***

Бiженцi на нашому вокзалi.
Сльози, розпач у жiнок в очах.
Дiти на руках. Тремтячi пальцi.
Лiтнiй чоловiк, як манекен,
на пiдлозi бiля стiнки. Речi,
речi... Ось вагiтна хоче
щось розповiсти знайомiй, та
захлинається нiмим i мокрим
вiдчаєм. Я б запросив
русофiлiв i пропагандистiв
в цей вокзал, примусив їх дивитись 
з ранку i до вечора, якщо
хтось iз них iще на совiсть здатний.
Так, безславнi брехуни, сюди.
Ось вам подарунки путлерiзму  
мирним людям, "порятунок" вiд
нацiоналiстiв, обiцянки 
не гатити по беззбройним, дiтям,
"оборона власної країни"
вiд пiдступного гидкого НАТО...
Все як на долонi в цьому залi
невеличкому, вже не кажу
про будiвлi спаленi i жертви,
про пiдступнiсть нелюдiв у формi,
"доблесть", звiсно, "благородство", "честь",
що забрьоханi багном та чимось
липким i червоним: колiр цей
неможливо змити...

Скоро потяг,
сподiваюсь, вiдвезе нещасних 
не до кращих, може, спокiйнiших
мiсць, де зляканих чекають сни,
що свiтлiшають поволi, їжа
та надiя на прийдешнiй ранок.

Ворог, ти ж не сподiвайся, ти
заховатися нiде не зможеш!
На землi, чи пiд землею, чи
навiть i на тому свiтi... 


01.03.2022.