Масляк Петро : другие произведения.

День незалежностi

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
Оценка: 6.00*3  Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Фантастичний роман про мандрiвки в просторi i часi, про сучасне i майбутнє Укра§ни.

  
  

Петро Масляк

ДЕНЬ НЕЗАЛЕЖНОСТI

Роман

  

Ки§в-2009

  

  

Роздiл I. 3 години 51 хвилина ночi 24 серпня

мiсто Ки§в

  -- Хiба є ще десь у свiтi чотиримiльйонне мiсто, столиця держави, у центрi якого на багато кiлометрiв простяглися б чудовi пiщанi пляжi? Крiм Києва, звичайно. Нiчого навiть подiбного у такого масштабу мiстi, та ще й столицi найбiльшо§ за площею держави Європи, бiльше нiде на нашiй планетi немає, - звернувся до своє§ супутницi мiцний, тренований молодий чоловiк, сидячи на невеликiй моторнiй яхтi. Вона стояла на якорi бiля одного з островiв на самiй серединi русла Днiпра в центрi Києва.
  -- А Рiо-де-Жанейро? - заперечила йому його супутниця.
  -- Рiо-де-Жанейро не столиця, та й я маю на увазi мiсто на рiчцi.
  -- На рiчцi? - перепитала його супутниця, зовсiм молода жiнка яскраво§ зовнiшностi. - Мабуть ти правий.
  -- А я завжди правий, - лiниво озвався мiцний молодик. Його супутниця у вiдповiдь лише хмикнула.
  -- Ось я тебе i пiймала, - легенько посмiхнулася вона. - В Києвi лише три мiльйони жителiв. А ти сказав чотири.
  -- Хiба ти не знаєш, де я служу? - нiжно погладив вiн свою подругу по голiй руцi. - Менi вiдомо краще за тебе, скiльки людей реально мешкає у Києвi. Абсолютно достовiрно, близько чотирьох з половиною мiльйонiв. Ось так, мадам.
  -- Не називай мене так, будь ласка, - розсердилася його подруга. - Ти навмисне мене дражниш?
   Тисячi рiзнокольорових вогнiв мiста мерехтiли на обох берегах велико§ рiки, створюючи казкову святкову iлюмiнацiю. Ярослав i Роксолана сидiли чудовою теплою серпневою нiччю на палубi яхти, притиснувшись один до одного спинами i курили. До всього розма§ття вогнiв великого мiста додавалися i два §хнiх, якi перiодично спалахували в абсолютнiй темрявi.
  -- Вранцi по§деш додому, а потiм ввечерi знову сюди, будемо дивитися на святковий феєрверк, - сказав, зводячись на ноги Ярослав. - Спостерiгати його з рiчки, саме в цьому мiсцi, незабутнє враження на все життя. Згода?
  -- Як вийде, - спохмурнiла Роксолана. - Ти ж не забув, що я замiжня?
  -- Я теж одружений. Але буду тут вчасно. Такого я не пропущу.
  -- Ти ж майор СБУ, людина пiдневiльна, як i мiй чоловiк. Пошлють кудись i всi тво§ плани полетять шкереберть. Стережись, мiй чоловiк тобi не довiряє.
  -- Це тому, що у мене батько мультимiльйонер, а твiй благовiрний чоловiк i мiй шеф взагалi вважає, що мiй батько мiльярдер. Постiйно надi мною насмiхається. Хiба я сам без батька нiчого не вартий? Я знаю, крiм росiйсько§, ще двi iноземнi мови. На стажуваннi в Данi§ мене офiцери НАТО визнали найквалiфiкованiшим серед усiх офiцерiв спецслужб, якi пiдвищували свiй професiйний рiвень у цьому роцi.
   Ярослав пiшов до камбузу i винiс звiдти двi чарки чудового французького вина. Одну вiн простягнув Роксоланi i, сiвши, знову притулився до своє§ коханки спиною. Чоловiком Роксолани був генерал-лейтенант СБУ Демiдiон, який займався забезпеченням безпеки всiх наукових розробок у кра§нi. Сам же Ярослав за протекцiєю батька, який мав вихiд на Президента держави працював у Демiдiона помiчником.
   Потягуючи вино, коханцi мовчали, думаючи кожен про своє i милуючись казковим краєвидом, який вiдкривався з борту яхти батька Ярослава. Чоловiк згадував, як вони з Роксоланою стали коханцями. Це трапилося наприкiнцi червня. Стояла виснажлива спека. Вечiрка з приводу презентацi§ картин якогось вiдомого у свiтi художника була в самому розпалi. Звiдусiль долинали позбавленi будь-якого сенсу розмови.
  -- "Ось би "злиняти" звiдси на дачу з якоюсь вартою уваги жiнкою, - подумав Ярослав. - Слава богу, що я не є органiзатором цього заходу".
   Вiн подивився на чудернацькi, теж позбавленi якогось зрозумiлого сенсу картини, розвiшанi по стiнах. Серед них колихалося розма§те море людських голiв.
   Ярослав згадав сьогоднiшню вечiрку, звiдки вони по§хали на яхту так чiтко, нiби це трапилося хвилину тому. Серед присутнiх вiн бачив багато лицарiв таємного товариства, яке носило назву Орден Свiтового Розуму. До нього входило немало впливових людей. Основним, так би мовити, статутним завданням Ордену Свiтового Розуму було "вивчення сил свiтового розуму, якi стоять за силами природи, визначення призначення людини i §§ стосункiв з Богом". Однак насправдi, Орден був створений для тiньового керiвництва важливими аспектами функцiонування держави на основi комплексного поєднання в однiй органiзацi§ людей духу i розуму з людьми управлiння i бiзнесу.
   Ярослав Гурда побачив Роксолану Демiдiон у натовпi. Вона весело щебетала з одним з лицарiв §хнього Ордену.
   - "От хитруха, - подумав вiн. - Переходить вiд однiє§ групи людей до iншо§. Всi §§ бачили в рiзний час, але нiхто точно не скаже, навiть пiд присягою, коли саме. От конспiраторка! Всi жiнки такi. Чоловiкам до них ох як далеко".
   Гурда згадав, як то було, коли вони вперше стали коханцями. Такого ж штибу вечiрка, що й сьогоднiшня, десь в iншому мiсцi була не менш нудотною. А для весело§ i життєрадiсно§ Роксолани, яку всi звали то просто Ланою, то Роксою, це, як нiж бiля горла. Ярослав споквола спостерiгав за молодою жiнкою, яка просто задихалася в мертвотнiй атмосферi. Бачив, як §§ душа рвалася на волю геть звiдси. Ось тут вiн i зважився. Пiдiйшов, розповiв одну з веселих iсторiй, потiм iншу. Лана ожила, з цiкавiстю дивлячись на помiчника свого чоловiка. Потiм вiн запропонував Роксоланi по§хати на його яхту, де саме нинi вiдбувається дуже весела вечiрка без офiцiозу i "старих шкарбунiв". Жiнка згодилася, але наполягла, щоб Ярослав вiдвiз §§ потiм додому.
   Вони пiд'§хали до яхти, яка сяяла вогнями бiля Видубицького монастиря.
  -- Iди просто до кают-компанi§ i знайомся з гостями, а я зараз вiдчалю, - махнув вiн Роксi рукою i заходився вiдв'язувати яхту, спрямувавши §§ до одного з днiпровських островiв.
   З кают-компанi§ вийшла приголомшена Роксолана.
   - А де всi? - запитала вона.
   - Мабуть вже по§хали кудись. Ця компанiя дуже легка на пiдйом.
   I тут Лана заплакала, застигла на мiсцi, тороплена. Зненацька, заливаючись гiркими сльозами, вона стала гарячково розстiбати кофточку, вириваючи ґудзики "з м'ясом". Так вони стали коханцями.
   - Ти знаєш, милий, - повернула до Ярослава свою нiжне личко Роксолана, - я нiби зачарована в Києвi. Так гостро реагую на якусь дивну магiю цього мiста, що боюся комусь про це розповiдати. Щоб люди не подумала, що я божевiльна.
   - Та тут нiчого дивного чи протиприродного немає, - серйозно вiдповiв Ярослав. - Ще за радянських часiв iснувала засекречена лабораторiя "Iнверсор". Лише одного разу з §§ надр вийшла несекретна стаття, яку опублiкували в часописi "Техника-молодежи". В нiй декiлька вчених цiє§ лабораторi§ доволi переконливо обґрунтовували гiпотезу, за якою ядро нашо§ планети має форму i властивостi кристала, що постiйно росте. Саме вiн i впливає на розвиток всiх природних процесiв, якi проходять на Землi. Не буду вдаватися у фiзичнi складнощi i тонкощi цiє§ гiпотези, зверну лише твою увагу на те, що накривши глобус двадцятьма трикутниками, зв'язаними мiж собою, автори отримали "вузли" i "ребра" системи. Саме у "вузлах" i виявилися вогнища всiх давнiх культур i цивiлiзацiй. А вздовж "ребер" або паралельно ним простяглися розломи земно§ кори i серединно-океанiчнi хребти. Крiм того, "вузли" запропоновано§ цими вченими системи є центрами свiтових аномалiй магнiтного поля Землi. Тут же знаходяться центри максимумiв i мiнiмумiв атмосферного тиску, а також постiйнi зони зародження ураганiв.
   - Дивися. Он зоря впала. Як гарно, - закричала Роксолана.
   - Зорi падають у серпнi, - вiдповiв Ярослав.
   - З тобою завжди так цiкаво, але скажи, яке вiдношення все те, що ти менi тiльки що розповiв, має до Києва?
   - Постривай, зараз дiзнаєшся. Один iз "вузлiв", про якi я говорив, саме i знаходиться в тому мiсцi, де розташований Ки§в. Тому в Укра§нi в цiлому пiд керiвництвом Києва, як столицi, тисячолiттями зароджувалися, розквiтали i гинули цивiлiзацi§. Гинули, щоб звiльнити мiсце для зародження нових культур. Трипiльська, Скiфська, Сарматська, Антська, Ки§вська Русь. За всiма даними, саме нинi в Києвi покладено початок зародженню ново§ цивiлiзацi§.
   - Я знаю, що ти оптимiст, тому тебе i кохаю, але ж не до такого ж ступеня.
   - Щось похолодало. Давай спустимося вниз i я тобi покажу цiкаву картосхему.
   Вони спустилися до кают-компанi§ i Ярослав витягнув iз шухляди згорнуту в декiлька разiв карту.
  -- Ось дивися, - вiн почав водити по нiй пальцем. - Зверни увагу, що "вузол" 18 знаходиться бiля Багамських островiв у знаменитому Бермудському трикутнику, а "вузол" 14 - пiвденнiше Японi§ в нинi не менш вiдомому "Морi Диявола". Цiкаво, що прагматичнi японцi, якi нiколи не вiрили в усiляку ненаукову дурню, офiцiйно оголосили "Море Диявола" районом, небезпечним для плавання. На вiдповiдних морських картах воно в цiй кра§нi обведене червоною лiнiєю. Моряки обходять його десятою дорогою. Ще один доведений факт. У цьому морi не зустрiчаються нi кити, нi дельфiни, нi навiть птахи.
  -- Знаєш, любий, в деяких районах Києва, особливо на схилах Днiпра мене охоплює якесь незбагненне хвилювання. Абсолютно раптово i без будь-яко§ видимо§ причини. Я навiть обстежувалася у лiкарiв, думала, що в мене якiсь проблеми з серцем. Але я абсолютно здорова.
  -- Є щось зловiсне в самому повiтрi Києва. Це мiсто Вiя, мiсто, де легенди i мiфи йдуть з само§ глибини Землi, де похованi десятки культурних шарiв. Тут жила, радiла i страждала, кохала i ненавидiла, народжувалася i гинула можливо найбiльша у свiтi кiлькiсть поколiнь людей. Лише обранi долею вiдчувають §х незнищенну ауру.
  -- То ти вважаєш мене обраною? Це смiшно, Ярославе.
  -- Зачекай смiятися. Десь в iншому мiстi, скажiмо в Харковi, незвичайне явище вважали б чистою випадковiстю, оптичним обманом, iлюзiєю. Але в теплому лiтньому повiтрi ки§всько§ ночi, на крутих схилах Днiпра, в мерехтiннi його хвиль, на фонi тисячолiтнiх храмiв те ж явище для багатьох свiдчить про iррацiональнiсть сутностi природи...
  -- Глянь, он там у водi, далеко... Здається нiби то людська рука стримить з води до неба, вiтаючи нас. Фантастика. Нiби спецiально придумано для пiдтвердження тво§х слiв.
  -- А менi здається, що на фонi Лаври в небi висить якийсь НЛО.
  -- Де, де?
  -- Та он же.
  -- Нiчого не бачу. Але ти продовжуй розповiдати.
  -- Здатнiсть киян оточувати себе привидами, породженими §х уявою, надзвичайна. Повсюдно ширяться чутки про якихось абсолютно нереальних людей, якi вже давно померли, але §х бачили то на Сирцi, то в Дарницi, то в Корчуватому. Щоб там не говорили скептики, як би не висмiювали вони всiляку "чортiвню ки§вських пагорбiв", для певно§ частини киян всi §х науково обґрунтованi пояснення i заперечення чисто§ води дурня. Вони хоч самi й не бачили, але впевненi у тому, що по мiсту шастають привиди, якi викрадають людей. Та й не пiймали §х лише тому, що вони добре ховаються, а мiлiцiя погано працює. Не даремно ж газети пишуть, що у мiстi щорiчно безслiдно зникають сотнi людей.
   - Я сама таке чула. Все це розповсюджують старi бабусi.
   - I не лише вони. Але слухай далi. Я вважаю, що у свiтi бiльше немає такого масштабу мiста, столицi держави, в якiй було б за вiки замордовано бiльше безневинних людей. Вбивства просто на вулицях всiх пiдряд бандформуваннями Муравйова, посланими з Москви, загиблi юнаки Крутiв, Голодомор, масовi репресi§ 1937 року i Бикiвня, Бабин Яр. А загубленi душi киян московським князем Боголюбським чи ханом Батиєм. Цьому списку кiнця немає. Ми в Києвi буквально ходимо i §здимо по кiстках наших предкiв. Тут скрiзь цвинтар.
   - Якийсь сюрреалiзм, - похитала головою Роксолана.
   - Саме так, сюрреалiзм, - пiдтвердив Ярослав. - Хоча iсторики мистецтва стверджують, що сюрреалiзм зародився у Францi§ i його родоначальником був французький поет Андре Бретон. Саме тодi, на початку ХХ столiття, а точнiше в 1924 роцi, з'явився i сам термiн сюрреалiзм. Сюрреалiсти шокували як науковцiв, так i взагалi добропорядних громадян, заявляючи, що все реальне є нереальним, що все що ми бачимо насправдi повна дурниця. Реально ж iснують лише нашi вiдчуття.
   - То ти вважаєш Ки§в сюрреалiстичним мiстом?
   - Безперечно. Якщо говорити про чуттєве сприйняття мiста, то в цьому сенсi Ки§в завжди був сюрреалiстичним. Вiн був i залишиться незбагненним мiстом, яке сприймають "на вiдчуття". Для пiдживлення власно§ духовно§ сутностi сюди з'§жджалися, переважно iнкогнiто, монаршi особи i люди, якi визначали долю цiлих iмперiй. Саме в Києвi вiдбулися мiстичнi подi§, якi реально згубили Росiйську iмперiю.
   - Що ти маєш на увазi?
   - Саме в Києвi було вбито Столипiна i саме тут на подвiр'§ Михайлiвського монастиря, усипальницi одразу п'ятьох ки§вських князiв, велика княжна Анастасiя i §§ сестра Милиця, якi мандрували iнкогнiто на богомiлля до святого Києва, познайомилися зi знаменитим росiйським шарлатаном Распутiним, мiстичною особою, яка духовно i доконала наскрiзь прогнилу iмперiю.
   - Дiйсно, ми в Києвi ходимо по костях навiть не простих людей, а князiв. Їх тут за не одне тисячолiттi iснування мiста було багато сотень.
   - А скiльки княгинь... Можливо ти теж нащадок князiвського роду. Твоє ж дiвоче прiзвище Потоцька, чи не так?
   - А ти звiдки знаєш?
   - Робота така... Нi в росiян, нi в полякiв не було власних князiв. Навiть за сучасними прiзвищами росiйсько§ знатi видно, що все §хнє найвище дворянство має або укра§нське, або татарське, або нiмецьке походження. Всi цi графи Юсупови, князi Глинськi, Волконськi, графи Фонвiзiни, Бенкендорфи...
   - Але ж Потоцькi це польське прiзвище, - запротестувала Роксолана.
   - В тому то й бiда, що це ще один наш мiф, - спокiйно заперечив Ярослав, припалюючи нову цигарку. - Потоцькi, укра§нськi князi, якi потiм перейшли на службу до Польщi. До речi, родом з подiльського села Потiк. А знаменитi вельможi Вишневецькi теж укра§нськi за походженням князi з нинi тернопiльського мiстечка Вишневець. Острозькi з рiвненського Острога, а Чарторийськi з родового села з не дуже милозвучною назвою Чорторий. Так що панi княгиня Потоцька, ви укра§нська, а не польська княжна. Справедливостi ради необхiдно все ж таки визнати, що у полякiв був один власне польський князiвський рiд Мазовецьких. Всi iншi мають або укра§нське, або нiмецьке походження. Звичайно, менi дуже лестить, що ти обрала собi за коханого нащадка простого козацького роду, але козак це все ж таки людина на конi, по французькому шевальє, тобто лицар.
   - Мiй ти коханий лицарю, - припала до грудей Ярослава Роксолана. - Ну що, про сюрреалiзм все?
   - Ще декiлька слiв. Сюрреалiзм криється в Києвi скрiзь: вiд неевклiдово§ геометрi§ його стародавнiх вулиць, яку не змогли виправити нi ХIХ, нi ХХ столiття, до просто неймовiрно§ кiлькостi божевiльних правителiв мiста або надлюдських сект, якi тут зароджувалися i розквiтали, як гриби пiсля дощу. Взяти хоча б для прикладу знамените Бiле братство або Посольство боже. Але досить про це. Тобi мабуть вiд всього цього стало страшенно нудно.
   - Нiскiлечки, - проворкотiла Рокса, зручнiше вмощуючись в обiймах Ярослава.
   - А ось менi вже набридло сидiти на палубi i заливатися вином, - випручався з обiймiв кохано§ Ярослав. - Зараз я спущу на воду надувний човен з мотором i погасаємо навколо яхти на максимальнiй швидкостi. Це тобi сподобається. Насолоджуємося Днiпром, поки люди в нас остаточно не перетворили його на мертву артерiю чи то вену природи.
   Ярослав спустив схiдцi до прив'язаного до яхти надувного човна найновiшо§ конструкцi§. Зiйшовши в човен вiн подав молодiй жiнцi руку i допомiг спуститися на зручне сидiння в центральнiй частинi човна.
   - А тепер пристiбайся паском безпеки, бо будуть крутi повороти. Щоб ти, кохана, не випала у воду. Зараз я вiдгребу декiлька метрiв вiд яхти.
   Ярослав опустив у воду невелике весло i сидячi на кормi почав гребти. Майже одразу нiс човна на щось наткнувся.
  -- Мабуть, колода, зараз я §§ вiдiпхну, - сказав Ярослав, пробираючись на нiс човна.
   Лана вiдстебнула паска безпеки i собi пiшла за Ярославом. Краще б вона цього не робила. Бiля самого носу човна плавало людське тiло. Роксолана дико заверещала i кинулася назад на корму.
   - Швидко включай мотор i тiкаємо звiдси, - закричала вона, коли страшнi напади блювоти не перестали вивертати §§ шлунок.
   Однак Ярослав, попри те, що судома звела i його шлунок, не втратив холоднокровностi.
   - Подай менi лiхтарик, - попросив вiн у Роксолана.
   - Я не можу, - ридала молода жiнка.
   - Вибач, я не повинен був звертатися до тебе, - сказав Ярослав, нишпорячи в темнотi за лiхтариком. - Зараз я пiдгребу ближче. Треба витягти тiло в човен. Може вiн ще живий. Схоже, що це чоловiк.
   - Не роби цього. Я тебе благаю! Ти хочеш моє§ смертi? Я цього не переживу.
   - Ну добре. Ти сиди на кормi, а я з носу подивлюся. Згода?
   - Роби що хочеш, тiльки дай менi спокiй. Я вже не знаю на якому свiтi знаходжуся.
   - Це саме пiдтверджує те, про що ми говорили всього лише декiлька хвилин тому.
   - Ти ще й жартувати здатен у такi хвилини, хай йому грець! - знову закричала Роксолана.
   Ярослав присвiтив лiхтариком. У його яскравому свiтлi з води стирчала, нiби вiтаючи коханцiв, рука дебелого чоловiка. Вiдтята вiд тiла голова, з протягнутим через хрящову перегородку носу мiж нiздрями червоним шнурком вiд взуття, була прив'язана до лiктя. Не зважаючи на нудоту, яка знову пiдступила до горла, Ярослав присвiтив у мертве обличчя.
   - Боже ж ти мiй, - не витримав вiн. - Так це ж Бенгалуров. Вибач, знову тебе злякав.
   Рука загиблого не просто так вiтала коханцiв, вистромлена з води. Це був неприродний жест. Вона була вставлена в пластикову конструкцiю, яку використовують у лiкарнях для людей з вiдповiдними переломами кiсток.
   - "Господи, так це ж почерк Рамiреса, - подумав Ярослав".
   - Роксо! - крикнув вiн до кохано§, але та його не почула. Ї§ знову всю вивертало. Схилившись за борт човна вона нестримно блювала у воду.
   - Телефонуй до мiлiцi§, негайно! - закричала Роксолана, коли напади нудоти вiдступили.
   - Куди в мiлiцiю! - i собi зiрвався на крик Ярослав, - думай, що говориш! I що ми будемо §м розповiдати, коли сюди заявляться десятки людей? Та ще й репортери при§дуть. Це ж сенсацiя. Вбили найбагатшу i найвпливовiшу людину нашо§ держави. Та ще й у такий незвичний спосiб. Всiх зацiкавить, що ж робили молода дружина генерал-лейтенанта СБУ з його помiчником серед ночi на човнi майже голi. Та тут не треба бути аналiтиком, щоб зрозумiти хто ми такi i чим займалися. Неважко уявити, якi неприємностi нас чекають, коли про нашi стосунки всi довiдаються. Особливо твiй дуже впливовий чоловiк.
   - Не згадуй мого чоловiка! - iстерично зарепетувала Роксолана. - Це я в усьому винна. Це на менi лежить грiх, а вiн падає як на тебе, так i на мого чоловiка. Якщо вiн загине, це кара за мiй грiх.
   - Та перестань ти скиглити! - грубо обiрвав Роксу Ярослав. - Почни ще бити поклони в бiк Києво-Печерсько§ Лаври або Михайлiвського золотоверхого монастиря.
   - Не гнiви бога, хiба ми вже не покаранi?
   - Бог до всього цього нiякого вiдношення не має. Як, до речi, i до всього iншого. Скiльки я бачив машин з iконами всерединi, розбитими вщент i з загиблими пасажирами. Iкони не допоможуть, якщо будеш сподiватися лише на бога. Вони в машинi тiльки приносять шкоду, так як психологiчно роблять людей беззахисними. Люди сподiваються на допомогу надприродних сил, а треба опиратися на себе, свою волю i вмiння, нiколи не розслаблятися i не кидати все на чиюсь волю. Все, що вiд чужо§ волi - зло. Все, що вiд нашо§ волi - добро. Ось i нам зараз треба думати, що робити, а не молитися. Швидко повертаємося до яхти, одягаємося i йдемо тихенько пiд вiтрилом до стоянки. Мотором не будемо користуватися. Звiдти я вiдвезу тебе додому.
   - Нi, не додому. Вiдвези мене до подруги. Я в не§ за офiцiйною версiєю i знаходжуся. А як же тiло Бенгалурова?
   - За нього не турбуйся. Хтось на нього наткнеться i якщо це не будуть коханцi або будуть люди без голови на плечах, як Бенгалуров, вони i зателефонують до мiлiцi§.
   - Як ти можеш так жартувати? Ти для красного слiвця не пожалiєш нi матерi, нi вiтця.
   - Все буде добре, кохана, не хвилюйся. Тобi треба просто заспоко§тися. Випий що- небудь. А то твiй проникливий чоловiк щось запiдозрить. Переказуй привiт подрузi. А менi не позаздриш, думаю, що сьогоднi я не буду святкувати. I як скоро все почнеться залежить вiд того, коли знайдуть труп. Оу! Чуєш? Уже хтось верещить з боку Днiпра. I, до речi, набагато сильнiше, нiж галасувала ти. Кiлькiсть яхт невпинно зростає. А ще кажуть, що ми погано живемо. Продовжуємо вiдходити галсом на правий берег.
   Яхта пiдiйшла до стоянки i молодий чоловiк майстерно пришвартувався лiвим бортом. Було видно, що вiн вправний i навiть професiйний яхтсмен. До яхти поспiшав черговий пiрсу.
   - Не сподобалося сьогоднi на водi? - звернувся вiн до Ярослава, коли той допомагав Роксоланi зiйти на берег.
   - Мою супутницю чомусь укачало сьогоднi, - вiдповiв той. - Вона в основному добре переносить качку, але сьогоднi мабуть виняткова нiч.
   - Це залежить вiд характеру хвиль, - пояснив черговий. - Бувають днi, коли вони доволi специфiчнi i це викликає вiдповiдну реакцiю органiзму навiть у бувалих яхтсменiв. - Вам пiдiгнати машину?
   - Так. Ось ключi.
   Молодий чоловiк передав ключi вiд своє§ машини черговому разом з його чайовими. Той подякував i забрав з собою ще й сумку коханцiв.
   Ярослав натиснув на газ i машина понеслася по набережнiй у бiк Подолу. Не встигли вони до§хати до подруги Роксолани додому, як Ярославовi зателефонували з роботи.
   - У нас уже тривога. Зараз завезу тебе i по§ду на роботу. Твоєму чоловiковi переказувати привiт вiд тебе?
   - Ти просто нестерпний. I чому це мало трапитися саме з нами? - знову заскиглила Рокса. - Це ж так несправедливо.
   - Мушу навести тобi з цього приводу слова мого улюбленого мислителя Френка Герберта: давайте не будемо волати до справедливостi, доки в нас є руки i воля §х застосувати. Ось ми i при§хали.
   Ярослав §хав на роботу, а в головi, напевно вiд пережитого стресу, звучали слова: Рамiрес убив муху. Лише пiвтора мiсяцi тому вiн повернувся зi стажування в Данi§. Був там по лiнi§ спiвпрацi спецслужб кра§н НАТО. Пiд кiнець стажування його послали на базу США в пiвнiчнiй частинi Гренландi§. Там вiн i познайомився з дивовижним звичаєм гренландських ескiмосiв, святом, яке прийнято було вiдмiчати з розмахом, всiм селищем. Люди, що зiбралися на святкування весь час повторювали, наприклад, Пойо убив муху. Дiйсно, п'ятирiчний Пойо вперше вбив муху! Велика подiя, скажете ви. Так, свято присвячене першому мисливському подвигу п'ятирiчного хлопчика.
  -- "Iз мухи роблять слона, подумав Ярослав".
   Але нi, муха тут служить замiщенням майбутнього тюленя, кита чи оселедцево§ акули. Гостi §дять пирiжки з м'ясом i, прицмакуючи, повторюють: "яке чудове м'ясо тюленя", малюк, винуватець свята, заливається слiзьми. Вiн теж хоче пирiжкiв, але йому §х не дають. Звичай забороняє. Пирiжки символiзують тюленя, а свого першого, власноруч убитого тюленя, молодий мисливець не має права §сти, вiн повинен вгостити все плем'я.
   - "Рамiрес убив муху, - як цвях засiло в головi Ярослава, поки вiн §хав на Володимирську".
   Демiдiон уже сидiв у своєму кабiнетi.
  -- Через пiвгодини нарада у Голови, - одразу пiсля вiтання почав той. - Буде вимагати конструктивнi пропозицi§. Якщо ти ще не забув, я вiдповiдаю за науково-методичне забезпечення. Треба пiймати цього Рамiреса. Я, звичайно, не думаю, що вiн пiде одразу на два злочини за день, це навiть для нього забагато. А втiм чорт його знає, вiзьме i пальне сьогоднi по урядовiй трибунi. Є якiсь думки?
  -- Так, я вже думав над цим по дорозi. Треба нарештi вдатися до нашо§ психологiчно§ служби i осягнути психологiю цього невловимого Рамiреса, так би мовити, в контекстi психологi§ мас. До речi, вiдповiднi матерiали вже готовi i лежать у мене у шухлядi. Можете запропонувати §х просто зараз на нарадi.
  -- Це ти у Данi§ набрався всiх цих новомодних штучок?
  -- Мене там звали "егг-гед", тобто "яйцеголовий" за мою пристрасть до наукових дослiджень i експериментiв.
  -- Поклади цi сво§ матерiали до моє§ папки.
   - Пiд час стажування в Данi§ менi сподобалися лекцi§ одного американського професора. Коли проходила одна з них, у примiщення до кафедри увiрвався якийсь молодий чоловiк. Вiн почав щось вигукувати незрозумiле, був крикливо вдягнений i взагалi поводив себе дивно. Охорона його виставила за дверi. На другiй лекцi§, яка слiдувала одразу за першою, професор звернувся до нашо§ аудиторi§, де були всi люди iз спецслужб у чинi не нижче капiтана, щоб вона назвала особистi прикмети вламувача, що вiн говорив i як себе поводив. Вiдповiдi професiоналiв вразили §х самих, коли той чоловiк, що кричав, як потiм виявилося асистент професора, знову увiйшов до аудиторi§ в тому ж одязi, що i в перший раз. Ми там такого наговорили, що всiм соромно було. Ось так цей мудрий професор проiлюстрував нам людську психологiю. Це велика i разом з тим страшна рiч.
   - Добре, лекцiя в твоєму виконаннi була цiкавою. Використаєш цей прийом, коли викладатимеш у нашiй академi§. Я чув, що ти вже за докторську дисертацiю засiв. Чи не ранувато? Треба бiльше уваги придiляти основнiй роботi.
   - Та це не на шкоду §й. Просто багато найрiзноманiтнiшого матерiалу. Так i проситься до узагальнення i систематизацi§. Тим бiльше, що наш вiддiл вiдповiдного профiлю.
   - Ну добре. Нас викликають до шефа.
   У величезному кабiнетi голови СБУ вже юрмилися люди. Невдовзi прийшов i сам генерал армi§. Вiн сiв у зручне крiсло i без будь-яко§ преамбули звернувся до аудиторi§.
   - Я взагалi не розумiю, чому це iз нас хочуть зробити цапа-вiдбувайла. Я так i сказав Президентовi. Йому теж не дали спати напередоднi свята. У Бенгалурова цiла армiя квалiфiкованих охоронникiв. Як це могло статися, для мене загадка. Але як би там не було розслiдування покладене на нас. Тому чекаю вiд вас iдей i пропозицiй. Iнтерпол настiйливо переконує нас, що Рамiрес обрав для власно§ штаб-квартири саме нашу кра§ну i пiсля цього натякають, що вiн, бачте, оселився у нас тому, що у нас правоохороннi органи працюють набагато гiрше, нiж у США чи навiть Аргентинi.
   - То чому ж вони тодi донинi не затримали Рамiреса, який жив у них роками i звiдти здiйснював сво§ зухвалi рейди по усьому свiтовi? - запитав стрункий генерал-майор.
   - Це вже питання нацiонального менталiтету. Ми, укра§нцi, чомусь нiкого нi в чому не звинувачуємо, але iншi народи дiють не так, - зауважив голова. - Але не будемо вдаватися до загально§ дискусi§. Вашi пропозицi§.
   Всi мовчали, збираючись з думками i цей сприятливий момент використав генерал Демiдiон.
  -- Вважаю, що нам треба кинути всi сили на затримання Рамiреса, якщо, звичайно, це не провокацiя i хтось не намагається нас пiдставити. Бенгалурова мiг убити будь-хто просто використавши всiм вiдомий почерк Рамiреса.
  -- Так то воно так, але ж i у нас є iнформацiя, що Рамiрес переховується десь в Укра§нi, - заперечив голова СБУ. - Запропонуйте щось оригiнальне, новий напрямок розслiдування, раз попереднi завели нас у глухий кут. Це саме парафiя очолюваного вами пiдроздiлу.
  -- Я тут пiдготував деякi матерiали. Думаю, що нам варто зосередитися на вивченнi психологiчних аспектiв дiяльностi Рамiреса i його оточення.
  -- Чому це така рiзка змiна прiоритетiв? - здивувався голова.
  -- Рамiрес не простий, рядовий кiлер-одинак. За освiтою лiкар-психiатр, тонкий психолог, за нашими даними схожий без гриму на якогось чарiвника, чаклуна, характерника. Знає величезну кiлькiсть потрясаючих фактiв, може читати думки, вiдгадувати бажання...
  -- Ну, це ви вже щось говорите ненаукове, - втрутився голова. - Хоча... Може саме такий нетривiальний пiдхiд нам i потрiбний у такiй нестандартнiй ситуацi§. Продовжуйте.
  -- Та тут нiчого такого немає, чого б нинiшня наука не визнавала, - продовжив Демiдiон. - Чому Рамiреса донинi не розкусили? Чому його не здало його оточення, яке неодмiнно є в кожно§ людини? За його ж голову пропонували i пропонують мiльйони доларiв. I нiхто донинi на них не спокусився. Чому?
  -- Дiйсно, чому? - звернувся до усiх голова.
  -- За власною натурою людина - iстота сугестивна, тобто така, яка пiддається впливовi або навiюванню. Особливо якщо перед нею - авторитетна особа. Ось такою авторитетною особою Рамiрес i є для власного оточення. Скажiмо, лiкар каже пацiєнтовi, який лежить на спинi: "Перевернiться, будь ласка, на спину". I той, не розмiрковуючи, перевертається на живiт. Ось мiй помiчник був на стажуваннi в Данi§, так там професор зайшов до аудиторi§ i вiдкрив сло§к з духами. "Визначте по запаху, що це за духи", звернувся вiн до аудиторiй працiвникiв спецслужб з рiзних кра§н свiту. I ось вгору тягнеться одна рука, потiм друга, ще iнша. Всi вони "винюхали" тi чи iншi духи. Але §х чекало розчарування. Професор каже, що у його сло§ку нiчого немає. Вiн абсолютно стерильний.
  -- Хiба таке можливе? - запитав один iз заступникiв голови.
  -- Ще й як, - продовжував зазирати до папки Демiдiон. - Що це, облуда? Звичайно, що так. Але це ще i самообман. Це класичний приклад сугестивностi, викликано§ беззастережною довiрою до авторитету. Всi, нiби змовившись, вiдчули запах духiв. Свого роду гiпноз, самонавiювання. Слiпа вiра в непохибнiсть вчителя заважає людинi зробити реальну оцiнку дiйсностi. Думаю, що i в Укра§нi нинi Рамiрес має учнiв. Вони беззастережно довiряють вчителевi, вважають його богом. Ось цю вiру нам i треба зруйнувати.
   - Але як це зробити? - запитав стрункий генерал-майор.
   - Вiдомий французький лiкар Гюстав Ле Бон ще в ХIХ столiттi в сво§й книзi, що набула розголосу, "Психологiя мас" вiдмiчав, що найпростiшi твердження, без будь-якого доведення, але емоцiйно кинутi в натовп, служать надiйним засобом завоювання людських душ. А ось у Радянському Союзi це книжка була заборонена i про не§ донинi мало кому вiдомо. В масi втрачають власну iндивiдуальнiсть люди дурнi i заздрiснi, жадiбнi i марнославнi.
   - Але ж Рамiрес не виступає як Гiтлер перед натовпом. Вiн веде конспiративний спосiб життя, - заперечив ще один заступник голови.
   - А хiба ми знаємо хто такий Рамiрес? Аж нiяк, - знову розгорнув папку Демiдiон. - Ви ж самi сказали, що вiн веде конспiративний спосiб життя. Може вiн якийсь народний депутат, полiтолог чи, страшно сказати...
   - Ну це ви вже переборщили, Iване Степановичу, - похитав головою голова. - Однак продовжуйте.
   - Але ж у нас явно недостатня кiлькiсть iнформацi§ про Рамiреса, - втрутився в розмову один iз заступникiв голови СБУ. - Як ми можемо, за таких умов, його знешкодити? Це ж практично неможливо. Ми можемо сподiватися хiба що на щасливий випадок.
   - Це не так, - не поголився голова. - Вимушений ще раз навести вам мiй улюблений вислiв Гельвецiя: знання деяких принципiв легко компенсує незнання деяких фактiв.
   - Ми нiчого не знаємо про Рамiреса. Це дiйсно так, - продовжив Демiдiон. - Але дивлячись на обставини його життя це людина дуже талановита. Вiн знає декiлька мов i засво§ти укра§нську для нього нiяких труднощiв не складає. Якщо зi сцени послухати якогось талановитого артиста-гумориста, то всi в залi просто корчаться вiд смiху. А ми в проблемнiй лабораторi§ давали цi тексти читати звичайним людям, якi не мають артистичного дарування, нiхто й не посмiхнувся жодного разу. Не можна використовувати сугестивнiсть людей у власних цiлях без вiдповiдного дарування i пiдготовки. Рамiрес визначна особистiсть, а ми його сприймаємо як звичайного кiлера. I за кордоном так його сприймали. Тому й потерпiли повне фiаско.
   - Але чому тодi Рамiрес припхався саме до нас? Сидiв би собi у США, раз йому там нiчого реально не загрожувало, - знову запитав голова.
   - Платон у сво§й "Полiтицi" писав, що iдеальний уряд є аристократiєю фiлософiв. Якщо ж ця мудрiсть не сто§ть на чолi суспiльного ладу, то втрачається його справедливiсть. I держава вироджується в панування енергiйних честолюбцiв. Настає хаос демократi§ i приходить насилля тирана. Iншими словами, вiд демократi§, що зароджується, до випробувано§ диктатури лише один крок. А хiба все сказане мною вище не стосується нашо§ держави? Та один же до одного. А що, якщо вбивство Бенгалурова це не звичайне кiлерство за великi грошi, а полiтичний акт, спрямований на захоплення влади в кра§нi.
   - Що ви пропонуєте конкретно? - перервав Демiдiона голова. - Менi за останнiй тиждень запропонували стiльки всiляких проектiв i прожектiв, як нам покращити роботу... Фантазерiв у нас вистачає. Чи iснують реальнi пропозицi§, заснованi хоча б на якихось розрахунках?
   - Будь ласка. Перше, що необхiдно зробити, це висмiяти Рамiреса у пресi. Дуже так, знаєте, вправно i дошкульно. Цим займеться мiй помiчник. Такi люди не витримують кепкування над собою. Вiн повинен десь зiрватися. По-друге, потрiбно термiново перевiрити, доволi прискiпливо, всiх тих скоробагатькiв i нових полiтикiв, якi з'явилися на нашому олiмпi в останнiй час. Яке §хнє походження, бiографi§, звiдки родом. I не лише за паперами, а, так би мовити, на мiсцi. Може щось i випливе. I не припиняти нашi традицiйнi оперативнi заходи. А щодо того, що з нашого пiдроздiлу надходять нiбито якiсь фантастичнi пропозицi§, хочу навести слова Фрiдрiха Нiцше. В свiй час вiн сказав, що: ми не фантазуємо, ми розраховуємо! Але для того, щоб розраховувати, ми спочатку фантазували.
   - Слушна пропозицiя, - пiдтвердив голова. - Мо§ заступники завтра зроблять менi першу доповiдь. А ви щось там говорили про оточення Рамiреса. Як з ним бути?
   - За статистикою у Захiднiй Європi, найбагатшiй частинi свiту, приблизно два вiдсотки психiчно хворих людей. Близько п'яти вiдсоткiв населення це психопати i десять вiдсоткiв соцiопати. Останнi не стiльки живуть сво§м власним життям, скiльки цiкавляться чужим: пiдглядають, пiдслуховують, доносять. Ми теж користуємося §хнiми послугами. Та й Рамiрес не виняток. Крiм того, хоча у нас i немає вiдповiдно§ статистики, але в Укра§нi таких людей вже точно не менше нiж на Заходi. Соцiопати теж можуть бути агресивними, особливо, якщо збираються разом. Взагалi то культурний шар надто тонкий, i пiд ним приховується цiлий океан забобонiв минулих тисячолiть. Таким чином, оточення Рамiреса в психологiчному планi доволi нестiйке i тримається лише на його величезнiй силi медiума.
   - А це правда, що Ленiн умовно подiляв усiх людей на три категорi§: злочинцiв, корисних iдiотiв i комунiстiв? - запитав стрункий генерал-майор. Всi посмiхнулися.
   - Та це просто iсторичний факт. Але треба все таки на науковому рiвнi скласти психологiчний портрет Рамiреса саме в Укра§нi i психологiчнi портрети його укра§нського оточення. Я думаю, що вiн для них великий авторитет, але вони не знають хто вiн такий насправдi.
   - Всi вiльнi. Заступники залишаються, - сказав голова.
   Ярослав Гурда викликав зовсiм молодого лейтенанта, якого вiн за конкурсом вiдiбрав серед випускникiв Ки§вського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка.
   - Де ти був, мабуть десь з дiвчатами цiлу нiч гарцював? - запитав вiн хлопця.
   - Та нi, вдома спав, - вiдповiв той.
   - Хочу зрозумiти головне для мене нинi стосовно твоє§ подальшо§ долi, - продовжив Гурда. - Коли тобi тiльки двадцять рокiв, гостре вiдчуття часу, що несеться з неймовiрною швидкiстю, повинно захоплювати людину, збуджувати §§. Легке парiння в передчуттi радiсних змiн i вiдкриттiв, щасливе засинання ввечерi в передчуттi дива вранцi наступного дня. Ти все це вiдчуваєш?
   - Нi, нiчого такого.
   - Та не дивися ти так на мене, - посмiхнувся Ярослав. - Просто в мене сьогоднi видалася дуже важка нiч. А тобi завдання. Про Рамiреса ти знаєш. Треба скласти попереднiй психологiчний його портрет, так би мовити, в укра§нському контекстi. Саме в стилi твоє§ магiстерсько§ роботи. Не розумiю, в психологiчному сенсi, звичайно, задля якого дива така людина як Рамiрес вiрогiдно може жити у нас. Чому вiн обрав саме Укра§ну, а не, скажiмо, Росiю чи Естонiю, Польщу або Грузiю. Чому? Може нам, якi тут народилися, не дано вiдчувати тих швидких, майже миттєвих грандiозних змiн, в тому числi й психологiчних, якi вiдбуваються в Укра§нi пiсля розпаду Радянського Союзу. А люди з iнших кра§н, якi об'§здили увесь свiт, потрапляючи до нас, раптом виявляють, що кращо§, багатшо§, гарнiшо§ i чарiвнiшо§ землi бiльше нiде на планетi немає. I нашi люди, яких ми самi лаємо, в порiвняннi з iншими народами дуже добрi, душевнi i простi.
   - Зрозумiв вас, товаришу майор. Дозвольте йти?
   - А чоловiки ще виявляють, що укра§нськi жiнки найкращi у свiтi не лише за тiлом, але й за душею. У нас же просто донедавна зовсiм не було бази для порiвняння. Майже нiхто в СРСР нiкуди не §здив. Ось у такому контекстi. Може Рамiрес зустрiв в Укра§нi якусь супержiнку i саме цей чинник виявився вирiшальним. Всяке буває на цьому свiтi. Знайдемо таку жiнку, знайдемо Рамiреса. Кажуть, вiн дуже бравий чоловiк. А такий без вiдповiдно§ жiнки, що не обшлiфований алмаз. Щоб вiн став дiамантом i засяяв як зоря необхiдна адекватна обробка. Менi й самому було б цiкаво поглянути на ту жiнку, обранку гiперкiлера сучасностi.
   - Буде виконане, товаришу майор, - по вiйськовому вiдповiв молодий лейтенант i рушив до своє§ лабораторi§.
   - Зачекай, - зупинив його Гурда. - Запам'ятай, будь ласка, раз i назавжди. Тi, кого в нашому суспiльствi прийнято вважати "хорошими хлопцями", звичайнiсiнькi євнухи... Треба любити все нове, незвiдане, необхiдно божеволiти вiд щастя зламаних тобою бар'єрiв у життi, змiтати все на своєму шляху до велико§ мети, треба, врештi-решт самому покласти на себе якусь мiсiю.
   - Буде виконано, товаришу майор, - посмiхнувся лейтенант.
   - I ще одне, iснують дуже вiдмiннi данi про зрiст Рамiреса. Так би мовити, вiд метра двадцяти на ковзанах i в капелюсi й до двох метрiв. За логiкою речей має бути десь посерединi. У мене є оперативна iнформацiя, ще з часiв стажування в Данi§, до речi, вiд Iнтерполу, що його зрiст метр вiсiмдесят шiсть сантиметрiв. Нiбито вiн десь хвалився, що його зрiст вiдповiдає зросту вiдбiрних вiйськових формувань СС у Нiмеччинi. Є думка, що саме такий зрiст є iдеальним для всебiчного фiзичного розвитку чоловiка.
   - Добре, я перевiрю i цю версiю. Бiльше розпоряджень не буде?
   - Це все, можеш йти. Нi, постривай. Як ти вже знаєш, у мене iде§ зароджуються в процесi роботи. В мене ще зi стажування в Прiнстонськiй школi ФБР є невеличке досьє на Рамiреса. В сенсi його сексуального життя i вiдповiдних уподобань. Я думаю, якщо Хосе Рамiрес живе у нас, то в нього просто не було iншого виходу, як одружитися тут на славнiй жiнцi i осiсти десь пiд Києвом. Не обов'язково в Ки§вськiй областi. За логiкою речей, вiн має бути §й вiрним, щоб не встряти до якогось скандалу i не розкрити себе. То яка ж то має бути жiнка, щоб нiколи не при§датися такiй людинi, як Рамiрес? Не думаю, що такi жiнки зустрiчаються нам кожен день. Здається дивним, але в школi ФБР розповiдали iсторi§, коли супершпигуни попадалися на елементарних речах. У нас же фарисе§ взялися за сумнiвну "чистку" еротично§ сфери суспiльства. В той же час вiдомо, що оголошення вiйни виноробству у США, Радянському Союзi, iнших кра§нах нiчого хорошого §м не принесло. Просто з'явилося у великих кiлькостях сурогатне пiйло, самогонка, почали пити одеколон, полiтуру тощо. Так i нинiшнє намагання в нас знищити цiлком природний iнтерес до проблем статi неминуче призводить до, в кращому випадку, iндивiдуальних збочень, а в гiршому до масових психозiв типу "жовтнево§ революцi§", колективiзацi§, "культурно§ революцi§".
   - "От фiлософ, - подумав лейтенант. - Дiстав уже всiх сво§ми псевдонауковими повчаннями". - Я можу йти?
   - Iди i пам'ятай, що я сказав.
   Ярослав Гурда, не зважаючи на батька мультимiльйонера, був "страшною" людиною, так як сам вiрив у те, що говорив. Класичний iдеалiст вiн сам попросився на роботу до СБУ, бо належав до того розряду людей, якi покликанi самi покласти на себе якийсь "хрест" i все життя нести його на виду у всiх.
   Iдеалiзм, напевно вiд матерi, якимось дивом цiлком органiчно вживався в ньому з батьковим прагматизмом i цинiзмом. Такий "коктейль" особливо подобався жiнкам, так як робив Гурду абсолютно не прогнозованим нi у висловлюваннях, нi у вчинках. Наприклад, вiн щиро був упевнений, що головною рушiйною силою людсько§ iсторi§ є божевiлля, масовий психоз, якi безперервно матерiалiзуються в якiсть проекти. Вiн добре знав, що марксизм був впроваджений у Радянському Союзi, "кра§нi, яко§ не жалко" силою, але у Францi§, Нiмеччинi, Великiй Британi§ iнших кра§нах Заходу, де люди жили в тисячу разiв краще, нiж в СРСР, бiльшiсть iнтелектуалiв, людей, здавалося б розумних, мрiяли про впровадження марксизму i у себе, вiдкидаючи, як брехливу пропаганду, повiдомлення про неминучi супутники комунiзму концтабори, масовi вбивства людей, голодомори, майже поголовнi репресi§ тощо. Всi вони мрiяли про якийсь рай на землi, а цi мрi§ реально творили на нiй пекло. Вiн не вiрив у розум елiти i вважав, що Владiмiр Лєнiн був по своєму правий, коли подiляв суспiльство на злочинцiв, корисних iдiотiв i комунiстiв, хоча i вважав, що насправдi воно подiляється лише на двi категорi§: злочинцiв i корисних iдiотiв. Гурда вiдносив комунiстiв, цiлком обґрунтовано, саме до злочинцiв.
   Пiсля того трагiчного випадку, коли вони з Роксоланою наткнулися на тiло Бенгалурова, Ярослав не один раз намагався зв'язатися з молодою жiнкою, щоб продовжити §хнi легкi, приємнi i необтяжливi для обох стосунки. Але Роксолана нi на якi контакти не йшла. Гурда не мiг зрозумiти чому вона так раптово охолонула до нього. А пояснення цьому явищу було дуже просте. Ярослав психологiчно став асоцiюватися в не§ з розчленованим трупом Бенгалурова, а саме нагадування про §§ грiх з помiчником чоловiка, викликало в не§ мiстичнi передчуття, що через не§ те ж трапиться i з §§ благовiрним.
  

***

  
   А за декiлька рокiв до цього дня, саме 24 серпня, Рамiрес вiд'§жджав iз Аргентини до Укра§ни можливо назавжди i йому хотiлося привезти до Києва сувенiр на пам'ять про цю кра§ну, майже його Батькiвщину. Такий, щоб грiв душу i серце, але не дуже кидався у вiчi, щоб його можна було купити, хоча i доволi дорого, в столицi Укра§ни. Той образ життя, який вiн вiв в останнi роки, досить сильно його виснажив. Хосе все частiше почав думати про те, щоб вийти на пенсiю i зажити десь у глушинi з чудовою, славною, привiтною, веселою жiнкою, яка б його щиро кохала. I ось вiн абсолютно випадково зустрiвся з такою жiнкою пiд час свого службового вiдрядження до Росi§ з реабiлiтацiйним перiодом в Укра§нi. Все трапилося в Ки§вськiй областi i вийшло настiльки природно i органiчно, що Хосе не сумнiвався нi хвилини у правильностi свого кардинального рiшення.
   Пiвдня вiн ходив, прощаючись, Буенос-Айресом, але так нiчого й не купив. Буенос-Айрес в перекладi з iспансько§ означає гарне (свiже) повiтря. Хоча воно вже давно таким не було, але осiннiй Буенос-Айрес був все ще прекрасним.
   - "А в Укра§нi зараз весна, - подумав Рамiрес. - Що ж таки купити"?
   Всiляких сувенiрiв було море. "Болеадорас" - мотузки з кам'яними кульками на кiнцях, якими в Патагонi§ ловлять страусiв i оленiв? Чи може "чаранго" - iндiанський струнний iнструмент з корпусом, виготовленим з панцира броненосця? А може, фiгурки птахiв iз родохрозита, одного з найгарнiших каменiв свiту, який у Аргентинi звуть "трояндою iнкiв". Цiкавими видавалися i величезнi, вкритi вiзерунками стремена мiсцевих пастухiв гаучо. Нi, все таки найаргентиннiшою, якщо так можна сказати, рiччю, сувенiром, який вiдбиває в комплексi мiсцеву специфiку, - є мате. Нi андська флейта, нi череп бика, нi модель вiтрильника, нi срiбнi шпори...
   I Рамiрес купив мате - так звуть i невеликий посуд-гарбузок, i напiй, який у ньому готують i з нього п'ють. Вiн знав, що мате це i порошок, який використовують для приготування цього напою, i деревце, iз листя якого цей порошок роблять. Ще iндiанцi гуаранi вважали, що цей напiй змiцнює органiзм. Аргентинськi пастухи гаучо, якi вживали в §жу виключно м'ясо i мате, нiколи не страждали на авiтамiноз.
   На вулицях Буенос-Айреса, не зважаючи на осiнню пору, стояла страшна спека. Чергове замовлення, яке отримав Рамiрес, було для нього надзвичайно важливим i навiть доленосно визначальним. Вiн уже почав думати про вихiд на пенсiю. Хоча спека i дошкуляла, снайпер у притаманнiй для нього фiлософськiй манерi вирiшив, що краще сiм разiв покритися потом, нiж один раз iнеєм.
  
