуростi є вiдсутнiсть в мовi i дiях людини формально§ логiки. Ще давнi греки казали, що вiдсутнiсть формально§ логiки є маразмом. Так воно i є. В Укра§нi жартуни стверджують, що логiка буває трьох типiв - формальна, залiзна i жiноча. Людина влаштована так, що вона завжди намагається виправдати сво§, навiть найбезглуздiшi вчинки i судження якоюсь логiкою. Так ось, розумнi люди керуються в сво§й дiяльностi формальною логiкою, а дурнi - логiкою "залiзною" i "жiночою".
   Мабуть найяскравiшим прикладом того, як нинiшня державна полiтика, будучи абсолютно позбавленою формально§ логiки, а значить i маразматичною, призводить до того, що найбагатша на всiлякi вiдомi ресурси розвитку в Європi держава, тобто Укра§на, є в цiй частинi свiту найбiднiшою. Наша держава ще служить прикладом того, як суб"єктивний чинник (дурнi при владi) домiнує над чинником об"єктивним, наявнiсть ресурсiв розвитку.
   В Укра§нi маразматичним i позбавленим формально§ логiки є все: державна релiгiя, яка представлена Укра§нською православною церквою Московського патрiархату. Тобто в кра§нi, яка прийняла християнство як мiнiмум за 300 рокiв до виникнення Москви i де християнами були ще ки§вськi князi Аскольд i Дiр, а в Тернопiльськiй областi археологи вiдкопали християнську церкву III столiття Московський патрiархат є очевидним нонсенсом i алогiзмом. Патрiарх - найдавнiший, найстарший, першопристольний. За якою маразматичною логiкою дурнi при владi вважають, що пра-пра-пра-правнучка Москва старша за пра-пра-пра-прадiда Києва, нiяка психiчно нормальна людина осягнути просто не може.
   Також позбавленою формально§ логiки є i реальна правляча коалiцiя, представлена олiгархiчною партiєю великих капiталiстiв-олiгархiв i комунiстiв. За формальною логiкою така коалiцiя в принципi не можлива i §§ нiколи в iсторi§ враженого людства не було. Комунiсти за §хньою iдеологiєю мають бути затятими ворогами олiгархiв i з ними всiляко конфлiктувати. А вони натомiсть в Укра§нi створили з ними правлячу коалiцiю i увiйшли в уряд.
   Маразматичною i алогiчною є ситуацiя в кра§нi, коли в нiй вiдсутня будь-яка державна iдеологiя, вiдсутнi орiєнтири, маяки, якi дають нацi§ не загубитися в безмежному морi i вiднайти свiй шлях до власно§ домiвки. Свiтовий досвiд однозначно вказує на те, що кра§на без iдеологi§, хай навiть невiрно§, розвиватися не може. За нашим Вчителем i Пророком Тарасом Шевченком це "нащо живем, чого бажаєм". Влада просто не розумiє необхiдностi не просто §й самiй знати шлях розвитку, але й переконати в його необхiдностi i правильностi найдiєвiшу критичну масу населення.
   Взагалi вже багато аналiтикiв звернули увагу на те, що основнi алогiзми в сферi державного будiвництва йдуть в Укра§ну зовнi, переважно з Росi§. Це пов"язано з тим, що логiка розвитку укра§нсько§ нацi§ i держави Укра§на абсолютно не вiдповiдає логiцi розвитку росiйсько§ нацi§ i держави Росiя. Вони зовсiм не стикуються, бо об"єктивно рiзноспрямованi. Тому перенесення, мавпування росiйського досвiду державотворення на укра§нськi терени виявляється зовсiм нежиттєздатним. I чим далi, тим бiльше. Росiя намагається запровадити в Укра§нi абсолютно позбавленi формально§ логiки росiйськi чи проросiйськi iдеологi§, органiзацi§ i рухи. Наприклад, за росiйську церкву в Укра§нi, за росiйську мову, за росiйську ментальнiсть, так званий маразматичний "Русский мир".
   В чому ж тут справа? Чому всi цi велетенськi зусилля, мiльярди доларiв, якi видiляються на фiнансування вiдповiдних росiйських проектiв в Укра§нi не дають бажаного для росiян ефекту? Дуже просто. Росiйськi проекти в Укра§нi позбавленi внутрiшньо§ логiки. Дiйсно, навiщо боротися за росiйську мову в Укра§нi, коли можна по§хати до Росi§ i жити там серед милих серцю росiян i найчистiшо§ росiйсько§ мови. Просто купатися в нiй протягом всiх 24 годин. Хоч серед триповерхово§, хоч серед п"ятиповерхово§. Це пiдсвiдомо розумiють навiть зарубiжнi росiяни. Тому з трiском i провалився проект переселення спiввiтчизникiв з так званого "близького зарубiжжя" до Росi§. За весь час його дi§ ним скористалося за росiйськими ж джерелами, лише 30-40 тисяч зарубiжних росiян. I це при тому, що §м в Росi§ безкоштовно видiляють квартири, дають грошi на життя i забезпечують роботою. Але все одно вони з Укра§ни, Молдови, Бiлорусi, Прибалтики до iсторично§ Батькiвщини, яку вони нiбито так сильно люблять, §хати не хочуть.
   На цьому фонi просто смiшно слухати агiтацiю агентiв росiйського iмперiалiзму в Укра§нi про необхiднiсть якнайшвидшого створення з Росiєю союзу, бо в Росi§, бачте, набагато вищi зарплати, стипендi§, пенсi§ i таке iнше, нiж в Укра§нi. На це я завжди вiдповiдаю, так в чому ж тодi справа, чому це ви донинi тут в Укра§нi "мучитеся", коли в улюбленiй вами Росi§ так добре. Що хiба кордон мiж двома кра§нами закритий. Продавай свою чотирикiмнатну квартиру на Печерську в Києвi i купуй п"ятикiмнатну в Калузi чи Костромi, шикарну дачу в передмiстi, машину, та ще на квартири для дiтей вистачить. А ще краще продати свою квартиру в Києвi i отримати квартиру чи будинок в Росi§ безкоштовно за програмою повернення спiввiтчизникiв додому. Вона донинi iснує. На даль, бажаючись нею скористатися майже немає.
   I взагалi в цьому питаннi логiка абсолютно проста: якщо ти любиш Росiю, росiйську мову i росiйську культуру, то чому ти не хочеш жити в Росi§? Навiщо боротися за росiйську мову в Укра§нi, коли §§ в Росi§ без будь-яко§ боротьби "навалом"? Якщо ж ти живеш в Укра§нi, то в тебе, за формальною логiкою, просто немає iншого виходу, як любити Укра§ну, укра§нську мову i укра§нську культуру. Iнакше ж твоє життя в Укра§нi позбавлене будь-якого сенсу.
   Як же потрапляють на саму вершину владу некомпетентнi дурнi? Бо ж за логiкою речей здавалося б, що вони через власну некомпетентнiсть нiколи не зможуть заслужити довiру людей. Цю таємницю розкрив вiдомий вчений i мислитель Лоуренс Пiтер. Його теж занепоко§ла очевидна тенденцiя сучасного свiту, яка полягає в тому, що на нас насувається всезростаюча некомпетентнiсть, дурiсть i розбещенiсть так звано§ елiти. Пiтер писав: мене непокоять сумнiви. Не можу зрозумiти, хто править свiтом - люди некомпетентнi, але чеснi, чи розумнi хлопцi, якi роблять з нас дурнiв. I Пiтер пояснює зростаючу некомпетентнiсть елiти на всiх §§ iєрархiчних рiвнях тим, що у свiтi склалася абсолютно провальна модель пiдбору керiвних кадрiв.
   Скажiмо, десь є успiшний учитель, який зарекомендував себе гарним педагогом. Цю людину люблять учнi i батьки, вiн чудовий наставник молодi. Його старання i талант помiтили i висувають на посаду директора школи. I тут виявляється з часом, що вiн абсолютно бездарний адмiнiстратор. Iнший приклад, успiшного директора школи помiтило керiвництво i висунуло його на посаду керiвника освiтньою галуззю в районi чи областi. Пройшов час i стало зрозумiло, що успiшний директор школи є нiкудишнiм завiдуючим районним чи обласним вiддiлом освiти. Просто людина досягла свого рiвня некомпетентностi i на ньому застрягла. I це стосується будь яко§ сфери управлiння. Успiшного iнженера висувають на директора заводу i вiн провалює справу. Директор заводу, який налагодив роботу на власному пiдприємствi стає мiнiстром i галузь поступово стає кризовою. Успiшного i навiть генiального актора призначають мiнiстром культури i вiн, досягши власного рiвня некомпетентностi, страждає сам i руйнує всю галузь.
   Як правило люди досягають певних адмiнiстративних висот саме в середньому вiцi. А це вiк, коли, за словами все того ж Лоренса Пiтера, ти занадто молодий, щоб виходити на пенсiю, i занадто старий, щоб отримати iншу роботу. I некомпетентна людина вимушена все бiльше занехаюючи свою роботу, до останнього чiплятися за не§. I людина робить вигляд, що все знає i в усьому розбирається, сплiтаючи iнтриги i пiдставляючи дiйсно талановитих i знаючих людей, щоб оточити себе ще бiльшими невiгласами. А ми всi забуваємо слова Лао Цзи, який писав, що хто робить вигляд, що багато знає й до всього здатний, той нiчого не знає й нi до чого не здатний.
  
