Кучмук Володимир Костянтинович : другие произведения.

Програмування на мовi Довip'Я

Самиздат: [Регистрация] [Найти] [Рейтинги] [Обсуждения] [Новинки] [Обзоры] [Помощь|Техвопросы]
Ссылки:
Школа кожевенного мастерства: сумки, ремни своими руками
 Ваша оценка:
  • Аннотация:
    Скорiш за все фантастика, з елементами публiцистики, полiтики, фiлософii, детектива та iн.

  
  
  #define ukrainian "world\culture\ukrainian.h"
  #define \x0D ;
  #include ukrainian
  extern more
  main ()
  {
  /*---------------------------------------1------------------------------------------------*/
  ;
  - Учора до нас надiйшла досить дивна, я би сказав, несподiвана, пропозицiя, - вiдкрив звичайну оперативну нараду невеличкого впроваджувально-торгiвельного товариства "Допомога" його голова Анатолiй Полотан. - До нас звернувся, так би мовити, потенцiйний кандидат у депутати обласноi ради з проханням розробити його передвиборчу кампанiю...
  - Вiн, мабуть, наслухався телебалаканини про виборчi фокуси iмiджмейкерiв та дива новiтнiх виборчих технологiй, - перебив Анатолiя заступник голови пiдприємства Олександр Романiв. - Але це ж не наш профiль, Толю. Технiчнi розробки...
  - Як завжди Сашко спiває свою технiчну пiсню, - втрутився Вадим Трощук, який також займав у "Допомозi" посаду заступника голови. - Згадай краще наше негласне правило: "Ми робимо все, що тiльки можна зробити за допомогою розуму". Гадаю, що нам варто спробувати.
  До розмови пiдключився Вiктор Дiденко, третiй i останнiй заступник голови компанii.
  - А що? Ми можемо попрацювати також i у цьому видi дiяльностi. Взагалi - досвiд соцiальних розробок не завадить.
  - Та навiщо нам такий досвiд? - вiв своє Олександр. - Ну, припустимо, що вiн не виграє. Тодi стане звинувачувати нас. На вiдмiну вiд технiчних розробок, тут критерiй один: наш замовник повинен перемогти. i навiщо нам зв"язуватись з цiєю полiтикою?
  Анатолiй подивився на товаришiв i сказав:
  - Усi ми добре розумiємо, що це досить незвичне завдання. Але зауважу, що маємо певну можливiсть маневру: наш замовник запiзнився з початком своєi кампанii. Тому звернувся до нас за порадою свого знайомого, якому ми розробили систему охорони. Хтось був дуже балакучим при ii встановленнi, - вiн подивився на Вiктора, який пiдняв очi догори i посмiхнувся. - На нашу користь працює те, що на перемозi вiн, власне, не наполягає. Тобто, як мiнiмум, хоче використати свiй шанс "засвiтитись" у обласнiй полiтицi.
  - Що ж... У такому випадку можна спробувати, - погодився Олександр.
  На перший погляд може показатись дивним, що маленьке пiдприємство мало аж три посади заступникiв голови, але в цiй фiрмi були своi особливi погляди на штатнi вакансii: в залежностi вiд ситуацii впроваджувальна компанiя "Допомога" могла собi дозволити мати чотирьох iнженерiв, чотирьох слюсарiв, чотирьох секретарiв, чотирьох вантажникiв, чотирьох конструкторiв, чотирьох менеджерiв та маркетологiв... В особах тих же самих Вiктора, Анатолiя, Вадима та Олександра.
  Кожен iз них мав у статутному фондi товариства по двадцять п"ять вiдсоткiв капiталу. Тому мiж учасниками цього пiдприємства взагалi не було нiякоi рiзницi. Президент був обраний за допомогою жеребу i його посада практично не давала йому нiяких переваг перед iншими. Тобто кожен учасник компанii мав право оперативно пiдписувати будь-який документ, зробивши вiдповiдну вiдмiтку у спецiальному журналi - для того щоб iншi знали про поточний стан справ.
  Взагалi, хлопцi знали один одного змалку. Жили в одному дворi; разом ходили до дитсадка, а потiм до школи; разом iздили до iнституту, який закiнчили нещодавно. Бiльше того, вони обрали однакову спецiальнiсть i тому вчились в однiй групi. i якось так само собою вийшло, що i надалi вони зайнялись спiльною роботою, яка, головним чином, торкалась розробок та виробництва рiзних електронних приладiв на замовлення, таких як, наприклад, датчикiв присутностi, детекторiв радiохвиль для виявлення "жучкiв" в офiсах, пристроiв для освiтлення пiд"iздiв та кодових замкiв. iхнi розробки були значно дешевшими за покупнi i працювали надiйно.
  Тому зрозумiлим було хвилювання Олександра при обговореннi питання - це було перше замовлення, яке не вiдносилось до звичноi сфери дiяльностi.
  - Бачу, що всi готовi i можна приступати до мозкового штурму, - пiдсумував Вадим.
  Кожен сiв зручнiше за круглим столом для засiдань. У центрi стола знаходився диктофон. Бiля кожного хлопця лежали листки паперу та олiвцi. В невеличкiй кiмнатi, крiм стола засiдань, стояла шафа з книгами та документами i ще два столи: один з комп"ютером, а другий, робочий, з усiм, що потрiбно для роботи з електронними схемами: вiд осцилографа до паяльника.
  Анатолiй увiмкнув диктофона на запис.
  Вадим. Починаємо. Стандартнi передвиборчi технологii...
  Вiктор. Канали впливу: телебачення, радiо, преса...
  Олександр. Передвиборчi зустрiчi...
  Вадим. Агiтацiйнi подорожi...
  Анатолiй. Календарики... Агiтацiя по домiвках...
  Вiктор. Канали преси можна розробити детальнiше... Добре, якщо у потенцiйного виборця залишиться якесь документальне пiдтвердження "уваги" кандидата...
  Вадим. Крiм того, цей шлях дешевший...
  Олександр. Поштовi скриньки?
  Анатолiй. Рекламнi листiвки?
  Вiктор. iнтернет?
  Вадим. Можливо, але не зараз. Пiдтвердження уваги повинно бути корисне, у спосiб, який може використовуватись якнайчастiше в домi...
  Вiктор. При цьому буде закрiплюватись позитив: кандидат уже на стадii передвиборчоi кампанii дбає про своiх виборцiв...
  Вадим. Треба залишити щось корисне в руцi майбутнього виборця...
  Олександр. Надписи на товарах?
  Вадим. Там, де люди бувають часто...
  Вiктор. Бiля хлiбних вiддiлiв у крамницях...
  Анатолiй. Базари...
  Вадим. Якщо заплатити якомусь виробниковi, то можна дещо знизити, наприклад, цiну на картоплю...
  Олександр. А торгувати можна на фонi плаката з кандидатською передвиборною платформою...
  Анатолiй. Гуморист... Безкоштовнi снiданки для малозабезпечених?
  Олександр. У знижках щось таке є...
  Вiктор. Заручитись пiдтримкою авторитетних у областi осiб...
  Вадим. Передвиборчий фольклор...
  Анатолiй. Пiснi, анекдоти...
  Олександр. Стандартна пiдтримка "зiрок"...
  Вiктор. Хочеться чогось новенького, несподiваного...
  Вадим. Може якiсь акцii на захист прав споживачiв...
  Анатолiй. Невеличка пропагандистська кампанiя щодо якостi продукцii...
  Олександр. Використати найдешевшi в мiстi крамницi...
  Вiктор. Зацiкавити iх.
  Анатолiй. Який вони будуть мати зиск?
  Вiктор. Коли "наш кандидат" виграє...
  Вадим. До речi, хто вiн такий?
  Анатолiй. Звичайнiсiнький синок свого татуся. Татечка-то ви повиннi знати, вiн директор експортно-iмпортноi фiрмi.
  Вадим. То, може, ми просто марнуємо час? Навiщо нам проштовхувати такого?
  Анатолiй. Менi здалось, що цей синок ще не зовсiм зiпсований.
  Вадим. А менi здається, що насправдi ми отримали завдання по програмуванню потенцiйного виборця на позитивний для цього кандидата пiдсумок. i виборцю залишиться тiльки прийти на дiльницю та кинути бюлетеня до скринi, як запрограмованому роботу...
  Анатолiй. А ця iдея про програмування видається досить цiкавою...
  Вадим. Можемо проробити...
  Вiктор. Як обдурити виборцiв?
  Анатолiй. iх i без нас обдурять...
  Олександр. А якщо спробувати вплинути на цей процес. З метою поставити, нарештi, у вiдповiднiсть обiцянки та iхнє виконання полiтиками ...
  Вадим. Вiдходимо вiд теми. Але, схоже, ми намацуємо щось цiкаве...
  Анатолiй. Що ти хочеш сказати?
  Вадим. Питання програмування. Програмування роботiв. У нашому випадку - виборцiв... Бiльшiсть з яких, можна так сказати, вiддають перевагу поведiнцi робота...
  Вiктор. Люди - роботи?
  Вадим. А чому б нам не спробувати взяти цю тезу за основу?
  Олександр. Але людина - вiнець природи... Причому тут робот?
  Вадим. Людина вiдрiзняється вiд робота не тим що створює, а тим що творить, находить щось нове, досi незнане.
  ;
  ;
  /*------------------------------------------2---------------------------------------------*/
  ;
  Анатолiй подивився на Вадима i вимкнув диктофона.
  - Хлопцi, а Вадик, здається менi, щодо цього вже має свою думку...
  - Так, - пiдтвердив Вадим. - Ця тема є складовою частинкою моєi загальноi гiпотези про Всесвiти.
  - Про Всесвiт? - уточнив Вiктор.
  - Нi, саме про Всесвiти, - наполiг автор гiпотези. - i мова може йти, як мiнiмум, про два Всесвiти. Усiм добре вiдома iнформацiя про екстрасенсорику, бiологiчнi та iнформацiйнi поля. Тому логiчно припустити, що на вiдмiну вiд Матерiального Всесвiту цi поля є частиною iнформацiйного Всесвiту.
  Хлопцi зацiкавлено слухали Вадима, який говорив далi:
  - Вам також вiдомо, що питання iснування паралельного iнформацiйного Всесвiту не нове. Дiапазон його проявiв подається в рiзних формах: вiд випадкiв так званого полтергейсту до науково зафiксованих досягнень екстрасенсорики.
  Моя гiпотеза допускає одночасне спiльне, чи паралельне iснування, як мiнiмум, двох Всесвiтiв: звичного нам усiм Матерiального Всесвiту та Всесвiту iнформацiйного. Обидва Всесвiти знаходяться у взаємодii. i ще: вони якби пульсують iз майже нескiнченним перiодом коливань. Тобто всiм нам добре вiдоме зi шкiльних пiдручникiв розширення матерiального свiту супроводжується одночасним стисканням iнформацiйного свiту.
  i, коли Матерiальний Всесвiт досягне критичноi межi свого розширення, то iнформацiйний Всесвiт буде стиснутий до розмiру крапки, точнiше, надкрапки. Тодi почнеться зворотнiй процес - великий iнформацiйний "вибух": матерiальний свiт почне рух у сторону зменшення, а нематерiальний - у сторону розширення.
  Вадим зупинив розповiдь i подивився на товаришiв. Вони уважно дивились на нього.
  - Давай далi, - сказав Анатолiй. iншi кивнули на знак згоди.
  - Можна говорити, з великою долею вiрогiдностi, - продовжив Вадим, - що саме оця надкрапка енергоiнформацiйого свiту i є втiленням бога у виглядi надконцентрацii iнформацiйноi та психiчноi енергii, духовних надзнань. Зрозумiло, у поширеному розумiннi цього поняття.
  Можливо, що цим у нашi, скажiмо так, досить розвинутi часи можна пояснити посилення вектору сприйняття бога у свiтовому суспiльствi. Однак ви самi добре розумiєте, що не можна змiшувати поняття бога, а точнiше, всiх вiдомих нам богiв, iз богом як Надконцентрацiєю Знань.
  Бо в першому випадку меншiсть зацiкавлених людей - служителiв бога - переконує бiльшiсть у реальному iснуваннi саме iхнього бога, що кiнцевим пiдсумком має пiдкорення волi одних людей iншим людям.
  На вiдмiну вiд цього бог - Надконцентрацiя Знань - заохочує людину до самовдосконалення. Вiн не концентрує уваги на власному iснуваннi, йому не треба приносити нiяких жертв. Вiн i є, i одночасно його немає. Ми не помiчаємо його як, наприклад, не помiчаємо повiтря навколо себе. Цього бога не треба боятись. Вiн не обiцяє нiчого: анi раю, анi пекла. Вiн iснує сам по собi. Вiн не залякує майбутнiми карами тих, хто в нього не вiрує. Бiльше того, в нього навiть нема потреби вiрити.
  Вадим зупинився, а потiм продовжив свою невеличку доповiдь.
  - До речi, черговим кроком до iнформацiйного вдосконалення суспiльства я би назвав створення всесвiтньоi комп"ютерноi мережi - iнтернету.
  Аналогiчно поняттям "матерii" та "антиматерii" у Матерiальному Всесвiтi, знаходять своє визначення й поняття "раю" та "пекла" - позитивна та негативна сторони iнформацiйного Всесвiту. Таким чином, можна пояснити хоча б перемiщення душ до цих сторiн нематерiального свiту пiсля матерiальноi смертi i навпаки - при народженнi людини.
  Певен, що мiж цими двома свiтами iде обмiн. Через носiiв одночасно i матерiального, i нематерiального свiтiв - власне того, що ми називаємо людством. Саме в нас поєднується матерiальне та духовне.
  Вадим знову зупинився та перебрав папери перед собою.
  - З точки зору цiєi гiпотези, людина думаюча з'являється в момент, так би мовити, "рiвностi" обох свiтiв, коли, так би мовити, сили одного Всесвiту дорiвнюють iншому.
  Зрозумiло, що мова йде не про звичнi нам фiзичнi сили, а про момент рiвноваги суми сил фiзичних та iнтелектуальних. Звiдси виводжу досить невтiшний для письменникiв-фантастiв висновок - у Загальному Всесвiтi не iснує свiтiв, якi були б бiльш розвинутi за наш: усi фiзичнi свiти розвиваються паралельно з нашим, й iнопланетнi прибульцi з"являться у нас майже одночасно з нашими посланцями у них...
  - Цiкаво, - перебив Вадима Олександр. - А як це перевiрити?
  - Зрозумiло, що вiдсутнiсть приладiв для фiксацii проявiв iнформацiйного Всесвiту не може бути приводом для неприйняття цiєi гiпотези. i щоб зайвий раз не посилатися на описанi загальновiдомi явища: янголiв, привидiв або духiв, додам, що ще однiєю стороною цiєi гiпотези є припущення про прискорення стискування iнформацiйного Всесвiту та уповiльнення розширення його матерiального аналогу. А ось таке уповiльнення вже може бути зареєстровано фiзичними приладами.
  - У мене все, - закiнчив доповiдач. - Чекаю виваженоi критики.
  На деякий час за столом запанувала тиша.
  Слово взяв Вiктор.
  - Менi б хотiлось повернутися до поняття бога. Вадиме, парадокси життя вiдомi: i я не здивуюсь, якщо, через деякий час пiсля поширення гiпотези, у цього бога-Надзнання з"являться несподiванi "помiчники", якi почнуть використовувати i такого бога у своiх iнтересах, iз метою звичайного викачування грошей...
  Анатолiй подивився на хлопцiв. Вiн iнтуiтивно вiдчув неординарнiсть гiпотези. Вiн вiдчув також, що звичний плин iхнього життя може змiнитися.
  - Досить великий обсяг iнформацii, - сказав вiн. - Гадаю, що буде доцiльно нараду на сьогоднi закiнчити. По-перше, є поточнi невiдкладнi справи, а, по-друге, за день ми трохи помiркуємо над цим питанням i ввечерi зможемо зiбратися знову.
  - Слушна пропозицiя, - пiдтримав Вiктора Олександр. - Я сьогоднi займаюсь випробуванням детектора проiжджаючих автомобiлiв...
  - У нас з Толею перевiрка роботи детектора присутностi для керування освiтленням пiд"iздiв будинкiв, - доповiв Вадим.
  - На жаль, сьогоднi моя черга виконувати представницькi функцii: я у мiськвиконком, - зiтхнув Вiктор. - До речi, не забувайте про виборчу технологiю. Те ж торкається i роботiв...
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------3----------------------------------------------*/
  ;
  День пройшов як звичайно. Хлопцi напружено працювали над звичайними завданнями, намагаючись обмiрковувати питання, якi були пiднятi зранку.
  Вiктор у приймальнях виконкому не просто так чекав на прийоми. Вiн не гаяв часу i щось записував у своєму маленькому блокнотику.
  Сашко старанно паяв розроблену ранiше схему, але час вiд часу припиняв цю майже механiчну роботу та також щось записував на клаптику паперу, який лежав поверх малюнка принциповоi схеми.
  Вадим з Толею працювали за робочим столом на "майданчику" - спецiальнiй платi для перевiрки працездатностi розроблених схем. Вони впаювали деталi, перепаювали, вносили змiни до конструкцii, обмiнювалися думками.
  Кожен iз чотирьох хлопцiв вiдчував, що ранiшня розмова значить дещо бiльше нiж просто викладення цiкавоi гiпотези. За цiєю iдеєю можуть бути вiдкритi новi, досi невiдомi можливостi. i кожен по-своєму готувався до вечора: Вадим - захищати своi висновки, а iншi хлопцi шукали слабкi мiсця та намагались розвинути тi положення гiпотези, iз якими погоджувались.
  Пiсля обiду Сашко закiнчив випробування детектора. Вiктор повернувся з виконкому i вони приєдналися до Вадима та Анатолiя. За напруженою роботою час спливав швидко i хлопцi помiтили, що робочий день закiнчився й вiдреагували тiльки тодi, коли Анатолiй встав й увiмкнув свiтло в кiмнатi.
  - На сьогоднi робота завершена. Треба трохи вiдпочити. Перейдемо до гiпотези? - запитав вiн.
  Всi перейшли до столу засiдань та сiли по своiх мiсцях.
  - У мене є питання щодо рiвностi сил Всесвiтiв та реєстрацii уповiльнення розширення, - взяв слово Вiктор. - Час, який пройшов до виникнення людини, не дорiвнює часовi пiсля виникнення.
  - Однак, це може бути будь-яка нелiнiйна функцiя. Наприклад, логарифмiчна... - почав захищатися Вадим. - Тим бiльше, що невiдомо, на якому саме етапi розвитку ми знаходимось зараз. i скiльки часу ще залишається.
  Вiн встав, пiдiйшов до вiкна i розкрив його. Вечiрнiй теплий вiтерець дмухнув йому в обличчя та пробiг по столу, ворушачи листки паперiв. Вiн повернувся до товаришiв i продовжив:
  - Тепер я дещо додам, чого не встиг сказати вранцi. Вибачте, якщо це завадить вашiй критицi, але... Вранцi я навмисне згадав про програмування виборцiв. Цi мiркування пiдвели мене до думки, що бiльшiсть людства на даний момент представляє собою...
  Вiн на мить зупинився.
  - ...скажiмо так: бiологiчних роботiв. i хоча зазвичай у лiтературi прийнято всiляко звеличувати людину, я повторюю, що справжня людина вiдрiзняється вiд бiоробота тим, що створює щось нове, досi незнане, невiдоме. Бiороботам залишається просте iснування.
  - А чи не здається тобi, що згiдно з цiєю гiпотезою нашi дii також можна розглядати як заздалегiдь визначенi? - з посмiшкою вставив Сашко.
  - Важливе питання, - вiдповiв Вадим. - Я можу лише сказати, що коли вiдома мета, то шляхи ii досягнення можуть бути рiзними. Ну, наприклад, ще хтось, у якомусь iншому мiстi планети, паралельно також може роздумувати над цими питаннями.
  Вадим пiдiйшов до вiкна.
  - Усе ж таки я уявляю себе людиною, - сказав Анатолiй.
  Вадим рiзко розвернувся до хлопцiв.
  - Але я i не думав казати, що людей на Землi немає, - вiдреагував вiн. - Справжнi люди є, але iх дуже мало. i саме вони, люди, породжують новi iдеi, рухають iх уперед. Матерiалiзують iх. Саме цим вони вiдрiзняються вiд роботiв...
  - Якi, на вiдмiну вiд людей, матерiальне iдеалiзують? - iз посмiшкою запитав Сашко.
  - Можеш смiятися досхочу, однак ти правий i цим протиставленням тiльки уточнюєш наявнi позицii, - вiдповiв Вадим.
  - Чи не про таких бiороботiв писав Карел Чапек? - згадав Вiктор. - До речi, слово "робот" запровадив у мовний вжиток саме вiн...
  ;
  /*Чапек Карел (1890-1938) - письменник, критик капiталiстичного суспiльства. Соцiально-фантастичнi твори в дусi антиутопii.*/
  ;
  - Так, вiн писав про роботiв. Але на вiдмiну вiд механiчних виробiв, я говорю про протоплазму. Спочатку складна механiка для виконання грубоi роботи. i тiльки потiм виявляються творчi вектори протоплазми, - вiдповiв Вадим. - Людство повинне пройти через певнi iсторичнi етапи, i через бiороботизм також.
  ;
  /*Протоплазма (вiд прото... i грецького plasma - вилiплене, оформлене) (жива речовина) мiсткiсть живоi клiтини.*/
  ;
  Олександр також встав iз свого мiсця i пiдiйшов до вiкна, таким чином вiн немовби приєднався до Вадима.
  - Можу привести в якостi прикладу рослинний свiт, - сказав вiн. - Рослини виконують заздалегiдь написану програму.
  - i комахи, i черв"яки... - додав Анатолiй.
  - i мишi, i коти, i собаки? - продовжив Олександр.
  - i гомо сапiєнс... - пiдтримав його Вiктор.
  - Погоджуюсь, але уточнюю: значна бiльшiсть iз тих, хто вiдносить себе до гомо сапiєнс, - спокiйно вiдреагував Вадим. - Тобто, якщо дотримуватись теорii Дарвiна, то пiсля стадii Людини Розумноi повинна бути стадiя Людини Творчоi, Людини Думаючоi.
  Вiктор потягнувся й погодився:
  - Щось у цьому є. Дехто з людиноподiбних виконує дуже просту програму iснування. Примiром, алкоголiки, наркомани. iхню запрограмованiсть на здобування засобiв хiмiчного задоволення можна побачити неозброєним оком.
  - Не треба ображати хворих, - вiдгукнувся Олександр. - Вони є не чим iншим як продуктами, а точнiше заручниками, деяких об"єктивних умов iснування. Законiв. Правил. Звичок. Але ти вiрно пiдмiтив, залежнiсть вiд певного виду хiмiчних сполук змушує iх дiяти за найпростiшими програмами. Унiверсальною метою кожного бiоробота - є якнайбiльше отримання задоволень. Точнiше, як говорив один досить вiдомий полiтичний бiоробот про отримання "вiдчуття глибокого задоволення".
  - iз такоi точки зору ми всi можемо вважатися бiороботами, - зауважив Анатолiй.
  - Нi, - заперечив Вадим. - Бiороботи глибоко задоволеннi у випадку визнання, а частiше - самовизнання, своєi власноi програми кращою. Згадайте тiльки вибєгаллiвську людину шлунковозадоволену...
  ;
  /*Вибєгалло Амбруазiй - герой творiв братiв Стругацьких: "Понедiлок починається у суботу" та "Казка про Трiйку", професор, автор моделей "людини незадоволеноi шлунково", "людини незадоволеноi повнiстю", та "людини повнiстю задоволеноi".*/
  /*Стругацькi Аркадiй (1925-1991) i Борис (1933-2012). Соцiальна фантастика з елементами гротеску. */
  ;
  - Так, простiшiй випадок у реальностi - це алкоголiки та наркомани. Бiльше того, згадайте про експеримент зi щуром, якому у мозок вставили електроди до зони, де викликалося задоволення. То той тiльки те й робив, що молотив лапкою по педальцi, яка доставляла слабкi електричнi iмпульси до цiєi зони.
  Для бiльшостi бiороботiв, я б навiть сказав - бiомаси, протоплазми, повноцiнне духовне життя замiняється заздрощами до таких само бiороботiв. Вони годуються заздрощами до iхнiх домiвок, авто, бiороботiв-жiнок i так далi.
  - А дiйсно, чи має для них сенс володiти чимось таким, що нiхто не побачить? - вiдреагував Сашко.
  - Вони цiнують грошi. Але грошi, як такi, не є об"єктивною реальнiстю. Це суб"єктивна реальнiсть: iхня цiннiсть iснує тiльки в уявi, програмi сприйняття самих роботiв. Ну, наприклад, програмнi символи грошового знаку в сто гривень десь у Монголii будуть сприйматися лише розмальованим папiрцем. i навпаки, нашими бiороботами тут, в Украiнi, якась сотня тугрикiв буде сприйматися аналогiчно.
  - А якщо придивитись до сучасного полiтичного моменту в нашiй краiнi, - згадав тему вранiшньоi наради Анатолiй, - то можемо побачити ознаки закономiрностi: пiсля загарбання певноi частини грошових знакiв у бiоробота починає розвиватися нестримний потяг до влади...
  - Точно, але часто цей потяг розвивається тiльки пiсля дуже й дуже великоi кiлькостi отих знакiв, - пiдтвердив Вадим. - Влада для робота - це найкращий засiб забезпечити отримання значноi кiлькостi заздрощiв вiд iнших роботiв, якi цим нiби пiдтверджують, що його програма владного iндивiдуума є найкращою.
  - Можу додати тезу про коригування або навiть змiни в програмах... - приєднався до розмови Вiктор. - Ну, наприклад, поведiнка, тобто програма одного бiоробота значно змiнюється, коли вiн дiзнається про наявнiсть в iншого бiоробота бiльшоi кiлькостi грошових знакiв.
  - Зрозумiло, навiть найбагатша людина у свiтi може ну... вдягнутися, навiшати на себе та своiх родичiв коштовних цяцьок. До речi, i вартiсть таких коштовностей досить спiрна, бо iнодi навiть фахiвцевi практично неможливо оцiнити коштовний камiнець без спецiальних приладiв.
  - Пiд кутом зору роботизацii останнi дослiдження з клонування можна вважати вiдтворенням роботiв, а, скорiше - андроiдiв, нестатевим шляхом, - сказав Олександр.
  - Внутрiшнi органи виконують роль запчастин. Тодi один робот ремонтується за рахунок iншого, - додав Анатолiй.
  - Не згоден iз Сашком, - заперечив Вадим. - Роботом не народжуються, а стають. Є дуже велика рiзниця мiж походженням та вихованням...
  Вiн пiдiйшов до столу i сiв на своє мiсце.
  - Але дехто вiдрiзняє людину вiд робота за ознакою помилок. Мовляв, програмований робот не робить помилок...
  - Ну, не треба нам говорити про повну безпомилковiсть, - втрутився Сашко. - Комп"ютернi програми дають збоi. Крiм того, думаю, що у бiороботiв iснує обмеження складностi програм. Тобто дуже складнi програми - практично всi - працюють iз помилками. До помилок призводить урахування великоi кiлькостi складникiв та неможливiсть передбачення усiх можливих варiантiв.
  - До того, у бiоробота, власне як i у людини, iснує просте обмеження по швидкостi проходження нервових iмпульсiв, - продовжив Вадим. - Це природний шлях створення з простого складного. Виходить, що ми зараз тiльки на шляху до Справжньоi Людини. Пропоную таку формулу: "Для того, щоб стати людиною людинi треба пройти стадiю бiороботизацii".
  Вiктор пiдхопив думку.
  - Щодо цього сумнiвiв не має. Ми, здається, i зараз у такiй стадii. Неолiт, середньовiччя, СРСР та Германiя зразка 1930х рокiв... Нiякоi рiзницi: за будь-яку цiну деякi особи просто деруться нагору до грошей i до влади за рахунок iнших...
  - У Оруелла у "вiсiмдесят четвертому" показана фантастична тотальна роботизацiя суспiльства... - згадав Олександр. - А що доставляє задоволення сучасним молодим роботам? Достатньо тiльки послухати музичнi ритми та подивитись на iхнi танцi. Те, що у древностi мало на метi ритуальний змiст, зараз перетворилось на механiчнi рухи роботiв.
  ;
  /*Оруелл Джордж (1903-1950) - англiйський письменник та публiцист. Сатира "Тваринний двiр", роман "1984".*/
  ;
  - Приклади суспiльноi роботизацii: армiя, церква... Чиновницька iєрархiя... Унiфiкацiя поведiнки, унiфiкацiя програм, - констатував Анатолiй.
  - iз використанням певних алгоритмiв, - додав Вадим. - Тобто законiв, направлених на охорону прав власностi; законiв, якi забезпечують розшарування суспiльства, нав"язування йому роботизацiйноi моделi розвитку.
  Подав свою реплiку й Олександр.
  - Так званi дiловi люди налаштованi на виконання досить простоi за змiстом програми, програми збагачування. Незважаючи на рiзноманiтнiсть бiзнесових справ, всi такi справи практично зводяться до привласнення прибутковоi вартостi. Маркс був правий. Нiчого з тих часiв не змiнилось.
  ;
  /*Маркс Карл (1818-1883) - мислитель i вчений, основоположник науковоi iдеологii пролетарiату.*/
  ;
  - Зрозумiло, що на сучасному етапi розвитку людства завдяки вкладенню грошей досить iнтенсивно рухається технiчний вектор розвитку, - вставив Вiктор. - Але цього замало. Цей шлях, шлях досконалоi роботизацii...
  Його перебив Вадим.
  - Однак, якщо свiтове суспiльство таке роботизоване, то дуже цiкаво було б його перепрограмувати. Особливо роботiв з програмами зла, зразки яких просто не сходять з екранiв телевiзорiв...
  - Як ми тепер бачимо, - сказав Анатолiй. - Парадокс у тому, що звичайнiсiнькi роботи вважають себе людьми, а справжнiм людям нав"язується думка, що саме вони, певною мiрою є недосконалими, невдахами, якщо вони не в змозi "зробити" грошi будь-якiм шляхом, навiть таким простим як крадiжки, пограбування та загарбання.
  - Цiкаво, що бiороботи, якi мають багато грошей, почувають себе хазяями життя, хоча насправдi вони є лише хазяями iснування, - вставив Олександр. - Пiдкреслюю, саме хазяями iснування. Наприклад, точно таким хазяiном iснування у своєму середовищi є звичайна амеба, природна мета якоi проiснувати шляхом пожирання найближчого сусiда.
  - Перепрограмувати суспiльство, - повернувся до висловлювання Вадима Олександр. - Це вкрай складне завдання i не нам iз нашими можливостями братися за це. Але, звичайно, побалакати про перепрограмування суспiльства можна...
  - А яким чином перепрограмовувати? - запитав Вiктор. - iз якого кiнця братися? Хоча правду сказати, набридло вже робити цяцьки для захисту власностi багатеньких андроiдикiв.
  - А може спробуємо? - кинув виклик Вадим.
  - Завтра спробуємо, - пiдбив пiдсумок дня Анатолiй. - Гайда по домiвках, треба виспатись.
  - Ой, зовсiм забув, - Олександр подивився на свiй годинник, пiдвiвся та пiшов до виходу. - Мене ж мама чекає, а я iй обiцяв прийти сьогоднi ранiше... Збираємось швидше...
  - Я навiть руки не встигну помити, - сказав Анатолiй i махнув рукою. - А втiм удома помию. Благо - недалеко йти.
  i хлопцi пiшли закривати свою невеличку контору.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------4----------------------------------------------*/
  ;
  Офiс фiрми розмiщувався в орендованiй трикiмнатнiй квартирi на першому поверсi звичайноi п"ятиповерхiвки, вхiд у яку був зроблений з вулицi.
  Хлопцi напружено працювали, i може тому були ще нежонатi, а може i тому, що здавались дуже серйозними для дiвчат, якiм бiльше подобались парубки з дискотек. Втiм, i на дискотеки вони сходили лише декiлька разiв, але потiм раптом перестали: чи то дiвчата там були не такi, чи то просто було нудно у гаморi досить невибагливоi музики, яку без випивки слухати було важко. А сенсу в пиятицi та ритмiчному гуркотi хлопцi не бачили.
  Не можна сказати, що дiвчата впадали за кимсь з четвiрки, але на декого оком закидали.
  Не можна також сказати, що вони самi не цiкавились дiвчатами. Час вiд часу хтось з хлопцiв зустрiчався з якоюсь дiвчиною, але жоден iз них ще не знайшов для себе такоi, з якою можна було б пройти через усе життя. Пустунки iх не цiкавили. А знайти дiвчину i красиву, i одночасно розумну не вдалося поки що нiкому з них.
  Хоча, нiде правди дiти, якщо Сашка та Вадима можна було вважати симпатичними, то Толика та Вiктора важко було назвати писаними красенями - звичайнi собi хлопцi. Проте зовнiшнi данi нiколи, нiяким чином не вiдбивались на внутрiшнiх взаємовiдносинах.
  Отак вони не поспiшали одружуватись: вважали, що часу в них достатньо.
  Наступного ранку хлопцi, як завжди, зiбрались на оперативну нараду. Цього разу розпочав ii Олександр.
  - Думаю, що у всiх є пропозицii щодо вчорашнього обговорення Вадимовоi гiпотези та теми роботизацii. Але треба бути послiдовними та завершити нашi поточнi справи. З детекторами можна сказати усе ясно, вони на виходi. Якi будуть пропозицii щодо виборчоi технологii?
  - Пропоную поки що обмежитись пiдсумками учорашнього мозкового штурму, - сказав Вадим. - Тобто, так би мовити, стандартний iмiджмейкерський набiр iз нашими додатками базарноi реклами та кампанiєю на захист прав споживачiв. Вiдверто кажучи, вiд цього замовлення тхне...
  - Я згоден iз Вадиком, - пiдтримав Вадима Олександр. - Роботу треба здати, але так, щоб по-нашому, щоб родзинка в нiй була...
  - Не заперечую, але вважаю, що можна було ще трохи подумати, - такою була думка Анатолiя.
  - Ми i так доволi багато часу присвятили цьому кандидатовi, - приєднався до Вадима з Олександром Вiктор. - В усякому разi, певен, що ми, втiм, як завжди, щось новеньке придумаємо пiд час виконання замовлення...
  - Тодi, тобi i карти в руки, - посмiхнувся Анатолiй. - Довести це замовлення до ладу...
  - Добре, але за умови вашоi пiдтримки, - погодився Вiктор.
  - А коли ж це ми вiдмовляли? - знову посмiхнувся Анатолiй.
  - А тепер можна повернутися до вчорашнього головного питання, - повернувся до теми Олександр. - Гiпотеза Всесвiтiв та ii складова частина - бiороботизм. У кого є новi думки, пропозицii, критика?
  - Щодо гiпотези, - почав Вiктор. - Мене зацiкавила теза рiвностi Всесвiтiв у кожний окремий промiжок часу, можлива нелiнiйнiсть iхнього розвитку та взаємовплив. З точки зору саме взаємовпливу здається можливим впливати на поведiнку людей, точнiше на програми бiороботiв.
  - Ти хочеш сказати, що iснує можливiсть змiн у звичайнiй поведiнцi людини? - запитав Олександр.
  - Було б добре, коли б ми, для початку, навчились впливати на поведiнку окремоi людини, - вiдповiв Вiктор. - А далi - подивимось. Може й до змiн у суспiльствi справа дiйде...
  - Здається, ми дуже далеко заходимо, - втрутився Анатолiй. - Адже поки що маємо в активi хоча i дуже цiкаву, але лише гiпотезу та декiлька загальних положень. Взагалi, ми навiть приблизно не уявляємо роботи механiзму впливу: я маю на увазi те, що нам наразi невiдомо яким чином ми будемо дослiджувати... точнiше, доводити дiєздатнiсть гiпотези Всесвiтiв. Що для цього потрiбно?
  - Однак, це вже неабияке досягнення, що ми взагалi почали сприймати гiпотезу на робочому рiвнi, - посмiхнувся Вадим. - Наступним кроком якраз може бути конкретизацiя параметрiв та виявлення можливих шляхiв розв"язання.
  - Наскоком таку проблему не взяти, - погодився Олександр. - Тут треба добре подумати...
  - Що тут думати, - перебив його Вiктор. - Штурмувати треба.
  - Давайте спробуємо, - сказав Вадим та ввiмкнув диктофона.
  Анатолiй. Засiб впливу на бiоробота...
  Олександр. Використання радiохвиль?
  Вадим. Узагалi хвиль. Радiодiапазон, свiтовий...
  Анатолiй. Ритм?
  Вiктор. Ритмiчна музика...
  Анатолiй. Просто музика...
  Олександр. Слуховий канал? Згадайте про цiкаву реакцiю на давню радiовиставу у Нью-Йорку. Прибульцi з Марса...
  Вадим. Бiополя?
  Анатолiй. Використовувати лозину?
  Вадим. А у цьому щось є. Може через посередництво рослин... Лозина - пiдсилювач?
  Вiктор. Найдавнiшi представники живого. Пам"ять ДНК...
  Анатолiй. Поєднання всiх сфер впливу?
  Олександр. Роботи самостiйно пiдтримують своє енергозабезпечення...
  Вадим. Може через iжу?
  Анатолiй. Хiмiчнi сполуки...
  Вадим. Екстрасенси...
  Вiктор. Полтергейсти...
  Вадим. Зомбi...
  Вiктор. У когось є iнформацiя про зомбування?
  Анатолiй. Спитай у лiдерiв релiгiйних сект...
  Вiктор. Я серйозно...
  Анатолiй. Я мав на увазi iнтернет.
  Олександр. Релiгiйний вплив розглянемо пiзнiше.
  Вадим. Самопрограмування?
  Анатолiй. Що ти маєш на увазi?
  Вадим. Коли пiддослiдному кладуть на спину шматок звичайного паперу, а говорять, що поклали гiрчичник...
  Вiктор. Так, реакцiя шкiри на папiр як на гiрчичник. У цьому може щось бути.
  Вадим. Може щось пов"язане з почуттям глибокого задоволення?
  Олександр. Механiзми хвороб?
  Вадим. Деякi хвороби впливають на фiзичний стан...
  Вiктор. i навiть доводять органiзм до знищення...
  Анатолiй. iнформацiйнi технологii?
  Вiктор. iнтернет?
  Олександр. Не бачу безпосереднього взаємозв"язку...
  Вадим. Хвилi. Поляризацiя?
  Анатолiй. Можливо... Складний спектр?
  Вадим. Пiдсилювачi бiополя?
  Вiктор. Варiант рослин вже був...
  Олександр. Крiм того, потрiбно з"ясувати параметри цього самого бiополя...
  Анатолiй. Об"єктом впливу є не сам робот, а його мозок.
  Вiктор. Енцефалограма?
  Вадим. Повертаємось до електромагнiтного впливу?
  Олександр. Шлях передачi iнформацii до мозку.
  Анатолiй. Еволюцiя пiшла по шляху обмiну iнформацiєю мiж iндивiдами, головним чином, через слуховий та зоровий канали.
  Вадим. Гiпноз. Телепатiя.
  Вiктор. Якiсь iншi невикористанi можливостi?
  Олександр. Однак достовiрних даних про телепатичнi передачi ми не маємо.
  Анатолiй. А материнськi вiдчуття, передчуття?
  Вiктор. Хлопцi! Це ж доведеться робити експерименти!
  Анатолiй. Досi робили i нiчого...
  Вiктор. Так, але ми жодного разу не працювали з живими iстотами.
  Олександр. Вiтьок правий. А як перевiряти дiю майбутнього впливу?
  Вадим. Дiйсно. Питаннячко.
  Олександр. Так може почнемо з мух?
  Вiктор. На мозок мух будемо впливати?
  Анатолiй. Гадаю, всi бачать, що питання ще "сире". Пропоную кожному зробити висновки сьогоднiшнього штурму самостiйно та потiм повернутись до цього питання. Як ви дивитесь на те щоб атакувати проблему через тиждень?
  Вадим кивнув на знак згоди, Олександр розвiв руками, а Вiктор зiтхнув та сказав:
  - Пiшов завершувати те кляте замовлення. Не забувайте: приймаються усi пропозицii.
  - Не хвилюйся, йдемо допомагати.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------5----------------------------------------------*/
  ;
  Минуло два робочих, два звичайних днi. Хлопцi розробили план передвиборчоi кампанii "свого" кандидата та передали йому пакет своiх пропозицiй, в який входили i нестандартнi "базарнi" прийоми, якi дуже сподобались замовниковi.
  Однак самi вони були незадоволенi цiєю роботою. Взагалi, ознайомившись детально з iснуючою системою виборiв, вони почали вважати ii недосконалою, погано контрольованою та схильною до фальсифiкувань. На iхню думку треба було або вдосконалювати саму систему виборiв, або, як вони тепер розумiли це питання, спробувати ризикнути й розробити щось на зразок системи впливу на бiороботiв iз метою загальноi змiни iхнього свiтосприйняття.
  Кожен iз них розумiв, що будь яка, навiть найдосконалiша, система виборiв усе одно буде знаходитись пiд контролем зацiкавлених владних структур. З усiма наступними наслiдками для простого народу, бо кермо влади завжди використовується задля власних iнтересiв владарiв.
  У краiнi, в якiй вони жили, в якiй пiсля десятирiч панування "загальноi" власностi вiдбувся несправедливий, примусовий перехiд до приватноi, в якiй суспiльство рiзко розшарувалось i "новi багатii" почали вiдкрито хизуватися предметами розкошiв. Колишнi "комунiстичнi" бюрократи швидко перейняли кримiнальнi прийоми, i до влади, яку мали, додали ще грошi. В краiнi абсолютна бiльшiсть нових пiдприємцiв збагатiла на звичайнiсiньких крадiжках та так званоi приватизацii, причому далеко не кожного можна було схопити за руку. Та цього, власне, i не робилось: рiвень загальноi корумпованостi перейшов усякi межi. Грошi практично вирiшували все.
  Зацарювала безвiдповiдальнiсть та некомпетентнiсть владних структур. Такi риси характеру як доброта та чеснiсть виявились геть непотрiбними. Членам суспiльства масовано нав"язувалась психологiя споживача. До того ж - безправного споживача.
  Масштаби дрiбних крадiжок перекривались привласненням пiдприємств. Чиновники богували майже усюди. Приймались такi закони та постанови, якi вже через декiлька тижнiв змiнювались. Однi законодавчi акти вiдмiнювали iншi. Правове поле було аморфне, а до того i тлумачилось будь як. Суддi купувались та перекупувались. Якщо дрiбних злочинцiв ще якось ловили, то великi злодii вiдчували себе хазяями становища.
  Люди стали заводити собi собак, але не з любовi до тварин, а з причини забезпечення особистого захисту. На перших поверхах багатоповерхiвок з"явились грати - символ в"язницi. За квалiфiковану роботу платились копiйки.
  З екранiв телевiзорiв розповсюджувались похiть, насильство, пiдлабузництво, серед нестримного потоку реклами поширювалась сiра масова культура бiороботизму.
  В цiй обстановцi передвиборча кампанiя набирала обертiв, теле-радiореклама забруднила ефiр, мiсто розквiтло папiрцями.
  Анатолiй, який сидiв за комп"ютером, вiдкинувся на спинку стiльця.
  - Ну, зробили ми йому програму передвиборчих дiй. Я сьогоднi був на базарi: можу пiдтвердити, що цей кандидатик працює i, здається, досить вдало. Покупцi купують на декiлька копiйок дешевшу картоплю та нахвалюють його. Мовляв, якщо вiн зараз дбає про них, то не забуде, коли буде обраний.
  - Забуде. Це як пити дати, - сказав Олександр, не вiдриваючись вiд припаювання деталi в схемi. - Його татусь спати не буде думаючи, як найшвидше повернути вкладенi грошi.
  - Народний депутат - це лише назва, прикриття, - погодився Вадим, який поруч з Олександром вивчав роботу схеми за осцилографом. - А насправдi це - система придбання пiльг та розширення власних можливостей для збагачення.
  - Дiйсно, - пiдтримав його Вiктор, припинивши перебирання паперiв. - Вiзьмiть вiдомi факти: простому виборцевi не можна навiть зайти з дружиною в одну кабiнку для голосування - закон забороняє, а так званi депутати "багатоверстатники" безсоромно голосують за себе та того хлопця. i нiчого... Немовби так i треба.
  - i не просто голосують, - перебив його Вадим. - Якби вони просто тиснули на цi кнопки. Але ж вони таким чином приймають закони, якi треба виконувати i за якими належить жити тим, кому це все заборонено iхнiм законом...
  - Може нам самим податися в депутати? - запитав Олександр.
  - Сашко, невже ти хочеш стати таким?.. - вiдповiв запитанням на запитання Вадим.
  - Ну, ми будемо вести себе по-iншому, - вiдкинувся на стiльцi Олександр.
  - iснуюча система нiкому не дозволить вести себе по-iншому, - сказав Вадим. - Або ти ведеш себе правильно i насолоджуєшся депутатським життям, або суб"єкт, в разi грубого порушення цих правил, зникає: немає людини, немає i проблеми.
  - Висновок - або ведеш себе як "паложєно", або... - пiдбив пiдсумок Анатолiй.
  - Або мiняєш суспiльство? - запитав Вадим i пояснив: - Це я в продовження розвитку обговорення гiпотези...
  - А дiйсно, хлопцi, чому б нам не взятися до розв"язання великоi задачi, - пiдтримав Вадима Анатолiй. - Системи виборiв, навiть самих найдемократичнiших, все одно не можуть гарантувати вiдображення дiйсноi волi народу.
  - Але на велику задачу потрiбно велике фiнансування... - зiтхнув Сашко.
  - Грошi дiйсно потрiбнi, - пiдтвердив Вадим. - А може попрацюємо мозком iнтенсивнiше? Уявiть тiльки перспективи...
  - Шкуру ведмедя, тобто розглядання перспектив, будемо дiлити пiзнiше, - перебив його Вiктор. - Зараз потрiбно остаточно з"ясувати: чи взагалi нам пiд силу таке завдання...
  - Спробувати не завадить, - сказав Анатолiй. - Дiйсно, в нас нема стiльки грошей, щоб розгорнути справжнi науковi дослiдження, але ми можемо спробувати пошукати iнших шляхiв. Пiсля аналiзу проведеного мозкового штурму пропоную розбити роботу на декiлька напрямiв, а саме: фiзичний, тобто вивчення впливу через посередництво хвильового дiапазону; бiологiчний, тобто вивчення впливу лозин та рамок; хiмiчний, тобто вивчення впливу природних або синтезованих речовин на живi органiзми, наприклад, наркотичних речовин, або хоча б закису азоту; та психологiчний, тобто вивчення впливу через посередництво гiпнотичного трансу.
  - Пiдтримую Толика, - сказав Вадим. - Але я хочу пiдкреслити, що ми будемо цю роботу робити, як завжди, разом, iдучи по загальному шляху розв"язання проблеми, тiльки кожен iз нас буде координувати iнформацiю по своєму напрямку, узагальнюючи ii з iншими. Що до мене, то я б хотiв зайнятися психологiчним напрямком: гiпноз, телепатiя...
  - Бiополя, - перервав його Вiктор. - Думаю по цьому питанню ми з тобою будемо дуже часто контактувати. Тобто, якщо нiхто не проти, то займусь бiологiчним напрямком.
  - Бачу, що Сашко мовчить, - взяв слово Анатолiй. - Якщо вiн не проти, я вiзьмусь за пророблення хiмiчного напрямку.
  - Добре, - посмiхнувся Олександр, позицiя якого щодо звичного шляху розглядання, була таким чином врахована. - Я не проти вивчення фiзичних процесiв впливу на бiороботiв.
  - Будемо йти по цим напрямкам, а в кiнцi кожного дня будемо обговорювати промiжнi пiдсумки. Можливо, що таким чином нам вдасться хоча б пiдiйти до розв"язання цiєi проблеми, - пiдсумував висновки обговорення Вадим.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------6----------------------------------------------*/
  ;
  Життя йшло заведеним порядком. "Базарний" момент передвиборчоi кампанii виявився досить ефективним прийомом i кандидат у депутати був-таки обраний до обласноi Ради. Вiдповiдно i грошi на рахунок фiрми надiйшли.
  Тим часом почалась напружена робота. Кожен iз них вивчав вiдомi та невiдомi деталi "свого" напрямку та потроху просувався вперед. Вони завантажились книгами, науковими журналами та майже не вiдмикались вiд iнтернету. Кожному хотiлось, щоб саме його напрямок виявився найперспективнiшим. i таке внутрiшнє змагання йшло тiльки на користь загальнiй справi.
  Робоче примiщення стало нагадувати дещо середнє мiж аптекою, бiблiотекою, електронною майстернею та середньовiчною лабораторiєю.
  Анатолiя, несподiвано для нього самого, зацiкавили хiмiчнi речовини. Вiн намагався використати вже вiдому iнформацiю про зниження вольового потенцiалу людини, наприклад, через вживання алкоголю, наркотичних речовин та iнших хiмiчних сполук. Крiм того, вiн вивчав матерiали про змiст мiкроелементiв в органiзмi, наприклад, вiн звернув увагу на зв"язок мiж змiстом у кровi магнiю та процесами сну.
  Вадим вивчав вплив масового гiпнозу. Читав усе, що було вiдомо про експерименти Кашпiровського та Чумака щодо впливу на великi аудиторii. Цiкавився роботами Вольфа Мессiнга. Вiн перелопатив багато iнформацii про телепатичнi здiбностi окремих людей. Бiльшiсть даних насправдi виявилась майстерною фальсифiкацiєю, тому вiн наполегливо шукав документальних пiдтверджень.
  ;
  /*А. Кашпiровський, А.Чумак за часiв "перебудови" (1985-1991) в СРСР проводили гiпнотичнi впливи з метою лiкування за допомогою телебачення.*/
  /*Мессiнг Вольф (1889-1975) - вiдомий демонстратор необмежених можливостей людини, в тому числi i телепатii.*/
  ;
  Вiктор паралельно з"ясовував можливостi бiолокацii. Шукав забутi та втраченi за час еволюцii можливостi людського органiзму. Вiн узагальнював всi матерiали по бiолокаторству й екстраполював отриманi данi на окремi рослини.
  Олександр, знаючи, що прямий вплив на об"єкт посередництвом радiохвильового дiапазону до цього часу не мав перспективи, звернув увагу на побiчнi ефекти. Вiн знайшов маленьку, давню, але досить цiкаву iнформацiю про те як декiлька чоловiк звернулись до психолога та поскаржились на те, що вони постiйно "чують" нав"язливу рекламу. Виявилось, що декiлька днiв до того вони пломбували зуби в одного i того ж стоматолога, а в матерiалi пломб, якi використав дантист, знаходилась напiвпровiдникова речовина. Тобто запломбованi зуби стали простiшими детекторними приймачами i вони дiйсно "чули" рекламнi програми мiсцевоi радiостанцii. Це був варiант опосередкованого впливу на об"єкт. Сашко вирiшив по-експериментувати з поляризацiєю сигналiв i для цього використав передавач невеличкоi потужностi.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------7----------------------------------------------*/
  ;
  Саме Олександровi випробування зацiкавили декого в найбiльш таємничому розвiдувальному вiдомствi США: геосинхронний супутник Агентства Нацiональноi Безпеки (АНБ) зафiксував його передачi.
  Комплекс АНБ розмiщений в невеличкому мiстечку Форт-Джордж-Мiд (штат Мерiленд), що на пiвшляху мiж Вашингтоном та Балтiмором. Цей, як його часто називають, Палац Загадок, уявляє собою найсучаснiший та найсекретнiший у свiтi центр пiдслуховування. Достатньо сказати, що вiн оточений подвiйною триметровою огорожею, понад якою у декiлька рядiв натягнутий колючий дрiт. Мiж цими огорожами знаходиться ще одна, iз п"яти тонких дротяних ниток, через якi пропущений струм високоi напруги. До того, простiр мiж огорожами додатково, час вiд часу, патрулюється охоронниками iз собаками. На даху прихованi телекамери для спостереження за усiм, що вiдбувається внизу навкруги будiвлi. Крiм цих телекамер на даху встановлено рiзного типу антени.
  Через тиждень пiсля початку незрозумiлих передач до кабiнету начальника Управлiння телекомунiкацiй та комп"ютерних служб Вiльяма Годрiча зайшов черговий по Управлiнню Сем Джош.
  - У вiдповiдностi з директивою про контроль дiяльностi нових радiостанцiй доповiдаю, що зафiксовано роботу невiдомого радiопередавача, сер, - доповiв вiн. - Мiсце знаходження - Марiуполь, Украiна. Це не схоже нi на що. Змiнюється частота, поляризацiя, iнколи змiнюється потужнiсть, виходи в ефiр спорадичнi.
  ;
  /*Директива АНБ з 2000 року спрямовувала вiдповiдну службу на виявлення роботи будь-якоi новоi радiостанцii по всьому свiтовi. Необхiднiсть такоi директиви була зумовлена значним зменшенням кiлькостi аматорських радiостанцii через розвиток iнтернету.*/
  ;
  - Украiна, Марiуполь? - iз подивом запитав його Годрiч i вiдкинувся на стiльцi.
  - Так, сер. Це пiвденний схiд Європи.
  Вiльям Годрiч повернувся до комп"ютера, декiлька разiв поклацав мишкою i на монiторi з"явилась карта Украiни.
  - Це досить велике мiсто бiля Азовського моря. Неподалiк вiд нього позначенi невеличкi ракетнi установки. Цивiльний аеродром та практично знищений вiйськовий аеродром. Два великих металургiйних заводи, машинобудiвний завод.
  - Однак саме там працює невiдомий радiопередавач.
  - Що ви пропонуєте?
  - Якщо ви дозволите, ми передамо данi до дешифрувальникiв у групу "А". Треба перевiрити: можливо, що там, в Украiнi, хтось працює над системою шифрування...
  - Не думаю, щоб там хтось працював над таким питанням, - почав уголос розмiрковувати Годрiч. - Для таких дослiджень потрiбно велике фiнансування, а вони там живуть вiд кредиту Свiтового Банку до кредиту Мiжнародного Валютного Фонду i чекають не дочекаються наших грошових грантiв, - вiн посмiхнувся власнiй гостротi.
  - Ви добре знаєте, сер, що цих кредитiв найбiльше чекають урядовцi. Але це краiна колишнього СРСР, в якiй i досi залишається багатий iнтелектуальний потенцiал. Саме тому iгнорувати цей передавач ми не можемо, - вiв своє Сем.
  - Добре. Вiддайте своi матерiали до дешифрувальникiв. Хай попрацюють. Може щось i знайдуть.
  - Так, сер, - вiдповiв черговий.
  Дешифрувальники свою справу знали добре: до iхнiх послуг були найпотужнiшi комп"ютери у свiтi. Але пiсля тижня роботи вони дали свiй висновок: зафiксованi радiопередачi не є кодованими сигналами для передачi звичайноi iнформацii. Хоча пiсля розкладу декiлькох модульованих сигналiв i були зафiксованi окремi слова на украiнськiй мовi (довелось попрацювати i мовознавцям), наприклад, "закрити очi", однак на думку фахiвцiв це було щось на зразок випробування нового не потужного способу передачi в середньо-хвильовому дiапазонi, який останнiм часом значно поступався бiльш економiчним та недорогим у використаннi станцiям FM-дiапазону.
  - Ось, бачите, - сказав Годрiч Сему Джошу через тиждень. - Питання виявилось досить простим: аматори, або якiсь дилетанти намагаються вiдродити ефективнi передачi на середньохвильовому дiапазонi.
  - Це зрозумiло, однак на що це iм потрiбно? - запитав його Сем.
  - Я поцiкавився i цим, - спокiйно вiдповiв Годрiч. - Тиждень тому я говорив, що там, в Украiнi, мають певнi фiнансовi проблеми. Спецiалiсти з електронiки стверджують, якщо мати ефективний сигнал цього дiапазону, то можна приймати його на звичайнiсiнькiй детекторний приймач, без використання батарейок. Мiнiмальнi габарити приймача, його дешевизна дозволять повнiстю покрити витрати на роботу iснуючоi, староi, не модернiзованоi станцii. А там, схоже, якраз проводяться роботи по модернiзацii. Нове - це добре забуте старе.
  - Ясно, сер, - виструнчився Сем. - Дозволите йти?
  - Так, я вас не затримую.
  Сем вийшов iз кабiнету начальника. Вiн, як завжди, пiшов через прохiд до оперативних пiдроздiлiв, дiйшов до середини коридору "С", кивнув знайомому офiцеровi охорони та пiднявся лiфтом на свiй поверх.
  Пояснення Годрiча не задовольнили його. Вiн сам аналiзував цi прийнятi сигнали i у нього виникло вiдчуття незвичностi: на перший погляд це був звичайний "бiлий шум", але його хвилювали слова, точнiше змiст слiв: це були явнi накази... Вони не були словами радiопередачi у прямому розумiннi слова, тобто iх не можна було почути як звично, бо вони, пiсля демодулювання були уповiльненi утричi i не знаходились у звичному режимi прослуховування. Сем знав цей ефект: це було схоже, коли запис записаний на бiльшiй швидкостi вiдтворити на меншiй швидкостi.
  Вiн подумав, що поведiнка хлопцiв iз дешифрувального вiддiлу схожа на спробу вивiльнитись вiд рутинноi роботи. Вони виявили змiст сигналiв, але вибрали найпростiшi пояснення. Сем подумав: "А що власне менi бiльше за всiх потрiбно? Директиву виконав, начальству про цi сигнали доповiв, i навiть наполiг, щоб iх передали на подальше вивчення, i, коли буду опиратися ходу подiй далi, то це можуть неправильно зрозумiти. Ладно. Хай усе буде як буде."
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------8----------------------------------------------*/
  ;
  - Увесь тиждень ми напружено працювали, - вiдкрив чергову оперативну нараду Вадим. - Час пiдбити першi промiжнi пiдсумки роботи по вивченню змiни поведiнки... бiороботiв. Почну iз себе. Я почав iз питань перепрограмування. Маю на увазi не тiльки вiдому роботу доктора Довженка по так названому кодуванню алкоголiкiв та курцiв у нашiй краiнi. Нагадаю також про вiдомi вам експерименти з величезними телевiзiйними аудиторiями за часiв перебудови. Як би там не було, але певний ефект був. Хоча цей вплив, здається, бiльше вiдноситься до проявiв масового гiпнозу, однак можна зробити попереднiй висновок: вплив на об"єкт iде через аудiо та вiзуальний канали сприйняття.
  ;
  /*Довженко Олександр (1918-1995) - автор методу лiкування алкоголiзму та палiння шляхом кодування.*/
  ;
  Вiн розвiв руки, показуючи, що його коротка доповiдь закiнчена.
  - Робота з бiополями поки що залишається на рiвнi пошуку достовiрних матерiалiв, - розпочав Вiктор. - Є iнформацiя про розвiдку мiсць для колодязiв за допомогою горiховоi лозини в якостi пiдсилювача бiоенергii. Тобто робота в цьому напряму не припиняється, але, гадаю, перспективним може виявитись напрям впливу безпосередньо на мозок. Не виключено, що доведеться проводити дослiдження на тваринах. Вивчити дослiдження Пирогова, Сєченова...
  ;
  /*Пирогов Микола (1810-1881) - видатний хiрург, анатом i педагог.
  Сєченов iван (1829-1905) - видатний природознавець, мислитель-матерiалiст, основоположник науково-природничого напряму в психологii.*/
  ;
  Вiн подивився на iнших i його погляд зупинився на Вадимi.
  - Ось Вадик згадував про експеримент iз щуром, про зону задоволення. Висновок: при певних умовах сенс життя бiоробота концентрується виключно на отриманнi задоволення. У мене поки що все.
  - Тобто виходить так, що Сашкове припущення про "вiдчуття глибокого задоволення" починає пiдтверджуватись, - узяв слово Анатолiй. - Я доповiм про "хiмiчний напрямок" пошукiв. Усiм нам безпосередньо вiдомий вплив алкоголю на процеси мислення...
  Хлопцi посмiхнулись та переглянулись мiж собою. Кожен пригадав вiдому кожному з них подiю, яка вiдбулась у недалекi студентськi роки, коли вони були на сiльськогосподарськiй практицi i якось ввечерi заскочили до мiсцевоi крамницi, купили декiлька пляшок дешевого вина та пiшли до посадки трохи вiдпочити. А там уже були iхнi однокурсники з горiлкою.
  ;
  /*Посадка - лiсове або садове насадження вздовж шляху, або захисна смуга з дерев, що подiляє поля.*/
  ;
  Зустрiлись, як водиться, побалакали та вийшло, що випили так, що не могли згадати всього, що тодi було. Нi, нiчого поганого з ними не трапилось, але до кiнця всiх подiй того вечора жоден iз них докладно розповiсти не мiг...
  - Наркотичнi речовини можуть повнiстю змiнити сприйняття реальностi у об"єкта, - продовжив Анатолiй. - Деякi гази можуть змусити безпричинно веселитись. Але вплив хiмiчних речовин продовжує дiю лише на деякий час. Однак, можна привести у приклад алкалоiди рiжку, дiя яких може залишатися досить стiйкою, причому перемежається з моментами, так би мовити, "просвiтлення".
  ;
  /* Рiжок - паразитичний гриб, мiстить алкалоiди-галюцiногени.*/
  ;
  Усiм вам вiдомi данi впливу на людину... i на бiороботiв психотропних речовин. Але попереднiй висновок поки що не дуже втiшний: хiмiчний напрямок може бути використаний поки що у ролi каталiзатора при перепрограмуваннi. Пiдкреслюю: це лише попереднiй висновок.
  - Я бачу, Сашку здається, що я зарано здаюсь, - Анатолiй побачив заперечуючий рух Олександра. - Але, повторюю, це тiльки попереднiй висновок i вивчення матерiалiв у цьому напрямку буде продовжуватись.
  Анатолiй закiнчив доповiдати i подивився на Сашка, немовби, таким чином передаючи йому чергу.
  - Моя черга, - нiби почувши його думку, сказав Сашко. - Я зробив невеличкого передавача та спробував поляризувати сигнали радiохвильового дiапазону. За вiдсутнiстю лабораторних мишей випробовував кота Ваську: ви бачили я його принiс iз дому саме заради цього. Скiльки риби довелось згодувати рудому злодюзi, щоб сидiв на мiсцi!
  Усi подивились на стiлець бiля комп"ютера, на якому мирно спав Васька. Тим часом Олександр продовжив:
  - Я направляв на нього слабке випромiнювання. Спробував впливати i на себе: записав на плiвку команду "заплющити очi" на нормальнiй, уповiльненiй та прискоренiй швидкостi. Цi дослiди я зробив можна сказати автоматично, для перевiрки. Адже радiохвилi оточують кожного з нас без помiтного впливу. Усiм вам вiдомий випадок iз напiвпровiдниковими пломбами. Зрозумiло, що цей шлях не може бути визначним... Ось Толик подумав, що я хотiв йому заперечити. Але насправдi поки що я можу приєднати до його висновкiв мiй напрямок: хвильовий дiапазон може бути використаний як допомiжний. Тому я продовжуватиму вивчення питання, можливо я щось i пропустив.
  - Думаю, поки що має сенс рухатись у заздалегiдь визначених напрямках, - сказав Вадим. - Будемо вiдвертi: попереднi висновки Толика та Сашка передбачались заздалегiдь. Тому я пропоную, пiсля кожного наступного тижня, обмiнюватись напрямками. Тобто йти по колу. Я вiзьму "неперспективну" хiмiю, потiм - хвилi... Таким чином кожний з нас зможе подивитись на проблему з усiх кутiв зору i не буде чiплятись тiльки за "свiй" напрямок... Крiм того, пiсля такоi змiни, ми можемо подивитись на проблему пiд усiма можливими кутами зору, тобто не виключено, що можуть з"явитись i новi пропозицii...
  - Точно! - пiдтримав Вадима Олександр. - Тодi не будемо киснути кожен у своєму напрямку!
  - Добра iдея, - погодився Анатолiй. Вiн протягнув руки через стiл i потис долонi Вадима.
  - Пiдтримую на всi сто! - Вiктор разом iз Сашком приєднався до Анатолiя.
  - Якщо подивитись на нас зверху, то ми уявляємо собою iмпровiзований мальтiйський хрест, - посмiхнувся Вадим.
  - Хлопцi, - схопився зi свого мiсця Сашко. - А релiгiя? Здається, пропозицiя про вивчення цього явища висувалась. Але нiхто з нас всерйоз не зацiкавився цим напрямком. До речi, релiгiйний вплив дуже стiйкий. Досить згадати самоспалення старовiрiв у Московii та "самогубства" релiгiйних поселень у Пiвденнiй Америцi у сiмдесятих роках...
  - Думаю, що нас повинна цiкавити не та релiгiя, яка направлена викачування грошей з простодушних, - вiдiзвався Вадим, - а релiгiя у виглядi iнтелектуальних надбань. Наприклад, дослiдження тибетських монахiв, вчення йогiв.
  - Стоп! - вигукнув Вiктор. - Ми якось пропустили питання чаклунства, бiлоi та чорноi магii... А шамани... А заклинання...
  - Здається ми знову почали штурмувати проблему, - сказав Анатолiй.
  - Вадик має рацiю: зараз має сенс не штурмувати, а обмiнюватись iнформацiєю, - вiдреагував Олександр. - Кожному з нас буде корисним додатковий поштовх, свiжий погляд iз сторони.
  - Пропоную перед обмiном напрямками робити такий обмiн iнформацiєю, - знову повернувся до своєi пропозицii Вадим. - Додатковi дослiдження можуть привести до нових висновкiв.
  ;
  ;
  /*----------------------------------------9-----------------------------------------------*/
  ;
  Отже за тиждень хлопцi обмiнялись напрямками робiт. Анатолiй продовжив Сашковi дослiдження, Сашко перехопив у Вадима "психологiчну" естафету, Вадим перейшов до робiт у галузi бiологii, а Вiктор узявся до хiмiчних випробувань.
  i вже наступна нарада показала правильнiсть обраного курсу на обмiн напрямками, на обмiн iнформацiєю. Несподiвано для самих хлопцiв виявились резерви в "хiмiчному" напрямку i не тiльки у вiдомих шляхах: через органи дихання, прийому та травлення iжi та вiдчуття шкiрою.
  Вiктор зацiкавився дослiдженнями про "iн"єкцii рефлексу": за даними наукових дослiджень пiддослiднi щури вчились значно швидше, коли iм уводили спинномозкову витяжку, виготовлену з "вчених" щурiв.
  Психологiчнi та бiологiчнi пошуки йшли по шляху безпосереднього впливу на мозок, а саме через бiополя та комплексу причин, якi викликає гiпноз. До цього шляху вiдносились i випробування з використанням електричних хвиль.
  Сашко не забував про свою любиму фiзику. Вiн зацiкавився iнфразвуком та попутно з"ясував в одному науковому журналi, що хвиля роботи мозку складає приблизно сiм герцiв; хоча iнший журнал стверджував, що iнфразвук iз частотою саме сiм герцiв є смертельним. Крiм того, з iнших джерел з"ясувалось, що середнi та сильнi iнфразвуковi хвилi можуть привести до розладнання органiв травлення та мозку, якi можуть супроводжуватись не тiльки загальною слабiстю органiзму людини, а й приводити до слiпоти.
  Додатково його увагу привернула iнформацiя про ритми сну. Вадим тим часом з"ясовував механiзм впливу на аудиторiю одного японського мультику та цiкавився йогою.
  Анатолiй у "електронному" напрямку вивчав слабке магнiтне поле мозку людини та можливiсть використання цього поля.
  Проводячи своi дослiдження, хлопцi не забували про гiпотезу Двох Всесвiтiв i навiть розвивали ii. Вони додали тезу, що мiж рiзновидами психологiчноi енергii також iснують взаємозв"язки як i у матерiальнiй - щось на зразок закону збереження псиенергii. Зрозумiло, що Матерiальний Всесвiт вивчений бiльше, тодi, як на долю iдеального Всесвiту приходились бiльшою частиною невiдомi, точнiше, не поясненi науково подii.
  Хлопцi цiкавились усiєю доступною iнформацiєю: у книгах, наукових та науково-популярних журналах, в iнтернетi. Кожен iз них щодобово по декiлька годин працював або в бiблiотецi, або безпосередньо перед екраном монiтора.
  Через декiлька тижнiв Вадим якраз повернувся з бiблiотеки. На той час усi вже зiбрались у конторi. Вiн зайшов в офiс i, ще йдучи до свого звичного мiсця за столом, почав говорити:
  - Мене зацiкавила ось ця стаття про острiв Пасхи, - вiн розкрив журнал, сiдаючи за стiл, де вже сидiли його товаришi. - Ви добре знаєте про загальновiдомi велетенськi статуi на цьому островi. Легенда говорить, що пiсля створення iх пересував вождь племенi, який використовував психiчну силу - "мана" - шляхом концентрацii психiчних сил усього племенi. До цього часу на це нiхто не звертав певноi уваги. А менi здається, що це може бути саме тим напрямком, по якому можна просунутись вперед...
  - Зачекай, - перебив його Вiктор. - Якщо менi пам"ять не зраджує, то ти зараз займаєшся "бiологiєю"...
  - Знаю, - вiдповiв Вадим. - i саме цей напрямок привiв мене до нових думок. Я зараз узагальнюю свою тижневу роботу.
  - Вадик, як завжди, випередив мене, - посмiхнувся Анатолiй. - Я, не маючи його iнформацii про перемiщення статуй, почав приходити до того ж висновку. Але, гадаю, що телекiнез це поки що занадто...
  - Однак концентрацiя психiчноi енергii... - втрутився Олександр. - Вона може бути забезпечена через ii носiiв. Тобто через нас самих...
  - Це менi нагадує використання впливу телевiзiйного масового гiпнозу... - додав Вiктор.
  - Так то воно так, але трiшечки не так, - сказав Вадик. - В телевiзiйних експериментах психотерапевтiв дiйсно не було нiякого телекiнезу. Однак, гадаю, нiхто не буде заперечувати ефект впливу на великi аудиторii. Не виключено, що щось iз цього досвiду ми можемо використати у програмуваннi бiороботiв.
  - Шлях концентрацii бiоенергii... - задумався вголос Сашко. - Невже ти думаєш, що в нас, чотирьох, вистачить цiєi енергii?
  - Нашоi власноi енергii дiйсно буде малувато. А що, коли ми використаємо пiдсилювачi? - несподiвано запропонував Вiктор.
  - Якi? - у свою чергу запитав Анатолiй.
  - Ну, наприклад, коли я займався бiологiчним напрямком, то мене зацiкавила iнформацiя про використання лози для пошукiв мiсць для будiвництва колодязiв... - почав вiдповiдь Вiктор. - Практично кожен може знайти такi мiсця...
  - Так ця лоза - i є пiдсилювач? - висловив свою думку Анатолiй.
  - А в тебе є сумнiви? - вiдповiв запитанням на запитання Вiктор.
  - Гадаю, що ми маємо достатню кiлькiсть iнформацii для початку пророблення варiанту створення апарату впливу, - сказав Вадим. - За Вернадським йде накопичення iнформацii у ноосферi...
  ;
  /*Вернадський Володимир (1863-1945) видатний вчений. Основоположник геохiмii, бiогеохiмii та радiогеологii, фiлософ. Автор створення вчення про бiосферу та ii перетворення в ноосферу - сферу розуму.*/
  ;
  - i тепер, здається, ми досягли критичноi маси... - з"єхидничав Олександр, одночасно показавши свою обiзнанiсть з темою.
  - Якщо хочеш, то так, - продовжив Вадим. - Вважаю, що ми досягаємо стану для, так би мовити, "вибуху"... ПсиВсесвiт також має своi закони, за якими вiн iснує. А ми, представники людства, одночасно є матерiальними об"єктами i володiємо психiчною енергiєю. Тобто, якщо я розумом прийняв рiшення пересунути ось цю ручку на столi, - вiн переклав на iнше мiсце кулькову ручку, - то, вiддавши вiдповiдним мускулам наказ, я можу пересунути ii у просторi.
  - Це все ми добре розумiємо, - сказав Анатолiй. - Що ти пропонуєш конкретно?
  - Вiдверто скажу: поки що конкретного рiшення запропонувати не можу...
  - Тодi знову мiняємось напрямками та працюємо далi, - пiдсумував Олександр.
  ;
  ;
  /*------------------------------------------10-------------------------------------------*/
  ;
  Дослiдження Анатолiя тепер торкались галузi психологii, i вiн, як завжди, детально розглядав вплив гiпнозу на людину. Найбiльше його зацiкавило те, що дiя гiпнозу може бути досить стiйкою - майже на все життя.
  Вiктор, якому дiсталась фiзика-електронiка, несподiвано для iнших звернувся до вивчення гравiтацiйного поля, природа якого i досi невiдома самим фiзикам. Тому вiн потроху вивчав можливiсть зв"язку цього поля з ПсиВсесвiтом.
  Робота Вадима була обмежена хiмiчним, заздалегiдь "неперспективним" напрямком. Однак несподiвано для самого себе вiн почав вiдноситись з бiльшою повагою до цiєi галузi науки. Наприклад, вiн зацiкавився даними, що пептид сну вiдповiдно впливає на людину. i, навпаки, вмiст адреналiну допомагає людинi сприймати бiльшу кiлькiсть iнформацii. Хоча, вiн також змушений був визнати, що вплив за допомогою хiмiчних речовин мiг iти тiльки в напрямку сприяння психологiчним процесам - в силу своєi матерiальноi природи.
  Сашко i ранiше знав, що в Радянському Союзi проводились якiсь роботи у напрямку "торсiйних та спiнорних полiв", але вiн тiльки зараз з"ясував, який масштаб вони мали того часу. Виявилось, що такi роботи проводились i вiдповiднi органи вiдпускали на це досить великi суми грошей. Крiм того, вiн звернув увагу на так званi бiо-ритми життя, якими, у свою чергу, займались ще тибетськi ченцi багато столiть тому.
  За напруженою роботою пiдiйшов час останнього обмiну напрямами. Загальний обсяг iнформацii пiд час обмiнiв взаємозбагачувався, пiддавався огляду з усiх кутiв зору. Хiмiчний напрямок пiд наглядом Сашка отримав розвиток на рiвнi збудження нервовоi клiтини у зв"язку з вмiстом кальцiю у кровi.
  Вадима дуже зацiкавив ефект Кiрлiан: вiдображення електробiолюмiнесцентного свiчення, виникаючого навкруги притиснутого до фотоплiвки живого об"єкта.
  Анатолiй вивчав данi про ритми головного мозку та iхнiй можливий зв"язок iз магнiтним полем Землi.
  Вiктор обробляв iнформацiю про так званий "детектор помилок" - зони у мозку, iз якою зв"язана орiєнтацiя та управлiння: тобто така зона активiзувалась у випадку вiдчуття людиною, що щось робиться не так.
  iнтенсивний збiр iнформацii пiдiйшов до свого завершення. Наступив час наради, яка повинна буде дати остаточну вiдповiдь, чи варто займатися проблемою впливу, чи взагалi залишити цю роботу.
  - Не знаю, як ви, хлопцi, а я просто перенасичений iнформацiєю, - почав Анатолiй. - Але, незважаючи на це, я поки що остаточно не вирiшив iз якого краю нам, власне, починати...
  - Правильно, - пiдтримав його Вадим. - Нам тепер треба зосередитись на якомусь одному напрямку.
  - Коригую, - вiдiзвався Сашко. - Вiн може бути об"єднаним з усiх розглянутих нами напрямкiв.
  - Що ми можемо поки що виключити? - запитав Вадим.
  - Гадаю, що нiхто не заперечить проти виключення з вирiшального списку напрямку хiмii, - сказав Анатолiй.
  Нiхто i не заперечив: Вадим кивнув на знак згоди, Сашко витягнув праву руку та показав великим пальцем у напрямку поверхнi стола, а Вiктор подивився на Сашка i сказав:
  - На черзi електронiка...
  - Заперечую, - вiдреагував Олександр. - Цей напрямок закривати рано. До речi, лише нещодавно я дiзнався, що звукова iнформацiя та накладення вiдповiдних гармонiк у поєднаннi iз зоровою iнформацiєю в декiлька разiв посилює ефект впливу на мозок. Треба неодмiнно вивчити такий вплив.
  - Пристрастi Сашка вiдомi. Але потрiбен дiйовий та узгоджений напрямок. Так, Сашко? - сказав Анатолiй.
  - Можна узгоджувати досхочу, але, гадаю, що шлях до розв"язання проблеми лежить i у площинi електронiки також... - трохи образився Олександр. - Пропоную питання поки що вiдкласти та розглянути iншi...
  - А я за те, щоб зараз висловитись про бiологiю, а психологiю залишити на потiм, - перебив його Вадим.
  - Вважаю бiологiчний напрямок достатньо перспективним, - почав Вiктор. - Ефект бiолокацii певною мiрою перевiрений. Вiдомо, що були спроби навiть вести пошуки злочинцiв за допомогою цього методу...
  - Ти маєш на увазi пошуки злодiiв одним французом-лозохiдцем ще у вiсiмнадцятому сторiччi? - втрутився Сашко, якому Вiктор кивнув на знак згоди. - Так цiй iнформацii не дуже довiряли навiть сучасники.
  - Але бiополя... Провидиця Ванга... Достатньо вiдомий фактичний матерiал, - вiв своє Вiктор.
  - Ти, Вiтю, правильно сказав: матерiал. Журналiсти залюбки "намалюють" тобi такого матерiалу стiльки, скiльки ти здатен заплатити за газети з iхнiми статейками, - не вгамовувався Олександр.
  - Крiм того, важко отак одразу вiдкинути питання ноосфери... - пiдтримав Вiктора Вадим.
  - i легко вiдкинути ефект Кiрлiан та магнiтне поле мозку... - продовжив Олександр.
  - Ефект Кiрлiан може торкатися реєстрацii фiзичноi субстанцii, яка притаманна живiй природi, - парував Вiктор. - А магнiтне поле мозку досить слабке... А втiм, поки що пропоную розглянути психологiчний напрямок.
  - Щось багато ми вiдкладаємо... Але згоден, - погодився Сашко. - Тут можна пошукати бiльших можливостей.
  - Гiпноз, йога. Це досить важливi, i, головне, на вiдмiну вiд iнших - вже випробуванi методи впливу, - сказав Анатолiй. - Хоч я i говорив про свою невизначенiсть щодо напрямкiв, але психологiю вважаю найперспективнiшою.
  - Усе це добре, - Вадим подивився на Анатолiя. - Але менi здається, що ми допустили невеличку помилку. Ми взялись розглядати ефект впливу на бiоробота i дещо забули. Вважаю, нам треба з"ясувати, що представляє собою сам об"єкт майбутнього впливу: потрiбна його детальна характеристика. Тобто необхiдно з"ясувати, що представляє собою сам, так би мовити, андроiд. Тодi ми можемо бiльш упевнено говорити про вплив.
  - Знову Вадик оригiнальничає, - вiдреагував Сашко. - Але вiн правий: за збором iнформацii ми остаточно не визначили об"єкт. Хто що думає?
  - По-перше, є зовсiм рiзнi бiороботи, - почав Анатолiй. - Я не маю на увазi представникiв людства: чоловiкiв та жiнок...
  - Дозвольте перебити, - раптом втрутився Вiктор. - Є невеличке уточнення: нам потрiбна характеристика узагальненого бiологiчного робота. Пропоную обiйтися без загальних фраз i негайно штурмонути питання.
  - Згода, - сказав Вадим та ввiмкнув диктофона.
  ;
  ;
  /*------------------------------------------11-------------------------------------------*/
  ;
  Мозкова атака розпочалась.
  Анатолiй. Бiороботи на вiдмiну вiд людей запрограмованi на визнання iншими власноi виключностi.
  Вiктор. Роботи визнають тiльки свою власну особистiсть. Бiльшiсть iз них не може не показувати своєi зверхностi над iншими. Тобто, якщо сiв сходинкою вище...
  Вадим. Запрограмованiсть на чинопочитання, тобто на сходинки, це рiч штучна... Головне для бiльшостi з них - iнертних - отримати щось на халяву, з метою вiдчути задоволення; а для злих, ще й вiд причиненоi капостi - "у сусiда коза здохла...".
  Анатолiй. Прояви зверхностi: робот нiколи не уступить дорогу пiшоходовi, коли iде на власному авто...
  Вiктор. Як нiкчема вiн отримує втiху, коли оббризкає багнюкою того ж пiшохода... При умовi, зрозумiло, що не бачить поблизу автоiнспектора.
  Олександр. Оббрiхує ближнього, з метою скористатися його бiдою у власних iнтересах...
  Вадим. Та обiйти його...
  Вiктор. Бiоробот користується нуждою свого ближнього, щоб обiкрасти його i потiм лицемiрно запропонувати свою "допомогу"...
  Анатолiй. Коротше, робить все щоб отримати вiдчуття глибокого задоволення за будь-яку цiну...
  Олександр. У багатьох таких це називається вмiнням "жити", тобто займатись узаконеним злодiйством... Без вiдповiдальностi...
  Вадим. Вибачте за вiдступ... Але надивились ми на це за цi останнi роки, коли зухвала влада зрослася зi злочинним свiтом та привласнила, а де i просто вкрала, засоби виробництва...
  Вiктор. Разом iз людьми...
  Анатолiй. Людьми, чи бiороботами?
  Олександр. Цiкаве запитання...
  Вадим. Гадаю, що зараз нам важко провести чiтку лiнiю мiж бiороботами та людьми, але певен, що головною рисою, за допомогою якоi можна вiдрiзнити бiоробота вiд нормальноi людини є доброта.
  Анатолiй. А чому це не може бути доброго бiоробота?
  Вадим. Бо добрий, даруй за тавтологiю, це вже не злий. Добротi власний альтруiзм. Вiдсутня головна риса бiоробота - установка на отримання власного задоволення будь-якою цiною.
  Олександр. Мати, наприклад, може бути доброю до своєi дитини й одночасно злою до iнших дiтей...
  Вiктор. Важко говорити про такi речi. Гадаю, що зло у розумiннi робота - це робити добро тiльки для себе та своiх...
  Олександр. А добро - це робити зло тiльки для себе та своiх?
  Вiктор. Нi. Добро - це робити вчинки, наслiдки яких будуть добрими для всiх.
  Олександр. Я поки що не знаю такого суспiльства, яке спромоглось би на таке.
  Вадим. Здається, це я винен у вiдходi вiд теми обговорення. Пропоную повернутися до неi: якi ще риси притаманнi роботам?
  Анатолiй. Постривайте. А любов?
  Олександр. Хiба доброта та любов не пов"язанi мiж собою?
  Анатолiй. А ти прочитай хоч один так званий любовний роман. В сучасному суспiльствi-мурашнику розглядається тiльки одна теза - добро для себе. i вiдповiдно програмуються читачi-роботи.
  Вадим. Мурашник. Множина... До речi, є дуже цiкава iнформацiя, що наприклад, один термiт, скажiмо, може iснувати сам по собi, декiлька теж, а ось коли сукупнiсть переходить певну межу вони починають будувати термiтник.
  Вiктор. Ти хочеш сказати, що тодi, у такому суспiльствi, вмикається iнформацiйний механiзм запуску...
  Вадим. Я виходжу з припущення, що вона виникає у певний момент концентрацii iндивiдiв... Одна комаха не будує, будують сiм"i. Поведiнка мурах та бджiл... суспiльнi тварини...
  Анатолiй. Якщо я правильно тебе зрозумiв, то на множину треба впливати множиною. Тобто ми повиннi об"єднати свою псиенергiю...
  Олександр. Точнiше, знайти можливiсть об"єднати... Як?
  Вадим. Є iдея...
  ;
  ;  []
  /*------------------------------------------12-------------------------------------------*/
  ;
  В кiмнатi запанувала тиша.
  Першим не витримав, як завжди, Сашко.
  - Ми тут сидимо, чогось чекаємо...
  - iдея є, але ще дуже сира, однак потрiбно прийти до спiльного рiшення, - не дуже впевнено сказав Вадим. - Щодо об"єднання псиенергii... Лише вчора я надибав на дуже цiкаву iнформацiю. У нас i ранiше були пропозицii щодо вивчення таких явищ як релiгiя... Мiфологiя. Я поцiкавився енциклопедiєю "Мiфи народiв свiту".
  Вiн устав пiдiйшов до книжноi шафи взяв звiдти два томи, через декiлька секунд поклав iх на стiл перед хлопцями i розвернув обидва на мiсцях закладинок, де були малюнки.
  - Дивiться сюди, це древо свiтове з листа з ацтекського рукопису, а це iндiйська мандала, а це тибетська магiчна дiаграма. Нiчого не помiчаєте?
  ;
  /*Мандала (давн.-iнд. "mandala", "коло", "диск", "круговий" i т.i.) один з основних сакральних символiв у буддiйськiй мiфологii; ритуальний предмет, втiлюючий символ; вид ритуального пiдношення. Крiм указаних, слово мандала має ще такi значення: "сукупнiсть", "товариство", "збори").*/
  ;
  Хлопцi схилились над книгами.
  - В ацтекському малюнку вiдсутнє велике коло... - зауважив Анатолiй. - Однак в цiлому явно вiдчувається, що обидва малюнка вiдображають єдину iдею...
  - Вiсiм людських зображень на зразках iз схiдноi пiвкулi та вiсiм людиносхожих зображень на зразку iз захiдноi пiвкулi, - замислився вголос Вiктор.
  - Придивись до пiдписiв пiд малюнками: це дуже давнi зображення. Ще й з рiзних мiсць свiту, - погодився Олександр.
  - А не може це бути схемою поєднання псиенергii? - зацiкавлено запитав Анатолiй.
  - Ось! Саме таке запитання виникло i в мене, тому я вирiшив, що доцiльнiше було б усiм нам разом попрацювати над цими малюнками, - сказав Вадим.
  - Але ж тут вiсiм людських зображень, - показав розкладенi на столi книги Вiктор. - А нас четверо.
  - Ми багато говорили про поєднання в особах людей матерiального та нематерiального... Нас i зараз тут є восьмеро, - вiдповiв Вадим. - МатВсесвiт та ПсиВсесвiт поєднанi, вони впливають один на одного. У кожний промiжок часу вони врiвноважуються... До речi, - вiн вiдкрив книгу на ще однiй закладинцi, - ось є ще одне зображення тибетського магiчного кола. Тут взагалi усього два людських зображення.
  - Хлопцi, а стiл у нас квадратний... - загадково прошепотiв Сашко.
  - Гадаю, що буде краще, коли кожен пильнiше продивиться малюнки та продумає можливий спiльний механiзм використання, - сказав Вiктор. - А ввечерi все узгодимо...
  Нiхто не вiдповiв. Вадим дивився на стiл, а хлопцi читали статтi енциклопедii. Однак Анатолiй вiдiрвався вiд читання.
  - Треба якнайуважнiше продивитися всю iнформацiю, яка торкається цього феномену... - сказав вiн з зосередженим обличчям.
  Наступного ранку припинена нарада продовжилась.
  - Хлопцi, у мене все бiльше вiдчуття того, що ми виходимо на вiрний шлях, - почав Олександр. - За цей час я знайшов декiлька iнформацiй, якi, здається, одночасно пiдтверджують i суперечать гiпотезi Вадима.
  Вадим притиснув праву долоню до грудей та ввiчливо iз серйозним виглядом, наче почесний доктор наук, поклонився друзям.
  - Вам вiдомi факти так званих езотеричних знань, - продовжив Олександр. - Тобто такi факти, якi вказують на iснування, ще з часiв глибокоi старовини, системи прихованих знань, якi торкаються законiв Природи. Ну, наприклад, iснування колони Чандрагупти Другого або так званого Делiйського Лахту.
  - Звучить так, немовби ти тiльки й займався цим Чандра... гуптою, - сказав Вiктор. - Ти маєш на увазi всесвiтньо вiдому iндiйську колону з практично чистого залiза?
  - Так, - вiдповiв Сашко. - Вже п"ятнадцять вiкiв стоiть...
  - Здається, що це якось не дуже вiдноситься до нашоi теми, - виразив сумнiв Анатолiй.
  - Погоджуюсь з Толиком, - кивнув головою Олександр. - Це тiльки приклад iснування езотеричних знань... Цiкавiше iнше: я знайшов згадку про загадкову краiну Шамбала...
  - Шамбхала! - майже вигукнув Вадим. - Великi Махатми! Ось це дiйсно може виявитись приближенням до розв"язання нашоi проблеми.
  ;
  /*Шамбхала (санскрит. Sambhala) - загадкова краiна оточена вiсьмома снiжними горами, якi нагадують пелюстки лотоса. Легенди стверджують, що там живуть великi мудрецi, знання яких про свiт, про минуле та майбутнє неосяжнi. Вони живуть товариством, де нема приватноi власностi, рiвнi та вiльнi.*/
  ;
  - От чорт, як завжди, випередив, - зiтхнув Анатолiй. - Я також зайшов вiдомостi про цю краiну... Але вирiшив трохи детальнiше перевiрити iнформацiю...
  - А хто з вас чув про Чинтаманi? - запитав Олександр.
  ;
  /*Чинтаманi - таємничий камiнь. Найбiльша його частина зберiгається у Баштi Шамбхали, але маленькi його шматочки можуть бути доставленi у будь-який важливий пункт земноi кулi. Цi шматочки мають зв"язок з каменем у Баштi i можуть передавати та отримувати iнформацiю.*/
  ;
  - Загадковий камiнь iз "iншого" свiту... - показав свою iнформованiсть Вiктор.
  - Повiдомляють, що виявляє сильний психiчний вплив, - додав Анатолiй.
  - Змiною своiх якостей вiн навiть може передбачити майбутнi подii, - завершив Вадим. - Певною мiрою висвiтлення подiй далекого минулого проходило через поколiння... Звiсно, з часом додалось багато чого вигаданого, але...
  - Правильно, - пiдтримав його Анатолiй. - Гадаю, що цi малюнки можуть вiдображати факт iснування в минулому таких людей, якi могли безпосередньо впливати на iнших людей, i вже потiм, пiсля них, iхнi дiяння перекрутили та почали використовувати в iнтересах релiгiй.
  - Точно, - приєднався Вiктор. - Якщо нам вдасться вiдокремити саме ту реальнiсть вiд пiзнiших вигадок, легенд та явних казок...
  - Але це i є головне питання як, - розвiв руками Олександр. - Поки що ми ходимо навкруги та навколо...
  - Хлопцi, я пропоную повернутись до мандали, - сказав Вадим i вiдкрив вiдповiдний малюнок у книзi. - Зображення донесене до нас через багато вiкiв є своєрiдним ключем, посланням вiд...
  - Точно, - знову схопився Вiктор. - Треба об"єднати нашу психiчну енергiю!
  - iз малюнкiв виходить, що сили чотирьох може бути цiлком достатньо, - сказав, пильно придивляючись до книги, Анатолiй.
  - Я б хотiв повернутись до вiдомих фактiв, - вiв своє Вадим. - Послання Великих Махатм написане у 1926 роцi закiнчувалось так: "Привiт вам, шукаючим загального щастя"...
  ;
  /*Махатми - мудрецi Шамбхали, володiють психiчною та iншими невiдомими потужними енергiями. Цi енергii роблять саму Шамбхалу недоступною на невидимою.*/
  ;
  - То нам що, iхати до iндii, до Тибету? - запитав Вiктор.
  - Не знаю. Може й доведеться... Якщо не знайдемо розв"язання нашоi проблеми тут... - вiдповiв йому Вадим.
  - А де брати грошi? За час працi над гiпотезою ми не отримали жодного замовлення, - вiдгукнувся Олександр.
  Тим часом Анатолiй почав гортати сторiнки першого тому енциклопедii та зупинився на малюнку магiчного тибетського кола.
  - Хлопцi, - вигукнув вiн. - А подивиться сюди: на це тибетське магiчне коло! Що воно вам нагадує?
  - Зрозумiло, тибетську мандалу, - вроздрiб вiдгукнулись хлопцi.
  - Усi бачили цей малюнок, - уточнив Олександр.
  - А що ще всi побачили? - запитав Анатолiй.
  - Немає маленьких фiгурок, замiсть них - двi великих, - вiдповiв Олександр.
  - i є надписи, якi ми прочитати поки що не можемо, - озвався Вiктор.
  Усi дивились на Анатолiя. Вiн ще трохи витримав паузу, а потiм сказав:
  - А вам не здається, що двi великi фiгури на магiчному колi вiдображають два Всесвiти... А вiсiм зображень на мандалi вiдображають насправдi чотирьох фiзичних осiб та iхнiх чотирьох так би мовити душ...
  - Тобто, дiйсно, мандала може виявитися закодованим посланням-ключем... - прошепотiв Анатолiй.
  - Треба пильнiше придивитись... - схилився над малюнком Вадим.
  Вiн узяв збiльшувальне скло та почав пильно роздивлятись малюнок.
  - Чотири зовнiшнiх кола, - почав вiн розмiрковувати вголос. - Зовнiшнє має зображення людей - щось на зразок картинок iз побуту... Здається, присутня тема вогню... На третьому колi щось схоже на надпис...
  - Шкода, що не можемо прочитати, - пожалкував Вiктор.
  - Усерединi чотири башти, вiсiм уже вiдомих зображень... Щось схоже на рослини у дiжках...
  - Де? Покажи! - схилився до нього Олександр.
  - Ось тут, бiля башт, - передав йому збiльшувальне скло Вадим.
  - Угу, - мугикнув Сашко i почав коментувати:
  - А мiж рослинами та маленькими зображеннями сидячих людей ще по двi якiсь постатi... Якiйсь хитрий квадрат та в центрi ще одне коло... А всерединi не можу розiбрати... Чи то якась шестилапа комаха, чи ще щось...