  
  

Роздiл II. Четверта година п'ятнадцять хвилин ранку 24 серпня

мiсто Львiв

   До чергово§ частини Львiвського мiського управлiння СБУ тривожний дзвiнок надiйшов i був вiдповiдним чином зафiксований о четвертiй годинi п'ятнадцять хвилин ранку. Телефонував нiчний охоронник Науково-дослiдно§ проблемно§ лабораторi§, яка два роки тому була заснована практично пiд одного вченого. Вона iснувала при Львiвському полiтехнiчному унiверситетi. Голос нiчного охоронника звучав стурбовано. При черговому плановому обходi лабораторi§ о четвертiй годинi ранку в експериментальному павiльйонi не було помiчено вченого-фiзика Ореста Хому. Вiн дуже часто залишався в лабораторi§ на нiч, завжди абсолютно чiтко i скрупульозно виконуючи всi настанови iнструкцi§, яка вимагала фiксувати не лише час входу i виходу, але i перемiщення мiж внутрiшнiми примiщеннями лабораторi§. I не дивно. Тут велися гiперсекретнi дослiдження державно§ ваги про змiст яких у кра§нi знало не бiльше 5 осiб.
   - Перевiрте ще раз там усе i негайно доповiдайте менi, - черговий поклав трубку i почав набирати номер полковника Колодюка, начальника мiського вiддiлу СБУ.
   - "Ранувато, - подумав вiн, - але нiчого не вдiєш. Ось так починається святковий день".
   - Романе Степановичу, слава Укра§нi!
   - Героям слава!
   - Вибачте за те, що вас бужу так рано, але у нас НП.
   - Ага-х, - видихнув у трубку Колодюк. - Секунду, я трохи очуняю. Що там у тебе?
   - Зник Орест Хома.
   - Прошу? Що ти сказав?
   - Зник Орест Хома. Нiчнi охоронники в лабораторi§ доповiдають, що вiн з примiщення нiкуди не виходив i чергову машину вони йому не викликали, щоб доставити додому. Я дав розпорядження все в тiй лабораторi§ перевернути догори дригом. Але там примiщення не таке велике, щоб можна було десь заховатися, хоча б для дурного жарту. Хто знає, що цим генiям-ученим зайде в голову.
   - Досить базiкати, - обiрвав чергового полковник, який уже повнiстю прокинувся. - Негайно виклич до мене на квартиру машину. Я зараз при§ду. I щоб до того часу в мене на столi вже був рапорт з повною iнформацiєю про цю подiю. Зрозумiло? Пiднiмай з лiжок всiх причетних до цiє§ справи.
   - Буде виконано, товаришу полковник.
   Чекаючи машину полковник Колодюк вiдкинувся на спинку крiсла, задумливо потер повiки. Потiм почав шукати трубку телефону. Щоб §§ знайти, прийшлося натиснути кнопку бази. Вiн аж пiдскочив, коли трубка озвалася в нього пiд сiдницями. Колодюк витягнув трубку i набрав номер генерал-лейтенанта Суптела.
   - Iване Федоровичу, вибачте за такий раннiй дзвiнок, але тiльки що отримав повiдомлення про зникнення з лабораторi§ Ореста Хоми. Я не мiг не зателефонувати.
   - Ха-ха! - Колодюк уявив, як Суптело у сво§й манерi саркастично похитує головою. - Ось тобi i свято. А я намилився сьогоднi з онуками на парад. Рiк §м обiцяв. Хай тобi грець! Як вiн мiг пропасти?
   - Навiть не уявляю собi.
   - Знаєш що, негайно §дь до лабораторi§ i особисто все перевiр на мiсцi. Не в управлiння, а в лабораторiю. I негайно доповiдай. Запитання є?
   - Запитань немає. Буде виконано.
   Крiзь жалюзi в кiмнату на третьому поверсi дачi у Вiтi-Поштовiй пiд Києвом пробивалося примарне ранкове свiтло. Суптело думав про те, що вiн надто старий для тако§ роботи i пора йти на заслужену пенсiю. Вiн уже пiдготував собi замiну в особi молодого генерал-майора Демiдiона, який нещодавно захистив докторську дисертацiю. Створене й випестуване ним науково-методичне управлiння перейде в гарнi руки. Генераловi страшенно хотiлося кинути все i просто сьогоднi ж по§хати на пару тижнiв до Iспанi§. Але нiчого не вийде. Планова вiдпустка в Суптела була наприкiнцi вересня i вiн подумав, що може це й на краще. Тодi на його улюбленому узбережжi Коста-Браво вже трохи спаде спека, а Середземне море буде мати температуру води, що лiкар прописав. Суптело вирiшив, що вже досить себе заводити i вернувся на грiшну землю, побачивши, як заворушилася в лiжку дружина, виставивши з пiд ковдри сво§ вкритi варикозними венами ноги. Все це викликало новий напад мрiйливостi в генерала, який одразу згадав про чарiвну перекладачку з якою нещодавно працював з нiмецькою делегацiєю. Вiн на мить уявив, як би то було б гарно, по§хати на Коста-Браво не з дружиною, а з тiєю гарненькою перекладачкою. Трiпнувши головою генерал почав чекати дзвiнка Колодюка, перебираючи найрiзноманiтнiшi варiанти пояснень зникнення Ореста Хоми.
   В сво§ шiстдесят рокiв Суптело був не лише генералом, але й доктором фiзико-математичних наук. У СБУ вiн прийшов з Iнституту теоретично§ фiзики Академi§ наук Укра§ни. У 33 роки захистив докторську дисертацiю в якiй намагався теоретично обґрунтувати багато що з того мiстичного, що вихлюпнулося на сторiнки газет i часописiв в останнi роки, але яке продовжувала iгнорувати академiчна наука. Зустрiвши спротив сво§х академiчних колег, вiн почав шукати пiдтримки за межами офiцiйно§ науки i зовсiм несподiвано знайшов §§ у Службi безпеки кра§ни. Виявилося, що в них, ще з часiв Радянського Союзу, накопичилися цiлi вагони iнформацi§, яку не можна було пояснити з традицiйних наукових позицiй. У цьому сенсi тема i сам змiст його докторсько§ дисертацi§ стали для "контори" справжньою знахiдкою. Суптелу запропонували органiзувати i очолити вiдповiдний напрям дослiджень у СБУ. Помiркувавши, вiн погодився.
   - "Доповiдати керiвнику СБУ про зникнення Хоми, чи зачекати ще? - думав Суптело".
   Генерал армi§ Левчук був доволi крутою людиною. Вiн швидко запалювався, гнiвався на пiдлеглих, але так же швидко i "вiдходив".
   - "Доповiм, коли Колодюк дасть гарантоване пiдтвердження зникнення Хоми, - подумав Суптело, потягуючись i зiваючи".
   Суптело сам рекомендував Хому. Пiдтвердив актуальнiсть теми його дослiджень, а Левчук "вибив" примiщення i фiнансування. I ось тепер, коли Орест пропав, у Суптела могли виникнути рiзнi неприємностi i ускладнення.
   Колодюк для Суптела почав вiдслiдковувати Ореста ще тодi, коли той, будучи студентом Львiвсько§ полiтехнiки, перемiг на всесвiтнiй студентськiй олiмпiадi з фiзики. Тодi ще пiдполковник Колодюк довiдався, що Хома, який закiнчив школу в Самборi, послiдовно перемiг у 9, 10 i 11 класах на всеукра§нських учнiвських олiмпiадах з математики, фiзики i хiмi§. Його посилено "сватали" на навчання до Московського унiверситету iменi Ломоносова, обiцяючи окрему кiмнату в гуртожитку, пiдвищену стипендiю i роботу по закiнченнi в найпрестижнiшому НДI Росi§. Але той навiдрiз вiдмовився, обравши для отримання вищо§ освiти Львiвську полiтехнiку. Пiсля перемоги на Всесвiтнiй студентськiй олiмпiадi з фiзики в Сiнгапурi, йому запропонували навчання у американському Гарвардi з перспективою отримання громадянства у США i створення "пiд нього" вiдповiдно§ лабораторi§. Але Хома не пристав i на цю пропозицiю.
   - "Вiн обрав собi мету в життi, сам поклав на себе мiсiю i вони були невiдривно пов'язанi саме з Укра§ною i нi з якою iншою державою, - думав Суптело. - Хоча в нього були батьки, якi в його ще ранньому дитинствi чи то загинули в автокатастрофi, чи вiдмовилися вiд нього i хлопчик виховувався в дитячому будинку, всiм здавалося, що така людина могла "народитися лише з пробiрки". Не мiг вiн зрадити i перекинутися на бiк ворога. В росiйському консульствi у Львовi працювали спiвробiтники ФСБ, але вони добре знали, що нiяких пропозицiй вiд них Орест не прийме, хоча i намагалися довiдатися про характер його науково-дослiдницько§ роботи".
   Суптело згадав характеристику Ореста Хоми, дану йому Колодюком: учений-технар, точний в усьому, патрiотичний, абсолютно чесний, гiпергенiальний, трохи загальмований через те, що всi його помисли всерединi нього, типовий одинак. Єдиною його коханою жiнкою є наука. Сексуально здоровий, без будь-яких вiдхилень i збочень. Нiколи не закохувався i нi з ким з дiвчат у школi чи в унiверситетi не дружив. Сексуальну напругу знiмає шляхом купiвлi повiй.
   - "Може все таки тут жiнка замiшана? Не схоже, - подумав Суптело".
   Зателефонували знову.
   - Полковник Колодюк, - зазвучало у трубцi. - Пiдтверджую зникнення Хоми. Службовий пес не знайшов нiяких його слiдiв за межами лабораторi§. Орест нiби випарувався.
   - Треба добре притиснути нiчну охорону. Не може бути, щоб вони нiчого не чули i не бачили. Людина просто так безслiдно не може зникнути. Це протиприродно.
   - Я теж так вважаю. Але поки що нiяких слiдiв.
   - Шукайте слiди.
   - Слухаюся, товаришу генерал.
   Суптело подумав, що Колодюк у сво§й характеристицi не все написав. Хома був надзвичайно скритною людиною. Крiм того, вiн просто був одержимий проблемою просторово-часово§ аберацi§. Ще зi шкiльно§ лави. Що вiн там ще робив паралельно до сво§х основних дослiджень по вiйськово-промисловому комплексу? Над чим вiн працював ночами, коли в лабораторi§ бiльше нiкого зi спiвробiтникiв не було? В останнiй час Колодюк доповiдав, що в Хоми є цiлi стоси паперiв з незрозумiлим спiвробiтникам власноруч розробленим скорописом. Їх нiхто не мiг розшифрувати. Стоп. Де вони?
   - Папери якiсь знайшли в його сейфi? - звернувся вiн до полковника.
   - Нi, сейф вiдчинений, але на ньому вiдбитки лише самого Хоми.
   - Можна було використати рукавички або пiд дулом пiстолета примусити його вiдкрити сейф. У крайньому разi папери можна покрити спецiальним розчином, а потiм спустити в унiтаз i десь там по дорозi §х вигребти. Однак я не чув, щоб в унiтаз спустили людину. Знайдiть менi Хому!
   - Слухаюсь, товаришу генерал.
   - Продовжуй працювати, а я зв'яжуся з Левчуком.
   Суптело всiляко вiдтягував розмову з Головою СБУ, але далi зволiкати вже було не можна i вiн набрав номер телефону свого шефа.
   - Валерiю Петровичу! Слава Укра§нi. Зi святом тебе!
   - Героям слава!
   - Тут у нас виникла невеличка проблема.
   - I через це ти телефонуєш о 6 годинi ранку на головне свято держави? Що сталося?
   - Зник наш генiй Орест Хома.
   - Так знайдiть його! Ми ж все таки СБУ.
   - Вiн зник безслiдно. Навiть собака не взяв слiд.
   - Тьфу ти, собака! Це менi треба тобi пояснювати, що собаку вiднадили якимось сильним запахом.
   - Вже зробили ґрунтовний попереднiй огляд. Нiчого. Орест не виходив з примiщення, але в нього зайшов. Все це вiдповiдним чином зафiксовано. Нiби вознiсся на небо.
   - Теж менi Iсус Христос. Ти ж доктор наук, фiзик, не треба менi промивати мiзки всiлякою белiбердою. Таке сказав, вознiсся. До речi, ми його зовсiм не розпинали, а все було саме навпаки. Робив, що хотiв. Грошi видiляли за першою вимогою. Що ще треба? Щось у тебе сьогоднi настрiй не науковий. Не треба тут розводити нiяко§ алхiмi§. Врештi-решт справа виявиться абсолютно простою. Якi є реальнi, науково обґрунтованi здогадки?
   - Я знаю чим Хома займався, так би мовити, офiцiйно. Але в мене є цiлком вмотивованi пiдозри, що цього йому було замало. Ми дали йому в руки карт-бланш, тiльки б вiн зробив неядерну зброю нового поколiння, яка була б реально ефективнiша за термоядерну Грошi видiлялися за першим запитом. Прилади вiн майстрував сам з замовлених матерiалiв. Був фактично нiкому непiдзвiтним. Ми закривали очi на всi повiдомлення про те, що вiн для сво§х дослiдiв дещо купував i доставав за власнi грошi. Тепер я думаю, що це було щось таке, яке б могло викликати у фахiвцiв пiдозру у вiдмiнному вiд задекларованого характерi роботи. Поряд з лабораторiєю Хомi обладнали невелику кiмнату, де було лiжко, холодильник, мiкрохвильова пiч тощо. Вiн iнодi днями не виходив з лабораторi§. Ми такий образ життя лише вiтали.
   - Перевiрте все в лабораторi§ ще раз, - повiльно сказав голова СБУ. - До найменших деталей. Впевнений, саме там треба шукати вiдповiдь на всi запитання, якi в нас виникли. Лабораторiя, на мою думку, це мiсце, де розгадуються всi загадки. А не могли його завербувати нашi пiвнiчно-схiднi "брати"? Або американцi чи iзра§льтяни? На якiй стадi§ було виконання ним робiт?
   - На завершальнiй.
   - Ну, тодi справа серйозна.
   - Я дав розпорядження Колодюку розширити фронт пошукiв.
   - Цього замало, - знову замовк Левчук. - Тобi треба особисто негайно полетiти до Львова.
   - Добре, зараз же зв'яжуся з командуючим ВПС. Приємних свят.
   - Тво§ми молитвами.
   Закiнчивши розмову зi сво§м шефом генерал-лейтенант попросив чергового в генштабi зв'язати його з командуючим ВПС, генерал-лейтенантом Петренком. Пiсля короткого вiтання вiн виклав прохання СБУ термiново доставити особисто його до Львова. Петренко пообiцяв вирiшити цю проблему якнайшвидше i запропонував чекати повiдомлення бiля телефону.
   Невдовзi задзвонив телефон i Суптелу, який уже встиг поголитися i випити кави, повiдомили, що за ним прибула машина. Вiн вийшов з дачi, оглянув прискiпливим поглядом власну дiлянку. Дружина дуже любила троянди i перед будинком простяглося дивовижне скупчення самих вибагливих квiтiв. Головнокомандувач ВПС миттю органiзував полiт i в сусiдньому Васильковi на генерала вже чекав заправлений бойовий лiтак СУ-27.
   - Лiтак до польоту готовий, - доповiв Суптелу молодий, веселий пiдполковник, який так i розцвiтав приязною посмiшкою. - Будете другим пiлотом, товаришу генерал, посмiхнувся пiдполковник. - Зараз вам допоможуть пристебнутися. Як у вас з вестибулярним апаратом?
   Суптело переконав пiлота, що вiн нещодавно пройшов медкомiсiю i є практично здоровим.
   - Ну тодi полетiли. Тримайтеся, товаришу генерал.
   На вiйськовому аеродромi пiд Львовом Суптела зустрiчав Колодюк.
   - Що нового? - запитав його генерал.
   - Майже нiчого. Однак виявили i одну зачiпку. Не знаю, правда, куди вона нас приведе. В сейфi знайдено листи яко§сь панянки. Попереднiй аналiз тексту вказує на те, що вона є студенткою-першокурсницею якогось ВНЗ. Гуманiтарiй. Фiлолог, можливо iсторик чи психолог. Поки що попереднi данi. Спортсменка.
   - Це вже щось. Нi, це дуже важливо. Що ще?
   - Спiвробiтники лабораторi§ казали, що Хома останнiм часом до "святая-святих" свого власного дослiдження нiкого не допускав. Нiбито бачили аркушi паперу з його почерком, але з не прийнятими у фiзицi символами. Все це пропало. Спiвробiтники впевненi, що знайденi в сейфi листи фальшивка, так як у нього просто не було часу на описанi в листах зустрiчi i взагалi такi складнi стосунки з якоюсь жiнкою. Цi листи є просто трюком. Щоб збити нас з iстинного слiду i виграти час на те, щоб десь заховатися або й взагалi ви§хати з кра§ни.
   - А може вiн по-швидкому з тiєю дамою... Ну, знаєш, так, сама-сама...
   - Нi, у тих листах зовсiм не по-швидкому. Там така любовна фiлософiя розведена. Взагалi, нашi психологи кажуть, що цi люди разом не спали. Це якесь платонiчне кохання. Нiбито вони хочуть обоє близькостi, але §м щось заважає.
   - Але що §м могло заважати? Хома цiлком здоровий молодий чоловiк традицiйно§ сексуально§ орiєнтацi§.
   - Поки що не знаю. I ще одна абсолютно незрозумiла рiч. У листах ця жiнка згадує §хнi зустрiчi, кафе, вулицi, рiчка, пляжi, крамницi не Львова, а Києва.
   - Як це може бути? Якщо це фальшивка, то невже не можна було зробити цiлком логiчний опис зустрiчей у Львовi. А то вiдразу ясно, що тут щось не те.
   - На це експерти в першу чергу звернули увагу. Хомi вже 30 рокiв, а цiй дiвчинi, судячи з листiв, десь рокiв 18, не бiльше. Однак вона закохана в нього по самi вуха. Вiн §й не розповiдав, чим займається. Але вона пiдозрює, що чимось секретним i дуже небезпечним. Страшенно хвилюється за нього, щоб з ним нiчого не трапилося. Листи приходили з рiзних ки§вських поштових вiддiлень до абонентсько§ скриньки в одному з поштових вiддiлень того ж таки Києва. Чому не йому додому до Львова, абсолютно незрозумiло. Хто забирав цi листи в Києвi i передавав до Львова, теж невiдомо.
   - Ну i що нам ця поштова скринька дає? Нiчого.
   - Згоден.
   - А ми йому платили дуже великi грошi. Вони на його рахунку є? Ви перевiрили?
   - На жаль, немає. Зняв все тиждень тому.
   - Ну ось з цього i треба було починати. Попередньо спланована акцiя. Як мiнiмум за тиждень вiн уже знав, що зникне.
   - Очевидно.
   - Якi версi§?
   - Хома спланував, як завжди генiально, свою втечу, але як вiн це зробив, не зрозумiло. Нiяко§, навiть найменшо§ зачiпки, немає.
   - Так не буває. Просто в нас мало даних для обґрунтованих висновкiв. Треба шукати i знайти цю дiвчину. Я думаю, що це не складно. Є Ки§в, є студентка, є почерк. Питання часу. Я сам дам вiдповiдне розпорядження.
   - Товаришу генерал, там у тих листах є ще одна зачiпка, яка може виявитися визначальною. Вона вчиться на спецiальностi, яка пов'язана з дизайном. Можливо, це один з унiверситетiв вiдповiдного профiлю або факультет. Та й почерк у не§ в певнiй мiрi вiдображає §§ внутрiшнє мистецьке спрямування.
   - Ну, так ми вже немало знаємо. Як на мене, то знайти цю студентку зовсiм не складно. Завтра 25 серпня прийдеться попотiти. Тим бiльше, що студенти все ще на канiкулах. Але ж є власноручно заповненi ними особовi справи, контрольнi i практичнi роботи, курсовi, бакалаврськi i магiстерськi роботи i таке iнше. Крiм того, 25 серпня вихiдний день. Однi ускладнення. Хоча з точки зору технологi§ зникнення саме святковi i вихiднi днi є в цьому сенсi найближчими до iдеальних. Хома правильно вибрав час. Або це хтось зробив за нього. В мене в головi зараз звучить його улюблена фраза: тут зв'язок мiж цим Всесвiтом i наступним.
   - А взагалi то, - полковник почесав носа. - Ця дiвчина може бути i старшокласницею чи абiтурiєнткою. Однак вона однозначно хоче стати дизайнером i вже десь цьому вчилася. Можливо i в школi чи в якомусь гуртку. В листах чiтко про те, що вона студентка, не сказано. Але ось слово дизайн постiйно звучить. Хоча, знову ж таки, вона може бути гуманiтарiєм будь-якого профiлю, але просто захоплюватися одним з видiв дизайну. Мати, так би мовити, хобi.
   - А його листи є? - запитав генерал у той час, коли §хня машина вже §хала вулицями Львова.
   - Немає. Якщо вiн §й i писав, вони знаходяться в цiє§ панянки. Хоча фрагменти могли б бути в Хоми вдома або в його лабораторному сейфi. Але нiчого не виявлено.
   - Ну що ж, - спохмурнiв генерал. - Зараз ти ознайомиш мене з ситуацiєю на мiсцi, потiм розробимо план наших подальших крокiв i вперед.
   Через мiсяць слiдство у справi Ореста Хоми не просунулося нi на крок. Суптело сидiв у своєму кабiнетi на вулицi Володимирськiй у Києвi, коли до нього постукали.
   - Дозвольте, товаришу генерал? - у дверi зазирнув зовсiм молодий майор.
   - Заходьте.
   - Я у справi Хоми.
   - Сiдайте.
   Майор сiв i розгорнув папку. В нiй лежало лише декiлька аркушiв формату А-4. Вiн узяв верхнiй з них i почав доповiдати.
   - Взагалi то якась незрозумiла iсторiя виходить, - почав майор свою доповiдь. - Ми перевiрили гурток ландшафтного дизайну, це виявляється нинi дуже модна спецiальнiсть, в однiй iз шкiл Печерська. Там навчаються в основному старшокласники. Всього два хлопцi, а то все дiвчата. Але серед цих юнакiв i юнок затесалася дiвчинка 8 рокiв. Закiнчила другий клас. Таке гарненьке дiвча, вiдмiнниця i спортсменка. Батьки витрачають грошi на всебiчний розвиток i виховання дитини. А наш графолог як подивився на почерк цiє§ дитини, так i остовпiв. Це, каже, вона писала цi листи до Хоми. Тiльки, як би це сказати. Вона i не вона.
   - Що це означає? - розсердився генерал. - Доповiдай чiтко i зрозумiло.
   - Листи писала ця дiвчинка, але старша десь рокiв на 10-15.
   - Якась чортiвня виходить. Що Хома на дiтей переключився? Цього за ним нiколи не помiчали. Педофiлом вiн нiколи не був. А ця дiвчинка щось про Хому чула? Чи може §§ батьки щось про нього знають?
   - Нiчого про таку людину не чули. Як то кажуть, нi сном нi духом.
   - Вiзьмiть незалежного графолога. Скличте, врештi-решт, консилiум цих графоманiв, чи то пак, господи прости, графологiв.
   - Ми це вже зробили.
   - Ну i що ж?
   - Кожен окремо i всi разом впевненi, що цього листа написала ця дiвчинка. Тiльки старша. Тобто, таким має бути §§ почерк, коли вона стане дорослою жiнкою. Нинi, виявляється, розроблено вiдповiднi комп'ютернi програми, якi дозволяють доволi точно визначити трансформацiю почерку людини з роками.
   - Це дiйсно повна нiсенiтниця виходить, - задумався генерал. - Хiромантiя якась. Гадання по руках i на кавi. Є ще щось?
   - Нiчого бiльше.
   - Ви вiльнi.
   - Нi, зачекайте. А хто керує тим гуртком? Його ви опитали?
   - Звичайно, товаришу генерал. - Це доцент Ки§вського iнституту декоративно-прикладного мистецтва i дизайну iменi Михайла Бойчука. Ранiше цей гурток працював при цьому iнститутi, а потiм його перевели до однiє§ зi шкiл району.
   - Чому?
   - Це вимога районного вiддiлу освiти. Хотiли тримати увесь навчально-виховний процес пiд сво§м керiвництвом i опiкою.
   - I що вiн каже про цю дiвчинку?
   - Ї§ привели в цей гурток батьки. Про Хому i вiн нiчого не чув.
   - Можете йти.
   Коли майор вийшов Суптело продовжував сидiти за столом, масажуючи втомленi очi.
   - "Зроблять мене в цiй iсторi§ цапом-вiдбувайлом, - думав вiн. - Треба говорити з головою i передавати справи Демiдiону. Хома вже, напевно, давно керує науково-дослiдним iнститутом у якомусь Челябiнську-17. А нас усiх пошив у дурнi. Оце так генiй-патрiот".
   I раптом Суптела наче струмом вдарило. Всi частинки цього "пазла" лягли на сво§ мiсця.
   Генерал все зрозумiв i про купленi власним коштом матерiали, i про днювання i ночування Хоми в лабораторi§, i про знятi в банку грошi. I, нарештi, останнiй "пазл" лiг на своє мiсце. Ним саме i була вся ця "чортiвня" з почерком кохано§ Ореста.
   Хома мав власний план дослiдження i крiм створення збро§ нового поколiння паралельно займався вивченням просторово-часових аберацiй. Тому i проводив увесь час у лабораторi§. Йому не вистачало часу в добi. Врештi-решт вiн навчився мандрувати не лише в майбутнє, але i в iнший простiр. Так вiн опинився на десять рокiв наперед у Києвi. Цiлком природно, що такiй людинi, як вiн, хотiлося довiдатися, що ж чекає Укра§ну в майбутньому. I ось там в Києвi вiн цiлком випадково зустрiв молоденьку студентку-першокурсницю i вперше в життi закохався. Закохався по справжньому. Хоча i не вiрив у таку можливiсть навiть у принципi. Вона з усiм жаром юностi вiдповiла йому взаємнiстю. Орест повертався на десять рокiв назад у Львiв, а потiм ринув на десять рокiв наперед до Києва. Прийшов час i вiн зрозумiв, що нiяка наука, нiякий життєвий успiх не зрiвняються зi щастям справжнього кохання. Їм було разом так добре, що нiякими словами це почуття не можна описати. Тодi Хома пiдготувався, зняв грошi, забрав всi необхiднi папери i обiрвав усi нитки, якi пов'язували його зi Львовом i теперiшнiм часом. Вперше не повернувся назад.
   - "Якщо я доповiм про сво§ здогадки Левчуку або комусь iншому, мене вiдправлять до божевiльнi, - подумав генерал. - Плакала по менi Павлiвська психiатрична лiкарня. Треба мовчати. Справа так нiколи й не буде розкрита. Але я вiзьму данi про це дiвча i через десять рокiв, якщо доживу, прослiдкую, як вона зустрiнеться з Орестом, як вони покохають один одного i стануть щасливими. Покохай, i станеш щасливим, - згадав Суптело когось iз схiдних мудрецiв".
   Генерал думав про те, що якщо його гiпотеза правильна, то перевiрити §§ можна лише за 10 рокiв. Вiн зовсiм не збирався переслiдувати чи викривати Хому через 10 рокiв. Просто перевiрити i зарядитися величезною енергiєю Всесвiту, яка криється в життєвих iсторiях великих людей, натхненний коханням до жiнки i любов'ю до Матерi-Батькiвщини. Орест Хома здатен зробити для них обох таке, що це нiкому в цьому свiтi й не снилося.
   I ще в одному виникло переконання в генерала, коли повнiстю склалася ця головоломка. Через 10 рокiв Укра§на вже буде зовсiм iншою державою, нiж нинi. Сильнiшою, могутнiшою, щасливiшою. Iнакше б Хома нiколи в майбутньому не залишився. В ньому, напевно, злилася до купи любов до матерi, яку вiн майже не знав, з коханням до цiє§ студентки i любов'ю до Матерi-Вiтчизни. Який же сильний материнський iнстинкт у цiє§ дiвчини, - думав Суптело. I ще одне, напевно, через 10 рокiв розроблена ним нинi зброя знадобиться Укра§нi значно бiльше, нiж зараз. Цiлком можливо, вiн не вiрив, що нинiшня влада нашо§ держави зможе зберегти цю зброю для свого народу, а не вiддати §§ комусь, як це трапилося з ядерною зброєю.
   Не даремно ж Хома обрав для мандрiвки в просторi i часi День Незалежностi. Саме в ньому вiн опиниться через 10 рокiв разом з коханою у святковому Києвi, яким вiн стане в цей час, i §м разом буде так добре, як ще не було нiкому, нiколи i нiде на цiй планетi. Можливо, Орестовi вдалося не лише мандрувати в просторi i часi, але i сублiмувати на собi людське щастя? На собi i на своєму найближчому оточеннi.
   Щось не вiриться, щоб просто так, без втручання якихось природних чи надприродних сил, це зовсiм молоде дiвча, виховане на ки§вському асфальтi, вiдчуло, побачило, вiдкрило в Хомi щось незвичайне. Вiдкрило серцем i душею. Напевно, ними не можна вiдкрити чи зрозумiти генiальнiсть iншо§ людини. Чистi серце i душа можуть вiдчувати внутрiшню можливiсть iншо§ людини заради великого i всепоглинаючого кохання пiти на самозречення, вiдступити вiд справи свого життя, науки i нiколи про це не жалкувати. А ми цього в Хомi не розглядiли. Сухар, людина без душi i емоцiй, людина з пробiрки. Молодець, дiвчинко! Цiкаво буде подивитися на тебе десь так рокiв через 9. Ще до появи Ореста в твоєму життi. Може самому спробувати? Нi, нiяких шансiв. На той час менi буде вже за 70. Та й що вона в менi знайде? Я зовсiм не здатний на подвиг.
   У цiє§ юно§ дiвчини Орест побачив рiдкiсне для тако§ молодо§ жiнки самозречення. Хома для не§ бог, цент𠧧 всесвiту, людина таємнича, загадкова, людина-генiй, яка знає i вмiє те, чого вона не знатиме i не вмiтиме нiколи. Вона має рiдкiсне розумiння того, чого i в нашо§ "контори" не було. Ця дiвчина вiдчуває, що §§ обранцю немає цiни саме для суспiльства, для Укра§ни. Вiн є месiєю, покликаним врятувати державу. I ось вона сама для себе зробила так, що цiни Орестовi не стало саме для не§. Якщо вiн десь дiнеться, пропаде чи загине, напевно, загине i вона. Саме це зрозумiв у нiй Хома i вирiшив назавжди залишитися з коханою. Щоб не лише самому стати щасливим, але й врятувати i зробити щасливою §§. Генерал вирiшив узнати iм'я цiє§ дiвчини. Вона мабуть уже дитиною є дуже гарною i жiночою. Або ж навпаки, гидке каченя, яке лише з часом перетвориться на чудову лебiдку.
   Суптело уявляв собi, як дiвчина, чомусь вiн думав, що §§ звуть Мар'яна, так назвав вiн свою доньку, шукає в Iнтернетi рецепти приготування рiзних незвичних i смачних страв для того, щоб кожен день для Ореста перетворився на свято. Кожен день свято! Це мета §§ життя. Сенс iснування. Вона вчиться на вiдмiнно, щоб вiн мiг нею пишатися. Вона народить Хомi i виховає чудових дiтей, таких як вона сама. Але чи знайдуть вони свою половинку? Ось у чому проблема, яку, на жаль, навiть §хньому генiальному батьковi аж нiяк не вийде вирiшити.
   Генерал вiдчув, що поступово закохується в створений його уявою образ кохано§ Хоми. Тiльки не в нинiшню восьмирiчну дiвчинку, якою вона є зараз, а в ту, якою вона стане через 10 рокiв. Вiн навiть труснув головою, щоб видiння вiдiйшло. Спочатку вирiшив, що так не можна розпускатися, але потiм зрозумiв, що знання про таких людей i подiбнi стосунки мiж ними роблять життя будь-яко§ людини легшим i радiснiшим.
   Але ж i Орестовi Хомi треба вiдповiдати тому рiвню, на який вознесла його кохана. Вiн прийде до не§ через 10 рокiв зi сво§м вiдкриттям. Стане лауреатом Нобелiвсько§ премi§, новим Ньютоном i Ейнштейном в однiй особi. Стане над усiма вченими Землi, якi хоча б колись на нiй творили. I Мар'яна ще раз переконається, що вона не помилилася в ньому.
   - Зайдiть до мене з листами тiє§ кохано§ Хоми, - наказав Суптело майору, який займався цiєю справою. - Я хочу особисто з ними познайомитися.
   Через двi хвилини папка з листами знаходилася в нього на столi. В одному з них була фотографiя. - "Ти просив надiслати тобi моє фото, десь у невимушенiй обстановцi, - писала дiвчина. - Ледве таке знайшла". Генерал дивився в обличчя юно§ дiвчини, яка ледь-ледь посмiхалася. Це було зовсiм просте правильне обличчя. На грацiйнiй голiвцi русяве волосся зiбране назад. Але очi... Щось в очах кохано§ Ореста було таке невловимо чарiвне, нiжне, зворушуюче. Погляд нiби заворожував, обнiмав, манив до себе i нiс у небо до щастя. Зустрiти таку дiвчину, це все одно, що напитися у страшну спеку i спрагу кришталево чисто§, джерельно§ холодно§ води. Це нiби в квiтнi мiсяцi вiдчинити вiкно на дачi i задихнутися вiд новизни весняного дня. Це нiби впасти в провалля, але в останню мить зачепитися за гiлля арчi курткою i врятуватися.
   Генерал не мiг зрозумiти, чому Хома не забрав з собою листи, якi однозначно складали для нього цiннiсть. Навiщо дозволив чужим людям порпатися в святих для нього речах? Вiн же знав, що вже бiльше не повернеться.
   Суптело вiдкинувся на крiслi у своєму кабiнетi, перекидаючи мiж пальцями кулькову ручку. Напевно, вiн здогадався, зрозумiв вчинок Ореста. Схоже, що той дуже переживав, щоб тут у минулому, його колеги не подумали про нього погано. Йому була потрiбна хоча б одна людина, яка б виправдала його вчинок. Зрозумiла i виправдала. Хоча б одна людина...
   - Слухаю вас, товаришу генерал, - раптом пролунав голос.
   Суптело аж пiдскочив у крiслi. Вiн зовсiм забув про присутнiсть у кабiнетi свого пiдлеглого i мислив вголос.
   - Що там нового в цiй справi? Якi iде§? - звернувся вiн до майора.
   - Нових iстинних iдей немає.
   - Хтось iз мислителiв сучасностi сказав, що якщо iдея iстинна, вона належить всiм, хто здатний §§ осягнути. Iстинна iдея не може бути "новою", оскiльки iстина не є продуктом людського розуму. Вона iснує незалежно вiд нас, i все, що ми повиннi зробити, - це постаратися зрозумiти §§. Який висновок з усього сказаного мною можна зробити?
   - Ми все ще не здатнi осягнути iстину в цiй справi.
   - Правильно. Ви вiльнi.
   - В тебе з'явилася жiнка, коханка, - повернула до нього ввечерi на дачi обличчя дружина. Очi в не§ були повнi слiз.
   - Припини, звiдки ти це взяла? - здивовано витрiщився на дружину Суптело.
   - Я ж бачу. Ти поводишся як закоханий. Але не в мене.
   - Кинь, зiронько, цi сво§ фантазi§. Просто я нинi розслiдую одну дуже таємничу справу i тому всi мо§ думки i помисли в нiй. Iнакше нiколи не розкрию.
   - В цiй справi є жiнка?
   - Є, але цiй жiнцi лише 8 рокiв.
   - Вона для мене не суперниця, але тiй, iншiй, десь рокiв 18-20.
   - Звiдки ти можеш знати про такi речi, навiть коли дiйсно хтось у мене є. Клянусь богом, що в мене нiкого немає.
   - Хтось є, я це вiдчуваю не розумом, а душею, серцем. Ти просто не можеш бачити себе збоку. Ти почав наспiвувати i нiби помолодшав рокiв на 10-15.
   - На жаль, я не можу тобi розповiсти про сутнiсть цiє§ справи, але там дiйсно є одна дiвчина 18 рокiв, яка захопила в духовний полон нашого дуже важливого спiвробiтника. Вона поводить себе не як така юна жiнка, а нiби зрiла дама, яка вже осягнула життя. Це, напевно, дуже рiдкiсне явище, як ти думаєш?
   - Молодим, гарним дiвчатам подобається бути веселими, безтурботними, навiть безжалiсними i безсердечними. Але якщо вони справдi славнi, доброта, спiвчуття, навiть самопожертва прийдуть до них пiзнiше. Але у 18 рокiв це дiйсно дуже рiдкiсне явище. Я думаю, що в полон до тако§ дiвчини був би щасливим потрапити будь-який розумний чоловiк. Так що у твого спiвробiтника є виправдання. Не дуже картай його за те, що вiн можливо знехтував якимись iз сво§х службових обов'язкiв заради не§. Воно того варте.
   Суптело розкрив свою улюблену книжку "Ранок магiв", яку написали французи Лу§ Повель i Жак Берж'є. Настрiй у генерала був такий, що вiн знайшов i ще раз перечитав знамените визначення цих двох глибоких мислителiв про сучаснiсть, яке завжди грiло його душу: сучасна цивiлiзацiя - це несформульована угода владоможцiв, спрямована на задоволення §хнiх претензiй. Проте ця угода дiйсна лише доти, доки не буде укладена нова, щоб здерти з них шкуру.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Роздiл III. 24 серпня 9 година 50 хвилин ранку

Майдан Незалежностi у Києвi

  
   Рiвно о 9 годинi 50 хвилин ранку на урядовiй трибунi, спорудженiй для проведення вiйськового параду з нагоди чергово§ рiчницi незалежностi Укра§ни, з'явився Президент держави. За ним по сходах пiднялися прем'єр-мiнiстр, мiнiстр оборони та декiлька президентiв i прем'єр-мiнiстрiв iнших держав, якi прийняли запрошення роздiлити з укра§нцями §х найбiльше державне свято. О 10-тiй годинi залунали фанфари i Президент виголосив коротку промову. Пiсля цього почався вiйськовий парад. Спочатку стрункими рядами побатальйонно пройшли представники всiх родiв вiйськ. Потiм на Майдан ви§хали танки, бронетранспортери, ракетнi установки. На завершальнiй стадi§ параду над Хрещатиком пролетiли вiйсько-транспортнi лiтаки, бойовi вертольоти, штурмовики i винищувачi.
   Тi, хто спостерiгали за парадом на екранах телевiзорiв, звернули увагу, що пiд час виступу, позаду Президента стояв високий молодий чоловiк з великим бiноклем. Цей бiнокль виглядав як диво сучасно§ технiчно§ думки. Молодий чоловiк дивився в нього вперед у бiк Софi§всько§ площi. На трибунi панував пiднесений настрiй. Президент, прем'єр-мiнiстр, мiнiстр оборони i гостi стояли, задравши голови до неба. В цей час над ними пролiтав найбiльший у свiтi транспортний лiтак АН-225 "Мрiя" в оточеннi чотирьох сучасних штурмових лiтакiв, по два з кожного боку. Цьому лiтаку належало понад 140 свiтових рекордiв з перевезення вантажiв. За ним повiльно летiв ще один велетень, транспортний лiтак "Руслан", виготовлений, як i "Мрiя", на авiацiйному заводi в Києвi. Його також екскортували чотири винищувачi. За ними йшли бойовi вертольоти з пiдвiшеними з обох бокiв ракетами.
   До Президента Укра§ни пiдступив ближче президент Болгарi§ Любен Дженков. Вiн щиро потиснув йому руку.
   - Схиляюся у вашiй особi, пане президент, перед Укра§ною i укра§нською нацiєю, зворушено заговорив вiн. - Виробляти найбiльшi у свiтi лiтаки може лише велика кра§на i велика нацiя. Я впевнений, що вашу державу, пане Президент, вашу нацiю, чекає велике майбутнє.
   - Щиро вдячний, пане президенте, сподiваюся, що ваша братня слов'янська кра§на допоможе Укра§нi увiйти до родини європейських народiв у особi Європейського Союзу i НАТО, повноправними членами яких є Болгарiя. Сподiваємося i на вашу допомогу в наших релiгiйних проблемах. Десятимiльйонна Болгарiя має власну помiсну православну церкву з Софiйським патрiархатом, а у нас донинi панує Московський патрiархат.
   - Я взагалi не розумiю як ви, братушки, таке терпите, - здвигнув плечима Дженков. - Москва виникла лише через 300 рокiв пiсля того, як хрестили киян. Патрiарх - це найдавнiший, найстарший, першопристольний. Тому у Москвi Ки§вський патрiархат може бути, а в Києвi, в Укра§нi Московський - це повний нонсенс, або кажучи по укра§нському найбiльша дурниця. Бачите, я ще не зовсiм забув укра§нську мову.
   - Я пам'ятаю, що ми з вами закiнчили один Ки§вський унiверситет iменi Тараса Шевченка. Жаль, що розминулися в часi.
   - А що це за ракети такi чудернацькi везуть? - ще ближче пiдступив до Президента Укра§ни Любен Дженков. - Нiколи таких не бачив.
   - Це розробки однiє§ нашо§ лабораторi§ у Львовi. Але те, що нинi представлене на парадi не є головним. Це лише засоби доставки до мети вiдповiдного бойового заряду. Нам вдалося розробити принципово новий тип збро§. Вона виявилася ефективнiшою за ядерну. Тому наша сторона аж нiяк не порушує вiдповiднi мiжнароднi зобов'язання стосовно нерозповсюдження ядерно§ збро§. Сподiваємося на Нобелiвську...
   Президент Укра§ни прикусив язик, згадавши про таємниче зникнення Ореста Хоми.
   - Звертаю вашу увагу на ось цей тип озброєння, - перевiв вiн тему розмови на iнше. - Це теж ноу-хау. Розробка науково-дослiдного iнституту в Харковi. Я сподiваюся, що ви допоможете нам реалiзувати цi лазернi установки на ринку кра§н НАТО.
   - У вереснi я пришлю до вас делегацiю спецiалiстiв. Давайте зробимо так, вона буде формально вiд Болгарi§, але розширена за рахунок фахiвцiв з iнших кра§н НАТО.
   - Дуже вдячний вам, пане Президент.
   Любен Дженков вiдступив назад, навiть не вiдаючи про те, що тiльки но врятував Президента Укра§ни, затуливши його сво§м тiлом вiд кулi снайпера. Саме перед його розмовою з Президентом той уже знаходився в перехрестi прицiлу одного з кращих кiлерiв свiту. Зручна мить була втрачена. Але кiлер навiть не вилаявся про себе, незворушно чекаючи, коли з'явиться iнша нагода.
  

***

  
   Андрiй Орос не був у Києвi вже майже три мiсяцi. Вийшовши у вiдставку у чинi майора мiлiцi§ вiн поселився у дуже мальовничому селi в правобережнiй частинi Ки§всько§ областi за 140 кiлометрiв вiд Києва. Село було фактичним передмiстям районного центру Тетi§в, який знаходиться майже в середнiй частинi славно§ Приднiпровсько§ височини. Тут скрiзь по долинах рiчок на поверхню виходило найдавнiше у свiтi камiння знаменитого Укра§нського кристалiчного щита. Саме вiн був тiєю першою чорною плямою на розпеченiй прадавнiй Землi. Впродовж тисячолiть звiдти линуло на поверхню животворне випромiнювання, законсервована сила колись молодо§ Землi. Це була одна з причин такого вибору Ороса, який починав своє навчання на геологiчному факультетi i тому розумiвся на таких речах. Щоправда, на третьому курсi вiн кинув навчання, рiк пропрацював на заводi, а потiм поступив на факультет соцiологi§ i психологi§. Крiм того, вiн знав, що саме на Укра§нському кристалiчному щитi одна за одною послiдовно зароджувалися протягом тисячолiть великi цивiлiзацi§. Однi з них, скажiмо Трипiльська чи Скiфська, були вже вiдкритi археологами. Iншi ще чекали свого часу.
   Разом з дружиною Стефанiєю сорокатрирiчний Андрiй залишив свою ки§вську квартиру дiтям, а сам вiдшукав у передмiстi Тетiєва гарний будинок з усiма необхiдними для мiського жителя комунiкацiями, газом i проведенною у будинок водою, капiтальними господарськими спорудами, куди теж були пiдведена вода i газ, а також майже пiвгектаром городу. Цей город переходив у леваду бiля тихо§ рiчечки, вбрано§ в кам'янi береги. Чергова фiнансова криза дозволила родинi Оросiв купити всю цю садибу майже за безцiнь.
   Андрiєвi дуже сподобалися чудовi мiсцевi краєвиди i взагалi очевиднi переваги спокiйного сiльського життя. Кожний день вiдставного майора був заповнений неспiшними, заспокоючими нервову систему турботами селянського дня. Вiн навчився добре косити траву, до§в двох данських високопродуктивних кiз, яких привiз iз розплiдника в мiстi Лохвицi Полтавсько§ областi. Вирощував кролiв i фредок. Увечерi збирався разом з сусiдами на посиденьки на вулицi "пiд шовковицею". Iнодi на тиждень, а то i два, §здив до Києва до друзiв. Дружина нiколи його не супроводжувала. Їй життя в Києвi нiколи не подобалося.
   Орос завжди був готовий прийти на допомогу сусiдовi. Мiг поремонтувати будь-який механiзм чи машину. Завжди давав цiннi поради людям. Спокiйний, врiвноважений i веселий вiн швидко завоював авторитет у селi. Всi знали, що вiн вiдставний офiцер мiлiцi§, Але нiхто, включаючи дружину i дiтей, навiть не пiдозрювали, що в Києвi Андрiй працював штатним снайпером МВС i на його совiстi висiло понад десяток особисто застрелених ним злочинцiв. Орос володiв даром не просто професiйного снайпера, а людини, яка одним пострiлом вирiшувала проблему iз заручниками, якимось дивом вибираючи людей, якi керували здiйсненням злочинних операцiй. У цьому Андрiєвi не було рiвних. За всю його кар'єру жодного разу вiн не помилився у власному виборi i не промахнувся.
   Однак того червневого сонячного ранку вибору в Ороса не було. Його син Назар, студент Гуманiтарного унiверситету в Києвi, сидiв у великiй кiмнати §хнього будинку на околицi Тетiєва i скиглив, що вiн вчора програв у карти 500 тисяч доларiв i тепер володар його розписки вимагає протягом тижня повернути борг.
   - Це страшнi люди, - розпустив вiн нюнi перед батьком i матiр'ю. Остання гладила сина по головi з надiєю дивлячись на чоловiка.
   - Що ти на мене дивишся, як на бога, - спокiйно сказав Андрiй. - Навiть, якщо ми у надшвидкому темпi продамо все рухоме i нерухоме майно, що у нас зараз є, ми не наберемо i п'ято§ частини того, що програв твiй маленький хлопчик.
   Андрiй спокiйно дивився, нiби вперше бачив, на дружину i сина. Якi незбагненнi викрутаси робить генетика. Його молодша донька Мар'яна була в усьому навiть не те що вiдмiнна, а протилежна своєму рiдному братовi. Хоча вони нiби i однаково виховували сво§х дiтей, але результати були цiлком опозицiйнi.
   - "У тому що сталося, є i моя вина, - думав Орос. - Мене постiйно не було вдома, а хлопцi потребують батькiвсько§ вимогливостi, мужностi i твердостi характеру, яка б органiчно урiвноважувала материнську любов i нiжнiсть. А може це все i вiд природи? Стефанiя завжди вiдрiзнялася легковажнiстю".
   Це вiн знав ще тодi, коли з нею одружувався. Але в той час Андрiєвi це навiть подобалося, збуджувало його. Тим бiльше, що Стефанiя належала до доволi рiдкiсного типу жiнок, який поєднував легковажнiсть з чудовою зовнiшнiстю, сильним материнським iнстинктом i хазяйновитiстю.
   - По§дь до Києва i поговори з цими людьми, - звернулася до нього дружина, продовжуючи пестити сина по головi. - Мобiлiзуй сво§х колишнiх колег. Ти ж пiдтримуєш з ними зв'язки i ви регулярно зустрiчаєтеся. Може ти i зможеш домовитися з шулерами, якi обiграли нашого синочка. Ти ж все таки колишнiй мiлiцiонер i знаєш, як говорити з такими людьми.
   Андрiй знову мовчки поглянув на дружину. Цей випадок ще бiльше вiддалить його вiд Стефанi§. Пере§хавши з Києва до села, дружина, зовсiм несподiвано для нього, почала корчити з себе бозна що. Поставила себе вище за оточення, вона, бачте, при§хала зi столицi, а Андрiй у селi народився, туди i повернувся. I головне, що мiсцевi жiнки повнiстю прийняли цi претензi§ Стефанi§. Як i скрiзь по селах тут переважали жiнки-вдови. Справжнi i солом'янi. Чоловiки останнiх десь "забiгли" i чи то не хотiли, чи то не могли повернутися назад. Стефанiя органiзувала з них своєрiдний гурток. Вони збиралися вечорами в чудовiй альтанцi бiля §хнього будинку, яку Андрiй спорудив власними руками у сливово-персиковому саду. На свою бiду вiн провiв туди свiтло i поставив пiч мангал. Думав, що матиме цiлорiчне мiсце для посиденьок з друзями. Натомiсть отримав гурт навiжених жiнок, якими верховодила його дружина. В такi днi Андрiй ховався в будинок або йшов на вулицю, сiдаючи на власноруч збиту лавку i його обсiдали невеселi думки про метаморфози сiмейного життя.
   Ну чому колись нiжна i турботлива Стефанiя стала такою "нiякою" стосовно нього? Чому вона бiльше тепла вiддає §хнiм коту i собацi, нiж рiдному чоловiковi з яким народила двох дiтей? Чому так? Чому нинi цi §§ безбарвнi подруги-вдови цiкавлять Стефанiю набагато бiльше, нiж я, §§ чоловiк? Ми ж з нею, за нинiшнiми мiрками, ще зовсiм молодi люди. На мене донинi iнколи задивляються не лише жiнки, але й дiвчата. Минуло§ зими у лютому вони вiдпочивали в Єгиптi. Андрiй сидiв бiля басейну самотою, так як дружина i там сколотила групу екзальтованих жiнок, серед яких теж верховодила. З басейну вилiзла якась дiвчина з розкiшними формами, зiбрала зi свого волосся воду i вилила на Ороса. При цьому вона так промовисто на нього подивилася, що тому стало аж млосно. А дружина водиться з вдовами. А може вона таким чином натякає, що i сама не проти стати вдовою?
   Iнтимнi стосунки зi Стефанiєю стали в Андрiя ледь не бiблiографiчною рiдкiстю. Орос уже давно помiтив, що коли вiн звертається до дружини з пропозицiєю про iнтимний зв'язок та кривиться так страшно, нiби вiн пропонує §й з'§сти суперкислого лайму. Коли вже уникнути цього §й нiяк не виходить, дружина каже: тiльки давай пошвидше. А §й же лише сорок рокiв. Господи, що сталося з нашим коханням?
   - "Чому так, - думав Андрiй. - Може вона ревнує мене до невблаганного часу? В сво§ сорок рокiв Стефанiя розпливлася, втратила стрункiсть i смак до життя. Колись справжня красуня, вона нинi виглядала, як бабуся. А я залишився все таким же високим i струнким, як i в юностi. Фiгура внаслiдок спортивних вправ навiть кращою стала. I волосся в Стефанi§ вже майже все сиве, а в мене так i не з'явилося жодно§ сиво§ волосинки. Це генетичне. В мого батька сивого волосся майже не було до само§ смертi. I хоча я неодноразово переконував дружину в тому, що кохаю §§ таку, якою вона є, вона, напевно, не вiрить. Та й дiйсно, у Стефанi§ нинi важко впiзнати ту милу дiвчину в яку я закохався з першого погляду. А §й, мабуть, досить зазирнути до дзеркала, щоб побачити, що я нещирий. I цi жiнки-вдови, це нiби протест проти безжально§ природи, це нiби тло, на фонi якого вона вiдчуває себе кращою за них, гарнiшою i молодшою. Якби я став iнвалiдом на возику, вона б, напевно, знову б мене кохала, всiляко пестувала i оберiгала. А раз я здоровий i молодий, i душею i тiлом, то я нiби проклятий для не§.
   - Ну що задумався, Андрiю? - запитала в нього Стефанiя. - Вже придумав, як нам виплутатися з цiє§ ситуацi§?
   - Та що там думати. У нас поки що мiнiмум iнформацi§. Треба §хати до Києва i на мiсцi зустрiчатися з кредиторами сина. Карти до добра нiкого i нiколи не доводили. Не розумiю, як можна бути таким телепнем, щоб потрапити до подiбно§ ситуацi§, - як завжди спокiйно звернувся Орос до свого сина.
   - У нас син хороший, - знову погладила по головi Юрка Стефанiя. - Он у сусiдiв син взагалi закiнчений наркоман. Грошi у батькiв постiйно видурює.
   - Видурює? - посмiхнувся Орос. - Це скiльки ж вiн видурює? Десять-двадцять гривень? Наш дурень одразу видурює 500 тисяч. Смiю нагадати вам, що не гривень, а доларiв.
   - Що ти знову починаєш, - забiдкалася дружина. - Хiба не бачиш у якому станi наша дитина? Та на ньому ж обличчя немає.
   - З обличчям у нього все в порядку, - знову посмiхнувся Андрiй. - Ще й який красунчик. А ось з головою дiйсно великi проблеми.
   - Весь у тебе.
   - Ти красу маєш на увазi?
   - I те й iнше.
   - Ну досить дурницi городити. Юрко, де я зможу знайти цих людей, яким ти програв грошi?
   - У мене є номери телефонiв, - зрадiв Юрко. - Давай внесемо до твого мобiльного.
   - Це так чи iнак треба зробити, але телефонувати я буду з твого мобiльного.
   - Та в мене вже грошi закiнчилися.
   - Ну, звичайно. Що тобi якiсь там 25-50 гривень. Ти он сотнi тисяч доларiв програєш.
   - Та досить вже тобi! - заверещала дружина. - Вiзьми свiй мобiльний i зателефонуй.
   - Добре, - знову лагiдно посмiхнувся Андрiй. - Диктуй номер. Так, пiшли гудки. Ти тiльки послухай, який абсолютно дебiльний рингтон з так звано§ "доросло§" музики, тобто зекiвсько§. Одразу зрозумiло, що це за публiка. Але це добре, що таке є, одразу видно, що маєш справу з лохами.
   - Довго нiхто не бере трубку. Тихо. Добрий день, я Андрiй Степанович Орос, батько студента Юрка. Вiн повiдомив, що чи то в нього з вами, чи то у вас з ним є якiсь проблеми з грошима. Я не помилився номером?
   - Добрий день, Андрiю Степановичу! Радий чути ваш голос. Колись ми з вами працювали разом в однiй конторi, хоча i не були особисто знайомi. Я бачу, що проблеми вашого сина взялися вирiшувати ви. Це для нас велика честь. Пропоную зустрiтися завтра у Києвi. Зможете? Я знаю, що з вашого Тетiєва не проблема добратися до столицi. Скажiмо 15-та година вас влаштує? Я навiть знаю, що колись улюбленим вами рестораном був "Лотос". Ви не проти?
   - Добре. Домовилися. Отже, 15-та година, ресторан "Лотос".
   - Скажете офiцiанту, що на ваше прiзвище замовлений столик. Якщо при§дете ранiше обiдайте собi, замовляючи найкращi страви i найдорожче вино. А ми до вас пiдiйдемо.
   - Я з кимсь з тих, що до мене пiдiйдуть, знайомий?
   - За яким столиком ви сидите, нам покаже офiцiант. Але i без нього ми вас упiзнаємо. Такого гарного чоловiка не кожен день зустрiнеш. У мене є навiть ваше фото. Колись одна молода i гарна особа носила його бiля серця. Не здогадуєтеся хто? Те як ви з нею вчинили не дає вам нiякого морального права засуджувати нас хоча б у чомусь. Так що, будь ласка, без дурниць. Ми знаємо, що ви мужчина крутий. Я впевнений, що ви не звернетеся до мiлiцi§. У нас там все схвачене. Про ваш контакт з колишнiми колегами нам одразу стане вiдомо. У нас скрiзь сво§ люди. Домовилися?
   - Згода.
   - Тодi до завтра.
   - Ну що, домовився про зустрiч? - запитала дружина, коли Андрiй закiнчив розмову i поклав телефон на стiл.
   - Так. Завтра в Києвi.
   - Ти врятуєш нашого сина?
   - Боже, врятуй всiх нас. Я дiйсно говорив зi страшними людьми. Це органiзацiя. Я не знаю, що §м треба, але починаю здогадуватися. Твiй мазун-синочок втравив нас у дуже погану iсторiю. Можливо прийдеться тiкати звiдси свiт за очi.
   - Що ти таке говориш?
   - Давай лягати спати.
   - Тобi готувати вечерю?
   - Не треба. Я вже i так всiм цим ситий по саме горло. Пiду до ванни, а потiм до лiжка. Добранiч.
   - Добранiч.
   Андрiй зайшов до ванни, прийняв душ, почистив зуби i буквально стрибнув до лiжка. Йому страшенно хотiлося спати. Таким вiн був завжди, з самого раннього дитинства. Ще у школi його мати помiтила, що якщо вiн моститься спати серед дня, в нього виникли якiсь неприємностi.
   Вранцi Андрiй добре поснiдав i пiшов на автобусну станцiю. Взявши квиток, вмостився на сидiннi нового мiкроавтобусу "Богдан" i почав дрiмати. Автобус про§хав Володарку, Бiлу Церкву i, звернувши на Одеську трасу, полинув до Києва.
  

