Що є страшнiше, нiж коли людина
Усе життя до чогось поривається,
Знаходить, тисне на свою червону кнопку,
Але нiщо не вiдбувається?
Мене лякає найбiльше, як бiле свiтиться чорним,
Боюсь зорового обману, посипанi зiллям всi сонним
I не свiдомi, до чого тягнуться в життi,
Воно нiкого не чекає i тече,  
I кожен сам собi мотузку тче.
Люди втратили душу, втратили здатнiсть любити,
Мене вже нiщо не тримає, я хочу вмерти i жити.
Як магiчну мелодiю чую свiй пульс,
Вiдчуваю душевну гармонiю,
М'яким теплим потоком стiкає на снiг любов,
Життя помирає i смерть народжується знов.