Марро Валерий Романович : другие произведения.

Альо... мезозой?

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Як дiти воювали з Сатаною


Валерiй Марро

А Л ЬО... МЕЗОЗОЙ ?

Казка - феєрiя для дiтей

  

КИЇВ - 2006

  
  
  
  
  

ДIЙОВI ОСОБИ:

  
   Г е д о н - зоряний мандрiвник, хоронитель Всесвiтнього Добра
   К а т я - учениця
   Д i м а - учень /вiн же Чортеня/
   Г е н а - птеродактиль з мезозою
   З i т а - адаптор з юри
   А в т а н д и л - древнiй ящiр
   С а т а н а - злий дух
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   Яскраво освiтлена сцена. Чутнi звуки весело§ музики. Над сценою з'являється хмаринка, на якiй сидить, звiсивши босi ноги, сивобородий лисуватий д i д о к.
   Д i д о к /у зал/. Хлоп'ята... це Земля?.. Сiтi Ки§в?.. /Дочекавшись вiдповiдi./ Виходить, все гаразд... /Крекчучи, спускається на сцену мотузяною драбиною./ Давненько я не бував у цих краях... I вiдчуваю, що даремно... /Показує./ Ось... телеграмку надiслали... /Читає./ " Милий Гедоне, допоможи нам! Врятуй душi нашi грiшнi... гинемо!" /Хитає головою./ А я ж казав §м... цим архаровцям: живiть у мирi i злагодi, не пiдводьте Творця свого! Так нi... куди там!? Таке коять, що й сам Сатана позаздрити може.
   Г о л о с . А ти не чiпай мого татка! Хто вередує - з того й попит! /По сценi, ховаючись у темних кутках, пробiгає Ч о р т е н я./
   Д i д о к /побачивши Чортеня/: А-а... це ти, пустунчику, голосок свiй подаєш. Чому завiтав так раненько?
   Ч о р т е н я. А мене татусь прислав!
   Д i д о к. I навiщо, цiкаво знати?
   Ч о р т е н я. Сказати тобi, що дарма ти на сво§й хмаринцi сюди приплив... хi-хi-хi...
   Д i д о к. Чому ж це?
   Ч о р т е н я. А тому, що все це незабаром полетить у таррр-тарррари... ха-ха-ха... I знову скрiзь буде пiтьма, пiтьма, пiтьма... А мiй таточко знову стане Князем... ух!.. ух!.. ух!..

Стрибає, зловтiшається.

   Д i д о к /спостерiгаючи за Чортеням/. Ой... стережись-но, бешкетнику, покарає тебе Всевишнiй за всi тво§ витiвки.
   Ч о р т е н я. Та знаю, знаю - хитрий вiн стариган... ха-ха-ха...
   Д i д о к. Не хитрий, а мудрий... дурнику ти нерозумний! Чи навiв би Творець наш оцю чудову красу, якби в нього, як у твого татуся, отут /указує на голову/ порожньо було?
   Ч о р т е н я. Порожньо - не порожньо, а все одно - не можна було цього робити, татка не спитавши! Стiльки рокiв жили без свiтла, i ще прожили б...
   Д i д о к. А ти сам пометикуй, дитинко, що краще: коли навколо пiтьма непроглядна чи коли серед цiє§ пiтьми, невiдомо звiдки, свiтле промiннячко з'явилося... га?
   Ч о р т е н я. Та не промiннячко вiн - цiлу половину в татка вiдiтнув... ух!.. ух!.. ух!..
   Д i д о к. Не вiдiтнув, а роздiлив усе нарiвно. Твому татусю i всiй вашiй братi§ залишив нiч, а людям та всьому живому - день подарував. Щоб жили вони на цiй Земельцi i життю радiли.
   Ч о р т е н я. Але ж не радiють! Сам подивися, що витинають цi мазунчики двоногi. Тато каже: до такого навiть у нас, у пеклi, ще не дотумкали... ха-ха-ха!
   Д i д о к /сердито/. А це вже не твого розуму справа, вертихвiсте окаянний... I взагалi, миленький, iди-но геть з мо§х очей! I запам'ятай, голубе: не бачити тобi вiчно§ пiтьми, як вух сво§х! Так i передай татусевi.
   Ч о р т е н я /кривляється/. А нiчого я не передаватиму! I нiкуди я не пiду! А менi й тут подобається... ух!.. ух!.. ух!..

Стрибає по сценi, куражиться.

   Дi д о к /бурчить/. Постривай-но, друзяко... Це тобi не пекло, де можна робити все, що заманеться. Отримуй! /Пiднiмає руку. Чутно гуркiт грому, мигає свiтло./
   Ч о р т е н я. Ай!. Ай! /Гасає по сценi./ Що ти робиш?.. Ай-ай... Досить!.. Ой-ой-ой! Не треба... боляче менi... Ай-яй-яй! Ой-ой-ой!..

Зникає.

   Д i д о к /у зал/. Нiкому не дозволено бути нечемним, та ще iз самим Всевишнiм... правда, хлоп'ята? /Пiсля вiдповiдi залу./ Нутiс... а тепер до дiла. /Iде на авансцену./ В одному це Чортеня має рацiю: забагато на Землi вашiй дурниць робиться. /Зiтхає/ Мабуть, не тiєю дорiжкою цi пестунчики Божi пiшли, заблукали трохи... /Бадьоро./ Та це не бiда - на шлях iстинний повернутися нiколи не пiзно, була б охота. /Тихенько./ Скажу вам по секрету, хлоп'ятка: надумав я тут одну штукенцiю провернути. Не знаю, правда, що з цього вийде, але спробувати треба - часу обмаль! Допомагайте й ви, як можете, дiдусю Гедону - отак, миром усiм вашi лиха земнi й здолаємо. /Пiднiмається драбиною на хмаринку./ А я вiдлучуся на хвилинку. Хазяйство в мене он яке - оком не осягнеш! I скрiзь треба встигнути: провiдати, пiдправити, а iнодi й ладу дати - не без цього. /Зiтхає./ Що поробиш, така вже в мене, старого Гедона, посада - зберiгати i примножувати Добро Всесвiтнє, якому ой як непросто живеться в цьому зоряному свiтi...

Зникає разом iз хмаринкою. Чутнi звуки польоту. На сценi з'являється птеродактиль Г е н а.