***

  
   Це була класична дуель двох снайперiв-асiв свiтового рiвня. СБУ отримала iнформацiю з надiйних джерел, тут черговий раз спрацювала добре органiзована укра§нська дiаспора США, що готується замах на Президента Укра§ни. Одна з найбiльших транснацiональних компанiй дуже хотiла отримати концесiю на видобуток нафти i газу на укра§нськiй частинi Чорноморського шельфу. Саме тут було вiдкрито величезнi родовища енергоносi§в, якi знаменита американська компанiя "Шелл" назвала найбiльшими у свiтi. Особливо гостра боротьба точилася мiж найпотужнiшими компанiями за видобуток природного газу. Чорне море є єдиним на нашiй планетi морем, де вся товща води з глибини 50-200 метрiв заповнена сiрководнем. Це однозначно вказувало на те, що наявнi пiд самим дном родовища газу через розломи в земнiй корi насичують воду сiрководнем.
   Контролювала цю компанiю одна з "братнiх" Укра§нi держав, §§ стратегiчний партнер, для яко§ масове освоєння родовищ нафти i газу на шельфi Чорного моря, пiд боком у головного споживача енергоносi§в Європейського Союзу, означало повну втрату конкурентоспроможностi власних родовищ, розмiщених дуже далеко вiд Європи в екстремальних природних умовах заполярно§ Азi§. Тому ця транснацiональна компанiя, "дахом" для яко§ служила держава, вирiшила прибрати Президента Укра§ни з життя i полiтично§ арени, так як вiн схилявся до надання концесi§ не §й, а набагато ефективнiшiй i могутнiшiй американськiй транснацiональнiй компанi§, яка до того ж не висувала Укра§нi жодних полiтичних вимог.
   Конфiденцiйне джерело повiдомляло, що для цiє§ справи найняли за 10 мiльйонiв доларiв, нечуваний донинi гонорар, найкращого у свiтi кiлера-снайпера Рамiреса. Про цю людину ходило немало рiзних чуток, розповiдалися всiлякi мiфи i легенди. Вiн навiть став прототипом декiлькох трилерiв. Голiвуд поспiшив скористатися моментом i зняв двi кiнострiчки, якi отримали чималий розголос i користувалися шаленим успiхом у глядачiв. Однак навiть американськi i iзра§льськi спецслужби, якi вважалися найкращими у свiтi, донинi достеменно не знали хто такий Рамiрес. Не було вiдомо навiть про те чоловiк вiн чи жiнка. В одному зi сво§х романiв вiдомий американський автор, якого охрестили найбагатшим письменником свiту, заробив ще бiльше грошей, зобразивши Рамiреса транссексуалом. Цей гiперснайпер брав до виконання лише морально вмотивованi i обумовленi певними етичними нормами замовлення i явно був освiченою людиною, що дуже добре зналася на сучаснiй комп'ютернiй технiцi. Замовлення приймав лише через Iнтернет i мав для цього власноруч розроблену хитромудру програму, якiй позаздрили б кращi програмiсти свiту. Коли його систему встановлення зв'язкiв iз замовниками розкривали, створював нову, ще досконалiшу. В нього не було нiколи постiйних посередникiв i напряму з Рамiресом нiхто не спiлкувався. Ходили чутки про пластичнi операцi§, знання декiлькох мов, що вiн закiнчив Гарвардський унiверситет у США, що працює завжди з дублером тощо.
   Це було рiвно десять рокiв тому. Президент мав на День Незалежностi вiдкривати пам'ятник у центрi столицi. Хоча мiлiцiя i всi спецслужби працювали цiлодобово, нiяко§ ново§ iнформацi§ про намiри i дi§ Рамiреса не надходило. Нiхто не вiдав, в Укра§нi вiн чи нi. Однак 23 серпня нарештi була отримана iнформацiя вiд укра§нсько§ дiаспори Аргентини, де нiбито знаходилася одна зi штаб-квартир кiлера, що Хосе Рамiрес уже знаходиться в Укра§нi i готує замах на Президента саме на День незалежностi. Така вимога замовника.
   Декiлька днiв поспiль Андрiй Орос накручував кола довкола покритого тканиною пам'ятника, який мав вiдкривати на свято Президент. За все ще живучим радянським звичаєм його добудовували в останнi днi перед вiдкриттям. Цi кола постiйно розширювали свiй дiаметр. Вiн дiяв абсолютно професiйно, встановивши навiть бiля майбутнього пам'ятника теодолiт. Одягнув робочий одяг i яскраву жовто-гарячу каску, спрямовуючи вiзири теодолiту в рiзнi боки, щоб визначити для себе iдеальне мiсце для снайперсько§ засiдки. Очевидно, що стрiлятимуть дуже здалеку i рушницею з глушником. У Рамiреса, за чутками, була гвинтiвка, виготовлена на замовлення одним з невизнаних генi§ збройово§ справи десь у Нiмеччинi чи Австрi§. Така людина власним оточенням сприймалася як несповна розуму, а насправдi це був визначний майстер своє§ справи, з якого повне несприйняття його суспiльством витворило справжнього дисидента, який би i пiд тортурами не видав сво§х замовникiв. Для тако§ гвинтiвки i 5 кiлометрiв не вiддаль. У самого Андрiя була чудова гвинтiвка, теж виготовлена на замовлення на одному з заводiв у Вiнницi. Так само на замовлення на заводi "Арсенал" у Києвi було виготовлено i оптичний прицiл. Андрiй вважав, що нi його рушниця, нi його оптичний прицiл у крайньому разi не гiршi, а може i кращi, нiж у Рамiреса. Крiм того, що вiн був у себе вдома, що психологiчно давало йому велику перевагу перед Хосе, вiн ще й мiг користуватися гвинтiвкою без глушника. Останнiй неминуче гасив потужнiсть i дальнiсть пострiлу.
   Врештi-решт Андрiй вирiшив, що стрiлятимуть з боку Софi§всько§ площi. Не iз дзвiницi Софi§вського собору, хоча там i була iдеальна позицiя для пострiлу, але дуже вразлива для вiдступу. Сотнi будинкiв нависали над Майданом Незалежностi з усiх бокiв. Ось тобi i маєш. Iсторiя i географiя Києва в усiй сво§й красi. Хрещатик колись був Хрещатим яром. I всi вулицi з обох бокiв нинi спадають до Майдану вниз. Зважаючи на небезпечну ситуацiю у кожнiй квартирi з вiкнами, що виходять на Майдан Незалежностi, прийдеться поставити по людинi з мiлiцi§, внутрiшнiх вiйськ чи СБУ. Але нiчого не вдiєш.
   На сусiднiй вiд Майдану Європейськiй площi височiв будiвельний кран. Гарне мiсце для влучного пострiлу, але Рамiрес не самогубець. Звiдти непомiтно втекти неможливо. Та й у кабiнi кранiвника буде сидiти наша людина. А може Рамiреса в Укра§нi i немає? - думав Орос. - Може це просто якась провокацiя або буря у склянцi води? Не думаю. Укра§нська дiаспора в такi iгри не грає. Вона чисельно навiть бiльша за китайську чи iталiйську. В багатьох кра§нах свiту §§ представники проникли фактично в усi сфери державного життя сво§х кра§н i володiють найбезцiннiшим даром нашого столiття - iнформацiєю. I якби Укра§на нарештi навчилася системно i систематично використовувати власну дiаспору, як це робить Iзра§ль, укра§нськi спецслужби склали б реальну конкуренцiю i американським, i iзра§льським. Так думав Андрiй Орос, який був iнтелектуальним снайпером з унiверситетською освiтою i в цьому сенсi дiйсно складав реальну конкуренцiю Хосе Рамiресу.
   Будучи ще студентом факультету соцiологi§ i психологi§ унiверситету, вiн посiв третє мiсце на зимових олiмпiйських iграх з бiатлону, де виявився найкращим стрiльцем, але багато очок втратив через недолiки в лижнiй пiдготовцi. Для снайпера бути гарним лижварем не обов'язково, але ось мати залiзнi нерви i соколинi очi... Саме цi властивостi, та ще й високий iнтелект i внутрiшня iронiчнiсть, дуже допомагали Андрiєвi в його роботi. Андрiй згадав, як його племiнниця, донька рiдно§ сестри його дружини, дуже весела i гарна дiвчина, будучи студенткою факультету внутрiшнього туризму i рекреацi§, пiдробляла вночi нiчним портьє в одному невеликому, але дуже крутому готелi на Подолi. Саме тодi розпочалася росiйсько-грузинська вiйна. Один з гостей з Москви, єхидно посмiхаючись, звернувся до двох дiвчат-киянок, якi чергували в готелi: ну що ж, готуйтеся, по§дете медсестрами до Грузi§. Племiнниця Ороса вiдповiла миттєво: ми дiйсно по§демо туди, але не медсестрами, а снайперами. I будемо вiдстрiлювати вашим солдатам яйця. Посмiшка одразу злиняла з обличчя росiянина i вiн поспiшно вийшов з вестибюля готелю.
   Не маючи нi роботи, нi житла в Києвi, по закiнченнi унiверситету, Андрiй пристав на пропозицiю "спробувати себе в правоохоронних органах". З того часу вiн одружився, отримав квартиру, офiцерськi звання, в нього народилися син i донька. З сином стосунки нiколи не були душевними, той з самого дитинства був маминим хлопчиком. Дружина ж поступово вiн нього вiддалялася, хоча вiн §й нiколи не зраджував, маючи для цього, як казав один його колега, "всi об'єктивнi i суб'єктивнi можливостi". Через все це єдиною родинною радiстю Ороса стала його молодша донька Мар'яна. Вона була його втiхою, радiстю i гордiстю. Андрiй пам'ятав кожний §§ вчинок, кожне сказане слово, яке, як йому здавалося, були сповненi глибоким змiстом, зiгрiтi добротою i любов'ю. Разом з тим, у доньцi вiдчувалася i якась нездоланна внутрiшня сила. Кожну вiльну годину i хвилину вiн проводив з донькою, то просто милуючись §§ дитячою безпосереднiстю i вже тодi грацiйною красою, яка обiцяла перерости в рiдкiсну красу зрiло§ жiнки, то слухаючи §§ нерiдко незвичнi запитання, на якi i вiн не завжди знаходив вiдповiдь. Андрiй залюбки змалечку навчав доньку англiйськiй мовi, грати у тенiс, плавати, давав уроки рукопашного бою. Дружина сприймала щиру приязнь, дружбу i любов батька й доньки помiтно ревниво, намагаючись висмiяти §хню вiдданiсть один одному.
   - Ну що ти робиш, - казала вона Андрiєвi, коли вони залишалися на самотi. - Ти ж зруйнуєш §й особисте життя.
   - Що ти таке кажеш, - оборонявся Андрiй. - Не видумуй нiяких дурниць.
   - Ти ж людина з вищою унiверситетською освiтою, тим бiльше психолог, - насiдала на нього дружина. - Хiба ти не розумiєш, що в тво§й особi вона сприймає всiх чоловiкiв нашо§ планети. Чоловiкiв, як явище. Чоловiкiв, як стать. I в §§ пiдсвiдомостi всi вони будуть такими ж як ти, добрими, турботливими, люблячими. Людьми, якi нiколи не пiдведуть i не зрадять. А яких чоловiкiв зустрiне вона в реальному дорослому своєму життi? Вона може на таке напоротися. Саме через таких хороших батькiв, як ти, молодi дiвчата, зiткнувшись з реалiями життя, кiнчають його самогубством. Або ж стають на все життя самотнiми, жiнками, якi бояться, не довiряють, уникають чоловiкiв.
   - З цим всiм можна погодитися, але лише теоретично, - не здавався Андрiй. - Ти зовсiм виключаєш у цих стосунках нашу доньку як особистiсть. Мар'яна в нас зовсiм не безхребетна дурепа. Вона дуже розумна i внутрiшньо сильна. Впевнений, що вона знайде собi чоловiка, який зумiє §§ оцiнити. Або вiн сам §§ знайде i оцiнить. Ось побачиш.
   Андрiй витрачав всi грошi, якi вiн зекономив на горiлцi, цигарках i жiнках, на навчання i всебiчний духовний i фiзичний розвиток доньки. Вона ходила на танцi, вчилася малювати i грати у великий тенiс. Хоча §§ батьки були гуманiтарi§, в дiвчинки дуже рано з'явився потяг до "конструювання краси". Дизайн в усiх сво§х проявах на той час став модною, престижною i перспективною спецiальнiстю. Живучи в Києвi на вулицi Кiквiдзе, Андрiй якось разом з донькою зайшов до розмiщеного неподалiк вiд §хнього дому Ки§вського iнституту декоративно-прикладного мистецтва i дизайну iменi Михайла Бойчука. Стiни фойє iнституту прикрашали чудовi витинанки студентiв, §хнi курсовi i дипломнi проекти. Мар'яну не можна було вiдiрвати вiд них.
   - Тату, а можна я буду тут вчитися? - запитала вона свого батька.
   - Доню, бачиш, якi тут дорослi дядi i тьотi ходять, - посмiхнувся Андрiй. - Тобi ще треба пiдрости.
   - А як звуть цю маленьку, гарненьку панянку? - звернувся до них "мистецького" виду чоловiк рокiв 50-ти. - Це мабуть наша майбутня студентка? Я спостерiгав за §§ реакцiєю на роботи наших кращих студентiв. У не§ є вiдчуття прекрасного.
   - Вона Мар'яна, - засмiявся Орос. - Дуже не любить, коли §§ називають якимись iншими варiантами цього iменi. Особливо пестливими.
   - Яке гарне поетичне iм'я. У батькiв теж є потяг до прекрасного.
   - Ви не могли б нам допомогти порадою? - почав Орос, подаючи руку i називаючи себе.
   - А я доцент цього iнституту Ткачук, - вiдповiв чоловiк.
   - Чи немає у вас тут чи у якiйсь школi або гiмназi§ чи ще десь, де ми i не пiдозрюємо, якогось гуртка дизайну для молодших школярiв? Дуже вже моя донька любить цю справу. А тепер, коли я мав необачнiсть привести §§ до вашого iнституту, вона вже не залишить мене у споко§.
   - Ви прийшли дуже вчасно i зустрiли саме ту людину, яка вам потрiбна, - лагiдно всмiхнувся доцент Ткачук. - З першого вересня на початку нового навчального року я органiзую для старшокласникiв Києва гурток дизайну. Але обiцяю вам, що зроблю виняток для цiє§ мило§ панянки раз вона так щиро любить дизайн. Ви де мешкаєте в Києвi?
   - Та тут же на Кiквiдзе, саме з вашого ж боку вулицi, тiльки на три будинки вище в бiк Басейно§.
   - Так це взагалi майже iдеальна ситуацiя, - зрадiв Ткачук. - Ось тримайте мою вiзитiвку. А я зараз же запишу вашу донечку, а також ваш телефон i домашню адресу. А туди десь ближче до 1 вересня, до початку нового навчального року, ви зi мною зв'яжетеся i почнемо працювати. Згода, Мар'яночко, чи пробач, Мар'яно?
   - Так, пане Ткачук, - серйозно вiдповiла дiвчинка.
   - Ой, яке ж ти диво, моя маленька, - аж засяяв доцент. - Яке ж то буде комусь щастя.
   Так i жила родина Андрiя Ороса, розiрвана надвоє - тато i татова донечка Мар'яна, i мама i мамин синочок Юрко.
  
