Прокидаюся на "Азовсталi",
побратимiв бачу, яких там нiколи не мав,
пiднiмаю в атаку зранене i зголоднiле тiло,
примушую знову битися душу,
що давно не бажає нiчого,
тiльки спати, 

не бачити та не чути,

спати, оглухнути,
зануритися в ганчiр'я,
прокинутися вже вдома, пiд грушею чи на диванi,
очуняти трохи, розплющитися у зовсiм iнакший день...
Навколо все бiле, не чорне!
Дiвчата, приязнi обличчя... Цей сон у квадратi, у снi -
як я прокидаюся замiсть молодшого хлопця,
якому руки цiлувати не гiдний,
тиранить, ганьбить наяву,
адже маю проблем
тiльки ту, що про нього, про себе,
про iнших довести до друку цi вiршi,
якi вже i в книгу зiбрав
як дозрiлi до Бога свiдоцтва,
не здатний.

Бо люди то заздрять,
то вперто на бiк ворогiв переходять,
то докори їх полягають у тому,
що розповiдям про концтабiр i знищення 
не вистачає хронiчно
краси та естетства...

16.05.2022.
Прокидаюся на "Азовсталi",
побратимiв бачу, яких там нiколи не мав,
пiднiмаю в атаку зранене i зголоднiле тiло,
примушую знову битися душу,
котра давно не бажає нiчого,
тiльки спати,

не розрiзняти, не чути,

спати, оглухнути...

зануритися в ганчiр'я,

а виринути вже вдома, пiд грушею чи на диванi,
очуняти трохи, пiдняти повiки в зовсiм iнакший день.
Навколо все бiле, не чорне!
Дiвчата, приязнi обличчя. Цей сон у квадратi, у снi -
де я прокидаюся замiсть молодшого хлопця,
якому руки цiлувати не гiдний -
тиранить, ганьбить наяву,
адже маю проблем
лише ту, що довести до друку поеми
про нього, про себе,
котрi вже й до книги зiбрав
як дозрiлi до Бога свiдоцтва,
не здатний. Не можу!

Бо люди то заздрять,
то вперто на бiк ворогiв переходять,
то докори їх полягають у тiм,
що розповiдям про концтабiр 
i знищення не вистачає 
краси та естетства -
он як...

16.05.2022.