Моя загублена надiє,

Померла ти, а я радiю

I що поробиш, якщо треба

Просить пробачення у неба

Продати душу Сатанi,

А чи потрiбно це менi?

Я є людина, жити вмiю

Чому ж проґавила надiю?

I думка ця мене бентежить

Здається, навiть, нiби стежить

За мною вiйсько чорнорогих

Бо я заплуталась в дорогах

Бо без надiї жити вмiла

I цього палко так хотiла

Та чомусь в серцi порожнеча,

Так не повинно буть, до речi,

Чому без неї гинуть люди

Не тiльки тут, а звiд усюди

Летять до прiрви наче пташки

Зложивши крила, бiдолашки,

А як же я посмiла жити,

Щоб не надiючись любити

Верни земля менi надiю

Я краще з нею порадiю.

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"