   Г е н а: /плавно пересуваючись по сценi i змахуючи руками-крилами/.
   Хотiв би свiтовi я всьому розказати,
   Як ще з дитинства мрiяв я лiтати,
   Та чув лише одне: "Маленький ти, хлоп'ятко!
   Побудь ще трохи бiля неньки, бiля татка."
   Ех... як би швидче в мене крильця вiдросли
   I до зiрок мене, нарештi, вiднесли!
   /Зупинився, подивився навколо./ Дуже цiкаво ... сказав - термiнова справа, а самого немає...

Чутнi звуки польоту. Входять школярi К а т я i Д i м а.

   К а т я /побачивши Гену/. Привiт!
   Г е н а. Хай!
   Д i м а /пiдходить до Гени/. Ти птеродактиль?
   Г е н а. Угу... тiльки лiтати ще не вмiю.
   К а т я. Нiчого, навчишся.
   Д i м а. Ти з мезозою?
   Г е н а. Угу. А ви?
   К а т я. Земляни ми. Чоловiчки.
   Д i м а. Чув про таких?
   Г е н а. Угу... менi дiдусь Гедон розповiдав.
   Д i м а. А як тебе звуть?
   Г е н а. По-нашому - Гуанiм, по-вашому - Гена.
   К а т я /чемно/. Дуже приємно, я - Катя. /Простягає руку./

Рукостискання.

   Д i м а /пiдходить/. Дiма!

Рукостискання.

   К а т я. А твого мезозою на картi немає.
   Г е н а /знизує плечима/. Нiчого дивного - це iнший часовий вимiр. У нас своя географiя...
   Д i м а. А де ви знаходитеся?
   Г е н а. В районi сузiр'я ?Гончих псiв?. Пiвгодини льоту.
   К а т я. А с дiдусем Гедоном ти давно знайомий?
   Г е н а. Чимало. Вiн часто нам телефонує. Цiкавиться, як справи пiсля переселення. Якщо чесно, не можу зрозумiти, навiщо я йому знадобився?
   К а т я. Не йому, а нам.
   Д i м а. Iз Сатаною треба розiбратися.
   Г е н а. Ого! Вiн що... бешкетує?
   К а т я. Не те слово... зовсiм оборзiв! На дiдуся Бога вже на§хав!
   Д i м а. А на Землi... подивись - всюди безлад i вiйни!
   К а т я. I скрiзь вiн свого носа суне.
   Д i м а. Треба якось його зупинити!
   К а т я. Так вважає дiдусь Гедон.
   Г е н а /хитає головою/. Одна-а-ак, задачки ви задаєте......
   К а т я /звузивши очi/. Що... злякався?
   Г е н а. Iще чого? Просто над цим треба гарненько подумати.
   Д i м а /зiтхає/. Атож, голими руками його не вiзьмеш.
   К а т я /Генi/. Не прикидайся, вмикай швидше свою розумну голову.
   Д i м а. Ти ж особливий...
   К а т я. Вундеркiнд тобто...
   Г е н а /швидко/. Звiдки знаєш?
   Д i м а. У нас, мiж iншим, мiжгалактична база даних є.
   Г е н а /раптом, радiсно/. Згадав!
   К а т я /здивовано/. Що?
   Г е н а. Ми з вами на шкiльнiй олiмпiадi зустрiчалися! На Марсi!
   Д i м а. Точно! Пiвроку тому. Тiльки ми з Катею по астрофiзицi йшли...
   К а т я. ... а ти - по кiбернетицi! Ти ще формулу якусь знамениту винайшов... пам'ятаєш?
   Г е н а /морщиться/. Не формулу, а закон перетворення iнформацi§ в складних системах керування.
   К а т я i Д i м а /разом/. У-у...у-у-у...
   К а т я /Генi/. Ти не вундеркiнд, ти - генiй!

Аплодують.

   Г е н а. Мiж iншим, вашi логарифми змiщення галактик теж не хухри-мухри.
   Д i м а. Тим краще! Тож тепер ми й маємо разом щось придумати...
   К а т я. ... щоб люди бiльше слухали дiдуся Бога, а не цього хвалька Сатану!

Раптово гасне свiтло. У залi, у фiолетовому свiтлi променя, з'являється iстота в чорному. Це С а т а н а.

   С а т а н а. Гей, ви... малеча! Про що ви там шепочетесь? Якi капостi проти мене вигадуєте?
   К а т я /хоробро/. А ми перед тобою звiтувати не збираємось!
   Д i м а. Ти навiщо свiтло вимкнув?
   Г е н а. Так нечесно!
   С а т а н а /пiднiмаючись на сцену/. Нечесно, кажете... ха-ха-ха... /Дiти ховаються по кутках./ А свiтло створювати без мого вiдома, як - чесно було?
   К а т я. Але ж без свiтла життя не буває!
   Д i м а. Ти що... тупий?
   Г е н а. Не розумiєш цього?
   С а т а н а. Не нахабнiйте, недолiтки! Цей Бог придумав життя, та пожалiв для вас розуму. А ви життя перетворили на зло! I це зло має бути знищене, поки не розповзлося по iнших планетах... ясно? Ха-ха-ха...
   К а т я. Нiчого не ясно!
   Д i м а. I життя - це зовсiм не зло, а радiсть!
   Г е н а. Час би й тобi це зрозумiти!
   С а т а н а. Нiчого собi, радiсть... Iще трохи - i не второпаєте, куди бiгти вiд тако§ радостi... ха-ха-ха...
   Куражиться.
   К а т я. А це ми ще подивимося - хто й куди бiгтиме, чортяко немитий!
   Д i м а. Поверни нам свiтло, тобi кажуть!

С а т а н а. I не мрiйте... Я поверну тiльки те, що в мене вiдiбрали - вiчну темряву! А потiм влаштую на Землi свiй сатанинський бал i змушу вас, дурних чоловiчкiв, танцювати доти, поки ви всi не опинитесь у мене в пеклi... ха-ха-ха...

Сцена сатанинського балу. Звучить фрагмент ?Вальпургiєво§ ночi? з опери Ш. Гуно ?Фауст?.