  - Знаєте що хлопцi? - обличчя Вадима прояснилось. - Я знаю, що це досить незвична пропозицiя. Але... Але можна просто спробувати. Я пропоную прямо зараз узятись за руки... Тут, над столом. Усiм разом поєднати, торкнутися ногами та головами... Та спробувати вплинути на щось... Згоден, що ця пропозицiя звучить незвично, навiть смiшно, але ми нiчим не ризикуємо...
  - На що саме вплинути? - зажадав уточнення Олександр.
  - Ну так одразу не можу сказати, - подивився навколо Вадим i помiтив кота Ваську, героя перших Олександрових дослiджень. Кiт спав, розкинувши лапи, бiля батареi опалення пiд вiкном.
  - Як говориться, рекомендую потренуватися на кiшках, - сказав Вадим. - Один радянський кiногерой робив схожу справу дуже вправно.
  - А що, i справдi ми нiчого не втратимо, коли спробуємо, - погодився Анатолiй. - Навiть цiкаво... Хоча зi сторони це буде виглядати дещо дикувато...
  - Пропоную убрати зi стола зайвi предмети, - по-дiловому пiдiйшов до справи Вiктор.
  - Як би там не було, але пропозицiя має сенс, - погодився Олександр. - Можна спробувати. Раптом щось i вийде...
  Хлопцi усi разом зiбрали зi стола папери, диктофон, ручки, олiвцi та вiднесли все це на сусiднiй стiл.
  - На столi щось повинно бути... - засумнiвався Вадим.
  - Спочатку спробуємо чистий варiант, - заохотив його Сашко.
  - Хлопцi, - утрутився Анатолiй. - Думаю, що є сенс у тому, щоб нам заздалегiдь домовитись про те яку думку ми будемо передавати Васьцi.
  - Добре, - погодився Вiктор. - Хай прокинеться, встане та пiдiйде до столу бiля стiни...
  - А потiм хай плигне на стiл, - додав Вадим. - Почнемо?
  Хлопцi сiли на своi мiсця, якось нiяково, з посмiшками дорослих людей, якi змушенi робити дитячi речi, взялися за руки, торкнулись один одними колiнами, та притисли лоб до лоба.
  - Стоп, хлопцi, - перервав приготування Анатолiй. - Нам необхiдно бути вкрай серйозними, треба зосередитись на передачi. Крiм того, на всяк випадок, якщо ми самi впадемо в транс, треба вигадати щось таке, що нас розбудить... Я заведу будильника.
  - Мабуть, такi мiри перестороги будуть трохи зайвими, - сказав Вiктор. - Але дiйсно треба провести цю спробу серйозно, з чистими думками... Крiм того, пропоную виконати перше випробування iз закритими очима.
  ;
  ;
  /*------------------------------------------13-------------------------------------------*/
  ;
  Хлопцi кивнули на знак згоди та зосередились на незвичайному випробуваннi.
  При невеличкiй долi уяви, якщо б у них була змога подивитися на себе згори, то вони могли б побачити своєрiдне дерево життя ацтекiв, утворене iхнiми головами, плечима та руками...
  "Ворухни хвостом."
  Кiт спав, але кiнчик хвоста кота зробив маленький рух та повернувся на мiсце.
  "Ворухни лiвим вухом."
  Котяче лiве вухо явно струснулось.
  "Добре. Тепер прокинься."
  Васька вiдкрив очi, пiдняв голову та здивовано подивився на хлопцiв, якi сидiли за столом iз закритими очима.
  "Обiйди навколо столу три рази."
  Кiт покiрно пiднявся i, навiть не потягуючись, як це зазвичай робить вся котяча братiя пiсля доброго сну, неквапливо почав обходити стiл.
  "Швидше."
  Васька два рази швидко пробiг навкруги столу та зупинився, дивлячись на хлопцiв.
  "iди спати."
  Вiн пiшов на своє мiсце та лiг у тiй же самiй позi.
  "Спи."
  Кiт звернувся калачиком та знову заснув.
  "Перше випробування закiнчено."
  Хлопцi вiдкрили очi роз"єднали утворене хрестове коло та вiдкинулись на своiх стiльцях.
  ;
  ;
  /*------------------------------------------14-------------------------------------------*/
  ;
  Першим прийшов до тями Анатолiй.
  - Скажу вiдверто: я особисто не вiрив у це випробовування. Але зараз... Я все бачив навiть iз закритими очима.
  - Я також, - приєднався до нього Вiктор.
  - Цiкаво iнше, - вiдреагував Вадим. - Нас четверо, але тодi, коли ми... не знаю... думали, чи, скажiмо, вiддавали накази, то дiяли як одна особа...
  - Точно, - сказав Олександр. - Я бачив усе з точки середини столу...
  Вадим, Вiктор та Анатолiй кивнули на знак згоди.
  - Виходить так, що з чотирьох наших псиенергiй утворилась одна псиособа... - продовжив свою думку Вадим. - Вона, так би мовити, пiдсилилась...
  - Ми тут якось так просто... дуже просто аналiзуємо нашi вiдчуття, немовби не розумiємо, на порозi якого епохального вiдкриття ми стоiмо... - раптом сказав Вiктор.
  - Ага... - усмiхнувся Сашко. - Маю практичну пропозицiю. Наприклад, iз дресированим котом Ваською можна виступати в цирку...
  Вiктор трохи образився.
  - Який там цирк... Зараз ми довели, що перепрограмування людей здається цiлком можливим...
  Сашко з усмiшкою заспокоiв товариша.
  - Ну, якщо вiдверто, то це тiльки перший експеримент. Перепрограмовувати людей ми ще не пробували - тiльки кота... i, взагалi, поки що нам невiдомо чи закрiплюється програма, чи в даному випадку Васька виконував нашi накази у якостi робота. Але в будь-якому разi вiдомо одне: ми можемо впливати на живi об"єкти... i це дуже важливо. Це дiйсно вiдкриття...
  - Нам ще треба з"ясувати, на яку вiдстань дiє наша об"єднана енергiя... - сказав Вадим.
  - З"ясувати як багато об"єктiв ми можемо утримувати пiд контролем... - пiдтримав його Анатолiй.
  - Та перевiрити можливостi щодо стiйкого перепрограмування об"єкту ... - повторив свою думку Олександр.
  - Особисто я досить-таки стомився, - вiдкинувся на своєму стiльцi Анатолiй. - i, хоча до обiду ще є деякий час, пропоную трохи вiдпочити...
  Вiктор замислено повторив свою думку:
  - i все одно, хлопцi, ми всi поки що так i не зрозумiли важливостi зробленого нами вiдкриття...
  - Можна поєднати маленьку радiсть вiдпочинку з великим торжеством вiдкриття, - озвався Сашко. - Я, наприклад, не вiдмовився б вiд пляшечки пивця...
  - У робочий час... - звернувся до нього Анатолiй з нотками докору в голосi.
  - Я не винен, - посмiхнувся йому Сашко, - що ми робимо великi вiдкриття тiльки в робочий час, але можу пiдтримати Анатолiя щодо факту втоми...
  - А, може, i дiйсно по парi пивця, хлопцi? - запитав Вадим.
  - Треба якось вiдмiтити подiю, - наполягав на своєму Сашко.
  - Але не так як колись було... - погодився Анатолiй. - Без переборiв.
  Усi ствердно кивнули.
  - Ну, звiсно, ми тепер, як першовiдкривачi, значно мудрiшi, - вiдповiв за усiх Олександр.
  - Тодi закриваємо контору та гайда до мiста, - дав свою остаточну згоду Толик. - Треба iнодi i вiдпочивати. Я маю на увазi, трохи вiдволiкатись вiд напруженоi роботи.
  - Ось-ось. Саме трохи, - першим встав iз свого мiсця Вiктор.
  Хлопцi закрили контору та вийшли на вулицю.
  ;
  ;
  /*------------------------------------------15-------------------------------------------*/
  ;
  Був чудовий лiтнiй день. Вiтерець легенько ворушив листя дерев, обережно торкався людських облич та обережно загравав зi спiдницями двох дiвчат, якi йшли попереду зворушених нещодавнiми подiями хлопцiв.
  - Ось я йду собi та думаю, - подивився на дiвчат Олександр, який пiдмiтив, що довжина нiг дiвчат була обернено пропорцiйна довжинi спiдниць. - А чи не пора такому хлопцю як я, одному з майбутнiх лауреатiв, та й оженитися...
  - Мабуть, таки пора... - озвався Вiктор. - Але якщо врахувати швидкiсть твого вибору, то доведеться чекати ще рокiв iз п"ять-шiсть...
  - Та що ж я винуватий, коли менi трапляються лише живi статуi. Подивишся - ну краще не може бути, а як заговориш iз нею... Ну були б хоч якiсь натяки на розум... Нудота з такими... Дивиться така тобi в очi: "Клас-с-с! Абалдєнно!"... А в ii очах читається очiкування ресторану i повна готовнiсть до лiжка...
  - Згоден, - приєднався до нього Анатолiй. - Красивих у Марiуполi багато, а справжнiх... Я також ще шукаю...
  - Щодо краси марiупольських дiвчат, - пiдхопив тему Вадим. - Дивна сумiш вiкiв та нацiй. Усi вони, звичайно, украiнки, але iнодi менi здається, що повз мене проходить то половецька княжна, то скiфська жителька, то грецька городянка...
  Сашко не витримав.
  - Якщо по правдi, то тi, що попереду, нiчого собi. Тiєi, що злiва, я б поставив такi оцiнки: нiжки - чотири та вiсiм десятих, фiгура взагалi - чотири та п"ять. Загальне враження - три та вiсiм.
  - Бач, який спритний, ще не подивився у обличчя та вже оцiнив... - вiдгукнувся Толик. - А якщо помилився?
  - Я помилився? Нумо, наддамо кроку...
  Хлопцi пiдiйшли до дiвчат. Сашко почав першим.
  - Здрастуйте дiвчата. Менi, зрозумiло, вiдомо, що знайомитися на вулицi не дуже порядно...
  Дiвчата зупинились та обернулись до хлопцiв. Вiн на мить зупинився: обидвi були доволi симпатичнi. Бiльше того, обличчя лiвоi явно пiдвищувало Сашковi оцiнки щодо ii зовнiшностi. Вона подивилась на хлопцiв, ii погляд трохи бiльше затримався на Олександрi. i якраз йому вона i вiдповiла.
  - Куда пайдьом? Што ти можеш прєдлажiть на севодняшнiй вєчєр?
  - Вибачайте менi. Але я якраз говорив, що знайомитися на вулицi непорядно, а тому, певно, нам i не треба знайомитися, - не розгубився Сашко. - Пiшли, хлопцi, ми спiзнюємось.
  Вони випередили дiвчат на декiлька крокiв. Смiх душив усiх. Крiм, зрозумiло, Сашка.
  - Вот прiдуркi... - ображено кинула навздогiн "лiва".
  - От тобi i загальна оцiнка, - ледве витиснув iз себе крiзь смiх Вiтьок.
  - А тепер скiльки iй даєш? - весело запитав Сашка Толик.
  - Пiвтора бала ляльцi вистачить... за екстер"єр - i собi посмiхнувся Сашко. - Пiшли до моря! Вдаримо по пивцю...
  - Оцiнювати пиво, мабуть, краще, - сказав Вадим.
  - Ще й як! - пiдтримав йог Сашко. - Я буду "Украiнське".
  - Пiдтримую, - приєднався до нього Вадим.
  Кафе - невеличкий павiльйон з вiдкритим огородженим майданчиком - розмiщувалось прямо на пляжi, лише за десять метрiв вiд берегу моря. З-за стiйки бару лунала спокiйна iнструментальна музика.
  - "Украiнського" усiм! - входячи до кафе, зробив замовлення Анатолiй.
  Хлопцi сiли за столик, дочекались замовлення i дотримались давнього ритуалу студентiв-електроникiв: вони пiдняли кухлi з пивом, цокнулись iхнiми верхнiми кiнцiвками - "анод", потiм цокнулись донцями - "катод", тими ж донцями торкнулись стола - "заземлення" та за розмовою почали потягувати свiтлу прохолодну природну рiдину.
  - До речi, щодо дiвчат взагалi, - повернувся до тимчасово припиненоi теми Сашко. - Нещодавно в iнтернетi знайшов сайт конкурсiв краси: "Мiс Всесвiт"... Ви вiдчуваєте таємничий збiг назв? Але я не про те... - вiн зробив ковток зi свого кухля. - Сама органiзацiя такого роду конкурсiв не витримує критики...
  - Що ти маєш на увазi? - запитав Вiктор.
  - Невiдомо як висуваються так званi "красунi"... i так зване журi вибирає таку красуню. Образ якоi потiм нав"язується всьому свiтовi...
  - Хлопцi. Здається у Сашка є пропозицiя, - озвався Вадим. - А поки що пропоную замовити по другому кухлю та по тараньцi... якщо нiхто не проти.
  ;
  /*Тараня - риба родини коропових. В Украiнi склалась традицiя пити пиво з в"яленою рибою, зазвичай з таранькою.*/
  ;
  Хлопцi кивнули на знак згоди й Вадим зробив замовлення.
  - Вадик правий, - продовжив Сашко. - Є пропозицiя. Якщо б у нас було таке можливо, то ми могли б узяти навiть патент на iдею.
  - Точнiше захистити ii авторським правом, - конкретизував Анатолiй.
  - Саме так, - погодився Олександр. - Я пропоную органiзувати комплекс конкурсiв по виявленню справжнiх красунь. Ну, наприклад, "Дiвчина мрii". Фото або малюнок фiгури та жiночого обличчя роздiляється на складовi частини. Тобто подрiбнюється на елементи типових жiночих портретiв: овал обличчя, зображення очей, губ, носа, брiв, зачiски... А додатково можна запропонувати параметри тiла.
  Значення цих параметрiв та пронумерованi елементи портретiв розмiщуються в iнтернетi, друкуються у газетi, журналi, або видаються окремою книжечкою... Зацiкавленим пропонується вибрати тi з них, якi iм найбiльш до вподоби. Якщо вони не знайдуть серед запропонованих найкращих, то можуть запропонувати своi варiанти рис обличчя. Тобто надiслати до органiзаторiв фото або малюнки, якi друкуються в наступному, вже поширеному виданнi.
  - Важкувато буде поєднати разом видавничi компанii та телевiзiйникiв, - висловив сумнiв Анатолiй.
  - Це вже технiчне питання. А я поки що говорю про загальнi обриси проекту. Тобто, на основi "загальнообраних" рис обличчя створюється жiночий портрет - "Дiвчини Мрii". Цього разу портрет та фiзичнi параметри друкуються, при можливостi, у найбiльшоi кiлькостi видань - з метою пошуку дiвчат або молодих жiнок, якi найбiльш точно вiдповiдають портрету обраному телеглядачами, а потiм проводиться телевiзiйний конкурс: на предмет iснування в Украiнi такоi дiвчини взагалi.
  Офiцiант принiс замовлену тараньку та пиво.
  - Ця пропозицiя дiйсно принципово вiдрiзняється вiд iснуючих правил конкурсiв, - погодився Вадим, приймаючи вiд нього рибу.
  - Важливо, що вона справдi демократична, - Сашко взяв кухоль та повернувся до Вадима. - А надалi в телестудii вiдбувається конкурс серед тих, хто в найбiльшiй мiрi вiдповiдає уявленню чоловiкiв нашоi краiни. i переможниця повинна визначатися бiльшiстю голосiв телеглядачiв.
  - Що дозволить глядачам безпосередньо прийняти участь у конкурсi, а не просто дивитись на процес обрання iншими.
  - Правильно. Усе це може бути дуже цiкавим для бiороботiв, - промовив тихо Вiктор, чистячи свою рибку. - Ми тут говоримо про дiвчат та конкурси немовби ми самi справжнi бiороботи. Кожен iз нас, здається, зовсiм забув про те, що вiдбулось нещодавно.
  Хлопцi замовчали й зосередились на своiх думках. Вони наче тiльки-но пригадали приголомшливi подii сьогоднiшнього ранку.
  - А я пропоную провести маленький експеримент прямо тут, на пляжi, - захопився Вiктор. - Можемо спробувати щось невеличке, та загалом можемо вже зараз з"ясувати дальнiсть нашого впливу...
  - У цьому щось є. В усякому разi на нас нiхто не зверне уваги. Проекспериментуємо на брудершафт. - пiдтримав його Анатолiй i тихо проспiвав: "Пат крилом самальота а чьом-та пайот..."
  Четвiрка вiдставила кухлi. З"єдналися голови, руки та ноги.
  "Усiм тим, хто зараз стоiть - сiсти."
  В уявному колi, центром якого була четвiрка, усi пляжники сiли прямо на пiсок. Радiус цього кола виявився невеликим, щось близько двадцяти метрiв.
  "Усiм тим, хто сидить - встати."
  Тi, хто сидiв, встали.
  "Усiм займатися своiми звичайними справами."
  Усе вiдбулось за декiлька секунд. Дехто з вiдпочиваючих продовжував сидiти, дехто встав та пiшов до моря купатись. Хлопцi вiдкинулись на своiх стiльцях.
  - Усе ясно, - сказав Анатолiй. - Наш вплив дiє на вiдстанi приблизно двадцяти метрiв. Але цього надто замало...
  - Зрозумiло - потрiбен пiдсилювач, - погодився з ним Вадим. - Пропоную сьогоднi вiдпочити, а завтра розпочати новий етап роботи.
  - А може це дiя алкоголю послаблює силу впливу? - запитав Анатолiй.
  - Ймовiрно, - погодився з ним Вiктор. - Але можливо й iнше. Спробуємо повторити завтра на чисту голову. Але я чомусь певен, що алкоголь не дуже впливає. Вадик правий, треба шукати щось таке... на зразок пiдсилювача.
  - Здається, я можу запропонувати напрям пошукiв, - сказав Сашко i став дивитись на море крiзь свiй кухоль.
  Анатолiй саркастично посмiхнувся.
  - iстина у винi? Точнiше, у пивi?
  Сашко знову трохи затримався з вiдповiддю.
  - У мандалi. А також у мексиканському малюнку дерева життя.
  - Ти маєш на увазi... - почав Вадим.
  - На малюнку зображенi дерева... та гiлки! - майже вигукнув останнє слово Вiктор.
  - Правильно!
  Обличчя хлопцiв пожвавiшали. Вони готовi були кинутись у мозковий штурм хоч зараз.
  - Добре. Питання в тому, якi саме дерева? - запитав Сашко.
  Вiктор, як у школi, пiдняв руку i почав був говорити. Але його перебив Вадик.
  - Почекайте хлопцi. Почекайте. Я розумiю, що зараз у кожного з нас дуже багато iдей. Однак, якщо час i пiдходить, все ж таки ми не в тому мiсцi...
  - Повнiстю погоджуюсь, - пiдтримав його Анатолiй.
  - То, може, повернемось у контору? - запропонував Вiктор.
  - Я не проти, - сказав Вадик. - Але. Гадаю, що ми трохи не в тому станi, щоб розв"язувати складнi питання.
  - Крiм того, нам потрiбен сам малюнок... - вiдгукнувся Анатолiй.
  - Якщо хочете, я вам хоч зараз його намалюю, - не вгамовувався Вiктор. - По пам"ятi намалюю.
  - Я пропоную думати вiдпочиваючи, або вiдпочивати, думаючи, - сказав Олександр.
  Усi його зрозумiли: хлопцi якось разом замовчали. Кожен iз них замислився. Вiктор поклав лiктi на стiл, оперся пiдборiддям на великi пальцi рук та став дивитись на море. Олександр пiдняв свiй пустий кухоль i через нього почав вивчати вiдпочиваючих, зупиняючись чомусь на дiвчатах. Увагу Анатолiя привернули декiлька акацiй та тополь, якi росли поруч iз кафе. Вiн нахилив голову трохи набiк та вивчав iхнi крони та стовбури. Вадиму залишилося просто небо, по якому повiльно пропливали невеличкi хмарки.
  Мовчання тривало декiлька хвилин. Поки його не порушив Сашко.
  - Зрозумiло, що нам важко вiдповiсти на питання пiдсилювання психiчноi енергii без необхiдноi iнформацii, але ми можемо знову повернутись до вивчення об"єктiв впливу. Тобто до обговорення питання явища бiороботизму.
  - Хоч ми декiлька разiв i обговорювали це питання, я знову та знову повертаюсь до нього думками, - пiдтримав його Вадик. - Чи маємо ми право штучно втручатись у природнi процеси...
  - Тут ще треба розiбратись, - утрутився Вiктор, - що взагалi є втручанням у природнi процеси. Узяти хоча б розробку ядерноi бом-би. Це був природний процес, чи штучне втручання?
  - Гадаю, що на момент винаходу самоi бомби ii творцi вважали це штучним втручанням, яке зараз ми сприймаємо в якостi iсторичного явища, - сказав Сашко.
  - Досить цiкава думка, - озвався Анатолiй. - Адже розвиток людства - це природний процес.
  - В усякому разi наше вiдкриття природно вписується в теорiю Всесвiтiв, - парував Олександр.
  - Ого! - зреагував Вадик. - Гiпотезу пiдвищили у ранзi...
  - А хiба те, що вiдбулось сьогоднi i навiть декiлька хвилин тому не пiдтверджує цього? - запитав Анатолiй.
  - Згоден, теорiя Всесвiтiв уже iснує, - посмiхнувся Вадим i несподiвано запропонував: "Може досить тут сидiти? Пiдемо трохи пройдемось по узбережжю, а потiм трохи по мiсту: давно вже так не гуляли."
  Сашко пiдтримав його.
  - А що? Слушна пропозицiя.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------16--------------------------------------------*/
  ;
  Хлопцi розрахувались та вийшли з кафе. Вони пiшли уздовж лiнii моря, поруч iз невеликими хвилями, якi повiльно, iз легким, напливаючим звуком намагались дiстати кожного, хто пiдходив до них надто близько.
  Спека... На пiску - переважно незагорiлi вiдпочиваючi, якi тиснуться ближче до моря i залишають вiльними невеличкi пляжнi лавочки.
  - Посидимо?
  - Гайда!
  Усi четверо сiли на найближчу лавочку, розслабились та стали дивитись на горизонт, на лiнii якого можна було побачити якесь торгове судно.
  - По каналу йде. Мабуть, на Керч, - зробив припущення Олександр.
  - Мабуть... - погодився хтось iз хлопцiв.
  Вiктор подивився навкруги.
  - А народу небагато. То може викупаємось?
  - Ти плавки взяв? - запитав Анатолiй.
  - Нi, нема. Але, якщо дуже хочеться...
  - Якщо тобi дуже хочеться, то можеш хоч голий... Але не тут, а десь у Сопiно.
  ;
  /*Сопiно - невеличке приморське селище бiля Марiуполя, де не дуже багато вiдпочиваючих через брак загальновiдомих комфортних умов.*/
  ;
  - Одному якось не дуже...
  - Тодi пропоную посидiти з нами, - пiдсумував Олександр.
  - Переконали.
  - Добре тут так просто сидiти, але якось сумно... - пiдвiвся з мiсця Вадим.
  - Ми ж домовились: думати вiдпочиваючи... - протягнув Сашко.
  - Вiдпочивати можна i ходячи. Пiдемо в мiсто, - погодився з Вадимом Анатолiй.
  Хлопцi почали вставати зi своiх мiсць.
  Марiуполь - мiсто не дуже велике, але й не дуже маленьке: приблизно пiвмiльйона мешканцiв. На одне провiнцiйне мiсто цiлих два великих металургiйних комбiнати, великий машинобудiвний завод та безлiч дрiбнiших та дрiбненьких пiдприємств, кiлькiсть яких значно зросла за невизначених часiв розподiлу колишнього радянського господарства.
  "Прихватизатори" загарбали силу-силенну власностi i вже починали розумiти, що в теперiшнiх умовах вони ii нiкому вже нiкому не продадуть. А тому дуже-дуже повiльно почали вони ж приходити до думки, що треба займатися виробництвом. iснуюче перманентно-змiнне законодавство нiби нiчого i не забороняло, але на мiсцях неважко було задушити будь-яке практичне зачинання численними перевiрками.
  Хабарi вимагалися. Хабарi бралися. Хабарi давалися. Хабарами було просочене все, в хiд йшло усе: вiд грошовоi шоколадки до тисяч доларiв. Хто хапав прямо, а хто м"яко перенаправляв вiдвiдувачiв до фiрм та фiрмочок, в яких, зрозумiло, вже опосередковано були представленi iхнi власнi iнтереси.
  Однак краiна жила i мiсто жило. Жило за своiми правилами, коли, здавалось, на офiцiйну зарплатню навiть померти не було нiякоi можливостi. Нiкому не вiрили i жили.
  А природа чхати хотiла на штучнi правила та закони: як завжди у цей час зеленiли численнi каштани, тополi, акацii, клени... Приiжджим з-за кордону часто здавалося, що мiсто розмiщене просто в лiсi. Але зараз мiсто було понiвечено рiзнокольоровими листками паперу, розклеєними на стовпах та будiвлях: починалась чергова виборча кампанiя по виборах президента краiни.
  Мiсто - нiби в чудовому лiсi, а його мешканцi - у правових джунглях.
  А хлопцi вже були у центрi мiста i пiшли вгору по центральний вулицi - проспекту Ленiна. Коли вони пiдходили до його схрещення з вулицею Енгельса, то прямо по тротуару поруч них проiхало легкове авто i рушило на червоне свiтло свiтлофора.
  - Хамло! - не стримався й кинув навздогiн водiєвi Анатолiй.
  - Робот, - коротко виразився Вадим..
  - Андроiд, - сказав Олександр. - Хлопцi, а як ви дивитесь на припущення, що андроiди - не вигадка фантастiв, що вони iснують серед людей
  - Точнiше - люди живуть серед андроiдiв-роботiв, - додав усе ще роздратований Анатолiй
  - Люди живуть, андроiди iснують серед них. Тiльки на вiдмiну вiд своiх вигаданих колег не мають тавра, номера на лобi... - сказав Вiктор.
  - Але мають можливiсть розмноження, - продовжив Олександр. - Фантасти чомусь дружно вирiшили лишити такоi можливостi своiх персонажiв.
  - Цiкаво, є у когось припущення: який номер має оцей самий робот, який проiхав тiльки-но зараз? - запитав Вiктор.
  - Номер власного авто, - висловив припущення Толик.
  - А, може, номер власного пашпорта? - поцiкавився Вадим.
  - Непогано б було винайти хитрий спосiб нумерувати бiороботiв, - запропонував Вадим.
  - Зрозумiло, непрямий, - пiдтримав його Сашко. - Але такий, щоб кожен андроiд знав про нього.
  Усi погодились, просто кивнувши Сашковi.
  - По морозиву? - запитав-запропонував Вiктор, коли вони проходили бiля продуктовоi крамницi.
  - Не завадить, - погодився Анатолiй. - А далi я б не вiдмовився вiд чогось iстотнiшого, наприклад, вiд борщечку.
  - Борщ будемо iсти вдома, - вiдклав справу на пiзнiший строк Сашко.
  ;
  /*Борщ - нацiональна украiнська перша страва.*/
  ;
  Хлопцi зайшли до крамницi. Бiля вiддiлу, де продавалось морозиво, вже була невеличка черга: продавщиця якраз пiдносила ящика iз морозивом. Хлопцi мовчки стали у хвостi черги. Як тiльки продавщиця поклала морозиво до холодильника, у магазин заскочив якiйсь чолов"яга i кинувся до цього ж вiддiлу.
  - Мнє срочна марожєнава! Самава дарагова! Бєс сдачi! - кинув вiн продавщицi та поклав на прилавок папiрець номiналом у десять гривень.
  - А в черзi постояти, як вихована людина - слабкувато? - саркастично запитав Олександр.
  Той обернувся з загрозливим виразом обличчя, але, побачивши чотирьох хлопцiв, вiдвернувся й зробив вигляд нiби нiчого не почув. Вiн швидко схопив свою покупку, подану йому послужливою продавщицею та вискочив iз магазину.
  - Воно зробило вигляд нiби нiчого не почуло, - прокоментував Сашко. - А втiм, у такоi крамницi, де залюбки обслуговують нахаб, нам нема чого робити.
  Купивши морозива в iншiй крамницi, хлопцi вирiшили, що хоча питання черг i не вiдноситься зараз до дуже важливих, однак почали потроху обговорювати проблему з метою, зрозумiло, винайти розв"язання.
  - Пропоную ускладнити завдання i пов"язати цей спосiб iз маркуванням андроiдiв, - сказав Анатолiй.
  Зi сторони здавалось, що молодi хлопцi просто йшли по вулицi та iли собi морозиво. Насправдi вони напружено обдумували чергову проблему.
  Олександр несподiвано зупинився та обернувся до товаришiв. Тi також зупинились та мовчки стали дивитись на нього: вони добре знали особливостi розумового процесу Сашка.
  - Щось почало вимальовуватися! - сказав Олександр.
  - Не тягни, - вiдгукнувся Вiктор.
  - iдея ще сирувата, але, гадаю, дещо в нiй є...
  - Заздалегiдь попереджую: малювання номера на лобi вiдпадає... - сказав Вадим.
  - Нi. Для початку треба зробити так: розмiстити бiля прилавкiв пiдприємств торгiвлi лист паперу з чiтким надписом: "БЕЗ ОЧЕРЕДИ ЛЕЗЕТ ТОЛЬКО ТОТ, КТО САМ СЕБЯ СЧИТАЕТ ГОВНЮКОМ".
  - Молодець, Сашко, - Вадим одразу схопив змiст iдеi. - Таким чином вмикається елемент самопрограмування робота пiд дiєю програмуючого надпису...
  - Тобто, якщо вiн зараз хизується перед iншими своєю нахабнiстю, вiдриваючи найкращi куснi, та вiдчуваючи себе при цьому навiть комфортно, то Сашкова пропозицiя повнiстю знищує моральнi переваги нахабностi... - пiдтримав його Анатолiй.
  - Пропозицiю треба прийняти за основу, - перевiв питання у практичну площину Вiктор, - i розширити сферу ii дii. Тобто, подiбний текст розмiстити бiля кожного мiсця можливого створення черг. Це i чиновницькi приймальнi i регiстратури полiклiнiк...
  - Бiльше того, треба забезпечити зв"язок i з другоi сторони: заздалегiдь врахувати особливостi лiнощiв та хитрощiв створювачiв черг та розмiстити, скажiмо, такий напис: "Ми обслуговуємо двох вiдвiдувачiв за хвилину", - зауважив автор пропозицii. - Тобто середня кiлькiсть вiдвiдувачiв за хвилину визначається на кожному мiсцi в залежностi вiд можливостей. Наприклад: у крамницi - два покупця за хвилину, а в полiклiнiцi - один хворий за сiм хвилин. Тобто, пiдходячи до черги, вiдвiдувач або покупець може заздалегiдь спрогнозувати скiльки часу витратить в залежностi вiд черги.
  - А потiм надати можливiсть кожному покупцевi або вiдвiдувачевi зробити на цьому другому паперi невеличку, але чiтку мiтку довiльноi форми, наприклад: фломастером, олiвцем, якщо покупець або вiдвiдувач вважає, що черга створюється штучно, - вставив Вадик.
  - Видалення мiток або повна замiна паперу проводити раз на тиждень. Хоча б - у п"ятницю, - iз посмiшкою запропонував Толик.
  - i врештi-решт установити, що вiдсутнiсть надписiв або iх розмiщення в непомiтних мiсцях, або недбалий догляд за ними свiдчить про вкрай низький рiвень обслуговування та погану репутацiю установи, чи пiдприємства, - пiдсумував Вiктор.
  - Було б дуже добре, якщо б була можливiсть впровадження цiєi пропозицii якимось законним шляхом... - замислився Сашко. - Тодi можна було б установити, що з моменту публiкацii такого закону змiст надпису вважався б дiючим бiля кожного мiсця створення черг навiть тодi, коли папiр iз надписом вiдсутнiй. Тодi носiями змiсту надпису стануть самi вiдвiдувачi або покупцi. Тому вiдсутнiсть фiзичного надпису не дасть пiдстав будь-якому бiороботу робити висновок про його вiдсутнiсть у свiдомостi присутнiх.
  - Приймається, - сказав Олександр. - Але тепер давайте подивимось на цю пропозицiю пiд iншим кутом зору. Потрiбна здорова критика.
  Пiсля невеличкоi паузи Вiктор сказав:
  - Можуть закинути доводи щодо штучного "скасування" пiльгового обслуговування певних груп населення...
  - А чемнi громадяни самi запропонують людинi похилого вiку або людинi з дитиною пройти без черги, - парував Вадим.
  - А що робити, якщо нiкчема-нахаба все ж таки буде лiзти без черги? - запитав Анатолiй.
  - Цiкаве питання, - сказав Сашко. - Я про це не подумав...
  - Може поки що це прозвучить нереально... Але можна розповсюдити спецiальну "чергову" iнструкцiю, - запропонував Вiктор. - Тобто, у випадку хамського намiру отримати щось без черги, слiд трохи вiдвернутися вiд хама та прикрити нiс...
  - Вважаю проблему розв"язаною у першому наближеннi, - сказав Олександр. - Щодо конкретики, то ми можемо повернутись до цiєi теми у випадку ii практичного використання.
  - Щось вже нудно просто так гуляти, - озвався Вадим. - Мене дуже турбує проблема пiдсилення псиенергii. Ви як хочете, а я пiду до контори: не можна гаяти дорогоцiнний час.
  - А що? Трохи розiм"ялись i годi! - погодився Анатолiй. - Гайда до контори!
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------17--------------------------------------------*/
  ;
  Хлопцi схилилися над малюнками мандали та давнього мексиканського зображення дерева свiтового. На столi працював диктофон. iшла чергова мозкова атака.
  Вiктор. Дерева та гiлки... Як мiнiмум чотири рiзних дерева...
  Анатолiй. Але два з них дуже схожi.
  Олександр. В мiфологii досить часто згадується дуб...
  Вадим. Золотий ланцюг та русалки...
  Олександр. i не тiльки дуб, ще й бук...
  Анатолiй. Обидва дерева з родини букових...
  Вадим. Я за смереку. Гострi кiнцiвки. Бачите шишки?
  Олександр. Тодi, яке друге дерево?
  Вадим. Припускаю, що сосна: в неi шишки не явнi... Ялинка та сосна стоять поруч бiля чиновницького дому, тут, на Лiвому березi, недалеко вiд нас. Щось схоже.
  Вiктор. Голонасiннi. Однi з найдавнiших рослин нашого свiту...
  Анатолiй. Щодо iнших дерев...
  Вадим. Я б сказав, що дуже схоже на представникiв покритонасiнних...
  Олександр. Плодовi дерева?
  Вiктор. Дуже ймовiрно.
  Анатолiй. Шак"я-Мунi!
  ;
  /*Шак"я-Мунi - останнiй земний Будда, безсумнiвно реальна людина, яка жила в Пiвнiчнiй iндii у серединi першого тисячорiччя до нашоi ери. З фiговим деревом асоцiюється священне дерево бодхи, пiд яким Буддi вiдкрилась iстина. Шак"я-Мунi провiстив майбутнє прибуття Майтреi.*/
  ;
  Вадим. Священне дерево...
  Анатолiй. Смокiвниця.
  Вiктор. Або iнжир...
  Олександр. А яке це дерево з виду?
  Вадим. Якщо я правильно пам"ятаю - фiкус iз родини шовковичних... Стоп! Нам треба подивитись на ареали дерев...
  Анатолiй. Ареали наших дерев повиннi спiвпадати в Мексицi та в Пiвнiчнiй iндii, в Тибетi!
  Вiктор встав та пiдiйшов до шафи з книгами.
  Вiктор. Зараз подивимось в Лiсовiй енциклопедii...
  Вiн витяг два томи iз шафи та принiс до столу. Вiдкрив на статтi "сосна".
  Вiктор. Сосна пiдходить...
  Вадим (вiдкрив другий том). А ялинка?... У Мексицi - є лише на крайньому заходi... В Тибетi...
  Анатолiй. А ти зверни увагу на те, що на малюнку верхнє та нижнє дерева ростуть немовби iз землi, а два iнших - у дiжках...
  Олександр. Тобто, може бути, що цi два види дерев досить рiдкi для Мексики?
  Анатолiй. Цiлком можливо...
  Вiктор. Смокiвниця у Мексицi не росте...
  Вадим також пiдiйшов до шафи, дiстав Украiнський радянський енциклопедичний словник. iнжир... Вирощують в США... Рiд фiкус родини шовковичних... Тутовi...
  Вiктор. Тутовi розповсюдженi досить широко...
  Олександр. У першому наближеннi приймаємо, що iнжир можна замiнити шовковицею...
  Вадим. А давайте подивимось статтю "горiх". Внутрiшнiй голос шепче... Та i на малюнку явно видно круглi плоди.
  Вiктор. Що ж за ареалом - пiдходить. А чому саме горiх?
  Вадим. Горiхову лозу використовують...
  Олександр. У бiолокацii!
  Вадим. Точно!
  Анатолiй. Придивитесь! Стовбур верхнього дерева якийсь вузлуватий. Не схожий на звичайне дерево...
  Вiктор. А я десь бачив такi вузлики...
  Вадим. i я десь бачив... Виноград?
  Вiктор. Виноград!
  Олександр. Можливо. Плоди дещо схожi на грона...
  Вiктор. А як щодо ареалу...
  Анатолiй. Розповсюджений у Пiвнiчнiй пiвкулi... Пiдходить...
  Вадим. Тобто, спочатку спробуємо гiлку ялинки, сосни, винограду, шовковицi та горiху. Не виключено, що деякi дерева представленi, так би мовити, у цiлому виглядi, а деякi гiлочками: узагалi маємо вiсiм зображень...
  Олександр. Ймовiрно, що нам доведеться проводити експерименти також з iхнiм розмiщенням по сторонам свiту...
  Вадим. Нiчого. До експериментiв нам не звикати...
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------18--------------------------------------------*/
  ;
  Тиждень пiшов на рiзнi експерименти з гiлочками. Хлопцi навiть випросили на деякий час в одного любителя бонсай крихiтнi деревця: сосну, фiкус...
  ;
  /*Бонсай - японське мистецтво вирощування крихiтних кiмнатних рослин.*/
  ;
  Цi деревця вони взяли пiд особисту вiдповiдальнiсть Анатолiя, який обiцяв хазяiновi вчасно поливати деревця. В кiмнатi з"явились гiлки самих рiзних дерев. Випробовувалось геть усе, навiть трава, а саме: маленький бамбук iз колекцii бонсай.
  Напружена праця наближалась до завершення: вдалося знайти декiлька необхiдних комбiнацiй. При випробуваннях з"ясувалось, що дальнiсть впливу пiдвищилась. Але ж не перевищувала двох кiлометрiв у дiаметрi. Продовження численних експериментiв показало, що цей дiапазон дii впливу остаточний i не збiльшується. Щоправда, висновок був зроблений пiсля дослiдiв усе з тим же котом Ваською, який виконував мисленнi накази до певноi географiчноi межi, за якою накази не сприймались, якщо тiльки кiт сам не повертався випадково в зону впливу. Масштабнi експерименти на людях хлопцi поки що не проводили: на iх погляд ця частина роботи i так була форсована попереднiми подiями. Зрозумiло, ризик був, i великий. Але всi розумiли, що такий експеримент кiнець-кiнцем доведеться проводити.
  Хлопцi, як завжди сидiли на своiх мiсцях за робочим столом.
  - Не може такого бути щоб вплив був обмежений усього двома кiлометрами! - вигукнув Вiктор та хлопнув долонею по столу.
  - По-перше, не гарячкуй, - вiдгукнувся Анатолiй. - По-друге, це навiть добре, що радiус впливу обмежений...
  - Чому це?
  - А тому, що взагалi, а також за теорiєю Всесвiтiв процеси розвитку псиенергii повиннi йти поступово. Адже ми можемо виявитись не готовими контролювати складнi процеси, так би мовити, у свiтовому масштабi...
  - Такий варiант розвитку подiй ймовiрний, - погодився з ним Вадим. - Однак, ми взагалi починали з декiлькох десяткiв метрiв... А зараз ми вийшли на, так би мовити, частковий псирезонанс. Тобто, повиннi iснувати умови загального резонансу...
  - Загальний резонанс - це дуже добре, але на пошуки його створення потрiбен час. Тому доцiльно буде б спробувати набратись досвiду по контролюванню ситуацii хоча б на обмеженiй територii...
  - Як конкретно? - запитав Сашко.
  - Поки що i сам не знаю...
  За столом запанувала тиша. Вадим дивився у вiкно, Олександр малював щось на аркушi паперу, Анатолiй повiльно катав олiвець по столу, а Вiктор, вiдкинувшись на стiльцi, дивився просто в стелю.
  - Є! - вiдiрвався вiд вiкна та вигукнув Вадик.
  Запитання було в кожному поглядi направленому на нього.
  - Вибори президента! - прозвучала вiдповiдь.
  - Це несерйозно, - сказав Вiктор. - Пов"язувати вошиву полiтику з таким, можна сказати, фундаментальним вiдкриттям...
  - Пропоную послухати Вадика, - зажадав пояснень Толик.
  Вадим знову повернувся до вiкна.
  - Це звучить незвично... Я ось зараз подивився за вiкном на стовп з рекламним портретом президента... Згадав його так би мовити, досягнення на цiй посадi... i подумав: а що, коли ми спробуємо вплинути на кiнцевий пiдсумок виборiв?
  - На чиєму боцi виступаємо - за чи проти президента? - запитав Сашко.
  - Зайве запитання: за нього виступлять усi владнi бюрократи регiону... - вiдповiв Вадим. - А ми могли б спробувати перепрограмувати виборцiв проти...
  - Ото буде гамору у виборчiй комiсii, коли оголосять результати... - замрiявся Вiктор.
  - Виходить, що нам належить запрограмувати всiх виборцiв, якi попадуть у сферу впливу у виборчому окрузi, проголосувати проти? - запитав Сашко.
  - А чому б i нi? - вiдповiв запитанням на запитання Вадик.
  - Це якось по-хлопчачому, трохи зухвало й дiйсно трохи несерйозно, - постукав олiвцем по столу Анатолiй.
  - Однак ефективно, - подивився на нього Вадим. - До речi, ми зможемо документально пiдтвердити наслiдки нашого експерименту, а, крiм того, зможемо подивитись як дiє хвалена демократiя тут, на мiсцях...
  - Збрешуть, - упевнено сказав Сашко. - Одержиш документальнi пiдтвердження офiцiйноi брехнi...
  - А якщо не збрешуть? - запитав Вiктор.
  - Тодi будемо знати, що ще iснує в нашiй багатостраждальнiй краiнi хоч якась подоба справедливостi...
  - А все ж. Навiщо нам та полiтика? - вiв своє Вiктор. - Нещодавно ми вже спробували... i нiчого. Привели до сходинок влади якогось жевжика...
  - У тому-то i справа, - сказав Вадик. - Тодi ми за грошi зробили, скажiмо вiдверто, бруднувату роботу: проторували шлях, як зараз говорять телерекламщики: не дуже чесному бiзнесменовi. Треба якось виправляти ситуацiю.
  - Крiм того, впливаючи на пiдсумок виборiв по нашому округу, - додав Сашко, - ми перевiримо на вошивiсть не тiльки мiсцеву владу, а й саму сучасну бюрократичну систему, яку побудували для себе в окремо взятих краiнах тогочаснi союзнi бюрократи.
  - Маємо те, що маємо... - з повчальною iнтонацiєю iронiчно втрутився Вiктор.
  - Насправдi маємо те, що не мали мати, - палко продовжив Вадим. - Система безвiдповiдальностi дозволяє творити в краiнi все, що заманеться...
  - До речi, - знову втрутився Сашко, - цiкавою рисою наших владних керiвникiв є показна стараннiсть по "пiдвищенню вiдповiдальностi", "пiдвищенню виконавськоi дисциплiни"...
  - Дiйсно, - пiдтримав його Анатолiй. - Я, впевнений стовiдсотково, що вiдповiдальнiсть або є, або ii взагалi нема...
  - Це як та славнозвiсна осетрина, яка не може бути другоi свiжостi, - iз посмiшкою погодився з ним Вадим.
  - Те ж саме i з вiдповiдальнiстю, - кивнув Толик. - В нормальнiй державi не може бути нiякоi вiдповiдальностi, яку треба було б пiдвищувати...
  - А то виходить, що я можу вiдповiдати за доручену справу, наприклад, на десять вiдсоткiв i старанно ii пiдвищувати... аж до п"ятнадцяти, - зобразив бюрократа Сашко.
  - Бiльше того, менi краще не вiдповiдати нi за що... Щоб, зрозумiло, вiчно мати що пiдвищувати... - кинув Вадим.
  - Ми, наче звичайнi бюрократи, почали займатись пустопорожнiми балачками, - сказав Вiктор.
  - Маю пропозицiю, - пiдхопив сказане Вадим. - Пропоную ввести зворотнiй зв"язок. На чергових виборах президента виборцi ставлять оцiнку його дiяльностi: вiд нуля до п"ятiрки... Якщо оцiнка буде менше трiйки, то був обраний звичайний брехун. Навiть, якщо його виберуть на другий строк. Тобто сучасники дають свою оцiнку i прислужливi iсторики у майбутньому не матимуть можливостi сфальсифiкувати результати.
  - Цю iдею можна було б поширити на весь свiт, - посмiхнувся Вiктор.
  - Може колись так воно i буде, - розвiв руками Сашко. - Але невже хтось зiзнається, що вiн фальсифiкує, навпаки, вiн буде доводити, що тiльки коментує подii... Бiльше того, коментує, спираючись на документи. Хоча далеко не всi офiцiйнi документи вiдображають iстинний хiд подiй.
  - Як би там не було, а вiд"ємний зворотнiй зв"язок - це велика сила, - сказав Вадим.
  - Однак, сподiваюсь, усiм вiдома точка зору, що сучасники не можуть у повнiй мiрi оцiнити велич задумiв свого керiвника-керманича... - вставив Анатолiй.
  - Так, це вiдомо. Але менi здається, що сучасникiв цiлком свiдомо програмують на це. Наприклад, у теплому кабiнетi можна розводити теревенi про велич держави, якоi у минулому домiгся черговий кровосос та покивати трохи на перегини його внутрiшньоi полiтики, тобто чисельнiсть жертв...
  - iсторики майбутнього не є жертвами померлих у минулому кровососiв, - сказав Олександр. - Для них "свiй" правитель-сучасник, зрозумiло, душка. Однак, вони не зможуть просто так вiдкинути оцiнку учасникiв минулоi iсторичноi подii.
  - Вважаю, що ми можемо пiдвести рису пiд сьогоднiшньою дискусiєю, - пiдсумував обговорення Вадим. - Ставлю на голосування пропозицiю про керування виборами. Хто проти бюрократичноi влади президента?
  Чотири правих руки майже одночасно пiднялись догори.
  - Прийнято одноголосно. Вибори призначенi на наступну недiлю. Експерименти, тобто польовi випробування пропоную провести двiчi: у п"ятницю та суботу.
  - Для бiоробота вистачить i одного разу... - сказав Вiктор.
  - А нормальнi люди за отаких полiтикiв-бовтунiв, якi у нас зараз при владi i не будуть голосувати. Тобто, програмуємо виборцiв проти переобрання нинiшнього президента.
  - Нехай виборцi просто викреслять прiзвище президента, - додав Анатолiй. - Тодi всi бюлетенi виявляться недiйсними, а пiдсумок голосування загалом буде проти.
  Проголосоване. Затверджене. Запущене в дiю.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------19--------------------------------------------*/
  ;
  Настала довгоочiкувана очiкувана п"ятниця. Хлопцi завершили своi поточнi справи та приготувались до вирiшального випробування. Вони сидiли за столом. У руках кожен тримав вiдповiдну дерев"яну гiлочку.
  - Як i домовились: забезпечуємо стовiдсоткову явку виборцiв на дiльницi, зрозумiло, у межах нашого впливу, та стовiдсоткове голосування проти... - сказав Анатолiй.
  - Програмуємо заздалегiдь штучний результат, - посмiхнувся Сашко. - Ото буде шуму.
  - А можливо нiякого шуму не буде, - висловив сумнiв Вiктор.
  - Починаємо, - сказав Вадим. - Але пропоную просто викреслити прiзвище президента з бюлетеня: це м"якiший варiант для сприйняття владою.
  Хлопцi мовчки погодились та зосередились.
  "Увага виборцям!"
  "Передається важлива iнформацiя. Не припиняти своiх справ."
  "Уважно сприймати це повiдомлення."
  "У найближчу недiлю голосування: вибори президента Украiни."
  "Кожен виборець обов"язково приходить на виборчу дiльницю. За будь-яких умов. За будь-якоi погоди. Виняток - для лежачих хворих."
  "На виборчiй дiльницi викреслити прiзвище теперiшнього президента."
  Хлопцi дружно вiдкинулись на своiх стiльцях. Декiлька хвилин усi мовчали.
  Олександр подивився на Вадима.
  - До речi, ми зараз випробували новий ефект нашого впливу. Вибiрковiсть за вiком... Зараз ми працювали тiльки на виборцiв.
  - Подивимось на результати, - сказав Вiктор.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------20--------------------------------------------*/
  ;
  В ранок виборiв хлопцi спочатку проголосували на своiй дiльницi, а потiм домовились розiйтись по iншим дiльницям, щоб подивитись та проконтролювати зi своєi сторони хiд виборiв. Зустрiлись вони опiвднi у своiй невеличкiй конторi.
  - На трьох дiльницях, де я побував, народу було-о-о-о... - протягнув Сашко. - Неймовiрно, але вже до одинадцятоi проголосувало бiля дев"яноста вiдсоткiв виборцiв. Досвiдченi працiвники по проведенню виборiв такого напливу народу, таких черг просто не пам"ятають...
  - Можу пiдтвердити подiбнi данi ще по чотирьох дiльницях, - кивнув головою Вадим.
  - Така ж сама картина ще на трьох, - сказав Вiктор.
  Усi, хто висловився, подивились на Анатолiя.
  - Ну, що дивитесь, - несподiвано посмiхнувся той. - Те ж саме. Перша частина нашого плану, здається, спрацювала. Почекаємо кiнцевих пiдсумкiв голосування.
  - А поки що будемо слiдкувати за офiцiйними даними, - додав Сашко.
  Ввечерi вони сiли по своiх мiсцях у конторi та стали дивитись випуск новин. Симпатична дикторка професiйно-лагiдно дивилась на них з екрана та читала заздалегiдь написаний для неi текст:
  - Загальна кiлькiсть голосуючих в краiнi виявилась в межах передбачених прогнозами, - вона посмiхнулась з екрану. - Але маємо i першi приємнi несподiванки. Наш кореспондент повiдомляє, що у виборчому окрузi номер п"ятдесят шiсть на бiльшостi територiальних виборчих дiльниць явка сягнула ста вiдсоткiв. Досягнути стовiдсоткового результату ще на двох дiльницях завадила передчасна смерть двох виборцiв, занесених до спискiв...
  Вадим пiднявся та трохи приглушив звук.
  - Цими днями на вулицi було дуже жарко. Певен, що це проста випадковiсть. Наш вплив не може причиняти шкоди.
  - Стовiдсотковий результат, - сказав Вiктор, коли Вадим повертався до свого мiсця. - i офiцiйно визнаний.
  - Перша половина програми виконана, - встав Анатолiй. - Цiкаво, якi будуть коментарi завтра, пiсля пiдбиття попереднiх пiдсумкiв...
  - Давайте почекаємо, - запропонував Олександр.
  - А, може, пiдемо до виборчоi дiльницi та спробуємо подивитись як будуть пiдраховуватись бюлетенiв якостi вiльних спостерiгачiв? - запитав Вiктор.
  - Навiщо? Реальний пiдсумок ми все одно знаємо... - сказав Вадим. - При нагодi отримаємо всю iнформацiю через знайомих...
  - Тодi сьогоднi - по домiвках вiдпочивати, - стомлено пiдбив пiдсумок Анатолiй.
  Хлопцi кивнули головами на знак згоди та почали неквапливо збиратися.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------21--------------------------------------------*/
  ;
  Наближався вечiр.
  А на "стовiдсоткових" виборчих дiльницях уже почали готуватися до пiдрахунку голосiв: хоча час до кiнця голосування ще залишався. Чекати було нема чого i залишалося тiльки офiцiйно оформити протоколи.
  О двадцятiй за Києвом голова комiсii однiєi з виборчих дiльниць закрив, на всяк випадок, дверi, вiддав наказ пiднести усi виборчi скриньки до столу та запросив спостерiгачiв для нагляду за процесом пiдрахунку.
  Пiшла рутинна робота: формально визначили кiлькiсть тих, хто проголосував та погасили декiлька невикористаних бюлетенiв. Голова перевiрив печатки на скринях, повiдомив усiм, що вони цiлi i вiдкрив першу, невеличку скриньку. Член комiсii вголос почав рахувати бюлетенi.
  Голова потайки радiв: вiн першим доповiв про феноменальний, вiн так i сказав "феноменальний", вiдсоток голосуючих. Однак зараз щось його турбувало: по-перше, вiн з подивом виявив, що в скринях не було зайвих предметiв, якi, за його досвiдом, частенько попадали до виборчих скриньок; а, по-друге, пiд час рахування бюлетенiв вiн краєм ока побачив викреслювання.
  Нарештi, загальна кiлькiсть пiдрахованих бюлетенiв була оголошена, офiцiйну цифру занесли до протоколу.
  - Приступимо до сортування, - звично запропонував голова.
  Заздалегiдь визначений член комiсii приступила до розкладання бюлетенiв. Вона взяла перший, показала його iншим.
  - Бюлетень недiйсний, - промовила вона i поклала папiрець злiва вiд себе.
  - Недiйсний бюлетень, - повторила вона фразу й рух.
  - Недiйсний, - знову сказала вона i подивилась на голову комiсii.
  - Дуже цiкавий початок, - iдко прокоментував один iз спостерiгачiв.
  - Нема чого радiти: це тiльки початок, - вiдреагував голова.
  - Недiйсний, - знову почувся жiночий голос.
  - А ну, дайте менi, я подивлюсь, - попросив ii голова.
  Вiн мовчки подивився на бюлетень. "Правильнi" позначки були вiдсутнi, лише акуратно було викреслене президентське прiзвище.
  - Будь ласка, дайте i менi подивитись, - звернувся до нього "iдкий" спостерiгач. Вiн узяв папiр, запитально подивився на сусiдiв, але вони бажання подивитись не виявили.
  - Дiйсно, недiйсний, - пiдтвердив iдкий, повертаючи бюлетеня жiнцi.
  Далi в кiмнатi лунало тiльки одне слово: "Недiйсний", "Недiйсний","Недiйсний"... Жiнка почала складати бюлетенi справа вiд себе: так iй було зручнiше. Закiнчилась перша скриня - i жодного голосу нi за кого з претендентiв на президентську посаду.
  Голова вiдчув, як стисло серце. Це був перший такий випадок у його практицi. Вiн розгубився, вiн не знав, що робити.
  - Нiчого, друга скриня буде зовсiм iншою, - невпевнено сказав "президентський" спостерiгач.
  Однак друга скриня виявилась повною копiєю першоi.
  - Усi виборцi одностайнi у своєму виборi, - посмiхнувся "iдкий". - Це дуже цiкаво. Дуже.
  - Так одностайнi, - повернувся до нього голова. - Але ваш кандидат також не отримав жодного голосу.
  Пiсля закiнчення пiдрахунку до усiх присутнiх почав доходити змiст того, що вiдбулось. На столi лежала велика купа бюлетенiв. Дiйсних серед них не було жодного. Голова вiдчував, що наближається щось недобре. В головi його мерехтiло: "Такого не може бути", "Що робити?", "Доповiдати нагору правду, або...".
  Усi присутнi, i навiть iдкий спостерiгач, мовчали, поглядаючи один на одного. Всi розумiли незвичайнiсть поточного моменту, свiдками якого вони стали.
  Треба було приступати до складання протоколу. Голова розумiв, що такий протокол означає особисто для нього великi неприємностi. Треба було якось затягнути час та зв"язатися з вищим керiвництвом. А вiн не знав, як це зробити, не порушуючи закону. Нарештi, вiн знайшов компромiсний, як вiн гадав, варiант:
  - Вибачте, - вiн виразно подивився в сторону туалетноi кiмнати. - Менi треба на хвилинку вийти...
  Але раптом у кiмнатi вiдпочинку задзвонив телефон. Голова комiсii швидко пiшов до кiмнати та пiдняв слухавку:
  - Виборча дiльниця. Голова слухає.
  - Ти що там тягнеш час? - пролунало у телефонi. - У тебе ж практично стовiдсоткова явка. Пора доповiдати про першi позитивнi результати. Давай!
  - Що давай? - стомлений голос голови звучав прихованим викликом. Вiн майже прошепотiв в слухавку. - На нашiй дiльницi усi бюлетенi недiйснi.
  - Що значить всi? Скiльки вiдсоткiв?
  - Сто!
  - Ти що там перепив?
  - Якби так... Доповiдаю: на дiльницi всi сто вiдсоткiв бюлетенiв - недiйснi... До того, в усiх викреслено прiзвище президента...
  - Ти серйозно?
  - Абсолютно. Прямо не знаю, що робити, - i майже пошепки продовжив. - Є тут один спостерiгач... Коротше. Потрiбна термiнова допомога. iнакше доведеться складати протокол як є.
  - Тягни час. Зорганiзуй якусь скаргу через сам знаєш кого. Ми зараз тут розберемось.
  Голова комiсii поклав слухавку та пiшов до кiмнати, де пiдраховувались голоси. iдкий спостерiгач розслаблено посмiхнувся назустрiч, головi, який з"явився в кiмнатi.
  - Так коли буде складений протокол?
  - Будемо, будемо складати. Але я повинен запитати, - вiн зробив паузу i виразно подивився на спостерiгача вiд президентськоi сторони. - Чи має хто заяви або скарги про порушення у ходi голосування, чи пiдрахунку голосiв...
  "iдкий" спостерiгач зробив заперечливий рух.
  - Ви неправильно зрозумiли, - перехопив рух голова. - Ми будемо складати протокол. Будемо. Але закон вимагає вiд мене ставити такi запитання. На випадок, якщо хтось iз вас забув про своi обов"язки...
  - Якi можуть бути запитання? Ми були тут зранку. Порушень не було. Усе i так ясно... - несподiвано миролюбно вiдповiв за всiх "iдкий".
  - А ви дiйсно вiрите, що наш президент не спромiгся набрати на нашiй дiльницi жодного голосу? Достатньо послухати першi данi по радiо: вiн йде iз значним випередженням...
  - Якщо робити висновки тiльки по даним радiо та телебачення, то можна взагалi невiдомо до чого доголосуватися...
  - Усе одно, в нашому випадку треба перевiрити геть усе: можливо хтось урни пiдмiнив, можливо ще щось...
  - Я був у кiмнатi i можу пiдтвердити, що нiхто нiчого не мiняв. Печатки на урнах без пошкоджень, нiяких питань нi у кого не виникало до моменту пiдрахунку бюлетенiв...
  Знову задзвонив телефон, i голова похапцем пiдбiг до нього.
  - Виборча дiльниця, слухаю, - з готовнiстю сказав вiн у слухавку.
  - Складай протокол, який вiн там є... - пролунало звiдти.
  - Невже?..
  - На всiх ваших "стовiдсоткових" дiльницях однакова картина, - перебив його голос iз слухавки. - Складайте протокол... Але, на всяк випадок, органiзуйте пару скарг, чи заяв про порушення в ходi виборiв... У мене все.
  Голова акуратно поклав слухавку на мiсце та повернувся до спостерiгачiв.
  - Як я й обiцяв, ми зараз складаємо протокол. Якщо у когось є скарги та заяви про хiд виборiв, - вiн виразно подивився на президентського спостерiгача, - то прошу викласти iх до того, як я вiдвезу протокол до територiальноi виборчоi комiсii.
  Через чверть години голова поставив останню печатку на останньому примiрнику протоколу.
  - Можете пiдписати перший примiрник, - звернувся вiн до групи спостерiгачiв. - А також представити вашi скарги та заяви.
  Усi спостерiгачi промовчали.
  Разом з двома членами комiсii вiн сiв до автомобiля i вони вирушили. Пiсля його прибуття до територiального виборчкому протокол було оголошено, але не було одразу передано для автоматичноi обробки.
  - Немає необхiдностi на пiдставi закону, - коротко пояснили тим, хто почав цiкавитись.
  Нарештi, надiйшли усi данi з дiльниць. Велику частину з них складали аналогiчнi протоколи. Далi тягнути час було небезпечно, тому довелось включити iх до загального рахунку.
  А у вечiрнiх новинах з"явились певнi коригування. Традицiйно-симпатичнi молодики та панночки на рiзних каналах лагiдно посмiхались до телеглядачiв:
  - Вам уже вiдомо про стовiдсотковi результати на дiльницях Марiуполя. Поступають новi данi з мiськоi виборчоi комiсii про значнi порушення в ходi голосування, - дикторка приємно посмiхнулась з екрана. - У будь-якому випадку виборцiв i на цих дiльницях також чекає повторне голосування, бо за попереднiми даними жоден iз претендентiв не набрав потрiбноi кiлькостi голосiв виборцiв.
  У себе вдома, в невеличкiй кiмнатi, перед телевiзором сидiло лiтнє подружжя.
  - От бачиш! Нема ладу в краiнi! - сказав сивий телеглядач своiй дружинi. - На дiльницях роблять, що хочуть. i нiхто не вiдповiдає!
  Одразу пiсля закiнчення голосування опозицiйна преса пiдняла дуже обережний, але досить дошкульний для влади шумок, який ставив пiд сумнiв офiцiйну версiю того, що трапилось. Влада якось лiниво вiднеслась до цього випадку, тим бiльше, що мiжнароднi спостерiгачi, як завжди, не помiтили особливих порушень.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------22--------------------------------------------*/
  ;
  Однак, ця краплина iнформацii не загубилась у океанах всесвiтнiх даних. Через декiлька днiв невеличкий папiрець лежав на столi чергового АНБ Сема Джоша:
  ;
  ДЛЯ ВНУТРiШНЬОГО ВИКОРИСТАННЯ.
  ТАЄМНО.
  АГЕНТСТВО НАЦiОНАЛЬНОi БЕЗПЕКИ.
  УПРАВЛiННЯ ТЕЛЕКОМУНiКАЦiЙ i КОМП"ЮТЕРНИХ СЛУЖБ.
  
  ВИБОРИ В УКРАiНi, МiСТО МАРiУПОЛЬ.
  ЩОДО РОЗБiЖНОСТЕЙ ОФiЦiЙНОi iНФОРМАЦii ТА ПОВiДОМЛЕНЬ ОПОЗИЦiЙНОi ПРЕСИ.
  У ВИБОРАХ ПРИЙНЯЛИ УЧАСТЬ ПРАКТИЧНО СТО ВiДСОТКiВ ВИБОРЦiВ. УСi З НИХ ВИКРЕСЛИЛИ ПРiЗВИЩЕ НИНi ДiЮЧОГО ПРЕЗИДЕНТА.
  З ОГЛЯДУ НА РОБОТУ ЗАФiКСОВАНОГО РАНiШЕ НЕВiДОМОГО ПЕРЕДАВАЧА НЕ ВИКЛЮЧЕНО ВИКОРИСТАННЯ НЕВiДОМОГО ДОСi ВПЛИВУ НА ВЕЛИКi МАСИ.
  ЗАСЛУГОВУЄ НА УВАГУ ДЕТАЛЬНЕ ВИВЧЕННЯ СИТУАЦii.
  ДЖЕЙМС ХАГАРТ.
  НАЧАЛЬНИК АНАЛiТИЧНОi ГРУПИ "А".
  ;
  Сем Джош ще з часу виникнення отих незрозумiлих передач був внутрiшньо занепокоєний. iнтуiцiя пiдказувала йому, що в тiй ситуацii вiн був абсолютно правий. Тепер на його столi лежав папiр, в якому була або надзвичайно вибухова iнформацiя, або, ймовiрно, фальшивi результати якоiсь невiдомоi полiтичноi гри всерединi Украiни.
  З огляду на те, що скоро там, в тому далекому Марiуполi, скоро вiдбудеться повторне голосування, вiн вирiшив, що має сенс послати туди пару агентiв для "вивчення ситуацii на мiсцi".
  "Нарештi, аналiтики видали те, що повиннi були дати ранiше, - подумав вiн. - А цей папiр є нiчим iншим як запiзнiлою спробою виправдатись".
  Вiн повiльно встав та пiшов до свого начальника, Вiльяма Годрiча.
  - Нова iнформацiя щодо Марiуполя, сер. Я доповiдав вам нещодавно...
  - Пам"ятаю.
  Сем протягнув папiрець. Годрiч уважно прочитав його. Вiн також мав неабияку iнтуiцiю: iнакше не сидiв би зараз у своєму крiслi.
  - А ось це видається значно важливiшим за той малопотужний передавач, - цiєю фразою вiн немовби вибачився перед Джошем та одночасно немовби нiби звинуватив його ж у подачi "сироi" iнформацii. - Зв"яжiться з ЦРУ. Нехай тимчасово вiдрядять у наше розпорядження досвiдченого агента для перевiрки цих даних.
  - Може одразу групу? Якщо такий вплив iснує...
  - Гаразд... Група з трьох чоловiк.
  - Слухаюсь, сер.
  - i тримайте цю справу пiд особистим контролем, - вiн ввiмкнув нотки довiрливостi у своiм голосi. - Чим менше буде витiк зайвоi iнформацii, тим краще. Я покладаюсь на вас, Сем.
  - Так, сер, - вiдповiв Сем i з подивом вiдмiтив про себе, що шеф уперше назвав його просто на iм"я.
  - Йдiть.
  Джош повернувся й вийшов iз кiмнати. Годрiч залишився сидiти у своєму крiслi.
  "А якщо там, в тiй нещаснiй Украiнi, - думав вiн, - дiйсно вдалося запрограмувати великi маси людей, то цiкаво чи розумiють вони, що винайшли надзброю? Скорiше за все - не розумiють, бо дiяли б значно обережнiше... Якщо це, звiсно, не хлопчаки, з тих сучасних, якi всюди лiзуть, яким би тiльки випнутися перед дiвчатами та однолiтками... Дуже багато цих "якщо". Треба потурбуватись, щоб ця надзброя за будь-яких умов опинилась тут. Але знов-таки якщо, - вiн посмiхнувся, - усе здiйсниться, то треба подумати до чиiх рук ця надзброя попаде. До президента та його так званоi команди? Для полiтичноi балаканини цi полiтикани ще годяться, а керувати свiтом... Тут зосереджена реальнiсть свiтовоi влади. i керувати цим свiтом повинен я".
  Вiн випрямився у крiслi, поклав руки на стiл i його обличчя набуло медальних рис.
  Дуже багато йому, Вiльяму Годрiчу, довелось принижуватися перед багатими нiкчемами, вiддавати усiм попереднiм начальникам вистражданi ним самим iдеi, плани, щоб потроху рухатись кар"єрними сходинками. Вiн розумiв, що цей пост, який вiн зараз займає, є найвищим його надбанням, бо далi його просто не пустять. Так би мовити, рилом не вийшов.
  А вiддавати такий козир у полiтичнiй грi вiн не стане. Нi за що. Такий шанс випадає раз на життя. Годрiч встав. Вiн пригадав, що його прiзвище складалось з двох древнiх частин: перша - бог, друга - влада, могутнiсть, царювання. У дитинствi це прiзвище краяло серце бiдному хлопцевi. i з того часу вiн дав собi клятву: вiдповiдати своєму прiзвищу.
  Годрiч пiдняв слухавку телефону та набрав номер.
  - Сем, думаю, що варто послати до того Марiуполя групу з п"ятьох осiб. Треба перевiрити все детально. Ми не можемо iгнорувати таку iнформацiю.
  - Буде зроблено, сер.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------23--------------------------------------------*/
  ;
  Четвiрка хлопцiв зiбралась разом незабаром пiсля виборiв.
  - Виявляється, що незважаючи на офiцiйнi данi все ж таки вимальовується загальна картина подiй, - почав Вадим.
  - Так, - пiдтримав його Анатолiй. - Вплив працює, так би мовити, на всi сто. Це вже було зрозумiло пiсля перших повiдомлень...
  - Це тодi, коли влада з надiєю чекала вiд стовiдсотковоi явки стовiдсотковоi пiдтримки, - iз посмiшкою кинув Олександр.
  - Гадаю, що вона втрутилась би i в такому разi, - висловив сумнiв Вiктор. - Нема чого привертати увагу свiтовоi громадськостi незвичними, навiть дуже хорошими, результатами...
  Вадим подивився на хлопцiв.
  - Але ж буде повторне голосування...
  - Вважаєш за потрiбне повторити вплив? - запитав його Вiктор.
  - Якраз навпаки, - вiдповiв Вадим. - Вiдчуваю, що повторяти не треба.
  - Чому? - запитав Олександр.
  - Гадаю, що це буде зайвим. iнтуiцiя.
  - А я думаю, що варто спробувати, - повторив Олександр.
  - Приєднуюсь до Сашка, - пiдняв руку Вiктор.
  - Можна спробувати, - несподiвано став на iхню сторону Анатолiй. - Це той випадок, коли надлишок iнформацii не завадить.
  - Що ж. Якщо бiльшiсть наполягає... Тодi спробуємо. Перевибори незабаром, - неохоче погодився з бiльшiстю Вадим.
  За проведенням звичайних робiт у своiй фiрмi, хлопцi готувались до проведення впливу.
  i настав час проведення перевиборiв.
  На "скандальних" виборчих дiльницях зiбралося багато бажаючих подивитись на перебiг подiй. Крiм мiсцевих спостерiгачiв, прибули спостерiгачi вiд рiзних європейських та мiжнародних органiзацiй, не говорячи вже про значне пiдвищення щiльностi любителiв копирсатися у брудному шматтi - журналiстiв.
  За перебiгом подiй на дiльницях спостерiгали ще декiлька осiб. Двоє агентiв ЦРУ, якi працювали пiд безпосереднiм керiвництвом АНБ. А саме: пiд пильним наглядом Сема Джоша, який, у свою чергу, чесно й простодушно припускав, що працює на велич своєi краiни у владному втiленнi ii президента. Троє iнших агентiв також не гаяли часу i вивчали оперативну обстановку в мiстi одночасно розпочали пошуки можливого мiсця розташування загадкового радiопередавача.
  Ситуацiя з пiдрахунком голосiв при повторному голосуваннi повторилась майже у деталях.
  Перед пiдрахунком поданих голосiв у невеличкiй кiмнатi стояв жвавий гомiн. Журналiсти вiд нудьги почали робити невеличкi ставки на пiдсумок виборiв.
  Пiд час пiдрахунку, iз кожним озвученим "недiйсний", гомiн почав зменшуватись. А коли пiдрахунок голосiв закiнчився, в кiмнатi запанувала тиша. Усi зрозумiли, що вiдбувається щось надважливе. Але нiхто з присутнiх не розумiв, що саме.
  Першими прийшли до тями твердошкiрi журналiсти: професiйна звичка штовхнула бiльшiсть з них швидко кинутись до виходу та почати передавати по стiльникових телефонах першi слова хоч i очiкуваноi, але все ж несподiваноi iнформацii. Спостерiгачi дивились один на одного i не знали як пояснити те, що трапилось. Однак усе вiдбулось у цiлковитiй вiдповiдностi iз законами i вони просто розгубились в оцiнцi ситуацii, яка склалася.
  Наступного ранку свiт узнав щось досить несподiване. Виявляється трапляються такi речi, коли сто вiдсоткiв виборцiв приходять на виборчу дiльницю. Виявляється трапляються такi речi, коли всi вони фактично голосують проти дiючого представника вищоi влади. Газети усього свiту захлинались iдкими коментарями, рiзноманiтнi радiостанцii присвятили декiлька великих передач видатнiй подii, канали телебачення усiх краiн вiдмiтили нечувану досi єднiсть поглядiв виборцiв. В окремо взятiй краiнi, на окремо взятiй виборчiй дiльницi.
  Полiтична репутацiя все ж таки переобраного президента отримала доволi вiдчутного ляпасу. Досить тiльки назвати заголовки газетних шпальт: "За що президента так не люблять в Марiуполi?", "Украiнський феномен", "Стовiдсоткова вiдставка".
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------24--------------------------------------------*/
  ;
  Вiльям Годрiч сидiв у своєму крiслi i палив цигарку. Його мозок напружено пiдраховував своi шанси щодо використання ситуацii. Вiн натиснув кнопку зв"язку iз секретаркою.
  - Мiсiс Уолш, будь ласка, викличте до мене чергового по Управлiнню.
  Уже через декiлька хвилин Сем Джош увiйшов до кабiнету. Годрiч показав на крiсло для вiдвiдувачiв.
  - Сiдайте Сем, - запропонував вiн. - Дуже багато шуму бiля цих виборiв. Треба трохи вгамувати пристрастi.
  - Згоден, сер, - вiдповiв Джош. - Спробуємо коректно натиснути на нашi засоби масовоi iнформацii...
  - Важливо уникнути великого загального шуму. Не треба привертати зайву увагу.
  - Ми спробуємо делiкатно вплинути на європейцiв.
  - Добре. Як там наша група?
  - Приступила до з"ясування всiх вiдомих обставин.
  - Передайте, хай поквапляться.
  - Так, сер.
  - Можете йти, Сем, але, повторюю, нам не потрiбна зайва реклама. Завдання дуже важливе. Крiм того, воно знаходиться пiд особистим контролем вищих осiб.
  - Розумiю, сер.
  Годрiч i сам не знав, чому вiн збрехав своєму пiдлеглому. Лише трохи згодом його пiдсвiдомiсть дала вiдповiдь: в такiй дуже делiкатнiй справi не можна довiряти нiкому. Навiть до себе треба прислуховуватись дуже обережно. Ставка не висока. Ставка бiльш нiж шалена. Ставка - можлива необмежена влада на планетi Земля.
  Що перед ним правителi усiх вiкiв та народiв з iхнiми мрiями про свiтове панування!
  Вiн, Вiльям Годрiч, не має права на помилку. Тому треба дiяти рiшуче i швидко. Час працює не на нього. А старанний хлопець Сем... По-перше, вiн не має виходу на "високих осiб", а по-друге, вiн може стати в нагодi потiм, у якостi вдячного виконавця його наказiв. А доповiсти, зрозумiло, доведеться. Особисто президенту. Але трохи пiзнiше. i так, щоб створити ефект негайностi i подати роботу у потрiбному виглядi.
  Обмiн iнформацiєю мiж групою агентiв та штаб-квартирою АНБ жвавiшав. Так сталось, що практично всi повiдомлення проходили через дуже скромну, роботящу i непримiтну жiночку. Багатьом подобалось працювати з нею: вона працювала завжди швидко i без зайвих запитань. i нiхто в АНБ не здогадувався, що вона з неменшою швидкiстю передавала iнформацiю до iзраiлю, у спецiальну розвiдувальну службу "Моссад". Але передавала далеко не завжди i не всю iнформацiю, а тiльки найважливiшу: "Моссад" не могла дозволити собi ризикувати таким цiнним агентом.
  Розвiдувальна служба цiєi близькосхiдноi краiни також одразу зрозумiла яку цiннiсть може представляти вiдкриття масового впливу на людей. i "Моссад", не гаючи часу, також послала свою групу досвiдчених агентiв iз числа колишнiх громадян Радянського Союзу: вони добре знали мову, звичаi, мiсцевiсть. Тому мали деяку перевагу перед американцями при виконаннi такого складного завдання.
  Зрозумiло, що розвiдники обох краiн не могли просто так потрапити до Украiни. Колись це була досить важлива частина територii СРСР за Залiзною завiсою.
  Частина американськоi групи прибула до Києва пiд офiцiйним прикриттям: приватнi пiдприємцi та журналiсти. Дехто з чиновництва в МЗС здивувався досить несподiваною цiкавiстю до вiльноi економiчноi зони в Марiуполi. Справа була в тому, що iснувала така зона лише на паперi. Тому iм хотiлось дуже знати про невiдомi iм перспективи можливого збагачення на цiннiй iнформацii. Крiм того, вони здогадувались, що ситуацiя якимось чином пов"язана з виборами.
  Наступного дня Джош стурбовано доповiв Годрiчу:
  - Нашi агенти доповiдають, що зустрiли в Марiуполi двох вiдомих iм агентiв iз "Моссад". Особисто я не вiрю, що це випадковiсть, що iзраiль паралельно з нами провiв кропiтку роботу по вивченню ситуацii. Звiдси невтiшний для нас висновок: скорiш за все у нас iснує джерело витоку важливоi iнформацii...
  - Негайно перевiрити усiх, хто мав доступ до цього проекту! Усiх без виключення. Перевiряти навiть мене!
  "Отакоi, - подумав Сем. - Добре, що хоч менi довiряє". А вголос сказав:
  - Перевiрка вже почалась.
  - Добре. Коли плануєте закiнчити?
  - З огляду на те, що з цiєю справою працює дуже обмежене коло людей, сподiваюсь, що першi результати будуть вже завтра вранцi...
  - Усе ж таки покваптесь. Згоден, що iзраiльськi агенти з"явились там не випадково. Якi будуть пропозицii по конкурентам у Марiуполi?
  - Я якраз хотiв доповiсти щодо них. Справа в тому, що "Моссад" працює по повнiй програмi: нашi встановили наявнiсть групи з п"ятнадцяти осiб. Дванадцять чоловiкiв та три жiнки. Агенти чекають подальших розпоряджень щодо дiй.
  - Треба негайно збiльшити кiлькiсть наших агентiв.
  - Так, сер. А що робити з iзраiльтянами?
  - Усунути!
  Джош трохи здивовано подивився на шефа, який був незвично збуджений, але звично вiдрапортував:
  - Буде зроблено, сер. Але можуть виникнути проблеми з мiсцевою владою...
  - Органiзуйте анонiмнi дзвiнки до iхнiх органiв внутрiшнiх справ. Активiзуйте мiсцеву пресу. Спишiть усе на мiсцевих злочинцiв або приiжджих гастролерiв.
  - Так, сер. Але на наступнiй зустрiчi керiвникiв розвiдок ми мусимо щось говорити. Не виключено, що керiвництво "Моссад" також може замислитись. Цiлком ймовiрно, що iхнi агенти вже встигли доповiсти, що також бачили наших людей. Крiм того, через джерело витоку iнформацii вони зараз на крок попереду нас.
  - Спробуйте списати все на мiсцевих злочинцiв, - повторив Годрiч.
  - Яким чином?
  - Слухайте, Семе. Ви розумна людина. В "Моссад" добре розумiють, що така кiлькiсть агентiв не може прибути в мiсто i жити в готелях. Бiльшiсть iхнiх агентiв працює пiд легальними вивiсками. Невже так важко уявити декiлька пограбувань?
  - Декiлька пограбувань не важко. Але п"ятнадцять осiб...
  - Розумiю, що це забагато, - Годрiч замислився. - Тодi ось що: сутички мiж мiсцевими злочинними групами не повиннi викликати нiяких пiдозр. Щось на зразок гангстерськоi вiйни, як у наших фiльмах. Масовi заворушення в мiстi за допомогою дрiбного елементу. А пiд шумок можна зайнятись i нашими конкурентами. В такому випадку, до речi, можна буде ще й звалити вiдповiдальнiсть на них. Органiзуйте мiсцеву пресу.
  Джош посмiхнувся: "Чиста робота".
  - А як вiднесуться до неординарних подiй урядовi структури Украiни?
  - А як вони вiднеслись до парадоксальних результатiв виборiв? Як завжди спишуть на погану роботу якогось мiсцевого дрiбного чиновника... Або пошукають наслiдки роботи закордонних "добродiiв". Ми iм трошки допоможемо... Натякнемо... На так зване близьке закордоння.
  - Дозвольте виконувати?
  Годрiч стверджувально кивнув. Джош повернувся й пiшов до виходу з кабiнету. Але зупинився, повернувся до Годрiча i спитав:
  - Останнє питання, сер. Яка кiлькiсть помiчникiв буде доречна?
  - Пошлiть стiльки, скiльки вважаєте за потрiбне. Але, зрозумiло, не бiльше п"ятнадцяти. Натовп дуже важко органiзувати на плiдну роботу.
  Сем кивнув на знак згоди та вийшов iз кiмнати. Годрiч залишився сидiти у своєму крiслi. Ситуацiя розгорталась по дуже небажаному сценарiю. Вiн подумав: "Багато хто хоче оволодiти надзброєю. Треба якнайнейгайнiше лiквiдувати найменший витiк iнформацii у нашiй структурi."
  Вiльям Годрiч взяв в руку ручку, написав у своєму робочому блокнотi: "Поквапити Сема Джоша". Вiн нервово натиснув на кнопку зв"язку iз секретаркою, але сказав досить спокiйно:
   - Мiсiс Уолш. Будь ласка, викличте чергового Джоша до мене знову.
  Сем повернувся до кабiнету начальника.
  - Слухаю, сер.
  - Вибачте, Семе, за повторний виклик. Але, що ви можете сказати щодо нашоi резидентури в iзраiлi. Мене цiкавить можливiсть отримання зворотноi iнформацii з "Моссад" на випадок наших протидiй в iзраiлi.
  - Тиждень тому я доповiдав вашому заступниковi, сер: наш резидент в Єрусалимi несподiвано загинув: потонув. Ми намагаємось вiдтворити керування нашою мережею. Але, ви знаєте, що новому резиденту буде важко одразу вжитися в ситуацiю.
  - Добре. Але все ж таки покваптесь. i ще. Зрозумiло масовi заворушення знову привернуть увагу до цього мiста. Подбайте, будь ласка, щоб було щонайменше коментарiв, якi б пов"язували мiж собою вiдомi подii.
  - Слухаюсь, сер.
  - Тепер можете йти.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------25--------------------------------------------*/
  ;
  Агенти ЦРУ почали виконувати розроблений в АНБ план у повнiй вiдповiдностi з отриманим завданням.
  До цього спокiйного лiтнього ранку Марiуполь був доволi глухою провiнцiєю. Вiддалене вiд центру промислове мiсто жило своiм звичайним життям. Зрозумiло, що тихе життя зовсiм не означало вiдсутностi кримiналу. Бували i вбивства пiдприємцiв i служникiв закону, якi стали, можна сказати, звичайною ознакою "ринковоi економiки", i мешканцi зазвичай коментували цi подii так: "Не зiйшлись у цiнi".
  Однак останнiм часом ситуацiя рiзко змiнилась: в мiстi несподiвано почала бешкетувати п"яна молодь. За кiлька годин з початку заворушень почали поступати першi повiдомлення про постраждалих, у тому числi i вбитих. Особливiстю гармидеру було те, що бешкетництва не були обмеженi якимсь окремим районом мiста, а як добре органiзована пожежа, одночасно розпочались в усiх мiських районах.
  Подii почали виходити з-пiд контролю мiсцевоi влади. Вкрай тривожнi телеграми полетiли до Києва.
  Мiсцевi радiостанцii працювали й коментували подii з подивом, але дуже обережно: адже до цього моменту не було нiяких вагомих причин до спалаху насильства. Мiжнароднi радiостанцii вiдреагували швидко, але й вони також були спантеличенi розвитком подiй: до того ж iнформацiя надходила з непiдтверджених джерел. Знову на деякий час iнформацiйнi повiдомлення з Марiуполя опинились в центрi повiдомлень по всьому свiтi. Але цього разу вони мали яскраве тривожне забарвлення. Продюсери iз СNN гiрко пожалкували, що вiдкликали свого кореспондента з Марiуполя одразу пiсля проведення повторного голосування.
  А тим часом Сем Джош спокiйно доповiдав своєму керiвниковi:
  - Завдання виконане. Нашi доповiдають, що бiльшiсть активних конкурентiв знищена. Залишились двоє з групи фiнансовоi пiдтримки та двоє зв"язкiвцiв - для створення видимостi фактору випадковостi.
  - Спасибi, Семе. Я читав огляди у пресi. Блискуче виконання. Певен, що "Моссад" нiчого не запiдозрить.
  - Згоден iз вами.
  - А тепер власне до самоi справи: що вiдомо про розробника?
  - Поки нашi агенти нiчого не повiдомили. Шукають, сер.
  - Я тут трохи подумав i гадаю, що наш розробник або група розробникiв, що до речi, ймовiрнiше, неодмiнно повиннi втрутитись в цi подii. Треба це використати. Негайно: орiєнтуйте агентiв на визначення сфери дii можливого впливу. Дайте iм ще двадцять чотири години i наполягайте на скорiшому виконаннi завдання.
  - Так, сер.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------26--------------------------------------------*/
  ;
  Тим часом хлопцi зiбрались у своiй конторi. Вони були дуже засмученi несподiваним i дуже швидким розвитком подiй.
  Анатолiй подивився на iнших.
  - Що ви думаєте з приводу бешкетництва в мiстi?
  - Може це якiйсь побiчний ефект впливу? - обережно висловив свою думку Олександр.
  - Не виключено... Ми ще багато чого не знаємо про механiзм роботи нашого вiдкриття, - вiдповiв йому Вадим. - Але у мене передчуття, що цi подii носять штучний характер... Хоча вони, нема правди дiти, - вiн розвiв руки, - дiйсно почались практично одразу пiсля повторного голосування... Пiдкреслюю, тiльки пiсля повторного. Крiм того, дальнiсть цiєi хвилi насильства далеко за межами дii нашого впливу.
  Вiктор уважно подивився на Вадима.
  - Треба негайно вгамувати бешкетництва.
  - Знову-таки впливом? - поцiкавився Анатолiй.
  - А нам нiчого iншого не залишається. Ситуацiя взагалi може вийти з-пiд контролю. А тодi i нам буде важко втрутитись у ситуацiю...
  - Не можемо ж ми з нашими паличками iздити по всiй матiнцi-Украiнi... - сумно посмiхнувся Сашко.
  - До дiла, хлопцi, - сказав Вадим. - Я пiдтримую пропозицiю Вiтi i також пропоную негайно вгамувати неконтрольованi процеси.
  Хлопцi взяли в руки гiлочки та схилились над столом...
  Для бiльшостi жителiв мiста бешкетництва вгамувались несподiвано.
  Раптом.
  Одразу.
  Багато з тих, хто вирiшив подивитись у вiкно, мiг побачити, що юрба п"яних бешкетникiв, яка бiгла по вулицi, раптом зупинялась та починала швидко розходитись.
  i тiльки у вiддалених районах мiста, поки що недоступних впливовi, декiлька груп погромникiв продовжували бешкетувати. Але розмах цих погромiв рiзко зменшився i трохи згодом з погромниками розiбрались робiтники правоохоронних органiв мiста, якi були пiдсиленi спецiальними групами з обласного Донецька. Ситуацiю було взято пiд контроль.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------27--------------------------------------------*/
  ;
  В iзраiлi мемуне "Моссад" зiбрав позачергову нараду консультативноi ради. Як виключення, на нiй уперше був присутнiй прем"єр-мiнiстр.
  ;
  /*Мемуне - вищий шеф.*/
  /*Консультативна рада складається з мiнiстрiв уряду.*/
  ;
  - Справа торкається надсекретноi операцii, яку ми проводимо в Украiнi, точнiше в мiстi Марiуполь, - розпочав нараду шеф розвiдки. - Ви всi знаєте про бешкетництва у цьому мiстi. Повинен сказати, що в ходi цих заворушень загинули одинадцять наших найдосвiдченiших агентiв.
  Вiн зупинив свою доповiдь та глибоко зiтхнув.
  - Спочатку у нас складалось таке враження, що заворушення були штучно органiзованi з метою знищення усiєi нашоi групи: ви знаєте всю найважливiшу iнформацiю щодо цiєi справи. Знаєте, що ми, завдяки нашiй агентури, отримали першi данi про неi iз АНБ. Спочатку у нас виникло припущення про можливi протидii американцiв. Але пiвгодини тому надiйшло повiдомлення вiд групи "коф", що вони та група "хет" залишились в живих. Вони повiдомляють, що юрба бешкетникiв просувалась вулицею та трощила усе на своєму шляху. Потiм чоловiк п"ятдесят вiдкололись вiд натовпу i почали ломитися до бази групи, яка, на жаль, знаходилась в приватному магазинi. В ходi швидкого обговорення група "алеф" взяла вiдповiдальнiсть на себе i вирiшила вiдiслати зв"язкiвцiв та фiнансистiв i разом з iншими бойовими групами вiдбитися вiд нападникiв.
  ;
  /*"Коф" - пiдгрупа зв"язкiвцiв.*/
  /*"Хет" - пiдгрупа фiнансистiв, яка дбає про фiнанси, наймання конспiративних квартир та забезпечення доставки агентiв на мiсця.*/
  /*"Алеф" - пiдгрупа досвiдчених убивць.*/
  ;
  - Зв"язкiвцi не знають, з яких причин iм це не вдалося. Але картина дуже схожа на дiйсну: я особисто знаю керiвника групи "алеф" Елiаху Ревiвi, досвiдчений вiйськовик, вiн мiг пiти на такий крок. iнформацiя для присутнiх: ще до початку цих подiй нашi встановили на легковики американцiв "жучкiв", - вiн повернувся до прем"єра. - Маленькi радiопередавачi, якi працюють лише долю секунди один раз за годину. Тобто навiть за втрати значноi частини групи ми можемо стежити за об"єктами з годинною дискретизацiєю, адже такий маячок важко викрити. Особливо при нестачi часу.
  Мемуне говорив з опущеними до столу очима. Вiн закiнчив свою доповiдь i показав це, подивившись на усiх присутнiх мiнiстрiв, а потiм зупинив погляд на прем"єр-мiнiстровi.
  - Надважливiсть справи диктує нам продовжувати цю операцiю, - сказав той. - Якi будуть пропозицii щодо складу iншоi групи?
  Усi дипломатично мовчали: нiкому не хотiлось брати на себе зайву вiдповiдальнiсть. Мемуне вiдчув, що затягувати паузу далi вже неможливо:
  - Ми повернемо сюди агентiв iз першоi групи, щоб детально розiбратись в причинах того, що вiдбулось. Натомiсть негайно пошлемо до Украiни нову групу. Але, повинен сказати, цього разу ми можемо вiдстати вiд американцiв...
  - Максимально використати наших агентiв в АНБ, - тихо наказав прем"єр. - Навiть, коли вони будуть викритi, ми зробимо все можливе для iхнього спасiння. Гадаю - усiм присутнiм зрозумiло, що справа варта того.
  Вiн поклав руки на стiл, оперся на них та встав iз мiсця. На цьому коротка нарада, а точнiше вiдкритий обмiн думками мiж мемуне та прем"єром, закiнчилась.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------28--------------------------------------------*/
  ;
  Вiльям Годрiч добре розумiв, що довго притримувати iнформацiю такоi важливостi йому не тiльки не вдасться, але й дуже небезпечно: досить багато людей було залучено до операцii. Тому вiн, пiсля розгрому ядра iзраiльськоi групи, пiдготував секретну докладну записку для президента краiни. Вiн свiдомо пiшов на такий безпрецедентний крок: обминаючи своє безпосереднє керiвництво, звернутися прямо до президента. Його доповiдь була розроблена таким чином, щоб пiдштовхнути президента до думки, що надважливiсть справи диктує посвячувати в неi якнайменшу кiлькiсть осiб. Тобто має сенс доручити оперативне керування справою на цьому етапi саме йому, Годрiчу, зрозумiло, з негайним iнформуванням про розвиток подiй вищих осiб держави. Така тактика давала йому можливiсть бути завжди на крок попереду конкурентiв, i дозволяла вчасно особисто втрутитись в подii на випадок небажаного сценарiю iхнього розвитку.
  Президент особисто затвердив його доповiдь та надав йому повноваження дiяти вiдповiдно обстановцi. Правовою пiдставою цього стали положення секретного меморандуму, сiм сторiнок якого були пiдписанi Гаррi Труменом в далекому 1952 роцi.
  ;
  /*Трумен Гаррi (1884-1972) - президент США з 1945 по 1953 роки.*/
  ;
  Годрiч був задоволений цим рiшенням: усе йшло за його особистим планом. Залишалось лише знайти винахiдника впливу або винахiдникiв. i отримати владу над свiтом.
  Тим часом самi винахiдники сидiли у своiй конторi i розмiрковували над бурхливими подiями останнього часу.
  - Я не знаю, як трактувати те, що вiдбулось в нашому мiстi, але менi не подобається ця хвиля насильства, - заявив Вадим.
  - Не хочу повторятись, - сказав Сашко, - але скажу знову: може це якiйсь побiчний ефект впливу?
  Анатолiй подивився на нього i запитав:
  - А на чому базується твоє припущення?
  - Ми не вивчили саме явище i приступили до великомасштабних експериментiв, - вiдповiв Олександр. - Хiба цього недостатньо?
  - Зрозумiло, що достатньо... - погодився з ним Анатолiй. - Але ж пiсля останнього використання впливу ситуацiя стабiлiзувалась...
  - Так, стабiлiзувалась... Але чого чекати далi? - сказав Вiктор.
  - Не знаю, чому, але я не можу вiдбутися почуття, що в даному випадку ми мали справу зi штучно розробленими подiями, - припустив Вадим.
  - А на чому базується твоє припущення? - повторив запитання Анатолiй.
  - Спочатку вiдповiм Сашку. У мене не виходить iз голови те, що розмах цих заворушень був значно бiльшим за дiапазон зони нашого впливу... Адже ми поки що можемо впливати переважно на Лiвий берег, тобто лише на певну частину мiста. А цi заворушення почались практично одночасно по всьому мiсту...
  - А ти не виключаєш, що носii нашого впливу не могли передати його далi? - припустив Вiктор. - Адже такого варiанта ми ще не розглядали.