  
  
  
  Дурний парламент - дурнi й його закони
  
   Вираз - дурний пiп - дурна й його молитва стосовно парламенту можна перефразувати: дурний парламент - дурнi й його закони.
   Мене завжди дивувало, чому в укра§нському парламентi зосереджена така неймовiрна для суспiльства в цiлому маса невiгласiв, дурнiв, злочинцiв, збоченцiв, педофiлiв, укра§нофобiв тощо. Чому парламент не вiдображає структурний стан укра§нського суспiльства практично нi в чому, навiть в нацiональному складi населення. Чому у нас при 80% укра§нцiв у кра§нi в керiвництвi державою §х практично немає. Президент не є етнiчним укра§нцем, прем"єр-мiнiстр теж. Не були на час написання цiє§ книжки етнiчними укра§нцями мiнiстри оборони, освiти, екологi§, керiвник СБУ, Нацiонального банку i таке iнше. Можливо етнiчнi укра§нцi дурнiшi за iншi нацi§? Можливо вони генетичнi збоченцi i невiгласи? Нiчого подiбного. Аналiз дiяльностi в найвищих органах управлiння державою владних "iнородцiв" або "нацменiв" вказує на протилежне. Саме вони й є головною причиною всiх негараздiв в кра§нi. Саме серед них сконцентровано чи то випадково, чи то закономiрно, основна маса всiляких збоченцiв i злочинцiв.
   Наш парламент як тiльки в народi не називали. Мабуть найвiдомiше перефразування з Верховно§ Ради у Верховну Зраду. Вона приймає закони, потiм §х переписує неймовiрну кiлькiсть разiв, доводячи до повного абсурду. Аналiзуючи життя народних обранцiв робиш висновок, що в сво§й критичнiй масi вони не здатнi дати ради нi собi, нi сво§м дiтям. Як же вони можуть дати раду найбiльшiй за площею державi Європи? Ще гiрша ситуацiя в сусiднiй Росi§. Там взагалi один з керiвникiв держави заявив, м"яко кажучи, парадоксальну рiч, що парламент не мiсце для дискусiй. I росiйська Государствєнная Дума почала штампувати практично без обговорення абсолютно божевiльнi закони. Це дало пiдстави для вiдомого росiйського журналiста Познера назвати вищий законодавчий орган своє§ держави Государственной Дурой.
   Однак не варто канонiзувати закони держави. Звичайно, що добре було б мати рацiональну систему законiв у кра§нi. Однак, можна погодитися з вiдомим мислителем Френком Гербертом, який пiдкреслював, що добре управлiння залежить не стiльки вiд законiв, скiльки вiд особистих якостей правлячих. Механiзм управлiння завжди пiдпорядковується волi тих, хто керує цим механiзмом. Отже, найважливiший елемент управлiння - це метод добору лiдерiв.
   Солон казав, що закони подiбнi до павутини: якщо в них потрапить безсилий i легкий, вони витримають, якщо великий i сильний - вiн розiрве §х i вирветься.
   Ми можемо сказати, який народ, такий i парламент. Кожна нацiя гiдна влади, яка в не§ є. В принципi ця теза вiрна, але лише в цiлому, не рахуючи конкретних прикладiв. Звичайно, неадекватний народ обирає неадекватну владу. Звичайно, якщо в кра§нi iснують демократичнi процедури виборiв. А якщо вибори є лише димовою завiсою, ширмою за якою криються манiпуляцi§, пiдкуп, шантаж, вiдвертi фальсифiкацi§, як це, нi для кого не секрет, вiдбувається в Укра§нi? Чи є тодi парламент кра§ни виразником волi бiльшостi нацi§? Чи виражає вiн волю народу? Очевидно, що нi. I звинувачувати адекватну бiльшiсть нацi§ в тому, що вона обрала не тих, не можна. Саме за таких умов i потрапляють до парламенту i iнших органiв влади всiлякi збоченцi, дурнi i злочинцi.
   Якщо ж демократичнi iнститути волевиявлення народу не дiють i при владi знаходяться збоченцi i злочинцi, достойна нацiя починає поступово трансформуватися в бiк самоорганiзацi§ i витворення паралельних органiв влади, якi пiсля революцi§ замiнять сфальсифiкованi. Саме цей процес вiдбувається нинi в Укра§нi. Навально зростає кiлькiсть вбивств мiлiцiонерiв, працiвникiв прокуратури, суддiв, ґвалтiвникiв, педофiлiв, пiдпали §хнiх автомобiлiв, будинкiв i таке iнше.
   Звинувачувати укра§нську нацiю в неадекватнiй реакцi§ на подi§ в державi не можна. Ментальнiсть укра§нцiв, наприклад, на вiдмiну вiд, скажiмо, бiлорусiв, росiян чи словакiв не є рабською. В Бiлорусi чи Росi§ може столiттями iснувати диктатура i народ буде мовчати, бо так склалася його iсторiя впродовж всього перiоду iснування цих нацiй. Зовсiм iнша Укра§на i укра§нцi. Так сформувалося iсторично, що до Укра§ни столiттями стiкалися звiдусiль люди, якi внутрiшньо не сприймали над собою iмперського насилля. Це на генетичному рiвнi витворило нацiю, яка не здатна довго терпiти над собою пана. З одного боку це добре, а з iншого породжує анархiю.
   Недаремно, що саме в Укра§нi виникла єдина у свiтi в ХХ ст. анархiчна республiка Нестора Махна. I саме в Укра§нi вiками iснувала Запорiзька Сiч, як уособлення свiтово§ мрi§ про практично нiчим не обмежену, крiм прямих людських стосункiв волю i свободу. Нiчого подiбного iсторiя людства бiльше не знала. Це говорить про специфiчнi риси укра§нського менталiтету саме в царинi державотворення. Якщо укра§нцям вдасться поєднати генетично закладене в них прагнення до волi з необхiднiстю коритися загальнонацiональним iнтересам, у свiтi витвориться нова Система державотворення, бiльш вiльна i справедлива.
  
  Брехня
   Брехати, видумувати, прикрашати, виставляти себе у вигiдному свiтлi оточуючим взагалi притаманно людинi. Така вже §§ сутнiсть. Ми любимо брехати самi, але не виносимо, коли нам брешуть iншi. В цьому протирiччi криються багато людських нещасть. Укра§нцi кажуть: брехнею увесь свiт пройдеш, - назад не вернешся. Дiйсно, якщо людина розумна, вона швидко розкусить брехуна. Особливо болiсно сприймають брехню близькi вам люди. Тому намагайтеся не брехати сво§й дружинi чи чоловiковi без велико§ потреби. Вашi близькi вiдчують вашу нещирiсть i почнуть сумнiватися у вашiй прихильностi i вiрностi. А це й є початком кiнця вашим щирим стосункам, а отже i щасливому родинному життю.
   Блаженний Августин пiдкреслював, що зло iснує лише для того, щоб вiдтiняти добро. Перефразовуючи такого безперечного авторитета, нехай менi пробачать читачi за нахабство, людська дурiсть i брехня iснують лише для того, щоб ми могли оцiнити правдивi i розумнi iде§, правдивих i розумних людей, правдивi i розумнi §х дi§, Якби не iснувало брехливих дурнiв, то не iснувало б i бази для порiвняння. Хiба не так?
   Брехня, шахрайство, дурiсть є дуже близькими родичами. Вони походять з однiє§ родини i мають спiльних батькiв. У наш час брешуть всi, особливо, коли треба видурити в людей грошi. Обважують, обмiрюють, недораховують, недоплачують. Несправжнi жебраки випрошують у людей грошi. Я знав одну стареньку, яка як на службу ходила до гiпермаркету, просячи милостиню i розповiдаючи всiм, як з нею обходяться §§ рiднi. Не дають навiть §сти. Я б i сам повiрив в §§ розповiдi, аби не був сусiдом i не знав iстинного стану справ. Ця бабуся мала все, але §й просто подобалося дурити людей. Вона отримувала вiд цього справжнє задоволення.
   А ось у знайомих син постiйно видурює грошi на випивку i дiвчат. То грошi потрiбнi на лiкування його однокурсника, то треба здавати грошi викладачу за iспит, а то й розбилася на машинi знайома студентка. Синок просто не може жити без брехнi. I бреше вiн так майстерно, що на§внi батьки всьому вiрять.
   Iнший випадок з моє§ працi в унiверситетi. Вже в 2013 роцi одна професор i завiдувач кафедри, смiючись розповiла менi, як §й зателефонувала одна високопоставлена мати i погрожувала страшними напастями за те, що кафедра така-сяка i наскрiзь корумпована донинi не видала §§ доньцi диплом магiстра. "Всiм на §§ курсi видали, я сама перевiрила, а §й нi. Скiльки ми повиннi заплатити за диплом", - репетувала вона. А §§ доньку вiдрахували зi студентiв ще на першому курсi. Виявляється, що 5 рокiв донька дурила свою матiр i батька, нiби вона успiшно вчиться в унiверситетi. Нiбито ходила на заняття, вiдвiдувала лекцi§ i семiнарськi заняття, §здила на практику i таке iнше. I батьки всi цi роки в це вiрили. Ось такою буває брехня i такою може бути вiра в не§.
   Чоловiки дурять жiнок, а жiнки чоловiкiв. Пiд час навчання в аспiрантурi Академi§ наук у нас навчався один одружений молодик. Вiн жив разом зi своєю дружиною в гуртожитку поруч з нами. Цей молодик був патологiчним гулякою i брехуном, а його дружина патологiчною дурепою. Вона розповiдала всiм сво§м подругам, таким же дружинам аспiрантiв, що §§ чоловiк настiльки зайнятий у сво§й лабораторi§ i так iнтенсивно працює над кандидатською дисертацiєю, що часто-густо навiть ночує в лабораторi§. Всi над нею смiялися, бо знали як §§ чоловiка, так i §§.
   Про брехню полiтикiв i говорити не випадає. Все укра§нське полiтичне життя наскрiзь просякнути брехнею. Брешуть не зморгнувши оком. Виступають перед сво§ми виборцями, на радiо i телебаченнi i брешуть, брешуть, брешуть. Чому люди не судять про iнших за §х справами, а не за словами? Чому вони обдуренi нескiнченну кiлькiсть разiв знову вiрять вiдвертим брехунам? Звичайно, тому, що дурнi. Вiра словам, це найкращий тест на дурiсть. Недаремно Джон Локк писав, що вчинки людей - кращi перекладачi §хнiх думок. Або Iсус Христос: "Пiзнаєте §х за §хнiми плодами". Однак люди постiйно наступають на однi й тi ж граблi i продовжують вiрити iншим людям не за §х справами, а за §х словами. Тому й залишаються дурнями.
  
