А час летить...його не спиниш...i не повернеш назад... Його так багато, але нiколи не вистачає. Завжди щось вiдкладаєш на потiм, але iнодi це "потiм" так i не настає. Щось завжди залишається на останню хвилину i, зрозумiло, не встигаєш. А що робити? Так завжди було i буде. Це особливостi людської природи, а з нею нiчого не зробиш.
Час пролетить, а ти й не помiтиш. А озирнувшись назад, побачиш помилки i успiхи, тiльки вже нiчого не змiниш. Час завжди поруч... Вiн iде спокiйно, а нам все здається, що вiн летить зi швидкiстю свiтла. Нас вже не буде, не буде i дiтей наших, не буде i Землi. А вiн залишиться, вiн продовжуватиме свiй нескiнченний похiд у безвiсть. Час завжди буде з нами i нiколи не спиниться...