  - Може, i могли. Ми не знаємо точного механiзму дii впливу та характеру його розповсюдження, - вiдповiв Вадим. - Але мене непокоiть склад бешкетникiв. Якщо це була побiчна дiя, то, погодьтесь, в заворушеннях повиннi були взяти участь тiльки потенцiйнi виборцi. Тобто люди старше вiсiмнадцяти рокiв. Однак переважна бiльшiсть бешкетникiв, ви самi бачили, складалась з молодi до вiсiмнадцяти...
  - Ти хочеш сказати, про ту нестiйку частину суспiльства, яка найлегше пiддається на пiдбурювання? - пiдхопив iдею Анатолiй.
  - Так. Особливо пiд впливом рiзних розiгрiваючих засобiв...
  - Але кому було потрiбно пiдбурювати молодь у нашому мiстi? - здивовано запитав Олександр.
  - Я не знаю... Однак, саме це питання найбiльше непокоiть мене, - зiтхнув Вадик.
  - Невже ти хочеш сказати, що про наше вiдкриття хтось дiзнався... - почав Вiктор.
  - ... i це, безсумнiвно, закордоннi розвiдки, якi зацiкавились нами? - таємничим голосом закiнчив речення Олександр i посмiхнувся.
  Вадим знову глибоко зiтхнув.
  - Можливо, я i перебiльшую, але не виключаю такоi можливостi...
  - Вадик у дитинствi начитався детективiв, - Вiктор виразно подивився на Вадима. - Тому й не дивно, що зараз йому усюди уявляються шпигуни.
  - Але якщо i насправдi так, - тихо сказав Анатолiй, - тодi нам має сенс приготуватись до найгiршого перебiгу подiй...
  - До чого? - здивовано подивився на нього Сашко. - Ми що, фахiвцi-розвiдники? Як ми взагалi встановимо факт слiдкування за нами? А, може, i зараз нас хтось пiдслуховує?
  Вiн подивився на вхiд, м"яко встав зi свого мiсця, пiдiйшов до дверi, обережно вiдчинив ii подивився назовнi й знову зачинив ii, але цього разу на замок.
  - Нiкого нема, - iз грайливим полегшенням зiтхнув вiн. - А дверi я зачинив на всяк випадок: може Вадик i правий. Вiдкриття такого масштабу... Нашi експерименти... Припускаю, що вони могли бути помiченими досвiдченими аналiтиками розвiдувальних служб.
  - Якщо серйозно, то ми, здається, дещо передчасно проявили себе на виборах президента, - сказав Анатолiй. - Дiю впливу ми перевiрили, але, здається, привернули зайву увагу.
  Вiн нiчого не сказав, але хлопцi i самi пригадали, що тiльки Толик виступив проти проведення експерименту на виборах.
  Вiктор подивився на хлопцiв.
  - Ну що ви, хлопцi? Якi там розвiдки. Ну було трохи шуму з тими виборами. Ну i що? Щось ми дуже швидко повiрили у шпигунськi пристрастi...
  - Однак. Усе може бути... - не здавався Вадим. - Шпигунських пристрастей також не виключати не можна.
  - Зрозумiло, що не можна, - не погоджувався Вiктор. - Але, якi можуть бути шпигуни в нашому Марiуполi... Це вже занадто...
  - Пропоную компромiсний варiант, - втрутився Анатолiй. - Гадаю, що має сенс зосередитись на з"ясуваннi внутрiшнiх причин впливу...
  - ... та на пошуку умов великого резонансу, - продовжив Олександр. - Я вiрю в можливiсть впливати на всю планету: адже кiнець-кiнцем нам удалось значно збiльшити радiус впливу.
  - Пiдтримую, - погодився Вадим. - Розумiння внутрiшнiх причин може допомогти нам зрозумiти дiю механiзму впливу.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------29--------------------------------------------*/
  ;
  Тим часом у надрах АНБ iшла напружена робота. Завдання були цiлком зрозумiлими: знайти точне мiсце невiдомого винахiдника або винахiдникiв, знайти джерело витоку iнформацii. Якщо з першим завданням аналiтики бiдкались через нестачу матерiалу для обробки, то з другим Сем Джош впорався вчасно. Пiсля оперативного з"ясування обставин та особистого допиту iзраiльського агента вiн доповiв Годрiчу:
  - Заарештовано iзраiльську шпигунку.
  - Шуму при арештi здiйняли багато? - запитав його Годрiч i жестом запропонував йому сiсти поруч.
  - Нi, сер. Власне i арешту, як такого, не було. Наша пiдопiчна просто несподiвано "захворiла" через декiлька хвилин пiсля чашечки кави. Я сам, так би мовити, "супроводжував" ii до лiкарнi.
  - Добре. Як вона?
  - Дуже налякана. Я вже розпочав роботу по перевербуванню...
  - iз вами приємно працювати, Семе.
  Сем делiкатно промовчав.
  - Вербовку треба прискорити, - продовжив Годрiч. - Вона нам може ще стати в нагодi. Як щодо головного?
  - Аналiтики хоч i скаржаться, але ретельно працюють iз мапою Марiуполя. Вони впевненi, що цей вплив розповсюджується по колу i намагаються знайти епiцентр. Закiнчена обробка перших даних, якi торкалися виборiв. Попереднiй результат дуже приблизний - вирахувати координати кола точнiше iм заважає близькiсть моря та вiддаленiсть цього району мiста вiд центру.
  Джош пiдiйшов до шефа, витяг iз папки мапу та розгорнув ii:
  - Ось тут море, ось тут велике металургiйне пiдприємство "Азовсталь", i бiля нього майже не заселена житлова зона, ось тут кордон мiста й поля. Дуже велика похибка. Але аналiтики вважають, що епiцентр, - вiн показав на мапi, - десь тут. Як бачите в коло входять десятки великих домiв. Особливо добре це видно на мапi збiльшеного масштабу.
  - Що робиться для зменшення похибки?
  - Вибачте, сер. Не встиг вчасно вам доповiсти, але я взяв на себе вiдповiдальнiсть негайно передати нашим агентам у Марiуполi наказ за вашим пiдписом: по свiжих слiдах точно встановити кордони продовження бешкетництва та мiсця iх угамування. Аналiтики просили зробити це якнайнегайнiше.
  Черговий швидко знайшов у папцi необхiдний папiрець i передав його шефовi.
  - Пiдтверджую вашi дii, - погодився Годрiч. Вiн, як завжди, уважно прочитав текст, пiдписав його i передав назад Джошу. - До речi, як вони там?
  - Скаржаться, що дуже багато рутинноi роботи, - дозволив собi посмiхнутися черговий. - Але працюють оперативно.
  - Мабуть зайвим буде повторювати, що завдання дуже важливе, - не став розхолоджувати пiдлеглого Годрiч.
  Сем продовжив доповiдь:
  - Щодо кордонiв бешкетництва: аналiтики таким чином хочуть отримати точнiшу зону знаходження винаходу. Ми очiкуємо отримати першi данi вiд наших агентiв завтра ввечерi.
  - Чому так пiзно?
  - Дуже великий об"єм роботи. Агенти опосередковано отримують данi вiд мiсцевоi мiлiцii, iнодi вони змушенi збирати iнформацiю прямо на вулицях. Пiд виглядом кореспондентiв та робiтникiв мiсцевоi влади обережно опитують мiсцеве населення.
  - Що в iзраiлi?
  - iм потрiбен певний час на вiдновлення роботи групи...
  Годрiч зрозумiв, що нiякоi новоi iнформацii про дii конкурентiв немає. Вiн мовчки дивився у вiкно.
  - Можна йти? - запитав Джош.
  - Зачекайте. Зорiєнтуйте одного або двох агентiв на роботу всерединi, так би мовити, кола першого наближення. На предмет находження антен незнайомих конструкцiй, споруд або щось такого незвичного.
  - Буде зроблено, - черговий iз захопленням подумав про чудову роботу мозку свого шефа.
  - Тепер можете йти, - дозволив Годрiч.
  Сем встав iз зручного крiсла та пiшов до виходу.
  Через пiвгодини вiн подзвонив шефовi i домовився про негайну зустрiч.
  - Пiсля обробки останнiх даних нам удалось звузити зону до одного двора. Це п"ять дев"ятиповерхових будинкiв. На мапi мiста це ось тут, - показав Джош.
  Годрiч дивився на маленьку крапку i вiдчував той самий свiй особливий пiдйом, який, вiн знав, пiдiймався у тих особливих випадках, коли вiн наближався до успiшного розв"язання складних справ.
   - Агенти виконали ваш попереднiй наказ.
  Годрiч, який до цього моменту, здавалось просто дивився у вiкно, пiдняв очi на Джоша.
  - Виявлено вiсiмнадцять супутникових антен-тарiлок, - спокiйно продовжував Сем, - велика кiлькiсть дециметрових телевiзiйних антен рiзних конструкцiй: там майже в кожну квартиру заходить кабель. Помiчено декiлька звичайних штирьових. Однак якихось нестандартних пристроiв нашi агенти не помiтили.
  Одна з тих "звичайних" штирьових антен була встановлена Сашком.
  Годрiч на хвилинку замислився.
  - Хай звернуть особливу увагу на усi антени коловоi дii: штирьовi у тому числi, - розпорядився вiн. - На усi, крiм направлених. Хай точно з"ясують там на мiсцi, як це зручнiше зробити. Або пiд виглядом якихось ремонтникiв, або ще як, але хай перевiрять усi такi мiсця.
  Годрiч пiдвiвся зi свого мiсця.
  - У крайньому разi перевiрити геть усi квартири! - вiн вiдчув запитання у виразi обличчя пiдлеглого. - Пiд виглядом телевiзiйникiв, сантехникiв, будiвельникiв, будь-кого! Нам вкрай потрiбен результат!
  Годрiч трохи розхвилювався, але швидко опанував себе.
  - У випадку знаходження винахiдника, брати його тiльки живим. Навiть не пошкодженим. Провести ретельний обшук. Усi матерiали негайно переправити сюди.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------30--------------------------------------------*/
  ;
  Кiльце пошуку навколо хлопцiв невпинно звужувалось. Але, за винятком випадкового обговорювання побоювань Вадима, яке велось майже напiвжартома, вони не звертали нiякоi уваги на подii безпосередньо навколо себе i, як завжди, "штурмували" найболючiшi проблеми суспiльного сьогодення.
  Мiсцевi газети жваво обговорювали бурхливi подii останнiх днiв. Було затримано декiлька найбiльш активних бешкетникiв i журналiсти по свiжих слiдах прогнозували мiру покарання хулiганам та вбивцям.
  Анатолiй якраз читав газету. Вiктор подивився на хлопцiв та сказав:
  - Менi так здається, що ми стоiмо на мiсцi: роботи по збiльшенню зони впливу, м"яко говорячи, не просуваються.
  - Тупцюємо на мiсцi, - уточнив Сашко.
  - Тодi має сенс вiдволiктись трохи та вiдпочити за розв"язанням iншоi проблеми, - пiдняв очi вiд газети Анатолiй.
  - Що ти пропонуєш? - Вадим повернувся до нього.
  Анатолiй наблизив розгорнуту газету до очей:
  - Ось тут пишуть про мiру покарання для вбивць мешканцiв мiста та приiжджих...
  - Так у чому проблема? - запитав Вiктор.
  - Як вiдомо, наша влада, зрозумiло за певними пiдказками зi сторони, вiдмовилась вiд виконання смертного вироку...
  - Питання складне: є супротивники такого рiшення, а є й при-бiчники. Ситуацiя в краiнi складна, i менi, на вiдмiну вiд журналiстiв, не хотiлось би зайвий раз дратувати суспiльство такими проблемами, - прокоментував Вiктор.
  - Здається я можу запропонувати соломонове рiшення...
  - Так вже i соломонове, - скептично подивився на Анатолiя Олександр.
  - Тодi - моє власне.
  - Не тягни, викладай, - Вадим iз своiм стiльцем присунувся ближче.
  - Що ж. Гадаю, що можна задовольнити i тих, i iнших. Безсумнiвно, такi злочини як вбивства повиннi бути суворо покаранi. i я пропоную не страчувати вбивць...
  - Таким чином ти просто повинен приєднатися до супротивникiв смертноi кари... - почав Сашко.
  - Або негайно сказати нам своє рiшення, - закiнчив Вадик.
  - Я пропоную, щоб вони страчували самi себе.
  - Отакоi! Як це так? - не витримав Вiктор.
  - Ось так! Поясню на невеличкому прикладi. Гадаю, що вам вiдомо як на кораблях виводять пацюкiв.
  - Звiсно, виводять пацюкоiда! - швидше за всiх вiдповiв Вадим.
  - Правильно! Зараз вправаджена така система, при якiй в однiй в"язницi можуть сидiти всi порушники законiв: i вбивцi, i шахраi, i дрiбнi крадii i всяка iнша мерзота. Я пропоную злочинцiв-вбивць садити лише в одному виправному закладi, як пацюкiв до дiжки, i там вони самi будуть вирощувати вбивцевбивцю. Таким чином держава гiдно зможе показати своє вiдношення до смертноi кари i певною мiрою зможе задовольнити жалiсних захiдних любителiв правопорядку.
  - Тобто замiсть виконання смертного вироку засудженi за вбивство будуть отримувати прижиттєве ув"язнення, але у спецiальному мiстi вiдбування покарання з режимом вiльного спiлкування мiж в"язнями! - зааплодував Вiктор. - Добре придумано!..
  Анатолiй приклав праву руку до грудей i церемонно злегка поклонився кожному.
  - Сконцентрувати покидькiв на однiй територii! - пiдтримав загальне захоплення Вадим. - Суспiльство iзолює злочинцiв, а якщо в декого з них прокинуться вбивчi iнстинкти...
  - То вiдповiдальнiсть за це буде нести сам злочинець! - додав Сашко.
  - Здається логiчним, що з часом доведеться утримувати доведеться лише одного злочинця. Крiм того, прогнозую, що бажаючих переступити закон на таких умовах повинно стати значно менше, - пiдняв пальця догори Вiктор.
  - Потрiбно буде правильно зорiєнтувати журналiстiв на висвiтлення процесiв у такiй в"язницi, - сказав Анатолiй.
  - Хлопцi! - вигукнув Вадим. - Шкода, що ми не народнi депутати: особливiсть цiєi пропозицii у тому, що ii можна впровадити прямо зараз. Не гаючи зайвого часу.
  - Як добре, що ми не народнi депутати, - саркастично посмiхнувся Анатолiй. - Дарма не теревенимо...
  - Зачекайте, хлопцi. Не треба зайвоi ейфорii, - перебив його Вадим. - Адже в життi бувають рiзнi ситуацii. Наприклад, син у станi афекту ненавмисне вбиває свого батька, який у станi сп"янiння кривдить та б"є його матiр. Я читав про такi випадки. Так куди вiдправити такого хлопця? До патологiчних убивць?
  - Досить серйозне зауваження, - погодився Анатолiй. - Треба придивитися до цього питання бiльш уважнiше.
  - По великому рахунку i ненавмиснi вбивцi є вбивцями, - парував Вiктор.
  - А самозахист? - замислився Сашко. - А вбивство мимоволi?
  - Як це? - запитав Анатолiй.
  - Ну, наприклад, я працюю на даху дома, в мене з рук випадає цегла i падає вниз на когось... Або фармацевт ненавмисне переплутав рецепти... Або хiрург невдало зробив операцiю...
  - i далi, - утрутився Вадим. - Потрiбно буде якось дiлити усiх убивць за статевими ознаками, а, можливо, i за вiком: я маю на увазi вже згадуваного хлопчика...
  - Однак думка про концентрацiю усiх убивць в одному мiсцi заслуговує на увагу, - сказав Вiктор. - i я гадаю, що дiйсно доведеться роздiляти вбивць за ознаками злочину. Тобто головне сконцентрувати в одному мiсцi, так би мовити, патологiчних убивць, а "ненавмисних", яких не виправдано судом, тримати бiля за окремою загорожею.
  - А ти не подумав, що тодi патологiчнi за будь-яку цiну намагатимуться попасти до "ненавмисних", - Вадим виразно подивився на Вiктора.
  - Тодi, коли станеться смертний випадок там, у "ненавмисних", вбивцю, або вбивць перевести до патологiчних, - вiдповiв Анатолiй.
  - А "патологiчнi" пiдлiтки? iх куди? - не здавався Вадим.
  - До патологiчних пiдлiткiв, - не здавався й Анатолiй. - Тобто, взагалi, можна запровадити спецiалiзовану в"язницю, роздiлену на двi зони по чотири сектори: зони - "патологiчна" та "ненавмисна". i в кожнiй зонi сектори: чоловiчий, жiночий та ще пару для пiдлiткiв.
  - Хлопцi, - Сашко здавалось засидiвся без пропозицiй. - Ми взагалi ведемо мову про засуджених до смертноi кари, точнiше до довiчного ув"язнення. А "ненавмиснi" до цiєi категорii не вiдносяться. Звiдси роздiл убивць може бути тiльки за статевою ознакою.
  - Точно! - погодився з ним Анатолiй. - Пропоную ще...
  Його перебив дзвiнок.
  - Отак завжди, - дещо ображено вигукнув Вiктор. - Не дадуть продуктивно попрацювати... Адже на дверях висить об"ява, що фiрма тимчасово закрита... Ну невже не зрозумiло, що нас тут немає?
  Але хтось стукав дуже настирливо.
  - Доведеться вiдкрити, - пiднявся зi свого мiсця Анатолiй. - Усе одно треба трохи вiдволiктись вiд не дуже приємноi теми.
  Вiн вiдчинив дверi.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------31--------------------------------------------*/
  ;
  Бiля порогу стояли двоє: чоловiк середнiх рокiв та молода жiнка.
  - Служба мiськгазу: перевiряємо роботу димоходiв, - лагiдно посмiхнувся чоловiк i протягнув Анатолiю невеличку книжечку. - Ось моє посвiдчення.
  - Так нещодавно ж перевiряли, - незадоволено сказав Анатолiй. - У нас усе нормально. До того, ми практично не використовуємо газу. У нас є вiдповiднi документи... Вiктор! Принеси, будь ласка, папери по газу. Тут нас знову перевiряють.
  - Говорив же, що не треба розмiщувати офiс у звичайнiй квартирi! - пробурмотiв Вiктор, але пiшов до шафи з документами.
  - Вибачте, але ми повиннi перевiрити все особисто. Це повторна перевiрка. Розумiєте, нашi попередники, як би це сказати, не дуже сумлiнно попрацювали... - чоловiк вiдверто подивився на Анатолiя.
  - Що ж, коли потрiбно, то перевiряйте, - неохоче погодився Анатолiй i вiдiйшов вiд дверей.
  Пара перевiряючих зайшла до офiсу.
  - Будь ласка, проходьте, - виконував роль хазяiна Анатолiй. Вiн показав гостям напрям до iншоi кiмнати i передав iм папери, якi подав йому Вiктор. - Ось тут була кухня.
  Олександр та Вадим також пiднялись зi своi мiсць: скориставшись можливiстю хоч якось вiдпочити вiд напруженоi роботи. Прибульцi досить повiльно пiшли у вказаному напрямку. Але молода жiнка затрималась в кiмнатi бiля дзеркала. Подивилась в нього, посмiхнулась у вiдображеннi до хлопцiв i сказала:
  - А можна менi в залi трохи вiдпочити? Ходимо з самого ранку... Стомилась трохи.
  Жiночка була досить гарненька i Сашко першим запропонував свого стiльця дамi.
  - Прошу, - галантно сказав вiн. - Вiдчувайте себе як удома...
  - Спасибi, - вдячно подивилась на нього жiнка i сiла.
  - Нема за що, - вiдповiв Сашко. - Мабуть, це досить важка робота ходити по квартирах...
  - i не говорить... - вона охоче пiдтримала розмову. - Усе одно й те ж... А у вас тут, я дивлюсь, зовсiм iнакше. Не схоже на звичайну квартиру...
  - Власне, тут i була колись квартира, - продовжив Сашко на правах знайомого. - А тепер ми тут працюємо...
  - А чим же ви займаєтесь? Якщо, зрозумiло, не секрет.
  - Розумiєте, в нас рiзнi види дiяльностi... - почав здалеку Сашко.
  - Розумiю, розумiю... Комерцiйна таємниця, - перебила його жiнка.
  - Нi, - трохи образився Олександр. - У нас, можна сказати, iнтелектуальна робота. Впроваджувальна дiяльнiсть...
  - Та невже? Я думала, що всi зараз того... торгують...
  Вадим та Вiктор мовчки дивились на них. Вадиму така жвава бесiда не подобалась. Вiн сам не знав чому, але не сподобалась йому ця жiнка i все. Щось у ii запитаннях було несправжнє. Зовнi виглядало, що вона цiкавилась просто так, з ввiчливостi, але щось таке в ii голосi насторожувало.
  - Ми винаходимо новi рiшення старих проблем... - продовжував Сашко.
  Вадим не витримав i вирiшив втрутитися.
  - Олександр, - вiн повернувся до жiнки. - До речi, його звуть Олександром, хоче сказати, що ми робимо звичайнi речi на зразок елементiв сигналiзацii... Тобто рiзнi електроннi прилади, якi потiм i продаємо...
  - Ну ми не тiльки сигналiзацiю... - трохи обурився Сашко.
  - Переважно електроннi саморобки, - iз наголосом на словi саморобки сказав Вадим.
  Нарештi Олександр зрозумiв, що Вадим чомусь не хоче говорити багато при незнайомих.
  - А й справдi, - посмiхнувся вiн до незнайомки. - Щось я вирiшив нас перехвалити. До речi, а вас як звуть.
  - Нiна, - вона чомусь показала Сашковi своє нерозгорнуте посвiдчення, яке i досi тримала в руцi.
  - Досить рiдке iм"я...
  З кухнi вийшли Анатолiй i перевiряючий.
  - Усе в порядку, - чоловiк ховав до невеличкоi сумки помазок. Вiн звернувся до своєi супутницi: "Можна йти далi".
  - Я ж говорив - нас нещодавно перевiряли, усе в повному порядку.
  - Вибачте, що потурбували, але самi розумiєте, служба є служба, - розвiв руками перевiряючий.
  Жiнка пiднялась.
  - Спасибi за невеличкий вiдпочинок.
  - Та нема за що, - повторив стандартну фразу Сашко.
  Незнайомцi вийшли. Анатолiй зачинив за ними дверi.
  - Щось вони менi не сподобались, - сказав Вадим.
  - Менi теж, - погодився з ним Анатолiй.
  - Та що ви, - сказав Олександр. - Досить приємна жiночка...
  - Хай з ними... Так на чому ми зупинились? - згадав про роботу Вiктор.
  - Анатолiй щось хотiв запропонувати, - пiдказав Вiктор.
  Толик здивовано подивився на Вiктора. А потiм згадав: "Я хотiв додати... Якщо, наприклад, злочин зчинила група злочинцiв, то до прижиттєвого ув"язнення засуджується вся така група. Однак, коли хтось iз цiєi групи не має на собi кровi, або його силою примусили зробити щось злочинне, то вiн може отримати iнший строк. Не прижиттєвий..."
  - Якщо викриє спiвучасникiв... - здогадався Вiктор.
  - Тобто вигiднiше донести... - пiдсумував Анатолiй.
  - Зараз це виглядає саме так. Але з часом, при зменшеннi кiлькостi злочинiв така пропозицiя вiдпаде сама собою...
  ;
  ;
  /*----------------------------------------32---------------------------------------------*/
  ;
  Фальшивi перевiряючi поквапливо вийшли з офiсу невеличкоi фiрми. Звичайнi працiвники служби мiськгазу пiднялись би вище, на другий поверх, а цi попрямували подалi вiд пiд"iзду.
  - Упевнена, що це саме тi, хто нам потрiбен, - неголосно сказала жiнка своєму супутниковi. - Я вже встигла трохи iх "промацати": сфера дiяльностi - розробка та впровадження електронних саморобок. А коли один iз них хотiв сказати трохи бiльше, то другий одразу згорнув розмову пiд приводом комерцiйноi таємницi.
  - Подивись на iхнiй офiс: комп"ютер, осцилограф, багато iнших приборiв. Насправдi це справжня лабораторiя.
  - Так. Дуже вже багато збiгiв. Негайно зв"язуємось з базою. Детально розберемось на мiсцi.
  Вони пiдiйшли до iншого будинку i сiли на край лавки бiля пiд"iзду, так щоб iх нiхто не мiг почути. Але навiть якби хтось i почув, то вiн все одно нiчого не зрозумiв би, бо чоловiк дiстав iз кишенi стiльниковий телефон, набрав номер i сказав лише одну фразу: "Можна виiжджати."
  Для американського агента, який виконував функцii координатора, в той час коли iншi агенти "працювали в полi", це означало, що треба повiдомити усiх агентiв про загальний збiр на заздалегiдь визначеному мiсцi - операцiя має пiдходити до завершального етапу.
  Тим часом агенти "Моссад", не маючи свiжоi iнформацii вiд свого агента, напружено працювали над усiма можливими напрямками пошукiв. Одним iз таких напрямкiв було "вирахування" "незвичних" зареєстрованих фiрм. Тобто тих, в уставах яких значились нестандартнi види дiяльностi.
  В очiкуваннi прибуття обiцяних додаткових сил, групи, якi залишились дiяти в Марiуполi, пiд рiзними приводами дiставали iнформацiю вiд податкiвцiв та службовцiв iз мiсцевого мiськвиконкому. П"ять хвилин тому до штаб-квартири "Моссад" було вiдправлено повiдомлення про впроваджувальну фiрму "Допомога". Таким чином iзраiльська розвiдка трохи пiзнiше американцiв iншим шляхом "вийшла" на хлопцiв.
  Крiм того, раз на годину вони простежували перемiщення конкурентiв: отримували данi вiд "жучкiв", встановлених на легковиках американцiв. iнформацiя про пiдозрiлу фiрму пiдтверджувалась ще й тим, що всi авто конкурентiв рухались у напрямi юридичноi адреси цiєi невеличкоi фiрми.
  Тим часом двоє американцiв вже стукали у дверi офiсу. Ще двоє розмiстились на входi у пiд"iзд, четверо знаходились мiж першим та другим поверхами. Остання двiйка контролювала територiю двора бiля дому.
  Дверi вiдчинив Анатолiй.
  - Вибачте, але вже майже вiсiмнадцять годин, кiнець роботи - подивився вiн на годинник i додав. - Будь ласка, зайдiть завтра.
  - Вибачте i ви, - вiдповiв один iз прибулих. - Ми з податковоi мiлiцii. Позачергова перевiрка дiяльностi вашоi фiрми. Ось посвiдчення.
  - Проходьте, - Анатолiй неохоче вiдiйшов вiд дверi i крикнув до офiсу: "Хлопцi, пiдготуйте журнал для чергових перевiряючих. Дочекались перевiрки на кiнець дня. Податкова мiлiцiя."
  - Прошу пiдготувати усi документи, що стосуються дiяльностi фiрми, - владно сказав другий з прибулих, входячи до кiмнати.
  Олександр направився до шафи з паперами.
  - А якi вас бiльше цiкавлять? - лагiдно посмiхаючись, запитав вiн i протягнув журнал перевiрок. - Будь ласка, розпишiться та вкажiть причину перевiрки.
  - Зараз, - вiдповiв перший та полiз до кишенi. Раптом вiн закашлявся та витяг iз кишенi невеличкого балончика.
  - Вибачте мого товариша, - сказав другий i витяг носовичка. - У нього звичайна астма. Йому потрiбно негайно проiнгалюватись. А я не виношу запахiв лiкiв...
  - Нас дуже цiкавить вплив на виборцiв, який саме вам вдалось створити, - несподiвано сказав перший "податкiвець".
  Вiн подивився на четвiрку, чекаючи реакцii на своi слова, i хлопцi не змогли приховати свого здивування iнформованiстю гостя. Вони нiяково дивились на "гостей": iхня поведiнка зовсiм не вписувалась у звичайнi дii податкiвцiв.
  - Ми нiчого не знаємо... - першим оговтався Анатолiй, але одразу почервонiв, бо так i не навчився брехати.
  Тим часом обидва гостя дiстали з кишень носовички i перший направив свого балончика у напрямi хлопцiв, випустивши густий струмiнь газу. В кiмнату увiрвались троє у респiраторах, iз тих, хто стояв мiж поверхами.
  На обличчi Анатолiя застигло здивування, але вже через двi секунди вiн заплющив очi i почав осiдати на пiдлогу. Голова Вiктора схилилась долу i вiн почав падати у напрямi шафи. Олександр, який встиг присiсти до того, просто повалився на стiльцi. Вадим устиг затамувати подих i кинувся до вiкна. Але нападники були готовi до цього: двоє з них устигли пiдбiгти до нього i схопили за руки.
  - Пiдтримайте всiх. Швидше, - наказав своiм перший i пояснив. - Щоб не вдарились при падiннi.
  Вадим нiчого не питав: економив дорогоцiнне повiтря у власних легенях. Вiн стояв i дивився на дii незнайомцiв, якi недвозначно пiдтверджували його пiдозри про iноземнi розвiдки.
  "Яка розвiдка, цiкаво, на нас вийшла. i як?", - гарячково подумав вiн. "Видно, що хочуть взяти живими... Добре, що ми не встигли розвести зайву бюрократiю. Не залишилось нiяких документiв про наш винахiд... Усе в головах..."
  Вiн вдихнув i... провалився у небуття.
  - Усiх - до машини, - розпоряджався перший. - Швидко зiбрати всю документацiю. До жодного папiрця.
  Команда працювала оперативно, синхронно й дiловито. Двоє збирали папери, ще двоє почали обшукувати кiмнату на випадок прихованих матерiалiв. Обережно простукували стiни, меблi, придивлялися до пiдлоги.
  - Комп"ютер, всi прибори й прилади - в машину! - накази першого не затримувались хоча вiн також приймав участь у пошуках чогось прихованого.
  Двiйка, яка була надворi, пiдiгнала бусика майже впритул до дверей пiд"iзду. Хлопцiв швидко перенесли до автомобiля. Настiльки швидко i так вдало прикривали своiми тiлами, що навiть пенсiонерки iз сусiднього пiд"iзду нiчого пiдозрiлого не помiтили: до цього пiд"iзду i ранiше пiд"iжджали рiзнi машини. Бусик вiд"iхав i його мiсце зайняв легковик. i навiть тодi, коли до нього почали переносити папери та прилади, вони подумали, що знову хтось щось собi перевозить i спокiйно продовжили "мити кiсточки" героiнi чергового серiалу.
  Уся операцiя зайняла не бiльше дев"яти хвилин. Три машини повiльно вiд"iхали вiд пiд"iзду, повiльно проiхали по двору i виiхали з нього. Навкруги було все спокiйно. Проiхавши три квартали, двi машини попрямували до виiзду з мiста, а одна розгорнулась у протилежному напрямку: треба було квалiфiковано закрити власну тимчасову базу.
  Керiвник операцii Якоб Шнейдер тримав у руках стiльниковий телефон. Покидаючи мiсто, вiн дивився на дiвчат на вулицях i думав про те, як безпечно вивезти свiй "вантаж" за кордони Украiни. iснувало два заздалегiдь обговоренi шляхи: короткий - морем до Туреччини та довгий - через захiдний кордон, у напрямку Румунii, Австрii. Кожен iз них мав своi переваги та недолiки.
  - А, кiнець-кiнцем, хай вирiшують там, вгорi, - тихо пробуркотiв вiн i набрав номера.
  Агенти "Моссад" також вийшли на слiд хлопцiв. Але, як виявилось, запiзно. Сусiдки, якi сидiли на лавочцi бiля сусiднього пiд"iзду, бачили, як вiд будинку вiдправлялись три легковики, а серед тих, хто сiдав до машин, вони впiзнали чотирьох знайомих хлопцiв. Агенти доповiли ситуацiю керiвництву.
  Над можливими напрямками руху конкурентiв запрацювали аналiтики. Першi сигнали "жучкiв" упевнено показували на захiд. Куди? До Одеси, Молдови, Румунii?
  Невеличким групам агентiв, що направлялись до Марiуполя наказано було виходити на мiсця можливого перехвату.
  - Вони, мабуть, постараються вивезти iх, як ми свого часу вивезли Ейхмана з Аргентини, - припустив мемуне на екстренiй нарадi. - Нам потрiбно перекрити порт, шляхи до кордонiв. Зрозумiло, у нас дуже невеличкi групи, але зараз iншого виходу немає. Треба блокувати всi можливi шляхи. Тим бiльше, що наше запiзнення вимiряється лише декiлькома годинами. Марiупольцiв брати тiльки живими. При можливих сутичках з американцями маскуватись пiд мiсцевих - щоб на нас нiщо не вказувало.
  ;
  /*Ейхман Карл (1906-1962) - НiМЕЦЬКО-ФАШИСТСЬКИЙ ВiЙСЬКОВИЙ ЗЛОЧИНЕЦЬ. У 1960 вивезений з Аргентини iзраiльською розвiдкою. Страчений.*/
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------33--------------------------------------------*/
  ;
  iснують iграшки для дiтей. iснують iграшки для дорослих. А з iграшками, цiлком зрозумiло, прийнято гратися.
  Хлопчики iз захопленням граються з олов"яними солдатиками: вони дiють немов генерали, вiйськовi мрii яких здiйснюються. А генерали iз захопленням граються з живими солдатами: вони немов хлопчики, вiйськовi мрii яких здiйснились. Бiльшiсть генералiв задовольняє жагу до вiйськових iгор, граючись у вiйськовi навчання, але є й такi що бажають погрiти руки на цiлком справжнiх локальних вiйнах.
  Одна з достатньо великих вiйськових iграшок, транспортний лiтак МС-130 вiйськово-повiтряних сил США, наближався до кiнцевоi мети виконання завдання: доставки десантникiв для участi у вiйськових навчаннях в рамках програми "Партнерство заради миру" в Украiнi. Погоднi умови сприяли нормальному польоту.
  Усе йшло штатно, екiпаж лiтака готувався до черговоi посадки.
  Як вiдомо, одним iз найвiрогiднiших погодних прогнозiв є такий: завтра буде така ж сама погода, як i сьогоднi. Вiрогiднiсть такого прогнозу становить близько 85%, тобто бiльшiсть сьогоднiшнiх днiв майже схожа на вчорашнi i за погодою, i за подiями.
  Усi чекають хоч яких нових подiй, бо старi приiдаються, набридають, набирають силу звички... Журналiсти постiйно "обнюхують" iнформацiйний простiр в надii першими знайти щось смажене, i тим часом друкують численнi рутиннi шпальти, рутиннi рубрики, рутиннi матерiали.
  До того певного часу, коли...
  Раптом!
  Вибухає новина!!
  Як пострiл з гармати!!!
  Коментатори теле- i радiокомпанiй на рiзний манер, майже захлинаючись, гарячково, офiцiантково починають подавати нове iнформацiйне блюдо.
  Цього разу звичнi теми шпальт усiх газет були розiрванi найсвiжiшим повiдомленням: "Жахлива катастрофа американського лiтака в Украiнi".
  ====Киiв. При заходi на посадку розбився американський транспортний лiтак, який направлявся на проведення вiйськових навчань в Украiнi за програмою "Партнерство заради миру". За хвилину до катастрофи з борту лiтака повiдомили про технiчнi негаразди з лiвим двигуном. Трохи пiзнiше надiйшло повiдомлення про сильну пожежу на лiтаку. Усi пасажири та члени екiпажу загинули. Усього в район навчань було направлено два лiтаки. Другий американський лiтак приземлився у мiсцi призначення на пiвгодини ранiше.====
  Тим часом машини з американськими агентами на пiдвищенiй швидкостi iхали в напрямку Одеси. Група об"єдналась i отримала наказ прибути до одеського порту та обережно передати весь свiй "вантаж" на пароплав, який мав вiдiйти вiд причалу пiслязавтра.
  Шнейдер був незадоволений розвитком подiй. Наполегливо шукати i знайти у досить великому мiстi чотирьох людей, захопити iх, а потiм покладатися на випадок. А якщо прикордонники не виявляться продажними, як йому потрiбно? iснує ж якась межа навiть у закоренiлого хабарника, яку той не зможе переступити. Крiм того, у порту завжди багато зайвих очей. Ризик великий. Але наказ є наказ.
  Вiн продовжував обмiрковувати варiанти плану виконання завдання i майже не прислухувався до голосу диктора, який з автомобiльного приймача сповiщав про катастрофу: на сьогоднi саме ця жахлива новина подавалась усiма iнформацiйними агентствами свiту у якостi делiкатесу.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------34--------------------------------------------*/
  ;
  Сем Джош зайшов до кабiнету начальника. Шеф указав йому на стiлець бiля столу. Черговий сiв.
  - Що з нашою групою? - запитав Годрiч.
  - Рухаються в напрямку Одеси, - доповiв черговий. - Спробують оформити свiй вантаж контейнером на "Амалiю", яка через день вирушає до Стамбула.
  - Дуже ризиковано, - сказав Годрiч. - Що у нас є в запасi?
  - Маршрут через австрiйський кордон ... Але вiн довший. Крiм того, треба враховувати, що в такому разi доведеться перетинати ще декiлька схiдноєвропейських кордонiв...
  - Не годиться, - вголос розмiрковував шеф. - Має бути дещо iнше...
  - Аналiтики завдання вже отримали, - Джош подивився на Годрiча.
  - Хай працюють, прискорте iх. Оперативна обстановка?
  - Нового - нiчого. Але, - вiн трохи затримався з вiдповiддю. - Щойно надiйшло повiдомлення: розбився лiтак наших ВПС, який летiв на вiйськовi навчання. До речi, саме там, в Украiнi.
  - Де конкретно?
  - Вiйськовi навчання повиннi вiдбутись в захiднiй частинi Украiни. Лiтак розбився там же, при заходi на посадку. За попереднiми повiдомленнями загинули всi. Кiлькiсть жертв пiдраховується, - сухо, по-вiйськовому, доповiв Сем.
  - Зачекайте...
  Годрiч несподiвано пiднявся з крiсла i пiдiйшов до вiкна. Очi його заблищали.
  - Якби цього не сталось, ми повиннi були б самi створити таку... ситуацiю, - його голос був тихим, але трохи збудженим: доля пiдкидала несподiваний подарунок.
  Джош почув фразу i здивовано подивився на начальника.
  - Слухайте, Джоше, - Годрiч повернувся до свого пiдлеглого i, вловивши деяку нiяковiсть у його очах, спокiйно продовжив. - Зрозумiло це просто випадок. Але ж який випадок!
  - Не розумiю, сер.
  Годрiч пiдiйшов до столу i нервово натиснув кнопку селектора.
  - Зашифруйте негайно. Змiна наказу нашiй групi в Украiнi: негайно змiнити напрям руху - на Захiдну Украiну, в район катастрофи нашого вiйськового лiтака... Детальнi iнструкцii - передасть черговий Джош трохи пiзнiше.
  Вiн повернувся до Сема.
  - Я бачу треба пояснити... У випадку такоi катастрофи перевiряти кiлькiсть загиблих десантникiв будуть тiльки за нашими даними. Точнiше за даними, якi нададуть нашi вiйськовi. Тепер головне: список загиблих повинен бути збiльшений рiвно на чотири прiзвища. Вам зрозумiло?
  - Так, сер. Тепер усе зрозумiло. Йду зв"язуватись з вiйськовими.
  - Йдiть.
  Сем Джош вийшов iз кабiнету начальника здивований i стурбований одночасно. Навiть його, людину, яка звикла до швидких i неординарних рiшень шефа, здивувала блискавична реакцiя на звичайне оперативне повiдомлення. А стурбувала його фраза про можливе створення таких... як вiн сказав?... ситуацiй у майбутньому. Однак вже загинули й можуть гинути нашi хлопцi. Невиннi хлопцi. Сем звик до багатьох жорстоких рiшень у своiй професii i на багато речей реагував так, як справжнiй розвiдник. Холодно i тверезо. Можна використати ситуацiю, яка вже склалась. Однак холоднокровне припущення щодо навмисного використання таких... ситуацiй, це було незвичним i дуже засмутило його.
  ;
  ;
  /*----------------------------------------35---------------------------------------------*/
  ;
  Три машини доiхали до найближчого перехрестя та повернули на пiвнiчний захiд: наказ було отримано i виконано.
  Керiвник групи дивився у вiкно фургончика та задоволено посмiхався: "А таки вмiють там, на горi, в тихих кабiнетах, оперативно реагувати та приймати оптимальнi рiшення. Якщо, звiсно, виникає потреба."
  За вiкном зеленi дерева звично стояли на вартi, супроводжуючи невеличкий кортеж. Шнейдер розвернувся до салону - зв"язанi, про всяк випадок, хлопцi спали в супроводжуваннi трьох мовчазних охоронникiв - все йшло так як треба. Але вiн був досвiдченим шпигуном i йому зовсiм не подобався перебiг подiй: "Щось дуже гладко все проходить".
  i вiн мав рацiю: "жучок" iзраiльтян регулярно, погодинно передавав коротенького сигналу. У "Моссад" знали, де знаходяться американцi з точнiстю до години. Там точно вирахували напрямок руху конкурентiв - на Одесу. Невеличким групам, якi поспiшали до Марiуполя, був вiдданий наказ негайно рухатись у напрямку Одеси.
  Але декiлька хвилин тому було зафiксовано рiзку змiну маршруту. iзраiльськi аналiтики губились у здогадках. Що це, маскувальний маневр супротивника, або дiйсна змiна напрямку? А може американцi знайшли маячки i тепер вони стежать за iншими машинами, а точнiше, за однiєю якоюсь зовсiм випадковою машиною?
  Може аналiтики прорахувались. Таке буває. Але ситуацiю потрiбно негайно виправляти. Операцiя була настiльки важливою, що мемуне особисто контролював виключно ii.
  - Хто у нас зараз найближчий до американцiв?
  - На вiдстанi сорока кiлометрiв до них маємо двох: Горчинського та Отманського. Обидва народились i довгий час жили в Украiнi.
  - Дуже добре. Головне завдання на цю годину - це роздiлити американцiв, - розмiрковував вголос мемуне. - Кожен з них подзвонить до дорожньоi служби iз заявою про викрадення цих авто. Мiсцева мiлiцiя повинна затримати прикриття. Наша головна мета - це бусик: саме там мають бути тi, хто нам потрiбен.
  Шеф зупинився й подивився на пiдлеглих: треба було дати i iм вiдчути той тягар вiдповiдальностi за проведення важливоi операцii.
  - Якi ще будуть пропозицii?
  Усi скромно промовчали. Мемуне зiтхнув.
  - Далi. Зупиняють фургончик. Хоча б пiд виглядом автоiнспекторiв. Щоб зняти пiдозри, нехай одразу починають вимагати грошi. Потiм нехай застосують газовi пiстолети. Повторюю, вкрай необхiдно взяти украiнцiв живими.
  Двiйка вчасно отримала наказ. Горчинський був навiть задоволений: "Свого часу, ще в Радянському Союзi, менi довелось бути i автоiнспектором. Залюбки згадаю старi часи".
  Тим часом його партнер вже набирав номер довiдковоi телефонноi служби Марiуполя на мобiльному телефонi.
  - Довiдкова? Будь ласка, мiський номер мiлiцii... Спасибi.
  Вiн знову почав набирати номер.
  - Мiлiцiя? - його голос досить вдало передавав хвилювання. - У мене вкрали легковика. "Таврiя", свiтло-зелена. Державний номер АН 14-05 АН. Зареєстрована в Марiуполi. А зараз менi на мобiльник подзвонив приятель-далекобiйник. Сказав, що бачив мене, тобто мою машину на пiвнiчний захiд вiд Миколаєва. Будь ласка, найдiть моє авто. Ага! Слава богу не забув... Вiзьмiть до уваги: сусiди, якi бачили групу викрадачiв, твердять, що в одного з них був пiстолет... Велике спасибi!
  Горчинський узяв мобiльника та натиснув на кнопку повтору набору номера.
  - Мiлiцiя? У мене вкрали легковика. "Славута" зовсiм новенька, бiла. Номер АН 19-58 КА...
  А машини iз захопленими хлопцями швидко продовжували рухатись у напрямi Карпат. Фургончик iхав помiж двома легковиками. Попереду виднiвся будиночок звичайного стацiонарного мiлiцейського посту. Трiйка автомобiлiв знизила швидкiсть i попленталась за якоюсь вантажiвкою. На пiд"iздi до посту стояли троє мiлiцiонерiв. Неподалiк вiд них знаходились ще двоє у бронежилетах, озброєних автоматами.
  Шнейдер професiйно вiдокремив озброєних, але нiчого пiдозрiлого не помiтив: вiн знав, що озброєнi мiлiцiонери стали звичними на украiнських шляхах. Але якраз один з неозброєних показав легковику, який був попереду фургона зупинитись. Водiй машини неохоче, але все ж таки виконав наказ. Бусик об"iхав товаришiв i без затримки попрямував далi.
  "Схоже на звичайну перевiрку. Можливо, будуть вимагати грошi. Якщо щось трапилось, то трохи згодом нашi повiдомлять", - подумав керiвник групи. Однак, за маневром фургончика, вiн не встиг побачити, що i другого iхнього легковика зупиняють, iнакше б вiн одразу запiдозрив гiрше i, можливо, звернув би на iншу дорогу. Водiй також не помiтив, що другого легковика зупиняють, але, проiхавши метрiв зi триста, вiн не побачив у дзеркальцi знайомоi машини.
  - Наших позаду немає, - стурбовано доповiв вiн.
  - Мабуть, залишились для допомоги першiй машинi, - припустив Шнейдер.
  Бусик не встиг проiхати i п"яти кiлометрiв вiд нещасливого мiлiцейського посту, коли попереду, в полi зору водiя, на узбiччi дороги показались ще двоє автоiнспекторiв. Цього разу мiлiцiонер паличкою показав, що авто має зупинитись. Керiвник подивився у дзеркальце, не побачив своiх машин i подумав: "Не вчасно вони затримались. Зовсiм не вчасно".
  Машина повiльно пiд"iхала до узбiччя дороги i зупинилась. До водiя пiдiйшов мiлiцiонер i, лагiдно посмiхаючись, козирнув водiєвi.
  - Сержант Горєльский. Порушуємо...
  - Та нi, все було правильно, - вiдповiв водiй.
  - Перевищено швидкiсть, - мiлiцiонер рiзко крутонув палицею кудись назад i лагiдно, але пильно подивився в очi водiя, немовби очiкуючи вiдповiдноi реакцii.
  - Шiстдесят кiлометрiв за годину. Як в аптецi, - не здавався водiй.
  - Попрошу вийти i пересвiдчитись самому...
  Шнейдер побачив у дзеркальцi другого мiлiцiонера, який пiдходив iз його сторони. Вiн повернувся до салону.
  - Володимире, - голосно звернувся вiн до одного з охоронцiв i рухом голови показав, що двом членам групи треба лiквiдувати перешкоду зi сторони пасажира. - Ти хотiв вийти до вiтру. А нас тут якраз зупиняють...
  - А що, Василю, i правда вийдемо, - пролунало iз салону.
  Горчинський, який розмовляв iз водiєм, вiдчувши, що з виходом ще двох американцiв сили будуть надто нерiвнi, швидко потягнувся за газовим пiстолетом. Вiн майже дiстав його, але використати вже не змiг: у салонi фургона почувся звук легкого ляпасу i куля з пiстолета водiя, який виявився значно спритнiшим, пройшовши через пiдборiддя псевдомiлiцiонера вгору, полетiла у синє небо.
  Шнейдер подивився у дзеркальце заднього виду, рвучко вiдкрив дверцята i швидко вистрелив у другого "мiлiцiонера". Але цього разу удача вiдвернулась вiд американця: куля пройшла поруч з Отманським. Вiн вiдчув, що у Горчинського нiчого не вийшло й вирiшив вiдступити. iзраiльтянин пригнувся та нишком кинувся до посадки.
  Промах свого керiвника виправили двоє агентiв, якi швидко вискочили з фургона. Вони вчасно помiтили фiгуру втiкача та вiдкрили по нiй вогонь. Один з них влучив у цiль. Отманський якось неприродно крутнувся i впав.
  - Швидко. До дерев, - Шнейдер рухом руки показав своiм напрям на людину, яка впала та розвернувся до машини.
  - Рой, - сказав вiн водiю i показав на Горчинського. - Вiзьмемо другого i туди ж...
  Американцi швидко перетягли тiла до посадки i ретельно обшукали iх.
  - Радiоприймач та документи на iм"я Гричинського та Манського. Посвiдчення мiлiцiонерiв, зрозумiло, вiдсутнi, - доповiв Рой.
  - Прикрийте iх гiлками, - наказав Шнейдер.
  Вiн вправно керував дiями пiдлеглих, але одночасно його непокоiла думка про те, яким чином на них вийшли так швидко.
  - Хутко до машини. Пiднiмiть капот, зробiть вигляд, що ремонтуєте ii. Усюди шукайте "жучка".
  На щастя американцiв по дорозi не проiхав жоден автомобiль: тобто не було i зайвих свiдкiв. Шнейдер вiдмiтив, що кривавi подii на трасi пройшли непомiченими.
  Хоча на узбiччi, за тридцять метрiв вiд мiсця подii, i лежали двоє зв"язаних справжнiх працiвникiв ДАi. Вони були у непритомному станi, i саме це i врятувало iм життя: iх не помiтили.
  А бусик ретельно перевiрявся. Нарештi один iз шукачiв мовчки подав знак. iншi зiбрались навколо. Вiн показав на мiсце знаходження детектора. Про всяк випадок всi мовчали.
  Шнейдер сам зняв детектора i затиснув його в руцi.
  - Уся наша апаратура залишилась у затриманих легковиках, - тихо нагадав Рой.
  - Головне - об"єкти з нами, та документацiя. В машину, - Шнейдер сам подав приклад. - Напрям - найближча бензо-заправка.
  Керiвник операцii ввiмкнув радiоприймача в машинi та пiднiс "жучка" до нього.
  - Будемо думати, що хоч таким чином нам удасться розпiзнати, як вiн працює, - прошепотiв вiн. - На пристрiй для пiдслуховування не схожий. Здається, це щось схоже на радiомаячок. Але як би там не було, на заправцi прикрiпимо його до iншоi машини.
  iм щастило: бiля заправки стояв схожий фургончик. Рой пiдiйшов до водiя i почав звичайну шоферську розмову. Виявилось, що цей фургончик iде саме до Одеси. Шнейдер власноруч причепив детектора до машини балакучого водiя.
  "Краще i бути не може", - подумав вiн. "Навiть напрям - до Одеси - нам пiдходить. Але, на всяк випадок, нашого бусика треба негайно помiняти".
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------36--------------------------------------------*/
  ;
  Зв"язанi хлопцi просто лежали у салонi. За ними весь час хтось доглядав. Кожний черговий мав наказ: якщо хтось почне прокидатись, то треба негайно вколоти снодiйне. Крiм того, кожен iз групи повинен був час вiд часу придивлятись до хлопцiв на випадок допомоги черговому.
  За нещодавнiми дуже бурхливими подiями з псевдомiлiцiонерами черговий не помiтив, що Вадим прийшов до тями.
  Свiдомiсть до нього поверталась повiльно, i вiн не поспiшав вiдкривати очi. За вiдомими ознаками Вадик вiдчував, що вiн у машинi i його кудись везуть. Йому пригадалось останнє, що встиг запам"ятати: "Нас захопили. Напевне, усi хлопцi тут, поруч. Цiлком ймовiрно, що нас вивозять за кордон."
  Сашко, який лежав поруч з ним, поворухнувся й вiдкрив очi. Вiн дивився навколо себе i не мiг зрозумiти, де вiн i куди його та хлопцiв везуть. Черговий помiтив це.
  - Один прокинувся, - коротко доповiв вiн на англiйськiй мовi.
  - Шприц, - також англiйською коротко розпорядився Шнейдер.
  Черговий швидко виконав наказ i Сашко знову заснув. Вадим зрозумiв, що прокидатись небезпечно: "Мабуть, вони хочуть тримати нас сонними аж доки ми не прибудемо туди, куди вони нас везуть".
  Його роздуми перервав голос з радiоприймача: "Шановнi панове водii. Служба ДАi термiново повiдомляє, що озброєна банда напала на пост мiлiцii. Вбито двоє мiлiцiонерiв та декiлькох бандитiв. iншим вдалось втекти. До уваги усiх водiiв на трасi Кiровоград-Миколаiв. Прохання повiдомляти про всi помiченi бiлi "Славути" та зеленi "Таврii".
  - Не пощастило нашим, - спокiйно сказав Шнейдер. - Однак вони не дiтлахи i з ситуацiєю впораються.
  Вiн трохи помовчав, а потiм продовжив:
  - Не на нашу користь два моменти: перше, ми втратили прикриття, а друге - мурашник розворушено, а це може завадити виконанню нашого завдання: доки ми не виiдемо з цього району зайвi перевiрки на дорогах нам забезпеченi.
  Тим часом Вадим напружено думав.
  "А що, коли спробувати вiдтворити вплив в умовах фiзичного сну?" - раптом подумав вiн. " А це добра iдея... Варто спробувати".
  Вiн зосередився. i уявив собi, що пiднявся пiд стелю фургончика. Одразу стало на душi теплiше.
  "Вплив вiдчувається. Але дуже слабкий."
  "Виявляється, що у станi сну вiн працює."
  "Тобто на фiзичному рiвнi нiчого зробити не можна."
  "Але можна спробувати вплинути на вартових."
  "А потiм знову спати та чекати?"
  "Треба з"ясувати напрям поiздки."
  "Потрiбна iнформацiя повинна бути у вартового."
  "Спокiйно хлопче. Не лякайся. Подумки передай куди нас везуть?"
  "На мiсце авiакатастрофи."
  "Якоi авiакатастрофи?"
  "Наш лiтак розбився в Украiнi при заходi на посадку."
  "Чому нас туди везуть?"
  "Вас необхiдно негайно переправити до США."
  "Забудь про цю розмову."
  "О.К."
  "Комусь у Штатах потрiбний наш вплив."
  "То може варто попасти туди та самим на усе подивитись?"
  Вадим стомився знаходитись у однiй позi i ворухнувся. Черговий цього разу не схибив i негайно вколов йому дозу снодiйного. Перед тим як заснути Вадим встиг подумати, що вплив i зв"язок мiж ними можливий не тiльки "хрестом", але й по нитцi. i останньою майнула думка: "Треба спробувати вплинути через якiйсь екран..."
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------37--------------------------------------------*/
  ;
  Мемуне сидiв у своєму кабiнетi та напружено думав. Щойно йому передали повiдомлення про радiопопередження водiям на автошляху i перебiг подiй з американцями.
  "Машина знову повернула на пiвдень... Це було б дуже добре, якби ми отримали повiдомлення вiд групи перехвату, що це сталось завдяки iхнiм дiям... До речi, група перехвату складалась всього з двох агентiв. i саме я вiддав наказ негайно дiяти. Так, негайно. Як би там не було далi, але надважливiсть справи та нестача часу зробили своє. Зараз менi потрiбна точна картина подiй."
  Вiн не витримав i натиснув кнопку зв"язку:
  - Є хоч якiсь повiдомлення з Украiни?
  - Нi. Нiчого, - пролунала ввiчлива вiдповiдь з гучномовця.
  "Нервую", - подумав вiн. - "i не дивно. Можливо ще на стадii пошукiв потрiбно було насичувати нашими агентами всю територiю краiни: справа була варта того. А ми хотiли вирiшити все разом в Марiуполi..."
  Вiн пiднявся з крiсла та почав ходити по кабiнету: так йому легше думалось.
  "Через двi години вiдбудеться зустрiч з прем"єр-мiнiстром щодо ходу виконання цього завдання."
  Вiн подивився на годинника.
  "А через двi хвилини почнеться консультативна рада, яку скликаю я. Потрiбно термiново узгодити всi "темнi" питання. Виробити єдину позицiю в iнтересах краiни з метою подальшого винесення на Раду Безпеки. Не хотiлося б залучати кнесет до цiєi справи, але..."
  Вiн повернувся на своє мiсце, сiв, зiтхнув i подивився на дверi.
  Через пiвтори години пiсля наради вiн знову залишився на самотi.
  "Все вiдбулось так, як я i гадав. Усi поквапились вiдмежуватися вiд вiдповiдальностi за дii розвiдки", - вiн сумно посмiхнувся, згадуючи манiрного мiнiстра, який намагався давати поради менторським тоном. "Щоправда було декiлька пропозицiй. Наприклад, звернутися за допомогою до "Шiн бет" або навiть БНД, чи якоiсь iншоi дружньоi розвiдки. Немовби ми з американцями ворогуємо... На цiй нарадi вже вiдчувався дух поразки: всi показово намагались пiдбадьорити мене i починали пошук власних вигод з невдалоi ситуацii, що склалася. З невдалоi, на iхню думку".
  ;
  /*"Шiн бет" - абревiатура вiд "Шерут Бiташон", iзраiльська служба безпеки, вiдома своiми тiсними зв"язками з ЦРУ.*/
  /*БНД - служба розвiдки ФРН.*/
  ;
  Мемуне знову встав i почав проходжуватись по кабiнету.
  "Малята. Вони не розумiють всiєi важливостi справи. А важливiсть ii така, що переможець визначається тiльки на етапi втiлення результатiв. Спробуємо спрогнозувати подальший розвиток подiй. Припустимо, що американцi на цiй стадii нас обiйшли. iхнє головне завдання - швидко транспортувати розробникiв до Сполучених Штатiв. Вони, звiсно, вважають, що ми програли i вийшли з гри. Однак, на хвилi пiдйому вдалого завершення операцii американцi можуть допуститись помилок. Однак ми з гри не виходимо. Нi в якому разi. Ми будемо дiяти до кiнця. До результативного кiнця. Зрозумiло, що тимчасовий програш на територii Украiни позначиться на наших дiях. Але на консультативнiй радi я не став наполягати саме на тимчасовостi: нема чого виправдуватись перед цими бундючними iндиками.
  Нам не вдалося випередити американцiв в Украiнi, але ми безперечно випередимо iх на iхнiй територii, у Сполучених Штатах. А саме цього вони вiд нас не чекають. Треба максимально активiзувати нашу резидентуру, направити максимальну кiлькiсть агентiв, але переважна бiльшiсть з них не буде знати про справжню мету цiєi операцii: кожен повинен буде виконати лише певну частину плану. Ймовiрно таки доведеться сконцентрувати своi зусилля: залучити "Решут" та iнших...
  ;
  /*"Решут" - центр розвiдувальноi служби та безпеки iзраiлю. Керує роботою резидентiв полiтичних та iдеологiчних диверсiй.*/
  ;
  Ми повиннi використати увесь наш досвiд по викраденню людей. До речi, на зустрiчi я зможу згадати справу з викраденням i доставкою до iзраiлю нацистського злочинця Ейхмана: це повинно призвести приємне враження. Тобто, ми продовжуємо гру. Деталi розробимо.
  Нам конче потрiбно виграти там, за океаном. i саме на цьому я буду наполягати на зустрiчi з прем"єром."
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------38--------------------------------------------*/
  ;
  Бусик рухався у визначеному напрямку. Шнейдер вдивлявся у мапу Украiни, яка колихалась у нього на колiнах. Вiн прораховував можливi варiанти.
  "Оперативне завдання: потрiбно якнайскорiше дiстатись Карпат. Повiтряний шлях одразу вiдпадає. Залiзниця? Повiльно та багатолюдно, крiм того, пiдозрiлий вантаж".
  Вiн повернувся до салону, а потiм знову став дивитись на карту.
  "Все в нормi. Автотранспорт? Вантажiвки та "далекобiйки" вiдпадають: iх дуже часто "перевiряють" охочi до хабарiв iнспектори, до того ж знову проблеми з вантажем... Цiєi машини потрiбно негайно здихатись".
  Шнейдер подивився вперед, у вiтрове скло. Вони почали спускатися з пагорба, i було видно як дорога попереду спускається долу, а потiм знову пiдiймається вгору. Машин на дорозi майже не було i вiн помiтив вдалинi невелику червону цятку на узбiччi.
  "На патруль ДАi не схоже. А втiм, про всяк випадок, треба пiдготуватись", - подумав вiн.
   - Рой, бiля тiєi машини iдь акуратнiше, - Шнейдер показав напрям водiєвi.
  Той ствердно кивнув.
  Червона цятка ставала дедалi бiльшою i через кiлька хвилин можна вже було роздивитись червоний бусик марки "Фольксваген" та канiстру бiля дороги.
  - Бензин скiнчився, - сказав Рой.
  - Так, - погодився керiвник групи i знову схилився до мапи. Але через секунду вiн пiдняв голову i швидко наказав. - Зупинись бiля нього. Всiм поки що сидiти в машинi. Ми з Роєм побалакаємо з екiпажем "Фолькса".
  Бусик зупинився позаду червоноi машини. До них пiдбiг невеличкий вусатий чоловiчок.
  - У вас бензину не буде лiтрiв три-чотири? Не розрахував трохи - до найближчоi заправки кiлометрiв десять не дотягнув. Допоможете?
  - Треба друг другу допомагати. Думаю, що трохи пального знайдемо, - вiдповiв Шнейдер i повернувся до Роя. - Петре, займись!
  - Зараз, - вiдгукнувся Рой i пiшов до фургончика.
  - А ви звiдки та куди iдете? - запитав Шнейдер чоловiка.
  - Та мене всi на цiй трасi знають, - з готовнiстю пiдхопив розмову той. - Декiлька разiв на мiсяць мотаюсь! Вожу човникiв з Кiровограда до Львова. Зазвичай по три, чотири чоловiки, - вiн озирнувся та трохи понизив голос. - А зараз iду на спецзамовлення. У Львовi на мене вже чекає знайома з товаром. Зателефонувала менi. Говорить, що дуже багато набрала. i ось я iду... Шкода, що не встиг знайти попутникiв...
  ;
  /*Човники - назва торговцiв, якi курсують мiж мiсцями дрiбно-гуртовоi закупiвлi товарiв та мiсцем продажу.*/
  ;
  Вiн посмiхнувся i розвiв руками.
  - Ось i Петро! - сказав Шнейдер. - А я бачу, що ви поспiшаєте...
  - Не те слово, поспiшаю, лечу... - перебив його чорнявий водiй i пiдбiг до Роя.
  - Але все одно за пальним треба стежити, - керiвник виразно подивився на Роя.
  Той ствердно кивнув i вони направились до червоного авто.
  Шнейдер пiдiйшов до "Фольксвагена", зазирнув всередину, а потiм полiз до кишенi, дiстав якесь посвiдчення, пiдiйшов до балакучого водiя i сказав:
  - Не хвилюйтесь. Я капiтан СБУ Дерев"янко. Ми зараз виконуємо дуже важливе завдання пов"язане з корупцiєю. Транспортуємо до Львова членiв однiєi банди. Нас переслiдують, i нам вкрай необхiдно заплутати слiди. Треба змiнити машину, тому ми вимушенi тимчасово скористатись вашою машиною. Не хвилюйтесь, напрямок вашого руху залишиться той же. Усе вiдбувається в рамках закону. По прибуттi до Львова ми забезпечимо вас всiма необхiдними документами...
  ;
  /*СБУ - Служба Безпеки Украiни.*/
  ;
  - Та я просто приватний пiдприємець, - нiяково посмiхнувся водiй. - Нiяких таких документiв менi i не потрiбно...
  - Ну, от i згода, - i собi посмiхнувся Шнейдер. Ми перенесемо наш вантаж до вашого авто. До речi, заправимо вам все наше пальне. Петре, займись, будь ласка.
  - А чому ви одразу не сказали, що з СБУ? - запитав чорнявий водiй.
  - Маленька перевiрка, - поблажливо вiдповiв Шнейдер. - Невiдомо хто мiг бути в машинi. А нам, погодьтеся, немає сенсу зайвий раз викриватися, бо можна нарватися на небезпеку.
  - Зрозумiв, - погодився водiй.
  Керiвник групи почав тим часом стиха видавати розпорядження.
  - Лейтенанте Толочко! - звернувся вiн до Рея. - Петре! Передай Терещенку та Корчичу наказ негайно перенести бандитiв до "Фолькса". А нашу машину, - вiн показав напрям, - сховайте серед дерев.
  - А ви, пане, не хвилюйтесь, - Шнейдер повернувся до водiя. - До речi, як вас звуть?
  - Володимиром... Мене тут всi на трасi знають, - стурбовано повторив водiй.
  - Ще одне. Не менi вам розповiдати про ситуацiю на дорогах. Тому для усiх перевiряючих - ми звичайнiсiнькi човники, якi iдуть до Львова. Нашi документи в порядку. Домовились?
  Володя кивнув на знак згоди.
  i вже через кiлька хвилин майже вся група агентiв швидко рухалась в захiдному напрямку.
  Водiй, який спочатку був дещо вражений перебiгом подiй, тепер заспокоiвся: "Здається, хлопцi дiйсно зi служби безпеки".
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------39--------------------------------------------*/
  ;
  Вiльям Годрiч нервував, хоча нiхто зi сторони цього i не помiтив: ще нiколи в життi йому не вдавалось так близько пiдiйти до здiйснення своiх самих найсмiливiших мрiй.
  Вiн звик нiкому не довiряти. Нiкому, крiм, зрозумiло, себе. Життя в жорстокому свiтi, де кожен сам за себе, навчило його саме цьому. А ще життя навчило його також тому, що великi плани одинаками не робляться. Для здiйснення великоi мети потрiбна команда. Це непокоiло його. За всi роки роботи йому так i не вдалося повiрити комусь настiльки, щоб можна було спiльно працювати, не озираючись навколо.
  Вiн вiдчував, що йому випав саме той єдиний випадок, коли вiн зможе стати найголовнiшим. Найголовнiшим в свiтi.
  За будь-яку цiну.
  "На даному етапi, - напружено думав вiн, неквапливо ходячi по кабiнету, - треба якнайнеганiше доставити сюди винахiдникiв цього ефекту. За будь-яку цiну треба буде iзолювати, або усунути всiх тих, хто захоче прийняти участь у розробцi "матерiалу". i, наостанок, вичавити з цього "матерiалу" геть усе, що вони можуть та знають.
  За будь-яку цiну...
  Треба пiдготуватись до всiх можливих несподiванок. Наприклад, на завадi може стати ЦРУ: довелось же мати контакти з iхнiми агентами. Але я щось поспiшаю - менi ще й досi доводиться мати справу з ними. Гадаю, що iншi нашi розвiдувальнi служби не встигнуть втрутитись.
  iзраiльтяни? Так, це вiдчутна проблема. По-перше вони встигли досить багато узнати. По-друге, слiд визнати, що вони одразу оцiнили всю важливiсть справи i почали рiшуче дiяти. Зараз вони позаду, але нi в якому разi iх не можна випускати з поля зору - вони можуть продовжувати дiяти i далi: справа варта того.
  Президент. Цього необхiдно м"яко вiдсторонити вiд справи. Давати iнформацiю, зрозумiло, буду, але з вiдстрочкою, пiд виглядом перевiрки, i обмежену, не треба дуже обтяжувати даними "державного мужа". Все це тiльки до часу "Д". Того самого моменту, коли я, i тiльки я стану керувати свiтом".
  Годрiч зупинився бiля свого крiсла, трохи постояв, а потiм сiв у нього.
  "Команда. ii немає, хоч на цьому етапi вона менi вкрай необхiдна. Вiрних людей немає. Є вправний виконавець Джош. Що ж... Не дуже кмiтливий, але цупкий у досягненнi поставленоi мети. Йому також не вистачає... рiшучостi. Як вiн знiяковiв, пiсля моiх слiв про необхiднiсть створення авiакатастрофи у можливому майбутньому. Однак, поки що попрацюємо з ним разом. А потiм подивимось. У мене будуть сотнi, тисячi, мiльйони, мiльярди вiрних менi, i тiльки менi виконавцiв. Я буду володiти всiм свiтом. Усi разом взятi наполеони, гiтлери та сталiни - дрiбненькi молекули, атоми перед майбутнiм володарем свiту".
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------40--------------------------------------------*/
  ;
  Шнейдер звик, що Рой чи хтось iнший з його партнерiв завжди мовчки правив машиною. Це дозволяло йому продумувати деталi наступноi власноi поведiнки та поведiнки усiєi групи. Крiм того, група стомилась: позначилась i шалена гонка по дорогах Украiни, i постiйна напруга в очiкуваннi можливих протидiй конкурентiв та мiсцевих мiлiцiонерiв.
  Хоч тепер вони iхали без якихось перешкод, однак керiвниковi групи дошкуляв водiй Володимир. Вiн балакав всю дорогу, цiкавився роботою СБУ i задавав багато запитань. Шнейдеру доводилось вiдволiкатись вiд продумування власних планiв i iнодi розповiдати напiввигаданi iсторii з власноi практики, приписуючи iх украiнськiй розвiдцi.
  Але одночасно вiн вiдчував полегшення: поiздка доходила кiнця. Вже було чутно прикарпатськi радiостанцii, якi повiдомляли про завершення пошукiв загиблих в авiакатастрофi американцiв. Повiдомляли також, що у зв"язку з великою кiлькiстю загиблих дозволено було прийняти участь у пошуках американським воякам з iншого лiтака.
  - Хоч i чужi, але шкода людей, - дивлячись на дорогу звернувся до Шнейдера Володимир. - Глупа смерть.
  - Так, - той погодився з ним. - А до речi, як далеко звiдси мiсце катастрофи?
  - Кiлометрiв iз двадцять, - вiдповiв водiй i показав напрям рухом руки. - Отам, приблизно через десять кiлометрiв буде поворот прямо туди.
  - Цiкаво, чи багато охоронних постiв навколо мiсця катастрофи?
  - Не знаю, але, гадаю, що виставлено тiльки декiлька постiв: по одному на кожному напрямi, щоб направляти машини в об"iзд.
  - Я теж так думаю.
  "Настав час розпрощатись з балакучим водiєм, - подумав Шнейдер. - Як тiльки доiдемо до того повороту, в машинi однiєю людиною стане менше. Треба його убрати - нам свiдкiв не потрiбно".
  "Нi, нiкого убирати не потрiбно. Це наказ".
  "Наказ зрозумiв".
  "Добре. Продовжуйте iхати".
  Цього разу прокинувся Анатолiй. Це вiн скористався трохи ранiше набутим досвiдом по концентрацii зусиль хлопцiв i вiдвернув небажаний розвиток подiй.
  "Всiм агентам суворо запам"ятати: у подальшому при наказi зробити iн"єкцiю ви повиннi тiльки iмiтувати цей процес. Як зрозумiли?"
  "Буде виконано".
  Приблизно за кiлометр до охоронноi зони у мiсцi падiння лiтака водiй зупинив мiкроавтобус.
  - Далi не можна, - сказав вiн. - Не пустять.
  "Всiм вийти. Вантаж винести".
  Вийшов водiй i американськi агенти, якi обережно винесли хлопцiв та iхнє обладнання.
  "Водiю. Сiдайте в машину та рухайтесь на Львiв. Ви нiчого у цiй поiздцi не пам"ятаєте, iхали як завжди, просто довелось зробити невеличкий крюк через авiакатастрофу."
  Мiкроавтобус м"яко рушив у зворотному напрямку.
  "Американцям. Вважати всiм, що водiя лiквiдовано".
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------41--------------------------------------------*/
  ;
  У кабiнетi прем"єр-мiнiстра було затишно.
  - Пане прем"єре, - мемуне пильно подивився на свого спiврозмовника: той ще не знав, що йому доведеться вислухати. - Ситуацiя дуже серйозна. На цей час у нас є певнi пiдстави вважати, що американцi переправляють цiкавi для нас об"єкти до США. Ми, вiдверто скажу, не встигли упоратись.
  Керiвник розвiдки замовчав, набрав носом повiтря i продовжив.
  - Не все втрачено. Є план. Досить ризикований. Найбiльший ризик в тому, що до цього часу ми нiчого подiбного не робили.
  - Будь ласка, конкретнiше, - прем"єр вiдчув, що мемуне намагається пiдняти вагу питання.
  - Потрiбно перенести дii на територiю США. Бiльше того, цi дii повиннi бути активними. Маємо захопити цих хлопцiв у мiсцi, де iх переховуватимуть. Якщо буде потрiбно, то, навiть, у штаб-квартирi ЦРУ...
  Запанувала тиша, яку порушив прем"єр.
  - Гадаю, що ви добре розумiєте на що ви нас штовхаєте.
  - У тому й справа, пане прем"єре, що дуже добре розумiю. Але i ви зрозумiйте: тотальний вплив на людей вартий усього. iзраiль просто не має права поступатись. Можливо, це виглядає смiшно, але вищi сили, - вiн подивився вгору, - вчасно попередили нас. i як би це не звучало, у мене таке вiдчуття, що вони нас не покинуть.
  - Не думав, що колись, а тим бiльше, з вуст такого суворого прагматика я почую таке...
  - Розумiю вас. Пару тижнiв тому моя реакцiя була б точно такою. А тепер конкретно про план. Ми повиннi направити до США певну кiлькiсть наших агентiв. До того, бiльшу частину з них повиннi складати агенти з бойовим досвiдом. Нам нiчого iншого не залишається, як органiзувати широкомасштабну вiйськову операцiю по захопленню розробникiв впливу.
  Прем"єр пильно подивився в очi керiвника розвiдки. Той витримав погляд.
  - Повторюю, я дуже добре вас розумiю. i я у своєму розумi. Прошу тiльки вислухати, бо остаточне рiшення буде за вами. Дозвольте продовжити, пане прем"єре.
  Прем"єр ствердно кивнув.
  - Вiйськова операцiя необхiдна. Я довго думав над цим питанням. Нам не вдасться викрасти розробникiв так, як свого часу ми викрали Ейхмана: iх будуть дуже пильно охороняти. Однак треба врахувати психологiчнi аспекти. Вiдверто кажучи, американцi, використовуючи розвинутi технологii у вiйськовiй справi, розучились воювати. Не секрет, що iхнi рембо та термiнатори є вправними героями лише в кiно. При реальних обставинах вони вводять своiх воякiв в зони конфлiктiв лише тодi, коли для тих немає прямоi загрози. Вони навiть не уявляють, що бойовi дii можуть розвернутися на iхнiй територii, де вiйни не було вже досить давно.
  - Як ви взагалi уявляєте собi таку вiйськову операцiю?
  - Перед нападом буде проведено акуратну iнформацiйну пiдготовку. Тобто або через наше посольство, або через будь-якi iншi офiцiйнi установи ми попередимо американцiв про наявнiсть даних, що готується напад на Сполученi Штати за пiдтримки якогось мiжнародного терориста. Немовби нашим агентам вдалось отримати з рiзних джерел iнформацiю, що цей напад перевершить навiть напад на центр торгiвлi у Нью-Йорку...
  - Це вже конкретнiше, але як можна перевершити той напад? - запитав прем"єр.
  - Ми спрямуємо цю "iнформацiю" таким чином, що майбутнiй напад можливо буде торкатися безпосередньо Бiлого Дому та Пентагону. Як i пiсля тих вересневих подiй американцi зреагують дуже швидко. Однак вони будуть пильно дивитися, так би мовити, у небо i не помiтять дiй на землi. Наша вiйськова операцiя буде проводитись пiд цим прикриттям. Тобто пiсля нападу "терористiв" американцi, не маючи часу детально проаналiзувати ситуацiю, неодмiнно прийдуть до тих висновкiв, якi ми попередньо пiдкажемо. А нам зараз дуже важливо виграти час.
  Збройнi питання: мiномети, ракети та iнше. Це питання вирiшуватиметься прямо на мiсцi. Нашi бойовики почнуть дiставатись до мiсця призначення одразу пiсля вашого наказу. Зрозумiло, що вони поiдуть в якостi туристiв, бiзнесменiв, журналiстiв, студентiв... Зрозумiло також, що вони поiдуть з сiрiйськими, лiванськими та iншими пашпортами: на випадок можливих перевiрок.
  - Успiх операцii?
  - Зробимо все, що в наших силах.
  - Цього недостатньо. Якщо операцiя не вдасться...
  - Введемо прикриття: переведемо рейки на мiжнародний тероризм i залишимося в сторонi. Власне, ми повторимо маневр однiєi добре вiдомоi нам держави, яка пiд "терористичним" прикриттям, змусила заздалегiдь прозомбованих пiлотiв спрямувати лiтаки на будинки-близнюки у тому самому вереснi, у тому самому Нью-Йорку. А потiм "пiдказала" американцям напрямок пошуку терористiв на близькому Сходi. Ми повиннi виграти.
  Останню фразу мемуне сказав з наголосом на другому словi.
  Прем"єр пiдвiвся зi свого мiсця та вийшов з-за столу. Вiн пiдiйшов до шафи з книгами та подивився на них, немовби чекаючи вiдповiдi на надзвичайно складне питання. Величезна вiдповiдальнiсть лягла тягарем на його плечi. Деякий час вiн стояв так мовчки, а потiм повернувся до свого спiврозмовника.
  - Дiйте, - тихо сказав вiн.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------42--------------------------------------------*/
  ;
  Наближався вечiр. Шнейдер набрав номер на мобiлцi.
  - Ми на пiвднi вiд мiста призначення. Вiдстань - бiля кiлометра, - доповiв вiн i почав слухати.
  - Нас четверо i вантаж, - сказав вiн через декiлька секунд.
  Потiм вiн вимкнув телефон i повернувся до своiх.
  - Операцiя доходить кiнця. Зараз за нами прибудуть. Охорону забезпечують нашi. Транспортуємось разом з усiм вантажем.
  Члени групи з полегшенням зiтхнули: операцiя була досить важкою, вони всi втомились i iм дуже не хотiлось вибиратись з краiни самотужки. Крiм того, кожен вiдчував, що команда пiдiбралась вдала i хотiлось ще хоч трохи побути разом: хто знає, коли вони знову зможуть зiбратись.
  Через декiлька хвилин до них наблизився мiкроавтобус i зупинився в декiлькох метрах вiд групи, бiля смуги смерек. З машини вийшов водiй у формi вояка-американця. Вiн пильно подивився на групу, щось тихо сказав по мобiльнiй радiостанцii i нею показав на фургончик. Потiм вiн повернувся до Шнейдера i тихо сказав:
  - Привiт, Якобе. Як справи?
  - Привiт, Джоне, - тихо вiдповiв йому Шнейдер. - Все нормально.
  - Швидше завантажуйтесь, - з полегшенням зiтхнув вiйськовий. - Ми не можемо тягнути до нескiнченностi. Вантаж цiлий?
  Шнейдер стомлено подивився на нього.
  - Можна подумати, що нам подобається мандрувати через всю краiну... - i заспокоiв. - Цiлiсiнький наш вантаж.
  - Як ви дiстались сюди?
  - Бусиком, водiя лiквiдували, вiддалились вiд траси i зв"язались з вами.
  - Ну добре, хлопцi, не хвилюйтесь. Все позаду. Вiдпочивайте.
  З мiкроавтобуса вийшло ще троє вiйськових i через декiлька хвилин всi його пасажири та "вантаж" вже знаходились у невеличкому салонi.
  - iдемо прямо до аеродрому. Лiтак чекає, - сказав Джон. - Вiдверто кажучи, ми дiйсно заждались вас: всi роботи вже завершились ще вiсiм годин тому i ми просто тягли час. Тобто ви майже вчасно. Вiдпочивайте, скоро будемо вдома.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------43--------------------------------------------*/
  ;
  Останнi двi доби новини в свiтi майже в усiх засобах масовоi iнформацii подавались в свiтлi трагiчних подiй з американським лiтаком.
  ====Вашингтон. Повертаючись до трагiчних подiй в Украiнi. Нашi хлопцi повиннi були взяти участь у навчаннях, головним завданням яких була допомога населенню при можливому затопленнi. Вони загинули при виконаннi свого обов"язку. Лiтаком вiйськово-повiтряних сил США доставлено усiх загиблих у нещодавнiй авiакатастрофi. Вони будуть з почестями похованi на Арлiнгтонському кладовищi.====
  Зрозумiло, що про долю украiнських хлопцiв не обмовилась жодна радiостанцiя, телестанцiя та газета.
  Годрiч встиг подбати, щоб створену групу негайно вiдправили у вiдпустки "до подальших розпоряджень" з подякою за вдало виконане завдання, а хлопцiв доставили якнайближче до нього: у штаб-квартиру АНБ в Форт-Джордж-Мiд. Субординацiя та важливiсть справи вимагали доповiсти президентовi про вдале завершення першого етапу операцii.
  Годрiч не став гаяти часу.
  - Добрий день, пане президенте...
  За час доповiдi вiн зумiв запрограмувати президента на надважливiсть справи, на надсекретнiсть, на надстроковiсть i отримав дозвiл на проведення перших допитiв.
  Тепер вiн, сидячи за своiм столом, з нетерпiнням чекав першоi розмови. Так, саме розмови, бо вiн добре знав, що творчi люди не дуже схильнi до тиску, iх треба обережно пiдводити до "спiвпрацi" з найсильнiшою краiною в свiтi, а насправдi з ним.
  Вiн давно вже вирiшив, що допитувати хлопцiв, тобто розмовляти з ними, вiн буде особисто, перекладач не рахується. i з кожним окремо: роздiляючи групу завжди можна скористатись окремими непорозумiннями з метою подальшого врахування можливих суперечок у своiх iнтересах. Для цього вiн навiть заборонив проведення попереднiх рутинних допитiв. Прiзвища хлопцiв з"ясували з наявних документiв.
  План допиту-розмови був досить простим: ненав"язливо з"ясувати механiзм вiдкриття впливу на великi маси людей у загальних рисах та можливiсть роботи з ним iншим особам. Запропонувати хлопцям якнайкращi умови роботи та вiдпочинку, найсучаснiше обладнання...
  "До речi, - подумав Годрiч. - Гарненьких дiвчат у нас достатньо... А хлопцi ще молодi... З чим чорт не жартує..."
  Вiн взяв зi столу свiтлини хлопцiв, якi були зробленi одразу пiсля iхнього прибуття у США.
  "Кого викликати першим?"
  Вiн добре знав, що саме зараз йому належить вибрати найслабкiшу ланку в групi, коли бранцi ще не встигли отямитись вiд шаленоi течii подiй, коли знаходяться у невiдомостi i гадають: де вони? у кого? що з ними будуть робити?
  Вiд найслабшоi ланки залежить кiлькiсть i, головне, якiсть iнфор-мацii, яку можна буде використати у подальшому. Цiлком можливо, що доведеться м"яко, натяками, погрожувати.
  Вiн подивився на свiтлину Олександра: "Цього? Мабуть, нi. Впертий погляд. Одразу не обробити..."
  Потiм вибрав фото Вiктора: "Цей дуже спокiйний, фiлософ. Можна втратити темп розмови i загрузнути у незначних дрiбницях..."
  На поверхню перемiстилась фотографiя Вадима: "Рiшучий. Цiлком можливо, що виконує функцii iхнього лiдера. Буде допитаний останнiм. Цьому навiть корисно трохи побути у невiдомостi."
  Нарештi вiн витяг свiтлину Анатолiя: "Оцей з виду добрий. Схоже, що сприйме необхiдний темп розмови i, здається, буде шукати компромiсних рiшень".
  Годрiч рiшуче натиснув кнопку:
  - Викличте перекладача з росiйськоi...
  Через декiлька хвилин перекладач-стенографiст з"явився в кабiнетi, тихо привiтався i сiв на запропоноване йому мiсце.
  Годрiч перевернув свiтлину, подивився на попередню iнформацiю i натиснув кнопку знову.
  - А-на-то-лiй По-ло-тан, - повiльно, по складах, прочитав вiн iм"я та прiзвище. - До мене на допит. Вища категорiя секретностi.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------44--------------------------------------------*/
  ;
  Йдучи коридором, Анатолiй, дивився навколо: крiм нечисленних, озброєних i мовчазних охоронникiв йому нiхто не зустрiвся. Лiфт. Дев"ятий поверх.
  Його ввели до кабiнету Годрiча.
  - За вашим наказом, сер, - сказав офiцер охоронноi служби, повернувся i вийшов.
  Анатолiй оглянувся довкола себе. Вiн побачив двох чоловiкiв, один з яких сидiв за столом, а другий - в сторонi, з папкою на колiнах.
  "Двоє. Шеф та перекладач. Шеф ще так собi, подивимось, а от у перекладача погляд якiйсь недобрий", - подумки вiн зробив попереднiй розклад сил.
  Годрiч жестом запросив Анатолiя сiсти.
  - Ласкаво просимо у Сполученi Штати Америки, - лагiдно посмiхаючись англiйською мовою звернувся вiн до Анатолiя i виразно подивився на перекладача.
  - Дабро пажалавать в Саєдiньонниє Штати Амєрiкi, - безвиразно переклав той.
  Анатолiй досить добре знав росiйську мову, але нiяким чином не збирався принижувати своєi гiдностi, тому i не звернув нiякоi уваги на таку "дрiбничку". Вiн пригадав, як його завжди дратувало, коли украiнськi офiцiйнi особи переходили на мову закомплексованих на своiй великодержавностi московських журналiстiв, якi, беручи iнтерв"ю в Украiнi, навiть не перепрошували i одразу починали звертатись по-московськи.
  Крiм того, це невеличке непорозумiння з самого початку ставило його в позицiю заздалегiдь ображеного, що потiм також, при нагодi, можна буде використати.
  - Якщо я правильно зрозумiв, я знаходжусь у Сполучених Штатах Америки, - спокiйно украiнською промовив Анатолiй, сiв в запропоноване крiсло i також подивився на перекладача.
  Той дивився на хлопця i мовчав. Годрiч повернувся до нього.
  - Проблеми з перекладом? - суворо спитав вiн.
  - Вiн розмовляє не на росiйськiй, сер. На украiнськiй.
  Анатолiй спокiйно дивився на американцiв, переводячи погляд з одного на другого.
  - Ви вiльнi, - звернувся до перекладача Годрiч.
  Вiн натиснув кнопку.
  - Негайно фахiвця з украiнськоi мови iз навичками стенографii до мене! - наказ було вiддано доволi нервово.
  Неприємний перекладач вийшов.
  - Ви розмовляєте англiйською? - про всяк випадок запитав Годрiч.
  - Так, але моя англiйська дуже погана, - повiльно, чiтко вимовляючи кожне слово вiдповiв Анатолiй.
  - Гадаю, що ви все ж таки знаєте росiйську. Ваша краiна...
  - Моя краiна, здається, незалежна. i якщо ми торкнулись питання мови, то на мою думку, незалежна саме вiд Московii.
  - Отже, ви любите свою краiну...
  - Можна вважати що так.
  Годрiч люб"язно посмiхнувся, але його дуже не задовольнив початок розмови, починав дратувати повiльний темп допиту, при якому iнiцiатива, здавалось, переходила до його спiврозмовника, дратували також i його незрозумiлi вiдповiдi.
  "Коли ж прийде перекладач? Цей хлопець щось дуже спокiйний. Можливо я помилився i вiн є лiдером групи? Але менi треба поспiшати: я не зможу довго тримати справу пiд своiм контролем. Президент може передати ii iншим", - подумав вiн i сказав:
  - Якась непевна вiдповiдь...
  Анатолiй з цiкавiстю подивився на нього.
  - Якщо вас дуже цiкавить розгорнута вiдповiдь на це питання, то я залюбки...
  - Нi, нi, не треба... Краще ось що. Скажiть вiдверто, отой фокус з виборами... Як ви це зробили?
  - На вiдмiну вiд вас, я на одне питання вiдповiдь вже знаю: незаконний фокус з викраденням чотирьох чоловiк з суверенноi краiни та перекиданням iх сюди - це ваших рук справа. Як це розумiти?
  - Розумiти треба так: не як, а чому, - Годрiчу сподобалась власна вiдповiдь. Вiн навмисне не зреагував на адресоване йому запитання: це справа дуже поганих слiдчих, якi пiдкреслюють дрiбницi, а потiм дивуються, що пiддослiднi замикаються в собi та не довiряють iм.
  - Тодi чому нас викрадено та фактично заарештовано? Де моi товаришi?
  - Звичайно, можна погодитися з тим, що вас доставили сюди незвичним чином. Але цього вимагали надзвичайнi обставини.
  Годрiч навмисне зайняв позицiю виправдання своiх дiй: цим вiн намагався приспати пильнiсть Анатолiя.
  - Можу засвiдчити, - продовжив вiн, - що iншi члени вашоi групи здоровi та знаходяться у пристойних умовах. Ви, гадаю, керiвник групи...
  - Кожен може вважати що захоче... А вашi слова про пристойнi умови для мене є просто словами...
  Вiдчинились дверi i до кабiнету ввiйшла гарненька жiнка.
  - Перекладач, сер.
  - Будь ласка, проходьте та сiдайте, - показав iй мiсце Годрiч.
  Вона сiла на стiлець i подивилась на начальника.
  Той посмiхнувся i повторив своє привiтання, ясно натякаючи на новий початок допиту.
  - Вiтаємо вас у Сполучених Штатах Америки, - з виразним американським акцентом переклала вона Анатолiю повтор вiтання Годрiча.
  - У найдемократичнiшiй краiнi свiту, - пiдхопив Анатолiй. - Яка дозволяє собi повчати жити iнших та одночасно плює на всяку демократiю, коли "цього вимагають обставини".
  - Нехай буде так. До речi, вже через декiлька днiв я вже не зможу гарантувати вам свого "демократичного" поводження: все залежить вiд результатiв, конкретних результатiв. Тому я повертаюсь до питання впливу на вибори. Був такий вплив, чи нi?
  Толик подивився на допитуючого.
  - Важко заперечувати факт - ми всi читали газети... - вiн вирiшив триматися видачi правдивоi, але дозованоi iнформацii: "Зараз головне об"єднатися з хлопцями. А там - побачимо. А цiкаво: вiн випадково вжив слово "вплив" чи нi?"
  - Це нам вiдомо, ми також читаємо газети. А тепер, будь ласка, розкажiть в загальних рисах про механiзм або принцип роботи цього впливу.
  - Я не маю повноважень про що-небудь розповiдати. Зрозумiйте мене правильно: менi необхiдно побачитись з товаришами. Певен, що кожен з них скаже вам те ж саме. Пропоную не гаяти часу i дати нам можливiсть порадитись, або зустрiтися з вами усiм чотирьом.
  Оскiльки Годрiчу не вдалось розбуркати Анатолiя i той вперто стояв на своєму, то на цьому перший допит швидко закiнчився.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------45--------------------------------------------*/
  ;
  Анатолiя вiдвели до невеличкоi кiмнати-камери, яку нашвидкуруч зробили з якогось кабiнету. Вiн не знав, що його друзi знаходяться неподалiк. Однак все одно, якби i знав, то вони були на такiй вiдстанi, що встановити псизв"язок з ними без допомоги гiлочок було неможливо.
  Хлопцi ж мучились невiдомiстю. i кожен думав не стiльки про власну долю, скiльки про долю своiх друзiв, про батькiв, якi залишились однi в такiй далекiй тепер Украiнi.
  Вони не знали, що iхнi батьки кожного дня вимагали у влади з"ясування обставин викрадення своiх дiтей та вiдповiдноi реакцii. А те, що було саме викрадення у них нiяких сумнiвiв не було. Вони дiяли активнiше за мiлiцiю: опитали сусiдок бiля пiд"iзду, i тi пригадали про якусь, тепер вже пiдозрiлу, метушню бiля бусика. Але влада залишалась спокiйною: "Вони ж пiдприємцi. Мабуть кудись поiхали за товаром".
  Крiм того для представникiв так званоi влади зникли звичайнiсiнькi хлопцi. Засмучена мати Вiктора якось почула у одному з "коридорiв влади", як один службовець сказав iншому у приватнiй бесiдi: "От якби вони були хоча б вiдомими журналiстами, тодi б ще шукали..."
  "Що ж це таке сталось? - думала нещасна мати. - Люди, громадяни, народ, вiд iменi якого власне i iснує ця влада, всi вони - нiхто... Я нiчого не маю проти журналiстiв, але дивлячись телевiзор, читаючи пресу уявляється, що саме журналiсти є не менш як розум, честь та совiсть нашоi епохи. Про смерть одного журналiста засоби масовоi iнформацii згадують значно довше нiж про груповi смертi шахтарiв, про громадян загиблих у землетрусах, повенях та iнших природних та неприродних катаклiзмах".
  Бездушнiсть чиновникiв краяла серця батькам. Але певних доказiв про викрадення у них не було. Влада мала всi пiдстави затягувати початок пошукiв.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------46--------------------------------------------*/
  ;
  Годрiч поспiшав. Хоча йому i вдалося переконати президента в тiм, що справа повинна була залишитись пiд його безпосереднiм керiвництвом, вiн почував себе досить непевно, бо знав, якщо в ЦРУ довiдаються про порушення субординацii, то у найлiпшому випадку йому нiколи не дозволять не тiльки керувати, а й взагалi займатись цiєю справою особисто.
  Пiсля того, як вiдвели Анатолiя керiвник управлiння АНБ деякий час сидiв мовчки у своєму крiслi. Дивився знову на фотографii. Думав. Вибирав.
  Перекладачка мовчки чекала.
  "З лагiдним побалакали, подивимося на впертого" - подумав вiн i перемiнив своє попереднє рiшення.
  - Вадим Трощук.
  Через декiлька хвилин Вадим рiшуче зайшов до кабiнету i, не чекаючи запрошення Годрiча, пiдiйшов до крiсла, де за кiлька хвилин до нього сидiв Анатолiй, сiв i одразу сказав: "Я вимагаю негайних пояснень."
  Перекладачка переклала.
  Годрiч посмiхнувся: виходило так, що вiн не помилився у своiх розрахунках - саме цей хлопець є лiдером групи - одразу намагається перехопити iнiцiативу.
  - Ви президент Сполучених Штатiв Америки? - раптом запитав Годрiч.
  - Нi, - не знiтився Вадим. - Я громадянин Украiни.