   Святковий день 24 серпня був для Андрiя Ороса днем робочим. Спочатку пройшов парад, пiд час якого Президент з прем'єр-мiнiстром, мiнiстром оборони i почесними гостями стояли, приймаючи парад на трибунi. Як вважало керiвництво СБУ i МВС вона була захищена з найбiльш вразливого боку, тобто Софi§всько§ площi, величезною адмiнiстративною будiвлею. Андрiєвi так i не вдалося переконати сво§х начальникiв, що для Рамiреса §хнi мiркування не закон. Але, на щастя, все минулося. А ось пiсля параду Президент мав вiдкривати пам'ятник на тому ж Майданi Незалежностi, але на 100-150 метрiв вiд трибуни в бiк Європейсько§ площi. Це мiсце було найбiльш вразливе з усiх точок зору. О першiй годинi дня Андрiй зайняв своє робоче мiсце на даху готелю "Укра§на", яке йому, як найкращому снайперу кра§ни, вiддали ще попередньо, цiлком обгрунтовано вважаючи його стратегiчно найвигiднiшим
   До вiдкриття пам'ятника залишалася ще цiла година i Андрiй влаштувався, настiльки дозволяла ситуацiя, найзручнiше. Вiн тримав у оптичному прицiлi своє§ гвинтiвки тi два вiкна у будинку на вулицi Софi§вськiй, 21, якi йому теодолiт визначив, як найкращi для обстрiлу мiсцевостi довкола пам'ятника. Орос випростався, краще закрiплюючи переговорний пристрiй на головi. Сонце вже повернуло на захiд, слiплячи очi Андрiєвi, але створюючи додатковi переваги для Рамiреса, який мав розмiститися з боку заходу сонця. В повному бойовому екiпiруваннi Орос парився на змазанiй смолою чорнiй покрiвлi готелю, намагаючись не виказати своє§ присутностi лишнiм рухом.
   - "Однак все це дурна робота, не ворушитися, - думав вiн. - Якщо Рамiрес засiв десь навпроти мене, то вiн i не бачачи мене, за логiкою речей, знає, що я знаходжуся, нi, повинен знаходитися саме тут, а не деiнде. А раз професiонал там має бути саме тому, що є професiоналом, вiн там i є, - згадав Андрiй слова свого учителя".
   А в цей час старший лейтенант i капiтан мiлiцi§ пiднялися сходами на шостий поверх, де вони мали сторожувати у двох квартирах, вiкна яких дуже зручно для снайперiв виходили на Майдан. Їхня мiсiя була надзвичайно проста i полягала в тому, щоб стояти бiля цих вiкон впродовж всiє§ церемонi§ вiдкриття пам'ятника i покинути квартири лише тодi, коли Президент вiд'§де на прийом з нагоди свята. Жильцi вже були за декiлька днiв до того повiдомленi i тому, коли офiцери подзвонили в дверi i представилися, тi вiдразу вiдчинилися. Останнє, що побачили в своєму життi офiцери мiлiцi§, були слiпучi спалахи в §хнiй головi. Це спрацювали пiстолети з глушниками Рамiреса i його асистента у iншiй квартирi. Попередньо прийшовши до цих квартир, вони представилися офiцерами СБУ i як завжди робив Рамiрес абсолютно безжально застрелили жильцiв, не пожалiвши навiть стару слiпу жiнку, яка, на думку Рамiреса, могла лише дуже майстерно прикидатися слiпою. Дiти в цих родинах вижили, так як все ще знаходилися на вiдпочинку.
   Перевдягнувшись у форму офiцерiв мiлiцi§, Рамiрес i його асистент дуже вправно скомбiнували штани з однiє§ з них з кiтелем з iншо§, кiлери заштовхали труп огрядного офiцера до ванно§ кiмнати. Тепер Рамiресу необхiдно було залишити свiй фiрмовий знак, щоб, якщо вiн насправдi i не був тим знаменитим Рамiресом, а лише його черговим талановитим дублером, всi мали думати, що це саме вiн. Цим фiрмовим знаком був труп людини з пiднятою, нiби у вiтаннi, рукою. Так як на поверсi у цьому будинку було лише двi квартири, кiлери вдвох витягли тiло худорлявого, невисокого капiтана мiлiцi§ на сходовий майданчик i пiдняли по сходах на горище. Там вони притулили його до дерев'яно§ перегородки, прибивши цвяхами над головою долоню до дошки.
   - "Чудово, - подумав Рамiрес. - Поки що все виходить майже iдеально. Не думаю, що в них є снайпер, який би хоча б у чомусь був менi рiвний. Я найкращий у свiтi. Це так заводить. Сьогоднi пiсля виконання замовлення треба взяти собi гарну укра§ночку. Стiльки чудових жiнок, як у Києвi, я не зустрiчав бiльше нiде у свiтi. Все таки робота найкращого на планетi снайпера має сво§ переваги. I головне навiть не в тому, що платять великi грошi i можна мандрувати".
   Для Рамiреса головним було постiйне перебування на лезi ножа. Це було для нього, як наркотик для наркомана. Iнакше жити Рамiрес не мiг та й не хотiв.
   - Пора займати позицiю, - звернувся вiн до асистента iспанською.
   - Пора, - пiдтвердив той англiйською.
   Поки снайпери займали позицiю на верхньому поверсi будинку по вулицi Софi§вськiй, 21, Андрiй Орос нiяк не мiг заспоко§тися. Такого з ним ще нiколи не траплялося. Душа не була на мiсцi.
   - "Де я схибив, що не врахував? - думав вiн".
   Внизу на площi заграли сурми i в цiй урочистiй обстановцi перед великим зiбранням народу з'явився Президент. Вiн пiдiйшов до встановлено§ перед огорнутого сувоєм матерi§ пам'ятника iмпровiзовано§ кафедри i почав промову. Хоча це й було в такий перiод заборонено iнструкцiєю, Андрiй звернувся до оператора з проханням зв'язати його з квартирою номер 12 в будинку на вулицi Софi§вськiй, 21.
   - Дай менi, будь ласка, капiтана Рублiнського, - попросив вiн оператора.
   - Не вiдповiдає, - сказав оператор.
   - Негайно оголошуй тривогу i посилай найближчий наряд на Софi§вську, 21! - закричав Орос. - В квартири 11 i 12 на шостому поверсi.
   - Ви не маєте права менi наказувати, - вiдповiв оператор.
   - Я тебе власноручно пристрелю, якщо не вико...
   Андрiй не встиг закiнчити. Проти яскравого сонця, яке слiпило очi, зблиснули вiкна на верхньому поверсi в будинку на Софi§вськiй, 21, якi вiдчинилися одночасно. Так як за iнструкцiєю нiхто §х не мав права вiдчиняти, коли там знаходилися працiвники мiлiцi§, Орос все зрозумiв миттєво. Не знав вiн тiльки одного, у яке з цих двох вiкон треба стрiляти. Його пострiл i пострiл Рамiреса злилися воєдино. В результатi загинули Президент Укра§ни i асистент Рамiреса. Його особу так i не вдалося встановити.
   Було оголошено тривогу, але Рамiрес у черговий раз безслiдно зник. Майже вiдразу перекрили всi аеропорти, залiзничнi i морськi вокзали, представники спецслужб цiлодобово чергували на пропускних пунктах державного кордону. Рамiрес, як у водi розчинився.
   Через мiсяць у невеликому примiському селi найвiддаленiшого вiд Києва районного центру Тетi§в Ки§всько§ областi з'явився молодий смаглявий чоловiк приємно§ зовнiшностi. Його чи то подруга, чи то дружина, зовсiм молода i дуже гарна жiнка з пишними формами, яка виступала нiби пава, зняла на своє iм'я один з будинкiв, що пустував. Коли прийшов дiльничий мiлiцiонер, ця жiнка вручила йому свiй i чоловiкiв паспорти.
   - Валентина Бабчук, - прочитав той, народилася в селi Лобачiв Володарського району Ки§всько§ областi. - Так це ж лише кiлометрiв 20 звiдси, - зазначив дiльничий. - Землячка значить.
   - А чоловiк у мене родом з болгарського села Преслав, що на Азовському морi. Це Запорiзька область, - сказала Валентина. - Правда, ми офiцiйно не розписанi. Ну самi розумiєте...
   - Микола Стоянов, - в голос прочитав мiлiцiонер. - Народився у селi Iнзiвка Запорiзько§ областi. А ви казали Преслав.
   - Та там цi села недалеко одне вiд одного, - пояснила Бабчук. - Це теж село, де живуть болгари. А мiй чоловiк майже одразу пiсля народження пере§хав з матiр'ю до Преслава. То вiн вважає це село своєю малою батькiвщиною. Ми хочемо у вашому селi хату побудувати. Дуже вже тут гарно. Мiй чоловiк там у себе звик до рiвнини, а тут у нас такi мальовничi пагорби. Та й те, що це нiби з одного боку село, а з другого боку фактично частина мiста не останню роль вiдiграє. Дуже зручно.
   - Бажаю успiхiв, - дiльничий вiдсалютував рукою. - Ви вже на роботу влаштувалися?
   - З роботою зараз важко, - похитала головою Валентина. - Але якось будемо виживати. Мiй чоловiк, знаєте, багато рокiв плавав за кордоном, рибу ловив. Трохи грошикiв наскладав. Якось проживемо.
   - Якщо виникнуть проблеми, звертайтеся, - дiльничий ще раз поглянув на гарну молодичку, яка аж пашiла здоров'ям, молодiстю i життєрадiсною веселiстю.
   - "Повезло цьому, тюльцi, якось одразу охрестив про себе вiн §§ чоловiка моряка-рибалку".
   Мiлiцiонеру навiть не могло i приснитися, що за чоловiк перед ним знаходився.
   Подружжя зареєструвалося в сiльрадi, дружина пiшла працювати до продуктового магазину, а §§ чоловiк-пенсiонер з видимим задоволенням почав займатися домашнiм господарством i жити сiльським життям. Укра§нсько§ мови вiн не знав, але досить добре говорив росiйською, як всi в селi вважали, з болгарським акцентом.
   Дуже швидко вони збудували простору хату з усiма зручностями i за оригiнальним проектом, який розробив сам Стоянов. Щоправда, вiн доволi хутко кудись зник, що нiкого не здивувало, так як нерiдко трапляється навiть з одруженими чоловiками. А тут взагалi нiяких формальних перешкод "для переходу в iншу якiсть" у "моряка-тюльки" не було.
   - Що ти хочеш, - втiшали Валентину сусiдки. - В цих морякiв мабуть у кожному порту по дiвчинi. Ось вiн i влаштував чергове турне по сво§х дiвчатах. Дякуй йому хоча б за те, що побудував таку чудову хату.
   Стоянов немало здивував свою коханку i §§ подруг, бо на вiдмiну вiд укра§нських чоловiкiв не тiльки не обiбрав свою подругу до нитки, але й залишив §й доволi значну суму грошей.
   Через декiлька рокiв Валентина Бабчук продала свою хату Андрiєвi Оросу, точнiше його дружинi, а сама по§хала за черговим коханцем, який пив, постiйно §§ бив i врештi-решт розтринькав всi грошi за проданий будинок. Пiсля цього вiн зник так же швидко, як i Микола Стоянов.
   Пiсля загибелi Президента, життя в кра§нi змiнилося. Транснацiональна нафтогазова компанiя, яка найняла Рамiреса, отримала концесiю на освоєння Чорноморського шельфу i Укра§на, замiсть того, щоб стати другою Саудiвською Аравiєю, стала другою Венесуелою. Змiнилося i життя Андрiя Ороса. Вiн так i не змiг собi пробачити, що обрав для пострiлу не те вiкно.
   - "Вiд мене залежала доля кра§ни, а я так ганебно схибив, - картав вiн себе".
   Це морально пiдкосило Андрiя, нiби якась внутрiшня хвороба §ла його органiзм з середини. Хтозна чим би все це закiнчилося, аби не регулярне спiлкування з улюбленою донечкою Мар'яною. Це була єдина розрада Ороса.
   - Ну вбив би Президента не Рамiрес, а його асистент, - намагалися заспоко§ти i виправдати майора його колеги-мiлiцiонери. - Не переживай ти так. Плюнь i розiтри.
   - Не все так просто в життi снайперiв, - заперечував §м Андрiй. - У асистента Рамiреса навiть гвинтiвка була така, що з нею хiба що на полювання на зайцiв ходити. Чиста бутафорiя. Рамiрес нiкому б не вiддав своє§ слави могильника президентiв. Нi в кого бiльше у свiтi §§ немає. Пiсля нашого президента був ще один, уже п'ятий. А в мене iснувала реальна можливiсть i нашого Президента врятувати, i подальшi вбивства припинити.
   - Та серед них є такi, що я i сам би наслав на них Рамiреса, - пожартував хтось.
   Андрiй все частiше почав задумуватися про вiдставку i коли пiд час чергово§ операцi§ по знешкодженню озброєних злочинцiв вiн отримав поранення вiд слiпо§ кулi, яка, зрикошетивши об залiзну огорожу, потрапила йому в груди, пiшов на пенсiю. Так Орос опинився в селi пiд Тетiєвом у будинку, цiлком можливо збудованих на грошi i за проектом його вiзавi Рамiреса. Цей будинок був Андрiєвi настiльки рiдним, нiби його проектував i будував вiн сам. Щось майже мiстичне було у тому зв'язку, яке вiдчував вiн з цим селом i сво§м будинком. Нiби це вiн жив тут з якоюсь гарною жiнкою з розкiшними формами, але десь у iншому життi або в паралельному свiтовi.
   Мар'яна мешкала в §хнiй ки§вськiй трикiмнатнiй квартирi на вулицi Кiквiдзе, яку Орос, пере§хавши до Тетiєва, кiлька рокiв поспiль здавав квартирантам. Коли донька стала навчатися в Ки§вському iнститутi декоративно-прикладного мистецтва i дизайну iменi Михайла Бойчука, Андрiй вiддав §§ §й у повне розпорядження. При§хавши до Києва, Орос не став телефонувати доньцi, яка в цей час мала бути на заняттях, а вiдразу по§хав на вулицю Кiквiдзе. Хоча в нього були ключi вiд власно§ квартири, але, як вiн це завжди робив, коли приходив не до себе, Андрiй подзвонив у дверi. На його здивування §х вiдчинив високого зросту стрункий симпатичний чоловiк рокiв тридцяти. Андрiй миттєво спохмурнiв.
   - З ким маю честь? До речi, шановний, саме я є власником цiє§ квартири.
   Незнайомець широко посмiхнувся. Посмiшка була настiльки природною i сповненою якоюсь незвичною чоловiчою приязню i щирiстю, що Орос посмiхнувся i собi.
   - Ви, мабуть, батько Мар'яни? - запитав молодик. - Вона вас дуже влучно змалювала. Художнiй талант дизайнера. Та й фотографi§ вашо§ родини вона менi показувала. Так що я вас упiзнав, - знову широко посмiхнувся незнайомець
   Орос знову спохмурнiв. Не киянин, схоже, що за вимовою десь iз захiдних областей. Гарний хлопець i видно невизнаний генiй. Ось i знайшов добру душу. Жити видно в Києвi немає де.
   - А ось я вас не впiзнав, - не дуже привiтно вiдповiв Андрiй, проходячи всередину квартири.
   - Це нiчого, я хороший.
   - Та бачу, що ви чоловiк хоч куди. Але ж мо§й донцi ще й 18 рокiв немає. Ви на яких правах тут живете? Чи може в гостi зайшли?
   - Нi не в гостi, - став серйозним молодий чоловiк. - Я дiйсно тут живу з Мар'яною в однiй квартирi. Але не як чоловiк з дружиною. Ми спимо в рiзних кiмнатах. Якщо, звичайно, саме це вас цiкавить.
   - I не тiльки це. Я хочу знати все: хто ви, звiдки, чим займаєтеся i як потрапили до цiє§ квартири.
   - Добре, доповiдаю по черзi ваших запитань. Я Орест Хома зi Львова, фiзик-теоретик, сюди мене запросила Мар'яна. Хоча, слово честi, я не дуже й вiдбрикувався. Хiба що для годиться. Вас мабуть цiкавить i мiй вiк? Менi тридцять рокiв.
   - "Що це за один? - подумав Орос. - Вiн починає менi подобатися. Видно у нас з донькою однi смаки".
   - А де ви працюєте?
   - Нещодавно пiшов на роботу до фiрми "Ерiксон", точнiше до §§ фiлi§ в Укра§нi.
   - Зможете себе утримувати?
   - Думаю, що буде щось i залишатися, так би мовити для накопичення капiталу. Я знаю три iноземнi мови i досить квалiфiкований програмiст. Взагалi, технiка i все що з нею пов'язане, є сенсом мого життя.
   - А якi вашi подальшi плани? Яке мiсце в них посiдає моя донька? Якщо, звичайно, посiдає?
   - Коли Мар'яна стане повнолiтньою, ми хотiли б одружитися. Безсумнiвно, що з вашого благословення. Для не§ ви i ваша думка мають дуже велике значення. Мене ж благословляти нiкому. Я сирота i вирiс у дитбудинку.
   - "З дитбудинку i фiзик-теоретик? Я як колишнiй мiлiцiонер знаю, що це доволi рiдкiсне явище. В цього хлопця величезна сила волi. Але ось яка в нього наслiдковiсть"?
   - Вашi батьки мабуть загинули в автокатастрофi? - з надiєю запитав Орос.
   - За офiцiйною версiєю, для вiддiлу кадрiв, дiйсно так. Але вiд вас я не буду приховувати. Мене пiдкинули пiд дверi цього закладу. Я взагалi не маю нiяких родичiв.
   - "Бiдна, на§вна Мар'яночка, - подумав Андрiй. - Ну, дiйсно, гарний, освiчений, розумний хлопець, старший вiд не§ на 12 рокiв. Але що в ньому закладене генетично? Батько наркоман, а мати повiя? Якi ж у мене можуть бути онуки? Погана наслiдковiсть все одно десь вилiзе".
   - Ви не хвилюйтеся, - Орест вiдчув сумнiви Ороса. - Я цiлком ясно i чiтко усвiдомлюю, що вашiй донечцi цiни немає. Нi, нi. Це я абсолютно серйозно i без будь-якого гумору. Ми кохаємо один одного i не уявляємо життя нарiзно. Ви народили, випестували, виростили, виховали чудову людину i чарiвну жiнку. Розумiю, що вам може не дуже подобатися, але так виходить насправдi, що ви це зробили для мене. Хоча я, як ви вже знаєте, так би мовити без роду i племенi, батькiв, родичiв, квартири i до вчорашнього дня навiть без роботи. Все це я б i хотiв вiднайти не лише з вашою донькою, але i з вами, вашою дружиною i вашим сином, братом Мар'яни.
   - А прiзвище i iм'я вам у дитбудинку дали?
   - Нi, зi мною на папiрцi пiд дверi пiдкинули.
   - I ви нiколи не намагалися довiдатися хто вашi батьки?
   - Нi, нiколи. Я не знаю §хнiх життєвих обставин, але я б нi за яких умов не покинув сво§х дiтей.
   Вiдчинилися дверi i в квартиру буквально ластiвкою впорхнула щаслива Мар'яна. Побачила батька, знiтилася на мить, а потiм гордо випросталася, дивись, тату, який у мене наречений.
   - Привiт, доню.
   - Доброго дня, тату. Як до§хали?
   - Все нормально.
   - Зачекайте, я зараз приготую вам пообiдати. Не дуже розкiшно, але коли почне отримувати платню Орест ми заживемо заможнiше.
   - Добре, донечко. Я тут привiз гостинцi вiд мами. Вони повиннi пiдтримати вас декiлька днiв. I ще нам з тобою треба погомонiти на самотi. Згода?
   - Добре, тату. Ви сьогоднi будете спати в однiй кiмнатi з Орестом. Я йому постелю на розкладачцi, а ви будете на диванi. В третiй кiмнатi ми з Орестом затiяли повну дизайнерську перебудову. Повинно вийти щось грандiозне. Вiн у мене просто технiчний генiй. В усьому, що стосується технiки йому немає рiвних. Ну, я пiду на кухню.
   - Звичайно, роби що вважаєш за потрiбне. Ти тут хазяйка.
   - Я з Орестом, вiн менi допоможе.
   Андрiй чув, як вони шепталися на кухнi, стурбованi, трохи переляканi i у нього раптом виникло бажання §х заспоко§ти, захотiлося бути на §хньому боцi, бути з ними, стати причетним до §хнього щастя, яке так виразно читалося в поглядах, якi вони кидали один на одного.
   - "Ну чому я маю бути проти цього молодого чоловiка, яким би безбатченком вiн не був. Я ж виразно бачу, в цьому мене не обдуриш, що Мар'яна поряд з ним просто свiтиться щастям. Я §§ такою нiколи ранiше не бачив. I ревнувати §§ до цього молодика теж смiшно".
   - Тату, iдiть §сти, - висунулася у дверi кухнi його доня, тривожно поглянувши на батька.
   - Дякую, вже йду.
   Андрiй зайшов до кухнi i сiв за стiл, де парувала порiзана шматочками варена картопля, салат з огiркiв, помiдорiв i цибулi, присмачений олiєю, i привезена ним домашня ковбаса, пiдсмажена на пательнi. Мар'яна знову тривожно зиркнула на батька.
   - Я радий за вас, дiти,- почав розмову Андрiй, коли вони наситилися. - Хоча Орест за вiком менi в сини мабуть i не годиться, однак я з радiстю прийму його в нашу родину за сина, якщо ти, Мар'яно, прийняла його в своє серце.
   Очi дiвчини радiсно засяяли i вона на диво природним рухом засоромлено схилила голову на плече Орестовi.
   - Дякую, тату. Я, щиро кажучи, не знала, як ви сприймете нас двох разом. Всiляко вiдтягувала той момент, коли прийшлося б вам повiдомити. Ви так несподiвано при§хали. Щось трапилося?
   - Саме про це я i хотiв з тобою поговорити на самотi пiсля обiду.
   Орест пiшов до своє§ кiмнати, а батько i донька залишилися вдвох.
   - Зараз засяде за сво§ папери, - повiдомила чомусь пошепки Маряна. - Орест навiть комп'ютеру не все може довiряти. Вiн у Львовi працював на вiйськово-промисловий комплекс, а тут буде займатися мобiльним зв'язком. Орест подав на фiрму Ерiксон власну пропозицiю i вони §§ прийняли. Ти уявляєш, тату? Це ж всесвiтньовiдома фiрма. Вiн у мене такий талановитий. Тату, - вона ще понизила голос, - я пiдозрюю, що мiй Орест генiй. Нещодавно вiн послав через Iнтернет в один американський фiзичний журнал статтю i §§ прийняли до друку. I майже одразу прийшло запрошення вiд Гарвардського унiверситету. Вони пропонують грант для продовження дослiджень. Але вiн нiкуди не по§де, у крайньому разi без мене. Знаєте, тату, який вiн патрiот. З велико§ лiтери.
   - Я щиро радий за вас обох. Але у нас назрiвають великi проблеми.
   - Юрко?
   - Ти знаєш?
   - Нi, але просто дуже на нього схоже.
   - Чому так? Ти все ж про щось здогадуєшся?
   - Вiн же ранiше тут жив зi мною. А коли я поступила до iнституту, перейшов до друзiв у гуртожиток. Вони раз у нашiй квартирi цiлу нiч грали в карти i пили, то я §х вигнала геть. Здається, вiн навiть дiйшов до того, що пропонував §м грати на мене. Це така мерзота. Аж не вiриться, що це мiй рiдний брат, такi ми з ним рiзнi. Я думаю, що вiн здатен на все погане, що є в цьому свiтi.
   - Юрко програв у карти якимось людям 500 тисяч доларiв.
   - Боже ж ти мiй! Де ми §х дiстанемо? Що ж тепер нам робити?
   - Сьогоднi я з ними зустрiчаюся. Подивимося, що можна зробити.
   - А як нiчого?
   - Щось менi пiдказує, що §м не 500 тисяч доларiв потрiбнi, а я сам.
   - Вони захочуть, щоб ви вбили для них людину?
   - А ти звiдки знаєш?
   - Я стiльки думала про вас, скiльки молилася за вас. Думала, що мене бог за вас покарає, а вiн на Юрковi окошився. А менi ось щастя послав з Орестом. Це таке диво. Я його чекала. Слово честi. Кожен день з того часу, як менi виповнилося 16 рокiв. Кожну годину. А тепер так страшно. Раптом з ним щось трапиться. Сам вiн нiколи вiд мене не пiде. Орест це розумiє. А таких чоловiкiв, як вiн, на свiтi дуже мало.
   - Як ти можеш про таке знати у сво§ 18 рокiв?
   - Знаю. Нi. Вiдчуваю. I про вас, i про Ореста, i про маму, i про Юрка. Це таке дивне вiдчуття. Нiби ми з вами, тату, рiднi душi. З мамою, з Юрком такого вiдчуття немає, а з Орестом є. Я думаю, нi вiдчуваю, що через мене вiн вiд чогось великого вiдмовився. Може пожертвував якоюсь метою в життi, мрiєю. А тепер вона у нього знову є. Та до того ж ще i я є. Це так здорово!
   - Ну добре, готуйся до завтрашнiй занять, а я по§ду погомоню з тими людьми.
   - Це дуже небезпечно?
   - Для кого? Для мене чи для них?
   - Тату! Можна я про сьогоднiшню нашу розмову розповiм Орестовi?
   - Раз ви такi рiднi душi, то розповiдай. Вiн же все одно нiчим не зможе нам допомогти. Хiба що прийме до вiдома про твого брата.
   - Тату, ви просто не знаєте Ореста. Вiн такий розумний.
   - Я не сумнiваюся, але менi треба вже йти.
   - Щасти вам, тату.
   - Дякую, рiдна.
   Орос вийшов з квартири i сiв на маршрутне таксi, яке проходило бiля ресторану "Лотос". Попрохав водiя зупинитися на набережнiй Днiпра, де на плаву височiла розкiшна споруда у схiдному стилi. До не§ вiв рiзьблений з дерева широкий трап, вкритий килимовою дорiжкою. Бiля нього стояв грум у чалмi i iндiйському дхотi, одному шматку тканини, вигадливо просунутому мiж ногами i зав'язаному за поясом.
   - У нас сьогоднi санiтарний день, - повiдомив вiн Андрiєвi. - Ви до кого?
   - У мене тут призначено зустрiч. Я Андрiй Орос.
   - У вас при собi є якiсь документи?
   - Лише пенсiйне посвiдчення. Але з фотопортретом.
   Андрiй простягнув своє теперiшнє посвiдчення особи.
   - Вибачте, але я вимушений перевiрити, чи не маєте ви при собi стороннiх предметiв, - пiдступив до Андрiя ближче грум.
   - Ви хочете сказати збро§? Немає в мене збро§. А ось стороннi металiчнi предмети є: зуби в ротi i куля в грудях. Це все.
   Грум витрiщив очi на Ороса не розумiючи, жартує той чи нi. Вiн доволi професiйно обнишпорив Андрiя i пiсля цього запропонував пройти до ресторану. Там Андрiя зустрiв уже по європейському вбраний дебелий молодик, який повiв його через величезне головне примiщення, буквально вирiзане з дерева в стилi iндiйського штату Кашмiр. Охоронник пiдiйшов до одних iз дверей вглибинi зали, якi через рiвнi промiжки бовванiли в правiй вiд головного входу стiнi i постукав.
   - Увiйдiть, - пролунав владний голос.
   Охоронник вiдчинив дверi, а сам вiдiйшов у бiк, пропускаючи Андрiя. За накритим столом, заставленим всiлякими приборами зi срiбла, сидiв вiдомий олiгарх Бенгалуров. Андрiй кивнув головою, вiтаючи мiльярдера. Той широким жестом показав на стiлець.
   - Сiдайте, Андрiю, є розмова. Я вибачаюся за обставини нашо§ зустрiчi, але я, як i ви, в усiй цiй iсторi§ є просто рабом ситуацi§, що склалася. Часто-густо я вимушений дiяти не так, як би хотiлося, а так як треба.
   - Ну це вже перебiльшення, - вступив у розмову Орос. - Нерiдко ми самi цi обставини i створюємо. Це щоб виправдати свою злу волю.
   - Може й так, - не став заперечувати Бенгалуров. - А ви, як я бачу, фiлософ. Напевно, унiверситетська освiта дається взнаки.
   - Ви про мене, як це виходить з ваших слiв, немало знаєте.
   - Вимушено знаю, на жаль.
   - За освiтою я соцiолог i психолог, а не фiлософ. Хоча, в принципi це близькi спецiальностi.
   - Давайте пообiдаємо, - запросив Бенгалуров Андрiя до столу. - Це сприяє налагодженню контактiв.
   - Я тiльки що пообiдав вдома, - вiдмовився Орос.
   - Тодi, давайте, зробимо не так, - запропонував Бенгалуров. - Я буду вам розповiдати, дуже стисло, про кожну страву, а ви §§ не §стимете, а лише куштуватимете. Повiрте менi, всi вони вартi того, щоб хоча б раз у життi §х скуштувати.
   - В мене перед зустрiччю з вами пропав апетит.
   - Щиро вiрю вам. Але, давайте все таки, я покладу на вашу тарiлку ось цю страву. Потiм я розповiм щось ексклюзивне про не§. Не багато знайдеться людей в Укра§нi, якi могли б похвалитися, щоб хоча б про не§ чули, не кажучи вже про те, щоб §ли. Тим бiльше, в нашiй державi майже немає людей, якi б правдиво стверджували, що §м за столом прислуговував сам Бенгалуров. Погодьтеся зi мною.
   - Вимушений з вами погодитися, - Орос вперше з часу §х зустрiчi посмiхнувся.
   - "Господи, на що перетворилася Укра§на пiсля вбивства Президента, - подумав Андрiй. - Колишня "шiстка" iз бандитського угрупування рекетирiв, якого не раз заарештовували колеги Ороса з карного розшуку, людина, яка вiдсидiла за пограбування i зґвалтування тринадцятирiчно§ дiвчинки, нинi олiгарх, народний депутат, лiдер партi§. Чому я обрав для пострiлу не те вiкно? Де була моя знаменита iнту§цiя? Мабуть просто доля в черговий раз вiдвернулася вiд Укра§ни".
   - Правда, неймовiрно смачно? - Бенгалуров пильно подивився на Андрiя, нiби читаючи його думки.
   - Так, - пiдтвердив Орос. А сам подумав: "я б тебе, падло, декiлька рокiв годував би в'язничною баландою, а потiм iз задоволенням розстрiляв би".
   - Давайте поговоримо про вашу родину, - продовжив розмову Бенгалуров. - Вам повезло з донькою, але не поталанило з сином. Скажу чесно, я викупив його картярський борг у страшних людей.
   - " А що, хiба є ще й страшнiшi люди за тебе? - подумав Андрiй. - Що це за свiт такий, в якому ми живемо. Люди сво§ми руками будують пекло на Землi, та ще й при цьому ремствують то на Сатану, то на Бога".
   - Ваша донька знаходиться пiд мо§м захистом, - продовжував олiгарх. - Це щоб нi в кого не виникло спокуси викрасти §§ i продати до якогось гарему десь на Сходi. Ви ж самi бачите, що у кра§нi твориться повна сваволя.
   - Про це всi знають i говорять, - згодився Орос. - Ситуацiя увесь час погiршується. Врештi-решт це неодмiнно має закiнчитися диктатурою. До влади прийде якийсь укра§нський генерал Пiночет i залiзною рукою наведе порядок. Всiм дiстанеться на горiхи. Я навiть чув, що деякi органiзацi§ орденського типу вже склали списки всiх основних корупцiонерiв. Особисто я вважаю, що спецiально таких спискiв i складати не треба, просто необхiдно взяти перелiк найбагатших людей Укра§ни, який з великою помпою оприлюднює щорiчно часопис "Фокус". От дебiли. Всi хочуть до нього потрапити задля престижу. Просто зi власно§ шкiри пнуться геть. I нiхто не розумiє, що насправдi це "розстрiльний список".
   - Згоден з вами, - Бенгалуров якось зажурено подивився у свою тарiлку. - Так завжди було, так завжди i буде. Гiтлер виник не сам по собi. Його створила повна сваволя i беззаконня Веймарсько§ республiки. Сталiн же захопив владу на фонi неймовiрно§ корупцi§ i повного морального занепаду НЕПу. Ви мабуть не знаєте, що пiд час НЕПу Санкт-Петербург, або як його тодi називали Петроград, перетворився на справжнiй новий Содом, а Москва - на нову Гоморру.
   - А ви, виявляється, теж фiлософ.
   - Станеш тут фiлософом з такими справами, як у мене.
   - Що, дiйсно все так погано?
   - Гiрше нiкуди. Ось про це я i хотiв би з вами поговорити.
   - Вiдверто кажучи, я не розумiю чому вам так переживати, - здвигнув плечима Андрiй. - Ви мiльярдер, народний депутат, лiдер парламентсько§ фракцi§. Про вас кажуть, що ви найкращий друг Президента. Чи не так?
   - Ось i я так же думав, що найкращий друг... Є двi речi, якi мене турбують. Звертаю вашу увагу, що я вимушений бути з вами абсолютно вiдвертим. Нинiшнiй Президент у нас дурень i веде кра§ну до катастрофи. I може закiнчити свiй життєвий шлях як Сальвадор Альєнде або Нiколає Чаушеску. I нас за собою потягне. Стосовно "розстрiльного списка" ви дуже влучно помiтили. Але зараз проблема навiть не в цьому. Коли все це ще трапиться. Може завтра, а може лише через 5-10 рокiв. А ось про те, що Президент вирiшив убити мене вже зараз, я знаю абсолютно точно.
   - Звiдки у вас така впевненiсть?
   - У мене є абсолютно достовiрна iнформацiя. Я не зможу вiд цього навiть у принципi вберегтися. Це лише справа часу. Але я звик, ви, мабуть, як колишнiй працiвник мiлiцi§ про це добре знаєте, приймати виклик i адекватно вiдповiдати.
   - I цiєю симетричною вiдповiддю маю служити я?
   - Менi рекомендували вас як снайпера-аналiтика. Та ще й фiлософа. А я, дурень, лише смiявся з тих людей. За iнших умов ми з вами могли б стати щирими друзями. Але... Одним словом я хочу, щоб ви вбили Президента. Зачекайте, - пiдняв вiн руку, бачачи, що Андрiй уже готовий заперечити. - Пiсля здiйснення замовлення нi вам, нi вашiй родинi нiчого буде боятися. Я один час навiть пiдозрював, що це ви i є Рамiресом. Та й зараз я так до кiнця i не впевнений, що ви той за кого себе видаєте.
   - "А ось цього тобi i не варто було казати, - подумав Орос, длубаючись у зубах зубочисткою. - А ти, виявляється, не такий вже й розумний, як видався менi на початку розмови. Такими словами, якби я дiйсно був Рамiресом, ти пiдписав би собi смертний вирок".
   Але вголос Андрiй запитав про те, навiщо Президентовi потрiбно вбивати свого кращого друга.
   - Вiн i його родина, так би мовити, пiдпiльнi мiльярдери. Але я багатший за нього. Вже два роки поспiль я вiдчуваю, що його бiзнесовi структури проводять дивнi органiзацiйнi операцi§. Вiн нiбито хоче захистити мiй бiзнес, а насправдi готує операцiю з переходу мо§х компанiй пiд власний контроль. Для цього треба зробити лише одне, вбити мене. Крiм того, вiн бо§ться, що я стану пiдтримувати його реального конкурента на наступних президентських виборах.
   - А наша розмова не стане вiдомою Президентовi? В наш час стало модно чiпляти "жучки" майже повсюдно.
   - Виключено. Перед вашим приходом тут все перевiрили. "Жучкiв" немає. Давайте вiдверто. Самi ви нiкому про нашу розмову не скажете. По-перше, тому, що ви людина розумна. По-друге, запорукою вашого мовчання буде не ваш син, а ваша донечка. Менi вiдомо, як ви до не§ вiдноситися. У вас просто немає iншого виходу. Вибачте менi, але так складається... Ви ж самi бачите i розумiєте. Але iншого виходу немає не лише у вас, а й у мене. Якщо це вас може втiшити i заспоко§ти.
   - Коли, де i як я маю вбити Президента?
   - Оце чоловiче запитання, нарештi почалася справжня розмова, - зрадiв Бенгалуров. - Але перш нiж ми з вами §§ продовжимо, пропоную випити чудове вино, виготовлене за рецептами, який розробили в давньому Карфагенi. З виноградникiв Тунiсу. Там його настоювали в той час на гiрських травах таємничих Атлаських гiр.
   Бенгалуров налив у маленькi кришталевi чарки, iнкрустованi срiблом iз чудового срiбного ж глечика ручно§ роботи.
   - З таких чарок i келихiв пив ще Ганнiбал. - Правда, неземний смак i аромат?
   - Дiйсно, чудове вино, - пiдтвердив Орос.
   - А тепер продовжимо, - сказав Бенгалуров, ставлячи кришталевого келиха на багато iнкрустовану дорогоцiнним камiнням i слоновою кiсткою тацю. - Я хочу, щоб ви застрелили Президента привселюдно. Як показали публiчнi вбивства його попередника, а також президентiв США, прем'єр-мiнiстрiв Iндi§ та iнших дiячiв, це справляє незабутнє враження. I не лише на громадян §хньо§ кра§ни, але й на увесь iнший свiт. Кра§на стає внутрiшньо беззахисною. Ось тодi президентом стану саме я.
   - Але ж за вас нiколи не проголосують громадяни Укра§ни.
   - Правильно. Знаю я про це, знаю. Тому ми змiнимо Конституцiю i будемо обирати Президента в парламентi. А вiн у мене в кишенi. Купити 450 осiб набагато легше, нiж 45 мiльйонiв. Понял, да?
   - Зрозумiло. Коли i де?
   - На День незалежностi 24 серпня на урядовiй трибунi пiд час його виступу перед всiєю кра§ною.
   - Нi, цей фокус Рамiреса вже бiльше не пройде. Всi помилки тодiшньо§ нашо§ команди нинiшнiм складом спецслужб у повнiй мiрi врахованi. Навiть той шостий поверх по Софi§вськiй, 21, звiдки вiрогiдно стрiляв Рамiрес, повнiстю розiбраний.
   Бенгалуров засмiявся, наливаючи Андрiєвi i собi ще карфагенського вина.
   - Дiйсно розiбрали? А я й не знав. От чудаки, - знову хмикнув вiн.
   - Я зараз не в курсi, але думаю, що на чергове свято з участю Президента там буде все заблоковане.
   - Ти недооцiнюєш Бенгалурова, дорогенький, - олiгарх пiдняв келих. - Давай вип'ємо на брудершафт i перейдемо на ти. Згода?
   - Я не проти, але за що менi така честь?
   - Не прибiдняйся. Я кращий в Укра§нi у сво§й сферi, а ти кращий у сво§й. Ми з тобою люди одного рангу, одного рiвня. Це, скажiмо, як у царськiй Росi§ професор i генерал. Зовсiм рiзний вид дiяльностi, але за рангом вони вiдповiдали один одному.
   - Вiдверто кажучи не знав, - сказав Андрiй, смакуючи вино.
   - А тепер давай вип'ємо щось мiцнiше. - Бенгалуров налив Оросу i собi з карафки якогось алкогольного напою. - До речi, - продовжив вiн, - найстарiше шотландське вiскi у свiтi. Не буду казати, щоб тебе не дратувати, скiльки коштує його пляшка. Будьмо.
   - Будьмо.
   - Скажи, Андрiю, хiба тобi не вiддавали накази вбивати людей? I за твою мiзерну платню. Може i мене хотiли вбити. Тобi не наказували вбити Бенгалурова?
   - Нi, Амiре, ти нiколи не брав заручникiв. Треба тобi вiддати належне хоча б у чомусь. А я безжально вбивав тих людей, яких, будь моя воля, винищив би всiх до ноги навiть безкоштовно. Як скажених звiрiв.
   - Так ти, виявляється, iдейний кiлер, Андрiю.
   - А ти хiба не iдейний кiлер теж, Амiре? Просто твоя нацiональна iдея, твiй бог - грошi.
   Бенгалуров знову налив вiскi Оросовi i собi i запропонував випити.
   - Хто з нас двох убив бiльше людей? - запитав вiн у Ороса.
   - Якщо сво§ми руками, то я, а ти, думаю, набагато бiльше вiддав розпорядження вбити iншим.
   - Ну й розмова у нас, - похитав головою захмелiлий Бенгалуров.
   - Та й привiд для не§, скажу тобi, Амiре, неординарний. I вiскi твоє дуже добре розв'язує язик. Ще трохи i ми почнемо з тобою цiлуватися i обнiматися.
   - Ну, добре. Тодi до справи. Я органiзую вбивство Президента, а ти його здiйснюєш. Боргову розписку твого сина я передам тобi та ще й перекажу на твiй рахунок 500 тисяч доларiв. Куди скажеш. У тебе ж є рахунки в швейцарських банках, Хосе? - засмiявся Бенгалуров.
   - Звичайно, що є, - серйозно вiдповiв Андрiй.
   - Менi казали, що пiсля вбивства попереднього нашого Президента Рамiрес обрав для власно§ штаб-квартири не то Польщу, не то Чехiю, а може й Укра§ну. Вiн, нiбито, великий цiнитель жiночо§ краси, а гарнiших жiнок за укра§нок i полячок у свiтi немає. Як ти вважаєш, Хосе?
   - Не заперечую, Амiре.
   - Ти в скiлькох кра§нах свiту побував, Андрiю? Мабуть, багато вiдвiдав?
   - Зовсiм нi. Вiдпочивав у Єгиптi, Болгарi§, Хорватi§. Оце i все.
   - А скiльки мов знаєш?
   - Укра§нську i росiйську.
   - Давай вiдверто Андрiю, чи як там тебе насправдi... Поки ми з тобою так гарно гомонiли, тихенько звучали чудовi iспанськi пiснi. У мене у вусi наушники i менi тiльки но сказали, що ти реагував на слова так, як може реагувати тiльки людина, яка знає iспанську мову. Я найняв спецiалiста зi структурно§ лiнгвiстики. Так що не треба менi компостувати мiзки.
   - Добре, не буду. Але i ти тодi, шановний, не компостуй §х менi. Будемо говорити про справу чи тобi хочеться копирсатися в наших душах i бiографiях?
   - Вибач, друже, - Бенгалуров приязно взяв Ороса за лiкоть. - У мене сьогоднi поганий настрiй. Я вважав Президента за свого щирого друга.
   - Вороги не зраджують, зраджують тiльки друзi i коханi.
   - Це точно.
   - Отже ти взяв на себе органiзацiю акцi§, будь ласка, органiзовуй, слухаю, - Андрiй сам потягнувся до графина з вiскi й налив Амiру i собi.
   Вони випили за вдалий початок органiзацiйно§ частини операцi§ i Бенгалуров перейшов до викладу подробиць.
   - З боку Софi§всько§ площi в даний час одна з мо§х будiвельних фiрм почала зводити багатоповерховий будинок. Працюють цiлодобово, але зараз зведено лише нижнi поверхи. Однак саме в нiч з 23 на 24 серпня робiтники змонтують конструкцi§ того поверху, з крайньо§ лiво§ позицi§ якого буде проглядатися Майдан з трибуною, як на долонi. Будiвельникiв вранцi вiдправлять святкувати, а ти займеш §хнє мiсце. В тебе буде помiчник-дублер. У вас з нею для тренування i притирки цiлих два мiсяцi.
   - З нею?
   - Пришлiть зараз же до нас Оксу, - сказав у простiр олiгарх.
   - "Десь на столi вмонтовано мiкрофон, - вирiшив Андрiй".
   До столу якось повiльно, нiби повагом пiдiйшла струнка жiнка рокiв тридцяти з великими сiро-зеленими, нiбито чимось затуманеними насмiшкуватими очима. Вона рухалася якось дивно, нiби приглядаючись до предметiв по дорозi.
   - "Наркоманка, - подумав Андрiй".
   Чоловiки встали, вiтаючи молоду жiнку. Амiр вiдсунув стiльця, допомагаючи тiй сiсти.
   - Знайомтеся. Це Андрiй, а це Оксана.
   - Дуже приємно, - нахилив голову Орос. - Я Андрiй-Хосе-iбн-Хоттаб, - пожартував снайпер, схиляючись до руки жiнки, яку вона йому простягнула.
   Вiн притулився губами до жiночих пальцiв, вiдчуваючи запах §§ духiв i легке приємне збудження. В компанi§ таких жiнок вiн неодмiнно ставав iскристо веселим i жартiвливим. Однак зараз ситуацiя не сприяла прояву його внутрiшньо грайливо§ натури.
   - Я думаю, що у вас багато спiльного, - продовжив перервану розмову олiгарх, коли Оксана сiла. - Окса закiнчила Сумський педагогiчний унiверситет. Шкiльний психолог за освiтою. В минулому член збiрно§ Укра§ни з бiатлону. Досвiд снайпера отримала на вiйнi на Пiвнiчному Кавказi. Воювала в Дагестанi i Кабардино-Балкарi§ на боцi моджахедiв. На §§ бойовому рахунку бiльше як 20 росiйських офiцерiв. Є навiть один генерал.
   - Так навiщо тодi здався тобi я? - стенув Андрiй плечима, - коли ти маєш таке диво природи.
   Вiн насмiшкувато зиркнув на Оксану.
   - Вона i без мене справиться.
   - На жаль, пiсля поранення в Окси проблеми iз зором, - заперечив йому Бенгалуров. - Лiкарi мене запевнили, що з часом ситуацiя повнiстю виправиться. Але зараз ми маємо лише тимчасовi покращення. То вона майже нормально бачить, то раптом в будь-яку хвилину може настати рiзке погiршення.
   - Дуель снайперiв? - звернувся до жiнки Андрiй.
   - Так, Андрiю. Я виграла, але не абсолютно.
   - Зрозумiло.
   - Так ви знаменитий Андрiй Орос? - запитала вона, як думав снайпер, лише для годиться, щоб пiдтримати розмову. - Коли ми тренувалися до чемпiонату Європи нам завжди ставили вас за неперевершений нiким приклад. Такий собi еталон для наслiдування. Признаюся, що рокiв десять тому, я була у вас навiть закохана. Щоправда не в самого вас, а у вашу фотографiю, яка висiла у нашому спортклубi на стендi. А зараз я вас, так би мовити, в натурi, i розгледiти до пуття не можу. Тому, мимоволi, переношу на вас той образ з фотографi§.
   - Навряд, щоб я змiнився з того часу на краще.
   - А потiм я з преси довiдалася про вашу дуель з Рамiресом.
   - Яку я ганебно програв.
   - Не кажiть так. Я ж все таки теж снайпер i щось на цьому розумiюся. За кордоном про цю дуель не один касовий фiльм зняли. На вас заробили величезнi грошi.
   - Ну, це в основному заслуга Рамiреса. А в мене була роль другого плану, - посмiхнувся Андрiй. - Але ближче до справи. В чому полягатиме мiсiя Оксани?
   - Оксине завдання в тому, щоб постiйно будучи з тобою, розмовляючи з тобою про операцiю, Андрiю-Хосе-iбн-Хоттабе, шукати i вiднаходити можливi вузькi §§ мiсця. Вiд §§ початку до шляхiв вiдступу з позицi§. Будiвельники свою роботу зроблять, гвинтiвкою я тебе забезпечу найкращою, тир для тренування в мене є. Попереду є ще майже два мiсяцi. Окса має виступати таким собi критиком, опонентом, скептиком. Це дуже продуктивний метод. Хiба не так?
   - Згоден. Коли починаємо i де?
   - Я вас влаштую на однiй з мо§х таємних резиденцiй у селi Дзвонковому пiд Києвом. Абсолютно автономна система. Там навiть власна електростанцiя є. Вас завезуть туди завтра. Потренуєтеся, вiдпочинете. Коли треба буде вiдлучитися до Києва чи кудись ще, треба дiяти через Оксу. Там є плавальний басейн, сауна i ще багато чого приємного i корисного. Винний льох дуже хороший. До речi, - Бенгалуров хитро примружився, - є i чудовi аргентинськi вина. Тобi сподобається. Дружинi скажеш, що вирiшуєш проблеми з сином. Тим бiльше, що так воно насправдi i є. Зараз же §дь до доньки, попередь §§ особисто, щоб не хвилювалася. Що §й казати сам придумаєш, ти ж у нас неабиякий розумник. Завтра вранцi за тобою за§дуть. Є якiсь запитання чи заперечення?
   - Немає. Але вважаю, що нам з Оксаною треба скласти i, не те що попереднiй план, а такий собi своєрiдний прогноз всiх можливих наслiдкiв наших дiй.
   - А що це нам дасть? - стенув плечима Бенгалуров. - Як на мене, то це такi собi абсолютно нейтральнi речi, науковоподiбнi витребеньки. Їх пропонують рiзнi полiттехнологи перед виборами, щоб видурити в лохуватих замовникiв грошi. Як ти думаєш, Андрiю? Переконай мене в протилежному, якщо не згодний зi мною.
   - Добре. Прогноз нiколи не буває нейтральним. Вiрний вiн чи не вiрний, прогнозуючий аналiз неминуче спонукає до дi§. Те, що людина вважає можливим, визначає §§ внутрiшнє ставлення та §§ поведiнку. Так сказав один з мо§х улюблених мислителiв сучасностi Карл Яс перс.
   - Навiть не буду запитувати, хто це такий, але вiн однозначно сказав розумнi речi. Згоджуюся i благословляю вас з Оксою на прогнозуючий аналiз. Ще якiсь пропозицi§ є?
   - Немає.
   - Ну, тодi прощаємося.
   - Хай щастить. До зустрiчi, Оксано.
   - До зустрiчi, мiй кумире.
   - Бувай, Андрiю. Можеш не турбуватися. За тобою, крiм мо§х людей, нiхто не слiдкував, - сказав Бенгалуров, проводжаючи Ороса до дверей.
   Андрiй не поспiшаючи вийшов з ресторану i, перейшовши на iнший бiк набережно§, сiв на маршрутне таксi, яке йшло до станцi§ метро "Дружби народiв". Там вiн вийшов i зайшов до супермаркету на розi Басейно§. Його барсетка, яку вiн залишив охороннику в ресторанi, виявилася просто напхом напхана пачками грошей у купюрах по 500 гривень.
   - "Ну й Амiр, - посмiхнувся про себе Андрiй".
   Вiн навантажив цiлий вiзок найкращо§ §жi, поклавши зверху пару пляшок вiдмiнного аргентинського вина.
   - "Давно забутий смак, не забув би вколоти мене Амiр".
   З двома величезними пакетами в руках Андрiй лобом натиснув дзвiнок бiля дверей власно§ квартири. Вiдчинив Орест. Пiдхопив пакети, понiс до кухнi.
   - Тату, - зойкнула Мар'яна. - Навiщо ви накупили стiльки всього? У нас же i так проблеми з грошима. Я все розповiла Орестовi. Нiчого?
   - Ми ж домовилися. Давай зараз приготуємо вечерю. Вип'ємо пляшку чудового вина i заспiваємо мою улюблену пiсню: мiсяць на небi, зiроньки сяють, тихо по морю човен пливе. В човнi дiвчина пiсню спiває, а козак чує, серденько мре.
   - Ви чудово спiваєте, - похвалив Андрiя Орест. - Це i моя улюблена пiсня. Дуже оптимiстична: як ми любилися, та й розiйшлися, тепер навiки зiйшлися знов.
   - Тiльки про справи i нашi проблеми нi слова, - запропонував Андрiй. - Пiсля вечерi пiдемо у сквер на Басейнiй i там поговоримо. З огляду на ситуацiю, що складається, не виключена можливiсть, що тут у нас повно "жучкiв".
   - Невже все так погано? - скинув голову Орест.
   - Гiрше нiкуди.
   - Ну добре, якi є пропозицi§ стосовно меню на сьогоднiшню вечерю? - поплескав Орос по плечу майбутнього зятя.
   - Давайте, вiддамо iнiцiативу в цiй справi Мар'янi, - запропонував Орест. - Вона так чудово готує i з такою вибагливою фантазiєю. Я §й кажу, що це вищий клас ландшафтного дизайну в кулiнарнiй справi. Вона може так смачно оформити звичайний омлет, що вiн виглядатиме справжнiм кулiнарним шедевром.
   - Мар'яна ходила на курси кулiнарно§ майстерностi ще у 9 класi, - нагадав Орос.
   - Але ви, тату, принесли стiльки всiляких делiкатесiв, що без вашо§ з Орестом допомоги я швидко не впораюся.
   - Тодi чiпляємо фартухи i гайда на кухню, - скомандував Андрiй. - А Орест тобi на кухнi допомагає?
   - Намагається, - засмiялася дiвчина. - Вiн у цiй справi такий спритний, як ведмiдь до горобцiв.
   - Я вирiс у дитячому будинку без мами, - виправдовувався Орест. - Нiкому було вчити.
   - Але вiн здiбний учень, - пiдтримала коханого Мар'яна. - В нього присутнi бажання i фантазiя. А в приготуваннi §жi це головне. Якщо хоча б одного чогось з цього немає, досягти успiху дуже важко.
   - А ось я думаю, що головне тут наявнiсть вiдповiдних iнгредiєнтiв, - засмiявся Андрiй. - Якщо м'яса немає, його i не приготуєш. А ось вам, наприклад, вiдомо, що найкращими кухарями були не жiнки, а чоловiки?
   - Я нiколи не стану гарним кухарем, - лукаво зiтхнув Орест. - Менi заважають упередженiсть i технiчний тип мислення.
   - А як це? - запитав Орос.
   - В мене нездоланне бажання розрахувати все до мiлiграма. А кулiнарiя є незбагненною творчiстю, яка нiяк не вмiщається в Прокрустове ложе кимось розроблених схем i прийнятих стереотипiв. Загадайте п'ятьом господиням варити борщ з однаково вiдмiрених iнгредiєнтiв i кожен з них все одно буде вiдрiзнятися вiд iншого.
   - З цим твердженням можна погодитися. Наша мама варить чудовi борщi. Але iнодi бiдкається, що в не§ вони чомусь не виходять.
   - Хлопцi, до справи, - скомандувала Мар'яна. - Ви, тату, кришiть салат, це у вас добре виходить. Знаєш, Оресте, як тато вмiє шаткувати капусту? Зараз побачиш. У нас буде чудовий салат. Навiть авокадо є. А ти, любий, будеш менi за асистента.
   Через годину родина сидiла за столом з чарками аргентинського вина в руках. Мар'яна ледь пригублювала, а чоловiки весело гомонiли з видимою насолодою потроху сьорбаючи вино з келихiв. Мар'яна сидiла мовчки, переводячи сяючi очi з одного чоловiка на iншого. Очевидно, що вона тiшилася з того, що §§ коханий i §§ батько так добре порозумiлися мiж собою. Всiм сво§м єством вона вiдчувала, що разом цi чоловiки здатнi вирiшити будь-яку проблему i §й уже немає чого турбуватися далi.
   - А чого нам кудись йти з дому? - запитав Орест. - Давайте я зараз перевiрю вашу квартиру на наявнiсть у нiй "жучкiв". Якщо §х немає, пропоную поговорити тут i не йти до скверу. Я так на§вся, що одна думка про те, що треба кудись йти, псує менi настрiй.
   - Але ж для цього необхiдно мати спецiальнi прилади, - заперечив Орос.
   - Тату, Орест привiз з собою стiльки всiляких приладiв. У нього на лоджi§ обладнана справжня лабораторiя. Я туди навiть заходити боюся.
   - Ну що ж, перевiряй, - не дуже впевнено дозволив Андрiй.
   Коли Орест вийшов з кухнi, Андрiй почухав потилицю.
   - Щось менi все це не дуже подобається, - звернувся вiн до доньки. - Всi цi таємницi. Хто вiн такий? Ти можеш однозначно вiдповiсти менi на це запитання?
   - Не турбуйтеся, тату, вiн хороший. Дуже хороший. Менi так пощастило.
   - Я думаю, що це йому пощастило з тобою.
   - I йому теж.
   Орест зазирнув до кухнi.
   - У жилих кiмнатах нiчого немає. Я попрошу вас перейти до iншого примiщення, а я перевiрю, про вся випадок, ще й тут.
   Батько з донькою перейшли до велико§ кiмнати i сiли на великий диван. Скоро до них приєднався i Орест.
   - I на кухнi нiчого немає, - сказав вiн.
   - А тепер послухайте ви мене, дiти, - почав Орос. - Можливо я буду говорити страшнi для вас речi, але нiчого не вдiєш, вимушений бути правдивим. Маряна наполягає, щоб я з тобою, Оресте, був абсолютно вiдвертим, щоб повнiстю тобi довiрився. Та в мене й iншого виходу немає. Так складається наша життєва ситуацiя.
   - Дякую. Це для мене велика честь, - серйозно мовив Орест.
   - Мар'яна вже розповiдала тобi, що мiй нерозумний син програв у карти пiвмiльйона доларiв. Його боргову розписку викупив один олiгарх на прiзвище Бенгалуров. Вiн народний депутат, лiдер парламентсько§ фракцi§, мiльярдер.
   - Та хто ж у нашiй кра§нi не знає Бенгалурова, - посмiхнувся Орест.
   Очевидно, що вся ця iсторiя з програшем у карти iнспiрована саме ним. Сьогоднi я зустрiвся з Бенгалуровим. Вiн вимагає, щоб я застрелив Президента. Тодi боргова розписка буде повернена менi, та ще й зверх того заплатять 500 тисяч євро. Ось так. Чому Бенгалуров звернувся з цiєю пропозицiєю до мене? До вiдставки i виходу на пенсiю я працював штатними снайпером Мiнiстерства внутрiшнiх справ. Був кращим в цiй сферi дiяльностi в кра§нi. Тепер це намагаються використати. Оце i все.
   - Мар'яна сьогоднi розповiла менi про вашу дуель з Рамiресом, - погладив по головi кохану Орест. - Ви справдi iсторична особа. Саме вiд вас залежало в ту мить куди пiде плин iсторi§.
   - Якби я тодi не помилився i вистрелив у те вiкно, де був Рамiрес, зараз би у нас таких проблем не було. Тодiшнiй Президент був дуже сильною i розумною людиною. Сьогоднi б Бенгалуров i такi як вiн не знаходилися б при владi, а сидiли у в'язницi.
   - Згоден, пане Андрiю, - пiдтвердив слова Ороса Орест. - Хiд укра§нсько§ iсторi§ був у ваших руках. З науково§ точки зору це була мить бiфуркацi§, плин часу мiг потекти або одним, або iншим руслом. I зараз, через 10 рокiв, ми б з вами мали зовсiм iншi результати. Вiдомо, що в iсторi§ бувають часовi перiоди одноособово§ влади, коли простi дi§ одного iндивiдуума можуть змiнити все.
   - Ну, що тепер ятрити собi душу. Маємо те, що маємо.
   - Коли ви маєте здiйснити цю акцiю?
   - На День Незалежностi.
   - Десять рокiв тому в цей день вбили одного Президента Укра§ни, а тепер iсторiя повторюється, - похитав головою Орест. - Хоч у цьому ми починаємо нагадувати Сполученi Штати Америки.
   - Менi жаль, Оресте, що я мимоволi вплутав тебе у цю паскудну iсторiю, - щиро мовив Андрiй.
   - Я сам у не§ вплутався. I щасливий з цього. Я так мрiяв, щоб у мене була родина, щоб ми всi разом збиралися i обговорювали нашi проблеми. Колись мене на лiтнi канiкули запросив до себе в село один унiверситетський друг. Їхня родина саме тодi почала будувати нову хату. Ми разом §здили за будiвельними матерiалами, вантажили §х, працювали пiдсобниками, потiм йшли купатися до рiчки, разом §ли. Це було так чудово для мене. Нiби я став членом родини, яка мала якусь мету в життi. Хто не позбавлений цього, напевно, не здатен зрозумiти мене.
   - Зачекай, Оресте, - перервав його Андрiй. - Все набагато гiрше i трагiчнiше, нiж ти собi уявляєш. Коли я виконаю замовлення, лiквiдують не лише мене, але й усю мою родину. А так як виходить, хлопче, що ти уже увiйшов до не§, значить, увесь цей жах стосується i тебе. У крайньому разi замовник знає про це. У мене є певна, доволi значна сума грошей. Бери Мар'яну, якщо ти §§ щиро кохаєш, i тiкай куди-небудь за кордон. Iншого виходу в мене немає i тому я готовий надати вам i вiдповiднi коди рахункiв у швейцарських банках.
   - У вас є рахунки в швейцарських банках? - Орест отетерiло подивився на Андрiя. - Раптом у його запитальному поглядi з'явилося щось таке, що снайпер зрозумiв, вiн має справу з людиною дiйсно генiальною. Молодий чоловiк переводив погляд з Андрiя на Мар'яну i назад, нiби вперше §х бачив.
   - Тату, про що це ви? - втрутилася Мар'яна. - Про якi такi рахунки в швейцарських банках йде мова?
   - Люба, хiба ти не бачиш, що твiй тато пожартував, - посмiхнувся Орест. - У вас є ще сили на це?
   Андрiй з вдячнiстю поглянув на Ореста.
   - Звичайно, що я пожартував, - запевнив вiн доньку. - Може й не дуже вдало i доречно. Але Бенгалуров видав менi хороший аванс. Так що берiть грошi i тiкайте звiдси подалi.
   Всi замовкли, думаючи кожен про своє.
   - "Господи, - подумав Орест. - Чи може одна людина перевтiлюватися в iншу? Чи може iснувати в рiзному просторi, але в одному часi два людський тiла з однiєю душею? Чи може один дух, одна душа, об'єднувати два тiла? Науцi вiдомi численнi факти так званого роздвоєння особистостi. Це коли є одне тiло, але в ньому нiби двi душi, двi особистостi. Та про це всi знають. Але чому психологи не здогадалися донинi дослiдити таке, напевно, можливе явище, коли одна душа роздвоюється мiж двома людськими тiлами. Тiла рiзнi, душа одна. Два рiзних чоловiка чи жiнки з абсолютно iдентичними душами. I при цьому цi душi не просто iдентичнi, вони однаковi генетично. Люди живуть у рiзних кра§нах, на рiзних материках, але займаються одним i тим же, маю однаковi уподобання i разом з тим нiколи не знаходять душевного спокою. Їхнi душi пристрасно шукають одна одну, щоб злитися в одну. Але ж це можна зробити лише в тому випадку, коли одна людина з iдентичною душею вб'є iншу, - раптом нiби прозрiв Орест. - Боже, так вони ж шукають один одного, щоб убити у особистому поєдинку. I я буду цьому сприяти. Але ж яка це продуктивна iдея для мене, як науковця, - зрадiв Орест. - Не лише мандрувати в просторi i часi, але й при цьому перевтiлюватися в iнших людей, вiддаючи §м свою душу, яка замiщатиме §хню. Залишатися зi своєю, але передавати §§ iдентичну копiю другому. З точки зору реалiзацi§ у вiйськово-промисловому комплексi, в армi§, в геополiтицi i геостратегi§, це найвищий клас. Куди страшнiше за ядерну зброю. Замiщуєш душу, скажiмо, президента Росi§, США, прем'єр-мiнiстра Iндi§ чи керiвника КНР на свою власну i керуєш цими державами. А рядовi вiйськовi, якi за бажанням твоє§ душi запускають ракети по сво§х. Та тут просто безлiч варiантiв продуктивного для Укра§ни використання цього винаходу. Звичайно, якщо я його зроблю".
   - Про що задумався, коханий? - запитала дiвчина Ореста.
   - Отже, до часу виконання замовлення залишилося майже два мiсяцi, - констатував Орест. - Увесь цей час нас, очевидно, не займатимуть. Звертатися до правоохоронних органiв сенсу немає. В цього "народного обранця" все схвачене i за все заплачене. А що ви будете робити цi два мiсяцi? - звернувся вiн до Андрiя. - За логiкою речей вони мають весь цей час вас "пасти".
   - Ти правий, синку. Увесь цей час я буду на тренувальнiй базi Бенгалурова у селi Дзвонковому. Здається, це Василькiвський район.
   - Ви зi мною були гранично вiдвертi, - пильно подивився на Андрiя Орест, - тепер моя черга. Тiльки в мене є одне застереження. Прошу вiднестися до всього того, що я зараз вам розповiм, хоча б мiнiмальною долею розумiння. Я абсолютно свiдомий того, що в сказане мною буде не легко повiрити. Скажiть, пане Андрiю, чи могли ви собi уявити в дитинствi, що нинi кожен буде мати бодай би по одному, а то й по декiлька мобiльних телефонiв?
   - Звичайно, що нi.
   - А чи усвiдомлюєте ви, що увесь простiр навколо нас заповнений голосами людей, якi ми чуємо лише з допомогою мобiльних телефонiв, а без них вони нiби для нас не iснують? Так iснують цi голоси, чи §х немає?
   - Нiколи не думав про це.
   - А як ви вважаєте, через 5-10-20 рокiв будуть зробленi новi феноменальнi вiдкриття, про якi ми нинiшнi б сказали, що це неможливо? Чи можливе завтра таке, яке нинi здається суцiльною науковою фантастикою i екзотикою?
   - Я впевнений у цьому.
   - Ще одне запитання. Чи видаюся я вам людиною психiчно хворою?
   - Та нi, - посмiхнувся Андрiй, - я б уже помiтив. Все таки за освiтою я психолог. Але до чого цi запитання?
   - Зовсiм нещодавно я працював у однiй надсекретнiй лабораторi§ у Львовi. Вона здiйснює пiонернi дослiдження в галузi вiйськово-промислового комплексу. Я був там провiдним спецiалiстом i винайшов, як можна пересуватися в просторово-часовому вимiрi. Поки що час - 10 рокiв, простiр - Укра§на. Провiв перше експериментальне перемiщення себе на десять рокiв наперед i до мiста Києва. Тут я зовсiм випадково зустрiвся з вашою донькою. Стали ми з нею зустрiчатися. Так як я регулярно зникав, повертаючись до Львова на десять рокiв назад, вона писала менi на адресу орендовано§ мною поштово§ скриньки. Врештi-решт я переконався, що вона i є моєю долею i вирiшив назавжди залишитися в iншому часi i в iншому просторi. Але все ж залишив енергетичний ресурс на одне повернення назад.
   Мар'яна з докором подивилися на Ореста.
   - В тебе був вiдносно мене якийсь сумнiв?
   - Пробач, кохана, за це, але тепер дана ситуацiя з залишеним одним ресурсом нам лише на користь. Даруйте мiй аналiтичний склад розуму, але я одразу по отриманню iнформацi§ про нашi проблеми виробив декiлька варiантiв §х вирiшення. Думаю, що нам з Мар'яною нiкуди не треба тiкати. Через два мiсяцi ми вiдправимо вас, пане Андрiю, на десять рокiв назад i ви стрелите в те вiкно, в яке потрiбно, i знищите Рамiреса. Через це все в цiй кра§нi пiде iнакше i ви вiзьметеся за виховання сина, вiн не гратиме в карти, а пан Бенгалуров отримає довiчне ув'язнення i зараз буде не крутити цiєю кра§ною, як собака хвостом, а сидiтиме у колонi§. Щоправда, твоя мама, Мар'яно, залишиться без чоловiка, який кудись зникне i нiхто не зможе його знайти, навiть Шерлок Холмс вкупi з доктором Ватсоном. Головне, щоб пан Андрiй десять рокiв тому бiльше уваги придiляв своєму слабкодухому синовi, який i втравив усiх нас у цю iсторiю.
   - "Нiхто мене i шукати не буде, - подумав Андрiй. - Моя Стефанiя буде тiльки рада, що я десь пропав i вона стала "солом'яною" вдовою".
   - А як же я? - запротестувала дiвчина.
   - Ти сильна, дуже сильна, тебе не зламати. Хiба що будеш бiльш недовiрлива до чоловiкiв, а це пiде тобi лише на користь. Я ж у тебе вже є, - з любов'ю подивився Орест на свою кохану.
   - Татусю, як я буду без вас? - заплакала Мар'яна.
   - Нiчого не вдiєш, доню. Орест буде тебе i кохати вiд себе, i любити за мене, - лагiдно взяв доньку за руку Андрiй.
   - Я §§ нiколи не покину, - запевнив Андрiя Орест. - В радостi i в горi, в здоров'§ i у хворобi.
   - Завтра за мною при§дуть. А раптом мене вже не вiдпустять. Як я зможу без тебе, Оресте, перемiститися в минуле?
   - Покажiть менi свiй мобiльний телефон, - звернувся Орест до Ороса. - О, ця модель пiдiйде найкраще. Все доволi просто. Важко було зробити мобiльний телепортатор. Але вам треба буде, коли ви зателефонуєте, лише натиснути цифри 9-6-3-1. Я зараз введу §х пiд мо§м iменем. Запам'ятайте §х. А раптом вони перевiрять ваш мобiльний i викинуть з нього все незрозумiле, а отже i пiдозрiле. Якщо ви з тих чи iнших причин не будете готовi до перемiщення, натиснiть цю кнопку з червоною телефонною трубкою. I ще одне, пам'ятайте, що ви потрапите не лише на десять рокiв назад, але й у Львiв, а не у Ки§в. Тому це треба зробити хоча б за день до Дня Незалежностi, щоб ви встигли до§хати до Києва. Отже ще раз, якщо вони не почистять ваш мобiльний телефон на його екранi висвiтлиться моє iм'я. Однак ваш мобiльний телефон знайде вам сигнал не з мого мобiльного телефона, а з телепортатора.
   - Нi, так не годиться. Це дуже великий ризик. Я можу з тих чи iнших причин не встигнути до§хати зi Львова до Києва. Мене треба перемiстити в часi, але не просторi. I буквально за декiлька хвилин до пострiлу. Тодi я опинюся саме на даху готелю "Укра§на", звiдки i стрiлятиму в Рамiреса. Зможеш органiзувати це?
   - Це складна проблема, але я спробую перепрограмувати свiй телепортатор, - запевнив Орест.
   - А як я буду себе почувати пiд час i пiсля перенесення в просторi i часi?
   - Нiяких неприємних вiдчуттiв чи вражень не повинно бути. Ви станете тим Андрiєм Оросом, яким ви були десять рокiв тому, але вже iз свiдомим чи пiдсвiдомим знанням того, куди треба стрiляти. Уб'єте Рамiреса, вiн не застрелить Президента, через це ви врятуєте свою родину, а можливо i всю Укра§ну. Хоча, вiдверто кажучи, один бог знає, як воно все складеться. Думаю, що це доволi небезпечнi речi i я §х бiльше б нiколи i нiкому не пропонував. Але що поробиш, коли саме так складаються життєвi обставини, не залишаючи нам iншого вибору. Втручатися у хiд iсторi§ вкрай небезпечно. Хто його знає, як може це вiдбитися на майбутньому. Та й енергетичного ресурсу на ваше повернення в майбутнє до нас вже не залишиться.
   - А якщо в тата конфiскують мобiльний телефон? - висловила свiй сумнiв Мар'яна.
   - Я думаю, що мобiльний телефон у мене не заберуть, - переконливо сказав Андрiй. - Рiднi повиннi тримати зi мною зв'язок. Iнакше, ще й при вiдсутностi мене вдома, вони звернуться до мiлiцi§. А це цiй бандi потрiбно якнайменше.
   - Я теж так думаю, - мовив Орест.
   - Давайте лягати спати, - запропонував Андрiй.
   - Добранiч, тату, - пiдвелася зi свого мiсця Мар'яна. - Я вам уже постелила. А ми з Орестом ще посидимо на кухнi i поговоримо. Менi ще не хочеться спати. Ми так заспокiйливо дiємо один на одного.
   - Добранiч, дiти.
   Андрiй пiшов до велико§ кiмнати, де спав на диванi, i майже одразу заснув. На другий день вiн прокинувся бадьорий i рiшучий. Донька погодувала його i майже через п'ять хвилин пiсля цього за ним прислали машину. Орос попрощався з своєю донькою i §§ другом i викликавши лiфт, за декiлька хвилин уже сидiв у джиповi поряд з Оксаною. Вона знову насмiшкувато дивилася на Андрiя, але цього разу §§ очi були яснi i нiчим не затуманенi. Розумiючи, що снайпер все помiчає, вона пояснила ситуацiю.
   - В мене перiодичне покращення i погiршення зору, - сказала вона пiсля привiтання. - Декiлька днiв буду бачити майже нормально, а потiм знову все нiби окутає туман. Почнуть розпливатися контури предметiв i можу навiть тимчасово ослiпнути зовсiм. Контузiя. Розповiдати подробицi не хочу i не буду. Не цiкаво. Менi. Але про щось нам все таки говорити прийдеться. Найближчi два мiсяцi ми з тобою будемо спiлкуватися цiлий день. А може i цiлодобово. Принаймнi, я на це дуже сподiваюсь. Тебе не шокує моя вiдвертiсть? Це в мене з'явилося пiсля вiйни. Я не повiя, але вiйна i моє поранення дуже загострили в менi вiдчуття швидкоплинностi життя. В тебе такого немає?
   - Немає i нiколи не було. Вiдверто кажучи, я й дружинi нiколи не зраджував.
   Андрiй зиркнув на перегородку з броньованого скла, яка вiдгороджувала водiя вiд пасажирiв.
   - Вiн усе чує? - запитав вiн у Оксани.
   - Та тут скрiзь "жучки". I на базi теж. Звикай. I у спальнях вони є. Але нехай заздрять.
   - Ти вважаєш, що я буду гарним коханцем?
   - Звичайно, раз ти нiколи не зраджував дружинi. Це ж можна собi тiльки уявити, яка глобальна, концентрована сексуальна енергiя в тебе накопичилася за цей перiод. Рiдкiсний екземпляр для моє§ колекцi§.
   - А як ти на Пiвнiчному Кавказi воювала? В сексуальному сенсi, звичайно. Там чоловiки дуже гарячi. Та й зовнiшнi данi в тебе на належному рiвнi.
   - Це ти менi сказав комплiмент, я правильно зрозумiла? - посмiхнулася Оксана. - Там у мене не було жодного чоловiка. Так, жартували собi, але не бiльше. Не до того було та й ми, жiнки-снайпери, могли себе цiлком захистити. До речi, саме нас росiяни боялися найбiльше.
   Машина повернула до села i про§хавши ним, попрямувала до лiсу, де бовванiла велика будова, вiддалiк схожа на собор.
   - Мабуть сiльськi бабусi хрестяться на не§? - висловив припущення Орос.
   - Так i є, - вiдповiла Оксана. - Тут декiлька гектарiв територi§ з лiсом i ставком. Ти вже знаєш, що ця садиба є повнiстю автономною системою навiть з електростанцiєю.
   Андрiй пiдхопив багаж Оксани. Його сумку взяв водiй, бiльше схожий на охоронника. Вони попростували алеєю, обсадженою якимись незвичними хвойними деревами, до великого будинку вибагливо§ архiтектури.
   - Звикай до справжнiх розкошiв, - показала Оксана на його кiмнату, коли вони увiйшли до будинку. - До речi, тво§ дверi зробленi з, прости господи, ебенового дерева, а мо§ - з сандалового, - показала Оксана рукою на дверi Андрiєвого i свого номерiв, якi знаходилися навпроти. - В номерi є все необхiдне. Через пiвгодини я постукаю в тво§ дверi i поведу снiдати.
   - Дякую, я вже поснiдав.
   - А ось я не снiдала. Все одно, я тебе мушу вiдвести туди, де ми будемо харчуватися. Тому я буду §сти, а ти, якщо не захочеш, вип'єш зi мною кави чи чогось мiцнiшого. Тут чудовi кухарi. Тобi сподобається.
   - Добре, домовилися.
   Андрiй вiдчинив дверi i опинився у передпоко§ з якого було видно велику, гарно умебльовану кiмнату. Повернувшись, вiн наблизив носа до дверей. Вiд них дiйсно линув нiжний i приємний аромат. Вiн стенув плечима i кинув на пiдлогу свою сумку з речами. Потiм вiдчинив бiлi дверi, якi вели до велико§ ванно§ кiмнати. Тут все було на мiсцi: рушники, мило, рiзнi шампунi, бритви для голiння, електрична i лезова. Оглянув кожну шпаринку свого нового помешкання, але камери стеження не знайшов.
   - "А навiщо, - подумав вiн, - моєю камерою стеження 24 години на добу буде Оксана".
   Андрiй перевдягнувся у спортивну майку i шорти, причесався бiля дуже дорогого дзеркала.
   - "Камера за ним, - вирiшив Орос. - Не даремно ж воно вмонтоване в стiну".
   Вийшовши в коридор, Андрiй спустився вниз i вислизнувши з будинку, пройшовся до ставка. Вся територiя була надзвичайно ретельно декорована i носила на собi слiди постiйно§ роботи з прибирання i облаштування. Повернувшись до будинку, вiн постукав у дверi номеру Оксани. Вони майже одразу вiдчинилися i звiдти випорхнула приємно збуджена i радiсна молода жiнка в чудовiй барвистiй лiтнiй сукнi. Вони обоє з награним веселим критицизмом у поглядах оглянули один одного i залишилися задоволеними.
   - Пiшли, - запропонувала Оксана, - §дальня внизу. Стоп, - зупинилася вона, - в мене iдея. Я зараз попрошу, щоб нам накрили стiл на терасi. Звiдти вiдкривається чудовий краєвид на ставок. Крiм того, сьогоднiшня погода дуже сприяє прийому §жi на свiжому повiтрi. Не проти?
   - Звичайно, що нi.
   - Ну тодi, поки нам влаштують снiданок, погойдаймося он у тих пiдвiсних крiслах. Дуже зручно.
   Через декiлька хвилин §м оперативно i спритно органiзували на терасi снiданок. Цим займалося дуже гарненьке дiвча, вбране, як офiцiантка 50-х рокiв ХХ столiття. Щоправда §§ костюм вiдрiзнявся вiд унiформи офiцiантки минулого столiття очевидною економiєю матерiалу на одязi. Через такий пiдхiд вбрання ледь прикривало пишнi форми молоденько§ офiцiантки.
   - Андрiю, не витрiщайся так, - повернула його обличчя до себе Оксана. - Ти тут на роботi. Повiр менi, у тебе на не§ не буде часу. Та й бажання теж.
   - Це чому ж?
   - Про це попiклуюся я. Сьогоднi вночi я прийду до тебе в гостi. I буду приходити кожну нiч. За тиждень до початку операцi§ я влаштую тобi канiкули вiд себе. Це щоб ти повнiстю фiзично вiдновився, руки не дрижали, очi тво§ орлинi дивилися прискiпливо. У нас тут все буде влаштоване за наукою. Для очей чотири рази на день будуть давати чорницю, для душi i тiла я, для рук i плечей спецiальнi тренажери i масажист. Тиждень - тир, тиждень - стрiляємо на далекi вiдстанi, тиждень - на наддалекi. Я вважаю, що за два мiсяцi ти повнiстю вiдновиш свою найкращу форму. Вдень пiсля обiду i ввечерi пiсля вечерi я буду тво§м спаринг-партнером у словеснiй дуелi двох снайперiв. У Президента нинi таких снайперiв, як ти, немає, але все таки хоча б якiсь є. Я ставитиму запитання, ти вiдповiдатимеш, i навпаки. Це щоб ти був готовий до будь-яких несподiванок.
   - А чому це ти маєш до мене приходити в гостi, а не я до тебе? - посмiхнувся Андрiй. - Я розумiю, що це твоя робота слiдкувати за мною навiть у лiжку, але чому я не можу завiтати до тебе? Результат же для Бенгалурова буде той же.
   - Для Амiра може й так, але не для мене.
   - Поясни.
   - Тобi до мене аж нiяк не можна. Ти ж психолог, Андрiю, тому повинен сам розумiти. Ось скажи но менi, кота до кицьки приводять, коли хочуть мати кошенят, чи кицьку до кота?
   - А що це має якесь принципове значення? Крiм того, я ж все таки психолог людський, а не котячий.
   - Ще й яке, - засмiялася Оксана. - У братiв наших менших iнколи не грiх i повчитися. Якщо кота привести в дiм кицьки, нiчого в нього не вийде. А якщо навпаки, все буде о'кей. Кiт, щоб бути готовим до сексуальних подвигiв, має бути на сво§й територi§, в себе вдома, бути хазя§ном. А для кицьки це нiякого значення не має. Чи в себе, чи в гостях...
   - Але ж ти не кицька, а я не кiт, - заперечив Андрiй.
   - Ще й який котяра.
   - Таке скажеш.
   - То ти просто не бачиш себе очима iнших людей, перш за все жiнок-самиць. Ти не просто кiт, ти саме котяра. Котяча пластика, котячi очi, погляд, як у тигра. Навiть не так, ти дивишся зараз на мене, як якийсь гiбрид тигра i беркута. Самою природою створений снайпер.
   - Ну, добре, ти мене переконала. За наукою ти б мала приходити до мене в гостi, а не я до тебе. А раптом ти менi не подобаєшся, я продовжую кохати свою дружину i залишуся §й вiрним.
   - Уже не кохаєш. Колись, дiйсно, кохав. Вона, видно, в минулому дуже багато зробила хорошого для тебе i тво§х дiтей. Ти §й вдячний. Не хочеш §§ кривдити, але кохання вже давно пройшло, згасло. I вона це теж вiдчуває. Тому вашi стосунки в останнiй перiод не можна назвати щирими.
   - Констатую, що ти дуже гарний психолог. Але все одно. Я тебе до себе в гостi не запрошую.
   - Зачекай, ще не вечiр. Я розробила власну систему i методику зваблення чоловiкiв словами. Тобi не треба мене торкатися, навiть дивитися на мене, досить, щоб ти чув мiй голос. До вечора ти полiзеш на стiну, якщо я не прийду до тебе в гостi. Все це я вже неодноразово перевiрила експериментально.
   - Може саме я стану винятком?
   - Ми недооцiнюємо силу слова. Це страшна зброя. Сам сьогоднi ввечерi пересвiдчишся. Тим бiльше, що так чи iнакше, ми цiлий день вимушено не будемо розлучатися. Ну що ж Андрiй Хосе iбн-Хоттаб дон Рамiрес, почнемо зi словесного спарингу двох снайперiв.
   - Це Амiр задурив тобi голову, що я Рамiрес?
   - Є в нього така божевiльна здогадка. Взагалi то, вiн дуже iнту§тивна людина.
   - Ти, мабуть, у цьому кубелечку на цiлi мiсяцi наперед розписана?
   - Вгадав. Кому потрiбна перiодично слiпнуча, вже не юна жiнка, якщо вона не володiє унiкальним даром заводити чоловiкiв словами. Але я пiзнiше виявила, що слiпа коханка в деяких чоловiкiв викликає такий коктейль найрiзноманiтнiших емоцiй, що вони готовi платити просто скаженi грошi.
   - А як вiднесеться Амiр до того, що ти приходиш до мене в гостi?
   - Це саме його iдея. Коли мова йде про власне життя, Амiр не мiг поскупитися i пожалiти вiддати мене тобi. Та й особисто я не проти.
   - То ти теж вважаєш, що я i є Рамiресом?
   - Не знаю, але вiдчуваю, що ти не той за кого себе офiцiйно видаєш. Навiть, точнiше, не зовсiм той...
   - Як це?
   - Я слiпа уже багато рокiв i стала чимось на зразок Ванги. Ти знаєш, коли кiт з кицькою кохається, вiн такi шаленi емоцi§ вiдчуває. Абсолютно себе не стримує, кричить страшенно. Вивiльни, Андрiю, свою котячу сутнiсть. Не будь таким стриманим. А тепер до справи.
   Увесь день Оксана в найнесподiванiших мiсцях вправно вплiтала в розмову сво§ сексуально орiєнтованi оповiдки. Пiд час спарингу, обiду, тиру, знову спарингу, вечерi невимушено линули рiзнi iсторi§ про статеве життя тварин i рiзних екзотичних племен. До ночi вона сплела з них таку мережу, що бiдний Андрiй борсався в нiй, як муха в павутиннi. Йому дiйсно впору було лiзти на стiнку. I коли в гостi до нього справдi прийшла Оксана вiн уже не мав сил пручатися нi словом, нi дiлом.
   - Котику мiй, - зашептала йому на вухо Оксана, - ти хоча б щось знаєш про статеве життя африканських догонiв? Нi? Я тобi зараз розповiм, а потiм ми продовжимо.
   - Вранцi все почалося знову, але тепер Оксана органiчно вплiтала в дiлову розмову оповiдки про особливостi статевого життя рiзних знаменитостей, свiтових i європейських. Через день, це були розповiдi про i з життя китайських iмператорiв. Їх замiнили зiрки укра§нського шоу-бiзнесу. Оксана була невичерпна, змалювання рiзних випадкiв i сцен було напрочуд реалiстичним.
   - Де ти знаходиш всi цi iсторi§? - дивувався Андрiй.
   - Це не важко, коли є грошi i iде§. Я наймаю одну журналiстку, яка володiє англiйською мовою, i вона для мене знаходить все це i в Iнтернетi, i в бiблiотеках. Але як §х подати вiдповiдним чином, вона менi порадити не може. Коли ж i в що §х вплести, коли i на стiльки часу зробити паузу, помовчати, щоб чоловiк перетравив iнформацiю, як змалювати якомога реалiстичнiше, залежить уже лише вiд мене. Крiм того, потрiбно знати, якi цикли бувають в людей у цiлому, а також у чоловiкiв i жiнок, зокрема, протягом дня, тижня, мiсяця. Тут менi добре стала в нагодi моя спецiальнiсть шкiльного психолога.
   - Не розкривай менi всього, буде не цiкаво, - попросив Андрiй.
   - Добре, я i не збиралася. Андрiю, ти б частiше телефонував сво§м доньцi i дружинi. Щоб вони за тебе не хвилювалися. А то ти увесь зосередився на менi i роботi. Через певний час все це вiдiйде, зникну i я з твого життя, а тво§ близькi залишаться.
   - Я просто не хотiв, щоб виникли у вас якiсь пiдозри. Куди i кому телефоную, що говорю.
   - За це не турбуйся. Куди ти телефонуєш i що при цьому говориш Амiру вiдразу стає вiдомо. Так що розслабся i отримуй задоволення.
   Наступний тиждень Андрiй стрiляв з високого помосту, спорудженого на могутньому дубовi у лiсi. Потiм знову перейшов до тиру.
   - Констатую для себе i доповiдаю Амiру, що ти знаходишся у вiдмiннiй снайперськiй формi. Нiби ти жив не в селi пенсiонером, а постiйно тренувався, щоб пiдтримувати тонус. Тiльки навiщо? Звичка? Я думаю, навiщо селяниновi пiдтримувати снайперську форму? Ти що пiдробляв на пiвставки кiлером? Може брав замовлення не лише з Києва i Укра§ни?
   - Ти знову за своє, - розсердився Андрiй. - Дозвольте вiдрекомендуватися - Андрiй Хосе iбн-Хоттаб дон Рамiрес. Досить уже мене дiставати.
   Всi наступнi днi були схожi на попереднi, але й не схожi. Цю несхожiсть вносила невичерпна на рiзнi еротичнi витребеньки Оксана. Однак рiвно за тиждень вона припинила сво§ сексуально орiєнтованi оповiдки, повнiстю перейшовши на суто дiловий офiцiйний тон. Вона перестала приходити вночi до Андрiя в гостi. В меню з'явилося ще бiльше чорницi для очей, але зовсiм зникли екзотичнi овочi i фрукти. На запитання Андрiя, що трапилося з меню, до неймовiрного розма§ття якого вiн вже встиг звикнути, Оксана вiдповiла, що це зроблене з метою уникнення виникнення алергiчних реакцiй.
   - Тiльки укра§нська §жа, щоб не було алергi§, яка рiзко знижує функцiональнiсть снайпера, - пояснила вона Андрiєвi. - Дiєта теж мною розроблена.
   - Але якщо я не той за кого себе видаю, то i дiєта в мене має бути аргентинська чи мексиканська, - засмiявся Андрiй.
   - А про це я й не подумала, - серйозно вiдповiла Оксана. - Якщо в тебе виникне щось гостро алергiйне, в мене будуть великi неприємностi.
   - Так тут же в Амiра лiкiв бiльше, нiж у середньо§ руки аптецi Києва. Даси менi щось, а я тебе не буду видавати. Скажу, що з'§в у лiсi якусь шипшину або глiд.
   24 серпня, з самого ранку, до Ороса постукала Оксана. Андрiй вiдчинив §й дверi i вiдразу по виразу обличчя жiнки зрозумiв, що виникли великi проблеми.
   - Десь пропав Бенгалуров, - сказала Оксана, стурбовано дивлячись на Ороса. - Нiхто не бачив його з учорашнього дня. Такого ранiше з ним нiколи не траплялося. Це абсолютно на нього не схоже.
   - Знаю я цих народних обранцiв, - криво посмiхнувся Андрiй. - Сховався десь у яко§сь молодички, а може чудово проводить час одразу з декiлькома. Це щоб мати алiбi на випадок непередбачувано§ ситуацi§. Не переживай, скоро об'явиться.
   - Андрiю, - гаряче шепнула на вухо чоловiковi Оксана, - сьогоднi рано вранцi пройшла поки що непiдтверджена чутка, що Амiра вбили. Нiбито знайшли сьогоднi вночi розчленований труп у Днiпрi. Подумай сам, може в тебе тепер немає замовника i акцiя вiдмiняється? Якщо це так, пропоную, коханий, по§хати вдвох кудись на райськi острови i жити безтурботно до кiнця життя.
   - Я ж все таки одружений.
   - Хiба це нинi проблема, коли нам так гарно разом. Розлучишся, ти ж казав менi, що вас з дружиною нiчого, крiм спiльного минулого i дiтей, вже не зв'язує.
   - Я не можу довiряти чуткам, - зимно вiдповiв Орос. - Менi потрiбна абсолютно достовiрна iнформацiя. Ти готова §§ надати?
   - На жаль, нi.
   - Про що тодi йде мова? Може це чисто§ води провокацiя, спецiально запущена для зриву заплановано§ акцi§. Напевно, хтось про щось пiдозрює i захотiв перестрахуватися. Я не можу в такiй справi дiяти суто iмпульсивно. Достань менi абсолютно достовiрну iнформацiю. Тодi я зможу прийняти вмотивоване i аргументоване рiшення. Прошу тебе, Оксано!
   - Нiчого не вийде. Конфiденцiйне джерело повiдомило менi, що офiцiйне повiдомлення надiйде до ЗМI лише завтра вранцi. Сьогоднi ж свято, парад, iншi урочистостi. Нiбито не хочуть його псувати. Але Президент i прем'єр-мiнiстр уже в курсi. Саме Президент i вiддав наказ поки що тримати все в секретi. В розслiдуваннi задiянi кращi слiдчi СБУ i прокуратури. Пiдозра впала на Рамiреса. Його почерк. Або хтось використав його методи, щоб нагнати на всiх ще бiльшого жаху.
   - Менi команди на вiдмiну операцi§ нiхто не давав. Ти вiдмiнити §§ теж не можеш. Замовлення я отримав особисто вiд Бенгалурова. Вiд нього я i маю отримати вiдбiй, - твердо сказав Андрiй.
   - А якщо вiн мертвий?
   - Це мiняє справу, але лише в тому випадку, якщо вiн не знищив боргову розписку i не перерахував грошей на мiй рахунок. Якщо вiн встиг це зробити, навiть мертвий, вiн мiй замовник, який вже наперед оплатив виконання замовлення.
   - Все дуже чiтко i ясно, - розсердилася Оксана, - але ти говориш не як майор мiлiцi§, а як кiлер Рамiрес.
   - Угу. Може це саме я "замочив" твого Амiра?
   - Вибач, я не подумала. В тебе просто не було тако§ можливостi. Ще раз вибач, але я така знервована з самого ранку.
   - Не треба, будь ласка, заводити мене в такий день, - попросив жiнку Андрiй, - Ти ж сама снайпер i знаєш чим це загрожує.
   - Добре, не буду. Ось боргова розписка, - Оксана простягла Андрiєвi згорнутий вчетверо аркуш паперу формату А-4. - Амiр передав §§ менi ще тиждень тому. Сказав, щоб я вiддала тобi цей документ сьогоднi ще до початку сплановано§ акцi§. Тодi ж тобi було перераховано твiй гонорар на чисто цифровий рахунок у одному швейцарському банку. Ось вiзьми цей аркуш паперу з цифровим кодом.
   Андрiй задумливо подивився на аркушi паперу в сво§х руках, потiм сховав §х до кишенi сорочки i застiбнув ґудзика. Пiдвiв голову i прочитав в затуманених черговим нападом хвороби очах Оксани щось таке, що примусило його нiжно вiдкинути пасмо волосся з §§ лоба.
   - Вiн знав... Нi, мабуть, все таки щось вiдчував. Амiр дiйсно був, як ти казала, дуже iнту§тивною людиною. Був упевнений, що я обов'язково виконаю замовлення, якщо i вiн виконає взятi на себе зобов'язання.
   - А може все таки не треба? - знову попрохала Оксана. - Вiн про те, що ти не стрiляв у Президента вже не довiдається. I нiхто, крiм мене, про це не знає i не знатиме нiколи. Це я тобi за будь-яких умов гарантую. Будеш ти зi мною, чи нi.
   - Ти чомусь зовсiм не береш до уваги мене, - зi сталевими нотками в голосi мовив Андрiй. - Я не зможу жити на цьому свiтi, якщо не зроблю те, що повинен зробити.
   - I знову ти говориш i робиш так, як би, по-моєму, говорив i дiяв Рамiрес, - махнула рукою Оксана. - Я з такими чоловiками зустрiчалася на Пiвнiчному Кавказi. Кодекс честi. Помре, але вiд нього не вiдступиться. Як важко i в той же час щасливо жiнкам з такими чоловiками.
   Оксана вiддала команду i до них пiд'§хав джип, який i доставив Ороса в район Софi§всько§ площi, де будiвельним лiфтом вiн дiстався на збудованi за нiч конструкцi§ верхнього поверху. Снайперське гнiздо було облаштоване цiлком професiйно i за його вимогами. Поряд розмiстився контролер. Ранiше з ним Андрiй нiколи не зустрiчався. Урядова трибуна почала заповнюватися i Орос витягнув мобiльний телефон.
   - Навiщо вiн вам? Сховайте, - запротестував контролер.
   - У мiлiцiю треба термiново зателефонувати, - посмiхнувся Андрiй.
   Контролер ображено замовк.
   Орос набрав потрiбний номер телефона i нiчого не вiдчув. Вiн так же лежав на животi, притиснувши до плеча гвинтiвку, але тепер в оптичному прицiлi чомусь був не Майдан з трибуною, а два вiкна на шостому поверсi будинку по Софi§вськiй вулицi.
   - "Скоро вони вiдчиняться i я вистрелю в праве вiкно, - подумав вiн".
   Знову, як i десять рокiв тому, обидва вiкна вiдчинилися одночасно. Андрiй тепер вистрелив в iнше вiкно, нiж у перший раз. Куля влучили в обличчя Рамiреса, до невпiзнання спотворивши його. Через декiлька днiв один експерт переконував Андрiя, у офiцiйному звiтовi вiн написав зовсiм iнше, що Рамiрес, якщо це дiйсно був вiн, чомусь нiби то й не збирався стрiляти в Президента. Судячи з розмiщення його тiла i гвинтiвки, цей всесвiтньо вiдомий снайпер збирався вразити саме свого укра§нського вiзавi. Навiщо це було йому потрiбне, так i залишилося не зрозумiлим. Цю таємницю всесвiтньовiдомий кiлер назавжди забрав з собою в могилу. Експерт був людиною розумною i бувалою, а тому написав у експертному висновку те, що вiд нього чекали почути, а не те, що було насправдi.
   Андрiй Орос став героєм. I не тiльки в Укра§нi. Постарався Президент, який був вдячний майору за свiй порятунок. Дружинi Ороса Стефанi§ так i не вдалося на законних пiдставах одягти давно пошитий чорний траурний одяг. Рамiреса поховали на цвинтарi, де до скасування смертно§ кари ховали страчених злочинцiв, пiд номером 76.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Роздiл IУ. За два мiсяцi до 24 серпня,

