Ганс Кiфер - людина з зiрки Емма Фiшер - медична сестра /Грає одна актриса/
Кетхен - колишня дружина Ганса Кiфера
Гертруда - стара служниця Патера
Паулiна - повiя
Штоль - лiкар психiатрично§ клiнiки / Грає один актор /
Крумбауер - секретар магiстратури
Густав Шон - Патер
Сальваторе - господар бару.
Дiя вiдбувається в нашi днi.
Перша дiя.
Сцена перша.
Лiкарський кабiнет. За розкритим вiкном виднiється зоряне небо. Праворуч - вхiднi дверi. До зали забiгає медсестра Емма Фiшер, в рожевому халатику, з папкою пiд пахвою, i квапливо зачиняє за собою дверi.
ЕММА /утримуючи дверi, глядачам /. Допоможiть менi, будь ласка! За мною женуться! / Хтось намагається вiдкрити дверi, з силою смикаючи §§. / Вiн зараз увiрветься сюди! Чоловiки ... ну що ж ви? Потримайте дверi! / Спрямовуються через зал на сцену /Ви ж бачите - жiнка в небезпецi!
З других дверей до зали вбiгає Л ю д и н а. У нього в руках пакунок з листкiв паперу.
ЛЮДИНА / намагаючись наздогнати Емму /. Фрейлейн Фiшер! Зачекайте! Не бiйтеся мене! Я хочу вам щось сказати!
ЕММА /тiкаючи, в жаху /. Не чiпайте мене! Санiтари! Доктор Штоль! Допоможi-iть...
Обидва пiднiмаються на просценiум, зникають за лаштунками. ЕММА / вбiгаючи з-за лаштункiв на сцену /. Йдiть звiдси! Негайно йдiть! /Безладний стукiт. Кидається по кабiнету. / Боже мiй! Вiн зараз виламає дверi! .. /Схопила трубку телефону, набирає номер./ Доктор Штоль?.. Це я, Емма... З вашого кабiнету... Так, так, приходьте швидше! Будь ласка... Мене переслiдують! /Знову стукiт у дверi./ Чуєте?.. Не знаю. Якийсь хворий...
Кладе слухавку, прислухається. Тиша. Пiдходить до дверей.
Здається, пiшов ...
Повертається до столу i розкладає принесенi в папцi рентгенiвськi знiмки. Входить доктор Ш т о л ь.
ДОКТОР. Що тут сталося?
ЕММА /квапливо /. Як добре, що ви прийшли! Уявляєте - я несла знiмки! Раптом чую за собою кроки: тук-тук! .. тук-тук! .. тук-тук!
Озираюся - хворий! Я побiгла ... Вiн теж! Я в кабiнет, а вiн у дверi ось так: ту-ду! .. ту-ду-ду! .. Просто кошмар який-то ...
ДОКТОР / смiється / Не можете звикнути до наших орiгiналiв, фрейлейн Фiшер?
ЕММА. Але ж уже початок першого ночi! Як вiн опинився... у цьому коридорi?
ДОКТОР. Саме це ви i повиннi були з'ясувати.
ЕММА. Я злякалася ...
ДОКТОР. Даремно. Ви медичний працiвник. Можливо, вiн хотiв вас про що-небудь попросити... / Намагається обiйняти Емму /.
ЕММА /розгублено /. Я якось не подумала про це ... / Вислизає з обiймiв доктора /. Вибачте ... а, може бути, вiн ще там ... в коридорi?
Вибiгає.
ДОКТОР /слiдом Еммi, неголосно /. "Бути чи не бути - ось в чому питання ..." / Пiдходить до столу, бере рентгенiвськi знiмки /. Та-ак ... ясно: пухлина тисне на мозочок. Необхiдна трепанацiя... /Вiдклав у бiк знiмки. Потягується /. "Померти ... забутися ... i бачити сни?" /Позiхає /. О, нiмфа ... / Закрив очi, завмер. /
У вiкнi з'являється голова Л ю д и н и. Деякий час вiн мовчки дивиться на доктора, Потiм неголосно свистить.
ДОКТОР / пiднiмається i йде до вiкна /. ... i в смертельному двобо§ з цiлим морем бiд покiнчити з ними?". Тримайтеся мiцнiше. Я допоможу вам ... / Знiмає трубку телефону /.
ЛЮДИНА. Не хвилюйтеся! / Жестом просить доктора покласти трубку. / Я можу повернутися назад! / Робить рух, збираючись зникнути /.
