В тобi немає логiки,
Палає серце скепсисом,
Цинiзмом, мов фундаментом,
Воно надiйно схоплене.
Залiзними, бетонними
Та вщент пустими iскрами
I безсердечним гумором
Ховаєшся вiд повенi.
В тобi - краса i грацiя,
Ти рвеш цi струни пальцями,
А потiм нiч кремезними
Тебе ховає хмарами.
I так живе затемнення
В твоїм космiчнiм паспортi,
А я харчуюсь сенсами
Та вiрою в покращення.