  
  
  Приклад батькiв
   Одного разу, перебуваючи в Польщi, а лiто було тодi дуже дощове i вода з небес всiм набридла, я, проходячи бiля вiкна одного будинку, побачив як вiдчинилося вiкно. Звiдти визирнула мала дитина i видала напiвпольською-напiвросiйською таку тираду з приводу погоди, що в мене вуха зiв"яли. Щоправда польським словом було лише "курва", а все останнє класичний росiйський мат. Я запитав у знайомих, якi йшли разом зi мною i жили по-сусiдству: що це за люди такi специфiчнi живуть в цьому будинку. Та в Зосi чоловiк росiянин, що ж ви хочете, - вiдповiли менi.
   Ось так. Я тим бiльше не здивувався, бо бував i жив в Росi§ i знаю, що там матюкаються всi - вiд малих до старих. Я бачив i чув в Костромськiй областi, забавну для мене картинку. На вулицi лаялися сусiди. Важкi багатоповерховi матюки, якi вживалися при цьому були абсолютно характерним i нормальним явищем в Росi§ i я це добре знав. Здивувало мене те, що лаялися мiж собою дiвчинка рокiв 3-х i старезний дiдуган. Звiдки ж набралася ця дiвчинка, яка тiльки навчилася говорити таких страшних слiв? Вiд власних батькiв, звичайно.
   Якщо ви при дружинi i малечi говорите непристойнi, брехливi, негiднi цивiлiзовано§ людини речi почуєте §х врештi-решт вiд сво§х рiдних i на свою адресу. Здавалося б елементарнi речi, але чи багато ви знаєте людей, якi на них зважають. Я не знаю, який духовний рiвень може бути в тих росiйських дiвчаток, приблизно шести i десяти рокiв, якi стояли бiля батькiв у далеких 60-х роках ХХ столiття, поки §х батько пояснював нам як добратися до одного районного центру Ярославсько§ областi Росi§. Цей чоловiк просто показував нам напрямок рукою i суцiльно матюкався. Матюкався не зi зла, а абсолютно буденно. Це говорило про те, що вiн так просто говорить. Так вiн спiлкується зi своєю дружиною, сво§ми доньками. I ця буденнiсть є найстрашнiшим духовним дiагнозом Росi§. Це "свiнцовиє русскiє мерзостi", за словами М. Горького.
   Ну це приклад батькiв для дiтей у родинi. Але коли в церковному приходi панує брехня, лукавство i обман. Коли пiп п"є i часто буває п"яний нiби чiп. Коли пiп є педофiлом. Коли вiн збирає данину з мирян на ринку як якийсь рекетир. Яких людей може виховати такий пiп i така церква? Про яку духовнiсть може йти мова, коли попи торгують землею на цвинтарях, беруть участь у бруднiй полiтицi, коли вони пiдтримують укра§нофобiв i самi такими є? Яку паству виховують такi попи i церква, до яко§ вони належать?
   А якщо дурень, збоченець i злочинець "батько нацi§"? Що за кра§ну i яких §§ громадян вiн виховає? Дiоген "з бочки" раз зустрiв молодого хлопця, п"яного як чiп. Вiн одразу прорiк, що цей хлопець вдався у свого батька, який був вiдомим в окрузi, як би тепер сказали, алкоголiком. Риба, як вiдомо, псується з голови. Якщо в правителiв держави панує дурiсть i розпуста, то всi цi якостi неодмiнно проявляться i в суспiльствi в цiлому.
   В суспiльствi iснує постiйне протирiччя мiж батьками i дiтьми. В бiльш широкому розумiннi це протирiччя мiж вчорашнiм i завтрашнiм днем, мiж знаннями i дiєю. Батьки вiдходять i намагаються власних дiтей вберегти вiд тих помилок, якi вони зробили в життi. Однак плин часу постiйно прискорюється i приклад батькiв у вiдношеннi дi§ стає все бiльш проблематичним. Дiти набагато швидше адаптуються до життя, а батьки не встигають за ним. Внаслiдок цього досвiд i приклад батькiв стає все бiльш ефемерним. Через це ще бiльшого значення набуває духовний, а не матерiально-повчальний приклад старшого поколiння.
   Вже згадуванi ранiше фiлософи Лу§ Повель i Жак Бержьє звертали нашу увагу на те, що реформатори не володiють знаннями, а тi, що ними володiють, надто байдужi, щоб намагатись провести реформи. Але настане день, коли знання i воля об"єднаються, i тодi свiт рине вперед. В цьому контекстi батьки є людьми, якi володiють iнформацiєю, а дiти мають волю до дi§. Тому рацiонально органiзоване суспiльство в його елiтнiй частинi являє собою рацiональний сплав батькiв i дiтей, досвiдчених, але нерiшучих вiкових людей з молодими дiєвими реформаторами.
   Геронтологiчна орiєнтацiя лише на знання i досвiд батькiв i дiдiв, неминуче призводить до застою i деградацi§. Ментальнiсть старих людей не лише консервативна, але й спрямована на досягнення максимального комфорту в усьому. Природне зменшення рухливостi людей похилого вiку впливає навiть на структуру очолювано§ ними економiки. Структура господарства поступово змiщується в бiк загнивання i паразитизму. Все бiльше виробляється товарiв саме для забезпечення комфорту i продовження життя "дiдiв i прадiдiв". Цiлi галузi економiки з багатомiльярдним оборотом займаються контролем ваги людини чи, скажiмо, випускають сотнi приладiв для по§дання яєць чи риби. Все бiльше виробляється i лiкiв для боротьби зi старiнням органiзму людини. В Росi§ вiк держслужбовцiв, якi мають право займати найвищi посади в державi законодавчо спочатку продовжили до 65, а потiм i до 70 рокiв.
   Iсторiя ж на чисельних прикладах говорить, що поступове старiння правлячо§ елiти в будь-якiй кра§нi призводить спочатку до застою, а потiм i до катастрофи. Найпоказовiший приклад цьому є останнi роки iснування Радянського Союзу. "Кремлiвськi старцi" цiлком закономiрно привели цю кра§ну до §§ логiчного кiнця.
   Ще одним абсурдним прикладом батькiв сучасного свiту є так звана полiткоректнiсть. Це чисто§ води маразм, який вказує тiльки на деградацiю i моральний розклад свiту батькiв i дiдiв, його вiртуалiзацiю i вiдiрванiсть вiд реального життя. Люди нерiвнi вiд народження i це хiба що останньому §жаку не зрозумiло. Так само як i люди, рiзняться мiж собою i нацi§ та раси. Це просто незаперечний науковий факт. Так як рiзнi люди мають рiзнi схильностi i таланти, так само i рiзнi нацi§ i раси вiддають перевагу рiзному роду дiяльностi. Заперечувати це абсолютно абсурдно, так як таке заперечення не вiдповiдає фактам буття природи i суспiльства.
   Крiм того, будь-яке суспiльство неминуче подiляється на касти. I це теж простий i вiдомий будь-якiй мислячiй i психiчно здоровiй людинi факт. Петро Успенський був абсолютно правий, коли стверджував, що "хочуть цього люди чи нi, визнають вони це чи нi, але вони вже подiленi на чотири касти... Нiяке людське законодавство, нiякi фiлософськi хитрування, нiякi псевдонауки, нiякi форми терору не здатнi скасувати цей факт. Нормальне функцiонування i розвиток людського суспiльства можливi лише в тому випадку, коли цей факт буде визнаним i застосованим".
   Одного разу я летiв з дружиною лiтаком з Iспанi§ до Укра§ни. В салонi було немало родин росiян, якi мали пересiсти в Києвi на лiтак до Москви. Одразу пiсля злету декiлька родин росiян об"єдналися на грунтi, так би мовити, вживання спиртних напо§в. Потiм почалися скандали i навiть п"янi бiйки. Лише критична маса укра§нцiв в салонi, §х була бiльшiсть, дозволила розрядити ситуацiю. Укра§нцi просто не дали остаточно розперезатися туристам з Росi§. Пiсля того, я в Iнтернетi неодноразово читав про п"янi дебошi росiян в лiтаках. Лiтаки навiть вимушенi були здiйснювати екстренi посадки в Пакистанi, Узбекистанi i iнших кра§нах. Один п"яний росiянин вимагав навiть посадки на воду, коли лiтак летiв до єгипетсько§ Хургади. Цi явища стали звичайним, повсякденним явищем. Виникли навiть тури з назвою "Без росiян", так як європейськi народи не виносять i не сприймають тако§ дико§ поведiнки. Але мова тут не про це. Я звернув увагу на те, що в усiх повiдомленнях про iнциденти з п"яними росiйськими туристами фiгурувало повiдомлення про те, що вони летiли вiдпочивати з дiтьми. Який же приклад показують такi батьки сво§м дiтям? Ким цi дiти виростуть? Зрозумiло, що якщо цi росiйськi туристи так себе поводять серед незнайомих людей за кордоном, то як вони поводять себе вдома, у звичнiй для них обстановцi?
  