  - На превеликий жаль, на даному етапi я пiдпорядковуюсь тiльки президентовi Сполучених Штатiв, - лагiдно посмiхаючись натякнув на iснуючий стан речей шеф розвiдки. - Бiльше того, запобiгаючи деяким вашим питанням, скажу, що на цьому самому етапi нас цiкавить використання вашого винаходу у боротьбi з мiжнародним тероризмом. Певен, що ви розумiєте всю серйознiсть справи, вам не треба пояснювати надважливiсть справи. Певен також, що ми з вами здатнi порозумiтись в спiльнiй боротьбi i ви надасте нам всю iнформацiю...
  - Я не розумiю, чому з нами поводяться як iз злочинцями. Ви говорите про спiвробiтництво i одночасно порушуєте закони: незаконно викрадено i вивезено громадян iншоi держави, ув"язнено, ведуться допити. Де моi товаришi?
  - З ними поводяться добре. Власне, як i з вами. На превеликий жаль ми змушенi тимчасово розмiстити вас у кабiнетах наших спiвробiтникiв. Пiдкреслюю, тимчасово. Це незручностi першого часу... Але повернемось до етичноi сторони справи, - Годрiч зробив невеличку паузу пiсля перекладу. - Щоб надалi не торкатись цiєi теми. Спробуйте зрозумiти пiдстави для таких дiй. За звичайною логiкою ми повиннi були звернутись до керiвництва вашоi краiни i надати iм всю необхiдну iнформацiю про ваш винахiд. Цiлком зрозумiло, що таку iнформацiю довго тримати за сiмома печатками просто неможливо. Якi були б вашi дii на нашому мiсцi?
  Вадим мовчав, обдумуючи останнi слова шефа розвiдки.
  - Вашi дii в краiнi, яка потерпала вiд жахливоi атаки мiжнародних терористiв. Краiни яка має всi пiдстави прогнозувати подii у випадку попадання вашого винаходу до рук терористiв. Повiрте менi, бандити не будуть довго церемонитись з вами.
  Вадим продовжував мовчати.
  - Я хочу, щоб ви зрозумiли - з терористами можна боротися тiльки за допомогою винаходу вашоi групи. Приблизно так, як ми бачили це на прикладi виборiв у вашому мiстi.
  Вадим пильно дивився на Годрiча. Вiн, обдумуючи ситуацiю, майже не слухав його: "Що йому вiдомо? Здається, що мене вiн допитує не першим. Може вiн встиг обробити якимось чином когось з наших? Чи вiдомi йому загальнi принципи механiзму впливу? Яка справжня мета приховується за словами цiєi людини? Як вести себе далi? Може визнати авторство впливу? Тим бiльше, що iм, здається, досить багато вiдомо... Але ж далi вони захочуть детальноi iнформацii... Але поки що саме роботи впливу вони, зрозумiло, не знають. i це потрiбно використати..."
  - По-перше, я вам не вiрю.
  - Чому? - здивувався Годрiч.
  - На початку допиту ви запитали мене чи я не президент вашоi краiни. Ви, здається, i досi не розумiєте, що вiдтодi як один з ваших президентiв займався сексуальними пустощами з практиканткою i збрехав пiд присягою, а суспiльна думка вашоi ж краiни з цим практично погодилась, жоден розумний чоловiк в свiтi не вiрить вашим офiцiйним представникам. Я вже не говорю про пiдробленi звiти ваших так званих бiзнесменiв...
  - Що ж це так. Але я представляю спецiальнi офiцiйнi органи i працюю з достовiрною iнформацiєю. Цiлком погоджуюсь з вами, що iмiдж нашоi краiни постраждав внаслiдок вiдомих вам подiй, але, в якостi офiцiйноi особи, я повинен виконувати вiдповiднi iнструкцii. Певен, що ви мене добре розумiєте. Отже ми зупинились на виборчому впливi...
  - Припустимо, що менi, як i усiм, дещо вiдомо про те, що ви називаєте впливом... - Вадим пильно подивився в очi Годрiча. - Наприклад, кожний аналiтик з тих виборних подiй мiг зробити такий же самий висновок. А ми, до вашого вiдома, займались також i аналiтичною дiяльнiстю...
  - Припускати нiчого не будемо. Вплив iснує. i нам з вами це дуже добре вiдомо. А втiм, прошу, продовжуйте.
  Годрiч говорив спокiйно, але в душi вiн зрадiв: "i цей не проти поторгуватись. Вiн вважає, що визнає дещо. А я вважаю iнакше."
  - Повернемось до етичноi та правовоi сторони питання поводження з нами...
  - Я поважаю вашу думку, але не погоджусь з вами, - Годрiч лагiдно перебив Вадима. - Повторюю: розмах терористичних дiй, особливо пiдкреслюю, мiжнародних терористичних дiй i у просторi, i у часi, вимагає, ще раз пiдкреслюю, негайно вимагає рiшучоi та швидкоi вiдповiдi. Невже ви спокiйно будете отримувати iнформацiю про тисячi, десятки, сотнi тисяч людських смертей, знаючи, що могли запобiгти? Зберегти життя людям: батькам, дiтям. Усiм невинним жертвам тероризму.
  Вiн подивився як Вадим сприйняв його слова i продовжив.
  - Певен, що всi ви небайдужi до проявiв несправедливостi. Власне, ви самi це пiдтвердили рiшучим втручанням у хiд виборiв. Зрозумiйте, ми подiляємо ваше вiдношення до вашоi же влади - нам вiдомо дуже багато...
  Вадик мовчки дивився на спiврозмовника: здоровий глузд у його словах був.
  - Щодо тероризму, - Вадим подивився в очi Годрiчу i продовжив тоном вчителя, який роз"яснює простi речi учню. - Можу майже повторити - ви з усiх сил, усiма засобами намагаєтесь довести свiтовi, що тiльки уряд вашоi краiни може визначати сам термiн тероризму та назначати вiдповiдальних за терористичнi напади. Кому-кому, а вам, розвiднику, дуже добре вiдомо, що перед нападом на Афганiстан уряд США звинуватив одного арабського мiльйонера в органiзацii терористичного акту на територii вашоi краiни. Численнi закордоннi та мiсцевi "радники" буквально нацьковували керiвництво США на цю бiдну краiну. Офiцiйним приводом для розв"язування локальноi вiйни стала вiдмова релiгiйного афганського уряду видати США цю людину: вони цiлком справедливо вимагали навести докази ii вини. А пiсля закiнчення бойових дiй, вся юридична машина США розписалась у неспроможностi довести фактичну причину нападу на суверенну державу. Свiт виявився свiдком iмперськоi полiтики роздратованоi наддержави. i, хоча справедливу реакцiю на цi подii було вчасно приглушено, певен, що в дипломатичних кулуарах знаходилось багато таких, хто глузував з методiв вiйськовоi дипломатii США, посипаючи солi на рану дипломатiв аналогiями про роздратованiсть бульдога, якого нацькували не на того ворога...
  - Однак факт залишається фактом. Напад одинадцятого вересня був. i саме терористичний напад.
  - А хтось задавав собi старе-престаре питання? Кому це було вигiдно?
  Годрiч зацiкавився i вирiшив трохи вiдiйти вiд теми допиту. Вiн вiдчув, що його спiврозмовник має свою думку на цi подii i вирiшив повести себе у стилi Карнегi.
  ;
  /*Карнегi Дейл (1888-1955) - автор книги "Як здобувати друзiв та впливати на людей".*/
  ;
  - Цiкаво, а яка ваша версiя?
  - Версiя, яка базується на наявнiй iнформацii. Перше. Не було нiяких терористiв...
  - То може i терористичного нападу не було?
  - В загальному контекстi подiй - напад, звичайно, був. Але не було нiяких терористiв в кабiнах лiтакiв - льотчики самi спрямували своi лiтаки на вiдповiднi об"єкти... В салонах лiтакiв були обманутi люди, якi навiть примушували пасажирiв дзвонити по мобiльних телефонах про терористичний напад. А от льотчики були заздалегiдь запрограмованi на вiдповiднi дii. Ви напевне знаєте, що багато держав ведуть роботи по так званому зомбуванню. Логiчно припустити, що одна з них не тiльки винайшла рiшення, а й скористалась ним.
  - Цiкаво яка?
  - А ось це вже нехай скажуть вашi аналiтики.
  - Але якими по-вашому були причини нападу?
  - Вiдповiдь доволi проста. На початку дев"яностих у свiтi формально залишилась одна наддержава. Претенденти на роль наддержави, особливо колишнi iдеологiчнi супротивники, вiдрiзнялись вiд неi лише ступенем розвиненостi економiки. Тобто логiчно припустити, що для вирiвняння ситуацii необхiдно нанести удар по економiчному потенцiалу ворога. Найважливiшою цiллю, у яку було направлено подвiйний удар, був, як гадали органiзатори нападу, економiчний штаб американськоi економiки. Бiльшiсть з запрограмованих льотчикiв виконали програму. Лише у одного програма викликала психiчне протирiччя i вiн сам направив лiтака в землю. Гадаю, не помилюсь, якщо припущу, що нiяких хоробрих пасажирiв у тому лiтаку не було. i це, мабуть, вам добре вiдомо...
  - Дуже цiкавi припущення... Повторю: дуже цiкавi. Але теза про запрограмованiсть логiчно пiдводить нас до питання винайденого вами впливу.
  - Щодо якоiсь iнформацii про вплив. Менi треба порадитись з хлопцями, - рiшуче сказав Вадим. - Ми завжди працювали разом i це не є моiм особистим питанням.
  Годрiч недовiрливо подивився на хлопця.
  - Розумiю вас, - продовжив той. - Ви, зрозумiло, не довiряєте нам, але ви можете бути особисто присутнiм на нашiй невеличкiй нарадi.
  - Гадаю, що ми можемо забезпечити вам таку можливiсть. Але пiсля деякого часу. А зараз ви можете йти i вiдпочити в своiй кiмнатi.
  Вадим пiдвiвся i вийшов. Годрiч замовив кави собi i перекладачцi.
  "Таку зустрiч, зрозумiло, можна забезпечити. Але не треба дуже спiшити: нам потрiбен час на обробку всiєi отриманоi вiд них iнформацii."
  Вiн був дуже задоволенiй отриманим результатом, бо не сподiвався так швидко знайти спiльну мову з, як ним вважалось, лiдером групи. Головна мета його перших розмов була досягнута з майже отриманням попередньоi згоди на спiвробiтництво.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------47--------------------------------------------*/
  ;
  Тим часом мемуне почав проводити у життя свiй дуже ризикований план: у США прибули майже сiм десяткiв iзраiльських воякiв. Усi прибули з пашпортами арабського свiту: йорданськiми, сирiйськiми, єгипетськiми, марокканськiми... Це були "журналiсти" та "бiзнесмени", а також невеличкi групи "студентiв" та "туристiв"... Всi вони, незалежно вiд заявленоi на кордонi мети, пiсля прибуття концентрувались у районi трикутника: Вашингтон, Фiладельфiя, Балтiмор.
  За задумом мемуне повiдомлення про "жахливий" терористичний акт повиннi були надiйти до ЦРУ безпосередньо перед початком операцii, щоб американцi не встигли перешкодити ii втiленню зайвими перевiрками документiв, щоб знову не почався "терористичний психоз" у населення, коли пiдозрюють та перевiряють всiх i кожного.
  Початок операцii був призначений на першу годину ночi за вашингтонським часом.
  Повiдомлення про пiдготовку до терористичного акту зi сторони "вiдомого арабського терориста на територii США" почали надходити до ЦРУ о сiмнадцятiй годинi.
  Перший сигнал прийшов з Єгипту: резидент повiдомляв, що отримав неперевiрену iнформацiю про можливий напад на американськi державнi установи вiд одного iз своiх iнформаторiв, однак той на подальшiй зв"язок не вийшов.
  Другий сигнал прийшов з Пiвденноi Африки. Пiвденноафриканська розвiдка повiдомляла про майбутню велику терористичну акцiю на територii США.
  Третiй сигнал прийшов з теренiв колишнього Радянського союзу: з Москви попередили про можливу великомасштабну операцiю зi сторони терористiв.
  Тiльки пiсля цих сигналiв дозволив собi озватися i iзраiль. "Моссад" надала iнформацiю, змiст якоi зводився до того, що готується якась велика терористична операцiя зi сторони iсламського свiту.
  ЦРУ негайно пiдготувало вiдповiдного документа та представило його на розгляд Ради Нацiональноi безпеки. Армiю було приведено до пiдвищеноi бойовоi готовностi: ППО пильнiше стало стежити за всiма маневрами лiтакiв у повiтряному просторi. В аеропортах ще ретельнiше перевiряли вантаж пасажирiв. Були розiсланi вiдповiднi директиви до посольств.
  Зрозумiло, що все проходило без зайвого ажiотажу.
  Сем Джош, розумiючи важливiсть роботи свого шефа, пiдготував коротку докладну записку про напруженiсть ситуацii та наполiг на тому, щоб ця iнформацiя була передана Годрiчу негайно.
   Той ознайомився з нею у перервi мiж допитами хлопцiв. Трохи подумав i пiдняв слухавку спецiального телефону.
  - Доброго дня, пане президенте. Це Вiльям Годрiч, начальник Управлiння телекомунiкацiй та комп"ютерних служб АНБ. Це у зв"язку з повiдомленнями про можливий напад на державнi установи США. Я вже доповiдав вам про крайню необхiднiсть роботи з вивченням впливу на маси людей. Так, йдеться про вiдомий випадок голосування в Украiнi. Я добре розумiю, що повинен передати розробникiв впливу до ЦРУ, але вважаю недоцiльним iхнє перемiщення зараз, в умовах пiдвищеноi небезпеки. Крiм того, зважаючи на затрати часу на передачу цiєi справи, прошу Вас поки що залишити роботу над цим впливом пiд нашим керуванням. Зрозумiло тимчасово. Вже зараз можу доповiсти, що першi проведенi допити пiдтверджують iснування такого впливу. Певен, цим завданням треба займатись цiлеспрямовано: не можна гаяти часу, треба досягти результатiв якнайшвидше. В усякому випадку ми виконаємо будь-який ваш наказ.
  Остання фраза була ризикованою, але Годрiч дуже добре вивчив свого президента. i той не пiдвiв - задовольнив прохання.
  - Спасибi за довiру пане президенте.
  Вiн поклав слухавку.
  "Карт-бланш отримано. Декiлька днiв спокiйноi роботи є. Цей час я використаю ефективно. Обов"язково. Чого б це менi не коштувало".
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------48--------------------------------------------*/
  ;
   Цього разу перед Годрiчем сидiв Олександр.
  - По якому праву нас викрадено? - рiшуче почав вiн. - Я вимагаю...
  - Не треба нiчого вимагати, - украiнським вiдлунням прозвучала фраза шефа розвiдки. - Ми вже домовились з вашими друзями про загальну зустрiч, про попередню згоду працювати разом...
  - ... iнформацii про моiх товаришiв, - продовжив так, нiби не чув слiв Годрiча та перекладача Сашко.
  - Повторюю, - спокiйно вiв своє Годрiч. - Ми вже домовились з вашими друзями про взаємовигiдну працю. Що торкається морально-етичноi сторони вашого затримання, то я в черговий раз можу сказати тiльки те, що Сполученi Штати Америки ведуть непримиренну боротьбу з мiжнародним тероризмом, розмiри якого все зростають. Ми повиннi реагувати вчасно, i, бiльше того, працювати на упередження наших загальних ворогiв, терористiв. Уряд США бореться проти проявiв тероризму по всьому свiтовi. До речi, зараз ми маємо найсвiжiшу iнформацiю про те, що готуються великi терористичнi акцii зi сторони iсламського свiту. Ми не iмпровiзуємо. Ми дiємо в рамках мiждержавноi таємноi угоди про запобiганню тероризму.
  Годрiч пильно подивився на Сашка: "А може я помилився i лiдером в групi є цей хлопець? Цiкава ситуацiя: невже кожен з них має лiдерськi здiбностi? i як вони уживаються в такому середовищi?".
  - Приношу своi вибачення за дещо незвичний спосiб доставки вас i ваших товаришiв сюди, - спокiйно продовжив вiн. - Але, погодьтесь: iнформацiя про таємну мiждержавну угоду щодо боротьби з тероризмом не призначається для уваги кожному. Тобто, ви можете впевнитись наскiльки ми вам довiряємо.
  - Ми?
  - Так ми. Я, Вiльям Годрiч, офiцiйний представник уряду Сполучених Штатiв Америки та президента нашоi краiни.
  - Щось надто багато уваги декiльком украiнським хлопцям...
  - Дуже багато уваги вашому вiдкриттю впливу на маси людей... До ваших послуг будуть нашi найкращi лабораторii i фахiвцi. Без перебiльшення: ви будете мати все.
  - Ви дещо переоцiнюєте нашу скромну роботу.
  - Зрозумiло, ну якi умови були у вас там. Що ви мали в Украiнi?
  - Та мав...
  - Що? - здивувався Годрiч.
  - Ви не повiрите... Украiну.
  - Ну це загальна вiдповiдь...
  - Ви не вiрите, але вiдкрию вам маленьку таємницю: тiльки там у мене особливий стан душi, спокiйна розсудливiсть, потяг до творчоi роботи...
  - Патрiотизм патрiотизмом, але свiт намагається йти в фарватерi лiдера.
  - А наша украiнська iсторiя нiби пiдтверджує хибнiсть шляху, коли керiвники краiни намагались йти у фарватерi якогось лiдера. Справжнiй лiдер - це той, хто знає куди i як йти, i веде за собою. Тих, кого часто вважають "лiдерами" змушенi бiгти вперед, тому що iх кусають за п"яти.
  - Я розумiю, що ми можемо довго дискутувати про це питання. Але пропоную наблизитись до теми нашоi бесiди: вашi товаришi вже погодились спiвпрацювати з нами, - вiн пiдняв руку долонею до Олександра, побачивши, що той захотiв заперечити. - На доказ цього можу пообiцяти вам зустрiч з ними для укладання остаточноi угоди про взаємовигiдне спiвробiтництво проти мiжнародного тероризму ...
  - Поживемо - побачимо, - ухилився вiд ствердноi вiдповiдi Олександр.
  - Гадаю, що ми з вами усiма порозумiємось, - лагiдно посмiхнувся Годрiч i встав, показуючи що розмова завершилась.
  Олександр мовчки встав i вийшов.
  - Запросить останнього, - натиснув кнопку Годрiч.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------49--------------------------------------------*/
  ;
  Вiктор ввiйшов до кабiнету Годрiча мовчки, впевнено пройшов до першого вiльного стiльця i сiв.
  "Невже цей мовчун може бути лiдером групи? - вже вкотре подумав Годрiч. - Парадоксальна, неймовiрна, навiть цiкава ситуацiя: чотири потенцiйних лiдери працюють поруч... Невже вони не борються за лiдерство? Вони повиннi вести себе як павуки у банцi. Це просто неймовiрно..."
  - Вiтаємо вас в Сполучених Штатах Америки, - пролунала украiнська перекладачки пiсля годрiчевоi американськоi.
  Вiктор сидiв мовчки i не став вiдповiдати на привiтання.
  - Вашi товаришi були ввiчливiшими, - спокiйно продовжив американський розвiдник, хоча його дратувала мовчазнiсть Вiктора.
  Однак Вiтя продовжував вести свою лiнiю: вiн просто мовчки дивився на свого можливого спiврозмовник. Видавалось так, що вiн простим мовчанням почав перехоплювати iнiцiативу в iнтелектуальному двобоi.
  - Вам не цiкаво знати: як i чому ви опинились тут? Що вiдбувається з вашими товаришами...
  - Нi, - нарештi тихо озвався Вiктор.
  - Цiкаво чому?
  - Бо вiдповiдi на всi своi запитання я вже отримав...
  - Яким чином? - здивувався Годрiч. - Скажiть, будь ласка, якщо це, звичайно, це не секрет.
  - Дуже дивно, - у свою чергу прикинувся здивованим здивування Вiтя. - Невже в розвiдцi Сполучених Штатiв Америки не вистачає досвiдчених керiвникiв-аналiтикiв?
  - Не намагайтесь роздратувати мене, - швидко опанував себе i лагiдно посмiхнувся Годрiч. - Ви не перший в цьому кабiнетi...
  - Так, i саме тому я знаю вiдповiдi на своi запитання, - спробував i собi посмiхнутись Вiктор, перебиваючи перекладачку. - Адже цiлком зрозумiло, що вашiй розвiдцi потрiбна вiд нас якась iнформацiя: гадаю, що нас викрали саме з цiєi причини. Далi. Я бачу, що мене утримують як незвичайного арештанта: моя так би мовити камера щось дуже нагадує кабiнет одного ваших клеркiв, якого, здається, тимчасово попросили його звiльнити. Крiм того, моє мiсце заточення знаходиться досить близько до кабiнету, де мене допитують. Зрозумiло, що камери хлопцiв також десь поблизу. Таким чином, логiчно припустити, що нам надають особливого статусу. До цього, ви самi додали, що допитали моiх товаришiв, а з огляду характеру мого власного допиту, припускаю, що з ними все в порядку. Як бачите, все дуже просто.
  - Дуже добре, - Годрiч вiдкинувся в своєму крiслi. - Тодi, може, ви розкажете менi про вашу роботу i експеримент з виборцями. Попередня iнформацiя у мене вже є вiд ваших друзiв, якi, до речi, практично погодились, спiвпрацювати з нами. Повторюю, спiвпрацювати з огляду на реальну загрозу мiжнародного тероризму.
  - Можливо, це є поважною причиною порушувати закони, - спокiйно сказав Вiктор. - А щодо якогось впливу... Я можу тiльки здогадуватись про що йде мова, тому згоден обговорити цю тему разом iз моiми товаришами.
  - Добре, - погодився Годрiч. - Сьогоднi ми всi заробили добрий вiдпочинок, а ось завтра зранку цiлком ймовiрно, що розв"яжемо всi питання разом. Згода?
  - Авжеж.
  Вiктор встав зi стiльця, пiдiйшов до дверей i вийшов з кiмнати.
  - Вже пiзно, - Годрiч звернувся до перекладачки. - До завтра ви вiльнi. Але прошу вас бути десь неподалiк звiдси: ми повиннi бути напоготовi.
  - Зрозумiло, - вiдповiла перекладачка i покинула кабiнет.
  Годрiч напружено роздумував над результатами цього дня. Вiн вiдклав на завтра детальне вивчення матерiалiв по систематизацii вивезених книг та обладнання, бо в паузах мiж допитами встиг продивився попереднi висновки. Хлопцiв насамперед цiкавила фiзика, хiмiя, звичайно радiоелектронiка, рiзнi енциклопедичнi видання. Серед iнших матерiалiв був звичайний учнiвський зошит з iнформацiєю про рiзнi дерева.
  "Важкий був день. Чотири непростих розмови. Кожен з цих хлопцiв має лiдерськi здiбностi i кожен може бути лiдером четвiрки. Але саме цього i немає. Здається так, що лiдером є вся четвiрка: кожен по-своєму пiклується про своiх друзiв, товаришiв. Як бути завтра? Розмовляти з усiма чотирма чи, може, залучити Джоша? Щось я дуже сьогоднi стомився..."
  Тiльки зараз вiн вiдчув велику втому. Йому треба було добре вiдпочити перед завтрашнiм днем. Вирiшальним днем. Днем, коли вiн, Годрiч, заволодiє найголовнiшою таємницею на планетi Земля. У цьому вiн не мав нiякого сумнiву.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------50--------------------------------------------*/
  ;
  iзраiльтяни довiдались, що практично одразу пiсля приземлення американського вiйськового лiтака з хлопцями на борту iх переправили до штаб-квартири АНБ.
  Непомiтно в районi Форт-Джордж-Мiда концентрувались "студенти", "журналiсти" та "туристи". В готелях, кемпiнгах та просто в авто на автостоянках мiж Вашингтоном i Балтимором вже знаходились шiстдесят досвiдчених бойовикiв.
  Невелика кiлькiсть виконавцiв для такого надважливого завдання пояснювалась багатьма причинами. Треба було забезпечити надзвичайну легкiсть керування, щоб провести операцiю без будь-яких помилок зi сторони нападаючих. Не мало сенсу дратувати американцiв великим озброєним формуванням. Крiм того, для служби охорони був заготовленiй невеличкий сюрприз, вироблений в iзраiльськiй секретнiй хiмiчнiй лабораторii.
  Пiзно ввечерi, в означений час, до штаб-квартири АНБ вирушили джипи та декiлька великих вантажiвок, якi планувалось використати для виламування вхiдних ворiт у разi потреби. Цi вантажiвки "позичили" на стоянках у водiiв-далекобiйникiв, яких перед початком операцii, "по-сусiдськи" пригостили "шпигунським" коктейлем.
  Серед бойового вантажу була легка стрiлецька зброя, декiлька гранатометiв.
  Наказ був жорсткий: своiх не кидати нi в якому разi, переговори мiж собою вести коротко, переважно англiйською, але з арабським акцентом; можна було вжити декiлька арабських команд. До того, в однiй з машин був вкрай переляканий арабський студент, якого викрали прямо з лiжка, переодягли в маскувальний одяг та зв"язали. Його мали вбити та залишити десь у непримiтному примiщеннi на мiсцi майбутнiх подiй для надiйного прикриття операцii. Практично вiн був призначений на заклання, що дуже нагадувало бiблейськi жертвоприношення.
  У повнiй вiдповiдностi з розробленим планом, усi машини зосередились на лiсистому пагорбi на певнiй вiдстанi вiд штаб-квартири АНБ.
  Почались приготування до зухвалоi операцii. Бойовики готувались дiловито, спiлкувались дуже мало. Всi переговори велись майже пошепки. Кожен чiтко знав та виконував своє завдання. Всi перевдягнулись в маскувальний одяг, пiдготували зброю, спецiальнi протигази, мобiльнi телефони, заляпали номери вантажiвок багнюкою.
  А декiлька бойовикiв витягли з двох джипiв металевi шухляди. Це, власне, i було сюрпризом. В шухлядах були спецiальнi порошки-каталiзатори. Пiсля iхнього змiшування азот та кисень в повiтрi перетворювались на закис азоту, тобто у звичайний звеселяючий газ. Задум iзраiльських хiмiкiв був доволi простим, але достатньо ефективним: газоаналiзатори американських розвiдницьких служб не були пристосованi на виявлення сполук азоту та кисню, якi, власне, є нiчим iншим, як складовими звичайнiсiнького повiтря. Крiм того, порошки розпадались повнiстю i виявити iхнi слiди вже через годину було практично неможливо.
  Бойовики обрали зручне мiсце: вiтерець дув на об"єкт атаки прямо з iхньоi сторони i тому мiсце газовоi атаки переносити не довелось.
  ;
  ;
  /*----------------------------------------51---------------------------------------------*/
  ;
  Теплоi, тихоi лiтньоi ночi, такоi звичайноi, здавалося спало майже все. Вартовi на вулицi, позiхаючи, придивлялися в темряву, майже механiчно виконуючи свiй одвiчний обов"язок. Робiтники служби безпеки всерединi розвiдувального комплексу звично дивились на своi монiтори, рух на яких зменшився, однак Палац Загадок не спав: в його надрах безперервно слухали, перекладали, та аналiзували iнформацiю з усього свiту.
  На годиннику керiвника бойовикiв була перша година ночi. Вiн подивився на годинник i наказав: "Всiм надiти протигази. Готуйте сумiш".
  Невидима газова хвиля рушила до комплексу будинкiв АНБ, проходячи крiзь зовнiшню варту.
  Справа полегшувалась ще й тим, що в потрiбному iм корпусi АНБ був ще один агент. Щоправда вiн займався лише прибиранням примiщень i, таким чином, мiг допомогти на рiвнi дрiбних дiй. Його завданням було розсипати такi ж самi порошки у вентиляцiйнiй мережi будинку. Що вiн i зробив рiвно о першiй в одному з пiдсобних примiщень. Газовi видiлення почали розповсюджуватись по усiм внутрiшнiм примiщенням.
  01:00. Розсипано порошки. Газ, що утворювався, був трохи важчим за повiтря i непомiтно потягнувся за легеньким вiтерцем. Всi бойовики - в протигазах - чекали наказу в трьох вантажiвках.
  01:10. Розрахунковий час дii газу на мiсцi подiй. Керiвник махнув рукою i вантажiвки швидко рушили до головного в"iзду в штаб-квартиру.
  01:14. Вантажiвки дiстались головного в"iзду. З головноi машини вискочили двоє бойовикiв з зарядженими гранатометами i ще двоє з гранатами. Чотири пострiли - i вантажiвки-танки рушили в зроблений отвiр. Ще два пострiли - нейтралiзовано високовольтну огорожу.
  Вантажiвки в"iхали на заборонену територiю та пiд"iхали до темноi будiвлi. Бойовики швидко висипали з вантажiвок. Вiсiм з них залягли бiля машин: четвiрки прикривали напрямок атаки i шлях вiдходу. Троє почали розгортати машини для вiдходу. iншi швидко побiгли до будiвлi.
  Зi сторони охоронцiв не пролунало жодного пострiлу. Охорона не чинила нiякого опору. iм було смiшно дивитись один на одного. i ще бiльше веселилися тi з них, хто побачив дивних людей у протигазах.
  - Дивись, Джордж! - реготав товстий охоронник. - А ти говорив, що iнопланетян немає!
  Вiн трусився вiд реготу, рукою показуючи своєму колезi на нападникiв.
  - Ха-ха-ха! - хихотiв Джордж. - Вже не можу смiятися. Живiт вже болить. Давно я так не смiявся! Я такого ще не бачив! Тiльки це не iнопланетяни - це жаби!
  Охоронцi i робiтники АНБ були майже у несамовитому станi.
  "Здається, нашi хiмiки чогось не доробили, - подумав керiвник групи. - Неприродна поведiнка супротивника розслаблює, мабуть треба було додати у сумiш трохи сльозоточивого газу".
  - Вперед, - не звертаючи на охоронникiв нiякоi уваги, показав долонею напрям руху командир. - Шукати по кiмнатах. Особлива увага на червонi стiни.
  Троє бойовикiв рiзонули кульовими чергами по вiдеокамерах - на всяк випадок, щоб не було видно скутих рухiв полоненого студента.
  01:16. Нападаючi розсипались по поверхах будинку. Завдання було вiдоме: треба захопити живими чотирьох хлопцiв, фото яких iм показали заздалегiдь - агенти "Моссад" в Марiуполi пiд рiзними приводами встигли побувати в домiвках у хлопцiв.
  01:19. Командир та ще п"ятеро бойовикiв разом з арабським студентом пiднялись сходами на четвертий поверх.
  Охоронець бiля лiфта, зрозумiло, смiявся.
  Командир холоднокровно застрiлив його. Пiдiйшов до вбитого, взяв його пiстолет, повернувся до студента i повторив дiю. Двоє його помiчникiв швидко перевiрили сусiдню кiмнату - там нiкого не було - кинули туди гранату i втягли два трупи до неi. Студента прикрили розбитою шафою бiля вiкна, а охоронця залишили бiля дверей.
  По всьому будинку йшов iнтенсивний пошук, усi знайденi вiдеокамери руйнували, але в декiлькох мiсцях iх навмисно залишили "непомiченими".
  Годрiч мiцно спав у своєму кабiнетi i навiть не вiдчував, що його величним задумам настав кiнець.
  Хлопцi також спали, як звичайнi люди, i не вiдчували, що вiдбувається навкруги. Кожен з них майже напевно знав, що завтра вони зустрiнуться всi разом i спробують звiльнитися з полону.
  01:23. Дверi в кiмнату Анатолiя рiзко вiдчинилися i бойовик одразу увiмкнув свiтло.
  Через декiлька секунд вiн натиснув кнопку на мобiлцi.
  - Одного знайшов, - сказав вiн арабською.
  Бойовики швидко сконцентрувались бiля кiмнат хлопцiв. В кiмнатах вiдчувався слабкий запах хлороформу.
  - В однiй кiмнатi знайдено старенький комп"ютер, книги та рiзний мотлох, - доповiв один з них керiвниковi i пояснив. - Здається, це iхнє.
  - Забираємо все з собою, - швидко розпорядився командир. - Потiм розберемось.
  01:26. Сонних хлопцiв м"яко пiдняли та понесли до виходу.
  - Вiдходимо, - вiддав наказ керiвник операцii.
  01:29. Бойовики вибiгли з будинку та швидко почали заскакувати до вантажiвок. Всерединi машин пройшла швидка перевiрка наявного складу. Навiть тут командир операцii отримував доповiдi лише арабською мовою.
  01:31. Всi машини рушили на мiсце розгортання.
  На головну частину операцii - вiд початку проникнення у будинок i до вiдходу - планувалось не бiльше двадцяти п"яти хвилин. iзраiльтяни впорались за сiмнадцять.
  01:35. На мiсцi розгортання всi швидко роздяглись, склали увесь маскувальний одяг, протигази та зброю до однiєi з вантажiвок i розсипались по своiх легковиках.
  Тiльки двоє залишились на хвилину: щоб облити непотрiбнi вже машини бензином та пiдпалити iх.
  Рушили. Позаду почувся вибух.
  До третьоi ночi майже всi бойовики повернулись до своiх мотелiв, кемпiнгiв, автостоянок, знову стали туристами та студентами, а через годину усi спали мiцним сном.
  Лише командир та троє його помiчникiв на великому джипi вивозили хлопцiв та iхнiй небагатий скарб подалi вiд мiсця нападу.
  Подальший план дiй був таким: перечекати декiлька днiв на територii Сполучених Штатiв, та за цей час завербувати хлопцiв на службу iзраiлю.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------52--------------------------------------------*/
  ;
  Тривогу забили через пiвгодини пiсля завершення нападу. Першими оговтались охоронники бiля муру. Вони побачили розбитий мур i почали виконувати вiдповiдну iнструкцiю.
  Через двi години штаб-квартира нагадувала розтривожене осине гнiздо. З"iхалось велике начальство. Воно зiбралось бiля пролому, який на той час вже охороняли посиленi наряди: тимчасово було вирiшено поки що не вiдновлювати мур, щоб мати час на збирання речових доказiв.
  З"явились i першi репортери. Вони волiли мати бiльше iнформацii, але iх вже чекали, i заздалегiдь виставлений кордон не пропускав журналiстiв до мiсця подiй.
  Вiдсутнiсть iнформацii породжує чутки, тому декiлька репортерiв почали мiж собою складати своi версii нападу на штаб-квартиру АНБ.
  - Може це i є той самий напад терористiв, про загрозу якого попереджували офiцiйний Вашингтон? - запитав рудий чолов"яга з фотоапаратом.
  - Тобто версiя iсламськоi помсти? - вiдповiла запитанням його сусiдка.
  - Не виключено...
  - Однак нападали, можна сказати, на вуха та очi нашоi розвiдки...
  - Ну то й що...
  - Припускаю, що в Палацi Загадок є багато таких загадок, розгадки яких хотiли б мати iноземнi розвiдки...
  До розмови втрутився високий чоловiк.
  - Що ви тут толочите про якiйсь версii? Пiсля одинадцятого вересня двi тисячi першого, пiсля створення потужноi протитерористичноi органiзацii, пiсля посилення додаткових заходiв я навiть не мiг уявити щоб на нас нападали на нашiй територii...
  - Це зовсiм iнше питання... - миролюбно вiдповiв рудий. - А ви, до речi, яку газету представляєте?
  - Та нiяку. Я просто здивувався кiлькостi машин, якi iхали на великiй швидкостi у такий час i повернули сюди... Я тут по своiх справах часто iжджу...
  Рудий втратив iнтерес до високого i повернувся до своєi сусiдки.
  - Тобто у кошику версiй маємо помсту та виключно важливу iнформацiю...
  - Менi здається, що друге вiрогiднiше тому, що...
  - Тому, що?
  - Вибачте, саме ось тому, що це є результатом мого власного експрес-аналiзу подii, i я вже зараз можу передати невеличкий репортаж своєму редактору.
  - Зрозумiло, - зiтхнув рудий i знову пiдiйшов до охоронного кордону.
  А симпатична сусiдка вiдiйшла крокiв на двадцять та дiстала з сумочки мобiльний телефон: вона вирiшила одразу передати смаки гарячоi новини черговому редактору по вiддiлу нiчних надзвичайних подiй.
  - Джо? На штаб-квартиру АНБ дiйсно був скоєний напад. Поки що невiдомо чи був цей напад зухвалою вiдповiддю терористiв. Є припущення, яке може здатися неймовiрним, що напад був здiйснений якоюсь iноземною розвiдкою... Заспокойся, будь ласка. На користь цього припущення говорять такi факти. Терористи всього свiту зацiкавленi у нанесеннi якнайбiльшоi шкоди супротивнику, i, скорiш за все, вони знову скористалися б лiтаками або гвинтокрилами, або навiть намагались розстрiляли будiвлi АНБ з легких мiнометiв. Картина руйнувань, яку ми зараз бачимо говорить про те, що головною метою нападаючих було не нанесення якогось потужного удару, а iм було щось потрiбно усерединi будiвлi... Вони сильно ризикували. На цю годину будь-якi вiдомостi про кiлькiсть нападаючих та можливих жертв вiдсутнi. У мене поки що все. Якщо хочеш, то можеш давати в номер. А я зачекаю перших коментарiв вiд наших "доблесних" розвiдникiв.
  Тим часом представникiв мас-медiа прибувало. Вони хвилювались i вимагали iнформацii.
  Нарештi до них вийшов офiцiйний представник ФБР.
  - Шановнi панове. Я можу лише пiдтвердити, що на штаб-квартиру АНБ вiдбувся напад. Причини на цей час нам, зрозумiло, невiдомi.
  - Це терористичний напад, про який попереджувало ЦРУ?
  - Така версiя не виключена...
  - Ви припускаєте напад iноземноi розвiдки?
  - З таким же успiхом я можу припустити i напад iнопланетян... - посмiхнувся iнтерв"ювований. - Можу лише повторити, що справжнi причини нападу на цей час невiдомi...
  - В такому випадку ви можете пiдтвердити, що в АНБ велись роботи в напрямку пошуку iнопланетян?
  - Я можу говорити лише про цiлком земний характер нападу, який вiдбувся.
  - Чи є якiйсь втрати?
  - Данi зараз уточнюються. Потрiбен певний час. Прошу мене вибачити, пора працювати.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------53--------------------------------------------*/
  ;
  Ранком першi шпальти усiх газет Сполучених Штатiв Америки "розкривавились" заголовками. Студii телебачення "вибухнули" екстреними випусками новин.
  "Терористи оголосили вiйну", "Черговий оскал терору", "Бойовi дii за 20 миль вiд Бiлого Дому", "Найзагадковiша загадка Палацу Загадок", "Агентство, яке знайшли", "Хто постраждає завтра?", "Нова вiйна?"...
  Коментатори усiх мастей та рангiв з трагiчними виразами на обличчi, з надривом в голосi, зi сльозою на кiнчику пера щосили смакували надзвичайтинку. Але за награним театральним трагiзмом вiдчувалась загальна роздратованiсть нездатнiстю влади ефективно протистояти потенцiйним ворогам.
  Оскiльки напад був здiйснений не проти цивiльного об"єкту, i вражаючих слiдiв руйнувань, окрiм огорожi, не було, то подiя явно не "тягнула" на рiвень нацiональноi трагедii, тобто доводилось дещо iнакше розставляти акценти коментарiв. Журналiсти починали дуже обережно ставити питання про вiдповiдальнiсть за те, що вiдбулось, про намiри нападаючих i взагалi висувати версii хто ж таки насмiлився напасти на провiдну розвiдувальну установу держави.
  В нервовiй обстановцi розпочалась нарада вузького кола керiвних осiб держави.
  Президент жбурнув на стiл купу газет:
  - Хто доповiсть про все це?
  Директор ФБР пiдвiвся з мiсця:
  - Я можу доповiсти про нашi попереднi висновки. Напад було здiйснено групою до ста чоловiк. Дiяли професiонали. Все почалось з газовоi атаки. Склад газу з"ясовується. Були пiдiрванi вхiднi ворота, ймовiрно гранатометами. Нападники в протигазах, озброєнi легкою стрiлецькою зброєю, проникли до будинку. Ми додатково з"ясовуємо данi по пiстолетах та автоматах, що були кинутi нападниками у вантажiвку, яку вони потiм пiдiрвали. Одного з нападаючих було вбито. Ймовiрно, охоронцем. Ми вже з"ясували, що це студент з однiєi з арабських краiн. Ймовiрно, нападаючi не встигли його знайти та забрати за браком часу...
  - Тобто знову арабський слiд? - перебив його президент.
  - Не виключено. Як вам вiдомо, нещодавно ми отримали з рiзних джерел iнформацiю про можливий терористичний напад...
  - Тобто ви не впевненi.
  - Точнiше, пане президенте, ми впевненi, що це був не терористичний напад. Бо його було здiйснено на дуже обмеженiй територii i нападники добре знали, що iм потрiбно було шукати. Встановлено, що вони викрали тiльки чотирьох хлопцiв, яких вивезли з Украiни, а також все iхнє обладнання.
  - Це пов"язано з проектом Годрiча?
  - Так, пане президенте. Годрiч тут неподалiк, ми взяли його з собою для пояснень.
  - Годрiч зачекає. Багатьом з присутнiх нiчого невiдомо про цей проект, - президент суворо подивився на членiв Ради. - Щодо проекту. Годрiч зв"язувався зi мною. Просив декiлька днiв щоб закiнчити роботу з цими хлопцями. Менi доповiдали, що вони винайшли вплив на маси людей на невеликiй територii. Ви всi, мабуть, пам"ятаєте ту скандальну iсторiю про вибори украiнського президента.
  Вiн замовчав.
  - Вибачте, пане президенте, - втрутився директор ЦРУ. - Слiд додати, що нещодавно в АНБ була викрита iзраiльська шпигунка. Тобто джерело витоку iнформацii до "Моссад". Бiльше того, iзраiльтяни розпочали операцiю паралельну нашiй на територii Украiни. Нам довелось застосувати крайнi заходи: частину iзраiльських агентiв довелось нейтралiзувати.
  - Невже це вони провели цю атаку? - спитав президент.
  - На цей час - невiдомо, - вiдповiв директор ЦРУ. - iзраiльтяни вiдповiдають, що вони тiльки-но викрили працiвника "Моссад", який працював на арабiв. Тобто витiк iнформацii поширюється.
  - Ситуацiя ускладнюється, - зробив висновок президент. - Я хочу знати: чи дiйсно той винахiд такий важливий?
  - Пропоную запросити сюди Годрiча, - сказав вiце-президент. - Цiкаво послухати його звiт.
  Через хвилину Годрiч зайшов до кiмнати i залишився стояти перед членами Ради: вiн розумiв, що саме йому доведеться нести всю вiдповiдальнiсть, але не збирався здаватися просто так.
  - Що ви можете сказати про причини нападу? - запитав його президент.
  - Пане президенте. Причина одна - викраденi винахiдники впливу на людей.
  Годрiч вирiшив не приховувати нiчого: вiн знав, що програв, але мав слабку надiю вивернутися зi становища i, хто знає, можливо, знову опинитися на конi. Невдалий наполеончик сучасностi розмiркував так: "Президент - дурень: вiн так i не зрозумiв, що це була моя власна операцiя. Кiнець-кiнцем, моєi провини в цих подiях немає. А за напад нехай вiдповiдають тi, хто повинен був охороняти штаб-квартиру АНБ".
  - Так, вони випробували вплив на невеликiй територii. Але вони почали працювати над дiєю впливу на всiй земнiй кулi, - Годрiч вирiшив трохи прибрехати. - Гадаю, що всi розумiють, що це над-зброя. Можна домогтись всього цим впливом. Роззброiти всiх своiх ворогiв силою думки. Цей винахiд не треба патентувати, володар цього винаходу зможе контролювати весь свiт. Тобто зможе зробити те, що досi не вдалось нiкому. З цих мiркувань i був зроблений висновок про найменшу кiлькiсть людей, якi були ознайомленi з цiєю операцiєю. Тобто, саме цьому винахiдники впливу були доставленi до АНБ, саме цьому я попросив керування справою на попередньому етапi залишити за мною. Я розумiю, що дехто легковiрний може i мене запiдозрити в нечистих намiрах. Але моя робота проводилась пiд особистим контролем президента.
  Президент ствердно кивнув i подумав: "Треба було одразу брати цю справу пiд свiй особистий контроль, однак поточнi справи заiли, переважили".
  - Щодо походження нападникiв, - продовжив Годрiч. - iснує декiлька припущень. Цiлком ймовiрно, що це могли бути iзраiльтяни, зважаючи на iхнi надто активнi дii в Украiнi. Щодо вiдповiдальностi: менi було вiдомо про можливий терористичний напад на територii США, але нiхто не мiг уявити собi до цього часу, що на комплекс АНБ може бути здiйснена атака. Крiм того, ми не займаємося охороною.
  Годрiч замовк.
  - Ви вiльнi, - сказав президент.
  Пiсля того як Годрiч вийшов, вiн сказав:
  - Я хочу сказати, що ми як наддержава повиннi вiдповiсти якнайрiшучiше. Але... Наша вiдповiдь повинна бути хоч i швидкою, однак точною i конкретною. Я не потерплю нiяких квапливих дiй, якi можуть поставити пiд сумнiв нашу роль свiтового лiдера. Але... Менi потрiбна уся iнформацiя якнайшвидше. Отже... Якими можуть бути нашi дii? Вашi пропозицii...
  Директор ЦРУ зiтхнув i взяв слово:
  - Вважаю, що нам не можна легковажно вiдноситись до цiєi справи. По-перше. Пропоную усунути Годрiча з посади i залишити його в якостi консультанта... Зрозумiло, тимчасово... До кiнцевого з"ясування обставин... По-друге. Щодо дiй. Необхiдно негайно передати свiтлини цих винахiдникiв до полiцii з метою повернення iх... до наших структур. По-третє. Щодо мотивiв та виконавцiв здiйснення нападу. Можу запевнити, що ми намагаємось встановити це якнайшвидше. Вже йде робота по з"ясуванню ланцюжка покупцiв та продавцiв кинутоi нападниками зброi. По-четверте. Ми повиннi мати повний контроль над цiєю операцiєю...
  Директор ФБР пильно подивився на нього.
  - Так, - твердо сказав директор ЦРУ. - Як виключення, ми вимагаємо повного контролю над цiєю операцiєю... У тому числi i на територii США. Зрозумiло, мова йде тiльки про узгоджене керування операцiєю. Тобто, тiльки на час ii виконання ми будемо координувати дii всiх наших розвiдувальних служб.
  Головне наше завдання знайти викрадених винахiдникiв впливу. Припускаємо, що вони ще знаходяться на нашiй територii. Пропоную жорстко контролювати усi пункти в"iзду-виiзду в краiнi, ретельно перевiряти всю iнформацiю iз iзраiлю. У зв"язку з цим АНБ потрiбно активiзувати роботу в напрямку визначення i звуження кола усiх iнституцiй, кому вiдома iнформацiя про вплив. Це першi оперативнi кроки, пане президенте. Необхiдно, щоб на час цiєi операцii всi служби працювали разом: завдання дуже важливе для нашоi краiни.
  - Усiм зрозумiла надважливiсть цього завдання, - сказав президент. - Даною менi владою, я надаю особливих повноважень ЦРУ. Прошу всi iншi служби координувати свою роботи з управлiнням. Прошу доповiдати менi про хiд справи кожнi три години.
  Вiн встав зi свого мiсця i таким чином закрив нараду.
  Усi присутнi вiдчули, що в разi невдачi у такому складi вони вже бiльше не зберуться.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------54--------------------------------------------*/
  ;
   Олександр прокинувся першим. Оскiльки карколомнi подii останнiх днiв навчили його прокидатися обережно, то вiн, лежачи на правому боцi, трохи вiдкрив праве око i окинув своє нове навколишнє оточення настiльки, наскiльки це було можливо в його становищi. Напроти нього в лiжку спав Вiктор, а трохи подалi бiля дверей куняла за столиком симпатична медична сестра.
  "Здається, ми знову разом, - iз задоволенням вiдмiтив Сашко. - Але чому в лiкарнi? Допит був нещодавно... Домовлялись про спiльну зустрiч... Ага... Нiч. Нас знову кудись тягнули... Тепер лiкарня..."
  Вiн би так i лежав собi, думаючи, але, згадавши про спробу Вадима вмикати механiзм впливу у станi сну, спробував i собi.
  "Здається, що ми знаходимось у лiкарнi".
  "З"ясуємо обставини у медсестрички. Де ми зараз?".
  "У приватнiй психiатричнiй лiкарнi".
  "ii мiсце розташування?".
  "Неподалiк вiд Вашингтону".
  "Мета нашого перебування тут?".
  "Мета менi невiдома. Я повинна доглядати за пацiєнтами i негайно доповiсти, коли вони прокинуться."
  "Забудьте про цю розмову".
  "Добре".
  Сашко розвернувся на спину i подивився навкруги так, немовби вперше побачив медсестру.
  - Де ми? - запитав вiн.
  - У лiкарнi, - лагiдно вiдповiла сестричка i натиснула кнопку на стiнi.
  - Чому у лiкарнi?
  - Треба пройти короткий оздоровчий курс...
  - Який курс?
  - Вибачте, але про це ви можете спитати у доктора... А ось i вiн!
  До кiмнати зайшов чоловiк у бiлому халатi. Вiн лагiдно посмiхнувся i запитав:
  - Ну, як ми сьогоднi?
  "Чому ми в лiкарнi?".
  "Треба перебути якийсь час тут. Поки триватимуть пошуки...".
  "Хто нас буде шукати?"
  "Усi американськi розвiдувальнi служби".
  "Хто нас захопив цього разу?".
  "Моссад".
  "Чому нас переховують у психiатричцi?".
  "Це найзручнiше мiсце".
  "Чому?".
  "Американцi i не пiдозрюють як багато iнформацii ми отримуємо саме у цих закладах".
  "Детальнiше".
  "Ми контролюємо бiльшiсть з них. Найбiльш кориснi тi, що розмiщенi бiля великих мiст. Ця - найкориснiша".
  "Чому?".
  "Нiхто навiть i не пiдозрює, скiльки можуть знати психiчно хворi родичi високопоставлених осiб, яких волею чи неволею доставляють сюди".
  "Мета нашого викрадення".
  "Нам вкрай потрiбен ваш винахiд по впливу на великi маси людей".
  "Всiм присутнiм забути про цю розмову".
  Для чоловiка в халатi i медсестри "промацування" пройшло непомiтно.
  - Як ми себе вiдчуваємо? - вiн продовжував лагiдно посмiхатись.
  - Буду вiдчувати себе значно краще, коли дiзнаюсь, де я, чому я тут i що вiд нас потрiбно, - весело вiдповiв Сашко.
  - А я i не приховую, - вiдповiв чоловiк. - Нам довелось провести дуже i дуже ризиковану операцiю по вашому звiльненню з... Ми, представники держави iзраiль, дуже цiнимо вашу роботу i готовi задовольнити усi вашi потреби...
  - Те ж саме обiцяли й американцi...
  - Давайте продовжимо, коли всi вашi друзi прокинуться, i ми зможемо обговорити з вами усi умови...
  - i це також нам пропонували...
  - А поки що можу сказати, що ви знаходитесь на територii лiкувального закладу на вiдпочинку.
  Прокинувся Вiктор i одразу пiднявся у своєму лiжку.
  - Сашко, де ми? - гучно запитав вiн. - З ким ти розмовляєш?
  Вiд його голосу прокинулись i Вадим з Анатолiєм, вони почали оглядатися навколо.
  - Ми у лiкарнi, - вiдповiв Олександр спецiально для iзраiльських представникiв. - Нам пропонують працювати на iзраiль.
  - Чому усiм хочеться використати нас в якостi своiх власних iнструментiв? - запитав Вiктор.
  - Добре, що ви всi прокинулись, - лагiдно сказав чоловiк в бiлому. - Тепер ми можемо поговорити з вами конкретнiше. Прошу вас вдягнутись i, пiсля снiданку, ми розпочнемо переговори. Пiдкреслюю, переговори. Ви самi бачите, що ми вас не роз"єднуємо i допитiв не ведемо.
  "Чому хлопцiв не роз"єднано?".
  "Ми змушенi тримати усiх разом. Чим менше людей, навiть тут, буде знати про iхнє мiсце знаходження, тим краще".
  Хлопцi дружно почали вставати з лiжок та вдягатися.
  Через пiвгодини iх запросили до затишного примiщення. Там вже знаходились чотири iзраiльтянина. Одного з них вони вже бачили - це був директор приватноi психiатричноi клiнiки, а також, по сумiсництву, добре законспiрований секретний резидент "Моссад". Другий командував групою нападу на штаб-квартиру АНБ. Третiй мав забезпечити переклад та охорону одночасно. Четвертий був довiреною особою мемуне. Вiн прибув до США зi спецiальною мiсiєю: спробувати завербувати винахiдникiв впливу i супроводити iх до iзраiлю. Усi були у бiлих халатах.
  - Прошу вас сiдати, - запросив хлопцiв резидент.
  Перекладач переклав запрошення.
  Хлопцi сiли в зручнi крiсла.
  - Ось тепер ми можемо детально поговорити з вами: вiдповiсти на всi вашi питання та викласти вам нашi пропозицii. Ми представляємо державу iзраiль. Нам вiдомо про винайдений вами спосiб керувати великими масами людей. Ми вiддаємо належне вашим здiбностям. До речi, серед вас є євреi?
  Хлопцi переглянулись мiж собою.
  - Кожен з нас украiнець, - ухильно вiдповiв Сашко. - Як мiнiмум у душi.
  - Ви мене трохи не так зрозумiли. Я лише хотiв впевнитись, що серед вас немає антисемiтiв.
  - Щодо цього - можете бути абсолютно спокiйнi, - запевнив його Анатолiй. - Антисемiтiв серед нас немає.
  - От i добре, - ласкаво посмiхнувся до нього iзраiльтянин. - Ми маємо велику надiю спiвпрацювати з вами. Вам будуть створенi усi умови для роботи i вiдпочинку. Буду вiдвертим та вiдкрию вам усi нашi карти. Ми не хочемо накачувати вас наркотиками та пiсля цього допитувати. Ми хочемо дiйсно спiвпрацювати з вами.
  "Ви дiйсно хочете спiвпрацювати?".
  Директор. "Так".
  Командос. "Якщо буде такий наказ".
  Довiрена особа мемуне. "Якби не особистий наказ мемуне, я б нi хвилини не вагався i вибив з них все, що нам потрiбно".
  "Мемуне - ваш шеф?".
  "Так".
  "Нашi речi також захопленi?".
  "Так".
  "Накажiть принести сюди декiлька книжок та ящик з дерев"яними гiлочками".
  - На доказ цього я вiддам наказ принести сюди деякi вашi речi, продовжив директор, вiн покликав командира бойовикiв i щось йому прошепотiв на вухо. - Ви бачите, ми працюємо з вами вiдверто. Що ви скажете на запрошення працювати безпосередньо в iзраiлi.
  - А чого це ми повиннi працювати в iзраiлi? - запитав Вiктор.
  - Древня краiна, краiна розумних людей, краiна Бiблii, богообрана краiна...
  - А ми атеiсти, - сказав Вадим. - До речi, саме пiсля читання Бiблii та Євангелiй особисто упевнився у вiдсутностi описаного там бога.
  - Багатостраждальна краiна, сторiччя переслiдувань нашого народу та сторiччя переслiдувань вашого народу майже поєднують нас, закладають основи для спiвробiтництва. Крiм того, ми вмiємо цiнувати допомогу, ми вмiємо бути вдячними...
  - А от тут дозвольте з вами трохи не погодитись, - сказав Анатолiй. - Саме Бiблiя доводить приклади невдячностi: згадати хоча б золотого тельця...
  До кiмнати ввiйшов командос з ящиком та книгами i поставив iх на столi.
  - Ось деякi з ваших речей. А поки що давайте залишимо теологiчнi питання i зупинимося на нещодавнiй iсторii. Вам безперечно вiдомо про Холокост. Про нацистськi концтабори. Про мiльйони невинних жертв.
  - Так. Безперечно. Друга свiтова вiйна залишила глибокий слiд в iсторii всiх народiв. Про страждання народу iзраiлю вiдомо всьому свiтовi з численних голлiвудських фiльмiв та iнших творiв мистецтва...
  - Як на мене, то це досить вiдверто нагадувало пропагандистськi дii, - вставив Олександр.
  - Дiйсно - Холокост широко вiдомий. А от Голодомор украiнцiв в тридцятих роках - майже нi. А за кiлькiстю загиблих iх можна порiвняти... - додав Вадим.
  - До того ж у роки Другоi свiтовоi також загинув не один мiльйон наших спiввiтчизникiв, - сказав Вiктор.
  - До речi, державi iзраiль вiдомо скiльки громадян рiзних краiн загинуло переховуючи переслiдуваних євреiв?
  iзраiльтяни мовчали - вони не чекали такоi несподiваноi реакцii.
  - Я скажу бiльше, - з гiркотою в голосi продовжив Анатолiй. - Мого прадiдуся гiтлерiвцi не переслiдували, вони просто розстрiляли його перед хатою на очах у дружини i чотирьох маленьких дiточок-дiвчат, серед яких була i моя мати, за те, що вiн переховував у пiдвалi переслiдуваних нацистами, у тому числi i євреiв. Ви можете собi уявити, як було жити у пiслявоєннi роки його жiнцi i його дiтям? Зрозумiло, що врятованi ним люди якось намагались допомагати нещаснiй сiм"i, але цiна тiєi "вдячностi" аж нiяк не рiвнялась цiнi його власного втраченого життя за iхнє життя. Так. Менi вiдомо, що держава iзраiль вiдзначала деяких з живих рятувальникiв - вручали вiдповiднi вiдзнаки: щось на зразок дипломiв праведникiв. А щодо загиблих... Щодо якихось компенсацiй за iхнi подвиги менi нiчого невiдомо. Якщо мiряти на грошi, то вам добре вiдомо, що iзраiльськi жертви Холокосту отримали вiд нiмцiв бiльше п"ятдесяти мiльярдiв доларiв за своi страждання, а праведники отримали лише визнання. Я хочу, щоб ви правильно зрозумiли мене: це не антисемiтизм, не запiзнiле бажання отримати грошi, це звичайне вiдчуття справедливостi.
  - Ви правильно сказали про страждання обох народiв, - пiдтримав товариша Вадим. - Але iснує велика рiзниця. Вона в тому, що ваш народ переслiдували офiцiйно, а наш нищили бiльшою частиною неофiцiйно. Зрозумiло, свiт про це все знав i знає: про сталiнськi голодомори, про гiтлерiвську окупацiю. Який Голлiвуд спроможний показати це? Тобто, чесною полiтикою iзраiльськоi держави був би постiйний пошук тих, хто ризикував своiм життям, хто загинув заради збереження життя iншим з метою полегшення iхнього життя. Ось i виходить, що певна кiлькiсть тих, кого нацистський режим переслiдував офiцiйно, вижила; а тi, хто рятував iхнi життя, загинули...
  - Я бачу, що ви роздратованi....
  - Нi, я говорю лише про елементарну справедливiсть. Скажу: ми не антисемiти i не сiонiсти. Ми не дiлимо людей за расовою ознакою. До речi, коли Сашко сказав, що ми украiнцi в душi, це була щира правда: пiсля монголо-татарськоi навали, пiсля вторгнення завойовникiв з усiх сторiн кордону, жоден з нас не може довести "чистоту" походження нi за материнською, нi за батькiвською лiнiями. Але ми душею вiдчуваємо украiнську культуру, ми думаємо по-украiнськи.
  - Крiм того, - Сашко подивився прямо в очi директора. - Менi особисто не подобається i сучасна поведiнка правителiв вашоi краiни. Акти самогубства, акти вiдчаю, якi, до речi, прийняли широкого розмаху пiсля приходу до влади в iзраiлi справжнiх екстремiстiв, розцiнюються як терор. А справжнiй, державний терор розцiнюється як вiдповiдь на дii терористiв. Я не виправдовую бом-болюдей, рiвно як не виправдовую i вiйськовi операцii направленi на залякування мiсцевого населення...
  - Бачу, що нам зараз домовитися не вдасться, - з погрозою в голосi сказав представник мемуне. - Взагалi, нам ваша згода непотрiбна. Хоча на вашому мiсцi краще було погодитися одразу. Отже, в такому випадку вам доведеться трохи зачекати та продовжити бесiду вже у нас вдома. Там, куди ви так не хочете попасти. Ми намагались, щоб подорож i подальша спiвпраця були приємними для усiх.
  Вiн встав, показуючи, що розмова закiнчена.
  "Всiм стояти".
  Хлопцi пiдiйшли до столу i кожен взяв свою гiлочку.
  "Всiм стояти, мовчати".
  Навкруги запанувала тиша.
  Подумки хлопцi пiднеслись над приємним будиночком лiкарнi. Територiя навколо будинку мала квадратну форму, була огороджена високою стiною, i, зрозумiло, охоронялась.
  "Скiльки людей знають про наше перебування тут?".
  Довiрена особа мемуне. "Вiсiм".
  "Тим, хто знає про перебування тут чотирьох новачкiв негайно зiбратись бiля входу у будинок. Бiльше нiчого не робити".
  Четвiрка розвiдникiв направилась до виходу з кiмнати. З рiзних куткiв лiкарнi до входу потягнулись iншi.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------55--------------------------------------------*/
  ;
  - Отакоi, - задумливо сказав Олександр. - Опинились у Сполучених Штатах... ще й в психiатричнiй лiкарнi... не говорячи вже про перспективу поiздки до iзраiлю.
  - Нам треба вибиратись звiдси, - Вадим подивився на хлопцiв.
  - Треба, мабуть, повiдомити додому, що з нами все в порядку, - сказав Анатолiй. Нашi мами, мабуть, з нiг збились, шукаючи нас...
  - Повiдомити треба, - погодився Вiктор. - Але як? Якщо розвiдки, не вагаючись, пiшли на протизаконнi кроки, то не виключено, що вони намагатимуться перекрити нам усi шляхи, у тому числi слiдкуватимуть i за зв"язком з Марiуполем.
  Вадим. Так. Переговори по мобiльним та супутниковим телефонам вiдпадають.
  Олександр. Пошта?
  Анатолiй. iнтернет?
  Вiктор. Контроль можливий. Але нашi повiдомлення повиннi дiйти до наших рiдних...
  Вадим. Контроль наших квартир?
  Вiктор. Не виключено...
  Олександр. А якщо через знайомих?
  Анатолiй. Через сусiдiв?
  Вадим. Через якусь мiсцеву FМ станцiю?
  Анатолiй. Передати привiт рiдним.
  Вiктор. Точно! А привiти передамо електронною поштою!
  Олександр. Адресу створимо на якомусь серверi. Нехай потiм шукають!
  - Про це домовились. А тепер треба вибиратися звiдси якнайшвидше, - поквапив товаришiв Анатолiй.
  Хлопцi рушили з кiмнати.
  - А чому, власне, нам потрiбно вибиратися звiдси, - раптом запитав Вiктор. - Ми ж повнiстю контролюємо ситуацiю в радiусi одного кiлометра...
  - Хто знає, а якщо оцi "лiкарi" повиннi перiодично звiтувати комусь... - припустив Вадим.
  - ...то той хтось може з"явитись тут у будь-яку хвилину, - закiнчив його думку Олександр.
  Вони вийшли з будиночка. На дворi була чудова лiтня погода. Дув свiжий вiтерець, гарненькi дерева оточували будинок i тiльки високий паркан та купка мовчазних людей бiля входу псували вiдчуття iдилii картинки.
  - Що будемо робити з ними? - кивнув на купку Олександр.
  - Так залишати iх не можна: ми ж до кiнця так i не з"ясували механiзм впливу, - сказав Вiктор. - Крiм того, не виключається, що "замороженiсть" може вплинути на iхнє здоров"я...
  - Але i "вiдморожувати" - не має сенсу: можуть зразу напасти, - з сумнiвом подивився на купку Анатолiй.
  - А знаєте що... Пропоную запрограмувати iх на нашу присутнiсть тут... - почав Вадим, але зупинився, бо з дверей лiкарнi вискочила привiтна жiнка, а за нею бiгла стурбована санiтарка.
  - Панi Джулiя, негайно повернiться до своєi кiмнати, - кричала вона на бiгу i раптом побачила хлопцiв та вiсьмох чоловiкiв серед яких був i директор клiнiки.
  - Пане директоре, ви повиннi бути...
  "Заспокойтесь, будь ласка i зупинiться."
  Медсестра зупинилась.
  "Джулiя. Що трапилось?"
  Пацiєнтка зупинилась i здивовано вигукнула:
  - Мене хтось... "...кликав?"
  "Так. Чому ви тут?"
  "Я не можу... Я боюсь сказати..."
  "Директоре. Чому ця жiнка утримується у вас в лiкарнi?"
  "Направлена сюди ii лiкарем-психiатром. Пресенiльний психоз. Тривожно-депресивний синдром..."
  "Далi не треба. Медсестро, чому ця жiнка утримується в лiкарнi?"
  "Вона ревна католичка. ii син, на ii настiйну вимогу, став католицьким священиком. Деякий час тому вiн зiзнався, що двадцять рокiв тому вiн домiгся гомосексуальних стосункiв з хлопчиком iз його парафii. Для матерi така новина стала справжнiм ударом: вона збожеволiла - звинувачує себе; не може зрозумiти як ii син, грiшник, мiг двадцять рокiв брехати iй, собi, церквi та при цьому вiдпускати грiхи iншим; вона гадає, що зараз бога немає, бо в iншому випадку той обов"язково повинен був суворо покарати сина-священика-злочинця ще двадцять рокiв тому. Сусiди iнколи приiжджають до неi, розповiдають, що це була майже праведниця з доброю i довiрливою душею. Зараз у неi загострення хвороби i вона може накласти на себе руки".
  "Ви вже здоровi, панi Джулiє."
  "Я не вiрю в своє одужування."
  "В нього взагалi не треба вiрити. Ви здоровi i можете одужати самостiйно у будь-який час, коли знову почнете довiряти людям."
  - Спасибi вам, добрi люди.
  - Запам"ятайте, добра жiнка, - несподiвано сказав Вiктор. - Слiпа вiра - це помилка доброго серця. Все мине. Помилка буде виправлена.
  - Спасибi вам ще раз. Нехай бог вам допоможе.
  Хлопцi лише посмiхнулись.
  "iдiть до вашоi кiмнати. Помiркуйте. Одужуйте."
  "Медсестро, проведiть ii."
  Жiнки спокiйно пiшли до будинку.
  - Повернемось до наших справ, - нагадав хлопцям Анатолiй. - Оскiльки нас будуть шукати по всiй краiнi, як мiнiмум, двi розвiдки... i шукати будуть чотирьох хлопцiв, то пропоную в радiусi дii впливу вселити в уяву кожного бiоробота замiсть нас образи, ну хоча б, чотирьох молодих дiвчат...
  - Вони можуть припустити, що ми можемо перевдягнутись у жiночий одяг, - виразив сумнiв Вадим.
  - Тодi уявимо iм, що ми тiльки одна дiвчина... - сказав Вiктор.
  - А ще краще, якщо жiнка буде похилого вiку i до того не дуже гарна собою. Це - щоб менше чiплялись, - пояснив Сашко.
  - Гадаю, що цей варiант можна тимчасово прийняти, - погодився Анатолiй.
  - Коли на цей час iнших пропозицiй немає, то рушаємо звiдси, - пiдсумував коротке обговорення Вадим
  - Зачекай, - сказав Вiктор. - Що будемо робити з ними?
  Вiн кивнув в сторону iзраiльських розвiдникiв.
  - Зробимо те, що ми вже робили. Запрограмуємо iх на тимчасову дiю, це як було з виборами. Пропоную нам зараз пошукати тут чотирьох чоловiкiв, не пов"язаних з ними i тимчасово вселити до iхньоi уяви нашi образи. Пiд дiєю впливу iзраiльтяни iх не чiпатимуть. Пiсля декотрого часу, необхiдного нам, щоб опинитись подалi вiд цього мiста, нехай усi повертаються до свого звичайного стану.
  "Усiм молодим чоловiкам вийти з лiкарнi."
  Через п"ять хвилин вийшло шестеро. Хлопцi вибрали чотирьох з них.
  "На одну добу Ви будете Вiктором, Ви - Олександром, Ви - Вадимом, а Ви - Анатолiєм. iдiть за директором."
  "Всiм iзраiльтянам повернутись на своi мiсця. Останнi подii забути. Нiчого не вiдбувалось. Починати вербування украiнцiв. Розмовляти з ними англiйською. Методiв насильства не вживати."
  Група людей розвернулась i попрямувала до будинку, а хлопцi - в iншу сторону.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------56--------------------------------------------*/
  ;
  Директор ЦРУ отримав повний контроль над операцiєю. Вiн радiв: враховуючи давню ворожнечу мiж провiдними розвiдками краiни, зараз його контора взяла гору - саме ЦРУ тепер керувало i координувало дii по поверненню хлопцiв. Однак разом з цим управлiння взяло на себе i величезну вiдповiдальнiсть: контроль за справою здiйснював сам президент.
  Були задiянi практично всi силовi структури держави: крiм ЦРУ, ФБР та АНБ була пiдключена вся вiйськова розвiдувальна мережа, Служба внутрiшнiх надходжень, розвiдувальнi служби вiдповiдних мiнiстерств, полiцiя, iнформатори, а також рiзного роду конфiденцiйнi джерела.
  Завдання було коротке та ясне: знайти чотирьох хлопцiв. Крiм того, ФБР та ЦРУ отримали додаткове завдання - контролювати всi вiдомi резидентури, а особливо iзраiльську.
  Пiд контролем були усi аеропорти, автобуснi та залiзничнi станцii, бiльшiсть готелiв, мотелiв, кемпiнгiв, крамниць. В усi банки, супермаркети та iншi установи, в примiщеннях яких були установленi монiтори стеження, було розiслано розпорядження вести постiйне цiлодобове спостереження.
  Однак, важливiсть справи не дозволяла робити ii з викладенням всiх деталей, тобто свiтлини хлопцiв були показанi в усiх полiцейських дiльницях, без пояснення справжнiх причин пошукiв, iз завданням лише негайно повiдомляти у випадку iх виявлення.
  Знову була зiбрана група захоплення i негайно направлена до Марiуполя з завданням ретельно контролювати поведiнку родичiв хлопцiв - на випадок можливих контактiв останнiх з рiдними через рiзнi засоби зв"язку.
  Такого ще не було нiколи: система практично миттєво реагувала на усi повiдомлення щодо хлопцiв, що надходили. Без затримок перевiрялась геть уся iнформацiя, що надходила до ЦРУ. У свiтлi визначення районiв можливого використання впливу ретельно перевiрялись навiть повiдомлення пов"язанi з непiзнаними лiтаючими об"єктами. Перевiрялась уся пошта, що була адресована до Украiни.
  О дванадцятiй годинi дня директор ЦРУ скликав надзвичайну нараду керiвникiв усiх розвiдувальних служб краiни. Слiд зазначити - секретнiсть операцii була такою, що лише декiлька з них знали справжню причину такоi масштабноi операцii.
  - Нами перекрито практично усi напрями в"iзду-виiзду з краiни, - розпочав директор. - Ведеться тотальне спостереження всiма наявними силами. Ситуацiя нестандартна: в силу вiдомих причин нам доводиться шукати цих хлопцiв без пiдтримки населення. Я хотiв би почути конкретнi пропозицii щодо шляхiв полегшення пошукiв та можливостей посилення заходiв по пошуку.
  Керiвника Служби внутрiшнiх надходжень уперше запросили на таку нараду. Вiн вiдчував нiяковiсть i трохи нервував: йому хотiлось достойно вiдзначитись у цiй компанii.
  - Якраз щодо цього... Щодо залучення населення... Якщо зорганiзувати фiктивний лотерейний виграш чотирьох хлопцiв... з якогось далекого штату... ну, хоча б з Аляски, скажiмо мiльйона доларiв. Ми можемо дати iнтерв"ю щасливих родичiв, а також, iхнi фотографii. Родичi можуть повiдомити, що хлопцi нiколи не вiрили у можливiсть виграшу i ще до тиражу вирушили у подорож по краiнi. Вони, зрозумiло, не знають результатiв лотереi. Тим бiльший сюрприз iх буде очiкувати, коли дирекцiя запросить кожного, хто iх побачить негайно повiдомити у найближчий поштовий вiддiлок. За певну суму. Гадаю, що таким чином можна поширити дiапазон пошукiв за рахунок залучення потенцiалу мiсцевого населення без ризику нанести шкоду операцii. Крiм того, можна буде використати пресу та телебачення.
  Вiн подивився на директора ЦРУ. Той, переклавши декiлька паперiв перед собою, подивився до одного з них i зробив вигляд, що така пропозицiя вже давно пророблялась в його структурi.
  - Спасибi за пропозицiю. Але це лише один з аварiйних шляхiв, якi вже нами розглядаються, - сказав вiн. - Таким чином можна, зрозумiло, забезпечити пiдтримку населення. Ви всi добре пам"ятаєте iсторiю з вашингтонським снайпером... Ми з вами уточнимо позицii, якщо не буде iнших думок. Крiм того, у зв"язку з виконанням стандартноi операцii затримання цих винахiдникiв по всiм вiдповiдним установам вже розiсланi свiтлини. Задля уникнення зайвих непорозумiнь серед наших же виконавцiв, нам доведеться розiслати секретний циркуляр з поясненням. Тому я хотiв би вислухати iншi пропозицii.
  ;
  /*Вашингтонський снайпер тероризував декiлька штатiв США в 2002 роцi, вбиваючи невинних людей.*/
  ;
  - В розвиток висунутоi iдеi можна запропонувати варiант новоi телегри на основi вiдомого всiм вам фiльму, - своєчасно зорiєнтувався в ситуацii директор АНБ. - Змiст гри такий: четвiрка хлопцiв уклала контракт про те, що iй вдасться перетнути територiю Сполучених Штатiв на протязi двох-трьох тижнiв намагаючись залишитись непомiченими. Вони будуть мандрувати по краiнi. iм можна мiняти одяг, але заборонено гримуватися. Якщо цiй четвiрцi за цей час вдасться не попастися нiкому на очi, то кожен з четвiрки отримає по сто тисяч доларiв. Але якщо, якийсь пильний телеглядач вчасно повiдомить про мiсце знаходження групи i викликає знiмальну команду, то вiн отримає десять тисяч. Додатково ми можемо окремим секретним листом проiнформувати вiдповiднi служби щодо цiєi гри, а саме: в якостi залучення максимальних зусиль мiсцевого населення.
  - Це вже краще, - схвалив iдею директор ЦРУ. - Всi американськi бабусi i дiтлахи будуть ретельно i цiлодобово пильнувати за нашими пташками. Ще пропозицii?
  Всi мовчали: пропозицiй бiльше не було.
  - Якщо iнших пропозицiй немає... - почав було директор ЦРУ.
  Однак директор АНБ дозволив собi перебити його.
  - Є одне невеличке питання щодо висунутоi пропозицii, - вiн зробив невеличку паузу. - Адже фактично ми будемо офiцiйно шукати iноземних громадян, яких ми транспортували з iхньоi краiни з використанням екстремальних засобiв... Тобто, я хочу сказати, що ми повиннi передбачити можливi наслiдки можливого мiжнародного скандалу. Адже не виключений випадок упiзнання цих хлопцiв кимсь з iхнiх знайомих, якi можуть перебувати на територii Сполучених Штатiв.
  - Гадаю, що це питання ми можемо владнати з найменшими втратами, - вiдповiв директор ЦРУ. - Державний департамент може активiзувати всю наявну iнформацiю про дiяльнiсть президента Украiни i вiдповiдних урядовцiв. Фактичний безлад в краiнi такий, що всi урядовi структури будуть радi вiдбитись вiд нових i старих звинувачень, а не те що шукати якихось своiх громадян. А, якщо хтось буде дуже наполегливим, ми врегулюємо питання нашими звичними засобами. Кiнець-кiнцем, ми не повиннi звертати увагу на якусь там Украiну.
  Вiн склав папери в одну стопку.
  - Ще питання? Пропозицii?
  Загальне мовчання.
  - Нарада закiнчена. Прошу залишитись представникiв розвiдувальних та контррозвiдувальних служб.
  Бiльшiсть присутнiх пiдвелись i вийшли з кабiнету. Залишились на своiх мiсцях директор ФБР, представник АНБ та декiлька вiйськових.
  - А тепер справа нападу на АНБ, - сказав директор ЦРУ. - Ми ретельно проробляємо всю iнформацiю, але поки що не прийшли до остаточного висновку про виконавцiв. Усi факти свiдчать, що напад було здiйснено арабськими терористами: маємо вбитого на мiсцi нападника, арабського студента, схожий стиль та зухвалiсть дiй, маємо дзвiнок що вiдповiдальнiсть за напад бере на себе одна з вiдомих воєнiзованих арабських органiзацiй, що базується на Близькому Сходi, i переговори вони вели по мобiльниках арабською...
  - Аналiз наших даних свiдчить, що терористичнi органiзацii не мають нiякого вiдношення до нападу, - м"яко вставив директор АНБ.
  - Саме про це я i говорю. Складається враження, що комусь дуже хочеться перекласти вiдповiдальнiсть. Не хочу робити остаточний висновок, але менi здається, що це справа рук iзраiльтян: вони вже давно налагодили цей механiзм. Всiм добре вiдомо, що взяття так званоi вiдповiдальностi по телефонному дзвiнку - це для шумливоi преси, в той час, коли справжня мета цього прийому прикрити справжнiх виконавцiв. Нам потрiбнi фактичнi данi. iзраiльтяни рiшуче заперечують будь-яку причетнiсть до нападу. Бiльше того, вони повiдомляють, що знайшли зрадника у своi лавах...
  - Було б непогано його допитати... - подумав вголос один з вiйськових.
  - Пiзно. Вони повiдомляють, що вiн покiнчив з собою. Цiанiд.
  - Дуже пiдозрiло, - сказав другий вiйськовий.
  - Так, - продовжив директор ЦРУ. - Але... Фактiв у нас, ЦРУ, немає. Хто з вас може щось додати?
  - На жаль, наша iнформацiя збiгається з вашим висновком, - директор АНБ обвiв поглядом присутнiх. - Швидкiсть дiй, використання професiоналiв-командос та iншi деталi свiдчать про те, що навiть, коли припустити участь терористiв, iм просто не вистачило б часу на розробку i проведення такоi операцii такого масштабу. Тобто, операцiя готувалась заздалегiдь.
  - А не мiг бути ще якiйсь виток iнформацii з АНБ? - запитав вiйськовий.
  - Теоретично - мiг, - директор АНБ пiсля того, що вiдбулось з Годрiчем вiдчував себе досить незручно. - Але розвиток подiй в Украiнi ясно вказує, що на той час цю iнформацiю мали тiльки АНБ, частково ЦРУ та iзраiльтяни. Причому останнi дiяли там дуже i дуже активно.
  - Значить, я доповiм президенту нашу спiльну точку зору, - пiдбив пiдсумок директор ЦРУ.
  Заперечень не було.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------57--------------------------------------------*/
  ;
  Майже одразу пiсля того, як хлопцi вийшли iз лiкарнi, iм пощастило зупинити старенького "форда" з балакучим дiдком-водiєм.
  - Я отак собi iхав i думав: непогано було б пiдвезти якусь приємну лiтню жiночку. i собi зробити приємнiсть i iй у чомусь допомогти, - почав той тiльки-но хлопцi встигли сiсти. - Чи не так?
  - Зрозумiло, так, - взяв на себе iнiцiативу розмови Олександр, який сiв бiля водiя.
  - А у вас приємний голос...
  Хлопцi позаду пирснули.
  - Та де там... Зовсiм звичайний голос.
  - i самi ви добре виглядаєте.
  - Та де там...
  - Нi, нi. Повiрте менi - таки добре, - запевнив Сашка у ролi жiночки водiй. - А ви, здається, не корiнна американка.
  - Так. Звичайно. Я з Украiни. Прибула сюди нещодавно...
  - Украiна? А де це?
  - В Європi.
  - Щось не знаю такоi краiни...
  - Дуже дивно, адже Украiна розмiром майже з Техас...
  - Розмiром з Техас? Така велика краiна? i чому нас цi вчителi у школах навчають?
  - Не хвилюйтесь. Хоча ця краiна i велика, але була майже невiдомою, тому що була в складi колишнього Радянського Союзу...
  - О! Радянський Союз! Знаю!
  - От i добре...
  - Ми вже стiльки iдемо, а я i не спитав, власне, вам куди?
  - А ви куди iдете?
  - У Вашингтон. До сина. Вiн в мене адвокат
  - Як добре! Я також прямую до Вашингтона. Менi потрiбно залагодити деякi справи у посольствi.
  Хлопцi, якi сидiли ззаду, аж каталися од смiху.
  - Мене звуть Джiм. А як вас звати?
  Сашко замислився. А тим часом йому допомiг Вiктор, який крiзь смiх промимрив: "Джозефiна".
  - Джозефiна? - перепросив старий. - Досить рiдке iм"я...
  - Тутсi, - пискнув Анатолiй, тримаючись обома руками за живiт.
  - Я так i не зрозумiв. Джозефiна чи Тутсi?
  - Тiтонька Чарлi... - розсердився Сашко.
  Вiн повернувся назад до трiйки товаришiв.
  - Ви що? Сказилися?
  - Я - нi, - водiй прийняв звернення на свiй рахунок. - А ось ви, здається, досить дивна жiночка. Мабуть-таки, вам доведеться добиратися до Вашингтону iншим шляхом.
  Вiн почав гальмувати машину.
  "Заспокойтесь. В машинi нiкого немає. Вам все це уявилось."
  Водiй спокiйно почав пiдвищувати швидкiсть.
  "От уявиться таке. Наче i насправдi щось було. Мабуть закуняв за кермом."
  А хлопцi вже реготали в увесь голос. До них приєднався i Сашко: вiн зрозумiв, що всi вони розряджаються вiд величезноi нервовоi напруги.
  - Джозефiна!..
  - Дафна!..
  - Тiтка Чарлi!..
  - Тутсi!..
  - Ще трохи i вiн схопив би мене за колiнку!
  - Вiрка Сердючка!
  ;
  /*Джозефiна, Дафна, Тутсi, тiтка Чарлi, Вiрка Сердючка - персонажi, де в якостi жiнок виступають чоловiки.*/
  ;
  - А замiж ти не збираєшся?
  Хлопцi реготали хвилин п"ять, а потiм почали заспокоюватись.
  - Гадаю, що всi погодяться - iдея бути лiтньою жiнкою зазнала невдачi. Треба придумувати щось iнше, - почав Анатолiй.
  - Може пiд виглядом лiтнього чоловiка? - якось невпевнено запитав Вiктор.
  - Дитини? - прозвучала пропозицiя Вадима.
  - Нi. Дуже пiдозрiло - одна дитина в мiстi... - вiдгукнувся Сашко.
  - Неживий предмет? - Анатолiй подивився у вiкно.
  - А як будемо рухатись? - заперечив Вадим.
  - Може комаха? Муха? - продовжив додавати iдеi Олександр.
  - А як, коли хтось почне ганятися за нею. Можемо нарватись, як ось щойно було... - не погодився Анатолiй.
  На деякий час хлопцi замовчали, роздумуючи над новими пропозицiями. З роздумiв iх вивiв водiй: вiн почав пригальмовувати, бо на узбiччi голосувала дебела жiнка рокiв сорока.
  - Зараз ми з тобою покатаємось... - замрiяно промимрив водiй.
  "Нiкого не брати."
  Машина знову почала набирати швидкiсть, залишаючи дебелу жiночку на узбiччi.
  - Зрозумiло, можна було б i комахою, i собакою, i кiшкою, - продовжив Вiктор. - Але нам, напевне, доведеться заходити i до крамниць, i до кав"ярень, i до готелiв... Треба ж нам iсти, десь спати...
  - А, враховуючи наш статус втiкачiв, нам, можливо, доведеться заходити i до офiцiйних кабiнетiв, ну хоч до полiцейських дiлянок, щоб узнавати новини щодо наших пошукiв, - пiдтримав його Олександр.
  - А ми вже дали установку, що в машинi нiкого немає... - озвався Вiктор.
  - Генiально, Вiтьку! - Вадим хлопнув його по нозi. - Нам треба стати невидимками!
  - i ми це можемо зробити! - вигукнув Анатолiй.
  - Та ми вже зараз невидимки! Подивиться на нашого водiя! - показав пальцем Вiктор.
  i дiйсно, хлопцi вже користувались ще однiєю перевагою впливу - фактором невидимостi: водiй спокiйно iхав i зовсiм не помiчав iхньоi присутностi.
  - Ми є невидимими в радiусi дii впливу, - конкретизував Вiктор.
  "Ми невидимi."
  - А пригадайте людину-невидимку Герберта Уеллса... - сказав Вiктор. - Ми тепер досягли ефекту, про який писав ще в кiнцi дев"ятнадцятого сторiччя...
  ;
  /*Уеллс Герберт-Джордж (1886-1946) - письменник. Автор науково-фантастичних романiв, серед яких роман "Невидима людина".*/
  ;
  - Так-то воно так, але трiшечки не так. Ми радикально вiдрiзняємось вiд нього: Уеллс уявляв фiзично невидиму людину, а ми психiчно невидимi, - не погодився з ним Вадим.
  - Так, у цьому ти правий, але я мав на увазi феномен невидимостi взагалi, - уточнив свою позицiю Вiктор.
  - Хлопцi! Так тепер ми можемо заходити до будь-якого ресторану... - вигукнув Олександр.
  - Спати в будь-якому готелi... - пiдтримав його Анатолiй.
  - Якщо, власне, будуть вiльнi номери... - охолодив iх Анатолiй.
  - А як офiцiанти будуть приймати замовлення вiд невидимок та виконувати його? - запитав Вадим.
  - Тут дiйсно ще треба подумати... - погодився Вiктор.
  - Але ми можемо заходити до крамниць i брати все, що нам треба... - висловив припущення Сашко.
  - А нам це ще треба перевiрити: як оточуючими будуть сприйматися рухи неживих предметiв, - сказав Толик.
  - Є iдея! - вигукнув Вадим.
  "Усе, чого ми торкаємось, стає невидимим, неiснуючим. Не звертати на це уваги."
  - Можемо зараз же i перевiрити, - сказав Сашко i вiдкрив водiйську шухлядку перед собою. - Так. Папiрцi якiйсь. Ого! Пiстолет!
  Вiн витяг пiстолета i закрив шухлядку.
  - Ось бачите вiн нiчого не помiчає, хоча я взяв пiстолета у нього на очах.
  - iдея, здається, працює, - посмiхнувся Вадим. - Сашко, поклади цього пiстолета назад. Нам вiн нi до чого...
  - А, може, i згодиться, - Сашко пильно розглядав зброю.
  - Навiщо нам доставляти неприємностi цьому дiдусевi, - сказав Анатолiй. - Крiм того, ти, мабуть, забув, що ми володiємо найсильнiшою зброєю на Землi...
  - i то правда, - Сашко поклав пiстолета назад. - Хлопцi, пропоную трохи вiдпочити.
  Усi вiдчули велику втому, яка охопила майже одразу. Вони вiдкинулись на своiх сидiннях i почали дрiмати.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------58--------------------------------------------*/
  ;
  Тим часом почав дiяти план розвiдницьких служб. Найбiльша телекомпанiя краiни почала передавати умови новоi телегри "Американська пильнiсть". Симпатичнi ведучi показували свiтлини хлопцiв i пояснювали правила новоi, реальноi, захоплюючоi дух гри, участь в якiй може взяти кожний. Треба тiльки побачити i вчасно зателефонувати до найближчоi офiцiйноi установи. Установа оперативно надiшле свого працiвника, який повинен упевнитись в достовiрностi повiдомлення та викликати знiмальну групу телекомпанii. Якщо повiдомлення пiдтвердиться, то пильний американець отримає десять тисяч доларiв! Дорослi можуть дзвонити одразу, а дiти повиннi попросити зробити такий дзвiнок своiх батькiв. Про подробицi новоi телегри глядачi можуть дiзнатись з вечiрнiх випускiв газет.
  Громадяни захвилювались. Розумнiшi пiдвищили попит на бiноклi, iншi пiдвищили власну пильнiсть. Наслiдками такого "пiдвищення" стали численнi дзвiнки до мерiй, поштових вiддiлень, полiцейських вiддiлкiв, пiдроздiлiв ФБР. Дехто дiйсно бачив чоловiкiв схожих на хлопцiв: десять тисяч доларiв значно пiдсилювали iхню уяву; а дехто просто таким чином "жартував".
  iнформацiя про кожний дзвiнок негайно надходила на спецiальний телефон телекомпанii i вже через декiлька хвилин вiдповiдним чином активiзувались найближчi агенти ФБР.
  Зрозумiло, що перевiрка кожного повiдомлення займала досить багато часу. Ефбеерiвцi виконували цю роботу старанно, а от бiльшiсть полiцейських нарiкала: зовсiм незвична для них робота - бiгати по дiльницi та пiдтверджувати повiдомлення мешканцiв. Вони не вiдчували, що iх змушують таскати каштани з вогню для iнших, i з великим задоволенням вiдмовились би вiд цiєi роботи, але суворий наказ про виконання надiйшов з самоi гори. А потiм, додатково, ще надiйшов секретний циркуляр з роз"ясненнями щодо телегри як допомiжноi функцii по активiзацii пошукiв.
  В результатi ретельних пошукiв було затримано декiлька молодих людей. Дехто з них дiйсно вiддалено був схожий на когось з хлопцiв, а один був настiльки схожий на Олександра, що йому навiть довелось не тiльки представляти своi документи, а й викликати рiдних та знайомих для пiдтвердження своєi особи.
  Розвiдницька сiтка була розкинута широко. Не було нiякоi фiзичноi можливостi проскочити крiзь якусь шпаринку. Крiм психiчноi можливостi. Але саме таку можливiсть нiхто з "рибакiв" не враховував.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------59--------------------------------------------*/
  ;
  Автомобiль з хлопцями вже в"iжджав на вулицi Вашингтона.
  Вiктор, якому не спалось, розштовхав сусiдiв:
  - А не пора нам виходити?
  - А де ми? - протер очi Сашко.
  - Наступна зупинка - Вашингтон, - метрополiтенно оголосив Вiктор.
  - А я б ще трохи поспав, - позiхнув Вадим.
  - i я б не вiдмовився, - погодився з ним Анатолiй.
  - То знайдемо якiйсь готель... - запропонував Вiктор. - Все ж краще спати в лiжку нiж в машинi. До речi, пропоную зупинитись десь на окраiнi мiста: легше буде з вiльними номерами i менше уваги до вiдвiдувачiв.
  - То давайте дивитись, бiля якого нам краще вийти, - запропонував Анатолiй.
  - А ось справа є якийсь... - побачив невеличкий готель Сашко.
  "Зупинитись."
  Водiй слухняно зупинився.
  Хлопцi вилiзли з машини, закрили дверцята.
  "Можна iхати по своiх справах."
  Вони зупинились бiля входу в готель.
  - Ну i як будемо оселятись? - запитав Анатолiй.
  - Спочатку ввiйдемо, а там розберемось, - сказав Вiктор та попрямував до дверей.
  Хлопцi увiйшли всередину. За конторкою сидiв портьє. Вiн з подивом дивився на дверi.
  - Не розумiю, - пробурмотiв вiн сам до себе. - Що це таке iз дверима. Мабуть вiтер...
  - Давай Вiтьок, узнавай чи є тут вiльнi номери, - Анатолiй подивився на Вiктора.
  Той мовчки пiдiйшов до портьє i потягнувся до реєстрацiйного журналу.
  - Не треба! Не чiпай! - вигукнув Олександр.
  - Чому це? - запитав Вiктор.
  - А ти бачив як вiн дивився на дверi? - вiдповiв запитанням на запитання Сашко.
  - Ну, бачив. То й що?
  - А те, що ми самi невидимi, але фiзичнi предмети, на якi ми дiємо кожний раз треба робити невидимими. Уяви як ти сам би зреагував, якщо ти сидиш вдома, а в тебе з-пiд руки сам собою рухається, наприклад, книга.
  - Але для iнших предмети рухаються тодi, коли ми не акцентуємо на цьому уваги. Згадайте нещодавнiй випадок з пiстолетом, - не розгубився Вiктор.
  - Переконав, - погодився Олександр.
  "Скiльки вiльних мiсць у готелi?"
  - П"ять номерiв ще є.
  "Покажiть, де висять ключi вiд найбiльшого."
  Портьє мовчки потягнувся до стенду з ключами, i, не дивлячись, ткнув пальцем в один.
  "Цей номер зайнято. Нiяких вiдмiток робити не треба."
  Вiктор взяв ключа i першим рушив до сходiв.
  Через хвилину вони були в номерi.
  - Оце є великий номер? - ввiйшов у примiщення Вiктор.
  - А що ти хочеш? - озвався Вадим. - Невеличкий готель, на окраiнi мiста, як ти i хотiв...
  - Так, я хотiв добре вiдпочити...
  - Так i вiдпочинемо, - сказав Олександр. - Двi кiмнати нам вистачить. Однак треба вирiшити питання з iжею...
  - Чия черга бiгти до крамницi? - спитав Вiктор.
  Вiн згадав, як вони по черзi бiгали зi своєi контори до найближчоi крамницi пiд час обiдньоi перерви.
  - Черга-то моя, - озвався Вадим. - Але скажу, що нам не можна роз"єднуватись. Особливо тепер, коли нас шукають по всiх Сполучених Штатах невiдомо якi розвiдки.
  - Слушно, - погодився Анатолiй. - Чергування тимчасово вiдмiняються.