ДОКТОР. Не рухайтеся! / Поклав трубку /. Краще залазьте сюди. ЛЮДИНА. Ви не заперечуєте? Я хотiв тiльки запитати: чи не
могли б ви придiлити менi кiлька хвилин? Якщо нi, то менi дуже шкода, що я потурбував вас. / Робить рух назад /.
ДОКТОР / зупиняючи Людину/. Мене значно бiльше хвилює те, що ви висите тут, на шостому поверсi. Пiдвiконня може обiрватися...
ЛЮДИНА. Вiн мiцний! Та й менi не вперше ...
Доктор допомагає Людинi влiзти в кабiнет, вiдводить подалi вiд вiкна.
ДОКТОР. Хвилиночку! / Повертається до вiкна /.
ЛЮДИНА. Нi, нi, не закривайте, я скоро пiду!
ДОКТОР / не одразу /. Добре! Але не забудьте - вихiд тут. / Має намiр вiдкрити дверi /.
ЛЮДИНА. Доктор!? / Заносить ногу на пiдвiконня /.
Пауза.
ДОКТОР / повертається, садовить Людину на стiлець. Витримавши паузу /. Ну ... i чим я зобов'язаний такий приємнiй несподiванцi? ЛЮДИНА. Ви знаєте, хто я?
ДОКТОР. Нi!
ЛЮДИНА. Мене привезли до вас минулого лiта ... Так сталося, потрапив у халепу. / Торкається до чола /. Пролом черепа, травма ноги, хребта ... Саме ви приймали мене тодi!
ДОКТОР / пiдходить /. Так, так ... пригадую. / Оглядає голову Людини /. Череп був пом'ятий, наче старий бак для смiття. Замiсть ноги - безформна закарлючка. Хребет по§хав у бiк, немов башта в Пiзi ... Надзвичайно цiкавий випадок! /Людина бiжить до вiкна. Навздогiн. / Але не будемо про це!
ЛЮДИНА/зупинився /. Добре, не будемо ... / Повертається. / Скажiть, доктор, а що було потiм?
ДОКТОР. Вас заштопали, друже. Непогана робота, судячи по тому, як виглядаєте зараз.
ЛЮДИНА. Спасибi, доктор. /Оглядає себе /. Робота дiйсно хороша, можна навiть сказати - прекрасна! Але я питаю вас не про це. ДОКТОР. А про що?
ЛЮДИНА. Що зробили ви потiм, пiсля операцi§?
ДОКТОР. Не пам'ятаю. Швидше за все, вас направили до центру iнтенсивно§ терапi§.
ЛЮДИНА. Нi, лiкарю: ви оголосили мене божевiльним.
ДОКТОР. Я? Не може цього бути!
ЛЮДИНА. Так, саме ви, доктор. / Старанно вимовляючи слова, пересувається по кабiнету, приймаючи потворнi пози i гримасуючи /. Травма-тична церебро-сте-нi-я на осно-вi яскраво вираже-них вегетативно-вазо-моторних вестiбо-лярних змiн ...
ДОКТОР / насувається на Людину, в лютi /. Як потрапила до вас iсторiя хвороби?
ЛЮДИНА/тiкаючи/. А як потрапив до вас я? Вночi всi вiкна зачиненi.
ДОКТОР. Заходити потрiбно в дверi!
ЛЮДИНА. У дверi? Ха-ха-ха ... / Глядачам /. "Не ходiть, люди, у вiкна, а ходiть, люди, у дверi! Менi до Глашкi на свiдашку не потрапити теперi!" / Повертається / Це занадто банально, доктор! / Падає плазом на стiл. Наспiвує, бовтаючи ногами. / Ля-ля, .. ля-ля-ля ...
ДОКТОР / с обуренням /. Виходить, ви розгулюєте - де хочете? ЛЮДИНА. Виходить, що так! Ля-ля ... ля-ля-ля ...
ДОКТОР. I витворяєте все, що вам заманеться?
ЛЮДИНА. Тiльки коли виникає така необхiднiсть, доктор. Ля-ля ... ля-ля-ля ...
ДОКТОР. Я в захватi вiд цiє§ новини! / Скидає Людину зi столу /. Але мушу зiзнатися: менi незрозумiло, яким чином вам вдається проникати ...
ЛЮДИНА. Та це елементарно, доктор! Ви просто не все про мене знаєте. Хвилиночку!
Ставить стiлець на стiл.
