Вони вже зараз розповiдають,
що ця вiйна в росiйськi пiдручники
ввiйде почесно, уже гортають
в уявi їхнiй школярськi пальчики
i шанобливо, i нетерпляче
геройську повiсть, роман з картинками;
хлоп'я зiтхне, а дiвча заплаче
над намальованими хатинками,
з яких солдати малят рятують,
на Сахалiн їх вiдвозять фурами.
Радiють дiти, не вередують.
Суворий острiв iз кучугурами
замiсть ланiв i садiв набридлих
вiднинi буде їм батькiвщиною.
Доїдуть поки, забудуть рiдних,
якi розправились з Україною,
бо всi були поголовно нацики,
бомбили мiсто, а далi в мiсто
скорiше бiгли, щоб зняти хронiку,
як росiяне їх бомблять. Звiсно,
розумнi люди тому не вiрили:
твої сусiди, китайцi тощо.
Завжди було так: були ми - мирними,
та виникала чергова троща,
i руськi вимушено втручалися,
i з того зиску не мали жодного.
Вiками вiйни цi не кiнчалися,
на благодiйника мiжнародного
Росiя-мати перетворилася.
Уся, яку бачиш ти на мапi:
Московська область (ще залишилася),
та в нiй якiсь напiвголi мавпи...
31.03.2022.