- Привiт. Як справи? Як ти там?
- Привiт, як завжди - знову сам.
- Ти знаєш, за вiкном туман...
- А в мене сонце... знов оман...
- А може, й нi, де ти, де я.
У когось осiнь, десь весна...
- У тебе нiч, спiва луна,
лукавлять зорi.. ти сама?
- Не знаю, начебто i нi.
Немає звiсток вже три днi.
- До тишi все звикав. I звик...
мабуть, блукає помiж книг.
- ...був завжди поруч, в мить - нема,
змiнився простiр, знов стiна...
- наскiльки довга є вона?
- Там нi початку, нi кiнця.
- А дверi є?
- Дверей нема.
- А перелiзти ти б змогла?
- Навряд чи, адже я сама.
- Хiба? Тримай - моя рука.
- привiт. Як справи? Як ти там?
- Привiт. Як бачиш - вже не сам...