ДОКТОР / з переляком /. Що ви робите?
ЛЮДИНА. Хочу вiдповiсти на ваше запитання.
Залiзає на стiл.
ДОКТОР. Припинiть негайно! Це ж мiй робочий стiл!
ЛЮДИНА. Я благаю вас, докторе - заспокойтесь! Iнакше я не зможу вам нiчого пояснити.
Залiзає на стiлець.
/Вказуючи вгору /. Бачите, скiльки там зiрок?
ДОКТОР / спантеличений /. Так ... забагато ...
ЛЮДИНА. Як красиво вони мерехтять, переливаються, немов манять нас до себе ... вiдчуваєте?
ДОКТОР. Так, так ... деяким чином ... / Уважно стежить за дiями Людини /.
ЛЮДИНА. Так ось, докторе: саме там, на однiй з цих найчарiвнiших зiрок я народився i вирiс. I лише потiм прибув на Землю. У-у ... у-у ...
Iмiтує полiт.
Опускає стiлець на пiдлогу.
ДОКТОР/допомагаючи Людинi/. Обережно! Це ви скинули першу, робочу щабель двигуна... А тепер входите в щiльнi шари атмос- фери ... вгадав?
ЧЕЛОВКК/ в захватi /. Все правильно, доктор! Ви ж бачите, як все навколо мене палає, гуде ... У-у ... у-у ... у-у...
Зiскочив зi столу. Пробiг по кабiнету. Зупинився. Дивиться навколо себе.
Як красиво ... пташки спiвають, небо блакитне ... Ой ... i чоловiчок! Такий симпатичний ... Привiт!
ДОКТОР/приймаючи гру /. Привiт!
Ручкаються.
/Iмiтуючи полiт. / У-у ... у-у ... Це вражає! Виходить ... ви гумано§д?
ЛЮДИНА. Саме так! Справжнiсiнький! А це ... / вказує на кабiнет/ мiй корабель! I ви зараз у мене в гостях.
ДОКТОР. Так, так ... розумiю.
ЛЮДИНА / пiдходить до вiкна /. Це - iлюмiнатор. Я бачив з нього багато цiкавого, коли подорожував по галактицi.
ДОКТОР / дивиться у вiкно /. Згоден - вигляд просто дивовижний! Захоплює уяву ... / Бере зi столу рентгенiвськi знiмки. / Скажiть, будь ласка, - а ось це ... що?
ЛЮДИНА. Мiй бортовий журнал. У ньому запис ведеться особливим способом - випромiнюванням бета-частинок. Я заношу туди сво§ спостереження.
ДОКТОР. Ага ... ага ... розумiю. I можна буде, при нагодi, озна- йомитися з ними?
ЛЮДИНА. Безумовно! Там є приголомшливi вiдкриття!!
ДОКТОР / с зростаючою цiкавiстю /. Наприклад?
ЛЮДИНА. На Юпiтерi, пiд шаром вiчно§ криги, я виявив живi мiкроорганiзми.
ДОКТОР. Та що ви кажете?
ЛЮДИНА. Так, так ... точно такi ж, як i у вас, на Землi. А це означає ...
ДОКТОР / перебиває /. ... що там, на Юпiтерi, можливе бiологiчне життя ... вгадав?
ЛЮДИНА. Так! Саме так, доктор! I це тiльки початок! Я стою на порозi небачених вiдкриттiв, якi потрясуть всесвiт... вже у най- ближчому часi!
ДОКТОР. I у вас, напевно, є вже парочка... карколомних наукових гiпотез - чи не так?
ЛЮДИНА/спокiйно /. Безумовно! Чому б не припустити, наприклад, що ми з вами є спадкоємцями зникло§ цивiлiзацi§ планети ... Юпiтер?
ДОКТОР. Дiйсно - а чому б i нi? /З хитринкою./ Але ж, наскiльки менi вiдомо, ви народилися i виросли там ... / вказує вгору /, а не тут?
Смiється.
ЛЮДИНА. Абсолютно правильно - там, на далекiй зiрцi туманного Орiона! Де вона, ця найдавнiша цивiлiзацiя, вiдродилася ... за мо§м припущенням, у своєму споконвiчному, первозданному виглядi!
ДОКТОР. Ах, ось воно що ... Розумiю, розумiю ... Ну, а що ж вчинилося з цiєю найдавнiшою тут, на Землi?
ЛЮДИНА. Судячи з усього - дивовижна, незбагненна метаморфоза, доктор!