   То що... сподобалось? Ха-ха-ха...
   К а т я. Не дочекаєшся, хвалько!
   Д i м а. Навiть i не мрiй!
   Г е н а. Це ми зробимо так, що незабаром ти сам танцюватимеш пiд нашу дудку.
   С а т а н а. Навiть так?.. ха-ха-ха! Ну, що ж... не приховаю - менi подобається ваша нахабнiсть! Спробуйте, потягайтеся зi мною, малеча. Та даю вам на це лише одну годину! I якщо не впораєтесь за цей час - нарiкайте на себе...ха-ха-ха...

Зникає. З'являється свiтло.

   Д i м а/дивиться навколо/. От недоумок... таке тут намолов...
   Ка т я. Так... нахаба ще той...
   Г е н а /морщиться/. Добре... досить вам пхикати! Краще давайте вирiшувати, що далi робити будемо.
   Д i м а /знизує плечима/. Я поки не знаю...
   К а т я. Я теж...
   Г е н а /зiтхає/. I в мене нiчого в голову не лiзе... /Раптом./ Стривайте!
   К а т я /злякано/. Що?
   Г е н а. Здається... тут хтось iз наших...
   Д i м а /не розумiючи/. Де?
   Г е н а. Он там!

Указує на зал. Дiма i Катя дивляться на глядачiв.

   Д i м а. Не бачу...
   К а т я /Генi/. Ти не жартуєш?
   Г е н а. Робити менi нiчого...Я бiоструми вiдчуваю.
   К а т я /пошепки/. А може... це Сатана там сховався?
   Г е н а /Катi, iронiчно/. Теж менi...боягузка... А ще воювати зiбралася. /Спускається в зал. Iде, вдивляючись у глядачiв/ Нi... не цей... /Шукає./ Десь тут... /Раптом./ Ось! /Зупинився бiля Д i в ч и н- к и./ Привiт!
   Д i в ч и н к а /пiдвелася/. Зiрум!
   Г е н а. Аа... бе-гу... дюрр-фiш... меррум-профюрумм... грiмм?..
   Д i в ч и н к а. Йорр...кудрi-мам...брю-веррр iш-буррумм йокширр... дрюмм...
   К а т я /зi сцени/. Гей, ви...мезозойщики!
   Д i м а/кличе/. Iдiть сюди!
   Г е н а /йде з дiвчинкою до сцени/. Це моя сусiдка! Тiльки я з трiасу, а вона з юри.
   К а т я. А що вона тут робить?
   Г е н а. До школи ходить.
   К а т я /злякано/. То вона шпигунка?
   Г е н а /смiється/. Ага... Сатана прислав... /Серйозно/. Вона - адаптор... тобто науковий спiвробiтник, по-вашому. Землян вивчає...
   Д i м а /захоплено/. А-а-а... треба ж таке...
   К а т я. Прикольно! /Дiвчинцi./ Давай дружити!
   Д i в ч и н к а. Без проблем!

Рукостискання.

   Д i м а. А як тебе звати?
   Д i в ч и н к а. Зiта!
   К а т я. А я - Катя!
   Д i м а /пiдходить/. Дiма! /Легкий уклiн./
   З i т а. Дуже приємно! /Уклiн./ Шкода, ранiше не зустрiлися...
   К а т я. Чому?
   З i т а. Вiдлiтати час!
   Д i м а. Куди... у мезозой?
   З i т а. Нi, у кайнозой. Я збираю матерiал для дисертацi§...
   К а т я /рiшуче/. Думаю, твоя дисертацiя зачекає. I кайнозой теж!
   З i т а /стривожено/. А що сталося?
   К а т я. Є важливiшi справи!
   З i т а. Наприклад?
   К а т я. Ти що... не знаєш?
   З i т а. Про що?
   Д i м а. Вiйна йде!
   З i т а /оглядається/. Де?
   Г е н а. Там! /Указує нагору./
   Д i м а. Мiж Богом i Сатаною!
   К а т я. Остання фаза.
   Г е н а. Це значить: хто - кого...
   Д i м а. Свiтло - чи вiчна темрява... як було колись.
   З i т а. Так... ми чули про це.
   К а т я. Ну, от... а ти: вiдлiтати час...кайнозой...
   Пауза.
   З i т а /рiшуче/. Добре... з кайнозоєм якось розберемося. Є пропозицi§?
   Д i м а. Та ми намагалися тут дещо придумати...
   К а т я. Але поки нiчого конкретного...
   Г е н а. I не знаємо, з чого починати...
   З i т а. Ясно... /Дiстає блокнотик./ У мене є деякi наробiтки. Можливо, це нам допоможе...
   К а т я / заглядає до блокнотика/. Як цiкаво...
   З i т а /забирає блокнотик вiд Катi/. Спочатку треба зрозумiти - як... як саме нам боротися iз Сатаною?
   Г е н а /трiумфуючи/. А що я казав?!
   Д i м а /Генi/. Ми й без тебе знаємо: Сатана - це не двiрський хлопчисько.
   З i т а /дивиться у блокнотик, читає/. "Однiєю з яскравiших ознак Вищого Розуму в людей є любов до мистецтва?.
   Д i м а /гордо/. Я знаю - це в нас вiд iнопланетян!
   Г е н а /здивовано/. Не зрозумiв... Ви ж вийшли з мартишок! /Смiється./
   К а т я /Генi, ображенно/. Сам ти макака... мезозойщик недороблений!
   Д i м а /наступаючи на Гену/. Утiк вiд нас зi сво§ми довгоши§ми дружками, та ще й зазнаєшся?
   З i т а /зупиняючи Дiму/. Добре... не сварiться: нас усiх зробив дiдусь Бог! /Читає./ " Коли говорять гармати - музи мовчать".
   Пауза.
   Д i м а. Здається, я починаю розумiти, до чого веде Зiта...
   Г е н а. А тут i розумiти нiчого...
   К а т я /ревниво/. Так, досить тобi... розумник... Кажи швидше!
   Г е н а. Якщо музи мовчать... коли говорять гармати, треба зробити навпаки!
   К а т я /розгублено/. Тобто... як це?
   Г е н а. Щоб стало бiльше муз, нiж гармат! Закон елементарно§ логiки.
   Д i м а /радiсно/. Вiрно! Ми зараз влаштуємо такий концерт, який почують не лише на Землi, а й у мезозо§, кайнозо§, на iнших планетах...
   К а т я /плескає в долонi/. Супер! Музика заповнить весь простiр, i Сатанi нiчого не залишиться, як звалити до свого пекла...
   Д i м а ... разом з iншою, подiбною шантрапою!
   З i т а. Цiлком вiрно, малий! /Читає далi./ ? Сатана ненавидить порядок i гармонiю. Вiн звик до мороку i хаосу - в iншiм середовищi вiн iснувати не може.? /Закрила блокнотик./ Так...на перше питання ми, здається, вiдповiли. Тепер треба подумати ось про що...

