"Чому трiпочеш?" - звертаюсь я в нiмому запитаннi.
"Тук - тук, тук - тук..." - лунає вiдповiдь .
Знущаєшся...
Знаю, знаю я твою причину, ти хочеш його... того почуття яке всi чекають, шукають, мучаться... але не я... не хочу... замовкни... я ще не готова, не хочу...
Не хочу знову вiдчути бiль невзаємностi...
Скiльки їх було? Один? Два? Три? Я забула! А може пам"ятаю? Нi! Забути! Закрити серце, викинути ключ... але його знову знайде бездушна iстота або й не байдужа, але й не моя...
Чому? За що? Я так не хочу!
Перестань! Не трiпочи! Мовчи! Я не готова до кохання! Ще не час...