  - Вадику як завжди пощастило... - зiтхнув Сашко.
  Хлопцi вийшли з готелю i направились до найближчого магазину.
  Це була невеличка крамничка. Вони увiйшли всередину. Продавець здивовано подивився на дверi.
  - Хто там балується з дверима? - з погрозою в голосi крикнув вiн, гадаючи, що це розважаються хлопчики.
  - Знову дверi, - помiтив збiг подiй з готелем Вiктор. - Нагадую, що перед тим, коли кудись будемо заходити, програмуємо всiх там присутнiх "не звертати увагу на незвичнi рухи фiзичних предметiв"...
  - Це питання ми вирiшимо, - сказав Анатолiй. - А от як ми будемо брати iжу, яка, власне, нам не належить...
  - Так, виникає питання етичного плану, - погодився Вадим. - Ми не можемо брати того, що нам не належить...
  - А я не зовсiм згоден з вами, - перебив його Олександр. - По-перше, нас сюди привезли проти нашоi волi, тобто турботу про нас повинен нести уряд цiєi краiни. Друге випливає з першого: ми маємо повне право здобути грошi в якiйсь урядовiй структурi...
  - Чи не в Федеральному Резервному Фондi? - посмiхнувся Вiктор.
  - Ну не знаю де. Може на поштi...
  - Гадаю, нам не треба турбуватися про грошi... - почав Вадим, але його перервав чолов"яга з панчохою на головi, який несподiвано увiрвався до крамнички. Вiн пiдбiг до продавця направив на нього пiстолета i закричав:
  - Грошi! Негайно! Усi грошi з каси!
  Продавець нiби застиг i злякано дивився на нападника.
  - Грошi! Буду стрiляти!
  Нападаючий явно нервував: пiстолет дрiбненько трусився в його руках.
  Тодi Сашко, не гаючи часу, пiдiйшов ззаду до панчохнутого, взяв скляну пляшку з мiнеральною водою з полицi i вдарив його по головi. Той впав. Продавець стояв наче заморожений - вiн нiчого не зрозумiв.
  - Якщо вiн так i буде стояти, то Панчоха оговтається, - сказав Анатолiй.
  "Зв"яжiть його та подзвонiть до полiцii."
  Дii продавця стали змiстовнiшими: вiн взяв з-за конторки мотузку, якою мiцно зв"язав нападника, а потiм пiдiйшов до телефону, взяв слухавку i набрав номер.
  - Джон? - почав вiн тремтячим вiд хвилювання голосом. - Я схопив того грабiжника, якого ви шукаєте. Скорiше приiжджай до мене... Так це вiн. Нiякого сумнiву. Приiжджай, а то доведеться дзвонити до вiддiлку полiцii... Добре.
  Продавець поклав слухавку.
  - Добре, коли брат полiцейський. Але чому грабiжник впав? Обличчя мокре, розбита пляшка. Полтергейст? Пiднiмуть на смiх... Скажу, що сам скрутив його. А що? Дуже непогана реклама...
  - Ну що, - сказав Вадим. - Гадаю наше спiльне сумлiння може бути задоволено: завдяки Сашку ми отримали повне моральне право отоваритись у цьому торговому закладi.
  - Тiльки швидше, - погодився з ним Вiктор. - А то зараз приiде його брат, а потiм вже набiжать...
  Хлопцi швидко вибрали дещо з продуктiв i залишили крамницю.
  Вже у номерi, коли вони заспокоiлись пiсля черговоi пригоди i почали iсти, Сашко сказав:
  - Це все добре, але нам не можна привертати увагу. За такого роду подiями нас можуть "вирахувати" розвiдувальнi служби.
  - Так. Потрiбно вести себе стриманiше, - погодився з ним Вадим.
  - А також подумати над тим, що робити далi, - сказав Анатолiй. - Ми не можемо просто так гаяти час, щоб невидимими мандрувати по чужiй краiнi. Це не наш шлях. Доцiльно було б повернутися додому...
  - Припускаю, що там нас чекають не тiльки рiднi... - озвався Олександр.
  - До речi, нам треба негайно повiдомити iх, що з нами все гаразд, - згадав Вiктор.
  - Доведеться всiм знову виходити та шукати iнтернет-кафе.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------60--------------------------------------------*/
  ;
  Тим часом в Марiуполi батьки хлопцiв не знаходили собi мiсця: вже досить довгий час не було нiяких вiстей вiд зниклих дiтей. Офiцiйна бюрократична влада намагалась всiляко здихатись настирливих батькiв.
  Мати Анатолiя плакала на кухнi, батько, який двадцять рокiв тому кинув палити, тихцем курив на балконi.
  Раптом задзвонив телефон.
  Мати кинулась до зали i пiдняла слухавку.
  - Марiє, ти слухаєш приймача? - запитала ii товаришка по роботi.
  - Нi, - була вiдповiдь.
  - Негайно вмикай мiсцеву радiостанцiю. Ти не повiриш, але там передають вiтання вiд твого Толика. Я сама так здивувалась, а потiм подумала, що треба подзвонити...
  - Толик? По радiо?
  - ...то вмикай негайно...
  Мати кинула слухавку i кинулась до кухнi, де стояв радiоприймач. На бiгу кинула в напрямку балкона:
  - Володимире! Негайно на кухню!
  Нервово увiмкнула маленького приймача, перейшла на FM-дiапазон i, затримавши дихання вiд несподiваних радощiв, почула голос сина:
  - ...на завершення передаю моiм рiдним гарячi вiтання i прошу поставити для них iхню улюблену пiсню: "Чорнобривцi" у виконаннi Квiтки Цiсик.
  ;
  /*Цiсик Квiтка (1953-1998) - спiвачка.*/
  ;
  Мати вже не слухала багатомовних пустопорожнiх коментарiв диск-жокея, який намагався пояснити замiну музичного замовлення, а потiм запропонував послухати сучасну пiсню у виконаннi украiнськоi групи.
  ;
  /* В музичних програмах FM радiостанцiй майже вiдсутнi мелодiйнi украiнськi пiснi. iнодi здається, навiть, що вони є забороненими. Можливо тому, що, слухаючи iх, потрiбно вiдчувати, а не просто смикати кiнцiвками.*/
  ;
  Сльози навернулись на очi матерi, сльози навернулись на очi батька, який, почувши крик дружини, негайно прибiг до кухнi i ще встиг почути голос свого сина.
  Деякий час вони стояли мовчки, слухаючи пiсню та звикаючи до приємноi новини.
  - Машо, - сказав Володимир. - Що вiн ще говорив? Звiдки ти дiзналась?
  - Я встигла почути майже те саме, що й ти... Подзвонила Галина, сказала, що Толик говорить по радiо...
  - Треба iй передзвонити та спитати, що саме вона чула...
  - Так. Мабуть зараз же i подзвоню... - вона зробила рух в напрямку зали.
  На хвилi радiостанцii знову почувся голос диск-жокея.
  - А тепер ми передаємо звукове послання вiд Олександра, яке також надiйшло електронною поштою. Олександр бажає передати привiт своiм рiдним.
  - Здоровенькi були, нашi дорогi батьки, - почувся схвильований голос Сашка. - Ми тимчасово у невеличкому закордонному вiдрядженнi. Хоч i довелось виiжджати негайно, ми всi живi i здоровi. Не хвилюйтесь. А для мами та батька прошу передати пiсню "Рушник".
  - Чомусь сьогоднi всi бажають слухати музику у стилi ретро, - почав ведучий. - Не помилюсь, якщо скажу, що бiльшiсть наших слухачiв вiддає перевагу сучаснiй музицi...
  i диск-жокей знову поставив щось сучасносмикотливе.
  - Негайно треба подзвонити батькам Вадима та Вiктора, - вчасно зорiєнтувався батько Анатолiя. - До Галинi подзвониш пiзнiше.
  Через декiлька хвилин батьки всiх хлопцiв слухали вже Вiктора.
  - Дорогi моi мамо i тато. Я знаю, що ви зараз дуже хвилюєтесь... З нами усiма все нормально. Просто нас дуже швидко вiдправили у невеличке закордонне вiдрядження. Сумуємо за вами. Скоро будемо вдома. Через цю радiостанцiю замовляю вашу улюблену пiсню: "Реве та стогне Днiпр широкий".
  Диск-жокей вже не знав, що говорити про такi незвичнi замовлення, i пiсля невеличкоi паузи вiн продовжив програму.
  - Сьогоднi нашi слухачi бажають послухати пiснi з яскравим нацiональним забарвленням... Мушу визнати, що i такоi пiснi у нашiй колекцii немає... А в якостi замiни знову запропоную послухати сучасну украiнську групу...
  Останнiм звернувся до рiдних Вадим. Вiн повторив iнформацiю про негайне закордонне вiдрядження i також замовив украiнську пiсню, якоi, зрозумiло, також не виявилось у фонотецi мiсцевоi радiостанцii.
  Хлопцям вдалось дещо заспокоiти своiх рiдних. Батьки, почувши iхнi голоси, отримали хоч якiйсь душевний спокiй.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------61--------------------------------------------*/
  ;
  Тим часом в психiатричнiй лiкарнi наступив момент прояснення.
  Одразу всi немовби отямились i побачили подii в iхньому справжньому свiтлi. iзраiльськi розвiдники, якi вже вважали, що завербували хлопцiв, раптом побачили перед собою зовсiм iнших людей. iм здалось, що хтось виконав якiйсь таємничий фокус з миттєвою пiдмiною людей.
  - Нiчого не розумiю, - прошепотiв директор клiнiки. - Це троє моiх хворих i наш санiтар...
  - Де хлопцi? - спитала у псевдочетвiрки довiрена особа мемуне. Ступiнь його розпачу була такою, що вiн не знайшов нiчого кращого як задати дурне запитання.
  - Якi хлопцi? - здивовано вiдповiв санiтар. - Я нiяких хлопцiв не знаю...
  - Вийдiть звiдси! - роздратовано кинув в напрямку псевдо-четвiрки керiвник. - Негайно!
  Санiтар та хворi поквапились виконати наказ.
  - Що будемо робити? - запитав директор.
  - На всяк випадок, хоча, звiсно, вже пiзно, - обвiв очима усiх командир групи нападу. - Пропоную перекрити усi входи та виходи з лiкарнi.
  Директор пiдiйшов до дверей i вигукнув в коридор:
  - Заблокувати лiкарню! Негайно.
  Командир продовжив.
  - Далi. У мене є питання: велась зйомка допиту у цiй кiмнатi?
  - Так, - вiдповiв директор клiнiки i знову попрямував до дверей. - Зараз принесуть усi плiвки.
  - Плiвки ми проаналiзуємо, - сказав посланець мемуне. - Але, у свiтлi того, що трапилось, нам всiм треба узгодити нашу детальну доповiдь додому.
  Усiм присутнiм було зрозумiло, про що йшла мова: добре розроблена, дуже ризикована операцiя пiшла нанiвець. В iзраiлi, без усякого сумнiву, зажадають вiдповiдальних.
  - Певен, що ми були пiд дiєю того самого впливу, - директор клiнiки подивився на присутнiх.
  - Силу та дiапазон якого ми недооцiнили... - почала довiрена особа мемуне.
  - Але ж нас нiхто i не попереджав, що вплив може бути використаний просто так - голими руками, без усяких технiчних засобiв, - роздратовано кинув керiвник групи захоплення. - Стiльки роботи пропало!
  - Вам-то чого бiдкатись... - представник мемуне вже вiдчував майбутнiй розвиток подiй.
  Дверi вiдчинились, i охоронець жестом покликав директора, передав йому касету i тихо доповiв:
  - На територii лiкарнi iх немає.
  - Саме цього i варто було чекати... - сказав командос. - Треба доповiдати ситуацiю нагору...
  - Нашвидкуруч продивимось плiвку з першим допитом, а потiм доповiмо... Принаймнi, будемо точно знати про що говорити... - важко зiтхнув представник мемуне.
  ;
  ;  []
  /*-----------------------------------------62--------------------------------------------*/
  ;
  Вранцi Вiктор прокинувся першим. Вiн трохи полежав, як завжди, а потiм подивився на хлопцiв i вигукнув:
  - Пiдйом!
  - Чого б тобi ще не подрiмати... - потягнувся Анатолiй.
  - От невгамовний Вiтьок... - повернувся на другий бiк Вадим. - Дай ще поспати...
  Один Сашко пiдтримав Вiктора.
  - А ну, лежухи, прокидайтесь! Сподобалось, бачте, iм спати в американських лiжках!
  - Але це першi постелi, якi ми за останнiй тиждень вибрали самi, - розвернувся до хлопцiв Вадик.
  - Так, - погодився з ним Толик. - Треба розробити план дiй. Кiнець-кiнцем ми опинились в цiй краiнi не випадково...
  - Пропоную спочатку вмитись та поiсти, а вже потiм розробляти плани, - сказав прагматичний Сашко.
  Однак вже за iжею почалась звичайна робота.
  - Немає нiяких сумнiвiв, що наша робота з впливом дуже зацiкавила iноземнi розвiдки, - почав Вадим. - Подii навколо нас i наша присутнiсть тут доводить надзвичайну увагу...
  - Причому тут це? - запитав Вiктор.
  - А ти, мабуть, забув, що ми зупинились на тому, що дiя впливу розповсюджується на вiдстанi двох кiлометрiв...
  - Ну, це я добре пам"ятаю...
  - Так ось. Зрозумiло, якщо вони зацiкавились такою вiдстанню, то ми iм потрiбнi для робiт по поширенню... iм потрiбний всесвiтнiй вплив. А наша робота була призупинена саме на цьому етапi...
  - Ну, не ми самi ii зупинили, - хитро пiдмiтив Олександр.
  - Так. Але вкрай необхiдно ii продовжити. Треба ретельнiше покопирсатися у зiбранiй iнформацii та знайти зачiпки по просуненню роботи. Якщо всi поснiдали, то пропоную провести мозковий штурм щодо поширення дii впливу.
  Вадим. У мене таке вiдчуття, що ми проходимо мимо якоiсь важливоi iнформацii...
  Олександр. Конкретнiше...
  Вадим. По-перше. Ми знаємо, що вплив починає дiяти, коли чотири людини збираються разом...
  Анатолiй. По-друге. Вплив пiдсилюють дерев"янi палички...
  Вiктор. Як виникає вплив?
  Олександр. Вiрно. Ми досi самi не знаємо як вiн виникає.
  Вадим. Нiби з"являється невiдома субстанцiя, яка об"єднує нас...
  Анатолiй. А, може, i нi: крiм нас ще нiхто не випробовував впливати таким чином на iнших...
  Вiктор. Тобто, невiдомо, чи вплив властивий нам, чи комусь iншому...
  Вадим. Це ми можемо випробувати i вдома.
  Олександр. Зачекайте, зачекайте... Може з цього щось i вийде...
  Товаришi припинили обговорення i повернулись до Сашка..
  Олександр. Слухайте. Коли ми просiювали iнформацiю ще на самому початку роботи над впливом, менi попалась стаття в одному з науково-популярних журналiв про кристалiчну структуру Землi.
  Вадим. Конкретнiше.
  Олександр. Дай пригадати... Там йшлось про аномальнi зони... Так. Про Бермудський трикутник. Згадав! Ромби Сандерсона!
  Вiктор. i я щось таке пригадую. Але, здається, крiм ромбiв Сандерсона, там йшла мова про силовий каркас планети...
  Олександр. Точно! Є гiпотеза, що Земля, як планета, являє собою кристал...
  Вiктор. Точнiше сукупнiсть кристалiв, що утворюють енергетичний каркас планети...
  Олександр. Пригадую: вузли складного кристалу пов"язанi з центрами давнiх цивiлiзацiй, покладами корисних копалин...
  Анатолiй. Ви хочете сказати, що дiя впливу може пiдсилитись у таких вузлах?
  Вiктор. А чому б i нi? Це треба ретельно перевiрити.
  Вадим. А в цьому щось є... Мабуть можна буде говорити не тiльки про пiдсилення впливу. А й певною мiрою про резонанс. Пропоную закiнчити вiдпочинок, пiти до iнтернет-кафе та пошукати там детальнiшу iнформацiю.
  Хлопцi прибрались в кiмнатi, щоб не було видно iхньоi присутностi i вирушили на пошуки одного iз мiсцевих джерелець мережi всесвiтньоi iнформацii.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------63--------------------------------------------*/
  ;
  Вони вийшли на вулицю.
  Раптом Олександр звернув увагу на вiтрину невеличкого магазину, в якiй стояв телевiзор.
  - Хлопцi, - раптом зупинився вiн та здивовано почав дивитися у вiтрину. - Та це ж нас показують...
  Дiйсно на екранi були чотири свiтлини хлопцiв, але коментарiв не було чути.
  - Зайдемо, - вирiшив Анатолiй.
  В самому магазинчику також стояв невеличкий телевiзор, по якому продавець дивився програму. Лилась дикторська скоромовка.
  - Дуже швидко говорить, - сказав Вiктор. - Майже нiчого не можу схопити.
  - Спробуємо iнакше, - сказав Олександр.
  "Про що йде мова."
  "Пропонують десять тисяч доларiв за вiдомостi про цих хлопцiв".
  "Якi вiдомостi?"
  "Нова телевiзiйна гра. Цi хлопцi зобов"язались промандрувати територiєю краiни непомiченими i зараз десь переховуються. Той, хто помiтить та вчасно викликає знiмальну групу отримає десять тисяч".
  - Знаємо ми цю "знiмальну групу"... - прокоментував Вiктор.
  - Ось такi iграшки. Розвiдка США нас посилено шукає. По всiй краiнi, - пiдбив пiдсумок Вадим.
  - Якщо вони вже пiшли на таке, то ми iм потрiбнi за будь-яку цiну, - погодився з ним Анатолiй.
  - iнформацii додалось, - сказав Олександр. - Але нам треба рухатись далi.
  Хлопцi мовчки вийшли з магазину.
  Був ранок, iнтернет-кафе, куди зайшли хлопцi, було майже пустим: тiльки один хлопчисько ганяв якусь гру.
  "Кафе тимчасово закрито. Просимо вiдвiдувачiв вийти."
  Пiдлiток мовчки припинив грати, пiднявся i вийшов, а хазяiн пiдiйшов до дверей, зачинив iх, вивiсив вiдповiдну табличку та пiшов вiдпочивати до невеличкоi службовоi кiмнати.
  Хлопцi сiли за вiльнi комп"ютери, поринули в свiт iнформацii i забули про всi поточнi справи.
  - Де будемо шукати? - запитав Вiктор.
  - Як завжди почнемо з пошукових движкiв... - вiдповiв Анатолiй.
  i пошук почався.
  Даних, на диво, було не дуже багато, значна частина iх повторялась, хлопцi довiдались про модель Платона, про вже згаданi ромби Сандерсона, про складний кристал Гончарова, Макарова та Морозова.
  ;
  /* Сандерсон iван - в результатi дослiдження районiв Свiтового океану, склав карту аномалiй i виявив десять ромбовидних районiв.*/
  /*В серединi 1970-х рокiв радянськi дослiдники Н. Гончаров, В. Макаров та В. Морозов, базуючись на iдеях С. Кiслiцина припустили, що Земля не куля, а кристал складноi форми: сукупнiсть додекаедра та iкосаедра (12 п"ятикутникiв та 20 трикутникiв), якi складають так звану iкосаедро-додекаедричну структуру Землi або силовий каркас планети.*/
  ;
  Саме структура складного кристалу зацiкавила iх бiльш за усе.
  - Дивиться, тут є малюнок структури! - вигукнув Вiктор.
  - Так, є. Але вiн дуже i дуже приблизний, - пiдiйшов до нього Олександр. - На всяк випадок, роздрукуй кожному з нас по копii.
  - Вже друкую, - вiдкинувся на стiльцi Вадим. - Однак, ми можемо приблизно встановити розташування вузлiв каркасу. Хоча б для того, щоб виявити найвiрогiднiший напрям наших подальших пошукiв.
  - Достатня кiлькiсть вузлiв знаходиться на воднiй поверхнi, - показав на монiторi Вiктор. - Тобто iх ми можемо одразу вiдкинути.
  - Тимчасово, - уточнив Анатолiй.
  - Однак i тут постає питання: в яких саме вузлах каркасу може бути пiдсилення впливу, - Олександр показав на декiлька крапок. - Тобто, чи на перетинаннi, трикутникiв, чи на перетинаннi п"ятикутникiв, чи на перетинаннi вершин кристалiв.
  - Дивiться, а один з вузлiв, здається, знаходиться у пiвнiчнiй Украiнi, - помiтив Вiктор.
  - Так. Ось тут написано, що крапка номер два знаходиться на Трипiллi, - сказав Вадим. - А це вiдоме мiсце зародку стародавньоi культури.
  - А дивiться, що тут написано, - Олександр клацнув нiгтем по екрану. - Мiсця стикiв п"ятикутникiв збiгаються з розломами земноi кори... Нутром чую, що тут є щось особливе...
  - А ось подивиться, - привернув увагу товаришiв Вадим. - На цьому сайтi ця крапка позначена як вестерн раша... i, на iхню думку, цiкава тiльки ґрунтами...
  ;
  /*Western Russia - Захiдна Росiя.*/
  ;
  - Неуки, - рiзко висловився Сашко. - Якщо вже займаються чимось серйозно, то хоча б поцiкавились деталями...
  - Не будемо зараз критикувати популяризаторiв вiд науки, - миролюбно сказав Анатолiй. - Краще подякуємо, що маємо хоч такi зображення...
  - Заочно хочу вибачитись, тим бiльше, що вони дають i координати вузлiв, - приклав лiву руку до грудей Сашко. - То можемо точнiше встановити мiсця на географiчних мапах.
  - Це все добре, - сказав Вадим. - Але нам потрiбно визначитись з напрямом наших, так би мовити, мандрiв.
  - Щодо напрямiв, то зараз найближчими до нас вузлами є, - подивився в екран Вiктор, - сiмнадцятий, восьмий та дев"ятий.
  - Восьмий та дев"ятий - в Канадi, а сiмнадцятий, здається, у Мексицi, - уточнив Олександр.
  - У мене зараз сайт з коротким описом, - пiдхопив тему Анатолiй. - Сiмнадцятий знаходиться мiж Садоною в Арiзонi та Сонорою, Мексика... Восьмий - у Канадi, Альберта, Озеро Бика... Дев"ятий десь бiля Гудзонового заливу...
  - Дев"ятий не пiдходить, - зробив швидкий висновок Олександр.
  - Не будемо гаяти часу, - сказав Вадим. - Я хочу сказати, що ми можемо шукати iнформацiю ще бозна скiльки... Точнiше визначимось з цими вузлами по ходу дiла. А зараз потрiбно розробити загальний план дiй. Я маю на увазi наступне: або ми повертаємось до Украiни, зважаючи на те, що там один з глобальних вузлiв енергетичноi структури, або ми шукаємо десь тут, неподалiк вiд теперiшнього мiсця перебування...
  - Вадик правий, - погодився Анатолiй. - Треба визначитись з глобальним напрямком, а цiкаву iнформацiю ми можемо взяти будь-коли по дорозi...
  - Згоден з пропозицiєю, - встав зi свого мiсця Вiктор. - Чому б нам не використати наше сучасне мiсце розташування i не спробувати дiстатись до сiмнадцятого вузла?
  - А чому не до восьмого? - запитав Сашко.
  - Вiдверто кажучи, менi давно хотiлось побувати у Мексицi, подивитись пам"ятники давньоi культури ацтекiв. Крiм того, менi здається, що туди ми дiстанемось скорiше... - вiдповiв Вiктор.
  - Рацiя у цьому є... Однак восьмий є фактичним аналогом нашого другого трипiльського вузлу. Тобто, я припускаю, що цi два вузли подiбнi, бо з"єднують п"ятикутники, натомiсть сiмнадцятий лежить на перехрестi трикутника i п"ятикутника... - не здавався Сашко.
  - То куди? - запитав Анатолiй. - У Мексику, чи в Канаду?
  - Мене зацiкавила схожiсть восьмого та другого вузлiв, - сказав Вадим. - Варто було б почати з Канади. А потiм, якщо буде час, на шляху додому вiдвiдаємо i Мексиканськi Сполученi Штати.
  - Ну що? До Канади? - Анатолiй подивився на Олександра.
  - До Канади, так до Канади, - погодився з хлопцями Сашко.
  - За новими враженнями, - пiдбив пiдсумок Анатолiй.
  - Добре, - сказав Вiктор. - Але затримаємось ще трохи i через "привiти" ще раз повiдомимо наших батькiв, що з нами все гаразд...
  Хлопцi сiли за комп"ютери i через чверть години роботу було закiнчено.
  "Кафе вiдкривається."
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------64--------------------------------------------*/
  ;
  Мемуне помiтно нервував: його люди упустили розробникiв впливу. Дуже ризикована операцiя, яка так блискуче почалась, була зiрвана. Нещодавнє повiдомлення зi Сполучених Штатiв вкрай роздратувало його: один з найдосвiдченiших розвiдникiв "Моссад", його довiрена особа доповiдав, що хлопцi зникли, скориставшись впливом. Вони пiдмiнили себе чотирма чоловiками з персоналу клiнiки та примусили приймати iх за себе протягом доби. Про це свiдчили вiдеокасети проведених допитiв.
  Однак ще бiльшу роздратованiсть мемуне викликало те, що його людина в Штатах намагалась зняти з себе вiдповiдальнiсть, натякаючи у звiтi про недоцiльнiсть вербування на мiсцi, замiсть швидкоi переправи iх до iзраiлю.
  З такими думками вiн увiйшов до кабiнету прем"єр-мiнiстра.
  - Ну, розповiдайте про вашi новини, - той пiдняв голову. - По вашому обличчю бачу, що не дуже приємнi.
  - Пане прем"єре, - мемуне пiдiйшов до столу i залишився стояти. - Вам вiдомо, що ми справились з дуже складним завданням захоплення розробникiв впливу... Зважаючи на неможливiсть швидкого та непомiтного вивозу хлопцiв з територii Сполучених Штатiв, ми зробили спробу iхньоi вербування на мiсцi. Нашi агенти повiдомляють, що вони вiдмовились вiд спiвробiтництва з нами.
  - На них тиснули?
  - Нi, не встигли. iм вдалось скористатись своiм винаходом, пiдмiнити себе iншими в уявi наших людей та втекти. Нашi люди...
  - Вони що, можуть керувати впливом без всяких приладiв?
  - На жаль, виявилось, що так. Нашi люди повнiстю iзолювали iх вiд усiх iхнiх предметiв... Ймовiрно, дiя впливу може проявлятись без технiчних засобiв.
  Мемуне зiтхнув.
  - Розумiю, що операцiя практично провалена. Я прошу вас про вiдставку...
  - Зачекайте...
  Прем"єр пiдвiвся з мiсця.
  - Слiд вiддати вам належне: операцiя захоплення була проведена просто блискуче. Прикриття вiдпрацювало стовiдсотково. Не можу повнiстю винуватити вас i ваших людей: вони не могли передбачити непередбачуванi подii.
  Мемуне здивовано дивився на прем"єр-мiнiстра. Такоi лiберальноi поведiнки вiд нього вiн нiяк не очiкував.
  - Я довго думав над цiєю справою, - продовжував той. - Ви абсолютно правi: цей вплив принесе величезну користь нашiй державi. Тому ми просто повиннi продовжити пошуки цих розробникiв, знайти i доставити сюди за будь-яку цiну.
  - Спасибi за довiру, пане прем"єре. Ми ретельно займаємось цими справами.
  - Яка ситуацiя зараз?
  - Американцi панiкують, - сказав мемуне. - iм настiльки важливо знайти розробникiв впливу, що вони задля виконання цього завдання вигадали нову телегру.
  - Телегру?
  - Телевiзiйну гру. Вони увiмкнули слiдчi механiзми на повну потугу, а для того, щоб залучити до пошукiв населення всiєi краiни, вони через телебачення розповсюдили iнформацiю про гру щодо пошукiв хлопцiв, якi нiбито намагаються перетнути всю краiну непомiченими... А тому, хто побачить iх та вчасно повiдомить про iхнє знаходження обiцяно нагороду...
  - Тобто, розробники впливу знаходяться у США, iх активно шукають i поки що не можуть знайти...
  - Це надає нам додаткових шансiв. Ми повиннi пiдключити до справи усiх наших агентiв як дiючих, так i сплячих.
  ;
  /*Сплячi агенти дiють як законослухнянi громадяни краiни перебування, до того часу, коли надiйде команда про активiзацiю iхньоi дiяльностi.*/
  ;
  - Крiм того, - продовжив мемуне. - Нашi шанси зараз навiть бiльшi, нiж до цього часу, тому що ми зможемо задiяти усi нашi сили по всiй краiнi, а не тiльки в ЦРУ, чи АНБ...
  - Ми з вами добре розумiємо один одного. Нашiй краiнi необхiдно виграти... i я дозволяю вам дiяти на ваш власний розсуд... Ви повиннi доповiдати менi про хiд справи кожнi чотири години...
  - Слухаюсь.
  - Шукайте iх... Добре шукайте... Знайдiть iх знову i доставте сюди якомога ранiше...
  - Зробимо все можливе, пане прем"єре.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------65--------------------------------------------*/
  ;
  "Невидимi" хлопцi йшли по Вашингтону: перед вiдбуттям до Канади вони вирiшили хоч трохи подивитись на мiсто, про яке так багато чули, i в яке так несподiвано потрапили.
  - Щось хочеться iсти, - Вiктор виразно подивився на своiх товаришiв.
  - Так, треба добувати iжу, - погодився з ним Олександр.
  - Що ж, уряд Сполучених Штатiв певною мiрою заборгував нам... - сказав Вадим.
  - Так то уряд заборгував, - сказав Анатолiй. - Але ж вiн в цiй краiнi не годує. А брати просто так совiсть не дозволяє.
  - Тодi треба розжитись готiвкою, брати у торговцiв те, що нам потрiбно i залишати грошi, - одразу запропонував Вiктор.
  - Де вiзьмемо грошi? - Вадим трохи випередив iнших i, розмовляючи, розвернувся назад.
  Вiн не помiтив перехожого, який йшов йому назустрiч, i зiштовхнувся з ним.
  - От треба отак було бiгти... - прокоментував невеличку пригоду Вадим, потираючи потилицю.
  - А ти краще подивись на свого вiзавi... - зареготав Вiктор.
  Перехожий спочатку просто остовпiв. Потiм вiн потер правицею лоба, перелякано подивився навкруги, перевiв погляд нагору, обережно помацав простiр перед собою лiвицею, зробив невпевненi першi кроки, i знову кудись побiг.
  - Цього рано чи пiзно треба було чекати: нас вони не бачать, але фiзично ми iснуємо, - пiдсумував результат пригоди Анатолiй.
  Четвiрка була майже у центрi мiста. Хлопцi пройшли повз автостоянки та ввiйшли у невеличкий скверик неподалiк вiд пам"ятника Вашингтону.
  У скверику на лавочцi жваво розмовляли двi молодi жiнки, а поруч бiгали, граючись, iхнi дiти: хлопчик та дiвчинка.
  Раптом хлопчик зупинився, подивився на хлопцiв i закричав: "Мамо! Дивись от тi дядi з телегли, яких показували по телевiзолу!"
  Хлопцi переглянулись мiж собою: такого розвитку подiй вони явно не чекали: виявилось, що не такi вони вже й невидимi.
  Одна з жiнок припинила розмову i подивилась в напрямку погляду сина.
  - Знову ти щось вигадуєш, Джоннi. Нiкого тут немає. Заспокойся.
  Але тут дiвчинка пильно подивилась в ту сторону, куди показував хлопчик.
  - А Джоннi плавий. Це тi самi дядi, яких показували у новiй телеглi.
  Мати дiвчинки, зрозумiло, також нiкого не побачила.
  - Дженнi! Тобi також захотiлось порозважатися у такий спосiб?
  - Нi, мамо, - дiвчинка вперто стояла на своєму. - Вони залаз стоять всi лазом ось тут.
  Здивованi хлопцi не стали чекати можливого небажаного розвитку подii i швидко рушили подалi вiд небезпечного мiсця.
  - Мамо! Вони уходять! - хлопчик незграбно побiг за чет-вiркою, i дiвчинка за ним.
  - Джоннi! Негайно назад! Ти чуєш?
  - Дженнi! До мене!- пролунав суворий голос.
  Вадим обернувся i побачив, як дiти неохоче пiдкорились матерям.
  - Я говолив плавду... - почав рюмсати Джоннi.
  - Чому ви нам не вiлите... - дiвчинка також схлипувала вiд почуття гостроi несправедливостi.
  i матерi заходились заспокоювати малюкiв.
  - Оце так несподiванка! - Вiктор був явно збентежений подiєю. - Однак чому це дiти нас бачать, а дорослi - нi?
  - Над цим треба ще думати, - сказав Вадим.
  - А пригадайте Джулiю. Божевiльну з психiатричноi клiнiки. Вона також сприймала нас не так, як iншi, - пригадав Анатолiй.
  - Пропоную знайти якесь затишне мiсто, подалi вiд дiтей, i спробувати експрес-методом розв"язати це питання, - як завжди практично пiдiйшов до справи Олександр.
  - Що це за такий експрес-метод? - здивувався Анатолiй.
  - Якнайшвидший, - лаконiчно вiдповiв Сашко.
  Хлопцi зайшли до невеличкого бару. Хазяiн меланхолiйно протирав бокали i навiть не звернув уваги на незвичнi рухи дверей: вiн твердо знав, що постiйнi вiдвiдувачi з"являться ближче до вечора.
  Четвiрка сiла за перший столик.
  - Маємо чергову проблему, - розпочав Вiктор. - Для дорослих ми прозорi, вони ведуть себе вiдповiдно, i на нас не реагують.
  - А дiти i божевiльнi нас бачать, - замислився Олександр.
  - Щодо божевiльних, - озвався Анатолiй. - Я думав над випадком з Джулiєю ще в тiй лiкарнi...
  - Ну не тягни, - поквапив його Вiктор.
  - По-перше, пригадайте форму мiсцевостi навколо лiкарнi. По-друге, з часу пошукiв iнформацii про вплив, про мандалу та древо життя, я прочитав про вару. Якщо пам"ять мене не зраджує, то вара це є щось на зразок обителi блаженних в квадратнiй огорожi.
  ;
  /*Вaра - в iранськiй мiфологii притулок, обитель праведникiв. Мотив квадратноi огорожi, всерединi якого впорядкований свiт, протиставлений силам хаосу i смертi, простежується у декотрих iндоєвропейських традицiях (прямокутнi в планi храми в iранськiй, слов"янськiй, давньогрецькiй та iнших традицiях).*/
  ;
  - А точно, дiлянка там була квадратна, - пригадав Вадим. - i цiлком можливо, що це може бути ключем до з"ясування проблеми.
  - Приймається за версiю, - сказав Анатолiй. - Але що, власне, об"єднує дiтей та божевiльних?
  На декiлька хвилин запанувала тиша. Було чути тiльки бармена, який мугикав якусь пiсеньку в такт своiм рухам руками.
  - Тобто, як завжди, мозковий штурм, - перервав тишу Анатолiй.
  Всi ствердно кивнули.
  Вадим. Почну вiд супротивного. Що роз"єднує дiтей та дорослих?
  Анатолiй. Рiзниця в мисленнi...
  Вiктор. В способi мислення?
  Олександр. Досвiд?
  Анатолiй. iграшки?
  Вадим. Вiдповiдальнiсть?
  Вiктор. Може геннi змiни за вiком...
  Анатолiй. Загальний пiдхiд: дорослi турбуються про дiтей...
  Олександр. Автономнiсть життя дорослих...
  Вiктор. Кiлькiсть знань?
  Вадим. Рiзнi системи цiнностей?
  Анатолiй. Дитячi дослiдження? Дитина кожного дня вiдкриває щось цiкаве для себе.
  Олександр. Дитячий свiт!
  Вiктор. А що взагалi роблять дiти?
  Олександр. Граються. Точнiше вивчають навколишнiй свiт, граючись.
  Вадим. Вивчають свiт...
  Анатолiй. Взагалi - вчаться. Переймають знання вiд вчителiв.
  Вiктор. Не пiдходить. Бо нас бачать дiти дошкiльного вiку.
  Олександр. Дiти набирають iнформацiю вiд iнших, i, насамперед, вiд своiх рiдних.
  Анатолiй. Батьки читають iм казки...
  Вадим. Казки. У казках добро завжди перемагає зло.
  Олександр. Дiти вiрять у казки!
  Вiктор. Вiрять у казки тому, що довiряють тим, хто iх розповiдає.
  Вадим. Дитина iнакше i не може: до певного вiку вона безмежно довiряє найближчому своєму оточенню...
  Анатолiй. Добро i довiра! Ось що поєднує божевiльну Джулiю та дитинчат. iхнi душi вiльнi вiд зла.
  Олександр. А що? Дуже схоже на те, що добро i довiра - це двi складових частини механiзму впливу.
  Вадим. Припускаю, що складовий елемент є один - довiра. Бо добро може приймати рiзнi форми, наприклад: те, що для одного може бути добром, для iншого може обернутися на зло.
  - Невже рушiйною силою нашого впливу є довiра? - запитав Сашко.
  - Не виключено, що довiра примножується у добрих руках, - вiдповiв Вiктор.
  - То невже дiйсно виходить, що рушiйною силою нашого впливу є довiра? - якось тихо повторив Сашко.
  - Повторюю: не виключено, бо ми не мали часу провести нiяких дослiджень, - вiдповiв Вiктор.
  - А я чомусь згадав про рiзницю мiж довiрою та вiрою... Але це я так просто... - сказав Вадим i замислився.
  - Ну що ж. Здається, що в першому наближеннi ми це питання розв"язали, - пiдсумував Анатолiй. - Час перейти до поточних справ. Нам необхiдна певна кiлькiсть грошей, щоб розраховуватись з тими, хто, сам того не знаючи, буде допомагати нам... Я маю на увазi, що нам потрiбно iсти, десь перепочити, але не завжди же ми будемо чекати на випадок, як це було у тiй невеличкiй крамницi.
  - Дiйсно! Не грабувати же нам! - погодився з ним Вiктор.
  - Ну а як щодо методiв Слизького Джiма? - хитро примружився Олександр i подивився на товаришiв.
  ;
  /*Слизький Джiм - пацюк iз нержавiючоi сталi - герой серii романiв письменника-фантаста Гаррi Гаррiсона про пригоди Джiма дi Грiза. Цей герой вважав, що iз всiх численних форм злочинноi дiяльностi пограбування банкiв є найкориснiшим для особистостi та суспiльства: особистiсть отримує масу грошей, суспiльство отримує цi грошi в оборот, i таким чином стимулюється економiка, полiцiя отримує шанс проявити своi численнi таланти. Банки застрахованi, а страховi суми - дрiбниця у загальному оборотi компанiй. Тому єдиний можливий негативний результат - мiкроскопiчне зменшення дивiдендiв.*/
  /*Гаррiсон Гаррi (1925-2012) - письменник-фантаст, автор серii романiв про пацюка з нержавiючоi сталi та серii "Свiт смертi", у перекладi - "Неприборкана планета .*/
  ;
  - Не пiдходить. Грабування залишається грабуванням, - озвався Вадим.
  - До того ж в нас немає його славнозвiсних капсул з сонним газом, - посмiхаючись додав Анатолiй.
  - А навiщо нам грошi та капсули? - запитав Олександр. - Будемо брати потроху i все тут!
  - Це буде не чим iншим як дрiбною крадiжкою, - сказав Анатолiй. - i, таким чином, ми, в якiйсь мiрi, будемо уподiбнюватись тим, хто насильно привiз нас сюди...
  - Наше право користуватися безкоштовними послугами виправдано тiльки у вiдношеннi до уряду та розвiдок, - схвально кивнув Вiктор. - Звичайнi торговцi за них не вiдповiдають.
  - Вашi проповiдi про високу мораль нас не нагодують... - не здавався Сашко. - Кiнець-кiнцем нас сюди депортували насильно...
  - Це все зрозумiло, однак ми не можемо бути подiбними до наших викрадачiв, - стояв на своєму Анатолiй.
  - А я здогадуюсь, що ми можемо зробити, - сказав тихо Вiктор.
  Хлопцi подивились на нього.
  - iдея сирувата... До речi, Слизький Джiм у чомусь-таки мав рацiю... Тобто ми можемо спробувати дiстати грошi у найближчому вiддiленнi великого банку...
  - Пограбування не пiдходить, - твердо означив свою позицiю Анатолiй.
  - А я i не пропоную грабувати, - хитро посмiхнувся Вiктор. - Президент цiєi краiни безсумнiвно має рахунок у великому банку... Пропоную орiєнтовний план дiй: ми, невидимi, заходимо до банку, за "допомогою" голови вiддiлення робимо дублiкат кредитноi картки президента Сполучених Штатiв Америки, або його дружини, або директора ЦРУ, це вже на ваш вибiр...
  - Правильно, нехай вiн сам вiдповiдає за дii державних служб. Особисто, - пiдтримав iдею Олександр i звернувся до Вiктора. - Вибач, я тебе перебив...
  - А я майже закiнчив. Звiсно, що наживатись на цьому ми не будемо, вiзьмемо стiльки, скiльки потрiбно на життєвi потреби. А щоб все взагалi було законно, ми можемо залишити розписку в особистому сейфi президента з проханням у подальшому компенсувати йому понесенi втрати з державного бюджету краiни.
  - У мене немає заперечень, - погодився Анатолiй.
  Вадим та Олександр ствердно кивнули.
  - Я б зупинився на особi директора АНБ, - сказав Вадим. - Вiн прямо вiдповiдає за дii своєi служби.
  - А що нам заважає одразу зробити декiлька дублiкатiв карток: президента, його дружини, директорiв ЦРУ та АНБ, - запропонував Вiктор.
  - Тобто, якщо брати потроху з кожного рахунку - буде не так помiтно, - сказав Вадим.
  Нiяких заперечень бiльше не було i хлопцi вiдправились виконувати не дуже приємну, але необхiдну, з питання забезпечення життєдiяльностi в далекiй краiнi, роботу.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------66--------------------------------------------*/
  ;
  Рутинна робота по грошовому забезпеченню нiяким чином не вiдволiкала хлопцiв вiд головних завдань - паралельно кожен з них постiйно думав над новими гранями iхнього вiдкриття.
  Роздуми вiд Вадима.
  1. iнформацiя про силовий каркас Землi є дуже важливим кроком i у питаннi поширення впливу, i у питаннi його виникнення.
  2. Невипадково у одних вузлах силового каркасу розмiщенi всiлякi величезнi споруди, як то велетенськi пам"ятники острова Пасхи, пiрамiди Гiзи, величезнi каменi Стоунхенджа та Калленiша - вони немов вимагають, щоб на них звернули увагу.
  3. В iнших вузлах будь-якi велетенськi "вiдмiтки" вiдсутнi.
  4. Звiдси: iснують "примiтнi" вузли каркасу, iснують "непримiтнi" вузли каркасу.
  5. Зрозумiло, що всi вузли рiзняться своiми властивостями. Фiзичними: в рiзних вузлах - рiзнi кориснi копалини. Психiчними: в рiзних вузлах можуть дiяти рiзнi психiчнi впливи.
  6. Цi впливи можуть бути позитивними та негативними.
  7. Потрiбнi для збiльшення дii впливу сили можуть бути у вузлах виникнення давнiх свiтових культур.
  8. Такими вузлами є: перший - єгипетська культура, другий - трипiльська культура; дванадцятий - протоiндська культура, тринадцятий - тибетська та китайська культури, сiмнадцятий - ацтекська культура, двадцятий - берберо-туарегська культура, двадцять перший - культура нубiйцiв, тридцять п"ятий - культура iнкiв.
  9. Непримiтними вузлами з вищенаведених є: другий, двадцятий та двадцять перший.
  10. Серед "непримiтних" вузлiв також третiй (обська археологiчна культура); четвертий (район озера Байкал); восьмий (мiсто зустрiчей iндiанських племен крi та чорноногих); тридцять шостий (амазонськi руiни); сороковий (про який сповiщають, що там був спонтанний ядерний вибух близько мiльйона рокiв тому); сорок перший (вiдмiтка про найперших людиноподiбних); сорок четвертий (земля австралiйських аборигенiв)...
  11. i це все без урахування вузлiв на воднiй поверхнi, особливо тих, що розмiщенi близько до материковоi сушi...
  12. Цiлком ймовiрно, що дев"ятнадцятий вузол показує на мiсце iснування давньоi Атлантиди.
  13. Саме другий вузол силовоi структури, Трипiлля, видiляється з непримiтних вузлiв, центрiв зародкiв цивiлiзацiй; недарма давнi iндiйськi тексти показують саме на неi, як мiсце виходу iхнiх предкiв...
  14. Цей же вузол вiдрiзняється вiд iнших унiкальними ґрунтами, чорноземом; вiн нiби навмисне створений для привернення хлiборобiв, людей осiлих.
  15. На його поверхнi вiдсутнi величезнi споруди, хоча нещодавно в цьому районi знайденi дуже давнi пiдземнi пiрамiди, зате вiдчувається постiйна генерацiя великого iнтелектуального потенцiалу.
  16. Без усякого сумнiву цей вузол є потужним культурним вектором.
  17. Лише декiлька з багатого числа прикладiв свiтового масштабу цiєi потужностi - Нестор-лiтописець, Сковорода, Чехов, Гоголь, Яцик, Франко, Шевченко, Украiнка, Довженко, Грушевський, Кримський, Вернадський, Пулюй, Бенардос, Анахарсiй, Кондратюк (Шаргей), Корольов... ... ... ... ... ... ...
  18. Насправдi важко сприймати видатних украiнцiв тiльки як науковцiв, або тiльки як митцiв: iх сила у синтетичностi сприймання свiту i впливу на його розвиток.
  19. Численнi вихiдцi з Украiни розробляють та розповсюджують по всьому свiтовi багатющий культурний пласт.
  20. Будь-яка добра людина, що хоч деякий час перебувала на Украiнi, обов"язково пiдвищує свiй iнтелектуальний потенцiал.
  21. Випадково чи нi, але саме в сучаснiй Украiнi знаходиться географiчний центр Європи.
  22. Украiна є своєрiдним талiсманом планети.
  ;
  /*Анахарсiй - скiфський мудрець 6 ст. до н.е., уродженець Поднiстров"я, подорожував по багатьох краiнах свiту i був у великiй пошанi в стародавнiй Грецii; на його визначення сутi грошей посилався К. Маркс.*/
  /*Бенардос Микола (1842-1905) - винахiдник, творець дугового електрозварювання металiв.*/
  /*Гоголь Микола (1809-1852) - письменник, активний провiдник украiнськоi культури.*/
  /*Грушевський Михайло (1866-1934) - iсторик, полiтичний дiяч.*/
  /*Довженко Олександр (1894-1956) - кiнорежисер i письменник.*/
  /*Кондратюк Юрiй (Шаргей Олександр) (1900/1897-1942) - вчений, винахiдник, теоретик космонавтики, так званою "трасою Кондратюка" подорожували на Мiсяць космiчнi кораблi "Аполло".*/
  /*Корольов Сергiй (1907-1966) - вчений, конструктор ракетно-космiчноi технiки.*/
  /*Кримський Агатангел (1871-1942?) - вчений фiлолог, сходознавець, письменник.*/
  /*Нестор (р.н. невiд. - пiсля 1113) - письменник i лiтописець, чернець, потiм диякон Києво-Печерського монастиря.*/
  "Пiрамiди у Криму - повiдомляють, що на початку другого тисячорiччя нашоi ери було знайдено ряд пiдземних пiрамiд неподалiк мiста Севастополь."
  /*Пулюй iван (1845-1918) - фiзик, вiдкриття Х-променiв, безпосередня участь у перекладi Бiблii украiнською мовою.*/
  /*Сковорода Григорiй (1722-1794) - просвiтитель-гуманiст, фiлософ i поет. З 1769 мандрував, проповiдуючи своi фiлософськи погляди серед народу. Його твори пройнятi вiрою в людський розум, у можливiсть знищення бiдностi, ворожнечi мiж народами, поширювались головним чином у списках.*/
  /*Шевченко Тарас (1814-1861) - поет, художник, мислитель.*/
  /*Украiнка Леся (Косач-Квiтка Лариса) (1871-1913) - поетеса i громадська дiячка.*/
  /*Франко iван (1856-1916) - письменник, вчений, громадський i полiтичний дiяч.*/
  /*Чехов Антон (1860-1904) - письменник, провiдник украiнськоi культури.*/
  /*Яцик Петро (1922-2002) - активний розповсюджувач украiнськоi культури в свiтi.*/
  ;
  Роздуми вiд Олександра.
  1. ПсиВсесвiт iснує. Не виключено, що сама планета Земля, як складний кристал, взагалi i є тим самим таємничим каменем Чинтаманi.
  2. Вузли силового, енергетичного каркасу можуть бути вершинами цього каменя, тобто його проявами на поверхнi. Давня тибетська легенда сповiщає, що найбiльша частина Чинтаманi зберiгається у Баштi Шамбхали, але маленькi його шматочки iнодi доставляються до означених пунктiв земноi кулi: чи то при настаннi новоi ери, чи то коли в даному мiсцi повинен бути створений новий центр цивiлiзацii. Цi шматочки енергетично пов"язанi з каменем i можуть обмiнюватись iнформацiєю.
  3. Ще Сандерсон звертав увагу на феномен нерiвномiрностi течii часу в небезпечних районах (у вузлах каркасу): декотрi лiтаки, повертаючись з завдання, приземлялись значно ранiше розрахованого часу.
  4. Вузол номер два, Слов"янський вузол, найбiльш цiкавий з точки зору психiчного впливу.
  5. Розмiщений на злиттi сучасних кордонiв трьох схiднослов"янських народiв.
  6. Логiчно припустити, що саме вiн є центром виникнення та розповсюдження слов"ян, про який досi сперечаються вченi.
  7. Вузли енергетичного каркасу є сталими у планi розмiщення, але дiапазон матерiальноi та психiчноi концентрацii цих вузлiв не є сталим. Наприклад, фiзiологiчно-активнi крапки на тiлi людини, змiнюють свiй розмiр вiд кiлькох мiлiметрiв у спокiйному станi, до декiлькох сантиметрiв або навiть охоплюють суцiльну зону при захворюваннi.
  8. Матерiальний та психiчний вплив у вузлах можуть змiнюватись як у просторi, так i у часi.
  9. Не виключено, що Слов"янська крапка може коливатися у просторi: у найнебезпечнiшi часи вона може охоплювати велику територiю мiж Єгипетським, Шотландським та Тюменським вузлами.
  10. Слов"янський вузол безсумнiвно коливається у часi (Кам"яна Могила (вiд ХII тисячорiччя до н.е.) - Трипiльська культура (вiд IV тисячорiччя до н.е.) - Киiвська Русь (вiд IХ ст. н.е.) - Козаччина (вiд ХV ст. н.е.) - Сучасна Украiна).
  11. Кам"яна Могила - пам"ятка протошумерськоi писемностi. Культура Трипiлля - землеробство та скотарство, винахiд колеса ще у 32 ст. до н.е., розвинута металургiя у III тисячорiччi до н.е., винахiд пiдкови. Киiвська Русь - розвинута держава, лiтописи. Козаччина - вiльна республiка, першi спроби написання конституцii, кобзарство.
  12. Наяву позитивна псиенергетична дiя Слов"янськоi крапки у виглядi потужного культурного вектору розвитку.
  13. Лише декiлька з багатого числа прикладiв свiтового масштабу цiєi потужностi - Чайковський, Мусоргський, Дворжак, Достоєвський, Толстой, Чапек, Мiцкевич, Коперник, Ломоносов, Тесла... ... ... ... ... ...
  14. Сила слов"ян у синтетичностi сприймання свiту i впливу на його розвиток.
  15. Слов"яни розробляють та розповсюджують по всьому свiтовi багатющий культурний пласт.
  16. Слов"янський вузол прямо i опосередковано впливає на розвиток свiтовоi культури.
  ;
  /*Дворжак Антонiн (1841-1904) - композитор.*/
  /*Достоєвський Федiр (1821-1881) письменник, захоплювався iдеями утопiчного соцiалiзму, виступав з гнiвним протестом проти гноблення та приниження людськоi гiдностi.*/
  /*Ломоносов Михайло (1711-1765) - вчений, природознавець, фiлософ, iсторик, поет.*/
  /*Кам"яна Могила - пагорб, складений пiсковиками в долинi рiки Молочноi, поблизу с. Терпiння Мелiтопольського району Запорiзькоi областi. Малюнки Кам"яноi Могили були зробленi давнiм населенням Приазов"я.*/
  "В даний час вiдомо 130 панно, написаних в основному на стелях i карнизах печер та 160 кам"яних табличок з протошумерською письменнiстю. Археолог Юрiй Шилов залучив до розшифровки вченого А. Кифiшина, який доводить, що першi клинописнi повiдомлення з"явились там не менш нiж за вiсiм тисячолiть тому. Були розпiзнанi символи, якими шумери позначали своiх богинь - Енлiль, Нiнлiль, Ашнан i бога грози iшкура. Прочитанi, наприклад, такi фрази: "Шара - цар народу заходу" та "Радiсно плуг рiже землю"."
  /*Коперник Миколай (1473-1543) - астроном, творець гелiоцентричноi системи свiту.*/
  /*Мiцкевич Адам (1798-1855) - поет i дiяч нацiонально-визвольного руху.*/
  /*Мусоргський Модест (1839-1881) - композитор-реалiст.*/
  /*Тесла Нiколо (1856-1943) - фiзик i винахiдник в галузях електро- i радiотехнiки.*/
  /*Толстой Лев (1828-1910) - письменник, викривач капiталiстичноi дiйсностi, виразник протесту проти експлуатацii.*/
  /*Трипiльська культура. Вiдкрита археологом Вiкентiєм Хвойкою (1850-1914).*/
  "Розкопки стародавнiх мiдних копалень поблизу мiста Попасна, Донбас, дозволили зробити однозначний науковий висновок: там тридцять сторiч тому закладались пiдвалини сучасноi євразiйськоi цивiлiзацii."
  "У дев"ятому сторiччi в Киiвськiй Русi була виготовлена перша металева пiдкова, яка за формою i кiлькiстю ухналiв не вiдрiзняється вiд сучасноi."
  "Розкопки давнього поховання, в яких були дерев"янi вiзки з суцiльними дерев"яними колесами у великому чотириметровому курганi поблизу мiста Марiуполя, проведенi археологом Кульбакою Володимиром, однозначно стверджують, що колесо на теренах Украiни винайшли значно ранiше нiж в Месопотамii - радiовуглецеве датування - 32 сторiччя до нашоi ери."
  /*Чайковський Петро (1840-1893) композитор, музикальна спадщина є однiєю з вершин свiтового мистецтва.*/
  ;
  Роздуми вiд Вiктора.
  1. Правильно говорять: кожна людина повинна посадити дерево, збудувати дiм та виховати дитину. Тобто, будь-яка фiзична дiя має своiм вiдображенням вплив на психологiчний свiт.
  2. iснує глибокий змiст у будь-яких вчинках, бо вони пов"язанi з обома свiтами.
  3. Коли людина робить суспiльно корисну роботу, наприклад, копає землю, вона фiзично втомлюється, але ця втома врiвноважується тим задоволенням, яке вона отримує вiд ПсиВсесвiту, задоволенням вiд плiдноi роботи.
  4. i навпаки. Коли вона займається, наприклад, аеробiкою, або тягає гирi для власних потреб, то це призводить до дисгармонii свiтiв. Задоволення лише власних потреб виключає будь-який взаємозв"язок з ПсиВсесвiтом.
  5. Тiльки на перший погляд, рiзницi мiж перекопуванням землi та рухами пiд музику не iснує. Втома, фiзична втома однакова. Однак перекопувач бачить суспiльно корисний результат своєi роботи, а аеробiст нi. В першому випадку позитивна iнформацiя "перетiкає" мiж Всесвiтами. В другому - нi.
  6. Як наслiдок: суспiльний розрив мiж простим фiзичним навантаженням та навантаженням суспiльно корисним проявляється у пiдвищенiй кiлькостi психотерапевтiв в краiнах з нестачею суспiльно корисного навантаження.
  7. Це торкається також загальних свiтових проблем.
  8. Слов"янський вузол-2 - це один з кiлькох вузлiв каркасу, якi "вiдповiдають" за позитивний перетiк псиенергii.
  9. Його аналогами, суходiльними вузлами п"ятикутникiв, є Байкальський-4, Альбертський-8, Суданський-21, Перуанський-35.
  10. iснує певна взаємодiя мiж вузлами каркасу.
  11. Дуже цiкаво, що випадково або нi, але пiд впливом рiзних обставин украiнцi намагаються концентруватись в районах вузлiв свiтового енергетичного каркасу.
  12. Зi Слов"янським вузлом все зрозумiло, але Тюменський-3 нараховує одну з найбiльших украiнських дiаспор; багато украiнцiв у Далекосхiдному вузлi-5; у Альбертському-8 численна украiнська дiаспора; переважна кiлькiсть бразильських украiнцiв проживає в штатах Парана, Сан-Паулу, Санта-Катарiна, Рiо-Грандi-ду-Сул, найближчих до Навколобразильського-49 вузла; австралiйськi украiнцi, хоч i невеличкою кiлькiстю, концентруються у районi Аделаiда-Мельбурн, що знаходяться бiля Австралiйського-44; дiяльнiсть промислових i наукових фахiвцiв-украiнцiв пов"язана з Єгипетським-1, Протоiндським-12 та Алжирським-20 вузлами...
  13. Через такого роду систему вузлiв здiйснюється потужний загальний мiжсвiтовий взаємозв"язок.
  14. Лише декiлька з багатого числа прикладiв взаємозв"язку - Бетховен, Вишиваний, Гюго, Делямар, Нансен, Мовiнкель... ... ... ... ... ... ...
  15. Йде паралельний, послiдовний, взаємовпливаючий розвиток всiєi свiтовоi культури.
  ;
  /*Бетховен Людвiг ван (1770-1827) - композитор, класик свiтового музичного мистецтва. В основi творiв - пiсеннi i танцювальнi мелодii багатьох народiв, зокрема украiнськi. Обробив для голосу в супроводi фортепiано украiнську народну пiсню "iхав козак за Дунай".*/
  /*Вишиваний Василь (1895-1951) - принц з династii австрiйських Габсбургiв, брав участь у збройнiй боротьбi за вiльну Украiну у 1918-20х, украiнський поет.*/
  /*Гюго Вiктор-Марi (1802-1885) - письменник, виступав проти деспотизму, тиранii, мiлiтаризму, висловлював вiру в перемогу прогресу. Цiкавився долею Украiни, захоплювався героiзмом ii народу, гетьмана Мазепу називав "мучеником нацiональноi iдеi".*/
  /*Делямар Казiмiр (1796-1870) - сенатор, свого часу внiс у французький сенат петицiю, в якiй, зокрема, писав: "iсторiя не повинна забувати, що до Петра I той народ, який ми нинi називаємо рутенами, звався руським або русинами, а його земля Руссю або Рутенiєю, а той народ, який ми нинi називаємо росiйським, iменувався москвинами, а його земля Московiєю".*/
  /*Нансен Фрiтьоф (1861-1930) - полярний дослiдник, органiзував допомогу голодуючим на початку 1920-х рокiв, приiжджав в Украiну.*/
  /*Мовiнкель Йоган (1870-1943) - державний дiяч, пiд час Голодомору в Украiнi заявив, що його маленький норвезький народ, готовий йти на найбiльшi жертви, щоб допомогти нещаснiй Украiнi.*/
  ;
  Роздуми вiд Анатолiя.
  1. У Слов"янському-2 вузлi сходяться три лiнii вiд п"ятикутникiв.
  2. Певна паралель з походженням стародавнього герба украiнцiв - Тризубом.
  3. В гуцульських селах матерi i досi прив"язують над лiжечками дитинчат три пучка соломи, зв"язанi особливим образом. Це iнтуiтивний оберiг "павук", можливо, найдавнiший образ сучасного тризуба.
  4. Усвiдомлення давнього праслов"янського свiту, який живе тисячi рокiв на нашiй землi, сформувало i вибрало з багатьох iнших саме цю геральдичну символiчну структуру.
  5. Через цей символ нашi предки iнтуiтивно вiдчували глибокий взаємозв"язок мiж Всесвiтами.
  6. Таких символiв небагато, вони вiдображають ментальнiсть народiв, i, одночасно, формують ii.
  7. Усi митцi на iнтуiтивному рiвнi вiдчувають i вiдображають взаємозв"язок мiж обома Всесвiтами: вченi, поети, письменники, художники...
  8. В Украiнi збереглися глибокi джерела автентичноi народноi творчостi (у пiснi, словi, малярствi, ремеслах тощо), якi завжди були рятiвним резервом для професiйноi культури, що генерує сукупний мистецький талант нацii.
  9. Украiнська народна мистецька культура - не предмет спогадiв чи музейного догляду, а реальнiсть життя мiльйонiв людей, величезний резерв для професiйноi творчостi, неабияка величина в загальному культурному потенцiалi нацii, яка постiйно народжує новi i новi таланти.
  10. Не випадково на початку двадцятого сторiччя виник небувалий сплеск футуристичного напрямку, який був не тiльки течiєю в украiнському мистецтвi, а й склав певний пласт свiтовоi культури. Футуризм спирався безпосередньо на чисту лiнiю примiтивiзму, на народнi настроi. Писанки, колядки, кобзарство - все це концентрує невичерпну душу, незламну волю, спiвучий талант украiнцiв.
  11. Абстрактне вiдображення свiту стало продовженням традицiй народного мистецтва у творах Бурлюка, Хлєбникова, Семенка, Татлiна, Бойчука, Архiпенка, Богомазова, Екстер... ... ... ... ... ... ...
  12. Цей напрямок розвивається у роботах Олександра Мухiна (Тризуб-трiон, Кардiоiда), i, поєднуючись з роботами Кажинського, Берiдзе-Стаховського, забезпечує зв"язок "мислесвiту конкретноi людини з мислесвiтом космосу".
  13. iнтуiтивно-футуристичнi пошуки закономiрностей часу поета Хлєбнiкова знайшли своє логiчне продовження в чмиховськiй теорii глобальних, надлюдських закономiрностей розвитку земного життя.
  14. Сергiй Васильченко, поєднавши iдеi Миколи Чмихова та Олега Слензака, запропонував механiзм революцiйноi змiни способу мислення, нищення старих формацiй та будування нових.
  15. Ноосфера, як сума колективних досягнень людства в духовнiй областi моралi та мистецтва, концентрує всi мрii, догадки, натхненнi iдеали тих, хто давно зник з лиця Землi, розробленi наукою засоби пiзнання, творчу уяву художникiв, письменникiв, поетiв всiх народiв i вiкiв.
  16. Вузли свiтового каркасу виступають у ролi центрiв ноосфери, i в якостi мiсць iнтелектуальноi пiдзарядки, де навiть короткочасне перебування дає позитивну енергiю добрим людям, дає вiдчути та вiдтворити вектор творчостi.
  17. Слов"янська крапка, наче колиска свiтовоi культури нiби запрошує майбутнiх матерiв народжувати своiх дiтей саме тут, бо немає нiчого кращого вiд залучення до позитивного вектору вiд моменту народження.
  ;
  /*Архiпенко Олександр (1887-1964) - скульптор i живописець, основоположник кубiзму в скульптурi.*/
  /*Берiдзе-Стаховський Анатолiй (1930-1982) - природознавець, винахiдник бiогенератора "Церпан", прибору, який змiнює зв"язок мислесвiту конкретноi людини з мислесвiтом космосу.*/
  /*Богомазов Олександр (1880-1930) - художник-футурист, теорiя "якiсних ритмiв".*/
  /*Бойчук Михайло (1882-1939) - художник. Вiн, як i Архипенко, вважав, що, крiм голоду i сексу, iснують також чистi стихii: жаль до себе i до iншого, вода, повiтря, тобто стихii, якi не примушують людину дбати лише про задоволення своєi першоi сигнальноi системи.*/
  /*Бурлюк Давид (1882-1967) - один iз засновникiв футуризму. На зв"язок минулого з майбутнiм в його футуристичних, абстрактних роботах вказує використання елементiв трипiльськоi культури.*/
  /*Васильченко Сергiй - науковий редактор, поєднав теорii i роз-робки Миколи Чмихова та Олега Слензака.*/
  /*Екстер Олександра (1892-1949) - художниця-футуристка.*/
  /*Кажинський Бернард (1882-1962) - дослiдник телепатii та взаємодiю на вiдстанi.*/
  /*Мухiн Олександр - вчений, фiлософ, художнiй керiвник студii "Зерна", де було створено такi прибори безпричинноi технiки як "Тризуб-трiон" та символ свiтовоi культури "Кардiоiда", прообразом яких став "Церпан" Берiдзе-Стаховського.*/
  /*Семенко Михайло (Михайль) (1892-1937) - поет-футурист.*/
  /*Слензак Олег (1931)- науковець, спостерiгаючи поведiнку гiрських порiд в умовах пiдвищеного тиску винайшов геоплазму, енергiю виникаючу в результатi раптового зруйнування атомарно-молекулярноi структури кристалiчноi речовини. Тобто, структура, яка є iдеально збалансованою у системi своiх внутрiшнiх напруг, не має окремих слабких мiсць i руйнується не поступово, а враз i вся, - аж до розпаду атомiв на складнi елементи, якi породжують енергетичний вибух.*/
  /*Татлiн Володимир (1885-1953) - художник-футурист.*/
  /*Хлєбников Велемiр (Вiктор) (1885-1922) - поет, проникаючи у корiння слiв, в початковi звуки корiнь, хотiв осягти найдавнiший змiст звуку i тим самим проникнути у пам"ять людства, намагався оволодiти числовими "законами часу".*/
  /*Чмихов Микола (1954-1994) - вiдтворив знання стародавнiх людей про циклiчнiсть руху цивiлiзацiй, розробник теорii глобальних, надлюдських закономiрностей розвитку земного життя, згiдно з якою є кiлька глобальних астрономiчних циклiв: головний - 9576-рiчний, що складається з кiлькох природно-iсторичних епох тривалiстю по 1596 рокiв, епохи в свою чергу дiляться на перiоди по 532 роки, а перiоди дiляться на дрiбнiшi вiдрiзки. Нинiшнiй глобальний 9576-рiчний цикл та всi його складовi частини одночасно закiнчуються у 2015 роцi. Закiнчення циклу характеризується революцiйною змiною способу мислення землян, нищаться старi формацii та будуються новi. Ознакою активiзацii геоплазми може бути факт радикальноi змiни iнстинкту гагар, якi почали гнiздуватися влiтку на узбережжi Чорного моря, хоча зазвичай вони це роблять за Полярним колом.*/
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------67--------------------------------------------*/
  ;
  Хлопцi, смiючись, вибiгли з банку i зупинились бiля входу.
  - А як витяглась пика того пихатого банкiра, - Вiктор махнув рукою на будiвлю банка, - коли вiн "дiзнався" хто завiтав?
  - Так, пане президенте... Буде обов"язково зроблено, пане президенте... Я вас уважно слухаю, пане президенте... - Сашко не тiльки скопiював iнтонацii керуючого банком, а й пiдлесливо вигнувся.
  - А як усi реагували на "виставлених" нами охоронцiв! - вигукнув Анатолiй.
  - iй бо! Суворi хлопцi! - смiявся Вадим. - Чорнi окуляри...
  - Якби це було в реальностi, то кожен з них запам"ятав би подii сьогоднiшнього дня на все життя. Ще б пак! До банку завiтала найвища державна особа, - почав заспокоюватись Анатолiй. - А втiм, вони все це вже забули i нiколи не згадають.
  - Як би там не було, а грошi на перший час у нас є, - пiдсумував Вадим. - Цiкаво було б побачити обличчя президента та директора ЦРУ, коли б вони дiзнались кому вони iх позичили.
  - Так, - погодився Вiктор. - Але змушений визнати, що це, так би мовити, найелегантнiше пограбування вiку нiколи не стане вiдомим широкому загалу...
  - Це не пограбування, - заперечив Олександр. - Адже ми залишили вiдповiднi записки у особистiй схованцi президента... А позиченi кошти перевели на чотири нових рахунка. На всяк випадок, я подбав щоб нашi картки були виготовленi без прiзвищ та номерiв.
  - Це все добре, але пора займатись нагальними справами, - вiв своє Анатолiй.
  - Найнагальнiша справа - пообiдати! - рiшуче заявив Олександр. - Хлопцi, а де тут можна поiсти звичайного борщу? Не пiци та гамбургерiв, а справжнього борщу.
  - До речi, я чув, що на деяких мiжнародних виставках ця страва користується такою популярнiстю, що у московських павiльйонах ii пропонують пiд назвою "росiйський борщ". Ще трохи i супи з гнiзд ластiвок або черепаховий стануть росiйськими... А поки що, мабуть побоюються, що тодi можуть з"явитися французькi щi або нiмецькi пельменi... Росiйського борщу не може бути, тому що справжня хазяйка при приготуваннi справжнього борщу використовує виключно буряк, а не свьoклу, - пожартував Вiктор.
  Хлопцi посмiхнулись цьому жарту.
  - i я б не вiдмовився вiд борщечку, з молодоi капустки, - замрiяно пiдвiв очi вгору Вiктор. - Та ще й з молодим часничком...
  - Скорiш за все у Канадi, щось знайдеться з украiнськоi кухнi, - сказав Анатолiй.
  - Не ятри душу, - озвався Олександр. - А, може, заскочимо в якийсь ресторан?
  - Сашко завжди мислить конкретно, - зауважив Вiктор. - Пропоную зараз у банкоматi отримати кишеньковi грошi та перехопити щось попоiсти у першому ресторанi по дорозi в аеропорт.
  Хлопцi отримали грошi.
  - Пропоную трохи "матерiалiзуватись", - сказав Анатолiй. - Повторимо фокус з перетворенням, але замiсть жiнок уявимо особу чоловiчоi статi.
  - В якостi образа пропоную Степанкова, - погодився Сашко.
  ;
  /* Степанков Костянтин (1928-2004)- вiдомий актор, народний артист СРСР.*/
  ;
  - От ти iм i будеш, - запропонував Вадим i посмiхнувся. - Досвiд є...
  Сашко-Степанков не образився, пiймав таксi i хлопцi сiли в авто.
  - В аеропорт, - розпорядився Сашко.
  - Вам в який?
  - А нам все одно...
  - Як щодо Мiжнародного?
  - Аби тiльки швидко...
  Хлопцi iхали по столицi та дивились на визначнi пам"ятки мiста.
  - Щось довгенько ми iдемо... - засумнiвався Олександр.
  - Скоро пiд"iдемо, - заспокоiв водiй.
  Нарештi прибули до аеропорту.
  - Шiстдесят доларiв... дорогувато буде, - сказав економний Анатолiй, коли таксист озвучив цiну.
  - Не хвилюйся, президент платить, - заспокоiв його Сашко.
  В примiщеннi аеропорту вони рушили до табло розкладу польотiв, попередньо перевiривши чи немає поблизу маленьких дiтей.
  - Нам потрiбно, - Вадим розвернув роздруковану карту кристалiчноi структури Землi, - до Альберти.
  ;
  /*Альберта - провiнцiя Канади.*/
  ;
  Вiн випрямився i побачив прямо перед собою охоронця аеропорту, який поважно йшов прямо на нього. Вадим зробив крок в сторону i пропустив того.
  - А в самiй Альбертi куди? До Калгарi? - запитав Вiктор.
  - Скорiше, до Едмонтона, - вiдповiв Вадим. - А там доберемось Мiтинг Крiку на попутках.
  - Так, що на Едмонтон? - Олександр подивився на розклад.
  - Прямого рейсу на Едмонтон, здається, немає. Але можемо дiстатись Канади i з пересадкою, - вiдповiв йому Вiктор.
  Як намiтили, так i зробили: вирiшили летiти до Едмонтона з пересадкою у Денверi.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------68--------------------------------------------*/
  ;
  - Як приємно подорожувати без бюрократичноi тяганини з перевiрками та контролем! - радiсно вигукнув Сашко, коли хлопцi, безперешкодно проминувши всi пункти стандартних перевiрок, опинились на борту лiтака.
  - До того, можна пронести з собою все, що завгодно, - сказав Анатолiй. - Вiд пiстолета до контрабандного товару.
  - Чим ото мрiяти про всяке неподобство, - зауважив Вадим, - краще вибирайте вiльнi мiсця.
  - Ти мене не зрозумiв, - сказав Анатолiй. - Я мав на увазi, що дуже добре, коли впливом не можуть користуватись лихi люди.
  - Яким класом летимо? - запитав Олександр.
  - Вистачить i економного, - вiдповiв Вадим. - Зайвi розкошi - для бiороботiв. Для нас, невидимок, полiт у будь-якому класi однаковий. Рiзниця лише в ступенi пiдлещування до пасажира та якостi харчу. Тобi, що? Не вистачає самоповаги?
  - Так, все це вiрно, - зiтхнув Олександр. - Пригадую як у Савченка: "Неможливо лiтати зi швидкiстю свiтла. А, коли б i було можливо, то все одно: нiхто не побачить i не оцiнить".
  ;
  /* Савченко Володимир (1933-2005) - письменник-фантаст, роман "Вiдкриття себе".*/
  ;
  Хлопцi розсiлись по вiльних сидiннях i задрiмали.
  Хвилин через двадцять Вiктор несподiвано прокинувся вiд того, що хтось сiв йому на колiна i легенько вдарив по носу. Вiн вiдкрив очi i побачив прямо перед собою дiвочу стрижену потилицю.
  - Джейсоне! Тут щось є! Я на щось сiла! - залунав стривожений дiвочий голос.
  "Оцього тiльки менi ще не вистачало" - спросоння подумав Вiтьок.
  Дiвчина рiзко пiдхопилась, зробила крок в сторону i стала пильно дивитись на мiсце, де сидiв Вiктор.
  - Джейсоне, перевiр. Там щось є.
  - Невже ти сама не бачиш, що крiсло пусте? - вiдгукнувся хлопець.
  - Так, дiйсно нiчого нема, - погодилась з ним дiвчина. - Але ж щось там було...
  - Не хвилюйся, знайдемо iнше, - заспокоiв ii Джейсон. - Ну от, є поруч пустi...
  Вони сiли на пустi мiсця неподалiк вiд Вiктора, який знову спробував заснути.
  Але молода парочка спокою не давала, двiйка чогось вовтузилась. Вiктор вiдкрив очi i побачив, як хлопець зробив дiвчинi укол в руку, а потiм i дiвчина також зробила хлопцевi укол.
  - От бачиш, я ж тобi говорив, що не треба буде бiгати до туалету, - говорив хлопець, ховаючи шприца у кишеньку сидiння. - Тут спокiйно можна покейфувати, i нiхто нiчого не запiдозрить.
  "Наркомани, - подумав Вiктор. - Такi молодi, а вже втiкають вiд дiйсностi..."
  Вiн i ранiше вже думав про явище наркоманii, про уявну боротьбу з нею будь-якоi влади, про майже показну вiдстороненiсть суспiльства. Виходило так, що владi вигiдно мати справу з наркоманствуючою молоддю: з одного боку - мати додатковi фiнансовi канали, з другого - iнструменти впливу на молодiжний, невгамовний, але такий покiрний, коли вiн задурений наркотиками, натовп.
  Свого часу Вiктор навiть розробив щось на зразок програми профiлактики наркоманii в суспiльствi. Головним принципом цiєi програми було визнання суспiльством наркоманiв психiчно хворими людьми. Тобто такими хворими, в яких життєвi цiнностi змiщенi в сторону вживання наркотикiв.
  "Це дозволить вiдноситись до них як до хворих, з вiдповiдними поправками. Вiн згадав твори Джека Лондона про прокажених, згадав про iзоляцiю суспiльством людей, якi взагалi нiчим йому не завинили - вони лише хворiли на невилiковну заразну хворобу."
  ;
  /*Лондон Джек (1876-1916) - письменник. У творах "Подорож на "Снарку", "Кулау-прокажений", "Прощавай, Джеку!" описав життя прокажених, зокрема на гавайському островi Молокаi, на початку 20 сторiччя.*/
  ;
  "i навпаки, те ж саме суспiльство чомусь не хоче визнавати наркоманiю та алкоголiзм, на вiдмiну вiд прокази, штучними психiчними захворюваннями, не хоче вiдповiдно ставитись до них."
  "Тому доцiльно було б видiлити територiю з розмiщеними на нiй виробничими, житловими спортивними, культурними спорудами, та вiддаленiстю ii вiд найближчого населеного пункту не менш, як п"ятсот кiлометрiв."
  "Краще за все пiдiйшов би Острiв. Майже такий, як лондоновський Молокаi."
  "На цьому Островi всiм хворим, якi добровiльно прибувають туди, забезпечується вiльний та безкоштовний доступ до наркотикiв та спиртних напоiв. Вiдповiдно до цього, правила суспiльноi поведiнки пiдтримуються мешканцями Острова."
  "Транспортний зв"язок з Островом здiйснюється повiтряним шляхом, наприклад, раз на мiсяць."
  "Особам, якi зможуть збагнути згубнiсть своєi звички та видужають, забезпечується право повернення до суспiльства."
  "На час виконання програми iзоляцiя Острова з моря та повiтря покладається на збройнi сили."
  "Зв"язок з Островом пiдтримується у повному обсязi."
  "Острiв забезпечується основними видами продовольства."
  "Одночасно з утворенням територii-Острова, держави приймають i виконують найжорсткiше законодавство щодо обороту наркотичних речовин на своiх територiях, бо наркодiлки можуть тимчасово розповсюдити велику кiлькiсть наркотикiв серед молодi безкоштовно з метою звести програму нанiвець. На територii держав тимчасово можуть iснувати лiкарськi заклади для осiб, що бажають вилiкуватися без поiздки на Острiв."
  "Таким чином, вiдбувається самоiзоляцiя негативних елементiв суспiльства, для яких здобуття будь-якого наркотичного засобу стало змiстом життя."
  "Таким чином, провадиться економiчний пiдрив ринку наркотикiв у сполученнi з принципами соцiальноi справедливостi: дiяльнiсть дрiбних розповсюджувачiв наркотикiв стає надризикованою, а для наркодiлкiв - безглуздою, тому, що, коли наркоман доходить стадii повноi наркозалежностi, то йому немає сенсу тратити грошi на те, що можна отримати даром."
  "Нiхто не має стверджувати, що на Островi живуть знедоленi, одночасно нiхто не має стверджувати, що на Островi живуть обранi. Там будуть жити тi, хто зробив свiй вибiр."
  "Як би там не було, але це значно гуманнiше, нiж поводження з прокаженими в лепрозорiях."
  Так думав Вiктор. Програма може стати реальним iнструментом боротьби з наркомафiєю на вiдмiну вiд сучасноi iмiтацii боротьби владними структурами усiх краiн свiту, на вiдмiну вiд використання непевних ситуацiй владними бiороботами.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------69--------------------------------------------*/
  ;
  Тим часом у Вашингтонi вiдбувалось засiдання надзвичайноi ради пiд керiвництвом директора ЦРУ.
  - Усi нашi заходи не дають результату, - розпочав нараду i директор ЦРУ, окинувши важким, стомленим поглядом присутнiх. - Гра - грою, але ми не граємось та втрачаємо дорогоцiнний час. Потрiбнi ефективнiшi пропозицii.
  Вiн замовк, чекаючи реакцii вiд присутнiх.
  У залi запанувала гнiтюча мовчанка, яку насмiлився перервати директор АНБ: в якiйсь мiрi i його вiдомство було причетне до масштабноi "гри", тому вiн розумiв, що становище треба виправляти.
  - Щодо нових пропозицiй, - спокiйно сказав вiн. - Нашi аналiтики пропонують зробити навпаки. Ми повиннi самi перехопити iнiцiативу. Тобто водночас з продовженням пошукiв об"єктiв, зробимо так, щоб вони почали активно шукати нас.
  Директор АНБ зробив ефектну паузу.
  - Конкретизуйте вашу думку, - запропонував директор ЦРУ.
  - Можливо нашi дii видадуться декому досить рiзкими, але дозволю собi запропонувати наступне. По-перше, слiд органiзувати негайну доставку iхнiх батькiв сюди; по-друге, через засоби масовоi iнформацii розповсюдити фотографii цих батькiв з проханням звернутися у призначене мiсце. Нашi хлопчики, гадаю, правильно зрозумiють цей крок i неодмiнно зв"яжуться з нами.
  - Якщо вони ще на нашiй територii...
  - По-перше, у нас є пiдстави припускати, що вони ще тут, а по-друге, ми можемо розповсюдити iнформацiю таким чином, щоб вони дiзнались про це у будь-якiй крапцi земноi кулi.
  - Як ви пропонуєте зробити це?
  - Один iз можливих варiантiв: сповiстити про жахливий терористичний акт iз захопленням заручникiв у автобусi. Фотографii та вiдеоiнформацiю про заручникiв, тобто батькiв цих хлопцiв, розповсюдити усiма нашими засобами масовоi iнформацii не тiльки по Сполучених Штатах, а й по всьому свiтовi. Зрозумiло що варiант короткочасний - ми не можемо "крутити" цю iнформацiю досить довго, але вiн дешевший за другий варiант...
  - Продовжуйте...
  - Другим варiантом передбачається глобальна рекламна кампанiя на кшталт реклами виробникiв нашоi пiдфарбованоi води, або нового засобу вiд старiння. Ми зможемо "крутити" таку iнформацiю де завгодно, коли завгодно i головне, скiльки завгодно. Але суттєвим мiнусом цього варiанту є грошовi витрати.
  - Так, досить великi грошовi витрати... Маєте детальний план?
  - Детального плану поки що немає. Ми працюємо над ним. Але сам механiзм змiни напряму розшукiв нам здається цiлком слушним.
  Директор ЦРУ нахилився до переговорного устрою i натиснув кнопку.
  - Передати екстрений наказ нашiй групi в Марiуполi, Украiна. Негайно захопити батькiв винахiдникiв впливу та якнайшвидше переправити iх на територiю США. Нiякого ризику для iхнього життя. Вони потрiбнi нам живими.
  Вiн подивився на колег.
  - Наступного разу, гадаю, що просто присутнiх тут буде значно менше. Вашi контори отримують великi грошi не за це.
  В кiмнатi панувала тиша.
  - Вам, пане директоре, - керiвник ЦРУ звернувся до колеги з АНБ, - до часу доставки сюди цих батькiв, доручається негайно розробити детальний план по використанню вiдеоряду з заручниками та з рекламою... Прорахуйте обидва варiанти.
  - В нас значно менше часу, нiж ми думаємо, - озвався директор АНБ. - Треба дiяти активно, з урахуванням того, що чим менше виконавцiв залучено до цiєi справи, тим менше ймовiрнiсть пригорнути увагу до цiєi справи iнших розвiдок. Тому ми б просили розпочати операцiю не з часу прибуття цих батькiв сюди, а ранiше: як тiльки стане вiдомо, що вони вже прямують сюди. Це надасть можливiсть виграти дорогоцiнний час.
  - Згоден. Ми будемо тримати вас у курсi подiй щодо операцii транспортування об"єктiв сюди, i повiдомимо вас, як тiльки вони вiзьмуть курс на США, - погодився директор ЦРУ, обвiвши поглядом усiх присутнiх. - Але це нi в якому разi не звiльняє iншi служби вiд розробки нових ефективних варiантiв доставки розробникiв впливу.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------70--------------------------------------------*/
  ;
  Хлопцi вiдмовились вiд використання стiльникових телефонiв для зв"язку з рiдними з мiркувань запобiгти потенцiйним можливостям для органiзацii стеження. Вони додатково направили декiльком своiм марiупольським знайомим електроннi листи з проханням повiдомити своiх батькiв про те, що з ними все гаразд.
  Знайомi, отримавши електронну пошту, негайно подзвонили батькам i передали цi повiдомлення.
  Мати Анатолiя якраз поклала слухавку, а ii чоловiк стояв поруч.
  - Дзвонив Сашко Пилипчук, - промовила вона. - Передав привiт вiд Толика. Сказав, що Толик просив нас не хвилюватись. Вони всi зараз за кордоном, але скоро збираються додому.
  - За кордоном, - з подивом повторив батько. - Де?
  - Скорiше - чому?
  - Треба порадитись...
  - Давай порадимось з усiма нашими... i з Сашковими, i з Вадимовими, i з Вiкторовими... Може наша пропозицiя, та, яку ми з тобою сьогоднi обговорювали, буде прийнята...
  - Дзвони до них та запрошуй сюди: треба збирати велику раду. Не забудь про чай, а я схожу до крамницi та куплю чогось солодкого. Я швидко.
  Марiя набрала номер батькiв Вадима.
  - Вiро?... Нам передали повiдомлення вiд Толика... От i добре... Тим бiльше треба обговорити ситуацiю з цими повiдомленнями... Якщо зможете, то приходьте з Андрiєм до нас прямо зараз. Нi, нi. Нiчого страшного... Я подзвоню iншим. Домовились?
  Всi погодились на зустрiч, i через пiвгодини всi сидiли в невеличкiй залi полотанiвськоi квартири.
  - Ми запросили вас з метою вирiшити питання, що нам робити далi, - розпочав батько Анатолiя. - Всi ми отримали повiдомлення вiд хлопцiв, що вони живi, здоровi i зараз знаходяться за кордоном.
  - Так, нам вiдомо, що у них все нормально, - пiдтримав розмову Тарас, батько Вiктора. - Але нам з Надiєю здається, що вони не хочуть наражати нас на небезпеку, i пiдтримують, так би мовити, одностороннiй зв"язок.
  - Ми з Костиком теж так вважаємо, - пiдтримала його мати Олександра Наталiя.
  - От ми i вирiшили порадитись з вами щодо цього, - сказала Марiя. - Перше: щодо можливостi зробити цей зв"язок повним. Друге: розiбратися, що взагалi робиться. Коли ми бiгали по офiцiйним установам з метою отримати хоч-яку iнформацiю, тодi нам було не до цього. Тепер ситуацiя трохи спокiйнiша, i ми можемо спробувати розв"язати ii...
  - А над чим вони працювали останнiм часом? - запитав Андрiй, батько Вадима. - Наш останнiм часом, як нiколи, ходив, думав, ходив, думав i нiчого не говорив...
  - Наш теж, - пiдтримала Марiя.
  - i наш, - сказала Надiя. - Хоча зазвичай ми завжди спiлкувались...
  - Вони всi разом домовились нам нiчого не говорити про свою останню роботу, - пiдсумувала Вiра.
  - Менi здається, що остання iхня робота було пов"язана з отими виборами, - висловив своє припущення Костянтин Корнiйович. - Щось Сашко хитрувато посмiхався, коли почали надходити повiдомлення про президентськi вибори...
  - Менi також здалось, що iсторiя з виборами була справою iхнiх рук, - погодився з ним Володимир iванович. - Цi дуже дивнi результати...
  - Отже, найiмовiрнiше, що iхнє так зване закордонне вiдрядження дiйсно пов"язано з цими виборами, - сказала Надiя Анатолiiвна.
  - А дивнi результати виборiв можуть означати, що нашi дiти навчились впливати на великi маси людей... - продовжив свою думку Володимир iванович.
  - i хтось довiдався про це, - у вiдчаi приклала руку до грудей Вiра iванiвна.
  - Якби хтось, - стурбовано сказав Тарас Володимирович. - Певен, що цим зацiкавились iноземнi розвiдки.
  - А, може, все ж таки наша розвiдка допетрала... - з надiєю висловила своє припущення Вiра iванiвна. - i вони тут, в Украiнi...
  - Згадайте тiльки спосiб викрадення, - нагадав Андрiй Васильович. - Нi, це не можуть бути нашi... Вони так би не дiяли.
  - Дуже схоже на те... - погодився Володимир iванович. - Тим бiльше, що й нашi хлопцi повiдомляють про закордонне вiдрядження.
  - Але де вони можуть бути? - запитала Наталiя Костянтинiвна.
  - Не хочеться припускати, але моя думка така: iх викрали американцi, - махнув рiшуче рукою батько Вадима. - Вони думають, що все у свiтi iм дозволено...
  - Може так, а, може, i нi, - розмiрковувала вголос Надiя Анатолiiвна. - Взагалi, будь-яка iноземна розвiдка могла викрасти наших хлопцiв, а ось хто конкретно - невiдомо...
  - Нам треба вирахувати iх точнiше, - конкретизував питання Андрiй Васильович. - Якщо iнших пропозицiй не буде, то пропоную, хоча б у першому наближеннi, спочатку зупинитись на американськiй версii.
  - Це нам мало що дасть, - вставив батько Вiктора. - Навiть, якщо ми будемо стовiдсотково впевненi, що хлопцi на територii Сполучених Штатiв, то i в цьому випадку невiдомо, як встановити контакт з ними.
  - А якщо нам зробити офiцiйний запит про викрадення? - запитала мати Вадима.
  - До кого: до американцiв, чи до наших? - запитав жiнку Андрiй Васильович. - До американських бюрократiв можна достукатись тiльки через наших...
  - Тодi годi й надiятись... - погодився батько Олександра. - Якщо нашi чиновники до цього часу нiчого не зробили, то i далi нiчого не зроблять...
  - Я, навiть, бiльше скажу, - палко втрутилась в розмову мати Вiктора. - Якщо навiть нам буде точно вiдомо, що нашi хлопчики в США, то нашi чиновники з усiма своiми скандалами, вибачте, будуть гавкати на нас i, вибачте, лизати американцям...
  ;
  /*Вiдомi мiжнароднi украiнськi скандали доби сучасноi незалежностi: справи по вбивствах журналiстiв, крадiжки грошей високопоставленими посадовцями, спiкерiади, касетний скандал, темна загадка збитого над Чорним морем iзраiльського лiтака, влучення вiйськовоi ракети у будинок в Броварах, чутки про продаж радарiв "кольчуга"... Багато на якi поступки змушена була пiти украiнська зовнiшня дипломатiя, щоб хоч якось прикрити вади iснуючоi системи влади.*/
  ;
  - Прошу усiх заспокоiтись, - пiдняв обидвi руки батько Анатолiя. - Вам може здатись, що ми запросили вас сюди просто поговорити. Але я маю невеличку пропозицiю щодо можливого зв"язку з нашими хлопцями.
  Всi уважно слухали.
  - Для початку можемо зробити наступне, - продовжив вiн, - Толик якось розповiдав нам, що йому цiкаво iнколи шукати iнтернетi iнформацiю про людей з нашим прiзвищем...
  - i наш нам розповiдав... - тихо сказала мати Олександра.
  - i наш теж... - пiдтвердила мати Вадима.
  Мати Вiктора мовчки кивнула головою на знак пiдтвердження.
  - Так ось, - вiв своє батько Анатолiя. - Ми можемо розмiстити iнформацiю про нас на iнтернетiвських сторiнках i через них тримати зв"язок. Ми з Марiєю сьогоднi вже обговорювали це... А наш небiж, Юрко, може нам допомогти...
  - Що ж... Звiсно, це значно краще нiж просто так чекати... - погодився Костянтин Корнiйович. - Однак я особисто додатково помiркую, що можна ще зробити...
  - Добре, - пiдтримала iдею Вiра iванiвна. - Передайте, будь ласка, Юрку наше прохання зробити цi сторiнки... Може дiйсно це допоможе...
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------71--------------------------------------------*/
  ;
  Пересадка в Денверi та перелiт до Едмонтона пройшли спокiйно. Хлопцi безперешкодно проминули усi пункти перевiрок. Ввiйшли до свiтлоi зали Едмонтського аеропорту та, тимчасово "матерiалiзувавшись" в огрядну жiночку, на всяк випадок обмiняли валюту. Потiм, знову вже як "невидимi", вийшли на вулицю.
  - Навряд чи нам вдасться найняти таксi до потрiбного нам мiсця, - висловив сумнiв Вiктор. - Цей Мiтинг Крiк, здається, заховався десь в глибокiй канадськiй провiнцii...
  - Тодi, може, автостопом? - запитав Вадим.
  - Можна, - вiдповiв Анатолiй. - Але боюсь, що тодi нам дуже довго доведеться добиратись...
  - То давайте винаймемо машину, - запропонував Олександр.
  - Але як ми це зробимо без документiв? - спитав Вiктор.
  - А дуже просто, - сказав Сашко. - Нам немає потреби пред"являти документи.
  - Як це? - здивувався Вiтьок.
  - А ось так! - парував Олександр. - Наскiльки менi вiдомо, документи пред"являються для того, щоб той, хто перевiряє мiг засвiдчити особу та внести у документи данi, на випадок якщо ця особа порушить якiсь вiдповiднi правила. Так?
  - Так, - погодився Вiтя.
  - Тобто, якщо б ти, в якостi видимого, пред"явив, наприклад, добре зроблене фальшиве посвiдчення, то воно б спрацювало... - Сашко побачив ствердний кивок Вiктора. - Нам взагалi документи не потрiбнi, бо фiзична форма документiв, так би мовити, перетворюється в головi суб"єкта, що перевiряє папери, у вiртуальну форму. Зрозумiло, лише у тому випадку, коли не треба iх залишати для подальшоi перевiрки. Тобто, нам достатньо впровадити суб"єкту думку, що ми пред"явили вiдповiднi документи, а вiн сам виконає всi необхiднi формальностi. Тут головне, щоб в головi суб"єкта не виникло нiяких пiдозр. Ось i все. Звикай, Вiтю, до нових реалiй.
  - Тодi беремо машину, - погодився Вiктор.
  Через пiвгодини вони вже iхали у пiвденному напрямку. За кермом старенького "форда" був Вадим. Напрямок подорожi був визначений такий: вiд Едмонтона до Кемроуза, а вiд Кемроуза, прямуючи на Доналду, вони виiдуть на кiнцевий пункт подорожi - Мiтинг Крiк.