Усi дивляться на Зiту.

   З i т а /Тихо/. Для того, щоб грати i спiвати, нам потрiбнi iнструменти, пульти, колонки...Все це коштує чимало грошей. Де ми §х вiзьмемо?
   Пауза
   Д i м а /риється в кишенях/. У мене.../показує/ ось, є трохи...мама дала. На бутерброди.
   К а т я. Я можу закласти в ломбардi цi клiпси. /Показує./
   Г е н а. В нас у мезозо§ грошей взагалi немає. Все безкоштовно. Але я можу продати оцю сергу. /Показує./
   З i т а /зiтхнула/. Так... на цi копiйки ми зможемо купити хiба що морозиво...

Пауза.

   /Раптом рiшуче./ Ну, ось що... /Пiдкликає усiх до себе./ Є в мене один...заможний знайомий - Автандил. Це древнiй ящiр, стежить за порядком в астральному свiтi... ну щось на зразок небесного президента, якщо по-вашому...

Радiсний гомiн присутнiх.

   Тихiше... Сатана почує! /Продовжує./ Думаю... вiн зможе нам допомогти... тiльки пробитися до нього зовсiм непросто. /Всiм./ Хто з вас у комп'ютерах шарить?
   К а т я /упевнено/. Вiн! /Указує на Дiму./
   З i т а. Тримай! /Дає Дiмi невеличкий пульт./ Спробуй спочатку пройти оцей код... з потрiйним захистом. /Вiдкриває блокнотик, показує/. Потiм набереш цей номер...
   Г е н а. Тiльки врахуй: у нього там екстрений зв'язок iз усiма планетами, сузiр'ями i галактиками. I рiвень технiчний ще той...
   К а т я /здивовано/. Цiкаво... а ти вiдкiля знаєш?
   Г е н а /буденно/. Вiн у нас буває... у сво§х справах. Ми з ним у футбол граємо. А ще вiн дає нам уроки з дзюдо та вчить iноземним мовам.
   К а т я /вражена/. Нi фiга собi...
   З i т а /Дiмi/. Ну що... вукдеркiндер - почнемо?
   Д i м а /пробуючи пульт/. Зараз... ще трошки... /Натискає кнопки прилада. Чутнi короткi гудки, рiзнi шуми, звуки космосу. Раптом радiсно./ Все! Здається, вийшло... Прямого зв'язку нема, але можна послати повiдомлення.
   З i т а. Чудово! /Диктує./ "Просимо термiново прибути. Виконуємо завдання дiдуся Гедона, потрiбна ваша допомога. Планета Земля. Зiта."
   К а т я /Дiмi/. Гадаєш... дiйде?
   Д i м а. Ще б пак! /Натискає кнопку./ Є контакт!
   Вигуки радощiв, обiйми.
   З i т а. Ну от... а ви боялися. /Дивиться в блокнотик, спiває./
   ?Мы рождены, чтоб сказку сделать былью...
   Ка т я /пiдспiвує/.
   Преодолеть пространство и простор. Нам разум дал стальные руки-крылья, А вместо сердца - пламенный мотор.

Всi спiвають, марширують по сценi. Потiм iдуть до зали.

  
   Все выше, и выше, и выше Стремится полет наших птиц. И в каждом пропеллере дышит Спокойствие наших границ...
   Пiсню заглушають звуки польоту, мигає свiтло. З'являється ящiр А в т а н д и л.
   ПIСНЯ - РОЗПОВIДЬ АВТАНДИЛА
   /Мелодекламацiя./
   Я древнiй ящiр Автандил, На цiй Землi колись я жив. Гуляли ми тут чередами Серед ярiв, серед лощин. Сигиллярi§ та хвощi Шумiли кронами над нами. Та раптом трапилося горе ­- Iмла спустилась, зникло море, З'явились гори з льоду скрiзь, I аж за хмари пiднялись. Вiтри прийшли i з ними холод. I голод, голод, голод, голод... Усi пропали. Я один Лишився - ящiр Автандил.
   /Спiває./
   Динозаври ми неперевершенi! Завжди, у всьому були ми першими! Тут на Землi за мiльйони лiт, Ми залишили могутнiй слiд! Серед саван i просторiв безмежних Ми вiдчували себе незалежними. А як до бою приходив час, Завжди клятий ворог тiкав вiд нас!
   /Мелодекламацiя./
   Тодi, у хаосi й безводдi, Мене спасла рука Господня. В останню мить, неначе в снi, Менi явився лик ясний. Раптово вихром закрутила Не знана досi дивна сила... Я iнодi не вiрю й сам, Що сталось так зi мною там, Але та сила все змiнила.

/Спiває./

   Динозаври ми неперевершенi! Завжди, у всьому були ми першими! Тут на Землi за мiльйони лiт, Ми залишили могутнiй слiд!
   Серед саван i просторiв безмежних Ми вiдчували себе незалежними. А як до бою приходив час, Завжди клятий ворог тiкав вiд нас!
   А в т а н д и л. Ну, як?
   К а т я /захоплено/. Кльово...
   Д i м а /Автандилу/. А ти хто?
   А в т а н д и л /просто/. Ящiр. З мезозою. /Знiмає костюм динозавра i залишається в джинсах, футболцi i кроссовках./
   К а т я /недовiрливо/. Жартiвник...
   Д i м а. Розiгруєш?
   Г е н а /пiдходить до Автандила/. Хеллоу, Автику!
   А в т а н д и л. Привiт, Гуанiме!

Рукостискання.