мiсто Лондон

   Хосе Рамiрес сидiв у барi неподалiк Трафальгарсько§ площi в Лондонi i з насолодою малими ковтками вiдпивав коктейль. Хоча цей бар мав у столицi Велико§ Британi§ i не дуже гарну репутацiю, в цей час у ньому було майже зовсiм пусто i тихо. Нiхто не горлав, не задирався з вiдвiдувачами, клiєнти не були вкритi страхiтливими татуюваннями i шрамами. Не видно було i щоб пiд одягом у присутнiх вiдстовбурчувалися пiстолети з глушниками i зарубками на рукiв'ях, якi мали означати кiлькiсть знищених ворогiв. Дiвчата легко§ поведiнки не "пасли" чоловiкiв, нахабно чiпляючись до них, а спокiйно чекали клiєнтiв бiля стiйки, коли §х замовлять. Все було якось не так i укра§нський посередник був навiть трохи розчарований. Вiн сидiв поруч iз Рамiресом, вважаючи того теж за посередника. Кiлер надзвичайно любив постiйнi перевтiлення в рiзнi образи i грав сво§ ролi, як володар Оскара. Це була фiлософське кредо його життя в основi якого знаходилася давня мудрiсть: щоб залишатися незмiнним - треба постiйно змiнюватися.
   - Чому наш виконавець не приймає комп'ютерного замовлення, оформленого за всiма його вимогами? - незадоволено запитав укра§нський посередник, у екзотичного для Укра§ни виду молодого чолов'яги, одягненого, як не молодий уже рокер. Чудовi вуса i борода рамiресового посередника явно були предметами особливо§ гордостi §хнього володаря. - Нами виконанi всi необхiднi процедури. Тiльки отримати адресу, куди слiд звернутися, коштувало моєму замовнику скажених грошей. Ми вже не маємо часу на подальше очiкування. Замовлення має бути виконане в Києвi вранцi 24 серпня цього року. Через брак часу замовник вимушений був ризикувати i посилати мене особисто. Це проти мо§х правил. Однак грошi i менi i вам пропонують небувалi. Тому я все ж таки ризикнув. Сподiваюся, що i ви пiдете на виправданий ризик теж.
   - Так то воно так, - невпевнено промимрив британський посередник.
   - Вашого хазя§на щось насторожує? - запитав його укра§нський колега.
   - Ще давньогрецькi фiлософи казали: все, що не має формально§ логiки є маразмом, - вiдповiв Рамiрес, який грав свою чергову роль. Його надзвичайна любов i талант до перевтiлення приносила справжню насолоду для нього самого. - Ваш замовник нiбито живе в Укра§нi, але чомусь його e-mail не ua, а ru. Що це означає? Як може бути в однiй кра§нi e-mail iншо§? Це очевидний маразм. А з маразматиками мiй хазя§н справи не має. Будуть лише однi неприємностi. Це щось несправжнє, незрозумiле, а отже i небезпечне. Мiй хазя§н зацiкавився гонораром, але вiн вiдмовляє людям, мотиви i дi§ яких вiн не може зрозумiти, користуючись формальною логiкою.
   - У нас в Укра§нi жартують, що логiка буває трьох видiв: формальна, залiзна i жiноча. Я зараз з цим и-мейлом вам все поясню.
   - Не треба. Маразм пояснити не можна. Може ви там в Укра§нi i звикли до нього, але тут такi вибрики не проходять. Якщо вiн дiйсно живе в столицi Укра§ни, а не в столицi Росi§, и-мейл має бути ua. Все. Бiльше я цю очевидну рiч обговорювати не буду. Розмова закiнчена. Чекаю вiд вас належним чином оформлене замовлення i з логiчно обумовленою зворотною адресою.
   - Але ж нас уже час пiдпирає. Хiба мають значення якiсь дрiбнички?
   - Для мого хазя§на так. Саме в дрiбницях криється сутнiсть речей. Мiй хазя§н не проти, щоб ви звернулися до iншого виконавця.
   - Нi, нi! Мiй клiєнт хоче саме вас. Ваш хазя§н найкращий у свiтi.
   - А ви ще запитуєте у посередника найкращого у свiтi спецiалiста, чому вiн звертає увагу, як ви стверджуєте, на дрiбнички. Саме тому i звертає, що вiн найкращий у свiтi. Завтра зустрiнетеся вже з iншим посередником о 14 годинi в барi Soldier of fortune. Вiн сам до вас пiдсяде. До побачення.
   - До побачення.
   "Що це за фiлософа знайшов собi Рамiрес у посередники, - невдоволено подумав посланець з Укра§ни, - виходячи з бара".
   На наступний день рiвно о 14 годинi посередник з Укра§ни сидiв у вiдомому барi Soldier of fortune i з цiкавiстю роздивлявся навколо, знаючи його репутацiю i хто тут зазвичай збирається. В цей час до нього пiдiйшла дуже вродлива струнка дiвчина.
   - Ви не на мене чекаєте? - запитала з милою посмiшкою красуня. - Такий видний чоловiки i скучає один. Замовте менi коктейль.
   - Тiльки не зараз, - посередник затравлено озирнувся довкола, про себе проклинаючи настирливу повiю. - В мене тут дуже важлива здибанка з одним чоловiком. Крихiтко, займуся тобою пiсля зустрiчi з ним. Не заперечуєш?
   - Звичайно, що нi, - посмiхнулася повiя. - Але сьогоднi з вами повинен зустрiтися не чоловiк, а жiнка. Так, так, не витрiщайтеся так на мене, а то вас ще удар хватить. Це ж ваш e-mail вчора був magnit@mail.ru, а сьогоднi вiн уже bulava@ukr.net?
   - Точно, - отетерiло вiдповiв посередник.
   - Ось бачите, а ви кажете, що чекаєте чоловiка. Це у вас говорить чоловiчий екстремiзм. Не гарно так недооцiнювати жiнок, навiть небезпечно. А ось ваш майбутнiй виконавець менi, як бачите, довiряє.
   - Так це ти посередник? - все ще не мiг оговтатися посланець з Укра§ни.
   - Звичайно, що я. Звiдки б iнакше я знала про такi конфiденцiйнi речi, тобто и-мейл вашого хазя§на. Згодьтеся зi мною.
   - Вiн не мiй хазя§н. Просто замовник.
   - Ну на даний перiод часу хазя§н.
   - Не будемо дискутувати на цю тему. Як менi до тебе звертатися?
   - Я Меггi. Не краще i не гiрше за будь-яке iнше жiноче iм'я.
   - А мене можеш звати Стiвом. Хоча у мене й iнше iм'я, але у Великiй Британi§ i США менi подобається, як вимовляють Стiв.
   - Добре, познайомилися, красунчику, - посмiхнулася повiя. - Хазя§ну, вона вжила англiйське слово master, тобто хазя§н, не подобається, що вбивство президента Укра§ни замовляють з Росi§.
   - Це ти знову про ту нещасну електронну адресу. Та не з Росi§, а з Укра§ни. Ми вже спецiально для твого недовiрливого хазя§на все виправили. Що йому ще треба? Чи може йому потрiбно нас швиденько переробити на основi формально§ логiки i здорового глузду?
   - Ну й дурнi ж ви, хохли, якщо донинi користуєтеся в Укра§нi ru, а не ua, - раптом з легким дiаспорним акцентом, але абсолютно правильно укра§нською сказала Меггi.
   - Ти хто? - перелякався укра§нський посередник.
   - Я Меггi, дiвчина з цього бару.
   - Звiдки ти знаєш укра§нську?
   - Та тут у барi вештається немало заробiтчан з вашо§ кра§ни. Дехто бере на себе працю викладати менi якiсь ази укра§нсько§. Дуже мелодiйна мова. Менi подобається. Ось я i заучила декiлька фраз. Але не бiльше. Якщо ти захочеш зi мною домовлятися укра§нською, то в нас нiчого не вийде.
   - Ну добре, на чому ми зупинилися? - почав втрачати терпiння укра§нський посередник.
   - Остання заявка оформлена на належному рiвнi. Що i як робити мiй хазя§н знає. Ми все вирiшили. Половину грошей необхiдно перерахувати на ось цей цифровий рахунок в швейцарському банку "Арбон" за день до виконання акцi§. Iншу половину - пiсля §§ завершення. Якщо такi умови влаштовують вашого хазя§на далi йому треба лише чекати i перераховувати грошi. Напевно, ви сьогоднi не готовi дати менi остаточну вiдповiдь.
   - Чому ж нi. У мене вiд замовника на руках карт-бланш. Я уповноважений приймати самостiйнi рiшення. Ми знаходимося в таких умовах, що часу на подальшi перемовини в нас уже немає. Час завжди працює проти нас, а даному випадку особливо сильно.
   - Добре. Питання узгоджене. Мiй хазя§н тепер береться за вирiшення вашо§ проблеми. Я думаю, що не варто вам нагадувати про те, що буде з вашим хазя§ном, якщо вiн порушить умови угоди. Так би мовити, що чекає його i його родину в разi порушення умов контракту.
   - Нашому замовнику вiдомо, що трапилося з одним американським замовником, який, по виконанню угоди Рамiресом, вiдмовився платити. Його голову знайшли у смiттєвому баку в самому центрi Нью-Йорка. I це при тому, що вiн активно спiвпрацював з iзра§льською спецслужбою Моссад.
   - Це все мiфи i легенди. Про хазя§на багато чого страшного розповiдають. Не думаю, що хоча б 10 вiдсоткiв з того правда. Але все одно нiкому б не радила його "розводити".
   - Вiн має справу з розумними людьми, - запевнив Меггi Стiв. - Крiм всього iншого нiхто не застрахований вiд того, що прийдеться до твого хазя§на звернутися ще раз. Як нам краще органiзувати безпечний вiдхiд твого хазя§на пiсля виконання замовлення?
   - Нехай це вас не турбує. Ви лише даєте замовлення i його проплачуєте.
   - Але ж залишилося дуже мало часу для рекогносцирування мiсцевостi, - засумнiвався укра§нський посередник.
   - Ну скiльки можна товкти воду у ступi? Це проблеми мого хазя§на.
   - Мiй клiєнт все таки хотiв би отримати особисто вiд твого хазя§на пiдтвердження, що вiн прийняв замовлення, - знову завiв своє§ Стiв.
   - Добре, - згодилася Меггi. - Щодня на вашому Iнтернет-виданнi "Укра§нська правда" виставляються для дискусi§ i коментарiв цiкавi i актуальнi статтi. Цю газету заснував i у нас вiдомий Георгiй Гонгадзе. Особистим пiдтвердженням вiд мого хазя§на завтра буде коментар пiд iменем veres-ere з двома реченнями укра§нською мовою: Так дискусiю вести не можна. Потрiбнi аргументи.
   - Хазя§н знає укра§нську мову? - здивовано скинувся Стiв.
   - Нi, §§ трохи знаю я, - посмiхнулася Меггi. - Хiба вашi хлопцi не научать. Минулого року менi прийшлося двох ваших визволяти з полiцi§. Хорошi хлопцi, але 24 серпня на ваш День Незалежностi напилися i влаштували бiйку з росiянами. Мiж укра§нцями i росiянами, я так розумiю, iснують давнi рахунки. Це, напевно, так, як у нас мiж англiйцями i шотландцями.
   - Дiйсно, доволi вдале порiвняння, - згодився Стiв. - Хочу нагадати, що ця людина, яку треба прибрати є найбагатшою людиною Європи. Вiн мiльярдер з величезною армiєю охоронцiв. Це може створити великi проблеми для твого хазя§на.
   - Хай i це вас не турбує. Мiй хазя§н працює не стiльки руками i очима, скiльки головою.
   - Саме тому наш замовник i звернувся до вас. Ми в Укра§нi нiчого цьому олiгарху зробити не можемо.
   - Якiсь специфiчнi побажання у вас є?
   - Так. Я хочу тебе.
   - Сьогоднi я зайнята. Саме твоє замовлення i примушує мене зв'язуватися з мо§м хазя§ном невiдкладно. Якщо хочеш, i в тебе є можливiсть залишитися в Лондонi, давай зустрiнемося завтра о 19 годинi в цьому барi.
   - Добре, я можу залишитися. Мiй замовник скоро отримає вiд мене повiдомлення, що замовлення прийняте, а я зможу трохи потринькати в Лондонi його грошенята. Твiй хазя§н видно не такий щедрий як мiй, - помiряв поглядом Стiв скромний одяг Меггi. Ми з тобою зможемо погуляти по вищому розряду. Тiльки вдягни завтра щось пристойнiше.
   - Ти мене поведеш до найкращого ресторану Лондона? - нiби не повiрила сво§м вухам Меггi. - Це дiйсно так?
   - Можеш не сумнiватися.
   - Ну, тодi до завтра.
   - До завтра.
   Укра§нський посередник знав, яку суму призначено за голову Рамiреса i тому, будучи авантюристом за власною сутнiстю, а також людиною патологiчно жадiбною, вирiшив скористатися, як вiн вважав з надзвичайно сприятливо§ ситуацi§, щоб прослiдкувати за Меггi. Саме вона повинна була вивести його на свого хазя§на. Дивлячись на миле обличчя дiвчини, чуючи §§ нiжний голосок, вiн нi на секунду не мiг собi уявити, що має справу з чоловiком. Не просто з чоловiком, а чоловiком-кiлером, планування i здiйснення вбивств для якого є його професiєю, фахом. I в цьому йому немає рiвних у свiтi.
   Рамiрес одразу вiдчув небезпеку i зрозумiв, що цей чоловiк не вiдчепиться. Пiзнiше його прослiдкувати буде проблематично. В таких випадках Рамiрес дiяв абсолютно безжально. Тому ви§зд до Укра§ни вiн вiдклав рiвно на добу, щоб зустрiтися з укра§нським посередником i вiдвiдати з ним "на коня" один з кращих ресторанiв Лондона. До того часу вiн мав повнiстю бути готовим до вiд'§зду i мати при собi квиток на авiарейс до Франкфурту-на-Майнi.
   Укра§нський посередник вийшов з бару i, пройшовши вулицею вперед, перебiг на iнший бiк вулицi й сховався в пiцерi§ напроти бару, де вiн розмовляв з Меггi. Вiн замовив якусь дрiбничку i не вiдриваючись слiдкував за дверима примiщення, що знаходилося через вулицю. I раптом вiн згадав, що в усiх детективних романах злочинцi вислизають через заднi дверi, проходять через кухню тощо. Вiн кинув грошi на стiл i стрiмко пiдвiвся. Але в ту ж мить дверi бару навпроти розчинилися i звiдти спокiйно вийшла Меггi. Вона декiлька разiв озирнулася, нiби остерiгаючись "хвоста", i, заспоко§вшись, повiльно пiшла по вулицi у напрямку до площi. Стiв почекав трохи, перейшов вулицю i пiшов за нею. Меггi бовванiла попереду, зазираючи до вiтрин i вже не турбуючись про можливе переслiдування. Стiв i собi подивився у вiтрину магазину. Коли вiн пiдняв голову, Меггi вже десь пропала. Всi його зусилля §§ знайти нi до чого не призвели, але дали пiдтвердження Рамiресу, що вiн не помилився у сво§х здогадках. За ним слiдкували. Не треба було бути генiєм, щоб зрозумiти з якою метою це робиться.
   Стiв ще побiгав висолопивши язика по вулицях, зазираючи до барiв, але Меггi вже давно сидiла в невеличкому приватному готелi, вiкна якого виходили на якусь доволi смердючу притоку Темзи, яка несла сво§ мiазматичнi води просто пiд вiкнами цiє§ третьорозрядно§ нiчлiжки. Все було вже пiдготовлене до вiд'§зду в Укра§ну i Меггi з задоволенням розглядала себе в старе дзеркало. Навiть у ньому i в усьому убозтвi обстановки цього готелю вона виглядала на всi сто. Дiвчина зайшла до ванни, а з не§ вийшов молодий, стрункий i гарний чоловiк. Це була вже зовсiм iнша людина, яка мала бiлет на сьогоднiшнiй авiарейс до Франкфурту-на-Майнi i тому природно не збиралася зустрiчатися зi Стiвом завтра. Скоро вже треба було вирушати до аеропорту Хiтроу. Рамiрес знав, в якому готелi зупинився Стiв i через це, а також за браком часу у Рамiреса, укра§нському посереднику залишилися для життя лiченi години.
   Рамiрес ще не забув, як три мiсяцi тому до нього звертався саме цей олiгарх з замовленням убити Президента Укра§ни. Однак угода зiрвалася з вини замовника. Олiгарх, будучи мiльярдером, пожалiв тiє§ суми грошей, яку запросив за виконання замовлення снайпер. Вирiшив, що це дуже дорого. До Рамiреса дiйшли чутки, що вiн нiбито знайшов собi в Укра§нi виконавця, який в усьому "не гiрший за самого Рамiреса", але незрiвнянно дешевший. Схоже було на правду, стосовно дешевизни, так як укра§нцi не цiнують своє§ працi i квалiфiкацi§. Це в принципi мiг бути лише той снайпер з МВС, який убив його дублера десять рокiв тому. А тепер, схоже, його наймає для вбивства цього олiгарха саме Президент. У залежностi вiд обставин може знову витворитися дуель снайперiв. Рамiрес не сумнiвався, що його замовником є найвища посадова людина в Укра§нi. Працiвникiв спецслужб, а саме так виглядав, розмовляв i навiть дивився Стiв, Хосе вiдчував за цiлу милю. Посередник вiд олiгарха був зовсiм iнший. Вiд нього за сотню ярдiв аж курiло кримiнальним минулим, рекетом i бандитизмом.
   Рамiрес розумiв, що тодi залишився в живих цiлком випадково. Його життя, в той День Незалежностi Укра§ни, висiло на волосинцi чисто§ випадковостi. Вистрiлив би його вiзавi в iнше вiкно i його вже давно не було б у живих. З того часу Хосе не раз ловив себе на думцi, що перiодично думає про того снайпера з укра§нсько§ мiлiцi§. Хто вiн, де i як живе, про що мрiє, є в нього дружина i дiти? Були в його життi часовi вiдрiзки велико§ психiчно§ i розумово§ напруги, в той час вiн готувався до чергового виконання замовлення, яке мало поставити увесь свiт догори дригом, коли його особа нiби роздвоювалася i вiн жив чужим життям. Вдень вiн, напружуючи свою велетенську волю, мiг успiшно впоратися з цим станом. Однак вночi, коли воля спала, вiн бачив дивовижнi сни в яких щасливо жив з дружиною, сином i улюбленою донечкою десь в iншому свiтi, в iншому просторовому вимiрi. Проходив час i все це кудись вiдступало i вiн знову жив сво§м власним життям.
   - "А чи не може бути так, що десь в iншому просторовому вимiрi, в iншiй кра§нi живе людина, яка перiодично перевтiлюється в мене, а я в не§, - думав Рамiрес, пiдтверджуючи власну репутацiю iнтелектуального кiлера i снайпера-фiлософа. - Може i вiн бачить сни про моє життя, як я бачу сни про його життя. А може це не сни... Нi, так не можна. Мабуть iз таких речей i починає людина божеволiти".
   Рамiрес вилетiв з Лондона до Франкфурту-на-Майнi вечiрнiм рейсом. У лiтаку, коли вiн ненадовго задрiмав, йому приснилися вiршi невiдомого кiлеру укра§нського поета, якi вiн, прокинувшись, почав шепотiти: є мiсто Ф. на рiчцi Майн, де не обтяжить самота, де добре п'ється апфельвайн i у повiй пружнi вуста. Вiн пригадав, що вже давно взяв за звичку знайомитися з газетами тiє§ кра§ни, де йому випадає виконувати замовлення.
   "А пам'ять у мене донинi як комп'ютер, - подумав вiн i в його уявi вiдновився навiть червонуватий колiр газети, де вiн вичитав цi вiршi, прiзвище поета i його фотографiя". Газета називалася "Лiтературна Укра§на" i Хосе почав шепотiти продовження вiршiв: тебе нiхто не впiзнає, в зеленому районi Нiд, лише оцей брюнет портьє, i ти для нього дармо§д. "Треба поселитися в цьому готелi в зеленому районi Нiд i взяти собi на нiч розкiшну бiлявку-нiмкеню з великими ногами i грудьми. I за одно перевiрити, чи дiйсно торжествує книжне знання. "Це ж треба, я вичитав про наявнiсть у нiмецькому мiстi Франкфурт району Нiд iз укра§нсько§ газети. Фантастика. Якщо ще мене буде обслуговувати портьє брюнет...
   Рамiрес, як завжди, майже жадiбно всотував у себе iнформацiю з будь-якого нового для себе оточення. Давно вже вiн взяв для себе за правило перший принцип тотального iснування таких людей як вiн: якщо ти не будеш щиро цiкавитися життям, то життя почне пiдступно цiкавитися тобою.
   Весело провiвши нiч у невеличкому готелi в дiйсно зеленому районi Нiд Франкфурту, Рамiрес вранцi потягом вiдбув до Польщi. В готелi його обслуговував брюнет-портьє. Останнiй, нiчого не розумiючи, з подивом ловив на собi лукаво-саркастичний погляд кiлера, який знову цитував про себе вiршований текст з "Лiтературно§ Укра§ни". До§хавши до кордону з Укра§ною, вiн домовився з водiєм автобуса, пасажирами якого були мешканцi прикордонних мiсцевостей Укра§ни, якi заробляли на життя, продаючи в Польщi дешевi цигарки i iншi товари. Вiн дав водiєвi 100 євро до кордону i стiльки ж пiсля. Їхати було не дуже зручно, так як увесь автобус був забитий всiлякими товарами, якi люди везли на продаж до Укра§ни. Скрiзь лунала укра§нська мова. Рамiрес нiби опинився у своєму дитинствi в укра§нському кварталi Асунсьйона, столицi Уругваю. Тодi вiн звався Хосе Ткачук...
   Рамiрес розумiв, що його могли i викрити, якби автобус почали "трусити" по справжньому. Але i в цьому випадку вiн практично нiчим не ризикував. Його хiба що висадили б з автобуса. Грошей у Хосе вистачало, тому вiн мiг уладнати будь-яку проблему, якщо не з рядовими митниками i прикордонниками, то вже точно з §хнiм керiвництвом.
   Пiсля перетину кордону кiлер задрiмав, але не надовго. Досить скоро автобус зупинився бiля автовокзалу в Самборi i вiн випростався на сидiннi, вигнувшись неначе кiт, позираючи сво§ми жовтими очима тигра у вiкно. Його супутники з гамом, смiхом i жартами тягли сво§ валiзи до дверей i стрибали на асфальт, нiби якийсь загiн спецiального призначення, що десантується на ворожу територiю. Здавалося, що §хнiм завданням є захопити це мiсто в полон. Схоже, що саме мiсто не було проти цього, бо "десантникiв" зустрiчали легковi машини з причепами, мiкроавтобуси i навiть мотоцикли з колисками. Туди переносилися величезнi валiзи, якi безслiдно зникали в §хнiх нутрощах.
   Хосе не став чекати рейсового автобусу до Львова, а найняв приватне таксi. При цьому вiн торгувався з водiєм дуже лапiдарно, вживаючи лише короткi слова: Львiв, скiльки, багато, давай. Балакучий водiй марно намагався розговорити свого пасажира. Той закутався в куртку i вiдвернувшись до вiкна мовив: дуже втомився, треба спати. У Львовi вiн вийшов бiля залiзничного вокзалу, розрахувався з водiєм, який пiдозрiло провiв поглядом струнку фiгуру свого пасажира.
   - "А, байдуже, подумав Хосе. - У мiлiцiю вiн не зателефонує, але якщо i зробить це документи в мене в повному порядку".
   Звичайно, вiн мiг вляпатися до яко§сь пастки, але способiв порятунку знав безлiч як описаних в лiтературi, так i розроблених ним особисто. Мiг одним пальцем убити людину. Лазив, як кiт, по деревах i навiть пройшов спецiальний курс навчання по лазiнню по скелях i будинках без страховки. Цi знаменитi курси постiйно працювали серед студентiв у Калiфорнiйському унiверситетi у США. Ви§жджаючи на здiйснення чергово§ акцi§ завжди брав з собою пакетик з крейдою, якою, в разi потреби, покривав сво§ пальцi для кращого зчеплення з поверхнею будiвель i скелями.
   Трохи насторожено проминув перший мiлiцейський патруль, який трапився йому на вокзалi. Але двоє молодих мiлiцiонерiв не звернули на нього нiяко§ уваги. Це остаточно заспоко§ло кiлера, так як вказувало на те, що вiн виглядає абсолютно як свiй. На Рамiреса зовсiм несподiвано накотилося доволi гостре вiдчуття власно§ причетностi до цiє§ кра§ни i до цього можливо найдавнiшого народу в свiтi. Раптом йому захотiлося дiйсно стати сво§м i зробити для людей, з якими вiн мав генетичну спорiдненiсть, щось таке...
   - "Ознаки старiння, - подумав вiн".
   Хосе зацiкавлено придивлявся до людей, будiвель i дорiг i бачив бiднiсть i соцiальне розшарування. Вiн зробив висновок, що укра§нське суспiльство далеке вiд справедливостi. Йому пригадалися слова одного з американських письменникiв, який написав, що всi мислячi iстоти народжуються нерiвними. Досконале суспiльство дає кожному рiвну можливiсть плавати на його власнiй глибинi. В цiй кра§нi, куди його зараз занесла доля, до досконалостi було ще дуже далеко.
   Рамiрес пiдiйшов до каси i купив квиток у купейному вагонi фiрмового потягу "Галичина" до Києва. До його вiдправлення залишалося ще декiлька годин i вiн вирiшив оглянути мiсто. Воно його вразило.
   - "А я думав, що на схiд вiд Польщi Європи вже немає, - почав подумки пiдсмiюватися над загальнолюдськими i власними стереотипами снайпер. - А тут раптом в Укра§нi менi трапилося таке розкiшне, старовинне європейське мiсто з абсолютно виразною укра§нською специфiкою в архiтектурi, яка робить його не схожим нi на мiста Польщi, нi на мiста Нiмеччини, нi на мiста Францi§. А хто про Львiв i його принади знає в Британi§, США, Аргентинi чи Уругва§? - продовжував дивуватися стереотипам людського мислення Рамiрес, стоячи задерши голову перед Чорною кам'яницею на площi Ринок".
   Обличчям будь-якого європейського мiста є не лише його архiтектура, але й кав'ярнi. Кав'ярнi у Львовi були на кращому європейському рiвнi i Хосе надовго "завис" у них, переходячи з однiє§ до iншо§ i якось зачудовано дослуховуючись до того, про що гомонiли люди довкола нього. Вiдчуття причетностi до Укра§ни, до цих щирих, простих i привiтних людей наростало.
   - "А може знайти собi тут якусь гарненьку жiночку, он §х скiльки навколо мене, i кинути в Укра§нi якiр до завершення свого земного шляху? - подумав вiн. - Все одно i оком не встигну змигнути, як менi стане просто фiзично важко виконувати акцi§. Втрачу пильнiсть i загину. I всi заробленi мною грошi не витрачу, пiдуть котовi пiд хвiст. Вже зараз треба думати про те, де прийдеться жити iнкогнiто до кiнця днiв сво§х. I це має бути кра§на, яка є цивiлiзованою, але все ще не iнтегрованою повнiстю у свiтову i європейську систему. Але ще рано приймати остаточне рiшення, - вiдмахнувся вiд сентиментальних думок Рамiрес".
   Наближався час вiдходу потягу до Києва i кiлер, вийшовши з чудового гiпермаркету, який не поступався кращим захiдним аналогам, сiв у таксi i до§хав до залiзничного вокзалу. Дублер мав при§хати до Києва за тиждень до здiйснення акцi§, який, на думку Рамiреса, був оптимальним часом саме для його адаптацi§. Ранiше вiн i не був потрiбний. Його роль була суто номiнальна i Хосе мiг обiйтися i без нього. Можливо вiн i дасть вiдбiй дублеру. Але це може трапиться ще не скоро. Вiн пiдiйшов своєю пружною котячою ходою до вагону i, використавши одну iз сво§х вiдпрацьованих чарiвних посмiшок, привiтався з молодою провiдницею, яка стовбичила бiля дверей. При цьому вiн простягнув §й свого про§зного квитка. Провiдниця теж вiдповiла посмiшкою.
   - У вас четверте купе, нижнє тринадцяте мiсце, - сказала вона кокетливо дивлячись на молодого чоловiка.
   - Дякую, сонечко, - вiдповiв сво§м глибоким оксамитовим голосом Рамiрес.
   Цей голос i його тональнiсть теж були вiдпрацьованi у ходi довгих тренувань. Вiн нiби йшов з самих глибин його чоловiчого єства. Взявши бiлет у провiдницi, чоловiк пiдхопив валiзу i миттєво злетiв по сходах, демонструючи вiдмiнну фiзичну форму спортсмена. Вiн рушив вузьким коридором вагону, а провiдниця вже займалася iншими пасажирами, якi продовжували прибувати до не§. Пiдiйшовши до четвертого купе Рамiрес постукав.
   - Заходьте, - долинув до нього юний жiночий голос.
   Чоловiк вiдсунув дверi купе i зазирнув всередину. Бiля вiкна сидiла молода дiвчина. Саме в цей час вона розгорнула на столику свiй про§зний квиток.
   - Доброго вам вечора, - чемно привiтався Рамiрес.
   - Добрий вечiр, - вiдповiла дiвчина.
   - А де мiсце тринадцять? - запитав вiн.
   - Саме на ньому я сиджу, вибачте, я зараз пересяду, щоб ви могли сховати сво§ речi. Моє мiсце чотирнадцять на другому ярусi.
   - Щоб таку молоденьку i гарненьку панi я вигнав на верхнiй ярус, - посмiхнувся Хосе. - Пропоную помiнятися мiсцями. Я спортсмен, для мене вилiзти на верхню полицю - це невеличка розминка перед змаганнями.
   - Ви §дете на змагання до Києва? - запитала дiвчина.
   - Зовсiм нi, я §ду до столицi шукати роботу i житло. Давайте знайомитися. Я Роман-Мар'ян, пропоную скоротити до Романа.
   - А я Орися.
   - Ну що ж, - посмiхнувся Роман, - першу обов'язкову процедуру ми виконали. Ви будете перевдягатися? То я вийду.
   - Не зараз. Провiдниця має ще забрати в нас квитки. Але це буде лише через деякий час пiсля того, як рушить по§зд.
   - Добре. Видно я дiйсно вже давно не §здив Укра§ною залiзницею. Майже все забув. Прийдеться знову звикати.
   - А ви звiдки? У вас такий цiкавий акцент. Нiби ви належите до укра§нсько§ дiаспори, але не знаю з яко§ кра§ни.
   - Та нi, я родом з Укра§ни, §§ громадянин, але багато рокiв працював в Iспанi§. Жив в такому мiстi, можна сказати мiстечку, i працював у такiй сферi, де укра§нцiв майже не було. Декiлька рокiв взагалi укра§нською не говорив. Мiй акцент, - це цiлком природний вплив на мою вимову iспансько§ мови i iспаномовного середовища, в якому я жив.
   - Ви будiвельник? Мо§ батьки теж заробiтчани. Щоправда працюють у Португалi§. Будують там житловi будинки. Саме на §хнi грошi я живу i навчаюся в Укра§нi.
   Рамiрес завжди пам'ятав про сво§ випещенi руки i тому нiколи не використовував легенди про свою причетнiсть до професiй, пов'язаних з виконанням фiзично§ роботи.
   - Зовсiм нi, - вiдповiв вiн дiвчинi. - Працював помiчником нотарiуса. Маю юридичну освiту, знаю декiлька мов. Мене переконали однi знайомi, що в Києвi в наш час з мо§м набором iноземних мов i вищою юридичною освiтою, можна знайти грошовитiшу роботу, нiж в Iспанi§. Це дiйсно так? Ви ж все таки краще знаєте нинiшню ситуацiю на ринку працi в столицi, нiж я.
   - Вiдверто кажучи, я майже нiчого в цьому сенсi не розбираюся, - похнюпилася дiвчина. - Хотiлося б вам допомогти, але я далека вiд юриспруденцi§. Навчаюся на бiологiчному факультетi Ки§вського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка. Це на Виставцi.
   - Я зовсiм не знаю Києва. А на якому курсi?
   - Закiнчую другий.
   - Мабуть вiдмiнниця?
   - Майже вгадали.
   - Живете в гуртожитку?
   - Так, в гуртожитку на вулицi Ломоносова.
   - А менi туди не можна тимчасово влаштуватися? Поки не знайду пiдходящо§ роботи. Менi казали, що квартири в Києвi дуже дорогi, а я не мiльйонер. Поки що, - засмiявся Рамiрес.
   - Це дiйсно так, знiмати квартиру в Києвi дуже дорого, не всiм по кишенi. Особливо, якщо у вас немає роботи.
   - А ви не могли б менi щось пiдказати чи порекомендувати? Я давно не був в Укра§нi, обстановка тут змiнюється дуже стрiмко, тому вiдчуваю себе не зовсiм у сво§й тарiлцi.
   - Добрий вечiр, - до купе зайшла жiнка похилого вiку. - Де тут мiсце п'ятнадцять?
   - Ось це, нижнє, - показала рукою Орися. - Ми вийдемо до коридору, а ви тут влаштовуйтеся.
   - Дякую.
   Хосе i студентка вийшли з купе i зупинилися бiля вiкна, час вiд часу пропускаючи пасажирiв, якi проходили повз них до сво§х мiсць у потязi.
   - То чи не могли б ви менi щось порадити вiдносно житла? Де б я мiг влаштуватися в Києвi, щоб було не дуже дорого, - продовжив розмову Хосе.
   - На жаль, гуртожитки в нас всi вщент забитi студентами. В унiверситетському кампусi в районi Нацiонального виставкового центру є декiлька будинкiв з однокiмнатними квартирами для аспiрантiв. Але й вони переповненi. Це я точно знаю, бо там живе одна моя знайома землячка.
   - I що нiяких iдей куди прилаштувати такого дивовижного чоловiчка, як я, немає? - засмiявся Рамiрес, випнувши груди i вiдобразивши на обличчi одну зi сво§х найчарiвнiших посмiшок з власно§ приватно§ колекцi§.
   Дiвчина з веселим iнтересом лукаво подивилася на молодика.
   - Нi, нiчого немає. Хоча... Стривайте. Як же це я забула. Ви знаєте, по вулицi Ломоносова є санаторiй-профiлакторiй для студентiв. Це, дiйсно, нiби санаторiй, куди видiляються путiвки на мiсяць. Там є i житло, але багато хто там не живе, продовжує мешкати в гуртожитку або вдома в Києвi, а там лише харчується i лiкується. Я один раз вiдпочивала в цьому профiлакторi§ i звернула увагу на те, що в ньому немало вiльних мiсць, а в §дальнi трапляються явно стороннi люди, якi за вiком зовсiм на студентiв не схожi. А ось вам i критися не треба. Назвiться аспiрантом i за вiком ви можете цiлком пiдiйти до верхньо§ межi цiє§ категорi§.
   - Невже я виглядаю справжнiм стариганем i старим шкарбуном в очах тако§ гарно§ панянки, як ви?
   - Не кокетуйте, пане Романе, - засмiялася дiвчина. - Ви самi добре знаєте, як виглядаєте в очах таких панянок, як я. Але я вважаю, що санаторiй-профiлакторiй для вас пiдiйде якнайкраще. Плата мiнiмальна, а отримаєте цiлком прийнятне для тимчасового проживання житло, дiєтичне харчування, рiзнi лiкувальнi процедури. Думаю, що ви вiдклали в Iспанi§, про чорний день, якiсь грошенята i могли б на цiй основi домовитися з головним лiкарем. Це доволi симпатична молода жiнка. До речi, не одружена. оманеРоманеРомане, - посмiхнулася ОрисяРРРРРрррррррр
  