  Непорозумiння
  
   Напевно, кожен з нас не раз переконався у власному життi, що одна людина до кiнця не здатна зрозумiти iншу людину. Бiльш того, людина йде з цього свiту у вiчнiсть, так i не зрозумiвши саму себе. Нещодавно я з дружиною був свiдком одного кумедного випадку. Прийшли ми на старий Новий рiк у гостi до друзiв. Посидiли, порозмовляли, пощедрували, трохи випили i не трохи з"§ли. Уже пiд нiч хазя§ вийшли проводжати нас до лiфта. Живуть вони на останньому 9-му поверсi старого будинку, зданого ще в 60-тi роки ХХ столiття. Навпроти оселi друзiв пiд протилежними дверима стояв алкогольного виду чоловiк. Вiн дзвонив у сусiдськi дверi i кричав: "випусти дух, випусти дух". З-за дверей тонкий жiночий голос обурено вiдповiдав: "я зараз викличу мiлiцiю i вони тобi випустять дух". Так нiчого не добившись алкоголiк вилаявся i пiшов сходами донизу. Сусiдка вiдчинила дверi i звернулася до нас з запитанням, що хотiв вiд не§ цей алкаш Вiтя. Нашi друзi пояснили §й, що черговий раз вiдключили тепло в §хньому будинку. Трапилася аварiя. Коли теплопостачання було вiдновлене, щоб лiквiдувати повiтрянi корки i нагрiти батаре§ тi сусiди, якi живуть найвище мали вiдкрити крани на сво§х батареях i випустити повiтря. Цього й добивався "дядя Вiтя". Вiн хотiв одного, а його сусiдка зверху розумiла зовсiм iнше. Кумедно, але вона сприйняла заклики "алканавта", як погрози власному життю.
   Зупинiться на мить i помiркуйте, чи завжди розумiєте ви свою дружину або чоловiка, сво§х дiтей, друзiв, спiвробiтникiв? Чи не здається вам, що вони не розумiють чогось такого, важливого в життi, що для вас є елементарним? Ось i я такий. Ще будучи студентом, переможцем двох всеукра§нських олiмпiад, в оточеннi золотих медалiстiв я вважав, що майже все в цьому свiтi менi доступне для розумiння. Це тепер менi стало ясно, що я i мо§ друзi-студенти тодi перебували в полонi iлюзiй. Скажiмо, ми щиро вiрили, що Анжелу Девiс переслiдують у США не тому, що вона терористка, в класичному розумiннi цього слова, а лише тому, що вона негритянка, або кажучи полiткоректно афро-американка.
   Як i тодi, так i нинi абсолютна бiльшiсть людей, здавалося б розумних i освiчених, перебувають у полонi пропаганди, яка цiлеспрямовано "промиває мiзки" людям. Так влаштована людина. Вона є iстотою сугестивною i тому пiддається навiюванню. Це яку силу духу i розуму треба мати, щоб пiддавати все сумнiву i аналiзу. Чи багато ви знаєте таких людей? I чи легко жити в повсякденному спiлкуваннi з такими людьми? Хiба ми самi не дуримо голову сво§м ближнiм? Хiба не намагаємося виставити себе перед ними у вигiдному для нас свiтлi? Хочемо i можемо.
   Безперечно, що одним з головних причин непорозумiнь у свiтi є наша самозакоханiсть. Нас просто свiт не здатен належним чином оцiнити. А ми ж майже бездоганнi. Хiба не так? Люди буквально захлинаються вiд самозакоханостi. В минулому реалiзувати своє его було нелегко. Хiба що правителi найвищого рангу, скажiмо, як згаданий ранiше Отон, правитель Риму, могли собi дозволити так турбуватися про свою зовнiшнiсть. Нинi з кожним роком зростає кiлькiсть людей, якi хотiли б змiнити свою зовнiшнiсть завдяки пластичним операцiям. Кому це не доступно чи то з iнших мiркувань, той використовує всiлякi косметичнi засоби. Парфюмерно-косметична промисловiсть процвiтає. Люди вимазують на своє обличчя i тiло щороку все бiльшу кiлькiсть кремiв i лосьйонiв.
   В наш час можливостей для реалiзацi§ власно§ самозакоханостi стає все бiльше i бiльше. Особливо прислужився невситимому бажанню прославитися Iнтернет. Все новi програми дозволяють людям створювати сайти, красуватися на блогах, виставлятися в однокласниках i таке iнше. Постiйно розширяється мережа самвидавських сайтiв, де можна розмiстити свою лiтературну чи публiцистичну продукцiю. Ранiше, мо§ графоманськi устремлiння були строго обмеженi видавництвами, якi рецензували, правили, викидали i додавали щось вiд себе. Тепер будь-хто може покрасуватися в колишньому "свiтi для обраних", тобто лiтературному свiтi.
   А скiльки фотографiй нас таких, успiшних, гарних, чудових, "накачаних", серед вiдповiдного iнтер"єру квартири, дачi чи замiського будинку, на слонi, верблюдi чи конi десь в iнших кра§нах розмiщено в Iнтернетi. Мiльйони i мiльйони. Навiщо §х там розмiщують? Та все в основному з причини все тiє§ ж самозакоханостi. Ми позуємо на Бродве§ чи бiля пiрамiд Гiзи. I весь цей iнтим, який ранiше зберiгався в родинних альбомах i показувався найближчим людям нинi виставлений на загальносвiтовий огляд. Ось я був в Iндi§ чи Та§ландi, а ти не був. I дружину свою не возив. Мо§й дружинi повезло, що одружилася з таким успiшному чоловiковi, як я. Бо я розумний, дiєвий, освiчений, конкурентоздатний. Моя дружина за мною, як за кам"яною стiною.
   Ми самозакоханi, але самих себе нам мало. Необхiдно, щоб нас оцiнили iншi люди, хоча б на словах. Але iншi люди чекають вiд нас не самовихваляння, а вихваляння §х самих. В цьому сенсi ми нiколи не можемо порозумiтися з iншими. Якщо вже нiкому ми не можемо довiритися, якщо ви в непорозумiннi з цiлим свiтом, тодi звертайтеся до щоденника. Непорозумiння з близькими i не дуже людьми, - сповiдуйтеся щоденнику. Накопичилися критична маса непорозумiння, заходьте в соцiальнi мережi i сповiдуйтеся там. Пiд якимось "нiком". Щоб нiхто не знав. Через це щоденники i захирiли так нинi, що можна власнi непорозумiння зi свiтом перевести в площину вiртуальну.
   Людина дi§, власно§ реалiзацi§ в значущих справах нiколи не буде довiряти своє непорозумiння зi свiтом щоденнику чи годинами "зависати" в соцiальних мережах. Вона вже вихлюпнула себе в конкретних справах, а вони й є iнструментом вирiшення непорозумiнь. Не даремно ж цинiки стверджують, що замiсть того, щоб вирiшувати непорозумiння з дружиною на словах краще завести §§ належним чином i вiдiграти по повнiй програмi. Така конкретна дiя в багатьох випадках дiєвiша за слова.
   Не розумiєш, що вiдбувається в тво§й родинi, твоєму мiстi, кра§нi чи свiтi? В тебе непорозумiння на тому чи iншому iєрархiчному рiвнi? Починай дiяти, роби конкретнi кроки до оцiнки ситуацi§ i власного мiсця та ролi у вирiшеннi проблеми чи проблем. Твiй час у вирiшеннi непорозумiнь у суспiльствi настав. Пам"ятай слова колишнього киянина Жака Бержьє про те, що сучасна цивiлiзацiя - це не сформульована угода можновладцiв, спрямована на задоволення §хнiх претензiй. Проте ця угода дiйсна лише доти, доки не буде укладена нова, щоб здерти з них шкiру.
   Непорозумiння мiж народом, суспiльством i владою буде лише наростати. Це очевидно. I можливо саме тво§ дi§ стануть тiєю останньою краплею, яка переповнить чашу народного терпiння. Народ завжди терпить до яко§сь умовно§ межi. Пiсля цього починається неконтрольований процес. Його причиною може бути наймiзернiша подiя, на яку ранiше нiхто б не звернув уваги. Наприклад, хтось комусь наступив на ногу в тролейбусi i вибухнула революцiя.
  