   Г е н а. Як дорога?
   А в т а н д и л. Нiчого...потрапив у метеоритний дощ. Ледь вивернувся. /Тихо./Бi жарр дi юррр... зi брюмм берр муррр?
   Г е н а /теж тихо/. Ля прима грранд Зiданн брамiррр... ля Шева Челсi кудрiмм... буррр!
   К а т я /здивовано/. Егей... гумано§ди... про що це ви там шепочетесь?
   Г е н а. Про своє. Автандил мрiє створити мiжгалактичну футбольну лiгу, як Абрамович "Челсi"...
   А в т а н д и л. ...а Гуанiм розповiдає про футбольнi справи у вас, на Землi.
   З i т а /пiдходить/. Рада тебе бачити, Автандиле!
   А в т а н д и л /здивовано/. Ну, ти даєш, подруго: тиждень назад на Сатурнi була - i вже тут, на Землi!
   З i т а /зiтхає/. Робота така... Атлас готую: "Планети галактики та §х мешканцi." До ювiлею Всесвiту треба встигнути...
   А в т а н д и л. Нiчого... як говорять - з Божою допомогою! /Смiється. Потiм серйозно./ Так у чому проблема?
   З i т а /ухильно/. Та як тобi сказати... Справи тут, на Землi - далi нiкуди - Сатана розбушувався!
   К а т я. Де тiльки може - воду каламутить!
   Д i м а. Загрожує всiх нас загнати у темряву...
   К а т я. ... вже сьогоднi, зараз!
   З i т а. Загалом, чоловiчкiв треба термiново рятувати...
   К а т я. ... i всiх кузьок- муракузьок теж!
   А в т а н д и л. I як ви собi це уявляєте? Сатана, все ж таки... могутнiй Володар темряви!
   К а т я /з викликом/. То й що? Подумаєш - велика шишка! А ми такий концерт забабахаємо, що на всiх планетах почують...
   З i т а. ... в iнших галактиках...
   Д i м а. ... i пiдтримають нас!
   К а т я. Музики буде стiльки, що всi вiйни припиняться!
   Г е н а. А зникнуть вiйни - зникне й Сатана!
   Д i м а. Або, якщо захоче, хай спiває i танцює разом з нами!

Всi смiються, спiвають задерикувату пiсеньку.

   К а т я. Провернути б нам штукенцiю одну! У с i. Так - одну! Так - одну! Так - одну! К а т я. Мрiємо здолати ми Сатану. У с i. Сатану! Сатану! Сатану! К а т я. Ми бажаєм добро у цей свiт повернуть. У с i. В добру путь! В добру путь! В добру путь! З i т а. Чiкi-рiкi, чiкi-там, чiкi-там! У с i. Чiкi-там! Чiкi-там! Чiкi-там! Г е н а. Бури-мури, кудрi-ям, кудрi-ям! У с i. Кудрi-ям! Кудрi-ям! Кудрi-ям! К а т я. Ми бажаєм добро у цей свiт повернуть. У с i. В добру путь! В добру путь! В добру путь!

Загальний танець

   З i т а. Чiкi-рiкi, чiкi-там, чiкi-там! У с i. Чiкi-там! Чiкi-там! Чiкi-там! Г е н а. Бури-мури, кудрi-ям, кудрi-яч! У с i. Кудрi-ям! Кудрi-ям! Кудрi-ям! К а т я. Ми бажаєм добро у цей свiт повернуть. У с i. В добру путь! В добру путь! В добру путь!
   А в т а н д и л /смiючись/. Уявляю, як радiє зараз цiй пiснi Сатана. /Уже серйозно./ I чим я можу бути вам корисний?
   К а т я /на§вно/.У нас проблема з музичними iнструментами...
   А в т а н д и л. А з талантами?
   Д i м а. У-у...цього добра у нас навалом...

Усi смiються.

   А в т а н д и л. Ясно.../Енергiйно./ Ну, що ж... /Зображуючи спонсора, з iноземним акцентом./ Как у вас говорьят: "Назвався груздьом - залазь у кузофф!? /Дiстає товстий гаманець./ Хау мач?

Крики захоплення. Оплески.

   З i т а. Чудово! Дiмо - починай!
   Д i м а /несмiливо/. Менi би скрипку...
   К а т я /пошепки Дiмi/. Страдиварi!
   Д i м а. ... бажано, Страдиварi!
   А в т а н д и л /продовжуючи гру/. 0'кей! Це не є отшень болшой проблем! /Вгору, владно./ Вайєлiн офф Страдиварi... плi-iз!

З неба, на ниточцi, спускається скрипка зi смичком.

   Д i м а. /бере скрипку/. Ого... Справжня!

Ударяє смичком по струнах. Звучить ?Iнтродукцiя i Рондо капричiозо" К. Сен-Санса. /Фрагмент./

   З i т а /пiсля ефектно§ кiнцiвки/. Дякую, Дмитрику! /Потискує Дiмi руку./ Упевнена - вже сьогоднi тисячi вдячних галактичних дiвчаток надiшлють тобi сво§ есемески!

Смiх, оплески.

   Тепер - Гуанiм! Скажи, чого хочеш ти, найрозумнiша iстота з мезозою?
   Г е н а/скромно/.Можна... синтезатор? Двомануальний, фiрми "Тойота??
   А в т а н д и л /в образi спонсора/. Оу... ви має гарний дiловий хватка... бебi фром мезозой! Плi-i-iз!

На сценi з'являється синтезатор.

   Г е н а /оглядає/. Так... вiн самий! Клас!!

Грає. Звучать ?Токата i фуга ре-мiнор" Й.С. Баха. /Фрагмент./

   З i т а /дочекавшись закiнчення/. Будемо вважати ­- i твiй мiсток у галактичнi простори вже перекинуто, наш милий бебi фром трiас! /Потискує Генi руку./
   Оплески.
   А в т а н д и л /в образi/. I я хочет показати вам один мале-енький джаз-намба!

На сценi з'являється ударна установка.

   /Бере барабаннi палички/. Ай лайк зис м'юззiк!

Виконує соло. С т е п-т а н е ц ь всiх учасникiв.

   К а т я /пiсля танцю/. А я буду Вєркою Сердючкою...
   З i т а.Тодi я буду §§ мамою!

Спiвають.Фонограма. Iмiтацiя клiпу всiма учасниками. Раптом мiняється свiтло, вриваються звуки хаосу.

   Ч о л о в i ч и й г о л о с. Ха-ха-ха... творцi свiтово§ гармонi§! Зараз ви облишите спiвати й пiлiкати на сво§х знаменитих скрипках, а захрюкаєте, мов поросята, i завиєте, наче зграя голодних котiв...ха-ха-ха...

На сценi з'являється п о с т а т ь у чорному, В руках у нього меч, що свiтиться.