ДОКТОР. З глузду з'§хати можна - як цiкаво ... I яка саме? ЛЮДИНА. З'єднавшись з мiсцевими приматами, вона дала дивну поросль мутантiв гомо сапiєнсiв, подiбних до яких я не зустрiв бiльше на жоднiй з вiдомих менi галактичних планет.
Пауза.
Ритмiчна музика на барабанах з характерними ритуальними вигуками. Танець гумано§дiв i мутантiв - гомо сапiєнсiв.
Але ми трохи вiдволiклися, доктор. Ось це / вказує на стiл / - еле-ктронний пульт управлiння.
ДОКТОР / здивований /. Справдi?! От нiколи б не подумав... / Доторкається до столу. /
ЛЮДИНА. Обережно! / Доктор вiдсмикнув руку. Вказуючи на стiл. / Вiн запрограмований на моє бiополе. Там, всерединi, знаходиться надчутливий електронний мозок!
ДОКТОР/вражений /. Боже мiй! Якi таємницi ви менi вiдкриваєте. ЛЮДИНА. А ось це / пiдходить до стiльця / моє робоче крiсло пiлота.
ДОКТОР/по-дитячому грайливо /. А можна в ньому посидiти? ЛЮДИНА. Так, так ... будь ласка!
ДОКТОР / на стiльцi /. У-у ... у-у ... ту - ду - ду-у-у ... ту-ду-у ... Просто чудово! / Iмiтує полiт на кораблi /. Нiколи нiчого подiбного не вiдчував! У-у .. у-у ... ту-ду-у-у ...
ЛЮДИНА/в захватi /. Я ж казав вам, доктор! Я ж казав-таке можна випробувати тiльки тут, на моєму кораблi - i нiде бiльше!
Стрибає навколо столу.
ДОКТОР / продовжуючи полiт /. Згоден з вами - нiде бiльше! У-у ... у-у ... ту-ду-у ... Але, в такому випадку, вам доведеться трохи потiснитися, мiй друже! У-у ... у-у ... ту-ду-у ...
ЛЮДИНА. Що ви маєте на увазi, доктор?
ДОКТОР/ жартома /. А. те, що наступного разу, можливо, i для мене знайдеться мiсце на цiй чудеснiй лiтаючо§ тарiлцi ... у-у ... у-у ...
ЛЮДИНА/зупинився /. Давайте розмовляти серйозно, доктор! Ви прекрасно знаєте, що лiтаючих тарiлок не iснує. Що все це не
бiльше, нiж маревнi фантазi§ людей з гiпертрофованою, хворою уявою!
ДОКТОР/наступаючи /. Але, якщо я не помиляюся, саме ви казали менi весь час про цi самi тарiлки! Мордували весь персонаж вдень i
вночi, доводячи, що ви не хто iнший, як прибулець з космосу! ЛЮДИНА / тiкаючи /. Так, доктор, ви маєте рацiю - мордував! Так,
доктор, - доводив! Вдень i вночi! Але ж я мав на увазi зовсiм iнше!
Вибiгає на просценiум. До зали.
Я намагався лiкаря колись переконати,
Що мрiю в небi, наче вiльний птах, лiтати.
Менi замало нiг оцих i рук,
Приший менi ще крила - ти ж хiрург!
А лiкар вiдповiв спокiйно собi в вуса:
Ти краще, мрiйник, не лiтай, а полiкуйся.
/ Повертається /. Часи змiнюються, доктор. Люди теж. Таке життя. I якщо я мрiяв колись про лiтаючi тарiлки, то тепер ... тепер, доктор, я насолоджуюся прогулянками ... по Чумацькому шляху.
ДОКТОР. По Чумацькому шляху?
ЛЮДИНА. Саме так, доктор. Я з'являюся там рано вранцi, коли ще не розвиднiлося ... Роса лягає на землю, як величезне крило метелика, а в повiтрi пахне м'ятою i першими ромашками. А навколо так тихо, що можна почути, як спiвають солов'§, вiтаючи наступаючий свiтанок. I ти один, як в перший день створення, вдихаєш нiчнi запахи, заколисаний передзвоном порожнiх бiдонiв ... дзень, дзень ... дзень-дзень-дзень ... дзень-дзень ...
Засинає на пiдлозi.
ДОКТОР / пiдходить /. Вибачте ... про якi бiдони ви тут говорили? / Будить Людину /.
ЛЮДИНА / прокидається /. Бiдони? Якi бiдони?