  Хвастощi
  
   Хвастуни були в усi часи i вiки, будуть вони i в майбутньому. Хвастатися перед людьми сво§ми справжнiми чи вигаданими успiхами взагалi притаманно людинi. Але деякi з них надто вже передають кутi меду i через це мають проблеми. Якi такi проблеми можуть бути у хвастунiв, запитаєте ви. Хiба що хтось не втримається i висмiє надто вже хвастливого. Не поспiшайте з висновками. Я дiйсно знав людей, яким хвастощi принесли багато неприємностей. Ось вам приклади.
   В однiй ки§вськiй родинi, де чоловiк i жiнка були з вищою освiтою, чоловiк дуже любив похвалитися перед знайомими, який вiн багатий та щасливий чоловiк. Має чудову квартиру, повну чашу. Але кого нинi цим здивуєш? Нiхто не заздрить, або мало хто заздрить, а так хочеться, щоб заздрили всi. I вiн придумає про себе, що йому у спадок вiд багатих родичiв дiстався справжнiй скарб, бiльше ста монет золотих царських карбованцiв. Цей недолугий хвастун навiть натякав, що його скарб так захований у квартирi, що нiхто його не знайде. Ви вже напевно здогадалися, чим все це закiнчилося. Квартиру пограбували у вiдсутностi господарiв. Дiяли професiонали. Вони обшукали, обслiдували кожен куточок, навiть розбили всi меблi. Особливо цiкавили §х нiжки стола, де зазвичай висвердлюють вiдповiднi отвори i помiщають туди золотi десятки i дiаманти. Нiчого не знайшовши, злодi§ дуже образилися i вирiшили ще бiльше покарати хвастуна, який завдав §м марно§ роботи. В центрi найбiльшо§ кiмнати вони склали i пiдпалили синтетичнi м"якi iграшки. Пiдпалили дуже професiйно, Так, що вони тлiли i димiли декiлька днiв. Внаслiдок цього все, що знаходилося в квартирi, покрилося шаром пластиково§ кiптяви, яка намертво прилипла до всiх речей i одягу. Ось така цiна хвастощiв.
   Iнший чоловiк нiчим не мiг похвастатися перед приятелями взагалi. В нього не було пристойно§ квартири, мав сварливу дурепу дружину, "недороблених" дiтей, мiзерну платню. I вiн вирiшив пiдняти власний авторитет, стверджуючи, що вимушений вести такий жебрацький спосiб життя лише тому, щоб нiхто не запiдозрив його у тому, що вiн професiйно пiдробляє грошi. Вiн давав друзям справжнi купюри i казав, що це вiн §х виготовив власноручно i нiхто i нiколи не зможе вiдрiзнити §х вiд справжнiх грошей. Ними, мовляв, можна користуватися скрiзь, тiльки не треба здавати §х у банк. При свiдках вiн розраховувався цими "фальшивими" грошима на ринку i крамницях. Врештi-решт хтось не витримав i вiд заздрощiв "настукав" куди треба. Хвастун добився сво§ми словами лише обшуку в сво§й квартирi, арешту i довгого слiдства стосовно всiх виявлених фактiв використання фальшивих грошей i причетностi його до цих справ.
   Ще один чоловiк довго розповiдав менi, яке чудове i багате фермерське господарство вiн має. Живе собi в Києвi, нiчого не робить, а в селi на нього гнуть спину десятки людей. Вiн не просто розповiдав про це, але й запрошував до себе в гостi. Як би то було добре, якби я якось влiтку за§хав до нього на ферму. Можна було б по§сти стiльникового меду, половити рибу в ставку, попити екологiчно чистого парного молока i таке iнше. Одного лiта я, зовсiм випадково про§жджаючи бiля цього вiддаленого села вирiшив скористатися люб"язним запрошенням знайомого. Виявилося, що нiяко§ ферми там немає i нiколи не було. А я був уже не першим, який §§ там шукав.
   В мене є опублiковано декiлька романiв i повiстей. Iнодi до мене звертаються рiзнi люди з пропозицiєю опублiкування тих чи iнших мо§х творiв, перекладу §х на iншi мови i створення на основi романiв кiнофiльмiв. Серед них є люди, якi хочуть на цьому банально заробити, але трапляються й тривiальнi хвастуни. Я вже навчився §х розпiзнавати. Вони починають перемовини зi мною з безмiрного вихваляння власних можливостей, талантiв i бiзнесових зв"язкiв. Обiцяють розповсюджувати романи по всьому свiту i обов"язково мають знайомих в Голлiвудi серед найвiдомiших кiнорежисерiв, продюсерiв i кiноакторiв. Вони скрiзь були i всiх знають. Вiльно називають прiзвища кiнозiрок i володарiв Оскарiв. Тiльки вони починають говорити про це, я вже знаю - передi мною класичний хвастун. Йому не потрiбнi грошi. Звичайно вiн вiд них не вiдмовився б, але йому нiхто §х не пропонує. Але ось похвастатися можна абсолютно безкоштовно.
   А скiльки передi мною за життя пройшло всiляких "геро§в", якi готовi були пройти крiзь вогонь i воду задля порятунку iнших. Знав я одного такого дiяча, який мандрував по столичних школах, розповiдаючи дiтям, який вiн був герой. Накульгував, так як був поранений у Другiй свiтовiй вiйнi. Так гарно "спiвав", навчаючи пiдростаюче поколiння як треба, жити. Майже так як я ось у цiй книжцi. А потiм посварився з дружиною, знайшовши собi молодшу. Остання, романтична особа, щиро закохалася в героя. Ось тодi дружина i розкрила очi людям на §§ чоловiка-"героя". Виявилося, що в першому ж бою §§ чоловiк так тiкав з позицiй, що був поранений у п"ятку. Бiльше вiн не брав участi у бойових дiях i всi його геро§чнi iсторi§ суцiльний вимисел. I брехав вiн не заради яко§сь вигоди, а просто тому, що був хвальком. Взагалi то з дружинами серйозно сваритися не варто. Вони володiють дуже великим масивом iнформацi§ про наше "геро§чне" життя.
   Звичайно, що вiдчувши себе героєм i побачивши, що деякi жiнки просто в захвати вiд вашого "геро§чного минулого" так хочеться замiнити свою дружину на щось здавалося б незрiвнянно краще. Але не варто поспiшати з висновками. В цьому життi все настiльки одноманiтне, що i з iншою дружиною скоро все стане таким же, як i з попередньою. А якщо гiрше? Не виключена можливiсть. Тому намагайтеся не надто хвастатися. Тодi буде менше всiляких спокус.
   В наш час багато людей чи то заробили чи то вкрали дуже багато грошей. Дон Маркiз з цього приводу дуже слушно зауважив. Якщо вам кажуть: "Моє багатство нажите важкою працею", спитайте: "Чиєю". I взагалi, намагання розкошiв є ознакою iнтелектуально§ недостатностi. Але зараз не про це. Людина має грошi, але цього §й недостатньо. Хочеться, iнодi нестерпно, визнання iнших людей. А його за грошi не купиш. Тому багато грошовитих людей хотiли б мати ще й якогось дворянського титулу. Скажiмо барона, графа, князя i таке iнше. Я сам такий. Хочеться похвастатися перед iншими благородним походженням. Тому й плодяться без лiку рiзнi фiрми, якi за грошi вiднайдуть вам благородних предкiв. Я теж багато годин продлубався в Iнтернетi, щоб знайти серед сво§х прямих предкiв литовсько-руського боярина i укра§нського козацького сотника. I iнколи, пiд настрiй, хвастаю цим перед кимось. Врештi-решт я "доколупався" до варягiв у власному роду i лише пiсля цього заспоко§вся.
   Один мiй знайомий професор поставив перед собою завдання опублiкувати за життя понад тисячу наукових робiт. Перед всiма науковцями свого кола вiн постiйно хвастає, що в нього вже 800 робiт i з такими темпами вiн до 70 рокiв перевищить бажаний результат. А навiщо? В жоднiй статтi не мiститься нiякого вiдкриття, а лише констатацiя i iнтерпретацiя фактiв. У мого знайомого значно бiльше публiкацiй, нiж у Ейнштейна чи Арiстотеля разом взятих. Ну i що? Одна невелика публiкацiя останнiх переважає багато тисяч опублiкованих наукових робiт сотень "маститих" вчених. Хiба не так? То чи варто хвастатися кiлькiстю, коли страждає якiсть?
   Врештi-решт можна навести слова Артуро Графа: "Якщо людям немає чим вихвалятися, вони вихваляються сво§ми нещастями".
  