   А в т а н д и л. Обережно, хлопцi! Це Сатана!
   К а т я. Ми знаємо!
   Усi ховаються.
   ПIСНЯ-ТАНЕЦЬ САТАНИ
  
   Хто шебаршиться поруч тут зi мною?
   Хто керувати хоче Сатаною?
   Хто здумав веселитись та спiвать?
   Хто в кайнозой намiрився злiтать?
   Я - Сатана! Князь самого пекла!
   Я - Сатана! Людям небезпека!
   Я - Сатана! I нiкому в свiтi
   Я не дозволю руху зайвого зробити!
  
   Я одержим єдиною метою -
   Весь рiд людський я заберу з собою!
   Заради цього вiйни, зло i страх
   Я сiю на Землi та в небесах!
  
   Приспiв.
  
   Хай людство знає: я - його розплата!
   Загине кожний - бiдний i багатий!
   Я на людських пороках завжди грав,
   Я знаю лиходiйства iнтеграл!
  
   Приспiв.
   С а т а н а /закiнчивши спiвати/. Ага... злякалися, недолiтки? А я попереджав - не чинiть пiдступiв Сатанi! А ви мене не послухалися... I тепер я зроблю з вас вишневий компот, а кiсточки викину на смiтник, щоб горобцi склювали... ха-ха-ха...
   К а т я /вийшовши з укриття/. А дзуськи!
   З i т а. Тiльки сунься!
   Д i м а. Ось, отримуй... Чортяко! /Стрiляє в Сатану з водяного пiстолета./
   К а т я. I вiд мене теж!
   З i т а. I вiд мене!
   Г е н а. А це - вiд мене!

Кидають у Сатану каменi та iншi предмети.

   0x08 graphic
С а т а н а /вiдмахується/. Не смiшiть мене, малеча...I не смiйте грубiянити менi - Володарю свiту!

Робить випади.

   А в т а н д и л /в руках у нього теж з'явився меч, що спустився зверху/. Спокiйно, хлопцi! Я - тут, я - з вами!
   Д i м а /задерикувато/. А ми його не бо§мося зовсiм!
   К а т я. А нi краплини!
   З i т а. I не з такими справи мали!
   Г е н а. Ось тобi! /Пiдставляє Сатанi "нiжку?. Сатана падає./
   К а т я /радiсно/. Ага... отримав, задирако!
   С а т а н а. Ах, ви... маленькi негiдники! /Пiднiмається./ Як ви смiєте пiдставляти "нiжку" самому Сатанi?
   Г е н а. Знатимеш, як нас лякати...
   К а т я. ... чорний та вусатий...
   Д i м а. ... капосник строкатий!

Нападають разом на Сатану.

   С а т а н а /вiдбиваючись/. Та як ви смiєте? Та зараз я вас... Ось, зачекайте, кузьки-маракуськи... Хук!.. Хук!.. Хук!..

Намагається дiстати мечем кожного.

   А в т а н д и л /Сатанi/. Не розумiєш трошки...
   Г е н а. ... то отримай в бошку!
   К а т я. Потiм дурня упiймаєм...
   К а т я, Д i м а, З i т а, Г е н а /разом/. ... та у скриню заховаєм!
   З i т а /дiстає пульт зв'язку/. Зараз... зараз ми ще дiдуся Гедона покличемо...
   К а т я. ... i побачиш тодi, розбишако, як швиденько приведе вiн тебе до тями!
   А в т а н д ил /раптом рiшуче/. Не треба! /Зупиняє Зiту жестом./Я хочу битися з ним! Сам на сам!
   С а т а н а /насмiхаючись/. Ой-ой-ой... якi ми всi поважнi, смiливi та вiдважнi...0x08 graphic
ха-ха-ха... То що, пiдлабузнику Божий... давай, виходь! /Кружляє навколо Автандила./ Давно я прагнув зустрiтися з тобою на вузенькiй дорiжцi. Нарештi я доведу тобi, дурний ящiр, що не ваш Бог, а я - Сатана - в цьому свiтi правлю бал!

Музика. Бiй. Автандил уже починає долати Сатану, але в останню мить у нього ламається меч.

   С а т а н а /трiумфуючи/. Ага... мезозойський виродку, тепер ти зрозумiв, iз ким зв'язався?.. ха-ха-ха... Зараз я спалю тебе... /робить випади вогненним мечем в бiк Автандила/, потiм цих нахабних мрiйникiв /посилає у бiк хлоп'ят струменi вогню/, а попiл ваш розвiю за вiтром, щоб нiхто не заважав менi панувати в цьому свiтi! То згинь!!! /Замахується мечем, але Автандил устигає виставити перед собою перевернений ефес, що за абрисом нагадує розп'яття./
   С а т а н а /жахається й вiдступає/. Сили пекла... вiн знову тут! На допомогу! Я гину, гину.../Меч виривається в нього з рук i зникає за кулiсами. Сатана, звиваючись в судомах/. Прокляття... вiн вирвав мiй меч, скував усе моє тiло... Я не можу рухатися... Геть, геть звiдси!

Сатана зникає. Знову з'являється свiтло.

   К а т я, Д i м а, З i т а, Г е н а. Ура-а... це перемога! /Обiймають Автандила./
   З i т а. Молодець, Автандилушко!
   Г е н а /шанобливо/. Ти - справжнiй герой!
   Д i м а. Я б так не змiг...
   А в т а н д и л. Атож... пiдступний тип. Я з ним уже мiльйони рокiв б'юся...
   З i т а /з досадою/. Ех... зiпсував нам весь концерт, шелапут...
   Д i м а. Якi плани були, i все зруйновано!
   Г е н а. Так... а я вже розмрiявся весь...
   /Декламує./
   Де ти, далекий кайнозою? Бажаю стрiтися з тобою! Там все минуле, як у снi, Можливо, явиться менi. Я гiр побачу височiнь, Багатство рiк i широчiнь Лiсiв, степiв. А там, як знати, Можливо, i навчусь лiтати...

Над сценою з'являється хмаринка. На хмаринцi - Г е д о н.