   - Ви що, виступаєте у ролi свахи?
   - А чом би й нi. В не§ є власна квартира у Києвi i вашi проблеми були б автоматично вирiшенi.
   - А я то, старий дурень, вже налаштувався на вiчну дружбу з вами.
   - У мене є хлопець, теж студент. Ми збираємося через пару рокiв одружитися. А ви ж рокiв на двадцять вiд мене старшi, хоча нiхто вам ваших рокiв не дасть. Але ж я все таки бiолог. I, як ви зазначили, вiдмiнниця. Мене не обдуриш. Однак допомогти земляковi завжди рада. Якщо ви домовитеся з головним лiкарем, а я навiть впевнена в цьому, отримаєте житло, чотириразове харчування i лiкування. А мiж тим будете шукати собi постiйне житло. Або окрутите цю симпатичну лiкарку i пристанете в прийми, - посмiхнулася Орися.
   - Дякую, це для мене дуже конструктивна iдея, - зрадiв Рамiрес. - Так би мовити i житло, i харчування. Два в одному.
   - Три в одному, - поправила його Орися. - Ще ж i лiкування.
   - Це не потрiбно. Я теоретично, практично i реально здоровий. А ось харчування не завадить. Щоправда, мабуть, обiдати менi не випадатиме. Це ж десь на околицi Києва?
   - Так, доволi далеко вiд центру.
   - Але вранцi i ввечерi, поснiдати i повечеряти, те що лiкар порекомендував. Як там годують?
   - Нiчого такого вишуканого немає, до чого ви, мабуть, звикли в Iспанi§, але цiлком пристойно, як для студентiв. З голоду не вмрете.
   - Ви мене врятували, - посмiхнувся Хосе. - Хотiв би вiддячити вам хоча б чимось. Чи не мiг би я запросити вас на вечерю до ресторану в найближчу суботу? Ви в цей час не навчаєтеся? Якщо ваш кавалер ревнивий, давайте запросимо i його.
   - Вiн зараз на стажуваннi у США. Але такi вiдвiдини ресторану в Києвi обiйдуться вам у копiєчку. Це доволi дорога процедура, а ви ще не влаштувалися на роботу.
   - Якось викручусь. Згоджуйтеся.
   - Ну, добре. - вiдказала Орися. - Давайте обмiняємося номерами мобiльних телефонiв. Якщо не передумаєте, зателефонуйте менi у п'ятницю ввечерi. Тодi i домовимося бiльш конкретно.
   Чоловiк i дiвчина обмiнялися номерами мобiльних телефонiв, перетелефонували один одному, перевiряючи, чи не помилилися в §х наборi. Все було правильно i вони повернулися до купе, де лiтня жiнка вже вклалася спати. Хосе i Орися ще погомонiли тихцем про те i про се i теж вирiшили лягати спати. Четвертого пасажира в купе не було i вiн з'явився десь по дорозi, коли всi вже давно спали.
   Вранцi потяг прибув до друго§ колi§ центрального залiзничного вокзалу Києва. Хосе пiдхопив свою валiзу i одну з двох сумок Орисi, задерши голову вiн оглядав величезну споруду вокзалу i за студенткою ескалатором спустився до вестибулю. Потiм вони разом вийшли на гамiрну привокзальну площу. Там Хосе взяв таксi i дiвчина й чоловiк по§хали вдвох до кампусу унiверситету iменi Тараса Шевченка. Таксi майже одразу потрапило до затору, який супроводжував §х практично до самого кiнця маршруту слiдування. З усiх бокiв, за ними, з бокiв, назустрiч, §хали новi i дуже дорогi автомобiлi.
   - "Нiчого собi, - подумав Рамiрес, - а на Заходi вважають Укра§ну бiдною державою. Така кiлькiсть наддорогих авто. Може вимагати вiд замовника подвоєння гонорару, - посмiхнувся вiн сво§м думкам".
   Орися витлумачила його посмiшку по своєму.
   - Ну як, подобається мiсто? - запитала вона. - Тут є такi гарнi мiсця, що просто дух захоплює. Якщо буде час, рекомендую §х вiдвiдати.
   - Я не проти системно i систематично вiдвiдувати §х щовихiдних, але з однiєю умовою, що гiдом будете ви, - запропонував вiн студентцi. - Може перейдемо на ти? Не знаю, що там каже вам ваша бiологiчна освiта, але суто зовнi я старший за тебе десь лише рокiв на десять.
   Хосе, дiйсно, був старший за дiвчину на всi двадцять з гаком рокiв, але дивлячись на них разом в це нiхто б не повiрив.
   - Я згодна, Романе, - просто вiдповiла дiвчина.
   - А як же наречений у США? - посмiхнувся Хосе.
   - Нiякого нареченого немає. Це я видумала, щоб ти вiд мене вiдчепився. Але, схоже, що нiчого в мене не вийшло. Я маю на увазi спровадити тебе куди подалi. Я тiльки в навчаннi вiдмiнниця, а в життi - дурепа-дурепою.
   Пасажири таксi надовго замовкли, думаючи кожен про своє. Машина рухалася Голосi§вським проспектом i ця мiсцевiсть одразу сподобалася снайперу. З одного боку вулицi тяглися будинки, а з iншого на багато кiлометрiв проносився повз вiкна не то парк, не то лiс.
   - Гарнi мiсця, - сказав Рамiрес, показуючи лiворуч.
   - Так, менi теж подобаються. Он там нагорi бовванiють будiвлi аграрного унiверситету. У них увесь кампус знаходиться у лiсi.
   Таксi про§хало величезний бiлий шестиповерховий корпус, де за словами Орисi вона i навчалася i де знаходилися крiм §§ факультету ще й географiчний, науково-дослiдний iнститут фiзiологi§ i вiварiй. Орися постiйно звертала увагу свого попутника то праворуч, то лiворуч. Навпроти величезного корпусу факультету студентки височiли будiвлi Нацiонального виставкового центру, побудованих у типово радянському архiтектурному стилi. Вiн уже був вiдомий Рамiресу ще з часу його першого вiдвiдання Києва десять рокiв тому. Мiсто з того часу дуже сильно змiнилося. Таксi ще трохи про§хало далi i, звернувши праворуч, почало пiдстрибувати на вибо§нах на асфальтi дорiг, що вели вглиб унiверситетського кампусу. Нарештi воно зупинилося бiля велико§ будiвлi, праворуч вiд дверей яко§ висiла скляна табличка з надписом, що це гуртожиток N7. Всюди по територi§ снували студенти, якi не звертали нiяко§ уваги на Рамiреса. Вiн витягнув валiзи з багажника таксi i зупинився, запитально дивлячись на Орисю.
   - Давай нашi речi занесемо до мене в кiмнату, - запропонувала дiвчина, - а потiм я проведу тебе до санаторiю-профiлакторiю. Це зовсiм близько вiд мого гуртожитку. Пiшли.
   У вестибулi гуртожитку на мiсцi чергово§ сидiв знуджений студент, який якось скептично i ревниво оглянув Рамiреса, хмикнув i звернувся не дуже ввiчливо до Орисi.
   - Орисю, що це за один? Вiн до тебе? А документи в нього є?
   - Не заводься, Колю, - остудила його Орися. - Вiн зi мною, попутник з потяга, тiльки й того. Вiн лише допоможе менi занести речi до кiмнати i залишить на схов сво§. Бiльше ти його не побачиш. Може обiйдемось без формальностей?
   - Проходьте, - невдоволено буркнув Коля.
   - Закоханий в тебе? - запитав Рамiрес, коли вони вiдiйшли вiд чергового.
   - Однокурсник i одногрупник. Профспiлковий дiяч. Такий зануда i руки любить розпускати.
   - Бачу, що з тобою такi штучки не проходять.
   - Це точно. Деякi хлопцi думають, що раз дiвчина живе в гуртожитку, значить вона легкодоступна.
   - А ти значить належиш до важкодоступних? - посмiхнувся Хосе.
   - Ти що хочеш мене образити чи розсердити?
   - Та нi. Просто пожартував невдало.
   - Ну ось i моя кiмната. Я зараз зайду i попереджу дiвчат, якщо вони вже при§хали.
   Однак в кiмнатi гуртожитку Орисi нiкого не було i Хосе занiс валiзи. Майже одразу вони вийшли до довгого коридору i спустилися сходами на перший поверх. Потiм пройшли повз похмурого Колю, який провiв пiдозрiлим поглядом чоловiка з таким виглядом, нiби той був його особистим ворогом. Жовтi очi Хосе-Романа горiли якимось дивним жовтим вогнем. Так завжди було з ним, коли треба було дiяти. Операцiя, заради яко§ вiн при§хав до Києва, розпочиналася.
   Снайпер зi студенткою оминули ще один гуртожиток i Хосе побачив з iншого боку вулицi велику споруду, архiтектура яко§ вiдрiзняла §§ вiд гуртожиткiв унiверситету, що вишикувалися в ряд.
   - Це i є знаменитий профiлакторiй? - запитав вiн в Орисi.
   - Точно так, ти не помилився
   - Ти зi мною зайдеш?
   - Нi, мушу йти на заняття. Ти сам все, що треба, знайдеш. А з ким треба переговорити, щоб вона прийняла потрiбне для тебе рiшення, я тобi розказала. Телефонуй менi коли влаштуєшся чи не влаштуєшся i я видам тобi твою валiзу. Бувай.
   - До зустрiчi.
   Орися пiшла на заняття, а Хосе зайшов до профiлакторiю i звернувся до чергово§ з проханням показати, де знаходиться кабiнет головного лiкаря. Та показала рукою праворуч по коридору i повiдомила, що Антонiни Григорiвни ще немає. На запитання Рамiреса, коли головний лiкар зазвичай приходить на роботу, чергова вiдповiла, що по рiзному. Чоловiковi нiчого не залишалося, як всiстися в розчовгане крiсло i чекати появи керiвницi цього лiкувально-оздоровчого i профiлактичного закладу.
   Десь через пiвгодини дверi черговий раз вiдчинилися i до вестибюлю швидко зайшла молодиця рокiв "за 35", висока, не худорлява i доволi симпатична. Чергова одразу повiдомила лiкарку, що §§ чекають. Рамiрес пружно пiдхопився на ноги, подарувавши головному лiкаревi на цей раз свою найкращу посмiшку з власного §х арсеналу.
   - Ви до мене? - запитала Антонiна Григорiвна.
   - Так. Мiг би я потрапити до вас зараз на прийом?
   - Ви представляєте якусь органiзацiю чи є приватною особою?
   - Сьогоднi я є суто приватною особою i в мене особиста справа, - встиг ще сказати Хосе, перед тим як вони наблизилися до кабiнету головного лiкаря.
   - Сiдайте на цi стiльцi на вибiр, - посмiхнулася дама, - а я зараз перевдягнуся в нашу медичну унiформу i тодi запрошу вас в кабiнет.
   Молодиця зникла за дверима, а снайпер почав роздивлятися довкола. На стiнах висiли плакати про рiзнi хвороби, пандемi§ i про те, як треба чистити зуби i безпечно кохатися. Бiльшiсть з них видно провисiла тут не один рiк. На деяких веселi студенти щось дописали i домалювали, явно соромiцьке. Нарештi, дверi прочинилися i звiдти визирнула головний лiкар, яка вже встигла не лише перевдягтися в бiлоснiжний халат, який пiдкреслював жiночнiсть §§ фiгури, але й пiдмалювати обличчя.
   - "Для мене старається, - вирiшив Рамiрес".
   Вiн стрiмко пiдвiвся i рушив до кабiнету.
   - Що вас привело до мене? - запитала головний лiкар. - Чим я можу допомогти?
   - Я буду з вами абсолютно вiдвертим, як пацiєнт з лiкарем, - посмiхнувся Хосе. - Декiлька рокiв я працював в Iспанi§ помiчником нотарiуса. Трохи заробив грошей, володiю декiлькома мовами. Мене переконали, що зараз в Києвi я можу заробити грошей бiльше, нiж на чужинi. Хотiв би спробувати, чи дiйсно це так. Менi треба десь перебути до того, як я влаштуюся на роботу. Тодi я зможу винайняти квартиру. А зараз я просто дезорiєнтований. Я зовсiм не знаю Києва. Мiсто величезне, а в Iспанi§ я жив у невеликому провiнцiйному мiстечку i не звик до таких масштабiв. Чи не могли б ви мене влаштувати у вашому санаторi§-профiлакторi§ на мiсяць-два, поки я не знайду роботу? Я людина дуже спокiйна, горiлки не п'ю, дiвчат приводити не буду. У вас не буде через мене нiяких проблем. Готовий платити за проживання i стiл i офiцiйно, i вам скiльки скажете. Щоб ви не думали, що я якийсь там засланий козачок, ось, прошу, ознайомтеся з мо§ми iспанськими паперами з дозволом на проживання i працевлаштування.
   Головний лiкар взяла до рук документи. Видно було, що вона майже нiчого зблизька не бачить, але одягти окуляри лiкарша посоромилася.
   - Я iспансько§ мови не знаю, - сказала вона, вiдсуваючи документи. - Думаю, що ми вам допоможемо, - продовжила вона пiсля досить театрально§ паузи. - Мiсяць-два це саме в мо§й компетенцi§. А там може знайдете собi якусь жiночку з квартирою... Дехто з при§жджих чоловiкiв непогано таким чином влаштовується у столицi. Тут стiльки самотнiх жiнок...
   - Вибачте, - Хосе вирiшив йти напролом, - а ви одруженi?
   - Нi, але в цьому сенсi на мене не розраховуйте. Знаємо ми таких "iспанцiв", як ви.
   - Ви себе просто недооцiнюєте, - черговий раз зобразив на обличчi свою фiрмову посмiшку Рамiрес. - Не треба бути iспанцем, щоб це помiтити. Наприклад, я в Iспанi§ таких гарних жiнок не зустрiчав.
   Це вже були вiдверто грубi лестощi i головний лiкар вирiшила закiнчувати розмову.
   - Ви тут посидьте, а я зараз пiду розпоряджуся, щоб вас прийняли належним чином. Укра§нський паспорт у вас, сподiваюсь, є?
   - Ось, будь ласка, - Рамiрес простягнув жiнцi свiй паспорт.
   - Роман-Мар'ян Ткачук, - вголос прочитала головний лiкар. - Народився в мiстi Самборi Львiвсько§ областi. Ха-ха! А моє дiвоче прiзвище теж Ткачук. Родом з Ки§всько§ областi.
   - Може це доля, - стиха лагiдно сказав Хосе.
   Головний лiкар нiчого не вiдповiла i, вибачившись, з паспортом вийшла до коридору. Через декiлька хвилин вона повернулася i повела Рамiреса поселятися. Конверт з євро снайпер залишив у не§ на столi. Вiн був поселений на другому поверсi в кiмнатi, де крiм нього нiкого не було. Вiкнами вона виходила в тихий двiр. На столi вже лежали талони на харчування i перепустка до профiлакторiю. В день при§зду Хосе вiдпочивав, а вже з наступного дня почав активнi дi§ з рекогносцирування мiсця проведення заплановано§ акцi§.
   Посередник передав Рамiресу ще в Лондонi основнi данi про Бенгалурова. Де вiн мешкає, де зазвичай вiдпочиває, з ким спiлкується, хто його коханки, на якi хвороби страждає. Убити найбагатшу людину Укра§ни i Європи було нелегкою справою. Крiм того, що Бенгалурова стерегла цiла армiя охоронникiв, вiн був вiдомий як людина дуже розумна, обережна i iнту§тивна. Саме надзвичайно розвинена iнту§цiя не раз рятувало його вiд небезпеки. Таким же був i Рамiрес. Вiн добре усвiдомлював, що його можуть "пасти" спецслужби Укра§ни i пiсля виконання замовлення просто лiквiдувати, як небажаного свiдка. Крiм того, однiєю з вимог замовника було не просто вбити Бенгалурова, а знищити його страшно, вкинувши розчленоване тiло в Днiпро, рiчку, яку багато укра§нцiв пiдсвiдомо сприймали, як iндуси священну рiчку Ганг. Пiсля цього нiхто в Укра§нi не зможе почуватися в безпецi, чого i добивався Президент. Бо якщо вбивають мiльярдера, викрадають i розчленовують його тiло, то що вже говорити про iнших.
   У Рамiреса було безлiч методiв i способiв знищення людей, арсенал яких невпинно поповнювався. Наприклад, у Бенгалурова був геморой i вiн постiйно користувався свiчками. Саме в цi свiчки i можна було ввести отруту. У Бенгалурова були надзвичайно випещенi руки. Вiн постiйно пестував §х, мазав спецiальним кремом, який замовляв в одному iнститутi краси в Києвi. Можна було i так вирiшити проблему, помiстивши до крему якусь сильнодiючу отруту. Проникнути ж до iнституту краси вночi Хосе мiг теж в багато способiв: вiд використання вiдмичок до лазiння по стiнах. Був у олiгарха i улюблений собака ротвейлер Макс, який мав свого кухаря, ветеринара i навiть масажистку. Рамiрес знав декiлька способiв, як зробити так, щоб улюблений пес загриз свого хазя§на. Але як викрасти i вивезти тiло? Це була головна проблема i саме нею кiлер мав займатися впродовж наступних двох мiсяцiв. Рамiрес розумiв, що саме за це замовник i платить такий величезний гонорар. Вiн i сам мiг органiзувати вбивство олiгарха, але як викрасти його тiло нiхто в Укра§нi придумати не змiг. Тому i вирiшили звернутися до нього.
   Рамiрес чудово влаштувався в Києвi i навiть трохи розслабився, розумiючи, що до виконання замовлення його i пальцем нiхто не зачепить. Головний лiкар виписала йому якусь п'яту дiєту i вiн цiлком пристойно харчувався, робив щодня на подвiр'§ профiлакторiю солiдну зарядку з розтяжкою. Вечори поперемiнно проводив то з Орисею, то з головним лiкарем. Грошей у нього вистачало, тому вiн водив сво§х знайомих до дорогих ресторанiв i просто на науково-органiзованому рiвнi проводив над бiдними жiнками сво§ психолого-сексуальнi експерименти. Врештi-решт переспав спочатку з Орисею, а потiм i з головним лiкарем. Саме через Орисю вiн вимушений був перебратися на квартиру до своє§ лiкаршi.
   Одного мiсячного вечора, коли Хосе повертався до профiлакторiю з чергового експедицiйного дослiдження околиць маєтку Бенгалурова, його зустрiла група молодикiв. Попереду стояв уже вiдомий снайперу профспiлковий дiяч Коля. Хосе вiдразу зрозумiв чого вони хочуть i вiдступив у тiнь крислатого клена, який розкинув сво§ гiлки бiля само§ будiвлi, де вiн жив. Був початок липня i в кампусi залишилося зовсiм небагато студентiв. Завтра на практику до Канева мала вiд'§жджати i Орися. Довкола нiкого. Рамiрес мiг вбити §х усiх, але це не входило в його плани, так як могло зiрвати всю заплановану операцiю.
   - Якщо ти, падло, не перестанеш морочити голову Орисi, ми тебе зараз же заб'ємо як мамонта, - пообiцяв Коля, за§каючись вiд хвилювання.
   - А в чому справа? - спокiйно запитав Хосе. - Я декiлька разiв зустрiвся з цiєю дiвчиною. У нас суто дiловi вiдносини. В не§ були проблеми з англiйською мовою, намiчалася перша четвiрка. А, дякуючи менi, склала iспит на вiдмiнно.
   - Ах ти ж, сука! - не тямлячи себе закричав Коля. - Суто дiловi стосунки. Та вона вже мабуть вагiтна. Саме дякуючи тобi. Я думав на нiй одружитися, а тепер що менi робити? Вбивайте його, хлопцi!
   Але хлопцi нiчого не встигли зробити, бо Хосе вже був на деревi. Всi спроби поплiчникiв Миколи вилiзти туди нiчого не дали. Кiлер майстерно бив ногами по руках, збиваючи студентiв, як грушi з дерева. Вiн просто насолоджувався комiзмом ситуацi§, уявляючи собi, як все це виглядає збоку. Хтось запропонував знайти цеглини i збити ними снайпера на землю i Рамiресу було б непереливки, якби на вулицi вiддалiк не з'явився мiлiцейський патруль. Хлопцi кинулися тiкати, а Рамiрес, як кiт злiз з дерева i зайшов до профiлакторiю.
   - "Все, це моя остання нiч у цьому райському куточку, - думав вiн лежачи в лiжку. - Якщо хочеш мати неприємностi, а також i приємностi, зв'яжися з жiнками i з грошима. Точнiше не так, з гарними жiнками i великими грошима".
   Наступного дня вiн зiбрав сво§ речi i зателефонував Орисi.
   - Я вимушений не прийти тебе проводжати, - сказав вiн, коли дiвчина вiдгукнулася. - Вчора Коля вирiшив з групою друзiв полiчити менi ребра. Нiчого в них не вийшло, але вони не припинять сво§х спроб. Менi не хотiлося б, щоб я когось вбив i через це загримiв до в'язницi. До речi, вiн сказав менi, що ти, можливо, вагiтна.
   - От, дурний, - хмикнула Орися. - Ким це треба бути, щоб вийти за такого замiж. А вiдносно моє§ вагiтностi, то §§ витворила його хвороблива фантазiя. Не турбуйся за мене. Телефонуй.
   - Домовилися. Щасливо§ дороги.
   Треба було знову шукати житло. Рамiрес не випадково осiв у кампусi Ки§вського нацiонального унiверситету iменi Тараса Шевченка. Їздити через усе мiсто через постiйнi затори було надзвичайно складно i довго. А вiлла Бенгалурова розмiщувалася по Одеськiй трасi, яка брала початок майже бiля самого студмiстечка. Цим снайпер постiйно користався дуже швидко i комфортно до§жджаючи до села, де розмiстилася садиба олiгарха. Вiн уже мав декiлька варiантiв органiзацi§ викрадення i вбивства Бенгалурова i тепер необхiдно було починати теоретико-методологiчно забезпечити проведення акцi§. Це вiн робив у доволi оригiнальний спосiб. Ви§жджав до лiсу i у швидкому темпi рухався в якомусь напрямку по стежцi. Через певний час кров збагачувалася киснем i починала в такому станi надходити до мозку. Моментально виникало безлiч iдей, варiантiв вирiшення проблем i навiть теорiй. Рамiрес витягував мобiльний телефон з диктофоном i записував §х, продовжуючи рухатися. Вiн уже помiтив, що якщо не зафiксувати сво§ мiркування на паперi чи в диктофонi, вони губляться i знову можуть з'явитися не скоро. Дещо взагалi пропадало назавжди i бiльше нiколи не поверталося. Це був i божий дар, i прокляття Рамiреса. Вiн мусив постiйно думати, як акула плавати, через вiдсутнiсть повiтряного мiхура, що для людини не є абсолютно природними явищем. Робити щось руками, в принципi, набагато легше, нiж мислити, мiркувати, планувати i прогнозувати. Саме в прогностицi i був найсильнiший бiк єства Рамiреса. Здiйснити правильний прогноз не на день, а на рiк чи десятилiття здатнi лише декiлька обраних людей на всiй нашiй планетi. Саме до когорти цих обраних i належав Хосе. Окрiм того, його життєвим кредо в сенсi прогностики був вислiв когось iз великих: коли нам здається, що ми щось знаємо, то це саме той момент, коли треба приглянутись якомога глибше.
   Поряд з унiверситетським кампусом знаходилася автостанцiя "Пiвденна" з яко§ вiдправлялися автобуси в пiвденному напрямку, який саме i цiкавив кiлера. Повз не§ проходило також безлiч маршрутних таксi, якими §здили як мiсцевi жителi, так i велика кiлькiсть дачникiв.
   - "А це iдея, - подумав Хосе, сидячi на лавцi бiля автостанцi§. - Неподалiк будинку Бенгалурова розмiстилося декiлька дачних кооперативiв. Дачний сезон у самому розпалi. Кожен з них має власну охорону. Рамiрес уже вияснив, що проблема з охоронниками доволi гостра. Платню §м пропонують невелику i тому важко знайти бажаючих йти на таку роботу. Звiдси, щоб зацiкавити при§жджих i бездомних, §м iнодi пропонують i житло в сторожцi. До багатьох сторожок проведено газ, так що там можна жити i зимою. Дачi постiйно грабують, тому найняти охоронникiв значно дешевше, нiж втрачати майно i ремонтувати будiвлi. Тим бiльше, що в останнi роки на дачних дiлянках з'явилися справжнi палаци. Проблема §х охорони стала ще актуальнiшою. Треба знайти той дачний кооператив, який розмiщений саме бiля садиби Бенгалурова i, чергуючи там вночi, як офiцiйний охоронник, нi в кого не викликаючи пiдозри, прослiдкувати вже не за денним, а за нiчним життям олiгарха".
   - Чоловiк iнту§тивно вiдчував, що саме цей варiант є найбiльш продуктивним. Щоправда, для Рамiреса залишатися тут до зими не треба було. Вiн уже розробив план, як вiн "заляже на грунт" i як вибереться з Укра§ни пiсля виконання замовлення.
   Рамiрес перейшов на iнший бiк вулицi i спинився на тролейбуснiй зупинцi. Повз нього проносилися численнi маршрутнi таксi, представленi переважно жовтими автобусами "Богдан". Деякi з них зупинялися на заклично пiднятi руки пасажирiв. Сво§м орлиним зором Хосе за пiвкiлометра побачив, що в правому ряду повiльно рухається маршрутне таксi з номером 726. Це був саме його напрямок i снайпер теж пiдняв руку. Автобус зупинився i з нього вийшло двоє пасажирiв. Зайшовши всередину, чоловiк навiть знайшов собi вiльне мiсце i, передавши грошi водiєвi за про§зд, всiвся бiля яко§сь бабусi. Ї§ порожнi кошики вказували на те, що вона вже встигла спродатися на ринку.
   - "Оперативна бабуся, хто рано встає, тому бог дає, - подумав вiн".
   Не пройшло i пiвгодини, як Рамiрес опинився на мiсцi i пiшов лiсопосадкою вздовж залiзницi до великого скупчення дач, яке височiло на пiдвищеннi. За ними, сховане в лiсi, здiймалося, як собор, обiйстя Бенгалурова. Пiдiйшовши до входу до дачного кооперативу, Хосе помiтив, що бiля двоповерхово§ сторожки лежало не менше шести великих собак. Побачивши чоловiка, вони з гавкотом кинулися до нього. Не встигли вони добiгти до Рамiреса, як переднiй пес зупинився, заскавучав i кинувся бiгти геть. За ним кинулися i iншi. Люди часто-густо просто не розумiли хижого виразу обличчя кiлера, але собаки вiдчували його внутрiшнiй стан готовностi одразу вбивати i тiкали чимдуж.
   Дверi сторожки були вiдчиненi i Рамiрес зайшов у середину. За столом сидiла жiнка i щось писала.
   - Чи не потрiбен вам тут сторож? - запитав Хосе.
   На його обличчi вже не було його фiрмово§ посмiшки, але i хижий вищир теж зник. Воно набуло оманливо нейтрального вигляду.
   - Дуже потрiбен, - жiнка вiдклала в бiк ручку i поглянула пильнiше на Хосе. - Ми тут навiть вимушенi були створити такi-сякi умови для проживання. Ось у сусiднiй кiмнатi поставили душову кабiнку. А що поробиш, цим лiтом уже шосту дачу обчистили. Оголошення давали скрiзь, та нiхто не хоче. Ми не можемо багато платити за таку роботу. Я Надiя Федорiвна, бухгалтер цього кооперативу. А ви звiдки?
   - Я при§хав зi Львiвсько§ областi. Там у нас нiяко§ роботи немає, навiть тако§. То менi дуже вибрикувати не приходиться. Але якщо я стану тут сторожувати гарантую, що крадiжки припиняться.
   - У нас є один охоронник з мiсцевих дачникiв, але вiн дуже полюбляє горiлку i ми вже його виганяли. Взагалi то, декiлька мiсяцiв охорони нiяко§ не було. Крадiжки моментально зросли втричi. А так хоч знають, що в сторожцi хтось є.
   - Я взагалi майже не п'ю, - запевнив бухгалтера Рамiрес. - У мене алергiя на спиртнi напо§.
   - Ми можемо домовитися, що якщо крадiжки припиняться, ми випишемо вам якусь премiю. Та й тут можна пiдробляти на будiвництвi i ремонтi дач. У вас є якась будiвельна професiя?
   - Я практично можу робити все, - запевнив жiнку Рамiрес. - Декiлька мiсяцiв взагалi не мав роботи, то добре вiдiспався. Тому згоден чергувати вночi. Я когось одного пiймаю i з ним по своєму побалакаю i крадiжки припиняться.
   - Тiльки без насилля, будь ласка, - злякалася бухгалтер. - У нас тут, знаєте, дачний кооператив Академi§ наук. Не вистачало нам ще, щоб тут когось убили чи скалiчили.
   - Все буде дуже iнтелiгентно, - пообiцяв снайпер. - Я нiкого й не обiцяв убивати чи калiчити. Я лише поговорю зi злодiєм i вiн мене обов'язково зрозумiє. А якщо не зрозумiє, йому ж i гiрше, бiдоласi.
   - Якщо ви згоднi, давайте оформляти документи. У вас є при собi паспорт?
   - Звичайно. Ось вiзьмiть.
   - А ви напишiть, будь ласка, заяву. Ось вам аркуш паперу i ручка.
   Пiсля залагодження формальностей Рамiрес взяв свою валiзу i за бухгалтером пiднявся гвинтовими сходами на другий поверх. Тут знаходилося двi кiмнати i туалет.
   - Ось тут будете спати, - показала жiнка на продавлене лiжко бiля вiкна. - На жаль, у нас навiть випраного i випрасованого простирадла немає.
   - Нiчого страшного, все що потрiбно я привiз з собою, - сказав Рамiрес.
   Коли жiнка пiшла вiн зазирнув до туалету. Тут був невеличкий рукомийник iз облупленим дзеркалом. Рамiрес склав сво§ засоби для голiння, витягнув з валiзи камуфляжну унiформу. Потiм припасував до паска гумовий кийок. Хоча вiн i не бачив себе у дзеркало, але вирiшив, що вигляд у нього був доволi грiзний. На дачах переважно вправляється дрiбна шпана. Ця публiка дуже ляклива i через переляк здатна на вiдчайдушнi вчинки. У валiзi були гарнi м'яснi консерви, галети, твердий упакований сир i ще немало всiляко§ §жi. Кiлер по§в i спустився вниз.
   - Запам'ятайте, наш кооператив зветься "Калинiвський-2", - нагадала жiнка. - Я вже пiду додому, а ви тут управляйтеся самi. Ось ключi вiд сторожки. Тут на столi лежить свисток. Якщо щось трапиться, свистiть.
   - Свистка не треба, - посмiхнувся Рамiрес.
   Вiн уявив Бенгалурова зi свистком у губах. Вiн свистить i цей свисток раптом провалюється йому в рот i застряє в горлi. Олiгарх задихається i гине. А чом би й нi. Ось iще один метод, як можна знищити людину. Свистком. Та це ж ноу-хау.
   Жiнка пiшла, а Хосе вийшов на терасу бiля першого поверху сторожки i подивився в бiк садиби Бенгалурова. Ї§ паркан вiддiлявся вiд загально§ загорожi дачного кооперативу лише дорогою. За нею починався лiс i вiн, мабуть, увесь належав олiгарху. На галявинi височiв будинок вибагливо§ архiтектури. Бiля нього розмiстилося озеро i два плавальнi басейни: один лiтнiй вiдкритий i другий зимовий закритий. Далi в лiсi виднiлися тенiснi корти. Ще далi по схилах невеликих пагорбiв розмiщувалося поле для гольфа. На скiльки поверхiв заглиблювалася пiд землю п'ятиповерхова споруда вiн не мiг сказати.
   - "Не менше трьох, - вирiшив вiн, враховуючи розмiщення будинку на пагорбi i особливостi дренажно§ системи".
   Кiлер пiднявся на другий поверх сторожки i оглянув обiйстя олiгарха у спецiальний бiнокль. До дванадцято§ години ночi вiн i не збирався виходити на чергування. Тому повечеряв i влiгся на продавлене старе лiжко-диван i одразу ж заснув. Йому знову приснився сон "не про своє життя". Прокинувся Рамiрес приблизно сорок хвилин на дванадцяту. Вмився, вдягнув камуфляжну форму i причепив до паска гумовий кийок та лiхтарик. Почував себе дуже свiжим i бадьорим, готовим до будь-яких звершень. Вийшов за периметр дiлянок дачного кооператива i присвiчуючи собi лiхтариком рушив у бiк садиби Бенгалурова. Потiм звернув праворуч i опинився мiж парканом кооперативу i загородженим лiсом в якому стояв будинок олiгарха. Тiльки но вiн наблизився на два кроки до загорожi, як включилися спецiально встановленi на металевих стовпах лiхтарi. Стало видно як удень.
   - "Датчики руху, - констатував кiлер. - Свiтло автоматично вмикається, якщо хтось пiдходить до загорожi. В Бенгалурова не жалiють коштiв на пiдтримання безпеки. Напевно, i камери вiзуального спостереження є. Зараз перевiримо".
   Рамiрес пiдiйшов до паркана ближче. Його припущення дуже швидко справдилося. З-за рогу вискочив крутий джип i звiдти повагом вийшли два дебелих молодих чоловiки. Третiй залишився в машинi.
   - Хто ви такий i що тут робите? - запитав один iз них, наближаючись до снайпера. - Це приватна власнiсть i тут вештатися не можна. Тим бiльше вночi.
   - Я новий охоронник кооперативу "Калинiвський-2" - спокiйно вiдповiдав снайпер. - Перший день, чи то пак нiч, на роботi i знайомлюся з обстановкою на мiсцевостi. На територiю приватного володiння, якщо воно позначене огорожею, не заходив. На жаль, для вас, ви даром сюди примчалися, колеги.
   - Ми нiчого просто так не робимо, - вишкiрився iнший охоронник. - Тепер будемо знати хто ти є i з чим тебе §сти. Посвiдчення в тебе є?
   - Менi його обiцяли виписати завтра.
   - Тодi тримайся подалi вiд цiє§ загорожi. Ходи собi всерединi загорожi кооперативу по його внутрiшньому периметру i не виходь назовнi.
   - Це вже, шановнi, дозвольте вирiшувати менi. Або узгодьте з головою кооперативу, де менi можна ходити, а де нi. Я просто виконую сво§ службовi обов'язки. Не бiльше i не менше.
   - Ти я бачу чоловiк iз наших, - пильнiше придивився до Рамiреса вищий охоронник. - Служити у спецвiйськах доводилося?
   - Приходилося.
   - Де?
   - Нацiональна гвардiя, Устилуг Волинсько§ областi. Це на самому кордонi з Польщею.
   - Як така людина могла потрапити до цього бомжатника? - знову запитав вищий охоронник. - У них же серед охоронникiв завжди були однi алкашi i бездомнi. Що, життєва драма i криза?
   - Вгадав, друже. Розiйшлися зi скандалом з дружиною, втратив житло, запив, вигнали з роботи у Львовi. Вирiшив змiнити обстановку. Так опинився у Києвi. Грошей немає, дружина все нажите заграбастала собi. Квартири у Києвi дуже дорогi. Ось менi добрi люди i порадили найнятися на лiто сторожувати до дачного кооперативу. Хоча платня i мiзерна, але можна непогано пiдробити, виконуючи будiвельнi i ремонтнi роботи на дачах. Зараз тут розгорнули таке будiвництво.
   - Це точно, скоро нашого шефа доженуть за розмахом, - посмiхнувся один з охоронникiв. - Якщо хочеш можемо тебе рекомендувати через мiсяць до нашо§ команди. Саме планується додатковий набiр охоронникiв. Платня дуже пристойна, гарне житло i харчування. Повний соцiальний пакет. Одну добу чергуєш, двi вiдпочиваєш. Про iншi переваги зараз говорити не буду. З документами в тебе все в порядку? Десь мiсць тебе ще перевiрятимуть по сво§х каналах. Отже, через два мiсяцi можеш починати роботу. Тебе як звати?
   - Роман.
   - А я Валерiй, а це теж Роман. Ми передамо наступнiй змiнi, що в наших сусiдiв з'явився новий охоронник. Вони тут мiняються ледь не кожен мiсяць. Думаю, що i ти в них довго не затримаєшся. Бувай. Та не старайся ти так. Цей кооператив нiхто реально не стереже. Приходять злодi§ з навколишнiх сiл, при§жджають електричкою з Києва. Зараз довкола вештається багато бомжiв. Iди i лягай спати.
   - Нi, я так не звик. Раз мене найняли мушу виконувати сво§ службовi функцi§.
   - Нiчого, через декiлька днiв ти розберешся, що до чого, i будеш вiдпочивати.
   - Ми по§хали. Сьогоднi вночi шеф §де на засiдання капiтулу ордена i треба забезпечити гiдний супровiд. Коли будеш у нас працювати скучати не прийдеться. Шеф у нас дуже дiєва людина i не дасть тобi розслабитися нi вдень, нi вночi.
   - А можна менi якось заглянути до вас на пиво? - запитав Хосе. - Я тут нiкого, крiм бухгалтера кооперативу, не знаю. Ну i тепер вас двох.
   - Нiчого не вийде. У нас дуже строго. Нiкого стороннього на територiю не пускають. Але завтра вранцi ми звiльняємося. Поспимо вдень, а ввечерi заглянемо до тебе. Ти в сторожцi живеш?
   - У сторожцi.
   - Там у вас на територi§ дачного кооперативу розчистили ставок, привезли пiсок i зробили дуже пристойну зону вiдпочинку. Можна покупатися, приготувати шашлики, випити пива. Все облаштовано по вищому розряду. Але попереджаю, нам заборонено пити щось мiцнiше за пиво. Навiть не на службi ми тестуємося кожного вечора. Так, як життя тут у нас чудове i платня теж, ми дуже дорожимо своєю роботою.
   - Добре, я буду вас чекати.
   - Не турбуйся, пиво i закуску принесемо ми самi. Але ти тут будь обережним. Якщо заскочиш зненацька тих, хто грабує дачi, можуть бути великi неприємностi. Не втручайся сам, а викликай мiлiцiю. За таку платню, як у тебе, ризикувати життям i здоров'ям не варто. У нас платня незрiвнянно вища, а ризику практично нiякого.
   Охоронцi пострибали до джипу i по§хали, а Хосе подумав, що уже першого дня свого перебування тут, вiн отримав дуже цiнну iнформацiю. Бенгалуров двiчi на мiсяць вночi ви§жджає на якесь засiдання. За логiкою речей, це якiсь доволi секретнi справи i тому вiн не повинен брати з собою велику охорону i його не має супроводжувати цiла кавалькада машин. Маючи освiту психолога Рамiрес добре розумiв, що якщо такi по§здки вiдбуваються регулярно i тривають роками, то пильнiсть будь-яко§ людини вiдносно власно§ безпеки, коли за цей час не трапилося жодного iнциденту, повинна неминуче суттєво знизитися. Саме тут i може критися один iз реальних варiантiв виконання замовлення.
   Рамiрес пiшов далi вздовж зовнiшнього паркана кооперативу, присвiчуючи собi лiхтариком. Коли вiн завернув за рiг, йому назустрiч вiд залiзничного полотна вийшло троє чоловiкiв.
   - Хто такi i що ви тут робити в таку пiзню пору? - запитав Рамiрес.
   - А тобi яке дiло? - визвiрився один з них. - Зараз ми тебе тут зарiжемо i закопаємо у лiсосмузi бiля залiзницi. Будеш кожен день зустрiчати по§зди. У нас там i лопата лежить. Уже одного такого, як ти охоронника, закопали. Я думав, що бiльше бажаючих охороняти цей клятий кооператив не знайдеться. Помилився, дурнiв ще виста...
   Чоловiк не встиг договорити, так як точно у вразливе мiсце мiж шиєю i плечем йому з великою силою врiзався гумовий кийок. Балакун, як пiдкошений, рухнув додолу. Рамiрес вимкнув лiхтарика i вiдступив назад пiд кущ шипшини i тут же зробив пару крокiв вбiк. Хтось кинувся вперед i завив вiд болю, напоровшись на колючки. Правий армiйський черевик снайпера врiзався другому чоловiкову збоку в пах i той дико заверещав.
   - "Потрощив усю чоловiчу апаратуру, - подумав Хосе, - чуючи, як третiй чоловiк, ламаючи кущi, тiкав у бiк залiзнично§ станцi§. - На сьогоднi i на весь найближчий перiод можна взагалi не виходити на чергування. Нiхто цей дачний кооператив вже не насмiлиться грабувати. У цих хлопцiв система оповiщення працює дуже добре. Десь через мiсяць вони вирiшать менi помститися, коли залижуть рани, але тодi вже мене тут не буде. Я свою обiцянку перед головним бухгалтером виконав. Тепер треба зайнятися сво§ми проблемами".
   Хосе, присвiчуючи лiхтариком, лiниво почвалав стежкою до хвiртки i увiйшов всередину кооперативу. Потiм попростував вулицею, яка звалася Центральна -1, до сторожки. Прийняв душ i пiднявся на другий поверх. Трохи постояв на балконi, дивлячись на зорi i пiшов спати.
   Наступний день з самого ранку обiцяв бути дуже жарким. Хосе понiжився в постелi i коли вийшов на подвiр'я сторожки до не§ швидким кроком майже бiгла заклопотана головний бухгалтер.
   - Голова кооперативу по§хав на море i всi дачнi проблеми повисли на менi, - пожалiлася вона Хосе. - Ходять чутки, що вночi тут у нас був якийсь iнцидент. Нiбито прийшлося навiть викликати швидку допомогу. Якихось двох чоловiкiв покалiчили. Люди йшли вiд останньо§ електрички на дачi i ледь не наступили на них у темнотi. Потiм виявилося, що мiлiцiя на них полює вже не один рiк. Спецiалiзувалися на пограбуваннi дачних кооперативiв у Глевасi i Калинiвцi. Ви до цих подiй маєте якесь вiдношення?
   - Звичайно, що нi, - запевнив жiнку Хосе. - Ми, мабуть, з ними розминулися. Вам треба щось робити з освiтленням. Тут будь-хто може вночi скалiчитися. Дорога нерiвна, скрiзь насаджали по вулицях всiляких колючих рослин. Просто жах.
   - Та вони не ногу пiдвернули, - невпевнено промовила головний бухгалтер. - Кажуть, що §х хтось жорстоко побив. Мiлiцiя навiть вважає, що це зробив якийсь професiонал, який знав куди треба найдошкульнiше вразити людину.
   - То що, тепер мене через цих злодюг почне мiлiцiя таскати? - розсердився Рамiрес. - Я вам обiцяв, що крадiжки припиняться, а в який це спосiб вiдбудеться, ми з вами не домовлялися. Краще б я найнявся сторожувати у якийсь iнший кооператив.
   - Ну що ви, - замахала руками головний бухгалтер. - Вам немає про що турбуватися. Нiхто вас займати не буде. У нас тут мають дачi i мiлiцейськi чини, i суддi, i працiвники СБУ. Ми все влаштуємо найкращим чином. Працюйте спокiйно собi i далi. Коли повернеться з моря голова кооперативу ми вам навiть випишемо невелику премiю. Я ось тут принесла вам поснiдати. До речi, ця прикра пригода трапилася за межами територi§ нашого кооперативу. Так що формально до нас у мiлiцi§ нiяких претензiй i бути не може. Мiсце, де знайшли цих скалiчених злодi§в належить Пiвденно-Захiднiй залiзницi. Хай вони його самi охороняють i вiдповiдають за те, що там трапилося.
   Посмiхаючись, Хосе з великим апетитом §в якусь грецьку страву, яку головний бухгалтер назвала мусакою. Вона, дiйсно, була дуже смачна i крiм дарiв дачних городiв, мiстила ще й м'ясний фарш. Пiсля снiданку вiн ще повалявся в лiжку, а потiм взяв спецiальний бiнокль i, вийшовши за межi кооперативу, знайшов розлоге високе дерево. Вилiз на нього i, зручно влаштувавшись на товстих гiлках, почав ретельно i уважно оглядати садибу Бенгалурова. Iз будинку вийшла гарна струнка молода жiнка чи дiвчина, яку вiв пiд руку до машини якийсь молодик.
   - "Видно, напилася, - спершу подумав снайпер, але жiнка йшла дуже твердо. - Схоже, що вона добре трималася на ногах, але чи то не знала куди йти, чи то не хотiла йти, а може й не бачила куди йти. Навiщо такi люди Бенгалурову? - дивувався Хосе. - Яку роль може вiдiгравати така ущербна особа в садибi олiгарха? Як прислуга вона нi на що не годиться. Як повiя?... Може Бенгалурова заводять слiпi повi§"?
   Жiнка сiла до машини i вона вiд'§хала. На террасу вийшов сам Бенгалуров, якого Рамiрес одразу впiзнав за фотографiєю, переданою йому посередником. Тут його чекав снiданок. Снайпер навiв рiзкiсть свого бiнокля так, що мiг розрiзнити навiть страви, якi стояли на майстерно сервiрованому столi. Вибiр страв був надзвичайно великим для снiданку. Судячи зi статури олiгарха вiн полюбляв попо§сти.
   Рамiрес оглянув дорогу, яка вела до садиби. Вийшовши з ворiт вона петляла погорбованою мiсцевiстю. Приблизно через кiлометр з правого боку до не§ прилягав перелiсок, куди вела грунтова дорога. Ще далi такий же перелiсок прилягав до дороги з лiвого боку. Все це позначилося в головi снайпера, нiби там була власна мапа. Цi перелiски його дуже зацiкавили.
   Чоловiк злiз з дерева i пройшовся по ґрунтовiй дорозi до одного з перелiскiв. Тут було майже iдеальне мiсце для засiдки. Всю мiсцевiсть мережили дачнi кооперативи. Сховатися в них при потребi було доволi легко. Тисячi дачних дiлянок з рiзноманiтними житловими i господарськими будiвлями були майже iдеальним мiсцем для схованки. Кiлер пройшовся ще далi до другого перелiску. Тут ситуацiя була такою ж. Рамiрес дуже великi надi§ покладав на зустрiч з охоронниками на березi кооперативного ставка. Необхiдно було отримати iнформацiю, так би мовити, з перших рук, але при цьому не викликати пiдозри у доволi професiйних, як вiн переконався вже, охоронникiв Бенгалурова.
   У другiй половинi дня йому зателефонував Валерiй i повiдомив, що через пiвгодини вони з Романом готовi зайти до нього в сторожку.
   - Тiльки нiчого не купуй вiд себе, - попередив Валерiй. - У нас тут харчiв бiльше нiж достатньо. Шашлики будуть теж готовими i гарячими. Для цього у нас є спецiальнi мiсткостi. Пиво ми отримуємо на замовлення. Його доставляють просто з заводiв або складiв. Звикай до нормального життя, хлопче.
   Через пiвгодини охоронники вже стояли перед дверима сторожки. В руках кожен з них тримав майстерно упакованi пакети з §жею i пивом.
   - Охоронникiв наш хазя§н пiдбирає сам i кого полюбить, тому i дозволяє жити у сво§й садибi, - запевнив Хосе Роман. - Вiн дуже довiряє власнiй iнту§цi§. Може вранцi встати i когось, нiби нi за що, нi про що, звiльнити. А потiм виявиться, врештi-решт, що за дiло. Пiшли до пляжу.
   Чоловiки розмiстилися бiля штучного пляжу з навезеним сюди добре перебраним пiском у гарнiй альтанцi. На столi в нiй одразу було розстелено картату паперову скатертину i виставлено шашлики, рiзнi салати, сушену рибу i запiтнiлi пляшки пива. Охоронцi поглядали на Хосе, чекаючи його реакцi§. Вона не забарилася.
   - Ну ви й молодцi, - похвалив вiн нових друзiв. - Це ж все не з магазину?
   - Який там магазин, - вiдповiдали потiшенi охоронцi. - Якби ми прийшли сюди пiсля чергово§ гулянки в хазя§на, тут би можна було нагодувати цiлий взвод. Там такi делiкатеси залишаються i §х вiддають нам. Зрозумiв, як тобi може повезти? - поплескав по плечi Хосе Роман.
   - Ну, ви й влаштувалися, друзi, - ще бiльше заохотив охоронникiв снайпер. - Хотiлося б все таки бiльше довiдатися про майбутню роботу, про §§ умови, якi вимоги у хазя§на. Може вiн такий чоловiк, що краще менi туди i носа не совати, а сидiти собi тихесенько тут у кооперативi.
   - Тхе-хе, - пирснув Валерiй. - Ну що тут порiвнювати. Взяти хоча б житло. Ти в сторожцi животiєш. Якi там можуть бути побутовi умови. А в нас спецiальний будинок з усiма вигодами для охорони. У кожного окрема кiмната, туалет, душ. Знаєш, що таке євроремонт?
   - Так.
   - У нас навiть унiтази i душовi кабiнки iталiйського виробництва. Є чудовий бошiвський двокамерний холодильник. А в тебе вiн є?
   - В мене взагалi нiякого холодильника немає.
   - Ну що тут порiвнювати, - втрутився Роман. - Холодильник забитий §жею, яку кожен день мiняють на нову. Бiлизна на постелi iмпортна. Нам видають весь комплект одягу - вiд трусiв до шкарпеток. Взагалi не треба думати про будь-якi побутовi проблеми. Професiйно i чесно виконуй сво§ службовi обов'язки, не напивайся i дiвчат не води, - i все.
   - Але ж ви молодi здоровi хлопцi, як ви обходитися без дiвчат?
   - Ну, ти слухай далi, - продовжив Валерiй, черговий раз розливаючи пиво по гарних одноразових склянках. - Будьмо, третiй тост за жiнок i саме про них я i хотiв тобi розповiсти. Жiнок ми замовляємо iндивiдуально. Що ти витрiщив очi? Не вiриш?
   - Про таке й не чув.
   - Отож бо й воно, - засмiявся Роман. - Хазя§н добре розумiє, що через нашi походеньки за межами садиби через жiнок можуть добратися i до нього самого, тому дiвчат привозять iндивiдуально, нiяких оргiй ми не влаштовуємо. Повi§ обираються за випадковим принципом. Другий раз вони сюди не потрапляють. Це й нам краще, задля рiзноманiття. Ведеться строгий облiк.
   - А як ви §х замовляєте? - зобразив на обличчi щиру цiкавiсть Хосе.
   - Є окремий журнал для запису замовлень. Можна раз на мiсяць навiть робити спецiальнi побажання. Я маю на увазi там колiр очей, статуру i iншi iндивiдуальнi жiночi особливостi.
   - Ви дiйсно живете як у бога за пазухою, - констатував Рамiрес. - Аж не вiриться.
   - Сам пересвiдчишся, коли будеш працювати у нас, - запевнив Валерiй. - До речi, - чули про тво§ подвиги цiє§ ночi. Це ти впоров велику дурницю. Хiба що може вони самi на тебе напали?
   - I ви вже знаєте?
   - Така робота, про все знати не лише всерединi периметра, але й зовнi.
   - Я просто оборонявся. Пiсля того, як ви по§хали, я вже йшов до сторожки, аж тут вони на мене наскочили. В мене просто iншого виходу не було. Або я §х, або вони мене.
   - Вони там так скавучали, що прийшлося i нам втрутитися. Ти крутий хлопець, скалiчив двох здоровенних чоловiкiв. Там ще хтось був?
   - Був третiй, але вiн утiк.
   - Ху-ху, - засмiявся Роман, - уявляю собi картину. - Враховуючи те, що третiй вислизнув бачу тут два варiанти розвитку подальших подiй. Той третiй органiзовує команду i через два тижнi вони будуть тут знову i вже в iншому складi i озброєнi холодною зброєю. Другий варiант бiльш ймовiрний - чекають поки оклигають тi двоє i заявляються сюди знову втрьох, але на цей прихоплюють з собою вогнепальну зброю. За будь якого варiанту тобi треба звiдси "линяти" протягом найближчих двох тижнiв. Залишиш нам сво§ координати i коли у хазя§на виникне потреба в нових охоронниках, ми з тобою зв'яжемося.
   - Ви маєте рацiю, - згодився Рамiрес. - Днiв десять я ще тут перекантуюся, а потiм дiйсно треба кудись перебиратися. А що ваш хазя§н за людина? - перевiв вiн розмову у потрiбне для себе русло. - Якщо найматися до нього на роботу, то i його характер, i звички, матимуть не останнє значення. Ви з ним зустрiчаєтеся хоча б колись, щось знаєте про його особисте життя, вiн з вами вiтається, коли трапитеся на дорозi?
   - Нi, ми практично з ним не спiлкуємося, - сказав Валерiй. - У нього є охоронцi, так би мовити, двох рiвнiв. Ми охорона другого рiвня, яка охороняє садибу, а є люди, якi охороняють безпосередньо його самого. Ось з цими людьми вiн має справу, так би мовити, напряму. Вони його забирають вранцi i здають, якщо можна так сказати, "пiд ключ" ввечерi. Цi хлопцi з ним скрiзь, де б вiн не був i тому в курсi всього його життя. Але туди потрапити дуже важко. Там вони всi з вищою освiтою, дехто навiть iноземнi мови знає. Зарплата в них незрiвнянно вища, нiж у нас, але й вiдповiдальнiсть i небезпека теж вища. Наскiльки менi вiдомо, два з них уже загинули, захищаючи хазя§на.
   - Як цiкаво.
   - Я бачу, як у тебе очi загорiлися, - засмiявся Роман. - У тебе як з освiтою i iноземними мовами?
   - На жаль, тiльки школа i армiя.
   - Ну, тодi будеш з нами, - поплескав по плечу Рамiреса Валерiй. - Таким людям, як ми, вибирати не приходиться i якщо трапилося щось пристойне треба триматися за нього обома руками.
   - Це точно, - погодився снайпер. - А як у вашого хазя§на з розкладом? Вночi вiн, ви казали, iнколи кудись ви§жджає. Це ж охоронi в цей час не можна i очей зiмкнути.
   - Про сон пiд час чергування можеш взагалi забути, якщо не хочеш, щоб тебе швиденько вигнали з роботи. У нас тут такi були. Одразу загримiли у вiдставку. Особливо треба бути напоготовi двiчi на мiсяць. Наш хазя§н граф лицарського ордена Святого Сигiзмунда. Раз або й двiчi на мiсяць у них засiдання капiтулу. Воно вiдбувається вночi.
   - I що це таке капiтул i чим вони там займаються цi лицарi?
   Валерiй почав пояснювати провiнцiалу, вiдчуваючи свою суспiльну значимiсть i причетнiсть до великих державних i бiзнесових справ.
   - Ну, це тiпа керiвного органу ордену. Бiльше нiчого не знаю, бо це таємна органiзацiя, - чомусь понизив голос охоронник. - Чим вони там займаються, нiкому не вiдомо. Думаю, що просто п'ють горiлку, - засмiявся Валерiй. - Як оце ми з тобою п'ємо пиво.
   - I машин у вашого хазя§на мабуть сотня?
   - Не сотня, але декiлька є. Всi броньованi.
   - I водi§в мабуть цiлий штат?
   - Зовсiм нi, - заперечив Роман. - всього троє. - Вони працюють позмiнно, але лише один з них возить завжди хазя§на на засiдання капiтулу ордена Святого Сигiзмунда.
   - Чому так? - здивувався Рамiрес.
   - Саме йому вiн найбiльше довiряє, - вiдповiв Валерiй. - Справжнiй ас у сво§й справi. Професiйний гонщик i взагалi людина дуже помiркована, iнтелiгентна. У нього хороша родина, зовсiм не вживає спиртних напо§в, нiколи не чув, щоб вiн з якогось приводу лаявся чи взагалi пiдвищував голос. Фактично, у його руках знаходиться життя нашого хазя§на. I Бенгалуров це добре розумiє, такого шофера знайти дуже важко.
   - I де вiн живе, невже з вами? - зобразив на обличчi щире здивування Хосе.
   - Нi, в нього свiй будинок у Дзвонковому. Це недалеко звiдси. Там у нашого хазя§на своєрiдна тренувальна i вiдпочинкова спортивна база. Поряд з нею i знаходиться садиба нашого супергонщика.
   - А яка в нього родина?
   - Молода дружина i шестирiчна донечка. Вiн §х дуже любить, особливу малу. Таке кумедне дiвча. I дуже розумне. Вiн нею так пишається, а ми знай §§ пiдхвалюємо. Просто дивно, як така доросла людина може розцвiтати, чуючи похвали розуму i красi своє§ дитини.
   - Ну, а як приходиться вам випускати вночi хазя§на на засiдання цiє§, як його, - капiтелi.
   - Та не капiтелi, - засмiявся Валерiй, - а капiтулу. Це вiн, а не вона.
   - Там мабуть ви§жджає цiла кавалькада машин i вам вистачає мороки на пiвночi? - запитав Хосе.
   - На засiдання капiтулу хазя§н §здить лише однiєю машиною з шофером i двома охоронниками. Про цi його по§здки практично нiхто не знає. Дiло ж секретне, а ти кажеш кавалькада. Ти ще скажи, щоб вони мигалки включили.
   - А що i вони є? Це ж заборонено законом.
   - Про який закон ти говориш? - знову посмiхнувся Роман. - Та ти §ж бери, а то ми лише язиками чешемо. - Давай вип'ємо за те, щоб найближчим часом ти, Романе, поповнив нашу дружну команду, - пiдняв склянку Валерiй. - Будьмо.
   Чоловiки черговий раз випили пива i взялися за на§дки.
   - А коли наступний раз Бенгалуров по§де на засiдання цього, ну, як його?.. - спецiально затнувся Рамiрес.
   - Запам'ятай, капiтулу, - посмiхнувся Валерiй. - Вони цiле лiто не засiдали i тепер зустрiнуться в нiч перед Днем Незалежностi. У людей свято, а для нас пiдвищений рiвень готовностi. Розслабитися не вийде навiть на хвилину. Хазя§н може при§хати вночi з засiдання не сам. Всi будуть стояти раком, чекаючи гостей. Їх же треба розмiстити, нагодувати i напо§ти. А вранцi вони цiлим екскортом вiдправляться на Майдан Незалежностi на парад. Цiла доба буде надзвичайно напруженою. Та ми вже звичнi.
   Ця зустрiч була надзвичайно продуктивною для Рамiреса. Вiн довiдався про одразу два вразливих мiсця Бенгалурова в сенсi виконання снайпером свого замовлення. Ними були нiчнi по§здки олiгарха на засiдання капiтулу ордена i його шофер, який мешкав окремо вiд садиби, що охороняється, з родиною, якою вiн дуже дорожив. Було очевидно, що ключовими словами операцi§, а вiн завжди давав §м власнi iмена, були слова "донечка водiя". Все виявилося набагато простiше, нiж вiн уявляв собi в Лондонi. Чоловiки ще випили пива, покупалися в ставку i, попрощавшись, пiшли до мiсця свого житла i роботи. Рамiрес же почав реалiзувати свiй план виконання замовлення на лiквiдацiю олiгарха. Вiн повернувся до сторожки, де вже за столом сидiла головний бухгалтер. Вона зустрiла Хосе посмiшкою.
   - Хоча в нас майже всi члени кооперативу науковцi i люди iнтелiгентнi, але ваш рейд по охоронi нашого дачного кооперативу зустрiли дуже схвально. Всiх уже просто дiстали цi грабiжники. Не дивуйтеся, якщо до сторожки просто приходитимуть люди, щоб подивитися на вас.
   - У мене до вас прохання, - звернувся до жiнки Рамiрес. - Менi не дуже до вподоби жити в сторожцi. Вона передбачена для прийому членiв кооперативу i тут цiлий день товчуться люди. Я не маю спокою нi вночi, нi вдень. Чи не могли б ви менi порекомендувати для тимчасового проживання якусь дачу, яку б я мiг орендувати у господарiв. Звичайно, що не дорого.
   - Добре, я звернуся до членiв кооперативу з вашим проханням. Думаю, що пiсля вчорашньо§ подi§ може знайдемо людей, якi згодяться, ви§жджаючи на море, за кордон чи вийшовши на роботу, вiддати вам свою дачу для проживання цiлком безкоштовно. Що, що, а стосовно безпеки своє§ дачi протягом вашого там проживання вони будуть абсолютно спокiйнi.
   - Я вам буду дуже вдячний.
   Вже до вечора Рамiрес отримав аж три пропозицi§ безкоштовно пожити на трьох порiвняно невеликих, але облаштованих по сучасному, з усiма комунальними вигодами дачах. Вiн обрав одну з них, яка стояла найближче до залiзнично§ магiстралi. Вибiр випав саме на не§ через двi обставини: вона мала гарний облаштований бетонний льох у виглядi бункеру пiд будинком, а також близькiсть залiзницi спричиняла до перiодичного гуркоту вiд потягiв, що проносилися не далi як за 200 метрiв вiд не§. В цей час можна було вибити вiкно, зламати дверi, навiть вистрiлити i нiхто б нiчого не почув. Крiм того, сусiднi дiлянки не мали забудови i фактично були перетворенi §хнiми господарями на пустирi.
   Рамiрес отримав ключi вiд дачi i льоху i перенiс сво§ речi зi сторожки в нове помешкання. Потiм по§хав до Глевахи i на ринку викрав стару машину, попередньо прослiдкувавши за §§ хазя§ном. Йому не прийшлося навiть з'єднувати провiдки у запалюваннi старого автомобiля, як полюбляють показувати у фiльмах. Вiн просто прослiдкував, куди поклав ключi водiй i у штовханинi ринку дуже майстерно витягнув §х iз пiджака чоловiка.
   Тепер у кiлера була машина i примiщення. Його план полягав у тому, щоб викрасти доньку водiя i доставивши автомобiлем до дачi, де вiн оселився, заховати в льосi будинку. Пiсля цього, вiн був абсолютно впевнений у цьому, проблем у нього вже не виникатиме i замовлення буде виконано саме так, як побажав таємничий замовник. Бiля дачi знаходилася лiтня кухня i Хосе знайшов там бiотуалет. Зробив запас харчiв у льосi, занiс туди бiотуалет, зняв з одного лiжка матрац i теж спустив його до льоху. Попереднi приготування вiн закiнчив дуже швидко. Тепер треба було почати вивчення мiсцевостi в районi садиби довiреного водiя Бенгалурова.
   Так як крадiжки на дачах припинилися, нiби сто баб пошептало, дi§ Рамiреса, як охоронника, в дачному кооперативi нiхто не контролював. Фактично, вiн мiг як завгодно розплановувати свiй день i взагалi робити все, що йому заманеться. Так вiн i робив, користуючись сприятливою для себе ситуацiєю. Брав викрадену машину "Жигулi", цiлком справедливо вважаючи, що таке "залiзо" нiхто, в тому числi i хазя§н, шукати не буде i §хав до садиби водiя у Дзвонковому. Вiн завжди дiяв дуже нахабно, хоча i чiтко розраховував ступiнь ризику. Декiлька рокiв тому навiть за§хав до Iзра§лю за iзра§льським паспортом iншо§ людини, змiнивши свiй зовнiшнiй вигляд так майстерно, що пошив у дурнi пильних i прискiпливих iзра§льських прикордонникiв.
   Родина водiя Бенгалурова жила сво§м власним розмiреним життям, навiть не пiдозрюючи про те, яка небезпека нависла над ними. Дружина не працювала, а свою доньку батьки здали до дитячого садка в селi, щоб там §§ пiдготували до школи. Саме цим i скористався Рамiрес. Вiн дочекався слушного моменту i втягнув дiвчинку у машину. На його подив вона зовсiм не пручалася i вела себе, як справжня маленька ледi. По дорозi до дачi, де вiн проживав, снайпер розмовляв з дiвчинкою, розпитуючи про §§ навчання в дитячому садку i взаємовiдносини з батьками i друзями. Дiвчинка спокiйно вiдповiдала.
   - Навiщо ви привезли мене сюди? - запитала вона, коли машина зупинилася бiля дачi. - Ви будете вимагати викуп за мене в мо§х батькiв чи дядi Амiра? Ви хочете його убити?
   - Звiдки ти таке взяла? - запитав вражений Рамiрес.
   - А я бачила таке у кiно, - серйозно вiдповiла та.
   - Нi, маленька, ти повинна пам'ятати лише одне, нi за яких умов я нiчого поганого тобi не зроблю. У тебе просто буде декiлька днiв вiдпочинку вiд садка. Умови, правда, не дуже комфортнi, але нiчого не вдiєш.
   - Ви благородний злочинець? - знову запитала дiвчинка.
   - Так, ти вгадала, моя маленька, - засмiявся Рамiрес.
   - Я вже доросла, - продовжувала дiвчинка. - Через декiлька рокiв я навiть могла б вийти за вас замiж.
   - Ну, про це ще рано говорити, пiшли до будинку.
   - А ви будете вiдстрiлюватися, коли сюди наскочить мiлiцiя? - знову серйозно запитала крихiтка.
   - Не турбуйся, все буде як у кiно, яке ти бачила.
   - Але там викрадача застрелили, а я не хочу, щоб ви загинули.
   - Ти справжнє диво. Як тебе звати?
   - Юля.
   - Пiшли, Юлю, ось тут сходи в пiдвал. Дивись, оце тут твоє лiжечко, ось туалет, а тут всiлякi делiкатеси.
   - Мама менi не дозволяє §сти таку §жу, - зрадiла дiвчинка, - але я §§ дуже люблю. Я довго тут сидiтиму?
   - Всього лише декiлька днiв. Ну все, менi треба йти.
   Рамiрес вийшов з пiдвалу i зачинив дверi на ключ. З точки зору безпеки дiвчинки проблем не виникало. В пiдвалi була гарна витяжка, проведено свiтло, стiни побiленi в ясно блакитний колiр. Єдиний недолiк полягав в тому, що там було доволi прохолодно. Через це Хосе залишив теплi дитячi речi, якi знайшов на дачi. Вони майже iдеально пiдходили для дитини вiку Юлi. Потiм вiн по§хав до Дзвонкового, залишив конверт зi зверненням до водiя i пiдкинув його майже пiд самi дверi §хнього будинку. На конвертi було написано лише два слова: водiєвi Бенгалурова. Було очевидно, що мати ще не пiдняла тривогу через зникнення доньки i вийшовши за нею з хати мала одразу ж наштовхнутися на конверта з листом. Трохи оддалiк вiд нього лежали пiдкинутi снайпером два невеликих, схожих на гранати балони з газом. Якщо вирвати в них чеку, в примiщення почне надходити газ, який майже моментально мав приспати всiх, хто там знаходилися. В конвертi мiстилася дуже коротка записка.
   - "Ваша донька Юля викрадена нашою терористичною органiзацiєю. Будь-яке ваше звернення до правоохоронних органiв чи Бенгалурова означатиме §§ мученицьку смерть. Ми будемо присилати вам доньку по частинах. Якщо ви виконаєте те, що ми вiд вас вимагаємо, ваша донька буде жива i здорова. Коли вночi 24 серпня ви ви§дете з Бенгалуровим i його охоронниками на набережну Днiпра, слiдуючи на засiдання капiтулу, вам треба кинути один чи два балони в салон i зупинити машину. Самi не вискакуйте. Ви теж повиннi заснути, щоб вас нi в чому не звинувачували. День Незалежностi будете зустрiчати з донькою. Смерть буржуям!". Пiдпису не було, але так як дiвчинка пропала сумнiвi у тому, що це неправда або чийсь дурний жарт нi в жiнки, нi в §§ чоловiка водiя, якого вона одразу викликала додому, повiдомивши, що в доньки рiзко пiдскочила температура, не виникало.
   Рамiрес залишив записку i балончики з газом, а сам абсолютно спокiйно по§хав на дачу, загнав машину до гаража i, вийшовши з нього, зайшов всередину будинку i прийняв душ. Потiм поголився, вiдвiдав свою заручницю, яка все ще трималася, як для дитини, дуже добре, поговорив з нею i пiшов до зупинки маршрутного таксi. Через пiвгодини вiн був у Києвi i дуже добре провiв час в одному з кращих ресторанiв мiста. Хосе просто розкошував, бо був абсолютно впевнений, що вiн виконає замовлення як у належний термiн, так i в належному видi. Враховуючи все те, що йому розповiли про довiреного водiя олiгарха i його родину, звернення того до мiлiцi§ чи Бенгалурова просто виключалося. Наступного ранку вiн повернувся на дачу i лiг спати. Прокинувся снайпер в другiй половинi дня i зателефонував до Валерiя.
   - Ну як тво§ справи? - запитав вiн. - Це твiй сусiд з кооперативу "Калинiвський-2" Роман. У мене поки що абсолютно спокiйно, а у вас?
   - У нас теж все спокiйно. Як завжди. Ти хотiв нам щось запропонувати?
   - Тепер моя черга запросити вас на пиво. До речi, я безкоштовно орендував дачу i живу тепер з комфортом. Як там хазя§н себе почуває? Не дуже вас напружує?
   - Все у нас нормально, всi живi i здоровi, а ми навiть веселi. Хiба що звернув увагу на те, що захандрив наш головний водiй. Кажуть, що у нього донька захворiла. На ньому лиця немає. Хазя§н запропонував свою допомогу, але той вiдмовився. Готуємося до святкування Дня Незалежностi.
   - Везе ж вам. Живете весело i багато, а ось я...
   - А про безкоштовну оренду дачi ти явно перебрав. I це ти називаєш безкоштовною орендою. Сво§м нiчним рейдом ти фактично поставив на кiн своє здоров'я, а може i життя. Саме заради цих хлопцiв i дiвчат, якi тобi нiбито безкоштовно вiддали у тимчасове користування дачу. I iнших таких, якi навiть цього для тебе не зробили. Як на мене, то вони взяли з тебе надто дорогу цiну.
   - Ти якийсь песимiст.
   - А ти, значить, оптимiст? Ось скоро тобi мiзки вправлять стосовно цього твого оптимiзму.
   - Що є якась нова iнформацiя стосовно того нiчного iнциденту?
   - Нiчого нового не чув, але я просто знаю таких людей, яким ти полiчив ребра i не тiльки ребра.
   - Так коли ви зможете прийти до мене в гостi вдвох з Романом?
   - До Дня Незалежностi нiчого не вийде. А пiсля нього я тобi зателефоную i десь зустрiнемося. Я вже тут говорив з начальником нашо§ охорони вiдносно тебе. Вiн згодився з тобою зустрiтися. Якщо вiн вирiшить, що ти саме той хто нам потрiбен, а в цьому я анiскiльки не сумнiваюся, тебе десь з мiсяць будуть перевiряти по сво§х каналах, а потiм зарахують до нас у штат. Так що я не забув про свою обiцянку. Ти, випадково, в тюрязi не сидiв? Може когось покалiчив у сво§й улюбленiй манерi? Хоча наш хазя§н сам сидiв, але тебе на роботу, якщо вiдсидiв своє, не вiзьмуть.
   - Чого не було, того не було.
   - Ну ось i добре. В мене все. До зустрiчi.
   - До зустрiчi.
   Рамiресу вдалося довiдатися з розмови з Валерiєм саме те, що вiн i хотiв. Водiй нiкуди не звертався через зникнення доньки i звертатися не буде. Вiн надто довго спiвпрацював з людьми кримiнально-бiзнесового свiту i тому добре розумiв, що в такiй ситуацi§ йому може допомогти повернути дiвчинку лише чiтке виконання вимог викрадачiв, ким би вони не були i чого б не добивалися. Зрозумiло, що як би не був вiдданий водiй Бенгалурову, вiн нiколи не поставить його життя над життям своє§ доньки. Тим бiльше, вiн знав про свого хазя§на таке, будучи його довiреною особою, що давало водiєвi моральне право зрадити шефа заради сво§х близьких.
   Так як крадiжки в цьому дачному кооперативi припинилися, а в iнших продовжувалися, довiра в керiвництва "Калинiвського-2" до нового охоронника зросла ще бiльше. Хосе цiлими днями лежав на пляжi, засмагав на сонцi, потiм йшов до дiвчинки, годував §§, мив, розповiдав рiзнi цiкавi iсторi§. Вони подружилися. Рамiрес думав над тим, що дитина з такою сильною нервовою системою могла б бути чудовим снайпером. Тим бiльше, що дiвчинка володiла дуже гарним зором. Вiдомо, що люди, яких природа обдарувала чимось надто сильно часто бувають дуже нервовими. Ця ж дитина була самим спокоєм, впевненiстю в собi i вiрою в те, що все минеться. Видно було, що вона скучає за батьками, але намагається цього не показувати. Кiлер усвiдомлював, якi муки переживають §§ батьки, але нiколи з цього не переймався, кажучи собi: "нiчого особистого, тiльки робота".
   Декiлька днiв пролетiли дуже швидко i ось настав вечiр 23 серпня. Рамiрес ще ранiше купив самонадувного човна з веслами, бронежилет, придбав на базарi спецiальний шолом бiйцiв спецназу, який витримував удар пiстолетних куль. Його продавав колишнiй спецназiвець, який рекламував його як найкращий шолом для мотоциклiстiв. Були також купленi шнурки для черевикiв, пластиковий медичний утримувач для зламаних рук. Одного дня йому вдалося купити на ринку надзвичайно гострий складний нiж системи "наваха". Кiлер також придбав дешевий моторолер, на якому домогосподарки у селах i районних центрах §здять на ринок i в магазини. Повнiстю закiнчивши приготування до кiнцево§ стадi§ власно§ спецоперацi§ вiн останнiй раз зайшов до дiвчинки.
   - Ну що ж, кицюню, - звернувся вiн до дитини, яка пiдвелася з лiжечка, коли вiн спустився до пiдвалу. - Сьогоднi закiнчуються тво§ муки. Якщо не буде нiяких несподiванок i ускладнень, через декiлька годин за тобою за§де тато. Ти дуже за ним скучила?
   - Дуже. I за ним, i за мамою. А з вами я бiльше нiколи не зустрiнуся?
   - Краще нам бiльше нiколи не зустрiчатися. Тут ще в тебе немало §жi, нехай тато §§ забере з собою. I iграшки теж.
   - Менi дуже сподобалася ця ляля, - можна я §§ заберу з собою? - I ось цi книжечки з малюнками?
   - Звичайно, кицюню, все що тут залишається твоє. Ми вже не побачимося. Я зачиню дверi на спецiальний замок, але якщо тато не зможе за тобою сьогоднi вночi при§хати, вранцi замок вiдчиниться автоматично. Виходь сама i скажи будь-кому, хто трапиться тобi по дорозi, щоб вiн викликав мiлiцiю, так як тебе викрала банда. Це дiйсно так.
   - А де ж тодi iншi бандити? - запитала дiвчинка.
   - Моє ти золотце, - засмiявся Хосе. - Вони пiдслуховують пiд дверима.
   - А вони дуже страшнi? - продовжувала допитувати Рамiреса Юля. - Я вас чомусь анiскiлечки не боялася.
   - Не турбуйся про них. Цi хлопцi i дiвчата тобi нiчого поганого не зроблять. Вони навiть без мого дозволу бояться зайти сюди.
   - Ти у них за головного?
   - Так, моя крихiтко.
   - А якi у вашiй бандi дiвчата? - не заспокоювалася дiвчинка. - Вони такi ж страшнi i злi, як i хлопцi, чи зовсiм iнакшi?
   - Деякi навiть гарнi, але тiльки зовнi. Нiколи не довiряй зовнiшностi людей, вона може бути дуже оманливою.
   Рамiрес пiдiйшов до дiвчинки, поцiлував §§, приголубив i ще раз переконав, що скоро вона буде вдома зi сво§ми татом i мамою. Потiм замкнув льох на спецiальний замок з вмонтованим таймером i вийшов на подвiр'я дачi. Ще в будинку вiн одягнув бронежилет, поверх нього натягнув камуфляжну унiформу. Довершував його екiпiрування шолом спецпризначенцiв. Вечiр 23 серпня в цьому роцi видався доволi жарким, але пiсля заходу сонця спека все одно спала. Хосе вивiв з двору моторолер i, завiвши його, по§хав з дачного кооперативу "Калинiвський-2" назавжди.
   Спочатку вiн досить повiльно §хав Одеським шосе до Києва, а за§хавши до мiста, звернув на Одеськiй площi праворуч. По Кiльцевiй дорозi вiн спустився до долини Днiпра i по Надднiпрянському шосе про§хав ви§зд на мiст Патона i зупинився в призначеному водiєвi мiсцi. Тепер залишилося лише чекати на появу машини Бенгалурова. Рамiрес сховав моторолера в кущах на схилах Днiпра, а сам, почепивши шолом до паска, почав прогулюватися вiддалiк. Вiн знав, що Бенгалуров надзвичайно пунктуальна людина i тому до появи автомобiля залишалося ще 10 хвилин. Це мiсце зупинки було обрано кiлером не випадково, так як саме тут до Днiпра з окуто§ гранiтом набережно§ спускалися кам'янi сходи. На водi вже гойдався надувний човен зi спущеними i закрiпленими в уключинах веслами. Вiн був припнутий до попередньо забитого мiж гранiтними брилами товстого стального цвяха.
   Наближався час появи машини олiгарха i Хосе спустився на декiлька сходинок до Днiпра так, щоб його не було видно з Надднiпрянського шосе. Нарештi його чекання закiнчилося, бо бiля нього зупинився чорний броньований Мерседес. Рамiрес не поспiшав виявити свою присутнiсть, пильно придивляючись не тiльки до машини, але й до всiє§ обстановки довкола не§ i найближчих пiдступах.
   Дверi з боку водiя раптом вiдчинилися i звiдти вискочив з пiстолетом в руках середнього вiку чоловiк. Вiн зацьковано озирався на всi боки, намагаючись помiтити хоча б якийсь порух в темнотi. Але нiчого виявити йому не вдалося, так як кiлер попередньо порозбивав лампочки не лише на тому свiтильнику, який знаходився просто перед сходами, але й на всiх сусiднiх.
   - А ми так не домовлялися, - подав голос Рамiрес з темряви. - Ви повиннi були приспати i себе.
   - Невже ви не здатнi зрозумiти стану людини в яко§ викрали §§ дитину, - хриплим голосом, який видавав крайнiй ступiнь нервового напруження, сказав водiй. - Я ледь не збожеволiв за цi днi. Щоб я завтра прокинувся, а доньки немає? Краще я загину сьогоднi i менi вже буде все одно. Де ви там ховаєтеся? Скiльки вас там? Виходь сюди до мене, якщо ти не боягуз. Давай один на один, або я живий, або ти.
   - А про доньку ти подумав, якщо мене уб'єш? - запитав Рамiрес, все ще не пiднiмаючись по сходах. Хто §§ знайде? Може ти чи мiлiцiя? Ти ж доросла людина.
   - Юля все ще жива?
   - Жива i здорова, - запевнив водiя кiлер. - У тебе чудова донька, дуже сильна i розумна. Тобi б §§ витримку.
   - Вона не в мене, а в свою матiр вдалася.
   - Воно i видно. Кинь у воду пiстолет, тодi будемо говорити далi.
   - Не кину.
   - Якби я хотiв, давно б тебе пiдстрелив, - сказав Хосе грубим голосом. - Давай вiдкинемо емоцi§, хоча я i розумiю, що для тебе це не легко. У мене тут автомат "Узi", так що в тебе проти мене нiяких шансiв немає. Крiм того, я тебе бачу, а ти мене нi.
   У Рамiреса в руках дiйсно був автомат "Узi", який вiн закопав ще десять рокiв тому кiлометрiв за три звiдси. Вiн був потрiбний на той випадок, коли водiй не виконає його вимог i або сповiстить мiлiцiю, або ж у машинi замiсть Бенгалурова сидiтимуть охоронники з автоматами. Для цього ж випадку до човна було припасовано невеликого, але дуже потужного мотора. Снайпер розумiв, що вiн за лiченi секунди може зникнути в хвилях Днiпра i серед численних островiв, заток i проток його до ранку нiхто не зможе знайти. А пристати до лiвого берега в будь-якому мiсцi i, висадившись, зникнути в багатомiльйонному мiстi було зовсiм неважко.
   - В машинi є Бенгалуров? - знову звернувся вiн до водiя. - Вiн i охоронники сплять?
   - Я все зробив так, як вiд мене вимагалося, тiльки не змiг приспати себе, - запевнив водiй.
   - Поясни, як це тобi вдалося зробити, що вони сплять, а ти нi. В однiй же машинi ви сидiли.
   - Мiж мо§м сидiнням i заднiми мiсцями є перегородка, яку можуть пiднiмати i опускати як пасажири, так i я. Я легенько опустив перегородку i кинув туди балончика. Потiм моментально пiдняв перегородку. Пiсля цього спинив машину i вискочив на дорогу. Цей епiзод ти вже бачив.
   - Кинь пiстолет до парапету набережно§ i вiдкрий з мого боку заднi дверцята автомобiля, - скомандував Рамiрес.
   Водiй на якусь мить завагався, але потiм виконав вимогу кiлера. Пiстолет покотився до парапету i далi сходами. Хосе не ловив його i той булькнув у воду. Потiм водiй приречено пiдiйшов до правих заднiх дверей i вiдчинив §х. Звiдти випав дебелий охоронник. Рамiрес пiднявся ще на одну сходинку i присвiтив потужним лiхтарем у машину. Другий охоронець притулився до лiвих заднiх дверей. Вiн теж спав. Спав, закинувши голову назад i Бенгалуров.
   - "Не схоже на пастку, - вирiшив Рамiрес, пiднiмаючись по сходах i виходячи на набережну. - Навряд, щоб Бенгалурову спало на думку розiгрувати весь цей спектакль i зображати з себе "сплячу красуню". Це не його рiвень, це вже точно. I нiяка мiлiцiя нiколи б не примусила таку людину виглядати смiхотворно".
   - Стояти на мiсцi, - заволав кiлер, коли водiй рушив у його бiк.
   Вiн натягнув на голову шолом i пiшов до вiдчинених дверцят автомобiля, тримаючи в руках автомат. Це як вiдро холодно§ води подiяло на водiя. Вiн закляк на мiсцi.
   - Менi потрiбна твоя допомога, - буденним голосом звернувся вiн до водiя. - Треба витягнути твого хазя§на з машини i перенести по сходах набережно§ до мого човна.
   - Я нiчого робити не буду, поки не довiдаюся, де моя донька! - зiрвався на фальцет водiй.
   - "Треба його заспоко§ти, а то ще цей чолов'яга наробить дурниць, - вирiшив Хосе".
   - Твоя донька в абсолютно безпечному мiсцi i пiсля того, як ти менi допоможеш перенести Бенгалурова на човен, я тобi його повiдомлю.
   - А що буде з мо§м хазя§ном? - запитав водiй. Ви у листi написали: смерть буржуям.
   - Нехай це тебе не хвилює. Думай про свою доньку, а не про це лайно. Вiн же рiдкiсне лайно, хiба не так?
   - Можна i так сказати, - погодився водiй. - Але хто менi гарантуватиме те, що з моєю донечкою все в порядку.
   - А якi гарантi§ тобi ще потрiбнi i вiд кого? Ти що повiриш кожному моєму слову чи словам мо§х соратникiв? Якщо так, то ти рiдкiсний бовдур, чи не так?
   - Ти правий.
   - Гарантiєю того, що твоя Юлечка жива i здорова є те, що ти виконав мо§ вимоги. До речi, коли будеш §§ забирати, вiзьми харчi, якими я §§ годував i §§ улюблену лялю, яку я §й подарував. Ну хоча б вряди-годи влаштовуйте ви для своє§ манюсiнько§ свято. Я зрозумiв з §§ слiв, що ви з дружиною страшеннi зануди. А вона ж вас так любить. Особливо тебе, шановний.
   Цього вже витримати водiєвi було не до снаги. Вiн розридався, як дитина. А коли заспоко§вся сам пiшов до автомобiля, вiдсунув заснулого охоронника вбiк i почав витягати з машини олiгарха. Йому на допомогу поспiшив Рамiрес. Вдвох вони спустили обм'яклого Бенгалурова до човна. Потiм пiднялися по сходах на набережну i витягши другого охоронника, поклали §х поряд на тротуар.
   - А тепер сiдай до машини i §дь до дачного кооперативу "Калинiвський-2", - скомандував снайпер. - Ти ж знаєш де це. Поряд з садибою твого хазя§на. Ворота я залишив вiдчиненими. Про§деш вулицею Центральною - 2, там є примiтнi жовтi таблички, в бiк до залiзнично§ колi§. Не до§жджаючи до кiнця звернеш на вулицю Залiзничну. Побачиш триповерхову дачу пiд номером 23. Дверi вiдчиненi. Зайдеш на першому поверсi в хол i побачиш сходи до пiдвалу. Вiдчиниш його ось цим ключем. Я думаю, що Юля вже давно спить.
   - А дружинi менi можна зателефонувати? Вона вже не одну нiч не спить.
   - Телефонуй зараз же, але до ранку, я дуже прошу тебе, не звертайся до мiлiцi§.
   Водiй зателефонував дружинi i стрибнувши до машини розвернувся i погнав назад. Вiн мiг §хати на будь-якiй швидкостi, так як нiхто не осмiлився б зупинити машину олiгарха. Рамiрес же повiльно спустився до води, озирнувся на Печерськi пагорби, потiм подивися на заквiтчаний вогнями далекий лiвий берег Днiпра. Можливо, вiн останнiй раз у життi був у цьому райському куточку планети. Але треба було братися за останнiй етап виконання замовлення. Самий неприємний i позбавлений притаманного Рамiресу iнтелектуального забарвлення. Вiн спустився в човен i почав гребти просто перпендикулярно до берега. Через декiлька сотень метрiв, за такого азимуту, вiн мав наткнутися на острiв, який утворився через намив пiску ближче до лiвого берега рiчки. Бенгалуров, як лантух лежав на днi човна. Не встиг ще кiлер упрiти вiд роботи на веслах, як попереду вiн уздрiв вогнi яко§сь яхти. Вона стояла на якорi i нiякого поруху на палубi не було видно. Тiльки два вогники сигарет вказували на те, що там були люди. Рамiрес вирiшив обплисти §§ правим бортом i через таку змiну напрямку проскочив потрiбний йому острiв.
   - "Хай йому чорт, - вилаявся вiн про себе. - Де взялася ця яхта на мою голову".
   Прийшлося вигрiбати лiвим веслом, намагаючись пiдiйти до острова з його боково§ частини. Бiля острова бовванiла iнша яхта, трохи менша, оддалiк було видно ще одну. На останнiй веселилася цiла компанiя. Над рiчкою линули смiх i радiснi вигуки. Хтось шубовснув у воду i вирнувши, заiржав як жеребець.
   - "Треба поспiшати, - вирiшив Хосе, причалюючи до низького пiщаного берега острова. - Схоже, що через годину тут буде цих яхт немiряно. Мабуть, "золота молодь" вирiшила зустрiчати нацiональне свято на водi".
   Вiн iз видимим зусиллям витягнув човна на берег i приступив до виконання останнього етапу своє§ мiсi§, заради яко§ вiн i прибув до Укра§ни. Спочатку сплiв зi взуттєвих шнуркiв удавку i задушив Бенгалурова. Потiм пробив ножем хрящову перетинку його носа i вставив туди вже розплетений шнурок. Наступним етапом стало вставляння право§ руки олiгарха в пластикову конструкцiю, яка служила для фiксацi§ складних переломiв руки. Вона повинна була виставити руку олiгарха з води у вiдомому всьому свiтовi "вiтаннi Рамiреса" Пiсля цього повернув голову трупа до води, зсунув тiло у Днiпро i навахою вiдтяв голову вiд тулуба. Нарештi вiн прив'язав шнурок, який проходив через нiс голови Бенгалурова до його пiднято§ руки i штовхнув тiло подалi вiд берега. Воно загойдалося на хвилях.
   Рамiрес походив по низькому пiщаному березi острова, милуючись святковою iлюмiнацiєю то правого, то лiвого берега Днiпра. Справу було зроблено. Вiн мав отримати свiй найбiльший за всю свою дiяльнiсть кiлера гонорар.
   - "Чортова iнфляцiя, - подумав вiн. - Десять рокiв тому за вбивство президента Укра§ни вiн отримав менший гонорар, але тодi то були грошi, а тепер. Куди котиться цей свiт"?
   Рамiрес знову сiв за весла, вигрiбаючи проти течi§ назад. Плисти до лiвого берега, де все було вкрите верболозами в нього не було нiякого бажання. Хоча вiн був повнiстю впевнений, що до ранку водiй до мiлiцi§ не звернеться, вiн все ж пристав до гранiтно§ набережно§ вже в iншому мiсцi, значно далi в бiк Подолу.
   Кiлер випустив повiтря з човна, затопив його "залишки" разом з мотором i перейшовши на той бiк пустого в цей час шосе загорнув у спецiальну упаковку i закопав автомат "Узi". Потiм зупинив таксi i по§хав до залiзничного вокзалу. За день вiн мав бути у Львовi, а ще за добу у Франкфуртi-на-Майнi.
   Сидячи вранцi в потязi i слухаючи по радiо репортаж про святковий парад з Майдану Незалежностi, коли саме виступав Президент, Рамiрес раптом вiдчув у головi спалах.
   - "Iнсульт, - єдине, що встиг подумати вiн, пiсля чого нiчого нi думати, нi вiдчувати вже не мiг".
   Стривоженi пасажири пробували з допомогою води i помахування газетою бiля обличчя привести молодого чоловiка до тями, але нiчого з того не вийшло. Коли стало зрозумiло, що пасажир помер, провiдниця вагону переселила пасажирiв до iнших купе, а Хосе накрили якимось брудним рядном i залишили до найближчо§ станцi§, повiдомивши мiсцеву санiтарну частину залiзницi. Цiєю станцiєю виявилася Вапнярка у Вiнницькiй областi. Коли потяг зупинився, до вагону зайшло двоє санiтарiв з носилками i винесли тiло на перон. Пасажири з цiкавiстю i страхом дивилися на ношi, покритi брудною тканиною.
   Пiд'§хала машина i санiтари затягли ношi до кузова. Машина рушила i цiкавi пасажири розбрелися хто куди. Потяг стояв на цiй вузловiй станцi§ довго i вони залюбки пiшли торгуватися з продавцями на iмпровiзованому базарi в який перетворився перон вокзалу. Про померлого пасажира всi забули.
   Машина з тiлом Рамiреса §хала не довго. Примiщення моргу було в будинку медико-санiтарно§ частини, яка належала Пiвденнiй залiзницi. Санiтари витягли ношi з машини, вiдчинили кiмнату, яка служила для тимчасового зберiгання тiл померлих у дорозi пасажирiв, i повiльно занесли §х до примiщення з облупленими стiнами. Пiсля цього вони почали доволi ретельно обшукувати мертве тiло, зазираючи до кожно§ шпаринки.
- Ти диви, - викрикнув один санiтар. - Та у нього цiла пачка доларiв.
   - Та ну тебе, - не повiрив iнший.
   - Сам подивися, - пiдняв руку з грошима догори перший санiтар, - давай §х заберемо собi. - За нашу роботу прокляту. Ми нiколи не мали на нiй достойно§ винагороди.
   - В нього ж, напевно, є родичi, - заперечив скептично налаштований санiтар. - Пiднiмуть хай.
   - Ну то й що? Лягавi все одно все собi заберуть. Не будь дурнем, раз нам так повезло. Можливо його хтось по головi бренькнув i всi грошi забрав. Та й хто знає, скiльки §х у нього було? Ось тут є i гривнi. Їх ми залишимо для мiлiцi§, а долари собi заберемо. Тут же пачка з сотенних купюр. Тисяч вiсiм-десять, не менше.
   Санiтари перелiчили долари. В пачцi було понад дев'ять тисяч баксiв. Вони подiлили §х навпiл i почали роздягати мертве тiло.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  