  - Студентам завжди знижка, - говорив Олександр хлопцям. - Бачите яке авто найняли?
  - А "суб"єкт" був доволi симпатичний... - голосно розсмiявся Вадим. - Сашко так ввiчливо "пред"являв" документи...
  - А чого тут смiшного, - Сашко трохи почервонiв. - Дiвчина дiйсно симпатична.
  - Яка така дiвчина? - не вгамовувався Вадим. - Ти твердив про суб"єкт. Так от будь такий добрий i поводься з нею як iз звичайним суб"єктом...
  - Тобi лише смiятися... - пробурмотiв Олександр.
  - Та не ображайся, - заспокоiв його Вадим. - Дiвчина дiйсно дуже гарна. Вона i менi сподобалась. Але я, на фонi цих роздумiв про "суб"єкта", згадав про Сашкову зустрiч з марiупольськими дiвчатами... Хто знає, що це за дiвчина...
  - Та про тих годi й говорити, - махнув рукою Сашко. - А ця, нiчого собi, вправна. Оформила все швидко i так як треба...
  Автомобiль вже виiхав з мiста i прямував по звичайнiй сiльськiй мiсцевостi.
  - Дивиться, хлопцi, - здивований Анатолiй дивився у вiкно. - Ну просто як у нас, в Украiнi.
  - А точно! Майже такий же краєвид... - пiдтвердив Олександр. - Земля тiльки не чорна...
  Хлопцi мовчки проiхали декiлька кiлометрiв. Кожен згадав своi рiднi мiсця, своiх рiдних...
  - Темнiшає, - першим вийшов з роздумiв Вадим. - Скорiш за все до Мiтинг Крiку прибудемо, коли вже буде зовсiм темно. Вiдповiдно, треба або зупинитись у якомусь готелi, або доведеться заночувати в машинi.
  - Не й дуже велика бiда ночувати в машинi, - сказав Вiктор. - Пропоную iхати, а там - подивимось.
  - iдемо, - пiдтримав його Анатолiй. - iхати менше трьохсот кiлометрiв, повиннi встигнути.
  - Тодi ви, на всяк випадок, вiдпочиньте, а я покерую далi, - погодився з товаришами Вадим.
  Дорога нагадувала найкращу украiнську, i Вадим тримав шлях на Кемроуз, поглядаючи на дорожнi покажчики. Час у дорозi проходив, як звичайно: сумовита сiра смуга попереду "форду" ставала дедалi темнiшою i водii усiх автомашин почали обережно обмацувати ii ввiмкнутими фарами.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------72--------------------------------------------*/
  ;
  Ввечерi Джек Формер, робiтник служби охорони вашингтонського мiжнародного аеропорту, переглядав вiдеоплiвки, якi були записанi у примiщеннi аеропорту ранiше. При цьому вiн не стiльки виконував нещодавно отриману сувору iнструкцiю, яка вимагала робити ретельнi повторнi перегляди усiх вiдеоматерiалiв з метою пошукiв чотирьох хлопцiв, скiльки з задоволенням дивився на самого себе в якостi головного героя свого улюбленого серiалу "Джек Формер герой аеропорту".
  "Вони там, на горi, геть сказилися, - думав вiн, вiдкинувшись на стiльцi та дивлячись на екран монiтора. - З цiєю грою... Шукають цих хлопцiв... Мабуть, там, - вiн подивився на стелю, - хтось зробив добрячу ставку на цих хлопчакiв."
  Такого роду думки не заважали йому досить ретельно дивитися за рутинними подiями на монiторi i поясненням цього було дуже просте явище: на екранi з"явився вiн сам, власною персоною.
  "А чим не Брюс Вiллiс, - вiн з приємнiстю дивився на власну особу. - Навiть кращий, бо кожного дня - на екранi. i хлопець з себе видний."
  Джек добре знав розташування всiх вiдеокамер в аеропорту, i тому вибирав найвигiднiшi ракурси. Йому подобалось це нескiнченне кiно, де вiн був, так би мовити, i автором сценарiю, i режисером, i головним героєм, i глядачем.
  Екранний Джек зупинився, лагiдно посмiхнувся звичайному Джеку, i хотiв вже рушити далi, але кадр був зiпсований: аеропортiвського кiногероя закрив собою якiйсь хлопець з папiрцем в руках. Той стояв перед розкладом польотiв, а потiв зробив крок в сторону i дав дорогу екранному Джековi.
  "От нахаба. Лiзе в кадр, не може вести себе пристойно, - мляво подумав Формер. - А, здається, я його десь бачив."
  Через декiлька секунд до нього дiйшло, де вiн бачив це обличчя. i холодний пiт потiк промiж лопатками.
  "Це ж один з тих, з гри, кого так сильно шукають ефбеерiвцi..."
  Вiн став дивитися на екран пильнiше i побачив решту хлопцiв.
  "Вся четвiрка, - ворухнулась щаслива думка. - Треба одразу доповiсти..."
  Вiн вскочив зi стiльця, натиснув на стоп-кадр i рушив до виходу, але зупинився.
  "Стоп. Стоп. Стоп. Але чому я не бачив iх там, в у примiщеннi аеропорту? Вiн же був прямо перед мною. Як я поясню, що пройшов тодi мимо просто так, у той час, коли iх посилено шукають по всiх Сполучених Штатах? Однак я точно пам"ятаю, що у цей час у цьому мiсцi нiкого не бачив..."
  Джек розгубився.
  "Що менi робити? Якщо зараз скажу, що знайшов тих, кого розшукують, то доведеться пояснювати i свою власну поведiнку. А там невiдомо, спецслужби можуть приписати i пособництво."
  Вiн повернувся на своє мiсце.
  "Куди не кинь - усюди клин. О! Мабуть краще буде порадитись з Лайлом."
  Лайл Шейлiнг був найближчим приятелем Джека. Вони разом працювали в однiй змiнi, разом перевдягались i майже разом вiдпочивали: iхнi дружини також приятелювали. Джеку взагалi здавалось, що вони геть усе друг про друга знають.
  - Лайле! - повернувся вiн до приятеля, який неподалiк також переглядав плiвки. - Тут така справа... Треба порадитись.
  Партнер неохоче встав зi свого мiсця i пiдiйшов до Джека. Той прокрутив частину своєi плiвки назад: до мiсця появи хлопцiв.
  - Дивись! - показав на екран Джек. - Ось я, як завжди, проходжу по холу.
  - Невже ти покликав мене просто подивитись на тебе? - трохи роздратовано запитав Лайл: багато хто зi служби охорони аеропорту знав про приховану Джекову голлiвудську пристрасть. - Якщо тiльки для цього, то...
  Але Джек ткнув пальцем в екран i Лайл замовк, пильно вдивляючись у зображення.
  - Та це ж тi самi... - вирвалось в нього.
  - Авжеж. i я про те... - сказав Джек.
  - Але як ти пропустив iх там?
  - i сам не розумiю. Я абсолютно впевнений, що iх не бачив. Однак на плiвцi вони - прямо перед мною... Я нiяк не мiг iх пропустити. Наче мана якась... Ще пособництво "пришиють"... - тихо додав вiн.
  - Заспокойся, - сказав Лайл. - Нiхто тебе посiбником не вважає...
  - То ти не вважаєш, - перебив його Джек.
  - Повторюю - заспокойся, а то ще рюмсати почнеш, - подивився на розстроєне обличчя партнера Шейлiнг. - Давай краще перевiримо iншi плiвки за цей час... Вони пiшли далi ось сюди, значить ми iх повиннi побачити на iншiй камерi... Це буде запис... Якраз зараз я його i продивляюсь...
  Вiн пiдiйшов до свого столу i прокрутив запис вперед до часу входження хлопцiв в iншу зону контролю.
  - Ось i вони! - радiсно вигукнув Лайл i показав на екран.
  - Точно! Ось вони пройшли повз Марка, а вiн iх також не помiтив... - з полегшенням пiдтвердив Джек. - Але чому ми iх не бачили?
  - Вони неначе невидимi... - припустив Лайл. - В усякому разi ясно одне, ти не винен. Певен, що й на iнших камерах буде те ж саме.
  - Пропоную зараз ретельно продивитись iхнiй шлях до лiтака: з нас вимагатимуть повного звiту, - пояснив Шейлiнг. - Давай-но подивимось iншi плiвки: з"ясуємо, на який лiтак вони сiли... А потiм впевнено доповiмо...
  Через декiлька хвилин вони вже знали, що хлопцi сiли на лiтак, який направлявся до Денверу.
  - Ти тут трохи вiдпочинь, а потiм ще раз переглянемо всi плiвки, пiдготуємо коротенький звiт i доповiмо...
  - А, може, доповiмо прямо зараз?
  - Навiщо? Якщо ми зараз доповiмо, а потiм не зможемо вчасно сказати на яких саме плiвках, коли саме в часi ми iх бачили, якщо почнемо виправдовуватись, чого ми iх не затримали, то поставимо пiд сумнiв нашi професiйнi обов"язки. Але якщо ми, навiть, трохи i затягнемо з доповiддю, то, по-перше, це ще треба доводити. Однак ми будемо готовi вiдповiсти на будь-яке запитання. Так що, ти пiдпиши плiвки за часом та мiсцями появи... А я тiльки злiтаю до туалету i буду тут.
  Джек радо пристав на пропозицiю.
  Шейлiнг вийшов зi службовоi кiмнати, але пiшов не до туалету, а в напрямку телефону-автомату. Вiн набрав номер, дочекався вiдповiдi, запитав: "Люсi?", а потiм: "Вибачте, помилився номером".
  Пiсля цього вiн перейшов до iншого телефону i через декiлька хвилин знову набрав номер.
  - Об"єкти знайдено у Вашингтонському мiжнародному. Сьогоднi ж вони вiдбули до Денверу. Враження таке, що нiхто з нашоi служби iх не бачить, навiть, коли вони проходять поряд. Зображення зафiксоване на плiвцi. Спробую зробити копiю. У мене все.
  Вiн поклав слухавку.
  Простий хлопець Джек i не пiдозрював, що його надiйний напарник Лайл щойно зробив перший дзвiнок до iзраiльського посольства, а другий до телефону-автомату неподалiк вiд посольства.
  iзраiльтяни знову отримали несподiвану можливiсть на невеличкий крок випередити американську розвiдку.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------73--------------------------------------------*/
  ;
  Вадим керував машиною у вечiрнiх сутiнках. Хлопцi вiдпочивали, а вiн намагався роздивитись у плямi фар покажчики напрямiв, якi монотонна стрiчка дороги неначе намагалась приховати вiд нього.
  i це iй вдалося: водiй "схибив". Вiн помiтив свiй огрiх, коли не побачив передмiстя очiкуваного за часом поiздки Кемроузу.
  Вадим з"iхав на узбiччя та зупинив машину.
  - Здається, я проскочив Кемроуз, - сказав вiн хлопцям, якi прокинулись. - Гадаю, що зараз ми знаходимось десь неподалiк Ферiнтошу. Я стомився. Хто мене змiнить?
  - Давай я... - пiдвiвся Сашко.
  Хлопцi помiнялись мiсцями. Пiсля невеличкоi наради вирiшили iхати далi по паралельнiй дорозi наступним маршрутом: Нью Норвей - Ферiнтош - Башау - Доналда - Мiтинг Крiк.
  Сашко зрушив з мiсця i сiра анаконда дороги почала звичайну монотонну гiпнотичну обробку своєi черговоi жертви.
  Олександр не довго був пiд ii чарами, бо через пiвгодини вiн зупинив машину.
  - Хлопцi! А куди ми так летимо? Гадаю, не буде великоi шкоди якщо ми трохи вiдпочинемо, а вже зранку доберемося до пункту призначення. Подивiться - тут поруч кемпiнг. Пропоную вiдпочити.
  Пропозицiя була слушною, тому усi погодились. i через десять хвилин вони вже спали.
  А зранку рушили знову.
  - Сашко iдь повiльнiше, щоб можна було подивитись хоч щось навкруги, - сказав Анатолiй. - А то що нам розповiдати вдома, коли запитають: "А що ви там бачили у Канадi?"
  - А що бачили? - запитав Вiктор. - Все майже як у нас! Наче по своiм мiсцям iдемо... Дивiться, ставок!
  - Майже... - сумно повторив Вадим. - Але далеченько нас занесло...
  - А ото, здається, церковка католицька, - Вiктор не припиняв дивитися у вiкно.
  - А ось i ще одна знайома примiтка, - показав на цистерни бiля залiзничного переiзду Анатолiй.
  - Так це вже прямо марiупольський краєвид! - розсмiявся Вiктор.
  Так, за спогадами, за роздивлянням краєвидiв, хлопцi швидко проминули невеличкий Ферiнтош, потiм Башау, Доналду i нарештi наблизились до мети своєi подорожi - Мiтинг Крiку.
  Неподалiк було видно якусь башту.
  - Здається, це той елеватор, який я бачив на фотографiях краєвидiв Мiтинг-Крiку... - показав рукою Вiктор.
  Машина зупинилась i хлопцi вийшли з неi.
  - Нарештi ми прибули до одного з вузлiв каркасу... - сказав Вiктор.
  - Мiсцевiсть навкруги здається звичайною, - Анатолiй озирнувся навколо. - Майже як у нас...
  - Що значить "майже"? - поцiкавився Олександр.
  - Практично все, як у нас, за одним виключенням. Подивитесь на цi витвори природи, - i Анатолiй показав на незвичайнi кам"янi утворення, якi, наче фантастичнi гриби, стояли неподалiк. - Бачиш? Не знаю, що це: природнi чи штучнi утворення.
  - Гадаю, що природнi, - висловив припущення Олександр.
  - Може, природнi, а, може, й нi - не забувай в якому мiсцi ми знаходимось, - озвався Вадим.
  - i то правда, - погодився з товаришем Сашко. - Тодi... Чого ми чекаємо? Варто спробувати дiю впливу саме зараз...
  Ранкове сонечко приємно грiло. Навкруги було тихо, наче сама природа допомагала хлопцям зосередитись на важливих справах, неначе вона сама очiкувала чогось незвичайного. Хлопцi мовчки вiдiйшли вiд машини в напрямку невеличкого пагорбу.
  Вони пiднялись на гору, сiли, утворивши хрест, дiстали своi гiлочки та притулились головами.
  "ПiДЙОМ."
  Внизу означились чотири постатi хлопцiв, якi сидiли на пагорбi.
  "ТРОХИ ВИЩЕ."
  Постатi зменшились в розмiрах, вiддалились.
  "ВИЩЕ."
  Постатi щезли з поля зору, поверхня Землi почала затягуватись, променi сонця заграли на невидимих сторонах хмаринок. Хмари подрiбнiшали. Показався обрiй Землi.
  "ЩЕ ВИЩЕ."
  Земля пливла внизу кулею, показуючи рухливий кордон мiж ранком та нiччю.
  "iЩЕ ВИЩЕ."
  Рух вгору припинився. Там, "вгорi", виднiлись зорi, обабiч вiдблискував такий незвичний Мiсяць...
  "НИЖЧЕ."
  Земля почала збiльшуватись. Можна було вже розрiзнити великi мiста на пiвнiч та на пiвдень. "Спуск" тривав, доки трохи пiвденнiше не почало видiлятись якесь мiсто.
  "СТОП. НА ПiВДЕНЬ."
  Земля попливла внизу. Мiсто наближалось.
  "ВНИЗ. ДО ЦЕНТРА МiСТА."
  Видно було машини, крокуючих пiшоходiв.
  "ДО ПОВЕРХНi."
  По тротуару йде молода дiвчина.
  "Яке це мiсто?"
  "Калгарi."
  "ВГОРУ."
  Знову стрiмкий злiт.
  "НА ПiВНiЧ".
  Швидко наблизилось iнше велике мiсто.
  "ЦЕНТР. ПОВЕРХНЯ."
  На тротуарi стоiть лiтнiй чоловiк.
  "Яке це мiсто?"
  "Едмонтон."
  "ВГОРУ i НА ПiВНiЧ."
  Поверхня вiддалилась, рух на пiвнiч припинився. Внизу був Едмонтон.
  "НАЗАД. ДО МiТИНГ КРiКУ."
  Едмонтон вiддалився, пiшов на пiвнiч. Рух почав зупинятись, коли внизу можна було вже побачити знайомi постатi.
  "ТЕПЕР ВНИЗ."
  Вiдстань швидко зменшувалась: до постатей було близько двiстi метрiв, потiм майже сто, потiм двадцять, десять...
  ЩОСЬ ПРОМАЙНУЛО...
  Темно.
  "СТОП!".
  Темно. Сиро.
  "ПАХНЕ ЗЕМЛЕЮ."
  "ВНИЗ."
  Вода... Теплiшає... Зовсiм тепло... Гаряче!
  "МАГМА."
  "ВГОРУ."
  Холоднiшає... Вода... Поверхня...
  "СТОП!"
  Приголомшенi карколомними мандрами хлопцi сидiли на мiсцi свого незвичайного старту побiля Мiтинг Крiку. Кожен мовчки дивився на трьох своiх сусiдiв.
  Першим прийшов до тями Вадим.
  - А це було цiка-а-а-аво... - протягнув вiн. - Одне, що я точно можу сказати, це те, що дiя впливу збiльшилась, але, гадаю, не далi Едмонтона. Це, здається, не бiльше двохсот кiлометрiв...
  - Так, - пiдтвердив Анатолiй. - Однак з"ясувались iншi дуже i дуже цiкавi речi: можна говорити про польоти над Землею...
  - i, як ми бачили, на тi ж самi двiстi кiлометрiв, - сказав Олександр.
  - Але ми ж майнули i пiд Землю! - схопився на ноги Вiктор. - На тi ж самi двiстi!
  iншi також пiдвелись.
  - Нам треба якнайретельнiше осмислити все те, що вiдбулось тут, - Анатолiй подивився на хлопцiв.
  - Але невже це i є максимум дii? Знову не досягли... - розчаровано сказав Олександр.
  - Поки що це максимум... Поки що. Згадай лише з якоi вiдстанi ми починали. Треба працювати далi... - вiдповiв Вадим.
  - А може спробувати в Украiнi? Може спробувати у вузлi трикутника? - почав пропонувати Вiктор.
  - Хлопцi, давайте трохи посидимо тут, подумаємо, а потiм будемо вирiшувати, - сказав Анатолiй.
  Усi погодились.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------74--------------------------------------------*/
  ;
  Посольство iзраiлю негайно передало отриману iнформацiю додому. Слiд вiв до Денвера: там хлопцi сiли на лiтак. Але з Денвера повiдомлень не було.
  "Куди вони могли направитись? - напружено думав мемуне. - Вони, напевне, щось шукають. А, може, просто намагаються покинути Сполученi Штати? Згiдно з повiдомленнями цi хлопцi якимось чином непомiченими проходять повз всi заслони. Тiльки перегляд вiдеозаписiв фiксує iх перемiщення. Невже виходить, що вони вмiють робити себе невидимими, як мiнiмум, на час проходження заслонiв? В такому разi ефективнiсть дii впливу воiстину вражаюча! Навiть, якщо припустити, що дiя впливу обмежена у просторi, маючи на увазi роботу впливу пiд час виборiв. Треба робити деякi висновки. Перший. Спостерiгати за ними за допомогою звичайних засобiв дистанцiйного стеження: бiнокль, телефон. Однак i вони можуть не допомогти, тому що нам невiдома конкретна вiдстань впливу. Треба iх бачити... Тому другий висновок: якщо вони невидимi, то треба будь-яким чином змусити iх самих прийти до нас..."
  Мемуне почав ходити, схрестивши руки за спиною. Вiн ясно вiдчував, що розв"язання проблеми десь тут, десь близько.
  - Вважаю, що нам необхiдно негайно запросити сюди iхнiх родичiв для введення, так би мовити нашого, вiртуального впливу, - пробурмотiв вiн тихо, i викликав секретаря.
  - Негайно, - сказав вiн як тiльки секретар ввiйшов. - Наказ за моiм пiдписом. Якнайшвидше органiзувати нову оперативну групу до Марiуполя. Мета: знайти та доставити до iзраiлю найближчих родичiв цих хлопцiв, бажано батькiв.
  Вiн кивнув на знак закiнчення, вишколений секретар вийшов.
  "Оскiльки операцiя досить серйозна, тепер не треба всю вiдповiдальнiсть брати на себе, - продовжував розмiрковувати мемуне. - Треба роздiлити ii мiж усiма зацiкавленими сторонами. Тим бiльше, що вони i так знають вже досить багато."
  Вiн пiдiйшов до свого столу, пiдняв слухавку прямого зв"язку з прем"єр-мiнiстром.
  - Пане прем"єре, - почав вiн. - У нас є новi данi по справi впливу. iнформацiя свiдчить, що украiнцi, користуючись впливом, роблять себе, так би мовити невидимими, i непомiтно проходять скрiзь американськi заслони. На даний час зафiксувати iх можна шляхом перегляду вiдеозаписiв. Вважаю, що з огляду на це дистанцiйне спостереження є неперспективним.
  - Вашi пропозицii...
  - Ми повиннi заманити iх на приманку, в якостi якоi ми плануємо використати iхнiх батькiв. Захопити iх та переправити до iзраiлю, сповiстивши наших хлопчикiв про iхнє мiсцезнаходження. Вони будуть змушенi самi зв"язатись з нами i прибути до нас.
  - Ви... Пробачте, але у цiй справi ми вже i так багато наробили...
  - Але, погодьтесь, ця справа варта цього... Варта всього...
  - Так, варта, - погодився прем"єр. - Дiйте. Якнайскорiше.
  - Спасибi, пане прем"єре, за довiру, - мемуне поклав слухавку.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------75--------------------------------------------*/
  ;
  Хоча iзраiльтяни i отримали iнформацiю про шлях руху хлопцiв ранiше, але, завдяки ретельнiй роботi своiх аналiтичних служб, американська група в Марiуполi вже почала дiяти. Прослуховувалися всi телефоннi розмови батькiв, записувались усi домашнi розмови, провадилось вiзуальне стеження за родинами, паралельно розроблявся оперативний план захоплення та доставка батькiв хлопцiв до Сполучених Штатiв.
  Згiдно з цим планом необхiдно було переправити всiх батькiв за межi Украiни. З метою уникнення зайвоi уваги до цiєi операцii передбачалось зiбрати iх усiх у одному мiсцi, приспати за допомогою психотропних речовин.
  - Де iх зiбрати? - нервував керiвник на невеличкому зiбраннi своєi групи. - Та ще так, щоб непомiтно...
  "Вони там, у Ленглi, геть сказилися, - роздратовано думав вiн. - Легко балакати, виробляючи загальнi плани..."
  ;
  /*Ленглi - мiсце розмiщення штаб-квартири ЦРУ.*/
  ;
  - Спробуємо розглянути всi можливi варiанти, - професiоналiзм взяв гору, i вiн заспокоiвся. - Збирати iх у когось на квартирi - безглуздо: завжди iснує пильна сусiдка, яка завжди щось помiтить; кафе, кiнотеатри та театр - багато зайвих очей; у офiсi фiрми звiдки брали цих хлопцiв - взагалi немає сенсу...
  - А, здається, ми зможемо iх зiбрати, - подав голос лiтнiй розвiдник, фахiвець у системах зв"язку. - Потрiбно зателефонувати, наприклад, до сусiдiв когось iз батькiв та синтезованим голосом сина попросити передати iнформацiю про те, що всi хлопцi знаходяться у населеному пунктi десь неподалiк вiд Марiуполя... Повiдомити, що вони беруть участь у якоiсь секретнiй операцii i просять доставити iм трохи iжi, чи ще чогось...
  - А в цьому щось є, - зрадiв шеф. - Добра iдея про сусiдку: мати може розпiзнати iнтонацii голосу сина, а сусiдцi майже все одно... Треба швидше продумати цей варiант. Доллi, Джон, Мартiн та Гарольд, негайно, але дуже обережно з"ясуйте вiдносини батькiв з сусiдами, зрозумiло, тiльки з тими, якi мають телефони.
  Вiн кивнув головою в сторону ноутбуку.
  - Почнiть з телефонного довiдника...
  Означена четвiрка негайно почала виконувати наказ.
  - Джордж, - звернувся вiн до автора iдеi. - Ми з тобою займемось текстом цього повiдомлення.
  Джордж приготувався занотовувати.
  - Орiєнтовний змiст... Тьотю, або дядя... iм"я вставимо пiзнiше... Можливо ви знаєте... З деяких причин я зараз не можу подзвонити додому... Прошу вас негайно зайти до моiх та сказати iм, що ми зараз знаходимось, - вiн подивився на мапу, - у Новоазовську. З нами все гаразд, але потрiбно трохи грошей. Хоча б п"ятсот гривень та нашi спортивнi костюми... Ми на них дуже чекаємо...
  ;
  /* Новоазовськ - невеличке приморське мiсто на схiд вiд Марiуполя.*/
  ;
  Вiн перестав диктувати i подумав: "Хотiв би я побачити таку матiр, яка б вiдмовилась допомогти своiй дитинi..."
  - Джордж, спробуйте синтезувати це повiдомлення чотирма голосами. А ми тим часом готуватимемо пасажирське таксi на вiсiм мiсць...
  Через п"ять годин все було готове: до батькiв Вiктора прибiгла закехкана сусiдка i повiдомила, що Вiктор ось тiльки-но зараз говорив з нею i просив передати ось таке повiдомлення. Вона протягнула папiрець.
  Мати Вiктора уважно перечитала текст, протягнула листа чоловiковi, який також уважно прочитав його.
   - Спасибi тобi, Машо... - звернувся вiн до сусiдки.
  - А... Нема за що, - махнула рукою Марiя.
  - Тарасе, - звернулась до чоловiка Надiя Анатолiiвна. - Але ж Вiктор повiдомляв, що вони всi зараз за кордоном...
  - Так, - погодився Тарас Володимирович. - Однак попереднi повiдомлення також приходили вiд них через посередництво iнших... Крiм того, вони могли вже i повернутися... Пропоную зiбрати всiх, порадитись та прийняти рiшення.
  - Але не телефоном, - запропонувала мати Вiктора. - Сходимо пiшки. Ти - до Вадимових та Олександрових, а я - до батькiв Анатолiя...
  За годину усi батьки зiбрались у парку на Лiвому Березi. Пiсля швидкого обговорення питання було прийнято рiшення негайно вирушати до Новоазовська, тим паче, що це неподалiк, i можна в усьому розiбратись прямо на мiсцi.
  Розiйшлись по домiвках, швидко зiбрали необхiднi речi, грошi. Знову зiбрались бiля парку, i викликали таксi на вiсiм чоловiк.
  Вийшло так, що навiть найближчi сусiди, окрiм сусiдки батькiв Вiктора Марii, не здогадувались про можливi причини вiдбуття своiх сусiдiв за межi мiста.
  Американськi агенти не гаяли часу: вони швидко органiзували подачу свого мiкроавтобуса, який у супроводi двох легковикiв вирушив в напрямку Новоазовська. Троє агентiв дочекались справжнього таксi i на ньому вирушили у тому ж напрямку. iхнiм завданням було пiдстрахувати основну групу на перiод подорожi, а потiм вони мали повернутись до Марiуполя: на випадок можливих дiй у мiстi.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------76--------------------------------------------*/
  ;
  Хлопцi все ще були в Мiтинг Крiку. Вони, хоч вже i почали звикати до карколомних витворiв винайденого ними впливу, все ж були трохи приголомшенi його новими можливостями.
  - Я певен, що вiдстань у двiстi кiлометрiв це далеко не межа дii впливу, - подивився на хлопцiв Вiтьок.
  - Маєш рацiю, - погодився з ним Олександр. - Але нам доведеться старанно попрацювати над розширенням цiєi межi.
  - Працювати доведеться, - додав Вадим, - Але, мабуть, трохи згодом: потрiбно вирiшувати, що нам робити зараз.
  - Звiсно, - кивнув головою Анатолiй. - Нас шукають, як мiнiмум, двi потужнi розвiдувальнi служби...
  - i намiри в них дуже серйознi, - пiдтримав Анатолiя Вадим. - Вони вважають, i небезпiдставно, що ми володiємо, так би мовити, надзброєю тактичного дiапазону дii i нi перед чим не зупиняться, щоб заволодiти нею.
  - Тобто нам потрiбно вирiшити: де i як ми будемо працювати з впливом, - пiдвiв попереднiй пiдсумок Анатолiй.
  - Як де? - запитав Вiктор. - Доцiльно було б працювати в Украiнi... Тим бiльше, що там Слов"янська крапка знаходиться поруч...
  - Ти забув, як ми тут опинились? - парував пропозицiю Олександр. - Певен, що там, на Батькiвщинi, нас вже чекають.
  - А тут - шукають, - додав Вадим.
  - Може, десь переховаємось? - запропонував Сашко. - На Кубi, наприклад.
  - Особисто я за Кубу, - заявив Анатолiй. - Менi подобається ця краiна. Але по-перше: найближчий вузол в тiй частинi, здається, у Бермудах; а по-друге: я зараз бiльше думаю про реальну небезпеку, яка може загрожувати нашим батькам: зовсiм не виключено, що нашi "друзi" спробують використати iх в якостi iнструмента тиску...
  Запанувала тиша. На сонце зайшла хмара: здавалось, що Мiтинг Крiк попереджав про небезпеку.
  - Треба негайно забрати iх з Украiни та переправити до якоiсь тихоi краiни, де нiяка спецслужба нас не знайде, - сказав Вiктор.
  - Легко сказати - треба... - з сумом в голосi сказав Вадим. - Якi будуть конкретнi пропозицii?
  Хлопцi задумались.
  - Може, проштурмуємо? - першим озвався Олександр.
  - А що? Як на мене, то пропозицiя слушна, - пiдтримав його Вадим.
  Анатолiй. Повернутися додому за батьками?
  Вадим. Небезпечно для усiх...
  Вiктор. Викликати iх сюди?
  Олександр. Органiзувавши туристичну поiздку до Туреччини?
  Вадим. Туреччина - член НАТО i ЦРУ може дiяти там, як вдома.
  Анатолiй. До того ж в них немає закордонних пашпортiв...
  Олександр. А, може, кудись ближче, наприклад, до Бєларусi, чи до Росii... А вже звiдти...
  Анатолiй. Там також можуть виникнути певнi проблеми з пашпортами...
  Вадим. А може-таки махнемо додому? З використанням ефекту невидимостi?
  Анатолiй. Як запасний варiант, можна прийняти... Ще пропозицii...
  Олександр. Спробувати вплинути на Бiлий Дiм з безпечноi вiдстанi у сотню кiлометрiв - щоб назавжди забули про нас?
  Анатолiй. Якби тiльки один Бiлий Дiм знав про нас i нашi розробки...
  Вадим. Тодi треба негайно попередити батькiв про можливу небезпеку.
  Анатолiй. Попередити - це половина справи. iм потрiбно десь переховуватись до нашого повернення...
  Вiктор. У рiдних - неможливо: розвiдки досить швидко вийдуть на них.
  Анатолiй. У знайомих?
  Олександр. Теж проблематично...
  Вадим. Вiдправити усiх на курорт?
  Анатолiй. Це вже краще. Пропоную Закарпаття. До того ж, до кордону недалеко...
  Вадим. Можна i до Одеси...
  Вiктор. i до Слов"яногiрська...
  Анатолiй. До Пiвденного берегу Криму...
  Олександр. Або до степового Криму...
  Вадим. Однак найближчий - Слов"яногiрськ.
  Олександр. Я не проти.
  Анатолiй. Зважаючи на фактор часу, Слов"яногiрськ має перевагу.
  Вiктор. Звiдки зв"яжемося з батьками?
  Анатолiй. Позичимо стiльниковий телефон на декiлька хвилинок у будь-якого канадського громадянина.
  Вiктор. Навiщо нам пiдставляти звичайних громадян?
  Анатолiй. Згоден, придбаємо новий телефон у найближчiй компанii та подзвонимо.
  Вадим. Мерщiй до машини!
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------77--------------------------------------------*/
  ;
  Мiкроавтобус зупинився на узбiччi траси не доiжджаючи до Новоазовська.
  - Не хвилюйтесь, будь ласка, - звернувся до пасажирiв водiй. - Вибачте за зупинку. Я повинен вам повiдомити про те, що я американський розвiдник i, в даному випадку, представляю уряд сполучених Штатiв Америки. Повiрте, ми змушенi були дiяти дуже швидко. Винахiд ваших дiтей, про який вам вiдомо, дуже важливий для розвитку демократичних сил в усьому свiтi. Наше завдання, зрозумiло, при вашiй допомозi, не допустити витоку iнформацii, яким можуть скористатися мiжнароднi терористичнi органiзацii. Вашi дiти з радiстю погодились спiвпрацювати з нами, але вони, цiлком слушно, поставили вимогу щодо вашоi присутностi бiля них у Сполучених Штатах. Вони, i ми, до речi, також, хочемо забезпечити безпечне впровадження проекту.
  Водiй, вiн же керiвник групи, зробив паузу i подивився на батькiв, якi мовчали, сприймаючи несподiваний перебiг подiй.
  - Цiлком зрозумiло, - продовжив американець. - Що ви зараз з деякою пiдозрою, а, можливо, i з недовiрою сприймаєте моi слова. З певних причин ми не можемо прямо зараз органiзувати зв"язок з вашими дiтьми, але можемо, так би мовити, передати привiтання вiд них. Учора нашими каналами ми отримали вiдеозаписи вiд кожного них з запрошенням приiхати до США.
  - А якi, власне, причини заважають нам прямо зараз подзвонити iм? - запитав батько Олександра.
  - При виходi в ефiр, навiть через стiльниковий телефон, нас можуть, так би мовити, "засiкти", - терпляче вiдповiв керiвник групи. - Повинен вам сказати, що iснують дуже зацiкавленi сторони, якi заради захоплення секрету винаходу знищать i хлопцiв, i, повiрте, нас з вами.
  - СБУ? - пiдняв брови батько Вiктора.
  - Нi, - коротко вiдповiв розвiдник.
  - А хто? - наполягав Тарас Володимирович.
  - Особисто менi не хотiлося б розголошувати секретнi данi i таким чином ненавмисно "пiдставляти" вас, але я маю наказ вiдповiдати на всi вашi запити задля успiшного завершення операцii. Скажу вам, що у нас на "хвостi" висить iнша розвiдка. У нас є данi, що вони хочуть захопити вас та використати в якостi заручникiв, щоб мати iнструмент впливу на ваших дiтей i таким чином змусити iх працювати на них. До речi, ви, мабуть, пам"ятаєте про несподiванi кривавi подii у Марiуполi пiд час виборiв... На той час ми зафiксували представникiв цiєi розвiдки в Марiуполi.
  Вiн знову запаузував, привертаючи таким чином увагу до змiсту своєi короткоi промови.
  - Часу у нас дуже небагато. Нам усiм потрiбно якнайшвидше покинути територiю Украiни.
  - Яким чином? - запитала мати Вiктора.
  - Ми сподiваємось на спiвробiтництво. Тобто, ми оформимо нас усiх в якостi туристiв, якi летять на вiдпочинок до Анталii. Ну, а з Туреччини вже буде значно легше переправитись до теперiшнього мiсцеперебування ваших талановитих хлопцiв.
  - А подивитись вiдеозаписи часу вистачить? - справився батько Анатолiя.
  - Будь ласка, але покваптесь.
  Американець взяв до рук маленьку вiдеокамеру, ввiмкнув i передав ii батьковi Анатолiя.
  - Вибачте за малий формат картинки, але зараз я не можу запропонувати вам бiльшого.
  - Гадаю, що цього нам вистачить, - сказав батько Вадима.
  Матерi схвильовано дивились в маленький екран, який старанно приховав вади поспiшноi роботи комп"ютерних монтажерiв. Хлопцi говорили про необхiднiсть негайного виiзду з Украiни i запрошували приєднатися до них "у вiдомiй вам краiнi".
  iнформацiя практично збiгалась з тiєю, яку вони отримали ранiше.
  - Всi вiдповiднi документи ми приготували заздалегiдь, - вiв своє керiвник групи. - Лiтак вилiтає до Стамбула через три години. Потрiбне лише ваше рiшення.
  Батьки переглянулись мiж собою.
  - Ми летимо, - сказав батько Анатолiя.
  iншi на знак згоди кивнули.
  - От i добре, - полегшено зiтхнув американець. - Наступний напрямок - марiупольський аеропорт.
  Перелiт до Туреччини вiдбувся напрочуд гарно. Звичайна група украiнських туристiв не викликала нiяких пiдозр. Прямо зi Стамбульського аеропорту батькiв хлопцiв швидко переправили на американську вiйськову базу, де з ними поводились як з дуже важливими персонами. Батьки цим були приємно здивованi i протягом часу, що вони знаходились на базi, вони навiть не помiчали, що iх знiмали прихованими камерами.
  Усi вiдзнятi вiдеоматерiали були негайно переданi до США, а згодом туди направився i вiйськовий лiтак ВПС США з дорогоцiнним вантажем.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------78--------------------------------------------*/
  ;
  По вiдпрацьованiй вже "невидимiй" схемi хлопцi мiсцем зупинки обрали готель у невеличкому Ферiнтошi. Всi iхнi спроби додзвонитися додому з рiзних мобiльних телефонiв виявилися марними: протягом хвилини нiхто не брав слухавку, а чекати бiльше було небезпечно.
  - Повиннi бути вдома, - сказав, зробивши останню спробу подзвонити Анатолiй i подивився на годинника. - Зараз там вечiр i вони завжди у цей час дивляться останнi новини...
  - Дiйсно, дуже дивно, - погодився з ним Олександр. - Пропоную ще трохи почекати, а потiм ще раз подзвонити, коли вони будуть лягати спати.
  - А поки що можна подивитись мiсцевi останнi вiстi, - запропонував Вадим, пiдiйшов до телевiзора i ввiмкнув його. - Щоб бути в курсi поточних свiтових справ.
  Час був не новинний, i Вадим перемикнув декiлька каналiв, на яких лунали пiснi та йшли ток-шоу, i зупинився на початку якогось пригодницького фiльму.
  - Роблю висновок - нiчого вкрай важливого в свiтi не вiдбувається, - тихо звернувся себе сказав вiн. - Але фiльм, мабуть, додивлюсь.
  Хлопцi спали, Вадим не витримав i не помiтив, як сам також закуняв. Скоро вже всi спали в тих мiсцях, де iх застав сон.
  Телевiзор залишився працювати, картинки на екранi рухались, намагаючись всiляко привернути увагу телеглядача до себе - з корисливою метою нагодувати його черговою порцiєю нав"язливоi реклами.
  Вiктор, як був - не роздягнутий, простягся на лiжку, поворушився - йому снилась рiдна домiвка: неначе вiн знову маленький; снилась мама, навiть, почувся ii голос... Вiтя витяг перед собою руки i зробив крок назустрiч...
  По телевiзору крутився рекламний ролик.
  Анатолiй розслабився у крiслi, незручно торкаючись пiдборiддям до грудей. У своєму снi вiн був на дачi. Цвiли вишнi, черешнi; був чудесний свiтлий святковий, навiть, весiльний настрiй, коли Толик помагав батькам садити город. Почувся бас батька, смiх мами, на душi було легко i спокiйно...
  Телевiзiйна реклама настирливо кликала до екрану.
  Сашко розкинувся на другому лiжку. Йому снилось море. Батьки сидять на пiдстилцi, а вiн щодуху бiжить до теплоi хвилi, оглядається i бачить, як батько вже встає а мати весело смiється, дивлячись на своiх чоловiкiв...
  Вадимовi у крiслi перед телевiзором спалось незручно, бо сон перемiг його незначну цiкавiсть до американського бойовика. У своєму снi вiн уявив себе у дитячому оздоровчому таборi. В очiкуваннi приiзду батькiв, якi ось-ось повиннi приiхати. З"являється автобус, вiдкриваються дверi першою виходить мама... Вона...
  Вадим вiдкрив очi, i, ще не прокинувшись, подивився на екран, з якого до нього лагiдно посмiхалась мама...
  "Мама тут, у чужiй краiнi, в iншiй сторонi свiту. Цього не може бути..." Митi вистачило, щоб вiн, вдивляючись у знайомi риси, задався питанням: "Як? Яким чином тут, у далекiй Канадi може з"явитись телевiзiйне зображення моєi мами?"
  Вадим пiдштовхнув Анатолiя.
  - Подивись!
  Толик вiдкрив очi i не повiрив собi: вiн бачив обличчя матерi Вадима, i прямо в душу глянули такi знайомi, такi лагiднi очi тьотi Вiри.
  Потiм на екранi з"явилось усмiхнене обличчя мами Сашка, а потiм i мами Вiктора. На задньому планi усмiхались щасливi на вигляд татусi.
  Лише тiльки зараз до Вадима почав доходити змiст цього загадкового епiзоду: голос за кадром рекламував якiйсь крем для згладжування шкiри. На екранi з"явились телефони фiрми та, крупно, коротка адреса iнтернетiвського сайту.
  Погляди Вадима та Анатолiя зустрiлися. Вони подивилися на ще сплячих хлопцiв.
  - Вiтьку! - гукнув Вадик. - Сашко!
  Вони мiцно спали i не вiдзивались.
  - Вiтьку! - наполягав Вадим. - Сашко!
  Олександр та Вiктор неохоче прокинулись i незадоволено подивились на Вадима.
  - Невже тобi спати не хочеться? - з нотками докору в голосi запитав Вiктор.
  - Спати, звiсно, хочеться, але з"ясувались вкрай важливi обставини, - вiдповiв за Вадима Анатолiй. - Треба негайно обговорити...
  Хлопцi неохоче пiднялись з лiжок i пiдiйшли до крiсел.
  Тим часом телевiзор закiнчив показувати рекламного блока i перейшов до якогось ток-шоу.
  - Що тут такого трапилось? - позiхнув Вiтьок.
  - Тiльки-но... - показав на екран телевiзора Анатолiй. - Тут були зображення наших матерiв.
  Сашко недовiрливо подивився спочатку на Толика, а потiм на телевiзор, де якась гарна жiночка теревенила щось по потойбiчне життя:
  - Я розумiю, що ми всi дуже стомились, скучили за рiдними... Але так жартувати...
  - Я не жартую, - перервав його Толик. - Повторюю. Тiльки-но ми разом з Вадиком на власнi очi бачили наших матерiв у якiйсь рекламi чудодiйного крему вiд зморшок. Ми розбудили вас для того, щоб всiм разом подивитися цю рекламу. Певен, що ii скоро повторять.
  Хлопцi налаштувались на довге чекання, але майже за десять хвилин рекламу повторили. Так, це були iхнi усмiхненi матерi, а на задньому планi було видно татусiв.
  - Що б це могло значити? - Олександр ще не зовсiм прокинувся.
  - Це може значить тiльки одне, - сумно сказав Вадим. - Американська розвiдка натякає, а точнiше повiдомляє нам вiдкритим текстом, що нашi батьки у них в заручниках. А ми не встигли iх попередити...
  - Бiльше того, - додав Анатолiй i показав на екран. - Дивиться! Вони крупними лiтерами показують телефони та адресу iнтернетiвського сайту.
  - Зрозумiло, - зiтхнув Сашко. - Натякають на канал зв"язку.
  - Що ж. Нашi плани зазнають змiн, - перевiв розмову у конкретну площину Вiктор.
  - Це вiдвертий шантаж, але нам доведеться зв"язуватись з ними...- Анатолiй обвiв поглядом хлопцiв i таким чином нiби вибачився за невдале рiшення. - Я зараз не можу запропонувати нiчого iншого.
  - А, може, це якась пастка? - висловив припущення Вадим.
  - Для нас немає нiякоi рiзницi: пастка це чи шантаж, - Сашко дивився на екран. - Хто б там не був, але вони дуже хочуть подiяти на нас... Зрозумiло, що вони не знають нашого мiсцезнаходження, не знають де нас шукати i, так би мовити, змушують нас самих пiйматись на гачок...
  - Скорiш за все це нашi американськi знайомi, адже ця реклама крутиться майже по всiх каналах... - перемикнув канал Вадим.
  i справдi, на iншому каналi через декiлька хвилин передача перервалась вже вiдомою рекламою чудодiйного крему.
  - Вони, мабуть, гатять великi грошi, рекламуючи цей крем аж по всьому континенту... - висловив припущення Вiктор.
  - Немає худа без добра, - згадав вiдоме прислiв"я Анатолiй. - Ми тепер знаємо, що хоч нашi батьки i потрапили до лап розвiдки, але з ними нiчого поганого не сталось...
  - Доки чекають нас, - закiнчив фразу Сашко.
  Знову йшла ця реклама, i знову на них дивились такi знайомi, такi рiднi обличчя.
  - Вони посмiхаються, значить з ними поводяться непогано, - сказав Вадим. - В якiйсь мiрi це втiшає, але... Якi будуть пропозицii?
  - Мабуть, доведеться зв"язуватись... - повторив свою пропозицiю Анатолiй.
  - Це дуже важливо, але не менш важливим є те, що нам доведеться вiдкривати секрети впливу, - припустив Вiктор. - i можна тiльки припускати, як вони iм будуть розпоряджатися.
  В кiмнатi запанувала тиша.
  - А нам нема чого боятись, - впевнено сказав Вадим. - Хiба ви i досi не побачили, що вплив працює виключно при однiй умовi...
  - Якiй? - запитав Сашко.
  - Мiж нами. Точнiше, не тiльки мiж нами, а мiж будь-якими чотирма учасниками впливу повинна бути довiра. Саме це є головною i єдиною умовою виникнення i роботи впливу: повна довiра. Цiлковита довiра.
  - Точно! - вигукнув Сашко.
  - Звiдси можуть бути такi попереднi висновки. Нашi "знайомi" вже показали, що вони нi перед чим не зупиняться у намаганнi дорватися до нашого вiдкриття, за допомогою якого вони хочуть керувати свiтом. Тобто, вони домагаються абсолютноi влади пiд приводом нав"язування свого бачення так званоi демократii.
  - Тобто, iснує всесвiтнiй бар"єр на шляху кожного, хто захоче скористатись впливом з лихою метою, - сказав Вiктор. - i цього бар"єру довiри злiй людинi нiколи не перетнути. Бо кожне загарбання базується на недовiрi, на пригнобленнi, намаганнi контролювати все...
  - В такому разi жодному загарбниковi нiколи не вдасться отримати свiтовий, а тим бiльше всесвiтнiй контроль... - пiдхопив думку Вiктора Олександр.
  - Точно так, - посмiхнувся Вадим. - Неможливо уявити, щоб якiсь чотири негiдники безумовно довiряли один одному... Майже певен, якщо iм, уявимо, вдасться змусити трьох з нас спробувати скористуватись впливом у присутностi когось такого четвертого, то вплив не буде працювати.
  - А, коли вони почнуть змушувати нас виконувати iхнi накази, то ми зможемо використати вплив проти них! - зрадiв Олександр.
  - Я б так не радiв, - остудив його Анатолiй. - Згадай тiльки про вiдстанi, на яких ми можемо впливати...
  - Тобто, якщо люди з лихими задумами будуть на певнiй вiдстанi вiд нас, то вони зможуть в якiйсь мiрi впливати на нашi дii... Хоча б за допомогою того ж самого шантажу... - продовжив думку Вадим.
  - По-перше, нам нема з чого вибирати, а по-друге, вони не знають, як i на яких вiдстанях працює вплив, - сказав Вiктор. - Тут поки що перевага на нашому боцi...
  - Що ж. Намагатимемось використати нашi переваги, - пiдсумував Вадим. - Будемо дiставатись територii США самостiйно?
  - Нехай самi нас везуть, - буркнув Вiктор. - Зателефонуємо iм звiдси.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------79--------------------------------------------*/
  ;
  iзраiльськi агенти повiдомили з Марiуполя, що батьки хлопцiв раптом покинули своi квартири i не з"являються там.
  Мемуне ходив по кабiнету вкрай роздратований. Вiн навiть говорив вголос сам iз собою, чого з ним нiколи не помiчалось:
  - У мене таке враження, нiби все, що ми задумуємо миттєво стає вiдомим американцям! Або вони дiють дуже швидко, або в нас дiє подвiйний агент.
  Вiн зупинився, пiдiйшов до крiсла, сiв в нього.
  "Щось я розбалакався у кабiнетi. Хвилююсь. Однак треба спо-чатку детально проаналiзувати ситуацiю самому. Що ми маємо? Цi хлопцi десь у США. iхнi батьки, можливо, також там. Зрозумiло, що пiсля нападу на АНБ американцi будуть переховувати iх у бiльш безпечному мiсцi. Тобто необхiдно якомога точнiше визначити це мiсце. Мабуть доведеться активiзувати всi нашi наявнi сили у Сполучених Штатах. Ну, добре. Спробую поставити себе на мiсце шефiв американськоi розвiдки. Куди б я сам заховав цих хлопцiв? Нiякi загальновiдомi мiсця на кшталт штаб-квартир, пiсля нападу на АНБ, не пiдходять. Може якась вiйськова база? Не виключено. Скорiш за все якась секретна база. Це може бути вiйськова база i поза межами США. Хоча, навряд - дуже далеко. Потрiбен повний перелiк американських вiйськових баз. Далi. Необхiдно усiма засобами наглядати за усiма керiвниками американських розвiдувальних служб. Цiлком ймовiрно, що iхнi перемiщення можуть вказати на мiсце, а, може, i на можливi плани дiй..."
  Вiн взяв ручку та помiтив у робочому блокнотi: "Перелiк вiйськових баз. Тотальне слiдкування за керiвниками розвiдки."
  "Припустимо, що усiх зберуть разом. Чотири хлопця та iх батьки... Загалом дванадцять чоловiк. Що iм може бути потрiбно? iжа? Одяг? Взуття? Якiсь науковi прилади? Нi, здається, що вони нiчого такого не застосовували, коли пересувались наче невидимi. До речi, про невидимiсть: повиннi десь залишитись слiди перемiщення iхнiх батькiв."
  Вiн дописав: "Можливi шляхи доставки батькiв. Виявити слiди."
  "Однак час йде. Поки ми будемо шукати... А чому наглядати тiльки за керiвниками розвiдок? Чому б не спробувати приглянути за президентом та вiце-президентом? Не може бути щоб операцiю такого масштабу провадили без вiдома президента та не тримали з ним зв"язок. Зробимо i це також."
  Пункт другий отримав додаток: "Президент. Вiце-президент. Перемiщення. Зв"язки."
  Мемуне подивився на свiй список, подумав: "Небагато набралось, але хоч буде про що говорити з начальством".
  Вiн взявся за слухавку прямого зв"язку з прем"єр-мiнiстром, але не встиг ii пiдняти. Пролунав голос секретаря:
  - До вас помiчник. Просить прийняти негайно.
  - Запросить.
  Помiчник зайшов до кабiнету i одразу направився до мемуне з папером в руках.
  - Щойно отримали, - вiн вручив папiр начальниковi i став пояснювати. - Американцi по бiльшостi телевiзiйних каналiв почали транслювати рекламний ролик, в якому фiгурують батьки цих хлопцiв.
  - Спасибi, можете йти.
  "Час вiд часу не краще. ЦРУ вирiшило дiяти за аналогiчним планом. Ця iнформацiя лише пiдтверджує своєчаснiсть запланованих рiшень. Ми не встигаємо. Але треба використати геть усi шанси i бути готовими до будь-якого повороту подiй: не виключено, що iм знову вдасться втекти."
  Вiн пiдняв слухавку прямого зв"язку з прем"єр-мiнiстром.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------80--------------------------------------------*/
  ;
  Радощам директора ЦРУ не було межi, щойно вiн отримав повiдомлення про мiсце знаходження хлопцiв.
  - Нарештi нашi пташенята озвалися iз канадського гнiздечка! i далеченько вас занесло! - вiн подивився на мапу. - Цiкаво, i що ж ви робили у цьому самому Ферiнтошi?
  "Однак, як вас звiдти витягати? - подумав вiн. - Поблизу нiкого з наших немає. Якщо забезпечити тимчасову охорону силами канадськоi полiцii, то, до прибуття лiтака, без сумнiву, буде привернута зайва увага. Крiм того, доведеться пояснювати нашi дii канадцям. Якщо взагалi проiгнорувати охорону, то у випадку небажаного розвитку подiй, цього не зрозумiє президент. А дiяти треба дуже швидко. Зараз вiдрядимо два-три легкi лiтаки з нашими охоронцями, а потiм органiзуємо доставку цих хлопцiв сюди."
  Зiбравши заступникiв, вiн почав вiддавати розпорядження щодо органiзацii негайного перевезення "дорогоцiнного вантажу" до Сполучених Штатiв.
  - Потрiбно негайно органiзувати повiтряний коридор i надiслати лiтак до Едмонтона з групою супроводу. До прибуття цього лiтака потрiбно забезпечити охорону наших пташенят. Негайно з"ясуйте, якi наявнi сили ми маємо бiля цього Ферiнтоша. У випадку вiдсутностi таких сил, а цiлком ймовiрно, що так воно i є, негайно перекинути туди усiх найближчих агентiв декiлькома легкими лiтаками. Нi в якому разi не привертати уваги мiсцевоi полiцii. Виключити будь-якi можливi непорозумiння. Зв"язуватись безпосередньо зi мною у випадку виникнення будь-якоi проблеми з доставкою. Виконуйте.
  "Вже зараз треба знайти та пiдготувати мiсце, де ми розгорнемо роботи по перевiрцi та використанню вiдкриття. Штаб-квартири - не пiдходять: органiзацiю iхньоi охорони треба вдосконалювати, або змiнювати. Скористатись зоною 51? Чи зупинитись на якiйсь звичайнiй вiйськовiй базi з налаштованим порядком i охороною? Гадаю, що буде краще, якщо вiйськовi порекомендують вiдповiдну базу та самi забезпечать охорону об"єкта. Треба заручитись пiдтримкою президента."
  ;
  /*Зона 51 - мiсце вiдоме журналiстам в якостi випробування лiтаючих об"єктiв iнопланетного походження.*/
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------81--------------------------------------------*/
  ;
  Мiнiстровi оборони США не дуже сподобалась пропозицiя директора ЦРУ, але накази Верховного Головнокомандувача потрiбно виконувати. Мiнiстр запропонував на вибiр або базу Райт Патерсон, штат Огайо, або невеличку базу "Y" поблизу Ель Пасо, штат Нью-Мексико, органiзовану свого часу генералом Скоттом.
  ;
  /*Скотт Джеймс Меттун - п"ятизiрковий генерал, голова комiтету начальникiв штабiв, антизаконну дiяльнiсть якого вичерпно висвiтлили Ф. Нiбел та Ч. Бейлi в лiтературнiй роботi "Сiм днiв у травнi".*/
  /*Флетчер Нiбел (1911-1993) - письменник i журналiст.*/
  /*Чарльз Уолдо Бейлi-другий (1929) - письменник i журналiст.*/
  ;
  Якщо перша база була неподалiк вiд Вашингтону, то друга досить-таки далеченько, i нелегкий вибiр залишався за директором ЦРУ - таким чином мiнiстр вирiшив показати рiвень свого незадоволення.
  Директор ЦРУ обрав базу "Y" з багатьох мiркувань: вiддаленiсть вiд столицi - небагато журналiстiв та високопоставлених iнспекторiв з Вашингтону захочуть вештатись десь далеко у пустелi Нью-Мексико; поблизу розмiщенi великий ракетний полiгон Вайт Сендз, авiабаза Холломен, база Форт-Блiсс, аеродром Бiгс-Фiлд, що повинно забезпечити додаткову вiйськову охорону поза межами бази "Y"; а головне, база i досi залишалася секретною, з суворим режимом охорони.
  Про своє рiшення директор ЦРУ негайно повiдомив вiйськових, вiн також попросив, щоб вони якнайшвидше забезпечили вiдповiднi примiщення та, на всяк випадок, звiльнили декiлька ангарiв.
  Оперативнiсть пiдготовки примiщень диктувалась розвитком подiй у Канадi, звiдки повiдомляли, що агенти ЦРУ вже супроводжують хлопцiв до аеропорту Едмонтона, та повiдомленнями з вiйськового аеродрому про прибуття батькiв хлопцiв.
  Настрiй у директора був добрий: "Тепер ми сконцентруємо всi нашi сили на базi "Y" та забезпечимо використання цього важливого винаходу на користь Сполучених Штатiв Америки. Як показує досвiд попереднiх подiй, пiд тиском вiдповiдних обставин, так би мовити, родинного фактору, хлопцi не вiдмовляться спiвпрацювати з нами. До речi, про всяк випадок, батькiв певний час потримаємо на вiдстанi вiд бази. Однак, треба i менi вилiтати до Ель-Пасо. Завдання вкрай важливе. Все доводиться робити самостiйно: i забезпечувати теплу зустрiч, i проводити тонку подальшу роботу з нашими розробниками впливу."
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------82--------------------------------------------*/
  ;
  iзраiль як нiколи активiзував розвiдницьку дiяльнiсть на всiй територii Сполучених Штатiв. Максимально контролювались всi урядовi та розвiдницькi органiзацii. Пiд контроль були поставленi навiть пошта та телеграф. Безпосередньо фiльтрувалась наявна iнформацiя з iнтернету. При цьому кожен виконавець намагався якнайменше привертати увагу до своєi дiяльностi.
  У зв"язку з небезпекою особистих контактiв з вiдомими полiтиками, вiйськовими, та журналiстами оброблялись iхнi родиннi кола: дружини, дiти, а також всi вiдомi iнтимнi позародиннi зв"язки.
  Вся iнформацiя, яка надходила зi Сполучених Штатiв, одразу оброблялась спецiальною аналiтичною групою, створеною особисто мемуне.
  На жаль, нiчого, що могло привернути увагу досi не надходило.
  Мемуне вже котрий день просто не знаходив собi мiсця: вiн добре розумiв, що гра, яку вiн розпочав, була бiльше нiж гра, i козирi були не в нього, але вiн сподiвався на несподiванi повороти долi.
  "Що ми маємо? - мемуне сидiв у своєму крiслi та намагався аналiзувати крихти iнформацii, просiянi його групою. - Президент на короткий строк збирався до Кемп-Девiда. Кемп-Девiд? Нi, навряд американцi будуть ризикувати проводити будь-якi експерименти та комплекснi випробування впливу десь поблизу Вашингтона: всiм дуже добре вiдомi марiупольськi результати. До речi, треба буде звернути увагу на якiсь схожi подii деiнде у Штатах. Повiдомляють, що рекламний ролик з батьками цих хлопцiв вже не передають. А це вже невеличкий "прокол": схоже, що шантаж вдався, хлопцi клюнули, американцi домоглись свого, i, зняттям з ефiру ролика, тобто дуже короткою рекламною кампанiєю, довели це. Цим вони пiдтвердили знаходження самих хлопцiв та iх батькiв на американськiй територii. Але де? Де? Пiсля нападу на штаб-квартиру АНБ вони повиннi прийти до висновку про забезпечення потужноi вiйськовоi охорони. Я i досi певен, що найкращим мiсцем для виконання такого завдання може бути тiльки вiйськова база. Але iх багато... До того ж, зрозумiло, iснують i надсекретнi, про якi нам поки що нiчого невiдомо..."
  Вiн викликав секретаря:
  - Будь ласка, кави.
  "Точне мiсцезнаходження хлопцiв, зрозумiло, є головним завданням... Але потрiбно вже зараз подумати про можливi наслiдки контакту цих хлопцiв з американцями. Тобто, ЦРУ може "вичавити" з них iнформацiю про операцiю у штаб-квартирi АНБ. Полiтичнi наслiдки щодо нападу та вербування украiнцiв можуть бути найжахливiшими за всю iсторiю iзраiлю. Треба буде негайно порадитись з прем"єром. Останнiй варiант: порадити прем"єру звалити все на мене, на моi дii, мовляв, дiяв на власну вiдповiдальнiсть, розробив власну операцiю, хотiв якнайшвидше узнати секрет впливу у власних iнтересах. Це, зрозумiло, вiдставка... Американцi не дурнi, вони зрозумiють, що ми намагатимемося звалити все на свого Норта. Але це дозволить якось стабiлiзувати полiтичну обстановку... Як би там не було, але треба пiдготуватись до моменту, коли доведеться "запускати" операцiю прикриття."
  ;
  /*Норт Олiвер - пiдполковник армii США, який в серединi вiсiмдесятих рокiв нiбито особисто займався багатомiльйонними вiйськовими контрактами з урядом iрану i переправлянням отриманих коштiв на забезпечення протиурядових сил Нiкарагуа. Скандал "iран-контрас".*/
  ;
  М"який i короткий стук у дверi перервав роздуми мемуне. Ввiйшов секретар, поставив перед шефом замовлену каву i вийшов.
  "Не виключено, що iм потрiбно буде повернутися до Марiуполя. Хоч i не варто очiкувати, що вся ватага заявиться туди, але наших людей там, про всяк випадок, потрiбно залишити. Нагляд за повiтряним простором США мало що дає: замало у нас супутникiв. Фiксуються всi можливi перемiщення лiтаючих об"єктiв, особлива увага придiляється посадкам в мiстах вiйськових баз."
  ;
  /*Значна кiлькiсть штучних супутникiв Землi, офiцiйно заявлених в якостi мирних космiчних об"єктiв, виконує вiйськовi та розвiдувальнi завдання на орбiтi.*/
  ;
  "Але поки що нiчого незвичного не помiчено. Нам треба працювати якнайобережнiше: на нашу шалену активнiсть, безсумнiвно, звернуть увагу, у той час як нашi вуха i так стирчать - далi нiкуди. Збирати iнформацiю i чекати. Це все, що зараз нам залишається. Як би там не було, а це найважча справа у моєму життi i я повинен зробити все можливе для ii виконання."
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------83--------------------------------------------*/
  ;
  Директор ЦРУ хвилювався даремно: зустрiч хлопцiв у Ферiнтошi та доставка iх у призначене мiсце проходили без усяких перешкод. Вiн прилетiв на базу "Y" десь за годину до прибуття лiтака з хлопцями i вирiшив зустрiти iх особисто.
  З сiрого ранку пустелi виринув невеличкий лiтак i плюхнувся на бетонну смугу бази "Y". i тiльки-но вiн зупинився, як до нього пiд"iхали три легковики.
  - Shchyro radi vitaty vas na teritorii Spoluchenyh Shtativ Ameryky, - директор ЦРУ привiтав хлопцiв, якi тiльки-но спустились з трапу лiтака. Вiн посмiхався та старанно вимовляв украiнськi слова: далися взнаки невдалi спроби спiлкування Годрiча.
  Хлопцi здивовано переглянулись мiж собою, i першим опанував себе Вадим.
  - Приємно почути украiнську мову у цьому, здається, не дуже приємному мiсцi, - вiн розвiв руки долонями догори.
  Директор ЦРУ подивився на перекладачку i та швидко переклала.
  - Це тiльки тимчасове мiсце перебування, - лагiдно продовжив головний розвiдник. - Воно спецiально вибрано для забезпечення умов проведення вiдповiдних експериментiв в умовах сувороi секретностi.
  Його обличчя набуло офiцiйностi.
  - Вiд iменi уряду Сполучених Штатiв Америки прошу у вас вибачення за досить незвичну форму забезпечення цiєi зустрiчi...
  - Ми свою частку, так би мовити, угоди виконали, - перервав офiцiйну промову Вiктор. - Ми тут. А де нашi батьки?
  - Прошу сiдати, - запросив хлопцiв директор до чорного лiмузина. - Вони вiдпочивають та невдовзi сюди прибудуть.
  У машинi вiн продовжив свою промову.
  - Цiлком зрозумiло, що ми не тiльки не хотiли, але навiть i не думали заподiяти якусь шкоду вашим батькам. Справа в тому, що сучасна мiжнародна полiтична ситуацiя вимагає швидкого реагування. i ми просто не бачили iншого шляху зв"язатися з вами. Ще раз прошу вибачення за форму забезпечення цiєi зустрiчi .
  "Що насправдi планується робити з нашими батьками?"
  "Ми не збираємось заподiювати шкоду вашим батькам".
  "Де вони зараз?"
  "Неподалiк вiд бази, скоро прибудуть сюди".
  "Правду сказав".
  Автомобiль пiд"iхав до охайного двоповерхового будиночка.
  - Прошу всiх до будинку, - ввiчливо запросив директор ЦРУ.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------84--------------------------------------------*/
  ;
  - Як ви бачите, ми зацiкавленi у плiдному спiвробiтництвi, та хотiли б отримати вiд вас попередню iнформацiю про механiзм впливу, - розпочав, так би мовити, офiцiйну частину зустрiчi керiвник розвiдувального управлiння. - i чекаємо на взаєморозумiння.
  "Що вам вже вiдомо про вплив?"
  "Тiльки те, що за допомогою його можна впливати на волевиявлення мас людей".
  - Як ми розумiємо - iншого виходу у нас не залишається, - в"iдливо вiдповiв Анатолiй.
  - Ми вас також добре розумiємо, - парирував директор ЦРУ. - Виходiв досить-таки багато, але, повiрте, найрацiональнiшим з усiх буде наше спiвробiтництво. Наприклад, ми можемо вiдпустити вас хоч зараз. Прошу вас повiрити на слово - цей варiант не виключається. Але ви самi дуже добре розумiєте, що, зважаючи на виняткову важливiсть вашого винаходу, ми повиннi будемо контролювати кожен ваш крок, кожен контакт. Тим бiльше - i вам це добре вiдомо - не тiльки ми зацiкавленi у вашому вiдкриттi, але i деякi iншi розвiдувальнi служби. До речi, а хто вас так зухвало викрав з попереднього мiсця нашого з вами контакту?
  "Вам дiйсно цiкаво знати?"
  "Це дуже важливо."
  Хлопцi швидко переглянулись мiж собою.
  - Документiв нам, звiсно, нiхто не пред"являв, - дипломатично вiдповiв Анатолiй. - Але, виходячи з iхнiх заяв, можна було зробити висновок, точнiше - припущення, що вони дiяли вiд iменi iзраiльськоi держави. Хоча, звiсно, вони могли представляти i iншi краiни...
  - Ви бачите, що це пiдтверджує справедливiсть нашого висновку про потенцiйну небезпеку, - спокiйно продовжив шеф розвiдки, i жодним рухом не показав своєi радостi вiд отриманоi важливоi iнформацii. - Хоча, повторюю, ми розглянемо будь-якi вашi пропозицii щодо iнших варiантiв нашого спiвробiтництва. До речi, а як вам вдалось звiльнились?
  - У Сполученi Штати нас також ввiчливо не запрошували... - пробурмотiв Вiктор.
  Директор почув його слова та дочекався перекладу.
  - Суворiсть тi швидкiсть наших дiй вам одразу пояснив високопоставлений представник нашоi розвiдки Годрiч. Подальшi подii, i вам це добре вiдомо, тiльки пiдтвердили нашi припущення, точнiше, висновки. Так як же вам вдалося звiльнитися?
  - А ми просто зробили так, що нас не бачили, - вiдповiв Олександр.
  - Як це? - зробив вигляд, що здивувався директор.
  - Зрозумiло, що ми не зробились невидимими у повному розумiннi цього слова. Фiзичний прояв цього явища поки що залишається у фантастичнiй площинi, - пояснив Вадим. - Ми, так би мовити, змусили повiрити присутнiх у нашу вiдсутнiсть, а точнiше, це вiдбувалось лише в iхнiй уявi...
  - Власне, пояснення цього взагалi торкається теми впливу. А це, як ми розумiємо, найголовнiше, що вас цiкавить, - Анатолiй обмiнявся швидкими поглядами з товаришами. - Можливо, вам це не досить сподобається, але iснує одна дуже важлива умова, при якiй вплив працює. Це звичайна довiра.
  - Не буду заперечувати - нас це дуже цiкавить, - пiдтвердив слова Анатолiя головний розвiдник США. - Ми добре розумiємо, що ви всi дуже стомилися, проте необхiдно, щоб ви спочатку хоча б коротко розповiли про загальнi принципи механiзму дii вашого впливу на великi маси людей, а вже потiм будемо деталiзувати... Ви розумiєте, що менi теж потрiбно доповiдати...
  - Ми згоднi, - сказав Вiктор.
  Його товаришi кивнули на знак згоди.
  - Дуже, дуже добре, - директор нiяк не показав свого вiдчуття задоволення. - Не буду приховувати - з вами дуже приємно працювати.
  - А нам вибирати не доводиться... - артистично зiтхнув Вiктор.
  - Певен, що ми всi добре розумiємо серйознiсть обставин, якi досить швидко розвивалися, та вiдповiднi дii, якi потрiбно було негайно приймати, - спокiйно вiв своє директор ЦРУ. - Отже, так би мовити, в загальних рисах, що ви можете розповiсти про винайдений вами вплив?
  - Власне, ми поки що i самi в повнiй мiрi не знаємо всiх проявiв впливу. Ми i досi знаходимось у стадii експерименту... - пояснив Олександр.
  - Я би сказав дуже ефективного експерименту, - вiддав належне директор.
  "Проводились подiбнi експерименти у Сполучених Штатах?"
  "Рiзного роду роботи, зрозумiло, проводились."
  "Якi методи використовувались?"
  "Хiмiчнi речовини, радiохвилi, рiзного роду психологiчнi експерименти з масами... Вивчали навiть книжки Карлоса Кастанеди."
  ;
  /*Кастанеда Карлос (1925-1988) - доктор антропологii, був учнем дона Хуана Матуса, iндiанського шамана з Мексики.*/
  ;
  "Кастанеди?"
  "Цiкаво, але чомусь саме цi твори пройшли повз нашу увагу."
  "Треба ознайомитись."
  - Ми працюємо самi та з рiзними предметами... - продовжував Сашко.
  - Це зрозумiло... А яка дальнiсть вашого впливу?
  - Дальнiсть? Точнiше буде говорити про дiаметр... - пiдкреслив Анатолiй.
  "Що вам вiдомо про дiапазон дii впливу?"
  "Судячи з аналiзу даних з Марiуполя, це близько двох кiлометрiв".
  - Добре, - посмiхнувся директор ЦРУ. - То який дiаметр вашого впливу?
  - На даний час - близько двох кiлометрiв, - без вагань вiдповiв Вадим. - i це за допомогою допомiжних предметiв.
  - Яких?
  - Дерев"яних паличок. З рiзних дерев.
  - Усi технiчнi деталi ми проробимо з нашими фахiвцями, якщо ви не заперечуєте.
  - Немає нiяких заперечень, - погодився Вiктор вiд iменi хлопцiв.
  - А як щодо можливостi читання думок? - несподiвано запитав директор.
  "Чому задане це запитання?"
  "Цiкаво, але я тiльки-но зараз припустив таку можливiсть i вирiшив, на всяк випадок перевiрити."
  - Ми припускаємо можливiсть читання думок, але до цього часу нами нiяких спецiальних робiт у цьому напрямку не проводилось, - дипломатично вiдповiв Вадим. - Але ми маємо намiр продовжити своi дослiдження.
  "Нiяких спецiальних робот дiйсно не проводилось, бо така можливiсть була з"ясована практично одразу."
  - А чому ви направились до Канади?
  "Що конкретно вам вiдомо про це?"
  "Взагалi нам це цiкаво."
  - Мета нашоi подорожi до Канади була... - зробив паузу у своiй вiдповiдi Сашко. - Забезпечити якомога найлiпшi умови щодо повернення до Украiни.
  - Вiдверто кажучи - заплутати слiди, - пояснив Вiктор.
  - Що ж. На цьому попереднiй етап нашоi роботи вважатимемо закiнченим, - пiдвiвся зi свого мiсця директор ЦРУ. - Вам, зрозумiло, хочеться вiдпочити, поговорити з рiдними, якi вже скоро прибудуть...
  "Чому так швидко закiнчились переговори?"
  "Пiсля пiдтвердження даних про двокiлометровий дiаметр дii впливу, доцiльно спiлкуватись iз значно бiльшоi за два кiлометри дистанцii".
  - Але нам треба домовитись про початковi умови нашоi подальшоi роботи, - Олександр i хлопцi залишились сидiти на своiх мiсцях. - Нам потрiбна бiблiотека, необхiднi предмети..."
  "Потрiбнi всi матерiали, якими користувалися аналiтики ЦРУ. В тому числi твори Кастанеди."
  - Всi технiчнi питання вже вирiшенi. Додатково ми замовимо i забезпечимо вас всiма матерiалами: вiд аналiтичних висновкiв до книжок Кастанеди.
  - А на якiй мовi? - запитав Вадим.
  - Якщо вас задовольнить англiйська, то вiдповiднi книжки будуть доставленi досить скоро, в iншому випадку буде потрiбен певний час на переклад.
  - На жаль ми не володiємо англiйською в такiй мiрi, щоб швидко читати великi об"єми тексту... - почав було пояснення Вадим.
  - Ми маємо можливостi забезпечити переклад, - перервав його шеф розвiдки.
  - В такому разi, до побачення, - попрощався Олександр.
  ;
  ;  []
  /*-----------------------------------------85--------------------------------------------*/
  ;
  Повернувшись до Ленглi, директор ЦРУ майже одразу скликав екстрену нараду розвiдницьких служб.
  - Виходячи з того, що дiапазон впливу сягає двох кiлометрiв, i розробники таким чином при потребi зможуть впливати на нас безпосередньо, нам потрiбно виробити дистанцiйнi методи спiлкування з хлопцями. Якi будуть пропозицii.
  - Безпосередньо на базi, пропоную залишити нашого представника, - розпочав директор ФБР. - Це може бути один з ваших заступникiв, або командир цiєi бази з додатковими повноваженнями. Ми зможемо контролювати процес з комплексу Вайт Сендз засобами телеметрii: бази з"єднанi мiж собою оптоволоконним кабелем. Стiльниковими телефонами пропоную користуватись у звичайному режимi тiльки персоналу бази, тому що пiдозрiлими будуть як раптова вiдсутнiсть зв"язку, так i пiдвищена активнiсть переговорiв. При цьому керiвництво бази повинне унеможливити попадання стiльникових телефонiв до розробникiв впливу та iхнiх родичiв.
  - Матерiальнi контакти мiж базою та комплексом Вайт Сендз можна пiдтримувати автотранспортом, а, в разi негайноi потреби, гвинтокрилами або вiйськовими лiтаками, - додав представник Пентагону.
  - Чудово, - пiдсумував директор ЦРУ.
  - Пропоную представником призначити командира бази полковника Бродерiка, - чiтко заявив представник Пентагону. - Вiн дуже добре знає цю базу: ще його батько командував нею. Суворий дисциплiнований офiцер, зразковий послужний список. Крiм того, в цьому випадку, виключаються всi випадки з можливими непорозумiннями мiж розвiдниками та вiйськовими.
  У Пентагонi також розумiли важливiсть справи, тому були не проти спочатку збiльшити контроль за справою, а, при нагодi, перебрати всi важелi керування операцiєю на себе.
  Директор ЦРУ, у свою чергу, чудово знав про неприхованi намагання вiйськових, однак вiн також враховував, що за можливий напад на базу вся вiдповiдальнiсть повнiстю ляже на них. Розвiдницьке спiвтовариство не могло дозволити собi розкiш повторного нападу на свiй об"єкт, як це було у штаб-квартирi АНБ. Бо тодi воно надовго скомпрометує себе в очах суспiльства. Точнiше, не в очах суспiльства, на думку якого йому було взагалi геть начхати, а в очах тайних владних структур держави.
  "Крiм того, - думав вiн, - загальне керування справою залишається за нами, нехай хоч i з Вайт Сендз. Бродерiк буде щоденно звiтувати перед нами. Єдина перевага вiйськових, це можливiсть екстрених дiй. Але до цього ми не допустимо: менi треба заздалегiдь заручитись пiдтримкою головнокомандувача на такий випадок."
  - Я не проти цiєi пропозицii. Чи будуть iншi пропозицii?
  - А що нам заважає використати гiпноз, або щось таке на зразок окситоцину? - запитав директор ФБР.
  - Нашi аналiтики не радять зараз цього робити. Вони виходять з того, що таким чином можна зашкодити механiзму дii впливу. Але цей варiант не виключається у подальшому, - вiдповiв директор АНБ.
  ;
  /*Окситоцин - гормон, основний компонент "мiкстури довiрливостi".*/
  ;
  - Ще пропозицii?
  Далi пропозицiй не надiйшло.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------86--------------------------------------------*/
  ;
  Наступного ранку, одразу пiсля снiданку, командир бази Бродерiк з перекладачем ввiйшли до вiтальнi. Полковник був дуже схожий на свого батька: злита лiнiя брiв, густе чорне волосся на руках. Бродерiк посмiхнувся, як тiльки мiг ввiчливо, i сказав:
  - З цього моменту всi повноваження по забезпеченню вашоi роботи покладенi на мене.
  Перекладач переклав.
  - А директор ЦРУ... - почав було Вiктор.
  Перекладач намагався синхронiзувати переклад, але Бродерiк продовжував:
  - У всiх високих керiвникiв дуже багато важливих справ. Вони засвiдчили вам свою повагу, i, прошу повiрити, на моiй пам"ятi це був перший прийом на такому рiвнi. Крiм того, не виключена ваша зустрiч з президентом США. Зрозумiло, у випадку нашоi плiдноi роботи. На цей час ми зробили все можливе. Ми пiдготували першу частину обiцяних матерiалiв, - вiн коротко, по-вiйськовому, показав рукою в напрямi журнального столика. - Тут все, що нашi фахiвцi встигли перекласти на цю годину... Переклад машинний. Тому, якщо будуть запитання щодо якостi перекладу, до ваших послуг буде наданий квалiфiкований перекладач.
  - Спасибi за оперативнiсть, - вiд iменi хлопцiв подякував Вiктор. - Ми спробуємо ознайомитись з цим якнайшвидше.
  - Як бачите, ми зовсiм не квапимо вас з викладенням ваших розробок...
  - Ми це цiнуємо, - швидко зреагував Олександр.
  - Ми не квапимо вас з викладенням ваших розробок, - методично повторив Бродерiк. - Тому, гадаю, буде справедливим такий розпорядок роботи: один день ви працюєте самостiйно, а другий разом з нами.
  - Ми згоднi, - швидко погодився Олександр.
  - i наостанок. Вашi батьки вже прибули сюди i зараз вони бiля басейну. Можете подивитись у вiкно - вони там.
  Командир бази у супроводi перекладача покинув вiтальню, а хлопцi пiдбiгли до вiкна, де дiйсно змогли побачити своiх батькiв.
  - Добре, що вони вже тут, з нами, - сказав Олександр. - Тепер можна спокiйно попрацювати. Обiцяли ж...
  Хлопцi поринули в читання робiт Кастанеди. Оскiльки кожна книжка була тiльки в одному екземплярi, то кожному дiсталась рiзна книжка.
  Батьки хлопцiв тим часом вiдпочивали бiля примiщення басейну i не заважали дiтям працювати. Питання iхнього несподiваного полонення та швидкого перемiщення на пiвдень США до дiтей вони поки що не обговорювали: спочатку треба було придивитися до ходу справ.
  Читання тривало до вечора. Пiсля вечерi хлопцi знову зiбралися у вiтальнi.
  - Я ще не встиг усього прочитати, але дещо для серйозноi розмови у мене вже є, - розпочав маленьке зiбрання Вадим.
  - В мене те ж саме, - погодився з ним Вiктор.
  iншi просто кивнули на знак згоди.
  - Штурм чи обговорення? - поцiкавився Анатолiй.
  - Для штурму даних явно недостатньо, - пiдключився до розмови Олександр. - Пропоную просто провести обговорення, тим бiльше, що доводиться бiльше проглядати матерiал, нiж ретельно його вивчати.
  - Давайте почну я, - сказав Вiктор. - Матерiал дуже цiкавий. Можу впевнено сказати, що багато з прочитаного мною спiвпадає з нашими даними. В кожнiй книжцi йдеться про дона Хуана Матуса, iндiанця з племенi якi. Так ось, у мене таке враження, що дон Хуан через Кастанеду залишив щось на зразок заповiту. Тобто, на мою думку, вiн просто використав звичку Кастанеди детально конспектувати подii.
  - Згоден, - кивнув Анатолiй. - Кастанеда зовсiм не наступник дона Хуана. А цi книжки є своєрiдним посланням наступникам, якi зможуть правильно прочитати все, що законспектував Кастанеда.
  - Менi чомусь здається, що це послання адресоване саме нам, - нескромно пiдтримав загальну думку Олександр.
  Пiсля цих слiв у кiмнатi на декiлька хвилин запанувала тиша.
  Директор ЦРУ у затишному будиночку вiйськового комплексу Вайт Сендз пильно вдивлявся в екран монiтора, на якому вiдображалась картинка з камери спостереження, встановленоi у вiтальнi. Перекладач щойно закiнчив переклад. Директор не розумiв змiсту цiєi довгоi паузи. Вiн пригадав учорашню розмову, пригадав про умову, при якоi працює вплив. Вчора, за всiма подiями дня, вiн не надав значення цим словам, але зараз вiн серйозно замислився. Тепер вiн почав здогадуватись, чому хлопцi так легко пiшли на спiвробiтництво: вiдверто говорити про речi, якi на думку будь-якого керiвника, неможливо говорити вголос.
  "А, втiм, трохи почекаємо. Побачимо, що буде далi", - подумав вiн.
  Тим часом обговорення тривало.
  - Слухайте, що написано, - розкрив свою книжку на закладенiй сторiнцi Анатолiй. - "Дон Хуан висловив припущення, що вiдкритi шаманами рухи являли собою таємну спадщину людства, що зберiгалася вдалинi вiд випадкових очей i вiдкривалося тiльки тим, хто його свiдомо шукав. Вiн порiвняв древнiх магiв з ловцями перлiв, що поринали в глиб океанськоi безоднi i зненацька знайшли приголомшливий скарб".
  - Певен, що тут вiн не до кiнця вiдкрився, - сказав Вадим.
  - Так, вiрно, - погодився з ним Сашко. - Кастанеда записав правильно: висловив припущення. Тобто, якщо б ця таємна спадщина вiдкривалася тим, хто ii свiдомо шукав, це було б дуже просто, як у будь-якому пригодницькому романi. Висновок: не просто "вiдкривалося" тим, хто "шукав", а тим, хто до того мав iншi, додатковi якостi.
  - Слухайте далi, - продовжив Анатолiй. - Цитую: "Маги бачили, що у Всесвiтi iснує гiгантська сила, величезний конгломерат енергетичних полiв, який вони назвали Орлом, або темним морем усвiдомлення. Це та сила, що усiм живим iстотам, вiд вiрусiв до людей, надає в тимчасове користування усвiдомлення: вона надiляє iм усi новонародженi iстоти, а вони надалi розширюють i удосконалюють його за допомогою нагромадження власного життєвого досвiду - аж до того моменту, коли сила зажадає усвiдомлення назад".
  - Так це ж ПсиВсесвiт! - вигукнув Вiктор.
  - Точно! - також не втримався вiд вiдгуку Олександр.
  - Стривайте, стривайте, - заспокоiв товаришiв Анатолiй. - Слухайте далi. Уважно. "Маги лiнii дона Хуана стверджували, що темне море усвiдомлення не прагне вiдняти в людськоi iстоти життя, воно усього лише хоче отримати iхнiй життєвий досвiд". Пiдкреслюю: отримати життєвий досвiд. Тобто можна, з великою долею ймовiрностi, припустити, що ПсиВсесвiт розширюється з кожною краплиною набутого досвiду. Таким чином, наша теорiя отримує хоча i несподiване, але досить вагоме пiдтвердження.
  - Я б поки що не поспiшав з висновками, - остудив гарячi голови Вадим. - Нам, зрозумiло, дуже хочеться знайти пiдтвердження нашим iдеям, i ми, також цiлком зрозумiло, шукаємо саме те, що збiгається з ними. На мою думку треба звертати увагу i на те, що не збiгається. А невiдповiдностi взагалi можуть змiнити напрями нашоi роботи, - тут вiн поклав руку на книжку. - Ось, наприклад, в книзi йде мова про стiйку сили воiнiв-толтекiв.
  - Звiсно, не виключена безлiч варiантiв, - погодився Сашко. - Вiд того, що Кастанеда мiг неправильно зрозумiти дона Хуана, i це ми бачимо по численним його проханням надання пояснень, до неточностей перекладу. Хоча, згоден, на всi моменти треба звертати увагу. До речi, є i iншi дуже цiкавi мiсця, - вiн постукав вказiвним пальцем правицi по своєму екземпляру. - Цитую. "Для спiльного сновидiння Паблiто вирiшив, що нам з Ла Гордою варто пiти на скелю i посидiти там, зблизив голови разом". Кiнець цитати. Це вам нiчого не нагадує?
  - Зайве питання, - сказав Анатолiй. - Ми зараз як рудокопи повиннi обробити тони породи задля декiлькох крупинок знань.
   - Додам ще крупинку, - Олександр зробив рух немовби кинув цю крупинку до купи. - "Четверо сновидцiв та четверо сталкерiв збираються разом тiльки тодi, коли iм потрiбно виконати дуже важку задачу. Але лише у виняткових обставинах цi четверо можуть з"єднувати своi руки, тому що iхнє зiткнення зливає iх у єдину iстоту i повинне вiдбуватися тiльки у випадку крайньоi потреби, чи нужди в момент покидання цього свiту".
  - Оце так крупинка, - оцiнив Вадим.
  - А я ще додам, - не зупинявся Олександр, дивлячись у текст. - "Чоловiчi воiни i кур"єри теж можуть утворювати незалежну одиницю або ж дiяти як окремi iстоти в залежностi вiд обставин".
  - А ось це треба взяти на замiтку i перевiрити, - черкнув у записничку Вiктор. - Цiлком ймовiрно, що це не вiдволiкаючий маневр.
  - Згоден, - кивнув Анатолiй. - Але зроблю припущення, що це торкається лише нагваля.
  ;
  /*Нагваль. The nagual [nаh-wа"hl] - абстрактне, намiр, невимовна, друга увага, дух, лiва сторона. The nagual man and nagual woman - подвiйнi особи обох статей яким було вiдкрито правило. Нагваль iснує як пара з чоловiка i жiнки, але стає єдиним цiлим тiльки пiсля того, як iм обом буде вiдкрито правило i вони обоє його цiлком зрозумiють. Нагваль має незвичайну енергiю, витримку i стабiльнiсть. Це провiдник духу, без утручання якого людина не може знайти волi. Нагваль може перемiщати не тiльки свою крапку зборки але i крапку зборки iнших людей.*/
  ;
  - У зв"язку з цим можу додати наступне, - як у школi пiдняв руку догори Вiктор. - Якщо особиста сила нагваля дозволяє йому мати бiльше воiнiв, то iхня кiлькiсть завжди буде кратна чотирьом.
  - А мене зацiкавило ось це, - розкрив свою книжку Вадим. - Кастанеда приводить слова дона Хуана: "Перша з iстин про усвiдомлення полягає в наступному: навколишнiй свiт, яким ми його представляємо, у дiйсностi зовсiм iнший. Ми думаємо, що маємо справу зi свiтом об"єктiв, але це помилка". i далi: "Ми сприймаємо щось. Це - точно встановлений факт. Але те, що саме ми сприймаємо, не вiдноситься до числа фактiв, настiльки ж однозначно встановлених. Тому що ми навчаємося тому, що i як сприймати". i ще: "Мається щось, що впливає на нашi органи почуттiв. Це - та частина, що реальна. Нереальна ж частина - те, що нам говорять об цьому нашi органи почуттiв. Розглянемо, примiром, гору. Нашi органи почуттiв говорять нам, що вона - об"єкт. Вона має розмiр, колiр, форму. Ми навiть пiдроздiляємо гори на визначенi категорii. i тут усе вiрно, за винятком однiєi деталi. Нам нiколи не приходить у голову, що роль наших органiв почуттiв дуже поверхнева. Спосiб, яким вони сприймають, обумовлений особливою властивiстю нашого усвiдомлення. Саме ця властивiсть змушує iх працювати так, а не iнакше".
  - Цiкава точка зору, - погодився Вiктор. - Дуже цiкава.
  - Ми, звiсно, запам"ятаємо усi помiченi вiдмiнностi з тим, щоб ретельнiше попрацювати над ними пiзнiше, але зараз, певен, доцiльно пильнiше придивитися до збiгiв, - повернув розмову у колишнє русло Анатолiй. - Читаю. "Колись вiн пояснював менi, що на нагвалi лежить величезна вiдповiдальнiсть, тому в кожного нагваля повинне бути особливе мiсце у фiзичному свiтi - мiсце самоти, де певним чином концентруються i зливаються потоки енергii. Для дона Хуана таким мiсцем була Сонорська пустеля".
  Вiн пiдняв очi вiд книги.
  - Дивовижний збiг, - першим порушив нетривале мовчання Вадим. - Адже Сонора була у перелiку мiсць...
  - Як i Мiтинг Крiк! - не утримався вiд вигуку Вiктор.
  - Так, - погодився з ним Вадим. - Дуже багато дивовижних збiгiв. Можу додати до цього ось це: "коли ми, серйознi дорослi людськi iстоти, дивимося на дерево, нашi крапки збiрки роблять настроювання незлiченноi кiлькостi еманацiй, i в результатi вiдбувається чудо. Нашi крапки збiрки змушують нас сприйняти блок еманацiй, який називається деревом".
  - Дерево! - знову не втримав емоцiй Вiтьок. - i гiлочки.
  - Заспокойся i послухай далi, - Вадим приготувався читати. - "Це може показатися тобi дивним, однак дерева людинi набагато ближче, нiж, скажемо, мурахи. Я вже говорив тобi: мiж деревами i людьми можуть установлюватися дуже тiснi взаємини. Це вiдбувається тому, що в них є загальнi еманацii".
  Вадим подивився на хлопцiв.
  - Цiлком ймовiрно, що дон Хуан таким чином намагається пояснити механiзм роботи дерев взагалi i гiлочок зокрема. Тобто вiн має на увазi змiщення крапок збiрки. i не виключено, що через дерева може бути здiйснений зв"язок органiчного свiту з неорганiчним, Фiзичного Всесвiту з ПсиВсесвiтом. Бiльше того, - вiн перегорнув декiлька сторiнок. - "Древнi Толтеки були переконанi, що рослини знаходяться в дуже тiсному спiлкуваннi з неорганiчними iстотами".
  - Дiйсно, - пiдтримав тему Анатолiй. - Дерева здiйснюють безпосереднiй зв"язок iз Землею. Здається, це саме те, що ми шукали в Канадi. Дон Хуан дивиться на нашу планету, як на живе єство.
  - А ось iще одна цiкавинка, - привернув увагу хлопцiв Вiктор. - "Усе людство вiдiйшло вiд абстрактного, хоча колись ми, мабуть, були дуже близькi до нього. Воно, безумовно, було тiєю силою, що пiдтримувала нас. Потiм вiдбулось щось таке, що вiдвернуло нас вiд абстрактного. Тепер ми не можемо повернутися до нього назад". i далi. "Суттю наших труднощiв у поверненнi назад до абстрактного є наша вiдмова прийняти можливiсть знання без чи слiв навiть без думок".
  - Малевич! - вигукнув Сашко. - Чорний квадрат на бiлому тлi! Червоний квадрат! Абстракцii у чистому виглядi!
  ;
  /*Малевич Казiмiр (1878-1935) - видатний художник, основоположник одного з видiв абстрактного мистецтва - супрематизму. Концепцiя чорного, червоного та бiлого квадратiв - чиста фiлософiя чистого мистецтва.*/
  ;
  - Футуризм! - в захопленнi додав Анатолiй.
  - Кубофутуризм, - уточнив Вадим.
  - iнтуiтивне вiдчуття абстрактного, - сформулював Вiктор. - Завжди були i є такi люди, якi вiдчували i вiдчувають свiт iнакше. Наприклад, той самий чорний квадрат може бути, - вiн подивився у книжку, - символом велетенського озера нiмого знання, яке є всерединi кожноi людськоi iстоти, i про яке кожен з нас знає iнтуiтивно.
  - Але багато хто про це не здогадується, - продовжив думку Анатолiй. - Я ось згадав генiальне вiдчуття Марка Твена, який вiдверто абстрагував в одному з своiх творiв. Пригадую, що там вiн писав про одного кравця. Той кравець писав такi вiршi, якi не снилися Гомеровi i Шекспiру, проте нiхто не хотiв iх друкувати, нiхто не читав iх, крiм його сусiдiв, якi смiялися з нього. Але в абстрактному раю Марка Твена вiн стояв поряд з Буддою, значно вище Шекспiра.
  ;
  /*Твен Марк (1835-1910) - письменник, автор багатьох творiв, серед яких "Подорож капiтана Стормфiлда до раю".*/
  ;
  - У цьому сутнiсть Темного моря усвiдомлення, - сказав Вадим. - В ньому нiчого не пропадає, i збирається геть усе, про що думала людина, навiть, коли не встигла з рiзних причин опублiкувати своi думки у фiзичному свiтi.
  - Мабуть це мав на увазi Булгаков, коли стверджував, що рукописи не горять, - додав Сашко.
  ;
  /*Булгаков Михайло (1891-1940) - письменник, драматург.*/
  ;
  - Щодо вiдчуття, - сказав Вадим. - Можу додати, що Хуан Матус часто згадує про вiдчуття власноi важливостi, яке, на мою думку, є для людини свого роду попередньою огорожею для свiдомого проникнення у ПсиВсесвiт. - вiн вiдкрив книжку на черговiй закладинцi. - Ось послухайте: "непохитне прагнення рацiональноi людини твердо дотримувати образа себе - це спосiб надiйно застрахувати своє дрiмуче неуцтво. Вона, наприклад, iгнорує той факт, що магiя - це не заклинання, не магiчнi формули, не фокус-покус, але воля сприйняття не тiльки повсякденного свiту, але i будь-якого iншого, доступного людськiй iстотi". До речi, мене зацiкавило ще одне його висловлення, про те що у нього залишалося дуже мало часу, щоб зробити щось, перед тим як свiт спiймає мене у своi пастки.