   Г е д о н. Якi гарненькi вiршики! /Аплодує./ А ви, друже мiй, виявляється, iще й крутий поет?
   Г е н а /знiяковiло/. Та, це я так... для себе, взагалi.
   Г е д о н /пiднесено /. А саме це i добре... що для себе! Так i продовжуй! Насамперед, вiршi повиннi подобатися тобi самому. Тодi iншi §х теж полюблять, тому що в них - твоя душа, тво§ добрi думки. /Спускається з хмаринки./ Нутiс... мо§ милi, а тепер доповiдайте, що тут у вас вiдбулося? Що за грiм був серед ясного неба? /Смiється./
   Д i м а /непевно/. А до нас...прилiтав цей...
   К а т я. ... у чорному! /Зображує./
   Г е д о н /сплеснув руками/. Ай-яй-яй! Невже сам Князь ушанував?
   А в т а н д и л. Власною персоною...
   К а т я. Такий нахабний...
   Д i м а /солiдно/. Загалом, ми отут з ним розбиралися...
   Г е д о н. I правильно зробили! Сподiваюсь... усипали йому гарненько?
   К а т я /жваво/. Ще як!
   З i т а. Нам Автандил допомiг...
   Г е н а. ... i Боже знамення!
   К а т я. Вiн так лаявся...
   Д i м а. ... а потiм утiк!
   Г е д о н /посмiхаючись /. Та ну?.. I швидко вiн тiкав?
   К а т я. Дуже!
   Г е н а. Лише п'яти заблискали! /Надягає маску чорта./ Ось так! /Бiжить до зали, галасуючи./ "Рятуйте!.. Допоможiть!..? /Всi женуться за ним./
   Г е д о н. /дочекавшись, поки учасники гучного дiйства повернуться на сцену/. То, що ж... я дуже радий, хлоп'ятка, що ви гарненько провчили цього задаваку! Тепер, сподiваюсь, вiн до нас не швидко заявиться...

Чути регiт Сатани.

   Г е д о н /хитає головою/. От шкiдник... нiяко§ управи на нього немає! /У простiр./ Ти де... баламуте?
   Г о л о с Ч о р т е н я т и. Та ось тут ми, тут... бiля вас! Але ми iз татком вас бачимо, а ви нас - нi... ха-ха-ха-ха...
   К а т я /хоробро/. Чому ж ви тодi ховаєтесь?
   Д i м а. Виходьте, якщо такi смiливi!
   Г о л о с С а т а н и. А в цьому немає нiякого сенсу, малеча! Ви самi незабаром перетворите життя на Землi на суще пекло, i менi залишиться лише посмiятися над вами i вашим сивобородим Творцем... ха-ха-ха...
   Г о л о с Ч о р т е н я т и. I нiкуди вiд нас ви не подiнетесь, дурнi чоловiчки... Все одно, наша вiзьме! Ха-ха-ха...
   Регочуть обоє.
   Г е д о н /хитає головою/. Так... цей вурдалака зовсiм вiд рук вiдбився...
   К а т я /тягне руку/. А в мене є пропозицiя!
   Г е д о н /посмiхається/. То, що ж... кажи, якщо є: гарна думка - гостя не часта.
   К а т я /хвилюючись/. Вiн... цей вухатий... вважає, що у всьому, що на Землi дiється, винуватi ми - люди, а не вiн - Сатана.
   Г е д о н. Так... це правда - ганьбить землян, де тiльки може...
   К а т я. От я й кажу: щоб усе було по-чесному, давайте вiдправимо цього задаваку кудись подалi... на Мiсяць, наприклад!
   Г е н а. У творче вiдрядження!
   Д i м а. Вiрно... на пiвроку. Кориснi минерали вивчати!
   Всi смiються, аплодують.
   К а т я. I тодi всiм стане ясно, хто правий: Сатана - чи ми?
   А в т а н д и л.0x08 graphic
Вiдмiнна iдея, мiж iншим!
   Г е д о н. Так... дуже мудра навiть, я б сказав...
   А в т а н д и л. I головне - своєчасна...

Усi смiються

   Г е д о н /енергiйно/. А чого? Сказано - зроблено! /У простiр./ Не хочеш, друже, по-доброму - то буде, як ми схочемо! /Здiймає руки до неба./ Силами Всевишнього...Отця небесного...бажання наше - здiйснися!
   Чутнi таємничi завивання, що все пiдсилюються. Серед них i голоси Сатани iз Чортеням:
   ?Ай-яй-яй...що ви робите? Ой-ой-ой...зупинiться!... куди ви нас женете?.. Ой-ой-ой... Ай-ай-ай..."
   Дiйшовши межi, звуки раптово припиняються. На сценi аплодисменти, вигуки радостi.
   К а т я. Ура-а... так йому, хвальку, i треба!
   Г е н а. Буде знати, як кривдити вас, чоловiчкiв!
   А в т а н д и л. Наших вiрних друзiв, мiж iншим.../Тисне руку Дiмi./
   З i т а. ... и подружок! /Обнiмає Катю./
   Г е д о н. Ось такечки - має бешкетнику те, чого хотiв... /Пiдкликає усiх до себе, тихенько./ Але, про всяк випадок, пам'ятайте: Сатана - це ще той хитрун та лицедiй! Тож тримайтеся вiд нього подалi, не пiдпускайте до себе.../Посмiхається./ Та це, як говориться, моє напуття вам на майбутнє. А зараз давайте подякуємо нашим дорогим гостям: Автандилушцi...

Оплески.

   ... Геннадiю!
   Оплески. ... i хоробрiй дiвчинцi Зiтi!

Оплески.

   Вони кинули усi сво§ справи i прилетiли сюди, щоб допомогти нам у важку хвилину. А це значить - вони справжнi друзi!

Оплески.

