Я назавжди запам"ятала той погляд, який пронизує твоє тiло i дивиться прямо в душу. Не змогла його витримати. Витримати цю силу i вiдчути свою слабкiсть. Очi, якi можуть спалити вщент або заморозити твою душу. Таке вiдчуття, нiби хтось проходить крiзь твоє серце i водночас читає всi найпотаємнiшi бажання та думки, мрiї. Цей погляд я пронесу крiзь усе життя, крiзь роки, вiн завжди буде жити в моїй пам"ятi.
Вiдчувши такий погляд пробуджується бажання й самому навчитися концентрувати всi емоцiї в своїх очах, без слiв розказувати думки, передавати вiдчуття. Випробовувати себе i практикуватися у майстерностi погляду. Тяжка праця дає свої плоди. Через деякий час все ж таки можна навчитися цьому вмiнню. I хочеться знайти того, з ким можна розмовляти без слiв, одним поглядом, сповненим почуттiв. Але досить важко знайти таку людину, яка б витримала твiй погляд, в якої вистачило б сили подивитися у твої очi без остраху, а з твердiстю, рiшучiстю i бажанням пiзнання чогось бiльшого. Далеко не кожна людина здатна витримати щирiсть i бурхливiсть почуттiв, до речi, будь-яких, чи то любовi, пiдтримки, надiї, непорушностi, чи то ненавистi, хитростi, докору. Будь-яка людина сильна фiзично, але слабка духовно не зможе довго спiлкуватися з тим, хто сильнiший в будь-якому розумiннi. Слабкi люди не витримують поглядiв. Вони їх бояться, бояться тiєї глибини, тiєї миттєвої вiчностi, того розважливого терпiння.
Той погляд... спокiйний, тихий, теплий, надiйний, погляд справжнього друга, який нiколи в життi не зрадить, який завжди прийде на допомогу, подасть руку, вiдродить вiру в життя, у його красу. Погляд крiзь вiчнiсть, у невiдомiсть, з яскравим полум"ям вiри в тебе, в себе, в людей, навiть, у ворогiв. Цей погляд вiдчує лиш той, хто хоче його вiдчути, хто чекає на допомогу, хто потребує пiдтримки, хто просто вiрить у нього. Ось тодi вiн наповнить яскравим свiтлом, таємною силою, вiчнiстю, любов"ю... Подарує друге дихання, нове життя, новi можливостi, новi сподiвання...