  - Свiт ловив мене i не спiймав? - запитав Анатолiй.
  - Дуже цiкава думка, - сказав Олександр. - Невже Григорiй Сковорода був нагвалем?
  - Не виключено, - вiдповiв Вадим. - Але, думаю, що простого збiгу слiв дуже мало для такого важливого припущення. Хоча... Все може бути. На всяк випадок, пропоную тримати у пам"ятi.
  - Є пропозицiя на сьогоднi припинити роботу i трохи вiдпочити, - встав зi свого мiсця Анатолiй. - Дуже багато даних, треба все усвiдомити. Та й батьки нас зачекались.
  - Приймається, - схвалив рiшення Вiктор. - Гайда до басейну!
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------87--------------------------------------------*/
  ;
  Тим часом директор ЦРУ пожалкував за своiм рiшенням щодо розбивки роботи по днях тижня: його регулярно турбували з Бiлого Дому i настирливо цiкавились просуванням справи, але, як добрий розвiдник, вiн чiтко розумiв, що для успiшноi подальшоi розмови щодо з"ясування механiзму впливу, йому треба "вiдкрити кредит довiри", тобто задля досягнення своєi мети треба не тиснути на хлопцiв, а м"яко пiдвести iх до вiдкриття таємницi.
  Його дуже дивувало, бiльше того, вiн просто не розумiв чому хлопцi так вiдверто обговорюють питання. Вони анiскiльки не схожi на тих, хто не здогадується, що за ними встановлено постiйне стеження.
  "Тодi чому вони так себе ведуть?" - це питання не виходило з голови досвiдченого розвiдника. - "Невже iм дiйсно нема чого приховувати? А може вони за вдаваною вiдвертiстю приховують головне?"
  Вiн вирiшив викликати хлопцiв на вiдвертiсть та спитати iх про роботу механiзму впливу.
  Наступного дня, пiсля снiданку, хлопцi проводили батькiв до примiщення басейну i зiбрались у вiтальнi. i вже через декiлька хвилин до вiтальнi зайшов командир бази у супроводi перекладача.
  - Сьогоднi ми хотiли б з вами поспiлкуватися, - заявив вiн. - Я маю на увазi не себе. Певнi причини державного значення заважають нам зiбрати тут, на базi, всiх наших вiдповiдальних осiб та фахiвцiв, якi бажали б поспiлкуватись з вами. Але сучаснi досягнення науки i технiки дозволяють нам провести невеличку дистанцiйну конференцiю.
  - Ми не заперечуємо, - погодився вiд iменi усiх Анатолiй.
  Бродерiк пiдiйшов до дверей та впiвголоса вiддав розпорядження. Одразу ж солдати почали вносити в кiмнату необхiдне обладнання.
  - З вами бажають поспiлкуватись рiзнi особи, вiд державних дiячiв до провiдних спецiалiстiв, - полковник сiв на стiлець бiля дверi. - Сьогоднi нашу сторону представляє ЦРУ. Ви з його директором вже знайомi. Просимо прийняти до уваги, що невiдкладнi питання державноi безпеки вимагають першоi зустрiчi з представником розвiдки. Надiємось на розумiння наших проблем.
  - Нема питань, - погодився з полковником Анатолiй. - Ми згоднi.
  Необхiднi пiдключення були зробленi, i, майже в той самий час, коли Толик сказав останнє слово екран монiтора засвiтився. Хлопцi побачили усмiхнене обличчя директора ЦРУ.
  - Shchyro radyi vitaty vas znovu, - привiтався шеф розвiдки украiнською мовою.
  - Дуже приємно чути, - вiдповiв Сашко.
  - Як ви бачите, ми виконуємо всi нашi зобов"язання, - продовжив "вiдкриття кредиту довiри" директор. - Буду бiльш вiдвертим i не буду приховувати вiд вас, та, певне, ви i самi знаєте, що ми змушенi збирати iнформацiю про кожний момент вашого перебування на цiй базi. Це технiчна сторона справи, яка повинна бути зрозумiлою для всiх. Тому перейду до практичноi сторони справи. Особисто мене дуже цiкавить питання чому ви без додаткових умов пiшли на спiвпрацю з нами?
  - Так ми про це намагаємось сказати з самого початку! - вигукнув Вiктор. - Нам нема чого приховувати!
  - Будь ласка, будьте точнiшими.
  - Якнайточнiшою буде така вiдповiдь, - зробив невеличку паузу Вадим. - Ми зi своєi сторони офiцiйно стверджуємо, що головною складовою частиною роботи впливу є довiра. i чергове пiдтвердження цього ми отримали пiсля вивчення робiт Кастанеди.
  - Прошу правильно нас зрозумiти, - пiдтримав товариша Анатолiй. - Саме довiра є природним захисним бар"єром на шляху корисливого використання впливу.
  - Ви хочете сказати, що скористатись можливостями впливу можуть люди, якi довiряють одне одному?
  - Точно! - пiдтвердив Вiктор. - Саме так.
  - Я скажу бiльше, - Вадим привернув увагу до себе. - Саме довiра. Довiра, а не вiра. Слiд вiдрiзняти цi два поняття. Прошу зрозумiти нас правильно: вiра спонукає до слiпого пiдкорення чужим рiшенням, довiра залишає людину вiльною у виборi свого власного рiшення.
  - А не може так бути, що ви приховуєте справжнi стан речей?
  - Ви що! - навiть обурився Вiктор.
  - Думаю, для того щоб ви переконались у нашiй правотi, ми можемо провести зразково-показовий експеримент тут, на базi, - несподiвано запропонував Вадим. - Призначайте час.
  - Якщо ви не заперечуєте, то про це - дещо пiзнiше. А зараз уточнить, будь ласка, максимальну дальнiсть дii вашого впливу.
  "Чому вiн постiйно запитує про дальнiсть дii впливу?"
  - Важко дати однозначну вiдповiдь, - вiдповiв Анатолiй. - Нам вiдомо два радiуси дальностi впливу. Перший, це, коли ми, так би мовити, працюємо самi, тобто без допомiжних засобiв. Цей радiус невеличкий i складає близько двадцяти метрiв. З допомiжними засобами, гiлочками дерев, радiус збiльшується до двох кiлометрiв. Ми вважаємо, що цей радiус може бути збiльшений, але, вибачте, певнi подii змусили нас припинити роботи у цьому напрямку.
  - А як щодо невидимостi? - задав чергове питання головний розвiдник краiни.
  - Ми пам"ятаємо, що ви вже цiкавились цим питанням, - вiдповiв Олександр. - Будемо говорити вiдверто, ми i самi до кiнця не осмислили цього ефекту. Нами з"ясовано, що можна впливати не тiльки, так би мовити, одномоментно, а також направлено впливати на стале програмування осiб, якi опиняються у сферi його дii. Ми також з"ясували, що можемо створювати, так би мовити, рухомий купол дii впливу. Цей купол може перемiщуватися разом з нами, i може спрямовувати уяву всiх оточуючих таким чином, що вони на психiчному рiвнi сприйняття нас не бачать, хоча в цей же час ми знаходимось поруч.
  - До речi, це пiдкреслюється i Кастанедою, - сказав Вiктор. - Ми навiть прочитали про вправу як стати непомiтним. Ми продовжуємо працювати i досить ретельно вивчаємо конспекти Кастанеди про дона Хуана Матуса.
  - Недарма вашi спецiалiсти цiкавились цими матерiалами, - схвалив дii аналiтикiв ЦРУ Анатолiй. - У цих книжках наведена велика кiлькiсть достатньо вiдвертоi iнформацii, яку, без умови iснування бар"єру довiри, просто небезпечно було б виносити на публiчне обговорення. Важко уявити, що могло б статися, коли кожний мiг би скористатися порадами Хуана Матуса.
  - Недарма дон Хуан постiйно пiдкреслює рiзко вiд"ємну дiю вiдчуття власноi важливостi, як початкову силу противаги вiдчуттю довiри, - пiдтримав товаришiв Вадим.
  "Командире бази. Чому використовуються засоби телеметрii?"
  "Напевне не знаю, можу тiльки припустити, що нашi керiвники чогось побоюються."
  "Яке ваше завдання?"
  "Забезпечити охорону. В разi непередбачуваних обставин - прийняти команду на себе."
  "Чиi накази ви виконуєте?"
  "Свого безпосереднього керiвництва."
  "Розвiдка не довiряє вiйськовим."
  - Нам добре вiдомi твори Кастанеди, - екран монiтора знову привернув увагу до себе. - Однак, якщо ви не заперечуєте, повернемось до практичного використання вашого винаходу.
  - Задавайте вашi питання, - вiдгукнувся Вiктор. - Ми готовi вiдповiдати.
  - Однак просимо взяти до уваги, що ми цiлком вiдверто намагаємось пояснити важливi моменти роботи впливу, - додав Вадим.
  - Ми це цiнуємо, - посмiхнувся з екрану директор ЦРУ. - Але складається таке враження, що ви намагаєтесь переконати нас в неможливостi використання вашого винаходу будь-ким iншим.
  - Це хибне враження, - заперечив Олександр. - Ми тiльки постiйно намагаємось привернути увагу до головноi умови роботи впливу. Схоже, що будь-хто може користуватись впливом, але при обов"язковому виконаннi цiєi умови: мiж ними повинна бути повна взаємна довiра.
  - Значить, ви не будете заперечувати, якщо ми спробуємо перевiрити це твердження за вашою участю, - ствердно сказав розвiдник.
  - Нi в якому разi, - вiдповiв Вадим. - Ми згоднi продемонструвати нашу роботу, а потiм ви самi або будь-хто з ваших представникiв зможуть повторити те, що ми покажемо.
  - За однiєi простоi умови, - додав Анатолiй. - Лише знайдiть таких виконавцiв, якi довiряють один одному.
  "Цiкаво, а зможемо ми взагалi знайти в нашiй краiнi хоча б чотирьох осiб, якi б довiряли одна однiй? i, головне, таких осiб, яким би довiряли ми. Неможливо навiть припустити, що ми не зможемо контролювати процес. В iншому випадку потрiбно буде приймати специфiчнi рiшення."
  Директор ЦРУ перевiв розмову в практичну площину роботи впливу. Хлопцi нiчого не приховували i до кiнця дня показували, як вони розмiщуються за столом, як концентруються. Вони, на прохання директора розвiдки, продемонстрували роботу впливу на любимому собацi Бродерiка i на одному пiхотинцевi, який добровiльно, але за оплату, погодився на участь в експериментi. Директор був вражений: це було не в кiно, це було i працювало насправдi. Вiн почав хвилюватись, бо не знав що i як доповiдати президенту.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------88--------------------------------------------*/
  ;
  Тим часом батьки хлопцiв вiдпочивали вiд приголомшливих подiй останнього часу. iх не турбували, iм залишалось проводити час у розмовах. Розмовах про своє, про наболiле.
  - Мене дивує вiдношення нашоi держави до винахiдництва. i взагалi до творчоi дiяльностi, - продовжив ранiше розпочату тему Володимир iванович, батько Анатолiя, коли всi вони, пiсля снiданку, зiбрались вранцi бiля будiвлi басейну. - Я за те, щоб рiшуче зламати iснуючу практику, коли винахiдник змушений доводити бюрократам кориснiсть свого винаходу. Одним з головних завдань держави повинно бути створення умов, коли чиновники вiд винахiдництва будуть змушенi самi бiгати за винахiдницькими грошима. Змiст моєi пропозицii такий - реєстрацiя всiх винаходiв повинна проводитись безкоштовно. А от вже кошти вiд впровадженого, пiдкреслюю, вiд впровадженого, винаходу в розмiрi, скажiмо, вiд одного до п"яти вiдсоткiв щорiчно повиннi поступати на рахунок патентноi установи. За цi грошi установа сама повинна пiдтримувати дiю патенту, сповiщати про це винахiдника, i повiдомляти про хiд впровадження винаходу. Саме ця установа повинна всiляко розповсюджувати винахiд по пiдприємствам. Справа проста: чим бiльше впроваджень тим бiльше грошей надiйде на рахунок установи. Саме таким повинен бути справжнiй державний пiдхiд, справжня державна позицiя у справi винахiдництва.
  - Пропозицiя слушна, дуже слушна, - пiдтримав його батько Вадима, Андрiй Васильович. - Але де ж ви бачили бюрократiв, якi б намагались працювали по-справжньому?
  - Тобто вiдповiдально, - уточнила Наталя Костянтинiвна, мати Сашка.
  - i не говорить, бюрократизм - це дуже болюче питання. Вiтя якось розповiдав менi, як нашi хлопцi пропонували вирiшити цю проблему, коли починали створювати свою фiрму. Ти пам"ятаєш, Тарасе? - звернулась Надiя Анатолiвна до свого чоловiка.
  - Дуже добре пам"ятаю, - вiдповiв Тарас Володимирович. - Вони пропонували ввести такий порядок, при якому кожному чиновнику треба надати право можливостi виконувати не тiльки свою роботу, але i роботу колег незалежно вiд посадових функцiй. Зрозумiло з вiдповiдним вiдрахуванням з платнi того, хто не може, або не хоче виконувати роботу з подальшiм його скороченням. Тобто створити реальнi умови для оптимiзацii кiлькостi державного апарату, при умовi виконання усього обсягу роботи.
  - Я також пам"ятаю. Сашко якось у розмовi наводив приклад, - Костянтин Корнiйович подивився на дружину i та ствердно кивнула. - Якщо в кiмнатi якоiсь установи знаходяться дванадцять осiб, то троє чи двоє добре працюючих чиновникiв можуть, для початку замiнити когось, а, може, i всiх дванадцятьох. За кожного замiненого виплачується до п"ятдесяти вiдсоткiв його платнi тому, хто виконує роботу. Пiсля чого треба почекати, коли залишаться працювати троє, двоє, а може i один працiвник. За бiльшу частину платнi, яка складеться в результатi такого скорочення.
  - i я пригадую, - сказала Вiра iванiвна. - Вадик розповiдав, що чиновник, який вирiшить нормально працювати i заробляти, ставить до вiдома керiвництва контори про намiр виконувати роботу колеги, або колег. Пiсля цього лiнивий колега тимчасово переводиться на iншу роботу. При успiшному ходi роботи мiсце, або мiсця звiльняються, а частина зекономленоi платнi додається до платнi активного працiвника.
  - Бюрократи завжди виживали тiльки тому, що з ними боролися ззовнi, - пiдтримала тему Марiя Петрiвна, мати Анатолiя. - А треба iнiцiювати цей процес зсередини. Тобто прищепити "сироватки працьовитостi та доброзичливостi" кожному бюрократичному органiзмовi, щось на зразок винайдених Паркiнсоном лiкiв нетерпимостi. Пiсля такоi "вакцинацii" той, хто видужав не буде розводити тяганину, не буде перекладати свою роботу на iнших, а почне роботу в темпi. У нас, в Украiнi.
  ;
  /*Паркiнсон Сiрiл (1909-1993) - публiцист-сатирик, автор загальновiдомих протибюрократичних законiв.*/
  /*Нетерпимiсть - за Паркiнсоном добувають з кровi армiйських старшин. Складається з двох елементiв: "а можна i краще" та "нiяких виправдань".*/
  ;
  - i з американською посмiшкою, - додав ii чоловiк, Володимир iванович.
  - До речi, про Украiну, - сказав Тарас Володимирович. - Мене дуже турбує полiтична ситуацiя в краiнi. Вибори йдуть за виборами, а краще жити не стає. Депутати, так би мовити, рясно засiвають правове поле краiни юридичними реп"яхами, а потiм роблять вигляд, що виходять на правову прополку, тобто змiнюють однi статтi законiв, додають другi, редагують iншi. Може я дещо i перебiльшую, але скажу, що менi невiдомий такий закон, який би одразу став працювати нормально, без внесення до нього змiн та доповнень. Пропоную ввести таку законодавчу норму, щоб депутатам, якi протягом року голосують за змiни до першого з ранiше ухвалених ними же законiв знижувати зарплатню на десять вiдсоткiв. i так само робити за кожний змiнений закон аж до прожиткового мiнiмуму. Коли такий депутат ще буде "виживати" на таку зарплатню протягом бiльше кварталу, то автоматично звiльняти його з "вовчим квитком", бо таким чином вiн доводить, що iснує на зовсiм iншi прибутки. А ви тiльки подивиться як вони приймають закони! Закони, за якими нам потрiбно жити. У залi парламенту депутати-багатоверстатники тиснуть кнопки за прийняття законiв. А де iншi, так би мовити, народнi представники? Чим вони займаються? Де саме i як вони представляють народнi iнтереси? На фонi депутатського нехтування своiми обов"язками, неторканоi безкарностi, нам, громадянам, забороняється навiть зайти удвох у кабiнку голосування для того, щоб обрати такого от "народного обранця".
  Тарас Володимирович зiтхнув.
  - А я за прийняття закону, який зробив би самi вибори демократичними, - сказав Андрiй Васильович. - Ми якось довго розмовляли на цю тему з Вадиком i вiн запропонував ввести зворотний зв"язок в загальну систему виборiв. Сама система виборiв практично не змiнюється, а змiн зазнає лише форма виборчого бюлетеню. Лист бюлетеню повинен складатися з трьох частин. Перша - це та частина, яка в прийнятому порядку залишається на виборчiй дiльницi. Друга i третя майже такi, як i зараз, але третя є копiєю другоi. На цих двох частинах друкується випадковий номер, який покривається захисним невидимим шаром. Щось на зразок царап-картки, як для поповнення рахунку за користування мобiльним зв"язком.
  Вiн зробив невеличку паузу.
  - Практично вибори проходять, як завжди. Створюються спискiв виборцiв; в день голосування виборцi приходять на виборчу дiльницю; пред"являють вiдповiднi документи; отримують виборчi бюлетенi; заходять у кабiнку; знiмають захисний шар з номерiв на другiй частинi та ставлять вiдмiтку свого вибору на другiй та третiй частинах; роздiляють частини та кидають другу частину бюлетеня до урни, а третю частину залишають собi для контролю; по закiнченнi часу виборча комiсiя пiдраховує голоси; виборча комiсiя приймає протокол, в якому перелiчуються номери тих, хто проголосував "за" i номери тих, хто проголосував "проти"; цей протокол передається у комiсiю вищого рангу i друкується у мiсцевiй пресi з перелiком номерiв "за" та "проти". Тодi саме виборець може не тiльки перевiрити правильнiсть свого вибору, а й може оскаржити проведення виборiв на дiльницi, у випадку спроби фальсифiкацii.
  - Ця система значно краща за iснуючу, - сказав Володимир iванович. - Але не виключено, що влада може купувати виборцiв, якi навмисне будуть робити рiзнi вiдмiтки у другiй та третiй частинах. З метою подальшого оскарження результатiв виборiв.
  - Слушне зауваження, - погодився Андрiй Васильович. - Але можна прийняти закон, яким встановити межу фальсифiкацii. Тобто, якщо кiлькiсть зiпсованих бюлетенiв буде впливати на результат виборiв, тодi вибори вважати такими, що не вiдбулись i проводити перевибори.
  - Але нiяка влада нiколи не прийме такого закону, - сказав Костянтин Корнiйович.
  - i не говорiть... - зiтхнула Вiра iванiвна.
  - Сашко також пропонував введення зворотного зв"язку, але вже пiсля виборiв, - продовжив Костянтин Корнiйович. - Вiн хотiв вимкнути механiзм використання грошей у передвиборчому процесi шляхом введення механiзму про автоматичний вiдклик депутата, у разi невиконання iм своiх обiцянок протягом виконання обов"язкiв. Кандидат в депутати перед виборами повинен представити виборцям загальну програму виконання обiцянок з розбивкою по кварталам, i будь-який виборець його округу повинен мати право поставити питання про автоматичний вiдклик депутата на пiдставi невиконання програми перед вiдповiдною радою.
  - Ви забуваєте про украiнську полiтичну дiйснiсть: практично всi без винятку украiнськi партii протинароднi. i це дуже легко довести, - продовжив полiтичну тему Володимир iванович. - Подивиться самi: у Верховнiй Радi представлена значна кiлькiсть партiй та партiйок. Якщо я не помиляюсь, то всi вони захищають народнi iнтереси, i, особливо, перед черговими виборами. Деякi з партiй навiть можуть похвалитись регiональними представництвами, районними комiтетами тощо.
  - А КПУ? - запитала Наталя Костянтинiвна.
  ;
  /* КПУ - комунiстична партiя Украiни.*/
  ;
  - А КПУ, - рiзко зреагував Володимир iванович. - Найпротинароднiша партiя колишнiх союзних бюрократiв. ii протинароднiсть в тому, що частина ii колишнiх членiв забажала додати до влади сили владу грошей, а iнша частина, яка не встигла скористатись моментом, тепер здiймає чи не найбiльший галас у тiй же самiй Верховнiй Радi. Вам добре вiдомо, що на момент розпаду СРСР в компартii налiчувалось близько вiсiмнадцяти мiльйонiв членiв. i жоден з них, пiдкреслюю, жоден, тодi не пiднявся на захист комунiстичних iдей. А ось зараз, демократичних умовах, з телерадiобалаканиною у них все у повному порядку. Вони вносять на розгляд Ради проекти законiв, про якi заздалегiдь вiдомо, що вони не будуть прийнятi. Єзуiтство цiєi поведiнки в тому, що подiбнi проекти вносяться тiльки тодi, коли iхня партiя впевнена, що кiлькостi голосiв за такий проект буде недостатньо, але ставиться бюрократична вiдмiтка, мовляв, "бачите як ми боремось". А подивимось трохи назад у часi: попередники сучасних комунiстiв, соцiал-демократи, керованi Володимиром Ульяновим, добре розумiли поточнi полiтичнi моменти. Вони трибуну царськоi Державноi Думи використовували лише як трибуну для полiтичних заяв та запитiв. А ось основну свою роботу вони вели в усiх легальних органiзацiях: профспiлках, народних домах, клубах, страхових установах. Пiдкреслюю, саме роботу, а не парламентськi балачки. А нашi бюрократи вiд комунiстичноi iдеi не хочуть, не можуть i нiколи не будуть використовувати вже набутий досвiд своiх попередникiв! Вони iх зрадили та намагаються "спiлкуватися" з народом тiльки через трибуну Верховноi Ради, газетки та мiтинги у великих мiстах! Паразитуючи на ностальгiчних настроях пенсiонерiв, вони панiчно бояться спiлкуватись та працювати з живими, реальними робiтниками в колективах. Що це, як не зрада ленiнських засобiв боротьби? Дрiбнi полiтиканчики замiсть теорii розвитку сучасного комунiстичного руху пiдсовують нам iдею реанiмацii СРСР. Наяву маємо iдеологiчну зраду.
  i тут варто сказати про профспiлки. Бiльших зрадникiв робочого класу за останнi роки, роки невиплачених зарплат, роки несамовитого наступу на права трудящих i уявити неможливо! Вони гiршi за, вибачте, повiй, бо беруть грошi з трудящих, вiддаючись власникам пiдприємств. Загальновiдома "школа комунiзму" насправдi виявилась звичайнiсiнькою школою бюрократизму, пiдлабузництва, адмiнiстративноi мiмiкрii. Кожен з цих "захисникiв" повинен понести iсторичну вiдповiдальнiсть за вiдмову вiд захисту iнтересiв робочого класу. Наяву маємо зраду матерiальних iнтересiв трудящих.
  Володимир iванович перевiв дух.
  - Повертаючись до теми комунiстичноi партii. Характерною ii рисою є марiонетковiсть. Комунiстичнi бюрократи другого та третього ешелонiв, а саме вони зараз сидять у Верховнiй Радi, не вмiють дiяти самостiйно. Характерною рисою цього було волання одного партiйного функцiонера при розглядi одного з вiйськових питань: "Натовськi танки будуть пiд Воронежем!". Тобто, так званого украiнського комунiста, якщо не задовольняють, то якось влаштовують цi ж самi танки пiд Львовом. Звiдси видно чиi iнтереси захищають так званi комунiсти. Ця партiя, втiм, як i усi iншi, не використовує профспiлки, випробуваний iнструмент боротьби за права трудящих. Адже будь-яка партiя може скористатись виборнiстю керiвникiв профспiлок для подальшого використання цього справдi ефективного iнструменту.
  - Всi сучаснi украiнськi партii створено пiд невелике коло полiтикiв, - вступив у розмову Андрiй Васильович. - i вони вiдображають iнтереси окремих груп, кланiв, а не класiв. Тобто, по великому рахунку, це взагалi не партii. Цiлком згоден, що доказом цього є нескiнченна балаканина на шпальтах газет, в парламентi, в радiо i телеефiрi i повна вiдсутнiсть реальноi роботи внизу в колективах.
  - Так, "комунiстичнi" бюрократи союзного зразка досить довгий час мали владу, i, пiсля своєi перебудови, забажали органiчно додати до влади пряму ii ознаку - власнiсть, - пiдтримав товаришiв Тарас Володимирович. - Однак менi здається, що вони переоцiнили своi можливостi. i тепер тим, хто в результатi всiх перипетiй прихватизацii загарбав цю саму власнiсть, потрiбно нове, модернiзоване, крiпацьке право; потрiбен старий полiцейський порядок.
  - Як би там не було, незважаючи на багатограннiсть розвитку полiтичних процесiв, полiтики все одно є лише одними з приводних колiщат механiзму влади, який просто змушує палко бажати керування масами iнших колiщат, - додала Марiя Петрiвна.
  - Так, керують шляхом обiцянок, - сказав Тарас Володимирович. - Ще один варiант оцiнки дiяльностi - давати оцiнку пiсля закiнчення строку перебування при владi.
  - Оцiнки - оцiнками, а в життi людини найбiльше важить тiльки творчiсть, - знову привернув увагу до теми творчостi Володимир iванович. - i саме та творчiсть, яка в свою чергу дає поштовхи до розвитку творчостi iнших. Я читав, що японський пiдприємець, капiталiст, засновник компанii "Омрон", Татеiсi Кадзума у творчих пошуках форм людського суспiльства пiшов навiть значно далi наших "патентованих" комунiстiв. Процитую напам"ять: "я роблю все, що залежить вiд мене, щоб направити "Омрон" по шляху гуманiзму".
  ;
  /*Кадзума Татеiсi (1900-1991) - пiдприємець, автор теорii iсторичних iнновацiй, Нового Суспiльства. В своiй книзi "Вiчний дух пiдприємництва" писав: "Бiля 2025 року почнеться ера автономностi, перехiд вiд суспiльства, яке знаходиться пiд контролем свiдомостi (воно виникло в перiод колективного суспiльства, до "природного" безконтрольного суспiльства. Ми впритул пiдiйдемо до ери великих перемiн, в якiй назавжди зникне боротьба за виживання, а отже, за панування на собi подiбними. Шляхом досягнутого до цього часу найвищого рiвня психологii кожна людина зможе поступати автономно, не вiдчуваючи тиску суспiльного контролю. Залишиться лише одна цiннiсть як така: створення чогось нового.*/
  ;
  - Так, - пiсля нетривалоi паузи сказав Тарас Володимирович. - Японський пiдприємець на практицi, як може, впроваджує iдею загального щастя людства. На вiдмiну вiд наших полiтико-теоретичних iмпотентiв, якi за роки знущання над народом не знайшли нiчого кращого, як єзуiтськi повiдомляти тому ж народу з рiзних трибун, що над ним знущаються.
  - Але далеко не всi захiднi пiдприємцi пiдтримують iдеi Татеiсi Кадзума, - продовжив думку Володимир iванович. - Не помилюсь, якщо буду стверджувати, що майже всi захiднi пiдприємцi взагалi не пiдтримують його iдей. Питання моралi захiдного зразка є явищем, яке потрiбно ще розкривати. Я б назвав таких пiдприємцiв скральниками. Тобто, скрягами-повчальниками, такими собi дядями Скруджами, якi, пограбувавши когось, потiм повчають пограбованого, як тому треба жити, кидаючи йому крихти з награбованого. Прикладiв бiльш нiж достатньо. В Украiнi потужний металургiйний комплекс переробляє руди в метали. Технологii недосконалi i ми дихаємо бозна чим. Тим часом за кордон вивозиться брухт кольорових металiв, брухт чорних металiв, чим там забезпечується екологiчно чисте виробництво. А потiм вони ж вимагають витрачати грошi на закупiвлю в iхнiх же краiнах очисних технологiй! При цьому за всiма iхнiми законами вони абсолютно чистi. Наприклад, нiмцi можуть купувати мiдний брухт у якоiсь приватноi голландськоi компанii, яка, в свою чергу, перекуповує мiдь у прибалтiйських фiрм, якi вивозять крадену мiдь з Украiни. Хоча всiм вiдомо, що для цього крадii вирiзають мiднi кабелi на пiдприємствах, вночi крадуть дiючi мiднi трамвайнi i тролейбуснi тролеi, крадуть металевi кришки каналiзацiйних люкiв, зливнi решiтки на дорогах... При цьому робиться вигляд нiби нiхто не знає, що скуповується крадене. iнший приклад. Надаючи кредити новоствореним пострадянськiм краiнам Європа твердо знала, що всi наданi кредити будуть вкраденi i знову опиняться в iхнiх банках, а розплачуватися будуть трудовi обiкраденi маси. Мало прикладiв? Ось ще: вони iз задоволенням вклали кошти у виробництво фарбованоi води, цигарок, пральних порошкiв, жуйки та iншоi дрiб"ятини... Прибутки, зрозумiло, вивозяться. А до нас направляють смiття у виглядi секонд хенду. Ще й прибуток на цьому мають... На жаль, Украiна має власних зрадникiв вiд влади, якi зараз тiшаться тим, що нiбито попали в iсторiю... Але хай цi зрадники не думають, що нащадки будуть про них пам"ятати з добром.
  Володимир iванович перевiв дух.
  - Таким чином, можемо говорити про новий вид економiчноi iмперii, при якому не треба завойовувати нових територiй, не треба витрачати коштiв, щоб утримувати цi територii, не треба утримувати апарат наглядачiв. Змiст iснування такоi iмперii криється у вивозi надприбуткiв. Тому треба тiльки встановити i виконувати закони "пограбування" для економiчно "переможених". Схема добре обкатана скральниками у Африцi. Мало того, що вивозяться матерiали, всiляко заохочується iмпорт квалiфiкованих спецiалiстiв з бiднiших краiн.
  - А нам завозять другосортну продукцiю, - вставив своє Костянтин Корнiйович. - Це торкається не тiльки товарiв та технологiй. Голлiвудська продукцiя розрахована на нерозвинених осiб, бо тiльки нерозвинену душу можуть торкнути насильство, вбивства, секс та iншi кiножахи...
  - Точно, - погодилась з ним Надiя Анатолiiвна. - Захiдному суспiльству притаманна глуха вiдчуженiсть мiж людьми. Намагання розшарувати суспiльство. Пропаганда так званого середнього класу. Пропагується багатство за будь яку цiну. Головна мета - грошi.
  - До речi про грошi i про культуру, - змiнила напрям дискусii Марiя Петрiвна. - Я маю на увазi графiтi. Адже можна не малювати на стiнах. Якщо i є така необхiднiсть, то таким я б запропонувала монети та паперовi купюри. Найтонкiше графiтi! Наприклад так, як наносять клейма на ювелiрнi вироби. Можна на поверхнi самоi монетi або по ii гурту. Я б навiть залишила спецiальне мiсто для цього. Графiтi такого роду стає рухомим, переходить так би мовити в iншу площину сприйняття. Тобто повертається до своєi пiзнавальноi ролi в iсторii. До того, i збережеться краще.
  - А я хотiла б повернутися до конкретного питання, - привернула увагу присутнiх Надiя Анатолiiвна. - Питання використання в Украiнi украiнськоi мови. Начебто вона є державною, але сфера використання за роки незалежностi майже не змiнилась. Бiдна Украiна залишається у полонi колонiальних домагань. Боротьба за мову не повинна точитися у засобах масовоi iнформацii. Треба на рiвнi закону зобов"язати усiх державних службовцiв спiлкуватись на роботi мiж собою виключно украiнською мовою. Без виключень. З вiдвiдувачами, зрозумiло, потрiбно спiлкуватись на мовi бiльшостi, яка мешкає в регiонi. Поза роботою державнi службовцi можуть розмовляти будь-якою прийнятною мовою. За невиконання вимоги - негайне звiльнення з роботи. У сучасних суспiльних координатах украiнська мова повинна стати мовою влади. Крiм того, для впровадження такого указу, або закону не потрiбно жодноi державноi копiйки.
  - Пiдтримую обома руками, - пiдхопився з мiсця Костянтин Корнiйович. - Згоден, що украiнська мова стане справдi державною, а точнiше загальновживаною, тiльки тодi, коли вона стане мовою влади. Ось чому ii так бояться сили колишньоi iмперii зла. Вони ii нищили вiками i не змогли знищити. На iхню думку "рускiй язик" повинен був цементувати, об"єднувати iмперське мислення, але з цим вiн не впорався. Бiльшiсть периферiйних краiн колишньоi iмперii рiшуче розiрвали мовний зв"язок з нею i це дуже боляче сприймається у Кремлi: нав"язуються поняття мови "мiжнацiонального" спiлкування, хоча для цього можна використовувати будь-яку iншу мову з набагато бiльшою сферою вжитку; беруться пiд захист так званi "рускаязичниє", а насправдi зрусифiкованi; створюються слов"янськi союзи, з яких геть виключаються поляки, чехи, словаки, лужичани, серби, болгари, хорвати, словенцi, македонцi, босняки, чорногорцi i залишаються тiльки бiлоруси, росiяни, украiнцi, тобто тi з слов"ян, якi безпосередньо перебували пiд iмперським тиском.
  - Якби у Кремлi були розумнiшi, то дiйсно зайнялись би розв"язанням слов"янського питання. Добре вiдомо, що всi iмперii свiту розпадались. i завжди будуть розпадатися, адже нiякий правитель нiколи не зможе керувати думками кожного окремого громадянина. Дiйсно, на даний момент iснує засвоєна всiма схiдними слов"янами величезна територiя. На цiй основi можливо об"єднувати зусилля всiх слов"янських народiв. i не в iм"я колишнiх та прийдешнiх iмперiй, а в iм"я розвитку величезного культурного вектору, який властивий саме слов"янам. Взагалi йдеться про свiтову культуру, в яку кожен народ вносить своi досягнення, своi культурнi надбання. Можливо, суттєвим кроком до об"єднання слов"ян стане розробка загальнослов"янськоi мови об"єднаними силами всеслов"янського колективу лiнгвiстiв-фiлологiв, на базi первiсноi слов"янськоi.
  - Цiлком згодна. А зараз на теренах Украiни створюються штучнi партii, союзи, якi базуються на мовному, нiби то "слов"янському", а насправдi великодержавному iмперському принципi, - спробувала поєднати теми Вiра iванiвна. - Взяти хоча б Кримську область...
  - Автономiю, - уточнив Тарас Володимирович.
  - Та яка там автономiя, - махнула рукою Вiра iванiвна. - Право на автономiю несподiвано отримали нащадки тих, хто масово переселявся на Кримський пiвострiв, колишнi вiйськовослужбовцi, серед яких є й такi, хто виселяв кримчакiв...
  - iсторiя Криму досить складна, - сказав Володимир iванович. - Тут були i скiфи, i античнi греки, i готи, i гуни, i хазари, i печенiги, i татари, i слов"яни, по-бiльшостi - украiнцi... Хоча можу погодитись, бiльше прав на культурно-нацiональну автономiю мають тi, кого насильно виганяли з батькiвщини...
  - А корупцiя? - запитала Марiя Петрiвна.
  - О! Найцiкавiше питання: багато урядового галасу i нiчого, - швидко зреагував на нову тему Костянтин Корнiйович. - Ми багато говорили про це iз Сашком та дiйшли висновку про вiдсутнiсть у системi управлiння державою звичайного зворотного зв"язку. Тобто тоi самоi вiдповiдальностi, про пiдвищення якоi не втомлюються балакати бюрократи. Корупцiю у великих масштабах перемогти легко: достатньо лише ввести механiзм повiдомлення простими громадянами про нажите, як це говорилось ранiше, нетрудовими доходами. Боротись треба не з наслiдками, а з причиною виникнення хабарництва. Сам хабар - це лише наслiдок, знаряддя для задоволення потреби-причини: будiвлi чотириповерхового дому, триповерховоi дачi, купiвлi дорогого авто, вiдпочинку за кордоном... Багато чого такого... Якщо хтось у владних структурах має хоч крихiтку совiстi, то для подолання такого лиха потрiбно зовсiм небагато: правило, за яким кожен громадянин може повiдомити про нетрудовi доходи сусiда або знайомого та мати певнi вiдсотки вiд реалiзацii майна хабарника чи майна його родичiв, якщо врахувати тенденцiю переписувати на тих вкрадене. Бiльшiсть вiдсоткiв - у пенсiйний фонд. Мудрагелi вiд влади наполегливо втокмачують у наше суспiльство думку, що, мовляв, "стукати" ганебно. Нi, це грабувати ганебно, а вiдновлювати справедливiсть - нi. А до того, нашi пенсiонери можуть забезпечити старiсть за допомогою держави. Громадяни iнших держав також можуть "пiдзаробити", коли нашi спритники забажають сховати таке майно за кордоном. До речi, про неправомiрнi рiшення. Тобто, якщо якiйсь державний орган прийняв таке рiшення, а вища iнстанцiя його вiдмiнила, то за три помилки прийняття неправомiрних рiшень усi, хто приймав участь у його прийняттi автоматично звiльняються з посад. Наприклад, у випадку прийняття Європейським судом рiшення не спiвпадаючого з усiма нашими судами - усi цi суддi - у вiдставку з розслiдуванням справжнiх причин прийняття такого рiшення...
  - Щось ми дуже захопились полiтикою. Ми трохи гарячково обговорюваємо питання, - сказала Наталя Костянтинiвна i попрямувала до басейну. - Пропоную трохи охолонути.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------89--------------------------------------------*/
  ;
  - Ви нас обдурюєте - вплив не працює, - сказав Бродерiк, коли хлопцi зiбрались наступного ранку. - Ми спробували повторити i у наших фахiвцiв нiчого не виходить. Ви змушуєте нас застосовувати дещо iншi методи...
  - Нiхто вас не обдурював, - перебив його Олександр. - Ви нiяк не хочете зрозумiти головного. Ми вже декiлька разiв намагаємось вам пояснити, що iснує природний захист вiд користування впливом лихими людьми. Вплив працює лише тодi, коли iм користуються оператори, якi безумовно довiряють один одному. Не вiрять, а саме довiряють. Якщо хоч одна людина не буде довiряти, то механiзм не буде працювати. Можете спробувати або з нами, або з деким iншим, якщо в вашiй краiнi iснують люди, що безумовно довiряють один одному.
  - Ми про це намагаємось вам сказати з самого початку, - продовжив Вадим. - Вiдверто кажучи, саме тому ми нiчого вiд вас не приховуємо.
  - Може це прозвучить смiшно, але мабуть недарма споконвiку йдеться, що добро завжди перемагає зло, - додав Анатолiй.
  "Що ви збираєтесь робити?"
  "Наскiльки менi вiдомо, зараз потрiбно вiдтворити дiю впливу з нашими людьми."
  - Те, що ми робимо - далеко не є казками, - вiдрiзав командир бази.
  - Ми добре розумiємо, що вплив є реальним, - сказав Вiктор. - Але усiма можливими способами намагаємось довести вам природну захищенiсть впливу.
  "Чиi накази ви виконуєте?"
  "Нам, вiйськовим, наказано працювати з найвищим керiвництвом розвiдки."
  - Як я зрозумiв, ви стверджуєте, що природною захищенiстю впливу є довiра мiж операторами, - сказав Бродерiк.
  - Саме так, - пiдтвердив Олександр. - Взаємодовiра.
  "Нашi експерименти по використанню впливу закiнчились цiлковитою невдачею, - роздумував директор ЦРУ, дивлячись на екран монiтора. - Аналiтики схиляються до думки, що цi хлопцi не брешуть, що iснує своєрiдний захист вiд "несанкцiонованого" використання. Звiдси витiкають два логiчнi висновки: перший, шукати в наших лавах людей, якi б довiряли одне одному... Дуже складно. Адже наше суспiльство фактично базується саме на взаємнiй недовiрi, на гострiй конкуренцii, на бажаннi за будь-яку цiну вирватись вперед, стати лiдером. Тобто, якщо ми не знайдемо таких людей, то другий висновок такий: потрiбно використати той матерiал, який в нас вже є, потрiбно змусити цих хлопцiв виконувати нашi накази. Тобто, керувати дистанцiйно. "
  "Якi методи заплановано застосувати?"
  "Крайня мiра - методи примусового виконання наших наказiв."
  "Використання наших батькiв?"
  "Так."
  - Що ж, ми ретельно вивчимо вашi заяви, - командир бази немовби забув про свiй рiшучий початок розмови. - А сьогоднi ви сьогоднi можете працювати у вiльному режимi.
  - Без нагляду? - запитав Вадик.
  - Майже, - спробував пожартувати Бродерiк.
  "Проведемо час з користю."
  - Гайда на вулицю, до батькiв! - Вiктор першим рушив назовнi.
  "Промацаємо" весь штат цiєi бази на "вошивiсть.""
  "Ситуацiя ускладнюється. Мабуть вже потрiбно проробляти шляхи вiдходу."
  Бiля дверей стояв вартовий.
  "Яким чином можна покинути базу?"
  "Лiтаком, гвинтокрилом або автомобiлем."
  "Яка система охорони?"
  "Периметр бази суворо охороняється: системи сигналiзацii, постiйний вiдеонагляд, сторожовi вежi, крiм того пiд наглядом усi дома та майданчики з гостями бази."
  "Що планується робити з усiма гостями?"
  "Не знаю."
  Хлопцi вискочили на вулицю i побiгли до басейну. Ззовнi здавалось, що батьки та дiти радо вiдпочивають разом.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------90--------------------------------------------*/
  ;
  "На порядку денному стоiть питання втечi: тут робити вже нема чого."
  "Тобто, треба перемiститись у бiльш безпечне мiсце, де буде змога спокiйно обробити всю iнформацiю та знайти вiдповiдi на головнi питання."
  "Коротше: коли звiдси втекти, як звiдси втекти i куди краще направитись".
  "На перше питання свого часу дадуть вiдповiдь охоронцi."
  "Щодо другого. Покидати базу потрiбно усiм разом."
  "В умовах пустельноi мiсцевостi невеличку групу досить легко простежити. Навiть, якщо вона володiє ефектом "невидимостi". Можуть бути використанi космiчнi супутники для постiйного дистанцiйного стеження в усьому спектрi електромагнiтних хвиль."
  "Не виключенi "жучки" на нашому одязi."
  "А в нас часом не вживили?"
  "Командире бази, якi засоби використовуються для стеження?"
  "Стандартнi засоби охорони бази, а нещодавно встановленi спецiальнi прилади телеметрii."
  "Вважатимемо, що супутники задiяно."
  "Полковнику Бродерiк, чи є на хлопцях якiсь розвiдницькi пристроi?"
  "Менi про це нiчого невiдомо."
  "Схоже на те, що тiла залишилися недоторканими."
  "Головна мета - дiстатись до вiдносно великого мiста, i вже звiдти, пiд парасолькою невидимостi, рушити далi."
  "Додатково можна провести маскувальну операцiю: органiзувати панiчну втечу усiх вiйськовослужбовцiв бази групами у рiзних напрямках. Пiд цим прикриттям можна рухатись у заздалегiдь обраному напрямку."
  "Можна зробити трохи iнакше: влаштувати масову втечу солдатiв на лiтаках, гвинтокрилах, машинах. Тим часом можна залишитись на базi, нiхто тут не буде шукати, а потiм спокiйно перемiнити мiсце."
  "Це не вирiшує проблеми - потрiбно покинути базу."
  "В такому разi, щоб вiдвести увагу, один з лiтакiв програмується на перетин кордону з Мексикою i далi територiєю Мексики в напрямку Мексиканськоi затоки до Куби. Лiтак повинен летiти на дуже низький висотi, майже понад земною поверхнею."
  "Американськi винищувачi можуть збити лiтак."
  "Вони вважатимуть, що головнi втiкачi на цьому лiтаку. Для того, щоб впевнитись, чи були вони на тому лiтаку потрiбен буде певний час."
  "Треба продумати якiйсь iнший варiант, щоб уникнути зайвих людських втрат."
  "Здається, що iншого прийнятного варiанту немає."
  "Пропонується прийняти цей варiант за основу, i шукати iншi бiльш прийнятнi шляхи втечi звiдси."
  "Щодо людських втрат. Нас сюди вивозили незважаючи на нiякi втрати."
  "Батькiв зробили заручниками."
  "Фактично, знаходимось у полонi."
  "Тiльки що не ведуться бойовi дii."
  "Вiйну можна вести у рiзнi способи."
  "Так що це? Таємна вiйна?"
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------91--------------------------------------------*/
  ;
  "Вiйна."
  "У будь-якiй мовi холодно-свинцевий змiст цього слова вiдлунює у свiдомостi людини вiдчуттями небезпеки, страху, голоду, переслiдувань, тортур, смертi."
  "Часи мiняються. Вiйни мiняються: i стратегiя, i тактика."
  "Багато сучасних полiтикiв мислять категорiями далекого минулого: старомрiйники - збiльшенням територiй, новомрiйники - збiльшенням економiчного впливу."
  "Вони не хочуть зрозумiти, що, незалежно вiд етичностi приводiв, всi вiйни залишаються вiйнами. З усiм лихом, що вони з собою приносять."
  "Достатньо згадати подii в iраку."
  ;
  /*На початку 21-го сторiччя Сполученi Штати Америки та Великобританiя пiд вигаданим приводом розробки iраком зброi масового знищення напали на суверенну державу i швидко ii окупували, навiть незважаючи на протести своiх союзникiв. Активнi пошуки цiєi зброi впродовж багатьох мiсяцiв не дали нiяких вагомих результатiв.*/
  ;
  "iракцi припустились декiлькох суттєвих помилок. Рiзниця мiж вiйнами iснує: вiйни можуть бути офiцiйними та неофiцiйними. Тобто, американцi навiть не були у станi офiцiйноi вiйни з iраком, коли напали на нього. i це перша помилка iракського керiвництва. Треба було негайно офiцiйно оголосити вiйну Сполученим Штатам. В такому разi iракськi протиамериканськi загони, якi зараз контрольованi засоби масовоi iнформацii називають "повстанцями" та "терористами", стали б звичайними "партизанами". Крiм того, стан офiцiйноi вiйни дає право кожнiй з сторiн проводити диверсiйнi операцii на територii супротивника. Один з прикладiв: обстрiли будь-якоi владноi будови з пересувних легких мiнометiв безпосередньо у столицi ворогуючоi сторони."
  "Можна згадати iншу вiйну. Вiйну в iчкерii."
  "Дивна вiйна. Вiйна, яка принесла страждання одному народу. Вiйна, яка робить iнший народ байдужим до страждань. Вiйна, яка приносить прибутки зацiкавленим структурам з усiх сторiн. Вiйна, яку можна було закiнчити за пару тижнiв пiсля ii початку невеликими силами: достатньо було сформувати близько ста диверсiйних груп з двох-трьох бiйцiв у кожнiй, завданням яких - вивести з ладу компресорнi станцii газогонiв та нафтогонiв. Тобто "вибити" економiчне пiдґрунтя ведення цiєi вiйни."
  "Класичне ведення вiйни зараз просто неможливе. Треба одразу переносити бойовi дii на територiю противника. Надкомунiкативнiсть сучасного свiту дозволяє швидко пересуватись, зв"язуватись, органiзовувати диверсiйнi операцii з пiдриву живильних ниток економiки: газопроводiв, нафтопроводiв, лiнiй електропередач, лiнiй зв"язку..."
  "Найбiльш ефективною диверсiєю може бути виведення з ладу комунiкацiйних мереж у великих мiстах. Системи електропостачання: пiдстанцii, силовi трансформатори, силовi лiнii електромереж; системи зв"язку: дротовi телефоннi станцii, пошта, трансляцiйнi стiльники мобiльного зв"язку; системи постачання води i вiдведення водостокiв. Наприклад, несподiваним, але вкрай ефективним може виявитись блокування каналiзацiйноi мережi якогось великого мiста шляхом закоркування каналiзацiйних труб, наприклад, пiнополiуретаном у багатьох мiсцях."
  "Це можна зробити i значно простiше, вiдправивши вiдповiдну кiлькiсть туалетного або звичайного паперу в систему каналiзацii звичайного хмарочосу. Диверсiйнi дii на територii противника не дозволять рядовим членам суспiльства байдуже вiдноситись до войовничоi полiтики своiх урядiв."
  "Такого роду дii можливi тiльки при офiцiйнiй об"явi вiйни. В iншому випадку, супротивна сторона буде "ховати" своi дii пiд виглядом "наведення конституцiйного порядку" чи "операцiєю по запобiганню розробки i використання зброi масового знищення." Влада буде використовувати звинувачення у тероризмi."
  "Тероризм не береться нiзвiдки. Як говориться, ненажерливiсть одних породжує тероризм других."
  "Яскраво вiдобразив риси вiйни та тероризму письменник Гаррi Гаррiсон у "Неприборканiй планетi", де люди поставили самi себе в розряд стихiйних лих i все живе почало з цим боротися. Вiйна була породжена та постiйно пiдгодовувалась ненавистю."
  "Тероризм - це крайня форма наслiдку причини, iм"я якоi - несправедливiсть. i як би не намагались переконати нас можновладнi "борцi" з "мiжнародним тероризмом", що вони борються зi злом, насправдi вони самi породжують це саме зло."
  "Аль-Каєда - це блеф, вигадка, операцiя прикриття для захiдних урядiв, яка розрахована на наiвних дурникiв. Нам товкмачать про пiдготовку тисяч бойовикiв, але, якщо зорганiзувати хоча б п"ятдесят реальних бойовикiв, то вони здатнi, використовуючи вiрну стратегiю скоординованих у часi дiй, перевернути всi iснуючi уявлення про тероризм."
  "Тих чеченцiв, як борються за свободу своєi краiни, невидимi режисери немовби пiдштовхують до прогнозованих, провокацiйних i заздалегiдь неефективних дiй. Театральнiсть сценарiiв "чеченського тероризму" яскраво вiдобразилась у театральному комплексi у Москвi."
  "За кабiнетним сценарiєм подii розвиваються таким чином:
  терористи захоплюють та утримують значну кiлькiсть заручникiв у певному мiсцi.
  Потiм висувають вимоги. (Повiдомлення ЗМi про вiдсутнiсть вимог може свiдчити про небажання влади вести переговори.)
  Починаються переговори, пiд час яких до мiсця подiй негайно стягуються протитерористичнi пiдроздiли.
  Проводиться операцiя по "визволенню" заручникiв, в ходi якоi здебiльшого навмисне i без будь-яких пояснень знищуються усi терористи, а з ними i вся iнформацiя про ведення переговорiв, та частина заручникiв,
  вiдповiдальнiсть за загиблих заручникiв покладається на знищених терористiв.
  Дуже зручний сценарiй для тих, хто дiйсно органiзував подiбну операцiю i хоче назавжди заховати всi кiнцi у воду.
  А сценарiй дiй справжнiх терористiв зовсiм iнший.
  Вони публiчно, через засоби масовоi iнформацii, висувають вимоги i повiдомляють про план i орiєнтовний термiн проведення операцii на неназваному об"єктi в неназваному мiсцi у вiдповiднiй краiнi в разi небажання влади вести переговори.
  За вiдсутностi факту переговорiв до визначеного часу, така операцiя проводиться.
  Пiсля проведення операцii усi терористи розосереджуються i готуються до новоi операцii.
  В такому разi влада не зможе покласти повну вiдповiдальнiсть на терористiв, оскiльки тi спочатку вимагали переговорiв. Крiм того, силовi важелi влади у виглядi протитерористичних загонiв не можуть бути використанi, бо тактика iхнiх дiй зорiєнтована на зазначене мiсце операцii. i, головне, бойовi сили будуть збереженi повнiстю i готовi до нових дiй."
  "А для запобiгання театральних операцiй доцiльно було б прийняти закон, про те, що всi без виключення вiдповiдальнi особи, до президента краiни включно, якi беруть участь у операцiях по визволенню заручникiв, перед виконанням своiх обов"язкiв повиннi обмiняти вiдповiдну кiлькiсть взятих заручникiв на своiх найближчих родичiв."
  "Останнiм часом деякi мiжнароднi засоби масовоi iнформацii посилюють вектор несправедливостi, вказуючи медiаспоживачам на зв"язок тероризму з певними релiгiйними течiями."
  "Посiяний несправедливiстю, тероризм пускає корнi, якi живляться ненавистю, зневагою, боязкiстю. А невдовзi з"являються i сходи: бомболюди, вибухи, пострiли..."
  "Якi, у свою чергу, посилюють причину, яка, у свою чергу..."
  "Тiльки взаєморозумiння може повернути ситуацiю в правильне русло."
  "Приборкати планету ненавистi зможе довiра та доброта."
  "Усяка вiйна - дурниця: правити Всесвiтом неможливо.
  Людство тiльки тодi стає людством, коли вiдмовиться вiд хлiба та видовищ i зрозумiє, що тiльки творчiсть важить на свiтi найбiльше."
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------92--------------------------------------------*/
  ;
  - Маємо до вас невеличке прохання, - наступного ранку почав полковник Бродерiк. - Нам конче необхiдне вплинути на терористiв, якi ховаються у вiдомому нам районi.
  "Здається, що нас хочуть "помазати кров"ю" пiд виглядом боротьби з терористами. Батьки, звiсно, залишаться на базi у заручниках."
  - Прохання чи наказ? - поцiкавився Вiктор.
  - Я маю повноваження передати прохання, - сухо вiдповiв командир бази.
  - Де приблизно знаходиться цей район? - перевiв розмову у практичну площину Вадим.
  - Неподалiк. У Хьюстонi.
  - У самому мiстi? - зажадав уточнення Олександр.
  - Так.
  "Точнiше про це завдання."
  "Менi тiльки вiдомо, що треба знищити терористiв, якi готуються, за нашими даними, до теракту."
  "Розвiдка нiчого не повiдомляє вiйськовим."
  - Як ми дiстанемось до мiсця? - запитав Анатолiй.
  - Вiд нас на гвинтокрилi, а далi, ймовiрно, автомобiлем.
  - Батьки поiдуть з нами? - Олександр кивнув у напрямку басейну.
  - Краще буде, коли вони залишаться тут, на базi. Погодьтесь - немає потреби брати, навiть у невеличку подорож, ваших батькiв.
  - Коли потрiбно виiжджати? - продовжив обстрiл питаннями Вiктор.
  - Завтра вранцi.
  - Що маємо робити зараз? - спитав Анатолiй.
  - Вiдпочивати i готуватись до завтрашньоi операцii, - вiдповiв полковник Бродерiк, пiднявся i пiшов до виходу iз примiщення.
  "Операцiя."
  "Вiдчуття таке, нiби втягують у щось брудне та небезпечне проти волi."
  - Чудовий ранок, - Вiктор набрав повiтря у груди i видихнув.
  "Втягують у вiйну, яку не ми розпочали."
  - Так, ранок чудовий, - погодився з ним Вадим.
  "То, може, спробувати ii закiнчити?"
  - Якщо сьогоднi ми вiльнi, то можна трохи поплавати у басейнi, - запропонував Сашко.
  "Спочатку треба вирiшити, як вибратися звiдси."
  "Мабуть час настав. Вночi треба покинути цю "гостинну" базу."
  - Гайда до басейну! - Вiктор першим рушив у вказаному напрямку.
  Трiйка швидко приєдналась до нього.
  "Залишається обраний ранiше варiант втечi?"
  "На iнший не вистачає часу. Але, по ходу дii завжди можна внести поправки."
  "Куди втiкати?"
  "У якiйсь iз вузлiв силового енергетичного каркасу Землi."
  "Найближчий - Сонора."
  "А, може, знову до Канади?"
  "А, може, до Батькiвщини?"
  "Звiдтiля вже викрадали."
  "Але викрадали з Марiуполя. А Украiна - велика краiна."
  "Крiм того, найближчий Слов"янський вузол знаходиться на територii Бiлорусi."
  "Куба? Острiв Свободи."
  "i Бермудський вузол майже поруч."
  "Приймається як варiант."
  "Дон Хуан черпав своi сили у сонорськiй пустелi."
  "Тодi мета - Сонора."
  "Так. Сонора."
  "Дванадцятьом важкувато буде залишатись непомiченими, навiть при використаннi ефекту невидимостi."
  "Є одне цiкаве питання."
  Вадим зробив кiлька рухiв брасом та пiрнув.
  "Якщо згадати мандалу, то там, крiм чотирьох головних постатей, та дерев, зображено ще вiсiм допомiжних постатей."
  "Тобто, можна спробувати застосувати вплив разом iз батьками."
  "Не виключено збiльшення дальностi впливу у разi успiху такоi спроби."
  "Де i як в умовах полону можна буде перевiрити цю версiю?"
  "Дистанцiйне стеження унеможливлює проведення цього експерименту вдень."
  "Тюремники можуть запiдозрити неладне та встигнуть вжити заходiв."
  "Має сенс все перевiрити сьогоднi вночi."
  "Вибору немає: доведеться випробовувати цей план безпосередньо перед нашою втечею."
  Весь день хлопцi та iхнi батьки активно вiдпочивали.
  Варiант втечi поки що залишався незмiнним.
  Лише за вечерею почались певнi зрушення.
  "Є поправки до плану втечi."
  Анатолiй попросив Вадима передати сiль.
  "Вночi можна вплинути на операторiв дистанцiйного стеження, якi знаходяться на базi, з метою "випадкового" виведення з ладу систем стеження. Хтось з них може "випадково" спiткнутися, чи "випадково" вдарити чимось по апаратурi, коротше, тимчасово виведе ii з роботи. Буде час на перевiрку роботи впливу разом з батьками."
  "Добра iдея, але розвiдслужби негайно активують усi iншi системи стеження, включаючи супутниковi. Не виключено, що навкруги бази можуть бути декiлька кiл охоронного оточення."
  "Якщо б мати запас часу, то пiд час втечi можна було пустити в ефiр попередньо записанi подii через систему дистанцiйного стеження."
  "i тодi можна було б уникнути масовоi втечi i не наражати на небезпеку зайвих людей."
  "В усякому разi, буде час на спiльну роботу з батьками."
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------93--------------------------------------------*/
  ;
  Увечерi хлопцi звичайним порядком розiйшлись по своiх кiмнатах.
  "Командир бази Бродерiк. Де знаходиться пункт керування системою дистанцiйного стеження на базi?"
  "Блок 17, на захiд вiд басейну."
  "Як органiзована система чергування?"
  "Вдень - вiсiм чоловiк, вночi - п"ять."
  "Хто саме чергує зараз?"
  "Не знаю. Вони менi не пiдпорядкованi."
  "Блок сiмнадцять. Старший. Представтесь."
  "Сержант Армiтстед."
  "Назвiть прiзвища всiх, хто зараз чергує?"
  "Рядовi Додман, Лестор, Маскам та Спiкнелл."
  "Що робите зараз?"
  "Працюємо з монiторами в кiмнатах об"єктiв."
  "Є щось цiкаве?"
  "Нi, всi сплять."
  "Вiтьок. Не балуйся."
  "Як живиться система?"
  "Три рiвня: загальна електромережа, акумулятори, дизель-генератор у пiдвалi."
  "Є резервування електронних блокiв?"
  "Так. Подвiйний запас."
  "Обробляєте iнформацiю самостiйно?"
  "Нi. Вся отримана iнформацiя одразу транслюється на вищий рiвень. Детальна обробка йде там."
  "Де знаходиться вищий рiвень?"
  "Менi невiдомо."
  "Яким чином з бази iнформацiя передається до вищого рiвня?"
  "За допомогою оптоволоконного кабелю."
  "iснують слабкi мiсця системи?"
  "Слабких мiсць в системi немає."
  "Типове вiйськове мислення. Наче кабельну лiнiю не може пошкодити якiйсь п"яний вояк з бази."
  "Скiльки часу потрiбно на вiдновлення роботи системи стеження у випадку пошкодження кабелю?"
  "Запасного кабелю немає. Доведеться вiдновлювати старий, або переходити на радiозв"язок."
  "Як швидко ремонтується кабель?"
  "Доведеться викликати спецiальний пiдроздiл. Не ранiше завтрашнього ранку"
  "Де прокладено цей кабель?"
  "Вiн поєднує наш блок та вiдповiдний блок на комплексi Вайт Сендз."
  "Якщо кабель буде пошкоджено безпосередньо всерединi блоку?"
  "Все одно буде потрiбен фахiвець-монтажник."
  "Скiльки часу знадобиться?"
  "Вiн з"явиться тут не ранiше як за три години."
  "Сержант Армiтстед. За десять хвилин до дванадцятоi ночi ви попросите рядового Спiкнела приготувати та принести всiй змiнi гарячу каву. Рiвно о дванадцятiй вiн зайде у кiмнату. Ви будете сидiти бiля комутатора з оптоволоконним кабелем. Спiкнелл почне передавати вам каву, ви невдало вiзьмете чашку, кава проллється вам на ноги, ви рiзко вскочите i ненавмисне штовхнете Спiкнелла. Обидва впадете на комутатор. Ви, падаючи, схопитесь за кабель i рiзко рвонете його так, щоб зруйнувати крiплення штекеру. Спiкнелл схопиться за комутатор, i у падiннi вдарить його об пiдлогу."
  "Рядовi Додман та Маскам. Ви зайдете до кiмнати одразу за Спiкнелом i будете знаходитись там."
  "Сержант Армiтстед. Пiсля цього iнциденту ви негайно повiдомите своє керiвництво про те, що вiдбулося."
  "Скорiш за все керiвництво не стане драматизувати подii та вiддасть наказ посилити вiзуальне стеження."
  "А якщо вони перейдуть на супутниковi канали?"
  "Не виключено. Але не треба забувати про iзраiльтян. Адже поява нового потужного супутникового каналу цифрових даних може бути зафiксована та вiдповiдно проаналiзована."
  "По ходу дiй потрiбно контролювати ситуацiю та вiдповiдно корегувати дii."
  "До виконання плану втечi залишилось двi години."
  "Готуємось."
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------94--------------------------------------------*/
  ;
  Секунднiй стрiлцi настiнного годинника в кiмнатi стеження залишилось зробити п"ятдесят дев"ять невеличких крокiв до дванадцятоi години ночi.
  Сержант Армiтстед пильне проглядав екрани монiторiв та чекав на замовлену каву.
  Стрiлка зробила дев"ять чергових крокiв.
  Ситуацiя на екранах залишалась незмiнною. Кожен з хлопцiв вдавав, що мирно спав на своєму мiсцi.
  Час невпинно спливав: ще десять рвучких крокiв секундноi стрiлки невпинно наближали початок дii плану втечi.
  Монотонне стеження стомлювало сержанта.
  "Коли ж це Спiкнелл принесе каву? - думав вiн. - Хоч би трохи збадьоритись. До кiнця нудного чергування ще далеченько."
  Досвiдчений Армiтстед шостим чуттям вiдчував тиху ходу годинника: час скоротився ще на дванадцять довгих секунд...
  Вiн закрив очi та почав рахувати секунди у зворотному напрямку: двадцять вiсiм, двадцять сiм, двадцять шiсть... На п"ятiй вiн зупинився i коротким поглядом на циферблат перевiрив себе.
  Сержант залишився задоволеним: його внутрiшнiй секундомiр не схибив.
  Вiн швидко окинув зображення на монiторах. Нiчого не змiнилось. Все йшло нормально.
  Один.
  Два.
  Три
  Чотири.
  Через секунду Армiтстед автоматично, краєм ока, подивився на годинника i вiдмiтив: рiвно дванадцята.
  Рядовий Спiкнелл в кiмнату не зайшов. Зайшли Додман та Маскам.
  - Рядовий Додман, подивись, що там зi Спiкнеллом, а то ми тут будемо чекати каву до другого пришестя.
  Додман негайно направився виконувати наказ.
  - Пане сержанте! - почувся його схвильований голос.
  - Рядовий Маскам, - сержант звернувся до Маскама. - Приглянь за обстановкою. Я на хвилинку.
  Вже через вiсiм секунд вiн був у кiмнатi вiдпочинку, де побачив Додмана, який схилився над бездиханним Спiкнеллом i перевiряв наявнiсть пульсу.
  - Як вiн? - коротко спитав сержант.
  - Пульсу, здається, немає, - коротко вiдповiв рядовий.
  - Негайно роби штучне дихання. Я - доповiдати. Пришлю тобi на допомогу Маскама, - одразу розпорядився старший i кинувся до мiсця чергування.
  - Пане полковнику, - схвильовано почав свою доповiдь сержант. - Рядового Спiкнелла хвилину тому знайдено у кiмнатi вiдпочинку без ознак життя. Додман i Маскам роблять йому штучне дихання. Чекаю ваших розпоряджень.
  - На базi вiдчувається щось пiдозрiле? - запитав полковник.
  - На даний час, - продивися екрани Армiтстед, - поки що все спокiйно.
  - З"єднай мене з Бродерiком.
  - Полковник Бродерiк, вас викликає полковник Коркерi. Полковник Бродерiк на зв"язку.
  - Полковнику Бродерiк, прошу негайно пiдсилити загальну охорону бази. Особливу увагу придiлить вашим гостям.
  "Програма втечi не запустилась."
  "Треба негайно з"ясувати обставини."
  "Рядовий Спiкнелл."
  ...
  "Рядовий Спiкнелл!"
  ...
  "Рядовий Спiкнелл!!!"
  ...
  "Треба заспокоiтись. Сержант Армiтстед. Що трапилось?"
  "Нештатна ситуацiя: рядовий Спiкнелл без ознак життя."
  "Що вже зроблено?"
  "Я доповiв по командi. Наказано пiдсилити охорону бази."
  "Галас вже здiйнявся."
  "Спiкнелл або мертвий, або непритомний."
  "Вплив не мiг так подiяти. Половина Марiуполя абсолютно спокiйно перенесла дiю впливу без жодного ускладнення."
  "Тодi вирiшуємо, що робити далi."
  "Вiдкласти втечу ми не можемо."
  "Запускаємо первiсний варiант втечi."
  "Спробувати взаємодiю iз нашими батьками не встигаємо."
  "Доведеться всi випробування вiдкласти на потiм."
  "Не будемо гаяти часу."
  "Полковник Бродерiк. Скiльки на базi лiтакiв, автомобiлiв та гвинтокрилiв?"
  "На даний момент: вiсiмнадцять лiтакiв, шiсть гвинтокрилiв та близько двохсот одиниць автотехнiки."
  "Блок стеження: негайно вимкнути всю апаратуру."
  "Усьому персоналу бази. Негайно пiдготувати до польоту усi наявнi лiтаки та гвинтокрили. Зiбратись у групи по кiлькостi автомобiлiв. Тим, хто залишиться без рухомого засобу, об"єднатися у групи по десять чоловiк. Полковник Бродерiк, виконуйте наказ."
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------95--------------------------------------------*/
  ;
  Через кiлька хвилин усi полоненi зiбрались у холi. Хоч батькiв i було розбуджено майже серед ночi, але вони, прослухавши короткi необхiднi пояснення своiх дiтей щодо негайноi втечi з полону, одразу погодились з загальним планом екстрених дiй.
  - Через декiлька хвилин ми вiддамо наказ солдатам негайно вирушати на всiх рухомих засобах у визначених напрямках, - почав викладати деталi плану Вiктор. - Лiтаки, гвинтокрили та автотехнiка рiвномiрно розподiляються по дузi схiд - пiвдень - захiд. Основний напрямок - Мексика.
  - Пропоную вирушити автомобiлем до Ель Пасо пiд прикриттям масових цiлей, а там перейти кордон, - запропонував Олександр.
  - Згоден, - пiдтримав його Вадим. - Лiтаком дуже небезпечно. Не виключено, що зопалу вiйськовi отримають наказ збивати усе, що перетинатиме кордон з Мексикою. Але в Ель Пасо нас можуть зафiксувати камери спостереження, наприклад, при перетинi кордону. i вся операцiя прикриття може пiти нанiвець.
  - А якщо використати тунелi, - пролунала несподiвана пропозицiя вiд Анатолiя. - Десь я читав, що iснують таємнi пiдземнi тунелi, якi риють мексиканцi для нелегального перетину кордону зi Сполученими Штатами. Тобто, iдучи вздовж кордону на вiдстанi кiлометру, ми можемо "намацати" такий тунель.
  - Це - добре, - схвалив пропозицiю Вадим. - А що будемо робити з автомобiлем?
  - Мiнятимемо авто якнайчастiше, - сказав Вiктор. - Будемо користуватись мiсцевими машинами.
  - Це вже краще, але на нас все одно можуть вийти, хоча i трохи згодом, - все ще сумнiвався Вадим. - Тим бiльше, що нам буде потрiбен або мiкроавтобус, або, як мiнiмум, три легковики.
  - Це питання можна легко зняти, - звернув увагу на себе Сашко. - Ми беремо мiкроавтобус з водiєм, доiжджаємо до тунелю, i програмуємо водiя на повернення назад.
  - Треба не забути i вiдповiдно запрограмувати також i його найближчих сусiдiв, - одразу повеселiшав Вадим i проспiвав: "Нiчого не бачив, нiчого не чув я, нiчого нiкому не скажу."
  - Добре, - сказав Анатолiй. - З"ясовуємо стан пiдготовки наших статистiв та починаємо.
  "Полковник Бродерiк. Доповiдайте стан пiдготовки технiчних засобiв."
  "Автомобiлi готовi. Чотирьом лiтакам не вистачає пального."
  "На яку дальнiсть вони зможуть долетiти?"
  "До трьохсот кiлометрiв."
  "Слухайте наказ. Всiм лiтакам та гвинтокрилам заглибитись вглиб територii Мексики на сто п"ятдесят кiлометрiв. Зробити посадку на будь-який майданчик неподалiк маленьких мiстечок. Потiм вирушити пiшки до цих мiстечок i подзвонити до найближчого американського консульства. Вплив на вас пiсля цього закiнчується. Автотехнiка повинна якнайближче наблизитись до кордону. Вiйськовi виходять з машин i чекають прикордонних службовцiв. Пiсля зустрiчi з ними дiя впливу на вас закiнчується. На всяк випадок, загальна дiя впливу на всiх закiнчується завтра о дванадцятiй дня."
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------96--------------------------------------------*/
  ;
  Цiєi ночi у тимчасовому фiлiалi ЦРУ в Вайт Сендзi царювало непорозумiння та майже панiка.
  Раптове зникнення картинки на усiх монiторах доволi ясно вказувало на серйозне намагання полонених звiльнитися.
  Супутники, негайно виведенi на режим роботи в реальному часi, показували велику кiлькiсть цяток, якi раптово, iз рiзною швидкiстю, вiялом почали розповсюджуватись з бази у напрямку Мексики.
  Тепер реальне мiсце знаходження хлопцiв з батьками було невiдомо.
  Директор ЦРУ гарячково розмiрковував: "Що робити з лiтаками та гвинтокрилами? Збити iх вже просто не встигаємо."
  - Контролювати перемiщення кожноi цiлi, - розпорядився вiн. - Особливу увагу звернути на повiтрянi об"єкти.
  "Треба негайно заблокувати кордон, - гарячково роздумував на ситуацiєю директор ЦРУ. - Хоча вони, безсумнiвно, зараз перетинають кордон, але буде хоч що доповiдати нагору."
  - Негайно заблокувати кордон. З Вайт Сендзу та Форт Блiсу гвинтокрилами направити усi наявнi пiдроздiли до бази iгрек. Головне завдання - оточити базу i приступити до ретельного обшуку. Не припиняти стеження супутниками. Аналiзувати всю iнформацiю. Оточити район додатково на зовнiшньому колi, задiяти мiсцеву полiцiю, - завдання послiдовно йшли одно за другим: давався взнаки професiоналiзм кадрового розвiдника та досвiдченого органiзатора.
  - Лiтаки перетнули кордон, - надiйшла доповiдь.
  "Треба органiзувати пошуковi роботи на мексиканськiй територii."
  - Негайно зв"язатись з мексиканцями, - вiн повернувся до свого помiчника. - Попередити про масове порушення iхнього кордону. Нехай нiчого не роблять. Запросить дозвiл на спiвпрацю з нашими службами. Можливо доведеться працювати разом.
  Той одразу впiвголоса передав наказ далi.
  - Були цiлi в iншому напрямку?
  - Нi, всi рухались до Мексики.
  "Навряд вони рушили у iншому напрямку. Скорiше за все рушили пiд прикриттям цiлей з бази. Треба було не панькатись з ними. А що в цих умовах ще можна зробити? Доставити сюди батькiв iхнiх батькiв? Один раз спрацювало..."
  - Хто у нас залишився в Марiуполi? - запитав вiн помiчника.
  - Частина тiєi групи, яка органiзовувала вивiз батькiв цих хлопцiв, чекає подальших наказiв.
  - Негайно нехай встановлять абсолютно усi родиннi зв"язки втiкачiв.
  На обличчi помiчника вiдбився подив: вiн не до кiнця зрозумiв наказ.
  - Маються на увазi дiдусi, бабусi хлопцiв, а, може, i прародичi, - краєм ока помiтив стурбованiсть помiчника директор ЦРУ.
  Наказ негайно пiшов у виконання.
  "А якщо цих дiдусiв та бабусь не буде? На якi ще важелi можна буде натиснути? Вони, здається, патрiоти своєi краiни. Натиснути на уряд Украiни? Можна було б, але наш президент може не погодитись. Повторити масовi заворушення у всiй краiнi, на зразок тих, якi ми органiзували в Марiуполi? Можна, але потрiбно буде це зробити у масштабi всiєi краiни. Можна, але потрiбен час та грошi. Тодi можна спробувати принаймнi у столицi зробити якусь маленьку революцiю. Дешевше, а ефект майже той же, якщо його правильно освiтлювати у засобах масовоi iнформацii. Все одно потрiбна буде згода президента, а пiсля другоi за рахунком втечi, немає нiякого сумнiву, що кредит довiри до наших служб буде вичерпаний майже повнiстю, i нашi конкуренти не забаряться використати ситуацiю у своiх iнтересах."
  Директор ЦРУ напружено думав, вiддавав накази i нарештi дочекався головноi доповiдi.
  - Повiтрянi цiлi сiдають на територii Мексики. Приблизно за сто кiлометрiв вiд нашого кордону.
  - Зв"яжiть мене з президентом, - втомленим голосом наказав вiн.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------97--------------------------------------------*/
  ;
  Невеличка група втiкачiв на мiкроавтобусi безперешкодно виiхала з бази i невдовзi дiсталась Ель Пасо. За нашвидкуруч розробленим планом, вони кинули позичений на базi мiкроавтобус в серединi мiста i, ввiмкнувши ефект невидимостi, на чотирьох таксомоторах направились до схiдних околиць мiста. На кожну родину прийшлося по легковику.
  - Придивляйтесь до домiв з великими гаражами, - сказав Анатолiй своiм батькам. - Нам краще знайти мiкроавтобус.
  Довго чекати не прийшлось i група машин зупинилась бiля одного подвiр"я, де невеличкий мiкроавтобус стояв прямо бiля будинку.
  - Це, здається, саме те, що нам потрiбно, - сказав Толик.
  Усi вийшли з легковикiв.
  "Водiям легковикiв повернутись до мiста. На питання куди ви виiжджали - вiдповiдайте про мiсце доставки передостаннiх пасажирiв. Бiльше нiяких пасажирiв не було."
  Таксi рушили у напрямку центру Ель Пасо, а втiкачi направились до будинку.
  "Про всяк випадок. Нас тут нiхто не бачить."
  Вони "промацали" будинок. У ньому спали чоловiк з жiнкою, обидва рокiв сорока.
  "Жiнка спить до сьомоi ранку. Чоловiк йде до мiкроавтобусу. Сусiди сплять i нiчого пiдозрiлого не помiчають до восьмоi години ранку."
  Через декiлька хвилин бусик виiхав за межi мiста. За кермом був хазяiн дома.
  "Ви мексиканець?"
  "На щастя, нi."
  "Що вам вiдомо про тунелi для переходу кордону з Мексикою?"
  "Нiчого невiдомо."
  "iдемо на схiд до найближчого населеного пункту. Яке це, до речi, мiсто?"
  "Санленд Парк."
  Рушили на схiд. Проiхали близько п"яти кiлометрiв.
  "Треба час вiд часу зупинятись i "сканувати" навколишнiй простiр на предмет знаходження тунелю до Мексики."
  "Зупинити машину."
  Мiкроавтобус зупинився.
  "Хто знає про тунелi на кордонi?"
  Тиша.
  "iдемо далi."
  Проiхали ще п"ять кiлометрiв.
  "Зупинити машину."
  Мiкроавтобус знову зупинився.
  "Хто знає про кордоннi тунелi?"
  "Я."
  "Де вiн знаходиться?"
  "Дуглас, штат Аризона. На мексиканськiй сторонi вiн виходить до Агуа Прiєта."
  ;
  /*Агуа Прiєта - мiсто-близнюк Дугласа, кордон мiж Мексикою та США проходить через декiлька таких мiст-близнюкiв, або мiст-сестер, серед яких: Ногалес - Ногалес, Нако - Нако, Дуглас - Агуа Прiєта, Ель Пасо - Сьюдад Хуарес, iгл Пасс - Пiєдрас Неграс.*/
  ;
  "З ким можна зв"язатись у Дугласi?"
  "З моiм двоюрiдним братом."
  "Як його iм"я? Де його можна знайти?"
  "Армандо Ортега. Живе на восьмiй вулицi."
  "Водiй. Як щодо поiздки до Дугласа, а потiм повернутися назад?"
  "Туди близько трьохсот кiлометрiв. Менi треба заправитись."
  "Вiн не встигне вчасно повернутись додому."
  "Як iхати до Дугласа?"
  "По десятiй до Лас Крусеса. Потiм до Демiнгу. Далi не пам"ятаю, iншi штати, треба буде iхати за вказiвними знаками."
  ;
  /*Десята - номер мiжштатовоi дороги у США.*/
  ;
  "Скiльки до Лас Крусеса."
  "Десь п"ятдесят."
  "iдемо до Лас Крусеса."
  "З Лас Крусеса цей водiй поiде додому, а ми далi рушимо на перекладних."
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------98--------------------------------------------*/
  ;
  Мемуне сидiв за столом в кабiнетi i задоволено потирав руки: незважаючи на невдачу операцii iз захопленням хлопцiв на територii Сполучених Штатiв ситуацiя несподiвано почала виправлятися.
  "Перша iнформацiя, що надходить, свiдчить, що цi хлопчики утерли носа ЦРУ. Ситуацiя у Ленглi близька до панiчноi."
  Однак, незважаючи на свiй гарний настрiй, мемуне помiтно нервував.
  "Про що американцi встигли довiдатись? Як багато вони дiзнались про роботу ефекту впливу?"
  Вiн встав i продовжував розмiрковувати, повiльно ходячи по кабiнету.
  "Якщо виходити з нервовоi реакцii ЦРУ i органiзацii пошукiв, то хлопчики iм дуже потрiбнi. За нашою iнформацiєю американцi iх забрали з Канади. Ми знаємо, коли вони туди потрапили. Але чому вони iздили туди? Невже тiльки хотiли втекти? Чи, може, було ще щось? Вiдомо лише, що iх переховували на якiйсь вiйськовiй базi. Якщо зважити на масовий перетин кордону в районi Ель Пасо, то iх можливо переховували десь у Вайт Сендзi. Складається враження, що цього разу вони направились до Мексики."
  Вiн знову сiв за стiл.
  "Наших у Мексицi зовсiм небагато, якщо не помиляюсь, то лише у посольствi. Полiтикiв Мексика не цiкавить."
  З почуттям легкоi досади вiн пригадав вiдповiдь прем"єр-мiнiстра на його запит щодо органiзацii невеличкоi розвiдницькоi мережi в Центральнiй Америцi: "Як вам вiдомо, ця частина свiту не входить в коло наших найважливiших iнтересiв."
  "Тепер доведеться перекидати в район пiвнiчноi Мексики агентiв зi Сполучених Штатiв з завданням знайти розробникiв впливу. Треба з"ясувати кого ми можемо швидко перекинути з пiвденних районiв США?"
  Вiн зробив вiдповiдну помiтку у блокнотi.
  "Район пошукiв - Мексика. Безперечно, досвiдченi агенти на мiсцi зорiєнтуються i розберуться з ситуацiєю. Для iнших треба розробити хоча б приблизний алгоритм пошукiв. Завдання аналiтикам."
  У блокнотi з"явилась чергова помiтка.
  "А як би я сам почав розв"язувати таке завдання? - по-перше, у ньому заговорив азарт старого розвiдника, по-друге, аналiтики Моссад дуже поважали свого шефа за те, що вiн не тiльки добре розумiв iхню роботу, а iнколи видавав несподiванi для них самих блискучi рiшення найзаплутанiших проблем. - Доцiльно було б нейтралiзувати ефект невидимостi."
  Мемуне зупинився на хвилинку.
  "Ефект невидимостi... Адже повинен бути i ефект постневидимостi. Тобто, якщо невидимка зайде в кiмнату, вiзьме якусь рiч i вийде, то ефект постневидимостi виразиться в зникненнi з кiмнати цiєi речi. Зрозумiло, що цей спосiб далекий вiд досконалостi. Але це певний шанс i на нього можна розраховувати. В нашому випадку потрiбно пильно стежити за всiма незвичними випадками по всiм можливим каналам iнформацii: у полiцейських вiддiлках, у медичних установах. Можливо, у банках. Однак, цей спосiб хибить тим, що доведеться йти по слiду, спiзняючись зi своiми дiями."
  Вiн натиснув кнопку виклику секретаря:
  - Будь ласка, кави.
  "Дистанцiйне стеження? Пiдключитись до мереж стеження? Як з цим у Мексицi?"
  Блокнот став багатшим ще на одну помiтку.
  "Що ж. З моєi сторони пропозицii є. Подивимось, що запропонують iншi. Треба негайно приступати до виконання завдань."
  Вiн взяв блокнота та натиснув кнопку виклику секретаря:
  - Будь ласка, запросить до мене всiх заступникiв.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------99--------------------------------------------*/
  ;*
  Пройшло кiлька годин, коли, втомленi нiчними пригодами втiкачi, нарештi дiстались Дугласа.
  "Армандо Ортега. Де ви зараз i що робите?"
  "Я вдома. Сплю."
  "Що вам вiдомо про тунель мiж Дугласом та Агуа Прiєта?"
  "Є такий, але це велика таємниця."
  "Де вхiд зi сторони США?"
  "На кладовищi Кальварi."
  "Без нього будемо довго шукати."
  - Поiхали на восьму вулицю, заберемо цього Армандо та з його допомогою переберемось на ту сторону, - запропонував Сашко.
  - Йому потiм доведеться повертатися назад, - виразив сумнiв Анатолiй. - Зайвi очi, зайвi балачки.
  - То нехай покаже шлях та мiсце, а потiм ми його повернемо додому, - висловив пропозицiю Вадим. - Сусiди нiчого не пам"ятатимуть.
  - Здається, заперечень нема. Приймається, - сказав Вiктор, пiсля того, як окинув поглядом усiх присутнiх.
  Незабаром Армандо Ортега показав мiсце входу у тунель. За час "спiлкування" з ним хлопцi дiзнались про деякi досить цiкавi речi. Виявилось, що тунель "працює" тiльки в одному напрямку: з Мексики до США, а точнiше з Агуа Прiєта до Дугласа.
  "Як добре все продумано, - похвалявся на шляху до кладовища Ортега. - Цим шляхом забезпечується доставка виключно наркотикiв. Нiяких мiгрантiв. Пiсля вiдомостi про смерть якогось мiсцевого жителя, прости Господи нам грiхи нашi, вночi на кладовище доставляється товар, а вдень поховання вiн вивозиться на катафалку, зрозумiло, вже пiсля того, як роз"iдуться рiднi та запрошенi! Нiякi прикордонники та митники i уяви не мають про цей шлях! Звiсно, час вiд часу ми повиннi "пiдкидати" iм дрiбних наркотранспортерiв з невеличкими порцiями наркотикiв, якi тi переправляють всерединi себе, щоб було про що звiтувати нагору."
  Хлопцi радо направили балакучого Армандо додому.
  Тунель був обладнаний свiтлом, тому невеличка подорож по ньому не спричинила втiкачам нiяких незручностей.
  Головна мета втечi була досягнута - вони були у Мексицi, вони були бiля Сонорського вузла.
  Теплим ранком стомленi хлопцi з батьками йшли по вулицi невеличкого мексиканського мiста. Вони тiльки нещодавно вийшли з тунелю.
  Бiля дому сидiв i курив лiтнiй чоловiк.
  "Де тут можна вiдпочити?"
  "А багато де можна. Є готелi, є мотелi, є декiлька дюжин хатинок для гостей."
  "Яке мiсто вiдпочинку найближче?"
  "А ось прямо напроти будиночок. Там здають кiмнати усiм, хто прибуває."
  "Все. Тепер спати."
  У будиночку була тiльки одна господиня. Тому нiяких проблем з розмiщенням не виникло.
  ;
  ;
  /*-----------------------------------------100------------------------------------------*/
  ;
  Розмова директора ЦРУ з президентом закiнчилася стандартно: останнiй пообiцяв зв"язатися з президентом Мексики щодо забезпечення оперативноi взаємодii ЦРУ та мексиканських служб пiд виглядом запобiгання розповсюдженню наркотикiв, а також вiддав наказ негайно взяти ситуацiю пiд контроль i забезпечити повернення розробникiв впливу до Сполучених Штатiв.
  Минуло вже декiлька годин з того часу отримання першого повiдомлення з бази щодо втечi, i ситуацiя трохи-потрохи почала прояснятися. З повiдомлень, якi продовжували надходити, виходило, що автомобiлi кордону не перетинали. Надiйшло i перше повiдомлення з американського консульства щодо лiтака, який приземлився на мексиканськiй територii. Консул повiдомляв, що командир екiпажу лiтака подзвонив йому i повiдомив про екстрену посадку свого лiтака. Цiкавим було те, що той геть не знав, як вiн опинився у Мексицi.
  "Ефективнiсть впливу просто вражає, - незважаючи на безсонну нiч, зусиллям волi директор ЦРУ намагався тримати ситуацiю пiд контролем. - Змусити добре вишколених воякiв виконувати своi накази... iм непотрiбна нiяка зброя. Вони керують на вiдстанi. Двох кiлометрiв вистачає для вирiшення багатьох питань, а якщо зважити на те, що вони працюють далi i можуть значно поширити дiю впливу, то тодi вони зi своєю клятою довiрою можуть скласти неабияку загрозу нашому державному ладу."
  "На базi нiчого не знайшли. i не знайдуть, якщо ними використовується ефект невидимостi. Однак, про всяк випадок, нашi люди повиннi там залишитися. Повиннi? - спiймав сам себе директор. - Це здається смiшним. Виходить, я ще не встиг перебудувати своє мислення вiдповiдно до ситуацii. Треба думати, треба дiяти по-iншому."
  "Спроба знайти iх здається малоймовiрною. Невидимiсть, вплив на людей - це дуже серйознi фактори."
  Вiн почав проробляти варiанти.
  "Судячи з iхнiх розмов, вони подалися до Мексики, однак не слiд вiдкидати i тимчасового перебування на базi, або втечу у зовсiм iншому напрямку. Хоча... Всi цi варiанти вимагають фiзичного визначення мiсця перебування, а це може бути з"ясовано тiльки побiчними засобами, як це було у Денверi. У найкращому випадку будемо спiзнюватись приблизно на годину, якщо вiдеозаписи будуть переглядатися щогодини. В Мексицi взагалi з цим буде важкувато. Залишається випробуваний вiртуальний вплив на хлопцiв, як це було у варiантi доставки iхнiх батькiв. Звiсно, тиск на цiлу краiну можливий та буде дорого коштувати. Цей варiант залишимо на крайнiй випадок."
  Директор ЦРУ викликав помiчника.
  - Що повiдомляють iз Марiуполя щодо дiдусiв та бабусь цих хлопцiв? - запитав вiн.
  - З"ясовують, - пролунала вiдповiдь. - На даний момент вiдомо про трьох бабусь та двох дiдусiв. Детальна довiдка на поточний час готується i буде готова за декiлька годин.
  - Добре, - кивнув шеф. - Нехай негайно зроблять та перешлють фотографii тих, кого вже знайшли. Аналiтикам завдання - розробити нову операцiю по доставцi iх сюди, до США.
  "Треба зробити все можливе для нейтралiзацii розробникiв впливу. Якщо ми не можемо використати вплив на свою користь, тодi залишається за будь-яку цiну знищити цю небезпеку."
  ;
  ;
  /*----------------------------------------101-------------------------------------------*/
  ;
  Подii бурхливоi ночi настiльки стомили втiкачiв, що вони проспали до шостоi вечора. iх нiхто не турбував: вiдповiднi впливовi заходи були прийнятi одразу по прибуттi до будиночку для гостей.
  Вiктор i Сашко, якi прокинулись першими, встигли збiгати за iжею до найближчоi крамнички. Готiвковi грошi у них ще залишались: американцi пiсля делiкатного обшуку не звернули на це уваги.
  - Тепер пора всiм пiдживитись, - Вiктор першим ввалився з пакунками до будинку i таким чином голосно сповiстив про своє прибуття, коли побачив, що всi вже зiбрались у найбiльшiй кiмнатi будинку. - Нiхто не заперечує?
  - Оце - правильно. Оце - по-нашому, - схвалив дii сина Тарас Володимирович. - В здоровому тiлi - здоровий дух.
  Схвальний гомiн невеличкоi компанii був найвищою оцiнкою зусиль Вiктора та Олександра.
  Пiсля снiданку почалась iмпровiзована нарада.
  - i вiд АНБ ми втекли, i вiд ЦРУ ми втекли... - жартiвливо почав Вiктор.
  - Але це зовсiм не означає, що нас не шукають i надалi не будуть шукати, - Вадим був не схильним до жартiв.
  - Однак зараз ми пiд захистом невидимостi, - сказав Олександр.
  - По-перше, як ми всi знаємо, певнi категорii населення можуть нас побачити. А по-друге, ми не знаємо на якi кроки тепер здатнi розвiдслужби, - стояв на позицiях обережноi поведiнки Анатолiй, - Я маю на увазi використання наших батькiв в якостi заручникiв.
  Батьки поки мовчали, уважно слухаючи дiтей.
  - Ви знаєте, чому саме ми всi опинились спочатку в США, а потiм тут, - звернувся до батькiв Анатолiй. - Наслiдки нашоi останньоi, так би мовити, iнтелектуальноi розробки, виявилась досить несподiваними для нас самих. Ми використовуємо вплив, але ми поки що не знаємо всiх його можливостей. На даний момент нам вiдомо, що чотири людини, якi довiряють одна однiй, можуть контролювати, а точнiше, впливати на iнтелектуальний стан бiологiчних об"єктiв на вiдстанях вiд двадцяти метрiв до двохсот кiлометрiв. Ця вiдстань залежить вiд допомiжних засобiв, маються на увазi гiлочки дерев, та мiсця знаходження. Вадим, виходячи, так би мовити, з послань древнiх, запропонував, спробувати дiю впливу всiм нам разом.
  - Як ви дивитесь на участь у такому випробуваннi? - запитав Сашко.
  - Не бачу нiяких перепон для допомоги нашим дiтям, - сказала Вiра iванiвна.
  Нiхто з батькiв, звiсно, не заперечував.
  - Тодi збираємось у порядок мандали, - почав Вiктор i, побачивши запитання в очах батька, пояснив: "Мандала - це староiндiйський малюнок зображенням осiб, якi розмiщенi вiдповiдним чином."
  - Пропоную кожнiй парi батькiв стати за своiм сином, - сказав Вадим. - Так ми зберемось швидше.
  - Сашко, передай, будь ласка, батькам гiлочки, спiвпадаючi з синовою, - попросив Вiктор.
  Через хвилину всi вже стояли у порядку мандали.
  "ПОЧАТОК ПiДЙОМУ."
  Означились дванадцять постатей.
  "ТРОХИ ВИЩЕ."
  Означились контури будинку.
  "ЩЕ ТРОХИ ВИЩЕ."
  Мiстечко внизу почало поступово зменшуватись.
  "ВИЩЕ."
  Чiтко позначились гори.
  "ЩЕ ВИЩЕ."
  Промайнули рiдкi хмарки.
  "iЩЕ ВИЩЕ."
  Майже повна планета Земля була внизу.
  "ЯКОМОГА ВИЩЕ."
  Зменшення розмiрiв Землi зупинилось.
  "НИЖЧЕ. ДО ХМАР."
  З"явився вже знайомий ландшафт.
  "ВПРАВО."
  Земля попливла в iншому напрямку.
  "ШВИДШЕ".
  На пiвденному напрямку показалась водна поверхня.
  "Мексиканська затока."
  "Флорида."
  "Атлантичний океан."
  Внизу виднiлась велика водна поверхня.
  "ЩЕ ШВИДШЕ."
  З"явились контури сушi.
  "Африка."
  На пiвнiчному напрямку показалась водна поверхня.
  "Середземне море."
  "ПОВiЛЬНiШЕ."
  "Єгипетськi пiрамiди."
  "НА ПiВНiЧ i ПРАВiШЕ."
  Море, суша, море.
  "ЩЕ ПОВiЛЬНiШЕ."
  "Марiуполь."
  "ВНИЗ."
  Мiсто внизу почало збiльшувалось.
  "СТОП. НАГОРУ. НА ПiВДЕНЬ."
  Мiсто зменшилось i щезло з поля зору.
