Бажання одне лиш, напитись, забутись, 
забутись так сильно, неначе й не жив. 
Неначе немає причин напиватись, 
неначе життя своє дуже любив. 

Так нiби на свiтi все добре й прекрасно, 
так нiби навколо лиш друзi тво§, 
що все лиш в яскравих i райдужних фарбах, 
немає нещастя, немає бiди. 

Зустрiв совою долю, кохаєш щосили, 
вона в свою чергу кохає тебе. 
Вона прошепоче на вушко: "мiй милий", 
i лагiдно дуже тебе пригорне. 

Тут син пiдбiжить твiй, застрибне на руки, 
розкаже про срави у школi сво§й, 
а потiм спитає у тебе поради, 
i вдячно i щиро радiтиме нiй. 

З дружиною й сином, в сiмейному колi, 
ось так просидiв би ти рiк не один. 
i вдячний i радий щасливiй ти долi, 
однак пригадаєш що ти це не вiн. 

В блювотi лежиж ти, бодун наступає, 
ти очi розплющив i хочеться пить, 
пляшка тебе лиш пригортає, 
нiчого не зробиш, нiщо не змiнить...