   Сподiваюсь, вiднинi ви будете зустрiчатися частiше. А для початку я дарую вам спiльну подорож...у кайнозой!
   К а т я /стрибає/.Ура-а... ми летимо у кайнозой!.. у кайнозой!.. у кайнозой!..
   Д i м а /на пiдйомi/. Це ж супер - потрапити до сво§х предкiв, погуляти там, iз кайнозойчиками погратися!
   Г е н а. I я на крутих мавпочок теж не проти глянути! /Регоче./
   К а т я. Ой, отримаєш ти вiд мене... мезозойщику! /Женеться за Геною, що тiкає./
   З i т а. Спасибi вам, дiдусю Гедоне! /Обiймає Гедона./
   Д i м а /Гедону/. Ваш подарунок - просто супер!
   Г е н а. Це тому, що й ви зробили свiй безкорисливий внесок до чарiвно§ скарбнички Добра. /Обiймає Катю, потiм Дiму./ Але знайте: слово треба завжди крiпити дiлом! /Пiднiмається на хмаринку./
   А в т а н д и л /виходить на авансцену, до зали./ Приєднуйтесь, дiтки, - через кiлька хвилин вiдлiтаємо!
   Сiдає за ударну установку.Гена пiдходить до синтезатора. Дiма бере скрипку, Катя i Зiта - мiкрофони.
   Г е д о н /iз хмаринки/. Хай щастить вам... хлоп'ята!
   Звучить вступ до пiснi. Учасники вистави спiвають разом iз глядачами. Гедон, сидячи на хмаринцi, диригує.
   Зустрiчай нас, друже кайнозой! Спiшимо на зустрiч ми з тобой! I в дорогу, звiсно, Узяли ми пiсню, В нiй мотивчик веселенький... ой-ой-ой!
   Там-тарьям-пам-пам-па-рару-рару-рам, Там-тарьям-пам-пам-па-рiру-рару-рам! Там-тарьям-пам-пам-па-рару-рару-рам, па- Рiру-рару-рару-рару-рам!
   Хай шляхи нас невiдомi звуть, Та ми не вiдмiнимо маршрут! У далекiм кра§, Разом заспiваєм, Пiсню цю iз друзями, що там живуть!
   Приспiв.
   Тут Гена, за знаком Гедона, пiднiмається на хмаринку. Гедон осiняє Гену хресним знаменням i той, розправивши руки-крила, стрибає з хмаринки i летить над сценою. Звучить музика польоту.
   Г е н а /радiсно/. Я лечу, лечу... Дивiться, хлопцi - я вже умiю лiтати!
   Д i м а /зi сцени/. А що ми тобi казали?
   К а т я /махає рукою/. Давай, давай...працюй сво§ми вiтрилами, Хомо невiруючий!
   Г е н а /у польотi/. Привiт, недоробленi чоловiчки!
   К а т я /смiється/. Привiт...мезозойський хвастику!
   Г е н а /опускаючись на сцену/. Дякую, милий Гедоне! Спасибi, хлопцi! Я запрошую усiх вас до себе в мезозой! На екскурсiю! Ви навчитеся там лiтати, як я та мо§ друзi птеродактилi! I тодi ми точно Сатану здолаємо...
   Смiх, веселощi, крики захоплення, пiсля чого продовжується фiнальна пiсня. Гедон, сидячи на хмаринцi, спiває разом з усiма i диригує.
   Всi шляхи ми хочемо здолать, Таємницi свiту розгадать Про зiрки й квазари, Шлях iхтiозаврiв, Та усюди друзiв добрих зустрiчать. Там-тарьям-пам-пам - па-рару-рару-рам Там-тарьям-пам-пам - па-рiру-рару-рам! Там-тарьям-пам-пам - па-рару-рару-рам-па- Рiру-рару-рару-рару-рам!
   Уклони. Знову звучить знайома вже бешкетна пiсенька. Спiвають учасники спектаклю разом iз глядачами.
   Г е д о н /сидячи на хмаринцi/.
   Провернули ми штукенцiю одну! Усi. Так - одну! Так - одну! Так - одну! Г е д о н. Далеченько ми прогнали Сатану! У с i. Сатану! Сатану! Сатану! Г е д о н. Спромоглися бiду вiд Землi вiдвести! У с i. Я i ти! Я i ти! Я i ти! З i т а. Чiкi-рiкi, чiкi-там, чiкi-там! У с i. Чiкi-там! Чiкi-там! Чiкi-там! Г е н а. Бури-мури, кудрi-ям, кудрi-ям! У с i. Кудрi-ям! Кудрi-ям! Кудрi-ям! Г е д о н. Спромоглися добро у цей свiт повернуть! У с i. В добру путь! В добру путь! В добру путь!

Програш, загальний танець.

   З i т а. Чiкi-рiкi, чiкi-там, чiкi-там! У с i. Чiкi-там, чiкi-там, чiкi-там! Г е н а. Бури-мури, кудрi-ям, кудрi-ям! У с i. Кудрi-ям! Кудрi-ям! Кудрi-ям! Г е д о н /речитативом, у зал/.
   Поспiшайте Добро у цей свiт повернуть! У с i. В добру путь! В добру путь! В добру путь!
   В добру пу-у-у-уть...

А к т о р и залишають сцену. Хмаринка з Г е д о н о м упливає.

З а в i с а.

   Музика Валерiя Марро
  
   2006 Ки§в Марро/Безрук/ Валерiй Романович моб: +3 8067 9006390 Тел: +38044 4309838 Е-mail: marro-teatr@mail.ru Сайт: http://lekin.jimdo.com
  
  

РЕЦЕНЗIЯ На казку - феєрiю для дiтей "Альо... мезозой?" Валерiя Марро.

  
   В навколишньому свiтi людина часто вiдчуває себе пригнiченою, нещасною та самотньою, бо живе без вiри в Бога, надiється на себе, на сво§ сили. Але в життi кожного настає мить, коли людина всiєю душею прагне вiдкрити для себе щось нове, життєво важливе, яке надає життєвому шляху особливого змiсту. Це є шлях до Бога. Вiн веде людину до спасiння та життя в Царствi Божому. Але для його проходження необхiдно прикласти багато духовних сил в боротьбi зi злом, дияволом та грiхом; перемогти усi негаразди i за допомогою Бога вiйти в царство Отця Небесного.
   Автор цього твору висвiтлює саме такi питання. Вiн у формi казки розкриває дiтям основи християнських цiнностей, прагне показати сутнiсть добра, яке має свою основу в Боговi, та зла як царства грiха. Добро перемагає зло i це є невiд'ємною частиною християнського свiту, до якого, ми, дорослi повиннi залучати дiтей i усiма засобами розповiдати про Бога, щоб не тiльки дорослi, а й малята були завжди з Богом.
   Казка написана живою, сучасною мовою, що дає можливiсть швидше глядачам зрозумiти iдею та цiль сценарiю. Мета, яку автор ставить перед собою, на мiй погляд, успiшно вирiшується. Ця казка може стати чудовим засобом для християнського виховання дiтей.

Рецензiю склав Викладач КДАiС Iгумен АРИСТАРХ (ЛЕБЕДЄВ).

   0x01 graphic

  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
  
   29
  
  
  
  

 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"