Свiтанкова зоря на долинi цвiте
Пiд серпанком роси умлiвають поля
Розрум"янила личко весна, а проте
Без любовi не стане спiвати земля
Дзеленчать та стрибають, як та маячня
Галасливi струмочки, збiгаючи вниз
По озерах очей попливу навмання
Най довiку б вони не побачили слiз
Утоплюся в блакитi незвiданих чар
Спопелюся у полум"ї пристрастних мрiй
Принесу свою пiсню на вiчний олтар
Пам"ятай: я твоя, лиш допоки ти мiй
Заколисують п"янко веснянi поля
Вiтерець, бешкетуючи, смика струну
Нiби соромно, наче сама не своя
Лиш благаю, щоб нiч зберегла таїну