Коли лякає тиша i немає
нi краплi сну, коли серцебиття
ти плутаєш iз вибухом снаряду,
коли вiйна у кожнiй клiтцi тiла,
коли найменший шурхiт, нiби залп,
а дах стає прозорим i крихким,
як скло, а скло - скопиченням осколкiв,
тодi єдине слово, що дає
прихисток, - це "Господь", а далi вже
молитва перетворюється тихо
на срiбний шлях, який тебе веде
у райське бомбосховище... 
Аж раптом
здригаєшся ти знову, бо заснув,
а поряд дiти, треба вберегти
i встигнути кудись, сховати, дати
їм шанс на порятунок! Так уже
ми мучаємось тиждень, хто не в змозi
сражатися зi зброєю, i це
тягар принизливий, i слiдом за
молитвою зривається прокляття!

03.03.2022.