ДОКТОР. Дзень-дзень ... дзень-дзень-дзень ...
ЛЮДИНА. Ах, бiдони .../ Потягується. / Про мо§, звичайно! / Пiднiмається /. Я вожу на вантажнiй машинi молоко в клiнiку. Щоранку, з сусiднiй молочно§ ферми. Чудове молоко: парне, тiльки що з-пiд корiвки. I нiяких тобi пестицидiв ...
ДОКТОР / в лютi /. Вам довiрили водити вантажiвку?!
ЛЮДИНА / тiкаючи /. Не вантажiвку, доктор! Не вантажiвку, а унiкальний космiчний модуль, про який я мрiяв усе життя! У-у ... у-у ...
Пересувається по кабiнету, зображуючи полiт на кораблi.
/ Сiдає верхи на стiлець /. Так що тепер я не вiдчуваю себе нещасним: я §м, сплю, працюю, гуляю по галактицi. Але мене чомусь всi вважають ... / Стукає себе по лобi /. Але я не ... / Той самий жест /. Ви скажете, що навколо нас такi ... / Знову жест. / Хоча вони впевненi, що не такi ... / Повторює жест, регоче. / Але повiрте менi, ви маєте рацiю - вони дiйсно всi такi ... / Регiт. Пiднiмається i дiстає з внутрiшньо§ кишенi досить об'ємний згорток /. Ось ...
Кладе пакунок на стiл.
ДОКТОР. Що це?
ЛЮДИНА. П'єса. Я вже мiсяць ношу §§ з собою.
ДОКТОР. Ви хочете, щоб я прочитав це?
ЛЮДИНА. Нi! Я хочу, щоб ви зiграли це. Разом зi мною. А так само всi тi, хто рiзав, пиляв, рубав, зашивав мене. Адже я вже, в деякому родi, як би суспiльний продукт. Тому i п'єсу ми повиннi зiграти самi, сво§ми силами.
ДОКТОР. Тобто, як це зiграти?
ЛЮДИНА, Як звичайно грають у театрi. Не вiдмовляйтеся, доктор! Я даю вам чудову можливiсть виправити свою помилку. Тобто, допомогти менi довести, що я не ... / Жест /.
ДОКТОР / рiшуче /. Це неможливо!
ЛЮДИНА. Чому?
ДОКТОР. Я лiкар, зрозумiйте! Це зовсiм iнша професiя. Та у мене i немає акторського таланту!
ЛЮДИНА "Бути чи не бути ... ось в чому питання ...?" Хто
любить Шекспiра, той завжди знайде в серцi мiсце i для театру.
ДОКТОР. Але шеф менi платить не за те, щоб я грав на сценi. ЛЮДИНА. Ви помиляєтеся, доктор, повiрте менi. Професор погодиться, коли прочитає мою комедiю, i дасть дозвiл на постановку.
ДОКТОР / в подивi /. Що? Ви збираєтеся показати все це глядачам? ЛЮДИНА. Безумовно!
ДОКТОР / бере зi столу п'єсу /. Ось це? / Насувається на Людину /.
ЛЮДИНА / задкуючи /. Так!
ДОКТОР. На сценi?
ЛЮДИНА. Ну звичайно! Адже п'єси для того й пишуться, щоб §х могли побачити глядачi. Який сенс §х писати, якщо вони роками, десятилiттями припадають пилом на книжкових полицях i пiдвiконнях у драматургiв i завлiтiв?
ДОКТОР / б'є згортком Людину/. Я тобi покажу п'єсу! Я тобi покажу глядачiв! Псих! .. Придурок! .. Дебiл! .. i т.д.
ЛЮДИНА / захищаючись /. Ай-яй-яй ... Що ви робите, доктор? Припинiть! / Бiжить у зал /. Люди! Допоможiть менi! .. Будь ласка! .. / Глядачам. / Театр - це магiя! Чари! Життя зовсiм в iншому вимiрi. У театрi можна сказати те, чого не зможеш сказати нiякими словами. Адже в життi ми часто мовчимо, бо§мося вголос вимовити те, що думаємо. А думаємо ми багато про що! I все бачимо i розумiємо, що навколо ... Тiльки чомусь мовчимо, не говоримо про це! Або не хочемо ... А в театрi ... в театрi зовсiм iнше! Найтоншi вiдтiнки душi людини вiдкриваються глядачам, коли на сценi ... /На адресу докто ра/справжнiй талант! Попросимо! Попросимо доктора!
