Калина-вишня, любов не вийшла,
Калина-вишня, як макiв цвiт,
Калина-вишня, журба колишня.
Калина-вишня, спивай, мiй свiт!
Довiрив вiтру свою вiн долю...
По степу мчався сумний козак,
Як наречену, кохав вiн волю.
Курив лиш люльку, плясав гопак.
Летить крiзь степ вiн, немов на крилах,
Дощ у волоссi, зоря в очах,
Нiчне де небо завжд`и у перлах.
Там справжнiй хлопець не знає страх.
Свобiдний вiтре i степ мiй рiдний,
Укрий росою ти удову.
Як свiчка сяяв захiд вогняний
Коли мiй любий йшов на вiйну.
Почервонiли квiти калини,
Ридала вишня, як зойк вiкiв,
А спiв орлиний та журавлиний
Звучав у серцi нiчних вiнкiв.
Тепер ти вишня, а я калина,
В твоїх обiймах я розцвiту.
Пiвденний вiтер вiнчав долину,
Там де подружжя завжди в цвiту.
Калина-вишня любов не вийшла,
Калина-вишня, як макiв цвiт,
Калина-вишня, журба колишня.
Калина-вишня, спивай, мiй свiт!