Д.

Цей український хлопець у полонi.
Слова... та що ви можете, слова?
Ви не вiзьмете його на долонi,
щоб вiднести додому. Хоч жива
дитина мужня, Боговi подяка.
Бо скiльки побратимiв у землi!
Та й не дитина, а козак, рубака,
великий воїн. Його у кремлi
бояться, як свою лиху годину. 
Тому сховали на пiдвал, як пра-
пра-пращура колись, i в домовину
сховали би, та йому не пора.

Вiк iншим гнити за це схудле тiло,
прозорi скронi. В полум"ї палать
за те, чого, якби i закортiло,
людськими мовами не подолать!

I марно навiть намагатись людям
складати мартиролог: вiн iще
поповнюється. То пiзнiше буде.
Коли у сум перейде гострий щем.

Куди подiтися вiд нього? Крає
схололу, звиклу душу, нiби в нiй
якоїсь вiдповiдi ще шукає,
розмотує, мов бинтовий сувiй,
щоби покрити рани України,
а тi щодень, щонiч кровоточать!
Цв"яхи iз нiг, iз рук убiк стирчать,
i з них - як взимку грона горобини...

31.07.2023.