Роздiл У. 24 серпня 17 година 40 хвилин

   Орест Хома, який святкував День Незалежностi зi сво§ми новими колегами з фiлi§ iноземно§ компанi§ мобiльного зв'язку "Ерiксон", не добув до кiнця святкування i поспiшив додому до Мар'яни. Цiлий день вiн не знаходив собi мiсця. По-перше, вiн не звик так надовго розлучатися з коханою. По-друге, спокою не давала думка: як там батько дiвчини. Чи вдалося реалiзувати задумане? Лише почувши по радiо, що Президент виголосив промову пiд час параду на Майданi i нiчого страшного не сталося вiн трохи заспоко§вся. Молодий чоловiк пробував зв'язатися з дiвчиною по телефону, але нiчого в нього не вийшло. Мар'яна не пiдключалася до зв'язку. Домашнiй телефон теж не вiдповiдав. Нарештi Орест не витримав i, вибачившись перед новими друзями, по§хав додому.
   По мiрi того, як маршрутне таксi наближалося до вулицi Кiквiдзе в молодого чоловiка зрiла якась неясна тривога. Вiн не мiг пояснити §§ джерело. Орест попросив зупинити таксi неподалiк вiд будинку Мар'яни i майже бiгом швидко рушив до пiд'§зду. Зайшов у будинок i не чекаючи лiфту, який десь гримiв у верховiттi, як на крилах злетiв на третiй поверх. Рука чомусь дрижала i вiн не зразу зумiв вставити ключа до замка. Нарештi справився з хвилюванням, що хвилею охопило його, i вiдчинив дверi. Тривога його ще посилилася, хоча в квартирi нiкого не було.
   Орест зi здивуванням озирався довкола. Вiн нiчого не впiзнавав. Вся обстановка квартири була йому незнайомою: iншi меблi, iнший кахель у ваннiй, iншi штори на вiкнах. Все iнше i чуже. Його охопила панiка.
   - "Спокiйно, - наказав вiн сам собi, - не панiкуй, сядь i розберися в тому, що ж насправдi сталося".
   Вiн так i зробив, сiвши на кухнi до незнайомого столу на чуже, хоча i дуже зручне крiсло. Потiм рвучко пiдвiвся i пiшов до спальнi. На стiнi висiли фотографi§ в гарних рамках якихось дiтей, хлопчика i дiвчинки. Вiн безсило опустився на лiжко i тут же пiдвiвся знову. Потiм повернувся до кухнi i знову всiвся до зручного крiсла, закинувши ногу на ногу. Орест уже повнiстю заспоко§вся i був готовий осмислити те, що трапилося.
   Було очевидно, що нинi в цiй квартирi живуть чужi люди i вони могли тут з'явитися в будь-який момент. Хтозна який там чоловiк. Добре, якщо обiйшлося б викликом мiлiцi§, а то якийсь бурмило мiг i скалiчити, а то й взагалi вбити. Отже, перший висновок з того що трапилося: треба негайно звiдси тiкати. Орест вискочив iз квартири, закрив §§ i почав спускатися сходами на перший поверх. Назустрiч йому йшла родина. Попереду простував хлопчик рокiв шести з нацiональним прапорцем у руках, за ним слiдувала старша дiвчинка з двома кульками в руках жовтого i блакитного кольору. За ними повагом рухався могутнiй чоловiк, який обнiмав молоду жiнку. Було видно, що вiн уже десь добре приклався до чарки. I не один раз. Хома розминувся з ними i, пройшовши вниз, повернувся трохи назад i став чекати. Родина зупинилася перед дверима тiє§ квартири, звiдки вiн тiльки но вийшов. Дружина витягла ключi i вони зникли за дверима.
   - Фу, - полегшено зiтхнув Хома i вийшовши у двiр будинку, де росли гарнi крислатi дерева, сiв на лавочку. Треба було добре подумати i оцiнити ситуацiю, що склалася на даний перiод. Вiн уникнув великих неприємностей, але назрiвало безлiч iнших. Орест починав здогадуватися, що ж таке вiдбулося.
   Пояснення могло бути лише одне, Андрiй Орос, перемiстившись на десять рокiв назад, таки змiг знищити Рамiреса i вберегти вiд загибелi Президента. Саме через це життя мiлiцiйного снайпера i життя його родини неминуче змiнилося. З цiє§ точки бiфуркацi§ воно потекло iншим руслом. Зараз вiн, напевно, вже генерал мiлiцi§, тодiшнiй Президент був людиною вдячною i мав би зробити все вiд нього залежне, щоб просунути снайпера по службi, надати йому гарне житло десь на Липках i забезпечити його родину.
   - Де ти, Мар'яно? - застогнав Орест, стискаючи голову руками. Якась нездоланна хвиля гострого горя захопила все єство чоловiка.
   Вiн i не помiтив, що бiля нього на лавочку сiла якась дiвчина з конспектом у руках.
   - Вам погано? - запитала вона, допитливо i спiвчутливо зазираючи в обличчя молодого чоловiка.
   - Погано, - несподiвано для себе вiдповiв Орест. - Дуже погано.
   - Викликати швидку допомогу? - пiдвелася на ноги дiвчина.
   - Швидка допомога менi не допоможе, - опустив руки вiд обличчя Орест. - Я втратив дуже близьку менi людину.
   - Зрозумiло, - мовила дiвчина. - Вибачте, я пiду i не буду вам надокучати.
   - Не йдiть, будь ласка, раптом для самого себе, попрохав Хома, - менi не варто зараз залишатися одному. В мене просто душа рветься на частини. Так страшно важко, навiть дихати майже не можу, а ваше щире спiвчуття може мене врятує.
   - Добре, - абсолютно просто, природно i невимушено сказала дiвчина, - я залишуся.
   - Розкажiть менi про себе, може менi стане легше.
   - Я студентка Ки§вського iнституту декоративно-прикладного мистецтва i дизайну iменi Михайла Бойчука. За фахом художник-оформлювач. Закiнчила перший курс. Сьогоднi поселилася до гуртожитку i почала готуватися до навчання на другому курсi. В гуртожитку майже нiкого немає, але я при§хала ранiше, хотiла побувати на парадi. Зараз у примiщеннi дуже душно, тому я й опинилася в цьому дворi. Он, за парканом, виднiється наш гуртожиток. Моє iм'я Леся.
   - А звiдки ви?
   - З Хмельницько§ областi, пiвденно§ §§ частини. Моє село зовсiм неподалiк вiд Кам'янця-Подiльського.
   - Благословенна укра§нська земля, днiстровськi субтропiки, - сказав Орест, вiдчуваючи що гостре вiдчуття втрати вiдступає.
   - Дiйсно, у нас там дуже м'який клiмат, - згодилася Леся, - Всi дороги мiж селами обсадженi волоськими горiхами i черешнями. Навеснi найближчi гори на нашiй рiчцi Смотрич всi вкриваються квiтучим дереном. Вони нiби горять на сонцi. Через це §х називають Золотими горами. Так гарно, що хочеться смiятися i плакати одночасно.
   Орест пильнiше придивився до дiвчини. Дуже просто i разом з тим зi смаком вбрана, на вузький, трохи зависокий лоб спадало густе свiтле волосся, яке просвiчувало рудизною на сонцi неначе високоякiсний бурштин. Нiс невеликий, абсолютно рiвний з маленьким ластовинням. Рот можливо трохи бiльший за прийнятi стандарти краси. Нижня губа теж дещо товстувата. Сiрувато-блакитнi очi на сонцi загорялися золотом, що вказувало на золотавi вкраплення райдужно§ оболонки. Нiби всього i було занадто: вiд рудизни до рота, але все в комплексi витворювало доволi приємну картину. Не надто гарна, але таке обличчя не забудеш. Це не тi розписнi бiлявi красунi, яких Голiвуд нiби поставив на конвеєр. Такi обличчя нiколи не набридають саме через §хню неповну симетрiю. Вона надає §м з роками тiльки кращого вигляду, що вже саме по собi є рiдкiсним явищем. Крiм того, з такими жiнками, куди б не пiшов, не треба брати з собою зброю для оборони. Вони виглядають як жiнки-матерi, жiнки-дружини, а не як жiнки-повi§.
   Все це пронеслося в його головi, поки вiн приглядався до дiвчини. Та зашарiлася i вiдвела погляд. Схоже, що i на не§ справили враження гарнi яскраво-блакитнi очi Ореста, магнетична сила яких полягала в тому, що погляд §х нiби був спрямований всередину душi чоловiка.
   - Я вже пiду, - пiдвелася Леся з лавочки на якiй вони сидiли.
   - Мила дiвчино, - залиштеся, будь ласка, ще трохи. Менi вже стало набагато легше i це я вiдношу на рахунок вашо§ присутностi. Може це бог послав вас менi для того, щоб я сьогоднi вижив. Поговорiть ще трохи зi мною.
   - Вас кинула кохана? - спiвчутливо запитала дiвчина нiжним голосом. - Вона не варта вас. Я б такого нiколи не зроб...
   Дiвчина запнулася i вiдвернула обличчя вбiк.
   - Нi, нi, вона не кидала мене, - заспоко§в студентку Орест.
   - Ваша кохана померла? - очi дiвчини округлилися i Орест дiйсно побачив тi золотавi цятки в §х райдужнiй оболонцi, якi сам собi домислив.
   - Вона раптом зникла. Майже безслiдно. Вибачте, я не представився. Орест. Не думаю, що вона мене могла покинути, просто з нею щось трапилося i вона вимушена була кудись термiново ви§хати.
   - Дуже приємно. А де ви працюєте?
   - У шведськiй фiрмi "Ерiксон".
   - Думаю, що вам треба звернутися до мiлiцi§. Що могло примусити вашу кохану раптово зникнути? Може §§ викрали? Вона була дуже гарна?
   - Гарнiших не буває.
   - Мене батьки застерiгали вiд того, щоб я комусь у Києвi довiряла. Тут, кажуть, дуже поширена работоргiвля. Молодих i гарних жiнок викрадають для схiдних гаремiв. Я навiть в якомусь журналi читала статтю, аж страшно стало: сотнi ки§вських красунь зникають щорiчно безслiдно. I мiлiцiя нiкого так i не знаходить. Видно, вони в долi з цими бандитами. Так що може звернення до правоохоронних органiв нiчого й не дасть. Треба самому проводити розслiдування.
   - А хто вашi батьки?
   - Заробляють грошi в Швейцарi§.
   - Будiвельники?
   - Зовсiм нi. Мiй батько менеджер з продажу нерухомостi. Колись викладав французьку i англiйську мови в школi. Мама не працює.
   - I як це вони вiдпустили вас до Києва одну?
   - Сама захотiла, прийшлося повоювати з ними. Вони погодилися лише тому, що в мене тут живе тiтка. Вона самотня i має двокiмнатну квартиру. Але я не хочу з нею жити. Не тому, що вона погана людина, не хочу заважати тiтцi влаштувати своє життя. Їй треба замiж, але вона вже стiльки натерпiлася вiд чоловiкiв, що, мабуть, так i залишиться назавжди одною. Сумно.
   - Дякую, за допомогу i пораду. Завтра почну власне розслiдування. Але прийдеться його проводити в позаробочий час i у вихiднi. У нас на фiрмi з трудовою дисциплiною дуже строго.
   - А вам секретарка не потрiбна для проведення розслiдування, раз ви так зайнятi? Чи то, як тепер кажуть, помiчник-референт.
   - Я не маю права вас про таке прохати. Вам треба готуватися до початку навчального року.
   - Нi, нi, вiдверто кажучи, я при§хала сюди ранiше не тому. Я навiть не знаю чому. Раптом стало так нудно в нашому селi. Душа рвалася кудись геть. Нiби якийсь поклик чи то зовнi, чи зсередини. Я i по§хала до Києва. I в гуртожитку не могла оце сидiти. Щось мене нiби вивело з нього i посадило на цю лавочку. А тепер уже, слава богу, вiдпустило. Не проганяйте мене, я щиро хочу допомогти вам.
   - Ну добре.
   - А ким ви працюєте на цьому Ерiксонi?
   - Я подав §м один розроблений мною проект з технiчного удосконалення мобiльного зв'язку. Вони послали його на експертизу до Стокгольма i потiм прийняли до подальшо§ розробки i впровадження. Хочуть, щоб я очолив §хнiй науково-дослiдний сектор у Мальме. Це мiсто на пiвднi Швецi§. Але я вiдмовився i мене зарахували до регiонально§ фiлi§ компанi§ у Києвi.
   - Ви знаєте шведську мову?
   - Нi, лише англiйську. Але цього достатньо. У Швецi§ майже всi §§ знають.
   - А чому ви вiдмовилися? Ви патрiот чи здуру?
   Орест вперше за останнi години засмiявся.
   - Звичайно, що вiд великого розуму. Хотiв бути разом з Мар'яною, не розлучатися з нею нi на один день. I бiльше нiяких прихованих мотивiв.
   Леся серйозно подивилася на Ореста, нiби вивчаючи його.
   - Ви заради кохання до жiнки пожертвували своєю кар'єрою? Нинi це таке рiдкiсне явище.
   - Та навiщо менi та Швецiя. Я i тут не пропаду. У професiйному сенсi, звичайно.
   - А скiльки вам рокiв?
   - Тридцять.
   - Я думала ви молодший. Бо менi лише вiсiмнадцять.
   - Не п'ю, не курю, за жiнками не упадаю, - засмiявся Орест. - Ось i зберiгся.
   - А де ви живите?
   - На даний час нiде. Жив у Мар'яни, але вона зникла i тепер в §§ квартирi живуть iншi люди.
   - Тепер менi все стало зрозумiлим, - сплеснула руками Леся. - Вашу кохану викрали заради квартири. Вона жила там одна, без батькiв?
   - Одна.
   - Все ясно, це мафiя. I мiлiцiя разом з ними. Про це в Києвi всi говорять. Так тут §м подвiйна вигода. Вашу дiвчину вкрали i продали в гарем, а §§ квартиру оформили на iнших людей i теж продали. Звертатися до мiлiцi§ немає сенсу. Вона з викрадачами заодно. Необхiдно проводити власне розслiдування. Я вам допоможу.
   - А ви не подумали, що це може бути небезпечним для вас? Не хочу вплутувати вас в цю, можливо, трагiчну iсторiю.
   - Я вже сама в не§ вплуталася i не зможу себе почувати спокiйно, поки ми не розплутаємо цей клубок. А де ви ночуватимете сьогоднi?
   - Я тiльки но почав працювати на фiрмi i поки що в мене грошей, як кiт наплакав. Тому я не можу забитися до готелю. Пiду подивлюся на салют, погуляю, а потiм десь перекантуюся на лавцi або по§ду на вокзал.
   - Нi, так не можна, - гаряче заперечила дiвчина. - У моє§ тiтки цiла кiмната гуляє. Ранiше вона §§ здавала, грошi для не§ не лишнi, квартплата постiйно зростає. Але все жильцi були якiсь не такi. То грошi в не§ вкрадуть, то нап'ються, то ще щось. А ви мене запевнили, що не випиваєте i навiть не курите. Iдеальний квартирант. Тiтцi веселiше, та й грошi не завадять. Згоджуйтеся. Давайте я вас просто зараз вiдведу до не§. Це зовсiм недалеко. Документи у вас при собi якiсь є?
   - Ось паспорт.
   Студентка взяла паспорт Ореста до рук i почала листати його.
   - Так ви зi Львова? У мене там ще одна тiтка живе. Хмельницька область має подвiйне тяжiння як до Києва, так i до Львова. Ось мо§ тiтки за цим тяжiнням i розподiлилися мiж двома мiстами.
   - Згоден з цiєю теорiєю. Хмельничан у Львовi дуже багато. А ось ви з вашою ки§вською тiткою презентуєте iнший полюс цього тяжiння.
   - Називайте мене на ти, - запропонувала Леся. Так зручнiше.
   - I ти мене теж називай на ти.
   - Нi, я так не зможу. Може пiзнiше. Не примушуйте мене, будь ласка.
   - Добре. Жаль менi тебе, Лесюню.
   - Це чому ж?
   - Ти така добра i на§вна. Жива мiшень для всiлякого роду авантюристiв i аферистiв, якими так i кишить Ки§в. Хiба ж можна так довiряти людям. Ти ж мене зовсiм не знаєш. Може я якийсь сексуальний манiяк чи серiйний вбивця.
   - Я зовсiм не така на§вна. В принципi я дуже недовiрлива до людей. I взагалi я одиначка. Менi добре однiй.
   - Чому ж тодi проявляєш iнiцiативу i хочеш менi допомогти. Нi, вже менi допомогла.
   - А ви б самi почули збоку те своє розпачливе: Мар'яно. Воно просто краяло серце.
   - А може я спецiально влаштував цей спектакль для вас.
   - Нi, це був не спектакль. Ви знаходилися в такому станi, що про мою присутнiсть i не пiдозрювали. Я думаю, що якби ви про це знали, то такого б вигуку не було. Ви, по моєму, теж дуже стримана людина. Ви ж теж одинак, як i я, чи не так?
   - Мабуть, що так, - згодився Орест. - Вперше в життi з Мар'яною я не вiдчував себе самотнiм. Дивно, але я не вiдчуваю себе самотнiм i з тобою.
   Дiвчина вiдвела погляд, нiчого не вiдповiвши. Знiтившись, вона почала длубатися в сумочцi, потiм пiдвелася i запропонувала Орестовi хвилинку зачекати. Витягла з сумочки мобiльний телефон i набрала номер.
   - Тьотю, - сказала вона, - хотiла б вам хвилин за 20 привести квартиранта. Можна ми пiдiйдемо до вас? Добре.
   Дiвчина поклала мобiльний телефон до сумочки, застебнула §§ i повернулася до Ореста.
   - Вона нас чекатиме. Пiшли.
   - А де це?
   - Тiтчин будинок знаходиться на вулицi Нiманськiй. Вгору по Кiквiдзе i не доходячи до Бастiонно§ лiворуч. Хвилин десять йти звiдси, а може й менше.
   Молодий чоловiк i дiвчина вийшли з двору i почали повiльно, гуляючи рухатися вулицею Кiквiдзе в напрямку до Печерського мосту. Щось трапилося мiж ними. Абсолютно невловиме i неусвiдомлене, нi кожним окремо, нi обома разом. Це нiби вiдчуття трагiчного завершення чогось i разом з тим початку народження чогось нового, свiтлого i прекрасного. Обоє мовчали, нiби боячись якимось словом злякати, сполошити це невловиме щось, щоб воно не вiдiйшло у вiчнiсть.
   Нарештi вони дiйшли до повороту на зелену вулицю Нiманську i зупинилися.
   - Давайте, перш нiж я заведу вас до тiтки, обмiняємося номерами наших мобiльних телефонiв i обговоримо подальший план розслiдування, - запропонувала Леся.
   - Не проти, - вiдповiв Орест.
   Вони обмiнялися номерами мобiльних телефонiв i почали обговорювати початок §хнiх спiльних дiй з розшуку Мар'яни.
   - Нi, не так, - раптом перервала розмову Леся. - Ви мабуть голодний, а я тут розвела фiлософiю. Давайте зайдемо до тiтки. Ви влаштуєтеся, вона нас погодує, а потiм, якщо у вас немає iнших планiв, прогуляємося вечiрнiм святковим Києвом i обговоримо нашi проблеми. Не проти?
   - Я не знаю, як тобi i дякувати, сонечко. Ти мене врятувала i продовжуєш рятувати.
   Дiвчина зашарiлася, опустила голову, а потiм вперто трiпнула нею i легкою ходою попрямувала до пiд'§зду п'ятиповерхового будинку. Орест поспiшив за нею. Вони пiднялися сходами на третiй поверх i Леся натиснула кнопку дзвiнка на квартирi номер десять. За дверима почулися кроки i вони вiдчинилися. На порозi стояла доволi симпатична жiнка рокiв 45, одягнена по домашньому i в капцях на босу ногу.
   - Доброго дня, тьотю Ларисо, - привiталася Леся. - Знайомтеся, це Орест. Ми з ним зустрiлися сьогоднi. Вiн працює у шведськiй фiрмi "Ерiксон". Нещодавно пере§хав зi Львова до Києва i йому немає де жити. Чи не могла б ти йому допомогти?
   - Добрий день, заходьте, будь ласка, вiдступила вбiк жiнка. - Знiмайте черевики i проходьте до велико§ кiмнати.
   Орест з Лесею зайшли до невеличкого коридорчика типово§ ки§всько§ "хрущоби". Скинули взуття i Орест попрямував за Лесею, по дорозi озираючи доволi убогу обстановку квартири. Все в нiй виглядало так, нiби вже давно вiдсвяткувало срiбне весiлля. Вони сiли в старi продавленi крiсла, покритi витертими килимками. На стiнах, як картини, висiли ще радянськi килими, за великим часом з дня §х виготовлення збляклi i невиразнi. Як i сама Лесина тьотя все в цiй квартирi i в усьому було практично вчорашнього i позавчорашнього дня. Видно було, що в цьому помешканнi вже рокiв 15-20 постiйно не жив чоловiк. До кiмнати зазирнула жiнка.
   - Ви тут собi погомонiть, а я швидко придумаю щось попо§сти, - повiдомила вона гостей i зникла на кухнi.
   Орест втомлено розправив ноги, вiдкинувшись на спинку крiсла.
   - Може ви втомилися i на сьогоднi наша прогулянка з виробленням плану розслiдування вiдмiняється? - турботливо запитала дiвчина.
   - Зовсiм нi, я готовий. Не буду ж я пiсля прийому §жi одразу лягати спати. Лiкарi так не рекомендують робити, - посмiхнувся Орест. - Потрiбний вечiрнiй променад, моцiон, бажано з гарною жiнкою i цiкавою спiврозмовницею. Це саме те, що лiкар прописав. Бо обсядуть сумнi думки i через них я все одно не засну всю нiч. Фактично, я пiдло використовую тебе, Лесю, для скидання на когось iншого власних проблем i через це свого психологiчного розвантаження. А натомiсть завантажую тебе. Ось так, дiвчинко моя.
   - Не називайте мене так. Я не ваша дiвчинка.
   - Образилася?
   - Нi, просто менi раптом здалося, що ви дуже швидко забули про ту, яка зникла. Так не правильно, так не можна. Ми тут з вами сидимо, говоримо, збираємося §сти, а що там вiдбувається з вашою Мар'яною ми навiть не думаємо. Якi ви чоловiки, все таки. Iнодi я вас просто ненавиджу.
   Дiвчина почервонiла i вiдвела погляд. Потiм рiзко пiдвелася i рушила до ванно§ кiмнати. В §§ очах бринiли сльози.
   По невеликому журнальному столику, який стояв бiля крiсла, лiз чорний лискучий жук, який, напевно, залетiв до кiмнати через розчинене вiкно. Орест переключив увагу на нього i уважно слiдкував, як жук долiз до краю столика i гепнувся на пiдлогу догори дригом. Вiн мотав у повiтрi лапками, намагаючись перекинутися на черевце. Це йому нiяк не вдавалося зробити. Нарештi вiн перекинувся на ноги i Орест з полегшенням зiтхнув. Пiдводитися з крiсла в чоловiка просто не було сил. Жук навмання полiз до стiни почав вусиками дослiджувати §§ поверхню, намагаючись знайти прийнятний вихiд. Його не було.
   - "Немає виходу, немає виходу, - як цвях засiла в головi Ореста думка".
   До кiмнати зазирнула Леся
   - Ви тут трошки посидьте самi, добре, а я пiду допоможу сво§й тьотi.
   - Добре, я посиджу i помiркую на самотi.
   Орест продовжував меланхолiйно спостерiгати за спробами жука вибратися на волю. Вiн уже проповз вздовж однiє§ коротко§ стiни i почав повзти вздовж iншо§, довшо§. Леся знову зазирнула до кiмнати i запросила на вечерю до кухнi. В маленькiй кухонцi ледве вмiстилося троє людей. Особливо було незручно сидiти за столом високому Орестовi. Леся помiтила це i запропонувала помiнятися мiсцями. Вiн з вдячнiстю погодився.
   - На столi димiла традицiйна варена картопля, але за кiлькiстю салатiв, якi можна було приготувати лише заздалегiдь, Орест здогадався, що жiнка готувала до свята.
   - Що будемо пити? - Лесина тiтка виставила на стiл пляшку дешевого вина i недопиту пляшку горiлки. - Сьогоднi все таки свято. Може гiсть скаже тост?
   - Жiнка налила Орестовi чарку горiлки, а собi з Лесею по чарцi вина.
   - Найкоротший i найвiдповiднiший сьогоднiшньому дню тост: слава Укра§нi!
   - Героям слава, - вiдповiла Леся.
   Ї§ тiтка просто пiдняла келих i вiдпила вiд нього. Ледь пригубила i Леся. Орест перехилив чарку i випив §§ до кiнця.
   - Отже вам немає де жити, але робота у вас є, - констатувала тiтка дiвчини, коли вони трохи закусили.
   - Я думаю, що проблем з грошима в мене не буде, - запевнив жiнку Орест. - Менi призначили немалу, навiть для Києва, платню. Якщо я буду пропонувати свiжi iде§ будуть i бонуси. Чого-чого, а iдей у мене завжди було багато.
   - Хто ви за освiтою?
   - Основна освiта - фiзик-теоретик. Закiнчив Львiвську полiтехнiку. Через це не зовсiм теоретик, але й практик.
   - У вас якiсь сiмейнi проблеми, Леся казала, що у вас зникла дружина?
   - Ми не були офiцiйно одруженi i навiть не жили, як чоловiк i дружина. Мо§й подрузi не було ще й 18 рокiв.
   - Що це в нинiшнiй час складає якусь перешкоду? - здивувалася жiнка. - Дiвчатка живуть активним статевим життям ледь не з 13 рокiв.
   - Але ж не всi. Навiть у Великiй Британi§ i там 2% наречених до весiлля нi з ким не спали. Правда цифра мiзерна, але ж ми поки що не Велика Британiя. I в усiх iнших сенсах теж.
   - З цим можна згодитися. I на жаль, i на щастя.
   Випили ще по чарцi, закусили.
   - Я згодна вас взяти на квартиру, - сказала Лесина тiтка. - Залиште менi ваш паспорт. Будете спати у великiй кiмнатi. У квартирi не курити, голосно телевiзор чи радiо не включати, не напиватися i не водити дiвчат. Умови прийнятнi?
   - Цiлком.
   - Тодi можете переносити сво§ речi.
   - У мене нiяких речей немає. Тiльки тi, що на менi.
   - I що навiть зубно§ щiтки немає?
   - Немає.
   - Менi навiть якось лячно брати вас на квартиру, - похитала головою тiтка. - Я таких людей ще не зустрiчала.
   - Тьотю, вiн хороший, - раптом прохопилася Леся i почервонiвши знову вiдвела погляд вбiк.
   Тьотя якось особливо подивилася на свою небогу.
   - Ну добре, якщо це дiйсно так, - згодилася тiтка. - Домовилися. Леся сказала, що ви пiдете гуляти. Я буду вдома i приготую вам постiль. Тiльки довго не затримуйтеся.
   - Коли я найпiзнiше можу повернутися додому, щоб вас не турбувати?
   - Об одинадцятiй годинi вечора.
   - Нi, нi, - запротестувала тiтка ти йди, а я сама помию посуд.
   Орест пiдвiвся з-за столу i попрямував до велико§ кiмнати, де йому випадало спати. Пiдiйшов до стiни i взяв у руки лискучого жучка. Загорнув його до серветки. Леся стояла в дверях i дивилася на нього.
  -- Хочу визволити з неволi жука. Вiн залетiв до кiмнати, а виходу звiдси сам не може знайти.
   Коли вони спустилися сходами вниз Орест пiдiйшов до куща, що рiс у дворi, i посадив на нього жука.
   Леся якось прискiпливо подивилася на Ореста не зронивши жодного слова. Вони вийшли з двору i пiшли вгору вулицею Кiквiдзе до скверу. Там знайшли вiльну лавочку i почали обговорювати виниклi в Ореста проблеми.
   - А хто такi батьки Мар'яни i де вони працюють? - запитала Леся. - Я думаю, що це дуже важливий аспект розслiдування.
   - Мати нiде не працює, а батько колись працював у мiлiцi§.
   - У мiлiцi§? Схоже, що я помилилася в сво§х твердженнях.
   - Чому це?
   - Напевно, в такому разi нi мiлiцiя, нi злочинний свiт до викрадення вашо§ наречено§ нiякого вiдношення не мають.
   - Не обов'язково, - заперечив Орест. - Я ж не знаю, може §§ батько був якимось непiдкупним борцем з корупцiєю в мiлiцейських лавах. Або дуже комусь насолив iз злочинного свiту. Все може бути.
   - Ви щось не добалакуєте, щось приховуєте вiд мене, - зазирнула дiвчина в очi Оресту. - Так наше розслiдування неминуче зайде в глухий кут. Довiртеся менi. Я не зраджу вас.
   - Та не зради я боюся, - спохмурнiв Орест. - Щоб розкрити сутнiсть проблеми менi б прийшлося розповiдати тобi фантастичнi речi i ти б вирiшила, що я або несповна розуму, або вiшаю тобi локшину на вуха. В будь-якому випадку ти не повiриш менi. А менi зараз так хочеться, щоб у свiтi була хоча б одна людина, яка б щиро вiрила менi.
   - Ви думаєте, що я не здатна? Вважаю, що я можу вiдрiзнити, коли людина каже правду, а коли бреше.
   - Я просто хотiв скористатися твоєю допомогою, бо вiдчуваю, що Мар'яна десь живе на цьому свiтi. А от знайти §§ буде дуже важко. Вона може жити в Києвi, в iншому мiстi чи селi Укра§ни, а то й за кордоном.
   - Як це може бути? Вона що сама втекла вiд вас? Ви посварилися?
   - Нi, ми не сварилися. Але я не знаю, як це все пояснити дiвчинi-студентцi, якiй тiльки вiсiмнадцять рокiв i яка через свою доброту вирiшила допомагати практично зовсiм незнайомiй §й людинi.
   - Дуже просто. Треба говорити тiльки правду i все буде добре.
   Орест пiдняв руку вгору долонею до дiвчини i урочисто сказав: клянусь говорити тiльки правду, одну правду i нехай допоможе менi бог.
   - Я серйозно, - не захотiла сприйняти його жарту Леся.
   - Нiчого не поробиш, прийдеться тобi розповiдати все. В мене просто iншого виходу немає.
   I Орест розповiв дiвчинi про все, що з ним трапилося в останнiй час. Та дуже уважно слiдкувала за ним, намагаючись вловити хоча б одну фальшиву ноту в його розповiдi. На щире здивування Ореста Леся сприйняла все дуже виважено i спокiйно.
   - Я не думала, що таке можливе, - зiтхнула вона. - Але якщо дiйсно подивитися лише на декiлька десяткiв рокiв назад, то нинiшнi технiчнi досягнення людям, якi жили тодi дiйсно видавалися б суцiльною фантастикою i екзотикою. Можливо, через декiлька рокiв те, про що ти розповiв, стане буденним i банальним. - Але знову полетiли шкереберть всi мо§ намагання стати другою мiсiс Марпл.
   - Ти любиш детективнi романи?
   - Iнодi читаю. Абсолютно безсистемно. Що я дiйсно люблю, так це таку собi реалiстичну фантастику у стилi Рея Бредберi.
   - Думаєш i в мене фантастика?
   - Це не натяк. Я просто вiдповiла на твоє запитання.
   - Чудово, ти вже назвала мене на ти. Це великий прогрес у наших стосунках.
   - А що вже є якiсь стосунки?
   - А те, що ми з тобою зараз розмовляємо, ти влаштувала мене жити до своє§ тiтки, взялася менi допомагати, це хiба не стосунки? Якщо ж ти вважаєш, як деякi, що мiж чоловiком i жiнкою дружба навiть у принципi не може бути, а §§ обов'язково має замiстити кохання, то тодi стосункiв у нас дiйсно ще немає.
   - Ти правий. Бачиш, i я така як усi, викрила свою гнилу сутнiсть.
   - Не говори так. Аби всi були такi як ти, свiт був би кращим.
   Дiвчина знову зашарiлася i вiдвела погляд.
   - Я навiть i уявити собi не можу, що треба робити в такому випадку i де може бути твоя кохана зараз.
   - Та будь-де. На жаль, це правда. Я думаю, що менi треба шукати §§ батька десь у системi МВС Укра§ни, а ти, будь ласка, пошукай §§ у твоєму iнститутi. Вона вчилася там. Виходить, що ви з нею могли бути однокурсницями.
   - А як §§ прiзвище?
   - Орос, Мар'яна Андрi§вна Орос.
   - Нi, тако§ в нас немає, я б обов'язково знала таке прiзвище, якби вона була студенткою нашого iнституту. У нас не так уже й багато студентiв. Та й люди мистецтва бiльш розкутi у спiлкуваннi. Всi один одного знають.
   - А може вона на заочному вiддiленнi. Їй дуже подобався ландшафтний дизайн. Не думаю, що бiфуркацiя плину часу могла зруйнувати генетичнi схильностi людини. Ї§ має тягти до цiє§ справи нiби магнiтом.
   - Вже завтра я довiдаюся у заочному вiддiленнi. Хоча може його спiвробiтники ще знаходяться у вiдпустках i вийдуть на роботу лише з початком навчального року.
   - Я думаю, що це ти зможеш зробити не ранiше, як за тиждень. До речi, а що ти збираєшся робити завтра?
   - До початку занять я вiльна цiлий день. А в тебе є якiсь пропозицi§?
   - В мене є два запрошення на завтра, сьома година вечора, нацiональна опера, ювiлей вiдомого поета Iванчука. Я взяв §х на нашiй фiрмi, думав пiдти разом з Мар'яною, - спохмурнiв Орест.
   - А тепер будеш вимушений йти зi мною, щоб запрошення не пропало, - вколола чоловiка Леся.
   - В мене складається враження, що ти не любиш мою дiвчину, хоча нiколи з нею не зустрiчалася i зовсiм §§ не знаєш.
   - Вибач менi, будь ласка, це нашi жiночi штучки за якi менi дуже соромно. Я iнодi ненавиджу не лише чоловiкiв, але i все жiноцтво. Хотiлося б, щоб це було iнакше, але i я така ж як усi жiнки, заздрiсна до чужого кохання. Свого немає i тому десь глибоко в душi зрiє пiдсвiдома думка, що справжнього кохання не iснує i люди лише роблять вигляд, що воно є. А коли зустрiчаєш щось дiйсно справжнє, питаєш у долi, а чому це щастя випало не менi. Ти не вiдмiняєш свого запрошення?
   - Звичайно, що нi.
   - Просто цього поета ми вчили в школi, спiвали його вiршi, покладенi на музику. Вони вже давно стали укра§нською класикою. Я нiколи в життi не була за запрошенням на таких заходах. Там, мабуть, збереться весь наш бомонд.
   - Безсумнiвно. Вiн Герой Укра§ни, який доклав багато зусиль для виникнення i утвердження нашо§ держави. Тому не виключна поява на ушануваннi Президента i iнших високопосадовцiв, а також членiв дипломатичного корпусу.
   - А що менi вдягти? Як одягаються на такi заходи? Я просто нiколи не була на них. Ти видно шанована в сво§й фiрмi людина, раз тобi там дають такi запрошення.
   - Ти менi лестиш. Менi запропонували i я не вiдмовився. Були i такi, що вiдмовлялися. Хотiв показати Мар'янi, яка я видатна особа. Ой, вибач.
   - Та нiчого, на iм'я Мар'яна в нас поки що не накладено табу. А то я тебе сво§ми жiночими ревнощами так залякала, що будеш при менi боятися i згадувати iм'я своє§ наречено§. Так що це ти менi вибач, обiцяю в подальшому тримати себе у вiдповiдних рамках. По§хали на Днiпровськi схили, скоро почнеться святковий салют.
   - А куди краще §хати. Я все ще дуже погано орiєнтуюся в Києвi.
   - Я думаю, що Володимирська гiрка буде саме тим, що як ти кажеш, лiкар прописав.
   Чоловiк i дiвчина сiли на автобус i по§хали до центру мiста. На пропозицiю Лесi вони вийшли ранiше i з задоволенням пройшлися вулицями святкового мiста на межi мiж Днiпровськими схилами i кварталами столицi. Потiм вийшли до оглядового майданчика з якого вiдкривався приголомшливий вид на Подiл, Оболонь i весь лiвий берег. Орест поглядав на дiвчину i бачив, що та почувається дуже щасливою. На диво вiн i сам вiдчував якийсь дивний напад щастя, який, нiби приплив у затоцi Фандi, заливав береги. Ще декiлька годин тому вiн був у страшному вiдча§ i розпачi i не знав, що з ним буде через декiлька хвилин. Думка про самогубство здавалася тодi не такою вже й божевiльною. Леся була мовчазна, очi в не§ свiтилися i здавалося вона прислухалася до чогось, що зрiло всерединi §§ душi.
   Орест, пропускаючи людей, якi намагалися i собi пробратися до самих поручнiв оглядового майданчика вимушено притиснувся до дiвчини i у вiдповiдь отримав такий дивовижний погляд, якого не зустрiчав нi в кого з людей за все своє життя. Мабуть так дивилася, лижучи йому нiс кiшка, яку вiн зняв з високого дерева у Львовi, де вона просидiла не одну годину, жалiбно нявкаючи до людей, якi байдуже проходили вулицею.
   - "Боже, що менi робити з цiєю дивовижною людиною, коли я знайду Мар'яну, - подумав Хома, вiдслоняючись вiд дiвчини настiльки це дозволяли обставини тiсняви на оглядовому майданчику. - Ну як такi люди взагалi виживають у цьому свiтi? Вона ж абсолютно беззахисна. Хiба можна так безмiрно довiряти майже незнайомiй людинi. Вiрити, що вона не пiдведе, не зрадить, не образить. А може я помиляюся i вона навпаки дуже внутрiшньо сильна для того, щоб зрозумiти чи вiдчути, що я §§ нiколи не здам. Господи, раптом обпекла його думка, може вона вже впевнена, що я бiльше нiколи не знайду Мар'яну. Бо за цi десять рокiв, якi пiшли в Укра§нi через мене зовсiм iншим шляхом, з моєю дiвчиною могло трапитися що завгодно. Вона могла захворiти i вмерти, §§ могла збити машина, §§ мiг убити якийсь манiяк, вона могла з батьками ви§хати, наприклад, до Канади чи США. Якщо я §§ навiть знайду, чи будуть нашi вiдносини такими, як в минулому. Чи захоче вона взагалi знайомитися зi мною"?
   Обоє щось думали своє i мовчки оглядали чудовий вечiрнiй Ки§в. Кульмiнацiєю вечора був святковий феєрверк. Подивившись на заквiтчане кольоровими вогнями небо вони по§хали на вулицю Кiквiдзе. Орест провiв дiвчину до гуртожитку, а сам пiшки попрямував до будинку §§ тiтки. Та вже чекала на нього. На столi в кухнi стояла замотана в якесь ганчiр'я проста вечеря. Орест хотiв вiдмовитися, але тiтка Лесi настояла, щоб вiн по§в. Вона коректно вийшла з кухнi, бачачи, що чоловiковi не до розмов i вiн хотiв би лишитися на самотi. Потiм вiн пiшов до ванно§ кiмнати i лiг спати. Мити посуд i прибирати на кухнi пiсля своє§ вечерi тiтка Лариса Орестовi не дозволила.
   Наступний день в Ореста був дуже напруженим. З самого ранку вiн зустрiвся з керiвником регiонально§ фiлi§ фiрми "Ерiксон" паном Свенсоном. Вiн повiдомив Хомi, що i друга його пропозицiя керiвництвом фiрми затверджена як базова iдея розвитку фiрми на найближчi десять рокiв. Розмова велася англiйською мовою.
   - Пане Хома, ми дуже зацiкавленi у вашiй роботi в науково-дослiдному секторi нашо§ фiрми в Стокгольмi, - продовжив розмову Свенсон. - Наша фiрма цiлком усвiдомлює ту можливу ситуацiю, що вашими iдеями зацiкавилися i нашi конкуренти. В нашому з вами контрактi не обумовлено, що ви не можете поширювати власнi iде§, яких, як ми пiдозрюємо, у вас багато, за межi кола нашого з вами спiлкування. Ми, європейцi, дуже трепетно ставимося до будь-якого виду приватно§ власностi, в тому числi i до iнтелектуально§. Керiвництво фiрми згiдне подво§ти запропонований вам ранiше гонорар, якщо ви виявите добру волю i очолите науково-дослiдний сектор у Стокгольмi. Звернiть увагу, що ми вам на цей раз пропонуємо не Мальме, а саме столицю. Ось у цiй папцi, яку я вам передаю, знаходиться текст проекту контракту, який ми даємо вам на пiдпис. Не буду приховувати, що там доволi жорсткi умови стосовно можливого спiвробiтництва вас з нашими конкурентами. Вiднесiться до цього з максимально можливим розумiнням. Це бiзнес, i бiльше нiчого. Коли ви будете готовi дати вiдповiдь на нашi пропозицi§?
   - В мене є сумнiви стосовно власних якостей органiзатора, - вiдверто пояснив свою позицiю Орест. - Добре управлiння залежить не стiльки вiд законiв, скiльки вiд особистих якостей правлячих. Механiзм управлiння завжди пiдпорядковується волi тих, хто керує цим механiзмом. Таким чином, найважливiший елемент управлiння - це метод добору лiдерiв. Чи зможу я стати таким лiдером у Стокгольмi? Я в цьому не впевнений.
   - А ось я i керiвництво нашо§ компанi§ абсолютно в цьому впевненi, - безапеляцiйно заявив Свенсон. - Ми вам призначимо дуже толкового i квалiфiкованого заступника, а ви хоча б в ряди-годи давайте нам такi ж iде§, якi ми отримали вiд вас впродовж лише декiлькох днiв. I все буде добре.
   - Пане Свенсон, я дуже цiную нашу спiвпрацю i ваше особисте щире ставлення до мене, як до фахiвця i людини. Тому я буду таким же вiдвертим, як i ви зi мною. В принципi я не проти прийняти вашi дуже привабливi пропозицi§. Однак у мене нинi виникли непередбачуванi обставини в особистому життi. Я хотiв би по§хати на роботу до Швецi§ не сам, а з дружиною. I ось у цьому сенсi в мене виникли проблеми.
   - У такого гарного чоловiка? Я просто не вiрю, - посмiхнувся Свенсон. - Напевно, як кажуть нашi сусiди нiмцi, вибiр приносить людинi муку.
   - Розумнi слова. Але менi треба не менше мiсяця, щоб розiбратися з цiєю проблемою. Якщо вас влаштовує такий термiн, я готовий пристати на вашi пропозицi§.
   - Я переговорю з керiвництвом фiрми, - запевнив явно задоволений Свенсон, i думаю, що вони погодяться. Вiд мене якась допомога потрiбна?
   - Так, менi потрiбний аванс.
   - Скiльки i в якiй валютi?
   - Мене влаштують п'ять тисяч євро.
   - Сьогоднi ж ви §х отримаєте. Дякую за те, що ви у нас працюєте.
   - Дякую за розумiння. До побачення.
   - До зустрiчi.
   Ювiлейний вечiр поета Iванчука розпочинався в нацiональнiй оперi о 19 годинi i в Ореста не було часу §хати додому. Єдине, що вiн встиг зробити, так це зайти по дорозi до обмiнного пункту i обмiняти декiлька сотень євро на гривнi. Леся вже чекала його бiля входу, якось перелякано озираючись довкола.
   - Ти знаєш, кого я бачила? - зашепотiла вона Орестовi. - Просто повз мене пройшов патрiарх. Такий гарний, з бiлою бородою, а потiм все йшли i йшли люди, яких можна побачити тiльки по телевiзору. Якiсь генерали i адмiрали з орденами. Бачила Якимчука, вiдомого телеведучого. На входi встановили "рамки", кажуть, що будуть Президент i прем'єр-мiнiстр. Так цiкаво.
   Орест витягнув квитки i прочитав в голос: балкон другого ярусу, ряд перший, мiсця 20 i 21. - Це майже напроти сцени. Буде непоганий огляд. Ти сядеш на 20 мiсце, а я на 21. Заперечення є?
   - Заперечень немає.
   Вони пiдiйшли до одягнених у костюми хлопцiв, якi перевiрили §хнi квитки i надiрвали праву §х частину з надписом "контроль". У вухах хлопцiв були вставленi мiкрофони. Наступним етапом було проходження "рамки". Орест витягнув ключi i мобiльний телефон i поклав §х на столик. Пiсля цього пройшов через рамку. Ввiчливий працiвник спецслужб подякував за розумiння i сказав, щоб Орест забрав сво§ речi i проходив далi. В цей час iнший молодий чоловiк длубався в сумочцi Лесi. Не знайшовши там нiякого кримiналу вiн теж пропустив §§ всередину театру. Вона прискорила крок i миттю опинилася бiля Ореста, трохи збентежена, трохи розсерджена, а в цiлому горда собою.
   - Я сьогоднi отримав немалу суму грошей, - сказав Орест, коли вони пiднiмалися сходами театру до другого ярусу. - Ти не проти, якщо пiсля святкування ювiлею Iванчука ми з тобою ненадовго вiдвiдаємо ресторан. Тут, неподалiк вiд оперного театру, є цiлком пристойний.
   - Нi, я не хочу. Це дуже дорого. Та й концерт закiнчиться, напевно, пiзно.
   - Але ж тобi ще не треба йти на заняття, - заперечив Орест. - Я тебе вiдвезу на таксi до гуртожитку. Або переночуєш у тiтки. Я не знаю, як там у вас в гуртожитку з пiзнiм поверненням студентiв. У вас є комендантська година?
   - Чому це ти маєш витрачати стiльки грошей на мене? Хто я тобi така?
   - Людина, яка щиро хоче допомогти менi, вже допомогла менi, а можливо i врятувала мене. Це дорого коштує. Не вiдмовляйся.
   - Ну добре. Тiльки не надовго.
   - Ти що нiколи не сидiла в ресторанi допiзна?
   - Нiколи.
   - Чому?
   - Де, коли, з ким i за якi грошi?
   - А ти можеш бути доволi непоступливою, коли хочеш.
   - Ти нiчого про мене не знаєш. Та, правда, i знати нiчого. Школа, iнститут, гуртожиток, батьки за кордоном, тiтка живе в Києвi. Практично все. Нi, не все. Випадково доля звела мене в останнi два днi з тобою i я зрозумiла, що до цього моє життя було нудне. Я довiдалася про перемiщення в просторi i часi, про снайперiв i кiлерiв, про створення надсучасних видiв озброєнь, про фiрму "Ерiксон", де ти працюєш, а зараз вже тусуюся на одному святковому заходi з видатними людьми, поетами i брюнетами, патрiархами i президентами. Мене обмацують працiвники спецслужб i обнюхують службовi собаки. I все це завдяки тобi, Оресте. Ось так.
   - Щось собак я й не помiтив.
   - Так це я так, про собак, - посмiхнулася Леся.
   - А ти можеш бути саркастичною.
   - Це явно нервове, - знову посмiхнулася дiвчина. - Зазвичай я не така. Скромна, тиха, очей на чоловiкiв не пiднiмаю.
   - Ну досить вже тобi, ось i нашi мiсця. Дивись, як на нас подивилися тi хлопцi з наушниками, якi замикають лiвий фланг балкону нашого ярусу. Хiба ми схожi на терористiв?
   - Чому це тут така метушня в театрi? Скiльки охорони. Може хтось готує якийсь терористичний акт?
   - Я не думаю, що на таке хтось у нас зважиться. В цьому сенсi укра§нцi є однiєю з найспокiйнiших нацiй свiту. Але цей театр має давнi терористичнi традицi§.
   - Що ти маєш на увазi? - запитала Леся, коли вони вмостилися на сидiннях.
   - В Ки§вськiй оперi в 1911 роцi застрелили прем'єра Росiйсько§ iмперi§ Петра Столипiна. Фактично через це росiйська iсторiя пiшла iншим шляхом i врештi-решт iмперiя зруйнувалася. В науцi такi моменти, часовi вiдрiзки i перiоди називають бiфуркацiйними. В цей час iсторiя може рушити декiлькома вiдмiнними шляхами власного розвитку, якi, врештi-решт, приведуть до тiє§ чи iншо§ мети i результату. Наприклад, у нас з тобою мить бiфуркацi§ буде пiсля закiнчення святкового вечора. Ми можемо одразу по§хати додому, прогулятися схилами Днiпра або "зависнути" в ресторанi.
   - Ми про це щось вчили в школi, але без нiяких подробиць.
   - А жаль. Ки§в взагалi вiдiграв величезну роль у руйнуваннi Росiйсько§ iмперi§. Тут не лише вбили Столипiна, але й дружина брата царя познайомилися в Києвi з вiдомим авантюристом Распутiним, який довершив повну моральну деградацiю цiє§ кра§ни.
   - А ти не знаєш, де саме в оперному театрi застрелили Столипiна?
   - Нi, не знаю, але те, що це дуже вплинуло на подальший хiд росiйсько§ iсторi§, це факт.
   - А чому i хто його вбив?
   - Столипiн з 1906 року був мiнiстром внутрiшнiх справ i прем'єром. Вiн був сильною i розумною людину, придушив революцiю 1905-1907 рокiв, залiзною рукою навiв порядок. Але головна його заслуга полягала в смiливому впровадженнi реформ, яких в Росi§ не було вiками. Одна з основних з них була аграрна, яка в селянськiй кра§нi мала вирiшальне значення. Саме в цьому театрi його i застрелив терорист-есер Богров. Пiсля цього все в тiй кра§нi пiшло шкереберть. Слабовольний цар сам не мiг правити такою величезною iмперiєю. Я думаю, що Столипiн не дозволив би Росi§ так по дурному встряти в Першу свiтову вiйну. Можливо, саме тому його i вбили.
   - Дивися, музиканти в ямi вже почали включати сво§ пюпiтри, - показала пальчиком Леся вниз. - Схоже, що скоро все почнеться. Дивися, он в партерi сидить мiнiстр внутрiшнiх справ з дружиною. I прем'єр-мiнiстр уже на мiсцi. Немає лише Президента.
   - Вiн, зазвичай, запiзнюється. Та й, за логiкою речей, має вийти на сцену, щоб привiтати i нагородити ювiляра. Але вже пройшло бiльше за пiвгодини вiд зазначеного в квитках початку дiйства. Тобi не нудно?
   - Зовсiм нi. Дивись, дивись, Президент.
   На сценi з'явився ювiляр у супроводi Президента кра§ни. Останнiй привiтав i поздоровив вiдомого поета i прикрiпив тому до пiджака високу державну нагороду. Той подякував i почався концерт. Виконувалися рiзнi твори на вiршi поета, виступали вiдомi в кра§нi спiваки, музиканти, декламатори. Цi виступи змiнювали поздоровлення вiд вiдомих полiтикiв i громадських дiячiв. Їхнi виступи були доволi банальними, а от пiдбiр артистiв дiйсно був найкращий. Орест спостерiгав за реакцiєю Олесi на виступи артистiв. Вона була на диво для тако§ молодо§ дiвчини природною i вiдповiдною часовi i простору.
   - Ти часто буваєш на концертах класично§ музики? - запитав вiн дiвчину.
   - Це я перший раз на нього потрапила, - посмiхнулася та. - Однак я нiколи не була й на концертах естрадно§ музики.
   - Чому?
   - Не було нагоди, та й, якщо вiдверто, немає бажання. Але такий концерт менi сподобався. Дуже професiйнi музиканти, спiваки, а ось полiтики §м явно в професiоналiзмi поступаються.
