Цензорам.
                 Пишу до Вас я,лiберали
                 Мо§х поезiй обсiрали
                 -Що,ти не прав,-
                 Менi казали.

                 I ось,як що ви не брехали,
                 Про честь,про вашi iдеали,
                 Життя у свiтлi вiдкривали,
                 Та пiсимiзм забороняли.

                 -Ти дiлиш все на чорне й бiле-
                 менi казали ви таке-
                 Ти кажеш,що не справедливо,
                 Як багачi хапають все

                 -Нi в чiм вони не винуватi,
                 Вони працють ого-го,
                 Тому i мають три оклади,
                 I дорогi престиж-авто.

                 Ти кажеш,що багатих много,
                 Ти кажеш є добро i зло!
                 А ми тобi,що ти є бидло,
                 Яке роззявило хайло!

                 Така менi вiд Вас наука
                 Так наказали Ви менi,
                 Щоб я писав вiршi веселi
                 Стоя по пояс у багнi.
               
                 I що гiвно то є повидло,
                 Бери собi-готуй обiд
                 I що усе вам краще видно,
                 А пiсимiзм вам мiй обрид.

                 Ви кажите живем ми добре
                 Ще маєм i жупан вдягнуть
                 Ще можем з"§сти шматок хлiба,
                 I нас за це не розiпнуть.

                 Та дуже то менi цiкаво
                 Хто каже то менi таке,
                 Ви ж теж працюєте на пана,
                 Ви ж iзi мной в однiм ярмє

                 Це ж саме вашим руками,
                 Каштани з пекла дiстають,
                 Та тiльки не у ваш голодний,
                 А в ситий панський рот кладуть.

                 I те що спина не шмагана
                 Не треба хвастать,вдень й вночi,
                 Бо це не ваша є заслуга,
                 То проморгали паничi.

                 Але це є химерне щястя,
                 Бо доберуться i до вас,
                 Керiвники нашi горласi,
                 На то потрiбен лише час.

                 I як самих себе не шкода,
                 Подумайте про дiточок
                 Бо таж лиха жебрацька доля 
                 Пiдцiпить §х на свiй гачок

                 Як бiднi голi сiромахи
                 Вони по свiтовi пiдуть
                 Щоб здобувати крихти хлiба,
                 За свiй тяжкий нелегкий труд.

                 Тож нiж зi мною вам сваритись
                 Виймайте голови з пiску,
                 Щоб в очi правдi подивитись,
                 Та зрозумiти-я не вру.

                                   Невiдомий автор.