Подiлля, я вiльна твоя полонянка,
I де б не була i не мешкала я, -
Душею з тобою, бо я подолянка,
В дитинствi загублена донька твоя.
У вi снi насолоджуюсь запахом жита
I качаюсь у луках в холоднiй росi,
Волосся моє дощовий гладить вiтер,
I як вперше, дивуюсь такiй красi.
Полонив моє серце сосновий твiй лiс,
I рiка, i волошки, i запах конвалiй.
Серце млiє вiд радiсних слiз
I зникають безслiдно всi бiди й печалi.