  Про астрологiю i гадання
  
   Здавалося б у вiк космiчних кораблiв, комп"ютерiв i мобiльних телефонiв просто немає мiсця абсурдним речам, якi не мають i не можуть мати пiд собою яко§сь об"єктивно§ основи. Але життя показує нам, що не рiвень освiченостi чи технiчного прогресу визначає стан суспiльства, а наявнiсть в ньому завжди i всюди дурнiв. Вони не знищеннi. Нехай навiть дурень закiнчив Гарвард чи Йель, вiн так i залишиться дурнем. Крiм того, з вiком у багатьох людей §х iнтелектуальнi здiбностi неминуче знижуються. Люди впадають в маразм i починають вiрити в справжнi дурницi.
   Другою пiдоймою живучостi астрологi§, гадання, чаклування, трактування снiв, всiляких ненаукових пророцтв є постiйна нестабiльнiсть у свiтi, незахищенiсть людей вiд долi, кризовi явища в полiтицi i економiцi. Через власну дурiсть i незахищенiсть люди i звертаються до всiляких чаклунiв, астрологiв i гадалок, якi самi в те, про що вони вiщують не вiрять, смiються над сво§ми "пацiєнтами", вважаючи §х неповноцiнними iдiотами i "лохами".
   У свiй час я здiйснив монiторинг Iнтернет ресурсiв, присвячених всiляким пророцтвам, заснованих на астрологi§. Вивчив я i публiкацi§ в перiодичнiй пресi та в рiзного роду "наукових монографiях". Такий аналiз дозволяє менi говорити про те, що жодне з великих пророцтв не збулося, а малi пророцтва, так би мовити "даного моменту" не виходять за межi теорi§ випадкових чисел. Такi пророцтва в науцi мають ненаукову назву "метод наукового тика". Тобто, ткнувши пальцем будь-куди врештi-решт можна потрапити туди, куди треба. Просто якщо є 100 дiрок i лише в однiй з них мiститься те, що нам потрiбне, але ми не знаємо де, то знайти необхiдне можна лише випадково. Комусь повезе, i вiн знайде з першого разу, а хтось невезучий вимушений буде тикати в усi 100 дiрок.
   Дурiсть людей, §хня коротка пам'ять в сенсi рiзного роду вiщувань просто вражає. За мого життя скiльки вже було "кiнцiв свiту", якi обґрунтовувалися то "авторитетними" астрологами, то календарем майя, то Вангою, то Нострадамусом, то "секретними" лабораторiями ЦРУ i КДБ, то просто iстеричною сусiдкою. Хтось пiдрахував, що в багатьох кра§нах iснує цiла iндустрiя з багатомiльярдним оборотом, якi виготовляють найрiзноманiтнiшi товари для виживання людей пiсля "кiнця свiту". Iснують вiдповiднi школи, якi готують людей до страшних катаклiзмiв, щоправда невiдомо яких.
   Зрозумiло, що сучасний божевiльний ритм життя, перенасичення життєвого простору людини неприродними технiчними засобами, збiльшення кiлькостi подiй на одиницю часу пiдривають нервову систему людини, а нерiдко i §§ психiчне здоров"я. Через це зростає питома вага соцiально i психiчно неадекватних людей, якi стають легкою здобиччю всiляких шарлатанiв.
   Той дурень, хто вiрить всiлякiй дурнi про те, що свiтила на небi можуть якось впливати на нашу долю. Фiзично Мiсяць i Сонце дiйсно впливають на Землю i на людей на нiй. Але вiрити в те, що за положенням сузiр"§в можна вирахувати день вашо§ удачi, чи то обрати сприятливий для одруження перiод, або ж закласти свiй будинок, започаткувати бiзнес, пiдписати мiжнародну угоду... Фантастика, скажете ви. Нiчого подiбного. У свiтi iснують безлiч астрологiчних фiрм, якi процвiтають тiльки тому, що мають багато клiєнтiв з так званого "вищого свiту". Ви не повiрите, скiльки невигiдних i провальних мiжнародних угод пiдписано на основi рекомендацiй астрологiв, якi переконували марновiрних керiвникiв держав у тому, що свiтила вiщують §м удачу.
   Дивує також наявнiсть в цивiлiзованих кра§нах з суцiльною грамотнiстю i найсучаснiшими засобами комунiкацi§ велико§ кiлькостi страшенно забобонних людей. Хiба можна назвати розумною людиною ту, яка вiрить, що забувши щось вдома i вернувшись назад вона втратить удачу. Причинно-наслiдкових зв"язкiв мiж цими двома явищами немає нiяких. В одних кра§нах людей лякає кiт, який перебiг дорогу, а в iнших це навпаки добрий знак. Хоча суто психологiчно рiзнi нещастя, якi трапляються "пiсля кота" з людьми можна пояснити тим, що людина вже готова до нещастя, чекає на нього, готова його сприйняти i зафiксувати в сво§й пам"ятi, а також повiдомити про це iншим. Це розповсюджує забобони серед психологiчно нестiйких людей.
   А скiльки всiляких сонникiв, якi трактують тi чи iншi сни зберiгається ледь не в кожнiй родинi. Людина ледь прокинулася i вiдразу кидається до сонника. У свiй час, наприкiнцi ХIХ i на початку ХХ столiття жила знаменита вiщунка мiс Хассе. Нинi §§ б йменували екстрасенсом або ще якось по сучасному. Тодi вважали, що у свiтi нiхто краще за не§ не може розгадувати значення снiв. Нiбито вона навiть вгадувала думки. В наш час адаптованi до сучасностi §§ сонники знову у модi.
   Спочатку мiс Хассе розбирає всi днi мiсяця за можливим значенням в цей день снiв. Скажiмо, 9-те. Сни збуваються i невдовзi обiцяють успiх. Чудово. Але в цю нiч, вечiр чи ранок вам приснився насип, а це перешкода в справах, труднощi i небезпека. Або в цей день вам приснилося, що ви §ли або бачили хрiн, тобто ви матимете сварку, неприємностi i втрату грошей. Тринадцятого числа, як i можна було передбачити, сни ведуть до неприємностей. Однак, не поспiшайте сумувати. Ранком цього числа вам приснилася зелена трава. Чудово. Це означає процвiтання i успiх у справах. На цi очевиднi протирiччя у знаменито§ вiщунки чомусь нiхто не звертає увагу. Так само i в iнших сонниках.
   Нинi рiзного роду вiщування все бiльше перетворюються на полiттехнологi§ лукавих людей, якi грають на людських слабостях i дурисвiтствi. Залякати людей, перетворити §х на затурканий табун можна i з допомогою апокалiптичних передбачень. Грають на давнiх страхах людей i деякi великi фiрми i корпорацi§, якi хочуть збути свiй залежалий товар, або ж продати деякi його види за завищеними цiнами. Пiд балачки про майбутнiй неврожай, страшнi морози i посухи пiднiмають цiни на хлiб, борошно, овочi i фрукти.
   З останнiх рокiв iснування "Кра§ни дурнiв", тобто Радянського Союзу, де розумних людей садовили до в"язниць або знищували фiзично i до нинiшнього часу в кра§нах, якi виникли на основi СРСР, панують рiзного роду астрологи, серед яких перше мiсце безумовно посiдає Павло Глоба. Вiн не просто астролог-одинак, а має цiлу фiрму, де працюють багато людей. Рiзнi часописи, газети, Iнтернет заповненi всiлякими вiщування вiд цього астролога. Ледь не кожен день вiн чи вiд нього, чи то пiд нього публiкуються всiлякi апокалiптичнi вiщування, якi "залiзно" мають збутися.
   У 2012 роцi, перебуваючи влiтку на дачi, я переглядав старi часописи, останнiх рокiв iснування СРСР. В одному з них були опублiкованi "10 пророцтв вiд Павла Глоби". При цьому пiдкреслювалося, що все сказане цим астрологом неодмiнно збудеться, так як вiн не якийсь там шарлатан, а людина, яка дiйсно, "на науковому рiвнi" вивчає розмiщення свiтил i володiє вiдповiдними методиками. Там такий маразм написаний. I про розквiт Радянського Союзу до 2002 року, i про президентство Горбачова, i про надзвичайно ефективне керiвництво ним цiєю кра§ною, i ще багато чого фантастично-утопiчного. Так ось, через 22 роки вже можна абсолютно точно стверджувати, що жодне (!) з тодiшнiх опублiкованих вiщувань цього астролога не справдилося. Жодне!
   Але ви продовжуєте вiрити астрологi§ i астрологам? Якщо це дiйсно так, ми маємо дуже яскраву характеристику вашого iнтелектуального розвитку.
  
