Де чаруюча пiсня осiння,
I де музика рiк i лiсiв,
Де степiв вiльнолюбних сплетiння,
Їхнiх взорiв i їх голосiв,
Розпростерлася наша Вкраїна,
Неповторна i завжди жива,
Не один раз лежала в руїнах,
Та як фенiкс завжди повстава.
Хай говорять, шепочуть кургани,
В них є славне минуле батькiв.
Збереглись ще iсторiї рани,
Зрад i вбивств вiд народiв-братiв.
Обелiскiв, могил незлiченно,
Нам залишили вiйни свiтiв,
Незлiковно й нiяк не збагненно,
Ми втрачаєм найбiльше синiв.
Пiдiймались не раз ми до бою,
I не вперше встаємо у стрiй,
Україно, на завжди з тобою -
Ми приймемо нерiвний цей бiй.
Хай спiвають птахи над гаями,
Хай шепочуться трави густi.
Ти у серцi у нашому, з нами -
Цi слова аж нiяк не пустi.
В мужнiм, гордiм, палаючiм серцi
Ми карбуемо ймення твое.
В душах сумiшi з кров"ю та перцем
И народ наш за мир постає.
До останьої крапельки кровi,
До останього подиху ми
Не забудем твоєї любовi.
Матiр Божа, Вкраїну храни!