Прокинешся, крана вiдкриєш -
червоне тече...
Закип'ятиш на червоному каву.
Врiжеш скибку - скапає кров з-пiд ножа.
Зуби дбайливо почистиш - мiж ними червоне.
Юшку сьорбатимеш багряну.
Взуєш капцi, просякнутi алим,
почимчикуєш, лишаючи слiд.
Вийдеш на вулицю - всюди, де видно,
мов проповзли слимаки велетенськi,
вмоченi в рани;
схрещенi, сочаться смуги кривавi,
злiва i справа,
по будинках i вiкнах,
по дахах та балконах,
аж в очах мерехтить...
Що тобi ця iржа?
Скiльки часу пройшло,
як з'явилась вона,
а ти звикла i, мабуть, вже не помiчаєш.
Територiя мороку,
лиха, брехнi!
Безiменна.
Й навiщо
кошмарам давати iм'я?
Навiть крадене.
Краще чекати, аж доки
Бог розбудить мою Україну вiд них.
2.08.2022.