  Необхiднiсть антагонiста
  
   Багато хто вважає, що щастя людини, §§ здоров"я i успiх криються в усуненнi протирiч. Мовляв, антагонiзм у свiтi i є джерелом всiляких нещасть i непорозумiнь. Разом з тим, вiдомо, що нiщо i нiхто не може розвиватися i навiть нормально функцiонувати, якщо в нього немає антагонiста. Це аксiома.
   Подивiться на владу багатьох недемократичних кра§н. Авторитарнi лiдери цих держав з усiх сил намагаються лiквiдувати будь-якi прояви опозицiйностi, закрити опозицiйнi партi§, ув"язнити або вигнати в емiграцiю опозицiйних лiдерiв. Для цього тратяться величезнi кошти i зусилля. Разом з тим, лiквiдацiя опозицi§, тобто антагонiста влади нiколи не йде на користь нi владi, нi державi в цiлому. Без опозицi§ влада починає загнивати, а це для не§ завжди закiнчується погано.
   Вiзьмемо хоча б для прикладу наш органiзм. Вiн має iмунну систему, мiсiєю яко§ є боротьба з рiзними мiкробами, якi проникають в наш органiзм. Мiкроби потрапляють до нашого органiзму з довкiлля, через бруднi руки, забруднене повiтря, нечистий одяг. З часом боротьба за здорове довкiлля, чистоту нашого тiла i одягу дає своє плоди. Ми стаємо все чистiшими i стерильнiшими i iмунна система залишається без роботи. Безробiття рiч депресивна не лише для людей, але й для iмунно§ системи i вона все частiше, замiсть того, щоб захищати органiзм вiд нудно§ бездiяльностi починає атакувати той органiзм, який призвана захищати.
   Чи є вашим антагонiстом ваша дружина чи чоловiк? Чи мають вони бути вашими антагонiстами? Чи є вашими антагонiстами вашi дiти? Безперечно. Найщасливiший шлюб, найгармонiйнiшi родиннi стосунки однозначно за власною сутнiстю є антагонiстичними. Просто щаслива родина вмiє рацiонально чи iнту§тивно постiйно балансувати мiж взаємодоповненням i антагонiзмом. Розвиток ваших стосункiв з iншими людьми - постiйний антагонiзм, розвиток вiдносин мiж кра§нами - те саме. Ми не зможемо §сти, якщо в нас не буде зубiв антагонiстiв, тобто верхнiх i нижнiх. Вони доповнюють однi одних i в той же час є антагонiстами i стирають однi одних.
   Антагонiзм без взаємодоповнення знищує вiдносини мiж людьми i кра§нами. Iсторiя нам дає безлiч прикладiв того, як безмежний антагонiзм губив шлюб великих людей, взяти хоча б президента США Аврама Лiнкольна. Його дружина перетворила життя власного чоловiка на пекло. Потiм стало зрозумiло, що це вiдбувалося через розвиток в не§ психiчно§ хвороби. Взагалi, психiчно нормальна людина, хоча б мiнiмально вихована, завжди намагається не доводити антагонiзм до критично§ точки, коли вiн з добра, перетворюється на зло. Так влаштоване наше життя, що в певних дозах i отрута може бути лiками, а лiки у великих дозах стають отрутою.
   В стосунках з iншими людьми ми нерiдко робимо гарнi вчинки в розрахунку на §хню вдячнiсть. На свiтi дуже мало людей, якi роблячи добрi справи для iнших, хотiли б залишитися невiдомими. Iсторiя знає не так вже й багато прикладiв, коли даючи грошi на благодiйнiсть людина вимагала, щоб §§ iм"я нiде не називалося. Взагалi я за своє життя знав лише двох таких людей. Це була §хня принципова позицiя. Багато людей, роблячи добрi справи для iнших дуже розчаровуються, коли не отримують натомiсть тiє§ вдячностi, на яку вони розраховували. Тут мабуть доречно навести висловлювання Франсуа де Ларошфуко: "Помилки людей в §хнiх розрахунках на подяку за зробленi ними послуги трапляються тому, що гордiсть того, хто дає, й гордiсть того, хто приймає, не можуть домовитися про цiну благодiяння". Це й плодить непотрiбний нiкому антагонiзм i робить людей нещасливими. Страждає i той хто дає, i той хто приймає. Тому найрозумнiшi люди й намагаються творити добро iнкогнiто.
   Звичайно, що розвиток суспiльства вiдбувається на фонi постiйного антагонiзму iнтересiв особи i нацi§. Просто в рацiонально органiзованому суспiльствi цi iнтереси постiйно урiвноважуються можливiстю кожно§ людини самореалiзуватися. Ранiше вже згадувалося, що в будь-якiй кра§нi антагонiзм мiж iнтересами особи i iнтересами загалу гармонiзується через кастову чи варнову органiзацiю. Френк Герберт був абсолютно правий, коли писав, що: "Всi мислячi iстоти народжуються нерiвними. Досконале суспiльство дає кожному рiвну можливiсть плавати на його власнiй глибинi". В межах кожно§ варни, до яко§ ти прихильний вiд природи, тобто генетично, ти можеш бути щасливим, реалiзуючи генетично закладенi в тебе схильностi. У свiтi iснують чотири касти: люди розумово§ працi, системнi адмiнiстратори, бiзнесмени, спецiалiсти. Будучи належним до цих чотирьох каст або варн чи станiв, ти можеш себе реалiзувати на найвищому рiвнi i стати спецiалiстом рiвня Форда, чи системним адмiнiстратором типу Клiнтона, чи брахманом рiвня Феєрбаха або Канта. При цьому дiйсно досконале суспiльство гасить антагонiзм мiж варнами можливiстю вiльного переходу всiх бажаючих з однiє§ касти до iншо§.
   Антагонiзм у родинi i суспiльствi виникає i через конфлiкт старого з новим, минулого з майбутнiм. Старi люди, дiди i батьки пiдсвiдомо вважають, що в часи §хньо§ молодостi все було краще i правильнiше, нiж зараз i особливо буде в майбутньому. Це цiлком зрозумiло, вони тодi були молодими, здоровими, життєрадiсними. Незважаючи на всi труднощi i нещастя. А тепер §хнє життя йде до закiнчення i це викликає в них неминучий психологiчний спротив i намагання "забрати з собою на той свiт i коня, i дружину". В суспiльствi вiдбувається так само. Вiджилi iде§ розвитку суспiльства, збанкрутiле бачення майбутнього так само чiпляється за життя, ганить все нове й майбутнє i намагається повернути суспiльство в завтрашнiй день, який на §х думку був кращий i рацiональнiший.
   Фактично в суспiльствi постiйно точиться боротьба за минуле i майбутнє. З промiжною зупинкою в сучасному, яке насправдi є лише миттю. Вiдомий укра§нський революцiонер i мислитель Анатолiй Лупинiс в одному зi сво§х вiршiв справедливо написав: "життя триває, точиться вiйна". Це i є вiйна за майбутнє. Ми не можемо змiнити минуле, хiба що шляхом помсти. Та й то це дуже вiдносна змiна. Тому ми вибираємо найважчу боротьбу - боротьбу за нинiшнє чи теперiшнє, не розумiючи, що такий вид боротьби мiстить в собi найбiльшу кiлькiсть неврiвноважуваних антагонiзмiв. Така боротьба в родинi, суспiльствi, мiж кра§нами нинi абсолютно переважає, що говорить про безумство нинiшнього свiту, його деградацiю i розпад.
   Треба боротися за майбутнє. Це єдиний достойний сучасно§ людини вид гармонiйно збалансованого антагонiзму. Сама боротьба i є реалiзацiєю антагонiзму. Навiщо боротися за сучасне, "лоб в лоб" i до смертi одного з противникiв i абсолютного виснаження iншого, коли можна показати супротивнику його шлях через обхiдний маневр, iмiтацiю, вiдвернення уваги вiд вас тощо. В родинi без бою i непримиренно§ конфронтацi§ шлюбних партнерiв для загального добра розумний чоловiк чи жiнка здiйснять обхiдний маневр, який призведе до того, що §хнiй партнер-противник буде вимушений сам покинути висоту, яку вiн вирiшив захищати до останнього.
   Менi пiдкинули на дачу вкрай розбещеного онука, який нiчого не хотiв розумiти i не пiдкорявся нiяким правилам. Можна було б з ним зiйтися "лоб в лоб", щоб аж iскри летiли. Я обрав шлях боротьби за його майбутнє, а не теперiшнє чи минуле. Для цього я не поглиблював ворожнечу мiж ним i мною, а намагався показати онуку його шлях, не вiдбираючи в нього можливiсть коректного вiдступу i вiдкриття ним свого шляху самостiйно. Через мiсяць вiн повернувся до батькiв вже iншою людиною. Але батьки знову повернули його в минуле i прийшлося працювати тепер уже з батьками, точнiше з невiсткою, так як син майже не бачив своє чадо, йшов на роботу, коли той ще спав i повертався тодi, коли той вже спав. Добиваючись свого завжди пам"ятайте про iнтереси вашого противника. В цьому твердженнi немає нiчого парадоксального.
   Любляча i розумна дружина, завжди знайде шлях боротьби за майбутнє свого чоловiка, а отже i своє майбутнє з ним, якщо навiть чоловiк пустився берега. Вона не буде воювати з ним за сучасне, намагаючись постiйно контролювати i принижувати його. Я знав одну жiнку, яка замiсть того, щоб скандалити i розлучатися зi сво§м чоловiком, який раптом загуляв i запив, хоча до того був майже зразковим сiм"янином, проаналiзувала причини цього явища i свою роль в ньому i показала своєму партнеру-антагонiсту його шлях до точки бiфуркацi§ i можливi шляхи пiсля цiє§ точки, тобто почала боротьбу за майбутнє своє§ родини, а не за §§ минуле. Чоловiк повернувся в лоно родини i тепер це одна з найгармонiчнiших i найщасливiших родин, якi менi вiдомi. Iнша з жiнка в аналогiчнiй ситуацi§ обрала шлях помсти, тобто шлях боротьби за минуле. Ї§ наслiдком стало нещастя §§ само§, §§ колишнього чоловiка i §хнiх дiтей.
  
  
  