Аплодисменты.
ДОКТОР / виходить на просценiум /. Так, згоден. / На адресу Людини. / Талант - це потрясiння!
Оплески.
/ Спускається в зал, пiдходить до Людини /. Але де ми §х вiзьмемо? Це ж така велика рiдкiсть - справжнiй талант! Тим бiльше, ви пропонуєте обiйтися сво§ми силами.
ЛЮДИНА. О-о ... доктор, ви явно недооцiнюєте свiй контингент. / Таємниче /. Там / жест вгору / §х мало тому, що вони всi ... / вказує на зал / перебувають тут!
ДОКТОР. Ну вже ... скажете таке. Хоча ... в чомусь ви, можливо, i мають рацiю. / Пiднiмається на сцену. Знiмає телефонну трубку /. Фрейлейн Фiшер? Це доктор Штоль. Зайдiть, будь ласка, до мене. / Кладе слухавку, шукає щось у кишенi, в столi /.
ЛЮДИНА / з цiкавiстю, присiвши на стiлець /. Що ви шукаєте, доктор?
ДОКТОР. Ручку... загубилася десь... / Продовжує пошук /, ЛЮДИНА. А вона у лiкаря Габермоля!
ДОКТОР. Звiдки ви знаєте?
ЛЮДИНА. Ви забули §§ вчора у нього в кабiнетi. Доктор Габермоль слiпий, як сич. Вiн засунув §§ до себе в стiл. Четвертий поверх, другий кабiнет, третя полиця справа.
ДОКТОР. Створюється враження, що ви бачите крiзь стiни? ЛЮДИНА. Нiчого дивного, доктор: блукання вночi по таємничим астральним тунелям - улюблене заняття психiв - сновид. Адже вдень ми не належимо собi. Вдень нам промивають мозок, напихають транквiлiзаторами, заганяють пiд душ Шарко i вгамовують електрошоком. Зате вночi ... Вночi, доктор, ми йдемо далеко звiдси. Туди, де тiльки ми i нашi мрi§. I весь свiт стає нашим i ми розчиняємося в ньому ..
Фонограма / етюд /.
Ви запитаєте-чому ручка? Саме цiєю ручкою, доктор, i були напи- сани тi кiлька слiв, пiсля яких мене засадили сюди, в психушку. Сподiваюся ... тепер ви розумiєте, чому я тримаю в полi зору предмет, вiд якого так багато залежить у твоєму життi.
ДОКТОР. I в цьому, я бачу, ви досить успiшнi. Але про що п'єса, ви можете сказати?
ЛЮДИНА / хреститься /. Блаженнi - святi, сказав Христос. Я вiзьму §х до себе на небо... Про що п'єса? Це iсторiя життя однiє§ людини. Звичайна iсторiя, а може i нi ... Коли на тебе звалюються нещастя, вже не знаєш - куди йти, в якi дверi стукати? Але ж таких, як я, багато i кожен смиренно несе свiй хрест, сподiваючись на кращу долю. Можливо, моя п'єса i допоможе кому-небудь.
Входить Емма.
ЕММА / вражена /. Це що таке? Я розшукую його по всiх поверхах, а вiн сидить тут! Скажiть, доктор, як вiн до вас потрапив?
ДОКТОР. Через вiкно, Емма.
ЕММА / вкрай здивована /. Тобто... як це через вiкно?
ДОКТОР. Саме так - через ось це вiкно. / Вiдводить Емму в сторону. / А тепер заспокойтеся i скажiть менi: вам доводилося коли-небудь грати на сценi?
ЕММА. Вибачте, доктор, але я ... щось погано вас розумiю. Я мед- сестра, а не актриса - ви не забули про це?
ДОКТОР. Нi, не забув. Я добре пам'ятаю, хто ви. Але справа в тому, Емма, що ось ... шановний автор ...
ЕММА. Хто шановний автор? Ось цей?
ДОКТОР. Так, Емма, ось цей! ... написав п'єсу ...
ЕММА. Яку п'єсу, доктор? Вiн же писати не вмiє.
ДОКТОР. Вмiє, Емма, вмiє, i навiть дуже добре ...
ЕММА. Але вiн же псих, придурок ... про що ви говорите? ДОКТОР. Про те, Емма, що ось цей псих ... вибачте - шановний автор, Достоєвський, можна сказати, написав / бере зi столу згорток / ось цю п'єсу i просить нас з вами зiграти §§ на нашому вечорi.