Одного разу на вологий родючий ґрунт впала маленька насiнина. З неї почала рости якась невiдома рослина. Замiсть листочкiв у неї були гострi колючки, напевно, щоб нiхто не мiг її з"їсти. Це була маленька Ялиночка.
Деревце було бiлим, а навколо росли кремезнi дуби, у яких були великi зеленi листки. Кожного дня Ялиночка з сумом споглядала на сусiднi дерева - вона теж хотiла мати таке прекрасне зелене вбрання.
Якось пiсля дощу на небi з"явилася веселка. Ялиночка побачила її i каже:
- У тебе так багато рiзних кольорiв, а я так хочу, щоб мої колючки були зеленими. Допоможи менi будь ласка.
Веселка посмiхнулася i промовила:
- Добре, допоможу тобi. Будеш ти зеленою, тiльки не сумуй.
Ялиночка подякувала i замрiялась, так i заснула.
Прокинувшись вранцi, вона побачила, що нiчого не змiнилося. Ялиночка гiрко заплакала i не помiтила, що до неї пiдiйшов хлопчик. В руках вiн тримав вiдерце. Ялиночка подумала, що вiн iде збирати гриби чи ягоди. Тiльки вона зiбралася побажати йому гарних грибiв i солодких ягiд, як хлопчик пiдiйшов до неї, оглянув з кожного боку i сказав:
- Тобi Веселочка привiт передала.
З цими словами хлопчик дiстав з кишенi чарiвного пензлика, i почав розмальовувати плаксу зеленою веселковою фарбою. Так через деякий час деревце стало зовсiм зеленим, i не залишилось на ньому нi однiєї бiлої колючки. Ялиночка подякувала хлопчику i розповiла йому де можна назбирати ягiд та грибiв. Хлопчик подякував i поспiшив по ягоди, а Ялиночка красувалася i радiла.
З того часу всi родичi Ялиночки стали зеленими.