  "СКОРiШЕ."
  "Знову пiрамiди."
  "ВПРАВО."
  Пiщана поверхня.
  "ШВИДШЕ."
  Гори. Сутенiє. Нiч. Вогнi мiст. Виблискує водна поверхня.
  "Тихий океан."
  Свiтлiшає. Пiсля довгоi водноi поверхнi з"являються гори.
  "Кордильєри."
  "Калiфорнiя."
  "Калiфорнiйська затока."
  "ПОВiЛЬНiШЕ."
  "Важко орiєнтуватися."
  "ВНИЗ."
  Внизу показалось мiсто.
  "ПОВiЛЬНiШЕ."
  Мiсто наближалось.
  "ЩЕ ПОВiЛЬНiШЕ."
  Видно пiшоходiв на вулицях.
  "СТОП."
  "Яке це мiсто?"
  "Ногалес."
  "Як дiстатись Агуа Прiєта?"
  "По п"ятнадцятiй, а потiм по другiй дорозi на схiд."
  "Будемо рухатись уздовж стiни."
  "НА СХiД."
  Внизу поверхня повiльно рухалась. З"явилось iнше мiсто.
  "СТОП."
  "Яка назва мiста?"
  "Нако."
  "Де знаходиться Агуа Прiєта?"
  "На схiд."
  "НА СХiД."
  Знову повiльний рух земноi поверхнi. З"явились дахи мiста.
  "СТОП."
  "Яка назва мiста?"
  "Агуа Прiєта."
  "НИЖЧЕ. ПОВiЛЬНО РУХАЄМОСЬ НА СХiД ПОНАД ДАХАМИ."
  Дахи унизу рушили на захiд.
  "Схiдна околиця мiста."
  "СТОП. НАЗАД."
  Напрямок руху дахiв змiнився на протилежний.
  "Захiдна околиця мiста."
  "СТОП. НАЗАД."
  "???"
  "Вхiд до тунелю на сторонi Дугласа."
  "СТОП. НА СХiД УЗДОВЖ СТiНИ."
  "Кладовище."
  "СТОП. ПОВiЛЬНО НА ПiВДЕНЬ."
  "Знайомий дiдок сидить. Ось i будиночок."
  "СТОП!"
  Всi знаходились у будиночку для гостей.
  - Як я злякалась, коли ми одразу не знайшли нашого мiсця, - приклала руки до грудей Наталя Костянтинiвна.
  - Нiчого страшного, мамо, - заспокоiв ii Олександр. - Однаково знайшли б.
  - Пiд кожен дах би заглянули, - пожартував Вiктор, - до вечора знайшли б обов"язково.
  - В будь-якому разi ми вже тут, - привернув увагу до головного Вадим. - i, повинен сказати, маємо дуже, дуже вагомi результати випробовувань.
  - i дiйсно, - з посмiшкою погодився Сашко. - Тепер дiя впливу розповсюджується на всю нашу планету!
  - Навколосвiтня подорож за вiсiмдесят хвилин! - захопився подiєю, яка тiльки-но вiдбулася, татко Анатолiя.
  - Значно бiльше, тату, нiж навiть навколосвiтня подорож, - сказав Анатолiй. - Набагато бiльше. Я поки що сам не можу у повнiй мiрi збагнути те, що зараз вiдбулось.
  - Зараз ми всi отримали надзвичайну можливiсть впливати на планету Земля, - сказав Олександр.
  - Точнiше - на бiологiчнi об"єкти планети Земля, - уточнив Вадим.
  - Це потребує часу на осмислення того, що вiдбулось, - зробив попереднiй висновок Вадим.
  ;
  ;
  /*---------------------------------------102--------------------------------------------*/
  ;
  До iзраiльтян почала надходити бiльш детальна iнформацiя про перебування марiупольцiв у Сполучених Штатах i про роботу механiзму впливу.
  Мемуне одразу звернув увагу на повiдомлення щодо роботи впливу в умовах цiлковитоi довiри. Спочатку вiн з легким подивом узнав, що користуватись впливом можуть лише добрi люди, i що вони повиннi довiряти одна однiй. А спроби змусити iх працювати пiд тиском виявились безуспiшними.
  З часом, по зрiлих роздумах, вiн почав схилятися до несподiваноi для нього самого думки, що вплив, в якому довiра виграє вирiшальну роль, сучасному суспiльству не потрiбен.
  "Бiльше того, цей вплив... i взагалi будь-яка система влади, яка будується на довiр"i, небезпечна та загрожує нормальному iснуванню нашого суспiльства. Загрожує цiнностям нашого свiту. Я нiколи над цим не задумувався, але, якщо подумати, то весь наш свiт з глибокоi давнини побудований саме на недовiрi. Усi державнi бюрократичнi iнститути iснують на основi недовiри: керiвництво, постiйний контроль, фiксацiя всiх вартих уваги подiй. Я не можу навiть уявити, що буде, коли усе таємне стане явним. Виявиться, що непотрiбнi начальники, не потрiбен жодний iнструмент контролю, непотрiбнi взагалi всi державнi iнституцii. Держави непотрiбнi! Кордони непотрiбнi! Єдиний невтiшний висновок - ми прорахувались щодо використання цього впливу у своiх iнтересах, тому розробникiв впливу потрiбно негайно знищити. Але спочатку потрiбно iх знайти. Нам вiдомо, що це важке завдання. Вкрай необхiдне об"єднання усiх владних сил нашого свiту. i якомога швидше."
  Завжди спокiйний, вiн нервово пiдняв слухавку прямого зв"язку з прем"єр-мiнiстром.
  - Пане прем"єр-мiнiстре, - почав вiн, коли на тому кiнцi йому вiдповiли. - Є дуже важлива iнформацiя. Прошу негайно мене прийняти.
  ;
  ;
  /*----------------------------------------103-------------------------------------------*/
  ;
  Приголомшливiсть подiй вплинула на хлопцiв та iхнiх батькiв. Кожен розумiв, що взаємодовiра в умовах небезпеки спрацювала, i батьки, при оволодiннi навичками, можуть керувати впливом також.
  Досвiд i молодiсть йшли разом по важкому шляху пiзнання.
  Пауза, яка запанувала пiсля висловлювання Вадима тривала недовго.
  - Було б дуже добре, якби у нас був час на осмислення подiй, - сказав практичний Олександр. - Менi здається, що Агуа Прiєта не дуже пiдходить для роздумiв: ми дуже близько до району пошукiв. Потрiбно знайти бiльш вiддалене вiд кордону мiсце.
  - Взагалi, ми прямуємо до Сонорського вузла, - нагадав Вiктор.
  - Але ми направлялись туди, щоб спробувати збiльшити дiю впливу удванадцятьох, - уточнив Анатолiй. - А зараз нам вже вiдомо якоi вiдстанi ми можемо досягнути...
  - Тепер я розумiю призначення велетенських малюнкiв у пустелi Наска, i взагалi розмiщення мегалiтiв у вузлах глобальноi сiтки, - перебив його Вiктор. - Вони спецiально зробленi для впевненоi орiєнтацii при вiртуальному перемiщеннi, а, можливо, також для перевiрки вчителями-нагвалями навичок по перемiщенню майбутнiх шаманiв в районах крапок.
  - Не виключено, що при перемiщеннi шаманiв-нагвалiв над поверхнею Землi iх можуть бачити iншi люди у виглядi свiтлих плям, якi швидко перемiщуються, i цi люди сприймають iх як лiтаючi об"єкти, - пролунало припущення Олександра.
  - Однак прийнято вважати, що це прояви космiчних апаратiв прибульцiв, - продовжив думку Вiктор.
  - Вони вважають лише те, про що iм настирливо твердять засоби масовоi iнформацii, - пояснив його батько.
  - Якщо пам"ятаєте, то загадковi "кiльця" на полях можуть бути не чим iншим, як "входженням" у глибини Землi пiд рiзними кутами, - додав Вадим. - У Мiтинг Крiку ми теж заглиблювались на двiстi кiлометрiв.
  - Вiдверто кажучи, я тодi не звернув нiякоi уваги на змiну мiсцевостi, - сказав Сашко.
  - i я нiчого незвичного не помiтив, - додав Вiктор.
  - Тодi нам не до того було, - згадав подii того часу Вадим. - Але ми обов"язково перевiримо це цiкаве припущення.
  Батьки мовчали i уважно слухали дiтей.
  - А чого нам чекати, можна спробувати i подивитись будуть такi кiльця чи нi прямо зараз, - запропонував Вiктор.
  - Зараз - не треба, - заперечила Наталя Костянтинiвна, пригадавши нещодавнi перипетii. - Можливо, якось потiм, в якомусь бiльш примiтному, з точки зору повернення, мiсцi.
  - Повертаємось до початку розмови. Чи варто нам знову вирушати в путь, до Сонорського вузла, - сказав Анатолiй.
  - А, може, рушимо додому? - запитала Вiра iванiвна.
  - Найближчою крапкою там є Слов"янська крапка. i вона знаходиться на територii Бiлорусi, майже на кордонi з Украiною, - пояснив Вадим.
  - А нам вiзи непотрiбнi, - сказав Вiктор.
  - А до чого нам, власне, крапка? - запитав Олександр. - Дiапазон впливу достатнiй, щоб вирiшити багато нагальних питань.
  - А Сашко правий, - Вадим навiть встав зi свого мiсця. - Ми можемо вплинути на припинення наших пошукiв зi сторони американцiв...
  - Пропоную спочатку "витерти" всю iнформацiю про вплив у розвiдувальних служб, - пiдхопився i Анатолiй. - Знищити усi документи про нашу розробку.
  - Щось це менi нагадує генiя бажання у одному з творiв Бестера, - сказав Тарас Володимирович.
  ;
  /*Бестер Альфред (1813-1987) - письменник-фантаст, автор таких розповiдей як "Феномен зникнення", "Зiрочка свiтла, зiрочка рання" та роману "Людина без обличчя".*/
  ;
  - От i добре, можемо практично використати, так би мовити, набутий досвiд, - пiдтримав Анатолiя Вадим.
  - Але це означає, що спочатку ми повиннi попрацювати у США, послiдовно "вираховуючи" ланки усiх даних про нас, починаючи з президента та причетних розвiдок, а потiм перемiститись до iзраiлю i повторити операцiю, - почав намiчати послiдовнiсть дiй практичний Олександр.
  - Не все так просто, - охолодив його Анатолiй. - Ми в змозi "витерти" пам"ять про нас у людей, але може iснувати значна кiлькiсть носiiв iнформацii, стирання якоi потребуватиме часу.
  - Тодi спочатку прийдеться знищувати фiзичнi данi, якi торкаються впливу, за допомогою людей, а потiм вже працювати з тими, хто допомагав, - з ходу запропонував Вадим.
  - Слушно, - прозвучала коротка Сашкова оцiнка пропозицii.
  - Постривайте! - обличчя Анатолiя прояснiло. - Перед тим як "витирати" iнформацiю, цiкаво буде узнати про що думають президенти, наприклад, США i РФ.
  - А також i президент нашоi рiдноi Украiни, - додав Вiктор.
  - А щодо побоювань тьотi Наталi, то зробимо так, що протягом певного часу сюди нiхто не зайде, - сказав Вадим. - Нiкому навiть i думки не спаде про це.
  - А, крiм того, добре запам"ятаємо мiсце повернення, - додав Анатолiй.
  - А якщо будемо "повертатися" вночi? - зауважила Вiра iванiвна.
  - Слушне питання, - погодився Анатолiй. - Тодi зробимо так: протягом певного часу, наприклад, тридцяти годин, заборонимо вхiд до цього будинку. Вiдповiдно, матимемо час на повернення завтра, якщо, з якоiсь причини, не встигнемо сьогоднi.
  - Тодi нам нiчого не заважає прямо зараз "промацати" думки президентiв, - встав зi свого мiсця Сашко i звiв руки, показуючи, що треба збиратись разом. - Нiхто не буде заперечувати?
  Всi мовчки повставали зi своiх мiсць i почали займати своi мiсця.
  "Хазяйко. Є ще хтось у цьому будинку?"
  "Нiкого немає."
  "Хазяйко, робiть все як завжди, але до кiмнати гостей всiм входити суворо заборонено. Кожен, хто наблизиться до цього будинку ближче десяти метрiв забуває навiщо сюди приходив i повертається назад. Заборона дiє протягом тридцяти годин."
  "ПОЧАТОК ПiДЙОМУ."
  "ВИЩЕ."
  "ЩЕ ВИЩЕ."
  "ВПРАВО. ШВИДШЕ."
  Земля унизу пливла доволi швидко. Спочатку на пiвднi, а потiм на сходi з"явилась водна поверхня.
  "НА ПiВНiЧ."
  "ТРОХИ ВПРАВО. СТОП."
  Внизу виднiлось велике мiсто.
  "ВНИЗ."
  "СТОП."
  Внизу виднiвся п"ятикутник Пентагону.
  "ТРОХИ ВПРАВО."
  "СТОП."
  "Бiлий Дiм."
  "Президент?"
  "Так."
  "Що вам вiдомо про вибори президента Украiни в мiстi Марiуполь?"
  "Директор АНБ доповiв, що результат виборiв в Марiуполi є незвичним впливом на маси виборцiв."
  "Що вiдомо про розробникiв впливу?"
  "Зараз директор ЦРУ займається цим питанням. За його останнiми повiдомленнями розробники впливу втекли з секретноi бази."
  "Якi плани щодо розробникiв?"
  "Нещодавно директор ЦРУ був у мене з дивною доповiддю. Вiн впевнений, що розробники впливу являють собою загрозу iснуванню нашого суспiльства, навiть нашоi цивiлiзацii. Вiн поставив питання про нагальну необхiднiсть усунення цiєi загрози."
  "Тобто iх потрiбно знищити?"
  "Президент США не займається питаннями знищення будь-кого."
  "А чим вiн займається?"
  "Стратегiчними питаннями захисту краiни вiд всiх можливих ворогiв вiльного свiту."
  "Яке ваше власне рiшення щодо розробникiв впливу?"
  "Рiшення ще не прийнято."
  "Цiкаво дiзнаватися про думки полiтика."
  "Яке головне полiтичне завдання стоiть перед вашою краiною?"
  "Глобальне розповсюдження вiльних американських демократичних принципiв i знищення тероризму."
  "Як в iраку?"
  "Спiльними з Великобританiєю дiями в iраку ми забезпечили усунення загрози поширення тоталiтарного режиму."
  " Цiкаво спiлкуватися з полiтиками, витягаючи з них iнформацiю."
  "ВГОРУ. ВПРАВО."
  "ВПРАВО. ШВИДШЕ."
  Атлантика. Середземне море. Чорне море.
  "ПОВiЛЬНiШЕ. НА ПiВНiЧ."
  Азовське море. Марiуполь.
  "ШВИДШЕ. НА ПiВНiЧ."
  Киiв.
  "СТОП. ВНИЗ."
  Марiiнський палац.
  "Президент?"
  "Так."
  "Яке головне полiтичне завдання стоiть перед Украiною?"
  "Вiдповiдати полiтичним викликам сучасностi."
  "А як щодо виклику сучасностi зi сторони Росiйськоi Федерацii?"
  "Це наш стратегiчний партнер."
  "А зi сторони Сполучених Штатiв?"
  "Це наш стратегiчний партнер."
  "Вам не здається, що полiтичнi цiлi цих стратегiчних партнерiв вiдрiзняються?"
  "Це нашi стратегiчнi партнери."
  "А яка участь стратегiчних партнерiв в чергових виборах?"
  "Вони пильно стежили за iхнiм проведенням."
  "А як щодо втручання у хiд передвиборчого процесу?"
  "Втручання мене дуже непокоять."
  "З полiтиками просто неможливо спiлкуватись."
  "ВГОРУ. НА ПiВНiЧ."
  "ШВИДШЕ."
  Атлантика. Середземне море. Чорне море.
  "ПОВiЛЬНiШЕ."
  Наближається велике мiсто.
  "СТОП. ВНИЗ."
  Кремль.
  "Президент?"
  "Так."
  "Яке головне полiтичне завдання стоiть перед вашою краiною?"
  "iх декiлька."
  "Яке зараз вас турбує найбiльше?"
  "На фонi досить рiзкого загального скорочення чисельностi населення Росii збiльшується частина м-м-м... неслов"янських народiв. Це означає, що доля росiйського народу скорочується ще рiзкiше."
  "Яке друге?"
  "Воно пов"язане з першим i подiляється м-м-м на двi частини. Перша - це повернення ситуацii з виборами в Украiнi на нашу користь. Друге - укрупнення регiональних територiй з метою м-м-м... приведення до титульного нацiонального знаменника."
  "Забезпечення домiнування росiйськоi нацii?"
   "Унiфiкацiя населення Росii."
  "Яким чином буде використана ситуацiя з виборами в Украiнi?"
  "За допомогою наших помiчникiв ми поступово забезпечимо приєднання Украiни до Росii."
  "З якою метою?"
  "Мета - вiдродження великоi Росii."
  "Украiна буде iснувати в якостi суб"єкта федерацii?"
  "Спочатку - так."
  "А потiм?"
  "Передбачається укрупнення територiй сучасноi Бiлорусi та Украiни у новий Новоросiйський регiон Росiйськоi Федерацii."
  "А як щодо украiнськоi та бiлоруськоi мов?"
  "Головне завдання - унiфiкацiя населення Росii."
  "Вам в якостi президента цiєi краiни просто не вистачить часу на виконання цього завдання."
  "Вистачить."
  "Яким чином? Адже Конституцiя краiни забороняє бути президентом бiльше двох строкiв поспiль."
  "В такому разi потрiбно забезпечити законнi змiни до Конституцii."
  "Яким чином?"
  "Механiзм вiдпрацьовується."
  "Детальнiше."
  "На даному етапi передбачається вправно використати нагнiтання внутрiшньоi обстановки в Росii. Контрольована дестабiлiзацiя обстановки сприятиме прийняттю загальноросiйських рiшень."
  "А цього разу?"
  "Потрiбно вправно використати нагнiтаннi внутрiшньоi обстановки, але вже у бiльших масштабах."
  "Детальнiше."
  "Використати керовану пропагандистську кампанiю по боротьбi з тероризмом. Напередоднi закiнчення мого другого строку, для початку за кордоном, наприклад, в iндii, Бразилii, чи iндонезii, а потiм десь у Європi вiдбудуться декiлька гучних терористичних актiв. Потiм терористична хвиля пошириться на нашу краiну, тобто не виключаються масштабнi диверсiйнi акцii в районi Пiвнiчного Кавказу, а, в разi неефективностi цих акцiй, терористи почнуть перемiщуватись до деяких обласних центрiв центральних районiв та, можливо, до Москви."
  "Таким чином мiжнародне суспiльство вимагатиме ефективноi боротьби з тероризмом, а на цьому фонi i росiйське суспiльство, у особах вами назначених губернаторiв, вимагатиме вiдповiдних змiн до Конституцii."
  "М-м-м... В будь-якому випадку рiшення такого рiвня важливостi будуть приймати губернатори, Дума, Рада Федерацii."
  "У разi успiху ваших полiттехнологiв на украiнських виборах, що ви будете робити з тими силами в Украiнi, якi не бажають приєднання."
  "У нас колись було таке гасло: "Коли ворог не здається - його знищують." М-м-м. Але не одразу."
  "ВГОРУ. НА ПiВДЕНЬ."
  "Цiкавi iнтерв"ю."
  "Якщо не звертати увагу на гидкiсть."
  "НА ПiВДЕНЬ. ШВИДШЕ."
  Украiна. Чорне море. Середземне море.
  "СТОП. НА ЗАХiД."
  Пiвнiчна Африка. Атлантичний океан. Флорида. Мексиканська затока. Мiсто. Мiсто. Мiсто - Агуа Прiєта.
  "ПОВiЛЬНiШЕ. ВНИЗ."
  "СТОП. НА ЗАХiД УЗДОВЖ СТiНИ."
  "Кладовище."
  "СТОП. ПОВiЛЬНО НА ПiВДЕНЬ."
  "СТОП!"
  Всi знову знаходились у будиночку для гостей.
  ;
  ;
  /*----------------------------------------104-------------------------------------------*/
  ;
  Хоч "ситуацiйна кiмната" у цокольному поверсi Бiлого дому була повна, як нiколи, в примiщеннi царювала тиша.
  Президент окинув оком всiх присутнiх.
  Як завжди на своi мiсцях сидiли вiце-президент, державний секретар, мiнiстр оборони, помiчник президента з нацiональноi безпеки, директор ЦРУ та голова комiтету начальникiв штабiв. Присутнi були мiнiстр фiнансiв, мiнiстр юстицii, мiнiстр торгiвлi, голова Економiчноi ради при президентi, директор Агентства по контролю над озброєннями та роззброєнню. Додатково були запрошенi директор Федерального бюро розслiдувань, директор АНБ, а також керiвники: Управлiння по збору розвiдiнформацii за допомогою супутникiв; розвiдувального управлiння мiнiстерства оборони з представниками розвiдорганiв вiд всiх видiв збройних сил; Управлiння iнформацii та дослiджень державного департаменту; розвiдслужб мiнiстерства фiнансiв, енергетики, торгiвлi; Гарвардського, Йєльського, Джорджтаунського, Колумбiйського унiверситетiв, Брукiнгського iнституту.
  - Всiм добре зрозумiла мета цiєi наради, - президент розпочав надзвичайну нараду Ради Нацiональноi Безпеки Сполучених Штатiв Америки. - Попереднi матерiали розданi усiм, i часу, щоб з ними ознайомитись, було достатньо.
  Вiн зробив паузу i знову оглянув присутнiх. Всi уважно слухали.
  - Питання надважливе для цiєi краiни, - продовжив президент. - i менi потрiбнi ефективнi варiанти його розв"язання. Послухаємо розвiдникiв.
  Вiн подивився на директора ЦРУ.
  - Нашi служби займаються питанням впливу з самого початку його практичного застосування, - почав той. - З розданих матерiалiв випливає, що ми вчасно почали i щiльно супроводжували розробникiв цього впливу з метою поставити цей винахiд на службу цiєi краiни. Однак, зовсiм несподiвано для нас виявилось, що рушiйною силою впливу виявився фактор довiр"я. Тобто, звичайне почуття довiри однiєi людини до iншоi. Використання впливу за такоi умови являє безпосередню потенцiйну загрозу. На даному етапi розвитку подiй ми можемо констатувати наступне: розробники впливу, користуються ефектом невидимостi, дiя якого, на думку наших аналiтикiв, подiбна гiпнотичному впливу. Рiзниця в тому, що загiпнотизована людина не "бачить" зали з глядачами, а тут навпаки всi оточуючi не "бачать" одиниць. Нам вiдомо, що така, так би мовити, нематерiальна невидимiсть може перемiщуватись разом зi своiми розробниками. Це, на даний час, є головною перешкодою для iх пошукiв. Ми можемо фiксувати iх на носiях камер вiдеонагляду, але вже пiсля того, як ефект невидимостi перемiститься.
  Шеф розвiдки перевiв дух, йому дуже неприємно було доповiдати про делiкатну роботу розвiдувальних вiдомств у присутностi непричетних до державних таємниць осiб.
  - Ми бачимо декiлька варiантiв щодо можливого розвитку подiй. Один з них ми вже успiшно випробували. Я маю на увазi операцiю по доставцi до США батькiв розробникiв впливу, вiдповiдне поширення iнформацii про iхнє прибуття засобами масовоi iнформацii та органiзацiю зустрiчi дiтей з батьками. У пiдсумку розробники погодились спiвпрацювати з нами i почали працювати на однiй з вiйськових баз бiля Ель Пасо. Однак, вони не додержали свого слова, i наше прохання про допомогу запобiгти терористичноi акцii в Хьюстонi було сприйнято ними неадекватно. Ймовiрно, зараз вони знаходяться на територii Мексики. Нашим останнiм варiантом є доставка до США усiх iхнiх iнших родичiв з метою, так би мовити, цiлковитого возз"єднання сiмей. Це ми можемо зробити своiми силами. Однак, враховуючи велику любов розробникiв впливу до своєi рiдноi краiни, нами розроблений також пiдварiант цього варiанту, змiстом якого може стати значно бiльша за розмахом операцiя по органiзацii певних подiй в Украiнi, щось на зразок революцii, яка змусить розробникiв активно шукати контактiв з нами. Якщо гора не йде до Магомета, то Магомет йде до гори. Для цього потрiбно погодити i поєднати зусилля багатьох впливових сил...
  - Мається на увазi координацiя наших дiй з лiдерами всiх впливових краiн свiту, - перервав його президент. - Сьогоднi зранку у мене вiдбулась розмова з iзраiльським прем"єр-мiнiстром за його iнiцiативою. Вiд iменi своєi краiни вiн принiс щирi вибачення за прикрi непорозумiння мiж Моссад та ЦРУ i виразив вкрай велику стурбованiсть щодо можливого використання цього впливу.
  - Вибачте, - звернувся вiн до директора ЦРУ. - Можете продовжувати.
  - Ми працюємо над всiма можливими варiантами розвитку подiй. Розробляється також варiант фiксацii непояснених явищ, але вже зараз передбачається досить важке його впровадження, - вiн вiдчув незрозумiлi погляди бiльшостi присутнiх. - Тобто, коли об"єкти пiд прикриттям невидимостi, наприклад, завiтають до якогось супермаркету за необхiдним iм товаром, то працiвники цього супермаркету через деякий час, хоча б наприкiнцi дня, зможуть помiтити пропажу. Це торкається i сфери послуг, наприклад, лiкарських - нам вiдомi деякi хвороби iхнiх батькiв. Важкiсть впровадження цього варiанту - це видiлення серед багатьох такого роду випадкiв саме тих, якi нас цiкавлять. Дуже сильний загальний фон. Але вiдпрацьовувати можна. Звiсно, залишається запiзнення в реагуваннi. Крiм того, ми використовуємо супутниковi засоби у спектрi iнфрачервоного промiння i дистанцiйну передачу iнформацii. Зараз пiд контролем нашi пiвнiчнi рубежi - дехто з наших аналiтикiв впевнений в iмiтуваннi втечi до Мексики - та пiвнiчна частина Мексики.
  Директор ЦРУ закiнчив свiй доклад.
  - Розвiдка має ще щось додати? - поцiкавився президент у iнших представникiв.
  Вiдповiддю було мовчання.
  Помiчник президента по нацiональнiй безпецi був дещо ображений тим, що президент не знайшов часу переговорити з ним ще до наради.
  - Можна, пане президенте? - спитав вiн.
  - Будь ласка.
  - Експрес-аналiз апарату РНБ показує на велику небезпеку зi сторони цих розробникiв. Ми пропонуємо використати, крiм, власних зусиль, - вiн злегка уклонився в сторону директора ЦРУ, - додатковi. Ми пропонуємо залучити до розв"язання цiєi проблеми всi сторони свiтового демократичного процесу. Маються на увазi уряди. Ми вважаємо, що необхiдно також залучити до справи керiвництво Росii, Китаю та iндii.
  - Що думають економiсти? - спитав президент.
  - Гадаю, що викладу загальну думку вiд всього економiчного блоку на цiй нарадi, - сказав голова Економiчноi ради при президентi. - Ми просто повиннi пiдтримувати всi дii уряду.
  - Залишились науковцi. Яка ваша думка?
  - Завдання виглядає дуже складним, - пiсля невеличкоi паузи, бо нiхто з науковцiв не хотiв починати першим, почав доповiдати представник Колумбiйського унiверситету. - Вiдверто можу сказати, що ми такого ще не вивчали. Можу тiльки пообiцяти, що тi установи нашого унiверситету, якi хоч якоюсь мiрою торкаються цiєi проблеми, будуть задiянi до ii розв"язання.
  - У кого є ще пропозицii?
  Пропозицiй не було.
  - Тодi пiдсумовую результат сьогоднiшньоi наради. Розвiдники продовжують дiяти, як i заплановано, - вiн кивнув директору ЦРУ. - Я зв"яжусь зi всiма керiвниками краiн. Певен, вiдмови в спiвпрацi не буде. Науку я попрошу активiзувати дiяльнiсть. Всi вiльнi.
  ;
  ;
  /*----------------------------------------105-------------------------------------------*/
  ;
  Невеличка крита тентом вантажiвка рухалась в напрямку Соноiти, мiстечка на пiвночi штату Сонора. Кiнцевою метою подорожi була визначена гора Серро Кубабi, яка була майже у центрi Сонорського вузла свiтового каркасу. Всi украiнцi доволi зручно розмiстились на сидiннях у кузовi автомобiля. Як завжди водиться в дорозi, мiж пасажирами вантажiвки йшли розмови. Загальна група роздiлилась по iнтересах: семеро вели розмову про людську поведiнку i програмування цiєi поведiнки, п"ятеро вiддали перевагу обговоренню питання ноосфери.
  - По свiту дiють мiльярди людських програм, безлiч тваринних, незчисленна кiлькiсть рослинних, не кажучи вже про свiт неживих об"єктiв, - говорив Вiктор. - При цьому iндивiдуальнi людськi програми пiдпадають пiд дiю бiльш великих програм, таких як iдеологii, або релiгii. i на мою думку, можна вважати, що в релiгii молитва здається програмним перериванням, звертанням до вищоi програми або до основного ii блоку.
  - Я б взагалi роздiлив програми на суто матерiальнi та духовнi, - розвинув думку його батько. - До матерiальних треба вiднести програми пiдтримання iснування об"єкту, а до духовних - його розвиток.
  - Наприклад, широко поширена програма статку. Потяг до дорогоi iжi, автомобiля, квартири... - вступила до розмови Вiра iванiвна. - Це можна вiднести до матерiальних програм...
   - З матерiальними ii поєднує одна загальна риса, - пiдтримав матiр Вадим. - Намагання робити так, "щоб було краще за усiх", є не чим iншим, як шляхом у пустоту, намаганням перепрограмувати усiх на вiртуальне вiдношення до грошей, до символiв.
  - Щось тут не складається, - засумнiвався Тарас Володимирович. - Матерiальнi програми з вiртуальним вiдношенням...
  - iх поєднує шлях у пустоту, - повторив свою тезу Вадим. - Вiдсутнiсть духовного розвитку.
  - Менi не дає спокою питання узагальнення усiх людських знань, - голос Анатолiя було чути з iншого борту вантажiвки. - Вернадський сформулював поняття ноосфери. Вiн стверджував, що ноосфера є новим геологiчним явищем на нашiй планетi, в якiй людина повинна перебудовувати своiм трудом та думкою своє життя.
  - Ось про це я i говорю, - на льоту пiдхопив думку зi сторони Вадим. - За Вернадським жоден живий органiзм не знаходиться на Землi у вiльному станi, тому що всi цi органiзми нерозривно та безперервно зв"язанi, перед за все з оточуючим iх, пiдкреслюю, матерiально-енергетичним середовищем.
  - Вiн стверджував, що створення ноосфери є природним явищем, яке бiльш глибоке та потужнiше, нiж людська iсторiя, - продовжував Анатолiй.
  - Безсумнiвно iснують рiзнi варiанти програм, - пiдтримувала розмову Надiя Анатолiiвна. - У виглядi традицiй, звичок.
  - Однак, той же Вернадський в своiй статтi "Декiлька слiв про ноосферу" писав, що думка не є формою енергii, - "зачепив" сина Володимир iванович. - Вiн запитував самого себе як думка може змiнювати матерiальнi процеси, i вiдповiдав, що це питання науково не розв"язане.
   - Традицii i звички, це зрозумiло, - сказала Марiя Петрiвна. - Але як тодi розглядати божевiлля? Як вiдхилення вiд якоiсь загальновизнаноi програми?
  - iнодi звичайна природна доброта сприймається як божевiлля, - почав Вадим. - На погляд багатьох звичайна людина не може робити добрих речей просто так, без потаємних думок. В той же час прислухуються до благеньких - вони говорять правду. Божевiльнi впадають у свого роду нiрвану, вони уходять вiд оточуючого свiту. Вiдхилення вiд загальноi програми можуть бути подiленi на iндивiдуальне божевiлля та на суспiльне божевiлля. Приклади iндивiдуального - Донкiхот та князь Мишкiн; суспiльного - абдерiти та населення краiн з тоталiтарними режимами.
  - Вернадський тодi не знав того, що зараз знаємо ми, - пiдхопився Анатолiй. - Конспектiв Кастанеди, наприклад. Але, якщо я правильно пам"ятаю, вiн писав, що наукова думка людства працює в бiосферi i в ходi своєi прояви перетворює ii в ноосферу. Чи це не розумiння Темного моря усвiдомлення?
  - Досить складне питання, - замислився Тарас Володимирович. - Звiсно, що божевiлля є вiдхиленням вiд програми, але нормальнi вчинки в одному суспiльствi можуть бути визнанi за божевiльнi в iншому.
  - Я скажу бiльше, - хвилювався Анатолiй. Вiдчувалось, що батько зачепив його за живе. - Володимир iванович Вернадський писав про необхiднiсть видiляти в бiосферi царство розуму, яке з часом охоплює всю область життя i виходить у космос. Ось над чим треба добре подумати!
  - А я б подiлила програми не на матерiальнi та духовнi, а на кориснi та некориснi, тобто добрi та злi, - надала несподiваного повороту темi програм Надiя Анатолiiвна.
  - Вiн писав, що все людство, разом узяте, є мiзерною частинкою маси планети, - пiдтримав Анатолiя Сашко. - i мiць його пов"язана не з матерiєю, але з його мозком, з його розумом та направленим цим розумом трудом.
  - Злi програми є холостими, вони не мають творчого продовження, - зауважив Вiктор. - Вектор iхньоi дii направлений всередину себе, на задоволення лише тiльки власних потреб, а у добрих вектор дii направлений назовнi - у свiт ПсиВсесвiту.
  - У зв"язку з цим можна вiдмiтити ще одну важливу думку великого вченого про психозойну еру, тобто еру Розуму, - пiдтримав тему Костянтин Корнiйович.
  - Злi програми направленi на отримання особистих вигод, а добрi на взаємодiю, - продовжив Вадим. - Зло по своiй сутi не може довiряти нiкому, i вже цим воно обмежує само себе.
  - Для Вернадського людина була насамперед носiєм розуму, - пiдтвердив Вадим. - Вiн вiрив, що розум буде правити на планетi та перетворювати ii розумно. Вiн вiрив в людину та ii добру волю.
  - Не можна також говорити, що зло iснує в чистому виглядi, - сказала Марiя Петрiвна. - Наприклад, якась європейська принцеса, куштуючи чорну iкру в дорогому ресторанi, явно не повинна в тому, що якась африканська дитина гине вiд голоду в цей час.
  - Як писав Вернадський, людина повинна дiяти не тiльки як Homo sapiens, тобто як розумне єство, але головним чином, як Homo faber, тобто як творець, - сказав Анатолiй.
  - iнодi зло намагається замаскуватись пiд творення добра, пiдтримує творчiсть з корисливою метою хоч таким чином залучитися до нього, - вiв своє Тарас Володимирович. - Я маю на увазi пiдтримку грошовитими меценатами осiб творчоi вдачi.
  - Творчiсть - єдиний можливий вектор розвитку, шлях виходу iз усталених програм, - продовжував Вiктор. - Згадайте хоча б "Чорний квадрат" Малевича. Вiн i досi сприймається зухвалим викликом стандартнiй програмi.
  - Певен, що мова йде про ту творчiсть, яка несе нову, свiжу iдею, - уточнив Олександр. - Квалiфiковане повторення всякоi новоi iдеi безумовно сприяє ii розповсюдженню. Приклад художнього мистецтва: оригiнал цiнується вище копii, митець стоiть вище звичайного копiювальника...
  - Але iснують i iншi приклади, - додала Надiя Анатолiiвна. - Загальновiдомо, що бiльшiсть глядачiв ставить спiвакiв вище за композиторiв, а акторiв вище за драматургiв та сценаристiв.
  - Головне, що в цьому випадку доброта передається вiд одного до iншого, поширюється, впливає на нормальний творчий пошук... - пiдтримав матiр Вiктор.
  - А я думаю, що пiсля Сонори нам треба повертатись додому, до Украiни, - несподiвано для всiх присутнiх сказав Вiктор. - Менi здається, що Слов"янський вузол, крапка Трипiлля - це культура та доброта, потужна iнтелектуальна пiдзарядка. Я б сказав, що всi чеснi та добрi люди можуть "заряджатись" силою добра в Украiнi.
  - До речi про крапки. Я весь час думаю про свiтовий каркас, - продовжував подорожню розмову Вадим. - Припускаю таку думку, що добре вiдомi нам вузли на поверхнi планети, якi з"єднуються мiж собою на поверхнi планети, з"єднуються мiж собою i всерединi планети. По них, так би мовити, може "перетiкати" псиенергiя. Це як бiологiчно-активнi точки на тiлi людини, якi пов"язуються з ii внутрiшнiми органами.
  - Цiкаво, а чи немає тут якогось психологiчного зв"язку з потойбiчним свiтом? - посмiхнувся Анатолiй. - З силами пекла.
  - Може статися так, що це з"ясується по прибуттi до мети нашоi сьогоднiшньоi подорожi, - висловив припущення Сашко.
  - Якщо у вузлi глобальноi сiтки вчотирьох дiя впливу розповсюджується на двiстi кiлометрiв, а дванадцять можуть вплинути у будь-якiй точцi Землi, то не виключено, що у самому вузлi при повнiй чисельностi можна мандрувати Всесвiтом, - тихим голосом перебив його Вадим.
  - Стривайте, - задумливо сказав Вiктор i майже крикнув. - Мандала!
  - Ну, мандала, - не зрозумiв захоплення товариша Сашко.
  - Я тiльки-но зрозумiв, що це пiрамiда! Вид зверху! Вираз об"єму у площинi! - захопленню Вiктора не було меж. - Я довго думав про пiрамiди. Вони присутнi у багатьох вузлах. А подивиться на пiрамiду зверху!
  - Дiйсно, мандала дуже нагадує усiчену пiрамiду, - погодився Олександр.
  - У пласкiй мандалi зашифрована об"ємна картинка, - пiдбив пiдсумок Анатолiй. - Пригадую, щось таке було i у Кастанеди. Дон Хуан дбайливо чомусь обходив розгляд цього питання, але про фiгури на пiрамiдах розповiдали його учнi.
  - За допомогою пiрамiд, або мегалiтичних утворень, можна буде переноситись у будь-яку крапку Всесвiту, - продовжив свою думку Вадим.
  - До речi, науцi до цього часу невiдомо, як i чому на рiзних континентах були побудованi пiрамiди, - сказав Вiктор. - За деякими припущеннями пiрамiди являють собою маяки для позаземних цивiлiзацiй...
  - Вiтю, питання прибульцiв i позаземних цивiлiзацiй вже закрито, - нагадав Олександр.
  - А хто що пам"ятає про принципи роботи пiрамiд? - запитав Анатолiй. - Нам треба зiбрати якнайбiльше iнформацii.
  - Я пам"ятаю, що ефект впливу пiрамiди деякi дослiдники пояснюють ii гранями, - почав першим Вадим. - Грань пiрамiди, як и будь-який перехiд мiж двома речовинами з рiзною дiелектричною проникнiстю, переломлює и вiдбиває електромагнiтне випромiнювання.
  - iншi дослiдники стверджують, що пiрамiда являє собою призму вiдбивання для гравiтацiйного випромiнювання Землi, - продовжив Вiктор. - Таким чином пiдсилюється гравiтацiйне випромiнювання, яке концентрується в локальнiй областi простору. Якщо не помиляюсь, то вiд речовини пiрамiди та нахилу ii граней залежить коефiцiєнт та кути вiдбивання i переломлення випромiнювання та здатнiсть пiрамiди концентрувати випромiнювання в означенiй областi простору.
  - Я знаю, що традицiйна наука не визначилась з формулюваннями, - сказав Володимир iванович. - Хоча, здається, i визнає, що пiрамiдальнi конструкцii мають вiдповiднi ефектами. Все частiше вченi звертаються до пiрамiди, як до генератору енергетичних тi iнформацiйних полiв.
   - Не густо, - пiдсумував Анатолiй, коли пауза пiсля висловлення Володимира iвановича затягнулась. - Добре, а що ми знаємо про використання ефектiв пiрамiди?
  - Я можу сказати про терапевтичний ефект, - охоче почала Наталя Костянтинiвна. - Одна така пiрамiдка використовується з лiкувальними цiлями у нас, в Марiуполi, на Лiвому березi, в санаторii-профiлакторii.
  - А менi вiдомо, що селяни Схiдноi Європи зберiгали м"яснi продукти не у льохах, а на горищах домiв та сараiв, дахи яких були побудованi у виглядi чотирикутних пiрамiд, - додала Вiра iванiвна.
  - Вiдомий i навiть запатентований ефект пiрамiди по заточенню бритвених лез, - продовжив Андрiй Васильович. - Я сам якось у вiсiмдесятих випробував його. Як на мене, то працювало.
  - Читав у газетi, що, здається в Германii, розмiстили пiрамiдку бiля паливного баку автомобiля, - згадав Тарас Володимирович. - Це знижувало витрати пального та вмiст окису вуглецю у вiдпрацьованих газах. i навiть гармонiзувались ергонометричнi показники, тобто невидимий зв"язок транспортного засобу та водiя.
  - Вiдомi також повiдомлення про нейтралiзацiю негативного електромагнiтного впливу на людину вiд комп"ютера, телевiзора, холодильника та iнших електричних побутових приборiв, - i собi пригадала Марiя Петрiвна. - i навiть про усунення патогенних зон в квартирах, офiсах та створення позитивноi аури.
  - Семена городнiх культур, витриманi в пiрамiдi, мають кращу схожiсть та врожайнiсть, - додала Надiя Анатолiiвна. - Лiки, витриманi в пiрамiдi, скорочують курс лiкування, зменшується iхня побiчна дiя. Косметичнi креми, мазi, пасти, шампунi покращують свою дiю.
  - Напоi, в тому числi й спиртнi, покращують своi смаковi якостi, - з посмiшкою доповiв Костянтин Корнiйович, - Навiть, вода у сорокавiдсотковiй горiлцi, стає цiлющою.
  - Газети стверджують, що продукти харчування, наприклад, крупа, мука, соль, цукор, кофе, чай та iншi, пiсля впливу пiрамiди також покращують смаковi якостi, а дешевi сигарети стають схожими на своiх благородних аналогiв.
   - Кiлькiсть прикладiв використання пiрамiд, навiть iснування патентiв пiдтверджують дiю пiрамiд, але механiзм цiєi дii все ще невiдомий, - Вадим розвiв руками.
  - Але iснують i поважнi критики практично всiх цих прикладiв користування, - пiдмiтив Вiктор.
  - Так, це правда, - погодився Вадим.
  - Можна довго сперечатися щодо дii самого ефекту пiрамiд та засобiв iхнього використання, але є декiлька фактiв, якi не можуть спростувати навiть найзавзятiшi критики, - вставив Олександр. - Це, власне, iснування достатньо великоi кiлькостi мегалiтiв в рiзних мiсцях нашоi планети та давнина iхньоi побудови.
  - i нам залишається самим перевiрити, що можуть розповiсти нам самi пiрамiди, - сказав Анатолiй.
  Усi ствердно кивнули.
  ;
  ;
  /*----------------------------------------106-------------------------------------------*/
  ;
  В Овальному кабiнетi Бiлого дома за столом сидiли президент, директор ЦРУ та помiчник президента по нацiональнiй безпецi.
  - Я зв"язався з керiвниками союзних краiн, а також з керiвниками Росii, Китаю та iндii, - сказав президент. - Всi нашi союзники без усяких умов пiдтримали план дiй по радикальному усуненню загрози, яка виникла. Росiйський президент спочатку сприймав iнформацiю досить спокiйно, але потiм, як менi здалося, почав помiтно нервувати, коли я повiдомив його про украiнське походження розробникiв впливу.
  Помiчник президента та директор ЦРУ посмiхнулись з розумiнням.
  - Вiн попросив час на обдумування проблеми, - продовжив президент. - Я у свою чергу попросив його дати вiдповiдь якнайшвидше. Гадаю, що росiяни, як завжди, витримають невеличку паузу, для порядку, а потiм погодяться. Тепер щодо Китаю. Я отримав класичну схiдну вiдповiдь у такому стилi, що вони не можуть так одразу пiдтримати будь-яке рiшення, не вивчивши детально всiх сторiн справи, але обiцяють, як мiнiмум, пiдтримувати нейтралiтет у випадку виникнення загострень. i, наприкiнцi, iндiя. Найважча розмова вiдбулась з iхнiм прем"єром. В цiй краiнi з часiв Неру досить важко сприймаються питання, якi пов"язанi з етичними та фiлософськими нормами. Прем"єр не став давати конкретноi вiдповiдi, але менi здалось, що iндiйцi не повнiстю пiдтримують нас. В усякому разi вони обiцяли подумати i повiдомити своє рiшення.
  Президент закiнчив говорити i подивився на директора ЦРУ.
  - Ми вже встановили всi родиннi зв"язки розробникiв впливу, - нiби перейняв естафету той. - Ми вже зараз готовi повторити випробуваний нами варiант рекламного ролика з широким освiтленням через всi телекомпанii усiх зацiкавлених краiн iз запрошенням до плiдного спiвробiтництва. Прошу вас, пане, президенте, негайно зв"язатись з президентом Украiни щодо всiлякого сприяння швидкоi органiзацii вивозу потрiбних осiб. Нам потрiбен дозвiл на приземлення нашого лiтака в Марiуполi i дозвiл на перемiщення цих осiб до нас. Лiтак вже готовий до вильоту з бази в Туреччинi.
  - В такому випадку нам може i не знадобитись закордонна помiч, - сказав помiчник президента. - Треба зв"язатись з президентом Украiни, i якнайскорiше органiзувати забезпечення вiдповiдних гарантiйних обставин. Можна навiть щось пообiцяти. Не треба його зараз лякати висуненням ультиматуму, але, у крайньому випадку, можна буде натиснути i на цей важiль. З вашого дозволу, я прямо зараз пiду органiзовувати цю телефонну розмову.
  Президент кивнув на знак згоди.
  - Паралельно ми вiдпрацьовуємо варiант знаходження розробникiв по всiм каналам, i працюємо також з науковцями, - продовжив директор ЦРУ. - Але на даний час нам ще невiдомо, де вони переховуються.
  - Доведеться iх запрошувати до нас у Вашингтон, - погодився президент.
  - Нi, - заперечив шеф розвiдки. - Нi в якому разi. Подii на нашiй базi бiля Ель Пасо показали, що iм довiряти нi в якому разi не можна. В нас розроблено два варiанти на випадок зустрiчi. Перший, це доставка iх в якнайдальшу обладнану точку вiд Вашингтона, треба перестрахуватися, бо ми не знаємо максимальноi вiдстанi дii впливу. i другий, це...
  Директор ЦРУ немовби пiдшукував слова.
  - Продовжуйте, пане директоре, - заохотив його президент.
  - Це остаточне припинення iснування вiдповiдноi загрози прямо на мiсцi цiєi зустрiчi.
  - Що ж... В такому випадку... У вас є вiдповiднi повноваження, - встав зi свого мiсця президент, закiнчуючи розмову.
  ;
  ;
  /*----------------------------------------107-------------------------------------------*/
  ;
  А вантажiвка тихо сунулась до мiсця призначення. Дорога вгамувала жвавi розмови, i бiльшiсть батькiв почали куняти. Лише хлопцi тримались разом.
  - За цей час я багато передумав про теорiю Всесвiтiв, - впiвголоса говорив Анатолiй. - Ми можемо зараз впливати на великi маси людей. Однак, ми вийшли на механiзм роботи впливу, виходячи з того, що до нас це вже було зроблено. Ми використали послання мандали i повторили попереднiй досвiд. Як тодi бути з теорiєю одночасного розвитку Всесвiтiв, якщо за тисячi рокiв до нас це вже було зроблено?
  - Ти сам майже вiдповiв на своє запитання, - сказав Сашко. - Так, вплив був вiдкритий за певний час до нас. Дуже багато винаходiв було зроблено, так би мовити, передчасно. Наставав час i до них повертались, згадували, використовували.
  - Тобто тодi ще було дуже рано. Щiльнiсть людства була низькою, та й загальний розвиток людини не був належним, - пiдтримав Олександра Вiктор. - З точки зору iснування планети двадцять або сорок тисяч рокiв - це вже не так i багато. i, взагалi, хто достеменно довiв, що первiснi люди, неандертальцi чи кроманьйонцi, були iнтелектуально нижчими за iхнiх сучасникiв? Такий висновок зробили на пiдставi знахiдок кам"яних сокир. А якщо взяти наскельнi малюнки? Далеко не кожен фiлософ може вправно малювати, писати музичнi твори або спiвати. Гадаю, нiхто не буде сперечатись, що первiсна людина була якнайближче до природи, в нiй поєднувалось i реальне i абстрактне. i не треба мiряти силу думки тiльки розмiром мозку. Певен, що неандертальський мислитель, в розумiннi абстрактних питань, може дати велику фору деяким сучасним вченим.
  - Вплив був вiдкритий, можна сказати, iнтуiтивно. На той час не було суспiльних завдань щодо цього вiдкриття не вистачало знань. Людство повинно приходити до всього вчасно, - додав Вадим.
  - Зараз ми можемо вплинути на всю планету Земля, - сказав Анатолiй.
  - Але дуже важлива мета цього, - уточнив Вадим. - Нам ще потрiбно навчитись передбачати можливi наслiдки втручання в природнiй хiд iсторii.
  - А що, коли ми роззброiмо увесь свiт та переведемо його з дикунського стану збагачення до стану переваги iнтелекту над бажанням правити, - висловив несподiвану пропозицiю Вiктор.
  - Це дуже важливе рiшення, щоб його приймати так, одразу, без ретельного обдумування, - заявив Анатолiй. - Особисто я певен, що нам не треба зараз втручатися у хiд свiтових подiй.
  - Але ж ви подивiться тiльки, що робиться навкруги! - пiдхопився Олександр. - Як власники грошей б"ються за свiй хижий свiт!
  - Як би там не було, але факт залишається фактом - ми володiємо впливом, - сказав Вадим. - Свого роду надзброєю. Уся вiдома зброя, ядернi заряди, ракети, лiтаки, танки - це просто iграшки, бо ми можемо керувати тими, хто повинен керувати усiма цими видами зброi.
  - Погодьтесь, що справа дуже серйозна, щоб розв"язувати ii, так би мовити, прямо на дорозi, - сказав обережний Анатолiй.
  - Давайте тодi приймемо принципове рiшення про загальне всесвiтнє роззброєння, - запропонував компромiсний варiант Сашко.
  - Взагалi, проти цього заперечень немає, - почав погоджуватись Анатолiй. - Але подiбне рiшення потрiбно приймати по зрiлих роздумах.
  - Доки є час, то можна думати, - дав згоду i Вiктор.
  - Тобто роззброiмо всiх вiйськових пiсля того, як вирiшимо всi питання пов"язанi з таким рiшенням, - пiдбив пiдсумок розмови Вадим. - А таких питань багатенько буде. Це i працевлаштування великоi кiлькостi вiйськових, i утилiзацiя зброi, i багато iнших питань, про якi ми ще й гадки не маємо...
  - Ранчо Сан Еметерiо, - прочитав надпис Вiктор. - Все, приiхали! Звiдси до Серро Кубабi дiйдемо пiшки.
  Вантажiвка зупинилась, звiльнилась вiд пасажирiв i рушила далi до Соноiти.
  - Час на невеличку подорож до мiсця призначення у нас є, - сказав Олександр. - Вiдвiдаємо його, а потiм вiдпочинемо на цьому ранчо.
  Невеличка група мандрiвникiв вирушила в напрямку Серро Кубабi.
  Не встигли вони вiдiйти вiд траси i ста метрiв, як побачили, що назустрiч iм йде старий iндiанець. Вiн зняв свiй капелюх i помахав ним перед собою якимсь комiчним жестом.
  "Ми непомiтнi."
  "Але я вас бачу."
  "???"
  iндiанець одягнув капелюха та вiддав честь по-вiйськовому.
  - Радий привiтати вас на сонорськiй землi, - радо сказав вiн.
  - Здрастуйте. Але вибачте, будь ласка, - здивовано звернувся до нього Вiктор. - Як ви можете нас бачити?
  "Достатньо мати намiр побачити."
  На вигляд вiн був дуже лiтньою людиною середнього зросту з темним круглим обличчям, коротким сивим волоссям. Зморшки на обличчi надавали йому вигляду глибокого старця, однак його тiло, здавалось, було сильним та зiбраним.
  - Моє iм"я Хуан Матус, - представився вiн.
  Хлопцi мовчки дивилися на старого мексиканця.
  "Але Кастанеда писав, що ви покинули..."
  "Я завжди там, де потрiбно."
  - Оце так зустрiч! - здивувався Вiтьок. - Тепер зрозумiло, чому ви нас бачите.
  "Що трапилось?"
  "Треба поспiлкуватись."
   - Ого! - зрадiв Вiтьок. - У нас стiльки запитань!
  - Нам добре вiдомо про вашi успiхи, - просто сказав дон Хуан. - Нам вiдомi також вашi намiри. Саме тому ми i вирiшили з вами поспiлкуватись щодо використання вашоi сили.
  - Хто це ми? - запитав Анатолiй.
  - В цiй мiсцевостi нас називають магами.
  - А в Тибетi? - раптом запитав Вадим.
  - Там нас називають махатмами.
  - Махатмами Шамбхали? - знову прозвучало питання Вадима.
  - Про Шамбхалу поговоримо пiзнiше, - вiдповiв дон Хуан. - Зараз потрiбно з"ясувати бiльш важливi питання. Нам вiдомо про ваш намiр втрутитись у свiтовий хiд подiй.
  - Але ми тiльки-но почали обговорювати це питання... - сказав здивований Сашко.
  - Достатньо того, що ви маєте намiр. Ми знаємо про небезпеку використання руйнiвноi зброi. Ми знали про це ще декiлька тисячолiть тому.
  - i нiколи не втручались? - запитав Вiктор.
  - Ми були змушенi втрутитись у свiтовий хiд подiй тiльки одного разу. Це прийнято називати карибською кризою. На той час iснувала реальна небезпека масового застосування потужноi зброi. Ми забезпечили обмiн дзвiнками мiж тодiшнiми керiвниками краiн. Можу вам сказати, що людство тодi було на крок вiд жахливих подiй ядерноi вiйни.
  - А чому ви це зробили? - поцiкавився Вадим.
  - Людство повинне усвiдомити свiй шлях до цiлковитоi довiри, щоб не залишатись у тваринному станi. Тiльки тодi воно зможе пiдтримувати зв"язок з вiчними силами Всесвiту.
  - Ми зрозумiли вас, - сказав Анатолiй. - Але що нам тепер робити?
  - Розвиватись. Пiзнавати свiт.
  - А можна задати декiлька запитань? - одразу поцiкавився Олександр.
  Дон Хуан розвiв руки, нiби запрошуючи задавати питання.
  - А Кастанеда все правильно передав? - почав першим Анатолiй.
  - В посланнi, переданому через Карлоса, головне було передано правильно: весь набутий досвiд кожноi людини передається до Темного моря усвiдомлення.
  - Вам вiдомо майбутнє? - пролунало питання Вадима.
  - Вам добре вiдомо, що нам вiдомо все тiльки про минуле вiд поточноi точки вiдлiку.
  - А як можна швидше перемiщуватись над планетою? - як завжди перевiв своє питання у практичну площину Олександр
  - У цьому розумiннi взагалi можна не перемiщуватись. До речi, щоб читати думки будь-якоi людини, у тому числi i президентiв краiн, взагалi не треба "лiтати".
  - А як щодо фiзичного перемiщування? - спитав Анатолiй.
  - Це можливо. Бiльше того, можна перемiщувати i деякi предмети.
  - А великi предмети можна? - спитав Вiктор.
  - А яким чином взагалi можна було побудувати такi споруди, як пiрамiди? - запитанням вiдповiв дон Хуан i хитро посмiхнувся. - Пiзнавайте свiт. i нiколи не забувайте про довiру.
  ;
  ;
  /*---------------------------------108-------------------------------*/
  ;
  Порiвняно з минулим разом "ситуацiйна кiмната" Бiлого Дому була майже пустою: крiм Президента присутнi були лише помiчник президента по нацiональнiй безпецi та директор ЦРУ.
  Пiсля короткоi доповiдi директора ЦРУ про активне проведення iнтенсивних пошукiв слово взяв президент.
  - Останнi повiдомлення, якi надходять вiд урядiв краiн не дуже радують, - у голосi хазяiна будинку вiдчувалось помiтне нервування. - Пiсля перших повiдомлень про пiдтримку, з'явились ознаки затягування часу...
  - Скидається на те, що iхнi розвiдслужби починають працювати над варiантами перехоплення iнiцiативи, з метою використання впливу... - додав директор ЦРУ пiсля невеличкоi паузи.
  - Ваше пряме завдання - негайно з'ясувати iхнi намiри та можливостi, - президент невдоволено подивився на розвiдника. - Я маю на увазi питання неврахованих нами варiантiв використання впливу. Тобто, ми дуже швидко, так би мовити, запанiкували.
  По обличчю помiчника президента по нацiональнiй безпецi промайнула майже непомiтна посмiшка.
  - Ця довiра, якою нас так налякали, насправдi може бути не такою страшною, - продовжив головуючий. - Бiльше того вона може бути використана нами. Використана, як i усi iншi несприятливi фактори i умови. Я маю на увазi ядерну зброю: ми не збираємось ii використовувати, але ми ефективно користуємось перевагами ii володiння. Аналогiчно ми можемо використовувати i цей винахiд.
  - Ймовiрно, що до цих висновкiв прийшли майже всi уряди, до яких ми звернулись, - додав помiчник президента.
  - Помилки, звiсно, треба виправляти, - директор ЦРУ чудово зрозумiв пiдзмiст цiєi позачерговоi наради. - Але, повинен сказати, що у нас були всi пiдстави для швидкого реагування на розвиток процесу. Аналiтики впевненi, що цi хлопцi-винахiдники наполегливо працюють над поширенням кола впливу. Ми чiтко уявляємо, що може бути, коли iм вдасться впливати не на обмеженiй територii, а у масштабi всiєi планети. Пропоную пояснити цей момент тим урядам, якi досi не хочуть цього зрозумiти: в такому разi нiякий контроль неможливий.
  - Це суттєво мiняє стан речей, - швидко погодився помiчник президента. - Однак, винахiдники вже зараз можуть ефективно нейтралiзувати будь-якi нашi дii по плану дестабiлiзацii полiтичноi обстановки в Украiнi.
  - Ми не панiкуємо, - продовжив голова розвiдслужби. - Ми намагалися довести це ранiше, i ми зараз впевненi у якнайскорiших дiях по нейтралiзацii загальноi потенцiйноi небезпеки. Щодо дiй в Украiнi, то ми вже внесли вiдповiднi корективи. План, власне, торкався не стiльки дестабiлiзацii обстановки, скiльки подання iнформацiйних матерiалiв засобами масовоi iнформацii.
  В кiмнатi панувала тиша: президент обдумував можливi варiанти рiшення.
  - Будемо дiяти у вибраних напрямках, - вiн пiдсумував результат наради. - Прошу вжити усiх заходiв, щоб нам першими вийти на розробникiв впливу. Я особисто зв'яжусь з державним секретарем i дам вiдповiднi доручення.
  - Ми працюємо безперервно, - повторив останню фразу свого попереднього докладу директор ЦРУ.
  ;
  ;
  /*---------------------------------109-------------------------------*/
  ;
  - А що означає: пiзнавайте свiт? - поцiкавився Сашко.
  - Вчасне питання, - схвально посмiхнувся дон Хуан. - Вам потрiбно накопичувати особисту силу, яка зробить свiт i його дива бiльш ясними для кожного з вас.
  - А ми, власне, не сидiли склавши руки, - трiшечки образився Вiктор.
  - Так, на вiдмiну вiд бiльшостi з нас, ви дуже рано прийшли до практичного використання своiх можливостей, - спокiйно продовжив дон Хуан. - iснує багато речей, якi ви можете робити, i якi вам здавалися взагалi неможливими ще декiлька мiсяцiв тому. Але речi самi по собi не змiнились. Мiняються вашi iдеi вiдносно самих себе.
  Вiн помовчав трохи.
  - Ось Вiктор трохи збуджено сприйняв пропозицiю накопичення сили, накопичення iнформацii, хоча, певен, згодом вiн буде сприймати такого роду пропозицii значно спокiйнiше.
  Вiктор почервонiв, зрозумiвши поспiшнiсть свого висловлення.
  - А що конкретно нам потрiбно робити? - не вгамовувався Олександр.
  - Шлях воiна веде людину у нове життя, i вiн не може вносити в це нове життя старi напрямки, - вiдповiв дон Хуан. - Для усвiдомлення цього дуже доцiльно буде здiйснити подорож по вузлах свiтового каркасу, - вiдповiв дон Хуан.
  - По усiх вузлах? - швидко запитав Анатолiй.
  - Можна й по усiх, - погодився дон Хуан. - Але особисто я почав би з тих, що знаходяться на поверхнi сушi, - якась невловима хитринка промайнула в його очах. - Головне при цьому: не просто подивитись на видатнi мiсця, а навiть пожити там трохи, зрозумiти культуру i давнiх часiв, i сучасностi. Дуже корисно буде побувати не тiльки у районi самого вузла, але й у навколишнiх мiсцевостях. Це може стати у великiй пригодi: на випадок, коли, ймовiрно, знову постане питання використання впливу з глобальною метою.
  Усi слухали дона Хуана дуже уважно.
  - Просте перемiщення до iнших свiтiв нiчого не дасть. Це як сучасний туризм: поставити вiдмiтку, що побував там-то та там-то, сфотографувався та потiм хвалитися перед сусiдами. Однак, дуже важливу роль грає взаємообмiн досягненнями. Описанi в книжках Кастанеди його мiжсвiтовi мандри - то було лише ознайомлення з iснуванням iншого свiту. Як, наприклад, вiн проiхав би без зупинок якоюсь краiною у купе потягу, а потiм детально розповiдав про внутрiшнє життя цiєi краiни.
  - Якщо я правильно розумiю, то ви хочете сказати, що нам зараз нема чого запропонувати iншим свiтам? - запитав Вадим.
  - Сократ колись говорив: "Я знаю тiльки те, що я нiчого не знаю".
  - Цей ефект нам вiдомий, - погодився Анатолiй. - Чим бiльше розробляєш якусь проблему, тим бiльше запитань постає, коли починаєш докопуватись далi.
  - Здається, ми домовились. Однак, справа ускладнюється тим, що вас усiх iнтенсивно шукають, - дон Хуан обвiв рукою коло хлопцiв та iхнiх батькiв. - Якби просто шукали, то це ще пiвбiди: вiдеокамери можна обходити. Однак тi, хто вас посилено шукає, хочуть знову використати вас через родичiв, якi залишились в Украiнi.
  - Знову через батькiв? - не втримався Вiктор.
  - Точнiше - через батькiв ваших батькiв, - сказав дон Хуан.
  - Негiдники, - ледве стримав гнiв Володимир iванович. Батьки хлопцiв одразу впiвголоса почали радитись мiж собою щодо можливих варiантiв вирiшення проблеми.
  - Потрiбно негайно визволяти наших дiдусiв та бабусь, - швидко зреагував Сашко.
  - В усякому разi це потрiбно робити з якнайменшим втручанням у природну течiю подiй, - сказав дон Хуан. - У нас є досвiд, як краще це зробити, i ми ще маємо час на упередження дiй ваших переслiдувачiв.
  Дон Хуан подивився в сторону батькiв хлопцiв.
  - Ми доставимо ваших батькiв сюди, до Мексики.
  - А як ви поясните iм необхiднiсть такоi далекоi подорожi? - запитав Володимир iванович.
  - Гадаю, що буде значно краще, якщо вони отримають всi необхiднi пояснення безпосередньо вiд вас, - вiдповiв дон Хуан.
  Хлопцi зрозумiли, що буде використаний ще невiдомий iм механiзм фiзичного пересування у просторi. Вони захоплено мовчали, обмислюючи почуте.
  - Ви розумiєте все правильно, - посмiхнувся дон Хуан. - У купе нашого потягу дуже багато такого, що потрiбно вивчати дуже ретельно.
  - Звучить переконливо, - сказав Вiктор.
  iншi просто кивнули на знак згоди.
  - Але є ще одна небезпека, - продовжив дон Хуан. - Якщо iм не вдасться захопити дiдусiв та бабусь, то вже розробляються плани по руйнацii полiтичноi обстановки в Украiнi. З тiєю ж самою метою - змусити вас повернутись до Сполучених Штатiв. На разi розробляються навiть варiанти фiзичного знищення розробникiв впливу.
  У невеличкому колi запанувала тиша.
  - А ми можемо дестабiлiзувати полiтичну обстановку у самих Сполучених Штатах, - на диво спокiйно вiдреагував Сашко.
  - Але ж тодi у краiнi може постраждати велика кiлькiсть невинних людей, - сказав Вадим.
  - А хiба цих негiдникiв цiкавить скiльки людей постраждає в Украiнi? - не здавався Олександр.
  - Але ми не негiдники, - Олександрiв батько красномовно подивився на сина.
  - Виходить так, що руйнування Украiни - це природний процес, а адекватна вiдповiдь з нашоi сторони - це втручання у природну течiю подiй, - Сашко переадресував чергу вiдповiдi дону Хуану.
  - Я якось говорив Кастанедi, що у воiна немає анi честi, анi iменi, анi батькiвщини, - почав дон Хуан. - Є тiльки життя, яке потрiбно прожити. Саме це виключає будь-яке втручання у суспiльнi процеси.
  - На жаль, нам притаманнi саме цi вади, - спокiйно сказав Олександр.
  - У будь-якому разi доводиться враховувати наявну ситуацiю, - продовжив дон Хуан. - Ми пропонуємо нейтралiзувати можливий тиск на вас шляхом урахування всiх факторiв. Мається на увазi наближення глобальноi економiчноi кризи. Зрозумiло, що вiдповiдний стан глибокоi загальноi економiчноi депресii не буде заохочувати полiтикiв до рiзких зовнiшньополiтичних дiй.
  - Вивезення наших близьких сюди буде найменшим втручанням? - здогадався Анатолiй.
  - Саме так, - коротко вiдповiв дон Хуан.
  Вадим окинув оком всiх присутнiх, i, не побачивши заперечень, сказав: "Ми згоднi з вашою пропозицiєю ".
  - Тодi сьогоднi перепочинемо бiля Серро Кубабi, - вiдповiв на нiме запитання в очах Сашка дон Хуан. - Ми пiдготували неподалiк невеличкий табiр. А завтра зранку розпочнемо нашу роботу.
  i дон Хуан першим вирушив у напрямку гори.
  ;
  ;
  /*---------------------------------110-------------------------------*/
  ;
  Аналiтики АНБ, вивчаючи можливi сценарii розвитку подiй, прийшли до висновку, що питання потребує значно ширшого кола фахiвцiв та запросили дозволу вищих iнстанцiй щодо залучення найбiльш видатних унiверситетських фiлософiв та психоаналiтикiв.
  Оскiльки особливо приховувати хiд операцii вже не мало сенсу, а хоч яка додаткова iнформацiя була вкрай необхiдною, то вiдповiдний дозвiл було отримано.
  Все ж таки, щоб уникнути зайвих проблем, вирiшили не збирати професорiв у штаб-квартирi АНБ, а прояснити ситуацiю на мiсцях. До унiверситетiв було направлено спецiальних агентiв з завданням з'ясувати та спрогнозувати можливу поведiнку групи людей, якi могли б виступати у якостi володарiв свiту.
  Перший же опитаний професор-фiлософ розсмiявся, коли прослухав попередню iнформацiю та сформульоване завдання.
  - Цiкаво, дуже i дуже цiкаво, - вiн припинив смiятися. - Ви стверджуєте, що вирiшальним фактором впливу на людей є фактор довiри.
  Агент мовчки кивнув.
  - В такому випадку, для нормальноi людини, нормальноi, зрозумiло, у фiлософському планi, теза абсолютноi влади над свiтом - це нонсенс, - заявив вiн. - Мабуть вам це важко зрозумiти, але скажiть менi, яка, власне, рiзниця мiж володiнням невеличкою псарнею та володiнням краiною?
  Агент нiяково подивився на професора.
  - А я вам скажу, - посмiхався той. - Практично - нiякоi. Невеличка, власне, рiзниця - тiльки у розмiрах. У розмiрах простору виконання наказу.
  Агент мовчки дивився на професора: вiн не розумiв причини його веселощiв.
  - Розумiєте, - професор немовби почав читати лекцiю. - Сучасна технiка дозволяє фiзично вiддати якiйсь наказ великiй масi людей, але нiяка технiка не дозволяє ефективно проконтролювати його виконання. Вiдповiдно, потрiбнi додатковi ланцюжки керування, до них додаються ланцюжки контролю, ланцюжки контролювання контролю, i так далi.
  Вiн хитро подивився на агента.
  -А, втiм, немає нiякоi потреби пояснювати вам, як працює державний механiзм i ваша власна контора...
  - Все це зрозумiло, - сказав агент. - Але нас бiльше цiкавлять варiанти використання такого впливу у найближчому майбутньому.
  - Цiкаво, цiкаво... - сказав професор i на деякий час замислився. - Що ж... Вважаю, що iснує досить велика спокуса радикальноi змiни свiтогляду цього недосконалого свiту... - вiн помовчав трохи. - В усякому разi, я, мабуть, серйозно замислився б над такою спробою... Хоча... Нi. Хоч спокуса i велика, але це дуже вiдповiдальна подiя: втручання у природний хiд подiй розвитку суспiльства потребує великого часу на обдумування усiх побiчних ефектiв. Саме усiх, без виключень... А врахувати всi наслiдки такого кроку практично неможливо, навiть використовуючи найсучаснiшi науковi та технiчнi засоби. Нi. Втручання не буде - ефект довiри виключає всiлякого роду авантюристичнi заходи. Здається, я вiдповiв на ваше запитання.
  Значна бiльшiсть опитаних фiлософiв дотримувалась такоi ж думки, хоча були серед них i такi, хто вважав, що iндивiдууми, якi виховувались в недемократичному суспiльствi, здатнi на будь-якi неординарнi кроки.
  У психоаналiтикiв думки роздiлись у повнiй вiдповiдностi iз фiлософами.
  - Ви просите абсолютно вiдвертих вiдповiдей, - сказав один з них. - Так ось: вони не будуть рватися до влади. А з розказаного вами, я можу зробити висновок, що цi хлопцi дiють доволi послiдовно. Розмiрковують спокiйно та зважено. А до влади рвуться зазвичай не дуже здоровi люди.
  Вiн спiймав здивований погляд агента.
  - Розумiєте, загально прийнято захоплюватись подвигами Олександра Македонського, Наполеона та iншими, хто ставив собi за мету керування свiтом. Хоча насправдi здорового глузду в цьому немає.
  Здавалось, що вираз обличчя агента так i залишиться закляклим.
  - Скажiть, будь ласка, а що вони зробили щоб вдосконалити своi маленькi краiни? - задав питання психоаналiтик, i, не отримавши вiдповiдi, продовжив: "Нiчого." - Тодi навiщо поширювати недосконалiсть на весь свiт? Тi, хто сповiдує загарбництво - люди обмеженi: вони чомусь вважають, що дрiбненька мета стає великою, коли збiльшується у масштабi. Але вона все одно залишиться дрiбною. Якщо людина мислить як людина з дубинкою, то не має нiякого значення форма цiєi дубинки, бо це може бути i сама дубинка, i рушниця, i гармата, i крилата ракета з ядерною боєголовкою...
  Вiн перевiв дух.
  - В усiх цих випадках використовується психологiя людини з дубинкою: я озброєний краще - значить я сильнiший, значить я можу диктувати свою волю.
  - Ось ви говорили про довiру i я чомусь згадав одразу "Маленького принца" Антуана де Сент Екзюперi.
  ;
  /* Антуан де Сент Екзюперi (1900-1944) - письменник, авiатор, автор таких творiв як "Маленький принц", "Планета людей".*/
  ;
  Вiн лукаво подивився на агента.
  - А цiкаво, взагалi, чим вiдрiзняється квадрат Малевича вiд капелюхо-удаво-слона де Сент Екзюперi?
  Агент продовжував мовчки слухати.
  - А нiчим. Рiзниця - усього лише у масштабi уяви.
  - Будь ласка, ближче до сутi питання, - нарештi прийшов до тями агент i скоротив балакучого психоаналiтика.
  - Висновок щодо ваших запитань доволi простий, - швидко по-дiловому пiдсумував той. - Якщо не провокувати цих хлопцiв, то не буде i вiдповiдноi реакцii.
  ;
  ;
  /*---------------------------------111-------------------------------*/
  ;
  Першим у невеличкому таборi бiля гори прокинувся Анатолiй. Вiн встав i одразу кинувся до наметiв, якi ще вчора були пустими.
  У першому ж наметi, до якого вiн заглянув, були дiдусi Вадима та Олександра, якi солодко спали у спальних мiшках.
  Анатолiй посмiхнувся, i, вже на всяк випадок, перевiрив iншi намети. Усi були на мiсцях.
  "Так. Нам дiйсно ще багато чому треба вчитися", - його охопило вiдчуття вдячностi до дона Хуана, а також вiдчуття якоiсь захопленостi тими величезними можливостями, якi вiдкривались перед ними.
  Вiн швиденько заглянув у iншi намети, впевнився, що усi були на мiсцях, i присiв на легкий складний стiлець бiля свого намету.
  Вiн дивився на гору i думав про щось своє.
  Тим часом почали прокидатися i iншi.
  Невдовзi бiля нього з'явився Сашко i пошепки запитав: " Ну як?"
  - Усе в порядку, твiй дiдусь он у тому наметi, - показав напрям Анатолiй i посмiхнувся, дивлячись, як Олександр пiшов перевiряти отриману iнформацiю.
  А через пiвгодини вже весь табiр тихенько гудiв: зустрiч схвилювала усiх.
  Пiсля легкого снiданку слово взяв батько Вадима.
  - Це дуже добре - багато мандрувати свiтом, - почав вiн. - Але змушений зiзнатись, що бiльшiсть з нас уже не в тому вiцi, коли великi мандри приносять задоволення. Особисто менi хотiлось би повернутись додому, але розумiю, що на даний час це проблематично.
  - Погоджуюсь, - пiдтримав сина Вадимiв дiдусь. - В свiтi того, що зараз менi розповiв мiй син, дiйсно додому повертатись небезпечно.
  - Але тодi взагалi постає питання про прийнятне мiсцеперебування, - сказала Вiра iванiвна. - Якщо не можна повернутись в Украiну, тодi бажано, щоб це була мiсцевiсть з помiрним клiматом.
  - Так, тут, у Мексицi, доволi теплувато, - погодився з нею ii чоловiк.
  - Помiрний клiмат... - замислився Вадим. - У кого будуть якi пропозицii?
  - Краiни Європи? - запитав Вiктор.
  - США, Канада? - додав Анатолiй
  - Пiвнiчна куля: Австралiя або Нова Зеландiя, - прозвучала пропозицiя Сашка.
  - Чiлi, Бразилiя, Аргентина? - перечислив Анатолiй.
  - А може пiдiбрати якийсь тихий острiвець? - запитав Вiктор.
  - Таiтi, Таiтi, - пробуркотiв Сашко. - Згадайте цунамi.
  - Переконав, - швидко погодився Вiктор. - Адже, континент. Європа.
  - Тiснувато, - вiдреагував Сашко. - Крiм того, мовнi проблеми...
  - Так, знання мови накладає певнi обмеження, - погодився Вадим. - Тодi або Канада, або США: в кожнiй з цих краiн є потужна украiнська дiаспора.
  - У Сполучених Штатах iснує певна небезпека, - зауважив Анатолiй.
  - Тодi залишається лише Канада, - пiдсумував Вадим.
  - Як вам цей варiант? - звернувся до рiдних Вiктор. - Є заперечення?
  - Я б не заперечував, - сказав батько Вадима.
  - Конкретизуємо далi, - вiв нараду Вiктор. - Яка провiнцiя?
  - Риторичне питання, - сказав Сашко. - Зрозумiло - Альберта. По-перше, ми там вже були, можна сказати, розвiдали обстановку; по-друге, можна пiдшукати украiномовне оточення.
  - В усякому разi, супутникове телебачення, книжки та радiо допоможуть створити комфортне iнформацiйне середовище, - додав Вадим.
  - Залишається питання матерiальноi незалежностi, - зауважила мати Вiктора.
  - Це питання можна вирiшити, - заспокоiв ii син.
  - Що ще потрiбно людинi у похилому вiцi? - схвалив рiшення батько Анатолiя.
  - Можна пiдшукати якесь невеличке поселення або побудувати свiй хутiр в районi Маунтiн Крику, - перевiв розмову у практичну площину Олександр.
  - А поки пропоную вiдпочити, продумуючи питання, - пiдсумував невелику нараду Вiктор. - На випадок виникнення iншого можливого варiанту.
  ;
  ;
  /*---------------------------------112-------------------------------*/
  ;
  Протягом усього ранку Анатолiй виглядав замисленим. Вiн не дуже активно приймав участь у обговореннях поточних питань.
  Це помiтив Вiктор.
  - Зiзнавайся, що тебе турбує, - вiн пiдiйшов до свого товариша пiсля вранiшньоi iмпровiзованоi наради.
  - Навiть не знаю, як тобi сказати... - вiдповiв Толик. - Ось розмiрковую над одним дуже цiкавим питанням... i, знаєш, найцiкавiше те, що всi подii, якi сталися з нами останнiм часом, видаються частиною чогось бiльш значного...
  - А-ну, давай-давай детальнiше, - зацiкавився Вiктор.
  - Слухай. Маємо теорiю двох всесвiтiв. Так?
  - Так. Зачекай, покличу хлопцiв. Вадику! Сашку!
  - А можна було i не здiймати зайвого галасу.
  "Згода. Звичка..."
  "Четвiрка у зборi."
  "Здається Толик має повiдомити про щось цiкаве."
  "Ми починали з розгляду теорii двох всесвiтiв. Тобто взяли за основу давню фiлософську тезу про матерiальне та iдеальне. Однак останнiм часом мене не покидають думки про можливу iншу сутнiсть Всесвiту. Початок, як вiдомо, положили грецькi фiлософи введенням найменшоi частки - атома. Зараз ми всi звикли до того, що фiзики розглядають атом як сукупнiсть бiльш менших часток."
  "Теорiй вистачає."
  - Але добре вiдомо, що, наприклад, атоми вiдомих нам елементiв твердо "знають" як iм себе вести i у фiзичних, i у хiмiчних взаємодiях. Вони "знають" як iм взаємодiяти з iншими елементами. А чи не є цей самий атом не чим iншим, як найдрiбнiшою частинкою iнформацiйного поля - скажiмо, iнформацiйною корпускулою. Тобто, ця iнформацiйна корпускула i є базовим елементом побудови свiту. Так би мовити, еманацiя ПсиВсесвiту.
  - З такоi точки зору всiм добре вiдома валентнiсть, про яку ми вчили ще у школi, є нiчим iншим як вiдображенням законiв iнформацiйного поля для... - замислився Вадим.
  - iнформацiйноi корпускули! - вигукнув, не втримавшись, Олександр.
  - А це ще питання: чи є iнфокорпускула унiверсальною для усiх елементiв, з якоi будуються усi елементи, або iснують окремi корпускули водню, кисню, гелiю i так далi... - внiс корективу Анатолiй.
  - В усякому разi, iдея дуже цiкава, - пiдтримав Анатолiя Вадим.
  - А й дiйсно, добре вiдомо про величезну кiлькiсть енергii, яка вивiльняється при ядерному розщепленнi. Цiлком логiчно припустити, що при руйнуваннi стабiльного стану iнформацiйноi корпускули вiдбувається якiсний перехiд у рiзнi форми енергii, - додав Вiктор.
  - До речi, тодi може отримати своє пояснення теорiя магнетизму - передача статичноi iнформацii вiдповiдним подiбним iнфокорпускулам... - пiдтримав Вiктора Олександр.
  - Скажу бiльше, - продовжив своi роздуми Анатолiй. - Ми знаємо про iнформацiйний Всесвiт. Гадаю, що вiн може складатися зi статичного iнформацiйного поля його динамiчноi форми. Статичне через енергiю передається до iншого статичного, створюючи динамiчне...
  - ...у виглядi творчоi роботи мозку людей, динамiчних носiiв певних знань, сума яких забезпечує безперервний розвиток статичного поля, - закiнчив думку друга Вадим.
  - А не може бути так, що динамiчнi елементи, у тому числi i ми самi, просто iграшки статичного пси поля? - запитав Сашко.
  - Нi, не iграшки, а складовi частини, елементи розвитку цього поля, - пояснив Анатолiй.
  - Виходить так, що Сонце є осередком статичного поля, - повернув розмову до попередньоi теми Вадим i продовжив. - Тобто мiсцем, де концентрується уся iнформацiя вiд динамiчних iнформацiйних процесах на планетах...
  - ...Орлом, темним морем усвiдомлення, конгломератом енергетичних полiв, - закiнчив речення Анатолiй.
  На деякий час запанувала тиша: хлопцям потрiбен був час, щоб усвiдомити вироблену iнформацiю.
  Першим заговорив Вiктор.
  - Пам"ятаєте як ми змалечку дивилися у зоряне небо i бачили безлiч зiрок? i iхнє свiтло сприймали як промiнь вiд зiрки до нашого ока. Однак чому б не припустити, що цей промiнь водночас є свого роду провiдником iнформацiйного поля? Скажiмо, фотонною струною? i свiтло, точнiше iнформацiя передається не в одному напрямку, а в обох?
  - Сонце i iншi зiрки, як статичнi об"єкти-вузли, поєднуються мiж собою у єдину мережу тим, що ми називаємо променями свiтла. Думаю, взагалi, промiнь свiтла є своєрiдною iнформацiйною струною, - розвинув думку Вадим.
  - Тобто, завдяки променям Всесвiт пронизаний лiнiями зв"язку на кшталт добре нам вiдомого iнтернету, - уточнив Олександр.
  - Та й зв"язок вiдбувається не за допомогою фiзичних законiв та фiзичних засобiв, а iншим, поки що невiдомим, шляхом, - додав Анатолiй.
  - А чому до цього часу вченi не розглядали таке припущення? - запитав Сашко.
  - А тому, що, наприклад, у середнi вiки навiть найвидатнiшi вченi не могли застосувати електричний дрiт для передачi електроенергii, звичайно, якщо припустити попадання такого дроту у iхнi часи. Я вже не говорю про оптоволоконний дрiт... - пояснив Вадим. - Власне i ми зараз використовуємо сонячну енергiю лише у тi способи, якi нам вiдомi. i не бiльше того.
  - Бiльше того, сучасна фiзика i досi пояснює свiтло корпускулярно-хвильовою теорiєю, - додав Вiктор.
  - А райдуга! Сiм кольорiв! Можна додати ще власне сам бiлий колiр, чорний, iнфрачервоний та ультрафiолетовий, - вигукнув Олександр. - Чом не натяк на свiтловий шифр?
  - Ми всi звикли до думки, що сонячна енергiя передається тiльки в одному напрямку: вiд Сонця до Землi. Але будь-який сонячний промiнь, як безперервна сукупнiсть фотонiв, є свого роду iнформацiйним дротом, за допомогою якого можна забезпечити передавання iнформацii в обидвi сторони. Це як, наприклад, по дроту з постiйним струмом можна передавати високочастотнi сигнали, - пояснив Вiктор.
  - Променiв вiд найближчоi до нас зiрки-Сонця дуже багато, а вiд далеких значно менше, але, тим не менше, вони досягають поверхнi нашоi планети, - продовжив Вадим.
  - Бiльше того, свiтловi променi далеких зiрок є свого роду вiдомими нам дротами i весь Всесвiт пов"язаний мiж собою iнформацiйним "павутинням". Просто зараз ми як i у середнi вiки не можемо використати промiнь за прямим призначенням.
  - Фотонними струнами пронизаний увесь всесвiт. i по кожнiй фотоннiй струнi iнформацiя може передаватися у обидвi сторони.
  "Причому швидкiсть передачi iнформацii по таких променях може бути просто миттєвою."
  "Отже, припускаємо, що окрема взята зiрка - це центр статичного поля та мiсце перетворення статичного псиполя на енергiю для подальшоi трансформацii у динамiчну форму. Променi свiтла не тiльки несуть енергiю вiд Сонця до Землi, але й поєднують iх у загальному iнформацiйному полi, забезпечуючи обмiн iнформацii у iнформацiйному Всесвiтi."
  "Цей обмiн, а, власне, зв"язок може бути забезпечений особливим станом свiдомостi."
  "Особливий стан - це вiдход душi?"
  "Нi, ключом до забезпечення цього стану є та сама довiра, про яку нам дещо вже вiдомо."
  more ()
  ;
  ;
  /*------------------------------------ПiСЛЯМОВА---------------------------------*/
  ;
  Вектор розвитку Землi, як мiсця поєднання об"єктивного з суб"єктивним, починаючи вiд виникнення самоi планети, вiд сiро-зелених водоростей, вiд динозаврiв проходить через появу самоi людини. i вже зараз, ми все гострiше починаємо вiдчувати його явно виражену направленiсть вiд матерiального свiту до свiту нематерiального, свiту духовного.
  В дикому первiсному людствi, недовiра перемогла. Усi наступнi громадськi устроi продовжили традицiю, яка була цiлком природною для свiту тварин i зовсiм неприйнятною для справжньоi людини розумноi.
  Така поведiнка зумовлюється тiльки завданням вижити за рахунок iншого, зрозумiло, слабшого. З течiєю часу, i, особливо, з винаходом системи грошових вiдносин, мiсто сильних зайняли хитрiшi, розумнiшi. Марк Твен сформулював, що в "полiтичних суспiльствах право визначати, що є Справедливiсть, належить виключно Силi". Тобто, суб"єктивне поняття визначається поняттям об"єктивним. Зараз можна додати, що об"єктивна сила керується суб"єктивним розумом.
  Хитрi i розумнi, визнаючи свою фiзичну слабкiсть, систематизували недовiру у законах, якi, у свою чергу, породили бюрократизм: самодостатнiй механiзм доведення будь-якоi нормальноi iдеi до абсурду. Усi гори паперу, якi нiбито покликанi виводити на чисту воду рiзних шахраiв, усi суди та прокуратури, кiнець-кiнцем "уся королiвська рать", нездатнi протиставити нiчого тому, iм"я чому є - грошi.
  i саме тi проти кого нiбито направлена система державноi недовiри, тобто всiлякi шахраi та злодii, саме вони i користуються ii вадами. Бiльше того, механiзми влади дають iм можливiсть формувати тi самi закони за якими живе теперiшнє суспiльство.
  "Хоч кому вручи владу i вона неодмiнно виявиться в гнобленнi".
  Гнобителiв - небагато, а гноблених - безлiч. i такий розподiл вважається справедливим "тому що це встановлено законами i конституцiями".
  Недовiра породила великий державницький iнститут - начальництво. Вiн, як iржа, роз"iдає будь-яке суспiльство. При наглядачi вiдсутня плiдна колективна робота. З"являються спокуси поживитися за рахунок iнших.
  Начальники, внаслiдок недовiри у процесi роздiлу суспiльноi працi повиннi вiдповiдати за виконання певних доручень, однак в реальностi вони всiляко намагаються уникнути вiдповiдальностi. Кращим виявляється не той, хто справдi може забезпечити ефективну колективну роботу, а той, хто може справнiше звiтувати.
  Величезнi кошти йдуть на забезпечення невiдривних вiд начальництва атрибутiв: кабiнетiв, секретарок, службових автомобiлiв. Однак, вже сьогоднi вiртуальний офiс, тобто один невеличкий загальний секретарiат може ефективно обслуговувати кiлька десяткiв начальникiв; вiртуальний кабiнет може замiнити кiлька звичайних, а найдешевшого автомобiля взагалi можна викликати з загального гаражу.
  Люди не можуть бути начальниками, бо помикати iншими це удiл бiороботiв. Всi цi бюрократо-чиновнико-начальники майже як люди: чорнi кулi недовiрливих душ стукаються мiж собою, здiймаючи пустий гуркiт псевдодiяльностi. iхню сутнiсть точно пiдмiтив Клiффорд Саймак.
  ;
  /*Саймак Клiффорд (1904-1988) - письменник-фантаст, автор багатьох творiв, серед яких "Майже як люди", "Кiльце навкруги Сонця".*/
  ;
  Бюрократи - бiороботи: будь хто на iхнiх мiсцях виконує заведенi для цих мiсць програми. У бiльшостi таких програм функцii дублюються, а багато функцiй взагалi непотрiбнi суспiльству. Примiтивне програмування великих мас дозволяє керувати ними без великих проблем. Тому так сильно розвинутий вектор направленостi на бiороботизм у захiдному кiномистецтвi. Можна говорити про усвiдомлене оббовдурення населення, що досягло рiвня, коли обиватель може повiрити у що завгодно. Якщо далi так пiде, через декiлька десятирiч бiльшiсть цiлковито перестане розрiзняти правду i кривду. Для цього потроху руйнуються культурнi основи: спотворюються мiфи - Геракл-iолай та створюються штучно вигаданi - Зена-Габрiела, численнi борцi з демонiчними силами заполонюють найефективнiший iнструмент iдеологiчного впливу - телебачення. Йде свiдома орiєнтацiя на прагнення сексу. Не забувають про i про любов - "п"ятий елемент" роботiв.
  Тiльки довiра, а не так звана любов є справжнiм "п"ятим елементом". Любов, за великим рахунком, є своєрiдним рiзновидом довiри. Точнiше - це стан душi викликаний безпричинною довiрою.
  Роботи не можуть зрозумiти головного: людиною стаєш не тодi, коли сам себе нею вважаєш, а тодi, коли всi iншi визнають в тобi людину.
  Безпричинна зухвалiсть бiоробота - це свого роду компенсацiя приниженого стану. Ступiнь власного приниження прямо пропорцiйна капосностi вчинку i отриманоi зловтiхи: чим бiльше зловтiха, тим бiльше самоприниження.
  "Хамство бiоробота походить вiд нестачi самоповаги."
  З цього моменту кожен робот має знати, що хамською поведiнкою вiн показує всiм, i, насамперед, самому собi, свою нiкчемнiсть.
  Але нiяка капость не проходить безслiдно у ПсиВсесвiтi.
  "Закон збереженнi псиенергii: спричинене зло неодмiнно буде компенсоване."
  Дехто з бiороботiв, iнстинктивно вiдчуваючи нестачу довiри, наiвно вважає, що довiру можна купити. Вони купують собак. i в деякiй мiрi це спрацьовує. Але потрiбен баланс у виглядi взаємодовiри. Тваринна доброта не є повноцiнною довiрою.
  Корiнний перелом в суспiльному сумлiннi наступить, коли у взаємовiдносинах усiх членiв суспiльства запанує повне довiр"я. Вектор розвитку спрямований таким чином, що з кожним кроком на шляху свого розвитку людство наближається до того часу, коли ця мета буде досягнута.
  Зараз модно паплюжити такi форми суспiльного життя як соцiалiзм i тим паче комунiзм. Але ж свiт ще нiколи не бачив соцiалiзму! У так званому "зразку соцiалiзму" - колишньому Радянському Союзi насправдi iснувала форма державного "бюрократичного" капiталiзму, коли, не маючи прав власностi, так зване начальство отримувало певнi блага в залежностi вiд чину. "iдейнi" "антагонiсти" капiталiзму хоч i критикували останнiй за привласнення чужого труда, але й самi не гребували користуватися точно такими ж плодами звичайного гноблення, не гребували солодко жити за рахунок iнших, а до того ще й керувати ними.
  Можна, звiсно, сказати, що був такий момент у людства, коли не iснувало приватноi власностi i була можливiсть розвитку у iншому напрямку. Однак еволюцiйний шлях пiшов, i, власне, тодi не мiг не пiти, у напрямку задоволення власноi жадоби iндивiдiв.
  У людства, пiсля проходження усiх вiдомих iсторичних етапiв, пiсля жахiв, кровi, болi, обманiв, хамства, пiдлабузництва, пiсля усього поведiнкового бруду нарештi з"являється можливiсть повернутись до суспiльства довiри, яке, власне, вже починає поступово створюватись.
  Таке суспiльство створюється реальними людьми та вiртуальними образами, якi приходять в наше сумлiння матерiальним та нематерiальним шляхами.
  Раб Езоп та бiдняк Дiоген виявились незрiвнянно багатшими за мiльйони крезiв: крихка спадщина перших була дбайливо передана нам через вiки, спадщини багатiiв безслiдно розчинилися на шляхах розвитку людства, залишаючи по собi лише зробленi не ними витвори мистецтва.
  Справжня iсторiя свiтиться iменем Данко, сяє iм"ям Че Гевари.
  ;
  /*Данко - герой однойменного твору письменника Горького Максима (1868-1936).*/
  /*Гевара Ернесто (Че) (1928-1967) - активний учасник кубинськоi революцii, президент Нацiонального банка Куби, мiнiстр нацiональноi промисловостi, учасник партизанського руху в Болiвii, де був захоплений у полон i вбитий.*/
  ;
  Автор.
  }
  
  Будь-якi збiги в усiх прiзвищах цього твору мають випадковий характер. Деякi з прiзвищ взятi безпосередньо з вiдповiдних лiтературних джерел.
  
  
  
  
 Ваша оценка:

Связаться с программистом сайта.

Новые книги авторов СИ, вышедшие из печати:
О.Болдырева "Крадуш. Чужие души" М.Николаев "Вторжение на Землю"

Как попасть в этoт список

Кожевенное мастерство | Сайт "Художники" | Доска об'явлений "Книги"