   Орест черговий раз пересвiдчився, що дiвчина мислить практично синхронно з ним. Щоб вiн у не§ не запитав, вона майже завжди вiдповiдала те, про що вiн тiльки но думав сам. Це взагалi рiдкiсне i дивовижне явище, яке йому, як фiзику-теоретику, говорило про §хню не лише духовну спорiдненiсть, але й значну генетичну близькiсть.
   - "Треба розпитати Лесю детальнiше про §§ батькiв, - подумав вiн. - Про сво§х я практично нiчого не знаю, а раптом вона менi сестра. Хоча навряд, щоб у нас були спiльнi батьки. Важко собi уявити, щоб вони стали вчителями iноземно§ мови, примусили себе вчитися в унiверситетi. А ось брати i сестри в них таки могли бути. То цiлком реально, що вона може бути моєю двоюрiдною сестрою. Або й iнакше, наприклад, у нас спiльний батько. Вiн мiг лише раз зустрiтися з моєю матiнкою i навiть не пiдозрювати про моє iснування".
   Орест хотiв почати розпитувати дiвчину одразу ж, але подивившись на не§ помiтив, що та дуже уважно слухає чудову музику, яка линула зi сцени. Оголосили про виступ народно§ артистки Укра§ни, яка прославилася сво§м унiкальним голосом в усьому свiтi i дiвчина радiсно заплескала в долонi. Було видно, що вона щаслива знаходитися в цьому театрi серед iнтелiгентних людей, справжньо§ духовно§ елiти нацi§. Поступово концерт добiг кiнця i чоловiк i дiвчина почали спускатися сходами вниз до виходу з театру.
   Вони вийшли з оперного театру, погода була чудовою, повiтря дихало вечiрньою свiжiстю, денна спека спала. Старовинний центр мiста, вулиця Володимирська, Золотi ворота, вулицi Стрiлецька i Рейтарська, знаменитий Ярославiв вал. Все це було зосереджено на невеликiй площi мiста на чудовому погорбованому ландшафтi.
   - А ти усвiдомлюєш, Лесю, - почав доволi грайливо i трохи насмiшкувато Орест, - що цими вулицями тисячi рокiв тому ходили i §здили Кий, Щек, Хорив, §хня сестра Либiдь, князi Аскольд i Дiр, Володимир Великий i Ярослав Мудрий, майбутнi королеви Францi§, Норвегi§ i Угорщини.
   - Може ти колись придумаєш, як пересуватися в просторi i часi на декiлька столiть i тисячолiть назад?
   - Можливо, але як ми вже пересвiдчилися, це доволi небезпечна для майбутнього рiч. Все може рушити iнакше i майбутнє буде вже не таким, як зараз. Добре, якщо кращим, але ж не виключена можливiсть i того, що воно стане гiршим, можливо й набагато. Досвiду втручання в цi процеси у людства немає зовсiм. Але якби i був, наше сучасне життя однозначно вказує на те, що люди не здатнi вчитися на iсторичному досвiдi i просто приреченi весь час наступати на однi i тi ж граблi.
   - А може все таки по§демо додому?
   - Ну ти ж уже згодилася ненадовго зайти до ресторану. А ось i вiн.
   Орест вiдчинив дверi до ресторану в районi Золотих ворiт i пропустив Лесю вперед. Дiвчина пройшла декiлька крокiв i розгублено зупинилася, вражена надмiрною розкiшшю iнтер'єру. Орестовi раптом до нестями захотiлося взяти дiвчину за руку, щоб вона нiчого не боялася. Так вiн i зробив. Леся спочатку сприйняла його дотик душею i тому не забрала руку. Але коли осягнула його розумом, одразу висмикнула свою долоню.
   До вiльного столика §х провiв одягнений у смокiнг молодий чоловiк, який вiдсунув стiльця для Лесi, допомагаючи §й сiсти. Ненадовго вiдiйшов вiд столика, а потiм повернувся, несучи в руках ледь не натуральною шкiрою обтягненi палiтурки в яких лежало меню. Все в цьому ресторанi було аж занадто багате, пiдкреслено вигадливе, надмiрно химерне. Орест вiдчував, що Леся знаходиться нiби не у сво§й тарiлцi.
   - Розслабся i отримуй задоволення вiд вечерi, - звернувся вiн до дiвчини. - Ось тобi меню i зроби, будь ласка, замовлення.
   Леся трохи злякано вiдсунула меню, навiть не розгорнувши його.
   - Я повнiстю довiряю твоєму смаку, прошу, зроби це сам.
   Орест жестом пiдкликав до столика "смокiнгового" чоловiка, який §х зустрiчав i, радячись з ним щодо страв i напо§в, досить швидко зробив замовлення. Коли той вiдiйшов, розмова продовжилася.
   - Знаєш, на що я звернула увагу? - сказала Леся, коли "смокiнговий" чоловiк зник з поля зору.
   - Навiть не здогадуюся.
   - За весь час, що ми були в театрi, ти жодного разу навiть не згадав про Мар'яну. Менi так соромно за тебе. Та й за себе теж. Так не можна. Так неправильно.
   - Це чому ж так? Якщо я не згадував Мар'яну, це аж нiяк не говорить про те, що я про не§ не думав. Просто я не хочу лишнiй раз "грузити" тебе сво§ми проблемами. Ось i все. Можеш ти хоча б на хвилинку вiдпочити i не думати про мо§ проблеми.
   - Я так не можу. Розумiю, що тобi з твоєю роботою немає коли займатися пошуком своє§ кохано§, але ж я маю декiлька вiльних днiв. Ось i хочу доповiсти тобi, що вже встигла зробити за цей короткий час. Думаю, що немало. По-перше, пройшлася Iнтернетом. Оросiв там не так вже й багато. Але й не мало. Фактично мною виявлено два ареали поширення в Укра§нi цього прiзвища - Закарпаття i Полтавщина. Зустрiчаються вони i в Києвi, i в Одесi, у Вiнницi i Днiпропетровську. В Iнтернетi є навiть телефоннi довiдники сiл. Але там роботи для мене непочатий край.
   - Думаю, що треба починати з ки§вських Оросiв.
   - Я так i зробила. Але вважаю, що всi вони походять або з Закарпаття, або з Полтавщини.
   - Це ти правильно пiдмiтила. Батько Мар'яни родом з Закарпаття. До речi, твоя Хмельницька область, саме в тiй §§ частинi звiдки ти родом, вiками заселялася вихiдцями з Гуцульщини, Бойкiвщини i навiть Лемкiвщини. Тому i полтавськi Ороси теж переселенцi з Закарпаття. Тiльки потрапили туди вони дуже давно, сотнi рокiв тому, пройшовши через козакування на Запорiзькiй Сiчi. На жаль, у нас у школi не вчать, що нинiшнє населення Полтавщини, Чернiгiвщини, Сумщини, Харкiвщини є останньою в часi хвилею переселенцiв з Закарпаття, Карпат i Галичини.
   - А ти звiдки про це знаєш?
   - Читав.
   - У тебе хiба є час читати про такi речi? Я тебе уявляла собi таким ученим-фiзиком, якого крiм своє§ науки бiльше нiчого не цiкавить. У тебе ж i часу немає, щоб читати такi книжки.
   - Немає, але я все одно читаю. Спецiально. Розумiю, що менi треба будити в собi фантазiю, а §§ можна знайти лише за межами власного професiйного кола.
   Вони замовкли, бо саме в цей час офiцiант принiс величезнi тарiлки, по центру яких в вигадливiй оздобi лежали чималi омари.
   - Пояснiть нам, як §х треба §сти, так би мовити за всiма гастрономiчними i культурними канонами, - звернувся Орест до офiцiанта.
   Той заходився детально пояснювати. Коли вiн закiнчив Орест подякував i попросив того купити для дiвчини найкращi троянди, сунувши йому до рук грошi. Леся зашарiлася.
   - Не треба, будь ласка, - попросила вона. - Це вже занадто. Складається враження, що ви за мною упадаєте.
   - А що ти менi накажеш робити? Не звертати на тебе уваги зовсiм? Нiби тебе немає? Ти он скiльки всього зробила для мене, а я не повинен хоча б чимось тобi вiддячити. Тим бiльше, що це для мене нiчого не варте.
   - Ну добре, буду доповiдати далi про пророблену роботу. Окремi унiверситети розмiстили в Iнтернетi списки сво§х студентiв. Я навiть знайшла в Нацiональному унiверситетi харчових технологiй студентку 5 курсу Марину Орос. Але за вiком вона точно не пiдходить. Хоча треба перевiрити. Вони могли щось сплутати i неправильно надрукувати як iм'я, так i курс.
   - Не схоже це на Мар'яну, - похитав головою Орест. - Хоча вона i добре готувала, але лише тому, що хотiла вгодити менi. Схильностi до харчових технологiй у не§ явно не було.
   - I я теж не дуже вправна в кулiнарi§, - вiдзначила Леся. - Але я теж навчуся i буду добре готувати, - сказала вона i знову знiтилася i почервонiла. На очах у дiвчини з'явилися сльози. Але вона знову миттєво опанувала собою.
   - Ще доповiдаю, - продовжила вона. - Мною складено план дослiдження по лiнi§ МВС. Не знаю, настiльки вiн правильний i ефективний. Зараз його зi мною немає. Поки що все. Завтра розширю фронт пошукiв. Буду це робити i пiсля 1 вересня, але вже не так iнтенсивно.
   - Через мiсяць я мушу §хати на роботу до Швецi§. Сьогоднi я згодився на чергову пропозицiю керiвництва нашо§ фiрми. Виявилося, через те, що я вiдмовлявся це робити ранiше, мiй гонорар тепер зросте вдвiчi. Вони чомусь вирiшили, що мене сватають §хнi конкуренти. Я вважаю, що ви§хавши до Швецi§ i отримуючи там великi грошi я зможу тут найняти якогось приватного детектива, а може й цiлу фiрму i вони менi знайдуть Мар'яну. Звичайно, якщо вона жива i мешкає в Укра§нi. Врештi-решт, вона могла ви§хати до будь-яко§ кра§ни свiту. Вона вже може бути одруженою i навiть мати дiтей. Що тодi робити, я навiть собi не уявляю.
   Леся мовчки дивилася на нього, зовсiм забувши про §жу.
   - Отже, я тепер стану багатою людиною навiть за високими захiдними стандартами. Раз ти моя секретарка, то я мушу тобi виплачувати платню. Чи не так?
   - Не так, не так, - запротестувала Леся. - Якщо ти це говориш серйозно, я ображуся. - Ти i так витратиш на мене сьогоднi стiльки грошей, що моє§ стипендi§ мабуть за рiк не вистачить. I те, що я тебе влаштувала до тiтки, це ж не задаром. Платитимеш §й грошi. Хiба це не платня за мою роботу, якщо ти хочеш перевести нашi стосунки в суто дiлове i прагматичне русло.
   - А зараз вони якi?
   - Ну чому ти постiйно чiпляєшся до мо§х слiв? Тобi приємно мене мучити?
   Дiвчина знову зашарiлася i вiдвернула голову вбiк. Миттєво опанувавши сво§ емоцi§ вона гордо випросталася на стiльцi i почала дуже елегантно §сти омара. Орестовi було приємно спостерiгати за тим, як всерединi дiвчини борються протилежнi сторони людського єства, але завжди перемагають кращi. Тому вiн i чiплявся до Лесi.
   - Сподiваюся, що ми друзi, люди, яких звела разом доля i якi допомагають один одному, - вiдклала вбiк виделку Леся.
   - Ти дiйсно допомагаєш менi, а ось я в чому тобi допомiг? Я думаю, що жiнкам просто подобаються пристрастi, романтичнi стосунки, таємницi. Ось тому ти i зi мною. Це ж так?
   - Секрет, - посмiхнулася Леся, - вважай це дiвочим секретом, про який вони нiколи не розповiдають чоловiкам. Можу ж я мати щось таємниче, чи повинна бути для тебе розкритою книгою?
   - Маєш право.
   Орест замовк, попиваючи розкiшне вино i дивлячись крiзь чарку вдалечiнь. Мовчала i Леся. Так, в повному мовчаннi, вони i закiнчили вечерю. Орест розрахувався з офiцiантом i вони вийшли на вечiрню вулицю пiд каштани. Майже одразу пiд'§хало таксi i вiдвезло Лесю до гуртожитку, а Ореста на квартиру.
   Наступного дня пiд час обiдньо§ перерви до Ореста в §дальнi пiдсiв головний менеджер Схiдноєвропейсько§ фiлi§ фiрми "Ерiксон".
   - Де ти пiдчепив таку чудову бiлявку? - звернувся вiн до Ореста. - Рокiв 16-17, не бiльше. Вчора бачив вас у ресторанi. Ти сидiв до нашого столика спиною i тому не бачив мене, а я не захотiв тебе турбувати. Через це i не пiдiйшов. Але увесь час спостерiгав за вами. Навiть моя супутниця почала ревнувати. Розкiшна дiвчина в тебе. I зовсiм молодюсiнька. Ти везунчик.
   - Це донька одного друга. Колись гойдав §§ на колiнi, коли §й було рокiв чотири.
   - На якому? Дай помацати. Таке для будь-якого колiна не могло минутися даром.
   - Та ну тебе.
   - В тебе з нею як, серйозно чи так?... На повiю вона зовсiм не схожа. Коли набридне, познайомиш?
   - Вiдчепися, що я сутенер. Сам шукай собi дiвчат.
   - А я думав, що ти менi друг.
   - Я про тебе теж так думав, а ти он хочеш вiдбити у мене дiвчину.
   - Класна дiвчина, дуже класна. Але ти не бреши, що це просто знайома донька тво§х друзiв.
   - Ну добре, я тобi признаюся. Ця дiвчина має лише 15 рокiв i є моєю донькою. Була чудова весна у романтичному, старому як казка Львовi. Цвiли без i конвалiя. Я тодi студент полiтехнiчного iнституту втратив голову iз старшокласницею. Ось ця дiвчина i є плодом нашого жагучого, юного i грiшного кохання.
   - Ну ти й даєш. Блазнюєш? Не дури дiвчинцi голову. Яка фiгура класна.
   - А ти вже все i помiтив. Там у ресторанi панувала iнтимна напiвтемрява.
   - Саме для зустрiчi з донькою, - зареготав менеджер. - Яка там донька. Чи може я не бачив, як вона зазирала в тво§ очi. Ти хiба не знаєш, що вона там шукала? Вона, очевидно, в тебе по самi вуха закохана. I сама себе за це розпинає. Чому тiльки? Що ти робиш з цiєю розкiшною юнiоркою, Казанова? Такий з виду тихий, iнтелiгентний, спокiйний i вихований, а жiнки липнуть, як мухи на мед. З тво§м приходом на фiрму зчинився справжнiй фурор серед наших красунь. Який у тебе секрет? Подiлися.
   - По-перше, я думаю, що це погана наслiдковiсть. Мене пiдкинули пiд дверi дитячого будинку. Якi сексуальнi якостi були в мо§х батькiв, можна лише здогадуватися.
   - А по друге?
   - По-друге, вiддаю безкоштовно, так як дуже пiдозрюю, що вже може не знадобиться. На будь-якiй вечiрцi пiдходиш до дiвчини й питаєш: тут є ще щось стимулююче, крiм тебе, золотце, звичайно. Дiє безвiдмовно.
   - Ха-ха-ха. Це дiйсно так чи ти менi в черговий раз морочиш голову. Хоча може то й не голова.
   - А ти сам спробуй.
   - Невдовзi спробую. Пройшла чутка про чергову корпоративну вечiрку, яку органiзовує наше керiвництво в цю суботу. Запрошення, як завжди будуть даватися на двох. Жiнки можуть привести з собою чоловiкiв, а чоловiки жiнок. Обiцяють найняти в Ки§вському пароплавствi цiлий корабель, плавати на ньому по Днiпру, приставати до островiв. Головне, щоб погода на вихiднi не зiпсувалася. Зараз сто§ть така спека, що всi будуть у купальниках. Уже нiхто нiчого не приховає.
   - Та в тебе i так такi "рентгени". Як ти розгледiв мою Лесю.
   - Так §§ звати Леся? Гарне i нiжне iм'я. Запросиш §§ на нашу корпоративну вечiрку? Моя Леся, як ти сказав.
   - Неодмiнно, хоча i не впевнений, що вона це запрошення прийме.
   - Обов'язково прийме, - заспоко§в його менеджер, - аби лиш бути з тобою.
   - Ти, очевидно, переоцiнюєш мене, як ловеласа. Бувай.
   - А ти, очевидно, що недооцiнюєш. Бувай.
   По закiнченню робочого дня всi спiвробiтники отримали запрошення на корпоративну вечiрку в найближчу суботу. Практично одиницi вiдмовилися вiд двох запрошень i, звичайно, Ореста серед них не було. Вiн повернувся до тiтки Лесi на квартиру, повечеряв, порозважав жiнку всiлякими веселими оповiдками i пiшов до своє§ кiмнати. Там полежав на лiжку, зазирнув до телевiзора, але одразу ж вимкнув його. Чогось не вистачало i чоловiк уже знав чого. Вiн потягнувся за сво§м мобiльним телефоном i зателефонував Лесi. Та одразу ж вiдповiла.
   - Доповiдаю, що я вже в твоє§ тiтки Лариси. Вона мене пригостила чудовою вечерею. I навiть натякнула, що §§ готувала не вона, але не призналася, хто саме. Не треба бути великим аналiтиком, щоб запiдозрити в цьому твою нiжну руку. Ану, признавайся! - чоловiк пiдвищив голос. - Це тво§ пiдступнi дi§ призвели до того, що я заледве не ковтнув язика?
   У вiдповiдь, як струмочок, зазвучав Лесин смiх.
   - Ти казав, що Мар'яна не дуже любила готувати, але готувала §сти вiдмiнно. Я точно така i вирiшила себе теж перевiрити. Щоправда, мала квалiфiкованого консультанта-помiчника. Якщо бути хоча б трохи об'єктивною, то саме на мою тiтку i припадає до 70% ефекту, пов'язаного з тво§м язиком.
   - Якщо ти не дуже стомилася, може зустрiнемося сьогоднi?
   - Нi, сьогоднi не вийде. Давай будемо зустрiчатися заради мо§х звiтiв стосовно пошукiв Мар'яни у вихiднi днi. Мене тiтка сьогоднi добре висповiдала, щоб я тобi не надокучала, бо це може погано закiнчитися для мене.
   - Ну, що вона таке видумує. Я зараз з нею поговорю. Якщо вона ще не лягла спати.
   - Не треба. Я тебе прошу. Хiба ми не здатнi вирiшити все без втручання третiх осiб.
   - Не дуже виходить. Вчора нас в ресторанi бачив один наш спiвробiтник i вже сьогоднi розпитував мене про тебе.
   - Так, я в ресторанi звернула увагу, що один з молодих чоловiкiв, який сидiв за колоною навпроти мене, §в нас очима. Але я це списала на мою чудову вроду, - дiвчина засмiялася. - А це виявляється просто твiй знайомий. Яке розчарування.
   - Знову в тебе проривається твiй сарказм.
   - Бiльше не буду, клянусь.
   - Так я й повiрив. Я ось чого телефоную, в нас на суботу призначена корпоративна вечiрка.
   - Вибач менi за невiгластво, але я не знаю, що це таке.
   - Звичайна гулянка, але з дещо iншою назвою. Збираються колеги, кожен має право запросити подругу чи друга. Грошей наша фiрма на це не жалiє Наймають корабель з рестораном, танцювальними майданчиками, каютами i мандрують Днiпром. Пристають до островiв. Одним словом треба взяти з собою купальний костюм.
   - Це ти так мене запрошуєш?
   - Так, я вас офiцiйно запрошую Леся Батькiвна супроводжувати мене на корпоративну вечiрку нашо§ фiрми. Буде весело, якщо ми захочемо. Я в думках знiмаю з могутнiх плечей свого пiджака i стелю його пiд вашi ноги, мадам.
   - Як романтично. Ти сам таке придумав, чи може десь вичитав?
   - Читав.
   - А що ще треба брати з собою? Що, зазвичай, люди беруть на такi вечiрки?
   - Як пiд присягою?
   - Як пiд присягою.
   - Якщо дощ, то беруть парасольки i ще майже всi беруть цiлi упаковки презервативiв. Вибач, але я знаходжуся пiд присягою. Але нам вони нi до чого. Так ти приймаєш офiцiйно виголошене запрошення, чи менi потрiбно подати заявку в письмовому виглядi?
   - Я згодна i ще раз пересвiдчуюся, що до знайомства з тобою, моє життя було нецiкавим i прiсним.
   - Ну ось i чудово, тепер залишилося лише заклинати, щоб була хороша погода, це пiднiме тонус вечiрки на цiлий порядок.
   - Тодi до зустрiчi.
   - Добранiч.
   Орест поклав телефон на тумбочку, повернувся на бiк i майже одразу заснув. Наступного дня вiн уже ввечерi занiс цiлий пакунок рiзно§ смакоти до кухнi своє§ хазяйки. Та вiднiкувалася, але все ж прийняла продукти i завантажила §х до холодильника. Вечеря знову була чудова, справдi нiби з кращого ресторану.
   - Це знову готувала Леся? - запитав вiн тiтку Ларису.
   - Так, але в останнiй раз, - вiдповiла та.
   Видно було, що вона чимось занепокоєна.
   - Я хочу пiсля вечерi поговорити з вами, - звернулася вона до Ореста.
   - Добре.
   Орест з задоволення повечеряв. Їжа була смачною i поживною. Враховуючи те, що день в нього видався просто скаженим i практично не вдалося навiть по-людському пообiдати, така §жа була за знахiдку. Пiсля цього вiн прийняв душ i прийшов до Лесино§ тiтки, яка мила посуд на кухнi.
   - Ви хотiли зi мною поговорити?
   - Так, менi треба з вами поговорити.
   Орест сiв до столу, а з iншого боку присiла його квартирна хазяйка. Видно було, що вона не знає, як почати.
   - Як квартирант, ви мене цiлком влаштовуєте, - нарештi почала вона. - Однак я пообiцяла братовi, що буду наглядати за Лесею. Я не боюся. що вона пуститься берега, але не хотiлося б щоб вона i страждала. Вона розповiла менi про вашi проблеми з якими вона допомагає вам справитися. За iнших умов я б нiчого не мала проти, але я бачу, як вона дивиться на вас. Ви може, чоловiки, цього й не вiдчуваєте так гостро, але в жiнок значно частiше трапляється кохання з першого погляду. Ось вона зустрiла когось i вже практично одразу не може без нього жити.
   - Та я...
   - Зачекайте хвилинку. Давайте уявимо собi таку ситуацiю. Леся допомагає вам знайти вашу наречену i ви з Мар'яною знову стаєте закоханою парою. А що робити в такому разi Лесi? Куди §й дiтися. Вона в цей трикутник явно не вписується. Скiльки у нас таких жiнок зi зламаними долями. I гарнi, i розумнi, i хазяйновитi, а щастя немає. Навiть коли вони виходять замiж.
   - Ну й що ж ви пропонуєте? Менi шукати iншу квартиру?
   - Це нiчого на краще не змiнить. Думаю, що стане ще гiрше. Я навiть не знаю, що вимагати вiд вас, що вiд не§. Може, давайте помiркуємо разом?
   - Я потрапив у дуже складну ситуацiю, - провiв обома руками по своєму волоссю Орест, опустивши голову. - Через мiсяць я маю §хати до Швецi§. Я хотiв би, найнявши приватного детектива, шукати свою дiвчину, сплачуючи за послуги звiдти. Але я не впевнений, що якщо §§ знайдуть, вона схоче зi мною зустрiчатися, як це було ранiше. Може вона пере§хала з батьками за кордон, може взагалi загинула.
   - То в Лесi є шанс i вона це розумiє. Боже ж ти мiй, як вона має себе ненавидiти, картати i ганьбити. Я знаю §§ змалечку, вона завжди була така. Як щось зробить не те, сама бере батькового паска i несе йому, щоб вiн §§ вiдшмагав. Навiть коли про це нiхто й не знає. Як §й бiднiй зараз важко.
   - А що менi накажете робити?
   - Може менше з нею спiлкуватися? Я §§ буду вiдганяти вiд цiє§ квартири, коли ви тут, а ви постарайтеся уникати Лесю теж. Може все пройде, або вона зустрiне якогось студента свого вiку. Вона казала, що довкола не§ крутиться цiлий рiй хлопцiв у цьому §§ iнститутi. Та й у гуртожитку все таки живе. Там кожну суботу дискотеки влаштовують для студентiв.
   - Добре, домовилися. Я вже §§ запросив на корпоративну вечiрку нашо§ фiрми в цю суботу. Але це востаннє. Якщо ви думаєте, що так буде краще, я можу хоч завтра пере§хати до готелю. В мене завелися грошенята.
   - Леся розповiдала, як ви §ли омарiв у ресторанi i яке вино пили. Цiкаво, скiльки коштує така вечеря? Не треба нiкуди пере§жджати, якщо ви самi не хочете, я про це повторюю цiлком щиро.
   - Вечеря в такому ресторанi дуже дорога, але я i вас колись поведу до того ресторану. Якщо ви згодитися. Саме перед вiд'§здом до Швецi§ в мене день народження. Родичiв у мене немає, справжнiх друзiв у Києвi ще не нажив, тому запрошу вас з Лесею. Ви мо§ i друзi, i родичi. Але пiсля корпоративно§ вечiрки я нi зустрiчатися з Лесею, нi телефонувати §й не буду. Клянуся. А ви потурбуєтеся, щоб ми не зустрiчалися тут увечерi, коли я повертаюся додому з роботи. Вас влаштовує така програма наших дiй?
   - Не знаю, що тут ще можна придумати розумного, - зiтхнула тiтка Лариса.
   - Отже, план у нас є i починаємо його реалiзувати. Якби ви менi сказали про це ранiше, я б §§ не запрошував на корпоративну вечiрку. Але тепер уже пiзно i менi просто прийдеться на нiй бути з нею доволi офiцiйним. Буду придiляти увагу iншим дiвчатам. Танцювати з ними i взагалi показувати, що для мене свiт на нiй клином не зiйшовся. Там буде один наш головний менеджер, який бачив нас у ресторанi i йому Леся дуже впала в око. Вiн вiд не§ не вiдходитиме, якщо вiдходитиму я. Думаю, що це в не§ не серйозно. Вона ж зовсiм юна. А такi дiвчата часто закохуються в старших за себе чоловiкiв, наприклад у вчителiв чи викладачiв в унiверситетi. Це швидко проходить.
   - Ой, не знаєте ви Лесi, - якось майже приречено похитала головою §§ тiтка.
   Декiлька днiв Орест не спiлкувався з Лесею телефоном. Не з'являлася вона i на квартирi своє§ тiтки. Хома дуже багато працював на роботi, а у вiльний вiд не§ час пiдготував статтю з теоретично§ фiзики i послав §§ до часопису у США. Тiтка Лесi продовжувала годувати чоловiка снiданками i вечерями, так як Орест майже кожен день завантажував холодильник всiлякими делiкатесами.
   Вихiдний суботнiй день ознаменувався сухою i жаркою погодою. Орест прийняв ванну i одягнувшись у свiтлий костюм, який купив лише вчора, напхав у валiзу всiлякi пляжнi прибамбаси: шорти i спортивну майку, купальник, сонцезахиснi окуляри, м'яча, ракетки для гри в пiнг-понг i бадмiнтон та iнше. О десятiй годинi за ним мали прислати машину. Рiвно за десять хвилин десята, як вони i домовлялися, до квартири зайшла Леся. На нiй була бавовняна картата лiтня сукня, перехоплена на талi§ вузьким паском. Середньо§ довжини волосся вперше було не розпущене по плечах, як зазвичай, а зiбране на потилицi. Виглядала вона просто приголомшливо. Дiвчина не пiднiмала на Ореста очей, соромлячись того, що не змогла себе примусити не показуватися молодому чоловiковi у всiй сво§й красi. Очевидно, був збентежений i Орест. Приховуючи свою нiяковiсть вiн одразу закомандував виходити на вулицю, щоб чекати машину на подвiр'§, а не в душнiй квартирi.
   Вони вийшли надвiр i сiли на лавочку пiд будинком. Тiтка визирала з вiкна. У Лесi була з собою лише невеличка сумочка. Пiд'§хала одна з легкових машин фiрми "Ерiксон" i помахавши руками тiтцi Ларисi, вони сiли на заднє сидiння.
   - Юра, ти вже вiдвiз пана Свенсона на теплохiд? - запитав Орест у водiя.
   - Так, Оресте Ярославовичу, вже вiдвiз.
   - Як завжди самого?
   - Нi, - посмiхнувся водiй, - з ним була мабуть якась модель або кiноактриса. Дуже гарна на обличчi i фiгура вiдповiдна. Зовсiм молоденька. Десь мабуть з Францi§, бо вони говорили французькою.
   - А ти звiдки знаєш, що то була саме французька мова?
   - Я вже скiльки перевозив iноземцiв. В основному говорять англiйською, але траплялося немало й французiв. Їхню мову не сплутаєш з якоюсь iншою, досить лише раз почути.
   - Ти правий, Юро.
   - Але ви, Оресте Ярославовичу, мабуть i самого Свенсона переплюнули, - засмiявся водiй.
   - Це тобi такий комплiмент, - повернувся до Лесi молодий чоловiк. - Вiд захоплених водi§в нашо§ фiрми.
   - Я щось знову не те сказав? - насторожився водiй.
   - Та нi, думаю, що це саме те, що мо§й супутницi зараз потрiбне. Раз я сам не здогадався висловити своє захоплення тим, як вона сьогоднi виглядає. I не лише сьогоднi, але i завжди.
   Леся черговий раз зашарiлася i гордо скинула голову. Так перекидаючись нiчого не значущими фразами вони пiд'§хали до рiчкового вокзалу. Бiля причалу §х уже чекав заквiтчаний рiзнокольоровими прапорцями i iлюмiнацiєю чималий теплохiд. На нього саме висаджувалися десятки радiсно збуджених i веселих людей, якi прибували сюди переважно парами. Декому з них на входi один з працiвникiв вручав ключi вiд кают. Передав вiн такi ключi i Оресту.
   - У вас, Оресте Ярославовичу, каюта навiть краща, нiж у пана Свенсона, - запевнив вiн Хому. - Шеф попросив передати його ключi вам i при нагодi нагадати, що фiрма i вiн особисто вас дуже цiнують.
   - Ми що, будемо разом жити в однiй каютi? - злякалася Леся.
   - Не хвилюйся, разом ми там жити не будемо. Каюти видiлили лише для керiвництва фiрми, щоб вони там могли перевдягнутися чи вiдпочити. Нiхто спати цiє§ ночi взагалi не збирається. Будемо цiлу нiч танцювати до упаду i стрибати як молоденькi цапки. Ось тобi ключi, коли виникне потреба припудрити носика чи перевдягтися, смiливо йди до каюти. Це каюта люкс з ванною кiмнатою. На палубах будуть чергувати спецiальнi люди, якi доведуть гостей до будь-яко§ каюти в якому б станi вони не знаходилися. А для молодi є безлiч зручних крiсел, де можна вiдпочити i навiть поспати, якщо такi бажаючi знайдуться.
   - Такий гарний теплохiд, - висловила своє захоплення Леся, ховаючись за спиною Ореста, так як повз них пропливав цiлий потiк людей.
   - Збудований у Нiмеччинi. Давай зробимо так, якщо ти не проти. Я проведу тебе до каюти i залишу в нiй сво§ речi. Ти сама там все подивишся, з усiм познайомишся, а потiм пiднiмешся на верхню палубу. Там я тебе i чекатиму.
   - Добре, - просто вiдказала Леся.
   Вони спустилися до вузького освiтленого коридору i, пройшовши ним, знайшли номер своє§ каюти. Орест вiдчинив дверi, передав ключi дiвчинi, а потiм занiс до каюти речi. Це була дiйсно класна каюта, яка складалася з вiтальнi, спальнi i ванно§ кiмнати. В останнiй знаходилися всi необхiднi туалетнi приладдя. Все сяяло чистою i дихало затишком. Очi Лесi сяяли. Вона була дуже горда, що до §§ кавалера ставляться на вiдомiй у свiтi фiрмi з такою повагою.
   - Ну, я тебе чекаю, - сказав Орест i, вийшовши в коридор, тихенько зачинив дверi.
   Майже вiдразу почувся звук ключа, який дiвчина повернула в замку, зачиняючи дверi. Орест вийшов на верхню палубу i почав дивитися на те, як теплохiд повiльно вiдходить вiд причалу. Коли на палубу пiднялася Леся, вони сiли на лавочку на носi корабля i пiдставили обличчя пiд свiжий вiтер, який линув з широких водних просторiв. Було дуже комфортно. Корабель вийшов на фарватер i попрямував на пiвдень до Канiвського водосховища з його чисельними островами, затоками i протоками. Лавочки пiд великим навiсом поступово наповнювалися спiвробiтниками фiрми i гостями. Багато хто з них пiдходив до Ореста, щоб привiтатися. Чоловiки з цiкавiстю розглядали його супутницю. Потiм з'явився i пан Свенсон. Вiн дуже коротко виступив перед присутнiми, нагадавши, що §хня компанiя є великою родиною однодумцiв, якi об'єднанi спiльною метою. На завершення свого виступу вiн побажав всiм присутнiм добре вiдпочити i набратися нових сил перед наступним робочим тижнем.
   Пiсля цього пiшла доволi стандартна розважальна програма. Було видно, що фiрма не поскупилася i запросила декiлькох зiрок вiтчизняно§ естради. Офiцiанти розносили напо§ i канапки з iкрою, м'ясом i сиром. Дехто встав i посунув до бару, так як §х не влаштовували коктейлi i закортiло чогось суттєвiшого. Коли почало сутенiти лавочки вiдсунули з середини палуби пiд §§ поручнi i почалися танцi. Включили святкову iлюмiнацiю. Немало людей вже були добряче пiдiгрiтi алкоголем i веселилися, як могли. Грав цiлком пристойний оркестр, який виконував замовлення присутнiх. Танцi регулярно переривалися рiзноманiтними розiграшами доволi цiнних призiв.
   Пiсля чергового танцю вони з Лесею сiли на лавочку. До них пiдiйшов головний менеджер фiрми i почав розповiдати рiзнi веселi iсторi§. I раптом Орестовi перехопило подих. Серед гурту молодi, яка танцювала сучасний танець, вiн помiтив Мар'яну. Не вiрячи сво§м очам вiн затинаючись мовив:
   - О-о-ось i вона.
   - Хто? - не зрозумiла Леся.
   Орест уже стрiмко пiдхопився на ноги.
   - Та Мар'яна ж!
   Музика закiнчилася i раптом Мар'яна вирушила в бiк Ореста i зупинилася поряд з ним. Вона показувала всiм сво§м виглядом, що змерзла. Озираючись на Ореста, дiвчина робила очима знаки, що §й потрiбна допомога. Орест скинув з себе пiджака i одягнув його на плечi дiвчини. Вона змiряла молодого чоловiка насмiшкуватим поглядом, нiби оцiнюючи дорогий i елегантний одяг у крамницi.
   - Добрий вечiр, Мар'яно, - привiтався Орест раптом охриплим дуже низьким голосом, який здається йшов iз самих глибин його душi.
   - Ми знайомi? - здивувалася дiвчина. - У мене з пам'яттю все в порядку. Такого мена я б не забула нiколи.
   - Так уже й нiколи?
   - Я серйозна, як нiколи в життi, - посмiхнулася дiвчина. - Правда, непогано вийшло з цим "нiколи-нiколи"? Так звiдки ви довiдалися, як мене звати? Ану признавайтеся, а то зараз задушу.
   Мар'яна взяла молодого чоловiка за кiнець його елегантно§ краватки, яка коштувала купу грошей.
   - Все дуже просто. Почув, як вас хтось так називав.
   - Не обманюйте бiдну на§вну дiвчинку, - капризно сказала вона. - Тут мене нiхто не знає. Мене привiв сюди пан Свенсон, щоб я трохи розважилася. А ви, значить, шпигуєте за мною.
   - Звичайно, що шпигую. Хiба можна iнакше. Наприклад, менi вiдомо, що сьогоднi в машинi, яка вас сюди доставила, ви розмовляли з нашим шефом французькою мовою. З якого б це дива? Ваша вимова вказує на те, що ви укра§нка. Закiнчили гуманiтарний лiцей при Ки§вському нацiональному унiверситетi iменi Тараса Шевченка.
   - Ви точно шпигун або якийсь спецагент типу Джеймса Бонда, - засмiялася Мар'яна. - Так, так, тепер я зрозумiла, кого ви менi нагадуєте чисто зовнi. Ви просто якийсь покруч з усiх цих британських акторiв, якi грали цього кiногероя.
   - Вельми вам вдячний за таке образне порiвняння. Фантазi§ у вас хоч вiдбавляй.
   - I як звати нашого Джеймса Бонда? - запитала дiвчина.
   - Орест.
   - Так я й думала, до рiдкiсно§ зовнiшностi треба додати ще й рiдкiсне iм'я.
   - Не таке вже воно i рiдкiсне.
   - Ну, добре, - згодилася дiвчина, - але рiдкiсну зовнiшнiсть все ж варто залишити. - Але ви стережiться розповiдати менi всi сво§ таємницi. Мiй батько донедавна представляв Укра§ну в Мiжнароднiй органiзацi§ кримiнально§ полiцi§. Ї§ штаб-квартира знаходиться в Парижi. Iнша назва цiє§ органiзацi§, яка бiльш вiдома, Iнтерпол. Генерал Андрiй Орос, може чули?
   - Нi, не чув.
   - Ну, скажiть, тiльки вiдверто, ви дiйсно шпигували за мною?
   - Що ви, моя дiвчинко, як так можна. Я просто спостерiгав за вами. Суто так, як чоловiки спостерiгають за гарними жiнками. Хiба вам не вiдомо, що бiдним чоловiкам важко вiдiрвати вiд вас свого погляду. Я просто не є чи то нещасним, чи то щасливим винятком.
   - А ви вмiєте лестити жiнкам. Ви з фiрми "Ерiксон" чи запрошенi якоюсь щасливою спiвробiтницею, так би мовити збоку?
   - Я працюю на цiй фiрмi.
   - Ким?
   - Очолюю науково-дослiдний вiддiл.
   - Ой, як цiкаво. А чим ви займаєтеся?
   - Я вам розповiм, як доньцi представника Iнтерполу, але лише в тому разi, якщо ви зможете переконати мене, що не належите до промислових шпигунiв i не пiдiсланi до мене фiрмою-конкурентом.
   - А якщо я вам призначу побачення, це вас не шокує? - запитала дiвчина. - Я декiлька рокiв прожила у Францi§ i у мене виробилися дещо вiдмiннi вiд укра§нських погляди на стосунки мiж чоловiком i жiнкою. А тепер батько вийшов у вiдставку i ми повернулися до Укра§ни. Менi тут потрiбна якась опора. Аж ось раптом такий мен. На ловця i звiр бiжить. Скажу вiдверто, таких чоловiкiв у Францi§ я не зустрiчала. Ви навiть кращi за кумира всiх француженок Алена Делона. Звичайно того Алена Делона, яким вiн був у молодостi.
   - I чим же це я такий розчудовий, як на погляд парижанки?
   - Чорнявий, смаглявий, а очi такi яскраво блакитнi. Надзвичайно рiдкiсне поєднання.
   - Ну, а як там свято, що завжди з тобою? За словами Хемiнгуея.
   - Що ви маєте на увазi?
   - Я маю на увазi Париж, мiсто кохання.
   - Знаєте, це в значнiй мiрi мiф. Гарний, цiлеспрямовано створений мiф. Там, дiйсно, немало людей, якi розумiються на мистецтвi кохання, але такого суто фiзичного матерiалу, як в Укра§нi, для цього там немає. Подивiться, скiльки гарних жiнок i чоловiкiв нас оточує на цьому кораблi. У Парижi прийшлося б §х спецiально пiдбирати. Таким чином, у нас є вiдповiдний матерiал, але ми не вмiємо кохати на рiвнi науки i мистецтва.
   - Ви говорите як спецiалiст.
   - Коли ви мене узнаєте ближче, то довiдаєтеся, що це дiйсно так.
   - А чому ви думаєте, що я захочу узнати вас ближче?
   - Про це написано у ваших очах. До речi, познайомте мене з вашою супутницею, яка ховається за вашою спиною. Але як зацiкавлено вона нас слухає.
   - Це моя подруга Леся. А це Мар'яна Орос.
   Двi дiвчини змiряли одна одну не дуже прихильними поглядами. Жодна з них не змогла отримати для свого критичного запалу жодного об'єктивного аргументу. Але в подальшiй розмовi виявилося, що Мар'яна набагато менш толерантна, нiж Леся. Через цей брак толерантностi, а може неприховану досаду на суперницю, вона вiдразу кинулася у вiдверту атаку на не§.
   - Можу схвалити ваш вибiр. Дуже гарна дiвчина, - звернулася вона знову до Ореста. - Але цей вибiр був доцiльний лише до появи у вашому життi мене. Вибачте, але я буду вiдвертою Леся явно програє менi. Я слiдкувала за нею ще тодi, коли ви з нею танцювали. Вона дуже внутрiшньо скута i вже нiколи не розкриється для вас, як бутон троянди. Без цього такий мен, як ви, нiколи не буде щасливим.
   - А ви, Мар'яно, значить вiдкрита книга. Хiба це цiкаво для чоловiкiв?
   - У кожнiй жiнцi криється таємниця. Просто треба знати, де вона прихована. Це справжнє мистецтво i воно до снаги не кожному чоловiковi. Тому жiнка, яка внутрiшньо вiдчула, що зустрiла свою долю має брати iнiцiативу до сво§х рук. Чоловiки дуже слабкi iстоти щодо визначення свого майбутнього. Їм краще, коли за них вибiр робить хтось iнший.
   - В тебе цiла фiлософська школа. Скiльки ж тобi рокiв?
   - Я саме в тому рiдкiсному вiцi, коли жiнка радо вiдповiдає на це некоректне запитання. Менi вiсiмнадцять. Я впевнена, що вже через мiсяць ви будете мiй.
   Позаду хтось тихенько зойкнув i вхопився за руку Ореста. Це була Леся.
   - Через мiсяць у вас нiчого не вийде. В цей час я вже буду в Стокгольмi. Я пiдписав контракт з фiрмою "Ерiксон" на цiлих п'ять рокiв.
   - По§дете зi мною, хоча менi Швецiя i дуже подобається. Холодно. Але нас зiгрiє наше гаряче кохання.
   - Ви дуже самовпевненi.
   - Ми iдеально пiдходимо один до одного саме в будь-якому iнтер'єрi. Я трохи вивчала мистецтво дизайну в однiй Паризькiй приватнiй школi. Чоловiкiв i жiнок можна добирати один до одного так само, як i окремi елементи дизайнерсько§ композицi§. Ви не знаходите, що я права?
   - Про ваше дизайнерське обдарування я здогадувався.
   - Звiдки?
   - По очах.
   - Ви жартуєте. Але зараз зазвучала чудова музика танго. Це мiй улюблений танець. Я вас запрошую. А ваша супутниця теж не буде нудьгувати. Тiльки но ми пiдемо танцювати, як §§ запросить он той молодик, який §сть §§ очима.
   - Не сумнiваюсь в цьому.
   Вони пiшли танцювати i Орест зрозумiв, що для Мар'яни це був лише привiд, щоб вiдiрвати його вiд Лесi.
   - Ваша Леся провiнцiалка, селючка i простушка, хоча i дуже гарна. До речi, вона дивно схожа на Кiм Бесiнджер, вiдому американську акторку i модель, хоча i краща за не§. Очi бiльшi i не такi спухлi вiд вiскi, як у Кiм.
   - Тепер я розумiю, чому французькi, американськi, грецькi i iншi чоловiки вiдкрили справжнє полювання на укра§нських жiнок з метою одруження. Їхнi жiнки надто розкутi i не прихильнi до сiмейного життя. Ось i ви така.
   - I звiдки ви це знаєте?
   - Ну ви тут уже багато чого наговорили...
   - Слова, слова... А яку роботу вам пропонують у Стокгольмi?
   - Керiвник науково-дослiдного сектору фiрми "Ерiксон".
   - Ого! То ви тодi видатна людина. I такий молодий та гарний. Бiднi шведки. Вони просто там у себе збожеволiють вiд жаги: чорнявий i смаглявий чоловiк з яскраво блакитними очима. Повний фурор.
   - А ви в Швецi§ були?
   - Лише один раз, але цього виявилося цiлком досить, щоб зрозумiти, що це не моя кра§на.
   - А яка ваша?
   - Францiя, Баварiя в Нiмеччинi, Бельгiя, пiвденна Британiя, середня частина Укра§ни. I за людьми, i за клiматом. Iспанцi, португальцi, iталiйцi, греки, аж занадто експансивнi, а скандинави нiби замороженi, такi зануди. А для менi нуднi що тi, що iншi.
   - Але ви вже майже згодили §хати зi мною до Стокгольма.
   - Ви ж самi розкрили в своєму виразi цю нiбито незбагненну таємницю. Вона криється лише в двох, але яких чудових словах - зi мною. З вами, чоловiче добрий, я готова §хати хоч до Антарктиди.
   - Я знаю, менi розповiдали старi люди, що випускники вiйськових училищ Укра§ни, якi були неодруженi i яких посилали служити десь на китайський кордон або ще куди подалi, просто за§жджали до рiдного села i йшли на танцi до клубу. Там танцювали з дiвчатами i пропонували §м виходити за них замiж. Багато хто погоджувався. Iнодi такi родини були доволi щасливi, хоча люди до того фактично один одного не знали.
   - Ось бачите, я просто вiдчуваю, що ви саме та людина, яка менi потрiбна. Якби я не втрутилася, вас би дуже швидко окрутила та ваша Леся. Тим бiльше, що невдовзi ви станете доволi заможною людиною. Я впевнена, що в контрактi з фiрмою "Ерiксон" ви не забули внести пункт про те, що вам вони мають передати якийсь вiдсоток сво§х акцiй. Або щось iнше в цьому сенсi. Я не помилилася? Бо iнакше ви мене дуже б розчарували.
   - Ви не помилися в менi, - засмiявся Орест.
   - А ви ще й запитуєте, чому це я до вас причепилася.
   - А у вас уже паспорт є?
   - Не треба надi мною насмiхатися. Ми з вами не в Америцi. Я вже повнолiтня за укра§нським законодавством i можу навiть обирати Президента цiє§ держави. Так що можемо одружитися хоч пiслязавтра. Мiй впливовий тато все влаштує.
   - А хто вiн такий, крiм того, що ви менi про нього розповiли?
   - Колись вiн врятував Президента Укра§ни i вбив гiпертерориста всiх часiв i народiв Рамiреса. Його дуже поважають в Iнтерполi. Там вiн справжня iкона. У штаб-квартирi цiє§ органiзацi§ в Парижi є навiть спецiальна дошка, на якiй його iм'я i прiзвище вибите золотими лiтерами.
   Музика замовкла i Мар'яна потягла Ореста до бару. По дорозi вiн на всi боки крутив головою, шукаючи Лесю.
   - Менi вiскi з содовою, - звернулася вона до бармена. - А вам що? Сподiваюся не теплого молока?
   - I менi, будь ласка, те ж саме.
   - Вип'ємо на брудершафт, - запропонувала дiвчина, - поцiлуємося i перейдемо на ти. Я чула, що для керiвникiв фiрми на цьому теплоходi видiленi окремi каюти люкс. Це дiйсно так?
   - Тебе правильно проiнформували.
   - Тодi давай усамiтнимося в тво§й каютi. Леся нiчого не помiтить. Не треба засмучувати цю дитину. Ти ж з нею ще не спав?
   Орест пильнiше придивився до Мар'яни i зрозумiв, що вона вже добряче напiдпитку.
   - Не будеш же ти купувати кота в мiшку, - захихотiла вона. - Треба провести мою, так би мовити, апробацiю. Не пожалкуєш. Я таке вмiю, що тобi i не снилося.
   Вона звелася навшпиньки i поцiлувала чоловiка в уста.
   - Iншим разом, дорогенька. Менi треба йти до Лесi. Не коректно надовго залишати даму одною, якщо ти привiв §§ сюди.
   - Куди ти? - закричала Мар'яна, - залиш номер свого телефону.
   - Мене чекають, - викрикнув вiн i майже бiгом попрямував до танцювально§ зали. Засмучена Леся якось приречено стояла в куточку. Бiля не§ кинув якiр головний менеджер. В нього видно нiчого не кле§лося, так як i вiн виглядав невесело.
   - Дозвольте вас запросити, - звернувся вiн до дiвчини i, не чекаючи вiдповiдi, потягнув §§ до центру зали, де тупцяло вже лише декiлька пар.
   - У тебе все обличчя в помадi, давай витру, - Леся витягла носову хусточки i почала знiмати з обличчя молодого чоловiка цiлий шар яскраво червоно§ помади. При цьому вона зазирала у вiчi Орестовi. - Ви цiлувалися?
   - Вона мене поцiлувала, але не я §§. Це доволi суттєва рiзниця.
   - Ну, ось i знайшов ти свою кохану. Я так тобi нiчим i не зарадила. Сам знайшов. Бачу, що ви вже порозумiлися i менi пора йти у вiдставку з посади твоє§ секретарки. Та й з твого життя взагалi.
   - Не поспiшай робити висновки. Мар'яна хотiла мене зґвалтувати, - раптом засмiявся вiн. - Майже вимагала, щоб я вiдвiв §§ до нашо§ каюти. А ключi то в тебе. Це зовсiм не та людина, яку я знав ранiше. Зовсiм iнша. Зовнi та ж, а всерединi геть не та. Стало аж гидко.
   Орест раптом засмiявся знову:
   - А ключi то виявляється в тебе. Як я цього ранiше не помiчав. I не лише вiд каюти, але й вiд мого серця.
   Орест бiльш як на голову височiв над дiвчиною у танцi i раптом, не роздумуючи бiльше нi секунди, прихилив правою рукою §§ голову на сво§ груди. Грацiйна голiвка дiвчини лежала на широких грудях чоловiка i вiн вiдчув, як крiзь сорочку на його шкiру просочилось щось мокре i гаряче. Леся мовчки плакала.
   Вiн пiдняв голову дiвчини, зазирнув у §§ очi i почав цiлувати §х, а потiм поцiлував м'якi податливi теплi губи.
   - Куди ти сховала ключi вiд каюти? - запитав вiн Лесю.
   Та мовчки вийняла з кишенi ключi i вiддала чоловiковi. Орест мiцно взяв дiвчину за руку i повiв §§ до своє§ каюти. Вона не пiднiмала голови. В спину §м уперлося два погляди - Мар'яни i головного менеджера. Леся вже не плакала. Вона раптом зупинилася i втомлено запитала його: - хто я тобi?
   - Кохана дружина, людина з якою я хотiв би провести все своє життя. Скiльки менi долею вiдмiряно.
   Бiльше §й нiчого не треба було знати i вони провели в каютi чудову шлюбну нiч. Орест був дуже нiжний i проявив максимум розумiння психологiчного i фiзичного стану своє§ наречено§, яка до нього ще нiколи не була з чоловiком.
   Вранцi вiн чекав, що дiвчина не пiднiме очей на людях i був дуже здивований тiєю метаморфозою, яка трапилася з Лесею. Вона нiби враз стала старшою на декiлька рокiв. Йшла поруч з ним з гордо пiднятою головою, тримаючи його за руку.
   За два тижнi вони побралися. Леся перевелася на заочне вiддiлення i через мiсяць молоде подружжя вiдбуло до Швецi§. На той час Леся була вже вагiтна.
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
Оценка: 6.00*3  Ваша оценка:
Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"