  Де знаходиться сенс нашого життя
  
   Фiлософи правильно кажуть, що сенс будь-яко§ дiяльностi знаходиться поза §§ межами. Людинi притаманно шукати сенс власного життя, життя-буття своє§ родини i кра§ни в них самих. Це велика помилка. Знайти §х там не можна, так як його там просто немає. Якщо вам найметься i конче необхiдно мати якусь мiсiю в життi, щоб не скнiти день за днем, щоб життя стало святом, щоб вас поважали люди i боготворили жiнки, шукайте сенс вашого життя деiнде.
   Звичайно, що можна знайти сенс власного життя в любовi до самого себе i задоволення всiх сво§х забаганок. "Любов до себе - це початок роману, що триває все життя", - справедливо зазначав Оскар Уальд. Однак, це доволi примiтивний сенс життя. Це саме i є намагання знайти сенс власного iснування в самому собi. Така любов i така дiяльнiсть з задоволення власних потреб, все зростаючих, звичайно, врештi-решт минає i вiдзиваються в душi людини гiркотою за безцiльне життя, за те, що у свiтi немає жодно§ розумно§ людини, здатно§ до аналiзу, яка тебе поважає i любить. Озирнувшись довкола себе така людина неодмiнно помiчає, що не iснує нiкого, хто хоча б через щось турбується за тобою.
   Що знаходиться зовнi тебе? Родина, робота, друзi, вiдпочинок, твоя держава i нацiя. Все це може скласти сенс нашого життя. Або окремо, або, якщо ви людина великого масштабу, все разом. Можна знайти сенс життя в створеннi i розво§ власно§ родини. Народити, випестувати, виховати, вивчити дiтей i онукiв, вiддаючи всього себе власнiй родинi, не думаючи про себе, не чекаючи вдячностi, тiшачись успiхами сво§х дiтей i онукiв, радiючи за них. Дехто може сказати, що це надто вже примiтивна, близька до природних iнстинктiв мiсiя, яка не достойна масштабно§ людини. Це не так. Випестувати велику людину для нацi§ i держави на рiвнi своєрiдно§ iнженерi§ одна з найважливiших, якщо не найважливiша мiсiя людини найвищого масштабу. Таким був Арiстотель, який цiлеспрямовано виховав i вивчив Александра Великого. Та не будемо заглиблюватися надто далеко в iсторiю. Нинi я знаю немало прикладiв того, як батьки i дiдусi та бабусi так само намагаються "вилiпити" зi сво§х дiтей i онукiв великих людей. Головне, щоб все це робилося з розумом, тактом, щоб враховувалися бажання i схильностi дiтей.
   Багато хто шукає сенс власного життя в тому, щоб завжди бути на боцi бiльшостi. Це нiбито дає людинi життєвий успiх. Так, тактично це вiрно, але якщо ви ставите перед собою стратегiчнi завдання в життя пам"ятайте слова Марка Твена: "Якщо ви помiтили, що ви на боцi бiльшостi, це вiрна ознака того, що настав час мiнятися". Сенс цього висловлювання полягає в тому. що майбутнє нiколи не визрiває в бiльшостi якогось матерiалу. Тенденцiя завжди менша в порiвняннi з сучасною бiльшiстю. Iнша справа, що з часом вона сама стає бiльшiстю, займаючи собою увесь об"єм. В цьому сенсi цiкавим спостереженням є невiдомий у свiтi процес так званого "тушкування" в укра§нському парламентi, коли частина парламентарiв, переходить на бiк бiльшостi, зраджуючи власних виборцiв, якi голосували за них, як за представникiв опозицi§ i носi§в опозицiйних iдей. Це теж один iз видiв тактично§ людсько§ дуростi, коли людина не здатна прорахувати наслiдки сво§х дiй на декiлька рокiв наперед.
   А чи є сенс в iснуваннi, скажiмо не окремо§ людини, а окремо§ кра§ни? Якщо не приглядатися доволi прискiпливо, то ми отримаємо той же висновок, що i про життя людини: вiд народження людини i виникнення кра§ни в §хнє життя нiякого сенсу не закладено. Звiдси й висновок, що сенс життя людини i сенс iснування кра§ни - це мiсiя, яку людина чи суспiльство яко§сь кра§ни поклали на себе самi. Це нiби усвiдомлена програма дi§, шлях для досягнення певно§, визначено§ на основi аналiзу наявностi власних ресурсiв мети iснування. Наприклад, кра§на не хоче iснувати "день до вечора" i маючи високий рiвень забезпечення ресурсами i креативне освiчене населення вирiшує, що §й мало займатися лише вирiшенням власних внутрiшнiх проблемi i вона хотiла б щось зробити хорошого для всього людства.
  
  
  Розвивається чи деградує наш свiт?
  
   Таке запитання для багатьох здаватиметься дивним i недоречним. Очевидно, скажете ви, що свiт розвивається. Так дiйсно можна подумати, якщо не брати до уваги надзвичайну багатоаспектнiсть нинiшнього свiту, яка постiйно зростає. Таким чином, враховуючи цю багатоаспектнiсть ми вже не будемо настiльки категоричними. Звичайно, що суто технiчно i технологiчно свiт, скажемо так ускладнюється, тобто рухається вiд простiших форм до складнiших. Але можна назвати немало аспектiв сучасного свiту, де ми можемо з впевненiстю сказати, що нiяких змiн немає, а є сфери людсько§ дiяльностi, де вiдчувається суттєва деградацiя.
   Якщо ми вiзьмемо за вiдлiк останнi 2000 рокiв, з часу Iсуса Христа i Бiблi§, де описанi вiдомi всiм подi§ в Палестинi, то побачимо, що не зважаючи на всi технiчнi досягнення останнiх столiть, десятилiть i рокiв людина в моральному планi нi на крихту не стала кращою. Тi ж самi Iуди, Пiлати, Iсуси, фарисе§, бездумний, нiчого не розумiючий натовп. Щоправда цей натовп озброєний комп"ютерами i мобiльними телефонами, але на цьому, на жаль, рiзниця й закiнчується. Так само Хома тикає пальцями в роз"ятренi рани праведникiв, не вiрячи, що вони справжнi i так само фарисе§ кричить "Розiпни його", а народ пiдхоплює §х заклик. Сто разiв обдуренi знову наступають на тi ж граблi, даючи елементарно одурити себе лукавим людям, нiби вони й не вчилися в школi чи унiверситетi.
   Тепер давайте звернемо увагу не на технiку, а на розумiння людиною власного сенсу життя, свого мiсця в ньому, ролi в суспiльствi, вiдчуттi не особисто§, его§стично§ вигоди, а добра всього суспiльства, кра§ни, нацi§, людства. Чи покращується чи погiршується ситуацiя в цьому важливому, навiть найважливiшому сенсi? Бо ж озброєна не ломакою, а найновiшою зброєю нерозумна i безвiдповiдальна людина набагато страшнiша за первiсного вкрай забобонного дикуна. Чи розкривається, чи то може затуманюється для нас первiснi iстини буття? Чи вiдкриваються для нас новi iстини? Вiдомий французький мислитель Рене Генон писав: Якщо iдея iстинна, то вона належить всiм, хто здатний §§ осягнути. Iстинна iдея не може бути "новою", оскiльки iстина не є продуктом людського розуму. Вона iснує незалежно вiд нас, i все, що ми повиннi зробити - це постаратися зрозумiти §§.
  
  Чи можна знайти у цьому свiтi порятунок i прихисток людинi?
  
   Все своє життя людина шукає порятунку i прихистку вiд всiляких негараздiв i проблем i нiколи §х не знаходить i не знайде. Фактично цей пошук є пошуком втраченого раю. Вiн розглядається як можливiсть мати вiчне життя, не працюючи i не хворiючи i маючи все необхiдне для життя без будь-яких зусиль. Людину витурили з раю i витурили назавжди. Тому правий був Жан Поль, який стверджував, що пам'ять - єдиний рай, з якого нас не можуть вигнати. Тому творiть добро, радiсть i влаштовуйте по частiше собi i сво§м близьким хоча б маленькi свята. I це так легко зробити, з"явившись додому з тортом, пляшкою шампанського, згадавши, а попередньо записавши, що ви в цей день багато рокiв тому вперше зустрiли свою майбутню дружину. Чи може в цей день прорiзався перший зуб у вашо§ дитини.
   Так, наша пам'ять це єдиний наш рай. Але якщо в цiй пам"ятi одне пекло? Пам"ятайте слова Еразма Ротердамського: "нiщо так не турбує, як нечиста совiсть". I не вiрте тим людям, якi кажуть чи то роблять вигляд, що §хня нечиста совiсть для них порожнє мiсце. Знав я одного чоловiка, який в молодостi розстрiлював сотнi людей i спокiйно спав. В середньому вiцi в його родинi почалися дуже великi проблеми, першопричиною яких став вiн сам. А що вже ко§лося з його онуками i з ним самим на схилi рокiв писати не те що сумно, а просто страшно. Тому старайтеся якомога менше робити усвiдомленого зла. Ми i так багато робимо неусвiдомленого горя собi, сво§м близьким i довкiллю.
   Леонард Лу§с Левiнсон писав, що кращим заспокiйливим засобом є грошi. Тому грошей повинно бути у вас достатньо для комфортного життя, але не бiльше. Винахiд грошей величезне цивiлiзацiйне досягнення людства. Але з часом вони поступово перетворилися на мiрило вже не лише матерiальних, але й духовних цiнностей. Все стало в цьому свiтi оцiнюватися через призму грошей. Тому грошi не мають значення, поки вони у вас є. Нинi ж стає все очевиднiшим, що погоня за грошима руйнує людяне в людинi, руйнує саме суспiльство. Постiйнi фiнансовi кризи знекровлюють як окремi кра§ни, так i все людство в цiлому. Так що прихистку i порятунку в грошах, навiть великих ви нiколи не знайдете.
   Багато незахищених людей мають надiю на державу, на §§ захист i допомогу. Це бiльшiсть людей не тiльки в бiдних, але й багатих державах. Однак i цi сподiвання є марними. Нинiшнi державнi iнституцi§ знаходяться в глибокiй кризi. Державнi чиновники не думають про загальнонацiональне благо, а лише про власну вигоду. Правий Лоренс Пiтер, який стверджував, що якщо ви порушуєте правила, то вас штрафують, якщо ви дотримуєтеся правил, вас обкладають податками. Таким чином виходу немає.
   Ми занадто оптимiстично розраховуємо на майбутнє, вважаючи, що воно буде чудовим i якщо не нам, то нашим дiтям i онукам нарештi дасть порятунок i прилисток. Ця вiра в прекрасне майбутнє йде ще з радянсько§ доби, де винищивши найрозумнiшу i найпiдприємливiшу частину народу радянська влада постiйно пiдживлювала солодку брехню про "свiтле комунiстичне майбутнє". Тодi розумнi люди навiть розповiдали анекдот, що комунiзм як горизонт, ти до нього йдеш, а вiн увесь час вiд тебе вiддаляється. В цьому сенсi треба пам"ятати дуже влучне висловлювання Кристiана Фрiдрiха Геббеля, який казав, що усi ми живемо за рахунок майбутнього. Не дивно, що його очiкує банкрутство.
  
   Навiщо я все це написав? Я ж пам"ятаю слова Вольтера, який сказав: "Подумай, як важко змiнити себе самого, i ти зрозумiєш, настiльки малi тво§ можливостi, щоб змiнити iнших". Це дiйсно так, але якщо навiть хоча б у чомусь менi вдалося просунути ситуацiю бодай на мiкрон в кращий бiк вважаю сво§ зусилля не марними.
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"