Кохання терпке,
Мов олiя кипарису.
Мов монахиня,
Мов аскет,
Забуватиму його риси.

I якщо треба втекти
Вiд мiста, вiд цивiлiзацiї,
Обiрву всi мости,
Аби не
Лишитися у прострацiї.

Кохання вогке,
Як дощi кiлометрiв мiж нами.
Воно крихке, мов лiд
Пiд ногами.

Воно нестерпно яскраве,
Як паради планет.

Мене знов кличуть мiсто i справи.
Мабуть, з мене поганий аскет.